[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=G2uVQe80U_c[/youtube]
Любов – як вітер в моїх руках. Так легко відчути, але так складно зловити.
Не може вітер без роботи,
Такий від роду працівник.
Його життя - постійні зльоти.
Він - жартівник і мандрівник.
Пора осіння - це найкраща,
Зриває листя без жалю.
Повіє - дасть життя багаттям,
(Його добро тут узнаю).
А то постукає в вікно,
Людей злякає серед ночі.
Дощу краплини кине в скло...
Так розважається - самотній.
Нудьгу так хоче побороть,
Немає хати, ні родини.
Пройде по тілу холодок,
І проклина лиху годину.
Поплаче гірко між дротами,
Та хто розрадить, зрозуміє?
Частіше плаче він ночами,
Та плакать, вірю, він уміє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997116
дата надходження 27.10.2023
дата закладки 27.10.2023
Моя душа, немов ті квіти,
Зівʼяла і нема де діти.
Неначе там ще є краса
Та вже не пахне, а згаса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988452
дата надходження 11.07.2023
дата закладки 11.07.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2022
Говори. Я так хочу почути твій голос.
Твій надламаний сміх, що застряг десь між ребер.
Вивільняючи з горла нечитаний космос,
Покажи мені небо.
Говори, засипаючи тишу словами,
Хай вони як пташки ніжно пурхають в простір.
І нехай залишаються тільки між нами:
Хай їх вітер далеко не зносить.
Розкажи мені те, що п'янить і хвилює,
Що ніколи в житті не розкажеш для інших.
Не шкодуй мені слів. Поки я тебе чую,
Розкажи мені більше.
Людям складно дістати до неба,
Людям важко напнути вітрила.
І якщо я ще тут, біля тебе,
Говори, щоб і я говорила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938514
дата надходження 28.01.2022
дата закладки 29.01.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.07.2021
Кто-то пьет дорогое вино,
Наслаждаясь неспешно глотками.
Я открою заветный блокнот
Весь исписанный мелко стихами.
Я пьянею от пахнущих строк
Поэтическим тем ароматом,
Что разлит словно пышущий грог,
Отдающий немного мускатом.
«Налистаю» себе без закуски.
Знаю я, что во всем своя норма.
Вдруг накроют меня снова чувства,
Что поэт намешал так упорно.
Как бутылки стоят фолианты.
И в поэзии выдержка значит.
Как вино опьяняют таланты,
Но не все из них пишут удачно.
24.07.2021 Дмитрий Дробин
Справка: Грог (англ. grog) — горячий алкогольный напиток. В наиболее общем варианте представляет собой ром, сильно разбавленный водой с сахаром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920330
дата надходження 24.07.2021
дата закладки 24.07.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nyi3zb9_ptc[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jZFbnK2ueMg[/youtube]
Зі мною поряд, чи незримо,
Ти просто будь у кожну мить,
Коли проходять хмарки мимо,
Чи дощ у листі шелестить.
Повіє бриз легкий у спеку,
Зірветься в холод сніговій,
А я у всіх вітрах далеких
Почую рідний голос твій.
Коли зоря повільно вранці
Проріже променем пітьму,
Гарячу каву в філіжанці
Я сонно з рук твоїх візьму.
І у безкрайній голубіні,
Де ледь хлюпочеться прибій,
Твою долоню в тиші синій
Зіжму обнявши у своїй.
Ти просто поряд, ніби тіннню,
Зі мною в час сумний пройди,
І падолистом, в день осінній,
В стрімкому вальсі закрути.
А я, коли пітьма розвісить
Сріблясті зорі-ліхтарі,
Знайду свою у темній висі
Біля твоєї, угорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893769
дата надходження 02.11.2020
дата закладки 01.02.2021
Укрий мене теплою ковдрою,
Що зіткана з ніжності і ласки,
З ниток сильних і впевнених,
Які не бояться поразки.
Укрий мене, коли на душі зима,
Коли хурделиця, і вітер зірвався,
Коли просто зникають слова.
Лиш ти цієї бурі не злякався.
Укривай мене, мов маленьку дитину,
Заколисай в обіймах палких,
Нехай прийде спокій в цю тиху годину,
Нехай не буде на душі ліній терпких.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903281
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
Спитай мене, чому не йде зима?
Чи заблукала серед зір колючих?
Спитай, чому так виє, що вийма
останні душі у дощів беззвучних.
І я скажу - то не зима, то я,
І ще скажу - не з волі забарилась,
забула восени, що я - твоя,
коли збирала світом власну силу.
Вже як вітри затихнуть навісні,
Нікому не кажи в серйоз, чи сміхом,
що сніг, цей сніг, цей сніг, цей сніг, цей сніг...
Це я прийшла тим білим-білим снігом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897312
дата надходження 06.12.2020
дата закладки 18.01.2021
А чи мені не знати, як бува -
відімкнеш світ і світло за собою.
І за дверима зашипить юрбою
відтята вулиці душа крива.
І будеш ти в мені ядром Землі
варити магму й те, що не збагнути,
накручувати станеш тихі пута
і огортати у в'язкій смолі.
А далі - з кокона, від початкі́в,
я вилечу вже не тобі назустріч...
А ти ухопиш тіло і не пустиш
втекти з прозрілих наших враз голів.
І по краплині світ затопить все
і груднем, й ліхтарем в вікні кімнати.
- Ще зачекай, ще страшно відпускати.
Втопи у погляді моє лице.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897215
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 18.01.2021
http://notatky.com.ua/arsen-mirzoyan-ne-magellan/
https://www.youtube.com/watch?v=9zqzA2TN078
материк з островів
звідусіль-звідусюди
ходять-дихають люди
і впираються в груди
тісно їм вочевидь
і помножені часом
бути змушені разом
до екстазу й до сказу
в штиль і шторм
острови
я не хочу нікого
зі собою в дорогу
лиш когось ненадовго
з різних в русі причин
я любити не проти
і кохати достоту
тільки я собі
острів
що гуляє ні з чим
я приб"юся побути
відігрітись відчутись
як обійми у пути
закільцьовують з днів
звідусіль-звідусюди
ходять-дихають люди
і будують споруду
материк
з островів
ID: 677687
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 12.07.2016 22:57:05
© дата внесення змiн: 14.07.2016 01:33:22
автор: Маріанна Вдовиковська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757327
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 18.01.2021
Гаряча кава в день зимовий,
Зігріє нас теплом своїм.
А за вікном сніжинки знову,
Танцюють в платтячку легкім.
В руках у мене філіжанка,
Парує кава запашна.
Чарівна зимонька - панянка,
Вмостилася біля вікна.
Я з нею радо поділюся,
Відкрию навстіж їй вікно.
До неї пальчиком торкнуся,
- Давай, пограєм в доміно?
Вона лиш холодом повіє
І лишить усмішку на склі.
Зима зігрітися не вміє,
Вона дарує кришталі...
А в доміно - з морозом грає,
Коли немає, що робить.
Стежини снігом замітає,
Щоб когось в казку заманить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901695
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.01.2021
За вікном сніжинки
у тихому, радісному польоті.
У руках том Лєва Толстого
у синій палітурці.
Життя щоденне - буденне
тим і дороге,
що ніби не помітно,
складається в роки.
Стерлися пори сезонів,
у зимовий ранок, як ранньою весною,
може грянути дощик
з краплиною "зеленою".
Десь в Криму,
навіть вишня розквітла,
такі ось наші справи.
Міняємо по-тихеньку Планету Земля.
Та дай Бог, щоб до кращого,
а не затяжним Майданом,
хочеться щастя Країні побажати,
якого вона ще й не знала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900838
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021
На фронті дощ, бої й шалена втома –
І рік ніколи не закінчиться, мабуть…
Плече товариша, теплі дзвінки із дому –
Слова любові, котрими живуть…
Я в полі сам – товариш не вернувся.
А завтра вже приходить Новий рік.
Молюся, щоб живий, нехай забувся,
Нехай мене лишив, нехай би втік!
Думки за день ідуть тридцяте коло –
Пульсує кров, терпіння на межі…
Один у полі… й вороги довкола…
Чого мене лишив, мій брате, розкажи!!!
А Новий рік несе нову надію –
Шампанське, мандарини, олів’є…
І я новий, я більше не зумію
Лишатись осторонь, коли беруть моє.
Нехай один!!! Один з метою – сила!!!
Нехай на свято!!! Тим міцніший дух!!!
Не держать ноги – витримають крила!!!
Душа замерзла – батьківський кожух!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899668
дата надходження 29.12.2020
дата закладки 30.12.2020
Немає фарб за вікнами уже,
Лиш дощик сльози свої ллє і ллє.
Стікають краплі по шибках вікна,
Калина мокне, у сльозах вона.
Течуть струмки заплаканих доріг,
А ми чекаєм в гості білий сніг.
Від нього так святково на душі,
Про свято це напишуться вірші.
Щоб сніговик всміхнувся за вікном,
Як зійде зірка ясна над селом.
Ну де ж ти люба зимонько - зима?
Пошли для нас свої мережива.
Не треба нам отих холодних сліз
Їх дощик назбирав вже цілий віз.
Нехай прийде у гості морозець
І буде диво - з - див в нас накінець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899573
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 29.12.2020
Коли випаде сніг, місто згубить сліди метушні,
огорнеться бульвар у м'яке і пухке покривало.
Вона зробить глінтвейн і тепло розіллється зухвало,
втамувавши думки, що сльозили, а нині смішні.
Коли випаде сніг, у гірлянди вдягнуться шибки.
Хтось, колись так схотів розбавляти усе чорно-біле.
Їй здається зима, хоч сувора та надто несміла,
має пряжу, в якій, лише білі і чорні нитки.
Коли випаде сніг, вона знову напише листа.
Раз на рік, як і всі, хоча так їй далеко не вісім.
Дивна, вірить у те, що отримає той в закуліссі,
бо ж ця магія в ній оселилась колись неспроста.
Щось напише своє, і дарунків захоче своїх:
трішки більше тепла і надії для тих хто схилився...
Сніг впаде, щоб цей світ, чогось ніжного в нього навчився...
Щоб зігрілась вона, за вікном у обіймах твоїх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897101
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 03.12.2020
Дрімає ліс в холодній тиші,
На якусь мить вітер затих.
Не дався він могутній силі,
Чомусь добріший, а не злий.
Останній лист упав на землю,
Неначе згорбились гілки.
Понад землею хмари темні,
В полон взяли все залюбки.
Запанувала днем негода,
В ночі холодний дощ пройшов.
Піде у сплячку вся природа,
Не хочеться, щоб так було.
Осінь прощається із нами,
Останній лист з календаря.
Ще прогуляється з вітрами,
На зустріч прийде вже зима.
Хоча природа не здається,
Дала вже паростки трава.
Осінь у зиму повернеться,
Йти передумала вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896029
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Бесчисленные варианты
способностей людских.
Жизнь соткана из
противоречий.
Недовольны мы -
сперва собой,
потом страной,
и в целом целым Миром.
Ценности Восток - Запад,
многих замучили,
и только мосты укрепляют
сердца, чтобы не мучились.
Ничто не происходит зря.
Дорогу осилит идущий.
Программа унаследована
каждым поколением своя ,
в сущности.
Судьба оставляет
гравировку каждому свою,
как в племени,
только в виде его
личного имени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896039
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Часом голос звучить, як сталь
І очима говорить Правда.
А як впадеш буває - встань
І забудь, що колись падав.
Білий прапор - лихий муляж,
Від поразки падають руки.
А якщо ти стомився - ляж,
Заховай в темноту муки.
Відпочинь у самій пітьмі,
Головне - ти не стань тьмою.
Навіть просто один, в самоті
Залишайся самим собою.
Прийде час, ти завариш чай,
Вже не схочеш міцного чарку.
І якщо ти Любив - знай,
Зможеш знову усе спочатку.
І яким би не бачився Світ,
Є в Душі особлива Сила -
Небо кличе її в політ,
ТИ НІКОЛИ НЕ ВТРАТИШ КРИЛА!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896057
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Исчезла рыжая полоска горизонта,
К ногам спустился томный лунный свет
И заиграла, блеском, звезд когорта,
Дотошно исполняя свой обет.
И кажется не осень смотрит в небо,
И ты ко мне по мостовой спешишь...
И повернет трамвай в дэпо налево...
Ты ж поцелуем взгляд мой укротишь.
А листья ноября, познав усталость,
Все ж нехотя спускались на покой
И между нами, ветром, мчалась жалость,
И... меркнет силуэт надежд чужой.
Мой горизонт опять расставил точки,
Но губы помнят и блестят глаза...
Я здесь, я жду любви твоей росточки!
Я здесь, я жду... А небо жжет гроза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896060
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Обожаю ночь за тишину...
За свежий воздух и прохладу.
За любопытную луну,
Которой все чего-то надо.
Она, своим холодным светом,
Потусторонний шлёт привет.
Царицей будет до рассвета,
В ночи соперников ей нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896062
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Якщо б тебе не було,
хіба сходили на небі зіроньки,
приходив ранок,йшов дощ,
падав сніжинок танок,
набігала морська хвиля,
якщо б тебе не було...
Якщо б тебе не було ,
все одно я б тебе придумала,
інакше не можна.бо нестримна стала
це точно.
Якщо б не було тебе, ніч з днем
не зустрілись,весна не прийшла вчасно,
й сонце не дало своєї сили.
Якщо б не було тебе,
мені бракувало б життєвої наснаги,
хоча ти й не мій,та це
все одно додає надій.
Як я ще досі жива,
дні в ланцюг збираю,
Душу ними краю...
Якщо б тебе не було...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895469
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Цей ранок осінній проснеться в тумані
І мжичкою вкриє посохлу траву,
Пройме холодочком дерева заспані,
Які ще гілками тримають пітьму.
Бо нею від холоду вкутались й вітру,
І голі-голісінькі сплять у тишІ,
Сховавши весь смуток у сіру палітру
Відтінків потусклих, сухих споришів.
І навіть, горобчик сховався під стріху,
Сидить у кубельці й тихенько мовчить,
Адже у погоду таку не до втіхи –
Скоріше б цю зиму холодну прожить.
А там би весняний і сонячний ранок
Його розбудив би ласкавим теплом,
І він з задоволенням сів би над ганком
І радо б співав над відкритим вікном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895446
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Я загубився поміж літа,
поринувши в казкові сни,
шукав волошку серед жита,
єдину, з самої весни…
А ти на ранню осінь схожа
в новому жовтому пальто,
дивуєш сміхом перехожих,
коли сідаєш у авто.
А ти яскрава і тендітна,
як павутиночка легка,
немов ранковий промінь світла,
берізка в золоті струнка!
Чарує сонцем наша осінь,
дарує казку листопад
і п‘яні ми від щастя зовсім
немов багато літ назад!
12.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894715
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 12.11.2020
Ти стоїш у сукні чарівній
Вбралася у шати, як весна,
В тебе образ, ніби неземний
Бо у нім небачена краса
Біла сукня, як вишневий квіт,
На плече спадає ніжно локон,
Від краси, неначе дивний світ
Зупиняє мить чарівну кроком
Ніжність, що у погляді бринить
І глибинність, ніби розчиняє
Чарівна мелодія звучить,
Яка надихає й окриляє
І милуюсь - вічність хай пройде,
Неможливо від краси стомитись,
Так чарує тільки неземне -
Можна лиш на хвильку зупинитись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894713
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 12.11.2020
Хто зна, яка вона сьогодні?
Туманами загорнута сповна.
На ній сережки дуже модні,
Позаздрить цьому, навіть їй зима
Коли розсіються тумани,
У неї інший образ буде вже.
Вона писатиме романи,
А вітер їх у небо понесе.
Вона насупить брови може,
Образиться на дощ, що сльози ллє.
То листя килимом розложе,
А то у хризантемах зацвіте.
То осінь за вікном кружляє,
Вона чарує образом своїм.
В промінні сонця ясно сяє,
Дарує дні чудові нам усім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894743
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 12.11.2020
Давно ця черешня вже не плодоносить,
Та стовбур сухий височіє уперто,
Стрічає смиренно за осінню осінь —
Стояти! Не впасти! Ні жити… Ні вмерти…
Востаннє відплакала білим цвітінням
Стареньку хазяйку старенької хати…
Лежать у подвір’ї лиш страчені тіні,
І тиша блукає в саду винувато…
Ніщо не буває в цім світі даремним —
Це дехто із нас зрозуміє нарешті…
Дерева — як люди, і ми — як дерева.
Минути б нам долі цієї черешні…
© Володимир Присяжнюк
09.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891264
дата надходження 09.10.2020
дата закладки 10.10.2020
Я пригорнусь до тебе, осене, дозволиш?
І розповім тобі про сум...журбу... печаль...
А ти мовчанкою цю сповідь поневолиш,
Засиплеш листям мої сльози, відчай, жаль...
І потечуть по венах долі дні багряні,
З дощів холодних знов народиться душа,
Немов воскресне десь в ранковому тумані,
Де вже протерлася до дір тривог межа.
Десь там, де з голоду печалі помирають,
І десь в болотах, у незвіданих лісах -
З душі свіженьку оболонку пожирають,
Яка лишилась при народженні в дощах.
Роки біжать по листю жовтому босоніж,
Шляхи розходяться, наповнені людьми,
А я лишусь з тобою, осене, дозволиш?
Десь тут на розі у кав'ярні до зими...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890682
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 04.10.2020
Як бракує твоєї опіки,
А чекання наводить сум...
Твоя ніжність - найкращий лікар!
Неодмінно її діждусь.
Як бракує твоєї турботи,
А бажання породжує злет...
Твоя ніжність - душі польоти...
Поцілунки - солодкий мед!
Як бракує твоєї втіхи,
Як бракує Тебе... Клянусь!
Я радітиму зустрічі тільки,
Неодмінно її діждусь!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841633
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890606
дата надходження 03.10.2020
дата закладки 03.10.2020
Прохолодний вітерець цього вечора
Навіяв мені про тебе думки,
Сірий великий капюшон за плечима
І без тебе минулі роки.
Нічого незнайомого не відчула,
Як і раніше, спогади з тобою зігріли,
Я у просторах самотності втонула,
Й водно́час, немов з нею ще не зустрілась.
Солодкий присмак осені в повітрі,
Солодить п’яну душу, наче мед,
П’яну від ще живого почуття світлого
І тихих думок про тебе…
03.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890604
дата надходження 03.10.2020
дата закладки 03.10.2020
Вечер закатом уже догорает,
Синяя дымка виднелась вдали,
Что же так сердце, так сердце страдает,
Скрылись из вида давно журавли.
Осень безумная, сумрак струится,
Были далеко счастливые дни,
Образ любимый, как прежде, все снится,
В жизнь мне ворвались безумные сны.
Ветки качают холодные ветры,
Море покой свой забыло давно,
Бури над сушей и россыпей метры
Вихрями кружат, ломают крыло.
Что же ты осень играешь багрянцем,
Золотом листья укроешь в ночи,
Днем уничтожишь все ветреным танцем,
Пламя затушишь нежнейшей свечи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890069
дата надходження 28.09.2020
дата закладки 29.09.2020
Вкриваюсь пледом - гріє чай в негоду,
Панує осінь - за вікном дощі,
Лиш в спогадах всі літні насолоди,
А як, скажіть, зігрітися душі?
Зігріти може посмішка звичайна,
Дотик руки, що теж тепло несе,
А як душі коли вона печальна,
Коли болить і біль той так пече?
Душі важливі - щирі почуття,
Бо вона фальш на відстані відчує,
Хто почуттями запросто торгує
У нього просто камінь - не душа.
Зігріє тіло плед, чи теплий чай,
Поможе хтось коли важка дорога,
Одним лиш завжди гріється душа:
Любов"ю і молитвою до Бога.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889967
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Дозрівають яблука в саду,
Налилася соком – медом слива.
Я в думках щодня до Тебе йду,
І від того, я уже щаслива.
Стежка – безкінечна течія,
Стелеться лугами та полями.
Не питай – «Чекаю Тебе я?,
Чи кохаю, як колись, без тями»,
Небо в зорях рясно розквіта,
Дні летять, спішать на зміну ночі.
А душа весь час кудись літа,
Щоб коханню глянути у очі.
Я в думках щодня до Тебе йду,
Від омріяних побачень я щаслива.
Хоч немає цвіту вже в саду….
Пахнуть яблука і дозріває слива…
10.08.2020 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885599
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 11.08.2020
За чашкою чаю, що спрагу тамує
відлунням почулось: «люблю і сумую…»
Стривожилось серце і зжалось до болю…
немов в грудях тісно, і хоче на волю…
На те ж вона мати, щоб все відчувати:
коли порадіти, коли співчувати…
Коли у молитві зустріти світання,
і випустить в небо тривогу й зітхання...
З якими словами до Бога звертатись,
щоб діти додому могли повертатись...
Щоб сон був спокійним, а на світанні
оселя батькІвська сіяла в чеканні.
Щоб гамір і сміх було чути повсюди,
кровинки птахами летіли зівсюди…
У чашці тонула глибока зажура…
Їй так пасувала погода похмура…
10.08.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885602
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 11.08.2020
Біжить стежиною десь літо,
Стежина в'ється поміж трав,
Вітають літо ніжні квіти,
Зелень нескошених отав.
Вінок на голову вдягнуло,
Хоч босоноге й молоде,
Здається, літечко забуло,
Що уже осінь його жде.
Чекає у кінці дороги,
Дощі збирає мов гриби,
І хмари кличе на підмогу
І дні із присмаком журби.
Та ще цвіте й співає пісню,
Мені гукне: Не відставай!
Та плаче поглядом тернистим
Не молодий за полем гай.
Так і в людей - весна квітує,
Весела пісня у душі,
Та на стежках життя чатує
Осіння сповідь, як вірші...
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884105
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 27.07.2020
Туманом сивим плаче небо,
Чи розлилися так жалі,
Я в літо повернусь до тебе,
Букет поставлю на столі.
Парує вже духм'яна кава,
І очі в очі - ніжно так...
З тобою в літо заблукала,
Та осінь мариться однак...
Про неї нагадав цей ранок,
Сумним туманом за вікном,
Як добра кава на сніданок
Наша розмова за столом.
Нехай туман - в душі в нас літо,
І пахнуть квіти на столі,
Не буду я роки лічити
Поділимо твої й мої.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884104
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 27.07.2020
Я дякую Богу за ці почуття.
За те, що ще вмію кохати,
За те, що тебе запровадив у моє життя,
Що знову навчилась літати.
Я дякую Богу, за те що ти є,
Що віриш, що любиш, що поряд.
Я дякую Богу за щастя своє,
За ніжність і люблячий погляд.
А ще я у Бога, в молитві прошу,
Щоб жити з тобою у парі,
Щоб поряд, обнявшись,чекати дощу
І не зважати на хмари.
Бо ти саме той... той що снився мені...
А більше нікого не треба...
І випадковостей не буває в житті,
Й кохання це послане небом.
27. 07. 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884122
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 27.07.2020
До тебе я, так ніжно пригорнусь,
Моя єдина і моя жадана,
І ніжності твоєі я нап"юсь,
Моя кохана, квітко полум"яна.
В квітучий сад тебе я поведу,
Де нас чекає яблуня креслата,
Для тебе квітку щастя я знайду,
І буду все життя тебе кохати.
Там повний місяць вигляда з-за хмар,
І стелить нашу долю рушниками,
Й твої зелені очі повні чар,
Душу мою наповнюють піснями.
В квітучий сад тебе я поведу,
Де нас чекає яблуня креслата,
Для тебе квітку щастя я знайду,
І буду все життя тебе кохати.
І під вінець тебе я поведу,
Нам буде вічно доленька всміхатись,
Від тебе я всі біди відведу,
Й наповниться піснями наша хата.
В квітучий сад тебе я поведу,
Де нас чекає яблуня креслата,
Для тебе квітку щастя я знайду,
І буду все життя тебе кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884025
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020
Як нам добре було, море, вдвох, пам’ятаєш?
Ти вело мене в танці під шелест вітрів,
Ще учора. Як нині живеш-поживаєш?
Ну, не суп лиш, прошу я, ріднесеньке, брів.
Зараз я підійду. Лиш обійми наставиш,
Кинусь в них, мов у воду за рибою скоп.
Знаю, любиш мене і у цім не лукавиш.
Не потрібен, щоб бачити це, мікроскоп.
Ми зійдемось, і чайки співати нам будуть
За запалений в наших серцях каганець.
Люди з берега власні проблеми забудуть,
Прикують свої очі до наших тілець.
Море тішиться, смуток з легень викидає.
Обіймає. А той, хто супокій мій п’є,
Не прийде, не признається в тім, що кохає,
Хоч кохання з душі його гейзером б’є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883773
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 24.07.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ggTbxUjODG8
[/youtube]
Приносить спокій тільки вечір,
Турботи денні йдуть на спад.
Душа радіє такій втечі,
Одна з найкращих це принад.
Посидим з нею у цій тиші,
Думки теж можуть відпочить.
Стають у спокої мудріші,
Не треба їм кудись спішить.
Тут заспокоїть шум діброви,
Відляже все, що так болить.
І зрозуміть дерев розмови,
Це зможе душу полонить.
І десь візьметься ота сила,
Наповнить груди через край.
Неначе виросли знов крила,
Куди летіть, в душі спитай.
Думки прокинулись, чекають:
Куди наступний їх політ?
Та що казать - дорогу знають,
Туди літали скільки літ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880842
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020
Нічого не кажи мені, не треба,
Хай лине у мовчанні рік, чи день,
Я просто хочу в тиші, просто неба,
Сміття повикидати із кишень.
Нічого не кажи мені, благаю,
Нехай усе залишиться, як є,
Я двері привідкриті залишаю,
У серце розчароване своє.
Не зможу я ніколи їх закрити,
На жаль, перед тобою на замок,
Не зможу я, не зможу не впустити,
Колись тебе у світ своїх думок.
Та зараз я не хочу слів рапатих,
Що будуть душу дряпати мою,
Я хочу серед гір земних, горбатих,
Побути із небесним на краю.
Нічого не кажи мені, не треба,
І фраз вже непотрібних не шукай,
Я просто хочу в тиші, просто неба...
До зустрічі, а може й прощавай...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875072
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020
Зі стелі, прямо на подушку,
спадають маревом вірші
і неспокійно на душі,
і душу крають лемеші –
за смужкою чергову смужку…
Спустошена твоя душа
на попелищі власних істин,
хоч надкусить, якщо не з’їсти,
чи круто замісити тісто,
а у фіналі – ні гроша…
За це і вип’ємо. Нехай
у келиху мартіні грає
і мрії линуть дивограєм
у височінь, до виднокраю,
а на загал – життя кохай!
06.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874798
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020
Життя мене неначе тестувало,
Я прийняла належно цей урок.
Нераз воно мене в лещата брало,
Та я щораз вперед робила крок.
Я не озлобилась на світ широкий,
Ніколи не бажала комусь зла.
Закарбувалися назавжди ро́ки,
Коли на собі біль перенесла.
Нераз стояла " біла смерь" над мною,
Та я її у руки не далась.
Тримав мене Господь міцно рукою
І я на цьому світі зостала́сь.
Він дарував життя у друге, третє...
І я від нього дар цей прийняла.
Хоча могла давним - давно вже вмерти,
Господь в моїй душі і я жива.
Для мене жити - то життю радіти,
Для мене жити - то не лиш слова.
Я розмовляю з полем, там де квіти
І там де жайворон пісень співа.
А ще, люблю у лісі заблукати,
Піти до дуба з ним погомоніть.
Суниць в свої долоні назбирати
Й запам'ятати цю прекрасну мить...
А ще люблю вітатися з весною,
Торкає літо ніжним промінцем.
Кружляю з білосніжною зимою,
А люба осінь, не приносить щем.
Всім цим сестрицям - дуже, дуже рада
Й стрічаюся із ними залюбки.
Бо ж з ними бути, то така розрада,
Нехай вони живуть усі роки.
І світ нехай живе - бо він прекрасний
Його нам з вами треба берегти.
Щоби світило в небі сонце ясне,
По небу, щоб хмарки могли пливти.
Нехай течуть у безкінечність ріки,
Життя - то найцінніший скарб, повір.
Нехай живе наш світ такий великий,
У оксамиті й перламуті зір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874806
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020
Кохана жінка - пісня для душі,
Кохана жінка - діамант в оправі.
Про образ цей складаються вірші,
А ще романи пишуться яскраві.
Кохана жінка - справжня доброта,
Кохана жінка - чарівна́ і ніжна.
Вона додасть до серденька тепла,
Коханням зацвіте неначе вишня.
Кохана жінка - чисте джерело,
Кохана жінка - наче в полі квіти.
В житті підтримує її крило
І з нею завжди хочеться радіти.
Кохана жінка - озеро глибин,
Кохана жінка - теплота душевна.
Вона всміхається до нас з картин,
Мов з іншого століття королевна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874548
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020
Незабутньо так пахнуть дощі,
Де весняні розкинуто шати,
Ароматом бузкових кущів
І духмяною свіжістю м'яти,
Прохолодністю росяних трав
У грайливо-дзвінкому намисті...
Світ, як вдосвіта вмите дитя
Із очима блакитно-чистими.
І вже соло дощу здається
Таким тихим, молитва неначе,
Що десь там, на краєчку серця,
Від нежданої радості плаче…
В тихім схлипі прозорих краплин,
У стрімких ручаях на шибці
Ти вже бачиш, як хтось із глибин
Розсіває по світу гостинці.
Назбираю в долоні дощу,
Немов спрагло-весняного дива,
Разом з світом під дощ помовчу
В сподіванні на бажану зливу…
Й відпливає вже змита печаль,
Невідомо куди і без весел.
Грає дощ, як натхненний скрипаль,
Життєдайну мелодію весен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874587
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020
Ніщо вже не буде таким як раніше…
ні ранок ні вечір ні видих ні вдих
залишиться мрія твоя найніжніша
й бажання лишитися поміж живих.
Нехай… та за межами дивного світу,
де всюди загрози, страхи, переляк,
весна не одразу почнеться із цвіту,
бо в серці мороз не відступить ніяк.
Навчишся чекати, я знаю - це вміння
найважче, одначе потрібне, нехай
воно принесе необхідне прозріння,
лиш вір, лиш надійся, лиш просто кохай.
Все буде, хоч вже не таким як раніше…
ця терпкість надії торкнутись долонь,
цей вітер, що дме якомога сильніше
аби не погаснув холодний вогонь.
Усіх наших прагнень доволі, без міри
цей розпач тамує лише кетанов,
торкатись душею молитви і віри,
рятуючи світло в собі як любов.
Можливо десь є правильніші поради,
чи варто цей всесвіт сприймати всерйоз,
надія несе в собі краплю розради
і хочеться вірити в щастя прогноз. ©
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868412
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 13.04.2020
А час зникає в просторі як дим…
Він розчиняється в надії і чеканні,
можливо ці квітневі дні останні,
коли лишався справді молодим
цей світ, в якому цінна кожна мить,
цей подих щастя у розквітлім лузі.
Життя трива в тривозі і напрузі,
тому і серце щемко так болить,
розгледівши у присмерку доби
можливості - не відкладай на завтра!
«Я зможу» – мабуть найцінніша мантра -
знайти з небес призначені скарби.
На дні ріки заховано печаль,
та все мине у шумовинні часу,
сльозИ минулого розіб’ється кришталь
і зійде сонце на бажань терасу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871447
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 13.04.2020
Давно я не сідала за рояль
Й не чула ніжних звуків ця кімната.
І ось звучить улюблена соната,
В якій моя тривога і печаль.
Холодні пальці згадують мотив,
Аплікатуру музики зізнання,
о скільки літ мінорного мовчання
не забувався мрій речитатив.
Усе здається дивним напівсном,
Ці ноти, що по пам'яті зіграла,
І цей рояль, котрий ще не продала,
І разом з ним - старенький метроном.
Бо що мені з отриманих банкнот?
Не проміняю музику на тишу,
Час - антиквар, і я собі залишу
Рояль і метроном і збірник нот...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871812
дата надходження 13.04.2020
дата закладки 13.04.2020
Розквітли абрикоси ніжним цвітом,
Оділа білий вельон алича.
Щебечуть птахи радісно над світом,
Магнолія - красуня розцвіла.
Вербові котики всміхнулись радо,
Відкрили своє личко для весни.
Зазеленіли, ожили левали,
На землю впали дощики рясні.
Квітує персик й сакура рожева,
Дарує нам свій королівський цвіт.
Неначе в пишнім платті королева,
Танцює танго радуючи світ.
У цьому розмаїтті кольоровім,
Відпочиває кожен раз душа.
Весна дарує всім такі обнови,
Тоді, на відпочинок вируша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871829
дата надходження 13.04.2020
дата закладки 13.04.2020
Я в твоём альбоме эскиз,
Нераскрашенная картина.
Кистью водишь то вверх, то вниз,
Краски смешивая наполовину.
Разноцветьем меня приукрась,
Тёплым, светлым, пастельно-нежным,
Или ярче огня разукрась
Мой портрет на листе белоснежном.
Только серой безликой краски
Пусть в палитре твоей - ни единой.
Я - эскиз, я всего лишь раскраска
В твоей жизни. Хочу стать картиной!
10.04.2020
Светлана Пилюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871831
дата надходження 13.04.2020
дата закладки 13.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2020
Мой киевский трамвайчик скоростной...
Он мчит меня - в весёлый день февральский!
В нём так просторно, тихо и тепло!...
Смотрю в окошко я, прижмурив глазки...
А, за окном - то солнечно, то дождь,
Погода, словно дЕвица - глумлИва!..
И вот, уже ИНДУСТРИАЛЬНЫЙ МОСТ...
А на платформе - друг невозмутИмый!
В руках его - букет из алых роз,
ДарЯщий аромат свой нежно-сладкий...
Сегодня - ДЛЯ МЕНЯ он их принёс!..
Стоит.., весь напряжЕн.., в глазах загадка!..
О, как я ДРУЖБОЙ ЭТОЙ дорожу!..
И не даю надежду я на "больше"...
Сказал друг тихо: …"Я ТЕБЯ ЛЮБЛЮ"…
Ну.., вот и всё... что мне услышать гОрше?..
Я так за ним скучала, много дней!..
Он болен был, простуда одалела...
Мечтала - друга встретить, поскорей!..
Сама была в отъезде я, с неделю...
Сломав иллюзию мою, в кратчАйший срок,
Стал, в миг похожим на других, с отсрочкой..
Нет больше Мишки - друга, он - издОх...
Коварность дружбы обуслОвил точкой...
И почему бывает в жизни так?…
С кем хочешь - другом верным оставаться,
Тот, дружбу превращает в КАВАРДАК,
Что бы...в "любовь" - впоследствии играться?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865316
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 27.02.2020
Через віконне скло, сріблястий промінь,
Торкається так ніжно подушо́к.
А у душі моїй з'явився спомин,
Для мене він неначе хвиль виток...
Дощами омивалась слізно осінь,
Хоч вітер колискових їй співав.
Дерева сумували в безголоссі,
А парк чужі думки не відпускав.
Лежав і мок букет троянд на лаві,
Чиєсь кохання тріщину дало.
Звучали тут мабуть слова лукаві
І враз десь зникло серденька тепло.
На цьому місці посварились двоє,
Той день осінній їх запам'ятав.
Як розійшлись в різні боки обоє,
Кожен із них кохання розтоптав.
Лише букет лежав на лаві й мокнув,
Йому в той час так холодно було.
Адже безжально хтось узяв покинув,
Хоча у ньому ще життя жило...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862393
дата надходження 24.01.2020
дата закладки 24.01.2020
Я від`їжджаю - ти сумуєш дуже,
дзвоню у двері - зустрічаєш радо -
мій волохатий і вухатий друже,
я знаю - ти мене не зрадиш.
Радію я - радієш ти і скачеш,
хворію я - хворієш ти зі мною,
і серце твоє віддане собаче
нерівно б`ється в мене під рукою.
Ти лижеш руку, заглядаєш в очі,
неначе хочеш щось мені сказати,
скажи мені, мій друже, що ти хочеш?
як жаль, що ти не вмієш розмовляти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862307
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 23.01.2020
Засинаю нічною порою
під акорди поезій згори.
І ясні, і прозорі собою,
не линяють мої кольори.
Є й ніякі, узяті зі стелі,
заяложені хною іржі,
що сіяє у гамі пастелі,
та нічого не каже душі.
Є в поезії магія слова.
Не одного лікує вона
і заквітчує засоби мови
як у лузі калину весна.
А мені усміхається літо.
Поки сонечко є у зеніті,
ліра й муза мої заодно.
Напинаю вітрило на вітрі.
Як не сяє пейзажна палітра,
а біліє моє полотно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862311
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 23.01.2020
Так мріється планету обійняти,
Так мріється споріднене єднати…
На жаль коротка радість мрії на землі -
Палають лайнери і тонуть кораблі,
І нагла смерть – підступна шкода і печаль,
Знов повнить пантеон туги скрижаль,
Невинно убієнні сходять із Голгофи -
Руйнують мрії катастрофи…
Та все ж, переступивши страх,
Будуємо для мрії знову плани -
Щоби ширяти в небесах,
Щоби долати океани…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860827
дата надходження 10.01.2020
дата закладки 10.01.2020
Стежить минуле за нами,
Навіть якщо ми забули...
Спалах колишньої рани,
Щойно прониклої кулі
В день цей, яким ще живеться,
В стіни, торкання, розмови,
Далі вірветься у серце
Те, що не станеться знову.
Раптом прокинеться привид,
Той, що колись був Тобою,
Розворухобивши мстливо
Те, що час мав би загоїть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858424
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 19.12.2019
Подаруй мені, мамо, на згадку ту, білу хустину,
Із віночком кульбаб й волошок на туманному тлі,
Я ж пов’яжу з любов’ю, на щастя, всю нашу родину,
І життя твоє, мамо, і слід доброти на землі.
Подаруй мені, люба, сорочку, що маки в барвінку
У піснях зацвіли, серед зим та пекучих снігів,
І ту крайку стару, і запАску - в кольорах, так згірклих,
І ту вічну тугУ із твоїх, так святих берегів.
Подаруй свій віночок, рідненька, із стиглого жита,
В нім румянок і м’ята, чебрець і освячений квіт,
Всі дороги пройду по життю так, як вчила ти жити,
Щоб лиш пісня, молитва, твій образ - а в нім цілий світ.
Нині скриню стару відіпру, щоб дістати хустину -
Як же пахне нудьга, тихий спомин, мінлива журба.
Притулю до грудей біло- чорну маленьку світлину...
І полину думками у час, де родина була.
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858439
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 19.12.2019
Сніжинкою вечір упав на долоні,
Ліхтарики блиски розкидали вмить,
Стікали по щічках краплинки солоні,
Бо серце за Вами і досі щемить.
Щемить, переповнене вкрай почуттями,
Бо ще не відспівана тиха печаль.
Хоч голови наші не вкрились вінцями,
Я знаю — Ви є в цьому світі, та жаль…
Та жаль, що нам разом ніколи не бути,
Вустами спивати кохання плоди…
Розлука пекельна, як чаша отрути,
Де ще донедавна лилися меди.
18/12/19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858451
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 19.12.2019
Встряхну росу с ромашки белой-белой...
в закат, где кто-то угли разложил...
Тепло коснется к ране застарелой!..
И вспомню я того... кто сердцу мил...
Салют гремел... и осыпались звезды...
Кружили вальсы... В школе выпускной...
Давно растаяли той ночи блестки...
Но так и не нашла душа покой...
Любимый мне дарил букет ромашек...
И так стеснялся! Даже в полутьме...
касался иногда моих кудряшек...
Поцеловать же... так и не посмел...
Я знаю, что меня он тоже помнит...
Тепло ладошек до сих пор хранит!..
Судьба создаст сюжетов многотомник...
Я буду... первым лучиком любви...
* * *
Спустя года дарю печаль закатам...
Встречаю ночь... с подружкою Луной...
В судьбе своей мы сами виноваты!..
- Любимый... никогда не будет мой...
Встряхнула я росу с ромашки белой...
в закат, где кто-то угли разложил...
Тепло коснулось к ране застарелой...
- Я улыбнусь тому... кто сердцу мил...
19.12.2019 г.
Фото из инета.
Обіймаю всією душею Амадея за мелодію !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858450
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 19.12.2019
***
В морозном дне смотреть из окон,
Через холодное стекло,
И ощущать, что дом как кокон,
Где относительно тепло,
И так уж повелось от века,
Всё любоваться на рассвет,
И по обычаю поэтов,
Искать, чтоб не найти ответ…
Смотреть и думать, и не думать,
Писать и не писать стихи,
Ловя обрывки чьих-то шумов,
Что так близки и не близки…
И замечтавшись о свободе,
О море, солнце и весне,
В унылом, сером небосводе,
Увидеть парус вдалеке…
Фантазии и чай горячий,
В прикуску парочка конфет,
Порою, это много значит,
Когда тепла в квартире нет,
И так сидеть, и забываться,
Теряя рассуждений нить,
Надеяться и все стараться,
До тёплых летних дней дожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858400
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 19.12.2019
Від чар очей, від погляду твого,
У мене закрутилась голова.
Бо загорівся у мені вогонь
І ніжна думка миттю ожила.
В мені проснулись молоді роки,
Згадалось те, що відбуло давно.
Та в серці ще виношую ростки,
Немов у пляшці молоде вино.
Хоча літа ще птахою летять,
Не маю я до літ своїх жалю.
У поцілунку губи не тремтять,
Бо я і нині ще тебе люблю.
Надією єдиною живу,
Хоча роки літа збирають в клин.
Я все життя любов свою зову,
Та залишаюсь все життя - один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858456
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 19.12.2019
Моя печаль глибока, наче море…
Моя любов жива, немов вода…
Вокзали… Тротуари… Коридори…
Минулого натомлена хода…
Минулого взаємного… минуло…
Минули разом ми… чи назавжди?
Хтось зойкнув… то душа моя зітхнула,
Коли спалив між нами ти мости…
Немає снігу… нас уже немає…
Зима слабка, самотня, як і я,
В обіймах весняних по склу стікає,
В природи є своя іронія.
В дворі цвітуть маленькі маргаритки,
Трава без снігу, то хоч буде так…
Життя торочить без зупинок нитки –
Летить у завтра швидкісний літак…
Там нас немає, але я щаслива,
Моя любов побачить береги…
Візьму з собою зиму, щоб красиво –
Щоб я, зима, кохання і сніги
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858454
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 19.12.2019
А я колись знайду в тобі море!
А я колись знайду в тобі втіху!
Я, мабуть, забуду з тобою горе,
Я, мабуть, не знатиму з тобою лиха!
А мене дивуватиме захід сонця,
Ти будеш мріяти коли падають зорі,
Ми будемо слухати гуркіт хвиль у віконце,
Ми будемо жити на самому березі моря.
Ми будемо жити з тобою навіки разом,
І довго-довго, як пишуть в бульварній книзі.
Ми будемо тішитись один одним і трішки джазом,
А вечорами сміятись над спільними фото в Ризі.
А знаєш, я знайшла в тобі море!
А знаєш, я знайшла в тобі втіху!
Ти моє щастя, ти моє горе…
«Я так люблю тебе» – прошепочу тихо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857218
дата надходження 07.12.2019
дата закладки 07.12.2019
А вдалині жовтіє обрій безтурботно
І топить в золоті небес ультрамарин,
І хоч зима, та на душі моїй спекотно,
Там сяє сонце, мов яскравий апельсин.
Думки розчесані навколо обертаю,
Приємні спогади, людей і почуття,
Неначе квіти, їх під сонцем зігріваю,
А разом з ними і усе своє життя.
І знову час мене у грудень викидає,
Дивлюся в небо і жую свій апельсин,
Холоне обрій, вечір річку присипляє,
Зникає в темряві небес ультрамарин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857158
дата надходження 07.12.2019
дата закладки 07.12.2019
Посірілі ранки, невтомно крокують,
Вони схожі, як краплі роси.
Подекуди птахи нас співом чарують,
У піднебессі звучать їх голоси.
Тумани не будять світанки,
Вони дрімають наче немовля.
Сивочолі тумани окутали ґанки,
Ще не прокинулась зі сну земля.
Сонечко із-за туману виглядає ліниво,
Не спішить зігріти нас теплом.
Воно по небу крокує сміливо,
Втекло за горою, змахнуло крилом.
День короткий і швидко минає,
У надвечір'я грядуть холоди.
Сімейна вечеря теплом зігріває,
Їх не лякають осінні ходи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856269
дата надходження 29.11.2019
дата закладки 29.11.2019
[b][i]
Є маленькі Великі люди,
Є великі, та надто мілкі...
Є мізерні - то люди-Юди...
Так буває... Снують у житті...
Люди є - доленосні стрілки,
Поруч з ними торуєш шлях...
Є такі, ніби гра сопілки -
Завжди музика в їх устах.
І не треба боятись дуже,
Що навколо багато тих,
Кому тво́є життя байдуже,
Бо у кожного свій мотив...
Своя віра, і правда, й доля,
Своє бачення майбуття -
Кожен має свого пароля
До життя та людей сприйняття.
Не шукай в тім проблеми, друже,
Що багато таких на шляху -
Є і ті, кому не байдужий...
Їх цінуй - прибери пиху.
Відкривай їм завжди обійми
І віддай від душі пароль,
Люди ті - твої вірні друзі,
Їм найважча дісталась роль...
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854962
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 17.11.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2019
Ловлю я кожну мить життя,
Ніщо не заважає...
Люблю цей світ до забуття,
А осінь помагає...
І не біда, що лист тремтить,
Й на землю опадає...
Вітер тим листом шелестить,
Земля його приймає...
Верби купають у воді
Листя своє опале,
Згадують роки молоді,
Цілують їх тумани...
І все єство моє кипить,
Осінь цьому сприяє...
А час іде, і кожна мить,-
Мене задовольняє...
Мені нема куди спішить,
У згадках все минуле...
Та я й сьогодні хочу жить,
Плекаю і майбутнє...
А час іде, кудись спішить,-
Це знають усі люди...
Ось - ось впаде останній лист,
І більш його не буде...
Колись і я, як лист впаду,
Світ не впаде, я знаю...
Та поки я іще живу,-
Банкет життя справляю...
Не розучилась мріять я,
Така моя натура...
Стала поезія моя,-
Життя мого структура...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854573
дата надходження 13.11.2019
дата закладки 13.11.2019
Ховає земля вже осінню красу,
А я до вас щораз в своїх думках лечу,
Щоб споглянути вашої душі красу.
Натхнена вашими душі словами,
Мені так легко й добре з вами.
І в холодну осінню пору
Біля вас зігріваю я душу свою.
Зів"яне з роками і наша краса,
Немов осінь ця.
Та краса душі повік не зів"яне.
І так вона до себе манить.
І суджено у тій красі нам жити.
Тож будемо теплом душ наших дорожити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854534
дата надходження 13.11.2019
дата закладки 13.11.2019
За кожним сарказмом стоїть страх,
у кожного генія тече дах.
За кожним днем стоїть дія,
у кожного є заповітна мрія.
У кожному серці є свій біль,
за кожним талантом полює міль.
І в кожного душу рве на двоє,
і кожному тяжко лишитись собою.
І кожна зморшка це досвід і тьма,
і кожне ЖИТТЯ є не дарма)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854586
дата надходження 13.11.2019
дата закладки 13.11.2019
Розсіяти оцю тривожну мить,
що розтяглася краєм запитання.
Не заглядати вглиб, бо там мовчить
довічним пеклом відповідь остання.
Лише торкайся відблисків на склі
затемненого сплячого екрану,
і вкотре нишкни під вагою слів —
чи вже запізно, чи занадто рано.
Тому, якщо можливо, не питай —
не дай вам боже вдвох відповідати.
.. та тягне, тягне й гріє пустота
в календарі несправдженої дати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853742
дата надходження 05.11.2019
дата закладки 05.11.2019
А кава зовсім не гірка.
Гірчать слова. Гірчить мовчання.
Неврівноваженість рядка.
Судьби небажане втручання.
Гірчить небес глуха блакить.
Гірчать людей абсурдні вчинки.
А кава… Кава не гірчить,
лише підкреслює відтінки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853378
дата надходження 01.11.2019
дата закладки 01.11.2019
Стається нежданно, коли не чекаєш,
Куди б стежка долі нас не повела,
І вмить, непомітно, якось помічаєш,
Ростуть в тебе ззаду два білих крила.
Новенька сторіночка – табула раса,
Надія нова і нові почуття,
Окрилює будні ця дивна окраса,
Фарбує в яскраве – рутинне життя.
Підносять увись, де ясні горизонти,
Можливо усе, більш нема перепон,
Прокинутись вдасться тоді від дрімоти,
Змінити й зламати іржавий шаблон.
З’явилися крила - я дякую Богу,
Обставини склались чудово, ось так,
Тепер крокувати з життям треба в ногу,
І вірити в крила - бо це добрий знак.
31.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853267
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 31.10.2019
Павутиння прозоре літа,
Жовтень трусить нам на останок.
З жовтим листям танцює вітер
І холодний такий світанок.
Діамантових крапель розсип,
Під ногами з багрянцю килим.
Поховалися жовті оси,
Я журавликом легкокрилим
Полетіла б слідком за літом,
Тільки Осінь не відпускає…
Моя нива вже стиглим житом
В зрілі роки стежки вдягає…
У туманах блукають весни
Загубили стежку до мене.
Де ви, юності перевесла?
Крутить колесо років шалене…
Жовте небо у надвечір’я.
Жовте сонце на листі кленів.
Стало жовтим моє подвір’я:
Нині жовтий настрій у мене…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852853
дата надходження 27.10.2019
дата закладки 28.10.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RxtlpIx5Ojg[/youtube]
Букет троянд - червоний колір,
Що ледве дихали теплом,
Розкидав хтось посеред колій,
Торкався вітер їх крилом.
Я озирнулася - нікого,
Давно вже поїзд відійшов.
В душі прокинулась тривога.
Повільно вечір день зборов.
Скотилось сонце вже за обрій,
Хитались бліді ліхтарі.
Передчуття якісь тривожні,
Спливли у пам"яті, старі.
Та зовсім інший там сюжет,
Його я добре пам"ятаю.
Ти дарував такий букет,
Раз по раз в пам"яті спливає.
Довно троянди відцвіли,
Скінчилось швидко тепле літо.
Недовго в літі тім були,
Тепер це вдруге пережито.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852611
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 26.10.2019
Чому тьмяніють в серці кольори?
Осінні сни розтрушені над містом…
Поодинокі елементи гри,
нас позбавляють пам’яті і змісту…
Самотність йде у натовпі крізь час.
Ніхто нікого тут не помічає…
Нехай ніколи не торкнуться нас
холодні пальці сивоі печалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852533
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 25.10.2019
Дарує осінь пишні вишиванки –
Все в жовто-синьо-сірих кольорах.
Виконує природи забаганки
І бабиного літа ще пора.
Пейзаж осінній навіть на серпанках,
Вплелись туди і золото, і сум,
І кучеряво-сиві дивні ранки,
Що допивають зоряну красу.
Частенько осінь і дощі спускає,
Щоби умити землю, так як слід,
То сонячним промінням приласкає,
То зачарує дивом Божий світ!
23.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852532
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 25.10.2019
Не йди за мною, мріями не йди.
Бо час він не прощає, а минуле,
Ще більше одізветься до біди.
Ті спогади, якими серце стулиш...
Не прагни відшукати в мені світ,
Який вже зник, забута Атлантида.
Намарне розквітає дивоцвіт,
З надії, я ніколи не любила...
Благаю, не шукай в мені весни.
Її не буде, серце заніміле.
Я часом прошепочу -усміхнись,́́
Невже тобі не вдосталь наболіло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824886
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 07.10.2019
* * *
Все стиха стане другорядним,
одна душа на камертоні –
лиш осінь грає на тромбоні,
бурштином сіє знов, обрядним...
Столітні буки на сторожі –
їм не бувати у Парижі
і не кататися на лижах,
йти на побачення на розі...
Ось так і наші забаганки –
вже стелять листям на Подолі.
Париж в дощах, як спомин долі,
у часі срібному на ґанку.
25.09.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849370
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 25.09.2019
задивилась під дощем на ліхтарі,
що горять, немов чиїсь самотні душі,
їх мільйони на твердій земній корі,
у задумі золотять брудні калюжі.
пахне свіжістю і квітами земля,
теплу шкіру огорнув вологий одяг,
місто солодко сопе, мов немовля,
і по вулицях летить холодний протяг.
розсікає простір в світлі ліхтаря
сильна злива срібно-сірими нитками,
і здається, що з небес течуть моря,
і стають невдовзі чистими струмками.
я дізналась, чом зігнулись ліхтарі,
мов поглянула в самотні їхні душі,
це вони шукають світло від зорі
у маленькій, дощовій, брудній калюжі...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840891
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 25.09.2019