А ти кохай, кохай мене одну.
Без тебе я приречена в зажуру.
Лише з тобою щастя я знайду
в годину цю лиху, сумну, похмуру.
А ти кохай, кохай мене одну,
як ще ніколи не кохав ти, любий.
Душі тобі відкрию глибину,
Ми в радості і горі разом будем.
А ти кохай, кохай мене одну.
І я любити буду до нестями.
Мелодію кохання чарівну
не заглушити буйними вітрами.
Любові келих вип'ємо до дна,
за зустріч будем дякувати долі.
Розквітне в душах наших знов весна,
до ніг у трави падатимуть зорі.
А ти кохай, кохай мене одну.
З тобою ми приречені кохати.
Переживем жорстоку цю війну...
Нас ворогам ніколи не здолати.
А ти кохай, кохай мене одну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024372
дата надходження 15.10.2024
дата закладки 16.10.2024
Українно жнивую світи крізь прочинені брами
Килими простеливши словесні, завзоривши шлях.
М'якоходо ступаю по них зі щитом і мечами
Би не зранити мрію в незраджених серці й очах.
Українно східцюю думки у промінні молитви.
Час бо кожну пізнати й засіяти в зораний ґрунт,
Що грудкує межу сокровенно-священної битви
Сльозовито вливаючи душу у праведний бунт.
Українно хлібую роки. Споживаю. Ділюся.
Між замісів вкладаю тепло непідробних джерел.
Українно люблю Україну і їй присягнуся
Повернутись у рідні обійми з життєвих вертел...
Марія Дребіт
24.08.2024 Португалія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021130
дата надходження 30.08.2024
дата закладки 16.10.2024
Замивала біду глупу чужим часом в морі слів,
Заганяла хиб-заразу чужих пліток в косий хлів.
Дзиґа-день крутивсь завзято від світанку, стало сил.
Ніч рахує результати. Править карму небосхил.
Щедрий всесвіт сипить звично по турботі повно, вщерть.
Не підсуне радість зичну, не порушить горя твердь.
Клопіт водить журбу колом, не розмінює на сміх.
Гордовитість ореолом осяває чужий гріх.
По стражданню інших ліпша, гнеться хорда під хрестом.
Не жбурляю камінь в грішних, вибудовую престол.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024057
дата надходження 11.10.2024
дата закладки 11.10.2024
Пора золота.
Розмови за чаєм...
За шибкою осінь розносить листи.
У них вкарбувалось назавжди рядками,
все те, що назавжди,
все те, що в віки
летить золотими нейронами літер...
- Поглянь!... Замело чистим золотом сад...
Воно незнищенне!
Як небо і вітер.
Воно повертає і весни назад.
23.09.2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022839
дата надходження 23.09.2024
дата закладки 24.09.2024
(з чоловічих уст)
Привіт ,моя маленька, знов не сплю
Так хочеться тобі знов написати.
Ця тиша мов з якогось хрусталю
Тебе ,як завжди буду уявляти.
Включу голосове, і відключусь...
Мене накриє тепла моря хвиля .
Дорослий дурень , але мабуть не навчусь
Без тебе бути повністю щасливим.
Собі не признАюсь ,а ти все ж дорогА
Моєму серцю і думкам нечемним.
І що ж ти зараз робиш ? Може в снах
Мене цілуєш поглядом шаленим?
А може ти ,як я, не спиш і вся в думках,
Плейлист включила й обнімаєш нічку?
Моя залежність віртуальна, в почуттях
Я зараз певно ,як зелений ще хлопчисько..
Ну от , екран заблимав , есемес
Від тої, що рідніша і потрібна.
"Давай зустрінемось, мабуть уже пора...."
Я написав ,і знаю...недаремно.
© Marmeladka /А.Т/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022717
дата надходження 22.09.2024
дата закладки 22.09.2024
З гороби'ною тішився Вересень,
Цілував, цілував її в щічки,
При зорі вечоровій і зрання
Червоніла вона біля річки.
Гороби'нонько, мила, кохана,
Цілий рік я чекав насолоди,
Хочу спити твою я до дна
Найчарівнішу вроду природи.
І кохати, кохати, кохати...
Серцем мліти від тво'ї краси,
І спивати солодкий цей трунок,
Мила Осене, ти не спіши...
Дай, набутися, дай накохатися...
І скупатися дай у любові,
Горобинонько, мила, кохана,
Ти – красуня в осінній обнові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022756
дата надходження 22.09.2024
дата закладки 22.09.2024
Чую кроки тихо на порозі,
Літо не прощається ще й досі,
Обіймає квітами із гаю,
Каже, що печаль усю здолає.
Я в його мелодію повірю,
Намалюю трепетну подію,
Сині незабудки, зелень краю,
Всі моменти знов перелистаю.
Айстри ніжно-милі кольорові
Акцентують влучно нашій мові,
А троянда в золотій оправі
Додає довершеність октаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022186
дата надходження 14.09.2024
дата закладки 14.09.2024
Злились в одне, не роз'єднати,
Свій вальс кружляють по дахах.
Такий солодкий запах м'яти,
І небо всіяне в зірках.
Вона пригорне до себе міцно
Така смілива,така п'янка..
Бували дні , коли так невтішно
Летіли ночі зовсім без сна.
Він буде ніжний , гарячий , сильний
Вдихне незнаний запах волосся..
Така відверта , такий гарячий
Сьогодні все от вже відбулося...
Злились в одне і не роз'єднати.
Шалений танець коханих душ...
Вона манлива, він так бажаний...
Світанок, сон їх не поруш!
© Marmeladka
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015994
дата надходження 22.06.2024
дата закладки 24.06.2024
[b]Д [/b]иявол найбільше бажає заволодіти нею.
[b]У [/b]мене також це найсильніше бажання...
[b]Ш [/b]аленію від можливості отримати тіло твоє,
[b]А [/b]ле... холону від думки,що ніколи моєю не буде твоя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682095
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 17.06.2024
Вітер заплітає пісок у моє волосся.
Море видає білим шумом мої секрети.
Це було кохання... А може мені здалося.
Бо я тут сама, а де ти? Скажи мені, де ти?
Пустку в тобі не наповнюю більше змістом.
Б'ються об причал мої спогади в сотні уламків.
Ми були зліплені долею з різного тіста,
Я так й не змогла помістити себе в твої рамки.
Десь там за горою вже сонце вкладається спати,
А тут спокій заповнює душу оранжевим світлом.
Весна вже давно одягнула заквітчані шати,
В повітрі вже п'янко і солодко пахне літом.
Старанно розсипавши зорі на чорній стелі,
Ніч пестить мене шовковисто-м'якою рукою.
Самотність моя так доречна на цій пастелі...
А знаєш, без тебе краще, ніж бу́ло з тобою.
17.11.2023, Вльора (Албанія)
09.04.2024, потяг Золочів-Київ (Україна)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010656
дата надходження 10.04.2024
дата закладки 10.04.2024
Якби мені змалку іспанкою бути,
Я б поглядом чорних очей ворожила,
Щоб тільки мене ти міг бачити й чути,
Я б гордістю й честю тебе полонила.
Якби мені мати німецьке коріння –
Сім’ї і родини була б берегиня.
Якби ж я (щаслива!) була парижанка –
Найкраща б у світі була б я коханка.
Для тебе могла б італійкою стати,
Співати і страви смачні готувати.
А хочеш, станцюю для тебе латину?
Мовляв, я з Бразилії чи з Аргентини?
Як хочеш японки покірної мати,
Японською буду для тебе мовчати.
Шукаєш собі ідеальної жінки?
Все є у мені! Твоя українка!
Та найголовніше, що нині ти маєш,
Це те, як безмежно тебе я кохаю!
За тебе і сина - в вогонь і у воду!
Слова мої нині - набої до зброї!
Постану горою за нашу свободу!
Бо я народилась в країні героїв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008356
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 13.03.2024
* * *
Тулися ночами,
зречися до ранку розлуки.
Скажи, що скучаєш,
відчуй мій схвильований стукіт.
Проникни у душу,
хай я тимчасово відтану.
Візьми непослушну
в любовні жагучі кайдани.
Обоє на пласі,
любов захистить нас від згуби.
Живем в позачассі,
думками торкни спраглі губи.
Так хочу в обійми,
на мить розчинитися в щасті.
Але кляті війни…
так просто від кулі упасти.
Я знаю, там пекло
не Схід, а суцільна заграва.
І сонце померкло,
й до тебе стежина кривава.
До неба прохання,
хай знищить біду осоружну.
Тримайся кохання,
воно збереже твою душу.
04.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007300
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 02.03.2024
Він кожен день дарує їй букети,
При зустрічі наспівує пісні...
Серцем для неї пише він куплети,
Щоб в щасті поряд їх минали дні.
Вона маскує вправно хвилювання,
Коли на виліт серце із грудей...
Але у них одне на двох бажання,
Роздмухати вогонь кохання цей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007306
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 02.03.2024
Над урвищем стежиною
Веди мене, тримай мене.
Пісок у прірву цідиться
Хвилинами з-під ніг.
Колись в Тобі спочину я
Після дороги дальньої,
Ішла якою світом цим,
А Ти мене беріг.
Та зараз - підхопи мене
Рукою милосердною.
Я ще не домолилася,
Відсунь дороги край!
Ще маю незавершене,
Ще бачу ціль попереду.
Прошу Твоєї милості -
Над урвищем тримай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007095
дата надходження 29.02.2024
дата закладки 29.02.2024
Валя пічкає дитятко...
-Толю, треба все доїсти.
( вголос мріє про телятко)
Це не те, що жити в місті.
З нього виросте корова,
Буде молоко та масло,
Сир... Життя в селі чудове.
Поряд луг - то ж є де пасти...
Прожував вареник Толя...
-Може купимо індичку?
Бо казала бабка Оля -
Батько вже завів теличку.
Велика подяка Каті Собовій.
Підняла настрій своїми гуморесками
та надихнула на вами нині прочитану.
(картинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006243
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 22.02.2024
Поезія і ти - для мене такі близькі,
Мої в ній почуття гарячі, пломенисті.
Поезія і ти - блакить небес і зорі
І стукіт серця б'є, неначе хвилі моря.
Поезія і ти - для мене не роздільні,
Поезія і ти - для мене крила вільні.
Без неї я одна, одна так, як без тебе.
Хоч в ній зима, весна і літнє, ясне небо.
Поезія і ти - допомагають жити,
Поезія і ти - водою не розлити.
І навіть коли дощ, то там живе кохання,
Коли метуть сніги, нема розчарування.
Поезія і ти - веду щодень розмову.
Поезія і ти - дарує мить казкову.
І як прийде весна в квітучому убранні,
Поезії й тобі віддам у дар кохання.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006413
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 22.02.2024
Поле, поле, поле… Труда — непочатий край —
Все родить горе — як не посієш.
А вона — поле… — знає про Рай —
Щоб було гідно — прийде Месія —
Щоби не соромно — рук не щáдить —
Хай спину ломить, хай хрест тяжкий…
Не родить щастя — вона все садить
Солоним потом — у ґрунт глевкий.
Слізьми солоними ще полиє.
Солодке щастя — солоний ґрунт?!.
А вона — молиться й тихо сіє
І поле горе — то там, то тут…
І сходить сонце, і ґрунт, як іній —
Іскриться, згірклий від поту й сліз;
І сходить щастя — як і повинно —
Стеблом — угору, корінням вниз.
І вже безсиле усяке горе!
Поле — солодке щастя по небокрай!..
Май час! Все діється в свою пору!
Лиш — хто невсипний — пізнає Рай!
04:33 06.02.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005149
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 06.02.2024
Спит раскидисто ива,
А под ней ветерок...
Каплю ветка ронила
На раскрытый цветок..,
Где венчается Летом
Влага выпавших рос
С переливами света
Солнца длинных волос.
Неразлучность тандема
Хрусталем заблестит...
Красотою Эдема
Дикий луг озарит...
Чтоб ни хлебом единым..,
Семи бедам в ответ..,
Был любовью хранимый
Каждый божий рассвет.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004114
дата надходження 26.01.2024
дата закладки 26.01.2024
Коханий, де ти? Присмаком полину
Вітри на шмаття душу кволу рвуть,
Закутану у чорненьку хустину
Із болем серця в незбагненну суть.
Чом саме ти? І чим я так згрішила?
Шукаю відповідь у неба. Та дарма.
Війна обтяла не одному крила
І падаю в безвихідь не сама.
Прийшла біда неждана до порога
Вже більше я тебе не обійму.
Коханий, де ти? Вже побачив Бога?
В благанні руки зараз не здійму.
Не поцілую ці вуста пришерхлі
Боями на пропаленій стерні...
Ні, я не хочу з пам'яті все стерти,
Щасливі миті залиши мені.
Без тебе дні здирають по-живому
Проміння сонця. Плаче дощ слізьми.
Пропік солоним душу. Втома, втома...
Це сталося не з нами, це не ми.
Це ніби забрести в глибоку воду,
А сил добратися до берега нема.
Бо шлях занадто довгий. Вкрило льодом
Бажання повертатися. Зима...
Коханий, де ти? В небі неозорім
Ти разом з побратимами в раю.
А я ховаю у закутках горе,
Із мокрою подушкою встаю.
Встаю й молю:" Мій любий, ще заглянеш?"
У сни солодкі, де життя цвіло
З тобою. Ні, кохання не зів'яне,
Бо в книзі долі все, що в нас було.
Л.Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003761
дата надходження 22.01.2024
дата закладки 22.01.2024
Колись серед ночі згадаєш мене
І довго не зможеш заснути.
В думках, наче блискавка, мить промайне.
То може, віщунка спокути?
В марудних блуканнях нестримних думок
Шукатимеш погляд глибокий.
У небі нічному, у сяйві зірок
Загубиться бажаний спокій.
Хоча ти далеко, за сотню доріг,
А тихо мій сон потривожиш.
Відчую, як ти біля мене приліг.
Мовчиш, а заслухатись можна.
Боюсь ворухнутись, злякати момент
Такого нежданого дива.
І серце, наповнене млістю ущент,
До тебе полине зрадливо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003269
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 17.01.2024
Ми напевно, давно усі чули:
Щоб Людиною бути в Житті.
Та існують і ті, хто забули,
що насправді - ми ЛЮДИ в бутті.
Мати ЛЮДЯНІСТЬ – справа не тЯжка,
зрозуміти потрібно просте:
Щоб Душі не було твоїй тяжко,
полюби в першу чергу СЕБЕ.
Не молитись за тих, хто страждає,
бо то Богом назначений біль…
В тяжкий час Він його спонукає -
зрозуміти в Житті свою ціль.
Не спішіть буди добрим для інших,
то енергія – бути рабом.
Не можливо прожити за грішних,
не грузіть себе зайвим ярмом.
***
Щоб ЛЮДИНОЮ бути в Житті,
нам потрібно самим не хворіти.
Полюбити свій стан в самоті,
від ДОБРА, що не в користь –
ПРОЗРІТИ…
16.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003216
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 16.01.2024
***
Можливо, ми зустрінемось колись,
Й затихнуть у душі усі тривоги.
А поки що тихенько помолись,
Дай відпочити думам із дороги.
Можливо, ми зустрінемось... Чекай
Мене у дні похмурі й веселкові.
Бажанню цьому згаснути не дай,
Ві сні малюй ці зустрічі казкові.
Можливо, ми зустрінемось... Ти вір,
І все здійсниться, тільки забажаєш!..
Кохай мене усім наперекір,
Якщо любов і віру в серці маєш.
6.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002462
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 07.01.2024
В житті бувають такі моменти, коли сльози туманять очі.
Але набагато важче, коли плаче душа, а очі сухі...
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4UgUHVstBxY[/youtube]
Скупа сльоза скотилась по лиці,
О, скільки довелось їй пережити!
Не та, осіння, що тече по склі,
Оця не зможе душу зачепити.
Це - зовсім інша, це - людська,
І не такий у неї смак.
Це - не проста тече вода...
Багато має ще ознак...
Вона - страждання, це і біль,
Хіба розкажеш це словами?
Сльоза стікає мимовіль,
Хвилює часто все ж ночами.
Душа не плаче від безсилля,
А лиш тому, що вона є.
А, може, просто, що недоля,
Не радість, жалю завдає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000340
дата надходження 07.12.2023
дата закладки 09.12.2023
Ти приснись у ві сні,
Підкажи мені, ненько, дорогу,
Щоби я навесні
Прилетіти могла до порогу.
І відчула ту мить,
Лише в милих і мирних мотивах,
Хай душа забринить
І країна розквітне щаслива!
Посміхнеться душа
І відчутно зрадіє до болю,
Ось і радість прийшла,
Залишивши лиш спогад журбою.
І заграє життя,
Заспіває пташина у гаї,
Це святі почуття,
Які тільки відчуєм в розмаї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000191
дата надходження 05.12.2023
дата закладки 05.12.2023
Заховалася в гаю золота перлина,
Влаштувала, ніби рай чарівна година,
З листя сплетений вінок виграє, мов зорі,
Розвівається краса, наче хвилі в морі.
Так чарує та бринить горобина мила,
Від барвистого тепла я уже щаслива,
Причаїлася в гаю, додала ще шарму
І співаночку з вітрів нам дарує гарну.
А прощатися ніяк не бажає осінь,
Сяють ніжні барви ще у красуні й досі
Та вже бачим рідше ми дивні колорити,
У відпустку пані йде готувати свити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999823
дата надходження 30.11.2023
дата закладки 30.11.2023
Скажи мені, де ти?
О де ти, надіє?
Чом падаєш зіркою
з неба нічного?
Невже ти примарна
і схожа на мрію,
невже я для тебе
не значу нічого?
Дивлюся в безодню
і кличу тебе я,
як щастя далеке,
що десь в зореграях.
Надіє, надіє,
моя ти лілея,
скажи, із якого
чекать тебе краю?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999339
дата надходження 24.11.2023
дата закладки 25.11.2023
ДОЗВОЛЬ
Дозволь мені з тобою поруч бути,
Дозволь мені благаю, не жени,
Щоб стукіт серця й голос за́вжди чути,
Струмком весня́ним, мила, задзвени.
Дозволь тебе коханням огорнути,
Щоночі колискову все співать,
Щоразу обійняти, пригорнути,
Бо я зумів всім серцем покохать.
Дозволь тебе голубити щомиті,
На все життя надійним стать плечем,
Смаки кохання ще не всі розкриті,
Коханням хочу вмити, мов дощем.
Дозволь нектар з губів твої́х збирати,
Бо він цілющий, аромат п’янкий,
Усе життя дозволь оберігати.
Для мене сво́є серце ти відкрий.
Дозволь тебе леліяти, як квітку,
Тобою жити все своє́ життя,
Кохати все життя, немов лебідку,
І берегти у серці почуття.
Дозволь мені, дозволь, моя́ кохана,
Моя́ перлино, зорецвіте мій,
Моя́ Богине люба, незрівнянна,
Живу тобою, я наза́вжди твій.
10.11.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998259
дата надходження 10.11.2023
дата закладки 10.11.2023
А хто сказав, що батько менше любить
Своє новонароджене дитя,
Ніж матінка. Що так не приголубить,
Бо його розум служить для звитяг?
Але ж любов народжується в серці.
І не важливо, скільки йому літ.
А якщо батько ще й в солдатських берцях
Рятує на «нулі» весь білий світ?
Він там життям щомиті ризикує.
Закони ж особливі у війни.
Буває, що й над смертю покепкує,
Не бачачи своєї в тім вини.
У ті хвилини память виручає,
Бо перед очі посила маля,
Що з Перемогою його стрічає,
А під ногами – батьківська земля.
І шаленіє серденько від того,
Диктуючи: «Ти ж – батько! Мусиш жить!
Ніколи бою не бува легкого.
Тримай міцніше оборони щит!»
А хто ж сказав, що батько менше любить
Дітей, що мають зрілий уже вік,
Що руки й губи вже у нього грубі?
Таким і має бути чоловік!
24.10.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997800
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023
З небесної маківки світло скотилось
На довготелесі боки виднокола,
Й пішло в небуття опівнічне чорнило -
Заграла сюїта навкруж світанкова.
Огрійливі ноти зроїлись у крону
Багряно-вогнистого дерева сходу.
Обрушились теплощі в гойдалку сонну,
Де ранок дрімав глупій ночі в догоду.
Заструмило літепло в тілі юначім.
Світанок повіки росисті розмружив,
І брів ковилових зело помантачив,
Щоб крилило вітром, як пишні хоругви!
Не всидів жаркий куманець у тайстрині,
Бо ясне білило пора виливати,
То й гайда в хлопійкові руки нестримно -
І в небо скоріше, у рідні пенати.
Кругом побіліло, і вись у блакиті,
І димчасті кудли розвішені чинно,
Уже й куманець зупинився в зеніті...
Упору господу підносити днині!
Chara Vinna
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997419
дата надходження 30.10.2023
дата закладки 30.10.2023
[i]Окрилені знають ціну порожнечі...[/i]
Свобода рятує від сивого болю,
Збирає каміння рояль-чорноти.
І падають води зі скелі до бою,
Аби вже ніколи себе не знайти.
Тануть омани в багряно-флаконі...
Воля шукає свої береги -
До неї знайду́ться незнані кордони
І зрошені димом сухі вітряки.
Свобода ладнає життя парусами
І знову заходять у ніч кораблі.
Пульсує завзяття з малими вітрами
І чути навпроти,- Не бійся, жени.
І тільки неволя дозволить почути,
Як в тілі стражденно жеврі́є погар...
Сковані крила - і вже не відчути,
Як близько вершина й далеко провал...
10.10.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996208
дата надходження 15.10.2023
дата закладки 15.10.2023
Те, що в кухаря Тиграна
Різнобічні є таланти,
Знали бармен, помічниці
І усі офіціанти.
Все було тут під контролем:
Він не корчив кислу міну,
Усміхався, та сувору
Вмів тримати дисципліну.
А сьогодні шеф зірвався
І кричав що було сили,
Верещав офіціанту:
-Де тебе чорти носили?
Тобі, йолопе дебільний,
Скільки буду я казати,
Що на вулицю клієнтів
Тут не можна викидати!
Хоч який він буде п’яний,
Приповзе сюди зарані –
Пам’ятай, що ти працюєш
У вагоні-ресторані!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993126
дата надходження 05.09.2023
дата закладки 07.09.2023
Вона іде. Бреде малими кроками
По стиглій ниві ген за небокрай.
Сильнішає, мудрішає із ро́ками.
Зозуле, куй же їй, не замовкай!
Пережила і голод, і кріпаччину,
І зашморг більшовицької руки...
Було всього і знищено, і втрачено,
Лишився крок!.. Але який важкий.
Вона іде, хай щоби там не сталося,
На спині хрест огрядний донесе,
Щоб тільки діточки́ не відверталися,
Любили щоб її понад усе.
24.08.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992457
дата надходження 28.08.2023
дата закладки 29.08.2023
Такий далекий, та такий близький,
Шкода, що ми не стрілись із тобою.
Мовчать всі сни, не дзеленчать дзвінки,
Дороги і стежки покриті млою.
Колись давно ж приходив уві сні,
В струїстому купались ми промінні...
Збігали блискавицею всі дні,
Що аж зловить не поспівали тіні.
За днями ніч ховалась в небуття.
Так не хотілось розтискать обіймів!
Ми ж не надихались палким чуттям,
Не напилися ласки взорів мрійних.
Чому зі снів не линув ти у яв?
Чому не стиснув ще сильніше руки?
А час безжальний безвісти тікав,
Лишивши місце болісній розлуці.
Дзвіночки у блакить сховали сум,
Похнюпили безрадісно голівки...
Такий далекий, що аж в серці щем!
Такий близький, та недосяжний тільки!
Chara Vinna
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990645
дата надходження 06.08.2023
дата закладки 20.08.2023
На музыкальную тему "О, Бэлла, чао"
https://youtu.be/KLGY_htXtPI
Неони в небі нічного міста
І я провулками темними десь іду,
Щоб нанизати зі слів намисто
На нитку непокірних дум.
Палає серце, пече у груди
Та вже за мить, наче факел, його несу
І тягнуть руки до мене люди,
Бо скуштувати мають сум.
Які на присмак безсонні ночі
І божевіллю поета чи є межа? -
З долоні серце їм проклекоче
Рядком яскравого вірша́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991112
дата надходження 11.08.2023
дата закладки 12.08.2023
Як побачиш на моїм столі
Чистий аркуш у вечірню днину,
Пригадай, що вразило тоді,
Збережи зворушливу хвилину
Лист блокноту, зірваний умить,
Швидко так захочеш дописати,
Все, що наболіло і щемить,
Серцем і душею розказати
Лише аркуш витримає все,
Збереже і радість, і печалі,
Те, що у куточку десь живе
Силуетом кличе знову в далі
Дивні ікебани на вікні -
Мить закарбувалася навіки,
Чистий аркуш на моїм столі,
В роздумах стомилися повіки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990542
дата надходження 05.08.2023
дата закладки 05.08.2023
Згадаю літо це колись,
Самотньо сяду край вікна,
Зустріну щемно падолист
З горнятком кави, надсумна.
Згадаю все я до дрібниць:
Як ніжно пісню коник грав
У килимі рясних суниць;
І як вінок плела із трав;
Сліди від ягідних чорнил
Та румбамбаровий узвар;
Ласкавий дощ, що тихо лив
З кудлатих посивілих хмар.
Такий солодкий літа щем -
Моїй душі п'янкий бальзам,
Народиться новим віршем,
Коли згадаю сам-на-сам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989431
дата надходження 22.07.2023
дата закладки 23.07.2023
В цьому житті усе тимчасово:
Літо зникає в дощах поступово,
І молодість наша з часом сивіє,
Брендовий одяг теж постаріє,
Виростуть діти, з дому підуть,
Традиції зміняться чи пропадуть,
Друзі залишаться в минулому,
Наче скарби на човні потонулому,
Виникнуть потім інші бажання,
Забарвлення змінить й кохання,
І цінності людства наче епоха...
Час - це постійно інша дорога.
Сьогодні спокійно, завтра війна,
Але закінчиться колись і вона.
В цьому житті усе тимчасово,
Усе що оточує, все що навколо.
Навіть життя тут тимчасове,
Бо далі чекає незвіданне, нове.
Тільки душа - назАвжди вона,
А те, що у ній - неначе вода:
Любов - цілюще, живе джерело,
Ненависть - води болота і зло,
З хмари дощем - спрагу тамує,
В небо з роси - крила дарує.
В цьому житті усе тимчасово
Літо...зима, холодно, й знову...
Лише те, що в собі, а не навколо
Понесемо у вічність обов'язково.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986776
дата надходження 21.06.2023
дата закладки 03.07.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iNuLguFzjNA[/youtube]
Висять на гілочці плоди,
Смачненькі ягідки малинки.
Приходжу часто я сюди,
Знаходжу час тут для зупинки.
Скуштую ягідки смачні,
На що вони мені так схожі?
На поцілунки ті твої,
Солодші ягід оцих, може.
Колись удвох ми смакували,
Були щасливими без меж.
Але тоді ми ще не знали,
Що час колись нас змінить теж.
Промчались дні ті безтурботні,
Не хоче пам"ять забувать.
Та дні живуть іще спекотні,
Когось ще можуть здивувать.
Прийдуть закохані вже інші,
Не зрадять слово те -люблю,
І будуть вже за нас мудріші,
Не втратять так, як ми любов свою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987600
дата надходження 01.07.2023
дата закладки 03.07.2023
Завітала в двір до баби
Гарна молодичка,
Розпитала про здоров’я,
Напилась водички.
Пояснила бабі Єльці
Про такі візити:
-Для статистики потрібно
Правду всю відкрити.
Тому треба опитати
Всіх людей хороших,
Чи в них є така можливість –
Відкладати гроші?
Емоційно бабусенька
Вже відповідає:
-Є така можливість в мене,
Та грошей немає.
А то будуть депутати
Голову ламати:
Як прибутки в баби Єльки
За законом зняти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986984
дата надходження 24.06.2023
дата закладки 28.06.2023
У Марини - іменини,
Тож набилися у хату
Родичі, куми, сусіди,
Словом, всіх було багато.
Готувалась молодиця,
Вночі спати не лягала,
Щоб було все, як годиться,
До ладу наготувала.
Цілий день пили, гуляли,
Уже вечір наступає,
А додому іти гості
Аж ніяк не поспішають.
Стомлена Марина злиться,
Вже не слухає тих тостів,
В думці крутиться, вертиться:
-Йшли б ви вже до чорта, гості!
Є ж на світі без халтури,
Чемні, виховані люди:
Знають правила, культуру,
Їм подяка за це буде.
Он французи: попрощались,
Зразу в двері - і додому,
А англійці - ці тихенько
Йдуть, не кажучи нікому.
Зате наші, як ті свині:
Вже нажерлись, нализались,
Попрощалися три рази –
Й за стіл знову повсідались!
Іменинниця стогнала,
Присідала, позіхала…
Вже за північ. Так стомилась,
Гостям ввічливо сказала:
-Дуже рада, що не бились,
Тож вам дякую за свято,
Їжте так, щоб не вдавились,
А я йду у ліжко спати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986221
дата надходження 15.06.2023
дата закладки 15.06.2023
А в душі весна…
Дарма, що вже десятки літ.
Сиджу самотня край вікна.
А у душі весна…
А за вікном теплінь…
Мене так сонечко голубить.
Вдивляюсь в світлу далечінь.
А за вікном теплінь…
А в думках життя…
І те, що є, і те, що промайнуло.
Та вже немає вороття.
А в думках життя…
А мрія ув очах…
Ще ніжним цвітом не намилувалась.
Мандрую птахом у світах.
А мрія ув очах…
А на вустах: «Прости.
Бузок ще, Боже, навіть не зацвів.
А ще ж конваліям цвісти».
А на вустах: «Прости».
А в душі весна…
Вона прийшла, про роки не спитала.
Весела, життєлюбна, голосна.
А в душі весна…
© Галина Брич
Пісня звучить у виконанні автора мелодії Ольги Гац.[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=f1xASWPPYvU[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981805
дата надходження 30.04.2023
дата закладки 02.05.2023
І
В Небі квіти цвіли на весь Світ,
В Небі Свято вершилось Всевишнє
І всесвітні там яблуні, вишні
На весь Світ розсипали свій цвіт.
А над ними нові вже цвіли,
Пелюстки в Небесах розсипали.
На Землі поступово світало
І світліше було на Землі.
Над суцвіттям розквітлим отим
Височила ще Вись надвисока,
Білі-білі, широкі-широкі
Крила там обіймали Світи.
ІІ
[b]ПРАЗДНИК[/b]
Расцветали на небе цветы –
В небе праздник творился Всевышний.
И небесные яблони, вишни
Осыпали свой цвет с высоты.
Расцветали цветы, осыпались,
А за ними другие цвели,
И склонялись до самой земли,
Толь приветствуя, толи прощаясь.
И над этим соцветьем при этом
Ещё высь там такая была!
Птицы, словно объятья, крыла
Развернули над всем Белым Светом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980687
дата надходження 19.04.2023
дата закладки 19.04.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=F8Nwr9Px8O0[/youtube]
Дві обездолені душі,
В житті притулку не знайшли.
Колись згубились в метушні,
І не змогли тому зустрітись.
А був лиш крок, чи, може, два,
Здавалось - руку простягнути.
Чомусь не трапились дива,
Тепер не можуть осягнути.
А час суворий й нетерплячий,
Старанно день зміняє ніч.
Помилки знає він добряче,
Він не пробачить, ось в чім річ.
Тепер все важче йти під гору,
Яке підтримає плече?
Та буде важче іще скоро,
Сльоза гаряча обпече.
Не повернути все назад,
Помилку зроблено! Це - крапка.
Прийшов до тебе листопад...
А поряд - старість одинока...
-------------------------------------
Події в творі не стосуються автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980077
дата надходження 13.04.2023
дата закладки 14.04.2023
Лютувала зима, лютувала,
Та зимі не бувати навік:
Вже і віхола зла відспівала,
Та й мороз десь далеко утік.
Ось і днина тепер потепліла,
Збіг останній весняний струмок.
На деревах пустих зарябіла
Благодать незліченних бруньок.
А світило з небес аж співає
І теплом огортається світ.
Пориваючись вітер здіймає
Тогорічну листву у політ.
Та вже більше її і не буде,
Лиш востаннє отак пролетить:
Вигрібають і спалюють люди —
Від багать у селі аж димить!
Ще й побілять хатки чепурненькі,
Що поблідли в дощах восени,
Щоб раділи всі дітки маленькі
У проміннях ясної весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977726
дата надходження 21.03.2023
дата закладки 22.03.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ogxgbkNGs3Q[/youtube]
Любити душу без дОторку до тіла,
Душа давно все ж мріяла про це.
А чи багато так любити вміли?
Вона ж чекала ніжне лиш слівце.
Не раз вона це слово ще згадає,
Що гріє довго душу й тіло.
У серці так надійно заховає,
Вона зробити вміло так уміє.
І відкриває час від часу скриньку,
Потихо, щоб ніхто не здогадався,
Бо слово це - для неї, як перлинка,
І іншим світ для неї цей здавався.
Уже й щаслива, посміхнеться,
А скільки треба цій душі?
Що не вдалося - те минеться,
Поплаче тихо уночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974294
дата надходження 19.02.2023
дата закладки 20.02.2023
Я повернусь в думках, де юність мила,
У твоїх косах стрічечка і бант,
Ти моя мрія і мої вітрила,
Мого життя безцінний діамант.
З трояндами стою сором'язливо,
А думка в голові не покида:
О як я хочу, щоб була щаслива
Тендітна, люба дівчинка моя.
Роки летять удаль гонимі вітром,
І ми з тобою стали на рушник,
І ти для мене стала моїм світом,
А я твоя душа і захисник.
З трояндами стою сором'язливо,
А думка в голові не покида:
О як я хочу, щоб була щаслива
Тендітна, люба дівчинка моя.
Нехай в житті усе іде по колу,
І підросли вже красені-сини,
А я як і колись іду до двору,
Де щастя, і кохання, і думки.
З трояндами стою сором'язливо,
А думка в голові не покида:
О як я хочу, щоб була щаслива
Тендітна, люба дівчинка моя.
Автор Зоя Журавка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973830
дата надходження 14.02.2023
дата закладки 14.02.2023
Себе по куточках, зберу по шматочку,
в розніжений ранок свій сон відпущу…
І сповідь рядочком, на чистім листочку,
змістом новими натщесерце вгощу.
Наповню настою цілющого келих,
Із вірою щирою в завтрашній день.
В приправу добавлю ряд ноток веселих,
та вкину на смак, десь на дно, одкровень…
Відкрию душі своїй навстіж фіранку,
щоб променів сонця впустила без меж…
У вИбійці з квітів, тоненьким серпанком,
її уберу, замість всяких одеж.
Росою умию, в молитвах прикрию…
І в посмішці хай весь поміститься день.
Щось зовсім нове десь для себе відкрию
у вирі бажань і чудових ідей…
Себе по куточках, зберу по шматочку…
І дякую Богу, що йду в новий день…
[i]ВИ́́БІЙКА – вид декоративно-ужиткового мистецтва; спосіб створення вибивних тканин; тканина з візерунком.
[/i]
07.02.2023
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973165
дата надходження 07.02.2023
дата закладки 07.02.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m1pGpDleGrg[/youtube]
Притих вітер, зажурився,
Думає гадає,
Чом він й досі не женився,
Родини не має?
Нема хати, ані діток,
Один в цілім світі.
Все життя отак прожито,
Встиг і посивіти.
Та надія іще є,
Кого б тут засватать?
Це все сили надає,
В кого б тут спитати?
Може, ту красу - калину,
Що росте у лузі?
Проковтнув тут вітер слину,
А що скажуть друзі?
Може, в себе закохати,
Розкішну вербичку?
Та від цього став зітхати,
Мав він таку звичку.
Варіанти не для нього,
Всі тут не підходять.
Життя судить його строго,
Такі в житті блудять.
Часом біль його стихає,
Забуває лихо й горе.
Потім швидко знов літає
Веселий, бадьорий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970124
дата надходження 04.01.2023
дата закладки 04.01.2023
Добраніч, маленька.. насниться нехай синій космос...
Зірки-чарівниці там людям ворожать любов...
Чекатиму ранку... Щоб знову почути твій голос..
Чекатиму ранку і наших душевних розмов...
Ці зорі-ворожки в петельках земної рутини,
Божественним чином, нам долі витками сплели,
Метеликам ніби... І маємось в їх павутині...
Нам бути не разом судилося ще до коли ?...
Добраніч, маленька... А вітер шугає по даху,
Холодний пронизливий враз, як завиє сичем !..
І раптом у душу ввірветься проникливим страхом,
І болем самотнім по серцю, як ніж упече...
Добраніч... Щоночі для тебе римую поеми !
Та ти їх не чуєш, я сон бережу твій ясний.
Добранічки, мила... Ти Янгол в моєму Едемі,
Далекий, манливий і невідворотно не мій.
#Ма_Річка #вогник #руденька
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969977
дата надходження 02.01.2023
дата закладки 03.01.2023
Розбуди ти мене на світанку,
В тихім шелесті квітів і трав
Де ховається в милім серпанку
Ніжне сонце у затінку барв
Обійми ти мене, ніби промінь
Та зігрій дивовижним теплом,
Хай твої найрідніші долоні
Доторкнуться до квітки листком
Розкажи і розвій в душі смуток,
Посели свою ніжність ві сні,
Щоби дивно приваблива рута
Нагадала про чари мені
І в гармонії ніжній і милій
Де ховаються всі почуття,
На поляні зелено грайливій
Розквітає життя мов дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969384
дата надходження 27.12.2022
дата закладки 28.12.2022
Я пишу тобі: "Як ти?" А маю на думці "Люблю".
Пам'ятай, я за тебе, щомиті бентежусь
І за мир наш до неба святого щоночі молюсь,
І щоранку шукаю твій вогник зелений в мережі.
Я пишу тобі: "Як ти?".. і месендж летить через даль,
Обіймає теплом, як би ніжно сама обіймала,
Вірю в силу добра. Моя віра міцна, наче сталь.
Що я сильна така і сама донедавна не знала.
Ти в мережі.. онлайн !.. Значить, все із тобою гаразд !
Як ти, люба людинонько ?.. подруго ?.. посестро ?.. брате ?..
Наймилішим привітом, серед нині карбованих фраз,
Є схвильоване й тихе, з любов'ю написане: "Як ти?.."
Через відстань і час. Через далеч незнаних доріг,
В мить, коли білий світ під прицілом ворожої варти.
Мов сакральне "люблю", мовби добрий людський оберіг,
Одне одному пишемо: "Люба людинонько, як ти ?"...
#Ма_Річка #вогник #руденька
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969445
дата надходження 27.12.2022
дата закладки 28.12.2022
Ох, ті пересуди:
"Не має родини
Ні десь, там, далеко,ні близько..."
Не відають люди,
Що в мене в хатині
Чотири котяри і псисько.
Чорненький, сіренький,
Рябий, рудуватий.
Коти - пустуни невгамовні.
Собака маленький
І дуже пихатий:
Котячий вожак, безумовно.
У горі-нещасті,
Коли забіяка-
Судьба б"є, страждає людина.
Рятують пухнасті
Коти і собака -
Моя незвичайна родина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968234
дата надходження 13.12.2022
дата закладки 14.12.2022
Бувало, всяких клопотів несу
І дум свинцевих в голові сузір'я,
А вийду в гай, погляну на красу -
І вже летять думки пухнастим пір'ям.
Шумлять у липах золоті джмелі,
Бринять строкаті мальви край дороги...
Вбираю силу, магію землі
Оту, що, мабуть, і зоветься Богом.
Туди уся пірнаю і пливу -
В гармонію тонів і барв, і ліній,
У лагідних волошок синяву,
У серпантин в'юнкового мигтіння.
А далі бачу: заховався день
В зелений водоспад густого лісу,
І розкидає вечір із кишень
Роси дрібної мерехтливий бісер.
Не знаю, скільки доля всипле літ,
Та відчуваю (ніде правди діти) -
Я, може, і прийшла затим у світ,
Щоб до нестями так його любити...
21.04.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967614
дата надходження 06.12.2022
дата закладки 07.12.2022
Причаїлась порожнеча у душі, на жаль.
І лягли літа на плечі, наче пектораль.
Та не треба смутку доле, бо життя трива,
Засівала юність поле, ось уже й жнива...
Назбиралось повно збіжжя - різне, як життя.
Було часом бездоріжжя посеред буття.
Були успіхи і злети і нелегкий труд,
Все збираю у куплети й ... читачам на суд.
Не шкодую я, що осінь залишила слід
І заплела у волосся павутинку літ.
Часом думаю з журбою - де моя весна,
Може десь там за зимою жде мене вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965554
дата надходження 13.11.2022
дата закладки 13.11.2022
Як дитячим глянеш оком –
ця стежина без кінця!..
…Крок за кроком, рік за роком –
до Небесного Отця.
Промовляючи «ніколи»,
друже милий, не журись:
всі ми ходимо по колу –
щоб зустрітися колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962659
дата надходження 12.10.2022
дата закладки 13.10.2022
Сьогодні біля тебе я думками,
Легенько доторкаюся плеча.
"Люблю" скажу я ніжними словами
І ввечері запалиться свіча.
Свіча — це щось магічне, загадкове,
Де віра у житті — небесний знак.
У почуттях багато вже любові,
Життя нам подарує власний шлях.
Нехай хороше, радісне вернеться,
В обіймах буде сказано "пробач".
Коли вже щастя з радістю всміхнеться,
Тихенько скажеш ти собі "не плач".
07.10.2022 @ Галина Гук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962170
дата надходження 07.10.2022
дата закладки 08.10.2022
В танці кружляє так ніч-королева,
Звабливим шлейфом торкнулася неба,
Дивним творінням вогні запалила,
Серце і душу мою полонила
А поряд сміливо місяць гуляє,
На милу красуню все поглядає,
Дивна картина і звісно доречі,
Шаль покриває непрохано плечі
Так зачаровує, кличе у далі,
Вмить нагадавши тендітність вуалі,
Ніжно торкає всі лінії вроди,
Як же розкішно у світі природи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961040
дата надходження 27.09.2022
дата закладки 06.10.2022
Дід привів свою корову
До ветеринара:
-Таке лихо нас спіткало,
Наче Божа кара.
Треба щось проносне дати,
Рятувать скотину,
Я привів, щоб подивились –
Прив’язав до тину.
Практикант на діда глянув,
Молодий Валера:
-Ось прогляну у конспектах,
Що то за холера.
-Та це просто!- засміявся
Щиро дід Омелько,-
Я взяв трубку і пігулку,
Їй розкрию пельку,
А ви в трубку вкладіть ліки,
Вставте в рот корові,
Один раз дмухніть щосили,
І - будьте здорові!
Та пігулка, достеменно,
Кажуть у народі,
Вмить опиниться в худоби
Прямо в стравоході.
Вже три дні ніхто не бачить
Нашого Валери:
Чи, бува, не приключилась
З ним якась холера?
Дід Омелько поцікавивсь:
-Що з тобою, сину?
Ти якийсь безсилий, жовтий,
Під очима - синій…
-Злий і підлий жарт зі мною
Худобина втнула:
Ця рогата скотиняка
Першою дмухнула!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960485
дата надходження 22.09.2022
дата закладки 26.09.2022
Иду прогуля́ться
Осенней поро́ю!
Краси́во...как в сказке,
Слов нет, чтоб сказать!
От всех удаля́ться
Нам нужно, не скрою,
И неторопли́во
Пройтись...помечтать!
Прекрасны деревья!
Они притаи́лись...
Их шёпот под ве́тром
Ласка́ет наш слух.
А воздух ...досто́ин
Собой восхищенья!
Расто́пит любую
Сердечную муть!
Под небом сере́ют
Дождли́вые тучки,
Но мо́крость свою
Не спешат распыля́ть!
С надеждою ждут,
Когда выйдут за ручки,
Старик со стару́шкою,
В парк...погулять!
Там детки играют,
Родители тоже...
Влюблённых - скаме́ечки
Манят присе́сть!
Коке́тка рябина ,
Наде́в свои гро́здья,
К себе так и манит,
Чтоб я́годку съесть!
Прогулка прекрасна
Осенней поро́ю!
Красиво, как в сказке,
Ну что и сказать!
Ловлю́ этот миг
Безупре́чный собо́ю,
Чтоб дома... взять кисть
И этю́д написать!
2022 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960040
дата надходження 17.09.2022
дата закладки 18.09.2022
Я уже йду! - Немає куди йти!
Усі мости зруйновано між нами.
Хіба що ось в країну "Самоти."
Яка стоїть й хвилюється морями.
Стою сама зажурено - гірка
Помітний блиск захований дощами
Якби ж то ти помітив як близька
До тебе та що спалена словами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959416
дата надходження 11.09.2022
дата закладки 12.09.2022
Вечоріє... Пахне матіола,
Ароматом духмяніє сад.
Комарі злітаються довкола,
Цвіркуни стрекочуть нотний ряд.
В пахощах втопилось надвечір’я,
Мов у казці – неземна краса…
Впало сонце за дерев верхів’я,
Лиш заграва в небі не згаса.
Хазяйнує вечір на подвір’ї -
Сутінками землю обійма,
Зірочок розвішує сузір’я…
І в права вступає ніч-пітьма.
Тетяна Котельнік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959408
дата надходження 11.09.2022
дата закладки 12.09.2022
Розлітаюсь по вересню пазлами -
У картинку ніяк не складусь.
В горлі ком із болючими спазмами,
Відчуття, що за чимось женусь,
Та ніяк не спіймаю...
Примарилось,
Як нав'язливий сон без кінця.
І надії, які ще не справдились,
Тануть в небі, як хмари з свинця.
Навіть сонце холодне не радує,
Хоч люблю я осінній сезон.
Сподіваюсь, що вигляне райдуга -
Прожене мій нав'язливий "сон".
І складеться картинка до пазлика
В листопад золотих кольорів.
І по світу прозорим корабликом
Рознесе сотні лагідних слів...
7.09.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958959
дата надходження 07.09.2022
дата закладки 07.09.2022
У кімнаті затишно і чисто,
Сірий вечір розгорнув пітьму,
Мамине улюблене намисто
Із шухлядки столика візьму.
Мама молода його носила,
Берегла, як дуже цінний дар.
В ньому є якась магічна сила –
Це намисто тато дарував!
Пам’ятають камінці прозорі
І кохання ніжне, і тепло.
Світяться мов світанкові зорі,
Хоч насправді це звичайне скло…
Це намисто оберегом долі,
Цінним спадком стало у житті -
З ним я наче у родиннім колі
Де батьківські спогади святі.
Тетяна Котельнік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958971
дата надходження 07.09.2022
дата закладки 07.09.2022
***
Палили картоплиння на городах
І дим стелився по розораній ріллі
Яскріли айстри в пишних хороводах
І літо бабине летіло по землі.
А десь далеко, а чи й так далеко
Війна збирала свій щоденний урожай
Вже відлетіли до весни лелеки
Покинувши як біженці цей край
Та ще не вірилось, що скоро осінь
Прине́се щемно-ностальгійні дні
Затягне мрякою небесну просинь
Прийдуть дощі, холодні і нудні
І закружляє вітер жовте листя
В останнім карнавалі літніх снів
І вічним листопадом освятиться
Печаль лісів, печаль полів.
Було́ журливо і чомусь прощально
І вечір в сутінках зачах
Було́ самотньо посеред мовчання
І тихий розпач у твоїх очах…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958313
дата надходження 01.09.2022
дата закладки 06.09.2022
Стоїш собі, неначе скло у рамі.
Мої ж чуття накрили береги –
Такі стрімкі й бурхливі, мов цунамі,
Такі міцні, що зносили б дахи.
Та ти чомусь не чуєш їхню силу.
Чи чуєш, та обрубуєш мости,
Бо я не з тих, хто дасть відвагу крилам
І заведе в міжзоряні світи?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955784
дата надходження 08.08.2022
дата закладки 08.08.2022
( для жіночого виконання)
Облітає бузок - білосніжний і синій -
За вікном на алеї шкільній.
І під вальс номер два перламутровий іній
Невагомо лягає на ній.
Приспів:
Танцює наш десятий клас,
Танцює свій бузковий вальс.
П'янить вечірній аромат,
Парфуми пахнуть від дівчат.
В останній раз танцює вальс
Десятий клас... Спинися, час!
Час багато разів, від прощального балу,
Обсипав пелюстки голубі.
Сині квіти сюжет ненадовго писали,
Лиш на згадку мені і тобі.
Приспів.
На доріжці ліхтар... І бузок облітає.
Ми проходимо поряд по ній.
Ти можливо забув... А я все пам'ятаю
Пелюстки на алеї шкільній.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955201
дата надходження 02.08.2022
дата закладки 02.08.2022
Торкнулись уст твої уста...
Душа в коханні - захмеліла...
Порахувать хоча б - до ста...
Коли ще зовсім не зомліла...
Моя розпечена весна...
В твоїх обіймах до світання...
Іще б ковток твого вина...
Яке я хочу без вагання....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955093
дата надходження 01.08.2022
дата закладки 02.08.2022
/бездієслівний вірш/
Серпень. Цілунок літа.
Лагідний шум прибою.
Під аромати квітів –
Вечір, удвох з тобою.
Море в примхливій піні,
Серце кохане – птахом.
Щастя на двох – безцінне,
Ластівкою попід дахом.
Радість моя – до стелі,
Адже кохана тобою.
І почуттями- хмелем,
Виром спокуси – двоє.
Серпень. Ранкова злива.
Ми – і веселка в небо!
Хвиля з-під ніг бурхлива,
Як почуття до тебе….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955104
дата надходження 01.08.2022
дата закладки 02.08.2022
Я прибіг швиде́нько в сад,
Бо достиг наш виноград !
І сьогодні, спозаранку,
Жде мене дідусь на ганку !
Ми із ним не в жму́рки граєм,
Урожай ми вдвох збираєм !
Вже стоять пусті корзини -
Дід їх сам зв'язав з лозини !
Виноград вродив на славу .
Я ж прийшов не для заба́ви -
За якихось три хвилини
Вже нарвав аж пів корзини !
З дідом мрія в нас давно -
Ми затіяли ... вино !
Завтра зробимо мезгу́,
Тільки мамі - ні гу-гу́ !
Краще їй про це не знати !
Буде гнівно доріка́ти,
Гратись з дідом не дозволить
І сиді́ть мені у школі ...
Якщо мама не прозна́є -
Я до діда завітаю !
Буду виноград давить,
Сік, із дідом, буду пить !
Робить мій дідусь вино,
Ох і га́рненьке воно !
Тільки я його не п'ю,
Через те, що не люблю !
Дітям - пити не дають !
А самі́ - звичайно п'ють !
І, не треба ... Обійду́сь ...
Лимона́ду я нап'юсь !
І скажу́ вам найщирі́ше :
- Лимонад - напій найліпший !
Зі слів внучка, записано правильно.
Підпис / [i]Родвін[/i] /
23.06.2012 р.
м. Чернівці
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTxpgVpqTuSWLoUpWXnejtm0LLruqA8qKLU8A&usqp=CAU[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951301
дата надходження 23.06.2022
дата закладки 24.06.2022
Два лелеки в небі, вже зміцнілі крила,
В піднебессі мрії, знов радість накрила,
Коли завжди поруч і бажання світлі,
Стук сердець у ритмі, щасливі на світі.
Як безхмарно, трави ніби в оксамиті,
Скрізь проміння сонця - добра й тепла миті,
Їх не вдасться роз’єднать - щасна доля,
То, як схвалення боже, є його воля!
25.06 2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950766
дата надходження 17.06.2022
дата закладки 18.06.2022
Ти мене розбуди тихо зранку,
Ніжним подихом зелені трав
Та розшторь кольорову фіранку
Під весняні мотиви октав
Подивись милим поглядом ніжно,
Запали почуття, як вогні
І для тебе коханою вічно
Залишуся на рідній землі
Ти мене розбуди навіть в нічку,
Коли сплять вже навколо гаї,
У волосся вплети милу стрічку
Й заспівай, як в саду солов'ї
Доторкнися тендітно і ніжно,
Ніби місяць чарівний зорі́
І для тебе, коханий, я вічно
Буду також співати пісні
Доторкнись і відчуй, як тендітно
Моє серце бринить і живе,
Мов в обіймах коханих розкішно
Відчувати, як стука й твоє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947533
дата надходження 12.05.2022
дата закладки 12.05.2022
Чи не тому, що я тобі - ріка?
(Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
Не знаєш сам дочасу. Але ніжність
росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
Що мов вода, якій немає дна.
Пребілий день пресинім снігом
повен.
Мовчать ефіри, музи і весна.
І Бог мовчить.
А ти - будуєш
човен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790159
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 17.03.2022
Ох, як чарує у саду осіннє листя,
Таке тендітне й неземне та ніжне й чисте,
Як ніби вміло змалював художник диво,
Що все сіяє навкруги ось так красиво
Який чарівний колорит, палітра грає,
Прекрасні образи листків, мов сон сплітає,
Танок, створивши чарівний у змові з світом,
Як відгук осені-краси, з'єднавшись з літом
Кружляють чари кожну мить, як балерини,
Ловлю тихенько всю красу дощу краплини,
Торкнувшись трепетно листків, мов мрій тендітних,
Я у мотивах розчинюсь, як снів розкішних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940455
дата надходження 17.02.2022
дата закладки 24.02.2022
С завистью смотрю, как мои друзья поздравляют наших прекрасных женщин...
Хочется и себе быть на высоте...А стихи я писать не умею...Поэтому попробовал поздравить музыкой. Не знаю, как получилось, знаю, что от души. С праздником вас, дорогие женщины, девушки, девочки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406982
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 22.02.2022
Алея, зустріч, губ сплетіння,
Ти мій довічний арештант.
БажАний гість мого видіння..
Мій персональний ад'ютант..
Готель. Блюз-рок і джаз-пісні.
Парфум.. і білий совіньйон..
Кохання пристрасні вогні,
І світанкОво згаслий сон..
Перон. Букет. Вагон, вікно..
Розлуки сльози, болі муки.
Нестримно дихаю у скло..
РозпАчливо торкаю руки.
Цілунок. Лист Твій, з портмоне..
Не знаю де себе подіти..
А що у нім? "Вокзал.." Моне..
Й Ремарка спогади.. до Дітріх..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940835
дата надходження 20.02.2022
дата закладки 20.02.2022
Ти не женись за тим, чого немає...
Що неможливо взяти й повернуть.
В житті людина кожна обирає
Для себе правильну як їй здається путь.
Ти не женись за тим, чого немає...
Непросто це і боляче в душі -
Коли найближчий двері зачиняє
І забирає назавжди ключі.
Ти не женись за тим, чого немає...
Хоч серце плаче і палає і горить,
Господь за нас вирішує і знає,
Що зможемо усе ми пережить.
Ти не женись за тим, чого немає...
Стій! Зупинися! Здайся! Перестань!
Часом в житті отак буває -
Потрібно помовчати без вагань.
Ти не женись за тим, чого немає...
Й не думай, що ж бо буде там, колись.
Кожна людина свої крила має,
Любов потрібна, щоб злетіти ввись.
© Марина Свірнюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930433
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 18.02.2022
Позавчора на городі
Я мурашник розкопав,
І за дивом цим природи
Цілий день спостерігав.
Не було тут ні наради,
І начальник не кричав,
І дебілами мурашок
Головний не називав.
Метушилися комашки
І не йшли на перекур,
Не було у них замашки,
Щоб сховатись десь за мур.
Підіймали те, що впало
І малеча, й татусі,
Головне, що здивувало –
Працювали тут усі.
Не давали крихті впасти,
Все носили на горбі,
Не старалися украсти,
Чи присвоїти собі.
Ми жили і жирували
На природних всіх дарах,
Як же, люди, ми відстали
Від простеньких цих мурах!
Треба, щоб комахи нині
Показали, і не раз,
Особливо, депутатам
Досконалий майстер-клас.
Може в нас тоді закони
Будуть не як в дикунів,
І спрацює заборона
На хапуг і брехунів.
Цілий день в думках боровся
За знедолений народ…
Ввечері дістав від жінки
За нескопаний город!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938861
дата надходження 01.02.2022
дата закладки 04.02.2022
Жизнь под копирку не получилась.
Не получается.Правда отдельные главы
все же читаются.А остальные размыты.
Буквы сливаются.Видно прижала судьба.
Ручка ломается.
Жизнь под копирку.Все предсказуемо.
И обустроено.Не выделяйся с толпы.
Все узнаваемо и отшлифовано.
Все как у всех по годам расфасовано.
Близится полночь.Неумолимо.Неуспокоенно.
Пепел рассыпан от крыльев сгоревших
по комнате.Ржавчина мыслей
и ржавчина сердца в груди.
Жизнь под копирку не получилась.
Бракована.Только остались от черной
копирки следы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938735
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022
Весь мир ведут к Армагеддону
И казахстанцев в том числе,
Но кто-то держит оборону,
А большинство на "умняке"
Что правильно, мол, по закону
Скорее разогнать майдан...
Не по Небесному ведь Кону
В стране рулетки барабан.
Людей лишают прав, свободы.
Пойми, остались годы, дни
Когда свободные народы
Лишат и солнца и земли.
С "намордников" всё начиналось
И продолжается ещё.
Одной на всех победы малость.
Не ошибиться б- за кого?
За кьюар коды, без которых
И "не купить и не продать"?
Война ровняет злых и добрых,
Но честь лишь подвигом назвать.
Правительства "с цепи сорвались",
Такое вводят для людей,
"Экспериментами" занялись,
Как-будто правит Бармалей.
Сначала травят пандемией,
Потом укольчики дают.
Сердца от страха в аритмии
-Таинственный, опасный спрут.
Готовятся большие бойни,
Зачистки и Армагеддон,
Искусственные глады, войны.
Пройти непросто Рубикон.
07.01. 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938721
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 30.01.2022
Сонечко на небі з хмарками гуляє,
Посила на землю сонячний привіт,
Я дивлюся в небо і душа співає,
Ніби скинув з себе я десяток літ.
Вітерець берізку у гаю гойдає,
І сміються трави в ранішній росі,
У гайку кохана, я тебе чекаю,
Ми ж не доспівали ще пісні усі.
Ти прийдеш кохана в вечір з солов"ями,
Будемо у парі ми співать пісень,
Про оте кохання, що живе між нами,
Буде нам співати пісню соловей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937925
дата надходження 23.01.2022
дата закладки 23.01.2022
На перехресті кинутих доріг,
там, де обходять люди забобони....
Знайшла потертий пара оберіг...
та не знайшла... обіймам заборони.
Вона тягла коханого вперед...
Туди, де сонце ллється у долоні!
- Він не хотів... він начебто помер!..
Все шепотів, що побіліли скроні...
Вона... неначе зіронька з небес!
Грайливо сяяла йому з безодні...
Найчарівніша із усіх чудес!..
- А він... був лише тінь... лиш тінь холодна...
Вона його затримувала час...
щоб він не падав та не йшов за вітром...
Її нестримний подих кожен раз
його душі давав ковток повітря!..
Йому стелила лагідні пісні!..
Так розливає спів весняна птаха...
- Прийшла до нього... кликав уві сні!..
Та наяву... без серця був невдаха...
З ним обняла сузір’їв острови!
Подарувала ніжність шовку в полі!
Босоніж з ним торкалася трави...
- А він не розумів, що це з ним – доля...
Вона сміялась, як з небес дощить
та грім лякає з чорної хмарини...
- Вона любила!.. Він же на щоці
не витер в неї жодної сльозини...
Вона витримувала кожен біль!..
Любов’ю огортала, наче лебідь...
- Самотності не витримала хвиль...
Пішла додому... до зірок на небі...
* * *
Життя своє він навпіл розділив...
Душа, як скреслий лід, від згуби щастя!..
Відчув тепер лиш сум та долі вплив...
а повернути серденько не вдасться...
Босоніж бродить довго по стерні...
колишнього не відчуває шовку...
- Все кличе милу... та шукає уві сні...
та плаче гірко... одиноким вовком...
7.01.2022 р.
Фото з інету.
Солнце в ладонях...
На перекрестке брошенных дорог,
где все обходят горе-предрассудки,
нашла потертый пара оберег...
Оставили себе... так, ради шутки...
Она звала любимого вперед...
Туда, где солнце льется к ним в ладони!..
- Но только он... хотел наоборот...
Хотел туда, где тишь лилась бездонно...
Она сияла звездочкой с небес!..
Все отдала ему без сожаленья!
Была неповторимей всех чудес!
- А он... лишь тенью был... холодной тенью...
Она его поддерживала жизнь!..
Не падал чтоб... и не скользил за ветром...
- Свободный вдох ее чтоб каждый раз
его душе давал частицу света!..
Весенней птицей разливала песнь!..
Чтоб он под кожей чувствовал горячность...
- Пришла... ведь так он звал ее во сне!..
А наяву молчал... как неудачник...
В созвездьях с ним касалась островов!..
Шелка дарила нежные в раздолье...
- По молодой траве с ним босиком
кружилась в вальсе полуночным полем!..
Она смеялась, коль попала в дождь!
И молний не пугалась в черных тучах...
- Он мог сказать... что день был нехорош...
и, точно, завтра вряд ли будет лучше...
Она терпела с ним его же боль!
Любовью согревала, будто лебедь! ..
Но одиночество... на ране – соль!
Ушла домой... где звездочки на небе...
* * *
Он жизнь свою надвое разделил...
Душа, как тронувшийся лед, без счастья!
Сейчас лишь ощутил судьбы узлы...
но возвратить, что было... не удастся...
Теперь один он бродит по траве
и не находит там былого шелка!..
- Потерянное ищет в синеве...
и плачет горько... одиноким волком...
10.01.2022 р.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936197
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 07.01.2022
Мне было очень одиноко
В эту таинственную ночь.
Я пью коктейль с лимонным соком.
«Заказ» мой выполнен точь в точь.
Звонок звонит в 12 ночи:
« К Вам по заказу Дед Мороз»!
«Спешил, хозяюшка, к Вам очень!
Сюрприз особенный принёс»!
Снимает «нос»! Снимает шапку…
Им оказался друг - поэт!!!
Берёт меня в свою « охапку»
И водрузил на табурет!
Как в детстве я стихи читаю.
В них фантастический мотив.
Вдруг гаснет свет, свеча моргает…
И тихо музыка звучит…
Мешок открыл он грациозно.
И вдруг гитару достаёт…
Поэт играет виртуозно.
Романс мне о любви поёт.
А я сижу, разинув рот…
Слеза от радости течёт…
В антракте - « скатерть самобранка».
И тост « За здравие персон!»
Лихая песня про «смуглянку»…
А в заключенье - «Вальс- бостон»!
07. 01. 2022.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936192
дата надходження 07.01.2022
дата закладки 07.01.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2021
Хлопчик Кай у зимнім світі -
У розарії снігів -
Йде і розкошу́є вітром -
По коліна в синьові..
.. Десь, за лісом кришталевим,
В перламутрі льоду край ..
Там чекає Королева -
Йде до неї хлопчик Кай..
Йде в країну свого дива,
Де у сяєві німім
Пелехато, новобіло
Небо тане у зимі..
Йде туди, де сяють храми
З холоду і білизни,
Де галузки в порцеляні
Срібло струшують у сни..
Де нездимленні світання,
Ночі в білім молоці..
І тепліють очі в Кая,
Серце терпне у руці..
Всі сніги пересіче він -
З непересічни́х мовчань..
Душу вручить Королеві !
Йде до щастя хлопчик Кай..
----
Десь у лісі кришталевім
Стигне втомлена ріка..
А в трояндах плаче Герда..
Є на світі Королева..
Не вернеться хлопчик Кай...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933959
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 16.12.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EU5T_VIxly0[/youtube]
Коли приходить вечір в хату,
Щоб скоротати ніч зимову,
Люблю з тобою розмовляти,
Чарує ніч така шовкова.
Я задивляюсь в твої очі,
Що випромінюють тепло.
А серце з радості стукоче,
Я хочу, щоб завжди отак було.
Струмками линуть твої речі,
Казковий світ з них вирина.
І я схиляюся на плечі,
Життя зникає рутина́.
Тебе вивчаю знову й знову
Яка все ж ніжність твоїх рук!
І вітер слухав цю розмову,
Нехай не буде в нас розлук.
Мене ти вводиш в світ казковий,
Я, як дитина, вірю в це.
Аж поки промінь світанковий,
Мене у тебе не вкраде.
І вже у сні йдемо у казці,
Там не зима - цвіте весна.
І пахне м"ята так на грядці,
І в цім щасливі ми сповна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933152
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 08.12.2021
Цілую руки мами, поки є,
На світі теплі материнські руки,
Не знаю я ні горя, ні розпуки,
Допоки руки материнські є.
Цілую руки мами і вони,
Своїм теплом, неначе сонце гріють,
Вселяють в серце віру і надію,
Й дають в житті упевненість вони.
Цілуйте часто руки матерів,
Не дивлячись, що в вас вже сиві скроні,
Зашерхлі, грубі, мамині долоні,
Вас захистять, від зим і від вітрів.
Цілуйте руки мами, не соромтесь,
І хто б там що в житті не говорив,
Чомусь цілують... вже холодні руки,
Цілуйте теплі руки матерів!
Цілуйте теплі руки матерів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932221
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 04.12.2021
Чомусь засумували явори,
Вже перший сніг притрушує їм скроні,
Хтось ніжно їм шепоче ізгори,
Тримай, тримай кохання у долоні!
Тримай, не випускай свою любов,
Можливо, це твоя любов остання,
А явори скриплять лиш віттям знов,
Виспівують мелодію кохання.
Пройде зима, прилинуть солов"ї,
Піснями чаруватимуть нас зрання,
Дивлюсь на явори й в душі моїй,
Щемить моє невипите кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932857
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 04.12.2021
І знову стогін рветься з-під пера,
Його відлуння перекаже степ наш.
« О, доле! За любов ти не карай, –
у думці шепочу, – туга нестерпна…»
Здається, мовить тихо ковила,
Бо я не маю сили говорити.
Самотній ґанок осінь замела.
«Ет, наламали дров, – процідить вітер, –
Коханий різав серце без ножа,
Давно спалити кораблі вже треба,
І дати нечестивцю відкоша,
А ти готова прихилити небо.»
«Як вирвати його із серця? Як?!», –
впаду в траву пожовклу та густу я.
Кричить у почуттях душа моя,
голосить, кличе, в горі лементує.
Вкраїнський степ затишно цебенить,
в шовки вгортає, щоб не гримав вітер:
«Пробач його… життя – коротка мить,
Ходи сюди, дай сльози, доню, витру…
Ти голову від суму не втрачай –
Ніч довго не триває горобина.
Прошу, всміхнись! Не личить ця печаль,
ще знайдеться лише твоє, дитино.»
…Відкривши друге дихання в мені,
розрадить степ теплом жовтогарячим.
І з вітром ти моє почуєш «Ні!»
А він від себе ще й додасть: «Удачі!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929423
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021
Заплету в печаль блаватку синю,
Хай небесним цвітом нагадає,
Що на мапі є по центру Україна,
Де крізь терня воля проростає.
Заплету у смуток мак червоний,
Він не в'яне - листя опадає.
Вже давно на сході горе чорне ходить,
Там гірка вода в струмки стікає.
Ще вплету у пам'ять цвіт шипшини,
Запах ніжний серце наповняє.
Пам'ятатиму завжди, що я людина,
У якому б не була я краї.
Та вплету у радість цвіт калини -
Біля хати нас з доріг стрічає.
Покоління хай зміняють покоління
З них нові герої виростають.
Заплету на згадку біле гроно,
Від моїх улюблених каштанів.
Українка я, дитя свого народу,
І співать про це не перестану.
Ще додам колосся у віночок,
Коло завершила жовтим й синім.
Покладу вінок цей у струмочок -
Подарунок Неньці - Україні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781187
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 22.10.2021
1
С чего начинаются странствия
Сердца, души встревоженной,
Когда замечаются странности
В тесном обжитом пространстве?
Наверное, с сумки дорожной
И рюкзака, где уложены
Вещи необходимые,
Предметы и книги любимые,
Всякая мелочь приличная,
И что уложить невозможно
В старые рамки обычные.
Как начинать путешествие,
Когда догоняет прошедшее
Вас, мельтеша надоедливо?
С чего начинать всё же следует?
С покупки билета немедленно!
От точки первоначальной –
Площади привокзальной.
Постепенно приходило осознанье –
так начинаются поиски Пятого Угла.
2
На площади привокзальной
Прозрачной колонной ростральной
Время стоит вертикально,
Позванивая хрустально.
И время от времени слышно –
Звучит камертон всевышний.
В минуты весенних рассветов
Поют серебристо кларнеты,
За ними затем обязательно
Включаются скрипки и альты.
Склоняется день к закату –
Всё те же и скрипки, и альты,
Кларнеты, непроизвольно,
В гамме поют минорной.
В обеденные перерывы
Вступают в права фаготы,
Им вторят утробно, надрывно
Замедленные валторны,
В зависимости от погоды,
Включаются с гонором горны.
В периоды трагикомедий
Слышится голос меди,
То искренне, чаще фальшиво –
Так трубы звучат водослива.
Глас вопиющего втуне
В пустыне – как звук латуни,
Пронзительный и щемящий,
Летящий за горизонты –
Крик одинокого горна,
Звучащий всё чаще и чаще.
В годы фатальных баталий
Зов прорезается стали –
Истошно-визжащие звуки
Отчаяния и разлуки,
От звуков чугунно-подземных
Срываются души и нервы.
В часы восходящей зарницы
Послышатся звуки свирелей –
Неслыханные свиристели
Проводят свои репетиции –
Возвышено звуки аккордов
Витают над всем небосводом.
В часы Рождества и Крещения,
И в дни торжества Воскресения
Невиданные явления
В одно происходят мгновение –
Неслыханные оркестры
Раздельно, но и совместно
О дне Рождества и Воскресном
Дне –
возвещают в окрестных
краях
и пространствах небесных!
Хоралом звучат кантаты –
Вибрирует каждый атом,
Ответствует – Угол Пятый.
3
На площади привокзальной,
Казавшейся беспредельной,
Само по себе, отдельно
Торжественно высилось здание.
Над зданием тем капитальным
Сияла вершиной зеркальной
Величественно пирамида,
Несокрушимая с виду.
Надстройкой над ней непонятной,
Зеркальным как бы отраженьем,
Нерукотворным твореньем,
Высился Угол Пятый,
Невидимый, необъятный.
4
В жизни задача одна –
Гипотенуза дана,
К ней прилагается катет –
Угол найти надо Пятый.
Искал я тепло и жильё,
Пытался разгадывать ребусы
И кровь с отрицательным резусом
Сквозила сквозь сердце моё.
Столько я времени вбухал,
Увидел в конце концов,
Что жизнь – это поле и Угол
Пятый из всех углов.
Берег зелёный, покатый,
перекаты волны на закате,
и мельком увидеть – отрада.
Когда же в душе нету лада,
Она обращается, кстати,
На Угол невидимый Пятый.
Тот Угол – не угол ли зренья,
Судьбы осознания, прозренья?
От века Христос распятый
Ставился в Угол Пятый.
5
ПЕРВАЯ ВСТРЕЧА
Катятся тихо вагоны,
Вот и последний пропал.
Я не один на перроне –
Женщина, хмурый вокзал.
-Катя?
Екатерина –
Мне бы хотелось сказать:
-Поезда необратимей
Время и нечего ждать
С моря погоды, когда ещё
Снова твой поезд придёт.
В этом огромном вокзалище
Час промелькнёт или год.
Катя, Екатерина,
(Причин ли невидимых ход?)
Легла поперёк лавина
Неверия и невзгод.
Часто горят семафоры
Красным на всём пути,
Поезд придёт нескоро –
Ему идти и идти.
Даже на долю грана,
Катя, не верь наперёд,
Что поезд идёт по графику,
Что вовремя он придёт,
Всему, что сказал отпетый
Диктор на весь вокзал –
Минимум - на столетие
Поезд твой опоздал.
6
Благие помыслы, дела,
Сомнений груз и тяжких дум
Вели куда-то, наобум,
И мимо Пятого Угла.
И было ненамного проще,
Смысл бытия искать на ощупь,
Закрыв блаженные глаза,
Во тьму врезаясь как фреза.
(Как бы от третьего лица,
Картинки есть для образца).
Иваныч снова за прогулы
Лишился премий и отгулов
И пребывал он не в загуле –
Искал он просто 5-ый Угол.
Семёныч выйдя от подруги,
В плену любовного недуга,
Искал устало 5-ый Угол.
Друзья, цепляясь друг за друга,
В часы похмельного досуга,
Найти пытались 5-ый Угол.
Подняв знамёна и хоругви,
В пределах замкнутого круга,
Всё, исчерпавши без остатка,
Став у столетья на запятки,
Страна искала 5-ый Угол.
В часы нечастого досуга,
Поэт к столу шёл,
словно к другу,
И в свете лампового круга
Искал, как счастье 5-ый Угол,
Молил:
«И в час душевной смуты
И в миг всемирного распада,
Как милость или как награду,
Хоть на какую-то минуту,
Пошли, о Боже, мне отраду –
Сердечность любящего взгляда,
Пока люблю,
жива покуда,
Моя душа,
томясь под спудом
Сомнений, мук.
И так доныне
Она жила
как джин в кувшине.
Но в свет любви –
исток добра
И в чудо Пятого Угла
Душа не верить не могла.
Простив и недруга, и друга,
В пределах замкнутого круга,
Когда легла на очи мгла,
Душа невидимо вела
В просторы Пятого Угла.
Ведь Пятый Угол –
угол зренья,
Преображенья и прозренья.
Куда ведёт меня дорога?
Вход в Пятый Угол –
выход к Богу!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928378
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 19.10.2021
[i]/секстина/[/i]
В білій шовковості кіс
Кінь розчинився, мов щез.
Білого вершника ніс
Риссю до білих вершин,
Падала білим дощем
Чуйність із білих хмарин.
Хто скривдив білу красу?
Спокій шукаєш чому?
Серце зім’яв білий сум,
аж крижаніла в Ній кров:
Вірила дарма Йому –
Іншу коханий знайшов…
Слалась туманом печаль
З білих шовків-скатертин.
В тихій задумі мовчав
Білої вершниці кінь:
Тільки б її віднести
Геть від сумних потрясінь.
«Щастя бажаю тобі!
Глянь, сяйва – біла краса…» –
й Та, попри тугу та біль,
Шию коня обійма…
Вершниця й білий рисак
В білий неслися туман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928369
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 19.10.2021
СУМНИЙ КРАЄВИД
ХОЛОДНИЙ НАБРИДЛИЙ ДОЩ
МОЧИТЬ ЛИСТЯ МРІЙ
13 жовтня 2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927878
дата надходження 13.10.2021
дата закладки 13.10.2021
[b][i][color="#1ba106"]Осень у лета опять получила наследство
Без документов... такой у природы закон.
Ярко зеленых и огненных листьев соседство
Ивовых веток земной и глубокий поклон.[/color]
[color="#b08b07"]
Осень у лета взяла не взаймы, а по праву
Алый закат и по небу ключи журавлей,
Дымку над полем и туч золотую оправу,
Ночи с прохладой, туман и потоки дождей.[/color]
[color="#1ba106"]
Осень - преемница множества летних капризов,
Ярких полян и богатства осенних цветов.
И госпожа, объявившая сразу свой вызов
Листьям, гонимым капризною силой ветров.
[/color]
[color="#b08b07"]Лето оформило все это нотариально,
Зная, что осень скорей балагур, чем педант.
Из года в год не по акту, а больше реально,
Главное то, что Господь в этой сделке гарант[/color].[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927859
дата надходження 13.10.2021
дата закладки 13.10.2021
Когда невидимый злодей
Уносит множество людей,
Родные ходят словно тень,
Не различая ночь иль день?
Цените, люди, каждый вдох!
Цените воздуха глоток!
Мгновенно время пролетит.
Оно наш главный дефицит.
Зря тратить время – страшный грех.
Оно ведь множит твой успех.
Друзей при жизни уважай.
Без них погибнет урожай.
Их потеряешь – не вернёшь.
Без них тоскливо проживёшь.
Без них тебя охватит дрожь.
Надёжнее с друзьями всё ж.
Друзья ушли в небытие.
И сердце ранили моё.
Их не вернуть, за них молюсь.
Как перст один я остаюсь…
Лишишься друга иль жены –
Поймёшь - им не было цены.
Хандру гони! И в клочья рви!
Вакцину в помощь призови!
10. 10. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927605
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 11.10.2021
На озері, між зграї лебедів,
Де квітнуть сонцем водяні лілеї,
Лебідку одиноку я зустрів,
А в ній душа, коханої моєї.
Вона дивилась з сумом у мій бік,
Не зводячи свій погляд лебединий,
Той погляд, не забуть мені повік,
Такий, мабуть, у світі він єдиний.
Я подививсь на неї, і душа,
Від щастя і від болю заридала,
Ці почуття, не передать в віршах,
Для цього, просто слів на світі мало.
Я підійшов, до неї, нахиливсь,
Погладив їй голівоньку сивеньку,
Вона їз сумом подивилась ввись,
Немов промовила:"Прости мене, рідненький".
Рукою я лебідку пригорнув,
І як кохану, я притис до себе,
Тебе, кохана, - ні, я не забув,
Я всі мої вірші пишу для тебе.
Вона на мене подивилась знов,
Для мене й ти лишивсь в житті єдиним,
Ми бережем, святу нашу любов,
І сльози потекли з очей пташиних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925550
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 09.10.2021
Колекція
Колекція
Світлини
Друзі
908 друзів
Angelina Zinshenko
Владимир Мисюня
Таня Радло
Тетяна Федоренко
Таня Таран
Світлана Нагорна
Наталія Майстренко
Ольга Костючок
Альона Лаур
Конфіденційність · Умови · Реклама · Вибір реклами · Файли cookie · · © Facebook, 2021
Дописи
Валентина Бугрій
23 год ·
Поширено серед: _Ваші друзі
Відцвітають квіти ,опадає листя,
Бавиться, кружляє в жовтій тишині.
Вже моя калина одягла намисто
Осінь йде до мене на баскім коні.
Сонечко сідає...
Рано вечоріє...
Вдалечінь відходить лагідне тепло.
Світло мого дому в вікнах янтаріє,
Відбитки лукові в осінь простягло.
Засинають квіти...
Тишина і спокій
Тягнуться вечірні тіні без кінця.
Місяць небом котить...
Замріяні зорі,ніби наречені, линуть до вінця.
Вулиці безкраї в сірому просторі,
Яблуками пахне пора золота...
Лине ніжна пісня юності й любові
В молодість далеку мене поверта.
Нам тоді здавалось, юність наша вічна
Про щось шепетіла над ставком верба.
В спогад повернула мене чиясь пісня,
Я єством відчула, ожива душа.
Роки пролетіли, відспівало літо...
Осінь жовтокоса мене обняла. Давні мої мрії в тиші не розмито...
Осінь, моя Осінь, Осінь золота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925874
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 06.10.2021
В’ячеслав після роботи,
Як завжди, відпочиває,
Жінка поруч, у журналі
Сторінки перегортає.
-У кросворді ось питання,-
Розпирає радість Нінку,-
Яке в мужа є бажання,
Коли дивиться на жінку?
Тут всього чотири букви,
Дуже легко відгадати,
Називай, коханий, слово,
Я готова записати.
-Звісно, борщ, і це ти знаєш!
Ніна почала сичати:
-Не туди ти загинаєш,
Доведеться підказати.
Перша ес у слові цьому,
Така сама і остання,
Тут вже ясно і тупому –
Дуже легке це завдання.
-Догадався,- каже Слава,-
Слово соус, легке, дійсно.
Ніночка журнал відклала,
Перейшла в скандальне дійство:
-Та коли ж ти нажерешся?
Щоб тебе уже розперло!
Слово - секс, дурному ясно,
Воно що, в тобі вже вмерло?
За обов’язки подружні
Щось почав ти забувати,
І такого паразита
Я ще маю годувати?
Слава слухав речі жінки,
Жалюгідний був, не гордий,
Проклинав того навіки,
Хто придумав ці кросворди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924440
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 17.09.2021
Я жінка ... Просто жінка...
Буваю і весела, і сумна.
В душі я щира і привітна українка,
У моїм серці - рідна сторона.
В думках, я наче вільний птах літаю,
Бо хочу все осмислити й зробити.
Стежину протопчу ,бо добре знаю,
Що легше йтимуть у майбутнє діти.
Сад посаджу , щоби вродив він рясно,
І зерно , щоб заврунилось з ріллі...
Щоб у душі завзяття не погасло
Й свята любов до Матінки-землі .
Її я хочу дітям в спадок передати,
Щоб в їх серцях вона вселилась теж.
Горіти , вірити, добра в цей світ додати...
Любов до краю , щоб не знала меж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924967
дата надходження 13.09.2021
дата закладки 13.09.2021
спішу сказати, як тебе люблю,
я встигну, але вперто поспішаю,
піймаю мить зручну і знов ловлю -
багато слів кохання не буває
бо кожен вдих без тебе - марнота,
порожній видих без краплинки кисню,
без тебе радість, ніби, та не та,
солодить серце, але швидко кисне
без тебе пульсу стук - банальний звук,
механіка людського організму,
що просить найжаданішої з мук -
любові метастазів, чи мелізмів?..
спішу сказати, як люблю тебе...
аж до запаморочення, до сказу,
в якому світ запався шкереберть,
в тім світі - ми... самі... в обіймах... разом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813511
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 03.09.2021
[i]Кохання, милий,
Не звести моє,
Роками сила
Ллє непереможна.
Як не гасила –
Промінь не дає.
«Заворожила!» –
Так сказав би кожен.[/i]
Жовтіє листя…
Вже мій шлях такий:
Святе та чисте –
На стежках осінніх.
До болю тиснуть
Списані рядки,
З минулих іскор –
Вітру голосіння…
[i]Дарунки-квіти
В серці зберегла,
Усе прожите –
На замку в шухляді.
Під стогін вітру
Доторкнуся скла:
Вже не спинити
Літа листопаду…[/i]
«В кров ноги збила,
Місяцю блідий!
Під небосхилом
Згубимося в травах…»
Кохання сила
Привела сюди:
ЗА-ВО-РО-ЖИ-ЛА,
Гра в любов – без правил…
[i]/квадратне римування/[/i]
Дякую М.Ведихову за чудовий пін "Пейзажі"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923286
дата надходження 26.08.2021
дата закладки 27.08.2021
Сьогодні несу я троянди,
Для тебе кохана моя.
У серці ти вічна розрада
І вічна загадка моя.
Візьмеш у долоні ці квіти,
В обійми затиснеш міцні.
Як будеш від щастя п'яніти,
Пташині хай линуть пісні.
Приспів:
Червоні троянди - то квіти кохання,
Вишневі троянди - то вірність й любов.
Червоні троянди - то мо́є зізнання,
Вишневі троянди - то ніжності зов.
Гойдатиме небо десь зорі,
З'єднаються наші шляхи.
Купатися будем в любові
І будем її берегти.
Ти будеш моя королева,
Найкращою серед квіток.
Чарівна троянда вишнева,
У серці щасливих думок.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921505
дата надходження 06.08.2021
дата закладки 07.08.2021
Боже, прости нас, грішних,
Боже, прости нас, впертих,
нас не буває інших
в буднях земної тверді.
доля з нас іскри креше,
вже і кресала стерті -
ми ж бо такі не перші,
ми такі й не четверті.
нам би ще жити й жити
нам би носити жертви -
ідоли наші ситі
під твоїм храмом сперті.
Боже, прости зухвалих,
згублених в круговерті
серед ілюзій слави,
серед чужих портретів.
дай же сліпому світла,
голому - шати здерти,
злісному в‘язню - світу,
вічному жиду - смерті.
Боже, спаси нас грішних,
Боже, врятуй упертих,
будь для нас ще добрішим,
будь до нас милосердним
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918842
дата надходження 06.07.2021
дата закладки 07.07.2021
[i]У пахощах полину й споришів,
В ранкових променисто-чистих росах,
Поезіє для щирої душі,
Ти мову серця вийти зовні просиш[/i].
І квітне слово в радощах й журбі,
чи першим проліском, чи пожовтілим листям,
чи ніжністю, що все несу тобі,
чи пам’яттю, що в ностальгії тисне.
[i]Горять медами в золотім ковші,
Частують солодом зворушливі катрени,
Поезія для творчої душі
Живи в мені… бо ти частинка мене….[/i]
/Фото Володимира Козюка./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917891
дата надходження 26.06.2021
дата закладки 27.06.2021
Краса незабудок і жовте латаття,
Я їх пам'ятаю у себе на платті.
Це плаття, матуся мені дарувала
І ніжно до себе мене пригортала.
Рости й будь щаслива, ріднесенька доню,
А я тебе завжди до себе приго́рню.
Ти будеш красива, неначе лебідка,
Всім хлопцям на диво, рости моя квітко...
Роки - за - роками так швидко минали,
Для донечки справжню красу дарували.
І стала вродливою наче та квітка,
Лише́ на гуляння виходила зрідка.
Блакить незабудок в очах відбивалась,
У красеня - хлопця вона закохалась.
Ті чорнії брови і карії очі,
Заснуть недавали їй кожної ночі.
Кохання палало у серці вогнями,
Вона на гуляння просилась у мами.
Поглянула мама на доню, всміхнулась,
Сльоза їй на очі чомусь навернулась.
Іди моя квітко, коханий чекає,
Ондо біля плоту, щоночі співає.
А вранці, букет незабудок на лаві
І жовте латаття в промінні яскравім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916978
дата надходження 16.06.2021
дата закладки 17.06.2021
[b][color="#8f17d4"]И- вновь ложится волнами на сердце
З-накомый своим трепетом мотив .
В- мир таинства всегда открыта дверца
Е-два у сердца чувственный прилив.
Ч-астоты звуков, нежная тональность,
Н-ередко и минорный блюз души.
А- как иначе, вот она - реальность,
Я-рчайшая... а мы испить спешим.
М-инор, мажор, улыбки, радость, слёзы
Е-стественно, что хочешь может быть...
Л-ирические нотки в строках прозы
О-днажды помогают к небу взмыть.
Д-уше и сердцу точно не прикажешь
И- не страшит нас лестница из лет
Я- знаю, что к закату жизни даже
Л-ишают чувства сна...вот и ответ....
Ю-неем, забываем о проблемах,
Б-одримся и становимся нежней.
В-оспеты чувства страстные в поэмах,
И- ничего не может быть важней.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915003
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 27.05.2021
[b][color="#39058c"][color="#d94611"]П[/color]олыхает закат, вечер близок уже,
[color="#d94611"]Р[/color]ассыпаются звезды на небе.
[color="#d94611"]И [/color]хозяйка луна на крутом вираже,
[color="#d94611"]С[/color]ловно морем плывущая лебедь.
[color="#d94611"]Н[/color]очь чадрою обнимет владенья свои
[color="#d94611"]И[/color] уложит уставших в постели.
[color="#d94611"]Т[/color]ихо слышу я звук - спи, хорошая, спи.
[color="#d94611"]С[/color]новиденья тобой завладели.
[color="#d94611"]Я[/color] как будто ушла в мир невиданных грёз,
[color="#d94611"]Ж[/color]емчугами усеяно небо
[color="#d94611"]Е[/color]сли верить мне в это, так будто всерьез
[color="#d94611"]Т[/color]ы касаешься губ моих с негой...
[color="#d94611"]А[/color] вокруг много птиц, и они нам поют
[color="#d94611"]К[/color]расота, как в раю, и... ты рядом...
[color="#d94611"]О[/color]бнимаешь меня, тихо шепчешь "Люблю..."
[color="#d94611"]Е[/color]сли б грёзы мои были правдой.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891557
дата надходження 13.10.2020
дата закладки 24.05.2021
Я ромашки в коси заплету
І на них на тебе погадаю.
Лиш одну пелюсточку зірву,
Розкажу кохаю, так кохаю.
Приспів:
Любиш, чи не любиш, знаю я,
Падають пелюстки білі, білі.
Чується десь голос солов'я,
Підіймає вітер заметілі.
Пахне в полі м'ята і чебрець,
Вітерець волосся розплітає.
А ромашки білі мов вінець,
Про кохання наше усе знають.
Я іду стежиною одна,
У руках букет ромашок білих.
Із під ніг моїх тіка земля,
Зараз ми зустрінемось із милим.
Він мене до себе пригорне,
А зі мною і ромашки білі.
В свідках лише небо голубе,
Падають пелюстки - заметілі...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913497
дата надходження 11.05.2021
дата закладки 11.05.2021
Зажурилась вишня, посмутніла хата…
Все життя нам буде Вас не вистачати.
У серцях - живі Ви, пам’яттю зігріті,
Найдорожчі наші, найрідніші в світі.
Горлице-голубко, Матінко рідненька,
До домівки в вічність стежечка вузенька…
Щоб теплом зігрітись, крил твоїх немає,
Спогади на крихти душу всю ламають…
І прищепа-груша Тата виглядає…
Щовесни над віттям дух його витає…
Старанно в турботі джміль квітки цілує…
А під осінь плодом груша нас годує.
Та нема під нею в щебеті родини,
Немов сльози вранці, росяні краплини…
І в бджолиній пісні радості немає,
Сад без вас вже вкотре, тішить нас розмаєм…
Пелюстками стеле білу скатертину…
Бачить у скорботі зустрічей хвилини…
Бережемо в серці всі найкращі миті…
Найдорожчі наші, найрідніші в світі…
06.05.2021
Л.Таборовець[b][i][/i][/b]
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913002
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 07.05.2021
Чи винні вони, що так пізно зустрілись,
Чи винні, що їх наздогнала любов.
Так пристрасно в очі, мов зорі дивились,
Усе повернулось з минулого знов...
Лежала життя недописана книга,
Бож доля тоді диктувала своє.
Кохання під вербами плакало тихо,
І думали всі, що то дощик так ллє...
І навіть весна не змогла розігріти,
Лишилась стежина до саду сама.
Не чули признання, більш, яблуні віти,
Без них сумувала красуня - весна...
Віз потяг його до чужої країни,
Там в нього своє починалось життя.
Вона ж залишилася тут, в Україні,
В думках прозвучало:" То доля така!"
Навчання, робота і нові вже друзі,
Він більш не вернувся до неї тоді.
Усе наболіле, найкращій подрузі,
Осіннє вже листя пливло по воді.
Летіли роки, наче хмари у небі,
То зими холодні, то літо жарке́.
Він був одиноким, неначе той лебідь,
І все нарікав, що життя то таке...
Та часто думки не давали спокою,
Його повертали в минулі часи.
Мабуть не забув, милу дівчинку Олю,
Що щастям всміхалась з води і роси.
Та якось йому довелось побувати,
У рідному місті, де юність пройшла.
Сади... і тіж сквери... а ось її хата,
Таж сама табличка із номером два.
Постоявши трохи, зайти нерішився,
Мабуть винуватим себе рахував.
Букет із трояндами так й залишився,
Для неї, для Олі, його купував...
Усе ж їм зустрітись судилося знову,
Із двору виходила жінка якась.
Той погляд йому не забути ніколи,
Коли він до неї, так ніжно звертавсь...
Він все говорив, а вона відверталась,
Багато води із тих пір утекло.
Та мабуть обом за той час пригадалось,
Як затишно їм у часи ті було...
Пробач - говорив, я це мушу сказати,
В навчанні й роботі тебе загубив.
Себе всі роки рахував винуватим,
Нікого в житті, як тебе, не любив!
Ти знаєш - нарешті вона посміхнулась,
Я довго чекала, щоб зустріч була.
У неї в душі щось таки ворухнулось,
Букет з його рук все - таки прийняла...
Бож також в житті цім, була одинока,
Забути його все ніяк не могла.
У серці він був, хоч спливли уже ро́ки
І може, то доля, їм знов шанс дала...
Блукала по парку в самотності осінь,
Листки розкидала під ноги усім.
Звучали сумні голоси в високоссі,
Птахи відлітали у теплі краї...
Сиділа на лавочці пара стареньких,
Їх двох зігрівало сердечне тепло.
До них посміхався онучок маленький,
Їм затишно в парку осіннім було...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910823
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 12.04.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8XgT-Qc9Bws[/youtube]
Небо насупилось сірими хмарами,
Плаче дрібненьким дощем.
Я розлучаюся з своєю парою
В серденьку туга і щем.
Приспів:
Знову пройдуся по стежці до річечки
Часто ходили сюди.
І замилуюся хвилями трішечки,
Що на поверхні води.
Гілля своє опустила на кладочку
Наша з тобою верба.
Вітер їй тихо розказує казочку,
Лише хлюпоче вода.
Приспів:
Знову пройдуся по стежці до річечки
Часто ходили сюди.
І замилуюся хвилями трішечки,
Що на поверхні води.
Більш не прийдемо із милим до річеньки,
Хай не чекає верба.
Котяться сльози дрібненькі по личеньку
Хай ця минає журба.
Приспів:
Знову пройдуся по стежці до річечки
Часто ходили сюди.
І замилуюся хвилями трішечки,
Що на поверхні води.
Кажуть, що рани всі час заліковує,
Гоїть на серці рубці.
І соловейко співає, витьохкує,
Десь на верхівці, вгорі.
Приспів:
Знову пройдуся по стежці до річечки
Часто ходили сюди.
І замилуюся хвилями трішечки,
Що на поверхні води.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910854
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 12.04.2021
У День Поезії я хочу привітати,
Усіх, хто з Музою живе на «ти»,
Хто любить вірш читать, декламувати.
Літать думками у Поезії світи.
Знаходити слова, потрібні фрази.
Все це – крізь своє серце пропускать.
Читаючи – забути всі образи,
Навчитись біль і сумнів відпускать.
В Душі лишати лиш янтарно – чисті
Прадавні, невмирущі почуття.
Слова криштальні, ніжністю барвисті.
Нести у Всесвіт все своє життя.
Бо тільки слово сказане з любв’ю
Зуміє всі незгоди подолать.
Словами ж краще довести, ніж кров’ю,
Повірити, відчуть, закарбувать…
Поезія – це своєрідна зброя,
Бальзам на серце, ліки для душі.
Для Всесвіту в цілому – це здоров’я,
Пісні, поеми, оди, і вірші.
21.03.2021 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908729
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021
Є люди чисті, мов потік джерельний.
Слова їх п’єш – і світиться нутро,
Бере супокій під своє шатро,
І ллється спів емоцій – акапельний.
Є люди теплі, мов камін при дії.
До них діткнешся – пара йде з душі.
Стихають бурі в серці та дощі,
І крила піднімаються в надії.
Є люди щирі, мов маленькі діти.
Поглянуть в очі – куплять без торгів,
Розорять волю - легко, без плугів.
Сипнуть насіння – шлють привіти квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908744
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021
Немає уз, святіших від любові!
Слова ці не втомлюся вимовлять
Перед людьми й перед Великим Богом,
Що Україна – це моя земля.
Люблю її, геть змучену і кволу,
Обкрадену, обдурену не раз.
Сьогодні у війні вона за волю,
За Крим і Чорне море, і Донбас.
Любов моя уже не ослабіє,
Допоки дихаю, допоки я жива,
Саме про неї серце моє піє.
Й душа диктує щирі ці слова.
Немає уз, святіших від любові,
Вона людині – кара й поводир.
Коли й на небі стрінусь я із Богом,
Мій погляд буде линути сюди!
13.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908422
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021
Хто найрідніший на Землі?
Матуся, що ночей не спала,
І Бога кликала, щоб він
Дитя їй захистив, бо знала,
Що є на небі Благовіст,
А Мама жертву представляла –
Зерняточко сама не з’їсть,
Хоч-би від того і зів’яла...
Хто найрідніший на Землі?
Матуся, що, заради щастя
Дитини, і життя віддасть,
І захистить в любій напасті.
А серце лагідне твоє,
В отій життєвій каламуті,
Знаходить радість для дітей,
Лиш потай, піддавалась смуті.
Малесенька моя, рідненька,
Легенька пташка на лету,
З піснями, „тягло” веселенько,
Несла, прости за прямоту.
Ні дня для себе не просила,
Хоч дома у роботі вся –
Зрання до вечора трудилась:
Чи то город, чи порося.
І проза не зломила, Нене,
Любов твою пісень співать,
І покривала пов’язать,
І щастя дітям сповивать.
Навік Тебе запам’ятаю,
В своїм я серці донесу:
І очі, лагідні і гарні,
І кіс шовкових всю красу.
Прости за все, хіба ж ми зможем
Віддячити за Благодать?
Ми – боржники твої до віку,
Тепер у сні б хоч повидать.
Ти – з фото дивишся на мене,
Як я колись – крізь об’єктив.
Спокійна, лагідная Нене,
Розлуку тяжко ту нести.
Щось нас єднає з дивним світом,
Куди зринаєш в майбуття,
Хай буде там Тобі, як літом,
В квітучім сні розмаїття.
Мамочке
Кто самый близкий на Земле?
Мамуля, что ночей не спала
И Бога звала, чтобы Он
Ребёнка защитил, ведь знала,
Что есть на небе Благовест,
А Мама жертву представляла –
И зёрнышко сама не съест,
Хоть от того бы и завяла...
Кто самый близкий на Земле?
Мамуля, что заради счастья
Ребёнка – жизнь свою отдаст
И защитит в любой напасти.
Как сердце нежное у ней
И даже в повседневной мути
Находит радость для детей.
Лишь в тайне поддавалась смуте.
О маленькая, так родная,
Ты словно птица на лету –
Тянула лямку, подпевая,
Держала планки высоту.
Ни дня себе ведь не просила,
По дому хоть в работе вся –
С утра до вечера трудилась:
То в огород, до поросят.
И проза не сломала, Мама,
С любовью песни запевать
И покрывала повязать,
И счастье детям спеленать.
Ни дня тебя не забываю,
В своём я сердце донесу:
Глаз ласку, от которой таю
И шёлк косы твоей, красу.
Прости за всё, мы разве сможем
Вернуть всю дань за Благодать?
Мы должники твои, о Боже,
Теперь во сне б хоть повидать.
Взгляд с фото прост и без обмана,
Как я смотрел сквозь объектив.
Спокойна, ласковая Мама –
Разлуку тяжко здесь нести.
Мы в единенье с дивным светом,
Куда уходим в будущность –
Пусть будет там тебе как летом,
Сквозь время я явлюсь, как гость...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908185
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 16.03.2021
Живуть у садочку в живому куточку :
Хвилястий папуга і Хомка - два друга.
Папужка горластий, хвалитись завзятий,
Коли хом'ячок вилазить із хати.
- К-о-орм в мене к-р-ращий, терта морквиця,
Пророслі зернята, свіжа водиця.
Хомка послухає, носик помиє,
Сховається в хатку і, ніби, не чує.
Якось поспішали додому малята,
Забули хвастунчику зерняток дати.
Сидить наш папуга голодний, сумує,
Нема чим хвалитись, не галасує.
- Де хом'ячок? Чому не виходить?
Чого у хатинці мовчить, не говорить?
Хомка тихенько носик свій миє :
- Поголодає, - щось зрозуміє...
- Хвалитись не треба, - скажу, вам малята,
Дружбу загубиш, - не відшукати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908169
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 16.03.2021
Проснувся ранок в білому полоні
Присипав січень змерзле, чорне дно,
Здмухнув легеньку пудру із долоней
Сріблястих іскр незаймане панно.
Як сонно-дивна білосніжна казка
Упало з неба прядиво товсте.
Дроти прогнулись, одинока пташка
Сховала дзьобик в пір’ячко густе.
Ліхтар розплющив обважнілі вії,
Підняв ушанку з радісних очей
Давно не бачив пишні сніговії,
Частіше дощик струшував з плечей.
Сховав прозорі сльози кришталеві
Старий колодязь, вкутаний у шаль.
Бурулька впала на кожух січневий,
Зірвав промінчик сонця цю печаль.
Мільйон сніжинок закружляв у танці
Мороз в повітрі, віртуоз й митець.
Пройшла завія, на щоках рум’янці
Піднявши білий, теплий комірець.
Фото з інтернету.
Дякую авторам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901871
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 10.02.2021
Зимова ніч, камін у нім багаття,
А на столі два келихи вина.
Легкий шифон, твоє святкове плаття,
Усмі́шка на обличчі чарівна.
Там за вікном кружляє хуртовина,
Вона в цей вечір лишилась одна.
Нас зігріває вірність лебедина,
Тобою я п'янію без вина.
Коли торкаюсь до плечей устами,
То відчуваю той медовий смак.
Що залишився в квітах нектарами
І подавав закоханості знак.
Зелені очі з блиском оксамиту,
Я в них топлюсь, як бачу кожен раз.
Весна квітує в них і гріє літо,
А почуття гарячі гріють нас.
Не згасне той палкий вогонь кохання,
Він серце завжди й душу зігріва.
Для мене ти неначе зірка рання,
Дарує зорепадами дива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903261
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 05.02.2021
[i]Переклад з © Copyright: Ирина Самарина-Лабиринт[/i]
Повітря - ти моє, любов до болю…
Симфонія народжених надій…
У серці по відбитку, без паролю
Живеш в душі оголеній моїй.
Ти – бриз легкий, морський у день щасливий,
Весняний дощ, що свіжістю п’янить…
Ти – вітерець, що вальс танцює хтиво…
Ти – для душі невидимий магніт.
Ти - мій струмок, що врятував від спраги.
Ти – оберіг від втрат, і суму й бід.
Ти – острівець душевної наснаги.
Ти – й в темноті освітлюєш мій світ.
Ти, любий - для віршів моїх наснага.
Зізнання у коханні - привід в них.
Тобі, єдиний, ніжність і увага,
Обіймів море трепетних, тісних…
Ти – сон спокійний, тихий на світанку…
Мій промінь сонця, сенс мого життя.
Ти відданий і щирий до останку…
З тобою я квітуча, як весна.
04.02.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903666
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 05.02.2021
З Вами ми меди пили губами,
Тішились віршами, як могли,
Час збігав і так уже роками
З Вами ми щасливими були.
Вечорами голосочок ніжний,
Душу мою й серце зігрівав,
Я чекав Вас кожен вечір сніжний,
З вітром Вам цілунки посилав.
І мені тоді чомусь здавалось,
В грудях в мене полум"я горить,
З Вами ми у юність повертались,
Згадка й зараз голову п"янить.
Згадую і серденько тріпоче,
І в душі співають солов"ї,
Як же хоче, як же серце хоче,
Ще почути голосок її.
Віхола стежки всі замітає,
Море ціле снігу намело,
Вдячний Богу, коли я згадаю,
Що було в житті моїм, було,
І сьогодні дякуючи Небу,
Ввечері зустрінемося знов,
Щастя мені більшого не треба,
Тільки б пить оцю п"янку любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903729
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 05.02.2021
Загубивсь у полі журавель крилатий…
Ранки світанкові зустріча один…
І не вабить більше зелен - гай строкатий,
Бо у дні криниці вже нема води.
Тож душа змарніла, крила опустились…
Де ж той спів пташиний, що гудів, мов рій?!...
І тужливо якось коси опустились
В заростях узбіччя, на вербі німій.
А було ж інакше… погляд журавлиний
У криниці бачив зорі серед дня…
Не літав за щастям в зиму на чужину -
Весни зустрічала тут його рідня.
Пив водицю щедру із землі святої,
Разом з сівачами зустрічав зорю…
Радий, що своєю довгою рукою
Рятував від туги доленьку свою…
Та із плином часу в світі все змінилось…
І в людей, як в птахів крила здійнялись!
А на дні криниці думи замулились,
Крик душі і тиша сумно обнялись.
В небо кинув погляд журавель цибатий…
Заржавіла цвяхом на щоці сльоза…
І майнула вперше думка винувато:
Від землі піднятись в сині небеса…
Ті тривоги журно вітер погойдає
Рознесе по світу крихтами печаль…
Може, хтось почує, може, і згадає,
Де дитинства мрії гартував коваль!
Серед степу, в тузі, журавель крилатий…
Пустка у криниці… Де ж землі краса?!...
Де знайти у долі грішних, винуватих,
Чи засяє в травах радості роса?…
28.01.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902827
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
Не судіть ви мене
За журливі вірші...
Життя нині важке,
Ятрить душу мені...
В нас на Сході війна,
Уже сьомий рік йде...
Наша влада німа,
До проблем всіх людей...
Вони там угорі,
Вже, як жирні коти...
І людськії плачі,
Не торкаються їх...
Убиває ж війна,
Наших любих дітей,
Ця біда, не вода,
Каламутить людей...
Ще й десь вірус узявсь,
Хтось його сотворив...
І нігде не сховавсь,
І ніхто ще й не вбив...
Материнська ж любов,
Їй немає кінця...
Завмира в жилах кров,
Як вмирає дитя...
Ми готові усі
Помогти воякам...
Та в нас сили малі,
І не впоратись нам...
Там воюють сини,
Тут жирують пани...
Важко людям простим,
Не болить це панам...
Не судіть ви мене
За журливі вірші...
Як мине все лихе,
Напишу не сумні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902606
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 27.01.2021
Не кричи, кицюньо,
М'явкай тихше,
Сплять у нірках ще
Маленькі мишки.
І коли ти спатимеш миленько,
Миші сновигатимуть тихенько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902628
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 27.01.2021
[b][color="#b50707"][color="#0616a1"]Н[/color]еужто мне сегодня ... ЗА...
[color="#0616a1"]Е[/color]ще вчера была я юной.
[color="#0616a1"]М[/color]не бы на сорок лет назад
[color="#0616a1"]У[/color]плыть на лодке ночкой лунной.
[color="#0616a1"]Д[/color]ержать в своей твою ладонь,
[color="#0616a1"]Р[/color]ассвет встречать у веток вербы.
[color="#0616a1"]С[/color]кажите, где же тот огонь,
[color="#0616a1"]Т[/color]от миг желанный, самый первый.
[color="#0616a1"]В[/color]рачует время иногда,
[color="#0616a1"]У[/color]носят вдаль тревогу воды,
[color="#0616a1"]Я[/color] знаю, будет так всегда
[color="#0616a1"]И[/color] не стирают память годы.
[color="#0616a1"]Н[/color]о сожалеть причины нет,
[color="#0616a1"]Е[/color]ще душа пылает страстью.
[color="#0616a1"]С[/color] небес струится лунный свет,
[color="#0616a1"]К[/color]онечно, это только к счастью.
[color="#0616a1"]О[/color]бид в душе я не храню,
[color="#0616a1"]Р[/color]азвеял их за годы ветер.
[color="#0616a1"]Б[/color]ог сохранил любовь мою,
[color="#0616a1"]Я[/color].. .Я счастливей всех на свете.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900765
дата надходження 09.01.2021
дата закладки 10.01.2021
Йшло подружжя із базару,
Муж, нав’ючений торбами,
Випускав із себе пару,
Ледве шкандибав ногами.
Дуже часто зупинявся,
А дружина оглядалась:
Їй здалось, що якась краля
Вже занадто вихилялась.
-Ти розплився, як медуза,
А як дівку цю побачив –
Став утягувати пузо,
Пульс у тебе он як скаче!
-Тю, дурна, та вона в масці,
Може, дівка ця - потвора!
-А як гарна, наче в казці?
Та ще й ні на що не хвора?
Почала репетувати:
-Калатати треба в дзвони,
Щоб народні депутати
Прийняли нові закони:
Щоб дівиці й молодиці
Додаткові маски мали:
Крім тієї, що на пиці,
Голі стегна прикривали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897730
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 12.12.2020
Початок вірша - переклад із © Сказоч-Ник 243
[b]https://www.inpearls.ru/ [/b]
Дякую за натхнення та ідею написання вірша
Дай Боже, нам всього́ і вчасно й в міру:
Щоб взимку - сніг, весною – первоцвіт.
У розпачі – лиш впевненість і віру,
В любові й щасті – довгих-довгих літ!
Щодня, дай Боже, бачити світанки.
З дощами - осінь, літечко – з теплом.
Щоб в кожнім домі світлі, тихі ранки
Родину всю збирали за столом.
Дай Боже, тим, що в світ прийшли цей, долі.
Живим - турботу, спокій - в небесах.
Щоб кожен чесним був в життєвій ролі,
Бо, в тебе Боже, все на терезах.
Дай при падінні, трохи менше болю.
Хай після - важчим, але буде злет!
Душа і серце гордість мають, волю...
У віршах за́вжди славить їх поет.
Прозріння дай, до ближнього поваги,
Щоб збагатився милосердям світ.
Щоб не відчули голоду і спраги
Ніхто й ніде! ... Впишу, як заповіт!
Дай Боже, нам всього і вчасно й в міру:
Мороз – на шибці, на вазонах - цвіт.
Всім - радості, здоров’я зичу й миру,
В любові й щасті – довгих-довгих літ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897260
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 06.12.2020
Люблю тебе, твоєю хочу бути
Хоча б на день, на вечір чи на мить,
Набрати з твого серця м’яти-рути,
Вдихнути в груди і сп'яніти вмить.
Люблю тебе. Твій голос – плуг космічний.
Він душу оре, робить з неї пух,
Який летить, мов вітер опівнічний,
До зір, лягає на небесний луг.
Люблю тебе, як синє море ріки.
Крізь простір чую – і нутро штормить.
Моїм зостатись не прошу на віки,
Побудь хоч день зі мною, вечір, мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896196
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 26.11.2020
[b][color="#038766"]Восемь хлопцев налетели,
Хотя был для них запрет!
После них на моем теле
От засосов места нет!
Загадаю в Новый Год
Я не отдых в Ницце.
А чтоб быть в журнале мод
На первой странице!!!
Целый день висит сосулька
Из-под носа у Петра.
Шепчет внучеку бабулька:
- Петь, домой уже пора.
Баба снежная гордилась,
Своей шляпкой с мотыльком.
А под солнцем растопилась,
Убежала ручейком...
Снеговик собрался в баню,
Что тут скажешь дураку?
Я дровишек притараню
Раз пришел - поддам парку.
У Снегурочки - беда!!
С подоплекой тонкой.
Она вроде бы звезда,
Но на елке только!!
Я хочу тебе признаться
Поумерь, дружок, свой пыл
Когда было мне лет двадцать
У меня любовник был!!
Бабка деда запилила
Признавайся, чертов дед!!
Где бабло из двух копилок
За все восемьдесят лет!
В бане мылись мужики
Оба хулиганы.
Петька трезвый, а Аким
Как болото пьяный!
Мне сосед давал совет
Не зазря - за плату!
Где построить туалет,
Где сарай, где хату.
Мамка строго мне велела
И ни капли не стыдясь,
Чтоб у парня не висело
Проявляй любовь и страсть.
Мне сказал мой дорогой -
Ксиву в ЗАГС не пишем.
Я, Маруся, голубой
И женюсь на Мише.
Для любимой жёнки я
Притаранил мяса.
Ведь такая тонкая,
Как трава от засух.
Я обманывать не стану
Мужу врать - чумы страшней!
Переспала с капитаном
И по разу - с солдатней.
Не ходи за мною, Януш
Как на солнце ходит тень.
За тебя не выйду замуж,
В ЗАГС сходить и то мне лень...
Звала тёща на блины
В феврале иль в марте
Скоро уж конец весны
А мы все - на старте[[/color]/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895695
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 21.11.2020
[b]Одеяло в белом цвете опускается с высот,
Покрывает Всё на Свете… Важных дел невпроворот…
Улеглись цветы… Под снегом – заяц с беленьким пушком
Вспоминает гонки с бегом, где-то странствуя пешком,
На поля и на станицы приземлилась тишина…
Шевеленье на страницах не последнего стиха…
Напряженье в старой ручке, поднатужилось перо…
Передам мотивы внучке, внуку – истины зерно!!![/b]
12. 11. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894756
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 12.11.2020
Догоряє лист осінній, догоряє
Мама сина із війни виглядає…
Догоряє лист осінній, догоряє
Ненька вірить, усе жде і чекає,
Бо надіється – син повернеться
У їх домі щастя посміхнеться
Догоряє лист осінній, догоряє
Ненька жде і надії не втрачає,
Коли закінчиться війна проклята,
Теплом - щебетом наповниться хата.
Догоряє лист осінній, догоряє -
Більш терпіти силоньки немає...
Догоряє лист осінній, догоряє
Коли мир уже настане у краї,
Коли радістю засвітяться лиця,
Бо в розлуці жити не годиться.
Мама сина кожну мить виглядає
Догоряє лист осінній, догоряє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894539
дата надходження 10.11.2020
дата закладки 10.11.2020
[i]А я достукаюся до тебе
у шибки скло рукавом кленовим,
дрібною мжичкою сію з неба,
пейзажем осені кольоровим.[/i]
А я пошкрябаюсь в двері рано,
не чуєш – гримне осінній протяг,
машин колесами тарабаню,
гучний сигнал дасть останній потяг.
[i]В тобі заб’юся наївним віршем –
закалатаю у серці щемом.
Я заспіваю птахів не гірше,
весною стану… дай Бог діжде́мо.[/i]
Я забряжчу від замка ключами
і засурмлю, голосніше го́рну,
як колискова прийду ночами,
а ти почуєш – й мене пригорнеш.
… Знай, я достукаюся до тебе.
(Ілюстрація - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893877
дата надходження 03.11.2020
дата закладки 04.11.2020
Життя як день, а день як ціла вічність.
У вічності це є всього лиш мить,
Як цяточка в складОвій - безкінечність;
В вервечці цій вперед вона летить.
І значення не мають вже бажання,
І намагання наші щось змінить,
І хвилювання наші, та страждання,
Тому потрібно – просто в світі жить.
Щоб цятка ця завжди була ясною,
Й блищала так, як відблиск кришталю,
То намагайся стежкою земною
Йти з правдою, й відходить без жалю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893150
дата надходження 28.10.2020
дата закладки 28.10.2020
Раскрутилось не на шутку
Колесо любви моей
Без ума и без рассудка
Я горю в пылу страстей.
Я горю, но не сгораю –
Нету пепла у любви
Ты открыл мне двери рая –
Так сорви цветок, сорви!!!
Насладись благоуханьем –
Выпей нежный аромат,
Чтобы бабочек порханье
Оживило мой «закат»...
Колесо любви по кругу –
Все сметает на ходу.
Листопад играет фугу
В райском солнечном саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890848
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 26.10.2020
Вечерняя заря.
Люблю тебя – мой свет вечерний,
Как любишь ты свою весну,
Поклонник преданный и верный
Тоской пришпоренный к окну.
Твоим восходом очарован,
Лучистым блеском поражён…
Влюблённый взор к тебе прикован,
Тобой – божественной, пленён.
Не суждено… к груди прижаться,
Твой волос нежно теребить:
Вдали печально вдохновляться –
Твои мерцания ловить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877466
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 19.10.2020
Замітає стежки, замітає,
Осінь впевнено йде до мети,
Свою справу вона добре знає:
І красою укрить, й замести...
Замітає літа, замітає,
Та все більше, звичайно, старим...
Їх печалі і сум вона знає,
А дорогу дає молодим...
Поспіша осінь, знов поспішає,
Замітає минулі сліди ...
Навперейми літам зі сльозами,
І веде вже не знати й куди...
Замітає думки, замітає,
Та і мрії за ними летять,
І сльозами, й дощами вмиває,
Не вернути минуле ніяк...
Та старим вже й шляхи перекриті,
Що було вже давно відпливло,
Та ще хочуть усі вони жити,
І відчути ще ласку й тепло...
То отож просять в осені тихо,
Не ламати, як дрова, судьбу,
Відвести і злий вірус, і лихо,
Не пускати в життя їх журбу...
Замітає стежки, замітає,
Та є віра, що бризне й добром,
І зневіру вона не посіє,
А зігріє осіннім теплом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891530
дата надходження 12.10.2020
дата закладки 12.10.2020
Вона чекала цього дня… О, як чекала!..
Хоча очей на ніч одну – для неї мало
Та цей мурашками по спині ніжний дотик
Флюїди щастя ніс у душу, як наркотик.
Палкі обійми дарували насолоду,
Топилось серце в відчуттях, не мало броду.
Вуста всю волю випивали по краплині
І чари сипали ці очі сині-сині.
Не раз хотіла розірвати це кохання,
В душевнім полум’ї згорали намагання.
В його долонях світлячками квітли зорі,
Вона ж запалювала їх в нічнім просторі.
Світанок тихенько їм стукав у віконце,
Нектару радості - ще трішечки, на денце…
На клапті душу розривали ці прощання
Цілунок зустрічей – чекання й знов чекання…
Л.Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885523
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 11.10.2020
[b]С крыш закапали сосульки
За окном, поди, весна.
Страсти хочется бабульке
С той поры, как спит одна.
Говорю миленку, Хватит!!!
Что строгать, коль денег нет.
Семь мальцов уж просят - Батя!
Хочем мяса и конфет.
Изменил мне мой Силантий,
Но стыжусь признаться, с кем
Шестьдесят семь бабе Кате,
Мне (с рогами) двадцать семь!!!
У меня стоп-крана нету,
Стоит только пригубить,
К пиву - в зубы сигарету,
Суток трое буду пить.
С кем бы, с кем бы под венец мне,
И желательно - скорей!
Мне в субботу тридцать девять,
Дальше, там еще сложней.
Я по полной отдыхала
В клубе нашем "КОМУ ЗА!"
Отлупила трех нахалов
Двоим - выбрала глаза.
Чешет муж себе макушку
На лице - бордо-пигмент.
Нанял он за мной наружку,
Мною куплен тот агент.
Кум куме не доверяет
Ну скажи, не идиот?
Сам продукты покупает,
Ей под роспись выдает.
Я мечтаю, чтобы милый
Путь к шаману протоптал.
Там мужской набрался силы
И в постели наказал.
Я по полной отдыхала
В пенной нежилась волне...
До последнего не знала,
Муж рога наставил мне.
Кум куме не доверяет
Он собрал улик - вагон!
Их сынок и дочь меньшАя
Не похожи на него.
Где ты, где ты, моя душка,
Идеал мой, богатырь.
Как проедет легковушка,
Я все верю - это ты!!
Посадила я рассаду
А теперь могу и в клуб!!
Будут танцы до упаду
С тем, кто сердцу очень люб!
Милый по миру пустил
В трусах и футболке.
Прикупила я тротил
Иду на разборки.
После маски с синей глиной
Вышла я с ужасной миной!
Обвели в салоне ловко -
Кожа - словно плиссировка!!
Возле нашенской реки
Я страдала от тоски.
А пришел с бухлом Сергей,
Стало сразу веселей.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891335
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
Я не слухаю зоряну пісню,
Небеса не торкаю плечем
Тільки згадую ніжність ночей,
Що були в нас з тобою. Запізно…
Та почути б ту пісню.
Бо роки журавлиним ключем
Вдаль летять і бентежно зітхають,
А кохання в душі не змовкає,
Хоча час його ріже ножем.
Відкрий серце ключем!
Подаруй знову щастя на мить,
Світлом ранку заглянь в сонні очі,
Один раз, щоб вернулись ті ночі…
До кінця хай цей погляд манить
Й не закінчиться мить!
Поверни кольоровий той світ:
Хай метеликом серце літає.
Біль розлуки нехай не пізнає,
А веселково-сонячний цвіт.
Для любові цей світ.
Л.Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890319
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 09.10.2020
Надіялась, підтримаєш крилом
Коли своє зламала. Все чекала…
Не доля… Почуття дощем стекло
Де ще горіло й був душевний спалах.
Неначе сонце через призму хмар
Виходила на люди на часинку.
Кохання опік і під дих удар
Зламав довіри тонку соломинку.
І хай роки морозила зима,
Ізнов ловлю проміння сонця в руки!
Не мрій, стежини вороття нема
Хоча жалкуєш за цей час розлуки.
Л.Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891220
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 09.10.2020
Ой плавала лебідочка у озері синім
і чекала, що прилине лебідь білокрилий.
А той лебідь білокрилий сильні має крила,
обнімає він лебідку... з ним вона щаслива.
Ой плавала лебідочка, хвилечка гойдала.
що найкращий він у світі, про це вона знала.
А той білий сильний лебідь лебідці до пари,
з ним вона летить високо, аж за сині хмари.
Ой плавала лебідочка у озері синім,
сів на воду біля неї лебідь білокрилий.
А той лебідь білокрилий сильні має крила,
обнімає він лебідку... з ним вона щаслива.
Милувалася калина, низько нахилилась,
і вербичка молоденька на них задивилась.
Кличуть лебедя й лебідку в небо сині хмари,
люблять вони, як літають лебеді у парі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891214
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 09.10.2020
Поведи мене знову у сни...
Сни юначі - замріяні далі,
Заколисує день ясени,
Присипляючи, в кронах, печалі.
Поведи у розкішний розмай,
Хай любов’ю притихне розлука,
Не впусти холод снів - не віддай
Божевільне кохання на муки.
По осінньому дихає ніч,
Ще жевріє в ній згарище млості,
Поведи, щоб сльозу стерти з віч,
Доторкнути веселок невинності.
За плечима весняні струмки,
Літні грози розкішного маю,
У осінніх стежинах вже наші роки,
Та в душі подих юного раю...
(С) Леся Утриско Воробець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891205
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 09.10.2020
Пригублю я свій келих вина
І відчую краплинку любові,
Чую стукає ніжно весна,
Поєднавши розгублені долі
У саду де трава-килимок
Тихо, мило запрошує в гості,
На поляні яскравість квіток,
Що виблискують ніжно на сонці
В"ється стежка знайома вузька,
Кущ калини стоїть на узбіччі,
Сміло, трепетно б"ється душа,
Ніби зоряний шлях у вічі
Поєднала кохані серця,
Що вібрали красу насолоди,
Ніжним сяйвом торкнулась лиця,
Ніби дотик красуні-природи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890310
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 05.10.2020
А я люблю рядки, які співають,
Так мелодійно, як вода в струмку,
Коли тендітно, мило залишають
Красу роси на ніжному листку
Люблю, коли ступає тихо ранок
І у мереживі окутана трава,
Коли плете небачений серпанок,
Даруючи нам шати, як весна
А я люблю, коли чарівне соло
Розносить мелодійний спів пташок,
Коли розкішне волошкове поле
Доповнює красою мій рядок
Люблю, коли троянда загадково
Всміхається, немовби ніжний сон,
Коли садок в мереживі казково
Захвачує привітно нас в полон
І стільки зваб і чарівних моментів
Вирує в ніжній гамі кольорів,
Це ніби гра у море компліментів,
Які розносяться у гоміні вітрів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890765
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
Я чую, як у тебе крапле дощ
Крізь сотні кілометрів, з-попід стріхи
Немов струною прорізає товщ
Із відстаней так методично й тихо
Бо кожна крапля в тім‘я б‘є нудьгу
Весняної відлиги ностальгію
І як би вітер жалісно не гув -
Я дочекаюсь, зможу, я зумію
Хіба лякає в березні мороз
Ту птаху, що із вирію зарано
В гніздо спішила, й золото мімоз
Не сприйняла серденьком за оману?
Нехай замерзла, бідна, все одно
Своєї пари віддано шукає
Отак і я чекання полотно
Коханням вірним на стрічки розкраю
Я чую, як у тебе крапле дощ
Гудками в слухавці, секундами напруги
Крізь шум шосе і крізь мовчання площ
Єдиним будеш. І ніколи другим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783084
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 02.10.2020
[i]Червоніє калина в Лимані
в нотках осені золоче́ної…
а рум’янець, мов в нареченої,
якій милий зізнався в коханні.
Зашарілася та для поета,
у натхненні - ві́ршами писана…
в розкіш віт тендітно нанизані
полум’яні намисто й браслети.
Сонце пестить, закохано, милу
в калино́во-червленій заграві,
обіймає промінням яскравим,
мов до шлюбу веде небосхилом…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890237
дата надходження 30.09.2020
дата закладки 30.09.2020
Ще літо бабине літає
Через левади навпростець,
Ще пташка деінде співає,
Збирає урожай свій жнець.
Ще гуркіт трактора у полі
Розноситься аж за версту,
А вітер тихо на тополі
Гойда мережку золоту.
А осінь вже фарбує листя
У різнобарв’я кольорів.
Вдяглась калина у намисто,
Коли багрянець вечорів
Й схилила кетяги червоні
Із гілок прямо до воріт,
Де айстри ніжні кольорові
Сплелись під сонцем в живопліт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888867
дата надходження 16.09.2020
дата закладки 16.09.2020
Прошепчи мені рідний:«Кохана»,
Що жадана усе ще твоя,
Бо повітря без тебе не стане
Якщо змінить ріку течія.
Помани знову душу сягнути
У безмежні тенета небес
І ще раз з головою пірнути
В загадковий цей світ, без адрес.
Нехай промені в віях застрягнуть,
Залоскоче нас сонячний цвіт
І метелики в серці не згаснуть,
Як здіймаються крила в політ.
Як почуємо зоряну пісню,
Захмеліють від щастя слова
І годинник у північ зависне –
Бо в коханні ж бувають дива.
Задурманить обох матіола,
Закружляє у вальсі весь світ.
Чи буває чарівніше слово,
Як «кохаю» у розквіті літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887465
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 09.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2020
В далекій савані, де спека щодня
Стоїть на засохлій рівнині,
Розказує друзям своїм левеня,
Що взимку дощі ідуть сині.
І слухає зграйка маленьких котів -
Ще левами стануть не скоро -
Як шторм голубий в небесах хлюпотів
І падав у кратері Нгоро.
Роззявивши ротики, тихо сидять
На сонечку діти звірині,
В думках уявляють як хвилі шумлять,
В озера спадаючи сині.
Аж раптом, буває, верхівки дерев
Здригнуться від окрику тата.
Гарчить на малечу розсерджений лев:
"Заткніться там, годі брехати!
Не котяться хвилі морські з висоти,
А падають крапельки сірі!
Затихніть, бо зараз начищу хвости,
Сопливі, дурні іще звірі!"
Малята на ноги і ходу мерщій -
Подалі від грізної зграї...
І знову розмову про сині дощі
Одне з левенят починає.
Бо хоч і сліпими родились вони
В останні пориви циклону,
Є все-таки досвід життєвий у них,
Знання дощового закону.
Он озеро синє, і неба блакить
Розкинута зверху над ними,
А значить, і дощик зимовий шумить,
Краплинками йде голубими.
І хай скільки хоче гарчить із кущів,
Про сірі доказує тато,
Не хочуть таких непотрібних дощів,
А ждуть голубих левенята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878938
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 11.08.2020
Баба каже внуку Вані
(Біля неї той крутився):
-Звички має дід погані –
Гризти нігті десь навчився.
Це так гидко і негарно…
Як від цього відучити?
Скільки прошу, та все марно,
Вже й не знаю, що робити.
-А я знаю! Швидко взувся.
-Є, бабусю, ще надія!
Кудись зник, та вже вернувся,
Розказав про свої дії.
-Вже не вскочить дід в халепу
І забуде дурну звичку:
Я його вставну щелепу
Викинув в глибоку річку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882316
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 04.08.2020
не відкриваю тобі Америки
хто, як не ти, це найкраще знає
в кожній любові - своя істерика
в кожнім Всесвіті чорна діра є
той хто літає, знає, як падати
звичний до болю, вміє вставати
нехтує рухом правила статики
маючи пам‘ять, плутає дати
хто пізнав швидкість, не хоче повзати
але плазує також уміло
з балакуном вирушає в розвідку
в мудрості теж своє божевілля
ми в анекдотах знаходим істини
бо в афоризмах вони затерті
в бруді життя лишаємось чистими
і живемо у щоденній смерті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884764
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 02.08.2020
Гадала, що попала в казку я.
Роль вибрала собі цілком охоче.
Із уст твоє не сходило ім’я,
Ночам були зірками твої очі.
Я тішилась тобою, мов дитя
Забавкою, яку подарували.
Покрився цвітом лан мого життя.
Над ним птахи, метелики літали.
Гадала, що сугестія це, гра.
Із неї вийти – як помити руки.
Води на серце влити із цебра –
Не лишиться ні радості, ні муки.
Та лиш на дії зважилась ці, в дріж
Пішла душа, і так їй стало мрячно.
Любов застрягла в ній, неначе ніж.
Болить, кровить і витягнути лячно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883058
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 18.07.2020
Не хоче хмарка їх нести,
І падають у сад -
Сніжинки білі з висоти
Скидає снігопад.
Їх в морі вітер підхопив
Молекулами з хвиль,
По небу синьому носив
Кругами в сотні миль.
Там кожну холод-ювелір
Огранював, як міг,
Щоб із мільярдів білих зір
Блискучий випав сніг.
Тепер пушинками пливуть
Сніжинки голубі,
І таємниці бережуть
Зимові у собі.
В які країни їх торік
Носила ця пора?
Де з них ліпила сніговик
І сніжки дітвора?
Коли ще вдасться, залюбки,
По світу пронестись?
В які ще випадуть садки
В майбутньому, колись?
Мовчать сніжинки і летять
Повітрям голубим.
Вони струмочками збіжать,
Розвіються як дим.
А нині падають у сад -
Ще довго до весни.
Сьогодні їхній снігопад,
І крутяться вони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859445
дата надходження 27.12.2019
дата закладки 18.07.2020
І Земля, і Сонце, й Небо,
І садки, річки й поля-
Все, що є навколо мене-
Це життя й любов моя.
І нема їй міри - ліку,
І не буде їй кінця.
Ця любов моя довіку,
Дань від Бога, від Творця.
Все окрилює в цім світі:
Цвіт рослин і спів птахів,
І кущі, й дерева в лісі,
Й загадковий дух степів.
Та найбільш вона потрібна
Людям нашої землі:
І студенту, і міністру,
І тобі, й йому, й мені.
Хоч буває, що спокою
Вона й втіхи не дає.
Та веде нас за собою,
Силу нам в житті дає.
І коли печаль огорне,
Душа й серце заболить,
Знай: любов лиш допоможе
Негаразди пережить.
І тоді печаль минеться,
І озветься серце знов,
Бо навічно зостається
Й держить в світі нас любов.
І нема їй міри- ліку,
І не буде їй кінця.
Та любов живе довіку,
Що від Бога, від Творця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882617
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 13.07.2020
Для кохання не існує вчора
І воно не думає про завтра.
Почуття глибинно-неповторне,
Пристрасть, ласка, часом – непокора –
Непідвладна розуму ця мантра.
Бачить серце, що очам не видно,
в райдугу фарбує будні сірі.
Спрагу втамувати необхідно
з тим єдиним, відданим та рідним,
трепетно смакуючи довіру.
Для коханих зустріч незабутня:
На шляху життя зустрілись двоє...
Губить сенс минуле і майбутнє,
розлилося почуття могутнє –
поряд бо душа-близнючка тої.
…Кожен з нас під Божою рукою.
(Картина Тетяни Сергієнко "Двоє біля річки".)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882645
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 13.07.2020
Ластівки звили гніздо над вікном
Довго трудилися птАшки проворні,
Біля вікна чорно- білим крилом
Різали простір і вчора й сьогодні.
Згодом притихли - зворушлива мить
Вся до гніздечка прикута увага,
Потім вже бачимо тихо сидить
П"ять жовторотиків наче ватага.
І закрутилось життя і весь світ
Діток годують по черзі всіх спритно,
Ластівки сядуть спочити на дріт
Пісеньку дітям співають привітно.
А дітлахи підростають в очах
Вже із гнізда оченята мов бісер,
Скоро у світ вилітати крізь страх
Так день за днем і закінчиться літо.
Та є ще час до тієї пори
Як закружляє у листі вже осінь,
Ластівок пісню я чую згори
І мені пісня та - щастя приносить.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882669
дата надходження 13.07.2020
дата закладки 13.07.2020
Заховаюсь від грому в розмові з тобою,
В час вечірній у бесіді тихій є суть.
Хай лякає природа швидкою грозою
Та у серці тепло й крила в небо несуть.
Гріє чашка гарячого чаю уяву
І душа у чуттєвість, назад, робить крок.
В ту єдино-бездумну, не в кори́сть, заставу,
Де сплетіння двох тіл хороводять танок.
Я і ти, і схилялася вічність над нами
В неповторності доторків вуст, трепет рук.
Омивалось єство у нетлінні гріхами,
А з грудей виривавсь торжества твого звук.
І так щемно-солодко ставало відразу,
Притихала щаслива, ти поруч сопів.
В порталі зі світла подавали трапезу,
Порційне кохання, де не треба і слів.
11.07.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882510
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 12.07.2020
Одягну яскраву вишиванку,
Бо сьогодні свято у душі.
Крізь вікно, відсунувши фіранку,
Подивлюсь на розові кущі.
Приспів:
По житті мене оберігає,
Силу, як стомлюся додає.
І на сонці кольорами грає,
Ця святині в серці мому є…
Цю сорочку вишила матуся,
Крім калини крапельки журби.
Я на свято в неї одягнуся,
Бережу її немов скарби.
Приспів.
Вишиванка гріє мені душу,
Додає краплиночку тепла.
Берегти її я завжди мушу,
В ній любов матусина лягла.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876635
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 01.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2020
Якби ти знав, як я тебе люблю,
якби ти знав, якби ти тільки відав,
ти б не жалів мені свого вогню,
ти б йому право підписав на freedom.
Якби ти міг, якби ти тільки міг
думки в моєму мозку просвітити,
із тіла б вийшов, серця свого біг
спинив би і не зміг заговорити.
Якби торкнувся до моїх грудей
рукою, вкрив своїми мої плечі,
відчув би, як нутро моє гуде -
так, ніби бджоли в вулику під вечір.
Якби ти став метеликом на мить,
сів на уста мої одного рання,
без заборон, до денця міг би спить
нектар мого солодкого кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879759
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 16.06.2020
(о том, как вредно отрываться от коллектива)
Из далекой, но дивной страны
Той, где замки хрустальные строят,
Где всем снятся счастливые сны,
Паровозик спешил за мечтою.
Он сбежал из родного двора,
Он уехал от однообразий.
Просто чувствовал он, что пора
Избавляться от детских фантазий.
Устремляясь куда-то вперед,
Оставлял позади километры.
Вновь и вновь набирал оборот,
И гудел что-то встречному ветру.
И казалось ему, что уже
Та мечта, что когда-то приснилась,
Ждет его вон на том вираже
Или дальше чуть-чуть притаилась.
Поезд шел в неизвестную даль
До последнего в жизни вокзала,
Лишь стучала колесами сталь.
И размеренно жизнь отбивала.
И в жару, и в дожди, и в мороз
Проносились в пути перегоны.
Все летел и летел паровоз,
Прибавляя в дороге вагоны.
Позади уже тысячи стран
Отмахали скитальцу платками,
А мечта превращалась в туман
Или в небе плыла облаками.
И казался бессмысленным путь.
Вся дорога казалась напрасной.
И казалось, уже не вернуть
Той влюбленности в завтра прекрасной.
Но однажды попал он в тупик.
Оборвались, вдруг, рельсы внезапно.
Осознал вечный наш бунтовщик,
Что пора посчитать поэтапно
Все года от мечты до мечты,
Как летел он к далекому свету
Сквозь туман и бетон темноты
И как громко тревожил планету.
Если б только сначала начать.
Если б только... но сил уже мало.
Неужели уже не звучать,
Неужели броня отстучала.
Боже, где ты, родное депо?!
Если б знать, никогда, ни в какую.
Мне обратно вернуться слабо,
Не услышать вам душу нагую.
Из трубы чуть струился дымок.
Заржавевший в законченном рейсе,
Он оправиться так и не смог,
Так и лег животом на безрельсье.
Далеко-далеко средь берез
В полный рост, в полный цвет, при фанфарах
Новый глупый летел паровоз,
А вокруг были кладбища старых...
08.06.2020г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879000
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 09.06.2020
Просто знай, кохаю любий я
І тебе кохати завжди буду.
У душі живе твоє ім'я,
Я його ніколи не забуду.
І якщо розквітнуть знов сади,
І весна у гості завітає.
Ти у сад коханий наш прийди,
Напою тебе медовим чаєм.
Як у твої очі зазирну,
Вогник в моїм серці запалає.
Ти люби, люби мене одну,
Хай кохання наше буде раєм.
Просто знай, тебе кохаю я
І кохати вже не перестану.
Дарувала нам любов - весна,
Швидше обійми свою кохану.
Подаруй мені цілунок свій,
Щоб його мені не забувати.
Знай, що у житті ти тільки мій,
Більш ніхто не зможе так кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877477
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Пам"ятаю, як ти вишивала,
Як тепло у рядочки вкладала
Та торкала думками всі мрії
І від щастя вклонялися вії
Як лягали так влучно рядочки,
Ось стебло і вже перші листочки,
А за ними і квітка, як сонце
Виглядала привітно в віконце
Далі бігла стежина, як доля,
Зупинилась дівчина чудова,
Чарувала вся магія очі
Дивовижно-чарівні дівочі
Ти майстерно все так вишивала
І картина, як світ оживала,
Так створити потрібне уміння,
А в додаток ще трішки терпіння
Ось завершення вже на підході,
Щиро вдячна такій насолоді,
Як змогла передать до краплинки -
Ці чудово-грайливі хвилинки?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877467
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Скажи, мені коханий, що з тобою?
Про це говорить смуток у очах,
Я одягнусь чарівною весною
І прилечу до тебе навіть в снах
Я буду подихом твоїм та світом,
Немовби доторкнулася весна
Та ніжним і чарівним дивоквітом,
Як ніби фея із небес зійшла
Я буду мовою і світ-вустами,
Які заграють звуками навколо
Та ароматними, чарівними садами
В яких відчуєм і дует і соло
Я буду дотиком твоїм і світлом,
Що зачарує ніжністю, красою
Та неповторним і грайливим літом,
Що насолодить світанковою росою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877586
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 29.05.2020
У інеї у раннім ти і я,
Та душі наші молоді і досі.
Нас поєднала з юності ще осінь,
І майже пів століття ми – сім’я.
Залюблені у золото гаїв,
В тужливе журавлине голосіння,
Ми стрілися у вечір той осінній
Без тьохкання весняних солов’їв.
Залюблені у спалах тихий рос,
У трави, котрі бачили немало,
У ранки, підперезані туманом,
У музику останніх дивних гроз.
Осінню казку вже п’ємо не вдвох
Від ніжного «люблю» нетлінні звуки,
На власних крилах діти і онуки.
Їм оберегом наші долі й Бог!
25.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876441
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 18.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2020
В кожної людини є найдорожча для неї ненька.
Вірш присвячений [u][i]Матері[/i] [i]п'ятьох [/i][i]дітей.[/i][/u]
[b]МАМО[/b]…
Як чую ваш голос, то серце палає,
Бо ви для нас мама, яка все здолає.
Найкраща у світі, чарівна матуся.
За вас я у Бога постійно молюся.
Я дуже вам вдячний, моя рідна ненько,
За ночі безсонні тобі поклонюся
Болить за дітей лиш у мами серденько
Пробачте мене, якщо деколи злюся.
В такий чудовий та святковий день,
Бажаю повних вам кишень
Та не лише ,щоб гроші шелестіли,
А з кожним роком тільки молоділи.
І щастя стільки, щоб безкраю.
З днем матері сьогодні привітаю.
Таку терплячість як у тебе не здобути,
Ти все віддаш, останнього шматочка.
Історію подібну досить важко роздобути:
« [i]Чотири синочки і лапочка дочка[/i]».
На світі не знайти такої Мами,
Людською добротою наділили нас.
Як вас люблю не передам словами,
Своїм теплом оберігаю вас.
В дитинстві мене найсильніше любили
А ще пам’ятаю кропивою били.
Бо трохи був вредним, а ще не до поля,
Постійно казав вам, така моя доля.
Промо́влю вам найголовнішу річ,
Своїм трудом добробут збудували.
Працюєте як бджілка день і ніч,
Для нас усі багатства віддавали.
Пробачте, що так рідко приїзджаю,
Хоч з вами не разом ,а я все ж бажаю
Коханою бути і мирного неба,
Для вашого щастя багато не треба.
Моя хороша, найрідніша, мила,
Глибокий погляд [color="#c47900"]карих оченят.[/color]
В тобі вся мудрість і незламна сила,
Тепло й турбота ніжних рученят.
У цей травневий Мамин день,
Бажаю вам ніколи не старіти,
Хай линуть посмішки щодень
І за́вжди приїзджають діти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875289
дата надходження 09.05.2020
дата закладки 11.05.2020
[i]Чудово,що мама буває на світі.
Чудово,що мама для всіх одна в світі.
Не тітка ,не дядько і навіть не тато,
Лиш мама,матуся як значить багато.[/i]
[color="#ff0000"][i]Вона-це осердя у власному домі,
Вона чує діток не спавши в утомі,
І може проблема в сім’ю завітає,
Все мама рідненька любов’ю здолає.[/i][/color]
[i]Як гарно та добре з тобою чекати:
Омріяну цифру,омріяну дату,
Найпершу стежину в яку проводжала
І слово найперше,яке промовляла.[/i]
[color="#ff0000"][i]Бо тільки це Мама спроможна зробити,
Бо тільки все Мамі можливо здійснити.
Малечу до серця пригріти гарненько,
Й сніданок сім’ї зготувати раненько.[/i][/color]
[i]Але вже сьогодні це свято настало.
Щаслива подія у дім завітала.
Вже зрання усі ми тебе привітаєм,
І щастя,здоров’я тобі побажаєм.[/i]
[color="#ff0000"][i]Ти знаєш,що сильно тебе ми цінуєм.
За руки трудящі тебе поцілуєм,
Не тільки ці руки любов’ю зростили,
А віру й натхнення в мені помістили[/i].[/color]
[i]Ніколи не плач ти у важку хвилину,
Тобі ми сповістим про гарну новину
І сльози твої зникнуть швидко,без болю-
Це ж діти твої змінять всю твою долю.[/i]
[color="#ff0000"][i]Хоч часом буває,що ми неслухняні
Та серце твоє,як ті мрії весняні:
Прощає,голубить і щастя бажає,
Бо ти в нас єдина,хто нас так кохає.[/i][/color]
[i]Будь нам тим плечем,що завжди допоможе,
Будь тією надією,яка весь час зможе:
І зможе розумно слова підібрати,
І душу в потрібний момент всю віддати.[/i]
[color="#ff0000"][i]Бо ти-наша мама,ти-наша основа.
Без тебе не можем і вимолвить слова,
А як захворієм,то зовсім погано
І зразу ж матуся лікує кохана.[/i][/color]
[i]Тож завжди лишайся ти нам от такою:
Одною,єдиною і дорогою,
А ми побажаєм ще більше терпіння,
Удачі,наснаги й до всього уміння.[/i]
[color="#ff0000"][i]Живи моя мамо,живи і не чай!
Тієї біди і горя не знай.
А я вже до тебе завжди приїзджатиму,
Любитиму з дітьми і вічно чекатиму[/i].[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875461
дата надходження 11.05.2020
дата закладки 11.05.2020
В череді корова Маня
Завжди виділялася:
По надоях - не остання,
Вим’ям вихвалялася.
Цього літа, як сказилась,
Не планує вже сім’ї,
Ялівкою залишилась –
Не такі, бач, бугаї!
Вже доставили з району
Племінного Мамая,
Думали, що він з розгону
Всім докаже: -Ось то я!
-Я тепер у вас - цариця!-
Брикнула Манюня тут,-
Була вчора у столиці,
Знаю фермерський Статут.
В самця спала враз корона,
З переляку ледь не вмер…
-Пішов геть,- ревла корова,-
Я в політиці тепер!
І задерла роги Маня:
-А ти що, хіба не знав?
При всіх мене на Майдані
Сам Ляшко поцілував.
Йду в народ з найвищим балом,
Вас ніде не підвела,
З головним я радикалом
Захищала честь села.
Зрозуміло навіть свиням –
Вже нічого не боюсь,
Я тепер - політикиня,
З скотиняками борюсь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872097
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 10.05.2020
Світили ясно зіроньки на небі,
Співали невгамовні солов"і
Не спав всю ніч,я думав лиш про тебе,
Зелені очі згадував твоі.
В душі дзвенів твій голосочок ніжний,
Лилася з неба музика душі,
Співало серце лебедину пісню
І виливались на папір вірші.
Всю ніч думки були лише про тебе
Вертався в юність почуттями знов,
В моім житті розпорядилось Небо
Зустріти пізню, трепетну любов.
Не дивлячись на посивілі скроні,
Вогонь любові в серці не згаса,
Так хочеться відчуть твоі долоні,
Кохання пізнє, це ж така краса!
Кохання пізнє,Божий дар любові,
Хто не кохав, тому не зрозуміть,
Пить насолоду в кожнім іі слові,
Коли від щастя серденько тремтить.
Світили ясно зіроньки на небі,
Співали невгамовні солов"і,
Не спав всю ніч і думав лиш про тебе,
Зелені очі згадував твоі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873912
дата надходження 29.04.2020
дата закладки 30.04.2020
Надія серця і моя душа,
Промінчик радості та водограй наш,
З тобою доля дарувала шанс,
Ти, доню, справжня сила життєдайна.
Ти - тепле сонце, віра в майбуття,
З тобою всі здолаємо вершини!
Хай Ангел зберігає все життя
Тебе, мою єдиную дитину.
Без тебе – мов на світі не жила,
Дорожча мамі доня над усе бо…
Здоров’я, щастя, радості, тепла,
Професія здобудь! Повір у себе!
Ти – моя гордість, впевненість руки,
За тебе Бога я молити буду:
Щасливими хай будуть всі стежки,
І щирими до тебе будуть люди…
Ти – на Землі залишений мій слід -
Розумна, творча – не злічить талантів,
Будь, донечко, щаслива сотню літ,
Коханою, й сама умій кохати!
Грай на гітарі, віршами - світи,
(А я тебе підтримати готова!)
Даруй тепло душі для спраглих ти,
Купайся в хвилях радості й любові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872367
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 18.04.2020
У доброму ви не шукайте злого.
Навіщо?
Злом,всеодно ж не будете користуватись.
Із доброго плоди збирайте добрі,
А зле хай не народиться,не впізнане ніким.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872171
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 16.04.2020
У світі неоправданих причин
нам більш не розминутися з тобою.
У небі місяць хмарами гірчить -
давай його приручимо обоє.
Гарячий вітер дихає в плече.
Не треба опускатись на коліна!
Нехай триває магія очей
і світ між нами
лишиться нетлінним...
З книги "ЧАС КУЛЬБАБ" (2023)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871554
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 11.04.2020
[b][i][color="#043d8c"][color="#bf2604"]А[/color] река ушла в разливы,
[color="#bf2604"]К[/color]рошит льдины без торпед.
[color="#bf2604"]Т[/color]ам...под солнышком игривым
[color="#bf2604"]Р[/color]асцветает первоцвет.
[color="#bf2604"]И[/color] полным полно проталин,
[color="#bf2604"]С[/color] гор к реке бегут ручьи,
[color="#bf2604"]А [/color]капели отыграли
[color="#bf2604"]В[/color]се мелодии свои.
[color="#bf2604"]Е[/color]сли в роль вошла зимцерла,
[color="#bf2604"]С[/color]петь с ней вместе я не прочь.
[color="#bf2604"]Н[/color]а планету радость вверглась,
[color="#bf2604"]А[/color] ее - не превозмочь!![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871378
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020
Дивлюсь, я обабіч, отам де дорога
Маленьке дівчатко, з"явилось з-за рогу,
Одненьке, беззахисне, мабуть, щось сталось?
Узріло дорослих. ще більше злякалось
Забилось під кущик, як теє зайчатко
Чому одне ходить, маленьке дівчатко?
До нього наблизилась, взявши на руки
Сльоза з оченяток і серденько стука
Погладила ніжно, міцніш пригорнула,
Щоб швидше дитятко про сльози забуло,
Чому ти одненьке і де твоя мама?
Дівчатко сказало:"Що я заблукало"
Ховалась від мами, у жмурки ми грали,
А потім завзято.по черзі шукали,
От я і забігла, сховатись хотіла,
А люба матуся, знайти не зуміла
Тепер я одненька, шукаю матусю
Та більш загубитись, я дуже боюся,
І знов з оченяток, закрапали сльози,
Бо маму дівча, відшукати не може
І ось ми разо́м уже у дорозі
Шукаєм матусю і там, і на розі,
І миле дитятко, умить закричало,
Бо в натовпі маму, дівчатко пізнало
Матуся підбігла і сльози вже градом
І доню на руки, взяла вона радо,
Тепер ми матусю, не будем так грати,
Бо бач, ти не можеш мене відшукати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852002
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 07.04.2020
[Ballad]
[feminine] [sad] [slow]
Моя мама любИла піОни
Ці велИкі прекрАсні квіткИ.
РозкривАлись чарІвні бутОни
НавеснІ, як цвілИ всі садкИ.
[intro]
Моя мама любИла піОни
Ці велИкі прекрАсні квіткИ.
РозкривАлись чарІвні бутОни
НавеснІ, як цвілИ всі садкИ.
[bridge]
[chorus]
Ці півОнії - нІжнії квІти,
ЗАвжди згАдку про мАму несУть.
РозбрелИся по світу всі дІти,
Лиш півОнії дОсі цвітУть.
[instrumental]
Їх матУся багАто саджАла
Біля хати у нашім садку.
ДоглядАла за ними, плекАла.
Як малЕньке дитЯ в сповиткУ.
[bridge]
[chorus]
Ці півонії - ніжнії квіти,
Завжди згадку про маму несуть.
Розбрелися по світу всі діти,
Лиш півонії досі цвітуть.
[instrumental]
Вже немАє із нАми матУсі,
Та і дІти її тут не всі.
Я до мАми думкАми несУся,
Як піОни цвітУть навеснІ.
[bridge]
[chorus]
Ці півонії - ніжнії квіти,
Завжди згадку про маму несуть.
Розбрелися по світу всі діти,
Лиш півонії досі цвітуть.
[instrumental]
[outro]
[end]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870608
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 04.04.2020
Особисто від мене, особисто тобі
Від руки напишу на папері сьогодні
Лише кілька рядків, і відправлю тоді,
Коли росами вмиються ранки холодні.
Лише кілька рядків: я не знаю причин,
Чому дивними фарбами вкралася осінь.
Ти мене обігрів, ти мене запалив,
І від твого кохання тремчу я ще й досі.
Твої двері мину, і захочу зайти,
Але в тебе тепер зовсім інші гостини
Не боюся ні вітру я, ні самоти,
Коли є вже на те і у мене причини.
Простягну свій конверт листоноші спочатку
Він наклеїть там марку - білі троянди.
І поставить мелесеньку чорну печатку.
От і все, вийде тихо з моєї веранди.
Занотує адресу на білім папері
І нехай принесе його в шУмній юрбі
Під поріг твій, постукавши в ті ж самі двері.
Особисто від мене, особисто тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870338
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020
[i] - Послухай, коханий, хтось тихо співає..[/i]
- Це матінка моя молитву читає..
За щастя, за долю, за нас із тобою,
Щоб нас оминали біда із журбою.
[i]- Поглянь-но, мій милий, десь свічка палає..[/i]
- Це матінка моя нас в хаті чекає,
Відкрила серденько з теплом і красою,
Ходімо до неї, пройдемось росою.
[i]- Мій сокіл, а знаєш, я щось відчуваю..[/i]
- Це матінка наша крилом укриває,
Душою злітає увись, мов лелека,
І з нами щомиті, хоч близько-далеко....
[i]- За вічну турботу так хочу вклонитись...[/i]
- Так вклонимось разом, ми вдячні є діти,
Застелимо серце їй прямо під ноги,
В любові і щасті хай будуть дороги....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869325
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020
Коли у мене світло на душі,
Кидаю все і йду пишу вірші,
Чи правильно роблю? Я й сам не знаю,
Нести людям любов, за честь вважаю.
Несу я в віршах світло і тепло,
Щоби світліше в світі жить було,
Коли у когось доленьки немає,
Хай моі вірші душу зігрівають.
У віршах я любов свою несу,
Кохання незрадливого красу,
Хай в віршах почуття палкі палають,
В весну кохання, в юність повертають.
Не дивлячись на моі сиві скроні,
Несу я людям серце на долоні,
А в серденьку моім вогонь палає,
Комусь вогонь той юність пригадає.
Коли вірші моі у юність повертають,
Для мене щастя більшого немає,
Для того я й пишу своі вірші,
Щоби любов жила в людській душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868789
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 21.03.2020
Про кохання я вірші складаю,
І для мене це щастя...Я знаю,
Може декому дивним здається,
Що любов"ю пала моє серце.
Я ж не вмію в житті не любить,
У житті я люблю кожну мить,
Кожну квіточку, кожну хмарину,
Я любитиму вічно, до згину.
Коли кажуть:"Кохання немає",
Що ж тоді в моім серці палає?
Що палає у мене в душі,
Заставляє писати вірші?
З мене музика ллється рікою,
З мене ллються рікою пісні,
Розцвітаю, мов квітка весною,
Як читаю вірші чарівні.
У віршах тих недоспані ночі,
Й почуття ніжні, щирі жіночі,
І веселка в зелених очах,
Й найніжніші твоі почуття.
Я читаю вірші і п"янію,
Я інакше вже жити не вмію,
Я спілкуючись з Вами в Раю,
Від кохання, молодшим стаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868462
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 18.03.2020
[b]Я пришла вчера к соседке,
Ведь она одна не пьет.
Мне дала одни объедки,
А сама - котлеты жрёт.
Надоели дома ссоры,
Муженёк мой - сущий псих!
Принесли мне мухоморы
Приготовлю мужу их.
На пол вилочка упала,
И легла у ног моих,
А за вилкой - два бокала,
Свечи, торт и сам жених.
Мой миленок вдруг женился,
И понятно - не на мне!
Чтобы он в штаны мочился
И кричал всегда во сне.
В нашей сельской дискотеке
Продаются чебуреки,
Танцев нет уже пять лет,
Но работает буфет.
Танцевали мы с подружкой
Пили пиво медной кружкой.
А когда в дуплет напились,
Танцы дракой завершились.
Пригласил милок на танец,
Вид, ну сущий оборванец.
Не пойду с таким вот видом,
А он взял на танец Лиду.
Померещилось мне, что ли
Что у Люськи под окном.
Муженек мой, алкоголик
С полным бражкою ведром.
В плавках сила сталевара?
Я проверила - ништяк!!
Сталевар тот сухопарый,
И трудился кое-как.
Ты чего Петра забыла,
Потому, что он шахтёр?
Грязь с забоя бы отмыла,
А в постели он шустёр!!
Ох,люблю я рисковать
И все мне по фене!
Могу кума целовать
Пока муж на смене!
Ехал Федька по селу
Крылья оттопырил!
Носом врезался в скалу...
На меня так зырил..
Рвусь на море. что есть сил
Что в деревне проку!?
За измену муж избил,
Мщу ему жестоко!
Три часа я мылась в бане
Той, что на краю села.
А воды не стало в кране -
С кумом ночь здесь провела.
Дома маменька сердилась,
Что я ночью возвратилась.
Не ругай, маманя, дочь,
Нынче утро, а не ночь!
Скоро свадебку сыграли,
Чтоб Петро не бегал к Вале...
Оказалось, он - козёл!!
Прям со свадьбы к ней ушел!!
Сочинила я куплеты,
Дальше - выпила яиц.
Чтобы петь, есть туалеты
Для таких, как я певиц!![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868118
дата надходження 15.03.2020
дата закладки 15.03.2020
Ти бачив поле маково - червоне,
Краса така, очей не відвести.
Пташині переливи наче дзвони
Іх вітерець удаль буде нести.
Як я люблю, поля ці шовковисті
І край свій, дивовижної краси.
Калину в вишиванці і намисті
І ранки прохолодні у росі.
А ще, як промінець торкає плечі,
Хмарини білосніжні в небесах.
І голоси десь чуються лелечі,
Неначе казка шле нам чудеса.
Як я люблю своє село і річку,
Ми з нею розмовляєм повсякчас.
Торкаюся рукою до водички.
Вона мене цілує кожен раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867614
дата надходження 11.03.2020
дата закладки 13.03.2020
Михаил Литвак, психолог, писатель и психотерапевт, написавший более 30 книг по практической психологии, сформулировал 22 ключевых правила для достижения личного и профессионального успеха.
1. Счастье не может быть целью.
Не гонитесь за счастьем. Вы не найдете его в другом человеке или в материальных вещах. Счастье исходит изнутри, и вы можете достичь этого состояния, когда научитесь получать от жизни удовольствие. Вы должны овладеть искусством развития своих навыков и размышлять о своих достижениях и целях, это и будет ваш путь счастья.
2. Перестаньте быть зависимы от мнения окружающих.
Если вы довольны собой и уверены, что вы хороший, умный и достойный человек, вам никогда не понадобятся другие люди, чтобы судить вас.
3. Не ждите и не просите.
Если вы действительно хотите чего-то добиться, не ждите и не спрашивайте разрешения или одобрения у кого-то другого, чтобы сделать это. Постарайтесь стать тем, кто контролирует все сам.
4. Не будьте теоретиком.
Будьте зрелым человеком, который обращает знания в действия. Незрелый человек часто обладает знанием, но не знает, как его применить, поэтому ему ничего не остается, как критиковать других.
5. Хорошо спланированные действия — залог успеха.
Убедитесь, что вы планируете свои действия и организуете жизнь сообразно своим приоритетам. Это и есть счастье.
6. Не подозревайте окружающих во всех грехах.
Ваш самый большой враг — не тот, кто скрывается в засаде, поджидая, пока вы подскользнетесь. Ваш злейший враг — это вы сами. И схватка с этим врагом может быть очень жестокой.
7. Вы не доллар, чтобы всем нравиться.
Если вы будете пытаться угодить каждому, можете сразу готовиться к великому провалу. Это невозможно. И незачем. И если вы попробуете, вы будете чувствовать себя неловким и эмоционально усталым.
8. Платите по счетам.
Если люди пытаются заставить вас чувствовать себя виноватым или благодарным за их помощь, спросите, сколько стоят их услуги. Рассчитайтесь и попрощайтесь
9. Мечтайте о реальном.
Если вам нравится фантазировать, мечтайте о том, что возможно воплотить в жизнь. Не тратьте время на обдумывание нереальных планов и целей.
10. Депрессия — это не только мрак.
Не подавляйте чувство депрессии. Депрессия — это тяжело, плохо и неприятно. Но это также и возможность заглянуть внутрь себя. Узнайте, что заставляет вас двигаться дальше, а что тормозит на этом пути.
11. Общайтесь с врагами.
Разговаривать с друзьями, бесспорно, очень приятно. Но только в разговоре с врагами вы можете узнать кое-что новое о себе. Поэтому иногда полезнее слушать врагов, а не друзей.
12. Книга — лучший советчик.
Чтение хорошей книги всегда гораздо полезнее, чем общение с поверхностным человеком.
13. Проводите время достойно и с пользой.
Не копайтесь в жизни других, вместо этого сосредоточьтесь на том, что приносит пользу вам, например, науках или философии.
14. Отношения — для роста.
Если вы чувствуете, что отношения, романтические или деловые, мешают вам развиваться и удерживают вас от успеха, пересмотрите их.
15. Не бойтесь людей.
Если вы боитесь заговорить с людьми, избавьтесь от этой мысли. Допустите хоть на секунду, что человек может быть положительно к вам настроен.
16. О женской логике.
Идея о существовании мужской и женской логики сама по себе нелогична. Человек либо умен, либо нет.
17. Не бойтесь одиночества.
Если вы одиноки, особенно после разрыва романтических отношений, не пугайтесь. Одиночество — это часть вашей зрелости и духовного роста. К тому же, будучи наедине с собой, вы можете быть гораздо продуктивнее, чем обычно.
18. Делитесь радостью.
Никогда не будьте слишком эгоистичны в своем собственном счастье. Когда вы делитесь им со своими друзьями, счастье имеет способность увеличиваться. Его становится больше — ведь вы видите, как радуются ваши любимые люди.
19. Вас никто не тормозит.
Просто одни умеют двигаться быстро, а вы живете в своем темпе.
20. Не обращайте внимания на оскорбления и критику.
В день, когда вы достигнете своей цели, ничто не будет иметь значения.
21. Умейте хвалить себя.
Тот, кто не умеет хвалить себя, обязательно будет критиковать всех вокруг. Даже если ему особо нечего сказать.
22. Учитесь жить для себя.
Пока вы будете пытаться что-то доказать окружающим, вы будете жить для них.
Возможно, следуя этим правилам, вы сможете изменить к лучшему вашу жизнь. Как думаете?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865903
дата надходження 24.02.2020
дата закладки 24.02.2020
[b][i][color="#750606"]Накатила рано утром
Мужу рюмку коньяка.
Дальше - в руки камасутру,
И не смей тут возникать...
Без белья прислала фотку
Зойка моему Петру.
Я взяла, блин, сковородку,
На разборки к ней иду.
Муж женат на интернете,
Я терпела много лет.
Ноутбук теперь в кювете,
А его неделю нет...
Ох попутал меня бес
Дал головомойку.
Вор ко мне в окно залез,
А я его в койку!!
Я соперница Лукерье
Мне с Петром не плохо,
А она стоит под дверью
И ревет дуреха.
Ночь уже, а мужа нет.
Он привык бояться!
Кум ушел еще чуть свет,
Можно возвращаться!!
Вся деревня обалдела,
Расскажу детально:
Топик, стринги я одела
И прошлась центральной...
Мой милёнок ,генерал,
Опозорил - УЖАС!!
На гнедом коне скакал
Очутился в луже!!
У парней у сельских зло,
Нервы на пределе.
Йог приехал к нам в село,
Девки, как сдурели!
Срочно делаю подтяжку,
Подтяну чуток живот.
Даже местная дворняжка
Рот раскроет у ворот.
Бабка деду угодила,
Выдав снова комплимент,
Мол, у деда - супер-сила,
Как из порно-кинолент!
Колбасу мой муж не ест.
Сала и печёнки,
Сядет тихо на "насест"
С пультиком в ручонке.
Озабочен мой милок,
Стал таким ранимым.
Раньше цвыркал в потолок,
А теперь все мимо!!
Фотку сайт наш смаковал,
И успех - безумен
Муж от горя - забухал
Я ж там в НЮ-костюме!
В лифте раз один лифтер
(Хоть была суббота,)
Там поджал, а тут - потер
И лифт заработал.
Если вдруг мешает муж
Как в глазу ресница,
Закажи прощальный туш
Пусть летит, как птица[/color]![/i][/b]
[b][color="#084d9c"]УСІХ СПРАВЖНІХ ЧОЛОВІКІВ ВІТАЮ ЗІ СВЯТОМ - 23 ЛЮТОГО!!!!![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865771
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020
Ти ходиш туди-сюди,
Немає для тебе місця.
Немов побратим біди -
Ні припічку, ні обійстя.
Не затишно на душі.
Сумуєш. Чого - не знаєш.
Читаєш мої вірші
І долю невтомну лаєш.
Прилип до обличчя грим,
Забув що таке підтримка.
Якщо ти є пілігрим,
То де твоя пілігримка?
Тікаєш від себе сам,
Від інших ховаєш душу.
Відкрийся! Тук-тук, "Сезам",
Я код підібрати мушу.
Довірившись голосам
Ти зникнеш, як тінь в люстерці.
Залишиться тільки шрам,
В твоєму скляному серці.
21.02.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865535
дата надходження 21.02.2020
дата закладки 22.02.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2020
Вибрации любви, добра
Нас удивляют иногда.
Их светлый, дружеский мотив
Приносит людям позитив.
В душе легко, светло, тепло
Когда добро в ней, а не зло.
Там и в мороз сады цветут
И в непогоду есть уют.
Плоды прекрасные всегда
В любые жизни времена.
Родник живой воды течёт
И даже тает "вечный" лёд.
Февраль 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864393
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 20.02.2020
Коли ти поряд – я мала дитина.
Живу у теплоті твоїх долонь,
А іноді цариця чи богиня
Палає всередині десь вогонь.
То захвату і ніжності лавина,
Небачений магічності прилив.
Ще любощів солодка хуртовина
Казковий і чаруючий мотив.
Для мене ти – багатогранна призма.
Виблискує в ній щастя, мов кришталь.
Даруєш всю привабливість й харизму
Пригод, удач і успіхів спіраль.
З тобою бути – це небесне диво,
Кохання неповторна філігрань
Спокуслива і вабляче манлива
Ти - крила і надій, і сподівань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865331
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 19.02.2020
Як цілувались двоє під дощем,
То осінь, милувалась тихо ними.
Вкривала їх із листячка плащем,
Вони були такими молодими.
В горошок парасолька у руках,
Він ніжно пригорта свою кохану.
Сидить на гілці, весь промоклий птах,
Десь тихо так, звучить фортепіано.
Мелодія Шопена полилась,
Така замріяна і загадкова.
За нею романтичний "Венский вальс",
Ця зустріч в них була не випадкова.
Вже змокли ноги, та щаслива мить
І радість в серці, що вони, обоє...
Яке то щастя, жити і любить!
А ще, ділить свою любов на двоє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865114
дата надходження 17.02.2020
дата закладки 17.02.2020
[b]В гороскоп не верь, подруга.
Я поверила и что?
У избранника лачуга
Конь и драное пальто.
Спрятал в елке я бутылку
Думал будет под шашлык
Отчего тогда у милки
Заплетается язык?
А вареники с сюрпризом
Нам сказала мужа мать,
Пока смотрят телевизор
Я - давай их все кусать.
Мы в метель с кумой попали,
Забрели в сторожку в лес,
Позабыли о морали,
Скажем всем - попутал бес.
На курорт поеду с милым
Отдохнуть решил малыш!!
Хоть в деревне - не Курилы,
Но есть речка и камыш!!
На ремонт ушла неделя
И не страшно, что в кредит!
На мне женится Емеля!!
Если Щука разрешит...
Я не сею, не копаю
Это дело не для дам,
Но секрет к супругу знаю...
Потому он пашет сам!!
Я купила балалайку
Чтобы муж скорей отлип.
Он ушел к подруге Майке
Та ему купила джип.
Справа Люба, слева Лена.
А меж них - мой муж седьмой.
Мне не в кайф такая сцена,
Волоку за чуб домой.
Накрывай поляну, Петька,
Как ни как - твой юбилей.
Два яйца есть, хрен и редька,
Бражки восемь бутылей.
Я не знаю почему
На ногах мозоли.
Видно все же туфли жмут
Вырос в ногу, что ли?
Эх, кому б теперь продать
Новую рацуху,
Как в перине отделять
Перышки от пуха?
Мой миленок - генерал,
А мне б парня с роты
Чтоб всю ночь на мне пахал
До седьмого пота.
Йог приехал к нам в село
На постой просился.
Меня за душу взяло
А муж прослезился.
Срочно делаю подтяжку
Нужен вид для секс услуг!
Запрягу Петра в упряжку
И с рекламой по селу.
Бабка деду угодила
Свечи к вечеру зажгла.
Из кислющего кизила.
Самогонки нагнала!![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864220
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 09.02.2020
Вишня зажурилась, посумніла хата…
Гріє їх у стужу доньки спів крилатий...
Ллється над землею дзвоном – переливом
пісня Чураївни, що є справжнім дивом.
Нею надихала, в ній жила співачка,
в спів вселяла віру справжньої козачки.
Славила у пісні неньку-Україну
та хрещату рідну батьківську стежину.
Мов небесний ангел, розпростерши крила,
унікальним тембром небо підкорила.
В вишитій сорочці, груди у намисті -
це легенда – жінка в образі пречистім!
В пишності убрання, сяючих прикрасах -
гордий погляд жінки – нації окраса.
Врода від калини, неба - навпіл з житом -
жінка – таємниця, із душею літа.
Діва України, славна Берегиня,
по собі лишила славу, що не згине.
А нащадкам спадок. Лине, не стихає,...
Бо пісенна свічка в душах не згасає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864219
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 09.02.2020
У пам’яті прокручую без ліку,
Дивуюся, ну як же ти зумів?
Не ждала дивини уже довіку,
А ти, як поклик долі, прилетів.
Не грав німу комедію театру,
Казок не обіцяв, а ні пажів,
А тихо, кожен день по сантиметру
Топив із мого серця лід віків.
Вкидав у ватру все давно минуле
І попелом розвіював навкруг.
Вовків-страхів ти відганяв поснулих,
Закутував від вІтрів-волоцюг.
Горнув до серця ніжно мої крила
З яких зривала пір’я зла зима.
Бальзами прикладав, щоби злетіла,
Піднятись в височінь змогла сама.
Вустами цілував сухі зап’ястя,
Літати поміж хмари знову вчив.
Я зорям посміхалась. Знала - вдасться,
Повірити у диво віщих снів.
Л.Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863638
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 04.02.2020
Не хоче хмарка їх нести,
І падають у сад -
Сніжинки білі з висоти
Скидає снігопад.
Їх в морі вітер підхопив
Молекулами з хвиль,
По небу синьому носив
Кругами в сотні миль.
Там кожну холод-ювелір
Огранював, як міг,
Щоб із мільярдів білих зір
Блискучий випав сніг.
Тепер пушинками пливуть
Сніжинки голубі,
І таємниці бережуть
Зимові у собі.
В які країни їх торік
Носила ця пора?
Де з них ліпила сніговик
І сніжки дітвора?
Коли ще вдасться, залюбки,
По світу пронестись?
В які ще випадуть садки
В майбутньому, колись?
Мовчать сніжинки і летять
Повітрям голубим.
Вони струмочками збіжать,
Розвіються як дим.
А нині падають у сад -
Ще довго до весни.
Сьогодні їхній снігопад,
І крутяться вони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859445
дата надходження 27.12.2019
дата закладки 03.02.2020
Я думав більше не писати про любов,
Я думав більше не писати про кохання,
Але ж душа злітає в небо знов,
Й тривожить душу в небі зірка рання.
Я думав більше не писати про любов,
Писати про сніги і заметілі,
Я думав серцем я вже охолов,
Вважав, якщо вже скроні білі,
Писатиму про батьківський поріг,
Ріку дитинства, стежку в ріднім краі,
Та задавить любов в душі не зміг,
Не зміг я задавить палке кохання.
Я думав більше не писати про любов,
Комусь заняття дивним це здається,
Але пишу, допоки з серця знов,
Мелодія кохання ллється.
Я думав більше не писати про любов,
Але писатиму, я знаю,
Бо хто не пише про любов,
Тих не пускатимуть до Раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863363
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 03.02.2020
Не знаю: віриш ти, чи ні?
Та ми літали вдвох у сні…
Як пара сизих голубів…
В душі лунав незвичний спів…
Не знаю: віриш в це, чи ні?
Купались в щасті ми одні…
І досі в серці щось щемить,…
Бо неповторна тая мить.
Не знаю: вчулося, чи ні?
В любові клявся ти мені…
Враз світ казковим став у сні,
Як обнялися ми крильми…
Не знаю, віриш ти, чи ні?
Та я і досі в тому сні…
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862668
дата надходження 26.01.2020
дата закладки 03.02.2020
Розфарбовує світ кольори
І дарує нам ніжність і ласку.
Ми кохання своє зберегли,
Воно схоже так дуже на казку.
Наче човники в небі хмарки,
Лине скрипки диво - мелодія.
Ти торкаєш моєї руки
З тобою щаслива сьогодні я.
Хоч прилинуть холодні вітри.
Будуть стукати в шибку щоранку.
Поруч мене завжди будеш ти,
Хай вони відпочинуть на ґанку.
Зігріває кохання теплом
Я кладу тобі руки на плечі.
Небо в зорях для нас розцвіло,
Шле цілунки свої теплий вечір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863482
дата надходження 03.02.2020
дата закладки 03.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PK6syRBkBA8[/youtube]
Повільно мліє нічка темна,
Остання зірка догора.
І що було, то не даремно,
Я не скажу, що була гра.
Все заховає новий день,
І щоб ніхто не здогадався,
Про зміст дарованих пісень,
В яких мені вночі зізнався.
І тихо ллється їх мотив,
То надто голосно, то тихо,
Всі почуття ти в них уплів,
Мені на радість і на втіху.
Неначе слухала весну:
Пелюстки квіти розпускали,
Цю дивовижну, запашну,
Що веселковим цвітом грала.
Промінням сонця мерехтіли,
То жебоніли, як струмок.
Злетіть немов кудись хотіли...
Було тут безліч всіх думок.
Пісні складала я в букет,
Щоб милуватися ночами.
Торкав пісень твоїх сонет...
І нічка слухала все з нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863146
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 31.01.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2020
Я чую голос ніжний вечорами,
Й п"янію так, неначе від вина,
Й душа моя літає між зірками, (2 рази)
Так манить мене Муза чарівна. (2 рази)
До тебе я думками й серцем лину,
Знімаюсь й в небо лину ніби птах,
Тільки тебе, кохану і єдину, (2 рази)
Оспівую у віршах і піснях. (2 рази)
Моя душа від радості співає,
Співають в моім серці солов"і,
До тебе лину я, мій світлий раю, (2 рази)
Чарують почуття палкі твоі. (2 рази)
І хоч зима, надворі заметілі,
Та гріють серце ніжні почуття,
Твоя краса, твоє чарівне тіло, (2 рази)
Моя розрадо й зміст мого життя. (2 рази)
Моє життя трояндами розквітло,
Не дивлячись на скроні в сивині,
Твоє тепло, твоє чарівне світло, (2 рази)
Неначе в сні наснилося мені. (2 рази)
Я чую голос ніжний вечорами,
Й п"янію так, неначе від вина,
І виливається любов моя піснями, (2 рази)
Цвіте у серці юності весна. (2 рази)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862184
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 23.01.2020
Я? Чому б не я,
А може варто із великої писати?
Коли приходить майбуття))
І все навколо хочеться забрати.
Хіба я можу вкластися у рими?
Такі важкі і незкоримі))
А може прозою….?
Та ні….!
Вам треба вірш! А буде вірш!!!
……
Не хочу розкриватись до кінця,
Щоб у загадці, щоб інтерес не втратить.
Яка я є? Це знаю лише я,
А інші можуть тільки уявляти.
Вся сила моя у простих речах –
Надія, розум і довіра.
Не кажу, що все це маю я сама,
Але у людях я у це все вірю.
Мені простіше поділитись,
Ніж узяти.
Простіше приховати,
Ніж відкрити))
То може й краще у житті,
Бо залишаються лиш рідні духом
І свої.
А може буде краще щось змінити?
Покаже час…
Лиш знаю точно: мене не зупинити))
Бо рух, то є життя,
Ну а життя є Я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861565
дата надходження 16.01.2020
дата закладки 19.01.2020
П’ємо вино… терпке на смак
з відтінком оксамиту…
В нім тисяча життя ознак,
де доля наша бита.
П’ємо вино…де рій думок
в душевнім колориті...
Бринить в нім сонячний струмок,
що сяєвом повитий
П’ємо вино…а в жилах кров
пульсує дзвоном в скроні...
Бо в краплях келиха любов
І смак сльози солоний.
П’ємо вино… цей шлейф спокут
і аромат надії...
П’янкий, незвіданий маршрут…
букет із суму й мрії.
П’ємо вино… де бродить тінь
і пристрасті й кохання...
І так з цим сяйвом мерехтінь
ми стрінемо світання…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852740
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 19.01.2020
Не хоче хмарка їх нести,
І падають у сад -
Сніжинки білі з висоти
Скидає снігопад.
Їх в морі вітер підхопив
Молекулами з хвиль,
По небу синьому носив
Кругами в сотні миль.
Там кожну холод-ювелір
Огранював, як міг,
Щоб із мільярдів білих зір
Блискучий випав сніг.
Тепер пушинками пливуть
Сніжинки голубі,
І таємниці бережуть
Зимові у собі.
В які країни їх торік
Носила ця пора?
Де з них ліпила сніговик
І сніжки дітвора?
Коли ще вдасться, залюбки,
По світу пронестись?
В які ще випадуть садки
В майбутньому, колись?
Мовчать сніжинки і летять
Повітрям голубим.
Вони струмочками збіжать,
Розвіються як дим.
А нині падають у сад -
Ще довго до весни.
Сьогодні їхній снігопад,
І крутяться вони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859445
дата надходження 27.12.2019
дата закладки 29.12.2019
Я снова напишу стихи
И даже рифму подберу.
Пусть будут добрые они
И умножают красоту.
В стихи добавлю позитив,
А так-же неба синеву.
Вновь песенный течёт мотив.
Похож он чем-то на волну.
Похож на лёгкий ветерок,
Который облегчает путь.
Похож на запад и восток,
Когда не разделяет суть.
Ведь лирика почти всегда
Мир наполняет красотой.
В ней солнце, воздух и вода
И лес прекрасный за рекой.
В ней чувства лучшие людей
-Душевность, дружба и любовь.
И мир становится добрей
И расцветает вновь и вновь.
Ноябрь 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858619
дата надходження 20.12.2019
дата закладки 29.12.2019
[b][color="#260582"][i]Завела романчик с Костей,
(Мой давно, как десять кляч!)
Кость ко мне заходит в гости
Типа... он семейный врач..
Что ж ты, милый, нос повесил,
И со всех умчался ног!
Победил в тяжелом весе,
А любовника - не смог.
- Не такой уж я страшила,
Говорил мне мой самец.
Зря ты кума полюбила
Рядом с ним - я красавЕц!!!
И напились, и нажрались,
И вошли в глубокий хмель!
Проходи, тебя заждались,
Жаль, что пусто на столе!!
Мы не виделись столетье,
В этом счастье, не беда!
А ко мне, сосед наш Петя
Забегает иногда.
Мой миленок генерал,
А кликуха "маршал".
Он ко мне сватов прислал
Стану генеральшей!!!
Йог в село приехал к нам,
Мне на сердце горько.
Ходит ночью по домам
К молодым... И только!
Срочно делаю подтяжку
Может клюнет этот йог.
Будет он, словно букашка
У моих валяться ног.
Бабка деду угодила
Первый раз за сорок лет.
Дом снаружи побелила
И сготовила обед.
Мужу так и не призналась,
Про с Серёгой свой азарт!
Рассказали люди малость,
И теперь у нас инфаркт.
В переплет вчера попала
Я на рынке городском..
Своровала ломоть сала
И побилась с продавцом.
Как-то утром на деревне
Новость слышала в страстях.
Дед Силантий, хоть и древний
У пяти был баб в гостях.
Мужа я в чулан закрыла
Только весть ко мне дошла.
За год этот гамадрила
Забрюхатил пол села.
Настрогал ты мне детишек,
Категорий возрастных,
Наколи теперь дровишек
Чтоб хватило до весны!
Это кто на грядке пашет?
Мне далече не видать!
Кум с моей супругой Машей!!!
Может с ходу в морду дать?
На югах я отдыхала
Обнулила все счета,
Накоплю вот капиталы
Вновь поехать есть мечта![/i][/color] [/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858728
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 21.12.2019
Не нарікай, не нарікай,
Що вже не тих пісень душа співає
І солов’ї давно замовкли в гаю,
Й не котить хвиль назад ріка.
Часу́ за плин не дорікай,
Що стрімко твоя юність промайнула
Й найголовніше у житті минуло —
Його без жалю відпускай.
Нікому теж не докоряй,
Що мрії заповітні не здійснились,--
Вони ж леліялись й ночами снились —
Ти їх, як скарб, оберігай.
Себе даремно не картай,
Що згаяно однісіньку можливість,
Що швидко ціль утратила звабливість,
А шлях до неї пам’ятай.
Хвилини з пам’яті стирай,
Що карбували біль твій і образи,
Даруй сам милосердя й слів оази
І білий цвіт душі плекай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856452
дата надходження 30.11.2019
дата закладки 03.12.2019
Гілочка від клена
Нам в окоп попала
Куля її зрізала
І життя забрала
Ось такі на фронті
В нас бувають дні
Тишею й не пахне
Навіть в вихідні.
А зима попереду
Морози ,сніги
Як дістали кожного
Продажні верхи
Марно нам чекати
Справедливих слів
Треба боронити
Мир від ворогів.
26.11.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855974
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 27.11.2019
Ніжних снів тобі кохана,
Шепочу в вечірній час.
Ти мов зірка полум'яна,
З найкрасивіших прикрас.
Заворожуєш словами,
Навіть поглядом своїм.
Переповнений піснями.
Завжди наш родинний дім.
Голос твій ласкавий, ніжний,
Усмішка казковий рай.
Погляд милий, дивовижний,
Мов блакитний небокрай.
Зацілую твої руки,
Обійму і пригорну.
Не змінили думок роки
Я люблю тебе одну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855172
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 19.11.2019
Ти мене, розбуди на світанку,
Коли все ще дрімає і спить,
Коли осінь вплітає серпанки
І роса на листочках бринить
Насити мене, ранніми росами
Проведи по зеленій траві,
Хай верба полоскоче ще косами,
Проводжаючи нас по росі
Хай квітки замилують чарівністю
Свої пахощі в серце вкладуть
І звабливою милою ніжністю
Мене в ранок краси проведуть
А пташина, яка забарилася,
Що лишилась у ріднім краю,
Заспіває мелодію милую,
Неповторну, найкращу свою
Ти мене, розбуди на світанку,
Коли все ще дрімає і спить,
Там де осінь вплітає серпанки
і роса на листочках бринить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853308
дата надходження 01.11.2019
дата закладки 02.11.2019
Є безліч міст під небесами -
Нью-Йорк, Житомир, Москвабад...
А там, де все найбільше саме,
Стоїть столиця Новоград.
Там входить три відра в півлітру
І аж до хмар ростуть дуби,
І там вареники в макітрі,
Що не підняти до губи.
Там в літні ночі від Сатурна,
З крутого берега ріки,
Шпана прикурює культурно
Собі цигарки і бички.
Буває, місяць там в пів-ходу
Іде тихенько, як курча,
А потім з шумом бух у воду -
І по конячи п'є з Случа!
Але єдиним центром світу
Став Новоград по всій Землі
Через подружку знамениту,
Струнку чорнявку, Наталі.
Я з ліжка схоплююсь в охоту
І мчуся вранці на місток,
Коли вона йде на роботу,
Пливе по місту в дитсадок.
Можливо, збій у мене в башті...
Думки збиваються в рої!
Але і песики домашні
Спішать побачити її.
Примчать здорові пси кудлаті
І з ними цуцики малі,
І рот роззявивши, завзято
Глядять на ніжну Наталі.
Бо вся вона такої вроди,
Такої тонкої краси,
Що голівудських на городи,
Або на цвинтар віднеси.
Тому в столиці Новограді,
Де все найкраще на землі,
Люблю без крему, чи в помаді
Свою гарненьку Наталі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848254
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 31.10.2019
Люляй, люляй, донечко.
Сховав місяць сонечко,
Наскликав зірок багато
І натріс на нашу хату.
Бачиш, в шибку заглядають,
Оченятами моргають,
Просяться усі в перинку
До маленької дитинки.
Як усіх їх повкладаєм
У тепленьке ліжечко
Дуже ними налякаєм
Нашу сіру кішечку
Люляй, люляй, донечко,
Не дивись в віконечко...
Добре знають зоренятка-
У перинках - лиш дівчатка!
Зорі -- в небі, на ялинах,
На малюнках і світлинах.
Зірочкам вночі світитись,
Діточкам маленьким снитись.
Срібний місяцю ясненький,
Поцілуй дитя маленьке
В носик , брівки і долоньки
В милу усмішку у доньки
У рум"яну щічку , брівку,
Вмостись тихо на долівку,
Скажи нічці пильнувати,
Доня дуже хоче спати.
Н .Карплюк- ЗАЛЄСОВА
22.10.19.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852249
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 22.10.2019
"Політичної біжутерії не ношу," -
з такими словами Ліна Костенко
відмовилася прийняти найвищу
нагороду з рук президента
В. Ющенка.
Ви з гідністю відставили плече,
Коштовних не прийнявши біжутерій.
Дідівська кров, Тарасова, тече
У ваших розгалуженнях артерій.
З нечистих рук продажної душі
Прийняти дар високий не захоче
Поет, хто не міняв на бариші
Свої слова, правдиві і пророчі.
Коли співали оди гаманцям
Свої митці, і продані Росії,
Ви всі рядки писали тільки нам,
Байдужі до фальшивого месії.
Для них чини і тони нагород,
І владні відкриваються їм двері.
А з вами залишається народ,
Що вслід за вами пише на папері.
І граючись за столиком, не раз
Малеча із Тарасового краю
Пером сталевим, справжнім, як у вас,
Невміло свої літери черкає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850204
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 20.10.2019
На моєму підвіконні
звісив ніжки день новий-
Жовтоокий, бо осінній,
Багрянцево - золотий
Що малий розкажеш зранку?
Про погоду? Щось з новин?
Вітер гойдає фіранку,
Набира розгін з вершин
Кажеш, будем танцювати...
Що ж, давай...не проти я
Третя в жовтні серед п'ятниць
Майже вже мені рідня
Кидай промінь сонця в шибку
Хай не теплий, та дарма!
Бери, жовтню, диво- скрипку, -
Танго? Вальс? Чи Гопака?!
Ну ж бо, жовтню! Стука в двері
Брат твій старший - листопад
Вибирай, танцюєм в сквері...
Поле, ліс чи, може, сад?
Скрипка - ось. А ось - цимбали,
Хочеш, саксафон бери...
Аби вправно тільки грали
І не крапало згори.
Н. Карплюк-Залєсова
19.10.19.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851924
дата надходження 19.10.2019
дата закладки 19.10.2019
Лиш з тобою поруч, лиш з тобою,
У думках своїх я можу йти.
Лиш з тобою милий, лиш з тобою,
Буду я трояндою цвісти.
Хочу, щоб весна була навколо
І блакить лише в твоїх очах.
Щоби солов'ї співали соло
І моя рука в твоїх руках.
Хочу чути лиш твоє диха́ння,
Щоб була для нас щаслива ніч.
Загорнутись у твоє кохання,
Тільки я і ти, вдвох віч - на - віч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851915
дата надходження 19.10.2019
дата закладки 19.10.2019
А ти війдеш в кімнату, коли сплю
Торкнешся тихо локонів волосся,
І руку ніжно візьмеш у свою
Ось це і щастя, що уже збулося
І поряд погляд милого тепла
Промовиш стиха:" Ти, спочинь кохана"
І вже нічого кращого нема,
Коли ця зустріч відбулася з нами
Так мила й неповторна до глибин,
Окрилить душу полум'ям любові,
Чекає серце дорогих хвилин
Де у житті зустрілися дві долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851906
дата надходження 19.10.2019
дата закладки 19.10.2019
Ліді
Півстоліття випало з життя...
Я не знаю як без тебе жив.
Билось в стінку пізне каяття
І все більше я тебе любив.
Зовсім близько вже зима сніжнокрила.
Скільки доля часу нам відпустила?
Пізно вити вже гніздо. Досить слів!
Хоч зустрітися б ще до холодів...
Що мені той зараз корвалол!
Скільки болю я тобі завдав...
І тепер той біль,як автогол,
Б'є в "дев'ятку "серця де б не став.
Хай погода буде будь яка --
Дощ і град, небес переполох --
Всеодно піднімемо бокал,
Вип'ємо, поплачемо удвох.
Зовсім близько вже зима сніжнокрила.
Скільки доля часу нам відпустила?
Пізно вити вже гніздо. Досить слів!
Хоч зустрітися б ще до холодів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851052
дата надходження 10.10.2019
дата закладки 10.10.2019
Пахне ранок борщем,
Пахне мамою ранок.
Ой як хочеться ще,
В той дитячий світанок.
Повернутися знов
Та босоніж у роси
До ріки стрімголов
Де верба свої коси
В чистих плесах води
Виполіскує зрання
Там чекає завжди
Моє перше кохання
Там де мій дивосвіт
Який часто так сниться
Там де літо в зеніт
Де калина й криниця
Там і мальви в дворі
І квіткові заграви
У гаю солов’ї
І шепочуться трави
Там духмяний бузок,
Під вікном рута – м’ята
Ой якби ще разок
І до мами й до тата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850705
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 07.10.2019
Вона була дуже дивною:
носила у торбі щастя,
слізьми лікувала дерева
і поки ніхто не бачив,
кришила ще свіже небо
міським голубам
під крила.
Вона цілувала троянди
щоночі
ставала зіркою
й босоніж сама-самісінька
ходила Чумацьким Шляхом,
на спицях
із павутиння плела собі тишу
і клала її в шухляду
на завтра...
на потім...
на...
Свої таємниці й мрії
вона довіряла травам,
тримала в долонях сонце
дбайливо замотане в ковдру,
зшиту
з пустельних квітів
ще кілька століть тому.
Щоранку пила тумани
з піал,
що брала у місяця в позику
і вірила в світ
без воєн...
й писала комусь листи.
Вона була дивною...
Бо справді жила...
15.08.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847670
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 06.10.2019
[b][i][color="#963d06"][color="#027035"]И[/color]диллия...в природе и в душе
[color="#027035"]В[/color]ключает счет сентябрь листопаду
[color="#027035"]К[/color]лён сбросил свой наряд почти уже
[color="#027035"]Р[/color]ассветы дарят легкую прохладу.
[color="#027035"]А[/color] клумб палитра радует глаза,
[color="#027035"]С[/color]езон цветенья роз и астр в разгаре.
[color="#027035"]О[/color]ткрыл Всевышний с красками казан
[color="#027035"]Т[/color]ам все, чему не нужен комментарий.
[color="#027035"]Е[/color]сть в том составе охровый окрас,
[color="#027035"]О[/color]ранж и цвет пурпурного заката,
[color="#027035"]С[/color]езон как будто вышел на показ...
[color="#027035"]Е[/color]лей души - бордо и колер злата.
[color="#027035"]Н[/color]ебес приятна глазу синева
[color="#027035"]Н[/color]о чаще все ж плывут по небу тучи,
[color="#027035"]И[/color] как шуршит опавшая листва,
[color="#027035"]Х[/color]одить в лесу для всех особый случай.
[color="#027035"]Д[/color]ожди бывают даже чересчур
[color="#027035"]Н[/color]о ожидаем в гости бабье лето.
[color="#027035"]Е[/color]ще тепло подарит свой гламур
[color="#027035"]Й[/color] паутин плетенье среди веток.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850597
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019
Привіт
Привіт
Як справи?
Усе клас!
Так дивно… скільки спільного у нас!
Мені сьогодні снився дивний сон…
Може даси мені свій телефон?
Щопівгодини МТС перериває…
Чого, скажи?
В них совісті немає…
Вибач, біжу…є деякі турботи…
О котрій ти повернешся з роботи?
Ти ж близько, давай ввечері приїду!
Я згодна, від утоми нема сліду….
***
Ало! Привіт! Уже я під'їзджаю!
Все добре! Я тебе уже чекаю!
***
Привіт!
Привіт!
Не холодно в автомобілі?
***
Спасибі… я люблю троянди білі!
Що будеш пить? Фруктовий чай чи каву?
***
Чекаю знову розповідь цікаву…
О…скільки фоток в тебе у альбомі!
У нас з тобою спільні є знайомі!
***
Вже пізно…треба йти… і хочу спати
А жаль…бо я хотів тобі сказати…
Спасибі, вечір просто супер клас!
Коли знов зустріч буде в нас?
Цілую. Завтра в дев’ять буду…
Домовились… я точно не забуду…
*** *** ***
… і 10 літ минуло Ти і Я…
З тобою разом ми одна сім’я.
Люблю тебе! І хочу щоб ти знав:
Спасибі, що мені ти написав…
21.09.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848964
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 02.10.2019
Мне б с ума не сойти, не примкнуть к этой касте убогих,
в ней сегодня есть те, кто был лучшим из лучших вчера...
Взвились вдовьи платки, похоронки ползут по дорогам
и расходятся болью по нашим домам и дворам.
Я, встречая рассвет, у иконы стою на коленях,
но в ответ - тишина...И все так же преследует рок...
Это, видимо, Бог, за грехи всех былых поколений,
черну метку войны нам вручил на неведомый срок.
А сегодня, надев на сознание шапку-обманку,
притворюсь я беспечно-уверенной в завтрашнем дне
и поверю словам, нагадавшей мне счастье, цыганки,
точно зная: его быть не может в несчастной стране.
Здесь, под градом войны, лишь осколки разбитого счастья
телефонным звонком прилетают из зоны АТО,
когда голос родной раздается и тихое:"Здрасте..."
возвращает мне жизнь...Ну а все остальное - потом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849692
дата надходження 28.09.2019
дата закладки 28.09.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2019
Прийшла ти тоді не в барвистім вінку
В обіймах з хмільною весною-
Сніжинки кружляли тоді у танку,
Милуючись,мила, тобою.
І я милувався -- ти квітка немов,
Розквітла тим вечором сніжним.
І сором'язливо красуня-любов
До нас прихилилася ніжно.
Сніжинки,сніжинки кружляли тоді
У білому вальсі грайливо...
О,Боже,які ж ми були молоді,
Які неймовірно щасливі!
А доля любов берегла як могла,
Та,врешті,змирилась безсила.
Неначе наврочили генії зла,
Затемнення серця зробили.
Затемнення щезло,як сон прелихий,
Та страшно було подивитись...
Кохання не згасло,та тільки шляхи
В один не могли уже злитись.
Сніжинки,сніжинки кружляли тоді
У білому вальсі грайливо...
О,Боже,які ж ми були молоді,
Які неймовірно щасливі !..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849583
дата надходження 27.09.2019
дата закладки 27.09.2019
А що, коли дійсно нас Доля звела,
Щоб жить і любить і від щастя п"яніти,
Від щастя щоб обертом йшла голова,
Щоб людям красу дарувать в цьому світі.
Любити, та так, як ніхто не любив,
Співати пісні, що під стать солов"іним,
Якщо хтось із чаші цієі надпив,
Коханням навіки щоб став одержимим.
Щоб квітла краса в нього завжди в душі,
П"янкі солов"і у душі щоб співали,
Щоб ніжні лилися із серця вірші,
Не знав у житті щоб жалю і печалі.
Зимою, в хурделицю квітли сади,
І серденьку в грудях завжди було тісно,
Хотілось кохання зустріти завжди,
І пити доп"яну любов свою пізню.
А що, коли справді, Господь нам послав,
Оте, що не кожному в світі дається,
Вогонь щоб кохання у грудях палав,
Й пісні дарувало закохане серце.
Якщо мені Бог у житті дарував,
Частинку своєі Святоі Любові,
Щасливий я тим, що в житті покохав,
Й любов я дарую в піснях і у слові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849541
дата надходження 27.09.2019
дата закладки 27.09.2019
Поезія - немов душа на крилах,
Щоразу прилітає у думки.
Без неї я б ніколи не творила,
Вплітаються вірші мої в вінки.
Поезія - то чародійне диво,
То казка, що складається зі слів.
Вона неначе річечка грайлива,
Торкається щасливо берегів.
Я з нею свою душу зігріваю,
Гублюсь в туманах ранньої пори.
І лише їй про все розповідаю,
Вона на мене дивиться згори.
Поезія і я - ми нероздільні,
Любов і слово нам не розділить.
Лиш з нею можемо ми бути сильні
І дружим щиро, вже багато літ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849537
дата надходження 27.09.2019
дата закладки 27.09.2019
В різнобарвні айстри одяглася осінь,
Яблуками стукає в саду.
Сонечком ласкавим зігріває й досі,
Все у неї гарно, до ладу.
Скапують з троянди прохолодні роси,
Тумани у луках розляглись.
У ставку полоще верба свої коси,
Журавлі «курли» несуть у вись.
Золотаве листя і срібляста просинь,
Поєднались вміло кольори.
Я прошу, сестрице, чарівнице осінь,
Ти журбу у мене забери.
Забери неспокій, забери зневіру,
І розвій на голубих вітрах.
Поверни надію і любов і віру,
Залишись цілунком на вустах
06.09.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847370
дата надходження 07.09.2019
дата закладки 25.09.2019
І знову тихесенько осінь холодна,
Ступає незвано до нас на поріг.
Блудила по світу сирітка безрідна -
Назад повертає з далеких доріг.
Несе із собою журбу і тривогу,
І довгі-предовгі сумні вечори,
А далі і ніч – холодну й вологу,
Й краплини дощу, що летять із гори.
Все сіре, в тумані, багнюка і сирість,
І прихисток кожен спішить віднайти.
А вітер холодний показує лютість
І всіх заставляє скоріше втекти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848696
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 19.09.2019
Під впливом емоцій написала вірш, вразила доля Л.Г.
Розірвалася навпіл… Конаю.
Все що сталося, не сприймаю.
Розумом – так, серцем – ні. Сил не маю,
Падаю, встаю, волаю…
Половину мене впакував у чемодані
(Невагомою ношею, без кілограмів).
Щоб будила тебе на світанні
Ніжними вустами, руками.
Пів себе закрию ключем
Невідомо на скільки років.
Без твого дихання і очей
В інший світ зариюсь глибоко.
Щоби ніхто не чув і не бачив
Як серце коханням плаче.
Не дізнався. Хтось відзначив
Половина світу від щастя скаче…
Молитиму Бога про нас не забути,
За розлуку, душевні муки,
Дочекатись тебе й відчути
Тисячу цілунків за хвилину розлуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847431
дата надходження 07.09.2019
дата закладки 12.09.2019
Стихов давление высоко.
Оно порой девятый вал.
Подхватит душу прямо к Богу,
Куда ты сам не долетал.
Живой волной взлетают чувства,
Когда бежит в глазах строка.
Не рифма только лишь искусство,
А образ тонкий иногда.
Стихи как лучиком пронзают
Тьму политических времен.
Они царей переживают.
Поэтов ряд несут имен.
В них ручеёк любви незримый,
Который можно почерпнуть,
Когда читаем их любимым,
То не дают они уснуть.
Сюжет стихов такой же вечный:
Коварство, Слава и Любовь.
Поэты пишут их беспечно:
Застрелен Пушкин и Тальков.
И Лермонтов и Маяковский.
Есенин, Ивасюк – в петле.
Но не убить стихи их вовсе.
Они остались на Земле.
И мы стихами страх развеем.
Они нас могут вдохновить.
Не только, чтобы стать смелее,
А чтобы правильно прожить.
Стихи исходят из души,
Где не монетное богатство.
И если сможешь, то пиши.
А слабым и не нужно браться…
Когда поэт уже созрел,
То номинирован расстрел.
В России высшее признанье:
Убийство, долгое изгнанье.
За океан уехал Бродский,
Кольцов расстрелян, Гумилев.
Здесь хорошо писать не просто.
Чернила заменяет кровь.
И если Родина начнется
С картинки лживой в букваре,
Всегда такой поэт найдется,
Кто не угоден при дворе.
От лжи народ не задохнётся.
Политруки, силовики
Не смогут расстрелять всех вовсе.
Не смогут расстрелять стихи!!!
02.08.2019 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846923
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 03.09.2019
******
СдЕлай бусы мне?,.. на счастье...
С нежных слов...и поцелуев...
С роз, волшебно-ароматных...
Из росы - на листьях туи...
ВЕтер вольный в них вплетАя...
С неба, - облакА снимАя...
А затем, на лучик солнца -
Всё, с любовью - нанизАй мне?)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846543
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 30.08.2019
[i]Хоч вірш написано від першої особи,
кожен читач має примірити написане
до себе... Адже [b]сві[/b]тло у [b]сві[/b]ті за[b]сві[/b]чують
ті, хто конче хоче це робити, а саме: діти
Бога, а гасять його - служителі Князя Пітьми.
То ж несімо Світло, Прометеї!..[/i]
[youtube]https://youtu.be/Uhw7L5cPvfs
[/youtube]
[i][color="#570a8a"][b]Коли я відійду, хай буде свято –
не хочу, щоб журився хтось колись…
Кайдани з серця, вірю, буде знято,
й злетить мій дух у безтілесну вись.
Коли я відійду – світ стане вище…
це й зрозуміло: в тім життя прогрес.
Хоч то не апогей, не розвиткове днище –
банальний трансформації процес.
Коли я відійду – постануть інші
й продовжать те, що я колись почав…
О, скільки мрій вони розбудять в тиші!
О, скільки дум впаде в живий ручай!
Коли я відійду, не згасне сонце
й планет цнотливих не унишкне рух,
але мій поступ був потрібен конче,
щоб правду донести до людських вух…
І як не жаль, що вкупі перестануть
душа і тіло час верстати свій,
у небі все ж так вишколено й стало
ряди шикує духу ревний стрій!
Нехай існує світу неперервність,
що ллється із космічної імли.
Шануймо ж ми, живучи, власну ревність,
леліймо мир і щастя на Землі.[/b]
[/color]
19.08.2019 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845579
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 20.08.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2019
Здається бачу гавань і просторий океан
Знайшла все те що хтіла,
він втримав мене сам
Тікала від тепла і спокою душі
Хотіла я відчути всі емоції п'янкі
Насправді ж я скалічила ту дівчинку в душі
Дозволила знущятися, палала я в вогні
Спинилась як відчула найгірший вітерець
Байдуже відображення й ненависті без меж
та не зламати те що зламане давно
Та дівчинка вже виросла, вона вже п'є вино
Її давно зламали, знущялись цілий рік
тепер уже немає покірної душі
та зараз повертаюсь
я вчусь ходити знов
з коханням говорити
і вірити у сон
я не боюся знов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845025
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 15.08.2019
[b][i][color="#e01086"]В[/color]идно так судилось нам с тобою,
[color="#e01086"]-Р[/color]азлюбил, - ты бросил на ходу,
[color="#e01086"]А[/color] теперь лишилась я покоя,
[color="#e01086"]З[/color]най, любимый, я, как прежде жду...
[color="#e01086"]Л[/color]ето мне не дарит больше радуг,
[color="#e01086"]У[/color]тренний рассвет не шлет лучи...
[color="#e01086"]К[/color]то прогонит мне печаль-досаду,
[color="#e01086"]Е[/color]сть ли тот, кто сердцем будет чист?
[color="#e01086"]Я [/color]была любимой и... летала
[color="#e01086"]Ч[/color]увств без крыльев в этом мире нет...
[color="#e01086"]Т[/color]олько сразу всё бесцветным стало,
[color="#e01086"]О[/color]крылённой счастьем - гаснет свет...
[color="#e01086"]Р[/color]азошлись у нас судьбы дороги
[color="#e01086"]А [/color]теперь у каждого свой путь,
[color="#e01086"]Н[/color]о не все подведены итоги,
[color="#e01086"]Е[/color]сть любовь, что не дает уснуть...
[color="#e01086"]Н[/color]очь пройдёт и сменится рассветом,
[color="#e01086"]А[/color]лым светом скрасится восток.
[color="#e01086"]Я[/color] подруг не слушаю советы,
[color="#e01086"]П[/color]ропишу о боли между строк...
[color="#e01086"]Т[/color]ает день, его заменит вечер,
[color="#e01086"]И[/color]з-за леса выплывет луна.
[color="#e01086"]Ц[/color]епь событий ляжет вновь на плечи,
[color="#e01086"]А[/color] беда лишь в том, что я одна.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843330
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 28.07.2019
О земле моя, українська, свята,
Ти геть переорана плугом червоним,
І сум невимовний мене огорта,
Німими чому залишалися дзвони,
Коли скорчувалось коріння оте,
З якого би виросли пагони сильні,
Бо пагін слабкий надто рідко цвіте?
Так зводився рід наш далеких русинів.
О земле, ти бачила хмари орди,
Копит чула дзвін, гул тривожний пожежі,
І плач материнський, і горе родин,
І сина прокляття, що падав із вежі.
Усе ти приймала, як дань від богів,
Не раз умивалася свіжою кров’ю,
Ховала в могилах синів, ворогів,
Себе захищала то валом, то ровом.
О земле моя, знала біль ти розлук,
Що лився з очей материнських сльозою,
До тебе летіли думки серед мук
Того, хто розп’ятий, а був же грозою
Іще донедавна. То вірний твій син
Із духом славетного нашого роду.
Для тебе він волі у Бога просив,
Собі ж вибрав смерть, мов святу нагороду.
О земле моя, знову ти у вогні:
Москва не бажає тебе відпускати,
Героїв ховаєш – найкращих синів,
Вчорашня «сестра» тепер стала їм катом.
Кричать рушники знов на свіжих хрестах,
Оплакує люд чергову домовину,
Скорботою повняться очі й серця,
І дзвін над тобою до вічності лине.
О земле моя, мій невінчаний сум,
Що зріс у душі з глибини предковіччя,
Світанки твої п’ють холодну росу,
А сиві зозулі роки й досі лічать.
О, ні! Не забуде Всевишній про нас,
На всіх вистачає у нього любові,
Час прийде, прозріють і Крим, і Донбас,
Під стяг знов стануть під один із тобою.
11.07.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843214
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 27.07.2019
Усе життя я відчувала:
Живу не так і все не те.
Усе, що доля дарувала,
То все чуже і не моє.
Завжди чогось душа бажала
І рвалась з тіла у світи,
Себе картала і не знала:
Де те своє мені знайти?!
І ось нарешті, відшукала
Душі обірвану струну,
Прилаштувала, щоб співала.
Вона співає - я живу.
Слова лягають у рядочки
І рима ямби полонить.
А ручка пише на листочки
Все те, що Муза їй велить.
Моя струна бринить несміло,
Проте я вірю: зазвучить
І в небо здійметься уміло -
Прийде до мене щастя мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843121
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.07.2019
[b][i][color="#071de0"][color="#e0071d"]Н[/color]е надо слов, - Тебе желаю счастья...
[color="#e0071d"]Е[/color]щё не всё потеряно у нас.
[color="#e0071d"]Г[/color]роза пройдет, закончится ненастье,
[color="#e0071d"]О[/color]твел Господь для счастья нужный час.
[color="#e0071d"]В[/color] судьбе людей ведь всякое возможно,
[color="#e0071d"]О[/color]катит часом ливнем невзначай,
[color="#e0071d"]Р[/color]азве вот так любовь разрушить можно
[color="#e0071d"]И[/color] потерять её средь птичьих стай?
[color="#e0071d"]П[/color]ускай сверкают молнии на небе,
[color="#e0071d"]Р[/color]аскаты грома будут над землей.
[color="#e0071d"]О[/color], Боже мой, любовь, как тонкий стебель,
[color="#e0071d"]Щ[/color]едрых хлыстов не выдержит порой…
[color="#e0071d"]А[/color] разве мы вот так с тобой мечтали,
[color="#e0071d"]И[/color] вот такой мы делали прогноз…
[color="#e0071d"]Н[/color]ам бы любовь достать из дна печали
[color="#e0071d"]Е[/color]сли стекла туда с потоком слёз.
[color="#e0071d"]Г[/color]убами я твоей щеки касаюсь,
[color="#e0071d"]О[/color]гонь любви зажечь желая вновь.
[color="#e0071d"]В[/color] чем виновата - каюсь! каюсь! каюсь!
[color="#e0071d"]О[/color]дна мечта - не потерять любовь!!!
[color="#e0071d"]Р[/color]аскину я тебе навстречу руки,
[color="#e0071d"]И[/color] пусть не будет места для разлуки!![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843092
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 26.07.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=99Tu7x8x7uo[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NxZ2kPy3WWk[/youtube]
Ти кожен раз від мене йдеш, немов, востаннє,
Зі мною попрощавшись назавжди.
А я вся змучена в безмовному чеканні,
Та впевнена - повернешся сюди.
Припів:
Бо я лише твоя, а ти в житті лиш мій,
Не скоро ще зима застудить заметіль.
Прийдеш до мене знов, повернеться весна,
Бо ти в житті лиш мій, а в тебе я одна.
А знаєш: я навчилася тебе чекати
Спокійно, без емоцій, боротьби.
Ти можеш на свободі трішки погуляти..
Я впевнена - повернешся сюди.
Припів:
Бо я лише твоя, а ти в житті лиш мій,
Не скоро ще зима застудить заметіль.
Прийдеш до мене знов, повернеться весна,
Бо ти в житті лиш мій, а в тебе я одна.
Затиснутий ти звідусіль в тугі лещата,
Біжи, втікай і як тут не крути,
За мною, прийде час, почнеш ти сумувати,
Тоді вже впевнено повернешся сюди.
Припів:
Бо я лише твоя, а ти в житті лиш мій,
Не скоро ще зима застудить заметіль.
Прийдеш до мене знов, повернеться весна,
Бо ти в житті лиш мій, а в тебе я одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842521
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 20.07.2019
Ти малюєш лінії долі…
По моїх долонях……
І подовжуєш лінію життя….
Щодня….
Борозна кохання стає все глибше…
Так ніжно….
А тепло від тебе все сильніше…
Це так потрібно….
Сховаю відбиток душі….
В кулачок…
Немає для щастя межі….
На двох спільний крок…
По пальцях рахуємо дітей…
Їх троє…
Твоя є моя…
А мої є твої…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840718
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 16.07.2019
[i] [b] Tth[/b]
до Свята сім'ї -
пісня-дарунок
(незалежно
від статі, віку
і с и с т е м и
координат...)[/i]
[youtube]https://youtu.be/xQ4F35woKII[/youtube]
– [color="#8f077b"][i][b]Поведи мене в рай,
де б зоря багряніла в екстазі,
і щоб щастя – навік, не наразі…
Там мій рідний засмучений край.
- Поведи мене в край,
де чуття фахкотять пурпурово,
де пернаті вирують в діброві,
подаруй мені пестощів рай…
- Поведи мене в сон,
де кохання і в снах не дрімає.
Та веде в апогеї до раю
і голубить, як легіт-мусон.
– Як прийду у твій рай,
й запалають там ранки багряні,
почуття враз наструнчаться ранні,
мов удосвіта синявий плай.
- Я прилину в твій край,
бо твій острів моєї любові
мій навіки... Всякчас, та не в слові…
Я злелечу приборканий рай.
- І являтимусь в сни,
так, зненацька, як ласка дівоча…
Сновидіння ж хай будуть пророчі.
Я не зраджу твоєї весни,
що цвіте на осонні,
як у ніч – час безсоння,
у солодкім полоні кохання:
душ розіпнутих спів
(шурхіт крил голубів)
з вечорової тиші...
до рання![/b][/color]
9.07.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841327
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 15.07.2019
Коли замовкає слово,
Гармати тоді стріляють,
Й синів матері ховають,
Бо смерть бенкетує знову.
Коли ж замовкає пісня,
Народу душа міліє,
А згодом вона німіє,
Й народ той зника опісля.
19.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841716
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 13.07.2019
Есть в мире очень много тайн,
Они играют свои роли.
О них побольше узнавай,
Иначе будут, словно, тролли.
И станут сказки всем внушать
Про то, что было и что будет.
Порой не сразу разобрать:
"Где скрылся волк в овечьей шкуре?"
Летят по небу облака,
Одеты в белые одежды,
А ведь их вес и их цена
Земными мерками безбрежны.
"Их вес- сказали -сотни тонн."
Учёные наверно шутят. (1)
Они ж не камень и не слон.
Здесь явно что-то хитро мутят.
Ведь если б были сотни тонн,
То падали б как град на землю.
Представь, свалился сверху слон,
Помял людей и их одежду...
Так что такое облака?
Стена, но это же не крепость?
Как пролетают их тогда?
Учёные несут нелепость.
Есть в мире много сложных тем
-Сплошные тайны и загадки.
Они подарены нам всем,
Чтоб были мы честны и кратки.
(1)-Согласно официальным данным
современной науки одно перистое
облако весит в среднем 800 тонн.
Кучевое, кудрявое облако, которое
радует нас в хорошую погоду,
объёмом в один кубический километр
весит 500 тонн.
Май 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841692
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 13.07.2019
Колись казав мій чоловік,
що я як пташечка літаю...
Минув так швидко диво-вік,
тепер повільно шкандибаю...
Зі мною сумно не було,-
і моїм учням, й дітям, й внукам...
Для мене все тоді цвіло,
тісно було лиш мріям й думам...
Усе встигала я робить,
натхнення вистачало й сили,
хоч і доводилось спішить,
здавалось в мене були крила...
Вчителювала тоді я,
все було добре й зрозуміло,-
гарна робота і сім"я,
ніби нічого й не боліло...
Та негаразди все ж були,
вони ж нікого не минали...
У правді й праці ми жили,
всі негаразди виправляли...
Куди ж все ділося, куди?
Чому так швидко відлетіло?..
Ми напилися вже біди,
так, що аж душі заболіли...
Та я не скаржуся, все ж ні,
в житті стає усе важливе...
Хоч бува боляче мені,
все переношу терпеливо...
Ще намагаюся й тепер,-
слабшим за себе помагати...
І пам"ять час мені не стер,
вмію любить, вірить і ждати...
Спасибі долі,- я кажу,
гарних дітей й онуків маю...
Пам"ять про вмерлих бережу,
на долю я не нарікаю...
Молюся Богу і прошу,
щоб зникла вся несправедливість...
Казки, пісні й вірші пишу,
і на хороше все ж надіюсь...
Звісно, не пташечка вже я,
давно немає чоловіка...
І розбрелась моя сім"я,
і на душі буває гірко...
Та я навчилася терпіть,
долати прикрощі й невдачі...
І хоч короткий жінки вік,
я і донині неледача...
Все намагаюся робить,
город і квіти доглядаю...
Без квітів я не можу жить,
з ними як з дітьми розмовляю...
І хоча важко нині жить,
себе щасливою вважаю..
Хоч сил нема уже спішить,
люблю цей світ і жить бажаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841405
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 10.07.2019
Запрягла мої роки старість,
А душа й досі молода.
Скільки ж їй у житті дісталось!
А вона навіть… не рида.
Бо живе в ній сумління й віра,
Без яких не людина ти,
Сутність їхня – любов без міри,
А твоя – їх уберегти.
Особлива душа в поета,
Незвичайна і в матерів –
Не спинить їх обох у злеті,
Бо покликані в нім згоріть!
24.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835662
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 16.05.2019