Ти нею кинула мов каменем в стіну,
Але така об мур не розіб'ється,
Хоч розірвала ти струну,
Душа без неї обійдеться.
Її ти залишила під дощем,
Саму, одну, жбурнувши у кущі плащем,
Її накрила. Чим?
Віршем.
…
На вулицях її ти обминала,
Немов би то якась невидима примара,
Вона ж на тебе так чекала,
А ти її образивши, втікала …
Хотіла подругою, мабуть, стати,
Та до вершин тих мабуть не зросла,
Надто смілива чи крива,
У всьому «надто» видно ти була.
Тому пішла.
Дивися, світло стало.
І дощ закінчився давно.
І руки тебе обіймали, мов в італійському кіно.
І завжди день, немає ночі.
І спати зовсім ти не хочеш.
Цей вічний день. Збулася мрія
Лиш трішки італійського похмілля.
Бо без дощу, зірок на небі,
І без обридливих пісень,
Чомусь з’явилась в них потреба,
І ніч не ніч, і день не день …
Фантазії. Усе чудово.
Крутилось в вирі огрубіле слово.
Комусь потрібно це усе?
А комусь ні. Пусте …
.....
Дві протилежності,
А ти свою вже знаєш?
Бредеш бездумно кудись до мети.
І думаєш, що її обираєш.
Чи та, що сміється з-за твоєї спини ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822008
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019
Тихо дышит свеча
Колдовским огоньком.
А фитиль, как душа,
Вот взлетит мотыльком.
Пролетит сквозь печаль:
Станет ясно, как днём.
И, летя к счастью вдаль,
Освятится лучом.
Словно тонкую шаль,
Сердце тронет плечом.
Снова грусть и печаль
Станут вновь нипочём.
Золотится душа
В переливах рассвет...
Тихо тает свеча
И уж прошлого нет....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263892
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 19.01.2019
Що може бути краще за відчуття свободи?
І я не про статус "нема хлопця/ неодружена".
Це взагалі, як на мене, несуттєва річ...
А усвідомлення того, що цей світ живе в тобі , він і є ти ,
що попереду стільки незвершеного, стільки незвіданого,
стільки непідкореного.. Повна готовність бігти назустріч
усім випробовуванням, аби тільки стати сильнішою..
Ось це розуміння своєї сили , своїх можливостей, усієї величі ,
яка десь там всередині не ховається, а формується, чекає свого
виходу.
Це впевнена віра у себе , незважаючи на "гарчання" оточуючих ;
відсутність самоклювання за свою справжність, щирість ,
повна байдужість до того, хто і що подумає.
Свобода , гадаю, це звільнення від сумнівів , від минулого й
від думок про майбутнє; це ізолювання себе від стереотипів,
рожево - фіолетових очків й повна зосередженість на своєму
задоволенні, на своєму щасті,на своїй меті;
Велика мужність робити те, що вмієш і любиш , навіть якщо
виходить сиро, криво, банально, недосконало; дивитися в очі
зухвалості та ні на мить не зупинятися ; розуміти свою цінність
і берегти себе справжнього попри тиск фальшивості.
Вміти бути вільним - це також велика майстерність, сподіваюсь колись відчути це сповна.. [i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821947
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019
Ты зачем меня ревнуешь?
На ножах опять воюешь,
Почему и с кем - не знаешь,
На прощание обнимаешь.
Метишь быть моим ты мужем,
А зачем мне такой нужен?
Ты смешной и очень плюшев,
Успокойся сядь, послушай.
Ты меня совсем не знаешь,
А уже права качаешь,
Лишь в игру с тобой сыграю -
Быть семьей не обещаю.
Да, жестоко и абсурдно
Мне бывает очень дурно,
Я иным болею пленом -
Лишь измене есть спасение.
Я флиртую не напрасно:
Лечит праздник этот часто,
Не грусти, а то полюбишь -
Ночь поспи и все забудешь.
18.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821859
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 18.01.2019
Не приходять від тебе давно романтичні листи
І від цього зима видається бридкою удвічі
Як поранений птах, збитий пострілом губ холостим
Стрімко падаю вниз наостанок всміхаюсь у вічі
Невагомості мить – мить покути, блаженства й розлуки
Чого варті слова, коли очі говорять за них
Я німію з тобою, без тебе до шалу розкутий
На балу балагур, наодинці колега сумних
Прокляни, розлюби, хоч ніколи ти так не любила
Щоб розпечене серце трощити щомиті об лід
Щоб на злеті горіли від погляду зраджені крила
Ти не плакала – знала і їм посміхалась услід
Бо не в тому біда, що свіча догоріла завчасно
Хто страждав зрозуміє – чекати найважче завжди
Зупинись, не втікай, швидкоплинне кохання прекрасне
Бачиш, знову зима замітає за нами сліди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820793
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 18.01.2019