Відкрию суть, відчиню двері
Заплющу очі, закрию вкладки
Помовчу днем, покричу вночі
Знайду себе, загублю знову
Голодую тілом, ситнію душею
Напишу для себе, прочитаю сам
Заспіваю пісню, послухаю інших
Стрибну у воду, не впаду вниз
Помру від часу, живу бо час
Кінець прийде, початок пішов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903554
дата надходження 03.02.2021
дата закладки 04.02.2021
Не встигаю, бо час.
Не стримуюсь, бо краса.
Не розумію, бо сліпий?
Сліпий, бо осліплений.
Не можу, бо не такий?
Не такий, бо не як всі.
Не ходжу, бо не вірю.
Не вірю, бо сумніваюсь.
Не живу, бо існую?
Не існую, бо живу.
Не встигаю, бо не йду.
Не йду, бо лечу.
Лечу, бо не встигаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901748
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 04.02.2021
ти — острів, насіння, маленька земля,
ти — крапля дощу на вишні.
ти — слід від сльози. ти — доросле маля,
ти — ночі, і дні, і тижні.
ти юність, і старість, ниці думки,
і голки чиєїсь кінчик,
тендітний жасминовий запах п'янкий,
ти — Ніцше, Хадід і Да Вінчі.
міцний алкоголь або светр м'який,
чи ґудзик на нім всього лиш.
ти зможеш бути завгодно ким,
якщо собі сам дозволиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901959
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 03.02.2021
тихенько йдеш собі сірим містом
загорнутий в сизий глевкий туман
сказати "ні" уже надто пізно
на карті все — чи пропав чи пан
Сорочку вдяг розстебнув донизу
гітари кофр натира плече
кишеню гріє заморська віза
втікає знов коли припече
ти ж знаєш втеча лише ілюзія
є більше вибору ніж один
дзвони комусь — рідним друзям
хай трохи звільнять тобі годин
не бійся чуєш хіба що краплю
за те як ледь не заліз у ніч
тож не придумуй вселенських траблів
будь тут і зараз. дивись у вічі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902313
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 03.02.2021
Стоп… замучилась…
Точніше усе задовбало….
Чи то заглючило щось?
Я себе занедбала…
Дати собі трохи спокою,
Відновити баланс, енергію
Стати на мить жорстокою,
Змінити життєву стратегію
Не ставити жодних цілей
Перестати робити усе ідеально
Не боятися власних тіней
Нереальне зробити реальним
Почути свій внутрішній голос
Почати усе спочатку
Поки не бачу ще білих полос
Вони схожі на каву в горнятку….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895263
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 03.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2021
Вона не хоче більше сліз, не треба.
Вона не хоче в мареві зотліти.
І у проханні тягнеться до неба,
Забути прагне очі-малахіти.
В однім обличчі кат собі і грішник
Була вона. Мурахи йдуть по шкірі.
Сіріє небо - злісний пересмішник,
Воно все знає, знає про зневіру.
Вона хотіла в почуттях згоріти,
Хай небо розверзається весняне,
Як пройде злива, вкриють землю квіти,
І льодовик байдужості розтане.
Вона чекає гарної погоди,
Новий прогноз шукає у тривозі.
Газета насміхається, мов злодій,
А світ давно поглинули морози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903445
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 02.02.2021
що ти казатимеш мертвим,
коли доведеться миритися перед війною?
чи пробачиш мені, що я досі живий,
і не вірю поганим снам про нездійсненне майбутнє?
кажуть, сьогодні – міжнародний убивчий день.
думка про це доводить мене до гарячки.
що вони роблять з твоєю душею,
коли вона, розбита, валяється там без нагляду?
коли ти втрачаєш контроль,
ти втрачаєш душевний спокій:
чи є в цьому світі щось,
у що можна вірити певно?
ми не маємо свідчень про те,
що буває по смерті. чи маємо?
нуте, скажіть мені та поясніть:
що то, коли нам вчувається нізвідки
і звідусіль водночас безглуздий глузливий сміх?
чи всіх нас переслідують привиди уяви?
ви скажете, цього не може бути,
але я там був, – я бачив,
як вони виють на місяць.
страшне! це – страшне. чи лише я один,
чи ще хтось зі мною в це вірить?
насправді я знаю, що я не сам,
та я не боюся піти без нікого,
й самому у всім пересвідчитися.
що я сказав би мертвим
там, де вони горять у пекельному полум'ї?
так написано в книзі, яку я читав.
я сказав би: ну, що ж, ви маєте шанс повернутися
– лиш зверніться до мене, й я вам допоможу.
я знаю принципи. один з них є таким:
[i]не зарікайся[/i]. я кажу назавжди:
вони там є, ті голоси, й або їх добре чути,
або я не дуже розумний,
та я – не такий дурний
after all, black sabbath
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903437
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 02.02.2021
Моя кохана, моя нескорена краса,
Не підпускай до серця інших стріл.
Най буде мною лиш розплетена коса,
Най буде нашим лиш злиття ранкових тіл.
Моя кохана, чекай на дотик мій,
Живи, люби, не став між нами стін,
Не розглядай відкриту пащу змій.
Ми відбудуємо нам вежу із руїн.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903407
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 02.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2021
Укрий мене теплою ковдрою,
Що зіткана з ніжності і ласки,
З ниток сильних і впевнених,
Які не бояться поразки.
Укрий мене, коли на душі зима,
Коли хурделиця, і вітер зірвався,
Коли просто зникають слова.
Лиш ти цієї бурі не злякався.
Укривай мене, мов маленьку дитину,
Заколисай в обіймах палких,
Нехай прийде спокій в цю тиху годину,
Нехай не буде на душі ліній терпких.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903281
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
здається, щось не так. в повітрі – холод,
в моїй душі – тривога, і в жилах стигне кров.
вже небо посріблилося на сході,
а твої слова вже стали затинатися.
печатку зламано, закони перекреслено.
в країні мертвих є один, його називають братиком.
– так кажуть, бо він є ультимативним гріхом
часів великих змін у світі духів.
в духовному світі скоєно вбивство.
ось! мертві марно тягнуть марні руки
до того, що є недосяжним, до того, що зветься життям.
[i]помріть у славі[/i], – грізно гримає голос порожнечі. –
[i]ваш убивця прокляв вас, привидів, всіх гуртом
і кожного особисто![/i]
печатку зламано, закони перекреслено.
країна мертвих шукає собі нового володаря.
напружте все терпіння, чекайте до кінця,
і вас поцілує вітер, а листя прошелестить:
[i]вбивство, вбивство[/i].
коли нахиляється небо, це – й насолода, й біль:
вбивство в духовному світі.
ти ж бачила того, одного, в чорному?
чи не стигне тобі, як мені, в жилах кров?
якщо ви це зробили, нам вороття немає.
це – час великих змін в духовному світі.
печатку зламано, небо на сході посивіло.
щось не так? що не так? чую в повітрі холод.
я відчуваю присутнє зло; вітер шепоче: [i]вбивство[/i],
– ось що означає останній поцілунок
kill in the spirit world, black sabbath
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894668
дата надходження 11.11.2020
дата закладки 01.02.2021
з)над
то від во де міш
і тай по
жару цілу..
і здощ у приморіжж
чи пла й у жищо ми
схово..
у ожад
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900504
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 31.01.2021
не звикаючи до будь-чого що в тобі зросло що не моє і не твоє що мінливе і теплезне
казковий коханцю напестиш гомін скорочень неймовірного.. незвично раптових між кожним летом ластівки довколо найвищого дерева що смолою живить небо.. добрі доторки; позбуваючись втечі текти у напрузі лету щира увібрати те
до чого не звикнути і за проникненням кожного дарунку тремтіти згадкою про чари нового безладу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900507
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 31.01.2021
Є аромат квітів медунки
Між люби-мене
У тому, що я,
Мій відчужений жорстокий глузд,
Є корінь з-поміж ні-одиниці,
Коло оголила танучи
До того, що було,
І тому, що буде.
Кіл
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900942
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 31.01.2021
Шукай мене у травах полинових,
Де вітер теплий ніжним оксамитом,
Де будемо з тобою разом знову,
Десь там, де літо, тільки наше літо.
Озер блакить наповнена журбою,
Старі дуби насупились в тривозі -
Цей спогад заберу я із собою,
З минулим попрощатися не в змозі.
Навіки тут залишуся душею,
Де буде тільки наш з тобою ранок.
Я все старанно, обіцяю, склею,
Хай б'ється скло старезних фоторамок.
Летить у даль мій погляд - сіра птаха.
Той краєвид навколо - неозорий.
Зітхають верби - ніжні бідолахи,
На небі невблаганно сходять зорі.
Ти обіцяв, чекатимеш роками.
Безчесний мій, ловлю тебе на слові.
Вкривають роси тьмяними сльозами
Самотні наші трави полинові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903155
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
я сиджу та очікую на революцію.
вчора я мав видіння: пекельний геноцид.
потрібна нова релігія: оцифрувати бога,
й програмувати мозок, а не тремтіння серця.
вперед, вперед, кремнієві солдати!
біжіть у майбутнє, енергізуйте мрію!
будете в нас наступним ступенем того наближення,
першим котрого була людина.
ми виправимо все. а тим часом дивіться:
просто у вас на очах думка стає сталлю.
там, на иншому боці неба
десь має бути, здогадно, технологічний рай.
знайдіть його там терміново й замешкайте,
бо тут вже підрито підвалини,
і похилилися принципи.
кохання – віртуальне задоволення.
реальність регулюється автоматично
і налаштовує вас на романтичний лад.
термінальну ненависть розраховують за алгоритмом
дитини, що впала в делірій навмисно.
погляньте довкола: скільки тут іграшок!
а ви ще бажаєте світових проблем.
ці іграшки – справжні. їх можна ламати й бити,
а проблеми – вони й нудні,
й заморочливі, і нерозв'язні.
прокидайтеся на світанку,
на сповідь ходіть опівночі.
ніколи не зцілюйте ні своєї душі,
ні тих, хто цього потребує:
плекайте ваші ілюзії, але не вірте в них.
ваше минуле є вашим майбутнім.
залишеність, покинутість, загубленість у часі,
розгубленість у всьому – ось що на вас чекає.
ви розважите зрештою, що вам необхідно здатися
або на волю ворога, або на волю божу.
очікуйте на революцію! програмуйте ваш мозок,
а не тремтіння ваших сердець.
відрядіть нас до нашого пекла,
відмовте нам в нашій вірі –
ваші закони спливають отрутою,
бо так і ведеться в нашому світі.
віртуальна життєдіяльність надлюдського розуму
неминуче повинна призвести до загибелі всього людства.
наша молодь не стане силою, щоб цьому протистояти;
наші діти – зовсім дурні, бо не знають таблички множення
computer god, black sabbath
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903097
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2021
вже сходить сонце, всю роботу зроблено,
а люди все мовчать та витріщаються
на того, хто прибув зі славою з-за моря
на суд короля: щось не так?
ви стоїте обличчя до обличчя;
твоє серце вагається. відповідь – неочевидна.
якби ти лиш знав! але чесність – це груба помилка.
ти зробив свою справу, й заплатиш своїми очима.
в чорну пітьму й нескінченну ніч!
нехай на твоїй душі лишаються шрами від світла,
нехай твоє серце палає вогнем кохання –
небо вже вбралося в чорне.
нехай твоя совість плаче: ти мав лиш поганий вибір.
колись ти помреш все одно, й тебе поховають вночі.
а винен у всьому – звісно ж – ворог людського роду!
втім, не журися: ти втратив очі, але не втратив бога
heaven in black, black sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=t8raeq-PW4E
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902838
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
Ніжна осінь моя убирає в багрянець ліси,
І задумливі сосни вдивляються в лотосні плеса.
Як мені не любить тиху радість цієї краси,
Що, зів’янувши вкотре, під небом бездонним воскресла?
2019-12-17/2020-10-3
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902799
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 28.01.2021
Камін не гріє, як скінчиться дрова,
Вогонь згаса, як все перегорить.
Усе мине – така світобудова,
Пройдуть роки, неначе одна мить.
Любов не завжди проросте з кохання,
Не кожен у житті лишить сліди.
Не всі, на жаль, здійсняться сподівання,
Не всі старання принесуть плоди.
Азартна доля грає з нами в кості
І не змінити її гри умов.
Роки приходять, мов незвані гості,
Усе скінчиться, щоб початись знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902754
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 28.01.2021
розділ почато, сторінки переглянуто.
в цих письменах є багато чого,
та кого воно все обходить?
куди ще нам бігти, чого ще навчитися,
коли ми вже втратили все?
я довго жив. мені казали, що робити,
куди мені йти, й чиїх настанов слухати.
тепер я того всього вже не потребую,
бо знаю правду, і вона мене влаштовує.
світ обертається; все, що ми бачимо, змінюється.
та світ обертається завжди й назавжди.
він завжди й назавжди тужить та журиться
через любов до життя.
ти помиляєшся, коли ти думаєш, що я боюся кохати.
дивно, як дивно! – чи не здається й тобі?
дивися: на цій скрижалі – істина, й ми з тобою.
чи довго ми зможемо жити так,
як звикли, в той спосіб, що знаємо?
– тепер, коли ми вже втратили все,
й не надбали нічого нового?
хоч би там як, я не боюся:
я знаю правду, й це мене влаштовує
feels good to me, black sabbath
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902732
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 27.01.2021
Ніч вкрила небо темним полотном,
І розкидала зорі-квіточки.
Майорять яскраво за вікном
Ліхтарі – дорожні світлячки.
А місто, звісно, ще не спить.
Йому пасують вогники нічні.
Хтось кудись все іще спішить,
Хтось комусь купив пончики смачні.
Стає потроху холодно, морозно.
Та нам все одно, ми удвох
Їдемо назустріч ночі віртуозно,
Вмикаємо найкраще із різних епох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902634
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 26.01.2021
Ти моє сонце, чи моя планета?
Зберіг для тебе безліч ніжних слів,
Нарешті ти потрапила в тенета,
Що їх так довго я для тебе плів.
Тебе спіймав, з тобою хочу грати,
Повітря повне продихів палких,
Ти бранка, зачиню усі кімнати,
Як тільки переступиш мій поріг.
Заплющи очі, дівчинко мрійлива,
І хоч блукає місяць поруч знов,
Тебе вночі заколисає злива
І заспіває про мою любов.
В тобі є мед, і є гірке еспресо,
І ти не ідеальна, далебі,
Цілую, спи, маленька поетесо –
Потрібна ти мені, а я тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902423
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021
хто нас веде до вічної країни
тепер, коли ми приборкали вітер з вальгалли?
королівство одина – то королівство богів,
де наші душі могли б спочивати в мирі.
та знайшовся зрадник серед нас –
він зазіхнув на святиню,
і звів нас на шлях до пекла.
коли з вальгалли віє холодом,
будьте певні: проллється велика кров.
з вальгалли завжди віє холодом;
кров проливається безперестанку.
твої обручі всі розбито – рятуй тепер свою душу.
ти не сам, бо з тобою – найхоробріші з мертвих воїнів.
військо біжить до пекла кораблями та колісницями, –
нехай вам всім допоможе гнів великого тора.
піднесіть ваші руки, торкніться неба!
знайте: вальгалла прийме тих, що боролися чесно.
підведіть ваші очі, дивіться в обличчя смерті:
один, великий бог, сам поведе вас нині!
кажуть, відколи сьоме століття нашої ери,
історія ходить колом. все, що було, повторюється.
напевно цього ніхто не знає. – що ти можеш сказати?
краще втікай, і сховайся там, де тебе не знайдуть
valhalla, black sabbath
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902354
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 24.01.2021
Із рук його прийнять Святе Причастя –
Хіба не щастя?
Але, здається, знову щось не так –
Подай же знак.
Хай Хліб оцей мою освятить душу;
Бо я не мушу –
А хочу я в уста Тебе прийнять:
Це –
Благодать.
...19-08-2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902322
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 24.01.2021
Поет – це той, у кім живе потреба
Про все-про все зі світом говорить:
І про зажурені віками сиві верби,
І про стрункі тополі-явори,
Про біль землі, що бачила багато,
І про невтішне горе матерів,
Про отчий край і найбілішу хату,
Про літо у полоні кольорів,
Про зими, що чарують білизною
І килимами стелються до ніг,
Про почуття, народжені весною,
Й про осінню запалені вогні.
Поет не має права оніміти,
Коли народ чекає його слів,
Коли у війнах сиротіють діти.
Це їм він має дарувати спів,
З душі діставши те пророче слово,
В якому вдосталь сонця і тепла,
Й від того звуки зрозумілі й мова,
Щоб нація нарешті відбулась!
14.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902137
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
Обійми мої плечі коли впаде сніг
Обігрію теплом навіть в люті морози
Наші стежки зійшлись і навряд чи це збіг
Але хіба варто робити прогнози?
Але хіба варто нам падати з ніг?
Ти тримай хитке щастя покИ маєш зір
Я додам йому ясності й потяг до зброї
Ми удвох заховаєм його серед гір
Так щоб мріяли хвої
Так щоб спав тихо звір
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902006
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 21.01.2021
Морок чи світло, галас чи тиша,
Тепло чи холод з твоєї йде хати?
Досвід навчає, станеш сильніша,
Але не треба мені того знати.
Погляди крала і клала в кишеню –
Час дожене – зажадає розплати
Всі, що крокують назустріч – мішені,
Але не треба мені того знати.
Просто існуєш, просто цікава,
Просто так хочу тебе обійняти.
Щось фантастичне малює уява,
Але не треба тобі цього знати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901840
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 19.01.2021
коли ти ходиш сам, ніч огортає тебе, мов саван.
ти мріяв колись про кохання та славу;
тепер туманні обрії затулили від тебе світ, –
лиш очі ворона показують те, що тобі потрібне.
ця земля, котру ти любив,
охолола, і стала безплідною,
та ім'я великого бога лунає в твоїй голові!
нехай ватажки тепер провадять нас до перемоги, –
й чи потрібно там буде доводити,
що одинів суд – найвищий?
odin's court, black sabbath
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901823
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 19.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2021
крига та полум'я, сльози й вогонь!
ці крила носять пекло понад світом!
вся наша спадщина – це безупинний плач;
знання про істину зробили нас старими.
світ все обертається, та сонце вже не сяє.
в повітрі – мовчання, що душить святі новини.
слова – як отрута, всі почуття кровоточать;
так – вже 2000 років, відколи посіяно віру.
час мріяти минув; всесвіт перевернувся.
не стало пітьми, ні світла, ні правди, ані брехні.
– й лиш там, де колись ховалася темрява,
з піднесеним духом ворушаться наші гріхи.
благальнику світла, нехай тебе далі провадить
привид, що зветься царством божим близьким.
уникай неспокійних сердець, проганяй випадкових друзів:
хай сміється нічний ошуканець. він панує в твоїй душі,
аби оберігати камені шабату.
крига та полум'я, сльози й вогонь!
ці крила носять пекло понад світом!
вся наша спадщина – це безупинний плач;
знання про істину вкрали нашу невинність.
віра – чи знищить вона ваше бажання жити?
кожне зітхання – молитва;
кожен рух – нескінченний ланцюг страхів.
очі видющих сповнені безкомпромісною люттю.
лиш наглядай за мною.
хто цей бог, що почув, як його люди плачуть?
чия це рука прирекла на смерть роди та народи?
життя все одно триває, майбутнє до нас усміхається
– кажуть, це наша помилка. потрібно це перевірити.
завтра все обговоримо з каменями шабату.
the sabbath stones, black sabbath
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901709
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Пам’ятати про Бога
У монастирській келії –
Легко. (Легко?)
Пам’ятати про Бога
В час відправи у храмі –
Просто. (Справді?)
А жити Тобою
Серед житейського моря –
Певне, оце і є
Праведність.
2018-12-03
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878850
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 17.01.2021
ти – моє царство і небесне, і земне!
я звик прощати щедрі обіцянки,
лиш не тобі, – лиш не покинь мене
самого тут, де золоті світанки
і срібні вечори, коли читаю
свою молитву по твоїх устах, –
коли байдуже сонце споглядаю
як ангела, що ходить по дахах
та вікнах неприкаяного світу,
сам неприкаяний: я виконав свій рай!
печатки зламано, обітниці розбито,
надії страчено. все правильно, прощай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879497
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 12.01.2021
«Не знаю, чи побачу Вас, чи ні,
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Я не покличу щастя не моє…»
Ліна Костенко.
Пливе безсніжно-сірий сум в човні,
У стомлених туманах гірко тане…
Прощайте, мій намріяний коханий,
Не знаю,, чи побачу Вас, чи ні.
Заплутана ця гра не має правил.
Б’є порожнеча значимістю фраз.
Мабуть, я все ж не зрозуміла Вас,
А може, власне, і не в тому справа…
Ховає січень спогади сумні.
І скільки днів, чи місяців, чи років
з туманами спішать вони навтьоки.
А, головне, що десь вдалечині
Лишиться те, що так забути прагнув.
Нестерпний біль затих… Він онімів,
але у хвилях призабутих снів
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Життя уроки мудрі всім дає,
Кружляє сніг, бере в свої обійми.
Ідіть по звичній стежці Ви спокійно –
Я не покличу щастя не моє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901045
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 12.01.2021
У вихорі життя – я вже не з Вами,
Блукати тінню в мареві не хочу.
В той холод розгубили всі слова ми…
Вони від нас зникали берегами,
Де кожен слід піщаний так лоскоче.
У вихорі життя – я вже не з Вами…
Любов безмежна вкрилася льодами.
Коли сказати треба – кожен змо́вчав.
В той холод розгубили всі слова ми.
Заручниками ми були й рабами,
Постійно снились нам кохані очі.
(Та в вихорі життя – я вже не з Вами!)
Здавалося, кохали до нестями –
Проводили удвох ми дні і ночі,
А в холод – розгубили всі слова ми…
Серця не б’ються в унісон дивами…
І тільки вітер знічено шепоче:
- У вихорі життя – я вже не з Вами,
В той холод – розгубили всі слова ми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900832
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021
шляхи земні волають, всі кличуть твоє ім'я.
всяка дорога, якою ти йдеш, є твоєю спокутою.
мільйони очей витріщаються на порожнечу,
сліпі ведуть сліпих світ за очі, як вони кажуть.
до кого ти звернешся по допомогу,
коли все піде не так, як ведеться?
ти все не слухаєш, ти все нічого не знаєш,
– ти все тікаєш, єрусалиме.
ви кажете, гуляли квітучими долинами;
кажете, бачили там якісь доленосні знаки.
о, голоси минулого співали вам райських пісень?
о, а можливо, ті голоси – покручі хворого розуму?
коли з моря до неба вранці підноситься тисяча душ,
на це таємниче видовище зачаровано дивиться сонце.
ангел гукає: "остерігайтеся! це може бути оманою!"
– так, і це може бути кінцем останнього дня.
всім відоме твоє ім'я; всі дороги ведуть до гніву.
чи й далі все буде так? чи не пора повернутися?
зупинися на час та послухай, що я тобі кажу.
бо, коли ангели плачуть, слухай, єрусалиме!
обмірковуй своє становище, погамовуй свою брехню.
бо, коли ангели плачуть, вони
оплакують твою долю, що її ти собі обираєш
jerusalem, black sabbath
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900829
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021
Іди до мене, смутку мій кудлатий,
Зі мною на підлозі тут лягай,
Зроби мені напій свій гіркуватий,
Полеж зі мною трішечки, давай...
У темряві, між відблисками ночі,
Між спалахів далеких, тьмяних фар,
Хай буде нині гірко, змокнуть очі,
Сьогодні я не воїн, не бунтар...
Сьогодні - я проста піщинка світу,
Занесена вітрами в сизу даль,
Кудись туди, між літер алфавіту,
Де п'ю одна гірку свою печаль.
Не хочу я, мій смутку пелехатий,
Не хочу я вина, чи з медом чай,
Зроби мені напій свій гіркуватий,
Полеж зі мною трішечки, давай...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900664
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 08.01.2021
У серця живого красу покладу сірий гай
Хай співають мені його роси від ранку й до ночі
Я душею погляну на простір обійму Дунай
І сховаю у ньому усі свої мрії дівочі
Я впаду із крутих берегів і розсіюсь в туман
І покрию собою на березі кожну травинку
Так природно подію на розум неначе дурман
Забираючи в бран твою кожну маленьку піщинку
Я блукатиму венами й мабуть залишусь в тобі
І пишатимуся тим що маю своє власне море
Задоволено збільшую кількість годин у добі
Щоб побути з тобою допоки ще серце прозоре
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900658
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 08.01.2021
Борщ – жіноча забаганка –
Вітамінний захисник.
Отже, слухай: спозаранку
Завітав до нас пічник.
То було під час сніданку
(Саме чистила часник!)
В борщ – жіночу забаганку,
Вітамінний захисник.
- Триста гривень! – просить з ґанку –
- Тяга є… Згорів сірник…
Й, мов нечиста сила, зник,
Як відкрила я горлянку.
Борщ – жіноча забаганка.
P.S. …до дверей кріплю в’язанку
Від злих демонів – часник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900614
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 08.01.2021
Хто поклав в тебе стільки сміху?
Хто наповним ним твої вени?
Не даєш підступитися лиху,
Маєш прекрасні гени.
Хто сказав так любити сонце,
Обіймати очима землю
І приймати отак незнайомців,
Ніби з ними гатити греблю?
Твою душу помістять в музеї,
Але без прекрасних дарунків.
Щось є в світі краще за неї,
Або варте більших рахунків?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900274
дата надходження 04.01.2021
дата закладки 06.01.2021
я запалю своє світло в темряві,
я розжену осоружний холод.
я запалю свій вогонь,
щоб полегшити ваші жалі та печалі,
щоб прогнати страх та страждання.
я запалю своє світло в темряві,
щоб дати тепла змученим душам.
нехай його блискотіння
підбадьорить розбиті серця,
і потішить їх танцем новорічних сніжинок
чи розбурканих іскор надії.
мій вогник, здається, й мене самого
змушує жити – корюся йому неохоче.
то було вперше, коли я відчув потребу переконатися:
переконатися в тому, що темрява може горіти.
тоді я збагнув природу того делікатного світла,
що зростає, мов квітка, без сонця на лоні пітьми.
моє маленьке світло згасила була чорна ніч,
а тепер воно ясно сяє й безперестанку розжарюється.
часів, коли люди бачать лиш страхітливі тіні,
коли навіть місяць ховається, знічений і переляканий,
коли світ замикає всі двері, й нерухомо вдивляється в прірву,
моє серце сяє цим світлом, випромінюючи любов.
я обдарую любов'ю світ, що завмер у тривожному жаху,
й так всі ми зможемо разом пережити скрутні часи.
любов'ю до тих, кого втратили, за ким так ревно сумуємо;
милістю до сердець, сповнених запитаннями;
тим, що кличе людей поринати в прекрасні мрії,
й допомагає вірити, що всі ми – заодно,
бо в єднанні ми будемо сильними: сильнішими, ніж будь-коли.
був час приймати дари, а нині – час дарувати.
вберіться в срібні шати, поширюйте благодать.
я бачу світло там попереду, відтак все йде, як треба.
однакові наміри, спільні зусилля виправдовують наше становище.
в нашій єдності ми осягаємо усвідомлення спільної долі.
нас очікує щастя в мирі, добрі й благоденстві;
наше сонце – то наша зірка світла, тепла й оновлення.
підбадьорюю вас і зміцнюю; всі загартуйте свій дух!
я молюся, щоб ваш тягар став вам благословенням.
настає небувалий час: привітати новий світоустрій, –
в ньому втіляться людські мрії про справедливість.
я молюся за наше майбутнє: воїстину добре та світле.
передбачаю там все в благій божественній рівновазі.
ділюся з вами цим щастям; маю ясні сподівання
на це майбуття, що вже близько. я запалю цей вогонь
shine a light, martine weber
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900324
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 05.01.2021
Коли любиш самотність – не тікаєш від себе
Коли любиш самотність – залишаєшся справжнім
і все, що потрібно – лиш сонце і небо
і вітер, що робить тебе недосяжним
коли любиш самотність – тобі добре з собою,
ти кайфуєш від власної самодостатності
ти не терпиш напрягу, не вибиваєшся з «коліїі»
і ніхто не побачить твоїх сліз безпорадності
ти не хочеш «скандалів, інтриг і розслідувань»
ти не радий пліткам про чиюсь «обезбашенність»
ти байдужий до їхніх віросповідувань
ти цінуєш лиш спокій, тишу, розважливість
не приходьте в мій дім, не створюйте хаос,
не тисніть фальшиво всміхаючись руку
та якщо ви той, кому я несу радість,
а ви мені – щастя, то заходьте без стуку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900176
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 04.01.2021
Палають згарища у темряві нічній,
Пари отруйні по містах мандрують,
З повітрям ведучи нерівний бій -
Це люди нищать Землю та плюндрують,
Індустріальний світ - основа мрій.
Земля у розпачі кричить: " Я проти!"
А річку поглигають нечистоти.
Бо люди у погоні за прогресом
Забули, що настануть ті часи,
Коли, мов під тяжким сталевим пресом,
З планети зникнуть змучені ліси.
А діти наші вже не будуть знати,
Як виглядає справжній білий сніг.
Позбавимо майбутнього ми їх,
Кайдани зі сміття на них і грати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892711
дата надходження 24.10.2020
дата закладки 03.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2021
Важливих речей є багато в житті,
Наприклад, чиєсь розуміння,
Вагомість його у його ж простоті,
З ним поруч - довіра, терпіння.
Звичайні такі собі якості душ,
Насправді, такі всі потрібні,
Що глибші морів і тендітніші руж,
Нам сяють, мов зірочки срібні.
Важливо навчитися вірити знов,
І серце добру відчиняти,
Важливо повз щастя своє не пройти,
Відчути його, обійняти...
Важливим не тільки є всесвіт речей,
Емоцій, характерів, вчинків,
А також важливим є всесвіт людей,
І їхніх душевних будинків.
Важливо крізь біль і сльозу самоти
Зуміти і далі любити,
Важливо не просто людину знайти,
Не втратити треба зуміти.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900081
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 03.01.2021
Сумую за тобою, як літо за зимою,
Сумую, як гірські вершини за низовиною,
Сумую, не шукаю причини не думати про тебе,
Сумую за тобою, як ангели за небом.
Полину я до тебе сном добрим і світлим,
Блищатиму за твоїм вікном снігом білосніжним,
Впаду листом на порозі твого дому,
Не чекаючи нічого у відповідь на нього.
У листі тобі про свій смуток розповім,
Ти не дивуйся, якщо побачиш ці рядочки в нім.
31.12.2020 – 2.01.2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900027
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 02.01.2021
Печали тебя выбирают, мол, это — наша:
видишь, взгляд у неё погашен, глаз не крашен,
пойдём-ка, потопчемся по щекам, сиганем на грудь —
если и не сломаем, попробуем хоть согнуть.
Ставь жирную точку, открывай окно в чёрную дыру.
Там сейчас пылевая буря, шторм, пепел и всё в дыму.
Документы при вас? Очередь не задерживайте,
выходите по одному.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872413
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 01.01.2021
Доле,зоря попутня
Сьогодні тридцять перше грудня
Ця місія незабутня
А я ще не вирішив зовсім
Коли, з ким, і як іду в путь
Доле, мене хоч там ждуть
Думки в голові гудуть
Ще мить і мене понесуть
Вітрами, і зорі над головою
Повинні вказати дорогу
Іди, говорять, за нами
Тебе проведем між світами
Й народи які там живуть
Говорять - Вони здалека ідуть
Пошли мені доле дорогу.
Із Богом! У добру путь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899839
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 31.12.2020
Його не зберіг талісман
І навіть подвійне ім'я
І навіть підкова коня
І навіть щаслива двохстволка
Що не промахнулась ні разу
Ні разу, це до цього дня
Забув геть усе він, крім злості
На тих кому мстити він мав
Для нього постіль це накидка із повсті
Колесо фортуни - його карабін-барабан
А доля немов гра у кості
Все просто, чи пан чи пропав
Він гнався за справедливістю
Вирішив стати суддею
Думав що буде вирішувати
Хто має жити
А вийшло якраз навпаки
Бо право лиш в долі судити
І судить вона залюбки
Вибір вже зроблено
Він зрозумів це пізно
Та пізно краще ніж ніколи
Він зрозумів це коли впав з сідла
Йому здалось здригнулася земля
Йому здалось побагровіли гори
І лиш тоді він на собі відчув
Усю жорстокість і величність долі
"Ну що суддя, у добру путь"
Йому здалось що їй від сміху очі коле
І він у відповідь спокійно усміхнувсь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899837
дата надходження 31.12.2020
дата закладки 31.12.2020
Хто я для тебе? А хто ти мені?
Разом пливемо в одному човні.
Я лиш по-правий, а ти - лівий бік.
Разом пливемо від тисячі бід.
Може ми й різні. Буває й таке.
Нам усміхнулося сонце ясне.
Ти не самотній. У тебе є я.
Я не сумую, бо й теж не сама.
28.01.2018.
Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899714
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 30.12.2020
О вчителю! В тобі таїться все:
Дитяча віра, тепле серце мами.
Енергія до зір нових несе,
Плекаєш душу вчинками й словами…
Хай Бог тобі тих крил завжди дає
До творчості, взаєморозуміння.
Дитина серце віддає своє,
Коли в душі відчує це проміння.
В яскраву квітку – сповниться бутон
І пташеня – орлом могутнім стане,
Якщо із педагогом в унісон
Вогнем заб’ється серце полум’яне.
Як хочеться, щоб світ наш не мілів.
Щоб ми не йшли в нікуди та наосліп.
Хай підростають гідними малі,
Й не забувають людяність дорослі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899704
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 30.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2020
Спроваджуєш жовтень за горизонт,
аби не зламатись
від холоду,
Бо він, як наждачний папір,
що дряпає осад на серці,
та хоче його звідти висмикнути.
Чим більше болить - тим менше серце покривається іржею
кольору йоду,
Тим менше шансів здатись
і себе просто вимкнути.
Кожен складається з кислого і солодкого.
Осінь скидає листя,
а здається,
що ламаються усі наші кістки - і то надто сильно.
Кожна лінія на пучечках пальців
втрачає відчуття дотику.
Якщо відчувати,
як м’яке бурштинове світло,
лікує тебе - будеш вільна,
Нічим не зв’язана,
ні від чого не залежна.
Навіть від ліній,
що на долонях долю прокреслюють,
будеш від цього звільнена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893506
дата надходження 31.10.2020
дата закладки 29.12.2020
Якщо падати - то тільки за умови,
що розкриється парашут,
і кожна пам'ять твого страху
зведеться до нуля;
якщо тінь у душі провокує застуду
і затьмарює твій маршрут -
спакуй у валізу і викинь цю некомфортність,
відчуй під ногами землю.
Всі втрати забуваються
і після кожного смеркання
є світло.
І все, що зайве і аномальне,
відпусти на чотири кути світу.
Пробач собі свою слабкість,
бо щастя залежить від тебе,
І під яким кутом ти дивишся на проблеми,
і як їх сприймаєш.
І на скільки подразнені рецептори в глибині
під ребрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896394
дата надходження 27.11.2020
дата закладки 29.12.2020
її кохання подібне до свічки, що запалюється вночі.
її серце подібне до колоди карт, де лиш одна – твоя.
иноді я витягаю ту карту, – мені щастить в цих іграх.
в неї язик, як у гадюки, та її мова – затишне муркотіння.
її дотик – м'який оксамит, та иноді
він подібний до залізяки, принесеної з морозу –
насправді доволі часто, та я не скаржуся, ні.
від неї перехоплює подих так, ніби падаєш з даху.
коли я танцюю з нею, я ніби літаю під хмарами.
і раптом, коли прокинуся, бачу: я сплю з собакою.
хух, і тоді зазвичай так і буває насправді.
я маю викрити всі таємниці її страшної душі.
я маю вгадати час, коли вона це дозволить.
тоді я зцілю свій дух, що розбився, мов птах об скло,
– і здається, тепер саме час. готовий? вперед, ковбою!
перехоплює подих, ніби стрибнув з гори.
моє серце співає, я охоплюю поглядом всесвіт
– і знов прокидаюся. боже, я сплю з собакою!
що з цим робити? можливо, я прийму цю сумну реальність
sleeping with the dog, jethro tull
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892275
дата надходження 20.10.2020
дата закладки 29.12.2020
Я чула про чудотворну силу любові,
Про її цілюще тепло,
Я роззирнулася довкола –
її ніде не було.
Цей пошук безкінечний,
Як і сама любов, напевно,
Вона, як в просторі галактичному,
Без неї, як без світла, темно.
Я чула, що на неї чекають,
Що вона змінює усе,
І те, як її називають,
Повністю її відображає.
Важко про неї говорити
З серцем пораненим,
Тому й захотілося створити
Про неї гарне щось...
12.09.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888536
дата надходження 12.09.2020
дата закладки 29.12.2020
Розтанула…
В твоїх обіймах, подібно снігу навесні.
Я почуваюся найщасливішою на землі дівчиною.
Якщо це відчуття не вічне, нехай!
Принаймні у мене лишиться спогад,
Коли я вперше тебе побачила
В твоїх рисах обличчя було все мені знайоме,
Так, немов я шукала вічно, щоб подивитися в твої очі.
Втонула.
В морі твоєї ніжності.
Це банально прозвучить, але
Моє життя цікаве тобі,
Твоє світло освітило навіть мою темну сторону, яка є в всіх, навіть ангелів.
Але не у тебе.
Я просто хочу цим сказати,
що я вдячна тобі за твою увагу до мого сірого, десь нудного життя.
З тобою воно стає барвистим.
20.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889441
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 29.12.2020
Принаймні кимось ти для мене став…
Генієм, джерелом мого натхнення,
Якщо хтось когось і покохав,
То це про мене, я у цьому певна.
Нерозділені почуття
І терзають, і спасають душу,
На серці, немов голкою вишита,
Самотня на березі мушля,
Вкрилась хвилею, другою, третьою,
З моря із власних сліз
І не від щастя, і не від горя,
Замість звуку моря, у ній чути голос мій,
Вона як і я, викинута на берег з моря сліз,
Чи то для життя чи для печалі її Бог зберіг?!
У мене – нічого, а у тебе на світі є людина,
Яка з першого погляду тебе полюбила.
25.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889742
дата надходження 25.09.2020
дата закладки 29.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2020
Я постукаю в твої двері морозом,
На вікнах крижані малюнки залишу,
Ті місця, де були з тобою разом,
Білосніжним снігом замету.
Поклич мене серед темної ночі,
І я місяцем на небо зійду,
Зорі до тебе найближчі,
Як свічки, біля тебе запалю.
Повернуся туди, де полюбила
І залишуся там назавжди́,
На тому місці ще снігом
Не замело твої сліди.
Небо лише мовчки спостерігає
За нами, що як сніжинки маємось,
Не буває, що зима серед зими розтає,
Та буває те, що ми не просто так
Під небом зустрічаємось.
22.11.20.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895801
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 29.12.2020
Люди різні, люди по-різному люблять , люблять різне;
Однаковий навколишній світ навколо кожного неоднаковий;
Кожен бачить його через призму своїх інтересів;
Завдання – прикрасити світ своєю унікальністю.
План виконання – все життя.
24.11.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896044
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 29.12.2020
Якщо я ще існую,
Загублена серед квітів,
Зиму в лоб поцілую,
Щоб любов’ю зігріти.
Побачиш мене
Над твоїм дахом,
Я пролечу над ним
Вільним птахом.
Якщо ти шукав
Слушної миті,
Вона настала,
Я ця мить.
Вибери зірку на небі
І я її дістану,
Подарую тобі,
І, як сніжинка, розтану.
26.11.2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896240
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 29.12.2020
Де живе ненависть,
Там поруч живе і любов,
Де сльози течуть рікою,
Там і сміх ллється від радості.
У світлі не шукають темряви,
Шукають світло в темряві,
І не потрібні парфуми
Там, де пахнуть квіти.
А мені б почекати ще трохи,
Ще один день і одну ніч,
Щоб розповісти про почуття
Свої тобі віч-на–віч.
А мені б прилітати до тебе,
Щоб крила відпочили,
І загасити знову на небі
Ті зірки, які погасили.
Я відчуваю твій дотик,
Озираюсь, нікого навкруги.
Назад ніхто ще не повертався
Та кожен може вперед іти.
29.11.20.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896597
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.12.2020
Випав сніг, надворі посвітліло,
І посвітліли думки,
Природа чарівна, як ніде в світі, тільки узимку,
Там, де сніг блищить, немов діаманти
під блідими сонячними промінцями.
Там, де мороз малює крижані картини
На вікнах, як на полотнах, білими фарбами з льоду і холоду,
одним лише подихом.
В холоді замерзла і любов, і ввесь біль.
Про тебе рідко нагадують хіба що сни.
Одна віра в ті почуття блимає вогником
В чорному від темноти просторі,
Вогником, під світлом якого я стараюсь писати вірші.
Навкруги зима.
12.12.2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897951
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 29.12.2020
Ти пішов, й для мене світ став чорно-білий,
Все згадую, як ми знайшлися серед юрби,
Ти також бачиш сьогодні цей день сірий?
Мабуть у Бога закінчились фарби…
Холодне серце виявляється притягує тепло,
Уперше і назавжди з тобою яке розтануло,
Все, що лишилося від нашої любові -
Це мій нескінченний смуток за тобою.
Я знов стою у тій юрбі в безнадійній надії,
Зустрітись знову з поглядом твоїм,
Минуло стільки років і вже не ті мрії
Довкола і люди уже не ті.
Ти пішов, зміг в світі залишить мене одну,
А я не можу так вчинити із тобою,
Я все ще згадую, плачу, люблю,
І тільки з пам’яттю про тебе почуваюся іще живою.
19.12.2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898603
дата надходження 19.12.2020
дата закладки 29.12.2020
Давай, я намалюю наші почуття
Захочеш графікою, хочеш аквареллю.
Я розфарбую кольорово все твоє життя
І ти відчуєш як шалено я кохаю...
Якщо захочеш, я накреслю нашу долю,
Мов під лінійку всі кути строкаті
Я згладжу плавно цілою собою
І відчуттями буде все багате...
Я каплями гуаші пофарбую твою душу
І цілого тебе покрию кольорами
Щоб ти мене хотів і щоб не мусив
Границі будувати поміж нами...
Я маслом нарисую нам картину,
Палких цілунків, пестощів та прагнень
Я буду пестити немов дитину
Тебе в палітрі кольорових вражень...
Я жадно роздягну всю пристрасть нашу...
І напишу портрет її нагої
Тебе зійти я з розуму примушу
Від мої божевільної любові....
Ти станеш моїм полотном бажаним
Де я проллю усі свої ідеї...
Я буду Рубенсом і стану Рафаелем
Ти мій Паріс... Мій подвиг Галатеї...
В живописі увічню твої рухи
Такі порочні...грішні і шалені
Я за мольбертом буду, наче духом
Котрий блукає в світі одкровення...
В тонах і композиціях я змушу
Тебе віддатись всім моїм бажанням...
Ти сам мене захочеш ти не мусиш...
Бо все що я малюю то кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570555
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 28.12.2020
Вона любила фільми про любов
Латте із карамеллю, детективи.
На світ дивилась через об'єктиви
Остерігалась пристрасті оков...
Вона любила джаз і трішки рок.
Гучні компанії та тихі ранки
Яскраві зорі на дні філіжанки
У невідомість несміливий крок...
Вона була поетом у душі.
Як Байрон понад все хотіла в гори
Торкати поглядом їхні простори.
Про них писала трепетні вірші.
Вона була тендітна і тверда.
Тепліша- сонця, холодніша- криги.
Прологом не дописаної книги.
Бурхлива і спокійна, як вода.
Вона любила кеди і бумбокс
Запах кориці і відтінки сталі.
Осінні шати із дерев опалі.
І в голові з думками парадокс.
Вона була несхожою до всіх.
Так трішки дивна, може божевільна.
До вітру схожа - невловимо-вільна
Нехай і за спиною чула сміх...
..........
....
Вона була далека від землі...
А він понад усе любив її...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699944
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 28.12.2020
...Миру нам по всій землі...
Там у твоїм краю не чужім (він до тебе так близько!!!)
У підвальних руїнах, що сняться в жахливому сні
Похилилось дівча над колискою стомлено й низько
І співає від болю і жалю журливі пісні...
Вітер грізно сопе у розбиті двернії шпарини
В унісон із гарматами власні бої зачина
А вона попри все колискову співа для дитини
І від співу того кров у жилах смолою вскипа...
- Спи моє янголя, засинай моя пташечко ніжна
Хай твій сон не лякають постійні здригання землі
Хай пора ця невтішна, жорстока, холодна і грішна
Оминає твій спокій, як в морі хиткі кораблі...
Спи моє дитиня, засинай моя крихітна доню
І не слухай той свист, що від куль голосить, звідусіль
Мама поруч, ось тут! Я тебе вбережу і схороню
У обіймах сховаю своїх, утамую твій біль...
Розцілую твої ще маленькі дрібні рученята
Пригорнувши до серця умию гіркими слізьми
А над нами сичатиме досі війна ця проклята!
І коситиме душі не винні в покоси зими...
Тільки ти не лякайся, маленька, вони не вартують!!!
Твого спокою й снів, бо тепер ти далеко від зла.
....
...... І співатиме мама пісні де гармати лютують
Над колискою, що вже віддавна пустою була...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771264
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 28.12.2020
Чому сумуєш моя, Весно? Поділись
Чому з дощами посіріла й неба вись
Блідніє тьмяністю печалі твоїх віч
Що сталося з тобою, леле,в чому річ?
Йому довірилась наївно, обманув.
Вродливий Березень, мінливий- ким же був?
Пообіцяв тобі він ніжність і тепло
Та всі слова його снігами замело
Замерзло серденько твоє. Пекучий лід
Залишив у душі твоїй болючий слід.
Ти кинулась в обійми Квітню, між вітрів
Щоб приглушити від образи гіркий гнів
А він кохав тебе не довго й наче сніг
Лавиною накрив тебе від зради сміх.
І вже не тішили ні квіти ні слова
Коли ти знала, що у нього не одна.
Ти заблукала у безодні сірих днів
Де морок огортає душу й світ дощів
Стіною хмурою безжально гриз тебе
Де вже ніхто таку, як ти і не знайде.
.... ................
Коли зійде яскраве сонце з-за гори
Опинишся в його долонях вперше ти
В його очах, що кольору високих трав
Побачиш ту, котру так довго він шукав
Він подарує тобі з неба сяйво свіч
І теплі вечори удвох, де віч-на-віч
Ти засинатимеш у Травня на руках
І своє літечко чекатимеш у снах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780109
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 28.12.2020
Ти щось замислив від самого ранку
Коли у ліжко срібну філіжанку
Приніс, весни нектарних промінців.
І ніжно обійняв сонливі плечі
На вушко шепотів немов малечі
Шепочуть матері, казкове щось.
Лоскоче подих так тепленько носик
Грайливих поцілунків повний стосик
Мене окутав, не вагомо, всю.
Запахне за вікном Весна бруньками
І полетять вони у низ шпильками
Коли їх вітер крадькома здмухне.
Ти мій бешкетник з рідними очима
Не у Весні, насправді, тут причина
А в тому, що мені коханий ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781582
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 28.12.2020
Я почую твій голос, Маленький мій Принце, у сні
Ти приходиш до мене торкаючи пальцями скроні
А над дахом моїм заворожені голосом коні -
Невловимі сузір'я, не підвладні нікому, о ні!
Лише й тільки тобі...
Чи дозволиш мені?
Ти сьогодні побути з тобою до ранку( до сонця)?
Обіцяю не буду, як вчора, молити навіки
Залишитись зі мною тебе, зачинивши віконця.
Цілувала б так палко твої золотії повіки
Чи дозволиш, прошу?
Я тихенько пишу...
На холодному склі, що між нами - прозора стіна
Я крізь неї твій погляд сумний бачу й в серці до болю
Відзивається та неможливість побути з тобою
І за що дві душі небеса посадили в неволю?
Роз'єднали обох...
Чи диявол чи Бог?
Чи не вдячність людей небесам є виною всьому?
І що нарізно руки і душі блукають між світом
Ти закований осінню - в ній, я обвуглена літом
Навіть час не для нас, не про нас.Відкидає магнітом
В протилежні боки...
Доторкнуся щоки...
І сріблясте волосся твоє пропущу я крізь пальці
У цю мить до світанку щоб встигнути і не забути
Образ твій, голос твій.Ми ж з тобою - одвічні скитальці
І безсилля оце для нас гірше гіркої отрути
Знов обернемось в пил...
Не хватило нам сил...
І не хватить ніколи бо час, як пісок невловимо- сипкий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797198
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 28.12.2020
Убити людину неважко
Удар у сонну артерію
Сильніше у сонячне сплетіння
Й надалі все - нуль проблем
Зламати,це буде поважче
Якщо взагалі можливо
Вважаєш що знаєш краще
Будь ласка,я тобі вірю
Якщо ти все міряєш силою
То спробуй хоч раз,перевір
Найважче убити надію
Вона мов той фенікс в огні
Здається зітліло,згоріло
Та хватить одної сльози
Щоб знову повстати із попелу
Зайнятись із новою силою
Важко убити віру
Якщо вона без коливань
Легко убити кохання
Коли воно без страждань
Страждання гартують тіло
Людина із вірою- сталь
Найбільше дратує зневага
Найбільше підточують сумніви
Повір в себе - це перемога
А сумнів прибий до стіни
Туди йому в пекло й дорога
І тішу себе тільки думкою
Всього однією єдиною
Легко убити тіло
Важко убити Людину
Якщо звісно ти є Людиною
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899531
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 28.12.2020
а вже зима. на срібному коні
мороз катає синє надвечір‘я
й ховає зорі. в неба далині
мільйони білих птахів чистять пір‘я
кружляє пух, ховає плоть земну
що закоцюрбла сірим целюлітом
і вже приготувалася до сну
про #сонце-квіти-і-спекотне-літо
хоча студена ніч розпочала
вбирати місто у прозору книгу
та вже стирає з темного чола
розталі сльози і доверху дригом
перевертає колбу із піском -
зсипає час у ще одну годину
шерехотить, немов сухим листком
холодним сумом втомлена людина
#бо_вже_зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897084
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 28.12.2020
Хіба тебе можливо не кохати?
Хіба з тобою можна не цвісти?
Ти - квіти, що так хочеться зірвати,
Й вдихнути запах тієї ранньої зорі.
Ти - небо, що завжди наді мною,
Ти - місяць, що підсвічує шляхи.
Нема куди тікати, ти зі мною,
Хоча так хочеться сховатись і піти.
Так хочеться тебе не відчувати,
Ти - кара для моєї самоти.
Ти - небо що завжди наді мною,
Ти - місяць що підсвічує шляхи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889624
дата надходження 24.09.2020
дата закладки 28.12.2020
Боюся ночі, бо вночі так хочеться тепла,
Так хочеться відчути ніжний дотик,
І прогулятися під небом зоряним, а тебе нема...
Ти вже як марення - такий далекий і прозорий,
А моя самотність не вщуха, вона малює дуже ясно:
Лиш ти і я...
І наше море, наші зорі, і небо, і все що навкруги.
Я? Напевно, вже не я, напевно, вже хтось інший у цю гру гра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889769
дата надходження 25.09.2020
дата закладки 28.12.2020
Я осінь запрошу на чашку чаю,
У тепле місце, в наше улюблене кафе.
Ми будемо гомоніти з нею до рання
Про щось тихе, добре й золоте.
Про дощ, що тупотить по даху,
Про ніжність квітів, що іще цвітуть,
Про те, як на світанку
Беру додаткову ковдру і не можу знов без тебе заснуть.
Про те, як чай гарячий набуває особливого смаку,
Коли ти п'єш його перед заходом сонця.
Хіба можливо відвести очі, споглядаючи оту багряну красу
Крізь маленьке, прикрашене краплями віконце.
А чай такий смачний, і з присмаком осінньої самоти
Хочеш я тобі теж зроблю, ти ж зайдеш ввечері після роботи?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890944
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 28.12.2020
Чи ти будеш мене кохати,
Якщо я стану сивою?
Чи ти будеш мене обіймати
Навіть заплакано - некрасивою?
Чи читатимеш по вустах,
Коли голос мій зірветься?
Чи обернешся на мій крик,
Якщо ніхто більше не озветься?
Чи станеш провідником,
Якщо очі поглине туман?
Чи протягнеш руку мені,
Коли боятимешся впасти сам?
Чи підіймеш на своїх крилах,
Якщо свої я опущу?
Якщо колись від злості піти захочу
Скажеш "не відпущу ?"
І хоч розум здіймає свій крик,
Слухати серце треба,
Нехай шепоче,
Та лиш воно знає, чого хоче небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892657
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 28.12.2020
Лист, який ти надіслала,
Зовсім мене не збентежив.
Не хочеш більше кохати написала,
Проте він надто довгий, не як належить.
Дванадцять сторінок стислих і прекрасних,
Наче маленького рукопису рядки.
Люди не пишуть так детально,
Коли прощаються навіки.
(Варіант перекладу "Den Brief, den du geschrieben" H. Heine)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894917
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 28.12.2020
Хочеш, я тобі зіграю на гітарі
Музику оту, що море грало нам.
Пам'ятаєш, ми з тобою були ніби в парі.
Пам'ятаєш, як ми вірили книжкам.
Не хвилюйся, я тобі зіграю тихо,
Ледь торкаючися струн.
Аби не злякати те єдине,
Що залишилося спогадом - мій сум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895470
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 28.12.2020
Ми ходимо самотні, наче кораблі
У відкритому, безмежному океані,
Чомусь, хочемо завжди відірватись від землі,
Й пізнати що там за полюсами.
Нас постійно кудись течією несе,
Бува б'є об високії кручі.
Хтось відповідальність на себе бере
І відводить хвилі ревучі.
Не мало тут тих, хто поховав свою мрію,
На дні вона давно спочиває.
Проте крихітний проблеск надії
Маяк всім кораблям завжди відкриває.
Але знайти його важко,
Той маяк, що світиться саме тобі.
Лише серце підкаже,
В які за ним треба пливти світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896777
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 28.12.2020
Лиш уяви собі на мить -
Все людство живе у мирі:
Немає війн, скрізь чиста блакить,
Ніде будівля не горить,
Ніде дитина від страху не кричить,
І просто дихається спокійно в темряві.
Та хіба ж таке можливо уявити?
Це ніби сон, якась чудесна казка.
Коли ж ми навчимося таки по людські жити,
Аби діти наші мали віру у щось краще?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897719
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 28.12.2020
Чомусь у нашому житті так багато чисел:
Німих, беземоційних, і просто скряг.
Вони впливають на людину,
Підраховують величину фінансових благ.
Культ чисел у нас уже прижився,
І в кого більше той ніби переміг,
Та хіба можливо числами
Передати як сильно ти когось любив.
Хіба можливо ставити в одну шеренгу
Відношення до людини і казначейські величини?
Можливо, просто я в цьому нічого не розумію,
Бо з числами на" Ви" у повсякденні.
Спинися світе, що застряг у математичній дірці!
Мені більше подобається писати вірші на папірці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898261
дата надходження 15.12.2020
дата закладки 28.12.2020
Маму люби,
Її поважай
Вона є одна
На весь білий край!
Чому ти кричиш?
Мамо, не зітхай!
Я виправлюсь,
Ти тільки почекай!
А мама жде,
Жде того дня,
Бо так сказала, її донька.
А донька не пам'ята, того уже...
Наносить біль,
І іще, і іще...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899487
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 28.12.2020
Як тихо будеш плакати - утішу тебе я.
Хоч, гарно усміхаєшся, та знаю - ти сумна.
Маб́́у́ть, тобі не солодко, у серці пустота.
Та ліків я не маю. Оце уже біда.
Як сонце зранку встане - бадьоро потягнись.
Скажи собі: "Ти сильна!", та знову усміхнись.
Хоч болю я не чую, та знаю як тобі.
Ти наче скло розбита, і плачеш у вікні.
На хмари білі дивишся, і мрієш там собі,
Самотня моя квіточка - являєшся у сні.
31.07.2020.
с.Коростів Сколівський р-н
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899526
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 28.12.2020
Карпатські ті історії ведуть мене в оман.
Мольфари й ворожбити, бредуть в густий туман.
Чарують, закликають, та духів викликають.
Русалоньки та мавки крадуть всіх молодців,
Та що там обіцяють, відомо лише їм.
На річках та озерах живуть водяники.
Легенди там розказують, співають пісеньки.
31.07.2020.
с.Коростів, Сколівський р-н
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899524
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 28.12.2020
Memento mori – живи поволі,
ходи поволі, біжи поволі
за те, що бачиш вечірні зорі –
подякуй Богу, подякуй долі!
сховай свій жаль і втамуй тривогу,
і май сміливість – дивись угору
всміхнися сонцю і неба морю
спини печаль, хай відступить горе!
Спіши поволі, біжи поволі, лети поволі,
живи, щоб радість не знала болю
та слухай серце – memento mori!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849880
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 27.12.2020
..а центр землі змістився кудись у сторону
..а сенс життя набирав нового забарвлення
навіщо все це? – спитає вона його згодом
а він мовчатиме,знаючи, що час уже згаяно
вони ще зустрінуться – не раз, і не двічі, може..
та це вже буде лиш зустріч давніх знайомих
обійми похапцем, цілунок в щоку…, о боже!
а може – лиш погляд, сповнений сліз невагомих…
цей день їм снитиметься обом одночасно і довго
вони захочуть позбутися болю, та що тут скажеш…
так і не зможуть забути, мабуть, одне одного…
а щастя було так близько,… так близько… аж страшно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899465
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 27.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2020
Кринице-живице, мені поможи.
Дорогу додому мені підкажи.
Водиці нап'юся і вирушу в путь.
До рідного краю, де вдома вже ждуть.
А як не доїду, то ти передай.
Матусеньці мо́їй, у мій рідний край.
Аби не журилась, аби не плаќала.
Аби сліз намарно не витрачала.
Піди, ти, водице, та все розкажи.
Але таємницю мою бережи.
Коз́ацькеє тіло, козацька душа,
Лиш лине додому, де в́она зросла.
24.09.2020.
Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899446
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 27.12.2020
Душа збирала "врожаї життя"...
Збирала довго - тут Господь керує,
Життя співало вдячно:" Алілуя!",
З тих пір як у цей світ прийшла дитям.
Тоді життя - мов казка на землі:
У цьому світі все дітей голубить,
Якби ми всі лишилися малі,
Любили б всіх - хто за таке осудить?
І в юності купалася душа,
Тремтіло серце в почуттях великих,
Життя мов сонце - тут немає лиха:
Тоді лише за мрією спішать.
Летіли стрімко роки молоді,
Приходив досвід і кар"єра й слава,
В душі одна лиш радість вирувала:
Якби цінили ми це все тоді...
Життя подарувало стільки літ...
Уже й зима припорошила скроні,
Мчимось здається в швидкіснім вагоні:
Оглянутися варто...Чи не слід...?
І не відомо скільки ще в путі,
Все, що було, душа в собі зібрала:
Чогось багато, щось не вистачало,
Я лише з віком з сумом помічала:
Життя врожай збирають - та не всі.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899387
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 27.12.2020
Напиши мені листа
Окропи його сльозами
І відправ разом із вітром
Щоб приклав його до рани
Напиши мені зізнання
Все що хочеш там сказати
Щоб із вечора до рання
Я сміявся або плакав
Напиши мені поради
Як вважаєш жити краще
Як самим собою стати
Буде чим себе втішати
Напиши мені про горе
Напиши мені про щастя
Напиши мені про долю
Не забудь вказати це
Ти малесенька корівка
Із наляканим лицем
Я розбитий серед шляху
Із камінням замість серця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899013
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 27.12.2020
там, де проламано обрій, бовваніє чиясь фігура.
заплющте ваші очі та моліться:
то – втілена божа воля так вам себе об'являє.
він – лютий і таємничий. люди бояться його,
і навіть бояться промовити вголос його ім'я.
він прийшов не для того, щоб дати вам всім надію:
він – законотворець і законодавець.
він розказує щось нове, та мета його – все та сама:
знаходити грішні душі. він їх скупить гуртом за золото,
і все ваше срібло вас не врятує від пекла.
князь темряви оселиться всередині кожного з вас.
ваше минуле свідчитиме; ніхто не змінить минулого.
прийшов ваш законотворець – він дає вам такі закони,
на які ви не заслужили, та це його не обходить
the law maker, black sabbath
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899198
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 25.12.2020
Для Miafina
Наївна дівчинко мала!
Ти смак життя ще не пізнала,
Іще себе не віднайшла,
Ще між спокус не заблукала.
Ти ще довірлива й проста.
Стоїш іще на роздоріжжі –
Спрямуй же погляд на Христа,
Поки гріхи не вадять хижі.
Спрямуй же стежку до Отця –
До брам зі злота і кришталів –
Бо Він лиш зцілює серця
І утішає у печалі.
2020-06-29
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881143
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 25.12.2020
Ти порви з минулого листи, серце аж вискакує з грудей, від обставин можемо втекти, можемо закритись від людей! Знову наробили помилок, вистачить їх і на сім життів, не втекти ніколи від думок, не закритися від почуттів! Метушні багато й суєти, витримка підводить часом теж, можемо від чогось ми втекти, а від себе, друже, не втечеш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899059
дата надходження 24.12.2020
дата закладки 24.12.2020
Сіра груднева днина…
Хилить чимдуж на сон.
Шилася кожушина –
Вийшов демісезон*.
Глипає сонце скоса.
Більше нема, ніж є.
Грудень похнюпив носа –
Кожному, знай, своє.
Сіється вбога сірість…
Снігу, як бач, катма́.
Чорні воро́ни всілись –
Біла не йде зима.
*демісезон – верхній весняно-осінній одяг
грудень, 2019 р.
© Надія Бойко, збірка "Маруся"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899055
дата надходження 24.12.2020
дата закладки 24.12.2020
Біля бару нудьгую і п'ю,
Посміхаюсь якійсь незнайомці.
Хижий погляд з цілунком ловлю,
Від чарівної жінки навпроти.
Полонила навіки мене,
Я шалію від палкої вроди.
Аж до сорому…Хочу тебе!
Закохати в малиновім морі.
Ти від мене так близько,
Схоплю!
Вперше бачу таку я красуню.
Полуничний у тебе парфюм,
З ніг збиваєш у сенсі прямому.
На лопатки, як кішка в стрибку,
Вимагаєш моєї розпусти,
Твої очі на захід пливуть,
Їх закочуєш з криком:
«О Боже!»
Небезпечна спокуса, як хміль.
У полоні з тобою, в полоні.
Я цілунками пещу тебе
Та знаходжу твої ерозони.
Олександр Кармишев
08.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899052
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 24.12.2020
Коли я чую до болю банальні вірші
На кшталт "червона калина-моя Україна",
Я згадую книги твої, те як їх пишеш,
Мов укладаєш в мозаїку різне каміння.
Сумлінно дібране слово в рядок лягає,
А хтось ллє з пустого в порожнє - б'ється запекло,
Доводить: рими вже застаріли. - Не знаю,
Мені нормально, - смієшся. - Скажи, в цьому пеклі
Як ти знаходиш красу, щоб писати? - Звичка.
До всього звикають, навіть до пекла. - Й до смерті?
- До смерті друзів не звикнеш. Власна ж, мов свічка,
Була й згоріла і не мені звикати. Третя -
Ти спати будеш? - Добраніч, - я засинаю.
Між нами сніги і ця інтернетна розмова.
Та тепло мені, бо повсякчас відчуваю:
Боронить мій сон зброя, віра твоя і Слово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899047
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 24.12.2020
Святий Миколаю, вже рік як скучаю,
Чекаю на тебе,чекаю,Святий.
Святий Миколаю, тебе я благаю,
Спаси Україну, спаси, дорогий.
Почуй, мої щирі слова, Миколаю,
Принеси в рідний дім в Україну добро.
Щоб діти сміялись від краю до краю,
Пожени з України сьогоднішнє зло.
Як завжди, сьогодні тебе я прошу,
Зроби, щоб розквітла українська земля,
Я хочу тепленького, чуєш, дощу,
Я хочу позбутись назавжди Кремля.
Я звертаюсь до тебе, Святий Миколаю,
Так хочеться жити, а ми у війні.
Щоб буяли сади на Донбасі, благаю,
Та як мені бути в такому багні?
Тебе я молю, молюся щодня,
Країні віддався, її полюбив…
За що, я питаю, за що ця платня?
За що ворог неньку мою знелюбив?
18.12.2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899035
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 24.12.2020
***********
У цім ланцюгу —
Кишкоблудства,
Кожен вибирає таріль
Свого вподобання —
Яким узаконено зміст
Життя
Та ранги існування...
-----------------------------------------------
30.08.2019; Paris (C.P)
=================================
https://uamodna.com/articles/-ilaquo-tarilj-vpodobannyairaquo/
=================================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899031
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 24.12.2020
Вірити у твоє існування, чи не вірити? Тебе нема! Якщо ж ти існуєш, чому щовечора зі мною тільки ручка і блокнот, де я записую свої мрії. Може я в ньому і тебе намалювала? Так, я тебе намалювала. В поетичному пориві написала про всі наші вигадані зустрічі. Записала свої сни, мов це було насправді.
Якщо ти існуєш, чому я відчуваю самотність? Чому мені так сумно, мовби я сама себе обманюю. Ти мені постійно говорив, що я закрилася у своєму світі, що пора б повернутися в реальність. І ось, вже зовсім розгубилася і не тямлю де я, в реальності чи у своїх крилатих мріях. А ти мені здаєшся героєм зі сторінок якогось давно забутого роману. Ти мій сон, те чого ніколи не було, придуманий мною герой, казка, вигадка та й годі. Якщо ти існуєш, скажи де ти? Чому я не відчуваю твого існування?...
Мій казковий персонаже, я пишу тобі в блокнот, те, що хотіла сказати, а ти мені відповідаєш моєю ручкою, червоною пастою. Чому ж в серці біль? Я зрозуміла, що ти моя вигадка? Чи може ти існуєш, бо казки не можуть ранити душу.
Якщо ти існуєш, чому ти так далеко? Чому щовечора я пишу свої романи, одна? Існуєш ти, чи ні, але я хочу вірити в наступну зустріч, нехай навіть в блокноті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898055
дата надходження 13.12.2020
дата закладки 24.12.2020
ти бачиш мене? ти все ще зі мною?
ти чуєш, як волаю в пустелі про спасіння?
тоді скажи мені: у чому сила й слава?
– чи в самому житті, чи в смерті,
чи в безсмерті, чи в нежитті?
перебіжи ці дні, перепливи ці ночі.
коли все скінчиться, отримаєш відповідь.
я біжу під шепотом дощу.
anno mundi? ти ще дивуєшся?
обери собі правду: грому, життя чи провини.
яким ти бачиш місце, найкраще для нашого людства?
ти бачиш його? ти усміхаєшся?
щоб знати це, тобі потрібне дзеркало
і сонце, й місяць з зорями на небі.
гаразд, чи бог ще дзвонить у свій великий дзвін?
я бачу, там сміються люди: вони сміються з тебе.
якби ж вони знали, що все, що ти кажеш – правда!
але генерали досі ведуть свої війни,
і солдати, що гинуть, шкодують,
що так і не стали ними, п'яними генералами.
ой, горе!
вітер вночі віє холодом.
як твої очі горять!
тим часом пісок нашого сивого часу
кам'яніє, стає все важчим,
перетворюється на слова.
чи йдеш ти шляхом, що його протоптали мільйони?
чи ведеш ти сліпих, що нелегко,
туди, де вони прозріють?
чи вступив ти в війну, чи тримаєшся досі осторонь?
чи борешся ти хоч за щось –
чи сповідуєш миролюбство?
сподівайся бодай на когось,
і борися з ним самостійно.
десь є надія одна, що зростає і розвивається.
так само зростає моє розуміння; бачу її все ясніше.
всі честолюбні серця вже потяглися до неї;
спостерігай світанок. ти бачиш сонце, що сходить?
значить, сліпі прозріли, й наше видіння справдилося
anno mundi, black sabbath
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899044
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 23.12.2020
Не Галатея. Не Пігмаліон.
Але твій дотик оживляє камінь.
Життя до тебе – існування, сон.
Мій шлях до тебе – стертими слідами.
Мене знайшов. Торкнувся. Оживив.
І я щаслива. Виростають крила.
Хіба не диво, що мене зустрів?
То справжнє диво, що тебе зустріла.
Втрачає сенс все, що було колись:
Міста, дерева, навіть зорі з неба.
Ти тут – і досить. Лиш мені лишись.
Твоє життя – це все, що мені треба.
...2000
Малюнок автора.
[i]Із циклу "Брабантське мереживо"[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880954
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 23.12.2020
Зашпорталася, впала...ні, не я,
А віра, вся збентежена до болю,
Та я їй тут лежати не дозволю,
На сходах, що ведуть до вівтаря.
Підняла, обтрусила від сльоти,
І знову їй до рук поклала свічку,
У косу заплела чистеньку стрічку,
І пошепки промовила: веди...
Чекай, одну секунду, ще не йди,
Для тебе окуляри ці купила,
Бо ти, моя незграбо, ті розбила,
Благаю, лиш тепер вже не впади.
Так щиро розсміялась...ні, не я,
А віра, із якою ми крізь осінь
Побігли в майбуття щасливі й босі,
Подалі від сходинок вівтаря...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889345
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 23.12.2020
Твої слова темні, неначе ліси уночі.
Я боюсь загубити у них власний розум і волю.
Як ненавидиш правду, то краще ту правду мовчи,
Лиш очей обманом не виколюй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888263
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 23.12.2020
Цілу ніч не спала, встала я раненько.
Ніби і здорова, та болить серденько.
Ти мене покинеш, вже нецікавеньку.
Уже покинув…
Всі спогади у пам’яті зринають вдень стихійно.
Твої слова несказані я згадую постійно,
Твоє гучне мовчання римуючи потрійно,
Мій біль римуючи…
Аби не чути тиші, я затуляю вуха.
Душею володіють неспокій і розруха.
А може, все придумала? Дурнесенька брехуха!
Брехала собі про тебе…
Чи можна щось змінити? Ти знаєш? Я не знаю!
Повільно й поступово зі снів твоїх зникаю.
Повільно й поступово, як свічечка, згасаю.
Згасаю в уяві твоїй…
фото з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875737
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 23.12.2020
Вокзали...
Очікування зустрічей нових
І у майбутнє невідоме старти,
Буває грає доля з нами жарти,
І часто ми заплутуємось в них.
Вокзали...
Махають в вікнах люди вже німі,
Прощальних їхніх слів уже не чути,
У кожного свої земні маршрути,
Але вони всміхаються зимі.
Вокзали...
Людей єднали й знову розлучали,
Обійми розривали і серця,
Вже пасажири зайняли місця
І колії заграли, мов цимбали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897107
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 22.12.2020
Просто безліч "уперше", життя надолужує час.
Ти мовчи, відчувай, і дивись в мої очі відверто,
Ці хвилини без слів стануть знов найсолодші для нас,
Ти обіймеш мене, мов маленьку: покірну та вперту.
З твоїх уст по-новому звучить моє звичне ім'я.
Ні, не треба казати. Мовчи! Знову часу бракує.
І хоч досі чужа, але знай, що насправді твоя,
Я – твоя в тому світі, що його, мабуть, ще не існує
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891813
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 22.12.2020
Нам осінь знову листям шелестить,
І вітер навіває пряні мрії.
Он пані чобітками цокотить.
В пальті, з шовковим шаликом на шиї.
За нею наче стрічка в'ється шлейф
Парфумів з ароматом винограду.
І відправляє погляди у дрейф
Чоловіків, які ідуть позаду.
Яскраве листя падає до ніг,
По ньому веселіше крокувати,
Вже хтось її зустрів, хтось не зберіг,
А хтось лиш тільки мріє цілувати.
А хтось сидить на лавочці і жде
Щодня в обід красуні променади,
Хоч полонило серце молоде,
Та він не зітре з губ її помади.
Знов пані чобітками цокотить,
Думки кружляють і кружляє листя.
Шепочу осені: "Спини цю мить
На золотій картині середмістя".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890298
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 22.12.2020
Життя чи сон, чи божевілля.
Прокинься, підіймись скоріш!
В тумані розум, мов з похмілля,
І душу продаси за гріш.
Ніщо не чую і не знаю,
Ми слів-перевертнів посли.
Моя нікчемна хата скраю,
Та краще би її знесли.
Поглянь, блищить псевдовідзнака
Для знахабнілих соцмереж.
Та все ж, ти с*ка чи собака? –
Забула, це ж одне і теж.
Від фото – лиш одна нудота,
Від слів – самі лиш бла-бла-бла.
Про правду затуляйте рота
У затишку зміїного кубла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898895
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 22.12.2020
Мороз хотів нас налякати,
Перемітав дороги сніг,
Спинити все ж ніхто не міг:
Ми бігли всі колядувати.
Малих горобчиків юрба,
Тягнулися до вікон хати
Що нам була тоді журба:
Спішили всі колядувати.
Дзвеніло з радості село,
Ходили Бога прославляти,
Так весело завжди було:
Гуртом ішли колядувати.
В долоні клали нам п"ятак,
Горіхи сипали в кишеню,
І розлітався сміх веселий:
Кожен на вигадки мастак.
Дзвенить дитяча коляда,
Радію - свято знову близько,
У небі зірка променисто
Мене в дитинство поверта.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898877
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 22.12.2020
І не кажи,
Що в світі будуть інші.
Що все в тебе попереду
Здійсниться.
Що все в твоїх руках,
В твоїх надіях.
Не варто покидати
Бажану цю мрію.
І небо є для всіх,
І сонце усім світить.
Що тут немає меж...
Наївні діти.
Тут маю я тебе
розчарувати друже.
Життя це тяжка стежка,
І тобі лячно дуже
За те, чи ти дійдеш.
Чи зможеш ти зробити
Крок для перекреслення
Тих меж,
Себе забути...
Чи трапиться хоч хтось,
Хто зможе шлях вказати.
Чи знайдеться хоч щось,
Дозволить дух підняти.
І дати стимул до кінця,
До краю.
Чи знаєш ти свій шлях?
Не знаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898839
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 22.12.2020
Образили? Принизили? Не раз? Не розуміють друзі, батько й мати, нервуєте уже четвертий час, а все потрібно просто відпускати! Вас зрадили? Ви знов на самоті? Перебираєте складні, жахливі дати, щоб там не сталося, на краще у житті, навчіться все спокійно відпускати! Безвихідь? Кінець світу? Зовсім ні, життя продовжується, досить шкодувати, в минулому хай будуть дні сумні, все негативне треба відпускати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898766
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Незграбний птах все метушиться
здійма крила до вершини
то стрімко пада зверху-вниз
і розриває серце-протиріччя
що сплутує шлях до мети.
Розмита стежина,туман у очах
невігластво діє у його думках
незнання того,що він мусив навчитись
гальмує ум і веде в небуття.
Тож кожен хто гляне на його обличчя
впізнає там дурня,що дзвінко голосить
поради брехливі й доносить усім
що він знає як буде,як треба чинити.
Звірі прослухавши чергову небилицю
із жалем сприймають нещасну пташину
яка не маючи звички напружувати мізки
не в змозі відрізнити політ від падіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898801
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 21.12.2020
Як дихається в рідній стороні!
Ласкаве сонечко теплом торкає спину,
Волошки голубіють на стерні,
Так пахне м’ята й мед із конюшини, –
Душевно вітер в полі гомонів.
- Свободу чую! Рукавом млинів
Я граю радісно! Бентежно! Без упину!
… Як часто згадував я там, на чужині,
Простори неозорі Батьківщини…
Блакить привітна снилася мені…
Бриніли на схвильованій струні
В гнучких зелених вербах, ніби сніг, хатини…
Сум матіоли… спалахи нічні...
у серці – рідна ту́га лебедина –
Народні снились трепетні пісні…
Нарешті, вдома. Запах полинів
Вплітає чуйно дириҐент в оркестр бджолиний –
Вдихаю миті щастя запашні:
- Моя найкраща в світі Україно! –
Зраділий вітер вітряку дзвенів…
/Картина Володимира Орловського "Український пейзаж з вітряком" 1882р./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898718
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
Розсипає сумне сніговій
Під завісу самотнього вечора.
Хуртовину думок із далечі ту,
Розчиню у душі, ледь живій.
Все кружляє їх вічний танок,
до землі припадає заметами.
У снігу – я і ти – силуетами,
а сніжинками – рій помилок…
То ж не гріє вже тепле пальто,
сніг в волосся із міді вплітається.
І, мов пух, заметіль огортає ця,
Хоч не бачить, крім мене, ніхто…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898665
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
я вчора був у адигеї.
се – чарівний куток землі:
там по деревах скачуть геї
і промислові королі.
шукайте творчої ідеї –
я кинув гасло до небес –
та знайте: я не дам за неї
моїх прекрасних поетес!
там в адигеї ті ідеї
висять, мов груші, на гілках –
тому то там, забувши страх,
і скачуть фінансисти-геї.
та є ще й геї-фінансисти,
що пожирають всі плоди. –
у тих сумління завжди чисте
й авторитет – без бороди.
до них, дитинко, не ходи,
бо там – ганьба й нема де сісти.
комусь бува і до вподоби
знов наступити на граблі,
та знай: безглузді довбороби
міняють гривні на рублі
тим часом, як у адигеї
грошей – мов листя восени
в садках, де знов жирують геї
та хитрозаді сцикуни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887679
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 20.12.2020