Тільки нещодавно зрозуміла, що більшість моїх віршів натхненні підлітками, присвячені їм і в цілому кожне звертання в більшості випадків сказане саме до них. Тому що вони цікаві. Дехто вважає, що вони надто емоційні, надто дурні і таке інше, але це не привід їх зневажати за це. Чи сприймати несерйозно. Я сама нещодавно була підлітком, і хочу сказати -- кожен з них хоче, щоб їм дали змогу бути почутими. А також вони хочуть відчувати, що інші теж можуть дивитися з їхнього кута бачення. Без цього можна жити, але життя в цілому прісне. Якось так.
|
|
