Незачем играть всё в войны...
и не стоит жизнь таких огней.
Сколько ты не стреляй в русских..
А я скажу, что во всем люблю людей.
И мне не важно, что убивал ты.
Насиловал или ограбил.
Вероятно только я понял,
как нелегко это ненавидеть.
Настолько ли всё ясно...
иль вера кроткая такова..
ты думаешь, что падет русский
и зазеленеет ясная весна?
Так. Их надобно изгнать.
У украинца дело благое.
Но, что толку убивать?
Когда клинок не остановится?
Не меняется она из года в год.
На жизни все ваши поколений.
Та чуткость к обидам вас гнет,
всё порождая ответ острый.
Хотите вы смерти своим детям?
Давайте... убейте этого русского.
Но он... ваше зеркало. Человек он.
И сколько бы вы не перебили...
Они придут снова и еще...
Наступит день и украинец станет черным.
Ведь русские верили, что мир ими спасен.
Вы не понимаете ли разве...
что круг ваш замкнут и не сужается.
А мир сгорает в агонии своей,
да льды всё тают и тают.
Ох, неужели повсюду глупцы?
И будете до последнего драться?
Когда планета тонет уже..
Украина выше всего значит.
Так что же важнее тебе?
Мир либо же одна родная страна?
Давай - ка выбирай побыстрее.
Целясь заново в русского.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026110
дата надходження 08.11.2024
дата закладки 10.11.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2023
(То зло, которое обличал
Иисус Христос, за последующие века
увеличилось ещё больше и больше)
Мне часто снится вещий сон
-Идёт лукавая война,
А просыпаясь вижу днём
Реально отраженье сна.
Наверное пойду к врачу
И к психиатру обращусь.
Не пожелаю и врагу,
Ведь сон мне навевает грусть.
Он, словно, чей-то господин
И дирижёр в одном лице.
Но сон не Один не один
И много снов в кошмарном сне.
В них излучатели беды,
А в пище -г(е)м(е)о война.
В них зло навязанной судьбы
И разрушения дела.
Война с семьёй, война с Землёй,
Война за души и сердца.
И думается мне порой
-Мульти-вселенна им нужна.
В кошмарных снах народы стран
Ведут законы на убой.
Ликует хищник -много ран
Цивилизации земной.
Народы спят и видят сны,
А враг их страны захватил,
Чтоб жители любой страны
Друг другу стали как "игил".
Графеном всем "промыть" мозги
Желает мировой "аврал".
Сверчки, кузнечики, жуки
-Белок чтоб каждый поедал...
Проснись! Живой ведь Чело-век.
Отвергни весь источник зла!
Пусть будет славный, добрый век!
Пусть будет светлая душа!
03.04.2023.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979704
дата надходження 09.04.2023
дата закладки 09.04.2023
Кохана, я живий, ось бач?!
Лише приліг, щоб трохи відпочити.
Не побивайся, ні, не плач!
Тобі, тепер за двох, потрібно жити!
Ходи я обійму, тебе, ще раз,
Руками наших сина й доні
І посміхнусь, ще сотні раз,
Із фото у твоєму телефоні.
Рідненька, я живий! Дивись!
Лише затисло у лещата груди.
Ти з дітками за мене помолись,
А я оберігатиму вас всюди.
Не плач! Я не дотягнусь до щоки.
Коли зустрінемось, не знаю?!
Чекатиму на тебе, крізь роки
Живи, я теж тебе кохаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942622
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 02.04.2023
(Современная басня.
Все совпадения в стихотворении
с реальной жизнью чисто случайны)
Играют в "игры" бармалеи
-Отправить страны на алеи.
"Игра" в кальмаро-марафон
И Zе и Пу в ней и Бидон.
Разминка -от Короны вирус.
Включили в странах, словно, примус.
Потом по правилам война.
Беды немало принесла.
Но и война им для разминки.
Война с Ираном. Там зупынка.
Не сотни тысяч. Миллиарды!
Такие у элиты планы.
Они заранее ведь сами
Об этом людям рассказали.
Их в Монополию игра
-Людей отправить на "дрова".
Все пандемии, войны, голод
Они планируют как робот.
"По барабану" им судьба
-Какой останется Земля.
Планируют войну с Китаем...
Пусть не исполнятся их планы
И вместо Мировой концлагерь
"Как дети будьте" будет лагерь!
Насытятся пусть люди правды
Чтоб воплотились идеалы.
Конгрессы, Сеймы, Думы, Рады
Для процветанья будьте ладны.
Такой стишок сложился ныне
-Что происходит в Украине,
Что происходит во всём мире.
Пришёл мир к грани -или, или.
21.03.2023.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978281
дата надходження 26.03.2023
дата закладки 30.03.2023
Люби життя таке, як є
В нім можеш вірити, творити!
В нім саме, саме головне -
Не грати у життя, а Жити!
Люби людей таких, як є
Пихатих, гнівних і забутих
Для тебе в цьому, головне -
Не грати у людей, а Бути!
Люби любов таку, як є
В ній сила зранене зцілити!
В любові саме, саме головне -
Не грати у любов, Любити! ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902915
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 28.03.2023
Через тиждень по весіллі
Задоволена Марина
Змійкою уже звивалась
Біля свого Костянтина:
-Розділю з тобою, милий,
Усі радощі і горе,
Ти для мене, як фортеця:
Будуть в нас курорти, море,
Бутіки, басейн, салони…
Друзі, гості - регулярно!
В вищих прошарках я буду
Креативна й популярна.
Все життя для мене будеш
Теплим і яскравим сонцем,
Ангелом, коханим, рідним,
Спонсором і охоронцем.
Кость зітхав, усе це слухав
(Довгий список його мучив),
Мовчки тім’я своє чухав
І свій висновок озвучив:
-Все для тебе, моя мила,
Дарувати світ я прагнув:
Якщо будеш ти щаслива,
То я довго не протягну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977694
дата надходження 21.03.2023
дата закладки 22.03.2023
Патріотизм судять не по словах, а по справах людини.
Любов до Батьківщини є виявом гордості за свою рідну землю,
за її матеріальні й духовні надбання.
Це готовність захищати інтереси насамперед країни, а не власні.
Україна – це земля, де живуть сильні і сміливі чоловіки,
віддані і сильні духом жінки,
де прапор має два кольори світу – небесний та сонячний.
І ми віримо, що з такою кількістю патріотів
Україна переможе у цій страшній війні,
бо ніхто ніколи не зламає цих людей.
А якщо і встанемо на коліна – то лише перед Богом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977613
дата надходження 20.03.2023
дата закладки 20.03.2023
До Нашої скорої перемоги…
[youtube]https://youtu.be/_hHwz1UWJmI[/youtube]
[i]“[b][color="#035059"]"Почути” й “слухать”, звісно, – різні речі
“дивитись” й “бачить”, безсумнівно, – теж.
Коли глава на плечах, а не глечик,
узрієш ціну – між словами – меж.
“Побіг” – “не втік” ще, хай й не за границю –
у кожного в житті окреслено кордон:
усяк куштує Божу паляницю
й чатує всяк на свій армагедон.
Лиш кілька слів приємно пестять вухо –
синоніми, що штять людське єство:
звитяга,
перемога
і подуга,
тріумф,
вікторія
і... торжество![/color][/b]
6.03.2023[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976070
дата надходження 06.03.2023
дата закладки 20.03.2023
Сумина слобода. Урочище городище. Озерко подцерковное. 1655 год
О, бортниках, о, их ушедшей славе
и трансформации
Хочу, Вам, стих представить
поведать, Вам
Часть, их нелёгкой жизни
служение Христово и Отчизне…
- 1 -
До той поры, когда «лукавый бес»
державшийся на привязе, прогресс
Не гулевал, росистым лугом, в поле
дома пчелины, не стояли доле.
Деревья, дом давали, рою пчёл
ПРОГРЕСС, таких нюансов, не учёл.
И в борть – дупло, пчелиная семья
вселялась шумно, белок веселя.
Так, пчЁльники бортЕвые
– старейший пчеловод
В деревьях, дупла делали
а пчёлы, дом из сот
И высоко на стовбуре
пчелиный рой висит
И дерево дубовое, и борть, и лес – гудит.
Вот вам, лесная пасека и тридцать бортей
В ней
есть дупла с мёдом, в соснах
есть в клёне, ПОВКУСНЕЙ.
А на опушке леса, почти что у реки
подвешены колоды, там травы не горьки!
Там, солнышко румяное, свершая свой поход
пчелу, поманит травами и вновь
закат – восход…
- 2 -
Всё лето рос, кудрявый клён, а мёд в нём созревал
Клён - мёду, ну а мёд – ему, все силы отдавал
Заботами пчелиными, заполнено дупло
Кленовый сок, в мёд, диких пчёл
и сладко и тепло.
Молитвой, рощу разбудив
монах хвалит Христа
И просит: чтоб, Благословил заветные места
Чтоб, кил по пять, из борти взять
Кленового медка и воску!..
Чтоб и на тот год, пчела была легка
Сильна и дружна, на подъём.
Чтоб, прироился рой, в колодах
Что висят в дубах и борте всей, лесной…
С путивльской пустыни, чернец
направлен послушать
На лес Сумин, чтоб царев стол
медочком угощать
И послух бортничий ведёт, здесь не один аскет
Что молит Бога, средь дубов, на них оставив след.
На месте, диком!
С той поры, как, пронеслась орда
Софрониевский монастырь
владел землёй, тогда.
Здесь, летний промысел - уход
Гора да лес, с водой
в нём рыба, зверь, бобры живут
А, в борти, мёд – РЕКОЙ!
- 3 -
Наполнил, бочку. Крышкой, запечатал
Поставил герб, на тёплом сургуче:
- Душистый луг, берёзки опечатал
Всех соловьёв и пискарей в ручье.
Всё золото, всю чувственность, восхода
Над росами, манящий тёплый луч
Что возвещал, пчелиному народу
О новом дне, и мёд и день - тягуч…
С, былинных дней, монахи – пчеловоды
в лесах, Сумских, свой тяжкий крест, несли
Из бортей, мёд душистый - дар природы
они, своим трудом, превознесли.
Ну а когда, Русь накрывала смута
молясь, о повержении врага
Рубили, пчеловоды баламута
не хуже, чем взбирались на верха…
- 4 -
Мысль торгаша, роиться ради денег
мздоимства ум, капризен и хитёр
Зачем тот клён?! Даёшь обогащение!
Из рамок, улей, как коробку, изобрёл.
Ведь, рамочная пасека - подмена
завод, по производству сот и пчёл
Работает, масштабно и отменно
потерю, КАЧЕСТВА
прогресс, ведь, не учёл!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857527
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 19.03.2023
Ніч карпатська вкрила гір чарівну вроду
Сірою хустиною за моїм вікном.
У зручній колисці заснула природа
Тишею сповита наче дивним сном.
Зорі догорали і чекали ранку...
Місяць срібним колом в шибку заглядав
Й променем яскравим відхилив фіранки,
Їх непримусово вітерець гойдав.
Небо засіріло... Ось уже і ранок…
Хочеться дрімати в світанковий час.
Гори накриває рожевий серпанок,
Співи ранніх пташок хай розбудять нас.
Тетяна Котельнік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968112
дата надходження 12.12.2022
дата закладки 14.12.2022
Бувало, всяких клопотів несу
І дум свинцевих в голові сузір'я,
А вийду в гай, погляну на красу -
І вже летять думки пухнастим пір'ям.
Шумлять у липах золоті джмелі,
Бринять строкаті мальви край дороги...
Вбираю силу, магію землі
Оту, що, мабуть, і зоветься Богом.
Туди уся пірнаю і пливу -
В гармонію тонів і барв, і ліній,
У лагідних волошок синяву,
У серпантин в'юнкового мигтіння.
А далі бачу: заховався день
В зелений водоспад густого лісу,
І розкидає вечір із кишень
Роси дрібної мерехтливий бісер.
Не знаю, скільки доля всипле літ,
Та відчуваю (ніде правди діти) -
Я, може, і прийшла затим у світ,
Щоб до нестями так його любити...
21.04.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967614
дата надходження 06.12.2022
дата закладки 10.12.2022
в старом ресторане, сижу с искрами в глазах
в ту же секунду, выкрикнул выпивала, на весь кабак:
«будет всё так, как вымудришь себе ты..»
я его не понял, и потопал дальше, по своим делам.
золотистое солнце, медленно заходит
становится темно, и на душе ничтожность
без настроения, плетусь куда-то вдаль
там виднеется звезда, сияет лишь она.
с вечерних небес, падает она
вся светится, оберегая от злых вещей меня
чтобы не случилось, вовек возле меня
это была девица, или почудилось мне?
в то же время, перед мной появилась та
вся неприступная, в шелках, окутанная вся
всегда без кавалеров, без спутников, одна
ни к чему не придраться, ведь идеальная она.
прозвал её музой, были схожести у них
она довела до безумства, терял голову, не раз
вдохновила на подвиг, в котором побеждал всегда
это вообще со мной, может это снится мне?
её лучи, светят только на меня
своей улыбкой, она убивает старого меня
у меня куча сил, нету апатии, только новые дела.
спасибо, Боже! что она пришла.
время бежало, искры неизвестно куда пропадали
муза исчезла , как никогда, и не бывало
мне её не хватает, ведь только она , мне помогала.
внутри меня, золотистое солнце окончательно пропало.
прошло немало лет. она так, и не пришла
снился лишь сон, как выпивала повторял:
«будет всё так, как вымудришь себе ты…»
только сейчас понял, что он имел ввиду тогда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966791
дата надходження 27.11.2022
дата закладки 10.12.2022
-----------------------------------------------------
а інакше навіщо усе... ’
(по спілкуванню в інеті)
~
Знов без світла й тепла, та даремно,
не турбуйся, не важко мені,
не боюсь вже давно, коли темно...
Жаль лиш квіти пропали в вікні:
~
приморозило душу віоли,
не мою, шепіт твій зігріває:
«Ти моя, і нікому, ніколи...
Бо ж інакше життя сенс втрачає».
Ти не кажеш, та чую я серцем
про багнюку окопну, про втому...
Я прохаю Його: змилосердься!
Хай повернеться з фронту додому.
Я тебе дочекаюсь, ти чуєш?!.
Попри всі негаразди й тривоги,
двісті діб за Вкраїну воюєш,
за твої я молюся дороги,
за твої дні та ночі молюся,
за твоїх посестер й побратимів.
Я прохати святих не втомлюся,
щоб усіх дочекались родини.
~
В нас тривога та обстріли знову;
призвичаїлась, милий. Пусте...
Пам’ятай «повертайся» умову,
а інакше навіщо усе?
.
Леонiд Жмурко,
збiрка ЛIРИКА З ПРИСМАКОМ ПОРОХУ, 2016-2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967712
дата надходження 08.12.2022
дата закладки 10.12.2022
Прошитий словом до судин
Тече у м'язах струм стрімкий
Червона кров, ритмічний серця стук
Серед нейронів думка,мов павук
Читають очі знаків тисячі
Народжує душа рядки нові
Так спрагло хочеться спіймати мить
Як світ навколо барвами горить
Часи стрімкі, життя летить мов птах
В устах лишило слово терпкий смак
За складом склад і на папері слід
Про теплий і ласкавий сонця схід
8.12.2022
© Ігор Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967731
дата надходження 08.12.2022
дата закладки 10.12.2022
Стихотворение является одной
из многочисленных версий
и не претендует на роль истины
в последней инстанции.
Дуальный мир. Наполовину.
У каждого своя игра.
В ней коллективная картина
И не всегда она верна.
Она верна наполовину
-Не видно тайного в тени.
Порой -не сахар, не малина,
Не раз обманет впереди.
У Матрицы полно ловушек.
Бери играй, они твои.
От детских шалостей до пушек,
Поменьше б правды и любви.
Побольше б страсти для гавваха,
Попроще б ферму. Пастухи
Для стада нагоняют страха
Слепы чтоб были и глухи.
Захвачен мир. "Спасите души"
-Звучит всё чаще с глубины.
Опасно на воде и суше
У нашей матушки Земли.
Её не раз уже взрывали,
Топили, резали и жгли.
Цивилизаций "закопали"
-То чьи-то Матрицы внутри...
Дуален мир. Дуальны люди,
Но есть и правила игры.
Есть роль Христа и роль Иуды
И эмисары из Судьбы...
Есть Небеса и Поднебесье.
Есть мир добра, любви, мечты.
И есть мир злобы, лжи и лести.
Любые выборы -твои!
27.11.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967318
дата надходження 03.12.2022
дата закладки 08.12.2022
Стихотворение является одной
из многочисленных версий
и не претендует на роль истины
в последней инстанции.
Дуальный мир. Наполовину.
У каждого своя игра.
В ней коллективная картина
И не всегда она верна.
Она верна наполовину
-Не видно тайного в тени.
Порой -не сахар, не малина,
Не раз обманет впереди.
У Матрицы полно ловушек.
Бери играй, они твои.
От детских шалостей до пушек,
Поменьше б правды и любви.
Побольше б страсти для гавваха,
Попроще б ферму. Пастухи
Для стада нагоняют страха
Слепы чтоб были и глухи.
Захвачен мир. "Спасите души"
-Звучит всё чаще с глубины.
Опасно на воде и суше
У нашей матушки Земли.
Её не раз уже взрывали,
Топили, резали и жгли.
Цивилизаций "закопали"
-То чьи-то Матрицы внутри...
Дуален мир. Дуальны люди,
Но есть и правила игры.
Есть роль Христа и роль Иуды
И эмисары из Судьбы...
Есть Небеса и Поднебесье.
Есть мир добра, любви, мечты.
И есть мир злобы, лжи и лести.
Любые выборы -твои!
27.11.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967318
дата надходження 03.12.2022
дата закладки 08.12.2022
(с опечатками)
***
Мама всегда настаивала, чтобы я женился на неви[b]д[/b]ной девушке и создал про[b]б[/b]ную семью
***
Извините, мужчина, но я не могу исполнить ваше самое за[b]м[/b]етное желание
***
Сдаются комнаты в общежитии бар[b]д[/b]ачного типа
***
Новый парфюм придавал ей особое очаров[b]о[/b]ние
***
Женщины знатных родов тщательно оберегали от мужей их ро[b]г[/b]ословную
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967233
дата надходження 02.12.2022
дата закладки 07.12.2022
Українська врода – не відпустить.
Хто байдужим буде тут, скажіть?
Згадую я очі в терен хустки,
Бачу сни в холоднім бліндажі.
У волоссі пахне рута-м’ята,
Ллють пшеничні коси з-під хустин,
Буду я тебе завжди кохати,
Все коштовне у душі нести.
Біля тину постань одинока,
Молиться в узвишшя до Творця:
Бережи від кулі й злого ока
Ти мого коханого бійця…
І сумує личко янголине:
Збережи кохання від війни.
Притуляє до очей хустину
З густо-синім доторком тернин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967417
дата надходження 04.12.2022
дата закладки 05.12.2022
Років п’ять тому Григорій
Шукав жінку для кохання:
Бути в радості і в горі
Поруч звечора до рання.
Щоб жила вона в столиці
І свою квартиру мала,
І його, як чоловіка,
В трьохкімнатній прописала.
Розхитало нерви Гриця
Нинішнє життя в столиці:
Зникнення води і світла,
Тож спокійно вже не спиться.
Жінка й теща догризають
(Де ті мирні вже стосунки)?
Межи очі злісно пхають
Ним не сплачені рахунки.
Щодо розкоші у місті
Помінялась думка в Гриця,
Кинувся в село шукати
Незаміжню молодицю.
Головне, щоб була хата,
В хаті грубка, як годиться,
Дров накладено багато,
У дворі - своя криниця.
Лоскотала душу Гриця
Неабияка приманка:
У підвалі на полицях
Консервація у банках.
В ящиках - картопля, морква…
Ожила уява в Гриця:
Не загрожує тут голод,
Бо в хліві є свині, птиця.
Зразу спалахне кохання
Й почуття найкращі в Гриця,
Неважливо, хто це буде –
Дівка, баба, чи вдовиця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967012
дата надходження 30.11.2022
дата закладки 05.12.2022
Падає сніг. Наше подвір’я
Біліше від білого нині.
Сумно, коли дорослі не вірять
Навіть маленькій дитині.
Сумно, коли світом крокує
Вигода і лицемірство.
Падає сніг, віхола віє,
Холод розгулює міцно.
Білу вуаль кликала гріти
Чорна земля, – задрімала.
Падає сніг, сонце не світить,
Тільки за горами спалах.
Так і душа. Одяг біліший
Навіть від першого снігу.
Тільки під ним сховано інше:
Чорне, пошматане лігво.
27.11.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966771
дата надходження 27.11.2022
дата закладки 05.12.2022
Поміж кущів кицюня ходить.
Під світлом місяця вона
Муркотливі казки заводить,
Щоб спало мирно лисеня.
Щоб склало лапки, хвостик, вушка,
Лягло клубочком янголя,
Відпочивало, сил набралось,
Міцним зростало щоб щодня.
Кицюня ходить між тополі,
Там спить зайча і пташеня.
Дрімоту їм вона наводить,
А он в кущах - спить вовченя.
До річки йде, пісні співає,
Щоб спали жабка й рибеня,
Щоб спав їжак в копиці сіна,
Щоб змійка спала й вуженя.
Походить киця десь у полі -
Й додому хутко поспіша.
А вдома спить її людина,
А також власне кошеня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953159
дата надходження 13.07.2022
дата закладки 24.11.2022
Уже по-осеннему день постаревший кружится,
и в парке безлюдном опять листопадная власть...
А листья летают, летают, как желтые птицы,
и вздрогнешь невольно: откуда такая взялась?
Расставила осень свои золочённые сети,
но как-то не хочется в эти объятья пока...
А время торопит и, словно безжалостный ветер,
пытается вырвать из мыслей моих облака.
Кудесница осень... И листья, как будто жар-птицы,
сидят на ветвях и шуршат, но совсем не поют...
В багрянец раскрашены нынче " берёзовы ситцы "
и так полыхают как самый последний салют.
Луч тонкий дрожит на прозрачной ладони заката,
как линия жизни и в завтра ведущая нить...
А осень срывает с берёз золотые дукаты,
и кружатся, кружатся в вальсе последнем они.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962248
дата надходження 08.10.2022
дата закладки 18.11.2022
Любимые, не бойтесь слов любви,
Дарите не стесняясь их друг другу,
Но не пускайте те слова по кругу.
Любимые, не бойтесь слов любви.
Любимые, пугайтесь бранных слов,
Как бумеранг они Вам душу ранят,
А в сердце боль и горький след оставят.
Любимые, пугайтесь бранных слов.
Любимые, боритесь за любовь.
Она хрупка, она легко ранима,
Во все века любовь неповторима.
Любимые, боритесь за любовь.
Любимые, с любовью легче жить.
Растить детей и радоваться внукам,
Грустить и петь, и слушать вальса звуки.
Любимые, с любовью легче жить.
Любимые, пусть греет Вас любовь,
Она легка как ветра дуновенье,
Как свет звезды, как губ прикосновенье.
Любимые, пусть греет Вас любовь.
26.03.2000.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965704
дата надходження 15.11.2022
дата закладки 18.11.2022
Заплаканий хлопчик стояв серед двору.
Коліна в крові бо, невдало упав.
Усім було видно сльозинку прозору
І стогін дитячий повітря порвав .
І мама і баба підбігли до нього :
-Тихенько малий , ти ж мужчина не плач !
Це ж хто залишив серед двору самого ?
Це ми винуваті, нас синку пробач.
Цукерка вже в роті і дують на вавку.
І линуть слова, щоб собака хворів.
І щоб у кота заболіли дві лапки …
І баба найкраща з усіх лікарів.
Із заду його підняли, аж угору,
То батька могутні обидві руки.
-Ану покажіть нам майбутню опору!
І сина притис до своєї щоки.
На вушко сказав -
Ти поплач ,поки можна ,
Не слухай бабів,голосніше реви.
І я б теж заплакав , та бачиш не можна ,
Бо сльози лишають глибокі сліди .
Як виростеш сину ховатимеш сльози ,
Так прийнято в нас ,то є слабкості знак .
Попереду будуть дощі і морози,
Багато чого, ще відчуєш на смак.
Маленький затих , сльози витер руками :
- Пустіть мене тато , уже не болить.
Я плакав для баби і плакав для мами,
Дивився , хто швидше із них прибіжить !
7.11.2022р. Олександр Степан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965096
дата надходження 08.11.2022
дата закладки 09.11.2022
***
Хочеться чуда і трішки вина…
Ліна Костенко
Хочеться миру і трішки тебе.
Рідного, милого, трохи сумного –
просто тому, що іти треба знову,
щоб повернутись, як сонце зайде.
Хочеться миру і трішки тепла.
Чорного моря і білого танцю.
Поряд з тобою прокинутись вранці
і планувати всілякі діла.
Хочеться миру і трішки пісень,
жартів кумедних твоїх та історій,
разом дивитись на радісні зорі
і сподіватись на завтрашній день.
Хочеться миру і трішки вина,
кави чи чаю – чого заманеться…
В злагоді, в спокої та у безпеці,
поряд з тобою й вода – дивина…
Хочеться миру.
26.07.2022
Фото з мережі Інтернет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964473
дата надходження 01.11.2022
дата закладки 02.11.2022
Что ж, наблюдать стареющий овал
Луны уже становится привычкой.
Ты стольких, Боже, в темя целовал,
И зажигал сердца незримой спичкой,
За руки вёл сильнейших. На руках
Слабейших выносил, как МЧС-ник
Из-под обломков, не сказав "пока",
Оставив на прощанье только крестик.
Ну как, ответь, такое может быть?
Хотя... Война. Разруха. Плач столетий...
И цинковые, Господи, гробы,
В которые ложатся чьи-то дети.
А может всё случилось потому,
Что злобой походили на пираний?
Ты заменил ковидностью чуму,
Суму — на эмиграцию скитаний
И дал простое право: выбирать.
Лишь невзначай помог с приоритетом.
Чтоб мы ценили Родину и Мать,
Не за бывая о тебе при этом.
(25.10.2022,BCN)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964021
дата надходження 27.10.2022
дата закладки 28.10.2022
І чому, я не птаха….
То злетіла б до неба,
На жаль, крилець не маю,
То пригріла б цілунком,
Та й навряд покохаю,
Певно нам не судилось,
Бо ти ж маєш дружину,
Тож хваливсь нещодавно,
Ще й маленьку дитину,
Умовляв задушевно,
Між вас стати не смію.
Тобі другом я стану,
Як та зірка на небі,
Доки сонце не встане,
Ти завжди при потребі,
Й літом теплим, і взимку…
Навіть поміж хмаринок,
Я за мить вже яснію,
Знайду шлях до стежинок,
Доторкнутись посмію,
Знаю буду щаслива.
Щоби шлях освітити,
І ти не зашпортнувся,
Та не зміг вкоротити,
По життю усміхнувся,
Тож цінуймо хвилини.
Так давно ти на сході,
Нас війна роз’єднала,
Щодень сонечко сходить,
Я не раз пригадала,
То думки сповивали.
Як удвох на кордоні,
У час мирний, пліч – о – пліч,
Так дружненько в загоні,
Хоча холод, алярм*, ніч,
Шокувала та темінь,
Й так бувало віч - на – віч,
Враз із смертю стрічалась,
Ти приходив на поміч,
Вже загроза минала,
А війна восьмий місяць….
Ось настала вже й осінь,
Йдуть бої, не стихають,
Десь у темряві просинь,
Знов ракети літають...
Роз’єднала нас доля.
Вдруге я, на кордоні,
Жовтий ліс, там, вдалині,
Чом холодні долоні?
Бо наснився ж ти мені.
Загубився, сон, спокій
Як ти там, любий друже,
День і ніч, горить земля,
Хай Всевишній береже!
Тож у котре, молюсь я,
Хоча важко на серці.
Я молюся і вірю,
Що буде перемога,
Подивися на зірку,
Зникне сум і тривога,
Майорітиме наш стяг.
Ми зустрінемось знову,
У обіймах, як друзі,
Всі надії, розмови,
Як завжди у повазі.
Зазвучить наша пісня.
Про квітучу калину,
Та про щастя і волю,
І про всю Україну,
Ми ж за мир й кращу долю!
27.10.2022р
Алярм*- тривога( застар)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963958
дата надходження 27.10.2022
дата закладки 27.10.2022
История -"лапша" для взрослых
И повод развязать войну.
Она берёт здоровых, рослых
Бросает, словно, в кутерьму.
Слезами землю орошает
-Не стоит многого труда
И что построено ломает
-Не надо многого ума.
Война свой вводит кодекс чести,
Мораль порою в ней проста.
В ней место страху нет и лести,
А ненависть лишь на врага.
На тех, кто первый нападает.
"Он первый был, а я второй!".
А третий руки потирает.
Он самый "умный" -он такой.
Так в Первую и во Вторую
И в эту Третию войну.
Её ведь кто-то разжигает
Народам мира на беду.
Сначала"подарили" вирус
-То первый всадник на коне.
Потом война -гласит "папирус".
Утилизация вдвойне.
И вот теперь по плану голод
-Чтоб пятилетку за три дня.
Вновь страны "косит" серп и молот
И чья-то "умная" рука.
И колосочки в их журнале.
То не пшеница -черепа.
Они играются ведь нами
Как котик с мышкою всегда.
На фотографии -лицевая страница
журнала The Economist,
который был издан 20 мая 2022.
Июнь 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963635
дата надходження 23.10.2022
дата закладки 23.10.2022
Хтось любить рідне місто Бар,
Хтось Жмеринку,хтось Шаргород,
А я люблю,як Божий Дар,
Обожнюю Копайгород.
Хтось любить вулиці свої,
Проспекти та провулочки,
А я Копайгород твої,
Мені рідненькі вулички.
Комусь давай моря одні,
Давай життя по флотському,
А я купаюсь в літні дні
В ставку Копайгородському.
Там солов'ї у всій красі
Вокалами змагаються.
Тут заспівають півні всі
Аж ранок прокидається.
Хтось десь поїхав без жалю,
Бо світ , бач не малесенький,
А я Копайгород люблю,
Копайгород ріднесенький.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959551
дата надходження 13.09.2022
дата закладки 10.10.2022
**
Когда корова рогом
подденет гобелен,
всяк будет снова весел
без денег и с сумою,
когда поникнут грабли,
даст урожай блоха,
в Писанье вникнут люди,
как наст, прорвав спесивость,
когда напьются рыбы
кудрявым тростником,
прически дам помнутся
в кружении притворном,
когда под ожерельем
взревет осёл ослом,
кувшин со стулом спляшет,
а брюхо с ожиреньем,
когда на кровле трон,
появится, как дуб –
шут королевской крови,
на нем усядусь я!
**
Немало дурней я встречал
на всех путях и перепутьях.
И всяк считал себя умней,
чем Соломон в его делах.
И каждый норовил шмыгнуть
меж лап Фортуны, как мышонок,
но коготь бархатно давил
их чередом, седых и юных.
И неприлично мне роптать
на мой наряд и на прозванье;
у Бога свежий зычный смех,
и Он моим проделкам рад.
К тому ж в компании такой,
как те, кого в глупцы зачислят
болваны, каждый умный муж
быть честью признает великой!
**
Ты ешь приправленную оленину,
а мне ссудил обглоданную кость.
То на пол шмякаешься благородно,
то на куртину лезешь с перекиру.
Мне б у тебя учиться ремеслу.
Вон как король заливисто гогочет!
«Ты, словно, кочет, сир, - ему шепну,
на чей гарем позарилась синица».
В румяном яблочке огрызок скрылся.
Надрежь пузырь, посыплется горох.
Не шутит запах с привкусом слезы,
что из подвалов в залу просочился.
**
Шут у камина… Где художник,
чтобы векам пересказать
картину эту?! По морщинам
елозят грезы огонька.
Обувка снята. Скомкав ромбы,
донизу спущены чулки.
Расплылся жезл с чертами брата,
не выдав скуки и тоски.
Сейчас я, вероятно, сверстник
Мафусаилу и горам…
Заштопан свет, клянусь могилой,
как зад мой, крайне неопрятно!
**
Слепень липнет к мокрой коже,
а глаза к тебе, красотка!
Ох, негоже зябнуть в склепе,
егоза, пойдем на волю…
Не рассердится покойник,
коли мы его оставим
для достойных размышлений
об утраченной юдоли.
Прикусив щербленным зубом
залихватскую травинку,
трубадуром я заправским
про аморы рондо выдам,
одобряем птичьим братством.
Где мы ляжем, там и встанем.
Не горбун я, слава Богу.
Можно даже обручиться –
этак строго понарошку.
**
Я твоя карета, ты мой кучер,
ты река, а я твое весло,
ты глоток из жбана, я зной лета,
я перо, а ты моя строка,
ты гнездо, а я твоя пичуга,
дротик я, а ты моя мишень,
я за мздой поход, а ты селенье,
ты приемыш, я твоя семья,
ты силки, я сдавшийся волчонок,
я гора, но ей подножье ты,
ты уток, а я твоя основа,
я познанья древо, ты мой змей…
**
Дела людей неинтересны,
а жизнь – смертельная истома.
Все остальное темный лес.
Selva obscura. Пот да риск.
Страх унижающий, скольженье
по лунатическим извивам.
Мы не в гостях, ты тут мишень,
в тебя прицелились, как в дичь!
Поддайся, дрогни, сбрось личину,
ату, охота, брань и лай!
Здесь каждый гаер. Сверху синь,
а снизу смоль. Дурак, смирись…
**
Марот, он совсем не гаррота,
но шороха этой штуковины
боится урод и тщеславник.
Хватило, Всевышний, бы пороху
навешать жлобью оплеухи
словами весомей весомого!
Сквитаться слегка – и адью.
А впрочем, неважно, шут с вами.
Как из-под хвоста у кобылы,
так пар ваших ртов упоителен.
Я эквилибрист, пустота –
канат для меня. Накренись,
и мигом на новый, пеньковый,
на мне воротник поменяется.
Вот прадед был шут и чудак,
на ветке в преданьях качается.
Лепешка на два-три укуса
обходится многим недешево,
искусство кинжал задирать,
что ждет под плащом за околицей.
**
Силач и шпагоглотатель
намедни ввязались в спор,
весьма некстати горланя,
что каждый из них умелец.
Страдающий, как от жажды,
один заглотал пять шпаг,
соперник же вызывающе
котел на цепях сорвал.
Засим поглощать с эфесом
тот принялся реквизит,
а этот сволок из леса
сосну с корневищем-мясом.
Кто прав был, а кто не очень,
так и выясняли, доколь,
в способностях не уравняв,
их вздернул король обоих.
Баллада шута о собаках
Собаки ходят голые,
на них есть только шерсть.
Блохастые, веселые,
по пять, по семь, по шесть.
Кучкуются, милуются –
почти как у людей.
Прилюдно ду… ду… дуются,
как Диоген злодей.
Ночными сарафанами
с эмблемой мусульман,
прельстясь, бывают пьяными
и воют сквозь туман!
**
Вепря приготовит
повар-альбинос.
На горячий вертел
снова, снова, снова
пряностей навалит,
морща нос, как клюв,
поварят загнав…
Рыж и красноглаз –
мне б такую маску!
Среди нас, как лис.
Крякая, токуя,
весь пернатый двор
кормит, сыпля с перстня.
То крошит салат,
то несет гранат,
то о винах вспомнит.
Остров дураков,
лязгая ушами,
быстро, славно, просто,
умников лягая,
обретет свой вид
самый изначальный.
Будь я сто раз бит,
если выдам тайну!
**
Я нынче был зван в балаган
прерывистых марионеток.
Всю ночь напролет при свечах
квартет повторял менуэты.
Сплясал с обезьяной и я,
парик из метлы ей сварганив.
Глядела она иностранкой
в камизе льняной близ меня.
Потом перебралась на стол
и спелые фрукты ну трескать!
Сраженный коварной и дерзкой,
я пал на мозаичный пол…
А прятавшийся кукловод
все дергал за нити фигуры,
стиравшие с шарканьем плиты
рядами: сближенье – отход…
**
Сеньора, Госпожа, Владычица,
Небесная Святая Роза,
как дышится привольно, сладостно,
с чудесным именем Твоим!
Ты помнишь бедного затейника,
который перед нежным ликом
Твоим из самого заветного
нашел в себе лишь дар жонглера
и трюки, что усвоил сызмала,
сложил к стопам Твоим бесхитростно,
все штуки для забавы публики
перед Тобою повторил?
Нет лепты у меня, Добрейшая,
пригодной. Разве только сдернуть
свой петушиный алый гребень,
худым коленом придавить…
сентябрь 2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962218
дата надходження 08.10.2022
дата закладки 08.10.2022
Час іде поволі, а минає швидко...
Не цінили волю... А без неї бридко.
Час мина безжально і не має друзів.
Жили без моралі - маєм по заслузі
Всі жалілись долі на цей світ суворий
Не впізнали щастя - тож спіткало горе.
Житимуть в нарузі душі напівголі.
Час минає швидко, хоч іде поволі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959823
дата надходження 15.09.2022
дата закладки 05.10.2022
Тільки стогін вітрів у бездонній німій порожнечі
Зараз чую, бо твій ніжний голос п’янкий віддзвенів.
А беззоряна ніч обіймає дощем мої плечі
Та із жа́лем мовчить – все і так зрозуміло без слів.
І побачу тебе через день чи за декілька років,
Підійду, усміхнусь, щоб душа не зірвалась на плач.
Просто ска́жу «привіт», з усіх сил імітуючи спокій,
Та у смутку очей прочитаєш: «кохана, пробач!»…
12.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961450
дата надходження 30.09.2022
дата закладки 05.10.2022
Цілуй мене, цілуй мене нестримно
Відчуй гарячу пристрасть у мені
Ця ніч лише для нас двох ексклюзивно
Для ніжності, відвертості та снів
Кохаю в тобі все :ти - ідеальна
Волосся шовк, тонкий кришталь плечей
Хоч твій характер іноді брутальний
Тону я в глибині твоїх очей
Цілуючи з любов'ю кожен пальчик
Гублюся мимоволі у думках
Це пристрасна, гаряча ніч кохання
Весь світ сьогодні створений для нас
Осінній холод, лющить дощ мов з сита
з тобою непомітно лине час
в думках і в серці почуття ігристі
Світанок безсоромно застав нас
Поніжимося в теплій ще постелі
сповняє насолода кожну мить
скружляють голову нам клопоти буденні
але буденність не завада, щоб любить .
10.09. 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959252
дата надходження 10.09.2022
дата закладки 10.09.2022
Не знаю Вас. І знати вже не хочу.
Пророчу думку все верчу щоночі:
Я – Ваша тінь,
А Ви – мій біль.
Я – зимня стужа,
Ви – весняна Муза.
Ви – Місяць, ну а я – лунатик.
Свобода Ви, а я – іржаві ґрати.
Не знаю Вас. Все втратив, не пізнавши –
Втопився, навіть не пірнавши.
Ви – кров моя, та в мене лейкемія.
Не знаю Вас. І Ви мене, надіюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959223
дата надходження 09.09.2022
дата закладки 10.09.2022
Жовтенька сливка соковита,
Шматочок сонця. Запах літа,
Немов медочком вся налита,
Трунком приваблює до себе,
Як та сусідка Кармеліта.
Пройшов би мимо та спокуса,
Від пахтіння тремтячі вуса,
До неї я, торкнусь вустами,
Ніби цілуночок між нами.
І така ж ніжність, як від жінки,
Шелест листочків - звук сопілки,
То наче скрипкою заграє,
Від щастя серце завмирає,
Диво - даруночок від літа.
Але в душі, проблему маю,
Боюсь, що справді покохаю,
Мов очі мавки, досить світлі,
Лізуть у голову ці мислі.
Красива ж, трясця та боюся,
Що вмить на вік, у них втоплюся,
Ох Кармеліта - Кармеліта…
Як зранку коси розпліта,
На мить забуду про літа.
Все ж рву сливки, йду до сусідки,
На обійсті граються дітки,
Їм веселенько, лунає сміх,
Думки плетуться, вгостить не гріх.
Та вона бачу виглядає,
А моє ж серденько страждає,
Можливо й голову морочу,
Та я до них, у гості хочу.
Веселий щебіт, двох хлопчаків,
Вмить у обіймах, цих голубків,
І її теплий, ніжний погляд,
Душа радіє, то ж всі поряд.
Але тримає…. слово свобода,
Як літня сливка – насолода,
Якби ж колись, скакав у гречку,
Певно би спокій дав сердечку.
Життя слизьке, всього буває,
Та чомусь зради – не прощає,
Від кого діти, то ж не знати?
Чи зможу їм, за батька стати?
Різниця в віці - двадцять років,
Жаль я давненько, вже не сокіл,
Вона ж красуня, ще ж молода,
Та нещаслива, справді шкода.
Діду, сюди ! - діти гукають,
Ой, хлопці - хлопці, чи й то знають,
Як дуже важко, в косах осінь,
А в душі мати, весну. Просинь,
Знайти би й спокій, мрій до зірок,
Напевно зважитися на крок.
Який змінив би моє життя,
І, як всі люди, я мав щастя,
Сливки носив радо б щоліта,
Якби ж роки, ох Кармеліта,
Прийми сливки - дарунок літа!
28.08.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957849
дата надходження 28.08.2022
дата закладки 09.09.2022
Не впізнаю коханого обличчя;
Твоя байдужість серце мені крає.
Мене ти відсуваєш на узбіччя,
Тікаючи туди, де нас немає.
Зі мною ти така сумна і тиха;
Вже не береш простяту мою руку...
Чи ж я - в твоїм житті найбільше лихо?
Чи нове щастя в двері твої стука?
Твої колись ласкаві світлі очі
Відведені в гіркий цей час прощання.
Перегорнувши наші дні і ночі,
Зіллєш в пісок останні сподівання.
Пробач, що так нестримно я кохаю,
Що знов веду на спогадів алею.
Ми вже не разом - але я лишаюсь
У кожнім кроці вірною твоєю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958461
дата надходження 02.09.2022
дата закладки 05.09.2022
Обличчя твоє, мов вітер -
Щоразу нове і свіже.
Бути з тобою - радіти
Моментам сонця і тиші.
Дорога твоя - строката
Галявина літнього цвіту.
Бути з тобою - кохати
Тендітні дива цього світу.
Пальці твої, як діти -
Грою про щастя говорять.
Бути з тобою - летіти
Назустріч небу і морю.
Серце твоє з турботи
Ковдру мені зіткало.
Бути з тобою - хто ти?
Та, яка рідною стала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958549
дата надходження 03.09.2022
дата закладки 04.09.2022
Донесет за окном акация,
Аромат свой нежный и пряный.
Как легко нам сейчас расстаться.
Мы так молоды и упрямы.
Раскатистей грома признания,
Зазвучат напоследок в тиши.
«Ухожу, опостыли свидания,
И стихов больше мне не пиши.»
«Не волнуйся,
не дрогнет перо над чернилами,
Уходи же, совсем не беда,
Я тебя никогда не любила»...
«Я ведь тоже тебя...Никогда»
Мы своей «нелюбовью» согреты,
К черту гордость ,и чувство такта.
И так жаль ,что спектакль этот,
Не дожил до второго акта.
И глядим друг на друга в молчании,
В отражении глаз солнце садится.
Как легко нам сейчас проститься,
Без тревог и мнимой печали.
Говорят, у всего есть свой срок.
У любви - это вовсе не «вечность».
И не стоит читать между строк.
«Я тебе благодарна,
за честность.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958489
дата надходження 03.09.2022
дата закладки 03.09.2022
Они были из тех, у кого не бывает «просто»,
А вообще, разве можно ль иначе остаться людьми?
Она бросала смеясь: «Милый, мы люди взрослые,
Давай не будем с тобой о вечной и чистой любви.»
«С головою в омут» глупо и так беспечно,
Ведь влюблённые люди всегда так слепы и глухи.
Но как только на сонный город спускался вечер,
Она у окна все писала ему стихи.
В тех словах было море нежности и печали,
Молчаливых признаний бушующий круговорот.
«Вот не встретились бы ,и горя совсем не знали»,
Причитала она, хороня свои письма в комод.
А он просто любил, никогда не суля ей «вечность»,
В ироничной ухмылке любимых губ уголки .
Как закатное солнце ласкало смуглые плечи,
И касаться губами маленькой нежной руки.
Взгляд суровый потупит в пол, но любовь в нем не скрыть,
Ведь немые признания застыли на их губах.
И она уходила так, будто с легкостью сможет забыть,
Ад и Рай сплетались в нежных ее чертах.
***
Молчалива любовь, или сердца отчаянный крик,
Не гадайте трагична она, иль обретенное счастье.
Не клянитесь в вечном, дарите друг другу миг,
Ведь мгновенье одно ,это все ,что есть в нашей власти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958442
дата надходження 02.09.2022
дата закладки 03.09.2022
Червоним ранок ще таким не був,
Здавалося, що буде сильний вітер.
В росі червоній вітер, мов заснув,
Чи просто в роси вітер ноги витер.
Роса дзвеніла, мов церковний дзвін,
Туман з долини шугонув у небо.
Лише ранковий промінь на поклін,
Будив пташиний незабутній щебет.
Це була казка… Роси зацвіли…
І так хотілось у цій казці жити.
Вітри мовчали, наче не були,
А з ними так хотілось говорити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879356
дата надходження 11.06.2020
дата закладки 03.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2022
Коли відкриваються шлюзи -
двох душ потаємні канали,
на хвилях гойдаються музи,
яріють натхненням астрали.
Емоцій єднаються ріки,
вібрують у танцях свободи,
течуть почуттів злиті піки
у не́запечатані води. 29.08.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958017
дата надходження 29.08.2022
дата закладки 30.08.2022
да славится Аллах!
ведь чаш разбитых тьма,
хотя их и не роняли…
Баба Тахир Орйан «Дубейти»
***
кто мы, любимая, во вселенной? две песчинки, которые близки и так далеки друг от друга, среди таких же песчинок в песочных часах жизни. скользя по краю, встретимся ли мы у самой бездны? бездны без дна. узнаем ли мы друг друга в бесконечном полете?
сегодня недалеко от Самарканда встретил странствующих дервишей. от них я узнал о бесполезности собственности, привычек и пристрастий. все принадлежит Аллаху и Аллах находится в нас. их танцы поразили мое сердце бесконечностью. все время казалось, что белому вихрю не будет конца: вращаясь и подчиняясь магии волн под заунывные звуки нея, они чувствовали движение далеких звезд в спирали нашей галактики. впадая в транс, выходили из реальности в другие измерения сознания.
любимая, может быть и я там тебя найду?
дай мне знак в виде кровавого серпа над засыпающей пустыней.
дай мне знак…
***
раскрыла ночь алмазный хвост павлиний,
фелуку колыбелит на волнах.
на паруса садится лунный иней,
сребрит корму.
да славится Аллах!
маячит тень неясной мне тревоги,
предчувствую бездонность глубины.
спит звездный тигр в логове дороги.
пружины сна уже заведены
в шкатулке с тьмой.
обратного нет хода.
галактика на капельке росы
в цветке любви спиралью неохотно
перевернет песочные часы.
где-то около Самарканда 188…
P.S
жизнь, смерть и время - три символа бренности бытия:
тюльпан, череп и песочные часы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679546
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 24.08.2022
Я несу тобі сонце в долонях
І живильного краплю дощу...
Він стікатиме ніжно по скронях,
Я печаль ним усю відпущу...
Зцілить сонце ласкавим промінням...
Мене щастям люби, я прошу...
Новий день обнімаю терпінням...
І закохана серцем, шепчу...
Посміхнись, світ прекрасний навколо,
Ну навіщо минуле... прости...
Я несу тобі сонце в долонях
І весну, що так хоче цвісти...
18.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666806
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 24.08.2022
***
Не плач, моя радосте: сонце на боці добра.
Курвиться люта війна, але то тимчасово.
Біль не заглушиш, його випускай з-під пера.
Знаєш сама, як лікує написане слово.
Все, що було до війни, відпусти на папір,
Щоби на аркуші неба розкрилились рими.
Все буде добре, рідненька, лиш мрій і повір,
В те, що невдовзі до нас знову щастя тектиме.
Нам лише треба цю тяжкість усім подолати,
Кожен промінчик ловити у темряві днів.
Попри війну сподіватись, любити, кохати
Навіть, якщо це життя завдає стусанів.
Віриш, ніколи не зхмарить війна Україну,
Кожного з нас не здолає, ніяк не зігне.
Тож усміхнись, моя радосте, в темну годину
Й сонячним словом своїм заціловуй мене.
27.07.2022
Віктор ОСТРОУХ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957258
дата надходження 22.08.2022
дата закладки 23.08.2022
Трубочки листя іржавих каштанів
Хрустом нагадують сніг під ногами.
Вітер гуляє між вулиць й майданів
В пошуках тих, хто тіне́й не кида́є.
Свіжі картини на стінах будинків,
Писані сажею й ву́гільним слідом,
Вам не покажуть булих поєдинків,
Бо в галерея лишилась без гіда.
В парку з пісочниць покрали дитинство,
Розфасувавши в коробки із дуба.
Дощ не розкриє криваве мистецтво,
Сховане глибше ніж два метри бруду.
Бите, в мережеві плутане, радіо
Німо віщає й сипле тривогами.
Вірні улюбленці віддано й лагідно
Ждуть під пустими порогами.
Сісти на кухні не вийде за стіл,
Дім не провідають гості бувалі.
Квіти давно не приваблюють бджіл,
Та й не зів'януть троянди зі сталі.
Строганов Вам не подасть вже телятини,
Мамі не звати дітей до обіду,
Ситі вже всі тут грибочками ядерними.
Всіяно землю бавовняним цвітом.
Роман Репп (Братик Близнюк)
166 день війни (08.08.22)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957189
дата надходження 22.08.2022
дата закладки 22.08.2022
Я так хочу тебе обійняти
Пригорнути тебе, як колись.
Щоб від радості сльози, мов роси,
По трояндах тихенько лились.
Наші мрії, мов птахи в блакиті,
Обійнявшись у вись піднялись.
Щоб їх зорі почули і небо,
Щоб вони неодмінно збулись!
І нехай зараз ти так далеко,
Розділяють країни й міста.
Уві сні я тебе зустрічаю,
У думках я збудую моста.
Я зустріну тебе і пригорну!
Ця розлука така не проста,
Зацілую тебе до нестями
У медово солодкі вуста!
13.08.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956272
дата надходження 13.08.2022
дата закладки 16.08.2022
Вершина жорстокості - слово коханка.
А надто, якщо перед ним є ”лише”.
Немов добровільне обмеження планки.
Як нібито згода, що то є чуже.
Неначе свідома відмова від жінки.
Готовність лишатись на других ролях.
Навмисне заниження самооцінки.
У спільне майбутнє увігнаний цвях.
Не дуже-то статус. Сценарій невтішний.
На деякий час запасний варіант.
Якби не так гірко, то було би смішно-
Взяв тіло в оренду, немов квартирант.
Отак одним словом підрізано крила.
Розвіяно мрії, як огненний дим.
Чому своє серце від мене закрила?
Чому ти не хочеш, щоб я був твоїм?
Чому ти говориш, що ти лиш коханка?
Навіщо собі малювати межу?
Я мрію з тобою кохатись щоранку.
Дозволь мені мати це щастя, прошу.
Я хочу вчинити лише одну дію-
Прибрати у суфіксі літеру К.
Від цього бажання не сплю, шаленію.
Та й доля коханців сумна, нелегка...
З коханки я прагну зробити кохану,
Свою, найріднішу, найкращу, одну.
Покласти кінець нетривкому роману,
Бо щастя моє, і її, на кону.
2022 рік
Номер картки для донатів:
Ощадбанк
4790 7299 3591 8979
Мостюк Сергій Миколайович
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956070
дата надходження 11.08.2022
дата закладки 11.08.2022
Автор – Владимир Кожухов.
Так убедительно свободна и красива,
Намёки отогнав, как стаю саранчи,
Сквозь взгляды в зону декольте, невозмутимо,
Шла, поглощая восхищенье, как лучи.
Ей были ни к чему рабы и меценаты,
Проводники – пажи, с услугами в пути,
Сладкоголосые на тело кандидаты,
Таких самцов вокруг неё, хоть пруд пруди.
Очаровательно упряма и жестока,
В наивной дерзости, живущей с детства в ней,
Погрязшая в сомненьях вице – недотрога,
Открытая к союзу плоти без потерь.
Прошла по улице так, словно в вечность вхожа,
Унизив поступью убогий тротуар,
Так оскорбительно для памяти похожа
На тех, кого я прежде так и не узнал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955319
дата надходження 03.08.2022
дата закладки 10.08.2022
Август сад наш засыпал плодами,
Шелка трав растелил по земле.
Мятный воздух пьянит вечерами,
Приглашая гулять вдоль аллей.
Меж берез заметавшийся ветер,
Треплет веток зеленых листву.
Все, что видел, он держит в секрете,
Тайны многих известны ему.
Тропой тихой по шелковым травам,
Мимо станции той, что вдали...
Дом мой слева от ивы кудрявой,
Приходи, не собьешься с пути.
Фея ночь исполнит мечтания,
Нас прибавит к счастливых числу.
Слышит все она упования,
До восхода роняя росу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955868
дата надходження 09.08.2022
дата закладки 09.08.2022
Подари мне безумный вечер...
И станцуй под дождём осенним...
Не бывает случайной встречи...
Не бывает пустых мгновений...
Расскажи мне свои безумства,
Покажи, что в душе таится.
Я тебя назову искусством.
Пусть мне сон о тебе приснится...
Предложи мне встречать рассветы.
Залечи все больные раны.
Я тебе расскажу секреты
И любить я не перестану...
Залей мысли горячим чаем...
И почувствуй меня губами...
Ты услышишь как я скучаю...
О тебе я пишу ночами...
Такой длинный осенний вечер...
Дождь холодный сильней рыдает...
Не бывает случайной встречи...
Не бывает пустых страданий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955803
дата надходження 08.08.2022
дата закладки 08.08.2022
Коли мене Господь спитає
Чому я так життя прожив,
То я Йому відповідаю,
Тому, що все життя любив.
Любив життя, любив країну,
Любив жінок, любив красу,
Любив я мову солов*їну,
Я цю любов життям несу.
Любив сади весняні в цвіті,
І як співають солов*ї,
Любив, коли сміються діти,
Любов жила в душі моїй.
Любов у пісні і у віршах,
В чарівнім подиху весни,
Не знаю навіть в чому більше,
Однаковісінько мені.
Любов*ю душу свою грію,
Любов*ю зцілюю людей,
Любов у серці я лелію,
Живу любов*ю кожен день.
Мені любов дарують квіти,
Й п*янкі травневі солов*ї,
Любов дарують друзі, діти,
І навіть вороги мої.
Хоч ворогів й немає в мене,
Немає їх і не було,
Земле моя, кохана нене,
Що пережить мені прийшлось?!
За цю любов мою гарячу,
Що я несу й мені несли,
Всього в житті я перебачив,
І так роки мої спливли.
В любові посивіли скроні,
Та ватра в грудях ще горить,
Як мамині колись долоні,
Цілую яблуневий цвіт.
Земле моя, моя любове,
Барвінки цвинтаря й хрести,
Й до вас любов у пісні, в слові,
Через життя буду нести,
Річки, озера, полонини,
Карпатські гори й потічки,
Прийміть любов мою віднині,
Що ллється з силою ріки,
Любов у серці вишиванка,
І пісня батьківська в душі,
І сонце, що дарує зранку
Мені наснагу на вірші,
Вкраїно - матінко,без тебе,
Була б пуста любов моя,
Немов без сонця і без неба,
У цьому світі жив би я.
Коли мене Господь спитає,
Чому я так життя прожив?
То я Йому відповідаю,
Тому, що все життя любив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955256
дата надходження 03.08.2022
дата закладки 08.08.2022
Амадей не може не любити,
Любов веде його через життя,
Його душа для нас як сонце світить
І зігріває як мале дитя,
Його любов усім нам відкриває
Якою має бути людська стать.
Його любов на пісню надихає,
Яку з любов'ю хочеться співать.
І дай Вам Боже довго-довго жити
Нам дарувати вірші і пісні,
А ми за це Вас будемо любити,
Любов'ю дужчою як та що на весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955731
дата надходження 08.08.2022
дата закладки 08.08.2022
Тихий вечір, мов колиска,
А по небу вогонь блиска,
Під ногами кіт муркоче.
Певно теж сметани хоче…
Іван хитрий, рудовусий,
За столом, розсівся босий,
Геп вареник, у сметану,
Як належить капітану,
І бурмоче, Так годиться
Перед сном, треба помиться,
Тільки сили наберуся,
В теплім ліжку жде Маруся.
Довго плавав та й далеко,
Їй одній було нелегко.
У житті є переміна,
Нині вдома дисципліна.
А на судні мав коханку,
Тихе море, аж до ранку,
Задоволення, цілунки,
А Марусі подарунки.
Вдома майже не буває,
Каже гроші заробляє,
Для сім’ї усе згодиться.
Їй шкода, давно не спиться,
Приїздить, він не голодний,
Ніби айсберг, той холодний,
Все про море тільки й мови.
А вона ж чека любові.
Син з - під лоба позирає,
Мать гріхи, мій татусь має,
Геть змінився до матусі.
Ой не дай, батьку осічку,
Бо точняк, впадеш у сітку,
Перестань скакати в гречку!
Син кмітливий, красень легень,
Та завзятий, як той півень,
Батька жити научає,
Хитрість, зраду не вітає.
А йому по барабану,
Мав удачу непогану,
Як кухарка - то коханка,
Є варенички й сметанка.
Тут синочку дисципліна,
Чи Катруся ,чи Аліна,
Як красуням відказати?
Чому б вигоди не мати.
Йому син, каже суворо,
Тож на пенсію вже скоро,
Той веселий, щурить носа,
В бік дружини, гляне скоса,
В мене пороху багато,
І для неї буде свято.
В хаті тихо, кіт на кріслі,
У Івана спритні мислі,
Та й до ліжка, до Марусі,
Полюбовно, жвавий в русі.
Думав вмить, стане героєм,
Як колись, вдалим ковбоєм.
Схитрував, ніжно тулився,
В тілі холод, мо» об’ївся?!
Ой, любенька, тебе хочу,
Дай хоч трішки, полоскочу,
Аж п’янить, запах лаванди,
Тож не втрачу, я нагоди.
Давно мріяв, так бажалось,
Враз біда, того не сталось.
Де ж поділась міць і порох?
Що лежу, як старий ворох?
Ой, напевно, кара божа,
Що душа, уже не гожа,
Своїм тілом скерувати,
От прославивсь, що сказати.
Мабуть викине із ліжка,
Десь голодна, як та кішка,
Навесні. Та ж іще нічка,
І дощ ллє, мов драна діжка.
Як звір зирив по кімнаті,
Ой, коханки, ті прокляті!
Оце ж треба, так зганьбився,
До стіни, в клубок скрутився.
Очі вилізли на лоба,
Роз’ятрила душу злоба,
Але ж мріяв догодити,
Я ж козак, хотів любити.
В голові… думки джмелині,
Що ж робить, мені віднині,
А син й справді, як той пророк,
Як за сорок - сорок морок.
Став безсилим, я до жінок .
Ніби в храмі ставив свічку,
Ось й замав, навік осічку.
А вона…. спостерігала,
Ніжним тілом чарувала.
Як дівча, що на картині,
Зовсім голе на перині
Посміхнулась, мов цариця,
- Я ж бо вірна лебедиця.
За життя, тобі я вдячна,
Син розумник - маю щастя!
Але ти не зазнавайся,
Пам’ятай, не переймайся.
Знай моя в цьому заслуга,
А ти ж втратив сина- друга!
Так, не завжди, життя є рай,
Щодо нас, врешті послухай:
Ой, Іванку….
Іванечку…
Нащо ти, скакав у гречку,
Тепер знай, сам собі ворог,
Загубив запал і порох,
Тож і їж, не їж сметанку,
Як колода, спи до ранку!
І тобі, скажу, відверто,
Я б ласкала та не варто,
Треба змолоду любити,
І, як квіточку цінити.
Підливати вчасно воду,
Щоб не втратила, я вроду,
Ти ж гуляв та й догулявся,
Мені ж нині, нафіг здався!
17.07.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955775
дата надходження 08.08.2022
дата закладки 08.08.2022
Я тебе не впізнав… Ти ходою від неба
йшла чужою красунею мимо усіх.
І здалося мені, що украй зараз треба
познайомитись якось, хоч може це й гріх…
Як хотілось, щоб ти підійшла, ніби фея,
про яку я все мрів у таємних думках.
Та я все так боявся зустрітися з нею,
бо нізащо не хтів пережити свій крах.
Ти пройшла майже мимо, та враз озирнулась,
і ще завагалась – повернути назад?
Наші стрілися очі… уста посміхнулись,
яка мить вирішальна, і та невпопад…
Я стояв і дививсь на твій поступ рішучий,
зовсім віри не йняв, що цей день таки мій!
На очах ніби хвиля котилась назустріч,
після неї ввесь світ ставав всесвітом мрій.
Я нарешті впізнав – та це ж ти, моя ляле!
Ми ж недавно взяли тобі друге пальто!
Моя мрія тепер підійшла і сказала,
що теж мріє про мене, уже років сто…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903859
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 06.08.2022
Ты напишешь я читаю,
Строкой тянешься к душе.
Нашёл ключик к двери рая,
Ждёшь меня три дня уже.
Долгие часы разлуки
Истерзали сердце мне.
Обрекла себя на муки
Зашиваясь в суете.
Наступает только вечер,
Сердце просит взять тетрадь.
Вдохновенья горят свечи
До зари им полыхать.
Колыбелит ночь желанья,
Кошкой ластится строка.
Вдохну рифмами признанья
Улечу за облака.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955497
дата надходження 05.08.2022
дата закладки 06.08.2022
Цветку завять не позволяй,
Лелей его, люби.
О нем заботься, поливай
И будет он цвести.
Жил Маленький Принц
На крошке - планете.
Он Розу растил
И нежно любил.
Капризный цветок,
Но лучший на свете,
Дороже Луны и разных светил.
Прекрасны часы,
Проведённые вместе…
В заботе о ней -
Всем радость дарил.
Но, вдруг, налетел
Космический ветер
И странствовать Принцу
С собой предложил.
(Порою мы в жизни не ищем замены,
Но ветер, извне, принесёт перемены…)
А Роза жила в ожидании друга,
Когда возвратится, ведь живы мечты…
Ей жить без него и печально, и туго.
Никто не польёт ее, корни сухи.
Принц запоздал - Роза повяла,
Рассыпав на землю свои лепестки.
Но сила любви ее корни питала,
В надежде при встрече вновь зацвести.
А вывод таков:
Не оставь приручая,
Того, кого любишь ты береги.
Заботясь, лелея - любовь сохраняешь,
Давая цветку твоей жизни цвести.
Всем нам знакома сказка Экзюпери «Маленький принц».
Это добрая сказка, в которой главный герой путешествуя,
посещает различные планеты в космосе, встречая на них
немного странных, но искренних персонажей.
Это сказка о любви и дружбе, одиночестве и утрате…
Мне хочется немного перенести взгляд с главного героя,
на его возлюбленную Розу, которая была несколько горда
и капризна. Но, оставаясь в одиночестве без поддержки
ждала своего любимого друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949828
дата надходження 06.06.2022
дата закладки 18.06.2022
Мотыльками вночи
Улетают мечты,
Возвращаясь к рассвету
Мелодией.
Я пол ночи не сплю -
С Богом все говорю,
Наполняясь небесной
Гармонией.
Мне приятен покой…
В тишину погружусь -
Так душа с глубины
Подымается.
Я лелею ее,
Словно нежный цветок
И она от любви раскрывается.
Наступает рассвет-
Вновь Божественный свет
Открывает мне двери от рая.
Ну, а солнца лучи -
Исполняют мечты -
Это значит -
Ещё я живая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949372
дата надходження 01.06.2022
дата закладки 18.06.2022
Музыка и исполнение galina bahteeva
Уже в прошлом метели
Отшумели дожди.
Домой птицы летели,
Их, судьба, пощади!
Словно белая тучка
Потерялась вдали.
Всколыхнулась речушка:
"Мы вас ждём, журавли..."
Я стою на крылечке.
Что ж в душе непокой?
Закололо в сердечке...
"С возвращеньем домой!!!"
Ветер ветки качает
Ветки тонкой осины
́И печально вздыхает,
Слыша плач журавлиный...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248982
дата надходження 23.03.2011
дата закладки 16.06.2022
* * *
Недавно встретил неземную:
Свою мечту, свою любовь…
Давно забытое… проснулось!..
Журчащим хохотом флиртует,
Как прежде, кружит средь стихов.
Посланье шлёт, слова рифмует,
Листок к листу, строка к строке…
Душа несчастного… ликует!
О, Боже мой! Совсем не знает,
Что всё под волнами в песке.
Открылся, сердцем и душою
Перед надменностью святой,
Как волк голодный пред Луною
Завыл… пронизанный стрелою –
Красой колдуньи роковой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948414
дата надходження 22.05.2022
дата закладки 22.05.2022
Тендітна, ніжна, свіжа і гаряча
У ній одній - весь вихор почуттів
А у очах живе душа дитяча
Поміж незнаних вічних полюсів
У ній розчинені земля і небо
І Богом переповнене буття
Та й у житті багато їй не треба
Аби вогнем жило серцебиття
Така своя - увінчана вітрами
Така далека і в той час смішна
Своїм теплом загоювала рани
Космічна, твоя, дівчинка Весна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946489
дата надходження 30.04.2022
дата закладки 01.05.2022
Ось орда іде війною,
Русь нас знищити прийшла,
Та готові вже до бою
Хлопці з нашого села.
Садоводи,трактористи,
Агрономи , вчителі,
Всі готові захистити
Кожну цяточку землі.
Начувайся клятий враже,
Зла і кривди еталон,
Ти кістками в землю ляжеш,
Хочеш жити йди в полон.
А ще краще розвертайся,
Часу марно не втрачай
І додому повертайся,
А чужого не чіпай.
Хлопці наші всі хоробрі,
України це сини,
Вам ванькам у хліборобів
Геть не виграти війни.
Дуже - дуже пошкодує
Раша що до нас прийшла,
Її орків відлупцюють
Хлопці з нашого села.
Помоліться за них люди,
Чуй дівчата і жінки,
Перемога скоро буде,
Повернуться мужики!
Зацвітуть сади і луки,
В полі теж підуть діла,
Працьовиті мають руки
Хлопці з нашого села.
Де ще є така країна?
Де ще є такі сини?
Буде жити Україна
Краще ще як до війни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943337
дата надходження 26.03.2022
дата закладки 27.03.2022
Мій любий Боже,дякую за день,
Дякую за те що сонце встало,
І хор пташиний весняних пісень
В садках ,ще майже голих,заспівало.
Величний Боже,дякую за те
Що серце ще моє в надії б'ється
Побачити життя нове,святе,
Що ти даруєш,хай душа нап'ється.
Могутні Боже,в ці нелегкі дні
Я прошу миру для мого народу
Дивитись дуже боляче мені
Як нищать світ москальскі ті уроди.
Мій щирий Боже,зупини ти їх
І відверни і їх,і нас від смерті,
Та накажи благаю тільки тих
Що нищать мир,пройдисвіти уперті.
Закрий нам небо,банду зупини
Своєю благородною рукою
Її від України відгорни,
Ми тут були і будемо з тобою.
Стоять бійці за землю пліч о пліч,
Даруй їм мир,даруй його на ранок.
Мій любий Боже,дякую за ніч
Дозволь зустріти ще один світанок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942791
дата надходження 19.03.2022
дата закладки 20.03.2022
-Доню мила,- каже мама,-
Буду я просити,
Аби ти вже перестала
Коханців водити.
Вже пора тобі навчитись
І розум включати:
З чоловіком розлучитись,
А тоді гуляти.
-Ну ти вже як скажеш, мамо,
Наче з дуба впала!
В мене розуму чимало,
Все я спланувала.
Як ідеш ти в магазини
Туфлі купувати,
Ти ж не будеш оті старі
Зразу викидати?
Якщо розмір не підійде,
Чи фасон не вдасться,
Вибирати нема з чого –
То й старі згодяться.
От і я про себе дбаю –
Закрутила й з босом,
Це щоб (Бога я благаю)
Не лишитись з носом.
Всіх: теперішніх, колишніх
До купи збираю:
Нехай краще буде лишнє,
Ніж не вистачає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941085
дата надходження 23.02.2022
дата закладки 23.02.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2022
Герда більше не любить Кая
І сльозами не топить лід
Більше з ніжністю не благає
Повертатися в їхній світ.
Більше в очі не зазирає,
Не шукає у них тепла,
Герда більше нехоче Кая,
Герда вже не та, що була.
Слово "вічність" не зруйнувати,
Ні благаннями, ні любов'ю,
Герда йде, бо нехоче стати
Королевою сніговою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940495
дата надходження 17.02.2022
дата закладки 17.02.2022
Отброшены
Смущенье и белье.
И встречи неотложные –
Отложены.
Нехожеными
Тропками идем.
И верим в невозможное –
Возможное.
Мы схожи
Удивительно с тобой
И так невероятно
Непохожие…
А, может ли
Такою быть любовь?
Живой водой и ядом,
Вместе сложенным?
Да, может быть!
Как искорки весны
В осенний дым
Вплелись – тату под кожею…
Разложены
На атомы и сны,
Вселенные творим
Так осторожненько.
И сложены,
Как пазлы, две души.
Два тела друг на друга
Перемножены.
И, – боже мой, –
Так вот, что значит – ЖИЗНЬ!?
Друг друга поцелуями кружить,
Любить, и понимать, и дорожить,
И жить единым стуком
Сердца…
Можно так?
…Я верю-знаю – можно только так.
Февраль, 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939397
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 07.02.2022
Свій порог залишу,вийду на дорогу,
Що веде далеко в загадковий світ,
Перед тим як вийти попрошу я Бога,
Щоби допоміг Він там тебе знайти.
Мрію я з тобою повязати долю,
Тяжко жити нині просто одному,
Буду сподіватись я на Божу волю,
Як тебе зустріну помолюсь йому.
Поклонюсь, рідненька і тобі низенько,
Попрошу я в тебе серця і руки,
Щоб твоє ,дівчино,золоте серденько
Стало поруч з моїм раз і на завжди.
Щоб були ми пара ,наче лебедята,
Щоб були завжди ми не розлий вода.
Буду вирушати бо ж мене чекає
Дорога дівчина,доля молода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937218
дата надходження 17.01.2022
дата закладки 17.01.2022
Остаться просто человеком
-Как это очень хорошо.
"Не улететь" с другой планетой,
Не быть кому-нибудь на зло.
Остаться просто человеком
-Любимым, нужным, дорогим.
Как очень много значит это
-Когда ты знаешь, что любим.
Остаться просто человеком
-Незримо "зверя" победить,
Ведь мы за многое в ответе
-Ценить, творить, уметь любить.
Остаться просто человеком,
Хотя так просто стать никем.
Будь молодцом зимой и летом,
А кто-то ведь замёрз в сей день.
Остаться просто человеком,
Ребёнку место уступив.
Ему ещё учиться в этом
И ты примером научил.
Остаться просто человеком.
Всегда есть выбор-"да" и "нет".
Ты проходил всё это где-то,
Хотя минуло много лет.
Остаться просто человеком
-Как это важно для страны.
Защитником, певцом, поэтом.
Учить детей, растить цветы.
Остаться просто человеком
-Всех, словно, солнышко, согреть.
И сказано ведь было кем-то:
"Что жить в пример- надо уметь".
Остаться просто человеком,
Простив друг друга от души
И в Рождество Христово это
И во все праздничные дни.
Остаться просто человеком
-Согреть хорошие мечты.
Живём сейчас и этим веком
И воплощаем для любви.
Вторая половина стихотворения:
Коснусь я важных размышлений,
А ведь то был единый стих.
На свете много развлечений
-Хороших и совсем плохих.
На свете много есть вопросов,
Задать порою их легко,
На обсуждение выносим:
"Что плохо и что хорошо?"
Остаться просто человеком,
Не возноситься над войной,
Мечтая умереть за "это"
С одной с другою стороной.
Простите, если всё-же жёстко
Сказал с какою стороной.
Останься просто человеком
И я остануся с тобой.
Не цель ведь жизни- чтоб погибнуть.
Не цель- побольше погубить,
Но цель- спасения достигнуть,
Не навредить, не наследить.
Кому война сегодня в радость?
Кто счастлив горем на войне?
Остаться просто человеком
И в Украине и в Москве.
Обоих Вас столкнули лбами
С ружьём направив для "любви",
Чтоб стали общими ......,
Так и не поняв- где же Вы?
Зачем сейчас мне "распинаться"?
Сложил бы стих про "аси-сяй",
Но человеком чтоб остаться
И не жалеть что промолчал.
Вот снова праздники приходят
И Новый год уже пришёл,
Вопросы новые находят.
А кто на них ответ нашёл?
Остаться просто человеком
И гражданином и отцом.
За будущее мы в ответе
И настоящее потом!
Стихотворение написано в начале
января 2018 и было сразу разделено
на две части с добавлением в начале
его второй части двух куплетов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936559
дата надходження 10.01.2022
дата закладки 11.01.2022
Друзья, прошу не волноваться,
Всё решено давно за нас,
Что в моде и над чем смеяться,
На что потратить нужно час.
Живём давно привычкой глупой
Из детства: школа, первый класс,
Родители так учат нас, не думать,
Учителя и в армии приказ.
Начальник жадный на работе,
Правительство имеет власть,
Зарплату ждём мы и субботу,
Наесться обещаний всласть.
А наши телевизионные аналы
Давно живут одним враньём,
Как бабки на скамейке, разговоры
Про кости мытые с бельём.
Но неужели в самом деле
Настолько интересна всем
Чужая жизнь в чужой постели,
Но только не своя, совсем.
Пора задуматься, вглядеться
В себя, как в зеркало воды,
Где без обид всё отразится:
Пороки и следы судьбы.
На потребительское стадо
Уже надет тугой хомут:
Вам думать и мечтать не надо,
Положат в рот и разжуют.
Выходит, всем нам так и надо,
Нас за людей не признают.
Как голову опустим, будут рады
И лозунги с молитвой не спасут.
© Михаил Пронин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933793
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 22.12.2021
Да, что вы знаете о неудачах?
Когда на лавочках о жизни все судачат…
Сидела раз я возле барной стойки.
Мне мой напиток показался горьким.
Смотрела грустно в свой стакан.
Ко мне подсел вдруг байкер сильно пьян.
Он выпивку мою рукой схватил
И на глазах моих спокойно осушил.
«Что будешь делать, крошка?» - он спросил.
Рыдать в ответ я не имела сил.
Решила о себе ему сказать,
Что худший день из всех, такую мать!
Что в жизни очень мне не повезло,
Что из мужчин встречала лишь «козлов».
Я не пришла на деловую встречу –
Начальник меня выгнал в этот вечер.
Автомобильную я не оформила страховку –
Угнали «тачку» прямо на парковке.
Забыла кошелек потом в такси.
Мой муж ушел к другой, сказав: «Прости!»
Из чайника себя я обварила.
Собака меня в лифте укусила.
Случился дома у меня пожар.
Пришла я отравиться в этот бар.
Но не хватает смелости, чтоб умереть.
Вина купила яд, чтоб съесть посметь.
Таблетку с ядом бросила в стакан.
Но даже тут мне не везет, братан!
Мой жребий нагло ты употребил.
Ты спас меня, хотя ты и дебил.
Ну, ладно, что мы все лишь обо мне?
Скажи хоть, что ты скажешь о вине?!…
17.12.2021 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934102
дата надходження 17.12.2021
дата закладки 17.12.2021
Петро вже звик сам по собі,
тримав курей.трохи качок,
город чистенький, не в бур"яні,
от тільки сам і рій думок.
Жінка давно пішла до Бога,
він пам"ятав беріг сім"ю,
дочка і син свої дороги,
вони далеко у чужім краю.
Вивчили внуки українську мову,
з ріднею дід спілкується щодня,
та тільки поруч нема когось близького,
отож болить самотністю душа.
В Іринки діти також за кордоном,
бо нині в нас такі тяжкі часи.
Дочка і син зрідка бувають вдома.
вони вже там напевно назавжди.
А внуків двійко,то така вже справа,
онук і внучка в старшої доньки,
в сина сім"я та діти заважають,
в невістки гроші в голові та "бутіки".
Обоє двоє давно одинаки,
і осінь їх давно поцілувала,
та хочеться тепла від доброї руки,
і він чекав,вона того чекала.
Остання зустріч в пам"яті застрягла,
може то знак ,чи доля посміхнулась,
і він до ласки і любові спраглий,
вирішив діяти ,щоб мрія збулась.
Знайшов адресу і номер телефону,
та й вирішив поїхати до міста.
цукерки,квіти і подався з дому,
назустріч щастю,щоб не було пізно.
Каховка,будинок, а ось її квартира,
чому ж так серце шаленно калатає,
дзвінок, відкрились двері "Це я Іра",
а далі комок в горлі не пускає.
Вона дивилася на нього як на диво,
впустила ,але враз зніяковіла,
а його щастя заливала хвиля,
"Нарешті я знайшов ,нарешті мила."
Взялись за руки і не відпускали,
тихо вели розмову про важливе,
хвилини і години пролітали,
тільки вони все говорили й говорили.
Вона про себе,він про долю однокрилу,
Іра в сльозах і в нього в грудях біль,
уже і ніч прокралася в квартиру,
вони не бачать,бо любов взяла в приціл.
Глибока ніч стояла за вікном,
"Давай вечеряти,поп"ємо чаю",
із ними разом вечеряла любов,
а спокій ангели охороняли.
"Петро прошу не будем поспішати,
давай з дітьми розмову проведем.
"Звичайно згоден,бо я батько,а ти мати,
і для дітей з онуками живем.
Петрові діти за батька пораділи,
Іринкина дочка бажала щастя,
а син її сказав ,щоби не сміли,
живи сама,так буде краще.
Сиділа плакала і осінь і Ірина,
що ж сину в цій історії не так,
а він багатий турбувався за квартиру,
щоби не видурив у матері чужак.
Зібрались сиві і вели розмову,
як же їм бути ,як з сином повестись,
"Якщо квартира заважатиме любові,
візьми на сина в заповіті відпиши."
"В мене є дім і в домі все.що треба,
ще два паї,присадибна ділянка,
а головне ми двоє під щасливим небом,
разом від вечора і до світанку."
Син зажадав розмови із Петром,
кричав, погрожував і лаяв на всі боки,
Петро розгублено журився над столом,
"Як же нам Іро звільнитись від мороки."
Вона заплакана схилилась на плече,
він нервував: "Чому це з ними",
"Давай ще почекаєм,хоч серденько пече,
давай все зважимо,що за,що проти милий."
Незнамо як гукнула їх постіль,
сховались по кутках зчорнілі тіні.
"Моя найкраща",він їй шепотів,
"Ти мій тепер навіки милий."
Ключі сусідці на ранок віднесли,
трохи речей,таксі везло додому.
Бо твердо знали,що зійшлися їх шляхи,
свої світи не віддадуть нікому.
Як це важливо коханим бути разом,
в городі,у садку.і за столом,
читати у очах лиш тільки радість,
пити любов і дихати селом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934093
дата надходження 16.12.2021
дата закладки 17.12.2021
Я, не кохаю для забави,
Якщо люблю, - то вже люблю,
Й вірші пишу я не для слави,
Оспівую любов свою.
Якщо мене колись любили,
Любов та в серденьку живе,
Те сонце, що мені світило,
Ніколи більше не зайде.
Якщо когось я вже кохаю,
То це навік в душі моїй,
Від щастя у душі співають,
П"янкі весняні солов"ї.
Я, не кохаю для забави,
Якщо люблю, - то вже люблю,
Бо тим, хто грається в кохання,
Не буде місця у Раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933954
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 15.12.2021
Хлопчик Кай у зимнім світі -
У розарії снігів -
Йде і розкошу́є вітром -
По коліна в синьові..
.. Десь, за лісом кришталевим,
В перламутрі льоду край ..
Там чекає Королева -
Йде до неї хлопчик Кай..
Йде в країну свого дива,
Де у сяєві німім
Пелехато, новобіло
Небо тане у зимі..
Йде туди, де сяють храми
З холоду і білизни,
Де галузки в порцеляні
Срібло струшують у сни..
Де нездимленні світання,
Ночі в білім молоці..
І тепліють очі в Кая,
Серце терпне у руці..
Всі сніги пересіче він -
З непересічни́х мовчань..
Душу вручить Королеві !
Йде до щастя хлопчик Кай..
----
Десь у лісі кришталевім
Стигне втомлена ріка..
А в трояндах плаче Герда..
Є на світі Королева..
Не вернеться хлопчик Кай...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933959
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 15.12.2021
Молодичка гарна Люся
До психолога прийшла:
-Уже жити я боюся –
Щастя так і не знайшла.
Відвернулась доля круто,
Не клюють щось мужики:
Я - покинута й забута,
Мохом заросли стежки.
Тут психолог став казати:
-Тіло в вас, аж виграє,
Тож давайте розбирати:
Може, вади в ньому є?
Запишу я для порядку,
Що каліцтва в вас нема.
Чи нема хвороби в спадку?
-Не сліпа я, й не німа!
Одна вада є на тілі,
Може, це причини ті?
Дві бородавки ось сіли –
На соску і животі.
Облизавсь психолог чинно:
-Ви мені їх покажіть.
Може, в них уся причина?
Не дають нормально жить!
Зашарілась трохи Люся:
-Свою марку я держу,
Лікуватись не боюся
І вам дещо підкажу.
Не в бородавках тут справа,
В цьому сумнівів нема,
Краще покажу я місце,
Де покинута всіма!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932634
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 02.12.2021
Цілую руки мами, поки є,
На світі теплі материнські руки,
Не знаю я ні горя, ні розпуки,
Допоки руки материнські є.
Цілую руки мами і вони,
Своїм теплом, неначе сонце гріють,
Вселяють в серце віру і надію,
Й дають в житті упевненість вони.
Цілуйте часто руки матерів,
Не дивлячись, що в вас вже сиві скроні,
Зашерхлі, грубі, мамині долоні,
Вас захистять, від зим і від вітрів.
Цілуйте руки мами, не соромтесь,
І хто б там що в житті не говорив,
Чомусь цілують... вже холодні руки,
Цілуйте теплі руки матерів!
Цілуйте теплі руки матерів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932221
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Хто совістю в житті хворіє,
Свій погляд має і на світ,
Таким щедріше сонце гріє,
П'янить кохання й весен квіт.
Вони не прагнуть ані слави,
Ні визнання серед людей,
Бо серце іншого в них сплаву,
А совість по землі веде.
З такими у житті комфортно,
Бо вони правди носії,
Завжди дієві – не аморфні.
Усюди люди ці – свої.
Хоч доля їм і виставляє
Уроки непрості свої,
Але й цього не вистачає,
Тож помиляються в бутті.
Які б не мучили страждання,
Ховають у душі на дно,
Щасливі не завжди в коханні,
Та люди класні, все одно.
Занадто вперті і гуманні
І з долею завжди на «ти»,
Прибережуть патрон останній
Собі, коли згорять мости.
Отож, хто совістю хворіє,
Не може зрадою хворіть
І заздрістю. В них світлі мрії,
Що не дозволять постаріть.
24.11.2021
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932071
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 26.11.2021
Цей тихий листопад так непомітно
Ввійшов у ночі і світанки пурпурові.
Хмарин пливуть фантазії тендітні,
А я купаюся росинкою в любові.
Хоч лист злітає, у душі - барвисто.
Цей тихий листопад умовностей не має.
І воля почуттям, вогнів намисто.
В мозаїці земній строката тепла гама.
Сумісність душ у тиші листопада,
Коли оголеність дерев - не серця пустка.
Осіння благодатна серенада
Із романтично-пізнім , щедрим смаком мусту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929920
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 26.11.2021
…Ну, кто из нас не слыхал призыв, – в метро и в прочих общественных местах – носить маску правильно? Как именно? Мне ли вас учить? Хотя напомнить всё же не помешает. Маска должна полностью скрывать нос, рот и… всё! Самое главное – лоб всегда остаётся открытым… А вот призыва – "[b]правильную маску не носить[/b]", в общем-то – не существует. Почему? Да потому что, её вряд ли станут где-то производить. Ведь она в отличие от привычных нам тканевых масок, способна свести на нет пандемию во всём Мире! Поголовная вакцинация в таком случае – будет не нужна! Но тогда как взять под контроль население планеты? Правильно – о правильной маске никому ни слова!
О какой такой правильной маске идёт речь? Я думаю, вы уже это поняли, посмотрев на прилагающуюся картинку. Для тех, кто не в курсе, это кадр из популярного фильма "Аватар". Да, фильм, разумеется – фантастический, его действие происходит на чужой планете с враждебной для землян атмосферой. Так – что? Скажете, маска – тоже фантастическая? Спорить не буду, но скажу, что она настолько проста, что освоить её массовое производство – не было бы проблемой, ни технической, ни финансовой! Посмотрите как всё просто. Стекло и прилегающий по периметру силиконовый ободок. Чтобы стекло внутри не запотевало, оно должно быть двухслойным, с тонкой воздушной прослойкой. Индивидуальный подбор для каждого человека практически не нужен. И остаётся представить – какая она лёгкая. Не знаю точной детализации устройства маски в фильме, но на нашей планете для этой маски достаточно два воздушных клапана. И единственная существенная сменная деталь – фильтр на впускном клапане, который нужно менять не реже одного или двух раз в день. Вот и всё!
Если вы уже представили эту маску на себе, то нетрудно представить её на других людях в общественных местах. При этом при любом скоплении людей – никакого риска заражения, не только коронавирусом, а вообще любыми болезнями передающимися воздушно-капельным путём. Ну, и для полной идиллии, представьте – за какой промежуток времени можно обеспечить масками всё население Земли. И затем при строгом контроле за соблюдением масочного режима, без всяких карантинов, без переполненных больниц, без аппаратов ИВЛ и антиконституционных законов, с эпидемией можно справиться, практически за один месяц, а для закрепления успеха – месяца три, максимум. Только кому это нужно? – кроме нас, простых смертных...
Теперь вернусь к своему упоминанию об открытой части лица. Это лоб. Единственная проблема описанной мною маски – она может частично или полностью его скрывать. Что ж, давайте попробуем разобраться в сути этой проблемы. Думаю, не только верующие люди знают, откуда исходит пророчество о временах, когда на руку и лоб каждого человека будет нанесено число зверя. Вы же не хуже меня понимаете, что эти времена уже наступили. Что там было ещё в пророчестве? Все – не имеющие начертания не смогут ничего ни покупать, ни продавать… Итак, пока невакцинированным запретили перемещение между городами и некоторыми государствами и, пока – входить в транспорт и торгово-развлекательные центры. Но, это только начало. И вот тут вы мне можете возразить: мол, проверяют наличие сертификата о вакцинации только на бумаге или в смартфоне! Причём тут начертания на руку и на лоб? В таком случае у меня встречный вопрос: а вы уверены, что субстанция, которую вам вводят в руку посредством инъекции, является на 100% жидкостью? Ладно, – с биохимическими примесями…
Нанотехнологии в наше время прогрессируют "семимильными шагами". И если запланированная на 2009 год пандемия – не состоялась, то только потому, что наночастицы с нужными свойствами не были такими совершенными как сейчас. Ныне они спосо́бны произвести пророческое начертание на вашу руку… ну, это если вы согласились подставить её под вакцину. Вы снова мне будете доказывать, что на руке после инъекции не осталось никаких следов в виде цифр, а лоб подставлять под начертание вы уж никому не дадите! И снова я спорить не буду. Главное – наночастицам "плевать" на ваше мнение! Они уже без вашего участия формируют особый код, по принципу генетического. А для того чтобы в дальнейшем вас могли идентифицировать прямо в толпе, причём уже не по всему лицу, так как бо́льшая его часть скрыта маской, вам необходимо со временем получить очередную дозу вакцины, и, скорее всего – не последнюю. Ничего вам это не напоминает? Если у вас есть компьютер, наверняка в его операционной системе присутствует Антивирус. Для его нормальной работы необходимо регулярное обновление антивирусных баз данных… В общем, всё как в жизни – одни программисты постоянно пишут вирусы, чтобы их коллеги могли зарабатывать на пользователях покупающих антивирусные программы, а те делятся доходами с первыми.
И снова вы можете мне возразить: Мы же не платим за антивирусную вакцину! Согласен – бесплатный сыр только в мышеловке! То есть, закодировать вас за ваши же деньги было бы куда сложнее. Так вот, одна единственная доза, скорее всего не способна дать нужный результат. Только дополнительные закачивания наночастиц, причём каждый раз более совершенных, заставят их работать в вашем организме так, как это нужно Хозяевам. И поверьте, со временем они сами создадут картинку индивидуального кода. Она-то и расположится на самом ЛОБном месте прямо под кожей. В результате вы не увидите её, глядя в зеркало или на других людей. А вот при входе в любое торговое заведение, в транспорт, да и вообще – куда угодно, специальная камера будет сканировать любое лицо на наличие этого кода, видимого только ею. При его отсутствии, вас никуда не пустят. И не нужно будет проверять у каждого человека наличие сертификата в смартфоне или на бумажке.
Ну вот, основное назначение наночастиц выведено на чистую воду. Чем они ещё будут заниматься в вашем организме – можно только фантазировать. Или вы больше верите Зомбоящику, призывающему вас вакцинироваться для сохранения вашего здоровья? Однако при всей видимой "заботе", Он (Зомбоящик) вынужден признаться, что вакцинированные люди всё равно болеют, даже если пользуются одноразовыми масками. Но! Они болеют – в лёгкой форме! А если Его заставить признать что вакцинированные люди и умирают, то Он, наверно будет доказывать, что умирают люди – легко! Без мучений! Весомый аргумент для капитуляции перед всемогущей Вакциной!
Я, конечно, как и вы, понимаю, что Зомбоящик, это всего лишь инструмент в руках правительства. А вот оно, уж точно заботится о здоровье нации! Даже конституцию нарушает во имя нашего блага! Дискриминация и… прочее и прочее. А если ему намекнуть о [b]Правильных масках[/b], то наши "Слуги" обязательно скажут что это – и очень сложно, и экономически не выгодно, и экологии вред будет непоправимый. А пока они через "ящик" продолжают нас каждый день пугать количеством смертей! И ведь надо же! Если годы назад об этом молчали, то получается – до пандемии у нас почти отсутствовала смертность! При этом почти за 30 лет население страны сократилось с 52-х до 37-и миллионов. Вот какова она забота о нас! Соответственно, в желании спасти нас от смерти, прослеживается желание выжать из нас как можно больше денег. Мало было вечных тарифов за коммунальные услуги, которые не стоят на месте? Придумали дополнительные – за доставку, за обслуживание… Однако! Нам же регулярно повышают доходы… на 3 – 5%, а цены на всё регулярно поднимают на 20 – 30%. Ах, да! Вакцину-то нам предлагают БЕСПЛАТНО! Вакцинируйтесь и будет вам Счастье, ну, и... будете полноправными гражданами, хотя… можете быть такими же и не вакцинировавшись! Но это вам обойдётся – ох как дорого. За результат ПЦР – цена немалая, впрочем, как и за остальные справки. А чтобы они всегда были актуальными, нужно быть... всего-навсего... миллионером! Но если мы способны только мечтать об этом? Тогда остаётся – тратить все доходы на оплату коммун-услуг и на справки. А как же продукты питания? А разве они нужны невакцинированным? Зря, что ли, кто-то старался изобрести вирус в "короне" предназначенный не для коронованных особ?
Ну что, читатель? Вы готовы к вакцинации? А я –
[i]De duobus malis minus est semper eligendum[/i] – , то есть – предпочту эвтаназию (только - если выбор будет принудительным), ибо свою миссию, ради которой я пришёл в этот Мир, я выполнил. Хотите знать об этом больше? Начало в ролике: https://fb.watch/9hhsw2zY_p/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930945
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 16.11.2021
Виглядала баба Ліда
Із вікна своєї хати
На подвір’я до сусіда
(Треба ж все її узнати).
За парканом проживає
Старий лікар, безнадійний,
Дні останні добуває,
Скоро буде вже покійний.
Дружно з’їхалися внуки –
П’ятий день уже товчуться,
Не доходять їхні руки,
Щоб до діда простягнуться.
То під грушею всі вклались,
Видно, що часу не гають,
То на лавку перебрались –
Якийсь аркуш розглядають.
Вже дорослі дяді й тьоті
Зранку спокою не мають:
Що вони в такій роботі
В тому аркуші шукають?
Пояснила баба Віта,
Що за дідом доглядала:
-Старша внучка з заповітом
Чорновик десь розшукала.
Почерк лікаря не кожен
Прочитати може зразу,
Третій день вже розбирають
Зашифровані ті фрази.
Не знайшли себе у списку,
Посварились і побились,
Хтось у когось кинув миску,
Верещали і хрестились.
Дід ще жартувати хоче –
Пустив чутку, що вмирає,
Он стоїть в вікні, регоче,
Що робити далі - знає.
Всі поїдуть звідси нині,
А свої всі заповіти
Дід напише на латині –
Розбирають нехай діти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929892
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 05.11.2021
Задощило…вже Осінь втрачає красу,
Ніби квітів покоси дощем покосило,
Вже Зима розплітає небесну косу,
Чепуриться засніжено, ніжно, красиво…
Задощило…вже скроні сріблить сивина,
З парасольками в парі ще вітер гуляє,
Хоч життєва минула давно вже весна,
Осінь мрій в небуття ще моїх не пускає…
Задощило…а серце, мов листя, тремтить,
Бо душа від болючих зітхань завмирає,
Не помітно моє так життя пролетить,
Про яке навіть дощ навесні не згадає…
Задощило…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
02.11..2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929816
дата надходження 03.11.2021
дата закладки 03.11.2021
Одела платье белое.
И белые цветы.
Ты стала королевою
Богиней стала ты,
Такая ты красивая
Как апогей весны,
Сойдут с ума влюбившись все
В округе пацаны.
Причёска твоя модная,
Задумчивый твой взгляд,
Глаза твои лучистые
О многом говорят,
Под платьем ослепительным
Горячая душа
Ну до чего ж прекрасна ты,
Ах как ты хороша.
Цветочки белоснежные
в руках твоих горят
Про чувства твои нежные,
О счастье говорят
Ты лучшая из лучших,
Божественный цветок,
Ты утра светлый лучик,
Ты солнца лепесток.
И платье твоё белое
Одето не спроста,
Тебя богиней сделало,
Ты женщина мечта.
И пусть желанья сбудутся,
Пускай душа цветёт,
Пусть счастье в тебя влюбится,
Любовь тебя найдёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929251
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021
Скажіть, хіба таке можливо
У нашім світі, зокрема
Отак повірити у диво
І знаючи, що див нема
Таємно прагнути до Неї
Усім горнутися єством
Щоб причаститися душею
Із уст, що віють божеством
У снах воліючи до раю
Попасти в пекло наяву?
Адже від того я вмираю
Чим, власне кажучи, й живу.
4.09.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924494
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 09.09.2021
- Усталость?
- Да...
- А что ещё осталось?
- Осталось выбросить тот бред
Что голова весь день копила
Осталось вынести на свет
То, что душа давно таила
Упасть в траву
и видеть звёзды
Потом закрыть глаза,
взлететь
Осталось то,
что очень просто
Осталось чувствовать хотеть
Music: Liricheskaya, composer - Andrey Danilko
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920048
дата надходження 20.07.2021
дата закладки 21.08.2021
Ухожу на цыпочках, небрежно,
Туфельки держа в одной руке,
Ухожу, молясь, во тьме кромешной,
Чтоб не скрипнул старенький паркет.
Плащ на тело голое поспешно,
Беглый взгляд на тёплую постель,
На которой спишь ты безмятежно
В ароматном облаке Шанель.
Так уходят ночью от любимых,
Разуму и сердцу вопреки...
Чтобы после, глядя в очи сына,
Целовать глаз синих васильки.
Июнь 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922734
дата надходження 20.08.2021
дата закладки 20.08.2021
под вечер мягкий ассонанс -
совсем не думаешь о том, что
проходит жизнь,
но знаешь точно,
когда-нибудь не станет нас,
мы продолжаться будем в ком-то,
зарницей в недрах горизонта,
прикосновением плеча,
ночным молчанием сверчка,
на серебре узором тонким.
пусть осень с ладаном утрат
забеспокоит завтра.
время
себе подыскивать замену,
и если честно, буду рад
отдать свой дар юнцу смиренно,
чтоб лечь и выше стать деревьев,
и слушать из-за облаков,
как в сердце юноши любовь
рождает свет стихотворения,
чтоб этот свет потом во тьме
смог освещать дорогу к дому,
к любимой женщине -
запомнить,
что не страшна нам будет смерть.
так приближаясь понемногу,
к порогу ночи,
к эпилогу,
где мысль кристальна и чиста
в объятиях черного листа,
я открываю двери (к) Богу….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922540
дата надходження 18.08.2021
дата закладки 18.08.2021
Медовый ветер
Нет, только в сказке иль в шутливом клипе
Подобное могли увидеть вы.
Сегодня ветер ночевал на липе,
Как пташка спал среди ее листвы.
Но вот уже и ночь ушла куда то,
Открыло утро розовуюдверь,
Но крылья ветра липы ароматом
Пропитаны, конечно же, теперь.Теперь он всех игриво обнимает
И вместе с ним по улице плывет
Прохлада ароматная, хмельная
И сладкая, как самый свежий мед.
А липа улыбается украдкой,
Чуть-чуть качает цветом, так без слов.
Ей весело, что носит ветер сладкий,
Душистый аромат её духов.
И облаков разсбрасывая кипы,
То строя их в кудрявыйхоровод
Под самую лазурь он запах липы
Веселый этот ветер донесет.
иЮЛЬ, 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921078
дата надходження 01.08.2021
дата закладки 07.08.2021
У час недобрий він-вона зустрілися,
Коли на сході запалав Донбас…
Серця обох коханням загорілися,
Таке в житті буває тільки раз.
Вона прийшла до нього на побачення…
Він – під хрестом, вона – над ним – жива!
Але яке тепер це має значення?
Вони – удвох! І зайві вже слова…
Здолала жінка сотні кілометрів же,
Аби знайти могилку цю і хрест.
Не вірилося, що коханий мертвий вже…
–Чому вказав на нього Божий перст?
Адже кохання тільки розгорялося,
Чому ж усе звелося нанівець?
Він воїн був, та смерть якось підкралася…
А мріялося ж стати під вінець!..
Вона себе тепер вважа вдовицею –
Одна-однісінька і в будні, і в свята –
Зчорніла вся та так, що жаль дивиться вже…
Сніжок на скронях. Ба, не молода…
Стоїть вона, немов у землю вкопана,
Тепер уже дала волю сльозам.
Могилка рясно-рясно ними скроплена
Без слів уже зуміла розказать:
І як непросто в світі цім без нього їй,
І як приходить він до неї в сни:
–Якби ожив, то цілувала б ноги я…
Зненацька й день розплакався ясний…
Хто знає, чи останнє це побачення,
Що думала вона про все тоді,
За нього теж її сльозою сплачено…
Може ж, коханий теж йому зрадів?
Дивився хрест і думав свою думоньку:
Могила, бач, цвіте собі в вінках…
Живе кохання довше, аніж людоньки:
Було так, є і буде у віках.
5.08.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921527
дата надходження 06.08.2021
дата закладки 07.08.2021
Свій день я починаю з молитов
За тих, для кого це найперша днина,
За тих, хто не вернувся із АТО,
Бо я людина!
Молюся і за тих, хто сіє хліб,
Аби що їсти мали ми і діти,
За того, хто будує хату й хлів,
За мир у світі!
За тих молюсь, хто водить кораблі
В повітрі, на воді, у хлібнім полі,
Турбується, щоб ми жили в теплі,
За кращу долю!
Молюся я за матір і дитя,
Аби вони жили під мирним небом,
Щоб Україна йшла шляхом звитяг!
Молюсь за тебе!
4.07.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918707
дата надходження 05.07.2021
дата закладки 05.07.2021
Чи є щось вище в світі за любов
Ту, материнську, до свого дитяти,
Котру благословив згори сам Бог,
Яку ні знищити, ані мечем відтяти?
Нема!!! Зате, є інша ще любов,
Коли два серця шаленіють в грудях,
Такі серця намітив також Бог,
Й вони готові все віддати людям,
Бо ж надто щедрі люблячі серця –
Всім доброти вихлюпують без міри,
Й здається, що нема цьому кінця,
Адже злилися звуки серця й ліри.
Любов, кохання, музика й буття…
Яка між ними, все-таки, різниця?
Любов тривати може все життя,
Кохання ж, як води свята криниця:
То, як цілюще, свіже джерело,
Напоїть душу чистою водою,
То, ніби хижий птах своїм крилом
Накриє зрадою, що виллється бідою.
І формула кохання не проста:
То солов’єм затьохка-заспіває,
Цілунком ніжним ляже на уста
І зайвими тоді уже слова є.
Крізь товщу літ, що зберігає час,
Із посивілим, як туман, волоссям,
Воно приходить чарами до нас
І проростає зернами в колоссі,
Аби любов не зникла на землі,
А повсякчас у душах квітувала,
Жила, як сила, в стиглому зерні,
Й була щаслива, вірна, витривала,
Цінуй її!
3.07.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918681
дата надходження 04.07.2021
дата закладки 05.07.2021
Не упрекаю твои строки,
Когда другой стихами пьян.
Наш Мир единой нитью соткан,
Ты аромата трав гурман.
Сквозь мглу расправлю свои крыла,
Покорна солнечным лучам.
Ещё люблю... не тают силы,
Прибою волн душу отдам.
И пусть с трудом дышать я буду,
Не разлечив добро от зла.
Твой голос слышу отовсюду,
Не насовсем ты без меня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917804
дата надходження 25.06.2021
дата закладки 25.06.2021
Ромашка и мотылек ( сказка)
В одном сказочном саду, цвела белоснежная ромашка. В середине цветочка сияло яркое солнышко. Этим цветком каждое утро любовалась очаровательная принцесса, прогуливаясь по саду. Принцесса заметила, что когда она приближалась к ромашке, вокруг нее кружил золотистый мотылек, как бы охраняя цветок.
Очередной раз на прогулке принцесса услышала в саду, мелодичные звуки, похожие на песню. Она тихонько подошла к тому месту, где росла ромашка и увидела, что на солнечном сердечке цветка сидит мотылек. Взмахивая крылышками издает еле слышимые , мелодичные звуки. Что еще больше удивило принцессу, что ромашкины лепестки, медленно качались, как бы отвечая и повторяя начатую мотыльком мелодию.
Принцесса издала указ, что щедро наградит того, кто сумеет записать слова песни, которую поют ромашка и мотылек. Много было желающих, но никому это не удавалось.
Об этом указе узнал пастух, который пас овец. Он вызвался записать услышанную мелодию.
Пастух пришел в сад и услышал тихую мелодию мотылька, который пел:
« Ты ромашка, свет-краса,
Солнышком освещена,
Как невеста белоснежна,
Как ласточка ты нежна!!!
А ромашка отвечает :
« Ты порхаешь, так красиво,
Крылышки твои, как диво,
Твоя нежность благородна,
Для тебя всегда свободна!!!
Принцесса одарила пастуха золотом, а на своем замке повесила герб с изображением ромашки и мотылька, как символ разгаданном тайны.
2009 Швец Т.В.
Ромашка і метелик (казка)
В одному казковому саду, цвіла біла ромашка. В середині квіточки сяяло яскраве сонечко. Цією квіткою щоранку милувалася чарівна принцеса, прогулюючись по саду. Принцеса помітила, що коли вона наближалася до ромашки, навколо неї кружляв золотистий метелик, як би охороняючи квітку.
Черговий раз на прогулянці принцеса почула в саду, мелодійні звуки, схожі на пісеньку. Вона тихенько підійшла до того місця, де росла ромашка і побачила, що на сонячному сердечку квітки сидить метелик. Змахуючи крильцями видає ледве чутні, мелодійні звуки. Що, ще більше здивувало принцесу, що ромашкині пелюстки, повільно гойдалися, як би відповідаючи і повторюючи розпочату метеликом мелодію.
Принцеса видала указ, що щедро нагородить того, хто зуміє записати слова пісні, яку співають ромашка і метелик. Багато було бажаючих, але нікому це не вдавалося.
Про цей указ дізнався пастух, який пас овець. Він згодився записати почуту мелодію.
Пастух прийшов в сад і почув тиху мелодію метелика, який співав:
«Ти ромашка, світ-краса,
Сонечком осяяна,
Як наречена білосніжна,
Як ластівочка ніжна !!!
А ромашка відповідає:
«Ти пурхаєш, так красиво,
Крильцята твої, як диво,
Твоя ніжність благородна,
Для тебе завжди вільна !!!
Принцеса обдарувала пастуха золотом, а на своєму замку повісила герб із зображенням ромашки і метелика, як символ розгаданої таємниці. 2009 Швець Т.В.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917703
дата надходження 24.06.2021
дата закладки 24.06.2021
Ми блукаєм світами
від життя до життя,
та завжди будуть з нами
ці близькі відчуття.
Ми міняєм епохи,
навіть материки,
та усупереч всьому
зустрічаємсь таки.
Цей проникливий погляд
від душі до душі,
в них - пароль на впізна́ння,
як небесні ключі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917281
дата надходження 19.06.2021
дата закладки 23.06.2021
Смотрю я на вас и любуюсь
Неужели своей прямотой
приглянулись ́вы мне?
Изысканны, не́жны, волшебны
Вне градаций сознания
Вне границ церемоний
Нестерпны
Сквозь туманы ведете меня
Скорпион -- благая Эвтерпа
Что дарует прекрасную высь
И что шепчет "проснись"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916626
дата надходження 12.06.2021
дата закладки 16.06.2021
[i]Жага чуттєва в профіль і в анфас,
Душа пірнає з сонцем у глибини.
Тихіше… не сполохайте завчас
На водній гладі пару лебедину.[/i]
Рум’янцем невагомим по воді
Кохання стелить ніжністю цнотливо,
Відчую з ними незбагненне диво,
Як серцем хтось навік заволодів.
[i]Затишна м’якість заходу на двох –
Магічним пензлем над туманним плесом.
В заграві тьмяній – вічний діалог,
що б’ється лебединим полонезом.[/i]
…Поспішно сонце сіло, утікач,
В подушки-хмари, сонне, відпочити.
Ти за любов палку мене пробач –
У сутінках знайшла її, розлиту.
[i]Кохання колір, доки той не щез,
Черпала в романтичній срібній гладі.
Птахи навчили, вірністю багаті –
Танку душі, що зветься п о л о н е з.[/i]
/Надихнуло чудове фото невідомого автора з мережі інтернет./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915839
дата надходження 04.06.2021
дата закладки 04.06.2021
Я й не помітив -- п’ятдесят
Уже стоять біля порогу,
І нібито осінній сад
Насипав листя на дорогу.
Дорога ще веде кудись,
Та не далеко, як у юність
І край її у небо звивсь,
Чи то під землю, в пекла буйність?
Хто знає? Лиш один Господь.
Йому я змалку завжди вірю.
А ще я вірю в свій народ,
Який дотерпить щастя міру.
Не ту, яку пообіцяли
Всі, що при владі побули,
А ту, яку б відвоювали,
Коли б лиш правдою жили.
Ще слів сказать багато мушу,
Ще старість там, за гребнем гір.
Віршам я прагну дати душу
З Добром, з Любов’ю, злу на спір.
А часу так не вистачає,
Його по крихітці не звик
Збирати. Час життя спливає,
Здоров’я зменшить, збільшить тиск.
А треба жити і співати,
Дарити вогник серця свій,
Вірші лиш світлом проливати,
Неначе з неба водолій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914960
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 26.05.2021
Я й не помітив -- п’ятдесят
Уже стоять біля порогу,
І нібито осінній сад
Насипав листя на дорогу.
Дорога ще веде кудись,
Та не далеко, як у юність
І край її у небо звивсь,
Чи то під землю, в пекла буйність?
Хто знає? Лиш один Господь.
Йому я змалку завжди вірю.
А ще я вірю в свій народ,
Який дотерпить щастя міру.
Не ту, яку пообіцяли
Всі, що при владі побули,
А ту, яку б відвоювали,
Коли б лиш правдою жили.
Ще слів сказать багато мушу,
Ще старість там, за гребнем гір.
Віршам я прагну дати душу
З Добром, з Любов’ю, злу на спір.
А часу так не вистачає,
Його по крихітці не звик
Збирати. Час життя спливає,
Здоров’я зменшить, збільшить тиск.
А треба жити і співати,
Дарити вогник серця свій,
Вірші лиш світлом проливати,
Неначе з неба водолій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914960
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 26.05.2021
Не зважуєм серцем буває слова,
А просто їх кидаєм чорним насінням
У ниву життя, де квіток голосіння
З тонкими стеблинами землю вкрива.
Словами ж не знаєм про що ми говорим,
І розумом міряєм кроки думок.
Від заздрості, люті темніє струмок,
По краплі впадає в розгніване море.
І хвиля змітає дерева і гори,
Міста позолочених дахів і стін
Для того щоб тиша настала взамін
В краях де сварилися діти Пандори.
Послухайте тишу і птаховий спів,
Пізнайте слова від природної суті.
Джерелом, що сипле дари незабутні
Себе пропитайте від втоми і снів.
Просніться, скажіть, що так мріялось Вам
В житті досягнути у Мирі й Любові?
Слова, ніби квіти, збирайте медові,
Даруйте їх людям, як соти пудові,
І збудуться мрії по вашим словам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572888
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 26.05.2021
Мне не хватает тебя на рассвете,
Если проснулся не рядом с тобой,
Солнце в окошко так радостно светит,
Я же скучаю по милой-родной,
Я без улыбки твоей замерзаю,
Льдом покрывается будто земля,
И, словно волк, призывающий стаю,
Вою весь день, призывая тебя.
Как не хватает тебя на закате,
В час, когда бредит тобою луна!
Пусто в душе без тебя и в кровати
И в откровенных мечтах ты одна,
Шёпотом имя твоё повторяю,
В мыслях к щеке прислоняюсь щекой,
Я пол-ночи́ без тебя засыпаю,
Будто бы не засыпаю с тобой.
Даже когда ты прям рядом со мною,
Ночи мне мало и мало мне дня,
Руки целую и всё остальное,
Лишь отвернусь – не хватает тебя.
Не разомкну своих нежных обьятий,
Не отпущу я тебя никуда,
Я никогда не скажу тебе: "Хватит",
Мне, ведь, не хватит тебя никогда!
Жду с нетерпеньем, но жду терпеливо
Стянет когда нас волшебная нить
И, примагничены сказочной силой,
Будем мы без расставаний любить.
Сплавленны вместе одною любовью,-
Твой навсегда, ты навеки моя,-
Знаю, что тоже ты в мыслях со мною,
Знаю, тебе не хватает меня.
21.03.2021
© Валерий Козлов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909055
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 08.05.2021
Мне так хочется выйти в белом
Подойти к тебе тихо робея
Прислониться горячим телом
Усмиряя душевного зверя.
Мне так хочется всё и заново
Боль, предательство.. всё рассеяно...
Ощутить себя чистой...как оно...
Струны веры коснуться веером...
Мне так хочется быть наивною
В грудь твою уперевшись лбом
Слушать зимние сказки дивные,
Сердцем слушать тебе, не умом...
Но мы кем- то когда-то ранены.
Исполосаны души шрамами
Мы уже были кем-то заняты
Мы уже были сыты драмами
Не к лицу нам тона пастельные
Слишком много на нас грехов
Слишком много чего-то наделали...
Выбирая не тех Богов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912513
дата надходження 30.04.2021
дата закладки 03.05.2021
Незатишно і порожньо в душі…
Ясніла в косах вицвіла мережка…
Давно вона і він уже чужі
І порізно життя долають стежку.
Із холоду він ткав свої слова,
Душа від них на кригу замерзала,
І холоднішим кожен день ставав,
Змією в серце думка заповзала:
«Невже замкнувсь для мене інший світ?
Чи слів у світі не існує інших?
Хіба мені вже так багато літ?» –
Себе питала кожен раз у віршах.
25.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912239
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 29.04.2021
Незатишно і порожньо в душі…
Ясніла в косах вицвіла мережка…
Давно вона і він уже чужі
І порізно життя долають стежку.
Із холоду він ткав свої слова,
Душа від них на кригу замерзала,
І холоднішим кожен день ставав,
Змією в серце думка заповзала:
«Невже замкнувсь для мене інший світ?
Чи слів у світі не існує інших?
Хіба мені вже так багато літ?» –
Себе питала кожен раз у віршах.
25.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912239
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 29.04.2021
Прости, прости, нет, не устану повторять,
Ведь если больно сердца половинке...
Исправлю все изъяны, выброшу кровать,
С души сегодня смою все соринки...
Люблю тебя, нет, не устану повторять,
Мечтаю жить с тобою вечно рядом.
И только на твоих руках мне засыпать,
С далёкой юности дано наградой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911699
дата надходження 22.04.2021
дата закладки 22.04.2021
ХИТИН*
Вы встречали таких, я знаю,
Очень твердых, на вид, людей,
Тех, кто мужество излучает,
Каждой жилкой, порой своей.
Приласкаешь при них сынишку,
Или кошку погладишь – в миг!
Глянут сверху, какбудто с вышки,
Дескать «что же ты за мужик».
Нет ни воли в них, ни отваги,
А прожить без нее так сложно.
Вот и влазят, они, бедняги,
В панцирь твердости этой ложной.
Панцирь твердый, но что в нем? Влага!
Тараканы, броня - хитин,
И нахальство эрзац-отвага,
У безжалостных лже-мужчин.
С тем, кто слаб, очень нагло спорят,
С сильным разве что из-за двери.
Рисковать собою не стоит,
Ну а так кто то в них вдруг поверит?
И ведь верят трусливым хамам,
Видят в них отважных мужчин,
Принимают, и в этом драма,
За доспехи простой хитин.
А бывает, совсем иначе,
Парень мягкий, как пышный мех.
Он эмоций своих не прячет,
Но на деле он тверже всех.
Он хитина носить не хочет,
Он не нужен просто ему,
Там где воли есть позвоночник,
Тараканий блеск ни к чему.
Кто смеется, кто смотрит хмуро,
Он все выдержит, пусть один.
Ведь у барса мягкая шкура,
Льву ненужно носить хитин.
* Хитин вещество, из которого состоят панцири насекомых.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911642
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 22.04.2021
Ты привлекательна, умна,
забавна, иногда смешна
Ты ждешь решительных идей
От жизни в целом
и людей*
Тебе не нужно всё вокруг
Лишь верный
и надёжный друг...
И вот такой тебя я знал
Я знал тебя,
но проиграл
Ведь упустил один момент
Что всё меняется,
я - нет
Всем нужно больше,
ну а мне...
Я эгоист?
А ты вполне
могла бы это изменить,
Но не менять себя
и быть
Такой же славной и прямой*
Я знал тебя,
но знал другой...
* (в частности)
* непосредственной, открытой
Из цикла "96"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911488
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 19.04.2021
Есть водопад волшебный. Знаешь?
Я проведу к нему тропой чудес
Там ты блаженство испытаешь.
Дорога будет через луг и лес.
Пойдем скорей туда, не мешкай.
Вон малахитом зелень на лугу.
А на губах твоих усмешка.
С тобой мы топчем мягкую траву.
Вокруг цветы все полевые
Кивают венчиками с ветром нам.
Внутри их чашки золотые.
Их аромат несет нас по волнам.
Ручей струится, убегая,
И песню нежную, журча, поёт.
И солнце в небе догорает,
И в дальний путь надеждою зовет.
И лес виднеется за лугом,
Там феи с эльфами семьей живут.
А солнце в небе - рыжим кругом,
Как розы - тучки по небу плывут .
Заходим в лес, где пахнет хвоей,
Прохлада и таинственный тенек.
Сквозь ветви - красно - золотое
Рассыпалось . Танцует огонек.
Наш путь лежит сквозь леса чащу,
Но, ты со мной, и страха вовсе нет.
Здесь бы бывать с тобой почаще,
Но вот среди дерев настал просвет.
И водопад открылся взору,
С холмов высоких он сбегает вниз,
Вода звучит и чувствует свободу,
И исполняет танец вальс - каприс.
Жемчужинами с переливом
Сверкают капли на закате дня.
И падают, шумя игриво,
Как бусинки и тоненько звенят.
И с восхищением на воду
Смотрим. Она танцует и поёт.
И чувствуем с тобой свободу,
Пусть песнь воды с собою унесет.
Одежда не нужна. Нагие
Мы входим в тот чудесный водопад,
Где капли светло - голубые.
Становимся под льющийся каскад.
Ушла с водицей вниз усталость,
Вольются быстро силы в тело
А у тебя в глазах синь - радость,
Целуешь в губы ,вдруг став смелым.
Руками собираешь воду,
И выливаешь на меня, смеясь.
Луна вниз смотрит с небосвода
И сразу розовеет, нас стыдясь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911281
дата надходження 17.04.2021
дата закладки 18.04.2021
Я всею сущностью вцепился в твой пронизывающий взгляд
Не в силах сделать шаг назад
Не в силах выдавить и слова
С надеждой, руки на секунду дольше задержать
Хочу в своих руках. Прошу у времени немного:
Всего лишь, растянуть на час короткое мгновение,
Всего лишь, выдохнуть с тобой одним биеньем сердца,
Впитать твой запах и прикосновения
Дать чувствам волю, а душе раздеться.
Наполниться тобой, Испить до дна
Запомнить каждый миллиметр кожи.
Сравнима с Марианской впадиной влюбленная душа -
Десятки тысяч метров глубины познания тебя так будоражит и тревожит.
Но, невозможно время задержать и повернуть назад
Вокзальные часы следят за тем неумолимо
Вот, колокольным звоном разрывается закат
Прощаются и расстаются навсегда две океанских впадины, две половины
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909081
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 13.04.2021
У неї шалик із шифону,
І синь ховається у віях..
Він хоче йти в її полоні
По всіх бруківках і надіях
Вона – його щоденна мука –
Іде, всміхаючись знайомим,
А в нього серце швидше стука
І біллю віддається в скронях
В шаленім домішку рудого
У золоті її волосся
Він бачить усмішку від Бога,
Все, що було – і не збулося
І він іде до свого світла
В недостовірну неприйдешність,
За безліч літ до входу в вічність,
За крок – в омріяну безмежність
Іде стежками сподівання –
Десь за краї поза роками..
Туди, де серця його Панна
Сміється шовковими снами
Він знає, що її зустріне,
І вони завжди будуть разом –
Як мармеладки - мандаринки –
У Просторі під оком Часу..
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910888
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8XgT-Qc9Bws[/youtube]
Небо насупилось сірими хмарами,
Плаче дрібненьким дощем.
Я розлучаюся з своєю парою
В серденьку туга і щем.
Приспів:
Знову пройдуся по стежці до річечки
Часто ходили сюди.
І замилуюся хвилями трішечки,
Що на поверхні води.
Гілля своє опустила на кладочку
Наша з тобою верба.
Вітер їй тихо розказує казочку,
Лише хлюпоче вода.
Приспів:
Знову пройдуся по стежці до річечки
Часто ходили сюди.
І замилуюся хвилями трішечки,
Що на поверхні води.
Більш не прийдемо із милим до річеньки,
Хай не чекає верба.
Котяться сльози дрібненькі по личеньку
Хай ця минає журба.
Приспів:
Знову пройдуся по стежці до річечки
Часто ходили сюди.
І замилуюся хвилями трішечки,
Що на поверхні води.
Кажуть, що рани всі час заліковує,
Гоїть на серці рубці.
І соловейко співає, витьохкує,
Десь на верхівці, вгорі.
Приспів:
Знову пройдуся по стежці до річечки
Часто ходили сюди.
І замилуюся хвилями трішечки,
Що на поверхні води.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910854
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 13.04.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2021
Може думає хтось, що один грішний в світі?
А можливо про те, що один він святий?
Мабуть, в кожного є гріх малий, чи великий.
Є перлини у кожному й святості. Вір.
То ж старайсь не судить, то й судити не будуть.
А в поклоні схились, щоб позбутись гріхів.
Добрих справ у житті можна стільки зробити.
Вибирай до душі... аби тільки хотів.
Та не лише про гріх треба думать багато,
хоч чимало таких, й з ними важко іти.
І про святість свою ми всі маємо дбати,
щоб зерняткам її, світлим, дать прорости.
Наша святість ясна пелюстки хай розкриє
немов квітка... вона лиш цвіте в доброті.
Як це добре було б, щоб її ніжні зерна
ми розсіять змогли й дали їм розцвісти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910514
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 09.04.2021
[i]Хвилюється море і штормом береться,
Тебе відшукати неважко, одначе.
Мов хвиля, торкнусь непокірного серця
Коханням – нестримним,
бурхливим,
киплячим.
Хвилюється море – не бачити штилю,
В шаленстві вітрів нами створена пристань.
Шум хвиль – у душі некерованій, милий,
Мої почуття білопінні та чисті.
Здіймаються хвилі в безладному русі…
Ти поряд – і море у повній покорі,
В блаженстві тепла я твого розіллюся.
Ти чуєш? Стихія з тобою говорить:
Кохання моє – це вируюче море.[/i]
/Картинка - інтернет./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910052
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 09.04.2021
Я Вас люблю бо Ви чудові,
Я вдячний Богу що Ви є,
Я Вас люблю,та Ваша гордість
До Вас торкнутись не дає.
Як Вас побачу серце тане,
Співати хочеться пісень,
Ви мій блаженнійший світанок,
Ви мій яскравий теплий день.
До Вас завжди душею лину
В надії покорити Вас
І навіть певен що обніму
Ваш ніжний стан,но дайте час.
Я Вас люблю,одну єдину,
За Ваші очі,за красу,
За Вашу мову солов'їну,
Я цю любов в собі несу.
Я Ваше серце завоюю,
А допоможе мені Бог
І Вашу гордість золотую
Носити будемо удвох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910474
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 09.04.2021
Бринить сльоза і серце ниє –
Вмирають бурні почуття:
Обвалом пронеслись надії,
Обвалом котиться життя.
Тяжка, хвилююча година…
Все, що цвіло – кругом зола…
Зійшло, немов прибійна піна,
Немов - пожовкла ковила.
Вже уповільнились потреби,
Немає, бігу без кінця…
Не чую звісточки від тебе,
Не бачу милого лиця.
Осиротіли мої очі,
Опустошилася душа…
Не будять думи серед ночі –
В тумані доленька… Чужа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907441
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 26.03.2021
А я помню, как бегали мы на свиданье,
Это кажется было у нас так давно.
Мотыльки в животе, на душе дребезжанье,
И походы с мороженным часто в кино.
Мне всегда подарить ты старался цветочек,
Изучил все окрестные наши поля.
А вручив мне букет, ждал в глазах огонечек,
Я ресницами хлопнув, смущаясь брала.
Но однажды гром грянул, страна разлетелась,
И расстаться пришлось нам уже навсегда.
Хоть забрать ты хотел на любовь так надеясь,
Только против была роковая судьба.
Сколько весен в цветах с той поры пролетело,
А я помню наш первый с тобой поцелуй.
Отклонив предложенье, я долго болела,
И просила родной, не тоскуй, не тоскуй.
Продолжаем мы жить далеко друг от друга,
Каждый создал семью и имеет детей.
Хорошо, что любовь та была близорука,
Только память мне может напомнить о ней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909035
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 25.03.2021
Старый я альбом листаю,
Здесь на фотках вся семья,
Фотографию встречаю,
Это кто? Так это ж я.
Я смотрю на это фото,
Рядом зеркало со мной,
Ох попортил меня кто-то,
Я теперь совсем другой.
Здесь глаза совсем другие
И лица другой овал,
Там такие молодые,
Здесь морщинок целый вал.
Альбом память сохраняет,
Он устроил встречу нам,
Нас пол века разделяет
Дорогой мой мальчуган.
Фотография мне скажет
Я теперь совсем не тот,
Но душа осталась та же
И она во мне живёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908424
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 19.03.2021
Жила красотка одна,
Любила она танцевать.
Но жила она одна,
Не с кем ей танец плясать.
Дом стоит у горы,
Вокруг поля да леса,
До соседей 4 версты,
Часто скучала одна.
Но желание в ней танцевать.
Погода прекрасная, лето.
И сказала – Пойду я плясать,
Не одна танцевать , а с ветром.
И ветер её подхватил,
И растрепал её косы,
И ветер унёс в страну див,
В страну, где цветные росы.
Пред красавицей ветер предстал
Парнем красивым и нежным.
С красавицей он танцевал,
Луна пела им песни.
Они танцевали всю ночь,
А ещё были и поцелуи.
А утром ветер тайком,
Принёс её в хижину родную.
Девчонка была влюблена
В ветер сильный, прекрасный.
Теперь она не одна,
А с ветром танцует да часто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900404
дата надходження 06.01.2021
дата закладки 11.03.2021
Хоч ти мене своїм ще не назвала,
Та я вже твій, давним давно вже твій,
Для мене сонечком ти в небі засіяла, (2 рази)
Моя свята розрада, Янгол мій. ( 2 рази)
Тобою я живу, тобою дихаю,
Я п"ю нектар любові твоїх слів,
Живу лише, розрадою і втіхою, (2 рази)
Відтоді, як я щиро полюбив. (2 рази)
Оте святе, що ллється з серця піснею,
Оте, що в грудях полум"ям горить,
Що називається любов"ю пізньою, (2 рази)
Смакую, мов причастя, кожну мить. (2 рази)
Хоч ти мене своїм ще не назвала,
Я чую, як співа душа твоя,
Тебе для мене, Доленька послала, (2 рази)
Світи для мене, Зіронько моя. (2 рази)
Нехай душа, від щастя, сонцем світиться,
Нехай в душі співають солов"ї,
Коли дала нам Доля шанс зустрітися, (2 рази)
Довіку будем вдячні ми її. (2 рази)
Хоч ти мене своїм ще не назвала,
Та я вже твій, давним давно вже твій,
Для мене сонечком ти в небі засіяла, (2 рази)
Моя свята розрада, Янгол мій. (2 рази)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907307
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 08.03.2021
Я снова вспоминаю сказки
-Душой в них можно отдохнуть;
Ребёнком, словно, на салазках
С вершины смело сигануть.
Есть в сказке цель к чему стремиться
В солидной, сказочной стране
-Достойно жить, любить, учиться,
Не оказаться в кабале.
Добро и зло как в нашем мире
Порой в ларец заключено
И даже в современной лире
Не раз смешается оно.
Вновь чудеса на белом свете
-В "намордники" всех облекли.
Их носят взрослые и дети,
Они у каждой есть страны.
Не для того болезнь слепили,
Короной в мире нарекли,
Чтоб люди все счастливо жили
Не зная горя и беды.
Кощеи, также Бармалеи
Набрасывают вновь ярмо.
Они давно про это пели
И время видно их пришло...
Я не люблю тяжёлых сказок
И в общем мне не всё равно.
Кругом так множество отмазок
Чтоб обличить всё это зло.
Сценарий зла ведь кто-то пишет,
Внедряет в странах он давно.
Кто слух имеет, тот услышит
Кому как мне не всё равно.
Январь 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905654
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 06.03.2021
Я повертаюсь знову в весни,
Ваші співаючи пісні,
І знову почуття воскресли,
Не дають спокою мені.
Співаю пісню, серце в"яне,
І рветься в небо ніби птах,
Таке освідчення в коханні,
Бува, хіба що у віршах.
Але коли душа співає,
І пишуться такі пісні,
Мабуть, це серденько кохає,
Здається так чомусь мені.
Нехай кохання Ваше пізнє,
Чарує Вас, вночі і вдень,
Нехай воно дзвенить мов пісня,
А ми співатимем пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904998
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 21.02.2021
Я повертаюсь знову в весни,
Ваші співаючи пісні,
І знову почуття воскресли,
Не дають спокою мені.
Співаю пісню, серце в"яне,
І рветься в небо ніби птах,
Таке освідчення в коханні,
Бува, хіба що у віршах.
Але коли душа співає,
І пишуться такі пісні,
Мабуть, це серденько кохає,
Здається так чомусь мені.
Нехай кохання Ваше пізнє,
Чарує Вас, вночі і вдень,
Нехай воно дзвенить мов пісня,
А ми співатимем пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904998
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 16.02.2021
Я повертаюсь знову в весни,
Ваші співаючи пісні,
І знову почуття воскресли,
Не дають спокою мені.
Співаю пісню, серце в"яне,
І рветься в небо ніби птах,
Таке освідчення в коханні,
Бува, хіба що у віршах.
Але коли душа співає,
І пишуться такі пісні,
Мабуть, це серденько кохає,
Здається так чомусь мені.
Нехай кохання Ваше пізнє,
Чарує Вас, вночі і вдень,
Нехай воно дзвенить мов пісня,
А ми співатимем пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904998
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 16.02.2021
У Тани Солнечной сегодня День рождения,
И я хочу Танюше пожелать,
Не оставляет пусть её везение,
Любовь у сердце и Божья благодать.
Пусть каждый день она с улыбкою встречает,
В душе всегда поют пусть соловьи,
Пусть Сам Господь её с Небес оберегает,
Пусть каждый день она купается в любви.
Пусть каждый день в семье в них праздник будет,
Не вянут пусть прекрасные цветы,
Пусть Муза к ней дороги не забудет,
Пусть продолжает она розочкой цвести.
Когда взгрустнёт,ведь иногда бывает,
Подарит Муза пусть букет красивых слов,
От счастья пусть у облаках летает,
Сопровождает пусть её всегда любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904755
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Последние титры и фильм завершится,
И в жизни когда-то всё тоже проходит.
Стираются даты, как будто всё снится,
Проходят парады, движенья и мода.
И каждый момент уже не повторится,
Скрываются дни за копеечным звоном,
Проходят знакомства, успев зародится
Теряются в списках звонков телефонных.
Уходят в закаты певцы и герои,
Проходят надежды, мечты и известность,
Стирается то, что запомнить нам стоит,
И пишут поэты последние песни.
Я знаю, однажды пройдёт всё на свете.
Пройдут поколенья и новые люди,
И солнце, и звёзды с крылатой кометой,
Их тоже однажды, наверно, забудут...
И только любовь навсегда остаётся,
Её не спугнуть ни движеньем ни взором,
Она не сбежит и в трубу не сольётся,
Любовь не боится ни слёз ни позора.
Она не подвластна часам и законам,
Любовь не слова, не поступки, не люди,
Не верит в победу, слова и знамёна,
Любовь это то, что всегда есть и будет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900557
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 10.02.2021
Осенний вечер, жёлтая листва,
Свет тусклый под фонарными столбами,
И тихий шелест слышится едва,
Две пары ног, но с разными шагами.
Два разных человека: вес и рост,
Комплекцией, губами, волосами,
Друг к другу не похожий разный нос,
И с вовсе не похожими глазами.
Идёт каждый из них с своей мечтой,
И разных он взглядов политичных,
Имеет опыт за плечами свой,
И взгляд на жизнь достаточно различный.
И каждый с них по своему грешён,
О разном они думают и знают...
Одно лишь есть - им вместе хорошо,
И жизни друг без друга не желают.
Рука в руке и дружба всё сильней,
Совсем не в духе нынешнего века.
Под тусклым светом жёлтых фонарей,
Два совершенно разных человека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901867
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 10.02.2021
Давайте чтить слова своих отцов,
В них скрыта мудрость силы мирозданья,
Непостижимость силы наших снов,
Присутствующих в медленном дыханье.
Быть может, в истеченье долгих лет,
Быть может, сквозь века и поколенья,
Вам в силу будет уловить тот свет,
И вы поймёте суть своих ведений.
Быть может, ощутите вы любовь,
Ту искреннюю, чистую, навеки,
Что побуждает снова жить и вновь;
И не к себе, к другому человеку.
Давайте жить как будто мы грешны,
Как будто сознаем не совершенность,
Как будто с вами мы любви полны,
И будто бы общаясь откровенно.
Давайте всем простим, кто был не прав,
Кто оступился, в темноте шагая,
По образу опавшего листа,
Летящему во тьму, судьбы не зная.
Пусть разум стынет, бьётся в жилах кровь,
Постигнувшая грани тьмы и света,
Пусть залечит и не оставит швов,
Любовь, что вам взаимностью ответит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904163
дата надходження 09.02.2021
дата закладки 10.02.2021
Давайте чтить слова своих отцов,
В них скрыта мудрость силы мирозданья,
Непостижимость силы наших снов,
Присутствующих в медленном дыханье.
Быть может, в истеченье долгих лет,
Быть может, сквозь века и поколенья,
Вам в силу будет уловить тот свет,
И вы поймёте суть своих ведений.
Быть может, ощутите вы любовь,
Ту искреннюю, чистую, навеки,
Что побуждает снова жить и вновь;
И не к себе, к другому человеку.
Давайте жить как будто мы грешны,
Как будто сознаем не совершенность,
Как будто с вами мы любви полны,
И будто бы общаясь откровенно.
Давайте всем простим, кто был не прав,
Кто оступился, в темноте шагая,
По образу опавшего листа,
Летящему во тьму, судьбы не зная.
Пусть разум стынет, бьётся в жилах кровь,
Постигнувшая грани тьмы и света,
Пусть залечит и не оставит швов,
Любовь, что вам взаимностью ответит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904163
дата надходження 09.02.2021
дата закладки 10.02.2021
Щастя, -це співати з тобою
В один, ритм і на два голоси.
Хай пісня ,задзвенить струною
Насолодить , як цвітом сади.
Веди, мене крізь зиму сніжну
Легкою ходою де весна.
Сплету, вінок у лілію ніжну
і Украсить, волосся краса.
Щастя, це слухати твій голос
Обійме, ніжним словом душу.
Сіяти, зерно ...жати, колос
запалити, вогник у стужу.
Бачу , синьоокий погляд твій
Думаю, про тебе дні ,ночі .
Ти, є Сонечко -ідеал мій
І у серці ,струни співочі.
Щастя , удвох дітей зростити
Разом, іти -в Осінь Золоту.
Внуків, у путь благословити
Воркутать, як голуби в гаю.
Бажаю, тобі щастя, добра!
Океан, безмежної любові.
Хай не лякає пізня пора
Зацілую, уста медові.
Щастя, слухати твою мову
Щей із пів слова розуміти.
У будні, одягти мить казкову
Полум'ям, любові горіти.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903804
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 06.02.2021
Тоді було усе зовсі́м інакше,
Ніби й часу́ багато не пройшло,
Простіш, але багато в чо́му краще,
Змінились дуже місто і село…
Та що там місто, люди геть змінились,
Що там село, добра́ як не було,
Законопатились усі й закрились
В мирку́ своє́му, на душі замок…
Чи то поставлені в такі умови,
Що кризи пруть на нас з усіх боків,
Все важче зберегти свої основи
Від пращурів, дідів та від батькі́в…
Випробування чи гримаси долі,
Філософам робота іще та:
Коли прості́ш, бідніш жили́ доволі,
Були і честь, і совість й доброта…
Чи то вже гроші всіх так зіпсували-
Не модними чесно́ти стали всі,
Нові́ часи, нові́ пріоритети стали
І люди вже забули, що є гріх…
Хто думать здатний, щоб не сумнівались-
Нас на пота́лу не зали́шив Бог,
Він просто просить, щоб не забували:
Багато зла, але ж і є Добро…
Серйозна битва йде за людські душі,
Чи не остання в світі білім цім,
Матеріальне чи духовне дужче,
Душа у небі чи тління в землі?
Ніхто крім себе тобі не допоможе,
Свободу вибору Бог дарував усім,
Без них не можна, нехай будуть гроші,
Не продавай лише́ за них Душі́!
05.02.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903789
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 06.02.2021
Самых прекрасных, нежных и милых,
Сильных, уверенных, гордых, красивых...
Верных по жизни, с доброй душой,
Всех окружают своей теплотой!!!
Умных и мудрых в мыслях, делах,
Ценящих дружбу, не знающих страх...
Классных хозяек, заботливых мам,
Вечно парящим по облакам...
Тани, Танюши - с праздником, нас:)))
Ангела всем и чтоб сказка сбылась!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902372
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 25.01.2021
О, волшебница
Татьяна!
Ты красива
И румяна!
Пусть
Счастьем
Светятся твои глаза!
Будь всегда
Ты хороша!
Этот день
Чудесный
Зимний
Пусть
Восторгом
Станет дивным!
Пусть
Мечты сбываются,
Тебе все улыбаются!
Спотыкайся
Об деньги,
Падай
В объятья!
Желаю тебе
Женского
Счастья!
Любви
Неземной,
Пусть
Ангел Хранитель
Всегда
Будет
С тобой…
Пусть
Удача
Ходит
За тобой
Словно тень,
В Татьянин День!
Потом двадцать шестого
И снова и снова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902352
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 25.01.2021
Святкуємо свої свята:
День тата, день дітей, день мами,
При цьому Божа Суть - Свята
В душі розіп'ята гріхами.
Ненавидить Господь Святий
Тандем - "святА і беззаконня",
Свавілля горде - обійти
Творця життя святі Закони.
Ненависно душі Творця:
Язик брехливий, гордий погляд,
Думки злочинні у серцях,
І "зрадника Творця" - світогляд,
Хто замість Божого - "люблю",
Обрав диявольське свавілля,
Що душі вибрали в раю -
Не примусово, добровільно.
Що для душі добро, що зло,
Хто ж у Творця душі питає,
Життя й любові - джерело
Хіба творіння поважає?
Позбавитись гріха хіба
Воно у першу чергу прагне,
Хіба ж не з Богом ворожба
У пекло наші душі тягне?
Хіба шукаємо Христа,
Хто змити гріх з душі готовий,
Як молить серце і вуста
Його на покаянній мові?
Щоб святкувати все життя -
Христа над смертю Перемогу
Із "я люблю" серцебиттям:
І Бога, і творіння Бога.
#################
Не празднуя триумф Христа над смертью...
Тандем наш: "беззаконие и праздник",
Как оказалось ненавидит Бог Святой,
В грехах коль души "по уши увязли",
А мы пускаем в небо фейерверк крутой.
Вместо того чтоб исполнять Законы,
Что дал Творец души, грех осудив на смерть,
Тандем избрали "праздник с беззаконьем",
Закона будто нет: за грех в аду гореть.
К Творцу, и к людям ненависть питая,
Уж землю всю вооружили до зубов,
Мы думаем, что Богу угождаем,
Когда людскую в войнах проливаем кровь.
Ждёт Божий Суд "наперсников разврата",
Что Лермонтов в стихах нас зря предупреждал,
И какова за смертный грех расплата,
Сын Божий на Кресте напрасно показал?
Знать, статус не имеем "Божьи дети",
Не празднуя триумф Христа над смертью?
***
ПО УШИ УВЯЗНУТЬ - быть всецело поглощённым.
ВООРУЖЁН ДО ЗУБОВ - большим количеством оружия или очень эффективным оружием.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902186
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Такой подруженьки как ты.
Найти мне Таня! не реально!
С тобой одной делили мы.
Печали, радости смиренно.
Я познакомился с тобой.
Далёким днём тем предпасхальным.
Всему причина тот, другой.
Ему останусь благодарным.
Был я тогда раздавлен, смят.
Той! чья любовь была обманом.
Теплом твоим я был обнят.
Ты стала мне надёжным другом!
Как? я тогда не разглядел!
Ту! что была со мною рядом.
Куда? скажите я смотрел!
Как? не пленён был кротким взглядом!
За что? скажи! судьба-злодейка.
Послала столько испытаний.
Недугов разных въётся змейка.
Так мало... радостных мгновений.
Как стойко терпишь все невзгоды.
Не ропщешь тихо, не вздыхаешь.
Улыбку, смех несёшь сквозь годы.
Всех позитивом заряжаешь!
Твой нежный голос мне отрада.
Пусть колокольчиком звучит.
Твои советы как награда.
Проблема есть? вопрос закрыт!
Когда ты рядом, мне спокойно!
Но всё же ёкает сердечко.
Сказать что чувствовал... так сложно!
В тебя влюблён был, тайно, кротко.
Жизнь не оставила нам шансов.
Что горевать о том напрасно...
Ведь в дружбе есть не меньше плюсов.
И ощущать это так классно!
Танюша! ты мне дар от бога!
Им дорожу я бесконечно.
Пусть не легка наша дорога.
Пройдём её с тобой достойно!
Ігор Мазалов
07.06.2015 01:44
P.S.
Это посвящение моей лучшей подруге Тане, женщине которая перенесла огромное количество испытаний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839406
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 02.01.2021
Зимова хуга викрала наш сон.
Приворожила вогники в каміні.
Для нас лиш двох сьогодні грає саксофон.
І ловлять стіни легкокрилі напівтіні.
Бери мене у незрівнянний край,
де ніжності співається осанна.
Безцінні миті… Грай, маестро, грай
"Осінній смуток" геніального Леграна.
Літай, кружляй, неси свою любов,
той "смуток" провокує на прозріння...
Подяка до небес за те, що знов і знов
в нас відкликається кохання, як спасіння.
Впізнай мене в наступному житті,
хай нотний стан підкаже нам паролі.
Вже грає саксофон романтику дощів,
ми ж замовляємо мелодію любові.
Таня СВІТЛА
2018 - 2020 р.
Художник Світлана Біловодова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897541
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 13.12.2020
Розминулися дві долі,
Мають власні береги.
Сумно падають додолу
Від байдужості сніги.
Розійшлися дві дороги –
Серце вкрила заметіль.
Засріблився давній спогад
у холодному бутті:
Не сніжинки… рвало небо
З квітів білі пелюстки,
що вкривали шлях до тебе.
Йду по ньому крізь роки.
Хуртовина стогне в полі
Безкінечно дорогим.
Розминулися дві долі –
Не з’єднати береги…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897880
дата надходження 11.12.2020
дата закладки 12.12.2020
Ах, Вы! Опять мой взор пленили –
Осколком взорванной любви.
Мне грезилось, что всё забыли,
Что наше прошлое… прожгли.
Я отдал вам свою свободу,
Свои прелестные года…
Вы тасовали их в колоду
И хохотали, как всегда.
Судилось мне - познать печали
В пылу отверженной любви,
А, вы, когда-нибудь любили,
Или любить хоть так могли?
Иль вам, всё чужды размышленья
О счастье, женской красоте,
Иль девичий порыв стремленьем
Поник в несбывшейся мечте?
Вас, боль чужая не тревожит,
Ведь, честь поругана давно!
Ваш гордый нрав любить не может…
Душа и демон…заодно.
Не я ль изгнанник вашей воли –
Немой избранник пустоты,
В душе таил страданий боли
За дар природной красоты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778155
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 08.11.2020
На пальчику твоїм давно обручка,
Чужому щастю я не заважав.
Коли зі сну, так піднімався рвучко,
То розумів, що все життя кохав...
Твоє весілля і болюче:"Гірко!"
А біля тебе інший вже, не я.
В моєму серці утворилась дірка,
Тобою милувався звіддаля...
В розмові часто був зі мною вітер,
Про тебе він мені розповідав.
Тобі із ним я посилав привіти,
Мої всі таємниці він лиш знав...
На жаль ось так життя розпорядилось
І в тім кохана не твоя вина.
Любов в моєму серці залишилась,
Вона така на всі часи - одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893240
дата надходження 29.10.2020
дата закладки 29.10.2020
Ти будеш іще згадувать мене…
Нехай не зараз, не тепер – колись.
Багато літ у даль іще спливе,
Потім - війне у душу падолист…
У сивім небі пізні журавлі
Змахнуть крилом і стогоном заплачуть.
Проб»ється рідний силует в імлі
В уламках пам»яті очі мене побачуть.
Ти будеш іще згадувать мене…
Хоч сам собі повірити не хочеш.
Рожевих мрій шалений рій мине,
Й хижа зима насунеться на очі.
Згадаєш літо, осінь золоту,
Згадаєш все, від чого серце мліє.
Можливо, більше не зустрінеш ТУ,
Бо так, як я - ніхто не зрозуміє.
Хай ще багато дуже літ мине…
Ти будеш іще згадувать мене.
01.10.2020 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890752
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 09.10.2020
Коли вона бере у руку скрипку,
Коли смичком торкається до струн.
Душі стає так радісно і світло,
Неначе відблиск золотавих врун.
В мелодії тій розчинитись можна,
Потрапити на поле квіткове.
Там бджіл гудіння шумне і тривожне
І за собою вітерець зове.
До нас прийдуть чотири пори року,
Торкне весна легенько промінцем.
То чути літа безкінечні кроки,
А інколи у серце прийде щем.
Осінній листопад кружля у танці,
А ось снігами вже мете зима.
Вона неначе в білосніжнім глянці,
Мелодією тихо так ляга...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890772
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
А я люблю рядки, які співають,
Так мелодійно, як вода в струмку,
Коли тендітно, мило залишають
Красу роси на ніжному листку
Люблю, коли ступає тихо ранок
І у мереживі окутана трава,
Коли плете небачений серпанок,
Даруючи нам шати, як весна
А я люблю, коли чарівне соло
Розносить мелодійний спів пташок,
Коли розкішне волошкове поле
Доповнює красою мій рядок
Люблю, коли троянда загадково
Всміхається, немовби ніжний сон,
Коли садок в мереживі казково
Захвачує привітно нас в полон
І стільки зваб і чарівних моментів
Вирує в ніжній гамі кольорів,
Це ніби гра у море компліментів,
Які розносяться у гоміні вітрів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890765
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 05.10.2020
Мы - не то, что снаружи!
Мы - то, что внутри!
О душе по одёжке не судят.
Ты, как в зеркало, глубже в глаза загляни,
Есть там всё, что накоплено в людях...
Боль потерь, безысходность и чувство вины,
Всё намешано, словно в сосуде,
Доброта, честь, любовь,
Удрученность, мечты,
Страсть и вспыльчивось...
Гордость и глупость...
И читая в глазах суеты круговерть,
Ты прочтешь, непременно, как книгу,
Взгляд того, кто готов за любовь умереть,
Ради дружбы с кем горы нам двигать...
Взгляд любимых, родных,
И, возможно, врагов
Распознаешь средь тысячи взглядов...
Мы - не то, что снаружи,
Мы - то, что внутри!
Научиться лишь видеть всё надо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889467
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 23.09.2020
Не на шутку намедни разгневался Марс, -
Забодал его бешеный Овен...
Из глобальных проблем он устраивал фарс
И во всём оказался виновен...
Бьёт копытом Венеру упрямый Телец,
Отгоняя рогами ракеты...
Он вообще-то довольно успешный делец
И не хочет пойти на котлеты...
Красноречием блещут в ночи Близнецы,
А с утра корчат в зеркало рожи...
Но по жизни вообще-то они молодцы
И весьма друг на друга похожи...
На Луне как на сцене топорщится Рак,
Залихватские вертит коленца...
Помечтать-покапризничать он не дурак,
Не приемля ничьих конкуренций...
Самолюбием тешится царственный Лев,
Как зарницы сверкают зеницы...
Беспощаден его сокрушительный гнев,
Не боятся его только львицы...
На Меркурии Дева сама не своя,
Совершенствует меридианы...
Скрупулёзностью тешится словно швея
И весьма ненавидит изъяны...
Не от мира сего суетятся Весы,
Вносят вклад во всемирную повесть...
Им бы взять да отвесить кило колбасы,
Но приходится взвешивать совесть...
Неземными страстями кипит Скорпион,
Но умело их прячет в забрало...
По любовным страстям он вообще — чемпион,
Но не будет дружить с кем попало...
На бескрайних просторах резвится Стрелец,
Мечет стрелы, куда ни попало...
Он по жизни всегда был лихой сорванец,
Но ему даже этого мало...
Свысока на округу глядит Козерог
И гордится своим постоянством...
Он сметает хвостом пыль с небесных дорог
С характерно-завидным упрямством...
Среди звёздных полей воду льёт Водолей,
Тырындит про высокие чувства...
Он наивно считает, - какой дуралей, -
Что харизма — основа искусства...
Ошарашен Нептун экзальтацией Рыб, -
Вопреки межпланетным сюрпризам,
Посреди необъятных космических глыб
Сохраняется их альтруизм...
Неспроста приключился такой ералаш,
Голова как встревоженный улей...
А учёные этот вселенский шаба́ш
Называют магнитною бурей...
август 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886816
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 09.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vV_b2HGRlF8
[/youtube]
Дивлюсь на зірку Безіменну,
Чом не дали їй ще ім"я?
Чи й вона дивиться на мене,
Чи й не тому така смутна?.
Яке ім"я їй підібрати,
Щоб красивіше серед всіх?
Могла щоб промінь посилати...
Ім"я дають, та не наспіх.
На неї Місяць задивився:
"Де ж ти взялася тут, скажи?"
Та ні! Він геть не помилився:
Десь поряд є такі ж світи..
Але лиш тут життя є вічне,
Воно без краю і кінця.
Воно назАвжи безконечне...
Яка ж сумна картинка ця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886421
дата надходження 20.08.2020
дата закладки 20.08.2020
Осталось августу догуливать неделю,
а он такой же дивный как вчера:
и груши падают, и сливы поседели,
как угли у потухшего костра.
Судьбы вокруг дыхание живое,
кружится от простора голова,
полынь горчит, и пальцы ранит хвоя,
а горизонт - как будто тетива...
Такая тишь, что даже сердце стонет,
какое-то ранимое совсем...
Лишь слышно, как стреноженные кони
губами прикасаются к росе...
Глядишь на то, как лихо пляшет пламя,
беснуясь языками на дровах,
и незаметно подбирает память
для песни задушевные слова.
Плывут по речке звёзды, будто руны,
играет ветер гривой камыша ...
И так дрожит, как на гитаре струны,
восторгом переполнена душа...
Тепло. Сидят на лавочках соседи,
а днём у речки людны берега...
Но появился первый знак осенний -
дрожащий лист, скользнувший по ногам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885776
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 19.08.2020
Не ищите опять - убежала я за куражом,
За весной, за мечтой, за горячим расплавленным летом...
Подышу, поживу, потанцую чуток, а потом
Я вернусь, может быть, растеряв своё прошлое где-то...
Не зовите меня - не услышу я и не хочу,
Я не знаю Вас больше, не вижу в упор и не помню...
Только бы никогда не жалеть мне об этом ничуть -
Ведь не зря убегала в слепую да глупую полночь...
Отпустите сейчас - даже не оглянусь невзначай -
Водопадом-дождём уплыву я на радуге влажной...
И подарком явлюсь - поутру не придётся скучать
Вам уже одному... никогда... ну, а впрочем, неважно...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885412
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 18.08.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2020
Вже трішки доросла. Собі молодій посміхаюсь.
Уперта й відверта, бо легше - все прямо й без бруду.
Життя щось ладнає та я по-своєму пручаюсь,
не хочу, як інші, як в інших не хочу й не буду.
Так дещо зухвала, до тих, що без дозволу в душу,
хоч часто на грубість долоні стискаю до болю...
Для мами маленька... Для сина всі камені зрушу,
та й він, як дитину, закриє буває собою.
Я трішки щаслива, та голосу в щасті не треба,
своє заховай, і замки навісні начепи...
Хоч плачу ночами, вдивляюся часто у небо,
і ще не навчилась, ось те, що болить відпустить.
Для тебе красива... Хоч сиве фарбую волосся,
не люблю підбори, яскравий не мій макіяж.
Я часто мовчу, щоб почути чиєсь відголосся
І читаю людей, яких відкарбовує стаж.
Я знаю про себе не скажеш так гарно, як люди,
бо й справді чиїсь, в рази виростають гріхи...
Вже трішки доросла... Життєві шукаю етюди.
На радість тобі усі подолаю страхи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885109
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 06.08.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2020
Я Королева власного життя,
То ж не дозволю маніпулювати
Щоб перекручувать усе моє буття,
Чи долею й надалі керувати…
Ніхто не сміє домальовувати дні,
Для мене плани й графіки складати,
Я Королева власного життя,
Його нікому не збираюсь віддавати.
Живу лиш так, як Бог благословив,
Роблю помилки часом й зайві кроки,
Та житиму допоки стане сил
Чинити неприємностям супротив.
Я розфарбую небо в кольори,
У снах, яке мені лише належить,
Та буду доти підніматись догори,
Допоки Бог за мною пильно стежить.
Життям іду колючим і стрімким,
Не часто й перескочить гнів вдається,
Якщо бажання й видалось гірким,
То все одно моїм лиш назоветься.
Бужу, спішу, але не спалюю мости,
Бо тільки Господу одному це відомо,
Куди, коли повинна далі йти,
Та чи мостами вертатимусь додому.
Я Королева власного життя,
Допоки в Небі сурми не гриміли,
Всевишній не позбавив відчуття,
Та струни серця мого зовсім не вніміли…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
30.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884472
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 31.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2020
У джунглях міста я не відчуваю волі,
Дитячі мрії розчинилися старі,
Як в світлі ліхтарів погасли ясні зорі,
Зосталась лиш безодня чорна там вгорі.
Мені так хочеться втікти кудись подальше,
Хоча б на мить побути ближче до зірок.
В них, на відміну від людей, немає фальші,
Не допускають непоправних помилок.
Набридли за вікном машин стрімкі потоки,
Холодні вулиці, що вічно уві сні.
Лунають у швидкому темпі тихі кроки,
А вечорами п'яні крики і пісні.
Поїду звідси, а куди і з ким - дрібниці,
Без компасу за вільним вітром навздогін.
Чи потягом, чи автостопом - без різниці.
Подалі від обшарпананих бетонних стін!
Здається, тут мені немає більше місця,
Колись давним-давно я загубив себе
На вулицях такого, вже немов чужого міста,
Яке ніяк не хоче прийняти мене.
Я поховав свої наздійснені всі мрії,
Із сонця заходом палають ті вогнем.
На краще завтра не залишилось надії,
Зосталася в минулому з вчорашнім днем.
І та, котру кохав, з ким був немов в Едемі,
Лиш розтопилася сльозою на щоці -
Найяскравіша зірка у моєму небі
Тепер для іншого вже світиться вночі.
Пішла, по собі залишила серце в ранах,
Гарячий слід, котрий ще досі не остив.
Закарбувались щастя спогади у шрамах,
За них я кров'ю так багато заплатив.
Тому мене нічого більше не тримає,
Навколо все тепер мені таке чуже.
Втечу кудись туди, куди ще й сам не знаю,
І більше вже ніхто ніколи не знайде.
21.07.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883474
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 22.07.2020
Говорят, что кролики -
Это, мол, не только...
Мой - живёт на столике,
Уж не знаю, сколько.
Имя - как получится,
Кто-то скажет "зайчик",
"Муми-кролик", "трусечка"...
Я зову - Тушканчик.
Очень уж забавненький
Он на задних лапках,
Привстаёт так плавненько,
Как бы для зарядки.
Отгадай значение
Этих длинных ушек?
Чтобы было чем ему
Музыку послушать:
Зубками, как вилами,
Собирает ветки
И с "усами" длинными
Бегает по клетке,
А они цепляются
И бренчат по прутьям.
Радуется заяц наш -
Композитор путний.
Выскочит из домика,
Если там открыто,
Прыгает по коврику,
Делает кульбиты.
Провода, линолеум,
Ковролин, обои -
Вкусно мумикролику,
Любит он такое.
Всё на зуб он пробует,
Хулиган ушастый,
Но кричу тут строго я:
"Эй, куда, не шастай!"
Под диваном прячется,
Ищет свою "норку",
Заодно тушканчик наш
Делает уборку -
Пыль на шерсть цепляется,
Пол зато блестящий.
Труся подметает сам -
Веник настоящий.
А по кругу носится,
Словно по арене,
Поиграться просится -
Лечит нас от лени.
За собачкой бегает -
За своей подружкой,
Жаль, что он не ведает -
Это лишь игрушка.
А когда умается,
Чуть не до упаду,
Отдыхает заяц наш -
И ложится рядом.
Но пора бы "баиньки",
Он команду знает:
"Всё, домой!"- и Заинька
В клетку залетает.
Если всем доволен он,
Упадёт клубочком,
Вверх пушистым носиком
Ну - котёнок, точно...
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773300
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 14.07.2020
Прощай, мой друг. Увы, никто не вечен.
Я знал, что ты когда-нибудь уйдёшь.
Пускай тебе не будут ставить свечи,
Всегда в моей ты памяти живёшь.
Не думал, что считать я стану другом
Ушастого смешного грызуна.
Тобой, пушистый маленький зверюга,
Душа моя была покорена.
Ты был неразговорчив, но понятлив,
На голос реагировать привык,
И связь у нас с тобой была обратной -
Я выучил твой кроличий язык.
Когда на целый мир бывал обижен,
Атласную твою я гладил шерсть,
И не было тебя родней и ближе,
Я счастлив был, что рядом кто-то есть.
Прощал я повреждения проводки,
Обгрызенные в комнате углы,
Сижу теперь, твои листаю фотки,
И как же для меня они милы...
Досадно, век животный так недолог,
Сердечка твоего не слышен стук.
Ты будешь для меня всё так же дорог,
Четверолапый ласковый мой друг.
Фото автора
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773300
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882267
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 14.07.2020
Невдоволена Марина
Каже чоловіку:
-З таким дурнем я повинна
Мучитись довіку!
Перестань всього боятись,
Пора уже знати:
Ти повинен намагатись
Хоч щось світле мати!
Через тиждень - не впізнати,
Чоловік змінився.
-Тепер світле буду мати,-
Жінці похвалився.
-Виконав твоє прохання,
Дорога Маринко,
В мене є коханка Таня,
А вона - блондинка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878601
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020
Я кожен раз танцюю в сні з тобою,
Той вальс, який не станцювали ми.
Він гріє лебединою любов'ю
І розквітає квітами весни.
Я відчуваю твої теплі руки
І чую тихе ди́хання твоє.
Такою довгою була розлука,
Але любов у серденьку живе.
Вона не лише в сни мої приходить,
Вона крокує поруч все життя.
Буває навіть з розуму так зводить,
Бажає знов коханого злиття.
Та час минув, нічого не поробиш,
Чекаю ночі я, щоб знов у сні.
Мене за плечі ти тихенько збудиш
І танець подаруєш цей мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878605
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020
В човні спіймали срібну місячну струну —
Запала та мелодія у серце.
Вже стільки літ пройшло, і досі не збагну —
Чарівний спів не раз ще озоветься.
За вартового був ошатний очерет,
В духмяній лепесі — солодка втома.
Удалині підспівував цикад квартет,
І осока, здавалось, невагома.
Нема водоймища —ростуть чагарники,
А тепла згадка іволгою лине,
Як до моєї доторкнувся ти щоки
Так ніжно, наче пухом тополиним. 29/05/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877853
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
В стосунках лад, а інколи в них крига, живеш і вік навчатися нам треба, для чоловіка, жінка наче книга, якщо незрозуміла, не для тебе! Є таємниця в ній, якась інтрига, непередбачувані настрою відтінки, для чоловіка, жінка долі книга, не відірватися від першої сторінки! Наступить після мінусів відлига, а після спеки знову хуртовина, для чоловіка, жінка щастя книга, вона безцінна і одна – єдина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877854
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ggTbxUjODG8[/youtube]
Ти вчив мене колись літати,
Та я боялась висоти.
До самих хмар могли б дістати,
Слабенькі крила все ж були.
Невдалі спроби були перші,
На землю падала не раз.
Дивилась в небо я, упавши,
Від тебе не було образ.
Та ти чекав із нетерпінням,
Була наука ця важка.
Душа боліла від падіння,
Твоя тримала все ж рука.
Ти в мене вірив, я - старалась.
Як побороти мені страх?
Не раз злітала й поверталась.
Могла літати тільки в снах...
Пройшло з тих пір років немало,
Ти десь літаєш, ніби птах.
Я цю історію згадала,..
Так жаль, що в нас був різний шлях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877731
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Блукала доля по садах,
Заходила до вітра в гості.
Бувала у далеких морях,
Терпіла інколи від злості.
Навідала високі гори,
І далекі зелені степи.
Соснові бори і діброви,
Де могутні стоять дуби.
Зустрічала вона і світанки,
Де роси туманять траву.
Півні співають з позаранку,
А солов'ї несуть пісню свою.
Де небо сходиться з землею,
На одинці сумує вокзал.
Живе весна наче королева,
Всіх полонить її краса.
І тут вона знайшла притулок,
Зайшла у гості до любові.
Назавжди загубила смуток,
Повірила доброму слову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877681
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Прошу тебе, не приручай
Як я, безтямно не полюбиш,
Вустами ніжно серце губиш,
Слова палкі - не обпікай.
Облуду щастя не давай,
Не снуй ряднину павутини,
Якщо ти зрадиш – я загину,
Не затопчи дорогу в рай.
Тендітну вишню не ламай,
Коли примарні всі надії.
Нещирість, хтивість очі сіють
Молю тебе, душі не край.
Коли кохання не цвіте
У серці дивним пишним цвітом,
Не обіцяй, що буде літо,
Як сніг густий в душі мете.
Дякую Н. Данилюк
за ідею вірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877323
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 27.05.2020
1.Я на струнах осінніх заграю,
Хай мелодію тче падолист.
Журавлі вже до теплого краю
Дивовижним ключем подались.
І сивіє долина туманом,
І чорніє в степу борозна.
Крила птахам вітри не зламають,
Лине пісня згори голосна.
Пр: Ой ви струни, о ніжні ви струни,
Чом життя ми так пізно цінуєм?
А воно ж не повториться двічі,
Тільки струни душі – то є вічне.
2.А як в небо покличе орлине
Мене в гості мелодія та,
Я до самого Бога полину,
Не злякає небес висота.
Свої крила осінні розправлю
Й полечу в синьооку блакить,
Полікую життєві там рани,
Порахую прожиті роки.
Приспів. (Той же).
3.Я руками ловитиму зорі,
Щоб щасливі між них віднайти,
І здолаю ясне неозорря,
Щоби людям цей скарб донести.
Я на струнах осінніх зіграю,
Поєднаю і сум, і красу,
А як поклик відчую до раю,
Цю красу і туди понесу.
Приспів. (Той же).
5.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877435
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Я на порозі осені стою.
За мною – не одна крута стежина.
На долю все ж не плачуся свою,
Хоч смак пізнала меду і ожини.
Поміж турбот буденності і свят
Стрічались мені радощі і горе.
Ішла життям, не маючи ні злат,
Ні срібла, але з духом непокори.
Із віршами новими на устах
Нову добу життєву зустрічаю.
Страху нема – весь розгубила страх,
Тож сміло двері в осінь відчиняю.
7.04.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877171
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 25.05.2020
Така пізня, але тепла осінь,
У полон наза́вжди нас взяла.
І лягла вінком калини в коси,
Вона щедра до людей була.
Така пізня, але тепла осінь,
Чаєм напоїла нас своїм.
Смак медовий залишився й досі,
У туманах й небі голубім.
Така пізня, але тепла осінь,
Повела в країну чарівну.
Там де чути шепіт поміж сосен,
Хтось торкав і веселив струну...
Така пізня, але тепла осінь,
Ніжністю влилася до сердець.
У цю пору, так вже повелося,
Що веде кохання під вінець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875961
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 25.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2020
Не повернути ті роки,
Такі веселі,молодії,
Так не здійснити ції мрії,
Скоріше навіть навпаки.
Не повернути ті роки
Де всі стежки в окрузі знали,
Коров на лузі випасали
Веселі,жваві парубки.
Хоча жили всі біднувато
Був не багатим хатній стіл,
Та всім ділилися навпіл,
І мала радість якусь хата.
В хатах співалися пісні
Сумні ,веселі Й жартівливі,
Але здається щось мені,
Що люди все ж були щасливі.
А може й так воно було?
Село кипіло ,працювало,
Життя то кращим все ставало
По доки панство не прийшло.
Все розвалило,розікрало,
До лап все цінне зашкребло,
На свій народ з верха начхало
І майже знищило село.
Хати мов сироти,пустують,
Вся молодь в найми подалась,
Одні старенькі тут нудьгують,
Журба на лицях прижилась.
Гірке якесь сьогодні м'ясо,
А гречки ніби й не було
І невідомо,що в ковбасах.
Тому,що знищили село.
Не повернути ті роки
В бажанні цьому всі безсилі,
Роки де жваві парубки,
Такі веселі,дужі,милі.
...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875937
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 18.05.2020
Разошлись мы с тобой по понятиям,
У нас разные взгляды с тобой,
Ты меня называешь приятелем,
Я тебя называю судьбой.
Мои чувства к тебе засекречены,
Мне не быть половинкой твоей,
С моим другом вы в церкви повенчаны.
Я своих уважаю друзей.
Когда часом с тобою мы встретимся
И ты спросишь опять:"Как живёшь",
Миё сердце от радости светится,
Только этого ты не поймёшь.
Слава Богу ты вижу счастливая,
Вижу всё У тебя хорошо.
И по прежнему очень красивая,
А я счастье своё не нашёл.
Я тобой наслаждаясь любуюсь,
О тебе вздохи все и мечты,
Прячу взгляд и конечно волнуюсь,
Чтоб о тайне не ведала ты.
Разногласия есть по понятиям,
Приношу любви в жертву себя,
Пусть я буду всего лишь приятелем,
Чтоб хоть изредка видеть тебя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876202
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020
Ромашек белых островки
расположились в буйных травах.
А солнечные ручейки
их позолотой осыпают.
Деревья выстроены в ряд.
Листва, подверженная ветру.
И кто-то в поисках маслят
обходит площадь метр за метром.
Деликатесные грибы
играют в озорные прятки.
Устали ноги от ходьбы,
а остальное – всё в порядке!
Голубизна парит с Небес!
Умчались прочь, исчезли тучи!
В дремотной неге майский лес…
Его красоты не наскучат.
16.05.2020 17.30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876297
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2020
Колись і їй захочеться свободи,
Не озираючись закриє двері.
Лиш тихі кроки закарбують сходи
І "прощавай" заклякне на папері.
Нарешті він вдихне на повні груди,
Відчує волю, скине старі лати
І стане, як усі "щасливі люди"
Своє дозвілля легко обирати.
Охоче буде їхати додому,
Без докорів, у будь яку годину.
Бо він Господар і йому відомо,
Коли і з ким минає днина.
Вона дзвінками вже не набридає,
Не просить ласки і розваги
І без причини не ридає,
Що не отримує уваги.
Не треба приводу для квітів,
Безглуздих фраз і подарунків,
Не щирих клятв і заповітів,
Скупих у темряві цілунків.
Спитай себе, чи ти щасливий,
Уже не вільний, а самотній,
Де ніч чужа і день жахливий,
Не має радості в роботі.
Ніхто не кличе до вечері
І не питає, що тривожить.
Лиш погляд падає на двері,
Розлука смуток тихо множить.
Душа, розгублено зітхає,
Про те, що втратив, не спинив.
Збагнуло серце, що кохає,
Коли навіки відпустив...
Вона свободи забажала,
Не озираючись закрила двері,
Бо дожидати перестала.
"Прощай" лишила на папері..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874586
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020
Летний дождь неторопливо
Мыл посёлок, лес и луг.
Ярко, чисто и красиво
Становилось все вокруг.
А когда из серых тучек
Дождик литься перестал –
Появился солнца лучик,
Краски, кисточки достал.
И раскрасил быстро, ярко
Голубые небеса –
Засияла чудо-арка,
Семицветная краса!
В этой радуге смешались
По порядку семь цветов –
Те, которые встречались,
У растений и цветов.
КРАСНЫЙ – кустик маков жарких,
Грозди ягод у калин.
Цвет ОРАНЖЕВЫЙ – у ярких,
Спелых, сочных апельсин.
ЖЕЛТЫЙ – лютики, мимозы,
Одуванчик, зверобой.
Цвет ЗЕЛЕНЫЙ – листья розы,
Лес, деревья, луг с травой.
ГОЛУБЫМ цветет цикорий,
Незабудки, лён в полях,
СИНИМ – васильки, муска́ри,
Колокольчики в лесах.
А на клумбе, где веранда,
ФИОЛЕТОВЫМ цветут
И фиалки, и лаванда,
И люпин – то там, то тут.
Разноцветный, яркий, сочный
Нашей радуги наряд.
Вы запомнили всё точно,
Как цвета идут подряд?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874357
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 03.05.2020
Меня так манят небеса
И даже сны мои о том,
Что там священные леса
И наш небесный, отчий дом.
А здесь я, словно, аватар.
Проходит жизнь в одном ключе.
И эта жизнь- конечно дар,
Но иногда взгрустнётся мне.
И видя явный беспредел,
Земле всё тяжелей дышать.
Вокруг глобальный передел.
Как это важно понимать.
От Вавилона делят нас
И сталкивают всех войной.
На пирамиде тот-же глаз
И в Церкви вроде бы такой.
Вот ночь прошла и снова день
И скоро расцветут сады.
На землю вновь ложится тень
Заоблачной всем высоты.
Нас манят реки и моря,
Просторы неба и земли.
Нас вдохновляет красота
Для творчества и для любви.
Март 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871278
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 02.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2020
Весна й Любов- це рідні сестри.
Їх зустріч- свято на землі,
Бо намагаються привести
До розцвіту весняні дні.
Весна- це радісна красуня,
Завжди у молодих літах.
Завжди привітлива, без суму.
Весна не полюбляє жах.
Любов сестрі допомогає,
Без неї не було б життя.
Тому Весна й перемагає
І боронить сердцебиття.
Але чомусь у цьому році
Весна сумує за людьми,
Бо в хаті їх сини і доці
Сидять як в клітці солов’ї.
Нехай минає швидше лихо,
Щоб була радісна земля,
Живуть у щасті наші діти,
Країна кожна розцвіта.
Квітень 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872541
дата надходження 18.04.2020
дата закладки 27.04.2020
Якби ти знав, як я тебе люблю.
Лила на серце воду, ти не змився.
Віддалася б, як скрипка скрипалю,
Тобі, лише б до мене дотулився.
Якби ти знав, як подих мій тремтить,
Коли тебе для себе відкриваю.
Чуття моє метеликом летить,
До цвіту, що уста твої вкриває.
Якби ти знав… Не знатимеш, мабуть.
Не розірву перед тобою груди.
Іди! Твори! Люби! І просто будь.
А я?... Колись таки тебе забуду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873702
дата надходження 27.04.2020
дата закладки 27.04.2020
Мовчи. Ні слова про кохання.
Тебе я бачу геть наскрізь.
Міцні обійми. Біль. Вигнання.
А бу́ло ж радісно колись.
Мовчи. Не грай зі мною в дружбу.
Ця посмішка - пустий макет.
Ти ж, атеїст на божій службі,
Ти, в шафі схований скелет.
Мовчи. Не вірю, що знайомий.
Байдужий ти мені, радій.
Бо всі слова, в сльозах солоних
Лежать в уламках наших мрій.
Мовчи. Прикинься невідомим.
Спина́ до спи́ни, я і ти.
Обом давно пора додому,
Між нами - спалено мости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869601
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 27.03.2020
Все, що діється - має значення,
Не покара це, а урок.
Розумієш своє призначення і
І виважуєш кожен крок.
Неважливе і все неякісне
Пересіє крізь сито час...
А залишиться тільки вартісне,
І мудрішими зробить нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869455
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 26.03.2020
Я колиску згадала єдину
У якій ти мене колихала
Найріднішу маленьку дитину,
Як душею і серцем плекала
Чарували тебе оченята,
Що дивились на тебе, мов зорі,
Як маленькі такі янголята
Появлялись з зерняток-любові
Як горнули свої рученята,
А душа завмерала, тремтіла
Найдорожчим у світі дитятам
Ти безмежного щастя хотіла
Ти плекала, любов всю вкладала
Віддавала і ласку і ніжність
Та завжди від душі дарувала
Безкорисливу серденька вірність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869006
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 23.03.2020
Настав тривожний час, випробування.
Час зрозуміти... Що ми робимо не так?
Природа ставить нам жорстке питання.
Бо вже не в силі винести весь жах.
Ми маєм зір, включити треба мозок.
Не буде світ таким як вчора був.
Надміру повний він гнилої дози,
Користі, хамства, звірства і тортур.
Урок кривавий... то лише за дурість.
Назавжди закарбується великий шрам.
Віруси, війни, користь та байдужість...
На всіх тепер червоний, жирний штамп.
Відмінно треба вчити всі уроки
Щоб стерти свіжу кров на сторінках,
Життя любити, вчитись віри в Бога
І твердо знати... все в його руках.
Борчук Сергій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868997
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 23.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2020
Князь! В саду просыпается вишня,
Нагота её красит наш сад..
Чистотой, незапятнанной, ..Вышло!
Вышло так, что весенний наряд
Нет, не стоит, не стоит парфюма
Запах смол, муравьиный задор
Пробежался, по веточкам, Юно
Вдоль и к рюмочке, наперекор..
Не бывает так, Солнце всходит
Как и раньше, всегда поутру
Обнимай, меня, не обронит
Пусть рука твоя на ветру..
Князь! В саду распускается вишня,
Ветви просятся в омут, с полей
Гул идёт, словно шмелики, слышно?
Пчёл полным полно, сто улей..
Шу-шу-шу-шу, шушу это платье!
Это платье, Князь! Я люблю!
Каждый лист сестра, или братья!?
Ай, лю-лю..лю-лю..Айлюлю..
На пурпуре ночь, ночь и ложе
Звёзды падают, как драже..
Благородный мой! Всех дороже
Я тобою так дорожу..
Мой Князь..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868562
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 19.03.2020
Какая Осень на Лесном
Что у метро одноимённой
И как же здорово кругом,
И парк с листвой позолоченной
***
И лес молчит обняв массив
Как я,- от осени кайфует...
Столичный он, но так красив...
Да и покой тут существует
***
Из окон высоток, макушки сосны
И пробки бывают тут редко,
И тихие ночи Лесному даны,
Что слышно как падает ветка
***
И губы накрася,и шпильки надев
Девчонки стоят у "Киотто"
Себя и подругу до ног оглядев,
Достойный вдруг встретится кто то
***
Дворы Милютенко, и снова опять...
Он в гости меня приглашает,
Поляны "Березка",маршрутки по пять...
Где дров не всегда и хватает
***
До Промзон и новостройки,
И до Трои далеко...
Был массив до перестройки,
И найти там всё легко...
***
Где локация природы
Прям под окна улеглась, -
"Пионерской"- помнят годы,-
Метро - станция звалась...
***
Шли года, растёт столица,
Центр полностью другой,
И Ты можешь удивиться,
Я бы выбрал жить Лесной...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852406
дата надходження 23.10.2019
дата закладки 05.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.02.2020
Меня ты выпил, медленно вкушая,
Оставив горечь по краям, на дне.
Не бойся, мальчик..я уже большая
И с болью жить совсем не страшно мне.
Не вспоминай и не пиши - не надо.
Меня ты не услышишь в суете.
И не увидишь. Титры. Финиш. Снято
И даже в отраженье на воде...
Меня там нет. И точку невозврата,
Давно уже пора поставить мне.
2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865953
дата надходження 24.02.2020
дата закладки 26.02.2020
Я написал бы о тебе поэму,
Но я не Пушкин и не Блок
А ты принцесса, откровенно
Такую встретить, как подумать мог?
Такую красоту описывают в книгах,
О ней поют, о ней кричат,
О ней слагают строчки в песнях тихих,
Уж точно я не стану здесь молчать.
Твои глаза - ворота в душу
В них нежность, в них же стойкость
Невероятный блеск, который не нарушить
Смотря на них теряешь гордость.
А речь, а тембр, голос
Все это заставляет сердце петь
И золотом налитая, как колос
Ну как же от тебя не цепенеть?
Ты для меня одна - звезда
И светишь ярко, хоть не близко
Космическая мощь и глубина
И на земле тебе как будто низко
Я написал бы для тебя поэму,
Но я не Пушкин и не Блок,
Но для меня ты стала сокровенной
Прими такой мой чудный слог
22-25 февраля, 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865960
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 25.02.2020
Скажи, ты веришь в чудеса?
А я сегодня верю точно,
Ведь происходят неспроста,
Неважно это днем иль ночью.
Отчаявшись и веру потеряв,
Не веря в случай судьбоносный
Я на вокзале время коротал,
Выпуская дым от папиросы.
Не помню как она вошла,
Собою озарив зал ожиданья,
От взгляда я сгорел до тла,
Природы чудное созданье.
Я долго не решался подойти.
Привет, начало разговора,
Не знал каких же слов найти,
Пошлет, не выдержу позора.
Стыдливо улыбнувшись невзначай,
Почувствовал души прикосновенье,
А если пригласить на чай?
Не упускать прекрасное мгновенье.
Вскоре поезд мой подали,
Растерявшись в тот же миг
На посадку приглашали,
В сердце липкий страх проник.
И собрав все мысли в кучу,
Беглым взглядом на часы
Пассажиров встретил тучу,
Вместе с ней исчезла ты.
Вот один, сижу в вагоне,
Сердца стук и тишина,
Слёз прощанье на перроне,
Вдруг, сейчас войдёт она?
И о чудо, в дверь без стука,
Как судьбы прекрасный миг,
Отлегла от сердца мука,
Предо мной прекрасный лик.
Пять минут сидели, глядя,
Друг на друга, не дыша.
Тех минут готов был ради,
Всё бы отдал я тогда.
Стук колёс вливался ритмом
В разговоры двух сердец.
Я-о жизни, алгоритмах,
Вы-о книгах и весне.
Окно вагонное, рассвет,
Прощанья час наш приближая,
Ты с номером оставила билет,
Не точка это, просто запятая :)
Мы жизнь должны благодарить
За случай тот, что посылает,
Случайных встреч не может быть,
Не просто в жизни так бывает.
© Михаил Пронин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865757
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 25.02.2020
нннннннннннннннннннннннннннннннннннннннннннннннн
Прилечу я к тебе синим облаком,
Ты вдохнёшь я войду в твою грудь,
Нет не поздно,не поздно было бы всё,
Если есть в этом смысл и суть.
Если ты полыхаешь желанием
Веришь в счастье ,мечтаешь и ждёшь,
Прилечу я к тебе на свидание
Ты любовью меня обожжешь.
Падут ниц мои крылья сотлевшие
И сражённый твоей красотой
Я останусь с любовью созревшею,
Я останусь на вечно с тобой.
Прилечу я ведомый желанием
На заветную встречу с тобой.
Я согласен-любовь наказание
И я буду наказан тобой.
Прилечу я к тебе синим облаком,
Ты вдохнёшь меня грудью своей,
В ней я стану любовью глубокою,
Стану я половинкой твоей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865380
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 19.02.2020
Чаклунка осінь віддалася вітру,
Ховаючись по тихих закутках.
Їх позначала барвами з палітри,
Лишала пристрасть свою на листках.
Від цих взаємин зашарілась осінь,
В її обіймах вітер шаленів.
Кружляло листя і здіймалось в просинь
І ліс від цього дійства пломенів.
Але поволі пристрасть їх погасла,
Минуло літо бабине уже.
Хоч павутини довгі срібні гасла
Ще тріпотіли декуди вужем.
Дощі холодні змили барви долу,
А разом з ними щезли почуття.
Гойдало гілля осінь зовсім голу,
Але не було в неї каяття.
18. 02. 2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865268
дата надходження 18.02.2020
дата закладки 19.02.2020
Людино! Ти не ідеал,
Ні в красоті, а ні в коханні…
Хоч заслуговуєш похвал,
Бо ти живеш немов востаннє.
Певно для того час пливе,
Щоб ти сягнула ідеалу…
У ньому і живеш нате,
Щоб вознестись до п’єдесталу.
Життєва ціль одна – любов!
Люби життя - живи любов’ю!
Життя, любов і власну кров
Ніколи не розводь водою.
Людино! Ти не ідеал,
Ні в красоті, а ні в коханні…
Хоч заслуговуєш похвал,
Бо ти живеш немов востаннє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864425
дата надходження 11.02.2020
дата закладки 11.02.2020
Мороз и солнце- как прекрасно!
Всё в этой жизни не напрасно
И в феврале уже зима
Открыла снега закрома.
Вновь стали радостные лица,
Кто на мороз совсем не злится
И снова белые тона
Природа в жизнь нам принесла.
Исчезла серость зимних дней
И сразу стало веселей.
Ведь на морозе снег искрится.
Ну почему б не веселится?
Вновь в спячку залегла земля,
Разбудит тёплая весна
И снова птицы запоют,
Подарят песенный уют.
Февраль 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864394
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 11.02.2020
У иконы мамины глаза -
замечаю в церкви ставя свечи...
Как же много хочется сказать!
Только молчаливые здесь речи...
Тихо я зажгу свою свечу,
с горечью промолвлю в мыслях: "Мама,
сколько я сказать тебе хочу,
самой дорогой и верной самой!
Были не страшны мне холода,
да и октябри не так дождливы,
когда ты всю жизнь могла отдать,
чтоб моя чуть-чуть была счастливей...
Покрестив украдкой каждый раз,
провожала в дальнюю в дорогу ...
Мамочка, я знаю: и сейчас
ты прощенья молишь мне у Бога..."
"У иконы мамины глаза ,
как до боли мне они знакомы! "
Хочется, чтоб сын мой так сказал,
вглядываясь в лик святой иконы. . .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863560
дата надходження 03.02.2020
дата закладки 05.02.2020
Найкраща спілка - чоловік і жінка,..
Найкращі квіти - то їхні діти...
Найліпший клад, коли в сім"ї лад,
Як у сім"ї лад, то життя - квітучий сад...
Яке дерево, такі й його квіти,
Які батьки, такі і їх діти...
Дерева гнуться, доки молоді,
Як батьки хороші, то діти - золоті...
Жінка чоловікові - подруга,
А не підстилка і не прислуга...
Чоловік, який ображає жінку,-
Слабкий чоловік...
Чоловік, який б"є свою жінку,-
Нікчемний чоловік...
Сильний чоловік - не ображатиме,
Сильний - захищатиме,
А ще розумітиме і помагатиме...
То ж визначайте чоловіки самі -
Сильні ви, а чи ні?!.
Чоловік, який лає жінку,
Дурний чоловік...
Розумний - не лаятиме,
Розумний - оберігатиме,
А ще й розумітиме...
Недаремно ж кажуть:
Поганий чоловік, що тупа сокира,
А ще кажуть: дурний чоловік,
Розповідає про те, що їв і пив,
А розумний про те, що бачив і чув...
А ще, розумний чоловік в негараздах
Звинуватить се6е, а дурний - жінку..
А ще: розумний не той, хто сильний,
А той хто мудрий...
Хоч ніхто мудрим не родився, а навчився...
Батьки глядять дочку до вінця,
А чоловік жінку до кінця...
Та часом і таке буває:
Доки не поберуться - любляться,
А як поберуться - чубляться*...
* Чубляться - б"ються, хапаючи одне одного за чуби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863438
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 03.02.2020
(Цей вірш про кохання Ганни Барвінок до свого чоловіка Пантелеймона Куліша).
Думки й кохання – речі ті в житті,
Перед якими кожен геть безсилий,
Вони і щастя наше, і батіг,
Й пояснення ніколи не просили.
Кохання довжиною у… життя
Несла вона у вічно юнім серці.
Було усе: і зради, й каяття,
І клятви чергові, і звуки скерцо.
Несла його, мов кришталеву річ
І дорожила більше, ніж собою.
На все у неї вистачало пліч.
Вони ж міцніли-кріпли від любові.
Вона його… кохала. Й цим жила,
Ні ревністю не змучена, ні болем,
А сивина торкнулась до чола,
То кликала «дружиною»-судьбою.
У ньому вона бачила орла,
Що міг життя висоти підкоряти,
Тож сонцем осяйним йому була,
Котре уміло душу зігрівати.
Кохання довжиною у… життя
Її тримало й навіть надихало,
Поки й за ним зібралась в небуття,
Щоб разом бути, й Бога так благала.
25.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863443
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 02.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=w6F0qNErXWo[/youtube]
Лилася музика нізвідки,
Ввірвалась тихим вітерцем.
Запахли квіти незабудки,
Осіннім скупані дощем.
Чомусь мене розхвилювала,
Затамувавши подих - жду.
Якимсь натхненням напувала.
Як зрозуміть це до ладу?
Вона летить - душа за нею,
В якісь незвідані світи,
А шлях ,освічений зорею,
Там, де немає самоти.
І хтось трима мене за руку,
Я не боюся висоти.
Так полонили дивні звуки,
Чи тут виною тільки ти?
[img]https://avatars.mds.yandex.net/get-pdb/901820/c2bbbb2c-e51e-44ea-a3b6-078846a6d142/s800[/img] [img]https://avatars.mds.yandex.net/get-pdb/1016500/b14c0282-c335-4f6d-9326-1e0a8b9ae749/s800[/img][img]https://avatars.mds.yandex.net/get-pdb/471286/600d2026-7632-47b1-8f64-a00d6c0f58f5/s800[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863247
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 01.02.2020
У вальсі кохання з тобою кружляєм
І кращого дива у світі немає,
Моє ти кохання, мій принц загадковий,
Тобі лиш зізнання у кожному слові.
Приспів:
Ти люби мене коханий все життя і навіть більше,
Мій чарівний, незрівняний ти для мене наймиліший.
Хоч роки спливуть рікою, не забуду я ніколи,
Ми з тобою в вальсі знову, лине музика навколо.
Любити ніколи я не перестану,
Міцніш обійми найдорожчу, кохану.
В медовім цілунку уста хай зіллються,
А кроки у вальсі хай легко даються.
Приспів:
Дивлюся у очі, озера там сині,
Нас крила з тобою несуть лебедині.
В країну казкову де щастя рікою,
У вальсі кохання кружляєм з тобою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863244
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 01.02.2020
(Слова до пісні від імені чоловіка)
Ти саме та, кого жадають очі,
Ти саме та, кого кохає серце.
Як довго тягнуться мовчазні ночі
І дні бурхливі суму в ритмі скерцо.
Ти саме та, кого б обняли крила,
Ти саме та, кому б зігрів долоні.
Але ж далеко, так далеко, мила.
І без зими ця даль, мов лід, холоне.
Ти саме та, кохана жінка-мрія.
Ти саме та, яскрава зірка в небі.
Ти розпач інколи й свята надія.
Я лину думкою завжди до тебе.
Ти саме та, кого кохають очі,
Ти саме та, найкраща ніжна жінка.
Моя душа тобі "люблю" шепоче,
До тебе стежку застелю барвінком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863035
дата надходження 30.01.2020
дата закладки 31.01.2020
Читай оце й мені повір:
Поезія – не просто вірш,
Де ритм дотриманий і рима,
Народжена в Далекім Римі.
Там почуттів людських – вагон ,
Тож якщо ти не вітрогон,
То зрозумієш, що і як,
Щоби твій розум не закляк.
Там доль життєвих теж букет,
І ти із ними тет-а-тет:
Милуєшся, живеш, страждаєш
І сам собі відповідаєш,
І хто ти, й що для тебе світ.
Почуєш шепіт вод і віт,
Пізнаєш смак кохання й волі
Й важлива стане інших доля!
22.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862348
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 24.01.2020
Читай оце й мені повір:
Поезія – не просто вірш,
Де ритм дотриманий і рима,
Народжена в Далекім Римі.
Там почуттів людських – вагон ,
Тож якщо ти не вітрогон,
То зрозумієш, що і як,
Щоби твій розум не закляк.
Там доль життєвих теж букет,
І ти із ними тет-а-тет:
Милуєшся, живеш, страждаєш
І сам собі відповідаєш,
І хто ти, й що для тебе світ.
Почуєш шепіт вод і віт,
Пізнаєш смак кохання й волі
Й важлива стане інших доля!
22.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862348
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 24.01.2020
Проводи меня мысленно, проводи...
Навсегда, на века, на жизнь...
Не стыди меня, милый мой, не стыди,
Ото сна своего проснись!
Догорело же все, не ищи огня,
Не дели меня по частям.
И бросай, наконец-то, бросай меня,
Накрывай стол другим гостям!
Хватит игр в треугольнике, мой тиран,
Мне с тобой все до тошноты,
Много было царапин, открытых ран,
Но ушло все, когда и ты!
Я почти не дышала и не спала,
Твоих рук ядовитый жгут...
Все что было я с лёгкостью отдала,
И, здесь, больше тебя не ждут.
.
.
.
А.В. #annvishtak #annaslittlepoetry #прошлоевпрошлом🔐 #switzeland #allweneedislove❤
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861268
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 18.01.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3DLN5o1cqKw[/youtube]
Чи можна полюбить козла,
Як кажуть часто це в народі?
Хіба бува любов все ж зла,
Загадку цю рішала при нагоді.
Невже любов буває різнолика,
Як не попасти в сіті до козла?
Любов я знаю справжню, сонцелику...
Але народ помітив, є й така.
Чи це не та, що може розрушати,
І милуватися лише собою,
Себе завжди і всьому возвишати,
І з-за дрібниць кидатися до бою?
Завжди у всьому бути переможцем,
І з висоти плювать на інших почуття.
Така любов утопить в воді в ложці,
Не знає, що це значить - каяття.
Живуть собі, смакують насолоду,
Це не для них, що тут я наплела.
Тож прислухаймось до народу:
Не закохаймось здуру у козла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860733
дата надходження 09.01.2020
дата закладки 09.01.2020
Із ніг збивають, ніби струм,
Масштаби катастроф і горя...
Мабуть, маленьке кенгуру
Вродилося в недобру пору...
Прийшло в недобрий час доби,
Коли Землі судомить тіло...
Чи Бог тебе не долюбив
В людській подобі?.. Закипіли
Вулканами земні хребти,
Підняли рівень океани...
Чому мовчиш, мій Боже Ти,
Коли життя земне - на грані?
В недобрий час бездумних дій
Людської логіки й науки
Хтось втратив назавжди свій дім...
Згубив хтось совість, як перуку...
Хтось залишився на війні...
А інший - з неї не виходив,
Бо наяву, як в чорнім сні -
Війна у кожнім серці бродить...
Червоне полум'я вогню
Нові сьогодні креслить межі...
Палає Дім і не до сну
В час Австралійської пожежі...
Зішли, О, Божечку, дощу,
Отам, де дим вростає в небо!
Аби вогонь пекельний вщух...
Куди ж ми, Господи, без Тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860608
дата надходження 07.01.2020
дата закладки 08.01.2020
ТЫ ЖДЁШЬ,ТЫ ВЕРИШЬ ОН НАЙДЁТСЯ
ОН ОБЯЗАТЕЛЬНО ПРИДЁТ.
ТЕБЕ СЧАСТЛИВОЙ УЛЫБНЁТСЯ
ЕГО ДУША К ТВОЕЙ ПРИЛЬНЁТ.
ТЫ НАПИСАЛА ЕГО ИМЯ,
ИЗВЕСТНОЕ ТЕБЕ ОДНОЙ
И НАКЛОНИВШИСЬ ОТПУСТИЛА
КОРАБЛИК ,ПУСТЬ ПЛЫВЁТ РЕКОЙ.
ПУСКАЙ КОРАБЛИК УПЛЫВАЯ
В ВОДЕ СВОЙ ВЕРНЫЙ КУРС ВОЗЬМЁТ
НАЙДЕТ ТОГО КТО ТАМ СТРАДАЯ
ЛЮБВИ СВОЕЙ ДАВНО УЖ ЖДЁТ.
ПУСКАЙ ЕМУ ПОМОЖЕТ ВЕТЕР
НАЙТИ ТОГО КТО БУДЕТ МИЛ
КТО БУДЕТ ЛУЧШЕ ВСЕХ НА СВЕТЕ
ЛЮБИТЬ.ОН ЕСТЬ.ДОЖДАТЬСЯ ХВАТИТ СИЛ.
Я ВЕРЮ ЧТО БОЛЬШУЮ СИЛУ
ИМЕЕТ КРОВЬ ЗЕМЛИ-ВОДА.
ВСЁ ВПЕРЕДИ,НАЙДЁТСЯ МИЛЫЙ.
И БУДЕШЬ СЧАСТЛИВА ТОГДА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860514
дата надходження 06.01.2020
дата закладки 07.01.2020
Дожди - причащенье Божье
Ниспосланы земле свыше.
Кругом от них бездорожье,
Их стрелы стучат по крыше.
Их капли пронзают души
Людские грехи смывая.
Мне ангелы шепчут в уши:
«Дожди – есть вода живая».
16 сентября 2007 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43415
дата надходження 21.10.2007
дата закладки 07.01.2020
Почула я, як плакало кохання,
А поряд обсипався вишні цвіт,
Хоча й не голосне було ридання,
Та сірим став навколо білий світ.
Стогнали від плачу гіркого верби,
Стривожило сича ридання це,
І падала зоря кохання з неба,
Осяявши заплакане лице.
Воно ж росою падало додолу,
Шматочок ухопила і сова…
«Так умира кохання, – то недоля
Зненацька тихо мовила слова
І про сердець невінчане єднання,
Котре гіркий осадок залиша, –
Може тому й назвалося коханням,
Бо хвора пристрастю закохана душа».
Ледь чутно в травах хлипало кохання,
А зрада поряд розсипала сміх,
І вечір врешті видихнув зітхання,
Неначе усвідомлюючи гріх.
29.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860401
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 06.01.2020
Я танцюю з морем пасодобль,
ноги в холод кидає вода.
Тренеруєм над останній дубель,
об медузи плутає хода.
Кораблі – подвижники до порту,
бурею шугають серед скель.
Я посеред цього натюрморту
каламучю з морем акварель.
*
Вже зі мною водить море танго,
тихий берег убиває хвилі;
крилів шелест в морі, наче б то це янгол,
та це чайки плутають безсилі.
Усе хвилі об берег вбиваються,
ритм збивають тіла невблаганно.
Вони дійсно самогублять,
не розважаються;
поки море й далі водить танго.
**
Берег з хмар похмурих, темних виглядає..
Лихо в кожний розум віддав час.
Хто як хоче, хай собі страждає..
Ми танцюєм з морем свій останній вальс.
Ми танцювали з морем в бурю вальс,
до поки всі страждали на планеті.
В нас часу був не скорений запас:
на кількість слів в Шекспірівській сонеті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860101
дата надходження 03.01.2020
дата закладки 03.01.2020
Прими судьбы удары - стоя,
Своих достоинств - не теряй.
Не смей друзей сдавать без боя,
От клеветы - не умирай.
И мер крутых, самоуправных,
Словно судья – не применяй.
С людьми веди себя – на равных,
И их достоинств - не роняй.
А кто готов беспрекословно,
Канонам этим подражать.
Такого будут, безусловно,
Ценить, любить и уважать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858405
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 26.12.2019
[b][i]
Хтось обігнав, дивлюсь - то час іде...
Пришвидшилась, у спробі наздогнати,
А він побіг, залишивши мене
З бажанням хоч на мить його впіймати.
Так дивно, я кричу йому - "Стривай!"
А він невпинно й впевнено гарує...
- "Зажди, не йди, порадимось давай!"
Глухий, чи що? Зовсім мене не чує...
Отак і йду, не обігнавши й раз -
Чи в ногу, або знов за ним біжу я,
Лиш спогади й відлуння мудрих фраз
Для "кінофільму" власного фіксую...
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859239
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 26.12.2019
Лилась чарівна музика з вікна,
І голос проникав у саму душу,
І серденько здригнулося, вона,
Побачити іі я зараз мушу.
Я підійшов, фіранку відхилив,
В вікні, ізвідки музика лилася,
Вона співала, а з- під чорних брів,
Чарівний погляд в далечінь вдивлявся.
Вона співала серцем, а душа,
Кохання виливала в кожнім слові,
Сльоза бреніла на іі очах,
Неначе соловей співав в неволі.
Іі чарівний голос затихав,
А потім знову ливсь на повні груди,
О, краще б я іі був не кохав,
Мене той голос просто зводив з глузду.
І я відчув, як голос забренів,
Вона вмивалася пекучою сльозою,
Лилася тільки музика, без слів,
Де кожен звук наповнений любов"ю.
І я не витримав, із серденька мого,
До неі ніжна пісня полилася,
І так, неначе сонечко зійшло,
Іі кімната сповнилася щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858722
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 26.12.2019
***
Мовчу. Ім’я моєї музи – Тиша.
Пекуча і гучна лавина мрій
Пустелю ночі у душі залишить.
В чорнилі оніміє гріх і грім.
Мовчи. Хай душу до кінця розчинить
Вино ілюзій та нектар зі сліз.
Розсій по небу золоті перлини.
Думками не торкнися до землі.
Мовчання нас погубить і врятує.
Віддам я вітру безсловесний лист.
Не промовляй ім’я любові всує…
Хай вічно в тиші мріє і болить.
***
Моє мовчання і твоя байдужість
Змикаються в обіймах самоти.
Я замерзаю у пекельній стужі
Між мертвих фраз, які тепер нести.
Несказані мотиви, як і вірші,
Давно розтали, наче перший сніг,
І ми удвох серед німої тиші
Героями зробились інших книг.
Я залишаю ці блокноти датам —
Нехай розкинуть вірші в календар.
Я зачиняюсь у пустій кімнаті
З тобою, музо... Вип’ємо нектар?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858529
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 20.12.2019
До Бога вознесу свою надію,
Полину в простір зоряних пісень...
Нічого доброго без Бога я не вдію,
І навіть чорним стане світлий день!
Але іще гіркіше я заплачу,
І змовкнуть назавжди мої вуста,
Коли в твоїх очах я не побачу
Улюбленого Господа Христа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858565
дата надходження 20.12.2019
дата закладки 20.12.2019
Осенить бы крестом обезумевший мир,
где блефуют везде, где плетут небылицы,
создают и ломают стремительно миф,
а улыбки цветут на озлобленных лицах.
То, к чему мы стремились - пустые мечты,
а законы - написанный текст на бумаге...
Здесь, играя, целуют святые кресты,
как читая стихи, принимают присягу.
Все вокруг есть обман, заморочка, клише...
Но я, всё-таки, верю, что клятва до гроба -
это то, что действительно есть на душе,
и не только моей...Так мы чувствуем оба...
Понимаем: не голубь над нами парит,
с чистым помыслом Ангел летает по кругу,
и в разгар этой смутной, продажной поры,
мы не будем фальшивыми друг перед другом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850542
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 17.12.2019
[i][b]Життя, коротке слово з п'яти букв,
А скільки в ньому сенсу,
Воно іде і серця стук,
Підтримує його консенсус.
Життя не довге, таке миттєве,
Довгим ніколи не буває,
Усе у ньому є суттєве,
Усе в минуле поглинає.
Усім життя на світі мало,
Ніхто ніяк не наживеться,
І завжди чогось бракувало,
Всі думали: якось минеться.
І так миналось, не збагнули,
Пішли під землю спочивати,
А скільки шансів вони мали,
У своїм житті, себе пізнати…
Проходить рік, проходить два,
І немовлятко виростає,
Воно формує своє Я,
І шлях життєвий починає.
Наш розум, наповнюється з роками,
Його батьки для нас дають,
А чи задумувались ви люди,
Звідки вони його беруть?
Пізніше, школа всіх формує,
А вчителі для них святе,
Так часу вільного бракує,
І що із нас таке росте?
А далі, тяжкі будні,
Робота, жінка, діти,
І ніби все прекрасно,
Та нічого радіти.
У світі є дилема,
Що всі такі хороші,
Але весь час проблема:
Де взяти кляті гроші?
Ми народилися на світ щоб жити,
Щоб жити, а не існувати,
Відмінність в цьому є велика,
І кожен має її знати.
У кожного життя своє,
Таке незвичне й особливе,
Його людині Бог дає,
А далі нам усе під силу.
Щасливий стає той,
Хто вчасно зрозуміє,
І жити стане так,
Як більш ніхто не вміє.
Нам часто інші люди,
Розказують, як бути,
Як щастям увінчатись,
І досвіду здобути,
Таких людей багато,
А правди зовсім мало,
Спитайте їх завзято,
Що щастям для них стало?
Для когось щастя гроші,
Для іншого це ненормально,
Хтось бачить щастя в дітях,
Комусь це так банально,
І кожен свою думку,
Своє життя диктує.
Щастя кожному своє,
А вам мізків бракує?
Прислухайтесь до себе,
Почуйте голос серця,
Що дійсно вам потрібно,
До чого воно рветься.
Яке життя насправді,
Ви хочете прожити,
І що заради цього,
Готові ви зробити.
Іти на жертви треба,
Заради своєї мрії,
Саме свідома думка,
Змінить усі події.
Багато, хто працює,
У муках та у сконі,
І все життя марнує,
У рабському полоні.
Такий сценарій нам
Придумали тирани
І розум наповнили
Хибними знаннями.
Для них влада й гроші
Святіше святого,
А ви для них ніхто
Це простіше простого.
Тому не бійтесь, розвивайтесь,
Відстоюйте своє, правди не цурайтесь,
Хай кожен день вас просвіщає,
Знань забагато не буває.
Цінуйте тих хто поруч,
Добро добром віддайте,
А тих хто йде ліворуч,
Забудьте, та прощайте.
І пам'ятайте про думки,
Бо це велика сила,
Не дарма ідуть чутки:
Думка Всесвіт породила.[/b][/i]
Щоб переглянути відео вірша, перейдіть по посиланню нижче.
⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇
https://www.youtube.com/watch?v=ohShi4WagtU&t=95s
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858027
дата надходження 15.12.2019
дата закладки 17.12.2019
Ах, как хочется простоты
Без "зачем", "почему", "а значит..."
Где оставлены все "понты",
Где всё честно. И не иначе.
Где на полную грудь дышать,
Где по полю верхом галопом,
Где твой каждый неверный шаг
Не рассмотрят под микроскопом.
Где прочувствуют и поймут,
Как бы ни было скверно, плохо,
Где спокойно дают уснуть,
Где не ждёшь за спиной подвоха.
Как же хочется простоты,
Чтоб распутано, чтоб несложно...
Просто я там и просто... ты...
Неужели так невозможно?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798848
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 17.12.2019
Моей дорогой мамочке...
Служба вечерняя. Слышится пение
из приоткрытых дверей.
Медленно падают листья осенние
в мягкую темень аллей.
Служба вечерняя. Поминовение.
В церкви народу полно.
Ожили в памяти детства мгновения,
как это было давно...
Время далекое и несказанное,
образ любимый родной...
Свечку поставлю под образами я
матери за упокой.
Сердце согреет свеча моя малая,
плача слезой восковой...
Славная добрая милая мама, я
помню... люблю... ты со мной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857911
дата надходження 14.12.2019
дата закладки 14.12.2019
Невиліковно хвора жінка на любов…
Любов до ближніх, світу і природи,
До всіх капризів й дивностей погоди,
Що пролітають безупинно за вікном.
В твоєму серці завжди всесвіт доброти,
Ділитись всім, що маєш, в твоїй звичці,
Де б не була, в якому краю, місці,
Любов й тепло даруєш, людям навкруги.
І не шкода тобі потрачених років,
Господь відвів тобі так мало часу,
А ти на друзів, з першого ще класу,
Його, усміхнена, ділила залюбки.
Ділила долю навпіл і своє життя,
Шматок душі і всім частинку серця…
Твоє добро, як та вода з джерельця,
Як, на сорочці білій, срібне вишиття.
Твоя любов земна не знає людських меж,
Вона, як розпис на святій іконі,
Мов лінія, у мами на долоні,
Як животворний хрест, що доторкнувсь небес!
Невиліковно хвора жінка на любов,
Ти не чекаєш від людей віддачу,
Хоч часто лиш отримуєш на здачу,
Солоні сльози, осуд, докори…Та знов,
Своїм, ти щиро вкотре ділишся добром.
І я молю Всевишнього так ревно,
Та вірю щиро, вперто, не даремно,
Що ти отримаєш сторицею тепло!
І в твоє чисте серце вселиться вогонь,
Воно зігріє ближнього, врятує…
Я лиш не знаю, грішників чи чує,
Чи хоче чути слово, втомлений Господь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857313
дата надходження 08.12.2019
дата закладки 08.12.2019
Семейный альбом мы листаем вдвоём,
А в нём пожелтевшие фото,
И каждый подумает здесь о своём,
Всплывёт вдруг из памяти что-то…
Вот лица родных и любимых людей –
Как много осталось их в прошлом,
И так далеки блики прожитых дней,
Но вспомним о каждом хорошем.
Листаем страницу, здесь молодость вдруг
Тебе улыбнулась с картинки…
Мурашки по кожи, мгновенья испуг –
На нём ты моложе Маринки.
А вот детвора, четверть века назад,
Пред ёлкой шумит, веселится.
Как чудно, что весь этот старый обряд
Для внучки твоей повторится.
Семейный альбом – наша радость и грусть,
Застыли на кадрах мгновенья,
Той памятью греемся все мы и пусть
В душе не сгорают поленья!
15 декабря 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855316
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 30.11.2019
Як ракета Галя мчалась,
Ось минула вже друкарню,
Бо на стрижку записалась
У приватну перукарню.
Слава Богу, таки встигла!
Добре, черги вже немає,
Вже красунею з журналу
Себе дівка уявляє.
Майстер (трохи напідпитку)
Став над нею чаклувати,
І про зачіски всі модні
Почав лекцію читати.
Працював він дуже вправно,
І клієнтка дивувалась,
Бо волосся, наче пір’я,
На всі боки розліталось!
Перед ними враз болонка
(Це собачка) примостилась,
Дуже пильно і благально
На хазяїна дивилась.
П’яний майстер мовив глухо,
Так, щоб Галя зрозуміла:
-Це вона чекає вухо!
Галя мало не зомліла…
І як вулицями бігла –
Всі на стрижку поглядали,
Бо таку новинку моди
В місті ще не зустрічали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856394
дата надходження 30.11.2019
дата закладки 30.11.2019
Серед пісень та серцю наймиліша,
Яку співають янголи в Раю!
Найкраща подруга – це молитовна тиша,
Якій я таємниці віддаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856282
дата надходження 29.11.2019
дата закладки 29.11.2019
Не впусти на землю. Воно крихке.
Йому так болісно розбитись.
Воно ж твоє. Воно не чуже.
Воно не може будь-де опинитись.
Його не візьмеш чужими руками.
Бо чужі руки його не відчують.
Його не покличеш чужими словами.
Чужі слова воно не почує.
Не впусти на землю, бо воно крихке.
Воно міцне лише на перший погляд.
І не кажи, що чимось не таке.
Воно твоє. Йому потрібен догляд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856319
дата надходження 29.11.2019
дата закладки 29.11.2019
Хто зраджує в думках, нехай, нікчемний, знає —
Шляхетне серце чистоту плекає!
Йому жертовна вірність притаманна,
І міцність його мурів нездоланна!
Бо, хто в думках таємних блудодійний,
Відверто кажучи, – злочинець потенційний,
Йому й збрехать нічого не завадить —
Він ради похоті Самого Бога зрадить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856208
дата надходження 28.11.2019
дата закладки 28.11.2019
Ти тікаєш від зла, несвободи і меж,
Та від себе, мій друже, повір, не втечеш:
Ризикуєш програти в своїй боротьбі —
Бо усе, що ненавидиш, є у тобі!
Те що стримує тебе й навіює страх,
Наклеп, злість і брехня у звичайних словах,
Та невпевненість, через яку ти знімів —
Ти тікав сам від себе та не розумів.
Твоє серце вискакує, тіло тремтить.
Припини лютий чвал, зупинися на мить
І подумай як слід про усе, що почув
Доки зовсім у цій метушні не втонув!
Ти повинен побачити істинну яв:
Над тобою ніколи ніхто не стояв.
Все від чого ти біг сотні тисяч годин
Власноруч у собі збудував ти один!
(27 листопада '19 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856095
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 27.11.2019
[b][i]Осінь листопадом відшуміла.
Срібло сіють заморозки ранні.
Я б усі розлуки відмінила...
Та листочок осені -
останній...
Важко...Сумно...І повір -
не просто...
Не звикають до розлуки й болю
Знаєш, в цім житті ми тільки гості
Можна , я візьму тебе з собою...
* * *
Бо так на душі листопадово...
І смуток гірчить нерозгадано...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856013
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 27.11.2019
Якщо поваги ви не маєте до себе,
Немає почуття поваги до людей –
До вас кохання справжнє й щастя не прийде –
Лише такий вердикт вам проголосить Всесвіт.
Або, як в соціально-побутовім світі,
Байдужим будете й поблажливим до зла,
То швидко станете байдужим до добра, –
Це безконтрольно станеться і непомітно.
Забути можна зло лише тоді, як кривдник
Розкаявся щиросердечно в скоєних ділах,
Інакше зробить підлість він іще не раз,
І не лиш вам, –
підтверджує життя невпинно....
18.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855843
дата надходження 25.11.2019
дата закладки 25.11.2019
Ты на балу держал осанку горделиво,
И на охоте церемониться не стал бы,
Твой меч сверкал на поле боя молчаливо
И остриём своим вершил чужие судьбы.
Красивой жизни неизменный повелитель
И крепче каменной стены прослыл повсюду.
Огромный замок - неприступная обитель,
Пример и гордость для всего честного люда.
Пиры и войны, слава, женщины и злато.
Однако взгляд твой навсегда обрёл унылость,
Прекрасный лик в нем отпечатался когда-то,
С тех пор иного по ночам уж и не снилось.
Наедине, лишь свет луны тому свидетель,
Топил в рубиновом вине уставший разум,
Но снова память будоражит лик тот светел
И всё бормочешь ты одну и ту же фразу:
"Да будет проклят этот день!" И каждый вечер
Ты Люцифера воззывал, молил пощады:
"Я эту сделку заключил, но был беспечен!
Не полагал, что на Земле познаю ада!"
Но докричаться в преисподнюю едва ли...
На веки вечные скреплённый алой кровью,
Давно подписан договор твоей печали -
Почёт и славу оплатил своей любовью.
Терпеть невмочь и сердце порвано на части,
Уж не спасает и графин вина хмельного.
Ты над душой своей лишенный всякой власти,
Но есть одна тобой не хожена дорога.
"Да, я глупец но примириться нету мочи!
Быть может старая карга меня рассудит."
Накинул плащ и под покровом тёмной ночи
Покинул замок, ну а дальше будь что будет.
*****
Дремучий лес, в тумане топи да болота.
Который день без сна и отдыха в дороге.
И загнан конь, и самому уж есть охота.
Едва добрался. Вот и ведьма на пороге.
"Какие люди! - заскрипел противный голос -
Поди сто лет таких красавцев не видала.
Ты проходи, милок, немного приоденусь,
Гостей сегодня уж ни как не ожидала."
"Зачем пожаловал ко мне, любезный сударь?
Давай-ка прямо, не кривя и по-простому.
Ко мне не ходят просто так, уж я не дура.
Ведь только беды к моему приводят дому."
"Права ты, бабка, что в недобрый час я прибыл,
И изложу тебе подробно своё дело.
Изволь немного покормить, истратил силы."
"Ишь ты! Тогда прошу за стол, коль очень смелый."
Не хитрых снадобий состряпала старуха,
На стол дубовый понаставила тарелок.
"Ты только громче говори, слаба на ухо.
Карасик вкусный, не смотря на то, что мелок."
И утолив совсем едва свой волчий голод,
Ты ей историю поведал не простую,
Как был когда-то очень беден, глуп да молод,
И что растрачивал деньки свои впустую.
И как однажды у реки в лучах заката
Прекрасный лик тебя пленил и нежный голос.
Там пела дочка короля: млада, богата,
На берегу вплетая маки в белый волос.
Но не посмел тогда ты в чувствах приоткрыться -
Что может быть у босяка и высшей знати?
А сердце рвАлось из груди свободной птицей.
Вот тут-то он и подошёл, как будто кстати.
"Что приуныл? - сказал чужак в плаще до пола -
Ты, знаю, здесь уж не впервой, прими же помощь.
Могу я статус твой до самого престола
За миг возвысить, коль не струсишь ты фантома."
"Не понимаю, как подобное возможно?"-
Ответил ты, не прикрывая интереса.
"Какая разница? Раз хочется, то можно.-
Промолвил демон - Но зато твоя принцесса
Тебя признает, коль найдёшь ты к ней дорогу."
"Да что искать? - подумал ты - Ведь каждый вечер
За нею здесь и наблюдал. Найду, ей-богу!
Давно известно же о месте нашей встречи!"
И на пергаменте исписанном вощёном
Скрепили кровью договор из свежей ранки,
Но не прочёл, поскольку не был ты учёным..
Проснулся в замке не знакомом спозаранку.
*****
И всё чужое, только кланяются слуги,
Твои портреты на стенах в четыре роста.
Оторопел вдруг на мгновение в испуге,
Собрался с мыслями: "Не уж то всё так просто?"
С тех пор и слава, и почтение, и злато,
За годом год твоё величие сильнеет.
Вот только деву позабыл ты, что когда-то
Была прекраснее и жизни всей милее.
Но лишь Луна на небосводе засияет,
Как снова память будоражит светлый образ.
И до утра воспоминания пленяют:
На берегу вплетает маки в светлый волос.
Едва пробьётся первый луч на небе синем
Её ты, властью ослеплённый, забываешь.
И точно сердце покрывает белый иней,
В роскошной жизни, как в трясине увязаешь.
"Невмоготу мне больше, старая, разлука!
Скажи, как быть? Отнюдь не этого хотелось.
За что мне та неописуемая мука?
И помоги! Я всё отдам за эту милость."
"Ну, мастерства не занимать. - шепнула ведьма -
Сгубил не мало светлых душ Правитель ада.
Понарасскажет молодым такие бредни,
Задурит голову, что большего не надо.
Ведь ты продался, мой милок, почти задаром.
Хотелось счастия познать, любви испити.
Но предусмотрено подобным договором,
Что и при жизни над тобою повелитель
Отнюдь не ты. И Люцифер тобой играет.
Ему живой ты ни к чему на белом свете.
Но в ад счастливая душа не попадает,
Вот и терзает он при жизни судьбы эти."
"Я обречён? Скажи, как есть. Не нужно фальши.
Мне жизнь такая не мила и опостыла.
Как быть? Куда теперь идти мне с этим дальше?
Я не хочу, чтоб на рассвете кровь остыла.
Быть может в пропасть старых гор мне провалиться?
Закончить муки и терзания на веки?"
Вскочила ведьма и, похоже, стала злиться:
"Какие ж глупые вы, всё же, человеки!
Ведь только этого и ждёт твой искуситель!
Услышь меня, коль обратился за подмогой!
Ты попадёшь тот час же в адскую обитель -
Душе несчастной прямиком туда дорога!
И лишь один на белом свете древний способ,
Как договора обойти святые узы.
Готов довериться всецело, без вопросов? -
Я помогу и разорву проклятий узел."
"Иду на всё и недосуг мне сомневаться" -
Мелькнул надежды светлый луч в твоих глазницах.
"Да будет так. Теперь уж поздно возвращаться.
Ты вскоре встретишься с любимою девицей."
*****
На черном небе хороводы водят звёзды,
Старуха в чайник заварила разных травок.
"До дна испей, поторопись, пока не поздно.
Рассвет уж близок, не успеем - всё пропало."
И уложив тебя на мягкую перину,
Велела снам своим немедленно отдаться:
"Теперь не бойся, буду рядом, не покину.
Да пусть счастливые мгновения приснятся."
Но лишь улыбка на лице сменила тугу,
Ты снова счастлив где-то там под пышным клёном,
Как злая ведьма за кинжалом тянет руку,
И впилась в грудь твою тот час клинком калёным.
Луна багряным залилась, кровавым светом,
Старуху бросило на пол незримой силой.
А за окном уж ночь сменяется рассветом.
"Ты со своею скоро встретишься любимой!"
И вскрикнет, словно в преисподнюю, заклятье:
"Я жизнь за жизнь тебе даю! Прошу, прими же!
Его счастливая душа - в аду проклятье!
Коль договоры нарушать с тобой не гоже,
Пускай же тощая душонка без надежды
Горит в огне взамен влюбленной и счастливой!"
И окровавленный кинжал пробил одежды,
И сердце чёрное своё она пронзила.
*****
Померкли звёзды и луна уж отсветила,
Вершины гор порозовели на востоке,
На чистом небе разгорается светило,
Лучами реку согревая у истока.
Такая тишь бывает только на рассвете,
Покуда дремлют на ветвях лесные птицы.
Но где-то голос вдалеке лучист и светел.
"Неужто снова это просто мне приснится?"
Всё ближе-ближе и всё слаще эти звуки.
"Вставайте, юноша. Земля, поди, сырая.
Довольно прятаться. К чему такие муки?"-
Смеясь промолвила девица молодая.
И как когда-то у реки в лучах заката,
Прекрасный лик и тот же сладкий нежный голос.
Сидела дочка короля: млада, богата,
На берегу вплетая маки в белый волос.
С тех пор десятую весну сменило лето.
Под старым клёном у реки играют дети...
Не мало подвигов твоих людьми воспето-
Ни дня впустую не прожил за годы эти.
*****
"Моя взяла- промолвит ведьма Люциферу-
Я ж говорила, не пропащая душонка.
Отнюдь не зря мы провернули ту аферу,
Второго шанса всё ж достоин был мальчонка."
Евгений"Солнце"Мороз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855767
дата надходження 24.11.2019
дата закладки 24.11.2019
Возможно ль чувства проверять
Для лучшего их исполненья,
Когда никто не в силе вспять
Вернуть ни одного мгновенья?
И пусть какой-нибудь фигляр
Кичась своим пером ничтожным,
Стихов дополнит формуляр
Красивым словом, хоть и ложным.
Любовь не сложно обмануть
Всё теми ж самими словами,
И ты, подруга, не забудь –
Что любят женщины ушами.
Но не для этого искрят
Стихи высокопарным слогом,
Ведь люди чувствие хранят
Не пред людьми, а перед Богом.
23.11.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855662
дата надходження 23.11.2019
дата закладки 23.11.2019
Буває так - туман журби ого́рне...
Не пишуться, а пла́чуться вірші́.
І сумнівів такі жорстокі жорна
Перетирають зерна спогадів в душі.
Уже, можливо, доля не розпа́лить
Багаття щастя знову хоч на мить.
Можливо відтепер одна лиш пам’ять
Як вогник свічки буде болісно тремтіть.
Як часто ми самі, а не по волі божій
Втрачаєм подарунки від життя.
Ми різні всі. Але в одно́му схожі –
Самі ж для себе риєм прірву каяття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855152
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 19.11.2019
Ніжних снів тобі кохана,
Шепочу в вечірній час.
Ти мов зірка полум'яна,
З найкрасивіших прикрас.
Заворожуєш словами,
Навіть поглядом своїм.
Переповнений піснями.
Завжди наш родинний дім.
Голос твій ласкавий, ніжний,
Усмішка казковий рай.
Погляд милий, дивовижний,
Мов блакитний небокрай.
Зацілую твої руки,
Обійму і пригорну.
Не змінили думок роки
Я люблю тебе одну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855172
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 19.11.2019
И нечего немилым улыбаться,
И нечего любимых обижать.
А нужные мечты всегда свершатся,
Ненужных и не стоит ожидать.
Зачем испытывать пылающего в муках?
Зачем придумывать кому-то свою ложь?
Зачем дружить по так искусным слухам
И ухмыляться, когда в голосе есть дрожь?
И нечего бросать того, кто нужен,
Зачем с другими время проводить?
И нечего среди морских жемчужин
Искать угли и их боготворить...
22.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854612
дата надходження 13.11.2019
дата закладки 17.11.2019
Прикоснусь к твоей шее губами,
Шее, пахнущей гордостью роз,
Огранённой живыми шипами
И желаньем восторженных слёз.
Нежный запах сознанье тревожит,
Замираю... и страшно вдохнуть,
Потому что на чувственной коже
Капли слёз превращаются в ртуть.
Прикоснусь к твоей шее губами,
Ощущая тоску языка,
Ведь не знаю какими словами
Мне сказать, как ты мне дорога.
Нежный запах сознанье тревожит…
И текут эти слёзы, текут,
Потому что на чувственной коже
И шипы мне твои расцветут.
12.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854706
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 15.11.2019
Между мной и тобой эта дикая осень
пожелтевшие листья сжигает дотла...
Всё прошло и ушло - поматросил и бросил...
Ну а мне с той поры не хватает тепла.
От меня до тебя - только пара кварталов,
и лишь два светофора мигают в ночи...
Между мной и тобой - ничего не осталось,
только дождь бесприютный стучит и стучит...
Он спасает меня от пустых разговоров,
и, надеюсь, пройдет, перемелется всё,
дворник листья сгребёт, все забудется скоро...
Только душу тоска все трясет и трясет...
Лист летит, окантован капризной резьбою,
но ему не добраться до нашей скамьи...
Сумасшедшая пропасть меж мной и тобою :
два холодных кольца, две несчастных семьи...
Знаю я, что живёшь ты, как раньше, на взводе,
да и я продолжаю всё в том же ключе...
А за окнами осень продрогшая ходит,
всё рисует тебя, не пойму лишь, - зачем?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853996
дата надходження 08.11.2019
дата закладки 09.11.2019
Всё - в клочья! Всё разрушено, разбито,
оставили: ты - мужа, я - жену...
А где же счастье, стоившее пыток?
Оно сбежало - любит тишину.
Такие вот немыслимые ставки -
зачеркнута напрасно наша жизнь!
И только страсть горячею удавкой
над душами поникшими кружит...
А совесть... Вот она за всё в ответе!
Ночь полная раздумий и без сна,
и полудрема только на рассвете,
а в ней - так глупо брошена жена...
Нет смысла что-то мямлить, бить на жалость,
ещё глупей - заплакать, уходя....
Любовь... прошла, вернее пробежала
и уплыла потоками дождя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854097
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 09.11.2019
Дополняет так погоду
Водевиль от Скорпионов,
Красит осени всей лоно,
Чудотворность льет в природу…
Что угодно – ждать от знака
В бурной водяной стихии,-
Точно – в круге Зодиака
Он не знает ностальгии…
Ведь подобно сказки магу
Может пережить спокойно
Жизни холод, темень, влагу,-
Встав на пьедестал достойно!
Театральность – не случайно,-
С волшебством осенним брода…
Интуицией,- не тайно
Обладает он от рода…
При рождении во всплеске
Жизнь течет рекой не плавно,
Ведь с короной он при блеске
Чувствует себя лишь славно…
Для души, друзей и близких,
Пусть усталость сверхурочно,
По сценарию, без риска
Подготовит праздник точно!
Настоящим станет другом
С помощью в делах,- советом,
Как порой ему не туго,-
Дарит всем тепло со светом!
Мчится к солнцу, на свободу,
Даже если мучат боли,-
Рвется в высь ту к небосводу,
На земле съев пуд свой соли…
К цели страстных Скорпионов,-
На пути преград есть много…
Без унылости и стонов-
К достижениям дорога!
Что нечасто просто в одах
Тех восходами воспетых,-
Суть в приземистых невзгодах
Озаряет, как просветы!
Тот борец есть справедливый,
Обладая вкусом, стилем,-
В день рождения – счастливый
Всем ноябрьским водевилем…
Скорпион – своеобразный
Внутренним и внешним миром,
В повседневности – он праздный
Есть всегда, для всех кумиром!
05.11.2019г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853775
дата надходження 05.11.2019
дата закладки 05.11.2019
А хтось за тебе на вівтар себе поклав,
Щоб захистити щось одвічне і нетлінне,
І злим пліткам на пожирання не віддав,
Щоб не роздерли сокровенне і безцінне.
І що тут скажеш? Ця душа не має меж,
І на таких весь світ тримається віками,
З такими землю, наче поле перейдеш,
Серця єднаючи, сплітаючись руками.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853616
дата надходження 03.11.2019
дата закладки 04.11.2019
[b]Господи, спаси і сохрани.
Ангелів пошли на допомогу.
Я ж бо Твій, хоч і заблудлий син,
Та додому віднайшов дорогу.
Повертаюсь, тільки не відкинь...
Прихилю коліна - не відмовся...
Чорнота не вабить, вабить синь
Неба.
Ти чекаєш?!
Ось я... ось я.[b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446915
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 03.11.2019
Жизнь и время назад не вернуть
И ошибки свои не исправить.
Всем отмерен свой жизненный путь,
Сколь ни бейся, его не добавить.
Пока жив, поделись добротой,
Не суди и не будешь судимым,
Поднимись над мирской суетой
И почувствуй себя ты любимым.
Знай, твоя доброта, как Бальзам,
Что душевные раны излечит,
Благодарным будь дням и годам,
И уставшим подставь свои плечи.
Придет час и ответишь сполна
Даже если грешил ты невольно,
Знай, что жизнь ведь не зря нам дана
И прожить её надо достойно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853455
дата надходження 02.11.2019
дата закладки 03.11.2019
Розгубився.Все валиться з рук,
Настрій зовсім упав на дно.
Через пекло чужих розлук
болить серце.Бо не все одно.
Бо не можу спокійним бути
Коли рушаться дві сім'ї.
Через зради,через отрути
Через примхи свої.
Є там дітки,маленькі ,милі,
Їм потрібні і мама і тато.
Вони люблять їх,але безсилі
Ту любов свою захищати.
Своїх діточок покидає тато
В іншій сім'ї розлучниця мама.
Хочеться голосно так кричати:
"що ви робите,нащо драма?
Ви загляньте в маленькі душі
Хіба можна вам їх ламати.
Ви кохайте їх та найдужче.
Їм ніхто не замінить ні маму,ні тата."
Чужі сім'ї. Та не байдужість
Не дає осторонь сидіти.
Проявити потрібно мужність.
Діяти.Страждають діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853285
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 01.11.2019
Не старик, но уже величают по имени-отчеству,
а колени скрипят, серебром отливает висок...
И хоть с кем-то живым иногда перемолвиться хочется,-
оправдаться за гору не сбывшихся в жизни высот.
А ещё подружиться с такой необузданной памятью,
чтоб в ночной тишине не глотать очень горький комок...
И тогда, может быть, по ночам приходить перестанут те,
без кого, как казалось, вчера и дышать ты не мог.
Вроде всё как хотел - независимость стала наградою.
Так чего же коробит сейчас сей холодный престол?
И обидно до слёз, что теперь никого я не радую,
хоть и тянется вслед череда не сожжённых мостов?
С сигаретой сижу у окна в ожидании полночи...
Вот последний трамвай прогремел и исчез за углом...
Пустота...и свобода...без разных сочувствий и помощи...
Без упрёков и слёз... Так чего ж эта грусть о былом?
А года расшивают всю жизнь мою нитями проседи:
одинок, неустроен... Жизнь будто стащила с коня...
Говорят, ты для многих беспутных стараешься, Господи,
вот и я попрошу: не забудь за такого ж меня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853049
дата надходження 29.10.2019
дата закладки 31.10.2019
Тропарь Досифеи Киевской.
Иже Духом Святым издетска Христу обручена была еси,
И, сокрывши себе отмира в подобии мужестем,
Пещерное затворение сладостно восприяла еси.
Молися о нас, Досифея славная, Жениху твоему,
Да избавит нас от мрака греховного И спасет души наша.
В Голосиевских озерах тают, тонут купола,
То Китаевская пустинь, смотрит в божьи зеркала.
Стежка дней осенних, теплых, шорох листьев, как мольба.
Вот затворников пещера, монастырская гора.
Голосиевская осень, тайны лет былых храня,
Помнит молодую Дарью, - юродивую Христа,
В рубище мужском, сбежавши, от сестры, и от отца,
Обменяла та дворянство, на пещеру без огня.
Царской милостью, монахом рясофорным, стрижена.
Подвиг старчества принявши, позабыв о свете дня,
Сладострастному служенью отдала себя сполна...
Так в молитвах, в день Сергия, дух свой Богу предала.
По завету, не касаясь,… братьями погребена,
И не знал никто из братьев, что- то девица была.
Перед смертью, слез прощенья, тайна вскрылась лишь едва,
На надгробном камне белом пролила слезу сестра.
Здесь узнала на портрете милой Дарьюшки глаза.
Голосиевская осень улетала в облака.
Тайну мощей Досифеи бдит Китаевска гора.
В темной келье преподобной вечная горит свеча.
А над пустинью распевом льются строки тропаря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459095
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 30.10.2019
(невыдуманная история, подслушанная,
от двух лиц определенного возраста).
Сегодня мама с папой просят,
Чтоб мы сидели очень тихо.
У них на вечер будут гости,
Какой то дядя - Тихон Лихов...
...............................................
Давай с тобою мы руками,
Потрудимся совсем немножко,
Вот сдесь листы для оригами,
С них выйдет рыба или кошка,
А вот мы в парке на алейке,
Нашли кленовые листочки,
Если подумаем маленько,
С них выйдут чудные цветочки.
Вот здесь орешек, жолудь, шишка,
Немного спичек, пластелина...
И позавидует сам Шишкин
- Медведи, лес, бревно... Картина...
Ну, а *жирней* чтоб это было
(они ведь маслом рисовали),
Откроем тихо холодильник,
(чтоб мама с папой не узнали)
И все намажем густо маслом...
Ну, вот, шедевр мы сотворили.
Трудились, видишь, не напрасно
И время даром не убили.
И все, как-будто бы на месте,
И все, как-будто бы в порядке,
Но почему- то стол весь в тесте
И восемь клякс в моей тетрадке.
- Что скажет папа завтра утром?
А мама снова будет плакать...
- Но, если выбросить все в мусор,
И пол при этом не заляпать?..,
- Что, не заметят мама с папой?
- Но будет все это неправда?
Брехня, обман, ну... знаешь, - враки...
Идем скорей сдаваться?.. - лааадно!..
- Они простят... не нужно плакать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853014
дата надходження 29.10.2019
дата закладки 29.10.2019
Тускніє свіжо вдягнена корона,
Огидні ті місця, що куплені для трону.
Сухе, ламке гілля такої крони,
І недолугість слова тліє, тліє в броні.
Не треба діадем, корон таланту.
Не спопелить вогнем і не розвіять вітром.
І не потрібні зовнішні атланти,
Бо дерево міцне росте з розлогим віттям.
І визнання простих людей цінніше,
Бо справжній він митець без всякого піару.
Бездарності корона буде в ніші,
Хоч скільки б не співали б дифірамбо-арій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852063
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 28.10.2019
Зітри мене із памяті -
пора.
Спали усе,
що мною зайнялося.
Яка ж вона тонка -
остання грань...
Час вичеше тебе
з мого волосся...
Забудь про те,
що я колись була.
Розвій про мене спогади
за вітром...
Застигла в серці
дотиків смола.
Вдихай глибоко -
щастя у повітрі...
Хай буде сніг,
І вітер,
і - зима.
Ти озирнешся -
вдарить злива в груди...
І ніч шепне тобі:
- Іі нема...
Але я буду.
Завжди в тОбі буду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852852
дата надходження 27.10.2019
дата закладки 28.10.2019
Разбежались с тобой,разошлись,
Почему так случилось не знаю.
Помнишь в верности как мы клялись,
Жить в любви бесконечной мечтали.
Ненавижу тебя и люблю,
Проклинаю тебя и прощаю,
А остыв очень Бога молю
Пусть быстрее тебя возвращает.
Помнишь как целовались с тобой,
Как мы крепко с тобой обнимались.
Полетело всё к чёрту долой
И мы тихо с тобою расстались.
Ненавижу тебя и люблю,
Проклинаю тебя и прощаю,
А остыв очень Бога молю
Пусть быстрее тебя возвращает.
Без тебя вроде стало легко,
Если б снять ещё камень с души,
Толи близко ты,толь далеко,
Почему же молчишь, напиши.
Ненавижу тебя и люблю,
Проклинаю тебя и прощаю,
А остыв очень Бога молю
Пусть быстрее тебя возвращает.
Так он близок и так он далёк,
Он то светел,то еле мерцает
Той разбитой любви огонёк
Что опять возродиться желает.
Ненавижу тебя и люблю,
Проклинаю тебя и прощаю,
А остыв очень Бога молю
Пусть быстрее тебя возвращает.
Мы расстались,но где-то в душе
Есть надежда что всё возродится
И любовь что погасла уже
С новой силой у нас загориться.
Ненавижу тебя и люблю,
Проклинаю тебя и прощаю,
А остыв очень Бога молю
Пусть быстрее тебя возвращает.
Возвращайся,я так тебя жду,
Всё забудем что было плохое
Только счастье с тобой в этой жизни найду.
Ты прости что расстались с тобою.
Ненавижу тебя и люблю,
Проклинаю тебя и прощаю,
А остыв очень Бога молю
Пусть быстрее тебя возвращает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852302
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 23.10.2019
Багато хто чули в житті такі фрази:
"Не пий, не пали, будь хорошим"-накази,
"Не самій матюкатись, до весілля кохатись,
Танцювати у клубі-не дай боже статись!
Он син тітки Галі-хороший хлопчина,
П'ятірки приносить-який молодчина!
Вже безліч медалей у спорті він має,
Високі посади в кар'єрі займає,
Сім'ю вже створив, заробляє багато...."
"Ну досить, ну досить мені дорікати!
Не хочу я чути дурні пункти ці,
В нутрі сина тітки немає душі,
Не п'є і не палить-хороший хлопчина,
Та це ще не робить хорошу людину!
Він може всміхатись в очі так мило,
А за спиною лити чорнило,
Так, він не говорить ненормативно,
Та те, що він каже низько й противно,
Хай вчився він вдома цілими днями,
Приносив медалі додому роками.
Та спробуй просити його допомогу,
Не втішить/розрадить цей хлопець нікого!
Добру пораду нікому не дасть,
Щоб зайняти посаду-підлиє нещасть.
Багато грошей, велика сім'я,
Сварки та розбій їй друге ім'я!
Немає поваги-немає кохання,
Там зради, там сльози-вічне страждання.
А он у синочка тітки Ірини,
Немає сім'ї, лиш домашні тварини,
Він палить, гуляє, може сваритись,
Зате він ніколи не зможе помститись,
Все тіло покрите татуюванням,
Пірсинг у носі, модерн в гаптуванні,
Проси допомоги хоч цілими днями,
Він буде втішати рік за роками,
Всю правду він скаже щиро і в вічі,
Ніколи не видасть чужу таємницю!
Не має кар'єри, грошей небагато,
Та любить роботу, кожен день наче свято!
Оце вже людина з великої букви,
Людина якій хочу тиснути руку,
Хороша/погана-єдиний критерій,
Людяність й серця відчинені двері.
Так було завжди, так є і нині,
Проблемна не в звичках-проблема в людині!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851771
дата надходження 17.10.2019
дата закладки 18.10.2019
Пусть, выжжена душа моя дотла
и коркой ледяной покрылось сердце,
от чувств былых осталась лишь зола
и наглухо закрыта память-дверца,
до капли выпит, и опустошен
сосуд мечты, надежды, счастья, веры,
страсть, словно сладко-приторный крюшон
уж не пьянит меня в желаньях смелых...
Пусть, ложью искорежена судьба,
за стенами пустых воздушных замков
покоится вчерашних грёз раба,
а сказка обрывается внезапно...
Пусть, мост меж берегов чужих сожжён,
затоплен остров неги и уюта,
и наступают тени с двух сторон -
зловещие фигуры абсолюта...
Фантасмагория накалена!
Внутри все чувства сжались как пружина.
У счастья слишком высока цена,
и кажется спасеньем - гильотина...
Развеет морок утренняя трель,
чар чувственность из соловьиной рощи...
День растушует красок акварель
на жизни лист.... А все намного проще...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851146
дата надходження 11.10.2019
дата закладки 11.10.2019
Неделю страдать, позабыв обо всем на свете,
и тупо листать, не читая, свои стихи...
Ни сна, ни покоя, лишь только мурашки эти,
сплошным наказаньем по телу за все грехи.
Ведь знала, что он бессердечный, холодный демон,
что тянется следом разбитых сердец полно,
бороться с его обаяньем - пустое дело...
Умела на место таких она ставить...Но
понятно ей стало, что здесь не типичный случай,
когда он на ухо шепнул ей какой-то вздор,
касаясь щеки подбородком своим колючим,
и сотни мурашек по телу прервали вдох.
С тех пор в голове у неё беспорядок полный,
а сердце, как птица, посаженная в силки.
Из той вечеринки она ничего не помнит,
лишь дикий восторг от небритой его щеки.
Дрожащей рукой достаёт телефон из сумки,
и, с ужасом вспомнив довольный его смешок,
она нажимает на « вызов » в своем "Самсунге ",
себя проклиная за этот душевный шок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850083
дата надходження 02.10.2019
дата закладки 02.10.2019
Коли біда постукає у дім,
Прийде розлука, розпач чи тривога,
Відомий вихід - ось ікони з Ним,
І погляд ми звертаємо до Бога.
Нема нікого ближчого тоді,
А сумніви зникають неодмінно,
Ми віримо, старі чи молоді,
І молимося, ставши на коліна.
Та є, як завжди, инша сторона -
З'являється настирлива спокуса.
Пручаємося стійко, втім вона
Руйнує віру швидше землетрусу.
І що цікаво: виживуть шмати
Чи встоїть віри тріснутий фундамент,
То ми самі, як злючені кати,
Ті залишки потопчемо ногами.
Невдовзі їх і снігом замете,
Бо віра швидко з пам'яті зникає,
Коли навмисно віримо у те,
Що Бога в світі може і немає.
Отак і живемо, туди-сюди:
Від аверсу до реверсу - півоберт,
В багаття - із морозної води,
А час невпинно справу свою робить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850008
дата надходження 01.10.2019
дата закладки 02.10.2019
Шлю вітання в цьому слові
Вірі, Наді і Любові,
Про красунь я завжди мрію,
Тож вітаю ще й Софію,
Вас подруг, вітаю, милих,
Щоб ви всі були щасливі,
Щоб вам доля усміхалась,
Щоб любилось і кохалось.
Щоб писалися вірші,
Ніби мед текли з душі,
Щоб мужчини як читали,
Все на світі забували.
Й не забули привітати,
З цим таким хорошим Святом.
Щоб від щастя ваші очі,
Засвітились по-дівочі.
А іще я вам бажаю,
Янгол хай оберігає,
Й посила Господь для Вас,
Щастя й Долю повсякчас.
ЗІ СВЯТОМ ВАС ЛЮБІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849875
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 30.09.2019
Мне б с ума не сойти, не примкнуть к этой касте убогих,
в ней сегодня есть те, кто был лучшим из лучших вчера...
Взвились вдовьи платки, похоронки ползут по дорогам
и расходятся болью по нашим домам и дворам.
Я, встречая рассвет, у иконы стою на коленях,
но в ответ - тишина...И все так же преследует рок...
Это, видимо, Бог, за грехи всех былых поколений,
черну метку войны нам вручил на неведомый срок.
А сегодня, надев на сознание шапку-обманку,
притворюсь я беспечно-уверенной в завтрашнем дне
и поверю словам, нагадавшей мне счастье, цыганки,
точно зная: его быть не может в несчастной стране.
Здесь, под градом войны, лишь осколки разбитого счастья
телефонным звонком прилетают из зоны АТО,
когда голос родной раздается и тихое:"Здрасте..."
возвращает мне жизнь...Ну а все остальное - потом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849692
дата надходження 28.09.2019
дата закладки 30.09.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2019
Я тягнулась до тебе душею,
Ніби бризом легеньким торкалась.
Та хіба в шумі чути мій шепіт,
Коли людськості, мабуть, замало.
Я ковтнула твоєї печалі,
І скотилась сльозина у море.
Самота пролягла на причалі,
Десь у темряві жевріли зорі.
Після ночі наступить світанок,
Чайки крила розправлять в польоті,
А журби незагоєна рана
У морському залишиться лоні.
- Море, море, ти волі безкрайність,
Розчиняєш водою журливість,
І виспівуєш сонячну дайну.
Я, мов чайка, крилато полину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849156
дата надходження 23.09.2019
дата закладки 27.09.2019
Твій день починається дивно, авжеж?
Не здатен ні слова сказати,
Думками дорослий і волею теж,
Та поруч - опікує мати.
Твій час іде швидко, так швидко що ти,
Ледь вставши півдéнь зустрічаєш.
Стараєшся швидко чогось досягти,
Та з чого почати не знаєш...
Зустрінеш нарешті ту першу любов,
Збиваючи ноги в дорозі,
І рішення вірне шукатемеш знов,
Хоч те, на твоєму порозі...
Ти далі ганчір‘я накупиш, й гуде
Навушник від того панк-року...
Аж тут підвечірок до тебе дійде
Таким непоспішливим кроком...
Увечері поруч збереться сім‘я
І ти їм усе те розкажеш,
Де був і як склалася доля твоя
Старих трохи фото покажеш...
А потім за обрієм сонце зайде
І ніби вже час засинати
Та думка до тебе у ліжко прийде
І стане тихенько терзати...
І лиш уночі, коли повно зірок
Для себе ти сам зрозумієш
Який і коли мав зробити ти крок
Але вже нічого не вдієш.
Спитав би у кого, а далі то, що?
Чи ранок новий ти зустрінеш?
Чи з часом, обернешся в дивне ніщо,
І просто заснувши - загинеш?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849340
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 26.09.2019
Мы висим на паутинке.
Предали друг друга мы.
Мы с тобою как ботинки –
Все шнурки расплетены.
Мы давно уже не пара.
Ходим мы одной ногой.
Мы в обидах тонем старых
И у каждого другой.
След ботинка в каждом сердце.
Растоптали мы себя.
Никуда теперь не деться –
Есть мозоль и у тебя.
Мы в друг друга пальцем тычем –
Виноват всегда другой.
Но вокруг ботинок тысча,
А подходит только твой!...
24.09.2019 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849277
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 25.09.2019
Прости меня -
без слов и сожаления
(зачем стихи,
когда нет смысла в прозе?!),
хоть понимаю –
нет того прощения,
чтоб приглушило
боль твою и слезы.
Так больно оторвалось -
и до крови...
На сердце грузно лег
тяжелый камень.
Одну Любовь
(из тысячи любовей!!!)
я получил –
и провалил экзамен.
Ты далеко была –
но стала дальше,
мне это расстояние
не измерить.
Остаться откровенным
и без фальши
перед тобой хочу...
Хочу я верить,
что мы запомним
светлые мгновенья
прекрасных и бесценных
отношений.
О грезившихся нам
прикосновеньях
пускай у нас
не будет сожалений.
Пускай же в этот
первый день весенний
к тебе Любовь и Счастье
возвратятся.
Прости меня -
без слов и сожаления...
Прости – что не смогли мы
повстречаться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298306
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 25.09.2019
Замри, луч света
на заре!..
Не распугай
снежинки-сны.
Смотри - любовь
на алтаре.
Ждет возвращения
весны.
Она - мечта.
Она - права.
Она - цветы
у милых ног.
Она - заветные
слова,
которых ты
сказать не смог...
Сожги ее
на алтаре
во сне -
недрогнувшей рукой!..
Чтоб не проснулась
по весне..
И не узнала
о другой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303876
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 25.09.2019
Утро необычно -
как всегда.
Ты, душисто-теплая,
проснулась.
Пусть уйдут
секунды и года -
лишь одно мгновенье бы
вернулось.
Миг, когда глаза
откроешь ты.
И под челкой -
удивления складка
украшает бегство
темноты
и прощание с ночью
нашей сладкой.
Ночью, зацелованной
до слез,
вихрем ласки
взорванной безумно...
В стоне наслаждения
и грез,
и звучании чувства
семиструнном.
Я к тебе тихонько
наклонюсь
и в глаза, как в бездну
обещаний,
будто бы в озера -
окунусь,
в омут наших утренних
желаний...
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297196
дата надходження 01.12.2011
дата закладки 25.09.2019
Как найти слова
для колыбельной?
Ты со мной -
в прекрасном ожидании
простыней картины
акварельной,
танца губ
и чувственных касаний.
Пальцами тебя
я "разрисую",
поцелуем - всюду,
где посмею...
Прошепчу
мелодию простую,
от желаний страстных
разомлею...
Разве лучше
Мона Лиза, право?
Ты бесценней.
И улыбка "лунней"...
Ты - алмаз!
А я - твоя оправа.
Ты - мой праздник
в суматохе будней...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293678
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 25.09.2019
Я обниму
любимые колени,
отдамся вновь
любви шальным ветрам.
И сладкий грех -
как память поколений
пусть овладеет
нами до утра.
И опьянит меня
хмельная сладость,
твой упоенный,
сладострастный стон...
Тебе, что птицей
улетела в радость -
дарю блаженно-сладкий
нежный сон...
Тебя я зацелую,
как планету,
где вновь открою
горы и моря.
И путешествий
сладостнее нету -
чем по любимой
Женщине-Земля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295120
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 25.09.2019
Мой домик - одинок на берегу.
Мой праздник – день и час ее приезда.
Надеждой ожидания жить могу
ее шагов любимых у подъезда.
Я осознаю грани бытия.
С тобой я прикоснусь к окошкам рая.
Я благодарен, Женщина моя,
что я с тобой могу так сладко таять.
Я соберу ласкающую нить
горячих слов, движений первозданных.
Когда после всего попросишь пить,
я напою тебя сверканием звезд туманных.
Ты даришь мне раскрытую себя -
цветок и нежность, страсть и пыл сердечный.
Ты настоящая - лелея и любя.
С тобой я - настоящий.
Бесконечно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292348
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 25.09.2019
Заговори со мной,
заговори...
К моей душе
притронуться не бойся.
Не бойся рассмотреть,
что в ней внутри –
там только я и ты.
Не беспокойся.
Без сна не ожидай
ночной звонок,
что от тебя
в неведомые дали
в круговороте
этой жизни смог
меня забрать
и растворить в печали.
Но почему?!...
И не найдя ответ,
надеясь лишь на то,
что время лечит,
сейчас, тобой дыша,
я жду рассвет -
ты в это время ждешь
с надеждой вечер.
Заговори со мной
через года,
сквозь вой ветров
и грусть ночных вокзалов,
соприкоснувшись
через города
душой к душе.
Хоть этого так мало!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219574
дата надходження 01.11.2010
дата закладки 25.09.2019
Дотронуться
к тебе я не смогу,
лишь прикоснуться
взглядом сквозь
пространство.
Стою я
на далеком берегу -
вдали от сна,
покоя, постоянства...
Я не смогу
тебя поцеловать
и подарить
приснившееся счастье.
Хотелось бы себя
тебе отдать
как в море лодку -
тонущим в ненастье.
Но ты уже
плывешь на корабле.
С тобой -
твой шкипер.
И уют покоя.
А я, любовь
оставив на земле,
уйду в пространство -
ветром над тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291805
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 25.09.2019
Не зустрічала ще таких,
без слів багатослівних поглядів в короткій плинності життя,
Серед терпкого павутиння радостей чарівних,
заплуталась мов птаха вже без вороття.
Омріяними затишками міста,
блукати будемо напевно ще віки,
А так вже хочеться тихенько сісти,
прикласти руки на повіки і ніжним цвітом зацвісти,
Опасти пелюстками на долоні,
Відчути теплоту в останнім доторку проміння,
Пожити ще в тому жаданому полоні,
Де з цвіту проросте останнє воскресіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845020
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 25.09.2019
Ти - Зорепад зачарованих мрій...
Ти – моя Радість і Смуточок мій.
Ти – як Усмішка щаслива, ясна.
Ти – наче Пісня в гаю голосна.
Ти - моя Нічка, що пестить мене.
Ти – моє Світло, що сум прожене!
Ти - наче райдужний спалах Вогню,
Ти - моя Сталь, що дарує броню.
Ти – мій Прихисток, коли буревій.
Ти – як Розрада в печалі сумній.
Ти - як Троянда в пустелі пісків,
Ти – моя Мудрість в безодні віків.
Ти – як у квітах шалена Весна!
Ти - мелодійна Кохання струна.
Ти – наче росяний Спів солов’я,
Ти – моя Жінка.
Назавжди моя!
2008
____________________
в якості ілюстрації використано одну з робіт С.Хенкса
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849322
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 25.09.2019
Трояндово-пишна,
духмяно-солодка,
намріяна ніжність
бажання терпкого...
Щоб пити її -
мабуть, ніч закоротка.
В ній пристрасть волога
цвіте веселково.
Вона квітне юно -
у дотиках ніжних,
в сплетінні обіймів
любовного шалу,
у золоті знань
про кохання некнижних
для двох, котрим
ночі цієї замало.
В пелюстках троянди
ховати цілунки...
Запестивши щедро,
щоб плакала щастям щоночі -
як ніби востаннє, як трунку,
любові напившись -
святого причастя…
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564654
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 25.09.2019
Груші падають
Марині
А груші падають в саду,
достигли груші, перезріли...
Я тихо літо проведу
думками, що в мені назріли.
Тук-тук — і покотилися в траву
плоди цього палкого літа,
о, де ти молодість, зову,
коханням і теплом зігріта.
Як літо швидко промайнуло.
Надалі осінь йде нудна...
В мені життя тепер заснуло —
лишилась вдома я одна.
Далеко внуки відлетіли...
А груші у саду тук-тук,
без внуків все враз опустіле —
і тільки серця мого стук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845692
дата надходження 21.08.2019
дата закладки 25.09.2019
Задумались... и каждый о своем,
а тишина настырно лезет в уши...
Мы, словно одиночество вдвоем,
насильно две притянутые души.
Сидим: спины касается спина,
а держат вместе только эти стены...
Поникший муж, несчастная жена, -
хотим ( и так боимся!) перемены.
И все у нас не хуже, чем у всех:
открыт коньяк, и марки - впору охнуть!
Так отчего же думаем, присев:
как дальше жить, чтоб от тоски не сдохнуть?
Очнувшись от гнетущей тишины,
я улыбнусь растерянному мужу,
надену маску любящей жены
и буду как всегда...готовить ужин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848831
дата надходження 20.09.2019
дата закладки 20.09.2019
ДВА СЕРЦЯ НАЧЕ ДВА КРИЛА
В ОДНОМУ РИТМІ СТУКОТЯТЬ
ДО КУПИ ЇХ ЛЮБОВ ЗВЕЛА
ВОГНІ КОХАННЯ В НИХ ГОРЯТЬ.
ДВА СЕРЦЯ НІБИ ДВІ ЗОРІ
ГОРЯТЬ ЗАПАЛЕНІ ВІД БОГА
ДВА СЕРЦЯ,ДВОЄ У ДВОРІ
ТА В НИХ В ЖИТТЯ ОДНА ДОРОГА.
ДОРОГА ЯК ЖИВА РІКА
ЯКУ ДВА БЕРЕГА ТРИМАЮТЬ
ВОДА В НІЙ ЧИСТА І СТРІМКА
ТЕЧЕ І ХАЙ НЕ ЗАВАЖАЮТЬ
НЕ РОЗБИВАЮТЬ ТІ СЕРЦЯ
НІЯКІ ЗБОЧЕНЦІ НІ БІДИ
ВОНИ В ЛЮБОВІ ДО КІНЦЯ
ПОВИННІ ЙТИ ЄДИНИМ СЛІДОМ.
ДВА СЕРЦЯ НАЧЕ ДВІ ЗОРІ
ТРИМАЮТЬ ДЕНЬ В СВОЇХ ОБІЙМАХ
МІЖ НИМИ СОНЕЧКО ГОРИТЬ
ТАК ТОЖ ЛЮБОВ ГОРИТЬ МІЖ НИМИ.
ДВА СЕРЦЯ ВИБИВАЮТЬ ЧАС
І МАЮТЬ НО ОДНЕ БАЖАННЯ
ЩОБИ НІКОЛИ НЕ ПОГАС
ВОГОНЬ В ДУШІ,ВОГОНЬ КОХАННЯ.
ЯК В НЕБІ СОНЕЧКО ОДНЕ
НЕСЕ ЖИТТЯ ВОГНЕМ ПАЛАЄ
ТАК І ЛЮБОВ -ДУШІ ПАЛЬНЕ.
ОДНА.БО ІНШОЇ НЕМАЄ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848660
дата надходження 18.09.2019
дата закладки 19.09.2019
З тобою ми були в гостях у тиші,
Свіча, папір і кава на столі.
А ще мої зігріті серцем вірші,
Які щораз писалися тобі...
Осінній сум із тишею у парі,
Мене вертають у минулі дні.
Чи то любов, чи просто серця чари,
Чи може то наснилося мені?
Але ж душа усе те відчуває
І нам її ніяк не провести́.
Вона і досі ще тебе кохає
І посилає з тишею листи.
Палка любов ніщо не вимагає,
А просто виливає почуття.
І ще нераз думками запитає,
Чому з тобою розвело життя...
З тобою ми були в гостях у тиші,
Свіча, папір і кава на столі.
А ще мої зігріті серцем вірші,
Які щораз присвячую тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848571
дата надходження 18.09.2019
дата закладки 18.09.2019
Я хочу научиться жить без тебя.
Чтоб тоска по тебе меня больше не ранила
И ледышкой печаль в моём сердце живя.
Не рвала его в кровь и тебя не печалила.
Я старался всегда твою сгладить печаль.
Подставляя тебе свои руки спасения.
Зная как ты, ранима, хрупка, как хрусталь.
Я люблю тебя Ангел до самозабвения.
Как же мне в этом мире себя отыскать
Как прожить без тебя секунду, мгновение.
Видно Дьяволу отдал я душу свою.
И за это наверное нет мне прощения.
Ты прости, если можешь, не нужно обид.
Горько сердце моё от печали застыло.
Я могу умирать сотни тысячи лет.
Но не видеть тебя, у меня нету силы.
Не мечтать о тебе самому себе лгать.
Как глупец ожидать зная чуда не будет.
Видеть как твоё сердце устало страдать.
Наше счастье с любовью больше не дружит.
Пусть костром в твоём доме пылает любовь.
И как звёздные россыпи, радость и счастье.
От любви нашей раны я закрою душей.
Вспоминая порой про хрустальные страсти.
[youtube]https://youtu.be/2KqIisJjSGo[/youtube]
© Александр Донец 2019г.
Св № 119091500128
Музыка:
© Фрэнк Дюваль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848391
дата надходження 16.09.2019
дата закладки 17.09.2019
ПОДБЕРУ СЛОВА АЛМАЗЫ
ЗОЛОТОЙ СТРОКОЙ СОШЬЮ,
А ЗАТЕМ СОШЬЮ Я ФРАЗЫ
В НИХ ВПЛЕТУ ЛЮБОВЬ СВОЮ.
ПОДБЕРУ СЛОВА САПФИРЫ
СКРЕПЛЮ ЧИСТЫМ СЕРЕБРОМ,
ЖЕМЧУГОМ УКРАШУ ЛИРУ
НАЧИНЮ ЕЁ ДОБРОМ.
СЛОВА ВРОДЕ БЫ ПРОСТЫЕ
БУДУТ В СТРОЧКАХ У МЕНЯ,
НО ТАКИЕ ДОРОГИЕ
ЗАПОЮТ ДА ЗАЗВЕНЯТ.
ДЛЯ ТЕБЯ МОЯ ОТРАДА,
ДЛЯ ТЕБЯ ЛЮБОВЬ МОЯ
Я ГОТОВЛЮ СЕРЕНАДУ
СВОИ ЧУВСТВА НЕ ТАЯ.
ПРИНЕСУ Я ГРУЗ БЕСЦЕННЫЙ
СТАНУ У ДВЕРИ ТВОЕЙ
И СПОЮ ,БЕЗ ВСЯКОЙ СЦЕНЫ.
ДЛЯ ТЕБЯ,СУДЬБЫ МОЕЙ.
ТЫ ТИХОНЬКО ДВЕРЬ ОТКРОЕШЬ,
ВСТАНЕШЬ СОЛНЦЕМ ПРЕДО МНОЙ
И УЛЫБКОЮ УМОЕШЬ
ОБРАЗ ДРАГОЦЕННЫЙ ТВОЙ.
ЧТО САПФИРЫ,ЧТО АЛМАЗЫ
ПО СРАВНЕНИЮ С ТОБОЙ.
ВСЁ БЫ ОТДАЛ,ВСЁ И СРАЗУ
ЛИШЬ БЫ ТЫ БЫЛА СО МНОЙ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846833
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 02.09.2019
Ко мне ненастным
вечером придёшь,
насквозь пройдя
ноябрь полусонный,
наверное,
с три короба наврёшь,
лицом уткнувшись
в грудь или ладони;
переплетутся тени,
свет, слова,
молчание и дождь
переплетутся...
Мораль отбросим,
ведь любовь права,
нам оправдания
с тобой найдутся
за этот вечер
краденой любви,
за дождь, за нежность...
Краденную тоже,
за дни без встреч,
что будут впереди,
за холодок
от смс по коже...
Найдём
сто оправданий
мы себе,
за встречи миг,
за вечность расставанья,
за то, что я и ты
в шальной судьбе
нашлись вот так –
немного с опозданьем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846478
дата надходження 29.08.2019
дата закладки 30.08.2019
(по рассказу из интернета)
– Сыграй на мне,
лишь пальчиками рук.
– Как на тебе сыграть?
Ведь нот не знаю.
– Закрой глаза, коснись,
услышишь звук
внутри себя...
Смелей, я подыграю!
Закрыв глаза, касался,
«Ми» – плечо
отозвалось во мне,
ты прошептала:
«Расслышал, да?
Давай смелей ещё».
Запястье – «Фа»
протяжным прозвучало –
вибрируя, ликуя;
нежным – «Соль» –
прикосновенья к шее...
Улыбнулся,
врастая
в незнакомую мне роль,
дойдя до «Си»,
я, покраснев, запнулся.
Входя во вкус
по телу пробегал,
и звук во мне витал
волшебной птицей,
я, наслаждаясь музыкой,
играл
от пяточек
до пряди над ключицей.
От «До – Ми – Соль»,
до «Соль – До – Ми, Ля – Ре»
в тональности мажорной
ты звучала...
Сыграй ещё,
пожалуйста, на мне...
На «Си» был сбой,
с неё начни сначала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844735
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 30.08.2019
Можешь даже сжигать мосты...
Рядом будет кто-то другой !
Рядом будет кто-то... Не ты!
Что сказать? Да и Бог с тобой!
Можешь камни бросать мне в спину,
Можешь сделать меня виноватой.
Только сердце теперь не остынет,
Как и раньше будет крылатым.
Можешь громко кричать в пустоту,
Можешь бить кулаками стены.
Только бойся влюбиться не в ту :
Все расплаты всегда непременны!
Можешь дальше сжигать мосты,
В этой песне дуэта не будет!
Рядом будет кто-то ... Не ты!
И сердечко тебя забудет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845806
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 23.08.2019
Как на нынешней нашей тревожной планете
И тогда новостей было много на свете.
Что сказал Кесарь Август парфянским послам,
И какие награды послал он войскам,
Что купцы привезли из Египта зерно,
И в цене упадёт, очевидно, оно.
Вести главной не знали владыки земные,
Что Архангел явился Пречистой Марии.
Весть благую он Деве Пречистой принес,
Что ЕЁ будет сыном Сын Божий, Христос.
Но теперь этот день страны чтут и народы.
Этот праздник прошел сквозь безбожия годы,
Вопреки всем запретам старушки седые
Говорили внучатам о Деве Марии,
Всех жалеющей, Доброй Царице Небесной.
И пекли сладких птичек из сдобного теста.
И теперь среди всех новостей и хлопот,
Этой вести благой не забудь, мой народ!
Может быть даже прямо теперь, в этот час,
Богородица молится Сыну за нас.
По молитвам Её многих милует Бог,
Избавляет от горя, болезней, тревог.
И Её чудотворных Икон Благодать
Продолжает людей исцелять и спасать.
Нас она избавляет от всякой беды.
Вспомним, как был Почаев спасен от орды!
Не забудем о Ней мы в такой трудный час
И тогда сам Господь не забудет о нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657866
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 20.08.2019
- Мамо, мамочко, я не плачу!
Я, як тато мій воїн, козак!
Мама, ж ніжно сльозу дитячу
Витира і не спинить ніяк…
- Я не плачу, то лиш пилинка
Залетіла у очі мені.
- Не соромся цих сліз, дитинко,
- Бачиш, в небі хмари сумні.
- Мамо, мамочко! Вже ніколи
Не повернеться татко до нас?!
Не піде зі мною до школи?!
- Буде поряд він з нами весь час.
- Як же так? У Сергія, й Пашки
- Буде тато, а в мене ні?
- Так вже вийшло, моя ти пташко,
- Тато наш поліг на війні….
- На війні? А де вона мамо?
- Глянь, довкола ж її нема?!
- Це наш тато з своїми братами
- Мирне небо над нами трима.
- Щоб до школи ти міг ходити,
- Гратись з друзями у дворі,
- Щоб не знали жахіття діти,
- Ну, а як же без тата мені?!
Сльози градом з очей дитячих,
А в душі її біль голками…
Вона потім… в ночі поплаче,
Розпач рватиме до нестями…
А тепер мусить бути сильна,
Як її кохання велике.
Мусить виростить гідно сина,
Ради пам’яті чоловіка.
Скільки ж сиріт за ці роки,
Наробила війна ця клята!
Молоді стали сиві жінки,
Ненароджені плачуть малята….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845164
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 20.08.2019
Посвящается Я. и Т.
Их маленький остров не спал никогда.
Днем пели птицы, ночью - цикады...
А теперь вместо суши - вода...вода...
И любви без ответа флюиды-яды.
На их маленьком острове злая зима
наступила нежданно, посреди лета.
Приговором звучит - уже одна.
Все мольбы небесам увы без ответа.
И одно её "верю" не наполнит дом.
Не построит корабль её "хочу очень".
И не будет уже никогда "потом".
Только ночи...холодные длинные ночи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845118
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 16.08.2019
(По мотивам песни из репертуара группы URIAH HEEP- "Time to Live". Не перевод!)
Видео - Uriah Heep - Time To Live
https://www.youtube.com/watch?v=tYOgJsJNJ0o
Мелодия на ю-тюбе:
(Каверн)
https://www.youtube.com/watch?v=GbyS_4gr0rQ
Каждый раз, лишь Тьма проглотит Солнце,
И на пост свой встанут соловьи,
Когда Вам кажется, что день окончен,-
Приходит Время Любви…
Взгляните в ночь, послушайте Мир Звуков,
На миг оставьте Логовище Снов…
И Вы увидите Любви Мир чудный,
И Вы услышите его!
Пред нею меркнет все природы буйство,
Здесь каждый Миг – значительней веков,
Сомкнулись Губы, - разомкнулись Чувства
И стал ненужным шелест слов.
Сердца Влюбленных излучают ласку,
Исчезло Время, растворился Мир…
И этот Миг, дарящий Людям Счастье,
Зовется:
Время
Любви!
Август 1973
Иллюстрация из Интернета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362051
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 16.08.2019
Нам не увидеть мир сквозь толщу многих лет:
Каким он будет иль не будет вовсе.
Свой взгляд поднявши к Небу всякий просит ,
Но просит с опозданием вослед.
Нам не понять: зачем мы на земле?
До сути не добраться скудным мыслям.
Мы все подвластны двум бессмертным числам -
Жизнь между ними, превращенная в тире.
Прекрасен миг запечатленного, увы,
Увы, ушедшего когда-то безвозвратно,
Мы видим прошлое сегодня многократно,
Но это не реальность, только сны.
Не жди того, что будет после нас,
Живи сейчас, наш путь земной не вечен,
Сгорит и он, как исчезают свечи,
Огнем горящие со смыслом без прекрас.
Мы дети времени, пространства и стезя
Для каждого положена с любовью, -
Соединенные одной вселенской кровью, -
Жить без любви и быть в гармонии нельзя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711664
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 16.08.2019
Прокинулась сьогодні на зорі.
Зігрітий сонцем день всміхнувсь мені.
Не страшно, що калюжі де-не-де,
життя прекрасне коли й дощ іде.
Ми просто забуваєм інколи
прості, але важливі істини —
для щастя досить то́го, вже що ти
такий як є вродився на Землі.
Тебе обрали, й місія твоя
відома Богу лиш. І хоч твоє ім"я
ще невідоме у літо́писі століть,
воно значуще все одно звучить.
Твори добро, виконуй щось своє,
що планував ще там, де Дім наш є.
Стирають пам"ять, коли йдеш сюди,
щоб ти зумів усе в житті пройти.
Та не лишають без підтримки і ведуть.
На допомогу Ангела — Хранителя дають.
І відчуваєш часом крил його тепло.
Старайся не образити його.
Своїми діями, думка́ми у житті,
бо вибір завжди робимо самі.
Свободу вибору нам Небеса дають,
бо дуже люблять нас, про це ти не забудь.
Коли повернешся у Дім праотчий свій,
струсивши втомлено з душі космічний пил,
заналізуєш — де й чому ти був,
що виконав, ну а про що забув.
А поки ти живеш на цій Землі,
не витрачай намарно свої дні
на те, що руйнуватиме тебе.
Адже на щастя безліч шансів в житті є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845099
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 15.08.2019
1
Ранок… небо синє й чисте, жодної хмаринки. Дерева в сонячному промінні, роси переливаються, виблискують
сріблом, при землі трави й квіти різними відтінками веселки…
Автомобіль мчав на великій швидкості. Дорога стелилася між широких полів в перетинках з посадкою. Марина з батьком їхали з Вінниці додому. Вчора зранку подзвонила їй знайома дівчина, повідомила, що її зарахували на навчання у Вінницький медичний коледж, на сестринську справу.. Радощам не було меж, давно мріяла стати медсестрою. Хоча і їх сім`я була й не з бідних, але на інститут дівчина не мала бажання витрачати час. Одного разу попередила батьків,
- Сім років навчатися, це не для мене, саме молодість, хочеться погуляти, а йти зубрити науки, ні-ні, вибачайте та це не моє.
Все вирішиться одного травневого вечора, ще до екзаменів у школі. Щодо навчання доньки, батьки сперечалися між собою. Батько наполягав на навчанні в інституті, а мати не хотіла надовго віддавати своє єдине чадо. Вважала основне дівчині вдало вийти заміж, а там життя покаже.
У школі, хлопці називали її красунею і не дарма, адже вона й насправді мила, вродлива дівчина, до того ж майже завжди весела, вміла до себе привернути увагу. Але дуже самолюбива, мати боялася за її поведінку, дівчина дивувала хитрістю, підступністю, інколи поводилася зухвалою. Занадто цінила свої здібності, вважала себе розумнішою за співрозмовника, особливо це почалося при спілкуванні з хлопцями, чи чоловіками.
Після клопітливого дня, перекусивши в кафе з майбутніми однокурсниками, вони до ранку вирішили подрімати в автомобілі.
На сході ледь - ледь заясніло небо, батько рукою торкнувся її плеча,
- Маринко, будемо їхати, вже світає, може до бабусі в село заїдемо?
Донька, кліпаючи очима,
- Та ми ж домовлялися трохи пізніше їхати, щоб я на ставку скупалася, обіцяв же…. Ти ж вчора з нічної зміни, сьогодні вихідний маєш, куди і чого так занадто поспішати?
Вона повернулася на другий бік, щось тихо, нерозбірливо пробурмотіла.На знак згоди кивнув рукою, відкинувшись на сидінні, прикрив очі, в бажанні, ще трохи подрімати.
2
Ранковий світанок вигравав різнокольоровими барвами… Перші сонячні промені пробивалися із-за обрію, смужками золотили небо, воно поступово світлішало. Просинається село… частіше співають півні, вже чути ревіння корів, гучне крякання качок…
Вадим перескочив через невисокий паркан з штахетів, постукав у вікно,
- Олег, підйом ! Відчиняй, це я!
Гучно калатнув ланцюг. За мить, до нього, виляючи хвостом, підбіг пес. Він стрибав, лащився, ставав на задні лапи. Хлопець всміхнувся,
- Що твій хазяїн, ще дрихне?! Гайда, давай погавкай! Може тоді почує…
І знову, вже гучніше постукав у вікно. Злякані в сараї гуси підняли такий крик, що, аж за вухами лящало. За декілька секунд з`явилося світло й відразу навстіж відчинилося вікно, з нього Олег висунув голову,
- О! Це ти Вадиме, що пора йти? То залазь! Зараз підемо…. Я вдома сам, мої погнали на базар, дещо на продаж повезли.
Хлопець почав одягатися й продовжив,
- Вчора трохи вислухав мораль від мами, бідкалася, треба було вчора порибалити, була б копійку мала. То я був вимушений пообіцяти, що сьогодні наловимо риби, тож завтра хочуть знов їхати на базар. Добре, що раненько йдемо, думаю клюватиме. Ти для мене черв`яків накопав?
Вадим, закинувши ногу на ногу, присів на підвіконня серед горщиків з квітами.
- Ну звичайно, як завжди. А сестра де?
Олег деякі речі складав у сумку,
- О-о-о, Тані підвезло, дістали путівку в табір відпочинку, в Кам`янець – Подільському зараз. Хай сестра розвіється, сьомий клас, хоче подалі від всіх, щоб поменше опікували. Щодня дзвонить, каже, що їй там добре, подобається. Так, що цього разу за нами хвостика не буде, самі порибалимо. А якщо хтось з дачників раптом з`явиться, чому б не розважитися. Я взяв приймач, перекусити, пива дві пляшки, чому й не гульнути на радощах…
Від перших променів сонця золотилося небо... Щоб не обросить капці, хлопці йшли босоніж, трохи підстрибуючи, немов тікали від холодної роси, м`яка трава лоскотала підошви. З одного боку тягнулася посадка, з іншого боку широке поле, по ньому виднілися купи скошеного гороху. Веселий переспів пташок піднімає настрій. Настирне бажання якнайшвидше дійти до дороги, що вела до греблі, до ставу.
Сонячне проміння дісталося березового гаю, що на пагорбі. Ніжне зелене листя молодих дерев виблискувало, переливаючись змінювало колір, то на світліший, то ледь помітно темніший.. Свіжий запах трав і квітів, наповнював дихання, приємна прохолода пестила обличчя. Здалеку чути спів цвіркуна, а зовсім близько в тихій воді ставу, одна за одною кумкали жаби. Дорога на греблі встелена вапняною мукою, по центру деінде стелиться кучерявий спориш. По одну сторону греблі, до ставу лежать величезні бетонні плити, тут і зупиняються відпочивальники, чи то порибалити, чи купатися.
В легкому тумані дрімав широкий став… З другої сторони загороджений трав`янистим пагорбом та кількома листяними деревами й пишними шовковицями. За деревами виднілися дахи дачних будинків.
По іншу сторону греблі, вряд тягнуться пишні кущі шипшини й розложисті високі трави. Течія річки тягнулася доволі вузьким рівчаком, вздовж якого росло пишне зілля й очерет. Біля двох старих крислатих верб виднілися два водоймища, розділені широкою смугою низького зеленого зілля. Саме тут, подалі від відпочиваючих, любили хлопці рибалити, адже риба любить тишу. Інколи, якщо більше з рибаків нікого не було, наносили сухих старих гілок з березового гаю, палили вогнище . І час від часу перебігаючи дорогу, закидали вудочки в став, по черзі наглядали, чи клює риба.
Вони підходили до свого місця, біля ставу нікого, лише трохи подалі від них, поважно ходив лелека. Він, то підіймав голову, то опускав, як охоронець, спостерігав, що діється навколо.
Вадим і Олег щойно закінчили одинадцятий клас. Хлопці спортивної статури, за зростом майже однакові. Вадим смуглястий, охайно підстрижений, чорнявий, з карими очима. А Олег білявий, з ясними смарагдовими очима. Хоча були вони зовсім різні та в селі їх називали братами. Хлопці жили недалеко один від одного, дружили з самого дитинства. Про них казали ,
« Просто нерозлийвода».
Не гаючи часу, хлопці у водоймище розставили сітки й пішли до ставу. За п`ять хвилин поплавки плавали на воді. Олег дістав півлітрову скляну банку, в ній виднілося м`ясо,
- Ну, що, хай ловиться рибка, а ми давай перекусимо домашньої тушонки, ще огірочки є. А трохи пізніше побалуємося холодненьким пивцем. Я пляшки вже поставив в воду.
Вадим з своєї сумки дістав бутерброди з ковбасою, помідори, яйця, хліб, усміхнено до Олега
- Я й справді проголодався, от що робить ранкова прогулянка. Молоде тіло вже хоче поповнитися калоріями…приступимо…
Пройшло пару годин… небо зовсім безхмарне Не дивлячись на ранковий час, сонце добре пригрівало. Від подиху вітру вода злегка рябила, переливалася голубим і зеленуватим кольором. Риба в ставку, то далі, то зовсім близько виринає з води і знову зникає. Доволі не маленький целофановий пакет, вже був з рибою. А хлопці, знявши верхній одяг, напівлежачи насолоджувалися пивом. Слухали приймач, працювала радіостанція «Наше радіо». Олег товкнув рукою друга,
- Може гучно? Зроби тихіше, ще рибу злякаєш. Оце ще раз з сіток рибу заберемо та й досить. Сьогодні нам повезло і клює добре, і більше нікого немає. Ми тут, як господарі, щось дачників не видно…
Вадим підтримав розмову,
- Так сьогодні ж робочий день, напевно на вихідні було цих відпочивальників, як мурах. Бачиш скільки пляшок та пакетів вздовж дороги валяється і он там, на траві… Ото свинота!
За декілька хвилин, увагу хлопців привернуло гудіння автомобіля. Далеко від них, на початку дороги, зупинився БУС, з нього вийшла молодь. В одного з хлопців через плече висіла гітара. БУС від`їхав по обіч дороги, поміж високу траву й заглохнув. Нерозбірливо чулися голоси, один із хлопців вирвався йти першим, махав рукою в сторону березового гаю, за ним гуськом прямували інші.
Хлопці переглянули й водночас розсміялися. Олег кліпав очима, його уста скривилися, хитнув головою,
- Про вовка промовка. Розважаються…. Напевно з міста приїхали.
Привернувши до них свою увагу, відразу помітили зі сторони дач двох чоловіків, які прямували до греблі..
Вадим рукою на голові пригладив волосся, почухав за вухом,
- Треба поспішати… Нам свідків не треба. Хоча здається вони з вудочками, то напевно до ставу, бачиш є бажаючих порибалити.
3
Хлопці вичікували час, щоб витягнути рибу з сіток та згодом скупатися й повертатися додому. Раптом із - за пагорба показалась червона автівка, на невеликій швидкості під`їжджає до ставу. Вадим кивнув рукою,
- Добре, що далеченько від нас. Пішли рибу заберемо, щоб менше бачили. Хоч і не вихідний, але ж літо, канікули, люди їдуть відпочити….
Марина хитро примружила очі, ледь помітно всміхнулася до батька,
- Тату, передай привіт бабусі й діду. А я, тим часом, скупаюся, вода зранку завжди тепленька. Бачиш, на деревах листя майже не ворушиться, мабуть буде гарний день.
Вадим з Олегом поспіхом складали речі, мали намір скупатися. Раптом почули, як майже навпроти них зупинилася та сама автівка. Хлопці цього не очікували. Олег кивнув рукою,
- Дивися…. Аж сюди приперлися, чи місця мало… Хай риба в воді побуде, я футболкою накрию.
З автівки вийшла молода струнка дівчина. Хлопці збентежено позирали один на одного. Олег легенько свиснув, косив очі в сторону Марини. Особливо привернули увагу її красиві ноги і розстебнутий літній халат в ромашках, він дуже пасував їй.
Обоє витріщилися на неї, аж очі вилазили з орбіт, коли помітили купальник, який виднівся між полами халату. Як заворожені, оглядали, їли її очима. Русяве волосся прикривало плечі, вуста – колір спілої вишні.
Великі красиві смарагдові очі кинули до них погляд. За мить Марина кивнула батькові рукою й закрила двері. Автівка швидко поїхав назад. Вона в одній руці тримала пакет, другою рукою підтримувала полу халата, прямувала до них. Хлопці, як обпечені зірвалися з місця, на якусь мить оторопіли, жоден із них не наважився сказати бодай якесь слово. Її пухкенькі щічки поступово рум`яніли, коли вона прискіпливим, оцінюючим поглядом з голови до ніг зміряла хлопців. З усмішкою на обличчі розгойдала пакет і кинула собі під ноги.Її поведінка вразила хлопців, кожен подумав, цікаво, ми хіба знайомі?
Скидаючи з себе халат, мелодійно, дзвінким голосом запитала,
- Привіт! Ну, як водичка?
Хлопців наче хто окропом облив, одночасно почервоніли, побачивши її в купальнику. Ліфчик купальника був замалий для її пухкеньких грудей, здавалося, що ось – ось просто випадуть. Красивий стан, ніжне молоде тіло притягувало погляд, як не помітити маленький трикутник купальника, що приховував нижнє сокровенне місце.
Здавалося дівчина хотіла протягнути час. Не поспішаючи, складала халат й одночасно, немов робила виклик, кидала лукавий погляд, то на Вадима,то на Олега.Уже різко розвернулася до річки, в очах веселики, демонстративно прикрила ротика, наче позіхнула від нудьги, на пакет жбурнула халат.
За мить по дорозі проїхав мотоцикл, привів хлопців до тями, в один голос привіталися,
- Привіт!
Вадим вкотре зміряв поглядом дівчину, коли вона підійшла до води. Сонячні промені падають їй на красиві ноги і між ними.В тілі відчуття жару, з розгону кинувся у воду. Не думаючи, за ним поспішив Олег. Дівчина, потерши руки, поглянула на речі, що лежали на бетонній плиті. Увагу привернула розстелена сіра футболка, що лежала на камінні, дуже близько до води. Вона підхопила рукою футболку й голосно сказала,
- О, ще трохи і у воді буде….
Від здивування округлилися очі, коли побачила два пакети з доволі величенькими карасями, відкопилила нижню губу,
- Ух! Оце уловчик!
Озираючись на всі сторони, швидко накрила пакети з рибою. Хлопці стрімко пливли від берега. Вона ж , помітивши, що пливуть не озираючись, всміхнулася й про себе,
- Не бачили, от і добре…. Гарненько порибалили, молодці!.
Направилася у воду.. йшла повільно. Ногами від себе відштовхувала воду, декілька раз нахилялася, набирала воду у долоні й хлюпала собі на плечі. Вода приємно сповила тіло по самі груди. Легким рухом руки закрутила волосся під резинку, задоволена шубовснула у воду.
Хлопці, пропливши метрів сорок, трималися на воді. Розчервонілий Вадим дивився на Олега,
- Ти її знаєш?
У відповідь крутнув головою,
- Та ні вона не наша і в таборі відпочинку теж такої не бачив.
- А може це хтось з дачників , – розводячи рукою по воді сказав Вадим. І дразливо продовжив,
- Але ж гарна! Сексуальна така! А бачив перси які! Немов дві груші, ото б доторкнутися рукою, відчути ніжність, тепло, торкнутися губами …
Олег сердито з усієї сили правою рукою вдарив по воді в сторону друга,
- Так, замовкни, нащо підкидати у вогонь дрова ! Хай в нас гарячка відійде, охолонемо трохи…
Обличчя Вадима світилося від феєричних думок, наче попав промінь сонця, примружував очі,
- А може познайомимося? Така довгонога красуня! Що скажеш? Чи може справді, вже додому будемо збиратися?
- Зачекай, не гони коні, повернемося, а там буде видно,- занурюючись у воду відповів Олег.
Марина не наважилася пливти до хлопців, хто знає, що за одні, може у них мухи в голові. Плавала, примружила очі від сонця і інколи хитро, з усмішкою позирала до них. А вони мабуть таки нічого. Напевно місцеві рибалки, видно без автомобіля, а можливо за ними хтось має приїхати - копошились думки. Наче про щось замислившись, посміхнулася, прилягла на спину, розкинула руки й ноги, лежала на воді.
Зовсім поряд плескіт води, привернув її увагу, хлопці підійшли близько. Вона відразу стала на ноги й ледь піднявши голову вверх, поспішила на берег, вони повільно йшли слідом за нею.
Вадим підморгнув Олегу, вирішив поспілкуватися з дівчиною,
- А погода класна сьогодні, водичка тепла… А тобі як?
- Так! Гарна водичка й чудовий день! Це, що привід до знайомства?
Хлопці розстелили великий махровий рушник, лягли на нього ниць, позирали один на одного.
Майже поруч Марина розстеляла свій рушник,
- А ви так, нічого собі - горобчики, можна й познайомитися та чи варто, я ж не місцева. Так собі, залітна пташка і все. Гадаю хоч земля і кругла, але навряд колись здибаємося.
Лягла на рушник спиною, розставивши руки в різні сторони,
- А ви добре пливите! Так швидко, я так не вмію…
Хлопці переглянулися…. Вадим встав, кивнув рукою до ставка,
- А хочеш я тобі лілій, отих, білих принесу.
- Так вони ж далеко, - мило посміхнулася дівчина й продовжила,- Прямо отакі сміливі?
В пакеті задзвонив телефон, зазвучала музика, за мить дівчина витягла його, відійшла в сторону. Хлопці тільки й почули , - » А чому так швидко? Ну добре тату, добре! »
Олег ліг на спину, закинув ногу на ногу, дивився в блакитне небо,
- А давайте всі зараз попливемо, он туди, під пагорб, це недалеко. Сама вибереш, яку душа побажає, може жовту захочеш. Ми тебе підтримаємо, чи ти боягузка, не наважишся з нами пливти?
Запала тиша… Марина присіла склавши під себе ноги, ледь прихилившись, натискає кнопки в телефоні. Вадим намагався не дивитися на її груди та погляд сам прилипав, як та оса до меду. Олег помітивши торкнувся його руки,
- То, що, як ні, то ми мабуть будемо додому повертатися.
Вона поклала телефон в пакет,
- А, що слабо? Здрейфив! Я так і повірила, що ви так далеко попливете.
Вадим пхикнув,
- Нікому не слабо! Давай Олеже, покажемо їй, як наші плавають.
Вони з розгону кинулися в річку, кілька раз ниряли, а потім швидко попливли в сторону лілій.
За кілька хвилин, по дорозі помітила свою автівку. Вона поспіхом у свій пакет поклала один пакет з рибою, саме з тією рибою, що наловили хлопці. Позирнула на хлопців, ті вже майже допливли до лілій. Рукою з волосся зняла резинку й махнувши рукою, бурчала,
-У одного забрала, а в другого ні, так не чесно. Хай знають наших, міських… Хай запам`ятають незнайомку.
І прикривши халатом другий пакет з рибою, підхопила рукою.
- Важкувато, але нічого….
Ту футболку, що була зверху риби, поспіхом розстелила на камінець, подумки тішилася - нехай відразу не побачать, ото буде сюрприз. Перевалюючись з ноги на ногу, поспішила до автівки, батько вже розвернувся і під`їхав до неї, через вікно здивовано запитав,
- Ти, щось несеш чи, що?
- Це хлопці пригостили, гарних карасиків наловили. Такі щедрі, тож не відмовлюся. Юшки наваримо, тут і на тараньку до пивця досить, кажуть сьогодні добре клювало.
Хлопці ж, набравши по кілька лілій, саме розвернулися пливти назад, побачили, як дівчина сідала в автівку.
За мить під колесами різко здійнялася пилюка. Автомобіль набирав швидкість,тихий гул розстелився над річкою,топився в ній…
Вадим здивовано до Олега,
- Ти подивися, навіть не дочекалася, покидай ці лілії, до чого вони тепер… Гайда, повертаємося до берега.
- От трясця, навіть не познайомилися. Але ж красива, - майже кричав Олег.
Хлопці подалі від себе відкинули лілії, намагалися якнайшвидше добратися до берега.
Часто переводячи подихи, нарешті попадали на рушник. Олег хіхікнув й голосно,
-От два дурні. Така рибка, ну красуня, може з містечка, здається роками така ж, як і ми. Хоча б ім`я дізналися, чи номер телефона взяли, от два турки, була рибка в сітці та втекла..
Декілька хвилин відпочинку й хлопці збиралися додому. Вадим підскакуючи на одній нозі, одягав штани й до Олега,
- Поклади рушник в сумку і давай в темні пакети заховаємо рибу, наавщо, щоб всі бачили та заздрили нашому улову.
Нічого не помічаючи, підхопив свою футболку, очі застигли від подиву, чоло вкрилося потом, язик прикипів до піднебіння. Ледве видавив з себе,
- Олег подивися сюди….
Хлопець,не звертаючи уваги на обличчя, згинаючись до сумки, весело запитав,
-І що там нового я не бачив?
Від побаченого, здивовано кліпав очима. Не міг повірити, все це сприйняти, на обличчі почервонів, мов варений рак. З силою, долонею стукнув себе по лобі й голосно,
-От телепні! Оце так краля! Оце так довгонога красуня! Оце так незнайомка!
серпень 2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844919
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 15.08.2019
Я тобі подарую, всі зорі на небі,
Всі написані мною вірші і пісні,
І нічого в житті, більш від тебе не треба, (2 рази)
Повернися до мене в чарівному сні. (2 рази)
Подаруй мені ніжну, ласкаву усмішку,
Поцілунком зігрій душу спраглу мою,
І душа моя пташкою випорхне з клітки, (2 рази)
Ми опинимось разом з тобою в раю. (2 рази)
Там, де сонце, і квіти, квітнуть тільки для тебе,
Де співають для тебе п"янкі солов"і,
І я славити Господа буду на небі, (2 рази)
За ту радість і щастя у серці моім. (2 рази)
Я тобі подарую, усі квіти що квітнуть,
Всі мелодіі серця, які тільки є,
Почуття наші сонцем над світом засвітять, (2 рази)
З солов"ями співатиме й серце моє. (2 рази)
Подарую тобі, вечори з зорепадом,
Коли зорі долонями можна ловить,
Ми з тобою кохана всю ніч будем разом, (2 рази)
Пить нектар поцілунків, від щастя п"яніть. (2 рази)
Я тобі подарую, своє серце в долоні,
На коліні співатиму кращі пісні,
Почорніють від щастя засніжені скроні, (2 рази)
Ти залишишся сонечком в серці моім. (3 рази)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844571
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 13.08.2019
Добре хатку свою мати —
сплять у нірках мишенята,
у гніздечках — пташенята,
у корівнику — телята.
Павутинку павучок
сплів собі як гамачок.
Равлик — той свою хатинку
якось примостив на спинку.
Ведмежата у барлозі сплять
коли навкіль морози.
Попід берегом хатинку
звів бобер - ото домівка...
Поряд річка, ліс, комфорт!
Ну, справжнісінький курорт!
А у крабика домівка —
мушля з моря, от картинка!
Хоче — спить в ній, хоче — ні,
бульк у море, й вже на дні.
В морі друг у нього є,
коником його він зве.
Він не схожий на земного,
бо морський він, й що такого?
Коник теж домівку має,
та за крабиком скучає.
Запросив в свою домівку
його крабик в якусь днинку.
Каже:"Ванна в мене є,
буде плавати там де".
Так і ходять вони в гості
час від часу...Ну, вже досить
нашу казочку казати,
бо пора уже всім спати...
Закривайте оченята,
дорогі мої малята.
Нічка вже прийшла до нас.
Всім добраніч! Спати час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844812
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 12.08.2019
Будь счастлив, и любим всегда,
А между нами рвётся нить...
И пусть, ни страха, ни стыда,
Ведь, ничего не изменить...
Идём теперь по - одному.
Ни общих тем, ни общих дней.
Тебя уже не обниму,
Не стану ближе и родней.
Холодных стерв сейчас пора
И чем бездушней, тем - нужней.
С ней будешь - завтра, а вчера
Моя рука была в твоей...
Пусть, будет рядом в час, когда
Печаль осядет на груди...
Будь счастлив и любим всегда,
Но, впредь, ко мне не подходи!
А.В. #annvishtak #annaslittlepoetry
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844798
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 12.08.2019
Для тебе буду небом,
якщо ти здІймешся у вись.
Для тебе буду сонцем,
щоб темні хмари розійшлись.
Для тебе буду морем,
якщо ти станеш кораблем.
Коли навколо горе,
то знай, у тебе є тотем.
Розправлюся вітрилом,
побачиш чУдні береги.
Я зможу стать Шекспіром,
сонети напишУ палкі.
Я буду твОїм вовком,
як підкрадЕться підлий лис.
Ласкавим, ніжним шовком,
щоб ми з тобою обнялИсь.
ПеретворЮсь мольбертом,
Якщо ти станеш полотном.
БудУ твоїм Декартом*,
щоб «докопатись» до основ...
Для тебе буду злива,
в засушливі, палючі дні.
Коли бракує дива,
То створю казку на землі.
Я зАвжди буду поряд,
я бУду у твоїй душі.
А як прийдеться плакать,
то від емоцій радості...
Хоч я й досі, знать не знаю,
яка ти, де ти, хто ти ?
Та все ж я вірю, що впізнаю,
як будеш...йти...навпроти...
Рене Декарт- французький філософ, фізик, фізіолог, математик, основоположник аналітичної геометрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835931
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 11.08.2019
Солнце расплавится, станут белее карнизы
Город в пыли и в тянучках машинных «блокад»
Лето оставит на память ветра и капризы
Запах акаций и моря - модней чем "Brocard"
Скошенных трав и лугов золотые просторы
Вольные мысли, что шепчут покинуть причал
И посетить величавые черные горы,
Бросив сомнения с края оборванных скал
Выжженных дней тишина - нарисует закаты
Бархат небес в горизонте растает едва,
Где-то вдали отблеск молний и грома раскаты,
Вдруг потревожат размеренность жизни двора
Тихий уют и брусчатка дорог одиноких
Тайны рассказаны лично тебе не спеша
Тень коренастых платанов не очень высоких
И окрыленная югом родная душа
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839540
дата надходження 21.06.2019
дата закладки 10.08.2019
Слова растворяются сахаром в жженом кофе,
А мы неизменно целимся невпопад
Опять по больному – мы в этом конечно профи
Проколота грудь, как булавкою от наград
Бегут муравьи на работу смиренно, чинно
Похожи на нас, только нет бесконечных войн,
Впиваются взглядом, на выставке дней, картины,
Когда одиноко и страшно – ты просто пой
Замазывай раны, заклеивай скотчем лампы,
Пока еще светят - в них медленно тает жизнь
Весенняя ночь, словно ель распустила лапы
И в сбивчивом танце пытается нас кружить
Последние капли, как слезы кофейных зёрен
Для писем быть может время совсем не то,
Я в них отправляю частичку большого моря
В твой город с чужими вокзалами и метро
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829661
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 10.08.2019
Тишина тоже умеет говорить. Говорит она у всех по-разному , по особенному. Для кого-то это пугающие наполненные чувством тревоги и сомнений моменты, которые вот-вот еще немного и задушат в своих невидымых объятиях, и не оставят даже и следа, а для других – это счастливые минуты или секунды , которые льются нескончаемым потоком музыки и вдохновения, окрыляя и возвышая над будничностью и суетой , всего, что является неотъемлемой частью нашего существования. Тишина - это в конце концов жизнь, это правда, оголенный нерв и уязвимое место , которое мы часто пытаемся прикрыть сторонними звуками, ничего по своей сути не значащими, но порой так необходимыми и будто - бы важными. Тишина – это нечто невообразимо-таинственное и в тоже время одиноко-пугающее , в общем для каждого, этой свой роман, повесть или отдельная история, наполненная бесконечным диалогом наедине с самим собой, в этом огромном , потрясающе красивом и до конца неизведанном мире…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417436
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.08.2019
Розпусти свої русі коси,
Золотисті, неначе сонях...
Твої ніжки я хочу босі
Потримати в cвоїх долонях...
Поцілую я кожен пальчик,
І доріжкою - до колінок,
Тільки цього ти вже не бачиш...
Божеволіє твій годинник,
Що у грудях шалено б'ється,
Реагує на кожен дотик...
Ну а мій в унісон озветься
За хвилину, мабуть, усоте
Чи частіше, та... Б'ють куранти,
Грає музика тихо-тихо...
Я наллю тобі трохи "Фанти",
Пий, хороша, та дихай... дихай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797176
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 10.08.2019
Рассыпались стихи и стали инеем,
На ледяных щеках, теперь они безмолвные,
Твоих ладоней снова снятся линии,
Как две дороги без изгиба ровные.
Дождь за окном нас сделал молчаливее,
Он подарил нам песни монотонные,
Мы от любви становимся счастливее,
Летим как ангелы, смеясь ,немного сонные.
Пусть мир живет своею жизнью серою,
Ты улыбнись и вытри краски черные,
В беде и горе будь всегда мне верною,
Мы на любовь с тобою обреченные…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=93273
дата надходження 18.09.2008
дата закладки 10.08.2019
Боишься, что ты - любишь больше?
И я точно также боюсь...
Всё кончится, скоро уйдёшь, и...
Ну, здравствуй опять, моя грусть...
Свой день начинаю с надежды,
Что первая ты позвонишь,
С касания рук твоих нежных,
Оставшихся в памяти лишь...
Мечтая, становится легче.
Считаю унылые дни,
Живя ожиданием встречи...
Звони же мне чаще, звони...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796431
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 10.08.2019
Я тобі подарую, всі зорі на небі,
Всі написані мною вірші і пісні,
І нічого в житті, більш від тебе не треба, (2 рази)
Повернися до мене в чарівному сні. (2 рази)
Подаруй мені ніжну, ласкаву усмішку,
Поцілунком зігрій душу спраглу мою,
І душа моя пташкою випорхне з клітки, (2 рази)
Ми опинимось разом з тобою в раю. (2 рази)
Там, де сонце, і квіти, квітнуть тільки для тебе,
Де співають для тебе п"янкі солов"і,
І я славити Господа буду на небі, (2 рази)
За ту радість і щастя у серці моім. (2 рази)
Я тобі подарую, усі квіти що квітнуть,
Всі мелодіі серця, які тільки є,
Почуття наші сонцем над світом засвітять, (2 рази)
З солов"ями співатиме й серце моє. (2 рази)
Подарую тобі, вечори з зорепадом,
Коли зорі долонями можна ловить,
Ми з тобою кохана всю ніч будем разом, (2 рази)
Пить нектар поцілунків, від щастя п"яніть. (2 рази)
Я тобі подарую, своє серце в долоні,
На коліні співатиму кращі пісні,
Почорніють від щастя засніжені скроні, (2 рази)
Ти залишишся сонечком в серці моім. (3 рази)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844571
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 10.08.2019
Мій потяг мчить до станціі "Весна"
Не дивлячись, що вже проскочив "Літо",
Хоча й на моіх скронях сивина,
Та хочеться іще життю радіти.
Ще Муза в гості часто загляда,
На струнах серця інколи заграє,
Та так, що кров вирує молода,
І серденько як в юності кохає.
Душа іще трояндою цвіте,
Не дивлячись, що вже дорослі діти,
Із серця ллється почуття святе,
І хочеться у небеса злетіти.
І пісня з серця ллється через край,
В гаю співає разом з солов"ями,
Й шепоче серденько:"Кохай іі, кохай"!
І я у віршах душу виливаю.
Я в потягу життя іі зустрів,
Зайшла Вона, на станціі "Страждання",
Зігріть іі теплом душі хотів,
І ій подарувать, п"янке кохання.
Наш потяг мчить до станціі "Любов",
Позаду станціі "Біль", "Смуток" і "Печалі",
Я вдячний Господові знов,
Що потяг мчить у світлі далі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844392
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 08.08.2019
Зупинися на хвилину,
Обернися хоч на мить,
Подивися на долину,
На пригоду, що манить.
Не ходи по колу тінню,
Досить вже, послухай дощ,
Цей холодний, цей осінній,
Що цілує тіло площ.
Чуєш, як шепоче листя,
Що під ноги вже лягло?
А позаду даль імлиста
З словом "вихід" на табло.
Вже набридли сірі будні,
Розірву їх на шматки,
Із минулого в майбутнє
Я купила два квитки.
Десь дерева зашуміли,
Гойдалки в дощах стоять,
Руку дай і полетіли,
Хай внизу жалі хриплять.
В щасті будем відмокати,
В ніжних песлюстках троянд,
Будем щось нове стрічати
В сяйві місяця й гірлянд.
Я купила нам пригоду,
Ось квиток, поруш закон...
Він - це кладка у свободу,
В кардинальних змін сезон.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844267
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 07.08.2019
Зупинися на хвилину,
Обернися хоч на мить,
Подивися на долину,
На пригоду, що манить.
Не ходи по колу тінню,
Досить вже, послухай дощ,
Цей холодний, цей осінній,
Що цілує тіло площ.
Чуєш, як шепоче листя,
Що під ноги вже лягло?
А позаду даль імлиста
З словом "вихід" на табло.
Вже набридли сірі будні,
Розірву їх на шматки,
Із минулого в майбутнє
Я купила два квитки.
Десь дерева зашуміли,
Гойдалки в дощах стоять,
Руку дай і полетіли,
Хай внизу жалі хриплять.
В щасті будем відмокати,
В ніжних песлюстках троянд,
Будем щось нове стрічати
В сяйві місяця й гірлянд.
Я купила нам пригоду,
Ось квиток, поруш закон...
Він - це кладка у свободу,
В кардинальних змін сезон.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844267
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 07.08.2019
Зупинися на хвилину,
Обернися хоч на мить,
Подивися на долину,
На пригоду, що манить.
Не ходи по колу тінню,
Досить вже, послухай дощ,
Цей холодний, цей осінній,
Що цілує тіло площ.
Чуєш, як шепоче листя,
Що під ноги вже лягло?
А позаду даль імлиста
З словом "вихід" на табло.
Вже набридли сірі будні,
Розірву їх на шматки,
Із минулого в майбутнє
Я купила два квитки.
Десь дерева зашуміли,
Гойдалки в дощах стоять,
Руку дай і полетіли,
Хай внизу жалі хриплять.
В щасті будем відмокати,
В ніжних песлюстках троянд,
Будем щось нове стрічати
В сяйві місяця й гірлянд.
Я купила нам пригоду,
Ось квиток, поруш закон...
Він - це кладка у свободу,
В кардинальних змін сезон.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844267
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 07.08.2019
Зупинися на хвилину,
Обернися хоч на мить,
Подивися на долину,
На пригоду, що манить.
Не ходи по колу тінню,
Досить вже, послухай дощ,
Цей холодний, цей осінній,
Що цілує тіло площ.
Чуєш, як шепоче листя,
Що під ноги вже лягло?
А позаду даль імлиста
З словом "вихід" на табло.
Вже набридли сірі будні,
Розірву їх на шматки,
Із минулого в майбутнє
Я купила два квитки.
Десь дерева зашуміли,
Гойдалки в дощах стоять,
Руку дай і полетіли,
Хай внизу жалі хриплять.
В щасті будем відмокати,
В ніжних песлюстках троянд,
Будем щось нове стрічати
В сяйві місяця й гірлянд.
Я купила нам пригоду,
Ось квиток, поруш закон...
Він - це кладка у свободу,
В кардинальних змін сезон.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844267
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 07.08.2019
Коварсто - не в предательстве, признаться,
А в лицемерных ласках завсегда!
Простить измену можно попытаться,
Коварство? - Не взыщите, - никогда!
Неверности неведомы нюансы -
Она, как смерть, неотвратима и прочна!
Что либо изменить - ничтожны шансы,
Когда оборвана сердечная струна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844313
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019
[b][i][color="#0b5fb3"][color="#b30b1b"]Т[/color]уман уползает в поля и долины,
[color="#b30b1b"]И[/color]з влаги на травы ложится роса.
[color="#b30b1b"]Ш[/color]умит еле слышно листок тополиный
[color="#b30b1b"]И[/color] где-то звенит в чистом поле коса.
[color="#b30b1b"]Н[/color]у разве возможно в восход не влюбиться,
[color="#b30b1b"]А[/color]леет вдали, освещая окно...
[color="#b30b1b"]Р[/color]азгадка в одном, я - Вселенной частица...
[color="#b30b1b"]А[/color] значит все это мне видеть дано!!
[color="#b30b1b"]С[/color]веркает, играет роса жемчугами
[color="#b30b1b"]С[/color]труится из сада цветов аромат,
[color="#b30b1b"]В[/color]от так я могу наслаждаться часами,
[color="#b30b1b"]Е[/color]й-Богу, восход чародейством богат.
[color="#b30b1b"]Т[/color]андем красоты и блаженства святого,
[color="#b30b1b"]Н[/color]ачало начал, зарождение дня...
[color="#b30b1b"]А[/color] то, что другие увидеть не могут,
[color="#b30b1b"]Я[/color] любящим сердцем готова обнять.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844195
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 07.08.2019
Моя ти зіронько кохання, неземна,
Ота, що часто так ночами сниться,
Надворі літо, та в душі весна,
І від кохання нам ніде не діться.
Чарівний погляд твій, мене давно п"янить,
П"янять мене, твоі зелені очі,
Вертаюсь в юність, тіло все тремтить,
Відчуть тебе в своіх обіймах хочу.
Співають радо в серці солов"і,
Й черемха розцвіла у лузі,
У віршах почуття виплескую своі,
Бо ми, давно, уже не просто друзі.
Те почуття, що не дає нам спать,
І в снах твоі, такі щасливі очі,
Господь створив кохання, щоб кохать,
До тебе лину, люба, в снах щоночі.
Твоя усмішка сонечком сія,
Зіркою з неба душу мою гріє,
Із серця лине пісня солов"я,
Моє кохання, і моя надія.
Нам Бог дає життя, щоби любить,
Любить, і є, найбільша насолода,
Я насолоджуюсь коханням, кожну мить,
Кохання п"ю, неначе в спеку воду.
Кохання в серці полум"ям горить,
Зове мене, твоя чарівна врода,
Так ніжно, вірно, трепетно любить,
- Від Господа найбільша нагорода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844050
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 07.08.2019
Між нами –
відчудження ями,
незвані відлуння гірких непотрібних розмов.
Не треба
дивитись на небо,
шукати там відповідь: де загубилась любов.
А тиша
усе голосніша...
Не можу повірити й досі в байдуже "пробач".
Мовчання – як сповідь остання,
як зимного вітру у вітах оголених плач.
"Знайомі".
Ми просто "знайомі"...
Залишилось в пам'яті зоряність ніжних ночей.
Здається,
що все це минеться,
та тільки мені не забути коханих очей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843627
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 03.08.2019
Она скромна… насыщенного цвета…
Не брезгует попариться в печи…
Она хранит изысканный вкус лета
От спелых гроздьев, вызревших в ночи.
Изюминка всегда у нас в почёте.
Особый вкус изделью придаёт.
Приятнее иметь её в компоте,
Но можно и украсить анекдот.
Красотка для венца уже созрела.
Ей в этом не препятствует Творец.
Амурчику он поставляет стрелы,
Благословляя пары под венец…
А женщина с изюминкой! О Боже!
Совсем не то, что мымра без затей.
Мужчина с ней готов делить и ложе,
И даже больше - вырастить детей...
Изюминка во всём незаменима.
Ведь без неё немыслим интерес.
Но…женщина с изюминкой ранима,
Поскольку к ней неравнодушен бес.
27. 06. 2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507831
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 30.07.2019
Горять вуста забутими цілунками
І стан дівочий бабці до лиця.
Встає одна туманними світанками,
Хоч їй ще стати можна до вінця.
Легка хода, якась не по-жіночому,
Та тополина в полі, що одна.
Нікуди не ходила з дому отчого,
Висока в неї за любов ціна.
Вона вже знає смак тої отрути,
Давно її розплетена коса.
Часами в ліжку прагне ще почути
Слова, які ніхто їй не казав.
Росте онучка – сцена й фортепяно,
Бабця – це захист внучки від біди.
Вона її… Красива і слухняна…
Єдина втіха раз і назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843396
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 29.07.2019
[b][i][color="#e01086"]В[/color]идно так судилось нам с тобою,
[color="#e01086"]-Р[/color]азлюбил, - ты бросил на ходу,
[color="#e01086"]А[/color] теперь лишилась я покоя,
[color="#e01086"]З[/color]най, любимый, я, как прежде жду...
[color="#e01086"]Л[/color]ето мне не дарит больше радуг,
[color="#e01086"]У[/color]тренний рассвет не шлет лучи...
[color="#e01086"]К[/color]то прогонит мне печаль-досаду,
[color="#e01086"]Е[/color]сть ли тот, кто сердцем будет чист?
[color="#e01086"]Я [/color]была любимой и... летала
[color="#e01086"]Ч[/color]увств без крыльев в этом мире нет...
[color="#e01086"]Т[/color]олько сразу всё бесцветным стало,
[color="#e01086"]О[/color]крылённой счастьем - гаснет свет...
[color="#e01086"]Р[/color]азошлись у нас судьбы дороги
[color="#e01086"]А [/color]теперь у каждого свой путь,
[color="#e01086"]Н[/color]о не все подведены итоги,
[color="#e01086"]Е[/color]сть любовь, что не дает уснуть...
[color="#e01086"]Н[/color]очь пройдёт и сменится рассветом,
[color="#e01086"]А[/color]лым светом скрасится восток.
[color="#e01086"]Я[/color] подруг не слушаю советы,
[color="#e01086"]П[/color]ропишу о боли между строк...
[color="#e01086"]Т[/color]ает день, его заменит вечер,
[color="#e01086"]И[/color]з-за леса выплывет луна.
[color="#e01086"]Ц[/color]епь событий ляжет вновь на плечи,
[color="#e01086"]А[/color] беда лишь в том, что я одна.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843330
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 29.07.2019
Я не свята, хоча й не зовсім грішна,
Комусь – жорстка, для когось – надто ніжна.
Хтось скаже, що сердечна і проста,
Хтось відвернеться – стулені вуста.
Криклива, чепурна чи ґонорова,
Щаслива, незалежна чи сурова,
Сумую з кимось, з кимось веселюся,
А ще буває, плачу і сміюся.
Комусь приємна, а комусь не дуже,
А ще комусь яка я є, байдуже.
На всіх життєвих стежках, де ходила,
Фальш в борознах і травах розгубила.
І виплакала тільки свої сльози,
Несла за спиною лиш те,що була в змозі,
Життя уроки не завжди здала відмінно,
Та справжньою була і є незмінно.
Така, як є… Я зовсім не свята…
Несу уперто власного хреста…
Такою, яка є, мене прийміть,
Не можете? – з дороги відійдіть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842998
дата надходження 24.07.2019
дата закладки 25.07.2019
Я хочу паузу в житті,
Коли нічого не трапляється…
Застигне думка в німоті,
В повітрі тиша розчиняється…
Я просто дивлюся на світ
У звичній цій його буденності.
І він, сповільнивши політ,
До мене, може, теж повернеться…
І хай ця пауза – лиш мить,
Та раптом стане новим подихом,
І життєдайно забринить
Душа захопленням і подивом…
Цей світ в невпинній суєті…
І як він досі ще тримається?
Я хочу паузу в житті,
Коли на мить все зупиняється…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773200
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 23.07.2019
Есть в мире очень много тайн,
Они играют свои роли.
О них побольше узнавай,
Иначе будут, словно, тролли.
И станут сказки всем внушать
Про то, что было и что будет.
Порой не сразу разобрать:
"Где скрылся волк в овечьей шкуре?"
Летят по небу облака,
Одеты в белые одежды,
А ведь их вес и их цена
Земными мерками безбрежны.
"Их вес- сказали -сотни тонн."
Учёные наверно шутят. (1)
Они ж не камень и не слон.
Здесь явно что-то хитро мутят.
Ведь если б были сотни тонн,
То падали б как град на землю.
Представь, свалился сверху слон,
Помял людей и их одежду...
Так что такое облака?
Стена, но это же не крепость?
Как пролетают их тогда?
Учёные несут нелепость.
Есть в мире много сложных тем
-Сплошные тайны и загадки.
Они подарены нам всем,
Чтоб были мы честны и кратки.
(1)-Согласно официальным данным
современной науки одно перистое
облако весит в среднем 800 тонн.
Кучевое, кудрявое облако, которое
радует нас в хорошую погоду,
объёмом в один кубический километр
весит 500 тонн.
Май 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841692
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 22.07.2019
Все опостыло без тебя…
И день не день, и снег - не снег.
И солнце светит как луна,
И время замедляет бег.
Все как всегда, но НЕТ тебя
Есть мелочь жизни, суета
Все как всегда, но без тебя,
Без нежных слов и без тепла.
И солнце светит как всегда,
И в небе те же облака,
И день сменяет та же ночь,
И боль разлуки с нею прочь.
Живу надеждой и мечтой.
И пусть не я сейчас с тобой,
И пусть тоска, что волчий вой
Сжимает душу, как петлей.
Но за разлукой встрече быть.
И будешь ты меня любить.
Как не любил еще никто,
Поверь - не каждому дано
Тебе я нежность подарю.
И счастьем щедро по утру
Я застелю твою судьбу,
Родной, я так тебя люблю
Стихотворение написано моему супругу в те времена,когда мы были очень молоды и разлука для меня была чем-то очень страшным.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842240
дата надходження 17.07.2019
дата закладки 17.07.2019
[b][color="#057d51"]Как хорошо быть просто....Госпожой
Когда мужчина отдан нам всецело
Горячим сердцем, преданной душой
Клубком желаний и горячим телом.
А ты на троне бешеных страстей,
Все по плечу... и все тебе под силу.
А он у ног... влюбленный дуралей,
Все будет так, как я желаю, милый.
Служи мне верно, прихотям моим,
Оберегай любовью от ненастья.
И не грусти, что мною не любим,
То, что я рядом - принимай за счастье.
Мне это в кайф, когда бокал вина
В моей руке играет и искрится.
И классно знать, что для тебя одна
Одна лишь я... твоя императрица.
И мне не в счет по клавишам игра,
Пусть даже в ней твоей души частица.
Ты мой слуга, ты мой сердечный раб...
Играй, малыш! Пока с тобой царица![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842085
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 17.07.2019
Мне так хочеться чтоб Ты был счастлив,
Но я часто больно делаю Тебе.
И я знаю, что в Твоей, Отцовской власти
Ты являешь благодать ко мне.
Я хочу, чтоб Ты почаще был доволен
И поменьше грустным был Твой взгляд.
Но когда мой дух грехами болен
Распинаю я Тебя опять. Опять.
Почему Ты возлюбил Того, Кто непослушный?
Бог, ведь Ты достоен лучшего чем я!
И перед Тобой я слаб. Я безоружен.
Научи меня любить и знать, что любишь Ты меня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841118
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 11.07.2019
[b][color="#001aff"][/color][/b]Так боляче, що й дихать неможливо…
Хитаючись, доповз до лавки в сквері.
Що сталося, було вже неважливо,
А пам’ятав лише лікарні двері.
Побачити людей не було змоги,
Жахливий біль пронизував все тіло.
Вищала десь сирена допомоги,
І руки й голова – усе боліло…
З’явилось світло. Звідки воно взялось?
Таке м’яке… Та де я опинивсь?
Така знайома постать показалась!
І тіло невагоме… Подивись!
До нього хтось ішов… Це ж його пес!
Так… Це був Грей… Його собака вірний!
– Привіт, господарю. « Грей? Ти? Але…»
– А що, впізнав? Господар дорогий мій!
– Але скажи, як ти мене знайшов? –
Розгублено в собаки він спитався.
А пес сказав – Коли ти вже пішов,
Я так тебе тоді й не дочекався…
***
Згадав він те, що всі ось ці роки,
Так старанно забути намагався.
Ту чорну зраду, ті страшні думки,
Як пхав в машину і від злоби трясся…
– Я бачу не забув, – сказав собака, –
А пам’ятаєш - лютився на мене?
Хіба я винен, що став дратувати?
Ви, хоч і люди - часто незбагненні…
– А знаєш, нас тут є багато…
Залишені, замерзлі і побиті!
Ви – люди, так несправедливі часом,
А ми - покинуті, і для розваги вбиті…
Старий собака важко лиш зітхнув.
– Я думав, Грею, в тебе новий дім!
– Будь чесний, друже, ти хіба забув?
Я вже не той – змарнів і постарів…
Як довго за машиною я біг,
Я довго біг, та раптом втратив слід.
Тебе я наздогнати вже не міг,
Старі вже лапи, ніс мене підвів.
Я думав, ти повернешся за мною,
Я вірив так, як вірять лиш собаки.
Я сумував і скучив за тобою,
Хто принесе тобі газету й тапки?
Я так чекав тебе, мій любий друже,
Коли вмирав, щоб поряд був, хотів…
Але останній вдих почула лиш калюжа,
Чув не слова, а лиш пташиний спів.
Він на коліна впав й заплакав, як дитина,
Він плакав і від сліз здригався весь.
Він розумів, яка важка його провина.
– Прости мене! Прости мене, мій пес!
Старий собака важко підіймався
Й господарю він тихо говорив:
– Я бути тобі другом намагався,
А смерть свою давно тобі простив.
У світ живий із миром ти ступай, –
Сказав пес і з щоки злизав сльозу,
– Я вмер давно, а ти ще не вмирай!
Іди, а я за тебе попрошу.
А зараз ти поплач, бо сльози – це страждання,
Тепер інакше не врятуєшся, ти знай!
Бо зараз сльози - це твоє спокутування…
А ми побачимось пізніше, прощавай!
***
Давайте будемо хоч деколи відверті!
Про смерть розмов ніхто не полюбля, але ж
Під вечір зафіксовано час смерті,
Й загублене життя не повернеш.
Вже нібито історія скінчилась,
Та тут почувся голос медсестри.
Навіть повітря навколо змінилось:
«Сльоза! Він плаче!» Рятували, як могли…
***
Уже два місяці так швидко пролетіли,
З лікарні вийшовши, він далі жити міг.
Ніщо вже не болить, і слухається тіло…
Та раптом цуценя кидається до ніг.
Привіт, малий, ти чий? – він в песика питає,
Зловивши в його погляді дзеркальний образ свій.
«Нічий я, геть нічий» - лиш хвостиком виляє.
-Ходімо… Грей, додому – тепер будеш ти мій!
***
А пес старий згори із легкістю зітхає,
У голові – «Прости!» - звучать палкі слова…
Чи знає мудрий пес, чи, може, відчуває,
Що саме він ЛЮДИНУ в людині врятував?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840961
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 09.07.2019
Чи на світі замало мільярдів людей,
Чи не тому навчалося змалечку вдома,
Полюбився жонатий – і серце з грудей
Вилітало, неначе талан весь – у ньому.
Засліпило кохання – куди би не йшла,
Про єдине лиш марила, мов наркоманка,
І які там буденно-домашні діла,
Коли трусить усю вогняна лихоманка?
Ні – щоб сісти, помислити – в нього сім’я,
Раз рішила зізнатися – хай там що буде! –
Ненароком чарує так трель солов’я,
Забувається, що говоритимуть люди.
Може й випала крихітка щастя на двох, –
Обпекло, засушило, на тому і крапка.
Готувало життя звичний всім епілог –
Розвінчалась любов, як на вітрі кульбабка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841233
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 08.07.2019
Прикасайтесь к друг другу почаще.
Просто так и умышленно тоже,
для кого-то касания наши
так важны взглядом, мыслями, кожей
к коже губ или шеи, запястья...
Прикасайтесь почаще словами
к тем, кто рядом,
кто дарит вам счастье,
дорожит отношеньями с вами.
Прикасания вовсе не слабость,
а забота, поддержка, общенье...
Прикасаясь, вы дарите радость,
прикоснувшись всего на мгновенье.
Интернет, телефоны, не скрою,
а, ещё – смс-сообщенья
их заменят, пока не накроет
нас нехватка живого общенья,
дефицит прикасаний тактильных,
дефицит прикасаний душевных...
Понимаем, касаясь, как сильно
не хватало касаний волшебных.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840438
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 01.07.2019
по док. видео "Тайны любви"
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Она сидела на краю скамьи.
Давно сама – ни кошки, ни семьи,
и думала: ну вот, и жизнь прошла,
а я так в ней того и не нашла,
кого смогла бы
сердцем всем любить,
и долго-долго в мыслях говорить
и наяву... Как только говорят,
два любящих, кого боготворят,
и кто боготворим...
Не зная: рядом
подслушивал с
сочувствующим взглядом
обычный Ангел смерти, есть такой
являющийся в срок наш роковой.
Он, кашлянув, сказал ей: «Ты права,
прости, но я подслушивал слова
души твоей. Твой час
сегодня в шесть,
последнее желанье знаю есть,
исполню я его, а дальше – в путь...
«Поговорить бы долго с кем-нибудь»,
произнесла. «Ты, знаешь,
когда в лица
глядят?.. Увы, такого не случится
уже со мной». Он молча затянулся,
кивнул, пуская дым, вдруг улыбнулся:
«Чудак живёт и хочет, нет, не жить,
а с кем-то долго-долго говорить».
Вновь затянулся:
«Странные вы люди,
так вам необходимы те, кто любит...
Согласна, если, вас к шести сведу?
Но только лишь одно имей в виду:
что будете вы живы до тех пор,
пока не завершится разговор»...
В назначенное время у окна
она ждала, предчувствия полна.
«Пора. Идёт» – раздался голос в ней,
и застучало сердце чуть сильней.
Спустилась вниз, забыв свои года,
так в юности спускалась иногда:
не замечая лиц и этажей,
пытаясь оказаться поскорей
на улице и встретиться ...
С судьбой?
Не представляя внешности какой
и возраста. Но разве это важно?..
Дождь моросил среди многоэтажек,
они навстречу шли, светились лица,
авто летели, листья, капли, птицы...
Они на расстоянье говорили,
сближаясь постепенно:
где, как жили,
не вслух, конечно,
мысленно, ментально,
совпали оба «я» их моментально.
Сошлись и продолжали говорить,
но не о том осталось сколько жить,
дождя не замечая, суеты,
сбиваясь с «ты» на «вы»
и с «вы» на «ты»...
Она вдруг вспомнила об уговоре...
Но Ангел смерти их оставил вскоре,
услышав, как ее, поцеловав,
он произнёс, что будут и во снах
с ней говорить,
им есть что рассказать.
Ангел ушёл к тем, кто
не может ждать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840289
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 29.06.2019
по док. видео "Тайны любви"
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Она сидела на краю скамьи.
Давно сама – ни кошки, ни семьи,
и думала: ну вот, и жизнь прошла,
а я так в ней того и не нашла,
кого смогла бы
сердцем всем любить,
и долго-долго в мыслях говорить
и наяву... Как только говорят,
два любящих, кого боготворят,
и кто боготворим...
Не зная: рядом
подслушивал с
сочувствующим взглядом
обычный Ангел смерти, есть такой
являющийся в срок наш роковой.
Он, кашлянув, сказал ей: «Ты права,
прости, но я подслушивал слова
души твоей. Твой час
сегодня в шесть,
последнее желанье знаю есть,
исполню я его, а дальше – в путь...
«Поговорить бы долго с кем-нибудь»,
произнесла. «Ты, знаешь,
когда в лица
глядят?.. Увы, такого не случится
уже со мной». Он молча затянулся,
кивнул, пуская дым, вдруг улыбнулся:
«Чудак живёт и хочет, нет, не жить,
а с кем-то долго-долго говорить».
Вновь затянулся:
«Странные вы люди,
так вам необходимы те, кто любит...
Согласна, если, вас к шести сведу?
Но только лишь одно имей в виду:
что будете вы живы до тех пор,
пока не завершится разговор»...
В назначенное время у окна
она ждала, предчувствия полна.
«Пора. Идёт» – раздался голос в ней,
и застучало сердце чуть сильней.
Спустилась вниз, забыв свои года,
так в юности спускалась иногда:
не замечая лиц и этажей,
пытаясь оказаться поскорей
на улице и встретиться ...
С судьбой?
Не представляя внешности какой
и возраста. Но разве это важно?..
Дождь моросил среди многоэтажек,
они навстречу шли, светились лица,
авто летели, листья, капли, птицы...
Они на расстоянье говорили,
сближаясь постепенно:
где, как жили,
не вслух, конечно,
мысленно, ментально,
совпали оба «я» их моментально.
Сошлись и продолжали говорить,
но не о том осталось сколько жить,
дождя не замечая, суеты,
сбиваясь с «ты» на «вы»
и с «вы» на «ты»...
Она вдруг вспомнила об уговоре...
Но Ангел смерти их оставил вскоре,
услышав, как ее, поцеловав,
он произнёс, что будут и во снах
с ней говорить,
им есть что рассказать.
Ангел ушёл к тем, кто
не может ждать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840289
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 29.06.2019
Не спиш, мала?
Знов зорі світять в очі
І місяць бурунить твоїх очей блакить,
А мрії, наче хвилі, в них клекочуть,
Бажаючи всі біди затопить?
Не плач, мала,
Навкруг і так все вогко,
Зіграй-но краще, хай душа бринить,
І клавіші роняють свої дзвони,
Пронизуючи час, в дівчачий дивосвіт.
Мовчиш, мала...
Не пишеться, як завжди,
Слова давно зів’яли і не ті.
Я розумію... Та не варто, знаєш,
Шукати винних. Винних не знайти...
Всміхнись, мала!
Чому б не посміхатись,
І не радіти завтрашньому дню,
Бо ти ж не знаєш, що тебе чекає,
І що в душі навіює весну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772038
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 28.06.2019
В моей душе вдруг стало меньше слов,
И те, с годами, словно льдинки тают,
Устал писать про просинь облаков,
И грусть изъела душу до оскала.
А в прочем-то и нечего сказать,
А если есть, то некому и вряд ли
Найдутся те, кто сможет осознать...
Плевать, ведь главное, что я ещё не сдался!
И потому слова мои всё реже, но весомей
Срываются на белые, безгрешные холсты,
И гранями молитв, в тиши моих оскомин,
Пронзают непорочность застенчивых страниц.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779957
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 28.06.2019
́
Ти повернувся? Нащо ти прийшов?
Я перестала вже тебе чекати.
Твоя присутність не бентежить кров.
Що хочеш ти мені ще розказати?
Ти не прийшов коли душа моя
Завила як поранена вовчиця,
Коли вона звивалась як змія,
А то з гори летіла мов би птиця.
Ти не прийшов, коли безсонна ніч
Давила сірим каменем на груди,
Стогнала, все гадала в чому річ,
Чому стають чужими рідні люди.
Терпіла біль, чекала знову й знов,
Виходила тебе стрічати зрання
Лікує час...Нарешті ти прийшов.
А я не та... Загоїлось кохання....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840123
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 27.06.2019
Є люди-небо,люди-сонце,
Є люди ніби милість Божа.
Є люди-місто,охоронці,
Є Янголи.І є прохожі.
Є ті,кого би відпускати,
Є люди-радість,сміх і щедрість.
Такі,яких лиш обнімати.
Є люди-ніжність,обережність.
Є люди як ціла планета,
Є люди-космос,люди Бога.
Для них знайдеться у поета
Рядок чи книга,чи підмога.
Є ті,кого тримаєм в серці,
Є ті,що нам дають уроки.
Є щирі люди і відверті,
Є з каменем за кожним кроком.
Такі,з якими б і літати,
Що серцем навіть обнімають.
Є ті,кого нам покохати.
А є такі ,що завжди сяють.
Є Янголи...Є ті...Що згублять.
Є люди ніби покривало.
Є ті,що й словом приголублять.
Святі є навіть.Та їх мало.
Є люди-свято,є-епоха.
Є люди-добрі Янголята.
Та всі ми з Вами діти Бога.
Його ріднесенькі малята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839343
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 23.06.2019
Нарисуйте мне крест на спине.
Я несу его целую жизнь.
Побелели виски, будто снег
зацепился в падении вниз.
Сколиоз заработала. Груз
непосилен для женских плечей.
Но несу, стимулируя Муз.
Чтоб не лили противный елей.
Мне роднее отточенность фраз,
чтобы поняли сразу – куда
им идти. Ненавижу зараз,
Что готовы за рубль честь продать.
Нынче снова гуляла в Ничто.
Примеряюсь – как жить без креста.
Вот найду я там свой электрон (я – протон).
Не вернусь. Здесь одна маета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839339
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 23.06.2019
Как жаль что быстро все уходит
И не вернуть любви назад
Любови буря вновь проходит
И появляется лишь АД
Была одной моей надеждой
Но почему то разошлись
Остался я с твоей одеждой
Ведь наши мысли не сошлись
Ты стала выше чем когда то
Себя ты сделала звездой
Поэтому не все так просто
И стал твоей я лишь игрой
Мои вновь чувства разрывая
Уходишь в даль, как будто свет
Все исчезает в тьме скрывая
Но все ж тебя прекрасней нет
Глаза прекрасны, слезы льются
Но почему же все горит
Внутри сердец, они ведь бьются
Надежду время возвратит
К нам всю любовь что мы разбили
Ты будешь снова рядом, вновь
Ведь мы друг друга не забыли
Еще бушует в сердце кровь
22.10.2004 (Яресько Я.М).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838843
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 18.06.2019
Хтось скаже: - Гарна, як весна в цвітінні…
Хтось скаже: - Щедра, наче осінь золота…
Хтось промовчить в тихенькому хотінні…
Хтось скаже, що найкраща, та не та…
Для когось аж занадто ґонорова,
Для когось надто різка і пряма…
А хтось, не кажучи ні слова, ні пів слова,
Обійме ніжно крильми обома.
Хтось заздритиме, ще хтось – шкодувати
За нею буде до скінчання літ.
Хтось схоче у кишені заховати,
Собою заступивши цілий світ.
Вона ж проста красива жінка,
У простоті сховалася краса…
Комусь ввижається, що – черговА зупинка,
Для когось щастя сьомі небесА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839109
дата надходження 17.06.2019
дата закладки 18.06.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2019
Нарисуй мне сияние глаз,
Когда я на тебя посмотрю,
Когда ветер, от зависти смолк,
А Луна устыдилась...
Нарисуй восхищенье сейчас,
Урони на ладони зарю,
Расцвети неисписанный холст,
Чтобы сердце забилось...
Нарисуй трепет сладостных грёз,
И дрожащие руки мои,
Неуверенно падает вздох
И неровно дыханье...
Нарисуй... в бесконечности гроз
Сумасшествие не утаи -
Изумрудного бархата мох
Нас укроет в изгнаньи...
Нарисуй коже нежный узор,
Поцелуями взгляд изуми,
Светотени лихую игру
Оберни легким флёром...
Нарисуй призывающий взор,
И печали навек отними,
Как горящие угли костру,
Как струны переборы...
18.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594776
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 14.06.2019
Мы снова перейдем на “Вы”.
Не потому, что мы не близки.
И не от боязни молвы.
Нам чужды лишние изыски.
Любовь дана из уважения.
Она партнером дорожит.
И каждый день как День Рождения,
Который рядом был прожит.
Галантность, пышные букеты –
Нет, это не прошедший век.
Мужчина может быть поэтом,
Когда он чуткий человек.
А женщина все переносит,
Но не прощает одного,
Когда он вечером не спросит,
Как день сложился у нее…
08.06.2019 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838715
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 14.06.2019
Нарисуй мне сияние глаз,
Когда я на тебя посмотрю,
Когда ветер, от зависти смолк,
А Луна устыдилась...
Нарисуй восхищенье сейчас,
Урони на ладони зарю,
Расцвети неисписанный холст,
Чтобы сердце забилось...
Нарисуй трепет сладостных грёз,
И дрожащие руки мои,
Неуверенно падает вздох
И неровно дыханье...
Нарисуй... в бесконечности гроз
Сумасшествие не утаи -
Изумрудного бархата мох
Нас укроет в изгнаньи...
Нарисуй коже нежный узор,
Поцелуями взгляд изуми,
Светотени лихую игру
Оберни легким флёром...
Нарисуй призывающий взор,
И печали навек отними,
Как горящие угли костру,
Как струны переборы...
18.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594776
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 13.06.2019
Обманула себя на минутку
И поверила в нашу любовь.
Изогнулась невинная бровь,
Подхватила случайную шутку.
И пошло… Будто кадры из пьесы
По сценарию призрачных лет.
Где играли с тобою дуэт
Под букет человеческих песен.
Ах, опять эта тяжесть из роков
Вырывает желанный контекст.
Амальгама касается век.
Опускаются. Вышли все сроки.
Неужели всё было реально?!
Мне так хочется. Верить и ждать.
Чтоб любить, а не просто играть,
Не взирая на злую зеркальность.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838582
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 13.06.2019
Забуті клятви про кохання вічне,
Лиш спомином осіли тихо в серці,
В моїх очах ти постать історична,
З якою не зіграю більше терцій.
Всі помиляються, бо більше не пече,
Лише самотності шукаю я затінок,
Я все тобі прощаю…крім очей,
Яких коричневий зненавидів відтінок.
Т.М.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838420
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 11.06.2019
Чому до тебе знову повертаюсь?
Чом кожен день тобою лиш живу?
Як бути чесним - толком і не знаю,
Бо ми за дружби не зайшли межу.
Та це чомусь нічого не міняє.
Життя невпинно кличе в небуття.
Не знаю, справді, навіть чи кохаю...
Може це вигадка серцевого биття.
Або мана, що очі затулила,
Хвороба дивна, що і не збагну?...
Ти ,мов Дедал, надала мені крила.
Чому ж ніяк я ними не змахну?
Чогось до тебе серцем повертаюсь
В думках з тобою кожен день живу.
Звучить банально. Справді. Я - кохаю!
Ти лиш зустрінь як ступлю за межу.
Розправмо, мила, врешті наші крила.
Чкурнім за обрій звичного життя.
Бо ти навіки душу полонила.
Й тепер назад немає вороття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834979
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 11.06.2019
Бреде повз нас сумний, безкровний лицар,
Об землю б’ється отупілий меч,
Примарилось йому одне обличчя,
Подібне до примар його предтеч.
Ця Дама давня бранка менестрелів,
Трувер її оспівував красу,
Дарма, що більше за солодкі трелі,
Спізнати не доводилось йому.
Гряде в старих, розбитих обладунках,
Прекрасна Дама зникла, як на зло,
О, жертви куртуазних поцілунків!
Яких ніколи й толком не було.
Від ніг упала тінь середньовіччя,
Упершись головою в горизонт,
Таких тепер у кожному сторіччі, -
На тисячу Фолькетів – Вентадорн.
Бреде, піднявши догори забрало,
Скрипить давно іржавий сабатон,
А герб на грудях вицвів і постала,
Не роза, а трояндовий бутон.
10.06.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838270
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019
Мы становимся старше
И конечно мудрей.
Делим правду от фальши,
Жестко делим людей.
Тех, кто на х** не нужен,
«И зачем же вам я?»
Видим тех ,кто «простужен»,
И кто счастлив без «Бла»
Тех , кто в спину ударит,
Наперед забежит..
И улыбку подарит,
Спросит: « Как? Не болит?»
Душ мы видим изнанку,
И в глазах огоньки,
Тех , кто врет спозаранку,
Тех - кому мы нужны.
Мы становимся старше,
Меньше вздорных идей,
Меньше хочется фальши,
Больше счастья и дней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838294
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019
А літо, як завжди́, прийшло раптово.
Все місто ним захоплене зненацька.
І вулиці вдягаються святково,
скидаючи сорочечку простацьку.
На вмитих літнім дощиком газонах
смарагдові втішають око трави...
Птахи співають у зелених кронах...
Доноситься з кав'ярні запах кави...
Квітують рози королівським цвітом
і сяють над фонтанами веселки,
а сонце, відбиваючись від вікон,
на площі витанцьовує фламенко...
В повітрі наче магію розлито:
гудять на липах невгамовні бджоли...
Здається місту, що це свято – літо –
для нього не закінчиться ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837879
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 10.06.2019
Моя душа – військовий полігон,
Щодня проходять тут навчання боєм.
Які ввідні координати? Де кордон?
Ким буду – дезертиром? Чи героєм?
Героєм – страшно… дезертиром – легше…
Беззбройний, перетну межу ганьби…
Став зрадником сьогодні вперше,
Сховавши залишки сумління у торбИ.
А разом у совістю сховав і власну душу.
Замкнув замком, щоби ніхто не вкрав.
Її я вартувати пильно мушу,
Ще, не дай Бог, погляне із дзеркал.
Бо дезертиру совість не потрібна,
Отрута, яка спокою не дасть.
Вона лише героям необхідна.
Хто не герой, тому до неї зась!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837602
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 06.06.2019
Зустрілися... і ти відводиш очі...
чи ж та я жінка, що колись жадав??
І я відвожу,.. бо життя робоче
пройшлось по мені наче самосвал..
Колись кохали... Розвело по світу
Невчасна зустріч... Спалахи в очах..
Мені б хотілось мріяти, творити
І на крило ставати наче птах.
"що не приходиш? ".. Нащо цей цинізм??
Цей погляд в серце.. Нащо так брехати??
Хіба ж я ЖІНКА? ..ні! Я механізм
Спекти,.. зварить,.. купити і прибрати.
Усе по колу, впряжена як кінь..
Робота,.. дім.., батьки старенькі.., діти..
І від краси лишилась тільки тінь..
А хочеться ще жити і любити.
І ми живемо.. - різних два світи
В очах вогонь, а від душі огарок..
Мені б хотілось - мріяти, цвісти
Творити вічність-де життя як спалах.
Мені б хотілось... Зачепив струну
Не все в душі життю вдалося стерти
Я ще не ЖИЛА! більше й не живу
І що найгірше - хочеться померти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832612
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 03.06.2019
Гратися дзеркальцем маю я звичку.
Прокинувся зранку... не збудить би сестричку.
Дзеркальце знову в руках я вертів. З нього на
яблуньку зайчик злетів.
- Доброго ранку! - привітавсь він до всіх і став
розсипать по листочках свій сміх.
Сміх той розсипавсь по всьому садочку.
Розвеселив він курчаток і квочку.
Ой, як стрибав він, де наше подвір'я! Позолотив
каченяточкам пір'я. Довго за зайчиком бігав
Барбосик, бо той лоскотав йому хвостика й носик.
Ще розбудив він маленьке ягнятко. Гладив по
спинці корову й телятко. Верхи катавсь на гнідому
коні... та й заяснів у мене на вікні.
По занавісках стрибав... і гойдався. На килимку
трішки він потоптався. В кріслі посидів маленький
мій гість... й чомусь тихенько на стелю поліз.
Там пострибав. Полежав на дивані... та й сів на щі-
чку малесенькій Тані.
Таню, звичайно, він розбудив. Видно, що цього
дуже хотів.
Таня проснулася, очки відкрила. Сама, мов промін-
чик, вона заясніла.
Сонячний зайчик в волоссі, мов стрічка.
Яка красива у мене сестричка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837283
дата надходження 01.06.2019
дата закладки 02.06.2019
По мотивам переписки с Муэдзином.))
Свой огонь сохрани. И не важно, сколько зла встретишь ты в темноте,
Мир пронизан идеей продажной, каждый третий – в делах импотент,
Лишь слова-обещания-клятвы, лицемерное: "Ну, не успел..."
И кусанье локтей после жатвы: "Как же так? не того я хотел."
Вот причина: двойные стандарты, якоря заскорузлых обид;
Нет билета на поезд плацкартный,* а состав уже подан, гудит…
Нет вопросов-ответов... Лишь точки - сквозняком по пропащей душе,
И от святости - жалкие клочья, прикрывают греха неглиже.
Направленье дано от Начала, но не всякий готов соблюдать,
Одному и земной славы мало, а другому – своё бы отнять.
Кто-то верит – наследует Царство. Кто-то ждёт, чтоб в ладони – пятак.
Кто-то ищет от смерти лекарство. Кто-то думает, что не дурак.
Кто-то верит - от Бога он гений. Кто-то скромно корону протёр.
Не бывает, чтоб к звёздам – без терний. Чтоб допрыгнуть, потребен упор.
Всё когда-то бывает последним: Поцелуй. Вместе день. Эта жизнь.
И случайный в пути собеседник может руку подать... Задержись,
Не спеши уходить безвозвратно, всё равно далеко не уйти...
И в решенье задачи - стократно** проявления нашей любви.
* История про поезд:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837321
** Согласно библейскому закону сеяния-жатвы возможен урожай во сто крат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837322
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2019
Срывает ветер лист зелёной вишни...
Не рано ли - желтеть ещё не стал.
Возможно, он почувствовал, что лишний,
Как будто, трепетать на ней устал
От лёгкого сквозного дуновенья...
А может, оттого, что не один
Дарил он ей, родной, стихотворенья,
Избавясь от своих сердечных льдин.
Хотел он быть единственным с ней в паре
И жадно вместе жизненный пить сок...
Ну, что поделать, коль судьба - гербарий...
Красиво, мило, но... усох листок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803338
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 29.05.2019
Ти з дитинства старалась доброю,
Ти з пелюшки старалась чемною,
Щоб за Божою за подобою,
Щоб і гарною, щоб і вченою,
Щоб і віршики з табуреточки,
І у зошитах – лиш п’ятірки,
Щоб завжди – під взірцеву мірку…
Ти з дитинства старалась тихою,
Щоб нікому не скласти клопоту,
Щоб від тебе не знали лиха,
І тобі додавалось попиту:
Щоби вміла ліпить вареники,
Випікати любе і різне…
Бути скромною, бути чемною,
Бо ще заміж ніхто не візьме.
Ти з дитинства навчилась слухатись,
Тобі вказували, як жити,
Як сміятись, дивитись, рухатись,
Як любити, і як дружити,
Як справляти хороше враження,
Щоб казали лише приємне,
Як ховати себе ображену,
і замовчувати таємне….
Слухать старших, просить пораду,
І боятись своїх бажань…
А чи хтось коли запитав тебе,
Що бажає твоя душа?
***
Бути чемною, бути чесною,
Не ходити самій до лісу.
Ну останнє хай буде, зрештою,
Ну а решта.. а може, к бісу?
Чи в житті ти хоч раз сміялася
Гучно, голосно, непристойно?
Щоб багато і світла, й галасу,
Скільки б ран в тобі незагоєно.
Щоб дивилися, пальцем тицяли,
Обговорювали у спину,
Поки сонце в тобі не вицвіло,
Поки світ тебе не поглинув,
Щоб казали, що ти розпещена,
Хай ця правда як гірка.
Що в моралі бракує дечого,
Найзручніше із дорікань.
Хай шукають підходи, способи…
Розумієш, куди веду?
Ти дозволь собі, лиш дозволь собі
Говорити не до ладу.
Ображатися, помилятися,
Бути іншою між людьми,
Недостойним давати ляпаса,
І лишати їх за дверми,
Залишати немитим посуд,
Розкидати навколо речі,
Не боятись людського осуду,
Врешті, як і своєї втечі.
Мати зморшки, вагу нестатусну,
Одягатись, як забагнеш,
Всім життям своїм користатися
Так, неначе немає меж.
* * *
Кожна думка у формі істини,
Кожне слово в форматі вироку.
Ти не мусиш здаватись іншою,
Щоб тебе полюбили щиро.
Ти не мусиш шукати виправдань,
І свої рихтувати вади…
Ти ні в чому не винувата.
Не втискай себе в їх стандарти -
Похвалою, чи недохвалою.
І картати себе – не варто!
Ти прекрасна недосконалою!
Ти не мусиш, і не повинна,
А що кажуть – яка різниця?
Взагалі, ти ж іще дитина.
Ну, подумаєш, майже тридцять…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657570
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 28.05.2019
( мелодія Андрія Мартиненка)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=x0az8P_5-qs[/youtube]
Слова лягають на папері,
Схолола кава вже давно.
Назавжди я закрила двері.
Кохання в нас як й не було.
Тебе не кличу на вечерю...
Де ти тепер – вже все одно.
Приспів:
Так хочу я сказати прямо:
"Іди туди – звідкіль прийшов.
Усе скінчилось поміж нами,
Як ти до іншої пішов".
Я справлюся з своїми снами,
Щоб в сни дорогу не знайшов.
Черемха голову п’янила,
Бузковий цвіт торкався пліч
Суперницю я не винила,
Хоча й ридала цілу ніч.
До ранку в лузі я блудила,
Зірки палали в сотню свіч.
Приспів:
Так хочу я сказати прямо:
"Іди туди – звідкіль прийшов.
Усе скінчилось поміж нами
Як ти до іншої пішов".
Я справлюся з своїми снами,
Щоб в сни дорогу не знайшов.
Вже мені веснонька немила,
Не радує бузковий квіт,
Давно черемха облетіла
Й потух в очах коханий світ.
Щоб повернувся не просила
І не чекай на мій одвіт.
Приспів:
Так хочу я сказати прямо:
"Іди туди – звідкіль прийшов.
Усе скінчилось поміж нами
Як ти до іншої пішов".
Я справлюся з своїми снами,
Щоб в сни дорогу не знайшов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834119
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 12.05.2019
Она безропотно терпела,
Ведь веру в Господа имела…
Богатства в их семье не знали,
Бывало, даже голодали.
И вот в один обычный вечер
Кормить детей ей было нечем.
На радио вдруг позвонила
И в Бога помощи просила.
А слушатель, один из многих,
Он никогда не верил в Бога,
Решил над бедной посмеяться…
Секретарю сказал собраться.
Продуктов дорогих купив -
Семье отправить, не забыв
После вопроса «Кто прислал?»
Сказать, что дьявол передал.
И секретарь со знаньем дела
По указанью всё проделал…
Так женщина благодарила,
Что на слезу его пробило…
Они беседовали долго
И говорили без умолку.
И вот уже в конце беседы,
Вздохнув, «Пожалуй, я поеду…»,
Решился секретарь сказать:
«Кто вам помог, хотите знать?»
Сказала женщина степенно:
«Это неважно совершенно!
Мил человек, я точно знаю –
Когда Господь повелевает,
То непременно всё случится,
И даже дьявол подчинится…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795291
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 06.05.2019
2005 год
Дано от Бога нам всё даром -
Земные блага, жизнь в раю,
А я живу в сплошном кошмаре.
И продаю, как на базаре
Я душу грешную свою
Нечистым силам за бесценок -
За деньги, лень и лишний сон.
Внутри как гроб из голых стенок,
Где постарался чей-то веник,
И всё святое вымел он.
Который день душа томится
Метается туда-сюда.
И вроде, к светлому стремится,
Но что мешает ей молиться?
То спешка утром, как всегда,
То не хватает силы воли
Пораньше встать на пять минут,
(Да не играют они роли,
Ведь может быть, мгновенья доли
Мелькнут - с косою тут как тут.)
То вечер поздний в сон уж клонит -
Нет силы противостоять,
А то (ведь Страшный Суд откроет!)
Грешу - ищу нарочно повод,
Чтоб на молитве не стоять.
А каждый день так важен, дорог -
Ведь он последним может стать,
Нет смысла тратить его в ссорах,
Проблем же - бесконечен ворох,
Их бесполезно разгребать.
Ох, сколько обещал себе я
Пойти на исповедь хоть в пост
И забывал о том скорее,
Безволием потешив змея
И к покаянью руша мост.
Святую Кровь, Святое Тело
Не принимал я целый год...
Любовь Христа не оскудела
Ко мне, и я - живой и целый.
И терпит же меня Господь!
Мой пост - банальная диета,
Ведь без молитвы что за пост...
Но мне милей диван, газета,
А вот конец наступит света,
И как отвечу на вопрос:
"Что сделал доброго, благого
За столько зим и столько лет?"
Жизнь пронесётся фильмом снова...
За мысль дурную, дело, слово
Дай Господи, найти ответ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833101
дата надходження 17.04.2019
дата закладки 17.04.2019
Чёрный голубь стучится в окошко,
Видно весточку нам он принёс,
От которой в душе скребут кошки
И по коже январский мороз.
Называют тебя "птицей мира",
Благородною даже зовут,
Но ворвалась тревога в квартиру,
Прогоняя домашний уют.
Не ошибся ли ты адресатом?
И не сбился ли часом в пути?
Всколыхнуло грудь сердце набатом:
"Боже, только беду отврати!.."
Очень странно, такая же птица,
Когда женятся -- как атрибут,
И счастливые юные лица
От голубок подвоха не ждут.
Потому, что они -- символ жизни,
Символ счастья и нового дня.
Скрыта мудрость в таком символизме:
Тайну Жизни они нам хранят.
ЧЁРНЫЙ голубь, так что ты за птица?
Или разница только в цветах?
"Я стучу к вам в окно, чтоб проститься,
И внушать не хочу я вам страх.
Я взгляну лишь в знакомые лица.
Жизнь земная -- прошедший этап,
Но прошу вас за душу молиться,
Чтобы вырвать из дьявольских лап.
Был с рождения тоже я белым,
Только жизни дорога -- не мёд...
Оперенье моё почернело,
В таком виде прервался полёт.
И, чтоб мог я вернуть цвет свой прежний,
К жизни новой нарядным взлететь,
Вы молитвой своею прилежной
Помогите опять побелеть.
И тогда вас не буду пугать я
Чёрной тенью в кошмарах ночных.
Светлым ангелам буду под стать я
И молить за вас с сонмом Святых."
Чёрный, белый... И вот уже снова
Две голубки сидят на окне...
Вы -- прообразы Духа Святого.
Прилетайте почаще ко мне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735597
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 15.04.2019
Ну, вот, и все. Я снова на коне.
Передо мной бескрайние просторы.
По ковылю, как по морской волне
Скачу. И ноги в стременах – мои опоры.
Остались беды в прошлом навсегда.
Вперед мой конь. Мы будем веселиться.
Хотя б на день забудем про года,
Как молодые, будем здесь резвиться.
Резвиться? Что ж? И встал конь на дыбы…,
И я, увы, в седле не удержался.
Нет, не уйти нам в жизни от судьбы.
Да. Не уйти. Но я хоть попытался.
Резвись мой конь. Я в травке полежу.
А как наскачешься, поедем мы до дома.
Пока не отыскали мы межу,
Где ждет покой и нет раскатов грома.
И пусть кипит, порою, в жилах кровь,
И трудно от экстрима отказаться,
Определенно в людях есть любовь
До риска, чтоб в героях оказаться.
12.04.2019 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832505
дата надходження 12.04.2019
дата закладки 13.04.2019
ЕСЛИ КТО-ТО ШЛЁТ ТЕБЕ ЗВОНОК,
ЕСЛИ КТО-ТО ЖДЁТ ТЕБЯ НА УЖИН
ЗНАЧИТ ТЫ УЖЕ НЕ ОДИНОК,
ЗНАЧИТ ТЫ УЖЕ КОМУ ТО НУЖЕН.
СТОИТ ЛИ СТРАДАНИЙ ЭТА ЖИЗНЬ?
МОЖЕТ БЫТЬ СТРАДАНИЙ И НЕ СТОИТ
ГЛАВНОЕ УМЕТЬ ИХ ПЕРЕЖИТЬ
И СЕБЯ НА ЛУЧШЕЕ НАСТРОИТЬ.
У ТЕБЯ СЕГОДНЯ В ГОРЛЕ КОМ,
ТЫ ЕДВА УДЕРЖИВАЕШ СЛЁЗЫ?
ДА СМАХНИ ТЫ ИХ С ЛИЦА ПЛАТКОМ.
НЕ ВАГОНОМ БУДЬ ,А ТЕПЛОВОЗОМ.
ТЫ ВОЗМИ И МАМЕ ПОЗВОНИ,
ПАПЕ ТОЖЕ ПООБЩАТСЯ ХОЧЕТСЯ.
МОЖЕТ ТАК ЖЕ ЖДУТ ЗВОНКА ОНИ
И ГРУСТЯТ В ДАЛИ ОТ ОДИНОЧЕСТВА.
ТЫ СКАЖИ ИМ ПАРУ НЕЖНЫХ СЛОВ,
ПОЖЕЛАЙ ПУСТЬ ВКУСНЫМ БУДЕТ УЖИН
И К ТЕБЕ ВЕРНЁТСЯ РАДОСТЬ ВНОВЬ.
ТЫ ПОЙМЁШ ЧТО ТЫ КОМУТО НУЖЕН.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832408
дата надходження 11.04.2019
дата закладки 12.04.2019
Мне просто нужно отпустить,
Тебя, твой взгляд, твою любовь...
Ты так боялся рядом быть,
Что не заметил ничего...
Ты не заметил отклик в сердце,
И жажду твоего тепла,
Что я не запирала дверцу,
Что долго я тебя ждала...
Я помогла тебе открыться,
Я шла навстречу, для тебя...
И что успела я влюбиться,
Виню теперь только себя.
Ты не смотрел в мои печали,
И не сумел расслышать слов...
О том, что тяжело, молчали,
Делая вид - «все хорошо»...
Ты так боялся сделать больно,
Что в страхе потерял себя...
Ты так боялся быть со мною,
Что потерял меня любя...
21.02.2019
©Nota|Bene
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832400
дата надходження 11.04.2019
дата закладки 12.04.2019
Щастя, така чудова мить
Доля його комусь дарує
Квітне душа, увись летить
Воно неначе в ній вирує
Щастя завжди усі бажають
Воно така тендітна річ
В пучок закоханих збирає
Разом з любов'ю пліч- о - пліч
Без неї щастя не буває
Вони удвох, як одне ціле
Далекі відстані долають
І по життю крокують сміло
Заходить інколи у гості
Якщо на нього там чекають
Від ганьби втікає й злості
Солов'ї там не співають
Щастя потрібно берегти
Його так легко загубити
І більше можна не знайти
Як скарбом треба дорожити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832285
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 12.04.2019
Вера теплится в сомненьях
И надежду дарит Бог,
Как весеннее цветенье
Твой чудесный, милый слог…
Обрамлённая короной
Расцвела в моих глазах
И навстречу львицей грозной,
Явью бросилась в слезах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823544
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 11.04.2019
Ноль без палочки
Известно всем,
что ноль без палочки – лишь ноль,
и ничего собой не представляет,
похож он чем-то на зубную боль,
зудит и ноет, о себе напоминает.
Напыжится, надуется и ждет,
к кому пристать, чтоб обрести значение,
хотя со знаками в сравнение не идет,
лишь о себе большое самомнение.
Таких нулей полно среди людей,
всех учит, важно щеки надувает,
ну а, по сути, просто лицедей,
и ничего собой не представляет.
При ком-то значимом и он величина,
и может даже таковым себя считает,
фактически лишь видимость одна,
он ноль без палочки, иначе не бывает.
Мораль простая относительно нуля,
он хоть и знак, но все-таки не главный,
хоть без него порой никак нельзя,
но не бывает этот знак заглавный.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832341
дата надходження 11.04.2019
дата закладки 11.04.2019
В слухавці мовчки по подихам просто читати -
Все зрозуміло, банальними будуть слова...
Я б і мовчання твоє розібрав на цитати
Та у ліричні вірші залюбки римував...
Де та незручність, коли настає така тиша?
Ні, навпаки, завмираю, коли ти мовчиш...
Навіть не прагну сказати аби щось скоріше -
Тиша твоя красномовніша серед всіх тиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799923
дата надходження 19.07.2018
дата закладки 11.04.2019
Прощай, любимая, прощай!
Не будет нашей встречи…
Закончим, не построив рай –
Любви потушим свечи.
Пусть лучше стихнет боль в груди,
Чем мучить сердце раной…
Блестело счастье впереди
Обрывисто и рвано.
Уж слишком поздно встретились
Горящих глаз сияния,
Не проросли и не сбылись
Душевные желания.
Зачем, так мучиться вдали –
Топить слезами очи
И, чтобы руки не смогли
Тебя обнять за плечи.
Прощай, любимая, прощай!
Цвети чудесной Розой.
В тебе течет любимый май,
Во мне – ноябрь, промозглый.
* * *
Прощай! Не плачь, красавица!
Печалью душу не согреть,
С весною всё изменится
И глазки вновь будут гореть.
Забудь того, кто сердцем жил,
Кто смиренно вдохновлялся,
Кто твореньям восторгался
И,кто любя - боготворил!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736489
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 11.04.2019
Я соберу все обещания в коробку,
Обещанные звезды, море и Луну...
И кину в раскалённую я топку,
Ведь это все мне больше не к чему.
Я соберу все старые признания,
Очищусь от пустых ненужных слов...
Где были все они, когда в печали
Нуждалась в них, скрывая капли слёз?
Я соберу всю веру в тех кто предал,
Прощу им всё, и выкину в окно...
Лапшу с ушей сниму и брошу следом,
Не актуально это все давным давно.
Все двери за собою я закрою,
Очищу ум и тело от нелепой лжи...
И сердце раненое этим успокою,
Чтобы со счастьем душу подружить.
18.02.2019
©Nota|Bene
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832072
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019
Від третьої особи (за мотивом вірша О.Сапріянчук-Маротчак)
Ідуть своєю стежкою в житті
Лиш сильні і сміливі люди,
Які завжди вірні своїй меті
І не бояться людської осуди.
Вони не вибирають легший шлях,
Яким усі ідуть кудись юрбою.
Для них повзти чи летіть як птах
Не страшно – лиш би залишатися собою.
Життєві труднощі, що виникають на дорогах,
Їх не зламають, а додають лиш сили.
Бо щиро вірять, що Божа допомога
Надходить вчасно, якщо попросили.
Лиш сильні люди серед гірших почуттів
Уміють добре й позитивне відшукати.
Вони ідуть своєю стежкою в житті,
Щоб між чужих стежин не заблукати.
07.04.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832053
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019
"...Я Бога молю, чтобы ты не пришел никогда,
И вешаю ключ у порога на ржавый от времени гвоздик..."
Ника Полякова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205723
Я Бога молю, чтобы ты не пришёл никогда,
Иначе всей жизни моей, что смогла возродиться
Растоптанной, выжженной после злосчастного "да"
Уже никогда ни за что не суметь повториться
Я Бога молю, чтобы дом, из какого ушёл
Забыт был тобою навеки, а мной уничтожен
Сгоревшим дотла, чтобы ты пустыря не нашёл
Где был он когда-то... Зачем же так память тревожит
Тот гвоздь, что однажды своею рукою ты вбил,
Служивший двоим нам с тобой под единою крышей
Он мне ежедневно твердит, что однажды ты был
И я эту боль и люблю и,любя, ненавижу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205875
дата надходження 14.08.2010
дата закладки 02.04.2019
Медово-медная листва, кружась, ложится на асфальт...
Тоски бездонной глубина, как неба темного базальт...
Опять знакомая тропа, все та же старая аллея...
Тебя прощаю я, любя, и, не любя уже, жалею...
*** ПОСЛЕДНИЙ ГЛОТОК
Телеграмму отправит Сентябрь за подписью «Лето».
Письма-листья охапкой забросит мне прямо в окно…
В них слова от души: «Жду, скучаю, любимая, где ты?»
Может быть, это было со мною, но очень давно…
Я отправлю ему телеграмму за подписью «Осень» -
Брошу по ветру медно-зелёный кленовый листок…
Приходи, и у Бабьего Лета мы вместе попросим,
Исцеляющий душу любовью, последний глоток…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209134
дата надходження 03.09.2010
дата закладки 02.04.2019
Не по пути нам с тобою, ковбой, вот беда.
Итог твоих странствий банален и печален.
Тебя влекут неизвестные города
и свет приглушенный, что виден из окон спален.
Твой конь бьет копытом резво пустынную гладь.
Твой Colt всегда вызывающе блестящий.
Ты мечта всех дурех, ты герой - ни дать ни взять.
Вот только лишь для меня ты...ненастоящий.
Мне намного дороже мой старый добрый Джо -
несменный простой шериф городов и прерий.
Да он не герой, и не крут как ты, но
есть несомненно более важный критерий -
он мой, от края шляпы до кончиков шпор.
Надёжен, не кормит слащавыми речами.
Бывает упрям, и вступает он вечно в спор,
но нежен и добр и чертовски хорош...ночами.
Посему, ковбой, в нашем маленьком городе N
ты чужой. Уходи в закат красиво и гордо.
Я так счастлива, мне не хочеться перемен,
а в родных и нежных обьятиях встретить вновь утро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831264
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 01.04.2019
Не по пути нам с тобою, ковбой, вот беда.
Итог твоих странствий банален и печален.
Тебя влекут неизвестные города
и свет приглушенный, что виден из окон спален.
Твой конь бьет копытом резво пустынную гладь.
Твой Colt всегда вызывающе блестящий.
Ты мечта всех дурех, ты герой - ни дать ни взять.
Вот только лишь для меня ты...ненастоящий.
Мне намного дороже мой старый добрый Джо -
несменный простой шериф городов и прерий.
Да он не герой, и не крут как ты, но
есть несомненно более важный критерий -
он мой, от края шляпы до кончиков шпор.
Надёжен, не кормит слащавыми речами.
Бывает упрям, и вступает он вечно в спор,
но нежен и добр и чертовски хорош...ночами.
Посему, ковбой, в нашем маленьком городе N
ты чужой. Уходи в закат красиво и гордо.
Я так счастлива, мне не хочеться перемен,
а в родных и нежных обьятиях встретить вновь утро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831264
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 01.04.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2019
Я недавно читал стихи,
Вон те,что ты мне посвящала,
А сейчас мы,увы, враги,
Недоплыли мы до причала
Не хватило терпения нам,
Что б сдержать все невзгоды и бури,
И о скалы 2 корабля
Разбились и утонули
Так уж стало,летели осколки,
Ветер их поднимал и ронял,
Расбежались как дикие волки,
Как итог - ты теперь не моя
Я все так же читал стихи
Те,которые мне посвящала,
А теперь...а теперь мы враги
Не доплыть нам теперь до причала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828496
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 15.03.2019
Багато хто з людей гониться за щастям,не бачачи життя. А чи правильно все життя лише гнатись за якимось примарним щастям?Як ви вважаєте?Можливо,моя думка не буде збігатися з вашою,але скільки людей,стільки й думок.
Погоня за щастям починається в ранньому дитинстві. Нам здається що щастя ось-ось прийде, тоді, коли мама купить нам нову іграшку чи можливо цукерку,морозиво чи ще щось матеріальне?А чи не є це підміною?Що нам заважає бути щасливим повсякчас? Повороти життя,за якими нібито ховається те саме безмежне щастя?Але що відбувається коли ми повертаємо?Абсолютно правильно….Ми бачимо ще один поворот,а за ним ще один,і ще….і таких тисячі,мільйони…Ми ніби ходимо лабіринтом життя в пошуках скарбу.
В 16 років нам здається, що щастя це погуляти з друзями, чи завести нове знайомство.Звісно, все ж життя ще попереду і щастя здається за поворотом,десь в 18 років. «Ось стану самостійним і одразу буду щасливим» - саме в цьому ми запевняємо себе в 18 років,але щастя не приходить, воно ховається за наступним поворотом. Іноді ми робимо ривки, для того,щоб вистрибнути з-за повороту та вхопити те саме щастя,але що ми бачимо?Правильно…ще тисячі поворотів. Якийсь примарний слід змушує йти нас далі, даруючи лиш спустошення та біль…
В 20-25 років щастям ми вважаємо заробити грошей,влаштуватись на роботу.І здається, що ось воно щастя, в 30 років вже є свій дім,гарна робота,дружина. Але щастя так і не приходить,а замість нього знов відчувається спустошення….. Виникає нове бажання, яке «обов’язково приведе до щастя»… - Впізнаєте цей вираз?
І ось вже в 60 років…Маючи все, що хотіли досягти, ми розуміємо, що так і не наздогнали щастя.І лише на смертному одрі, пролистуючи все своє життя, ви розумієте,що щастя увесь час було поряд,але ви його так і не помітили…Все життя ви гнались за тим,що увесь час було поряд….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654882
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 15.03.2019
Чи є в кохані місце для брехні?Як ви вважаєте?
Можливо моя думка не збігається з вашою,але це моя особиста думка.Мене навіть трохи смішить вираз "брехня заради блага",це лиш ілюзія.Збрехавши коханій людині раз,ви почнете вити нескінчений клубок брехні,який рано чи пізно задавить ваші відносини....
Коли ви приховуєте щось,це рано чи пізно випливає,але наслідки будуть вже куди більшими ніж ті,які були б,якби ви сказали правду на початку....Не треба приховувати правдуякою б гіркою вона не була.Не запевняйте себе,що приховавши один факт ви "зможете запобігти ситуації", це лише ілюзія, рано чи пізно ця ситувація виплива,але буде куди глобальнішою аніж початкова....
Не брешіть коханим,кохайте щиро і у вас все буде добре...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655150
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 15.03.2019
Людина проводить більшу частину свого життя в пошуках того самого щастя,яке ніби зовсім поряд,але треба ще трохи прикласти зусилля, буквально зробити один ривок і вхопити його руками.Але при кожному ривку це щастя залишається на тій самій відстані,ривок,ще один,а за ним ще,а те саме завітне залишається невловимим,чому так?
В який період свого життя ми це щастя випускаємо? З раннього дитинства виникає ця необхідність пошуку,ось купили автомобіль і ніби все добре,але до нього треба причіп і тоді точно буде те саме відчуття, купивши причіп ми вже хочемо щось нове і знов те щастя вислизає з наших рук.
Ось ти вже підліток і все що тобі потрібно - поцілунок від тої самої дівчини і ось ти вже його отримуєш,але вже треба чогось більшого...
Тепер ти дорослий,в тебе хороша робота,велика та стабільна зарплатня,сім'я та особиста квартира,але для щастя все одно чогось не вистачає....
І ось,вже на пенсії ти починаєш розуміти - щастя завжди було в тебе в руках,ти розумієш,але вже занадто пізно...
Тому поки не пізно,згадайте,що ваше щастя завжди поряд,воно нікуди не біжить.Будьте щасливими і не біжіть за маривом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826788
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 15.03.2019
(При возведении каждого Храма Бог посылает своего Ангела, который вечно стоит при алтаре, и если даже храм разрушается остается на месте алтаря до страшного суда).
Прости их, Боже, тех людей беспечных,
Которые сюда приносят хлам
Они не знают, что я сам тут вечно,
Они не знают, что стоял тут храм.
Крест райской птицей небо рассекал,
Лучился купол новой позолотой,
Нарядный хор начала службы ждал,
Сам регент теребил, волнуясь, ноты.
А настоятель, ласковый, седой
Обдумывал для проповеди слово,
Тогда сказал мне так Господь Святой:
"Смотри, народ Мой храм построил новый»
Ещё была полна людьми дорога,
Шли в новый храм, Творца Благодаря.
А я, Благославлен Рукою Бога,
Стал в этот день навек у Алтаря.
Вливались солнца теплые полоски
Курился ладан дымкой кружевной,
А половиц обтесанные доски,
Так пахли замечательно смолой!
Я видел здесь и свадьбы и крестины,
Десятков поколений христиан...
…………………………………
Я помню тех, кто превратил в руины,
Мой храм, Я помню страшный их обман.
Потом здесь создавали люди скверы,
Потом и скверы стали пустырем…
Но пусть они и не имели веры,
Я в храме уничтоженном моем!
Я знаю этой полночью сырой
Знакомый бес вновь подойдет в развалку
И скажет: «что красавчик наш Святой,
Тебе приятно караулить свалку?»
Пусть не поверит он моим словам,
Я «Да» скажу, ведь я оберегаю,
Разрушенный, исчезнувший, но ХРАМ!.
Который стал для многих дверью Рая.
Велит Господь и возродится он!
Гонения пройдут, как все земное,
И снова грянет колокола звон,
Так будет! ибо место здесь святое.
Пока здесь пенья хора не слыхать,
Здесь только ветер бродит завывая.
Но нерушима истины печать,
И я от сюда слышу хоры Рая.
Я не прекрасный, Чистый Серафим,
Те Ангелы в раю, конечно выше,
Но я отсюда подпеваю им,
И знаю, что меня Господь мой слышит!
Киев, 2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828663
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019
Ти у мене тільки не закохуйся,
Не для тебе доленька моя,
Не для тебе розплітаю коси я,
Під вечірні трелі солов'я.
Не з тобою проводжаю сонечко,
Не з тобою … Я чужа весна.
Я чужа… Чужа я, чуєш, долечка,
Не одна я, знаєш, не одна…
І мені у ліжко інший зранечку,
Подає у чашці теплий чай…
Не шукай в мені свою коханочку …
Я твоя не стану, не чекай…
Ти у мене тільки не закохуйся…
Ой, яка гірка моя печаль…
Не для тебе розплела вже косу я…
Ми раніш не стрілися, на жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827460
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 03.03.2019
Девушка с холодными руками…
Ты загадочна, нежна, умна.
С ласковыми, добрыми глазами,
Как прекрасно ты сотворена.
Стройный стан, милейшая улыбка,
Сердце озаряешь без труда.
Легкая в общенье как пушинка,
Теплая, радушная всегда.
Девушка с холодными руками…
Зато сердце жгучее внутри (в груди),
Согревает жаркими лучами,
Всех оно, кто встретится в пути.
Уникальный, добрый человечек,
Редко таких встретишь в жизни ты.
Никогда не будет пусть осечек,
В радости и счастье для души.
Скромная, воспитанная леди.
Не позволишь лишнего себе.
Непосредственная, милая как дети,
Что притягивает, с жаждою к тебе!
Жизнь проходит…Скорость, суета…
А душа усеяна цветами,
По которой дружно ты прошла,
Девушка… С холодными… Руками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827034
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019
Слова к этой песне написаны поэтэссами трех стран. Они друг с другом не знакомы, но каждая вложила в строчки частичку своей души. Эта песня - поздравление всех с праздником. И пусть мы разделены границами, в душе мы все равно вместе. С Новым годом Вас!
Новогодняя песня
Сл., М.Гошина (Россия), Р. Тогобицкая (Казахстан), Darida(Украина)
Новый год приходит! Мы не дети, вроде,
Нам ли верить в сказки, или чуда ждать?
Только от чего-то вдруг ушли заботы,
С новою надеждой ждем чудес опять.
Маятник качнется, год земли коснется,
Словно кисть холста. Словно кисть холста.
Маятник качнется, жизнь моя начнется,
С чистого листа. С чистого листа.
Снова верим в чудо, вдруг из ниоткуда?
Прожитое время нам не возвратить.
В тайне друг от друга тихо шепчем вьюге,
То о чем не смели никогда просить.
Мы взрослей и строже тех, кто помоложе,
Седина пробилась снегом на висках.
Мы уже не дети и за всё в ответе,
В этом сложном мире, созданном для нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231858
дата надходження 29.12.2010
дата закладки 07.02.2019
На "Моей маленькой балерине" автора Darida:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229743
* * *
Моей маленькой балерине
На кончиках тонких пальцев,
В мелодии разноцветье,
В ненужности слов-оваций,
Живет наш мирок секретный
Взъерошенным тёплым чудом
У ног новогодних ёлок,
Ожившим вдруг изумрудом
Под взмахом ресниц-метёлок…
Когда-нибудь светом от света,
Теплом от ладони к ладони,
Мелодией ветра и лета
Скупой этот мир заполним.
Он так суетой пропитан,
Так выжат, ярок и кисл,
Что только слова обиды
Черты обретают и смысл…
Он будет питаться встряской
Стучит барабан покуда,
А мы – поскорее в сказку, -
Мы родом с тобой оттуда…
Опять подошьем пуанты,
Погладим подружку-кошку,
А после поправим банты, -
И к чуду! Ладошка в ладошке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230558
дата надходження 22.12.2010
дата закладки 07.02.2019
На "Предвесеннее" автора Darida:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171611
Взбесилась вьюга от бессилья,
Болтает карканьем ворон,
И город нынче не заслон
Ветров холодным эскадрильям.
Горнисты трубами домов
Улыбки выдували стужей,
Так безучастна горстка слов
Пророческих:
"А ты мне нужен!"
Весна придёт и отогреет
Улыбки, мысли и слова,
Но ты молчишь, а время тлеет
В печных унылых рукавах…
Молчу и я, и разрываю
Себя на части: ТО - НЕ ТО!
С прищуром, снова на все сто
Огонь задорный полыхает.
Остались брызги звездопада
От крох, свалившихся на дно,
Попавших в дом через окно…
А снег молчал…И падал… Падал…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231569
дата надходження 27.12.2010
дата закладки 07.02.2019
Удивительна жизнь… И случайные встречи
Изменяют порой наши взгляды, судьбу.
Доверительный тон, откровенные речи,
Хоть буквально вчера всё о личном – табу.
Может, время пришло, и, окутана тайной,
Твоя жизнь вдруг открылась для мыслей иных…
Мы, наивные, думаем, встречи – случайны,
Но они – в высших планах, Божий промысел в них.
Каждый миг нашей жизни принимайте, как волю,
Божью помощь, заботу о нас, о других…
Как источники силы, что скрывались дотоле,
Как возможность найти себя в мыслях благих.
Ведь всё это – не просто, не оставь без вниманья.
Каждой встрече ты должен быть искренне рад.
Тогда искренность, вера, добро, пониманье
Возвратятся с лихвой благодарно назад
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824191
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 06.02.2019
Слова к этой песне написаны поэтэссами трех стран. Они друг с другом не знакомы, но каждая вложила в строчки частичку своей души. Эта песня - поздравление всех с праздником. И пусть мы разделены границами, в душе мы все равно вместе. С Новым годом Вас!
Новогодняя песня
Сл., М.Гошина (Россия), Р. Тогобицкая (Казахстан), Darida(Украина)
Новый год приходит! Мы не дети, вроде,
Нам ли верить в сказки, или чуда ждать?
Только от чего-то вдруг ушли заботы,
С новою надеждой ждем чудес опять.
Маятник качнется, год земли коснется,
Словно кисть холста. Словно кисть холста.
Маятник качнется, жизнь моя начнется,
С чистого листа. С чистого листа.
Снова верим в чудо, вдруг из ниоткуда?
Прожитое время нам не возвратить.
В тайне друг от друга тихо шепчем вьюге,
То о чем не смели никогда просить.
Мы взрослей и строже тех, кто помоложе,
Седина пробилась снегом на висках.
Мы уже не дети и за всё в ответе,
В этом сложном мире, созданном для нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231858
дата надходження 29.12.2010
дата закладки 06.02.2019
Ты можешь писать неплохие стихи,
В которых страдаешь, жалея, мечтая,
Рассматривать в лупу чужие грехи,
В себе же упорно их не замечая.
Ты можешь уйти с головой в интернет,
Выискивать мудрые мысли-картинки,
Но если в тебе понимания нет,
То как ты из глаз своих вынешь соринки?
Легко в неудачах винить всех подряд,
Когда достижений не очень-то много,
Не слушать того, что тебе говорят,
Съезжая на то, что, мол, верю лишь Богу.
Ты можешь ходить по знакомым, гостям,
Развеивать грусть, что внутри залежалась,
Но если привык ты идти по костям,
То тут не поможет и психоанализ.
Ты можешь смиренно лупить себя в грудь,
Давя приглушённый протест "да пошли вы!"
Проснись, оглянись, посмотри на свой путь,
Кого в своей жизни ты сделал счастливым?
Ты можешь спокойно читать этот стих
И думать, что тема тебе непонятна,
Что это про "тех", про "которых", про "них",
Что зона комфорта вернётся обратно.
Бездействие губит, и быт надоел,
Пора осознать и исправить ошибки.
А если реальных шарахаться дел,
То знай, без труда не достанешь и рыбки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823548
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 04.02.2019
Не кажи, що минуле примарилось нам,
Я ніколи у це не повірю.
Що не наше то щастя, не наша весна
Закружляла в бурхливому вирі.
Що не ми на світлинах, що то була гра,
Про яку неприємно згадати.
І про що шепотіла, забути пора -
Сентименти малого дитяти.
Що ти інша давно, не така, як колись,
А зустрілися ми випадково.
Що емоції безповоротньо вляглись,
І ми більш не побачимось знову.
Що тривожу я спогади, не дорікай,
Бо, мовляв, вже навічно поснули.
А мої - такі свіжі. То ж, мила, ти знай,
Це теперішній час, не минуле!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823987
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019
[b][i]Зимове мрево. Холодно. Стоять
Оголені й обвітрені дерева.
Хай спить земна вчорашня благодать -
Мені б туди,
де тиша кришталева.
Мені б туди, де сосни небо п’ють,
Де місяць стежку вказує до хати,
Де хочеться про всіх і все забуть,
Де сам –
та не самотністю обнятий.
І з янголом поезію читать,
У сутінках тепло відчуть у серці.
В самотності з собою помовчать -
Знайти себе
у справжності відвертій...
[/i][color="#1608d1"][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822981
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 28.01.2019
[i]Прощання схоже на знищення,
ще нам залишаються постріли…
Анна Багряна[/i]
Мої зорі були не віщими,
Мені мало повітря в просторі.
Мої пошуки марно знищені –
У прощання фатальні постріли.
Наші ночі і дні змарновані,
Бо розлука – раба несправжності.
Ланцюгами надії сковані -
Ми приречені недосяжності.
Нам недолі сказати б: Годі бо!
Та в серцях лиш одне спустошення.
У розлуки немає сповіді,
У прощання немає прощення…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821152
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 28.01.2019
От тільки що сидів з тобою поряд,
Було, як біля мами тепло з ним,
Витягував з депресії і горя.
І раптом... зник, зостались "нитка й дим".
Коли він є, його не помічаєш,
Усе якось природньо, звично так.
Брак відчуваєш у часи відча́ю,
Коли життя твоє втрачає смак.
Вже звик ти під крило ховати душу
Від негараздів, лиха і проблем...
Зник в морі негативу клаптик суші,
Де гамували твій сердечний щем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629911
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 27.01.2019
А на душі давно так не було –
Самотньо, пусто і безперспективно…
В тривожних думах поселилось зло,
І лиш печаль там кашляє надривно.
І думки звичний, радісний зигзаг
Враз вирівнявся в нитку безнадії.
Наткнувшись на проблем архіпелаг,
Загнав у недосяжність плани й мрії…
По логіці – за обрієм фінал,
Що мав би сяяти надією новою,
Та щось непевність знову править бал,
Закривши зорі страху пеленою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820766
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 22.01.2019
Автор:
История любви давно минувших дней.
Он и Она...Вновь встретили друг-друга.
Возможно, дело рук Амуровых затей,
Да, только, запоздалая услуга.
Они не виделись. Прошло нимало лет.
Сценарий был не писан этой встречи.
Здесь неожиданность представила сюжет -
Был поднят занавес, кругом горели свечи...
Он:(мысленно)
Смотрю в твои бездонные глаза...
Невинный взгляд, как полон он смущенья.
Блестит непрошено слеза...
Мне хочется так попросить прощенье.
Простишь ли, что разрушены мечты
Весенних дней, не давшие еще нам цвета.
Простишь ли, что разорил цветы
В твоем саду, они не встретили рассвета.
Я не расслышал звонкого ручья,
Бегущего в саду, при наших встречах.
И не заметил, что взошла звезда -
Брел в темноте, а ты ждала́ весь вечер.
Мной позабыт медовый вкус
И нежность губ, когда-то целовавших.
А без тебя весь мир остался пуст…
Как хочется тепла, к тебе прижавшись.
О, снова вижу этот милый взгляд...
Сгораю от стыда... А ты глядишь невинно.
Отда́л бы все, чтобы вернуть назад
Твою любовь. Но мне признаться стыдно.
Она:(мысленно)
Я вижу вновь твои глаза
Вдруг, начинает сердце биться.
И чувствую - бежит слеза,
А может встреча эта снится.
Да, знаю, можно многое забыть,
Но первую любовь не забывают.
И множество обид простить,
Скажи, предательство прощают?
Простила ль я, что море слез
За грубость слов твоих пролито.
Простила ль я, что предана любовь,
А сердце девичье разбито.
Ты помнишь наши встречи, друг.
Как первый раз поцеловались.
О, как захватывало дух...
Мы обнимаясь - согревались.
Был нипочем лихой мороз -
Тепло ведь на двоих делили.
Какое счастье быть в полете грез -
Да, мы любили, так любили!
Твое, вдруг, сердце превратилось в лед.
А я любовью согревала...
Но ты сказал, что " все пройдет",
Моей любви наверно мало.
Я опущу свои глаза.
Ты не увидишь в них печали -
Ее я выпила сполна...
Огонь погас. Чужими стали.
Автор:
Они молчали и смотрели…
(Но не о том идёт молва),
А встретившись вновь, не посмели
Сказать прощения слова.
История любви прекрасна,
Когда счастливый в ней конец.
Амуру время не подвластно -
Не смог соединить сердец.
Увы, печальны расставанья,
Но извлечем от них урок:
Чтоб не познать стыда в признаньи -
Просить прощенье нужно в срок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821514
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 21.01.2019
Скажи мені, де ще таку знайти,
В очах якої стільки позитиву,
З якою б відчував себе щасливим...
Хіба на світі є такі, як ти?
Де схожа є на тебе, підкажи,
З якою поруч - море по коліна,
Щоб з нею разом - стали б з часоплином
Реальністю колишні міражі,
І впевнено б відчув надійний тил,
Весну в душі в холодну пору року,
Забув би, як сумують одиноко...
Скажи мені, а може все ж... це ти?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820991
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 19.01.2019