Як сумно, як боляче бачити, коли добрі, хороші люди помиляються. Вони можуть допомагати ближньому, не відчувати ненависті, проте свято вірити у тих, хто вбиває та продукую цю ненависть. Підтримувати ідеї, які розпалюють війни, через які гинуть наші співвітчизники. Завмирають ці бідолахи у житах своїх хибних уявлень, старих міфів та називають зрадниками, вбивцями, «карателями» тих, хто береже їх, наче малих нерозумних дітей від прірви, хто боронить їх життя ціною власною. А всяких покидьків нахваляють, ставлять за приклад. О, ловці в житах, честь і дякам вам! О милі, нерозумні, старі діти, отямтеся! Та хіба це можливо?
|
|
