Коли сон торкнувся твоїх зіниць
Спалахнула в каміні вогняна вистава
Я поклав біля тебе - букет із суниць
І книгу читав , в котрій ти " Потопала" .
Мій, сон же ,на мене махнув
І подавсь кудись ... мабуть за екватор...
Я ж час від часу на тебе дививсь
Плече твоє гладив через ковдру картату.
"Головне в цьому світі - набутися разом"
Хтось дав у минулому людству пораду.
І хай на Сатурні , де б не були ми, скрізь...
Лиш би гладить плече твоє, через ковдру картату .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826084
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 02.03.2019
Ходили небом пароплави,
Пускали білохмарний дим,
І я знайшов собі забаву:
Побуду трохи молодим.
Кого ота дорослість гріє?
Чия тим стішилась душа?
Дорослість убиває мрії
Без злого умислу й ножа.
Цим нівелюються натури,
І перетворюються в муть.
То нащо це, коли фігури
Із білих хмар вгорі пливуть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820144
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019
Інколи треба зробити вибір
між злом і добром.
Злодії інколи вибирають добро,
а добродії - зло.
Але коли добродії вибирають тільки добро,
злодії сатаніють.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534407
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 04.01.2019
Летять у даль баскі, блискучі коні,
Везуть у возі теплі літні дні,
Із радості – лиш кава на балконі,
Й приємна гіркота, сховалася на дні.
Сердитий, грізний вітер в шибку стука,
Щоби закутать в холод мої плечі,
Така сумна з теплом у нас розлука,
Такі складні для нас звичайні речі…
Холоне кава, гріє мої руки,
Приємний аромат на скло лягає,
Там за мембраною, каштанів глухі стуки,
А в мене - затишно, мов осені немає…
Я пальцем по прозорому мольберту,
Пишу абстрактне, осені ессе,
Надію в щастя й досі не втрачаю,
І вірю, буде добре все, все, все…
23.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807743
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 14.10.2018
У дворі зустрів Павла
Знову доля нас звела
Через стільки зим і літ,
Я кажу йому Привіт...
***
Розкидало по планеті,-
всій бурхливе нас життя,
листуванням в інтернеті,-
бачим друзів ми буття
***
Йдуть собі десятиріччя,
і Я трошки посивів,
не змінив Павло обличчя,
хіба трохи поповнів...
***
І дитинства відголоски
часто в пам,ять зазирнуть
у вогонь летіли дошки,
і у кожного свій путь...
***
Ми не їли тоді суші,
лише Турбо й ДональДак,
у дворі збивали груші
і було нам добре й так
***
І згадається Павло
і бібліотеки...
наше першеє бухло
й перші дискотеки
***
Ми тоді були малі,-
в час післярадянський,
А тепер він на Балі,
Я - район Деснянський
***
Ще побачимось із ним,
Це я точно знаю,
І всім друзям дворовим
Щастя побажаю!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804877
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 11.10.2018