Нехай читають всі. Нехай обговорюють мене. Нехай вважають невдахою. Нехай думають, що я божевільний. Але, але я хочу виговоритись, і тут це найкраще вийде.
Дякую літу 2016 – ти було не забутнє! Ти поміняло мене кардинально, від кінцівок пальців на ногах до останнього волоска на голові. Ти приносило: біль, розчарування, образи, сміх, радість, веселості, кохання, відпочинок, друзів, гулянки. Літо 2016 доказало мені, що бути добри у наш час це лише біль. Чим добріше ставишся до людей, даєш їм пароль від свого Wi-Fi і навіть сусідського – той що в магазині поряд, хоч дозволяєш дивитися фільми на лавці виносиш покривало і подушки, але все рівно люди у відповідь робить лише образи, приносять розчарування та втрачу друзів… Але, давайте розповім, вам, усе по-порядку!
Червень! Тридцять днів! Навчання! Екскурсії! Відпочинок! Річка! Нові знайомства! Санта Барбара! День Молоді!
Останній вірш написаний весною,
І після того більше не писав.
Пройшов вже місяць
А літа наче й не було…
Саме так. Червень, пройшов дуже швидко та непомітно. Закриті всі заліки на відмінно, виставленні оцінки у залікові книги, написаний екзамен з предмету «Інформатика» до того ж на відмінно, найкраще з групи. По дванадцяти бальній системі на Десять… Після написання екзамену на день Молоді екскурсія. Поїхали майже групою у Тростянець до Старого Замку. Відвідали лицарські поєдинки, напилися медовухи, наїлися шашлику, награлися в карти. Загублені Сергія окуляри, які пізніше купив за 125 гривень. А ввечері дискотека, випивка, з друзями біля Бамбули… За червень поїздки на річку Сула, але це було не надовго. З часом заборонили купатися на річці бо дохла риба, вода мала не приємний запах, і по слухах знайшли у водоймищі якусь гадость. Відвідування до останнього дня червня РК КНЕУ. Репетиції та виступ на випускні 2016, випускалися, аж п’ять груп. До того у червні познайомився з новими людьми з якими навіть майже побраталися. Спроба написання ЗНО з української мови, математики, фізики. Початок грати одну із ролей у Бобрицькій Санта Барбарі, яка продовжувалася навіть до липня. Розчарування у людях, а іноді навіть не розуміння їх.
Липень! Тридцять один день! Перше липня! Івана-Купала! Закінчення Санта Барбари! Калнишевська рада! Річка! Ставок! Історія одного випускного класу! Втрата друзів! Знайомство з новими!
Липень пройшов не дуже добре. У мене було таке відчуття, що з мого життя хтось знімає кардіограму. Тому що один день був веселий, гарний, приносив кайф, а вже інший навпаки сумний, без друзів, образи, біль. Липень розпочався як не дивно з першого числа. Перше липня – День Народження у Шолудька Сергія. Купив йому подарунок, також купили йому подарунок і Лєра і Діана. Ввечері святкування його ДР у Ромені. По закінченні комусь було не дуже добре, а решта добавляла ще й самогон. Потім було свято Івана-Купала, яке ми святкували біля Бамбули. Трішки випивки, трішки цікавих історій. Одне що не сподобалося це те що не було стрибків через вогнище, але на заміну цьому прийшло сидіння біля вогнища з недуже поганою компанією, погано що не було людини яка вміла грати на гітарі. Саме у липні прийшов кінець багатосерійному серіалу «Бобрицька Санта Барбара». Дехто розбігся і саме після цього все помінялося. Втрата деяких людей з якими можна було реально поговорити, розповісти про все що було на душі. У липні було відвідано Калнишевську раду разом з Гнедіними. Все було чудово. Концерт, шашлик, салют, Ромни, дім, старий однокласник з яким говорили півтори години. Моя сім’я поїхали відпочивати тільки без мене і залишили мене на хазяйстві. Зате привезли багато чого смачного. А за той час я відвідав і річку і ставок. Саме найбільше що не сподобалося за липень це те, що втратив велику кількість людей, яких більш-менш можна було назвати друзями. Просто перестали спілкуватися без причини. Вони просто поїхали і не сказали навіть: «до зустрічі або буває». Також у липні прийшов диск з мого випускного. Вже пройшов рік і місяць. Мені випускний недуже сподобався, тому що багато чого обрізали, але однокласникам і батькам сподобалося. В кінці липня приїжджали деякі родичі, з якими було цікаво, і хоча б можна було вбити час.
Серпень! Тридцять один день! Втрата друзів! Приїзд родичів! Ніч! Зірки! Люди! Картопля! Гриби! Книга. Конкурс!
Серпень був не передбачуваним, але не так, як червень або липень, а навпаки. Серпень був не передбачуваним, але не подіями чи датами, а людьми. За весь місяць мені довелося спілкуватися з різними людьми. Я спілкувався з відомими і мало відомими письменниками. Взяв участь у конкурсі з написання віршів, який продовжується і досі. Довелося спілкуватися з тим людьми які були дорогі для серця, також з старими однокласниками, новими людьми якими навіть і не думав що доведеться спілкуватися, також з такими людьми, що змінили життя. Саме у серпні був зорепад і дві луни за якими спостерігав з різними людьми. Наприклад з однією компанією переглядав фільм на БАМі, а потім дивилися на зорі. З іншою компанію були прогулянки до ранку під нічним небом, під зорепадом… Саме гірше зо було за серпень – це храм (19 серпня), бо прийшлося багато випити, а на наступний день йти на огород копати картоплю, і так шість днів підряд. За цей час встиг назбирати гриби, також відбулися прогулянки до лісу, на дах закинутих будівель… Також в середині серпня мені прийшла ще одна книга з моїми віршами, вже надруковано, опубліковано моїх десять віршів, думає це ще не закінчення. Я просто хочу бути не таким як всі, хоч чимось але виділятися, щось робити не так як всі….
Літо 2016 – дякую тобі.
Розумієте, я більше не буду таким як раніше, я більше не буду таким як до літа. Я як і раніше буду допомагати людям яким це потрібно, але в замін нічого не буду чекати, бо люди не цінують добра, але я гадаю, що моє добро оцінить Господь.
Розумієте, стало складно спілкуватися з людьми. Можливо щось зі мною не так, або це все з сучасним поколінням. Так можна вважати, що я сам з дивного покоління, але мені подобається природа, прогулянки на подвір’ї, сидіння біля вогнища, перегляд зорепаду, а сучасному поколінню потрібно лише випивка, нікотин, ноутбук, телефон і Wi-Fi.
Розумієте, ми завжди будемо для батьків дітьми, а батьки для нас завжди будуть молодими… Іноді з ними важко спілкуватися, але їх потрібно цінувати..
Розумієте, мені набрид цей світ. Я хочу поїхати туди де мене ніхто не знає, де я буду сам, але серед тисяч людей, там де можна робити все що захочеш і тебе ніхто не буде обговорювати.
Розумієте, на початку літа я довірився одній людині, яка могла перевернути моє життя. Але саме в кінці літа я зрозумів, що зробив помилку саме в цій довірі.
Розумієте, цініть свій час, бо його не повернути. Беріть уроки з кожної миті. Не робіть помилок, які робили раніше. Не довіряйте людям, бо в сучасному світі всі носять маски. Не робіть людям добра, бо його ніхто не ціную і в результаті вам буде боляче. Бачте красу там, де її ніхто не бачить: у хмаринці, у травині, дереві, зорях, небу, місяці, людях і так далі. Робіть все те що бажаєте, життя одне і потрібно ризикувати. Але ризикувати це не означає вживати негативні, шкідливі речовини, робити щось протизаконне, а робити так щоб було добре на душі, щоб було спокійно й круто. Можливо хтось вважатиме тебе ненормальним, якимось дебітом, але це твоє житті не зважай на їхні балачки. Саме такий урок я виніссь з всіх спілкувань за літо.
Розумієте,я змінився за літо, я став зовсім іншим. І за все дякую літу 2016, ти змінило мене, ти принесло мені велику кількість уроків, які я пронесу через усе житті. Саме це літо я гадаю, що заповню на довго і більше таких помилок не буду робити.
Є ті яких кохаємо ми, і ті які не люблять нас…
© Попов Євгеній
(негативні чинники такі як алкоголь, арешт, робота і так далі не враховуються)
|
|
