Телевізор повторює: "Ти не один.
Поруч родичі, близькі, друзі, знайомі."
Але в мене більше нікого, всі мертві
В мене навіть нема свідоцтва про народження
Орієнтир мій - я ніколи не існував, не українець
І воля Ваша мені - чужа, ніколи від неї не пянів
Є маргінальна межа, після якої не видно надій
Лиш одні жалощі, а Ти Порадій за себе, Порадій
Душа мужня скажи як навколо тебе все вибудувалося
Я продовжую гнити, а ти шукай у цьому "естетику"
незрозумілу, скільки вже написав не живучи
безперечно піднесеного, а скільки ще "Живучи" зміг би -
важко уявити, важко уявити, важко уявити..
За це уявлення тримаюся, без надій навіть
Скажи, кинь порад, щодо того, з чим не стикалася
Похвалися перед мною Своїми самовідбудованими кімнатами
Ми могли б зустрітися, але тільки за Твоєю ініціативою
Десь на вокзалі, не більше, але Тобі це для чого?
Передбачено, щоб підтримувати ручками звішаного?
Безуспішно, заливатися слізьми, й обіймати мертвого,
так, як ніколи не обіймала Мене живого, жалкувати
за те.. Як ж ти облизуєш мої мізки Своїм язиком..
Знай - Я Хочу Тебе, Я Хочу Тебе, Я Хочу Тебе
Ненавидіти
|
|