Тебе, моя несчастная любовь
Пишу, в который раз, скупые строки,
Боясь, что не отправлю я их вновь,
Ловлю себя на дружеском упрёке.
Храни их в недрах раненной души,
Укрой в просторах любящего сердца,
И если станет грустно — поспеши
Открыть в тайник воспоминаний дверцы.
Мне стёб судьбы давным-давно не нов,
Спасибо, что ли, ей за все уроки,
А для тебя — из мира грёз и снов
Ложатся кротко буквы одиноки.
Храни их нежно, как своё дитя,
Из слов и фраз моих чудную на́́меть,
Ведь в них — портрет, в нём нарисован — я,
Как есть и без прикрас — тебе на память.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969787
дата надходження 31.12.2022
дата закладки 31.12.2022
Вечностью тянется жизнь без тебя, дорогая!
Миг - словно год, а года превратились в века...
Вот, день за днём, шаг за шагом, едва протекают,
Все - как один, неизменны, кажись - "день сурка"...
***
Пропастью мрачною будущность тускло мерцает,
Где-то внизу, вдалеке, там, где смерть так близка,
Где каждый атом враждебен и крови желает,
Там, где начало берёт вековая река...
Свет там холодный, тепла же - отнюдь не бывает,
Скрыты от взора красоты небес, облака,
Всюду царит тишина, лишь тихонько ласкает
Слух шум течения Стикса - зовёт дурака...
***
Сделать лишь шаг, иль прыжок, оттолкнувшись от края,
Или с разбегу, чтоб точно, чтоб наверняка?..
Раз уж фитиль потускнел, в темноте догорая,
Значит, пора возвращаться... Ну что же... Пока!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964348
дата надходження 31.10.2022
дата закладки 30.12.2022
Думки з нейронів-віт опалим листям.
Куйовдить втер різнобарвний скарб.
Молочна тиша стелить флегму містом,
Шугаючись вогнів раптових фар.
Солодка тиша карамеллю гусне,
Дарує сили в плині забуття.
Спливають: в далечінь емоцій кузня,
Вузли кармічні – в павоть небуття.
Приймаю з вдячністю прийдешній спокій.
Минулий день зі світом в боротьбі,
Як в тисячі дотичних клонів-копій,
Нав’язувала смисл сирій юрбі.
Навіщо, дівчинко? Себе глядися.
Бездонні всесвіт, розвиток, знання.
Для тебе Вишні грають п’єсу в лицях,
Міняй акторів і сюжет щодня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969635
дата надходження 30.12.2022
дата закладки 30.12.2022
Пообіцяй, як стане зовсім туго:
Закиснуть дні, залюблять в щирість рідні.
Довіришся, ми звернемось до Бога.
Він допоможе, справедливий, грізний.
Мене він знає, зцілить і тебе.
Довіришся – дасть шанс на все з початку.
По моїй вірі, по його любові.
На рвані рани – милосердя латки.
На гнійники – трав сльози світанко́ві.
Навпомацки з ілюзії пітьми.
Напомацки, без поспіху й зупинок.
Дорога поведе у інший вимір.
Стане прекрасним те, що було криво.
Стануть нещасні ті, що були злими.
Бо сам став частка світла і тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964745
дата надходження 05.11.2022
дата закладки 09.11.2022
Для чого нам сидіти вдома?
Розкриймо крила і в політ.
Там, де не ловлять телефони,
Вирує інший, невідомий світ.
Давай гуляти серед ночі,
Я покажу тебе зіркам.
Їх зачарують твої очі,
Глибокі, наче сірий океан.
Разом з вином і димедролом,
Під шум коліс, прямих доріг,
У ритмі блюзу й рок-н-ролу,
Куди без тебе я піти б не зміг.
Давай втечемо в невідоме
Те місце, де нема людей,
І не повернемось додому
Навіть тоді, коли наступить день.
Вдягни своє найкраще плаття,
А я візьму нове пальто
І разом скочемо в багаття
На задньому сидінні у авто.
Давай втечемо світ за очі,
Туди, де не завадять нам
Піти гуляти серед ночі,
Щоб твоє світло показав зіркам.
08.11.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965054
дата надходження 08.11.2022
дата закладки 08.11.2022
Ласка́вого мо́ря блакить неозора,
Купа́ються ніженьки в шо́вковій хвилі,
Вода пустотли́ва, іскри́ста, прозора,
Проро́чить блаже́нства хвили́ночки милі !
Пісок білопі́нною хвилею ви́праний,
Сія́є на сонці, як цукор розси́паний !
Скрипу́чий, гарячий, від сонця вогнистий !
Чисте́нький, лиш ча́єчки слід, як нами́сто ...
Хвиля, грайли́во водою оббри́зкала,
Торка́ється, ма́нить, шепоче - купа́йтесь,
Воді́ благода́тній, на ми́лість віддайтесь !
В обі́йми до се́бе, пустунка, покли́кала ...
Вода криштале́ва, ледь дише прибоєм ...
Красу́ твого́ тіла ховати не хоче !
Таму́ючи по́дих, милу́юсь тобо́ю ...
В обійми, в обійми - нам море шепоче !
В обі́йми - повто́рює круча луно́ю ...
А тіло, нарешті, з'єдна́лось з водою !
Ні́жними пе́рсами ба́виться піна,
Вода обмива́є, сідни́чки й коліна,
Пе́стить живіт, доторка́ється ло́на,
На хви́льку завме́рла в діво́чій доло́ні...
За мить, голе тіло вже скрізь обніма́є !
Крапли́нки на шкі́рі, перли́нами ся́ють !
Сонце в воді діама́нти розси́пало,
З хвилею ра́зом, у море покли́кало !
Теплим блаже́нством, змори́ло все тіло,
Зася́яло ніжно і час зупини́ло !
А кру́чі стоя́ть на сторо́жі всеці́ло !
І на́віть не знають, що час зупини́вся,
Мая́к насторо́жився, чуть нахилився,
Мені підморгну́в і ледь-ле́дь, зашарі́вся ...
Мовля́в - Я не ви́дів ! Яке́ моє діло ... ?
А море, ледь чу́тно, за ним шелесті́ло :
- Ніхто вас не ба́чить, коха́йтеся сміло !
10.08.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920970
дата надходження 31.07.2021
дата закладки 05.11.2022
А ви каталися у чо́вні
У літню ніч, що пахне сіном,
Дмухняним цвітом і поли́ном,
Під небом зоряним безмовним ...?
Тихенько ве́сельце плескоче,
Об борт незримі плещуть хвилі...
Як самоцвіти - зорі милі
Воліють у водицю вскочить.
Іскриться місячна доріжка,
Чарує вродою латаття,
Своїм розкішним бальним платтям -
У неї з місяцем інтрижка ...
А той, як пан розсівсь на хмарі
І пильно з неба спогляда́є
Бо квіти ті, він добре знає,
Ще зрадять в ша́лому угарі !
Спустились в воду з неба зорі
З лата́ттям кружаться у танці
А той, що греблі рве, русалці,
Нашіптує : - втечем за море !
Шепоче щось водя́ник мавці
Бо в неї закохавсь без тями
Намисто дарить з кораля́ми
Й персте́ні надіва на пальці
- Еге... подумав місяць ясний
Зівати, братці, тут не треба ...
Скоріш потрібно злазить з неба,
А то ще вкра́дуть дівку красну !
Спустився місяць аж на воду
Спокійно, важно, бо гордує,
По світ-доріженьці прямує
До квітки, чарівно́ї вроди ...
Та звідкісь вітер злий повіяв,
Здійнявши хвилі ой, не дрібні !
Прогнав із хвильок зорі срібні
Й доріжку місячну розвіяв...
Тож місяць трішки завагався ...
Вітрисько ж швидко все обшастав,
Неві́сту-квітоньку засватав
Й за море з нею геть подався !
А місяць знов посів на хмарі
Вниз ошелешено взирає
І як то сталося - не знає,
Що він залишився без пари ...
05-28.11.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964772
дата надходження 05.11.2022
дата закладки 05.11.2022
Несмотря ни на что, вопреки
Что-то может ещё возрождаться.
Мы от счастья сейчас далеки,
Но и это нам может казаться.
Ведь природа даёт нам намёк...
Чудеса - это то, что мы можем.
В миг отчаянья нам невдомёк,
Что унынием беды мы множим.
Если взять свою волю в кулак,
Если верить в себя и стремиться,
То развеется всяческий мрак
И чудесное что-то случится.
29 августа 2022 года
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958046
дата надходження 30.08.2022
дата закладки 30.08.2022
Мои руки твоих не помнят.
Мои губы твой вкус забыли.
И душа, чуть дыша, воет:
«Мы ведь были с тобою, были?!»
Мы писали с тобой романы.
Я в тебе жил, а ты во мне.
А теперь мне остался раной –
Оттиск крыльев на простыне.
Твои сны мне уже не снятся,
Нежный запах дожди смыли.
А душа продолжает метаться:
«Мы ведь были с тобою, были?!»
Мы летали, когда хотели,
И купались в любви вине.
А теперь мне остался тенью –
Оттиск крыльев на простыне.
И никто не поймет, мой ангел,
Как же искренне мы любили...
Догорает души факел,
Потому что не «есть», а «были».
И я таю с туманом вместе,
Растворяюсь, как утро в дне...
Мне остался тебя вместо –
Оттиск крыльев на простыне.
Скорбный июль-2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954859
дата надходження 30.07.2022
дата закладки 30.07.2022
В горах, на берегу морском, на стенах,
На письмах, что написаны самим
И, чувствую, течёшь ты в моих венах
Окутан всеприсутствием твоим
Во всём ты растворилась. Мне же надо
Тебя из всех молекул воссоздать
К ним прикоснусь и образ - глаз услада
Реальным станет. Что ещё желать?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920221
дата надходження 22.07.2021
дата закладки 11.09.2021
Страсть нам дана, чтобы коснуться краешком любви
А жалость, чтобы понять, что сердце живо
Фантазия - не просто так, а чтоб красиво
Соблазн, чтобы увидеть, что же там, внутри
И боль... чтобы понять: нам дорого иль так, отчасти?
Иллюзия дана - продлить блаженство страсти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921628
дата надходження 07.08.2021
дата закладки 09.08.2021
Страсть нам дана, чтобы коснуться краешком любви
А жалость, чтобы понять, что сердце живо
Фантазия - не просто так, а чтоб красиво
Соблазн, чтобы увидеть, что же там, внутри
И боль... чтобы понять: нам дорого иль так, отчасти?
Иллюзия дана - продлить блаженство страсти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921628
дата надходження 07.08.2021
дата закладки 09.08.2021
Я б стояв цілу вічність
Біля тебе і твого роялю,
І думок непокірність
Проганяю. Що є сил, проганяю …
Ти кудись забираєш
Мене із собою у грішність,
Ти не ноти читаєш,
Ти мене одягаєш у ніжність …
Вже палає вогнями
Ціла захмеліла планета,
Ти читаєш вустами
Її фантастичні сюжети.
Дика повінь
Її звідусіль оточила,
Ти шукаєш у комусь
Мов скарб свої крила …
Може, час вже прийшов
Хоч на мить опуститись на землю,
Розійшовся вже шов
Той останній,
Не сховати самотню оселю …
А я знову лечу
Там де ти розмовляєш з роялем,
І нахабно мовчу,
Не здаюсь цим безглуздим печалям …
За вікном там пожежі,
Там повені, війни, обмани,
Вже стискаються межі.
Упираюсь в кордони й паркани …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921589
дата надходження 07.08.2021
дата закладки 09.08.2021
Ты знаешь. Спустя эти годы. Я понял твои слова
о том что изменчивы броды через реку Зла, очень звонкую,
которую мы, человеки, алкаем-зовем по привычке: "судьба"
И пока не закроет нам веки чья то родная рука
мы живем, создаем, рушим, давим, печем чебуреки,
слышим гром, сносим трон, плавим золото,
отождествляем себя с верховным Молохом.
Ты знаешь. Я понял зачем. Нужно вставать в 7 утра:
для того чтоб сполна вдыхать в альвеолы хаос,
чтоб спозаранку бить камень о камень -- вдруг будет искра́?
И верить в то, что стал лучшим. И забыть про "вчера".
Ты знаешь. Я немного устал. Пришлось черпать еще силы.
Бежать по полям, спотыкаясь, в ладони сгребая росу,
Пробежался по всем плоскостям -- мои ноги не так уж хилы.
Если что. Если что. Полежу-подлечусь и на ноги надену бахилы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920026
дата надходження 20.07.2021
дата закладки 21.07.2021
- Усталость?
- Да...
- А что ещё осталось?
- Осталось выбросить тот бред
Что голова весь день копила
Осталось вынести на свет
То, что душа давно таила
Упасть в траву
и видеть звёзды
Потом закрыть глаза,
взлететь
Осталось то,
что очень просто
Осталось чувствовать хотеть
Music: Liricheskaya, composer - Andrey Danilko
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920048
дата надходження 20.07.2021
дата закладки 20.07.2021
Ми блукаєм світами
від життя до життя,
та завжди будуть з нами
ці близькі відчуття.
Ми міняєм епохи,
навіть материки,
та усупереч всьому
зустрічаємсь таки.
Цей проникливий погляд
від душі до душі,
в них - пароль на впізна́ння,
як небесні ключі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917281
дата надходження 19.06.2021
дата закладки 19.06.2021
Наши мурашки бежали по коже
Страх? Нет, не это.
Совсем не похоже
Лихо помчались щипать биополе
Тел двух касания
дарит им волю
То по спине,
ну а то по рукам
Ты лишь притронулась -
те уже там.
Губы, за ушком, бедро и плечо...
Там, где они -
там накал, горячо
А у тебя даже бабочки есть
Ниже от сердца
и их там не счесть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914589
дата надходження 22.05.2021
дата закладки 23.05.2021
Чоловіча постать з’явилась у ранковому ледь пробудженому від глибокого сну лісі. А може, це лише здавалося? Може, це всього лиш сон … Куди ж він? Навіщо дертися у ці чванливі у своїй жорстокій колючості кущі?! Там далі, трішки нижче ростуть квіти життя. Йому потрібно щодня не менше десяти. Переважно десять – саме те, що треба. Десять хворих, позбавлених сенсу, таких, що загубили десь самих себе … Кожному з них потрібно подарувати таку квітку. Або принаймні покласти поруч. Страшенно необхідно, щоб той хтось до неї доторкнувся. Тоді він чи вона оживе фізично чи духовно. Якщо ні, тоді вони покинуть цей світ.
Колись сталось так, що квітів не було. Це був дуже холодний день. Тоді місто спіткало страшенне горе. А у нього не стало сенсу. На щастя, прийшла вона і подарувала йому квітку. Він не знав, хто вона. Вона рвала квіти, мабуть, десь в іншому місці. В якомусь таємному місці. Жодного разу йому більше не вдалося її зустріти. Але це не забувалося. Рідко коли чоловіки забувають жінок, які їм дарують квіти. Мабуть, ніколи.
Ці колючі кущі. Ні, вони звичайно, зовсім непогані охоронці. Але хіба ж ці квіти треба охороняти від нього? А може, вони просто хочуть затримати його? Щоб він когось не побачив.
Чоловік почав рухатись швидше. Йому було байдуже, що одяг на спині було остаточно порвано. Надзвичайно боляче було рукам і навіть обличчю. Але він встиг побачити її. Там удалині. Вона рвала квіти там само, що й він. З’явився шанс на зустріч. Наступного разу він прийде раніше і буде чекати.
……………………………..
Чоловіки не люблять чекати. Можливо , вони втратили жагу до мисливства. А можливо, просто стали надмірно нетерплячими. Їх такими зробили жінки? О, ні. Просто вони бояться не дочекатися.
…………………………….
Він уже знає її ім’я і все – все про неї. Все стало так просто і красиво. І вона зовсім не ховалася від нього. Просто у неї було надто багато справ.
………………………………
Вони повернулися у місто разом. Надзвичайно захоплені розмовою. Так захоплені, що ніхто з них навіть не помітив, що квіти рушили за ними. Куди б вони не йшли, позаду одразу виростало цілісіньке поле життя. Так вони принесли щось важливе у рідне місто. Те, що там траплялося раніше, але ніколи надовго не затримувалося.
……………………………….
У кожному місті світу є такі люди. Вони ходять за руку. Вони посміхаються. Вони - наче ці квіти життя. Привітайтеся з ними при зустрічі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914566
дата надходження 22.05.2021
дата закладки 22.05.2021
Сегодня ночью ты явилась мне
А мы ведь даже незнакомы
Ты говорила что-то о судьбе
А я как воздух невесомый
Перед грозой наполнился тобой
Вкушая весь процесс познания
Любви и поражаясь глубиной
Твоей души, отчаянных желаний
Дотронуться трепещущих основ.
Прочувствовать себя в моменте
Здесь и сейчас. Напиться красотой
Навязчиво тобою бре́дя
И смешивая всё, и сон и явь
Вдруг - обними, ты прошептала тихо
Весной в окно смотрел ночной ноябрь
По комнате бродило тенью эхо
Не важно состоянье до неё
Что на душе там будет после
Ложатся рифмы словно капли на стекло
Отбрасывая тень на звёзды
И не ищу ответы между строк
Вникая в постулаты Ветхого завета
Пусть в прошлой жизни без тебя я мог
Но совершенно не могу, вот в этой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913026
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 06.05.2021
Промов вже нарешті, усе що хотіла сказати мені
Шепни або викрикни, дуже слова ті бажаю почути
Наді́шли листа, накресли ієрогліф на спітнілому склі
У твого мовчання занадто висока токсичність отрути
У твого мовчання багато причин, а ще більше передумов
Однією із них є моя безумовно холодна і вітряна вдача
Ти дивишся в сторону і я відчуваю нестримно, немов
утратив свій компас і голову крутить так сильно, неначе
зірвався з вершини гармонії і лечу в нікуди стрімголов
Лечу в нікуди стрімголов по шосе на незліче́нних попутках
Від мовчання подалі, подалі від тво́їх холодних очей
Чужі люди, міста, чужі радощі, втіхи, і смутки
Я не спатиму вічність, бо сон не годиться для моїх ночей.
Я здогадуюсь: «до» набагато чесніше, ніж «після»
Та коли випадковість зведе нас один на один
Нехай кожнеє слово твоє́ буде гострим мов вістря
Сподіваюсь, хоча для надій вже жодних причин.
01,21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911752
дата надходження 22.04.2021
дата закладки 23.04.2021
Забирай собі
до серця
мої очі
Та читай,
коли сумуєш
і пірнаєш
у думки свої
зажурені дівочі
Не вагайся,
якщо ти мене
приймаєш
Зазирни крізь них -
побачиш мою душу
Так, вона давно
тебе чекає
І, напевне,
ще зізнатися я мушу -
Без кохання
болісно вмирає
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910024
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 21.04.2021
Якби ти знала, що я поряд, хоч далеко,
блукаю та милуюся тобою.
Зажди ти не самотня, споглядаю,
не можу цим натішитись до болю.
Якби ти чула, як від відчаю кричу,
волаю мов скажений, аж до зриву.
Напевно десь там щось таки лунає,
але тобі здається, що то злива.
Якби ти ті обійми відчувала,
що тіло заважає осягнути.
Це дуже-дуже ніжно... Уявляєш?
Якби, якби, якби... Щось має бути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908445
дата надходження 19.03.2021
дата закладки 21.04.2021
С Тобой — и тишина хмельной тирадой
ложится в клетки выжатых сердец,
где чувства оживают дивным садом,
где мы вдвоём — единственный творец
миров, желаний вольным звездопадом,
твердил как там — какой-то там мудрец…
Ведь сложно без Тебя, души упадок,
а тело — вовсе зомби, не жилец…
С Тобой — да помолчать бы, лишь бы рядом,
хотя — на расстоянии привык
давно уже, блуждать по небу взглядом,
с надеждой, или без, не суть, увы,
судьба — хозяйка, кормит жизнью-ядом,
смеясь волной безумных закавык…
Да ну её, как будто так и надо?
А шансы, с каждым мигом — каковы?..
С Тобой — и пустота последним ярдом
изменится на княжеский дворец,
ведь Ты — мотив рождения загадок,
и высший совершенства образец;
Твой запах, аромат — пьяняще сладок,
мой разум здесь — беспомощный глупец,
а глубь твоих очей, всегда — отрада,
картина, книга, я — их вечный чтец…
С Тобой — да раствориться в небе градом,
иль снегом — в лоне псевдо-синевы,
грозой ночной, иль молнии разрядом,
иль ветром — нежным, тёплым, полевым,
танцующим свободно, без оглядок,
в объятьях рук деревьев и травы…
С Тобой — повсюду жизнь, ведь ты — награда,
С Тобой — и я, восстал, из неживых!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892105
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 18.03.2021
[i](Коммент к стиху [url="http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=1003179"]Vesta_[/url] - минус 100 по фаренгейту[/i]
Пусть будет даже -100 по Цельсию,
снегов вокруг - рассыпчатая гладь
рождает пусть причудную депрессию,
но мне, по правде говоря - наслать
хотелось бы экстазную экспрессию
вглубь сердца твоего.. Тебе устлать
весь путь - ко мне, в мой странный мир инверсии,
чтоб здесь - на троне страсти воспылать...
Спустиcь ко мне, я буду целовать
рассвета твоих глаз чудных дисперсию..
мы будем непристойно танцевать,
отбросив рассудительность рефлексии...
А мнения других? Да наплевать!
Я столько ждал.. заветную трансгрессию..
спустиcь, я не устану согревать,
пусть будет даже -100 по Цельсию...
[i]
* Экспрессия - ж. Выразительность, сила выражения, проявления (каких-либо чувств, переживаний и т. п.).
* Инверсия (логика) - отрицание — переворачивание смысла, замена «белого» «чёрным».
* Дисперсия (света) - ( физ.) — разложение, рассеивание луча света при прохождении через призму на отдельные цветные лучи спектра. [Лат. dispersio]
* Рефлексия - от лат. reflexio — обращение назад) — способность человеческого мышления к критическому самоанализу.
* Трансгрессия - одно из ключевых понятий постмодернизма, фиксирующее феномен перехода непроходимой границы и прежде всего границы между возможным и невозможным.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889986
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 16.03.2021
Давай я тебя заберу,
Давай помогу разобраться,
Давай я скажу, что пойму
Скажу, что не нужно меняться
Давай в тишине посидим,
Давай в ней посмотрим на звёзды,
Давай мы в ночи помолчим,
И скажем, что это так просто
Давай, мы забудем о всём,
Давай о плохом и невзгодах,
Давай просто чаю попьём ,
И скажем: "Какая погода!"
Давай расскажи, я пойму,
Давай мы поделим печали,
Давай,я же здесь,не уйду
Как жизни бы нас не меняли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883069
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 14.03.2021
Ты не мираж, ты времени петля,
И верю я, ты где-то есть - сидишь в кафе, вдыхаешь ароматы чая,
Все так же, как и раньше, вертится земля,
Уверен я, не без тебя, сменяя день на ночь...
Я по тебе скучаю!
А ты танцуешь, ты летишь,
И под вечерний шепот волн любуешься грозой в раскатах мая,
С необъяснимою тревогой и тоской,
Я точно знаю, что ты где-то есть, Я чувствую тебя...
Я по тебе скучаю!
Не знаю, объяснять, прощать или винить,
Вдоль пропасти, как тень, я за тобой хожу по краю,
И каждый раз, когда мираж растает, превратится в пыль,
Я вспоминаю, что ты где-то есть, Я чувствую тебя...
Я по тебе скучаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854359
дата надходження 11.11.2019
дата закладки 23.01.2021
не забудь проснуться
Не забудь проснуться
за окном июнь
ветер по-соседски
разгоняет тучи
ты с утра сегодня
на проблемы плюнь
может завтра будет
всё гораздо лучше
никаких метафор -
лес река уха
у костра как прежде
песни под гитару
и выходит жизнь то
даже не плоха
если забываешь
пыль и тротуары
не забудь проснуться
солнечный рассвет
во сто раз прекрасней
лучших сновидений
не забудь об этом
и лови момент
беспокойно тёплых
соприкосновений
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902024
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 22.01.2021
Я так хвилююсь кожен раз
Коли чекаю нашу зустріч
Що серце завмирає враз
Один неспокій, я горю вся.
Для мене ти як еліксир
Ти оживляєш всі клітини
Я відчуваю ніжності прилив
Коли ти поглядом на мене линеш.
Думками тягнусь я до тебе ближче
Я хочу відчувати дотик твоїх рук
Коли ти обіймаєш мене нижче
Все вище підіймаюсь я до губ.
Вони такі солодкі та гарячі
Такі сміливі по мені течуть
Тепер я розпливаюся думками
Я вже твоя. Вся повністю і тут.
Мене ти підкорив собою втішно
Для мене вже нема шляху назад.
Тепер прошу, кохай ти мене ніжно
Не час, не день, постійно. Я твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892575
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
Ты думаешь, что видел её голой,
когда она сняла свою одежду?
А ты поведай о её надеждах,
мечтах, ожогах от коварных фолов,
о тысячах язвительных иголок,
разбросанных в её судьбе небрежно
дождём, иль ураганом дико-снежным...
О сердце, изувеченном и квёлом,
что под тяжёлый угодило молот
на наковальне чувств, до слёз мятежных,
где что-то до сих пор легонько брезжит...
Иль от чего ей было жутко-больно?
Чего боится тягостно-безвольно?
Где ищет для больной души убежищ?
Не знаешь? Как же ты её удержишь,
когда ей нужно - полностью, не полу...?
Ты думаешь, что видел её голой,
когда она сняла свою одежду?
Да это... - заключение невежды,
скажу я вам, мой друг, из репой полой...
Увидеть душу... без белья... и масок...
непросто... это нужно заслужить...
в одном дыханьи, вместе пережить
кромешность тьмы и яркий отблеск красок
приятных и противно-горьких встрясок...
Не просто... сладострастно ублажить,
а больше... чем в любовных связях жить,
чем физика ничтожных тел-каркасов...
[i]17.06.20[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890726
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 04.10.2020
Двері навстіж,
губи в попіл,
голодне бажання ластівкою в'ється
У фарбі думки,
у кольорі тіло,
і нема їм за що зачепитись
Сандаловий блюз
вабить в повітрі,
смакує бажання до болю
У фарбі думки,
у кольорі тіло,
і твої губи у попіл..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312713
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 21.07.2020
Зняла руками обережно свою маску,
Із насторогою до брами підійшла,
Почувся голос з-за дверей: "Заходь будь-ласка"
І я повільно на подвір'я увійшла.
Зняла пальто, взуття лишила на порозі,
По хаті босою в надіях побрела
Під скрегіт дошок на лакованій підлозі,
Ішла на голос тихий, мов до джерела.
Здавалось, стіни ніжним шепотом голублять
Роздіту душу до знемог, до забуття,
Яка вже мріяла, що тут її полюблять
Без різних масок, без пальто і без взуття.
Полюблять грішну, наче світ не ідеальну,
Таку збентежену, мрійливу, гомінку,
Таку щасливу, хай і деколи печальну,
Смішну, раниму, вільну, сильну і слабку...
І тут почувся знову голос із кімнати:
-"Тобі не місце в цьому домі, вибачай,
Таку, як ти, на жаль, цим стінам не прийняти,
Твоя любов тут не потрібна теж. Бувай."
Додав: "І браму, як підеш, закрий будь-ласка."
Я в теплий одяг змерзлу душу одягла
І вийшла з хати, знов ховаючись під маску,
Крізь хвилі натовпу життям своїм пішла.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881573
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 03.07.2020
Я хотіла Тобі сподобатись...
Наливала Тобі вина
І навчила себе поводитись,
Ніби інших таких нема.
⠀
Дослухалася, розчинялася,
і згорала в Тобі дотла,
Від важливого відмовлялася -
Я старалася, як могла...
⠀
Я хотіла бути єдиною
І шукала простий рецепт,
Щоб накрила любов лавиною,
Та чи знав Ти тоді про це?
⠀
Як важливо комусь подобатись,
Коли порожньо на душі...
Не боятися, не розходитись,
Як буває, коли чужі...
⠀
Забагато тоді хотілося???
Я, здається, дійшла до дна...
Те бажання кудись поділося...
І я знову тепер одна...
⠀
Важко з правдою не погодитись,
Не важливо - з Тобою чи без...
Перед тим як комусь подобатись
Треба вміти любити СЕБЕ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877014
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 26.06.2020
Ты целуешь напористо, неожиданно, броско,
Необузданно страстно, наполненно, сочно!
Губы с температурой топлёного воска
Рисуют на теле узоры порочно!
Растекаясь во мне ручьями желаний,
Находишь ты пристань в гавани сердца...
Штормит от твоих бесстыжих касаний
И я покидаю состояние инерции!
Мурашит, дрожит, трепещет, волнует...
Ты сладко-ритмично уведи нас в любовь!
На спине я галактики тебе нарисую,
Ты испей нас неспешно, до дна обескровь!
В этом безумии чернильного мрака
Заискри мне глаза, прошепчи колдовскую.
Чувственно доведи до аншлага,
А я всё засекречу и зарифмую!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880747
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Не спеши приставить курок,
Если песня ещё не спета.
Может, это судьбы урок –
Не ослепнуть и выжить без света.
Не спеши затянуть петлю,
Если друг твой с тобой не простился,
Если ты не сказал ей «люблю»
И ни разу вдрыск не напился.
Не спеши. Посиди и допей.
Доскажи, долюби и доделай…
Не беги от родных и друзей,
Ведь остаться в живых – это смелость!
1997
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879824
дата надходження 16.06.2020
дата закладки 16.06.2020
С тобой не общались тыщу лет…
С тобой разбежались давным-давно.
Ведь ты посчитала, что НАС – нет…
А я не сумел убедить в ином.
И каждый дорогой пошел своей,
И каждый кого-то себе нашел…
И много ночей, и много дней
Мне было (так думал я) – хорошо.
Я жил без – на грани, как жил с тобой.
Без танцев у пропасти на краю.
Без этого – с холода да на зной,
Без – то ненавижу, то люблю.
Спокойно-размеренно, выдох-вдох,
Я жил с той, что после тебя была…
Мы строили планы.
С тобой – не мог.
Ведь планы и ты – огонь и вода.
И свадьба намечена на июль.
И гости рассажены – всё путём...
Подкопим – квартиру возьмем свою,
А там и ребеночка заведём.
… Такие вот планы. Жизнь-проект.
Нормальная жизнь. Рассвет-закат.
И вдруг – твой звонок. Твой «Привет»
С твоей интонацией рай-ад.
И я не вхожу в поворот.
И звезды летят в земную пыль.
И губы твои – пламя-лёд
Я медленно-быстро хочу пить.
Сплетаем себя в гремучую смесь.
Взрываемся. Падаем. Восстаём.
…И оба мы знаем, что МЫ – есть,
И что только вместе мы ЖИВЁМ.
14 июня 2020 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879787
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
Епіграф
Надворі крук тужливо кряче,
Бо пише хтось метафоряче,
Та про Ерато і Евтерпу -
Папірус і каламус терпить...
Шкарябну олівцем оце,
Бо задовбало з терпецем...
Серго)))
Притулись і засни на плечі,
Люба феє здійснЕння бажань!
Як тебе неповторно навчи-
ли утіленню їх... Перестань
На папері кришить нафталін
Казкотворів про вічну любов.
Ти чарівна була на столі...
То повторюю... Нам не слабО,
Пір"я видерши із лебеди-
них анахро-хронічних хвостів,
На тілах розписатися ним,
Умочивши опівніч у Стікс
Наших снів, що із нами пливуть
Через плеса ріки забуття
Потойбічну косити траву,
Що лікує безпліддя життя,
Заваривши якої, пізна-
єш напою під назвою МИТЬ,
Неповторна, жадана, одна,
Без якої не варто і жить,
Та яку випиваєш умить,
Спрагу творчості утамував-
ши?.. Втомилася дівчинка, спить...
Муза... Як я її називав...
© Copyright: Серго Сокольник, 2020
Св. №120041108806
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871640
дата надходження 11.04.2020
дата закладки 12.04.2020
До блеска вымыта "античность", гуляют мысли по векам.
Звенит сансара мелодично, душа покинула свой храм...
Следов не оставляет вечность на берегу земной реки.
Теряет облик человечность, плоды познания горьки...
Мы закрываем всюду двери - сквозит бессмысленностью фраз.
Но смотрим в окна суеверий, страшась совокупленья глаз...
Уходят в небо сиротливо не воскрешенные стихи.
И прячет день любовь стыдливо, когда лобзает ночь грехи...
Весна рождает неизбежность - кипит смешение страстей.
Цветенье излучает нежность, как мать воркуя у детей...
А сердце без надежды рвется, у книги жизни - эпилог.
И нет воды на дне колодца, закрыл глаза уставший бог...
До блеска вымыта "античность", гуляют мысли по векам.
Звенит сансара мелодично, душа покинула свой храм...
1/04/2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870305
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 04.04.2020
Разделяют нас года,
Чужие страны, города
И километры каменных дорог.
Бывают встречи,что не ждёшь,
И сердце пробивает дрожь,
Ну кто бы на перед подумать мог.
Стоим так близко мы опять.
Я так хочу тебя обнять.
Ты глаз своих с меня не сводишь.
Не в силах сделать жест простой,
И не могу сказать: " постой!"
Глядя как ты в туман густой уходишь.
Вот за туманной пеленой,
Что разделяет нас с тобой,
Не видно даже силуэта.
Минута счастья так мала.
Ужель действительно была,
С тобою,наша встреча,эта?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867124
дата надходження 06.03.2020
дата закладки 06.03.2020
Луна и ночь.
И что-то там, внутри тебя, никак не заживает,
Там пусто, беспросветно,
Местами холодно и мерзко...
Но ты ведь жаждешь света.
Ты ищешь выход,
Дайте неба, кричишь ты,
Оставьте лета, хоть кусочек, хоть два рассвета...
Тебя не слышат.
И не пытаются, вселенная молчит,
Лишь шум вокзала все поглощает как черная дыра,
И вдруг...вот это...
- А я оставлю.
- Мне не жалко,
- Мне даже интересно,
- Возьми - и тянет руку,
Я поделюсь с тобой своей душой.
Своим биением сердца,
Я поделюсь с тобой прикосновением,
Своим кусочком жизни,
Своим мгновением...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854585
дата надходження 13.11.2019
дата закладки 18.02.2020
Моя ілюзія у пічці догорає,
Ця бутафорія, цей біль, любов, журба,
Згорає той, кого насправді тут немає,
Кого придумала, на жаль, собі сама.
Фата-моргана - це лише омана зору,
І в ній не може бути справжніх почуттів,
Розчарування з елементами декору,
Яке прибилось до душевних берегів.
Насправді, поруч так реальності багато,
Тут стільки справжніх, не придуманих, близьких,
Яких реально можна міцно обійняти,
Ох, як багато біля мене тут таких...
Гори, ілюзія моя, зникай, благаю,
Вже досить ранити мене, достатньо, все!
Любов придуману в тобі ж і залишаю,
Хай вітер попіл твій по світу рознесе.
І догорів у серці той, кого немає,
Кого створила, наче скульптор, я сама,
Тепер збираюсь в ті краї, де вже світає,
Де все реальне, де придуманих нема...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863480
дата надходження 03.02.2020
дата закладки 04.02.2020
Хочеш мати мене, то – май…
Тільки ж маєш ти те, що маєш…
Я – безмежного світу край,
Я – проковтнутий зойк одчаю,
Вітерець за закритим вікном,
Що розбився об товщ склопакета,
Я – примара, я – тінь, я – фантом,
Тупикова галузка сюжету…
Розумію убогість свою,
Неспроможність, нездатність, несилу…
Я – порожня обойма в бою,
Недокопана кимось могила,
Трісле скло, незаварений чай…
Якщо дико й нестримно бажаєш,
Якщо хочеш мене, то – май!
Тільки ж ти… Не мене обіймаєш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860966
дата надходження 11.01.2020
дата закладки 12.01.2020
Мені – не все одно, не байдуже до тебе…
Кому всміхаєшся, в чиїх обіймах спиш…
Та… Не кажи нічого, може, так і треба,
Хоча… Ти й без прохання промовчиш.
Мовчання – золото, і ми вже намовчали
З десяток скринь і зверху – цілий міх
Важких дукатів туги і печалі…
Мовчання – золото… А так любити – гріх?
Мені – не все одно чи хвора, чи не зовсім
Чи усміхаєшся, чи сльози у очах
Та… Не мені тебе вкладати в теплу постіль
Й твої повіки цілувати по ночах.
Судилось, не судилося – не знаю…
А судді ж хто? Бо хтось же зачинив
Ворота перед нами, що вели до раю…
Чи, може, ми самі… Й ніхто не зупинив…
Та, ніби, і не в пеклі… Тільки, що не разом…
Не разом в небо й виру темне дно…
Не разом в щасті, радощах, образах…
Та, все ж, ти знай, мені – не все одно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860965
дата надходження 11.01.2020
дата закладки 12.01.2020
Давай без фальші говорити про любов,
Замріяну та ніжну, а іноді нестерпну.
Про ту любов, яка п'янить ночами,
І день за днем щебече небесами.
Давай з тобою говорити про любов.
З горнятком кави у руках,
Читай мені про наші почуття на зоряних садах,
Піщаним шрифтом на пісках.
Про ту любов, що не написана в книжках,
Про ту, що не утрачена в віках.
Яка нестримна, мов струна
У небо рветься, як чарівний птах.
Давай ми будем говорити про любов -
Без шуму і без зайвих слів,
Без урочистостей і без Богів,
Без гріз і без вогнів.
Давай хвилинами, роками та життям
Сьогодні, завтра, в цей момент
Ми будемо кричати, шепотіти
Молитися і вірити в любов
Що в венах, в серці, в дотиках думок
В крові, в душі в очах твоїх й моїх
Що спить,сміється і кричить
Ми будем говорити-лиш без слів
Я поглядом відчула-Це любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858739
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 21.12.2019
***
Мовчу. Ім’я моєї музи – Тиша.
Пекуча і гучна лавина мрій
Пустелю ночі у душі залишить.
В чорнилі оніміє гріх і грім.
Мовчи. Хай душу до кінця розчинить
Вино ілюзій та нектар зі сліз.
Розсій по небу золоті перлини.
Думками не торкнися до землі.
Мовчання нас погубить і врятує.
Віддам я вітру безсловесний лист.
Не промовляй ім’я любові всує…
Хай вічно в тиші мріє і болить.
***
Моє мовчання і твоя байдужість
Змикаються в обіймах самоти.
Я замерзаю у пекельній стужі
Між мертвих фраз, які тепер нести.
Несказані мотиви, як і вірші,
Давно розтали, наче перший сніг,
І ми удвох серед німої тиші
Героями зробились інших книг.
Я залишаю ці блокноти датам —
Нехай розкинуть вірші в календар.
Я зачиняюсь у пустій кімнаті
З тобою, музо... Вип’ємо нектар?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858529
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 20.12.2019
Я теряю себя в тебе,
И люблю я тебя не даром.
Ты как буря в моей голове,
Себя сжигаю своим пожаром.
Я теряю себя в тебе,
Ты мой мир, мой яд, мое пламя.
Я горю только только ради тебя,
И лелею любви нашей знамя.
Я теряю себя в тебе,
Я считаю упавши листы.
Весь мир для меня ничто,
Весь мир для меня - ты.
Я теряю себя в тебе,
Я теряюсь как вшивый волк.
Я готов целовать следы,
Целовать волос твоих шелк.
Я теряю себя в тебе,
И нужна мне одна - ты.
Для тебя свою нежность дарю,
Как чистейшей любви - цветы.
Я теряю себя в тебе,
Ты души моей хрупкий хрусталь.
Волк показал всему миру клыки,
Волк смотрит куда-то в даль...
Ведь для волка весь мир - ты.
Волка радость и волка печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214092
дата надходження 03.10.2010
дата закладки 15.12.2019
Найбільше благо для душі -
життя проведене в любові.
Свята гармонія сердець
насправді є дарунком долі.
Хтось марить пошуком скарбів.
Безцінний скарб - це ти, моя єдина.
Кохана, ніжна, добра, дорога -
моя, Богом дарована, дружина.
Безмежна вдячність за любов,
квіти життя - то наші діти.
І за тепло, що знов і знов
душу мою дає зігріти.
Хоча бувають різними події,
звучать по різному слова.
Та все ж в полоні мої мрії.
Ти моя доля золота.
Велична є симфонія в душі -
то почуття безмежного кохання
Любов моя ти, перша і остання,
одна єдина на усій Землі.
Моя дружина - це моя любов,
мій кращий друг, моя коханка.
Лише з тобою зустрічати ранки
усе життя я буду, знов і знов.
І кожна мить разом з тобою -
це новий подих для життя.
Любов наповнена красою.
Я тільки твій, а ти – моя.
Борчук Сергій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857968
дата надходження 14.12.2019
дата закладки 14.12.2019
На теплу поверхню спливаю,
Лежу, мов інжир в молоці,
З душі щось навіки змиваю,
Стираю свій грим на лиці.
А ранок розтоплює пічку
І змащує золотом скло,
Кладе в молоко темну нічку,
А з нею і все, що було.
В годиннику стрілки співають,
Два птаха сидять на руках,
А хвилі молочні гойдають
Від ночі розвіяний прах...
Прокинулись дзвони, на диво,
Можливо, предвісники змін,
Лежу в ейфорії, щаслива,
Вслухаюсь в божественний дзвін.
З душі щось навіки змиваю,
Стираю свій грим на лиці,
Очищена в світ виринаю
І тоне інжир в молоці...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857922
дата надходження 14.12.2019
дата закладки 14.12.2019
Видишь дверь? Вот она. Иди.
Не забудь чемоданы слез и чувств.
Я давно мечтал-изыди
Из души, мгновений и плутств
За дверьми ты увидишь жизнь
Голой-босой, такая вот жесть
Ты не знала, не верила в крик души
Посмотри ей в глаза-такая есть
Сколько нужно ненужных фраз
Сколько взглядов чтоб поняла
Мне не нужен тупой твой экстаз
И души твоей двойственной сатана
Малость самой дурной любви
Нежность рук, да и сердца стук
В унисон...но ведь чувствуешь ты
В память режущий дикий звук...
Звук весенней любви - ни о чем!
Звук предальства во крови
Звук что я так сменить бы могла...
Но..-неправилино? Благо лжи!
Все ж склоняюсь к твоим ногам
И не тот я уж мальчик, поверь
И молюсь за тебя обожая любя
Лишь пока незахлопнулась дверь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828164
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 02.12.2019
Хотів, чекав,
Неначе мрія назавжди.
Щось чув, читав
Занадто впевнений в собі.
Мовчав, не знав -
Так сумнів переріс у страх.
Забув, пропав
Вогонь, що у серцях палав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856706
дата надходження 02.12.2019
дата закладки 02.12.2019
Розсіяти оцю тривожну мить,
що розтяглася краєм запитання.
Не заглядати вглиб, бо там мовчить
довічним пеклом відповідь остання.
Лише торкайся відблисків на склі
затемненого сплячого екрану,
і вкотре нишкни під вагою слів —
чи вже запізно, чи занадто рано.
Тому, якщо можливо, не питай —
не дай вам боже вдвох відповідати.
.. та тягне, тягне й гріє пустота
в календарі несправдженої дати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853742
дата надходження 05.11.2019
дата закладки 05.11.2019
Не лишай мене одну посеред поля,
Я загублюся без тебе, просто знай,
Потемніє світ навколо, з ним - і доля,
Я молю тебе, благаю, не лишай!
Бур'янами знову стану, чи землею,
Вкриюсь пилом, павутинами, слізьми,
А так хочеться побути ще твоєю,
Лиш з тобою, а не з іншими людьми.
Не лишай мене одну, я тут загину,
Тут вітри, тут вічний морок, самота,
Я для тебе з квітів виклала стежину,
Через відстань, заборони і літа...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853429
дата надходження 02.11.2019
дата закладки 02.11.2019
Любимый враг, давно уже постель
Расстелена для наших поединков,
Я вызову из омута чертей
И прокачаю все твои инстинкты.
Ну что же ты, смелее, проходи,
Не стоит менжеваться у порога!
Пока мы дышим воздухом одним –
Камелии цветут в душе у Бога.
Нам надоела мирная тропа
И потому клокочущим Фуэго
Бушует в нас агрессии напалм,
Линчуя самолюбие и эго.
Икарус кармы нас уже настиг.
Сорви (я позволяю!) платье мести.
Постель готова – выходи на ринг.
Настало время истинных возмездий!
27.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852864
дата надходження 27.10.2019
дата закладки 27.10.2019
Как же хочется быть! И сегодня, сейчас - не когда-то,
не в блаженном Раю, а на грешной и бренной Земле,
за рассветом следить, любоваться багряным закатом
и тоску принимать улетающих в даль журавлей.
Как же хочется быть! К сыновьям прикоснуться украдкой,
этим жестом простым передать им частичку тепла.
Перекрасить опять в рыжий цвет поседевшую прядку,
объявляя войну непокорным таким зеркалам.
Как же хочется быть... пусть такой, пусть сякой, даже старой,
пусть больной и усталой, забывшей угасшую прыть...
Для детей и для внуков, сидящих в беседке с гитарой,
для любого, кто дорог тебе...Как же хочется быть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851813
дата надходження 18.10.2019
дата закладки 18.10.2019
Я й не помітила, як знову закохалась,
І як душа моя скупалась у вині,
Я не хотіла, та воно, чомусь, так сталось,
І рій метеликів запурхав у мені.
Наперекір всім заборонам - я жадаю,
Вустами хочеться торкнутися до вій,
Здалека ніжністю без дозволу гойдаю,
Здалека думкою тривожу спокій твій.
До твого серця не наближусь, обіцяю,
Можливо, змочу трішки губи у вині,
Ти лиш не гнівайся на мене, я благаю,
А просто вибач цих метеликів в мені...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851293
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 13.10.2019
Подаруй мені свою усмішку
Краплю радості сірої осені
Набери в телефоні мій номер
Запроси до себе у гості
І не треба шукати кращого
Марнувати даремно свій час
Всі вони говорять багато
Та фальшивий зміст їхніх фраз
Хочеш знати, що в мене на думці?
Зрозуміти мене дуже просто
Дай долити в твій келих червоного
Розпусти своє світле волосся
Я пірну у твій світ з головою
Ти розчинишся в моїх обіймах
Опинившись в моєму полоні
Зрозумієш, наскільки ти вільна
І не треба нічого боятись
Озиратись ввесь час за собою
Всі турботи твої й негаразди
За моєю лишились спиною
Ти хвилюєшся, що буде далі
Що ж з нами станеться завтра?
Відповім: якщо сонце не зійде
Все одно ця ніч того варта
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848762
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 08.10.2019
На жизненном пути из всех мужчин,
которыми Судьба нас окружила,
есть тот один, кто снится нам в ночи,
не важно с кем в постель бы ни ложилась.
Есть тот, о ком сама с собой молчишь,
кто, может быть, и сам того не зная,
унес с собой заветные ключи
и запечатал дверь земного рая.
Вернётся он к душе твоей нагой ,
кого бы ты ни встретила в дороге,
не важно даже, если тот, другой,
все звёзды положил тебе под ноги...
А ты в ночи слезами без причин
подсолишь вкус чужого поцелуя...
И образ, одного из всех мужчин,
появится, тобою призван...всуе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850718
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 07.10.2019
Не приручай ее, коль брать на руки не намерен.
Не обнимай ее, если в душе пока ты не уверен.
Не будь любим, когда любить в ответ не можешь.
Не помогай, раз знаешь, что помочь не сможешь.
Казаться лучше не стремись, зачем напрасно
Топтать собой чужую жизнь, поверь, ужасно...
Ужасно ранит и порой судьбу ломает...
Когда ее кто-то игрой воспринимает.
Живи с душой, не предавайся лишь разврату.
За жизни, что сломал, всегда придет расплата.
Оценивай возможности и силы прежде,
Чем подарить другим напрасные надежды.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849913
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 30.09.2019
В шептаньи слов, в движеньи пальцев
Сосуд откроется с вином.
В полночной страсти, словно в танце,
Мы закодируем бином.
Дыханья трепет, рук стремленье…
Нирванистическая дрожь
Затянет в сети на мгновенье,
Когда серебряная брошь –
Нунки́* висит на небосклоне,
Пытаясь заглянуть в окно,
Вдруг свет негаданно уронит,
Сорвав с горячих тел сукно.
Мы друг на друга ставим снасти
И попадаемся в силки.
Попеременно в нашей власти –
Вязать морские узелки.
И вот двоих застигла нега,
Качаясь лихо на волнах
И низвергаясь в лоно брега,
Где ходит по песку Луна.
Так близок миг проникновенья,
Так сладок неизвестный плод!
Позволит степень откровенья
Тебя испить, как дикий мёд!
И эйфория вожделенна,
Огня желает наша плоть,
Ведь мы с тобою – часть вселенной,
Что невозможно расколоть!
*Нунки́ - название звезды - сигма Стрельца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705250
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 27.09.2019
[quote]"О Жизнь! Заглянул я недавно в глаза твои, и мне показалось, что погружаюсь я в непостижимую глубь.
Но золотой удочкой вытащила ты меня и насмехалась надо мной, когда я называл тебя бездонной.
"Так говорят между собой все рыбы, – отвечала ты, – которые не могут достичь дна; все, что слишком глубоко для них, зовут они бездонным и недостижимым.
Но я лишь изменчива и своенравна, и во всем я женщина, и отнюдь не добродетельна.
И хотя вы, мужчины, называете меня и "глубокой", и "вечной", и "таинственной";
но всегда вы одариваете нас своими собственными добродетелями – эх вы, добродетельные!"
Так смеялась она, недоверчивая; но не верю я ей и смеху ее, когда она злословит о себе самой. [/quote]
____Ф-В.Н._______________________________________
Если - не любят тебя.
Если - совсем один.
Если на кухне, без света,
Сидишь,
А в чашке остыла полынь...
Ты -
Всё равно! -
Люби!
Не забывай -
Любить!
Это не твой удел -
Стадной тропой ходить!
Ты - не один, мой друг!
Пусть и темно, теперь,
Пусть вместо чая - полынь,
Пусть не стучатся - в дверь!
Пусть детский смех - не тебе...
Пусть говорить - отвык...
Это не повод ещё -
Шагом идти...
Других.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646583
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 27.09.2019
[quote]..."Что же так напугало меня во сне, что пробудился я? Не подошел ли ко мне ребенок, несший зеркало?
"Заратустра, – сказал мне он, – взгляни на свое отражение!" .....
[/quote]
_________Ф-В.Н.[i] (ч.2 "Ребёнок с зеркалом")[/i]___________
Ты - есть Любовь.
Ты - есть бессонная взаимность.
Ты - есть мелодия для тысячи сопилок.
Ты - есть тот свет,
Что достигает дна,
Где не растёт давно -
Цветок....
Где не взойдёт
Трава....
Я сотни импульсов
Послал тебе на встречу.
Они, как музыка, без окантовки речью...
Наполнят день твой -
Добрыми людьми.
Любовь придёт - к Любви...
Любовь
к
Любви....
[u][b]От автора:[/b][/u]
[i]Есть люди, над кем благосклонность Любви раскрывает свои крылья....
Любовь не выдаёт своего присутствия. Но человек всегда ощущает Её.
Из девяти попавших в беду, именно он и не познает слёз....
Так он становится глашатаем и воспевателем Любви.
Так хочет Эта Женщина.
Дева - умеющая хотеть.
[color="#9e5454"][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664768
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 27.09.2019
Кіломе́трами ллються пісні́:
В них вся туга моя за тобою.
Мої думи... Вони затісні!
А я стала для них мов рабою.
Ріже душу твоя німота:
Я такого ще болю не знала.
Цілу вічність тебе вже нема -
Я ж від снів це яко́сь приховала.
Ніжні руки голублять мене,
Губи шепчуть зухвалі зізнання.
Вмить стираються в порох всі «не» -
Віддаюся тобі без вагання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849515
дата надходження 27.09.2019
дата закладки 27.09.2019
Забудь, все что было забудь
Ведь люди могут ошибаться
Если не понятна жизни суть
Не стоит даже огорчаться
А память время не залечит
Не стоит думать об одном
Что человек все обеспечит
Не правда это, просто ложь
Надеяться чтоб получить в ответ
Лишь тихое души дыхание
С закатом ждать опять рассвет
Обременять своё сознание
Бессмысленно, теперь осмыслить
Все мысли прошлые к тебе
В тех встречах я не вижу смысла
Хоть думал, впереди ответ
Ведь тогда мы с тобою не знали
Любовь это или влюблённость
А я не люблю когда в моей жизни
За меня играет неопределённость
Так что извини, но дальше финал
И без приза кто-то из нас остаётся
Громкий финал, о котором мечтал
Моей жизни маленький кусочек счастья
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849226
дата надходження 24.09.2019
дата закладки 24.09.2019
Все що ми втратили в дорозі,
Незримим лишиться для нас.
Зійшли на нуль усі пригоди,
Зійшов до мінімуму час.
Так спішимо, щоб не спізнитись
В куточках світу побувать...
Скоріше виїхать, пожити,
Чи пять хвилин, чи років пять.
Але життя- це "шлях " людини
Дорога безкінечна до пори.
Колись ми всі кочівниками
І авантюристами були.
В дорозі все пізнатись може,
Там пройде перевірку друг.
І пройде все, що так тривожить
Бо ж загартовується дух..
Але прикутими до крісел
Рослини справжні стали ми.
Пройшли часи мандрівних пісень
Бо ж ми колись були людьми.
"Где еще мог почувствовать себя свободным житель этой вечно несвободной страны? Лишь в дороге, где ни барина, ни начальника, ни семьи."( Борис Акунин "Нефритовые четки")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568170
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 15.09.2019
Выплакалось небо, стало синее,
дождь мне душу вымочил насквозь.
Как же тяжело казаться сильною,
если ты касаешься волос!
А глаза твои горят по-пьяному,
и такие нежные слова...
Кольцами не связаны и планами,
но покончить с этим - черта с два...
Словно в рай пробрались незаслуженно
и молчим, дыханье затаив,
лишь дрожат, как голос мой простуженный,
губы сумасшедшие твои..
Я прильну как будто бы нечаянно-
хочется с ума тебя свести...
Ну а ты целуешь так отчаянно,
что за целый день не отойти.
Знаю я, что счастья не получится,
да и ты всё знаешь и не лги...
Очень долго надо будет мучиться -
совестью оплачивать долги.
Слов красивых видимо-невидимо,
но в уме - сплошная чепуха...
Господи, да кто же это выдумал,
счастье из обмана и греха?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847754
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 10.09.2019
К прекрасному берегу стремлюсь!
Ламаю льдины,и Авророй, ветром!
Я знаю, что ты мой и я клянусь
Не мерять расстояние, километры
Я доплыву, я вижу, слышу зов!
И в море моём чисто безупречно..
Не признаю ни штампов, ни оков
Так было! Есть! И будет! Будет вечно!
Рай там где Ты..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847777
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 10.09.2019
знаешь, я хотел бы быть твоим творением!
рисунком, словом или же стихотворением!
скорее даже образом, рисунком на бумаге!
где любовь развесит по углам свои black-флаги
я хотел бы быть последним словом, например: любовь!!
я хочу услышать от тебя: ты мой!! не прекословь!!
я готов быть Музой, говорить с тобой всю ночь!!
я готов принять от тебя сына, двух, и даже дочь!!
я буду до утра с тобой смеяться и смотреть кино
а потом остаток дня бояться выпрыгнуть в окно
а ты обнимешь, скажешь мне: Олег, ведь я с тобой!!
а я скажу: есть лишь излишняя жестокость и разбой!
а в твоей жизни есть любовь и творчество!! тепло и свет!!
всё остальное просто чепуха, безумие и сумасшедший бред!!
ты просто сумасшедший, просто ты сошёл с ума!!
извини, я в своей жизни разберусь на днях сама!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814095
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 05.09.2019
ти знаєш... психи - це завжди погано,
незрозумілі психи - це пи...дець,
та ні, все - ОК... і ти - моя кохана
й так само вправно вариш холодець,
так само вміло фаршируєш щуку,
котлети смажиш... знову не мені,
це... справді мука... Справжня б...ядська мука
товктись у часі, ніби у лайні
і де ж ти зараз? де я був учора?
у відповідь - суцільна німотА,
ні, я не хворий й ти, мала, не хвора,
ми просто тягнем кішку за хвоста,
придумуємо тисячі обставин,
возносим в святість сумнозвісне "ні",
ненавиджу... і зустрічі і кави,
безсонні ночі й рахувати дні,
я хочу із тобов кохатись... Сука!
та ні, не ти, а відстань, простір, час...
а ти десь знову фаршируєш щуку
і... що ж за бл...дство?! знову не для нас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847079
дата надходження 04.09.2019
дата закладки 04.09.2019
Ти чуєш, як світ мовчить,
Як дихає чорнотою?
Блаженства, спокуси мить -
Тьма спалює денну хвою.
І попіл, і сонця жар
Цвіркун віднесе на крилах,
І ніч проросте до хмар,
І стане важка, мов брила.
Мовчатиме криком сов
І плюскітом тихим неба,
За шерхіт сухих розмов
Обпалених вітром стебел
Зачепиться торба снів,
Розв"яжеться вузол дива:
І з присмаком кавунів
Комусь наморфіє* слива.
Й у мушельках сновидінь,
В гучному мовчанні ночі
Все денне стає, мов тлінь.
Ти бачиш, он юні очі
Запалює небостав...
То зорі, а чи купави?
Леліють ходою пав,
Мов мавки, лягають в трави.
Сріблястий човняр-дивак
Намащує воском хвилі...
Хтось просто напише - dark,
А хтось заримує милі...
На те вона й тиша тиш,
Щоб казку свою писати,
Про те, як шумить комиш,
Як ніч крадькома до хати
Веде тобі цілий світ
Захований між рядками,
Фрагменти чужих орбіт
І душ чиїхсь пунктограми.
*наморфіє - насниться (авт.)
22.07.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846904
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 03.09.2019
Я був сліпий гадаючи на часу рунах,
Шукав місця де любові бути не мало,
Душа як кладовище,все у трунах,
Лиш серце,щось ображено шукало.
Та сталось так,нехай лишень на мить,
Взірвалося усе як ти прийшла,
І розбудила моє серце,і воно тепер не спить,
За один день від нього всі ключі знайшла...
Із кимось ти живеш буває,
Сто років,і душа стає як сталь,
Для щастя чогось так не вистачає,
І повернути вже не можна,лиш сама печаль...
Другом вірним тобі маю бути,
хоч дружби точно я не обираю,
не вибарав ту ніч,щоб так її забути,
Тай варіантів інших також я не маю..
Вже склалось так,всі грають свої ролі,
Я знов пітьма,і це поганий знак,
І душу сонцем кожним днем вбиваючи поволі,
не хотячи,то просто має бути так...
Ти знай що доля внесе свої корективи,
ми грішні - люди взнають розірвуть,
Та без любові не існує жити перспективи,
Де всі здаються,квіти завжди розцвітуть ...
Пробач мені що появився,
Що я прийшов у ненайкращий час,
Що світ тобі відкрився і закрився,
світ снів і мрій,де певне вже ніколи і не буде нас ..
Я зможу жити другом твоїм, обіцяю,
Найкращим,вірним ,за тобою у пітьму,
Але не зможу жити,що тебе не знаю!!
якщо прийдеться, краще знаючи тебе помру...
Ми вільні,ми не на словах,
Метелики любові,ми ж як квіти,
Ми не для того щоб вмирати на губах,
Для того ми,щоб щастя зустріти ..
Я хочу лиш тобі одне сказати,
Але те щось давно в твоїх думках,
Життя для того щоб когось кохати,
і те кохання лиш в твоїх руках ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846714
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 01.09.2019
Помни, тебя окружают живые люди,
Не клоны, не роботы, не актеры...
Если,от слов твоих больно будет,
Повод гордится собой «матёрым»?
Помни, тебя окружают сердца живые,
Тонкие души, где мир за гранью...
Если от слов твоих больно будет,
Больше не жди от них пониманья.
Помни, что играми в «отношения»,
Можно их полностью обесценить...
Стоит уметь отвечать за свои решения,
“Переиграть” возможно все лишь на сцене.
Помни, тебя окружают живые люди,
Так не стреляй словами, что хуже пули.
Ведь от них обязательно больно будет,
Как бы тебе обратно их не вернули...
А.В. #annvishtak #annaslitlepoetry
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845693
дата надходження 21.08.2019
дата закладки 21.08.2019
(Слова до пісні “Try” з репертуару Pink)
Іноді здається, що ти плачеш,
Знову я вчинив не так.
Розкажи мені, не знаю,
Чом страждаєш так.
Посміхнись мені і минуть думки сумні,
Посміхнись мені і настануть дні ясні,
Посміхнись мені, свою руку мені дай,
Я тебе кохаю, знай, знай, знай,
Тебе кохаю, знай, знай, знай,
Тебе кохаю, знай, знай, знай.
Іноді ти весело смієшся,
Чудовий день для нас,
Мені в коханні зізнаєшся,
Хочу спинити час.
Посміхнись мені і минуть думки сумні,
Посміхнись мені і настануть дні ясні,
Посміхнись мені, свою руку мені дай,
Я тебе кохаю, знай, знай, знай,
Тебе кохаю, знай, знай, знай,
Тебе кохаю, знай, знай, знай.
Знаю кохаєш, мені пробачиш,
Марно, мила, не страждай.
Знов добро в очах твоїх я бачу,
Ніжну руку мені дай.
Посміхнись мені і минуть думки сумні,
Посміхнись мені і настануть дні ясні,
Посміхнись мені, свою руку мені дай,
Я тебе кохаю, знай, знай, знай,
Тебе кохаю, знай, знай, знай,
Тебе кохаю, знай, знай, знай.
Тебе кохаю, знай, знай, знай,
Тебе кохаю, знай, знай, знай,
Я тебе кохаю, знай, знай, знай,
Тебе кохаю, знай, знай, знай.
Я тебе кохаю, знай, знай, знай.
Тебе кохаю, знай, знай, знай.
15 серпня 2019 р.
Відео пісні:
https://youtu.be/AAxhpA0QkS0
https://youtu.be/gWtSdJ7k2EY
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845239
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 20.08.2019
Вона подумала, що все це не всерйоз,
Що просто – літо, а у літа – грози,
Що мухи падають, бо діє дихлофос,
А рання осінь – то лише прогнози…
Вона подумала, що завтра – середа,
Що скільки їх ще буде – просто серед,
Що час – в’язкий, мов згущена вода,
Що і не стане вже ніколи перед…
А він сидів і думав – просто дим,
Жмакає очі, мов старі газети,
Що і не був ніколи і ні з ким,
Хоч з кимось й був, та вічно думав – Де ти?
Вони дивились в вечір крізь вікно,
Так… різнобічно зазирали в шибу
В обох десь гецали кістяшки доміно
І хтось комусь кричав завзято – Риба!
Світ просто був… і був - один на двох,
І треті та четверті були зайві,
Спокуси плід, що довго пестив Бог,
Давно вже зник із яблуні чи з Айви,
Прозоре скло стікало киселем,
Шкварчало десь на підвіконні смальцем…
Світ вигравав – водою та вогнем…
до її щік його торкались пальці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843771
дата надходження 02.08.2019
дата закладки 18.08.2019
Якщо мовчу -
дослу́хайся -
про що,
а не питай:
чому або наві́що.
Мовчання - віще.
Не жалій свічо́к...
Зазеленів листок
на попелищі,
і вітер свище
ближче,
ніж за крок?
Будь вища.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844520
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 17.08.2019
Ты - тайна, мне не ведомая прежде
Анима, вышедшая из цветного сна
Как хочется сорвать твои одежды
И первым поцелуем выпить всю, до дна
Ласкать твой стан, любуясь наготою
Вкушать безудержно дурманящую сласть
Желания, укрывшись новою волною,
В объятьях жарких с головой пропасть
Сломать табу, разрушить все запреты
Войти по радуге в твою непознанную суть
В глазах увидеть отражение рассвета
И негой обессиленым... обняв, уснуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793948
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 17.08.2019
Я хочу умереть от счастья,
Ибо оно лишь мгновение!
Я в неизмерной власти,
В этом моё вдохновение.
Не от горя, не от болезни
Слёзы идут так отчаянно,
А от того, что стала трезвой,
Неба коснувшись нечаянно.
Я хочу лишь тебе присниться,
Ибо твой сон наваждение,
И страданий твоих напиться,
В этом моё наслаждение.
Не пытайся меня исправить,
Или прости прегрешения.
Умираю тебе на зависть,
Но в рай не дам приглашения!
20.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833265
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 17.08.2019
О сокровенном принято молчать...
Лишь так, ты проявляешь свою волю.
Когда судьба решит меня сломать,
Я попросту ей больше не позволю.
Хочу и буду! Только так теперь!
И каменные замки за плечами.
Другая я! Другая я, поверь!
И не бросаюсь громкими речами.
Пусть люди говорят, что я черствей,
Что словно ёж, порой невыносимо...
Да вот с собой я, наконец, честней
И в этом вся целительная сила.
Я улыбнусь преградам на пути
И с лёгкостью их все преодолею.
Ведь к целям в жизни принято идти,
Теперь я по-другому не умею!
.
.
.
.
For you my lovely @lielik_bu_
А.В. #annvishtak #annaslittlepoetry #girlspower💪
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833074
дата надходження 17.04.2019
дата закладки 17.08.2019
В її очах палав світанок. Згорали спогади в вогні
і розтікалися п'янким теплом по тілу.
Туман фальшивих обіцянок осів глибоко десь на дні
та розчинився. Геть пусту та занімілу,
таку субтильну та таку самотню душу на тріски
розбив колись. То так давно було, здається...
Та й не важливо це тепер. Ці світанкові відблиски
лоскочуть шкіру. Щиро так вона сміється.
І кожному радіє дню. Розсіялась нарешті мла
і змила сльози всі стрімка весняна повінь.
Усе розквітло навкруги і серце сповнене тепла.
Сніги холодні розтопив кохання промінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833048
дата надходження 17.04.2019
дата закладки 17.08.2019
Ти питаєш про що я мовчала
Куди посмішку діла свою
І від кого її я сховала
Чом засмучена поруч стою.
Моя радість для Тебе - табу
Світлий спомин залиш в забутті
Я у відповідь мовчки кричу
Сотні літер в пустому листі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832960
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 17.08.2019
Пляж і столик сьогодні на двох,
Я тремчу чомусь не від повітря.
Зорі світлює ніби мов Бог,
Та у тОбі їх більша палітра!
Дискотеки ще світло, кафе...
Наші погляди в різному грають-
Мій в твоєму нестримно живе,
Твої ж очі вогні споглядають.
Ти сп'яніла червоним вином,
Ну а я почуттями до тебе.
Ми сидим за інтимним столом
І зірки нас освітлюють з неба.
Що порадиш найкраща мені
Ти зробити в цю ніч потаємну?
Як зайняти твої ледь сумні
Очі власним промінням приємним?
Я ж мов той золотий обеліск,
Що споруджено в честь твого світла.
Відзеркалюю променів блиск,
Від зорі що у тобі не зблідла.
Вона вища за дійсне усе,
Джерело мого серця пориву.
І сп'яніло невпинно несе,
Понад берегом сяє звабливо.
Ніч і море, кафе і той пляж
І прожектори, музика в нОчі.
Ти - мій світла яскравий кураж...
Та в далеких вогнях твої очі.
(с)17.02.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653444
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 17.08.2019
Ти стоїш навколішках,
Я стою зволожений.
Хтива твоя посмішка,
Вуст м'яке положення.
Ти говориш лагідно,
Мед полився звивами.
Збуджуюся пагоном,
Формами красивими.
Мова в тебе - дотики
Вітру, воду змащує.
Кола від еротики,
Що постане кращою.
Озеро свідомості,
Голос гонить хвилею.
Я у невагомості,
Де говориш зливою.
Я голодно слухаю,
Мед тече уявою.
Раю між і мукою,
Вродою яскравою.
Не даєш торкатися,
Тіла свого пальцями.
Хіті - винуватиця,
Шепіт як овація.
Ти мені наказуєш,
Знизу - тихо, дозами!
Мед - вустами, фразами...
Пагін - надекстазами...
Я стікаю в озеро...
Олег Купрієнко (с) 23.01.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836534
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 17.08.2019
я напишу обо всем сценарий...
сериал с развратом, среди веселья.
яркие краски, воспоминания...
(киллер убьет тебя в первой серии.)
я напишу о тебе всю правду,
что не удержишь любовь - постелью.
мальчик в обличии минотавра,
(киллер убьет тебя в первой серии.)
десять сезонов, те фиг обломится!
он однозначно зайдет бестселлером!
НО ты не успеешь еще опомниться, как
киллер убьет тебя в первой серии!😈
А.В. #annvishtak #annaslittlepoetry
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845090
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 17.08.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2019
ЯПОНСЬКА ПОЕТИЧНА ГРА-РЕНҐА
між Едельвейсом137 та Серафимою Пант.
Дописуючи два рядочки до хоку,
утворюємо танка.
.
Едельвейс137
Обвисли хмари,
Немов лахміття з неба.
Похмурий ранок.
Серафима Пант
Не грає кольорами
Німа роса на маках.
……………………
.
Е137
Чорне вороння
Куйовдиться у хмарах.
Вітер в груди б’є.
С.п.
Вперед іти так важко –
Назад шляху немає.
………………..
.
Е137
Вчуся ходити.
Пекучий жар підошви
Палить. Боляче.
С.П
Згадати б легкість кроків
Дитячих босоногих.
……………….
.
Е137
Ховаю біль свій
у темно-сонний вечір.
Мокра подушка.
С.П.
Виводить соловейко
Про зраджене кохання
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840172
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 16.08.2019
ЯПОНСЬКА ПОЕТИЧНА ГРА-РЕНҐА
між Едельвейсом137 та Серафимою Пант.
Дописуючи два рядочки до хоку,
утворюємо танка.
.
Едельвейс137
Обвисли хмари,
Немов лахміття з неба.
Похмурий ранок.
Серафима Пант
Не грає кольорами
Німа роса на маках.
……………………
.
Е137
Чорне вороння
Куйовдиться у хмарах.
Вітер в груди б’є.
С.п.
Вперед іти так важко –
Назад шляху немає.
………………..
.
Е137
Вчуся ходити.
Пекучий жар підошви
Палить. Боляче.
С.П
Згадати б легкість кроків
Дитячих босоногих.
……………….
.
Е137
Ховаю біль свій
у темно-сонний вечір.
Мокра подушка.
С.П.
Виводить соловейко
Про зраджене кохання
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840172
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 16.08.2019
Вместе мы с тобою быть не можем,
Ведь я романтик,ты актриса.
Роль моя быть твоим прохожим.
Сказать привет и ждать сюрприза.
Но,вы не столь приветливы,увы.
Неприязнь видеть можно сразу.
Гордый взгляд к моему экстазу,
Заставил быть с вами на Вы.
Давайте может спросим у луны.
Или звезд которые мерцали.
Может мы совсем не влюблены?
Нас просто любовью накачали.
Ах,да...Вы лишь гордая актриса.
Вам важно попасть под яркий кадр.
Мне не понять вашего эскиза.
Я романтик,я не люблю театр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843463
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 16.08.2019