Сьогоднішнє сонце уперше
Можна назвати осіннім,
Закохане у осінь серце
Нарешті вийде із тіні,
Під контролем неба
Осиплеться листя додолу,
Жовтогаряче і тепле,
Осіння казка довкола.
Незабаром холод огорне
Землю, нагріту літом,
І зима поверне
Мороз присипаний снігом.
В горах, лісі, полі і гаї,
В ріках, озері і морі...
Осінь є навіть у раї
Дружньо із Богом поряд.
01.09.2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887621
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 01.09.2020
Доброго ранку, сонячна красуне!
Тобі пасують золото й намисто.
Ти вся зі світла, ніжно – промениста,
Повітряна, тендітна, тепла, юна…
Дзвенять – співають мелодійно струни,
З блакиті погляд, ніби небо чисте.
Доброго ранку, сонячна красуне!
Тобі пасують золото й намисто.
А раптом хмара на чоло насуне –
Дощем та вітром позбиває листя.
Така вже вдача запальна, вогниста!
Тепло осіннє – просто дар фортуни…
Доброго ранку, сонячна красуне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887618
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 01.09.2020
Ми, поети, дивні люди і не кожен нас зрозуміє,
Проте, нас багато, проте, ми повсюди,
І викласти думку гарно умієм.
Не кожному дано так чітко і влучно
Сказати про сонце, про небо і зорі,
Сказати правдиво, та ще й милозвучно,
Неначе гірський потічок прозорий.
Шануймося, друзі, й талант бережімо,
Не критикуймо, живім незлобливо,
Бо серце поета й без того раниме,
Йому й так болить і всі рани наживо.
(21.03.2016)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653555
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 01.09.2020
Я насправді боюсь залишатись одна,
Бо коли наодинці з думками,
То у пам"яті зразу момент ожива,
Як волосся торкались руками.
Як вдивлялися довго в очі мої,
Й навкруги все здавалось казковим.
Як світанок настав і дзвінкі солов"ї
Заливалися співом чудовим.
Я постійно прошу відпустити
Й не приходити в сон мій щоночі.
Дуже важко в душі тягар той носити
І давно вже без радості очі.
Серце змучилось зовсім, в душі пустота,
Вже не можу терпіти! Не можу!
І жахлива для мене ота гіркота,
Бо щодня крізь байдужість прохожу.
Як же важко насправді постійно чекати,
Що все зміниться й стане чудово.
Написавши усе це хотіла сказати,
Що "погратись" - неправильне слово.
Без ножа, лиш одними словами,
Вбити здатність вірить зумієте,
То ж не гладьте волосся руками
Тим, про кого ночами не мрієте...
(19.03.2016)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652877
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 01.09.2020
Не варто сумувати за минулим,
Ви у ньому більше не живете.
Навіть якщо дуже гарно було,
Ви лиш собі душу розірвете.
Ті, що залишили вас- не ваші.
Ваші вас ніколи не покинуть.
Тих, хто поряд ви цінуйте краще
Й разом йдіть підкорювать вершини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651905
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 01.09.2020
однорукий бандит, однобічний рух.
однорукий бандит, однорічний лопух.
квиток в один бік, однойменне село.
квиток в один бік, щось було, й загуло.
розум однієї думки, мозок однієї півкулі.
одностайна ненависть, односпів золотої зозулі.
двосмугова траса, двомісний автомобіль.
двосмугова траса, двоєдина рухома ціль.
аж дві дволикі жінки, двоє подвійних людей.
аж дві дволикі жінки – скільки у них очей?
розум тієї думки, мозок тієї півкулі,
ненависть хоче ділитися, подвійне гніздо зозулі.
тричі невдахо, тричі поруш триклятий закон!
тричі невдахо, влада – твій триєдиний дракон!
тричі подумай, і ти змарнуєш свої три спроби,
тричі подумай, і знайдеш три ліки на три хвороби.
мій розум мав одну думку, але в золотій півкулі.
розум мав одну думку – забув, у срібній півкулі!
ненависть множиться діленням,
не вижили навіть зозулі
one track mind, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887537
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 01.09.2020
В болоті сирість... І печаль...
І мул на дні...
П'є Водяни́к з меліси чай
На мілині...
Зелена ряска...Каламуть...
І череда...
Судився цілий світ комусь,
Йому-вода...
Серпневий вечір... Вічний спокій
Лісовий...
Якогось звіра тихі кроки
У траві...
Вже небо в зорях...Чай допито...
Спати час.
Волога свіжість...Тане літо,
Як свіча...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887566
дата надходження 01.09.2020
дата закладки 01.09.2020
Біля хати груша біла,
мов облита цвітом.
Закувала зозуленька
на теплеє літо.
Закувала на годину,
на лани багаті,
на гарнесеньку дитину,
що росте у хаті.
Росте вона, виростає,
розвиває душу,
чистим оком поглядає
на високу грушу.
Небагато ще їй треба
в люльці серед хати:
поряд груша, поряд небо
і ласкава мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887522
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020
(Копла.)
[i]Прикрию почуття, мов наготу,
І зникнуть всі навіяні страхи́ –
Мій світ тремтів…
Здається, мов дрейфую на плоту,
Де тільки я… І море… І птахи…
В краю флотів.
Свідомість тисне осадом гірким,
А серце б’ється в такт упертих хвиль,
Горить теплом.
Обсіли думи темні, мов круки –
То диким штормом закипає біль
І б’є крилом…
Чи довго зможу ще отак пливти?
Наш спільний берег за туманом зник,
Коли ж устиг?!
Дрімає серце в хвилях самоти –
Десь забарився лицар - рятівник…
Горять мости.
Оголені чуття... самотній пліт...
Сум’яття - хвилі б’ються крізь роки́
Серцебиттям.
Птахи і море… мій таємний світ…
До болю здертий… вельми шкарубкий…
Як все життя…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887517
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2020
Побачила твій сміх,
на серці тане давній сніг.
Між нами тепер каньйони
і найдовші міські райони.
Ти викинув мене,
я злюсь.
А ти й не брав.
петля? та ніі
..тепер вагаюсь.
Метелик в животі останній залишився,
шукав братів і безперервно метушився.
..лиш доля пише наш сценарій
і ставить ставки на кривавий бій.
Віддам тобі усі свої доляри,
єни,крони,світові динари.
Дай відповідь,я ж обіцяла авуари.
Коли в моїй душі заграють фа мінори
може завтра,післязавтра
...чи ніколи ?🕊
3.40🤍
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866607
дата надходження 01.03.2020
дата закладки 31.08.2020
Тут темно,страшно
Як вибратись?мені так лячно..
Самотність,сльози і печаль
заграє тихо мій рояль.
Струна ламається,
проблеми розчиняються.
Ненавиджу пусту кімнату,
це як в солдата кинути гранату.
І більше дощ не заспокоїть,
він наче навпіл мене кроїть.
Так спеціально тихо,щоб не чули,
але про мене всі давно забули.
Кинули неначе ту собаку,
таку нікому не потрібну-біля баку.
А стіни тут холодні,голі
у сльозах моїх багато солі!
І фото тут твоє висить,
йду спати..на сьогодні досить.
25.08.19/16.08.20💔
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887344
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 31.08.2020
На вулиці штормить,
хотілось зникнути на мить.
Як можна було так попасти ?
Над прірвою літати й впасти ?
Сиджу в маленькому трамваї,
летять птахів великі зграї.
На вулиці заграв старенький музикант,
напишу́ про нього фоліант!
Трамвайчик їде далі,
тисни́ малесенькі педалі!
Ось гуркотить старенький потяг.
...зникаю,залишається лиш протяг.🕊
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868802
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 31.08.2020
Між ліхтарями йшла маленька постать
Не йти додому,моя обов’язковість
Хотілося вдихнути більше,ніж потрібно
Спробуй хоч раз пройтися вільно!
Ти не дізнаєшся,що я відчуваю,
тепер я холоду не помічаю.
Навіщо ж пантоміми,цирк ?
якщо над іменем стоїть великий прочерк ?
Тебе забуду і поїду у Нью-Йорк
та навіть зміню почерк.
Ти мій натільний шрам,
ще трішки і я прийму іслам.
Пробач,це все,що встигла написати
Повітря у легенях бракне,
Прочитай мій лист,якщо не буде лінь.
Та знай,я вже не бачу твою тінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866516
дата надходження 29.02.2020
дата закладки 31.08.2020
Ми, українці, є спадкоємці мудрої нації!
Чи, може, байдужий та зневірений запроданців рій?
Безсилого бити, принизити бідного... Не наклеп.
Відсутня культура, совісті крах , дух одурених мрій...
Лиш там нація здорова, де патріотизм не хворий.
Живе ворог серед нас, який народу топче долю.
Корупція і економічна нестабільність, норми,
Фінансові кризи, злочинності ріст - міст у неволю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887459
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020
А літо запрошує всіх до осіннього вальсу,
Прощаючись, ніжно торкається променем сонця,
Розгойдує листя вже трішечки втомлене часом,
Обіцяє вернутися радісним стоголоссям...
Літо просить не тужити за ним, не журитись,
а привітно зустріти осінь чарівно-мрійливу,
А літо втомилось і хоче трішки спочити
За обрій, мов сонце, спливає тихо-сонливо...
Дякую, літо, за променів теплі обійми,
За ніжний цілунок легкого вечірнього вітру,
Ці спогади не зітруть ніякі холодні зими,
І дихає літо запашним, вже майже осіннім повітрям...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887487
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020
Хворіє серце без любові
Вона для нього мов повітря,
Не світять зорі світанкові
Не грає кольорів палітра.
Черствіє серце без кохання
Усе навкруг йому не миле,
В житті лиш сумнів і вагання
І не летять Амура стріли.
Без ніжних слів душа сумує
Бо лиш любов дає їй віру,
Любов - вона завжди будує
Все знищити злобі під силу.
Нехай любити в цьому світі
Талант усім Господь дарує,
Вночі і зорі будуть гріти
Любов все в кольорі малює.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887456
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020
люди змушують вас сумніватися: чи завжди ви маєте рацію?
сумніви змушують вас тривожитися, аж позбавляють сну.
скажіть їм, хай вийдуть завтра на демонстрацію
й оголосять, наприклад, граматиці священну холодну війну.
не дозволяйте їм свинячити у вашій голові.
це просто зомбі-клоуни, виштампувані в москві.
ці опудала плачуть, коли ти виходиш на сцену.
промовляєш – вони буряково жують свої язики.
кажуть, не заздрять? а ти перечисли їх поіменно
й запроси до спокути: [i]читайте ваші слова навпаки![/i]
їхній смак гартувався в торішній халявній халві.
вони – дебілоїди. що їм робити в твоїй голові?
їхня задача: зробити з твого життя руїну,
щоб і ти, як вони, полюбила їхню погану їжу.
але сказано: [i]гей, поросята, сьогодні я вас відкину, –
й вашу житейську поезію брехливу, брудну й несвіжу![/i]
вони – безумовно мертві, але умовно-живі.
яке місце вони посідають, дитино, в твоїй голові?
don't let 'em grind you down, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887437
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 31.08.2020
На краю світу я чекатиму на тебе,
На роздоріжжі доріг - одна веде до мене,
Я блискучим дощем впаду на землю,
І буду на райдузі, що повисне над нею.
Я пролунаю колисковою перед твоїм сном,
В холодну ніч огорну тебе теплом,
Скочуся сльозою по твоїй щоці,
Ніжитимусь рукою у твоїй руці,
Я натхненням розчинюсь в тобі,
Розквітну цвітом, як навесні,
В очах моїх побачиш все про мене,
Відкрию тобі все своє сокровенне,
Ти зможеш про себе мені все розказати,
Мені треба все це знати!
Мене сховає за собою перша на небі зоря,
Я та, про яку ти зможеш сказати «моя».
30.08.2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887414
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 30.08.2020
Загинули... А хто посмів їх вбити?
Відповідальність хто взяв за життя,
Хто Богом себе виставив відкрито,
Не усвідомивши про гріх свій до кінця?
Взяла на себе гріх страшний, "людино",
Ким стала ти тут на оцій землі?
Тільки Господь і тільки Він - єдиний,
Всі справи від "лукавого" твої.
Хто посилає нищити, вбивати?
Не забариться відповідь за все,
Кожна сльоза, якою плаче мати,
Так просто на цю землю не впаде.
Відповісте, анцихристи лукаві,
За цю війну, за сльози, біль і смерть,
Продати душу - не проста забава,
Життя уже назад не повернеш.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887357
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 30.08.2020
ну, як ся маєте, люба? здається, не дуже добре.
я знаю це відчуття, коли в крові замало кисню
і забагато засобу для швидкого миття підлоги.
вам не можна так хвилюватися. я подбаю про вас. я – лікар.
я позбавлю вас вашої чорної безвихідної депресії.
сидітиму з вами, якщо ви не проти, хоч цілу ніч.
я все ж таки ваш чоловік, і на щастя, я гарний лікар.
знаєте, скільки я врятував безнадійних життів?
знаю, що ви у відчаю, дуже вам співчуваю.
як це важко! у ваших очах мерехтить хворобливий жах.
але ви будьте впевнені: я знаю свою роботу,
і маю безліч ідей, як довести її до кінця.
зараз я спробую якось вживити в ваш хворий мозок
5000 маленьких імплантів, що дають почуватися добре.
ви ж знаєте: я – ваш лікар. ви стрибатимете від щастя,
операція буде успішною, як маленьке дурне козеня.
не журіться так сильно. а вчора я знайшов чудодійний засіб,
щоб вколоти його вам під шкіру. це зробить вас дуже здоровою
і надзвичайно щасливою. тим часом прийміть ці пігулки:
вам треба прийняти їх всі. це – інноваційна методика:
вона – нереально дієва, і в супернадмірних дозах
не викликає навіть інфаркту чи інсульту. чудово, правда?
i'm the doctor, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=WvV2LHY00BA
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887391
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 30.08.2020
Літо, куди ж ти, куди?
Почекай, на хвилину зажди!
Зівʼяли вже всі букети,
І лиш у кишені білети
Нагадують досі:
Наступна зупинка – осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887333
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 30.08.2020
ви, здається, думаєте, це – весела гра.
як вас звати, до речі, тепер,
за цих чудернацьких обставин?
ще не знаєте? зватиму вас, як раніше,
дитиною. отже, дитино, я служив вам, як клятий раб
служить своїй царівні, й тепер мені стало соромно.
не докучайте, стривайте, дайте мені подумати.
здається, моє серце скам'яніло.
добре, що ж це за гра? якась емоційна рулетка?
якщо ви не знали, в цій грі за визначенням виграють
ті, що не мають емоцій. ти сподіваєшся виграти?
а чи ти взагалі сподіваєшся, цікаво, бодай на щось,
танцюючи танго в темряві? дитино, а що ти бачиш?
ти просто танцюєш? гаразд, я заберу тебе вранці.
тим часом подумаю, до чого це я докотився, –
з моїм скам'янілим серцем відповідь не забариться.
що ж, а я сподіваюся, ти вже знайшла царівну,
котрій я служитиму так, як служив тобі.
про тебе казатиму: [i]ну, з цією ми гарно дружили,
нічого поганого сказати про неї не можу[/i]
heart оf stone, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=ZMEEfE4HiZ4
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887340
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 30.08.2020
Між нашими душами пропасть така глибока,
Що можна пройти над нею хіба по лезі катани
Спалити мости, щоб ні миті, ні дня, ані року -
То, може, тоді наші щирості стануть мостами.
Бо якби я могла дотягнутися - хоч би пальчиком - до того берега -
Лишила би рану по собі, наче тріщину по вітражі
Це добре, що всьому свій час, і місце, і черга -
Палити мости і розносити тайни чужі.
А десь посередині - по рубці, незагойному, як твоє слово,
Що проходить по учорашній розмові та по нинішньому полудні -
Я напишу тобі вірша або колискову
Пішими вулицями цих незабутніх буднів,
І піду танцювати по тому лезі зо щирого срібла
Понад пропасть глибоку, як ніч, що не має дна.
Добре, що в тебе душа така на мою подібна,
А часом мені здається, що вона в нас на двох одна.
24.7.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878355
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 29.08.2020
Коли пам'ять збунтує нарешті,
Катована снами й безсоннями,
Серед вічних видінь, недоказаних на волосину,
Заховай мене у глибинах -
Під спогадами
Під скронями -
Заховай мене тихо і тепло,
І там я нарешті спочину.
Будуть снитися дні неспокійним прибоєм
І тишею,
Будуть сходити зорі над хвилями
У серпанках ранкових привітів -
Я також з цього неба сорочку для тебе вишию -
З цього неба та слів -
Вогняних самоцвітів.
Так глибоко, де нема ані дня, ані ночі,
Ні відчаю
Заховай мене - і відплинь на свою глибину.
Ми зустрінемось знову - там,
Де стрічаються вічності,
Коли вічність напише нам
Ще одну
Іншу весну.
22.5.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877042
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 29.08.2020
Ми із тобою ніби найближчі у світі – лише навпаки.
Міряємо відстань між душами, наче суперники в спринті,
Ділимо на двох одне речення, граємо в хованки,
Аби часом не зіткнутися в цьому химерному лабіринті.
Уникаємо дзвінків і відвертостей, списуючи на втому,
Десь так на відстань руки відсуваючи слово «Люблю».
Витрачаємо дарма час, невідомий нікому,
Обтинаємо крила одне одному без жалю.
Розуміємося без слів, бо на них не буває нагоди,
Одне в одного позичаємо нишком слова і ходу,
Переписуємо життя без обопільної згоди
Кількома майже-усміхами і фразами не до ладу.
Не вкладаємося у рамки, ані в роки,
І далекі, мов двоє світів, на уламки розбиті…
Але часом мені видається, що геть навпаки –
Ми з тобою насправді найближчі у світі.
6.5.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790993
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 29.08.2020
Я люблю тебе – я не можу тебе не любити.
Не винуй ні зірок, ні мрій – вони сюди непричетні.
Я збиралася перестати – бо в ночі є теж ліміти,
І у серця є теж ліміт – вже вичерпаний, хоч невичерпний.
Отже, як там мені казали? «Рухайся далі»
«Відпусти його, це новий етап» (чи епоха?...)
І коли зупинилися дні, і снитися сни перестали,
Я сказала собі – я тебе не люблю нітрохи.
Зрештою, нащо мені ти? Ми з різних світів, як тіні,
В нас шляхи, що не перетнуться, розмови, яких не буде,
Я тебе не люблю. Ми нічого собі не винні,
І якщо так по суті – ми чужі незнайомі люди.
І як тільки я це скажу собі, гордо і вільно,
І спинаюся на крило, набираючи в груди неба,
Ти приходиш – і я, мов причинна, чи то божевільна,
П’ю твій голос – і крил мені більше не треба.
Не довіряй мені серця – я не посмію торкнути,
Не озивайся до мене – я тебе не потривожу.
Можеш мене розбити в друзки, можеш забути,
Та не проси розлюбити – бо я все одно не зможу.
22-23.1.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775738
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 29.08.2020
Ти не втратиш мене – хай і небо падає долу,
І кричить із безумства ніч в попелищах неправд минулих.
Ти не втратиш мене – я ніколи цього не дозволю,
Навіть з позасвітів, чи з-між зір, назавжди поснулих.
Хай вмирає надія, хай пітьма панує присно,
Чи омана, чи біль – доведеться і їх пізнати ж!
Хай впадуть всі обіти, слова і сніги – дивись-но –
Хай розсиплеться світ – все одно ти мене не втратиш.
І нехай ти відкинеш, зречешся без милосердя,
І нехай ти байдуже мене віддаси на страту –
Я піду, до грудей пригорнувши шматочок серця,
У поля світанкові із крил твоїх пір’я збирати.
Ні в пустелі брехні, ні в проваллях зневіри й образи,
Серед повеней, мук, самоти, землетрусів і градів
Ти не втратиш мене – навіть як не згадаєш ні разу,
Я ніколи не зраджу тебе, так, як ти мене зрадив.
2-3.2.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775008
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 29.08.2020
Крила ночі у позолоті,
Небозводу сріблиста грань
Ніч в мінорі карбує ноти
Ген по серці - і то без вагань.
Ген, позаду вальси далекі
І минулих мрій міражі,
Тільки серця непевний клекіт
І небесні струни в іржі.
Осінь пахне мені тобою
Так до болю - хоч плач, хоч клич
Як повстати з того двобою,
Залишившись тут віч-на-віч?
Віч-на-вічно в полоні тіні,
Що твоїми очима - ой ні!
Понад відчаю хвилі сині
Заглядає в душу мені.
Заглядає лукаво, стиха
В глибину золотої тьми
Тінь ота - безкінечна втіха
З позолоченими крильми.
Вітер в'ється у темні коси
Піснеспівом солодких надій
Ти подібний мені на осінь,
Я шукаю тебе у ній.
3-6.ІХ.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605843
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 29.08.2020
Ночі темні і тихі, і я поміж них - наче тінь
Заблукала в серпанку вже майже-осінніх туманів
Срібний серпень - як сон, гроно зір і дитячих видінь,
Обіцянок, падінь, і обманів, і самообманів.
От якби твою руку в мою, і щоб далі - межа
Срібна грань під ногами, а там - хоч і вічна безодня
Лиш якби не була я така безпросвітно чужа,
Лиш би ніч не була отака безпросвітно-холодна,
Лиш би поряд з тобою - під крилами, або без крил
Лиш би душі чи пальці сплести під безмежжя покровом
От якби я насправді була варта віри і марних зусиль,
От якби ти насправді не був тільки сном світанковим...
27.VIII.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604016
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 29.08.2020
Гойдається човник по тихому морі,
У хвилях м'яких одинак,
У човнику тому, натомлений боєм,
Спить сном непробудним юнак.
З глибин лине стогін і скрушне зітхання,
Мов кола по тихій воді,
І човники стиха гойдаються морем,
А в них - козаки молоді.
Так тихо, так тихо у сяйві лампадок,
Лиш сльози, мов зорі, в очах,
У вічність по морі, житейському морі
Провадить той човник свій шлях.
І от, заколисаний слізьми і болем, -
Любові і правди дитя,
Між хвилями моря спить в човнику янгол,
Що з смерті пішов у життя.
24.ІІ.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481913
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 29.08.2020
Напівтихо минається серпень. Складає каштанові ватри,
І чаїні ключі переписують небо начисто
Поза північ минулі світанки виходять на варту,
Розливаючи срібне вино на невтишене місто.
Не картайся - мені свого серця не жаль ні на кому -
Я б ішла до твоєї любові хоч десять по десять півріч
Розказала би те, що - ніколи-ніколи-нікому,
Напівтихо, як легіт, що родить серпнева ніч.
І якби це насправді - то варто чекати без втоми,
І роки відпускати у море небес світляне -
Залишивши позаду думки і дороги дому,
Я б ішла до твоєї любові, якби ти любив мене.
Напівтихо відходить іще одне скривджене літо,
Снить обійми, записані в книзі серпневих повернень
Знаєш, зрадити серце - то майже дорівнює вбити,
Але часом убити - то тільки звільнити од скверни.
Всі слова уже сказано. Злічені злети і втрати,
Одкровення, обіти, образи, секунди і дні
І лише найсвятіше - безмовне. Про нього лишилось мовчати,
Хіба ти напівтихо колись обізвешся в мені.
28.08.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887240
дата надходження 28.08.2020
дата закладки 29.08.2020
Болить... Болить... Спинився часу лік...
І так щорік у ці трагічні дати,
Напевно, вже болітиме повік,
Не скине чорну хустку мабуть мати.
Може і скине, але не в душі,
Бо й крізь роки - гірчить той біль полинно,
Чи соняшники, а чи спориші,
Були останні, хто прощався з сином.
Болить... І вже болітиме повік,
Ця цифра в серце наче крук - "29 те",
Живе собі на світі "чоловік",
Який сказав те слово:" розстріляти".
Чи зможе хтось колись усе простить,
Сказав Господь, щоб ворогів прощати,
Не тліє з часом біль, а все горить,
У серці кожній матері солдата.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887261
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 29.08.2020
У цьому світі де багато зрад,
Де так любові всім не вистачає,
От людям вірності б повчитися в собак,
Вони не зраджують і підлості не мають.
В їх погляді - лише одна любов,
І незрадлива вірність - аж до смерті,
Ми зраджувати будемо їх знов,
Вони ж за нас - готові навіть вмерти.
Ми такі різні, щось у нас не так,
Людина щиро так би не зуміла,
Ще б тест на людяність і стане зрозуміло,
Її в рази все ж більше у собак.
Галина Грицина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887224
дата надходження 28.08.2020
дата закладки 29.08.2020
ти знаєш: я все катаюся, можна сказати: кочую.
чуєш? – то я реву просто в тебе за спиною.
станція по станції, з гуркотом по рейках,
я наздоганяю, а може, й обжену.
я – обтяжений, перевантажений,
дуже сердитий локомотив.
га? я – твій машиніст. ми заходимо на криву.
підкинь ще вугілля, дитинко! не бійся:
все буде гаразд, мої нерви повинні горіти ясно.
гей, слава! гори ж і ти, коліє, трясця!
не здогадалася? це – залізничний рок.
так потихеньку, маленька, ми танцюємо цілу ніч.
гоп, новий поворот! це що вже? машина часу?
хай летить шкереберть. диви, мій двигун загорівся,
зараз там буде станція – пошта є? пошти немає,
а гальмо вже давно поламалося –
о. зупинок більше не буде
locomotive, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=kl1eC7H2AhY
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887280
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 29.08.2020
моя прекрасна дівчина – вона мене чекає.
я ловлю корабля, й лечу до неї через все море:
я самотньо блукав ціле життя цими всіма морями,
вже й не думав, що колись доплентаю додому.
галю, галю! моя вже треба йти.
галю, галю! моя твоя кохати.
три дні й три ночі ми ходили цим морем.
я думав постійно про неї, таку прекрасну дівчину.
– мені здавалося, вона зі мною поруч,
я навіть чув, як пахне троянда в її волоссі.
галю, галю! моя вже треба йти.
галю, галю! моя твоя кохати.
викотився місяць над ямайкою вже високо.
невдовзі знов побачу її, таку прекрасну.
я візьму її за руку, пригорну до серця
і скажу, що вже нікуди більше не піду
галю, галю! моя вже треба йти.
галю, галю! моя твоя кохати
richard berry, louie louie, motörhead
https://www.youtube.com/watch?v=WDP7_h4wkgw
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887270
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 29.08.2020
хоч я й зробив це ще раз, ось великий сюрприз:
це тому, що я повертаюся. мене неможливо вбити,
і взагалі позбутися. знай: я – нічне страхіття;
це тому я з тобою панькаюся, щоб ти тремтіла від страху.
я люблю, коли твої коси стирчать, мов проміння сонця;
люблю, коли твої пальці безтямно чіпляються за повітря.
так, я зірву з тебе дах. бий на сполох у мідні дзвони.
я підхоплю твою хату, й понесу до країни оз.
нас не вбиває швидкість, нас не лякає темрява.
лиш подумай про мене сильно, я – пустельний тиранозубр.
чекаю вже досить довго. ти, як завжди, запізнюєшся.
доведеться тебе обійняти ще міцніше, ніж я планував.
можеш прийти й не сама, а з кінним загоном поліції –
я дам йому хибну версію, й повезу тебе танцювати.
я – північний тиранозубр. добре, що ти не боїшся
довести мене до сказу, та краще б ти не доводила.
що ж, ти знаєш моє ім'я, ти тримаєш мене за вухо,
ти навіть не заперечуєш, коли я махаю хвостом.
можеш не опиратися: сьогодні вночі ти почуєш,
як скажений тиранозубр грюкає в твої двері
snaggletooth, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887227
дата надходження 28.08.2020
дата закладки 29.08.2020
гай-гай, дитино! ти – дуже мила дівчина,
і все ще прив'язана до маминих фартухів.
я навіть боюся спитати, якого ти року народження,
– лиш можу констатувати, що ми тут вдвох і тепер.
ти бачиш, я трохи морожуся. це все – моя нетерплячка,
дитино з морозу з холодними, мов перший сніг, руками.
дитино на перший погляд! все, що мені потрібно –
це поглянути в вічі моїй несподівано юній леді.
я навіть не хочу знати, як тебе звати, маленька.
що ти бачиш в моїх очах? сподіваюся, щирий захват.
а я в твоїх – я тебе не боюся і не обманюю –
бачу якусь небезпеку, навряд чи скажу яку.
почувайся як вдома, грійся. маєш розкішний вигляд.
я тобі чесно кажу. ти спричинюєш тремтіння мого хребта.
може, я справді боюся. це буде довічний термін,
зважаючи на мій вік, і на твій. ой, веселі жарти!
ти справді читатимеш цю стародавню дебелу книжку?
з заяложеними сторінками? пошкодуй своїх ніжних пальців,
що холодні, як сніг, – і свого надзвичайного розуму.
пошкодуєш? мені цікаво, чи розв'яжеш ти цю задачу
jailbait, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887187
дата надходження 28.08.2020
дата закладки 28.08.2020
коли афродіта з'явилася в битві побіля трої,
на неї напав, і поранив, лютий страшний діомед.
заплакана і перелякана, зевсові-батьку вона
скаржитися полетіла до високих палат олімпу,
і довго в сльозах нарікала на дикість людського роду.
чи знаєте ви, що й богиню може поранити смертний?
так, ви могли це знати з книжок та народних переказів;
– та чи знаєте ви, що вам немає чого боятися?
навіть тоді, дитино, коли невблаганні обставини
складуться так несприятливо, наприклад, що вам звідусіль
грозитимуть небезпеки, страхи і всілякі труднощі,
згадайте це слово: не бійтеся! ви подолаєте все,
і після всіх боїв, що в них поляжуть мільйони,
на вашому тілі не буде й подряпини, а на вашім сумлінні –
ні плями, ні тіні. ваша зірка дбає про вас.
вони намагатимуться затягти вас в своє багно,
вони підбиватимуть вас до безумства і до безчестя,
– це все, на що вони здатні. їхня сила – як сила бруду.
ще вони можуть подумати, й подати на вас до суду –
що вони там казатимуть?
– що ви не їсте з корита, як всі законослухняні
громадяни цього свинарника, що гордо зветься суспільством.
пам'ятайте: вам вистачить просто жити, щоб перемогти.
дитино, я знаю, як важко протистояти природним
і неприродним збоченням; боротьба – невсипущий клопіт.
та коли ви довідаєтеся, що правда – на вашому боці,
ви вже не схочете числитися гуманістичним шлаком;
знайте: той час, коли панує безглузда й безлика більшість,
минає. вже незабаром на сцену виходить свята перемога –
вона осоромить підлоту, і вкине її до пекла.
а тим часом поводься скромно. не виявляй нетерплячки,
не пишайся, не величайся, не створюй скандальних сцен.
все, що ти бачиш – схеми корупції та злочинства,
що розрослися, мов цвіль, по стінах трухлявого світу.
– не включайся до них, налаштованих продукувати смерть:
настає романтична ера анархії, а тим часом
просто не дай себе вбити. ми живемо, бо ми
вже народилися,
а народилися для того, щоб перемогти
live to win, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887179
дата надходження 28.08.2020
дата закладки 28.08.2020
Невже ми не зустрінемось ніколи...?
В душі схолоне той кохання слід,
Навіщо ж шанс давала тоді доля,
Ніхто не відповів за стільки літ.
Ми наче дві зорі в нічному небі,
Що спалахнули і погасли вмить,
Твоє кохання, чи моє до тебе,
Зуміло впавши небо освітить.
Ми спогадами зігріваєм душі,
В життєвім морі ми - два кораблі,
Кохання світить маяком на суші,
Зустрітись ще раз - шанси на нулі.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887159
дата надходження 28.08.2020
дата закладки 28.08.2020
Не збиті ще серпневі роси
Спиває сонячне проміння,
Павук мережить павутиння,
Вже заплітає осінь косу.
Вклонилось небо до землі,
А обрій хмар кладе покоси,
І золотом дорогу мостить,
І пахнуть вересом ці дні.
Смакує з пригорщі ожина
На неї ніби впав туман,
Кремезний дуб як отаман,
Все пригортає горобину.
Всміхнувшись ніжно нам усім,
Пішло стежиною десь літо,
В руці тримало пізні квіти,
Лиш сердився на нього грім.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887133
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 28.08.2020
Острів любові
Вечірній танець дерев
Річка радіє
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886386
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 27.08.2020
знаю, мені довелося вкусити тебе, коли
я вперше на тебе поглянув,
ця мить мене увімкнула, ввімкнувши в моїй голові
телевізора з неймовірно яскравим зображенням.
часом не можу повірити, що я, наприклад, не сплю,
що це все – насправді, дитино, чи ми спимо?
мені подобається спостерігати,
як твоє тіло наливається силою;
коли воно коливається, грає,
розгортається, і на гілках
бубнявіють ніжні солодкі бруньки, –
вони вже готові порозкриватися.
коли я мав вибір – коли то було? тепер я не маю вибору.
я скручу твою косу, як перевесло:
впіймав тебе за хвоста: хочу з тобою обмінюватися
дотиками, поглядами, сміхом.
хочеш, я розповім – не смійся –
як пелей, упіймавши тетіс, три ночі її приборкував
в боротьбі за своє життя? не віриш? побачиш сама.
дитинко, твої коліна – дві осяяні скоса вежі.
я так само – не скоса, та пекуче у них вдивляюся.
здається, вони ворухнулися? ні, то – галюцинація.
ти мовчиш – я нічого не знаю;
ти мовчиш – я не знаю, як це: збагнути твої слова.
грім! ти – ящірка! що ти зі мною зробила?
що то: спіральна галактика чи твоє гіпнотичне око?
твій гарячий язик – сонячний протуберанець,
твій білий м'який живіт світить, як місяць на небі.
твій білий лускатий живіт б'ється струмом –
той випадковий струм
пробігає мені по хребті, мов електрична ящірка.
так, відтоді, як я тебе вперше побачив,
знаю, в якому напрямку зносить мої конденсатори.
я сам – мов клятий електричний сом, викинутий на берег.
ось я повзу до тебе, моє море! ніч огорнула нас двох.
люби мене, як рептилія, приліпися до мене, як скотч
love me like a reptile, motörhead
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887095
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 27.08.2020
замішала думки, і породжую дещо потворне:
наче в мене в душі оселився горбатий чорт,
що йому до вподоби все темне, божевільне, криве та чорне,
нерозумне? – аби не здорове,
аби не було де поставити автора, дату й сорт.
дата є? не радійте! то ще гірше, як дата є,
адже знаєш, коли конкретно замішала своє олив'є.
а тепер сумніваєшся, й хочеш перемішати:
відділити зерно від полови, а істину – від ковбаси.
дух пориває тебе: ти не любиш солодкої вати?
ні, ти любиш. твій демон насправді –
то є чорт усієї руси!
так пишу на паркані слова, що насправді нічого не значать.
вмочаю перо, може, в сонце, а, може, в гадючий морок.
поети читають, кивають, прицмокують, –
як думала, так і тлумачать!
[i]гарний віршик, дитинко: він летить, мов замріяний корок,
над триметровими хвилями відчаю та алкоголю,
канонізуючи й волю, і пов'язану з нею неволю, –
а летить за край ночі, де муки, істерія та скрегіт зубів.
я там був, пиво пив величезними кухлями болю,
а крім того – не пам'ятаю, що я там, власне, робив[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886754
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 27.08.2020
Я читаю тебе з року в рік,
відчиняю міжпростірну браму.
Розумію тебе так же само –
через відстані, пам’ять і вік.
В білий гребінь убрався потік:
то вирує глибинне між нами.
На пісок котить літо слідами,
пінний слід - ніби наскрізь пропік…
І крізь шторм, яким кожен хмелів,
Безкінечно-стрімкий, неозорий –
Розумію тебе я без слів.
Почуття – розливаються морем,
Вітер хвилі безкраї колише…
…Я прошу: ти почуй гучну тишу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883896
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 27.08.2020
Тепер і я не я, і ти не ти,
Ми з тобою любить розучились.
Полетіла любов у далекі світи,
Але мрії навік залишились.
Чи згадаєш мене ти колись, я не знаю,
Чи згадаєш слова, поцілунки мої ?
Тож зізнайся мені: “ Я тебе не кохаю!
Хай згорить кохання у вогні”.
Добре, хай горить, а я кохатиму,
Не забуду ніколи я твоїх очей.
Все життя на тебе чекатиму,
Безліч днів і безліч ночей.
Добре знаєш, що тебе я кохаю,
Що життя без тебе нема.
Як далеко ти, я дуже страждаю.
Ти, на жаль, лиш мрія моя. 20.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805118
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 26.08.2020
Зима. І сніг навколо білий,
А моє серце знову у журбі.
А я лечу, мов птах стокрилий, ˗˗
Спішу подякувати тобі.
Спасибі, милий, що ти є,
Що став частинкою мого життя,
Запалив колись ти до болю серце моє
І назад вже нема вороття.
Вже котрий пишу тобі вірш – не знаю,
Але точно знаю одне:
Що всім серцем тебе я кохаю,
Я щаслива, що ти в мене є.
Мені не треба дарунків, прикрас,
Теплих слів, що покриті любов’ю,
Лиш згадати, як ми перший раз
Познайомились взимку з тобою.
Яка то зустріч тепла була,
Як ми раділи, сміялись,
Розквітала в серці весна
І ми з тобою любить намагались.
Зима лютує, завірюха мете, ˗˗
У мене в серці – спалені мости…
Ох, як же боляче жар той пече,
Той вогонь, що навіки залишив ти.
Повернуть тобі мене не вдасться,
Ти ж бо іншу сподобав собі…
Я тоді за хвилини щастя
Могла душу віддати тобі.
Колись я тебе кохала,
Плакала, страждала…
Тепер мене ти гідний,
Та мені вже не потрібний.
23.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804847
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 26.08.2020
Замість кохання лишилось порожнє місце,
Із моїх сліз нова ріка була б,
Де було ціле, там з’явилася тріщина
І терновим гіллям заросла.
Уся любов моя тепер - це туга за любов’ю,
А над прірвою хтось збудував міст,
Чи зможу перейти зі своєю журбою?!
Адже той хтось перейти її зміг!
Іздалеку помітила зелену квітку,
А хіба зелені бувають?
Тут досить води для неї і світла,
Таких зелених не зривають.
У небі розгулялися птахи,
А я стою внизу і бажаю
Стати однією з них,
Новенькою у зграї.
Стільки відповідей стільки питаєш,,
А я не помітила, як те тернове гілля,
Як та квітка, цвісти зібралось,
Усе йде на життя!
25.08.2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887024
дата надходження 26.08.2020
дата закладки 26.08.2020
Неймовірний екстаз, що на грані пекучого болю.
Ніби вільний політ, але раптом зірвалася вниз.
Відчуваю я легкість з відсутністю самоконтролю,
Та з собою не можу ніяк віднайти компроміс.
Завжди безліч "але", але більш їх не хочу казати,
Я – твоя таємниця і книга, яку ти читав,
Твоїх слів я чекаю ночами, начебто страти,
Ти відклав їх подалі заради важливіших справ.
Хоч до цього не звикла ходити по гострому лезу,
Знову вабить в тобі твоя воля незламна, мов сталь.
Та куди вже подіти любов цю мою нетверезу.
Час покаже що було на щастя, що було на жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887023
дата надходження 26.08.2020
дата закладки 26.08.2020
[i]ІВО, небайдужості і милосердю...
[youtube]https://youtu.be/4RUcHTOuI8w[/youtube]
[i][b]Навкруг все біле: стіни, стеля, койки,
серця модельні, колби і дроти...
Повсюди чути стогони і зойки...
І в цьому "балагані" - саме ти.
Тут кволий рух тремтить на вістрі голки,
і чути крапель мірний метроном.
Тут кожна мить виразно так і колько
нагадує - що є одвічним сном.
Чиясь душа вже прагне в невагомість -
податися монадою в майбуть.
Її земна, банальна невідомість
здобуде там нову, значиму суть.
Десь у кутку плете свої тенета
з ниток незримих хрестовик-павук,
щоб дух піймати страдника-поета,
закмітити останній серця стук.
Тут час і тлін, обнявшись, ходять разом -
життя і смерть ведуть нерівний бій,
жаління свідка піднімає й разить,
вагу схиляє в незбагненний бік.
...І хай вам Бог у цю лиху годину,
де між світами знехтувана грань,
пошле земну, але... святу людину,
яка подасть життю спасенну длань![/b]
22.01.2008 - 01.09.2020
Примітка. Реальні події, що мали
місце в Олександівській лікарні
м. Києва 12 років тому[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408193
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 26.08.2020
тріснула стеля...
ніби світ розколовся
на потім і досі
на потребу і досить
на найглибшу з глибин і на найкарколомнішу скелю
світло сочиться
у розтріснуту шпарку
поволі і шпарко
ніби холод і жарко
мов червоний метал враз схолов у гартовану крицю
хочу до сонця
бо ця стеля - не небо
як втеча від себе
перепона до тебе
то зламай і залишся назавжди моїм охоронцем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813823
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 26.08.2020
Не читайте мене...
Не для всіх я пишу свої вірші,
Бо написане все, то є сльози моєї душі,
Не поет я і знаю, та можу сказати вам більше:
Дуже мало буває в моєї душі читачів.
А тому, мої сльози не варті чиєїсь уваги:
Це загадка для когось, а може комусь маячня,
Я шукаю слова, бо у кожному є переваги,
Це не просто слова, а щирі мої почуття.
Не читайте мене, я на вас не ображусь ніколи,
Не читаючі зовсім говорять - нормально живуть,
Між словами блукаю, чи ходжу між ними по колу,
А когось ці слова мені скажуть:"За душу беруть".
Не читайте, кому все написане - літери мабуть,
Негатив не зливайте на сльози моєї душі,
Адже всі люди мають - відомі й приховані вади,
Не читайте слова, якщо вам ці слова - не вірші.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886946
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020
Я мала ще.
І трохи доросла.
Небо вітається за́вжди дощем,
Вітер грається мо́їм волоссям.
Майже доросла.
Мала ще зовсім.
Збираю в букети сухе колосся,
Допоки йду манівцями в осінь.
Мала ще досі.
Давно доросла.
Вві сні танцюю весела й боса,
А дощ заплітає волосся в коси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886907
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020
"Усміхнись перед тим як заснеш", –
Від цих слів я завжди усміхалась.
У прозорих світах соцмереж
Заблукала та ще й закохалась.
Безтурботна і зовсім сліпа,
Все з минулого вихід шукала.
Доля, начебто тінь, наступа,
Її не відобразять дзеркала.
Цілувались в гарячі вуста,
Як птахи гуртувалися в зграї.
Ми зустрілися біля моста –
Він і досі ще нас розділяє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886911
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020
Твоя брехня вже не така солодка,
І віри я словам твоїм не йму.
Згоріло все, як та стара проводка.
Пожежа і усе уже в диму.
Довкола обгорлі чорні стіни,
Між нами лиш глибока пустота
І залишилися одні руїни,
З-під них я бачу посмішку чорта.
Перевертні удень м'які й пухнасті,
Покажуть лиш в пітьмі гнилющу суть:
Які вони підступні та ікласті,
Яка у них бува скажена лють.
І як вони солодкою брехнею
Заманять в пастку й змусять разом з ним
Пливти у пекло вниз за течією
З потоком болю лавовим стрімким.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886639
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 25.08.2020
Вчора душа співала:
Радісних свят нині мало,
Сьомий рік лише жертви,
Душа не звикне до смерті.
Воля то справді - свято!
Як незалежними стати?
Ми обирали дорогу,
Миру та Перемоги.
В перших рядах ветерани,
Сумні з світлинами мами,
Сироти-діти Героїв:
Тато не вийшов з бою.
Скандують:"Дякуєм!" люди,
Але параду не буде,
Буде чи цирк, чи дійство,
Чи то квартал в центрі міста.
Топчуть ногами прапор,
І України мапу,
Вкривали стягом безсмертних,
Невже даремні ці жертви?
От і закінчилось свято,
А душу ніби розп"ято,
Якщо до волі дорога,
Чому ж тоді стяг під ноги?
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886871
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020
батько – найважливіший чоловік
в житті твоєму. так і ти для нього:
найкраща, найдорожча, найрідніша.
він тебе любить, пестить, береже,
захищає від кривд та зрад.
ти його мала принцеса, він для тебе
нічого не шкодує, робить все, що може.
хто ж як не батько, так тебе любитиме?
коли тобі буває сумно й страшно
чи раптом захворієш, чи якась біда,
хто, як не він, подумай, все покине,
щоб лиш про тебе дбати, щоб ніколи
не плакала вже донечка його?
щодня такі думки у мене в голові
кигичуть, ніби чайки понад морем.
і що мені робити з таким горем?
якби я виросла, оточена й твоєю,
і маминою спільною любов'ю,
Якби з дитинства знала, що то є сім'я,
тоді, можливо, я
була б щасливою, як катя он чи свєта,
а так я – мов у космосі розгублена планета
без батька! як же мені жаль!
ти справді все покинув: не заради мене,
а навпаки якраз покинув нас,
коли я ще була у маминому лоні,
щоб я довіку плакала й страждала,
та все у неба, та в зірок, та в місяця питала:
ну, як же ж так? навіщо і чому?
всі запитання падають в безвихідну пітьму.
одне лиш знаю. тату, я дякую тобі,
так само й мамі, адже в вас було кохання,
і з того вийшла я, принцеса попри все. –
нехай тобі лелека й царівну принесе.
щасти тобі. погано, що не знаю,
який ти є насправді молодець!
ти був поганим батьком,
та й віршику – кінець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886862
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 25.08.2020
кришталева чарка, золотеє дно!
я поклав три квітки на твоє вікно.
я поклав три квітки на твоє вікно.
то було насправді вчора як давно.
то було насправді вчора чи давно? –
хоч пиши поеми, хоч дивись кіно.
чи пиши поеми, чи дивись кіно?
я дивлюсь на небо – звісно, все одно.
я дивлюсь на небо: чи не все одно?
як нема кохання, значить не воно.
як нема кохання, значить не воно
серцем калатало, а дурне вино.
як нема кохання, де моє вино?
покладу це горе знову під сукно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886856
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 25.08.2020
тризначні усмішки, моргання, колупання –
то прояви типової лукавої душі.
такі людці – бери для порівняння –
з одного тіста, ще й однакові, книші.
та ще й з трояндою! оце ж вам і полова,
що хоче вчити молоде зерно.
її облудлива, шаблонно-кисла мова –
то квас брехні й сфальшоване вино.
я оповім вам казку святу, неповістиму
про істину й брехню, й про досконалу риму;
коли ж зловлю вас на брехні – чи на брехню,
тоді вже перестану, – та й вам забороню;
тим часом слово істини промовлю
та визволю свій дух, а думку проясню
і барабанами, й веселими піснями,
що нам у спадок перейшли від байдарами.
коли ж й я правдою всіх вас не вдовольню,
відріжу собі вухо й співатиму брехню.
мій родовід почався в динозаврах –
всесвітнього потопу, їй-бо, не спричиню,
лишень скажу вам: проповідуйте брехню,
а я собі – послухаю, дрімаючи на лаврах.
додам ще 2-3 істини до пари:
нема винагороди без покари,
а дару без прокляття – уважай,
хто змарнував торішній урожай.
а хто послухає цю пісеньку про рими,
той духом втішиться а розумом зросте
аж до небес – де зорі й херувими –
ще й нобелівську премію отримає за те
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886851
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 25.08.2020
ми оминаємо драконів
і не тривожимо тотемів,
щоб заховати в напівтоні
німе й закутане у темінь,
ми живемо, як в Бога в приймах,
ми не подружжя і не друзі
нас світ колись, напевно, впійме,
не в першім, то в десятім крузі,
ми не ламаєм, к бісу, грати,
нові будуєм перепони,
ми кличем час бездушним катом
й кладем цеглини в бастіони,
і береги в нас протилежні,
і ріки наші різнойменні,
ми наполохані й бентежні,
розкидані по Ойкумені,
ми не чужі, ми надто рідні,
щоб стати будь-коли чужими,
ох, квітню... що зробив ти квітню...
хіба ж не знав, що Богу в прийми?
***
ми оминаємо драконів
і не тривожимо тотемів,
ми вимикаєм телефони
і мовчки плачемо у темінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886874
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020
Так скучила за дощем!
За небесною мелодією,
Побудь з нами ще,
Заряджай нас енергією.
По краплі відгадай,
Про що сказати тобі хочу,
Із них, як пазлами, складай
Картину, на якій закохані у тебе очі.
Розмалюй кожну краплину
І всі різним кольором,
Це так я тебе полюбила,
Що вони в мені тремтять узорами.
І тільки дощу не самотньо
Між землею і небом…
У нього тих крапель сотні,
а я одна є у тебе.
24.08.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886826
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020
Для Miafina
Наївна дівчинко мала!
Ти смак життя ще не пізнала,
Іще себе не віднайшла,
Ще між спокус не заблукала.
Ти ще довірлива й проста.
Стоїш іще на роздоріжжі –
Спрямуй же погляд на Христа,
Поки гріхи не вадять хижі.
Спрямуй же стежку до Отця –
До брам зі злота і кришталів –
Бо Він лиш зцілює серця
І утішає у печалі.
2020-06-29
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881143
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 24.08.2020
Не треба пишних промов,
парадів
і биття себе в груди.
Просто вивісіть прапор за своїм вікном -
привітайте країну зі святом.
Коли кожен буде українцем у себе вдома -
тоді Україна запанує і в державі.
2020.08.24
[i]Фото з балкона автора[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886785
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 24.08.2020
Чи досить знаю я про світанки?
Вони – така у Бога забаганка.
Чи досить знаю я про вечори?
Які вони на вигляд з висоти?
Чи досить я знаю про любов?
«Зая, сонечко…» - найкраща з усіх мов?
Чи досить знаю я про дружбу?
Настільки довго вона служить?
Чи досить знаю я про тебе?
Про твої очі кольору неба.
Чи досить знаю слів у мові?
Щоб сказать все необхідне у розмові.
Чи досить почуваюся щасливо?
Не думаю, цей стан досить мінливий,
Чи досить знаю про життя?
Воно однакове з серцебиттям.
Чи досить про «досить» писати?
Достатньо того, що в цю мить маю знати.
І досить про це.
23.08.2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886726
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 23.08.2020
На що надієтесь...? Борюся!
Хоча ножами колють в спину,
І щиро Господу молюся,
І гордо звуся - Україна.
Несу свій прапор і клейноди,
Сама - покинута й свята...
Любов дарую в нагороду:
Безхмарне небо і жита.
Зустріну друзів короваєм,
На вишитому рушнику,
Всіх обніму і заспіваю:
"Я ще не вмерла і не вмру."
А ворог тішиться підступний,
Що спотикаюся не раз,
Я маю віру непідкупну,
І хто є хто - покаже час.
Ніхто не вб"є мою надію:
Сльозам і горю є - кінець,
Тут мій Дніпро, і Русь, і Київ,
І Незалежність, Мир і Честь!
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886734
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 23.08.2020
Знов плачуть, стогнуть, нарікають:
- Чом ми нещасні, бідні? Ай!
Рабів до раю не пускають,
Земляче мій, запам’ятай!
Їх гнуть і дурять, обдирають –
Олігархат грабує, знай…
Рабів до раю не пускають,
Ображений, запам’ятай!
Їх ворог снайперськи стріляє –
Вони ж миритись прагнуть вкрай!
Рабів до раю не пускають,
Ти усвідом! Запам’ятай!
Кого до влади обирають! –
- Какая разніца! Нехай!
Рабів до раю не пускають,
Електорат, запам’ятай!
Вже й мову рідну забувають,
Під москаля лягають, знай…
Рабів до раю не пускають,
Принижений, запам’ятай!
А хочеш мати щастя й волю,
Не будь рабом, в борню рушай!
Свою й нащадків кращу долю,
За Україну – рідний край!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886715
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 23.08.2020
ще не вмерла україна!
а точно?
точно!
дух ще не вмер у дочках та синах,
дух закликає боротися, вчитися, перемагати!
хоч і нарікають на них в коридорах верховної влади,
що, мовляв, ви такі й не такі, і не зовсім її влаштовуєте,
але знайте: вами пишається багатостраждальна ненька.
має вона надзвичайних дітей: науковців, поетів, воїнів
– всіх у достатку. вони здобувають їй славу,
щоб по цілому світі і прості, й керівничі люди
мріяли побачити її красу та силу.
карпатські гори, й дике поле, і дніпрові кручі,
і два моря, що там український зразковий порядок.
ту красу та порядок встановлять діти твої, україно:
отакі бо вони численні, завзяті та честолюбні!
та всі вони мають вразливість, певну маленьку слабкість:
не хочуть визнати, що вони за честю свого народження
змогли б керувати світом, давати йому закони
й змушувати розвиватися у всіх необхідних напрямках.
знайте ж, діти україни: ви будете вартими матері аж тоді,
коли зробите її по-справжньому світовою державою.
аж тоді я повірю, що ні слава, ні воля не вмерли,
і що недаремно за україну загинуло стільки людей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886708
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 23.08.2020
державцю, маєш місію тяжку
вести народ правдивою стежею.
будь добрим, виявляй до нього милість,
щоб сам ти на нього спертися міг,
коли війна постукає в ворота.
проте й не бійся, як про тебе скажуть: [i]здирник[/i],
коли, замість бенкетів, підеш збирати податки
заради їхнього ж добра: колись та й зрозуміють,
що мудрий, хто не тринькає державної копійки,
й тому не позичає у світах.
будь людяним і водночас суворим,
будь справедливим. тая ж справедливість,
що вкупі з доблестю складає честь державцю,
посіє в людях золоте зерно
поваги та пошани. а якщо
народ тебе не любить, не журися:
терпітиме, та й добре. нехай не забуває:
ти – влада, що керує, милує й карає.
лиш не давай ненависті в народі
тихенько зародитися, бо та, коли зросте,
все пожере, захланна, мов пожежа:
всі перемоги, і надбання, і здобутки
суспільні та державні, – пожере й тебе,
і сам народ. Будь мудрим та обачним,
будь істинним політиком. як треба для порядку,
щоб ти збрехав – збреши та обмани.
ба навіть підлости й безчестя не цурайся,
коли шлях абсолютної деспотичної влади
проляже через них, і ніяк обійти.
буде могутньою твоя держава –
неважливо, який особисто ти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886705
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 23.08.2020
там в кімнаті на останньому
з останніх верхніх поверхів –
холодній, вогкій –
в темряві, під миготіння гірлянд сидять
двоє там.
слухають пісень – та все сумних:
на веселі духу не вистачає.
дуйчик дує просто так.
віє, та не гріє.
вікна морозом вкрилися,
сліпими стали відтепер надовго.
мудрість ллється через сльози,
на думках застрягли запитання:
– чому зі мною, що не так?
як важко зростати далеко від дому,
як легко пустити життя під укіс.
що ж ти, мамо рідна,
не навчила цього дитяти?
тепер сидить він, і не тямить ні чорта
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886652
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 23.08.2020
білий сніг вже розтав,
той романтизм, що літав поміж нас,
зник.
згадки про тихі вечори, що віяли теплом,
стали беземоційним спомином про тебе.
ні ти, ні я не думали, що так-от буде.
жаль.
знаєш моє гасло: "відпусти й забудь".
ти не станеш винятком. ти – не винятковий.
я думаю, весна настане рано,
бо й зима зараз тепла: відлига.
хоч і хочу тебе забути як щось непотрібне –
не можу.
ті згадки про київ:
жарти у музеї – нас аж вигнали через ті жарти,
як веселив ти мене,
заливалась від сміху поруч з тобою щоразу.
відчувала у тобі все те, чого шукала.
та відпускати людину – краще,
ніж довіку тримати на ланцюгу,
робити їй нещастя
і мучити неволею.
забуду я всі ті моменти феєричні,
коли була щасливою й не думала про сумне.
перефарбую всі їх сірими тонами,
щоб не було цікаво до них повертатися,
щоб не думати про тебе взагалі,
як про щось хороше й неповторне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886648
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 23.08.2020
весело та добре на душі.
ми у дідуся граємось на ґанку;
стоїмо поруч у лінійці на перше вересня;
сидимо за партою одинадцять років;
і ось ми на волі. школо, прощай!
бентежно та легко на душі.
навчаємося в різних університетах,
ділимося враженнями від нового життя,
у вихідні знов разом. життя – не таке й погане!
принаймні ясно одне: що наша дружба – навіки,
емоційна порожнеча.
велике місто, нові знайомства.
прохання зателефонувати пізніше,
брехня про надмірну заклопотаність,
розрив зв'язку та небажання відновити
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886631
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 23.08.2020
[b][i]...Чим мене ти можеш здивувати?
Я ж бо вже далеко не дівча те…
Серце все – зіжмакане, зім’яте,
Зможеш ти від зради полатати,
Коли сам для нього став ти катом?
Що до цього можна ще додати?
Слів було так сказано багато,
Мліла я у млосній благодаті...
А брехня твоя… бодай не знати
Муки серця і тяжку розплату.
Все згоріло у пекучій ватрі –
Те, що у теплі двома зачате,
Те, що зберігати більш не варто –
Чи наврочене було? Чи кимсь закляте?
Тамувала біль гіркої втрати.
… Чим мене ти можеш здивувати?[/i][/b]
( Монорима.)
Фото - інтернет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886622
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 23.08.2020
Падають мертвими чорні комахи.
Можливо, це попіл.
Можливо, - це сльози самотніх монахів,
Або задубілих циклопів.
Сьогодні не варто дивитися вгору,
Бо там вже немає нашого двору,
Бо там вже немає для нас порятунку.
Бо там не сховають нас від негоди.
Бо ми не коректні в питаннях свободи:
Один тільки погляд - і ми поза грою.
Один тільки доторк - і ми схопим зброю.
Одне тільки слово, - і ми у глибинах власного его…
Тільки краще туди не копати -
Вже не перші зламаємо спину й лопату,
Ще когось ненароком образимо
І зачепимо чиюсь гідність.
Коли нема необхідності - краще будемо тихі та мирні.
Якщо судді у нас справедливі, то все у нас добре.
Головне - не дивитися вгору.
Наша подорож - вниз, туди, де
Все темно та бридко від комах,
Що попадали з неба.
Перелічи, чи на місці всі ребра?
Бо можуть забрати.
Таке вже траплялось у давні часи.
Нагадай, чому ми покинули хащі лісів?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886298
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 22.08.2020
я – вулкан, що стоїть над морем
мільйони літ спокійно, а нині вибухає.
я – буря, що визріла в лоні мовчання,
а нині зрівняє з землею міста.
я – хвиля, що вийшла з морського дна,
щоб сягнути небес і погратися кораблями.
я – холод глибокого всесвіту,
що робить з великих людей
кумедні крижані, мов шахові, фігурки.
я – світовий землетрус,
що рухає материками
так легко, як ви руками та ногами.
я – та невидима, невідома і невблаганна сила,
що змушує землю трястися,
а небо хитатися й губити зірки;
а море – стогнати й виходити з берегів.
я не маю ні глузду, ні змісту, ні форми.
я промовляю, та не людськими словами.
я застерігаю, ти не слухаєш мене.
ти безтурботно гуляєш там, де тобі заманеться,
загине, хто спіткнеться на моєму шляху!
хто мені опирається чи заважає,
сконає в пекельних муках, без свідків і співчуття.
тепер я не з вами. я сходжу на гори,
щоб оглянути обшир своїх володінь,
а потім зійду, мов лавина прозріння,
на ваші нетесані, нестругані бідні голови!
прийду в людській подобі,
і ти жахнешся: "хто ти, як не бог?"
перед тобою той, хто створив цей світ,
і той, хто його доглядав,
і той, хто його зруйнує.
– чому ти, господи, все це робиш?
– бо я – господь, і настав судний день
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886577
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 22.08.2020
пенелопа вийшла в степ погуляти
бачить страшне: злободенний бур'ян!
розрісся й глушить, душить квіти польові
та забирає в них всі сили.
щоб ті, вже й так напівживі,
навколішках у нього пробачення просили.
ось, мов розбійник, всюдисущий пирій,
що всім грозить та ріже гострим листом,
ось і амброзія бридка хвороботворна,
що скільки її не скуби, лиш заболить живіт.
ось і дебелий жирний молочай,
що скільки його не топчи й не валяй,
виросте вдвічі більший.
а он і лобода, – і ще якесь презирство
без назви й без числа. не знає пенелопа,
що тут сказати. антиботанічний
широкий лан, рядянський заповідник!
а ось і ще, і ще. і в цьому розмаїтті,
у цьому несказанному страхітті
ще якось виживають дикі квіти,
веселі й безтурботні, наче діти.
не косить їх коса, і кози не їдять
за їхню красу. тож бувайте здорові,
цвітіть та буяйте, бур'ян зневажайте:
чиїми ж молитвами врятується цей степ,
коли не вашими?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886575
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 22.08.2020
пустелею голою йде, залишаючи мертві сліди,
що їх не покриє ніякий пісок на світі.
вступить до лісу – все від неї тікає:
ніде не заховаєшся від неї,
здалеку сигналять люди:
страх звірячий прийшов до них.
і бігають вони у паніці по колу,
а коло замикається в якусь гіперпетлю.
от вони впали бездиханно у надії,
що трупів не зачепить ця причина.
вона пройшла,
на трупи й не поглянула.
куди не йде – усюди розпач, горе.
куди не погляне – там смерть і страх,
і гріх.
а хто вона? вона – це правда:
правда, яку поховали колись
в надійному саркофагу.
та вибралась вона звідти,
тепер іде, а за нею, наче діти
такі маленькі, милі:
факти, події, думки, –
вони біжать за нею, і поперед неї
та розкривають всім затулені очі в страху:
ваш час минув, пора вам всім померти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886574
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 22.08.2020
за вікном вже сідає сонце.
вечір.
а ти вже летиш на крилах ночі,
коли пітьма надійно накриває стріхи:
летиш через країни, села та містечка,
через гори, ліси та степи.
ти – мрія.
лиш уночі гуляємо з тобою,
тримаючись за руки. сміючися,
розповідаєш про зірки небесні,
та як між ними легко мандрувати.
авжеж, я бачу їх, але
приємніше мені дивитися на тебе.
сьогодні йдемо на веселу виставу.
щоб реготати там від душі.
що буде потім? побачимо. я згадаю тебе у вірші,
а з першим сонячним промінчиком ти зникнеш,
щоб прийти уночі до мене знову.
ти – плід моїх фантазій, і не більше.
створювала тебе довго, ретельно, старанно.
ти – високий, помітний серед брудних волоцюг,
а так – тебе побачу завтра на олімпі.
сидиш там у всій своїй гордій красі,
неподалік гуляють ідоли, ангели та боги,
не знаючи, що їх створили смертні.
авжеж, то я тебе створила так прекрасно.
та ходжу по землі, а ти вже про мене й забув.
авжеж, я не варта, щоб ти божеволів за мною.
треба тебе знешкодити, й розсипати на снігу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886573
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 22.08.2020
вночі зірки відкрили фестиваль,
фестиваль замріяних блискучок.
вони гуртом кружляють довкола свого центру,
роблять дивної краси вигадливі маневри.
десь там, на одній з далеких планет,
сидить замислено один розумний хлопчик.
він дивиться на небо через телескоп,
він дуже скоро стане астронавтом.
щоб підкорити простори космічні,
їх треба вивчити й докладно описати.
от з цього приводу й відкрили фестиваль
зірки, чия краса дивує і вражає
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886569
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 22.08.2020
Життя не вірш - його не перепишеш
Не виправиш ні слово, ні рядки,
Як проживеш, назавжди те й залишиш:
Шедеври... Чи одні лише крапкИ...
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886568
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 22.08.2020
Я хочу загортатися в твої обійми, як в ковдру в морозний зимовий вечір.
А на подушці, що поряд зі мною, я хочу бачити твоє сонне обличчя зранку.
Мій найулюбленіший краєвид – це бачити тебе поруч.
Якщо любити, то тільки так.
Ніжно і бережно.
Я до тебе, як метелик, що летить на світло, так як і інші, хто знає тебе.
Я нічим не гірша і не краща за них, але я одна маю серце, яке тремтить від щастя тільки від того, що ти є в моєму житті.
Пробач, що все так виходить.
20.08.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886467
дата надходження 20.08.2020
дата закладки 22.08.2020
дорожній корок. година пік.
ревуть машини, мов Дніпро широкий!
ти собі йдеш, не кваплячись нікуди.
– куди це йдеш?
– та так, нікуди. погуляю.
навкруги – все дихає й цвіте,
адже весна: час жити й відмерзати.
прийшла у київ вона зненацька:
раптово стало все цвісти та виростати,
люди з переляку почали
в коханні одне одному палко зізнаватись.
вже й сонце з весною прийшло сюди:
почало п'ятиденну війну зі снігом. –
той пручався, опирався, не здавався,
лиш уночі щоночі було в них перемир'я.
що ж ти, дурний снігу, опираєшся?
на що ти, холоднющий, сподіваєшся?
ти розтанеш завтра, потечеш водою,
і друзями довіку будемо з тобою.
бо вода – питво для квітів,
для трави і для дерев.
будеш ти в зеленім листі
змістом їхнього життя.
пташки вже прилетіли з-за кордону,
як добре, що і в них безвізовий режим!
вже кожна ластівка вітає рідну стріху,
що аж собаки по землі качаються від сміху.
а що такого? ми були малими пташенятами,
коли нас мама вивела з гнізда
і копняками під зад літати вчила;
тепер ми повернулися, й радіємо, бо скоро
самі вже пташенят собі приведемо.
ти дивишся на це – і на душі весніє.
так сонячно, і весело, й барвисто!
На небі, й на землі, і в голові все чисто.
десь тут був сум, та звіявся за обрій
мов хмара. прощавай до самої зими!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886530
дата надходження 21.08.2020
дата закладки 21.08.2020
сумні очі дивляться вбік.
два карі камінці.
про що думає?
та чи важливо це?
йде сніг.
добре, що в електричці тепло.
через навушники чути всі виміри космічні.
а очі мляві-мляві.
нема народу, тиша мертва.
сидиш біля неї, а вагон пустий.
ведеш розмову світську у думках своїх,
та чи важливе це тепер, цієї миті?
за вікном – пітьма,
пітьма – красива.
змушує думати про дрібні проблеми.
от сидить вона, сумна
зі своєї власної волі.
думки у неї теж затерплі, захололі.
зупинка вже твоя –
ти йди та сумнівайся:
чи сумні твої очі,
коли бачать крізь двері тамбур;
чи веселі мої,
коли бачать то все разом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886525
дата надходження 21.08.2020
дата закладки 21.08.2020
через міст вибігаєш на дорогу,
й перед тобою враз новорічне диво!
сніг блищить, мов перли та сапфіри.
сині вогники й червоні мерехтять,
іскри летять від вогнів бенгальських.
чутно, як сміються всі довкола,
та кричать, може й напідпитку,
веселих та запальних пісень.
дерева стомлено стоять у зимовій оздобі,
зітхають.
хотіли б уваги на свої гілки,
та прикриває їх лапатий сніг.
зачекайте, до вас ще прийде черга: навесні!
а тим часом увагу привертають вітрини:
знижки, акції, розпродажі,
товар тижня;
товар місяця за версією редакції "гламурні дівчата".
– мабуть, все це означає: [i]з новим роком, друзі![/i]
вже й санта-клаусові олені розмальовані тут
гарні та пишні, мовби й не торішні –
це ж їх колишній дід мороз забув після гулянки,
а тепер як зрадіє! ой ви ж мої оленята!
знайшлися.
на вікнах гірлянди, мигаючи,
манять до родини, затишку й тепла –
люди, однак, не піддаються:
танцюють, знов співають,
знов весело сміються.
чому? це – загадка велика, новорічна.
а діточки такі веселі поміж цього,
щастя пульсує через них,
щічки покусав мороз
та вони радіють цьому,
покатай їх на санчатах,
пограй в сніжки –
от і свято для дитини.
так, все то вкупі й творить магічну атмосферу,
знайому з дитинства; а ще – ностальгію:
щасливий, святий, неповторний час
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886523
дата надходження 21.08.2020
дата закладки 21.08.2020
темний дім та темна тінь.
ти бредеш о третій ночі на зарядку.
заєць скаче на світанку.
заєць ближче-ближче до тополі.
кров зі скроні, заєць в полі.
заєць сірий та гладенький.
заєць має господиню,
а ночує попідтинню.
господиня – зла богиня.
в зайця стрілила вона.
заєць бігає від неї,
замітаючи сліди.
заєць падає від болю,
проклинає свою долю.
помираєш? ні, зажди.
ти стоїш у купі гною.
друже милий, що з тобою?
[i]вийшов я о третій ночі
на зарядку[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886514
дата надходження 21.08.2020
дата закладки 21.08.2020
картини сергія шишка мають магічні властивості:
дивишся здалеку, й перед тобою зелений ліс;
підійдеш впритул – соковито-барвистий хаос;
а поглянь, що за хата
чи то з мушель морських, чи з камінців,
чи з художніх мазків так вигадливо складена?
переходимо до наступної зали.
ох, цей чудовний ренесанс!
полотна, що потемніли з часом,
але не потьмянішали.
бідні мої! так жорстоко вас перевозили
то з москви до києва,
то з києва до ніжина,
а то ще десь до ростова
не дай, боже, повезуть.
на полотнах – статні люди,
бої запеклої доби,
та античні боги, та прадавні герої!
та богині, повиті чи виноградом,
чи диким хмелем, чи плющем,
чи французьким рядном драпіровані гарно.
фінальна зала – класицизм.
тут картини всі з подібно-побутовими сюжетами,
де люди всі з кумедним виразом обличчя.
[i]ці побутові сюжети – по суті вони й біблійні[/i] –
сказав один чувак, чиї слова – надійні.
[i]дівчина їсть макарони[/i]? – святі небеса, це ж я!
це таки справді я сьогодні вранці!
і апетит той самий.
троянки та троянці,
албанки та албанці!
та й ви здорові будьте, брати-американці:
здавалося б, скільки століть минуло,
а я все така: актуальна, смішна, цікава
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886513
дата надходження 21.08.2020
дата закладки 21.08.2020
море в серпні тепле, мов кисіль,
а солоне, як теплий пересолений суп.
сонце о дванадцятій годині за розкладом
з самого вершечку озирає поле битви:
що роблять тепер мої сини?
а ти на тому полі мирно пасеш корови,
потом спливаючи. від спеки аж темно в очах,
і немає надії на дощ, а тим паче на сніг сьогодні.
ти хильнув ще цеберко хмільного напою –
корови ніде не поділися. тії лежать ремигаючи,
тії – ліниво пасуться. [i]паша вже споловіла
не той з неї вже наїдок
не те з нею вже й молоко
а десь у північних сусідок –
лиш весна почалася, казав грицько[/i].
аж тут нагодилася, сама щойно з моря,
дівчина:
вода, мов кисіль, теплюща,
чи якийсь екзотичний пересолений суп.
таке пекло. а сонце на небі
так і зависло на місці,
мов розжарений чорний куб.
ні, квадрат. ти чого такий мокрий?
чи у вас тут купаються в одязі?
ні, у нас тут купаються
або у власному поту, або в колодязі.
як то?
отак. бачу, дівка
ти не проста: запорізька!
підійди, я подивлюсь на тебе зблизька.
гадала, ми тут бачимо те море?
ні, нам воно затепле, і зовсім не прозоре.
а все, що ти там знаєш, чи вчила в себе в школі –
то все брехня та вигадки блідих інтелігентів,
що їх не вдовольняє асфальтова краса
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886512
дата надходження 21.08.2020
дата закладки 21.08.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2020
Можливо, він вірить мені, можливо, ні.
Можливо, ми поберемося, можливо, ні.
Можливо, вітер у преріях,
То вітер морський, можливо.
Хтось десь, можливо, може сказати.
Я покладу йому голову на плече,
І коли він спитає мене, я відповім: так,
Можливо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886399
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 20.08.2020
– я виросла з нікчемного потічка,
а нині – напуваю цілий край, –
в високих берегах маленька річка
пишалася, – ти слухаєш? не перебивай.
адже така щаслива я не всюди,
хоч і скачу далеко навкруги:
з обох боків благають злії люди
замовкнути й стулити береги!
а тії ж бо мої обидва рідні
дрімають, зморені негодами зими –
ні слова більше! хай їм сняться злидні
й папуги з пурпуровими крильми.
коханий! я хотіла запитати,
та передумала. чи любиш простоту,
чи розкіш – я, немов дбайлива мати,
ці береги з любов'ю заплету.
нехай мовчить розгублена ріка:
ще не пора їм, друже, зеленіти;
ще не пора нам рвати білі квіти –
проте ж як гарно! ось моя рука:
так солодко, так весело, й так жаль
розтанути в холодному світанні,
коли слова, вже нібито останні,
впадуть в німу просвітлену печаль.
ти лиш скривився б та знизав плечима:
"доволі аскетичний краєвид".
невже не чуєш? ця краса – незрима,
як в сліпоті – шляхетний оксамит.
скресає час, вже й небо не мовчить –
а може, то пташок у верховітті –
озвися й ти! два дива є у світі:
твої пісні, й моїх очей блакить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886438
дата надходження 20.08.2020
дата закладки 20.08.2020
Мовчало на деревах сите листя,
лежали, мов калюжі, тихі тіні,
стояли дві хмарини непорушно,
спустивши якорі в глибини сині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886396
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 19.08.2020
Жіноча доля… краплі б’ють в заду́мі
Іду одна, з риданнями дощу,
Наївне серце, зболене від суму,
Кипить – вирує - тужить: Не прощу!...
Автобус мій від’їхав від зупинки,
Запізнення, звичайно, не чекав,
Осіннім смутком обняли хмаринки,
Свою печаль розсіявши між трав.
І тільки я, геть вимокла і зме́рзла,
Немов купалась в осені сльозах,
Несла так вперто я кохання щезле,
Іскристе, світле... в со́лодах – меда́х…
Молилась: Не губи моєї долі,
Себе коханню сліпо віддаю!
Мине і це, - втішали в дощ тополі,-
Усе, забудь історію свою…
Тремтить рука… ламає парасолю…
Крізь зливу - в такт - моє серцебиття.
Осінній дощ... але я не дозволю
Мої згубити світлі почуття…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886391
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 19.08.2020
Чого не спиш у тиху теплу ніч?
Чи проглядаєш спогади бентежні?
Чи кроки несміливі, обережні
Боїшся не почути уві сні?
Чого без світла ходиш між кімнат?
Чекаєш від речей знайомих дива?
А може граєш роль, де ти красива,
Навічно в замку замкнена одна?
Послухай, може в тебе щось болить?
А що і як, кому яка різниця.
Та, зрештою, нам часом всім не спиться,
Які би вдень щасливі не були...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885250
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 19.08.2020
Чого ви, пані, такі пихаті?
Бо є достаток у Вашій хаті?
Бо є смарагди й рожеві перли,
І хутро з когось для вас іздерли?
Чи ви шляхетного, пані, роду,
П'єте вино, коли інші воду?
Чи щось сакральне, лиш вам відомо?
Чи принц, вас, пані, чекає вдома?
Пихатим бути напрочуд просто.
Ходити світом, задерши носа,
І зневажати усіх, крім себе.
Ніяких більше зусиль не треба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886164
дата надходження 17.08.2020
дата закладки 19.08.2020
любов, виявляється, дуже важкий тягар!
здається, трохи-трохи, й буду скинув.
– і так, псевдоокрилений, полинув
до світлих зір крізь баговиння хмар.
ви, світлі зорі! знаєте, що буде?
відкину світ і все, що в ньому є –
нехай тоді мої кохані люди
згадають щось, та кожне про своє:
одне – про дурня, що розбив їй серце,
одне – про батька, що гуляти не пускав,
а ще одне – як я – казатиме:[i] тепер це
вже не цікавить: хто кому брехав[/i].
– так, наші хитрощі наповнилися вщерть
брехнею, що ганебніша за смерть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886291
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 19.08.2020