Серенький, серенький человечек,
он берёт удочку, идёт на речку,
ловит лучезарную рыбёшку
или гладит дьявольскую кошку.
Что тебя мучает, серенький человечек,
рак поджелудочной, скверная печень,
безответные чувства, в любви неудача,
телевизионная передача?
Тук-тук. Стучит его сердце,
серенький человечек рассержен,
но он умирать всё равно не хочет;
его вОлос каштановый всклочен.
Да, да, серенький человечек не вечен,
его года испачканы кетчупом,
летает над ним ежедневно погода,
серенький человечек на многое годен -
он, в принципе, богоугоден.
А что же ты хочешь, серенький человечек?
Жизни попроще, смерти полегче,
забот полон рот, но чтоб по плечу
и никогда не ходить к зубному врачу.
Чу, опять что-то слышно,
серенький человечек настойчиво дышит,
разметавшись как будто на смертном одре,
его дряблый голос одеревенел.
Серенький, серенький человечек,
кто же поставит по тебе свечку,
вспомнит твоё имя всуе,
воссоздаст тебе, кто тебя нарисует?
Никто не вспомнит, никто не намалюет,
ну разве что жирно сплюнет,
а если и припомнит то недобрым словом,
о чём-то недостойном словно.
Будь ты проклят, серенький человечек,
железо-бетонным веком искалеченный,
зашуганный до самой глубины своей сути,
мертвяк,
забытый уже на вторые сутки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865349
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 20.02.2020
[i][b]Господи, ты слеп? Так дай мне руку,
Потому что, я еще слепей,
И веди по замкнутому кругу –
От себя и к самому себе…
…
Принимает форму суть живая.
Возникают чувства и слова.
Вижу, слышу – значит, ощущаю.
Ощущаю – значит, я жива.
Кто я? Что я? Почему? Откуда?
Где я ныне? Для чего я тут?
Долго ли я здесь еще пробуду?
Как? На сколько? И куда уйду?..
Я иду. Я – вечного движенья.
Бесконечный кругооборот –
От безличья к самовыраженью,
К целостности и наоборот.
Постановка цели. Поиск средства.
В достиженьи – обретённый смысл.
В следствиях причин – причины следствий.
В вечном – временной анахронизм.
Суть в движеньи, а движенье в сущих –
Воля, сила, мера… божий лик,
Разность всех умерших и живущих,
Сумма неслагаемости их.
Боль блаженства, и блаженство муки.
Альфа и Омега!
А вообще…
Если проще – взяли ноги в руки
И сыграли жизнь – "а-ля туше"*.
…
Нет… не руки, сердце и глаза,
Как не странно вам, но это… ноги –
Символ вечной и слепой дороги,
Что, идя вперёд, ведёт назад. [/b][/i]
...
"а-ля туше"* - вдохновенно, быстро и легко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817628
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018
На твой вопрос:"Куда же ты теперь?",
Мои глаза без слов тебе ответят:
Туда, где предо мной не хлопнет дверь,
Туда, где мир цветёт и солнце светит,
Туда, где нет желания измен,
Где счастье окрыляет повседневность,
Где отдают, не требуя взамен,
И где любовь пронизывает бренность.
Здесь ночь для звёзд и встречи под луной,
Здесь небо душ уставших ожидает.
Давай мне руку и идём со мной,
Тебя в том мире очень не хватает!
19.07.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802713
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 11.08.2018
Я згадую інколи твої співи –
Глибокий голос контральто любить,
І я пливу у чарування зливі,
І мене знову Карпати манять:
Твій голос, сміх, день, сонце, ясне небо,
Говерла добра до нас, до мене,
Тут наша присутність благословенна,,,
Що ще для щастя було нам треба?
20.07.2018
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802676
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 11.08.2018
Завдання птахів нагадати нам вкотре про вирій.
Завдання весни – це, як мінімум, вчасно прийти.
І взяти на облік зимові хвороби й зневіри,
Під звіт всім роздати по дрібці жаги й теплоти.
Стоїть березіль, мов лелека, в снігу по коліна.
Під снігом ще сплять первоцвіти й дівчата, мабу́ть.
Рибини слів сторожко сплять у своїх праглибинах,
І ве́ршею віршів зловити себе не дають.
Жіноцтво і птаство вже планами з місяць вагітні,
І кожна їх мрія прозора, неначе сльоза.
Зустрінемось, друзі, за кілька годин вже у квітні.
Рибина холодна тріпоче в руці й вислиза.
І нам залишає терпкий післясмак післямови,
І пару зужитої рими – льоди- холоди.
Весна, поміж тим, підмальовує на́чорно брови,
І не поспішає, і не поспішає
Сюди.
З0.03.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794386
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 05.06.2018
Вирішила моя жінка
Тиждень десь перепочити,
А дітей і господарство –
Все на мене залишити.
Надивилась телевізор
(А в нас є дурні програми),
Що доводять різним людям,
Як погано всім без мами.
Тут машина підкотилась,
Мама всіх поцілувала,
Поруч з водієм вмостилась
І рукою помахала.
Скажу, друзі, стало пекло.
Що вперед у руки брати?
(З того часу кожен ранок
«Отче наш» почав читати).
За щось братись - треба вміти,
(Щоб так жити – краще вмерти).
Я не знав, що мої діти
За день можуть стільки зжерти!
Чогось стало їх до біса,
Бачу, правда, всі мої,
Хоч я був ще той гульвіса
(Може ще є десь в селі).
Пішла така дурна мода –
Вдома всіх нагодувати,
Ще й кожному треба в школу
Бутерброд приготувати.
Поки всіх дітей я зранку
В ясла, в школу розіпхав,
У хліві кнуряка клятий
Вже дві клітки розібрав.
Тут качки, індики, свині –
Верещить усе живе,
А недоєна корова
На всю вулицю реве.
На городі, бачу, марно
Прикладать якесь зусилля,
На картоплі, правда, чисто –
Жуки з’їли все бадилля.
Цілий тиждень в цьому пеклі
Я крутився, скільки міг,
Щось там здохло, щось пропало,
Не догледів, не вберіг…
Як дружині все вдавалось?
Проявити скрізь турботу,
До ладу усе зробити
І ще й бігти на роботу!
Принесу я мішок глини,
Попри балачки й повір’я
Виліплю я жінку-бюста
І поставлю на подвір’ї.
Це не Статуя Свободи
І не Батьківщина-Мати,
Але жінку-трудівницю
Буде бюст цей прославляти.
Нехай бачать усі люди
І моя дружина мила –
Цю найвищу нагороду
Вона чесно заслужила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784442
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 30.05.2018
Помню, пока проживала она в раю,
Имени не имела, просто звалась женою.
И если бы кто-то взял у неё интервью,
Так и представилась бы: «Я - жена и ничто иное,
Я - для Адама, я - из его ребра».
Но… Физика, гравитация - лучшее из пространств
Держится не на двух, а на трех китах...
Третьим и главными не бывать, но и не запасными:
- Спустись-ка на землю, Адам, женщине нужно имя!
И если бы кто-то взял у жены интервью,
Она б отстояла земную судьбу свою,
Сказала б: "Меня зовут Ева, а это – Адам, мой муж,
Он вышел из мифа, процессу познания чужд,
И если б не змей, не горький полезный опыт,
Адам не покинул бы райских удобных тропок.
Теперь же он смотрит не сквозь, а видит меня как впервые -
Бедра мои упругие, волосы золотые…"
...И были у мужа труды, а у Евы – дети
И, где-то поблизости - вечный надёжный
третий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793636
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 29.05.2018
Была СТРАНА...великая...большая.
Семья народов малых и больших.
На нации она на разделяла
И строила жилища для живых.
О павших никогда не забывала.
Я той страны последний патриот.
Но нынешняя власть меня достала...
Хочу купить билет на самолет
И улететь, туда, где вечно лето,
Где желтые бананы на ветвях,
Где много солнца и богато света...
Ну, разве все расскажешь на словах?
Где океан на берег гонит волны,
Где пальмы,где кокосы и песок,
Где никогда не наступает осень,
Где из кокосов пьют молочный сок.
Я увезу с собою туда память
О всех, с кем я здесь в СССРе жил.
По вечерам туземцам буду славить
Страну, в которой вырос и любил.
Я буду с ними говорить по русски,
Чтоб не забыть родного языка.
Ну, что же, что у них "родной" французский?
Зато меня не будет грызть тоска.
Я над бунгало флаг повешу красный,
Чтоб серп и молот видно было всем.
И флаг там красный вешать не опасно,
Не надо там бояться скользких тем.
Покрышки там не жгут на знак протеста:
Автомобилей там всего лишь два.
И это радует меня, скажу вам честно,
Не засоряет атмосферу СО2.
Была страна великая, большая...
И вот теперь распалась на куски.
Ворам вчерашним грабить было мало,
И вот они теперь уже князьки.
Обзавелись кормушкой,войском, свитой,
И соревнуются награбленным добром.
А то что в княжествах промышленность убита?
Поговорим когда-нибудь потом.
Их мелкие и черные душонки
В заботе, как быстрей набить карман.
Преступные и мерзкие подонки,
Когда же сможет вас проклясть шаман?
Ударит в бубен и очистит землю
От падали и гнили навсегда,
И Бог помог бы, и ему я внемлю...
Пускай минует мир людской беда.
Пошлите людям счастья, и покоя,
Пусть перестанет в войнах литься кровь.
И защитите, что еще живое,
Пусть расцветает царство мира вновь.
Не будет этого, пока воры у власти.
Богатство - рок, лишь избранным грозит.
А остальным у нищеты быть в пасти
И делать то лишь, что им власть велит.
Поеду. Соберу свой скарб нехитрый.
Подальше, чтоб не видели глаза.
Туда где дуют с океана ветры.
И пусть у трапа скатится слеза
Последняя, в такой родной сторонке!
Где шум берез, и ива над прудом.
Останется страна за гранью тонкой.
Страна, которую я прославлял трудом.
И замелькают под крылом пейзажи
Родной страны. Я ж русский человек...
Пусть будет жить мне за границей краше,
Но РОДИНУ мне не забыть вовек.
29.05.20018 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793634
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 29.05.2018
Теперь всё в прошлом. Не сбылись
Мои мечты порой осенней.
Они, как звёзды рвались ввысь,
Но угасали постепенно.
Неся душе моей печаль
Мгновенья счастья догорали
И под созвездьем птичьих стай
Надежду в муку превращали...
Тускнел в глазах моих огонь,
Безмолвно опускались руки
И безответная любовь
Стояла в шаге от разлуки.
Хотелось броситься за ней,
Бежать бездумно, что есть мочи
Сквозь вереницу площадей
И амплитуду многоточий,
Но смысла не было. Увы
Мечты хрустальные разбились.
Под лёгким шорохом листвы
Они в песчинки превратились.
И не найти их в парке том
Под разноцветною листвою.
Всё стало былью, сладким сном
Мгновеньем, как и мы с тобою.
20-22.09.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538565
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 12.05.2018
Благаю Вас, шануйте матерів,
Нехай любов до них в душі озветься,
Ніколи їм не розбивайте серце
Зважаючи на зміст календарів.
Даруйте їм увагу кожну мить
Яку колись вони Вам дарували,
Як колискову уночі співали,
Щоб сон до Вас чарівний запросить.
Для матерів знаходьте вільний час -
Ви все, що є у них на цьому Світі,
Крім Вас їх більше нікому жаліти,
Тоді і доля пожаліє Вас.
Даруйте їм любові оберіг.
Які б Ви не були доволі різні
Любіть батьків, бо потім буде пізно.
Всі зорі покладіть до їхніх ніг.
Шануйте у труді і за столом,
Свою любов вдихайте в їхнє серце
Вона по небу сяйвом рознесеться
І відігріє Вас своїм теплом.
07.11.2014.
Відео на вірш тут: https://www.youtube.com/watch?v=QhcHJmGDeQs
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664331
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 12.05.2018
Ти просто кохай... Бо хіба ж це так важко?
Хіба що... Кохання вже стало нестерпним
І в глибший "шпагат" не пускає " розтяжка"?
І... Хочеться, ніби, та ноги потерпли?
Ти просто кохай... Мені легко казати -
Це ж я, не мене перемелюють в жорнах.
Це я тобі сукню узявсь вишивати:
По чорному - чорне... По чорному - чорне..
Затято та вперто (я вмілий і вправний)
По любому серцю вшиваю хрестами,
Кохання, кохання... Все німфи та фавни
І кров... Ледве-ледве помежи стібками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791326
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 12.05.2018
Людина, мабу́ть, найскупіша істота.
Їй завжди щось хочеться впхати до рота.
Накласти всього із запасом в комори,
В казну недодати, є ж, благо, офшори.
Ліс дивиться, думає. Що йому треба?
Шматочок землі і скориночку неба.
Щоб гріли його сонця теплі долоні,
А в спеку щоб вітер тулився до скроні,
Щоб води підземні коріння живили,
Дзвінкими піснями птахи веселили,
Щоб дихати міг, руки вільно розкласти,
Щоб звір в нім водився усякої масти,
Щоб кров’ю не стік від надмірної рани.
Хто зміг нанести б її? Люди-тирани.
Стоїть ліс... Старий. Та в ошатнім кожусі.
Над ним місяць-пан із сережкою в вусі.
Глядімо ж на ліс і від нього навчаймось.
І дневі радіймо, і ночі вклоняймось.
Вбираймо тепло у розкриті легені.
Хай ляже зарубкою добрість у гені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791361
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 12.05.2018
А на подвір"ї запахло любистком
І м"яти розносить вітрець аромат.
Візьму їх у руки - згадаю дитинство,
Де матінка рідна садила їх в ряд.
І мила моє кучеряве волосся
У травах отих, щоби гарно росло.
Не забувається, в пам"яті й досі,
Як мені добре й приємно було.
Давно відлетіла голубонька сиза,
Матусенька рідна у той інший світ.
Лиш м"ята духмяна й зелений любисток
Нагадують, як пахли руки її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791339
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 12.05.2018
Я обожаю запах темной ночи,
Открыл окно, вдохнул весь мир,
Его создал небесный зодчий,
Я этот миг не поменяю на сапфир.
Энергия вошла, мороз по коже,
Мурашки пробежались по рукам,
Мой организм, как будто ожил,
Я подключаюсь к тысячи мирам.
Морозный воздух или летний,
Эффект в тиши ночи всегда один,
Галактика становится заметней,
С вселенной ты становишься един.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743397
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 11.05.2018
Прости...
Как много смысла в этом слове,
Столкнулся лбом - прости и побежал,
Прости - при опоздание наготове,
Прости, когда живой цветок сломал.
А есть прости, когда переиначил,
Не сильно так, по мелочи... И ты прощал,
Когда предал... Прости звучит иначе,
Иначе, когда в душу наплевал,
С надрывом говоришь и чуть не плачешь,
Прости меня… И я прощал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743133
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 11.05.2018
Delete все фото и страницу,
Все записи, лайки delete,
Из интернета устраниться,
Так настроение сегодня велит.
Как будто стал социофобом,
Татуировку хочу на лице,
Delete друзей и на автобус,
С концами в какой-то райцентр.
Туда где знать тебя не знают,
Рукой не лезут душу теребить,
Где кошка есть и та глухонемая,
Канистру браги злоупотребить.
Шипы на куртке и перчатках,
Сыграю сам с собой гамбит,
В рюкзак собрал свои манатки,
Delete, delete, delete, delete.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791157
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 10.05.2018
Мій перший раз, тремтіло тіло,
А ти , то й зовсім не хотіла,
Потім , гуділо все село,
Але ж як гарно нам було.
У всіх буває перший раз,
Але ж всьому приходить час,
Не тільки в нас тремтіло тіло,
Як перший раз за руль ми сіли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791119
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 10.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2018
Мой папа - звёздочка.
И что же?
Не так уж папа и далёк.
Он стал, наверное, моложе.
Такой небесный огонек.
Я папу часто не тревожу.
Пусть отдыхает. Пусть поспит.
А может?..
Нет, уже не может.
Но сердце больше не грустит.
Ему со звёздами красиво.
Легко, наверно, в вышине.
Пусть будет папочка счастливым,
На яркой радужной звезде.
Когда любовь ласкает душу,
Все воедино. Все в ладу.
А если папа очень нужен,
Я нахожу его звезду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790670
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 07.05.2018
А знаєш, що? Потрібно жити!
Розтоптати білосніжних підсніжників пласт,
І по-менше, по-менше тужити.
І по-більше топтати ряст.
Все погане згодом іщезне,
Для хорошого прийде пора:
При бажжанні і пекло замерзне!
При надії - одужає вся дітвора.
Віра дарує нам сили,
Холодний струмінь життя.
Кохання - емоцій припливи,
Бризи і хлюпи, солоного вітру чуття.
Старенькі кажуть, проблеми в віках
Помилки повторюються знов і знов,
А світ... Він мовчки тремтить на трьох китах-
Віра, надія, любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790644
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 07.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2018
Щось побачили ви, щось почули, на вершині бував, мацав дно, не судіть ви мене за минуле, не живу я вже там давно! Дуже швидко усе промайнуло, вдячний долі й своїм помилкам, за моє чорно – біле минуле, вже не житиму більше я там! Пам»ятається щось, щось забули, у майбутнє відкрите вікно, ви пробачте мене за минуле, я вже там не живу давно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790069
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 03.05.2018
Сыграем или обождём?
Ничья сведёт с ума любого.
Ведь с каждым годом, день за днём
Нам не укрыться от былого.
Игра давно не стоит свеч,
Но риск, как прежде снова в моде.
Мою любовь не уберечь,
Твоя давно уж на исходе...
Нам не дано её спасти,
Она прошла песком сквозь пальцы...
В игре от блефа не уйти,
Как в отношениях от фальши.
Уже никто не победит,
Ведь жизнь – сама, игра по сути.
Исчерпан на любовь лимит
И мы, обратно на распутье.
15-16.01.2008.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539678
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 03.05.2018
Сьогодні особливий день і час,
То ж після ревних щирих молитов
Покличте тих, хто в небуття пішов -
Ті душі з неба прилетять до вас.
Рідна душа навідає ваш дім,
Чи той із предків, хто вас береже.
Ви можете сказати - та невже?
Але поставте зайву чашку їм.
Зайвий стілець до столу і вино,
Хай буде щось смачненьке на столі.
В цей день померлі ходять по землі,
Як ви живете їм не все одно..
Аж до півночі не полишать вас,
Ви зможете відчути іх любов.
Для них ви діти, їхня рідна кров.
В цей день чекають поклику від нас.
Коли поночі стихне вітерець,
Торкнеться місяць стомлених повік,
Вони покинуть нас на цілий рік,
Але залишать нам тепло сердець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790109
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 03.05.2018
[b][i][color="#d460bf"]Глупое сердце, слепое, глухое,
Видишь - тебя записали в изгои.
Вместо взаимности - хлещут кнутом
И выставляют с издевкой шутом.
Глупое сердце! Слепое! Глухое!
Не замечаешь коварство людское,
Ты захлебнешься в словесной грязи.
Что же не ищешь достойной стези?
Глупое сердце..... Да что же с тобою?
Чувства хранишь, укрывая собою.
От равнодушия - рвешься в куски!
Розы сажаешь, где злости ростки.
Глупое сердце... Изранено в клочья,
Не замечаешь, что видно воочью.
Храмы возводишь из личной мечты,
Жаль, что рассудка не слушаешь ты.
Милое, доброе, нежное сердце,
Силу Всевышний вложил в твое тельце...
От бессердечных , бездушных - беги!
С жизнью простись - а любовь сбереги.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790032
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 03.05.2018
Я скучила за Вами. Де Ви є?
Між нами відстань й місяці розлуки,
Я знаю, що Ви щастя не моє,
Та моє серце завмира від скуки...
І хочеться сказати Ви - моє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789941
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 02.05.2018
І як тобі живеться?
Не сумуєш
за тим, що так безрадно відбуло?
Чи хтось тепер печаль твою лікує,
цілуючи зажурене чоло?
Чи хтось бере за руку щиро-щиро,
як я колись, давним-давно колись?
Не пам'ятаєш, певно...
Пахне миром
така прозора й невагома вись.
А ти, скажи, чи дивишся ще в небо,
пантруючи за янгола крилом?
Та й чи ще є в душі така потреба -
шукати зблиски мрії за вікном?
Признайся, ну ж бо, віриш ще у чудо,
оте пресвітле, мов з дитячих літ?
Де добрими усі здавались люди
і зовсім іншим уявлявся світ...
Та що ж це я?..
У відповідь мовчання.
Або сто тисяч вигаданих слів.
Пливе кораблик пам'яті ячанням
на хвилях днів.
9.04.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789799
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 01.05.2018
Давай ми будемо просто мовчати.
Нiч вся попереду. Пiдвiконня, дощ..
Давай отак мовчки спостерiгати
За самотнiм людом, що тiкає iз площ.
Давай будем поглядом тихо кохати..
Давай створим свiт, мiж нами, для нас,
В який з головою ми будем пiрнати,
Й забудем про все, й зупинеться час.
Давай годинами мовчки сидiти.
Навiщо слова? Забудьмо їх всi..
Лиш доторком рук давай гомонiти
Про те, що кохати так вмiють не всi.
Давай загубимось у поцiлунках
I в раю обiймiв давай заблукаєм.
Давай потонемо в наших стосунках,
Давай мовчати, що так ми кохаєм..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584705
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 29.04.2018
Сьогодні зрізали тополю,
Звалили велетня без слів,
Ніхто її не слухав болю,
Ніхто прощення не просив.
Гарчала зголодніла пилка,
У вікнах дзеленчало скло,
Світила сонячна тарілка,
Та тільки тепло не було.
Натомість вистачало солі,
І до думок чіплявся гнів…
Сьогодні зрізали тополю.
Звалили велетня. Без слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789436
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 29.04.2018
Село заснуло. В ніч коротку
Маячать мляві тіні бляклі,
Самотня постать йшла і вклякла,
І вчулись рипи--схлипи хвіртки.
Скрипуче древнє з невідь «кар»
Ковтає залпом сіру тишу,
Німа природа ледве дише:
Боїться з’яви нічних мар.
Не спить, як завжди, лиш ліхтар.
Одним він оком сліп та кліп--
І світла цілий дужий сніп
Розвіє морок нічних чар.
Сича почулось «пугу--пугу»
Й зависло десь поміж дерев,
І зринуло надовго знову--
Допоки не утихло з туги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789485
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 29.04.2018
Між мною й сином-- закордоння,
Як плавкі на ріці крижини,
І ще вночі оте безсоння--
Колюче, як гілля ожини.
Мене чатує зірка пізня —
Отам сидить в саду на гілці.
Її прошу: рідненька, злізь-но,
Здійми свої маленькі крильця,
Полинь-прилинь вночі до сина,
Його чола торкнись легенько--
Нехай вважає, що чужина
Його вспокоює серденько.
Попрошу я й Тебе, мій Боже!
Загой Ти душу від розлуки,
І ангела пошли у поміч
Узяти долю в свої руки.
Його я ангелом теж стану--
І буду з ним в годину скрути…
Незлим усякий хай постане,
Хто ллє в життя лише отруту.
О Боже! Захисти Ти сина
Від розчарування і розпуки.
Мені ж Ти поклади на спину
Хрести моїх дітей і внуків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789167
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 27.04.2018
А мрії бувають різними!
Веселими, дивовижними,
Високими і глибокими,
І, навіть, безмежно широкими.
А мрії бувають різними!
І десь безумовно капризними,
Маленькими, синьоокими,
Бувають поодинокими.
А мрії бувають різними!
Безапеляційно залізними,
Бувають вони помпезними
І по статурі кремезними.
А мрії бувають різними!
І як поцілунки ніжними,
І наче вітри шаленими,
Як листя весняне зеленими.
А мрії бувають різними!
Як зими північні сніжними,
З дитинством малим сплетеними,
У снах назавжди здійсненими.
Бувають мрії казковими,
Бувають трішки ляльковими,
Бузковими і шовковими,
Кленовими і сосновими.
І головне – збуваються.
В надіях життя озиваються.
А може як скло розбиваються
Чи пилом віків вкриваються.
Та все лише з них починається,
Не з’єднане зразу єднається.
І світ в кольори одягається
Бо саме на мріях тримається…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789191
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 27.04.2018
А мрії бувають різними!
Веселими, дивовижними,
Високими і глибокими,
І, навіть, безмежно широкими.
А мрії бувають різними!
І десь безумовно капризними,
Маленькими, синьоокими,
Бувають поодинокими.
А мрії бувають різними!
Безапеляційно залізними,
Бувають вони помпезними
І по статурі кремезними.
А мрії бувають різними!
І як поцілунки ніжними,
І наче вітри шаленими,
Як листя весняне зеленими.
А мрії бувають різними!
Як зими північні сніжними,
З дитинством малим сплетеними,
У снах назавжди здійсненими.
Бувають мрії казковими,
Бувають трішки ляльковими,
Бузковими і шовковими,
Кленовими і сосновими.
І головне – збуваються.
В надіях життя озиваються.
А може як скло розбиваються
Чи пилом віків вкриваються.
Та все лише з них починається,
Не з’єднане зразу єднається.
І світ в кольори одягається
Бо саме на мріях тримається…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789191
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 27.04.2018
Я счастлив, хоть рушится Мир надо мною
И жизнь мне не радость, а горечь несёт.
Я счастлив, хоть счастье осталось мечтою
И пройденных дней мне никто не вернёт.
Я счастлив, хоть жить мне осталось так мало
И не по пути мне с мечтою моей.
Я счастлив, хоть в сердце былая усталость
Становится больше с прошествием дней.
Я счастлив и пусть это тоже напрасно,
Как вера, надежда и даже любовь.
Я счастлив и знаю, что это прекрасно
Пока ты живёшь в моём сердце со мной.
18-19.06.2002.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545158
дата надходження 20.12.2014
дата закладки 27.04.2018
Село моє рідне – краса незрівнянна,
Криниць глибина в тобі й шепіт хлібів,
Від тебе стежина вела і від мами.
Несу ці два образи завжди в собі.
Село моє – то сторона веселкова
З травневою свіжістю квіту садів,
Всевишній, повісивши в небі підкову,
Помітив для мене місцини святі.
Село моє – мною не випита казка,
Де гай потонув у піснях солов'їв.
Самотньо коли на душі мені й важко,
Думками лечу до притихлих ставів.
Село моє, ти мій початок для пісні,
Де верби схилились в зажурі своїй,
До тебе вертатиму, доки не пізно –
Хрести там чекають моєї сім'ї.
11.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789180
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018
Я ожидала эту встречу...
Я выбегала за порог...
Дорожкой выставляла свечи...
Сливовый испекла пирог...
Над чашей грога колдовала
И вскипятила молоко...
Часы у времени украла
(Под чёрно-белое кино)...
Всё вспоминала,вспоминала,
Перелопачивая дно...
Я укололась и упала!..
С трудом поднялась...Зажило...
Мне было мало,мало,мало!.. -
Такое сладкое вино...
А те сандаловые свечи -
В заледеневшее окно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788789
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 26.04.2018
Не писал я стихов по заказу
Для чужих сумасбродных идей.
И рождалися строки не сразу,
Если не было воли моей.
Я писал по велению мига,
Боли в сердце и крика души,
Для кружения первого снега,
И какой-то щемящей тиши.
Я писал, когда память кричала
О тебе сквозь полночную жуть.
И когда нет конца без начала,
Когда горе пыталось согнуть.
Когда не было писем от друга
Из далёкой, чужой стороны,-
Я писал под стенание вьюги
Строки будто дрожанье струны.
Я писал, когда осень горела
Жёлтым пламенем в листопад.
И когда мне до боли хотелось
Хоть на миг возвратиться назад...
Пусть все строфы сознанье рвёт в клочья!
Пусть возьмутся все строки огнём!
Это будет моё многоточье,
Чтоб мой мир продолжался на нём...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789177
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018
Его сестёр и братьев утопили,
А он случайно выжил ясным днём.
Не то чтобы котёнка не любили…
Котят заведено топить живьём.
Скитаясь по подвалам да по крышам
Искал себе он что-нибудь поесть,
Пытаясь в этом Мире как-то выжить,
Надеялся: спасенье всё же есть.
Но люди гнали бедного котёнка,
По-разному, кто палкой, кто метлой
И не узнать им, приходилось сколько
Ему стерпеть жестокости людской.
Гоняли все, и кошки и собаки,
И издевались школьники порой,
И каждый раз после такой вот драки
Он выходил помятый, но живой.
Голодный, необласканный котёнок,
Промокший и озябший до костей.
Пусть не людской, но всё-таки ребёнок
Забытый, грязный, брошенный, ничей...
18.03.2009.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544530
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 25.04.2018
Жизнь свела в городском бездорожье,
Окрылила сердца красотой,
[i]Он[/i] казался [i]Ей[/i] рыцарем здешним,
А [i]Она[/i] вдохновляла собой.
Их любовь дала жизни начало
И рожденье ребёнка – венец.
Материнство [i]Она[/i] вдруг познала,
Понял [i]Он[/i], что такое отец.
Непростые моменты достались,
Превращаясь в дни и года,
Но друг другу [i]Они[/i] улыбались,
Сил черпая во взгляде всегда.
Отражал этот взгляд трепет каждого,
Всплески радости, в грусти мольбу
И в минуты тревожные, важные
Помогал он увидеть судьбу.
Что случилось меж [i]Ними[/i], неведомо…
Только свет тех огней поугас,
И хлестали слова, словно плети,
Кровоточило сердце от фраз.
Жизни трудности ведь неизбежны,
Отчего, создавая семью,
Этот путь только светел, безбрежен?
Твоё сердце ведёт к алтарю!
Если чувства нежны и надёжны,
То те доли тревог и забот
Не затушат свет счастья однажды,
Не застанут душу врасплох.
Суть любви – в понимании, прощении,
В этой вечности, что вновь двоим
Достаётся в момент обращения:
«Вы, согласны делиться впредь всем?!»
Скрыта мудрость веков поколений
В простоте созвучия слов.
Непроста участь тех проявлений,
Что гнетут тяжелее оков.
«…побеждает тот волк, кого кормим» –
Либо злоба, иль доброта,
В древности так учили потомков,
Доверяя благое устам.
Как же [i]Он[/i] и [i]Она[/i]? В разрыве
Пребыванье порывов души.
Лишь в ребёнке [i]Их[/i] взгляды отныне
Замечают друг друга черты.
Испытание любви на прочность
Для чего-то послала судьба.
Вечный выбор за [i]Ними[/i], источником
Будут только пусть чувства всегда.
2014г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788850
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Незабвенному Константину Симонову
Если скажут я умер когда-то,
Чтоб и впрямь не дождаться потерь -
Жди меня, как с войны ждут солдата,
В смерть мою ни секунды не верь!
Пусть однажды, совсем без причины,
Сердце взвоет, как раненый зверь,
Чтоб и впрямь не дождаться кончины -
Не проси и не бойся - не верь!
Беды и ожиданье сомнений,
И тревогу - попробуй измерь!
Вопреки отрицанию мнений,
В нереальность мою ты не верь!
Не проси у Судьбы ты защиты,
Не смотри ты так жадно на дверь:
Знать, не вся ещё чаша испита -
Что я умер, не надо, не верь!
Если скажут, что нет его больше
И не жди ни потом, ни теперь,
Ни к чему столь тяжелая ноша:
Ни кому, дорогая, не верь!
Ты не верь никому в этом пекле,
Только сердцу Надежду доверь...
Я восстану, как Феникс из пепла,
А всему остальному - не верь!!!
11.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244124
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 24.04.2018
Посвящается моему Другу, безвременно ушедшему Гудзенко Максиму (03.11.1982 - 24.04.2017)
Я целый год живу без Друга
Не веря в то, что он исчез.
Мелькают месяцы по кругу,
Судьба – упрямая подруга,
А жизнь – сплошной дремучий лес.
И этот лес труслив, опасен,
Лишь тьма да хищники вокруг.
Но станет он красив и ясен,
На зло тревогам безопасен,
Когда найдётся добрый Друг.
Идти вдвоём всегда сподручно,
Подставит Друг своё плечо.
Не будет с ним тоскливо, скучно
И вы вдвоём благополучно
Добьётесь многого ещё.
Но умер Друг. Горька потеря
И одному теперь идти.
Бегут унылые недели,
Пройдут года, но я не верю,
Что нам не встретиться в пути.
11.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788890
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018
С удивление узнал, что знаменитые личности тоже понимают важность семьи:
[quote]Кто бы что бы не говорил или не делал - нет ничего важнее семьи.
Аль Капоне[/quote]
Когда уходят БЛИЗКИЕ ДРУЗЬЯ,
Осознаёшь не сразу боль утраты.
Ты ходишь, спишь и ешь "на автомате",
А дни мелькают, бредя и скользя...
Но вот, когда РОДНЫЕ отойдут
В тот чуждый мир, откуда нет возврата,
То вот тогда - щемящей станет грусть...
...И скорбь... Невосполнимою утрата.
Уже не будет больше никогда
Так нужной для тебя улыбки МАМЫ...
ОТЕЦ не спросит: "Сын, ну как дела?"-
Тепло, доброжелательно и прямо.
Не будут больше радовать уют
И пройденные в этой жизни вехи...
Не зря: "...Пока РОДИТЕЛИ живут,
ОНИ - фундамент твоего успеха".
март 2010 Киев
Плейкаст «Боль утраты»
www.playcast.ru/view/9691778/6ba5bd4754548b40bd1518d575e1f9a7392a4c66pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244125
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 24.04.2018
Л...
Не думай плохо обо мне...
Что б не дождаться угрызений-
Не сей напрасных обвинений.
Не думай плохо обо мне...
Не думай плохо обо мне...
Как бумеранг, плохие мысли,
С пугающим и горьким смыслом
Придут к тебе назад во сне...
Не думай плохо обо мне...
Ведь мысль... Она - материальна.
Настигнет. Может, не фатально -
Найдёт и отомстит вдвойне.
Не думай плохо обо мне...
Ведь я добра́ тебе желаю.
Одной тобой живу, как тайной
Всех ра́достей земных и нег.
Не думай плохо обо мне...
Себя ты этим убиваешь-
И мучаешься, и страдаешь
От мыслей, рухнувших, как снег.
Не думай плохо обо мне...
Наш мир - и связанный, и цельный!
Не сотвори мирок удельный!
Не думай плохо обо мне...
Не думай плохо обо мне...
Не думай плохо обо мне...
12-13.08.2011 Киев
Илл. из Интернета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274999
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 24.04.2018
[i][color="#ff0000"]Люби, пока мы живы ![/color][/i][i]
[/i]
ЛЮБОВЬ имеет свойство: возвращаться
Через года разлуки, через жизнь…
Вдруг на пределе лет и ты внезапно
Свою ЛЮБОВЬ шальную ощутишь.
Ты потревожишь ветер. Он ответит,
Что это было много лет назад…
И что теперь – ты лишь один на свете.
И что ЛЮБОВЬ осталась лишь твоя.
Ты будешь мучиться, не спать ночами,
Не веря, что её уж нет в живых…
И что кресты на кладбище молчали,
Когда о ней ты спрашивал у них.
Тебя закружит в этой круговерти,
Пока не встретишь где-то на земле:
«ЗДЕСЬ ПОХОРОНЕНА…» - и холод смерти
По молодости проскрипит твоей.
Из архивов, 1972 г.
Фото: Mario Dondero "Одиночество"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244308
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 24.04.2018
Світлій пам'яті мого батька
--Мені, моя доню, багато не треба:
Зачуй свого тата-- зірку у небі.
А прошу одного:
Не зрадь слова мого,
Що грів я в долонях
До самого скону.
--Мені, мій татусю, зігріти несила,
Вже й літ тих багато, вже й осінь зустріла.
Час пройде швиденько,
Заквилить серденько:
«Спочити б пора…»
--Гай- гай, моя доню, іній на скронях--
То ще не біда. Відкинь ті вагання,
Не лиш в сподіваннях,
В любові, стражданнях
Наше життя…
--А як же зігріти, не дать спопелити,
Як перли, відкрити потрібні слова?
Де взять мені хисту,
Щоб наче намистом,
Рівним рядочком
Сплести їх віночком?
--Тобі, моя доню, журиться не варто,
Своє правди слово постав ти на варті.
Ти дай йому сили
І дай йому крила--
Окрилене слово
Знайде собі рими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788845
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Я не знал, что колдуньи бывают такие.
Ни волшебница грозная с чёрным котом,
Ни брюнетка-красавица – косы густые,
Из под чёрных ресниц страстный взгляд жжёт огнем.
Ты нежна, как ребёнок, глаза голубые,
И коса золотистая светлым лучом;
Но в тебе, такой маленькой, чары большие,
Если нежность моя так растёт с каждым днём.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788723
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 24.04.2018
А все тому лишень, що не така, як інші,
Хоча соромлячись і кажеш: Я, як всі.
Та люди всі для мене, в чомусь таки грішні,
А ти мов янгол чистий в звичному вбранні.
Напевно все тому…Що раз вже закохавшись,
Постійно мрію я, спалити самоту,
Вночі не встигнувши з думками розібратись,
Знов кожен раз шепочу Господу: Люблю.
Перед молитвою шепочу й після неї,
Спросоння, з вуст моїх злітають знов слова
І рвуться в небо синє, через вікна й двері,
Одні і ті ж самі…Що ти тепер моя!
Такого погляду нема на цій планеті,
А може й в Всесвіті такого не знайти!
Ці ніжні дотики, чутливі, невідверті,
Давно розставили крапки над нашим Ї.
А все тому, що мабуть встояти безсилий,
Хоча й боротися я може не хотів,
Бо погляд той зелений із відтінком сірим,
В полон давно взяв мою душу і без слів.
В твоїм волоссі довгім, чари затаїлись
І янгол, крила тобі часто надає,
Аби злетівши ранком в небо світло-синє,
Любов`ю серце, заряджала ти своє,
А все тому, я знаю… Не така, як інші!
Одна на цій землі, у Всесвіті, мабуть…
В моїх рядках простих, римованих у вірші,
Cлова лиш три для тебе: « Поряд завжди будь».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788860
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018
"Вновь бездомною собакой
я брожу среди людей-
Взгляд украдкой, хвост поджат и
убегаю от дверей...
Я не знаю...нет, не знаю
где и в чем моя вина
Только гонят-всем мешаю:
я ненужной рождена!
Что-то нелады с Землею,
заселенною людьми:
Верность,преданност-изгои,
милосердье-за дверьми!
Люди! Ухожу смиренно
и не верю больше вам!
Только знайте – неприменно
стаю я свою создам...
И не дай вам боже ,люди,
оказаться на пути
Для вас жалости не будет!
Будет некому спасти!
Лишь обглоданные кости
Ветер станет хоронить
И на этом вот погосте
Станет стая песни выть!"
Только, что это? Мальчишка
Протянул свой бутерброд:
«На! Голодная ж...трусишка!
Нет-не верит, не берет...
Не обижу! Ты послушай...
Будеш верным другом мне?»
«...верным другом?»-слышат уши,
Или это все во сне?
Подошла собака робко-
мокрым носом да в ладонь...
Вдруг, как взрыв раздался, громко:
«То- бродячий пес...не тронь!»
А мальчишка рассмеялся:
«грязный и несчастный-да!
Не бродячий больше!Ясно?
Мы друзья ! И навсегда...!»
Обогрел, отмыл, дал кушать
И построил будку сам...
Поселилась вера в душу:
«здорово служить друзьям!
Быть необходимой, нужной-
В этом счастье,жизни суть!
Сколько бед прошла послушно-
Не напрасен был мой путь:
В сердце больше нету страха,
Места злобе, и вражде!»
Пусть бездомная собака
Станет другом и тебе!
Милосердье в нашем сердце-
Не откуда то, не вдруг,
За ответственности дверцей!
А награда – верный друг!
Киев , весна 2010год
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788858
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018
дай знати про себе, той, що на глибині,
свердлиш поглядом чорну крапку четвертий день...
рівновагу тримаєш на срібній, тонкій струні,
розлітаються спогади шершнями з дна кишень…
дай знати про себе, пращур добра і зла,
нині чорному й білому поряд лежати як_
най чоло мастить древнім знаком мастка зола,
космос внутрішній чи від вічності вже набряк…
дай знати про себе, в подиху кожнім будь,
камертоном рівняючи хвилі тотожних мантр_
метроному періодом серця ходу марудь,
протиборства з собою стриманий секундант…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788720
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Налий мені відвару беладони,
Налий, ворожко, я тебе благаю,
Щоб вбити те болюче та безсонне,
Щоби заснути в зелені розмаю.
Налий, ворожко, дай блаженства смерті,
Дозволь мені заснути і не встати.
Думки... Думки... Уже до крові стерті,
Живий - кому? Живий - це винуватий
В самім житті... Налий мені, ворожко.
Чи так шкода? Мене? Чи беладони?
Мене шкодуй... Налий мені, хоч трошки,
Щоби приспати те... Таке безсонне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788672
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Бежало дитя по безлюдной дороге.
Глаза голубые, как небо глаза.
Бежало дитя от родного порога,-
По белому личку катилась слеза...
Куда ты бежишь, от чего убегаешь,
Что ждёт тебя там, где сгущается мгла?
А может своё ты грядущее знаешь?...
Куда ты, дорога, дитя повела?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788748
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018
И ты так смело, так отчаянно врешь себе,
Что он забыт до конца до сути до самых нервов,
Что он лишь выжженная пустошь в твоей судьбе,
что он не станет и не будет навеки первым.
Ты так стараешься даже в мыслях им не болеть,
Что б ни единого звука в душе, ни единой весточки,
Но ночь проклятая заставляет опять реветь,
И кулаки кусать что б не крикнуть,
Ведь ты же взрослая девочка.
И ты укрывшись с головою, волю даешь,
И обжигаешь как кислотою лицо слезами,
И понимаешь, что все твои воспоминания – ложь,
И то что было, было с тобой но не было с вами.
И день на день, а ночь на ночь похожи опять,
И замкнутый круг не позволит на миг прийти в себя,
Но ты не знаешь, что он также хочет не вспоминать,
И боясь потревожить учится жить без тебя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610651
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 21.04.2018
Якось так відпускають біль,
Без образи і без істерик.
Бо якщо корабель не твій,
Ти спокійно зійди на берег.
Якось так відступає страх,
як не маєш чого втрачати,
якщо тиша в чужих очах,
То не варто уже кричати.
Якось так відбиваєш всі
«ти пробач, так не буде більше»
Бо наслухавшись лиш брехні,
Не чекаєш почути інше.
Якось так знов сама, без драм,
Під серпневим сонцем додому,
Тільки в спогадах досі там
«Я тебе не віддам нікому».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746423
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 21.04.2018
＊＊＊
І не винен ніхто, він засне у її обіймах.
Ти заснеш одиноко, з ім'ям його на вустах.
Ви зустрілись невчасно, як в тих драматичних фільмах.
Просто доля жорстоко з тобою грається так.
І не винен ніхто, що ти чомусь відчуваєш,
Що болить неймовірно, коли він раптом мовчить.
Що себе переконуєш, ні би то не кохаєш,
Що чекаєш покірно, коли вже переболить.
І не винен ніхто, що він тобі став важливим,
Що гостро й без попереджень реальність у душу б'є.
Що часом здається боротись немає сили,
І сльози необережно обличчя печуть твоє.
І не винен ніхто, ти будеш звичайно з іншим.
Щаслива, за руку із тим, хто вже точно твій.
А він стане черговим із вірно прийнятих рішень,
І ще однією з нездійснених небом мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788399
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 21.04.2018
[b][i][color="#4178b0"]День просто не знав,
що чекання у сутінках плаче.
Він просто минав -
Віддаляв чи скорочував час...
Знов у самоти
я у подружках...,вечір побачив
Сльозу гіркоти,
що так схожа, здаєтья, на нас.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788421
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 21.04.2018
«Коли надвечір’ям
Спускаєшся з гір у долину…»
(Лі Бо)
Я так хотів у чорній темноті
Не смолоскип і навіть не ліхтар –
Маленьку запалити свічку.
Я так хотів у дикій самоті
Живого голосу – тихенького – як дар,
У цю глуху і без’язику нічку.
Мій сум літає волохатим кажаном
Поміж дерев, поміж сліпих модрин,
Поміж вологих кволих ясенів,
Мій сум замовк, як осені погром.
Там наче вата глухота і німота ялин,
Там баговиння непробудних снів.
Та я іду – без костура і без поводиря,
Іду туди, де ходять навмання,
Туди, де гордий крук не донесе кісток,
Де навіть жабка – друг, а їжачок – пророк,
Де замість хліба на обід печаль,
Де сіль - на рану, де себе не жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418273
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 21.04.2018
Ех,ти говориш сам до себе…
Ти зовсім залишивсь один,
Ех,ти говориш сам до себе…
Тебе зламав вже гніт хвилин,
гніт годин…
Ніхто не знав, що все складеться так фатально,
Та кожна добра казка знає свій фінал,
Сувора доля ділить нас усіх безжально
На тих , хто тут , й на тих ,у кого згас запал
В серцях розбитих та холодних, зраджених…
Людей , які самі себе зневажили.
Ах, як же прикро , що не зміг сказати вчасно
Усе , що у думках моїх давно кипіло,
Дрібні зірки в сузір’ї дружби майже згасли
У небі темному , що аж здається білим.
Наш час тече неспинною, бурхливою рікою,
Вкінці ,мабуть, якої - водоспад,
На дні її прихований той клад,
У нім бажання й радощі тримали ми з тобою.
В ріку холодну відчайдушно я стрибав ,
Так часто , що зробив її для себе домом,
Під гострі ноти маршу блискавок та грому
Ступав зухвало в пошуку утрачених забав
Хіба усе , що ми раніше разом знали
Приречене віддатись течії та вмерти?
Хіба не жаль усіх ось тих розмов відвертих,
Які покинуть вже назавжди згадок бали,
Які загубляться в бурхливій течії життя,
Які впадуть назавжди в океани забуття?
Ах, океани…Бачу шторм вже зовсім близько,
Та друзі лицемірні кажуть , я на висоті,
А сині хвилі лагідного сяйва сонця блиском
приваблюють мене усе сильніше в самоті.
Так би й втонути в цих казкових ніжних хвилях…
На цей гучний жахливий безлад із німого дна
Дивитись крізь холодну воду , а не з під вітрила
Судна ,що шторм натхненно обмина…
Ніщо ніколи вже не буде як було раніше,
Та навіть наймайстерніший митець
Картину тих часів вже не відновить - зробить гірше,
Підняв мости минулого дворець.
А я хотів тебе навідати раптово,
Сказати , що змінилось вже давно усе,
Та я не думаю , що я знайшов би слово,
Та я не думаю , що я б знайшов тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759402
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 11.04.2018
«Дні мої, мої дивні діти,
Віддав вас вольній волі.»
(Майк Йогансен)
Луна засипаних криниць
Мені кричить услід – мені, старому,
І небо споглядаю впавши долілиць
І п’ю з хмарин важких прозору воду.
Я спочиваю у тіні дерев, які ще не зросли,
Які обабіч шляху ще не виткнулись з землі,
З блискучого насіння ще й не проросли,
І дивлюсь на істот, що вуха чималі
Не виставили з хащів кропиви
Глухої, як і мій нещасний край.
З минулого ведуть мої сліди –
Грай, конику трави, свої катрени, грай!
Я – «вічний жид» - блукаю в пошуках води
Живої – в сьогоденні заблукав,
Але живу в майбутньому –
Серед його віршів, його заграв.
Мій костур тріснув і дірявий плащ
Та я апостол. Серед темних хащ
Пророчу равликам про їх Армаґеддон,
Про Будду зайчиків і про метеликів закон
І бачу, як із хворої землі
Замість зела й трави
Ростуть ножі
Ростуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442713
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 11.04.2018
кто он тебе? фактически никто...
у вас с ним параллельные дороги.
а между ними бешеный поток
событий, лет, сомнений и тревоги...
и сотни ненаписанных страниц,
тех, что в столе от времени истлели...
и вереница промелькнувших лиц,
что в чувствах сохраниться не успели...
и больше не осталось ничего
тебе взамен растраты дней минувших,
лишь нежность бесконечная его,
чужие согревающая души...
ломается беспомощный росток,
тот, что в душе засохшей был пророщен...
кто он тебе? фактически никто...
всего лишь смысл жизни...и не больше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689695
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 09.04.2018
Внутри квартирных маленьких коробок
Ютятся человеческие судьбы.
В таком объёмном городском сосуде,
Сквозь будни суеты и вечных пробок...
Внутри машин, маршруток и трамваев,
Среди различных паутинных улиц,
Там сотни ярких глаз, наборы пуговиц...
И каждый взгляд предельно узнаваем.
Среди витрин, проспектов и бордюров,
Слоняясь по асфальта тонкой коже,
Они все ждут, что кто-то им предложит
Внести свой след в тома литературы
Себя запечатлеть среди учёных
Лауреатов премий, медицины
Кто автор песен, кто «святой» вакцины,
Которая спасает обреченных...
Мечтает каждый, о судьбе героя
По своей сути лучшей, уникальной,
Чтобы в словах у повести финальной
Звучало гордо имя мировое!
В наборах истин, правильных решений
Среди любви, ошибок и свободы
В любой эпохе каждого народа
Все ждут, когда родится этот гений.
Внутри квартирных маленьких коробок
Ютятся человеческие жизни,
В комичности своей и драматизме
Рождённые из выбранной утробы.
А.В. (Апрель 2018 г.) #AnnVishtak #Annaslittlepoetry #несмешноенастроение #полетмысли #poetry #odessa⚓️
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785702
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 09.04.2018
Алиса вернулась,
Пройдя через космос,
Таможню, портал, электрический щит.
Алиса наткнулась
На умных и взрослых,
И взрослые стали Алису учить,
Что в карты — на деньги!
А в шахматы — плохо.
С такими ногами
Быть умной грешно!
Что надо — в шеренге,
И лучше — тетёхой,
Дружить не с долгами,
А с толстой мошной.
Алиса не хочет,
Алиса хохочет!
Да так, что хватает себя за живот.
И пишет над дверью
Для прочих охочих:
А-ли-са в квартире уже не живёт!
Но дверь в Зазеркалье
Всё так же закрыта,
Бутылочки роста с похмелья сданы.
Алиса в печали —
Почти Маргарита!
Сдаётся и едет на бал сатаны.
Играет на деньги,
Играет на нервах,
С такими ногами быть умной грешно!
Танцует меренге,
Кривляет Минерву,
И всё для неё на сто лет решено.
Ей лесть как отмычка,
А роскошь — привычка.
Но в старой квартирке не спляшешь гавот!
Теперь над дверями пылится табличка:
А-ли-са в квартире давно не живёт!
И всё же к Алисе
Пожаловал кролик,
Её к королеве позвать на крокет.
Секьюрити лысый
Смеётся до колик:
«Какая Алиса? Алисы здесь нет!»
Алиса — где сальса,
Алиса — где польза,
С такими ногами по норам — грешно!
А кролик прорвался,
А кролик нашёлся.
Но память Алисе отшибло давно:
«Ушастый парниша,
Лечи свою крышу!
Какая нора? Это ж вражеский дот!»
И кролик в блокноте
Печально напишет:
«А-ли-са на свете уже не живёт!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785703
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 02.04.2018
хочу убить его
оно упрямится
прикончу всё равно
рьян не ослабится
трещит сцепление
лекало гнётся
час наступления
защита рвётся
хочу изжить сие
свести в могилу
молиться в тишине
коли под силу
тираню грешное
оно упрямится
зга-одиночество
под душу прячется…
27. 03. 18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784671
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018
Макс як усі. Зранку омлет і кава
(терпко гірчать вугіллям і кофеїном),
пробки, дзвінки, робота, колеги, справи —
[i]як же його дістали ті кляті справи![/i] —
мешти, костюм, сорочка, усе як слід.
Тільки лице прим'яте і рухи рвані —
зовсім на мить і трішечки зовсім рвані —
наче заїло плівку і на екрані...
Макс як усі.
Макс як усі.
Знімає дівчаток в барі,
лається в міру, п'є по суботах віскі,
справно малює звіти і вчить англійську
[i](how do you do* для галочки та англійська —
наче комусь потрібен твій список бід).[/i]
Тільки в очах на мить щось таке як зблисне —
білим безжальним полум'ям раптом зблисне —
ніби весь світ згорів просто так без змісту,
наче під шкіру лід.
Макс як усі. Ну тобто нормальний парєнь,
Не голубий, не фрік, не мажор без правил.
Тут би живи як люди, і без запари,
зовсім як в тому фільмі де без запари,
тільки щось давить в грудях, тихцем вмирає,
чорним малює світ.
Макс закриває очі, сміється хрипло,
наче скурив півпачки, беззвучно хрипло,
Максу давним-давно вже усе набридло
[i](знаєш, як страшно — враз — і усе набридло?):[/i]
сісти б у поїзд в Дублін, Мадрид чи Сідней,
Лиш би подалі звідси, де небо видно,
лиш би забути все і тепло, і кривду.
[i]
Лиш би не-від-чу-ва-ти. [/i]
***
Стіни високі. Стіни пусті й холодні.
Макса з'їдає холод його безодні.
Макса стирають в порох тепло і лід.
Сонце все світить.
І догорає світ.
І догорає він.
І розриває пута.
Максу б заснути.
Максу б хоча б заснути.
Максу б за вітром.
Максу б померти просто.
Щось вниз по ребрах стікає гарячим воском.
Щось обпікає
в сотні
чужих
життів…
[i]
Ранок помре в агонії.
Макс намалює Дім.[/i]
В ньому є теплий кіт і надійні стіни,
в ньому є щось таке, що просте й незмінне:
затишок, що згорнувся вогнем в каміні,
запахи мандаринок, кориці, сіна,
теплі шкарпетки і в кулаках насіння…
Що не відняти,
що не спалити в дим.
[i]Що не забрати. [/i]
***
Макс як і всі. Купить квиток до Відня,
вийде за двері в ранішнє безгоміння,
зникне в сплетінні сірих сталевих смуг.
Сонце у небі креслить пекельний круг.
Сонце сміється хрипло і зло.
А стіни будуть тримати казку і апельсини,
кішку руду, камін, і тепло, і зливи,
запах кориці, затишку, сигарет.
[i]Все що немає.[/i]
Поїзд летить вперед.
_________________________________________________________
[b]
Нow do you do?*[/b] — класичне англійське привітання, яке, хоча й перекладається дослівно як "Як твої справи?" відповіді не потребує і є лише актом ввічливості.
[i]Починала писати про щось на зразок професійного вигорання, закінчила, як то часто буває, чимось своїм.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783279
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Я знаю, что никогда тебе не понравлюсь,
Но я безнадежно сломана, черт возьми,
И снится твое тепло мне, хотя бы малость,
Хоть самую малость взять у тебя взаймы.
И тикают дни, а я прорастаю глубже
В такую любовь, которую не постичь.
Не быть одинокой, просто тебе не нужной -
Грозу переждать, но радугу упустить.
[i]Март, 2018[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781874
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Я не стану тебя будить…
Не меняя своих решений,
Переменчивых отношений
Я в покое оставлю нить…
Просто выпорхну в синеву,
Разжимая кольцо из рук…
Ты проснёшься: «Ау!!! Ау!!!»
В тишине растворится звук…
Будут тени вокруг бродить…
К потолку подниматься тени
Ненавязчивых вожделений…
Чтобы чувственность возбудить.
Время капает с потолка?
Или дождь, что извне, упрямо
Разбивая барьер (иль раму),
Ловит в звуках моё «Пока!»
Сеть плетет в уголке паук…
Черных туч пелену срывая,
Голубая Луна живая
Серебрится под сердца стук,
Обнажая глубин канву…
В черноту (или в синеву?)
Я ушла, повернув страницу…
Без меня тебе лучше спится?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774315
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 01.03.2018
[b][i][color="#231e7d"]П-епел наших чувств... зола и пепел,
Р-азве о таком мечтали мы.
О-тошел души и сердца трепет,
Ш-лейфом затянувшейся зимы...
У- судьбы кредит просить не стали,
О-т обид - кружится голова.
Т-рижды глупо прятаться в вуали,
П-одбирать обидные слова.
У-бежать хочу, уйти, умчаться,
С-лышишь, умоляю, не держи.
Т-ы один разрушил наше счастье
И- оставил только миражи...[/color][/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778481
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 22.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2018