Такі дивні, дивні в прагненні бути тим, ким ми не є насправді. І ніколи не зможемо бути. Чути ім"я Енді Уорхола - і не знати хто це. Почувати свою незначущисть та деградацію. Тішити самолюбство тим, що знаєш хто такий Дональд Трамп. Єство незмінне, як і людське прагнення бути кращим у всьому. Це життя, крихітко, гроші вирішують все. Кому потрібні ті знання? Картинки на долларах - ось мистецтво. Уорхол нездара. І всі, хто люблять його - нездари. Якщо у них є пару тисяч за душею - вони ще не пропащі люди. По чию сторону барикад ти хочеш бути?
Всі мріють побувати в Лондоні. Чи просто не проти туди злітати. На пару днів. Типу, патріоти, типу, вдома краще. Голодні, обісраті, але у своїй сторонці. Цивілізація неминуче йде до занепаду. Логічний з усіх логічних кінців існування. Пожирати себе зсередини. Відрижка. Найкращий комплімент для повара. А я на самоті прогулююсь парком. Навіщо відкладати романтику Лондону на потім? Потрібно поступово адаптуватись. Дощі ж кругом однакові. І в парку Котляревського, і в Гайд-парці...
Блондини вже давно не в моді. Ти як Чеширський кіт посміхаєшся і оглядаєш свою напівоголену Алісу. Зараз в моді сильні фальшиві особистості. Твоє Я переплелося з моїм Ти і щільно душить всі мої наміри проявити індивідуальний очерк. Що ж, буду немодною. Буду тою, яка не розуміється в житті і подохне, якщо хлопне за собою дверима. Я не буду хлопати. Я не істеричка. Просто закрию. І не повернуся. Ніколи не любила Чеширських котів. Лише блондини, лише імбирний чай. Ніяких бірочок і етикеток. Принципи не продаються, душі - можливо. Я ходячий принцип, моя душа давно вже валяється в магазинчику "Все по 8 гривень". Там ти її точно не знайдеш. Брюнет шукає свій алмаз лише в ювелірному бутіку. Але ж алмази бувають різні...
Я полечу, а ти повзи. Повзи далі своїм шляхом до омріяних Штатів. Ти так залежиш від своєї незалежності. Мені шкода тебе. Розмінюєшся на тих, хто п"є твою кров, вилизуючи вени зсередини. Ти моє pied-a-terre, моя відрада, яка хоче стати чимось більшим та світлішим. Хочеш бути як мій блондин, але не такий невдаха. Віршики - це дитячі розваги, а ти серйозний чоловік з серйозними амбіціями. В сраку носа, любий брюнете. Амбіції - шлях до кладовища.
Довогоногі кралі, в очах яких лише жага влади. Влади над успішним чоловіком, з шиї якого звисатимуть їхні гарненькі ніжки. Шукаю в ній тепла. Знаходжу. Але воно зігріває лише того, хто прагне його розпалювати. Зроби сам. Це не для мене. Проте я ніколи не закохувався в брюнетку. Не хотів її так сильно, так як хоче вона...сплести мені фіолетовий шарф. Каже, в Лондоні зараз холодно... На дві голови стільки різнопланових думок. Добре, що хоч волосся одного кольору - є шанс на порозуміння...
Вона посміхається і мені хочеться стати іншим, проте трагедія неминуча.
Він посміхається і хочеться зацідити йому в рожу - мені не потрібні його туфлі від Роберто Каваллі.
Два світи, які роз"єднані в прагненні до порузуміння. Просто цим світам добре бути разом, обмеженими лише колючою проволкою. В цьому є якась специфічна садо-мазо романтика. Він виблював серце і щиро дивувався, що ж в цьому шматку м"яса могло так сильно боліти? Просто воно відчувало порожнечу, що її не було поруч. І ніколи не буде...
Вона залишила записку і попросила вислати новорічну листівку з зображенням центрального парку. Лондон назавжди залишиться для неї лише клаптиком непотрібного паперу. Головне увага і болючі спогади, що придушивши би свої почуття вона могла б мати все. Продавшися за почуття іншого серця, ну і звичайно ж за зелень стабільної економіки. Проте, вона така старомодна. Обійми білобрисого генія - і вона майже вірить в долю...
КОМЕНТАРІ
21.12.2009 - 01:38
your_sin: Боже...як його много выйшло... я не виноватая...))
21.12.2009 - 01:50
Верю
21.12.2009 - 01:37
your_sin: ну хотя бы отступы какие сделай)) проще будет переключатся и следить за мыслёй)
21.12.2009 - 01:37
your_sin: ну хотя бы отступы какие сделай)) проще будет переключатся и следить за мыслёй)
21.12.2009 - 01:49
Я подумаю над этим завтра)
прямь как Скарлетт ОХара заговорила
ПС: "Подумаю сегодня, но днем"
21.12.2009 - 00:15
your_sin: как-то совсем грустно((((
ну и я что-то не всегда улавливаю кто повествователь) все же от одного лица полегче воспринимается...)
21.12.2009 - 01:10
Понимаю. Сама не всегда улавливаю шучу, конечно, но я попробывала после сделать вариант с четким разделением - поверь, немножко не то. Так что по любому останется первоисточник
Додати коментар можна тільки після реєстрації Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.
