[b]Д[/b]ивлюся тихо за вікном вже літо,
[b]А[/b] в серці ще розгублена весна,
[b]В[/b]сміхнуся ніжно дивовижним квітам,
[b]Н[/b]адією, що зваблює краса.
[b]О[/b]хоплена чарівністю повсюди,
[b]Б[/b]оюся щемний спогад ворушить,
[b]У[/b] свііті дивнім де блукають люди,
[b]Л[/b]ікуючись красою кожну мить.
[b]О[/b]х, як мені жорстокість зрозуміти,
[b]А[/b]спектом відобразить почуття?
[b]З[/b]амислюсь, щоби просто уціліти,
[b]Г[/b]ординю вперто вибити з життя.
[b]А[/b] серце не пускає, лиш мовляє:
[b]Д[/b]арма даруєш ти свою весну,
[b]К[/b]раса у них байдужість не здолає,
[b]А[/b] тільки знітить істину просту.
[b]К[/b]рокую я по світу і вагаюсь,
[b]Р[/b]озбурхуючи зважені думки,
[b]А[/b]налогічно все-таки стараюсь,
[b]Є[/b]днаю мудрість і любов в рядки.
[b]Д[/b]ивлюся, за вікном чарує літо,
[b]У[/b] нім краса приваблива бринить,
[b]Ш[/b]кодую, що в жорстокості і квіти -
[b]У[/b] смутку теж втрачають ніжну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951067
дата надходження 21.06.2022
дата закладки 27.06.2022
[b]Я[/b] тихо встану вранці на зорі,
[b]Т[/b]оркнусь природи думкою своєю,
[b]А[/b] сяйво так нашіптує мені,
[b]К[/b]расиво, обійймаючи душею.
[b]Ч[/b]арує мить, яку чекаєм ми,
[b]Е[/b]легію, збираючи доцільно,
[b]К[/b]раплинки миру, правильні думки
[b]А[/b] згодом, щоб дихнути можна вільно.
[b]Ю[/b]рбою, поглинаючи святе,
[b]Щ[/b]омиті ми вбираємо хвилини,
[b]О[/b]світлення, що зваблює лице,
[b]Б[/b]анально ми оцінюєм години.
[b]В[/b] тенетах смутку скрути цих часів,
[b]С[/b]вітлини перелистуєм, як цінність,
[b]М[/b]анливо у безмежжі кольорів,
[b]І[/b]ронію сприймаємо, як вічність.
[b]Х[/b]аризма вже прокинувшись, як світ,
[b]Н[/b]адією дивує наші очі,
[b]У[/b] нашій вірі сотні-сотні літ
[b]Л[/b]ишає феєрично милі ночі.
[b]А[/b] згодом запанує вічний мир,
[b]С[/b]хиляючись, як ніби неньки руки,
[b]Я[/b] вірю, що привабливий кумир
[b]В[/b]елично заспіває мирні звуки.
[b]Е[/b]легія душевно зазвучить,
[b]С[/b]творивши тільки спокій у природі,
[b]Н[/b]аснага неповторно забринить,
[b]А[/b]спектом, розчинившись в насолоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943864
дата надходження 03.04.2022
дата закладки 02.06.2022
[i] Із древності в сьогодення...
[youtube]https://youtu.be/7O195hxVbZo[/youtube]
[b][color="#830791"]В нас брехуни оділи нові тоги,
й не видно вже філософів тунік.
Горою першим є вельможні “боги”,
для інших – їм не любий TV-нік.
У моді в нас тепер аристофани*,
що прославляють те, чого нема –
кичаться “перемогами” профани,
народ локшину з вух своїх зніма.
А на фронтах в нас гинуть українці,
жінки і діти – м‘ясом у тилу.
Міста і села знищують ординці,
пусті степи леліють ковилу.
Знімкуються на фронті можновладці –
свою причетність мітять до війни,
не чуючи в своєму серці вад цих,
своєї не сприймаючи вини.
Аристофани роблять нице діло –
борні вагомість зводять нанівець,
і чуються в своєму ділі сміло,
леліючи негаданий кінець.
А ми чомусь принишкли у мовчанні,
немов на світі нас уже й нема –
скрутились у калачики печальні…
Чекає нас на зустріч Колима![/color][/b]
26.05.2022
_________
* Арістофа́н (450 — 380 рр. до н. е.) — поет Еллади,
“батько комедії”, для якої характерна гостра
політична сатира.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948853
дата надходження 27.05.2022
дата закладки 27.05.2022
Політична «еліта»
дорогий п’є коньяк.
Й дуже хоче навчити
без грошви жити як,
як цукерку дитині
не купити батькам
і, як горбити спину,
мов шляхетним рабам.
Де ж ти вольність козача
чи поснула в бою?
Чуєш, матінка плаче
за дитинку свою.
Як завиють гармати
посилаючи смерть…
Першими депутати
будуть драпати геть.
14.02.22р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940180
дата надходження 14.02.2022
дата закладки 16.02.2022
«В Україні борються дві протилежні ідеї: національна і антинаціональна. Покищо перемагає друга, яка не дозволяє навіть сформулювати першу…»
П.Клименко
Постулати антинаціональної ідеї:
1. немає національностей — натомість є громадянство (громадянство дає Влада…), (подвійне, потрійне, квадрогромадянство);
2. не потрібні традиційні цінності — ставайте ЛГБТ спільнотою;
3. «приватизація» (розкрадання) і деідеологізація з подальшою федералізацією;
4. немає війни — нема агресора (нема ворога і зрадників) — нема перемоги;
5. «невизнана війна» і «фейковий вірус» - одягнути маски і боятися, не збиратися, не об'єднуватися і не питати у Влади за те, що вона робить…
6. кредитне рабство на сторіччя вперед і розпродаж землі — останнього ще нерозкраденого офіційно багатства;
7. безвідповідальність Влади прикривається непрацездатними структурами: СБУ, МВС, прокуратура, НАБУ, САП, ДБР, спеціалізовані суди, виконавча служба;
8. «офшорна і олігархічна економіка», політичні посади і призначення, відсутність справжніх політичних партій і рухів, розкол і дискредитація потенціалу громадянського суспільства;
9. пародія на вибори — захмарні застави і продажне, брехливе, політизоване партійне ЦВК (не важливо хто як голосує, а все залежить від того, хто рахує);
10. немає людини — є картки, ідентифікаційні номери, довідки, платіжки…;
11. немає справедливого суду — нема справедливої відповідальності;
12. нема національної освіти — тести ЗНО…;
13. нема вітчизняної науки, виробництва, технологій, літаків, автомобілів, ракет, кораблів, комп'ютерів, мобільних — тільки закордонне;
14. немає національної свідомості, нема громад, суспільної власності, ресурсів — все приватне;
15. немає національної ідеї — нема вільної України (територія рабів), нема усвідомлення і поваги до себе, нема майбутнього: «скоро прийде на цю землю Мошеах і роздарує обраним по 2800 рабів».
Узагальнюючи факти, пропоную формулу антинаціональної ідеї:
Любіть не Україну, а гроші, цінуйте не національне, а чуже, воргуйте між собою, а не об'єднуйтесь, терпіть хасидів, семітів та європейських збоченців, не чіпайте інтересів міжнародного капіталу і російського агресора!
Тому, досить чітко треба йти від зворотнього.
Національна ідея формулюється таким чином:
Любіть не гроші, а Україну:
- цінуйте і бережіть, захищайте усе національне;
- не ворогуйте, а об'єднуйте громадянське суспільство, національні рухи, ідейні партії — заберіть владу в Україні від колаборантів та зрадників;
- створіть національні справедливі, відповідальні суди;
- не терпіть збоченців і ворожу ідеологію на своїй землі;
- на першому місці інтереси українського виробника;
- бережіть українську землю, поверніть собі власність на її надра та природні ресурси;
- не дозволяйте панувати на українській землі міжнародному капіталу, російським та місцевим олігархам;
- майбутнє України — майбутнє ваших нащадків!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889827
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 08.02.2022
Сам Моїсей їх не любив,
Більш ніж Сусанін поводив,
Аж сорок років, - непогано…
То що ж виходить, - то цигани?
Та ні, цигани – добрі люди,
Потрошку крадуть, мало блудять,
Зовсім не лізуть у ту Владу,
І жодного немає в Раді.
А ці, - гребуть, та й не від себе,
Накрали статків як до неба,
Ім Влада треба, як у бога,
Тож наша Рада – Синагога?
Мабуть їх добре осенило:
На бога в них своє мірило,
Своя оцінка для життя,
Немає місця каяття:
- Зайшов ти Бога? Вихваляв?
- Чого у Нього ти навчався?
- Чи вигідно Його продав?
- А після того не картався?
- На зраді точно не попався?
-
- Ходив ти на Голгофу з Ним?
- Чи вдало набрехав усім?
- І оцту не пошкодував?
- Надійно вхід замурував?
- Чи списом ще раз уколов?
- Щоб Він бува не відійшов…
А Заповіти їм без толку!
Одягнуть пейси і та “єрмолку”,
Вся їх релігія проста:
Піди,
знайди,
продай Христа!
Продавши раз, - продай удруге,
Нема Христа, - продай хоч друга,
Чи в друзі потім запиши…
Ти продавай, а не гріши!
Усе те кодло добре знає:
Багатства і без зради - не буває,
А як ще й владу хочеш мати, -
То треба совість продавати.
Людей, країну – найцінніше,
Бо раз безцінне, - має зиск.
Усе це зараз, як раніше,-
Гадаєте, що це все цирк?
Чом з кожним роком стає гірше..
Куди діватись нам? Куди?
А їх у Раді більше й більше…
І до ворожки не ходи.
У них релігія проста:
Піди, знайди, продай Христа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426160
дата надходження 20.05.2013
дата закладки 08.02.2022
Формат у матів тих радянський,
Життя — гівно, не райський сад!
Несе фігню Подерев'янський
І ліпить чорта на фасад.
Якщо немає еталонів,
То замість них — такий ерзац…
Без матюків і без прокльонів,
Про нього коротко — АБЗАЦ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720683
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 08.02.2022
Стрів Микола куму Ганку,
Такий радий, не сердитий:
-Оце йду, кумо, із банку,
Ось - оформив два кредити!
Ганка каже: -В магазині
(Хоч тепер дороговизна),
Прямо зараз йдіть у відділ
Чоловічої білизни.
І купіть труси найкращі
(А не жінці м’ясорубку)!
Здивувавсь Микола: -Нащо?
Дуже дивна ця покупка…
А щоб куму було ясно,
Мудра Ганка пояснила:
-Зразу буде в вас прекрасно,
Далі стане світ немилий.
Різними вам кредитори
Заспівають голосами,
Віддасте борги, а тіло
Хоч прикриєте трусами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938127
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 05.02.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sNIazsXmxms[/youtube]
Знов козел у прокурорській рясі,
Нам відмаже владних під арасів,
Бурштином накраденим — аж сяє
Злодій заплатив і знов гуляє.
Всюди буйно квітне корупцІя,
Бо її кришує поліцІя,
Наркоту на точку,
Грошики - на бочку
Жде міністр жде.
Йде кар'єра тільки того вгору,
Хто ховає голову у нору,
Хто дере з народу навіть коси,
Хабарі по кабінетах носить.
Всюди буйно квітне корупція,
Бо її кришує поліція,
Наркоту на точку,
Грошики - на бочку
Жде міністр жде.
Як голодні вовки біля броду
Депутати кров п'ють із народу,
СБУ своїм собачим лаєм
Журналістів звідти відганяє.
Всюди буйно квітне корупція,
Бо її кришує поліція,
Наркоту на точку,
Грошики - на бочку
Жде міністр жде.
Знов гранати ми сховали в лісі,
А листівки клеїмо на стрісі,
Зброю і патрони назбираєм
Бо новий Майдан уже чекає.
Всюди буйно квітне корупція,
Бо її кришує поліція,
Наркоту на точку,
Грошики - на бочку
Жде гарант наш жде.
Отака в країні чудасія,
Нам Гарант розкаже, що месія,
На Панамську точку,
Через різні дочки...
Жде їх суд... вже жде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782090
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 05.02.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-LWgCX4XAvc[/youtube]
Я Порошка денег трошки
На офшорку положу,
Аккуратно слепым трастом
От налогов ухожу.
Любопытно, очевидно,
Эта фирма так влечёт,
Миллиардный и приятный
Получаю я доход.
Он реальный и заметный -
Шоколадный я подлец,
Для народа обещаю
Что угодно — ведь я лжец.
Покрываю я лапшою
Кончики чужих ушей,
Распрощайся с головою
От вранья моих речей.
Я шоколадный заяц,
Я ласковый мерзавец,
Я гадкий на все сто. о-о-о
Я шоколядный заяц
В Панаме я красавец,
Вру миру так легко. о-о-о
Карамельки и ириски
Продаю я на глазах,
Если я скажу - Яреське,
Банки сыпятся ах-ах-ах.
Все возможно и не сложно
Заработать для меня,
Крым продать тоже возможно,
Там есть выгода моя.
Я шоколадный заяц,
Я ласковый мерзавец,
Я гадкий на все сто. о-о-о
Я шоколядный заяц
В Панаме я красавец,
Вру миру так легко. о-о-о
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696238
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 05.02.2022
На березі великої ріки
Сімʼя чортів відпочивала поруч з Богом.
Розклали різних страв на килимки,
Багаття розпалили біля того.
Запахло шашликами навкруги,
Веселі бігали довкола чортенята,
Чортиця діставала пироги,
Сулію оковитої чорт-тато.
Раділо око, споглядаючи картину:
Малеча заливалася від сміху,
Що, навіть Бог, сховав хреста за спину -
Ніщо не сповіщало світ про лихо.
***************************
Одне із чортенят полізло в воду,
На те й нечисте, щоб чого утнути -
Не лізь, гиряве, як не знаєш броду!
Залізло й почало тонути.
Чорт-батько, звісно ж, плавати не вмів -
Хвостом перечіплявся за копита
А Бог, що по воді навіть ходив,
Урятував малого — бо тож діти...
Вже майже бездиханне врятував,
На берег виніс на своїх руках
Доніс до чорта-батька і поклав
Малеча поховалась по кутках
***************************
У ноги впала мати чортиняти:
Спаси дитину, Господи, прошу:
Воно ж безгрішне! - убивалась мати
Із пекла усі душі відпущу!
Закінчу війни, сварки і розбрати,
До церкви по розкаяння прийду
Віддам не десятину, віддам пʼяту -
Лиш воскреси! Лиш відведи біду!
На березі великої ріки
Розтануло велике серце Батька -
Забув про шкоду, підлість і гріхи
Розчулений Спаситель був зненацька
Вдихнув у чортеня свій Божий дух -
Відкрились у малечі оченята,
Хвостом зробило кволий порух-рух
І прихилилося до “хрещеного тата”.
Спасенного Бог гладив по голівці,
Батьки зраділи, що воно живе ...
Із того часу слухають всі вівці -
Оте мале — ото і є Яхве.
Чому ж оте Єгова із рогами,
Яке копита має і є хвіст
Скрізь розбрат сіє навіть між братами,
І нудить світом в свято і у піст.
Так сталося, хоч світ того не видів,
Те дійство не ввійшло у Заповіт,
А з того чортеняти - плем'я жидів,
Тиняється по миру сотні літ.
Пішло від чорта - совісти такої ж,
До Бога не дійшло — мораль не та.
Усі, хто не від них — то лише гої,
Не треба їм ні Бога ні Хреста.
Напам'ять вони з Богом обнялися,
Чорт почепив собі на пузо хрест
На радощах усі перепилися
І, начебто, довкола гуд і бест.
****************************
На завтра Він прокинувся сумний -
Хтось з Його голови поцупив німб.
Нема хреста, в Раю керує Змій,
Чорти в борделі заганяють мойр і німф
На всіх бігбордах висіли плакати:
Де чорт з хрестом вдає, що він святий,
А чортеня руйнує “старі грати” -
“Зелене” продає “Завіт новий”
А ще: Він сам, ідучи по воді,
Несе те чортеня, як свого сина,
Чорт-батько в мантії, у ризі, скуфії
Вітає Бога-батька на картинах.
Порвало. На шматки порвало.
Коли Він на бігбордах прочитав:
Що чортеня, Його де врятовало!
Від того чорт святіш за Бога став.
Новий “святий”: за мову і за віру!
А чортеня-дитя: слуга є божий...
Він зрозумів: брехня немає міри!
А ти, читачу, зрозумів на що то схоже?
Тепер, куди не глянь - скрізь їх мораль:
Продати, надурити, заробити ...
А, совісти, безцінну пектораль,
Розпʼяли, наче так і має бути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918726
дата надходження 05.07.2021
дата закладки 05.02.2022
Позавчора на городі
Я мурашник розкопав,
І за дивом цим природи
Цілий день спостерігав.
Не було тут ні наради,
І начальник не кричав,
І дебілами мурашок
Головний не називав.
Метушилися комашки
І не йшли на перекур,
Не було у них замашки,
Щоб сховатись десь за мур.
Підіймали те, що впало
І малеча, й татусі,
Головне, що здивувало –
Працювали тут усі.
Не давали крихті впасти,
Все носили на горбі,
Не старалися украсти,
Чи присвоїти собі.
Ми жили і жирували
На природних всіх дарах,
Як же, люди, ми відстали
Від простеньких цих мурах!
Треба, щоб комахи нині
Показали, і не раз,
Особливо, депутатам
Досконалий майстер-клас.
Може в нас тоді закони
Будуть не як в дикунів,
І спрацює заборона
На хапуг і брехунів.
Цілий день в думках боровся
За знедолений народ…
Ввечері дістав від жінки
За нескопаний город!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938861
дата надходження 01.02.2022
дата закладки 05.02.2022
…Лиш просто бути... Лиш просто - бути -
Злегка по краю життя сковзнути,
Попасти в небо, вплестися в звуки -
Чи кинуть камінь в гладінь блакитну -
Туди, де поруч латаття квітне..
Напевне, хвилі сягнуть спокути
І злинуть скоро в той вир завітний
На дні цієї стрімкої річки,
Що в море вплине - хоч невеличке ..
До океану стече з водою,
Коли не стане нас із тобою..
Візьмеш камінчик - успій шепнути
Про все далеке і незабуте..
Тихенько нишком скажи до нього
Про свої мрії , про свого Бога,
Про насолоди твої і жа́хи
Про все, що важко переказати..
Про терпкий запах, про легкий дотик
Про літній ранок , про стиглі роси
Про теплу ковдру. Про мами руки -
Про все хороше і незабутнє..
Про перламутри світіння ночі,
Про ті тумани - такі молочні..
Про те, що ніжні в осонні трави,
Як в літній спеці - все золотаве
Про захід сонця - весь у загравах..
Отож, як в руки береш камінчик
І кинеш в воду - то знай, віднині –
Він може стати трішки магічним –
І десь на тайнім своєму диску
Все світле в тобі запише Вічність...
І ти не бійся, що тільки вітер шепоче листом
Сухим привітом до твого світу
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926470
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 24.12.2021
[b]С[/b]олодкий смак водиці з джерела,
[b]К[/b]раєчком вуст вбираю до краплинки,
[b]У[/b] них завмерла трепетна душа,
[b]Ш[/b]окуючи зворушністю хвилинки.
[b]Т[/b]ремчу я вся, як гілка під дощем,
[b]У[/b] світ вдивляюсь, мружу сумно очі,
[b]Й[/b]ого уникну сміло під плащем,
[b]О[/b]біймами тепла вже серед ночі.
[b]С[/b]хилюся нижче, все тепло вберу,
[b]Т[/b]ихенько від дощу за мить зігріюсь,
[b]А[/b] згодом, розгубившися - стою,
[b]Н[/b]е хочеться згубити свою мрію.
[b]Н[/b]е повернуся мабуть вже сюди
[b]І[/b] не зіп'ю солодкий смак водиці,
[b]М[/b]ені лишаться трепетні листки,
[b]Р[/b]озчулена верба біля криниці.
[b]І[/b] стежка найдорожча у житті,
[b]Ї[/b]ї я теж ніколи не забуду
[b]І[/b] ті хвилини ніжні і прості
[b]З[/b]'єднаються у розмаїтті звуку.
[b]С[/b]хоплю красу, любов'ю обів'ю,
[b]Т[/b]ендітно, обіймаючи листками,
[b]Р[/b]озмову тихо ніжну поведу
[b]У[/b] сяйві з неповторними думками.
[b]М[/b]ені здається, що це ніби світ,
[b]К[/b]раса, якого дивно особлива,
[b]А[/b] я у нім розгублена й щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933311
дата надходження 09.12.2021
дата закладки 09.12.2021
[b]А[/b] я кохаю в мріях й наяву,
[b]Я[/b]к мила Мавка лісові простори,
[b]З[/b] любов'ю й теплотою бережу
[b]Т[/b]ендітно, обіймаючи всі доли.
[b]О[/b]хоплюю ті миті і місця,
[b]Б[/b]оюся щоб чарівність не прогавить,
[b]О[/b]х, як люблю прекрасне я життя,
[b]Ю[/b]рбою захопити та прославить.
[b]П[/b]олину в далечінь, забуду все,
[b]О[/b]бійми, ніби крила у пташини,
[b]Л[/b]окоче сонце миле, золоте,
[b]Е[/b]стетно, відобразивши хвилини.
[b]Ч[/b]ому спитає хтось, в чужі краї,
[b]У[/b] височінь таку зовсім незнану?
[b]І[/b] відповім, що на усій землі,
[b]Н[/b]адію збережу одну кохану.
[b]А[/b] у безмежжі де сіяє мить,
[b]К[/b]расою, освітляючи віконце,
[b]Р[/b]адію, що у щасті можу жить,
[b]А[/b] згодом упіймаю промінь сонця.
[b]Й[/b]ого приємно милу теплоту
[b]С[/b]міливо пригортаю, ніби квітку,
[b]В[/b]еличність, як небачену красу
[b]І[/b] ніжністю всміхається лиш влітку.
[b]Т[/b]оркаючи магічно, як росу
[b]У[/b] ранок чарівний і милу нічку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922604
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 21.08.2021
Вона чекала цього дня… О, як чекала!..
Хоча очей на ніч одну – для неї мало
Та цей мурашками по спині ніжний дотик
Флюїди щастя ніс у душу, як наркотик.
Палкі обійми дарували насолоду,
Топилось серце в відчуттях, не мало броду.
Вуста всю волю випивали по краплині
І чари сипали ці очі сині-сині.
Не раз хотіла розірвати це кохання,
В душевнім полум’ї згорали намагання.
В його долонях світлячками квітли зорі,
Вона ж запалювала їх в нічнім просторі.
Світанок тихенько їм стукав у віконце,
Нектару радості - ще трішечки, на денце…
На клапті душу розривали ці прощання
Цілунок зустрічей – чекання й знов чекання…
Л.Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885523
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 21.08.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2020
***
А ми такі усі єдині,
що і не треба злуки,
бо завдяки лихій годині,
аби не заблукали, нині
приклала Раша руку.
***
Ніяк не угомо́ниться совок
ані у школі, ні в селі, ні в місті.
Йому б зашити рота на замок
і кинути телекіно у смі́ття,
аби воно, як завчений урок,
не ширило неоковирні вісті.
***
Звичайно, що євреї – це найкраще,
що можемо обрати ми – дурні.
Годуємо і поїмо нізащо
ще й мусимо хвалити це ледащо
за деякі сеанси маячні.
***
Одноязикі москалі,
між нами є, таки, окопи,
невидимі у перископи...
Ми українці – сіль землі,
а ви – безмовні остолопи.
***
Ви, чиї надії у кремлі,
вірні ліліпуту-мародеру,
боїтеся імені Бандери?
Вас чекає пугало землі.
Гайда у обійми СеРеСеРу.
***
Ей, у серпентарії
переділені на класи, –
[i]смолоскипи й тулумбаси
ще дійдуть до Таврії![/i]
Ми – пассіонарії!
Ви – лайна зелена маса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862190
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 22.01.2020
Давним давно жиди до нас ходили -
Їх гнали звідусіль, а ми терпіли.
І дочекалися - прийшов нарешті час:
Тепер вони із України женуть нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861742
дата надходження 18.01.2020
дата закладки 19.01.2020
[i]Ой, у лузі червона калина похилилася,
чогось наша славна Україна зажурилася.
(Степан Чарнецький, Григорій Трух)[/i]
Відомо всім іще споконвіків –
багато у природі шкідників.
Жучки, дротянка, гусінь, різна тля
рослинам і деревам дошкуля.
Країна наша, ніби та калина,
росте і віттям в синє небо лине.
Та цвіт її з плодами залюбки
їдять останнім часом шкідники.
Гризуть кору, бруньки, гілки і листя,
руде, зелене, ніжно-золотисте.
Буравлять, точать, свердлять, аж тріщить,
ні спека не завада, ні дощі…
Від ненажерливих численних шкідників,
поник калини гордий лик, змарнів.
Все менше й менше цвіту щовесни
і урожай вже не такий рясний.
Десяток третій добігає років,
п‘ють шкідники уже останні соки.
Чи ж мало бачили історії уроків,
ведуть до чого тих „реформ“ їх кроки?
Схилилися ще вчора буйні віти,
все тяжче тій калиноньці на світі.
Але мовчить сердега і не охне…
Як далі піде так – красуня всохне!
Щоб не пішла калина на хрести,
війну зі шкідниками слід вести,
бо як ту нечисть знищити не вдасться –
калину нашу рідну не спасти!
03.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117020305651
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716187
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.01.2020
Згустилися хмари, сльота скаженіє,
країна іде з молотка,
негода останні розвіює мрії…
Вже скоро танок на кістках?
Уже незабаром свою годівницю
побачимо в ситих руках?
Нащадкам останеться лиш під гробниці,
дзвіниці, каплиці і прах?!
Прокидайся, Україно,
ворог п’є за упокій.
Не лякайся, Батьківщино,
покажи характер свій!
Прокидайся, Україно,
підіймися із колін.
Не віддаймо Батьківщину,
ворогів зведем на тлін!
То хто ж ми? То що ж ми? Куди ж ми, небоги…
У себе ладу не дамо?!.
Сама не настане в війні перемога,
ніхто з нас не скине ярмо!
У кріслі держави не просто блаженний,
що тягне усіх під укіс.
Народ український паяц навіжений
утопить у морі зі сліз.
Прокидайтесь, українці,
рано пить за упокій.
Не лякаймося ординців,
покажімо норов свій!
Прокидайтеся, русини,
підіймімося з колін.
Лише нація єдина
ворогів зведе на тлін!
04.01.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860179
дата надходження 03.01.2020
дата закладки 04.01.2020
Закортіло людям лишити пам’ять про себе вічну: збудуємо вежу аж до самого неба! Обрали високу гору — та й почалася робота! Хто глину місить, хто з неї цеглини ліпить, хто у печах обпалює, хто на гору тягне. А на горі вже люди цеглини приймають та з них вежу складають. Всі працюють, усі співають, весело всім. Будувалася вежа не рік і не два. Самих цеглин для неї знадобилося тридцять п’ять мільйонів! Людям і собі довелося будинки побудувати, аби було де одпочивати, а біля будинків насаджали дерев та кущів, аби птахам було де співати. Ціле місто виросло навколо гори, на якій будували вежу. Місто Вавилон.
Коли держава Вавилону ще не гнила,
До неба вежу будувати заходила.
Людей бажання для держави - то бюджет.
Лиш Бог жебрак - постійно просить жертв.
З державних справ не все іде на силос.
Прокинувсь Бог, неначе що наснилось,
Забув Всевишній гонор, етикет -
Коли почув отой людський проект:
Люд в горах ко'пає каміння,
До купи тягне скелі на волах,
Будь-хто, хто мав яке уміння -
У спільній справі, кожен при ділах!
І чітко, гарно йшла у них робота.
Коли всі разом - то велика сила,
Не хріном цеглу лупати в суботу -
Суспільство трутнів цього б не робило.
... Хробак повзе по держаку лопати -
Ще трохи і до Бога влізе в хату!
Та вежа Всемогутнього злякала:
Ції халепи тільки не стачало!
Велів морозам - хай чимдуж лютуть -
Майстри майструють, ніби і не чують …
Наслав їм спеку — теж не заважає,
Потоп, війна — ніщо не переймає.
Вже вежа та торкається за хмари
Не примудрився Бог страшніше кари:
В скрижалях написав він Моісею -
Послав прорабом хитрого єврея.
Одразу будівництво стало -
Бо кілька років плани всі писали,
Квитанції збирали, чемні звіти,
Всі зайняті - нема кому робити.
А скільки схем і звернень малювали,
Поправки, вибирали колорити,
І, звісно, на всіх рівнях візували -
Куди вітальну дошку щоб прибити.
Узгодили. Остання крапка в лад:
Обрати де проводити парад ...
Зібрав усіх до купи Моісей
Старих, дорослих навіть і дітей,
Спочатку шикуватися учив,
Страшною карою грозив,
Як крокувати будуть не до ладу,
Затим пішли шукати місце для параду.
Півострів двічі з піснями пройшли,
Стрункими відшиковані рядами,
Під барабани, дудки і сурми –
Всі зайняті важливими ділами!
Шукали місце святкування сорок років
Допоки і останній з них не вмер ...
Десь їх нащадки ходять і тепер …
А вежа не збудована і досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858336
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 18.12.2019
Натягне блазень на чоло корону -
І мариться йому, що він король,
Але не відає того, що аж до скону,
Усе життя він грає чужу роль.
Збере навколо себе друзів-блазнів,
Почнуть кінцівки міряти свої.
Насправді голі блазні, як у лазні
І блазні ті, і блазні-королі.
Дивіться, ось де справжнє шоу:
Та, нічого від нього нам чекати -
Від Леніна, Хрущова, Горбачова,
Спроможні на роялі хріном грати!
Спитаєте мене: а що робити?
Куди л айно рідке оте дівать?
Їх треба пи****ти нещадно, не вопити -
Землі схотіли — в землю закопать!
“Кузьма” казав — за що його і вбили.
Ще Чорновола, Лісника і добробати -
По всій Вкраїні свіжі геть могили.
Чого чекаємо? Чи далі ще чекати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858335
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 18.12.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2019
Якби хто знав з шанованого панства,
Яка у мене доля непроста!
Вже третій рік, існуючи у рабстві,
Несу на ланцюгу свого хреста.
Взяли мене ще цуциком від мами.
Тоді радів. Не знав, що на біду.
Не мав жури, ще не боліли рани.
Лиш вірив, що все буде до ладу.
Назвали Ремом, кинули до будки!
Відтоді, лиш ненависний ланцюг.
Так, так! Оце і всі мої здобутки:
Дірявий дах, рої нестерпних мух.
В дитячу пору, плачучи ночами,
Не знав, чому так зводило живіт.
На місяць зараз вию, мов примара.
Сова мені зажурено вторить.
Жеврію так з дитинства і донині,
Але чомусь господарям набрид.
Життя моє висить на волосині.
Ось, ось воно припиниться навік.
Дорослий пес, а плачу безутішно.
Мороз по шкірі струмом цебенить.
Борюся зі страхами відчайдушно,
Очікуючи страти кожну мить.
– А може хтось врятує з цього пекла?
Мене запросить раптом в добрий дім.
Моя любов ніколи не померкне.
Нестиму службу аж до скону днів.
Ітиму поряд в радості й тривозі,
Сумлінно захищаючи від зла.
А я, мов Янгол, на земній дорозі,
Якому обпалили два крила.
31. 10. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО ПЕСИКА РЕАЛЬНЕ! ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ТЕЛЕФОНУЙТЕ ЗА НОМЕРОМ 0955463850. КУРАТОР - ІРИНА СЕРОШТАН.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853186
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 16.11.2019
Сьогодні остаточно продали...
Мій край, мій дім, мою родину.
Хоч плачте, хоч кричіть, а ми - раби,
З сьогодні в рабстві Україна.
....................................................
Що побажати тим, хто голос свій
Віддав за партію ЗЕ...лених?..
...( не має слів)...( хоч падай, а хоч стій)...
Гуляйте лісом, або йдіть до ....
там де (.......) кожен може розуміти в міру
своєї розбещеності
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854598
дата надходження 13.11.2019
дата закладки 14.11.2019
Слова, которые вызывают болезни
Nov. 1st, 2018 at 9:20 PM Составлено психотерапевтом
Немецкий психотерапевт Носсрат Пезешкиан первый обнаружил (а потом научился обезвреживать) слова, программирующие болезни тела. Со временем Пезешкиан убедительно доказал, что эти разрушительные слова присутствуют в лексиконе всех людей.
Понимаете? Нет ни одного человека, кто бы уберегся от слов, которые программируют болезни, материализуют их в теле, не позволяют их исцелить. Эти слова доктор Пезешкиан объединил в название органическая речь.
Органическая речь
Органическая речь – это слова и выражения, напрямую влияющие на физиологические органы человека. Вам отлично известны эти слова и выражения. Это по-настоящему опасная и разрушительная энергия, которая способна подорвать даже самое крепкое здоровье, будь оно хоть трижды богатырским.
Обратите внимание на то, насколько виртуозно замаскированы слова-разрушители. Сразу не верится, что такие безобидные на вид слова могут так сильно вредить.
Вот смотрите
лопнуло мое терпение
я уже голову сломал
что-то меня гложет
сидит у меня в почках (что-то, кто-то)
мне перекрыли кислород
не перевариваю (что-то или кого-то)
все соки из меня выжали
много крови мне попортили
чихать я хотел
надоело до тошноты
просто ножом по сердцу
меня уже колотит (трясет)
сыт по горло
загнали меня до смерти,
давят на меня.
Ну, и так далее. Правда же, отличная маскировка? Нам кажется, что мы употребляем емкие метафоры, а на самом деле отдаем своему телу такие четкие команды, что тело их даже и не смеет не выполнить, вот и выполняет.
Органическая речь создает болезнь или сообщает о ней?
Свои выводы по влиянию органической речи на здоровье человека доктор Пезешкиан опубликовал не так давно, но эти выводы уже успели многократно проверить. Особенно тщательно изучали такой вопрос: органическая речь создает болезнь или сообщает о ней? Оказалось, что именно создает. Другими словами, было предположение, что слова-разрушители появляются в речи человека после возникновения болезни – мол, так бессознательное, которое управляет всеми физиологическими процессами, сигнализирует о сбоях. Однако, нет, это подтверждение не подтвердилось.
И теперь можно убежденно говорить, что картина такая: сначала человек включает слова-разрушители в свою активную речь (закладывает программу конкретной болезни), и только потом возникает болезнь. И не какая-нибудь болезнь, а точно та, которая была заявлена.
И вот еще что примечательно: создав болезнь, слова-разрушители еще более укореняются в активной речи, и совсем не для того, чтобы о болезни сообщать (сигнализировать). Задача слов-разрушителей совсем другая – поддержать болезнь, дать ей возможность «жить и процветать». Это понятно: органическая речь – это самостоятельная психическая программа, и у нее вполне обоснованная миссия: поддерживать то, что создано.
Ниже приведены обобщенные данные подробных исследований речи многих тысяч пациентов. Конечно, набор слов в разрезе по болезням значительно богаче, чем в приведенной таблице, но если вы зададитесь целью установить в собственной речи слова, которые разрушают ваше здоровье, то приведенные иллюстрации помогут вам в этой продуктивной (и по-настоящему целительской) работе. И будьте уверены: как только вы обнаружите в своем обиходе слова-разрушители, ваша речь от них быстро очистится.
И механизм тут простой и понятный: обнаружен – значит разоблачен. Разоблачен – значит обезоружен. Надо ли говорить, что когда уходят слова-разрушители, то уходят и болезни?
Эти слова и выражения создают и поддерживают болезнь:
Надело до тошноты, сыт по горло, с души воротит — нервная анорексия
Взвалить груз забот. Нести свой крест. Проблемы, которые сидят на шее — остеохондроз
Что-то гложет, отравлять жизнь, сам себе не принадлежу, надоело все до смерти — рак
Заниматься самоедством, язвительно, что-то (или кого-то) не переваривать — язва
Что-то сидит в почках, моча в голову ударила, нет сил, смертельно устал — урологические заболевания
Найти отдушину, дать волю своему гневу, перекрыть кислород, чихать на кого-то — бронхиальная астма и гипервентиляционный синдром
Высасывать кровь, выжимать соки, это вошло в мою плоть и кровь — заболевания крови
Принимать близко к сердцу, сердце разрывается, удар в самое сердце — инфаркт миокарда
Он и не чешется, не хотел бы оказаться в его шкуре, легкоранимый, тонкокожий — заболевания кожи и аллергия
Ломать голову, рисковать головой, еще головой побейся, сплошная головная боль — мигрень, метеозавизимость
Хромать на обе ноги, неустойчивый, шаткий, непроходимый — хронические судороги, подагра
Выпускать пар, лопнуло терпение, поддавать жару, подстегивать — гипертония
Едкий, мне горько, желчный, чтобы жизнь медом не казалась, никакой радости — заболевания печени и желчного пузыря, а также ожирение
Глаза бы не видели, страшно смотреть, смотря зачем, свет не мил, непроглядный — заболевания глаз
Не хочу этого слышать, не говори, замолчи, заткнись, шумно, грохочет — снижение слуха, глухота
Колотит, трясет, бесит, претит, не морочьте (мрак), лопнуло мое терпение — депрессия
Примечание. Нет никакой разницы в том, к кому (или чему) применяются эти и подобные слова и выражения. Сам факт их присутствия в активной речи закладывает (а потом поддерживает) программу болезни.
Предлагаем вам понаблюдать за речью. Нет, не за своей – это без специальной подготовки может оказаться невозможным. Попрактикуйтесь – понаблюдайте за тем, какие слова-разрушители присутствуют в речи ваших близких. Только избегайте «проповеди» на эту тему. Будьте, пожалуйста, деликатны: людей, и особенно близких, ранят поучения и наставления. Просто поделитесь информацией. Например, дайте почитать эту или другие статьи по этой теме, предоставьте вашим близким возможность сделать самостоятельные выводы. И принять самостоятельные решения. И помните: индивидуальная речь – это то, во что категорически нельзя грубо вмешиваться!
Источник Tags:
Перевела на украинский язык 9.11.19 8.00
На фото – мой рисунок.
Слова, які викликають хвороби
Nov. 1st, 2018 at 9:20 PM Складено психотерапевтом
Німецький психотерапевт Носсрат Пезешкиан перший виявив (а потім навчився знешкоджувати) слова, що програмують хвороби тіла. Згодом Пезешкиан переконливо довів, що ці руйнівні слова присутні в лексиконі всіх людей.
Розумієте? Немає жодної людини, хто б вберігся від слів, які програмують хвороби, матеріалізують їх у тілі, не дозволяють їх зцілити. Ці слова доктор Пезешкиан об'єднав в назву органічна мова.
Органічна мова
Органічна мова - це слова і вирази, що безпосередньо впливають на фізіологічні органи людини. Вам добре відомі ці слова і вирази. Це по-справжньому небезпечна і руйнівна енергія, яка здатна підірвати навіть найміцніше здоров'я, якщо буде хоч тричі богатирським.
Зверніть увагу на те, наскільки віртуозно замасковані слова-руйнівники. Відразу не віриться, що такі нешкідливі на вигляд слова можуть так сильно шкодити.
Ось дивіться
лопнуло моє терпіння
я вже голову зламав
щось мене гризе
сидить у мене в нирках (щось, хтось)
мені перекрили кисень
не перетравлюється (щось або когось)
всі соки з мене вичавили
багато крові мені попсували
чхати я хотів
набридло до нудоти
просто ножем по серцю
мене вже б'є (трясе)
ситий по горло
загнали мене до смерті,
тиснуть на мене.
Ну, і так далі. Правда ж, відмінне маскування? Нам здається, що ми вживаємо ємні метафори, а насправді віддаємо своєму тілу такі чіткі команди, що тіло їх навіть і не сміє не виконати, ось і виконує.
Органічна мова створює хвороби або повідомляє про них?
Свої висновки щодо впливу органічної мови на здоров'я людини доктор Пезешкиан опублікував не так давно, але ці висновки вже встигли багаторазово перевірити. Особливо ретельно вивчали таке питання: органічна мова створює хвороби або повідомляє про них?
Виявилося, що саме створює. Іншими словами, було припущення, що слова-руйнівники з'являються в мові людини після виникнення хвороби - мовляв, так несвідомо, яке управляє всіма фізіологічними процесами, сигналізує про збої. Однак, немає, це підтвердження не підтвердилося.
І тепер можна переконано говорити, що картина така: спочатку людина включає слова-руйнівники в свою активну мову (закладає програму конкретної хвороби), і тільки потім виникає хвороба. І не якась там хвороба, а точно та, яка була заявлена.
І ось ще що примітно: створивши хворобу, слова-руйнівники ще більш вкорінюються в активній мові, і зовсім не для того, щоб про хвороби повідомляти (сигналізувати). Завдання слів-руйнівників зовсім інше - підтримати хвороба, дати їй можливість «жити і процвітати». Це зрозуміло: органічна мова - це самостійна психічна програма, і у неї цілком обгрунтована місія: підтримувати те, що створено.
Нижче наведені узагальнені дані докладних досліджень мови багатьох тисяч пацієнтів. Звичайно, набір слів в розрізі по хворобах значно багатший, ніж у наведеній таблиці, але якщо ви поставите метою встановити в своїй промові слова, які руйнують ваше здоров'я, то наведені ілюстрації допоможуть вам в цій продуктивній (і по-справжньому цілющій) роботі. І будьте впевнені: як тільки ви виявите в своєму побуті слова-руйнівники, ваша мова від них швидко очиститься.
І механізм тут простий і зрозумілий: виявлений - значить викритий. Викрито - значить обеззброєно. Чи треба говорити, що коли йдуть слова-руйнівники, то йдуть і хвороби?
Ці слова і вирази створюють і підтримують хворобу:
Надоїло до нудоти, ситий по горло, з душі верне - нервова анорексія
Звалити тягар турбот. Нести свій хрест. Проблеми, які сидять на шиї - остеохондроз
Щось гризе, отруювати життя, сам собі не належу, набридло все до смерті - рак
Займатися самоїдством, уїдливо, щось (або когось) не переварювати - виразка
Щось сидить в нирках, сеча в голову вдарила, немає сил, смертельно втомився - урологічні захворювання
Знайти віддушину, дати волю своєму гніву, перекрити кисень, чхати на кого-то - бронхіальна астма і гіпервентіляціонний синдром
Висмоктувати кров, вичавлювати соки, це увійшло в мою плоть і кров - захворювання крові
Приймати близько до серця, серце розривається, удар в саме серце - інфаркт міокарда
Він і не свербить, не хотів би опинитися в його шкурі, легко ранима, тонкошкіра - захворювання шкіри і алергія
Ламати голову, ризикувати головою, ще головою побийся, суцільний головний біль - мігрень, метеозалежність
Кульгати на обидві ноги, нестійкий, хиткий, непрохідний - хронічні судоми, подагра
Випускати пар, увірвався терпець, піддавати жару, підстьобувати - гіпертонія
Їдкий, мені гірко, жовчний, щоб життя медом не здавалося, ніякої радості - захворювання печінки і жовчного міхура, а також ожиріння
Очі б не бачили, страшно дивитися, дивлячись навіщо, світ не милий, непроглядний - захворювання очей
Не хочу цього чути, не говори, замовкни, замовчи, шумно, гуркоче - зниження слуху, глухота
Колотить, трясе, дратує, не до вподоби, що не морочте (морок), лопнуло моє терпіння - депресія
Примітка. Немає ніякої різниці в тому, до кого (або чого) застосовуються ці та подібні слова і вирази. Сам факт їх присутності в активній мові закладає (а потім підтримує) програму хвороби.
Пропонуємо вам поспостерігати за промовою. Ні, не за своєю природою - це без спеціальної підготовки може виявитися неможливим. Попрактикуйтесь - поспостерігайте за тим, які слова-руйнівники присутні в мові ваших близьких. Тільки уникайте «проповіді» на цю тему. Будьте, будь ласка, делікатні: людей, і особливо близьких, ранять повчання і настанови. Просто поділіться інформацією. Наприклад, дайте почитати цю або інші статті з цієї теми, надайте вашим близьким можливість зробити самостійні висновки. І прийняти самостійні рішення. І пам'ятайте: індивідуальна мова - це те, у що категорично не можна грубо втручатися!
Джерело Tags:
Переклала на українську мову 9.11.19 8.00
На фото – мій малюнок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854114
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 10.11.2019
[color="#065769"][color="#03758f"][/color][/color]
Т[i]анок цей сріблястий Кружляє… -
Спинися - молю!…
Цілункам холодним твоїм
я коритися мушу…
[b] Гостя
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[color="#755c5c"][color="#660e99"]Сріблястість, мов ранок,
стрічає земля…
Спинися,
молю я,
стихіє!
А то – захлинуся в конвульсіях я
від того,
що в серці
жеврі́є.
Сріблястість
довкола...
Усе холодить
і віти квітчає у бісер,
гаптує пухнасту постіль
не на мить,
мурує палаци у лісі.
Мете і
хурделить
холодна зима,
чуття ж мої кутає в ніжність –
й мене на цім світі вже, певно, нема:
неволить,
в полон бере
сніжність.
Холоне в душі моїй поділ клітин,
звело вже від холоду зуби…
Бреду у бархани, спираюсь на тин –
зима вже
доводить
до згуби…
…Та що за халепа?
Пірнаю в буття!
І чим холодніше, тим глибше.
Ще буде й у мене різдвяна кутя,
надіюсь,
не тільки,
не лише!
О, де вже той холод?..
Лиш поклику гук:
пірнаю
срібляно...
під ковдру.
...І в лісі десь
тріснув
знеможений сук,
і впав затрухля́вілий стовбур...
…А високо в небі, як завше, веснить
І сріблом
сріблить
срібні душі...
О, Боже, спини
оту срібність
на мить,
Весну ж бо ми любимо дуже![/color][/color]
[/b]
12.12. 2014
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640106
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 21.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2019
Голова Офісу президента містер Богдман
розмістив у фейсбуці текст про буцімто
“проплачені” акції “проти капітуляції”
6 жовтня 2019 року. А що ж 14-го? Хто
“проплаче” День Покрови і Захисників?
[youtube]https://youtu.be/Ue7BCsbsWEA[/youtube]
[i][b][color="#eb0e0e"]Вже котрий рік в країні плач від “брата”
почерез вовчі дії супостата:
від ран зле кровоточать Крим і Схід…
Яка за те, скажіть, о люди, плата
і неням, й дітям, що ридають від
втрат сина й татка – квіту Батьківщини,
за ту дочку й безусого хлопчину,
що гинуть там, у курищі війни?
Якого серця і якого чину
бракує нам, щоб всю вагу вини
ніс той, хто бійню цю жахну затіяв
і ворожнечу між людьми посіяв,
щоб засудити нам отой рашизм?..
Але явився покруч і “месія”,
у голову котрого впав цинізм
назвати захист волі як “проплату”,
підігруючи рашинському кату…
Тож, ненько Україно, ще поплач,
бо з “прищуром” моргнув "старшо́му-брату"
домашній твій “месія”...
І палач!
[/b][/color]
13.10.2019[/i]
_________
Аудіо-відео супрвід твору: зверху - як зла алегорія;
внизу - інтелектуально-пізнавальний. Раджу останній
дослухати до кінця як відповідь на питання "ЧО-МУ?
[youtube]https://youtu.be/ghURm3aYn6w[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851345
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 14.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2019
[i] Дещо...
на котячу
тему.[/i]
[youtube]https://youtu.be/talqAYFZBz0[/youtube]
[i][b][color="#44075c"]Ми любимо все швидко майструвати:
щось взяв до рук – й дивись, уже штукар.
Гендлюємо словами не на жарти
й не чуємо минувшини покар.
Ми любимо, коли нас хвалять любо
за гарно зіграну комічну роль…
Та лестощі гравця зведуть до згуби
за втрачений до істини пароль.
Ми любимо казати: самостійні,
все робимо по-своєму вовік!
А на яву у нас – все війни й війни...
Куди ж ідеш, незграбний чоловік?
Ми любимо підчас усе солодке,
й жуємо те, що покладуть нам в рот.
Та врешті жуйка - це… раба колодка –
зайшли в чужий, занедбаний город!
Отак йдемо…. НЕ ПРЯМО – МАНІВЦЯМИ,
бо не тримаєм азимут душі…
Невже у нас нема й не буде тями?
Невже ми гідні назви “малиші’?
Сліпе котя́ - немовби миротворець:
в повіках бачить – благості і мир.
Стурбований лиш істий вогнеборець:
у ритмі серця – вибухи мортир…[/color][/b]
03.10.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850263
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 03.10.2019
[color="#110f96"][b]Салют шутам! Салют комедіантам!
Один з вас дострибнув до булави.
А інші, хто ділки та комерсанти,
За ним, до влади, нишком проповзли.
Знайшли, нарешті, нам, таки, місію.
Простий, з народу хлопець, так і сяк.
Потужна ЗЕ-Commando, ейфорію
Нагнала, на Росію переляк.
ЗЕ-президент він скрізь; поміж світами,
В думках, в фейсбуці, в відео youTUBE,
В дитячих казочках, за морем, за горами.
Він велич! Володимирський ТРИЗУБ!
Новатор. Креативний технократ.
В Росії, вже давно б світила диба.
А в нас, він реформатор, демократ,
Маленький зростом, але розум – глиба.
Він дасть наказ гарматам не стріляти.
З гастролями поїде на Донбас,
Щоби вмовляти їх не купувати
Російську водку, та з Газпрому газ…
Тариф на світло знизить Коломойський.
Ахметов зробить «мінус» Роттердам.
Такі вони вже ж витівки акторські,
Точніш Єврейські, ні собі, ні вам.
І заживемо хлібосольно, сито,
Як той люксовий VIP салон.
Дорвавсь до українського корита;
Зе-олігарх, Зе-богдан, Зе-IPhone.
Лише одну ми маэмо ділему.
Щоб на руїнах корупційних схем,
Нову побудувати ЗЕ-систему:
«Інноваційний олігарх-тандем»…[/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836638
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 25.09.2019
Є безліч міст під небесами -
Нью-Йорк, Житомир, Москвабад...
А там, де все найбільше саме,
Стоїть столиця Новоград.
Там входить три відра в півлітру
І аж до хмар ростуть дуби,
І там вареники в макітрі,
Що не підняти до губи.
Там в літні ночі від Сатурна,
З крутого берега ріки,
Шпана прикурює культурно
Собі цигарки і бички.
Буває, місяць там в пів-ходу
Іде тихенько, як курча,
А потім з шумом бух у воду -
І по конячи п'є з Случа!
Але єдиним центром світу
Став Новоград по всій Землі
Через подружку знамениту,
Струнку чорнявку, Наталі.
Я з ліжка схоплююсь в охоту
І мчуся вранці на місток,
Коли вона йде на роботу,
Пливе по місту в дитсадок.
Можливо, збій у мене в башті...
Думки збиваються в рої!
Але і песики домашні
Спішать побачити її.
Примчать здорові пси кудлаті
І з ними цуцики малі,
І рот роззявивши, завзято
Глядять на ніжну Наталі.
Бо вся вона такої вроди,
Такої тонкої краси,
Що голівудських на городи,
Або на цвинтар віднеси.
Тому в столиці Новограді,
Де все найкраще на землі,
Люблю без крему, чи в помаді
Свою гарненьку Наталі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848254
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 16.09.2019
Ну що? Багаті, ситі хируни
Ви вже дістали нас по саме піднебіння.
До поки ми стогнатимем в ярмі у зляднях голоді
Коли народне вже розірветься терпіння.
За що сини-орли в боях злягли?
І материнські очі почорніли
А діти-сироти, жінки осталися одні
Оплакують батьківськії могили.
А ви жируєте все мало й мало вам
Останній кусень хліба з рук урвете
Ви у Європі сховище знайшли
Все, що накрали ви туди везете.
О, люди Волі встаньте ви з колін
І дайте відсічь ви ораві ситій!
Їм всеодно, де пограбоване там і вони.
А вам і дітям вашим в злиденній, бідній Україні жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844701
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 16.09.2019
[i]/...на фоні сьогоднішніх подій :))
Дружній шарж ,а чи смішинка,
Кому як...така...картинка..../
[b]Гамір сильний і гучний доносився далеченько,
А почався він сьогодні ,вранці,засвітло,раненько…
Вибирали головного,півня,красеня такого…
Думу думали,гадали,дуже довго вибирали…
Цей- горластий,той-смугастий,той- скакун,той-чепурун,
Той-хвостатий,той носатий,той-боцюн,той-говорун…
Ку-курікають щосили,хочуть,щоби їм носили
І пшеничку,і травичку,вітаміни з магазину…
Розпустили півні крила,своїх курочок …накрили…
Дбають лиш про свій насіст,не годують свій приріст…
Півень-то ж зовсім не квочка,та,що водить близ кілочка.
Вони роблять своє діло,вправне чи,а чи … «згоріло»…
Що тим курям- хто в них «главний»-аби був у всьому вправний.
Який буде-такий є.Так й проходить житіє…
Якщо буде усих бити- довго йому не служити!
Будуть всі точити зуб й швидко попаде у суп…
Якщо буде всіх будити,птаство своє боронити-
Бути йому довго в стані,дні в курей всіх будуть гарні.
Якщо буде тільки дбати,як свій дзьоб хутчіш напхати-
Теж терпіти всі не будуть,проженуть та і...забудуть...
Гамір сильний і гучний доноси́вся далеченько,
А почався він сьогодні ,вранці,засвітло,раненько…
Вибирали головного,півня,красеня такого…
Думу думали,гадали,дуже довго вибирали…[/b]
21.07.2019р. / День позачергових виборів кандидатів
у депутати Верховної ради /
[b]ПІСЛЯМОВА[/b] чи ...просто РЕПЛІКА...
День ВИБОРІВ…чи ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ = купуємо кота в мішку.
Не знаємо ,до чого ж то приведе?А йдемо і виявляємо свою волю…
Ніхто ж бо не напише на камені на розвилці,як у казці про Іллю Муромця:
" Наліво підеш - коня втратиш а сам будеш щасливий.
Направо підеш - сам загинеш, а кінь буде щасливий
Прямо підеш - обоє цілі будете, але нещасні".
Запитайте дитину: "ти б куди пішов"?
Тільки незіпсоване дитяче мислення може народити таку природну відповідь.
Говорить: "Коня жалко - нехай живе. Я б коня залишив біля каменю, а сам би пішов наліво".
Як пояснити дитині, чому в казці цей "гад" пішов наліво та й ще із конем? Або з іншої казки «Про Оленку та брата ІВана : «Не пий,братику з цієї калюжі= козликом станеш…»
Немає в нас таких світлофорів з життевими позначками,а тому кожен керується своїм розумінням,чи навпаки,а чи чиєюсь підказкою,не знаючи наперед,куди та підказка заведе???Живемо одним днем,або їмо лише обіцянки-цяцянки,або «думкою багатіємо»…
Ось і завжди маємо те,що маємо…
Залишається лише...гуморити в цій ситуації...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842697
дата надходження 22.07.2019
дата закладки 03.09.2019
[i]« Дяяякую... »[/i]
Ліга сміху
Команда Зе дає вонючий пшик.
На зелені кайфують разумкови,
що ігнорують українську мову
і з тилу опрацьовують язик.
Була вона, а нині ось – воно!
В Одесі! І купається у морі,
не тоне у воді... Народе, sorry?
Тобі сьогодні поки-що – на дно.
Ти обираєш іншого месію
і забуваєш істинне добро,
міняючи копійку на зеро,
не маючи ні клепки, ні надії.
За тебе нині думає не Зе,
а Пе, який у якості холопа
ініціює санкції Європи.
Тобі лише на клоуна везе.
Воно іще азів не розуміє,
а пхається туди, де – «нє альо».
Але йому сьогодні комільфо,
що плюнути на націю уміє,
допоки ще насилує Росію
висяче і лисіюче х...ьо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841912
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 02.09.2019
[i]Хоч вірш написано від першої особи,
кожен читач має примірити написане
до себе... Адже [b]сві[/b]тло у [b]сві[/b]ті за[b]сві[/b]чують
ті, хто конче хоче це робити, а саме: діти
Бога, а гасять його - служителі Князя Пітьми.
То ж несімо Світло, Прометеї!..[/i]
[youtube]https://youtu.be/Uhw7L5cPvfs
[/youtube]
[i][color="#570a8a"][b]Коли я відійду, хай буде свято –
не хочу, щоб журився хтось колись…
Кайдани з серця, вірю, буде знято,
й злетить мій дух у безтілесну вись.
Коли я відійду – світ стане вище…
це й зрозуміло: в тім життя прогрес.
Хоч то не апогей, не розвиткове днище –
банальний трансформації процес.
Коли я відійду – постануть інші
й продовжать те, що я колись почав…
О, скільки мрій вони розбудять в тиші!
О, скільки дум впаде в живий ручай!
Коли я відійду, не згасне сонце
й планет цнотливих не унишкне рух,
але мій поступ був потрібен конче,
щоб правду донести до людських вух…
І як не жаль, що вкупі перестануть
душа і тіло час верстати свій,
у небі все ж так вишколено й стало
ряди шикує духу ревний стрій!
Нехай існує світу неперервність,
що ллється із космічної імли.
Шануймо ж ми, живучи, власну ревність,
леліймо мир і щастя на Землі.[/b]
[/color]
19.08.2019 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845579
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 22.08.2019
[b][i]Ну, що, панове, знову Крути?
Знов ті ж... знайомі нам граблі?
І знову «брат»?..* На цей раз Путін...
І п'ядь шматована землі.
Невже закінчилась держава?
Невже нас проковтне Адольф?
Чому ж зіваємо ми, гави,
Поки псарі гуляють в гольф?!
А ви, іуди-підписанти,
Що Україну роздягли?..
Ви лише чортові гаранти –
Йому ви совість продали!
А ще гаранти – президенти!
Чим ви займались 20 літ?
Чекали нових прецедентів?..
Чечня, Абхазія чи… світ?
Ви мріяли, що обійдеться,
Що не полізе "старший брат"?
А він – ножа в зболіле серце,
Бо так звелів Вкраїни кат!
Тепер з бідою наодинці...
Що ваші санкції йому:
Свої діла німі ординці
Вершать собі… й не по уму!
Та не надійтесь, європейці
Й заморська товстосумна шваль,
Що вас минуть «епікурейці»**,
Що вас їм раптом стане жаль...
Дістануть геть за океаном:
Що для ракет той океан!
... О де ти, булава Богдана?
О де звитяжності майдан?
Та є заначка ще у Бога –
Збунтує й ваш російський дух!
І буде спільна перемога:
«Кащей безсмертний» спустить дух!
І завесніє вся планета!
Вся – без тиранів і царів...
Нам пригодиться ще ракета –
Відправим в космос вас, звірів!
А ми засієм наше поле
Любов’ю, ладом і добром…
О, ти вкраїнська наша доле,
Копаєш вглиб міцним копром!..[/i]
[/b]
8.04.2014
___________
*Йдеться про полковника Мурав’йова, який
повів багатотисячну армію на Київ у 1918 році,
коли вирішувалась доля УНР – праобразу
нинішньої української держави.
**Епікур – однин із основоположників «стоїчної»
філософії древньої Еллади, сучасник Діогена.
Саме він стверджував, що людина може бути
щаслива на дибі. Страждаючи смертельним
недугом, подбав про дітей померлого раніше
його учня Метродора і забезбечив їх у своєму
заповіті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491174
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 10.08.2019
Не ейфорійте, «демократи», –
Не ваш тепер уже Богдан,
Бо ви зуміли все програти,
Що звоював для вас Майдан.
Ще будуть в нас нові майдани,
Які до влади приведуть
Сумління, мужність, Богом дані.
Вони покличуть в нову путь!
Народ, в якого – правда й сила,
Не буде милости просить
У «янучар», бо не скосила
Козачий дух собача сить.
І хай закмітять «відморозки»,
Продажні душі і «братки» –
На їхніх шиях поворозки
Зачалять владно козаки.
...Не ейфорійте, «демократи», –
Не ваш тепер уже Богдан,
Ми з ним з поденків будем драти
Грезет і шкури на жупан.
І ні мільйони, ні мільярди
Котів грошевих не спасуть!
Вперед, арійський авангарде, –
Відкрий Вкраїни справжню суть!
21.04.07
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394204
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 10.08.2019
Америка себя назвала старшим братом,
И, якобы, за высшим повелением,
Кузине - Англии вручила ультиматум:
Английский мир с англоязычным населением!
Авианосцы, неизвестно чьи,
Сбивают самолеты над Хитроу,
А добровольцы, только за харчи,
Уэльс перекрестили на ОРДЛОУ.
Отжали остров Мэн,
Трискелион напильником спилили с кроны
Английский мир — поднимем мы с колен!
Англобандеровци загадили корону!
___________________________________
Умом ОРДЛОУ — не понять,
И косяком их не обкуришь,
Убогим ведь на все НАС*РАТЬ!
Мозгов то нет, зато есть кукиш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674590
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 14.07.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2019
[youtube]https://youtu.be/QVEHXJ_u3pw[/youtube]
[i][b][color="#c60cc9"]Ти лелієш, Логос,
в інший час,
в інший світ – збиваєш з пантелику…
Чом я мушу мовою мовчать,
як у думці су́тнієш без ліку?..
В цебер світу, наче у діжу,
ллєш себе, мов невичерпне сонце…
Я на посвіт твій не йду – біжу:
З хаосу не зліпиш охронця!
Час, що йде по Божій волі, враз
з’єднуєш у ціле – воєдино:
сьогодення і прийдешній час…
А минуле – застеляєш димом.
Ввечері рожеві пелюстки
щедро розсипаєш супокою!
В ніч таку пірнув би залюбки,
щоб розцвісти, Логосе, тобою…
У тобі – два дивних джерела,
дві генези – людності і світу;
притаманні лиш тобі діла:
маточки й тичинки –
єдність квіту!
Формулу суцвіття розгадав,
Як пізнав тебе я, тайний Логос!
Ти вдихнув всі розкоші октав
в сутність неба,
всеохопний
Лотос!
І тепер я з вами вік живу,
шпорю коней вперто ятаганом,
напнуту тримаю тятиву!
...Хоч хулю –
прощаю…
Та не ганю. [/color][/b]
21.04.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661182
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 09.07.2019
Бабі Гані - дев’яносто .
Телевізор подивилась,
Тоді враженнями просто
Із сусідкою ділилась:
-Бачу - ресторан старенький:
Труби стелю підпирають,
І народ там теж бідненький,
Всі вечеряють, гуляють…
Раптом дівчина виходить
(Бог забрав у неї розум),
До труби тої підходить
І стає у різні пози.
Музиканти собі грають,
Люди їсти перестали
І на бідну цю дитину
Очі всі повитріщали.
Ту трубу вона хапала,
Чи то біль став дошкуляти –
Привселюдно раптом стала
Одяг на собі зривати.
Потім на трубу полізла,
Там крутилась, роздягалась…
Ви повірте: за хвилину
У самих трусах зосталась!
А як злізла, чоловіки
Навіть в чергу усі стали,
(Співчували, бо каліка)
Гроші всі її давали.
Люди ці були сердешні,
Хто чим міг - допомагали.
Гаманець вона згубила,
То в труси ці гроші пхали.
В ресторані добровільно,
Хоч самі і не багаті,
Дали поміч божевільній –
Хай і в неї буде свято.
Є в людей ще стільки горя,-
Аж зітхнула баба Ганя,-
А я плакала ще вчора,
Що мені одній погано!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839935
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 04.07.2019
У Рашію не їдуть поїзди,
на заході триває чудасія,
очолена комуною орди,
і ласі на корупцію жиди,
улещують розбійницю Росію.
Воняє небезпекою біди,
але червоні лінії зелене
не дуже помічає, як на мене,
і пхається непрошене туди,
де діє проституція таємна.
Нам, вибачте, сьогодні не сюди,
де тиснуть лапу кавалери й леді
і лижуть ню «тайожному» ведмедю
від низу тіла і до бороди.
Кому у хаті не дають води,
той грюкає дверима спересердя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839991
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 26.06.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2019
[youtube]https://youtu.be/C87uQdUHDdM[/youtube]
[i][b][color="#065e6e"]Земне життя – збирання атестатів,
Що раз-по-раз виписує життя –
І, попри вік, положення та статі,
Підкреслює його – життя – знаття.
Народження, навчання чи женіння –
Всі акти – дії – стверджує папір.
Які б в путі не правили тяжіння,
Нотаріус – найперший поводир.
Не всі, одначе, гербові печаті
Свідоцтва мають… Є іще й такі,
Як зошити, як книги непочаті –
Слова-похвали, помисли леткі.
Та найкрутіші з них підводять риску –
Яке життя ти апріорі мав:
Чи не було від нього пусто-тріску,
Чи не робив ти недоладних справ.
Той атестат не писаний, а усний –
В громади… і сім’ї у голові…
І дай то Боже, щоб було там густо –
Не бланки незаповнені… Нові.[/color][/b]
14.06.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838777
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 17.06.2019
Ну ось і фініш. Іншого не буде.
Усе, що буде, маємо уже.
У вушко голки пхаємо верблюда,
в якого олігархи – протеже.
Корупція очолює кориду.
Усі хапають, що де не даси.
Пінгвіни у далекій Антарктиді
дописують фальшиві голоси.
Із варіантів маємо найгірші,
які і заслуговує народ.
Перемагає дурнувата більшість
і виграє заумний ідіот.
Два гетьмани ідей не об'єднали
і опинились оба у кінці.
А та, що між каналами літала,
так і не сіла на оба стільці.
І знову вилітаємо за межі
в останньому, можливо, віражі...
Європа залишає рубежі...
Упали башти і маліють вежі.
Пірати соціальної мережі
оцінюють фатальні міражі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831274
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 15.06.2019
Ще не плює на обране народ
і не кусає лікті у надії,
що вистачає нації свобод.
А те, що русофіл не ідіот,
не означає, що і він месія.
Кацапії великій завдяки,
наїлась «Лугандонія» од пуза.
Але воюють... не бойовики...
І захищають їх медведчуки,
які раніше убивали Стуса.
І знову, замітаючи сліди,
вилазять тарганами із «помойки»
ті ж самі гепи-гурвичі орди,
злодії рабиновичі-жиди
та одіозні нестори і бойки.
Дають сигнали командори Зе,
кудою Україна поповзе
в тісні обійми уркагана-брата...
Усіх лякає ядерна зима
і нація не відає й сама,
кого пора історії навчати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838178
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 09.06.2019
Тебе віками розтинали,
Кому не лінь і хто хотів…
Мов ту повію: відгуляли…
Рожала ти від них - рабів.
Вночі тягали по палацам,
Чи то: Король, Султан чи Цар,
І кожний, щось собі побачив
В твоїй красі – вродливий дар.
Одних лиш зрадників кормила,
Що продавали твою плоть.
В тобі тремтить незламна сила:
Всіх побороть! Всіх побороть!
Мов, той сліпець, дорогу биту,
В торбині горя нас несеш…
Синів розкидала по світу:
Вже не збереш! Вже не збереш!
Цвіте нудьга в твоїх просторах!
По селах, розкидала жах…
Брати пригнічені, в роздорах,
Чекають: неминучий крах.
Та віра є в твоїм народі,
Завжди, Господь Благословляв!
Спасіння: в Волі і в Свободі!
Кобзар нащадкам сповіщав.
Немов росток,що рветься в гору –
Твоя нестримана душа:
Розквітла знов, в весняну пору,
Без підживи і без гроша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738576
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 07.06.2019
Перш, нiж читати вiрш, перегляньте ось цю статтю:
http://obs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=9693:ukr-world&catid=1:kram-news&Itemid=54
Пiдлабузники - мiсцеву владу звикли щоденно прославляти.
Не є винятком й Краматорськ. Громадянин є - Андрiєм Шталем звати.
Чи журналiст, чи паперу забруднювач - розiбрати важко.
Рiвнем розвитку з ним порiвнятися може Поклонська-Няшка.
Три роки тому козачки-путiнцi тут владу захопили.
Тодi статтi цього писаки лише їх й хвалили.
Коли ж прапор України над мiстом здiйнявся
Прогундосив наш герой: "Ой, я помилявся!"
Переконався, що нiхто його не буде карати
Можна ж знову "героїзм" свiй людям показати!
Здiйснив "подвиг": побив сильно мiсцевого поета
Миколу Смiщенка, який на нього написав памфлета.
Не подивився, що людина ця похилого вiку
Вiдлупцював i ледве з нього не зробив калiку.
Ще й вiршi україноненависник цей береться писати
Оцiнку їм - хiба що лексикою нецензурною давати.
Регiонали завжди "Правим Сектором" усiх нас лякають
Ось цi хлопцi до Андрiйка "у гостi" й завiтають.
Безкарними подiбнi вчинки не треба залишати
Доведеться цьому дядечку вендету влаштувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679666
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 02.06.2019
Я був сьогодні вдома, мамо!
Там були спокій, сніг і хліб,
Картоплі смаженої запах,
Твоє плетіння на столі...
Там було тихе муркотіння
Ледь чутно гавкіт за вікном,
У комині вогню тремтіння...
Ти посміхалась за столом...
І ми з тобою тихо гомоніли,
І дрова я підкидував не раз.
Нам кулі, мамо, не свистіли,
І вогник в комині не гас.
Я був сьогодні вдома, мамо,
Я чув той запах і твій сміх,
Не відчував, що часу мало,
Дивився, як спадає сніг...
І ти збиралась іти спати,
Я ніжно обійняв тебе...
Я був вночі удома, мамо!
Ти що... не бачила мене...?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831944
дата надходження 07.04.2019
дата закладки 01.06.2019
Я був сьогодні вдома, мамо!
Там були спокій, сніг і хліб,
Картоплі смаженої запах,
Твоє плетіння на столі...
Там було тихе муркотіння
Ледь чутно гавкіт за вікном,
У комині вогню тремтіння...
Ти посміхалась за столом...
І ми з тобою тихо гомоніли,
І дрова я підкидував не раз.
Нам кулі, мамо, не свистіли,
І вогник в комині не гас.
Я був сьогодні вдома, мамо,
Я чув той запах і твій сміх,
Не відчував, що часу мало,
Дивився, як спадає сніг...
І ти збиралась іти спати,
Я ніжно обійняв тебе...
Я був вночі удома, мамо!
Ти що... не бачила мене...?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831944
дата надходження 07.04.2019
дата закладки 01.06.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2019
Життя по нелегких стежинах ішло
(Буденні незгоди ущент розмісили),
Мене ж , як спрямований рій десь вело
Летіла до щастя по вирвах щосили.
Ударившись боляче об горизонт
(Дорогу любові грудьми розтинала)
Верталась щоденно на вибраний фронт
Серпанок в ривку лише раз обірвала.
Зірниця по серці, як струмом пройшла.
Торкнулась душі, запалало світання.
Лише долетівши до сліз я змогла
Відверто дивитися в очі коханню.
Зірниця – яскраве освітлення горизонту
перед сходом і після заходу сонця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836822
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 01.06.2019
[img]https://ichef.bbci.co.uk/news/976/cpsprodpb/17B44/production/_107029079_664.jpg[/img]
https://gazeta.ua/articles/politics/_zyavilosya-video-yak-zelenskijhohol-prinizhuyetsya-pered-rosiyanami/887445
[img]https://toloka.to/photos/1212052321262760_f0_0.jpg[/img]
В Українi новий володар - ех, жвавий та завзятий!
Усi ж справи до рук поки що взяв "Хрещений тато". *
За посади той - домовляється, а той - спекулює.
"Хто ж очолить культурне вiдомство?" - громадян хвилює.
Претендентом найбiльш ймовiрним є Вiталька з серiалу.
"Де Гарiк Бiрча - вмить справжнiй успiх там!" - "тьолочки" горлали. **
Спалах талантiв з "Нiкiта"("Nikita") у солiсток чи виступ Mарув -
Тут затребуванiсть культурi й попит надасть оцей "салют". ***
Конкуренцiю ж тим мастодонтам здатен Дзiдзьо скласти. ****
Як, радiючи грошовiй знахiдцi, в штани не накласти -
Пояснить вiн. Банальних текстiв фанат - сплатоспроможним є.
Гарний смак i швидкий заробiток нехай стають тотожними!
Вєрка Сердючка - хоч у Мiнкульт її, хоч - в "Укрзалiзницю"! *****
Зробити вмiє з продукту творчого абсурд та ще й дурницю.
Якось спаскудила позитивнi риси Секлети Лимарихи -
Суржик, як в Проньки i Галахвастова разом узятих - лихо! ******
Потап у мiнiстри пiти й не проти, та все немае часу.
"ОТ СОСны" голки висмикує вправно i МАНДАринки квасить! *******
В таких питаннях найкраще кумекає Мiлявська Лолiта.
Голобородька******** якщо не "Пошле на...", то буде "шито-крито"! *********
Та вирiшувати Президентовi - заводьте-но порядки!
Тримати ж в пам'ятi слiд Колiївщину, бо їхнi тут нащадки.
Менталiтету українського не змiнить "Кварталом".
Вiд "мудрих" рiшень же опинитися можна й за Уралом! **********
* мається на увазi - олiгарх Iгор Коломойський, який фiнансував виборчу кампанiю Новообраного Президента.
[img]https://i.ytimg.com/vi/azu_JaJQfDs/hqdefault.jpg[/img]
https://24tv.ua/tam_gromadyanskiy_konflikt__kolomoyskiy_pro_viynu_na_donbasi_n1148411
**I, до речi, Гарiк Бiрча є не лише виконавцем головної ролi, а ще й сценаристом серiалу "Вiталька" - саме вiн i придумував данi сюжети.
[img]https://img.tsn.ua/cached/1533893115/tsn-42acd4d1c978ea629b0f3f2d0d116492/thumbs/315x210/ef/1a/68d4ad60d46f71a83d8054f660f71aef.jpg[/img]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2qQ0_4FHwc4[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EKgckiKO8CI[/youtube]
*** музичний дует "Нiкiта" у складi Дашi Астаф'євої i Юлi Кавтарадзе:
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rnPjnSvy338[/youtube]
спiвачка Марув(вона ж - Ганна Корсун):
[img]https://images.unian.net/photos/2019_02/1551095742-9973.JPG?0.06468746431267158[/img]
https://replyua.net/blog/135159-babchenko-u-maruv-karera-seychas-rvanet-v-goru-raspyatuyu-banderovcami-pevicu-v-trusikah-v-rossii-prosto-s-rukami-i-nogami-rvat-budut.html
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=acziOW1j91U[/youtube]
**** [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=W_vl0aH8_kg[/youtube]
***** враховуючи той факт, що Вєрка Сердючка виступала на естрадi в образi провiдницi у залiзничному поїздi.
****** у мюзиклi "За двома зайцями" Вєрка Сердючка зiграла героїню Секлету Лимариху. Ну, звичайно, що у п'єсi Михайла Старицького героїня ця не була iдеальною, але що стосується власного мовлення, то тiтка Секлета завди намагалася говорити красивою, чистою українською мовою, ще й регулярно докоряла своїм родичам, що вони постiйно намагаються переходити на суржик. А Лимариха у виконаннi Вєрки Сердючки своїм суржиком перевершила усiх iнших персонажiв цього дiйства разом узятих.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AyxVNzAo-X0[/youtube]
******* [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Y9d5J9Wrzjo[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oVEfG3OKOB8[/youtube]
******** у серiалi "Слуга народу" Володимир Зеленський грав роль Василя Голобородька.
********* Ну, можливо, що "шито-крито" буде не лише у Лолiти Мiлявської, а й в авторки тексту пiснi "Я пошлю его на..." Валентини Смирнової.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PwnSXC9pbwM[/youtube]
https://v-s.mobi/%D0%B2%D0%B5%D1%87%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9-%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0%D0%BB-95-%D0%BB%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B0-%D0%B8-%D1%81%D0%BB%D0%B5%D1%81%D0%B0%D1%80%D1%8C-4-%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%B0-06:13
********** навiть не можна i такий варiант вiдкидати, що за Урал вирушать, як новообраний Президент, так i попереднiй. Один придумав роль Iвана Будька, а саме Володимир Зеленський був сценаристом серiалу "Свати", i чомусь вирiшив, що краще вiд усiх роль українця Iвана Будька може зiграти кiноактор Федiр Добронравов, що вiдчуває зневагу до України i який заявляв: "Я дуже радий тому, що Крим нарештi повернувся у лоно своєї рiдноi землi - Росiї".
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=waJE7Bug1O8[/youtube]
А попереднiй Президент невiдомо за що нагородив орденом "За заслуги" 1 ступеня - росiйського високого чиновника, сенатора Василя Думу - члена Ради Федерацiї, Верхньої палати Парламенту Росiї. Якi ж у цього дiяча, на думку Порошенка, заслуги перед Україною - важко тут сказати. Вiд Василя Думи i засудження дiй Путiна по вiдношенню до України не було чути.
[img]http://www.vduma.ru/foto/fotob738.jpg[/img]
https://zaxid.net/ukrayinska_diaspora_v_rf_oburilas_ordenom_vid_poroshenka_dlya_prokremlivskogo_diyacha_n1481242
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836487
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 31.05.2019
Не чують...
Як часто не чують люди звичайні, простенькі слова,
Як щось промовляєш, та наче навколо нікого нема!
Та не ти...
Ти чуєш яскраво замовчені мною таємні думки,
Торкаєшся наче незримих матерій, з тобою так легко іти у житті.
Сліпі...
Всі наміри наче укриті брезентом, не бачать нічого, мов прірва жива,
І скажуть, що щирість лише із сонетів, напевне це просто велика біда.
Та не ти....
Ти помічаєш усе, навіть саму маленьку дрібничку, що вкладено завжди у вчинки любов,
Для тебе солодка є навіть водичка, бо з неї черепаєш ти ласощі знов...
Німі....
Не звикли казати про всі почуття, згораючи знову безжалісно в пеклі,
Без сенсу зростають майбутні віка, якщо без коріння зростає це древо....
Не мовчиш....
Не тремтиш....
Не обідиш.....
ЗЛЕТИШ...
Обіймеш.....
Пригорнеш....
Вбережеш.....
БО ТИ Є....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834610
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 06.05.2019
Весь покрытый зеленью, абсолютно весь
Кабинет везения в Украине есть
Кабинет везения в Украине есть
Все воруют зеленью - некогда присесть
Там живут продажные монстры-упыри
На лицо ужасные, лживые внутри
На лицо ужасные, лживые внутри
Толстые и грязные - черт их побери!
Что они не делают, не идут дела
Видно в понедельник их мама родила
Видно в понедельник их мама родила
Что они не делают, не идут дела
Вновь бюджет не сходится, не растёт и курс
Плачут богу молится, где бы взять ресурс
Плачут богу молится, где бы взять ресурс
Вновь бюджет не сходится, не растёт и курс
Все они подельники - чтоб бабло пилить
Им бы понедельники взять и отменить
Им бы понедельники взять и отменить
Но они подельники - тырить и пилить
Как назло им в Киеве сделали НАБУ
ГПУ, полиция — видят их в гробу
ГПУ, полиция — видят их в гробу
Хорошо, что в Киеве сделали НАБУ
Па-па-па-па-по такому случаю ночи до зари
Прячут, что украдено, министры-упыри
И рыдают бедные, что прийдет НАБУ
В день какой неведомо в никаком году.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683973
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 05.05.2019
[i]Певно, стомились від сьогодення...
Хочеться гарної музики, поезії...
І просто... "нічогонеробтва" –
подумалось мені... І ось –
вкотре! – таймаут! [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо й не думаєм всерйоз,
чи маємо на те благословіння.
Чи то, бува, не хляка чи мороз,
не словоблуд... напутнього начиння?
Поезія – це ліки для душі,
від болю в серці екстрена пігулка,
поезія – не епос і вірші –
по фібрам серця трепітна прогулька
Поезія дарує кращі з прав –
творить канони, пестити моралі.
І хто із нас бентежно не збирав
римовані на ниточках коралі?!..
Поезія – від Бога щирий гранд,
аванс Творця за прояв милосердя!
Поезія – змовкання канонад,
не вбивство доль у січі душ і тверді…
Поезія не любить звучних слів,
вона – інтим, квиління душ чаїних,
поезія – глас ангельських послів,
код алгоритму співів солов’їних…
Поезія –дарунок Божих ласк
творителям, у кого серце щире,
поезія – шукання Світлих паск
і меса – тим, хто відлітає в ірій.
Поезія – божественна Любов
до тих, хто щиро, без лукавства любить…
Поети тчуть нагій душі покров,
та їх Господь шанує і голубить.[/color] [/b]
25.03.20199[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 05.05.2019
[i]Певно, стомились від сьогодення...
Хочеться гарної музики, поезії...
І просто... "нічогонеробтва" –
подумалось мені... І ось –
вкотре! – таймаут! [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо й не думаєм всерйоз,
чи маємо на те благословіння.
Чи то, бува, не хляка чи мороз,
не словоблуд... напутнього начиння?
Поезія – це ліки для душі,
від болю в серці екстрена пігулка,
поезія – не епос і вірші –
по фібрам серця трепітна прогулька
Поезія дарує кращі з прав –
творить канони, пестити моралі.
І хто із нас бентежно не збирав
римовані на ниточках коралі?!..
Поезія – від Бога щирий гранд,
аванс Творця за прояв милосердя!
Поезія – змовкання канонад,
не вбивство доль у січі душ і тверді…
Поезія не любить звучних слів,
вона – інтим, квиління душ чаїних,
поезія – глас ангельських послів,
код алгоритму співів солов’їних…
Поезія –дарунок Божих ласк
творителям, у кого серце щире,
поезія – шукання Світлих паск
і меса – тим, хто відлітає в ірій.
Поезія – божественна Любов
до тих, хто щиро, без лукавства любить…
Поети тчуть нагій душі покров,
та їх Господь шанує і голубить.[/color] [/b]
25.03.20199[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 05.05.2019
[i]...провісники весни - птахи
чи люди? Роздуми
[b]не[/b]-орнітолога...[/i]
[youtube]https://youtu.be/MW8EvPzsuJ8 [/youtube]
[i][color="#640696"][b]не ластівка, не соловей і не зозуля,
а жайвір в Небі є віщун весни,
бо в що думки зимові ви не взули б,
оголить їх, струсивши тяглі сни…[/b]
…він піднімається ранками ввись, щоб поперед інших
відчути теплий подих вітру, побачити сонце й те,
як парує земля, як зеленіє трава та гніздяться
в ній лякливі куріпки... як дихає вся планета,
рідіючи весні…
[b]в ту мить він на своїх недужих крилах
приносить нам розбурхану блакить,
і що б тут плазуни не говорили –
прийде жадана і... шалена мить [/b]
…той, хто уміє літати, як той жайвір, має право на свої
проповіді, на оповіщення про події і вчинки, на творення
настрою і музики, розсіювання чорних хмар-сумнівів,
на панування в дусі (не в брюсі), на втіху, на радість…
бо має крила…
[b]сказати нам, що сперш робити треба,
лиш тільки жайвір може з висоти…
злетівши на зорі до нього в Небо,
збагнеш: вже не спочити – йти...
[/b]…і що б не чули ми тут, на землі, воно, не є вагомим…
бо тільки в Небі можна відчути вагу і сенс Слова.
Тільки слухаючи того, хто значно вище за тебе,
хто досягнув Неба, став провісником весни –
і має голос!
[b]Радіймо ж весні, хто
має крила і... голос! [/b][/color]
06.03.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827926
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 03.05.2019
(наслідування, Т. Шевченко,
"Якби ви знали, паничі")
Якби ви, донжуани, знали,
Як жінка плаче уночі,
То ви б тоді не проміняли
домашній хліб на калачі…
Якщо вам люба молодиця,
Дружина, як гіркий полин,
Коли щоночі любка сниться –
Не зупинити часу плин…
Скидайте пута і кайданки,
Біжіть на волю навпрошки,
В обіймах іншої панянки
воркуйте, ніби голубки…
Та не забудьте, Божа кара
настане в будь-який момент,
Кохання зникне, як примара,
На друзки розіб’ється вщент…
Нема любові в адюльтері,
Одна лиш тільки плотська хіть,
Тому в сімейній атмосфері
кохання ваше бережіть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697975
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 02.05.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EL0bardRPks[/youtube]
[Male] [slow] [sad]
[Tragically] [Ballad]
[intro]
[Verse]
-Привіт, браток, я так до тебе поспішав.
Ти тут лежиш й мене чекаєш - добре знав.
Вже стільки літ у нас на сході йде війна,
І серед нас, серед живих, тебе нема.
Ось, я прийшов, перед могилою стою.
Ми разом вдвох були з тобою в тім бою.
[instrumental]
[Verse]
-Привіт, браток, я так до тебе поспішав.
Ти тут лежиш й мене чекаєш - добре знав.
Вже стільки літ у нас на сході йде війна,
І серед нас, серед живих, тебе нема.
Ось, я прийшов, перед могилою стою.
Ми разом вдвох були з тобою в тім бою.
[bridge]
[chorus]
Пробач мені, що ти загинув - я живий.
Пробач мені, що світ жорстокий цей такий.
Пробач мені за сльози наших матерів,
Пробач мені - тебе спасти я не зумів.
[instrumental]
[Verse]
Повітря там було з тротилом і свинцем.
Земля тоді змішалась з кров’ю і вогнем.
Снаряд зірвавсь. Мене закрив ти й сам упав.
«Держись, браток!» - мені востаннє прошептав.
І ти упав, сочилась з рани свіжа кров,
А навкруги снаряди рвались знову й знов.
[bridge]
[chorus]
Пробач мені, що ти загинув - я живий.
Пробач мені, що світ жорстокий цей такий.
Пробач мені за сльози наших матерів,
Пробач мені - тебе спасти я не зумів.
[instrumental]
[Verse]
-Ну що, браток?
– з очей скотилася сльоза,
Забракло слів, із рук цигарка вислиза.
А завтра знову вирушаю на Донбас
І там за двох я буду битися за нас.
І ні на крок не дам я ворогу землі.
А ти пробач. Пробач за все. Пробач мені.
[bridge]
[chorus]
Пробач мені, що ти загинув - я живий.
Пробач мені, що світ жорстокий цей такий.
Пробач мені за сльози наших матерів,
Пробач мені - тебе спасти я не зумів.
[instrumental]
[outro]
[end]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833576
дата надходження 26.04.2019
дата закладки 26.04.2019
В палаті номер шість гучні дебати,
Сказали нам білизну обміняти
Із хворими з палати номер сім.
Геть подуріли пацієнти всі.
Одні кричать: «Білизна в сьомих краща».
«Однак брудна. Обмінювати нащо?»,-
У відповідь їм інші. Геть бедлам
Зчинився у лікарні. Сором. Страм.
Я б не міняла: стільки піде сил
На обмін, а однак, брудні труси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833458
дата надходження 21.04.2019
дата закладки 21.04.2019
Не бути мені олігархом.
Не бути мені бізнесменом.
Людей бо жалію занадто,
Ніж гроші люблю. Ось проблема.
А люди – заслабкі істоти.
Не дуже жадають напрягу.
То просять, шукають роботу,
А потім їх треба прохати.
У Польщі рабами працюють,
А вдома, бач, знають закони.
Як хліб, лікарняні купують.
А терміни схопить судома.
Та ще й нецензурно не вмію
Висловлювати свою думку,
То вмить прогорю, як насмілюсь
Зробити щось. Й нАщо та мука?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833167
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 21.04.2019
Всі кругом обмануті, і вже не до себе,
Їх брехня нам буде клацати щодня.
Поле в каламуті, в хмарах наше небо,
В тренді знов іуди, в розбраті рідня.
Уже кров пролита об’єднать не може
Українців славних, зовсім не заброд.
Воля ще не вбита, та на смертнім ложі
Дружно стелить саван здурений народ.
Вже і Президента слухати не хочуть,
Захід в надвечір’я, а навколо смеркло,
Стоптані моментом всі слова пророчі -
Наміри надмірні то ж - дорога в пекло!
Шалом перемоги, мов іржою вкрите
Молоде й зелене, вранішнє вино -
Є, здається, змога захопить «корито»,
Хай, моя ти нене, служить їм воно.
І побачить легко, що вже з того буде -
Бо там, зверху місця мало всім завжди;
Насмішить планету штовхання іудів,
І тепер вже щастя ти, народ, не жди!
14.04.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832913
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 19.04.2019
А ви нас не чекали?
То прийдемо до вас
і буде про майбутнє
дискусія у нас.
Чи хто бував сердитий,
ховався у кущі?
Хто не боїться - виграв,
а хто ховався – ні.
Не має що сказати,
а треба промовчать?
Тоді кому що треба,
всяк стане малювать.
Уява пропонує
картинку як фантаст,
а що буде насправді
залежить і від нас.
Нам порох знадобиться -
державу захищать,
багато треба мати,
сухим його тримать.
Хоч ви нас не чекали,
та прийдемо до вас,
щоб в нас і у державі
було усе гаразд.
16.04.2019.-17.04.2019.
Світлина із інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833099
дата надходження 17.04.2019
дата закладки 18.04.2019
Ранок. Ліжко. Смак сніданку.
Промінь сонця б'є в фіранку.
Душ. Рушник. Волосся. Фен.
Зошит. Ручка. І катрен.
Кицька. Гра. Шалений ритм.
Туш. Помада. Колорит.
Черевики. Шуба. Двір.
Рик авто і шум вітрів.
Ключ. Комп' ютер. Тихий зал.
Завантаження. Фінал.
Сто однакових облич,
Юнаків. Дітей. Дівиць.
Півгодини. Спокій. Тиша.
Ряд римований колише.
Вечір. Звіт. Дорога. Крок.
Новий простору ковток...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829469
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 18.04.2019
ЯК ЛИСА ОБИРАЛИ(гумореска)
Курка й Гуска, ще й індичка
Пішли обирати,
пана Лиса ...
Щоби він - боронив їх хати.
В пана Лиса - добре хутро,
Пика немаленька!
Може ,
й не усіх подавить
З доброго серденька..!
Каже ж він усе солодко
"Меди" розливає
-Буде МИР Вам, буде щастя..
Лис слів вдосталь має!
Тож, Індичка й пані Гуска
Аж ним зчарувались
Лише Курка трохи Лиса
У серці лякалась.
Та що зробиш..
ота курка вибору не має
Бо на Лиса, Півень
вже давно чекає!
Хоче радитися з ним,
Як жити родинам,
Куди дітися отим,
Птахам сиротинам..
Добру раду Лис провадить
Ласо йому й сито
А ще хоче він ввести
Птаству "щедре Мито"
Як ідуть додому
Курки - щоб йому платили.
А до лісу - безкоштовно
Щоб щодня ходили. Ан Букреєва-Стефко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830079
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 13.04.2019
ДЕРЖАВА, ПРО ЯКУ МРІЯВ ГЕТЬМАН БОГДАН
Богдан Хмельницький хотів відродити древню до-київську ще Державу, на чолі якої мав стояти обраний князь. Таку державу колись називали Сарматією. Рід Хмельницьких мав на це право, бо з діда по матусі ( Ружинські – дід по матусі гетьман Богдан Ружинський ) він мав відношення до старовинних родів (Данила Галицького, Гедиміна), от і по батькові , що був з роду гетьмана Венжика Хмельницького, він мав право на це. Тож, ніякому царю князь український не міг й не бажав присягати( угода, якщо й була -лише тактична) . БО він був з роду, який вищий над царем Московським. А ота брехлива рада й так звана Переяславська угода – то історичний фейк.
В 1677 році гетьман Юрій Хмельницький підписувався на документах « Юрій Хмельницький Венжик, ксіонже сарматійський і гетьман усього війська запорозького.»
тож, навіть Юрій Хмельницький знав про задум батька, -Створити незалежну вільну та демократичну військову Країну..
Хмельницький же був отруєний, хитро й підло . Тому мали відношення як Росіяни, так і Західні "сюзерени" .. яким не вигідна була вільна козацька Держава з людиною на чолі , яка мала відношення до перших родів.
Нині Україна має пройти ізнову шлях, який ми не допрацювали. ( понад 300 років маємо здолати за кілька років. І не помилитися і не схибити . Маємо здійснити мрію пращурів.
А. Бук-стефко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830777
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 13.04.2019
готуюся до ДЕ_ДІ_батів).
На дебатах в НСК головне - виглядати гарно)
та щоби ще не було дощано і хмарно) .
А ще щоби не вгатили у свої ворота)
Щоб був мозок в голові )
Й тікати - не охота)
Ой ДІ- бати.. який біс
Вас надумав нині?
Хоча..
буде з ізчого
Реготать Вкраїні)
Хоча буде ще з чого
Щоки роздувати…
Аби бабця Маня
Зранку
йшла голосувати
Ледь ішла.. бо стара й хвора,
Бо в її хатині нема світла(відключили),
Газ - як в домовині.
та нічого.. головне
Аби вже обрати.
Бодай когось. Не важливо..
Бабі й так -вмирати(.
та коту не все одно..
Він бо думку має.
Що є правда . Кіт її лишень обирає!
Ой дебати.. ді-бати.. дибаємо дуже..
А народ - то сирота
В панській тій калюжі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831704
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 13.04.2019
#ГОЛОСУЮЗАБРОВКА!
ВОЛОХАТИЙ КАНДИДАТ (Гумореска)
Багацько слів та мало діла
Слина летить проміж зубів,
В Бровка таланти є великі
Стать депутатом він схотів.
А я кажу йому: «Ти , Бровче,
Запам’ятай, що депутат ..
Повинен мати не що небудь –
А свій рідний , та й "лекторат".
Як не надибав , він - невдаха.
А ти ж не маєш, бачу я ..
Бровко від злості так загавкав,
Що вже й Сірко підняв виття.
А за Сірком – село собаче.
О.. Бачу, - є електорат!
Та це . Бровко, усе ж не значить,
Що ти – народний депутат..
А от, чи маєш ти проекти?
На обіцянки – є талант?
Бо з цього треба починати.
Який без цього кандидат!
Бровко, бідака, занедужав.
Ковбаси жер - що й пухнуть став...
"Якби ж він був тим депутатом...
Кістки б народу роздавав!
І кожен день скавчав завзято,
Тягав котів би за хвости.."
Що вже не зробиш за мандатати..
Час певно й в президенти йти!
Анфіса Букреєва-Стефко
(написано 2002 року , дороблено - 2019 ._)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832526
дата надходження 12.04.2019
дата закладки 13.04.2019
А ще кілька століть, і тоді я навчуся чекати.
Ще би сотню весняних світанків в осінніх тонах.
І крізь час назбираю я мрій з золотистих дукатів,
Які ти серед зим заховав десь у літніх садах.
Ще би сотню епох, щоби гордість навчитись прощати.
І пів милі терпіння, що вчора торкнуло мене.
Я не вмію, прости, не навчилась безмежно кохати.
А ти в щасті щомиті знаходиш невпинно сумне.
Ще б епоху прожити, почути безмежне "Кохаю".
Ще би кілька хвилин, ще би митей осінніх таких.
Я навчуся, зумію крізь терни обіймів чекати.
Тільки б знати, як довго... Скільки зболених серцем століть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488563
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 13.04.2019
Молода красуня Маня
Має клопоти вже зрання,
То ж, відклавши всю роботу,
Йде у відділ страхування.
Розказала своє горе:
-В мене травма (я так каюсь),
Не на гульках, не на морі –
На роботі все це сталось!
Співробітниця поважна
(Жіночка привітна, мила)
Все це слухала уважно,
Тоді Мані пояснила:
-Ви повинні описати
У заяві все детально:
Виробництво, травма, дата,
І це все - документально.
Чи є виписка з лікарні?
Де діагноз? (У нас - звітність).
-Документи в мене гарні,
Ось діагноз: це - вагітність.
Травмував мій шеф щоденно
(крім неділі і суботи),
Тож нехай агентство платить,
Бо було це на роботі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829071
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 13.04.2019
Створення непрацездатних систем.
Питання без відповіді.
Ця абсурдна (з точки зору інженера) ситуація в реальному житті зустрічається досить часто.
Почну з дрібних прикладів: в Одесі продавали непрацюючі лампочки. Для чого? Щоб викрути в під'їзді працюючі і замінити на непрацюючі…
Для чого створюють підприємства-одноденки? Для «сірих» операцій, або уникання податків…
Для чого створюються непрацюючі державні структури? Щоб тримати «потрібних» людей і платити незароблену заробітню платню…
Для чого тримати армію та інші силові структури, які не виконують своїх функцій, або виконують неспецифічні їм їм завдання (захищають непрацездатну систему управління)...
Для чого утримувати системи, які не здатні виконувати покладені на них соціальні функції? Наприклад суди, прокуратуру і т. д., які захищають лише себе і власну непрацездатність…
Інший приклад: створення систем з недостатньою кількістю повноважень, або недостатньою чисельністю кадрів? НАБУ — з тими повноваженнями і тою кількістю…
Судова, правоохоронна система з їх неспроможністю (або не бажанням) охопити ту кількість заяв, звернень, які б вона мала відпрацювати…
Верховна рада — з її некомпетентністю, безвідповідальністю і реакційністю, лобіюванням інтересів бізнесу неспроможна приймати необхідні законодавчі акти, і реальними атинародними законами…
Президент — з його особистою безвідповідальністю перед законом, Конституцією, лобіюванням особистих бізнесінтересів, торгівлею національними інтересами і невиконання функцій гаранта Конституції…
Проте ми, громадяни цієї країни утримуємо їх і у нас немає механізмів контролю і впливу на таку ситуацію!!!
Саме відсутність таких механізмів дозволяє таким системам і далі паразитувати, розквітати корупції і безвідповідальності за реальні злочини і зраду національних інтересів.
Ці непрацездатні системи вимушені вибудовувати бегаторівневі системи захисту власного існування від народу, який реально незадоволений таким станом речей. А ці системи захисту знову ж таки утримуються за рахунок державного бюджету і далі погіршують ситуацію. До чергового соціального вибуху.
Сусідні країни, які здебільшого є країнами-конкурентами у світовому ринковому середовищі, не зацікавлені у налагоджені працездатності державних інститутів і непрацездатної системи взагалі. Багато з них зацікавлені в її збереженні і в погіршені ситуації, що надає їм багато переваг перед країною з непрацездатною системою управління.
Тут можна розраховувати лише на власні сили.
Для вирішення цієї проблеми необхідно створити в системі управління незалежної системи тестування і перевірки працездатності, ефективності роботи державних інститутів. Незалежної від державних інститутів. Раз так, то це створити мають або незалежні профспілки, або найвищий з інститутів громадянського суспільства, наприклад Громадська рада старійшин, альтернативний громадський Уряд, Рада громад, громадське НАБУ.
Для цього громадянське суспільство має виказати свою суб'єктність і створити відповідні власні інститути, визначити еталонні показники роботи державних інститутів і мати повноваження рекомендувати або ліквідувати відповідні непрацездатні системи.
Кому потрібен годинник який не працює, або показує невірний час? Автомобіль який не їздить? Зброя, яка може вбити власника? Підводний човен в степах України? Система, яка бреше і краде?
Питань багато — відповідей немає. Немає?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831201
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 09.04.2019
[img]https://storage1.censor.net.ua/images/6/5/8/7/65870cae519c0bf3897033eaec135903/550x420.jpg[/img]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PCxsokKlJGM[/youtube]
Якщо виборiв "час Iкс" пiдходить - чого ж тягнути гуму?
Придiлити тодi увагу слiд - путiнському Куму.
Ач, як хвацько громадянин М. своїх людей розтикав,
Аби з кожної у нас партiйки покидьок кувiкав.
Вперто Кивою з героєм нашим зв'язок вiдкидається.
А чия ж тiнь для полiцейського в заставi проглядається?
Ще й морально. За - "Лягай, Бандеро!" не осуд, а пiдтримка.*
Спiвпадiннячко лиш у риторицi сталося з таким-то!
"Патрiотичний" Микола Габер країну любить... палко.**
А за спиною - то що за краля? Миролюб Наталка! ***
Недарма тут! У Медведчука завдання для неї -
Просувати "Українського вибору" iдеї.
Ця порода - ну, звiсна рiч, й в командi Президента.
Вже Арешонков Вовка вскочив, не впустив моменту!
Хоч до того у блоцi "Не так" мсьє планував кар'єру,
Та спiткала його iсторiя про Париж й фанеру. ****
При вмовляннi усi ресурси в хiд пускай спритнiше -
Й з тiтонькою, та й з косатою план дiй - найпростiший!
Занесеш валюту вчасно, ледi Ю. всмiхнеться -
I тягни в її "ансамбль" - кого лиш заманеться!
Он же той, кого шукали ми - в Одеськiй облрадi.
Олег Батлюк - вiн у полiтицi, як на маскарадi!
Обволiкав "медведчукiзмом" Пiвденну Пальмiру -
Й раптом у бiло-сердечну заселивсь квартиру. *****
"Полiтичного еквiлiбриста" добре б знов побачити,
Щоб нарештi: "Не змогли? Досить!" - майстерно розтлумачити! ******
Якось з Шефом здискредитували казковому герою - *******
Iм'я його. А, й не дивно, тут же - обоє рябоє!
Журналiст до БЮТу "на вогник" не проти заглянути.
Хоче ж Вiтька(читай - ФСБ) його сюди приткнути.
Мустафiн Льошик з Агентом у такт, напружуючи вилицi,
В "Укр. виборi", СДПУ(о), "Не так" - дихав у потилицю. ********
Повiрте на слово - тут точно зустрiнемо Бикових подружжя.
З того ж "Вибору" наказ отримали i ну "мiрять калюжi!"
Знають Анне й Сергiйко цю "кухню", а нi - то Бос навчить. *********
Клич: "Вони - кака, а Вона - цяця", - людство порiднить!
У Зеленського - Медведчука слiди й непомiтнi наче,
Але враження таке, що текст заяв привозять з його дачi.
Жарти - сумiш блазня Задорнова й Урганта Ванюшки. **********
Витер ноги об "Козакiв" Дахна, Д'Артаньян - Петрушка. **********
Дочекавсь Рамзан Кадиров слiв вибачення вiд Зе.
Україна - ой, переб'ється, прикольно навiть це!
Порiвняв її замiсть Maрув з фiльмiв "ню" актрисою.
Дурниками ж усiх виставити - пiдсобляти Лисому. ***********
Ух, постарався адвокатишко, що захищав Стуса.
Й зi слiдством у вiсiмдесятому здiйснював аншлюса.
Дисидентовi дали бiльше, нiж спочатку планували.
Чи вiдповiв за пiдлi iгрища герой того скандалу?
От така от оказiя, така мелодрама!
Тридцять сiм аж кандидатiв, симпатiй - анi грама.
Мабуть, знову перевiрений метод застосуємо -
I "за принципом меншого зла" позначку розташуємо.
* [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LtbhMFaden8[/youtube]
Враховучи той факт, що кандидат у Президенти України Iлля Кива вносив заставу за полiцейського Василя Мельникова, який бив активiстiв ногами i гумовими кийками, вигукуючи при цьому "Лягай, Бандеро!"
http://ukrreporter.com.ua/politic/kyva-vnis-zastavu-za-politsejskogo-yakyj-krychav-lyagaj-bandera.html
[img]https://zmist.pl.ua/uploads/user/2019/02/13/31/03/800x500_crop/eiuHVsQKrW2GMb9j.jpg[/img]
** кандидат у Президенти України Микола Габер - голова Патрiотичної партiї України.
[img]https://2019ua.com/assets/img/candidates/Haber/Haber.png[/img]
*** одна з керiвникiв Виборчого штабу Миколи Габера - Наталя Миролюб. До недавнього часу була в органiзацiї "Український вибiр"
http://vybor.ua/video/Tradicii/nataliya-mirolyub-mi-povinni-jiti-po-kanonam-predkiv.html
**** депутат Верховної Ради України вiд партiї "Блок Петра Порошенка "Солiдарнiсть" Володимир Арешонков. У минулому - балотувався в депутати вiд блоку "Не так", лiдером якого був Вiктор Медведчук.
http://dovidka.com.ua/user/?code=293524
***** Олег Батлюк - був в органiзацii "Український вибор", на даний момент - депутат Одеської облради вiд БЮТ, партiї "Батькiвщина".
http://vybor.ua/video/vneshnjaja_politika/oleg-batlyuk-esli-my-obedinimsya-my-poydem-eshche-dalshe.html
http://oblrada.odessa.gov.ua/blog/deputy-fraction/deputatska-fraktsiya-batkivshhyna/
****** колишнiй Президент України Леонiд Кравчук. Балотувався в депутати вiд блоку "Не так", на даний момент - у виборчому штабi Юлiї Тимошенко.
[img]https://site.ua/uploads/post_body_images/3405/5b9e5c3f71546.jpg[/img]
[img]https://ic.pics.livejournal.com/oleg_leusenko/26655385/3908000/3908000_original.jpg[/img]
[img]https://www.volynnews.com/files/news/2011/04-05/23036-1u.jpg[/img]
******* один з персонажiв казкової повiстi письменника Юхима Чеповецького "Непосида, М'якуш i Нетак" i однойменного мультфiльму, у якого було iм'я - Нетак.
[img]https://i.ytimg.com/vi/W-b4U7Zlxz8/hqdefault.jpg[/img]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1a0d-Hs4Yh0[/youtube]
******** журналiст Олексiй Мустафiн - балотувався в депутати вiд блоку "Не так", був в органiзацii "Український вибiр", на даний момент - у виборчому штабi Юлiї Тимошенко.
https://ru.espreso.tv/news/2018/04/28/eks_zamestytel_glavy_sdpuo_stal_konsultantom_quotbatkyvschynyquot
http://vybor.ua/video/sistemnye_problemy_gosudarstvennosti/v-jenskom-politicheskom-klube-obsudili-kak-sformirovat-jurnalistskuyu-solidarnost-inogo-kachestva.html
********* полiтологи Cергiй та Анне Бикови - ранiше були в органiзацiї "Український вибiр", на даний момент - у виборчому штабi Юлiї Тимошенко.
http://navarti.in.ua/10823-anne-bikova-ta-sergiy-bikov-pisali-novu-konstitutsiyu-yuliyi-timoshenko-tilki-politolog-prorosiyskiy-i-shhe-donedavna-podruzhzhya-pidtrimuvalo-medvedchuka.html
********** [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WhXm71TAarA[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9fjlfqgwtPQ[/youtube]
********** [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=shXeetvJbZE[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4ZD-t0hbJLw[/youtube]
*********** [youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JIMGsVMTFrw[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831027
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 09.04.2019
[i] Буває, квиток на щастя - в кишені,
та ключик від шастя - в руці у
Бога... [/i]
[youtube]https://youtu.be/tBz-FW3hPcw
[/youtube]
[i][b][color="#48077a"]Хотілося б напитися води?..
Джерельної... Холодної... До зливу…
Хутчій – у ліс, до явора ходи:
ручай з-під нього в’ється боязливо…
Свої козацькі вуса оброси
і пий упохват, шебсько, до одухи –
нехай спаде з душі жага роси:
питущого не відтягнуть за вуха!
А спрагу загасив – свою данину дай
тому, хто змайстрував оту криницю,
хто показав тобі отой ручай,
де ти напивсь джерельної водиці.
...У всьому головою є вода,
та не усе змивається водою:
коли тебе зневажать – не біда,
біда – коли зневажиш сам собою.
І той природний дар не оскверни –
не гань святинь, де душам є волого:
хоч благодать приходить в райські сни,
ключі від Раю – у самого Бога.[/color][/b][/i]
14.12.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 05.04.2019
Моя реальність, моя сповідь,
З тобою завжди, як ні з ким...
З тобою зустріч у світанок,
З тобою - у вечірній дим...
Коли з тобою - я співаю,
З тобою - пізнаю я світ...
З тобою - навіть на роботі,
Бо ти для мене - ввись політ...
Ми падали і ударялись,
Розбили голову-екран,
Та нерозлучно, все ж, лишались,
Ділити біль душевних ран...
Коли було тобі погано,
Шукала поміч збившись з ніг,
Ніколи я не забувала,
Скільки разів мені поміг...
Коли я вже тебе діждуся?
І пристрасно візьму до рук
На тебе ніжно подивлюся,
З ремонту забратий нетбук...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812128
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 04.04.2019
В Кролика - нове знайомство,
Любов вірна і потомство,
Та здоров’я не цурайся,
По погоді одягайся,
Цінуй ласку і турботу,
Збалансуй сім’ю й роботу,
Як піднесений акорд,
Власний бережіть комфорт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817691
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 04.04.2019
І
Чи не тому Богові молились
на Майдані, чи не поклонились,
соваючи в урну мідяки,
що якомусь бісу завдяки,
перші у Європі опинились
біло-синьо-красні русаки?
ІІ
Ефесбе Europe оточило
завдяки кадилу і серпу.
І чого хотіти ще клопу?
Загребуща мафія Кирила
обожає карлу Ліліпу.
А яка великоруська дума
думає, буває , у Кремлі,
де її окраїни малі!
А які онуки у Кучума!
А куди подівся хлопчик Лі?
Може, роздуває пожари́ще?
Може, Соловей на дубі свище,
що оглухли всі поводирі?
Може, перевести очі вище?
О! Які світила угорі!
А яке опудало медведа!
А яке безуміє душі!?
Ясно, що Росія попереду,
бо вона дає по ложці меду,
розоривши пасіки чужі.
ІІІ
Пасічники – ющі та азіри,
яники та інший зоосад...
І який не буде зорепад,
і якого не полюйте звіра,
а нікому ще немає віри –
бідне обирає шоколад.
І повірить, що усе «на шару»,
із надії видумає Харі,
винайде на куполі терор...
Ой « везе на кумполи» країні!
Погрузають у лихій гордині
цезарі і горе-прокурор.
Олігархи та онуки голі
і парафіяни ковбаси –
хатні юди та свої носи
ще чекають карлу на престолі
іншої – ординської Руси.
Де ж ти нині, Господи, єси?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806610
дата надходження 14.09.2018
дата закладки 04.04.2019
Я хочу дуже дотиків гарячих,
Щоб тіло все тремтіло і здригалось,
Благаю ковзань ніжних і терплячих,
Щоби єство взаємно окликалось.
Стискай мене, голуб і доторкайся,
Погладь, торкнися до мурашок аж,
Старанно, вміло… не відволікайся,
Не зупиняйсь… зроби мені масаж!
02.04. 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831473
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 04.04.2019
Минуле вже ніхто не змінить.
Вода сплила із тих часів,
Та хто історію не цінить,
Того зміта вона, як віник,
Чи як худобу гонить в хлів.
Дажбога, Велеса, Сварога
Із пам'яті віків стирали -
Кретини вірують у Бога?
Попи підказують дорогу?
Та ні! Тим статки заробляли.
Богів багато — не заробиш.
Богів багато — не продать.
А от у лізинг взять одного…
І, бажано, щоб не старого -
То добре можна вторгувать.
Що нам із того часу-плину?
Попи усіх і досі вчать:
Давать «на Бога» десятину,
Ще — кесарю, як жебрачині -
Як дурням, мізки промивать.
Піп з посередництва між Богом
Отримує собі «на хліб»,
Держава — та гребе й без того
З малого, з бідного, з старого…
Гребе безбожно! Хто б не гріб?
Данину, що тепер податки,
Збира вона і раз, і два -
Чиновництво на власні статки
Без совісти і без оглядки -
Даремні осуд чи слова.
Варяжський слід веде й донині -
Держава приндиться, як хан.
Збира данину в Україні,
Сидить у кожного на спині,
Краде з усіх собі як пан.
Пан — то козел, що має роги,
Нещадний, жадібний, тупий
Терпіть його немає змоги,
В крові людській його дороги -
То змій — голодний і бридкий.
Він трьохголовий — «гілки влади»
Від нього тхне, як з бочки з гасом
Що нам історія порадить?
Як дати тому змію раду?
Потрібно не втрачати часу,
Рубати голови лихії,
Рубати хижі руки й пальці,
Враз убивати лиходіїв,
Звільнить від злого змія Київ,
Чавить нещадно гада яйця!
Нові часи — нова сучасність:
Попи, Гарант і депутати
Собі прибрали все у власність
Нам (за мовчання) їхня вдячність -
Украли все, що можна вкрасти.
Що каже Велесова книга:
Князівство в спадок не давать!
А всіх лихих — догори дригом!
На шию камінь і під кригу,
Чи між берізок розіп'ять!
Звиняйте, перейду в навчання:
Щоб гада підлого прибить
Най не достатньо покарання -
Потрібні ще переконання:
Що влада має нам служить.
Держава — то слуга. Не власник!
Якщо поганий — гнати геть!
Її робота є показник,
Щоб було якісно і вчасно,
З її доходів — їй лиш чверть.
Земля, вода, майно, природа,
Копалини, усі ресурси -
Не їй належать, а народу.
Народ вкраїнський — він господар!
Оцьому треба вчити в бурсах.
ЇЇ борги — їй віддавати.
Не на народ перекладать!
А як не вміє заробляти -
Або сам геть, або за грати,
Тавро на лобі написать.
Так має бути у країні.
Так «лікувати» стару владу.
Тризуб і прапор жовто-синій
Із глибини віків й донині
Хай лине: СЛАВА УКРАЇНІ!
29.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709154
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 03.04.2019
Свобода слова – це пронос із слів,
та одночасно, - геморой для влади…
Суспільство перетвориться у хлів,
коли не дасть в оцій державі ладу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694258
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 03.04.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2019
Смотрю вот, на "фото", думаю:
Какие ещё вопросы?
Войну затяжную, мутную
Закончить, пожалуй, просто,
Как ездить в Россию поездом,
Автобусом, на машине...
Да ладно, неужто боязно?
Не больше, чем в Украине.
Берём же мы у Московии
Моторчики для "Богданов",
Икра продаётся чёрная,
"Ессентуки" с "Нарзаном"...
Ещё покупаем лопасти
В России для вертолётов...
"Ну что вы, не ради кОрысти,
Мы ж Родины патриоты!"
Мне кажется, что для этих вот,
Войну завершить - раз плюнуть.
Как пива попить в буфетике,
И чипсами всё захрумать.
Да хватит вам дурью маяться
И дули друг другу тыкать -
За кадром все обнимаются,
Кончайте спектакль, "владыки"!
Карикатура из интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795492
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 01.04.2019
Без преамбули...
[youtube]https://youtu.be/5Jefi2Fileg[/youtube]
[i][b][color="#7a0707"]У всі віки царі і фараони
Смішили воїнів, на прю йдучи,
І полководці славні і Нерони
Свої діяння красили, хто чим…
Минулося…Та звички не змінились,
Не в моді честь і сонцеликий Ра.
Гендлюють дивовижею у милість –
Така в вельмож лукава й ница гра!
Один годує нас нештепним миром,
Країні радить шлунком відпочить,
Як та ворона, що хвалилась сиром
Й хотіла лиса начисто “відбрить”…
І присипа́ли всіх дешевим словом,
Сміючись з ошелешених невдах…
І мали успіх раритетні лови,
В ком коміки зірвали кволий дах.
Тепер День сміху – то державне свято.
Встановить нам “народний прєзідєнт”!
Від сміху животи в нас перетято –
Який в суспільстві буде прецедент?!
Тож п'ятирічку будемо сміятись
Й здивуєм гомеричним сміхом світ,
Покінчимо назавше з сумом клятим,
Прикрасимо життя в садовий квіт…
Та дехто з нас всміхнеться лиш крізь сльози,
Бо прийде той обіцяний “капздець”…
І буде нас від сорому морозить,
Пекучий біль зрабованих сердець!
Капець – пророкам і капець – державі,
Цнотливим почуттям раба – капець
Капець гаранту-глузду, як Вараві,
Разом з Христом розп’ятому …
Ка-бздець![/color][/b]
1.04.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831252
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 01.04.2019
Ты чувствуешь, что здесь Россия? –
Но где кокошники и лапти?
Здесь поле под бездонной синью
И море – цвета благодати.
Могучий Днепр, а не Волга,
Гряда Карпат, а не Урал.
Ее просторы славил Гоголь
И Васильковский рисовал.
В ее певучей, нежной речи
Для «выражений» места нет,
А в песнях зов увековечен
К свободе от оков и бед.
Здесь щедрые, как счастье, земли,
Звучат бандуры – не гармошки.
И вместо праздного Емели –
Ответственный [i]Котигорошко[/i].
Не упрекай меня в расизме,
Не говори, что чувства лгут.
Ты чувствуешь, что здесь Россия, –
[i]Я
відчуваю
Україну тут.[/i]
22. 07.2018
Картина харьковчанина Сергея Васильковского (1854 - 1917) "Полтавщина".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804270
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 10.03.2019
Демократія дісталася до Раю -
Вибори Всевишнього на часі
Претенденти із плакатів вихваляють:
Лиш вони герої, справжні аси!
Скрізь реформи обіцяють - з неба ману,
На хресті висіли разом всі...
Для народу — волю,честь та шану,
Матері купали їх в росі!
Кандидатів вийшов довгий список
Підлих обіцянок плив дурман:
Сім ракшасів, претів десять писок,
Воланд, Вельзевул, Левіафан...
На заставу в Бога нема грошей
Він же їх не крав і не збирав
Гроші в його світі — бруд і воші,
Цінності в Раю — не марнослав.
Виборча комісія із Джинів,
Аванддон стоїть на охороні,
Луцифер за головного з прокурорів,
ПараВій утверджує закони.
Як таке можливо в божім Раю?
Владою торгують, як майном...
Вкотре, нам під носа підсувають
Вибір між старим й новим лайном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811464
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 08.03.2019
В богів Олімпу - все як у людей:
Обов'язки у них і є проблеми.
Не виключенням був і Прометей
Титанів служба — титанічні меми.
Роботи повно - ніде правди діти.
Хто котить сонце, хто у дощ мантрує громи,
А люди плачуть, наче малі діти,
Коли нема дорослих довго дома.
Там, на Олімпі, хто працює, хто гуляє,
А на Землі не бідкаються з того -
У хатах навіть трісочки не сяє,
Лишили людям лиш молити Бога.
Впадають до землі, як де що гримне -
Величний Зевс дістав «сулію з перцем».
Їм тяжко, бідно, голодно, як зимно -
Розтануло титана-сина серце.
Син Прометей з середини знав царство -
Хто при посадах, при кориті - «ніч не сплять».
Насправді на Олімпі справжнє «лядство»,
Брутальних геїв будь-яких навчать…
Ви маєте закони справедливі?
Що ж, спробуйте богів по них карать -
Ізверху жадібні, брудні та хтиві
Один за одного, як сам Олімп, стоять.
Вони податки для простих людей ввели:
Відсотків п'ятдесят, «як із кущів».
У тих випадках, де не все згребли -
Безбожний суд, як хряк в хліву, пердів.
Раз в Бога совісти нема — немає слів.
Як не проси — відомий результат:
Дурман той, як будяк колючий цвів,
І Зевс вже був не бог, а просто кат.
То те усе із часом стало міфом.
Як Прометей ще зовсім був малим-
Син Япета й Клімени-німфи-
Розумний, гарний, наче херувим.
Дивився він на різні божі чвари
І так йому із того було гидко -
Тинявся від кошари до кошари -
Ліпив талановито з глини й швидко.
Як Мікелянджело ліпив і малював,
Творив, вдихав життя в свої творіння.
Лише одне титан не врахував:
Кізяк у глину трапив і коріння...
Із цього, досконалі зовні люди,
Коли вдихав тим іграшкам свій дух,
В них проростало те коріння блудом,
Чи гній кошар старих бентежив нюх.
Та все ж ліпив у вільний час щоночі,
Бо цілий день, як бджілка, працював,
Аж доки Зевсу те не трапились на очі
З побаченного громовержець заволав:
- Якого біса, ти, ці злидні робиш -
Без цього не достатньо в тебе справ?
- А ти, якого дідька, громи громиш? -
Сміливо Прометей відповідав:
- Хто буде славити тебе у цьому світі,
Молитися хто буде на тебе?
Вони слабкі — вони є божі діти,
А сім'я боже - бреше лиш й гребе!
********************************
Усе, що нас оточує — логічно
І дивовижно, коли має «лапки»:
Втрачає сенс життя, усе що вічне -
Бо в того є початок. Нема крапки.
Ілюзія про вчора, зараз, завтра -
Фантазії у кожній голові,
Набита дурманом горіла ватра
Чи алкоголь, розчинений в крові.
Безсмертні боги в нескінченних чварах.
Безсмертя — вічний, безупинний чад.
Лиши надію смертним хоч у фарбах,
Що знайдуть у цім пеклі райський сад...
Слова сподобалось Могутньому. Та все ж.
Схотів він ще й із того мати зиск -
Нема в жадоби й зараз зовсім меж.
(У декого* підскочив мабуть тиск…)
Велів з народу драти половину -
Богам податки, людоньки, - святе.
І хай там що, хай хоч плюють у спину,
Корупція, як в червні мак, цвіте.
Боги у нас пихаті, жирні, ситі,
Та все їм мало - скільки не давай,
Що свині у багнюці, при кориті ...
Закони від свиней - їх не чіпай!
Котились дні з минулого в майбутнє,
Димів Везувій і здіймалися Олімпи...
Богів багато, більшало і трутнів,
То все дарма допоки що без кіпи
Дітей все більшало і більшало із часом,
Гора, як вулик з трутнями, реве.
Вони — боги … Їх не покропиш гасом!
Із них найгірший названий Яхве.
Як тільки-но з'явилося Єгова -
Продажне, підле, влестливе, гидотне,
(Тоді ще іншого не примудрили слова),
Проте закінчилось життя їх безтурботне.
Почались чвари, війни між людей,
Поміж титанів і поміж богами.
Єгова шепотів і ніч, і день,
Що люди будуть завжди ворогами...
Рік, кожну мить, годину і хвилину:
У всьому винен клятий Прометей!
Нам віддають не кращу половину!
А правду знає тільки він і Моїсей…
Наклеп, плітки — підліші, ніж отрута,
Як будяки в неораній землі.
Немає совісти — тому нема й спокути -
В брехні Олімп блукав, як у пітьмі.
Забули боги навіть слово «правда».
Залізли до Яхве наскрізь в борги,
Сімей нема: багно й суцільна зрада
Що в реп'яхах - у тому всі боги.
Урешті решт, як з білих яблунь цвіт,
Весь лоск богів осипався додолу.
І остаточно скурвився Олімп,
Забравши в люду їх останню долю.
Жидівський бог придумав таку кару,
Бо він програв їх душі Змію в карти…
Своїм, що обрані, велів читати Тору,
Все інше — то байки і ніц не варте.
Сам Прометей, під наклепом «Іуди»,
Приречений був Зевсом на розп'яття,
За те, що він приніс вогонь до люди,
Оббріханий Єговою в закляття.
Пекельне сонце обпікало тіло,
Орел печінку дзьобом колупав,
А він лиш усміхався дивно, щиро -
Яхве в шаленстві навіть ріг зламав.
Жадобі влади, божій - нема меж.
Титан зі скелі явно кепкував:
Не намагайся. Я — титан. Мене не вб'єш!
Або мовчав і палець виставляв.
- Якщо і вб'єш, я всеодно воскресну -
Безсмертні у титанів тіло й дух!
Для мене найдорожче - ім'я чесне,
А ім'я зрадника приваблює лиш мух.
Як аромат семітської оселі,
Ні з чим не сплутаєш - ото є сморід крові,
А пісні, танці (навіть і веселі) -
Собачий вальс в гармонії любові
Текли криваві сльози у птахів,
Як Прометея дибали ізнову -
Наказ від Зевса нищив беркутів,
Але наказ не дозволяв відмови
Росла під скелею гора із їхніх трупів,
Тіла орлині падали із круч.
Складали крила, як складають руки.
Лиш двохголових там нема - бо то покруч
Зевс був у розпачі, з загибелі птахів -
Він муки Прометея бачить хоче.
Яхве ж йому на вухо шепотів:
Відправ його у вічне царство ночі!
Куди подалі і як мо найглибше,
Щоб він не нас, а щоб чортів дурив.
Сховай якдалі — щоб забули швидше...
Зевс, наче мер*, що ляпнув — те й зробив.
Та Прометей, як Україна, був з титанів,
Що землю на своїх плечах тримали.
Які не терплять ні богів дурних, ні панів
Почувши підлість Зевса - всі повстали!
Струсили Землю так вони щосили,
Що олімпійські боги з діточками,
Як пух тополі, звідти полетіли,
А ззаду піддавали їм дрючками.
Злякався Зевс, добряче обісрався,
Меркурія велів скоріш знайти.
Бо божий зад на троні вже сковзався
І ладен бігти був геть за світи
Меркурій добрий був порадник і розумний -
Жили у голові його ідеї.
На Зевса подивився гірко-сумно,
Сказав, щоб відпустив він Прометея.
- Та як же можна? - скиглив громовержець.
- Я покарав його отак на всі віки.
Зробити що, щоб я і слово здержав,
І щоб мені не конопатили дірки?
Меркурій посміхнувся, та недобре -
Не люблять боги аж ніяк відповідати.
Гаразд, сказав, придумаю щось добре,
Але титанів так не можна ображати!
Як Місяць є прикутий до Землі,
Так Прометей прикутим є до скелі -
Зроби, щоб скелі були розміри малі,
Неначе іграшка дитяча у оселі ...
Коли титан побачив світло знову
То перше, що із того він зробив -
Зловив за шкірки підлого Єгову
І ляпаса по пиці зацідив
Цепок, що був прип'ятий до ноги,
Брязчав на придорожніх камінцях -
Лякав тепер гидоту навкруги,
Будив надію у людських серцях
Розповідати далі я не хочу,
Як той Яхве, накравши яблук саду,
Споїв усіх богів, збродивши «чачу»,
І заточив їх в царство до Аїду
Звалив плодів крадіжку на Адама,
Собі заслуги Прометея приписав,
Шукать богів послав затим титана,
Одним єдиним богом людям став
Залишив Танію і Тору для негоїв,
Негідників, продажних пацюків,
Сказав, що обрані, що лиш вони герої,
Свою науку підлу вчить велів
**************************
Пройшли віки, а боги й досі ті ж.
Міф про богів — наука для людей.
Релігія Єгови — в серце ніж.
В народу вільного — у серці Прометей
Народе України — ти титан!
Ти — Прометей, той, що страждав за правду,
А Зевс, Яхве, чи президент, чи пан -
Кола у дупу гідний, а не в Раду
Край рідний — краще місце на землі!
І хто, крім нас, в нім мусить панувати -
Попи, сіони, прокурори, москалі?
Це ж наша Україна - ваша мати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799968
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 08.03.2019
Депутата кинули в смітник.
Мов лантух важкий у ємність ліг.
Голосив, немов голодний бик.
Шарпався, та вирватись не міг.
Ось закрилась кришка. В акурат
Сіла. Темно. Тіло взяв мандраж.
Прокричав смітник: «Цей депутат
Засмердів мені увесь вантаж!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526852
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 17.02.2019
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527670
Блохи в бар зайшли з Петром.
Випили горілки...
поки він буде співати -
вскочать а Рай крізь дірку!
Бліх до Раю не пускають -
тож таке гівно...
Та коли Петро нап"ється -
лізуть все одно!
Як нап"ється сучий По(т)рох!
Рада - аж гуде!
То тепер ще й у КабМіні
повно їх буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545364
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 17.02.2019
Я був колись задрипаний москаль -
Служив совку і катам-комуністам,
Проте тепер таких колишніх жаль -
У них і досі винуваті ще фашисти.
Варшава, Лондон, Люксембург і Вашінгтон,
І навіть марсіани винуваті,
І той сусід, що вийшов на балкон -
Всі вороги — бо їх гівно в їх хаті!
Поки тверезі — начеб-то всі друзі,
Коли направлять око під оте…
Й допоки не проспляться у калюжі:
Всі — вороги! А Сталін — то святе!
Яка скаженна п'янка без баяну,
Без мордобою, вибитих зубів?
І доки пика не в крові, а тільки п'яна -
В останній бій ідуть за всіх жидів.
Хоч в Грузію, в Чечню чи на Донбас -
Бо їм сказали: там розп'яті діти!
Один лише у них на все відмаз:
Росію розумом не можна зрозуміти!
Лінійкою помірять неможливо
Російську дурість і російський мат -
Вони, як бруд, або хімічна злива,
Авторитет: горілка й автомат.
Російськомовних лізуть захищати -
Тож, краще, їхню мову забувать,
Бо знов непрохані злодюги лізуть в хати:
То їм наказ дала Рассея - матъ!
З часів Січі ми знаємо те горе,
Від Конотопу з тим б'ємося ми,
І наша злість кипить, як справжнє море,
Лиш вільні залишаються людьми.
Свобода з кров'ю в нас тече у жилах,
Безчесття роду — гірше аніж смерть,
Літає той, хто має міцні крила,
А хто плазує — лиш людини чверть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659486
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.02.2019
На мирно гуляючий «Беркут» із Криму
Напали студенти з Майдану,
Побили, образили, напоїли,
Ще б трохи і «зґвалтували»…
Яке неподобство! Фашисти і тільки…
Почали, як завжди, в чотири…
Такі у студентів страшні були пики:
Кийки відібрали і били!
Рятуйте! Спасайте! Міністри волали…
Ми все для народу робили:
Хрещатик, ялинку, а нас обісрали, -
Бо мало у «Беркута» сили.
Зібрали ще трохи – столицю прибрати;
Як завжди… «Ми ж краще хотіли…»
Шоломи, гранати, кийки і щити…
А в них папірці полетіли.
Усе для народу… Не сплять, замерзають,
Стоять на сторожі закону!
Для кого закони лише забувають…
І служать «Чортилі» якому….
11.12.2913
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534028
дата надходження 01.11.2014
дата закладки 14.02.2019
Останній вірш. І знову буде тиша
І кардамонність довгих вечорів.
Колиску неба зорі розколишуть
І догорять у сяйві ліхтарів.
І знову буде шкрябатись у двері
Печаль у светрі з інеєвих слів.
Лише крапки́ на білому папері
Залишать слід. Поета хист зотлів.
На циферблат життя німою тінню
Душі розпука ляже. Й мимохіть
Пізнає хтось у тихім шепотінні
Останній вірш із глибини століть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631644
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 14.02.2019
Знов влада дурня підкидає,
Або розумного з солодкими речами.
То скільки років із народом грає,
А ми ніяк не прийдемо до тями.
Усе по-чесному: програми, бюлетені.
Туди кидаємо, а ті отам рахують,
Дебати, кандидати навіжені -
«Прозорі вибори» нам результат малюють.
Отак тепер погляньте за лаштунки:
Клади мільйон — запишуть кандидатом,
Піар-компанія — мільярднії рахунки,
Тим, хто рахує — відрахуй стандартом.
Хотіли шоу? Маєте ото і…
Наліплять депутатів, президентів -
Затим, що з демократії такої,
Отримуємо нові екскрименти.
І доки граємо із владою у дурня,
А не даємо самі собі лад,
Керує скрізь продажна палітурня,
Що продає цукерки й шоколад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647470
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 14.02.2019
Останній вірш. І знову буде тиша
І кардамонність довгих вечорів.
Колиску неба зорі розколишуть
І догорять у сяйві ліхтарів.
І знову буде шкрябатись у двері
Печаль у светрі з інеєвих слів.
Лише крапки́ на білому папері
Залишать слід. Поета хист зотлів.
На циферблат життя німою тінню
Душі розпука ляже. Й мимохіть
Пізнає хтось у тихім шепотінні
Останній вірш із глибини століть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631644
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 14.02.2019
Коли мене не стане на землі,
А в вишині на зірку стане більше -
Я знаю,буде осінь. Журавлі.
І поміж листя плакатимуть вірші.
І буде все однаково мені
Чи хто нап'ється тою вже сльозою.
Котитиметься сонце по стерні,
Пливтимуть хмари сірі наді мною.
Гаряче літо з яблунь обпаде
Плодом духмяним. Ляже на покоси.
Високе небо, сизе, молоде,
Вдивлятиметься дощовито в осінь.
І поросте вже по мені трава,
Палатимуть жоржинові пожежі.
У своїх віршах буду я жива.
Жива. От тільки в світі протилежнім.
Летітимуть за обрій журавлі,
Прощальний крик кидаючи дібровам.
І в мить, як відірвуся від землі,
Захочу тут лишитися хоч...словом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824776
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 11.02.2019
Маша і Ведмідь серія
З вовками жити…
Одного разу ми з дочкою
Присіли мультик подивитись
Там Маша з довгою косою
Учила як «З вовками жити…»
_________________________
Вовки спокійно в лісі жили,
Та ось останню муху з΄їли,
Бюджет не сходиться ніяк…
З реформамами один голяк…
Сидять, гадають. Зголодніли,
Аж Машу на галявині уздріли…
Так виник план у бідних сірих:
Що треба Машу заманити,
І взяти у Ведмедя викуп.
Як порішили – так зробили
Її бідненьку посадили,
А клишоногому прислали ультиматум:
«На газ готові обміняти!»
Ведмідь зрадів: хоч відпочину!
Та гледіти її не буду,
За нею бігать…не по чину
Подивимось, що далі буде…
А Маші хочеться гуляти
Вовків почала лікувати…
Уколи, клізьми, ложка в рот,
Залізла у медичну фіру…
Вовкам тим бідним не до жиру.
Ведмідь собі відпочиває,
А двоє сірих ніч не сплять…
Вона і у ві сні їх доганяє …
Бо лікуватись не хотять.
Із гальм злетіла наша Маша
Вовки тікати ладні геть,
Вже торгуватись до ведмедя…
Мишко сміється: от вам грець!
Вовки дрижать ще аж до піру
І стережуть медичну фіру…
Поназїжалось з всього світа…
Вовків від всього цього тіпа…
Торги закінчились далебі
Із тим прийшли знов до Ведмедя.
Мишко сміється: що вкусили?
Чи є ще в вас і далі сили?
Побачили і Крим і Рим?
І в Лондон зїздили за тим?
Вовки свої хвости сховали
І бочку з медом притягли,
Коли ту Машу віддавали
Та якось криво усміхались:
Невже позбудуться вони…
А Маша радо вередує:
Що тої бочки мало буде
І що вовкам треба віддячить -
Та нові «ліки» їм добуде.
Вовки, почувши ті слова,
Світ за очі хутчіш чкурнули
Які там дупа, голова -
Про болячки свої забули
______________________
І що цікавого у тім?
Дочка сміється: тато… тато…
Не важко зовсім здогадатись:
Що там же Юля має бути,
Замість Мишка – Володя Путін…
Я тільки потім зрозумів:
Як було звати тих вовків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683766
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 08.02.2019
Далеко, в лісі дикому,
Не з нічого робить -
Щоб запобігти лихові,
Зібрались звірі різнії -
Реформу учинить.
Реформа річ не простая -
Як почали рядить
І зайцю куцохвостому
Звеліли говорить.
Прибрати з лісу лева!
Посадовить вовків!
Лисиць всіх на деревах
Повісити хотів.
Обрали зайця в Голову
Реформу ту вчинить
Враз він побіг до борова
Щоб зуби наточить.
Завів нову поліцію -
Реформа йде під стать
Одразу Конституцію
Велів переписать:
Голодних левів соромно
Із лісу випускать,
А вовкам не годиться
У пащі заглядать.
З лисицями домовився -
Вони тепер не ті…
Отак реформа робиться
У справжньому житті.
Побачили, послухали?
Тепер хотів спитать:
Чи можна шоколадних
Зайців ще обирать?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705484
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.02.2019
Купив собі я бутси - суперСтар,
та скоро загубив одну я бутсу,
- ходив в одній у гості й на базар,
питав у всіх: у вас тут не є бутса?
Я з ними разом навіть спав...
І футболістом стати побивався.
Як загубив одну, то всіх питав:
а бутс мій тут ніде не завалявся?
Я втратив сенс життя...воно ж моє!
з-за тої бутси й Вас спитати хочу:
А в Вас, шановні, бутси є?
Є бутси? А вони робочі?
Не зрозумієте мене, нажаль, ніколи
Бо кожен думає лишень про бутси свої,
Тож попрошу на свято у Миколи,
Щоб він подарував усім такої.
Кому на ліву, а кому на праву,
І щоб щораз питали яка в кого…
Коли знайдуть до пари – ото слава!
І не питали більше вже нікого:
У Вас іще є бутса? Чи нема?
Свою знайшли? Чи досі ноги босі?
Погано коли є, так як нема,
Або коли з дірками в кожній бутсі.
Я точно знаю місце де є бутси!
«безбуцних» забирають всіх туди!
Вони піклуються, щоб у народу були бутси…
Коли немає – то хутчіш ходи!
То має ж бути десь у світі правда!
Хоча б яка… - Хай миршава і куца…
Навіщо ж нам така Верховна Рада,
Де не працюють, а шукають: та є бутса?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564336
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 08.02.2019
На площі, де збирається весь люд,
Величне буде відбуватись дійство:
Зіграємо виставу ми: ГРОМАДСЬКИЙ СУД.
Засуджуються зрада і злодійство.
Усі учасники — все буде, як насправді.
Проходьте люди — скоро стане тісно,
Погляньте в очі українській зраді
І хай вона від баченого трісне.
Є судді, адвокат, ми всі — присяжні.
Бажаючі в присяжні іще є?
У справі фігурують недосяжні,
Але досяжні, якщо мозок є!
Хай буде й прокурор. Ато ще б пак!
Гадаємо, - не всі із них п'яниці.
Та цур їм! Нам хоч пшонка, хоч шлапак -
Вони по вії - тому вдягнуті в спідниці.
Підняти руки — хто ще йде на сцену?
Почнемо городити ми город,
Насіння набирайте повні жмені,
Бо головний герой — глядач, народ!
Іще актори будуть в нас сьогодні:
Слизький продажний цар Іскаріот,
Він же і є підступний зрадник-злодій,
Лжеукраїнець, олігарх, непатріот.
Коли є цар, то має бути й шут.
У рідній мові називають блазень,
Ковпак з рогами прикриває суть -
Те, «чудо з вилами", пізнаєте одразу.
Для чого вила? - Ді дько його знає.
Скажімо так: дешевенький піар.
Він ними свою партію згрібає
І загрібає там, де sere цар.
У свиті (почті), звісно, королева,
Воєначальники, твердіші за дуби,
Розумні й віддані, як ті ж самі дерева -
Шоломи прикривають їх лоби.
Достатньо? Чи є ще у нас «герої»?
Когось забули? Так? Іди сюди!
Хай буде й та, яка завжди з косою…
Її всі знають — до ворожки не ходи!
Всі на місцях? Тоді розпочинаєм:
Іскаріота варта вже веде,
Стрічаєм, ваші оплески! Стрічаєм!
Насправді дуже скоро так буде!
Увага! Підведіться — суд іде!
Пройміться всі повагою до суду -
Наш суд ніким не куплений ніде,
Бо він із чесного, простого люду.
Тож тут брехня ніяка не пройде.
Суддя:
Ми маєм визначити: винен чи невинен.
Всі факти, докази й мотиви розберем,
Тут гроші, золото, смарагди і рубіни
Не важитимуть більше за пір'їну!
Усіх послухаєм і докази знайдем.
**********************************
Відео передвиборчих обіцянок
**********************************
Суддя:
Підсудний, ви казали це?
Цар:
Пригадую - було колись у Раді,
Проте, гадаю, зрозумієте мене,
Брехав я, щоб все було в шоколаді!
Суддя:
Це все? Що скаже адвокат?
Адвокат:
Протест! Він був не винуват!
До обрання він був іще не цар!
Відомо всім: гусак свині — не брат!
А обіцянки для царя - важкий тягар.
Як обіцяти одружитись і весілля,
Це зовсім, як відомо, різні речі.
Він — недоторканий! Він був нам цар-месія!
Не царське діло підставляти плечі.
Суддя
Ну, що? Для нас все зрозуміло, -
Як для месії — весь народ є бидло…
Щоб не затягувать у хащі праве діло -
Бо більш брехню ту слухати набридло.
За протоколом мають бути свідки
Запросимо ми свідків зразу в зал:
Він обіцяв, чи все оте плітки?
Хто збреше — той отримає скандал.
Свідки
Королева-свідок:
А я казала: не греби з бюджету!
Усе накрадене - на діток відпиши!
Та він вчепився: це мої конфети,
А на війні робив лиш бариші.
Воєнноначальник-свідок:
АТО! Ми діяли - по плану!
Всі плани в нас приховані в секреті.
Готовий я отримати догану -
Бо кілька планів малювалося в клозеті.
Під те АТО ми вкрали стільки грошей -
На сотні дач для наших генералів,
А цар — як цар, для ворогів хороший,
Бідлесникам і зрадникам - медалі.
Коментар від автора:
А те що обіцяв, що говорив -
На теє висрались навіть дурні ворони:
Чим більше генералів і дубів -
Тим спокійніш царам сидіть на троні.
Погляньте на міністрів оборони:
********************************
Перекладу: "Какой же олигарх ...
Не думает о прибыли в Панаме,
О гей-парадах, об откатах, о деньгах,
И как народ уничтожать в котлах,
Как не расследовать убийства на Майдане..."
Суддя:
Що скаже на те блазень: царю дяка? -
Ти, схоже, розумніший в тім палаці.
Блазень:
А я казав! То підла скотиняка!
Немає совісти у шоколадній сраці!
Те падло кучеряве всім брехало!
Його хвилює лиш його кишеня -
Якщо ви обирете ради кала -
То буде кал! Тобто, лайно у жменях!
Суддя:
У нас ще свідок — дама із косою,
Вона розкаже, що кому робить.
Дама із косою:
Та думати ж потрібно головою!
І обирати тих, хто не мовчить!
А я скажу! Скажу — не побоюся:
Як оберете, людоньки, мене
От я нарешті розвернуся -
Задарма, навіть миша не сирне!
Я розкажу, як гроші оті крали,
Без мене! Коли я сиділа,
Мене гнобили, мучили, вбивали,
А я терпіла безкоштовно! Це - терпіла!
Усі царі в нас миршаві та бридкі -
Прийшов, нарешті, і на мене час:
Я знаю, що наступна буде жінка!
Не переплутайте, бо я одна у вас!
Царі до мене — хворобливо курять,
Люстрацію таку їм проведу,
І вже мене ніколи не надурять:
Всі їстимуть "від Юлі" баланду!
Суддя:
Ми мали б ще і Сеню допитати,
Та він чекає свою кулю в лоб,
Тому і відмовляється постати,
Ну щоб того… Ви зрозуміли… щоб…
А зараз я звертаюся до всіх:
Хто із присутніх хоче говорити?
Сказати хоче про зайців отих,
І що з царями і підцарками робити?
Ведучий:
Щоб чули москалі перекладу:
Для вас царя судить - великий грех!
А мы царей в гробу всегда видали
Ваш рабский дух - тут вызывает смех
Здесь только честь и совесть уважали
Сміялись над султаном козаки,
Своїх попів ми били і гетьманів
Найбільша цінність - воля! На віки!
Ні рабство не потрібно нам, ні панів
І Путлеру своєму передайте:
Сестра причинна - то не старший брат
Брудні, криваві руки прибирайте -
Не треба тут ні Градів, ні Армат
Як кістка в горлі Україна всім царам
Не тільки москалям, а й всього світу.
Бо скільки несли завжди горя нам -
І от за те їх маємо судити!
Не має права й правди на землі
Крім права волі власного народу
Хай те почують рабо-москалі,
Що моляться на катів свого роду
У кожного народу є іуди,
Душевнохворі, розумом слабкі,
Служить народу мають дужі люди
Честь нації - не шоколадні слимаки
Час визначатися.
Народний суд на часі.
Вкраїни справжні дочки і сини -
Чи винуваті, що на лаві піда...
Чи в тім немає їхньої вини?
(дві коробки виносяться до глядачів:
Одна ВИНЕН, інша - НЕ ВИНЕН)
_________________________
Допоки суд рахує голоси
І оголосить всенародний вирок,
Хотів би я одразу попросить
На суд оцей тягніть і дірок
*****************************************************
На вагах зважуються голоси з однієї та іншої коробок
*****************************************************
Суддя:
Ваш вирок: ВИНЕН !
Я погоджуюсь із ним,
Проте питання слідує за тим:
— Як будемо ми злодія карати?
Невже достатнє покарання грати?
Суд звичаєвий радить їх на палю -
Тож запитати і про теє маю:
За зраду і злодійство на війні
Існує однозначне покарання,
Та хай вирішує народ, а от мені,
Собі залишу я почути клопотання.
Хто скаже від Майдану слово -
Як будемо цього цара карать?
Майданівець:
На цьому місці ми не випадково -
Тут хлопці із Небесної стоять.
Перед їх пам'яттю, гідністю країни
В народнім гніві буде він горіти,
Проте, занадто честі для скотини -
Сторчка за ноги - й має він висіти.
Суддя:
Тепер хай скажуть козаки з АТО,
Бійці з війни, яку цей цар не визнав.
Бійці:
Вмирати на війні не хтів ніхто,
А хто торгує з ворогом — огидний.
Він руку Путіну багато раз потис,
Він зрадників годує шоколадом,
Тож його місце — серед пацюків та крис,
Чи на вогні підсмажити як гада.
Суддя:
Пенсіонери скажуть пару слів?
Чи є у них окремі побажання?
Пенсіонери:
Для нього місце у свинячому хліву -
Кормити шоколадом — до всирання.
Суддя:
Народе, визначте межу -
Що заслужив цей цар від нас у дяку?
Блазень:
А можна я його прилюдно накажу?
Встромлю чогось..., або ці вила в ***
________________________________
Я вновь возьмусь сюжет перевести,
Сейчас решается вопрос о наказании:
Какой позор сей царь должон снести -
Не предлагайте только обрезание...
___________________________________
Народ:
Жадоба шоколадного згубила
Десятки тисяч вбитих людських душ.
Мільярдів мало? Ще, і ще кортіло?
Диявол завидющ і загребущ.
Усе земне проходить швидкоплином.
І царювання добігає теж кінця
Тепер всі знають: Винен! Винен! Винен!
Для того і стоїть трибуна ця.
Бо кожен із присутніх має голос.
Тут кожен голосує до снаги.
Хай розум всім підкаже і їх совість,
А результат показують ваги.
На виборах продажні всяк мухлюють.
А тут збрехати їм немає змоги.
Сліпі й ті бачать, а глухі почують -
Чіпляють німби, бо ховають роги.
Народ, як батько, каже своє слово:
На брехунів і злодіїв - плюю,
Ну, а царів, продажних, безголових -
Я владу дав їм, - я їх сам і вб'ю!
**************************************
Молити Бога на пожар —
Замерзнуть в зимно...
Про Бога не згадає цар,
Як люд не гримне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541705
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 04.02.2019
Бог не сліпий, він правду бачить!
Бог — не цей суд, який незрячий,
Де все брехливе і собаче…
Най і заховане добряче,
Та чи сховати підлу суть?
І тій свині, і брехунцеві,
І шоколадному тому,
І тій, що нюхала тюрму,
Та й тим, що слухали сурму -
Скажу одну важливу річ:
Минеться все! І день і ніч,
Месії, Йосипи, Ілліч -
Немає вже нічого з того...
Чи малювати знов «святого»,
Нові мечеті, синагоги?
То все для дурнів! Ото роги,
Які нам жити не дають ...
Хай славні Будда чи Аллах,
Хай носять Тору по світах,
Співають, стрибають, малюють,
Поклони б'ють, хай галасують…
А як розумні — не дуркують,
Бо людська шана — по ділах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698173
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 04.02.2019
«Нові пани» волають про прощення.
Безсрібники, які ніщо не крали,
Прихильники біблійського учення -
Чомусь його лишень тепер згадали.
Побігли, кляті бдяді до попів -
Бог не пробачить, де попи простять -
Сяга по вінця наш народний гнів -
Від нього ці пройдисвіти тремтять.
Тремтять й попи, тремтить жидівська віра,
Бо знають добре, сало, де крадуть.
Боїться влада ката й бузовіра -
На них чекає наша кара й лють!
Ніякі адвокати, прокурори,
Ні суд продажний їх не захистить -
Готуймося — те стане уже скоро,
І прийде в славі довгожданна мить.
А прощення? Хай Бог простить!
Якщо панам «куті» ми не додали,
Що намовляли їх по-людськи жить,
Терпіли довго. Досить! Дочекались!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670448
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 04.02.2019
Здраствуй, батьку!
Не мовчи - хочу я поговорити:
Розкажи, направ, навчи -
Ми не байстрюки, а твої діти.
Тату, де воно не так:
Вчив одне ... А що насправді ...
Подивись — який бардак!
Де сховатись глузду, правді?
Хто живе твоїм Законом -
Ледве-ледве тягне ноги,
Від народження до скону,
А жалітися до кого?
Справедливість на тім світі?
Тут корися та молись?
Ти писав те в Заповіті?
Чи думки переплелись?
--------------------------------------
Бог:
Що почути хочеш, сину?
Місце в церкві — не моє,
Як дивитись на свитину -
Тіла зір не дістає.
Як дивитись на папери -
Чи побачиш в них думки?
Справжня суть, а не манери,
Заховалась між рядки.
Із розмови викинь слово -
Вся розмова шкереберть.
Найвідвертіша промова
Має правди тільки чверть.
Я б у тому Заповіті
Написав би кілька слів,
А без них, по всьому світі,
Роблять із людей рабів.
Кілька дописів від Гада -
Все учення — навпаки:
Замість СЛАВА пишуть ЗРАДА,
Замість квітів — колючки.
Подивись на мою долю:
Скажеш правду — йди на хрест.
Я учив: цінуйте ВОЛЮ!
За те вбили, щоб воскрес?
Слово ПРАВДА заплювали
В «справедливому суді» -
От за що мене розп'яли!
Інше — вила по воді.
Не змінив я цього світу,
Та брехати не учив ...
Тож, пробачте мене діти,
Те Писання — марнослів!
-----------------------------------
Я:
Отче, як нам далі жити?
Ген брехня навкруг квітує -
Що з оцим лайном робити?
Воно труїть, люд не чує ...
Очманілі, хворі мізки,
Пекла сморід, трупний чад,
Щоб рабами ... ще з колиски ...
Родить війни і розбрат!
-------------------------------------
Бог:
Я не вчив людей, як їсти
Ні гнилого, ні лайна,
Научати треба плисти,
Чи як справити човна.
А куди пливти і править -
Я того не говорив!
Досить дурно церкву славить -
Лиш брехня в словах попів!
Дам ЗАВІТ тобі я справжній -
Десять найдорожчих слів:
ПРАВДА, ВОЛЯ, ЧЕСТЬ і МУЖНІСТЬ,
СОВІСТЬ, ДУХ, ДУША і ГНІВ.
Ти у серці їх носи,
Не марнуй, цінуй ЖИТТЯ!
Нема кращої краси -
Шлях спасіння й майбуття!
-------------------------------------
Я:
Це і все? Цього достатньо?
Ні загроз, ні застережень?
-------------------------------------
Бог:
Пам'ятай: за все є плАтня!
Нагадаю ряд обмежень!
Без обмежень, люд — тварини!
Без обмежень, влада — зло!
Не давай більш десятини,
Щоб ту владу не несло!
Влада має місце знати
І обмеження числа,
Мусиш те контролювати,
Щоб робила й не гребла!
Люди мають СЛОВО мати,
І накази видавать!
Влада — то не батько й мати,
Якщо приндиться — мінять!
Знов захоче панувати -
Не забудьте моїх слів:
Геть тоді скотину з хати!
Гнів народу — Божий гнів!
------------------------------------
Я:
А яке останнє слово,
Ти мені ще не сказав?
Мабуть, те, не випадково -
Наостанок притримав…
------------------------------------
Бог:
Воно перше — не останнє!
Без обмовок знов і знов
Оте слово є КОХАННЯ -
Гріє й світить всіх ЛЮБОВ.
Не продажна, не сліпа,
Не без тями чи оков -
Вільна, сильна і свята,
Животворна лиш ЛЮБОВ.
Гнів, як криця, гнів, як зброя,
Щоб вбивати ворогів,
А всі рани - вона гоїть,
Бо немає дужчих слів.
Дякую, тобі, мій сину -
Зняв із серця мого камінь -
За «науку» ту провину…
Розкажи всім! Добре?
АМІНЬ!
----------------------------
Чи то можна так із Богом у душі погомоніти?
Чи лиш тільки «за порогом», чи дорослі ми, чи діти?
Чи почути, що він радить? Чи ушняпитись в книжки?
Він дає лише поради: чи блукать, чи навпрошки...
Десять слів запам'ятайте — хто не хоче — вам у хлів!
Десять слів. На тім — звиняйте. Десять слів!
Лиш десять слів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670553
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 02.02.2019
Зібрались мухи й оси
Нараду учинить:
Кому і що робити
Та й як їм далі жить
Ми маєм гідно жити!
Вся Рада аж гуде,
Як візьмемось робити, –
Усе у нас буде.
Одне важке питання:
Хто буде це робить?
При цьому як гудіти?
І хто буде ділить?
Ділити краще вміють
заморські таргани,
за це відповідальними
у нас будуть вони.
З гудінням значно важче:
Бо мухи не гудуть…
Тож треба їм навчитися, -
У тім глибинна суть!
Залишилась дрібниця, -
Хто ж буде працювать,
Як осам й мухам ніколи,
А тарганам нас...рать.
Критична ситуація, -
Такий собі гамбіт…
Розігрує ця братія,
Їх совість «не свербить».
А бджоли тільки дивляться
На цей Верховний Цирк,
У них завдання вижити,
В душі сердешний крик:
Коли ви вже наказитесь?
Коли вже нажретесь?
Ідіть усі ви разом геть!
Та й хай Вам буде грець!
Якого треба дусту вам?
Куди його налить?
Щоб вас усіх і дочиста!
А нас - хай бог простить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439141
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 02.02.2019
20 хв. на роздуми. Коли людина народжується її світогляд близький до нуля, або до крапки. Пізніше ця крапка виокремлюється і згодом перетворюється на промінь, віддаляючись, наш світогляд перетворюється в лінію. Згодом, перетинаючись з іншими лініями, він перетворюється у певну площину. Площина, стикаючись з різними життєвими обставинами, отримує різні форми вигинів та перетинів з іншими площинами. Кількість таких взаємодій між площинами врешті має отримати форму сфери певного розміру та форми. Розростаючись з часом вона має досягнути розміру всесвіту. Світогляд на рівні всесвітів, перетинаючись з відповідними за маштабами всесвітами утворює об'єднання. Він продовжує збільшуватись і наповнюватися іншими всесвітами, або утворюються виключення в результаті конфліктів з іншими, несхожими або ворожими всесвітами. Існування в таких умовах дозволяє людині зсередини досліджувати самого себе, а надалі, в своєму подальшому розвитку, виходити за його межі і мандрувати в інших світах, не будучи обмеженим власним світосприйняттям. Це вже схоже на дослідження океану, коли ти пливеш на поверхні, бажаючи кудись доплисти, або просто пірнаєш в глибини і дивишся на те, що відбувається там. При тому паралельно ми стикаємося з людьми, які перебувають на різних попередніх стадіях розвитку від крапки до всесвіту. Варто і цікаво спостерігати над тим як люди трансформуються. Зауважу, що далеко не всі проходять цей шлях до кінця. Багато хто зупиняється в своєму розвитку на певній межі, вважаючи, що досить, далі важко, небезпечно, лячно, або ж починають зворотній процес, вважаючи, що вже досить досягли, побачили і повертаються до стану прямої лінії чи навіть крапки. В цьому стані вони почуваються безпечно і їх усе влаштовує. Замість того, щоб перетворитися на всесвіти, ми зупиняємось і зачиняємось у якомусь обмеженому стані. В стані всесвіту ми розчиняємось, ми втрачаємо форму, обмеження, отримуємо можливість існувати поза часом і простором. Це дуже схоже на віртуальний світ комп'ютерних можливостей, в якому ти можеш пересуватись будь-де, діяти на власний розсуд, отримувати знання чи досвід не тільки власний, а одразу усіх світів, спілкуватися, взаємодіяти, бажати і творити. Все. 20 хв. закінчилось. Я народився. Мені сьогодні 55!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806884
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 02.02.2019
Увага! Презентую відкриття пешого в світі Депутатського Зоопарку України.
Короткий анонс для відвідувачів.
Зоопарк розбитий на 9 вольерів. Дев'ять вольєрів з чудернацькими звірями.
Наш екскурс починається з вольєру позафрикційних представників тваринного світу:
47 кенгуру — (сумчасті) вони стрибають на одному місці намагаючись перестрибнути один одного і вище інших… Якщо в сумку щось перепадає вони перестають стрибати і починають голосувати.
26 видр, здебільшо це колишні біло-голубі зебри, які були дуже налякані пересічним народом з Майдану, стрибнули у багно, опустили вуха і вдають що вони тепер видри. Вольєр так і називається «Видро- щеня» .
19 представників тваринного світу, які кличуть себе «Воли городу», але насправді там більше козлів ніж волів. Є навіть один павич, який вважає, що він вміє співати.
20 представників гадів та плазунів зазвичай вони ховаються від людського ока за мандатами і чекають свого часу, щоб вилізти і поснідати дрібними гризунами: мишами, кролями і зайцями. Полюбляють заплітатися у косу і отруювати серце. Головною у них є газова кобра. Вольєр називається «бабкаШШШЩина»
стільки ж тварин у наступному вольєрі тут мешкає уся рогата худоба і гнійні жуки, які вилами збирають весь гній. Хоч жуки і називають усіх інших скотиняками, та бичок у них один, який ще з дитинства навчився смоктати і досі ніяк не може це припинити. Тому, хоч він і головний у вольєрі, але з будь-якої нагоди смокче у тих хто більше принесе капусти. Вольєр за бажанням гнійних жуків так і назвали «Ради калу».
Поглянемо що у наступному: здебільшого тут мешкають бобри. Хоч вони себе назвали «Сомам в поміч», проте дерева валять, аж ліс гуде, роблять гатки зі сміття і лякають москалів бандерівськими піснями.
В нашому зоопарку і досі водяться залишки синьобілих зебр, яких дехто вважає зникнувшими після відомих подій 2014 року, але вони лише трішки змінили колір, назвалися «Жабо-блоком» і перейшли на годування шоколадними цукерками. Більшість минулого лоску з них зійшла, але протягом трьох років, їх не чіпали і тому окремі з них почали відхрещуватися від кримінального минулого, а схрещуватися з верблюдами, з жирафами, усіляко уникаючи згадки про свої родинні зв'язки з зеком-кабаном, аХом'ячком, злочинною владою.
Залишилося два найбільші вольєри. В одному з них 81 особа. Він має назву «Дородний хлів». В ньому водяться здебільшого свині та лінивці. Лінивці три роки будували якусь китайську стіну від москітів, а свині розгрібали жолуді, горіхи, те що залишилось від збанкрутілих банків, копалися в бурштині — та чого тільки не робили… Найцікавіше, що за головного у них кріль, на прізьвисько Моісеня. Відомий своїми подвигами у Чечні та те що до повного щастя йому не вистачає однієї кулі на одному місці трохи вище окулярів. Скажіть, де є ще таке у світі?
Нарешті найбільший вольєр — аж 140 голів (було), зараз дехто розбігся, але їх так багато, що місця біля годівниці всеодно не вистачає. Назвали його «Вольєр Порошинка», інколи ще називають скорочено «Рошенка», або «Офшорка» - їм усе байдуже. Вони весь час їдять. У більшості відвідувачів це викликає неймовірний подив: коли ж вони наїдяться? Одразу відповідаємо на можливі запитання: ніколи! Така унікальна порода. Вони ніколи не наїдяться — ні під час миру, ні під час війни — ніколи! Вони ладні їсти весь час, що завгодно, не гребують нічим. Відбирають у народу останнє і жруть. Бюджету ніякої країни не вистачить, щоб їх накормити! Вони з'їдають усю міжнародну допомогу, весь воєнний бюджет. Одним словом — весь світ у шоці, а цим, як з гусака… Ти йому про бізнес і офшори, ти йому хоч залий дзюркоти між очі — абсолютна відсутність совісти! В тому полягає неповторна унікальність цієї породи. Тому її прозвали шоколадною. Вони продають усе, аби нажертися — Крим, патріотів, країну — мало. Землю їм ще треба продати. Була колись у зоопарку цікава книжечка — Конституція називалася - вона видалася їм не смачною і вони на неї висралися й далі продовжують жерти. Чуєте, яка луна йде навкруги? Чуєте? Лящить за вухами!
Новітній депутатський Зоопарк України, віртуальний, запрошує поглянути на цих тварин. Погляньте! Такого ніде у світі не побачите! Тварини живуть вільно на наші з вами мільйони, а в клітках знаходяться звичайні українці, щоб не заважали звірям.
Чомусь ці звірі людям весь час намагаються кинути якісь компенсації і заткнути кляпом рота, або одягнути намордник, ліплять обіцянки, плакати, заборони, погрози.
Звірі добре захищені цілою сворою прокуратури, суддів, гвардії…
Приходьте, подивіться на цей зоопарк. Не кажіть, що не знали, не чули, не бачили…
Дивіться, дивіться! Дивуйтеся!
Скоро вибори!
Зоопарк скоро отримає нових тварин!
Встигніть розгледіти цих!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721497
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 02.02.2019
Довго мовчав. Цього золота назбиралось достатньо, щоб розповісти вам казочку Льюїса Керрола маленькій дівчинці Україні і перекласти її на зрозумілу мову.
Йшла маленька дівчинка Україна, аж побачила Кролика, який нацарювавши свій перший мільярд, заклопотаний заховався у якусь нору. Вона полізла за ним і довго падала у прірву. На самому дні тієї прірви, пролізши через шпаринку, вона опинилась у світі влади: Королеви, Герцогині, Тритони у лівреях, Капелюшники, Кролики, Навіженні Карасі та інша нечисть.
Правда щось досить знайоме?
Придивившись, пізнаєш усіх, навіть незважаючи, що за 25 років змінилося стільки обличь — а казкові герої ті ж самі! На цьому можна було б завершити переказ, але найцінніше і найцікавіше в цій казці сховане ще глибше.
Найцінніші поради, які автор вклав у вуста своїх героїв! Пропоную їх згадати і даю власний переклад:
1. Потрібно бігти з усіг ніг, щоб тільки залишатися на місці, а щоб куди-небуть потрапити, треба бігти як мінімум у двічі швидше!
Перекладаю: у сучасному світі, щоб втриматися на певному рівні треба прикладати всі можливі зусилля, а щоб щось зробити на краще — треба вдвічі більше зусиль!
2. У всьому є своя мораль, потрібно тільки вміти її знайти!
Перекладаю: щоб зрозуміти сутність дій і вчинків влади, вірно їх оцінити, треба зрозуміти яка мораль — чиї і які інтереси стоять за ними.
3. Ніколи не думай, що ти інша, ніж могла би бути, чи була б іншою в тих випадках, коли іншою неможна не бути.
Перекладаю: Не думайте, що влада була б іншою в інших випадках, навіть у тих, коли б вона мала б бути іншою. Влада ніколи не змінює свою суть. Можна змінити саму владу (не осіб).
4. — Неможна вірити у неможливе!
— Просто у тебе мало досвіду, - замітила Королева. – У твоєму віці я приділяла цьому півгодини кожен день! В інші дні я встигала повірити в десяток неможливостей до сніданку!
Перекладаю: Королева, (найсильніша фігура при владі) з самого малечку (у твоєму віці) вчиться і тренується (півгодини кожен день) майстерно брехати. Брешучи, в інші дні (і до цього часу), вона бреше постійно (десяток тільки до сніданку), що сама починає вірити у свою брехню!
Як вам обіцянки нашої королеви? Усе чітко.
5. Одна з самих серйозних втрат у битві — це втрата голови.
Перекладаю: це можна і не перекладати. Але це правило має декілька розумінь: - завжди обмірковуй свої кроки, не роби нічого на емоціях, будь витриманим. - Втративши голову, влада на певний час залишається без неї. Цього вона боїться найбільше.
6. Завтра ніколи не буває сьогодні!
Перекладаю: Ніколи не відкладай на завтра, що треба зробити сьогодні. Завтра буде нове сьогодні і будуть нові справи. Розумійте, що завтра буде інший день, а не минулий. Будьте до цього готові.
7. Мало хто знаходить вихід, деякі не бачать його, навіть якщо знайдуть, а більшість - його навіть не шукає.
Перекладаю: Більшість людей схильні бідкатись у безвиході, ніж шукати реальний вихід. Зрозуміло, що потрапивши у ситуацію, більшість не бачить виходу. Стосовно ситуації з злочинною владою, то більшість навіть не ставить завдання знайти вихід з данної ситуації. Не бачать виходу і не шукають!
8. — Серйозне відношення до чого б то не було в цьому світі є помилкою.
— А життя?
— О да, життя – це серйозно! Але не дуже…
Перекладаю : Усе в світі відносне. Щоб зрозуміти сутність речей, навіть власного життя, треба розглядати і його з відповідною долею іронії та гумору. Що стосується влади, то до неї теж треба ставитись кепкуючи і максимально критично — це не влада від бога і не ідеальна, а з власними недоліками.
9. Бачила я таку дурню, в порівнянні з якою ця дурня — толковий словник!
Перекладаю: немає меж у дурні. Дурня має безліч рівнів і у порівнянні з іншою дурнею, вона може бути ще і достатньо хрестоматійною. Додам, що немає меж у дурні влади, якщо її ніщо не обмежує. Дурість не має власних меж!
10. Кращий спосіб пояснити – зробити це самому.
Перекладаю : Кращий приклад — власний приклад. Стосовно сучасної ситуації маленької України — нам весь час пояснюють чому жити весь час стає гірше, при тому що влада в цей же час багатішає і гладшає. Вона знаходить винуватими кого завгодно крім себе. Вона не живе на мінімальну пенсію або зарплатню — а жаль. Якби це було, то не треба було б нічого нікому пояснювати.
11. Якби кожна людина займалася своєю справою, Земля б швидше оберталась.
Перекладаю: Якби при владі були дійсні фахівці, а не безвідповідальні політики, то історія людства була б іншою. І на скільки б розвинутішим було б людство, сам час йшов би по-іншому. Чому навіть для отримання водійських прав треба навчатися, а у нас хоч в ВРУ, хоч у КМУ — повно неосвідченних і тупих брехунів з купленими дипломами? Перелік прізвищ знайдете в інтернеті.
12. Рано чи пізно все стане зрозуміло, все стане на свої місця, вистроїться в єдину гарну схему, як мережево. Стане зрозуміло, навіщо все було потрібно, тому що все буде правильно.
Перекладаю: правильно - це коли усе прозоро, зрозуміло, на своїх місцях, вбудоване у гарну, досконалу схему, яку рано чи пізно треба побудувати. Це модель майбутньої влади, яку треба побудувати. Прозора, зрозуміла, досконала схема прийняття рішень.
13. Подумати тільки, що із-за якоїсь речі можливо так зменшитися що перетворитися в ніщо.
Перекладаю: В політиці, в управлінні, при владі дрібні речі (слова, дії, рухи, вподобання, схильності, недоліки) грають настільки важливу роль, що можуть перетворити публічну людину в ніщо.
14. Як вона не намагалась, вона не змогла знайти ні тіні змісту, хоча усі слова були їй абсолютно зрозумілі.
Перекладаю: Послухайте виступи багатьох наших політиків — і ви скажете теж саме.
15. Робити їй було абсолютно нічого, а сидіти без діла, самі знаєте як важко.
Перекладаю: Коротко: «Втомився я тинятися без діла!» Тому більшість депутатів за кошти народу під час робочих сесій їздить відпочивати за кордон.
16. Вона завжди давала собі гарні поради, хоча користувалася ними зовсім рідко.
Перекладаю: Влада завжди давала усім гарні поради (закони), навіть собі — хоча користувалась ними і виконувала їх дуже рідко.
17. — Що ти хочеш?
— Я хочу вбити час.
— Час дуже не любить, коли його вбивають.
Перекладаю: Час дуже не любить, коли його вбивають. Він починає мститися тим, хто це намагається робити.
18. — А де я можу знайти кого-небудь нормального?
— Ніде, — відповів Кіт, — нормальних не буває. Усі такі різні і несхожі. Це, по- моєму, нормально.
Перекладаю: Зайшовши у ВР запитайте те саме і ви почуєте у відповідь те саме: тут нормальних не буває! Усі різні — це нормально.
19. Все, что повторено тричі для багатьох стає істиною.
Перекладаю: Дурня повторена більш ніж тричі для багатьох стає правдою. Додам — це щодня доводять олігархічні ЗМІ в Україні.
20. — Скажіть, будь ласка, куди мені звідси йти?
— А куди ти хочеш потрапити?
— Мені все рівно…
— Тоді все рівно, куди і йти!
Перекладаю: Якщо ви не розумієте що ви хочете побудувати, яка країна має бути, яка система управління, влади, як чітко, прозоро вона має працювати, який рівень життя вона має забезпечувати, яким вимогам вона має відповідати, то ви будете мати те що маєте!
На останок скажу: якщо ви таки визначились з тим, що ви хочете мати і куди йти, визначились з тим куди ви хочете потрапити, почніть з першої поради знову.
З повагою, Ваш Петро Кожум'яка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687910
дата надходження 06.09.2016
дата закладки 02.02.2019
Рейдерське захоплення або недружнє поглинання
від підприємства до держави...
Технології рейдерських захоплень або недружнього поглинання підприємств відомі економічній науці (економічна безпека) і набули найбільшого поширення в Україні в період після розпаду СРСР. Ваучерна приватизація — одна з таких технологій. Людям роздали папірці, а самі привласнили активи. Згодом захопили владу і привласнили усі природні ресурси. Так з'явились бізнесово-політичні клани і олігархи. Криваві розбірки між ними закінчились економічними війнами і перерозподілом сфер впливу. Верхівкою айсбергу стала постійна боротьба за владу в державі. Державна структура виявилась досить ласа до грошей — так дійшли до нинішнього стану — олігархічно-кримінальна-клептократична антинародна держава.
Коротко: Навіщо красти дрібниці, якщо можна вкрасти все і за це ніхто не спитає?
Рейдерські захоплення є двох типів: доведення до банкрутства — і отримання його у власність за безцінь. Другий тип — захоплення управління на певний короткий час — і за цей час привласнюються, перереєстровуються, виводяться усі активи. Далі рейдер або зникає, або перепродує залишки ще комусь і т. д.
Неповоротка неефективна судова влада (до того ж досить слабка до грошей) ніяк не може опиратися і реагувати на швидкісні рейдерські атаки. Врешті-решт уся державна система опинилась поглинутою кримінально-олігархічним рейдером. За допомогою виборчих технологій вони спочатку у «цивілізований спосіб» боролися між собою для доступу до годівниці, але з часом ресурси не безмежні, а борги ростуть — тому цивілізовані методи закінчуються, а корумпована влада скочується до диктатури у відношенні до власного народу, та цілком залежної від закордонних спонсорів. Пішов поділ цих рейдерських угруповань за сферами інтересів зовнішнього фінансування. Хто фінансує — той і музику замовляє...
Що робити і як виправити ситуацію?
Досвід боротьби з рейдерством говорить — потрібна воля і сила щоб протистояти рейдерам. Схопленому на гарячому рейдера необхідно ізолювати, відібрати вкрадене, щоб не встиг продати і втекти. Наступне — розслідувати усі його махінації та оборутки. Досвід показує що вони 100% робилися по схожій схемі.
Вирок: рейдер це сучасний грабіжник олігархічно-державного масштабу. Що робити з грабіжником? Оте й робити. Судити і саджати за грати, повернути усе награбоване. Усі хто допомагає крадію, захищає, ховає, фінансує — це посібники у скоєнні злочину — також мають бути схоплені і засуджені.
Зараз наша держава вже захоплена рейдерами, тому прописати і прийняти закони проти рейдерства власними силами неможливо. Під тиском міжнародних інституцій її заставляють проявитися — Е-декларації, НАБУ — але це тест на хворобу, а не ліки від неї. Спочатку треба замінити систему управління і судочинства, яка поглинута рейдером на здорову і лише тоді з'являється можливість нормального розвитку держави. Ніяких інших рецептів немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719061
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 02.02.2019
Мы сочиняем грустные истории,
Бродя по улицам порой пустым.
Внутри все те же старые мелодии,
Но друг для друга каждый стал чужим.
Сегодня, вместо крика лишь молчание,
Не слышно музыки - одна лишь тишина.
Когда два сердца разделяет расстояние,
Сквозь километры уже пропасть не видна.
Мы задыхаемся от чувства одиночества,
Прохлада дней пронзает до костей.
Ищем себя в осколках творчества,
На перекрестках кем-то пройденных путей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541641
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 02.02.2019
Зима свої фортеці збудувала,
Симфонія звучить в її душі.
А ось моїй - чогось забракло, мало,
І не складаються нові вірші.
Від кришталю думок дрібні лиш друзки
Розсипались за мить. Хіба збереш?
І щось тріщить, мов зламана галузка.
Не вичавиш із льоду свіжий фреш.
Зими симфонія лунає дзвінко,
Немов бринять перкалеві сніги.
Перегортаю списану сторінку,
І Муза додає мені снаги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823509
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 02.02.2019
Принцеси також серуть, як не дивно,
Диктатори, вожді та королі…
І роблять це напрочуд легітимно -
По-людськи роблять на усій землі.
Лиш олігархи роблять це не так -
У них усе виходить через рот -
Тому то і у нас такий бардак:
Гівном своїм годують весь народ.
А дупи їх приховано в офшорах,
Із них стирчать зелені папірці.
Куди не плюнь — чияценюк, чипорох...
Чим серуть кролики і шоколаднії зайці?
Так от, народе, то не шоколад!
Ви розумієте, що є оте воно…
А як кормити тим країну буде лад?
То все гівно! Коричневе гівно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657550
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 01.02.2019
Йшов цар по площі абсолютно голий,
Народ дивився, але всі мовчали,
Маленький, миршавий пісюн бовтався кволо,
На Мавзолеї маршали стояли
Уздовж червоного паркану
Було поховано десятка з два героїв,
Могила там червоного тирана —
Й вони мовчали — бо уже не вої
Останній бомж із дірки вилізав,
Прокинувшись у дранті і обносках,
Вітаючи цара, мовчав,
В роти малечі повставляли соски
Ніщо не руйнувало миті слави,
Із репродукторів лунає лиш: ура!
Крокують вояки, як сіра лава,
Літає у повітрі мішура
Куранти б'ють, б'ють барабани, труби,
Над ними в небі виють літаки,
Ворони, й ті, позціплювали зуби,
Глибоко в землю поховались черв'яки
Цара вітає білокам'яна столиця,
У телевізорах йому співають: слава!
На гамір позбиралися синиці,
Щоб подивитись: що то за забава?
Серед дахів і охорони прошмигнули,
Подивувалися із двоголових гав,
Коли цара побачили — сирнули —
Отак той і обісраний враз став
Воно й не боляче, та лоскотно не в міру.
Підскочив цар і так заверещав,
І все б воно нічого, та допіру,
Цюцюрник у цара того не встав
Як той хробак, що вилізає з гною,
Коли наївся, й ще йому не спиться.
Птахи, поспілкувавшись між собою,
Злетілись на те диво подивиться
Малий горобчик — сіоніст завзятий,
Був найпрудкіший — захотів вхопити,
То й дзьобнув у цюцюрник цара-тата —
Ну як тому із того не завити?
За горобцем злетілися синиці,
По черзі обгризали хробака,
Воронам лиш дісталися сідниці,
Коли з трибуни цар летів торчка
Неначе вітром здуло всіх з подвір'я,
На площі залишився один цар,
Без пісюна, проте увесь у пір'ї,
А в голу *** впився ще й комар
Час слави й величі за мить вірвався,
Серед Червоного майдану і юрби,
Величний цар прилюдно обісрався —
Весь світ не бачив більшої ганьби.
Зірки — у шоці, сонце реготало,
Картина маслом — що і не кажи.
Коли його з бруківки піднімали,
Він аж до башти ще відкладував коржі.
То стара казка, та насправді стала,
(Бо все те буде, як не раз було)
Царів обличчя люду показала,
Тому царів і звуть у нас: Х*ло!
Де моляться і славлять ще царів,
Гримлять парадами гучними і донині?
Дивитись смішно і не жалко москалів -
Вони — раби! А слава — Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639593
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 01.02.2019
Гетьманщина.
(ЯНУЇДА)
Вергілій-батько хай потерпить -
Оце нам треба «перетерти».
І Котляревському уклін, -
Як річ про те, що чеше всім…
Гетьманщина -то не країна,
Бо Україна – це родина,
Це рідна мова солов΄їна,
Її поля, річки, ліси,
Чи є де більшої краси?
Гетьманщина – то атмосфера,
Така собі, пробач, «химера»,
Що злізла з даху крізь дорогу…
І звідти всім нам тиче роги,
Ховаючи свої копита,
Пригрілася біля корита…
І та нечиста дивина
До церкви може заходиться,
Лиш одного вона боїться -
Боїться правдоньки вона.
__________________________________
Наш перший гетьман був моторний
І з пики, начебто, козак,
Удавсь на всеє зло проворний
Завзятіший і з «комуняк».
Коли Горбатий спалив Трою,
Зробив із неї скирту гною,
І всім крадіям волю дав,
Тоді ж «хатинку» й він придбав…
Ото вже був гетьман такий:
Між крапельок …, а сам сухий.
Було всього у нього повно…
Та швидко розпродавши човни,
(На чорний день собі складав…)
Спаливши всіх козаків вклади…
П΄ятами швидко накивав.
Другий був значно плюгавіший -
Зірки ракетам малював..
Для зятя все..., і донці трішки
Тож теж кишені набивав…
Та клятий Мельник «довгі вуха»,
Байки усі його підслухав…
І їх народу розказав…
Народ зібрався на Майдан, -
Зігнали «батька» «під паркан».
А третій був у нас бухгалтер,
І не бух-галтер, - счетовод!
Кричав: «Закрию всіх бандитів!»
І так дурив він свій народ.
З Параскою він цілувався,
Та дуже швидко обісрався...
Як й люди ж бо не всі дурні,
А руки, що «ніщо не крали»,
По шию були у гівні.
Четвертий наш Янеєм звався,
З братвою рано скорєшался..
Посидів він то тут, то там…
Ще швидко помирився з третім…
Й змирилися не по грошам…
І не з любові, не з бажання -
Скоріше навіть навпаки!
Змирилися проти Юлони -
ЇЇ «закрили» залюбки.
Бо та Юлона, суча дочка,
Розкудкудахталась, як квочка,
Гетьманів не любила – страх!
Давно вона уже хотіла
Щоб їхні душки полетіли
К чортам, і щоб і дух не пах!
Юлона зпершу не змирилась,
І з криком річ таку вела:
«Прости, народе! Проступилась,
Я, далебі, дурна була;
Нехай Яней сідла рутульця,
Нехай спиха Литвина з стульця,
Бо він поселить тут свій рід.
І тілько щоб донецьке плем'я
Удержало на вічне врем'я
Імення, мову, владу, вид».
На те гетьмани відповіли:
«Коли сверблять у кого спини,
Чи ребра, морди і боки;
Нащо просити вам чужого?
У нас великі кулаки
Почешуть ребра вам і спину;
Коли ж то мало, то дубину
Беркут на ребрах сокрушить.
Служитимемо малахаями,
Різками, кнуттям і киями,
Так що притишкніть і мовчіть!».
В гетьманів все пішло як треба:
Замість Юлони буде Геба…
В столицю всунуть нам Попова...
Їм всім потрібна «друга мова» -
Ми «фєню» станемо вивчати,
А Королевська Друга – мати!
І все так досі полишилось,
Та Януїда не скінчилась.
Проффесор з Даун Басу - друг…
От щастя привалило … вдруг.
Та кляті вибори здалися,
І людське море аж реве…
Слізьми троянці облилися:
Прокуратура свіх гребе...
Чиновників так розчухрало,
Багацько й війська тут пропало.
Гетьман кричить: «НеПутіну΄!
Пів Криму просто в руки суну,
Аби на морі шторм утих»
А як захочеш, то й штанину…
Собі на голову вдягну.
Нептун із давна був дряпічка,
Почув гетьманів голосок,
Шатнувся зараз із запічка:
Бо Крим для Путіна кусок!
«Ти ще трубу віддай в додачу,
тоді я вітри схамену…
Домовились…
Люд ледь не плаче…
Куди йому вже до Риму?
Хіба як здохне чорт в рові!
Як повернеться хан до Криму,
Як женитсья сич на сові.
Хіба уже то хоч Юлона,
Щоб їм вказала макогона,
Та досі слухає чмелів!
Коли б вона та не бісилась,
Подумала і зрозуміла:
Що ж їй Юпітер ізвелів".
Коли б Юпітер ненароком
З Олімпа глянув і на нас
І кинув в Київ своїм оком -
А там гетьманський мартопляс...
Розсердився і розкричався,
Аж цілий світ поколихався;
Янея б лаяв на ввесь рот:
"Чи так-то, гадів син, він слуха?
Убрався в патоку, мов муха,
Засів, буцім в болоті чорт".
Яней будує власне царство
І заведе своє там панство:
Не малий буде він панок.
На панщину весь люд погонить,
Багацько хлопців упече
На сім грошей собі заробить
А після, від усіх втече.
Живе хто в світі необачно,
Тому нігде не буде смачно,
А більш, коли і совість жметь,
Тож скажемо їм браття:
Геть!
Ото ж бо люди обирайте,
І Котляревського згадайте,
Шевченка, Лесю та Франка,
Пісні співайте, гопака,
Але
«..село неначе погоріло,
неначе люди подуріли…
Самі на панщину ідуть
і діточок своїх ведуть…»
Суспільство наше дуже хворе…
Не продавайтесь! Бо то - горе!
Так Україну окрутили,
Що вже ми тут не хазяї.
Все розпродали і купили:
Тепер усі ми злидарі.
Ті, що на кріслі,.. біля нього -
Немає вибирать із кого.
Що за особи, - хай їм грець!
Один «здихає» від яєць,
А другий, схожий на кроля,
Тхора, гадюку (може зайця) -
Побіг жалітися на пальця!
Там "королівські і германські"
Розумніші за всіх вкруги.
Вони - є наші вороги.
__________________________
Залишимо се поки без моралі,
Подивимось на те, що ж буде далі:
Яней продав трубу і мову…
Бо захотілось йому знову
На Гетьманщині воссєдать…
Проте не все воно так сталось
Як це тоді собі гадалось -
Закон йому порушив плани:
Де два хохли там три гетьмани.
Гетьманщина – не божий дар,
А нові вибори –пожар!
Яней, пожар такий уздрівши,
Злякався, побілів як сніг.
Тікати всім туди звелівши,
Чимдуж до човнів сам побіг.
Попи у дзвони задзвонили,
По улицям в трещотки били,
Яней же на ввесь рот кричав:
«Хто в бога вірує — рятуйте!
Рубай, Козли, гаси, лий, КУЙте!
І хто ж таку нам Кучму дав?»
Яней од страху з плигу збився,
В умі сердега помішавсь
І зараз сам не свій зробився.
Скакав, вертівся і качавсь.
Він бачив гибель неминучу
І мучивсь страшно, без числа
Хоча накрав шапок він кучу,
А в пеклі жарко і смола...
Як хвиля хвилю проганяла,
Так думка думку пошибала;
Кремлівським руки протягав,
"Надеждою" хоть підкреплявся,
Но перемін він страх боявся,
І дух його ізнемогав.
Не знав же і куди ступити
Яней з синами горював,
Чи тут остатись, чи поплити?
Пожар не всі човни забрав.
І миттю кинувсь до громади
Просить собі у ней поради,
Чого собою не вбагне.
Тут довго тяжко раховали,
І скілько но не коверзовали,
Та все було, що не оне.
Один з до*баської громади,
Насупившися, не змовчав
І, недослухавшись поради,
Він носом землю вколупав.
Там був пройдисвіт і непевний,
Всім відьмам, мабуть, родич кревний -
Упир і знахур ворожить,
Умів і трясцю одшептати,
І кров христьянську замовляти,
І добре знав греблі гатить.
Він так здавався і нікчемний,
Та був розумний, як письменний,
Слова так сипав, як горох.
Уже в чім, бач, пораховати,
Що розказать — йому вже дати;
Ні в чім не був страхополох.
Рахметом всі його дражнили,
А наші звали - кум Охрім.
Відомі люди говорили,
Самому ж, незнайомий він.
«Мене боги тобі послали
І так сказати приказали:
Щоб ти нітрохи не журивсь,
Пошлють тобі «щасливу» долю,
Щоб учинив ти "нашу волю"
І швидше в Рим переселивсь.
Збери, всі човни, що остались,
І гарно зараз їх оправ;
Придерж своїх, щоб не впивались -
Свою «Сіцілію» остав.
Пливи і не журись, небоже!
Тобі б хоть де…, - скрізь буде гоже.
Та по Олімпському закону
Уже ти пекла не минеш:
Бо треба кланятись Плутону,
А то і в Рим не допливеш.
Якусь тобі він казнь накаже,
В Ростов дорогу, в Рим покаже.
Яней від нього одступався,
Поки зайшов через поріг,
А далі аж не оглядався,
З двора в собачу ристь побіг.
Прибіг к партійцям, засапався,
Обмок в поту, як би купався,
Мов з торгу в школу курохват;
Потім, в човен хутенько сівши
І їхати своїм велівши,
Не оглядався сам назад.
Вони ж бо тільки но відплили –
Ще землю видно із корми…
Так зразу сурми засурмили..
Юлона вийшла із тюрми…
Це треба бачити усім –
Докладніше Вам розповім:
Кирєєв нализався в хлам,
Моливсь, кричав, застреливсь сам.
Кидалов вже підрахував,
Розпродав все і дьору дав.
Хазаров за неділю вивчив мову,
Її і викладає у Москві.
Про ту пору, таку чудову,
Народ складатиме пісні.
Наталка просто впала в ноги:
«Пробачте мамо, бо дурна!»
Мірошник вліз до сінагоги –
Мовляв: земля всього одна.
Колісний майстер - знавець мов,
Щось на останок відколов,
А потім сам пішов топитись.
Народ зібрався подивитись…
Все склалося – на бога ради…
І зрадники побігли з Ради.
Побігли з відти й інші кралі…
Так ми дійшли і до моралі.
______________________________________________
Пригрілися ге'тьмани разом з холуями,
І будуть триматися за крісло киями..
Будьте певні, не захочуть підти мирно, тихо…
Будуть боронитися, зроблять людям лихо!.
Не ховайтесь, а вставайте!
Кайдани порвіте:
За майбутнє України!
Волю боронити!
Хоч буде мером з нами Клич:
Скидаємо гетьманів з пліч!
Геть казнокрадів, лихварів,
Адже народ наш не здурів!
Народе, українці, браття!
Всіх Черновецьких – до багаття!
А землі і добро – народу..
Бо ми ж козацького то роду!
І діти і онуки – козаки.
І Україна рідна – наша мати
До неї мають лиш на Ви звертати!
Вона нам дала все,
Щоб гідно жити…
Чого не вистачає Вам?
Ви діти……?
А от продавшись…
Не кивайте…
Бо то вже буде ваша воля…
І про дітей своїх згадайте…
Яка чекатиме їх доля?
Невже за срані папірці
Або за гречку із Китаю
Ви продасте і честь батьків,
Чи підете в бандитську зграю?
Продати душу досить раз
Нема різниці де і за що
На все життя буде тавро -
І не відмиєшся… нізащо
Коли підете обирати
(це право кожної людини)
То подивіться собі в душу –
З ким ви б залишили дитину?
Ви подивіться їм у вічі
Не на плакаті – то картина
Ви вірите їх обіцянкам?
Та то ж звичайна гетьманщина!
Гетьманчики і інші лиходії,
Нема уже на вас надії…
Немає совісті у вас –
Закінчуйте свій марнопляс.
Нащо вам тая влада треба?
Чи хочеться поцарювати?
До бога і людей вам як до неба…
Нащо диявола вблажати?
Про мову, наклеп і багатство…
Яке б іще придумать лядство?
Іще пенсійну, податкову…
За всі реформи вам уклін:
Вже повставали ми з колін,
Покращало сьогодні всім…
Яку б напасть придумать нову?
Візьміть усі реформи Гибка,
Хоч їх у руки взяти гидко!
І з молдованською, Папшою,
Ідіть. Та не кривіть душою.
А ми зберемось разом брати –
Братів безвинних визволяти,
Отримати свободу, волю!
Це наш обов΄язок і доля!
РS Крадії і казнокради
Схаменіться бога ради,
Пам΄ятайте, на сльозах
Счастья не побудувати,
А в історію ступати
Можна тільки по ділах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425088
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 01.02.2019
Гетьманщина.
(ЯНУЇДА)
Вергілій-батько хай потерпить -
Оце нам треба «перетерти».
І Котляревському уклін, -
Як річ про те, що чеше всім…
Гетьманщина -то не країна,
Бо Україна – це родина,
Це рідна мова солов΄їна,
Її поля, річки, ліси,
Чи є де більшої краси?
Гетьманщина – то атмосфера,
Така собі, пробач, «химера»,
Що злізла з даху крізь дорогу…
І звідти всім нам тиче роги,
Ховаючи свої копита,
Пригрілася біля корита…
І та нечиста дивина
До церкви може заходиться,
Лиш одного вона боїться -
Боїться правдоньки вона.
__________________________________
Наш перший гетьман був моторний
І з пики, начебто, козак,
Удавсь на всеє зло проворний
Завзятіший і з «комуняк».
Коли Горбатий спалив Трою,
Зробив із неї скирту гною,
І всім крадіям волю дав,
Тоді ж «хатинку» й він придбав…
Ото вже був гетьман такий:
Між крапельок …, а сам сухий.
Було всього у нього повно…
Та швидко розпродавши човни,
(На чорний день собі складав…)
Спаливши всіх козаків вклади…
П΄ятами швидко накивав.
Другий був значно плюгавіший -
Зірки ракетам малював..
Для зятя все..., і донці трішки
Тож теж кишені набивав…
Та клятий Мельник «довгі вуха»,
Байки усі його підслухав…
І їх народу розказав…
Народ зібрався на Майдан, -
Зігнали «батька» «під паркан».
А третій був у нас бухгалтер,
І не бух-галтер, - счетовод!
Кричав: «Закрию всіх бандитів!»
І так дурив він свій народ.
З Параскою він цілувався,
Та дуже швидко обісрався...
Як й люди ж бо не всі дурні,
А руки, що «ніщо не крали»,
По шию були у гівні.
Четвертий наш Янеєм звався,
З братвою рано скорєшался..
Посидів він то тут, то там…
Ще швидко помирився з третім…
Й змирилися не по грошам…
І не з любові, не з бажання -
Скоріше навіть навпаки!
Змирилися проти Юлони -
ЇЇ «закрили» залюбки.
Бо та Юлона, суча дочка,
Розкудкудахталась, як квочка,
Гетьманів не любила – страх!
Давно вона уже хотіла
Щоб їхні душки полетіли
К чортам, і щоб і дух не пах!
Юлона зпершу не змирилась,
І з криком річ таку вела:
«Прости, народе! Проступилась,
Я, далебі, дурна була;
Нехай Яней сідла рутульця,
Нехай спиха Литвина з стульця,
Бо він поселить тут свій рід.
І тілько щоб донецьке плем'я
Удержало на вічне врем'я
Імення, мову, владу, вид».
На те гетьмани відповіли:
«Коли сверблять у кого спини,
Чи ребра, морди і боки;
Нащо просити вам чужого?
У нас великі кулаки
Почешуть ребра вам і спину;
Коли ж то мало, то дубину
Беркут на ребрах сокрушить.
Служитимемо малахаями,
Різками, кнуттям і киями,
Так що притишкніть і мовчіть!».
В гетьманів все пішло як треба:
Замість Юлони буде Геба…
В столицю всунуть нам Попова...
Їм всім потрібна «друга мова» -
Ми «фєню» станемо вивчати,
А Королевська Друга – мати!
І все так досі полишилось,
Та Януїда не скінчилась.
Проффесор з Даун Басу - друг…
От щастя привалило … вдруг.
Та кляті вибори здалися,
І людське море аж реве…
Слізьми троянці облилися:
Прокуратура свіх гребе...
Чиновників так розчухрало,
Багацько й війська тут пропало.
Гетьман кричить: «НеПутіну΄!
Пів Криму просто в руки суну,
Аби на морі шторм утих»
А як захочеш, то й штанину…
Собі на голову вдягну.
Нептун із давна був дряпічка,
Почув гетьманів голосок,
Шатнувся зараз із запічка:
Бо Крим для Путіна кусок!
«Ти ще трубу віддай в додачу,
тоді я вітри схамену…
Домовились…
Люд ледь не плаче…
Куди йому вже до Риму?
Хіба як здохне чорт в рові!
Як повернеться хан до Криму,
Як женитсья сич на сові.
Хіба уже то хоч Юлона,
Щоб їм вказала макогона,
Та досі слухає чмелів!
Коли б вона та не бісилась,
Подумала і зрозуміла:
Що ж їй Юпітер ізвелів".
Коли б Юпітер ненароком
З Олімпа глянув і на нас
І кинув в Київ своїм оком -
А там гетьманський мартопляс...
Розсердився і розкричався,
Аж цілий світ поколихався;
Янея б лаяв на ввесь рот:
"Чи так-то, гадів син, він слуха?
Убрався в патоку, мов муха,
Засів, буцім в болоті чорт".
Яней будує власне царство
І заведе своє там панство:
Не малий буде він панок.
На панщину весь люд погонить,
Багацько хлопців упече
На сім грошей собі заробить
А після, від усіх втече.
Живе хто в світі необачно,
Тому нігде не буде смачно,
А більш, коли і совість жметь,
Тож скажемо їм браття:
Геть!
Ото ж бо люди обирайте,
І Котляревського згадайте,
Шевченка, Лесю та Франка,
Пісні співайте, гопака,
Але
«..село неначе погоріло,
неначе люди подуріли…
Самі на панщину ідуть
і діточок своїх ведуть…»
Суспільство наше дуже хворе…
Не продавайтесь! Бо то - горе!
Так Україну окрутили,
Що вже ми тут не хазяї.
Все розпродали і купили:
Тепер усі ми злидарі.
Ті, що на кріслі,.. біля нього -
Немає вибирать із кого.
Що за особи, - хай їм грець!
Один «здихає» від яєць,
А другий, схожий на кроля,
Тхора, гадюку (може зайця) -
Побіг жалітися на пальця!
Там "королівські і германські"
Розумніші за всіх вкруги.
Вони - є наші вороги.
__________________________
Залишимо се поки без моралі,
Подивимось на те, що ж буде далі:
Яней продав трубу і мову…
Бо захотілось йому знову
На Гетьманщині воссєдать…
Проте не все воно так сталось
Як це тоді собі гадалось -
Закон йому порушив плани:
Де два хохли там три гетьмани.
Гетьманщина – не божий дар,
А нові вибори –пожар!
Яней, пожар такий уздрівши,
Злякався, побілів як сніг.
Тікати всім туди звелівши,
Чимдуж до човнів сам побіг.
Попи у дзвони задзвонили,
По улицям в трещотки били,
Яней же на ввесь рот кричав:
«Хто в бога вірує — рятуйте!
Рубай, Козли, гаси, лий, КУЙте!
І хто ж таку нам Кучму дав?»
Яней од страху з плигу збився,
В умі сердега помішавсь
І зараз сам не свій зробився.
Скакав, вертівся і качавсь.
Він бачив гибель неминучу
І мучивсь страшно, без числа
Хоча накрав шапок він кучу,
А в пеклі жарко і смола...
Як хвиля хвилю проганяла,
Так думка думку пошибала;
Кремлівським руки протягав,
"Надеждою" хоть підкреплявся,
Но перемін він страх боявся,
І дух його ізнемогав.
Не знав же і куди ступити
Яней з синами горював,
Чи тут остатись, чи поплити?
Пожар не всі човни забрав.
І миттю кинувсь до громади
Просить собі у ней поради,
Чого собою не вбагне.
Тут довго тяжко раховали,
І скілько но не коверзовали,
Та все було, що не оне.
Один з до*баської громади,
Насупившися, не змовчав
І, недослухавшись поради,
Він носом землю вколупав.
Там був пройдисвіт і непевний,
Всім відьмам, мабуть, родич кревний -
Упир і знахур ворожить,
Умів і трясцю одшептати,
І кров христьянську замовляти,
І добре знав греблі гатить.
Він так здавався і нікчемний,
Та був розумний, як письменний,
Слова так сипав, як горох.
Уже в чім, бач, пораховати,
Що розказать — йому вже дати;
Ні в чім не був страхополох.
Рахметом всі його дражнили,
А наші звали - кум Охрім.
Відомі люди говорили,
Самому ж, незнайомий він.
«Мене боги тобі послали
І так сказати приказали:
Щоб ти нітрохи не журивсь,
Пошлють тобі «щасливу» долю,
Щоб учинив ти "нашу волю"
І швидше в Рим переселивсь.
Збери, всі човни, що остались,
І гарно зараз їх оправ;
Придерж своїх, щоб не впивались -
Свою «Сіцілію» остав.
Пливи і не журись, небоже!
Тобі б хоть де…, - скрізь буде гоже.
Та по Олімпському закону
Уже ти пекла не минеш:
Бо треба кланятись Плутону,
А то і в Рим не допливеш.
Якусь тобі він казнь накаже,
В Ростов дорогу, в Рим покаже.
Яней від нього одступався,
Поки зайшов через поріг,
А далі аж не оглядався,
З двора в собачу ристь побіг.
Прибіг к партійцям, засапався,
Обмок в поту, як би купався,
Мов з торгу в школу курохват;
Потім, в човен хутенько сівши
І їхати своїм велівши,
Не оглядався сам назад.
Вони ж бо тільки но відплили –
Ще землю видно із корми…
Так зразу сурми засурмили..
Юлона вийшла із тюрми…
Це треба бачити усім –
Докладніше Вам розповім:
Кирєєв нализався в хлам,
Моливсь, кричав, застреливсь сам.
Кидалов вже підрахував,
Розпродав все і дьору дав.
Хазаров за неділю вивчив мову,
Її і викладає у Москві.
Про ту пору, таку чудову,
Народ складатиме пісні.
Наталка просто впала в ноги:
«Пробачте мамо, бо дурна!»
Мірошник вліз до сінагоги –
Мовляв: земля всього одна.
Колісний майстер - знавець мов,
Щось на останок відколов,
А потім сам пішов топитись.
Народ зібрався подивитись…
Все склалося – на бога ради…
І зрадники побігли з Ради.
Побігли з відти й інші кралі…
Так ми дійшли і до моралі.
______________________________________________
Пригрілися ге'тьмани разом з холуями,
І будуть триматися за крісло киями..
Будьте певні, не захочуть підти мирно, тихо…
Будуть боронитися, зроблять людям лихо!.
Не ховайтесь, а вставайте!
Кайдани порвіте:
За майбутнє України!
Волю боронити!
Хоч буде мером з нами Клич:
Скидаємо гетьманів з пліч!
Геть казнокрадів, лихварів,
Адже народ наш не здурів!
Народе, українці, браття!
Всіх Черновецьких – до багаття!
А землі і добро – народу..
Бо ми ж козацького то роду!
І діти і онуки – козаки.
І Україна рідна – наша мати
До неї мають лиш на Ви звертати!
Вона нам дала все,
Щоб гідно жити…
Чого не вистачає Вам?
Ви діти……?
А от продавшись…
Не кивайте…
Бо то вже буде ваша воля…
І про дітей своїх згадайте…
Яка чекатиме їх доля?
Невже за срані папірці
Або за гречку із Китаю
Ви продасте і честь батьків,
Чи підете в бандитську зграю?
Продати душу досить раз
Нема різниці де і за що
На все життя буде тавро -
І не відмиєшся… нізащо
Коли підете обирати
(це право кожної людини)
То подивіться собі в душу –
З ким ви б залишили дитину?
Ви подивіться їм у вічі
Не на плакаті – то картина
Ви вірите їх обіцянкам?
Та то ж звичайна гетьманщина!
Гетьманчики і інші лиходії,
Нема уже на вас надії…
Немає совісті у вас –
Закінчуйте свій марнопляс.
Нащо вам тая влада треба?
Чи хочеться поцарювати?
До бога і людей вам як до неба…
Нащо диявола вблажати?
Про мову, наклеп і багатство…
Яке б іще придумать лядство?
Іще пенсійну, податкову…
За всі реформи вам уклін:
Вже повставали ми з колін,
Покращало сьогодні всім…
Яку б напасть придумать нову?
Візьміть усі реформи Гибка,
Хоч їх у руки взяти гидко!
І з молдованською, Папшою,
Ідіть. Та не кривіть душою.
А ми зберемось разом брати –
Братів безвинних визволяти,
Отримати свободу, волю!
Це наш обов΄язок і доля!
РS Крадії і казнокради
Схаменіться бога ради,
Пам΄ятайте, на сльозах
Счастья не побудувати,
А в історію ступати
Можна тільки по ділах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425088
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 01.02.2019
[b]Король[/b]
На ме́ні все чудово так лежить,
Я виглядаю наче та картинка,
Слуга щось надто довго спить,
Живе собі немов ікринка.
[b]Слуга[/b]
Та ні, я вже давно стою,
Проводжу невеликі підрахунки,
Оце є вам, мені, а це в казну,
А це піде на непотрібні подарунки.
[b]Король[/b]
Ах, ти про ці зарплати бідаків,
Ну сам згадай, що вибори вже скоро,
І треба чимось вдовольнити дурачків,
Бо вчинять непокору.
[b]Слуга[/b]
Та то ще так,
А вчителям отим навіщо,
Який від них в державі бунт,
Сидять собі, читають книжку,
І ставлять пацанів у кут.
[b]Король[/b]
О, бачу я, що ти стояв там часто,
Не дуже полюбляєш вчителів
[b]Слуга[/b]
О так, була одна горласта,
Казала, що я не вартую слів.
[b]Король[/b]
Так, де мій блазень,
Хочу чути правду,
Де мій артист,
Люблю його браваду …
[b]Блазень[/b]
Я щойно повернувся із Майдану,
Там знову тисячі невидимих стоять …
[b]Король[/b]
Ой гарно, гарно,
Місяць постоять, а потім міцно сплять.
[b]Блазень[/b]
Приходила ще пані із косою,
Казала, що ви будете травою.
[b]Слуга[/b]
Нам треба братися до справи,
Бо наші гроші їм не сплять.
[b]Король[/b]
Де мій народ, щось мушу їм сказати
[b]Слуга[/b]
Йдіть на балкон, вже текст іду писати
[i]Через годину. Балкон.[/i]
Король
О, мій народ, нарешті маєш владу,
Що ненавидить люто олігархів,
Готуємось до з’їзду і параду,
Люблю, народе, твій характер!
[i]Слузі[/i]
Як втомлює словесний бартер,
Ти вже замовив на Мальдиви чартер?
[b]Блазень[/b]
І хто з нас блазень?
Я, король чи цей народ?
Кричать ура, чекають нагород,
У найми по світах повиїжджали,
У себе вдома вже чужими стали.
А я собі дзеленькаю у дзвоник,
Підскакую мов молоденький коник,
Але ж ви робите навколо все те ж саме,
Відмінність в тім, що я за це беру грошами …
.......
Навіть блазень каже правду, хоч і жартома,
Інший скаже правду, то йому тюрма.
І чим ближче нам вистава до життя оця,
Тим гучніше ловлять вільних на живця.
Тож не може бути так, що ти нічий,
Олігарх собі купив весь округ твій,
Ну а ти з його смієшся жупанця,
І не хочеш цілувати перстенця?!
Зліва, справа вже кричать: ату його,
Він не може осягнуто все добро,
Що нам зверху посипає наш монарх,
Ну, не зовсім так. Маленький олігарх.
Хто з нас шут, ніяк не розберу,
Що за чудернацький вернісаж,
Посмішку з лиця не раз зітру
Пишу сам собі "кіно", "дубляж" …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823555
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 01.02.2019
[b]Король[/b]
На ме́ні все чудово так лежить,
Я виглядаю наче та картинка,
Слуга щось надто довго спить,
Живе собі немов ікринка.
[b]Слуга[/b]
Та ні, я вже давно стою,
Проводжу невеликі підрахунки,
Оце є вам, мені, а це в казну,
А це піде на непотрібні подарунки.
[b]Король[/b]
Ах, ти про ці зарплати бідаків,
Ну сам згадай, що вибори вже скоро,
І треба чимось вдовольнити дурачків,
Бо вчинять непокору.
[b]Слуга[/b]
Та то ще так,
А вчителям отим навіщо,
Який від них в державі бунт,
Сидять собі, читають книжку,
І ставлять пацанів у кут.
[b]Король[/b]
О, бачу я, що ти стояв там часто,
Не дуже полюбляєш вчителів
[b]Слуга[/b]
О так, була одна горласта,
Казала, що я не вартую слів.
[b]Король[/b]
Так, де мій блазень,
Хочу чути правду,
Де мій артист,
Люблю його браваду …
[b]Блазень[/b]
Я щойно повернувся із Майдану,
Там знову тисячі невидимих стоять …
[b]Король[/b]
Ой гарно, гарно,
Місяць постоять, а потім міцно сплять.
[b]Блазень[/b]
Приходила ще пані із косою,
Казала, що ви будете травою.
[b]Слуга[/b]
Нам треба братися до справи,
Бо наші гроші їм не сплять.
[b]Король[/b]
Де мій народ, щось мушу їм сказати
[b]Слуга[/b]
Йдіть на балкон, вже текст іду писати
[i]Через годину. Балкон.[/i]
Король
О, мій народ, нарешті маєш владу,
Що ненавидить люто олігархів,
Готуємось до з’їзду і параду,
Люблю, народе, твій характер!
[i]Слузі[/i]
Як втомлює словесний бартер,
Ти вже замовив на Мальдиви чартер?
[b]Блазень[/b]
І хто з нас блазень?
Я, король чи цей народ?
Кричать ура, чекають нагород,
У найми по світах повиїжджали,
У себе вдома вже чужими стали.
А я собі дзеленькаю у дзвоник,
Підскакую мов молоденький коник,
Але ж ви робите навколо все те ж саме,
Відмінність в тім, що я за це беру грошами …
.......
Навіть блазень каже правду, хоч і жартома,
Інший скаже правду, то йому тюрма.
І чим ближче нам вистава до життя оця,
Тим гучніше ловлять вільних на живця.
Тож не може бути так, що ти нічий,
Олігарх собі купив весь округ твій,
Ну а ти з його смієшся жупанця,
І не хочеш цілувати перстенця?!
Зліва, справа вже кричать: ату його,
Він не може осягнуто все добро,
Що нам зверху посипає наш монарх,
Ну, не зовсім так. Маленький олігарх.
Хто з нас шут, ніяк не розберу,
Що за чудернацький вернісаж,
Посмішку з лиця не раз зітру
Пишу сам собі "кіно", "дубляж" …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823555
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 01.02.2019
Немає пророків в країні
Де батьківське слово зросло…
Віками страждали… й понині,
Народ наш вирощує зло.
Засіли керманичі хижі:
Бо правду - неправдою б’ють!
Слова промовляють ворожі,
На мову помиями ллють.
Відняли вже все від народу,
Куди не поглянь – скрізь біда.
Лишається, кинутись в воду,
З високої кручі Дніпра.
За Волю,за Правду… Свободу
Піднявся великий народ,
Побігли не знаючи броду,
Не зміряли величі вод.
Кудись розлетілись, як птахи,
В тепліші, в багаті краї,
Волочуть нещастя невдахи:
Без дому,родини й сім’ї.
І там, не багата в них Доля,
Кругом наші в злиднях живуть,
Опудалом посеред поля,
Не мед, а гіркоту там п’ють.
Тяжка на чужині дорога –
Колюча босоніж стерня.
Закралась, і в мене тривога:
Печальну співаю щодня.
Затягну уночі тужливу,
В далекій чужій стороні
Про долю…любов нещасливу,
Що мається теж, в чужині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728711
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 01.02.2019
Кому складаємо вірші:
Для народу, чи естетам,
Чиєї торкнеться душі
Перо загострене поетом?
Кого поранить сила дум,
Що пролилася словом,
Неначе електричний струм
Проб’є чоло, свідомо.
Немало зламано мечів
Серед письменної кориди,
Одні, вітають солов’їв,
Хоч в філософії по груди,
Інші, зваблювати люблять,
Тай б’ються за свої думки,
І шедеври часто гублять,
Прийнявши дар за копійки.
Хто спроможеться творінням –
Думками, щоб вмістити в слові:
Пророчить, розуму ведінням,
Світитись новизною в мові.
Чи маєм право, в даний час,
Ламати душі і свідомість
Ще зовсім не готових мас
Призвати: проявити совість.
Навіщо пишемо вірші,
Як складеться їхня доля,
Чиї зростатимуть кущі
Одиноко серед поля?
Які залишаться сліди
На скам’янілих скелях,
Чи згинуть в глибині води –
Дніпра жорстоких хвилях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704880
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 01.02.2019
Наснився сон, де я дитина.
Вікно, зима, снігів перина,
У хаті тепло, піч співає,
У ній вітрисько завиває.
Весела бабця місить тісто,
Пече завиванці врочисто.
Муркоче тихо сіра киця,
Напевно, їй щось файне сниться.
Ген замело стежки-дороги,
Дахи в шапках, в снігах пороги.
Загавкав пес - у хату тітка,
Вона до нас заходить зрідка.
Червонощока із морозу:
"Слава Ісусу! Дай Вам Боже!"
Прокинулася. Геть нічого:
Ані села, ані порогів
Ані хатинок під снігами,
Ані бабусі з пиріжкам.
Лиш за вікном зима тужила.
Та вже не та...Міська... Змаліла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822722
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 28.01.2019
Кохання – витати в емпіреях,
Очима в мрію впитися,
Ховати рум'янець на щоках.
А втім, серця двох мережать
На рушнику Щастя в пишних узорах,
Назустріч іскристо летять,
Як на крилах білосніжних .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820975
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 27.01.2019
Перестали ми сміятись, І нащо, скажіть із ранку,
Самі винуваті – Мені рахуба отака!
Ходим, ледве тягнем ноги, Сонна вибігла із хати
Мов чимось напхаті. І присіла… на їжака !
* * * * * *
Новорічні свята в нас Ой впаду! Який орел,
Це важка робота: Як гарно посміхається!
Олів’є, сир, голубці - В зуби «двинули» йому
До сьомого поту. Рот не закривається.
* * * * * *
Помінявся, мабуть світ, Зимові свята у нас -
Чи щось інше стало. По два їх і зразу !
Сьому бабу міняє Боря, Наготовили салатів
Усе йому мало. По свинячім тазу.
* * * * * *
Вже доїли ми козу, У сусіда – деревій,
Осталась лише шкура. В мене росте гречка.
Моя зшила полушубок Любитиму тебе вічно -
Стрибає, як дура. Почеши яєчка.
* * * * * *
Вредне бісове створіння! Прибіг кум до куми,
Що ж ви наробили? Що казати, не знає.
Не встиг зайти до куми - - Ти вже куме, щось роби,
Жінці доложили… Як Петра немає.
* * * * * *
Закінчилися свята, У синів такі жінки,
Настала відлига. Як у горлі кістка.
Василь так назасівався - Якщо зробиш щось не так -
Язиком не двига… Це, мабуть, невістка.
15. 01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821555
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 27.01.2019
Я кажу
Мій сховок – наче листяний кляштор
Іржавим крісом крапку ставить доля
Сховає Чорний ліс буття мого роки
І люди місяця загублять шлях і слід
Тих хто ішов у синяву боліт
Ми – міт. Таємний міт
А я лише відлюдник
Що темрявою дихає услід
Рокам поневірянь, зневіри і клятьби
Ти, старче лісовий скажи – якої сили
Справіку тур лишав тут заповіт
Прирученим нащадкам гордих воїв.
Старий бук мовить
Мовчальнику! Ти слухаєш дарма
Розмову вічну пралісів дрімучих
Ти волю відшукав але себе згубив
Забудь натхнення, спів дівочий
Забудь себе і людські голоси
Замкни уста, стули незрячі очі
Подихай вічністю моїх духмяних крон.
Смерека мовить
Тут не мовчить ніхто у пущі лісовій
Ти голоси почув – зречись і будь
Ніхто не помира – ні сонце ні трава
Дивись як кріс залізний твій посріблила роса
Одвічні ми – і ти, твій кріс, твої набої
Нащадки прокленуть – дарма – у вічності двобої
Є ти, твій оберіг, твоя тюрма -
Це тіло, що несеш постійно із собою
Тому стань деревом, віками шелести
Воскресни з небуття коли роки
Відлічувати втомиться сова
Ти лісом став….
Береза мовить
Коли підеш у землю цю
Ти виростеш травою
Я за тобою плачу по весні
Ці рани на корі, ці сльози соку
За воями лісів що йшли у небуття
Нічого не проси – ні долі ні життя
Все лиш туман ранковий
За тобою
Заплаче ліс
Коли ти лишишся отут
Назавжди….
Чорний ліс мовить
Той жив – хто жив
Хто холодом долонь зігрів оцю кору
Оце залізо скрижаніле
Що висло на плечах
Людей нічної мли….
Я мовлю
Я чую голоси старих дерев -
Моїх одвічних побратимів
Я в ліс пішов – не вернуся назад
Я лісом став….
З вовками розділив я їхню долю
Коли мисливці прийдуть на двобій
Не в небо я злечу – моя душа не птах
Під буком цим я виросту травою…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329405
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 20.01.2019
Я вернувся до тебе з війни:
Міцно-міцно мене обійми,
Більше ніжності - менше слів,
Мій вогонь жаги не зотлів.
Ти мене не питай про війну.
Заховаю в душі глибину
Всі жахіття, думки страшні,
Всі нестерпні пекельні дні .
Усміхнись! Пригорни! Поцілуй!
Мої рани коханням лікуй!
Хай в обіймах твоїх засну.
Не питай мене про війну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821998
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 20.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2019
[i][b]Тиха ніч... заримовані гами...
Два сполучення нових світів...
Заціловані рясно снігами
Мандаринки нічних ліхтарів.
Аркуш міста... накреслення колій,
Жовтих вікон яскравий мазок,
Сенсор неба в графічних паролях
Голубих мерехтливих зірок.
Титри снігу... мільйони історій...
Ніч натхнення, навкруг ні душі,
Тільки звуки останніх рапсодій,
Тільки муза, слова і вірші.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820089
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 19.01.2019
До "Книги Пам"яті" Алли Мегель. "Наш німець".
Пам"яті бабусі та батька.
Чи багато ваші батьки чи інші родичі розповідали вам про війну? Нам, народженим у50-ті, 60-ті роки розповідали, бо тоді ще чимало було людей, що ту війну пам"ятали. Страшним було, голодним дитинство у тих, що пережили окупацію. Це не так просто забути.
Моєму батькові було лише 9 років, коли німці окупували Харків. Дядьків-підлітків, що залишилися у місті, погнали у концтабори працювати на заводах, бо вони вже мали неабияку у той час майстерність у токарній справі. Хто їх тоді видав німцям так і не довідалися. Та й бабка-циганка сама переховувалась, бо вбили б і до табору не доїхала - чимало їх таких лежить у яру в Лісопарку.
Німці ... Життя німці не відміняли. Працювати ніде, а годувати дітей треба. Ще троє малих братів та сестер залишилося у моєї баби. То й пішла "на мєнку", узявши з собою і мого батька, бо лишити боялася - як хто видасть, що мати її циганка.
Ходили місяцями, щоб принести бодай що, міняли мотлох на їжу - мерзлу картоплю, кусені хлібу, якусь крупу,олію - все чим могли поділитися такі ж голодні і голі. Та батько тяжко захворів, казали тиф. Не лишилася з ним - пішла далі, бо вдома ще голодні ротики чекали. Та й до смерті тоді відношення було знівельоване страхом голодноі смерті. Так вона й казала : "Від хвороби легше вмерти, аніж від голоду. Нехай тоді краще вб"ють. Аби не мучитися та не пухнути, як у голодівку..."
Вижив батько - дякувати добрій жінці, що пожаліла малого й не вигнала. Більше нікуди не брала баба - ноги поморозив, слабкий став. Повертаючись додому, ледве дотягла на санчатах, які хтось позичив. То ж залишала його по-тому з дідом-теслею, який у німців знайшов заробіток - робив труни.
А хлопчаки є хлопчаки. Все їм кортить до того, що не можна. То залізуть у комору, то набої вкрадуть. А одного разу підірвали міну у городі, бо хотіли полякати німців. Так потрапили до гестапо. Попоходив дід, поплакав : "Діти ж.." Не пожаліли. Повісили "об"явлєніє", що розстрілюватимуть хлопчаків за порушення окупаційного порядку.
"Поставили всих трьох нас до стіни. Ніхто не плакав, бо вже й не страшно було - байдуже. Кулемет перед нами поставили. А тут тітки набігли, на колінах просили, обіцяли, що шкури поздирають з нас вдома, тільки щоб дітей відпустили. Від того завивання і ми плакати почали. Прийшов офицер німецький і почав умовляти гестапівця відпустити. Довго кричав тому щось. Ми й не вірили вже, що живі зостанемося. Та вмовив. Дід привів додому, зняв ремінь і бив, а потім плакав... А товариш мій ще хотів щось вкрасти і поліз через паркан до комендатури - стрільнули у піхви, коли злазив. Помер у матері на руках."
Щоб не втрапив знову у якусь халепу, дід почав брати батька до майстерні. А німці теж люди: як побачать хлопця з дідом, руками махають, кричать: "Кіндер, ком, ком.." -хтось хліба дасть, шоколад уперше скуштував, бо німці пригостили. А офіцер, що гестапівця вмовив як розстрілювати хотіли, діду часто давав щось для дитини. На батька мого пальцем посвариться і засміється...
Окупація скінчилася - почались інші страхіття. То шукали запроданців, то співчуваючих. Люди сваритися з сусідами боялися - донесуть і заарештують, а тоді ж у табори. Казала баба: "Хто перший до телефону добіжить..."
Історія. Її треба знати. Щоб мати змогу щонайперше собі раду дати і залишатися людиною у будь-яких обставинах, бо чи судять люди чи ні, а божа кара усюди знайде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270706
дата надходження 17.07.2011
дата закладки 16.01.2019
Вірш викладається повторно.
Попередники, попередники,
Повтікали з країни мерщій...
Сняться сало вам і вареники,
Та набили оскому ті щі...
Були владою ви злочинною,
Утискали власний народ.
Та чи всіх ви бід є причиною,
Може то генетичний наш код?
Бо від виборів і до виборів,
Як затерте радянське кіно,
Обирається купка "лідерів",
Що нагадує більше лайно.
Обступили корито і жруть
Попередньої влади засновники...
Вже народ розкусив вашу суть,
Попередників ПОСЛІДОВНИКИ...
19.06.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796449
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 12.01.2019
Прощаються з народами епохи,
заглушується тиша з мікрофонів,
в землі, яку давно збороли мохи,
зростають наші тіні з ембріонів.
Майбутня мода, надлишок експресій
диктують нам сучасні атрибути.
Та ми нащадки тих, хто від репресій
давно уже не тут. А міг би бути.
Й дарма, що цілі наслідки терорів
чи плями інквізицій, давніх лих
не збили нам всередині моторів,
зоставили "по-дружньому" в живих.
Ми все одно лиш залишок історій,
котрі ще з сивини гори Парнас,
дотримуючись правил траєкторій,
тягли за руку вперто час й до нас,
в папірусі котрі писали дрібно:
"Ми мали сотні воєн - й вам ще тонну
нещасних жертв. Тож буде непотрібно
гасити в пам’ять свічку підвіконну".
Пройдемо ми. Ґрунти, розкривши груди,
покриють прах. Й птахи старих фасонів
злетять над вічністю, і будуть
зростати чиїсь тіні з ембріонів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811350
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 12.01.2019
[b]Л[/b] ину в далекий край, де квітувала
[b]Ю[/b] ність наша, років розмай. Сльозою
[b]Б[/b] рались очі у мами. Хилила голову,
[b]О[/b] бличчя ховала, коли з журбою
[b]В[/b] дорогу далеку нас проводжала
[b]І[/b] на чужині шануватись казала.
[b]В[/b] же, як зорі, роки ті далекі. Діти
[b]І[/b] внуки, наче лелеки, до бабці летять.
[b]Р [/b]азом щоб зігрітись, щоби порадіти,
[b]А[/b] ж голоси їх веселі далеко дзвенять.
[b]Д[/b] ружно живіть і світіть! Лиш не тлійте!
[b]В[/b] іра і правда хай буде глава,
[b]А[/b] коли важко - вистоять умійте!
[b]К[/b] ажу своїм дітям мами слова
[b]Р[/b] адійте життю, як раділа бабуся.
[b]И [/b]хоч у мене, як лунь голова
[b]Л [/b]юбити і вірити не розучуся…
[b]А [/b]нашій бабусі – пошана й хвала.
19.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820475
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 12.01.2019
[i]« хоч пів дулі, аби тільки
під самую пику» [/i]
Т. Шевченко
Мені байдужа манія еліти.
Я сповідаюсь іншому кошу,
де між своїми нічого ділити.
Що гріє душу – те і ворушу.
Але цікаво, хто сідає зверху
і доїть за пів дулі солов’їв,
аби себе не ставити у чергу
нечуваних по писку комарів.
Та – хай собі. Усі ми неТараси.
Єднаймося і навколо війни,
аби не біля того перелазу
до трахнутої іншими «страни».
Стосується не того, хто читає
і відає, яка кому ціна,
а братії, що пику одвертає,
сортуючи полову од зерна.
Іде пора до осені. Курчата
оперені, готові до зими
і не біда, що буде їх багато
за дешево зарізаних людьми.
Хто відає, чи Шіва, чи Єгова
дарує нам навіяні слова?
До віщої священної корови
не заростає тереном трава.
Іду полями – босий подорожній,
викошую галявини й луги
і не питаю, де чиї боги,
і не боюсь, що, може, я безбожний,
і не такий, як може бути кожний,
бо віддаю усі свої борги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816028
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 06.01.2019
[youtube]https://youtu.be/8Xr68ZvU_XE[/youtube]
Знову налив, у келих вина, через край,
Побудь прошУ, ще зі мною, тож не тікай,
У ясні очі, хай загляну, в чарівні,
Майже щоночі, їх бачу, сняться мені.
Колись навпІл, все ділили, щастя й радість,
А чи хотіли, щоб прийшла журба й старість,
І щоб зронили, троянди всі пелюстки,
Як молодими, їх садили залюбки.
Думки обернуть і тиснуть, вкотре печаль,
Б`є безпорадність, як жити? Погляди вдаль,
Десь загубитись, по траві, поміж квітів,
Одному жити, так важко на цім світі.
11.12.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820108
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 05.01.2019
Не встигла мати вишити сорочку,
Щоб сину дарувати навесні.
Цвіт білий вишень обсипавсь в садочку -
Синочок рідний був вже на війні.
Ще сонце вранці не торкалось броду,
А вітер з громом стукав у вікно.
Жахлива звістка прилетіла з Сходу -
В руках у неньки почорніло полотно.
Сорочку мати слізьми окропила
І чорними всі стали кольори.
- О, Боже милий!- в небо голосила,
- Мене ти замість нього забери!
Та білим цвітом вкрились її коси,
Коли сорочку клала у труну.
В очах з’являлись сльози, наче роси
Й вона кляла, кляла оту війну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807007
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 05.01.2019
Жінка плаче ...
Жінка плаче, очі опустила, життя прожила, сивина голову покрила, дітей народила ,а повагу не заслужила... Напевно, хто поруч був, її не любив. Тепло оточення народжує повагу, людина розквітає, ставить цілі, їх вирішує ... Дивлячись в небо блакитне вона тихенько мріє, в душі мелодія звучить, серце любов'ю наповнює і це допомагає в гармонії і мирі жити ...
18.06.17( написані в лікарні)
Переклала на українську мову 28.05.18 5.40
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793450
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 05.01.2019
Забылся серым сном старик, -
Бессонница – чума…
Из кухни – снова шум и крик,
Всё - сынова жена:
«Отец твой – злыдень! Дармоед!
Лежит, знай, на печи!
Никчемный, бестолковый дед
Изводит калачи!»
… И сын, хоть миссия горька,
Бубня: «Прости, отец…»,
В корзину садит старика,
Несёт поклажу в лес.
В глазах беспомощных – тоска,
Но – ни мольбы, ни слёз.
Старик, в лесу свободным став,
Лишь тихо произнёс:
«Корзину не забудь, сынок,
Не разоряй семью, -
Сгодится, недалёк тот срок,
И сыну твоему…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320590
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 05.01.2019
Ще не вмерла Україна,
Та хіба тут довго?
Он, обличчя стало синє,
Наче від зашморга.
Все "докажем" та "покажем",
Все колись та потім...
Медом може хтось намаже
Нам від цього в роті?
Довела вже до абсурду
Наша "показуха",
З-за кордону бачать люди
Й крутять біля вуха.
Дурень думкою радіє,
А розумний - фактом.
Бо не втілиться надія
Просто так от - раптом.
"Щира праця" десь зникає -
Хоче вкрасти кожен.
Як до влади потрапляє -
На свинюку схожий.
"Згинуть вороги прокляті,
Все навколо згине..."
З ким же буде торгувати
Наша Україна?
Згинуть наші всі проблеми -
Хата стане скраю,
От тоді і заживемо
Наче біля раю?
З ворогами кращий спосіб
Боротьби - не вбити,
Навпаки їх треба просто
Друзями зробити.
"Ще не вмерла, ще воскресне,
Ще ми запануєм..."
Самотренінг цей, ну, чесно,
Трохи вже дратує.
І чому у нас так в моді
Співи депресивні?
Як на мене, вони шкодять
Розвитку країни.
Нарікаємо в минуле,
Ледь уникли страти...
А про те, що досягнули,
Чом не заспівати?
Де приємне, позитивне,
Хай і небагато?
Перемоги... хоч спортивні,
Теж, принаймні, свято.
В тому й справа - особливих
В нас звитяг не видно.
От і гімн у нас плаксивий...
Вибачте. Огидно.
Може, буде чим пишатись,
Жити станем гідно -
Схоче серце заспівати
Про Вкраїну рідну
Без печалі та тривоги
Пафосу й надриву
Про сучасні перемоги,
Про життя щасливе.
Ще не вмерла Україна,
І мені здається,
Хоч ногою в домовині,
Але ж серце б'ється!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797388
дата надходження 28.06.2018
дата закладки 04.01.2019
Сипле-сипле сніг, стелиться срібною скатертиною.
Спить спокійно старий сад. Сперечаються спритні синички. Солодких снів, садочку!
Слухаю серенаду скрипаля-січня.
Спокій сколихнули спогади. Стомлене серце стривожилося. Скотилася солона сльоза.
Сповідаюся своїй совісті…Спокутую…
Сховаю свій сум, страх. Свободу - солодким словам, сміливим справам, свіжим сподіванням!
Скоро Святвечір! Сонця, снаги серцям! Світлих Свят!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820137
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019
Сипле-сипле сніг, стелиться срібною скатертиною.
Спить спокійно старий сад. Сперечаються спритні синички. Солодких снів, садочку!
Слухаю серенаду скрипаля-січня.
Спокій сколихнули спогади. Стомлене серце стривожилося. Скотилася солона сльоза.
Сповідаюся своїй совісті…Спокутую…
Сховаю свій сум, страх. Свободу - солодким словам, сміливим справам, свіжим сподіванням!
Скоро Святвечір! Сонця, снаги серцям! Світлих Свят!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820137
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019
Оті, що в камуфляжі в завірюху
Не сплять, а захищають рубежі,
Загартувались і зміцніли духом,
Із прапором вкраїнським на межі.
Чи в будні, чи в свята бійці на варті,
Щоб ворог рідну землю не топтав.
І кожен з них поваги, звісно, вартий,
Бо тільки патріоти йдуть до лав.
Герої наші сильні і змужнілі
Під кулями вогню в воєнний вир
І душу, покладаючи, і тіло,
Здобудуть, вірю, Перемогу й мир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819279
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 04.01.2019
А на півдні так зорі низько -
можна легко зібрати жменьку.
Вітер, справжнім вітрилом так близько
надимає штору біленьку.
Відчуття нереальних містерій.
Навкруги - ні душі, лиш море,
що шепоче у тиші ночі
тиху сповідь своїх історій.
Наді мною безмежний космос -
не охопиш красу зіркову.
Місяць колесом жовтим уголос
вже співає зіркам колискову.
Закриваю легенько очі,
заколихуюсь ритмом моря,
а мелодію літньої ночі
змінить скоро зоря ранкова.
Що погасить зірок гірлянду
у безмежних небесних далях...
"Я цілую твою троянду", -
смс-ку крізь сон читаю.
"Політала і повертайся!" -
підпис дивний - "Це я і....Космос".
Посміхаюсь:"Не переймайся,
я вже тут! Це вже мій голос".
І, можливо, принесений вітром
нереальний чи трохи казковий,
на вустах трояндовим цвітом
цей цілунок невипадковий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819677
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 02.01.2019
Юнак прийшов влаштовуватись на роботу в торговий центр, його
запитують:
- Є у вас якийсь досвід роботи продавцем?
Юнак з готовністю відповідає:
- Звичайно! Там, звідки я приїхав, я працював продавцем!
Їм явно сподобався молодий чоловік:
- Починайте прямо зараз працювати.
Перший робочий день був дуже напруженим, але юнак впорався. Після закінчення роботи до нього підійшов директор:
- Ну, і скільки чоловік у вас сьогодні зробили покупки?
- Один.
- Один? У нас в торговому центрі продавці в середньому обслуговують від 20 до 30 покупок в день! Да-а! І яку ж суму залишив у нашому центрі обслужений вами покупець?
- 102 516 доларів 17 центів.
- Що-о-о? 102 тисячі 516 доларів і 17 центів! Що ж ви йому продали?
- Спочатку я йому продав маленький рибальський гачок, потім середній і після вже найбільший. Потім я продав йому наймоднішу вудку. Коли йому упаковували ці покупки, я запитав, де він збирається рибалити? Він відповів, що в Фінській затоці. На це я йому сказав, що там без човна не обійтись.
Ми спустилися в відділ човнів і я йому порадив купити двомоторний дизельний човен. Йому він сподобався, але він засумнівався, що його спортивний автомобіль не зможе буксирувати такий човен. Ми пішли в автомобільний відділ, я і тут порадив йому джип Паджеро з причепом. Ось такі покупки зробив сьогодні мій перший клієнт. Директор з квадратними очима стежив за розповіддю свого нового продавця:
- Ви хочете сказати, що цей покупець прийшов купити рибальський гачок, а в підсумку купив човен і джип з причепом?
- Ні ні. Він прийшов купити пачку тампонів для своєї дружини. А я йому сказав, що якщо вже вихідні дні все одно в прольоті, то вже краще податися на рибалку...
Переклала на українську мову 29.07.18 19.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801389
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 01.01.2019
[quote][i]Твої зелені очі
Так дивляться на мене
Так дивляться на мене
Що цілий світ
Навколо ніжно зелений
[/i][/quote]
Із репертуару «Океану Ельзи»
Засмоктують болотом твої очі
Зваблива твань оливкова, п‘янка
Що погляд заворожує у корчах
Супротиву до чарів відьмака
Зізнайся, чародію, щось ти знаєш
Чи у дитинстві щось, напевне, їв
Бо вип‘єш трунку - й знов його шукаєш
У довгих ночах, в павутинні снів...
Розмай весняний чи смарагди літа
Хіба б зрівнятись вродою могли
З прозорим навколозіничним цвітом
Зеленим світлом крізь обман імли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788756
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 30.12.2018
ЖОВТІЄ СВІТ, ЗЕМЛІ ЗЕЛЕНЕ ЛОЖЕ.
ТЬМЯНІЄ ТРАВ БРУНАТНИХ ВОЛОКНО,
МОЛЬФАРКА-ОСІНЬ РАНКАМИ ВЖЕ СХОЖЕ,
ДЕСЬ ПАМОРОЗЗЮ ДИШЕ НА ВІКНО.
ХОЧА, ЩЕ СОНЦЯ СОННА-СОННА КИЦЯ,
ДЕІНДЕ ТОПЧЕ КОВРИКИ ЗЕМНІ.
ЛУНАЮТЬ МАНТРИ - ЧУЄТЬСЯ ЖИВИЦЯ
БІЖИТЬ ДОДОЛУ З НЕБА ПО СОСНІ.
ТАКЕ БЛАЖЕНСТВО ОСЕНІ ПОГОЖЕ,
ТРЯСУТЬ ПОВІТРЯ ШУМОМ ЯВОРИ.
ПРИСЛУ́ХАЮСЬ ДО МУЗИКИ І, МОЖЕ,
ЗМАЙСТРУЮ МІНІ-ЧОВНИКИ З КОРИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807108
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 28.12.2018
[b]
У цей розлом початку листопаду,
Де всіх дощів невипите вино,
Завита гілка, змерзла винограду,
Мов сніжна хвиля, пирснула в вікно.
Негоди тінь буквально в кілометрі,
Недавня синь небесна в молоці,
Сніжинок біле, падаюче ретро
Прозорим воском тане на руці.
Й стікає світлим бісером вологи
На двох калюж замерзлих вітражі,
А ми, мов листя, кинуте під ноги
В зимі такі непрохано чужі.
Хоча і серце б'є іще на сполох
Забуте літо і таку ж весну,
Та я - той перший і єдиний ворог
Ще досі надто рідному йому.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815051
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 28.12.2018
Очі палають зеленим вогнем небезпечним,
Дивляться хижо на тебе з нічної пітьми.
Кажеш, я - киця, тож буде доволі доречно
Завжди чекати від мене якоїсь біди.
Погляд приваблює сяюча шовкова шерстка,
Тільки характер у мене занадто складний.
Будь обережний, бо я можу з розуму звести,
Поцілувати,
вкусити
чи просто втекти.
Змерзну - притиснусь до тебе, почну муркотіти
Лагідну пісню про щось неважливе - за мить
Ти мій коханий, бажатимеш несамовито,
Щоб я лишалася поруч з тобою завжди.
Розпочалася захоплива гра та жорстока.
Перше змагання - хто перший дійде до межі...
Правил - немає. На щастя - маленький відсоток.
Отже, я - киця,
то ти - мишенятко...
Біжи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717060
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 27.11.2018
В своих «комментах» на стихи
Мы оторвались «от сохи»!
Писали предки, например:
«Прочла послание, мон шер…
Бальзам для страждущей души…
Всю ночь рыдала я в тиши,
Слезами орошая лист…
Ваш слог прекрасен так и чист…
Чудесней трели соловья…
От чувств – сама я не своя…
Зефир остудит пыл ланит…
Я сердцем Ваша, мой Пиит!..»
… В наш жёсткий прагматичный век
Стал лапидарней человек:
«Ништяк! А ты, чувак, – ничё!
Гы-гы :) отпад! Пеши исчо!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327245
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 21.11.2018
[color="#c400ff"]Я
тишу зупиню
напівдороги
Шаленим вітром
стомлених надій,
А ти ланів
мрійлива осторога
Моє журбиння ранком пересій.
І в низку днів
дмухни пергу акацій,
Травневе сонце
й
спогади суниць –
Лихвацько розлетяться світлокрильці –
Провісники
купальських
зоряниць.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502756
дата надходження 02.06.2014
дата закладки 22.10.2018
[color="#0022ff"][i][b]Туди-сюди й зворотньо
Мені й тобі спекотно…
То я вверху,то зверху ти,
Не боїмось ми висоти…
Туди-сюди, сюди - туди,
Ти завтра теж,прошу,прийди!
Взлітаємо неначе пух,
Що аж заторюється дух…
Торкаюсь ніби стелі..
На гойдалці-….КАЧЕЛІ…
17.01.2018р.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771784
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 22.10.2018
[color="#8c00ff"][i][b]
Вибір я великий маю
Кого вибрати не знаю…
Хочу мати того хлопа,
Щоби заздрила Європа!
Ви мені допоможіть,
Кого вибрати скажіть:
Лавреата,ліберала,
Демократа генерала,
Консерватора,базіку,
Ловеласа,джиґуна,
Залицяльника,бахура,
Бевзя чи балакуна,
Вітрогона,вертихвоста,
Баляндрасника,біляста,
Брутального тарахкала,
Донжуана чи вгадька,
Липку-чіпку ,бабія ?
Делитанта-солов"я?
У провінціях-не жарти,
Більшість -на "низькому старті"...
Чи поїхати в столицю?-
Там більш-менш красиві лиця...
Депутати і міністри,
Вчені,лікарі,магістри,
І маестри-режисери,
Ачи видатні актери…
Музиканти,бізнесмени
Чи прості міліонери…
Вдатні,здібні та успішні,
Кебетливі ,симпатичні,
Знатні і талановиті,
І ошатні й тямковиті...
Ви мені допоможіть,
Кого вибрати скажіть:
Хочу мати того хлопа,
Щоби заздрила Європа!
Вибір я великий маю...
Кого вибрати не знаю…
21.02.2018р. ЛГ
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778334
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.10.2018
[color="#002fff"]/ [i]Відомий поет Стародавньої Греції Еврипід говорив, що [b]в світі багато дивних див, та найдивніше з них - людина.[/b] Унікальне творіння природи, суспільства і самої себе - ось що таке людина - найдивніше з дивних див -з її неповторністю, з багатоманітними біологічними рисами[/i]./
[/color]
***
[color="#9500ff"][i][b]т а к и й с о б і ж а р т :))
СУТЬ свою щодня вивчаю,де вона –так і не знаю!
Ви мені допоможіть,суть мою та й віднайдіть!
Чи у мізках,у руках,в голові чи у ногах?
В серці,нирках чи печінці,у очах ачи на спинці?
Я дивлюсь на своє тіло,Де ж та суть?-я так хотіла
Себе вивчити,пізнати,із середини узнати…
Чи вона росте зі мною,із красивою такою?
Чи духовний має зріст?Ачи є у неї піст?
Ачи може є мораль,як у вихованих краль?
Чи поновлюється часто,чи відноситься до касти?
Чи цікавиться усім?Чи бажає щастя всім?
Чи щоденно прогресує,ачи не говорить всує?
Чи годує інтелект?Презентує свій проект?
Чи в гармонії зі світом?Чи у неї є орбіта?
Чи усміхнена й весела?Дбає про свою оселю?
Любить свято й феєрверки?Шоколаднії цукерки?
Чи творить чи витворяє??Де вона?-поки не знаю!
Ачи любить суть співати,всім дарунки дарувати?
Веселковий має хист? Виступає мов артист?
Любить мріяти,читати,лірику й казки писати?
Суть- це може –центр тяжіння,рема-логос-говоріння?
Мій характер,темперамент ?Домінуючий регламент?
Когнітивнії процеси дами з норовом принцеси?
Міжклітинне Н2О?Дітороднеє …того?
Може це якісь Царини,що у діях дуже видні?
Може це чуття сердечні?Хвилювання безкінечні?
Галактичні інтереси?Чи обміннії процеси?
Європейське виховання?Віршів зраночку читання?
Чи любов ,надія,віра, чи близьким своїм довіра?
Чи зарядка –стадіон,чи порад аж мілліон?
Може-ближнім допомога?Чи завжди вперед дорога?
Може це і інь,і янь?,думок різних колисань ?
Може- рішення проблем,чи синиця з журавлем?
Може то стремління світлі,чи бажання перелітні?
Може мрія про майбутнє ачи про добробут путній?
Може то- сімейне щастя чи від волечки причастя?
Що ж то є,скажи,сім*я?!-Суть- напевно –уся Я!!![/b][/i][/color]
[color="#0400ff"][i][b]А,ЯКЩО трішки СЕРЙОЗніше,ТО….[/b]
... Людина в її конкретному прояві є оригінальна і неповторна істота. Індивід означає окреме існування людського, [b]поєднує природне, біологічне, психологічне і соціальне[/b], тобто відтворює в одній особі всі людські якості.
[b]Суть людини в тому[/b], що людина - істота розумна, людина - істота, яка має самосвідомість, людина - істота моральна і вільна та ін. Поняття людини, насамперед, охоплює загальнородові риси, що відрізняють людину від інших живих істот.
Поняття людини в такому визначенні стосується не якоїсь конкретної людини, а людини як представника роду людського.
[b]Основними ознаками людини [/b]є якісні характеристики людини, які виділяють її з тваринного світу, є і її біологічна структура, а також загальні прояви соціальної суті: свідомість, мова, здібність до праці і творчості.
У центрі філософських концепцій - особа в усій різноманітності її духовного життя. [b]Особа розуміється[/b] філософами не як мала частина соціального цілого (держави, роду, соціальної групи), а [b]як всесвіт-універсум, мікрокосм.[/b]
Важливо, що особа не просто маленька копія величезного понадчуттєвого світу, а й абсолютна цінність світу. Поняття особи у філософів має концептуальний зміст: усі їхні роздуми починаються і закінчуються поняттям людина, вважається, що кожна людина є особистість, що основа її духовного буття і призначення людини полягає саме у можливості відкриття у собі особистості шляхом безкінечного самоутвердження.
[b] Суть людини полягає[/b] не в загальному і родовому, а в індивідуальному. Особа має свій неповторний образ. Індивідуальне буття людини є первісним, визначальним. Зовнішня реалізація всього індивідуального і неповторного, що має людина, складає зміст творчості.
[b]Творчість - найважливіша характеристика людини як особистості.[/b]
[b]Свобода[/b] безпосередньо зв'язана з суттю людини: основна якість духа особистості. Особа, насамперед, за духовною природою є істота вільна і творча. Свобода є позитивною, творчою потужністю, що нічим не обумовлюється і не обґрунтовується, - це потужність духу творити не з природного світу, а із самого себе. Свобода є самоочевидною і не потребує зайвих філософських обґрунтувань і доказів./філософія про сутність людини/
[b]У просторіччі синонімами слова "суть" часто є слова[/b] «сутність», «ідея», «призначення», «функція».
[b]В логіці сутність[/b] — це невід'ємне якість, без якого предмет неможливо мислити. Сутність предмета виражається в його визначенні.
Сутність виявляється відповіддю на питання: «Що є суще?», Який слід відрізняти від питання про бутті: «[b]Є[/b] Чи?» («[b]Існує[/b] Чи?»).
У сучасній філософії термін сутність зустрічається рідко.
Існує ,звичайно, інша сторона думки про Людину ,враховуючи,[b]що[/b] вона витворяє на планеті Земля, та це вже інша тема...:)))
14.11.2017р.
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760320
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 22.10.2018
Хотіти його - це найбільше бажання,
яке побороти у собі не змогла,
не є це любов і не справжнє кохання,
це є - похіть згоріти у ньому до тла.
Хотіти всього́, володіть без останку,
бажати того́, що не захочеш ні з ким,
загоратись, згасати й знову до ранку
бути поруч, бути в ньому, буть лише з ним.
Це оголена правда про буйні хотіння,
про шалену нестримність і вир почуттів,
що хтось називає порочним сплетінням,
а для когось - то просто хтось щось захотів.
Я бажала його, нас в напрузі трима́ло,
ми хотіли багато, хотіли всього́,
нам ввесь час було одне одного мало,
і щоразу хотілось взаємно цього́.
Ми кохались без слів і зайвих пояснень,
нам не треба було говорить ні про що,
наші рухи були зухвалі, пристра́сні,
так ми довго жили і живем поки що...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809638
дата надходження 11.10.2018
дата закладки 22.10.2018
Ти знову є зі мною поруч,
голубиш, пестиш, пристаєш,
береш мене усю власно́руч,
без тебе руху не даєш.
Тримаєш міцно, обв'язавши
собою, наче павутинь,
я не витримую, зітхавши,
прошу́ сильніше, лиш не кинь,
не зупиняйся, не затримуй
моїх оголених бажань,
віддай мені і сам отримуй,
медовий смак моїх торкань.
Я віддаюся без обмежень,
без зайвих слів, набору фраз,
не ради повноти всіх вражень,
а щоб відчуть любов ще раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810349
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 22.10.2018
[i][b]Проґавила...[/b]
День вперто пхав у торбу мій поцуплений світанок...
Жбурлявся зичним гомоном обвінчаних авто.
Котився в кріпкі хащі стільникових лихоманок
І грався в Бога, в доленеухильність та лото.
[b]Злукавила...[/b]
Марудний щем заводив раз за разом свої співи...
Трощив без апеляцій кишеньковий криголам.
Ковтав пожадним горлом сльозогінні реактиви
І вірив Богу, згорбленій ворожці та казкам.
[b]Розставила...[/b]
Гаптовані обійми непролазна порожнеча...
Мостилась в капці, в спіднє. Зачовгала оселю.
У кожну шпарку пхалась млява тінь її стареча.
Вела до Бога шатного, до щезника, в пустелю.
[b]Приправила...[/b]
Годящими привабами пошкрябану рутенність...
Зголила в соц. тенетах кілька ближніх приймаків.
Прочула, що ковзучою буває достеменність
І фукала на Бога, на негоду й пішаків.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739470
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 22.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=25PkDK7CvlQ[/youtube]
Раніше ляжу в сво́є ліжко,
закрию очі й уявлю,
як ти цілуєш мої ніжки,
шепочеш пристрасно: "люблю́".
Як вміло пестиш моє тіло,
цілуєш очі, шию, ніс,
зробиш усе, як я хотіла:
жагуче, палко аж до сліз.
Я можу довго уявляти
твої торкання, свій порив,
та краще спати і не знати,
що кожен з нас би натворив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810190
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 16.10.2018