Стає так пусто і самотньо на землі,
Думки-птахи вже розпустили чорні крила
Минуле стерте все у сірій цій золі
Я не жалію, що могла усе зробила
Наче канікули, тож насолоджуйся життям,
А в який спосіб вже тепер йому радіти?
Як серце сповнене дивним якимсь сміттям,
Ніяким сонцем душу вже не відігріти.
Стає так пусто і самотньо на землі ,
Тепер ненавиджу набридлу вже самотність,
Чорний пейзаж іще малюється на склі,
Усе поринуло в сумну безповоротність.
Знову той самий день і знов той самий вірш
Одна тематика, та все що відчуваю
Це почуття уже було колись давніш,
Його тоді я подолала й подолаю.
Стає так пусто і самотньо на землі,
Біжу й тікаю від усього в дивні далі
Усі простори тут для мене замалі,
Та нащо вже вдаватися в деталі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794222
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 03.06.2018
Квіти загубились на твоєму платті,
А в очах затрималось нічне багаття.
Біжиш, ти десь комусь потрібна.
Бо рідна.
Немов по клавішах рука,
Ледь зачепила ти якогось дивака,
Слова - натягнута струна,
Така одна.
Тебе хоч знаєш вже багато років,
А ти все далі нерозвідана земля,
І не шкодуєш осеней і кроків,
А може нічия …
Мабуть, чиясь, бо так летиш очима,
У своїх мріях не спиняєшся й на мить,
Але нічого не ховаєш за плечима,
Тобі болить …
Здалеку рідна, а ще далі ледь чужа,
Сховались одночасно посмішка й сльоза.
Несправжня - справжня і така мрійлива,
Серйозно – жартівлива …
У тебе завтра дощ, а може завтра літо.
У перший день потрібно особливо увійти.
Десь голосно лунає Despacito,
Для твоїх квітів це все мусить підійти …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793916
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 01.06.2018