В цю холодну пору
Читаючи все без розбору
Заліз я в свій вічний кокон
Складений з дрібних волокон
Таких м'яких, проте й колючих
Сповнених поразок пекучих
Хвилини, цілісінькі години, там провів,
Без натхнення, почуттів, все скнів,
Бо ніяк крила не розправлю
В ньому лиш від страху душу позбавляю,
Але нині є та, що залюбки
Полонила серце і думки
Вони і гріють і морозять
Різного дурману в сни приносять
Але довго я не сплю
Бо в любові без жалю
Бо в коконі був один,
Не зронивши жодної з сльозин
Що душили тіло й душу
Але слів своїх не порушу
Бо тепер є та на світі
Що в думках у мене мов у вишневому цвіті
Бо біля неї ще не був
Проте від неї розум свій забув
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867908
дата надходження 14.03.2020
дата закладки 08.05.2023
У всій своїй красі
Немов сонце по росі
Прийшла ти в моє життя
Пробудивши почуття
Хай твоє волосся кольору ночі
І прекрасні карі очі
Зводять з розуму мене щодня
Але я кохаю тебе моє чортеня
Ти є моя половина
В день святого Валентина
І хоч не поряд ми
Привітання це прийми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864843
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 14.02.2020
ЛІНА КОСТЕНКО
УСЕ БУЛО…
***
Усе було – і сум, і самота,
І горе втрат, і дружба не фальшива.
А ця любов – як нитка золота,
Що й чорні дні життя мого прошила.
Усе було, було й перебуло.
А ця любов– як холодно без неї!
Як поцілунок долі у чоло.
Як вічний стогін пам”яті моєї.
Перевод с украинского языка
НИЛА ВОЛКОВА
ВСЕ БЫЛО…
***
Всё было – одиночество и боль,
Потери, радость дружбы не фальшивой.
Но золотою нитью та любовь
Все дни мои, и черные, прошила.
Да, было всё. Всё было и прошло.
Но та любовь – тоскую лишь о ней!
Как поцелуй судьбы в моё чело.
Как вечный стон из памяти моей.
2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711510
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 06.02.2020
Чи було б добро без зла,
Чи просто це прості слова,
І чи можна відрізнити темряву без світла,
І чи не на добрих помислах темрява розквітла?
Від початку пов'язані вони мов два крила,
Як день без ночі, як душа без тіла,
Невід'ємними вони є
І що з того постає?
Що без супостатів не було б героїв,
Хоробрих отих воїв,
Що дух народу кували в кузнях бою
І вели людей всіх за собою,
Край об'єднували у всіх його кінцях
Про яких стільки написано в піснях
Та про дружин та матерів в печалі
Що чекають їх на рідному причалі.
Без лицемірства, зла, іуд
Що сотворили тисячі облуд,
Не було би дружби звитяги та любові,
Яка дарує нам миті чудові,
Нехай ті що зраджували кохання,
Друзів, свої та чужі переконання,
Згубились на сторінках історії тяжкої,
Від брязкоту зброї дзвінкої.
Але справи їхні живуть, ширяться,
Як ракова пухлина, що в людях вкрилася
Брехня, облуда і заздрість та,
Що виїда все від верху і до дна,
Але я вірю, що ще є насвіті ті,
Що не заблукали в трясовині брехні,
Які повернуть діяннями своїми,
Руками мозолистими, твердими
Радість у цей грішний світ,
І не знаю скільки ще потрібно літ,
Але я вірю що є противага вселенськім злу,
Поганському цьому ремеслу,
Що нині вирує поміж нас
Але промінь надії ще не згас,
З часом він буде міцнішати, рости
Щоб волю народу піднести
Щоб затьмарити неправди тьму
І на її руїнах у диму,
Втілити мрію заповітну ту
Над мороком поклавши гранітную плиту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862798
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 28.01.2020