Тверезо - це вимогливо-гнітюче,
а в коконі - все за стіною сну, я за
стіною сну, мене не існує
Я ніколи не існував тут
в точці усвідомлення, що вимирає
кожен раз як я її досягаю, згадую
чим сильніше забуття - тим більш
невиннішим прокидаєшся ближче до смерті
Це як в тій пісні, лежиш і стікаєш кровакою
Засинаєш, щоб лиш не бачити ржаву воду
Але вода у ванній все пробуджує, бо холоне
(Slipknot - Wait and Bleed,
що за прекрасна музика)
Мені не приємне дане існування, -
повтори ще декілька разів,
щоб зрозуміти, що це життя говорить
Воно хоче підкорити лиш тебе
Здайся, і будеш жити вишукано
Осідлати? А в нас ніхто не катався
цю ненависть несуть тихо у могилу
Осідлати життя не вийшло, жалісно
Просто розслабся в очікуванні кінця
Це наука, кобель злий, бо не дали зрозуміти,
що соціалізація - Все, а для нього "тим паче"
Середовище формує особистість, погавкай!
Зареєструвався у тіндері, отримав за добу -
дванадцять "лайків", і чотири знайдені "пари"
І це при тому, що егоїстично "лайкав" гарнюніх
(Насправді, там і не було жодної на "десятку"
І Я зараз не про гламурненьких, їх там багато,
а про скромно-мило-сексуальних, такі "забиті"
Бо не обділені чоловічою увагою, вибирай, того, що по "краше"
Відчуваєш "реверс", Люба Читачко? Був би Я серед люду.. О..
(до чого ця думка, типу, астрологія така ж дурня поправді,
але в "що" не повіриш заради якогось "порядку".. розвину далі)
Але гортав довго, і жодної, оніміло запястя (О, навіть в Мене
Я справді ненавиджу себе за те, що мастурбую цілими днями,
як останній збоченець, це як не я, просто не можу зупинитися
І чим довше живу - тим краще розумію цю антропоцентричну волю,
що за стіною залежностей, наше "щастя" мало повязане з удачею,
але часто удача буває від щастя, тому кохайтеся, чорн.. ха-ха
Невдачами міряйте глибину свого щасливого життя,
щоб насолоджуватися шириною удач від щастя) Аа? Оніміло..
Як Ви так довго можете сидіти за цими білбордами на долоні?)
Ще ніколи так не відчував "прикладно" Впущеного
Невинність завжди вбивається одним тобою
поборенням своєї цнотливої нервозності
Чому ж я такий не ладний, плач калачиком
Чи не вартий порятунку, однозначно -
"ні", якщо спускаєшся в такі жалості
Що змушує мене так не вірити у себе
Навіщо? Я не знаю, що робити, Тоді як
щось робити потрібно, витягніть (blegh)
З цього стимулу від невдач нічого не робити
Вбийте Єретика в мені, може це буде Ваше
найбільше досягнення в житті; І "Все добре",
але Я спілкуюся з Тобою, надуманою Музою
А не з Новою, "матеріальною",
бо жодна не написала першою, і Я не став
Було цікаво, але боляче, це як про все життя
Тобі ніколи не зрозуміти цього відчаю, Читачко
Коли відчуваєш, що впустив і впускаєш взаємність
Бо Ти дівчинка, тебе ніколи не вело спільне бажання
Захотілося "Ляльку", бо в голові пусто, щоб зрозуміти,
що те "залежність", тобі не відчути насолод співжиття
("Скромно-мило-сексуальні", ну і класифікація
Тому Вас і нема у тій програмі, бо Ви фригідні?
Чи німфоманки і давно всі на сайтах для повій?
Так, там більше вас, і шукати не потрібно, боги..
Це як з того совкового плакату, що агітував
наче проти проституції словами: "Спасібо,
сердце, что умєєшь так любіть.." Благаю
побудь ще хвилину, Я для Тебе лиш "дві години",
а Ти для Мене як все життя у цих хвилинах, (ляя,
безкоштовний сир лиш в мишоловці батьківства)
Мені паршиво, і скільки вже пишу без зупину
Не той розмір для щоденника, а коли Мене
турбував "розмір", тільки вас, завжди тільки Вас)
Раніше ще міг зберігати ненависть до людей
Той потрібний інструмент для життя і натхнення
Зараз той романтизм розвіюється до основ
Зараз я готовий когось зґвалтувати і вбити
І ще не вирішив в якому саме порядку
Цю ненависть несуть тихо у могилу
Не несуть, її передають звільняючись,
бо ніякої ідеалістичної філософії я не маю в спадок, сирота
І мій Бог як теорія життя, "принцип" потрібний розумному
Бо у дурників: або атеїзм і нічого, або "сивий-свідомий" -
є нічим як стороннім відходом відчайдушних моїх агоній
Воно того не варте, таке життя, нести хреста
з тим написом: "вони не знають, що коять", це не життя
І тому бути, в мені нічого окрім холодності, це "Вибір"
Мотив - ніхто не застрахований, як і я не був
Хотів би бути тупеньким, мати і не цінувати те, що маю
Бо Найважче грати персонажами які мають схильність,
або "здібність" до отримування задоволення в процесі
Але по факту своєї непутьовості "готування на плиті",
недолугості по факту зрощення для Вищої цілі, яку
Написав, "створив", "вищу", бо завжди "творчу" ціль, все що
залишається - це лиш гвалтувати, я не можу Тебе більше чекати
Ти що вмерла? Вмерла? Ти що вмерла? Ти що, бляха, вмерла?!
Як могла раніше Мене? Ти мусила страждати від самотності
Як Я до тебе, як Я до Тебе, як Я зараз без Тебе
у цьому місці без романтизованого спокою
за яким всі рухаються, за тим "Відчуттям"
Надолуження часу якістю, що за агонія
О, Люба, знала б Ти Як Я Тебе ненавиджу
Мені тебе знайти, Я ж Тебе вже ненавиджу, бо
Ти не прийшла, і Я почав систематично пити
Плаксивий відчай змінюється бездіяльністю
Холодною рішучістю, гніву цього вистачає
на тільки щось в моменті, без перспектив
Не пропити б всі ті збереження, які
натхненно хотів спустити на повій
(А краще б спустив одній на спіднички)
Те був останній стимул пожити
Разом із натхненням для "поетики"
Більше не пишу, дякую, Алкоголь,
що звільнюєш від пристрасті дум, -
Невже я назавжди втрачений
Й Сонце і Місяць
будуть далі самотніми ганяти
|
|
