Диптих або шорт поема в 2- частинах
Я к ней вошел в полночный час.
Она спала, — луна сияла
В ее окно, — и одеяла
Светился спущенный атлас.
Она лежала на спине,
Нагие раздвоивши груди, -
И тихо, как вода в сосуде,
Стояла жизнь ее во сне.
Иван Бунин
1.
Вона була в ту ніч одна –
Габа нічна лиш крила тіло,
її дівоча ніжна білизна́ –
у сні іще чогось хотіла,
й на підвіконня тих принад
лягли галантно красні ружі –
в садку росли кущі троянд:
то дні мої леткі, "досужі"...
Мені нараз та благодать
приходить в памку ненароком,
коли часу́ незримий тать
краде мої найкращі ро́ки.
2.
Кімната…. Ранок… І – нікого!
Лиш тіло млосно-молоде,
йому хотілось раз такого.
незвіданого й молодого,
що ще ніщо – ні з ким, ніде…
О, ці одвічні поривання!..
Вона лежала горілиць
а з нею – приспане бажання –
і ознаки пристрасті в коханні…
І враз вогнем всі зайнялись!
І ось бажання згуртувались, –
нехай невільно, крадькома, -
до цілі вічної підкралась
і враз з любов’ю повінчалась…
…Розтала вранішня пітьма.
06,06.2020
|
|