Чи Мавка то, чи Соя -
Те знає лише Гойя…
Прокидаюся вранці – Вона уже тут,
Гладить пристрасно вранішні роси
І розчісує і розчісує сплутані коси,
Що так ніжно й зелено ростуть…
І я подумки вторю за нею той рух
Зшаленіло тремтливо рукою
Й не знаходжу у серці спокою,
Та спирає в мені украй звалений дух.
І торкаюся тіла… потоку… ріки…
І знаходжу: уся Вона мокра…
Губ-листочків розтулених окрім,
Що усотують прану полів… І – роки
З Нею прожито мною… І суть – не дарма:
В своїй суті ми з нею давно вже зрослися
І корінням і штамбом, ій квітами, й листям…
Та все кличе, і кличе до Неї сурма!
Ось і сю ніч таємну не спалось мені:
Її іменем дихав, в агонії марив,
Немов оранкою для коханої – арій,
Гарцював орігамі в пожухлій стерні… арпеджіо
І стелив і підпушував, гладив як міг,
Аби Мавці моїй рушно в лоні тім спати,
І на теренах Їй прибирав я загати,
Та урешті себе і Її переміг…
Як задумав, я площу усю… засадив
У надії на те, що то буде контент ний
Союз автора й Мавки. Патент імпотентний*)
Вже нікому не треба – подай, Боже, див!
02.06.2018
|
|
