Чи зійшла таємна сила,
Чи я голову згубила:
В чашці чаю, зустрічаю,
Тих кому була я мила.
Імена, ознаки, дати -
Ні сховати, ні додати.
З чаєм спогади ковтаю
І нема куди тікати.
Має дерево коріння,
Хоч було мале насіння.
Що згубила - полюбила,
Спить знесилене сумління.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996216
дата надходження 15.10.2023
дата закладки 11.01.2024
На базарі йде нарада,
Що таке державна зрада.
Думки різні, негативні,
В основном консервативні.
-Зрада скрізь, куди не плюнь!-
Одна каже із красунь.
-От скажіть, на біса нада
Нам ота Верховна рада?
Інша:- Зрадник президент!
Він чекає лиш момент,
Щоб продати нас з усім!
Зробить тут Єрусалим!
То неправильно воюють,
Захищають, атакують.
Якби їх Залужний слухав,
Путін землю давно б нюхав.
Той всю ніч Тік ток дивився,
Дар провидця в нім відкрився!
Зна число кінця війни,
Скаже, як продасть штани.
Кожен день такі розмови,
То про Петю, то про Вову.
Ну а що іще робити?
Це ж вам не мішки носити.
І чим далі ми від фронту,
Більше у розмовах понту.
Спокійніше стали спати,
Зразу зменшились донати.
А от зрада бува різна,
Бува лагідна і грізна.
Пам’ятаєте Петра?
…Тричі зрадив він Христа.
Бо ми звикли отак жити,
В своїх бідах всіх винити.
Хтоб не був тепер при владі,
Звинуватять всіх у зраді.
8.01.24. Олександр Степан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002602
дата надходження 08.01.2024
дата закладки 08.01.2024
Сльози сивих небес знову падають вниз,
вимивають з куточків душі всю золу.
За три кроки до прірви, людино, спинись,
знайди сили в собі опиратися злу.
Стилий вітер доносить то стони, то плач
і приносить уламки загублених мрій.
Ти того, хто образив, людино, пробач,
а того, хто замерз – обійми, обігрій.
Якщо є, що сказати – не бійся, скажи,
відшукай найщиріші для цього слова.
Хай розтали давно сподівань міражі,
ще маленька надія у серці жива.
Коли стогне душа від пекельних новин,
коли інші забули про слово святе,
обери ти одну з сотні тисяч стежин,
що до се́бе самого тебе приведе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998467
дата надходження 13.11.2023
дата закладки 13.11.2023
Кажуть, є світила захололі -
велетенські чорні павуки
у тенетах їхньої неволі
Б'ються, як метелики, зірки.
Чорні діри, ви куди поділи,
не один поділи ясен світ.
Скільки згасло метеорів віри!
Скільки доль об ваш розбилось лід!
Під прицілом - люди і хатини,
все під ним старіє, в'яне все.
Чую, як до кожної кровини
холод, наче гадина повзе.
Цілі ненави́сники-вампіри
точать, точать атомні ножі.
Чорні діри! Гетьте, чорні діри,
із космічних обріїв душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989145
дата надходження 19.07.2023
дата закладки 19.07.2023
Я пишу тобі: "Як ти?" А маю на думці "Люблю".
Пам'ятай, я за тебе, щомиті бентежусь
І за мир наш до неба святого щоночі молюсь,
І щоранку шукаю твій вогник зелений в мережі.
Я пишу тобі: "Як ти?".. і месендж летить через даль,
Обіймає теплом, як би ніжно сама обіймала,
Вірю в силу добра. Моя віра міцна, наче сталь.
Що я сильна така і сама донедавна не знала.
Ти в мережі.. онлайн !.. Значить, все із тобою гаразд !
Як ти, люба людинонько ?.. подруго ?.. посестро ?.. брате ?..
Наймилішим привітом, серед нині карбованих фраз,
Є схвильоване й тихе, з любов'ю написане: "Як ти?.."
Через відстань і час. Через далеч незнаних доріг,
В мить, коли білий світ під прицілом ворожої варти.
Мов сакральне "люблю", мовби добрий людський оберіг,
Одне одному пишемо: "Люба людинонько, як ти ?"...
#Ма_Річка #вогник #руденька
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969445
дата надходження 27.12.2022
дата закладки 28.12.2022
Текст пісні - за основу взятий вірш Zвіздослав Сухенький
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967079
Мені за тебе холодно,
І тільки теплі спогади -
Мов коло рятівне.
Крізь віддалі і відчаї
Твій серця стук пришвидшений
Оживлює мене.
Ми з тобою наче дві темряви,
Що запалюють вогні.
Ми з тобою, наче два береги,
Між якими немає ріки.
Мені без тебе - темрява.
Мов те зимове дерево,
Застигле в німоті,
Поглиблююсь у корені
І сню осонцетворено
З тобою розцвісти.
Ми з тобою, наче дві темряви,
Що запалюють вогні.
Ми з тобою наче, два береги,
Між якими немає ріки.
Давай прокинемось у іншому завтра,
Там , де нас не знайти.
Мрію осонцетворено
З тобою розцвісти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968754
дата надходження 19.12.2022
дата закладки 22.12.2022
Цей променад між осінню й зимою
У тихий і самотній ліс,
Де зустрічались ми колись з тобою,
Розради серцю не приніс.
Таке ж п’янке повітря огортає,
Дерева ті ж, на стежці слід….
Донині тут моя душа блукає,
Як почуття минулих літ.
Нехай мій сум хмаринкою розтане,
У вирій відлетить, мов птах….
Твій поцілунок ніжний - і останній -
Відчую знову на вустах.
Тетяна Котельнік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967200
дата надходження 02.12.2022
дата закладки 06.12.2022
Юності вальс
Як швидко літечко минає,
Нам скоро осінь нагадає
Той юності рожевий час,
Що не для нас, вже не для нас…
ПРИСПІВ:
Моя любов, моя любов,
З тобою я вальсую знов!
Через багато зим і літ
Ми, наче яблуневий цвіт,
Кружляєм в танці на два боки,
Хоч пролетіло сорок років!
Кружляєм в танці на два боки,
Хоч пролетіло сорок років!
Знайомі, сходжені доріжки,
І суму трішки, суму трішки...
В уяві - зустріч, наче рай,
Де юність - радість, рідний край!
ПРИСПІВ:
Моя любов, моя любов,
З тобою я вальсую знов!
Через багато зим і літ
Ми, наче яблуневий цвіт,
Кружляєм в танці на два боки,
Хоч пролетіло сорок років!
Кружляєм в танці на два боки,
Хоч пролетіло сорок років!
І хоч щемить душа моя -
Голубка сива, й сивий я…
Все ж, наші душі молоді,
Як в ті роки, як і тоді…
ПРИСПІВ:
Моя любов, моя любов,
З тобою я вальсую знов!
Через багато зим і літ
Ми, наче яблуневий цвіт,
Кружляєм в танці на два боки,
Мов не було тих сорок років!
Кружляєм в танці на два боки
Мов не було тих сорок років!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934488
дата надходження 20.12.2021
дата закладки 22.12.2021
Город полусонный замер в ожиданье,
Небо исподлобья смотрит на него.
Воскресенью рада, но проснулась рано,
Осень акварелью пишет за окном.
Тёплый лучик солнца пасмурному небу,
Осень, постарайся пропиши сейчас.
Может тогда с сердца грусть уронит цепи,
И любовь расправит крылья среди нас.
Каждый миг хочу я быть с тобою рядом,
Вместе делить солнце и холодный дождь.
Любоваться ночью ярким звездопадом,
Верю моё солнце, ты меня найдёшь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925541
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 19.09.2021
якби я був лебедем, вже полетів би геть;
якби я був потягом, постійно б запізнювався.
якби я був людиною, говорив би з тобою частіше.
якби я міг спати, я бачив би сни.
якби я боявся, десь би сховався.
якби я не божеволів, ти б не встромляла дротів
до мого божевільного мозку, і не давала напруги.
якби я був місяцем, був би спокійно-холодним.
якби я був стереотипом, сам би себе зламав.
якби я був нормальним, був би розумів,
що означає простір взаємопорозуміння.
якби я був самотнім, плакав би, та й годі.
якби я був з тобою, був би тепер тверезим.
якби я божеволів, ти все одно дозволяла б
грати з тобою в ці нелегальні ігри.
якби я був потягом, запізнився б на цілу годину;
якби я був людиною, був би з тобою частіше
if, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=8GZnSeGbssw
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924721
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 11.09.2021
Березневе сонце розбудило хату: Тобі, доню!
Вісткою лелеки про щасливу дату,
У сузір’ї Риби з'явилась зірка нова,
А батькам на радість – донечка чудова!
У свитки дитячі вплітало підкову,
Сповіщало світу про людину нову.
І родини щастям повнилася хата:
Був тут сміх дитячий, радості багато,
Як хмурило днями - яскравіло сміхом,
Бо росло дівчатко рідним на потіху.
В сім”ї, чи навчанні – проблемним не було
Ростили на радість – всюди устигало.
Виросла ти, доню, знайшла свою дорогу,
Батькам залишила зажуру - тривогу.
Хай твоя дорога буде чиста й світла
Щоби ти, як ружа, радувала й квітла,
Щоб не забувала рідної домівки,
Щоби не сивіли у батьків голівки.
У житті твоєму хай лиш щастя буде,
Щоби пораділи з нами добрі люди
Зерном засіває, щоб родило поле,
Цвітом калиновим хай стелиться доля.
Жайворонків співи душу звеселяють
Усім нам, хто любить тебе і кохає…
Сокровенне завжди буде тобі сниться:
І рідна домівка, і душі криниця.
Бережи гніздечко, що звила у парі
Від грози людської, темнішої хмари.
Не гнися від вітру - в житті все буває -
Доля лиш завзятих береже й кохає.
В.Ф. - 12.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907722
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021
Цеглиною до цеглини, цементом та голими руками
вона будувала стіни, вона зводила йому храми.
Знаходила білі сукні, трави і дикі квіти
вплітала в тоненькі коси.
Йому вона була мила, як пагорби Мармаросів.
Йому її голос й рухи були, як ранкові зорі.
Не вмів він про це сказати,
тільки в очах усміхався і тримав за засмаглі руки.
І тихо вони ходили углиб і навколо міста.
У неї рясніли сльози, у нього тремтіли ноги.
Удвоx їм було затісно в єдиному організмі.
Долонею за долоню, годинами без перерви,
допоки наб'ють мозолі, допоки геть мокрі руки
не звільняться самі по собі.
Тоді вже можна впасти на пагорбах біля храму,
який вона збудувала, щоб там надто довго мовчки
водити мокрим мальцем по мурашиних дорогах
і слухати втомлений подих єдиного організму.
Монахи навколо храму руками згрібали листя.
Вона їм сумно всміхнулась, вітром змахнуло сльози.
Вона там лишила трави,
вона там лишила квіти,
вона там лишила коси.
Йому про неї згадали мурахи на Мармаросах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883945
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020