Шукала місце під свою могилу,
Мабуть, щоб смуток схоронить,
Щоб відспівати там в лиху годину,
Нехай під каменем навіки спить…
А ще наснилось, що гуляла боса
Поміж могил то батька, то рідні,
Аж біля синової розчесала коси,
Що білокрилій піддалися сивині…
Не пам’ятаю, чи знайшла могилу,
Чи собі місце відповідне те знайшла,
Але, чомусь, така прокинулася зранку,
Ніби Душа кудись далеко відійшла…
Нема Душі моїй давно того спокою,
Уже й вночі вона не годна відпочить,
Тому шукає, де б проститися зі мною,
Й, чомусь, спішить до Бога відлетіть…
Всевишній наче дав якусь їй кару,
В мені ніколи не пізнати й почуттів,
Але у метушні життєвого пожару,
Не рахувати щоб прожитих днів…
Шукала місце під свою могилу…
Та до світанку так і не знайшла,
Прокинувшись, надалі Душу мучу,
Бо наша ще година не прийшла…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
3.08.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884873
дата надходження 03.08.2020
дата закладки 04.08.2020
Усім полеглим побратимам присвячується
Що таїться за цифрою 200?
"Він ще дихає, целокс, бігом!"
І шепочеш, застигши на місці:
"Тихо, тихо, браток, ти чого?"
"Зараз буде, все буде, тримайся..."
І УАЗ через обстріл летить.
Ти, шофе́р, головне не спиняйся,
Кожна мить дорога́, кожна мить..."
Руку фельдшер, немов винувато
Водієві кладе не плече:
"А тепер можеш не поспішати,
Я зробив все, що міг. От і все..."
Це під сірими стінами моргу,
Цигарковий ковтаючи дим,
Щоб провести в останню дорогу
Від частини стоїть побратим...
Це коли на колінах стрічають
Усім містом, а може селом.
Побратими вже сліз не ховають,
Кілька слів за жалобним столом...
Це по кришці труни землі стукіт,
Тихий плач молодої вдови.
І, як мантру, повторюєш тупо:
"Ви пробачте, що не вберегли..."
А на фото із кутиком чорним
Так завзято сміється солдат...
Просто цифра, а стала скорботним,
Сму́тним символом всіх наших втрат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884091
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 27.07.2020
Ти малюнок мені подаруй.
Бачиш, синку, прошу небагато.
Як умієш його намалюй:
Ти, і братик, і мама, і тато...
Щоби разом усі ми були,
Поруч хатка, садочок і річка,
В небі хмарки за обрій пливли
і на лузі зелена травичка.
А захочеш, іще намалюй
корабля у бурхливому морі.
Олівцями його розфарбуй,
Хай пливе він собі на просторі.
Намалюй козака на коні,
З тої казки, що разом читали.
Чи у вазі букет на вікні,
Що для мами у полі збирали...
Не сумуй, якщо вийде не так
Як хотів би ти намалювати,
Це ж твоєї любові знак.
І я буду його чекати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878819
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 27.07.2020
Дивися, мамо, йде лапатий сніг
На завтра буде вже його багато.
І я б згори кататися побіг,
Та почекаю, як приїде тато
У небі хтось торбину розв’язав –
Такі великі падають сніжинки.
"Приїде тато? Він же обіцяв
На Новий рік поставити ялинку"
-"Він не дзвонив сьогодні?"
-"Не дзвонив"
-"І вчора теж, напевно на завданні"
Але клубок до горла підступив,
Втомилася від довгого чекання.
Ще кілька днів і знов, нарешті, дім
Підріс малий, дружина вже чекає.
Он пада сніг, піду на гірку з ним
І думка на морозі зігріває…
Тут раптом свист і вибух, знов і знов
І білий світ кудись у темінь канув.
А сніг тихенько все ішов, ішов,
Та на обличчі вже його не танув…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857823
дата надходження 13.12.2019
дата закладки 27.07.2020
Пам’яті сержанта Ярослава Журавля присвячую…
Вмирав сержант від ран у “сірій зоні”…
Чотири дні! Безпомічний, вмирав…
А армія стояла “в оборонi”
І йти вперед ніхто наказ не дав???
Герой пішов Вітчизну захищати,
А командири зрадили його:
Без допомоги кинули солдата…
На смерть…Катам залишили свого…
Я в Вас питаю, Президент Зеленський:
“Чому наказ ВПЕРЕД не пролунав?
Чому Генштаб, німий і велетенський,
Статут військовий так і не згадав?”
Негайно геть погони з генералів!
Судити всіх, хто честь свою продав!
За грати! Пожиттєво до підвалів –
Щоб кожен інший бачив ЦЕ і знав…
Героям слава! Слава нації! Смерть ворогам!
Кіндрат Корінь. 20.07.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883670
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 23.07.2020
Сховате стяги й вишиванки,
Калину й смужки на сумках й авто
Бо патріотом буть не забаганка
Для тих, хто повернувся із АТО
Не декламуйте жодної цитати
Із біблії Шевченка - "Кобзаря" ,
Бендерою Степаном вам не стати,
За словом Ліни не вдавайте бунтаря,
І не тому, що скоро доведеться,
Мабуть, сховати в скриню образи.
Все, що сьогодні владі удається -
Топтати українські прапори.
Не гідні ми дивитись в очі вдовам,
Бо ми на боці їхніх ворогів,
Якщо продались, замовчали змову,
До влади допустили фіглярів
Невже забули про Небесну сотню,
Самі ж єством підтримали Майдан.
Здавалось, зміни стались не зворотні
А зрадили себе ж і хочемо кайдан
І вже у нас на сході не війна, а дійство,
І територію здали і під загрозою моря
Господня кара нам за лицемірство!
В часи недолі ждать поводиря...
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1024505257906997&id=100010425964680
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870052
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 31.03.2020
Безхмарне небо, місяць засвітився,
Але уже не виє вовк-дивак,
Бо з ним давно колись він розлучився,
Й собі по світу ходить одинак.
Вже те не заворожує світило,
Що подих поривало і жагу,
Було хоча колись безцінно миле,
Та щастя перелилось у нудьгу.
Він не такий, як вся вовчина зграя,
Він сам по собі, хоч і є добряк,
І він чекає, кожен день чекає,
Коли всміхнеться сонце, давши знак.
Він закохався у його проміння,
Зігрітий ніжним лагідним теплом.
Воно на все життя його святиня,
Хоч і не бути разом їм обом.
Він був щасливим, що його лиш бачить,
І кожен день йому він шле привіт,
Воно для нього так багато значить,
Воно для нього наче цілий світ.
Він відчував тепло його і спеку,
Та доторкнутись як йому не знав,
Бо жаль, воно далеко, так далеко,
Лиш видно його відблиски заграв.
Давно він вити перестав ночами,
Заснувши на холодній ковдрі трав.
Вітаючи вовчиними піснями,
Його світанок кожен він стрічав.
Щодня на сонце виє вовк, співає
Про те що його доля не проста.
Іде у даль кудись до небокраю,
І так минають всі його літа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867904
дата надходження 13.03.2020
дата закладки 14.03.2020
У весняному лісі, де перші розпукли листочки
на березових гілках і пріллю разить від землі,
десь приглушено-ніжно дзвенять і стихають дзвіночки -
ти поглянь в небеса і побачиш - летять журавлі.
Що здригнулась душа, що сумний ти цей слухаєш клекіт?
Яку тугу відчула ти в цю несподівану мить?
Може це вже по тебе?.. А може вони недалеко,
на найближчій галявині сядуть, щоб трохи спочить?
Та вони пролітаюсь небесним легким павутинням,
і не можеш збагнути - чи сон це, чи це наяву,
і злітає рука на стихаючий клич журавлиний:
я люблю, пам'ятаю і в вічній розлуці живу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866977
дата надходження 05.03.2020
дата закладки 06.03.2020
Так хочу глянути в ті очі.
У справжні, не в екран поночі.
Завжди печальні і суворі,
У мрії ті далекозорі.
Ти не такий яким здаєшся.
В думках неначе сокіл в'єшся.
І шаленію як тварина.
Лоскочуть знову мов пір'їна
Твої слова
І обертом як завжди голова,
Бо я тебе знайшла, а ти мене.
І ця жага ніколи не мине.
Як завжди тану мов крижина.
Сплела нас винограду та лозина
І знов слова літають навмання
Кохаю тебе моє вовченя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864985
дата надходження 16.02.2020
дата закладки 16.02.2020
Люби мене
Люби мене таким, яким я є насправді
старим чи молодим, веселим чи сумним.
Поглянь на все моє, воно живе на правді
про те, що лиш душею малюю день ясним.
Не вір думкам чужим, які почуєш всюди
від друзів чи близьких, чи зовсім незнайомих,
лиш часточку мене в мені вбачають люди,
бо я для них завжди у списку невідомих.
Люби мене таким, яким живу без маски,
її не одягаю, коли на самоті
палаю почуттями від побаченої казки
якою сяють зорі в небесній темноті!
Люби мене таким, яким цвіту з тобою
розмовами у радість, мовчанням у журбі.
В години ці зі мною, благаю, будь собою
плекаючи кохання лиш тим, що є в тобі!
Люби мене таким, яким я є насправді,
але не намагайся змінити щось в мені,
шукаючи відради думками у неправді
неначе сльози снігу у квітах навесні.
Віктор Цвіт 26.01.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863311
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 01.02.2020
Як запродав гетман
У ярмо християн,
Нас послав поганяти,
По своїй по землі
Свою кров розлили.
І зарізали брата.
Т. Г. Шевченко.
Яким страшним був стогін братовбивці,
Якщо і через даль, і через час,
Крізь непробивні стіни каземату
Його почув ув’язнений Тарас.
Ні тупіт вартового за дверима,
Ні власні думи, ще й які сумні,
Тих слів страшних йому не заглушили.
І пише він, мов у страшному сні,
Як опівночі, на старій могилі,
Ридає неприкаяний козак;
Бо не за Віру вмер, не за Вкраїну,
За гетьманів загинув, неборак.
Ніщо його не зможе врятувати
Від вічної пекельної пітьми.
Кобзар це чув крізь стіни каземату,
Він записав, та чи почуймо ми?
Вже начебто закопані байраки,
Розрили археологи курган.
Та гетьмани за булаву знов б’ються,
І продають у ярма християн.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637790
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 29.01.2020