"Печаль"
Печаль, печаль вона неначе дощ
Нещадно ллє не знаючи зупинку
Ти просиш зупинись хоч на хвилинку
А він все ллє немов тебе не чує
Печаль, печаль вона неначе сон страшний
Що в піт тебе кида посеред ночі
Коли присняться ті похмурі очі
І ти кричиш у темноту закривши очі
Здається все живе навіки вмерло
І все що ти любив в мить стерло
Ця люта мла безстрашна наче смерть
І день за днем ми на нещадна круговерть
Немов роса що вранці зникне в полі
Кайдани на руках розірвеш від неволі
Туга коли душа бринить
Коли не знаєш хто кричить
В твоїх думках неначе світ заснув
Він був, він жив, і в одну мить забув
Забув проснутись, може й не хотів
Із часом день його старів
Він йшов кудись не знаючи зупинку
У слід йому кричиш ти зупинись хоч на хвилинку
А він глухий неначе і не чує
Й солоний смак той не відчує
Втомився день, втомилась ніч
Печаль така є дивна річ
Вона тихенько проникає в душу
І в попіл тре і розвіває твою тушу
В. Прокопович…….
01,08,2014,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787999
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 18.04.2018