Григ: Вибране

Наталка Тактреба

"ні!" гламуру

колись  це  станеться,  просто  повір  на  слово
а  зараз  вимкни  монітор  і  порахуй  до  ста
прислухайся  -  в  щілинах  вікон  соло
і  осінь  не  гламурна  а  проста

і  пальцями  на  склі  шли  йому  меседжі
нехай  вони  зникають  -  ти  рахуй  до  ста
хай  тисне  в  грудях,  хай  дратують  пресіджі
ти  залишайся  не  гламурна,  а  проста

зігріють  вовняні  шкарпетки  й  кава
а  він  на  фото  потовстів  й  засмаг
можливо,ти  йому  вже  зовсім  не  цікава
ти  відпиши  "  тобі  гламуру  і  наснаг"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201190
дата надходження 15.07.2010
дата закладки 15.07.2010


Алексей Смирнов

По колено в слезах

По  колено  в  слезах,
По  локти  во  лжи.
Все  странно:  
Комедия?
Горе  ли?
Ну  скажи  мне,  пожалуйста,
Честно  скажи,
О  чем  мы  с  тобой  поспорили?

Ну  да,  носки  положил  на  диван...
Ну  да,  накачался  водкою...
Ну,  разве  можно  за  водки  стакан
Швырять  в  меня  сковородкою?

И  в  чем  проблема?
Лежат  носки.
Ведь  даже  и  не  воняют  нам...
А  ты  все  слезы  втерла  в  виски
И  все  еще  невменяема.

И  пусть  сегодня  
Я  в  чем-то  пьян,
Пусть  мир  расчертил  на  полосы...
Пусти  же  все  же
Меня  на  диван,
Прошу  человечьим  голосом...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191632
дата надходження 24.05.2010
дата закладки 25.05.2010


Ніна Яворська

Ти - мій клон

Розтікалась  гарячим  склом  
на  асфальті  твоїх  фантазій,  
уявляла,  що  ти  -  мій  клон,  
і  живеш  в  закапелках  азій.  
Проникала  на  твій  балкон  
вересневим  пісним  туманом,  
уявляла,  що  ти  -  мій  клон  
у  футболці  від  лже-Армані.  
І  хай  кажуть,  -  таких  мільйон  -  
ще_майбутніх  і  вже_колишніх,  
та  я  знаю,  що  ти  -  мій  клон  
із  країни,  де  квітнуть  вишні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190669
дата надходження 19.05.2010
дата закладки 19.05.2010


zvitka09

=…відлуння…=

…Пригорнулася  хвиля…
і  відчутний  павітер
розгорнув  мої  крила
теплим  подихом  звитий…

Від  п’янкої  завії
не  прокинеться  погляд
крізь  примружені  вії
я  побачу  як  ходить

недосяжна  й  безмежна
крізь  юначу  наївність
мовчазна  й  незалежна
Чоловіча  ніжність…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190528
дата надходження 19.05.2010
дата закладки 19.05.2010


Жолкевич К

Наш президент и мы

Где-то  там,  за  высоким  забором,
Под  охраной,  за  лесом,  за  бором,
Он  живет,  оставаясь  лишь  вором,
Среди  роскоши,  словно  в  тюрьме.

Что  он  думает,  что  же  им  движет?
По  привычке  всем  задницы  лижет,
И  душистою  фенею  брызжет,
Оставаясь  наедине.

Мы  -  такое  послушное  стадо,
И  "сечем"  с  полуслова  -  "так  надо",
То,  что  правит  страною  "бригада",
Виноваты  мы  сами,  поверь.

Это  наши  (родные)  напасти  -
Подлецы,  в  упоении  властью,
Продают  наше  право  на  счастье,
Не  считая  моральных  потерь.
19.05.2010.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190561
дата надходження 19.05.2010
дата закладки 19.05.2010


Samar Obrin

Естетика життя

Як  на  мене:  якщо  ти  не  стався  цього  разу…  якщо  горщечок  –  виявився  тріснутим…  в  тебе  залишається  зовсім  не  багато  шляхів.  Чи  будь  зіркою  -  сам,  чи  обери  НАЙБІЛЬШ  бездоганну  –  та  прислуговуй  її.    _______________________________________________________
Пам’ятаєш  –  
Зустріч  одного  разу  –  
Очами  у  натовпі…
Шалених  думок  –  зграю  
У  безквітковому  транспорті?
______________________________________________________  


Кожен  заслуговує  -  сміху
Навіть  коли  сміється…
Навіть  коли  і  нагадує  –  кригу  –  
Смішним  все  одно  –  здається.  
Навіть  у  ролі  –  судді
Під  перукою  долі  –  
Я  бачу  сльозу  на  щоці  
Від  самотнього  болю.  


Хай  кажуть,  що  їм  «все  одно»,
Що  з’їли  бідну  собаку…
Що  
Вони  –  
Збагачене  часом  вино
Не  знаюче  –  жаху,
Але  як  подивишся…  
Поглядом  в  погляд  –  
Здається  –  
Доросла  дитина
Від  себе  тікає  з  журбою.

І  сама  –  
Не  в  захваті  собою…
І  б’є  в  кімнаті  –  
Чесні  
Дзеркала  –  
Але  на  день  -  захоплюється  грою
Кидає  в  гору  бездоганне  –  «Я»…

Хай  за  думками  у  кишеню  лізе
З  початку  буде  дрібним  
Крадієм
Якогось  –  слова…
У  якоїсь  –  книзі…
Якихось  відчайдушних  –  теорем…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181874
дата надходження 05.04.2010
дата закладки 18.05.2010


zvitka09

Холодно. Лютий

Хай  мені  буде
і  гріх,  і  два,
хай  мені  громом  –
прокляття  й  прокльони,
що  я  зроблю,
коли  я  –  жива,
фатумна  для  любові..
…дивна  і  скрізь  наяву
в  з’яву  –  неактуальна.
Вибач  мені,
що  такою  живу
дамою  Пік
фатальною.
В  міру  невірно
згорає  час…
–  річчя
не  має  ні  правди,  ні  сили,
щастя  –
п’янке,  як  вино  і  нуга,
не  прокидається  сірим…
І  до  нестями  –
безмеж  забуття,
наче  над  прірвою  дія…
Хто  ти?
Навіщо  мене  забрав
з  мене,
що  кодами  –
безнадійна..?
Холодно,  лютий,
а  я  –  жива!
Відстань  –
і  подих  не  захолоне!
Хай  там  аби  що  –
сніги  чи  сльота…
Щастя  моє…
Воле  моя!
І  неволе…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190306
дата надходження 18.05.2010
дата закладки 18.05.2010


Это_я_Алечка

Фата-Моргана

Ні,  не  моє,  не  сонце,
І  не  моя  примара.
Най,  не  зав`яже  в  кільця
Доля,  як  в  небі  хмари.

Попри  усе,  звикаю  –
Фарби  розводжу  нишком…
Нащо?  Не  зволікаю,
Віск  по  краплинам  тисне.

Вільна,  легка  споруда
З  безліч  числа  хмаринок,
Кольору  сонця  –  руда
Та  з  дощових  блищинок.
 
Наче,  Фата-Моргана,
Вийшла  з-під  криги  в  зорі
Завше,  зненацька  панна
У  дощовім  полоні.

Завше,  як  зорі  –  ясна,
Завше  –  незрозуміла:
Пані,  панянко  –  панна,
Що  від  журби  закрила.

Марево-блискавиця  –
Доле  моя  пихата,
Райдужно-синя  птиця  –
Неба  солодка  вата.

Тільки  торкнусь  губами  –
Тане,  і  лише  присмак…
Дива  Фата-Моргани,
Щастя-примари  виблиск.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190336
дата надходження 18.05.2010
дата закладки 18.05.2010


Журавка

День розквітає

День  розквітає,  наче  орхідея.
Вистукує  буденність  звичні  ритми.
Вже  самоціль  набула  апогею,
Ламаючи  високі  алгоритми.  
День  розквітає,  в  нього  мало  часу.
Ну  що  таке  миттєвість  для  сторіччя?
Виходить  муза  грітись  на  терасу,  
До  сонця  повертаючись  обличчям.  
День  розквітає  і  стає  високо.  
Розгубить  мальва  на  вітрах  листочки.  
Гостює  муза  в  мене  кароока  
Пожовклі  фото  все  гортає  мовчки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190329
дата надходження 18.05.2010
дата закладки 18.05.2010


Юлія Радченко

"Знавці давно мовчать. Все сказане – забвення…"

Знавці  давно  мовчать.  Все  сказане  –  забвення…  
Під  поглядом  хреста  –  надкупольні  віки…  
Ти  не  один  такий.  Ми  разом  -    безіменні…
Ми  вже  давно  себе  назвали  навпаки…

Під  одягом  дзвіниць  –  оздоблення  смагляві…  
Дивитися  униз  простіше  -  менше  втрат…  
Я  майже  як  усі:  дзеркально  (у  канаві)
Очікую  тепла  і  променистих  свят…

Накривши  почуття  (завісами  і  снами),  
По  підвіконню  грім  –  знесилення  зібрав…
Я  разом  з  ним  живу.  Ти  також  поряд  з  нами…
Ти  ж  навіть  часто  сам  раніше  в  нас  бував…

З  застеленим  столом  –  забрав  усі  неділі…
Я  знала,  що  твої,  однак  сама  чомусь
Зманила,  як  дощі,  дороги  веснокрилі...
Їх  вже  давно  нема.  А  втратити  боюсь…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188946
дата надходження 11.05.2010
дата закладки 13.05.2010