Мабуть, ми з тобою споріднені душі,
Із космосу впали у лоно землі,
Неначе засмаглі під сонечком груші,
Що довго висіли удвох на гіллі.
Мабуть, із зірками щоночі світили,
Тепер, наче груші, згубились в траві,
Кохали і плакали, трішки грішили,
Немов фоліанти старі, вікові.
Мабуть, ми з тобою сюди прилітали,
І стиглими падали з гілки не раз,
Нам Всесвіт розкрив невідомі портали,
І наче папірчик, зігнув для нас час.
Здавалося - поруч, насправді далеко,
Тягли за собою життєвий візок,
Витають думки, мов у небі лелеки,
Мабуть відчувають космічний зв'язок...
Мабуть, ми з тобою споріднені душі
Із космосу падаєм в лоно землі...
Неначе засмаглі під сонечком груші,
Ми падаєм й губимось десь у траві...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816168
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 30.01.2019
Гаряча чашка кави, за вікном
Уже пожовкле листя, знову осінь...
Прийде солодка потаємним сном,
Погладить щемом посивілі коси...
Тремтливий вітер- спогад заколише,
Де сонце щастя, парк і ми удвох...
Холодний дощ історію напише.
Квітує сумом біль - чортополох.
Гаряча чашка кави затремтить,
В руках, що твою руку відпустили...
О осене, уже не так болить,
Дощі чеканням сльози всі пролили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823267
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019