Первый осенний дождь,
Первый опавший лист.
Ветер бросает в дрожь,
Скомкан небес батист.
В прошлом страстей накал…
Кто мы теперь? Друзья.
Ты от потерь устал,
От безнадеги – я.
Рядом. И всё же врозь
Двое в тиши аллей.
Время сочится сквозь
Пальцы руки твоей.
Ласка дождя во тьме,
Мокрая нежность щёк.
- Знаешь, я больше не…
- Знаю. А я... Ещё…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026100
дата надходження 08.11.2024
дата закладки 09.11.2024
відпустити тебе я не в силі
і забути тебе я не в змозі
я візьму тебе просто силою
заквітчаю сльозами дорогу.
на дорозі я все ж збожеволію
бо циклічно до тебе й навколішки
грішний так, що молись — не відмолишся
навіть пекло від мене відмовиться.
я ніколи не був і не буду
ідеальним, м'яким та піддатливим
я кохати не вмію — ґвалтую
моє серце піввіку за гратами.
відпустити тебе я не в силі
і забути тебе я не в змозі
я візьму тебе просто силою
закривавлю твою облогу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020120
дата надходження 16.08.2024
дата закладки 18.08.2024
([i] У співавторстві з SERGE DRONG [/i])
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=1003776
Її рука — в його руці,
І ледь відчутний напівподих,
Уста гарячі — на щоці,
Для неї він — безмежний подив;
Для неї він — найбільший подвиг,
Герой в лавровому вінці,
Вона ж — тепло вершин холодних —
В його житті — єдина ціль;
Вона — його єдина біль,
Коли не поруч, десь далеко,
І — поривання божевіль,
Неначе взимку — люта спека;
Він — кисень, він — її вулкани,
Скелястих гір надійний тил,
Він — особистий стан нірвани,
Хімічний склад надмірних сил;
Його обійми — два крила —
Тримають небо над землею,
Щоб тільки вірила й жила —
Його коханням та душею;
Настільки гострі почуття,
Здається — це їх і погубить,
Бо кожна мить його життя —
Ознака, що вона ще любить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971713
дата надходження 22.01.2023
дата закладки 23.01.2023
Як же ж це можна, сестро чи брате,
Мову державну ігнорувати?
В ній - корінь роду, в ній - корінь краю,
Гір дивовижа, дзвін водограю,
Шелест пшениці, соняха очі,
Радість світанку, магія ночі.
Саду цвітіння, голос пташини,
Бджілки гудіння, ніжність калини.
В мові - душа віковічна народу,
Труд його щирий, бої за свободу.
Саме тому її злісні к@цапи
Стерти хотіли із мовної мапи.
Як в укрокрай із мечем заходили,
Мову його, наче човен, топили.
А вона, бачте, не втратила весла -
Там, де й не дихала наче, воскресла.
В школі живе і у церкві Христовій,
В домі, в театрі, в художньому слові.
Бо, як і нива пшенична, важлива!
Є солов'їна - є Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968415
дата надходження 15.12.2022
дата закладки 28.12.2022
Скільки б часу вітер не відніс,
Скільки би моментів не злетіло!.. –
А твоє таке невчасне «ні»
Каменем живе в моєму тілі.
Хай птахами носяться літа,
У минуле відлітає зграя…
Може, і твоє яскраве «так»
Все ще мене радісно чекає?
Лиш не гріє дух омана ця;
Був би я художником, поетом!
Ти мені любов не обіцяй,
Тільки підкажи, хороша, де ти…
11.01.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900975
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 26.02.2021
Скільки буду іще стовбичити
За порогом входу парадного?
Хочу я, і як швидше, вивчити
Мапу тіла твого принадного,
З дому самості, врешті, вибратись,
Дослідити твій покрив нервами,
В море світу твого заглибитись,
Відшукати там мушлі з перлами.
Скільки буде ще тиша ранити,
Серце смуток тягнути вудкою?
Хочу цукром в тобі розтанути,
Прорости з очей незабудкою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904444
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 26.02.2021
Коли моє серце скує нестерпимою мукою,
І душу, раптово, накриє пронизливий щем,
Тоді я у сни і в думки твої тихо постукаю,
І ти, як колись, захистиш мене сильним плечем.
Коли небеса над тобою чорнітимуть хмарою,
І зливи, холодні, безжально, вмиватимуть світ,
Мій вогник веселий знайдеш, і прилинеш примарою
Так, ніби й не було розлуки у тисячу літ.
А поки,- ховай почуття свої болем загострені,
Історії наші сховай у сторінках книжок.
Колись, ти зустрінеш мене у безмежному просторі...
Колись, я тебе відшукаю в сузір`ї зірок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905291
дата надходження 19.02.2021
дата закладки 26.02.2021
Усе в житті змінитись раптом може:
Ідеї, гасла, релігійний сплін,
Хоч зараз розуміє це не кожен –
Нова епоха вимагає змін!
Усе відносно! Все в житті – як морок!
І глупу ніч замінить світлий день!
Все зміниться колись, але не скоро,
Ще поки кожен з нас – жива мішень.
От уяви собі, що ти в Берліні
І за вікном тридцять дев’ятий рік.
А ти не німець! Моісея сином
Тобі судилося прожити цілий вік.
«Майн кампф» лунає всюди: «Хайль, Великий!»
А ти ховаєш зірки шестикут.
Загинуть зможеш ти під оплески і крики
І діти в таборі навіки пропадуть.
Везли рабів у трюмах корабельних.
А де ж іще знаходитись рабам?
У муках помираючи пекельних,
Вони молились сонячним богам.
Ділився світ на «білих» і на «чорних».
Не вірили злі янкі в той момент:
Колись на їхні білодомні трони
Зійде Обама – «чорний» президент.
Чекали в Римі Папу на престолі
І димом сповіщали, що тепер
Ним стане найпочесніший католик –
Нащадок з римських праведних земель.
А потім раптом родом з України
Пантифіком стає Іван-Павло,
А ще Франциск – примас із Аргентини ,
І Бенедикт – баварський богослов.
З історії безцінні ті уроки,
Які зробили в часі поворот,
Змінили напрям, і ходу, і кроки
І об’єднали скривджений народ!
Змішаються в віках народи, й мови,
І колір шкіри – в сонячний мулат.
Зітруться всі кордони і засови.
А може, знов прийде матріархат?
А інтерлінгва – мова всіх народів –
Лунатиме із пристроїв зв’язку.
Не буде на кілти і тоги моди,
І шаровари згинуть у піску.
Чи буде мир колись? Війну колись забудем?
Боротись будем, доки стане сил?
А що ж тоді ділити будуть люди?
А те, що й зараз, - владу, гроші, вплив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885243
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 27.09.2020
Она сорвала плод с запретной ветви
И искусила мир своим теплом,
Она плела повсюду злые сети,
Но только рядом с ней живёт добро.
Она сгорела на костре - и пепел
Родил таких же сотни, как она.
Её щадили только её дети
И предавали только лишь мужья.
Вуаль с себя отбросив ловкой кистью
И натянувши туго тетеву,
С ухмылкою, порою даже лисьей,
Она сумела выиграть войну.
Она свята! Она исчадье ада,
Не раз носившая под сердцем бремя.
Её нашедши, не ищите клада.
Её палач – одно лишь только время.
И страсть свою на грош она меняла,
Любви при этом вовсе не транжиря.
Но лишь любовь од бед её спасала,
Ведь Женщина Земная – её имя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881477
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020
Ти для моєї спраги –
лісу вода джерельна,
двері, відкриті навстіж,
в казку рожевих мрій.
Чую тебе – і никне
мука моя пекельна,
радість гуде у жилах,
наче бджолиний рій.
Ти для мого натхнення –
музика лісу й поля,
вулиць міських пейзажі,
вірші садів і клумб.
Бачу тебе – і з сили
падає в грудях воля,
все, що нас ділить навпіл,
б’ється, подібно склу.
Ти для моїх забігів –
фінішна, безсумнівно.
Темні вечірній – свічка
в подувах орхідей.
Знаю, що ти на злеті –
дихаю вогко й рівно,
Шлю пісню світу, наче
гаєві соловей.
Темня – темрява.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881434
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020
О, як же в світі книг цікавих є багато
І в кожній з них живе письменника душа
Уперше прочитай захопливо, завзято
Та прочитавши відкладать не поспішай
Не все, що варто зрозуміти, на поверхні
Не завжди так буквально сказані слова
Книги як люди: не усі прості й відверті
У кожній з них є таємниця вікова
Відкривши книгу, перше враження складаєм
Перечитавши знов глибини сягаєм
Людину вперше ж ми по одязі встрічаєм
Спілкуючись, по-справжньому її взнаєм
Є люди і такі, що мов відкрита книга
Душа у них читається лише за дні,
А є такі, серця яких повила крига
Їх почуття давно заховані в броні
Тож не судім людей одразу так відверто
Читаймо кожну нову книгу неспішна
Лиш пізнаваймо терпеливо і уперто
Бо книга як людина: в ній своя душа
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855463
дата надходження 21.11.2019
дата закладки 29.06.2020
Наче небо волошко́ве пошептом
Лиш мені повідало секрет,
Що тебе із серця мого, золото,
Вже ніхто повік не забере.
Ти – ковток едему, моя втіха! Ти
Не повіриш, але я відчув
Що в твоєму світі легше дихати –
Наче холодок після дощу!
Ти зоря. Ти світиш, не холонучи,
Ясним сяйвом полчищ одкровень
І любов до тебе моя поруч, чи
У тобі любов моя живе!
І Амур трагедією, драмою,
Прямо в серці пише олівцем…
Відчуваєш? – я про тебе думаю.
Ти ж повинна відчувати це.
29.06.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881178
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.06.2020
На склі сльоза дощу тремтяча –
Сум для натхнень.
Тебе в житті я не пробачу –
Згорає день.
Хвилюють сльози сизе небо,
Та я німа.
Не хочу вибачень від тебе,
Тепла нема.
На шибці тануть силуети –
То я і ти.
Всі почуття потрібно стерти –
Удвох не йти.
Як терпне серце... ледве стука
Крізь це лиття.
У шибку ллє гірка розлука
На все життя…
Прогонить сонце хмари знову
За небокрай,
На склі краплинами два слова:
Навік прощай.
Віддам зі спогадом дощеві
Вологий вірш.
А от слова твої дешеві -
Собі залиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876391
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 23.06.2020
Із клаптика подертої поверхні
Пришитої до серця самоти,
Звисають почуттів краї зашерхлі,
Звисають до підлоги з висоти.
Торкаючись до ніг моїх кінцями,
Звиваються, неначе два вужі,
Лоскочуть і тривожать до нестями,
Своїми язиками дно душі.
Яка від цих подразників скрутилась
У формі наутілуса в пісках,
Підхоплена вітрами покотилась
До змін по ще неторканих стежках.
Краї кудись вужами розповзлися,
Що впали почуттями з висоти,
Нитки на серці з часом розійшлися,
На клаптику поверхні самоти.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880073
дата надходження 18.06.2020
дата закладки 18.06.2020
Якби ти знав, як я тебе люблю,
якби ти знав, якби ти тільки відав,
ти б не жалів мені свого вогню,
ти б йому право підписав на freedom.
Якби ти міг, якби ти тільки міг
думки в моєму мозку просвітити,
із тіла б вийшов, серця свого біг
спинив би і не зміг заговорити.
Якби торкнувся до моїх грудей
рукою, вкрив своїми мої плечі,
відчув би, як нутро моє гуде -
так, ніби бджоли в вулику під вечір.
Якби ти став метеликом на мить,
сів на уста мої одного рання,
без заборон, до денця міг би спить
нектар мого солодкого кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879759
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
Ти можеш, звичайно, мовчати.
Повік не подати сигналу.
Моя чарівниця крилата –
У тобі терпіння чимало!
Моя юна фея хороша.
Мене ж – заспокоїть і слово!..
Бо рідко про що-небудь прошу,
А чесно сказати – ніколи.
Дай знати! Чи ніжне волосся
Приховує щастя намисто,
Чи сонце на обрії досі
Таке ж як і ти променисте?..
У серце, від роду хоробре,
Гроза-ностальгія насуне.
Дай знати, чи в тебе все добре,
Моя синьоока красуне!
18.02.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865252
дата надходження 18.02.2020
дата закладки 13.06.2020
У серці вмістити космос,
Що гріє тебе щомиті…
Любов – це не так і просто
У цьому важкому світі.
Та кожен любити вміє.
Любов – це для серця квіти!
Це ноша, що болем ниє
І радість, легка як вітер.
Любов – як чарівна маска,
Що красить усе в людині.
Ненависть – її фіаско,
Взаємність – її вершина.
Ти, друже, багато втратив,
Якщо не відчув взаємність
І все таки, варто знати,
Любив – отже не даремно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863315
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 13.06.2020
Забувається все. Обсипаються стіни і стеля,
Заростають дороги і в’януть торішні сади,
Не цікаві нікому тепер ні геройські дуелі,
Ані мрії палкі, перші ластівки сяючих див.
Затирається пам'ять, забулися звуки від кроків
І припали пилюкою дні, мов сніги на траву.
…Ти до мене прийди! Моя втіхо така синьоока,
Я ж про тебе одну пам’ятатиму, скільки живу…
25.07.14 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513457
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 13.06.2020