Рая Без: Вибране

OlgaSydoruk

А мне никто, никто не нужен…

Ещё  не  время  зимней  стужи…
Грядёт  осенняя  пора…
А  мне  никто,  никто  не  нужен…
Лишь  те  -  манящие  глаза…
А  мне  приснилось  –льдинки  в  лужах…
И  в  ртутном  инее  трава…
И  голос  бархатный  -  простужен…
Охрипшим  эхом  с  далека…
Я  флиртовала…Ну  и  что  же…
Ничто  не  значат  те  слова  -
Ведь  мне  никто,никто  не  нужен…
Но  я  не  сплю,когда  одна…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748341
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017


A.Kar-Te

Я до тебе. . , а ні вітром, ні дощем…

Я  до  тебе..,  а  ні  вітром,  ні  дощем
Не  вірвуся,  щоб  лишити  в  серці  щем.
Весняним  теплом  до  тебе  пригорнусь,
А  в  ночі  за  тебе  Богу  помолюсь.

Чи  не  бачиш,  (зупинись,  благаю,  мить),
Що  душа  моя,  як  ластівка  летить  ?
Я  до  тебе  -  крізь  холодні,  сірі  дні...
А  чекаєш  ти  мене..,  чи  може  ні  ?

Якщо  скажеш,  що  я  птаха,  та  не  та,
Що  душа  твоя  до  мене  вже  пуста,
Я  від  крил  тих  ластівкових  відрікусь,
А  в  ночі  за  тебе  Богу  помолюсь...

Я  до  тебе..,  а  ні  вітром,  ні  дощем...






(фото  з  інету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654394
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 29.08.2017


Іванна Шкромида

понівечені

Звивини  вітру  до  скроні
ледве  торкають  надвечір.
Холод  від  мене  завмер,
коли  огорнув  за  плечі  —  і  сирістю
дня,  що  волоче  небо
до  згину  під  сонцем,  
впав  у  траву  до  колін.
Ще  терпко  від  запахів  квітів,
що  гнучко  ховались  між  пальців,
мов  падали  в  товщу  води,
якої  достатньо  для  втечі
від  рук,  холодніших  зими.
І  бути  собою  на  зламі,
коли  всі  вертаються  повз,
понівечені  голосами,
розібрані  аж  до  кісток
з  тривогою  в  зігнутих  ліктях,
якими  вповзають  в  светри  —  
я  вмію  до  всіх  промовчати,
так  ніби  відповісти.

28.08.17,  Київ  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748192
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017


Мартинюк Надвірнянський

Зустріч на горбі

Її  ім’я  на  скелях  ти  писав
Тим  наче  вузол  розрубав  Гордіїв.
Свій  біль  і  жаль  на  камені  лишав,
Для  себе  оставляв  одні  надії

Минали  дні  і  снилися  тобі,
Уста  медові  мов  принади  раю.
І  ті  високі  скелі  кам’яні,
Й  потоки  що  внизу  під  ними  грають.

Бувало  що  в  годину  грозову,
Коли  здавалось  мить  прийшла  остання.
Між  скелями  високими  ти  звав,
Своє,  давно  загублене  кохання.

А  вітер  буйний  як  гірський  сурмач,
Хапав  твій  крик,  мішав  зі  своїм  свистом.
Здавалося  душі  твоєї  плач,
Кудись  летів  поміж  гіллям  безлистим.

Надії  твої  гасли  день  за  днем,
Злітали  з  серця  тугою  .  За  краєм
Ще  десь  далеко  дихали  вогнем
Ти  відчував  що  з  ними  теж  згораєш.

Минали  ночі  в  тузі  і  журбі,
А  ти  вдивлявся  у  Карпатські  склони.
Кудись  втекти  хотілося  тобі,
Куди  ж  втечеш,  коли  душа  холоне.

Якось  ти  задивився  на  гору,
Потім  ще  вище  знесла  тебе  сила.
Туди,  де  в  смерековому  бору,
Повівають  смерекові  крила.

Вона  дивилась  зупинивши  крок,
А  погляд  той  з  тобою  диво  коїв.
Здавалося  що  мерехти  зірок,
В  її  очах  хтось  десять  раз  подвоїв.

Коли  ж  вона  всміхнулася  тобі,
Зір  заяснів  долаючи  безкрає.
Про  зустріч  ту  у  лісі  на  горбі,
Ти  вкотре  сам  для  себе  повідаєш.

2017р.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748134
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017


Сергей Щербаков

С ноги

Помилуйте,  я  Вас  не  тороплю,
Дитя  нетленок  и  неповторенок…
Так  недообразованный  ребенок
Жует  свою  зеленую  соплю,
Как  Вы  –  свое  брехливое  «люблю»…

Что  нам  венчание,  кондомные  берлоги
Семейных  зим?  –  Скучняк  и  ка-ба-ла.
На  тихоокеанских  осьминогов
Похожи  руконогие  тела,
Двух  атеистов  в  состояньи  грогги.

И  да  простит  меня  господь  за  матюки,
Но  проза  жизни,  знаете  ли,  в  этом,
Чтоб  пить  с  локтя  и  сочинять  раздетым
Ханжам-одеждоманам  вопреки,
И  строфы  –  н@хуй  –  зыкрывать  с  ноги.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747415
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 28.08.2017


Сергій Прокопенко

Зачем?!

Зачем  же  Вас  мне  Бог  послал,  
Но  не  позволил  стать  моею?
В  чем  замысел  он  так  и  не  сказал
За  что  мне  груз  такой  на  шею?

За  что  хозяин  долов  и  небес
Решил  меня  подвергуть  наказанью,
Наполнив  душу  сладостным  желаньем
Полнее  чем  её  грехом  опутал  бес?

Зачем  моей  растерзанной  душе,
Закалку  принявшей  в  горниле  испытаний,
В  который  раз  уже  кричать  Cherchez  
la  femme,  не  находя  соблазну  оправданий!

Довольно!  Я  вас  больше  не  боюсь!
Улыбки  эти,  очи,  губы,  плечи!
Я  закалён  и  с  искушеньем  мне  бороться  легче….
Да  ну  всё  к  бесу!  Я  влюблён!  Я  снова  Вам  сдаюсь!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747845
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 26.08.2017


Аркадьевич

комплекс неполноценности…

Вот  есть  же,  блин,  такие  люди!
И  вроде  бы  к  тебе  с  душой,
Но  ты  торчишь,  как  рак  на  блюде,
Пред  ними  красный  и  смешной...
Порывы  их  всегда  гуманны,
Кристально  помыслы  чисты,
Но  появляются  нежданно,  
Как  чёрный  кот  из  темноты...
У  них  все  доводы  разумны.
Советы  в  рай  земной  ведут,
Но  как  же  с  ними  рядом  трудно
И,  гады,  никогда  не  лгут...
И,  вроде  же,  не  поучают,
Но  как  пронзительно  молчат?
За  все  грехи  тебя  прощают,
А  ты  их  милости  не  рад...
Их  благородство  раздражает,
Смущает  ликов  красота,
И  ты  всё  лучше  понимаешь
За  что  Пилат  распял  Христа...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747040
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 26.08.2017


Володимир Кабузенко

Мужчина я!

Гитары  драйв,  чарующие  звуки,
Её  любви  зашкаленная  страсть
Взахлёб  токует,  повергая  в  муки
"Гусар"  своих.  И  как  здесь  не  попасть

В  бушующие  перебора  волны,
Неистово  терзающие  плоть,
Предчувствуя  укор,  что  так  зазорны
Вниманья  знаки  к  ней.  Но  сам  Господь,

Не  мне  годами  ровня,  будь  он  с  нами,
Коленопреклонённо  нимб  свой  снял
Пред  буйством  исполненья,  что  цунами  -
И  пред  красой  её  бы  вряд  ли  устоял.

Мне  ж  этикет  пристойность  предлагает,
Но  где-то  там,  в  глуби  сознания,
Срабатывать  подкорка  начинает  -
Она  ведь  женщина  -  мужчина  я!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747858
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 26.08.2017


Сергій Прокопенко

Якщо я Тебе не ревную…

На  свободу  я  НЕ  зазіхаю,
Лиш  Тобі  зрозуміть  пропоную  -
Якщо  я  Тебе  не  ревную,  
Значить  я  Тебе  не  кохаю!

Я  без  Тебе  дуже  сумую
І  тому  пам’  ятай,  я  благаю  –
Якщо  я  Тебе  не  ревную,  
Значить  я  Тебе  не  кохаю!

Ти  прийде́ш  –  я  Тебе  зацілую
Ну  не  сердься,  кохана,  прохаю!  -
Якщо  я  Тебе  не  ревную,  
Значить  я  Тебе  не  кохаю!

Ну  чому  Ти  з  доко́ром  зітхаєш?
Я  ж  без  Тебе  немов  не  існую  -
Якщо  я  Тебе  не  ревную,  
Значить  я  Тебе  не  кохаю!

Запах  твій,  як  спасіння  вдихаю
Та,  одначе,  ніяк  не  засну  я  -
Якщо  я  Тебе  дуже  ревную,  
Значить  я  Тебе  сильно  кохаю!

Якщо  ж  психами  я  вибухаю,
І  доко́рами  спокій  руйную,
Якщо  я  безупинно  ревную,
Значить  я  Тебе  не  кохаю…..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747844
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 26.08.2017


Променистий менестрель

Встречи суждены



Ожидание,  ожидание  –
встречи  сужденной
душ  людских...
Жизни  осень  крадётся  ранняя,
а  ведь  жизнь
всего  –  краткий  миг...

И  минуты  счастья  ,  подарены,
ловим,  словно
рыбёшку  в  сеть...
Убегают  дни,  словно  далей  сны,
за  одним  столом  
посидеть...

Посидеть,  в  родные  глаза  взглянуть  –
память  вспенится
пред  тобой...
Что  прошло,  теперь  нам  уж  не  вернуть  -
замело  
за  былью  виной...

Но  дано  нам    всё  ж,  видеть  радости
новых  жизней,
ростки  вокруг;
их  улыбки  ценить,  успех  растить,
счастье  в  их  глазах  –
Свет,  всем  друг.

26.08.2017г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747863
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 26.08.2017


Аркадьевич

комплекс неполноценности…

Вот  есть  же,  блин,  такие  люди!
И  вроде  бы  к  тебе  с  душой,
Но  ты  торчишь,  как  рак  на  блюде,
Пред  ними  красный  и  смешной...
Порывы  их  всегда  гуманны,
Кристально  помыслы  чисты,
Но  появляются  нежданно,  
Как  чёрный  кот  из  темноты...
У  них  все  доводы  разумны.
Советы  в  рай  земной  ведут,
Но  как  же  с  ними  рядом  трудно
И,  гады,  никогда  не  лгут...
И,  вроде  же,  не  поучают,
Но  как  пронзительно  молчат?
За  все  грехи  тебя  прощают,
А  ты  их  милости  не  рад...
Их  благородство  раздражает,
Смущает  ликов  красота,
И  ты  всё  лучше  понимаешь
За  что  Пилат  распял  Христа...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747040
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 26.08.2017