Калина у забутому саду,
Я там колись сама її садила...
Трава по пояс, стежку не знайду,
Але ж - цвіла! і ягідки вродила!
Зачервонілась, листям аж горить!
На сонці сяють дорогі рубіни!..
Я вдячна Богу за щасливу мить,
Бо я прийшла у гості до калини!
Стою у храмі Осені!.. мовчу...
Не помічаю, що від щастя плачу!..
... А вечір гасить сонце, мов свічу,
Коли ж ще я цей рай земний побачу:..
Вже журавлі курличуть вдалині,
Роса холодна душу остудила...
... Моя калино, ти пробач мені,
Що я до тебе стежечку згубила!..
|
|
