Дивні речі трапляються в житті... Я й забула вже про цей щоденник. І от сьогодні одна людина мене повернула до моїх записів приблизно 5-річної давнини: ще не було війни, ще писалося про якісь світлі епізоди з відтінком суму та ностальгії. Мабуть таки, пора переходити на прозу: пити каву і писати прозу, писати прозу і пити каву... може, щось путнє і напишу.
Додати коментар можна тільки після реєстрації Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.