Чудернацька посмішка... Рештки "викрутки" в голові... П"янкі спогади від побачення...
Цікаво, а хто ж його навчив мене робити такою шасливою?....
Ніби все як завжди: і вікна, і стіни і... самопочуття... Аж раптом розплющую очі, притискаюся до нього і... відчуваю, що нічого в світі більше не треба: лишень чути його мирний сап поруч, лиш відчувати дотик колючок на своїй щоці (обожнюю колючки...), лише би знати, що заснувши - прокинешся такою ж ... щасливою, потрібною і коханою...
|
|