Дощ розмиває міську дорогу ніби старе чорнило
Вересень стелить себе під ноги із усієї сили
Клубочиться дим від горілого листя, вимішуючись з небом
І кожен тріск від багаття — вистріл, а крики птахів — лемент
Стіни будинків, що змокли наскрізь, гріються батареями
І опираються цій напасті, як кораблі реями
Сірість повзе нікотиновим згустком понад дахи будівель
Місто зробилось великою пусткою — мокрим, порожнім, сірим
Очі за склом вологі і сонні, десять хвилин до завтра
В час, коли місто чекає жовтень, назовні виходить правда
Ще одна осінь розсипалась золотом, хмари проносяться стадом
А місту судилось нестерпно мокнути, впритул до кінця листопаду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756921
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2017