*******
На кінчику графітовім яснить
Умовна грань, крихка гіпотетичність…
Рух вітру – і відкриються за мить
Старих балад конструкції готичні.
Сплетіння стін гойдається в гілках,
Стрілчасто пориваючись у простір,
Пронизують очеретяний дах
Забутих значень антикварні трості.
Зриваються з намічених орбіт
Майбутні сни краплинами сюжетів.
Мінлива плазма? Ілюзорний квіт?
В’юнкі нитки туманистих манжетів?
В скляній шухлядці застигає брук
І зблискують прочинені люкарни…
А грифель виривається із рук
І всі сюжети сплутує безкарно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836932
дата надходження 29.05.2019
дата закладки 30.05.2019
*******
На кінчику графітовім яснить
Умовна грань, крихка гіпотетичність…
Рух вітру – і відкриються за мить
Старих балад конструкції готичні.
Сплетіння стін гойдається в гілках,
Стрілчасто пориваючись у простір,
Пронизують очеретяний дах
Забутих значень антикварні трості.
Зриваються з намічених орбіт
Майбутні сни краплинами сюжетів.
Мінлива плазма? Ілюзорний квіт?
В’юнкі нитки туманистих манжетів?
В скляній шухлядці застигає брук
І зблискують прочинені люкарни…
А грифель виривається із рук
І всі сюжети сплутує безкарно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836932
дата надходження 29.05.2019
дата закладки 29.05.2019
[b]Ти казала: іти не гріх,
Якщо пам’ять дочасно згасла.
Ненадійна, як перший сніг,
Не щаслива, і не нещасна.
Пригадай, коли світ з-під ніг,
Що знічев’я собі привласнив.
Ти промовив: чекать не гріх,
Доки світло у вікнах гасне.
Доки спогадом птах ширя
І грудьми, наче в скло, - у тишу.
Доки вічність її ім’я
День за днем на асфальті пише.
І дивився на став здаля,
Що у лід - як в блискучі шати.
Наче долю, топтав гілля -
Вечорів і заграв відплату.
Зорі в коси хотів вплести,
Перейти гір далеких пасма.
Для обох збудувать мости,
Але пам‘ять дочасно згасла.[color="#20bdb5"][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796532
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 16.07.2018
[b]Повернутись з безлюдних площ,
Хоч вертатися вже не варто.
Стиха ллється за комір дощ -
На руках тільки бита карта.
Ну то й що, коли ти вже спиш,
І нічна заступила варта.
Ну то й що, коли ти мовчиш,
Значить, слів нам обом забракло.
Значить ми опинились між
Першим променем і останнім.
І ціна всім зусиллям гріш -
Все спочатку - іще до смеркання.
І коли майже збився з ніг,
Згасла обрію синя ватра.
Зрозуміти, що ти не встиг,
І вертатись було не варто.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797096
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 16.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2018
У далекій країні, за сотні морів
Жив дракон у своєму палаці.
Чорний прапор над замком його майорів
На високій дворогій гілляці.
Той дракон був жорстокий, людей катував,
Вимагав, данину щоб платили,
А злиденний народ був позбавлений прав,
І терпіти не мав уже сили.
Час від часу знаходився хтось із людей
Та ішов на двобій із драконом,
І молився народ за воротами, де
Царедворця чекав під балконом.
І щоразу зловісний його чули сміх,
Що надію та серце калічить:
"Бій закінчено, люди, дракон переміг,
І податки зростають удвічі..."
Та нарешті один відчайдушний юнак
Кинув звіру страшному свій виклик.
Біля замку люд вкотре розбив свій бівак -
До такого давно уже звикли...
І рубались вони кілька днів і ночей,
Дуже довго тривала та битва.
Від балкона народ не відводив очей,
А в серцях не стихала молитва.
Чорний прапор здригався від лязгу мечів,
А в дракона кінчалися сили,
От і кумпол останній із шиї злетів,
Все, звірюга, тобі - до могили.
І пішов по палацу хоробрий юнак,
Подивитися, що там, в палатах.
І відчув він каміння коштовного "смак"
Та красу у рабинях-дівчатах.
І подумав юнак: "Відпочити не гріх
Від такої смертельної січі..."
Раптом чує з балкона: "Дракон переміг
І податки зростають удвічі..."
Він підвівся мерщій, царедворця схопив:
"Що верзеш ти, хіба ти не бачиш?!"
Той спокійно і чемно йому відповів:
"Глянь у дзеркало, друже-юначе..."
У далекій країні, за сотні морів
На гілляці вісить чорний прапор...
Із драконів вже безліч злетіло голів -
А сатрапи міняють сатрапів.
Бо як пусто в душі претендентів усіх,
А до церкви - лиш ставити свічі -
Очевидно й без бою: дракон переміг,
І податки зростатимуть вдвічі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747945
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 05.09.2017