Йдучи́ серпантином углиб метушливого міста,
Думками заплутавшись у повсякденності справ,
Відчула, запахло в повітрі далеким дитинством.
Той запах летів по газону від скошених трав.
Спинилася. В очі вдивляється день ясноокий,
В якому під сонцем, окрилене вітром дівча
Левадою мчить, ледве видно у зелені кроки,
Лоскочуть стеблини стрункі, дістаючи плеча.
Матуся завдання дала, тож спішить помічниця,
Сніданок гарячий несе косарям чимскоріш.
Похлюпує в банці студена джерельна водиця,
Посвистує вітер. Всі звуки злились впереміш.
А з другого краю спадають посріблені роси,
Коса дідусева виводить незвичних пісень,
І стеляться ранньою свіжістю рівні покоси.
Не стерти зі спогадів щастям наповнений день.
Хвилина, і знову ховаються впіймані миті,
Та все в голові не втамуються щемні думки.
Спасибі тобі, моя доле, за сонцем налиті,
За справжні, дитячі сільські, босоногі роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835892
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 21.11.2019
В дитинство можна повернутись тільки в снах,
І лише так ще раз малим побути...
Згадати, як зорів тоді Чумацький шлях,
Коли не все ще міг тоді збагнути...
Коли усе навкруг, здавалось, не мине,
Був кожен день для тебе мов у казці...
І як щораз матуся ніжно обійме,
Та мить, мабуть, була найбільшим щастям...
А ще, як тато тебе в руки свої брав,
І підкидав високо, аж до неба...
А ти сміявсь тоді від щастя, щебетав...
Вернути б все це... більшого не треба...
В дитинство повернутись можна тільки в снах...
Тепер я все це добре розумію...
Дивлюся знову, як зорить Чумацький шлях...
Десь там мої думки та мої мрії...
Анатолій Розумний,
05.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850432
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 21.11.2019