Завиває вітер.
Розмаїті віти
Зпересерддя гне,
Мов серпами жне.
Обриває квіти,
Хочуть гомоніти -
Жодну не мине -
На ходу скубне.
Їм куди летіти? -
Не дає совіти.
Каже: промине
У світах сумне.
Хмари, як дракони,
Принесли циклони -
Не спинити їх -
В шалі злих утіх.
Супляться бізони,
Трави б'ють поклони
До планетних ніг.
У дорозі сніг? 8.08.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024901
дата надходження 22.10.2024
дата закладки 22.11.2024
А небо безмежне, сяє блакиттю,
Швиденько пробігла хмарка пустунка,
І поле немовби, золотом вкрите,
Це звісно землі улюблена хустка.
Блаженний стоїш, душею на злеті,
Бракує чого, для щастя людині?
Візьми всю красу, дарунок планеті,
Її збережи, нащадкам віднині.
Моря, океани, ріќи й озера,
Простори широкі, гори високі,
Звідтіль таємниця криється древня,
Любов'ю лишень своєю наповни.
Зібралися тільки во́рони чорні,
Їм зброї все більше, перша задача,
Багатство і влада, ра́зом потворні,
А люди відвічно, маса терпляча.
Тож мирно прожити, диво й фено́мен,
Як монстра війни позбутися злого?
У світі ж немає знаймо дорожче,
Чим наше життя, дароване Богом!
Музична композиція створена за допомогою SUNO AI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024919
дата надходження 23.10.2024
дата закладки 21.11.2024
Пора осіння зовсім не бентежить,
Вона міняє кольори вбрання,
Піклується за нас,за нами стежить,
Щоб оновили силу і знання.
Осінній лист на золото так схожий
Підтверджує він осені ціну
Без почуттів дивитися не можна
На цю таку яскраву дивину.
Вдягаєм светри і думки читаєм
Ці світло-чисті,як в ставку вода,
І білий світ по новому сприймаєм
Частіше озираючись назад.
О осінь, твої фарби позитивні
Не дивлячись що опадає лист
Ми живемо і ми радієм нині
Цій осені так саме як колись..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026569
дата надходження 15.11.2024
дата закладки 17.11.2024
Запитати абикого поради,
Це означає практично завсігди,
Вимагати від всеньких інших тільки,
Щоби нашої були вони думки....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008877
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 12.09.2024
Коли я їм слова,
коли я п’ю слова –
йде обертом моя
стражденна голова.
В їх ґронах золотих
шумують мед і хміль.
Буває й оцет в них.
І перець є. І сіль.
Квасне слівце «цитрон»,
солодке – «апельсин».
А вимовиш «полон» -
гірке, немов полин…
Цілющі є слова,
гниленькі є слівця –
не варті олівця,
не варті папірця.
Бувають – як вода,
бувають – ніби жар.
А ті – як лобода,
а ті – насущний дар.
Як здоба, запашні.
Мертвотні, як труха.
Із присмаком брехні
або з душком гріха.
Проте й брудні слівця,
мов устриці бридкі,
з сумлінністю знавця
ковтаєм залюбки!
Підозрюю, мені,
допоки я жива,
не вгамувати, ні,
цей голод на слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020611
дата надходження 22.08.2024
дата закладки 24.08.2024
Шматочок неба з мого віконця -
Той світ, що бачу я все життя.
Не часто видно на небі сонце.
Лиш чути вітра гучне виття.
Бурхливий вітре моєї долі,
Чому так виєш, лютуєш ти?
Я дуже довго живу в неволі.
Чому не хочеш мене спасти?
Природу, квіти, людей любила
І дощ улітку, спів солов"їв.
Душа не мала достатньо сили
Зламати клітку, втекти в гаї.
Я вже старію. Життя немиле.
Свободу рідко я бачу в снах.
Недовго, певно, вже до могили.
Там обернуся в нікчемний прах.
Шматочок неба, дарунок долі,
В уяві буйній - то цілий світ.
Ще мить - я бачу себе у полі,
Вплітаю в коси ромашок цвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019709
дата надходження 11.08.2024
дата закладки 13.08.2024
Букет травневий на столі,
Бузок запашний і піони,
Нараз здалося це мені,
Немов покинули тривоги.
Не знаю, то я марю чи сплю,
А може благаю до Бога...
Та бачу картину наяву,
Це світла в майбутнє дорога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979312
дата надходження 05.04.2023
дата закладки 12.08.2024
По стежині біля хати
Йшов повільно рудуватий
Котик. Лапки білі-білі.
Очі - вишеньки неспілі.
Сам пухнастий, споважнілий.
Кінчик хвостика теж білий.
Мабуть, котик спозаранку
Умочив його в сметанку.
Бабця сходила на г"анок,
Мимохідь впустила жбаник.
Кіт сметанки нализався
І в кущі дрімать подався.
Певне, він там спить і досі,
А дбайлива пані Осінь
Падолистом золотавим
Вкрила котика ласкаво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998405
дата надходження 12.11.2023
дата закладки 21.07.2024
А сонечко сяяло, гріло ласкаво,
Були ми щасливі, біди не чекали,
Вона все ж настигла, гриміла набатом,
Стояли в задусі забиті вокзали.
Скажена війна та хіба це можливо?
Лихий у майбутнє порушив надію,
Матусі страждання й малечі дитинство,
По світу блукання, у щастя зневіру.
Міста славнозвісні, куди ж ви поділись?
Залишився попіл і сльози невинні,
У небі від цього зажурений відблиск,
Тож демон на Рай запустив свої кігті.
Знов Земле, тримайся, йде гонка озброєнь,
Ніяк не вгамується нечисть злоблива,
Як доброму вірити хочеться, Боже!
Тому і лунає невтомна молитва...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015888
дата надходження 20.06.2024
дата закладки 26.06.2024
Дорогі друзі! Вітаю всіх із Всесвітнім днем поезії!
Нехай наше перо стане маленьким фронтом у
боротьбі з ворогом, бо правдиво напише
історію цієї жорстокої війни. Удачі, терпіння і Музи!
Шелестять сторінки у долонях, як визріла осінь.
Пані Муза, листочком кармінним, зривається геть.
Вилітають вірші-пташенята з гніздечка у просинь
І розносять по світу душею настояний мед.
Пережиті слова, наче діти любов'ю сповиті,
(Після купелю пахнуть очищення свіжим дощем)
Зарясніли на серці плодами, промінням зігріті
І стоять у рядочку книжок, розливаючи щем.
Нові думи-думки затамовують нищечком подих...
Чи запишуть? Чи знов покладе у шухляду душа?
Так хотілося б крилам зав'язаним трішки свободи.
Вільний подих відчути в небеснім польоті вірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009056
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 13.06.2024
Чи ж можна не радіти?
Коли весна наповнить дивом світ,
Втопивши сонця промені у квіти,
Птахи, відсвяткувавши свій приліт,
Тоді потомство подарують літу.
І задзвенить піснями ріднокрай,
Бо до душі йому пташиний гамір.
П’янітимуть від щастя ліс і гай,
Де все злилось у неповторні гами.
Чи ж можна не радіти цій красі,
Коли слова з душі у вірші ллються,
Скупавши їх у ранішній росі!
Своїми почуттями поділюся!
23.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014720
дата надходження 03.06.2024
дата закладки 06.06.2024
Ой надворі дріма ніченька,
Здаля сріблом яснить річенька,
Під віконцем моя сливонька,
Прикрасила її зимонька.
По гіллі пух й златі мережки,
Не знайду, я до неї стежки,
Та нічого завтра буде день,
Нам струмочок заспіва пісень.
Тож пригріє сонечко ясне,
В час обідній покличе мене,
Щоб красою намилувалась,
На чарівність сну сподівалась.
Поки ж дітки лягаймо спати,
З прийняттям щасливої казки,
Хай насниться зимонька біла,
В лісі плига білочка сміла.
Вибивав дятел на ялинці,
Тук- тук –тук, як ніби по скриньці,
І сова дріма в окулярах,
Вже дід місяць всівся на хмарах.
Перламутром зазива до сну,
Розповість вам казку не одну,
Про красиві і радісні дні,
Ви ж розкажете ранком мені...
На добраніч любенькі мої!
20.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003836
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 21.05.2024
***
Вчуся мистецтву.
Нанизую намисто
зі слів у вірші.
***
Під спів зорянки
прокидається земля
у весноквіті.
***
Краплинки дощу
танцюють на листочках.
Весняний концерт.
***
Гублять у травах
гіацинти в оборках
важкі пахощі.
***
Малинівки спів
в яблуневому цвіті.
Веселий абзац.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011994
дата надходження 27.04.2024
дата закладки 28.04.2024
Поглянь, дитино, світиться роса...
це в ній земля вмивається раненько.
Ці роси нічка дарувала їй,
щоб зраночку умилася чистенько.
Від чистих рос ясніють небеса,
і пташка ой як весело співає.
Поглянь, дитино, сад наш у цвіту,
весна цім цвітом світ благословляє.
Вставай і ти, ріднесенька моя,
умийся, стрічки заплети у коси.
Біжи мерщій, поглянь на наш садок,
побачиш, як цілує сонце роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011625
дата надходження 22.04.2024
дата закладки 23.04.2024
Я тихо зайду в кімнату,
Побачу твої вже сни,
Кохана, пробач солдату,
Який не зберіг весни́...
І знову в нічному колі
Де суть нагадала все,
Оголені наші долі
Зіжмакались, як плісе.
Розгладити серце хоче
До ніжних душі глибин,
Як море воно хлюпоче,
Змиваючи часу плин.
Я тихо зайду в кімнату,
Побачу твої вже сни,
Кохана, пробач солдату,
Який не зберіг весни́...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010099
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 03.04.2024
Просить земля:"Хмариночко, полий!"
Хмаринка полила б, та стільки нема сили.
Та ось з'явились хмарки, звідкіля?...
й громи так грізно-грізно задзвеніли.
І вже шумить, іде рясненький дощ,
бо ліс і поле сизі хмари вкрили.
Радіють яблуні та груші у саду,
умився персик, напилися сливи.
Повивсь сміливо вгору виноград,
у вишеньок розчервонілись щічки.
На грядці веселяться:"От так, так...",
під листя лиш ховаються порічки.
Вони такі маленькі. Налякав
їх дощ рясний і грізний грім. Не знали,
що на це свято - диво дощове,
уже давно навколо всі чекали.
Воно прийшло. Прийшло!.. Радіти час,
бо життєдайної все сили набереться.
А поміж хмар веселочки дуга
до всього світу радо усміхнеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998604
дата надходження 15.11.2023
дата закладки 31.03.2024
ПРАВИЛЬНО ВИМОВЛЯЙ!
1. - Що стоїш, як ста́́́́́́́туя?
- Думаю про ла́те я.
2. Обвисла в мене ще́лепа.
Стою, неначе те́лепень.
Учитель оком міряє.
І сам собі не вірю я.
Сидів я довго, парився,
З завда́ннями не справився.
3.О́лень аркушик знайшов.
О́лень вчитися прийшов.
́
4. Ка́мбалу їсть мама Лана,
Ку́рятину – тітка Яна.
5. У хліву є коза і корова.
У дровітні – сокира і дро́ва,
6. За́гадки Івасик прочитає.
Оля їх миттєво відгадає.
7. Ві́рші варто всім вивчати,
Щоби пам'ять тренувати.
8. Сядь собі у зру́чне крісло.
Прочитай про річку Віслу
Або вірш про шлях до зір.
Ко́сим поглядом не мір.
9. Йшла з дочко́ю мама Люба.
Розмовляли собі любо.
До́нька подружок зустріла –
Двох, на лавочці сиділи.
Оля книгу в руках мала,
В ній малюнки розглядала.
За́кладку тримала Клава –
Фіолетову, як лава.
10.Стань до лю́стра, зачешись,
В ти́гровий костюм вдягнись.
Де́щицю візьми горішків
І пройдись до парку пішки.
В ньому білок погодуй,
А тоді додому дуй.
11.Спи́ну рівно ти тримай.
Тулуб свій не викривляй.
12. Це́нтнер важить тітка Мілка.
Пів – мішок із цукром.
Тонну – татова автівка
З титулкою – зубром.
13. Алфа́віт треба знати,
Щоб швидко відшукати
Слівце у словнику
На «ер», на «пе», на «у».
14. Зо́зла ти слова не кидай.
Заспокойся, мудрість видай.
15. Кропива́ росте у лузі.
Ми нарвемо її, друзі.
В ній волосся будем мити.
Заблищить, як оксамити.
16. Ку́рятину я придбаю,
Запечу у печі.
Фо́льгу я і форму маю,
І приправні речі.
17. За́кладки Івась не мав,
Довго в книзі текст шукав.
18. Боро́давка з’явилась у Миколи.
Соромиться тепер іти до школи.
19. Босо́ніж Петрик по траві гасає
У час, як сонце коси розпускає,
Як літо небу цвітом пише ві́рші,
Що від поетових нічим не гірші.
20. Взяв граблі́ Тарас до рук.
Вигріб сіно вправно з лук.
21. Одна до тебе є вимо́га:
Люби і ближнього, і Бога!
22.Чого мармиза кисла,
Душа гойдає смуток?
Як множимо ми числа,
Шукаємо добу́ток!
23. Щось зо́зла зробиш,
Собі нашкодиш.
24. Коли береш у луг косу,
То думай завжди завчасу́,
Миколо чи Терезо,
Чи гостре у ній лезо.
25. Родилась я у листопа́ді,
Коли в ліску й на автостраді
Йшло у танок під вітру свисти
Руде, червоне й жовте листя.
26. Вареники їм часто я
Із на́чинкою всякою.
Їх любить і сестра моя,
З'їсть, каже мамі: "Дякую!"
27. В піце́рії були́ ми,
Там голод заморили.
28. Здолаємо всі ми пороги.
І ра́зом – до перемоги.
29. Ки́дай у ре́шето думи.
Хай усе зле відсівається .
Вичисти душу від суму.
Хай у ній радість купається.
30. Тризу́б – це символ України.
Веде до волі він крізь міни.
31. Не буду в річку цю пірнати,
Бо у ній бистра течія́.
Може вона мене забрати,
Можу біди зазнати я.
32. З чорно́сливом люблю цукерки я.
Їх їсть у свята вся моя сім’я.
33. Мій тато – шофе́р, а матуся – касир,
Квитки продає на вокзалі.
Татусь ковбасу любить, матінка – сир,
Я – ка́мбалу й бульбу у салі.
Бульба (галицькою) - картопля.
ПРАВИЛЬНЕ НАПИСАННЯ СЛІВ
1. [i]Пів аркуша[/i] в Олі Микола узяв.
[i]Півколо[/i] на ньому він намалював.
2. Над [i]проєктом[/i] тато працював.
Успіх цей [i]проєкт[/i] у світі мав.
3. Дідусь сьогодні був в [i]етері[/i].
Розповідав про вікна й двері.
4. Ти зайди у [i]ґуґл[/i], там знайди,
Де ростуть бананові плоди.
5. У [i]фейсбуці[/i] в мене друзів є багато.
А на вулиці нема з ким погуляти.
6. Є така[i] енциклопедія - «Вікіпедія»[/i].
7. Все добре. Я дихаю рівно,
Шановна [i]Оксано Петрівно[/i]!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006171
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 24.02.2024
Проснувся ранок в білому полоні
Присипав січень змерзле, чорне дно,
Здмухнув легеньку пудру із долоней
Сріблястих іскр незаймане панно.
Як сонно-дивна білосніжна казка
Упало з неба прядиво товсте.
Дроти прогнулись, одинока пташка
Сховала дзьобик в пір’ячко густе.
Ліхтар розплющив обважнілі вії,
Підняв ушанку з радісних очей
Давно не бачив пишні сніговії,
Частіше дощик струшував з плечей.
Сховав прозорі сльози кришталеві
Старий колодязь, вкутаний у шаль.
Бурулька впала на кожух січневий,
Зірвав промінчик сонця цю печаль.
Мільйон сніжинок закружляв у танці
Мороз в повітрі, віртуоз й митець.
Пройшла завія, на щоках рум’янці
Піднявши білий, теплий комірець.
Фото з інтернету.
Дякую авторам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901871
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 29.01.2024
Заснежило, закружило,
Словно ватой завалило,
А на небе синева
Раскидала облака.
Больно щиплет морозец,
Разгулялся ветерец,
На ветвях расселись птички:
Воробьишки да синички.
Скоро солнышко зайдёт —
Месяц с ночью к нам придёт
И укутавшись в тепле
Будем грезить о весне.
/2024/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002927
дата надходження 12.01.2024
дата закладки 15.01.2024
Заховалася в гаю золота перлина,
Влаштувала, ніби рай чарівна година,
З листя сплетений вінок виграє, мов зорі,
Розвівається краса, наче хвилі в морі.
Так чарує та бринить горобина мила,
Від барвистого тепла я уже щаслива,
Причаїлася в гаю, додала ще шарму
І співаночку з вітрів нам дарує гарну.
А прощатися ніяк не бажає осінь,
Сяють ніжні барви ще у красуні й досі
Та вже бачим рідше ми дивні колорити,
У відпустку пані йде готувати свити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999823
дата надходження 30.11.2023
дата закладки 23.12.2023
Вдягнувши маску й трубку на лице,
Поринеш в світ незримих дивовиж.
Щораз чарує дух заняття це:
В блакиті вод неначебто летиш.
Обабіч риб невтомних косяки –
Ідуть з глибин до теплих побереж.
Здавалося б, на відстані руки,
Та ні одну із них не здоженеш!..
Встелила килимами камка дно –
Чатує між стеблин креветок рать.
І брили, що зі скель сповзли давно,
В траві цій знерухомлено лежать.
На них понаростала мідій тьма,
Є устриці та блюдечка морські –
По мушлях краби лазять крадькома,
Вночі ж снують чистинами пісків.
Якщо поталанить, у цих місцях
На очі навернеться й восьминіг,
Спіткати можна ската, гребінця –
Усіх, хто десь у товщах не заліг.
Лиш варто сторонитися медуз,
Хай часом їхня зовнішність манка,
Й на ріні пластувать, як жовтопуз,
Аби не стати враз на їжака.
В собі ховає море сонм прикрас,
Таїть водночас ласку, мир і лють –
Коли пірнеш тут з маскою хоч раз,
Повік не зможеш досвід цей забуть!..
[i]13.VI.23 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988994
дата надходження 17.07.2023
дата закладки 01.08.2023
У шафі старенькій, стулившись боками,
дрімають книжки́, а в них сотні історій.
Стоять, наче лицарі, мовчки, роками,
чекають на вас, читачі, як на долю.
Розкажуть вони про сміливих героїв,
про принців, драконів... Візьміть їх скоріше:
книжки від товстих до самої малої
хотять, щоб їх люди читали частіше.
Цінують книжки з давнини і донині,
усі вони повні пригод загадкових
й чекають завжди́, щоб вести́ по стежині
у світ неймовірний історій казкових.
Ілюстрація з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979886
дата надходження 11.04.2023
дата закладки 19.06.2023
Тарабанить дощик: - Крап - крап - крап,
Зайчик під ялиночку миттю - драп !
Грім гуркоче в небі: - Та - ра - бах !
Тішиться вухастий, що є дах.
Замовк соловейко, нема - тьох,
Дуб мовчав, а потім каже: - Ох-х-х !
- Вже грози не треба - Ні-ні-ні...
Дуже лячно стало і мені.
Вилетіла сойка: - Ф'ю - ф'ю - ф'ю,
Заспівала пісеньку свою.
Ропуха з-під кущика: - Скре - ква - ква.
Веселка на небі, ну, й дива' !
Ліс радіє, листячко: - Шу - шу - шу,
Вилетіла бджілка: - Жу - жу - жу.
Дятел вибиває: - Тук - тук - тук !
Ритмічний з відлунням в дятла звук.
Літо голосисте вже прийшло,
Будуть пісні, звуки і тепло.
Нехай процвітає рідний край,
В полі дозріває урожай !
Примітка : цікаво, що сойки здатні переймати звуки
інших птахів, навіть ссавців, тому їх спів розмаїтий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985507
дата надходження 07.06.2023
дата закладки 18.06.2023
Я зачиню своє вікно перед грозою,
Щоби побуть на самоті лише з собою,
Перегорнути сторінки, що прочитала,
Знов повернути те життя, що я пізнала
Відгородитись від усього негативу,
Щоби набрати до душі лиш позитиву
Та обійняти милий світ, ніби родину,
Тепло віддати і любов, і мить єдину
Відчути знову всю снагу, що забриніла,
А від квітучої краси душа хмеліла
І тихо вабили в гаю весняні роси,
Скрапала тихо благодать мені на коси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982628
дата надходження 09.05.2023
дата закладки 08.06.2023
Під лагідним сонячним оком
всміхається кожна рослинка,
і кожна зелена стеблинка
по вінця наповнена соком.
Кружляють на крилах прозорих
блискучі смарагдові бабки.
Усюди рясніють кульбабки,
веселі цитринові зорі.
Трава поцяткована щедро,
ці квіти – землі ластовиння.
І радісно серцю і щемно
від їх золотого цвітіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981801
дата надходження 30.04.2023
дата закладки 07.05.2023
Друг мой телефошка,
плоский мой кумир!
Светлое окошко
в чокнувшийся мир.
Глух и недоступен
некий абонент…
Но прогоним скуку
мы с тобой в момент.
Как полезешь в ленту
свежих новостей –
так и канут в Лету
страсти всех мастей.
Выпученным оком
дергаю слегка:
как лягушку током –
каждая строка!
Ладно, телефошка,
вырубай эфир…
Чертово окошко
в бесноватый мир!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982285
дата надходження 05.05.2023
дата закладки 07.05.2023
Тримаю у руці я олівець,
Він зараз і художник, і митець,
Малює вправно неземний портрет,
А згодом розкриває весь сюжет
Надмірний погляд, ніби із вітрин,
Хвилюючо торкається картин
І постать вабить дивна, чарівна -
Картина згодом, наче ожила
А ось, алея ніжного бузку,
Легенький промінь сяє на листку
І знов малює вміло олівець,
Він зараз і художник, і митець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980058
дата надходження 13.04.2023
дата закладки 01.05.2023
-Я до вчора був щасливий,-
Хваливсь другові Микола,-
Вірив, що кохання - диво:
Не закінчиться ніколи.
Симпатична, мудра, добра –
Любов очі засліпила:
Я, як з ланцюга зірвався –
Зупинити вже не сила!
Белькотів про місяць, зорі,
Що живі всі ласки хочуть,
Про ті хвилі, що у морі
Тіло лагідно лоскочуть…
А учора так раптово
Почуття мої накрились:
З переляку у провулку
Серце ледь не зупинилось.
Разом втрьох вони зібрались:
Симпатична, мудра й добра,
І розправу влаштували,
Ці - змія, акула й кобра.
Били довго і завзято,
Обіцяли ще додати…
Що кохання - це не свято,
Буду довго пам’ятати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979474
дата надходження 07.04.2023
дата закладки 07.04.2023
Несмілий березень грозиться снігопадом,
Стерніють ще незорані поля,
Синички розтеленькалися радо,
І раптом- чутно пісню солов'я.
Звідкіль так рано? Де взялась, пташино?
Зима не встигла за поріг піти,
А люба серцю пісня ніжно лине
Немов із раю звуком проллятИм.
І я здивовано стою, відкривши рота,
Та споглядаю пильно догори-
Злітає чорна в крапочку босота
З безлистих напівсонних яворин .
Вернулися завсІдники тутешні,
Знайшли ще голий мій вишневий сад,
Та я віддам і вишні і черешні
За звуки березневих серенад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977958
дата надходження 23.03.2023
дата закладки 23.03.2023
Сходить сонячна корона
Непоспішно над селом,
Сяйво лагідно-червоне
Розливаючи кругом.
Пробивається проміння
Крізь легкий і свіжий пар.
Трав мрійливе шурхотіння
Заграє до сизих хмар.
Ген озвався перший півень,
Та земля ще мляво снить.
Мріє луг, дрімають ниви,
Мошкара дрібна дзинчить.
На ставках витає спокій,
У росі порослий хмиз,
Очерет тремтить високий,
Хилить голови рогіз.
Поміж глечиків та ряски
Ледь помітно морди жаб.
Сіє пахощами ласку
Поруч виплеканий сад.
На ногах кошлаті крони,
А як глянеш прямо вниз –
Там у тіні невгамовно
Скаче хвацько юний дрізд.
У тривкого прикоріння
Жваво риється в турбі –
Метушиться без сумління,
Що знайде покорм собі.
Проганяє ніжну тишу
Шепіт листя та гілок
Й рине з леготом все вище,
Аж до тліючих зірок...
[i]25.IV.22 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973237
дата надходження 08.02.2023
дата закладки 19.02.2023
Недоспівана пісня, перерваний вальс,
хмаровинням огорнуте неба зітхання…
Недолюблена жінка – виною для нас –
наче лід, захололе кохання!
Непрожите життя, невідправлений лист,
неспасенна душа – розмаїтому світу…
То – нездійснена воля, незвіданий зміст,
падолист без уклінної літу…
падолист без уклінної літу…
Недовивчена роль, нерожденне дитя –
Мов забутий пароль, мов незіграна драма…
Невпокійні слова – як невчас каяття,
Немов сіль в незахищену рану…
Недоспівана пісня, перерваний вальс,
та мінорна мелодія – вечір зітхання…
Недолюблена жінка – пропущений шанс,
І вона... Як провина остання!
І вона... Як провина остання!
ПРОГРАШ
Недолюблена жінка – пропущений шанс,
І вона... Як провина остання!
І вона... Як провина остання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938781
дата надходження 31.01.2022
дата закладки 12.01.2023
Дощенту вигоріла осінь,
Опала вохриста листва.
У саду вогкім безголоссі
Сумує яблуня крива.
Безмовно згадує про літо
І свій рясний весняний цвіт,
А зовсім скоро голі віти
Помалу пеститиме лід.
Поляни, вчора наче пишні,
Устелить саваном снігів.
Тремтять аронії та вишні
В чеканні млосних холодів.
Либонь скидається на цвинтар
Гілками всипана земля
Й доносить подувами вітер
Відлуння радості здаля.
Ступаю обширом понурим,
Зганяю кроком тишину.
Але в душі моїй не хмуро,
Всміхаюсь в сизу вишину.
І хай уже морозять стиха
Тумани блякло-голубі,
Та є якась незвична втіха
У листопадовій журбі!..
[i]21.ХІ.21 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961507
дата надходження 01.10.2022
дата закладки 12.01.2023
У зими - довгі вії,
Як хурделять завії,
І вуста скрижанілі,
Рухи - плавні, несмілі.
Смуги, наче у зебри,
Як відлига до ребер
Пробере Білолицю -
Омиває землицю.
У зими - білі пасма,
Як сніжинками рясно
Устеляє намети,
Що не видно планети.
У класичнім убранні
Будить день на світанні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969436
дата надходження 27.12.2022
дата закладки 04.01.2023
Срібною монетою
Місяць над планетою,
Крізь чуттєві пальми пальці
Сіє промені на гальці.
Омиває їх вода,
Колихає: "гойда-да".
Посріблилися двох тіні,
У натхненному сплетінні.
Напівсонні береги
Смокчуть бризи від нудьги,
Через трубку з океану,
Напускаючи оману.
Підкорилися й ми повні -
Вклякли острови безмовні. 7.12.22
*моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969690
дата надходження 30.12.2022
дата закладки 04.01.2023
Складає осінь листя в портмоне,
Межи вітрів знаходить рівновагу,
В собі знайшла сміливість і відвагу.
Листопад каже, що і це мине.
Мине у цьому році - не навік,
Назад вернеться, в іншому фасоні,
Дощем омиє душу в міжсезонні.
Снує спіральку вічність з року в рік... 25.11.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969161
дата надходження 24.12.2022
дата закладки 24.12.2022
Крадеться чарівна нічка.
Шепчуть про пригоди трави.
Мла водичку п'є з потічка,
Сад вколисує ласкаво.
Колискову голосисто
Заспівала жабка дітям.
Розсипаються намистом
Сни мрійливі в барвах літа.
Позбирала котеняток
У кубельце мама-кішка,
Муркотить, співає ладно,
Загортає в тишу ніжно.
Визрівають в небі зорі.
Місяць випливає мляво.
Просять мами діткам долі,
Доброти, любові, слави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969052
дата надходження 23.12.2022
дата закладки 23.12.2022
Гірчить полин із тих минулих літ
Де ніжна синь і дивовижний світ,
Дитинства милі, чисті небеса,
Торкає серце трепетна краса
Переплелось в один земний букет,
А згодом вже напишеться буклет,
Читати будем разом залюбки
Такі душевно дорогі рядки
Була і радість, мрії, милий сміх
Та все гірчить полин з минулих літ,
Переплелось і їх не роз'єднать,
Гірчить полин зворушливих зізнань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967880
дата надходження 10.12.2022
дата закладки 11.12.2022
Расстаемся. Расставанье.
Где маршрутка с бубенцами?
Расстелите расстоянье
между нашими сердцами.
Провожать меня не стоит,
целовать меня не надо.
Как сказал античный стоик:
«Добродетель нам награда».
Я густой осадок кубка,
я луна последней фазы,
кимберлитовая трубка,
где закончились алмазы;
я в Шопеновых ноктюрнах,
я в четвертом апельсине,
я за кольцами Сатурна –
провалилась в щель Кассини…
Забывай меня скорее!
Как мальчишка – сказку цирка.
В этой нашей лотерее
не сошлась седьмая цифра,
не сложились наши пазлы
в распрекрасную картину, –
друг для друга безопасны,
рвем мечту, как паутину.
Вожделенно все, что тленно.
Больно все, что человечно.
Разлюби меня мгновенно.
Разлюби меня навечно.
Разбежимся-разлетимся,
жизнь опять пойдет по кругу…
И ни разу не приснимся –
как условились – друг другу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967408
дата надходження 04.12.2022
дата закладки 07.12.2022
Розсіваються сніжинки
У дрімливій тишині.
Блискотять, немов іскринки –
Всі лапаті та ясні.
Укривають зимнім пухом
Трави й дужі ясени,
Щоб могли під пісню хуги
Мрійно спати до весни.
[i]02.ХІІ.22 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967420
дата надходження 04.12.2022
дата закладки 07.12.2022
Потока звонче, легче эха,
в погоне за весенним мотыльком
малютки эльфы, заливаясь смехом,
по снам моим промчались босиком, –
они неслись так радостно и лихо,
что разбудил меня их яркий бег!
…На чёрные деревья тихо-тихо
ложился белый снег.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967320
дата надходження 03.12.2022
дата закладки 03.12.2022
Нарешті кружляє сніг у сквері,
Замітає до осені стежки.
Зима крокує в своїй манері,
Розкидає білосніжні сніжки.
Зима танцює з вітрами,
Та холодить наші серця.
Зупинилась біля брами
І сипле снігом без кінця.
Вона стукає у наші двері
І хоче кавусю смакувати.
Писати поеми на папері
І у парк піти відпочивати.
Зима не тішить снігами,
Бо у нас йде клята війна.
Орда б'є нас батогами,
Це така свободи - ціна...
А час залікує наші рани,
І армія звільнить нас від орди.
І зазвучать гучні барабани,
Запросять до урочистої ходи.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966699
дата надходження 26.11.2022
дата закладки 26.11.2022
Сьогоднішній вечірній дощ не плакав,
Він шкрібся тихо до вікна, мов котик,
Зривалось листя під вагою крапель
В миттєвість невибагливого льоту.
Зливався в шурхіт рівний стук по блясі,
В дитинстві так звучало слово " Тишшша..."
І в осені розміреному часі
Я слухала, як дощ мене колише.
І теплі руки мамині згадала,
І палець біля губ, і ніжний легіт
За шерхітливий звуком, що бувало
Маленьку дзиґу гамував так легко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964608
дата надходження 03.11.2022
дата закладки 03.11.2022
Як то водиться — світало,
Ніч ховалась під кущі;
Сонце каву купувало
У блакитному плащі.
Бо не спало ні хвилини
І хіба вже тут поспиш,
Як так довго, ні краплини,
Не бувало серед тиш.
Золоті струмочки гріли
Каву, землю і спориш
І мого торкались тіла,
Як не вкриєшся, згориш.
Ну чого там, ми ж не діти…
У зеленому гаю,
Запросила розділити
Скромну трапезу мою.
І була у нас розмова,
Виливалась через край,
І в кінці чотири слова :
— Ти мене не забувай.
І гайнуло поміж люди,
Я залишилась сама.
Буде день і сонце буде,
Тільки кави вже нема
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963367
дата надходження 20.10.2022
дата закладки 20.10.2022
Ти мене розбуди, коли ніжність настане в природі
І розкішна верба запишається вмить в насолоді,
Забринить спів пташок, ніби миле магічне сопрано
І під світлість думок у вікно вже постукає ранок
Ти мене розбуди, коли голуб прилине на луки
І почне вигравать голоском дивно звабливі звуки,
Він голубку свою так покличе до милого гаю,
Їй на крилах весну подарує розкішність розмаю
Ти мене розбуди, коли квіти почнуть розмовляти
І навколо луги зможуть пісню душевну співати,
В ту чарівну пору́ де роса доторкнеться красою,
Зрозумію тоді, що кохання всміхнулось весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957537
дата надходження 25.08.2022
дата закладки 19.09.2022
Хмари в небі, мов мережки,
Поміж них не бачу стежки,
Я ж не пташка, щоб літати,
Але мрію, хочу мати.
Бо в житті завжди потреба,
Мати свій шматочок неба,
Щоби мрія, добра, світла,
І земля моя розквітла..
Щоби небо мирне й чисте,
Ніжне сонце золотисте,
Й у житті, відбулось диво,
Мала б долю, я щасливу!
20.07.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954452
дата надходження 26.07.2022
дата закладки 26.07.2022
Дрімає стомлене село. Забута казка.
І вже ніколи не торкне матусі ласка,
Хоч і розквітне під вікном той кущ калини
Та не відчуєм милу мить, святі хвилини
І спів пташок вже не такий, як в юні роки
Та не почуєм у дворі матусі кроки,
Бо відлетіла тихо в даль найкраща пісня,
Хоча вона була тоді зовсім не пізня
І небо вже змінило тон та не грайливе,
Калину ніжну під вікном колише злива,
Лиш в серці згадка защемить про милі миті,
Неначе трепетні часи в подію зшиті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952162
дата надходження 03.07.2022
дата закладки 07.07.2022
Дощове надвечір’я шумить за вікном,
Слізну пісню співає спокволу.
Вітер грається з гіллям, немов, батогом
Б’є нестримно та хилить додолу.
Молоденький гайок присмирнів якось враз,
Поховалося птаство по гніздах.
Звіробій жовтий цвіт розгорнув на показ,
Йому дощ не завада неспішний.
Підставляють під краплі життя пелюстки
Різні квіти малі трав’янисті.
Дощ біжить підтюпцем вже до згину ріки,
Де калина в червонім намисті.
Умивається чистим, небесним дощем,
Щоб красу свою нести віками.
Встане сонце й освятить природи едем,
Щедро землю наповнить дарами.
21.06.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951141
дата надходження 21.06.2022
дата закладки 24.06.2022
У відрядження поїхав
Слідчий Анатолій Сивий:
Співставляв події, факти,
Обгрунтовував мотиви.
Через тиждень повернувся,
Збунтувався, як ніколи,
Влаштував дружині Люсі
Допити без протоколів:
-На лічильниках в квартирі
Записав показники я,
Так ретельно додивлявся,
Аж боліли очі й шия.
Як приїхав - перевірив:
Газ і воду не включала,
Ніде світла не вмикала…
В кого, мила, ночувала?
Розпитав я всіх зарані,
Щоб за свідків не хапалась:
Маму, родичів, лікарні –
Ти ніде там не з’являлась.
Мусила признатись мила –
Треба ж цьому лиху взятись,
Що з коханцем согрішила
(А куди ж було діватись)?
А просила ж її мама,
Брат, сестра і тато-вітчим:
-Ковтнеш горя, якщо буде
Чоловік у тебе слідчий.
Тож послухайте, дівчата,
У заміжжя - свої ніші:
Собі мужа вибирайте,
Щоб він був за вас дурніший!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950735
дата надходження 17.06.2022
дата закладки 22.06.2022
Вже відшуміла чарівна весна,
Щоразу прокладавши сміло промінь,
Тремтить красою на листку роса,
Ховає казку у свої долоні
Не відпускає вже душа ніяк
Її легку привабливу палітру,
Це неймовірно дивовижний знак,
Що так відчутний у мотивах вітру
Шепочуть віти радісно у такт,
Створивши неповторно милу мову,
Птахи у діях втратили свій страх,
Виспівують вже мирну колискову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950001
дата надходження 09.06.2022
дата закладки 15.06.2022
Таємниця вина починається з бруньки малої ,
Яка спить довше всіх, бо все дума- весна? Не весна?
І вистрілює раптом до сонця стрімкою лозою.
Ті пульсуючі пагони- то таємниця вина.
Таємниця вина- то жовтаво- зелене цвітіння,
Ті пухнасті комочки й до цвіту не схожі сповна.
У мережеві листя , в прозорій смарагдовій тіні
Зріє жовтий пилок- ще одна таємниця вина.
Хоч не видно тих квітів, парфуми розносяться вітром.
У них смак чебрецю, нотки митру, конвалій, лілЕй.
Так, напевно, Парижу вечірнього пахне повітря,
Де красуні гуляють у тінях весняних алей.
Вже у затишні грони скрутилось зелене намисто,
Сонце, вітер і роси вбирає у себе, росте.
Вигляда між гілОк жовто- синьо- червоно- барвисто
Ще одна таємниця вина . Не остання, проте ,
Бо коли буде зріть вже воно у підвалах глибоких-
Вітер стиглий пилок понесе із маленьких скарбниць,
Вмить підніметься осад в пляшкАх, що занурені в спокій-
Відзиваються так до лози переброджені соки.
...
Скільки ж в тому бокалі приховано ще таємниць!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948899
дата надходження 27.05.2022
дата закладки 28.05.2022
Я Вам хочу розповісти, що у світі без тепла
Не всміхнеться і природа, і твоя й моя душа
І врожай не дасть чудовий наша трепетна земля,
Не зросте і не зміцніє у житті мале дитя
Бо лише з теплом, любов'ю - оживає все земне,
Кожна квітка і листочок відчуває щось святе
І пташина і звірята - всі чекають промінці,
Мила посмішка засяє - від тепла лиш на лиці
І радіють сміло діти, як з'являється тепло,
Лише з ним стає так світло і вже радісне чоло,
Тож даруйте милі миті, щирість, ніжність знов і знов
Й запанує в цілім світі - щастя, радість і любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948402
дата надходження 22.05.2022
дата закладки 27.05.2022
В соковито-ніжних травах молодих
Хтось насіяв з неба сонець золотих.
Шапками угору на тонкім стеблі
Тягнуться до мене ціпоньки малі.
Вийшла на світанні - Ви куди поділись?
У м'які клубочки всі перетворились.
Дмухаю легенько, а вони, мов сніг,
Лебединим пухом падають до ніг.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947863
дата надходження 15.05.2022
дата закладки 16.05.2022
Как же ты , пичужка, тоскно плачешь!
И зима прошла давно, поди,
Голод, холод пережить- удача ,
Что же так печален твой мотив?
Мне твою печаль к своей печали-
То не крик получится , а гром.
Ты скажи, что твой прилёт случаен,
И забуду завтра я о нем.
Нам с тобой не весело, подружка,
Ты лети, а мне бы соловья.
Маленькая , серая пичужка ,
Грустная такая... Как и я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947554
дата надходження 12.05.2022
дата закладки 12.05.2022
Скоро зірка засіяє мирна у гаю,
Принесе вона на крилах радісну весну.
Зашепочуть трави в лузі, ніби милий сон,
Ось, нарешті мир і спокій доторкнеться скронь
Мила квітка посміхнеться весело листку,
Кожне серденько відчує радісну весну,
Закружляє із красою дзвінко дітвора,
Миром, спокоєм обійме бажана пора
Заживемо у любові, ось, щаслива мить
І відчуємо нарешті, як прекрасно жить
І всміхнуться мирним сяйвом чисті небеса
Та у спокої заграє вся земна краса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946376
дата надходження 29.04.2022
дата закладки 06.05.2022
Твори добро, плекай любов,
Які закладені в людській природі
Ще з всесвіту першооснов,
Ґрунтуються на волі та свободі.
Твори добро, плекай любов
До всіх і всього, що живе на світі,
Щоб в серці пишно знову й знов
Зростали квіти щастя в буйноцвіті.
Твори добро, плекай любов
І навіть, як в душі пекучий смуток.
І чари їх за цих умов
Його обернуть в бажаний здобуток.
Твори добро, плекай любов
Постійно щедро, лагідно, відверто,
Щоб в небуття «пан» зло пішов,
А ненависть було навіки стерто.
Твори добро, плекай любов,
Аби підвалини життя збагнути,
Всім серцем без пустих розмов
Усю чарівність світу осягнути.
Твори добро, плекай любов,
Подбавши добре про усе посутнє,
Що за сприятливих умов
Поліпшить і теперішнє, й майбутнє.
Твори добро, плекай любов
Супроти вад, що на шляху у тебе,
Щоб внутрішньо люд став здоров,
Але спочатку розпочни із себе.
Твори добро, плекай любов
При кожній здійсненій наступній дії,
Аби у всіх, хто їх знайшов,
Здійснились світлі всі надії й мрії.
Євген Ковальчук, 17. 07. 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943260
дата надходження 25.03.2022
дата закладки 26.03.2022
Десь там, під снігом, тихо-тихо,
вже прокидається Весна…
Землі шепоче : «Глибше дихай,
твої вже барви бачу в снах…»
Сонливо сонце ніжить плечі,
З-за хмарки зирка крадькома...
Все виглядає ключ лелечий,
який сховала десь Зима.
А он гілля, вже жде розлоге,
пухнастих котиків юрбу.
Їх коси, скупані вологі,
мов юнку, вбрали ту вербу.
Скрегоче пані Завірюха,
і Вітер злий гуде вночі…
Весна під боки Зиму штурха,
а та лиш плаче, і мовчить…
18.02.2022
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940546
дата надходження 18.02.2022
дата закладки 18.02.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2022
(З книги "Хмарин білосніжна флотилія)
Повіяло смутком зненацька в селі.
Збираються в зграї качки й журавлі,
лелеки і гуси, стрижі і шпаки
накликали криком тривожні думки.
Де, саде, твої осяйні кольори?
Багрянцем та золотом світиш згори.
Набралися крони від сонця вогню –
підсвічують блиском осінньому дню.
Село залишили й онуки міські:
донецькі, луганські, полтавські, сумські.
…Я навіть подумати нині боюсь:
як будуть до літа вони без бабусь?
Ілюстрація онуки Анастасії Панченко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938615
дата надходження 29.01.2022
дата закладки 11.02.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ySSdg8Nh0tQ[/youtube]
З тобою мовчки розмовляю,
Почуй мене крізь сто віків.
Тобі усе я довіряю,
Чекай, я добираю слів...
У нас зима давно в розпалі,
Навколо снігом замело.
Замерзли краплі у бокалі,
На дні прозоре лише скло.
Візьму бокал у теплі руки,
Зігрію подихом своїм.
Свої думки складу докупи...
Тебе винить - нема причин.
Як ти живеш? Хіба я знаю?
Пройшло вже сотні лютих зим.
Коли думки твої впіймаю,
Тепло повернеться у дім.
Зима не буде вже зимою,
В душі фіалки роцвітуть.
Тепло, що ти забрав з собою,
На жаль, уже не повернуть..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936418
дата надходження 09.01.2022
дата закладки 10.01.2022
Сумний у неба колір восени.
Відтінків мало: сіре і сталеве.
Буває, що хмаринні чавуни
Пливуть по ньому грізно, металево.
А часом зафарбується блакить
Пташиним щебетливим візерунком,
Та вітер злий між крилами дзвенить,
Збиваючи у зграї ті малюнки.
І хоч на сході сяйвом спалахне
За горизонтом вранішня заграва,
Та знову неба полотно сумне
З дощами заведе тривку забаву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931532
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 21.11.2021
коли ти їдеш на зимову риболовлю
гіпнотизувати маленьку дірочку в кризі
не без надії щось здобути коту на вечерю
ми чекаємо тебе з мурчиком нетерпляче
він - поїсти. буває тобі посміхається вдача
я - повідати як довго на лабутенах
бродила по виставці дивного ван гога
як стала там найкращим експонатом
ти маєш вірити. бо так сказав сірьога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931234
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 18.11.2021
Відживала квітка своє тепле літо…
В погляді звабливім тихий сум ховавсь…
Ще душа тендітна, сонечком зігріта,
В самім серці ніжно завиток звивавсь…
А під ним зернинку - крихітну дитинку,
Вітерець в колисці трепетно гойдав…
Зронить лебедину хмарка їй сльозинку
Перлами засяє в пелюстках вода.
Ще думки у мріях, як сади в завіях…
Не про вік короткий, паморозь, туман…
А життя - в любові, пахощах, надіях...
На її пелюстках - в сторінках роман.
Там - весняні зливи, птахів переливи,
В пісні, що зродилась серед літніх віт...
Почуттів розливи, щирі, не зрадливі,
Та краса, що тішить й зберігає світ.
І нехай відійде це життя за обрій -
Вихором у пам’ять пахощі прийду́ть ….
Душу залоскочуть… Стане серцю добре...
Спогади-пелюстки в осінь поведуть.
17.11.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931175
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 17.11.2021
Совеня уже школярик.
Видали йому "Букварик".
Книгу пташеня читає -
З нею літери вивчає.
Хваляться батьки: "У нас
Син "літає" в перший клас!"
***
"Літає" в перший клас - із задоволенням відвідує шкільні уроки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904086
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 11.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2021
Я в полоні слова і в полоні рими,
Ніби спів пташини на льоту,
Як любов і сонце до серденька лине,
Дістає по крапельці красу
Гомонить діброва, так тихенько диха,
Опадає квіт, як на вінку,
Мелодійна пісня так легенько стиха
Все розносить звабливу красу
Я в полоні слова і вполоні рими,
Ніби подих серця наяву,
Поєднала слово з піснею пташини
Та, що заспівала у гаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930156
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 09.11.2021
Добавьте мне сердец кровавых в ленту,
Камнями восклицаний забросайте,
И я продлю вам всем абонементы
На фееричном персональном сайте!
Посты мои закиньте в сохранёнки,
Отметив паблик в сторисах хэштегом,
Уверенность придайте в жёсткой гонке
Среди поэтов с непомерным эго!
Бездарности пробьются, знамо, сами,
А вот талант нуждается в опеке!
Засыпьте меня вашими сердцами.
(заранее спасибо, Человеки!)
(04.11.2021)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930028
дата надходження 05.11.2021
дата закладки 05.11.2021
Знову осінь, серцю мила,
Завітала в рідний край,
Ранок росами умила,
Запалила барвограй.
Простелила стежку пишну
У старий осінній сад,
Де вином залиті вишні,
Грушки пізні ще висять.
Килим дивний, особливий,
Простелила й під горіх.
Наближаюся, щаслива,
Обминути його – гріх.
Напівголі абрикоси
Гіллям кличуть: «Підійди.
Як-не-як, надворі осінь,
Так буває не завжди!»
Око манить і калина
У рубіновім плащі.
Цю осінньо-світлу днину
Заховаю у душі.
24.10.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929239
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 29.10.2021
Карнавал осінній не шкодує ласки,
З охри і буршти́ну, злотоперу - теж.
І дерева, ніби персонажі казки.
Видумка природи ще не має меж.
Кущики калини пурпурові нині,
Терен темноокий, в яблунь - ліхтарі.
Вітерець у танці, небеса - у сині,
Осінь-чарівниця грає попурі.
Саду сукні модні і костюми лісу.
Ексклюзив строкатий - мчить жовтневий кінь.
Листокрут в повітрі, десь - підкрався лисом.
Карнавал осінній - з сонячних краплин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928996
дата надходження 26.10.2021
дата закладки 27.10.2021
Шепіт вранішніх зір.
Плескіт променів в сонних калюжах.
Прозвін неба у кроні старезних, кремезних дубів.
Хто таємний факір?
Хто здолав холоднечу байдужу?
Світлом серця збудив, забуяв між щедрот кольорів?
Колихання пшениць.
Хліб насущний. На радість надія.
Перезрілість туманів по стеблах в самісіньке дно.
Тихо падаю ниць,
Розсипаюсь в безмежжі стихії.
Я створила цей світ нереальний безпечно давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924334
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 07.09.2021
Детские сапожки
Спят в углу прихожки.
Обувные ложки рядышком висят.
Снятся тем сапожкам
Снежные дорожки,
Где всегда застежки
Радостно блестят.
Там зима–царица
С вьюгой веселится
И ребячьим лицам алый цвет дает.
И в мороз синица,
Чтобы прокормиться,
На ладонь садится,
Семечки клюет.
И стоит дворовый
Там с метелкой новой
Парень двухметровый,
Чудо–снеговик.
Нос стащили снова.
Он не скажет слова,
К будням тем суровым
Он давно привык.
Зимние сапожки
Спят в углу прихожки,
Лето за окошком –
Не пойти гулять.
Дружно по дорожкам
Ходят босоножки,
Ну а им, сапожкам,
До зимы скучать.
20.06.2021
Виктория Манойленко
/фото из открытых источников Интернета/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924068
дата надходження 03.09.2021
дата закладки 03.09.2021
Пусть солнышко нежно и ласково светит
Для женщины самой прекрасной на свете,
Пусть дождики счастья тебя умывают,
А ветры удачи тебя обнимают.
Ну что- же на свете быть может красивей,
Чем женщина эта с улыбкой счастливой,
Чем эти глаза что от счастья сверкают,
Когда она слышит:"Родная,родная".
Пускай в твоей жизни всё будет понятно,
А каждое утро с сюрпризом приятным,
Пусть день твоё сердце теплом наполняет,
А кто-то любимый тебя обнимает.
Ну что- же на свете быть может красивей,
Чем женщина эта с улыбкой счастливой,
Чем эти глаза что от счастья сверкают,
Когда она слышит:"Родная,родная".
Цветы пусть цветут,а душа процветает,
Сладкий туман весь твой мир наполняет,
Радугой облако в щёчку целует,
А кто-то пусть шепчет:"Люблю я,люблю я".
Ну что- же на свете быть может красивей,
Чем женщина эта с улыбкой счастливой,
Чем эти глаза что от счастья сверкают,
Когда она слышит:"Родная,родная".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920964
дата надходження 31.07.2021
дата закладки 31.07.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2021
Пряно пахнуть чорнобривці,
Усміхаються мені,
А жоржини круглолиці,
Наче юнки, – запашні,
Ледь погордливо кивають,
Задивляються услід,
Бабок пустотливу зграю
Виглядають на обід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920889
дата надходження 30.07.2021
дата закладки 30.07.2021
Моя любов, як той безмежний край
І мальовнича й до глибинки чиста,
Як милий, мелодійний дивограй
Із калинових кетягів намиста
У ній і шелест листя у саду
Та ніжність, що купається у квітах,
Тендітно випромінює красу
І ласку, що лиш бачимо у дітях
Моя любов тендітна і жива
До квітки, і листочка, і до серця,
У ній лише з'являється краса
І скрізь спроможна відчинити дверці
Я вдячна своїй долі і життю,
Що наділила серцем, щоб любити
І пам'ятаю істину просту,
Лиш нею можна миттю все зцілити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920783
дата надходження 29.07.2021
дата закладки 29.07.2021
Вивчає нині клас про родовід, родину.
На задній парті сон хапає враз людину.
Підняла вчителька його й питає звично:
- Яке у тебе древо генеалогічне?
Стоїть, зітхає, морщить лоба той даремно.
А збоку шепче хтось: - Кажи, що дуб, напевно.
27.07.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920672
дата надходження 27.07.2021
дата закладки 27.07.2021
Жовтіло поле квітами кульбаби…
Плели вінки дівчата у гаю…
Вплітали стебла мрій, росинки зваби
В корону особистості свою…
Загадували вітрові бажання,
Здуваючи пушинки із суцвіть…
Кульбабки милі! Смайлики яскраві!
Дівочі таємниці бережіть!..
Перецвіли кульбаби в чистім полі…
Не чути співу й галасу дівчат…
Лише бажань пухнасті парасольки
Від вітру подиху летять, летять, летять…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920378
дата надходження 24.07.2021
дата закладки 24.07.2021
В дорогу я збиралась не близьку
Та серце розривалось на частинки,
Я залишала душу і весну
І незабутні миті і хвилинки
Дивитись в очі не могла без сліз
Та й мову, ніби втратила навіки,
Вела лиш стежка сміло до доріг
І почуття летіли, ніби діти
Ох, як піти, щоб витримати все
І вже сильніше чувся стукіт серця,
Я відчувала, що в сльозах лице,
Як розлилися ріки і озерця
Останній погляд й не було вже сил,
Бо серце так стискалося від болю,
Хотіло полетіти вже без крил
Та все боялось залишити долю
Ота пекуча пауза в житті,
Її так важко в світі пережити,
Лишає незабутній слід в душі,
Що здатна самовіддано любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919814
дата надходження 18.07.2021
дата закладки 18.07.2021
Сніг потемнів, розмерзлися калюжі,
І вже дзвенять розбурхані пташки.
Підсніжника стебло крижини дужі
Долає, розпускає пелюстки.
І знову оживає несміливо
Все те, що довго кутали сніги.
І відбувається в природі вічне диво –
З душі спадають мерзлі ланцюги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919746
дата надходження 17.07.2021
дата закладки 17.07.2021
Спалила спрага сине небо,
Розтанув в далях горизонт…
Єдиний шлях до світла , треба
Здолати хибності кордон.
Химери правлять чорні крила,
Згниває в людях доброта,
Війна сльозами світ скропила,
Вбиває кулями брехня.
Немає правді порятунку,
Дешеве пійло труїть кров…
Нещира дружба — це стосунки,
Бо сита пристрасть — не любов.
Та й заздрість в серці кепська справа,
Бо Кормить бісиків в душі
Та й родить ненависть, образу, —
Вбиває праведність в тобі.
Та що ж поробиш, світ вклонився,
На милість підлості та злу,
А ти ще досі не скорився...
Твій дух зібрався на війну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918409
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 10.07.2021
Зелене поле, зелений гай…
в світі шукає кожен свій рай.
Та відшукати не всім ще вдалось,
так у житті вже давно повелось.
Хоч день минає… новий прийде.
А хто шукає, кажуть, знайде.
От би зустріти, і в серці тримать,
міцно притиснувши, не відпускать.
Не заховалось поміж беріз,
й вітер його не взяв, не поніс.
Щастя є з нами, знай, поряд завжди:
Небо і Сонце, й весь світ навкруги.
Щастя - Вкраїна, рідна земля,
де є родина дружна твоя.
Щастя – любити життя кожну мить.
Щастя – на рідній землі нам всім жить.
Зелене поле, зелений гай…
кожному в світі дається свій рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919018
дата надходження 08.07.2021
дата закладки 08.07.2021
В шухляді прокидаєшся комоду
Із вичюреним авторським дизайном.
В шкатулці-попільничці на роботу
Прямуєш,- здогадалися, - трамваєм.
Працюєш серед ящика побільше.
Чекаєш доки час посуне простір,
Щоб у шухлядку гарну, найріднішу
Покласти шкіру, телбухи і кості.
В шухляді сяє чудо-ящик-бовдур.
Сформує він свідомість особисту.
Скажіть, людина й справді звучить гордо?
Щось тут не так, програмний збій регістрів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917475
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 21.06.2021
В зеленім лісі: крони, віти,
Ялин смарагдові ряди,
Пахучі різнобарвні квіти
У краплях стиглої роси.
Шалений вихор дубом хилить,
Коли розгнівана гроза.
Небесна сила стовбур кривить,
Стікає берестом сльоза…
Сполохав грім прудкого зайця,
Він наче канув на очах.
Шмигнув у хащі та й сховався
В рясних ожинових кущах.
Стрибають долом бурі жабки,
Немов загралися в квача:
В пеньки, в коріння, в моху шапки,
Під гугіт сивого сича.
Володар твій блукає листям,
Шепоче в хмари, в небокрай…
Блистить шипшинове намисто, —
Танцює в гіллі дивограй.
Ой лісу, лісу — Божа ласка,
Твоя липнева диво мить.
Дощу ковток та літня казка,
Духмяним трунком нас п’янить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917289
дата надходження 19.06.2021
дата закладки 19.06.2021
Мама в лікаря з Ігорком. Син стоїть байдуже:
- Мій малий, сама не знаю. Став хропіти дуже.
Як засне, - гарчить, як трактор чи яка машина.
Ви огляньте, що з ним сталось? В чім ото причина?
Може, серце? Певно, нерви?- Голос впав у жінки.-
Чи масаж, дієту, вправи? Або ж інші ліки?
Лікар каже: - Не нервуйтесь! Це минеться з віком.
Головне, що круглий, гарний! Буде чоловіком!
- Нас директор кликав тричі. Завуч вся на нервах.
Діти й ті сміятись стали. Навіть на перервах.
- А при чому тут директор? - Лікар враз питає.
- Бо ж синок своїм хропінням всім урок зриває! 14.06.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916804
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021
Говорила мавпа Мія:
- У жирафа довга шия!
У жирафа довга шия. Ха-ха-ха!
В бегемота є животик неспроста.
В носорога... чули? Ріг!
Любить довго спать ведмідь.
У жирафа довга шия. Ха-ха-ха!
Крокодил рот відкриває неспроста.
А бізон великий. Так.
Любить слон поїсти всмак.
У жирафа довга шия. Ха-ха-ха!
В їжака колюча спина неспроста.
Вірить вовкові не смій.
Лис - хапуга, вітровій.
Довго слухав це удав,
потім мавпі так сказав:
На чуже не озирайся. Не шукай.
Те, що бачиш в інших, в тебе є. Це знай.
Скільки ж всього є тут... Ах!
То до чого ж тут жираф,
носоріг, ведмідь, бізон,
крокодил, їжак і слон,
лис і вовк, і бегемот?
Краще контролюй свій рот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916606
дата надходження 12.06.2021
дата закладки 12.06.2021
Купаюсь, у сонячному морі
У смарагдових травах літа.
Що зіткали, нам пречисті зорі
А в житах, волошкові квіти.
Падає, зірка в райськім саду
На щастя загадаю бажання.
У жмені , збираю цю красу
У мріях, натхненнячко зрання.
Відкрию вікно у новий день
відчую, літа трішечки тепла.
Засолоджу ,душу у пісень
Струною мелодій у джерела.
Поміж береги круті високі
Біжить , стрімка річка вдалину.
За нею, час- молоді роки
Прекрасна мить , яку "Життям" зову.
Жайвором, лечу у казковий світ
понад ліси, гаї й діброву.
Тут Сонце, ллє у збанок солод мід
у душу, милозвучну мову.
Скріпляє, дух коріння -літній дощ
Від спраги , ріка напуває.
Вдихаю, аромат у диких руж
На світанку , дуб мене витає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916596
дата надходження 12.06.2021
дата закладки 12.06.2021
[i]Порхают руки парой лебедей,
Звучит рояль в волшебно-чистых нотах.
Струится звук, струну души задев,
Изящной дымкой тянется к тебе,
И нежность – морем плещет отчего-то.[/i]
Она спешит верхушками берёз,
Парит, благоухает в вечной сини.
Играет в совершенстве виртуоз,
От впечатлений щедрых – проблеск слёз,
Что спрятались в ресницах пелерине.
[i]Бесценный дар – водоворот стихий,
В нём чуткость, глубина интерпретаций.
Ты, словно с чувства скинув балдахин,
Решаешься на первые стихи.
…А лебеди всё кружат в белом танце.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915996
дата надходження 06.06.2021
дата закладки 06.06.2021
Там, де сонце, як ліхтар,
Виглядає вище хмар —
Гірко плаче слоник Тогу,
Бо малесенький комар
Укусив його за ногу.
«Не товариш ти мені,
То ж пищи собі в багні,» —
Тогу рюмсав у напрузі, —
«По своїй величині
Вибирай для себе друзів.» 27/03/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909463
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 06.06.2021
Скалічені часом, обпечені словом,—
Попали в тенета земного життя…
Схилились під гнітом у волі за рогом
Й голосимо криком малого дитя!
Зскрібаємо крихти з зацвілого щастя,
Карбуємо пам’ять вчорашніх звитяг.
В кривавих кайданах на білих зап’ястях
Хоронимо правду у купі сміття…
В печерах сумління вже тліє майбутнє,
бо віра промінням жевріє в полях…
Засвітить зорею любов незабутня
В барвистих відтінках яскравого дня.
Вже досить стогнати, вбивати, родитись…
Калічити людство й ламати життя.
Потрібно змінити ворожу свідомість
Та й совість відмити в сльозах каяття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915856
дата надходження 04.06.2021
дата закладки 04.06.2021
Ночами тихими у просі
чутливий перепел не спить,
бо на похиленому Возі
журливо колесо скрипить.
Скрипить невисоко над просом,
і все не спить, пильнує птах:
ну, хто це, хто повільним Возом
здолати хоче вічний Шлях?
Прозора курява поволі
за ним неоново курить...
І тихо в небі, тихо в полі,
ось тільки перепел не спить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915550
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 01.06.2021
Десь омиває беріг Случ,
Тече Дніпро, Десна.
І водопадам стрімких круч
Та течія тісна.
А в нас тихенька і мілка́,
Вузенька Гнилоп’ять,
Між берегів тече ріка..
Ти можеш і не знать.
Впадає в Тетерів вона..
І саме, за селом,
По лузі жебонить вода
І б’ється джерелом.
Та витікає навпростець
Із зілля і трави,
Де осока росте й чебрець -
Ним вкриті береги.
Із берегів струмки біжать,
Зливаються в один,
Джере́ла чути жебонять
Й води тихенький плин.
І далі набирає хід -
Вже би́стра і стрімка.
Лишає в мо́їм серці слід
Ця - Гнилоп’ять-ріка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915334
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021
Калюжами спішать кудись маршрутки,
Стікають сльози з стріх, немов з повік, –
Природа виливає наші смутки
В рясних потоках із небесних рік.
Стукочуть краплі монотонні ноти,
Тужливий сум за вікнами бринить,
Дощами вимивається скорбота,
Щоб стало серцю легше хоч на мить.
[i](Твір зі збірки “Крізь часу плин”)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915113
дата надходження 27.05.2021
дата закладки 28.05.2021
Ти, є моя помилка у житті
Вітер, який увірвався у сон.
Все , руйнує ламає на путі
Зриває, квіт зелене листя з крон.
Задер , свою голову догори
Як барон , панич ходить по-світу.
І дивиться, на тебе із гори
Топче, ніжну троянду у квіту.
Закохалася, у шалун-вітер
І втратила, мізки ...дух , свідомість.
Виглядаю , сонечка із літер
Я, пливу, на дно... у невідомість.
Течія, води несе в океан
Незнаю, чи мертва, а чи жива.
Ясен Місяць тримає мій дух, стан
Веде , до берега у жнива.
Втомилася, триматись на плоту
Хвиля, підіймає то верх, то вниз.
Я, шукаю зіроньку золоту
Яка дарує, мені життя - сюрприз.
Вчусь , по-новому дихати, жити...
І бачу, очима неба цей світ.
А у житті, тре' все пережити
Щоб душа ,ожила як первоцвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914977
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 26.05.2021
А чаєчки крила
Над морем бухливим
Гойдались, як білі хмарки.
І пінились хвилі,
Високії хвилі
Сердиті-сердиті такі.
Ніяк не вщухає
Вітрисько. гуляє,
Все котить їх. котить кудись.
Хвилюється море,
Розбурхане море.
То вгору здійметься, то вниз.
А чайка кигиче,
Когось ніби кличе,
Спинив щоби гнів той морський
Й навкруг тихо-тихо.
Забулося лихо,
Як мовлять, щоб був повний штиль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914948
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 26.05.2021
Бузок п’янить,
І кожна мить
Перещемить.
Торкань — вінок —
Коктейль з квіток.
І ще ковток
Весняних див,
Солодких снив.
Чекаю злив
Натхненних днів,
В душі вогнів.
І ти ж хотів?!!
*Мій бузок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914744
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 24.05.2021
Нічних серпанків поволока
У сріблі зоряних вогнів…
Небесного дощу толока
В холоднім вихорі вітрів…
Танок мовчання у безмежжі,
Сплетіння міддю древніх рун…
Магічні звуки біля вежі
Відлунням золотистих струн…
В сакральних пазлах на підлозі
Орнамент дивної краси.
Ніхто пізнати, це не в змозі,
Про що, навіщо та куди…?
Мені, як всім зробити треба
Ковток цілющої води.
Летить душа у простір неба,
Сама не знає, що знайти…
Не ті кордони, що за гранню,
Не ті кайдани, що з ціпів.
Ми є раби закриті в стайнях,
Закуті в полум’ї гріхів.
Ми ці кайдани зняти в силі,
Пройти крізь горе та туман.
Ми вже пройшли криваві милі
Й пройдем крізть морок та обман!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912469
дата надходження 30.04.2021
дата закладки 17.05.2021
Я Вас зустріла у період злив
І відчувався неземний мотив,
Я день запам'ятала назавжди,
Хоча з тих пір пройшли уже роки
Сад весь тонув в чарівному квіту,
Я відчувала трепетну красу
Та погляд Ваш впіймала із даля,
Хто ж більш п'янив весна чи почуття?
Усе сплелось в гармонію світів
І чулись звуки навіть із лугів,
Там бавилась у розкоші трава,
А я почула трепетні слова
Найперше, що промовили вуста:
"Що я чарівна, як сама весна"
І у думках здавалось то був сон,
Що захопив зненацька у полон
Весняний сад красою полонив,
Мабуть і він в житті ось так любив
Та навіть зараз згадує душа,
Хто ж більш п'янив весна чи почуття?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913866
дата надходження 15.05.2021
дата закладки 17.05.2021
Помандрую в світ де лиш тепло
Та весна дарує аромати,
Де дитинство трепетне пройшло
Та завжди чекала, люба мати
Забринить серденько, як струна,
Незабутні радісні хвилини,
Як теплом зігріється душа
Згадкою щасливої родини
Та і біль відчується у ній,
Бо не вийде із хатини мати
Не відчую трепетних подій,
Бо нема кому вже зустрічати
Защемить та згадка у душі
Та лишиться назавжди у серці,
Тож і сум, і радість навесні
І в минуле вже закриті дверці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914047
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 17.05.2021
Викресли , з думок , життя - всякий не потріб
Який стоїть, перешкодою на путі.
І не закривайся, від світу у погріб
Не розпинай , свою душу на самоті.
Ти, викинь, із свого плеча важкий картуз
Який тягне із каменем іти на дно.
А за заздрістю, ховається актор- туз
Сміється з твоєї біди і сіє зло.
А фальш , все доказує свою правоту
Бачить, чужі помилки... своє не бачить.
І плете, дерев'яний ковчег -блекоту
Ти , тонеш...він на суші, тебе " судачить."
А куди , б не закинуло тебе життя
Пам'ятай, за себе треба постояти.
Слабких, стирає в порох жорстоке життя
А сильні , вміють удар на себе прийняти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913160
дата надходження 08.05.2021
дата закладки 08.05.2021
Ти мене розбуди, коли спів соловейка почуєш
І зелені луги, їхні пахощі ніжні відчуєш,
Коли сад заспіває синхронно у чарах з садами
І яскрава веселка всміхнеться всіма кольорами
Ти мене розбуди, коли трави заграються в росах
Та плакуча верба заплете милі стрічки у косах
І в п'янкій тишині пробіжить ніжний промінь від сонця,
А ти так, як завжди все приходиш щодня до віконця
Постоїш і помрієш, вдихнеш аромати весняні
І полине краса де почуються звуки кохані,
Забринять почуття, відгукнуться в рідненькій кімнаті,
Як прекрасне життя та безмірно у нім благодаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913064
дата надходження 07.05.2021
дата закладки 07.05.2021
На світанку біля ганку впали свіжі роси…
Обійняв Василь Мар’янку,
Пестить ніжно коси.
В піднебесся голуб рветься — крилами тріпоче…
Юне серце не здається,
Цілувати хоче.
На окраю біля гаю косарі співають…
Жух та жух на косовиці
Травонька лягає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912194
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 29.04.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2021
Чомусь ніяк не можу я
Питання прояснити -
Ну чи така собі тупа,
Що важко зрозуміти:
Живі всі люди на землі,
Хто жив і хто існує,
Родились в день один, який
Народження йменує.
Ми точно знаєм, що Ісус,
Марією рожденний,
Сам Господь Бог його татусь,
І жив серед людей він.
Всі люди мають один день
Появлення у світ цей,
Чому в Ісуса цих днів два,
Не можу зрозуміти...
Також і воскресав він раз,
І свято в цім єдине,
Без богохульства і образ
Я зрозуміть хотіла б...
Й нічого кращого мені
На думку не приходить,
Як те, що церква не землі
Інколи вірі шкодить...
04.04.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910031
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 13.04.2021
ЇЖАЧОК
Ледве тягне їжачок
Оберемок гілочок.
З них змайструє в своїй хаті:
Стіл, диван, стільців багато,
Шафу, ліжко і комод -
Вистачить йому колод.
Справжній майстер наш їжак -
Успіхів йому відтак.
БІЛКА
Скаче білочка по гілці,
Не сидиться тихо білці:
Найгарніший в лісі хвіст,
Ще й стрибати має хист.
Шубка - наче сонце в небі,
Вся виблискує, далебі.
Гарні китички на вушках.
Білка - звірів Попелюшка.
ЗАЙЧИК
Зайчик весело стрибає
Він веселу вдачу має.
Куций хвіст, та довгі вуха -
Зайчик дуже гарно слуха.
Тільки щось зашурхотить -
Він тікає у ту ж мить.
ЛИСИЦЯ
Лисичка - найгарніша панна,
Вона у пишні шати вбрана.
Хитрющі у лисички очі,
Блищать мов зірочки щоночі.
Та бережися звір і птиця -
Хижак красунечка-лисиця.
ВЕДМІДЬ
Всю зиму солодко проспав
Ведмідь в своїм барлозі.
Він у теплі перечекав
Хурделицю й морози.
Всю зиму найсолодші сни
Про діжку меду бачив.
Проспав до пізньої весни,
Ведмідь - сонько ледачий.
БОБРИ
Завжди літньої пори
Дерево гризуть бобри.
У воді вони живуть
І потік запруджують.
Мають дуже гострі зуби,
Хвіст плаский і теплу шубу.
Ще перетинки на лапках -
Дуже милі ці звірятка.
ВОВК
Ліс в страху увесь замовк -
В лісі цім полює вовк.
Гарний нюх, чудовий зір -
Небезпечний дуже звір.
Сіре хутро, довгі лапи -
Може будь-кого піймати.
Пісні місяцю співає -
Ще і голос гарний має.
ПАВИЧ
Що за гвалт? У чому річ?!
Нашим лісом йде павич!
Дуже гордо виступає -
Найгарніше вбра́ння має.
Виграє у сонця сяйві
Його пір'я різнобарв'ям.
А співати він не майстер -
Верещить немов чугайстер.
СОЛОВЕЙКО
Сіра пташечка маленька.
Познайомтесь - соловейко.
Найсолодший в нього спів
Із птахів усіх країв.
Заховався у гіллі
Й чарівні співа пісні.
Не сполохайте митця -
Хай лунає пісня ця.
ПІВЕНЬ
Ледве встигло сонце встати -
Півень розпочав співати.
Всім дає наш півень знати,
Що уже пора вставати.
Що бичкам на пасовище,
Поросяткам - до коритця.
До зерна гукає квочок.
А маляток - у садочок.
ПУГАЧ
Із гілля дерев кремезних
Очі світять величезні.
Страшним голосом хтось у́ха -
Бережися щур й ропуха.
Тільки сонечко сідає
Пугач з дерева злітає.
Бачить в темряві цей птах -
На мишей наводить жах.
ГОРОБЦІ
Весело цвірінькають
В гіллі горобці.
То про що ж базікають
Розбишаки ці?
Як в кота ледачого
Поцупили млинця!
Немає в світі кращого
За птаха горобця!
ҐАВА І КРУК
Хитру ґаву мудрий крук
Різних научав наук.
Не хотіла вчитись ґава,
Бо була занадто жвава.
Крук розгнівався на ґаву
І пішов собі на каву.
ВУЖ
Тільки сонечко пригріє,
Зразу ж вуж від щастя мліє.
Кільцями звернувся вуж.
Не чіпай його, не руш!
Обійди його, маля.
Хоч і вуж, а все ж змія.
ГОРОБИНА
Не ялинка, не осика -
Деревинка невелика.
Сотні сонечок неначе
Ягідки жовтогарячі.
Та їх люди не зривають -
Смак гіркучий вони мають.
До зими вони висіли -
Лише око з них раділо.
Та як їх мороз прихопить -
Враз солодшають у роті.
І злітаються синички
До красуні-годівнички.
БІЛА КОВДРА
В березні зненацька сніг
Просто на тюльпани ліг.
Та не бійтесь, діточки -
Не замерзнуть квіточки
Наче ковдрою накриті.
Зійде сніг - розквітнуть квіти.
КВІТЕНЬ
Розкидало сонце в квітні
По садочкам зірочки.
Всюди дзвоники блакитні -
Гіацинти квіточки.
Золоті ж зірки - нарциси,
Радують собою зір.
А на черзі вже іриси
І тюльпанів повен двір.
ГРИБОЧКИ
Теплий дощик лісом нісся.
В нетрях був і на узліссі.
Де пройшов там зразу мовчки
Повилазили грибочки.
Капелюшками накриті,
Теплим дощиком умиті.
Треба лиш не лінуватись
За грибочком нахилятись.
КВАЧ
Там, де річка наче спить -
Зграйка рибок мерехтить.
У квача малята грають -
Утікають, здоганяють.
Хнюпає маленький рак -
Не наздожене ніяк
І нікого не впіймає.
Тож сидить малий й ридає.
Ти не грай, або не плач!
Хто повільний - за́вжди квач!
ВОГНИК
Що за диво-чудасія?
Рудий вогник по подвір'ю
Туди-сюди походжає.
От-от усе запалає!
Та сміється донька: "Татку,
То руденьке кошенятко".
ДІАМАНТ
На листочках у герані
Діамантів грають грані.
Так виблискують чарівно
У промінні сонця. Дивно
Звідки діамантам взятись?
Треба в цьому розібратись.
Цеж ми квіти поливали -
Крапельки води блищали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910648
дата надходження 10.04.2021
дата закладки 10.04.2021
Ти принесла у світ ці ніжні почуття…
Вони розтоплять лід та подарують радість…
Давно вже сталий слід на кризі вівтаря —
мороз схопив в полон мою квапливу старість.
Ти запали вогонь в моїм невтішнім світі
та подаруй ковток цілющої води.
Нехай прийде тепло з не заперечень митті
й розплавить сиве скло холодної пори.
Я відчуваю день в його прозорих шатах,
відлунням б’є спокута у дзвони кришталю…
Нехай прийде весна та знищить сірі грати!
Та прошепоче серце — Коханий, я
люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901489
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 09.04.2021
Усе мине... Пусті слова,
Мов попіл, рознесуться вітром.
І знов завіса снігова
Покриє ніжно-білі квіти.
І, ніби мить, пройдуть літа,
Потонуть у Дніпрі світанки.
Пусті слова, немов туман
На землю спустяться серпанком.
Спаде ницьма́ завіса днів,
Промчаться червень, серпень, жовтень...
Ти будеш чути сотні слів
Від незнайомих тобі сотень.
І перші сповіді душі
Проллються з уст, неначе ріки.
Та обіцяй, мої вірші
Лишити в пам'яті навіки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674935
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 24.03.2021
Колись Господь створив яскраве диво!
Час закрутив вселенським верстаком,
як той гончар ліпив горня грайливо,
вертів свій диск космічним чобітком.
Спочатку вплів в кільце небесні чари,
вогненним Сонцем боки обпалив.
Величні зорі об’єднав в Стожари,
родючу землю водами обмив.
Розфарбував блакиттю сірий горщик,
в нім посадив зернину для життя,
з гори пролив небесний свіжий дощик —
подарував божественне знання.
Та ніби глина була сирувата
й молочна фарба по краям стекла.
А людство та й на далі винувате,
бо до цих пір не вірує в Творця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904173
дата надходження 09.02.2021
дата закладки 20.03.2021
Чого явір серед двору
Стоїть похилився,
А верба, що біля нього
Опустила листя.
Гнеться явір, верба гнеться,
Гілля опускає.
На її зелене листя
Роса випадає.
У дворі там і калина
Чогось потемніла,
Тільки ніжная ромашка
Квітне білим- біло.
То не явір нахилився
За впалим листочком,
А то батько зажурився
За своїм синочком
Не верба то біля хати
Вкрилася росою,
За синочком бідна мати
Вмилася сльозою.
Не калина потемніла-
Молода дружина.
А ромашка ніжно- біла,
То його дитина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907767
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 13.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2021
В нього промінь — довгий ніс.
Виглядає з-за куліс
В спальню доні, крізь віконце,
Хоч округлий, та не сонце.
Перевірити мастак —
У кімнаті що не так?
Іграшки усі на місці?
Ніжки в Насті, зубки чисті?
Не бешкетниця вона?
Чи весела, чи сумна?
Вже вмостилася у ліжку
І читає чемно книжку?
Як устелиться пітьма,
Підпливає, крадькома,
До Настусі місяць знову,
У солодку ніч казкову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907556
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
-Я була, як спіла вишня,
Жила як Ангел - без гріха,
А за тебе заміж вийшла:
Була сліпа, дурна й глуха.
Віддала роки найкращі,
Тепер хочу все забути,
Бо життя моє пропаще
Вже назад не повернути!
Так частенько починався
День в сімействі Маргарити,
І хоч звик до цього Вася,
Став сьогодні говорити:
-Вийшла ти за мене, фею,
В тридцять сім - це вік конкретний,
І до юності твоєї
Я тут зовсім не причетний.
Нащо голову ти сушиш,
Що була сліпа й дурненька?
Мені дякувати мусиш:
Я зцілив тебе легенько.
Лікарям ти не платила,
Гаманець твій не заплаче,
Відновився слух, є сила,
І розумна стала й зряча!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904858
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 19.02.2021
Закружляла зима в хороводі,
Вбрана в сукню так сшиту по моді
І в чарівних прикрасах до стилю
Ніжно пісню виводить красиву
Одягла всі дерева у шати -
Із прикрас неймовірні карати
І пишається мила красуня
У чарівності чути відлуння
На кущі вже накинула шалі,
А сама виграє на роялі,
Ох, майстерна, зима чарівниця,
Неповторна краса білолиця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903477
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021
Тримай мене, Хви, та вигойдуй!
Я — ніжність твоя, звуся Лі.
В собі ти упевнений, гордий,
Безстрашний, як ті кораблі.
Ми довго блукали у морі —
Мрій острів обох прихистив,
Світили нам лагідно зорі,
Вчували кохання мотив.
А сонце тепло дарувало,
Як ніжились вдень на піску,
Здавалось, того зовсім мало
На нашім хвилястім віку.
Раптово зірвались у мандри,
В поривах здіймаючи шал,
Нам вітер нашіптував мантри,
І бився об груди причал.
І знову розлука на волі,
Омріяна пензлем митця.
Ми — хвилі з водички та солі,
Наповнюєм людські серця.
Бентежим, оживлюєм душі,
Шукаєм себе у житті.
Ми — свіжість у спеку для суші,
Натхнення земне у злитті! 25/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902537
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 26.01.2021
[i]Кохання – це сплетіння спраглих душ
і серце, що на двох бажає битись,
Це захистом в негоду тепла свита…
Сніданок в ліжко… що несеш чимдуж![/i]
Любов зламає будь-які льоди –
Така вона яскрава та шалена.
В дитині – спільні риси, наші гени,
в ній наше серце разом назавжди.
[i]Буває, що ті вічні та святі
Твої чуття – безжалісно роздерті.
Буває, люблять навіть після смерті –
Живе кохання поміж двох світів.[/i]
Воно – в сльозах невтішної вдови.
А ще – підводить хворого на ноги,
Хоч ти на півдорозі в царство Бога –
Кохання зцілить вірою: Живи!
[i]Яке воно?... Ще безліч запитань:
Взаємне? Чисте? Радісне? Жертовне!
Хай буде ним по вінця серце повне –
Коханням… із тепла та піклувань,..[/i]
/Ілюстрація - інтернет./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898431
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 26.01.2021
Пахне літо суницею,
М’ятою, чебрецем.
Медом, сіном, чорницею,
У дощах — ялівцем.
Задивляється маками
В сонцесяйну блакить
І волошками, злаками…
Мотилями мигтить.
Зумкотить комашинами,
Чує пташечки спів,
І роями бджолиними
Конюшинних ланів.
А смакує малиною,
Соком із ягідок.
Пригощає ожиною
І нектаром з грушок.
Та дарує нам дотики
До водички і трав…
Літо — море экзотики
У купальні забав! 18/12/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898648
дата надходження 19.12.2020
дата закладки 07.01.2021
Земля здійснила повний оберт
на милість Сонцю – королю.
А він її закутав в хустку,
в обидва боки, з кришталю.
Вона вертілась синьоока,
промінням грілась день, за днем,
Рум'яні підставляла щоки –
вмивалась зоряним дощем.
Своїм теплом дітей плекала,
долала смуток в їх серцях,
як пташенят їх годувала,
все оддавала до кінця...
Така собі крихка планета,
такий собі Господній дар.
Під впливом ультрафіолету –
орбіту креслить диво-шар …
Така собі космічна Ненька
в блакитно - білих кольорах,
Така собі тендітна квітка
в небесно - зоряних ланах.
Куди не кинеш пильним оком,
цвіте в віках її життя...
Шановні друзі з Новим роком!!!
...Нехай прийде прозрінь пора!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900016
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 02.01.2021
Чому в житті буває - не знаєш, як вчинити?
Любов допомагає, щоб краще було жити
І віра і надія в наступні дні і роки
Та шлях вказати може,які зробити кроки
Буває дуже важко та згодом біла смуга,
Ось так в житті буває знайдеш для серця друга
І порожнеча зникне, піде собі подалі,
А смуток і неспокій в тумані вмить розтане
Чому в житті є зрада, у світу запитаю?
Та відповідь, повірте, ніде не відшукаю,
Прилине, ніби хмара в період із дощами,
Так сміло і жорстоко змагається із нами
Але, як би не було, життя завжди чудове,
Бо чорна смуга згодом розчиниться десь знову
І буде щастя й спокій - найкраще, що дається,
Чудова наша доля, мов сонце посміхнеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895755
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 23.11.2020
Вершини гір обвила павутина
А вище золотіють небеса
Душа така – радіє мов дитина
Любується поки ще день згаса.
Холодні краплі трави обросили
Ген там за краєм хмари зайнялись
Така краса – в красі мабуть вся сила
Та вже душі не зворухнути крил.
Та про останнє й думати не треба
Сумні думки гони від себе пріч
Хай ясні очі плинуть аж до неба
Любуються поки ще прийде ніч
Парище
2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895796
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Подзвонила б до мами...
Я , б подзвонила до мами...
Та , мовчить, її телефон давно.
І я , дивлюсь у тумани
До зірок ,у небесне вікно.
Хочу, почути твій голос мамо!
І притулитись, до тебе ніжно.
Щоб збудила ,від сну мене рано
Зігріла,теплом у зиму сніжну.
О , прошу, прийди до мене у сни!
Порадь, і потіш ласкавим словом .
Як в дитинстві мене обніми.
Я так давно ,не чула твою мову.
Немає , моє матінки і небуде
І неможу ,її сліди віднайти.
Тисне,мене біль ножем у груди.
Матусю, моя рідна за все прости!
Від втрати, море сліз лл'є моя душа
І слухає ,як віттям шумлять ясени .
О, скільки ,хочу розказати я
Так не вистачає ,твоєї доброти.
Я хочу ,відчути ласку мами
на ключ, на замок закрита хата.
Сяє,вічне сонце під небесами
І шукає,тепло птаха крилата.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895705
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 21.11.2020
Кохання серця втрачено без шансів,
Не стріну я тебе за ворітьми.
Виводить вітер за вікном романси
Для гордої, холодної зими.
Душа моя змагається із вітром,
І хоч пройшло уже немало літ,
Зворушливий мотив ніхто не зітре,
Лунає самотою скрип воріт…
Зима печально у вікно загляне:
- Невже мені болить іще старе?
Повіє знову затишком різдвяним,
Смарагди-очі сяють між дерев…
З минулого дзвінок закалатає,
Згадаємо намріяні дива.
Кохання незабутнє і безкрає,
Глінтвейн духмяний з присмаком Різдва.
І пише вітер про кохання станси –
Розбити хоче він зимовий лід.
Знаходять відгук у душі романси,
Здається, ти стоїш коло воріт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895722
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 21.11.2020
Ці дні наплили розмаїттям —
остигли в затінках думки.
Кришталь виблискує суцвіттям
в полоні стиглої краси
Грузді ховаються під листям,
роса омила — підросли...
Калина бавиться намистом
в обіймах ранньої пори.
Стомилось Сонце землю гріти,
пішло за хмари, десь за край...
А дощ продовжує радіти,
бубни невпинний — напувай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893049
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 21.11.2020
А я, дивлюсь собі на небо,
там світять зорі чарівні...
Давно до них летіти треба,
у ті незаймані світи...
Де взяти крила?! Не питайте.
Вони даровані птахам.
Ви краще душу окриляйте —
вперед по зоряним шляхам...
Хтось ходить пішки по твердині,
а хтось до вічності летить...
Хтось заблудився аж донині,
комусь до Сонечка кортить...
Лишень би смерті не кортіло,
її здається вже нема!
От тільки б жадібність зогнила,
та Богу душу віддала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895158
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 18.11.2020
Я берег твоїх дум на карту нанесу
І стануть історичними події,
Розмови дорогі із радістю зберу,
У них твій дотик і бажані мрії
Наш берег неземний у променях весни,
Історія малюється роками,
Куди не повернеш, на нім лиш тільки ми,
В полоні один в одного думками
В нім ніжність і тепло, і все земне добро,
Любов, яка збагатить і зігріє
І скільки у житті етапів не пройшло
Та завжди захистити нас зуміє
Я берег твоїх дум на карту нанесу
І стануть історичними події,
Розмови дорогі із радістю зберу,
У них твій дотик і бажані мрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895119
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 16.11.2020
- Ну, що ж ти, листопаде, наробив?
На мені, дубі, золото блистіло.
А ти мене узяв і оголив.
Відкрив довкіллю моє чорне тіло.
Стоятиму отак аж до весни?
Не гратиму із вітром фугу Баха?
Чіплятиму га голе гілля сни?
Не чутиму на собі подих птаха?
- Усе це мусиш, дубе, перейти.
Листки забрав тобі я на догоду.
Прийде зима, мороз скує ґрунти,
Не зможеш листю дати теплу воду.
Ти спатимеш, як пірамідний глек
Під колискові сніжних заметілей.
Пробудишся від клекоту лелек
І сонячного променя на тілі.
Зима втече, покине ліс і луг,
І ти даси життя новому листу.
Я, листопад, не кат тобі, а друг.
Довірся моїй силі ти і хисту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894002
дата надходження 04.11.2020
дата закладки 05.11.2020
Мене повнить вітер
Тонким ароматом шовкового сну,
Він з пам’яті витер
Законів межу затісну.
І в волю бентежну
Я, сповнена мрії, пірну.
Собі не належу –
Між мною і небом – безмежжя…
Волосся тріпоче,
Немов трав’янисто-медові шовки́,
В повітрі дівочий
Повітряний образ легкий…
Знайди серед степу
В дитячій країні цей рай.
Тут фальші не треба –
Ту радість в півнеба
Шукай…
Художниця Марія Магдалена Остхейзен, ПАР.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894037
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 05.11.2020
І всякий день - дощі, дощі, дощі...
За літом слідом відкотились грози.
Проходить жовтень в жовтому плащі,
Що ж, восени завжди такі прогнози.
І з кожним разом все коротші дні,
А ранок ледь що сонце пам"ятає.
Кленовий лист на мокрому вікні
Про тепле літо спогад посилає.
Вже шурхотить по листю листопад,
В лісах похмурих стишені розмови.
Зриває вітер пишний маскарад,
І до зими жене осінній човен...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893298
дата надходження 29.10.2020
дата закладки 30.10.2020
🍁🍂🍁🍂🍁🍂🍁
Осень уже уходит, мне оставляя ветер.
Листья собрав в охапку, тушит костры дождями.
Снова ноябрь промозглый, солнце почти не светит.
Тучи снуют по небу серыми голубями.
Так не хватает охры, смытой с листвы кленовой.
Пригоршни ягод алых тают в плену тумана.
Так не хватает утра с щебетом птиц веселых -
Серый теперь владыка, это отнюдь не странно.
Серый, жемчужный...
Пеплом снова упал на город.
И, замедляя звуки, также замедлит время.
Не разглядеть в тумане осени яркий всполох...
...С шепотом еле слышным гаснут в костре поленья...
🍁🍂🍁🍂🍁🍂🍁
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893269
дата надходження 29.10.2020
дата закладки 29.10.2020
Я знаю, що чекаєш ти листа,
В поштову скриньку часто заглядаєш
І уявляєш в ніжності рядка -
Думки мої, неначе світ листаєш
І як чекати важко - знаю я,
Мені в житті чекання це відоме,
Бо я також рідненького листа
Все виглядала трепетно із дому
Думки переплітає кожна мить
Та я до них постійно повертаюсь,
А в серденьку моєму все щемить
Лист дорогий, що з ніжністю читаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892765
дата надходження 25.10.2020
дата закладки 25.10.2020
Ой гулі, гулі з неба кулі —
летіть додому голуби...
Пройшлись по серцю дні минулі —
залишив пагони журби.
Жовтіє ліс — хмеліє осінь,
похмурі стали вечори.
На тих полях вже видно просідь,
де в'ються зграями граки.
Не ніч — не день, та й дощ не лихо.
Прийшла лебідка до води,
вмиває дзьобом пір'я тихо —
пора вертає до зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892695
дата надходження 24.10.2020
дата закладки 24.10.2020
Мені приснилось, ніби я літаю
Та світ змінився, в нім лише добро,
Я сторінки життєві пролистаю
В яких дитинство трепетне пройшло
Згадаю сад де яблука і груші
Нам дарували смак всього життя,
Як зустрічали з нетерпінням друзі
І так всміхалась радісно душа
Хотілось повернутись на хвилину
Де в поєднанні книги і портфель,
Як ненька люба, ще малу дитину
Вела за руку в школу навпростець
Як ми раділи печиву, цукерці,
Що смакували ніжнії вуста,
Як на біленькій з зошита серветці
Всі літери виводила рука
І де поділась мила безтурботність
Та кожна мить щасливою була,
Лиш зараз зрозуміла, що змістовність -
Складала шлях дорослого життя
І зараз сниться, ніби я літаю,
Але дитинства не вернуть роки,
Я всі думки життєві пролистаю,
Щоби в рядках цей шлях іще пройти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892455
дата надходження 22.10.2020
дата закладки 23.10.2020
Не той вже рідний сад, змінилось все у ньому,
Старі дерева в золоті й багрянці.
Осінньої не відчувають зовсім втоми,
Кальян туману полонив їх вранці.
Ґаздиня осінь, ніби птаха притаїлась,
Чекаючи проміння в листопаді.
Здавалось сад дитинства руки теплі гріли,
І слушну хтось давав мені пораду.
Знайома стежка встелена тепер листками,
Сліди залишені вчорашнім вітром,
А зараз дивна тиша, ніби заблукала,
Бурштинову айву тримає віття.
Пора осінньому плоду скоріш в корзину
На згадку про коштовність цього саду,
Про руки рідні тих, хто дбав сумлінно днини,
Залишив нам свою любов у спадок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892236
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 21.10.2020
[i]В цій зливі –
Все животрепетне бажання,
Що наші душі просто змусило цвісти.
У цілім світі – парасоля, я і ти…
А дощ коханням лив на нас із висоти,
І ми під вітру завивання –
Щасливі.[/i]
Краплини
Закрили нас від всіх стіною,
З-під парасолі били справжні ручаї.
А ми скорилися коханню течії,
Що нас несла чуттєво в неземні краї,
Дощ падав срібною струною
На спини.
[i]Ті очі…
І серце в серце – полиханням,
Обійми теплі серед бруду та води…
Твої слова, що пам’ятатиму завжди:
- Я буду поряд у дні радості й біди.
Чи буде це й твоє бажання?
- Так… Хочу![/i]
( Світлина - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891874
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 16.10.2020
Осені дощ все змиває погане,
В тиші німій засинають сади.
Іх пригортатимуть білі тумани,
Будуть ховати осінні сліди.
Листя пожовкле у килим вплелося,
В теплі краї відлетіли птахи.
Ліс залишився німим безголоссям,
Вітер деревам гойдає верхи.
Десь у пожовклому листі, самотньо,
Граються в піжмурки лісу, гриби.
Осінь всміхається, це так природньо,
Кожен із нас завітає сюди...
Втомлені може, та дуже щасливі,
Ліс дарував нам свої чудеса.
І хоч холодні торкатимуть зливи,
Око милує осіння краса.
Диво прогулянка лишить на пам'ять,
Вражень багато й корзину грибів.
І ще нераз нас до себе поманить,
Створена казка осінніх лісів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891488
дата надходження 12.10.2020
дата закладки 12.10.2020
[i]Розлився сум осінніми стежками,
Несуть печаль цю співи голосні.
Кружляють гуси, плачучи над нами:
- Повернемося тільки навесні…[/i]
Дерева роблять помахи в повітрі –
Не стати вітам справжніми крильми…
З гусьми у вирій вирушає літо,
Тріпоче листя: Ти і нас візьми!
[i]Всміхнулось літо сонцем ясноликим:
- А хто ж розрадить в зимний час людей?
… Прощаючись, співали гуси дикі
І рвали тугу серця із грудей.[/i]
Вже золотіли осені красою
І проводжали гусячий той клин
Під осінню сльозливою-сирою
Багрянці кленів й кетяги калин.
[i]Потроху пісня стихла, заніміла…
За обрій клин схвильований пірнув…
І кожен снив вже, як із дельти Ніла
На крилах гуси принесуть весну.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891388
дата надходження 11.10.2020
дата закладки 11.10.2020
Заглядає приваблива осінь,
П"є росу, ніби келих вина,
Кажуть смуток у душі приносить
Та чарівність вражає сповна
Подружуся я мабуть із нею,
Буде легше той смуток прожити,
Зачаруєм чудову алею,
Будем з нею по саду бродити
Підем в парк де дуби і тополі
Розмовляють про миле життя,
З ними миті приємні, чудові
Та черпає наснагу душа
Поговорим про справи дівочі
Потаємні події і сни,
Помандруємо в зоряні ночі,
Де виспівують пісню струмки
Поспілкуємось, ніби подруги,
Вип"єм кави, що ніжно п"янить,
Ось, як грають у осені звуки,
Скоро жовтень у вись відлетить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891282
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
Ти тихо брав долоні, промоклі від дощу,
В закоханім полоні спивав краплин красу
І ніжно до глибинки бриніла дивина
В переданих рядочках жила любов земна
Пожовклі вже долини схилялися до сну,
Як ніби не хотіли втрачати всю красу,
Поля вже опустілі у роздумах були,
Стежки на роздоріжжях в незнану даль вели
Розносив вітер звуки по світу залюбки,
Думки такі безмежні летіли до весни,
У ніжних сподіваннях відчутна мить була,
Любов душі і серця у них завжди жила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891189
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 09.10.2020
[i]Вже красень-місяць приміряв
Берізці шати золотаві,
В м’якому світлі ліхтаря -
Кохані стрілися на лаві...[/i]
І погляд в погляд – завмирав,
Нічне побачення хвилинне,
А сваха-осінь по дворах
Плела весільну павутину…
[i]Світили юним ліхтарі,
А жар - мов струмінь, бив щосили.
Їх я́сний подих серце грів,
Безгрішно так вони любили…[/i]
Кохання затишком встеляв
Лист-жартівник осінню лаву –
Горіло світлом ліхтаря
Взаємне почуття яскраве…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891046
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 08.10.2020
Ви дощ не замовляли? - Ох, якби-то,
Якби ж то по замовленню він йшов,
Періщить, як з відра, несамовито,
Як добре, що сховала в'язку дров.
Сховала в свою душу, там де сухо,
Мабуть, піду багаття розпалю,
Бармене, не шепчіть мені на вухо,
Дощу сьогодні я не пригублю.
Будь-ласка, не вмовляйте, я ж уперта,
Ви краще, он, клієнтів обслужіть,
Пробачте, що я трішечки відверта,
Візьміть ці гроші, решту залишіть.
Я дрова в душу з літа ще складала,
Щоб потім розпалити восени,
Щоб в час, коли я дощ не замовляла -
Зігріли душу полум'ям вони...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890900
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 06.10.2020
Пора цвітінь вже відійшла,
не плаче хвощ, не пахне липа.
Осіння прохолодь прийшла,
небесними слізьми омита.
Земля вже стішилась — вляглась,
зопріле листя обгортає…
Земля не спить, ще не здалась,
Вона ще дихає — кохає.
Та набирається води,
щоб вдосталь напувать коріння…
Ще не далеко до зими —
зосталось крапельку терпіння.
В полон захоплять холоди,
цупкі морози, дні молочні,
покриють осені сліди
пухкі сніги та темні ночі…
Але Земля іще не спить!
Їй жовтень косу розплітає,
Ще журавлиний клин летить,
туман , ще ковдрою вкриває…
Повітря свіже та сире,
бо сіре небо брови хмурить.
Вже Сонце зовсім не пече,
воно потрохи очі жмурить...
Іще прийде пора для снів,
Ще виспишся Земля рідненька...
Прийде ще й час казкових днів,
Проснешся в сяйві — чепурненька!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890795
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 06.10.2020
А я люблю рядки, які співають,
Так мелодійно, як вода в струмку,
Коли тендітно, мило залишають
Красу роси на ніжному листку
Люблю, коли ступає тихо ранок
І у мереживі окутана трава,
Коли плете небачений серпанок,
Даруючи нам шати, як весна
А я люблю, коли чарівне соло
Розносить мелодійний спів пташок,
Коли розкішне волошкове поле
Доповнює красою мій рядок
Люблю, коли троянда загадково
Всміхається, немовби ніжний сон,
Коли садок в мереживі казково
Захвачує привітно нас в полон
І стільки зваб і чарівних моментів
Вирує в ніжній гамі кольорів,
Це ніби гра у море компліментів,
Які розносяться у гоміні вітрів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890765
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 06.10.2020
Я лежу у напрямку мети.
Ніби стрілка компасу. Як вектор.
Віхоло, мети, але не ти, –
та, хто накладе на мене вето.
Я лежу. Скрутило поперек,
скорчило хребет в дугу від ноші.
Все одно тихцем повзу вперед
повз черепашині дні і ночі.
Згадую раз по раз про мету.
В хаосі думок ледь чутна тиша.
Хай долівку тілом промету –
стане по мені комусь чистіша.
Скільки ще навколішки повзти
в темряві років – не маю й гадки.
В напрямку мети повзу повз тих,
що вп'ялись у шкіру "мертвим" гаком.
Часом я лежу, неначе жук,
горілиць упавши безпорадно.
Згадую, одначе, що лежу
гордим полотном перед парадом,
щоб замайоріти вже за мить
в напрямку мети міцним вітрилом.
Тим же, хто і досі ще лежить,
доле, подаруй двожильні крила.
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890676
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 04.10.2020
Холодним туманом покраплені рани,
покраплені рани — студена вода.
Ми грішнії діти закуті в кайдани,
в кайданах печалі — не буде життя.
Сховалась надія — навіщо сховалась?
Навіщо караємо мить до кінця?
Ми вірили в Бога... Чи нам так здавалось?
Чи підлість убога нам всім до лиця?
Шкребе пазурами щось в млявому серці,
вдихаємо кволо — нема співчуття.
Ми супимо брови, бо душами вперті,
не буде прощення — нема каяття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890047
дата надходження 28.09.2020
дата закладки 29.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEoIhPmwfns
[/youtube]
Усе про літо, осінь забуваю.
Хочу сказать їй пару слів.
Слова я гідні підшукаю,
Знайду чимало їй рядків.
Ну що сказать про жінку можна,
Оте й для неї підійде.
Красива, мила і вельможна,
Завжди з запізненням прийде.
Буває в настрої поганім,
Безперестанку сльози ллє,
То гонить хмари табунами,
Кудись, у безвість їх жене.
То заблукає в своїх мріях,
І довго в них чомусь живе.
Не розберемось в її діях:
Візьме - і лист з дерев зірве.
А ми все терпим, ми все бачим,
Її ми любим, яка є.
Стає все кращою неначе,
Хоч часто болю завдає.
Дощі, вітри, громи, завії,
Робота це її така.
А ми живем весь час в надії,
Що буде тепла і м"яка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889965
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
І навіть для всіх заборонений,
накинь на лице забороло.
Як важко б тобі не було – не ний,
щоб душу ніщо не збороло.
У час непростий, насурмонений
скликай однодумців на сурму.
Безвихідь впаде – все одно не ний.
Наснага сильніша від суму.
Розгромлений, зранений, зронений,
усупереч ранам і бідам, –
вцілілий, живий? Слухай, бро, не ний.
Продовжуйся: з прадіда й діда.
Не стільки нужда, як вкорінений
задавнений острах нового.
Наказує голос вгорі: "Не ний!"
Ти – в пазусі Бога. Тож з Богом!
Несешся, неспинений, спінений.
Яка тобі треба ще воля?
Для волі два слова є іменем:
НЕ НИЙ – і не знатимеш горя.
© Сашко Обрій.
Світлина з річки Південний Буг - Олександр Ігнатьєв
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889609
дата надходження 24.09.2020
дата закладки 24.09.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ckEb4w3RI48[/youtube]
Осінній сум заплутавсь в павутинні,
Повис на гілках сірим полотном,
На квітах пізніх в білій хуртовині,
І здоганяв тумани табуном.
Для нього час осінній - заморочки,
Тепер він в силі всіх нас засмутить.
Він може зазирнуть у всі куточки,
Ну що від нього може захистить?
Осінній сум буває і високий,
Бринить, немов обірвана струна.
Поселить у душі якійсь неспокій,
Хіба за це його така вина?
То потече за річкою глибокою,
А то захоче мовчки посидіть.
Надасть душі жаданого вже спокою,
Тому його нема за що судить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889408
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 22.09.2020
ТУМБАЛАЙКА
Тумбалайка,тумбалайка
Всем доступный инструмент,
Тумбалайка,тумбалайка
В целом мире лучше нет.
Тумбалайка,тумбалайка,
Не баян,не балалайка,
Мы по тумбочке вдвоём
С внуком палочками бьём.
Тумбалайка,тумбалайка
Звук весёлый выдавайка,
Нам так весело вдвоём,
Мы играем и поём.
Тумболаечка играет,
Нам приятно,спора нет,
Внук с восторгом тумболает
И с задором пляшет дед.
Праздник в воздухе летает,
Мастерство умелых рук,
Дед с восторгом тумболает
И с задором пляшет внук.
Мы умеем веселиться
И совсем не скучно нам,
Заведите тумболайку
Будет весело и вам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889386
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 22.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.09.2020
Пече ще сонце у зеніті,
Все хоче осінь обдурить.
І ми живем ще, ніби в літі,
Не зможе осінь засмутить.
Хай не цвіте вже матіола,
Та пахне м»ята у саду.
Я кину погляд свій навколо
І чую осінь: Я вже йду!
Пройде мурашками по тілу,
В ранковій тиші серед мли.
Та ні! Ще літо не згоріло,
Надії все ж іще жили.
Червоні кетяги калини,
Чекають радо цю пору.
Лиш ключ далекий журавлиний,
Поставить літу вже табу.
Це літо й осінь - все в одному,
Одне люблю, другу вже жду.
Від цього я не знаю втоми,
Бо я у них, в обох живу живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888861
дата надходження 16.09.2020
дата закладки 16.09.2020
На місточку зайченята мили свої лапки.
Як помили, їх сушили вони біля кладки.
Як сушили, розмовляли малі зайченята:
- Ой, як гарно купаються в річці жабенята.
Каченята вчаться плавать, гусоньки пірнають.
А лелеки аж за хмари високо літають.
А ми плавати не вмієм, не можем купатись.
Як заліземо у воду – стануть всі сміятись.
І злітати, як лелека, не можем до неба.
Мабуть всі ми, зайченята, не такі, як треба?
А над ними лелеченько у небі кружляє.
- Які гарні зайченятка! – так собі гадає.
У зеленому лісочку мають свою хатку.
Відпочити прибігають до річки, на кладку.
Качки й гуси позирали теж на зайченяток.
Дивувались, що гарненьких в них багато лапок.
А ті лапки бігать вміють і спритно стрибати.
Вони швидко добігають до своєї хати.
Ну, а жабки зелененькі дивились на вушка.
Бо ті вушка усе чують, вночі - як подушка.
Знай, що кожен є важливим, своє місце має.
Той, хто бігає й пірнає, й високо літає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888265
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020
Дитинство пахне яблуком з медком,
Ось брязкальце із дерева я бачу –
Зробив дідусь цю іграшку дитячу…
І нею пахне казка під бузком.
Черешня пахне спогадом давно,
Під нею кізка, прикорнем припну́та.
Любисток, м’ята і червона рута
в народну пісню ллються за вікном.
Бабуся пахне теплим молоком,
що через марлю цідить із дійниці.
Цей аромат дитинства часто сниться –
життям за мною спогади слідком.
Дитинство пахне салом із димком,
На вогнищі пекли його на шпичках.
Ще – сіном, що дідусь складав в копички…
І матіолою … під вишняком…
Дід ряску носить для качок цебром…
Щоденно чоботи зі шкіри шиє!
Їмо із ним "мундири" ми в олії –
Дитинство пахне щирістю й добром…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888278
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020
коли день новий
то неначе прокляття
і шансів спливає крізь пальці
пісок
коли із думок
догорає багаття
і пам’ять катує
незроблений крок
і виють довкола
потворні химери
і сіє мовчання
небесна блакить,
рибалки із теслею
стукають в двері
і просять до себе
погрітись пустить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872919
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 07.09.2020
Якісь ви хвилі неспокійні,
якісь ви дивні, наче злі.
Об скелі б'ються ваші тіні —
ламають крила у пітьмі.
Чого ти вітер сієш смуту,
гойдаєш морем з краю в край?
Забудь навіки про спокуту,
за те, що баламутиш рай.
Там де любов — немає злості,
там навіть сонце не пече,
там ніч як день — приходить в гості,
там час в провалля не тече.
Живе там спокій безтурботно,
у тій блакитній глибині.
Там людям зовсім, не спекотно,
як тут у нас на мілині.
Нема на що огиді спертись —
здійняти в небо хвилі вал,
нема кому там в душу вдертись,
та розігнати гніву шквал.
На дні, на дні лежить кохання,
не в тій бурхливій марноті,
у водах повного мовчання,
у тій бездонній чистоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887390
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 01.09.2020
Задумуюсь, ми спішимо, куди?
Чому тягнемо вперто соломину
І погляд на одні і ті ж сліди,
Протоптані роками без зупину.
Як рОботи закладених програм:
Обід, вже вечір, сон і знову ранок.
Ми забуваємо, що лИше нам, лиш нам
Дав Бог розмалювати цей світанок.
Ми – радість і обійми теплих рук,
Веселка у барвистому просторі,
Перлини-рОси трав’янистих лук,
Любов і Усмішка у неосяжнім морі.
Ми – сонце в золотистій далині,
Що променями радо всіх голубить,
Ми - вітер у ранковій тишині,
Що ніжним поцілунком рідних будить.
Безмежжя висоти і глибини,
Зіркові ліхтарі у небокраї.
Ми – вільні птахи й простір нас манить
Та приземливши крила, не літаєм.
Лише за крок невороття й біди
Ми наче свитку вивертаєм душу…
Тоді скажіть: « Ми спішимо, куди?
Із безкінечним: хочу, треба, мушу… »
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886795
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020
не відкриваю тобі Америки
хто, як не ти, це найкраще знає
в кожній любові - своя істерика
в кожнім Всесвіті чорна діра є
той хто літає, знає, як падати
звичний до болю, вміє вставати
нехтує рухом правила статики
маючи пам‘ять, плутає дати
хто пізнав швидкість, не хоче повзати
але плазує також уміло
з балакуном вирушає в розвідку
в мудрості теж своє божевілля
ми в анекдотах знаходим істини
бо в афоризмах вони затерті
в бруді життя лишаємось чистими
і живемо у щоденній смерті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884764
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 24.08.2020
На тих безкрайніх землях, тече ріка любові,
дуби підняли віти — ростуть гаї кленові.
Гуляють різні звірі, та хижості не має,
там кожна рання зірка різноманіттям сяє.
Пливуть рожеві хмари прозорим небосхилом,
фарбовані їх боки ромашковим білилом.
Сміється сонце мило та не одне, а троє.
Закохані гуляють, та не самі — по двоє.
Вдихають люди світло, їх серце вічно б'ється,
нема проміж них зради та кожен з них сміється!
Глядять в безкарність діти, дарунків не чекають,
бо вільні їхні душі та горечка не знають
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885997
дата надходження 15.08.2020
дата закладки 23.08.2020
Троянди цвітуть біля хати
І лілія цвітом рясна,
Та тільки зажурена мати
Стоїть перед ними сумна.
Вона тії квіти плекає
Що б їх не згубила трава.
Милуючись то розмовляє,
То пісню сумну заспіва.
Вона поливає ті квіти,
Щоби до схочу напились.
Ті квіти для неї мов діти,
Що десь по світах розійшлись.
Сумує за ними,скучає,
Любов всю свою залюбки
Вона в свої квіти вкладає,
Немов то її діточки.
А діти приїдуть на літо
Онуків її привезуть.
А від'їзджатимуть квіти
З собою в дорогу візьмуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884817
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 03.08.2020
Стоять стовпи на перехрестях долі,
не світить жоден, вимкнутий ліхтар.
Періщить дощ — забракло парасолі,
в обличчя б'ють вогні зустрічних фар.
Земне життя, яке ти швидкоплинне.
Чому летиш, як потяг у пітьму?
Прийшло в буття, малим дитям — невинним,
Постійно б'єш коліна на шляху.
Та хоч би хтось, сказав:" Покиньте! Досить —
блукати всім по схибленим світам."
Схопила нас журба, а нині косить —
відав на розтин скривдженим вікам.
Ми в метушні ховаємось від світла,
яке постійно ллється із небес,
щоб радістю у нашім серці квітло,
щоб кожен з нас, не вмерши вже воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883729
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 31.07.2020
Ледь видніється сонце в тумані,
Теплий промінь заплутавсь в дротах.
Старий клен теж у димній пошані,
Він стоїть на довічних чатах.
Сторожить дощем вмиті віконця,
Раптом вчується сміх дітвори.
Там живильна притихла криниця,
В ній гудуть заблукалі вітри.
Деревій схилив голову білу,
Шаль імлиста йому до лиця.
Закохавсь в паперівку несміло,
В унісон б’ються їхні серця.
Ще стерня пахне впалим колоссям,
Тим достатком, здобутим в трудах.
Щоб добро у родині велося,
Щоб в очах іскри щастя - не страх.
27.07.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884174
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 28.07.2020
Заплетенні стежки корінням,
Мохами вкрились на горі.
Роса виблискує промінням —
Янтар іскриться на зорі.
За плечі обіймає вітер.
Вдихаю ранішній нектар,
Пливуть рядки душевних літер ...
Сп'янів ковтком карпатських чар.
Проснулись гори, наче спали.
Орли зависли в небесах...
Смереки шпилями повстали,
Малюють тінню на шляхах...
Внизу виблискують озера,
Це очі матінки Землі,
В шатрах прозорих атмосфери —
Малюють синім на золі.
Гуцульська слава, ще не вмерла,
Вогонь надією горить!
Обвита хмарами Говерла,
Карпатським духом нас п'янить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883504
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 23.07.2020
Коли серце не ділиться навпіл,
Не примушуй: це вибір не твій,
Бо серця – не якісь там канапки* –
Тчуть з думок дивовижний сувій.
Примусово також їх не ділять,
Бо ж керує цим тільки любов.
Це вона спонукає до дії,
Свідком цьому завжди тільки Бог!
Коли ж люди не знають любові,
Друзів теж у таких не бува,
Душі повняться їхні злобою
І отрутою дишуть слова.
19.07.2020.
* - бутерброди.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883663
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 23.07.2020
Я щиро радію літу
Квітучим, п"янким квіткам,
Я мило всміхаюсь світу,
Купаюсь в чарівних снах
Вбираю дощу краплинок,
Вслухаюсь в пташиний свист
Та трепет ловлю хвилинок
Де погляд вже твій проник
І звуки мелодій втішних,
Що в серці лишили слід,
Я поглядом теплим, ніжним
Заповню твій сірий світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883696
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020
Я посаджу калину під вікном
Та берегтиму вірно, ніби долю
Стоятиме уквітчана вінком,
Як наречена ніжна від любові
Впаде туман ранковий на гілля
І забринить роса на ніжнім листі,
А згодом подарує їй життя
Красу, що виграватиме в намисті
Червоні барви забринять в листках,
Ховаючи в полоні ніжну вроду,
Відлунням чітко стукає в думках,
Вбираючи чарівну насолоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881962
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020
Де сивочолий дуб,
де галаслива сойка
ховає у дупло
сякі-такі скарби,
Знімає вітер з губ
солодкий присмак зойку,
І пропливає тінь
відбутої доби.
Сплітаються думки
у дивний візерунок,
І тиша до небес
відлуннями гука,
Загублені слова,
осінній подарунок,
Складають ланцюжок
забутого рядка.
мал. Яна Барткевича
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881466
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 03.07.2020
[i][b]Не забувай кохання вічноюне,
«Люблю»,- на вкритому сльозами склі.
Нехай бринять цього кохання струни,
Хоча роки пройшли вже чималі.
Зі мною поруч вічнотепла злива,
А в ній до нитки змоклі я і ти.
І почуттями тими я щаслива,
Продовжую їх в серці берегти.
Той вічнотихий та чарівний вечір
Занурить серце в чистий зорепад,
Поверне він усе з тії далечі,
Куди роки замріяні летять.
Хай виринуть стежини ті космічні
і зорями коханим вкажуть шлях.
Бо почуття такі глибокі - вічні,
Нам не сховатися від них в своїх далях.
Та знов серед ялин вічнозелених
Наш промінь серця, що в роках не згас.
Мов усміх сонця ти ідеш до мене,
А хвиля почуттів – змиває час… [/b][/i]
(Фото- інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881310
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 01.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2020
Ой тополі, ви тополі, як стрункі дівчата.
Поспинались в синє небо — горнетесь до тата.
Дуб крислатий, кучерявий сонячно сміється,
розпустив рясного чуба, вітру не здається.
А серпанок, наче вуса в'ється під горою,
там лоза - любов квітуча миється росою.
Ріки трави напувають соковитим чаєм,
небом беркути кружляють над зеленим гаєм.
Промінцями оповило колосисте поле,
десь співає соловейко мелодійне соло.
Розлітались ластівоньки над зеленим лугом,
Сонце з хмари визирає золотистим кругом.
Барви теплі, кольорові на рушник лягають.
Хай веселі, щирі люди горечка не знають!
Срібні струни задзвеніли від такого дива...
Ти не вмреш в моєму серці рідна Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880777
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Хвилин безжальне володіння...
Дощем сплетіння древніх муз...
Словесних іскор в серці тління
в вогні єднання кровних уз.
Віллються медом звуки арфи,
під дивовижні рухи рук...
Пливуть грайливі, теплі фарби...
Підкорює безодню рух...
Горить янтар на небосхилі,
відлунням дивовижних чар.
Женуть по небу вітру хвилі,
отару свіжих, білих хмар.
То український вечір милий,
для серця рідний та п'янкий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880163
дата надходження 19.06.2020
дата закладки 23.06.2020
Верба схилилася додолу,
ковтає воду із ріки.
Вдихає світ небесну вроду,
під спів джерельної води.
Стежина в’ється берегами,
веде полями десь за край.
Іскряться краплі під ногами,
на схилі шаленіє гай.
Вітрисько простором гуляє,
пасе невидимий табун,
колоссям мовчазним хитає,
під блиски золотистих струн.
А маки, маки, наче зорі,
у жовтих стиглих небесах.
Чарівні квіточки прозорі,
невинні мрії в дивних снах.
Сміємось ми — радіють діти,
Господь єднає небеса!
Життя пливе — росяться квіти,
дощем вмивається краса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880358
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 23.06.2020
Я тихо йду у ніч де гра туман,
Як ніби бережно руками обіймає,
А запах квіту, як п"янкий дурман
Сліди казковості легенько залишає
На плечі мило накида вуаль
З прозорих та чарівних намистинок
І ось прекрасна, неповторна шаль
Виблискує тендітно із перлинок
Торкаюся рукою, ох, краса,
Туман майстерно може так зіткати,
А помічниця в нього -це весна,
Яка красу так може передати
І ось дует найкращий у житті
Чудово яскравіє, ніби зорі,
Звучать навколо звуки чарівні
Для двох сердець, як неповторні долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880020
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020
Одуд в сум-трубу в саду кричить.
Холодком повіяло по спи́ні...
Бо бабуся в пам'яті й донині,
Хоч і літ пройшло, що не злічить...
Де співа, казала, підлий птах,
Там хтось точно вмре або загине.
І мої тоді тряслись коліна,
І в долонях розливався страх...
Та усі лишилися живі,
Одуд хоч волав, не лінувався.
А сьогодні сам мене злякався,
Як його розгледіла в траві ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879730
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
Я відпускаю птахом в небо
Свої думки,
Вони повернуться до мене
В слова, рядки.
Нехай поринуть в синій простір,
В широкий світ,
Де мрії обіймають ранок,
Де є політ.
Можливо те, що у віршах - рядки протесту,
Межа для відступу в житті, німого жесту,
Шукати істину в вині немає сенсу,
В химери тіло зодягли - омана цензу.
Хай навесні розтане сніг
В чисті струмочки,
Нам доля напряде з ниток
Щастя жмуточки.
Минуть ті дні, коли в думках
Лиш пустота,
Душа воскресне, заговорить німота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879439
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 12.06.2020
Не рвіть волошок, люди, при дорозі –
Залиште їх поету для натхнення,
Стоять вони блакитноокі в росах,
Як свіжий подих неба в сіроденні…
Нехай несуть цю радість всім тендітні –
В серцях байдужих хай заголубіє.
Теплом озветься подарунок літній,
Волошка в серці – це розквітла мрія.
Щодня красою будуть милувати,
А так - за день зів'януть у вазоні.
Стоять вони в поезії на варті -
В душі натхнення бережуть кордони...
Блакиттю неба квіти землю вкрили,
Ліричне поле дасть натхненню поштовх…
Душею ллється незабутня сила –
Прошу Вас дуже –
не губіть волошок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879256
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 11.06.2020
Ти чув? До Тебе я приходила вві сні,
До ліжка Твого нишком прокрадалась…
В селі, десь, обзивалися півні,
І тінь моя на Твою постіль відбивалась.
Ти спав? Розкинув руки на боки,
Чомусь насуплений був, а чи мо сердитий?
Хоч я й не бачила Тебе роки,
Печаль в житті - він на чолі відбитий.
Ти бачив? Зморшка на Твоїм лиці,
Лягла не рівно, ніби борозною.
Сльоза заснула мовчки на щоці,
Що сталося такого із Тобою?
Ти чув? Виски запорошила сивина,
Хоч темно у кімнаті, та я чую…
І думаю: - чия ж у тім вина,
Що біля Тебе лиш вві сні… я так мудрую?
А знаєш? Так боюся розбудить…
Ні, не Тебе, а те, що причаїлось.
Не хочу безнадійно ворушить
Те що було, жило, й між нами грілось.
В селі десь обзивалися півні,
І місяць зазирав в вікно охоче.
Ти чув? До Тебе я приходила вві сні,
Й поцілувала губи Твої… й очі…
Ти що не чув? Не говори мені лиш «НІ»…
До Тебе я приходила вві сні…
01.06.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878353
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 03.06.2020
Блищать і вулиці, і панорами площ,
Розписує незмінний почерк вікна.
Печатку мокру ставить невгамовний дощ.
Лишив автограф спозаранку й вітер.
Розмова ні про що, мов зіткана з химер,
А те вітрисько холоду додало.
Вмивалися дощем, віддалено тепер.
Обом нам, певно, слів не вистачало.
Весна сумна тікає в розпачі кудись,
Завзятий дощ ще сльози ллє крізь сито.
Чи просвітліє хмарно-сіра неба вись?
Чи дасть душі тепло жадане літо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878155
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 01.06.2020
Як дихає життя квітковим раєм,
В мереживо одягнена весна,
Її краса до глибини торкає,
Як поцілунок чарівні вуста
Тендітна, ніжна, ніби вийшла з казки,
Створивши з квіту чарівний букет,
А скільки в ній закладено ще ласки,
Щоб дарувати новий свій сюжет
Майстерна пані, що і не сказати,
Уміє захопити світ в полон
І ніжністю привітно обійняти,
Торкаючи чарівністю долонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877193
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 01.06.2020
Гойдає дощ лаштунки моїх дум,
У теплу ковдру заповзає спокій,
Під музику тонких небесних струн
Промокла ніч стирає денні кроки.
Перлиночки дощу тук-тук, тук-тук
Відмірюють по крапельці наркозу…
Зі стелі опускають, з божих рук
Намисто мрій захмарні віртуози.
Лоскоче серце дощовий скрипаль,
Цілунку сну чекають спраглі губи,
Закутуюсь в тонку, прозору шаль
Де дрімота ніжнесенько голубить.
Спускаюсь в задзеркальну глибочінь
Під чарами Морфеєвого трунку
У магію солодких сновидінь
Нектар яким несе весна-чаклунка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877874
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020
Мудрецов, как известно, не много.
Их по пальцам легко перечесть.
Да, сужденья разумны и строги -
Это наши и совесть и честь.
Их удел - быть всегда одиночкой.
Ты не встретишь толпу мудрецов.
В наших спорах - последняя точка.
Любим, помним и чтим, как отцов.
Дураки ж погибают стадами.
Дураками легко управлять.
Разрушительные, как цунами,
Им бы только ломать и стрелять.
Им мозги отключили конкретно,
Только чувства и дикая спесь.
Что не в тему, то значит – запретно!
Тут не ценятся совесть и честь.
Подыграть дураку так приятно
Здесь не нужен ни грош и ни нож.
«Ты ж герой!» - объясни ему внятно.
Будет долго скакать, «так отож».
Расскажи ему ласково, нежно,
Что он умный и что – патриот.
Эмиссар подпоёт зарубежный,
И отсыплет бабла «на развод».
Мудрецы… так ценимые нами,
Будет вас, как всегда не хватать.
Дураки ж погибают стадами.
Дураками легко управлять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877556
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Заблукала осінь між зимою й літом,
Пелюстки печалі здійнялись в політ,
І летять листочки мріями зігріті —
Золоті багрянці полонили світ.
Засмутилась осінь в дощовім намисті
Під вітрів підсвисти ранньої пори,
Перлами котились слізоньки пречисті,
Вкутала туманом доли і яри.
Відспівала осінь журавлиним клином,
Закурликав обрій, помахав крильми.
Снігова завія тулиться під тином —
Вже під’їхав грудень до воріт саньми.
Бубенці лунають на усю округу,
Дихають в обличчя коні молоді.
Попрощалась осінь у нестерпну хугу,
Залишивши знаки в крижаній воді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876228
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 19.05.2020
Дні весни такі чудові,
Хтось розсипав в небі зорі,
Ось танок уже створили,
Моє серце полонили
І стою в чарівнім лоні,
Зорі сяють на долоні,
А я поглядом вбираю
Та на згадку залишаю
А одненька впала сміло,
Стрепенулося все тіло,
Загадаю я бажання,
Швидко так і без вагання
Хай скінчиться жах у світі
Та життя буяє в квіті,
Щоб як сон біду забули,
Спокій серденьком відчули!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875720
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 13.05.2020
Не шукай вперто дорогого дарунку,
Ти мені ним самим усе залишаєшся.
Я тобою мов ранок росою вмиваюся,
Моєї любові війська стоять струнко.
Не купляй товарів кращих гатунків,
Котрими вітрини звабно пишаються.
Не шукай вперто дорогого дарунку,
Ти мені ним самим усе залишаєшся.
Не тягни мені в целофанах клунків,
У котрі заздрий погляд впивається.
Кохання пора нехай не минається,
Обтряси солодко тисячами цілунків.
Не шукай вперто дорогого дарунку.
(Рондель)
27 березня 1996 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875625
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020
Сварилось небо, гуркотіло,
Було ображене чомусь.
Щось доказати всім хотіло,
А може "насолить" комусь.
Заплакали хмарини сірі
Їх сльози впали у траву.
Дощі доклали свої сили,
У цю погоду вітрову.
І потекли струмки рікою,
Баюри в дзеркалі стоять.
Гроза торкнулася рукою,
Хотіла ма́буть день обнять.
А він весну любив безтями
І так обожнював її.
Водив широкими полями
І дарував свої пісні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874926
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020
Окрасо краю, Сіверський Донець,
Побачиш – не забудеш пишну вроду.
Несеш спокійно ти могутні води,
Красою вразив тисячі сердець.
Мов білі вежі – скелі крейдяні,
Край берега - змережані ярами,
В запла́ві – сиротинці з болота́ми.
Ось риба б’ється в синій бистрині,
Найбільше озеро твоє – Лиман.
Уквітчане лататтям чисте плесо,
Лиш чути хлюп отой рибацьких весел
Та інколи пройде катамаран.
Всі їдуть до Козачої гори,
А не в Єгипет, Грецію чи Сочі.
Приймають всіх бажаючих охоче
Місцеві Коробові Хутори.
Біля заплави – листяні ліси,
І лавра Святогорська у долині.
Краса велична Сходу України,
Бальзам душі - глибоководна синь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874807
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
Ніжки світанку по ньому ідуть.
Вигляне сонце, розставить долоні,
Промінь тендітно проникне у сад
І обігріє травневе осоння.
Вранішні роси для нього, мов клад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874561
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020
Минають дні…Минають роки…
Волосся сиве вже давно…
Вже чую вічності я кроки,
І п`ю я зрілості вино.
З тобою посмішкою сяю,
Душа літає наче птах,
Твою любов я відчуваю,
Бринить сльозинка на очах…
Торкаюся очима неба
І бачу в мареві світи,
Ще так багато встигнуть треба!
Щоб мною міг пишатись ти…
За все в житті я вдячна Богу,
За те, що в мене є сім`я,
Він відведе біду й тривогу
І буду знов щаслива я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863915
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 29.04.2020
Та що казати тим хто жили
В ті рокові для нас часи.
Він не питав, За що Іуди?
Вони кричали — Розіпни.
То, нелюбов їх роз’єднала —
Жага й невпинна круговерть.
Гординні янголи повстали,
Подарували людям смерть.
Безжальний млин та смуга чорна,
сухе, несіяне зерно…
Невпинно жруть пекельні жорна
Все те, що прощено було.
Погасла Зірка на Голгофі!
Покинув Землю Божий Син...
Закрив Ісус блакитні очі,
Розправив крила чортів млин.
Дурні думки — дурні ми люди,
Куди ведуть — туди йдемо...
Дяками загнані в нікудИ,
Таврують нас, нам все одно.
Що породили й будем мати!
Любов — це зовсім навпаки.
Коли на на небі божі знаки,
Полюбиш все що навкруги.
Ісус живий та буде жити!
Хто дарував, той не вкраде!
Хто не вбивав — не буде вбитий!
Хто полюбив той, не помре!
Пройшовши біль, поневіряння,
Пізнавши гниль черствих сердець,
Простивши зраду та знущання
Господніх намірів творець!
Тоді народжений й надалі…
ЗрощЕний правдою в віках,
Розп’ятий в муках та печалі,
Воскреслий в праведних серцях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872753
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Та що казати тим хто жили
В ті рокові для нас часи.
Він не питав, За що Іуди?
Вони кричали — Розіпни.
То, нелюбов їх роз’єднала —
Жага й невпинна круговерть.
Гординні янголи повстали,
Подарували людям смерть.
Безжальний млин та смуга чорна,
сухе, несіяне зерно…
Невпинно жруть пекельні жорна
Все те, що прощено було.
Погасла Зірка на Голгофі!
Покинув Землю Божий Син...
Закрив Ісус блакитні очі,
Розправив крила чортів млин.
Дурні думки — дурні ми люди,
Куди ведуть — туди йдемо...
Дяками загнані в нікудИ,
Таврують нас, нам все одно.
Що породили й будем мати!
Любов — це зовсім навпаки.
Коли на на небі божі знаки,
Полюбиш все що навкруги.
Ісус живий та буде жити!
Хто дарував, той не вкраде!
Хто не вбивав — не буде вбитий!
Хто полюбив той, не помре!
Пройшовши біль, поневіряння,
Пізнавши гниль черствих сердець,
Простивши зраду та знущання
Господніх намірів творець!
Тоді народжений й надалі…
ЗрощЕний правдою в віках,
Розп’ятий в муках та печалі,
Воскреслий в праведних серцях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872753
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Я не ходив за ті пороги,
де розливаються віки.
Там де є вічність — перемога,
де райдуг зоряні світи.
Де небо чисте та безкрайнє,
співає дзвінко соловей.
Поля цнотливі в оксамиті,
п'ють аромат п'янких ночей.
Де світлі усмішки щасливих
та не засмучених людей.
Немає хижих та зрадливих,
пустих — безжалісних очей.
Допоки серце в грудях б'ється,
любитиму все те, що є…
Колись - то доля усміхнеться,
колись Земля віддасть своє…
Не засівайте Неньку пеклом,
вогненним полем не піти!
Не обливайте Чисту брудом,
бо так прощення не знайти!
Вона і так давно полита —
гіркими чорними слізьми.
Та тричі горем оповита,
колючим дротом та кістьми.
Її потрібно шанувати
та перестати вже клясти!
Любов сердешну дарувати,
цілющу душу берегти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873385
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020
Ось дитинство лежить розстелене,
Нюх лоскочуть пічні глашатаї,
Я босоніж, немов підстрелена,
Перескочу його ошатненьке.
Пробіжусь полотнищем юності,
Втім все ж кілька разів затримаюсь,
Над пожмаканим, що не збулося,
Я укотре ніяк не змилуюсь.
Я укотре помну, посмикаю
І неначе навіки випущу,
Щоб рибиною без'язикою,
В біль пірнати, як струмінь в пригорщу.
Доплетуся тоді у молодість,
Проминуть її норовитиму,
Щоб не знати про бій із совістю,
Щоб прокинутися сповитою.
Пелюшками чи білим саваном –
Не різнитиму… Бо боятимусь…
В тобі, молодосте оплавлена,
Я лиш зрідка, мов тінь, являтимусь!
Все тому, щоб за край твій зиркати,
Треба ж сили і час потратити...
Ну а жити?... А жити гірко так,
Краще плакати за витратами.
Краще душу сушити пройденим,
Навіть ліпше іще не звіданим…
Сьогодення оце розгойдане,
Я сідлати залишу відданим.
Я тремтітиму, я зникатиму,
Поки прийму себе всю гамузом,
Разом з мріями вщент плескатими,
І скупим, як ціна, діагнозом...
А тоді я нарешті випрямлюсь.
І сміливо довкруг дивитимусь…
Це дитинство лежить не випране?!
Ну а юність кому залишилась?!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843392
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 07.04.2020
В эфире вирус! Только он один!
И факты, и гипотезы, и сказки…
Но утру не мешает карантин,
И, Слава Богу, солнышко без маски.
Как будто радость воплотилась в нем!
Все охватившем, всех обнявшем свете!
«Не бойтесь, люди, все переживем»
Поют лучи… А мы им чем ответим?
Когда-то в марте таял старый снег,
И серебром ручьи так вышивали!
На снег стал скуп наш прагматичный век,
Зима не одевала снежной шали.
Но всеравно пришел весны азарт,
Пусть снег зимой не смел и показаться,
Но сохранил весенний месяц март
Своих лучей волшебное богатство.
Какбудто с самих радостных картин!
Идут лучи! Всем дарят нежно ласки!
Весне не помешает карантин!
И, Слава Богу, солнышко без маски.Марта 2020
В качестве иллюстрации картина Константина Юона "Мартовское солнце"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870899
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Мине і це...
Куйовдяться події.
Весна зігріє змерзле деревце,
Дощу сльоза прикрасить віти-вії,
Та пташкою жалю злетить слівце.
Усе мине...
Час не залишить сліду,
Та зникне пам‘яті маленьке озерце.
Лиш Всесвіту, немов старому діду,
Відомо що минає все
Мине і це...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870815
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Ніч сміялась... зорями цвіла,
як до нас весна квітуча йшла.
Де сліди лишались на землі,
там підсніжники з'являлися малі.
Де сміялись очі голубі,
сині-сині проліски цвіли.
Ніч сміялась... зорями цвіла,
як весна до нас квітуча йшла.
Де стомилась - несли на крилі
весноньку крилаті журавлі.
Ластівки летіли і стрижі,
і грачі, лелеки й солов'ї.
О, скільки їх багато... Не злічить.
Веселіше стане нам всім жить.
Сонце зійде. Розійдеться тьма.
Всі радіймо, бо прийшла весна.
Вишеньки біленькі зацвітуть.
Дні веселі, дні щасливі йдуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870519
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020
Торкаюсь ніжно думкою. Чи маю право?
Це все одно, що доганяти вітер,
Але квітнева сонячна душі оправа
Малює райдугу в моєму світі.
Торкаюсь думкою, немов блакиті неба.
Яке ж було б кохання поміж нами?
Вночі я бачу, бачу сни лише про тебе,
Що встелені яскравими зірками.
Чому ж всі мрії розпливаються хмаринно?
Дощем незрячим сиплються бажання.
Торкаюсь ніжно думкою - увись я лину,
Літають роєм всі мої вагання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870270
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020
А що душа? Душа не спить
та серце мріями плекає...
Коли відпустиш — полетить,
коли в кайдах — заридає.
А що думки? Думки — ярмо.
малюють сивину на скронях...
Посіяне в пітьмі зерно,
тримають серце у полоні.
А що душевна чистота?
Це ніжний поцілунок долі...
Коли лихих думок нема —
життям впиваєшся на волі.
А що є тіло? Тіло — смерть.
Нестерпна біль його здолає...
Не втримає навалу твердь,
коли підтримки вже немає.
А що сердечна доброта?
Це подих вічної любові!
Коли не носиш в собі зла,
коли душа співає в тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869340
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=r9ZbUCaddrk[/youtube]
Душа людська - це скарб емоцій,
Вона терпляча, хоч вразлива.
Усе відчути вона в змозі,
Коли слова течуть, як злива.
Тоді душа від них щаслива,
Бо в цих словах відтінки ніжні,
(Почути їх їй так важливо),
Їх порівняє з цвітом вишні.
Від ніжних доторків проснеться,
Хто рзбудив? Весна посміла?
Словам приємним усміхнеться,
Отак зробить вона уміла.
Забуде все, що так боліло,
Хай не болітиме ніколи.
Надворі ніби потепліло,
Проллється запах матіоли.
І все зіллється воєдино:
Слова, що вимовляє серце,
Душа спокійна й нам спокійно....
Хай слуха тихе серця скерцо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868424
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 18.03.2020
Наразі в мережі є те, чого 20 років тому було годі шукати.
Пропоную перелік посилань на корисні словники і кращі монографії у галузі красного письменства.
Додавайте у коментарях своє улюблене.
Отже...
[b]Академічний тлумачний словник української мови у 11 томах[/b], 1970-1980 http://sum.in.ua/
[b]Електронна версія нового Академічного тлумачного словника[/b], у 20 томах, томи 1-6 (далі, мабуть, також буде: http://lcorp.ulif.org.ua/ExplS/
Примітка: оцим http://lcorp.ulif.org.ua/ExplS/ слід користуватися через Майкрософт Експлорер, встановивши Майкрософт Сільверлайт. Через Гугл Хром та інші оглядачі працювати відмовляється, рішучо і беззаперечно.
[b]Український лінгвістичний портал. Словники України on-line[/b] (словозміна, наголоси, синоніми, антоніми, фразеологія) https://lcorp.ulif.org.ua/dictua/
[b]Етимологічний словник української мови у 7 томах[/b], 1982-2012, http://litopys.org.ua/djvu/etymolog_slovnyk.htm
[b]Словопедія[/b] - збірка словників української мови http://slovopedia.org.ua/
[b]Секрети української мови[/b], Святослав Караванський http://chtyvo.org.ua/authors/Karavanskyy_Sviatoslav/Sekrety_ukrainskoi_movy/
[b]Charlton T. Lewis, Charles Short, A Latin Dictionary[/b]
A Latin Dictionary. Founded on Andrews' edition of Freund's Latin dictionary. revised, enlarged, and in great part rewritten by. Charlton T. Lewis, Ph.D. and. Charles Short, LL.D. Oxford. Clarendon Press. 1879.
http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3atext%3a1999.04.0059
[b]Большой латинско-русский словарь[/b] (по материалам словаря И.Х. Дворецкого) http://linguaeterna.com/vocabula/
Збірка праць [b]Юрія Лотмана[/b] - http://www.ruthenia.ru/lotman/index.html
Тут знайдете: Лекции по структуральной поэтике // Ю. М. Лотман и тартуско-московская семиотическая школа. М., 1994. С. 11–246.
Структура художественного текста // Лотман Ю. М. Об искусстве. СПб., 1998. С. 14–288.
Анализ поэтического текста: Структура стиха // Лотман Ю. М. О поэтах и поэзии. СПб., 1996. С. 18–252.
Колекція праць [b]Юрія Лотмана[/b], в тому числі:
Лотман Ю.М. Анализ поэтического текста. Структура стиха (1972)
Лотман Ю.М. В школе поэтического слова. Пушкин, Лермонтов, Гоголь
Лотман Ю.М. О поэтах и поэзии (1996)
Лотман Ю.М. О русской литературе. статьи и исследования (1958-1993)
Лотман Ю.М. Сборник работ (Язык. Семиотика. Культура) (1994)
Лотман Ю.М. Структура художественного текста
Ю.М. Лотман и тартуско-московская семиотическая школа. Сборник работ (Язык. Семиотика. Культура) (1994)
Лотман Ю.М. Избранные статьи. Том 1. Статьи по семиотике и типологии культуры
Лотман Ю.М. Избранные статьи. Том 2. Статьи по истории русской литературы XVIII — первой половины XIX века
Лотман Ю.М. Избранные статьи. Том 3. Статьи по истории русской литературы. Теория и семиотика других искусств. Механизмы культуры. Мелкие заметки
http://www.ex.ua/85506365
[b]Ю.М. Лотман[/b]. Беседы о русской культуре (аудиокнига)
https://archive.org/details/020404KartochnayaIgra
[b]М. Горький.[/b] Письма начинающим литераторам (раньше тут не было рекламы, но жизнь, увы, не стоит на месте; но подождите 20 секунд, и вас ожидает весьма занимательное и полезное чтение. Кроме всего прочего, это очень смешно) http://www.maximgorkiy.narod.ru/STATY/pnl.htm
[b]Ігор Качуровський[/b]. Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки http://chtyvo.org.ua/authors/Kachurovskyi_Ihor/Promenysti_sylvety_lektsii_dopovidi_statti_esei_rozvidky/
[b]Ігор Качуровський[/b]. Строфіка. Фоніка. Нарис компаративної метрики
СТРОФІКА http://www.ex.ua/14411741
ФОНІКА http://www.ex.ua/14411564 або http://1576.ua/books/3442
НАРИС КОМП. МЕТРИКИ http://www.ex.ua/14411362 або http://1576.ua/books/3441
[b]В. Пропп[/b]. Исторические корни волшебной сказки http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Linguist/Propp_2/index.php
[b]Стивен Кинг[/b]. Как писать книги http://danshorin.com/liter/king1.html
[b]И.М. Тронский[/b]. История античной литературы. - М.: Учпедгиз, 1946 http://www.sno.pro1.ru/lib/tron/index.htm
[b]Дионисий Галикарнасский[/b]. О соединении слов http://www.ancientrome.ru/antlitr/dionysios/dion02-f.htm
[b]Лев Успенский[/b]. Слово о словах. http://speakrus.ru/uspens/
[b]А.П. Коваль[/b]. Слово про слова. - Київ, Радянська школа, 1986. http://www.ex.ua/14319379
[b]Дэвид Гордон[/b]. Терапевтические метафоры http://www.lib.ru/NLP/gordon.txt
[b]Ролан Барт[/b]. Миф сегодня. В книге: Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. - М.: Издательская группа "Прогресс", "Универс", 1994. Сс. 72-130. http://www.lib.ru/CULTURE/BART/barthes.txt
[b]Иосиф Бродский[/b]. Возвращение (видео) https://www.youtube.com/watch?v=KwPrfr8PriE
[b]Сирил Конноли[/b], цитаты о литературе и литературном творчестве: http://citaty.socratify.net/siril-konnoli
[b]Сергій Осока[/b]. 10 заповідей щирого графомана, або Шлях у глухий кут http://maysterni.com/publication.php?id=60953
[b]Критерії сучасної графоманії (суб'єктивний топ-5)[/b] http://chytatsky.blogspot.com/2016/04/5.html
[b]Поэтический словарь Квятковского[/b], 1966: http://feb-web.ru/feb/kps/kps-abc/
[b]15 советов Астрид Линдгрен женщинам-писателям[/b] http://www.gazeta.ru/lifestyle/style/2014/03/a_5966577.shtml
[b]Інститут світової літератури імені О.М. Горького[/b], скарбниця видань: http://imli.ru/
[b]Блог професора Пономарева[/b] http://www.bbc.co.uk/blogs/ukrainian/ponomariv/2442
[b]Фундаментальная электронная библиотека "Русская литература и фольклор" (ФЭБ)[/b] http://feb-web.ru/
[b]Йо-хо-хо і пляшчина рому![/b] - мега-колекція словників, довідників і підручників. Звісно, від благородних піратів! - http://www.ex.ua/1182394
[b]Константин Паустовский. Золотая роза[/b] - http://lib.ru/PROZA/PAUSTOWSKIJ/roza.txt
Лінгвістичний портал [b]www.mova.info[/b]
Український правопис [b]www.http://pravopys.kiev.ua/[/b]
[b]Клайв Стейплз Льюис. Три способа писать для детей[/b] http://www.skazochniki.ru/3_ways_to_write.html
[b]Студенческое научное общество[/b] - потрясающая коллекция античной литературы и литературы об античности http://www.sno.pro1.ru/lib/index.htm
[b]БИБЛИОТЕКА АНТИЧНОЙ ЛИТЕРАТУРЫ[/b] - качайте скорее, а то... http://www.ex.ua/96043962
[b]БИБЛИОТЕКА АНТИЧНОЙ ЛИТЕРАТУРЫ[/b] - https://new.vk.com/gerodotova_biblioteka
[b]НЕЗАВИСИМЫЕ ПРОЕКТЫ НА «РУТЕНИИ»[/b] http://www.ruthenia.ru/projects/
[b]Публикации А. Чудакова[/b] - выдающегося специалиста по творчеству Чехова http://magazines.russ.ru/authors/c/chudakov
[b]Зара Григорьевна Минц[/b]: публикации выдающегося литературоведа http://www.ruthenia.ru/mints/papers/index.html
[b]Пиши стихи правильно[/b] http://pishi-stihi.ru/
[b]Нора Галь. Слово живое и мертвое[/b] - аудиокнига - https://audioknigi.club/gal-nora-slovo-zhivoe-i-mertvoe
[b]Юрий Никитин. Как стать писателем[/b] http://aldebaran.ru/author/nikitin_yuriyi/kniga_kak_stat_pisatelem/
[b]Словник фразеологізмів[b][/b][/b] http://svitslova.com/idioms-dictionary/
[b]Офіційний сайт української мови[b][/b][/b] https://ukrainskamova.com
[b]Російсько-український словник сталих виразів[b][/b][/b]. І. О. Вирган, М. М. Пилинська. 1959 р. на https://r2u.org.ua
Владимир Набоков. Лекции по русской литературе - аудиокнига http://asbook.co/abooks/russlit/4313-lekcii-po-russkoy-literature-vladimir-nabokov.html
далі буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628299
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 18.03.2020
У росяних травах зелених
Сховалися жовті кульбабки,
Що пахнуть і сонцем, і медом
Та світу всміхаються радо.
А поруч - маленькі курчатка -
Кругленькі пухнасті клубочки.
І важко уже розібрати
Де квіти, а де діти квочки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832014
дата надходження 08.04.2019
дата закладки 16.03.2020
Закохалось Чорне море
у небесну висоту
Обвінчав рожевий обрій
цю безмежну красоту
Білий човен простір крає
моря синього гладінь
Стежку сиву висікає
в царстві водних володінь
Вишивають метеори
краплями живих вогнів
Розгулялись на просторах
схилами нічних ланів
Місяць плине срібним птахом
залишає морем слід
Заблукав Чумацьким шляхом
озирається на схід
Тонуть зорі у бездонні
промінцями мерехтять
Хмари ковзають півсонні
з вітром мушлі шепотять
Світлом грають сині хвилі
омивають береги
Покривають води пінні
позолочені піски
Ранок полум'ям жевріє
плавить води золоті
Свіжим бризом з моря віє
Сонце проситься зійти....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867762
дата надходження 12.03.2020
дата закладки 13.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2020
Летіла ластівка додому...
До поки серденько не спить,
морів минула темну воду,
присіла похапцем на мить.
Духмяна ніч і шепіт всюди,
не забарилась - здійнялась,
наповнила повітрям груди,
в безкрайнє небо піднялась...
Не має часу - хвилі линуть,
у грудях серце тріпотить,
а синім небом хмари плинуть,
Земля вогнями мерехтить.
Не видко сліз в чужому краю,
не видно болю, самоти...
Все ж краще тим, хто друзів має,
батьківський дім куди прийти.
Ти не подінешся нікуди,
коли збереться вся рідня,
коли покличуть рідні люди,
у край гостиного тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867647
дата надходження 11.03.2020
дата закладки 11.03.2020
Заспівав соловей у садочку
Його спів полинув навкруги
Одягла вишня білу сорочку
Різноспівом повели птахи
Розпустили верби своє віття
Низько схилились до води
На ставу лебідь і лебідка
Вірність любові і краси
Очерета розкішно зеленіють
Колише їх вітер крадькома
Сходи пшениці весні радіють
Хвилею переливаються поля
Прогуділа поряд бджілка
Весняне сонце зігріло теплом
Вона присіла на маленьку квітку
Несе у світ своє добро
Вельможна краса у весняну пору
Тому такі бувають почуття
Надихає природа таємному зору
Кохаються усі до забуття
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863420
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 03.02.2020
А чим тобі пахне життя?
Ранковими ніжними росами
Де в воду чарівна верба
Схиляється довгими косами
Квітками, що їх аромат
Розноситься ніжними хвилями
Де місяць чарівний галант
Вражає чудовими митями
Де ненька, дарує тепло,
Вкладаючи в кожнеє слово
Де миле рідненьке чоло
Виблискує щастям все знову
Де сутінки вже на поріг
Торкають мереживом ниву
Де кожну із наших доріг
Встеляють доріжкою миру
А чим тобі пахне життя?
Ранковими ніжними росами
Де в воду чарівна верба
Схиляється довгими косами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863230
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 01.02.2020
Стелиться сизий туман
Ранок дарує дарунки,
Пише красуня роман
Вищого звісно гатунку
Ніжно вкривають листки,
Ніби в вуалі картини,
Осінь встеляє стежки
Для дивовижної днини
Вітер притих і мовчить.
Каже:"Що трішки спочину",
Сяйво в імлі мерехтить
В світ освітляє стежину
В чарах година стоїть
Лиш капризує хвилину,
Осінь-чаклунка спішить
Теплу готує ще днину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850881
дата надходження 09.10.2019
дата закладки 27.01.2020
Я у молитві ранок зустрічаю,
Із радістю я Господу молюсь.
І всі земні печалі забуваю,
З надією на світлий день дивлюсь.
Де я не йду, скрізь дякую Творцю.
Де я не стану – спів в душі лунає.
Ти дав в дарунок мить життєву цю,
Весь світ любов’ю щирою буяє.
Як не любити хмарку в небесах,
Як не любить сніжинки ніжні білі,
Пташиний спів, як не любить в лісах,
Сади квітучі, вишні, груші спілі!?
Як не любить струмків весняний дзвін
І тишу дивну – чути серце б’ється,
Гусей крикливих в небі синім клин,
Мов серед них і я лечу, здається!?
Як не любити ранішню росу,
Що на травинках зірочками сяє,
В тумані річку, осені красу,
Коли під ноги золото лягає!?
Як не любити тихий сплеск весла,
І качечку, що в очерет сідає,
Яка весну на крилах принесла,
А в небі сонце радістю палає!?
Як не любити те, що Ти створив
І кожному з любов’ю дав в дарунок?
Я – син Твій, Боже, світ цей полюбив.
Ти – мій Ковчег, Надія і Рятунок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861866
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 19.01.2020
Летить в небі хмареня
біле, чисте навмання,
ще й трішки кудлате,
летить понад хати.
А куди воно спішило,
може дощику хотіли
поля, клумби і ліси,
повні жовтої краси?
Вітер хмареня ганяв,
ще і інших підганяв
і зганяв овечки-хмари
до небесної кошари.
Як багато їх збереться
і хмарина розростеться,
отоді буде і дощ
для садів, лісів також.
Із малого хмареняти
не слід дощику чекати,
а як буде хмар – юрма,
то буде з дощем земля.
15.11.2019-5.01.2020
Світлина автора.
Парк імені Т.Г.Шевченка
Івано-Франківськ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860407
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 18.01.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2020
Иду по парку... Тишь вокруг...
Октябрь дождем помыл дорожки...
Сезон, где грусть - твой старый друг...
И зонт протягивал ладошку...
Опять печалит осень нас...
Бредут все месяцы по кругу...
Еще чуть-чуть... сгорит октябрь...
- Встречай, душа, мороз и вьюгу...
Осенних листьев сладкий дым
коснулся легким покрывалом
души моей... Согрел таким,
восторженных эмоций, шквалом!..
Тепло почувствовала я...
от волн, что расплескала память...
По юности соскучилась...
Была она когда-то с нами...
Там души красил всем рассвет!..
Таким все было настоящим....
- Друзей верней не сыщешь... нет!
И время было не летящим...
Коснулась лучиком любовь...
Так искренне встречали чувство!..
- Но почему ломали дров?!
Не видя в счастье столько плюсов...
Тропинки там судьбы моей...
Казалось, неба было мало!
Звал дальний край чужих морей...
- Свой берег я не забывала!..
Ушли... растаяли года...
- Но сердце жжет... в нем пламя, точно!..
Чего-то вспомню иногда...
Как будто сон... Скучаю очень...
* * *
Красиво в парке... Тишь вокруг...
Дождями вымыта дорожка......
Сезон, где грусть - твой старый друг...
И зонт держался за ладошку...
3.01.2020 г.
Рис. из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860110
дата надходження 03.01.2020
дата закладки 03.01.2020
Пахне рутою-м’ятою
Ще й любистком за хатою
На ромашках настояна
Літня зоряна ніч.
А як ранок туманами
Попливе над лиманами,
Я ж, думками притомлена,
Побреду босоніж.
Зорі в водах купаються,
І мені посміхаються,
Я ж слідами лелечими
Полечу-загублюсь.
У красу закохаюся,
З ранком тим привітаюся,
А зустрінуся з вечором –
Знов роси пригублю.
11.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799116
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 25.12.2019
Серцю тісно – ген туди б йому зійти
Де токують в високості беркути,
Де сОколи в верхах змагають крили
Йому б туди, допоки має сили.
Йому б туди ступити обережно
Де залишився поверх слід ведмежий,
Де підвечіря дні що раз ковтає
Де сніг сліпучий до півліта тає.
Йому б зійти туди на ті пороги
Де олень навесні скидає роги
Де в вишині сміється сонце й вітер
Йому б туди,йому б туди злетіти.
Йому б туди де та земля принадна
Де ніч в передвечірї стелить рядна,
Де сонце залишає жовте коло
Йому б туди поки ще не схололо
Йому б туди де день стрічає темінь
Де з вишини паде кубовий кремінь,
Де буревій від відчаю й розпуки
Потоками донизу котить звуки.
Йому б туди де скелі й сірі стіни
Там де ніхто його уже не стріне
Йому б туди в ті шорохи і шуми
Йому б з своєї вирватись задуми.
Парище 2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857403
дата надходження 09.12.2019
дата закладки 09.12.2019
Нас поглинули мегаполіси,
Загубились в мільйонах машин
Ми навчилися жити порізно,
Спланувавши усе до хвилин.
Не гуляють у дощ закохані,
Смс нині краще листів,
Перманентно ми з вами втомлені,
А життя наше повне фільтрів.
Більшість постів брехнею написані,
Вчать щасливими бути нещасні,
Скільки тисяч на тебе підписані?
Я вітаю вас, Люди, ми в пастці.
Нас поглинули мегаполіси,
Ми одні серед тисяч людей,
І тихенько та зовсім безболісно,
Ми стаємо рабами речей.
VDYACHNA
7.12.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857240
дата надходження 07.12.2019
дата закладки 08.12.2019
Матросів повернули й кораблі,
углиб загнали вояків і бази
(нічого, що узимку на ріллі),
кінець вже скоро і самій землі…
Лишилося вернути унітази!
26.11.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855956
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 26.11.2019
Это ведь понятно и ежу:
Мы узнаем, если нас съедят.
Я за новостями не слежу,
Это новости за мной следят
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855994
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 26.11.2019
Паденья Ужас бесконечен,
Дна Нет - И Это Хорошо,
Ведь если Будет Дно в Паденьи
Лишь Гибель Принесёт Оно !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855962
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 26.11.2019
Захворіла дівчинка
Гарна і вродлива,
Котра пише вірші,
Де є Божа сила.
Ні,не нарікає,
Просить допомоги.
Вона стільки знає!
Вірить в перемогу.
Вона пише вірші
Легенькі як небо.
Їй би щасливіших
Зробити всіх треба.
Я би так просила
За неї молитись!
Бо в молитві-сила
Дівчинці зцілитись!
Хоч одну хвилину
В день їй подаруйте!
Врятуймо дитину.
Я молю:почуйте!
Світ такий великий!
Зберім по краплині...
Господечку любий-
Поможи дитині.
Бо нема байдужих
В вкраїнській родині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855347
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 21.11.2019
Туман осінній над долиною
Суцільним маревом лежить.
Вологий шлях попід машиною
Повільно тягнеться, біжить.
І раптом річки в’юнка стрічечка
Сріблом блиснула в стороні!
Було колись, вела доріженька...
Тепер біжить, та не мені.
Тепер рибальство тільки згадую,
Немовби світлий сон швидкий
І мало що так серце радує,
Як плесо, поплавці, вудки.
Ах! – Боже мій! – до чого радісно
Було побачити цей світ!
Де в кожній квітці, в кожній крапельці
Від Бога бачився привіт!
У всій яскравій досконалості
Звичайне диво постає.
В росинці теж не бачив малості
Бо в ній таємний Всесвіт є.
Асфальту плац, поза воротами
Дороги нове полотно,
Діди й баби в хустки замотані
І кожний день в одне одно...
В тепленьку мить сидиш на возику
І мовчки згадуєш: «було»...
Мов павутиння в небо осені
Життя за обрій попливло.
19.11.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855217
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 20.11.2019
Хтось тiло нiжить у комфортi,
хтось прагне в спортi до висот.
Хтось вiрить в Бога, хтось - у чорта,
втомившись вiд людських iстот.
Хтось ниви зе́рном засiває,
хтось дiточок маленьких вчить,
а хтось в братiв своїх стріляє
i по ночах спокiйно спить.
Хтось пише вiршi чи iкони,
а хтось - матюччя на паркан..
Розвилок у життi - мiльони,
i кожному з нас вибiр дан.
На свiтi живемо для чого?
Який залишимо ми слiд?
До слiв прислухайтеся Бога,
бо час iде... бiжить... летить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855100
дата надходження 18.11.2019
дата закладки 18.11.2019
На слабкості немає в мене права,
Немає прав на вічне каяття,
Типове амплуа "міцної кави"
Я вибрала собі на все життя.
Немає прав на сумніви й тривоги,
Бо кожен день - суцільна боротьба,
І деколи по склу ведуть дороги,
Рятує лиш до Господа мольба.
А що таке сльоза - і не згадаю,
В джерелах мию рани на ногах,
І знов не застрахована по краю,
І знов ховаю руки в рукавах...
На слабкості немає в мене права,
Збираюся в суцільну зі шматків,
Чекають за столом міцної кави,
Без цукру, молока, і без вершків...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854324
дата надходження 11.11.2019
дата закладки 11.11.2019
Де ти? Де? Не можу дочекатись,
Може розминулись на шляху?
Ну… і як це може називатись,
Як же витримати прикрість цю лиху???
Я дивлюся, як летять хвилини,
А тебе усе нема й нема,
Так нестерпно, час без тебе плине,
Саме мить чекання, зокрема.
Чи тебе сьогодні вже не буде?
Ти в глухий мене загониш кут
Де ти? Де? Скажіть же добрі люди?
Чи діждусь автобусний маршрут?
31.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853311
дата надходження 01.11.2019
дата закладки 01.11.2019
Теру́нчик з ночі – й обіймає й спить на грудях.
І вранці з одягу не встане, хоч – мочи́…
…Кіт відчуває, що надовго ти - десь в люди,
А він – один, ніхто не скличе… Муркочи́ть…
…Валізи - лапками царапає, штовхайко,
Назад під ліжко і так ніжно нявкотить
Про наші ска́чучі вечері і сніданки,
Як він біжить, коли ти кличеш, кличеш – ти!..
Біля дверей вже не дає почухать шийку:
Мов, як повернешся – тоді. Тримайсь, мурли́нько!
19.10.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852023
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 20.10.2019
***
О, звісно, я сто тисяч неправа́.
О, звісно, ваша думка дуже цінна...
І падає не листя, а слова,
де грає хвиля світу жовтопінна.
Де осінь розсипає бузину,
таку солодку і таку прогірклу.
А я стою собі і не збагну,
чому до гіркоти ніяк не звикну.
Чому товчу із себе спрагло трем,
жагу незборну щось перемінити.
Кому це треба, Господи, чи тре..?
Вже поступитися б і просто жити.
І не збирати в парку золотім
сліди того, що вигадала осінь.
І не писати день за днем о тім,
як у душі ридає неба просинь.
І не шукати... Господи, прости!
Яка ж краса жовтнева всюди - сила!
Лише б завію слів перебрести,
не обламавши віри ніжні крила.
17.10.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852003
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 20.10.2019
На моєму підвіконні
звісив ніжки день новий-
Жовтоокий, бо осінній,
Багрянцево - золотий
Що малий розкажеш зранку?
Про погоду? Щось з новин?
Вітер гойдає фіранку,
Набира розгін з вершин
Кажеш, будем танцювати...
Що ж, давай...не проти я
Третя в жовтні серед п'ятниць
Майже вже мені рідня
Кидай промінь сонця в шибку
Хай не теплий, та дарма!
Бери, жовтню, диво- скрипку, -
Танго? Вальс? Чи Гопака?!
Ну ж бо, жовтню! Стука в двері
Брат твій старший - листопад
Вибирай, танцюєм в сквері...
Поле, ліс чи, може, сад?
Скрипка - ось. А ось - цимбали,
Хочеш, саксафон бери...
Аби вправно тільки грали
І не крапало згори.
Н. Карплюк-Залєсова
19.10.19.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851924
дата надходження 19.10.2019
дата закладки 19.10.2019
Прилетіла весна і проміння пряде на балконі,
де старенька застигла, неначе зрослася зі склом,
все вдивляється в даль і хустинку затисла в долоні,
а думки, як птахи, повертають у рідне село.
Там у неї в саду розцвітає замріяна вишня,
а трава у дворі атакує самотній поріг...
Це уперше вона зустрічати лелеку не вийшла,
бо вже сила життя не тримає натомлених ніг.
Ні на що не грішить - добрі діти і чемні онуки -
гідний спадок лишає вона після себе Землі,
та не вміє тримати без діла натруджені руки
і невидимі крихти усе витирає на склі.
Поривається вдень стіни кахельні в кухні протерти,
скатертину розправити, порох змести на столі...
Молить Бога вночі, щоби тільки зимою не вмерти,
бо могилу копати так тяжко у мерзлій землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850905
дата надходження 09.10.2019
дата закладки 10.10.2019
Печалей сбрасывая груз,
октябрь танцует желтый блюз…
Еще чуть-чуть – ему вослед
ноябрь затянет менуэт.
Декабрь, звеня смычком тугим,
пройдет под новогодний гимн.
Январь под тяжестью забот
станцует медленный фокстрот.
Февраль закружит белым вальсом,
стараясь нравиться напрасно,
а март – хитер и неказист –
нам насвистит веселый твист.
Апрель, не попадая в тон,
простонет розовый чарльстон,
натопчет май лихой квикстеп,
июнь протарабанит реп,
июль – неутомимый самый –
оранжевую спляшет самбу,
и август, взвизгнув сгоряча,
пройдется в ритме ча-ча-ча.
Сентябрь упрячет в регги грусть,
и снова – этот желтый блюз...
Такой вот пестрый хоровод –
из года в год, из года в год!…
25.10.2010
Фото из Интернет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851015
дата надходження 10.10.2019
дата закладки 10.10.2019
Мої думки - дрімучий ліс.
Як тут не збитися з дороги?
Ти стільки запитань приніс
Веду з собою монологи,
Збиваюсь з пантелику геть.
Куди не гляну всюди хащі.
Тобою серце повне вщерть,
Ми в лісі з ним тепер пропащі?
Агов! Поклич мене, поклич!
Піду на твій чарівний голос.
Дай, зітканий із протиріч,
Відчути твій безмежний космос...
Мої думки - осінній ліс,
Своїми йтиму я стежками.
Ти сонцем у мені проріс,
Що задрімало між гілками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850244
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 03.10.2019
Малесенькі ручки ,оті оченята
Приймають ту ніжність,від мами і тата,
Маленьке дитятко - загадка природи ,
Бо більшої в світі нема насолоди
Голівкою крутить , донести щось хоче ,
А сонечко ніжне те личко лоскоче,
Оті рученята все пестить без міри ,
Бо ж ще немовлятко нічого не вміє
Турбота , любов , все для нього одного
Любимого , рідного і дорогого ,
Усе, що ми маєм , готові віддати ,
Щоб було дитятку найкраще зростати .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847277
дата надходження 06.09.2019
дата закладки 06.09.2019
Духмяна осінь.
І вона - для мене.
Немов, щось невід’ємне у мені…
Я листячко цілую ще зелене
і те, що в кольоровому вогні.
Я обіймаю висушені трави.
Я пригортаю ріки і поля...
О, скільки митей в осені яскравих!
І хтось сумує в ній, але не я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846780
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 01.09.2019
Іду по стежці. Ніжна вечоровість
Плете гамак притишеним вітрам.
Високі трави пишуть літню повість,
Лоскочуть ноги рідним споришам.
Цвіте казкове диво – різнотрав’я.
Пахуче в серце хлюпає чебрець.
І на сопілці тихо-тихо грає
В обіймах теплих липень-пустунець.
В водиці миють кучері хмарини,
Ковтками хміль п’є річечка до дна
Колише вітер хвилі і краплини
Купають трави росами сповна.
Душа співає спілими житами.
Деінде вже видніється стерня.
Летять всі діти літечком до мами
Аби зібралась разом вся рідня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841873
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 25.08.2019