Сьогодні приснився дивний сон... Сон-настанова. Про людську добротуі злість. Невже це так правильно, що людей до хороших вчинків спонукає страх?
...А якби не боязнь чогось чи Когось(як у кого), ми б так і жили, сіючи своє зло, втілюючи заздрість у вчинки, показуючи всім чорноту свого серця, вбиваючи все привітне, гублячи те що нам не до вподоби? Хто може назвати інші причини того, що люди ще все-таки себе стримують?
Не знаю, чи правда це, чи просто навіювання через той сон. Але після нього мені захотілося обняти весь світ і лагідно прошептати, що я ЛЮБЛЮ тут кожну людину, кожну травинку, кожен витвір людський чи Божий... Та найбільше мене підносить моє КОХАННЯ, і завдяки йому я нестиму добро в своєму серці...і писатиму далі...
|
|
