Так, значить всім можна
тільки мені не варто:
буде душити втома,
рани солитиме зрада.
Тож, не тривож серце
і не впускай в душу.
Води, холодної, відерце -
на голову - рятівним душем.
Правда кровить, знаєш,
От тільки ріж - не спиняйся.
Ти ж мене не вбиваєш,
Сильнішою стану... здамся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794621
дата надходження 06.06.2018
дата закладки 06.06.2018
Поезії вмістилищем всіх правд
Одвічно бути випало на долю,
І, хоч чиясь-то правда впала в прах,
Рядок зберіг думки, що повні болю.
Нащадок прочитає той рядок,
Побачить правду чисту, мов зірницю,
Здійсниться те, що знали лиш з казок,
Що вороги вважали за дурницю.
* * *
Дякую Вам, Amaranta, за натхнення до розкриття теми ( http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794258 ). А спочатку (05/05/2014) в мене було
Поэзия! Игралищем двух правд
Тебе отведено навеки быть судьбою.
Хоть в жизни чья-то правда пала в прах,
Но мысль строка хранит, потомкам боль откроет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794287
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 04.06.2018
Завмерла ніч і тишею бринить
Світило сонне причаїлось в хмарній пастці...
Він не забуде ту бентежну мить
Коли зустрів Її, оту, що пахне щастям...
Так тонко, ніжно, наче білий цвіт
Мов пелюстки в саду червневого жасмину
Всоталась в шкіру, в душу, в цілий світ
Запеленала щастям, мов малу дитину
Вона стелила м‘яко, ніби пух
Залюбленими, срібними словами, сміхом
В Її б долонях і вулкан потух
І вуркотів би в такт слухняно, мирно, тихо...
Він все б продав, віддав за майбуття
Удвох, за поцілунок вранішній зап‘ястя
Бо він вже знав - не шкода і життя
Коли пізнаєш Ту, що завжди пахне щастям
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 02.06.2018
«Хлопці, рідненькі, тримайтесь, я з вами!
Господи Боже, чому ж так багато?!»
Пальці тремтять. Упаковки з бинтами.
Шини. Лангети. Джгути. Опіати.
«Милий, не плач, все позаду, благаю!
Лікар сказав – до Дніпра з першим бортом,
Все буде добре, хороший, я знаю –
Ще на весіллі поласуєш тортом».
Сльози ковтає. Яке ж там весілля?!
Лялька на ношах, безнога, безрука,
Тільки й того, що не справлять застілля
ВОрони, очі не виклюють круки.
Стогони, крики, благальне: «Сестричко…»
Сльози… Свої чи чужі утирати?
Мозок грубішає, мозкові звично:
Люди - ляльки із кривавої вати.
***
Що вона бачила після училища?
Тиск у бабусі, синці із порізами?
Раптом – повістка з дитинства в чистилище,
Від військкомату квиток із безвізами.
Жорна людей затискають, мов крекери,
В жменях війни й не таке переміситься,
Світ ущільнИвся до «наших» та «сепарів»,
Перевернувсь на потилицю місяця.
Що вона бачила? Мама в Італії…
Що вона знала? Відмінниця, староста…
Тихе дівчатко з очима печальними,
Ще не забруднений лихами паросток.
***
«Хлопці, не треба! Прошу вас, благаю!
Хлопці, не руште! Ви ж – «наші», не «їхні»!»
Посмішки хтиві супроти одчаю,
Проти ромашки - нагострені кігті.
«Хлопчики, милі, я ж вас бинтувала!» -
Ременем хльостко закручені руки,
Що ж ти, зозуленько, їй накувала
Вельон подертий та прірву розпуки?!
«Господи!!! Мамо!!!», а місяць-світильник
Дивиться байдуже крізь катаракту,
Стогне душа, мов розідраний «тільник» -
ДАнтове пекло в останньому акті.
«Милі, не треба! Ви звірі чи люди!?»
Думала – бачила пекло і спокій?
«Тихше, мала, із тебЕ не убуде!»
Пекло? Наївна… То був передпокій.
***
Темним - по білому, грішним – по чистому,
Глум над дитинною та безборонною,
Хтиві укуси по грудях – намистами…
Що їй з того, що назвали б мадонною,
До співчуття, до прийдешньої святості
Чи, навпаки, до чиєїсь байдужості,
Коли й до мертвих – нічого, крім заздрості,
Коли і світ – лише вияв безглуздості?
Ні, то не плоть, то кохання розірване,
Щирість та юнь. Кострубатою плахою
Стало життя. Над глибокими прірвами
Лине душа скалічілою птахою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778535
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 01.03.2018
Тебе береже те, що ти бережеш,
Людина сама - це істота безцільна,
Тобі довго ще вчитись любові, та все ж
Не любити - це вирваним бути з корінням.
Ти собою не є, не знайшовши своїх,
І варто терпіти нещадну цю спеку,
Щоб зібрати надвечір хмарних пір`їн
Й прохолоди для друзів далеких.
Що, крім ніжності, виправдать може тебе,
Чим ще викупиш в смерті кілька хоч років?
Можливо, ця дівчинка поряд і є,
Щоб до добра був причетним ти трохи.
З потойбіччя вікна світло пізніх машин
По стіні протіка, та згасає безслідно,
Ти ж в куточках усмішки їй залишись,
Тихим небом її Персеїдам.
І твоя прохолода торкнеться їй щік,
Прошепочуть пір`їни, що все недаремно,
І на мить її наче обійме весь світ,
А ти будеш врятований нею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745427
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 26.02.2018
I focus on the pain
The only thing that's real
Johnny Cash "Hurt"
Невиправні, ми, невиправні,
Наші тіні стріляють нам в спину,
Але той, хто про нас це знає,
Нас ніколи самих не покине.
Заглядаючи в свої прірви,
Ми караємось власними вчинками,
Але той, хто назавжди вірний,
Любить нас і зовсім без причини.
В абсентивній спимо атмосфері,
Не бажаючи більш прокидатися,
Та є завжди відчинені двері,
І є той, що не стане сахатися.
Нас самотність випалює рано,
Розриваємось внутрішнім тиском,
І все ж він щосекунди з нами,
Дає силу, щоби відродитись.
Коли ми прокидаємось ніччю,
Бо приходять всі наші померлі,
За вікном він розстелює вічність
І свічада засвічує темні.
Він дозволить нам землю краяти,
Він допустить продовжувать битви,
Але вірить, що діти награються,
І навчаться колись любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744183
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 26.02.2018
Просто дихайте, просто побудьте зі мною живими,
Сперечайтесь зі мною, тривожте, хвилюйте живіть,
Мої дивні, шалені, недосконалі й мінливі,
Ви триваєте, тож мій не має закінчення світ.
Я колись вимагав від вас, мабуть, всього забагато,
Наче ви вже надлюди, просвітлені, просто боги,
А тепер про єдине-одне я прошу: не вмирайте,
Усі інші недоліки з легкістю можна простить.
У вас більше життя - і у мене вже більше енергій,
Ваші подихи кисню легеням моїм додають.
Це любов проявляє закон досконалих симетрій,
Ви живете десь там - мою душу вкрива перламутр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742262
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 26.02.2018
Дівчинко, я - це звичайний диявол,
Не Воланд премилий з поважним ціпком,
Стиснувши стегна і ребра удавом,
Роздягнену душу привласню цілком.
Я старомодно ще вірю у Бога,
А в пекло не вірю (хоч в ногу стріляй!),
Коли ти пройдеш ці туземні дороги,
Ти, мабуть, також розсмієшся, мала.
Важко кожного біса вважати за брата,
І в кожній можливості бачити гріх,
Ходи в ліжко, і поки ми будем кохатись,
Я, якщо хочеш, навчу тебе всіх.
Вип`ю тебе, бо чорт зна, що ще буде,
Та зажди: в тебе очі такі золоті,
Розплачусь на лоні твоїм, як Іуда,
І янголом стану... в наступнім житті.
Мов фотоспалах, місяць пролитий
Зайде до кімнати й здивується нам,
Що спимо, як опісля трьох ночей молитви,
Вдвох - просто люди - пресвітла пітьма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741261
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 26.02.2018
Полюбити цю душу, заодно полюбити це тіло,
Надто довго мене, чорний вітре, по стернях ти вів,
Надто довго мені моя доля квилила, боліла,
Це вмирали у ній і покора, і відчай, і гнів.
Не настільки святий, щоби закінчить розп'яттям,
Відпускаю тебе, чорний вітре, і ти відпусти,
Якщо можу тепер хоч ще щось вибирати,
Обираю любов до своїх недоладних частин.
Небо падає вниз, гетсиманські руйнуючи тіні,
Час подякувать тілу за право на мить і на вдих,
Попри все ти, свідомосте, досі працюєш відмінно,
Хто врятує мене, як не ти, як не ти.
В голові, на горищі живе мій єдиний учитель,
Ніхто ззовні не може почути його тихий крок,
Самовпевненість би, самовпевненість би оживити
І не потребувать схвалення дій та думок.
Хто б мені не сказав, що є правильним, що є невірним,
Моя правдо, від цього всього незалежною будь,
Люблю душу мою, люблю тіло моє, моїх рідних,
Врешті тільки із ними життя я усе проживу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737943
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 26.02.2018
God Is an Astronaut
Так непросто осмислити Бога,
Нам бракує пізнання для точності,
Як на мене, Він є для того,
Щоби ми не були самотніми.
Так, Йому не бракує натхнення,
Але також і Сотворителю
Після справ всіх його семиденних
З кимось хочеться поговорити.
Я люблю так цей стан невагомості,
Але й інше не менше бажане.
Ми окремо - лише випадковості,
Але разом немало важимо.
І якими б не були різними,
Ми потрібні одне для одного,
А якщо ти живеш на Місяці,
Нас з`єднати - це воля Господня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735176
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 26.02.2018
Я не плачу, в них інший дім -
Королівство в невидимих обріях,
Бачать нас тут відсутні чи ні
З того Всесвіту боку зворотнього?
На орбітах нічних самоти
Голоси їхні чуються близькими,
Це повтори трансляцій тих,
Що на серця звороті записані.
Та душа не здається, ні,
Тунелюючи простір зондами,
Відчуває ще вплив тяжінь,
Що уже за подій горизонтом.
Якщо схожі люди на Господа
Якщо Він розмовляє знаками,
То, можливо, й травневими бростями
Мертві кажуть до нас: "Годі плакати"
З білих шумів інакшого космосу,
З-під сузір`їв, яких ми не знаємо,
Дістаються до нас відголоски
В полудневу дрімоту розаріїв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732951
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 26.02.2018