Піднімаю, в соц мережах, тему книг, письменництва, віршування і т.д.
Можливо вам не цікаво - то дайте знати.
Просто коли я стикаюсь з якоюсь такою ситуацією, яку раніше не було кому пояснити, то хочеться це висвітлити.
Якщо ти пристойно пишеш, якщо таке собі, навіть якщо геніально - про тебе ніхто не дізнається і ніхто цього не прочитає, аж поки ти не виставиш це в мережі, чи не надрукуєш книгу.
А автори пишуть, щоб показати світу думку, звернути увагу читача на якесь питання чи просто творчо надихнути. Мотиви різні.
📖
І ось дилема (хоч книгу пиши):😅
Автор хоче, щоб про його твори дізналися, і по законам авторства, якщо ти оприлюднив свою творчість - ти вже є автором того чи іншого твору. (По даті першої його публікації), або ж ти маєш кожен свій твір друкувати і відправляти собі ж рекомендованим листом, і зберігати не відкритим на випадок, якщо хтось твоє авторство схоче приписати собі. Тоді можна подати до суду і той рекомендований лист буде доказом.
📗
Але також, щоб автора сприймали серйозно і він відкориговував свою майстерність, йому би не погано б брати участь у різного виду письменницьких конкурсах.
Щоб написати вірш, потрібно трохи більше часу, ніж написати одну сторінку прози.
Проте в конкурсах є умова, приймаються твори ЛИШЕ ТІ, які не були раніше ніде опубліковані.
Наприклад зараз приймаються до розгляду роботи на конкурс Григора Тютюнника. І однією з умов є та, що обсяг кожної роботи має бути від 80 до 120 сторінок. Якщо це вірш то 1 вірш на одну сторінку! Тобто пж 80 віршів має бути. І поети трішки в шоці, мало кажучи.
Ще й тільки ті твори, що у тебе в зошиті і ніхто не бачив.
Мета такого конкурсу, за їх визначенням,
«Сприяння національно-культурному відродженню України, збереження і розвиток інтелектуального потенціалу країни» 🖋
Але якесь це сприяння обмежене.
Саме для поезії.
Ось такі реалії.
|
|