: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2019
Осінь зранку заглядає у моє віконце.
Просинайся, досить спати, моє любе сонце.
Бачиш, хмарки розтупились і сховались в небі,
Білим кольором покрились, не знайдеш, далебі.
А на столику у тебе вже холоне кава,
Листя за вікном кружляє і спадає в трави.
Вітерець їх ніжно бавить і поніс в таночок,
Де берізки білокорі стоять у рядочок.
І там осінь виграває на сопілці зранку..
Ти мелодію послухай, розтули фіранку.
Подивися, як прибрала в золоте намисто,
Всі дерева осінь вділа у вбрання барвисте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852482
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 27.10.2019
Пасхальні дзвони відгули,
Але в лампадах ще світилось!..
Життя - не дні, які пройшли,
Життя - це те, що залишИлось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834869
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 11.05.2019
Кульбаби жовті берег вкрили,
Що простягнувся до води.
Змішатись з ними б в цьому вирі
І залишитись назавжди.
Пройдусь тихенько понад ставом,
Вдихну приємний аромат.
З цих квіток – однією стану
І не захочу йти назад.
Отак би тут і залишитись
Та жовтим кольором цвісти..
А потім з вітром в небо звитись,
Де він подмухає: « Лети..»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833368
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 21.04.2019
Пішло вже сонце ясне спать,
за день земля стомилась.
І нічка зоряна, ясна,
вогнями засвітилась.
У сяйві місяця яснім
вербиченьки дрімають.
Козак й дівчина молода
у човні розмовляють.
Чарує музика ріки
й верби шовкове листя.
Словам закоханих сердець
так легко-легко литься...
Гойдають ніжно човен той
легкі сріблясті хвилі.
Які ж прекрасні миті ці,
хвилини ті щасливі!
Калина спить вже край води,
вогні у ґронах світять.
Дівчина та немов зоря,
а парубок, як місяць.
Мов заколисує ріка
на хвилях легкий човен.
І прислухається до слів
із неба місяць повен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831740
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 21.04.2019
Краплинки доброти розсипали дощі
на квіти, на траву й калинові кущі.
Веселочка ясна в них барвами цвіте,
і весело сміється сонце золоте.
Краплинки доброти, краплинки доброти...
розсипали навкруг рясні дощі.
Краплинки доброти, краплинки доброти -
у цьому світі є і я, і ти!
Ми будемо разом щасливим дням радіть
із сонечком ясним, що вміє всіх любить.
Дарує нам воно, немов дзвінкі пісні,
краплинки доброти - промінчики ясні.
Краплинки доброти, краплинки доброти -
промінчики оті... такі дзвінкі!
Краплинки доброти, краплинки доброти -
у цьому світі є і я, і ти!
Розсіємо і ми краплинки доброти,
щоб світ навколо нас міг барвами цвісти.
Вони зуміють всіх і в холоди зігріть,
бо добротою світ уміє говорить.
Краплинки доброти, краплинки доброти...
розсипали навкруг рясні дощі.
Краплинки доброти, краплинки доброти -
у цьому світі є і я, і ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829973
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 06.04.2019
Танцювала Чапля з Раком... Ух! Ух! У-у-х!
Аж летів із комишів білий пух!
Краснопірочка і Короп... Ох! Ох! О-о-х!
А одна весела Щука - за п'ятьох!
Заховались в очереті... Ах! Ах! Ах!
Жабеняточка зелені. Їх аж п'ять!
А велика Жаба-мати: - Ква! Ква! К-в-а-а!
Дуже хочу танцювати з вами я!
Танцювала Чапля з Раком... Ух! Ух! У-у-х!
Аж летів із комишів білий пух!
Краснопірочка і Короп... Ох! Ох! О-о-х!
Щука й Жаба, й жабенята - аж в сімох!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830666
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019
Ну вот и состарился праздник,
И не пригодилась посуда…
Но снова бессовестно дразнят
Остатки надежды на чудо.
На солнечное возвращенье
В чертоги апрельского цвета…
Совсем зачерствело печенье,
Грустит смс без ответа…
Туда, где навечно сливались
Сердца, имена и дыханья…
А вышло – нелепая шалость,
Не таинство – горькая тайна.
Ее разгадать не поможет
Ни новый, ни старый сочельник.
Ни песни, ни зерна в прихожей.
Слепое гаданье – зачем мне?
На сердце заветное имя
Красуется татуировкой…
И больше не прячет унынье
Бесхозный подарок под елкой.
Шары не мерцают, как прежде,
И снег от бессилия тает,
Давая остаткам надежды
Понять, что чудес не бывает.
Посуду – в шкафы, украшенья –
В коробку, а елку – на свалку…
Морозы придут на Крещенье…
Вот только что делать с подарком?
04.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635853
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 10.03.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1e-I7RqOdNM[/youtube]
Я намалюю мамі сонце:
Яскраве, ніжне, золоте.
Воно всміхнеться крізь віконце -
Усмішка мами розцвіте.
Матусі намалюю небо -
Безмежно-синю далечінь.
- Ти не сумуй, рідна, не треба.
Думки хай линуть в височінь.
Я намалюю мамі поле,
Що буйно колосом цвіте,
Озерце в полі волошкове,
Стежину, що до нього йде.
Я намалюю мамі річку -
Прозора, чиста в ній вода,
А поряд ще струнку вербичку,
Їй вітер коси запліта.
Я намалюю світ пастеллю -
Яскраві барви підберу.
З веселки килимок постелю
І поряд з мамою піду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828254
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019
***
Стояла весна. На цыпочках, робко. Но стойко.
В холодном снегу пытаясь согреться мечтой.
Трудилась без сна над новой своей постановкой,
В угоду стиху покой рифмовала с водой.
Актеров не всех легко на игру вдохновляла –
Строптив и упрям был лед – толстокожий старик.
Противился снег – бывалый, усталый и талый,
Он к главным ролям с другим режиссером привык.
Но солнце и дождь играли – как будто дышали,
И ветер запел, дыханием этим согрет,
На шарик похож, по сцене проказливо шарил.
И птицы затем массовкой ворвались в сюжет.
Покой отступал. Вступали капель и сосульки,
Бежала вода в костюме и гриме ручья,
Кошачий вокал звучал многолико и гулко,
Гоня холода, а с ними – тоску и печаль.
Цветные тона касались седых декораций,
Подснежник продрог, но был к выступленью готов…
Стояла весна, стараясь вовсю улыбаться,
И ставила в срок феерию красок и слов.
Ей не привыкать на благо искусства трудиться.
Ей опыт твердил давно и настойчиво так,
Что стоит стоять. И выстоять стон репетиций.
И что впереди ее ожидает аншлаг!
17.02.2019
Фото из Интернет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828140
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 08.03.2019
Невозможные – самое точно слово для вас…
Невозможно без вас. Да и с вами порой – невозможно.
Вы так любите, чтобы – запутанно, странно и сложно,
Чтобы одно-времЕнно – ремонт, поцелуи и вальс.
Невозможно вас толком понять даже вам же самим:
Недосказанность, полунамеки, шарады, загадки.
«Не забудь о перчатках!» «Зачем тебе эти перчатки?»
И вот так – постоянно. Поди, угадай-угоди…
Невозможность понять – это не невозможность любить.
Вот и любим мы до невозможности вас, невозможных.
До безумия любим… До чудо-мурашек под кожей.
До измены. И после - порой, коль сумели простить.
Невозможных таких - мы не носим всю жизнь на руках,
Хоть когда-то практически все это вам обещали.
В тот конфетно-букетный мы все где-то в чём-то приврали,
Ведь по звездам гуляли и ездили на облаках.
Невозможное – это тогда, когда вас рядом нет.
То есть – мир, но без вас, что само по себе невозможно.
Мамы, бабушки, жены, сестренки и доченьки-крошки,
И еще очень многие – знайте, что вы – это свет,
Тот чарующий свет, что – единственно верный во тьме,
Что дарует нам жизнь и ведет нас по этой земле…
Март, 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828153
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 08.03.2019
[i]...провісники весни - птахи
чи люди? Роздуми
[b]не[/b]-орнітолога...[/i]
[youtube]https://youtu.be/MW8EvPzsuJ8 [/youtube]
[i][color="#640696"][b]не ластівка, не соловей і не зозуля,
а жайвір в Небі є віщун весни,
бо в що думки зимові ви не взули б,
оголить їх, струсивши тяглі сни…[/b]
…він піднімається ранками ввись, щоб поперед інших
відчути теплий подих вітру, побачити сонце й те,
як парує земля, як зеленіє трава та гніздяться
в ній лякливі куріпки... як дихає вся планета,
рідіючи весні…
[b]в ту мить він на своїх недужих крилах
приносить нам розбурхану блакить,
і що б тут плазуни не говорили –
прийде жадана і... шалена мить [/b]
…той, хто уміє літати, як той жайвір, має право на свої
проповіді, на оповіщення про події і вчинки, на творення
настрою і музики, розсіювання чорних хмар-сумнівів,
на панування в дусі (не в брюсі), на втіху, на радість…
бо має крила…
[b]сказати нам, що сперш робити треба,
лиш тільки жайвір може з висоти…
злетівши на зорі до нього в Небо,
збагнеш: вже не спочити – йти...
[/b]…і що б не чули ми тут, на землі, воно, не є вагомим…
бо тільки в Небі можна відчути вагу і сенс Слова.
Тільки слухаючи того, хто значно вище за тебе,
хто досягнув Неба, став провісником весни –
і має голос!
[b]Радіймо ж весні, хто
має крила і... голос! [/b][/color]
06.03.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827926
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 08.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2019
** плоди віку: і в слові – світ. і за мовчанням…
І день, і розум свідчить мій, вік в цьому зізнається:
найгірший злочин – то не з вуст, а думка й порух серця…
** гідність
Великодушне забуття – це теж ознака мудреця:
він спокій збереже й тоді, як буде бруд змивать з лиця.
** і понині – за Хайямом…
Хто пізнав себе в цім світі – твердиш – істині той рівний?
Так, та щоб себе пізнати, треба сім життів, сім рівнів…
** немає в Творця неважливого, ані малого
А величі гір, їх висот не постало б, якби не було піщинки.
І море велике тому що воно й найменші прийме краплинки.
----
** коротке життя, аби віддаватися смутку
У домі, де плачуть – там радість гостює не часто.
Де вміють сміятись – приходить і селиться щастя.
** у праці рук твоїх – щасливі долі дні
Щоб серцем щасливим і вольним дивитися в очі неба,
роби те що вмієш з натхненням. І мрій забувати не треба.
** формули успіху
Все спочатку зваж-подумай в кожній справі днів,
а обдумавши – берися їх робить без сумнівів.
** нема перепон для сердець, що неспокоєм повні
Якщо по велінню душі за мрією вийшов в дорогу –
то що тобі тисяча верст, пустелі, вітри, днів тривоги?
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826040
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 22.02.2019
Чи то пташка щебече у гаю,
Ніби сонцю шле теплий привіт?..
Чи то - віршем - душа розмовляє
І закохано дивиться в світ?..
Так натхненно вдивляється в вічі -
І Землі, і Святим небесам...
Хтось у небі роки її лічить,
Та немає рахунку словам...
І пісням не буває рахунку,
Як і квітам безкрайніх полів...
А ні мріям нема, ні цілункам!..
Не злічити живих почуттів!
Тільки - серце закохане знає -
Скільки в ньому буває томлінь!..
І - пташиною ніжно співає...
І летить... і летить в далечінь -
Заколихане вітром: "цвірінь........ "
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826279
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019
Сижу-курю уныло на балконе,
Сомненьями пронизанный насквозь,
Пытаюсь внять симфонии агоний,
По-прежнему надеясь на авось…
Кусаются всё крепче магазины,
Но мне приснился вывод тут, на днях,
Что нет нужды в теперешние зимы
Ни в валенках, ни в шубах, ни в санях…
Отрада только в Пушкине да Фете,
Хоть им не светит прежний дефицит…
А тех, кто жить привык на марафете,
Быть может, бог рассудит и простит…
Устал грешить фейсбучным самоедством,
Всё чаще околесицу несу…
Не заблудиться, как в далёком детстве,
В грибасто-паутинистом лесу…
сентябрь 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687459
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 08.02.2019
Все со времён Иоанна Предтечи
Очень боялись сумы да тюрьмы,
Но не жалели копеек на свечи,
Чтобы спастись от губительной тьмы...
Верили больше мечам и картечи,
Брали взаймы от войны до войны...
И громоздили на женские плечи
Малых детей и кошмарные сны...
Те же, кого просветил Заратустра,
Не расслаблялись и после страды,
Лепту вносили в науки-искусства, -
Мы и теперь ими сильно горды...
Правда, сейчас в соцсетях беспредельных
День изо дня деградируем мы...
Вот и причуды миров параллельных
Вряд ли постигнут земные умы...
Нынче без разницы — чёт или нечет,
В нашей параше ничьей нет вины...
Только серьёзно похвастать-то нечем,
Разве что селфи на фоне Луны...
январь 18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774360
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 08.02.2019
У души моей - сладкое лето.
Сердце - самое яркое солнце,
Я лучами пьяна и раздета.
Трогаю небо кончиком пальца.
Нежные мальвы вплетены в волосы,
Обнимаю летнюю пору руками.
Вот и кончились черные полосы -
Здравствуй, счастье! Мы так тебя ждали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799129
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 13.07.2018
Заглянув в вікна велелюдний день.
Він зовсім юний, він іще світанок.
Чи він мені всіх горестей мішень?
Чи я йому всіх радостей серпанок?
Чого я жду? І що я дам йому?
І хто в мені - чи раб, чи звір повстане,
Коли засмокче й світло у пітьму,
Коли злелію слово не останнє..?
Посію слово ... другу чи врагу?
Усяк - людина, всяк іде до Бога.
Сотаю в слові тугу і снагу,
Сотає дні
в вікні моїм
епоха…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798392
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 11.07.2018
Прислушайся к сердцу... а там -
Всегда есть какие-то чувства,
И повод найдётся стихам -
Ведь в нём не темно и не пусто.
Тоска или радость пришла -
Пульсирует сердце живое,
Сегодня - избыток тепла,
А завтра, как волком, завоет.
Ты можешь на крыльях летать,
А можешь сердиться и злиться,
Но хочется всё записать
И чувствами с миром делиться.
Так трудно подолгу молчать...
В груди, как известно, не камень.
Запретов снимая печать,
Себя изливаешь стихами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790309
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 23.06.2018
Якось я сказав дружині,
Що вона мені не пара.
Знає тільки кухню, свині,
А в науці – геть бездара.
Що не має інтелекту,
У мистецтві - недотепа,
І до повного комплекту
Ще й затуркана дурепа.
Я тоді уже подумав,
Треба тут сказати зразу,
В нещасливу я годину
Ляпнув цю невинну фразу.
Жінка висновок зробила.
Та цікаво було далі:
Розвивалися події,
Як в бразильськім серіалі.
Продала корову й свині,
І літає, як на крилах,
Замок великий на дротині
В хліві на двері почепила.
Десь комусь вона дзвонила,
Приїхали якісь люди,
Навезли апаратури,
Розставили в хаті всюди.
Хлопці – майстри на всі руки:
Пояснили, де планшети,
«Однокласники», «Фейсбуки»,
Як сидіти в Інтернеті.
За науку цю хорошу
Дякувала їм дружина,
Віддала всі наші гроші,
Що збирав на запчастини.
Щебетала моя мила
Про «Контакт» і про «Ютуб»,
Що вона уже вступила
В інтелектуальний клуб.
За продані качки й свині
Мріяв я купити скутер,
Та дружина враз придбала
Сканер, принтер і комп’ютер.
Я забув, коли їв борщ,
І які на смак котлети…
Жінка зранку і до ночі
Зависає в Інтернеті.
І до мене вже говорить
Іноземними словами…
Поряд з нею - я вже дурень
(Нехай буде це між нами).
Я вже ясно зрозумів
(Це кажу і ледь не плачу),
Вже не з’їм я голубців,
Вареників не побачу…
Боже милий і єдиний,
Маю просьбу лиш одну:
Поверни мені дружину
Ту - затуркану й дурну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784971
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 21.06.2018