Прикарпаття моє смерекове,
Стрибуняста підгірна Свіча́.
Я веду підсвідомі розмови
З тим наївно-дивацьким дівчам,
Що ходило до літнього дуба
Джерельцевих набратися сил,
Солодкавого настрою хлюпав
Той струмком кришталево-ясним.
Дубе, братику, як поживаєш?
Розлилась білопінь анемон?
Млосна туга роїться за краєм,
Що дитинством приходить у сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831028
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Я мусила вижити, чуєш,
коли клекотала біда
і зорі котилися всує,
й отрутою пахла вода.
Я мусила стати до бою,
скропивши неділю дощем,
аби залишитись собою
під чорним недолі плащем.
І хай обернулося мало
голодних вовків на людей,
я звіром байдужим не стала,
не вирвала день із грудей.
Не вмерла тремкою душею
на пласі гіркого жалю,
а тихо пройшлася межею
і світу сказала: "Люблю".
І крикнула прірві: "Прощаю
зневіру твою гомінку!".
І, сьорбнувши білого чаю,
у білу ступила ріку,
щоб ноги від болю відмити,
безсилля і темних жалів,
із серцем, до неба відкритим,
чекати розвеснених слів,
музик, що до танцю закличуть.
І зблисне прощення мені,
і стане уперше незвично
вбиратись у щастя при дні.
Вдивлятись в розгойдане жито
такого хмільного не сну...
Я вижити мала, щоб жити
і знову стрічати весну!
23.11.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831056
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Ось і тиша... Можна одпочити
і язик тримати на замку,
як і хто наповнює корито
локшинами челяді й совку.
Нумо заглядати у майбутнє,
хто ми є та ідемо куди.
Поки ум та логіка відсутні, –
[i]гиля-гиля, гуси, до води.
[/i]
Ми – адами, каїни і хами
видумали Єву із ребра,
ходимо молитися у храми
і не помічаємо тавра.
Ще й і Музу хоче мати кожне,
та небесне плутає й земне.
Авгури оспівують порожнє,
клірики малюють потайне.
Коміки й сатирики чатують
на усе, що лізе в небеса.
Застує поезії краса...
Зі святими грішні одесную
і нічого всує не існує,
ну, хіба що, пекло і яса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831102
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Тікаєш від себе? Даремно.
На жаль, від думок не втечеш.
То серце поколює щемно,
То в грудях нестримно пече.
А то, коли місяць уповні,
Ім’я прошепочеш крізь сон,
То думи солодко-гріховні,
То пристрасті зносить мусон.
То спогадом, схованим в темну,
Завмерлі чуття обпечеш…
Ти хочеш забути? Даремно.
Від себе , на жаль, не втечеш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408714
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 29.01.2018
Торкніть чоло гарячими вустами.
Хай подих ваш знуртує в грудях кров.
Хай доведе мій розум до безтями
Від пристрасті розпечена любов.
Відкиньте пасмо довгого волосся,
Торкнувшись ненароком до плеча…
І наших душ весняне суголосся,
Осяє догораюча свіча…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414541
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 29.01.2018
Прокинься, Україно, вже весна!
Звільни від снігу серце зледеніле!
Співай! У тебе ж пісня голосна.
Пусти з водою слово наболіле!
Вставай з колін! Буди своїх дітей!
Не дозволяй по закутках ховатись.
Черпай з землі наснагу, мов Антей!
Та досить лиш на Бога сподіватись.
Прислухайся, як стукають серця:
Ми тут навік! Ми—разом! Ми з тобою!
Ми вистоїм з тобою до кінця!
Лиш не ставай покірною рабою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415761
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 29.01.2018
Дозвольте мені підійти.
Тихенько, немов ненароком.
Якщо Ви вже послані роком,
Дозвольте до Вас підійти.
Дозвольте, хоча б крадькома,
Для Вас подивитися в очі,
Шептати слова до півно'чі.
Дозвольте. Хоч слів і нема...
Дозвольте мені- я молюсь
Лишитись на вік одинокій.
О, ні! Не стривожу Ваш спокій!
Дозвольте, я просто наснюсь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418487
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 29.01.2018
Кохала Вас я… безневинно,
Так, як кохають тільки діти.
Для Вас відкрилася дитинно,
Пізнавши чари Афродіти.
Я довіряла Вам безмежно…
(Так довіряють тільки Богу)
А Ви… взяли необережно—
Спихнули з неба… на підлогу.
Ви у душі моїй топтали
Сам едельвейс—прекрасну квітку.
Душі смарагдові кристали
Збирали у діряву сітку…
Летіла знов –ламала крила…
Та пробачала Вам …образи…
Любов смарагдами іскрилась.
А Ви купилися на … стрази…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419232
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 29.01.2018
Не осуди. І не роби рабою
Розпечених, мов лава, почуттів.
Я просто буду… дихати тобою,
Тамуючи у грудях зливу слів.
Не осуди, що серце шаленіє
Від думки, що на світі десь є ти.
І що душа від доторку весніє…
Хоч сонечком надії освіти!
Не осуди ці почуття гарячі,
Вразливі, мов у березні сади.
Твою байдужість я тобі пробачу.
Лиш за любов мене не осуди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424504
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 29.01.2018
Хто відповість за душі мертвих сіл,
Яких вже в Україні—кладовища???
Вже й сліз нема. З очей один розсіл
І сонце заступили хмаровища.
Давно вже здичавіла собачня…
Чортополох забрався вище хати…
І це не сон, не дика маячня,
Та «реформаторам» на це… начхати.
Для них лиш інновації давай,
Експерименти над своїм народом.
Якщо не згоден—сліпи заливай,
Захмелений забудеш звідки родом…
Тож тягнуть села до святих небес
Приречено кістляві віти-руки.
Доки у влади «шкурний» інтерес,
Усі вони приречені на муки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440311
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 24.01.2018
Торкніться хоч подихом … тіла
У сяйві липневої ночі.
Я б зіркою в небо злетіла,
Де місяць промінням хлюпоче.
Дозвольте на кінчиках пальців
Відчути тепло ваших весен.
Хай душі кружляють у танці,
Хвилюючи місячне плесо.
Хай ніч нам накине на плечі
Гаптовану сріблом кирею.
Ваш подих—це тільки предтеча.
Цілуйте—я стану зорею…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440589
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 24.01.2018
[b]В такого кохання немає майбутнього й долі,
Тож душі даремно, мов нитки в узорі, сплелись.
А може полишимо землю й полинемо ввись?
Там зникнуть нарешті умовності, сльози та болі.
І лиш почуття від байдужості зір не схололі,
З’єднають наві́ки. Сьогодні чи, може, колись…
А поки самотність приходить до мене щоночі,
Залазить у ліжко, шепоче невтішні думки.
Торкнися сьогодні, хоча б випадково, руки,
І хоч на секунду дозволь подивитися в очі.
…Пробач мені, Боже, та я до безпам’ятства хочу
Щокою безгрішно його доторкнутись щоки.
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516838
дата надходження 11.08.2014
дата закладки 23.01.2018
Ця осінь не вдягала позолоту,
Лиш тільки хустку чорну, як смола.
Води просила, кулі та оплоту.
Зникали ріки, кров лише текла.
І рвалось небо, накривало «Градом»…
Вона ж чекала пригорщу дощу.
Пливли «двохсоті» в рідний край каскадом,
Кричала в ніч матуся: «Не прощу!!!»
…А хтось на душах будував кар’єру,
У золото вдягнувся на смертях.
Зима чекає вперто на прем’єру,
Та осінь ця залишиться в серцях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538613
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 23.01.2018
В твоїх словах шукаю я спасіння,
Бо так болюче ранить самота.
А ти ж мій біль, мелодія осіння,
В безсонну ніч із відчаю сльота.
І гасне день, коли ти так далеко,
Що і думки не долетять туди.
Хоч подзвони: ти знаєш, як нелегко.
Не прожену. Ти головне: прийди.
І буде ніч, закутана у ніжність,
А рано тихо попрошу «Зажди…»
В вікно поглянеш: «Як іти у сніжність?
Тож я лишусь у тебе… назавжди!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538859
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 23.01.2018
Ти ростеш не по днях, моя доню,
І все рідше питаєш про тата.
Тільки плачеш, буває, спросоння,
І вслухаєшся: хто йде до хати?
І малюєш для нього малюнки,
І диктуєш «Вертайся. Чекаю…»
Не несе нам зима подарунки,
Тільки сльози до чорного чаю.
…Завтра рано портфелик на плечі
І до школи гайда з дітворою.
Як же добре, що ти страшні речі
Ще сприймаєш дитячою грою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539232
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 23.01.2018
[i]Замело наші ночі образами,
Почуття притрусило сніжком.
Тільки спогади зблискують стразами,
І, як діти, все ходять слідком
День і ніч. Ну ніяк не відчепляться.
Грають серцем, неначе м’ячем.
Може й в тебе надії ще тепляться…
То давай ми удвоє втечем
В снігопади розбурхані мріями.
І в потоку людських веремій
Зблисне щастя сльозою під віями:
Ти—Єдиний. Коханий. Ти—мій!
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551342
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 23.01.2018
[i]Скільки треба тепла щоби серце твоє завесніло?
Щоби пам'ять змогла відпустити минуле навік?
Хочеш стану навшпиньки і в сон прокрадуся несміло
Чи грайливим промінням зігрію тебе звіддалік?
Полуничні вуста поцілую нестримно-бурхливо
І зага́дкою зникну в серпанку шафранових зір.
Ти мене не шукай. Хіба мрію зловити можливо?
Я піду, лиш наповню осяйним коханням ефір.
А коли ти відчуєш як в тебе звільняються груди,
Стане дихати легко, всміхнеться веселкою світ—
Я сама повернусь крізь замети й людські пересуди,
Щоб торкнувшись долонь, прошептати, мов вперше, «Привіт»…
Скільки треба тепла?
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551924
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 23.01.2018
Спинися, осене, коло воріт!
Не треба йти в святе подвір’я мами.
Життя її, як липа у дворі,
Хоч пахло медом—спечене громами.
Не заплітай їй в косу сивину,
І не вибілюй очі волошкові.
Не раз лишали ми її одну,
Вона ж взамін нічого, крім любові.
Присядь на лавку, трохи відпочинь.
Всміхнися сонцем—хай побуде літо.
Допоки в мами сяє щастям синь,
Ми, хоч в душі, такі ж наївні діти.
Стряхни додолу золото із віт
І вдаль іди розкішною ходою.
Лиш не заходь до маминих воріт,
Дозволь їй ще побути молодою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552627
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 23.01.2018