Я
вибираю тебе
Кожного дня і ночі
Злого, сумного , ніжного
Тільки скажи , що хочеш...
Я
Вибираю тебе
В обмін на все те саме...
Ти подарунок небес
Чи моя справжня кара?
Я
Вибираю тебе
От вже за роком роки...
Тільки скажи чому
Лише з тобою спокій?
© Marmeladka
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003819
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 23.01.2024
"Я зараз не можу бути поряд,
але мій поцілунок у вигляді метелика,
мабуть вже на твоїй руці.
Я вірю, що він долетів,
я впевнений, ти відчинила
йому наше вікно."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998364
дата надходження 12.11.2023
дата закладки 12.11.2023
Зелені коти
Безсумнівно веселі.
М’якенькі на дотик
Між хвиль карамелі!
У стиглих оливах,
У спалахах звуку,
У радощах вітру,
Що пестить перуку
Прадавнього Риму
Смарагдових піній.
Тримає за хвіст їх
Задумливий Пліній.
У стиглих фісташках
На Via Agrippa,
Між Сан-Себастьяном
І квітками з липи.
Шукають вони
В помаранчевих хащах
Кмітливих щурів
Між героїв вчорашніх,
Радіють зеленим,
Бо люблять червоне
Й чекають на друге
Пришестя Нерона…
240923
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994587
дата надходження 24.09.2023
дата закладки 24.09.2023
Одного дня його зустріла я.
Іще не знала, що кохати буду.
Іще не знала, що його ім’я
І після смерті, певне, не забуду.
А нині він для мене – цілий світ.
Лиш задля нього варто мені жити.
Поміж зірок його шукаю слід
І намагаюсь правду зрозуміти.
І вже, здається, знаю, що йому
Я не потрібна. Поміж нас – безодня.
Та все одно кохаю, і тому,
Мабуть, ще не вмиратиму сьогодні.
...2003.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993995
дата надходження 16.09.2023
дата закладки 17.09.2023
Йде дощ...
струмками-змійками
по вимитих шибках,
торохкотить і бамкає
по підвіконнях, по дахах...
Нудьгу прикликати?...
і повсякчас дивитися в вікно,
чекаючи,
коли скінчиться врешті-решт цей дощ.
Або ж,
у танці закружляти під дощем
під музику і блискітки краплин.
Як часу змінюється плин
від різності думок!
Емоцій млин
перемолов нудьгу-неспокій,
й допоки падав з неба дощ,
торкнулись серця хвилі торжества,
неначе руки божества.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993714
дата надходження 12.09.2023
дата закладки 17.09.2023
Дівчина, котру звали Літо, не так багато часу їхала з нами в одному автобусі, як і кожного року в цьому різнобарвному Ікарусі. Всі місця були зайняті і звісно, куди ж без стоячих пасажирів, серед яких були і ми з Літом.
Ми з нею бачимося щороку, та не були близькими знайомими, максимум привітно кивали одне одному, та так і не заговорили жодного разу. Це все, мабуть, через завжди повний автобус пасажирів, які, мов тільки що заходили, і дистанція між нами з цією дівчиною збільшувалась.
Опишу вам її, як зможу. Літо - як все в своїх великих окулярах, з салатовим рюкзачком на спині, в легкій сукні в ромашку, тендітна і дуже компанійська. В неї на ногах ковбойські чоботи, жіночі, русяве волосся пряме і блакитні очі. Жестикулює, щось розповідає людям, а всі, хто поруч, світяться від щастя. Її б навіть шпроти в консерві захоплено слухали.
Я сам дивлюсь на неї і не можу відвести погляд, я наче під гіпнозом. А потім автобус різко зупиняється, я приходжу до тями, і поміж нас проштовхується Літо, на вихід, її зупинка. І всі з нею голосно прощаються, я теж в пів голоса, до наступного року, Літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991186
дата надходження 13.08.2023
дата закладки 13.08.2023
Люблю малювати, хоча не вмію, та не бентежусь тим. Кілька разів на тиждень підіймаюсь на дах будинку (саме дах - то є мій плацдарм для написання моїх картин).
Крадькома, мов злодій, не хочу, аби бачили сусіди. Тягну з собою мольберт, фарби, кишені три сендвічі з рокфором. От саме через рокфор - я і познайомивсь з одним волоцюгою. Це зараз ми вже добрі друзі, хоча дружити з котом, а тим більше, з таким як цей, трохи складно. Він не цікавиться, як в мене справи? Ба більше, як моє здоров'я? Яку книгу я читаю?
А я чую завжди тільки одну фразу, яку він пронявкує: "Monsieur Germain, j'ai faim de poire!" (месьє Жером, я голодний!). Він звісно тішиться, коли мене бачить - та я знаю, що то все через сир.
Хай так, та він постійно слухає мої розповіді. Лежить ситий, дивиться на майже завершену картину, яку я ніяк не завершу... і слухає. А що старий може ще розповідати, як не про своє життя? Можливо, мені здається, але найбільше йому подобається, коли я розповідаю про свою маму Марію. Вона була українкою. Золота була жінка...
Гаразд, Жаку, мені потрібно відлучитись, постережи картину. Та гляди, щоб голуби не наляпали на ній білих хмаринок, як тоді на твоєму портреті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826276
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 26.06.2023
Крики голодних чайок
і теплий океан,що не знає зим.
Серце на піску- когось кохають.
Чи просто вона шука зустрічі з ним...
Хтось малюючи серце мріяв,
маючи за спиною пару крил.
А хвиля як завше все змиє
бо в неї о восьмій приплив .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782649
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 26.06.2023
Пробіжусь но я, пальцями правиці,
по стегну твоєму.
Ніби маленький мандрівник.
Котрий вже в соте ніжно ступає на твою шкіру .
Ти усміхаєшся.
А потім обійму тебе ,і загублюсь своїм
обличчям
В твоїх завжди пахучих русявих косах.
Ми будемо пошепки говорити про свої почуття ,
Не тому ,що стіни мають вуха.
А тому що так розмовляють наші закохані серця.
Пробіжусь но я, пальцями правиці,по стегну твоєму.
Не дійшовши до його кінця - не розгадавши тебе.
В цьому мабуть і радість аби ти
лишилась для мене таємницею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796659
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 26.06.2023
Ти любиш дощ?
І я люблю.
Весняний теплий,і осінній.
Буває в дощ я ніби сплю.
У дощ народжуються мрії.
Ти любиш дощ?
І я люблю.
Хтось бачить ніби плаче
небо.
А хтось молився на весну,
просив в весни дощу,бо треба.
Хто любить дощ - той любить світ!
І їхні справдяться надії.
Ви полюбіть його прошу!
І возвеличте навіть в співі .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791409
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 24.06.2023
Ти любиш дощ?
І я люблю.
Весняний теплий,і осінній.
Буває в дощ я ніби сплю.
У дощ народжуються мрії.
Ти любиш дощ?
І я люблю.
Хтось бачить ніби плаче
небо.
А хтось молився на весну,
просив в весни дощу,бо треба.
Хто любить дощ - той любить світ!
І їхні справдяться надії.
Ви полюбіть його прошу!
І возвеличте навіть в співі .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791409
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 24.06.2023
І осінь я ненавиджу чомусь,
І я чомусь пишу про тебе, осінь.
Від тебе вже ніяк не відчеплюсь,
Іду по парку взутий наче босий.
Ти роздягаєш аж до чистої душі,
Скидаєш одежі, маски, мов те листя,
Душа в іржі, в отій твоїй іржі,
А біля серця мого твоє пістря.
Мабуть за це й ненавиджу тебе,
Що вивертаєш ти мене назовні,
І я кляну і так люблю тебе,
І мов дитя листочки жовті ловлю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930051
дата надходження 05.11.2021
дата закладки 24.06.2023
Повільно вечір п'є цноту тепла,
Бринить небес чарівна меса,
Лиш тихий сплеск останнього весла,
Сполохано зітхає плесом,
Досхочу присмерк випаса вогні,
Вдягає строї підвінечні,
У сутінках, багрянцю світлогрі,
Тремтливо опускаєш плечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984109
дата надходження 23.05.2023
дата закладки 25.05.2023
Хай знов тобі прийдуть нічні дощі,
Зеленокрило, ніжно і мрійливо,
Були ми під годинником одні,
Шарі́лися в обіймах неквапливо,
І зупинявся час серед стежин,
Солодка мить збігалася у тишу,
Потоки поцілованих краплин,
Як ліки душ скрадалися із вишу,
І запускався часу тихоплин,
І настрій, що теплом серцями рушив,
Ми на зупинці вічності вітрил,
Взаємність стала за́мком непорушним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980281
дата надходження 15.04.2023
дата закладки 15.04.2023
ранковий сон закінчиться зненацька
коли впаде на землю листопад
й в імлі над степом хижо і відьмацько
замайорить на килимі Синдбад
позавчорашнє тло що вимагало шалу
збудує нам кордон в далечині
покинувшись завзято й досконало
ворони шейк утнуть на димарі
і знов прискаче в гарбузові грядки
нечиста сила вабити село
щоби й воно пустившись навприсядки
в танок швидкий п’яніло і гуло
авжеж! бо осінь – це не зовсім жарти
спитай у тиші що марнує час
над картами Таро поки чорти на варті
вивчають мляві рухи падеграс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963804
дата надходження 25.10.2022
дата закладки 16.03.2023
Cніг йшов і йшов тихенько наче кішка,
що вполювала мишу за селом.
Легке сум’яття, зачепивши нишком,
вчув чорний ворон. За старим рядном
забутої під лісом колимаги
кінчався Божий світ. Коли у сні
мені з’явилася хитка й слабка наснага,
що сніг мела у змерзлій борозні...
У ній три гілочки стирчали над грудками,
як крапки три у реченні в кінці,
і втаємничене стрічалося з думками,
що світом носять ранком горобці.
Над бовдуром у білій крайній хаті
здіймався дим... За хатою рілля
ховала в борозни сніжинки пелехаті.
А сніг все йшов... Й додолу гнув гілля.
140123
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970947
дата надходження 14.01.2023
дата закладки 15.03.2023
Обрій рожевий, і скеля рожева.
На горах рожевих – рожеві дерева.
В рожевих будинках рожеві віконця –
Мов іскри рожеві рожевого сонця.
Цей вечір рожевий рожевою млою
Вже ніч – нерожеву – веде за собою.
2016-11-15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971732
дата надходження 23.01.2023
дата закладки 24.01.2023
буває так важко збагнути: це гра чи бравада,
невже лицедію змінитись ніщо не завадить?
майстерно зіграє спектаклі, психози, розпусти,
то звіром учепиться, ікла згризе, то відпустить.
він часом, як літнє осоння спекотно-ласкаве,
неначе нагрітий у турці, із присмаком кави.
він — сонце, яке міріади жарин дає світу
чи бусол, що манить у теплі краї полетіти.
аж раптом — гроза, розриває страшна блискавиця,
і вже він лютує, морозом щипає, іскриться.
боїшся підходити, груднем пронизує шати.
"піти, почекати до червня чи тут залишатись?"
кади фіміами, кохай його, крихітко, вперто,
допоки відкриється, стане нагим і відвертим.
допоки ти не розгадаєш Пандору й енігми,
допоки горить, дотліває чи навіть остигне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970837
дата надходження 12.01.2023
дата закладки 13.01.2023
Коник гарцює, Морфей зачаровує прядиво,
нитка до нитки, щільніше сплітає полóтнище.
Стане на варті, щоб Соні ніщо не завадило,
міцно заснути, бо більше — нічого не хоче вже.
Вловлювач снів, мов орелі, її заколисує,
Сонька під ковдрою кішку розніжену копає.
Най же це марення буде скучне і зализане:
подорож Ґоґвартсом, Беверлі-Гіллз чи Європою!
Най же насниться палац в чудернацьких околицях,
Джек Горобець, острови не відкриті уявами.
Соня вже спить. Лиш спітніла, змарніла і кволиться,
знову побачила очі морського диявола.
Знову чіпляються мертвою хваткою паростки,
водорость тягне до шиї смарагдові щупальця.
Сонечка хлипає, гаспид стрибає від радості,
він не відпустить, замучає, вб'є, не розчулиться.
Соня тікає ізмалечку, скільки пригадує.
Мамі жалілась: "Боюся, що стану офірою!"
Віра у диво була для дитини принадою.
Виросла дівчина, серденько більше не вірує.
Навіть Морфей тут безсилий, прокляття міцнішає.
Чортів горіх псевдомаревом в'ється у китиці.
Спогади в пам'яті гуснуть туманом і тишею,
в мандрах, з яких наша Сонечка вже не прокинеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970835
дата надходження 12.01.2023
дата закладки 13.01.2023
Заколисує ніч
Теплу тишу, німу, карооку,
А із зоряних віч
Світло матове хлюпнуло вниз…
Раптом звук забринів.
Десь почулись розмірені кроки…
І здалося мені:
Саме ночі належать вони…
26.08.2022.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970143
дата надходження 04.01.2023
дата закладки 05.01.2023
Малиновий мабуть... Хто зна...
А може ніжно - карамельний...
Там де молитва з уст луна...
І звук душі є надто щемний...
А може кавовий усе ж...
Що обпікає гіркотою...
Колись його ти віднайдеш...
І розпрощаєшся з журбою...
Надихнула поезія Helen Guk Який в коханні аромат
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969475
дата надходження 28.12.2022
дата закладки 28.12.2022
Слухаю смуток ... Мокну під дощем...
Слізьми умиюсь ті що з неба ллються...
Душа ж так просить... Той квиток в Едем...
Де двоє разом вже.... не розминуться...
Ні!... Ще не час! ... Не треба!... Зачекай!...
Він не прийде... Ти серце тільки згубиш...
Тож потерпи як свічка не згасай!...
Зійдуть сніги... Й ти іншого полюбиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966904
дата надходження 29.11.2022
дата закладки 29.11.2022
Я хочу Вас.
Душею, а не тілом.
Дістати б серце, сховане на дні,
і щоб воно мене отак любило,
як Вас любити суджено мені.
А ще я хочу, щоби уночі
своїх очей Ви ніжних не зімкнули.
Щоб думали, чи спиться вже мені,
й чи мої руки Ваших не забули.
І щоб здригались, бачачи мене,
і щоб від дотиків моїх немов горіли,
і щоб не вірили, що це усе мине,
і щоб мене - як я Вас - полюбили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954238
дата надходження 24.07.2022
дата закладки 23.11.2022
Можливо – краплею з листка,
Що впала на моє волосся
Й таким журливим відголоссям
– З розбитого між нас містка –
Поринути змогла в цю осінь.
Можливо – слізьми на очах,
Що сіллю окропили рани,
З яких попроростали канни,
І образом, немов у снах,
Переді мною знов постали.
Можливо – зіркою вгорі,
Що досі не згасала, й згасла –
Так випадково і невчасно,
Мене залишивши в норі,
Де й світ вже не побачу ясний.
Можливо – книгою в вогні –
Романом, писаним з життя,
Легкостраждальним каяттям
Ти залишаєшся мені.
Та ж ким тобі залишусь я?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966366
дата надходження 22.11.2022
дата закладки 23.11.2022
Коли немає слів емоції і втома
Коли душа - мовчить а в серці - віршопад
Коли ти в німоті усім давно знайома
Згадай що ти ідеш в вечірній листопад
Тож впевнено крокуй не забувай коріння
Що у душі твоїй розкішний пишний сад
Ти поливай його щоби було цвітіння
Лише від доброти - любові зорепад
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965622
дата надходження 14.11.2022
дата закладки 14.11.2022
не чіпай мене руками
й пальцями душі струн не торкайся
я кричатиму-верещатиму
тільки б утекти від розпачу
я прошу тебе: закохайся
в іншу цивілізацію
неземну позашлюбну цікаву
а прочитану книгу залиш
на полиці покинутої бібліотеки
Без палітурки
Без назви
Без автора
тільки рік видавництва та коротка анотація
11.09.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965186
дата надходження 09.11.2022
дата закладки 10.11.2022
Я чув їхні голоси, що шукали фанерну поличку від креденсу.
Він скидався на дерев'яного голема, що порозпихав по закамарках своїх шухляд липкі льодяники,
А вони вабили до себе набридливих гудінням ос та бджіл та тихі потічки крихітних мурах.
Він торохтів кухонним начинням, розхитаними шибками у своїх дверцятах
За якими подзенькував старий сервіз;
Зверху нього — того поважного пана — розмірено цокав годинник,
Схожий на трикутний формений капелюх…
Я все ще чув їхні голоси.
І шкода було мені цього гарного корінастого хоча й неповороткого велетня
Бо знав, що він назавжди позбувся своєї відрихтованої полиці.
На ній уже красувалася оголена пишнотіла жінка
Застивши в патетичній позі із задертими угору ніжками наче ота куртизанка на картинах Буше, — але замальована олівцем;
Точнісінько, як на отій еротичній гральній карті, яку завіяло за дротяний паркан неподалік автобусної станції і яку я підняв, в далекому 97'.
І тоді я почув відсторонений голос художника:
— Нічого оригінального. Оце воно — звичайне мавпування.
І вони перегукувались —
Голоси, що шукали полицю і голос мого критика.
Жахливе відлуння.
І я вже ненавидів отой креденс, і оту полицю... і ту бубнову сімку.
Хоча...
Хоча саме тоді, хтось хутко заплющив день...
…а тоді залунала музика.
Все голосніше і голосніше прокрадаючись з того мороку
Збентежених струн її фортепіано.
Вона не зовсім вдало перебирала клавіші давно вивченої "Fur elize".
— Сьогодні концерт. — каже вона, продовжуючи з тієї ж октави розписувати музичну фразу.
А за її очима уже стоїть той, хто записує на клаптику того п'янкого вечора декілька власних фраз.
Ти знаєш, що вона — підліток, напівсирота, обирає свою антихудожню позу
І рвучко обертається нею до свого вітчима. Знаєш, що нічого доброго з того не буде.
Бачиш, як вона огортається в плащ нічного сонця і зникає в безпам'ятстві користолюбця.
Але ти пишеш,
Пишеш відверто і ніжно,
Трохи гротескно, іноді з гомеричним свавіллям описуючи її ніжну красу.
І зовсім не так, як перемальовував вульгарний портрет отієї… натурниці,
Але він опиняється поряд. Безглуздий, хтивий. А далі? Вагітна мадонна? Сучасний вірус Вірсавії?
Голос, що тоді прорізався — декламує вірші,
Підкидає угору стоси паперу, розпалює нутро
Вогнем роздмухуючи закопилені пелюстки спідниць
Тих жінок, що танцюють довкола вогнища.
Це горланить хтось із вікна:
"Література — це спроба перетворити вино у воду. Геть цю химерну ідіотію!"
Це кричить персонаж якого я туди поселив.
Йому залишилось недовго.
Вогонь, що зайнявся у внутрішньому дворику швидко добереться до нього.
"Жінка, — кажу вам, — не хоче правди, — дзуськи! Вона хоче бути правою!" — кричить він.
Я з ним, звісна річ, не погоджуюсь.
Меле казна-що. А вогонь уже на його балконі.
Бачу, як горить отой довбаний креденс без отієї ненависної полиці,
Ота полиця з ненависним змавпованим малюнком,
Ота парнойа карти, що випала з колоди Содому
І оте розстроєне фортепіано,
І отой плащ нічного сонця затертий до сизих на просвіт дир.
А на тому згарищі уже стоїть той, хто записує на клаптику п'янкого обвугленого вечора декілька власних фраз.
24.07.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963543
дата надходження 22.10.2022
дата закладки 22.10.2022
Вітру зболений нерв
смикав листя з дерев -
оголив до кісток.
Впав останній листок.
Гра у лего.
Полетіло манто...
Я - ніщо, я - ніхто,
зникло его. 21.10.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963491
дата надходження 21.10.2022
дата закладки 21.10.2022
[i][b]Sunny music believes in the happy story,
I apologize for the lovely emotions, don't worry,
declare the mirror of the light blind attention,
I see the distance in your eyes, your reaction...
Do not be afraid to see the sky, from day to night,
I see the change in the course of your mind, all right,
You switch the goals, You switch the primary directions,
my kingdom can give You satisfaction and lovely attractions...
All ways in this world were built from far starlights,
select my road and go to the capital of Love insights,
believe lovely intensive, hope in action to crazy defense,
I attack You bravely in tranсe, to invite You to the slow dance...
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963494
дата надходження 21.10.2022
дата закладки 21.10.2022
Четверта ранку, а я не можу зімкнути повіки.
Пустий погляд у стелю. Нічна тиша давить на вуха.
Чомусь так боляче. Чомусь не допомагають ліки.
Проте цей біль можна почути. Якщо вмієш, то слухай.
Здається я більше не відчуваю ні до чого цікавість.
Здається я більше ні від чого не отримую насолоди.
Не розумію свої почуття, але там точно відсутня радість.
Кажеш, що все добре, а це дрібниці? Ну.. мабуть я з тобою згоден.
Ну добре, ти слухай мій біль, я не буду тобі заважати.
Мені просто потрібна Іскра життя. Візьму у Ремарка.
Знаєш, я дуже втомився. Мені треба поспати.
На кухні, заповненій газом, закурю останню цигарку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961960
дата надходження 05.10.2022
дата закладки 06.10.2022
Осінні барви серце веселять,
Дрібним дощиком день зустрічають.
Білки впіймать горішки норовлять,
Клени землю золотом встеляють.
Ось вже осінь у жовтень увійшла,
Землю знову омиває дощем.
Від прохолоди ключі віднайшла,
Хвалиться гарним золотим плащем.
А бабине літо десь заблукало
І пішло від нас у невідому даль.
Сонце за хмарами тепло сховало,
І дивну мелодію грає скрипаль.
Та за мить розвіються сірі хмари,
Привітне сонечко зігріє теплом.
А бабине літо посіє чари,
Збере на гостину за своїм столом.
©: Віктор Варварич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961496
дата надходження 01.10.2022
дата закладки 01.10.2022
Ця ніч зимова наче казка
Обійми Ваші надприємні
Ви зупиніть цю мить будь ласка
Уста в цілунках надто чемні
Ви зупиніть поки ще маю
Для Вас я аромат Жасмину
Яким Вас щедро пригощаю
Коли в обійми Ваші лину
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937745
дата надходження 22.01.2022
дата закладки 22.01.2022
Пусти моє серце.
На волю летіти дай.
Поставити крапку,
а не чергову кому.
Сказати «Щасливо!»,
а не скупе «Бувай...»,
Пройти усі кола, і –
врешті вернутись додому.
Пусти ж моє серце...
2021-12-31
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937464
дата надходження 19.01.2022
дата закладки 19.01.2022
Це так гарно, коли
Серед ночі торкає натхнення.
Олівець поспіша
Пов’язать неслухняні слова.
Коли світ оживляє
Святе Твоє, рідне Ймення.
Моя бідна душа
Лиш Тобою іще жива.
2021-11-26
P.S. З Різдвом усіх! (хто читатиме) Господньої ласки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934887
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021
(екзистенційне)
Не думай, що я опустив свої руки, –
У мріях красуються айстри!
Це просто байдужий у двері постукав
Не-настрій.
Осіння депресія каменем впала
Посеред холодного грудня.
Мені тебе, ластівко, зараз так мало
У будні!..
Тіла один одного з святом вітають,
Душа ж – у шкарпетках подертих…
Ніхто в цьому світі мене не чекає
Крім смерті.
22.12.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934653
дата надходження 22.12.2021
дата закладки 23.12.2021
[i](Фаб’єн)[/i]
За порогом лишаю вагання;
Твої очі – небесним дарунком.
У цій тиші, що квітне коханням,
Кожне слово стає поцілунком.
Ти для мене – миттєве і вічне;
Збережу чи утрачу, не знаю,
Нелогічне, магічне, величне –
Це «кохаю», «кохаю»... Кохаю!
Мов у вир, у чуття поринаю.
...Твої очі – моя брама раю...
2021-12-18
За натхнення дякую чудовому Ендрю Дональдсу: Andru Donalds «Snowing under my skin»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8aUROsKN2VA[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934433
дата надходження 20.12.2021
дата закладки 20.12.2021
Надворі сніжинки лютують з початком зимових ночей,
і курява білих уламків в легені нав'язливим свистом.
Коли ж прозвучить нота "соль" - мотиви лунатимуть чисто:
"Спи, сонце" і холодом струсить крижинки з очей,
і сніг розлетиться притишено - снами над містом
Якщо тільки ти не заснеш у цю мить і спіймаєш чудесний момент,
і сповнений втоми побачиш, що сни вже спустилися й тануть,
що меблі і речі розмиті в полоні в'язкого туману,
а з дійсності в тілі тримається тільки акцент,
тоді ти почуєш останню строфу довгожданну:
в ній звуки маленьких зірок пританцьовують першим морозам у такт,
прозорі кристали пронизують вікна будинків запалі
і ті відкриваються з тріском, із ревом своєї печалі.
Якщо тільки ти не заснеш, то відчуєш безсонний антракт
між снами трухлявого Гіпноса, вхопиш рядки небувалі
І тільки тоді, коли наголос - скалками битого скла,
з хуртечею влучить, підвісивши в закрут гірлянд кожне слово,
і тільки тоді, як почуєш, побачиш, зомлієш раптово -
тоді ти заснеш, як холодний піт перестане стікати з чола.
Щоб зранку забути, як дивно співалось - жахливо й казково
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933321
дата надходження 09.12.2021
дата закладки 09.12.2021
Листопад, листопад, листопад,
Я тебе не чекала, повір..
Ти так стрімко ввірвався в мій двір
І зали́шив без ли́стя мій сад.
В нім я цвіту дерев не знайду
І у літо не куплю квиток,
Бо останній із вишні листок
Ти безжалісно кинув в траву..
І заплакало небо дощем
Як летіли удаль журавлі,
Як пронеслася аж до землі
Та журба із пташиним плачем.
Листопад, листопад, листопад,
Не вселяй в моє серце жалю́,
Повернися, тебе я молю́,
Повернися скоріше назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931861
дата надходження 24.11.2021
дата закладки 24.11.2021
Пізня-пізня осінь… Без тебе…
Хмарами розхристане небо…
Сивими серпанками смуток
Все заштрихував… Не збагнути…
Роздуми про вічне - розмило…
Хочеться глінтвейну… і ди́ва!..
Іній вкрив оголену душу…
В склянці - невира́зності гуща…
Рання осінь мріяти вчила!..
Напинала щастя вітрила!..
Опадає листя печально…
Зізнавайся: та́кож скучаєш?
Смог британський сум навіває?..
Одинокі зорі гойдає?..
Розчинивши вулиці, сквери…
Пізня-пізня осінь… Без мене…
Дощове сопрано лунає…
Скоро будем разом, я знаю!
Просто… закудлатилось небо…
Просто - я сумую без тебе…
10.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930558
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 11.11.2021
Я знаю, ти будеш мій!
Про це натякає вітер…
І плескіт грайливих хвиль…
І шепіт осінніх квітів…
Про це мерехтять зірки…
По склу барабанить дощик…
Ще й пензликом чарівним
Сердечки малює осінь:
Мереживом на листку…
Росою на павутині…
І галькою на піску…
Й рекламою на вітрині…
За хвостик хапаю мрію…
Читаю у синіх о́чах…
Я знаю, ти будеш мій!
Бо цього шалено хочу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930291
дата надходження 08.11.2021
дата закладки 08.11.2021
Я Відчуваю Запах Твої Кави .
Я Відчуваю Запах Твої Кави .
Я Пам’ятаю Ніжність – Твоїх губ.
Та як Засвітить .. Сонечко Ласкаве ..
Коли Я Доторкнусь , до теплих рук .
Я Пригортаю Рідну Твою Душу .
Яку так Довго в Всесвіті Шукав .
Про це Тобі Сказати !! Зараз мушу ..
Що довгими стежками Я блукав ..
Я Підіймаю в небо – Нашу Долю ..
І Кажу .. Батько .. Господи .. Прости .
Що за Свободу та Кохання – Чисту Воду ..
Я по Дорозі .. Спалював Мости ..
Автор Підгірний Володимир 7.10.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927900
дата надходження 14.10.2021
дата закладки 14.10.2021
[color="#004dff"]Пробач.. Не плач.. Вже вітер стих..
Твій дзен, наповнений дощем,
До шибки мокрої приник…
А в пам'яті раптовий схлип
Торішніх сліз - не плач про них..
Тоді, як зараз, біль небес
Пролився в дощ... Пройшов він без
Громів і блискавок…Лише
Холодних крапель течія…
В дощі не вірила ти ще -
Він-вже не твій..Ти-нічия..
І здавлений у горлі крик..
А Він - промоклий і пустий -
Стояв на вулиці німій,
Де довго ще фантомні «Ми»
Блукати будуть між людьми..
І дощ.. Із прощ. І покаянь,
Що небо залишило вам
На згадку разом з болем стигм..
Цей біль пройде..Ти все прости.
Пігулку з мрій своїх прийми
Вона у снах.Побач ті сни..
І пройде час…І прийде день
Життя тече.Триває Дзен.
[/color]
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927726
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021
Вона:
- Коханий в мене замерзають руки...
- У памороззі вже зелені трави....
Він:
- Не бійся Сонце снігопадів й круків...
- Осінній блюз іще надовго з нами...
Вона:
- Чуєш коханий скрипка знову плаче?...
Він:
- Ти не сумуй.. то лиш пташині зграї...
- Весну вертають... В душах залоскоче...
- І вдаль відносять всі твої печалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926220
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Гірчинка кави... Ніжний аромат...
І млость думок зухвало про минуле...
Вицокує годинник нот - набат...
Миттєву хіть за тим що вже заснуле...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925766
дата надходження 21.09.2021
дата закладки 21.09.2021
Самотній лист кружляв і впав в калюжу…
В обійми бульок сірого дощу…
Пухнастий кіт на підвіконні мруживсь,
Він розділяв зі мною самоту…
Давай помовчимо з тобою, осінь…
Послухаєм симфонію краплин…
Дивись, як ніжно дощ вплітає роси
У снів ловець з тоненьких павутин!..
Моя самотність - як ковток свободи,
Оазис у пустелі суєти…
Це - шлях до себе… Тиха насолода
Гармонією світу й простоти…
Знайти прекрасне у недосконалім -
Один з таємних задумів життя…
Ми просто пазли… Одинокі пазли
У досконалій матриці Творця…
20.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925167
дата надходження 15.09.2021
дата закладки 15.09.2021
Давай поп'є́мо чаю на балконі…
Імбирного… З корицею і медом…
З цитриною нічної прохолоди…
В м'яких обіймах в'язаного пледу…
Сховаємось від сірої рутини…
Лиш ти і я... І цей осінній вечір!
Що звісив романтичну павутину
Нам непомітно на засмаглі плечі…
Ми танцювати будемо бачату…
Співати щось тихенько під гітару…
Про нашу першу зустріч пригадаєм:
На дискотеці, в клубі "Монте Карло"...
Давай поп'є́мо на балконі чаю…
У затишку під пальмами й жасмином…
Тут - зоряного міста планетарій!
А час забув відлічувать хвилини…
Думки́ паря́ть, торкаючись безодні!
Жасмину цвіт звисає, мов намисто…
І чай удвох! З ковтками насолоди…
Свічки́... гітара… спогади про літо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924999
дата надходження 13.09.2021
дата закладки 13.09.2021
Ми могли б стати ближчими, ніж плоть і кістки,
Ніж сонце й латаття, що мре від вітрів.
І я поруч тебе була б залюбки,
Та ти не схотів.
Ми могли б будувати фортеці з тепла,
Заливаючись сміхом морозними зимами.
І я залюбки поруч тебе була б,
Та ти не спинив мене.
І ось я стою, вже спокійна й чужа,
І кажу вже вкотре тобі: "Не чіпай".
Тепер поміж нами незрима межа.
Здається, я змерзла. Пішли пити чай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923174
дата надходження 25.08.2021
дата закладки 26.08.2021
Вас обов'язково полюблять за те що це Ви,
В той момент коли ви не чекаєте зовсім,
Те, що інші прийняти ніяк не змогли,
Хтось полюбить назавжди і остаточно.
Хай то сміх голосний чи серйозність лиця,
Через край емоційність чи закритості холод,
Родинку ту що роками скрива,
І характер, що зовсім далеко не солод.
Вас обов'язково полюблять за те що це Ви,
Саме Ви.... До кісток і маленьких деталей,
До нестями в очах і тремтіння руки,
Вас полюблять, як інших ніколи, ніде не кохали!
VDYACHNA
22/01/2020
фото з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862250
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 19.08.2021
недолюблюю серпень й обожнюю дико -
трохи сірого в фарби і медвяного в сни
зорепадного в небо, безмовного крику
в стиглий зародок тління до нової весни
я його спрагло п‘ю й не тамую жадоби
а він тане, як смалець, чи як віск на свічі
жне серпом молодик, не рахуючи, доби
тне хвилини від ночей - хлібочолий мовчить
він завершує рік кругообігу соку
перекачує кров зі землі у плоди
переносить багатства до осені стоків
акциденцію літа в непостійність води
я стою перед серпнем з забутим пін-кодом
повертаюсь до змісту, набираю ключі
і несу свої роки до виходу/входу
вкотре знову народжуюсь… жнивень мовчить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922418
дата надходження 17.08.2021
дата закладки 17.08.2021
Ти часто дарував мені гербери!..
Я їх люблю, бо схожі на ромашки…
Червоні, фіолетові, рожеві…
Та фаворити - кольору шампанського!
Їх елегантна простота і ніжність
Дарують радість в будь-яку хвилину!
Шедевр краси - "ромашки королівські",
Тим більше - від коханої людини!..
Куплю собі гербери ностальгії…
Я вдячна долі за шматочок казки!
Коли була́ для тебе - королівна!..
- Гербер букетик! Кольору шампанського…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921400
дата надходження 05.08.2021
дата закладки 05.08.2021
Якого кольору ніжність?
Усіх відтінків блакиті:
Прозора серпа́нкова свіжість…
Пере́лив морської хвилі…
Небесні простори сині…
І цвіт голубий незабудки…
І блискіт сніжинки на вії…
Й моя танцювальна сукня…
Коханих очей бездонність…
І вогник живий надії…
А ще - простота і скромність…
Та світлі дитячі мрії…
Найперша зоря ранкова…
І мамин рушник з барвінком…
Ніжність - відтінок любові,
А любов - це життя відтінок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921150
дата надходження 02.08.2021
дата закладки 02.08.2021
щовечора хтось надгризає день
й доточує стемнілий шмат до ночі
лаштує серпень всеосяжний дзен
і сам у ньому розчинитись хоче
тріщать цикади, задаючи ритм
стихає шум авто на магістралі
шукають вірші випадкових рим
й зникають, ненароджені, в астралі
моє «привіт» звучить, як «прощавай»
на заході кипить ріка кривава
і почуття горять, мов небокрай
зсипають попіл в недопиту каву
слова поблякли, позбулись прикрас
і муляють, мов остюхи в полові
і - так, ніколи вже не буде нас -
була любоff… а не було Любові…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921151
дата надходження 02.08.2021
дата закладки 02.08.2021
Медово-ніжний аромат жасмину
В той день змішався з терпкістю розлуки…
Сховалось сонце… Десь лунали звуки
Знайомої мелодії: "Не йдииии…"
Чутливий вітер плакав, мов дитина…
Тремтіли зорі… падали на луки…
А хтось невидимий узяв мене на руки
І прошептав на вушко: "Відпусти…"
Розсипав місяць золота кристали
На моря гладь печально-сапфіро́ву…
А хтось невидимий вселив надію но́ву:
"Подякуй за урок, і далі йди!.."
Старі сліди, що душу потоптали,
Змивають хвилі чистого прибою…
Скотився спомин теплою сльозою…
І розчинився в крапельках води…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920891
дата надходження 30.07.2021
дата закладки 30.07.2021
а на світанку, кажеш, втомлена бентежність
розіллє золото над сонним плесом ставу?
о, я не плачу - то хронічний нежить
такі із голосом вибрикує забави
***
перфектний ранок, кажеш, із м'яким туманом
і мостить липень кубельце із трав?
та, може, й так... бо ти - чиясь кохана,
ні, я не плакав... просто недоспав
***
а ранок, кажеш, пахне кавою кохання,
меліса й м'ята - чаєм з бурштином?
таки тремчу, бо лихоманить зрання,
мабуть, мине, впокоїться зі сном
***
і кожне слово, кажеш, теж, бува доречним
в палітрі настроїв вечірньої путі?
не застогнав, здалось... то дика качка крекче
чи, може, пес знемігся в хрипоті
***
а справжність - у дрібницях та відтінках -
у бликах фар, в м'яких туманах плес,
в брунатній каві із ваніллю пінки,
у синіх джинсах...
гучно виє пес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920454
дата надходження 25.07.2021
дата закладки 25.07.2021
Жовтіло поле квітами кульбаби…
Плели вінки дівчата у гаю…
Вплітали стебла мрій, росинки зваби
В корону особистості свою…
Загадували вітрові бажання,
Здуваючи пушинки із суцвіть…
Кульбабки милі! Смайлики яскраві!
Дівочі таємниці бережіть!..
Перецвіли кульбаби в чистім полі…
Не чути співу й галасу дівчат…
Лише бажань пухнасті парасольки
Від вітру подиху летять, летять, летять…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920378
дата надходження 24.07.2021
дата закладки 24.07.2021
Ти чуєш , чуєш -
Ти ще вмієш снитись
В коротких метрах довгого екрану..
В волого-кольоровому тумані
Стікають склом сліди прозорі снів цих
Ти чуєш , чуєш
Ти іще живеш там
Живеш,як і завжди,цілком таємно
І просто тихо знову влазиш в вени
І раптом з них виходиш на поверхню
Ти чуєш , чуєш
Ти сказати маєш,
Чому такий формат у цих відносин..
Напевне,тобі все іще не досить,
Напевне, щось мене не відпускає..
Ти чуєш,знаєш
Можна зрозуміти,
І навіть трохи видно перспективу -
Ніч ніжно крутить сни-цілком можливо -
Ми будемо з’являтися у титрах..
Ми разом,певне,будем назавжди там..
...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906636
дата надходження 02.03.2021
дата закладки 23.07.2021
коментар до твору Malunka http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916813
намокла муза і не гріє ранок
й тепло у ліжку надто чужорідне,
асфальт води не хоче на сніданок,
гидує та відштовхує фригідно
гаряча кава ледь лоскоче ніздрі,
але не гріє, мов скупа вдовиця,
а світ застиг, мов вишкварок на вістрі
й не зрозуміло - яв чи тільки сниться
а тиша глушить максимум платівки,
перекрива охриплий вже динамік,
все, як завжди, щомить, щопонеділка -
обридлий апатичний сірий ранок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916871
дата надходження 15.06.2021
дата закладки 22.07.2021
Він щось бринчав тихенько на гітарі,
Удвох з котом вмостившись на дивані…
Вона пекла пиріг із румбамбару,
Радіючи букетику тюльпанів…
Із спальні долинав дитячий галас:
Піжамний показ мод, бій подушка́ми…
А у вітальні дзвінко розливалось
Сухе вино в фужери із кришталю…
Він щось бринчав тихенько на гітарі…
З репертуару Скрябіна, здається…
Вино… свічки́… і пляцок з румбамбару…
І фотки на стіні, у формі серця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919716
дата надходження 16.07.2021
дата закладки 16.07.2021
Смаглявка-ніч вплітає в чорні коси
Шовк роздумів… мереживо зітхань…
Перлини вражень… стрічечки емоцій…
І мерехтливі блискітки бажань…
Колише день, змінивши ковдру втоми
На покривало спокою й надій…
Ти чуєш тиші ніжну колискову?
В ній нотки меланхолій й ностальгій…
Смаглявка-ніч все огорне до рання:
Природу, землю, промайнулий день…
Спіткнувся місяць об чиїсь бажання…
Й розсипав зір намисто золоте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918657
дата надходження 04.07.2021
дата закладки 04.07.2021
Здивуй мене своєю унікальністю,
Несхожістю на інших, простотою…
У цьому світі хибної реальності
Не бійся залишатися Собою!
Здивуй мене шляхетністю й порядністю,
А не пустими фразами й понта́ми!
Своєю небайдужістю й уважністю
До жінки, до дитини, чи до мами…
Торкнись смичком прихованої ніжності…
В чарівний світ кохання запроси!
Здивуй мене своєю особливістю,
Своєю нефальшивістю душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918198
дата надходження 29.06.2021
дата закладки 01.07.2021
Оркестр крапель літнього дощу
Порушив тишу спраглої сієсти…
Дощинок-балеринок попрошу́
Забрати смуток й в океан понести…
Кропива пам'яті не жалить, як колись…
Колючі спогади не атакують душу…
Сум кришталевих сподівань розбивсь…
Тепер реставрувати серце мушу…
У танці мокрому кружляємо не ми…
Не нас чекає лавочка у сквері…
Ти перестав приходити у сни…
Я зачинила за тобою двері…
По клавішах відновлених душі
Затупотіли радісні краплинки!
Це просто дощ… стікає по щоці…
Гарячий дощ… ніякі не сльозинки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918317
дата надходження 01.07.2021
дата закладки 01.07.2021
дві краплі стікають від гострих ключиць
важкі і округлі, наповнені світлом
милується місяць і блідо мовчить
від заздрощів, що не для нього налито…
торкається сяйвом волосся і пліч
соромить промінням цнотливий трикутник
той місяць зрадливий закоханий в ніч
та іншої ради готовий забути...
заплющені очі, солодкі вуста...
розквітнули стегна в густому чеканні
на мить одкровення, а правда проста -
самотня, як ніч, і на жаль - не остання
не пити нікому її наготи
метеликів вій об щоку лоскотати
не суть, не судилось, не стрілись світи...
і краплі стікають на простиню... спати...
музичний фон - мінусівка «the silence» Manchester Orchestra
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917684
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 23.06.2021
Я тебе безнастанно читатиму,
Обпікаючись жаром і холодом,
І про все в цьому світі питатиму,
Збагатившись словами, як золотом.
Все, що там, у глибинах заховане,
І моїм поступово ставатиме.
Я, закутавшись в плетиво зоряне,
По сторінці тебе пізнаватиму.
Я губитимусь в числах і літерах,
Наполегливо далі вивчатиму,
І тобі зацвітатиму квітами,
І себе тобі теж даруватиму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903157
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 14.06.2021
Ти якось із подивом виявиш: більшість здійснити вдалося,
Прокинувшись пізно на світлом залитій терасі.
І навіть так щиро полюбиш своє неслухняне волосся.
І знайдеш омріяний спокій. Проте не відразу.
Ти зможеш послухати дощ, не гризучись думками про завтра.
І лиш посмієшся з того, що потрапиш надвечір під зливу.
Твій внутрішній голос співатиме оди і мантри,
Ти зможеш нарешті зізнатись, що знову щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916739
дата надходження 13.06.2021
дата закладки 13.06.2021
Акаціє, як солодко пахтиш!
Твої меди дають наснагу жити.
Акаціє, мій смутку непролитий
Поміж пелюстям літньої сльоти.
У верховітті – білопінна млость.
Якби могла, полинула б надпити
Той аромат прозоро-соковитий,
Якого скуштувати не прийшлось.
Пашій крилатим – прилетять рої.
Помрію й я про ласощі твої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916090
дата надходження 07.06.2021
дата закладки 07.06.2021
Дощ іде, черв'як співає,
Досхочу пісень він знає.
Що ж те сонце виглядати?
Й без пісень його чекати?
Вчора дощ був, дощ ізранку.
Той співа на всю горлянку.
Вийде сонце й запече,
Він під землю і втече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915914
дата надходження 05.06.2021
дата закладки 05.06.2021
[i]А я і є клубок із протиріч,
Без фальші (що сьогодні неможливо!)
Ворона, яка любить темну ніч,
Гордячка, фантазерка, особлива…[/i]
Ґатунок поведінки – стиль дивацтв:
Для білої ворони зграя – підступ.
Енергія та світла голова –
Є все… та не приймає «Іншу» місто…
[i]Життя-вигнання… одинокість мрій…
Замо́к душі з нена́вистю оточень.
Ич, обступили… оглашенний рій –
І заклювати, білу пташку хочуть![/i]
Їх стадне гасло – «Бути, як усі!»
Ймовірно, звикли до стереотипів!
Клеймо несхожості – складний носій,
Любов шаблонів не для смолоскипу.
[i]Мій білий колір – їх несприйняття,
Нормальний стан для чорних рис пернатих.
От тільки творчість – фарбами в життя –
Поезія дає мені літати![/i]
Розкрию віршем різнобарвний світ,
Стихійність серця, враження малюнків.
Тому мистецтво – крил моїх політ,
У ньому бачу чистоту стосунків.
[i]Формальність зневажаю та шаблон:
Характер мій не вписується в рамки,
Цнотливо-чудернацький стиль ворон –
Чиєсь життя… мозаїка уламків.[/i]
Штовхають, злі… палає серце-хмиз,
Щоразу біль нестерпний зводить тіло.
Юнацький пил, понищений людьми…
Я ж – не загроза, люди, просто б і л а!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915865
дата надходження 04.06.2021
дата закладки 05.06.2021
Пастельні ніжні півтони́,
М’які голублячі мотиви,
Легкі мрійливі напівсни –
Такі привабливо пестливі.
Я зодягаюся в шовки́
Лелійних дотиків та дихів,
І спокій ллється у думки
Лататтям білосніжним стиха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915902
дата надходження 05.06.2021
дата закладки 05.06.2021
Пастельні ніжні півтони́,
М’які голублячі мотиви,
Легкі мрійливі напівсни –
Такі привабливо пестливі.
Я зодягаюся в шовки́
Лелійних дотиків та дихів,
І спокій ллється у думки
Лататтям білосніжним стиха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915902
дата надходження 05.06.2021
дата закладки 05.06.2021
я сиділа на ліжку, обійнявши коліна
дослухалася тиші і зір за вікном
перламутром стікали шпалери на стінах
аж під стелю відлунював пульс-метроном
ось і сталося те, чого довго чекала
і ескізи писала простим олівцем
те, що завжди було за прозорим вуалем
те, чого було мало й хотілося ще...
а тепер що? що далі? не вийде вже жити
у німому чеканні на випадок, шанс
щось зосталось, та годі - не буде вже світу
без кохання, без мене, без тебе, без нас
світ помер. той, де нам довелось прикидатись
і брехати. не тільки комусь, а й собі
розчинились в любові дороги і дати
штрихпунктирні побачення в ігрек-добі...
я сиділа на ліжку, обійнявши коліна
дослухаючись лопання ампул з вогнем
захмеліла від щастя, нікому не винна
заколисана сонячним завтрашнім днем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915772
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 05.06.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2021
А дощ iде. То ллє, немов з вiдра,
То мжичкою сiчеться по дорозi,
Буркоче щось у ринвах, на порозi,
Води налив у скверах i дворах.
Усюди бруд, волога i сльота.
Вже вулицi - мов рiки повноводнi.
З дахів стікають крапельки холоднi.
В калюжах теж хвилюється вода.
А на травi, куди не глянь - роса,
Мов розсипи коштовного камiння.
А тiльки нетривке це мерехтiння:
Повiє вiтер - зникне вся краса.
2.06. 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915701
дата надходження 02.06.2021
дата закладки 02.06.2021
На одній шальці ваг навіки́ розмістилась гармонія,
а на іншій -- букет пишних сумнівів і протиріч.
Але жодної кальки, кожен раз – неповторна симфонія
гарантує ваш злет висхідни́й крізь тумани сторіч.
Чорно-біла палітра не ли́чить сповненій Лібрі
Їй годиться градація-суміш з трильйонів відтінків.
Тільки так еманація стане свідомо Терезо-подібна
І повітрям нарешті лунатиме звук кришталево і дзвінко.
Краще хитко, але з сподіванням на рівновагу.
Краще близько, а́ніж вглядатись даремно у даль.
Все відкрито й прозоро: тягар і первинна наснага.
Все знайомо: осяяна радість й похмура печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915554
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 01.06.2021
Калюжами спішать кудись маршрутки,
Стікають сльози з стріх, немов з повік, –
Природа виливає наші смутки
В рясних потоках із небесних рік.
Стукочуть краплі монотонні ноти,
Тужливий сум за вікнами бринить,
Дощами вимивається скорбота,
Щоб стало серцю легше хоч на мить.
[i](Твір зі збірки “Крізь часу плин”)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915113
дата надходження 27.05.2021
дата закладки 28.05.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0e-1PGtWJyA[/youtube]
Я напою весною очі,
Тепло у серці залишу.
Ковтками питиму щоночі,
В пору осінню дощову.
В куточку серця лишу місце,
Для літа, що чекати час.
У пору цю - вона цариця,
Помилуватись буде шанс.
Я обніму того, хто поруч,
Згадаю тих, кого нема,
Які пішли до неба вгору,
Дозволить це мені зима.
А поки літа дочекаюсь,
Не всі квітки ще розцвіли.
Про тебе, може, теж згадаю,
Що заблудився в синій млі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914957
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 26.05.2021
Я питиму зелений "Грінфілд" із лимоном,
Холодний, як уночі твої руки.
Залишусь один на один з телефоном
У морі їдкої розлуки.
А можна я просто побуду твоєю?
Без слів, поцілунків, вина і кави.
Так хочеться іноді за течією
Пуститись без весел і без переправи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821993
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 23.05.2021
[i][b]Гроза край неба розтина на шмаття,
Кинджал вогненний з тріском різав ніч,
Між хмар палало, ніби хтось багаття
Палив вгорі і думав, що то піч…
Кругом гуло, вив серенади вітер,
Зимові недоспівані пісні.
На землю ливень із новеньких відер,
Пускав стрімкі потоки голосні.
Травневу ніч, щораз, громи лякали,
Мов хтось розбив небесні вітражі,
Барвистими склянками крокували
Між літом і весною, по межі…
21.05.2019[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836260
дата надходження 21.05.2019
дата закладки 23.05.2021
Вдихнути безмежжя і вітром торкнутися неба,
Розправити крила й метнутися в вирій стрілою,
Лоскоче свідомість краса і погода травнева,
А ніжний туман прикриває тривогу собою.
Озватись у даль і відлунити леготом ночі,
Збирати зірки, немов з мушлі коштовні перлини,
Почути концерт, як змагаються птахи співочі,
Й тонути в акордах, що линуть з діброви й долини…
22.05.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914559
дата надходження 22.05.2021
дата закладки 23.05.2021
Я хотів би кохатися з Вами
у цю хуртовину.
Все забувши на світі,
притулитись до юних грудей...
Заховавшись дитинно
під широку і теплу перину,
жити виключно Вами,
забувши про Світ і людей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311395
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 22.05.2021
Прости мені, Язичнице.
Прости,
що ясен
облітає -
золотий
і стигне кава.
Усе частіше
хочеться іти
туди, де гір
зажурені Світи
і трави.
Де голоси
підхоплює луна,
дуби правічні –
неземна стіна:
сторожа Божа.
Ярило кожен день
долає тьму –
ти знаєш?
То скажи мені,
чому –
тривожно?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362227
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 22.05.2021
Я пам'ятаю ще чутливі губи,
твій запах, подих, серця стук,
і голосу ніжніші звуки,
що кидали у сотню мук.
Я пам'ятаю вільні рухи,
мелодії мембран душі,
як обпікали тіло руки,
і вигуки бурхливі в тиші.
Не пам'ятаю лише очі...
Нічого, вірно - це дурне.
Пробач, то було серед ночі,
ти пам'ятаєш ще мене?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804998
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 17.05.2021
[i]Ні погляду твого не знаю, ні душі,
і дотик рук твоїх для мене невідомий,
але для тебе я писатиму вірші
неначе ти для мене більше ніж знайомий.
Й нехай сьогодні ми з тобою ще чужі,
а зустріч наша мало ще свідома,
я обриси твої знаходжу в міражі...
Твоя присутність тут для мене більше
ніж вагома.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914056
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 17.05.2021
Любіть мене… Ні! Не любіть,
Коли я зовсім Вам не рідна.
Душа у мене — своєрідна,
В коханні піснею бринить.
Любіть, не згадуйте, як сни.
Навіщо ті бездонні ночі?
Думки до вирію охочі,
В п’янких обіймах у весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913539
дата надходження 11.05.2021
дата закладки 11.05.2021
Пальчик на губи, а потім ще нижче.
Тіло тремтить? То сідай трохи ближче.
Ніжно цілуй і стискай трохи плечі.
Буквально ще мить і скидаємо речі.
Далі тіла заховаєм на ліжку,
Я на тебе́ покладу свою ніжку.
Бачу повільно заплющуєш очі -
Добраніч, коханий, і гарної ночі..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913420
дата надходження 10.05.2021
дата закладки 10.05.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2021
Завмерла ніч і тишею бринить
Світило сонне причаїлось в хмарній пастці...
Він не забуде ту бентежну мить
Коли зустрів Її, оту, що пахне щастям...
Так тонко, ніжно, наче білий цвіт
Мов пелюстки в саду червневого жасмину
Всоталась в шкіру, в душу, в цілий світ
Запеленала щастям, мов малу дитину
Вона стелила м‘яко, ніби пух
Залюбленими, срібними словами, сміхом
В Її б долонях і вулкан потух
І вуркотів би в такт слухняно, мирно, тихо...
Він все б продав, віддав за майбуття
Удвох, за поцілунок вранішній зап‘ястя
Бо він вже знав - не шкода і життя
Коли пізнаєш Ту, що завжди пахне щастям
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 23.04.2021
На світі так багато див,
Але ніхто так не любив,
Як Ви.
Палали східні корогви,
Стихало гукання сови.
Мотив
Чуттєвий легіт підхопив
У пошуках альтернатив,
Відкрив
Зіркову скриню справжніх див.
Край неба місяць золотив,
Любив…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911665
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 22.04.2021
***
(!)
*******
В Парижі --
В чорні дні
Мого життя,
Я їв чорну ікру
"Сават"..,
Пив шампанське --
"Чорна мадам Кліко"..,
Дивився в Луврі,
Безплатно -- щодень,
На "Чорний квадрат"..,
Їздив на чорному
"Харлєї"
Та кохав чорних,
Зовсім чорних --
Дівчат...
--------------------------------------------
07.04.2021; Paris (A / a)
=======================
(!)
Примітка -- це все є жарт та гумор про картину.., яку
я бачив лиш в Інеті.
---------------
Автор
=======================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911581
дата надходження 20.04.2021
дата закладки 21.04.2021
[i]Упаду в буйні трави –
Рідна земле, дай, змученій, сили.
Розірвалось намисто,
Обірвавши важливе в мені.
Відлітало кохання… я без слів залишитись просила,
Скам’яніло сльозами навіки воно в бурштині.
Будуть завжди журиться
Без проміння заплакані очі,
Поринаючи в спогад,
Де щасливі удвох ми були.
Я для тебе розквітла, ніби Мавка – весни чарівниця,
Та кохання застигло в намисті з густої смоли.
Розірвалась прикраса –
Розійшлися навіки стежками,
І хоч серце горіло –
Жоден зустрічі з нас не шукав.
Бурштинове намисто, що на серці лежало разками,
Розірвалось від болю і зникло у зелені трав.
Обійду я всю землю,
Намистини знайду серед стебел.
Я повинна, я мушу –
Не згубитись в краю самоти.
Невгасимим коханням все тягнуся, мій рідний, до тебе –
І прикраси цінніше любові, повір, не знайти…[/i]
/Надихнула картина художниці Анни Виноградової «Ранок папороті»/
[b]
Украшение[/b]
/квадратная рифма./
Обращусь к земле с болью:
Поддержи меня, матушка, силой.
От разорванных бусин
На душе луч тепла догорел.
Расставалась с любовью…
Лишь глазами остаться просила.
Ювелир был искусен:
Чувства стыли слезой в янтаре.
И в заплаканном сердце
Мысли рвались, роились в печали.
Вспоминая минуты,
Где так счастливы были тобой.
Под рукою умельца
Волшебством от любви расцветала –
Почему же кому-то
Разрешили порвать мы любовь?
Было общим решенье:
Разбежаться по разным дорогам.
И хоть сердце горело,
Больше встречи никто не искал.
С янтаря украшенье
Было связано, видно, так плохо,
Что под ветром апреля,
Разлетелось по всех уголках.
Я пойду следом бусин,
Отыщу среди зелени стеблей.
Знаю точно, сумею
Я собрать всё на сложном пути.
Завяжу снова в узел
Чувства те, что в разлуке окрепли –
Ведь на свете ценнее
От любви ничего не найти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911568
дата надходження 20.04.2021
дата закладки 20.04.2021
У фіолеті – стримана краса,
Яка так вабить око простотою.
Господь, напевно, ще не знав і сам,
Як милуватиметься квіточкою тою.
Така тендітна – хто би захистив,
Така іскриста росяним світанком.
На світі ще чимало схожих див,
Від подиху яких і мріям п’янко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911059
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 15.04.2021
[i]Під неозорим небом тісно двом,
З тих пір, як наші розійшлись дороги.
І мабуть, з цим не вдіяти нічого –
Ятриться рана невигойним швом.
Ти бачиш привид – втрачену любов
У небі синім вкрай, в листку торішнім,
Ошпарить слово в лексиці «колишні»,
Допоки спокій ти не віднайшов.
Про тебе звістка б’є, мов батогом,
З’їдає серце зболене іржею,
Й не стати ні чужою, ні твоєю –
Бо нам під небом дуже тісно двом.[/i]
/Ілюстрація з мережі інтернет./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910717
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 11.04.2021
Сірий вечір крадеться, як кішка,
Я сідаю за стіл і пишу...
Напишу чи багато, чи трішки,
І читаю, й пишу, не грішу...
У вікно я дивлюсь, та не чую,
Солов"я і зозулі: "Ку! -Ку!"
І здається, що знову я чую
Від коханого ніжне: "Люблю!"
Як давно це було колись в мене,
Щось у кожного схоже бува...
Хоч минуло, та я не забула,
Може я ще тому і жива...
Сірий вечір крадеться, як кішка,
І давно я живу вже одна...
Є у мене і діти, й онуки,
Та коханого жаль вже нема...
Він давно вже у іншому світі,
і тому я буваю сумна...
Що минуло не можна вернути,
Така доля його і моя...
Я дивлюся в вікно й розумію,
Чом спокою у мене нема...
Чи дітей і онуків діждуся,
А чи й літом знов буду сумна?..
Розумію я їх, розумію,
В них свої є і сім"ї, й діла...
Через вірус цей злий - пандемія,
І не видно цьому ще кінця...
Сірий вечір крадеться, як кішка,
Слава Богу минула зима...
Пожурюся й поплачу я трішки,
Та й вкладуся я спати сама...
Завтра ранок мені усміхнеться,
Бо ж весна вже нарешті прийшла,
І жура моя, й смуток минеться,
І погода цьому посприя...
P/S: Скільки часу мені ще лишилось,
Топтать ряст, я не знаю й сама...
Та здаватися я не збираюсь,
Хоч весна ця уже й не моя......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910242
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 06.04.2021
Ми диваки, закохані у ніч!
Ми світла прагнем, але ніч всесила...
Закоханих мечем своїм прошила.
Сказала: Цить! Життя - безсила річ...
Віддати їй усе сповна чи ні?
Ми диваки. І все таки - чудові!
Пролили вчора вина-ріки-болі...
Разом сьогодні знову на коні.
03.04.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909966
дата надходження 03.04.2021
дата закладки 03.04.2021
Коли без тебе... Сам один...
І дні не дні... І темні ночі
Ховають зорі... Й час, мов дим,
Кудись зникає... І не хочу
Ні втіх, ні бесід, ні весни...
Нема тебе й мене немає..
І спокій, в тузі догорає...
І втома не знаходить сни...
А серце... Серце не змовкає,
Коли без тебе... Сам один...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909634
дата надходження 31.03.2021
дата закладки 31.03.2021
Ліжко моє пам’ятає твій запах донині,
пахне йому твоя сила у поті кохання.
Як воно так увійти й прорости у людині?
Що це? Бажання, змагання чи, може, пізнання?
Як воно це – дотулитися дна, що є небом,
колосом стигло наповненим впертися в Космос?
Ти пізнавав усе так, ніби був живим нервом,
й пальці твої наче мали м’який власний голос.
Дивна ця мить, мов усе поза виміром часу,
хвиля кохання минає тривалістю в вічність.
Будь у мені і в уяві, і в снах, і щоразу
щиро смакуй цю тремтливо-глибоку магічність.
Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909469
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
Він із розпачем вдивляється в її зажурені карі очі, в яких зливаються воєдино всі світові океани. Вона мовчить. Вона постійно мовчить, але розуміє його найбільше за інших. Він із насолодою торкається її вологого скляного тіла, яке запрошує до відвертої сповіді. Говорить багато, щоправда, лишень подумки, боячись загубити всю суть розмови поміж слів.
«Що іще тобі розповісти, моя кохана Віскі? Як оповісти тобі всі свої болі?», – питає її. У відповідь вона палко припадає до його вуст, наповнюючи їх присмаком гіркої радості. Він знає, що на ранок усе це закінчиться і здаватиметься приємним випадковим сном. Тіло нестерпно болітиме від тріщин, як безлюдна пустеля, яка прагне живиці.
З дерев опадає листя надій та сподівань, від кожного його падіння він здригається, ніби від пекучого холоду. До нього приходять друзі, розпитують, як у нього справи, розуміюче кивають, не зважаючи на його вічну самотність і закликаючи наповнювати келихи. Всім завжди байдуже до його самотності.
«Де ти, моя кохана Віскі?», – панічно озирається, аби палко обійняти, поцілувати і в шаленому забутті поринути з нею в танець. Вона ледве чутно шепоче йому на вухо, щоби відпустив її, бо то тільки марево, видиво, витвір його хворої уяви. «Ти вже добряче п’яний і не знаєш, що твориш», – намагається знайти порозуміння, проте не відштовхує його, мовби мати блудного сина.
«Віскі, моя кохана Віскі! Забери мене звідси!», – кричить німотою, схилившись від знемоги на її плече. Вона голосно сміється з його безвиході й наївності, затягуючи у нестримну круговерть. Іще трохи і він утратить свідомість.
Уже немає нікого. Абсолютна відсутність. Одні лише розбиті склянки. І він, заскочений зненацька, мов біля чужої коханки. Несміливий дотик до її існування. Дитяча простота й відвертість її тіла, які поволі зникають, залишаючи присмак раю на вустах… Він мліє від спеки її грудей, відчуваючи, як у жилах закипає кров і витікає назовні. Як зупинити кровотечу???
Весь біль і розпач витікають із пляшки, переповнюючи склянку алкоголем чи то скупими чоловічими слізьми. Він умить перехилив склянку, навіть не скривившись від гіркоти її вмісту, бо ж чоловіки ніколи не плачуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909471
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
На вулицях вишні. У місячнім сяйві
Вдихають схололе повітря.
І люди, що тихо снують, точно зайві.
Лякливі, мов ходять по вістрю.
На вулицях вишні. І холод. Весна,
І вітер ховається в листі.
І та самота не така вже й страшна,
Коли у думках знову чисто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909175
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 27.03.2021
[b]П[/b]оезія – це музика душі, це Космосу невидимі флюїди.
[b]О[/b], це не сухотілі комиші! Це гостролобі стріли Артеміди!
[b]Е[/b]кватор на Землі та полюси, високі гори і глибокі шахти,
[b]З[/b]емні хліби, небесні голоси, із музою та словом брудершафти.
[b]І[/b] миру радість це й жура війни, любові пух і лезо у стилеті,
[b]Я[/b]рмо сум'ять і волі ордени, сердець сліди живучі на планеті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908597
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 20.03.2021
Я могла б написати вам про погоду,
Що весна надворі і усе ожива...
Що сміятись потрібно навіть в негоду,
І причини здаватись сьогодні нема...
Я могла б написати про те що ти сильна,
Саме Ти.... Хто читає сьогодні рядки,
Хай за вікнами холод і слякоть противна..
Твій сміх відчиняє замерзлі замки...
Я могла б написати про все, що так рідне...
Про тих кому всі присвятила вірші...
І про все, що колись говорити не сміла,
І про сни що зостались назавжди німі...
Я могла б написати й не раз ще напишу..
Лиш дозвольте мені загубитись на мить..
Дозвольте мені закохатись у тишу..
Перш ніж вам розписати ще сотні віршів...
VDYACHNA
15.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908286
дата надходження 17.03.2021
дата закладки 18.03.2021
Я могла б написати вам про погоду,
Що весна надворі і усе ожива...
Що сміятись потрібно навіть в негоду,
І причини здаватись сьогодні нема...
Я могла б написати про те що ти сильна,
Саме Ти.... Хто читає сьогодні рядки,
Хай за вікнами холод і слякоть противна..
Твій сміх відчиняє замерзлі замки...
Я могла б написати про все, що так рідне...
Про тих кому всі присвятила вірші...
І про все, що колись говорити не сміла,
І про сни що зостались назавжди німі...
Я могла б написати й не раз ще напишу..
Лиш дозвольте мені загубитись на мить..
Дозвольте мені закохатись у тишу..
Перш ніж вам розписати ще сотні віршів...
VDYACHNA
15.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908286
дата надходження 17.03.2021
дата закладки 18.03.2021
Від тебе на пальцях солодко,
ніби хтось пригостив цукеркою.
Зберігаю від тебе "золотко" -
біля тебе стаю маленькою.
Ти спрагу мою підсолоджуєш,
п'ю тебе, як водицю, жменькою.
Із зернятка мене пророщуєш -
біля тебе стаю маленькою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908052
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
Пустеля...
тиха,
нескінчена,
з солоним присмаком самотності.
Я підіймаю голову і бачу небо,
всипане мільярдами зірок,
таких далеких і таких близьких водночас.
Я відчуваю дотик невагомості,
здається,
до космосу один лиш крок.
Пустеля...
Тут живуть мої міражі,
і тут вони блукають самотні, босі, оголені, спустошені і виснажені сухим повітрям,
тут вони від мене тікають з кожним подихом вітру. Тут розсипаються і знову склеюються мої вітражі,
що давно вже втрачають колір.
Лише тут,
сидячи лотосом серед безкрайності, пірнаючи крізь простір моїх думок, через далекі мрії, що в космос летять, відкривається спокій,
в якійсь небаченій досі реальності .
Такий солодкий і солоний водночас,
такий далекий і близький,
та такий жаданий.
Спокій,
який вітер здуває з пісків,
спокій,
про який співають небесні світила, який надає крила, і якого так інколи не вистачає.
Не вистачає чи то його,
чи то часу на нього.
Але серед цієї пустелі він випливає,
огортає,
тримає.
Міражі знову віддаляються, а вітражі склеюються,
по-маленьку,
по-троху;
скелечко за скелечком підіймає невагомість...
А час собі по-троху плине,
не дивиться на годинник.
Йому байдуже скільки зірок запалилося і скільки погасло, байдуже скільки зморшок з'явилося і скільки метеликів розкрилося.
Він тут,
він всюди,
його не зупинити.
Лише спокій може його розчинити, та ненадовго сили лишити.
Лиш ненадовго...
Пустеля...
Пустеля безкраїх, нескінчених пісків, які злилися з небом в єдине.
І серед цього космосу квітка лотоса проросла з людини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906340
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 11.03.2021
Тримай мене. Я нині п’ю вино.
Тримай надійно, незрадливий друже.
Чомусь мені на серці залягло
все, що колись здавалося байдужим.
Вино терпке – і терпко на душі…
Тримай мене, як незабутню зірку.
Б’ють за вікном по клавішах дощі,
ну а мені лунає: «Гірко! Гірко!»
Спини мене. Я далі п’ю вино.
Тебе тримаюсь обома руками.
Я думала, мені вже все одно.
Я справді отак думала роками.
Тримай мене, аби не впасти в гріх.
Ми досі, як в дитинстві, – пам'ятаєш? –
любов шукаєм, як насліпо в грі –
«тепліше, дуже тепло, обпікає».
Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907674
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 11.03.2021
В кафе сиділи двоє.
На задньому фоні їхніх думок грала музика,
що аж ніяк не підходила до настрою цих двох,
ніяк не підходила втомленому кольору ночі,
цю платівку кожен з них змінив би охоче,
та все ж най хоч щось грає,
а місто по-троху вже засинає.
В кафе сиділи двоє.
Ковток палкого напою обпалював кожного з них.
У неї не склалося з новою роботою,
у нього важкий день був, хоча субота.
Вона пила гірке пиво, він пахучий віскі.
По-троху дурманило, розслабляло мізки.
Він подивився на неї тихцем: "гарненька, струнка фігура".
Вона підвела очі: "сильна, кремезна фактура".
В кафе сиділи двоє.
Ковток палкого напою знову залишив пекучий слід.
Компанію цих двох доповнювала така знайома самотність.
Самотність, що оберігає серце від швидких стукотінь і неочікуваних потрясінь,
а мозок від нав'язливих думок, котрі хочуть дістати до зірок.
Самотність, котра часом набридає,
але разом з тим,
відвертає людину від пекучих розчарувань,
які залишають невидимі шрами.
В кафе сиділи двоє.
Він пив пахучий віскі, вона гірке пиво,
самотність між ними кружляла, й була загалом дуже мила.
Вона розповідала їм такі пізнавані казки про те,
що вони різні і не знайомі, про нав'язливість і купу сором'язливий речей,
про майбутнє і про сльози з очей.
А двоє, звісивши вуха, чи то, її чи то музику слуха...
А що було далі ніхто вже й не знає,
бо місто заснуло, не бачило, і вже й не згадає,
чи самотність пішла, чи там й досі кружляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907670
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 11.03.2021
осінь вже другий місяць збирає речі
смітить на землю листям, немов листами
те, що у них - хоч тепле, та недоречне
прітиме до весни непотрібним спамом...
світлина Dmytruk films
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850731
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 07.03.2021
Розчинимось у карамелі часу,
у всесвіті казкової нуги,
хай ніжні ритми зоряного джазу
обмежень розтинають ланцюги…
Розтанемо в кохання ароматі,
різноголоссі Еросу пісень.
Зануримось у пристрасті багаття,
де з ночі постає чарівний день…
Як душами полинемо до сонця,
стрічатиме нас щебетом весна
і, залишивши скит ченця-афонця,
ми чашу щастя вип‘ємо до дна!
06.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907056
дата надходження 06.03.2021
дата закладки 06.03.2021
І що ж ти бачиш в моїй голові?
Серед уривків ненароджених віршів
Немов уламки затонулих кораблів,
Такі розкидані, такі живі.
Ти щось утямив в цьому хаосі думок?
Вони як скалки різних кольорів:
Вітражне скло з зображенням світів,
Які створила за один ривок.
Не зрозумієш. Краще не марнуй зусиль.
І може я занадто суб'єктивна;
Щоб не здавалось це демонстративним,
Мою нормальність прийняттям підсиль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907030
дата надходження 06.03.2021
дата закладки 06.03.2021
світ не зійшовся клином на тобі -
розбігся, ген, веселими, струмками
і ті, що скніли вчора ще в журбі,
вже шлють весні вітальні телеграми
малюється хоч з просинню тату
на білім сні́гу нетривкою хною,
зима ще крикне віхолі - Ату!
і та помчить за ранньою весною
ще мерзнутимуть в стріхах горобці,
ще ги́кне пугач, ніби напідпитку...
вже, журавель, здавалося б, в руці,
але зима не вийшла ще зі вжитку
і я горлатиму бадьореньких пісень,
уперто фальшуватиму байдужість,
зіжмакаю докупи ніч і день
в брутальне та покорчене подружжя
і я сміятимусь... нещиро й навмання,
так прикро не втрапляючи у ноти,
так, як учора. завтра. і щодня,
і щохвилини, щосекунди, доти...
світ не зійшовся клином на тобі,
бо ти і є той поліхромний всесвіт,
отой... що в радощах, турботах та журбі,
у вирах сварок й колискових бесід
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905732
дата надходження 22.02.2021
дата закладки 22.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2021
Тут так вітряно. Зорі звисають зі стель:
То зелені шовки, то брудні кашеміри.
Неймовірно: вгорі невагома пастель
Заливає блакитністю вікна квартири.
Тут так душно. І що я тут знову роблю?
Трохи вогко, і ноги вгрузають у холод.
Я ще дихаю й зорі руками ловлю.
Намагаюсь створити іще один спогад.
Завтра все це, ймовірно, піде в небуття.
Буде вже не сьогодні, а світле "колись".
Я лиш хочу ось тут закохатись в життя.
Щоб назавжди. Щоб зорі у спогад вплелись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902041
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021
Мені наснилося - ідеш назустіч,
і я не відвертаюся втекти...
Світ, що довкола, нишком гусне, гусне
медово, доки не підступиш ти.
І непорушно... Наче ми - не люди,
неначе дві комахи в бурштині,
нанизані, як немічні крізь груди
на те кохання, що приніс вві сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901948
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Дрімає хутір у вечірній тишині,
Укрився снігом аж по самі вуха.
Принишк тихенько під горбком , в імлі...
Гуляє вітер, сипле завірюха.
Замело все, не видно і сліду,
Навколо сніг , мов біла скатертина.
Змагаюсь з вітром, бо додому йду.
Вже онде світить вікнами хатина.
З небес до мене зорі мерехтять,
Дорогу світить ясний місяченько.
Сніжинки, як пушиночки летять
Й цілують очі ніжно та легенько.
А он видніють хуторські сади
Й лісок , що так стоіть велично.
Співає вітер на усі лади...
Все таке рідне... Затишно й так звично.
Із коминів повіяло димком,
Очицями віконця світять в душу...
Стоять ялинки, вкрилися сніжком...
Красою тою я упитись мушу...
Он річка вже замерзла в берегах...
Сліди в снігу ведуть уже до хати.
В печі вогонь потріскує в дровах,
Запах тепла... І чебрецю, і м'яти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901925
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021
А я - поет?.. Чи все ж бракує рим,
Щоб поряд стати із майстрами слова?
Ціную дуже і вклоняюсь тим,
Хто перли витяга з скарбниці мови!
В саду розкішнім не росте полин,
До столу не несуть плоди неспілі...
Не обирайте справу не по силі!
Із сотні римачів Поет - один!
2007р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901578
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021
а ніч, як море, чорний океан
полоще хвилі у бездоннім небі
над плесом - хмари, золотий туман
і місяць вигнув шию, наче лебідь
у темені глибокій, як в воді
коралами німують тіні-грона
у павутинних сітях неводів
мовчать заснулі втомлені ворони
на дні нічному в плетиві доріг
снують окаті пізні субмарини
здіймають, ніби мул, порошу-сніг
й лишають на узбіччях бризків скріни
рюкзак-наплічник - синій акваланг
у нім - айфон і голос твій, як кисень
долає ночі чорний океан
так довгожданно і безкомпромісно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901293
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 14.01.2021
Посеред безлічі безглуздих аналогій я пишу тобі,
Не відкидаючи метафори, несучи гордо ношу.
І хай весь світ загине у нечесній чи кривавій боротьбі -
Я допомоги не попрошу.
Ти пожуєш мої слова, смакуючи цей теплий осад ран,
Які, не дивлячись на все, насмілилась тобі не показати,
І наші душі зовсім скоро понесе серпневий ураган
На клапті розірвати.
Бо на твоїх руках лиш кров залишених напризволяще мрій,
А на моїх - лиш сплять потомлені реальністю синиці,
Бо не втопають у бурхливості крихких отих надій
Лиш одиниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900861
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021
Так обережно падав перший сніг,
Сніжинки, мов маленькі балерини.
Здавалось, навіть чула їхній сміх.
Вітри, як ті невтомні пілігрими,
Завили контрабаси в унісон,
Сніжинки притиснулись до землиці,
Вдягли її у хутряний хітон,
Такий як в білосніжної левиці.
Лежали, міцно-міцно обнялись
І слухали низькі й високі ноти,
Коли у небі зорі зайнялись –
Вітри враз подобрішали на дотик.
Залишили собі напівтони,
Співали тихо «Місячну сонату»,
Вже бачили сніжинки треті сни,
Морозну квітку, жаль, без аромату
Намалював художник на вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900808
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021
Перон пустий,
за пів години потяг.
Туман густий
Лягає на поля.
Прощання час,
В душі гуляє протяг.
Вогонь погас,
Спинилася Земля.
Вона і він -
Історія банальна.
Поміж руїн
Прожитого життя
Він - не святий,
Вона - не ідеальна.
"Лиш мій! Не мій ..."
"Моя! Та не моя ..."
Пустий перон,
Розлука серце крає
Неначе сон
Оцей вокзал нічний.
Звучить гудок
Вже потяг прибуває
Один лиш крок ...
"Не їдь! Твоя!" ... "Лиш твій!"
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900818
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021
Мої думки наче поранені ноти.
Вони випливають, ламають, стирають,
До тріпотіння розривають спогади.
А ти мовчи, неначе поранений птах,
З перебитим крилом не можливо зробити й змах.
А ти і далі мовчи, віддавай свої спогади вітрові.
А ти і далі кричи, все одно тебе ніхто не почує,
Не відчує як відчувала вона,
Не зупинить, коли в голові туман.
Холод навіює море.
Де ви, мої вільні простори?
Схаменись, вітре, не зривайся,
Залиш мені спогади,
Де відчував, де занурювався, де кохався.
А море? Де моє море, де ти тепер?
Краще б я з тобою зостався,
Краще б я написав тобі ще сотні пісень...
Розгублені ноти впиваються мов цвяхи в скроні мені.
Я не хочу їх чути, не хочу грати, не хочу знати.
Навіщо я тебе обіймав?
Навіщо тебе я згадав?
Мої ноти тонуть в безвиході.
Мої ноти, мої спогади...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899491
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 31.12.2020
**********************
Якось я бачив осені тінь —
Вона цілувалась безстидно з дощем…
Вони — один одного,
Обіймами,
Ніжно доповнювали
Та, удвох,
По парку вечірньому йшли —
Пустотливо
І..,
Вітру диханням,
Листя у вирій зривали
Зовсім безтурботно…
Десятки перехожих бігли від дощу,
З парасольками,
А він посміхався єдиній коханій,
Як істинній леді —
Щасливо,
Що тільки до нього приходить
Та світ прикрашає тінню золотою,
У красивих чобітках, з блискучої міді,
Відливом — встидливо…
Він в сірому плащі,
А вона,
Завжди —
В червоно-жовтому пальто…
Він з сумом в очах,
А вона — з посмішкою вітру,
Пустою..,
Але от скільки триватиме їх роман —
Не дізнається ніколи ніхто,
Коли називає, таємно,
Він її своєю Рибкою Золотою
І..,
гладячи хвилююче волосся
своєї рудої мадам —
З крапель прозорих,
Він ніжно їй викладав
незвично-чудну діадему…
Шепотіла вона:
«Я тебе нікому не віддам…»
Кружляло листя,..
Розпинався вітер —
Розвиваючи кохання їхню тему…
Прокинувшись під ранок,
Зустрічаючи туманний світанок,
Як сонет —
Кошлата осінь
посміхнулася дощу грайливо…,
А він, взявши гітару,
Заспівав нової пісні їй куплет :
"Осінь — до мене,
знову коханням прийшла,
Щоби на вулиці танцювати —
Зі мною,
У воді —
Танго любові сміливо…"
-------------------------------------------------------------
18.10.2019; Paris (C.P)
=================================
https://uamodna.com/articles/ilaquo-sonet-imdash-tango-oseni-i-doschuiraquo/
=================================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899215
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 26.12.2020
Ти ділиш любов між нами,
Порційно, без переваги.
І мріють ночами дами
Про дольку твоєї уваги.
В погляді в тебе іскринка,
Усмі́шка теплом повита,
Цілунок, як мандаринка
Солодка і соковита.
Від рук твоїх просто мліють,
Палають в твоїх обіймах,
Плекають про тебе мрію,
Мов бранки в любовних війнах.
А ти, мов султан в гаремі,
Купаєшся в їх любові,
І кожній в нічному "едемі"
Шепочеш слова шовкові.
Тікаю куди подалі
Від брехонь і нелюбові,
Хай серцю додам печалі,
Та маю ще силу волі.
Я - Жінка, не просто лялька.
Сама ... у пустім будинку...
Мені не потрібна долька:
Я хочу усю мандаринку.
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897894
дата надходження 11.12.2020
дата закладки 12.12.2020
Перед тобою я, як білий день,
Як та молитва молена до Бога,
Як чиста нота в слові до пісень
І як додому втоптана дорога.
Перед тобою я, як тиха ніч,
Як ніжне слово і палкий цілунок,
Як ліхтарі запалені із свіч,
Коли шукаєш в темінь порятунок.
Для тебе я, тепер, уже – ніхто...
Вгризається у душу: так – найкраще.
А серце, як діряве решето –
Поранене, розбите, не пропаще.
Для тебе я, як другий бік Землі,
Все переплачу у осінній вечір.
Стікає дощ по мокрому чолі
І невгамовний вітер дме у плечі.
Для тебе я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896974
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 02.12.2020
Ти заховай мене в своє тепло,
А я із нього мило виткну носик.
Такого ще ніколи не було,
І зараз мені цього просто досить.
Нехай на наші голови впадуть сніги,
І хай нам скажуть, що себе ведемо дивно, -
Мені усе це просто до снаги,
Бо я з тобою радісна й нестримна.
І хай нема ні снігу, ні тебе,
Я точно знаю, що одного ранку
Побачу більше і відчую все,
І буду щастям грітись до останку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896742
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2020
все стало таким прісним, непотрібним
Скінчились фарби радості і мрій
Блукатиму садами егоїзму
Де світ тобою вже давно не мій...
Від голосу не бігтимуть мурахи
І погляд не загріє в зимах, ні.
Розчарування на болючу плаху,
Відправить щастя, сутожно сумні
Всі відображення у дзеркалі із нині.
Печаль піано п'янко розіллє
І тільки мармур щастями застилий
Із спогадів у серці, нічиє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856218
дата надходження 28.11.2019
дата закладки 22.11.2020
* * *
Дивлюся сумно як дощі ідуть,
Нема розради й рима знову вмовкла.
Сльота прогнала літер суєту
І відчуття, немов душа промокла.
Журба. Ідуть дощі вже котрий день.
Мені б сьогодні хоч промінчик світла,
Хоч час від часу сонечко бліде…
Пишу росою на спітнілих вікнах.
Я цю осінню негідь не виню,
В природі не буває однобоко.
Все ніби справді, ніби довго сню
У напівзабутті твоїм глибокім.
Вже не буди, до тями не вертай.
Хоч вимушено – до морозу звикну.
Лишилася чи мрія, чи мета –
Приспати до весни любов принишклу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895591
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020
До сну, до сну...І світлом мерехтливим
Навіює здалека сни щасливі,
Можливо, і не зовсім – в кого як –
Холодним поцілунком злегка так…
Вродивсь недавно, як дитя невміле,
Характер лагідний молодить тіло.
Ледь-ледь торкає ліс, у річці воду,
Глибин не будить, не руйнує вроду.
Минає фаза, поки він зростає,
Вже круглолиций всюди заглядає.
Розгонить кров до клекоту артерій,
Морям і рікам відчиняє двері…
В останній фазі місяць геть маліє,
Напруження спадає, все міліє.
Вода відходить і старіє тіло,
Отак молодику до всього діло.
На нас впливають Місяць і планети,
Безслідно не минають і комети…
Залежить все у Всесвіті бездоннім,
А ще – страшні дірки наскрізні чорні.
І знов у вікна місяць заглядає,
За руку сон безсоння десь тягає…
І спати хочу – зась лишень заснути –
На мене він впливає...Як же бути?..
3 грудня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895582
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020
В лесу с рассвета царила суматоха: нынче госпожа Львица устраивает прием. Госпожа Львица была дамой самого высокого полета, а ее прием был главным событием лесного года, попасть на которое – честь. Если кого-то туда не приглашали, это был верный знак, что кто-то нарушил незыблемые каноны лесного этикета. А от неприглашения на прием госпожи Львицы до немилости у господина Льва – один шаг, а этого шага никто из лесных обитателей делать ни за что не хотел.
Поэтому в лесу царила суматоха, а в норах и гнездах – паника. Лесные обитатели нервничали и гадали, принесут ли им приглашение. Каждый лихорадочно перебирал в уме события минувшего года, припоминая, за какие дела можно лишиться приглашения на прием госпожи Львицы. А на ее приемы следовало приходить только в безупречных нарядах! - и потому сейчас каждый лесной житель прихорашивался, готовясь к приему, на который мог и не попасть.
Одна только белка ничего не замечала и ни к чему не готовилась: она, как всегда, скакала с ветки на ветку, собирала орехи, прятала их в дуплах и зарывала под корнями. Впрочем, этому никто не удивлялся: белка считалась хоть и благонадежной, но легкомысленной и даже глуповатой особой, не имеющей представления о лесном этикете.
К полудню напряжение достигло предела: вот-вот из дома госпожа Львицы во все концы полетят сороки с приглашениями. И правда: в урочный час лес зарябил черно-белыми крыльями. Сороки облетали лесных жителей, выкрикивая над их жилищами желанное «Да!» и оставляя маленький берестяной номерок. Госпожа Львица лучше всех знала лесную иерархию, которую сама и определяла, рассаживая гостей на своих приемах по номерам в строго определенном порядке. Этот порядок сохранялся до следующего приема, то есть на весь лесной год. Номером один была чета Львов, а последний номер указывал на место в самом дальнем уголке обширного дома, откуда едва было видно и слышно, что происходит на приеме. Но даже этот последний номер считался знаком расположения, и потому его никто не стыдился, хотя, конечно, каждый предпочитал оказаться в первом десятке и сидеть за одним столом со Львами.
Как только сороки доставили номерки, над лесом пронесся вздох облегчения: их получили все лесные жители. А сколько учтивости и такта обнаружила госпожа Львица, пригласив даже чету Пауков, о существовании которой почти никто не помнил, а кое-кто даже не знал! И лес мигом опустел: все его обитатели собрались в доме четы Львов.
Прием шел своим раз и навсегда заведенным порядком, гости вели или слушали светские беседы, в которых госпожа Львица не знала себе равных, танцевали и угощались, нахваливая вкус, с которым все было придумано, приготовлено и сервировано. И тут кто-то, кажется, госпожа Барсук, выглянула в окошко, чтобы полюбоваться видом и незаметно чихнуть, а вместо этого увидела белку, которая по-прежнему скакала с ветки на ветку и собирала орехи. Скандальная новость мигом облетела гостей: белку не пригласили! Звери укоризненно качали головами: ведь сколько раз ей говорили, что легкомыслие и глупость до добра не доведут, а все без толку. Знай, орехи собирает, прячет в дуплах и под корнями деревьев зарывает, а о приличиях знать не знает, а о приеме госпожи Львицы помнить не помнит! И вот, поглядите, нажила себе таких неприятностей!
Госпожа Львица прекрасно знала, что белка не получила приглашения, но даже не обмолвилась об этом, пока гости не заметили, что белки на приеме нет. Лишь когда все принялись обсуждать это чрезвычайное происшествие, госпожа Львица вышла на террасу и подозвала белку. Та остановилась и принялась вертеть головой со своим обычным легкомысленным и даже глуповатым видом, словно не понимая, кто бы мог ее позвать с этой великолепной террасы в такой важный, даже судьбоносный день, который случается раз в году!
Наконец, белка заметила госпожа Львицу и прыгнула на перильца террасы перед ней, а госпожа Львица милостиво протянула ей крупный орех. Вздох пролетел над головами гостей, которые, затаив дыхание, следили за этой сценой. Какая учтивость! Какой такт! Какой прекрасный орех! Одна только Белка проявила свое обычное легкомыслие и даже глупость: не поблагодарив госпожа Львицу, она схватила подарок и ускакала с ним, тут же забыв обо всем на свете. На глазах у всего лесного общества она старательно зарывала орех под корнями дерева, и только тогда госпожа Львица позволила себе замечание:
- И ведь даже не вспомнит, где спрятала!
Это было настолько метко и тонко, а главное, вовремя замечено, что соблюдать приличия оказалось совершенно невозможно. На террасе грянул дружный звериный хохот: все знали за белкой не только легкомыслие и даже глупость, но и крайнюю забывчивость. Упрятывая орехи, свое излюбленное лакомство, в дупла деревьев и зарывая их под корнями, белка скоро и напрочь забывала, где же она их прятала. Потому ей приходилось собирать и прятать орехи постоянно, чтобы не умереть с голоду зимой, а когда она натыкалась на свои собственные запасы, то радовалась им, как случайным находкам. А еще часто бывало так, что белка вовсе не находила зарытый в землю орех, и весной он давал побег, прорастал и вскоре превращался в новое ореховое дерево. А глупая белка срывала с него орехи, как ни в чем ни бывало, вновь прятала и вновь забывала, и в лесу вырастало новое дерево, а потом еще одно, и еще, и еще. Положительно, ветер гулял в голове этой белки, а ее глупость и забывчивость были беспримерны! Отсмеявшись и восстановив порядок в растрепанных приступом веселья туалетах, гости последовали за госпожой Львицей в дом, где прием продолжался с прежним блеском и великолепием до самого заката.
А белка весь прием так и проскакала с ветки на ветку, как самый обычный день. Ее немножко беспокоило то, что она никак не может припомнить, где зарыла в землю превосходный орех, который кто-то подарил ей. Но об этом она думала очень недолго. Орехи, конечно, самое главное в жизни, и орех тот, конечно, был просто отличный, но горевать совершенно не о чем. Ведь ореховых деревьев в лесу не счесть, только успевай орехи срывать, в дупла прятать и под корнями закапывать! И белка прыгала с ветки на ветку, ни о чем не сожалея и ничем не печалясь.
апрель 2020 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873477
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 20.11.2020
🍂🍂🍂
На поляні карнавал осінній!
Загорівся день, вогнем горить,
А берізка в сонячнім бікіні
Поміж вітру листям дріботить.
Час такий, що втриматися годі!
Дуб брунатну гриву причесав
І букет осінній в хороводі
Горобині з листя вибирав.
А вона - у вишитій сорочці,
У червоних гронах та пташках.
Багряніє стан гнучкий на сонці,
Струменіє соком по гілках.
Он з-під листу гриб наставив шапку.
Глип... довкола - осінь надворі!
Лиш ялиця не втрачає гадку
Зеленіти зранку й до зорі.
Розшарівся клен, розправив плечі,
Лопотить чи польку, чи фокстрот,
А гроза під бубен із далечі
Набирає музику висот.
В піднебессі небо затягнулось.
День навіяв сіруватих хмар.
Поки сухо, від ворони вчулось
У протесті гомінкому «кар!».
День такий барвисто-кольоровий...
Як красиво зараз восени!
А мене до танцю в парк багровий
Запросили клени й ясени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895188
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 16.11.2020
Я їхала ровером. День робив кроки.
Гляділа верба у ставкове люстерко.
Завзято вітрець цілував мої щоки,
Вітав листопад золотим феєрверком.
Всміхалося сонце - над лугом сходило,
Із трав вибирало проміннячком іній.
Димок вибігав з лісового кадила.
Хто ранкові склав цей сценарій? Фелліні?
Та ні. Пізня осінь його написала.
Хай в ньому герої усі безголосі,
Я, ранок гортаючи, радість пізнала,
Тримає мене, хоч стемніло вже, й досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895204
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 16.11.2020
Лист, який ти надіслала,
Зовсім мене не збентежив.
Не хочеш більше кохати написала,
Проте він надто довгий, не як належить.
Дванадцять сторінок стислих і прекрасних,
Наче маленького рукопису рядки.
Люди не пишуть так детально,
Коли прощаються навіки.
(Варіант перекладу "Den Brief, den du geschrieben" H. Heine)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894917
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 14.11.2020
***
Коли в люстрах води концентричні розходяться кола,
А ці люстра - то просто калюжі під небом осіннім,
Заповзято транслюють дощі котрий день баркаролу
З водостоків лунких в кам’яній галереї склепіння.
Із мітлою двірник чомусь схожий на гондольєра,
Він пливе середмістям, минаючи мури ще теплі,
Дощовою водою стікає поліття до скверу,
І на світло ліхтарне злітається листя, як нетлі.
Не про дощ, що все змиє, не час, що ніяк лікує,
А погода отут передмова, малюнок з натури,
Я про те, як мені в міжсезонні оцьому бракує
Того світу, який мене в теплі обійми занурить.
Десь на розі вітрів є призначена зустріч таємна,
Там, де сходить лавина болідів тамтешніх,
І нуртує жага, і печаль в літню спеку у венах,
Там, де прихисток ночі липневої для нетутешніх.
1/10/2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894800
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 13.11.2020
Даруйте коханим квіти,
Дітей пречудової Флори,
Яку в античному світі
Латинською звали Fiora/Колись називали Fiora.
Магічною силою світла
Гармонія барв веселково -
Довершена форма пелюстків,
Сказали вже більше, ніж слово.
І ви, глядачі, враз застигли.
Здивовані, вражені дивом,
Коли перед вами постали –
Вони – дивовижно щасливі.
Невже це реальність? Не казка?
Ті двоє, що так веселяться?
І погляди їхні, і дотик –
Які випромінюють щастя?
Можливо, це двоє акторів?
І кадри до фільму, як sequel?
В якому букет пречудовий -
Як статус стосунків, як вимпел?
І буде у вас все прекрасно!
Рожеві хай мрії здійсняться,
Коли ти дотичний до чуда,
Яке випромінює щастя!
31.10.20
https://drive.google.com/drive/folders/1DfLTjgdNFCWsWQ1GwopUMAEsuD4txR0f?usp=sharing
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893662
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 01.11.2020