мммм... рельси... потяг... "Київ-Козятин"... тікати з сірого міста, від депресивності цієї цивілізації, туди, де ще пахне казками душевності та ароматним хлібом із тмином... Бабуся завжди прийме мене в свої обійми, скаже, що все буде добре, і я повірю їй. А потім лежати в своїй кімнаті і гортати старі сімейні альбоми, вдивлятися в свої-прабабусині очі і дивуватися, що я ніколи не була на її Батьківщині - в Польщі. І закутатися в ковдру, розкидавши десятки подушок навколо себе, і слухати "Віч-на-віч", залишивши Чайковського та Тірсена для іншого настрою і іншого місця... І через годину здивуватися звідки взялася гора фантиків з-під шоколадих цукерок?.. І ці шкурочки яскравих мандаринів... І сидіти біля вікна, читаючи Мердок, і спостерігати час від часу за сірою заметіллю, і пити теплий липовий чай... Релаксація душі і релаксація думок... дописати останню "частинку" - і видихнути з полегшенням... А потім знову вдихнти і зрозуміти, що це рішення принесло лише розчарування. Шматочок душі залишився в епілозі. Від цього хотілося плакати та курити. Лише сонячні зайчики в моїй душі стримували мене від початку гнітючої меланхолії. Дивитися "Амелі" і в сотий раз дивуватися такому знайомому-незнайомому сюжету... Писати вірші і не впізнавати лаконічность власного верлібру. Не любити Пастернака, а потім закохатися в його вірші - і знову ридати. Від чергового нерозділеного кохання... "Пастернаком, як і грипом, треба перехоріти" (с) Зрадити Єсеніну і не відчувати своєї провини. Жіноча емансипація. Мистецтво понад усе!
А потім заснути і прокинутися від того, що на душі стало легко. Проблеми канули в Лєту, ненадовго, проте ти вдихаєш щастя і з посмішкою дивишся в дзеркало. Ти перехворіла своєю самотністю. Тепер можна повертатися назад, в сіре місто з його сірими людьми... "Козятин-Київ"... Рух назад... Деградація душі неминуча.
Не люблю стукіт рельс. Він нагадує мені про Нього. Саме так два роки назад моє серце, прив"язане ниткою самотності до потягу, билося об шпали та безкінечні рельси, намагаючись повернути тебе... Марно... Потяг зник за горизонтом розлуки...
"Там, де правжні почуття,
Я загубив своє життя..."
\\Віч-на-віч "Скелями" та "Там, де справжні почуття" - для любителів української ліричної музики РЕКОМЕНДУЮ ;)\\
КОМЕНТАРІ
25.12.2009 - 21:21
your_sin: "Саме так два роки назад моє серце, прив"язане ниткою самотності до потягу, билося об шпали та безкінечні рельси, намагаючись повернути тебе... Марно... Потяг зник за горизонтом розлуки...
" .....
Козятин кажешь... буду знати где тебя шукать
25.12.2009 - 21:25
Нет, меня ищи в Ружине если что это я такой круг мотаю, дорогая =****
Буду скучать!
Буду писать!
Ты же знаешь, твое мнение для меня оч =****
Додати коментар можна тільки після реєстрації Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.
если что 
это я такой круг мотаю, дорогая =****
