Ти не зі мною, ти десь там далеко,
Можливо часом згадуєш мене,
А може вже забула, це так легко,
Коли не бачиш, забувати все.
Можливо ми зустрілися з тобою
Колись не в тому місці, не в той час,
А може просто долею сліпою
Судилося зустрітися для нас.
Завжди тоді, коли тобі погано,
Весь настрій свій хороший віддаю,
І байдуже, нехай на серці рана,
Аби лиш ти була немов в раю.
Я зроблю все, і навіть неможливе,
Весь світ схилив би я до твоїх ніг,
Бо хочу лиш, щоб ти була щаслива,
Щоб більше сліз не бачити твоїх.
Які у цьому світі всі подібні,
Бо ми завжди кохаємо лиш тих,
Кому насправді зовсім не потрібні,
І тільки губимо себе у них..
07.08.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844337
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019
Безлюдний пляж – і нас у світі двоє:
Лиш я і море – і нікого більш.
Я стану теж спокійною такою,
Як море. І залишиться мій вірш
Записаним на хвилях і у небо
Його у дзьобі чайка понесе.
Я змию врешті всю печаль із себе,
А море прийме і сховає все.
Я зовсім не боюсь сьогодні жити,
Сміятись і ходити по воді.
Як вабить море синім оксамитом!
Які у нього очі голубі!
Хай час летить, не роблячи зупинок,
Життя іде, не стишує ходи.
Я розсипаюсь на мільйон піщинок,
І залишаюсь з морем назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844342
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019
Щебечуть пташечки, гуляє вітер,
ячменю пожовтіти вже пора,
у небі хмаронькам летіти,
куди їх вітер відганяв?
Туди летіть світами, хмари,
і повертайтесь, та проте
ще буде сонце і дощами
смутніє небо, та живе.
А тут лиш тиша, квіти, туї,
надгробки, лавочки, хрести
і тут нікого вже не чують,
і не побачити з далечини.
Відспівані, оплаканії - поруч,
та про них згадок час настав
і за життя межею - разом,
як і бувало за життя.
Вітер ячмінь гойдає в полі,
дерева колихає вдалині,
світився купол і дзвіниця,
а під хмарами – два хрести.
19.07.2019-7.08.2019.
Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844347
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019