Диво моє синьооке,
З відблиском сталі,
Небо єднає глибоке
Двох на причалі.
Голосу стишені ноти,
Золото сміху.
Нас підіймають висоти -
Ти ж моя втіхо!
Зустрічі наші, чекання -
Вищих дарунки.
Торки озвучать мовчання
Через цілунки.
Диво моє загадкове,
В сонцепромінні -
Ти ж моя світла любове,
Подих осінній! 12.10.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996050
дата надходження 13.10.2023
дата закладки 15.10.2023
Після іспиту на лавці
Плакала Марійка:
-Я все вчила і все знала,
В результаті - трійка.
А ти завжди не встигала
І гуляла, Ірко,
Викладач тобі всміхався,
І вліпив четвірку.
Про це знає уся група,
І казала Галка,
Що у тебе привселюдно
Він забрав шпаргалку.
-Було б дві таких шпаргалки,-
Хизувалась Ірка,-
Були б мені компліменти
І тверда п’ятірка.
Замість формул і означень
(А я їх не вчила) –
На купюрі у сто євро
Позначку зробила.
Відібравши зразу в мене
Незаконні речі,
Викладач радів і пахнув,
Наче хліб із печі.
Всього п’ять таких ’’шпаргалок’’
Я приготувала,
Можу вам рапортувати:
Іспити всі склала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996008
дата надходження 13.10.2023
дата закладки 15.10.2023
Чи серця за́вжди б’ються в ритмі, мабуть ні,
Коли барвистість, зникає час від часу,
Життя листочків зупиняється в пітьмі,
Їх згодом просто, оберне в біомасу.
О так шкода́, в саду клубочиться туман,
Холодний дощ, сіяв, змочив, все до нитки,
До сну запрошує, навіює дурман,
По стовбурах, змоклі павутинні сітки.
І день не в змозі завадити погоді,
Хіба, що сонце на якусь мить між хмар,
Несміло гляне та чи й вдасться природі,
Усім єством, відчути осінній нектар.
Злегка вітрець, копошиться, ну, як дитя,
Приліг у травах, із прохолодою борня,
Жага зігрітись. Теплом дихала земля,
От би на хвильку, заблукати уві сні,
Бабине літо, сховатись там би мені.
13.10.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995998
дата надходження 13.10.2023
дата закладки 15.10.2023
Чого являєшся мені у сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні.
Сумні, немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?
І.Я. Франко.
Кохання, ніби полум'я в імлі
Горить, не гасне і в холодні дні.
У відповідь - мовчиш, немає слів?
Чого являєшся мені у сні?
Вважаєш недоречна ця любов?
Стиснула серце, ніби в жменю,
Та очі світло-сині знов
Чого звертаєш ти до мене?
Летять всі задуми у клоччя.
Мені і стіни вже тісні,
Бо так бентежать в темні ночі
Чудові очі ті ясні.
Лоскоче полум'я атла́с,
і згадую у снах турботи денні,
Хвилюють очі повсякчас
Сумні, немов криниці дно студене.
Триває ночі таємниця.
Чому не вдвох з тобою ми?
Беру у руки я вервицю.
Чому уста твої німі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995644
дата надходження 08.10.2023
дата закладки 15.10.2023
Бродить лелека,
підкачавши штанята.
Довгий, цибатий.
***
В око криниці
упало кілька зірок.
Світанок вийме.
***
Молодий місяць
колихає підкову.
Не упустив би.
***
Небо і земля
відбиваються в росі.
У краплях — вічність.
***
Далекий обрій
ліг тонкою смугою.
Підкреслив небо.
***
Упала чайка
в кучугури хвиль.
Забавляється.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995177
дата надходження 01.10.2023
дата закладки 07.10.2023
Розхитують спогади світлі берізки
В лісах бореальних* дрімучих ялин.
Північні вітри заплітають їм кіски,
У хованки бавляться в ложі ожин.
Припудрюють сосни літневу стежину -
У ніздрях лоскоче жовтавий пилок.
Унадився чорний ведмідь у малину -
Ласує, згорнувшись, чудний колобок.
У душу вдивляються очі-сапфіри,
Немов намистинки, веселих чорниць.
Заманюють в хащі гриби, що без міри,
Упасти у небо кортить горілиць.
Енергій потік у стрімких водоспадах -
Інтимні місця, де танцює ріка.
Прихилене небо в рясних зорепадах,
І Ваша надійна підтримки рука.
*Бореальний ліс названий на честь Борея, грецького бога північного вітру.
Cвітлина автора. Серпень 2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995388
дата надходження 04.10.2023
дата закладки 07.10.2023
Чи справді ми живі? Чи дійсно на землі?
Жаский, безжальний вир кривавого свавілля!
Чи жертвами лихого божевілля
зробились ми, дорослі і малі?
Буття тепер крихке неначе скло –
рясніє павутинням чорних тріщин
від полум’я пекельного: ще трішки –
і рознесе його на друзки зло!..
Та той, хто прагне володіти світом,
програє в битві Темряви зі Світлом.
(Хоч сіра тінь від чорного крила
на душі наші тугою лягла…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995526
дата надходження 06.10.2023
дата закладки 07.10.2023
Хмари всотують біль у краплини небесного плачу.
Мов сполохана тінь,страх давно потонув у димах.
Кожен здавлений зойк,кожен внутрішній схлип щось та значить,
Доки лицарів світла додому везуть на щитах...
Поминальні свічки обпікають і пам'ять ,і руки.
І лампадки крізь скло знов у засвіти промені шлють.
Линуть луни прощань.Ріжуть очі букети розпуки.
І зі споду душі десь за обрій вдивляється лють.
А Покрова яріє... Покрова зійшла падолистом.
Так,неначе комусь пишну постіль готує до сну.
В позамежних зіницях прийдешнє ховає імлисте,
І в осінньому сонці нам шле благодать осяйну...
01.10.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995398
дата надходження 04.10.2023
дата закладки 07.10.2023
Вересневі вечоринки,
Дід з бабусею стрічає,
День привітний, ні хмаринки
Вона молодість згадає.
У вишневому садочку,
Лавка, квітчаста ряднина,
Мов у теплім сповиточку,
Зігріва стара тканина,
Хоч сидять у холодочку,
Дід дріма немов дитина.
Бабця мило посміхнеться,
Ой були ж ті вечорниці!
Як та молодь, вся збереться,
Принесуть хлопці суниці,
Дівиць щиро пригощають,
Вони ж здатні, як ті жриці.
До кохання варіюють,
Всі щасливі у таночках,
Веселенько затанцюють,
У вишИваних сорочках,
Кожній серце розхвилюють.
У очах, лиш ніжність, зваба,
У обіймах, вдалі рухи,
Не дитяча, вже забава,
Держать вміло міцні руки.
Запал є - удвох радіють,
Тож надія одружитись,
Про гніздечко, вкотре мріють,
З джерела води напитись.
Та вода… святая, чиста,
Як любов й вірне кохання,
На весіллі урочисто,
Придасть сили й сподівання,
На життя земне щасливе.
Враз зненацька, впав листочок,
З вітерцем, торкнувсь обличчя,
Дід проспав, мабуть часочок,
Бабця гладить передпліччя.
Як метелик, думка влітку,
-Дяка Богу що ми разом,
Шанував, завжди цю квітку,
Ти мене, хоч й бурчав часом.
Любий досить… вже сопіти,
Цвіркуни пісні заводять,
Ніч вуаль спішить надіти,
Зірочки… її не зрадять.
-Чайку вип’ємо і в ліжко,
До снаги, нам вечоринки,
Каже дід- йдемо Софійко,
А в очах блиск й смішинки,
-Вмієш мною дорожити,
Нам би в мирі вік дожити!
29.09.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995566
дата надходження 07.10.2023
дата закладки 07.10.2023
Приїхала теща в гості
(Часто тут буває),
Доня кличе вже до столу –
Маму пригощає.
Внук Сергійко сів напроти,
Вже не верховодить,
Із бабусі, що їсть шпроти
Він очей не зводить.
-Що так пильно, любий внучку,
Бабу розглядаєш?
Хочеш казку розказати,
Чи віршика знаєш?
-Ти їси, бабусю, гарно,
Хочу я сказати:
І за мене, й за матусю,
Й ложечку за тата…
-Звідки це тобі відомо?-
Баба здивувалась,-
З’їла борщ, а за котлети
Й курку ще не бралась.
-Казав мені вчора тато
І бив себе в груди:
-Як припреться твоя баба –
За трьох жерти буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995279
дата надходження 03.10.2023
дата закладки 07.10.2023
Ця ніч розпле́ла темні пасма,
Пітьма лоскоче теплу осінь.
Вогонь поезії не гасне.
Шепоче ніч словами масно
І за вікном ступає боса,
Ця ніч розпле́ла темні пасма.
Плекає зорі місяць я́сний.
Затихло враз. Спішить безсоння.
Вогонь поезії не гасне.
Крилата Муза поруч вчасно,
І рими налетіли - "оси",
Ця ніч розпле́ла темні пасма.
Тобі дано, мабуть, причастя.
На лобі піт приліг росою.
Вогонь поезії не гасне -
Це Божа, безумовно, ласка.
І на душі, напрочуд, хосно.
Ця ніч розплела темні пасма.
Вогонь поезії не гасне.
(Хосно - в значенні-гарно)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995294
дата надходження 03.10.2023
дата закладки 07.10.2023
Сонце йшло до обрію… останні промені торкалися землі. Поволі спадали весняні сутінки.
Минув ясний, сонячний, теплий день, придав Марії сили і віри, що все буде добре! Вона останньою зійшла з рейсового автобуса. А далі, їй потрібно дістатися до залізничної станції. Там дочекатися електрички і лише тоді, уже майже буде вдома, хоча добиратися до села, треба пройти іще цілих три кілометри.
Озирнувшись довкола, хоч і зморена та стало любо на душі, легко на серці. Усе, що було задумане - здійснилося! Поверталася від сина - відчуває в собі піднесення духу.
До станції ішла легкою ходою, згадувала зустріч і з усмішкою, і з болем.Роїлися думки - Хоч і поранений, але ж у лікарні. І головний лікар пообіцяв, що скоро рана загоїться, лише потрібен час, гарний настрій. А іще впевненість у собі,а ця риса є в його характері.
Ті люди, що зазвичай їздять електричкою, напевно знають розклад потягів і електричок. Вона ж розчарувалася, коли прочитала цей розклад, адже в нічні години ні потягів, які б зупинялися, ні електричок немає. Але ж куди подітися ? Звичайно в нічний час найнебезпечніше місце, це в приміщенні станції дочекатися ранку.
Кілька спарованих стільців розставлені в два ряди, один навпроти одного. Майже посередині рядка, в обіймах сиділа молода пара.У віконечку касира світилося, але із-за білої фіранки нікого і нічого не видно.
-Ну, що ж , хай вибачають - подумала про себе і оминаючи крайнє місце присіла на стілець. Хоч у сумці тільки пляшка води, рушник та кілька серветок, все ж руками пригорнула до себе -Ось так буде й тепліше, хоч і весна та все ж у приміщенні прохолодно.
Раптово відчула чийсь погляд.. Звичайно, хто може дивитися, глянула до молодих людей. Дівчина занурилася обличчям до грудей хлопця, а він прямим поглядом дивився на неї.
Чомусь зашарілася, зробилося ніяково, на голові поправила теплу, світло- коричневого кольору хустинку і комірці фіолетової курточки - От та здається ж усе добре, курточка хоч і старенька, але ж чистенька, не міг же про мене подумати казна що. Здається на безхатченку не схожа. Та хто вони? Можливо місцеві, але ж чого тоді тут сидіти, он неподалік кав’ярня, двері навстіж відчинені.Там тепліше і можна кави випити. А може в кишенях вітер гуляє, тоді звичайно їм не до того..
Ох, життя…. життя. Але ж цей молодик призивного віку, чомусь тут, не пішов захищати Україну, насолоджується життям, як у мирний час.
Гучний голос диктора відволікає від думок,
- Увага! По першій колії проїде швидкісний потяг. Не стійте край платформи, будьте уважні і обережні!
Вона подумки ніби підтвердила слова диктора - Так- так, у наш час треба бути дуже обережними, добре хоч сирени не чути, може сьогодні буде спокійна ніч. Це ж треба нам такого життя, батьки бачили війну та й нам доводиться відчути, побачити і все це пережити. Шкода дітей, скільки чоловіків і навіть молодих, неодружених загинуло на полі бою.Уже й жінки на війні… дожилися. Важко, ой, як важко нам дається воля, на жаль сусід віками не дає спокою.
Думки полинули за сина – Як добре, що поїхала, хоч і казав, - Не їдь, тебе до мене можуть не пустити. Та яке ж материнське серце витримає, щоб не поїхати? Хіба можна бути байдужою до рідної кровинки, не пригорнути, серцебиття не відчути. Про це й не тощо мови, а й думок не має бути. Звичайно, коли побачила сина з перевязаною лівою рукою, щеміло під серцем, ніби клубок застряг у горлі, їй би розплакатися. Та вона спромоглася взяти себе в руки - То добре що не права рука та й лікар сказав, що не варто хвилюватися, все буде добре.
Коли побачила рідненьке личко, його погляд ощасливив її, заспокоїлася – Дяка Богу живий, любий мій, живий і це основне.
. Скільки ніжності і тепла він побачив у материнських очах. Невчасно скотилася сльоза, навіщо розтривожувати материнську душу. Хоч і це сльоза радості та все ж, він відчував, перед нею має бути мужнім.
Дві години, швидко минули, здавалися миттю.З теплою усмішкою, син із сумки викладав гостинці, підморгнув хлопцям по палаті,
- О! Живемо братці тут усе домашнє, посмакуємо!
Прщалися…в обіймах сина, устами торкнулась чола ,
-Видужуй любий, якби ж не ця війна, то разом поїхали би додому. А так синочку надіюся на твою добру долю і на Всевишнього. Хай він і ангели оберігають тебе. За нами правда! Тож нехай не покидає нас світла надія, що Україна переможе і ми скоро будемо разом.
Хоч намагалася стримати хвилювання, все ж покидала лікарню з душевним болем. Щеміло серце, боліло, тиснуло в грудях, хоч це було зробити надто важко. Все ж перед сином зуміла стримати сльози, не показала свою слабкість.
В автобусі їхала з каяттям у душі - Пробач синочку, що я інколи жаліла, що тебе народила в свої тридцять сім.О, скільки недоспаних ночей! Часто хворів, низенький на зріст, був схожий на крихітний росточок.Та дяка Богу з роками відійшли хвороби, після п’ятого класу змужнів - став широкоплечим,середнього зросту.
Уже трохи вгамувавши свій біль, ніби виправдовувалася - Та це напевно така доля, тепер у мене тільки ти одна надія, мій промінчик радості, з тобою доживатиму вік.
Марія, ніби перевертала сторінки особистого щоденника- згадувала зустріч і прощання з сином. Несподівано в голові зашуміло, перед очима губилось світло, мигтіла темінь. Чомусь не дуже слухалися руки, з кишені ледве дістала ліки,…уже тримала під язиком. На якусь мить злякалася, здавалося втрачає орієнтир, закрила очі.
По приміщенню, подібно хвилі шурхіт, відкрила очі, поряд нікого, молоді люди копошились, про щось тихо говорили.
-Та мабуть уже все минулося - подумки себе заспокоїла -Це поїздка далася в знаки, за три ночі може й відпочила зо три години, не більше. Враз затримала погляд на молодій дівчині - А дівчина славна, якби ж то щастя, щоб всі жили під мирним небом. А моя донька теж славна, а чи доля, чи така байдужість до всього, що надто рідко дзвонить. Скільки любові і уваги їй було подаровано, скільки ніжності і тепла. Різниця ж з сином десять років.Той час для неї був казковим, всі її забаганки виконувалися, може й тому стала така. А може так подіяли події дві тисячі чотирнадцятого року.Після Майдану з чоловіком поїхали в Хорватію.Уже й синочок і донька є, лише фото прислали, але сюди не їдуть.То ніби між нас айсберг, а може тому, що його батьки живуть в росії. Ну хай там він, а вона… навіть не приїхала поховати батька. Ох, чому ж усе так?! Що ж ти доню не дзвониш, ти ж знаєш, що поїхала в лікарню до Олега, навіть не поцікавився що і як. Чому така байдужа?А мені ж зараз так потрібна підтримка.
Раптово на мить закрутилася голова…стиснувши руки - Ой, що ж це я, на душі важко, ще й думок - стерв’ятників не можу позбутися. Із сумки дістала пляшку з водою, зробила кілька ковтків і мокрою долонею змочила обличчя. Привернув увагу голос хлопця, він щось говорив, але розібрати про що йшла мова було не зрозуміти. Вони уже сиділи під самою стінкою, він обома руками гладив їй голову.
- Ой, як же я їм заважаю,тільки й змогла подумати, у вухах задзвеніло, очі накрила сіра пелена.
Тим часом молоду пару сполохнула жінка років п’ятидесяти. Вона гучно відчинила двері, з скрипінням заволокла кравчучку з великою клітчастою сумкою. Тихо бурмотіла,
- Ой, ба знову ця парочка тут! Нічого хай потерплять, не все коту масляна. Чекай , але ж тут іще хтось є. Вона підвезла кравчучку ближче до Марії.
- Та вона ж, як полотно біла! - гучно вирвалося з її вуст.
І відразу ж звернулася до молодих,
-Гей, закохані! Ви що не бачите, що жінці погано? Чому ж такі байдужі?!
Хлопець, злегка посміхнувся, не відпускаючи дівчину з обіймів, відповів,
-Та вона недавно щось із пляшки пила, може перебрала.
Жінка уже тримала Марію за ліву руку, рахувала пуль. На її смуглявому обличчі відобразився біль й розчарування. Хвилюючись дала кілька ляпасів по обличчю, окропила водою,
-Ану, ану давай рухайся, що це ти?! Ану відкривай очі! Чуєш, тобі кажу, відкрий!
Нарешті в очах Марії прояснилося, перед нею жінка, відразу запитала,
-Ви хто?
-Я Ганна, а от ви хто тут? Часом не проїздом,? Бачу не з наших.
-Так проїздом.
-Що ж ви, ваше серце, як пошкоджений мотор, то чути, то не чути, а кудись їдете. З таким здоров’ям, самій в дорогу не варто вирушати! Зараз ніби краще, посидьте, помовчить, ось валідол , візьміть під язик.
Марія тихим голосом,
-Дякую та в мене є корвалмент. Правда я уже його приймала та думаю іще одну можна взяти,
Вона тільки тепер зрозуміла, що на якийсь час втратила свідомість. Як добре, що ця жінка не байдужа, хто знає, можливо й спасла їй життя. На Ганну дивилася розгубленими очима. Та відразу помітила й до неї,
-Ти не дивися, що я так одягнена, повір життя безхатченків не мед. Хоч і ображена на долю, але байдужою ніколи не була й не буду. Допомогти людині завжди готова, а от красти ні, ніколи не посмію, тож не бійся. Я тут лише на зимовий час затрималася з безхатчинками. Поїду в місто, хтось щось дасть з’їсти, чи якусь копійчину кине.Уже й на душі спокійніше - не сиджу у когось на шиї. Я оце тепер збираюся додому, на схід, тут у селищі є далекі родичі, як кажуть провідала та пора честь знати. Дочекалася весноньки, з кожним днем теплішає, треба повертатися до зруйнованої хати. Кажуть моє селище уже звільнили,треба їхати наводити лад. В гостях добре та вдома краще, наших багато виїхало та все ж думаю будуть повертатися.
Марія співчувала жінці, жалісно запитала,
-А з переселенцями не хотіли поїхати?
-Та ні, серед рідні, хоч і далекої все ж краще. Зима, довгі ночі,хоча і часто світла не було, але ж у теплі та й словом підтримають і то добре. Ну, а ви не хочете поділитися, чому у цих краях?
Чому не хочу… до синочка в лікарню їздила.
Минуло зо дві години…за цей час Марія розповіла про своє життя, про поїздку.
Ганна копошиться, зиркнула на віконце касира,
-Зараз касир розпочинає продаж квитків на електричку. Так що скоро ми з вами поки що поїдемо в одному напрямку, а далі в кожної своя дорога.
-- А може зі мною поїдете, поживете до перемоги? Удвох веселіше та й у нас безпечніше.
-Ні-ні, що ви,дякую!
-Ну тоді хоч погостюєте кілька днів. Ви ж мені, можна сказати, життя врятували .
-Я відчуваю у вас теж душа добра, якщо комусь стане зле, теж не залишитися байдужою. За запрошення дякую та ні, не маю часу. Давно з дому, якщо його можна так назвати та й рідна земля кличе.
Відчинивши двері з приміщення станції, їм назустріч пахла передранкова вогкість. Легенький вітерець злегка зняв напругу.
На платформі всього кілька чоловік чекали електричку. Звуковий сигнал електрички попередив пасажирів про прибуття на станцію.
Дві жінки поспішали до дверей вагона. Марія першою піднялася по сходах, допомогла Ганні підняти кравчучку на площадку вагона.
Двері зачинилися, електричка набирає швидкість.
Дві добрі, чуйні жінки, ніби дві сестри, задоволені зайшли у вагон. Зайнявши свої місця, кожна з них, з блиском у очах відчула полегшення. Як сонячне проміння віра і надія зігрівала їх серця. Вони повернуться додому, дочекаються перемоги! Народ України заслуговує на щасливе, заможне життя.
Квітень 2023р
***
Шановні друзі!
Не будьмо байдужі!
Сьогодні у день Покрови,
хвилиною мовчання пом’янемо
наших синів і доньок,
які віддали своє життя за Незалежність.
Хай Марія - покровителька з небес
візьме під своє крило нашу рідну землю,
квітучу, славну Україну!
Вітаю наших оборонців зі Святами
Покрови і Днем захисників
І захисниць України.
Миру всім і добра!
01.10.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995143
дата надходження 01.10.2023
дата закладки 02.10.2023
ви ди ха ти
суміш терпкого
і бажано мрійливого
ай_ ва
осіннього ранку
початого жовтого
блідо зеленого
/як колір 'лимонного' дерева
за яким наївно вираховувала
насиченість осіні/
ріже піднебіння
нагадує сонце в розрізі квітку й
знекровлене серце
забагато гіркого
терпкого
хочеш виварити
усе це
зробити джем
/як в кращі часи/
та ні сил
ні терпіння
мовчки потопаєш
в туманностях
привстаючого дня
що обіцяє
....
нову порцію чорнозему
від вибуху
не далекого
луною
по стінкам
порожнистого серця
перегризаєш айву
перетравлюєш
намагаєшся зацукрувати очі
і зуби
аби утворився джем
але
не цукрується
..ранок нікому не винен
..нічого обіцяти
[all of this nothing - dave gahan & soulsavers]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995134
дата надходження 01.10.2023
дата закладки 02.10.2023
[i]Цикл поезій 2012-2015рр.[/i]
[i]Картина Богдана Савицького "Підвечірок" 2022р.
[/i]
Сірникові люди
Ніхто не любить, ніхто не жаліє,
Ніхто не покормить з руки.
Хворіє, хворіє, свідомість хворіє –
Зима перейшла у віки.
Ніхто не вникає, ніхто не приймає:
Чи за, а чи проти? В чім суть?
Таких і подібних аж з надлишком знає
Цей світ. Ти ж, як хочеш, – забудь!
Хто справжній, що цінне – з’ясуємо в дії,
Вже аж на порозі біди.
Не час бо для мрії, не час для надії,
Нам от залишити б сліди!
Тож топчемо ниви гріхом без покути,
Вже й слід загубили в багні.
Нам радість чужа, наче доза отрути,
Нам зблизька тьмяніють вогні.
Приблизили тих, хто піддався управі,
Та хто з них підставить плече?
Бо полум’я війн і досягнення слави
Прославленим нам не пече.
Руйнуємо підло своїми ж руками
Без сумнівів зайвих і сліз
Все те, що до нас будувалось роками,
З відплатами тягнемо віз.
Хтось вкотре будує хати сірникові,
Щоб звично їм впасти в огні.
Хтось тягнеться ввись, у багаття ранкові,
Та так і згорає на дні.
2012
Відгомін його сміху
Тільки не падай духом,
Він не помре ніколи!
Не перетворить в руїну
Спокійної гавані море.
Тільки не падай духом,
Він буде вічно жити
В твоїх душевних муках,
У твоїх серця стуках,
В спогадах і сподіваннях.
Тільки зумій не забути!
Смерть не наважиться вкрасти
Пам'ять з твоєї долі.
Життя залишає сліди
Навіть не з власної волі.
Життя проросте у квітах
Під вікнами. Тихої ночі
Подих вбере навіки
Погляд його і очі.
Відгомін його сміху
Стане твоєю втіхою.
12.2012
У жанрі N
Я – не поет, я – вірний слів фанат.
У жанрі N про класику лиш мрію.
Не йду поважно на думок парад,
Бо часом навіть в тіні інших млію.
Я – виплекана долею душа,
Леліяна роками супокою.
Самотня, безпорадна чи пуста –
Живлюся тільки світлом і росою.
Я не жадаю радості дарів,
Не знаю, куди дмуть вітри надії.
Гнітить в знемозі розуміння слів,
У роздумах не квапляться події.
Без захвату, без відчайдушних поривань
Моя мета – знайти мету єдину –
Маскує слабкість у безглуздості вагань
І досі жде сприятливу годину.
Стираючи на порох жадну мить,
Порожня метушня калічить долі.
Чому ж, оковані обов'язком дрібниць,
Ми добровільно не зречемось волі?
Ми свій талант, заритий у пісках,
Не маємо відваги відшукати,
Героями стаємо тільки в снах,
Говоримо, де краще б промовчати.
І збагатівши від мізерних перемог –
Принижуємо всіх і все на світі.
Як ледарі прогнили до кісток,
І лестимо самі собі, мов діти.
І відчайдушний крик чужих сердець
Не пробиває панцера бездії,
Тому не в змозі вгледіти кінець,
Хоч і на повну розчахнули вії.
Ми не пусті, та доказів нема,
Тож не повірить в заздрощах людина,
З корінням заздрощів народжена дарма,
Вбиває віру, що мета єдина,
Що в пережитках і скарбах добра
Ми накопичили красу саму від себе,
Не випадково і не жартома,
А подарунком і пророцтвом неба.
І досі в заголоджених серцях
Святі думки так рідко мають місце,
Та часом в усамітнених місцях
Ще мріємо про справжнє, вічне, чисте,
Про неосмислене, про власне і чуже,
Те, що поети змалювали словом,
Яке залізним кулаком не б'є,
Та може піднестись до неба громом.
01.2013
Керамічні душі
Керамічні душі. Шовкові дощі.
Нам бракує суші. У серцях – свищі.
Сонячне проміння заглядає крізь
Чорні окуляри – ширми вічних сліз.
В стаях власних вовком виємо на сміх,
Хибні кроки в стаї присипає сніг,
А під тихим небом крик живих хвилин
Перекрито шумом голосних машин.
Керамічні люди. Шовкові слова.
Хоч б'ємо на сполох, але все дарма.
В підрахунках ери вже бракує днів.
Тішить тільки власне розуміння снів.
20.01.2013
Несу з собою вітер
Те, що моє, – моє! Те, що тримаю, – маю!
Мене гризе лиш те, що я людей втрачаю.
Дбайливо грію плід – нащадка розуміння,
Та відбирає світ моїх надій творіння.
Кожна душа – родюча, у собі носить всесвіт,
Плекає плід надій, плекає плід любові.
Але згорає вмить, як дим іде у безвість
Під поглядом швидким, що вразить пустотою.
Холодний дим гнітить, як мокрота туману.
Іскри не видно в нім, тому не зрозуміти,
Чи догорає плід одвічного обману,
Чи це тумани манять у далину летіти.
Для когось я – мов дим, для когось я – лиш постать:
Проходжу повз, мовчу, несу з собою вітер.
Я, мов усі та кожен, заручник цього світу,
Послушний раб життя, повстанням не зігрітий.
04.2013
Серед постате покоління
Я не хотіла добиватись розуміння,
Я лиш хотіла віднайти того,
Хто серед постатей пустого покоління
У собі носить часточку мого:
Моїх надій, моїх бажань бездумних,
Моїх ридань під помахом пера,
Моїх одеж в словах, на герц лиш шумних,
І слів, що принципово догола.
Того, у кого крила не орлині,
Хто горобцем літає, все ж – летить,
Хто проживає вічність по хвилині,
Не втративши в ній жодну спілу мить.
Хто з Богом ділить вечори і ранки,
Вчиться чужого, не зрікаючись свого.
Такі ж у нього кожен день світанки
І захід сонця мій, немов його.
Такі ж у нього очі непрозорі,
Такі ж відтінки, власне – й кольори.
Ті самі вибрав він на небі зорі,
За ними йде шляхами догори.
04.2013
Жінка свого чоловіка
Самотня жінка мокне під дощем.
В руках – пакунки, а на серці – туга.
Ніхто не вкриє від дощу плащем,
Давно опорожніло місце друга.
Не вперше грізним скована дощем
Байдужа жінка, загартована роками.
Зв'язала почуття тугим вінцем,
Катуючи колючими думками.
Самотня жінка плаче під дощем,
Що створений для сліз жінок самотніх.
Як вирвуться з зіниць дурні митьцем,
То вже не буде їм шляхів зворотніх.
Стурбована спинилась під дощем
Холодна жінка. Остуділи руки.
Ввірвалися непрохані крадцем
У душу непідкореної – муки.
Самотня жінка втомлена дощем,
Який любила що є сил одвіку.
Припала до колін палким лицем,
Свого своя, дружина чоловіка.
Шанована, голублена колись
У темряві стоїть цілком безлика.
Невпинно звідусіль звучить: молись,
Самотня жінко злого чоловіка!
05.2013
Кущ жасмину
І серед того бруду і гнилих трісок
Розцвів, як квітка лотоса, окрасив днину
Зажурений, в задумі до кісток
Про долю злого люду – кущ жасмину.
Набралась кожна грішна і свята
Істота в цій закинутій місцині
П'янкого аромату від куща,
Сховавши власну суть у пишнім чині.
30.05.2013
А вечори
А вечори уже не ті,
Навіть роса якась мокріша.
І я, напевне, сміливіша,
А вечори уже не ті.
І сни не снилися давно,
На них чомусь бракує часу,
Ми загубили в днях окрасу
І сни не снилися давно.
І ночі зовсім вже нема,
Вона спинилась на порозі,
Відмовившись у допомозі.
І ночі зовсім вже нема.
В буденності плодили гнів,
А наплодивши понад міру –
В безлюдді свят шукали віру.
В буденності плодили гнів.
На запозиченім умі
Ми власні долі будували.
Усе збудоване ламали
На запозиченім умі.
Одна відрада – вечори.
На них тягар скидали спілий,
Ховали страх у одяг білий.
Одна відрада – вечори.
Та вечори уже не ті,
Навіть роса якась мокріша.
І я, напевне, сміливіша,
Та вечори уже не ті.
07.2013
Чуже місто
Місто знову мені чуже,
Люди знову мені байдужі,
Наче холодом з душ несе.
Я боюся цієї стужі.
Вже не палить своїм вогнем
Нитка долі чужого міста.
Десь почулось: і це минем!
І здалося, ця думка – злісна.
Сиплю погляди крізь людей,
Бо не вловлюю в стрічних суті.
Людні вулиці без очей.
Кольорові – давно забуті.
Місто знову мені чуже,
Не попутні старі маршрути.
А домівка, а рідність де?
А без цього як далі бути?
09.2013
Людині
Пожовтіла Ваша осінь, пожовтіла.
Я не думала про неї й не хотіла
Зазирати в недописані сувої,
Дослухатися в них тиші вітрової,
Бо дарма, що нам не знати всіх обставин,
Й без підстави довіряти – проти правил.
Люди ж часто не такі, як їх малюють.
Зазирнула в Ваше небо – усміхнулась.
В моїй пам'яті Ви осінній, пізній.
Там чужий, та для когось і свій, і рідний,
Мов печаль, та така таємна й тиха,
Мов приємність душі, її вірна втіха.
Бо таким, як оті, що кричать, не станете,
Хоч би Вас і щодня до болю ранити.
Бо спасіння в цей день шумливий – плинне.
Бо найперший, кого назву: Людина!
10.2013
Трафіки
В церкві молимось за графіком,
В дружбу входимо за трафіком,
Плачемо коротким вигуком
І боронимо серця.
Миті всі, що між роботами,
Обкладаємо турботами.
Що було – зійшло пустотами,
Тож чекаємо кінця.
Між годинами і днинами
Нехтуємо сном, родинами,
І чиїмись злими кпинами
Творимо в собі борця.
А як вийде час – благаємо:
Чи на стіни лізти маємо?!.
Вже ту мить, мов скарб, тримаємо
І шукаємо Творця.
Не шануємо тутешнього –
Не впізнаємо справдешнього.
Та відцвілого, пройдешнього
Не вплітають до вінця.
А коли б на подвиг зважитись,
Не ховатися, не скаржитись,
На думках своїх не смажитись –
Був би простір для митця!
Осінь 2013
На згадку про зиму
На згадку про зиму
Нам буде багряний сніг.
І тих, що забули, сміх.
І тих, що вбивали, плач.
І гріх.
Але тоді
Ми матимемо волю святу
І наша доля
Нам не скаже: спіймай!
І підкоривши
Якось гору круту
Не осягнемо,
Де країні тій край.
07.02.2014
Ніч на дев'ятнадцяте
Дзвонили церковні дзвони.
Кричали: героям слава!
Гриміла зброя.
Покірні били поклони.
Вночі почалась облава.
Вкраїнська Троя.
Пани сторожили трони.
Раби добивались права.
До бою!
Бандит не знімав корони.
Святилась нова держава
Кров'ю.
19.02.2014
Стяг
А під синім небом майоріє стяг –
Так вітають вільних у своїй неволі.
Вже комусь забитий у долоні цвях,
Інші ще чекають подарунків долі.
Хто тобі розкаже істину святу?
Хто тобі порадник у твоїм терпінні?
Дмуть вітри зі сходу на свою біду.
Дмуть вітри із заходу в звичнім збайдужінні.
Ділені між псами плоть твоя і кров,
Терзані терени. І синів, і дочок
Продавали в рабство, а з чужинських мов
Сплутали узори вишитих сорочок.
Гнобить ворог пам'ять світлую отих,
Що тебе підняти прагнули з руїни.
Скільки ще зготують твоїм дітям лих,
Стільки ж раз спіткнуться, люба Україно!
03.03.2014
Знак любові
Люба наша, рідна наша ненько,
Батьківщино мила і свята,
Ти прийми, як скотиться тихенько
Нам з очей стурбованих сльоза.
Не відкинь, бо то є знак любові,
Що з коріння серця струменить.
Нею змиємо сліди запеклі крові,
За яку душа твоя щемить.
Ти прости, що довго твої рани
Омивали сіль і гіркота,
Що ховають степові тумани
Голови в могилах без хреста,
Що за гріх, не свій, а наш – не родиш,
Не цвітеш, не ллєшся молоком,
Що синів собі негідних плодиш,
Неспроможних зжитися разом.
03.03.2014
Помолись за мою Україну
Помолись за мою Україну!
West, please pray for my dear Ukraine!
И восток, за мою Украину
Помолись вместе с жаром свечей!
Твердо й палко, з гіркими сльозами
Присвяти хоч хвилинку зі ста
Для рятунку моєї держави,
Ублагай у молитві Христа.
Долучись до життєвого плину,
Бо ховають синів матері,
Оскверняють Святую Родину
Безсердечні оті упирі.
Отче, в чорну, гнітючу годину
Запали їй досвітню зорю
І прийми нашу неньку Вкраїну,
Як пречисту невісту Свою!
03.2014
Шевченкові
Вашій пам'яті віддана шана була.
Жаль, нащадкам либонь не збагнути смислу.
Ваше слово, немов наконечник спису.
Вашій творчості – слава, честь і хвала!
І чия в тім заслуга, і дума чия? –
На бруски розбирали Вас, наче руїну.
Ви усіх там присутніх в коротку хвилину
Засміяли б палкіше, ніж біду й москаля,
Адже з завчених реплік митця не збагнуть.
Там усе, в що вкладали Ви душу і серце
Примітивним здавалось, і зло відверте
Я читала у Ваших очах, і лють.
Породили цю лють не образи й гніт.
Певно, брало Вас зло за отих безсилих
Проти власних гріхів і до поля лінивих.
І сповнялось образам тим двісті літ.
05.03.2014
Моя смілива думко
Отак тебе вбивали, моя маленька мріє,
Отак тебе терзали погані язики.
Для тебе сонце сходить, для тебе вітер віє,
А тут тебе кололи з усіх боків штики.
Коли ти народилась, моя смілива думко,
Я навіть похитнулась з розкутості бажань.
Зусиль пішло чимало, щоб ти звучала лунко,
Та я тебе прийняла без докору й вагань.
З тобою ми на пару і плакали, й сміялись,
Аж я навчилась жити із відчаєм твоїм.
Не раз тебе шалену я в сутінках зрікалась,
Та кожен раз хворіла, як піддавалась їм.
Я так тебе плекала, немов лозу тендітну:
Тобі то сонце в'яжу, то радощі пряду.
І якось ти приснилась мені в неділю Квітну.
Чекала, що на щастя, а вийшло – на біду.
Тобі життя замало, а вічності не треба.
Я думала, дам волі, позбувшись всіх дверей.
А вийшло – поділила на дві частини небо:
Одна для мого серця, а інша – для людей.
Отак тебе вбивали, моя маленька мріє.
Тебе живу зрівняли із міфом з-під пера.
У кожнім поколінні твоїм завзяттям віє,
Та тільки дурні вділять тобі шматок добра.
04.06.2014
Зла жінка
Із надгробку хмурий погляд кине зла жінка.
Що тривожило її тієї днини й не тільки?
Певне, дармо так подобалися собаки,
Бо в зубах не принесуть букети із маків.
Та й, напевно, не любила квітів зла жінка,
Бо без них могла прожити легко, й не тільки,
Як жила вона роками твердо без віри,
Аж надії й сподівання з нею старіли.
І сварила вона слабкість, потяг, постійність.
І створила вона в серці протяг осінній.
Засипало її листям жовтим і градом,
Керував в душі північний вітер парадом.
І шукала вона сенс у праці та буднях.
Зради й страх лягли важким камінням на груди.
Панував в пісках думок її спокій пустельний,
А по лініях долонь читався смуток смертельний.
2014
В суперечці з долею
О спокою мого крихто,
Прости мене, доле моя!
Бо з сорому знову притихла,
Бо з гонору згаяла "я".
Бо з сухості серця не плачу.
Мої протиріччя вгамуй!
Бо з відчаю втратила вдачу,
У світ відпустивши саму.
О доле моя терпелива,
Така неприступна, мов січ,
То вітер, а я – не брехлива!
Від себе тікатиму в ніч.
А ти, що залежна від вдачі,
На що сподіватись могла?
Поглянь, хай без сліз, але плачу
Й ніхто не цілує чола.
А ти, що чекаєш випа́дку,
У чім винуватиш мене?
Твого я не власниця статку,
Втрачаю, що в руки пливе.
Хиткого і скутого шансу
В час скрутний, нужденний гляди.
У шансу випрошуй авансу,
Від мене лиш вчинків не жди.
22.06.2014
Бо кожен у душі поет
Тож, що є затишком душі?
Де є пристанище одвічне?
Хто нам союзник пліч-о-плічний?
І що комусь мої вірші?
А я нікому не віддам
Своє пристанище, потіху,
Я не піддам їх злому сміху,
За всі багатства не продам!
Бо кожен у душі – поет
І кожен у серцях – повстанець.
Вдягай собі на плечі ранець,
Згортай до нього свій намет
І йди шукати власну тінь!
Шукай свій затишок і втіху!
Позич в дорогу горстку лиха
У попередніх поколінь!
Літо 2014
Думки вцілілого
Дайте мені вина!
Хочу залити горе.
Гори мені, мов доли.
Далі і дня нема.
Дайте мені вина!
Дайте мені міцного!
Я говорив би з Богом,
Але гнітить вина –
Кров на моїх руках.
Кров у очах і серці.
Присмак гіркого перцю –
Стіни мені та дах.
Далі нема і дня,
Наче скрутило ноги.
В мирі свої пороги
Переступав би я,
Тільки тут вічна ніч.
Я не спішу проснутись.
Випити б і забутись!
З вічністю віч-на-віч.
Хто він, отой солдат?
Бачу його щоночі.
Тільки не видно очі.
Він мене кличе брат!
Чий то коханий син?
Може, ми духом браття?
Може, одне багаття
На двох нас і гріх один?
Той гріх на моїх плечах,
Той хрест я повік нестиму,
А поряд завжди повзтиме
Його передсмертний страх,
Його передсмертний крик
І передсмертні муки,
Біль і гіркі розлуки,
Й тінь, до якої звик.
А я уцілілий тут,
Та тільки вино рятує.
Моє передсмертя чує
Плюскіт думок-отрут.
Літо 2014
Що було – прийшло
А було й мені вісімнадцять років.
Що було – пройшло, не ступивши й кроку.
Ще стебло цвіте і пускає соки,
Як уже за мить наче має вроки.
І на принцип йшла, і трималась слова,
Була гостра думка і крилата мова.
Що було – пройшло, не зробивши й вітру.
А було – плекала я надію світлу.
Що було – пройшло, не спустивши й духу,
Загубилось десь серед гаму й руху.
Що було – пройшло, не лишивши й знаку.
Я складу йому у віршах подяку.
07.2014
Ситий спокій
І ріжуть мене, і мучать
Голодні мої думки.
Зсередини мене крутять
Назовні та навпаки.
І мечуть мене додолу,
І знов підіймають ввись.
Кладуть до мого подолу
Обітниці, що збулись.
Шепочуть: проснися, віро!
Чи в спокої є добро?
Чи вже до кінця зболіло
Тендітне твоє нутро?
Чи пам'яті геть не маєш? –
Почутою ти ж була!
Кого ти тепер вітаєш?
Від кого ти ждеш добра?
А потім такий жорстокий
До цих запальних думок,
Приходить мій ситий спокій,
Боронить ступити крок.
Говорить: зречися долі!
Забудь про свою мету!
Ти маєш ще кусень волі?
Вона на твою біду!
В тобі ще є дим завзяття?
Позбудься його в цю мить!
Ця ситість, немов прокляття,
Та думка усе ж бринить.
І жевріє тихим страхом,
А сутність її проста:
Тоді ти є вільним птахом,
Коли ще жива мета!
09.2014
Обосічний меч
І я боялася б отих, що давно поневолені,
Вони ж голодні й промерзлі, вони не просто стурбовані!
Вони тримають при собі з двох сторін загострений меч,
І вже обридли їм роки із ярма безвихідних втеч.
У них змайстрований зі шкіри міцний караючий бич
І поміж них один блукає усіх єднаючий клич.
У їхніх думах повно суму, а у словах – гіркоти,
Вони із голодом знайомі, вони з бідою на "ти".
Та попри те ще твердо прагнуть творити завтрашній день.
Вони під градами й в наметах своїх співають пісень.
І як би там не було далі, а далі буде життя,
Та їм, невільним і повсталим, назад нема вороття.
Я б їх боялась мимоволі, поволі б воля росла
І обосічний меч гострила, що є поборником зла.
Я б їх цуратися не стала, бо правда в світі одна.
Я б разом з ними теж повстала, нехай і з самого дна.
09.2014
На прощання
Скажу лиш на прощання людям правду:
Я вас любила, Боже, як любила!
Хай би прощання це громи побили!
Без вас чи зможу дати собі раду?
У тім краю, в тій стороні немилій
Чи будуть люди цього смутку варті?
Чи хтось зарадить тій глибокій втраті,
Коли ми перед долею безсилі?
Скажу лиш на прощання людям правду.
Куди подіти вас, о довгі роки?
Нам не по шляху більше, не по кроку!
Отим рокам запалюю лампаду.
Вкололо в груди, мов шипами рози,
Розлучення з усім святим одразу.
Прощатись, щоби не втаїть образу,
Потрібно гучно, відпустивши сльози!
Люблю прощання. Хай би збили грози
Розлуку, що прийшла без попереджень!
Прощанню не повинно буть обмежень,
Словам не можна визначити дози.
Сказати треба все, і кожне слово,
І кожен подих, погляд, сподівання
Кричати мусять: це навік прощання!
В прощання мить не відіймися, мово!
12.2014
Терпець
От смішна у терпіння вдача –
Терпиш, терпиш, тріщить терпець,
А тебе обізвуть бідняча
Чи тюхтій, і хай йому грець!
От смішна у терпіння доля:
Чи то жив, чи проспав життя –
В закавулку сиділа воля
І не було у тім пуття.
Осінь 2014
Говори
Відгукніться усі небайдужі! –
Так би крикнути здолу ввись.
Але крик той одні калюжі
Змусить хвилями затягтись.
Так би крикнути, щоб з надривом:
Гей, мовчання своє облиш!
Тільки голос під скрушним впливом,
Ти і досі чомусь мовчиш.
Говори! Говори! Говори!
Маєш правду і маєш терпіння –
Буде плід із такого насіння.
Не мовчи! Говори! Говори!
Говори коли дують вітри
Так, що дух запирає і мову.
Просто знову і знову, і знову
Говори, говори, говори!
12.2014
Смутку ім'я
У мого смутку є ім'я – Розлука.
Говорить сильно, та не вір їй, бреше!
Така її наука недовершена:
Суха, холодна – зиму перевершила.
У мого смутку друге ймення – Втрата,
Бо я втрачала й навіть не помітила,
А як збагнула – лиш всипала квітами
Той шлях, де розгубила втіхи з бідами.
У мого смутку є багато прізвиськ,
Його хрестили на святого-грішного.
Святий нарік його Шляхом До Більшого,
А грішний кличе Шукачем Торішнього.
12.2014
Писати вірші
Я люблю писати вірші.
Певно, в цьому моя відрада.
Я сказати була би рада
Все, що геть не іде з душі.
Але в тому ж моя біда,
Бо писати не вмію влучно,
А сказати боюся гучно,
Щоб не вкрали мого хреста.
Я волію нести свій хрест,
Він бо мій і нічийний більше.
А віддати його – це гірше,
Аніж з ним хоч би з сотню верст.
12.2014
Чорна стрічка і чорний цвіт
Він хворів. Він не спав, а марив.
Все життя пережив за мить.
Він коханих своїх й некоханих
Впізнавав чи прощав без лиць.
Він не знав, чи мольби про спасіння
Із чиїхось течуть очей,
А над ним, мабуть, зо стонадцять
У сльозах провели ночей.
Лиш з обрамленої фотокартки –
Чорна стрічка і чорний цвіт –
Він такий одкровенно-ніжний
Посилав прощальний привіт.
Лиш як очі його запались,
Лиш як холод торкнувся чола –
В шанобливій хвилині мовчання
Тиха відповідь їхня була.
12.2014
Вчорашній день
Чому так ллються сльози навесні,
Мов у берізки, що пускає соки?
Чи, може, це на неї впали вроки?
Чому такі мовчання голосні?
Куди ведуть мене мої помірні кроки?
Куди ведуть мене мої щоденні сни?
Вчорашній день попросить: поясни,
Чому так ллються сльози щовесни?
04.2015
Спочинок
Я б щоночі помирала,
Щоб вони були живі,
А не квітами всипала
В снах спочинок на землі.
Та хвалюсь на кожнім кроці,
Що колись із ними зналась.
Найживіший день у році
Був, як з мертвими прощалась.
05.2015
Мій дух
Я не помру до вірної пори,
До певної зазначеної миті.
Мій дух – він вознесеться догори
Чи будуть ним простори оповиті?
Мій дух – він буде срібним, як роса,
Як паморозь грудневого світанку?
Мій дух! Його прихована краса –
Мов поволока ніжного серпанку!
Мій дух низьким туманом у борах,
Скупавши крона, в корені проникне.
Зустрівшись з ним, напевне, вітер стихне,
І голос люду стихне у дворах.
Бо все живе несе свою ясу,
Чи слово-символ десь на обеліску,
Чи голова свята на полумиску.
І навіть час не відітне красу!
12.05.2015
Кпини
І кричав мій глузд здоровий щогодини:
Чи озветься хтось і хто вже це припинить?!
Тільки кпини в спину, знову тільки кпини,
Що не мають ні природи, ні причини.
Позривалися бо гронами з калини
Ці пурпурні, соковиті, зрілі кпини.
Волочили за собою мої сили,
Й мої крила, аж до самої долини.
Ну і я від них також не відставала,
Я словами відбивалась, пасувала.
Не збагну лишень, чого отак кричала,
Мов калину на базарі продавала?
29.05.2015
Віщий сон
І сон оцей дрімучий, віщий сон
Убрав у себе злості стільки, стільки,
Що, люди, ох, якби ви знали тільки –
Який піднявся б бунт!
Думок полон.
Та сон отой таке завзяття дав!
Якби частіше сни такі читати,
То, може, не прийшлося б проводжати
Своїх братів
До тих убивчих лав.
05.2015
Боса
Я стою перед вами боса,
З непокритою головою,
Бо пора вже сказати: досить!
Маловір'ю та словогною.
Бо у полі джмелі та оси
Більше мудрості мають зроду.
Бо давно вже спинитись просить
Той, Хто миє руками воду.
Я стою перед вами боса,
Мої коси роса змочила,
Не спроста я простоволоса –
Простосердя на них спочило.
Кожна крапля роси голосить:
Тут стоїть тихий згусток болю.
Бо пора вже сказати: досить!
Безсердечності та бездоллю.
05.2015
Бути уразливими
Як боїмося бути уразливими!
Як ганьбимося стати нав'язливими!
Як не вміємо жить в повні сили!
Як вважаємо межі стертими!
Як байдуже: живими чи мертвими!..
Певно, це нас найбільш підкосило.
29.06.2015
Коли помру
Вмирати треба лиш нажившись досить.
Смерть, як й народження, священна таїна.
Коли помру – це мусить бути осінь,
Бо осінь – це природи сивина.
Коли помру, а всім нам помирати,
Ох, як тоді захмариться блакить!
Триденна злива буде проводжати,
Мов реквієм, за мною загримить.
Коли помру – це мусить бути жовтень,
Такий медовий, пізній, дощовий.
У нас бо з ним вже кілька є домовлень,
Він мій порадник хмуро-грозовий.
Він обіцяв, що в зливі не намочить
Фати мені й моїх дівоцьких прав.
Казав, що листям й сонцем озолотить
Обручку і мереживний рукав.
Як згодився мене до шлюбу вести,
Мене – невісту, юнку, під вінець,
То хай же він і душу мою пестить,
Як цьогосвітньому прийде кінець.
Коли помру – хай буде це не вечір,
Не надвечір'я, ні, – глибока ніч!
Щоб при свічках мої біліли плечі,
Щоб в свічниках горіло дев'ять свіч.
Я їхнім воском вже давно хворію,
Ба більшем – ним лікуюсь, ним творю.
У світлі цьому пещуся й малію,
Й в останню мить ставатиму на прю.
Вогонь свічок, як світло моє власне.
Їх дев'ять, доки я іще жива.
Коли помру – одна із них погасне,
Щоб на вісьмох сповнялися дива.
18.07.2015
В дорозі
Ти в дорозі, кожен день в дорозі,
Серед місць шукаючи свого.
Ти з доріг отих зійти не в змозі,
Наче заганяють батогом.
По узбіччях – глядачі гонитви –
Розрослися кам'яні ліси.
Їх лиш подорожнього молитви
На дещицю сповнюють краси.
Але ти, безмірно одинокий
Серед цих незатишних лісів,
Став таким до втоми простооким,
Став таким, як в супісках посів.
В цім сумбурі, мабуть, тільки небо
Є таким, як сто століть тому.
І як сотні поколінь до тебе,
Ти в дорозі молишся йому.
11.2015
Людина була не дарма
[i]М. Б.[/i]
І скільки б часу не минуло –
Людина спомином жива!
Немов торішнії жнива,
Як для знедолених притулок,
Як кожен кут і закавулок,
І пляц, де зайшлий спочивав,
І шлях, де стоптана трава,
Як кожен в стільниках чарунок –
Була людина недарма!
12.2015
Ненастя
[i]"Але – сміливі завжди мають щастя"
І. Багряний "Тигролови"[/i]
Сміливі завжди мають щастя.
Кмітливі п'ють лиш чисту воду.
А я смакую насолоду
Свого щоденного ненастя.
Багаті прагнуть багатіти,
Злиденні – швидше б зледеніти.
А я – ще мить і буду тліти
З цього огненного причастя.
А я складаю заповіти.
Не мій мою пильнує вроду.
Не нам долати цього броду,
Бо в нас буде своє пропастя.
12.2015
Місто довіри
Стоячи на порозі свого смеркання,
Місто жовто-гарячим вогнем палало.
В ніч, таку неймовірну, як час кохання,
Місто знало всю правду, тоді вже знало.
Чи читало з облич, із долонь і кроків,
Чи питалось в мольфарів, ворожок, магів,
Але напрям для вічних людських потоків
Прописало завчасно, на лад зигзагів.
Не прощавши образ, нелюбові й зради,
Відсівало чужих, а своїх – вітало.
На одних – канонади, а тим – тиради.
Та, мабуть, я у скроні йому запала.
Мавши лиш пів гроша і травневу віру,
Приміряла я ролі себе майбутніх.
Я втиралась у шкіру йому й довіру.
Я була найприсутніша з всіх присутніх!
12.2015
Ненароджені діти
Усе продовжило бути,
Хоча й кораблем тонути.
Та лиш у серцях покути
Давно по кутах не чути.
Усе продовжило спати,
Лісами лиш в снах блукати.
Та лиш сомнамбула здатен
З дощами гриби збирати.
Усе продовжило жити,
Земля не зійшла з орбіти.
Та лиш ненароджені діти
Не будуть зривати квітів.
12.2015
Далі буде
Буває, що світ минає.
Буває – минають люди.
Та щось в тобі точно знає:
Хай титри, та далі – буде!
Ще будуть слова зізнання
В коханні, прощенні, зраді.
Ще будуть кивки вітання
Людей, що направду раді.
Ще будуть слова пророчі
І сни, і думки, і книги.
Ще будуть звитяги творчі,
Застої й за тим – відлиги,
Загальні людські падіння,
Твої особисті злети,
Сердець голосні веління,
І розуму тихі вето.
12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950789
дата надходження 17.06.2022
дата закладки 02.10.2023
Минає бій гарячий, ще димить повітря.
Затишшя майже...відпочинок для бійців.
Лише сапер шукає небезпеки вістря,
За сантиметр від смерті мінний є "приціл."
Снаряди нерозірвані шукають очі.
"Сюрпризи" мінні пробують тепер щупи.
Без дронів - "шанс" зірватися саперу в клоччя,
Хоч помилка всього одна - кісток стопи́.
Важлива дуже обережність для сапера,
Знешкодити всі пастки росіян-заброд,
І витривалість нелюдська живого нерва,
Аби наступний бій ішов без перешкод.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994955
дата надходження 28.09.2023
дата закладки 29.09.2023
Розходилась мама зранку,
Бо на зятя злиться:
-На рік старший він за мене,
Це куди годиться?
Як ти будеш, доню, далі
З таким старцем жити?
Йому скоро важко буде
В туалет ходити.
Ну і що, що він багатий,
І мільйони має?
Він старіший твого тата,
Лисий і кульгає!
Доня каже: -Я, матусю,
Мислю головою:
Щастя бачу в тім, що буду
Я його вдовою.
З таким спадком буду жити,
І горя не знати,
Будуть в мене усі шанси
З кращих вибирати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994949
дата надходження 28.09.2023
дата закладки 29.09.2023
...спостерігав, як певний маляр обробляв фарбопультом якусь металеву ґратчасту конструкцію, а пильна пенсіонерка шпетила його з балкону, мовляв, газетку треба підстелити, такий-сякий, нащо нам у дворі отеово плямище... - спостерігав і відчував схвильоване піднесення. З'явилося передчуття: наразі майстер робить одне, виконує свідому дію за певною технологією, яка матиме передбачуваний ним результат - і водночас відбувається дещо інше, ним і пенсіонеркою неусвідомлене, за іншою технологією, з непередбаченим і непередбачуваним слідом-наслідком - щось на кшталт стихійного акту творчості або й творіння.
Так і сталося. Майстер зробив своє, зібрав реманент, підхопив конструкцію та й пішов, пенсіонерка ще деякий час коментувала цю непересічну подію, аж ось і вона зникла. На асфальті лишилося те, на що я чекав і сподівався. Випадковий, незапланований, несвідомий, небажаний малюнок, який можна змити розчинником або витлумачити у безліч способів і прикласти як ілюстрацію до чогось. Наприклад, до Гесіодової "Космогонії" (переклад Андрія Содомори):
Хаос, отже, першим постав, а вже після нього -
Широкогруда Земля, безпечна оселя безсмертних,
Що посідають Олімп, чия маківка снігом біліє,
Й млистий, у надрах землі широкодорожної Тартар...
Хаос - пустка, простір, безлад, безформенна маса, первинна темрява, creatio ex nihilo (сотворене з нічого), крізь яку проступає квадрат - перша структура, зародок майбутнього порядку, який і підпорядкує собі хаос, перетворить його на себе. Як наслідок, у хаосі з'являються окремі осередки структурності-упорядкованості, певно, майбутні зірки, планети та інші небесні тіла.
Зверніть увагу на форми тих осередків - це невеличкі круги, у тривимірному просторі кулі, іншими словами, геоїди. Така або більш менш така форма притаманна чи не всім зіркам і планетам. А чому? - відповідь знаходимо у Роберта Шеклі у "Координатах чудес": тому що "еволюційний розвиток квадрата веде до круга". Власне, ось воно, просто перед очима: первинний квадрат і наслідки його впливу на хаос, круглі тіла, а між ними - дещо невидиме: еволюційний розвиток, іншими словами, динамічний процес за певними законами. Всесвіт - не заклякла річ, це - рух, динаміка, зміна, трансформація, перетворення, що відбувається закономірно.
Либонь, Малевич дещо раніше своїм "Чорним квадратом" довів цю ідею до крайньої межі, до екстремуму, до останньої крайнощі, де порядок перетворюється на свою протилежність. Нею, гадаю, є не хаос - дивіться на малюнок, хаос зовсім інший, та й не існує його більше, адже він перетворився на порядок. Протилежність порядку - скам'яніння, перетворення динаміки на статику, відсутність руху, по суті, це - кінець порядку і всього сущого, іншими словами, "Чорний квадрат" - це кінець світу, повернення всього у стан "ніщо". Маємо перед очима фрагмент життя Всесвіту: ніщо - хаос - порядок - ніщо.
...а може, й ні.
IX.2023
Малюнок: фарба, фарбопульт, асфальт, автор невідомий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994498
дата надходження 23.09.2023
дата закладки 24.09.2023
Любовь долготерпит, любовь милосердствует,
не завидует, не превозносится,
любовь боится животным страхом,
но продолжает идти,
любовь могла бы сдаться, оставить всё,
но продолжает идти.
А иногда у любви прострелены ноги,
или в ногах у любви осколки,
и ноги её сжимают турникеты,
или ног у любви больше нет.
И тогда любовь несут её друзья.
Любовь роет окопы и живёт в них,
и грызет в них лёд из разрезанной бутылки,
когда хочет пить в минус двадцать.
Любовь выходит на боевые дежурства,
поднимается на позиции
с грыжами, с температурами, с простатитами,
с контузиями, с астмами, с аллергиями,
с высокой вероятностью
не вернуться,
с мыслями о ком-то
самом важном.
Всё терпит, всему верит, всего надеется, всё переносит!
Любовь различает на слух
выстрелы градов, прилёты мин и движение танков.
Глаза у любви болят,
когда долго смотрит в тепловизор.
Любовь просыпается ночью,
когда мыши в блиндаже заползают
под её бушлат.
Иногда любовь
долго блюёт в посадке после тяжёлого боя.
А иногда
любовь закрывает глаза друзьям своим.
И заворачивает их в спальники
и уносит.
Никогда любовь не перестаёт!
Хотя и пророчества прекратятся,
и языки умолкнут,
и знание упразднится.
Ведь иногда после обстрела
и любви закрывают глаза,
друзья заворачивают её в спальник
и уносят.
И тогда она
переходит к живым.
2023
(Перевод с украинского)
Перше до коринтян
Любов довготерпить, любов милосердствує,
не заздрить, любов не величається,
любов боїться тваринним страхом,
але продовжує йти,
любов могла б здатися, залишити все,
але продовжує йти.
А інколи в любові прострелені ноги,
або в ногах у любові осколки,
і ноги її стискають турнікети,
або ніг у любові більше немає.
Тоді любов несуть її друзі.
Любов риє окопи і живе в них,
і гризе у них лід із розрізаної пляшки,
коли хоче пити у мінус двадцять.
Любов виходить на бойові чергування,
піднімається на позиції
з грижами, з температурами, із простатитами,
із контузіями, з астмами і алергіями,
з високою імовірністю
не повернутися,
з думками про когось
найважливішого.
Все зносить, вірить у все, сподівається всього, все терпить!
Любов розрізняє на слух
виходи градів, прильоти мін і рух танків.
Очі любові болять,
коли довго дивиться в тепловізор.
Прокидається любов уночі,
коли миші в бліндажі заповзають
під її бушлат.
Інколи любов
довго блює у посадці після важкого бою.
А інколи
любов закриває очі друзям своїм.
І загортає їх в спальники
і виносить.
Ніколи любов не перестає!
Хоч пророцтва й існують, та припиняться,
хоч мови існують, замовкнуть,
хоч існує знання, та скасується.
Бо інколи закінчується обстріл,
і любові закривають очі,
і друзі загортають її в спальники,
і виносять.
І тоді вона
переходить живим.
2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976189
дата надходження 07.03.2023
дата закладки 24.09.2023
По чім твоє золото,
Осене люба? -
Кує жовтень молотом -
Листячку згуба.
Морози наждачкою*
Втрутяться звично -
Судилось багачкою
Бути не вічно. 17.09.23
*Наждачний папір — папір, покритий порошком із наждаку.
P.S. Світлина автора. Жовтень 2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994221
дата надходження 19.09.2023
дата закладки 24.09.2023
-Я заплутався в науці,
Як павук в тенетах:
Чи є, куме, існування
На інших планетах?
Хоч казали, Земля має
Космічні причали,
Я не чув, щоб чоловіки
З Марса прилітали.
-Всесвіт, куме, то загадка,
І хто його знає,
З чоловіків - це вже точно,
Ніхто не літає.
Хоч і соромно буває
Правду цю казати,
А жінок з Венери, куме,
Довелось спізнати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994583
дата надходження 24.09.2023
дата закладки 24.09.2023
Крізь дібровні, підкрадалась осінь,
На якісь хвилини посивіла просинь,
Ще вирує життя, зелененьке листя,
Деінде барвиться, маленьким намистом.
Серед трав шовкових, на колір руденькі,
Височить берізка, гілочки тоненькі,
Підійма до сонця, щоб тепло відчути,
Всю красу, забрать у сон й мрій не забути.
Прохолода, спішить внести корективи,
Всі птахи змінили пісенні мотиви,
Не спіши, ти осінь, дай насолодитись,
Вранці радо чистою росою вмитись.
Й до небес всміхнутись, перед сном зимовим,
Що багрянцем тішать з сяйвом веселковим,
Та й згубити смуток й сум’яття позбутись,
Із весною рано, щасливим проснутись.
Розстеляє осінь золоті вуалі,
Ніжно вкриє примхи, буденні печалі,
Зна, що час, недовгий, яскраво ясніти,
Момент здатна ловить, трішки порадіти.
15.09.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994546
дата надходження 23.09.2023
дата закладки 24.09.2023
О, як же на душі буває кепсько,
Коли розчарувався у любові,
Неначе дощ химерний б'є в обличчя.
Байдужий вітер виє й гірко кличе
Туди, де загубили, ніби кепку,
Чуттєвості дарунок, ніжне слово.
Дорога вже закидана камінням,
І хмаровиння скупчилось у серці.
Гілля дерев навмисно вже зламали,
Бо буревію розгулятись мало,
Йому потрібно, мабуть, хрускотіння
В душі до суму тих розбитих терцій.
І лист пожухлий раптом влігся смирно
На землю, розчаровану до болю.
І порожнеча ліпиться із глею,
Нічна звивається печаль змією
І так блищить набридливо, настирно
Повзе, сичить по скошеному полю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994532
дата надходження 23.09.2023
дата закладки 24.09.2023
Осінній подих відчувався на світанку.
Могла б бекаса, а чи звіра вполювать,
Згадала все ж для здобичі стару приманку,
Замаскувала засідку, немов альтанку,
Війна ж гнітила, ніби тисячі лещат.
Терплячість, витривалість, звісно, стресостійкість
В нагоді, як працює жінка за нулем,
Хоча буває перепон жахливих стільки,
Триматися потрібно завжди мужньо й стійко,
Не буде в снайперки тоді важких проблем.
Розрахувала траєкторію польоту.
Не для пташини куля - у важливу ціль.
Урівноважена, з гвинтівкою робота -
І мертвий вже ворожий командир піхоти,
Втікає інша нечисть врізнобіч звідтіль.
Нарешті, дівчині іти на рідну базу.
Чекатиме вона новий складний похід.
" Люблю життя", - повторювала тихо фразу, -
Війни вже почалася наступальна фаза,
Щоб нечисті не залиши́вся навіть слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993832
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 14.09.2023
Пристрасті прядиво в рими ажури.
Мрії принадливі в глузду тортури.
Похіть-полуда сліпа
Щось собі шепче, собі посміхається.
Флюгером час. День свічада цурається.
Капище. В ідол – стовпа.
Ніжності вариво в паніку втрати.
Ревнощів марево. Мізки у вату.
Вірна кохання раба.
Пне пустоцвітом. Занедбана відчаєм.
Зраджений Бог став ненависним вітчимом.
Вічність встеляє журба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993508
дата надходження 10.09.2023
дата закладки 14.09.2023
літо скінчилось. і темрява дмухає в спину
хижо крадеться цим рідним, осяяним містом
між ліхтарів і мурашників померкам тісно —
гулом пірнають у розум. сливе, що зупинить
добре знайомі конвульсії страху і гніву,
в ніч поміж свистів і схлипів — так криє тривожність.
збій еволюції… виправить важко, та можна
зайві рефлекси, судоми — таблетками знімуть
кожен вночі дізнавався нестачу плацебо,
чудо-пігулки, що скинула б враз всі симптоми,
кликала в гості Морфея і нищила спомин,
як руйнувались життя, мов кастетом між ребер.
тільки такого не станеться, це наша ноша:
люто клянути паскуд. забувати — не гоже.
***
знову світанок, імла розсувається блиском,
небо палає не сонцем, а слідом від смерті
десь буде прірва, будинок знайомих роздертий
сльози з багрянцем покотяться, наче намисто
це примітивно, та відлік — від ранку до ночі
з літа — до вʼялого листя і згадок про осінь
з теплого пляжу — одразу на лід, немов босим
з щастя моментів — до ліку всіх злочинів-збочень.
збились з рахунку, чи вересень? — ні, все ще лютий…
день не згадаєм який, бо перевертень-місяць
ніц не лишає нам зачіпок, тихого місця,
кутає в морок і плутає мозок всім людям.
скоро відключення… шлях до минулого року.
важко зібратись до купи, бо криють флешбеки
треба триматися, хоч попри скрегіт і клекіт.
сили ще є — тож донатимо, гріємо спокій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993719
дата надходження 12.09.2023
дата закладки 14.09.2023
Спочинок після бою. Личко в сажі .
Зухвалі очі. У губах - стеблина.
На касці - порох. Скільки вона важить,
Твоя корона - жменя янголина?
Безхмарне синє небо і ромашки.
З гармати вітер дим здмухнув старанно.
Ще броник підіймає подих важко,
Та сміхом із грудей летить сопрано.
Дзвінке і чисте, райдужно дівоче,
Вливається струмком в перепочинок,
І баритон завітрений муркоче
Устами жартівливого хлопчини.
Сідає тиша поміж трави сизі.
Птахи давно покинули прилісок.
Обшкурених дерев біліють списи,
Брунькується на стовбурах залізо.
Спочинок. І дівочий голос ллється,
Аж небо вухо- хмару приклонило.
Схилилась квітка до маленьких берців,
А вітер витирає їх від пилу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993454
дата надходження 09.09.2023
дата закладки 14.09.2023
Вона давно жила сама…
Так склалося і не гадалося. Порозуміння з донькою не мала. Та й онучатами - близнюками майже щодня війна, журливі погляди, хоч у їх душах, завжди квітла весна. Від того радості, зовсім не відчувала. Були моменти - розмови про життя, щоб яскравішим було майбуття. Але стара частіш дивилася з - під лоба, а в погляді чомусь горіла злоба.
-Ой, мамо - мамо,- скільки раз, доня її просила, - Ти зрозумій, боротися не сила. Хіба онуки можуть заважати? Ти їм би краще, могла казки розповідати. Як ні, то перед сном щось заспівати. Мені ж співала, хіба не пам’ятаєш.-Чому ти мамо, щодня усмішку втрачаєш?
-Ти маєш щастя, маєш чоловіка. Я знаю, люба, це для тебе втіха. А мені ж зле, що нема до кого притулитись. Скажи самотній, таким життям не насолодитись, як стерпінь, як не злитись?
-Не повертаймось мамо, що минуло й мене не раз, у грудях так тиснуло. Що тата ти прогнала в надвечір’ї, в думках заблукала, чому загубилась у довір’ї?
-Мене винити, ти не смій, він марнотрат.Чи був потрібен отой фотоапарат? Дитячі забавки… когось знімати, то краще в домі, якусь заначку мати! Різнились погляди… і крок за кроком віддалились, то ж уже й жити разом не сподівались. Неподалік, старій придбали хатину, хоч і не раз, ледь стримували сльозину. Вже сама в хаті та поміч завжди поруч, не раз мінявся молодий місяць на обруч. Роки минали, не забували онуки і доня. Несли що мали на столі, що дала доля. І божа воля придавала терпіння. Щоб, як не тяжко, все ж досягти порозуміння.
Уже й онуки підросли, на них чекали інститути. Цю звістку бабці принесли, їй би обох та й пригорнути. Вона ж мов статуя, скляні очі,
-О, це знову грошей марна трата. Чи так багато, їх у вашого тата? Що розкидатися на якісь інститути. Навіщо це, не можу я збагнути. Адже прожила без цього і живу, тож краще було скласти грошву. Щоб згодом на машину, чи квартиру, а ви неначе біситися від жиру. Вища освіта, як мізків немає - не допоможе, а в тім, що хочете те й робіть, мені байдуже.
Одного разу, в обідню пору, з цукерками прийшов один онук, почав розмову. Що дуже скрутно, треба планшет купити, щоб врешті - решт мрію здійснити. Для навчання, то велика підмога, попереду ж далека, нелегка дорога. Розповідав, що вся родина допомогла , хтось дав сто гривень, а хтось двісті . Мав надію, вона ж лише плечима здвигнути змогла, що це для неї - не важливі вісті.
А час летів… Ніхто й подумати не смів. Що життя зміниться в лютневу ніч і два онуки, на війну йдуть пліч- о – пліч. Що в тата рано побіліли скроні, тепер недалеко, медбратом у теробороні.
А мати ж що? Тривожні ночі, в сум’ятті дні, в мольбі до Бога, поклони до землі. -Спаси й помилуй, ти Боже, моїх синів! Спини війну! Хай навіки забудуться жахи і дні смутні!
В цю ніч не спалося й старій… На тиск подіяв день спекотний і вітер – суховій. Здалося… задрімала на хвилину. І сон вже бачить, не малу дитину, того онука, що приходив журитись, ніби грошей на той планшет просити. Онук в труні, уста замкнуті, але до неї долинув тихий голос. Від несподіванки, на голові відчула кожен волос.
-Прощай бабусю, хоча й сто гривень пошкодувала ти для мене. Я все ж вирішив навідатись до тебе. Напевно знала, що мені він не згодиться. Я ж мріяв вчитися, думав станеш мною гордиться. Та видно не судилося мені. Пробач старенька, що потривожив уві сні.
Різко зірвалася з подушки, покрились потом на обличчі зморшки. Вже на вустах відчула смак солоний і ніби вітер повіяв холодний. Вся затремтіла і гучно розридалась, -Пробач онучку та чи я й сподівалась, що ця війна забере твоє життя. Гадала ж згодом гроші вам віддам, вони ж усі, для вашого майбуття.
Кілька хвилин схлипи зникли по кутках. В очах ховала пустоту і жах. Та врешті, від несподіванки прийшла до тями і обхопила голову руками.
На якусь мить в хатині тихо - тихо, на жаль дзвінок, -Матусю сталось лихо…. Вона ж у відповідь мовчала Та згодом, - Я дзвінка чекала…
Її думки весь час бродили -Були часи, до мене всі ходили. Нині ж я йду, до онука попрощатись, спитаю Бога,чи можу сподіватись? Що він пробачить мені за жадібність, за гордість, за помилки, які я зробила. Тут же оправдувалась, - Нехай врахує мою одинокість, старість, що я вже стала зовсім безсила.
У день похмурий, весь люд понурий. На якийсь час замовкла вся пташина, біля труни прощалася родина. Стара гроші тримала у руці, гірка сльозина скотилась по щоці,
-Пробач онучку, прошу пробач. Жагучий біль стискав її серце.
По всій окрузі рознісся плач і полетів у піднебесся.
14.09.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993830
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 14.09.2023
В пам'ять про полеглого 19-літнього Воїна
Єгора Муху
Як без тебе, братику, сумно на землі!
Ось, що означає те «бути на нулі».
Ти тут – з побратимами, ти – Герой у нас!
Ваші фото схожі всі на іконостас.
Стало в домі порожньо, де ти зараз, брат?
Повернися, братику, повернись назад!
Ти уже був Воїном, я – іще дитям,
Я тебе чекатиму все своє життя…
Виросту і житиму я за нас обох,
Ну, а поки котяться сльози, мов горох.
Вічна тобі пам’ять, братику Єгоре,
А відлуння каже: «Горе, горе, горе…»
Запалила матінка свічку воскову,
Твоїм світлим іменем сина я назву!
Будуть у нас вулиці із ім’ям твоїм,
В пам’ять ти записаний шрифтом золотим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993747
дата надходження 13.09.2023
дата закладки 14.09.2023
Цей сміх, він був уже колись,
і крапав біль з очей намоклих.
А Віз над вереснем завис
і над життям, мов меч Дамоклів.
І злободенна метушня,
і сенс життя без сенсу жити, –
це все було, а Віз щодня
дивився крізь зіркове сито,
як я життя за барки брав,
радів, тужив, ілюзій повен,
крізь сотні видуманих драм
я захлинавсь, мов човен в повінь.
За роком – рік, за віком – вік
в життєвих борсався баюрах.
Що за невтомний чоловік? –
давалась диву ніч похмура.
Летіла вдалеч тьма епох.
Куди уже, здавалось, довше?
А Віз, як завше, нам на двох
пересипав зірки у ковшик.
Зачудувався сивий степ,
окраєць місяця схилився:
глядів, як погляд мій затерп,
на Віз утупившись у висі.
Усесвіт, мов хамелеон,
міняв забарвлення і лики,
а Віз, крізь вереснів еон,
такий же мудрий і Великий,
немов крізь сон, пробіг, промчав,
я ж біг під ним життя шалене,
забувши, що прийде той час,
коли в степу знов звівши нас,
востаннє глипне він на мене...
© Сашко Обрій.
05.09.23., Гард
малюнок - Олег Шупляк
Посилання на ютуб-версію:
https://youtu.be/7oW83cQXbl4?si=WNffZlG0W4sWmKKI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993706
дата надходження 12.09.2023
дата закладки 14.09.2023
Тракторист Богдан вже зрання
П’яний вийшов на роботу,
Головний механік зразу
Заявив протестну ноту.
Товариський суд зібрався:
Водії всі виступали,
Трактористи, комбайнери
Боді проповідь читали.
Бригадир сердито мовив:
-Ти повинен пам’ятати,
Що ніхто тут не дозволить
П’яним за кермо сідати.
Можна жити, веселитись,
І у всьому міру знати,
Треба пити з головою,
Так, щоб розум не втрачати.
Вийшов Бодя після суду,
Дружки зразу: -Що казали?
Слава Богу, що ти з нами,
Що нікуди не забрали.
-Та казали, хлопці, діло:
Щоб я пив із головою,
А я, дурень, не знав цього –
Пив, Миколо, із тобою.
Тепер, друзі, вибачайте,
Все виконувати мушу:
З керівництвом пити буду –
Вирок суду не порушу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993666
дата надходження 12.09.2023
дата закладки 14.09.2023
Вуста стікають соком манго.
Вібрує у рухливім танго
Чуттєвий танець язиків,
В палких обіймах почуттів.
Зійшлись під небом, на землі,
Кружляють тінями на склі
Обоє, лащаться в полоні...
Тріщить камін на їхнім фоні.
11.08.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993624
дата надходження 11.09.2023
дата закладки 14.09.2023
Легка печаль у вересневій тиші.
У затишку осонцений садок.
Журливо вітерець гілля колише,
Осінній котиться хмарин візок.
Сягає погляд десь за видноколо.
Що день новий в секреті приберіг?
Колючим їжаком стерня на полі -
Барвисті айстри у моїм дворі.
Мазки медові накладає осінь,
Куйовдить липі пожовтілі коси,
Пряде щодня свої круги жаги.
В чаклунки є, звичайно, плідний досвід.
Збирає вміло стрази - чисті роси.
Мольфарка ця чарує навкруги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993354
дата надходження 08.09.2023
дата закладки 14.09.2023
Мов навзворот кожух,
Хмари пливуть над містом.
Шлейф серпневий пожух,
Осінь ридає листям.
Тонуть в сльозах сліди
Й болю пекучого стріли.
Кинути б їй «іди!»,
Поки ще тут не осіла.
Хай чимскоріш зима
Двері відхилить й піде.
Є ви чи вас нема,
Байдуже, справді, «гіди».
Не вередливі ми,
Мандрівники в цім світі.
Ввійде в життя наше мир
Й рештки шляху освітить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993779
дата надходження 13.09.2023
дата закладки 14.09.2023
Сиплячи сни, сокотять сокорини:
— Стямся, спочинь-но, суєт суєто.
Скочують сутінки сонця скорини
Стихлому сміху-сльозам скляних сот.
Свист сопілок солом’яних стернини
Слухає сивий сновид-суховій.
Серверування столів, скатертини…
Серпень сливок-смаковинок схотів.
Сизий серпанок сіна сповиває,
Соняхи, сині сокирки, самшит.
Сяєво схилку стопилось. Смеркає.
Свічі серпатий світити спішить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991860
дата надходження 21.08.2023
дата закладки 22.08.2023
Из книги «Закладка» (2022)
Репортёр
поднимать руки
открывать ладони миру
вскрывать души
как консервы
мы хорошо умеем
делать вид что
нам всё удалось
но перелётные птицы
падают на бетонные плиты
оглохшими от
ракетных ударов
я спрашиваю
тебя
мой друг
пересидевший
в подвале
весь этот ужас
что с вами
было?
самое худшее
говорит
это страх
животный страх
перед силой которую не можешь остановить
перед пулями
что стучат
в бетонные блоки
страх потерять то
чем жил и за что боролся
страх осознать
что всё это ничего не стоит
что вы ощутили когда
бомба упала рядом с вашим домом?
вы знали
о чём говорить
с теми
кто ворвался в ваш дом?
теперь
вы готовы убивать?
край облака
цепляется за крышу
многоэтажки
язык ночи
шепчет слова ненависти
я продолжаю
задавать вопросы
ты что
репортёр?
выкрикивает кто-то
да
я репортер
не сомневайтесь
я расскажу
всю правду
(Перевод с украинского)
РЕПОРТЕР
здіймати руки
і відкривати долоні світу
вскривати душі
ніби консерви
ми добре вміємо
робити вигляд що
нам все вдалося
але перелітні птахи
падають на бетонні плити
оглухлими від
ракетних ударів
я запитую
тебе
мій друже
котрий пересидів
у підвалі
весь цей жах
що було
з вами?
найгірше
каже
це страх
тваринний страх
перед силою яку не можеш зупинити
перед кулями
які стукають
у бетонні блоки
страх втратити те
чим жив за що боровся
страх усвідомити
що все це не вартує нічого
що ви відчули коли
бомба впала поруч з вашим будинком?
чи знали ви
про що говорити
з тими
хто вдерся у ваш дім?
тепер
ви готові вбивати?
край хмари
чіпляється за дах
багатоповерхівки
мова ночі
вишіптує слова ненависті
я продовжую
ставити питання
ти що
репортер?
вигукує хтось
так
я репортер
не сумнівайтеся
я розкажу
всю правду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991786
дата надходження 20.08.2023
дата закладки 22.08.2023
У безхмар'ї зорі-риби
Плавають одні.
Підкоряють темні глиби -
Світло в множині.
У сузір'ях плечі схилу -
Ребуси надій,
Магнетичну мають силу -
Розгадай, помрій.
У безхмар'ї - смак свободи -
Не завадить ніч.
І веслують небозводи,
Крізь пітьму сторіч. 13/07/23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991798
дата надходження 21.08.2023
дата закладки 22.08.2023
Я з Вами, Воїне, на Ви.
Ви спіть, я посиджу тихенько,
Не піднімайте голови.
Читаю тихо молитви
За Вас і Україну-неньку.
А поїзд наш на захід мчить.
Мигтять за вікнами дерева,
Пшениці лан, вгорі блакить,
Он з гір ріка стрімка біжить…
Зупинка. Ні, це не кінцева.
Ви спіть, Солдатику, Ви спіть,
Ви стільки нічок недоспали!
Ви стільки бачили жахіть!
Я Вас укрию, не тремтіть.
Ні, це не фронт і не завали.
Ви спіть. Який Ви молодий!
Яка ж стареча Ваша втома!
Поранений… але живий.
Який Ви рідний, хоч чужий!
Назавтра будете вже вдома.
© Галина Брич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991850
дата надходження 21.08.2023
дата закладки 22.08.2023
Про те, про се плету, буває, рими,
В'яжу рядки на вузлики зі слів,
Кручу свій кубик Рубика незримий,
Складаю звуки замість кольорів.
Туди, сюди сотає човник думку,
Вона як нитка, легко обірвать .
І тчеться полотно, де я, чаклунка,
У вишивку повмощую слова.
То так, то сяк подруга - словозміна
Підріже видих чи добавить вдих.
Спишу листок, щоб серце не зніміло,
Про щось кричу, щоб світ мій не затих.
То тим, то сим жену від себе смуток,
Щоб не підходив близько, не топив.
А в снах незмінно - небо каламутне,
Високі палі й вражі черепи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991522
дата надходження 17.08.2023
дата закладки 22.08.2023
Софійка. Шість років. Чернігів.
Сьогодні з'явилась нова
Сторінка злочинної книги,
Яку написала москва.
Софійка. Чернігів. Шість років.
Ракетний удар. Тільки мить.
Вивчати багато уроків
Потрібно усім, хто мовчить.
"Вайна аднаво чілавєка"?
Та щоб вже язик ваш відсох!
І щоб в холоди та у спеку
Скорішим був ваш епілог!
А тих, хто так хоче "прощати"
І хрестить поганий свій рот,
Нехай прокляне рідна мати
І наш український народ.
Дитинка мала, яка просто
Збиралась піти в перший клас,
Нехай і про лють, і про помсту
Нагадує кожному з нас!
І після кривавої бійки
Чернігів, Ізюм чи Дніпро
Поставить залізом "СОФІЙКА" -
На пиці російській тавро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991797
дата надходження 21.08.2023
дата закладки 22.08.2023
Із інею одягнеш пектораль,
вишневий саде, в сіре передгрудня.
Краса така і затишок у грудях.
Чи срібло це, чи визрілий кришталь?
Але хіба тепер у тому суть?
Сховай мене від метушіння світу.
Попереду ще і весна, і літо.
Сьогодні ж я пізнав твою красу.
Мені здається, зупинився час.
Нема ні голосінь, ні голослів’я
розмірено гойдається верхів’я
і перший сніг тобі співає джаз.
20.08.23р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991700
дата надходження 20.08.2023
дата закладки 22.08.2023
[i]Євангеліє від Іоана.
Глава 8 вірш 1-11[/i]
Син Божий пішов на Оливкову гору,
В маслиновий гай, недосяжний вітрам,
А з променем сонця - з'явився він в Храм
Й народ весь, до ньо́го, прийшов в ранню пору...
Ісус став людей там, з світа́ння навчати,
І в Храмі вже жваво точилась розмова
Та лемент, зненацька, став в стінах здійматись
І це, перебило Учителя мову...
То жіночку книжники і фарисеї,
Побиту й налякану в храм привели,
Як варта постали навкруг, коло неї,
А далі, з людьми пересуд повели :
- Цю грішницю ми в перелюбі застали.
Мойсеїв закон нам потрібно згадать !
Юрбі її видать, в покуту пристало -
Цю жінку камінням на смерть закида́ть !
Слова ці бентежать, весь натовп лякають !
З камінням в руках всі застигли тривожно :
- То як же, Ісусе?... Сказати щось зможеш ?!
А книжники жадібно сло́ва чекають ...
Хотілось почути їм в цьому сум'ятті
Таке, щоб Ісуса змогти розіп'яти,
Збезчестити Ім'я, чи лиш забруднити,
Або, хоч би славу Його очорнити...
Ісус схиливсь низько, і став щось писати
На долу землянім, аби не зважати ...
Та книжники вперто стояли на слові
Тоді він підвівся і сам до них мовив :
[b]- Хай той, серед вас хто не має гріха,
Найперший, в цю жіночку, каменем кине[/b]
Юрба все почула і гамір стиха
І за́пал покути тихесенько стине ...
Знітилися люди, а потім зам'ялись,
А самі настирні - то ті стушувались...
Їх совість прокинулась, руки розтислись,
Каміння з рук випали, і розкотились.
Тихесенько, боком, задку́ють, навшпиньках
Юрба розповзалась, а потім розбіглась ...
Зоставсь лиш Ісус, весь осяяний світом*
Та грішная жінка, одна перед Світлом** :
Підвівшись Син Божий, у неї питає :
- А де ж ті усі, що до те́бе, щось мають ?
Чи винною те́бе вони не вважають ?
Тебе́ з них ніхто так і не осудив ?
- Добродію, жоден... , це диво із див...
Ісус посміхнувся і мовив : - Іди ...
Із вірою в Бога... І більш не гріши !
Неси милосердя з собою в душі,
Хай в серці твоєму Бог буде завжди !
Бо Бог й милосердя - то разом вони,
Я теж не вбачаю твоєї вини !
*Світ - в значенні: частина доби після ночі, РА́НОК,СВІТА́НОК, СВІТА́ННЯ, СВІТ,
СВІТА́НЬпоет ,
[b][i]тобто : - осяяний ранком [/i][/b]
**Світло - в значенні: Ісус Христос, Божий Син,
є «Світлом правдивим»
( Євангеліє від Іоана. Глава 1 вірш 9 ).
[b][i]тобто : - грішная жінка, одна, перед Ісусом.[/i][/b]
17-19.08.2023 р.
Фото :
https://ic.pics.livejournal.com/wlad55wlad/
71949366/7894/7894_900.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991726
дата надходження 20.08.2023
дата закладки 22.08.2023
В поліклініці учора
Хвиля радісна настала:
Окулістка Роза Львівна
Ювілей свій відзначала.
Пригощались шашликами
І заморськими дивами,
Запивали коньяками
Й Розу Львівну вихваляли.
З’їли виноград, банани,
Дочекалися хвилини:
Хірургиня й травматолог
Іменинний торт відкрили.
Це - вершина всіх десертів
(Витвір кулінарів путніх):
Там - блакитні очі з крему
Усміхались до присутніх.
А сьогодні кардіолог
(Тут працює літ багато)
Відзначає іменини –
Тож продовжилося свято.
Їли вишукані страви,
Із грибів були лисички,
Торт на столику припхали
Захмелілі медсестрички.
Все жіноцтво облизалось
(Вмить забули про фігури),
Зверху - викладене серце,
В квітах, з стрілами Амура.
Після всіх із подарунком
Гінеколог наш з’явився,
Подивився на це диво
І холодним потом вкрився.
Тупцював, як ті спортсмени,
Що на тенісному корті,
Уявив, яку скульптуру
Викладуть на його торті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991635
дата надходження 19.08.2023
дата закладки 22.08.2023
Вранці жінка чоловіку,
-Живуть люди- мають втіху,
Ти ж зараза все нап’єшся,
Хитро зиркаєш,смієшся,
Та із чого? Що посуда,
Вся побита? От паскуда,
На нову - грошенят нема!
-Що лепечеш, то все дарма!
Треба думать! Не смій бити!
Обіцяла ж вік любити!
За мить усмішка лукава,
-Будь розумна і ласкава!
Напивсь вчора, сьогодні ні!
Чи погані, це в тебе дні?
Я давно збиравсь сказати,
Ти навчись терпіння мати!
Тож ж казала, що я сонце,
Подивися у віконце,
Воно ж теж, буває в хмарах,
Не набридло жити в чварах?
Як дістав - ти ж молодиця,
Збагни ж бо, як зла вовчиця,
Надвір вийди поплач, повий,
Отой напад, свій раптовий,
Злість, образу спинить зумій,
Прошу посуд, бити не смій!
Доведеш, знову нап’юся,
Я ж такий, як розізлюся!
Пам'ятай,прошу востаннє.
13.08.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991629
дата надходження 19.08.2023
дата закладки 22.08.2023
Серпень плодовитий, солод мій медовий,
Бархатний духмяний кожен раз новий.
На душі святково, ніжно й кольорово.
Серпень золотистий радістю сповив.
Зорепад - дарунок, рідне слово чути.
І в очах бадьорість, каяття порив.
Юність незабутню, мов червону руту,
Легіт теплий щиро пригадав все нам.
Приголубив серпень і в обійми вкутав.
Аромати яблук - чарівний бальзам,
Груш висять гірлянди, щедрі слив запаси.
Серпне многоликий, одчини сезам.
Лагідного літа ти - жива окраса,
Диво-айстри пестиш, ніжності потік,
Та, на жаль, у тебе зовсім мало часу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991739
дата надходження 20.08.2023
дата закладки 22.08.2023
Приймаю в тобі усе. Починаєш між іншим, втомлено і відсторонено серед легкої розмови: пригадуєш, нещодавно мене викликали на роботу у вихідний? Так от, я збрехала. Їздила в те місце без тебе. Не була впевненою, що доберуся вчасно. Та й не пам'ятала дороги. Я не потребувала тебе поруч. Дуже хотіла туди.
Я слухаю і допитую, повільно розмотую клубок деталей. Обличчя у мене просте, безвиразне, не відлякати б тебе емоцією. Давно вже забула, як воно – дивуватися, та злегка, лиш на мить, піднімаю брови – данина людському стосунку, не відлякати б тебе і байдужістю. Можливо й хотіла б бути виразною, та вивчила, що у виразності, як і в озвученні, є, хоча й непомітна в моменті, поглинальна енергія. Вона всотує навіть не час чи силу, навіть не ідею, а сам стержень, серцевину людини, те, що могло б називатися іскрою душі, як називається іскрою дія Божого Духу. Після виразності та озвучення завжди відчуваю себе спустошеною, без драматичного натяку, але банально і картинно спустошеною. Це наче вилити усю чисту воду на мокру землю – безслідно, нешкідливо, та не залишиться для пиття. От тому і живу зі стуленим ротом, тому непохитна в присутності – бережу в собі воду, щоб вдосталь напувати людей. Але ти зовсім інша, казала ж не раз, маєш потребу в розмовах. Лишень дещо втомлена нині. Я вивчили формулу – не відлякувати. Я слухаю. Знаєш, вода у мені заряджена. Попри зовнішню гладь – в глибинах безліч коливань атомів, і з кожною хвилею доноситься інше відлуння: збрехала, не потребувала, хотіла... Гладь моя щільна й непрозора, та коли б отим коливанням дібратися до поверхні, – щось подібне на сонячних зайчиків зблискувало б й зникало невпинно. Це мої усмішки, люба, бо пишаюся і милуюся твоїм виринанням із власних глибин: збрехала, не потребувала, хотіла!.. Втомлено і відсторонено – тільки так жінки нашого роду наважуються зізнаватися у собі.
Візьмеш колись і мене з собою? – нарешті стаюся безтурботною, коли ризик відлякати минув. Звісно ж! – набираєшся врешті сил. Приймаєш і у мені усе.
[i]27.05.2023[/i]
[i]Картина Клер Ельзесер [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984462
дата надходження 27.05.2023
дата закладки 14.06.2023
Згасла давно Віфлеємська зірка Твоя, Маріє, –
тільки багряний Марс у хмарах зловісно тліє.
Дальні вибухи чутно, стогне у сні земля…
Діво Маріє! Де Твоє Немовля?
Може, в Твоєму місті поблизу теплого моря –
місті-руїні, де камені чорні від горя?
Отам під уламками (був не один приліт) –
там, де іще читається слово «ДІТ…»
З неба зійди, Маріє, поглянь з високої кручі, –
мабуть, загрався Він на тихих двориках Бучі,
де котиться містом червоний від крові м’яч?..
Ну ж бо послухай – чий то лунає плач?
Шукай Його у підвалах, де забідовані діти
синіми лезами губ шепчуть «мамо» і «пити»;
шукай під завалами, де ще димиться груз, –
той скривавлений хлопчик – не Твій Ісус?
Шукай серед міст, де казилися орди ворожі, –
кажуть, в Ізюмі Його бачили перехожі?
Ні, в Ірпені, де дорогу присипало скло, –
в тій автівці, що кулями посікло!..
Сльози вгамуй, Маріє, та поспіши до перону,
поки не пізно Дитинку рятуй від полону:
хоч жоден про це не попереджав звіздар,
знов немовлят вигублює Ірод-цар!
Наш вік збожеволів, його затопило війною,
хвилі ростуть до небес крижаною стіною,
вже не спасе ні ковчег, ні повітряний флот,
Голуб завмер над хаосом темних вод.
О Матінко Божа, Пречиста Діво Маріє,
поглянь, подивися, що там на воді біліє,–
там, де стрімкого виру чути звіриний рев,
де течія ламає хребти дерев?!
Бризки цілують зіниці, личко – сяюча цятка;
у мертвих обіймах – мокре сліпе цуценятко;
кров охолола, і тіло – немов снігове, –
хто за водою лілією пливе,
ніжним сріблястим човником, рибкою неживою,
а зблідле сузір’я – мов вінчик над головою?..
… Тихий місяць над світом світиться, як дукач;
дощ накрапає… Плач, Благодатна, плач...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985883
дата надходження 11.06.2023
дата закладки 14.06.2023
Адама в бригаді називають просто – Батя.
Навіть сиві кіборги й суворі комбати.
Він виглядає мов юний античний бог –
Два метри зросту, гнучкий, мов індійський йог.
Міцний, як бульдог.
Жінки, як побачать, ще довго не мають сил
Позбавитись грішних і млосних про нього думок.
Німіють під поглядом чорних очей-горнил.
Тож, краще тримайте подалі своїх жінок.
Й зводіть в шинок.
Увечері із гітарою біля багаття
На ворога він плете Вавілонське прокляття.
Схиляється важко кудлата його голова,
Від пісні прадавньою мовою тліє трава.
Забуті слова…
Предметам і людям дає він нові імена,
І Каїнів рід потопає в своїй брехні,
Не чують вони одне одного, пелена
Спадає на очі і душі сволот брудні.
В останні їх дні.
І першому сину радіє дотепник-Бог,
І усмішку люблячу в синіх очах хова.
Бо гріх – то насправді не знати добро і зло,
І гордий, що Єва наважилась плід зірвать.
Була права.
У сутінках він обходить усі пости,
Спускає він на дозори густий туман,
І кожному необхідні знайде прості,
До щему, до сліз зрозумілі міцні слова.
І заспіва.
Коли ж уночі набирає він Єві листа,
Не пише скількох дітей він сьогодні ховав.
Не пише, які гіркі сльози і кров густа,
І скільки ще теплих рук він в руці тримав.
Не відпускав.
А пише про те, як зустрінуться навесні.
Не зможуть розняти рук, чересел й обличь.
І буде вона сміятися: Знавіснів!
І буде для них найсолодшою ця ніч.
Віч-на-віч…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983652
дата надходження 18.05.2023
дата закладки 19.05.2023
[i]моєму прадіду Івану (псевдо "Сірий")[/i]
мій прадід зісла́ний в Сибір
подалі від рідних гір
в далекі чужі сніги на корм для зим
катованим і худим:
в мені поселився звір
повіррр!
його стежили серед лісів
зграї червоних псів -
кати на допитах прагнули вибити дух
щоби вогонь потух
і в дикій німій тайзі
осів.
з нього опер чека-людожер
зізнання і нігті здер
(свідчення з вироком трійки я бачив сам):
хворий в чужих лісах
через червоних химер
помер.
...проте крізь товщ років
часу наперекір
в мені
не помре
цей звір
повіррр!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983670
дата надходження 19.05.2023
дата закладки 19.05.2023
..вважати безвісти зниклою
пропоную
/себе/
світу
світлу
заломлювати
надсічки
промені
щоб не відображали
поверхні
безликої
причинно_
_наслідкової
Тиші
Тобі це потрібно?..
Знати
?
усі причини і наслідки
давно розіп'яті
•
..чути як щось націлене в дім..
.невідворотнє.
ближче і ближче
з усього розбігу
_падаю_
собі у скроню
/кулею/
°
Дякую
лишилось в шухлядці
битого скельця
спротиву
[dreams - nuages]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983558
дата надходження 18.05.2023
дата закладки 18.05.2023
Ці орхідеї у вікні,
гліциній ґрона запашні,
шовкові шати листяні,
і тінь-дракон – химерна пляма,
і пелюсткова ця кура,
і ця магнолія стара, –
якась азійська в них жура,
замилування і нестяма…
– А вкрита снігом Стой-гора –
мов чарівлива Фудзіяма!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983632
дата надходження 18.05.2023
дата закладки 18.05.2023
На душі так гірко жінці,
Все ж всміхнулась чоловіку,
-Чи б кохав мене довіку,
Якби я була беззуба?
Вмить поглянув і лукаво,
-Чи жартуєш моя люба!
Нахилився й так ласкаво,
-Ти про що? Отого зуба?
Що я вибив, напідпитку,
Чого й нащо зачіпати,
Ну й пропив, другові свитку!
Було б краще помовчати!
-Я журюся, чи довіку,
Ти мене будеш любити,
Чи до старості на втіху?
-Знов гризеш, то, як прожити?
Краще йду, десь знайду дівку!
-Ба, про шльондрочку жартуєш!
Яку дівку, їй ти нащо?
Тож щоденно бешкетує,
І до сексу, геть ледащо!
Чоловік вилупив очі,
Жаль, не зміг все пригадати,
Рідні пестощі жіночі,
Рішив ліпше промовчати.
А вона ж, як ота квочка!
-Що мовчиш, от же зараза,
Лиш три зуба, в роті маю,
Так набридла твоя зрада,
Я за що, щодня страждаю?
Тебе біса, запитала,
Яке ставлення до мене?
Що ти зраджуєш я знала,
Може здуру та прощала,
То чому тебе не клясти?
Стала ніби та тростина,
Я ж не маю, вже чим їсти,
Співчуття. Де? От скотина!
Може досить випивати?
Чи за розум ти візьмешся,
Тож надіялась вставляти,
Ич лукавий, ще й сміється.
Задню дав, то що ж сказати!
Вже пом’явся, глянув хитро,
От, як вижене із хати.
Вмить промовив надто хрипло,
-Хоч й беззуба, тебе люблю,
Кому я, потрібен такий,
Башку вибач, дурну мою,
Прожили, ми час нелегкий,
Мені краща, за коханку!
Давай будем,як спочатку,
Бо ж тебе, я й досі люблю.
17.05.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983626
дата надходження 18.05.2023
дата закладки 18.05.2023
сьогодні ти приходив в сон дощем
заблудою
нізвідки йшов в нікуди
ще тішить спраглу шкіру ніжний щем
вдихаю свіжість ранку
в повні груди
і йду між люди
заковує день ланцюгом проблем
структури рве
збиває амплітуди
втрачаю все
лиш те, що ти дощем
приходив в сон
втаю
не дам торкнути
твій щит
від смути
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983485
дата надходження 17.05.2023
дата закладки 18.05.2023
А-ж гі́лля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Б-узкова ніжна, надзвичайна мить,
У-таєна в легендах вікових.
З-емля радіє від бузкових хвиль.
К-ипить, цвіте бузок...Ах, аромат!
О диво-сон травневих серенад.
В-есня́ної сине́лі буйноцвіт,
О-азисом розлився пишноквіт.
Г-райливо насолоджує серця.
О-вва, пахучість щедра без кінця.
К-вітує різнобарв'ям кольорів,
А очі піднімаєш догори,
З-ірвати прагнеш щастя- пелюстки -
Красуються пахучості зірки.
А-зартний аромат...казок стібки.
( Бузок ще називають "буз", "синель")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983417
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 18.05.2023
Горіла хата край села…
Скрипіла болем біла вишня.
До неї з жахом смерть повзла
під листям жухлим, ще торішнім.
Лизали спину язики,
нещадно душу обпікали…
Немов медові стільники,
липучим згустком обтікали.
Куди втікать?... — Коріння тут…
Тримає міцно коло хати.
А гілочки он як цвітуть!
Невже і їм пора вмирати?!
Вона так трепетно в саду
Надію берегла останню:
що все тут буде до ладу,
як рід збереться на світанні.
Як в жмені ягоди впадуть,
як сміхом двір лунати буде,
як хліб до столу подадуть,
і святом стане кожен будень.
О, як пече!… О, як болить! …
Кора тріщить під тиском му́ки…
Лиш встигла віти похилить,
сховать сльозу у час розпуки...
16.05.2023
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983385
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 18.05.2023
На нічній робочій зміні
Скаржилася дівка Ганя
Вірній подрузі Аліні
Про свої переживання:
-Вийшли заміж Алла, Настя…
(Тут сльозу змахнула Ганя),
А у мене всі нещастя
Від безпутнього кохання.
Вже четвертий рік Микола,
Як той бовдур, щодня ходить,
Відчуваю, що ніколи
Пропозиції не зробить.
Як добитись, щоб освідчивсь?
Щоб вчинив він мою волю:
На коліно опустився
І сказав про спільну долю.
-Завжди володій собою,-
Їй порадила Аліна,-
Загили у пах ногою,
І твій красень - на колінах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983416
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 18.05.2023
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну , нестійку.
Її минула ніч порвала в клапті.
Вона не стала зоряною справді,
І попіл осідає на бузку.
Смеркає, у безмовність боязку
Спішать за вітром хвилі ароматні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983203
дата надходження 14.05.2023
дата закладки 18.05.2023
Не запитала імен. Та і прізвищ не знаю. Скоро нові люди, нові події затруть кальку пам’яті і їх образи зникнуть в небутті. А це не справедливо. Ой як не справедливо.
Той, що не слов'янської зовнішності, зашиває рану. Довга чорна нитка бовтається перед очима. Болю не відчуваю. В голові скаче дурна, як для цього моменту приказка «довга нитка – лінива швачка». Інший, доброзичливий молодик з щедрою бородою, стоїть зліва ззаду, затискаючи рану. Вони настільки спокійні і самовпевнені, що я теж поступово заспокоююся.
– Можливо, варто сильніше затягнути? – питає бородань напарника.
– Ні, не потрібно, – відповідає той,
Акцент. Певне в Україну потрапив вже дорослим. Більш за все приїхав на навчання до медичного університету та так і залишився.
Притиснувся стегном до моєї руки. Розумію. Пробити голкою плоть – справа не з легких. Зринула згадка, як колись, в дитинстві, намагалася брату проколоти вухо. Так і не змогла. Сили не вистачило. Це його притискання, певно, порушує якісь етичні норми. Які нікчемні, смішні ці норми зараз, вночі, коли терміново потрібно діяти, коли я, вкушена собакою в обличчя, злякана ситуацією, невідомістю майбутнього, віддалася на милість Богу і він чаклує наді мною руками двох ескулапів. Прості, спокійні, впевнені.
В куточку, за столом, який пам’ятає ще щасливі роки розквіту соціалізму, сидить бабуся-сестричка в дуже не новому білому халаті. Ще пів години тому я була впевнена, що ця бабуся і є моя рятувальниця.
Ковбаса, так здається називається довжелезний коридор приймального відділення, обрушилася на мене рухливим натовпом збуджених людей. Медики в костюмах різних кольорів, пацієнти в піжамах і тапках на босу ногу, постраждалі і супроводжуючі з різних прошарків суспільства мільйонного міста, все це рухається, розмовляє, оглядає одне одного в якомусь незрозумілому мені ритмі. Ось, чоловік несе хлопчика, років чотирьох. В малого забинтована голова. Поряд підтюпцем біжить жіночка. На банкетці сидять розмовляють двоє здорованів. У обох гіпс на правій нозі.
– Групуються за видами травм, – шуткує син, якому теж тут не
комфортно, – тобі до покусаних за обличчя.
Нам назустріч, на максимальній для каталки швидкості у супроводі юрби родичів пропливає жіночка. З-під простирадла висунулася її грузна, дрябла рука. Рука настільки блідо-біла, що інстинктивно відвертаюся, боюся ненароком подивитися в обличчя: жіночка може вже й мертва, а супроводжуючі не помітили цього і продовжують поспішати.
Серед цього бедламу болі і страждання почуваюся зайвою. Соромно за свою маленьку дірочку в губі, яка вже й не кровоточить. Дві з половиною години тримала тампон з перекисом водню, доки добиралися до лікарні. Ранка вже й гоїтися почала.
– Маму вкусила собака. Нам куди? – запитує син у дівчини в медичному костюмі, приміряючи на себе роль дорослого.
Нам до щелепно-лицевого хірурга. Це прямо, мимо ліфту, справа біля кабінету дві банкетки.
Нирнула в кабінет. Видихнула з полегшенням. Коридор з його нестандартними персонажами діяв дуже вже гнітюче.
Кабінет щелепно-лицевої хірургії виявився порталом, що переміщав у часі. Три великі ліжка-столи, оббиті зеленим дерматином, неохайно покриті витіпаною жовтогарячою прорезиненою тканиною, міцно стоять тут ой щоб не з восьмидесятих. Невже цю тканину ще виробляють? Величезна лампа, соплом ракети дивиться з кутку купою погаслих очей. Збоку під стіною дивний холодильник-гроб світить однією манюсінькою червоною лампочкою. З надбань третього тисячоліття в цьому приміщенні лише пластикові вікна.
За добротним столом, в білому халаті сидить жіночка, років сімдесяти. Вона жваво підхоплюється назустріч, наказує лягти на ліжко-стіл, уважно розглядає рану.
– Доведеться шити, – виносить сумний вердикт і прямує до холодильника-гробу, по-діловому відкриває кришку і дістає кривеньку емальовану мисочку, настільки затерту, що мені стає шкода і себе, і цю жіночку, і цю мисочку, і цей величезний апарат.
– Нічим працювати, – жаліється, прочитавши мої думки.
Телефонує кудись, накручуючи диск антикварного апарату, просить якісь інструменти, знову підходить до гробика щоб відкрити і закрити кришку.
Я, як була, в босоніжках і платті, лежу на жовтогарячій прорезиненій тканині під соплом мертвого світильника, примирившись з долею і сподіваючись на те, що у цієї жіночки все добре з зором і рука зі скальпелем не здригнеться.
Вони зайшли вихором пасату. Легко і невимушено. Голосні, веселі, безшабашні викликали в моїй душі шквал обурення. Сприйняла за практикантів. Тільки їх тут не вистачало для повного хаосу в емоціях. Однак, за мить, коли один, той що з акцентом, почав безапеляційно колупатися в рані, зрозуміла – це вони, люди з покликанням штопати інших людей.
– Рана глибока, відсутній шматочок. Якщо просто зашити, губа
підніметься і спотворить обличчя. Тут потрібна косметично-пластична хірургія.
– Прямо зараз, – лякаюся.
– Прямо зараз.
– Але ж це вже зовсім інше, – говорю невпевнено, бо для мене косметично-пластичне, це надуті губки, накачані груди і взагалі процедура, для надання людському тілу товарної привабливості за немалі кошти.
– Робимо? – запитує тоном, яким запитує майстер манікюру чи прикрашаємо камінцем ніготь.
– Робимо, – відповідаю і йду з запискою в руках в аптеку за скальпелем, нитками, іншими необхідними речами.
Повернулася. Виявляється, що моїм лікарям-рятувальникам вже якось і не до мене. На кріслі-столі, лежить не дуже тверезий пацієнт в дуже несвіжому спортивному костюмі.
– Таку рану клеїти не можна, – пояснює бородань втомлено-спокійно, якось навіть байдуже.
– Ти мене заклей, – наполягає пацієнт, не чуючи нікого окрім себе.
– Клеїти не будемо. Не хочете, щоб зашили, пишіть відказну, – виносить вердикт інший з ескулапів, не приховуючи роздратування в емоціях, – Зачекайте у коридорі, у нас операція. Подумайте.
Нетверезий пацієнт поніс свої страждання до коридору.
Мої ви рідненькі. Більша частина вашої роботи, це побиті обличчя наркоманів і алкоголіків, які давно втратили людську подобу, а від вас вимагають поваги.
Сурло операційної люстри засяяло. Це був театр для одного глядача, для мене. Зір цих хлопців не потребує додаткового освітлення. Їх рухи впевнені, дихання спокійне. Чому вони тут? Серед цих злиднів, серед цих неадекватних у своїй більшості пацієнтів? Набивають руку? Досліджують проблематику? І як їм вдається залишатися тут такими чистими, величними, неосяжними?
Та куди цікавіше, чому тут опинилася я?
Колись давно, могла дозволити собі розкіш не пов’язувати власні вчинки з ситуаціями в які втрапляю. Не помітила коли вийшла з того чарівного стану свідомості, який дозволяє страждати і скаржитися на долю. Кров, розпухла губа, страх спотворення, такий яскравий знак. Він зобов’язаний щось значити. Собака, своя, безкінечно добра, необачно огризнулася і втрапила кликом в обличчя.
Винна сама. Підійшла ззаду, схопила за тулуб і почала відтягувати від каструлі з шашликами. Якщо б цей удар прийшовся не на обличчя, то відбулася б яскравим синцем. Однак сталося так, що довелося терміново гасити вогнище, збирати речі і поспішати до лікарні.
Що це, попередження, покарання, вимога долі зупинитися і переглянути свій шлях?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982877
дата надходження 11.05.2023
дата закладки 12.05.2023
За гроші втратили людську подобу
Навідники ракетного заліза.
Це ж скільки у душі вмістилось злоби.
Чи жме знецінення, "ідейна" криза?
Із ворогом, на жаль, в одній упряжці.
Ганебні вчинки, суть нутра ганебна.
У час, коли народу досить тяжко,
Колаборант лютує й превелебний.
Жорстокість довела до руйнування
Людських будинків, зна́чимих об'єктів,
Смертей невинних через плазування
По-рабському всіх зрадників-суб'єктів.
Не вчить історія колаборантів.
Презирство їх чекає, смерть собача.
Рашистські не поможуть їм гаранти.
Не тільки українці, Бог все бачить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982874
дата надходження 11.05.2023
дата закладки 12.05.2023
Солдати не плачуть?
(інтерв’ю медбрата санітарної МТ-ЛБ)
~
«Для куль все одно
ви «Залізні», «Морпехи»...», –
медбрат санітарної
МТЛБехи
утомлений каже,
та плями стирає
зі стін та підлоги,
старанно змиває.
«Що роблю? Запнувся на мить, –
кров змиваю
«двохсотих», «трьохсотих»,
бо кров запах має...»;
Дає інтерв’ю
Валентин неохоче,
соромиться чи
не поранити хоче
з столичного ЗМІ
жінку-кореспондента
приховуючи
найстрашніші моменти:
«Що сталось?
Під обстріл попали. Буває.
На те і війна.
На війні убивають...
Сьогодні ми втратили
двох побратимів,
в яких залишилися
в горі родини...
Ми тут стоїмо
захищаючи своїх, –
країну, людей
у страшному добою...
Солдати не плачуть?
Кліше недолугих!
Буває й таке –
плакав навіть Залужний,
ховаючи друзів.
Від сліз стаєм зліші,
та у мотиваціях
тричі сильніші:
помститися,
вибити ворога навік!
Ні сил, ні життя
не шкодуючи навіть...
Буває, поплачеш
тихенько та далі
в буденність воєнну...
Ні не за медалі
з грошима...
Критерії фронту інакші:
попереду ворог,
за спинами наші».
.
https://www.facebook.com/100080303335714/videos/1662302907568338/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983019
дата надходження 12.05.2023
дата закладки 12.05.2023
Привіт, моя ненько…
Добри́день, матусю…
Який особливий для мене цей день!...
Заплаче серденько,
коли притулюся,
бо квіти не можу покласти до жмень.
Та й личко холодне…
Ввібрав в себе камінь
тепло того серця, що гріло весь рід.
А очі з безодні,
мов свічі із храму,
у душах розплавлять будь-який лід.
Прийшла я, рідненька…
Та не до порогу,
де Ви так чекали на мене щодня.
Де вишня біленька
квітує за рогом.
Народження день Ваш святкує одна.
Горнусь, як в дитинстві,
до рук припадаю…
Цілую, вітаю, радію без меж…
Хустину барвисту
в дарунок тримаю.
Вона ж так пасує до Ваших одеж!
Та гірко… В думках все…
Тут спокій і тиша…
Святкують із Вами цей день небеса.
Витираю лице…
Дописую вірша…
Хай сум убирає ранкова роса…
Не плачу, матусю —
радію із Вами…
Бо ду́ші, як Ваша, живуть у Раю.
І тихо молюся…
Щоб хоч міражами,
а бачити в снах Вас у ріднім краю.
Для Вас, моя ненько,
ця свічка і квіти,
гостинці до столу і хусточка в дар.
Вклонюся низенько…
Всім рідним привіти,
Хто з Вами тепер вже живе вище хмар.
10.05.2023
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982780
дата надходження 10.05.2023
дата закладки 10.05.2023
Я б пішла- з автоматом, з гранатою, з тим,що було б.
Учепилася в горло, й давила б, давила, давила!
Ти пробач мені, Боже, з молитвою сплетене зло,
Що породжене злом , від якого сховатись несила!
З амазонкою зовсім не схожа- легка і м'яка ,
З мене сльози горохом, як тільки втрачаю надію .
Але навіть не знала, яка в мене сильна рука,
Донедавна я думала, лиш обіймати умію.
Та за муки безпомічних, за охололе маля,
За синів, хто в багнюці в окопах, в бою і в полоні,
Хто гарячою кров'ю оброшує рідні поля-
Хватить духу зімкнути на шиї сталеві долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982686
дата надходження 09.05.2023
дата закладки 09.05.2023
([i] У співавторстві з SERGE DRONG [/i])
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=1003776
Її рука — в його руці,
І ледь відчутний напівподих,
Уста гарячі — на щоці,
Для неї він — безмежний подив;
Для неї він — найбільший подвиг,
Герой в лавровому вінці,
Вона ж — тепло вершин холодних —
В його житті — єдина ціль;
Вона — його єдина біль,
Коли не поруч, десь далеко,
І — поривання божевіль,
Неначе взимку — люта спека;
Він — кисень, він — її вулкани,
Скелястих гір надійний тил,
Він — особистий стан нірвани,
Хімічний склад надмірних сил;
Його обійми — два крила —
Тримають небо над землею,
Щоб тільки вірила й жила —
Його коханням та душею;
Настільки гострі почуття,
Здається — це їх і погубить,
Бо кожна мить його життя —
Ознака, що вона ще любить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971713
дата надходження 22.01.2023
дата закладки 09.05.2023
Комусь життя під сонцем гріє душу,
Комусь дощем шмагає раз по раз
І залишає тільки незабудки,
Не розкриваючи замків і брам.
Не кожному щастить. Хитросплетіння,
Немов морозом влітку обдає,
Не залишаючи знайомі тіні,
Круті лиш береги, то ж рани є.
Нахабно світ до дна фальшивий досі.
Не схибити б і не зійти з путі,
Бо задуми тирана, ніби оси,
Криваво жалять - пруться до мети.
Війна лютує. Сподівань є ж віра.
Земля розп'ята - йде сміливець в бій
За всіх живих. Знешкодить, звісно, звірство,
Що ласе на чуже. Чи вщухне біль?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982543
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 09.05.2023
Вчитель з дітьми на природі
Посідали в холодочку,
Обговорювали казку
Про дорослих трьох синочків.
Перший син - розумний, сильний,
Другий - до неробства схильний,
Ну, а третій, як ведеться,
Дурником в народі зветься.
-Тепер, діти,- вчитель каже,-
Будемо фантазувати:
Хто бажає про сім’ю цю
Версію свою сказати?
Здивувала всіх Агата:
-Одружились мама й тато,
Збудували гарну хату,
Жили дружно і багато.
Після першого синочка
Почав тато випивати,
Коли другий народився –
Мама почала гуляти.
На горілку й ресторани
Часу витрачали більше,
Ось чому в них получались
Діти усе гірші й гірші.
Мати вже дійшла до ручки –
Мала препогану звичку,
Бо курила дуже часто
Наркоту - таку травичку.
-В батька вже не стало сили,-
В бесіду вступила Міла,-
В цей період народили
Ваню (третього) - дебіла.
Як почали усі діти
Свої версії казати,
Вчитель тему цю уроку
Став швиденько закривати.
Зрозумів, що легко й просто
Лише в казці все буває,
А в житті така Агата
Часом більше нього знає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982533
дата надходження 08.05.2023
дата закладки 09.05.2023
Сезонні шарфів розпочато марсаловим, сезон сирості – низькою петлею з волосся. В ці передосінні дні звуки торкають мене все слабше, наче між ними і мною розтікається крапля вакууму, масниста й чорнильна, та все ж – не помітна людському оку. Вона ковтає усі небезпеки, страхи і сумніви, вселяє у мене рішучість, втягує в рух вулиць, виштовхує з-перед автівок і веде крізь безладний гамір все далі й далі, аж доки не зупиняю її холодними подушечками пальців і змушую повернути назад усі засмоктані звуки, мов перемотую платівку, відпускаю день йти і нарешті розпочинатися.
***
Животики
Теплим животиком на студеній землі – так визріває в пам'яті цей самий день кількарічної давності. Літо тоді, здавалося, буде продовжуватися аж до грудня, а мить – до запаморочення. На серпневій галявині звуки були чіткими, а повітря дзеркально чистим. Сонце пробивало мене струменем десь поміж лопаток, а земля струменіла в черево. Перетинаючись в тілі, ці потоки зливалися в єдине ціле, наче дві нероздільні енергії, що творять життя.
Я лежала і дослухалася вибуху в грудях, бо відчувала себе невід'ємною частиною всесвіту, плоттю землі, відірвавши від себе яку – вона закровоточить. Та щось спотикнулося об мої ноги і безболісно роз'єднало мить з вічністю. Дітям до снаги таке і навіть більше.
Жовті зайчики застрибали з водоспаду в наші об'явлені сонцю зіниці, м'ячі та дітлахи застрибали по нашому покривалі, а запахи їжі застрибали просто у нас під носом. Мабуть, пора вставати.
Сокіл
Сокіл виявився схожим на мене, чого я аж ніяк не очікувала: м'які риси всупереч гострим формам, впертість всупереч послушності, багатомовність всупереч мовчанню.
Отже, тезка? – Шкірячи жовті зуби, притискав мене до засмальцьованої ватяної куфайки мій новий друг, доки я намагалася не опускати лівої руки з важким птахом.
Виходить, що тезка, – насилу відлипнувши мовлю, безпорадно впираючись правою рукою в повітря. Тепер вже можу розглядати зблизька буру кінську шерсть на сірих плямах жиру його куфайки, переконуючи себе, що вони не лишилися на моєму обличчі.
Як майстерно і правдиво людям вдається бути простими, якщо сприйняти реальність за рідний дім. Всміхаюся, зазираючи знизу в очі цій високій і темній скелі.
Тільки не заважайте, – суворо зупиняю наступну його тираду, – у мене тут ритуал! – і киваю на птаха. Сокіл, зачувши таку нахабність і зарозумілість, дереться мені на шию, залишаючи за собою спітнілу шкіру і червоні сліди від пазурів. Нам не вдасться стати ближчими за такий короткий проміжок часу, усвідомлюю я. Мені не вдасться почути більше, аніж він готовий розповісти. Та все ж, стійко відбиваючи цей удар, повертаю його на передпліччя, не виказуючи відчаю, бо сьогодні він – мій противник у битві поглядів. Але птах відвертається вкотре, він переможець за визначенням, тож я прощаюся з ледь жевріючими дитячими мріями, а він вдаряє мене по щоці крилом, знайшовши у плескоті цього руху надійний спосіб сказати: не обманюй! Що ж, зізнаюся, я не надто й вірила у щасливий кінець.
Риба
Між дзенькотом води у водоспаді та клацанням фотокамер вона ковтає усю тишу з простору, натомість заповнює його безкінечним потоком слів. Справжні риби такого собі не дозволяють, та вона – втілення усього людського, жінка у повній мірі цього слова. Здається, онтам вже досліджено усі можливі закутки і отримано увесь можливий досвід. Знаю, вже скоро їй повинен наскучити цей росяний рай, тому випереджаю її втечу і гукаю до себе. Пливе моя риба в потоках золота і думок, такій як вона сокіл точно подивиться в очі. Ми чудові, коли разом, на фоні одна одної ми унікальні та виразні, у неї завжди з собою сміх і вимоги, а в мене – план і рюкзак.
Скеля праворуч мене знову оживає, його брови нависають наді мною густим затінком, а гулкий голос вгамовує норов сокола і той переступає з людини на людину, з моєї руки на її руку, і скляними очима ловить її погляд. Сталося! – встигаю помітити я.
Сонце вже на вершечку світу, тому важко роздивитися те, що вгорі. Та чоловік у брудній куфайці прощається з нами першим і міцно стискає мою долоню. Я дивлюся на надірваний ґудзик під його шиєю, це те, що хочу запам'ятати замість комічно негарного лиця, а надивившися, подаю руку цій надто необережній дівчині на слизькому камінні, бо віднині мушу берегти її для майбутнього сина.
Ще чутно наспіви коломийок і напутні слова чоловіка з соколом, та, не озираючись, йдемо далі. Наш шлях – стежкою долі вверх.
***
На мокрому асфальті перше опале листя кидається крок за кроком далі за вітром. Сірі стіни одноповерхової вулиці набирають все глибшого кольору і таємниці. Дощ – провідник неквапних – ледь перекрикує Кріса Рі, що звучить у моїх навушниках так тихо, як тільки може. Вже знаю, – сьогодні буде півсонний день, один з тих, коли чашка за чашкою грієш руки біля розслоненого вікна, не відводячи поглядів і не вдаючи байдужості до надто близьких перехожих. А вечором, окутана шарфом та першими холодами, я так само повертатимуся додому, дорогою перетворюючись на власний спогад.
[i]29.08.2021[/i]
[i]Картина Олени Папки[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962569
дата надходження 11.10.2022
дата закладки 06.05.2023
Босий обрій заходить у воду,
А морська виціловує п'яти.
Він, призахідний, сонцем розп'ятий,
Надпиває коханої вроду
І ласує молочним коктейлем -
Задивився: яка ж бо красива!
Почуттів сонцесяюча злива...
Міг би бути для неї тунелем,
Захищати від злих ураганів
У веселках грайливо-барвистих
І обіймах палких, променистих,
Волоцюг розганяти - туманів
У лиманах, лагунах імлистих,
І купатись в енергіях чистих! 7.03.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982198
дата надходження 04.05.2023
дата закладки 06.05.2023
Стерегла свою автівку
Я цілодобово,
Не вгледіла: хтось надряпав
Нецензурне слово.
Ці три букви біля дверців
Довели до сказу,
Прокляла цю підлу руку
Й писаку-заразу.
Враз з майстернею зв’язалась,
Де авто фарбують,
Там сказали: -Приїжджайте,
Дефект ліквідують.
Їхала я дві години
(Нові права маю),
Де взялися перешкоди -
До цих пір не знаю.
Обминала каменюку –
Не минула кари:
Через валуна-падлюку
Розтрощила фари.
Тут вже справді за роботу
Чорт рогатий взявся:
В’їхала в чиїсь ворота –
Аж капот піднявся.
Перемогу святкувала
Вся нечиста сила:
Праве крило об березу,
Як млинець змісила.
За кермом сиджу і плачу,
Таке лихо сталось…
Хай би краще оте слово
Збоку красувалось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982140
дата надходження 04.05.2023
дата закладки 06.05.2023
поле
кров’ю орошене
зореться
виросте хліб
ненька вийме із печі
духмяний
украє скоринку
їжте діти мої
то є плоть
туго вв’язана в сніп
воїн дав цій землі
волі код
на майбутні ужинки
того таїнства знак
з віку в вік
на теренах святих
хто не носить вітчизни
у серці
не вкусить свободи
не окраєць
не хліб
сіль землі в рученятах малих
причащає матуся дитину
майбутнє народу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981944
дата надходження 02.05.2023
дата закладки 03.05.2023
Сонячне сяйво, з ранком лилось до землі,
Тішивсь горобчик,- Чари, так добре мені,
На підвіконні, уміло миє крильця,
Всім зрозуміло, треба ж гарненько вмиться.
Щоб день зустріти, он миле сонце встало,
Краса довкола, проміння застрибало,
Точно, як я! Й до всіх доволі привітне,
Мабуть любується, в саду нарцис квітне.
Уже й вербичка пушком причепурилась,
Весна усміхнена, ледь позолотила,
Злегка іскриться й срібна роса по полю,
Ну, от і я - уже вмився, тож дозволю.
Сказати вам, дітлашки - Доброго ранку!
Ген – ген долина, вбралась у вишиванку,
Вже мати - й -мачуха манить кольорами,
Весни подарки, утішмося й ми з вами.
Скік- скік горобчик,- Цвінь-цвінь, - звучить довкола,
Вже поряд друзі, юрбою роблять кола,
До річки й лугу скликають політати,
Щоб новий день веселіше зустрічати!
Тож не баріться, дітки гайда з хати,
Давайте разом весноньку вітати!
23.04.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982049
дата надходження 03.05.2023
дата закладки 03.05.2023
Не появилося на нім ще листя,
Але вже в білім цвіті чагарник.
Гілля, немов у шапці, на узліссі,
Колючками оздоблений "квітник".
Мигдальним ароматом пахне терен,
Хоч трохи гіркуватий, вабить все ж.
І безліч бджіл пилок збирає - шерех,
Нектар смакує з медоноса теж.
Кущі купаються у сонцесяйві,
Рясне цвітіння ніжиться сповна.
Дрібних пелюсток щедре біле майво.
У нього закохалася весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981832
дата надходження 01.05.2023
дата закладки 03.05.2023
І до чого ті крила, якщо не бажаєш польоту,
Звично й тепло тобі потопати в медовому сниві,
Зігріватися пледами із чергової добрОти,
І при цьому завжди мати чистими руки хапливі.
А тобі ще і крила, щоб все, і сповна, і відразу.
Бо такі у дитинстві, мабуть, колисались чортами.
Та у мене й подавно немає на тебе образи.
Нерозправлені крила за спиною позаростали.
А мені- ну хоча б як метелику, тільки на літо!
Або як голуб'янці- на день одягнутися в небо!
Крила мав, а боявся на них від землі відлетіти,
А то , мабуть, і краще, бо небо чистіше без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981867
дата надходження 01.05.2023
дата закладки 03.05.2023
вартова мураха
розгойдується на найвищій травинці
виглядає непроханих гостей
ранкове повітря прогрівається хутко
мов долоні долучені до обіймів
вітерець бере у заручники
місцевих метеликів —
горлянки квіток ризикують
захлинутися власним нектаром
сонце на небі вивішене
ніби прапор на передовій
встрягає костурами проміння
у кратери палих ягід малини
тіням від дерев незатишно
соваються ворушаться міняють форму
наче ніяк не можуть вмоститися
в колискове ложе світла
є кому помолитися є кого оплакати
стікає деревинний сік
з невидимого ока на зморшкуватій корі
вартова мураха
розгойдується на найвищій травинці
з висоти мурашиного огляду не розгледіти тих
кому сколені жіночі руки день і ніч сплітають
обладунки зі стебел троянд
11.07.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981871
дата надходження 01.05.2023
дата закладки 03.05.2023
Мікелянджело прямує звичним маршрутом у сизому ранковому тумані з ріки-супровідниці, що шумить так голосно, аж він заледве стримується, аби не спуститися до неї крізь зарослі чагарників і довго-предовго дивитися, як на слизьких брудно-зелених брилах піниться щораз нова і нова хвиля, так ритмічно, аж йому паморочиться від повторів, та у своїй небесно-блакитній курточці, що шурхотить при найменшому порухові тіла так гучно, аж він починає шкодувати, що дозволив бабусі промити йому зранку вуха. Сірка, то й що?! – кричить незмінно Ейпріл О'Ніл кожному дурню, який зроду не чув про чемність і хвороби вух. Ейпріл є його старшою сестрою по пеленках, – так каже його мама, яка допевне знає історію їхнього пеленкового життя. Але уточнення "старша" дратує Мікелянджело так сильно, аж він викручується довкола своєї осі, що дорослі називають проявом норову, і вибігає чи то за двері, чи за ворота, або ж і за межі всього дозволеного, де можна дати волю злості, шмагаючи палицею кропиву чи, вдихаючи якнайглибше, зривати її голіруч.
Мікелянджело навмисне вийшов з дому сьогодні раніше ніж зазвичай. Це вперше він вдається до такої хитрості, та як по правді, розмірковував над подібним вже кілька днів. Уся справа у тому, що світ безповоротно змінюєть. Його брат по народженню значно давніше попереджав його, що подібні зміни неминучі. Хоча як сказати попереджав, – старший брат сам був утіленням усіх цих жахаючих змін. Подібного Мікель не схвалював, та де це бачено, щоб нижчий вижчого повчав. Ростом він вдався в маму, та хай йому грець, усі чужі дядечки і тіточки, яким випадає нагода міряти його поглядом при вуличній балаканині з його родичами, кажуть, що він напевне з отих хлопчаків, що в підлітковому віці швидко розтягуються в ногах та хребті. Такий варіант обговорення свого розвитку Мікелянджело сприймає з незрадливою швидкозаймистою усмішкою, яку, як не старайся, стримати не вдається. Мікель сам по собі є особою веселою, жвавою і в свої вісім років уже добряче утвердився на такій репутації. Власне тому при поділі ролей на довготривалу гру і мови не могло бути, щоб оранжеву пов'язку мутанта-веселуна забрав собі хтось інший з компанії.
Підтримувати себе на дусі він старається навіть зараз, та тепер Мікелянджелу здається, що з цих часів дружніх поділів минуло вже кілька народжень, зростань і дорослішань. Дорослішань! Вся справа у дорослості, хоч це досі йому не зрозуміло, та він може це зазубрити, як правило з матиматики.
Мікелянджело йде підстрибцем і про себе повторює нове до запам'ятовування: для неї ж краще! Дорослі хлопці не дружать з дівчатками! Ейпріл не повинна!..
Він йде підстрибцем, таким високим і поривистим, що здається, ще трохи і побіжить, якщо не полетить, а все тому, що знає, цю справу треба довести до кінця – для неї ж краще! Ейпріл не повинна його наздогнати!
[i]12.11.2022[/i]
[i]Далі буде [/i]
[i]Картина Клода Моне з серії "Стоги сіна"[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981628
дата надходження 29.04.2023
дата закладки 30.04.2023
-Тобі тридцять, є та сила,
Щоб і про сім’ю подбати,-
Кожна бабця торочила,
Що пора вже пару мати.
До дівчат я придивлявся:
Вибрав ніжну, милу Віту,
Як годиться - залицявся,
Дарував цукерки, квіти…
Жив щасливо, мирно, тихо,
Ні на кого я не злився,
А тоді, на своє лихо,
На цій дівці оженився.
Щодо жінки в мене в думці
Запланована програма:
Вона буде кожну страву
Готувати так, як мама.
Звідки ця біда взялася?
Мушу правду вам казати:
В маму Віта не вдалася –
П’є й гуляє так, як тато.
Їй почав мораль читати –
Зразу заробив по пиці!
Знайте: в тихому болоті
Водяться такі чортиці.
На розлучення подав я,
Не стерплю таку образу:
Вона ж мене підманула
Й підвела, така зараза.
Вдала з себе, коли сватав,
Що тихенька, як ягниця,
А насправді - зла і хижа,
Ще й скажена, як тигриця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981706
дата надходження 30.04.2023
дата закладки 30.04.2023
Пла[b]в[/b]уча верба (доплакалася)
***
[b]Ж[/b]ироносиця (товстушка)
***
Свиняча [b]д[/b]ушонка
***
Тульські п[b]'[/b]янички
***
[b]Л[/b]ипучі напої
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971498
дата надходження 20.01.2023
дата закладки 27.04.2023
Моя душа у єднанні з кредом,
Принесе радість нинішня весна,
Краса квітуча запахла медом,
І всім дарує… надію сповна.
Покине ворон небо блакитне,
Враз розіллється довкола світло,
І Україна швидко розквітне,
Як і земля під барвистим цвітом.
Моя душа- зранена пташина,
Знаю світ зміниться. Й мій рідний край,
З війни зустріне доню і сина,
Радо спечуть весільний каравай.
Все, як колись, тільки справ багато,
Для відбудови нам потрібен час,
Але ж якщо, в душі віру мати,
Ніякий ворог не здолає нас!
05.03.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981415
дата надходження 27.04.2023
дата закладки 27.04.2023
Квітень стелить покривало
Із кульбабиних пишнот.
Сонце , ніби з неба впало,
У повітрі звуки нот.
Співи пта́хів голосисті,
І кружляння навесні.
Квіти жовто-золотисті
Цьогоріч в росі рясній.
Бабка, гу́менце, купава,
Пустодуй та молочай.
В назвах декому забава,
А з кульбабки - мед і чай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981363
дата надходження 26.04.2023
дата закладки 26.04.2023
Було тоді перше квітня,
Усі жартували,
Підсів парубок Микола
До моєї мами.
Мама дівкою була,
Як писанка, гарна!
Жартували серця юні -
Ніч пройшла не марно.
Через день кудись назавжди
Наш Микола змився…
В перший день Нового року
Я на світ з’явився.
Хто мій тато, і який він,
Де живе - не знаю,
Може, до цих пір у квітні
Дівок розважає?
Хто в День сміху розгулявся
І міри не знає,
Про цей жарт вам перше січня
Любо нагадає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981168
дата надходження 24.04.2023
дата закладки 26.04.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2023
Як ти?
..викинута на берег риба
на задовгий час.
але ж тут повені..
жабри не приборкані
у їх молекулярний склад
луска сиплеться
пікселями/ літерами/ цифрами
знаками 0
плюсами й мінусами
відмерлої органіки
до зрошених полів
закинутої сітчатки
розсипаєшся..
..до з/не/болених.
°
паводки -
нова атракція міста
так красиво
і безмірно сумно
вода ніби стала
знерухомлена
..а набуває..
і чорнішає небо
і сивішає голос
і гримить відчайдушно
німо ніколи не стихла війна
у всі перетинки світу
обвидерту луску
скелету мап
скляного ока
що все ще
живе
•
[hexis - carved into the sun]
2.
Вода стихійна
спокоєм
миротворенням
як словотвір святості тиші
/де полеглі слова
насіннинами
кліткоутворень/
віддзеркалення
глибини як безмежжя
й початок
як провидіння
й провина
шовковий прозорий аркуш
з хвилями-витеркою
друкарська машина
без звуку
чайок
де водяні знаки
спливають
дельфінними
ехо
чи то плачем
чи то сміхом
новонародженого
відблиском світла
планети оновленої
паводні = праводні
_праведні_
○
[the earth fell away - carved into the sun]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980911
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 25.04.2023
Черешнецвіт розлився молоком,
А сонячне проміння, ніби пряжить.
Нарешті, квітень радує теплом,
І нитка-спомин в'ється з думки-пряжі.
Про нас, про шовк небес, кохання, фраз
Суцвіття раннє і пелю́сток ніжність.
Цінніших не було тоді прикрас,
Ніж щирість почуттів, мов сяйво німба,
Бо світ чистіший був у сотню раз
В сільськім черешнецвіті білім-білім,
І квітень пестив в молодості нас.
...Тепер лиш легіт доторкався гі́лля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981217
дата надходження 25.04.2023
дата закладки 25.04.2023
Іде країною моєю люта жниця,
Хоч вже не раз проходила вона:
Морила голодом, вбиралась у вдовицю,
Тепер вдяглася в чорне, бо – війна!
Хлюпоче кров у неї під ногами,
Їй плач людський – неначе звук фанфар.
І долі жне кістлявими руками,
Й кладе снопи безбожно на вівтар.
Кому збираєш жертви, чорна жнице?
Хто твій володар? Служиш ти кому?
В полях стоїть некошена пшениця,
А ти пішла з серпами на війну!
Прийде кінець твоїх жахливих вчинків!
І вистоїть в боях моя земля!
Ти згинеш, жнице! А нові обжинки
Справлятимуть під мурами кремля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981085
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 24.04.2023
Попід паркани, біга лиска,
Голодна, зла, очима блиска,
Та як, залізти під сараї,
Скрізь пси, смердючі – самураї.
Так і чатуй - за хвіст дістане,
Коли ж ота пора настане,
Щоби доволі потішалась,
Щоб мені курочка, дісталась,
Та й не стара, а молоденька,
Щоби пахуча, солоденька.
За мить спинилась, очі круглі,
Ой тут напевно красотулі!
Нюх-нюх, -Так- так - запах пташини,
Якби ж не мала ті причини,
Лізти самій, ризик великий!
Де ж вовчик – братик, мій дволикий?
Себе підкласти не годиться,
Маю життям насолодиться,
Мабуть піду його покличу,
Адже добра, за́вжди всім зичу,
Хоч їдка думка в душі бридко,
Але ж він справний, зловить швидко,
Точняк пошлю, нехай спіймає,
Тож не відкаже, бо кохає.
Але, як пси почують гостя,
Й підстереже його нещастя,
Та хіба ж буду в цім винна я?
Нехай схитрить, то ж не вовченя!
У голові може є клепка,
Мені ж рискнуть ціна висока!
Суть байки:
Усе зробить - краще чужими руками,
Пристосуватись, жить поміж вовками,
За те, що трапиться не відповідати,
Для цього й справді, треба майстерність мати.
В любому хаосі сказати - то ж не я!
Нехай повчаться цінувать своє життя!
25.03 2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980076
дата надходження 13.04.2023
дата закладки 24.04.2023
Пройшли дощі - краса в саду пахтить.
Квіткові розсипи всміхнулись.
У пелюстка́х краплинок дружній тиск,
Від леготу ледь-ледь хитнулись.
У "дзвониках" нещільні ки́тиці
Тримає міцно квітоніжка.
І різнобарвні скрізь оцвітини:
Червоні, білі...ніжні-ніжні.
Пахучі, пишні, жовті з синіми,
Лілові і блакитні квіти.
Дощами вмиті дрібно-сизими.
От як красі цій не радіти!?
Бо ж розкіш гіацинтів чарівна́,
Яскрава, щедра, розмаїта.
Забарвлення дарує всім весна-
Квітневі неповторні миті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980963
дата надходження 22.04.2023
дата закладки 24.04.2023
Горіхи розпустили чорні крила
( Воронячі!) на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила,
І треться в гіллі голому Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.
Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма
Із них сповзла, і зародки охоче
Відкрили прийми цвіту непорочні,
І звісилась сережок бахрома.
В м'ясистому безпристрастному гіллі,
Що викували дужі ковалі
Із чавуну, по жилах зціпенілих
Від коренів снага заструменіла,
Підтягуючи соки від землі.
І зрітимуть плоди, на юність схожі,
Що набухає жагою життя,
Яку щодня цікавить і тривожить:
- А завтра як? А вже сьогодні, може?
О ,як бажання ті палахкотять!
Та прийде час, в долоні ляже кожен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981059
дата надходження 23.04.2023
дата закладки 24.04.2023
[i]Цикл поезій 2016-2020рр.[/i]
[i]Картина Тетяни Молодої "Янгол з кульбабками" 2021р.[/i]
Маленькому принцу
[i]"Якщо ти мене приручиш, моє життя немов сонцем освітиться. Твої кроки я буду відрізняти від тисячі інших"
А. Сент-Екзюпері[/i]
Впізнаєш? – Це слона проковтнула змія.
Намалюю, хоча й не вмітиму.
А вгадаєш моє церковне ім'я,
Як назву тобі першу літеру?
Якщо так, то заходь вечорами на чай!
Божевілля моє посунеться.
Не пручайся йому і його не повчай,
Бо в тобі проросте, пробудиться!
Чи згадаєш дослівно вчорашню мене,
Недослови мої та вислови?
Чи залишишся тут, коли все промине,
Як єдиний, хто в бурю вистояв?
Якщо так, то тримайся моєї руки!
Я звертатиму різко, іскрами
Зазолотяться сфери – це зірковий пил
Під ногами у такт потріскує.
Слухай як відкликається вічність на "ти"
Тим, хто є під її повіками,
А троянди скидають колючі шипи,
Коли ллєш на них ніжність ріками!
Йди, мленький мій принце з кудлатих мрій,
Хоч дорогою снів імлистою!
Всі обійдеш світи, та повернешся в мій.
Задля цього сончергу вистою!
07.2016
Бігом василіска
Скрашую тишу цим незбагненним дивовижжям.
Стишую голос. Ш! Мовчу умисно.
Безмірно осмислено стою тут і зараз
Без образ, без застережень, без фарсу.
Одразу
Змогла б розгледіти чудо.
Буду!
Буду завтра і завжди,
Адже
Майже розчинилась, розтопилась, збулася.
Забулось.
Пам'ять скрашує тільки смертних,
Прикрашає приміщення, шляхи, кілометри.
Безсмертні не мають потреби в згадці,
Вранці впиваються росою, – не кавою.
Їхні страви не варені, не печені, не смажені.
Їхня пожива – це не жнива, а зливи.
Їхнє завтра вже розпочате, як виклик
Виключно найсміливішим, безстрашним.
Обережність залишилася тільки на моїх п'ятах.
В купелі вогняних язиків була обмитою при народженні.
Це є пісня мого відродження, мого відродження соло.
Упередження – мій останній друг, та не ворог.
Мовчати так втішно,
Коли я є в собі та поруч,
Ззовні та всередині. Я відверто повсюди!
Це вже, певно, твориться чудо.
Гойдається простір.
Гойдається неспішно на мотуззі ліан,
В які я просочилася ще до того, як стала золою.
Я у ґрунті.
Я напоюю собою усе різнотрав'я.
Грона калин відтепер пломеніють мною,
Мною сочаться берези.
Я є плачем рослин.
Я вже навіть не істота, я – явище, я – гутація.
Не вибірково і не частково, – я у кожній відомій фації.
Мною, може, і не плачуть зовсім,
Бо це, власне, я плачу і плакатиму собою.
Між небом і землею я повисну мрякою,
А взимку осипатимусь снігом.
Бігом василіска я розрізатиму цей простір, допоки
Він не покриється кригою,
Допоки
У миті всесвітньої тиші не стане так затишно,
Як в лоні матері.
Ця тиша для мене є безмірно важливою,
Тому стишую голос, мовчу умисно.
В краях цілковитого бездоріжжя
Скрашую тишу цим незбагненним дивовижжям.
26.07.2016
Кізкоріг
До життя нове причастя –
Це січневий кізкоріг.
В серці – жар, у жменьці – щастя,
Ним вінчує на поріг.
Люлі-люлі, лялю ніжна,
Народилась тільки, спи!
Розгулялась хуга сніжна.
Цить, морозе, не рипи!
Срібноокий небожитель
Пестить інеєм вікно –
Це твій Ангел-хоронитель
Із потіх пряде сукно.
Каже: спи, моя манюне!
Серце – в крижмі з позолот.
От знайдеш Івана-Дурня –
Не обберешся гризот.
Ще поспи і просинайся
Веселинкою в журбі.
Розтулити не вагайся
Очі сизо-голубі!
На долонях доля тоне
Перехрестями доріг.
Ох, цеберце снів бездонне!
Буде плач і буде сміх!
Осінь 2016
Очі
Ох, не ховай лиш очей своїх,
Срібно-ясних, сяйливих!
Очі – колодязь незнаних втіх
І сподівань журливих.
Марно ховати свічку за склом.
Марно, та серцю втішно.
Тулиться хтось золотим чолом
В темінь до скла поспішно.
Очі – люстерця небесних істот.
Очі – жива водиця.
Очі – це іскорки Божих щедрот.
Очі – душі світлиця.
Грішно отак відбирати у світу
Щастя короткі миті!
Ох, не шкодуй для людей привіту!
Ох, не шкодуй блакиті!
04.10.2016
Виключно незряча
Маленька планета однієї маленької людини.
З її серцевини струменить блакитна лава.
Вона із кристалів, але виключно гаряча.
Маленька людина від її сяйва зробилась незрячою.
Що залишається їй, цій маленькій незрячій людині?
Вона не може покинути свою особисту планету.
Її тримає навіть не гравітація, а необрізана пуповина.
У її розпорядженні простір на десяток кроків.
Зазвичай вона ходить кругами,
Загіпнотизована сяйвом кристалів.
Але близько – ні! Близько не можна, – пече.
Тільки цей сяючий струмінь блакитної лави
Ще здатна розгледіти незряча людина.
Він більший від неї.
Він струменить ввись і пронизує інші світи.
Це так вагомо для маленької людини,
Виключно незрячої,
Адже їй залишається тільки
Її десяток кроків.
16.10.2016
Дрібненький слід
[i]"Дивіться, вони зовсім не такі, як ми. Дивіться, ми зовсім не такі, як вони."
Р. Бредбері "Кульбабове вино”[/i]
Дрібненький слід відбитком золотим –
лю-
блю!
До серця серденько, ох, лиш би вберегти! –
ту-
лю.
Крізь шибку сонечко осушить перших сліз
струм-
ки.
Сплітаю в щасті з порозквітлих ліз
він-
ки.
Впиваюсь жадібно кульбабовим вином –
наш
час!*
Дбайливо кутаю в цілунок-полотно –
в ат-
лас.
До серця серденько. Ох, як же вберегти!
Спи!
Спи!
Малюю сонечка найпершої весни –
це
сни.
28.10.2016
[i]*Кульбабове вино за твором Р. Бредбері зберігає в собі події, які відбулися, коли воно було зроблене[/i]
Маленьке дитя
Я – маленьке дитя, позавчора дощами народжене.
Серце в п’ятах дрімає, воно ще тремтливе, несходжене.
Не топтала ще квітів, насаджених плідними веснами,
Не блукала мрійливо і сонно шляхами небесними.
Я – вразливе стебло, від північних вітрів не захищене.
Ще живильне коріння у серці моєму не знищене.
Перші помисли чисті ще служать і правді, і істині,
До кохання крильми не долала примарні я відстані.
Я – безпечне дитя, необачне, з границями змитими.
Подорожник – до ран, я з колінами, пухом розбитими.
Зерна зрад і невдач зі сльозами моїми не знаються.
З сіруватих очей лиш веселки водиці впиваються.
Ти – маленьке дитя. Так чарівно, як для дорослого!
Через зблідлість очей ти соромишся погляду млосного,
Але все ж щовесни воскресаєш вербовим котиком.
Як же радісно бути дитям, що читає дотиком!
05.11.2016
Я б порізала осінь
Я б порізала осінь, як халву, на великі шматки
Й роздавала злиденним: смакуйте, солодка ж!
У калюжах осінніх (їх безліч) не знайдете й ложки води –
Скаламучене небо вляглося купками набухлих хмарин,
Бо на дверях у перекинуте небо розбита колодка.
Лиє, наче з відра, – сказала похмура бабуся, –
Це не краща пора для осушення душ.
На балконах не вгледиш шнурків ні з таранькою, ані з білизною,
А прогнози з учора на завтра хіба що приблизні.
Небо зараз, як очі дворняги Сірка.
Туманів ріка
І струмки молока стікають по нерівній бруківці,
Напуваючи змучені ноги.
Каблуками цок-цок – ходять долі, доволі прозорі, та все ж
Так волого, що й межі добробуту їхнього змиті.
А прикриті принишклими купами листя обабіч доріг,
Підглядають за зміною днів і ночей
Керамічні манірно-лукаві гноми.
Є в цю осінь й такі, що досі були незнайомими.
За одним пересічним дивом простеж:
Осінь вперше знайомить з листям пожовклим сумних слимаків –
Виповзають групуючись, творять химерні фігури.
Їм позаздрити можуть найуміліші з парашутистів, де-юре
Залишаючись дітьми землі,
А де-факто – небес.
Слимаки в формі сонечка...
І хто зна, що їх вабить, можливо цілуються,
Поцілунком знімають накликаний осінню стрес.
Перехожі обходять їх боком чи міряють кроком
Між цими фігурами відстані
І всміхаються розуміюче.
Сонні душі бредуть по дорогах, що зведені на манівці,
А кінці їхні ген аж за обрієм зв'язані завжди вузлами подвійними.
Одинарним не варто, для кінців тих доріг, що надійними
Не були і не будуть ніколи,
Найдоречнішим є, мабуть, вузол подвійної вісімки.
Він чарує в альбомах аерознімків,
Хоч і звужує всі видноколи.
Коли в'яжеш його, – говорила старенька бабуся,
Що в душі альпіністкою зі знаних часів залишалася, –
Коли в'яжеш його, не потрібні навіть фіксуючі.
І пульсуючим стукотом серця збентежена,
Дивачка бабуся відводила очі вологі вбік,
Бо коханих вершин не підкорювала
Вже не день і не рік.
Знаєш, я б цю осінь, як свіжу халву, величезним шматком куштувала,
Не впустила б ні крихти, облизавши ретельно всі пальці,
А найбільші шматки, наче золота злитки, невеселим би роздавала.
Я б розмножила осінь яскраву на сірій зіжмаканій кальці,
Хай хоч так, бо блукальців багато і кожному хочеться щастя.
Лиє, наче з відра, – сказала похмура бабуся, –
Це не краща пора для осушення душ.
Та як маєш сміливості крихту, то правила певні поруш! –
Усміхнулась хитрунка бабуся.
10.11.2016
Колисанки лунають
Колисанки лунають з-під стелі, з роззявлених шпар,
Проростають під вікнами, стіни окутують хмелем
І смакують знайомо, мов кисло-солодкий узвар,
І прямують у серце крізь час мурашиним тунелем.
Сон малює картини із півниками на печі.
Ніжні мамині руки турботливо пестять волосся.
Розстеляється тиша, лиш гулко пугичуть сичі.
Розливається журно дитинства мого відголосся.
21.11.2016
Збивала краплини
Збивала краплини сльози і роси
Заточеним кінчиком слова-коси.
Просила: о небо, зроси мою душу,
Як вітер з-над моря той зрошує сушу!
Живи її сущу ти хлібом насушним!
Веди її вбогу шляхом непорушним!
О небо, вогнями в мій бік не мечи,
Хвилиною щастя в мені помовчи!
18.12.2016
Заздрість пройме
Заздрість пройме до чужого таланту,
Ревність пробудить в тобі голоси.
Чути сюжети німого диктанту –
Думку направлять, лишень попроси!
Вабить примарне спасіння-прозріння,
Долі лягають на білий папір.
Примха писати, мов серця веління.
Можеш не слухатись, просто повір:
Є щось правдивіше, дужче, повніше –
З надр землі життєдайний вогонь.
З ним ти і бачиш, і сяєш ясніше –
Іскра одвічна нетліючих скронь.
18.12.2016
Крихтами хліба
Крихтами хліба, небесною манною
Землю вкриває сніг.
Янголи славлять людину осанною,
Туляться їй до ніг.
Сніг пролітає крізь янголів, бавиться,
Та не лоскоче крил.
Він їх не сповнить і не приласкавиться, –
Сипле для душ-мірил.
Душі-мірила, як чаші золочені,
Приймуть небесний дар.
Душам спокійно – сніжинки заточені
Рвуть на шматки календар.
Янголи мріють чи марять, надіються
Стати й собі людьми.
Поруч земних і небесні зігріються,
Вкривши від бід грудьми.
Кожну сніжинку різьбили, пишаючись,
Янголи в знаний час,
Шостою гранню* таємно лишаючись,
Щоб доторкнутись нас.
20.12.2016
[i]*Менше 0,1% сніжинок мають ідеальну шестиразову симетричну форму
[/i]
І мрії чужі
І мрії чужі твоїх доторкаються вій.
І вії твої завертаються ввись від мрій.
Й сльозина-роса білить захватом чорну туш.
І ти вже не сам, ти з мільярдами інших душ.
04.01.2017
Білішає
Я малюю ногою, мов пензлем, за слідом слід,
Заплітаю у косу світло нічних ліхтарів.
На самісінькім дні снігових кучугур дворів
Відшукати хотіла б ромашки, а там – лиш лід.
Заплітаю у косу світло небесних вогнів,
І немає нікого й нічого, лиш я і сніг.
І білішає слід мій від пензля промерзлих ніг.
Я б зігрітись хотіла доторком тиші та снів!
05.01.2017
Засяяла
Засяяла!
Дивись, як високо і як недосяжно!
Диво!
Так просто й красиво.
Дарів цього світу замало, щоб скласти подяку.
Дарів мого серця...
Зориться!
Одна на цілім небі, та їй не самотньо,
Не згасне.
Не згасне і Той, що в ніч цю народжений був!
Іскриться
Людям у серці.
В цю ніч збагнути судилось землі незбагненність дива.
Так тихо й правдиво.
Як три найзавзятіші, що зі сходу,
Несімо дари,
Бо засяяла!
Дарів мого серця чи вистачить?
Дивись, як вказує де...
Зориться!
07.01.2017
Ось перелічую
Ось перелічую сонця зернята,
Сію в серця. Чи зійде із них слово?
Хай хоч одне, я від того багата!
Світ засіяє промінням святково.
Голосом пуп'янків заспаних квітів,
Дзвоном останнього талого снігу,
Гуркотом істин думок-монолітів –
Старт у весни до нового забігу.
29.01.2017
Скрапує ніжність
Ні, не буває так!
Серце з грудей – додолу.
Ружі мого подолу
Забагряніли. Знак?
Серце з грудей... Облиш!
Скрапує ніжність в роси.
Вітер скуйовдив коси,
Душу скуйовдив.
Тиша.
Чути лиш крап і крап, –
Скрапує ніжність.
Й стуки.
Ти не підставиш руки?
Втратиться!
Мить не квап
Серцем додолу. Знак:
Ружі квітчають коси.
Ніжність фарбує роси.
Ні, не буває так!
09.02.2017
Кришталем
Кришталем, дзвоном його невагомим
З першим снігом розталим у душі ввійшли спогорда,
Порозкинули грані найтонші обіцянок і сподівань.
Наче зрілість і рань схрестилися парними генами,
Прищепились одне до одного серцевинами пагонів –
Сподівання та обіцянки, кинуті мрій передзвонами,
Не зійшли ні луною, ані веселками
Понад плесами, тишами, веснами наших сердець.
З першим снігом розталим відкрилось приховане, недоказане,
І оспіване, хвалене здалось не таким вже й шовково-зеленим.
І хотілося більше соку налити в ці висохлі трави.
І чекали веселок, котрим не зійти ніколи.
Понад плесами, тишами, веснами наших сердець розколотих
Кришталевим сяйвом надій та мрій передзвонами –
Порозкинулись досі незримі, найтонші грані
Сподівань перезрілих та обіцянок ранніх.
22.02.2017
Радуйся
[i]Р.[/i]
Ти – серця мого надія.
Я – серця твого покров.
Співайте: аве, Марія!
Тут є любов!
25.02.2017
Несумна весна
[i]Н. Г. [/i]
Крок, два –
Вчора була зима.
Чвак, чвак –
Вся перейшла у воду.
Хлюп, хлюп –
Спраги тепер нема.
Бульк, бульк –
І не шукайте броду!
Мить, ще –
Дружать світи дощем.
Крап, крап –
Сфери злились в цілунку.
Гурк, гурк –
В неба грозою щем.
Пурх, пурх –
Як воскресає лунко!
01.03.2017
Небо вляглося
Небо вляглося в маленькі мої долоні.
Небо сповите пеленкою із молитов.
Небо, ти сповнило серце мені та скроні.
Більше не вирвешся з дужих обійм-оков!
06.03.2017
Заспівайте мені
Заспівайте мені, музиченьки, про дорогу у світ далеку,
Сумовитої, тихої пісні скорботно мені заспівайте,
Бо душа застоялася в тілі, як вода у глинянім глеку,
А ви піснею всеньке нутро і поверхню її сколихайте.
Пробіжаться мурашки по шкірі, як від вітру по плесу брижі.
Затріпочуть пробуджені мрії, лоскотатимуть вії та крила.
Загоряться дорогою очі, прокладаючи погляди хижі.
Заспівайте мені, музиченьки, щоб здійнялись мої вітрила!
23.03.2017
Лебедина туга
Це лебедина туга
Понад захланним морем.
Он як розлилось горем,
Вкравши її супруга!
Стелить широкі хвилі,
Берег від зору скривши,
Тіні повислі вмивши
І освятивши милі
Знаних шляхів й незнаних.
Крилам у поміч вітер.
Килимом сходять квіти,
Тішать серця коханих.
Скільки їм того щастя,
Мов золотої нитки?
Стане зв'язати свитки,
Вбратися до причастя?
Скільки їм тої долі,
Як причастяться неба?
Що їм для щастя треба? –
Крила й шматочок волі.
Та не розцвівши – в'яне
Пагінець, вмитий горем.
Вкрало захланне море
Ладо її кохане.
Це лебедина туга –
Серце своє, мов квітку,
В дар принесла лебідка
Й ринула до супруга.
26.03.2017
Весняному
Подув так звично, з заходу. Привіт!
Ввесь світ розбурхав? Як воно – без мене?
Тебе ждучи, проснувся первоцвіт
І небо сталось провісним, черлене
Завогняніло, сонцем полонене,
Й пташки замовкли, стримавши політ.
Не бачились, здається, сотню літ.
Я чемно твій сповняла заповіт.
Привіт! – прошепотів мій давній друг.
Він знає підступи до всіх сердечних мурів.
Ми познайомились, коли в тяжкій зажурі
Я проганяла дні свої похмурі
Й для цього вийшла ген за виднокруг,
А він якраз снував там злісні бурі.
Снуєш? Один? Завів би краще слуг! –
Вколола я, мов землю різав плуг.
Вітри не мають злісної природи,
Тому мій друг не вгледів насолоди
У тому, щоб припнути мій язик.
Він до такого пустослів’я звик,
Але не втратив красної нагоди
Порозважатися, як справжній молодик:
Гай, гай, чи не позвати нам музик?
Розперезала мову, мов рушник!
Я розсміялася. Як гоже то було –
Надибати когось як пух легкого,
Єства його торкнутись гомінкого.
Аж засвистіло в скронях, загуло!
Думок гнітючих спалене кубло,
Втікай за виднокруг, моя тривого!
Подув, так звично пестячи чоло.
Привіт! Тебе мов вічність не було!
29.03.2017
Віриш чи ні
Віриш чи ні, та у нас тут такі світанки!
Бачив колись, як у паренім молоці
Топиться мед? Так от, щасливішої бранки
В світі немає, ніж я у його руці.
Я у світанку втопилась, я розчинилась
Разом із медом. Солодкосте, солоди!
Досі бувало – душа, мов рана, ятрилась.
Рану приспали заграви. Ох, не буди!
Ох, не буди, лиш цілуй мою сонну душу,
Щоб горизонт золотів, як ясне чоло!
Щоби світанок тремтів. Я його не зрушу!
Віриш чи ні? Так наснилося, так було.
14.04.2017
На одній галузі
Отак на одній галузі сиділи з тобою вдвох,
І ти мені пісню співав, і слухав цю пісню Бог.
Потішні Його діточки, як пташки, все цвірінь та цвірінь.
А пісня була, як така, коли кращу придумати лінь:
Такі вже довгі ніжки у тебе – до неба! А в мене короткі.
Такі вже тоненькі пальчики небо лоскочуть, та ще й солодкі!
Така вже тривала вірність твоя! А я... А я...
Та навіть по зраді собі на вустах залишу твоє ім'я.
І ще щось про сентименти в тій пісні співалось в кінці,
А потім непевні твої слова повидзьобували горобці.
Летіла по небу, галузу вкривала хмаринка легка.
Подумалось, – я не така.
Зронила хмаринне "люблю". Тримай, бо крихке!
А в мене серце таке.
Хотіла було полетіти –
Галуза з жалю затріщала:
Ох, діти, куди вас подіти?
Прости, як до того прощала!
Отак на одній галузі сиділи з тобою вдвох,
І ти мені пісню співав, і слухав цю пісню Бог.
22.04.2017
Як трепетно у тиші громіздкій
Як трепетно у тиші громіздкій
Цієї ночі помислоп'янкої
Пророк і Бог розкручують сувої,
Й зачитують, мов струшують із вій
Билину мрій чи золото надій:
Радій, людино, голосно радій!
Ось заповіт. Із істини малої
Він починається. І ти також малій!
Сповняє стільники бджолиний рій,
Мостять мурашки замки і покої,
Бурундучки у нірках стали в стрій
Й живі гніздечка в ластівки прудкої.
У бездоганності своїх думок і дій,
Як бездоганний у природи крій,
Німій, коли глядиш на це, німій!
Людній, людино, з висоти людської!
30.04.2017
В тиші тиш
Ш!
В тиші тиш – шелестіння любові.
Шумом, шурхотом крил, мій янголе,
Прилітаючи в час босоногої втоми –
Вирощуй, плекай мене!
Повертай мені віру знайому,
Забуту. Знайом мене з нею заново.
Я увічнена в шепоті правди,
Що з вуст твоїх вилітала спрадавна.
Переповнені наші з тобою долоні дарами.
Задаровуй мене, як я тебе задаровую дякою.
Дякуй мені, я тоді почуватимусь совісно меншою,
Жменькою ласки, що сотворена є для когось невідомого.
Я замешкаю в ньому, як ти у мені замешкуєш –
Золотом слів.
Голосом, змахами крил,
Радістю, радосте,
Дай мені сил і солодкостей! Де
Дні добігають ночей і кусають їх праведно
За зміїні хвости, за право
Бути простими і прощеними,
Бути дрібними і нерозумними в щасті –
Блискавичністю скорення, янголе, знову і знову дивуй.
Голосно впевнюй мене вразливу, непевну свідомо,
В тому, що всяка любов має сенс й незбагненну красу.
Покажи мені істинність святости!
Не мовчи у мені і в іншому я не мовчатиму.
Прилітаючи в час босоногої втоми душі,
Серед плетива помислів, поглядів, променів,
Зламаних дзеркалом вічності,
В тиші тиш дивно-шурхотом крил зароджуй в мені
Шелестіння любові.
Жменьку ласки у мене вкладай
Для когось невідомого.
05.05.2017
Несумне літо
Пахло бузком й покосом.
Вибились з сил гризоти.
Небо віддало сльоти
Всі до останку.
З сонцем і віра сходить.
Зранку і думка вища.
В росах бід попелища
Миються зранку.
Сонце, спадай на плечі,
Адже в тіні бліднію.
Я ж тебе також грію
Літеплим серцем.
Пахло бузком й покосом –
Літо на ніс присіло.
Буде ще з літа діло –
Серце жаріє.
11.05.2017
Наготою душі
І нехай то не я воскресатиму тут під світанки,
І нехай не мене чаруватимуть співи пташат –
У карпатських вітрах я торкну вам зарошені ґанки,
Наготою душі я і крила звільнила з-під шат.
05.06.2017
Паперовий літавець
Бам-бам-бам.
Добре бути нам
Ом...
Ом...
Ра-
зом!
Гай, гай, гай,
Зникнув.
Не зникай!
Ле-
тиш
В сві-
ти.
А я – така ж, як ти.
11.07.2017
Я спадала додолу
Я спадала додолу вологою томного, бляклого літа,
Проникала промінням крізь шиби у ваші суворі доми,
Розливалася струнним бринінням, вином і кострами зігріта,
Я по ранках збирала у пазуху яблука, сни і громи,
До оскоми вслухалась в вітри, проростала стеблом у камінні,
Кам’яніла й котилась життям, мов гатила потік у ріку,
Пробивалася струменем дужим, росилася сріблом в цвітінні
І питалася в неба: о небо, невже він полюбить таку?
03.08.2017
Цілована, мальована, маніжна
Цілована, мальована, маніжна,
Леліяна, то сонячна, то сніжна,
Розхристана, вітриста, невагома,
Як втома.
Примарна, веселкова та імлиста,
Раптова, то сипуча, то росиста,
Пригублена, миттєва, легкокрила,
Як сила.
12.08.2017
Осіння ритміка
Досить холодних поглядів! Помахів скутих рук
Промахи досить впевнені. Подумки і навпаки
Досить сердечно плачуться серцю серця: стук-стук!
Смішно біжать по осені слізні її струмки.
Дощиком, крап-крап, крапає збиране із зіниць
Щось неозвучено-збурене, миле, таке пусте.
Листям розмоклим падають зайві шари із лиць.
Досить життя зашорене й досить таки просте.
Не пропускайте поглядів, помахів скутих рук!
Промахи їм пробачено – подумки і навпаки.
Досить сердечна ритміка – осінь дощем: стук-стук!
Крапельки сліз збираються в вічно живі струмки.
Дощиком крап-крап-крапають миті, часи, віки.
06.09.2017
Крізь жовтолистий осип
Осиротілосте моя, о осене!
Осоння душ засмагою орошене,
Листом пожовклим, скроплене сонливістю.
Сповий но нас, несамовитих, спокоєм!
Переступи спокутаємо смутками.
Страхи страхам посунуться.
Постій!
Всміхайся нам крізь жовтолистий осип,
О світе мій!
О осене!
08.09.2017
Спалахи
Спалахи. Іскри. Спалахи.
Хочеш, мене зігрій
Шаллю нічного подиху,
Наче цей подих – твій.
Ніч – медоносно-зоряна,
Купчиться тихий рій
В дивних глибинах погляду.
Ніжністю в кожнім дій!
Спалахи. Іскри. Спалахи.
Ми – перекупщики мрій,
Що збагатилися зорями,
Та загубились між вій.
11.09.2017
Що нам бояться вітру
Що нам, боятися вітру чи проливних дощів?
Трощені, вже й перетрощені перенасичені душі.
Цівкою, їх пробуджуючи, небо торкає плащі.
Трохи хитнулись за вітром. Трохи ще тут побути.
Дні пораховані кожному, хто в них не має скрути.
Листя дерев скоцюрбилось, наче жахнулось ліку.
Найпотаємніші миті так зашифрують вірші:
Поміж думок непрозорих – щастя прозорі ріки.
24.09.2017
А я тебе взуваю у кришталь
А я тебе взуваю у кришталь,
Осінній день, не квапся по бруківці!
На тобі, наче в ретро кіноплівці,
Зажуреність і з мушкою вуаль.
Кришталь окутав, та усе ж дзвенить,
Сирий туман, як дим від сигарети.
І я сміюсь: художники, поети,
Змалюйте врешті цю чарівну мить!
Осінній день, дарунком не зневаж!
Переступай нерівності та згуби!
А ти мене цілуєш ніжно в губи.
Тонка печаль – обридливий типаж.
В тумані риси губить силует
І цокіт кроків спішно віддалився.
Один із двох жахливо помилився –
Розбив кришталь і підірвався в лет.
01.10.2017
Мій світе
Мій світе безгранично чарівливий,
Це ти мене чи я тебе творила?
Я дещо несвідома. Несвідомо,
Все ж розтривожила свою забуту втому.
Погасле листя мала за сестрицю.
Чи не жаска ця думка: я – не з криці!
Скажи, що юна, що проста і щира,
Що позад себе досі маю крила,
Що навесні в плодах зважніють віти!..
Мій світе!
19.10.2017
Соколиним позирком
Ти тільки поглянь, крилатий мій,
Безмежжя взялось окрайцями.
Відкроєно нам не рясно,
А все ж – щиросердно.
Я маю в собі таїну:
Коли ми змагались з соколом,
То воля моя напружилась,
Проте знемогла.
Аякже, і жниво жатимуть,
Й журитимуться зажурливі,
І зважуватимуть, зневажатимуть,
А все-таки – житимуть.
Як воля моя напружилась –
Це я вимагала сина.
Я сильна! Я – сіль землі!
Я засіяна, та скошена.
О сонце палюче, соколе!
Чому відвертаєш погляд свій?
О світе! О серцевино пагінця,
Стій!
Ти тільки поглянь, мій пташку,
Вже й кручі між нами вищають.
Як вітром з очей його витиме –
Вистою!
Хоч пазурі гострі вп’ялися,
Та знаю, от-от злітатиме.
Коли б соколиним позирком
На сина благословив!
06.12.2017
Музика зими
Бачиш, зима квітує блідо,
Та аромат різкіший на морозі
А звук – нестримніший, тікає від людей,
Розкішно послизнувшись їм під ноги.
Дзвінко, коли кришталі не в бокали зв'язались,
А зависли в повітрі.
Літрами, кілометрами видноколів не надихатися,
Не впитись.
Видно, коли кілки забивали в Його долоні,
Музику сотворив, кришталеві підставивши груди.
Музико, ти віками проходила повз, ніби я – не твоє дитя.
Зав'яззю морозної квітки мене народи сьогодні!
Солодко споглядати, як кригу ламає життя.
Слух і серце мої – голодні.
Хрускіт блакитного снігу зблисками увсебіч
Тоне в потоках вдихів і видихів полум’яних.
М’ятою – аромати із найкоротших стріч.
Кисень – прозоро-пряний.
Парою доторкаються грані заблудлих слів,
Мов задзеркальні тіні, вкриті лісами інею.
Що за чаклунський холод їх в ці ліси завів?
Чітко окреслив лінію
Спротиву.
А на самому дні
Кришталевих бокалів, з яких пригубили лиш,
Схоплюється молитва рясними узорами: не допивай, облиш!
Зима квітує блідо, але чудно.
Вчуй мене: так квітує зима!
Ген за порогом її остороги – зміни пори –
Догорить найлютіше полум’я,
Здіймаючись догори.
18.12.2017
Найкращі люди
А скільки тої правди поміж нами!
А скільки облюбованих речей!
Я досі не наситилась словами
І блиском ваших радісних очей.
Найкращі люди, найдорожчі люди,
Стрічати вас так млосно крізь роки!
Крилатий птах мої прошиє груди,
Пером торкнеться вашої руки.
Пером і зойком. О неосвятимий,
Глибокий усміх сивої душі,
В рясних морщинах й сподіваннях зримий,
Лягай мені любов'ю на вірші!
Погрішності вчорашніх інтонацій,
Облудливість беззастережних слів
Простіть мені! Позбувшись декорацій,
Мій дух в промінні вашому змалів.
Здитинілий мій дух крізь тьмяні очі
Впивається п'янким, забутим сном.
Ви знову тут, либонь ці сни пророчі,
Покликані випа́дком-чаклуном.
Являєтесь, з самої серцевини
Мені знайомі, та щораз нові.
Найкращі люди, наших стріч години
Такі короткі, та такі живі!
04.01.2018
Медоносні
Досить безглуздо, здавалося б, зважувати думки.
Димкою мисль розстилається з домішками квітковими.
Так невагомо, примарами мрії торкнуться руки,
Не незникомими.
Не промайнуть непомічено, згладжуючи чоло!
В морі човни хай розгойдує хвиля живої ніжності,
В ріки молочні вихлюпує все, чого ще не було,
Ген з-поза вічності.
Ні, не вичікують радостей, не поневолюють мить!
Рано чи пізно, та зрушиться камінь на камінь покладений.
Он уже й небо розколоте, чути, як хрумко гримить
Затишок вкрадений.
Димкою мисль розстилається, килимом – домішок мрій.
Рушити б, не очікуючи, доки самі запросять.
Геть вже думки закрутилися, наче примхливий рій,
Все ж – медоносять.
16.02.2018
Васильки
А потім із мене посходили васильки.
Вже сон добігав кінця, як гроза насунулась.
Маленьке дівча, непричесане і смішне,
Зривало мене.
І я доторкалася небом її щоки,
Й вливалася у безодні очей довірливих.
І прихисток мій утілювався дівчатком,
А стома – початком.
Святі небеса, окропіть! Я віднині – ґрунт.
Хай п'яти її лежать на моєму серці!
Коли уві сні я іменем відживу –
Приходь наяву!
13.03.2018
Амортизація весни
Ця сіра смуга нескінченних днів
І незліченних поворотів долі
Затягує рябу петлю поволі,
Притягуючи взір, що збовванів.
Дорога рушить всупереч ногам.
Весна засліпить всупереч повікам.
Ця сіра смуга тротуарних рік ам-
ортизує
міжсезонний
злам.
Квітує місто сценами магнолій.
Своїм "не вірю!" їм не псуйте ролі!
14.04.2018
І не вірші
Нехай не день,
Нехай не ніч,
Нехай не підступи добра,
Нехай і не задвірки лихоліття.
В здоров'ї чи...
В хворобі чи...
Іще не час. Пройшла пора.
Дрібні квітки розкішного суцвіття.
А синь висить,
Тяжіє вись.
Всьому ще збутися колись, –
Читається у небі навісному.
Дрібні квітки.
Пашіє мить.
Розкішна злагода душі.
Нехай не ніч, нехай не день і не вірші.
15.04.2018
Прекрасне в руці
Смійтеся з мене, зимові мої страхіття!
Я у зело увібралася – пишне, квітчасте.
Он позад мене гинуть сумні століття,
Рвуть коренищем історію на лахміття,
В небо возносять невпинного ліку віття
І зомлівають, мов перевдягання часте
Зморює їхню плоть.
Пуп'янками тендітними зашаріються
Голі, наче святі, гілки.
Що ж бо це діється?
Миті летять, пронизуючи дні-ночі,
Й раптом, звідки взялася лиш,
Ніжна пелюстка зронена
Вам доторкне руки.
Де ж ваші очі?!
Так відцвітають солодким, молочним квітом
Цілі епохи людини поміж людей.
Так угавають непевно розлогі віти
Кожного іншого й кожного, що – як всі.
Так усміхаються сонцю, стуливши тонкі повіки.
Так виглядає початок у самім кінці.
Так поневолює вічність, завмерши тихо.
Так, випадково, прекрасне – в твоїй руці.
15.04.2018
Свободі
А я їй: свободо, осьо я! Не минай мене!
Огорни мене, синьоокая, доки небо плахтою не згорнулося!
Випила би тебе солодку, та не напитися.
Викроїла б тебе і – латкою побіля серця – протяги стережи!
Тільки як біля тебе навстіж душу не прочинити?
Ти мені пошепки, а більш нікому-нікому, тільки мені розкажи.
Вивчила би тебе на пам'ять віршами, та не дай мені пам'яті!
Дай забутися і згубитися, і най не шукають, най!
Битися буду за тебе, як птаха з тінню наскельною,
Тож дай мені крил парованих, а більш нічого не дай.
Не дай мені за душею тримати ані гріха, ані праведності,
А як каменем вкотяться – за водою обох пусти!
Хай до берега чужого приб'ються, хай зачнуть береги рости,
Хай з гріха мого, з праведності – придорожні зведуть хрести.
Доки небо плахтою, синьоокая, не накрило нас –
Виборю собі хмари під ноги і безхмарне чоло.
І лице собі виборю, бо як же впізнаєш мене, минаючи.
І думки легкої. Та не візьму того, що було.
Тож я їй: свободо, осьо я, чепури мене!
Чи в прийми мене бери, чи заново народи,
Чи ріками живи мене, а чи пуповиною,
Чи покинь мене зрячою, чи осліплу за руку веди!
20.04.2018
Плине по небу пташечка
Плине по небу пташечка,
Ріже вітрилом борозни.
Як ото – жити пошепки?
Як то – позбутись голосу?
Потайки сонце тішиться,
Птасі смішне розказує:
Небо на бурю піниться,
Буде казати казання.
Бозя насіння лускає,
Зубом громи розколює,
Тож поспішай із бузьками
В гнізда ховати голови.
Ликом до лику стрітяться
Дрібність її з величністю.
Я поступилась сховищем,
Плину тепер до вічності.
Як блискавиця вкотиться –
Ризик вітрилу врватися.
Най не задержу спокою,
Та не берусь ховатися.
Сонцю, посунься з обрію!
Плину питати в Боженьки,
Як то, позбутись голосу?
Як ото, жити пошепки?
07.05.2018
Циганська королева
Ще мить і зникну в мареві, як в сонця полум'ї.
Пекуча манить синява очей притомлених.
Лискучі язики набрались сорому
Чіплятись рукавів
Моїх.
Їх не спинить ні сміх, ні злива.
Я непевна, хитка, мінлива –
Простягаю поволі руку,
Мов вичікую муку.
Ворожи мені чорно, ци́ганко,
Королеву циганську видивись.
Я на бич прив'язала китиці.
Веселіше!
Затанцюй мені гнучко, ци́ганко,
Повтори мої рухи злюблені.
Що не вкрадено – те загублено.
Не шкодуй!
Та заплач мені звіздно, ци́ганко,
Пороси мою ніч озорену.
Простягаю в твою простягнуту
Золото.
Ой, лей!
Лей-лей!
Прудкіші за бич, бо дикі,
Гостріші за лезо зору.
Зрізаю долонею жало
Отих язиків.
Та падаю долу долі.
Се мрево, се стигма часу –
У миті згорає вічність,
Коли палка.
На піки нанизані чирви шляхів перехресних.
Ще мить і забубнявіють, і буде цвіт.
А ти по очах притомлених, а не по картах чесних
Наворожи мені світ.
14.05.2018
Ароматом півоній
В привідкрите вікно крадеться вечірня свіжість,
Околяса одежі торкає рельєфи шкіри,
І переклик жабиний до сміху лоскоче, ніжить –
Це у серця скарбницю природа кладе офіри.
Полудневої спеки відлуння вдаряє в скроні.
Тіло стомлене, непритомніє всьому суть.
Мрії-вигадки ароматом п'янким півоній
Під вікном моїм, під вікном моїм проростуть.
01.06.2018
Надщерблене небо
Надщерблене небо літеплом повного горизонту,
Як медом у молоці, напоює змучений день.
Приходять думки, кульгаючи, наче вернулись з фронту,
І просять мене чимдуж колискових співати пісень.
Ой люлі, ой люлі, вже під стріху злетілися гулі
І стишена днина пурхає, лічить собі години.
Пірнають у пух, забувшись, битви думок минулі.
Ой люлі, та й люлі, не тривожте цієї дитини!
Лиш роси, дурненькі, що до ніг мені туляться щиро,
Відсвічують золото меду й монетно котяться в ніч.
Надщерблене скраєчку небо готує літепла миро
На день догораючий, що стікає примарно з пліч.
29.06.2018
Ніжності
Ніжносте, перепроси!
Стань мені за осу –
Надокучай, жали,
Бо
Жаль в мені.
Жити без тебе ні...
Нібито наяву,
Вулицями, містами.
Ставна ж бо до очей!
Чуєш мій клич, ачей,
Чи заблукала?
Прикро.
Мчаться лукаві дні.
Багнеться простоти.
Мечеш мені: прости!
Мальвами прорости!
Хтось насадив їх тут,
Перевернувши сірість.
Я б не повірила в
(Міра мого добра...
Міра в мені краси...)
Те (не любила їх),
Що так буває.
Але ж буяє і
Це не моя вина.
Ні, не моя вона,
Як не моя заслуга, що
Ти для усіх одна
І для усіх усе.
Тільки тебе в мені
Не вистачає.
Ніжносте, перепроси.
Я (не зі зла) прощу.
В місті нечастих трав,
В миті квітчастих вулиць,
Звично, як вдих і видих
Чи як обридливість лиць,
Ставна ж бо і проста,
Терпко в уста цілуєш,
Стань за нестерпність же!
Жити без тебе – ні...
Мечеш квітки до ніг.
Вжаль мене за усі
Прикрі жалі.
11.07.2018
Цвітуть матіоли поночі
Я вечорію, п'янію, я розтікаюсь димкою.
Це поєдинок на гойдалках, вибрики сойки,
Це блискавиці, райдуги, спів хоровий громів.
Сон переходить мережчату кладку, стомою
Густо лягає на голову простоволосих мрій.
Вій мені запахи розкоші, кутай вітри матіолами,
Згортками древніх тайнописів, шлейфами попелу!
Ці аромати в мені проступають чіткими узорами,
З краплями трунку по шкірі – тонкістю ліній мехенді.
Тиша таких вечорів так п'яно звучить в піано.
М'яко ступаю, пірнаю, скуйовджую їм фіолет
Попід світилами Всесвіту, змінюю ритми вечора,
Шляхами молочними в ніч, в обійми її прохолоди.
Цвітуть матіоли поночі
Солодко.
23.07.2018
Це не дощ
Це не дощ, це не дощ, це освячення душ!
Пробуди і мою, – попрошу.
Цю розпачливу тишу нарешті поруш,
Бо її із трудом виношу.
Сіє осінь круг мене буденні слова,
Множить прозові прісні миті.
І у цім нерозривна жура обвива,
Мов сновиддя шовкові ниті.
Ох, не муч же, не муч, не занедбуй мене!
Я є річка – гірна, бурлива.
Мій потік із віків у віки дремене,
Як до цього сповадить злива.
Я – вразлива весна, я є спрагла дощу,
Перебуду й по нім – прибуду.
Це не мить грозова, це мій голос ущух,
Це мовчання скачалось в груду
Грубу. Грузну у сни.
Помовчу до весни.
Восени грім не пестить груди.
Та у цій таїні
Листопадових днів,
Мовчазливих дощів і сутінків
Є щось дивно терпке,
Щось минуще, легке,
Незбагненно мені знайоме.
І буденні думки підкошені. І звикаю до холодів.
Це не дощ, це не дощ, це слова із віршів
Панни Осені.
04.10.2018
Трохи музики
Доки осінь байки тріскоче і морозить незграбні руки –
Цуцик злизує з шовку носа прілі ягоди, що дощі.
Вуйко ліс, із колиски лисий, знов міняє свої перуки.
Люди-пряники, люди з цукру до домівок біжать мерщій.
Кожна ямка в моєму серці стиха булькає на негоду,
Скрипи вулиць під тиском неба пишуть партію під кларнет.
Скільки в душу не задивляйся – не побачиш її зісподу.
Скільки осені не пручайся – не порвеш із думок тенет.
Нитка пам'яті тонко в'яже, різко ріже і йде вузлами.
Кожна строчка в моєму серці тягне соло, що ніжний щем.
Трохи музики не завадить, трохи музики поміж нами,
Доки в спогадах тануть люди, наче пряники під дощем.
16.11.2018
Стань у мені молитвою
Небо таке, наче Бог простягає руку
І відкидає локон з людських очей.
Стань у мені молитвою, тихим звуком,
Що на вустах неумисно тремтить ачей.
Стань у мені відбитком малого щастя
Й більшого, аніж відкрила б чужим очам.
Стань мені тим, ким нікому повік не вдасться!
Стань мені тілом, а я стану домом нам.
Адже, коли ти святість, то я є храмом.
Адже, коли ти гріх, я – земля покари.
Небо таке, мов у рай прочинили браму
І виглядають янголів, що заблукали.
29.11.2018
На вітер слова злетять
[i]Х.[/i]
Богине моя, не плач! Я гину в твоїх сльозах.
Сніги мерехтять на знак величчя твого і гніву.
Дарма по твоїх слідах росте золота лоза,
Якщо у своїх же снах стрічаєш Пречисту Діву!
Мов частка душі в душі, мов ліва тобі рука –
Я терпну, коли болить твоє здичавіле серце.
Я – віра тобі та стяг, ти – повна життя ріка.
Я – губи, що їх твій біль торкає пекучим перцем.
Лягай на моє плече, робися малим дитям.
Ти – перли, яких повік не витопчуть пси і свині.
На вітер слова злетять, усе промине. Затям –
Ніхто на усенький світ не вартий сльози богині!
11.12.2018
Про паперового змія
[i]
"— Не так, не очима, — каже старий. — Паперовий змій у тебе всередині, у свідомості. Минуле зберігається в пам'яті, а майбутнє — в уяві, у мріях" Мікеланджело Антоніоні, Тоніно Гуерра "Притча про паперового змія”[/i]
Що ти, літуне, видів за горизонтами –
Грізними швами двох неосяжних твердей?
Я б тобі видала віру свою приземлену,
Як видають нагороди і таємниці,
Щоби не падала ниць, не зривалась з мого лиця,
Щоб заплітав її до сонячного вінця.
Промені, наче спиці.
Підіймай її високо, аж ген до тієї хмарки,
Котра пам'ятає в мені незграбну маленьку дівчинку:
В коробочках – світлячки.
Пальчики – сірнички.
Повне води не носи!
"Ер" не губи із "роси"!
Не сідай на коси!
Бігає боса.
Я зв'яжу тобі щастя павутинками,
Кольорові сніжинки на рукавичку,
Родимки-зірочки на круглому личку
Хвилинками-веселинками.
Ти знаєш, літуне, де обрій мого вчорашнього дня
І в який бік серце моє покотиться, якщо його відпустити.
Ти бачив з висот розперезаних, на чім проростало оте зерня,
І як його вітром звіяло можеш тепер засвідчити.
Та в розпачі не злічити
Зміїв підбитих.
Ох, усі добрі й недобрі, несіть до мене нитки,
Бо втрачу, бо втрачу, бо втрачу!
В кого думка легка, той в польотах своїх стрімкий.
Я ж – за важкістю й хмар не бачу.
Підійнятися б високо, аж ген до тієї пташки,
Котра упізнає в мені зерня зі своєї кашки.
Хай бачить, як виросла! Тепер мене з'їсти важко,
Та вітром подеколи ще здуває.
Літун проминає незнані зірки й планети.
За нитку його триматися – добра затія,
Та нездійсненна, наче
Притча про паперового змія.
12.2018
Крапом кроку
На чистих сторінках нового дня
Все – вперше, несміливим крапом кроку.
Останні дні пересічного року
Вертають в дім, де друзі та рідня.
Старий годинник, коні золоті,
Глибоке крісло в сонному куті,
На фото – лиця, схожі й вже не ті,
Дрібнички, звички спадком по житті –
Це все моє і я у тім усім.
Обійми мами, тиха колисанка...
Співай мені! – одвічна забаганка.
І линуть чари, я – вторую їм.
А грудень пахне снігом і вином.
А рік спливає в татову усмішку.
Ступають на протоптану доріжку
В цей дім щасливі миті за вікном.
Порожні сторінки мого життя,
Ох, скільки вас! Чи знати б, чи не знати,
Щоб крапом кроку сміло позначати
Красу, що в кожнім дні серцебиттям?
26.12.2018
В повноті себе
Душе моя, мій полудневий промене,
Осяйно так у ці святкові миті!
Не промини мене, о правдо, де
Шляхи твоїм сіянням оповиті!
Там гаснуть зорі, та не гаснуть ті,
Що в повноті себе уже святі.
01.01.2019
Вікно навпроти
Буває, – день докотиться до ночі
І так собі безжурно позіхне!
Дивись тоді в його наївні очі,
Бо вже згасає й досі не збагне.
А потім – сон, нова барвиста стрічка,
І янгол тягне чисте полотно,
І добрий день свої змикає вічка,
Й твого навпроти – спалахне вікно.
І гусне час, і все йому даремне.
І плине зір крізь шибку навпростець.
Снують думки: а що таке таємне
За тим вікном? І рветься папірець
Для перших слів: привіт! Я також... Щастя!
І у кватирку літачком. А втім,
Усе в людей у дружбі з днями вдасться,
Якщо завжди дивитись в очі їм.
09.01.2019
Вишні в січні
А вишні в січні такі морозні!
А груди – білі, як плахта снігу.
Хрипить з простуди, немов від бігу,
Та просто все, як ніколи досі.
Ми – мерзлі ягоди придорожні.
Комусь – під ноги, комусь – в долоні...
Не обирали, в якому лоні
Спускати сік, випускати корінь.
Життя – пейзаж. І з-під пензля долі
Червоні краплі лягають перші.
Де наші зрошені кров'ю верші –
Там пнуться вишні у сонця сході.
Кілкі картини, та це не кепсько.
Зі снігом хрипнемо груди в груди.
Широкі кроки. Квапливі люди.
Ми перемерзнемо, перемерзнемо!
20.01.2019
Весна молодиця
А далі, як далі – весна піддається літу,
Зриває сновиддя із сонних галузок світу.
У білому цвіті невіста іде до шлюбу.
А хто її любий? Хто любить – впізнає любу.
Впізнає й прилине, вже й пестить її волосся.
Весна – молодиця, цвітіння її відбулося.
Весна молодиться, востаннє вуста фарбує,
Бо той, що прилине – зітре їх а чи зцілує.
І мліє дівиця, та блідість її нарядна,
Дарма, що до літа готують яркіші рядна.
Підхопить коханий, кудись понесе цю тугу.
А далі, як далі – усе промине по кругу.
05.2019
Осінній сад
А літо сяде на ослоні і зів'яне.
Осінній день. Осінній листопад.
А небо тане на лице твоє рум'яне –
В осінній сад.
А слів твоїх омріяність, чуттєвість
Зривається з гілля.
А сад – це ти. А зрив – всього миттєвість.
А ти – це я.
24.05.2019
Митець
[i]Г. О. [/i]
Ви любили поезію і передвечірню даль.
Ви різьбили по дереві обриси незнайомки.
І коли засинало поруч усе – ви відчували тонко,
Як звучить її музика. Музи голосом чистий кришталь.
Краплі роси на побитих піонах в саду...
Засинайте в обіймах цього чоловіка, зранені квіти!
Ось він тримає вас на руках, як рідну дитину.
Не спиняйте його, він щасливий!
Він скучив за сином.
Він...
Музика!
Там
Та дам
Та да да да да дам
Та дам...
Стежить за бігом синіх очей його.
Руку кладе на плече його.
Нащо тривожить його
Силует незнайомої?..
Там
Та дам
Та да да да да дам
Та дам
Та да да да да да да да да дам
Там
Ми існуємо! Так, ми існуємо на землі!
Скільки нас, незнайомих чудових обрисів
У хвилях води, колиханні галуззя, схлипах музики,
У ковзанні пальців митця по дереві та полотні?
Ми чудові, так, ми чудові, коли
Любимо!
23.08.2019
Серпневий дощ
Спроквола ступить на підвіконня,
Збентежить тишу,
Коли осоння зазнає втоми
Від меду сонця.
Ти маєш спрагу, я – маю втіху,
Отут залишу,
Де лиже денної свічки пломінь
Твоє віконце,
Де цукром липне тепло до пальців.
Прицмокне, скрипне
І туго-туго, і м'яко-м'яко
Ковзне додолу.
І жаден шелех не залоскоче,
Коли охрипне,
Коли відбуде, коли замовкне
Серпневий дощ.
24.08.2019
Поєдинок
Зважніла з квіткою рука.
Короткий рух.
Остання квітка для вінка,
Як день ущух,
Зів'яла.
Любов не знала, що гряде!
Що все на світі опаде
В останні миті...
Й де-не-де
Її уява
Ще домальовувала руку клопітливу.
Ще свідки сподівалися на диво.
Ще крізь гнітючий горизонт
Найменший промінь,
Як на фронт,
І стрімголов, і тяжко спотикаючись
Завзято пробивався,
Як на галявині з потоптаними квітами
Вже жоден не зостався.
27.08.2019
Мова риб
Я – мова риб –
Німію від власних хиб.
Рідко кому радію.
Мене проковтнув кит.
Коли б мені бути китом –
Я била б об лід хвостом,
Трощила б самотні весла.
Ото було б весело!
Я для кита скресла.
Коли мене було кілька –
Мною булькала зграя,
Приймали мене на чай,
До чаю і після чаю,
Скликали усе товариство,
Словом хвости чесали.
Мене викидали киснем
Під днище його живота,
Отак я до нього пристала.
Кит мене проковтнув,
Коли я вклонялась дну.
Він знав лиш мене одну,
Кохав лиш мене одну,
З кількох сотворив одну,
А я задихалась.
Я розпорола йому живота
Словами з чужого хвоста.
Ця зброя була пуста,
Але не проста.
Я стала кригою,
Зітертою книгою,
Студила і плигала,
Боронила пройти.
Я стала пасткою,
Гнітючою часткою
Самоти.
Я відбирала весла.
О, як мені було весело!
Та, якби я була китом, –
Я била б об лід хвостом,
Трощила б самотні весла,
Щоб більше така не скресла,
Щоб кожна повік мовчала,
Верталася до начала
В його живіт,
Де ту, до якої звикне,
Ніхто не окликне!
24.08.2019
Жовтий метелик
Жовтий метелик кружляє, кружляє у моєму сні.
Я не впізнаю тебе, метелику, як проснуся.
Скільки є звуків у просторі ночі, а чути лише голосні.
Плещеш крильми об вигадливі сни.
Жовтий метелику, вкрий мене пилом! Айстри уже відцвіли.
Барвами грають зіниці опалі в підніжжі стебел.
Так позиратиму в небо і в небі цім аж до весни
Звучатиме колискова.
Де мені втіха в пронизливій осені?
Кружляй, метелику!
20.09.2019
Поруч вітру
І осінь... Осінь...
І листя... Листя...
Вже сон на носі, чому ж не спиться?
А вітер дмухає просто в вухо –
Прочанин вічний в краях посухи.
О осінь! Осінь!
О листя! Листя!
Як поруч вітру, шепчу: молися!
Та й проти вітру я – пташка вільна.
Я дуже змучена.
Дуже сильна.
09.10.2019
Осінній вітер
Ти вимагаєш: золота! Золота! Направду немовби циган,
Та ж я восени крутився, мов дзига, зриваючи урожай.
З верхівок дерев ворони турбуються, чи я нарешті оклигав.
Лиш ти на втому мою зважаєш двояко, тому не зважай!
Нехай тобі м'яко постелиться в ноги багнюка усього світу,
Нехай тобі буде, людська дитино, душа моя за ніщо,
Та стрінемось конче лице до лиця, за словом Нового Завіту,
Якщо з твого праху горшків не ліпитимуть. Оце вже якщо!
Якщо ж я тебе до скону свого чи твого поклянуся любити,
Бо врешті, усяке трапляється у світі вимогливих клятв, –
Зачну тобі в очі пилюкою кидати, у вуха настирно вити,
Щоб згодом засвідчити вічності: у нещасті цей радісний свят!
А ти вимагаєш золота, золота, додолу, дотла, до кишень...
Лишень грудей собі не розбий отак, криком пустим в нікуди!
Як втомишся восени на мене й на листя опале гаяти день, –
Вертай між люди!
12.10.2019
В погідну днину
Ну навіщо тобі ці записки? – Скрутив, підкинув...
Я коханка твоя улюблена – цілуй нестримно!
У дубів під ногами приляжемо на хвилину...
Ти розтанув у косах моїх чи навспак полинув,
Щоб почати усе десь з початку? А мені тут зимно!
Ну навіщо тепер їх читати? – Усе в них тлінне!
Ледве жевріє кольором осінь у їхніх жилах.
Та коли ти зривав їх безжально, то я тужила,
А коли устеляв ними стежку – сліди губила,
Бо усе, навіть осінь і ти, навіть я, – перемінне.
У дубовому листі грається вранішній промінь...
Мій коханий спізнився на стрічу в погідну днину.
Наші свідки невільні в чеканні такі нерухомі!
Самотужки з обличчя здмухую снів павутину.
Ще хвилина і я, любий вітре, наче ти, – полину!
22.10.2019
Маестро
Про що Ви марите
У світлі осені,
Такі непрощені
І відсторонені?
У парках, зрошених
Сльозами янголів, –
Такі загублені
І не віднайдені!
Не були б зайвими
Ласкаві
Погляди.
Дихає свіжістю вечір. Паморозь.
Всі ці тривожні речі...
Люди блукають між здогадок і порожнечі.
Вам на вуста осідає музика Бога.
Доброї їм дороги, –
Цим
Поглядам.
Ніжність не знає обмежень, на відміну від кроків.
Люди зникають у череді мимобіжних років.
Про що Ви марите восени?
Сльозами янголів
Крапають
Сни.
24.10.2019
Що ти знаєш про осінь цю
Що ти знаєш про осінь цю? Золото, молоко?..
Для грабіжників сховок – ранкові її тумани.
В шість нуль шість він постане в провулку, розм'якло-п'яний,
І повисне де прийдеться, стелею рококо.
Біла примха строкатих сезонних зотлілих барв
Упускає у себе, а випустити не хоче.
Від порогу в нікуди блукають думки та очі,
І пульсує у скронях під ритми гулких литавр.
Стережися в тумані розгублених їжаків,
Що нанизують, наче намисто, чужу сміливість!
Бо приколють твою, а тоді вже, скажи на милість,
Хто відшпелить її для спасіння сумних віків?
Гей, сміливцю, скажи, що ти знаєш про осінь цю –
Сіру пастку грабіжників щастя на роздоріжжі?
Ці капризи туманні направду – такі маніжні.
Шість нуль шість, тож виходь і всміхайся її лицю!
29.10.2019
Блакитна пташка
Блакитна пташка не помічає моєї втоми.
Блакитній пташці усюди тепло, усюди – вдома.
Блакитна пташко, цей вечір – журний, він просить рому.
Ти ж, мирна пташко, – фарфор і фарба, та крихта хрому.
Із чашки чаю хмільної ноти зав'ється пара –
П'янкий випа́док пече, мов топить крило Ікара.
Яке натхнення! Яка спонука! Яка покара!
Цей журний вечір, блакитна пташко, – моя сансара.
30.10.2019
Штрих
Ти кажеш: неначе в казці! А я киваю.
Ці ночі на перше пробуджують в нас художників.
Дорога порожня. Дерева нечесані. Яблуко раю
Висить, затулене супутнім плодом в нічнім саду.
Отак і виношують слово "кохаю".
Зернятко з яблука у небо випало, мерехтить.
Мені б лиш пензлів, щоб розворушити в собі художника.
Отак у пам'ять і заповзає чудова мить –
Кожна.
01.11.2019
Світанки
Пломенить.
Так спалюють фенікса або ж останню чаклунку.
Край мого неба зірвався вмить,
Манить до поцілунку.
Боже, Ти натягнув цього обрію нить,
Цей проміжний канат, наче: а нате вам!
Просочений паливом
З цього кінця аж до того кінця –
Палкими серцями.
Черкаєш посерединці,
Не шкодуючи сил.
Бах!
Спалах!
І ось вже повзуть два вогненні змії:
Головою на південь,
Головою на північ,
Не в день і не в ніч.
Наче два протилежнозаряджені янголи розбігаються з пліч,
Коли в голові моїй вибух, протест,
Прогресуючий ризик, руйнація.
Навіть вони лякаються цих таємниць.
Струшую їх,
Підлабузників,
Вибиваю зі строю.
Я ще з ними пограюся, якщо не вони зі мною.
А наразі не час лякатися чи лякати,
Клясти, зарікатися чи молити,
Бо коїться щось страшне і величне,
Таке, як страта, –
Відсічення.
Лі-
Чи-
Ти
До початку його воскресіння
Час...
В чакрах цокіт чи
Чари?
Що це
Й це, і це? –
Щодень на світанку спалюють моє
Сонце.
05.11.2019
Червоний светр
Що ж, якщо ви вже тут присутні
І на вас – ваш червоний светр,
То зіграйте мені на лютні!
Розтікається ширше спектр
Впливу вигадки на людину,
Навіть звук з голови долинув.
Я надпила бордо з бокалу
І смикнула за пуповину.
Ви не винні в цій маячні!
Тільки линути, яко нота,
З цього світу назад у лоно
Надто лоскітно і свобідно,
Щоб вмикати здоровий глузд.
Ви – музи́ка, а, може, добрий,
Дуже добрий і ледь злостивий,
Зі собачим гнітючим оком
Зовсім вуличний чарівник.
І коли ж то я тільки звикла
Так тікати дитям у маму,
Щоби жодне людське створіння
Не впізнало мого лиця?
Тільки танути, яко муза,
Яко муза – зростати з воску
І творити собі фантоми –
Надто весело під бордо.
14.11.2019
Pop Kuzinatry*
Ніхто не читає маленької Кузі,
Її листів.
Статечні, поважні, розсудливі друзі
І поготів.
А Кузі, що досі ще грає на пузі
Смачний рок-н-рол,
З нудьги каламутить вигадливі смузі,
Як сам Воргол**!
Як плямка до плямки, так плямкання в слово,
І маєш вірш.
Як віршик до віршика, – маєш промову,
Поем не згірш.
Як мова письмова – так криво-толково
Під адресат,
І шлеш вже любеньку листівку готову
До перших свят.
Та вельми скучні, набундючені буки
Читають їх,
Тож Кузі отримує ґречні трафунки,
А ждала сміх.
Арпеджіо зверху на всі їхні трюки
І поп-снобізм!
Бо Кузі завчасно вкладає в стосунки
The пофігізм***.
18.11.2019
[i]*Сенс життя (труднощі переклатду)
**Зміщений наголос виправданий особливостями української лексики.
***Труднощі перекладу і сенсу життя
[/i]
Листопад запізнілий
Листопад запізнілий приходить додому, як в гості,
Роззувається чемно і одіж скидає в кут.
За порожнім столом, повечеряли, – грають в кості
На відірвані в осені крила, зібгані в жмут.
Повсідалося всіх одинадцять і кожен з них красний,
Кожен певен своєї чарівності та чеснот.
Кожен прагне заволодіти, хай навіть і вкрасти,
Цим довершеним пір'ям осіннім, в масть позолот.
Листопад роззирнувся, є місце праворуч від жовтня.
Він вже більш аніж певен, хто саме з його братів
Став на зради стежу, що посильна, та незворотня,
Що не знає прощення, а скорення і поготів.
Листопад безнадійно навіки пригнічено-інший,
Все, що відав донині, раптом звелось нанівець.
Це похід довжиною в життя, це зречено-піший,
Це – за право на себе, на доторк до часу герць.
Всі змістилися графіки і тільки встигай встигати,
Відгорнувши на крайчик бажань насолоду в днях.
Наступають бо інші, немов дужокрилі фрегати,
Що вичікують диму в твоїх золотих огнях.
Але він – як роса, що спадає на знічену землю!
Але він, як заграва, вторить у спаданні росі!
Листопад обіцяв: я здужаю і відокремлю
Свій наповнений голос від інших пустих голосів!
Листопад повертає собі відчайдушність для зриву!
Листопад повертає лице до лиця сім'ї:
Я залишу вам землю – знекровлену, та щасливу,
Але крила з осіннього листя – повік мої!
20.11.2019
Передсвяткове
Вже блимають вогні старих гірлянд,
Вже джаз стає мотивом невід'ємним
Передзимових вулиць і сердець,
Вже диво шкандибає навпростець,
Горять свічки із ароматом шоколаду,
Вже наближається щорічний другий шанс.
Скуповуймо блокноти і білизну –
Вже свято близько!
А як нам буде там – на рубежі,
Котрі із цінностей бажання відвоюють
Оте єдине, що під бій курантів,
І що ми підготуємо для завтра,
Й чого ми не зруйнуємо за ніч –
Не варто обмірковувати зараз.
Ми піддамося цим хвилинним чарам,
Плануючи добро.
І так по колу.
28.11.2019
В снігах
Прикро, коли вогні
Тонуть межи вогнів.
Так і у цих снігах,
Де я тебе зустрів –
Там я тебе збагнув.
Ти мене, мабуть, ні.
Холоду синій плащ
Зносить вітрами вбік.
З тверді моїх небес
Буде тобі земля.
Груди здіймаєш – дух
Подихом в плащ запхне.
Отже, це ти – зима.
Царство твоїх очей,
Як на озерах лід,
Кличе ступити крок.
Вії твоїх смерек
Голки жбурляють вслід.
Там я тебе збагнув,
Як недолугий вірш.
Різко і без жалю
Часто його читав.
Втім, коли я вогонь, –
Згасну в твоїх снігах.
02.12.2019
Грудневий фон
Ну от, саме час написати чудовий вірш
Про те, що людина пішла і не прийде більш,
Про те, як синиці скрашають грудневий фон,
Про зимні прогулянки і мовчазний телефон,
Про фатум і волю, про те, хто із двох вартніш,
Про щастя і розкіш із передріздвяних афіш,
Про сніг, що під кроками грає, немов віртуоз,
Про душу поета, про сонце і про мороз.
Та хто ж його спинить, щоб гаяти не надарма, –
Цей час вільноплинний, допоки ще є зима,
Допоки озимі не просять турботи рук,
Допоки у вуха доноситься Божий згук?!
Та хто ж ним уразиться в поспіху мрій і справ –
Цим зникненням з серця людини, котру обрав,
Цим ранком ярки́м, що синиці – голодний щем,
Цим обраним часом для віршів і цим віршем?
05.12.2019
Небо над містом
Небо над містом таке присоромлене!
Очі ховає за віями з променів.
Сонце, як маківка, в синяву встромлене.
Сонце мальоване квітою в комині.
Пензлі посадок на обрії кинуті –
Вітром розтріпані, кольору лишені.
Голі, стидом перед сонцем обвинуті,
Дряпають фарбу їх порухи стишені.
Бе́зкраю талію – просвіток в темені –
Туго охоплює пояс строкатий.
Небу посильно позбутися бремені:
Перше – рум'янитись, після – смеркати.
13.12.2019
Дирижаблі
Мені снилися тої ночі
Дирижаблі над тихим морем
І чиїсь невиразні очі,
Наче в хмарах.
Місяць ніжив тремтяче плесо,
Заколисував тьмяним болем –
Вірний спільник віддав свій внесок
До остатку.
Я тягнулася вся у снище
Крізь нестяму густих етерів,
Та здіймалися вище й вище
Дирижаблі.
Ось маленька надія вкралась
У прочинені навстіж двері.
Я боролася чи вагалась,
Та завмерла.
Вмить краса надморського неба,
Що колись мене врешті знищить,
Лиш рукою торкнутись треба,
Розчинилась.
Так спіткала мене невдача
У знайомих очах Нікого.
Я тягнулася вся до нього
Й кораблів.
15.12.2019
Мороз
Криється за Карпатами
У кожусі картатому.
Мало пив чаю з м'ятою,
Бив по потоках п'ятами...
Мов з головою стятою,
Лишиться там стояти.
Земле, питаюсь, як тобі
Січень стрічати з травами,
Що по газоні м'ятому
Діти, межи забавами,
Будуть порою п'ятою
Сититись, наче стравами?
Знудиться за кордонами
Без прикарпатських дзвонів.
Хоч до Різдва з поклонами
Вийди з отих циклонів
І за всіма законами
Вдар!
19.12.2019
Зірниці
Та як, скажи мені, зірнице,
Далека і незнана,
Коли у грудях – серце з криці,
А ніч – така жадана,
Здійнятись горі, ген до тебе,
У тілі чи без тіла,
Коли, мов ґрат сталевих, ребер
Боїться мрія сміла?
Чи ти мої спалила очі
На вуглик, як дровину,
Що не змогла я здріти сночі
Заслугу і провину?
Чи камінь хтось у мене вкинув,
Як мати гріла купіль,
Що й до сих пір ніяк не зрину
З глибин у ночі глупі?
Чи ти плетеш мені на душу
Петельки золотаві,
А я стежки всиляти мушу –
Шнурівки для постави.
Земне їх стягує, аж крушить
Мур серця, ребер ґрати.
Та як, скажи, хоч небо зрушить,
Зумію не палати?
03.01.2020
Зіткнення
Колір твоїх очей – трава.
Запах твоїх слідів – гіркий.
Сходить для тебе щораз нова.
Гасне щоразу – як я – такий.
Вистежу, може, а може – вмру,
Білу вовчицю у білу ніч.
Скрізь зазначаю приманне: друг!
Відчай – остання річ.
Колір твоєї любові – сніг.
Запах твоєї отрути скрізь.
Стелишся тінню мені до ніг.
З вовчої шкіри в овечу лізь! –
Так ти мені зазначаєш страх.
З двох нас – мисливець міняє шерсть.
Відблиском гаснеш в моїх очах.
Вистежиш, може, а може – вмреш.
17.01.2020
Діалоги
Здається, все оце колись було –
Той самий стіл і розчерк на папері,
Той самий кут для відступу у двері,
Ті самі сни, як запітніле скло.
І він спитав: за віщо ти ідеш?!
Боги за сон не доведуть провини.
Як хочеш, – розмочи шматочок глини,
Зліпи, а вже опісля – назовеш.
А я йому: бо тут вже все зовуть.
За віщо є ім'я, котре безтіле?!
В те саме місце світу спорожніле
Ті самі діалоги занесуть.
Ось сипле з неба спогадів мука.
Ось в коло скута лінія чорнильна.
Ось у дверях застигла постать пильна.
А ось мій сон веде богів рука.
22.01.2020
Ирій
Виходжу в світ, пробуджена зі сну,
Сягаю зором тихе верховіття.
Воно, либонь, прикликало весну
Ген з ирію барвистого, мов квіття.
Ох, ирію, ти – роду мого край!
Чи маєш парость пам'яті про мене?
Я з того віття втну собі на май,
Коли воно зготовиться, зелене.
А я про тебе в пам'яті живій
Усе тримаю, що прийшло із кров'ю.
Тому й тремчу, як рветься вітровій,
А гріх за рід замолюю любов’ю.
І ти простив. Я знаю, що простив,
Бо щовесни що відібрав – вертаєш.
Летять твої неписані листи,
Курличе в грудях світу їхня стая.
Клекоче день, стрічаючи зі сну
Нову весну.
09.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953861
дата надходження 20.07.2022
дата закладки 23.04.2023
Зранку, сонечко яскраве,
Тепле, ніжне і ласкаве
Гомонять тихо горішки,
- Почекати, нам би трішки,
Ще гойдатися, дозріти,
А вже потім полетіти.
Один іншим,-Гей,- гукає,
Нехай вітер подрімає
Краще нам, тут залишились,
Добре росами, ще б вмитись
Та й безпечно приземлитись!
Вітер чув, таку розмову,
Привітав, пору ранкову
З трав здійнявся й полетів
Поміж листя зашепотів.
-Ой горішки, ви ж красиві,
А чому ж та й не сміливі?
Мабуть ворони злякали,
Вони вчора тут літали.
Враз довкола тихо – тихо,
-Ой мабуть нам буде лихо,
-Тю,- гойдав гіллячко вітрець,
Хто сміливий?! Ви навпростець,
Тож літайте любі друзі,
Веселенько по окрузі.
Кожушки, ще ледь тримались,
Та під вітром роз’єднались.
Між листочків шепотіння,
-Ще й упасти треба вміння!
Вітер слухав, загомонів,
Дать пораду їм захотів,
-Легко падайте в травичку,
І дрімайте в холодочку!
Вмить, лунає - стук - стук - стук- стук,
Ой дива… якийсь глухий звук,
І летять, неначе у сні,
У травичку, вже при землі.
Гіллям вітер… колихає,
Мелодійно промовляє,
-Хай вас дітки, скрізь збирають,
Посмакують, радість мають,
Від горішків підростають!
Вдячні осені, погоді,
І чаруючій природі,
Що довкола нас втішає,
Усіх щедро пригощає!
2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974069
дата надходження 17.02.2023
дата закладки 01.03.2023
В-іками невмируща мова,
М-оя вкраїнська серцем мовить.
О-крилена і животворна.
Є-лей тече у кожнім слові.
Ї-ї душа глибинно-щедра
М-ережить пісню, ніби щебет.
О-здоблює та інкрустує.
В-олодарка життя крокує.
И(І) сонячне проміння диску
С-ягає думкою і змістом,
О-азисом квітчастим в полі.
Н-езламна, бо дана їй воля.
Я-скрава, милозвучна, мирна.
Ч-асописів овид обширний.
Н-ащадкам спадок, мудрість цінна,
А-би лиш берегли цю силу.
О-мріяну, живу, стокрилу.
П-ривабливу і перспективну.
Р-ясну врочисту, експресивну...
А все це - сонячна оправа
В-иблискує, іскрить, як ватра.
А- журність мови вчити варто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974533
дата надходження 21.02.2023
дата закладки 01.03.2023
Мудрагелик (або мудрагеликі́вна)
Царе́вий знак (чи знак царі́вни)
Та що б не трапилось -- осанка шти́вна
Бо тільки так шампаньське пінне
Смакується
Завжди я неодмінно
Любуюсь вами і розділя́ю ду́ми
Сміюсь жарта́ми і зи́чу су́ми
Зазе́млені, та все ж -- несамовиті
Заду́мані, але завжди -- відкриті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972533
дата надходження 01.02.2023
дата закладки 01.03.2023
Любов — це що? Якась отрута?
Безглуздий жарт? Трагічний фарс?
Чи може це земна спокута
За всі гріхи, що є до нас?
Де ця межа кохання — мука?
Що заберуть замість всього?
Чи може це якась наука
Не для ума мого — твого?
Які гарантії фіналу?
Сердечних ритмів перестук?
Чи це — психічний стан? Хвороба?
Де в душах голок триста штук
І де ця — легкість? Де — свобода?
Мабуть, коли любов вивчали
Ми десь курили за кутом
Бо зараз, як дійшло до справи
В кохання йдемо взяв шолом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973778
дата надходження 14.02.2023
дата закладки 01.03.2023
Україно моя,
ти прекрасна як спів солов'їний !
Мій заквітчаний рай,
край навіки, безмежно любимий.
Я кохаю тебе,
твої ниви безмежні й покоси,
Первозданні ліси,
і садочки у вранішніх росах.
І хати́ни в селі,
і степів придніпровські простори,
І лелек на стовбах,
і прадавні Карпатськії гори ...
Я люблю тебе Крим,
моря Чорного чистую воду,
Рідне місто моє -
долі щедру мені нагороду !
Моє місто вже спить,
вже й погасли вогні у будинках,
Нічка тишу несе -
відпочинку й розради хвилинки.
Дітки в лі́жечках сплять,
їм наснилися казки чудові,
І лунали для них
пісні ніжні, як цвіт, колискові !
Ворог підло напав,
у досвітню холодну годину
Спали со́лодко всі,
мати сонна гойдала дитину ...
Стрепенулась земля,
нажаха́лись птахи, в небо зринув,
Враг мерзенний - москаль,
підло сонну бомбив Україну !
Загорілась земля,
запалали нескошені ниви !
Сільські хати в диму,
їх шматують ракетні розриви !
Почорніли поля,
край дороги лелеки убиті !
У руїнах міста,
церкви дощент у селах розбиті !
Задрижала земля,
загриміли колонами танки,
Застогнала земля,
під ногами лихих окупантів,
Як чума, по селу,
потяглися від хати до хати,
Від двора до двора -
йшли з стволами, людей грабувати !
Що не так - знавіснів,
автомат у лице, направляли,
А то - чергами, враз,
без розбору, по людях стріляли !
Убивали мужчин,
бо живих, орки дуже боялись !
Непорочних дівчат,
кагалом, силоміць, гвалтували !
Мертвих, тих, що були,
в цій підступній війні підло вбиті,
Не було вже кому,
по-людськи, у гробах хоронити ...
Батько в землю доньку
поховав, у садочку, під вишню !
Бабця діда в дворі
закопала і плаче невтішно !
Горе люте прийшло,
увірвалось до всіх, в кожну хату !
Смерть клепає косу
і спішить урожай свій збирати ...
Гірко плаче, рида,
виряджає на фронт сина мати !
Квилить, тужить жона,
проводжаючи мужа в солдати !
У запе́клих боях,
виганяли назад московитів !
Іхні підлі війська
були вщент, край столиці, розбиті !
За "паребрик" хтось збіг,
хтось в лісах, немов звірі, сховались !
Познаходили ! Всі
зброю кинули і поздавались !
Відкоти́лись назад
та не йметься ніяк московитам .
Сил зага́рбать нема,
то ракетами хочуть нас вбити !
Вже квітує земля
та з-за моря летять не лелеки,
До насиджених гнізд,
смерть крилата летить із далека !
Плач, сирени набат,
чути скрізь - у містечках і селах !
У великих містах
і в далеких відлюдних оселях !
І дитинка мала,
яка ледь почала говорити
Свою неньку пита :
- Мам, за що нас так хочуть убити ?
Що маленькій сказать...
що у ворога жадібні очі ?
І що руки його
до чужого нестримно охочі ?
Ніде жити, мабу́ть,
в величезній ворожій країні?...
То припе́рлись до нас,
щоби зе́млі віднять в України !
Мріють нас заярми́ть,
нашу Волю чобітьми попрати !
Та ми будемо жить
і свободу свою захищати !
Битись будем, на смерть,
стане кожен, хто може, до бою !
Не один у Дніпрі
захлинеться загарбник водою !
Почорніє земля
від чужинців, поле́глих у полі !
Вітерець налетить,
прах ворожий розвіє в роздо́ллі !
Перемога в війні -
наша ціль, наша правда і воля !
Перемога і мир -
лиш тоді посміхнеться нам доля !
Знов розквітнуть сади,
будуть в небі лелеки летіти !
Встануть з праху міста,
і сміятися знов будуть діти !
Заколи́ше жита,
наче хви́леньки, лагідний вітер.
Буде знов урожай
і від яблук похиляться віти ...
Ще воскресне земля,
позабуде навіки про горе !
Дніпр могучий, завжди́,
буде води нести в Чорне море !
Тільки ниє душа,
не стихає, стенає від болю,
Пам'ятає, про тих,
хто поліг за нескорену Волю !
Хто себе не жалів
не скорився, на смерть, став до бою !
І в жорстокім бою
захистив Україну собою !
Прийде мир і до нас,
залунають пісні солов'їні !
Щастя кожній сім'ї !
Миру й злагоди всій Україні !
02.09.2022 р
Фото https://sites.google.com/site/ukraienanezaleznakraiena/_/rsrc/1395335408161/ukraiena-moa-batkivsina/img19.jpg?height=490&width=651
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958484
дата надходження 03.09.2022
дата закладки 01.03.2023
Я есть народ, якого Правди сила
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! -
А сила знову розцвіла.
Павло Тичина
Щось в Світі відбувається не так...
Чи негатив пухлиною набряк?
Життя іде і хистко, і непевно
Віками, і роками, і щоденно.
А чи якоїсь там комети хвіст,
Земну раптово зачепивши вісь,
І спрямував життя навперекіс?
Здригаються земні й небесні сфери, -
Досягнуть, не дай Боже, апогею...
Порушилося вічне царство Геї.
Сирени виють, як в часи Гомера, -
Прокинувся вселенський вурдалак?
І Світ закляк, неначе з переляку.
Хто ж буде відливати переляк?
І є народ, що надивився всякого,
Відомий всьому світу цей народ,
Що стільки пережив страхіть, знегод...
То, може, на роду йому написано,
Самою долею, немов, судилось,
Знешкодити одвічне недомислення,
Яке по-новому активно проявилось.
Народ мій з болем з себе те вичавлював,
І з однією тільки лиш метою,
Мов до Землі обітованої, -
причалити
До Вільності й Любові Світової !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974005
дата надходження 16.02.2023
дата закладки 01.03.2023
Зустрілися у пориваннях,
Зігріті весняни́м запалом.
Серця не бились в міркуваннях,
Не заглядали у дзеркала.
Чуття, чуття і більш нічого,
Але прозріння - збоєм згодом.
І радість перейшла в тривогу,
І пустка все ж на са́мім споді.
Було занадто нам пекельно...
Хтось перетнув, мов рівчаками.
Шляхи вже суто паралельні,
Зірки пригасли над стежками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950590
дата надходження 15.06.2022
дата закладки 17.06.2022
[i]Цикл поезій зі збірки " Жодних перевтілень" 2012-2015рр.[/i]
[i]Картина Богдана Савицького "Минає день" з серії "Мідне літо" 2023р.[/i]
Світ чарівний
Є світ близький та чарівний,
Неначе мрій чарівність тиха.
Твоїх очей блакить і сміх –
Це промінь вічності, це втіха
Для людей,
Які твої малюють сни,
Які твої чарують дні,
Які твою плекають душу.
Ні, ти не самотній, не один!
В твоїх очах є щастя дим,
В твоїх очах – життя джерела.
Є душі ніжні та крихкі,
Мов чаші з дивного кришталю.
Каміння на дорогах в них
Зламати може крила раю,
Але ти
Не дай їм спотикнутися,
В дорозі цій відчути страх
І загубити сонця промені.
Скажи їм: ні, ти не самотній, не один!
В твоїх очах є щастя дим,
Зумій ним поділитися!
Є сила чиста та свята,
Мов чиста святість немовляти.
Ця дивна сила нас знайде,
Щоб біль душі заколихати.
Згладить шви,
Які розриви берегли,
Які сховатись не змогли,
Які з останніх сил тримались.
Відчуєш: ні, ти не самотній, не один!
В твоїх очах є щастя дим,
Любові крила за спиною!
2012
Заклики
Не губіть серця! Не калічте долі!
Не втрачайте душі! Не тримайте сліз!
Кроками дрібними, мов далекі зорі,
Перейдіть життя, перейдіть навскіс!
Зупиніть фатум, зупиніть години,
Зупиніть усе, в чім нема душі,
І відчуйте мить, наче сміх дитини,
Як тавро на серці, як п'янкі вірші.
Віднайдіть давно заблукалі мрії,
Поцілуйте їх і вдихніть життя.
Хай тріпоче день, як тріпочуть вії!
Хай сльоза – росою, хай тече сльоза!
Думкою любіть, думкою плекайте,
Того споминайте, хто про вас забув.
Вірою живіть, вірою літайте,
Відпускайте біль, що уже минув.
Майте пам'яття, майте вдячність щиру,
З волі до неволі вдячність бережіть!
Виховайте міць, викохайте силу!
Силу у коханні повік не губіть!
Не губіть серця! Не калічте долі!
Не втрачайте душі! Не тримайте сліз!
І своє житя, наче клаптик поля,
Перейдіть сміливо, перейдіть навскіс!
14.01.2013
Оповили тумани високу гору
Оповили тумани високу гору,
Обняли, розлилися по ній і дишуть.
Може, холодом пахне туман, сльозою,
Та гора відчуває лиш жар і тишу.
Розцвіли едельвейси на грізних схилах,
Їм для спокою тільки туману й треба,
Недосяжні на голих лискучих брилах
Причаїлися бажані лапки лева*.
Колисковою піснею ллється ніжний
Сметанковий туман на плечі мужні.
Там ходили сини славетних предків,
Там блукали і блудять мертві душі.
Над горою заграва лилася медом
День-у-день, як у дні, що за днями будуть.
Вкрились трави росою, неначе пледом,
Позіхають, мурличать, бо сонце будить.
Лиш зирне за плече – і знову ляже.
Розженеться увись, щоб туман злякати.
Ще біжить – до землі щось привітне скаже,
Про дороги туману кортить спитати.
Оповили тумани високу гору,
Обняли, розлилися по ній і дишуть.
Може, холодом пахне туман, сльозою,
Та гора відчуває лиш жар і тишу.
01.2013
*Едельвейси
Березневі мрії
Березневі пробуджені мрії
Напоїли нам спраглі серця.
Розімкнулися стомлені вії,
Щоб побачили все до кінця.
Наливаються світлом криниці.
Заливаються світлом гаї.
Відчувають в повітрі жар птиці,
Повертаються в рідні краї.
Десь підсніжники мліють в долонці,
Червоніють промерзлі вуста,
На них дивиться заспане сонце.
Голубіють моря й небеса.
А під сонцем – сніги порозталі.
Що ж за сонцем? За сонцем – світи.
Нащо нам ті незвідані далі?!
Поговоримо з сонцем на "ти".
Поговоримо, начебто з братом,
Підібравши пестливі слова.
Його серцем віднайдем, як шатлом,
З ним далекі, мов полюси два.
Ми не будем питатись про зорі,
З ними стрінемось в інші часи.
Запитаємо в сонця про долі,
Про початки живої краси.
03.2013
Плакучі дощі
Плакучі дощі.
Дрімучі, замріяні роси.
Розчісує вітер верби загадкової коси.
Давно вже не ті,
Давно не мовчали у очі.
Віддали усі сподівання у руки холодної ночі.
Вітання прості.
Прощання пусті й не останні.
Тремтіння душі на тлі соромливих туманів.
Не постать, лиш тінь
Залишилась на березі річки.
Серця на мосту з'єдналися в образі стрічки.
Ти – друг, вірний друг,
Ти – відданість, правда і радість,
Натхнення і світ, ти – світло, тепло і духм'яність.
Ти – гордість і втіха,
Ти – легкість, ти – спокій і пристань,
Притулок думок, співучість і дзвін, ти – колиска.
Солодка печаль
Нам постукає тихо і втішно.
При зустрічі сльози від щастя покотяться ніжно.
Високий політ
В наших дружніх проснеться обіймах
І вдячність, і сміх у очах і життєвих моліннях.
18.03.2013
Я не сама
Я не сама! Я з кожним, хто за мене
В молитвах просить, хто – на край світів!..
Я не сама! Я з подихом шаленим
Чотирибоких відданих вітрів!
Я не сама! Я можу до нестями
Лічити всіх, хто зве моє ім'я.
Я не сама! Я, може, цими днями
Знайшла того, хто ділить моє "я".
04.2013
Зі скелі
Часом буває, що зорі
Геть обмануть у дорозі,
Але надалі – на долю
Світять тобі на порозі.
Часом здається, що крила
Вміють літати з дитинства
Так, що відсутність польоту
Ти все рівняв до злочинства.
Та, щоб спуститись зі скелі,
Стежку гірську чи канати
З жахом, забувши про крила
Будеш з трудом обирати.
Гордо піднявшись над страхом,
Стримаєш холод й тремтіння,
Що пробіжать, мов мурахи,
По непослушних колінах.
Знову згадаєш про зорі,
Що освітили дорогу,
Та не повіриш, що світять
В сторону твого порогу.
Будеш роками спускатись,
Будеш збивати коліна
І мозолі натирати,
І підбирати поління,
Щоб розпалити багаття,
Щоб освітити простори.
Буде твій факел палати
Слабше за крихітні зорі,
Але для тебе відрадно
Стане він другом і братом,
Дороговказом і владним
В відчаї птахом крилатим.
Будеш за нього триматись,
Будеш на нього молитись,
Аж упадеш у знемозі
Свіжими росами вмитись,
Звівши до неба зіниці.
Роси і сльози на пару,
Раз і дай Бог, щоб навіки,
Знімуть завісу туманну
Та на хвилину засліплять,
Сказавши, що був лиш обманом
І світлий лиш тільки під світлом
Факел твій – фата-моргана.
Тоді ти без зайвого жалю
За недосвідчені роки,
Сліз не прикривши вуаллю,
Робитимеш впевнені кроки
До пристановища того,
Де заховалася правда,
Без хвилювання німого,
Ввірившись світлому завтра.
О, лиш тоді твої крила
Будуть літати на повну
Й небу повернуть сторицею
Позику вільності кровну!
О, лиш тоді ти відчуєш
Поштовхи вітру у спину
В напрямку дому. Збагнеш ти
Вартість життя в ту хвилину.
04.2013
Серп наливається
Спогади, спогади, пещені діти,
Як вас прогнати з закутків серця?
Тихою піснею кожен озветься
В ніч непритомну. В ніч непритомну
Порухом, колихом трав золотих
В думці воскресне лиш осінь кохана.
В три пори року ця осінь жадана
Є тільки мрією. Є тільки мрією
Стомлених. Стомлені верби – це душі,
Віття спустили над річкою низько.
Щастя, мов річка, і зовсім вже близько
Верби плакучі. Верби плакучі!..
Місяцю, місяцю, гострим серпом
Зрізуй колосся моєї фантазії!
Доки чекаю край шляху оказії –
Серп наливається. Серп наливається!
Весна 2013
Там прохолодним розлилось туманом
Там прохолодним розлилось туманом
В весняну пору – соковиту, п'яну,
Для дечого уже занадто пізню,
Для іншого там навіть не світало.
В повітрі відчувався смак пригоди,
В два боки часу йшли шляхи далекі.
В серцях було ще більше там свободи,
Ніж навесні у чорного лелеки.
Там різні долі різними стежками,
І знаю, це було не надаремно,
Схрещалися надійними хрестами
Й ставали там, де під ногами твердо.
І я була там. Я вливалась плавно
У ту ріку бурхливо-таємничу,
Куди струмок свій, хай і віднедавна,
З підземних тріщин голосно покличу.
11.05.2013
Чудо з чуд
Я брела просторими вулицями днів ранками.
Побачила – небо хмуриться на дощ.
У повітрі запахло солодко – фіалками.
За кілька годин лийне. Ну, що ж...
Я проходила під розкішними пейзажами,
А над духом моїм розовів цвіт алей.
І проносилися думки в голові форсажами,
Й будували свій власний Колізей.
Я на них не зважала, зачарована
Світом білим, солодким днем,
Бо була широкими очима здивована
Малюків у панамках, мов грибів під пнем.
В світі діялось щось неймовірне, п'янке-п'янке!
Навіть дами суворі плили, мов плин води.
Було в кожної серце в той день на диво легке,
А усмішки їхні зривали грона біди.
І я йшла така чарівна, злітав мій дух,
І вітер грайливо-свіжий мене гойдав,
Розносив, як в сніжний ранок, і цвіт, і пух,
З очей мені локони пружні у світ скидав.
Під ноги мої упало, мов чудо з чуд,
Скуйовджене сонце добрих дитячих рук.
Гарячий асфальт для нього – небесне тло,
А зорями йому стало розбите скло.
Дзвінкі, голосисті співи пташок дрібних
Глушили стук каблуків і шум машин.
Брела я на зустріч людям, яких люблю,
Аж раптом здригнулась: Боже, чи я не сплю?
От тільки б не покидати це місто мрій!
Ти духом своїм величним мене зігрій!
От тільки б не загубити це чудо з чуд!
І де б не була я, сонце, зі мною будь!
17.05.2013
Осипаються липи
Осипаються липи в одвічному розрізі днів,
Під гарячою парою золотом вкрили дороги.
Написали мені уже з двадцять щорічних томів
Ці чудні килими, що окутують втомлені ноги.
Я дивуюся їм, як і всім, в кого доля гірка –
Віддавати красу на засмічення і на поталу.
Де набралася мужності стільки ця липа крихка,
Щоб любити людей і свого не жахатись фіналу?
Невгамовно цвітуть ці розлогі червневі букети,
Вони кожного ранку чекають на кроки знайомі,
Перехожим дарують нові й ще новіші куплети
Чарівливої пісні про долі, віддавна відомі.
Хоч не кожен оцінить непрохану відданість віття,
Хтось зламає гілля і начхає на цвіт цей духм'яний,
Відхреститься лиш тим, що не може ковтати повітря,
Коли здавлює груди той запах, що солодко-пряний,
Та є ті, що проходять, на повні вдихаючи груди
Аромати п'янкі, наче спомин вчорашньої ночі.
Пригадаються їм небайдужі та бажані люди
У момент, коли липа розпилює золото в очі.
І тамуючи голод долонь та очей безнадійний,
Віддається навіки людина людині думками,
А цвіт липи над нею виконує танець повільний,
Оживляючи в пам'яті втіхи, покриті роками.
06.2013
Яблука для сестри
У коліно б'є трава, люба моя зелень,
Залоскоче по нозі – серденько веселе.
А за чубчиком гілля заховалось сонце,
Як загляне крізь шпарину – усміхнуся конче.
Йду стежиною виткою босими ногами,
Покрутилася, мов змійка, рідними полями.
Далі – кладка, потічок перетну сміливо,
Пригадаю, як ношуся ще за дня журливо.
Я весела, мов сопілка, голосно співаю.
Так вже файно, бо на серці таємницю маю,
З нею вдвох ми нероздільні, як вода з колодцем, –
Я сьогодні наодинці розмовляла з сонцем.
Наодинці, хоча поруч було повно люду.
Я ту мову надвечірню довго не забуду!
Там, де поле, що є зору, соняшником вкрилось,
Там над полем все до ночі сонечко хилилось.
У коліно б'є трава, вже вдяглася в роси,
Наче коцом огорнулась, спокою в нас просить.
Надобраніч зашепоче, запищить під кроком.
Не тривожу її тиші та обходжу боком.
В'ється стежка через сад, спраглий до водички,
Набираю там в подолок яблук для сестрички.
Гуси стрінуть. Чи вітають? Хто ж цю мову знає?!
Але вірний пес на фіртці вже давно чекає.
Знов дивлюсь на рідну душу, сонну і далеку –
Спить сестра. Клекочуть в вікна із гнізда лелеки.
Наварить смачної зупи мама до вечері.
Тиша стане, пес – із хати, ніч заходить в двері.
Завтра знову повз те поле, в соняшники вбране.
Пестять серце цьогорічні вранішні тумани.
День пройде, немов година, навіть не згадаю,
А під вечір повернуся знов до свого раю.
07.2013
Крилата
Не сумуй, моя пташко мила,
Ти – крилата, а я – безкрила.
Полетиш у незнані далі,
Там поглянеш на трави впалі,
Застеляють собою доли,
Бо накрили їх сніжні гори.
Там, де вже полонина сніжна,
Зажурилася квітка ніжна.
Не сумуй, моя квітко ніжна,
Під снігами – весна безсніжна!
То є час для твого вінчання
З тим, хто чув про святе кохання.
Вийде сонце удень з комори
І розтопить ці сніжні гори!
Там, де ночі йде зміна вчасна,
Зажурилася зірка ясна.
Не сумуй, моя зоре ясна,
Хоч далека ти, та прекрасна!
Марно перли тобі рівняти,
Як бажання почнеш здійсняти.
Як заглянеш у тихі води –
Заливаються світлом броди.
Там, де тиха вода та чиста,
Зажурилася річка бистра.
Не сумуй, моя річко бистра,
Бо скорилась земля горбиста!
Ти обмиєш її відроги
І обтешеш круті пороги.
Всі дороги тобі відкрились,
Ти, мов птаха та, в небо звилась!
Там, де хвиля скалу пробила,
Зажурилася птаха мила.
Не сумуй, моя пташко мила,
Ти – крилата, а я – безкрила!
07.2013
Літо моє красне
Літо моє красне, бий мене у скроні,
Висуши вітрами змучені вуста,
Лий дощі холодні у мої долоні,
Повипалюй коси, мов красу літа!
Тільки задихнутись від жаркого кисню
Не дозволь завчасно – це уділ слабких.
Обтяжілі хмари не гони навмисно,
Не ховай у зливі сліз моїх гірких!
Загартовуй волю небом перемінним,
Я кохати буду кожен хмар політ.
Хмари дужокрилі хай галопом кінним
Надбіжать з вістями, облетівши світ!
Хай до мого дому рвуться журавлями,
Хай до мого серця – наче до гнізда!
Хай моя подяка – криком над полями
За прожите літо, за усі літа!
08.2013
Дощ у Карпатах
А у Карпатах знову дощ –
Карпати плачуть.
За непогоду вдячний кожен,
Хто спеку бачив.
А у Карпатах знов тумани –
Мої обмани.
Тверезо думати не в змозі,
Бо серце п'яне.
Цей дощ холодним і жарким
Є одночасно.
Земні за звичкою говорять,
Що він невчасний,
Та я надіюсь на його
Палючу студінь,
Як на єдине джерело,
Що біль остудить.
Я під розламаною навпіл
У небі хмарою
Піймала думку, що не буде
Душа упалою,
Нема ненависті й любові
Нема ніякої,
Є тільки дощ, що у знемозі
Лягає мрякою.
Є тільки дощ, всеогортаючий,
Всепоглинаючий,
Є тільки дощ у цій місцині.
Журби не знаючи,
Окремий світ жалем просочений,
Дощем намочений.
Мрякливий дощ кимось зурочений –
На час відстрочений.
Не має сил цей тихий дощ,
Тримаюсь здогадів,
Щоб змити враз у пізній час
Частину спогадів.
Не маю сил уже судити я,
Не можу злитися.
Не маю сил сьогодні плакати,
Лишень – коритися.
Мені б стікати по щоках,
Лягати росами,
Губитися дощем в руках,
Мовчати прозами!
А ні, – забути власний страх
І жити вірою,
Допоки час – Карпатських гір
Пройнятись силою!
09.2013
П'яніти без вина
"Бог уже давно окреслив коло на піску довкола місця, де ти зараз стоїш"
Е.Гілберт “Їсти, молитися, кохати”
Чи та любов, що є в мені, сама дорогу знає?
Чи так сміливо серце б'є, бо щось святе тримає?
Чи за законами життя летить душа, мов птиця,
Туди, де колом на піску окреслені границі
Людської долі? Вже давно окреслені границі,
Та важко відшукати шлях, коли не маєш гуру,
І важко бути полоненим, коли не видно муру.
Так важко позбирати пазли – свого життя пороки,
Коли вони ховались пильно у серці довгі роки.
Під тягарем життєвих буднів у серці довгі роки!
Зібрати б волю у кулак й боротися з собою!
Прийняти кожен свій порок, самим латати долю!
Переступити через страх, принизливі події
Й зуміти вгледіти проміння одвічної надії.
На власне щастя без обману – одвічнії надії.
Я вірю, що вже йду туди, куди повинна йти!
Я вірю, що моїх навпроти – лежать твої сліди!
Я вірю, що у цьому колі не буде пустоти,
І жодні мантри не потрібні, щоб вгледіти світи
Сердець великих – наших двох. Розгледіти світи,
А в тих серця – бажання, воля, щоб огорнути світ,
Їсти, молитися, кохати, губити грона бід,
Прийти з усього, все ввібрати, наповнитись сповна,
Щоб знову іншим все віддати, п'яніти без вина,
Лиш від любові, від любові п'яніти без вина!
Осінь 2013
Отак, як в пізні весни
Я вдячна всім, хто стрінувся в житті,
Найперше тим, хто був в нім нетривало,
Та слід залишив теплий на душі,
Що й досі гріє, наче покривало.
Усім отим, що на шляху колись
Губили перли, я їх підбирала,
Чиї слова в світогляд мій влились,
Аж я про них ночами міркувала.
Пройшли, мов сніг, навіки. Поміж тим
Вони оту свою живильну воду
Віддали щедро закликом простим:
Шануймось! Ми ж усі з одного роду!
Відхід цей був однак не без мети,
Отак, як в пізні весни тануть криги,
Щоб дати шанс снігам ще раз мести
В нове життя, до іншої відлиги,
Так і вони колись бо ще впадуть
Мені на пам'ять світлими словами.
Цей слід в житті повік не заметуть
Нові часи з новітніми снігами.
Осінь 2013
На рідному плечі
Я тільки хочу, щоб щоразу,
Коли на рідному плечі
Схиляю голову, – образу
Зняли з очей вуста твої,
Щоби з чола шалену втому
Цілунком довгим випивав,
Щоб жінку – сонце свого дому –
Повік з обійм не випускав!
08.10.2013
Опале листя
Опале листя гріє душу.
Грій, листя, грій!
З тобою плакати не мушу,
Мене лелій!
З тобою розквітають грози,
Німіє день
І ллється сміх, і ллються сльози
З чужих пісень.
Я не сама, це вже напевне –
Є цілий світ,
Є Бог, який не надаремне
Добавить літ.
І я не хочу потонути
В своїй душі.
Хай ллється сміх, хай ллються сльози,
Течуть вірші!
О, не забути б, не забути б
Мені ту мить!
А пам'ять – в діри, знову віра
Моя димить.
Ми ці дороги потоптали
Не раз й не два.
Дай, Боже, щоб за нами й далі
Росла трава!
А пам'ять – в діри, знову віра
Проспала вік.
Цей час осінній на зневіру
Мене прирік.
Лиш не забути б, не забути б
Багряний лист,
Не розміняти б з плином часу
Вітри на свист!
Опале листя гріє душу.
Грій, листя, грій!
З тобою плакати не мушу,
Мене лелій!
З тобою засинають грози,
Ясніє день
І ллється сміх, і ллються сльози
З моїх пісень.
10.2013
І на тихому-тихому обрії літ
Впродовж всього життя на широких вітрилах
Пронесу я любов незбагненну свою.
Поселю її ген на небесних світилах,
Запалю щастя вогник – яскраву зорю.
Я зігрію очима споріднену душу,
Обласкаю усмішкою кожну струну
Серця цього найближчого, від чуття якнайтихшого
До гучної розпуки промовлю: люблю!
І незламна й швидка, як ніхто справедлива,
Промчить згадка-стріла крізь реальність та сни.
Не згадаю образ, буду вірити в диво,
Збережу лиш найкраще з п'янкої весни.
Обігне пам'ять гнучко тривоги та смуток,
І відсіє лиш добре з коротких епох.
Не присвою любові своєї здобутки,
Та вшаную ту ніжність, що дав мені Бог.
І на тихому-тихому обрії літ,
Як накриють спогади серце печальне
І згадається мрій юнацьких політ –
Образ твій розжене хмари мого одча́ю.
16.10.2013
Озватися
Хочеться озватися у польоті птиці,
Променем яскравим в небесній блакиті,
Вітром натхненним, колиханням вітів,
Кришталевим дзвоном, різнобарв'ям квітів.
Хочеться озватися ранньою весною,
Березневим холодом, тихою журбою,
Хвилиною втіхи для чужого серця,
Живою водою з чистого джерельця.
Хочеться озватися усмішкою матері,
Скромною величчю постаті знатної,
Часточкою доброго у людині справжній,
Подвигом окриленим у справі відважній.
Хочеться докластися до справи важливої,
Мудрості вічної, сотворіння дива,
Праці важкої для легкої долі,
Терпіння одвічного, що позбавить болю.
Хочеться докластися до будівлі дому,
Як наріжний камінь, забути про втому,
Виростити дерево із розлогим віттям,
Де птахи співучі вберуться в суцвіття.
І себе відчути часточкою вічності,
Миттю, доповненням до життя чарівності,
Піщинкою берега за віки розмитого,
Течією теплою моря вкрай розлитого.
10.2013
Горлиця
На три пори року приспали,
На три пори.
І три рази ноги скували
Сухі вітри.
І тричі стихії долала
Одним крилом.
І тричі пороги збивала
Міцним чолом.
Кутами своїми гордилась
Аж три рази,
А з неба гризоти котились
У три вози.
Потрійної кривди набралась
На три життя
І три рази з домом прощалась
Без вороття.
І тричі її проклинали
За доброту.
І тричі любов випивала,
Мов гіркоту.
І три сторони відкривались
Її шляхам,
І горлиця сиза кидалась
То тут, то там.
А на четвертий бік подалася – проснулась.
До четвертого порогу припала – кров не хлище.
Як четвертий кут відшукала – здригнулась.
На четвертім прощанні з домом – дім ближче.
Як з четвертої чаші надпила – стало солодко.
Добро віддала до останку – не мстилися.
Вчетверте з кривдою вона говорила коротко,
Бо з четвертої спроби набеса відкрилися!
Бо четверта сторона розхристана – це схід сонця.
Бо четверта пора року неприспана – весна–красна.
Бо четверта стихія нескорена – вогонь серця.
Бо четверті вітри безболісні – подих щастя.
Весна 2014
Я ніколи тобі не казала
Я ніколи тобі не казала
Найпотрібнішу кожному фразу.
Ця мовчанка завзято в'язала
Не брехню, а таємну образу.
Може, сказане вмить горобцями
Відлітає до Чорного моря,
Щоб на серце не впасти рубцями,
Упивється солі та горя?
Я ніколи тобі не казала
Те, що в думці ростила віками,
Лиш тихенько плечима знизала, –
Все осиплеться разом з пісками,
Все озвучене тліє повільно,
Все важливе стає неважливим,
Вже не золото – досі не срібло.
Все відсіється часом примхливим.
10.2013
А якщо забуду
А якщо забуду за весну –
Отже, лебедино не любила.
Розгорну свої зімнуті крила
І прокинусь з затяжного сну.
Я скажу "прости" ясному дню!
Мій найближчий, охмілілий, вірний,
Мій найперший раб, цілком покірний,
Що не викличе за сум мене на прю.
Неосяжною була, на жаль,
Вся чарівність дня цього відверта.
Та раптово вся несправжність – стерта,
Мов знялась з очей густа вуаль.
Ти ж мені мов неосяжна даль
Не тому, що на сходину вище,
Просто серця зледеніле днище
Видам обітне горизонталь.
Ти мені – не втіха й не печаль.
Мабуть, винна я перед тобою
За любов, закутану у волю,
Що стискала, наче горло – шаль.
08.06.2014
Жодних перевтілення
От якби була я гостродзьобим птахом,
Мала крила дужі та тендітний стан –
Я ширяла б небом, я творила б Бахом
Милозвучні ліки для душевних ран!
А якби я нотою билась в нотнім стані
Та лягла під пальці витончених рук,
То і струн, і клавіш, певно, було б мало,
Щоб відкрити світу серця мого стук.
А як лук стріляв би в ціль свою жадану –
Тятивою стала б, натягнувши дух.
Свистом пройнялося б все повітря рване.
Так би пронеслася, так, – аж ріже слух!
А якби чиєюсь тінню стала раптом,
Що прийшла з світанком, народилась з днем,
То з усі куточків пила б світло залпом,
Вже б ніхто не стримав і тугим ремнем!
А коли мені б і зовсім не родитись,
Зовсім і не знати плоть свою людську?
А коли б нікому навіть і не снитись,
Мала б стільки того, що лиш синь морську?
О, була б я синню, що виходить з неба,
Та синіша навіть від покрову злив.
Жодних перевтілень вже мені не треба,
Бо собою бути – найдивніше з див.
09.2014
Могли б дивуватись
Могли б дивуватись, та що дивуватись і з кого,
Бо завжди невірно були ми тлумачені світом.
Лиш Богом, напевне, одним тільки праведним Богом
Марнотно-колючим не були уквітчані цвітом.
Могли б милуватись. Милуйтесь, та лиш не собою!
На пам'яті в мене чудових людей не злічити,
Та зважившись гордо навік розпрощатись з юрбою –
То можна й на власних надіях розбитих спочити.
А люди чудові, мов чудо, нам трапляться всюди!
І чудом нам видасться їхнє щоденне вітання,
Аж вмить переповнить захоплення втомлені груди,
Відкинувши сум й неминучість години прощання.
І людяність, людяність конче потрібна людині!
Без неї, зажмурившись, падає з власного росту.
Я бачила – краще нема, ніж маленькій дитині,
Що серцем на світ поглядає так щиро і просто!
09.2014
Заклики пошуку
Шукай себе! А знайдеш, то не плач,
Бо вже запізно битись у тривозі.
Себе за того, ким ти є, пробач,
Й прости за того, ким ти буть не в змозі.
Шукай себе! А знайдеш, то прийми!
Хто, як не ти, прийме цю спраглу душу!
Себе розгубленого міцно обійми,
Дай клятву пам'яті та честі непорушну.
Шукай себе й знайшовши – розгортай,
Неначе книгу, і близьким, і стрічним.
За помилки друкарські не картай,
Та коректуй коректором магічним.
Шукай себе, а знайдеш, то люби!
Відчуй себе у цій любові вільним!
Себе ти вже ніколи не губи!
Собі до скону будь єдино вірним!
12.2014
Заклики зцілення
Не плач, не картай себе, дівчинко!
Така твоя думка розхристана,
Аж тиха надія неприспана
В цій думці була заколисана.
Чи ти з цього жалю наситишся,
Чи з докором кожним мужнішаєш?
На шию ярмо собі вішаєш,
Та з часом усе ж сміливішаєш.
Не плач, не сумуй, моя дівчинко,
Дороги твої ще незвідані
Попереду всипані бідами,
Та хтось прикрашає їх квітами.
Коли свої сили розхлюпаєш
Й знеможено в тиші лежатимеш,
Коли цілий всесвіт кричатиме –
Плоди цього жалю не жатимеш.
Не плач, не розжалуйся, дівчинко!
01.2015
Заклики любові
Люби весну і не картай за зливи,
За польові роботи, талий сніг,
За те, що ти в цей час найбільш вразливий,
Забудь, що ти роки від неї біг!
Люби весну у квітах гордовиту,
Люби у травах запашні луги,
Люби весну, туманом оповиту,
І полудневу спеку, до жаги!
Люби у цвіті яблуні та вишні,
У пелюстками всипаних стежках,
І за букети ароматів пишні,
За повноводність у гірських річках.
На три пори вона торік заснула
І зараз прокидається від сну.
Люби її за кожну, що минула,
Нелюбу і непізнану весну!
03.2015
Заклики й ознаки
Читайте книги, пийте молоко,
Любіть вологу і шануйте землю!
Моліться Богу, на добро й на зло –
На все в житті просіть благословення!
Кажіть: будь ласка, дякую, пробач!
Не бійтеся бездомного собаки!
І не зважайте на торби невдач,
Шукайте тільки доброї ознаки!
Готуйте їжу, їжа – це добро!
Діліться нею – це є добрий вчинок!
І не кажіть, що жінка – лиш ребро,
Бо в тім ребрі душі перепочинок!
Згрібайте листя і косіть траву,
І завжди все робіть душі велінням!
З терпінням, по травинці, по перу
Звивайте гнізда іншим поколінням!
03.2015
Чарівні бойківчаночки
Чаруючи,
Лікують серце панночки
Сопілочки –
Чарівні бойківчаночки,
І співами,
Гаївками, маївками,
Забавами
За затінків відтінками
З зозулями,
Де "ку-ку-ку" між віттям,
Між вишнями,
Черешнями, в суцвіттях,
І "фіть-фіть-фіть" –
Весняночки-співаночки –
Цей спів століть.
Й сорочки-вишиваночки.
І чути рій.
І голуб до голубочки:
Лелій, лелій!
Голубка тягне губочки.
І: лей-лей-лей!
Ой, нене моя, ненечко!
Як цвіт лілей,
Так лю тя, моя лелечко!
І любо так
На серці раптом робиться
Тій панночці,
І колом хороводиться.
Й сама вже: лю,
Так лю, мої зозулечки!
Ви ж так те "ку"!
Сопілочки... Голубочки...
04.2015
Несказанне
"Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
Несказане лишилось несказанним."
Л. Костенко
Той екзамен вигадали Ви,
Пані Ліно, геній цього віку,
Чи його до вас ще прорекли
Злі вуста, яким немає ліку?
Та його, напевне, не складе
Змучена душа моя і п'яна,
Бо вже сотні років в блуд веде
Усмішка мовчально-полум'яна.
...
Чи ж не щастя, як цвіте бузок,
Як ворожить липа колиханням?!
Я тобі, назбирані з казок,
Подарую пригорщі кохання.
Зачерпну долонями води –
Підсини свої блакитні очі,
А мені в долоні поклади
Те, чим очі поділитись хочуть.
Зачитай своїх думок вірші!
Нам дано пів миті до світанку.
Зріє ясний день в моїй душі,
Коли рушиш уст своїх мовчанку,
Буде хай з неоднозначних фраз –
В них я коми й оклики розставлю.
Почитай мені останній раз
І довіку крапки не поставлю.
Нам приносять янголи у дар
Із обійм та поглядів розмову,
Щоб вона пробігли календар
Й оминула віхолу зимову.
Та такі широкі, як покіс,
І такі ж підкошені, як трави,
Наші душі, рідні аж до сліз,
Наші душі голосно мовчали.
Як гучним мовчанням причастиш,
Все несказане залишиш несказанним,
Боячись, що серцю не простиш, –
Поцілунком закричу прощальним.
Може я отак і задихнусь
Тим цілунком, ніжним тим цілунком,
Та свого мовчання не зречусь,
І твоє взамін прийму дарунком.
05.2015
Декому
Такому рідному, далекому
У дар! На пам'ять! На віки!
Що без імен, – пишу я декому.
В бурхливостях життя-ріки
Лежу слухняною і слухаю,
Чи не спускають нам плотів?
Мій послух буде запорукою
Для щастя нарізних життів.
Мій послух слову стане золотом –
Достаток духу проречу!
Моя молитва буде молотом,
Щоб всі вершини – по плечу!
Такі несуть нас різні течії,
То прохолодні, то жаркі.
Ми на розлуки є приречені,
Життєві води бо гіркі.
Та я не скаржусь, ні, я дякую
Тій річці днів, що нас вела,
Бо ніжність в серці є відзнакою
За всю любов, що вберегла.
До нього – рідного, далекого
Приходитиму в сни і в снах.
Мого оспіваного декого
Не відшукати в іменах.
13.05.2015
Завзяті дівчата
А у великих містах
У вікнах стоять
У темну пору
Самітні дівчата.
Там – у великих містах –
Щодня двадцять п'ять
Годин із упором
Стоять дівчата.
Що мусиш знати про себе і про мене?
Якщо не хочеш спати – помрій про щось зелене.
Що мусиш знати про себе і про мене?
Якщо не хочеш спати – римуй дурне й шалене.
А у маленьких містах
Ще довше не сплять,
До вікон ще ближче
Стоять дівчата.
Там – у маленьких містах –
Палкіше горять
Стожари й завзято
Стоять дівчата.
Що мусиш вчути уперше чи усоте?
Якщо не хочеш спати – рахуй вогні навпроти.
Що мусиш вчути уперше чи усоте?
Якщо не хочеш спати – люляй свої гризоти.
Рішучі дівчата не люблять спати,
Їх також не тішить в оманах блукати.
На них прокляттям лежить завзяття.
Нічниця – це їхнє щоденне розп'яття.
Вони беруться ідеї плекати,
Стратегії з грубої нитки в'язати.
Вони беруться думки сотати –
Не можуть спати.
05.2015
Не розумій мене
Не розумій мене, не шануй мене,
Не вертайся додому з цілунками,
Просто живи у снах! Просто живи і все! –
Крики серця довкіл відлунками.
Та не забудь мене. З часом згадай мене,
Як не слова, то й думки достатньо.
Просто люби мене! Чуєш, люби мене
Так, неначебто вперше й востаннє!
06.2015
Якби я знала
Якби я знала, як тепер болітиме –
Закрила б очі клаптем полотна!
Твоїми не п'яніла б зорецвітами
І не любила б, чуєш, не жила!
Якби я знала, як я сумуватиму
І як минатимуть повільно дні,
Коли тебе назавжди покидатиму –
Не роздувала б з іскорки вогні.
Чи ще прийдеш у сни, чи ще примаришся?
Хоч раз у вічність подаруй привіт!
Якщо чекати, кажуть, дочекаєшся.
Таких, як ти, чекають сотні літ!
Приходь до мене легко кожен раз,
Коли засну й забуду вкрити ноги.
Приходь до мене, наче не від нас
Втекла любов і сплутала дороги.
Буть поруч, як горить моє чоло!
Примарся, коли жар мене подужає!
Піклуйся і роби мені добро –
З тобою навіть при смерті одужаю!
30.06.2015
Подих червневого вітру
Тож, що це між ними було –
Чи подих червневого вітру,
Чи янгол небесно-привітно
Любов почепив на чоло?
Та пестила ніжна рука
Чоло, наче янгол торкався.
І він так затишно всміхався,
Що віра міцніла хитка.
29.06.2015
І я почну своє нове життя
І я почну своє нове життя,
Що налетить, мов свіжий подих вітру.
І я під ним трояндою розквітну.
І буде в ньому твердість і пуття.
07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950392
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 17.06.2022
Він грав на ній уміло,
з великою любов'ю,
тремтіло ніжне тіло,
пашіло серце кров'ю.
Єднались разом рухи,
у пристрастях миттєвих,
лилися диво-звуки,
в мелодіях чуттєвих.
Звивався вітер дибки -
вчувалися зітхання,
а справжній майстер скрипки
підсилював звучання. 14.06.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950563
дата надходження 14.06.2022
дата закладки 14.06.2022
ти все здаш, в тебе немає вибору
отримаєш диплом і наче світле майбутнє
влаштуєшся на роботу, сплануєш відпустку
заведеш собаку, чоловіка, кредити
візьмеш іпотеку, захочеш підвищення
відправиш спиногриза в школу
застукаєш мудака з коханкою
після зустрічі випускників попадеш в аварію
третій чоловік вже не буде пити, але бити
далі звільнення, ранні онуки, аборт, таблетки
мігрень після шести, поїздка в Тай за пригодами
літак потрапить в турбулентність над Індійським морем
речі забере сестра, труну закопають пустою, бо ж зникла безвісти
пенсію малий деякий час буде отримувати на твої документи, щоб купити фену
але спочатку ти все здаш, в тебе немає вибору
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949805
дата надходження 06.06.2022
дата закладки 14.06.2022
«Іншим шляхом піду,
Ніж весною минулою йшов
У глибинах гір Йосіно!
З невідомої мені сторони
Подивлюсь на вишні квітучі…»
(Сайгьо)
Чимало речей, явищ, подій любив Серафим у своєму бутті мандрівного філософа Міста. Він любив навіть дощ – цей вічний докучливий батіг безхатьок – жителів вулиць та завулків. Особливо після того, як одна жаліслива старенька на ймення Ізольда подарувала йому макінтош з посмішкою на фарбованих темною помадою вустах:
- Носи це гумове зелене творіння шотландців, Тристане! Сей смарагдовий плащ, дихай і насолоджуйся! Адже ти теж Робін Гуд, тільки Робін Гуд духу, вічних слів, а не золотих кружальців кишень. Носи! Ти в ньому нагадуєш кельта – чи то короля, чи то фенія, чи то Фергуса блукальця…
Чому старенька подумала, що Серафима звуть Тристан – не відомо. Це так і лишилося загадкою Міста. Чи так, чи інакше, але після цього несподіваного подарунка Серафима жартома стали називати лицарем округлої картонки, а дощ Серафим полюбив. Безтямно. Як люблять Місяць оповні чи Океан. Дощ став йому нагадувати веселого чепурунка Неба, і Серафім радісно чалапав калюжами, дарував посмішку кожній краплі, що плескалась в калюжу, здувалась водяним міхуром, дарувала хвалу Небесам колами по воді.
Любив Серафим Місто – бачив у ньому вічну загадку, кам’яний ліс, в якому ростуть кіоски-гриби і бігають перехожі-зайці. Любив Серафим тролейбуси – цих вусатих жуків древа кам’яного життя, цих апостолів розп’ять-перехресть. Любив прислухатись до їх шуму, гудінню електричних моторів і веселої лайки пасажирів, що стрибали через калюжі назустріч цьому іскристому диву на чорних гумових колесах часу – калошах мокрого простору. Серафим вірив, що на тролейбусах люди поспішають назустріч важливим справам, лишаючи своїх господинь та отроків у бореальних світах зачинених квартир.
Любив Серафим, коли весною, в квітні у вітринах крамниці під вивіскою «Сад – город» виставляють довгі темно-зелені огірки в довгастих сірих ящиках і поруч з ними посміхається молода продавщиця в білому халаті, а поруч біля вітрини на старезному осокорі, що залитий променями лагідного Сонця, майструє своє гніздо грак.
Любив Серафим, коли влітку поруч біля «Джипа» суничного кольору йде бородань у чорних начищених черевиках, а за кермом «Джипа» сидить юна білявка, а в салоні життєрадісного авто чути пісню «Йєстедей» зухвалих «Бітлів».
Але особливо Серафим любив квіти, помічав їх своїми аквамариновими зіницями, споглядав їх ніжний оксамит – так легко, наче ненароком, і навіть Час (сам Час!) ділив він по епохам квітів. Зиму він називав епохою білих крижаних квітів, потім йшли епохи (або дні – часом для нього дні були епохами, а епохи – днями) підсніжників, пролісків, підбілу, анемон, рясту, абрикосів, персиків, слив, вишень, яблунь, груш, горобини, акацій, півоній, шипшини, троянд, королиці, звіробою, деревію і, нарешті, дні-епохи осінніх квітів – гонорових жоржин та ображених айстр. І кожна квіткова епоха була для нього часом нової радості з незабутніми ароматами, іншими нотами дзижчання бджіл. А потім знову надходили дні білих пелюсток паморозі, коли цвіли тільки зимова нудьга, журба та різдвяник з пеларгонією у вікнах будинків людей.
Найбільше Серафим боявся опинитись в місті без квітів – без цих відчайдушних вказівників Часу, боявся навіть більше, ніж опинитись в місті без сезону, як на вулиці сумних оповідок Сюгаро Ямомото.
Улюбленими квітами для Серафима були (як це не дивно) зовсім не вишні (хоча Басьо та Бусона він міг цитувати годинами), і навіть не троянди – квіти поета сумної радості життя Омара Хайяма і відчайдушних вершників ренесансу – розенкрейцерів. Ні. Найдужче Серафим любив кульбаби – насолоджуватись їх солодким ароматом та оспівувати ці сонечка трави він міг вічно. І Рей Бредбері тут ні до чого. З ностальгічної прози берегів Атлантики він поважав тільки Джерома Селінджера.
За весь час нашого більш ніж сорокарічного… знайомства? дружби? взаєморозуміння? ми часто говорили про квіти – більше аніж про людей і набагато більше, аніж про колючі події та про холодні і теплі країни. Може і не розмовляли би більше ніколи про долю горожан-містян та громадян (Господи! А я то думав, що це одне і те ж!), якби не траплялись в Серафима зустрічі з іншими знайомими незнайомцями (адже всі люди одне одному незнайомці – часом зустрінеш людину, а вона…)
І ось у той день зустрівся нам з Серафимом Хтось – він читав японських поетів мовою оригіналу тільки в літаку. А цивільні літаки в Росії з відомих причин перестали літати, Хтось явно нудьгував, і не зображав естета. І побачивши Серафима запитав його не про Вічність, навіть не про Красу, і зовсім не про Космос, а запитав про нинішні сумні події – про війну. При цьому він димів ненароком люлькою – духмяним вірджинським тютюном з вишнями, притискаючи до тіла ліктем том «Війни і миру» графа-орача. Я навмисно не вказую його імені – він письменник – доволі відомий в певних колах в Золотій Орді. Навіть називаю його словом Хтось – наче не особа він, а так заковтувач повітря. Багато хто, читаючи його твори, відчував метафізичний холод, торкаючись пальцями обкладинку його важкої та зубатої книги. Проте, свої книг під пахвою він не носив – не любив він цих паперових дітей, наче відчував, що вони чужі – не тільки йому, але і взагалі – людям.
Серафим почув його зухвале запитання, якось змінився на обличчі і висловився доволі різко і чітко, наче не слова говорив, і різав лезом звуків густе повітря нинішнього злого часу:
- Будь-яка війна жахлива, а ця особливо. Відбуваються події немислимі для історії. Росія остаточно перетворилась в Імперію Зла. У Золоту Орду. Сіє навколо тільки руйнування, біль, страждання, смерть. Загрожує знищенням всьому світові, всім живим істотам на планеті Земля. Культивує дикість, відсталість, примітивізм, бідність, бруд. Більше того – ця імперія набагато гірша Золотої Орди – цієї давньої імперії зла правителі хоч і були жорстокими, але мали раціональне мислення – Чингісхан та Батий діяли обдумано, а не на шкоду собі. Тут же повна шизофренія, повне божевілля. Нинішній хан божевільний, а бояри та опричники наслідують його безумство. І цей спосіб буття нинішня Імперія Зла насаджує не тільки власним нещасним народам, але іншим країнам також, які тільки й хотіли того, щоб жити по людськи. Гіперборея – ця земля давніх андрофагів перетворилась в тюрму народів, знищує власні народи і намагається поглинути та знищити інші, що стали на шлях нормального буття і прогресу. Принижує, знищує особистість, відбираючи в людей елементарну свободу і майбутнє. Катування в Росії стали страшною нормою. Імперія Зла прославляє катів і насильство, побачивши в цьому ідеал. Брехня піднесена до норми, розтоптані всі людські та Божі закони. Власну церкву Московія перетворила в якусь сатанинську секту, що підпорядкована державі-монстру, секту, що виправдовує і благословляє звірства власник «вояків». Нинішнє буття цієї нової Золотої Орди – безумство. Правителі не тільки виправдовують свої злочини проти людяності, але і пишаються ними. Культура Русі знищується – церкви, які пережили Батия та Гітлера навмисно знищуються нинішніми рашистськими «асвабадітєлямі». Варвари навмисно знищують музеї, книги, пам’ятники, саму культуру. Втрати для всього людства непоправні. Гинуть люди: а кожна людина – це цілий світ, знищуються цілі світи – у тому числі ті, що ледве виникли. Назавжди. Іронія в цій країні стала неможливою. Сама література стала неможливою в цьому середовищі заперечення інтелекту та розуму. Тут вже неможливо бути філософом, не можливо бути Сократом вулиць і задавати питання собі і людям, неможливо зі сторони споглядати все це – занадто це все жахливо! Нині йде не просто війна – іде війна добра зі злом. І Росія не просто стала на сторону зла, вона стала втіленням світового зла. І я не можу більше лишатися філософом, не можу лишатися мандрівцем, волоцюгою буття, Діогеном завулків і сміятися над світом і людьми! Я змушений виступити супроти цього здичавіння.
Після цього Серафим зник – пропав невідомо куди. Чимало людей в Місті дивувались, бо звикли вже до цього мислителя та людини з ліхтарем слів. А багато хто не дивувався. Особливо не здивувався Уважний Читач, що непомітно перетворився на людожера. Я вже не вірив, що мені пощастить колись ще зустріти Серафима і завершити свою дивну повість про нього. Я, грішним ділом, подумав, а чи не злетів Серафим до Неба? Адже він Серафим, хоч і крила свої ховав. Але виявилось, що все не так. Я зустрів Серафима в час цвітіння жасмину в Легіоні Вільної Росії – у плямистому однострої з біло-синьо-білою нашивкою на рукаві та літерою "Л" там же. Я не знаю, як він зумів дістатися з Московії в Україну-Русь, через які хащі та степи Золотої Орди, через які чудні чи гірські країни, але він опинився саме тут – в Легіоні, не дивлячись на свої вже не зовсім молоді літа. Він залишив в минулому своє буття мандрівного філософа, знайшов собі нову хату в боротьбі за Свободу та Людяність під біло-синьо-білим прапором. Став Людиною. Повернув собі свій початок Дії. Дав собі відповідь на питання – хто я, де я, навіщо я живу. Я не знаю чому. Може тому, що Русь для нього не пусте слово і не одне і те ж, що Золота Орда. Може тому, що в душі Серафима завжди жила і живе надія – мрія про Вільну Гіперборею, про Свободу людини і Свободу народів. На те, що постануть на місці Імперії Зла, де поважалась би людина і її мрії, права народів на життя, а не тиранія та ідея світового панування. Може, Серафим вірить в те, що Місто нарешті стане Градом, де люди будуть жити в ім’я мистецтва, літератури, а не в ім’я вбивства інших людей. Хто знає – все може бути…
Я ніколи не думав, що повість про Серафима завершиться ось так – я думав, що повість про Серафима, про цю дивовижну людину чи (може бути) небожителя взагалі ніколи не завершиться. Чому, запитаєте ви, завершилась? Адже Серафим живий, ще багато чого в його житті трапиться, і почалось то в його житті найцікавіше! А тому, що я не знаю долі свого героя (у нинішні то часи!). Я не знаю нині навіть власної долі (а колись знав!). Але те, що я встиг дописати цю повість – вже дещо. А значить можна вірити в майбутнє, можна і потрібно жити. А там – тільки Богу відомо як воно буде. А що буде – так це безперечно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950499
дата надходження 14.06.2022
дата закладки 14.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2022
Прийшла в гості до бабусі
Першокласниця Софійка,
Розказала: -Гарно вчуся,
Хоч не ставлять нам оцінки.
Бабця тішилась, хвалила,
Двадцять гривень в жмені м’яла
(Отаке внучатко миле),
Потім лагідно сказала:
-Це останні в мене гроші,
Так хотіла тобі дати
За ті успіхи хороші,
Але, що тут вже казати:
Якби було вдвічі більше,-
Баба ойкала й зітхала,-
То я б тобі кожен тиждень
На морозиво давала.
-Ти, бабусю, не журися,-
Соня радісно сказала,-
Взяла швидко цю купюру,
Перед дзеркалом поклала.
-Бачиш, грошей більше вдвічі
(Баба з подиву аж встала),
Заглядала внучка в вічі:
-Тобі радісно вже стало?
Гроші,- мовило дівчатко,-
Кожен чесно з нас здобуде:
Я візьму оцю двадцятку,
В дзеркалі - твоє вже буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950409
дата надходження 13.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Шановні друзі!
Вітаю Вас з Трійцею!
Миру,здоров*я, злагоди, добра!
Розуміння, віри в серці
І душевного тепла!
***
Ой зелені свята, зелені…
Поглянь скрізь, ця пора чудова,
Все довкола, жваво зеленить,
Посріблилась трава шовкова,
Вже розквітли квіти, день яснить.
Ой зелені свята, зелені…
Не блукав ранок у тумані,
Сонце пестить, землю ніжненько,
Златий промінь розчертить грані,
Спів птахів, звучить веселенько.
Ой зелені свята, зелені…
Прикрасились зіллям оселі,
Підвіконня чебрець очепурить,
Злегка промінь щастя озорить,
Нам би спокою, радості мить!
Ой зелені свята, зелені…
Жаль війна, душу й серце ятрить,
Вояки, хоч й б’ються завзято,
По кордонах, землиця горить,
Не всі діви матимуть свято.
Ой, зелені свята, зелені…
Просить Бога, дівчина й мати,
Най би свято, були б веселі,
Хай замовкнуть, вже всі гармати,
З нами правда! Нас не зламати!
Ой, зелені свята, зелені…
Сердець трепіт, у душах мрія,
Буде мирно,сплетуть віночки,
Втіша віра, гріє надія.
Украсять квіти всі ставочки!
Перемога, нам буде святом!
12.06.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950322
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 13.06.2022
слова змаліли
мчали на надзвуковій швидкості
били
одне в одного
за право вирватися криком
реготом
стогоном
жодного
жодного
жодного
жодного
вцілілого жодного
порох
тиском роздумів без слів
випинає емоції
ось тобі сіль на біль
пекучість у боці
оніміння
спроквола
м’яко
рухами черепаха
збирає пил на загрубілі лапки
поєднай його в речення Софіє
як дитина що вчиться читати на магазинних вивісках
через знайомі літери
воліє
впорядкувати нову реальність
навіщо дитині о Мудросте парадоксальність
світобудови
спочатку було Слово
із пороху в порох
зніми мене Господи з лап черепахи
зліпи мене Боже
птахом
аби викричатися і не розбитися
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950269
дата надходження 11.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Квітуче літо стелить килими
Із розсипу ромашок біло-ніжних.
Удвох ідемо, споглядаєм ми
Тендітність цвіту на тоненьких ніжках.
Пелю́стки дріботять на тлі зела,
Сере́динка у кожній квітці жовта.
У полі їхнє царство край села,
Дорога в'ється далі довга-довга.
Твої цілунки - розсипи тепла.
Любов ця квітне, мов ромашки білі.
Торкаємось легенько до стебла,
Пестливо вітерець гойдає хвилі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950353
дата надходження 12.06.2022
дата закладки 13.06.2022
Знову біле покрива́ло
Вранці впало на село !
Цілу ніч мело́ й кружля́ло -
Ох і снігу намело !
Перший сніг - неначе свято !
З гі́рки вниз летять завзято,
На санча́тах, хлопчаки́ !
З сміхом граються в сніжки́ ,
Хлопці і дзвінкі́ дівчатка ,
Лі́плять бабу снігову,
Крутобоку, як живу !
Очі - чо́рненькі зерня́тка,
На башці́ баня́к блищить,
Ма́леч рада, аж пищи́ть !
Ніс із моркви, чорноброва,
Фа́йна баба снігова !
По́мість рук - гілки́ вербо́ві,
Ще й з мітлою, як жива !
Старші хлопці і дівчата
Повсіда́лися в санчата !
І летять униз з гори
На потіху дітвори !
Сад засніжений дрімає,
Срібним інеєм прорі́с !
Са́ваном спови́тий ліс
І́скрами на гі́лках сяє !
Під ногами сніг скрипи́ть.
Час іти - село вже спить !
24.05.2022 р.
м. Чернівці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948673
дата надходження 24.05.2022
дата закладки 26.05.2022
Міцний, відважний воїне, Атланте,
Твої сталеві плечі небосхил
Іще не натомилися тримати,
Поки шакали виють що є сил?
Кусають тебе боляче за ноги,
Смакуючи, гризуть твої кістки:
"Не так тримаєш! Треба як розлогий
Столітній дуб! Посунься, відпусти!"
"Вульгарна поза, пфе, тримає небо?
Як доля йому впасти, хай впаде"
"От ледар! Перегрівсь на ласці Феба!
Що тінь на нас, йому байдуже те!"
Пищать скажені люто, до знемоги,
Але не досягає неба писк
Побачив Змій, за спиною у Бога,
І кільцями звиваючись, приліз:
"Як правильно тримати сонце й місяць?
Скажіть – я поповзу і дам ума
Вкажіть Атланта найслабкіше місце"-
Монетами труснув, - "не задарма!"
Лісні звірята кинулись:"не треба!
Своїм життям завдячуєм тому,
Що ПРАВИЛЬНО Атлант тримає небо,
Ласкаве сонце і нічну пітьму"
Найстарший із шакалів прокахикав:
"Громадо, в вас нема альтернатив,
Якби тримав Я небо, оттоді би
Не стало би штормів і дощ не лив,
Дивіться глибше, оцініть вцілому:
Нерівні в нього ноги і плече
До того ж, не отримав він диплому,
Щоб бути фах.придатним тримачем"
"Ба, дійсно," – і вовки завили хором
Щоб приховать дзвін змієвих монет, –
"Антлант – приблуда, він прибивсь знадвору
Це наше небо! Пошукай планет!"
Голосували чесно і відкрито,
"Пришлем гінця" – схвалив порядок стрій
Для зручності підставивши корито,
На лицарську п'яту вповзає Змій
(Кайрос радіє там, де хибить Хронос)
Під схвальний писк шакалячих порад
Гад довго повз, аж поки дужий голос
Гору зітряс: "Це ворог мій чи брат?"
"Я друг тобі," – зуб близиться до шиї,
Розмовою язик відволіка:
"Посланник від громади. Ліс воліє,
Щоб ти стояв інакше. Здалека
Нам краще твої руки, ноги видно:
Неоковирна поза і анфас
Кидає тінь. На небосхилля згідно
З законом має право кожен з нас"
Атлант напружив м'язи, повагався,
До сонця став плечима й запитав:
"Так краще?" Та ніхто не відізвався
Повзучий Гад не зачитав устав
Про небо і кому воно належне
Не чути ані звуку в вишині
Затоптані мовчать шакали лежма,
Змій впав, лишивши зуба у спині
Могутнього і чесного Атланта –
Мого народу, що тримає вісь
Небес. Як Бог дасть часу і таланту
Я краще напишу іще колись,
До чого ж ця історія? Лиш жарти,
Уява – щедра Муза, друже мій,
Та пам'ятай, як йдеш голосувати,
Що десь чатує однозубий Змій!
Народе мій, розтерзаний Атланте,
Труди твої величні і тяжкі
Та може вже пора перетоптати
Шакалів, що гризуть твої кістки?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948682
дата надходження 24.05.2022
дата закладки 26.05.2022
Не збирай, матусю, маки...
бо живим прийде синок!..
Квітка ця – печалі знаки!
Не плети собі вінок...
Згодом бу’де перемога!
Доля знайде і тебе!
Ти відчуєш силу Бога!
Щастя стрінеш до небес!
Посміхнеться син твій ніжно...
сльози витре рукавом...
скаже: - Матінко, я вижив!
Мир прийшов до нас з добром...
Скаже, що усі печалі
зникли, як війни вогонь!..
Ворог відійшов подалі!
Горе зникло, наче сон...
- Все тепер в нас добре, мамо!..
Вільний знову рідний край!
Доля в нас міцна, як камінь!..
Жити в спокої пора...
* * *
Не збирай, матусю, квіти ...
Ти надійся... прийде син!
Незабаром... скрипне хвіртка...
обійматимеся з ним!..
11.05.2022 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947502
дата надходження 11.05.2022
дата закладки 23.05.2022
Війна гримить, пала́ють хати,
Десь рвуться гради, сіють страх !
Хто міг - сховався в погреба́х ...
Прийшли в село чужі солдати !
В двора́х поставили машини,
Побли́з сільмагу метуша́ться,
Грабу́ють все, що тільки вдасться -
Пусто́шать хати, магази́ни !
Зайшли в обійстя, роздиви́лись,
На жі́нок ласо подивились :
- А ну-ка мать, накрой нам жрать !
Давай, быстре́е ! Чтоб не ждать !
Схилилась мати над столом,
Дістала хліб, дістала сало,
Борщу в миски́ поналивала -
Поїли і пішли селом ...
А ввечері припе́рся п'яний,
Розв'язний, і ніки́м незваний !
Став до хазяйки приставать -
- Не бойсь, не бу́ду убивать !
Оха́льна по́смішка на пиці,
А руки тягне до спідни́ці :
- Да брось, иди скоре́й ко мне !
Мы ж не в гостя́х, мы - на войне !
Аж сли́на хле́ще - так хотів !
Злякалась, глянула на нього -
Нещасне, чмо́шне, ра́ди Бога !
Турну́ла так, що полетів !
Ще й автомат з руки́ злетів !
Встає, наводить ствол на груди,
Та що ж він робить ? ! Добрі люди ! ! !
Неначе зо́всім очмані́в !
Ось приложу́ кулак до тіла ...
Та раптом хвіртка заскрипіла -
Вернувсь до до́му з поля дід !
Суворий погляд, грізний вид !
Завжди́ вступи́тися охочий
За сла́бших і за честь жіно́чу !
Й вояк зів'яв, відчувши гнів ! ...
Та раптом автомат підвів
І стрі́лив діду межи очі ... !
Здавалось, світ поме́рк в той час !
Вперед метнулась, боронити
Та До́ленька не да́ла вбити -
Прикла́дом вдарив ! Світ погас ...!
Прийшла до тями - вже світа́ло !
Та бу́ло видно - ще горіло...
Людське добро вщент догорало ...
Ледь підвела побите тіло
І помале́ньку пошкульга́ла ...
Нараз і чоловіка взрі́ла.
Ледь-ледь не впала, не зомліла,
До чо́ла мертвого схили́лась,
До тіла мертвого припала
І навіть сліз не витирала,
І шепотіла й говорила,
Що все життя його любила,
Що світ без ньо́го їй не милий...
Проще́ння жалібно просила,
Що горе в хаті допустила,
Що краще б гада сама́ вби́ла ! ! !
Закрила очі, як годиться,
Й пошкандиба́ла до світли́ці ...
Та тільки стала у порозі,
Стовпо́м засти́ла у тривозі !
Бо у примарнім світлі зга́ру,
В кривавих ві́дблисках пожа́ру,
Лежало ті́ло на дорозі,
На спаплю́женій підлозі !
Нахилилась, придивилась
І без сили поряд сіла ...
Доня старша... Світ немилий ...
Звірі, що ж ви сотвори́ли ... ! ?
Не ридала - скам'яніла ...
Довго ще ота́к сиді́ла,
Як відчула - в сні мерзе́ннім,
В грязних чо́ботах казенних,
Спить воя́ччина сп'яніла ...
Хропу́ть три горе-окупанти
"Асвабаді́тєлі" - гара́нти,
В хмільно́му п'яному угарі,
Безбожнії, паскудні тварі,
На оббльованій білизні
Воя́ки із "свято́й отчи́зны" !
Навпо́мацки, нечу́тно, бистро
У сі́ни впевнено зайшла
І до бензопили́ каністру
В кутку, повнісіньку, знайшла.
Ввійшла, як привид до світлиці
З пічу́рки сірники дістала
І бо́са, як в селі годиться,
До спальні все це притаска́ла !
На іко́ну похрести́лась
Тихе́сенька, немов сова,
Над воя́ками схилилась
Й пості́ль бензином облила ...
Обілля́ла всю підлогу,
Беззвучно двері зачинила,
Помолилася до Бога,
А по́тім хату запалила ...
Вона стояла і дивилась -
Пала́ла хата, як бага́ття !
Чіпля́ло полум'я за плаття
І чорна кі́птява кружи́лась !
А ра́зом з нею - ду́ші чорні,
Невідспі́вані з'явились !
Нараз розве́рзлися безо́дні,
Почувся плач і зу́бів скрегіт,
Ще й сатани́нський дикий регіт !
І в пе́кло ду́ші провалились !
Зверзла́сь земля, вогонь погас !
І мати Божа озирну́лась !
Заплакала і ледь всміхну́лась ...
Й хазяйка ди́виться на нас,
От тільки зо́всім посиві́ла,
А хата - ціла, незгоріла !
Немо́в не був вогне́нний час !
Там менша, ба́лувана до́нька,
Ону́чку пе́стить голово́ньку,
Під хатою цвіте калина,
Круго́м жахітя і війна,
А хата та неопали́ма,
Немов бібле́йська купина́ !
На фото : Ікона Богородиці Неопалима Купина.
Фото : https://facedobra.com/wp-content/uploads/2019/09/c6fdc2b8de732f48a058c9fe2dhq-kartiny-i-panno-ikona-bozhiej-materi-neopalimaya-kupina-768x958.jpg
29.04.2022 р.
м. Чернівці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946434
дата надходження 29.04.2022
дата закладки 22.05.2022
Примирення було лише за крок.
Мабуть, не нам написано сценарій.
Це твій останній вихід, Мата Харі.
Усьому на землі приходить строк.
Укутана у півпрозору шаль,
яка скриває таємничу вічність
і не важливо в серпні чи у січні
впаде остання крапка на скрижаль.
А нині час. Тобі пора іти.
У цих краях нема невинуватих.
Як сіє місяць срібло коло хати!
Але чомусь видніються хрести.
Чи збудеться? Нам не відомо те.
У піжмурки загралися із часом:
– Здійсниться все?
– На жаль наступним разом,
як папороть у лісі зацвіте…
21.05.22р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948325
дата надходження 21.05.2022
дата закладки 22.05.2022
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені- із тканини м'якої,
З тихим лагідним голосом- де ж це поділось дитя?
Я у снах повертаюсь в дитинство по краплю спокОю,
Де пелюстки квітОк вниз по шторі віконній летять.
Тепла ніжна тканина під вікнами рідного дому-
Там троянди блакитні цвіли на рожевому тлі,
Мені рисочка кожна була в тім малюнку знайома ,
Відбивалась казковим вбранням на вечірньому склі.
Утікаю у вІрші, хоча не надійний цей сховок-
Бо до мене туди заповзають тривога і біль.
Та вмокаю у фарби яскраві я слово за словом,
Й розквітають в рожевих рядках пелюсткИ голубі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948298
дата надходження 20.05.2022
дата закладки 22.05.2022
Крізь віки любов до вишиванки
Українці пронесли і зберегли.
Ромби, кола, лінії, меандри...-
Візерунків тисячі на різнім тлі.
Часто вишивали мак, калину.
Щоб було багатство, щастя і краса.
Процвітання роду й України,
Чистота духовна, вічності роса.
Дуб могутній, соняшник квітучий...
Оберіг від лиха, горя і біди.
Щоб не сунулись на долі тучі.
Навесні, щоб квітли рясно, мов сади.
Символом незламності вважають
Вишиванку у воєнний нині час.
Дух непереможний в ній вражає,
Прагнення до волі, сила, єдність мас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948113
дата надходження 18.05.2022
дата закладки 22.05.2022
Стрічають ранок, буйні трави,
Щоб день у сонячній заграві,
Щоб не наносив, ворог рани,
Із вітром тішивсь у забаві.
Травневий ранок, ліс весняний,
Верба з клиночком любувались,
У наряд вбралися листвяний,
На світлий день, теж сподівались.
Птахи у гніздах пробудились,
Спокійна ніч їх здивувала,
Від щастя парами тулились,
Жодна ракета не літала.
Весняний подих - жага миру,
Пісні любовні, сподівання,
Веселе «Кру» будить долину,
Зникають з росами страждання.
Нехай продовжиться цей спокій,
Звуки сирен, не злякають світ,
Бої закінчаться жорстокі,
Відійдуть ночі і дні важкі.
Травневий ранок… барвінковий,
В саду духмянім мішок думок,
У світ потрапила, казковий,
В красу наважусь, зробити крок.
Дивуюсь цвітом яблуневим,
На якусь мить зникли тривоги,
Кульбаби ваблять золотавим,
Сонячний промінь вздовж дороги.
Вітрець ранковий, прохолода,
Душа мов птах, тепла відчуття,
Від сну прокинулась природа,
Бузковий настрій - віра в життя.
13.05.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947803
дата надходження 15.05.2022
дата закладки 22.05.2022
* * *
Первый в моей жизни опыт бомбоубежища
и у мамы он тоже первый
маме уступили стул принесенный сверху из школы
девочки напротив подвинулись освободили часть двухьярусных нар
и я сел туда со своим костылем
Кашляют неподалеку говорят смеясь
о Германии, в которую не успели уехать
Аэропорт здесь совсем недалеко
ведь город маленький, мы где-то на окраине
перед окружной
но и
центр здесь рядом
И аэропорт крохотный - он может стать важным
если разнесут все остальные
Приходят новые люди с детьми-пятилетками
школьницы говорят друг другу здесь весь девятый класс
Разговоры: мы не японцы
но многому уже научились
а в зале где мы танцуем
огромные зеркала
Множим сто яблок на ноль
получаем ноль
Куда подевались яблоки?
Кто съел их там в пустоте?
Мамо – дівчина теж посміхається –
там три туалети, а зайшла одна жінка
Тобто два вільні – показывает два пальца,
как знак победы
Прикидываю, на каких известных актрис
похожи девчонки
Кажется, на Леа Сейду и Марион Котийяр
но только в профиль
Кто-то включает на телефоне
игру со стрельбой и
полподвала требуют выключить звук
Молятся: нехай буде воля твоя
як на небі так і на землі
Звісно, краще, коли на небі
воля Божа, а не ворожа
Стає трохи нудно - скільки ще чекати?
Даже думаю теперь по-украински,
разговариваю с мамой – не всегда понимает
да и украинский мой не лучшего качества
Можна вважати все це великою прокрастинацією.
Сидел бы в это время за работой
или клевал уже носом, ложился спать
Будет ли так теперь каждой ночью?
Придется ли научиться спать днем, между сиренами?
Приходит малявочка, очень милый
Здається, брат найбалакучої з дівчат
Какое счастье, что мой в безопасности,
в Генуе - разрисовал там тризубами
окна и стены бабушкиной квартиры
Душно, как бы маме не стало плохо
Сегодня дважды пила лекарства от давления,
второй раз – когда собирали тревожный рюкзак
и не нашли ни черта нужного
Вот он, почти пустой, над головой:
только документы на квартиру в другом городе
который скоро оккупируют
Снова звуки сирены, предыдущую
мы здесь не расслышали
Галя-львовянка написала спасите нас
Фриц написал вывезите меня с котом в Тернополь пожалуйста
Я сижу в Тернополе ночь напролет
в школьном подвале
и боюсь представить что теперь в Киеве
Знаете, дорогие европейцы, введите войска
пока не поздно
хотя бы в эти западные земли
раз слабо спасать киевлян
Мы обеими руками за
только вы не ссыте, пожалуйста
А лучше закройте наше небо
чтобы вся эта дрянь по нему не летала
Сегодня говорили с утра
в тимзе с коллегами-швейцарцами
даже попытались перевести им фразу
"Иди на х*й русский военный корабль"
Они удивлялись, что и у них в стране
тоже есть чокнутые, которые верят,
что во всём виноваты американцы и НАТО
"С гражданскими мы не воюем, мы их
освобождаем
денацифицируем
выводим крыс и мышей"
Шмаляйте, джавелины,
таких освободителей
Вышел подышать воздухом, тело ноет
Налет говорят в четыре
На ветках кустов развешаны
бумажные плачущие ангелочки
23-24.2.2022
Первомартовские хайку
1
ночная тревога начинается одинаково
будят не сирены (их можно проспать)
а мамины проклятия путину
2
но дальше есть варианты
или молния в куртке разойдётся
или шнурок в застёжке застрянет
3
собираясь в убежище
по привычке пытаюсь
убить в коридоре моль
01.03.2022
Хайку по дороге в убежище
какой мощный прожектор
все выбоины в асфальте видны
нет, это луна, чуть уже старая
Хайку из школьного подвала
1
младшеклассники
играют в русский корабль
ночью переход на летнее время
2
хорошо спится
после чтения симика
под радушным чучелом оленя
3
над городом ревут самолёты
жители высыпали на школьный двор:
мы в аду или в этот раз обойдётся?
4
долгая история, к сожалению
история болезни
одного странного человека
5
спрашивают: какому богу молиться?
наверное, богу нато
он пока не слышит нас, весь в заботах
Хайку комендантского часа
1
при затемнении
работая над переводами
с трудом нахожу отщепенку - клавишу "ё"
2
так мало сплю ночью
из-за частых воздушных тревог
что днём уснул под бором у зубного врача
3
фейсбук подставляет "чернобыльские
переводы" вместо "черновые"
тонкий знаток событий
Хайку ночного кошмара
1
смерть – ковыляющий сзади прохожий
стоит замешкаться, она догоняет,
вгрызается в рот
2
долго ещё, проснувшись ночью,
отмываешь дёсны с мылом,
пытаясь воспрепятствовать магии войны
Хайку рабочего времени
1
резкий получился бизнес-колл
украинские айтишники настаивали
что сотрудничать с россией нельзя
2
европейской дирекции пришлось отбиваться
дескать мы помогаем больным детям
ведём себя гуманно, как и всегда
3
наши наседали: "нельзя помогать стране
в которой 80 процентов населения
поддерживают войну"
4
"никаких контактов, никакой помощи
подумайте, какими вырастут эти дети
машущие флажками с буквой Z"
5
"помощь эта - новые
рабочие места для страны-захватчицы
новые налоги ей в карман"
6
европейцы были растеряны
но
бизнес есть бизнес
Хайку освежающего сна
полное эмбарго
на нефть и газ
для насильников и мародёров
06.04.2022
Хайку лиги Европы
русский военный корабль
вылетел
в четвертьфинале
Хайку ПВО
ракета лежит
на распаханном поле
как издохший зверь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945812
дата надходження 23.04.2022
дата закладки 22.05.2022
Я на страждання тебе веду —
на повільне згорання.
Вибухнемо на прощання —
так написано на роду.
(Михайль Семенко)
***
Вибухнемо на прощання
Так написано на роду
Перестрибуючи біду
І рахманні пастки кохання
Я останній і ти остання
В цьому замку що на льоду
Ми з тобою пісні бажання
Маніфест пожадань -
Прощання
Перетворимось на руду
Або ж на землю
Або ж на кров
І те і друге єси любов
17.05.2022
* Рахманний-тихий,лагідний, затишний.
Живопис - Digital designer and illustrator Muhammed Salah.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948108
дата надходження 18.05.2022
дата закладки 22.05.2022
Біля мами п’ятирічна
Крутиться Ганнуся:
-Мені таке-е-е розказала
В дитсадку Маруся:
Що, як діти виростають,
То живуть окремо,
А я її пригостила
Із тортика кремом.
-Так, це правда,- мама каже,-
Знають села й місто,
Коли діти виростають –
Усім стає тісно.
-А ти куди підеш жити?-
Питає Ганнуся,-
Я відразу догадалась:
Підеш до бабусі.
В баби цілих три кімнати
І вона багата,
Місця вистачить для неї,
Для тебе і тата!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948328
дата надходження 21.05.2022
дата закладки 22.05.2022
На схил з гори туман спадає тихо,
Клубо́чить, па́смами, ляга́ на воду ...
А я дивлю́сь ... Твою лиш бачу вроду !
Моя ти радість і моя ти втіха ...
Пора вже йти, твої́м чару́юсь сміхом,
Ще спить спокійно, вра́нішня природа ...
Ловлю твій по́гляд, наче нагороду
Й слова кохання промовляю сти́ха ...
Про щось шепо́чуться десь ясен з бу́ком,
Цілую ніжно я коханій руки :
- Побудь ще, серденько, чуть-чуть зі мною !
Вже небокрай давно налився жаром.
Ще мить і обрій спалахне пожаром,
І сонечко всміхнеться над водою !
20.05.2022 р.
м. Чернівці.
[u][b]Прощання над Прутом. Тривожний сонет[/b][/u]
На схил з гори туман спадає тихо,
Клубо́чить, па́смами, ляга́ на воду ...
А я дивлю́сь ... Твою лиш бачу вроду !
Моя ти радість і моя ти втіха ...
Пора вже йти, твої́м чару́юсь сміхом,
Ще спить спокійно, вра́нішня природа ...
Ловлю твій по́гляд, наче нагороду
Й слова кохання промовляю сти́ха ...
Про щось шепо́чуться ще ясен з бу́ком,
Та вже нависла чорна тінь розлуки -
Набатом в се́рденьку звучи́ть тривога !
Гримить палає навкруги́ війна !
Та в нас любов - сильніша, ніж вона !
Ми все пройде́м і буде Перемога ! ! !
19.05.2022 р.
м. Чернівці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948253
дата надходження 20.05.2022
дата закладки 22.05.2022
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки , тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси
Як сльози -
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Ти для Любові ,Віри і Надії,
Для Перемоги світлої Воскрес !
Христос Воскрес! - над куполами лине.
І хоч на серці сум - Христос Воскрес!
Ми віримо - воскресне й Україна! -
...Возноситься молитва до небес .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945668
дата надходження 22.04.2022
дата закладки 22.04.2022
я забыла две первых жизни, пытаюсь
забыть и третью чтобы начать четвёртую
а она никак не начинается
и никто не знает начнётся ли
один тренер по уличному кунг-фу
учил нас когда-то падать
правда подниматься не учил
это мы должны были сами
и вот я думаю может вспомнить его науку
в одном средневековом трактате писали
что за монаха в монастыре много не дашь
но когда он оттуда выходит –
вот тогда держись, община,
ему многое открылось в уединении
он многое может
сколько языков у Господа Бога и на каком Он с нами
говорит?..
я должна знать, чтоб не пропустить послание
чтобы вовремя выйти из дома
(Перевод с украинского)
++++++++++++++++++++++++++
*
я забула два перших життя і намагаюся
забути третє аби почати четверте
а воно ніяк не починається
і ніхто не знає чи почнеться
колись один тренер із вуличного кунг-фу
учив нас падати
правда підніматися не вчив
то ми вже мали самі
і от я думаю може пригадати його науку
казали в одному середньовічному трактаті
що за ченця в монастирі багато не даси
але коли він звідтам виходить -
о, тоді тримайся, громадо,
йому багато відкрилося в самотині
він може багато
скільки мов у Господа Бога і котрою Він з нами
Говорить?..
я мушу знати щоб не пропустити послання
щоби вчасно вийти із дому
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945596
дата надходження 21.04.2022
дата закладки 21.04.2022
Молюся за людей загиблих
Від авіаударів і від куль,
Від вчинків окупантів хибних,
Не приховають орки звірства в мул.
Молюсь за воїнів вкраїнських,
Що віддали життя своє за мир.
І кожного ім'я нетлінне
До смерті не забудем ні на мить.
Молюсь за Збройні Сили України,
За всіх, хто у бою, захисників.
Дай, Боже, повернутись у родини
Живими до дітей і матерів.
Молюсь за всіх людей стареньких,
Які удруге бачили війну,
За сльози України-неньки,
І ворогом розстріляну весну.
Молюся за дітей і внуків,
За найдорожче у моїм житті,
Щоби ракетні чорні круки
Розгромлені були у пустоті.
Молюся, Боже, я до тебе.
Дай захист кожному під час біди.
І Перемогу, й мирне небо.
Врятуй мою країну від орди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945503
дата надходження 20.04.2022
дата закладки 21.04.2022
Маріуполь- ти біль наш і рана,
Прийде ранок - заплаче росою,
Прийде вечір - заплаче туманом,
Прийде ніч - і попадають зорі.
Цвіт, як плач , облітатиме з саду,
Буде грозами плакати літо,
Свічка воском заплаче , а правду
Ще в руїнах - підвалах зарито.
Ну а потім вже осінь заплаче,
Заридає , застогне , затужить .
Чи таке ще у світі хто бачив -
Тисячами злітаючі душі
В небо - лЕбедями й голубкАми...
Десь надії ще вогник жеврІ́є...
І світитимуть зорі віками
В Маріуполі - місті Марії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945572
дата надходження 21.04.2022
дата закладки 21.04.2022
Петя й Галя жили гарно,
І щоб лишнє не сваритись,
Вирішили у цей вечір
Фільми жахів подивитись.
Пропливали персонажі
І лунали грізні звуки,
Всі герої в кожнім кадрі
Нелюдські терпіли муки.
Там вампірка так бісилась
І на монстрів нападала,
Від укусів всі казились,
Коли кров вона смоктала.
І коли жорстоку нечисть
Відьма довела до краху,
-Мамочко! – несамовито
Закричала Галя з страху.
-Верховодить теща-мама,-
Петя голосно озвався,-
Бач, ти зразу упізнала,
А я ще в думках вагався.
Тут не гріх і похвалити,
Треба ж їй такою вдатись:
У всіх сім’ях колотити,
Та іще й в кіно зніматись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945396
дата надходження 19.04.2022
дата закладки 21.04.2022
Колисає мати... чорта!
Любить дуже... свій же син!..
Хоч душа у нього чорна,
та у неї він один...
Зовні... начебто людина...
так... звичайнеє дитя...
Та татусь його – тварина!
Демон без серцебиття...
Думи гірко обпікали...
Зморена... зустріла сон...
- Ями там... та гострі скали...
Крики чула... плач та стон...
Йшли роки... дитя зростало...
Виріс справжній Сатана!..
Погубив людей немало...
Вся кривава сторона!
Там, де світло, стало темно!
- Щоб згубити більше душ,
зліз на трон кривавий демон!
Й стільки горя лив довкруж!..
Розливалась кров рікою!
Смерть повзла з усіх кінців!
- Плоттю ласував людською
Сатана! Її хотів...
Розсвітало... Сон розвіявсь...
Мати знову думи тче!
- Буде згодом те, що снилось!..
Світу буде гаряче...
Не того хотіла мати!
Силоміць взяв старий біс...
- Їй малого колисати,
чи віднести в дикий ліс?!
Гіркота серденько крає...
Що робити? Чує Бог?!
Хмари лиш над небокраєм...
- Як лишитися тривог?!
Постояла за порогом...
- Їй би Янгола крила!!!
Посміхнулась до малого...
годувати понесла...
6.04.2022 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944235
дата надходження 06.04.2022
дата закладки 16.04.2022
Ти лебідка моя, ніжна синьоока,
Ти красуня земна та доля жорстока,
Чому, в чОму винна моя Україна,
Де пшениці в полі, мова солов’їна,
Працьовиті, дружні і добрії люди,
Нам би Миру, сонця і щастя повсюди.
Щоб мале дитятко всміхалось матусі,
Теплий, ніжний погляд грів серце бабусі,
Щоби татко поруч, мужній і сміливий,
Щоб війни, не знав він, працював щасливий.
Прошу Боже, подивися на родину
Від неволі спаси козацьку країну,
Всели віру у душу, любов, надію,
Щоб раділи люди, завжди мали мрію!
Я вклонюсь синочкам, донькам України,
За хоробрість, мужність, що сни зберігають,
У боях жорстоких волю захищають,
В перемогу вірю, виженуть навалу,
Розквітне країна, збудуєм на славу.
Всі міста і села. Хай хліб колоситься,
І малим діточкам війна не насниться,
У шовкових травах, посрібляться роси,
І життя настане, жаданим, прекрасним!
11.04.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944680
дата надходження 11.04.2022
дата закладки 16.04.2022
Вчора відвела я душу,
Хочу знов піти туди…
Пригадати зараз мушу:
Де, коли, із ким, куди?
Що було - не пам’ятаю,
Але дуже рада я,
Що зі мною залишилась
Дорога душа моя.
І вона мені шепоче,
Щоб сиділа вдома я,
Бо вона ще жити хоче,
І боїться Бабая.
Там, де я була учора,
Не давала спати їй
Молода якась потвора
Й троє сильних Бабаїв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945001
дата надходження 14.04.2022
дата закладки 16.04.2022
Набирає обертів весна,
У цвіту розкішна абрикоса.
Парадокс: ввірвалася війна,
Упере́міш з кров'ю чисті роси.
Підло на світанку саранча
Сотворила напад безпідставно
І безмозко розвіває чад,
Втілює свій злочин непоправний.
Вивертається поріддя яд,
Нелюдське у ворога обличчя.
Ко́дла упаде за рядом ряд,
Шлях йому у пекло потойбіччя.
Щоб не нищили життя й весну,
Щоб раділи сонцю наші діти,
Проклинає світ увесь війну:
Миру - Україні, Правді - жити!
Наш уклін земний захисникам,
Захисницям світла, патріотам.
Не дадуть пощади ворогам.
В єдності наш український спротив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945062
дата надходження 15.04.2022
дата закладки 16.04.2022
Час при́йде й нами́лить джуто́ву вірьовку палач,
Гаспи́д стрепене́ться й розкриє до пе́кла воро́та !
На світ цей, востаннє, спогля́неш ти з під ешафоту -
Суд лю́дський ніко́ли тебе́ не пробачить, хоч плач !
Суд Божий тебе́ не прости́ть, не надійся, зазна́ч :
В геє́ні, вогне́нній, горі́ть тобі бе́зповоротно ! ! !
Час при́йде й нами́лить джуто́ву вірьовку палач,
Гаспи́д стрепене́ться й розкриє до пе́кла воро́та !
На грішній землі́ ти посі́яв лиш сльо́зи і плач !
Творив лихі звірства, криваву наругу й скорботу !
Та ви́сить петля і вже кат зготувавсь до роботи...
"Проща́ньє славянкі" в доро́гу просу́рмить труба́ч !
Час при́йде й нами́лить джуто́ву вірьовку палач !
* * *
На фото :
John C. Woods (Джон Вудз)
Джон Кларенс Вудз був старшим сержантом армії Сполучених Штатів, який разом із Джозефом Мальтою здійснив Нюрнберзькі страти десяти колишніх вищих лідерів Третього рейху 16 жовтня 1946 року після того, як вони були засуджені до страти на Нюрнберзькому процесі ( Вікіпедія )
За що ? !
Із Статуту Міжнародного трибуналу,
далі - на російйській мові, щоб краще розуміли :
Из Устава Международного трибунала :
Полезно напомнить, какие именно преступления попадали под юрисдикцию данного трибунала. В статье 6 они сформулированы так:
a. Преступления против мира, а именно: планирование, подготовка, развязывание или ведение агрессивной войны или войны в нарушение международных договоров, соглашений или заверений, или участие в общем плане или заговоре, направленных к осуществлению любого из вышеизложенных действий.
b. Военные преступления, а именно: нарушение законов или обычаев войны. К этим нарушениям относятся убийства, истязания или увод в рабство или для других целей гражданского населения оккупированной территории; убийства или истязания военнопленных или лиц, находящихся в море; убийства заложников; ограбление общественной или частной собственности; бессмысленное разрушение городов или деревень; разорение, не оправданное военной необходимостью, и другие преступления.
c. Преступления против человечности, а именно: убийства, истребление, порабощение, ссылка и другие жестокости, совершенные в отношении гражданского населения до или во время войны, или преследования по политическим, расовым или религиозным мотивам с целью осуществления или в связи с любым преступлением, подлежащим юрисдикции Трибунала, независимо оттого, являлись ли эти действия нарушением внутреннего права страны, где они были совершены, или нет.
Все ясно ? ! ! !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944406
дата надходження 08.04.2022
дата закладки 16.04.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2022
Після Аушвіца вірші не пишуться.
А що буде після моїх, українських, міст?
Замість них - діра в серці та попелище
На супутникових знімках.
У відповідь на звірства світ мовчить,
Бо так, усе світово,
Та насправді життя зводиться до клацання
Зброї,
Бо палиця чи камінь Каїна
Переродилися в метал.
Після Маріуполя, Бучі, Ірпеня,
Чернігова, Харкова.....
Буде німий крик.
Європеєць пройде повз
І скаже: "А, знову кричать українською,
Я це вже чув століттями".
А перед криком була брудна
Лайка грубої, неотесаної
Мови,
Запах немитого від крові тіла
Та погляд, сповнений зверхності
Та презирства.
Їхній диявол методичний у безумстві,
Оперує словами Ісуса
Так гидко,
Що отупілий натовп плескає в долоні,
Плюється від задоволення,
Бо знає: зараз любить,
А завтра - роздере вождя на друзки.
Коли все скінчиться,
Почнеться тотальне відхрещування.
Тільки в очах буде помітно,
Хто винен,
На руках буде липка й червона
Патока,
Її не відмити навіть нащадкам.
Ніколи не думала, що
Слово "ненавиджу" буде
Першим,
Яке промовляю
Щоранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943962
дата надходження 03.04.2022
дата закладки 04.04.2022
Як пахнуть сльози?Як смакує біль?
І звірська мить, що довжиною в вічність
Згорає свічка і зникає цвіль
У темряві підвалів потойбічних
Гуде снаряд здригається земля
Усюди пахне смертю, страхом, кров'ю
Спитає тихо стомлене маля:
"Чи довго мамо, ще ми тут з тобою?
Висить в повітрі демонів орда
Ненависть перетягнена струною
І серце розриває їх хода
Все ближче чути...майже за стіною!
Останній подих!Господи прости!
Катовані облудними синами
Повсюди де не ступиш, лиш хрести
"За що вони матусю так із нами?"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944040
дата надходження 04.04.2022
дата закладки 04.04.2022
Далеко не изо всего,
что с нами происходит,
можно сделать стихи.
Стих можно написать
о сложных и запутанных
отношениях между людьми,
о любовном пении
поездов в долине.
Стихи могут появиться
из сомнений и убеждений,
из решительности, из смирения.
Вместо этого обрушивается мир,
будто дождь,
обрушивается мир, будто дом,
в котором всем было
так неудобно,
и не напишешь об этом ни одного
стиха, не напишешь
ни строчки,
поскольку нет слов,
чтобы обозначить нашу
жизнь после смерти,
нет слова,
чтобы назвать
ветку,
для которой так и не нашлось
дерева.
(Перевод с украинского)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944025
дата надходження 04.04.2022
дата закладки 04.04.2022
-Хочу я такою бути,-
Каже дівка Лера,-
Щоб за мною упадали
Гарні кавалери.
І щоб бігали за мною
Всі мужчини браві,
Я із них, щоб вибирати,
Мала повне право.
Мама слухала, зітхала:
-Тобі мало бою,
Що дружини усі їхні
Біжать за тобою?
Із качалкою, дрючками,
Або з макогоном,
Не раз патли видирали,
Лякали законом.
А як разом всі зберуться –
Так навчать любити,
Що не тільки кавалерів –
Не захочеш жити!
Каже Лера: Тут вже, правда,
Небезпечно жити,
Треба місце проживання
Вже мені змінити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943614
дата надходження 31.03.2022
дата закладки 02.04.2022
Жовтіють верби, як мімози,
ласують соками землі,
умиті в ранішній імлі,
рум'янцем зашарілись лози,
курличуть в небі журавлі.
Лопочуть крилами щосили
і мріють про солодкі сни.
О світе, миром обійми, -
вітри попутні голосили, -
спини знущання, вир війни.
Свою любов до ріднокраю
несуть пернаті крізь жалі -
зусилля їхні немалі -
єднаються у спільну зграю,
розвіюють хмарини злі. 1.04.22
*моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943746
дата надходження 01.04.2022
дата закладки 02.04.2022
любий,
від дому лишилося пекло: пам'ять, фундамент, фіранка
світ, де я відбулась, як людина, наречуть по-сухому: "збитком".
смерть волого шепоче мені на вухо словами Віктора Франкла:
"першими ламались ті, хто вірив, що все закінчиться швидко".
в кишені у мене є паспорт, там чітко написано, хто я.
хоч десь хай побуде істина, бо спогад уламком стертий.
хтось каже: "терпи ж бо! подумай хоч раз головою!"
мій рівень терпцю знеструмлений від даху до кінчиків нервів.
(У) країна вирує у пеклі: від вибухів стаємо хоробрими,
один у полоні стрáху, інші — в молитві під зливою
ГРАДів. мабуть, дуже просто бути богами добрими,
надто розпачливо й боляче лишатися справедливими.
любий,
ми втримаємо більше разом: ти — зброю, а я безсилля.
переможемо й іще одне коло у Данте треба просити!..
у держави нині криваве свято: воля й правда означає весілля,
ми господарі тут — не гості, й визначаємо, кому бути ситими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943751
дата надходження 01.04.2022
дата закладки 02.04.2022
А знаєте, що вірші вже не ті,
Грудками в горлі рветься кожне слово,
З колін до неба в тихім каятті,
Про сьогодення, що прийшло раптово.
Нема метафор, милозвучних рим,
Без порівнянь, склади всі кострубаті,
Сльозами змитий театральний грим…
Прийшли в мій край недолюдки прокляті.
Слова немов замочені в крові,
В нестерпнім болю, в неземному жалі,
Волають душі мертві і живі,
О, Боженько, що далі буде з нами?
Це не поезія… Охриплий крик душі,
Безмежний зміст: три крапки, або кома,
Але вони - нескорений рушій,
Всім нам, хто залишився в себе вдома.
21.03.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942911
дата надходження 21.03.2022
дата закладки 30.03.2022
Кого-то путлер мне напомнил...
Холопа клон... шута черты...
Из клетки выпустил питомник...
Уродлив... прям до тошноты!
Он со своей душонкой темной
попортил многие меха...
- Яйцо блохи он мне напомнил!
Он, просто, гн... и да! Он – блоха!
Я знаю, что исчезнет лихо!
Спокойно снова будем жить...
- Мелькнула тень в аптеку тихо,
от блох чего-то там купить...
27.03.2022 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943505
дата надходження 29.03.2022
дата закладки 30.03.2022
На дім востаннє озирнулась
як жінка Лота
на мить неначе скам"яніла
не дім - Голгота
дверей обвуглених діткнулась
прощай навіки
за ніч від горя посивіла
сльози, як ріки.
І до грудей дитя тулила:
мій любий сину
як тяжко дім свій покидати
в тяжку годину
орда московська залишила
страшні руїни.
тебе я мушу врятувати
для України.
Я розповім тобі, мій сину
на рідній мові
які сади у нас квітучі
та калинові
як батько бився до загину
мій Сиротенко
як на Дніпра високій кручі
плакав Шевченко .
Я розкажу тобі, синочку
наше коріння
де жовтий колос під синім небом
й надій проміння
коли ще спав ти у сповиточку
падали гради
і смерть у танках їхала степом
під канонади.
І до грудей дитя тулила:
мій любий сину
як гірко дім свій покидати
в тяжку годину
орда московська залишила
нам лиш руїни
тебе я мушу рятувати
для України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943494
дата надходження 29.03.2022
дата закладки 29.03.2022
Росси́йский народ, я к тебе обращаюсь :
- Зачем ты прислал к нам сыно́в воевать !?
Их на́ смерть отправил, навек распроща́ясь,
В чужие пределы посла́в умирать!
Лежат они мертвые, пе́плом укрылись,
Свой взгляд устремили в небес глубину
А ду́ши их ве́чные в ад покати́лись
За то, что с мечо́м к нам приперлись в страну !
За то, что пришли к нам незванно и подло,
Неся в наши стены разру́ху и смерть !
Как древние ва́рвары, дикое кодло -
В аду им прокля́тым наве́чно гореть !
Не осознав перед Богом провинность,
Не осознав своей тя́жкой вины -
Бомбили и жгли города Украины,
За то, что мы что-то, вам вроде должны!
Мы этот должо́к отдадим вам стори́цей!
Гру́зом двухсотым полу́чите вы -
Сынов ваших мы размели́ под столицей!
И всем остальным - не сносить головы́ !
Страну обязательно мы восстано́вим !
Дере́вни и се́ла, и вновь - города !
Це́ркви, сожже́нные вами, отстро́им,
А не́нависть к вам сохрани́м навсегда!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943274
дата надходження 26.03.2022
дата закладки 29.03.2022
Бачу - хвацько циган їде
На велосипеді,
На всі боки поглядає,
Як в театрі леді.
Реготав я з цього дива,
Аж за боки брався,
А тепер аж страшно стало:
Чого я сміявся?
Виявляється, украв він
Мій велосипедик!
Не знав, мабуть: я в районі
Найчесніший медик.
Але, що тут дивувати?
Сяду, щоб не впасти:
Для циганів - не проблема
Навіть танк украсти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943162
дата надходження 24.03.2022
дата закладки 29.03.2022
Весна, обпалена страшенною війною,
Пекельним полум'ям, ракетним смерчем.
І стільки сліз пролито матір'ю, вдовою.
Руїни замість міст, насилля й жертви.
Антихрист бункерний, рашистський недокурок.
Його брехня з російського ТБ ще ллється.
І орків бумеранг чекатиме й тортури,
За скоєне відповідать прийдеться.
А в Україну вже лелеки прилетіли.
Весна йде повним ходом. Воскресіння.
Можливо, щастя принесуть птахи на крилах
І віру в Перемогу і спасіння.
(Лелека - вісник весни і відродження. Вірмо!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943490
дата надходження 29.03.2022
дата закладки 29.03.2022
Война умеет объединить -
Всеобщей злостью, всеобщей болью!
Крепчает вера, плетётся нить -
Одной надеждой, одной любовью!
Слеза к слезе и зерно к зерну,
Всё вместе - силы несокрушимость!
Идёт борьба за свою страну
И за земли её неделимость!
И в каждом сердце огонь побед
Лишь разгорается всё сильнее!
И будь ты проклят, гнилой сосед,
И стань в пустыне - песков мертвее!
И пусть во чреве твоём сухом
Не зарождается больше семя,
Чтоб ни в Гоморру и ни в Содом
Не вырастало слепое племя!
Ничтожна суть - где осиный яд,
Ведь укусив - умирает особь!
Лети, осиное племя, в ад,
Коль жить иной не находишь способ!
Погряз во лжи, полюбив гипноз,
Ты сам избрал своей жизни прозу.
Ты разлагаешься! Ты - цирроз!
Пятно кровавое! Ты - заноза!
Ты - паразит на земле Руси,
Которой - Киевской быть судилось!
Вкуси же яд свой, орда, вкуси,
Чтоб на Земле тебя не водилось!
14.03.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943477
дата надходження 29.03.2022
дата закладки 29.03.2022
***
Коли земля палає у вогні -
Міста у попелі та гинуть люди,
Круки завзято розпинають груди -
Зібрались поживитися зусюди,
Натомість, щоб сказати: "ні війні!"
Колаборанти хижі, ви - іуди! 28.03.22
***
Гірчать слова, коли іде війна,
Змагаються з небом ракети.
Їдучий дим, як хмара навісна, -
Ворожих куль та градів злети.
Картина, навіть, для вітрів сумна -
Розвіюють попіл планети. 28.03.22
***
Терміти точать нашу хату
І перетворюють в руїни....
Нас, волелюбних, не зламати,
Ворожим силам не здолати -
Отримають за це розплату!
Героям Слава України! 19.03.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943478
дата надходження 29.03.2022
дата закладки 29.03.2022
Ми просто хотіли жити!
Щоб в полі рясніло жито,
щоб наших дітей навчити,
як вірити і любити.
Ми знали, що буде завтра...
Читали дорожню мантру -
нам точно летіти варто,
туди де початок старту.
Щоб рухати свою мрію,
щоб знову зерно посіять
і мати таку надію,
що більш, ніж торік зумієм.
Ми чесно уміли жити!
Тримати в обіймах квіти
і дуже тому радіти...
Та раптом змінились титри...
Копаєм окопи з дідом,
примхливим отим сусідом,
що нас не терпів та звідав,
що краще за нами слідом.
Зібрали таку громаду -
в кремлі за столом не сядуть
й уперто чекаєм стадо,
що суне орківська влада.
Ми разом до кухні стали,
так ніби завжди стрічали
гостей величезні зали.
Якби нам колись сказали...
Не вірили б рідні вуха,
що вистачить того духу
терпіти такі розрухи
і кожну пораду слухать...
Ми стали міцна родина
за кожного: доньку й сина.
Бо це лише їх країна!
Незламна, одна-єдина!
Ми вас не хотіли чути,
ні бачити, ні збагнути
чому ви такі - з отрути?
Як можна ось так тонути?
Ми просто хотіли жити!!!
І будемо!!! Бо як квіти,
нас ніжно тримають світом...
Ваш попіл розвіє ж вітром...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943469
дата надходження 29.03.2022
дата закладки 29.03.2022
Рідна земле моя, я сную над тобою молитву -
День у день відбиває на ликах Пречистих свіча.
Поверх поту солоного знову ти кров'ю полита,
І затягує дим ясну синь у дніпровських очах.
Рідне земле моя , твоє тіло від вибухів рветься
Так, що в самому чорному сні хто побачить не міг,
І заходиться болем в мільйони помножене серце,
Та звитяга синів твоїх- непробивний оберіг.
Нам за плачем дитячим нечутно пташиного співу.
А як ждали весни! Хто ж міг думать про сірий підвал?
Душі сповнились вщент прадідівським палаючим гнівом,
Бо затьмарив весну цих скажених шакалів оскал.
Рідна земле, вже вкотре омита синівською кров'ю,
Ти у себе , святу, приймеш смрад і своїх ворогів,
І оновишся знову , у сонці , в красі і любові,
В чистій сині Дніпра, зі щасливих своїх берегів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943452
дата надходження 29.03.2022
дата закладки 29.03.2022
Девятый год гибридной и месяц откровенной –
Война бежит по венам.
Война питает сердце,
Где мир давно не к месту,
Где пляшут ада тени.
Война питает души,
Тех,
Кто заклеил уши,
Глаза и рты – трусливо.
И зигают овациями
Кровавой «операции» –
Военной – ради мира.
И орды оккупантов
Идут, как шли когда-то,
Сюда другие орды.
И снова – не цветами,
А ненависти пламенем
Встречает весь народ их.
И снова, как и прежде,
Мы выстоим!
А те же,
Кто шел на нас войною –
Пожнут такую бурю –
Чертям всем тошно будет…
Но главное – другое.
Но главное – мы станем
Сильнее. Станем сталью,
Прошедшею закалку.
Закалку кровью, пеплом,
Страданиями, верой –
Борьбой за наше завтра.
Мы – Нациею станем.
Мы выдержим – я знаю!
И будет мир гордиться,
Что есть в нем – Украина.
И что она – едина,
И что она – как птица.
И имя птице – Феникс…
***
24-й день кровавого марта 2022-го
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943114
дата надходження 24.03.2022
дата закладки 24.03.2022
Пиши. Хоч інколи,
Щоб я лиш тільки знала,
Що ти живеш,
Що серце б’ється в такт,
Що ти іще перо
В руці тримаєш,
Що служать людям
Ще твій розум і талант.
Нам важко всім,
Буває душить розпач,
Та віра в Бога у душі жива,
А ти пиши,
З надією на краще,
Бо віра і надія не вмира.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942610
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 24.03.2022
Сонячний котику, вбраний весняно,
Що ти шукаєш в торішній траві?
Може, згубив там шкарпетки нові,
Що від ракет зайнялась полум'яно?
Сонячний котику, мурчику милий,
Хай не торкаються кулі тебе,
Небо дарує нам мир, голубе, -
В ньому купається обрій сяйливий.
Світла хмаринка дарує усмі́шку -
Більше не бути запеклій війні!
Сонячний зайчик піймаєш вві сні,
Муркати, ніжитись будеш у ліжку... 22.03.22
*Світлина 5-річної Анастасійки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943093
дата надходження 23.03.2022
дата закладки 24.03.2022
Блокада.
Очереди.
Страх пред неизвестностью.
И холод.
Собаки тощие и...
Бах!!!
Но все стоят.
Страшнее голод.
Ещё есть шутки.
Дефицит: почти закончилась надежда.
Наш город, Боже, сохрани!
Хоть и не будет так, как прежде.
14.03.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942996
дата надходження 22.03.2022
дата закладки 23.03.2022
Есть время свершений, есть время сражений,
И фата морганою ядерный гриб.
И мой позвоночник дрожит в напряжении, -
Пробует время меня на изгиб.
Есть время прозренья, есть время распада, -
И, может, кому-нибудь все нипочём,
Но сердце почуяло что-то неладное, -
Пробует время меня на излом.
Есть время из твёрдой породы, мореное,
Есть воздуха легче и мягче губ, -
Но время пришло, как монету червонную
Пробует время меня на зуб.
Есть время безвременья, время абсурда, -
И постабсурд наступит вослед.
Я знаю, что время расценит, рассудит
И развенчает до новых календ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941895
дата надходження 08.03.2022
дата закладки 23.03.2022
* * *
приехали бл*дь
я внутренне перемещенное лицо
йобана
внутренне
перемещенное
с*ка лицо
дорогие мои хорошие
уважаемые и глубокоуважаемые
беженцы
люди получившие
дополнительную защиту
и временную защиту
а еще впл
я искренне восхищаюсь вами
желаю вам всяческих благ но
стать в ваши ряды
ну это как не знаю
быть кондуктором
космодесантником
мерчандайзером
почетный труд и так далее
но я лично
еб*л
мы выехали в семь
и долго ползли вдоль полей
черных как чернозем
пока не упала ночь
тоже черная
беззвездная дети
сначала нудились
потом бесились
и в конце концов обоссались
прямо у меня на коленях
поэтому мы свернули на газолинке
где не нашлось не только бенза
но даже кофе
и тусило с полдесятка машин
безнадёжно на что-то надеясь
плюс навигатор
постоянно вел не туда
может потому
что мы с самого начала
двинули не туда
и теперь я здесь
где быть не хочу
милые мои
невероятные
чудесные
вы даже не представляете
насколько я рад
увидеться
и ну его нах*й оставаться здесь
в этой задроченной
злоеб*чей безопасности
где пахнет детской мочой
и вчерашними бутербродами
хотя конечно
люди кругом живут
а война не вечна
вон и рыльский писал что любовь
любовь писал он стоит всего
боли твоей
разлуки отвращения муки
злого вытья
неистовства там
милосердия
и еще чего-то
не помню
(Перевод с украинского)
_____________________________
*
приїхали бл*дь
я внутрішньо переміщена особа
йобана
внутрішньо
переміщена
с*ка особа
любі мої хороші
шановні й вельмишановні
біженці
люди що отримали
додатковий захист
і тимчасовий захист
а ще впо
я щиро захоплююсь вами
й бажаю вам усіляких гараздів але
стати до ваших лав
ну це як не знаю
бути кондуктором
космодесантником
мерчендайзером
почесна праця й так далі
але я особисто
їб*в
ми виїхали о сьомій
і довго повзли вздовж полів
чорних мов чорнозем
аж поки запала ніч
теж чорна
беззоряна діти
спочатку нудились
потім казились
і зрештою повсцикались
просто в мене на колінах
тож ми звернули на газолінку
де не знайшлося не те що бензу
а навіть кави
і тирлувалося з півдесятка машин
без надії чогось сподіваючись
плюс навігатор
постійно вів не туди
може тому
що ми відпочатку
рушили не туди
і тепер я тут
де не хочу бути
милі мої
неймовірні
чудові
ви навіть не уявляєте
наскільки я радий
побачитись
але ну його нах*й лишатись тут
в цій задроченій
злоїб*чій безпеці
де пахне дитячою сечею
і вчорашніми бутербродами
хоч звісно
кругом люди живуть
а війна не вічна
он і рильський писав любов
любов писав він варта всього
болю твого
розлук відрази і мук
злого виття
шаленства там
милосердь
і ще чогось
не згадаю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943071
дата надходження 23.03.2022
дата закладки 23.03.2022
Скаржився Петрові Жека:
-Торік здуру оженився.
Що дружина недалека –
Аж тепер я роздивився.
Ні краси, ані фігури,
Придане – лиш чепчик з бантом,
Не наділена Всевишнім
Жодним у житті талантом.
-Ти щасливий,- Петя каже,-
Як у маслі будеш жити,
З половиною такою
Можна всі дива творити.
А моя, на жаль, Ельвіра
Дуже вже талановита…
Я спочатку не повірив,
Де собака та зарита.
За два роки жінка встигла
Все добро моє прибрати,
Я й не знав, що в неї друзі –
Прокурори й адвокати.
Виявляється, що троє
В неї вже було синочків
(Десь в селі були в бабусі,
Підростали в холодочку).
Щось давала підписати,
Ставив підпис я охоче:
Для всіх став я рідним татом,
Хоч дітей не бачив в очі.
А недавно розлучилась
(Бо зі мною зійшлась здуру),
Пояснила: підшукала
Вигідну кандидатуру.
Вилізли її таланти
І приховані моменти:
На дітей чужих із мене
Беруть справно аліменти.
А я, Жеко, хочу щастя,
Оженюсь без варіантів,
Об’яви всім, що потрібна
Жінка, тільки без талантів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942654
дата надходження 18.03.2022
дата закладки 23.03.2022
Сирени, сирени, сирени...
Просякнуте звуком цим небо,
Бо путлер біснується вбивця,
Керує розлюченість хтивцем.
Сирени, сирени, сирени.
Виття пробігає по венах.
Розп'яти хотів Україну -
Не стане народ на коліна.
Сирени, сирени, сирени.
Здолаєм рашистську арену.
За кожну убиту дитину
Чекає врага домовина.
Отримає звір по заслугах,
Вже світ ізолює катюгу
Сирени, сирени, сирени...
"Путанік" лякливий у крені.
( Хтивець - ненаситна особа. " Путанік" - путінова армія.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943000
дата надходження 22.03.2022
дата закладки 23.03.2022
Буває, що мовчать слова -
а вир емоцій!
Міцні фронти у нас - овва! -
на кожнім боці.
У нелегкий зустрілись час,
невипадково -
Душ іспити ідуть у нас
цілодобово.
Не світла і пітьми війна -
а йде за віру*!
Ковід зник, щезне і чума
ординська. Вірю! 17.03.22
*Віра — у широкому сенсі це або визнання істинності чогось на підставі свідчення іншого, або мислення чогось як можливо істинного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942618
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 17.03.2022
Не плач, матусю рідна, не журися
Бо бачу, що горюєш день і ніч.
Коли поглянеш в небо, придивися,
Мене впізнаєш, поміж інших свіч.
Мені тут добре. Мамо, як тут тепло!
Веселі діти всюди, чути сміх.
Немає болю. Сонця перевесло
З долонь пускає зайчиків до ніг.
Немає обстрілів, орк бомби не скидає,
Не тулимось, кудись подівся страх.
Тихенько так, сирена не лякає…
У всіх навколо - крила на плечах.
Вже маю друзів. Нас таких багато,
Чиє коріння вирване з землі,
Невинно вбитих звіром супостатом,
Рашистом, що керує у Кремлі.
Ми – просто діти, що хотіли жити.
Закрийте небо! - всі благали світ.
Чи він глухий, чи не хотів почути,
Чи серце їхнє – голий пустоцвіт?
Цієї ночі, мамо, ти приснилась:
Ми йшли по мирних луках і полях.
В ромашках літо радісно іскрилось
І вітер грався піною в струмках.
Все буде добре, мамо, ми це знаєм!
І ще,.. солдатам нашим передай:
-Крильми від смерті їх позакриваєм,
Від куль ворожих, весь наш рідний край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942582
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 17.03.2022
Українська земля загартована болем,
Голод на спинах за незгодним чолом,
Непокірні і вільні кружляють над полем,
Наші пращури з вітром читають псалом.
Десь Шевченко на кручі з сичами чатує,
Леся з мавками ворога в ліс заведе,
А Франко, наче беркут, чужинця шматує,
Котляревський у бій Енеїду веде,
А бабуся у хаті пряде і пряде,
Дід у піч дровеняки кладе і кладе,
А малі козаки на вухах і «Дай! Дай!»
Дід бурчить і бурчить, а бабуся й нехай.
То нехай же хати, як лелеки, стоять,
Непохитно дітей і старих боронять,
Козаки, побратими, Сірки ж ви мої,
Не пустіть на поріг й однієї змії!
Та коли ж врешті-решт Московія збагне,
Що наш ген український вовік не мине.
В нас і очі — вулкани і сльози то лава,
Україна навіки! Героям же слава!
Олександр Кармишев
17.03.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942576
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 17.03.2022
Тихо падає сніжок
на страждальний світ...
А милесенький дружок
прийняв перший бій...
Вже йому не до зірок...
та немає сну...
Лиш повітря би ковток...
та міцну броню...
Ворог, наче клятий чорт,
блискавицю шле!..
Бо, де смерть - їм як курорт...
- Серце їх гниле...
Не шкодують ні старих,
ні дітей малих...
Іродів ділили гріх...
- У болото б їх!..
То ж коханий мій дружок
та ще хлопців ряд
б’ють чортів з усіх стежок!
Щоб зазнали втрат...
* * *
Тихо падає сніжок...
17.03.2022 р.
Фото з інету.
Не до звезд...
Тихо стелется снежок
там, где край родной...
А любимый мой дружок
принял первый бой...
Жизнь висит на волосок!..
Не до звезд с зарей...
- Лишь бы воздуха глоток
с крепкою броней!
Враг, как окаянный черт,
молний людям шлет!..
Где беда – ему курорт...
- Там душа – гнилье!
Жалости нет к пожилым...
к деткам маленьким!
После жизни - лишь угли
и развалины...
Вот любимый мой дружок
да мальчишек ряд
всем чертям дают урок,
отправляя в ад!..
* * *
Тихо стелется снежок...
18.03.2022 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942573
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 17.03.2022
Війна потрібна лиш рашистам клятим.
Ці нелюди без звірства жить не можуть.
У них мета: убити сина й матір.
Не вийде! Буде наша Перемога!
Господь із нами, правда в серці й віра.
Славетні ЗСУ сміливо б'ють навалу.
Здолають зло і темінь Божим світлом.
У відчай вже ворожі сили впали.
Хоча війна - народжуються діти
У бомбосховищах, у па́ркінгах, підвалах.
Весна іде, земля вкраїнська квітне.
Любов до Батьківщини всіх ураз з'єднала.
Ми збережемо Незалежність, волю.
Агресоре, капітулюй! Мерщій із України!
Твоя погибель в українськім полі.
Віками нездола́нні ми і будемо понині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942567
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 17.03.2022
[b]Я[/b] так сумую, люба моя ненько,
[b]В[/b]огонь торкнувся серця і душі
[b]І[/b] ти в бою зовсім-зовсім одненька
[b]Д[/b]олаєш перешкоди у житті.
[b]Ч[/b]атуючи сміливо всі кордони,
[b]У[/b] холод, темні ночі, як броня,
[b]В[/b]ійнеш і вже зникають перепони,
[b]А[/b], як тобі завдячує земля.
[b]Ю[/b]рливо, як нездоланна навіки,
[b]П[/b]ройдеш шляхи, які горять вогнем,
[b]Л[/b]егенько, прикриваючи повіки,
[b]А[/b] ще міркуєш, як же ми живем.
[b]Ч[/b]ому на долю випав біль і скрута?
[b]Т[/b]воя душа, закалена, як сталь,
[b]В[/b]елична сила - ворогу отрута
[b]І[/b] спокою не бачить нам на жаль.
[b]Й[/b]ого забрали горе- супостати,
[b]У[/b]корінили вражії сини,
[b]К[/b]расу твою закинули за грати,
[b]Р[/b]оками, що ми завжди берегли.
[b]А[/b]ле є мудрість, ненько моя мила,
[b]Ї[/b]ї здолати ворогу ніяк,
[b]Н[/b]адія, Віра і Любов - це сила!
[b]О[/b]хоплена добром, що є в серцях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942547
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 17.03.2022
Повертайся, будь ласка, живим.
Я прошу не багато, й не мало.
Кожен вечір молюсь всім святим
Щоб нещастя тебе не спіткало.
Щоби Янгол закрив от біди,
Над тобою розправивши крила,
І шоб куля лихої орди
Не побачила, не зачепила.
Ясним ранком, та днем дощовим,
Я шепочу у синєє небо:
Повертайся, будь ласка живим,
Батьківщина чекає на тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942560
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 17.03.2022
Приціл – у серце нашої Країни,
Уже й медаль «За взятие» – в руках.
Проте, не вийде – ворог сам загине!
Тут стольний град і тут Дніпро-ріка,
Народний гнів, помножений на подвиг,
Якого світ не бачив вже віки
І жодна мить не упаде на сходи,
Й не переможуть мову язики.
Нема прощення! Бабин Яр згадає,
Як вдруге вбили орки прабатьків.
І як боялись їхати трамваї,
Лякались люди реву літаків.
Жили в метро, сирени рвали душі,
Змішались порох, дим, сльоза і кров,
Аби не впали зорі у калюжі,
Аби жила Свобода і Любов.
Щоби цвіли оспівані каштани,
Два кольори: блакить і золоте.
Ми – переможці, хоч болять нам рани,
Бо діти наші вмерли за святе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942558
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 17.03.2022
Україно моя!
О поранена пташко!
Чую тихий твій плач, відчуваю твій біль.
О матусю моя!
Знаю, знаю, це важко...
Як злетіти тобі?
Вороги ж звідусіль.
О рідненька моя!
Не сумуй за синами,
що невинні у землю сиру полягли.
Подивись, моя люба,
що і поміж нами
є такі, що в любові до тебе зросли.
Україно моя!
Повний келих любові!
Я порину у тебе, й нема вороття.
Мов калина,
що вбралася в крапельки крові,
будь прекрасна, але не впади в забуття.
Рідна земле моя!
Хоча зітнуті крила
і кляпом, бува, затуляють твій рот.
Знаю, вірю –
у тебе знайде́ться ще сила...
Опирайся на нас і лети до висот!
© Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942555
дата надходження 17.03.2022
дата закладки 17.03.2022
Єднає людей співчуття і молитва,
Коли у хрещеному краю луна.
У кулях й снарядах із ворогом битва -
В моїй Україні кривава війна.
Несли їй весну із далека лелеки…
Вже сонечко личко купало в ріці…
Та нелюд ворожий приніс небезпеку
Вмить все найдорожче вмістилось в руці.
Тривога за рід свій і землю святую
Упала осколком у сонні серця,
Де мрії розніжено щастя карбують
І трудяться пера в шедеврах митця.
Обірваний сон… Недоспівана пісня…
Розгромлені бомбами ніжні слова…
І ворога бити - обов'язок їхній,
Боротись за волю - їх суть вікова.
О, де взяти крила тебе захистити,
Моя земле рідна, любове моя?
Ніколи рашиста не зможу простити,
Що зміг посягнути на спів солов’я.
За долі убиті, скалічені мрії,
За сльози, за градами биті поля…
Вас небо не прийме за варварські дії!
За злочини тіло не прийме земля!
А сонце все ж зійде над мирним народом,
Розквітнуть волошки в пшеничних ланах,
Бо дух є незламним в козацького роду
Він славен вовіки в житті і в боях!
15.03.2022
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942445
дата надходження 15.03.2022
дата закладки 15.03.2022
Ловлю твій погляд ніжний і красивий,
Не зустрічав такого більш в житті,
Я до нестями вже такий щасливий,
Що ти ідеш, всміхаючись мені
Заговорить несміло намагаюсь
Та все чомусь мовляю невпопад,
Чарівністю твоєю спокушаюсь
Та плутаюсь в таких простих словах
Де ж та сміливість, що була до тебе?
Вже відійшла зовсім на задній план,
Я зрозумів, що іншої не треба -
Ось, це єдиний у житті роман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942415
дата надходження 15.03.2022
дата закладки 15.03.2022
Дерева шепотіли про любов
І квіти рвались з темного полону.
Асфальт ламали й проростали знов,
Поміж ворожих тіл, калюж, патронів.
Брудні бинти шматованих снігів
все бинтували рани, бинтували...
А квіти вперто в повний ріст вставали,
крізь гуркіт бою й ледве чутне "ave ..."
під хакі вишиванки одягали
і розквітали - всупереч війні.
Сил! - кожному нашому воїну на усіх фронтах моєї землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942166
дата надходження 11.03.2022
дата закладки 15.03.2022
ІX Портрет
Добре бачить лише серце!
Найголовнішого очима не побачиш
Антуан де Сент-Экзюпері
Вони зустрілися в кав’ярні
на перехресті двох доріг.
З жінками зустрічі вже давні
він в пам’яті своїй беріг,
та ця була на них не схожа,
немов поезією проза
перетворилася й за мить
світ водоспадом полетить.
Так і його життя буденне
в затонах річкових заплав
спинилось, мов без вітру став,
і раптом ринулось буремне,
пошкодивши (який конфуз)
урівноваженості шлюз.
Вона його відчула погляд,
коли він малював ескіз.
У відповідь – миттєвий огляд
і позитивний фейс-реліз
він в її погляді помітив
в портрет домалювавши квіти.
Коли доїла «гентський ніс»*
на столик їй поклав ескіз.
– «Це до майбутнього портрету,
що малюватиму для Вас.
Знайдете позувати час?
Зізнаюся без пієтету:
неписану ніким красу
на полотно перенесу.»
*
Захоплений її портретом,
що в Муінтпарку* малював,
сеанси запивав кларетом,
поїсти часом забував.
Був емоційним, невгамовним,
у спілкуванні нетактовним,
вдавався, часом, до образ
і перепрошував щораз.
Замирення були чудові:
маленький човник винаймав
і по Граслей* її катав.
Вони пливли у човникові
і цілувались тет-а-тет,
смакуючи «Бордо-Кларет».
– «Цей рік для університету
напевно стане визначним:
високу честь надавши Генту,
ти долю поєднала з ним.»
І, долучаючись до жарту,
вона всміхнулася: – «Не варто.
Якби не університет,
не написав би мій портрет.
Сидів би в закутках каналів,
свої пейзажі малював
і згадував, як воював,
в уяві вибухи лунали,
а ти не вдаючѝсь до слів
в пейзажах сам себе жалів.»
І він збагнув: це його кличе
із посмішкою на устах
його прекрасна Беатріче*
далекий розпочати шлях.
Три роки навчання̀ у Генті,
а там, як будуть документи,
на них чекає Амстердам.
На Амстелі, де площа Дам,
вони оселяться на баржі.
Там в нього власний є причал,
Від нього шлях колись почав.
Він малюватиме пейзажі,
а їй – підкорювати світ…
І буде в них усе, як слід!
* гентські носики, або кубердони – цукерки
* Муінтпарк – парк у Генті
* Граслей канал у Генті
* Беатріче – див. «Божественну комедію»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942420
дата надходження 15.03.2022
дата закладки 15.03.2022
Чоловіки в холодочку
Грали в карти, в доміно,
Запізнився Вася Квочка –
Вдома додивлявсь кіно.
Збуджений на лавку всівся,
Наче в хаті був аврал,
Із промовою завівся –
Дуже вплинув серіал.
-Як же в нас несправедливо!
Прав немає в мужика…
Ось в арабів, як на диво –
Скрізь хазяїна рука.
В тих краях життя хороше,
Звісно, той Алі, Саїд,
Маючи гарем і гроші,
У житті залишить слід.
Має право набирати
Цілий штат собі дружин
І в покорі їх тримати:
Кожній по заслузі - чин.
Ті найкращі - для кохання,
Ті - в роботі, ось де суть!
І у ліжко йому зрання
Їсти й пити вже несуть.
А у нас, хіба закони?
Тут одну лиш вибирай,
А на більше - заборона,
Хочеш - тещу доглядай.
Подививсь я - ледь не плачу,
В РАЦСі болю завдають:
Цю одну - дурну й ледачу
Під розписку видають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941971
дата надходження 09.03.2022
дата закладки 15.03.2022
Росси́йский солдат, я к тебе обращаюсь
Тебе Украи́ну вовек не сломать ! ! !
Штык в в землю вонзи и домой возвращайся,
Ведь ждут тебя дома невеста и мать !
Но если сейчас ты меня не услышишь,
Продолжишь суровую с нами тяжбу́ -
С мечо́м ты пришел, от меча и погибнешь !
И гру́зом двухсотым верне́шься в гробу́ !
Танков коло́нны и градов машины
Испепели́м, защити́м города !
Силу дает нам любовь к Украине,
Рабо́м нам не быть, под пято́й - никогда !
От крымских степей до полесского края
Раскинулась наша родна́я земля !
Готовы погибнуть тебя защища́я,
Любовь беззаветная, горесть моя !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941909
дата надходження 08.03.2022
дата закладки 15.03.2022
Я знаю, що пройдуть страшні часи
І заспіває знову Україна!
Зітруться всі непрохані сліди
Та залунає пісня солов'їна!
Розквітнуть чари ніжно у саду,
Душа засяє, як весняна квітка
І подарує знов весна красу,
А згодом буде рай, як ніби влітку
Наснага, спокій і уся любов,
Прийдуть сміливо знову в кожну хату,
Зігріють душу дорогим теплом
І відсвяткуєм перемоги дату!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941650
дата надходження 05.03.2022
дата закладки 05.03.2022
Крылатыми ракетами
стреляют парни русские!..
Нам горе шлют кассетами,
не вздрогнув даже мускулом...
В душе проснулся страшный Зверь...
Он бес... Он убивать готов!
Нет человека в нем теперь!
Хлебать желает кровь...
Убийц не может уберечь
от зла родная мать...
Для них самих готова печь!..
Прилягут... пеплом стать...
А клон... совсем не виноват...
болезнью он давно сражен...
Дал мало шансов циферблат
на жизнь... – Ну не виновен он!
Мозг атрофирован давно...
И крови нет... одна вода...
- Там гнилью все поражено!
Неизлечимо... Навсегда.
* * *
Крылатыми ракетами...
шлют горе парни русские!!!
Шлют бомбы нам кассетами...
не вздрогнув даже мускулом...
5.03.2022 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941668
дата надходження 05.03.2022
дата закладки 05.03.2022
Російський Каїн на моїй землі
Незвано і непрошено.
Мабу́ть затьмарені мізки в імлі,
Бо кров'ю все орошено.
Агресор, окупант від путлера.
З мечем до нас прийшов палач.
Ганебна смерть, ганебна путь.
Відповісиш ти за дитячий плач.
А наші хлопці- Авелі - стоять
На захисті і сіл, і міст.
Врятуй, о Боже, героїчну рать.
Нехай не буде материнських сліз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941496
дата надходження 02.03.2022
дата закладки 05.03.2022
[i]На світлині : ключі від хати, що стояла, на вулиці Кірова, за номером 5, в селі Копачі,
Чорнобильського району.[/i]
* * *
Лежать ключі в моїм столі...
Болючий спомин, наче рана,
Про жах, поли́н і я́сний ранок,
Й про біль розп'ятої землі...
Де пекло й рай в одне сплели -
В моєму рі́дному селі...
* * *
с. Копачі.
26 квітня 1986 р. Субота
Був квітень і земля буя́ла.
Яскраве сонце і тепли́нь.
Весна в своїх правах стояла
Скрізь цвіт весни - куди не кинь...
Субота. Ніжність і сонливість
Іду, поли́шив передпо́кій.
Блакить небес, ранко́ва свіжість
І ніжний, дивови́жний спокій ...
Пелю́сток вишні тихий та́нок,
Вже чуть пташо́к весня́ні співи.
Нара́зі хвіртка заскрипіла...
Сільськи́й звича́йний, тихий ранок.
Ступа́ю тихо через ганок
І наші погляди зустрілись...
З пустим відром зайшла сусідка,
В очах тривога, жах і туга...
Весня́ий настрій стерся швидко :
- Стрясло́ся що , яка нару́га ? !
Я не питав, дивився в очі,
А в відповідь вуста шепочуть :
- Ти знаєш, а́томна взірва́лась ...
Отак ця вісточка ввірва́лась,
Як ніж у мозок... Час летить,
Із цим зжили́сь ми, а в ту мить -
Здоровий глузд ніяк не смів
Сприйнять весь жах почутих слів !..
- Тьоть Мань, спокійно, то - брехня !
Обман ! ! ! Такого не буває !
Я ж там працюю, добре знаю :
Це - ви́гадки, це маячня́ ! ! !
Не може атомна взірва́тись
Ніко́ли ! Це не може статись !
Плітки́ це все ! Якась облуда !
Реактор - надміцна́ споруда...!
Нара́з , неначе перемкну́ло,
І фрази, що хотів сказати,
В очах сусідки потонули...
Там біль ... не можу передати...
* * *
Неквапливо, весь в клопо́тах
Зго́рбившись, немов старий
Йде, натомлений, з роботи
Наш сусід Петро Цибрій -
Сторож гідромонтажу́
Зупинився, привітались :
- Дядьку Пе́тре, що там сталось ?
Ка́жуть, а́томна взірва́лась ? !
- За́раз, хлопці, розкажу ...
Дядько мо́вчки зупинився,
Вийняв "Приму", закури́в,
Помовча́в, заговорив :
- Блок крізь зе́млю провали́лвся ...
Блок четвертий, мов пропав,
Навіть стін його нема́є ...
Сильно щось вгорі палає ...
Тож я довго не стояв,
І не все там роздивився...
Що, до чого, - я не знаю,
Та реа́ктора - немає ! ! !
Може, просто розвали́вся ...
Ніхто нічо́го там не знає,
Ну що я то́лком розкажу́ ... ?
Я - сто́рож, скла́ди стережу ...
Яду́чий дим навкру́г вита́є,
Від то́го диму погиба́ють
Поже́жники... Покрі́влю га́сять,
Вогонь збивають та не злазять
І в то́му чаді зомлівають ! ! !
Їх в медсанчасть везуть машини,
Поже́жні но́ві під'їжджають
І лізуть хлопці по драби́нах
У са́ме пе́кло, на верши́ну ...
І пе́кло те не покида́ють ! .
Замовк Петро, погасла "Прима" :
- Лихо лю́те там зчини́лось,
Таке жахі́ття, що й не снилось ...
Аби це горе під дверима
У наших хат не опинилось ...
Та й рушив далі, невеселий...
А десь, жорстока і незрима,
Біда вже кра́лась до осе́лей ...
* * *
В сільраді то́лком не сказа́ли,
Бубні́ли щось про непола́дки...
А по́тім прямо, в лоб спитали :
- Ти ж знаєш, що в нас за порядки...
Ти ж грамотний, чого питаєш ?
І станцію ти добре знаєш...
Поїдь... Роздивишся, з'ясуєш
І, звичайно ж - щось почуєш !
Атож і правда... Хоч субота,
Потрібно їхать на роботу -
Несправні МІПи¹ слід мінять*,
Допо́ки буде блок стоять...
Нелегка праця... Що й сказати...
Й для них щось зможу розізнати...
Я з'їздив, краще б там не був ...
А ліпше, навіть, щоб не чув ...
* * *
Доро́гу вла́сті перекрили,
Одначе, вихід є - по полю ...
Край річки дамбу спорудили²
Для мотоцикла - вольна воля !
Через лужок, поті́м по да́мбі
Та по́під ліній проводами...
Яки́хсь в дорозі п'ять хвили́н
І, ось він - АБК³ один !
ОРУ́⁴ проїхав, зупинився,
На блок поглянув й обломи́вся⁵ !
Якби сказав Петро Цибрій :
- Крізь землю блок той провали́вся ...
Якщо не так - то розвали́вся,
Немає блока - хоч убий !
Жахну́всь я сили руйнівно́ї
І розверну́всь ... До прохідно́ї ...
* * *
ЧАЕС. АБК-1, прохідна.
26 квітня 1986 р. Субота
Проско́чить швидко не вдало́ся,
Бо про́пуск прапорщик забрав.
Він був розгубленим, здало́ся,
І довго щось перевіря́в :
- Є в спи́сках ... На четвертий блок ...
Немаю пра́ва не пустити ...
Та ра́джу Вам - не слід ходи́ти ...
У очі глянув і замовк.
Я пам'ятаю. Ту пора́ду,
Звича́йно ж, я ігнорува́в ...
Тим більше, чув я, як позаду,
По дроту хтось доповідав :
- Реа́ктор цілий, безпере́чно !
Вода в реактор подає́ться,
Дах погаси́ли. Не займе́ться !
Все під контролем, все безпе́чно !
Не знав тоді масштаб біди́ !
Не слухав до́брую пораду !
Залишив прохідну́ поза́ду
Й помчав, чимду́жче, до труби́ !
* * *
Горілим тхне тут, сажа й пил !
Четвертий стро́щений і тліє !
Дим бу́рий криє небосхил,
Від цього жа́ху серце мліє !
З нутра́ ввись ва́лить ї́дкий дим !
Навкру́г все вси́пано скалка́ми !
Бетон, залізо - все густим
Кіптя́вим ша́ром під ногами !
В повітрі сті́йкий запах зга́ру,
Смоли́ й пале́ного вугі́лля,
А ще - гарячого металу
І за́пах хімії з окі́лля ...
Четвертий, близько, я спини́вся,
Як зміг, довкола обдивився !
В диму все, в чорному тумані,
Знайомий корпус, невпізнанний ...
Заточи́всь, перечепи́вся
Ледь - ледь не впав і не уби́вся ...
Під ноги, врешті, придивився -
Невті́шна і страшна́ картина
Поста́ла враз пере́д очима ...
Неначе, білий світ скінчи́вся !
Траву накрило чорним пилом,
Вугіллям всипаний маршрут ...
Так не буває ! Що за диво ?
Не може буть вугілля тут !
Це ж не вугі́лля це ж ... Графі́т⁶ ,
Розби́тий ви́вергнув реактор !
Графіт в траві - жахливий фа́ктор...
Катастрофа ... На весь світ ! ! !
Й нічи́м вже тут не допоможеш !
Потрібно йти відсі́ль ! Скорі́ш !
Пора вертатись, по́ки можу !
Бо пропадеш тут ні за гріш !
Та б'ється думка, недоречна :
- Реактор цілий, все безпечно,
Все під контролем, безпере́чно ...
* * *
Чимду́ж наза́д, якмо́жна швидше,
І на прохі́дній ли́ше мо́вив :
- Дружи́ще, дя́кую на слові,
До бло́ка не підходьте ближче ...
Графіту там лежить чима́ло ...
Реактор, пе́вно, розірва́ло ...
У ві́дповідь : - Про це ми знаєм,
І на́віть всіх попереджаєм !
Начальство, тільки, Бога мать !
Ніяк про це не хоче знать !
Бояться правди, от шакали,
А всі ж дози́метри в зашка́лі !
Твердя́ть від ра́нку : - Все безпе́чно,
Все під контролем, безпере́чно !
* * *
Верну́всь в село. Квіту́ють вишні.
Ледь видно листя, в цві́ту пи́шнім,
Голу́бить вітер ніжно ві́ти,
Куди не глянь - буяють квіти !
Сміє́ться сонечко на небі,
Невтомний жа́йворон бринить,
Бджола стурбо́вана летить ...
Ну що іще для щастя треба ?!
В РАЮ, у рідній стороні,
В весняний день, під ясним небом,
Немо́в в тяжкі́м кошмарнім сні
Я бачив ПЕКЛО, по́руч се́бе !
Чи то приви́ділись мені ?!...
Жахливі спомини й страшні ...
* * *
с. Копачі. Сільрада
26 квітня 1986 р. Субота
З обіду я, зайшов в сільраду,
Про що, де бачив, розказа́ти.
Не встиг, бо зам. не дав сказати -
Він сам все знає ! Він тут - влада !
Не заставив зам. чекати -
Він підвівсь, дістав бумаги,
Тиші попроси́в, ува́ги,
Й урочи́сто став читати :
- З району нам прийшла депе́ша,
З якої слі́дує
по-пе́рше :
В машза́лі лопнув трубопровід,
Тож стався ви́тік, ви́лив масла,
А потім, загорівся провід
І запала́ла маслотра́са !
Поже́жники вогонь туши́ли,
Гаси́ли полум'я безстрашно,
Уміло, грамотно й відважно !
Й пожежу швидко погаси́ли ! ! !
По-дру́ге ,
маю що сказати :
Пані́чних слу́хів не сприйма́ти,
Й сами́м плітки́ не розпуска́ти !
І вре́шті решт, та в Бога ж мать !
Спокі́йно ! Не панікува́ть !
Додому йдіть, ляга́йте спать ! ! !
Кажу Вам ще раз - все безпе́чно !
Все під контролем, безпере́чно !
* * *
Ті дні кошмаром промайну́ли ...
Пройшли́ літа́, біль не стиха́є
Хоч може, з ча́сом, призабу́лись,
Та в снах події ті зрина́ють ...!
* * *
27 квітня 1986 р. Неділя
Неділя. Вийшов в передпо́кій,
Ще рано, але спать - незмо́га !
Нервозний і тяжки́й неспокій,
В душі́, як крик, брини́ть тривога !
Красивий і бенте́жний ранок ...
Ступаю тихо че́рез ганок,
Не чуть, чому́сь, пташи́ні співи ...
Нара́зі, хвіртка заскрипі́ла -
Прийшла, пові́рена від вла́ди,
З папе́рами у пу́хкій па́пці,
Посильная сільсько́ї ради,
Й наказ, читає по бумажці ...
Дослівно зміст не пригада́ю.
Текст, може, десь в архі́в й схова́ли ...
Та суть, звича́йно, пам'ятаю,
Прибли́зно, так вона сказала :
- Затя́мте всі й не забува́йте :
В хата́х віко́н не відчиня́йте !
Діто́к гуля́ть - не випуска́ти !
Нехай сидять тихе́нько в хаті !
Й доро́слі, вдома, щоб сиді́ли,
По дво́ру й са́ду не ходили...
Ну, там, худо́бі їсти дати ...
Папе́ри всі свої́ зібра́ти,
Кошто́вні речі й гроші взяти,
Ще й те́плий одяг... І чека́ти !
Чека́ть візиту медсестри́,
Роби́ть щось - в хаті, чи в веранді
І буть готовим, по команді,
Поли́шить хату, днів на три...
Під пі́дпис все - щоб не забу́ли !
А ще - таблетки роздава́ла...
Під пі́дпис, що́би в рот покла́ли
Пігу́лки з йо́дом ! Наказала
Не ви́плюнули, щоб ковтали !
На ді́ток пальцем насвари́ла,
Щоб ро́тики малі відкри́ли,
Й чи є пігулки, показали ...
Поті́м, знервована й нера́да,
По ха́тах да́лі побрела́,
Ще залиши́лось пів села́
Їй обійти́, поті́м - в сільраду ...
* * *
Пройшо́вся й я, зайшов в сільраду,
Гибі́в там зам., над телефоном...
Чи знає щось ? Чи дасть пораду ?
Туди ж зайшов наш агроном.
На до́шці став наказ читати,
Ніяк не може зрозумі́ти,
А як дійшло́, дава́й кричати !
Його́ проси́ли не шуміти,
А агроном - всіх в Бога мать :
- Посівна́ ...! Не дам зірва́ть !
Жіно́к - перебирать в кага́ти
Картоплю ж, бо пора саджати !
Механізаторів - на стан !
Роботи - море ...! Океан !
Плуги́ й сіва́лки готува́ти,
Два тра́ктори ремонтувати !
Він не каже, він вола́є !
Бо день весняний - рік годує !
Не перший рік він ...! Добре знає !
Та раптом гул моторів чуєм !
Монотонний і надривний.
Над принишклою землею...
Довжелезною змією,
Буси тя́гнуться, невпи́нно...
Я́сним днем, при світлі фар,
Пусті́, безлюдні, як прима́ри,
Людей щоб вивезти від зга́ри,
Спішать з усю́дів, на пожар !
Скільки їх ? Десятки ? Сотні⁷ ?
Там проїхали того́ дня.
Зняті з київских маршрутів...
Ту колону не забути !
Нараз, на спо́лох, телефон
Цю тишу, дзвінко, розтривожив :
- Так, слу́хаю, сільрада ... Зможем !
Та враз, здригну́вся барито́н :
- Все зробим ми ! Я гарантую !
Не допускати... Чую, чую !
А потім, трішки промовчав,
Повісив трубку і сказав :
- Евакуація... Людей із міста...
Матір Божая, пречи́ста...
Гарантува́ти ві́льний рух.
Із дванадцяти до трьох ...
Узбі́ч дороги не стояти,
На шлях плуги не випускати...
Присутні стихли, скам'яніли,
Бо ті, хто був тут, зрозуміли,
Що буде далі, із селом...
Замовк, нарешті, й агроном...
* * *
Нічо́го більш не виясня́ли.
Тихе́нько в двері подали́сь,
Як в чо́мусь ви́нні, розпроща́лись
Та й по домівках розбрелись ...
Спіши́ли, щоб скорі́ш, до хати...
Папери в кучу всі зібра́ти,
Кошто́вні речі й гроші взяти,
Ще й теплий одяг... І чекати !
Сидіти - в хаті, чи в вера́нді
І буть готовим, по команді,
Днів на три поли́шить хату,
Три дні - це ж зо́всім небагато ...
* * *
1986 р. Ве́рбна неділя.
Той час мину́в, немов вві сні,
Не в сні, в жахливому кошмарі ...
Весна в пекельному угарі
І спо́внені тривоги дні ...
Під грізний гу́ркіт вертольотів,
Вдиха́ючи їду́чий дим,
Ішли щоранку на роботу !
Покинувши зати́шний дім !
Жінки́ ходили на кага́ти,
В мішки картоплю відбира́ти,
Дідусь у млин - муку моло́ти !
Весна багата на роботу ...
Та жо́ден праці не цура́вся !
Для всіх закон в селі прости́й :
- Вмирати може ти й зібрався,
А хліб, будь ла́скавий, засій !
Пройшла неділя, дні вербо́ві⁸,
На ста́ні у ремонті трактор,
Дві сіва́лки, вже готові
Та тліє за селом реа́ктор ...
* * *
3 травня 1986 р. Понеділок
Автобусів в той день не жда́ли,
Хоча́ звича́йно добре знали,
Що нас чекає гірка путь !
Що при́йде час і заберуть
В автобуси. І повезуть
У даль, від рі́дного порогу ...
Готові всі були в доро́гу
Пода́лі від біди гайну́ть !
Грузи́лись швидко, без зупинок.
Тули́лись мо́вчки, не без сліз !
Немало бо́лісних сльозинок
Тоді упало до коліс !
Вмостились діти, як дорослі.
Неусмі́хнені, серйозні,
Стриво́жені : - Куди ж ми з дому ?
- Мату́сю, а коли додому ? !
- Днів через три - вам все об'являть -
Ви ж тя́мите, у чому суть ?
Пожежники тут все попра́влять
Й додому всіх вас привезу́ть !
В ванта́жівки грузи́ли скот ...
Корів, свине́й везли на бі́йню !
Нерво́вий тик і рук тремтіння
І скри́влений від пла́чу рот...
Більш повезло́ домашній птиці -
Зерна́ їм да́ли, як годи́ться
І хві́ртки скрізь повідкривали !
Котів із хат повипускали,
Собак від бу́док відв'язали⁹,
Прощально, з жалем подивились,
В автобус, спо́внені турбот,
Знерво́вані, нарешті всілись.
Та ду́ші коло хат лиши́лись ...
* * *
До тих, хто був в той час у полі,
Або на тракторному стані,
Хто був на фермі чи у школі,
Автобуси були пода́ні
Прямі́сінько до їх роботи !
Тоді й скінчи́лись їх турбо́ти -
Жіно́к забра́ли від кага́тів -
Чуть - чуть лиши́лось перебра́ти !
Мого діду́ся, Кицуна́
Під руки вивели з млина,
І так, в робочому убра́нні,
У бус всадили, невблага́нні ...
Людей забрали із полів,
А трактористів - від ріллі́,
Від о́ранки взяли́ мужчин !
Була на те значна́ причина :
Весня́ний вітер хи́ский, змі́нний,
Подув з пожа́рища в село !
І дим, їдки́й, радіакти́вний,
На ха́ти лю́дські понесло́ !
* * *
Зібрали всіх - мали́х, стари́х,
Усі в автобусах розсілись,
Нарешті всі угомони́лись.
В салоні навіть шум затих ...
Водій уже мотор завів,
Пора рушать від цього лиха .
- Стривай ! - Чийсь голос задзвенів :
- Ключі на ла́вочці зали́шив !
Побіг, верну́вся сам не свій
- Ключі забув, ключі від ха́ти,
Ну ти хоч па́дай, а хоч стій
Замки́ б прийшло́сь тоді́ збивати ...
* * *
Пройшли́ обі́цяні три дні,
З тих пір, як з дому відлучи́ли ...
В чужі оселі притули́ли
Та ще й в далекій стороні !
Спинився час, лиш сірі дні,
Листки́ в календарі́ зрива́ли,
Зміша́лись бу́дні й вихідні́,
Лиш кло́потів вони дода́ли.
Минали тижні. Невесе́ла
Нови́на швидко нас дістала -
Зломи́ли й в зе́млю закопа́ли
Всі, в рі́дному селі́, осе́лі !
Хати́ звали́ли й потрощили !
Зламали двері, стіни й стелі
Й бульдо́зерами в глиб зарили !
Лише́нь ключі від них лиши́лись ...
* * *
Давно́ замки́ заіржаві́ли,
Лежать в сплюндро́ваній землі.
Давно вже люди постарі́ли,
Живуть в збудо́ванім селі.
І ті ключі вже не потрібні,
Що відмика́ли ха́ти рі́дні .
І треба б все давно́ забути,
І тих ключів давно позбутись ... !
Лежать ключі в мої́м столі́...
Такий тяжки́й, болю́чий спо́мин,
Про я́сний ранок і поли́н,
Про жах й поки́нуті осе́лі
В моє́му рі́дному селі́,
Й про біль розп'я́тої землі́...
* * *
* тут і надалі - абревіатури подаються без перекладу, як імена власні, для більш реалістичного відтвореня подій.
¹МИП ( рос.) МІП - магнітно імпульсний перетворювач сенсора подачі води в канал реактора. Знаходяться, в кількості 1693 шт. безпосередньо під реактором, мають надзвичайно нехорошу властивість виходити з ладу навіть при нормальній роботі реактора.
²дамбу спорудили - навколо ставка-охолоджувача ( пруда-охладителя - рос. ) ЧАЕС.
Штучна відкрита водойма для охолодження нагрітої на АЕС води.
Навкруги ставу, прямо по берегу, була прокладена бетонна дорога аж до АБК-1.
³АБК ( рос.) АПК - адміністративно побутовий корпус .
⁴ОРУ ( рос.) ВРУ - відкрита розпо́дільна установка.
⁵облом - різкий перехід до негативних емоцій
⁶графіт - графітова кладка, знаходиться виключно всередині реактора, поміж уранових стержнів ( пробачте за простоту пояснення ). Герметичний від зовнішнього середовища. Графітові блоки мають характерну, унікальну форму, переплутати їх ні з чим не можна. Графіт зруйнованого реактора надзвичайно радіоактивний, і разом з уламками ядерного палива становить радіаційну небезпеку номер один - на віддалі в два метри до уламка графіту смертельна доза
радіаціі набирається беззахисною людиною приблизно за 10 хвилин.
⁷У Прип'ять прибуло понад 1200 автобусів з інших міст України. На залізничну станцію Янів було подано два дизельних потяги на 1500 місць. Евакуація була оголошена жителям як тимчасовий захід, із собою дозволяли брати тільки речі першої необхідності. ( Вікіпедія )
⁸дні вербові - вербна неділя, в 1986 р. відмічалась з 27 квітня.
⁹Собак від бу́док відв'язали, - одна із собак знайшла своїх хазяїнів у Лехнівці, новозбудованому селі, за 230 км від Копачів, через рік.
25.02.2022 р.
Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941208
дата надходження 25.02.2022
дата закладки 05.03.2022
-Доню мила,- каже мама,-
Буду я просити,
Аби ти вже перестала
Коханців водити.
Вже пора тобі навчитись
І розум включати:
З чоловіком розлучитись,
А тоді гуляти.
-Ну ти вже як скажеш, мамо,
Наче з дуба впала!
В мене розуму чимало,
Все я спланувала.
Як ідеш ти в магазини
Туфлі купувати,
Ти ж не будеш оті старі
Зразу викидати?
Якщо розмір не підійде,
Чи фасон не вдасться,
Вибирати нема з чого –
То й старі згодяться.
От і я про себе дбаю –
Закрутила й з босом,
Це щоб (Бога я благаю)
Не лишитись з носом.
Всіх: теперішніх, колишніх
До купи збираю:
Нехай краще буде лишнє,
Ніж не вистачає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941085
дата надходження 23.02.2022
дата закладки 24.02.2022
Не зламали заборони і тенета,
Не зазнала від репресій руйнування.
Мова - дивосвіт, духовності планета.
Зберегла традиції і сподівання.
Упродовж віків творили мову нашу.
В ній є таємнича сила і безсмертя.
Милозвучна, чарі́вна, для нас - найкраща
З досвіду, культури й слави в ній осердя.
Найкоштовніше надбання - рідна мова,
Бо як мати в кожного, як Батьківщина.
Передасть нащадкам мудрість в кожнім слові.
Для народу українського - єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940884
дата надходження 21.02.2022
дата закладки 24.02.2022
(Моє рідне селище! Я від тебе далеко,
але моя душа і серце завжди з тобою)
( Клуб поезії Ніна Незламна)
Знову думками в рідному саду,
Де вишні вряд, по стежці я іду,
Тут народилась. І босонога,
Стежки зміряла. Просила Бога,
За мене ненька в нічні години,
Як духи злі плели павутини,
Та кров козацька тече у жилах,
Земна любов - подарили крила!
Рідненьке селище Козача Лопань,
І повноводна річенька Лопань,
Придали сили. Й віри в суцвітті,
Серед цих вишень, кращих у світі,
Як навесні в весільному вбранні,
Вбирали в себе ранки туманні.
З промінням сонячним несли радість,
Тікала слабість, вдихала свіжість,
Замала сил, здійнялась на ноги,
В рідному селищі, є дороги,
І не одна, по якій ходила
Красу землі в серці сохранила.
Хатки… хатки потонули в садах,
Від поля марево, сльози в очах,
То сонце пестить золоту стерню,
А, я ж її і досі… так люблю,
Хоч і колола, ноги до болю,
Та душа мріяла - будь на волі,
Де вітер коси розсівав на плечі,
Коли лунають голоси лелечі,
В річці вода, грала веселкою
Втішавсь лелека із лелекою.
По всій долині гусячі лапки,
Ясніють сонцем жовті лампадки,
В квітах ховаються ранні роси
Легкий вітрець, пестить вербі коси,
Що до води, схилилися низько,
А тут й тополі, в рядочок близько,
Мов на параді височать вгору,
Як не полюбиш, ти літню пору,
Коли краса, чарує довкола,
А далі рідна сердечку школа.
І залізничне сіре полотно,
Воно мені, знайоме так давно,
Шлях до вокзалу Козача Лопань,
Правда не пройдеш, без переживань,
Потяг за потягом ніби спішить,
Часом земля здається, аж дрижить,
Але ж дороги, іншої нема,
І незалежно весна, чи зима,
Єдиний шлях, тільки цей до школи.
Полотно ділить, селище навпіл,
Частина рівно, є й часом нахил,
Де вздовж дороги, а де й посадки,
За ними вряд, будинки і хатки.
Я часто в снах, бачу рідні стежки,
Безмежна втіха та беруть думки,
В цей час важкий, тривожиться душа,
Сусід, на жаль, нікого не втішна,
Брехня й нахабство, всякчас злива бруд,
На наш, козацький, відчайдушний люд.
Бажає знищити Батьківщину,
Замордувати в тюрмах родину,
Хто хоче мирно жити й працювати,
Країну щастя й добра збудувать,
І зернові виростити в полі,
Й дітей виховувати в любові,
Щоби ніколи не знали війни!
Єднаймось люди! Заради життя,
Заради волі, щастя й майбуття!
23.02.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941057
дата надходження 23.02.2022
дата закладки 24.02.2022
Есемеску я отримав.
Серце в грудях аж вирує:
Познайомитись наосліп
Гарна дівка пропонує.
-Чом би й ні? - собі подумав,-
Он в проєкті показали:
За одруження наосліп
Позитивні ставлять бали.
Подзвонив: - Чекати буду
Рівно в п’ять біля фонтанів.
Тож прийшов, на лавці всівся
В холодочку від каштанів.
Час підходить. Я хвилююсь.
Есемеску посилаю:
-Я сиджу на синій лавці,
З нетерпінням вас чекаю.
Потім вивів таку фразу
(Щоб їй довго не блукати),
Щоб знайшла мене відразу –
Я продовжую писати:
’’Біля мене чогось всілась
Товста і бридка дівиця,
Я відсунувсь, бо це лихо
Не дай, Боже, ще присниться’’.
Сів від неї далеченько,
В телефон вона дивилась,
Як ужалена осою,
Раптом швидко підхопилась.
Враз наблизилась до мене,
Пам’ятаю (це не снилось),
Два удари - і на цьому
Це побачення накрилось.
Як та хмара розчинилась,
Я на лавці залишився,
Виплював в долоню зуба,
Під фонтанами умився…
Усім раджу, любі друзі,
Додаються в нас закони,
Як щось робите наосліп,
То ховайте телефони!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936018
дата надходження 05.01.2022
дата закладки 05.01.2022
Годинник… тікають хвилини,
Нам світлі добавляють днини,
І щастям, наповнилась душа,
Тож час поспіша,прийде весна.
До неба погляд, блакить сива,
Пухкенькі хмари мають крила,
Прощались, нині з мокрим снігом,
Їм би, літати теплим літом.
Де гама втішить загадкова,
Краса калини, ця казкова,
Та час, не той, вони теж мріють,
Поля ж і досі, ще біліють.
Помліють, тихоу забутті,
А сльози - лід, згублять на путі,
Мороз раптовий, снігом ляжуть,
Про сум хмарин, землі розкажуть.
Годинник тікає хвилини,
Добавить нові світлі днини,
Зима, намалює кружева,
А ми ж, готуємось до Різдва.
04.01.2022р.
́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936023
дата надходження 05.01.2022
дата закладки 05.01.2022
Брела тропой с уступами...
судьбой из двух полос...
Блаженная и глупая...
- Влюбиться довелось!
Но только без взаимности!
Бескрылая... без звезд...
Душа хотела близости,
достался - омут слез...
Она же... так соскучилась!
Ждет столько горьких лет!..
- Лишь солнце теплым лучиком
обиды разотрет...
* * *
Вот если б там... на выпускном...
его увидеть взгляд...
с теплом бездонным... для другой!..
- Покинула бы ад!
Забыла все, что грезилось!
Что было в нежных снах...
Нашла бы равновесие
во всех своих шагах!..
Судьбу бы разукрасила
в ванильно-лунный цвет!..
- Дышала бы оазисом
тех самых долгих лет...
А так... тропа с уступами...
Судьба из двух полос...
Блаженная и глупая...
и любит на износ...
5.01.2022 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935978
дата надходження 05.01.2022
дата закладки 05.01.2022
Зима
Январь
А я один
Один среди холодных льдин
Дорога
Тысячи машин
Спиртным заполнен магазин
Да я ж непьющий гражданин
Аптека
Миллион причин
Купить таблеток
Я один
А год минувший - карантин
Не нужно новых мне вакцин
И не прельщает никотин
Подъезд
Порог
Ключ из штанин
В прихожей дождик
Серпантин
На полке - синенький графин
Вот кухня
Турка
Кофеин
Не дарит бодрость
Сайт
Логин
Пароль
Читаю стих один
Он о печали
Из глубин
Там снег
Ещё там мандарин
И настроенье как трамплин
Взял мандарин
В нём витамин
Вкусил
Как не было кручин
Навеяно отсюда
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935942#com4443278
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935972
дата надходження 04.01.2022
дата закладки 05.01.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2022
Яка, вона, ота хмарина,
Затьмарила, майже весь обрій,
По обіч, синяви стежина,
По краю, ніби велич гори.
Геть чисто, розділила небо,
Загадка, десь там у вишині,
А може, воно так і треба,
Щось певно, сховала в глибині?
Посіє, мабуть трохи снігу,
Заплаче, може трохи дощем,
Зима, така нам не на втіху,
І ніби, по природі ножем.
Немає радості, ой зима,
Хіба краще, буде озимим?
Навіщо, сльози лити дарма,
Хай пухом вкриє лебединим.
Он промінь, один загубився,
Відбився золотом по полі,
Напевно часу десь ритм збився,
Морозу, снігу б нам доволі.
Яка ота, вона хмарина,
Затьмарила, майже весь обрій,
Нехай, іскрить, сяє стежина,
І я б, на душі мала спокій.
02.01.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935889
дата надходження 04.01.2022
дата закладки 04.01.2022
- Однажды, дед, помрешь...
а я... еще жить буду!..
Но как же без тебя?!
Представь, хоть на минуту!
В шкафу все тот ряд книг...
И та же здесь накидка...
За садом твой родник!..
И тот же скрип калитки...
И солнца теплый луч
к щеке моей коснется!
От дома тот же ключ...
Подружка по соседству...
Все так же! Только ты
в то время будешь где-то!
Как будто свет звезды...
- Зачем... зачем мне это?!
Мне нужно, чтоб всегда
ты рядом был со мною!..
Я не хочу, чтоб звал...
а ты был... тишиною!
Чтоб с зорькою рассвет
с тобой встречали вместе!
Родной, ты солнца свет!..
Живи еще лет двести!
- Я тоже ведь всегда
хотел бы быть с тобою!..
Года нас не щадят...
Все связаны судьбою...
Все, как она решит...
Так было... есть и будет...
Заранее... прости!
Нет вечности нам, людям...
Добавишь стопку книг...
Накидку поменяешь...
И береги родник...
Хороший он... ты знаешь...
Пусть дней твоих – не счесть!
Насыщенных... объемных...
Пусть будет все, как есть...
Меня лишь... просто, помни...
4.01.2022 г.
Картина из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935882
дата надходження 04.01.2022
дата закладки 04.01.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2022
Ночка подошла... как будто старец
плащ дырявый в небо зашвырнул...
Россыпь звезд и месяц лучезарен
в прорези внимают целину...
Ветер тоже любопытный братец...
(видимо, с созвездия Весов...)
То благословенный дух... посланец...
То как будто бес из холодов...
От колодца разбежались тетки...
Наконец журавлик отдохнет!..
Брошены последние объедки
тем, кто долей был не обогрет...
Не нужны лошадке плеть и вожжи...
Затихает лай домашних псов...
- Души подготавливают ложе,
чтоб листать сюжеты новых снов...
Под туманом скрылась черепица...
теплый плед укутывал избу...
- Медленно спокойствие ложится
с тишиной на ветхую судьбу...
Но лишь вспыхнет утро зорькой новой,
лучики коснутся в поле скирд...
- Снов блаженство сыплется... и снова
вся округа дружно зашумит...
3.01.2022 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935787
дата надходження 03.01.2022
дата закладки 03.01.2022
А я не сумую, що осінь на волі,
Ми з нею здружились, як трепетні долі
І чари даруєм обидві повсюди,
А нам посміхаються з радістю люди
Умієм сказати і всіх надихнути,
У затишку з нею приємно побути,
А потім злетіти у сині простори
І згодом спуститись на звабливі доли
Як ніби в дитинстві погратись листками,
Миттєво ділитися з нею думками,
Обнятися дружно, як ніби подруги
І змити дощами непрохані смуги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935766
дата надходження 03.01.2022
дата закладки 03.01.2022
Чом зажурились… криштальні ясени,
Грайливі краплі - до гілок цілунки,
Морозом сковані, наче восени,
Зими плаксивої, терпкі дарунки.
Стовбури в панцирах, холод проймає,
Але в снігах, було добре, тепліше,
Певно на дощ, образу кожен має,
Дрімать сніжинкам, звичайно миліше.
Де глянь проталини і руденьке листя,
Ще не вдалось, йому добре упріти,
Поміж дерев, вся поверхня плямиста,
І на погоду, січень дуже злиться,
Чому гостинно, зустрічала осінь.
01.01.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935777
дата надходження 03.01.2022
дата закладки 03.01.2022
Ветер с травами в "море" играет,
Вот опять побежала волна,
А девчонка волнуясь вздыхает,
Её щёки целует луна.
А девчонка как фея красива
Она очень скромна и мила,
А я самый сегодня счастливый,
Что она на свиданье пришла.
Росы искрами светят игриво
Отражая огонь её глаз
Рядом я молодой и счастливый.
Никого нет счастливее нас.
А девчонка как фея красива
Она очень скромна и мила,
А я самый сегодня счастливый,
Что она на свиданье пришла.
Я девчонку обнявши целую,
сердце хочет взорваться в груди,
А луна вероятно ревнует,
Очень зорко за нами следит.
А девчонка как фея красива
Она очень скромна и мила,
А я самый сегодня счастливый,
Что она на свиданье пришла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935761
дата надходження 03.01.2022
дата закладки 03.01.2022
Рік минув, тривожний і щасливий,
Сповнений любові й гіркоти.
Знов така ж січнева сіра злива,
Міцно спиш в моїх обіймах ти.
Вогники святкові мерехтливі
Й краплі дощові - мої листи.
Рік на двох - святковий і щемливий.
В серці, тілі й поруч - завжди ти.
Шибкою стіка сльоза тремтлива.
Навпіл в ній любові й гіркоти.
Лю'бий, дякую за мить щасливу -
У твоїй руці моя, ще поруч ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935733
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 03.01.2022
Три свекрухи в холодочку
Сіли спочивати,
Кожна свою невісточку
Стала ’’вихваляти’’:
-Мені вмерти було б краще,-
Починає перша,-
Взяв синок таке ледащо,
В неї рот, як верша.
Обзиває мене, бідну,
Всякими словами,
Огризаюся я гідно –
Шлю її до мами.
Друга тему підхопила:
-Не брешу, їй-Богу,
Сину ця ворожа сила
Причепила роги!
Бачила кума Наталя,
Як вона за тином
На всі зуби реготала
Із рудим Мартином.
Не терпиться уже третій
Про свою сказати:
-Я відчула кінець світу,
Як вніс її в хату.
Що вже, люди, нетіпаха,
Спить он, аж запухла,
І швидка, як черепаха –
Йде півдня на кухню.
Я заглянула в каструлю,
То мало не вмліла,
В неї (нащось склала дулю)
Й вода пригоріла!
Звечоріло, а свекрухи
Мелять язиками,
Враз забули - самі колись
Були невістками!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935720
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022
У мого дерева від пращурів коріння,
Проросле в ґрунті ріднім благодатнім.
Зі стовбуром міцним приходить завжди вміння,
Життя іде від батьківської хати.
У дерева гілля таке розлоге,
Рідні в нім чиста кров тече завзято.
Бруньок нових зародження від Бога,
Пишалися б і батько й рідна мати.
Цілюща сила від дітей, онуків,
Віддячує плодами роду древо.
Піклуються про нього вмілі руки,
І обіймають душі променево.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935707
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022
Я спозаранку гляну у вікно,
Ба, уже місяць не рогатий,
Переливається, наче сукно,
Мабуть на мрії він багатий.
Аж перламутром,сіяють щоки,
Поглянь, із нічкою веселиться,
Зіркам всміхався та й на всі боки,
Щораз сильніше посеребрився,
Про що, йшла мова? Насправді ж красень!
Вже посилав до землі цілунки,
Чи загубився, можливо в часі,
Уперто жде, на ранкові трунки,
Привіти слав, сніжинкам у вальсі.
А вони падали, мов нізвідки,
Подумки з ними і я в таночку,
А на деревах, перлини зрідка,
Калина – діва, як у віночку.
Білий, яскравий стелився килим,
Я вкотре гляну, краса повсюди,
І нам здається, ранок веселим,
Тож потішаймось зимонці люди.
20.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935686
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022
Я обриваю листки з календаря,
Минають дні, в душі трепіт, сумління,
Якби хотілось, це бачить уві сні,
Розлуки шепіт - між трав у долині.
Ми приховали в ній розчарування,
Та має кожен, своє сподівання,
Все ж довіра, загублена проснеться,
Нехай лиш тільки зимонька минеться.
Напередодні, ждем Нового року,
Щоб раду дать думкам, маєм мороку,
Хто перший з нас, відчує весни подих,
І від сумління лишиться лиш порох.
Схуд календар, зірву листок останній,
Раптом дзвінок… ти дзвониш, мій жаданий.
***
Шановні друзі!
Щиро вітаю з Новим роком!
Зичу миру, здоров*я!
Щастя, любові!
Достатку й поваги!
Успіхів у творчості!
31.12.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935502
дата надходження 31.12.2021
дата закладки 02.01.2022
Спустилася на землю мряка -
На доли, гори, ліс, поля.
Затихнув вітер-забіяка.
В обценьках стиснута земля,
Не ворушилась у предтечі.
Дерев холодних голі плечі
Трималися з останніх сил -
Підперли рік старий від втечі,
Щоб не утік за небосхил -
Мабуть, боялись порожнечі.
Коли з'явився сонцепромінь -
Зникала поступово мла -
Так рік старий залишив спомин,
А темна нічка, як зола,
Начаклувала дивні речі -
В обіймах стріла новоріччя,
Опівночі - і не спроста
Цілунок твій, з приходом січня,
У мене сяяв на вустах...
Слова були тут недоречні. 1.01.22
*Моя світлина - 31.12.21.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935661
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022
Н-адії вогник не згасає,
О-крилені у Новоріччя
В-еселі свято зустрічають,
О-новлені, неначе в нічку,
Р-адіють, вірять люди в казку,
І світяться обличчя знову.
Ч-удес чекають, Божу ласку.
Н-айти б щасливу всім підкову.
І хочеться добра і миру.
С-відомості і розуміння,
П-риємні, щоб з ТБ новини.
О, знати б всім потрібну міру!
Д-істатися б на пік вершини,
І приручити Тигра сміло.
В-ійну і віруси забути,
А ще б для України - силу.
Н-найкраще - дітям, щастя - людям.
Н-ехай цей рік успішним буде,
Я-к сонця світло вдень усюди.
(Дорогі одноклубники, друзі і читачі!Сердечно вітаю з прийдешнім Новим 2022 роком! Бажаю кожному з вас родинного щастя, міцного здоров’я і успіхів у всіх починаннях. Також - завжди бути креативними та сповненими оригінальних ідей. З повагою Світлана)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935527
дата надходження 31.12.2021
дата закладки 02.01.2022
У парчовій одежині,
Йде панянка білолиця,
Гордовито по стежині,
Нині їй, зовсім не спиться.
Зима вміло постаралась,
І зробить,спромоглась бігом,
Із садочком привіталась,
Все довкола, вкрила снігом.
По деревах білі шати,
З сріблом й златом розплескала,
В діаманти прикрашати,
До ялинок поспішала.
Новий рік вже на порозі,
Треба добре потрудитись,
Дід Мороз йде по дорозі,
Прийшов час, всім веселитись
Пройшовсь лісом, по містечку,
Як господар оглядає,
Подарунки у мішечку,
Для маляток, гарні має.
Станем дітки у кружочок,
Дідуся йдемо стрічати
З Новим роком, з новим щастям!
Усіх будемо вітати!
31.12.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935503
дата надходження 31.12.2021
дата закладки 02.01.2022
Дівчині коханій Ніні
Скаржився боксер Микола:
-Криза паливна в країні,
Стало важко, як ніколи.
Хочеться тут вовком вити,
Бо сьогодні нам сказали,
Що вже змушені закрити
Тренажерні усі зали.
Це для мене - чорна дата,
Кулаки це відчувають,
Всі мої чемпіонати,
Як фанера пролітають.
-Вихід є,- сказала Ніна,-
(Працювала вона в банку)
Установу нашу знаєш?
Тож прийди до мене зранку.
Візьми паспорт і на тебе
Ми оформимо кредити,
І не буде вже потреби
Тобі в зали ті ходити.
З таким видом спорту рано
Тобі, голубе, прощатись,
Із колекторами будеш
Регулярно тренуватись.
Це міцна, надійна школа,
Сам побачиш результати:
В світових боях, Миколо,
Будеш ти перемагати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935420
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 02.01.2022
Сяє, зірка на ялинці,
Славна, переливається,
Дід, Мороз несе гостинці,
Всім, щиро усміхається.
Новий, рік єдине свято,
Він, із мішком до нас спішить,
Нині, діток так багато,
Тож, його будем веселить.
Ми, співаєм про зимоньку,
Хтось, і віршик розповість,
Про, красу, цю, ялиноньку,
Нехай тішиться з нами гість.
Глянь, кружляємо в таночку,
Ну, ніби балериночки,
Хай, послуха співаночку,
Всюди, іскрять сніжиночки.
.
Тут, кольори веселочки,
Гарні, ялиночки блистять,
Вже, загорілись лампочки
Рік новий, будем зустрічать!
28.12.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935303
дата надходження 29.12.2021
дата закладки 30.12.2021
Ой, я хлопець молоденький,
Шаровари червоненькі,
Гляньте нині, як новенький,
Маю чоботи гарненькі.
Поясочком підв`яжуся,
Тож заграйте музиченьки,
Туди – сюди повернуся,
Гайда разом козаченьки.
Зроблю крок, нащо баритись,
Чи й не славний я козак,
Кожен вміє веселитись,
Тож станцюємо гопак!
У танок дівчат запросим,
На гопак, ще й на циганкуу,
Хай дівчата про нас знають,
Відчайдушні перед страхом.
Собі інших не шукають,
Рід козацький сильний духом,
Посміхнемся яснозорим,
Потанцюймо до світанку!
Зроблю крок, нащо баритись,
Чи й не славний я козак,
Кожен вміє веселитись,
Тож станцюємо гопак!
Ой, співати, добре вміють,
Ці миленькі танцівниці,
Про кохання й вірність мріють,
У очах ніби зірниці,
Хай сміються вуста щастям,
Попаруймось у таночку,
Дамо відсіч всім напастям,
Заведемо співаночку.
Зроблю крок, нащо баритись,
Чи й не славний я козак,
Кожен вміє веселитись,
Тож станцюємо гопак!
23.11.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935304
дата надходження 29.12.2021
дата закладки 30.12.2021
[b]Р[/b]озкинулись поля, а чарівниць так море,
[b]О[/b]х, як люблю їх світ та звабливу красу,
[b]М[/b]ені здається, що у кожній мила доля,
[b]А[/b]ж гомонить розкішно в ранішню пору.
[b]Ш[/b]епоче гай, його також чарує врода,
[b]К[/b]раса, як сон так сміло зваблює усіх,
[b]А[/b] з ними виграє у такт чарівна мода,
[b]Ц[/b]ілуючи серця пелюстками світів.
[b]Е[/b]х, сяє лон - милує ніжно наші очі,
[b]Я[/b]ка ж чарівності тендітна дивина,
[b]К[/b]рокуючи у світ, хоч навіть серед ночі,
[b]Я[/b]к ніжно погляд зачаровує краса.
[b]С[/b]тою милуюся, а серденько співає,
[b]Н[/b]е хоче залишати загадковий світ,
[b]Е[/b]легію краси створить на мить бажає,
[b]С[/b]умуючи, як опадає білий квіт.
[b]О[/b]х, як же сяють звабливі красуні,
[b]Н[/b]ас все милують дивовижністю краси,
[b]Ц[/b]ілунки ніжності дарують у відлунні,
[b]Е[/b]нергію світів чарівної пори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935376
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 30.12.2021
Где Весов созвездие,
Месяц – кораблем...
Озеро небесное
пролилось дождем!..
Залило округу...
Мысли залило!
- Отыскать бы друга...
не вспорхнет крыло...
Капельки прохладные
долей прилегли...
- Хлещут водопадами
по моей любви!..
С ним была повенчана...
Прошепчу дождю:
- Календарь изменчивый...
Солнышка дождусь!..
Пусть пока прохладно...
грустно день за днем...
- Только он мне надо
со своим теплом!..
* * *
Где Весов созвездие,
Месяц – кораблем...
Озеро небесное
до сих пор - дождем...
29.12.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935349
дата надходження 29.12.2021
дата закладки 30.12.2021
Білим зефіром вляглася зима.
Білі покрівлі і біла земля.
Іншої фарби навколо нема.
В білому солоді біла імла.
Лоно все біле, чисте-пречисте.
Біла одежда дерев і кущів.
Білих сніжинок - свіже намисто.
Холод у білому хутрі присів.
Білі дороги багаті на сніг -
Сіється борошном білим з небес.
Курява біла торкається стріх,
В білих сувоях мільйони чудес.
Магія біла, білії чари.
Білі хатки́ і білі пороги.
Білого диму білії хмари.
Білі щедроти всюди розлогі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935228
дата надходження 28.12.2021
дата закладки 28.12.2021
Ой летять, летять сніжинки,
Замело, давно стежинки,
У руках маю санчата,
І на гірці вже дівчата.
А земля, сяє, іскриться,
Будем всі, ми веселиться,
Хто скоріш з гірки злітає,
Ніби сонечко засяє.
У очах зірки – іскринки,
Летемо немов пір`їнки,
Гайда дітки, доганяйте,
Із зимою привітайте!
Дід Мороз йде по дорозі,
Новий рік вже на порозі,
Тож вітаймо всіх з святами,
Порадіймо люди з нами.
27.12.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935190
дата надходження 28.12.2021
дата закладки 28.12.2021
То не сон наснився - задубіли квіти,
Сперечались, давно з прохолодним вітром,
Кожен день бажали сонечко зустріти,
Чи й вони гадали рано посивіти?
Надто довго, вдало, осінь загравала,
Тож тепло тримала під семи замками,
Веселилась з вітром. Всім пісень співала,
У вечірню пору, стрімкими дощами.
Та вночі до скрині, вже й мороз підкрався,
То не сон наснився, скувало стеблини
Ключі вкрасти вдалось, добре постарався
ПелюсткИ, як сльози - прозорі крижини..
Чи й хто їх, зігріє, чи й розтопить серце,
Не спинити холод, зимонька мандрує,
Де останні роси, там маленьке скельце,
Вже й малюнки по ньому, мороз лютує.
То не сон наснився,задубіли квіти,
Вся краса зомліла, вкрилась сивиною,
Їм хотілося, хоч трохи порадіти,
Щоби серце билось, ранньою весною.
20.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935189
дата надходження 28.12.2021
дата закладки 28.12.2021
За кілька днів опівніч Новоріченко
Народиться під сплески феєрверків
І піде шляхом впевнено наміченим
Людьми віднизу і зірками зверху.
Крок в крок. Обабіч суще, ява, візії.
Незчуємось—й зостанемось в облозі.
Характери, сюжети і колізії
Окресляться у драмах ваших й прозі.
Претонкострунно забринять поезії,
Змережані палким пером жар-птиці
В пишноті жанрів (наче гожі фрезії!)—
У віршотворців власні таємниці.
Покличете— вмить музи із Пієрії
Для вас слова позичать у природи,
У ностальгії і в птахів у вирію,
В історії великого народу.
Нового року ще попрошу щиро,
Аби приніс він в Україну миру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935142
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 27.12.2021
Стріха і пес пелехатий.
Срібні краплинки на склі.
Запахом рідної хати
я просотався наскрі́зь.
Пахне бабунею хата,
піччю, бузком, молоком.
Дідовим теплим бушлатом.
Печеним хлібом, котом.
Вогким горищем, городом.
М'ятою і споришем.
Килимом, ряднами, родом.
Купкою жвавих мишей.
Сіном, кіньми, горобцями.
Ретроальбомом світлин.
Листям торішнім із ями.
Садом. І мною малим.
Пахне росою, туманом.
Щедрим горіхом в дворі.
Сном. Колисковими мами.
Зоряним пилом вгорі.
Пахне водою з криниці.
Скринею і рушником.
Запах, що манить і сниться.
Сильний, стійкий, мов фантом.
Буде мене надихати.
Де би не вештався. Скрізь.
З запахом рідної хати
знов я нарешті зустрівсь!
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935118
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 27.12.2021
Олігархова дружина
Здійняла вже зранку бучу:
-Є претензія у мене,
Зараз я її озвучу.
Ти повинен вже сьогодні
Водія звільнити свого,
Хоч костюми має модні –
Та душа жорстока в нього.
Вчора з ним моя матуся
Їхала у перукарню,
Він, як той індик, надувся,
І завіз чогось в пекарню.
Потім довго вибачався
І завів розмову гречну,
З швидкістю такою мчався –
Ледь не вбив її сердешну.
Була мама, як на голці,
Чи він думав головою?
Просто диво, що в цій гонці
Залишилася живою.
Олігарх сказав дружині:
-Та за що ж його звільнити?
Треба дати шанс людині
Чимось і мені вгодити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935103
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 27.12.2021
Я пам`ятаю, ненько твої руки,
І часто очі, в сльозах, дуже сумні,
Нині ці спогади, як скрипки звуки,
Тривожать душу, так боляче мені.
Я пам`ятаю недоспані ночі,
Коли хвороба, як змія стискала,
Боліли ніжки. Може хто наврочив?
Співала пісню, у травах купала.
На ранок сонце й усмішка ласкава,
Її матусю, я й досі шаную,
І колискову тихенько співала,
Ще до цих пір, здається слова чую.
Жилисті руки гладили голівку,
З тремтінням легко заплітали коси,
Вплітала стрічечку, біленьку з шовку,
А по ній блиски, мов сяючі роси.
Хоча не форма та в квітковім платті,
Ішла до школи, бо все недостатки,
То від сестрички і капчики взуті,
На жаль, не мала й нової абетки,
Та відпустила мене в країну знань.
Зникло дитинство, давно босоноге,
Я милувалась квітами і садом,
І квітла мрія, це життя убоге,
Все ж закінчиться, лиш стане спогадом.
Кажуть, що доля, краща де родився,
Хто знає буде та туга і печаль,
Та так напевно, Бог розпорядився,
У путь невІдомий, послав хранитель.
На чужині, давно вп`ялось коріння,
І добре зернята укоренились,
Достатньо волі і порозуміння,
Святій землі,за щастя поклонились.
Давно стежина заросла до хати,
Червоні ружі в поклоні в бур`янах,
А, я ж так хочу, туди завітати,
Матусю рідна й не тільки у снах.
Хоч на хвилину, де яблуні в рядок,
Й диво півонії квітнуть запашні,
Ніжно торкнулася б, я до пелюсток,
Зігріють серце, ваблять очі пишні.
І теплі спогади про ті світанки,
Де рідне полечко в синіх волошках,
До душі дотик, неньки колисанки,
Іще не раз, я хочу бачити у снах…
Я пам`ятаю, ненько,
все було, наче вчора.
27.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935096
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 27.12.2021
Первый луч вплету в ресницы...
Зорьке новой улыбнусь...
Буду петь и веселиться...
- В лес помчу под старый блюз!..
Там вдыхаю воздух чистый...
Зачерпну воды чуток...
Закружусь в осенних листьях
там, где веры есть исток!..
* * *
Туча Солнышко закрыла...
будто спрятала тепло...
Но мои не тронув крылья!..
- Чтобы в даль меня влекло...
Вдруг в тиши прорвалось небо!
Крик в долине лег... в лесах...
- Одинокий белый лебедь
горе стелет в небесах!..
Он единственный из стаи
выжить смог!.. Его беда...
Пули тело не достали...
- В сердце рана навсегда!..
Три охотника, играя,
затаились в камыше...
- Лишь его не расстреляли!
Боль его... в моей душе!..
* * *
Край судьбы у птиц трагичен...
Жизнь была... и нет теперь!
- В человеческом обличье
стаю встретил дикий Зверь...
Не найдет бедняга лебедь
смысл существования...
Обогреет только небо
и... воспоминания...
25.12.2021 г.
Фото из иета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934945
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 27.12.2021
Сніжинкою вісточка всілась на шибку,
Губами торкнулась холодного скла…
Сльозою зигзагом скотилася нишком...
До самого серця дорогу знайшла.
Не стримує злету душа моя в небо,
Де в хмарах пузатих пухнастиків рій.
Шукає красунь, що у вальсі прелюбо
Мережили щастям наш берег надій…
Літали, здіймалися вихором долі...
То падали й танули, в розпачі днів.
Життя в почуттях їх коротке на волі,
Рай - далі, в полоні омріяних снів…
Лиш пилом кохання розтопиться крига,
У ду́ші сніжинок весну принесе.
Здавалося б, вже у дописану книгу,
Пролог із зага́дкою доля внесе.
25.12.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934897
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 27.12.2021
Хилилось сонце до призахідної брами,
Кривавим сяйвом обливало сніжні доли.
Химерні хмари, одинокi, як гондоли,
Неслись по небу, перехоплені вітрами.
Приховувавсь між ними місяць у прицілі,
Направлений униз, на землю вечорову -
Сучасну палітурку книги, мармурову,
Щоб прочитати наш роман у заметілі. 20.12.21.
*Моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935026
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 26.12.2021
Хай жінки ідуть служити
(Рівність гендерну вручили),
Та із вибором професій
Декому не догодили.
-Який нелюд безсердечний
Під законом підвів риску?
Я професії своєї
Не знайшла у тому списку!
Подалась до військкомату
Вкрай обурена Марія:
-Хто це вирішив, що в війську
Не потрібна вже повія?
Маю з гордістю казати,
Що і в Раді мене знають:
При потребі депутати
На роботу викликають.
Закон каже, що на облік
Всіх жінок потрібно брати,
А я чесна й благородна
Вже готова працювати.
Чоловіків в кабінетах
Треба нам оберігати,
Україну своїм тілом
Буду мужньо захищати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934967
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 26.12.2021
Ялинці затишно в зимовім лісі,
Незрубана - у сніговім намисті.
Як пахне хвоя - аромат природний!
Комфортно дереву у прохолоді.
А штучна - то ж красуня в рідній хаті,
Їй так пасують новорічні шати.
Якби це кожен розумів! О люди!
Тоді б і дихалось на повні груди.
Тоді б і мали найцінніше - кисень.
Не знали б бід і ураганів свисту.
І лисі б не були земля і гори.
На жаль, великі гроші творять горе.
А кожен з нас - крупинка у природі.
Нащадків наших що ж чекає згодом?
Святкуймо біля штучної ялинки
У колі вірних друзів і родини.
Здоров'я, миру всім в Новому році.
Робіть до щастя тільки гідні кроки.
(Вітаю усіх одноклубників з чудовими зимовими святами!) (Світлина моя).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934898
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 26.12.2021
Ти мене ждеш, я вже не жду,
ти не прийдеш, а я прийду,
тільки пробач я не спішу,
на цій землі ряст ще топчу...
Ти там лежиш в теплій землі,
я тут живу давно в зимі...
Спокій там твій Бог береже,
а я тут свій сама держу...
На цвинтар я вже не дійду,
та тут тобі все розкажу...
На твій портрет часто дивлюсь,
і Богу я щодня молюсь...
І Новий рік буду стрічать,,
знову одна в тиші мовчать...
Сама себе буду вітать,
а від дітей дзвінків чекать...
А прийде час, я відійду,
може тебе я там знайду...
Ну, а пока я ще живу,
на цій землі ряст ще топчу..
Ти мені ждеш, а може й ні,
нема як взнать тут на землі...
На цвинтар все ж якось дійду,
і там тобі все розкажу...
Тебе прошу не ображайсь,
чую твоє : " Не поспішай!"
Я й не спішу, та прийде час,
може там Бог з"єднає нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934938
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 26.12.2021
У ЦУМі передноворічний бум продажу товарів… Куди не поглянь, вивіски -
» З Новим 2003 роком!» Звучала весела музика,підбадьорювала покупців. Записаний на плівку, доволі приємний, чіткий жіночий голос, запрошував відвідати відділки, рекламував товари. Навіть зі знижкою, це дуже вразило Максима. Вже й не пам`ятає коли був у такому великому торговому центрі. Сюди прийти мабуть би й не наважився, але щоб водієм працювати й надалі, треба пройти медкомісію. Переглядаючи одяг після прання, самому стало неприємно бачити доволі старий, вицвівший одяг. Ще верхній більш - менш, а з білизни, то вже й залишилося тільки на одну зміну. Ото дожився - в думках лаяв себе.
Йому ж минуло лише п`ятдесят років. Ніби, ще й не старий одружитися, але, чи соромиться з ким небудь познайомитися, чи може просто, вже звик жити сам. Інколи, поспішаючи на роботу, поголиться, затримує погляд до дзеркала. Помітить сивину на скронях, зауважить,
- Ой, що роки роблять з нами.Чому так швидко плине час..
А часом, пригадає покійну дружину - Софіє, бачила б ти мене нині. Нема кому постригти так, як мені подобається. Що в перукарні, присядеш на стілець, крутить, вертить й слова не вимовить. Ніби не людина стриже, а робот. Колись, ти торкалася мого волосся, гладила по голові, усміхалася,
-Ти на вигляд у мене, як справжній козак! А вуса - іще з молодих років моя забаганка. Вони тобі пасують, нехай будуть, як й мене не стане. Адже, ще є порох в порохівницях! Може й одружися, я не проти.
І ніжно поцілує в щоку.
За мить котяться сльози, її згадає, як мучилася в боротьбі з хворобою. Онкологія, як вирок людства. Доглядаючи за нею, задумувався - У космос літають, а знайти ліки від цієї недуги й досі не спромоглися. Яка несправедливість, їй же тільки минуло сорок п*ять, ще би жити й жити. Шкода, Бог і дітей не дав,чому така доля? За які гріхи?
В роботі, за кермом машини « Соки, води», про все забував. Ото тільки й розваг, коли підпише папери за доставку товару, перекинеться деякими слова з продавчинею. І знову поспішає в квартиру до телевізора, до улюбленого кота Кузі. На пару, частіше сиділи на сухом`ятки. Хіба що в вихідний день зварить суп з фрикадельками. І кіт, вдоволь наївшись, облизуючись, плигне йому на коліна. Він пригорне його, мов маленьке дитя.Кіт задоволено погляне й витягне шию, покладе голову ближче до серця, примружує очі, муркоче. Ніби намагається зняти втому, заспокоїти, заколисати. Тих вихідних не дуже й хотілося, самотність дратувала. Інколи просто виходив з квартири, довго блукав алеями, втихомирює гучне серцебиття.
*
Максим підійнявся на третій поверх. В очах, аж мерехтіло… людей, як комах. Звичайно, до Нового року залишилося два тижні, всі бажають придбати подарунки, як не собі то ближнім, чи просто друзям, коханим.
Відділ джинсів… тут простіше, тішив себе, приміряю, які підійдуть вже й можна буде придбати. Не відразу, але після кількох примірок, йому таки вдалося підібрати штани. Дивлячись у дзеркало, тільки тепер помітив, що схуд, втягнувся живіт, став стрункішим, повеселішав. Задоволений, попрямував у відділ сорочок. Тут проблем не буде, адже добре пам`ятає, як дружина завжди клопоталася, щоб почувати себе комфортно, треба брати сорочку по коміру сорок три.
Уже розрахувався за джинсову сорочку, посміхнувся - Як добре, саме така, як я люблю.
За мить, увагу привернула вітрина. За склом макет жінки в рожевій нижній білизні і зверху накинутий, такого ж кольору шовковий пеньюар. Ледь двинувши плечима, про себе,
- Але ж як красиво! Ой, де ж наші молоді літа….
Крутив головою, шукав чоловічу білизну.
Раптово, його хтось добряче товкнув,що ледь з ніг не звалився. Довкола озираючись, незадоволено,
-Хоча би вибачились, чи що?
Але в цій метушні, не зміг второпати, хто зміг так товкнути. На його слова ніхто й уваги не звернув. Озирнувшись, побачив вітрину з чоловічою білизною.
А вибір… розбігаються очі. В три ряди на вішалках труси, майки, футболки. Так багато, але ж який розмір - догнала думка. Ой, Софійко, важко без тебе! Казала козак, який там дідька козак, коли навіть свого розміру не знаю. Ні про що не думав, жив з тобою, як риба в воді.
Між рядами білизни, в синій формі стояла жінка невисокого зросту. Вона спостерігала за покупцями. Її каштанове волосся, виблискувало від освітлення. Несміливо, він кілька раз торкнувся вішалок з білизною, розгубився, які взяти? В цю мить почув слова,
-Ви собі не в змозі подарунок вибрати, чи комусь?
До обличчя підступила гаряча кров, розгублено,
-Знаєте сам працюю, пов`язаний з торгівлею, але там простіше, назва соку, води. А тут, у виборі чомусь шкутильгаю. Собі хочу… Відколи дружини не стало, знаєте, самому такі речі не доводилося купувати.
Оце відвертість, сам себе спіймав на думці. Але ж у ній,щось є притягуюче, ніби знайоме. І вже сміливіше, прямим поглядом подивився на неї. Так - так зелений колір очей, як у покійної дружини і такий же теплий погляд.
Жінка лагідно звернулася,
-Тю!Та ми ж, здається одного віку з вами, життя прожили, чого тут соромитися. Ану дайте, я на вас подивлюся.
Зашарівся, стримувала невпевненість, соромливість.
Уважний погляд, усмішка на обличчі, вона стурбовано,
-Мене звати Марія. Ану розстебніть куртку.
Він ладен був тричі провалитися крізь землю. Не зміг і слова сказати, озираючись, все ж виконав її прохання.
-Ага так - так, і чого червоніти, зараз щось підберемо.
Максим топтався на місці, вона показувала, пропонувала білизну кращу за якістю. Він, то здвигнув плечима, кривився, морщився, а то всміхався, на згоду кивав головою.
Не поспішаючи, Марія в пакети складала вибрану білизну,
-Бачу багато подарунків собі зробили. Вирішили оновитися на Новий рік. Кажете дружини немає, то можливо донька є, чи син. Хоча для нас, у молодих завжди бракує часу. Я оце, живу з донькою і зятем, здається й допомагаю їм, але почуваюся ніби живу в чужому будинку. Онук вже парубок, коли був меншим тулився, а нині, до мене нікому немає діла. Добре хоч роботу маю, оце тільки й втіхи, що тут з клієнтами перекинешся кількома словами та щось порадиш. Правда молодь сама речі вибирає, в них уже давно інші погляди.
Подякувавши, Максим стояв у черзі до каси. Ніби й не хотів та все ж поглядав до неї. Її погляд, ніби сонячний промінь, що дарує тепло. Але ж така привітна і в той же час проста. Й таку гарну білизну підібрала, можна сказати за моїм смаком. Задоволений повертався додому.
З піднятим настроєм, під ніс мугикав мелодію пісні »Листья жёлтые» і відкривав замок вхідних дверей. Як завжди біля порога на нього чекав Кузя.
-О, мій друже, сьогодні в мене чудовий день! Я оновився і здається, познайомився з доброю жінкою. Може колись і тебе з нею познайомлю. Тебе сосискою порадую, а сам іще раз мірятиму новий одяг.
У спальні тихо- тихо… Поряд на кріслі міцно спав кіт. А Максим раз -у - раз ворочався, не зміг заснути. Тільки очі закриє, перед ним Марія, усміхнена, ласкавий погляд. Терпець урвався, спересердя, гучно сказав,
- О Боже, угомони мою душу. Хай врешті я відпочину, мені ж завтра на роботу!
Кіт з переляку, за мить очутився на підлозі. Витаращив очі на господаря, але він лежав обличчям до стіни. Кузя витягнувся і плигнув через нього, мордою терся об обличчя, почав муркотіти. Обійнявши кота, йому вдалося провалитися в сон.
*
Минув майже тиждень … Виснажений після роботи, Максим відчинив двері квартири. Біля порога Кузі не було. Кілька раз гукнув його. Тиша насторожила, не розувши, зайшов до ванни. На підлозі лежав кіт, ніби без признаків життя. З острахом кинувся до нього,
-Кузя ні! Ні мій хлопчику! Що сталося?
Він взяв його на руки, кіт почав важко дихати, сумно дивився на господаря. З його рота стирчало щось чорне.
-Оце так біда, що там в тебе? Чи їсти не було що, чого якусь резину в рот запхав?
Він кілька раз намагався розщепити зуби, але кіт виривається, витаращував очі, розширюються ніздрі.
Максим поспіхом закривав двері на ключ,
-Треба до ветеринара, але ж вже пізня година. Ну хіба, що в центрі…
Уже їхав на таксі, кіт сполохано позирав вбік і час від часу закривав сумні очі.
Максиму здавалося їхав цілу вічність, хоча добрався за пів години. Пулею вилетів з таксі… поспішав, ледь не збив з ніг жінку. Вона миттєво схопила його за руку,
-О! Куди це так летиш ?
-Ой, вибачте це ви Маріє?
-Так, що впізнав? У тебе щось сталося?
-Дуже поспішаю в ветеринарну клініку.
Він показав на кота, його голова тирчала з-за пазухи.
-Це мій Кузя, щось запхав у рот, я сам справитися з ним не в змозі. Сусідам не захотів голову морочити. Можливо якраз допоможуть в клініці.
-Бідолаха…Тут недалеко, я з тобою, мене вдома все одно ніхто не чекає. Тим паче, я завтра вихідна. Може моя допомога потрібна буде.
*
Майже годину Максим і Марія чекали на лікаря, коли їм повернуть кота. За цей час, він схвильовано розповів, як знайшов кота. Виправдовувався і в той же час сварив себе за зайві речі в квартирі. Жінка слухала його, час від часу кивала головою. Підтримала, щоби не хвилювався, завіряє, що все буде добре. Розповіла про свою сіамську кицьку, яку два роки назад хтось вкрав. Посилаючись на однаковий вік, наполягає,щоб до неї звернувся на« ти».
Лікар, чоловік середньої статури, років п`ятидесяти, ніс на руках кота,
-Ну от забирайте свого Кузю, здається ви так його називали. Напевно він дуже грайливий. На гумовий м`ячик намоталась чорна плівка, частина попала в горло, добре, що не перекрила все дихання. А рота так відкрив, що м`ячик застряг у зубах. Він просто не спромігся його витягнути. Він зараз іще трохи під наркозом, в легкій дрімоті, але десь через годину буде знову гратися.
І звернувся до Максима.
-Хай дружина для нього зварить супчик, тільки м`ясо перемелене. Бо знаєте ж, тепер у горлі є подразнення. А через три дні минеться, їстиме все. Наступного разу,з такими речами, вдома будьте обачливі.
Подякувавши, вони направилися до виходу.
*
Холодне повітря вдарило в обличчя… Жінка забідкалася,
-Ану давайте я його накрию своїм шарфом, він лежить такий немічний….
Максим не заперечив. За кілька хвилин вони сідали в таксі. Він відчинив задню дверку,
-Маріє,сідай сюди, бери Кузю,а я сяду біля водія.
Таксі під`їхало до самого під`їзду…. Марія відчинила двері, одночасно кіт підняв голову. Максим саме протягнув руки взяти кота,
-Ну,от і добре! Кузю,мій котику, все гаразд, ми вже вдома.
Марія звернулася до водія,
-А тепер мене до моста підвезіть!
-Е ні-ні,- заперечив Максим, подав їй руку і продовжив,
-Хіба так годиться, а хто суп для кота зварить?
Жінка не очікувала такої пропозиції, кліпала очима, не знала що робити.
Водій хитро позирнув на Максима,підморгнув,
-Та я це, в мене зміна закінчилася. Вибачайте, мені не в ту сторону.
Здвигнувши плечима,вона лише подивилася вслід таксі,
-Що ж буду ловити інше.
Ніякого інше, хтось хвалився що завтра вихідний, чи не так? Пішли Маріє, прохолодно, ще застудися і ти, і ми з Кузею.
*
В квартирі смачно пахло м`ясом…. Марія в каструлю кидала фрикадельки, весело до кота,
-Такий суп не тільки ти будеш їсти,а й ми посмакуємо, правда Максиме.
Усміхнений, прямим поглядом дивився в її очі,
-Знаєш Маріє, я дуже радий,що маю передноворічні подарунки. Одяг то таке діло, а от тебе зустрів, напевно доля нас звела. Чого тобі жити з дітьми. Завтра після роботи, давай я тебе заберу до себе
-О ні, так швидко, але ж ми дуже мало знайомі.
-Ну гаразд, але вже пізно, сьогодні ти переночуєш тут, завтра вихідна будеш з котом. А ввечері, я відвезу тебе додому.
Після пізньої вечері в кімнаті на дивані спала Марія, в її ногах дрімав кіт. А в спальні, ледь уговтав свої почуття, спав Максим.
*
Здалеку чути звуки музики… Освітлюючи частину піднебесся, раз- у -раз злітають салюти, розсипаються й десь зникають. Під покровом новорічної ночі, вони стояли на балконі, милувалися містом. Ласкавий погляд, на обличчі легка усмішка,
-З Новим Роком Маріє!
-З Новим Роком!
На вустах солодке вино і ніжний поцілунок в уста.
- Хай ця ніч буде початком нашого життя!
-А, що, чому бути, того не оминути. Гаразд, я згодна.
Легкі сніжинки кружляли, прилипали на обличчя. Усміхнені,трохи задумливі, позирали один на одного, смакували вино.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934879
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021
Давно вже просяться на ніжки
новенькі в сіточку панчішки.
У шафі є сукенка ладна,
така файнезна, чоколядна.
Купила-м і нема де вдіти –
робота, хата, малі діти...
А на табо́рику туре́бка.
То й що, що зламана заклепка,
зате у барву з моїм па́ском.
Пасує всьо із шиком-ло́ском.
З-під ліжка виглядають мешти.
Чи то піти би де нарешті?
Я до люстерка... От халепа!
Мені би ще фрезу́ри треба.
Зберу волосся у хвоста.
Нічого начебто... Краса!
Вже кі́ко буду кремпува́ти?
На себе ла́хи й геть із хати.
Мене так кличуть переміни,
піду си куплю ліґумі́ни.
Іду я вся така на ґлянц,
аж вітер робить реверанс.
Так цокають мої підківки –
їм ґратулює аж бруківка.
Я у такім чудеснім стані,
як ніде жодна є́нча пані.
Спацерува́ла аж до площі,
там мармуля́дки найдорожчі.
Наліво дорогий генде́лик –
там бармен льо́та, як той джмелик.
Направо з пля́цками цуке́рня,
така мацьо́нька і майстерна.
Купила-м файні марципа́ни.
Отак півкі́ля. Може, ста́не.
Ну от і всьо. Пора до хати,
бо вже зачи́ло ся смеркати.
Іду. Вся квітну, як те літо.
І як там вдома мої діти?
Напевно, ги́цают по ліжку
або по стелі ходять пішки.
У мене ниньки є прогрес...
У чоловіка буде стрес,
ще й, може, буде дуже зло́сний.
Мені аж вже від того млосно.
Приходжу. Мало не зомліла.
Аж стерпла. Де ся діти діли?
Сусідка мала пантрува́ти.
Іду сусідоньку шукати.
І на порозі носом в носа
таким ударом, що аж зносить...
Наш татко. Зовсім і не злосний.
Такий весь слічний, скрупульозний.
Посмарував мастиков капці.
Каже: «Відвів дітей до бабці».
Я рот відкрила і два ока:
«Ба що сі стало? Та нівроку!»
Як добре, коли усе файно.
Вуста малюю. Вже. Негайно.
Ми довго – до самого ранку
собі зробили на двох рантку.
Дубова лавка. Зорі. Небо.
Мені так того було треба!
І тут я всьо зметикувала –
то все з панчішок ся почало!
© Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857058
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 25.12.2021
Осень... тихо... Вечер поздний...
Будет ночь опять без сна...
- У меня мои есть звезды!
Серебристая Луна...
И крыло рассвета утром,
что цепляет облака...
И мечта есть с перламутром...
- Пульс горячий у виска!
Есть тепло моей надежды...
Вера, будто ось Земли!
- Пламя есть... того, что прежде
мы – влюбленные – зажгли...
Ну а боль, где я распята...
в прошлом! Больше не важна...
Те судьбою стерты даты...
- Будет новая весна!..
25.12.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934854
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021
Догорел еще один денечек...
Затихают всюду голоса...
Только травит мысли колокольчик,
что звенел, касаясь к небесам...
Потерялся маленький теленок
и не может путь найти домой...
Мамку звать давно уж нет силенок...
Звон лишь разрывал туман густой...
Слушала теленка вся округа!..
Петухи умокли... детвора...
- Наконец-то - зов (иль, просто, ругань),
выбежавшей тетки со двора!..
Отлегло с души и стало легче...
- Маленького к мамке поведут!..
Пусть малыш порадуется встрече,
навсегда запомнивши к ней путь...
* * *
Догорел еще один денечек...
и совсем затихли голоса...
- Только травит душу колокольчик...
тот, что прикасался к небесам...
25.12.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934859
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 25.12.2021
Відкрило небо для снігів долоні -
Мигтять сніжинки зорями здаля,
Півмісяця сія в нічній короні -
Він краще бачить всесвіт, ніж земля, -
Притягує в солодкому полоні -
Єднаються містерії поля.
Я думаю про Вас - палають скроні,
Сніжинками віршується зима... 22.12.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934740
дата надходження 23.12.2021
дата закладки 23.12.2021
- Знов заходєт, Штефцю, свєта
Бідні кури ті й пацєта,
Нещасних тако годуют,
А потому замордуют.
Яке свєто без гижок?
Ковбас, зельцу й вуджєнок,
"Хлібцє", "зайцє", душинини,
Ребер, кишки й солонини.
Ну і шо ту люди вдіют?
Кугути вже менше піют,
Не рохкає в стайни льоха,
Проріджуют живність троха.
То всьо немалі видатки,
А не каждий має статки
Би стіл м'єсом застелити
Ще й зверха салом прикрити.
А кілько траба муки?
Би змісити в дві руки
На пироги, сухе, юшку,
Налисники і фарш в вушку.
- Хочеш, можу тє навчити
Би в муці сє не втопити,
Коли місиш пироги
Й в муці з твару́ до ноги.
Траба рівну мірку брати,
А не шуфлев підсипати.
Вот на пів кільо мукиці
Двіста п'єтдесєть водиці,
Дрібку соли й цукру дати
І волій не шкодувати
Добру лижку бовтанути
І тов лижков крутанути.
Не тра зразу руки пхати
Би си пальці зшмірувати,
А по хвили кісто мнесє,
Вже до шкіри не бересє,
Муки ніц не добавлєєш,
Кісто тачівков тачєєш
На тій "дошці" з селікону
Що прийшла в нас з закордону
Робиш собі в чистоті,
Віник стоїт десь в куті,
Навіть якби й прилипало,
То в тому біди є мало,
Обертаєш "дошку" сміло
Се тилько прискорит діло.
Кружки шклєнков вироблєєш
І чим маєш, начинєєш,
Не сохне, кісто легоньке
Й на зубах (як їш) м'єгоньке.
Коли всьо росте в ціні,
Так роби, повір мені.
- То не свєта, а видатки,
Але в нас такі порядки
Має бути стів накритий
Аби гість йшов тхаті ситий!
22.12.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934707
дата надходження 23.12.2021
дата закладки 23.12.2021
Шестирічні Нюра й Юра
(Поки мами засмагали),
Біля річки у пісочку
Гарну сценку розіграли.
Запитала тихо Нюра:
-Будеш ти мене любити?
Щоб для мене ти сьогодні
Міг хорошого зробити?
Хлопчик живо стрепенувся,
Глянув лагідно на Нюру,
Сказав (трішечки запнувся):
-Я люблю твою фігуру.
В тебе родимка на щічці –
Буду я сюди дивитись,
І за тебе в нашій річці
Можу навіть утопитись.
А що ти для мене зробиш?-
Юра грізно став питати,-
Смерть собі зробити зможеш,
Щоб любов цю доказати?
-Здрастє,- випалила Нюра,
Враз надула губи й щічки,-
Хіба я така вже дура,
Щоб кидатися у річку?
Сам подумай, підлий Юро,
(Руки витерла від бруду),
Коли я втоплюся здуру,
Як тебе любити буду?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934694
дата надходження 23.12.2021
дата закладки 23.12.2021
Прохолода… вітрець повіває,
Я сприймаю, дарунки зимоньки,
Полюбовно, ніжно обіймає,
Розстеляє… білі доріженьки.
То лиш зранку. Як небо ж в золоті,
Краплі лишить, прозорі на згадку,
Вже мудрує, що витворить потім,
Звечоріє… украсить посадку.
Білосніжним пухким мереживом,
Мов у казці, ти поглянеш туди,
Вмить іскриться під місячним сяйвом,
Ніжний блиск, засріблиться повсюди.
Дріма поле, в парчовій пелюшці,
По стерні, бурульки, сніжиночки,
Бур’яни ж, вищі, як сніжні скринці,
Між рядів, дзеркальні стежиночки.
Купки снігу, тримає ялинка,
Скрізь по голках, сльозинки- краплини,
Та морозу, єдина хвилинка,
Так казково сіяють перлини.
Геть зігнулись, під кришталем кущі,
Мов домівки, в снігу занурені,
Спитать хочу, я щиро від дущі,
Ви ж красиві, чому зажурені?
Де- не – де, мов проснеться дерево,
Вбрання сніжне, сповзає до землі,
Все й відразу, блиска лазурово,
І на серці, так хороше мені.
19.12.2921р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934634
дата надходження 22.12.2021
дата закладки 23.12.2021
У кожної сніжинки унікальна сукня,
Неначе на замовлення пошита.
Чиїсь старанні, ніжні доторкнулись руки,
І філігранний залишивсь відбиток.
Вбрання, мережане сріблястими нитками.
Мороз їм додає і шарму й блиску.
Під усмішками сонця і небес вершками
Зими розкрилась незвичайність хисту.
Кружляють у танку легкі сніжинки білі,
І вишукані сукні в мерехтінні.
Прикриє незабаром землю їхня сила,
І снігове лежатиме сплетіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934633
дата надходження 22.12.2021
дата закладки 23.12.2021
Світить місяць вище хмар -
Кожну ніч - в своєму стилі,
Стер зірки на небосхилі.
Шле на землю сильні хвилі.
Підсобив йому ліхтар -
Сіє блиск на тротуар.
Сяєво те - тимчасове,
Не природнє, примусове,
Видиме не всім, типове,
Наче світло, що від фар -
Не сягнути вище хмар!
Місяць бачимо крізь милі,
На небесному вітрилі,
Магії дивуємсь, силі...
Поміняється ліхтар. 18.12.21
*Моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934462
дата надходження 20.12.2021
дата закладки 21.12.2021
Ой не шуми, вітре, не хитай тополю,
Так нині холодно, все дощиком вмилась,
Зірване листя, давно неслось по полю,
Я вже боротись, із тобою втомилась.
Он не шуми, вітре, просила й калина,
Улітку, шелест, то ж співав серенади,
Обіймав ніжно, то щаслива хвилина,
Чом розлютився? Вже просила пощади.
Що ж сталося, чи із зимою здружився,
Красою звабила, вишневим світанком,
Вона зрадлива, то ж й ти цього навчився,
Тополя плакала прохолодним ранком.
Міленькі сльози, готові замерзати,
Мороз навідався, в кришталі тополя,
Кохання зрадницьке, стала засинати,
Чи й весну стріне? Та на це Божа воля.
А вітер бавився, із її гілками,
Я знов згадаю, що траплялось між нами.
.
20.12.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934423
дата надходження 20.12.2021
дата закладки 21.12.2021
Заграй сопілко, пісню веселеньку,
З колискою з'єднай усі смаки,
А я згадаю, як була маленька -
На світ, з'явившись з чарами зими
Заграй сопілко, хоч навколо й холод
Та це мій день найкращий у житті,
Для мене і родини, ніби солод,
Що ніжно розчинився у красі
Заграй сопілко - це повір вагомо,
Родитись, розвиватись і рости,
Щоби було куди іти додому
Та залишати з радістю сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934402
дата надходження 20.12.2021
дата закладки 21.12.2021
Потрощено списи, розбито литаври.
Блавати стускніли в стальнім колориті.
Завів зиму блуд в лабіринт Менотавра,
А їй полотном чимскоріше б прикрити
В невидимих битвах розкидані рештки.
Навідались плачниці, жальні сніжини.
Зітхання зірвалось— діждались нарешті.
А грудень у вікна—очима ожини.
Сльота з парасолем блукає по місту,
Хватає самотності шлейфа за крайчик,
Которгає днину плямисто- перісту
І волить віддати їй сонця окрайчик…
…Потрощено списи, розбито литаври —
Й завів зиму блуд в лабіринт Менотавра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934352
дата надходження 19.12.2021
дата закладки 19.12.2021
У кафе дешеве Коля
Вдень забіг перекусити,
Поруч дівчина присіла –
Відчув зразу, що вже ситий.
Обтягала пишні груди
Блузочка в блискітках синя,
Називали дівку люди
Гарним іменем - Графиня.
Поважає вона моду,
Виглядає дуже файно,
(З графського, напевно, роду) –
Зацікавився негайно.
Уявив: аристократка…
(Що йому таке й не снилось),
Буде жити у достатку -
Може спадщина лишилась?
Запросив до ресторану,
Як годиться, купив квіти,
Не підозрював, що рано
Цьому щастю став радіти.
Родове її коріння
Треба зразу розкопати:
-Ваше прізвище, чи титул? –
Обережно став питати.
Дівка дзвінко засміялась,
Кліпнула грайливо оком:
-Таке прізвисько дісталось
Мені зовсім ненароком.
Звуть мене, насправді, Машка,
Всім дивлюсь сміливо в вічі,
Знаменита я алкашка,
І була судима двічі.
Ми пили у барі вина,
Там щось хлопці накрутили,
Із горілкою графина
Об мою башку розбили.
З тих пір стала я Графиня!
Усі бари й шинки знають,
Як заходжу - всі п’яниці
Мене радо зустрічають.
Це була смертельна рана:
Не став графом наш Микола,
І так прудко з ресторану
Не тікав іще ніколи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934330
дата надходження 19.12.2021
дата закладки 19.12.2021
[b]Я[/b] вийду в ніч, а там заграли зорі,
[b]К[/b]расою, вкривши небо голубе,
[b]П[/b]ривабливі, неначе хвилі в морі,
[b]О[/b]крилено, створивши неземне.
[b]Г[/b]уляючи, дивлюся та все мрію,
[b]Л[/b]егенько, щоб полинуть в небеса,
[b]Я[/b] знаю, зберегти красу зумію
[b]Д[/b]е феєрично зваблює вона.
[b]М[/b]ені так добре від прекрасних чарів
[b]І[/b] милий світ бринить в моїй душі,
[b]Й[/b]ого краса омріяних стожарів
[b]Ч[/b]удово випромінює в імлі.
[b]А[/b], як приємно бачити, вдихати,
[b]Р[/b]одзинку помічати і любить,
[b]У[/b] подорож незнану вирушати,
[b]Є[/b] в ній загадка, що завжди бринить.
[b]Н[/b]ічну красу зрівняти неможливо
[b]І[/b] дивний світ привабливих речей,
[b]Ж[/b]иття прожити хочеться щасливо,
[b]Н[/b]езалишивши в темряві ідей.
[b]А[/b] ось обабіч мелодійно й сміло
[b]Ф[/b]онтан завершив зоряну красу,
[b]Е[/b]х, як же він виспівує уміло,
[b]Я[/b]к ніби в вальс запрошує весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934317
дата надходження 19.12.2021
дата закладки 19.12.2021
Заснували небо білі павутинки,
Заховали сонце в кошику із хмар -
Пухом опадали крихітні сніжинки.
В лісовій хатині засопів димар,
Прикуривши люльку від жарин у печі,
Де удвох ділили радощі та сміх...
Завітав у гості незабутній вечір,
Підглядав у вікна, бо шукав нічліг.
На нитках тоненьких опускав ворсинки -
Парашути з шовку, світлі павучки?
Разом - це любові золоті перлинки
Дивом засіяли - скрасили стежки. 18.12.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934244
дата надходження 18.12.2021
дата закладки 18.12.2021
Проліта́, сніжок надворі,
Дітвора́, мов на дозорі,
До віко́нця поглядають,
Дідуся́, в гості чекають.
Поспіши́, двері відчиняй,
Поглянь ма́мо, дід Миколай,
Йде вздовж лі́су по стежинці,
У мішку́, мабуть гостинці.
Настає́, святковий вечір,
Ой, ціка́во, які ж речі,
Він несе́, мені й малечі?
Давно хо́чу, собі смартфон,
Сестра мрі́є про телефон,
Каже мо́жна і дзеркальце,
А Макси́мкові брязкальце.
Ми ж усі́, були слухняні,
Грає та́то, на баяні,
З дідусе́м дружно танцюєм,
Як сніжи́нки покружляєм.
Тож хай лине, веселий сміх,
Землю красить біленький сніг,
В домі бу́де справжнє свято,
Щастя й ра́дості багато!
18.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934236
дата надходження 18.12.2021
дата закладки 18.12.2021
Завтра мне домой.
Читала сегодня ПОЭЗИЮ у нас на сайте.
Вечером купала бабушку и вдруг поняла, почему я не поэт.
И не могу им быть.
И почему мне не помогут даже поэтические мастерские и советы.
Каждый стих которому веришь - это морщины, рубцы, спазмы души, седые волосинки, другой взгляд, которого не было до и груз, с которым теперь навсегда.
Когда у певицы Тины Кароль умер муж, то ей пришлось выйти на сцену сразу после того как она об этом узнала.
Это исполнение было за гранью.
Смотрела его и подумала, что она никогда больше не будет прежней.
Начиная с того выступления её творчество стало ПОЭЗИЕЙ в музыке.
Я читаю у нас много о кудрях и розовых соплях, о примитиве и о том, что в поэзии всё должно быть более менее лаконично, без прикрас. Всегда думаю, что это как раз о моих строках.
А так как мне в последнее время опять часто говорят что я не поэт и моя самооценка упала ниже плинтуса, то даже то, что и близко не относится к моим стихам - я отношу к ним сама.
Вернёмся к строкам которые нас трогают.
Именно те, что несут энергию и являются правдой.
Написаны в момент, когда болит.
Бумага терпит и от части забирает нашу боль.
Нам стаёт немного легче, потому что боль остаётся в строках и между.
Нас трогает то, что наше.
Стихи о детстве трогают тех, кто вырос, особенно если атрибуты этого детства были похожими.
О потерях - если мы тоже теряли.
О несчастной любви - если нас так же убили предательством.
Я редко видела тут строки, которые получили признание и были о счастье без грусти. О таком, которое есть сейчас, родилось от счастья в мире света.
Я купала бабушку... Её крохотное, высохшее, сгорбленное тельце.
В некоторых местах нежное как у младенца, в других стёганное крупными венами.
На ногах кожа стала сухой и мне казалось, что если я чуть сильнее буду тереть мочалкой, то сотру тонкую кожу до раны.
Мыла её выпирающую грыжу в паху, шрам от операции там же.
Её грубые руки и ступни.
Седые волосы, немного пожелтевшие.
Бабушка сказала, что я купаю её как-будто она ребёнок.
А я сидела и давилась слезами.
Наверно она купала меня так же, когда родители уехали на учёбу в Киев, а меня оставили у неё.
Мама не отлучила меня от груди и увезла мою еду с собой.
А бабуля в то время ещё работала на ферме днём и сторожила коровники по ночам.
Смотреть за мной помогали мои прадед и прабабушка.
Я срезала грубые ногти на ногах, драяла пяточки, постригла волосы и брови - они кустом нависли над глазами.
Доставала серу из ушек.
Потом переодела бабулю во всё чистое, убрала всё после нашей импровизированной бани и уложила её спать.
Она спала как ребёночек.
Эту баню я устраиваю ей каждое лето, когда с Анечкой гостим в селе.
Потом села на крыльцо.
Смотрела в небо.
Думала о том, что моя связь с бабушкой это то что сильнее связи родители-дети порой.
Мы с ней бережём моменты из прошлого.
Она меня этому научила, а кое чему я научилась сама.
Например тому, что когда иду улочками детства, то каждый раз впитываю их потому что знаю, что всё не вечно и что обязательно будет последний раз, когда что-то делаешь.
И однажды я тоже пройдусь по ним в последний раз.
И вот когда случается этот последний раз - зарождается ПОЭЗИЯ.
Я часто думаю о том, что возможно эта баня или разговор с бабушкой станет последним. Или то, что я сижу в её дворе и слушаю сверчка и пью кофе под звёздами.
Бабуле 83.
И тогда я напишу СТИХИ, а сейчас я гоню эти мысли прочь и спешу надышаться и впитать.
В моей жизни было много всякого, но пока не случилось того, что "научило" бы меня писать так чтоб от моих работ сжималось всё внутри.
Я научилась жить не материальным.
Мне не нужна для счастья вся техника мира в квартире, дома, крутые машины, горы одежды.
Я не завидую людям у которых всё это есть потому что у каждого своя формула счастья и это - не моя.
У меня было замечательное детство и я пока могу в него окунуться хоть сейчас, воссоздав в памяти картинки или приехав к бабушке и приготовить "галушки-щипанцы", которые именно в селе выходят такими как нам варила бабушка в детстве. Я могу водить Анечку гулять и рассказывать ей истории и проживать их опять и ощущать светлую грусть. Не боль, потому что я могу к этому всему пока прикасаться. Пока не покупала бабушку в последний раз...
У меня хорошие родители, хотя было всякое.
Я счастлива, что они вспомнили о чём они и что изначально была любовь.
Мы с ними очень разные, у нас полярные ценности, но у меня есть и мама, и папа.
Живы, относительно здоровы.
Есть прекрасный ребёнок.
Есть на кого положить ногу ночью и к кому прижаться.
И это хороший человек.
И я его выбрала когда его было 58 кг. и это была просто кожа и кости.
И все мои родственники были против этого выбора, потому что у меня были такие парни!!!
И потому что у мужа не было ничего в тот момент, кроме выпирающих костей.
Но мне нравилось как он обнимал меня своей худой рукой, что моя талия была в колечке из его руки.
Мы выросли вместе, я в женщину, а он в мужчину.
И сами построили наш семейный устав.
Где не надо быть взрослыми с покерфейсом. Решили, что семья - до тех пор пока держимся за руки на улице и занимаемся любовью, а не исполняем супружеский долг.
Пока рассказываем друг другу о том, что случилось на работе за день и мечтаем как маленькие. Пока позволяем друг другу ошибаться. И если это не смертельно, то и убиваться не стоит.
Я смотрю на моих бывших ухажёров и уверенна, что никому нельзя позволять выбирать за вас.
Все они не те и не такие.
Возможно стали не теми, потому что рядом не те.
Но рядом со мной чудесный мужчина, уже с пузом и 82 кг.
Так что если говорят, что были бы кости..., то это правда.
Я ещё я научилась улетать.
Если мне не хватает любви возвышенной, например, то я знаю, где её взять.
Её можно намечтать, намолить, позаимствовать. Можно уснуть и любить во сне, можно закрывать глаза и переноситься в неё. Она может быть не настоящей, не реальной, но прожить её можно и нужно отдаваясь всем своим естеством.
У меня есть работа в которой я научилась отделять всё что хочу брать себе - это дети, и всё, что не хочу - это администрацию и бюрократию.
А ещё у меня есть этот день.
Где я могу всё - рисовать, петь, дышать, любить, писать свои откровения, даже забыть о своём не оч физическом состоянии, потому что есть те, у кого оно намного хуже.
А есть те для кого он стал или станет последним.
У меня пока не случилось в жизни ничего такого, чтоб я стала поэтом.
Есть много света, а если пасмурно, то я его придумаю.
Даже в любви, которая проходит - свет. Потому что остаётся память если научишься собирать эти моменты-лучики.
Поэтому прощайте мне кудри, розовые сопли, я человек, который живёт и чувствует и мне, наверно, очень повезло жить мою жизнь.
Я знаю, что много последних разов у меня впереди, как и у всех нас, но прогоним эти мысли.
Потому что пока у нас есть этот день - мы всегда можем что-то начать.
Из того что немного продлит нас, наполнив.
А поэтом можно стать и позже.
Или не стать вообще.
Но если вы мне принесёте стих о счастье без грусти, о свете без тьмы, о радости без слёз и скажете - вот это ПОЭЗИЯ.
Или приведёте ПОЭТА, которого не протянула жизнь по своей трассе не ободрав до ран... то я признаю, что просто бездарна)
Конечно есть такая штука как мастерство, кругозор, глубокое знание языка... опыт в написании стихов.
Стих может быть написан по всем правилам, но если он не о твоём и не о твоей боли, то это всегда чувствуется.
А есть стихи, которые берут за горло так что дышать не можешь.
О жизни, о непрожитом, о любви, которая уже была на 9 месяце, но так и не родилась, о желаниях, которые не сбылись и уже не сбудутся...
Очень люблю вас всех.
Впитываю ваши стихи.
Всегда чувствую вашу боль и проживаю её вчесте с вами.
Многие из вас ПОЭТЫ, но мне кажется, что вы бы лучше не хотели так писать. Или об этом. Или желали бы, чтоб это не трогало так, потому что лучше бы это было не о вашей боли и не о вашем опыте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934218
дата надходження 18.12.2021
дата закладки 18.12.2021
Вишивала осінь пишні гобелени,
Золотом розшиті на простій канві,
Радували око жовточубі клени -
Затулили обрій хмари, снігові.
Вишивку накрило білими нитками,
В хаотичнім русі посвітлів пейзаж -
Падали сніжинки білими цятками,
Освіжили землю - неба інструктаж!
Дивина недовго милувала око,
Зашарілось сонце - і розтанув сніг.
То мороз підкинув білосніжний кокон -
З натяком на зиму, осінь застеріг.
*Моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934144
дата надходження 17.12.2021
дата закладки 17.12.2021
Чоловік прийшов з роботи,
Забув скинути чобо́ти,
На стіл кинув, грошей жмуток,
Де й подівся, в жінки смуток.
Ой, Андрійчику, Андрійку,
На плече, клади голівку,
Хай я трішки приголублю,
Тебе ж нині, дуже люблю,
Так…я… це.. то ж хочу їсти,
Не викручуй мені мізки,
Та дай чоботи, я скину,
Кепське діло, зрушив спину.
Жінка враз, халат задерла,
Веселилась, носа втерла,
-Чобітки, нам не завада,
Іншій позі, буду рада.
І чого, нам йти до спальні?
Хіба зле? Тепло в вітальні,
Ну давай, горю бажанням,
Клади край, усім ваганням!
Здивувавсь, кліпа очима,
Трясця в чому ж, тут причина,
То по тижні на (дієті),
Розібратися б в секреті?
Вже й розстебнута сорочка,
Розкудахталась, як квочка,
-Що забув де краще взятись,
Основне, нам не спинятись.
За мить скрип, двері в веранд,
Перешкода насолоді,
Загарчала, враз собака,
Певно то, до зла ознака.
Кум з одежою у руках,
Зблід, трясеться,у очах страх,
-Там… оце… бульдог зірвався,
А, я ж вийти сподівався.
17.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934117
дата надходження 17.12.2021
дата закладки 17.12.2021
Моя ти мово, рідна, дорога,
Ти, ніби подих осені і літа,
Така у тебе любляча душа,
Твої слова, як чарівливі квіти
Солодкий смак і вабить, і п'янить,
Таким питвом неможна і напитись
І звук в словах чарує і бринить,
Ним можна милуватись і зцілитись
Твоя краса, як роси на гілках,
Чарівна, мила та водночас чиста,
Як позолота ніжна на листках
У сяйві калинового намиста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934105
дата надходження 17.12.2021
дата закладки 17.12.2021
Я сьогодні рано встала
(А спитайте, чи то ж спала)?
Накінець-то дочекалась:
Чорна п’ятниця настала!
Гроші всі порахувала
І розклала все по нішах,
Гарні скидки обіцяла
П’ятниця на всіх афішах.
Ось нарешті - запустили!
Усі люди, як сказились:
Що під руки потрапляло –
Все хапали, не дивились.
Кинулась і я між люди,
Щоб щось першою хапнути,
Натовкли так боки й груди,
Що не можу і дихнути.
Якась видра недолуга
Так на ногу наступила,
Не стерпіла я наруги –
Її в шию загилила.
Поки я в живій цій масі
Відбивалась і сварилась,
На прилавках, біля каси,
Вже нічого не лишилось.
А коли прийшла додому –
Серце радісно тріпнулось:
Вперше я із магазину
Із грошима повернулась.
Чорна п’ятниця хороша
(Правда, скрізь синців багато),
Зекономила всі гроші,
А для мене - це вже свято!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934032
дата надходження 16.12.2021
дата закладки 16.12.2021
Звучало в вечірніх новинах:
"в мурашнику знайдено тіло",
і фото із місця події висить в оголошеннях міста.
"Лежало в землистих щілинах,
холодне лице побіліло" -
написано судмедекспертом, і опис: "червоне намисто
на шиї висить з горобини,
на пальцях каблучки коштовні -
з мурах, що забризкали руки рудавих тілець кислотою,
живі ж - як каркас домовини,
кружляють дрібні та невловні
навколо загиблого N...", тремтливою далі рукою:
"Ім'я - мов заклякло парфумом
в повітрі, і вітер колише,
а стать розпускається з серця та схожа на білі нарциси..."
Експерта звільнили із глумом,
а ось, як наступний напише:
"Причина наразі незнана, але проявляються риси
нетлінності: шкіра ще біла
і схожа на крейду вощану,
якою світи малювати, писати повчання на стінах,
і певно, були колись крила,
бо кілька пір'їнок і рану
знайшли на плечах - заквітчану. Багато хто став на коліна"
Ніхто не наважився зняти
з мурашника змучене диво,
тож розтин ніхто не проводив, а справу тихенько закрили.
Людей почали відганяти,
але розійшлось хворобливо:
зненацька притихла злочинність і жителі якось змінились,
так з міста - районного центра,
в період "блаженного тижня"
пропали погані новини, і сварки минули у сім'ях,
від тіла ж сорочка затерта
злетіла, щораз дивовижно -
в ранковій траві крижаніє, де впало розпушене пір'я...
І хоч у вечірніх новинах
ні слова про неї не чути,
навряд чи ви знайдете фото, мурашник спустілий стоїть,
але на стареньких стежинах
легенду ще можна почути
про білого ангела в квітах - навіки у спогадах спить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934018
дата надходження 16.12.2021
дата закладки 16.12.2021
Кружится под деревом
рыжая листва...
Край нашла отмерянный...
высохла... мертва...
Близится прохлада...
белая пора...
Время снегопада...
для души - хандра...
Закричали лебеди
в бледной синеве!..
Пронеслись над дебрями
в шумном торжестве...
Обняла их верою
неба бирюза!..
Им лететь неделями...
зимовать нельзя...
Ветер зло и преданно
лез за воротник...
друг метели северной...
вечный озорник...
Соберу букет листвы...
Пусть напомнит мне...
как здесь пели соловьи
сладко по весне!..
Поспешу скорей домой,
занырну в тепло...
плед и кофе с молоком...
- Вспомню о былом...
12.12.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933617
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 15.12.2021
Ледь - ледь колишуться волошки в житі,
Думки - думки, я зрадив своїй меті,
Адже нічого, не досяг у житті,
Лиш у дитинстві мав щасливі миті.
Стежина в полі, смуток тут розвію,
Дитячі очі, бачили земний рай,
Певно себе, вссе ж судити посмію,
Хоч продавався, люблю свій рідний край
Моє поділля… пізнавав науки,
Коледж, училище, мав професії,
Розчарування, лиш музичні звуки,
Від безробіття - втіха в дні лихії.
Поїздка в найми - запродана душа,
На жаль, залишила болючі сліди,
От що блукати, глядіть, земля чужа,
Не мав же виходу, подався туди.
Підйом о п`ятій, збір холодильників,
Аж мерехтіло у очах, від утоми,
Єхидні погляди від начальників,
По тілу холод, хапають судоми.
Підлога - лід, холодно в ноги, спину,
Оце потрапив, думки, біль у серці,
Чом не сказали, туди не їдь сину?
Тож сам хотів, набридло жити в клітці.
А що батьки, кінці з кінцями зводять,
Батько по наймах, треба виживати,
Сестричка й брат, іще до школи ходять,
В городі й хаті, верховодить мати.
Волосся дибом, як прийдуть платівки,
Брало сум’яття, де гроші дістати?
Тож не наважиться, він на крадіжки,
На якийсь час треба ізгоєм стати.
Європа, Польща - свої забаганки,
Ледь- ледь живий добирався додому,
Ночі недоспані, в сльозах світанки,
Не побажав, такого би нікому,
Що заробив – все потратив на ліки,
Соромно глянути в неньчині очі,
Більш не бажав батьківської опіки,
Думки про совість, до самої ночі.
Тож вже за тридцять, пішов би у військо,
Не один рік, іде війна на сході,
Мала вага, на вигляд, як хлопчисько,
Зброя важка, не візьмуть й при нагоді.
Зима минула, ти нагрівся в хаті,
В боргах за газ, може в цей раз пощастить?
Не дають спати, думки волохаті,
В надії знову, може шанс не впустить?
І заробити, вдасться гарні гроші,
В садку робота, хоч не був голодний,
І ніби люди, доволі хороші,
Але всі наймити, як він, безвладний.
Закінчивсь договір, шукав роботу,
По спеціальності, в теплій їдальні,
Біля шеф кухаря, аж моливсь Богу,
В житті радів, є зміни кординальні.
Але біда, налякала увесь світ,
Вірус «Ковіт»- зазвучало з екранів,
Хотів кричати, -О людоньки скажіть,
Випустив хто? Все ж приховуючи гнів,
Лише думки, у голові, мов джмелі.
Ну ось і знову, його рідний поріг,
У хаті тихо, п`янкий запах м`яти,
Чом не спекла, ненька яблучний пиріг?
Криво всміхнулась, -Треба муку мати.
Мов чорна хмара, накрила обличчя,
Уста тремтіли, за мить, просльозилась,
Ледь прихилилася, до його плеча,
-Так схуд, мій рідний, за тебе молилась.
Чи жалко матері, рідненьке дитя?
Ночами пестила і годувала,
Мріяла бути, щасливим майбуття,
Йому ж сорочку, вночі вишивала.
Ніжно, як птаха, обіймає сина,
У очах смуток і розчарування,
На жаль, на ковід хворіє родина,
Але в душі, я маю сподівання,
Що подароване, долею життя,
Зможуть здолати, оцей вірус клятий.
Дякувать Богу, вони теж спромоглись,
Перенесли, цю всесвітню хворобу,
У легкій формі і знов сподівались,
На життя краще, таїли тривоги.
А далі, що? Може б дівчину знайшов,
Давно пора… своє життя владнати,
Певно дорогу, чорний кіт перейшов
Дівки не хочуть, до таких звикати.
Їм подавай, квартиру чи мерседес,
Чи до кав`ярні веди, в ресторани,
Та у житті немає таких чудес,
Від спілкування, на серці лиш рани.
А в інтернеті все жарти, розваги,
Хоч по судинах, аж закипає кров,
До дів, оголених, нема поваги,
Чи такі й здатні, подарувать любов.
Зимові дні, морозні, де зігрітись?
Газ відключили, треба сплатити борг,
Як у дитинство жага озирнутись,
Зробити це, неспроможний навіть Бог.
За мить згадав, як зварювали труби,
По хаті втіха, нарешті буде газ,
Ніби наркотик, що привів до згуби,
Як рік і ціни, все вищі кожен раз.
У руках сані і гостра сокира,
Похід до лісу, чоботи порвались,
Від злоби серце і душу, аж розпира,
Неподалік, по лісу стуки чулись,
І горлопанила чиясь дітвора.
Зима позаду. Ну от пережили,
Праця в городі, ніби придає сил,
Але ж важка, випинаються жили,
Утік, злетів би та не маю крил.
Оце прийшов, погляд далеко в поле,
Ще ж не старий, я прожив, лиш пів життя,
Вже безнадія, біль в ногах. О доле!
Чому таке, в душі таю відчуття?
Що не потрібен, я на цьому світі,
Але ж Всевишній указав стежину,
Що маю йти, роки у буйноцвіті,
І щоб не зрадить, неньку- Україну
Тож намагавсь, бути завжди серйозним,
Давно душа, волає потрудитись,
Чом народився на світ не кремезним,
Щоби я зміг працею насладитись.
На землі б рідній, сіяв, збирав хліба,
Чи не моя ? Що вже продана, чужа?
Що творить влада? Чи спроможна хіба,
На користь людям, щось зробити? Журба,
Розчарування в людських серцях.
Нема заводів, фабрик, лиш торгаші,
Всі хто раніш, щось урвав, тепер жирує,
Ніби вогонь, від злоби пала в душі,
А хто почує? Влада все бляхує…
***
Так копошились, все джмелині думки,
Вітер, розносив їх у піднебесся,
Ніби нашіптував, тому й жебраки,
Він не втрачав впевненості, прорвуся,
Іще попереду, я маю роки!
Моя душа, як крапля сонця в тілі,
Доки, ще світить, хоче дарить тепло,
Де мир і мрії, досягнути цілі,
Щоби людина пізнавала добро.
Моє життя, як та зернина в полі,
Уже зросла, чи вбереться в колоски,
Чому сумний? Розчарування в долі,
Чому обділений божої ласки?
По стежці йшов, час від часу, шкутильгав,
Низько до ніг, вклонились літні квіти,
Під серцем щем та надію не втрачав,
Цей час мине, буде щастю радіти.
05.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933923
дата надходження 15.12.2021
дата закладки 15.12.2021
Колисали дитинство синьоокі льони,
Волошкова краса на полотнищі жита…
О, які ж то є милі жовтогруді лани!
Моя стежка життя їх волокнами зшита.
Над лісами Полісся розквітала душа.
В прохолоді озер мої мрії купались…
І зоря світанкова у краю тім зійшла,
Де у ба́тьківськім домі так солодко спалось…
Та не думала я, що чорнобильська вість,
Перехрестить дороги й шляхи в моїй долі.
ЗачаЇться у дні тому вічність і мить…
ПшеницІ малюватиму, й соняхи в полі.
У розмовах людей нові чулись слова,
Що нещадно свідомість і душу ятрили.
"Зона",… «атоми»…. «дози»,… а із ними сльоза…
А іще: «гробові» - на відновлення сили.
Де порятунок від лиха!?... Одні міражі…
Ми в незвіданий край журавлями летіли…
І на землі, мов і рідній, враз стали "чужі".
Як же часто у розпачі душі німіли!…
Рік за роком минає,... Час іде, все спішить…
Не знаю куди… Та не до отчого краю.
Часом ниє у серці… А буває - болить,
Коли рідних і друзів в думках обіймаю…
В снах домівка моя… Десь, на кінчиках вій…
Гостем часто приходить, і стукає в двері…
Там Чорнобиля ангел на Поліссі моїм
Смерчем мітку залишив, немов на папері.
14.12.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933876
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 15.12.2021
Безсоння пахне ароматом кави.
Всім мружить очі сон, лиш не мені.
Думки зерную. Кип`ячу словами
І лиш з достиглих вам наллю рядків.
Десь загірчить між них густим оса́дом,
Залишеним від запахів розмов.
Десь запарують, збиті зерноградом
Та із лимоном подадуть любов.
Кориці в крок чи кардамонним слідом
Запалять пінно згублені ковтки.
Пече вогнем нутро ходою гіда,
Солодить медом туркові містки.
Міцну. В пів чашки. Скраплену в догоду.
Із тангом з віскі в гострий каблучок.
У шоколадний ромб чи кубом льоду
Йдемо, життю назустріч, з нею вдвох.
Марія Дребіт
14.12.2021 Португалія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933900
дата надходження 14.12.2021
дата закладки 15.12.2021
На зустріч з ранком нетерпляча ніч
Вдягнулася у пурпурове плаття -
А він на сході розпалив багаття,
Порозлітались іскри увсебіч,
Порозривалося воно на шмаття.
Здалося, вітер здув обох, катма -
Ранкового митця, нічної феї.
Вже день визбирував свої трофеї -
Палало сонце, розчинилась мла -
Десь у заобрійній оранжереї. 3.12.21
*Colorful Winter Day wallpaper by JeanLancia.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933176
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 14.12.2021
У карпатських лісах,
Де модрини, смереки,
Де вершини гірські
Вкриті снігом повік.
Бродить в хащах сумний
І думками далеко -
Дивовижний, самотній
Сніговий чоловік.
Він нудьгує, страждає
Без радості, долі,
Без коханої, що
Пригорнула б на мить.
Яка серце його
Полонила б на волі,
І відразу було б
Кому вірити, жить.
Хто сказав би йому
Тепле, лагідне слово.
Хто б обняв і зігрів,
Розтопив в душі лід.
Не блукати одному,
А жити заново,
І у горах Карпатах
Залишити слід.
Де джерела течуть
У горах високих,
Де трембіти звучать,
Коломийки повік.
Там живе, мріє стріти
Таку синьооку,
Свою долю самотній
Сніговий чоловік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933133
дата надходження 07.12.2021
дата закладки 14.12.2021
Сприймаю небо з божим благословенням,
Щодня всміхаюся ясному світанку,
На душі тепло, знову із сподіванням,
Тягну долоні, я казковому ранку.
Щоби не згасла усмішка на обличчі,
І блакить неба без хмарин, неозора,
Та доброта, зборола зло в протиріччі,
Скрізь у лісах, лунав завжди спів жайвора!
Сприймаю день у сонячному промінні,
Най мирним буде, в полі пшениця, квіти,
Щоби нарешті, із війною Вкраїні,
Вдалось покінчить й щасливо жили діти!
Я сприйму дощик, як нагороду Бога,
Свята землиця сповна напилась води,
Й ми пораділи від усього живого,
У наших душах, щоб не вмер дух свободи!
30.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933748
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021
Не щастить Петру з жінками.
Чим у Бога провинився?
В шлюбі мучився роками,
З третьою вже розлучився.
Перша - лаятись охоча:
Було крику повна хата,
Аж на лоба лізли очі,
Що мала була зарплата.
Друга теж була горлата,
І завжди хотіла казки…
Утекла до мами й тата –
Їй не вистачило ласки.
А вже третя - справжнє горе!
Кожен ранок голосила –
Не возив її на море,
Монстра із Петра зробила.
Бився головою в стінку:
Як його у світі жити?
Гумову купив вже жінку –
Й ця продовжує шипіти!
Чоловік переконався:
Треба брати в руки дрюка -
Жінка в будь-якому виді,
Як не відьма, то зміюка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933740
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 13.12.2021
Романс знайомий зледенілу душу грів.
Здавалось, чисті ноти юністю говорять.
І розчинялось серце в звуках переборів
Німим кіно перед очима… кожен рік.
Все застилала сліз чутлива пелена,
Але так хороше вела своє гітара,
Кохання те, що кожен сам собі намарив,
У цих акордах, певне, теж ти упізнав.
Проймала ніжність надзвичайно теплих струн,
Заворожили переливи оксамиту.
В мелодій світлі – вірю й досі – юні ми там,
Дозволь з собою нашу пісню заберу.
Душевним леготом несуть мотив роки,
Побачу підлітків щасливих я у ньому.
І молодію під романс до сліз знайомий,
Мов граєш ти його, закоханий такий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933687
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 13.12.2021
Чтобы лютою зимою
Не проникла в душу стужа,
Я из памяти открою
Летний зной, вечерний ужин.
Мы вдвоём плывём на лодке.
Остров был необитаем.
Мы пьянеем и без водки.
И в цветах благоухаем.
Не замёрзли даже ночью.
Поцелуй твой был горячим.
У костра уютно очень.
Ты тогда любил рыбачить.
Я гордилась своим мужем.
Ты ухаживал красиво.
Романтический был ужин.
Вкусный стол накрыт под ивой.
В дни дождливого ненастья
Я сюжет нашла в архиве.
Где гуляло летом счастье
Под развесистою ивой.
И не только в дни ненастья.
Пусть костёр любви не гаснет.
12. 12. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933624
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
Летіла із неба Сніжинка прозора,
Немов витинала танок...
Вальсуючи небом, лишала узори,
Із Вітром сплітала вінок.
Закохані ми, в сніговій заметілі,
Зігріті любові теплом.
Серцями писали на аркуші білім
Повість-казку із нею разо́м.
Палкі́ поцілунки і ніжні обі́́йми,
Малюнками на сторінка́х …
Здавався навколо світ чистим і білим,
І небо у диво-зірках…
Сніжинка, не бачивши дива такого,
Летіла до світла, мов птах…
З весною зустрівшись в цілунку п’янкому,
Розтанула в нас на вустах…
12.12.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933698
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
С-оромиться зима своїх одеж,
В-еселощі під маскою сховала.
І світ увесь в очікуванні: де ж
Т-е сніжно-біле покривало?
У-ранці знову вибрики грудневі,
Т-уманне мрево в'ється на шляху.
У сизого спокійні, певне, нерви,
М-ереживо не сплетене із хуг.
А тільки котяться клубки по світу,
Н итки заплутані снує й снує.
І люд шукає, ніби в полі вітру.
Г-рудневий шарм туман лихий псує.
Р-адіти хочеться сніжинкам білим,
У-тіх зимових до душі б мерщій.
Дивитися і розправляти крила.
Н-адію мати, впевненість, рушій.
Я-кби ж зима прозрінь набрала б силу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933653
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
Ой певно, падаю, ой спасайте,
Пищав, мов у скафандрі горішок,
Мене, ви круку не віддавайте!
Потрапить, не хочу й до мурашок!
Достиг, для того, щоб у землиці,
Коріння, вросло й подібний тату,
Укотре, втішавсь святій водиці,
Сповна, напився і мав удачу!
Зростати, хочудоволі міцним,
Собі, тепло сонця відібрати,
Струнким, красивим, гарним, величним,
Привабливим, щоб спромігся стати
Щоб дітки, назбирали цілий міх,
Горішків, таких, подібних мені,
І кілька, штук посадили для всіх
Щоб їли, хай знають ми ж корисні!
Он білка, бачиш, спритно збирає,
Зима, довгенька, запаси робить,
Горішки… вітамінні, тож знає,
Суворий, холод вдасться пережить.
06.11.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933628
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
З тобою ми, зустрілися лиш раз,
Хвилі морські… ласкали береги,
Але для нас , то був не кращий час,
Суєта, хаос, війна навкруги.
Та мене море трохи втішало,
Хоча й на декілька, секунд, хвилин,
Гучно із рупора прозвучало,
-По шлюпках швидко! Пече спомин.
Живу омріяна, лиш тобою,
Маю надію, зустрітись хоч раз,
Не здатна щось, вчинить із собою,
Може на хвилях, побачу баркас?
Минали дні, місяці, вже й роки,
Світив маяк, як вогник надії,
Потай ховало, море глибоке,
Полинні сльози і світлі мрії.
О, море - море, не вселяй жалю,
В моє сердечко, не рань душу,
Адже за нього Боженьку молю,
Клятву до смерті, я не порушу.
Туман стелився, не виднівсь вогник,
Душу імла, вже опорожнила,
Він чомусь з нею, неначе змовник?
А я ж так ждала, його любила!
Жовтень 2021р.
Вірш до картини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933627
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
Люби мене, як сніг зимою,
Як сонце влітку золоте,
Торкай весняною струною,
Щоб відчувала рай з тобою -
Як неповторне і святе!
А листопадною порою
Нам осінь листя намете -
Зашамотить попід ногами,
У танець пуститься з вітрами,
Удень розвіється - проте,
Блукати буде і ночами
У сяйвах місяця, блідих,
А ми сердець піймаєм гами.
Люби мене аж до нестями,
Бо я твій видих - ти мій вдих! 28.11.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933283
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 10.12.2021
-Я не розмазня й не плакса,-
Каже п’ятирічний Ваня,-
Купи, мамо, мені таксу –
Хочу йти на полювання.
Буду схожий я на тата!
Зроби, мамо, псові будку.
Щоб рибалка була святом –
Купи спінінг мені й вудку.
Ти свою роботу знаєш:
Перевіриш, як я взутий,
Черв’яків нам накопаєш,
Бо я можу ще забути.
Треба ще намет великий
І рюкзак мені купити,
Щоб із друзями за містом
На природі відпочити.
Потім купиш мотоцикла,
Щоб був більший, як у тата:
Я на ньому кожен вечір
Буду всіх дівчат катати.
Іще, мамо, допоможеш
Двері в гаражі відкрити,
Щоб з своїми алкашами
Міг зарплату я обмити.
Засоромивсь тато збоку
(Треба добре щось зробити),
Пішов вперше за п’ять років
В кухні лампочку вкрутити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933438
дата надходження 10.12.2021
дата закладки 10.12.2021
[b]С[/b]олодкий смак водиці з джерела,
[b]К[/b]раєчком вуст вбираю до краплинки,
[b]У[/b] них завмерла трепетна душа,
[b]Ш[/b]окуючи зворушністю хвилинки.
[b]Т[/b]ремчу я вся, як гілка під дощем,
[b]У[/b] світ вдивляюсь, мружу сумно очі,
[b]Й[/b]ого уникну сміло під плащем,
[b]О[/b]біймами тепла вже серед ночі.
[b]С[/b]хилюся нижче, все тепло вберу,
[b]Т[/b]ихенько від дощу за мить зігріюсь,
[b]А[/b] згодом, розгубившися - стою,
[b]Н[/b]е хочеться згубити свою мрію.
[b]Н[/b]е повернуся мабуть вже сюди
[b]І[/b] не зіп'ю солодкий смак водиці,
[b]М[/b]ені лишаться трепетні листки,
[b]Р[/b]озчулена верба біля криниці.
[b]І[/b] стежка найдорожча у житті,
[b]Ї[/b]ї я теж ніколи не забуду
[b]І[/b] ті хвилини ніжні і прості
[b]З[/b]'єднаються у розмаїтті звуку.
[b]С[/b]хоплю красу, любов'ю обів'ю,
[b]Т[/b]ендітно, обіймаючи листками,
[b]Р[/b]озмову тихо ніжну поведу
[b]У[/b] сяйві з неповторними думками.
[b]М[/b]ені здається, що це ніби світ,
[b]К[/b]раса, якого дивно особлива,
[b]А[/b] я у нім розгублена й щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933311
дата надходження 09.12.2021
дата закладки 10.12.2021
Так долго в печке тлеет сук,
Вдруг вспышки пламени, искры
По батареям звонкий стук,
И тихим эхом несло звук.
Уютно в комнате, тепло,
Запахло мятой, чабрецом,
Что-то, уж вспомнил, из детства,
Семья собралась, вечерком.
И пили чай, чтоб согреться,
Поговорить кое о чём,
Поутру снова, уж топор,
Луною стук по округе
Ту печь я помню, до сих пор,
Ведь нам жилось, как в лачуге.
Ах теснота… но не в обиде,
Уж запах теста, пирожки,
Улыбки вновь, текли слюнки,
В глазах от счастья огоньки,
Звучали песни, частушки,
Отец играл… звук гармошки,
Я словно слышу вдалеке.
Так долго в печке тлеет сук,
Вдруг вспышки пламени, искры,
По батареям звонкий стук,
Вновь тихим эхом слышно звук,
Уютно в комнате, тепло.
02.12.2021г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933334
дата надходження 09.12.2021
дата закладки 10.12.2021
Не чекай її більше, не треба.
Всі надії вітрисько розвіяв.
Вже морозить зима білоребра,
І холодну прикрасила віллу.
Оселилась в промерзлих хоромах.
Льодом взялись любові краплини.
Білі стіни - не розкіш, а втома.
Білизна гіркотою в перлинах.
Не зігрієш її, не старайся.
Порожнеча у віллі зимовій.
То ж проміння ловитиме краще.
Бо тепло зігріває в любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933449
дата надходження 10.12.2021
дата закладки 10.12.2021
Осіння пора… У лісі, між старими кущами шипшини відпочивав сірий зайчик. Від звуку сокири сполохано підняв вуха, озирнувся довкола. Він помітив наляканих звірів, вони бігли вперед, у глиб лісу. Чув їх голоси,
-Ой, біда! Біда! Люди дерева вирубують.
Зайчик не втрачав часу, відразу побіг за ними. Бачив, як деякі звірі бігли далі, а хтось ховався за кущами, чи в купі опалого листя. Він так швидко біг, що не помітив великого пенька, який майже весь був покритий багровим і рудим листям, зашпортнувся за нього. Але добре, що не впав, так би налетів на стовбур старого дуба і напевно би забився. Між цим дубом і високим грабом лежала купа старого хмизу, на ній густо розрісся мох. Зайчик, позираючи навкруги, клопотався про себе,
-О! непогане місце! Напевно тут зупинюся.
І майже під самим хмизом, взявся розгрібати листя. Сподівався зробити поглиблення, щоб при загрозі, міг у ньому заховатися.
- Ой, як боляче,- притиснув лапку до грудей. І чим це я зміг так вколотися?!
Від здивування витріщив очі. Купка листя, заворушилася, за мить ніби стала меншою, круглішою,
-Ой! Що, я когось потурбував?! І чого це відразу колотися!
Почувши голос зайця, їжак піднявся на лапки,
- Дивина! Косий, що ти тут забув? Навіщо мій солодкий сон порушив?! Тобі, що в лісі місця мало? Де ти взявся на мою голову!
Зайчик зрозумів, що йому ніякої загрози немає і не поважно звернувся до їжака,
-Тю! А ти,що господар у лісі? Де хочу там і зупинюся.
-Та ні, - заперечив їжак і продовжив,-Так не годиться, я не господар, але це місце зайняв першим . Скоро зима і я вже майже місяць тут спокійно відпочивав.Ти б краще вибачився й пішов шукати інше місце.
- Іще чого,- зайчик зухвало подивився на їжака .
Від злості, в нього звузилися очі і почервоніли вуха. Лапкою махнув у бік і голосно сказав,
-Он подивися скрізь листя повно,тож легко знайдеш інше місце. А я собі це вподобав. Я більший за тебе, тут мені буде безпечніше. А ти малий, он скрізь купи листя, в любомі місці собі зробиш лігво!
Раптом, де й взялася, мураха.
-Що за крик! Ви скоро втихомиритися?!
-Тю, а ти тут звідки,- запитав зайчик?
-Треба добре під ноги дивитися! Тепер точно знаю, це твоя робота. Ніби був землетрус у нашому мурашнику, розтривожив усіх.
-А я тут при чому? Що я маю до твого мурашника. Здається по дорозі його ніде не бачив.
-Ти свій ніс не задирай, а дивись під ноги!- суворо сказала мураха.
І лапкою, сердито постукала по листку,
-Як не бачив?! Що за невихованість! Наш мурашник під самим пеньком, ось бачиш!
І вона показала на той пеньок, за який зашпортнувся зайчик.Він відразу їй заперечив,
-Та я навіть листя не зачепив, як лежало, так і лежить.
Мураха підвищила голос,
-Вважаю тобі краще було би вибачитися,чим сперечатися. Іще хочу зауважити, я чула всю вашу розмову. Ти не думай, що, як за розмірами більший, то до усіх будеш похабно поводитися. Я раніше тебе не бачила, але якщо хочеш знайти собі місце,то не обов`язково тут, де спав їжак! Він і за віком старший за тебе, тож навчися поважати.
Стиснувши зуби, зайчик міркував - О,мурахи кусючі, з ними краще не зв`язуватись. І став виправдовуватись,
-Розумієш , де я мешкав, почали вирубувати ліс, от і змушений шукати собі прихисток у іншому місці.
Мураха жваво заговорила,
-Тобі й ніхто не заперечує! Дядько їжак тут, ми там, а ти з іншої сторони займи місце. Не розумію, чому такий впертий? Адже завжди можна домовитися, тільки треба навчитися поважати один одного.
Зайчик трохи присоромився, після такої промови мурахи, подумав - Яка розумна! І косо зазирнувши,сказав,
-Ну гаразд, тоді вже вибачте, значить будемо сусідами.
І ледь схиливши голову, зайшов за хмиз. З іншої сторони, став готувати місце для відпочинку.
***
Діти, пам`ятайте! Суперечки й неповага ніколи до доброго не приведуть! Навчайтеся домовлятися і поважати один одного!
5.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933067
дата надходження 06.12.2021
дата закладки 06.12.2021
Для них не просто слово "Україна",
А рідна і свята земля батьків.
Стоять на захисті кордонів нині,
І вдень, вночі під кулями вітрів.
Військових внутрішніх і сухопутних,
Морських, повітряних міцні ряди.
Сміливо розривають всі ворожі пута
І бережуть від лиха і біди.
Сміливі, сильні воїни безстрашні
В підрозділах ракетних і десанті.
У буднях їм буває досить важко,
І Сходу кровоточать рани.
Бо досі там війна, загиблих стільки,
Що віддали життя за мир і рід.
У благородній справі правди сила.
Героїв пам'ятатиме нарід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933069
дата надходження 06.12.2021
дата закладки 06.12.2021
По закону, як ведеться,
Всупереч дурницям модним,
Мала йти вже під вінець я
Із цілителем народним.
Хоч в дівках сиділа довго –
Назло всім діждалась щастя:
Буде все у мене добре,
Із кар’єрою удасться.
Буде він цілющі трави
По полях, лісах збирати,
З ним і я зазнаю слави –
Будем гроші загрібати.
Але щастя моє вперте
Легко в руки не давалось,
Бо заміжжя (вже четверте),
Знову із гачка зірвалось.
Суд довів усі моменти:
Мав жених погану звичку,
Продавав всім пацієнтам
Він чогось не ту травичку.
Та на долю я не злилась,
Живу радісно, не плачу,
Не для того народилась,
Щоб носити передачу.
Я своє агентство шлюбне
Буду скоро відкривати:
Кандидата в чоловіки
Буде з кого вибирати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933062
дата надходження 06.12.2021
дата закладки 06.12.2021
Есть бесконечные темы, как, например, роды для женщин.
Если женщины начинают рассказывать о том, как рожали, то их не остановить.
Можно подумать, что это длилось не меньше месяца.
Я помню как в соседнем род. зале дико кричала женщина, а я смотрела огромными глазами на свою акушерку и всё переживала, что она подумает, что мне недостаточно больно. Даже спросила, почему моя соседка так орёт, на что моя акушерка ответила, что дура потому что. Не понимает, что сила нужна будет, когда начнутся сами роды и тратит всё на вопли.
Потом я подумала, что возможно у неё уже начался какой - то следующий этап и ей, уже не адски больно, как мне , а гипер адски, и у меня ещё всё впереди.
Я внимательно посмотрела на акушерку, карячась на кушетке, так как от боли уже не могла ни стоять ни ходить, и сказала ей: "Но мне тоже больно!", она засмеялась и ответила: "Ну я как-бы знаю!".
Помню, как схватка закончилась, а головка осталась торчать в промежности, врач-извращенец сказал: "Попробуй, уже головка торчит!", а ещё как он постоянно вызверялся на меня: "Светаааааааа, ты нифига не тужишься, а мне хотелось стукнуть его чем-то по башке, но колющие и режащие предметы в род. зал нельзя. Какое там тужиться, я постоянно переживала, чтоб не обкакаться (простите, но о таком мне тоже понарассказывали), так как была не уверенна, что недовольная тётя в клизменной поставила эту самую клизму как надо.
Это у тебя первые роды в жизни и ты как телёнок, а у неё ты "огосподиещёодна" сегодня! Ещё я ничено не видела, так как с огромным минусом рожать мне разрешили, а очки в родзал нельзя и линзы тожё, из-за этого страшно дискомфортно было всё додумывать, что не видишь.
Помню как мое крошечное счастье положили мне на живот и вся боль ушла в тот же миг. Это состояние не сравнить ни с чем. Даже когда близорукий врач штопал мои разрезы, а акушерка ему сказала: "Боже, дайте я, вы же ничего не видите!!!!", то мне было всё-равно. Они казались мне родными людьми, потому что они помогли моей крохе появиться на свет. Даже санитарка, которая в этот момент протирала пол, и закинула акушерке: "Ну вы, ей Богу, хотите сделать лучше чем было!", казалась мне сущим ангелом. Хотя это и ежу ясно, что лучше уже не будет никогда.
Когда ее приложили к груди и она присосалась как рыбка к сосочку, я почувствовала неимоверное счастье, потому что мне сотню раз говорили, что ребёнок может не взять грудь или взять не так и тогда будет "огоребеда". Но она сосала умиротворенно и я думала, что могу смотреть на это вечно. Мой маленький комочек.
Потом детский врач, рыжий, как морковь, который осмотрел Анечку и писал что-то в своих бумажках, заявил: "У нее на головке гематома небольшая." И я вся осунулась: "Это мы ей такое сделали?". И его: "Это вы ей такое сделали!".
Хорошо, что мой родной врач - кротик, увидел мое белое, как стена лицо и успокоил меня: "Рассосется!"
Потом помню уже в палату принеслы на подпись документ о том, что я усведомлена о синдроме внезапной смерти. Помните такой?
Это бумажка, которую подписав ты обрекаешь себя на то, что будешь прислушиваться к дыханию ребёнка каждую ночь несколько раз и сердце будет каждый раз останавливаться, если вдруг ребеночек дышит слишком бесшумно, ещё месяцев 6.
Помню первые купания и эти инструктажи мамы, первые сопли, все последующие вирусные заболевания, каждое, как гром среди ясного неба и напоминающее апокалипсис, корочки, козявки, опрелости, крошечные бодики, которые надо было одевать через голову когда Анечка ее ещё не держала и я их так и не одела потому что боялась скрутить ей шею. Помню как моя мама от сильной любви к внучке постоянно твердила, что я ее плохо одела, что у нее открыто ушко и ее протянет, чтоб я не была мачехой и давала грудь, как только ребёнок захнычет. Я была просто счастлива, когда мы переехали в свою квартиру, потому что родители иногда своей любовью нас не любят)
Это только мои истории и только самая малость и порой грустно от того, что человек не может запомнить все детально, потому что в первые годы жизни ребёнок меняется каждый день и очень динамично.
Зачем я это писала?)
Да просто так много стереотипов, точек зрения, путей, людей и мнений, формальных процедур.
Порой это все не дает возможности пройти свой путь, и мешает насладиться каждой секундой проведённой со своим чадом.
Любая мама знает и чувствует своего ребёнка лучше чем кто-либо. Переризают пуповину, но не связь между ними.
Мне посчастливилось познакомиться с педиатром, которая на приёме сканировала меня, сначала я чувствовала себя как на экзамене, она задавала кучу вопросов о ребёнке, о том чем лечу, от чего именно даю тот или иной препарат и надо было быть не меньше академика, чтоб на них ответить. Ну или часто спрашивала: "а как вы думаете?" и обсуждала со мной препараты, которые назначила. Странное поведение как для врача, но это редкий врач и очень мудрая женщина. Потом она однажды обьяснила мне почему так поступает. Ведь мама чувствует, что с ребёнком что-то не так еще когда с виду всё чудесно, знает реакцию ребёнка на всё. Именно она, а не врач. Потому что они связанны ниточкой и интуитивно мама знает лучше даже врача, как правильно.
Просто мы не умеем себе доверять.
В силу того, о чём я уже писала выше:
кто-то знает лучше, потому что он старше, потому что мы где-то прочли, потому что иначе и быть не может...
А на самом деле верные ответы в нас самих, мы лучше знаем и можем лучше.
Давайте открывать себя миру, узнавать себя, чувствовать себя и прислушиваться!
И позволим наконец родиться именно нам, раз уж мы тут ведем беседы о родах)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933052
дата надходження 06.12.2021
дата закладки 06.12.2021
Червоніє калина
у садках і дворах...
Вигляда мати сина,
і не спить по ночах...
У калини листочок
захитався у сні.
Забарився синочок
у чужій стороні.
Ягоди на калині
заблищали в росі.
В матері появилась
сивина у косі...
У калини листочок
захитався к сні:
"Як живеш ти, синочку,
у чужій стороні?"
Червоніє калина
знов тепер, як колись...
Мати благає сина:
"Повернись, повернись!"
У калини листочок
знов тріпоче у сні...
Не вернувся синочок,
спить в чужій стороеі...
Стали довгими ночі
і похмурими дні...
Доглядає калину
і живе, як у сні...
У калини листочок,
знов тріпоче у сні...
Десь загинув синочок
у чужій стороні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933002
дата надходження 05.12.2021
дата закладки 06.12.2021
Ласточкой в небо,
к солнышку ближе...
Мне всё равно
до тебя не достать.
Ты свысока там
яснее увидишь -
мне без любви
невозможно летать.
Мчись же, порхай
и подставь свои крылья
новым потокам
свежайших ветров.
Мне твоя лёгкость,
увы, непосильна.
Не разорвать всех
незримых оков.
Я улыбнусь
невесомой свободе
в выси лазурной
что ты обрела.
Лишь оглянусь -
точка на небосводе.
Точка,
которая
счастьем была.
04.12.2021
Автор картины - Ryohei Yamashita
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933007
дата надходження 05.12.2021
дата закладки 05.12.2021
Троянда-квітка пелюстками
Відкрила душу із віршами,
У літі.
Шовкові розпустились крила,
Як вібрувала сонця сила,
В зеніті.
Не зірвеш голою рукою -
Готові колючки до бою,
У вітті.
Лилися ніжні аромати,
А їх у неї так багато -
У цвіті!
*Світлина автора. Жовтень 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932982
дата надходження 05.12.2021
дата закладки 05.12.2021
Щодня частіше, небо хмурить брови,
Стечуть раптово, сльозини зрадливі,
Давно стоять, зажурені діброви,
По стовбурах, біжать краплі стремливі.
У сні дерева, вмить схолоне душа,
Помежи хмар, промінь сонця проб`ється,
Ніжно зігріє, ніби ненька втіша,
Душа радіє, серце в ритмі б`ється.
Раптовий сніг, вкрива гілки кістляві,
Срібні вуалі заіскрились довкола,
По стовбурах, реберця ледь біляві,
В них біль згасає… смола захолола.
І сон весною, омріяний, як спів,
Пташиний, жвавий, а то колисковий,
Як шурхіт листя, з вітром, мов переспів,
У світ сповиє, зимовий, казковий!
30.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932942
дата надходження 05.12.2021
дата закладки 05.12.2021
Мені подобаються душі чисті,
Без заздрощів, без злоби і брехні.
Мікробам підлості нема в них місця,
А тільки совість, правда у борні.
Мені любов подобається в душах,
Порядність їхня, людськість у ціні.
І вдячність, справедливість невсипуща,
І життєрадісність у кожнім дні.
Добро і чуйність, чесність у пошані,
І світла сяйво животворне в них.
Тепло й краса, і зіткана гуманність.
Ці душі світ врятують чарівний.
(Вільний переклад вірша Лариси Гапєєвої
Мне нравится, когда душа чиста,
Когда в ней нет ни зависти, ни злобы,
Когда она красива и проста
И не проникли подлости микробы.
Мне нравится, когда в ней совесть есть,
Есть доброта, отзывчивость и честность.
Когда в цене порядочность и честь,
Душевность, справедливость, человечность.
Мне нравится, когда в ней свет живёт,
Живёт тепло и красота святая,
Которая чудесный мир спасёт,
Великим смыслом жизни наполняя. )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932862
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 04.12.2021
Хочу снігу та й багато,
Щоб було, це справжнє свято,
Відзначали, ми б день зими,
Хай розстелить, нам килими.
Білосніжні і пухкенькі,
Щоб по них зірки срібненькі,
І довкола все іскрилось,
Щоби людство веселилось.
І сніжинки, як перлинки,
Одягли кущам хустинки,
А деревам, мов вуалі,
В білосніжнім карнавалі.
Щоб красі, дружно втішатись,
Й на санчатах покататись,
Щоб навколо, скрізь лунав сміх,
Із хмарин, пишних, сипався сніг!
Хочу снігу та й багато!
Щоб було, нам справжнє свято!
04.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932834
дата надходження 04.12.2021
дата закладки 04.12.2021
Сонце малює фарбами
Непереможну мить.
День розіллявся барвами,
Розвеселив блакить.
На каруселі обрію
Гомін пташиних зграй -
Улаштували оргію -
Зринуть у небокрай.
Ляжуть хмарки периною -
Шляхом м'яким, як пух.
Вітер махне чуприною -
Їм підбадьорить дух. Жовтень 2021.
*Моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932795
дата надходження 03.12.2021
дата закладки 04.12.2021
Разбита вдребезги - до жути острая
Осколков радуга - опасный блеск
И кровь холодная по ней венозная
Да и сама она сплошной гротеск
Душа отчаянно трепещет бабочкой
Дурман отчаянья - благая весть
Свет изнутри её заменен лампочкой
Сердечных трещин уже не счесть
Дни пролетают все многопланово
По полкам сложит всё. Найдёт ответ
Дороги пройдены. Не надо заново
И осознает всю важность "нет"
На утро выйдет слегка тревожная
Улыбка лёгкая. Лишь пальцев хруст
Не идеальная. До скрипа сложная
И платье красное обтянет бюст...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932750
дата надходження 03.12.2021
дата закладки 03.12.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2021
Обрій у передвечірньому мареві…… Червоне сонце й смужки темно синіх і рожевих хмар навіювали думки. Ну от минув ще один день, а час летить. І так рік за роком. Під квітучим бузком, Таня присяде на лавці, в ньому знаходить розраду. Інколи поскаржиться на долю, а інколи і теплі спогади на якусь мить зігрівають серце. Та деякі спогади чомусь з гірчинкою.Чому колись була довірливою дівчинкою? Запах квітучого бузку вкотре нагадав про той вечір.
***
У школі випускний вечір…. На ній пишне плаття феї, подібне вбранню квітучої вишні. Біляве, локонами волосся, ледь прикриває повненькі груди. Проникливий погляд синіх очей, Артур не міг не помітити. Та не наважувався її запросити на танець. З під лоба спостерігав - гарненька, ледь пригадав її ім`я, здається Таня. Школа велика, три випускних класи, чи й запам`ятаєш цих красунь, кілька раз переконував себе. Якби ж з одного містечка, а то десь на відшибі живе, чи й не з якогось ближнього села. Адже кілька раз помічав, як виходила з рейсового автобуса, що зупинявся неподалік від школи.
А може й справді наважитися запросити? Але ж прийдеться провести додому. Може інші дівчата не помітять, вже добряче набридли одні й ті самі обличчя, їх пусті розмови. Та чи готовий я? І, як завжди підбадьорив себе - Але й чому не можна злегка фліртувати?! Впоспіх кілька раз поправив чорнявого чуба, що щойно спав на чоло. Його невеличкі карі очі неначе забігали й заблискали од сподівання. Черговий флірт, ну хіба що на один вечір, тож попереду навчання у великому місті.
Раптом, гучний голос ведучого відволікає від думок,
-Оголошую білий танець.
Ой, як же вона чекала цього моменту, подібна пташці, пурхнула через весь зал. Ледь почервонівши, присіла в реверансі.
Омріяні, веселі закружляли в вальсі. Жадані хвилини дотику, поглядів, легкий трепіт тіла, перевернули весь світ.
Привітно мерехтіли зорі… від повного місяця лилось блакитне сяво, освітлювало шлях. Позаду залишилась школа. Артур обережно тримав її за руку,
-Тобі далеко додому?
-Та ні за містом новобудови. Правда автобус в цю пору не їздить.
-То я візьму таксі, бо ж це не близий світ.
На згоду, лиш схилила голову, мовчала. В душі втішається, батьки в нічну зміну, тож не буде запитань.
Зацікавлений погляд… Вздовж дороги горіли ліхтарі, його вразили двоповерхові будинки з красивими мансардами. Адже не знав, що тут виріс цілий мікрорайон. Трохи здивувався, коли вона запросила зайти в будинок, випити чаю. Думка стрілою – Тож не дурень відмовитись. Хіба я вже такий красень, щоби мене майже кожна запрошувала до себе в гості. Але ця, здається не з бідненьких, хто знає, може й не на один вечір…
Він відпустив таксі,
-Раз це не на пів години, навіщо чоловіка тримати. я потім зроблю замовлення.
Вона з заздрістю дивилася на його телефон, який тримав у руці. В класі кілька учнів, вже придбали собі такі телефони. Їй же, батьки пообіцяли подарувати на вісімнадцятиріччя. Але до нього, ще майже цілих десять місяців.
На кухні засвистів чайник. Вона з серванту діставала цукерки й серветки.
-Таню можна я сам приготую чай.
Мимохіть мелькнула привітна усмішка,
- Ну, якщо дуже хочеш… Там знайдеш чашки, цукор.
Розмова про школу його не цікавила. Розповідав, як придбав телефон та поділився думками про нові комп`ютери, про їх запровадження в різних сферах. Коли запитав про її батьків, зрозумів, що вони до ранку тільки удвох. І озираючись, в одну із чашок кинув пігулку снодійного.Він вже не вперше це робив з дівчатами і цього разу не хотів втратити шансу. Горіло бажання провести з нею ніч, відчути себе справжнім мачо.
Приємний запах чаю рознісся по кімнаті. Вона ніби потрапила в сіру імлу. Декілька раз кліпала очима, не могла зрозуміти, можливо тільки на очах? Чомусь не надто контролювала свої рухи. Невимовна млість, опанувало якесь ослаблення тіла, не по її волі. Він наполегливо й жадібно цілував уста, у відповідь вона з насолодою приймає їх. І не помітила, ніби росою під сонцем роставала під ним, лиш відчувала його приємний запах тіла. Врешті, плаття феї опинилося на підлозі. Він не втратив шансу…
Раптовий гучний спів півня пробудив її. Теплі сонячні промені пестили оголені груди. За мить незадоволено насупила брови, то ніби у голові дзвін, думки - Ой, що ж це я? І чому? Чому спромоглася дозволити?! Утік! А може, він просто спокусник дівчат? Можливо тому й завжди з ними веселий, усміхнений, привітний. Але ж здається, бачила в окрузі порядних дівчат. Напевно я одна схибила, але чому так сталось?! По кімнаті рознеслося гучне ридання.
***
В хаті прибрано, затишно… Після миття підлоги відчувався запах хлорки. Це на угоду батькам, вони обоє медики, працюють в бригаді швидкої допомоги. Розповідаючи про розповсюдження мікробів, мати іще з малих літ її привчила до такого прибирання.
Добре, що в руки взяла швабру, під ліжком, як спогад про цнотливу ніч, лежала його краватка. Вирішила, що батькам цього краще не знати. Але загублену ним краватку приклала до грудей, відчула тепло, ніби перед нею його ясні очі. Думка - Нехай і гріх, але ж для мене ця зустріч чиста, без фальшу. Намагалася себе заспокоїти. Та чи покличе, чи прийде він до неї, все ж підкрадався сумнів, терзає душу. Прискіпливо дивиться до дзеркала, але за мить всміхнулася, втішила себе,
-А чому й ні, тож здається не гірша за інших.
Пригадала той потаємний дотик, почервоніла й присівши на стілець, обняла голову руками,
- Але чому не заборонила? Чому перед очима так раптово з`явився туман? Ой, що ж це я накоїла!
За вікном гул запорожця… З роботи повернулися батьки.
***
Теплі сонячні дні не втішали її молоде серце. Відцвівший бузок, ще більше засмучував. Не хотілося, ні милуватися квітами, ні мріяти, не задивлятися на небо і мугикати про себе, якусь пісню як вона, це раніше любила робити. В надії зустрітися, кілька днів поспіль, ходила в школу. Але зустрітися з ним не вдалося. Гордість завадила дізнатися його домашню адресу. Та навіть якби й дізналася, то швидше за все, не насмілилася би піти до нього. Від химерних думок немає втіхи. Якби хотів побачитися, то мав би сам приїхати, то ж знав де мешкаю. І кожен місяць, того ж самого числа, сідала на лавку біля бузку і чекала, може хоч ввечері приїде.
Збігали дні, вже й місяці… А далі життя, ніби річка, що повернулася у своє русло. Навчання в торговому технікумі, проживання в гуртожитку. Гризло сумління, чому все так, чому так і не приїхав? Та в оточенні веселих друзів, відходив душевний біль, час заліковував рану.
Позаду навчання… Вона вивчила комп`ютер, працювала в бухгалтерії консервного заводу. Від роботи додому далеченько. Її часто на своєму автомобілі підвозив Сергій, який мешкав неподалік. Він працював шофером на бортовій машині, на базу перевозив продукцію. Славний, русявий молодий чоловік, одружений.
-Пристав у прийми, так він сказав їй –Хотів би мати сина ,чи доньку, але не в таких умовах.
Інколи бідкався про непорозуміння з тещею. Таня ж цю сім`ю не знала, бо вони років два, як тут купили будинок. Сергій інколи був дуже знервований, скаржився, що теща чіпляється за всякі дрібниці. Гризе, що він мало заробляє, попрікає, що в дитбудинку не навчили поваги. Родини він не знав, лише від бабусі у спадок залишився город й від старої глиняної хати купа трухлявого дерева.
Вона слухала його скарги, зробила висновки, як вийде заміж, то від батьків треба жити тільки окремо. Але де та з ким познайомитися? Та щоб закохатися так, щоб, аж тіло тремтіло, щоб серце вискакувало з грудей. Щоб так, як описують у книгах. Хоча інколи і брав сумнів, що є таке кохання. Сидячи в машині, інколи й зупиняла на ньому погляд - А він нічого, хай не красень, але видно людина, щира, добра. Напевно тому, що в житті не раз довелося відчути приниження, неприязнь, зраду і навіть голодування. Ніби жартома, але не раз їй говорив,
-Ти, як не знайдеш собі гарного хлопця, знай, я твій запасний варіант. Ти мені дуже подобаєшся і я би з тобою розділив останній шматок хліба й ми би народили дитя.
Вона після таких слів червоніла, ховала очі, намагалася вгамувати гучне серцебиття. Та тут же про себе посміхалася, сказав таке - запасний варіант.
***
Літній вечір… Сонячне проміння мерехтіло по вікнах автобуса. Сьогодні затрималася на роботі. Їй надокучили папери, хотілося відволіктися, раз – у – раз повертала голову до вікна. Дивись но - помітила про себе - вечір,а сонце так припікає, чи це так через скло. Автобус зупинився на одній із зупинок, від здивування, очі мало не вилізли на лоб. Артур привселюдно притискав і цілував білявку. До обличчя прилинула кров, відчула печіння щік, щеміло під серцем. Це ж треба п`ять років, як п`ять днів. Але ж сором, при людях так себе поводити. Ну нехай би обіймав,а це! Тільки тепер до неї прийшло прозріння, попутав біс, думала, що закохалася. Напевно ловелас, як жаль, що з ним провела першу ніч. О, таких на світі багато є, гарно співають, вкладають у ліжко. Згодом, як довговухі зайці, що в чужому городі з`їли капусту, стрімголов тікають. На мить уявила цю картину, скривилася - Як низько, це ж треба так опуститися! Тож іще не темно, до чого йдемо? Але відразу думка - стріла пронизала серце, тихо сама про себе,
-О, хай мене Бог простить за такі думки, тож сама теж не подарунок.
Але душа знову хвилями вирує думками, ніби переслідує - А може тоді він мені щось підсипав? Йой, чи й часом не снодійне? От, що значить бути іще зовсім довірливим дівчиськом. Подумки себе критикувала- А, що отримала!Чому в рожевих окулярах була? Тепер навчило! Нема чого задивлятися на красенів,тим паче їм довіряти.
***
Минув рік… Літо видалося доволі спекотне. Таня з задоволенням дивилася з вікна потяга. За віддану роботу їй виділили путівку в санаторій. Потяг Київ- Євпаторія прибув на залізничну станцію.
Хоча і їхала в плацкартному вагоні, але була задоволена знайомством з симпатичною русявою Надією. Тішилася, що майже однолітки, дівчина працювала на консервному заводі в Вінниці. Вона вже три дні, як мала відпочивати в цьому ж санаторії, але із- за квартального звіту затрималася на роботі.
Синява моря вабила до себе, зачаровувала. Море щодня змінювалося, на його красу, не можна було і надивитися. Зранку до обіду дівчата з задоволенням купалися, насолоджувалися теплою водою, плескотом лагідних хвиль, засмагали на пляжі. А ввечері, прогулянки по набережній. Морське вологе повітря заспокоювало, придавало сили. Виникало бажання помріяти, а інколи й поділитися думками про життя. Вони жили в одній кімнаті, за одним столом харчувалися в їдальні. Два дні їх було тільки двоє та згодом до них підсіли двоє молодих чоловіків. Вадим – чорнявий, кароокий, з Києва, працював в Обчислювальному центрі при залізниці. Він відразу зізнався, що вдома дружина і трирічна донечка. Усміхаючись попередив, що дуже любить танцювати. Запрошував до компанії, разом відвідати Танцювальний зал. Олег же, за нього вищий зростом, русявий з красивими синіми очима. Його доволі хитрі очі ніби свердлили Таню. Він з Кременчуга, майже кожного разу розповідав про пригоди на рибалці. Намагався більше уваги привернути до себе.Таня теж не проти повеселитися, розважитися, потанцювати. Але дівчина остерігається закрутити курортний роман. На танцях так і танцювали тільки з своєю компанією.
Одного разу, Надія з Вадимом мали відправитися на екскурсію , прогулянку вздовж узбережжя Євпаторії. Таня не переносить морської хитавиці, тому в цей день збиралася просто повалятися в ліжку. Олег здивувався, що вона не з ними і теж вирішив залишитися. Він мав настрій напроситися до неї в гості, напередодні навіть придбав коробку цукерок й пляшку вина. Але Вадиму це не сподобалося. Він вирішив попередити Надію, що Вадим якось проговорився, що два рази був одружений, більше не планує заводити серйозні відносини.
Таня дізнавшись такі новини, ледь зблідла й до Надії,
-От ти скажи, чому я така невезуча, як не одружені, то ловеласи, коли зустріну порядного? Чи може вже всі перевелися?
І ледь посміхнувшись, вже веселіше
,- А може їх всіх уже розібрали!
Та Олег все ж прийшов до дверей кімнати й майже пів години просив, щоб вийшла поговорити. Їй дуже хотілося йому в очі сказати недобрі слова, але спромоглася утриматись. Дивувалася, не могла зрозуміти, чому, як красень так і ловелас.
***
По поверненню додому, на неї чекав сюрприз. Біля вокзалу, з червоними трояндами в руках, на неї чекав Сергій. Блискавки в очах, усміхнений, кинувся назустріч,
-Я так чекав, так чекав на тебе.І день не день, і ніч не ніч, переді мною твої красиві очі і усмішка, яка вселяла надію, що там з тобою все гаразд.
-Ой Сергію, що за промова! Прямо ніби співаєш! Я вдячна, що зустрів, але…
-Помовч, хай я подивлюся на тебе, я сумував…Не віриш?! – його рука прилягла на плече, хотів обійняти.
Вмить брови звузилися, відсторонилася,серйозний погляд, розвела руками,
-Тю, ти що з глузду з`їхав! Ти повинен знати, що ми друзі, тож не нахабній!
Як завжди, присівши на задньому сидінні, машина зрушила з місця, набирає швидкість.
Всю дорогу погляд до дзеркала, він любувався її обличчям,
-Знаєш, я пішов від дружини, живу в гуртожитку. Оце собі лишив машину. Все інше, що придбали, залишив їм. Шкода, скільки вклав сили й грошей на євроремонт. Але хай не поминають лихим словом. Добре, що діло не дійшло до дітей. Тоді би напевно й далі терпів всі приниження. Можна сказати - в мене розв`язані руки. Нікому й нічого не винен, нічим не зобов`язаний, тільки шкода років.
Він помітив, як вона ледь зблідла, витримуючи довжелезну паузу, опустила голову, не наважилася подивитися до дзеркала.
Ззаду засигналили… Сергій тільки тепер помітив, що їде з швидкістю 40 км/ год, натиснув на педаль газа. Їхали мовчки…
***
-Тут пару будинків і я буду вдома.Дякую, що підвіз!- зненацька попросила зупинитися біля магазину.
-Ти що соромишся, що нас разом побачать?
-Ні, просто не хочу зайвих розмов і запитань від батьків, вони сьогодні з нічної зміни.
Зразу розгублено позирнув, але за мить, опанувавши себе, уважніше ковзнув по ній поглядом, випалив,
-Я не віддам валізу! Тобі буде важко й незручно. І мені сором, що це за чоловік, що боїться зустрітися з батьками дівчини, яку кохає.
-Оце сюрприз,- вирвалося з її уст. Зніяковіла, більше ні слова, поспішила в машину.
Між ними ніби чорний кіт пробіг, доїхали мовчки. Й на мить не підняла голови, з його рук забирала валізу, тихо сказала,
-Дякую! До побачення! Від тебе зразу скільки сюрпризів, що їх всі важко сприйняти!
Швидкою ходою поспішила до хвіртки.
Вслід, він все ж наважився голосно сказати,
-Я твій запасний варіант! Прислухайся до свого серця.
Сергій кілька днів не з`являвся на роботі, тільки згодом дізналася, що пішов у відпустку.
Йому було не до відпочинку, зайнявся бабусиною ділянкою. Планував побудувати будинок, звозив будівельний матеріал.
***
А час летів… Дощова осінь навіяла смуток. Дівчина часто задивляється на дерева, які губили листя, порівнювала їх з днями, які минали в одинокості.Згадувала Сергія, який після відпустки відразу звільнився. Хоч було з ким поспілкуватися - інколи себе ловила на цій думці.То мабуть ненароком випалив –« Кохаю». І тепер просто зник, як сніг на сонці.
Зимові дні принесли недобру звістку. З консервного заводу вивозили всю продукцію, до Нового року завод мали закрити.
Навесні Таня поїхала в Вінницю, працювала в бухгалтерії на одній із фірм по продажу меблів. Колектив дружній, в основному жінки, а в залі продажу продавчині. Чоловіки ж тільки консультант та директор, яким вже за п`ятдесят й молоді хлопці - вантажники. Від містечка до Вінниці, займало всього пів години часу і це її влаштовувало. Одне бентежило, що немає з ким провести вільний час. Хотілося прогулятися по набережній, полюбуватися Бугом. Але одна не наважувалася, адже автобус ходив лише до двадцятої години.
***
Уже три роки вона працює на фірмі по продажу меблів. А вечорами вдома за комп`ютером. По скайпу спілкувалася з однокласницями, любила подивитися кліпи. За пахучим чаєм з м`ятою, з батьками дивилася телевізор . Любила читати книги, слухала музику. Оце і всі її розваги. Але батькам подобається, що донька поруч, тому про особисте життя, не дошкуляли запитаннями. Коли дівчина проводила час за комп’ютером, сміялася, мати все ж надіялася, що в неї є друг. Інколи й задумувалася, чому не приведе додому, не познайомить? Адже вже не двадцять років, пора й гніздо звити.
Сонячний травневий день… Напередодні обіду метушня, вхідні двері офісу, раз – по – раз, то відчинялися, то зачинялися. Люди намагаються вчасно оформити кредити. Таня підходила до вхідних дверей, крізь скло сонячне проміння сліпило її, поневолі всміхнулася. Якась жінка відразу штовхнула й незадоволено до неї,
-І до кого оце всміхатися? Дайте зайти, я поспішаю.
Інша б може щось й сказала, але настрій був чудовий, адже весна і все квітне й пахне. Чому люди такі злі? - майнула думка. Легенький вітерець розвіює каштанове волосся, дивилася під ноги, не поспішаючи, спускалась по сходах.
Увагу привернув знайомий голос. Біля вантажної машини, з якої носили меблі, побачила Сергія. Гучне серцебиття заставило зупинитись. Ніби сполохана козуля, очами забігала, чи підійти, чи непомітно прошмигнути. Але кортіло поспілкуватися, перевівши подих, прямим поглядом дивилася на нього. Намагалася в ньому знайти зміни, відразу висновки - посвіжів, навіть помолодів на років п`ять.Чекай, на скільки років він старший за мене? Напевно на років шість. Доки думала, він вже помітив її, йшов назустріч,
-Привіт Тетянко! Як поживаєш?
Вмить дзвінкий жіночий голос, привернув їх увагу. Струнка, чорнява дівчина- продавчиня світилася щастям, розставивши руки, в поспіх спускалась по сходах,
-Сергійку, сонечко моє, де ж ти пропав?
За мить повісилася на його шиї,
- Чому до нас не заходиш?
Ну і видала! Такої зустрічі він не чекав. Адже лиш з місяць назад, перекинувся кількома словами, коли по журналу вибирав меблі для свого будинку. Навіть забув, чи знайомився з нею чи й ні.Така поведінка його роздратувала, обличчя покрилося червоними плямами. Що за концерт, хотілося її запитати. Та вона не дала й слова сказати, заторохтіла, як сорока.
-Ну, зібрав свої меблі? Значить може скоро в гості покличеш?
Ледь стримуючи гнів, тупо дивився на неї. Таня зробила висновок, що вона тут зайва, здвигнувши плечима,
-Сергію рада тебе бачити, не буду вам заважати.
Йому би продавчиню послати до біса, але ж вважав, на сходах, соромно вести такі розмови. Лише пронизав її сердитим поглядом, кивнув рукою, поспішив до машини.
В цей час Таня біля кіоска купувала солодощі. Ніби й не хотіла за ним стежити, але голова сама поверталася в його бік.
***
Їй тільки в домашній обстановці вдалося розслабитися.. Виснажена роботою, з чашкою чаю, дивилася телевізор. Батьки були на нічній зміні,тож ніхто не відволікав від думок. Робота роботою, а от зустріч з Сергієм, її ніби підкосила. Весь час переслідували думки - Що в нього з нею спільного? Можливо в них щось було? Чому Емілія? В своєму колі, продавчині часто називали її кокеткою. Чи поряднішої не знайшов?
Не спалось… і ніби місяць не вповні й з відчиненого вікна пахло свіжістю, мало би заспокоїти, заколисати. Але підкралася думка за думкою і весь час про нього. Лише на мить закрилися повіки - перед нею він, з трояндами в руках. Безсонні ночі, сердечні тривоги, виснажували душу, а може й справді це кохання? Чому не байдуже мені?
Раніше часто зазирає до дзеркала, а це й на мить не мала бажання, в ньому побачити себе. Помітно змарніла, геть пропав апетит, підстерігає тривога, ніби щось загубила. На роботі, вже кілька днів погляд до вікна, сама себе запитувала, а може сьогодні приїде? Чому раніше його тут не бачила? Навіть наважилася набрати його номер телефона, але по ньому відповів чужий чоловічий голос. Напевно змінив на крутіший, але ж навіщо змінювати номер? А може вдруге одружився?
Мати вже декілька тижнів спостерігала за донькою, не витримала, наодинці запитала,
-Доню, ти посварилась з другом? Хай би привела до нас, познайомилися
-Та, що ти мамо, який друг, то так знайомий.
-Ні, доню поглянь на себе, змарніле личко й очі задумливі, невеселі. Гадаю це не причина їсти, як мале дитя і скільки ваги ти втратила?
-О мамо,, це напевно весна так подіяла.
–Ти вважаєш, що мати своєї доньки не знає?
-Ну гаразд мамо. Але він був одружений…
-Так- так! А детальніше можна, діти є?
-Та ні, дітей немає, але він за мене старший на років шість, не менше.
Материнська усмішка зняла напругу,
-Ой, доню- доню! Хіба не бачиш який час! Яка статистика? Процентів сімдесят, не менше, розпадається шлюбів. А знаєш чому? Бо жінок на світі більше, от й котра хитріша та й обкрутить, намагається владнати своє життя. Багато ранніх шлюбів, а вони в основному розпадаються. Ти просто прислухайся до свого серця. Тобі вже не сімнадцять років, пора дорослішати . Знаєш, ми з батьком вже й онуків хочемо. А квітка запилюється, доки цвіте, подумай доню.
Після розмови, на душі Таня відчувала полегшення. Але думок цілий міх – Але ж десь пропав Сергій, чомусь не видно. Підкрадався сумнів, можливо вже й справді встиг вдруге одружитися?
За вікном ледь- ледь мерехтіли зорі… Довкола молодого місяця туман – віщував дощову погоду. За мить уявила їх двох під парасолькою й посміхнулася. Дива, чому так уявила? Згадала його слова » Я твій запасний варіант», поглянула до дзеркала - А й справді схудла, треба себе брати в руки й нарешті щось вирішувати.
А час летів… з дерев й кущів злітало барвисте листя.. При сонячній погоді, чарівність осені в різних кольорах приваблювала прогулятися по алеях містечка. Щоби швидше минав день, затримувалася на роботі, додому їздила останнім автобусом.
Сьогодні цілий день мжичив холодний дощ. Вечоріло… вогкість проймала все тіло. На зупинці автобуса, під парасолькою, стояла Таня. Сигнал машини привернув її увагу.Через дорогу, з вікна вантажної машини рукою махав Сергій. Де й взялась впевненість, не задумуючись поспішила через дорогу. Він насторожився, адже перехід не тут, біля магазину. Чоло вкрилося потом, виліз з машини. Вона вже стояла поруч.
-Ну, як дитина, це просто щастя, що жодної автівки.
-А ти розхвилювався?
Хустинкою витирав піт,
- Звичайно! Я радий тебе бачити. Вже скільки часу пройшло, ні разу не зустрів. На жаль часті відрядження, у ваших краях буваю рідко.
-Я дзвонила на твій телефон…
-В мене його з машини викрали, разом з грішми.
–Багато було?
-Це не важливо, сідай поїхали, повезу тебе додому.
-Додому?
Запала тиша.
Його мужні руки лягли на її плечі,
-Може я дочекався, поїдемо до мене?
-Куди? В гуртожиток?
Сергій зрозумів, не треба втрачати часу, поцілував в уста. Звільнившись, позирнула на нього й раптово зацвіла густим рум`янцем. Нагадала, про запасний варіант. Як добре, що про це ні слова, дав час розібратися в собі. Ніби шукаючи підтримки, усміхнулася своєю стриманою усмішкою, притулилася до нього. Ніжний поцілунок в уста, її відповідь на нього, дав зрозуміти, що вона не проти бути разом. Радість переповнювала його,
-Їдьмо в село! Побачиш будинок, який я побудував. Вже завіз меблі, але все немає часу розставити, чекав на тебе. Адже це ми зробимо разом?
-Так! Особливо на кухні, щоби я себе відчувала справжньою господинею.
Сергій почувався щасливим, слідив за дорогою, час від часу позирав на неї. Вірилось і не вірилось, що нарешті дочекався.
Легенький сміх при розмові з батьками по телефону. Ніжний погляд до нього,
-Ну все, я попередила щоб сьогодні на мене не чекали. Ми до них поїдемо в суботу.
Вона дивилась у вікно… холодна осінь і непривітна, мжичить дощ. Та нині і погода мені не зіпсує настрій…. Ну от нарешті, настав момент почати своє сімейне життя. В серці зацарила радість, душевний спокій.
Край дороги під дійством вітру в купах копошиться листя, ніби згорнулося одне до одного. Усміхнена задумалась - Осіння казка… напевно в таку пору всі хочуть зігрітися, сховатися в обіймах, як і я.
Листопад 2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932731
дата надходження 03.12.2021
дата закладки 03.12.2021
ти прокидаєшся вперше_
крізь рафіновану тишу
маятник збуджено бреше
в дзеркала тріснутій ніші_
>
сумніву пересторога
нервів свербляча напруга
згорблена тінь круторога
ти прокидаєшся вдруге_
>
злякані внутрішні звірі
чорна оса на дурмані
шепотів шелест в ефірі
крику жарина в гортані_
>
пастки прозорої межі
свідки_ обличчя затерті_
очі потупивши стежать
ти прокидаєшся втретє_
>
пута колючі роздерши
мову згадавши забуту
ти прокидаєшся_
врешті_
світла ковтнувши отрути_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932662
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 03.12.2021
Оці святі сліди непроминання,
Ці вічні руни древніх молитов.
Коли стежки – одні суцільні рани
І менше віри в те, що Бог – любов.
І світ оцей – далеко не нірвана,
Бо рваний на парцели вже стократ.
І те, колись непізнане, вже знане,
Та й невідомо, хто для кого брат…
Бо так багато величі в дрібному,
Помежи люду безліч «королів».
А що по нас, а що відтак, потому,
Коли забране віри, волі, слів?..
А нині гучно божаться безбожні
І б’ються в груди… що їм суєта?
І стелить грудень білосніжне ложе,
І жде Марія чистого Христа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932695
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 03.12.2021
Околиця моя, там де пройшли літа
Та порошили квітом милі ве́сни,
Я згадую весь час, яка ж була краса,
Де лоскотали вітами нас верби
Стежина дорога, мов трепетна душа,
Легенько пробігала, наче промінь,
На ній, як ніби світ проходило життя -
З минулого щемить, як милий спомин
Я пам'ятаю все, ріднесенькі місця
Де гралось у волошках миле поле,
Як колоски життя торкалися лиця
Пшениць розкішних, ніби наших долей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932715
дата надходження 03.12.2021
дата закладки 03.12.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2021
Тупцює осінь начебто на місці,
Безсніжжям розпочався студень-грудень.
Поглянь: навколо лиш труха із листя,
А в небі хмар легкі сіріють груди.
І сніжний дефіцит не компенсуєш,
То ж швидше настрій налагоджуй,
Але ж тієї правди ждати всує,
Сказати легко, а зробити годі.
Супутників прогнози - вітер в русі,
По пір'ю пізнаєш старе воро́ння.
І де ж ті білі щедрості обруси?
Володаре зими, подай нам білі коні.
01.12. 2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932659
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 02.12.2021
Молодичка гарна Люся
До психолога прийшла:
-Уже жити я боюся –
Щастя так і не знайшла.
Відвернулась доля круто,
Не клюють щось мужики:
Я - покинута й забута,
Мохом заросли стежки.
Тут психолог став казати:
-Тіло в вас, аж виграє,
Тож давайте розбирати:
Може, вади в ньому є?
Запишу я для порядку,
Що каліцтва в вас нема.
Чи нема хвороби в спадку?
-Не сліпа я, й не німа!
Одна вада є на тілі,
Може, це причини ті?
Дві бородавки ось сіли –
На соску і животі.
Облизавсь психолог чинно:
-Ви мені їх покажіть.
Може, в них уся причина?
Не дають нормально жить!
Зашарілась трохи Люся:
-Свою марку я держу,
Лікуватись не боюся
І вам дещо підкажу.
Не в бородавках тут справа,
В цьому сумнівів нема,
Краще покажу я місце,
Де покинута всіма!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932634
дата надходження 02.12.2021
дата закладки 02.12.2021
Оця зима вже сотні літ
Стоїть, мов срібна молитовня.
Неначе повня, білий світ.
І наче світ цей – дивна повня.
Снігів по вінця, снів катма.
Спинися, віхоло, тихіше!
Нехай замріяна зима
На склі застигне білим віршем.
Оця розхристана юдоль –
Моя покута й нагорода.
І поки ми шукаєм доль,
Вони самі по нас приходять.
А ти про добре говори,
Про щось невічне і нестримне.
Сніги, насіяні згори,
Назавтра щедро зродять скипнем.
І заворожені ліси –
Такі пророчі, як предтечі.
І добрі з неба голоси
Про теплий щем в крилі лелечім.
Лиш не гріши, що юги злі,
Густі сніги, як білі руна.
Оцій зимі вже сотні літ,
А ти в душі ще й досі юна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932605
дата надходження 01.12.2021
дата закладки 02.12.2021
Ніч дарувала нам знаки
В геометричних сніжинках
І залишила ознаки,
У незабутніх картинках.
Видався ранок зірчастим,
В білій одягнений свиті.
Бачили світ ми багатшим,
Дуже приємним в ці миті.
Як нагороди приватні
І відкриття неозорі -
Сніжні покрови, ошатні,
Сяйвом палали, як зорі.
У переметах пречистих, -
Ми не повірили збігу -
Білим з'єднались врочисто -
Неба усесвіт і снігу!
*Моя світлина - 29.11.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932609
дата надходження 01.12.2021
дата закладки 02.12.2021
Перше грудня - зими перший крок,
Він упевнений, легкий, смілий,
Це ж сніжинок, веселий танок,
Чарівливих, сріблястих зірок.
Заясніло, біло навкруги,
Перший сніг - заяскравів весь світ,
Краса тішить й зимні розваги ,
Шле зима, усім перший привіт!
*
Шановні друзі! З першим днем зими!
Хай всім принесе мир! Здоров*я і наснагу!
Білосніжної краси і тепла в серця!
Хай нікого не обходить щастя!
01.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932585
дата надходження 01.12.2021
дата закладки 01.12.2021
А я піду в чарівний сад де пада листя,
Зберу яскравий зорепад, як світ намиста,
Додам любові і тепла та ніжну мрію,
Складу з чарівності життя, як я умію
І перев'ю в єдину мить життєві чари,
Хай моє серце звеселяє, мов стожари,
Чарівність милу збережу - я ж так хотіла,
Зітерти осені красу - я не посміла
За горизонтом новизна, на вітах іній,
Природа вабить неземна і згини ліній
І буде скоро малювать зима картину,
А я у серці залишу осінню днину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932530
дата надходження 01.12.2021
дата закладки 01.12.2021
[i]«зривайте рожу, коли є цвіт,
коли дівчи́ні 17 літ»…
(з вуличного шансону).[/i]
На осінь звично в небі переміна:
Ідуть дощі… кружля відлетний птах…
У храмі ревно преклонив коліна
Напів-мирянин і напів-монах.
– Молю Тебе, всемилостивий Боже,
Воздай мені за ісповідь гірку.
Я розповім тобі про… дику рожу,
Що виросла не в райськім квітнику.
В саду у мирі квітла дика рожа,
Любила бджіл і мріяла про шлюб…
Я пожадав чужого, Боже, ложа
І в квітнику содіяв перелюб.
Я розплітав цій рожі темні коси,
Я в місяця просив її руки.
Вона, напевно, й досі ще голосить
У спогадах про вильця й кісники.
Я їй спивав росу з п’янкого тіла,
Допоки місяць в хмару покотивсь…
А на світанку рожа обімліла –
Я тілом жінки, Боже, причастивсь!
Я смакував гріховне це причастя,
Ховав чоло під пу́рпурний покров.
Ох, це рослинне… пелюсткове щастя!
(…А в пуп’янку текла червона кров).
Я смакував, я шматував, впивався,
Аж поки мід не видався гірким.
Мій дух ослаб – і врешті я злякався…
(А, може, дух від роду був слабким)!
Що цей квітник – він дихає вороже,
Що тут між терня плодяться вужі…
Я не молю о тіло тої рожі,
Молю лишень о зцілення душі!
(А пуп’янок)?
… Про пуп’янки – байдуже…
Їх прихистить ‘горожа і квітник.
Моя блаженна втіхо, дика руже!..
(І на півслові непомітно зник).
Прости мені, всемилостивий Боже,
Я вбив її!.. Моя блакитна лож!
(А як же бути з білим квітом рожі –
Не пожадай!? Не вбий!? Не чужелож!?)
…Тремтять уста, палають скроні – любиш!? –
Скажи мерщій…
– О Боже, поможи…
За мить палкої ласки душу згубиш!
А, зрештою, нічого не кажи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932467
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021
Я хочу довго заблукати в лісі,
Поміж оголених дерев і кущів,
У срібних краплях, скрізь гілочки лисі,
Ледь почорнілі від вразливих дощів.
Вони напевно від смутку дрімають,
Що поскидали золотисте вбрання,
Що їх птахи, ранком не привітають,
І не зігріє дзвінке щебетання.
Я, як колись, хотіла б теж почути,
Від того співу серце завмирало,
Тепер і досі не можу збагнути,
Чому так швидко літо відбуяло.
Не раз спинюсь, озирнуся довкола,
Проміння сонячне ніби й яскраве,
Чому в дерев, душенька охолола,
Хоч сонце гріє й доволі ласкаве.
На все свій час, як і в житті буває,
Мабуть, як всі, чотири пори року,
Весна від роду - дитинство втішає,
А згодом молодість радує око.
Бо вже ідеш, тим шляхом, літню красу,
За щастя сприймеш, ти мудрість і зрілість,
Сміло в супротив буремному часу,
Життя пізнаєш, не відчуєш слабкість.
Ти досягти,спроможний вищих вершин,
Сім’ю замати, благословить дітей,
Чомусь замало, для тебе тих хвилин,
Сповна вселити, задум своїх ідей.
Пора осіння, онуки на руках,
Срібляться коси, думок забагато,
Ще обійняти, їх годен, ніби птах,
І влаштувати,для них дивне свято.
Коли, при зустрічі, ті оченята,
Сяють зірницями і усмішки на обличчях,
Найкраща втіха, коли рученята,
Чола торкнуться, вже й сльози на очах.
Серце співає, ти пізнаєш радість,
Та час летить, осінь скидає листя,
Хмариться небо, підступає старіть,
Та не бажаєш, ти із цим змириться.
А згодом зимонька так захурделить,
Що заспіває з вітром колискову,
Хоч і доріжки снігами застелить,
Іще зустрінеш зіроньку ранкову.
Надій не втрачу, поблукати в лісі,
Де кучугури в сонячному сяйві,
На якісь миті загублюся в часі,
Щоб не догнали, думки жалкі й зайві.
24.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932454
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021
Иду по парку снежному...
касаюсь тишины...
Еще чего-то прежнего...
- Возможно, то лишь сны...
Где раньше были лавочки –
барханы улеглись!..
Нет больше милых парочек...
- Согреться не смогли...
И я надеждам верила...
но подвело крыло...
Обняли будни серые...
а счастье... отцвело...
Волшебными снежинками
парк заманил... увлек...
Небесными слезинками...
- Здесь по колена снег!
И лучики прохладные
стелились по ковру...
- Сюда бы ненаглядного...
Как без него живу?..
С еловой лапы рой встряхну...
Пусть серебро кружит!..
Под сердцем разбужу весну...
где мы в любви клялись...
Иду по парку сонному
тропинкой ледяной...
с озябшими ладонями...
с согретою душой...
30.11.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932437
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021
Не спіши, моя Осене, в Зиму,
Нектар Літа доп'ю я сповна…
Хоч снує павутина незримо,
Та душі не торкає вона.
Зачекай, моя Осене, мила,
Не готова валіза моя...
Ще літають над квітами крила,
Тішить пісня в саду солов’я…
Не студи, моя Осене, душу,
Виграє в ній любові краса...
Я зігріти цей світ нею мушу
То дарма, що сріблиться коса…
Я прошу,... а моя Осінь вальсом
Підхопила опалі листки...
Ноти долі на них викрутасом
Напинають зимові хустки...
29.11.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932386
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 30.11.2021
Докурює сигару листопад -
Поскручував листочки невпопад,
Що пахнуть тютюном, полинні, -
Беззахисні та безневинні.
Гірчить важке повітря, в'ється дим
Безперестанним куривом їдким.
Із вітром, що притих у втомі,
Клубками хмари, невагомі,
Налаштувалися на перший сніг -
Устелять килими до наших ніг.
У власних чатах часоплину
Готові розпочати зиму. 20.11.21
*Моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932410
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 30.11.2021
Вдохновило
Трубочист
ОлГус
https://fabulae.ru/poems_b.php?id=331765 (ссылка там закрыта)
Ах, дорасти бы мне до пенсии, ребята,
И чтоб настал тот, в целом, долгожданный миг,
Когда шальные дни вдруг потеряют даты,
И будет в прошлом ежедневный мой "блицкриг".
Ох, как я утром буду сладко просыпаться!
И древний дуб мне за окошком подмигнёт:
- Мол, можешь, дядя, ещё трошки поваляться
И почесать в порыве лености живот.
И защебечут легкомысленные птички,
Не торопя меня в космический полёт.
И где-то курочка расслабленно яичко
Снесёт. И воробья подкараулит кот.
И всё покрыто сладострастнейшей истомой.
И мир опрятен, ладен, целостен и чист...
Но, господа, коль где-то есть ещё труба на доме -
Туда на пенсии заглянет трубочист.
Пародия Сергея Амелина
«Романс свежеиспечённого пенсионера»
(На мотив песни А. Розенбаума «Романс генерала Чарноты»
https://www.youtube.com/watch?v=yJcyqn6tRcc )
Ох, как же утром сладко поваляться!..
Когда не лупят по мозгам часы.
Но, господа, как хочется стреляться,
Когда поешь дешёвой колбасы…
Когда поешь дешёвой колбасы…
Я жив, мой друг, на пенсии, свободен,
Но стал мне часто сниться странный сон:
Что молоко на молокозаводе
Не от коров… в чём был я убеждён.
Не от коров… в чём был я убеждён.
Что покупая в магазине яйца,
Как говорится, Боже, даждь нам днесь,
Да неужели нам и их… китайцы?..
Ну, почему на пенсии я здесь?..
Ну, почему на пенсии я здесь?..
Mon chère amie, уж утро за окошком,
И хоть чеши, хоть не чеши живот;
Но поваляться хочется немножко…
Пусть не меня труба в «блицкриг!» зовёт,
Пусть не меня труба в «блицкриг!» зовёт.
Опять усну в истоме, что я дома.
Труба на крыше больше не дымит,
Друзья мои её пробили ломом… *
И даже кот, съев воробья, храпит…
И даже кот, съев воробья, храпит…
Щебечут легкомысленные птички,
В постели полусонной я один,
Пускай в припадке воют электрички,
Из окон выпуская никотин…
Из окон выпуская никотин…
Густой туман спустился на болота,
Но мир опрятен, целостен и чист…
И никуда бежать мне неохота,
Я по натуре, братцы, оптимист...
Я по натуре, братцы, оптимист!
(...Оптимист. Пофигист. Нигилист. Гуманист. Юморист… и т.п.
Кому что больше нравится…)
* ломом у меня на соседней даче два друга трубу пробивали, не буду распространяться, что получилось)))
(наклонным шрифтом выделены строки из песни А. Розенбаума «РГЧ»)
С благодарностью всем вдохновителям (ОлГусу, А.Розенбауму, Пенсионному фонду и др.)
Романс пенсионера со стажем. Ответ Амелину и Ол.Гусу.
О, как же утром сладко поваляться,
когда не лупят по мозгам часы,
во всех местах доступных почесаться,
с ленцой подняться, подтянув трусы...
Присесть раз восемь, столько ж наклониться,
в натуге тщетно попытавшись пол достать...
В зарядке главное, конечно, не лениться!
Нельзя об этом, братцы, забывать!
Включить Высоцкого. Опять вопит про вирус!
Да сколько ж можно?! Просто наказание!
"Если хилый - сразу в гроб! Сохранить здоровье чтоб,
Применяйте, люди, ОБРЕЗАНИЕ! "
...Съесть витамин, стакан воды с лимоном
и мёдом выпить тёплым натощак.
Сквозь форточку глотнуть чуток озона,
На руки взять любимого кота.
Потом бегом на кухню - с Божьей лаской
сварить от курочки домашней два яйца,
съесть с хлебом с маслом и куском колбаски,
а будет мало - с хреном холодца...
Мне кажется, день начался красиво!
Что ж будем это дальше развивать!
Лениво почешу, что чешет Кива...
Поели вкусно... Можно и поспать!
Но, как назло, смотрю - а тут Амелин!
Ну, как же пропустить, не прочитать?!
Прочёл... Сны сразу улетели...
Едрена вошь... Придется отвечать...
Справедливости ради и для полноты картины добавлю симпатичный коммент автора Наташа
Натаsha, 23.11.2021 - 16:13
На пенсии, казалось бы, свободен,
Жую недорогую колбасу,
Мне от нее живот частенько сводит,
И не привычно колется в носу.
Хотелось спать, но сон играет в прятки,
А там, во сне, космический полёт!
Мне шпора, господа, залезла в пятку,
Киркоров легкомысленно поёт.
Ноль три ноль ноль, пора бы провалиться
В здоровый сон с красивою мечтой,
Но дёргает за нервы поясница,
Покой пенсионеру только снится,
И сон, похоже, вышел на покой.
Ну, вот. Обиженный ответ Амелина примчался ракетой. Мол всем дал, а мне не дал... И мутным образом жизни упрекает, и к врачам посылает, и справку требует, а то из клуба удалит... И грозится - мол за всё ответишь! Вот мы с другом жахнем водки и тогда!.. Намекает, что пытать будет? Иначе как понять про пальцы в розетке? Что делать? Писать заяву в полицию? Не хочется ему судьбу ломать... Талантливый же черт! Прощу на первый раз.
А на всякий случай :"Извини, Серый! Тебя и без ссылки все находят! А я ведь тебя полностью процитировал, так что какая разница, где тебя прочитают?"
Амелин, 25.11.2021 - 16:40
Тока иде ссылка на моё? - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931651
А то на Трубочиста дал, на романс дал, а энто не дал.
Да с Кива-сём не надо и тягаться:
Чесать, чесать и не перечесать…
Пора к врачам идти и проверяться,
Пускай поставят круглую печать,
Пускай поставят круглую печать!
Что ты здоров во всех местах доступных
И недоступных тоже ты здоров.
Хоть и ведёшь ты образ жизни мутный,
Но справку не забудь от дохторов,
Но справку не забудь от дохторов.
И хоть тяни трусы до поясницы,
Но жизнь сейчас насущная кисла,
Без справки нынче даже в Клуб Юхницы
Пускать не будут с первого числа…
Пускать не будут с первого числа…
Коту на кухне снится обрезанье
Среди берёзок средней полосы,
Он сладко спит – не дремлет подсознанье
На след от холодца и колбасы…
На след от холодца и колбасы…
И хоть вари, хоть не вари ты яйца,
Врубай Высоцкого и не врубай,
Но только не вставляй в розетку пальцы,
А если сунул – сразу вынимай…
А если сунул – сразу вынимай!
Но отвечать, конечно же, придётся…
Mon chère amie, ответишь ты за всё!
Пусть «Павловка» с КивА-сём разберётся…
Подать нам с другом водки с ивасЁм!
Подать нам с другом водки с ивасЁм!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931968
дата надходження 25.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Тишина.
Только верхнее море опустилось, чтоб послушать, как колотится мое сердце.
И мне кажется, что оно смотрит в меня твоими глазами, хотя я ещё даже не знаю какие они.
А вокруг кресты.
И памятники из бетона.
Но почему то мне здесь всё кажется живим.
И ты живее всех сейчас.
А мне хочется умереть на мгновение, чтоб сказать тебе всё не открывая рта.
Мы подходим к небольшому холмику и рядом с сосной расположен твой домик.
Ком подступает к горлу.
И даже сейчас, как тогда.
И как потом.
И как будет всегда.
С фото на памятнике на меня смотришь ты - мой дедушка.
Человек без которого я была бы не я. Потому что мой отец был бы совершенно другим.
И это наша первая встреча.
Я хочу рассмотреть твоё красивое лицо, но мне не видно.
Ты как-будто за лобовым стеклом.
Мои слёзы ливнем льются из глаз.
Это длится долго.
Не знаю сколько.
Потом я смотрю в твои глаза на фотографии и говорю: "Привет!".
Ты очень красивый.
Молодой.
Я видела тебя только на одной фотографии у бабушки, но там было не разглядеть твой взгляд.
Теперь мы смотрим друг другу в глаза.
Я глажу твоё лицо на круглой металической табличке.
Ты умер, когда мне было 7 лет, но только спустя 29 лет после твоей смерти состоялась наша встреча.
Читаю кто скорбит по тебе и всегда будет любить.
Папа ловит мой взгляд и говорит: "От всех, только не от сына..."
Папа не был на похоронах.
И ливень начинает лить сильнее.
Потому что моя боль наверняка не сравнится с тем, что чувствует мой отец.
И причина всей этой боли - гордыня моей бабушки.
Она ушла от деда, когда папе было два года. Ушла так, как уходит всегда в своей жизни - навсегда и безповоротно. От всех. От родителей. От сестры и брата. От мужчин. От подруг. Не давая шанса никому, не прощая ошибок и правды.
Бабушка в этом году первый раз пошла с нами на кладбище к своим родителям в поминальный день. Но она не простила их. Просто пошла. Ей 83 года. Иногда я говорю с ней и прошу отпустить и простить. Я знаю бабулю и её характер. И понимаю, что нет ни одной ситуации, в которой виновен кто-то один. Знаю как она рубит и отрубает людей одним махом. Говорю ей, что какими бы не были её родители, но если она не ходит на кладбище и не прощает, то это её грех. Но всё мимо.
Дедушку она не простила так же.
Собралась и ушла.
И не подпустила его к моему отцу больше ни на шаг.
Все его попытки общаться и приходить к ребёнку она присекала.
Папу она настроила против него так, что когда он видел деда поблизости на улице, то убегал домой.
Но потом он стал старше и хотел пригласить дедушку, когда его провожали в армию.
Бабушкина реакция была такой - если позовёшь, то я повешусь! С истериками и воплями.
Такая же реакция была, когда папа хотел позвать его на свадьбу.
Мой папа не верит в Бога.
Он верит в совесть.
Но первый раз в своей жизни он пошёл в церковь сам именно для того, чтоб поставить свечку за упокой дедушкиной души.
Их встреча с дедушкой тут уже была, папа приходил.
Не раз.
И я думаю, что когда он пришёл сюда в первый раз один, то ливень из под его век был таким же.
Вот только он не смоет боль.
Мы стоим, папа говорит : "Какой я был дурак, что не поехал к нему, когда ты у нас уже была..."
Я спрашивала у бабушки, почему она ушла.
Она говорит, что дедушка не мог пропустить ни одну гулянку и ей приходилось ходить и забирать его.
Я спрашиваю был ли он буйным?
Она говорит, что нет.
Просто это было позорно.
Какими были его другие пороки я так и не услышала.
Её свекровь, моя прабабушка была хорошей.
Стоит отметить, что дедушка так и не женился после этого.
При том, что он был действительно красивым мужчиной.
А у бабушки моей было несколько длительных отношений, но счастливой она ни с кем не была.
Замуж не выходила.
Вот поэтому я всегда думаю о том, что можно знать много всего, но на самом деле самое важное в этой жизни - это отношения, которые мы строим с близкими людьми.
Всегда надо говорить, что чувствуешь и если человек тебе родной, то никогда не ставать двоюродными.
Но всегда надо помнить, что всему своё время и что с любыми словами можно опоздать.
Я опять читаю слова на табличке...
Чувствую, что ты был хорошим человеком.
И у меня есть главное доказательство - это мой папа.
Он обнимает меня, прижимает и гладит плечики.
Смотрю в небо.
Знаю, что ты здесь.
Прости бабушку.
Прости папу.
Прости нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932146
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Відступає поле, утікає рутка.
Далеч підступає сірою стіною.
Запалила обрій спаленіла грудка,
Спопеліла й щезла в нім переді мною.
Покотило верби кулями на південь.
Навздогінці стрімко—тополині стели.
А туман нахабно під колеса ліг би,
Та авто боїться: боляче гамселить.
Постає-щезає…— все в нестримнім русі.
Штрикає зіниці мерехтлива стрічка.
Не спочине час на білому обрусі,
Вигорає швидше, ніж в лампадці свічка.
Зовсім недалечко до мого обніжка.
Стомлені омрії здиміли безслідно,
Та надвечір тішить місячна доріжка,
Світло в чужих вікнах чомсь здається рідним.
Думка оминає берег Ахерона
Й спомини втішає в безгомінні ночі.
Не придбала ще завітного навлона,
А човняр без плати відвезти не схоче.
…В даль за шляхом риссю мчить за полем поле.
Висипають верби листя із подолів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932170
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 28.11.2021
У литопаднім повнолунні
Розлиті запахи кавунні -
Так свіжо пахне перший сніг.
Звільнити небо, наче хоче,
І сиплеться, як потороча, -
Пухнасто-білий восьминіг.
Блукав десь довго манівцями,
Вкриває землю пластівцями -
Покірно лащиться до ніг.
Обличчя ночі, стан лоскоче -
Їй повідомити щось хоче -
Те, що у пам'яті зберіг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932278
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Шуточные экспромты
[b]А ПОД ПЯТКАМИ КРУТИЛСЯ ГЛОБУС[/b]
Клавдия Брюхатская (Залкина)
https://fabulae.ru/poems_b.php?id=433668
Шуточные стихи
[i]По деревне шастать надоело
И, сперев у дедушки прикид,
Я в него "заправил" туго тело,
Слыша, как пиджак по швам трещит.
………………………………………
Мастер класс не хлопотное дело!
Прибыл в город и оторопел:
В масках все, внутри похолодело,
Что под ними, я не разглядел.
Марафонцем, обогнав автобус,
Двадцать вёрст бежал, аки олень,
А под пятками крутился глобус,
Шапка деда сбилась набекрень!
Так ворвался в хату к местной диве,
Рявкнул, задыхаясь: -Хоть убей!
Ты одна в паскудном этом мире,
Мной любима будешь до соплей!
Нос утёрла мне нежнейше дама,
По щеке погладила слегка...
Так закончилась с поездкой драма...
Ё-моё! Пора поить быка!
[/i]
[b]Марафонец, дамочка и бык[/b]
Шутка на шутку
Марафонцем, обогнав автобус,
Двадцать вёрст бежал, аки олень…
Не на шутку раскрутился Глобус –
Аж мелькали тени деревень!
Повезло! – в своей остановился…
Чем и как я в ней затормозил? –
Ничего не стёр, не простудился,
Хорошо, что я здесь старожил.
Эх, деревня… Наша деревушка…
Скинул на коня своё пальто,
Из сарая хрюкнула мне хрюшка:
Мол, ну кто ты в городе? – никто…
Дамочка несёт ведро сивухи,
(Только отключила аппарат!)
И едва проснувшиеся мухи
Радостно над ухом мне жужжат!
Из сарая сладко пахнет сеном…
Быть или не быть, вот в чём вопрос:
У быка вон тоже по колено…
«Счас» утру всем городским я нос!
[b]Не бродить[/b]
Левантина
https://fabulae.ru/poems_b.php?id=433495
Не бродить, не мять в кустах багряных
Лебеды... С. ЕСЕНИН
[i]Не бродить нам больше по лугам
И не мять листвы в "кустах багряных",
И не слушать больше птичий гам
В рощах по утрам духмяным...
……………………………………
Не пойдешь ты больше со двора
В тихий час, когда угаснут зори.
……………………………………
Никогда не ведал большей муки[/i]
[b]Осеннее[/b]
По мотивам
[i]Не жалею, не зову, не плачу…[/i]
Не брожу я нынче по лугам.
И не мну траву в «кустах горячих»,
Уподобясь местным бугаям.
Разбежимся мы, видать, с тобою,
Нынче осень больно холодна,
Ну, а я с невинной срамотою
Просто угораю от стыда…
Никогда не ведал большей муки –
В тихий час знаменьем роковым
Наложить мне на себя что ль руки?
[i]Все пройдет, как с белых яблонь дым.[/i]
И поднявшись в поле из ложбинки
Гуси полетели косяком…
Обещала ж мне купить ботинки,
Сколько можно шляться босиком?..
[b]Вновь пришёл ноябрь-каприза...[/b]
Николай Шумов
https://fabulae.ru/poems_b.php?id=431378
[i]Вновь пришёл ноябрь-каприза:
Плакса, ветреник и лжец.
Так что не было сюрприза
В том, что осени конец.
Листья, мокрые до нитки,
Он сорвал и бросил прочь.
Лужу сделал у калитки,
В лёд сковав её за ночь.
………………………………
Для чего мне эти муки?
Может есть простой ответ?
Ведь ноябрь полон скуки
Даже там, где скуки нет…
[/i]
[b]Ноябрь – юморист![/b]
Как говорится, чтобы не было скуки.
По мотивам
Грязен был ноябрь, расхлябан,
Но водой полить не прочь,
Ну, а я сходить «по бабам»
Ясен пень! – Всегда охоч!..
Вот и сам промок до нитки
В ветрено-глухую ночь,
Тоже лужу у калитки
Сделал – ноябрю помочь.
Но Ноябрь – такой каприза,
Дней осенних интриган,
От меня не ждя «сюрприза»,
Заморозил… хулиган!
Золота добавил жменьку,
Солнцем лужу озаря…
Пробуждалась деревенька,
Ох, не зря он так! Не зря!..
Заискрилась вся с рассветом!
Лужа, скованная льдом…
Председатель Сельсовета
Грохнулся на ней потом.
По моим следам он, как бы…
Хоть и знал, что некий риск,
А чего регочут бабы?..
Ну, ноябрь!.. Ну, юморист!
Картинка отсюда - http://www.bolshoyvopros.ru/questions/3399261-prikolnye-veselye-kartinki-byka-korovy-na-novyj-god-gde-najti-skachat.html
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DqbYOZyQQI0 [/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932251
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
[b]Р[/b]озмову розпочну в своїм листі,
[b]Я[/b] знаю, що сказати буде важко,
[b]Д[/b]овірюся лиш серцю і душі,
[b]К[/b]рильми взмахну і полечу, як пташка.
[b]І[/b] зачерпну сміливість в далині,
[b]В[/b]сміхаючись, хоча зовсім ще сумно,
[b]Т[/b]ривожно стало на душі мені,
[b]О[/b]хоплена думками так безшумно.
[b]Р[/b]оздумую над словом, що пишу,
[b]К[/b]раєчком ока бачу вже картину,
[b]Н[/b]езнаю, чи назавжди залишу
[b]У[/b] цім листі таку сумну хвилину?
[b]Л[/b]ише думки перебираю вслух,
[b]А[/b] згодом допишу, бо ще вагаюсь,
[b]С[/b]томилась мабуть, втратила той дух,
[b]Я[/b] з ним постійно з тих хвилин змагаюсь.
[b]Р[/b]озмова незакінчена в душі,
[b]У[/b] ній лишились трепетні фрагменти,
[b]К[/b]оли ж я лист відправлю вже тобі,
[b]А[/b] в нім ще недописані моменти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932120
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Кожен може світ зробить добрішим,
Кращим і хоч трішечки світлішим.
Миті щастя дарувати людям,
І з любов'ю жити в серці буде.
Прокладе до істини дорогу,
І надію матимуть від Бога.
Дні наповнить радістю земною,
Огорне теплом усіх, красою.
Просто посміхнеться - стане світло.
Відгукнеться на біду, розквітне,
Ніби квітка, з серця ласки віття.
Яскравіше стане жити в світі.
( Вільний переклад вірша Лариси Гапєєвої Каждый может сделать мир добрее
Каждый может сделать мир добрее,
Лучше и хоть чуточку светлее,
Если счастья миг подарит людям,
Жить с любовью,с верой в сердце будет.
К истине добра пути проложит
И надежду обрести поможет.
Дни наполнить радостью сумеет,
Всех вокруг себя теплом согреет.
Если каждый просто улыбнётся,
На беду чужую отзовётся,
Сердце людям распахнёт пошире -
Станет жизнь вдруг ярче в этом мире. )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932249
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Лиш статуя не робить помилок,
Людина ж "крутиться, як білка в ко́лесі.
Сучасний світ диктує стиль думок,
Залежність від проблем і вибір голосу.
Не поєднати інколи в житті:
Що справедливо, й що ти зобов'язаний,
Бо щось ти маєш на своїй меті,
І вже не вільний, ніби руки зв'язані.
А на душі - бурхливий океан,
І совість мучить, і гризе, і непокоїть,
Як усвідомиш вже, скидай аркан,
Скоріше виправляй поми́лки ті, що скоїв.
Життя на місці зовсім не стоїть,
І щоб занадто пізно й гірко не було,
Зміни себе, врятуєш власний світ
Душі, щоби у ній не мало місця зло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931963
дата надходження 25.11.2021
дата закладки 28.11.2021
У суспільства є потреба:
Дивлячись на всяку моду –
Ідеал створити треба,
Щоб був вихідець з народу.
Вносили усе в комп’ютер –
Розрахунки і поправки,
Врахували працездатність,
Як впливають ночі й ранки.
Вчені тут усе зробили,
Щоб програма працювала:
Конституцію втулили,
Всі закони врахували.
Технології сучасні
Обробили всі ці дані,
Через день було все ясно:
Прийшли висновки жадані.
Це - людина: раб покірний,
Що працює безвідмовно,
Шефу і дружині вірний,
Не порушив закон мовний.
Чесно скрізь платив податки,
До грошей відчув відразу,
Для сім’ї мав скромні статки,
І в політику не влазив.
Все, що треба, щоб у Бога
Ця людина попросила,
Біля Ради й на Майдані
Злиднями щоб не трусила.
Правило держава вводить:
-Якомога менше жерти,
Як до пенсії доходить –
Ця людина має вмерти.
Вчені, як дивились в воду,
В один голос всі сказали:
-Прості жителі з народу
В нас давно вже ідеали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932070
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Неподалік від поля і лісу , в покинутій хатині, під старою трухлявою підлогою, в нірці мешкала Миша. Вона проживала з донечкою на ім`я Чуча. Миша , самій донечці далеко бігати ніколи не дозволяла.Та інколи Чуча потай нишпорила під підлогою і вибігала надвір, подивитися на ліс. Вона любувалася ним, особливо, коли з дерев летіло кольорове листя. Від радості в її очах сяяли зоринки, задоволено підскакувала і пищала,
-Ото би й мені так полетіти! І чому я не пташка? Чому таких крил в мене немає? Ну навіть, не хай би на якийсь час я побула хмаринкою, ото би летіла, побачила світу.
Ця мрія довго не давала спокою. Їй хотілося, щоб якнайшвидше мама побігла в поле по зерно.
Одного дня майже весь час дощило. Та під вечір, дощ ущух і Миша вкладала доньку спати, сама ж хотіла побігти в поле назбирати зернят пшениці.
Осіння погода ніби спонукала до сну, але маленькій, вередливій Чучі не спалося. То на один бік повернеться, то на другий. За мить хитро поведе оченятами, подивиться чи мама, ще вдома, чи вже пішла. Стук- стук хвостиком, це вона так сердиться, думає - І коли ж мама піде по ті зернята?
В нірці тихо…. Чуча лежала з закритими оченятами, вдавала, що спить. Миша прислухалася до дихання доньки,
-Ну нарешті вгамувалася, ото непосида! Тільки й слідкуй за нею, щоб часом кудись не побігла, не потрапила в якусь халепу.
Матуся завжди за неї хвилювалася, адже вже декілька разів витягла з - під купи камінців. Не розуміла, чому вона під підлогу лізе? А одного разу Чучі довелося довго пищати, доки матуся не повернулася з поля.Тоді навіть захворіла та добре, що за три дні хвороба відступила.
Миша ковдрою накрила донечку,
-Ну все добре, здається спить,- пропищала і вискочила з нірки.
Минуло кілька секунд …. Чуча зірвалася з ліжка, потай поспішила за мамою. Втішила себе,
- Ну нарешті, я дочекалася! Сьогодні моя мрія здійсниться!
Вона пробігла попід хатиною і далі, оминаючи якийсь хлам, гірку хмизу, добралася до лісу.
В захваті, від падолисту вертіла голівкою,
-О! ! Яка ж краса!
Листя тихо злітало, кружляло, заворожувало. Вона й не помітила, як опинилась біля старого дуба. Жовте листя, доволі більше за листя з інших дерев, тож вирішила політати на ньому. В захваті від своє ідеї, спритно пробігла по товстому стовбурі. Зупинилася майже на самій верхівці,
-Ой – ой, це я з листочком, вже зараз полечу.
Озирнулася довкола, від побаченої краси лісу, не змогла й слова пропищати. На мить закрила оченята і уявила,що вона вже летить. Раптом одна задня лапка сповзла з гілки, вона ледь втрималася, злякалася,подивилася вниз,
-Ой, як я високо!
Не задумуючись, передніми лапками схопилася за листочок, який ще тримався на гілці.Та вмить він відірвався і мишка з ним полетіла донизу. Перед очима замерехтіло, від страху закрила очі.
Вона спинкою впала на купу листя, що лежало на купі хмизу. Тремтіла, подібна листочку, що ще тримався на дереві, сперечався з вітром. Відкрила оченята, ніби перед нею хмари, їй здалося,що летить разом з ними. Та ворухнувшись, пройняв легкий біль у спині,
-Тю, та я здається не лечу, а лежу! І чому все так швидко, чому не так, як листя?
Та знову позирнула до неба. Хмари пливли до заходу сонця.
-Ой і мені треба поспішати додому, скоро зовсім стемніє!
Але вона кілька раз пробігла довкола дуба, зрозуміла, що заблукала, стомлена, залізла в хмиз, вирішила відпочити. Злипаються очі, дрімала.
Пройшло трохи часу….Чучу розбудив шурхіт листя. За мить перед нею стояла мама Миша,
-Як добре, що я тебе знайшла! Ох і чому ж тобі вдома не сидиться? І чого було бігти так далеко, чи мене шукала?
Чуча мовчала, в неї трохи боліла спина,але про це не наважилась сказати. Вона знала, що мама буде сваритися, розуміла, що вчинила не правильно. Але обов'язково розповість, що разом з листком упала з дерева та не зараз. Вже потім, як вкотре в кутку відбуде покарання, попросить вибачення. І мама, як завжди її приголубить і скаже,
-Дорослішай, донечко! Це добре, що цього разу я тебе знайшла, але могло статися й гірше.
Приховуючи біль, вона додому бігла поруч з мамою. Їй, як скоріше хотілося бути в своїй затишній нірці.
***
Дітки! Не робіть таких помилок, як мишка Чуча! Прислухайтеся до порад. Батьки завжди вам бажають тільки добра!
28.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932224
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Скажіть, чи нині, ви бачили ліс,
Стоїть зажурений в якійсь задумі,
В білім тумані, діаманти сліз,
Срібляться роси в осінньому сумі.
Не пестить сонце, над лісом хмари,
Та це ж настала, вже пізня осінь,
Примхлива пані, проводить чвари,
З дощем і вітром, геть зникла просинь.
Сумує ліс, затихли всі птахи,
Інколи спокій порушить листя,
Легенький вітер гойдає верхи,
І роси падають, як намисто.
Майже з оголених дерев, трохи,
Спадає листя, немов у вальсі,
Щойно відчуло зимні подихи,
Вже глухі злети в безголоссі.
Скажіть, чи нині, ви бачили ліс,
Уже здаля , зовсім не майорить,
При землі листя - темно жовтий віск,
Зимова днина, вже скоро схитрить…
Краса осіння… із часом згорить
10.11.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932223
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Не студё́н вечерок,
Река, тра́вы, лесок,
Желтизна́, как песок,
Путь листвы́, недалёк.
Ведь слегка́ ветерок,
Словно ста́рый дедок,
Не силё́н щёк надуть,
Лишь пове́ет чуть- чуть.
*
На меня́, так похож,
Уж совсе́м, я негож
Старость, во́жжи взяла,
Сполна сил забрала.
Словно ко́нь вороной,
Пахал зе́млю весной,
Нынче я́, посмотрю
В реке гру́сть, утоплю.
*
Ноги са́ми несут,
Слёзы го́рьки текут,
Шаг за ша́гом кряхтя,
Поруга́ю себя.
Уж бы до́ма сидел,
С горя пе́сню запел,
Но пройду́сь, хоть разок,
Ведь давно́ одинок.
*
Здесь разве́ю тоску,
Потепле́ет глазку,
Погляжу́, край родной,
Милый мо́й, дорогой.
*
Хочу до́лго любить,
Чашу сча́стья испить,
Здесь сторо́нка моя,
Как люблю́, я тебя.
*
Не проща́юсь, я нет
Хотя мне́, много лет,
Вновь пройду́сь, вечерком,
Погрущу́... о земном.
02.11.2021р.
Навеяла картина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931735
дата надходження 23.11.2021
дата закладки 23.11.2021
Дуже хоче дівка Люся
З мамою поговорити,
Лащиться: -Моя матусю,
Хоч нам добре удвох жити,
Та пора уже настала
Мене заміж віддавати:
Хочу вийти за Степана –
Ти повинна його знати.
-Це отой, що в магазині
Стоїть в дверях в охороні?
Бачила його я нині,
Не підеш за нього, доню.
В нього батько косоокий,
Баба - дурнувата Настя,
Мати - видра кривобока,
То у кого він удасться?
-Ну пусти мене, мамусю,
Тут же близько, недалечко,-
Обіймає її Люся,-
Заспокой моє сердечко.
Не обманю тебе, люба,
Це швиденько, я клянуся,
Трішечки побуду в шлюбі
І до тебе повернуся.
Що й до чого у заміжжі
Я вже трохи буду знати,
А тоді уже щось путнє
Будем разом вибирати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931634
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 23.11.2021
На кінчику пера моя душа…
Довіривши усі слова і знаки,
і не ждучи ні осуду, подяки,
ділитися думками поспіша…
У сповіді - і радості й жалі
відкриє ті, що у собі носила.
І навіть те, що більш нести несила,
папір з пера вбере, як скрижалі…
Сплітають нитку рими із плачу́
у час, коли душі затісно в грудях…
Як не знайшла, сумна, розради в людях,
дощем у ніч, і я з нею лечу…
То бач, промінчиком слова летять,
тире, дефіс і коми, і двокрапки…
Як лад в душі, усе і скрізь в порядку,
то сяйвом сонця букви мерехтять…
На кінчику пера моя душа…
І попри все, з ним буде говорити...
Щось пригадати, мріяти, творити,
на аркуш чистий знову поспіша...
22.11.2021
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931703
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 23.11.2021
Мій любий грабе, незалежно від сезону,
Я відчуваю дихання твоє ритмічне -
У доторках руки струмить теплом, магічне,
Налаштував у космос надчуттєву крону.
Ти дегустуєш землю - корені глибо́ко.
Гілля різниться в пору - зміна декорацій,
І не чекаєш від навколишніх овацій,
Вслухаюсь - інформація іде потоком...
Між небом і землею став провідником-пророком.
*Мій улюблений граб на світлині - 21.11.21.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931689
дата надходження 22.11.2021
дата закладки 23.11.2021
В поневіряннях серце утішав,
Давав наснаги з бідами боротись
Бабусин двір в чубатих споришах,
Дідівський з матіолами колодязь.
Ось на ряднині мостяться ляльки
Із кукурудзи… розпустили коси.
В дитинство, не захмарене ніким,
Мене так часто спогадом відносить.
Корова з сірників та жовтяка –
Фантазія не в силах зупиниться!
Вже тягнемо із нірки павука
Приманка - з пластиліну… ось на нитці.
Нудьга нам незнайома взагалі:
Ледь-ледь зажевріє на сході ранок,
Мандруємо в ослоні-кораблі,
аж доки нас дорослі не дістануть.
Щоранку подружка, моя душа,
Несе повидло – пристрасть, ще малі бо!
Бабусин двір в чубатих споришах
Так пахне молоком і з печі хлібом.
Дитинства стежка… Спогади старі
Ведуть в сади вишневі, білопінні.
І знову чую там, коло воріт,
Дідівського колодязя скрипіння…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931534
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 21.11.2021
Потемніло, всюди хмари ніби круки,
Волохаті.Їх крила весь час у русі,
То летять, так стрімко, то замруть у часі,
А маленькі нижче кружляють у вальсі.
Та заплачуть, раптом, то тихо, то різко,
Вже краплини зимні встеляють намисто,
По багрянім листі, то лагідно й легко,
Жаль притиснуть так сильно, листю заважко.
Час прощатися, у дрімоті, із світом,
І сни бачать, певно, яскраві про літо,
Їм погрітись би ще та надто ранимі,
Сподівання, свій сум сховають у зимі.
Вже померкло небо, хмари ніби круки,
Пролітають стрімко, мов співають з вітром,
Під співочись скрипки жалобливі звуки,
А я так, не хочу, з осінню розлуки.
20.11.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931412
дата надходження 20.11.2021
дата закладки 20.11.2021
На долоньці сонце застрибало зайцем -
Очі блискітливі - променева гра.
Виглянув сяйливим горизонт окрайцем
На короткі миті... Осені пора
Зиму зустрічати листопадним вихром -
Перетанцювати з листям у танках,
Розчинитись в небі надзвичайно тихо
І тепло лишити у моїх думках.
*моє фото
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931375
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 20.11.2021
Дід сміливо женихався,
До сусідки Маргарити,
Як той півень вихвалявся,
Співать вмію, говорити.
На любеньку тему вірші,
Я черкну, тобі від душі,
Тож не будеш сумувати,
Як самотня й розмовляти,
Я ж одненька… ще змолоду,
Допустила й дала згоду.
Нічка, зорі... вкладавсь спати,
До віконця, каже ляжу,
Ясне сонце, я поспати,
Не посмію, як писати?
Щось я буду, щоб натхнення,
Прийшло зранку.Вже втішалась,
Моїй Музі посміхалась,
Тепло, мило й не бідкалась
Що мене, нині прийняла.
Храп по хаті, дрижать стіни,
Де ж той сон у Маргарити?
Дочекалась нині днини,
Пішла в кухню борщ варити.
Перший промінь ліг на плечі,
Усе встигла зготувати,
Чує в хаті, щось лепече,
А вже згодом став співати.
Він і справді, як той півень,
Бо ж слова, одні й ті самі,
Ото має, низький рівень,
Не докажеш, як і Хомі.
Що співака нікудишній,
Голос хриплий. А вранішній,
Ото ніби з перепою,
Набрид піснею нудною,
Уже зранку Маргариті.
Та стерпіла посваритись,
Хай подИвлюсь, ну ще трохи,
Маю впевненість змиритись,
Знаю гірший, є в Явдохи.
Знов одягне вишиванку,
Бо так завжди, вона ходить
Від сокири, уже зранку,
І від дров, рученьки зводить.
І воно, так повелося,
Снідать завжди все готово,
Чоло потом вкривалося,
А йому, все однаково.
Було й гукала- кілька раз,
З кімнати пісня, мов глухий,
Та часом крикне - Ну зараз,
Хай не втрачу, я час творчий,
Йде натхнення, ти потерпи,
Хіба важко, так до купи,
Ті дрова, кляті занести?!
Один раз…якраз під вечір,
Напивсь чаю, він із медом,
Завів мову, - Упривечір,
Йдем потішимося садом,
Прочитаю, твори тобі,
Сил повітря, свіже придасть,
Вже душа, наче у вогні,
Між нас врешті, блисне пристрасть.
Клятий півень, ах пройдоха,
Ич чого, тепер забажав,
Що уже не бідолаха?
Най би трішечки поважав.
Відпоїла, став годящий,
Вже готовий (цього) діла,
Ах ти прихвостень ледащий,
Добре вчасно зрозуміла.
Жер задарма. Із піснями,
Тож не жди, ситий не станеш,
Із пустими кишенями,
Ти прийшов! А совість маєш?
Вже в руці тримала скалку,
Дід злякався, що аж упрів,
Ти лиш здатен пить горілку!
Збирай речі і фуфайку!
І іди, геть під три чорти!
Ти і справді, як той півень,
На чужі, скачеш городи
Вже наслухалася пісень,
Буть поетом від природи,
Таким хвойдам, знай, не дано!
***
Тож погляньте жінки милі,
(Що) до себе, приймаєте,
Бережіть… мудрість, а милість,
Лиш до себе всю сприймайте!
19.11.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931414
дата надходження 20.11.2021
дата закладки 20.11.2021
Не блідне сонце - парадокс осінній,
І сніжноягідник у білих кульках весь.
Цвіте усмішка хризантемна нині,
А хтось заплутавсь і шукає, певне сенс.
Рілля чорніє фарбою нічною,
Розлитою старанно на старі поля,
Але ж ще свіжість дня так пахне хною,
Тим листям, що опало вчора із гілля.
Червоно-жовте прилягло деінде
На гладь озерно-тусклу - конфеті легким,
А небо котить сірувату піну -
Впаде униз дощем задумливо-тривким.
У пізній осені не все й мінорне,
Прозорість крапель на гіллі дерев блищить.
І раптом хтось теплом своїм зігріє,
Й душа чиясь не охолоне ні на мить.
( На фото кущ сніжноягідника)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931354
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021
/тріолет./
Хоч тридцять літ пройшло відтоді,
Життя не збавило свій темп.
Бабусю, в нашому городі,
Хоч тридцять літ пройшло відтоді
та Ваша жовта вишня родить,
ще й два десятки хризантем.
... Хоч тридцять літ пройшло відтоді.
Життя не збавило свій темп.
У вікнах бачу блиск і подив:
Від Вас чекають ті вістей.
Іду, мов сотні пішоходів,
У вікнах бачу блиск і подив,
Бо нові мешканці в господі,
Там інша дівчинка росте...
... У вікнах бачу блиск і подив
Від Вас чекають ті вістей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931332
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Привела біда Семена
До невролога в лікарню:
-Лікарю, проблема в мене,
Скільки б’юся - і все марно.
Сон у мене нездоровий:
Тільки стану засинати –
На англійській чистій мові
Починають всі кричати.
Якісь люди-посіпаки
Мене тягнуть на дорогу,
Навіть гавкають собаки
По англійському, їй-Богу!
Рано встану, як побитий,
Від жахів цих - серцем млію,
Дуже важко мені жити,
Бо цих слів не розумію.
-Вихід є,- невролог каже,-
Будете спокійно спати,
Тільки треба постаратись
Організм врегулювати.
Щоб у снах цих розгадати
Всю тематику злодійську,
Треба взятись і негайно
Мову вивчити англійську.
Добре з місяць попрацюйте
(Будете тут менше спати),
Головне, щоб в сні навчились
Балачки перекладати.
Я гадаю, через місяць
У нас будуть результати,
З практики своєї знаю –
Будете спокійно спати.
Через тиждень в ресторані
Лікар пострічав Семена:
-Як здоров’я?- поцікавивсь,-
Що в сні кажуть джентльмени?
Грає усмішка в Семена:
-Вже відома вся балачка,
Бо під боком спить у мене
Молода перекладачка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931338
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Бабусин затишок… казковий мисник…
Я оповідки згадую старі,
Розказує онучці щось корисне
Ласкавий голос в тиші вечорів.
Продовжую полиці оглядати,
все, що гончар для творчості обрав:
Макітру в квітах, глечики, горнята,
Казан та ку́хлі, ще й миски́ до страв.
Грів кумане́ць поли́в’яний у центрі -
Усе навколо себе затінив.
Лив голос-шовк, і карбував моменти
Вживання предками старовини́.
Як бондарі та ложкарі трудились –
Був промисел із дерева такий.
Фантазія несла, мов на вітрилах,
Я уявляла но́чви та кадки́.
Кача́лки, ло́жки, це́бра, ополоник –
Виготовляли на селі майстри.
Несла цікава казка, напівсонну,
А голос говорив і говорив…
Згадаю – й серце мимоволі стисне.
Дитинство й мудрість там переплелись.
Бабусин таємничий дивний мисник,
Її уроки, пройдені колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931325
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021
- Миленький, так влюблена!
Лучше тебя не бывает...
Солнце мое и броня!..
К звездам с тобою взлетаю...
- Милая, горы сверну!..
Дай лишь на это согласье...
Хочешь, вдвоем – на Луну!
Ты – настоящее счастье!..
- Главный герой из мечты...
самый желанный... заветный!..
Что бы там ни было, ты –
будешь единым на свете!
- Я полюбил навсегда!
Пусть речкой катится время...
Птичка моя из гнезда!..
Пара моя из Эдема...
Шепот разлился вокруг...
Сладость плыла по долине...
Кажется, двух сердец стук
слился уже воедино!..
Ветер добавил к словам
часть лебединого нрава...
- Верности к долгим годам...
и малышей на забаву...
19.11.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931302
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Пізня осінь… шурхіт листя,
Блиск роси - немов намисто,
І стіка, ледь-ледь донизу,
Із під листя та й з-під хмизу.
Чорний ніс, як той п`ятачок,
Та ще трішечки голочок,
Хмиз ворушиться. Враз за мить,
Сіра мишка, як затремтить.
-Пі-пі-пі, налякав мене!
-І чого, тут носить тебе,
Обізвався, вмить іжачок,
І улігся, він на бочок,
-Чи не бачиш, вже давно сплю,
Пізню осінь, я не люблю.
Мишка хвостиком круть- круть-круть,
Не спіймала, отих слів суть,
Очки хитрі й зразу вперед,
Тепер знаю, я той секрет.
Чому спить так довго їжак?
Не зимовий, значить хижак,
До спання, ще знатний мастак!
15.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931280
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 18.11.2021
/вільний переклад пісні В.Єгорова./
Йдуть друзі ненавмисне вдалечінь,
В минуле йдуть – у вічні хуртовини,
І наші жарти – з друзями новими,
Старих же пригадаємо вночі.
Крізь сон приходять ті під сотні дум,
Асфальт зминають юні, невгамовні.
Їм на прощання – тиснемо долоні,
І руки обіцяють нам: «Прийду!»
Вони вростають у безхмарну синь.
А ми вві сні ще віримо в химери…
Та наяву – відкриті настіж двері,
І біль від неймовірних потрясінь.
Згубити нитку не дано, між тим.
Вона тремтить в мені, мов в ній душа є –
А друзі йдуть, на кого нас лишають?
Вони ідуть – заміни не знайти…
/Картина Мікаеля Кільмана, Швеція./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931254
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 18.11.2021
У кого-то в жизни есть папики, а у меня дедушки.
Расскажу о наших взаимоотношениях.
Иногда встречаются чудеснейшие люди в возрасте.
Как моя бабушка, но только дедушки.
На днях у меня случилась встреча с исключительным 86-летнем дедулей Василием Максимовичем Музыкой, который, на секундочку, является заведующим музея Добранычевская стоянка.
Музей находится в селе, где живёт моя бабушка.
Так как посетители наведываются в этот музей не часто, то Максимовича можно вызвонить по телефону (номер указан на табличке возле музея) либо заехать к нему домой, что мы и сделали.
Мой папа зашёл к нему, а вернувшись сказал, что он в выходные музей не закрывает, поэтому мы можем поехать и всё посмотреть сами.
Когда мы подьехали, то оказалось - закрыто)
Бабуля начала говорить, что вот он обманщик, а не Музыка, а папа сказал, что сейчас Максимович много нового узнает о себе. Потому что вместо слова "обманщик" прозвучало нечто колоритное на украинском.
Я поняла, что папа пошутил и дедушка сейчас подойдёт.
Мы встречали его уже весёлые.
Он поздоровался и приказал нам сесть на лавочку на территории музея и начал своё повествование.
Так как дед Василий до сих пор держит корову все его колоши были испачканы навозом и он пахнул как моя самая любимая сельская конфета - я прибалдела.
Потом спросил где моя сестра.
Мы ответили, что она не приехала.
Знакомство моей сестры и деда Василия - отдельная тема.
Он работал раньше на мельнице и сестра поехала однажды молоть зерно с бабушкой.
Тогда её было за 70 кг. (Она это время вспоминать не любит, потому что все мы хотим быть чем худее - тем лучше.) Высокая, фигуристая, пышная - как раньше любили.
Оказалась во вкусе Максимовича - запал на неё на 10 лет).
Он посмотрел на меня и сказал, что моя сестра более культурная, показывая руками, как мне показалось, песочные часы или гитару)
Мы выпали.
Мой муж сказал, что более культурная - это по музейному с формами. И добавил - "ах да, эта же учительница, а это не слишком культурная прослойка населения".
Потом дед долго рассказывал нам о раскопках, о местности, о войне, о том, как у них жил немец. Моя бабушка пыталась вставить и свои 5 копеек. Максимович махал рукой и приказывал ждать, словами - "подожди" или "молчи".
Потом была экскурсия по музею который занимает всего одну огромную комнату, но сначала надо было отключить сигнализацию.
В центре лежала груда костей и черепов мамомта, в таком виде как их раскопали.
Это были стройматериалы жилища древних людей. Жилище было обтянуто кожей, но она, ясен пень, не сохранилась.
Стены музея построили прямо вокруг этого древнего жилища, чтоб оно оставалось девственным.
Дед Вася рассказывал с таким энтузиазмом, что наблюдать за ним было одно удовольствие.
Его повествование было лишено дат, точностей, как-будто он рассказывает сказку на ночь.
Воодушевлённый и полон жизни, с горящими глазами и сухой кожей.
И всё это в нем сочетается так волшебно, что от него исходит сияние, в котором хочется находится и греться о него.
В конце я его обняла, конечно же, угостила шоколадкой и сунула деньги за вход.
На все деньги он выдал билеты и настоял, чтоб я взяла, ему надо для отчётности.
Передал привет моей сестре и мы ушли.
Василий Максимович особенный дедушка.
Он запросто мог стать чьим-то папиком с таким шармом и харизмой)
Это был ценный опыт для нас, но главная его ценность заключалась в том, чтоб этот человек почувствовал себя нужным и актуальным.
Я потом расскажу вам ещё о нескольких дедушках в моей жизни, например о Владимире Максимовиче, который работал на кране когда сооружали саркофаг после аварии на Чернобыльсой АЭС, о дедушке моего мужа, который работал директором школы...
А вы расскажите случались ли в вашей жизни бесподобные дедушки и бабушки, которые коснулись вас своим светом, опытом и мудростью.
Если хотите, но я хочу очень)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931249
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 18.11.2021
Вот только ветер-лицедей
кружиться мог с порошею!..
- Сейчас же за околицей
дышал травой проросшею...
Стелили трели соловьи
уснувшею долиною...
И шепот пары о любви
стелился под рябиною...
На небе месяц молодой
вел счет влюбленным парочкам...
Бросал с небес им серебро –
звезд яркие фонарики...
В объятьях дымки полуснов
брожу тропой знакомою...
сердечку любых уголков...
- Судьбы своей разломами!..
Весь мир благоухал весной!..
Хотелось веры в лучшее...
- Я счастье трогаю душой...
так быстро промелькнувшее...
18.11.2021 г.
Фото и инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931257
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 18.11.2021
Шипшиново... в розхристаному світі,
Де день осінній у безбарвності німій,
Де без оздоби путається віття,
І часто стукає у скронях: ти ж був мій.
Шипшиново, коли чуття з шипами.
Вогонь блищить достиглий в ягідці простій.
Ледь-ледь морозить... Шепче, шепче пам'ять
І акцентує: навкруги бринить застій.
Шипшиново...чи є ти, відгукнися.
Вже осінь пізня, і зима також гряде.
Червоні ягідки на чорнім нив'ї,
Де я і ти ...колись були...І де ж ти...де?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931183
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 17.11.2021
Мої думки знову крилаті,
І не сидиться, нині в хаті,
Та мрії всі, змотані дротом,
Я не втішаюсь їх польотом.
Як почування вгамувати?
Що ще, від влади нам чекати?
О, обіцянки! Знов про гроші,
Кажуть їх наміри хороші,
Що старий дід, чи та бабуся,
Має смартфон? Я ж дуже злюся,
О що твориться скажіть люди?
Із нас, сміються майже всюди,
Грошви катма купити ліки,
Від сліз злипаються повіки,
Скоро замерзнуть у хатині,
Хіба позаздрить хто людині?
Де батареї вже холодні,
І очі болісно – голодні,
На жаль, шукають скибку хліба.
Зі сльозами в бруді,із схлипом.
*
Який то сором! Про спортзали,
Ведуть розмови й про вокзали,
У все мандрівки пропонують,
О коли ж люди, нас почують?
У хмарах знов, небо безкрає,
Так душі боляче, ридає,
Коли ж просвітлення настане?
І чи позбудемось омани?
Що дочекалися пошани?!
Шкода, розставили капкани,
Щоби як швидше, пішли в той світ,
Щоб не діждались весняний цвіт.
*
Я озирнутись хочу назад,
Та пригадать травневий парад,
Коли вся Прип`ять тліла в імлі,
Народ мовчав, бракувало слів,
І підкорявся можновладцям,
Певно комусь було за щастя,
Себе відчути царем землі,
Усіх тримати у неволі,
Щоб підкорялись їх сваволі.
Ті дні минули, спомин у снах,
Щемить під серцем, бере острах,
Колись кляли, що ж тепер маєм?
Іде дідусь осіннім гаєм,
Збирає хмиз, щоб палить пічку,
Та не замерзнуть в зимну нічку.
*
Із ТБ звіт - вам дамо гроші,
Почуйте нас, цілі хороші!
Радять усім спортивні зали,
Хай би на газ, краще додали,
У фітнес клуб бабцю повести?
Чи под*ріли? Господи прости!
Он у подертих ходить капцях,
Пляшки збирає по їдальнях,
Щоб заплатити за комуналку,
Чи вона думала, ще змалку,
Що втратить сили край підняти,
Потім жебрачкою вже стати.
Дід у розпачі, пригорта стяг,
О, зараз люди, не до розваг!
О, Україно, що з тобою?
Невже завжди, себе рабою,
Ти по житті, будеш відчувати?
А може досить, нам страждати?!
Що люд спасе, (смішна) тисяча,
Ту що дали, з барського плеча?
Де врешті- решт робочі місця?
Адже лиш це дасть усім життя,
Якого гідні українці.
Погасла мрія, як та свіча,
Яким побачить, світ онуча?!
О, Україно, що з тобою?
Чи сонце вздрію, я весною?!
Та сир звабливий в мишоловці,
Від пропозицій люди в шоці!
2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931147
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 17.11.2021
-Я сьогодні,- каже Лола,-
Буду в образі садистки.
Очі вилупив Микола,
Очманів від тої звістки.
-Роздягайсь,- вона сказала,-
І турнула Колю в ліжко,
Батогом оперезала,
Прив’язала вже до ніжки.
Так на ньому гарцювала,
Виробляла, що завгодно:
Скрізь щипала і кусала,
Запевняла, що це модно.
Коля з світом вже прощався,
Думкою до Бога линув:
-Дай же, Боже, мені шансів
Врятувати ноги й спину.
Щоб пощупати це вим’я,
То повинен бути битий?
Якщо вирвуся живим я –
Буду в храм святий ходити.
Поможи мені, Всевишній,
Заспокой моє сердечко,
Зрозумів я, що це лишнє,
Так до смерті недалечко.
Хай Бог милує й боронить
Звечора, вночі і зранку!
Це смертельно: опинитись
В ненаситної коханки.
Всім клянуся, що віднині
Обмину цю силу вражу,
І своїй дружині милій
Я ніколи вже не зраджу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931163
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 17.11.2021
Где поезд свистел у вокзала,
где дождь заливал весь перрон,
девчонка парнишку встречала...
надеялась... – Так же влюблен!..
Он рядышком жил... по соседству...
Не знала ни слез, ни обид...
- Дружили они еще с детства!..
Потом... он уехал служить...
Ох, как же душа разрывалась!..
- Попала как будто бы в ад!
Ей солнца... ей звезд было мало!..
Ей вдруг стало трудно дышать...
Считала, глупышка, минуты...
Молилась, чтоб Бог мог беречь...
Не слушала, что шепчут люди...
пыталась себя не обжечь...
Где поезд свистел у вокзала,
где дождь заливал весь перрон,
девчонка парнишку встречала...
- Он вышел с вагона... с другой.
Вдруг болью ее плоть наполнилась!
Сердечко рассыпалось в хлам...
Огнем жгли под ребрами молнии!..
- Стекала любовь по щекам...
Где поезд свистел у вокзала...
где дождь заливал весь перрон...
17.11.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931136
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 17.11.2021
"Навіть від сміху болить серце,
і кінцем радощів буває смуток..."
(Старий завіт.Приповідки.13-14)
Всміхнулась хитро доля
Й привела, як на сміх,
Ой, Радість ясночолу
До Суму на поріг.
Сум хмари розганяє,
Себе не впізнає --
Із Радістю лягає,
Із Радістю встає.
А Радість сум пізнала
І хоч була весна
Журлива засинала,
Будилася сумна.
Отямились обоє --
Як можна жити так?
Немов вогонь з водою
Не здружаться ніяк.
Змирилась,врешті, доля:
"Набридли ви мені.
Живіть по власній волі
Якщо такі дурні!"
Розбіглося подружжя
По різних закутках,
Удавано байдужі
Й щасливі попервах.
Сум досхочу сумує:
В печалі сльози ллє,
З журбою розкошує
Та жалю додає.
А Радість на потіху
Та й загуляла в дим --
І душиться від сміху,
Регоче без причин.
Тож поки був ще розум,
Не втік здоровий глузд --
Вступили без психозу,
В цивільний ніби шлюб.
Бо ж від природи- нені
Захочеш -- не втечеш
І знаки різнойменні
Притягуються все ж.
Тече життя рікою
І як не зубоскаль --
Є радість зі сльозою
І світла є печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931126
дата надходження 16.11.2021
дата закладки 17.11.2021
Ніжно сонце похилилось до землі низенько,
Ген до лісу, придивилось, холоди близенько,
Скрізь панянка мандрувала, осінь золотава,
Листя до́низу спадало, наче то забава.
Є ого́лені дерева, стовбури блискучі,
Скоро зи́монька нагряне й морози кріпучі,
Ще цілу́є сонця промінь, листочки багрові,
Під нога́ми скрізь їх купи…. Різнокольорові.
Час від ча́су десь ворона, різко б`є на сполох,
Сухе ли́стя пошарпане, сіялось, як порох,
Сірий по́піл розсипався, притрусив довкола,
Трава со́нна, руда, скрізь угасла, зовсім квола.
Захова́вся папоротник, в павутинній сітці,
Стало ти́хо, все завмерло і вода у річці,
Пізня о́сінь, розхлюпала фарби чорні й сірі,
Дуже си́ро й прохолодно, приховались звірі.
Опусти́ла сумно плечі, осінь золотава,
Дощ услі́д кидав краплинки, - Ой, як я пристала,
Темний пла́щ і руда шляпа, спокою немає,
То запла́че, то сміється, на мить задрімає.
10.11.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931062
дата надходження 16.11.2021
дата закладки 16.11.2021
[b]Я[/b] йду у гай де ще панує осінь,
[b]К[/b]расою, оповивши милий квіт,
[b]А[/b] де-не-де така тендітна просинь
[b]Ж[/b]оржинами чарує дивний світ.
[b]Ч[/b]удова вже палітра знову в моді,
[b]А[/b]ж подих перехоплює від чар,
[b]Р[/b]озкинувшись верба у пишній вроді
[b]І[/b]з теплотою створює піар.
[b]В[/b]ирують колорити, різнобарв'я,
[b]Н[/b]а ніжних вітах - осені тона́,
[b]А[/b] край дороги вже пташина зграя
[b]Т[/b]ремтливо доторкнулась полотна.
[b]Р[/b]озтріпотілось листя вже на вітрі,
[b]Е[/b]х, так злетіло в небо, як пташки,
[b]П[/b]ривабливо, кружляючи в повітрі
[b]Е[/b]легію, створивши із краси.
[b]Т[/b]епер у тренді осінь-чарівниця
[b]Н[/b]а дивовижно жовтім полотні,
[b]А[/b] за бузком сховалася криниця
[b]П[/b]риємний світ, даруючи мені.
[b]А[/b]льтанка мила причаїлась в вітах,
[b]Н[/b]а всій покрівлі з листя килимок,
[b]Я[/b] доторкаюсь образно до квітів,
[b]Н[/b]аповнюючи хід своїх думок.
[b]К[/b]расу, яку все так черпаю з світу,
[b]А[/b] потім прокладаю, як місток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931051
дата надходження 16.11.2021
дата закладки 16.11.2021
Що за осінь в цьому році,
Що за осінь!
Досі гріємось на сонці,
Ще і досі.
Ще два тижні до зими,
Ще два тижні,
Тільки думаємо ми
Не про лижі.
Ой, думки у всіх у нас,
Звісно, різні:
Хтось спізнився на Парнас __
Надто пізно,
Хтось придбати мріє дров
На всю зиму,
А хтось мріє про любов
Невгасиму.
Кожен щось планує сам--
Краще, гірше,
Та у Бога є свІй план
Для нас грішних...
Всім воздасться -- не мине
Рай чи пекло...
Та не будем про сумне --
Ще не смеркло.
Чи ти взутий, чи ти босий --
Неважливо.
Головне -- чудова осінь,
Сонце -- диво!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931024
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 15.11.2021
У забаганках осені - туманність:
Кристали льоду, крапельки води.
І сизоликий день в чуттєвих гранях,
І доля зводить нас вряди-годи́.
Любов така буває лиш весною,
І не по вінця - тільки через край.
Скажи, чому туманною сльозою
Окроплений цей невимовний рай?
Розвидниться, а далі що? Безвихідь?
Бо примхи осені не зупинить:
То вітер дмухне вогко, а то - тихо.
Любові краплі ...- це туман щемить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930988
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 15.11.2021
«У Кривды – сто лазеечек.
У Правды – ни одной.
У Кривды - путь извилистый.
У Правды – путь прямой.» Д. Бедный, «Правда- матка.»
Кривда - скользкая персона.
Лицемерная при этом.
В платье модного фасона.
Часто спутница поэтов.
С Кривдой дружит втайне каждый.
Только в том не сознаётся.
Утоляют с нею жажду.
Она весело смеётся.
Кривда знает дело туго:
В жизнь семейную вторгаться.
С ней распутная супруга
Может легче оправдаться.
Если муж пойдёт «налево» -
Не отвертится по свойски.
Вступит Ева- королева
За измену в бой геройский.
Чтобы мир в семье продлился,
Кривда мужу помогает.
Он прощения добился.
« Басня с Кривдой» выручает.
Кривда дружит с рыбаками.
И она у них в почёте.
Про уху да с потрохами –
«Хохма» - в каждом анекдоте!...
У охотников тем паче:
Подстрелить им удаётся
Уйму дичи, не иначе!
На весь лес народ смеётся!
Если Кривда безобидна -
Пусть послужит добрым людям.
Радость будет очевидна:
В нежном взгляде, вкусном блюде.
Но когда звучат с трибуны
Обещания народу,
Знают даже Бабуины,
Что оратор мутит воду!
14. 11. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930849
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 15.11.2021
Дякую Всесвіту за дитячу температуру як захисну реакцію організму на вірус.
В ті дні, коли вона є в твоєї дитини - маєш шанс переосмислити життя.
Торкаючись гарячого лобика своїми, як здається, крижаними губами - розумієш, що нічого дорожчого в світі немає.
В такі дні твій клубочок здається малюсіньким, вкрай вразливим та кришталевим.
Хочеться пригогортати його, кутати, колисати, обіймати, ніжити, нюхати.
Ти усвідомлюєш, що ніщо не пахне так як твоя дитина.
Ніздрі як крила птаха розкриваються, щоб вдихнути цей запах і носити його в собі.
Дитина пахне Богом, без домішків.
Оченята в ці дні здаються особливо великими, в них можна побачити свою душу - боязку, бо вона відображається в сміливих очах.
Одного разу моя доня заспокоювала мене коли сильно хворіла як тільки їй стало краще і вона змогла говорити.
Крихітна, спітніла, з волоссям, що прилипло до блідого лобика - заспокоювала, щоб я не хвилювалася.
Смілива, розумна, сильна.
В такі моменти всі проблеми здаються дрібницями.
Все здається дрібницею, якщо болить рідній людині.
Якщо любиш, то готовий покласти світ до ніг людини, яку любиш.
А коли є хоч маленька загроза втратити її, то тим паче.
Моя зірочко, хай температура в тебе іноді буде.
Це повертає мене до реальності.
Виставляє пріоритети.
Ти - моє життя, мій всесвіт, моє продовження, моя радість, моя душа і мій баланс.
Без тебе я мислю не вірно і не мислю взагалі.
Хочете визначити свої пріоритети?
Дізнатися що для вас значить та чи інша людина - уявіть, що її немає і не було.
Якщо можете уявити своє життя без неї - відпустіть, якщо не можете - тримайте, бо коли втратите, то не пробачите собі.
Бажаю іноді температури, як захисної реакції на віруси, людям, яких ви любите.
Нехай ми іноді відчуватимемо загрозу втратити її, щоб знати наскільки сильно любимо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930963
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 15.11.2021
Казалось, что была в раю...
средь туч небесных...
Она ж... сидела на краю...
у самой бездны...
Ждала от милого письмо...
желала встречи!..
Но он быть рядышком не мог...
- С другой замечен...
Накрыло душу полосой...
темнее ночи!
- Жить дальше нужно ей самой...
без встреч... без строчек...
Огнем жгли под ребром слова,
что ей он сыпал!..
От них кружилась голова...
- Он сделал выбор...
Как взгляд забыть ей?.. Нежность рук...
Печаль кололась...
- Пусть милый был бы, просто – друг!
Хоть слышать голос...
Казалось, что была в раю...
средь туч небесных...
Она ж... сидела на краю...
у самой бездны...
15.11.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930936
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 15.11.2021
Увись піднімаюсь сходинами смутку.
Там зорі цвітуть хризантемами,
Вбираючи місячну люрексну крупку,
Розсипану Всесвітом в темряві.
Там спокій нестоптаний спить без пробудку,
Акордами тиші вколиханий.
Там й без метушливості, певно, не нудко
І час спочиває віддиханий.
Ще до надвечір’я, оглушена скерцо,
Шукаю передих в безмежності.
Хоч хвилю мені би її інтермецо,
А вранці вернусь до залежності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930884
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 14.11.2021
Наснилась школа вересневим днем,
Дитячим щебетом і запахами квітів,
І дзвоником гучним, що зачекався з літа
Пори цієї айстр і хризантем,
Й гостинності відчинених дверей,
І світла фарб у чистім вестибюлі,
Де наче й всі роки, давно минулі,
На свято це відправили гостей…
Наснилося, що знов заходжу в клас,
Немов лечу, і не тому, що мушу,
Комусь свою знов відкриваю душу
Й тону у світлі, і спинився час…
Наснилась школа… А над нею небо,
З якого вічна струменить блакить,
І спогад птахою до серця вже летить,
Й тобі в місця ті повернутись треба,
Хоч вже й запізно, вже ніхто не жде…
Лиш в тиші коридорів чути в слові,
Як у знайомім класі йде урок, іде…
Продовженням життя і голосом любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930408
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 14.11.2021
Скуштуй солодкий смак червоного вина,
У нім, як у тобі бринить п'янка весна,
Чарівний аромат із перших ще бруньок,
П'янкий духмяний дар із ніжних пелюсток
Усе вмістилось в нім, як дивовижний світ,
Як ніби вся земля подарувала квіт
І сяйво від зірок війнуло почуттям,
Нас обійняло сном, вражаючи життям
Все поєдналось так в безмежність кольорів,
Як ніби весь нектар, зібравший із полів,
Солодкий смак п'янить, торка твої вуста,
Радіє і бринить чарівністю душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930834
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 14.11.2021
Давно мріяв про дружину,
Мені кажуть - нагорода,
Тож зустрів одну дівчину,
Подаруночок від Бога.
Ой Наталочко, Наталі,
Ранком сонечком сіяєш,
Ти найкраща на всій землі,
Цього може і не знаєш.
Тобі заздрять, всі в окрузі,
Й пара лебедів у річці,
І ті квіти, що у лузі,
Не будь вдома, як у клітці.
Очі – зваба, уста – вишні,
На побачення чекаю,
Всі відмови - знаю лишні,
Тож надії не втрачаю.
Ой Наталочко, Наталі,
Заплету у косу стрічку,
Геть відкинем свої жалі,
Поцілуєш мене в щічку.
Любцю Наточко, Наталі,
Нас не буде сварить ненька,
Ми з тобою, вже не малі,
Ясним сонцем… стань рідненька.
Минув день… підкрався вечір,
Ой, лебідко не пручайся,
Обійму, ніжно за плечі,
Втратив спокій, закохався.
Ой, Наталочко, Наталі,
У зірковім карнавалі,
Ясна зірка в осінній млі,
Ти найкраща на всій землі.
05.10.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930845
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 14.11.2021
Спиває осінь диво -
Так пристрасно, грайливо,
А з Вами так красиво,
Натхненно та мрійливо,
У вечори імлисті
Купатись в падолисті,
Де кольори вогнисті
І помисли пречисті...
*Моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930829
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 14.11.2021
Вже доросла дівка Ната
Веселенька встала з ночі
І сказала: -Мамо, тату,
Я сама пожити хочу.
-Це розумно,- мама каже,-
Двадцять вісім років маєш,
Самостійності навчишся,
Трохи досвіду придбаєш.
Раді, доню, ми за тебе:
Ти відчуєш справжню волю,
Вдовольниш свої потреби
І зустрінеш свою долю.
Із порадами своїми
Втрутився, як завжди, тато:
-Щось надумаєш робити –
То не думай відступати.
Дівка потягнулась смачно:
-Так, кароче, всьо понятно,
В цьому ділі я обачна,
Поступаю акуратно.
Речі ваші я зібрала
Вам пора уже отчалить,
Тож швиденько одягайтесь,
Чуєте? Таксі сигналить!
Беріть, тату, цю валізу,
Кості зранку розминайте,
Мамі - сумка, й пакет влізе,
Пока. Чао. Не скучайте!
Та не стійте, як статуї,
Ворушіться, мамо й тату,
Будьте певні, тут я точно
Вже не буду відступати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930791
дата надходження 13.11.2021
дата закладки 13.11.2021
(Вільний переклад з російської твору Николая Дика)
Жебраку у сквері щиро
Бідний – гріш поклав в долоню.
Усміхнувся він – знай наших!
Й десь неспішно потрусив.
Той осінній вечір сірий,
Літом став для них червоним,
Бідакам подарувавши
Ще на тиждень нових сил.
Вікна мружились і мліли
ситим та німим достатком.
А дахи дивились зверхньо
На жебрацькі два світи.
Душам в немічному тілі
Враз здалось, що до безхатька
У долоню змерзлу, зшерхлу
Ангел зринув Доброти.
Місто ж обмине цю сцену
(Мабуть, іншим животіє!)
Чом ростуть у злиднів крила?
І сміється в місяць світ?
Дві планети безіменні,
Справжні ниці «багатії»
Дві монети розділили –
Безталанні долі дві…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930699
дата надходження 12.11.2021
дата закладки 12.11.2021
* * *
Мы огляделись. Шёл тишайший снег,
Ночной ландшафт,
без меры засыпая.
Не ускоряя ход,
не замедляя,
Так время шло, свободно, без помех.
Подобием сиамских близнецов
Неслышно шли
мы в тишине слепящей,
Казалось, что отыщет
и обрящет
Душа судьбу, не обрубив концов.
Казалось что,
не напрягаясь, мы
Увидим ясно сверхтекучим зреньем
Сквозь снежные прозрачные столбы
Движенье звёзд и сфер в часы творенья
Всемирного
и потому не вдруг
Мы стали очевидцами стихии,
Незримой силой втянутыми в круг
Происходящего,
и без усилий.
И снег, и тишина и это было –
Знакомо нам
и словно в первый раз.
Казалось что,
проистекать без нас
Не могут мимолётные явленья,
Когда весь мир и в профиль, и анфас
Вдруг проявляется в одно мгновенье
В потоке звёзд, туманностей
и сгустков
Неисчислимых жизней,
что и нас
Касаются – зацепят и отпустят
На волю,
и не нужен глаз да глаз
Над нами.
Всё же время незаметно
Натягивало стропы всякий раз,
Когда мы думали –
вот миг заветный
И это время наше,
пусть на час,
Свободно
в этой белоснежной лаве,
Не сжата жизнь в комок миллисекунд
И нет помех –
не слева и не справа,
И время безотчётно не крадут
Тьмы обстоятельств,
дышащих в затылок,
Влачащихся за нами по следам.
И снег, и тишина и это было,
как в первый раз и так знакомо нам.
Мы огляделись.
Тишиною снег
Творился,
следом тишина из снега
Рождалась
и была она из тех
Высот,
которые касались неба.
А между тем,
шло время своим ходом.
Где своды неба кончились
и своды
Земные начались –
неразличимо.
А снег всё шёл,
как бы сквозь нас и мимо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930615
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 12.11.2021
До краю неба хилились хмари,
Катма біленьких, одні сіренькі,
Осінь повільно забрала чари,
Темніли фарби, не веселенькі.
Цвіт чорнобривців,ледь-ледь змарнілий,
Лиш нагідки, наче молодиці,
Дуб любувався, хоч й пожовтілий,
Мов солод - воду пив із криниці.
Опале листя, злегка кружляло,
Лягло приховуючи всі жалі,
Вже з листопадом на карнавалі,
З любов`ю квіти позатуляло,
В протистоянні холодній кралі,
Щоби у спо́кої все заснуло.
Втіша́в… яскраво- жовтенький колір,
Гілки донизу, одненькій шепіт,
Ой, моя лю́ба, відспівав жайвір,
Біль на душі та легенький трепіт.
Що засинаю й більш не побачу,
Яка ти вся сонячно красива,
Як не зігрію, я не пробачу,
Буде боліти, голівка сива.
І ти не прийдеш у сон зимовий,
Вкотре на небо гляну й помрію,
Що день ясний нам буде чудовий,
Все пригада́єш, маю надію,
Й твій шепіт лагідний, все ж почую.
Вітер розмову, довгенько слухав,
Мені б навчитися так кохати,
Він співчував і тихенько дмухав,
Він не посмів коханню мішати.
07.11.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930582
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 12.11.2021
Сплітає осінь макроме хмаринне,
А вчора ще блищали сонця очі.
Як вітер трусить віття самочинно!
Політ ...овва легкий. А чи ж охочий?
У кожного листка примарна згадка
Про зустрічі, прощання, заборони...
І не пришиєш жодному вже латку,
Пошкоджені, хирляві. Голі крони.
Мороз лиш інкрустує листя килим,
І хрускіт розбавляє безголосся.
Повільно сохне трав осіннє тіло
І снить про те, що десь колись збулося ж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930574
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 12.11.2021
***
Есть буква "М́", – она, к примеру, у велосипеда,
А с "С", то популяция людей от правнука до деда…
Будет "П" – хлорида натрия насыщенный раствор,
С "К", – в ней тела́ святых хранятся до сих пор!
***
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885347
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930534
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 11.11.2021
У десятий клас прислали
Фізикиню молоду.
-Бідна,- в школі всі казали,-
Взнає лихо і біду.
З інституту, непогана,
Хіба справиться вона?
Там бандити, хулігани,
Мають пристрасть до вина.
Є ще й інші в них пороки:
Хтось на гроші в покер грав,
Учнів цих на всі уроки
Сам директор заганяв.
А цю зразу полюбили,
В класі - повна тишина !
Тут колеги затрубили:
-Чим же їх взяла вона?
Хлопці вже не грають в карти,
Із дзвінком біжать у клас,
Пруться всі за перші парти,
Кожен, наче входить в транс…
Не трудіться марно, люди,
Я скажу вам тет -а -тет:
-Шостий розмір в неї груди,
І у цьому весь секрет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930452
дата надходження 10.11.2021
дата закладки 10.11.2021
У безсонні умліває і тремтить у далині
Місяць - нічку розстібає. Зорі-ґудзики рясні
Сипляться, як зорепади, що зірвались в вишині,
Із сукенки, що від Пради, вишитій на полотні.
Ті летять в пітьму безкрилу - незалежні, осяйні.
Проявляє красень силу і наспівує пісні
Для коханої - натхненне - най розніжиться вона.
Щось шепоче сокровенне і голубить аж із дна.
А вона - така щаслива - ним напоєна сповна,
Вир емоцій - неба злива, а під ранок геть хмільна.
Що згубилось - не пришити. У мовчанні дивина...
Чи то зорі, чи самшити? У любові глибина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930395
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 10.11.2021
Как бы я хотел проснуться
По тревоге, быстро й споро.
По морозу - аж за сорок,
В ку́зов впопыха́х метну́тья !
Рев моторов у́тром ранним,
Мощь - стихо́м не переда́ть !
Да быстре́е ! На экра́не -
Цель в квадра́те ! ... Бо́га мать !
* * *
Как бы я хотел проснуться
Под будильник, в шесть пятна́дцать.
По морозу - аж за двадцать,
В бус служебный запихну́ться ...
По заснеженной доро́ге
Ехать ре́зво, без тревоги,
Через ди́вный зимний лес ...
На работу - на ЧАЭС !
Чу́вствовать себя́ при деле,
Людям свет давать и силу,
Жить на всю ! Не еле - еле !
Только жизнь та не сложилась ...
* * *
Как бы я хотел проснуться
Слушать шум дождя под лодкой...
Да с растрепанной молодкой,
Утром - солнцу улыбнуться !
Потяну́вшись, в куче сена,
С поцелуем, непременно,
Выйти у́тречком к реке́
На безлюдном островке ...
Со́лнышка в воде косну́ться,
В чистой речке окунуться,
Жар в костре сильне́й поднять
Да уши́цу затева́ть ...
* * *
Как бы я хотел проснуться
Да не спится мне ничуть !
Ко́вид ру́лит, не уснуть !
Без огня, огне́м горю ...
Как бы я хотел проснуться ...
Только я никак не сплю !
09.11.2021 г.
* * *
Фото https://stihi.ru/pics/2015
/05/09/8384.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930379
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 09.11.2021
У тобі - океану глибина,
Безмежжя неосяжне і широке.
І притаманна , звісно, сивина,
Бо вже достатньо і століть, і років.
На диво, в тобі, рідна стільки слів.
І кожне - діамантове проміння.
У тобі, мово, материнський спів,
І розуму, і почуттів сплетіння.
Народу нашого - душа одна,
Гарант на вічність, золоте натхнення.
У тобі милозвучності весна.
Прозора, українська - тво́є ймення.
Шевченка рідна мова й роду код.
В твоїй скарбниці - гордість України.
Зазнала мордувань і перешкод,
Але жива наві́ки, й вільна нині.
( Вітаю усіх одноклубників 9 листопада з Днем української писемності та мови. Бережімо нашу рідну!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930298
дата надходження 08.11.2021
дата закладки 09.11.2021
О моя мово, калинова, співоча,
Ти, як веснянка, краса дівоча,
В сорочці вишитій і в віночку,
Передаєшся… доні й синочку.
Тебе завжди, я в душі плекаю,
Ніби любов неньки відчуваю,
Передавалась з її молоком,
Дзвеніла ніжно й тихо струмко,
У колисковій, як клала спати,
Пісень вкраїнських вчила співати,
І берегти, як зіницю ока.
О, моя мово - світанок й зорі,
І світлі мрії в небеснім морі,
Тебе ганьбили, а ти сіяла,
Сотнями літ, в борьбі, все ж буяла,
Як диво квітка, в безмежнім полі,
У сподіванні кращої долі.
Ти у в`язницях, знала знущання,
Знов заясніла, як зірка рання,
Тобі ж світити, зігрівати серця,
Щоби в родині було щастя.
Є офіційною для народу,
Її сприймаю, як святу воду,
Що придає, сили на все життя,
Несу з любов`ю в мирне майбуття…
Передам радо, дітям й онукам
Щоб прославляли мову на віка!
***
Шановні друзі!
Щиро вітаю з Днем української писемнності і мови.
Бережімо й прославляймо нашу рідну мову!
Успіхів Вам в творчості і нових досягнень!
09.11.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930343
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 09.11.2021
Що в тобі, мово? І звідки
Барви взяла ти оці?
В юної панни-лебідки
Серед густих чебреців?
Ллєшся, і ніжиш, і гладиш,
Піснею рвеш в голубінь.
Звідки взялися принади
Й чари – в звичайній тобі?
Лине розкотисто, лунко
Слово духмяно-хмільне –
Ти, мабуть, Мавка-чаклунка,
що зчарувала мене?
Навіть в журбі журавлиній
Слово сказав – обійняв.
Вся Україна в людині –
В звуках, як спів солов’я…
Сонячна і веселкова,
Мудрий зв’язок поколінь.
В серці навік колискова –
Світ би без неї змалів.
Мово! Ти – мама й кохана,
Донька чи син, побратим,
Сонечко! Річка! Каштани!
Все найдорожче – це ти…
Мовить нам серце поета –
Сльози біжать по щоці.
Рідна, скажи мені, де ти
Барви взяла всі оці?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930362
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 09.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2021
... камінці загортали в обгортки від барбарисок,
пригощали і друзів, і недругів - все ж тимчасове
і навіки віків, за законами передмістя.
Конституцію літа писали без краплі крові.
... обривали в бездонний слоїк вишневе тіло,
прогинали гілки, споглядаючи сонця захід,
кісточками стріляли влучно, хоча й без цілі,
а вуста наливалися соком, можливо, ягід.
... присягались ніколи більше, нізащо в світі
та шукали пригод на хвильку або на тижні,
пропускали усі обітниці через сито,
поцілунків іще не псувала кислинка вишні,
але шкіру вкривали сироти безбороннно,
віщувала зворотній відлік серпнева тиша,
вже бентежили душу враз спорожнілі крони,
вже точив черв‘ячок перших сумнівів або віршів.
... розбивали ущент надвечір’я глуху акустику
відчайдушно вбирали тепло, необачно і гамузом
(згодом з’являться в серці отвори, в грудях - вузлики,
десь завбільшки із вишеньку, за попереднім анамнезом).
Після себе залишимо наміри і безсилля,
Камінці у обгортках, обставини без пом’якшень.
Кілька літрів варення, якого ми не любили.
А дерева іще цвістимуть,
Проте інакші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914107
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 07.11.2021
Господи Боже, що то крику було в нас
за тоті ліси та пасовиська!
І. Франко
Як пил, здмухнувши з долоні розлуку,
Я йду до яру слідами колишніми.
Ось тут черешні брели попід руки
Й очі втішали убраннями пишними.
Пні та оцупки залишені.
Отче село, сиротино покинута,
Райський садку в небокраєвім полі,
Видно, журбина твоя ще не випита,
Раз у заруці мамон мимоволі—
Й краю немає сваволі.
Лементи совісті палять кострища.
Впевнені: душі з’єднаються з небом?
Пуща соснова сумним попелищем
Стала під крики глумливі: —Так треба!
Жадібність смокче:— Нам ще би…
Страдне село, бузувірством окрадене
Марні благання—заляжуть в пустелі.
І, звідусіль безпросвітком обкладене,
Ти, як сльоза, непомітно пощезнеш
У споживацькій хурделі.
Думи твої невеселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930204
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021
Засуєтивсь осінній ліс
В концертній залі -
Аплодисментами на біс
Листки опалі.
Вітри танцюють краков'як -
Награла осінь,
Розливши сонячний коньяк
На ноги босі
П'янкому небу в вишині,
Що гай колише,
Мудрує щось удалині -
Виставу пише.
Те дійство, мабуть, не просте...
Хмарки шалені
Летять на сяйво золоте -
Дива на сцені!
P.S. Моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929927
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 07.11.2021
Його й досі
пам'ятають на Батьківщині
*
Гармошка грала…. в переході,
Веселий танець, це кроков`як,
Привіт з минулого. Не в моді,
Уже давно, лиш чуєш гопак.
Завзятість майстра, не вгасала,
Відчуття клавіш, спритність пальців,
Душа з гармошкою… співала,
Було кружляє, в ніжнім вальсі.
Давні часи! Все вечорниці,
Хоча й життя, надто туманне,
Пісень співали молодиці,
Щоби забути й їх злиденне.
Ще до війни і саме в той час,
Гармошка славилась на весь світ,
Выри вогонь, в людей не погас,
В серцях Надія - ніби граніт!
І настав мир! Позбутись чобіт,
Народ спромігся, ворог утік,
На душі легше, стало й тобі,
Веселі ноти грав чоловік.
Важкі часи… заводів фабрик,
Відбудування. Лише на мить,
В руках гармошка, він фанатик,
Знов лине пісня й хочеться жить.
І все частіше в буйно цвіті,
Чути частівки й веселий спів,
Прожив з гармошкою на світі,
І хоч хвороб здолати не зміг,
Про себе славу все ж залишив.
*
Я пам'ятаю твої очі,
Ясні, в них сяючі, зоринки,
І звук гармошки серед ночі,
Немов дощу чую краплинки,
Мені татусю, приносять спогад.
07.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930176
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021
Господиня спритна Галя
Урожай розприділяла
І старі свої колготки
Перед мужем розтягала.
Засвітились очі в Гриця,
Молодецька грає вдача:
-Ох і хитра ж ти лисиця,
Я в них, знаєш, що побачив?
-Що ж тут знати? - Галя каже,-
В тебе мислення вузеньке:
Бедра уявив ти, враже,
Або ноги коротенькі.
Я це чую від ледаща,
Що не вартий навіть дулі…
Знай надалі: це найкраща
В людей тара для цибулі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930169
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021
Поміж хмар ясніє просинь,
Сонце злата не шкодує,
В черевичках, модних осінь,
Скрізь містки, листям будує.
Нині нічка просльозилась,
Жовті фарби посіріли,
Тож водою земля вмилась,
Де –не-де краплі яскріли.
Як розсипане намисто,
Мерехтіли веселково,
На калині, урочисто
Кегли сяють світанково.
Он синичка, вже на гілці,
Ціт-те-те- мов привіталась,
До заблудшої мокриці,
Й веселенько розгойдалась.
Хоч і вогко й холодненько,
Та втішає тепла днина,
Іще ж сонце височенько,
Тож зігріюся, я нині.
06.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930081
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 06.11.2021
[b]М[/b]алюю словом всю земну красу,
[b]О[/b]хоплюю тендітно так душею,
[b]Ї[/b]ї і неповторну, і просту
[b]В[/b]пишу в рядки наснагою своєю.
[b]І[/b] ніжно доторкнуся я гілок,
[b]Р[/b]озгойдуючи трепетну уяву,
[b]Ш[/b]икуючи виблискує листок
[b]І[/b] тихо відлітає, як з екрану.
[b]Ц[/b]інуючи гармонію усю,
[b]Е[/b]стетику з'єднавши з диволітом,
[b]С[/b]міливо відображую красу,
[b]В[/b]ітаючи привітно милим квітом.
[b]І[/b] вічність не затьмарить вже душі
[b]Т[/b]ендітно обіймаючи за плечі,
[b]Т[/b]епло, що засіяло у красі,
[b]О[/b]й, як воно потрібне нам доречі,
[b]Й[/b]ого яскраві промені в житті
[b]Щ[/b]омиті зігрівають і зціляють,
[b]О[/b]бійми нам дарують неземні,
[b]В[/b] любу хвилину ніжністю вражають.
[b]М[/b]алюю словом всю земну красу,
[b]Е[/b]нергію вкладаю в кожне слово,
[b]Н[/b]астільки непорочну і просту
[b]І[/b] як зоря засяє вона знову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930067
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 06.11.2021
Как-то навеяло… летним вечером
Она спешила, была мной замечена
Вдруг вдохновением увенчана…
Словно под музыку, родился стих...
*
Звонкий звук…. разносился вокруг,
Каблучки…. по асфальту стук – стук,
А по клумбам, под солнцем цветы,
Я спешу, знаю ждешь, меня ты.
Как всегда, назовёшь кокеткой,
А мне кажется, сладкой конфеткой,
Ведь когда, это часто слышу,
На мгновенье, свой нрав возвышу.
Тороплюсь, снова в синем платье,
Блеск браслета, взор на запястье,
Подарил, ты в тот летний вечер,
И поклялся в любви- рад встрече.
Ну а звёзды в небе, как свечи,
Нежность рук, ощутили плечи,
Под сиянием ,светом лунным,
Больно сладки, все поцелуи.
Уж ловили… запах жасмина,
Слились звезды, вдруг воедино,
Рассеялся туман сомнений,
Был, наш вечер, всласть откровений.
Звонкий звук…. разносился вокруг,
Каблучки…. по асфальту стук – стук,
А по клумбам, под солнцем цветы,
Тороплюсь, милый ждешь, меня ты.
05.07.2021г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929999
дата надходження 05.11.2021
дата закладки 06.11.2021
Цей тихий листопад так непомітно
Ввійшов у ночі і світанки пурпурові.
Хмарин пливуть фантазії тендітні,
А я купаюся росинкою в любові.
Хоч лист злітає, у душі - барвисто.
Цей тихий листопад умовностей не має.
І воля почуттям, вогнів намисто.
В мозаїці земній строката тепла гама.
Сумісність душ у тиші листопада,
Коли оголеність дерев - не серця пустка.
Осіння благодатна серенада
Із романтично-пізнім , щедрим смаком мусту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929920
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 04.11.2021
Д-арунок сонячний - проміння.
Я серце викупаю в нім.
К-оли натхнення, є і вміння,
У-дача проситься у дім.
Ю-рлива думка шепче рими,
В-уаль знімаю із душі.
А-люром жвавим знову ритми
М-оя любов - для Вас вірші́
Ч-итайте на здоров'я, люди.
И (І) буде хай легким життя.
Т-ому й пишу я щиро, любі,
А-би покращити буття.
Ч-итайте вірші без полуди,
І в кожнім з них - мої чуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929822
дата надходження 03.11.2021
дата закладки 04.11.2021
Виглядала баба Ліда
Із вікна своєї хати
На подвір’я до сусіда
(Треба ж все її узнати).
За парканом проживає
Старий лікар, безнадійний,
Дні останні добуває,
Скоро буде вже покійний.
Дружно з’їхалися внуки –
П’ятий день уже товчуться,
Не доходять їхні руки,
Щоб до діда простягнуться.
То під грушею всі вклались,
Видно, що часу не гають,
То на лавку перебрались –
Якийсь аркуш розглядають.
Вже дорослі дяді й тьоті
Зранку спокою не мають:
Що вони в такій роботі
В тому аркуші шукають?
Пояснила баба Віта,
Що за дідом доглядала:
-Старша внучка з заповітом
Чорновик десь розшукала.
Почерк лікаря не кожен
Прочитати може зразу,
Третій день вже розбирають
Зашифровані ті фрази.
Не знайшли себе у списку,
Посварились і побились,
Хтось у когось кинув миску,
Верещали і хрестились.
Дід ще жартувати хоче –
Пустив чутку, що вмирає,
Он стоїть в вікні, регоче,
Що робити далі - знає.
Всі поїдуть звідси нині,
А свої всі заповіти
Дід напише на латині –
Розбирають нехай діти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929892
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 04.11.2021
А Ваші губці - манго.
Ми танцювали танго.
Вклонились мило, чемно,
І стало так приємно...
Сплелися наші руки,
Сердець вчащались звуки -
Мелодія під ребра...
Згинались в такті бедра.
Запульсували скроні.
Тримала на долоні
Нас ніч у стилі танго,
Стікала соком манго.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929846
дата надходження 03.11.2021
дата закладки 03.11.2021
Скажи мне ми́лый, отчего печаль,
Так грустны взгля́ды, всё куда то в даль,
О чём заду́мался, сердечный друг,
Что уже о́сень, ликует вокруг?
Ты посмотри́, ведь так прекрасен клён,
Знает уснё́т, но он всё же силён,
Листья со зла́том, глаза ласкают,
Напевы ве́тра, уж не пугают.
Росою зно́йной, умылся слегка,
Одна уте́ха, чисты небеса,
Раннее со́лнышко, вновь согреет,
Он станет кра́ше, побагровеет,
И улыбнё́тся осень невзначай.
Тихо проше́пчет- давай, отдыхай!
А он пове́рит ей и ты поверь,
Мне друг душе́вный, открой к сердцу дверь,
Времена го́да, ведь все контрастны,
В цветах разли́чных теплы, прекрасны,
Хотя быва́ет дождик и ветер,
Лёгкой прохла́дой поманит вечер.
И мы печа́льны, иногда веселы,
Возле камина вечера теплы,
Слегка волнуясь вспомним о былом,
Мне так уютно под твоим крылом,
Я попрошу́, не думай о плохом!
29.10.2021г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929798
дата надходження 03.11.2021
дата закладки 03.11.2021
***
Навіть недавнє — наче давній міт,
Як і казки про вільні перелоги...
Щодня нові потреби і вимоги
Женуть тебе в новий, незнаний світ,
І дні твої — сіренькі епілоги
Віків, що їх розпочинав був скит.
© Євген Плужник,
уривок з поеми "Канів".
Кремезний крук кружляє над курганом
і кряче щось по-кручому мені.
А на душі так затишно і гарно,
хоч вітер сновигає в бур'яні.
Хоча, вже по-осінньому мінорний,
морозом обдає пожухлий степ
і сум полів мене до себе горне,
але мій захват шириться, росте!
Курган напнув з весни на себе кужіль
з кущів шипшини, глоду, диких трав.
Дуби ще кучеряві в лісосмузі.
Ти, душе, теж кучерики розправ.
Бо весь цей степ – про тебе і для тебе.
Бо іншого не буде для душі.
Лишив його тобі незнаний предок;
курган-могилу й стежку в спориші...
І хтозна, скільки ніжитись судилось
тобі, козацька душе, в цім степу.
Допоки тут – сотай із нього сили.
Бо саме тут закопаний твій пуп.
Бо це для тебе тиверці і скити
у цім степу жили й лягли кістьми.
Тепер шукаєш ти, скиталець, митар,
відвіт на запитання: хто ж є ми?
Шукай... Можливо, крук тобі підкаже?
А може щось курган прошепотить?
А ні – пройди цей степ за сажнем сажень,
вдихаючи сповна... Бо степ – це ти!..
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929792
дата надходження 03.11.2021
дата закладки 03.11.2021
Горобинно вбралась ця зима незимна,
І краса застигла в миті неземній.
Зупинить не можна лиш любов нестримну,
І сховать несила в глибі крижаній.
І отак багряно обійма стеблину -
У холодній стужі розцвіла зима.
А комусь байдуже, а комусь не дивно,
А комусь краса ця груди розпина..
Я цього натхнення споконвічна жриця,
Видихну по тому, як розтане лід.
А життя віднині - біла шахівниця,
По якій любові багряніє слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901541
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 03.11.2021
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 266 ***
поставив на́ КОН ЦЕНТ, РАЦИЮ получит он,
и КОНЦЕНТРАЦИЮ – процент на миллион.
*** 267 ***
как всё же хорошо мы положили ШТУКАТУРКУ,
а за работу – «штука» мне и «ШТУКА» – ТУРКУ.
*** 268 ***
я с ним ходила в СКВЕР, НО СЛОВ не услыхала,
а что он – СКВЕРНОСЛОВ, увы, узнала от нахала.
*** 269 ***
чапаев нам тогда сказал: «знакомьтесь – НАРКОМ АНКА»,
а петька по секрету рассказал: она ещё и… НАРКОМАНКА.
*** 270 ***
прополз он только МЕТР – ДОТ… ЕЛЬ упала на шинель,
он, было, двинулся вперёд, но не пустил МЕТРДОТЕЛЬ…
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929786
дата надходження 03.11.2021
дата закладки 03.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2021
’’Бог все бачить’’ - прочитала
Другокласниця Наталя,
Над цим довго міркувала
І матусі розказала:
-Бог все бачити не може,
І він просить: -Мої рідні,
Хто мені тут допоможе?
Дуже сищики потрібні.
Біля кожного під’їзду
Господь виявив турботу,
І бабусь туди цікавих
Посадив він для роботи.
Щоб на лавочці не просто
Вони так собі сиділи:
Всі гріхи, які хто має,
Щоб помітити зуміли.
Наша баба Зіна знає,
Бачить все і перша чує:
Хто із ким, коли гуляє,
Хто що їсть, і де ночує.
Чого Віктор з кумом бився?
Де бродила тьотя Алла?
А Петренкова Марися
Вдома знов не ночувала!
І в поліції хвалили,
Що бабусі усе бачать,
І вкінці наголосили:
-Вам сам Бог за все віддячить!
-І я теж, як постарію,
За цю службу не забуду:
Серед всіх бабів на лавці –
Найактивнішою буду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929533
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 31.10.2021
Коли торкаєшся крилом,
Як ніч панує голубина, -
Я засинаю, як дитина,
Tвоїм yкутана теплом.
Коли воркуєш про любов,
У ніжно-пристрасній розмові,
Злітають ноти загадкові,
В судинах закипає кров.
Коли вигойдуєш слова -
Серцям співаєш колискову,
Бо добре знаєш їхню мову -
У грудях пісня ожива...
Як досягаємо мети -
Крилатим би торкнутись неба,
Негаснуча для двох потреба...
Лечу з тобою у світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929499
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 31.10.2021
Прикарпаття в буйноцвіті, високі трави, мов у намисті… Роса холодна, обпекла ноги , вона босоніж, немає іншої дороги. І навіть до хатини, рідної стежки, густий спориш, порозстеляв мережки. Кущі шипшини одягнені в зелені ягоди – корали. Гілки з шипами, на ногах лишали рани. Чи й відчувала, а чи й ні, від хвилювання, душа ніби у вогні. Спішить до сина, не бачились два роки. Певно піднявся тиск, пашіли щоки. Ой, що ж життя, ти робиш з нами. Із чоловіком чужими стали. Обіцяла приїде пізніше та зібралась швидко, вийшло раніше….
Ще раз погляне, ялини і пишні смереки, широко вряд, а там подалі уже виднівся й сад. Дерева густо, ніби прикрашають гори. То зблизька, а то, аж здалеку, чути звук сурми. За мить, трембіта вигравала весело. Вже прокинулося, рідне, напівпусте село….
Неподалік, попереду, свекрухина хатина, як не зайти, тож вже давно родина. Адже про неї теж не забувала, кожного місяця гроші посилала. Вона ж стара, немічна, вже років п’ять, лежача. Хоч й часто чула вслід слова,
-Ой, сину - сину, а твоя Софія ледача. І що то в школі за заробітки, чи не навчаться самі дітки? Пісень співати та шити й вишивати, в кожній хатині, цього навчить мати. Нехай би їхала на заробітки. А ти б пішов до Наталкиної тітки. Вона ще має силу, за мною пригляне.
У відповідь, ледь стримуючи сльози, з під лоба гляне. Все мовчить, а під серцем, щем до болю. І вже не вперше, дорікає долю.
Але ж кохала і він клявся в коханні. Їм соловей співав, спадали роси ранні. Роман руки потер, тож молоденька й на це кохання, дала згоду ненька. Щоби молодшу брав, проторочила всі вуха. І зразу нею, втішилася свекруха. Ніби все добре й народився синок Богдан, на жаль вже згодом, ніби в оселі був шаман. На пустому місці сварки і все частіше, кудись чоловік зникав. Малим Богданчик, її часто за рукав смикав,
- Мамо, а тато в тітки Наталки, рубає дрова, а я туди боюся йти, там висока кропива. Вона ж пекуча, а йти куди не знаю, де можна обійти. Та й тато кілька раз мене тягав за вуха, кричав, щоб за ним не йшов та щоб його, я завжди слухав.
І по щоках, стече не одна сльозина, поцілує, приголубить сина,
-Поглянь синочку, які в нас чисті небеса! А ні хмаринки, тож не журимося й ми. Я любий, напевно скоро поїду в найми. Подамся до Польщі, будеш з татом і бабусею пару років.
А він до її щічок притулив руки,
-Хай тато їде, ти ж маєш тут роботу, учителюєш. Принаймні гроші ж заробляєш. А він вдома і вдома, чому його, бабуся не пускає?
Обійме сина, знов душенька страждає. Ледь стримуючи сльози доводить сину,
-Ой любцю, зима попереду, нам дров треба, тож в його силі є потреба. Дрова закінчилися, піде в ліс, привезе машини дві –три, тоді вже й про це можна позбутися журби. Бачиш й бабусі кожного для все гірше й гірше, чи й дочекаємося, коли стане ліпше. Боюся зовсім не стане ходити, не знаю синку, як ми далі будем жити.
Біля вікна не раз задумалась… І нащо ця Наталка десь взялась. Жила в Росії, певно років десять, може й більше, батьки не раз казали,
-Добре живе, каже,що їй там ліпше.
Але приїхала, ні грошей, ні дитини. Хвалилась людям,
- Може б там і була, якби не було війни.
Це однокласниця його, можливо в них було кохання? Але відразу відганяла думку, на краще мала сподівання. Можливо допомагає так, по- сусідськи.Тож завжди дружно жили їхні батьки.
І рік за роком так минав, синок, вже ранець у руках тримав. Навчався добре, із сумом, матусю обіймав, за походеньки батька давно знав. Вона ж ховала лице в долоні, висушувала сльози ті, солоні. Думок багато та одного разу так допекло! Свекруха, майже лежача, щось гучно буркотіла й сваряче її,
-Софіє!Ти ба чого захотіла! Покинь ці надії! Хай він вдома господарює, а ти їдь. Кажу , його я не пущу, про це і думати забудь! Богдан уже підріс, бач, справжній Муромець росте. Не буде ж ходити, як циганське дитя обдерте. За мене не журися, хоч вам і набридли мої охи та я, іще поживу трохи.
Вона вже зібралася в дорогу, валізу підвезла до порогу. Тремтіло серце, як покинути хатину, то іще нічого, але ж дитину! Та, який вихід, іншого ж не має. Цікаво, адже й чоловік, чомусь не відмовляє?
По кутках гляне, ніби скрізь залягла журба.Чому ж настало таке важке життя? А, що кохання, - то напевно все міраж, думки джмелині - підкрадався мандраж.
-О, мамо, я вже тут, я встиг! Як добре, ще не поїхала ти!
До хати забіг Богдан, кинувся обіймати.
-Ой, синку- синку, що ж я за мати?!Бачиш, автобус за годину, я вже зібралась, поїду сину. Ти ж зрозумій , це тільки заради тебе. Щоб ти найкращий був у мене. Щоби навчався, як годиться! Можливо й татко твій зласкавиться. Чомусь на мене дивиться, як на тінь..
-О! Мамо, але ж тітка Наталка і він…
Не дала договорити, долонею уста прикрила,
- Помовч синочку, я це знаю, уже з тобою говорила.
У Польщі, їй і справді повезло, мабуть що усім бідам назло. Вона потрапила до поважної пані, що мала статки непогані. Побачивши диплом вчительки, гувернанткою її взяла і невагаючись, аванс дала. Навіть подарувала кілька суконь із своїх старих, дубових скринь. Пані - художниця, то ж часті гості. Кинула оком,
-Це щоби мала гарний вид, мені й тобі не мили кості.
Згущаються хмари, вбралась осінь у барвисті кольори. А згодом, за вікном морозні вечори. Минали довгі, зимові дні… У смутку. А почує голос сина, мріє про відпустку. Панянка, влітку мала летіти в Ізраїль на відпочинок. Вона ж, календарні дні лічить, в своїй кімнаті проронить кілька сльозинок. А син телефоном, вкотре підтримає словами,
-Мамо, ти не турбуйся, все добре і з бабусею, і з нами.
Так час спливав…. Роки минали, бувала вдома кожного літа, в цей час панянка мандрувала по світу. Лиш охоронець залишався в будинку. Вона ж втішилася таким довгим відпочинком. Хоч по приїзду, доводилося добре попрацювати. Тож треба побілити дві хати. Та й на зиму якісь закрутки зробити й дитину вечорами приголубити. А Роман, знаючи про її приїзд, ховавсь від зустрічі, певно боявся сварки, подивитись у вічі. Йшов на вирубку лісу,чи комусь ремонт зробити. Тож треба теж якусь копійку заробити. Але було, інколи і зустрічались, по приїзду, на стіл клала гроші, він усміхнеться й відразу ховає очі. Але похвалить,
-А ти молодець! Бачу задоволена, гарні гроші заробити вдається.
І більш ні слова, як і що? Себе втішає, добре, хоч не думає казна - що. Напевно ж про все вивідає у сина. А він щирий, розкаже, тож дитина. А , що ж кохання?! Десь заблукало, як відлуння і не повернеться, вже немає й сподівання.
Софія поспішала, давно цей день чекала. Ласкавий промінь ніжно торкнувся її обличчя. Від думки, на мить здригнулась, ну от, лиш два місяці й будем прощатися. Від хвилювання, на скронях помітно здулися вени. Різко зупинилась, але ж все добре, син вдало склав екзамени. Вона досягла своєї мети, в училищі навчатиметься. В душі з розсіяними думками, назад оглянеться. Роки прожиті в подружжі згадає, адже давно втрачене кохання, серце страждає. Тоді, вже буде краще розірвати всі стосунки. А сину, з Польщі надішле гроші й подарунки. Заради нього служитиме панянці, хоч давно зникли з обличчя рум`янці. І ніби пізня осінь вплітає в коси сиві павутини, але вона, на все згодна - заради дитини.
Аж ось і стежка… Нема на клумбі квітів, відцвівший кущ бузочку від вітру шелестів. То ніби зустрічав її привітно. За мить хитнулась, поглянувши в вікно. Наталю вздріла, в своєму фартухові. До обличчя відчула прилив крові. На мить завмерла та все ж вирішила зайти. Але ж не втече кругом хати. То ніби в серце ніж та треба гордість мати. Адже, хоч й колишнього коханого та все ж роками була мати.
Стиснуло в горлі, важко говорити, все ж наважилась двері відчинити.
Відразу, в ніс вдарив запах м`яти й чебрецю, уздріла розчервонівшу молодицю. Та махнула рушником й косо позирнула до свекрухи,
-Піду в себе знайду липучку, знов налетіли мухи.
Й ледь не спіткнувшись, вискочила з хати. Думка- стріла - Хай краще так, навіщо щось брехати.
З пустою тарілкою в руках, стара сиділа в ліжку, побачивши невістку, в очах з`явився страх і похапцем потягнула на себе рядюжку. Злісно звернулася до неї,
-Ану, забери тарілку! Три дні поспіль, варениками годують.Подай води, зап`ю пігулку. Але ж пенсію мою одержують. Кажуть ледве на ліки вистачає. А їм то що, напевно може брешуть, тож Роман гроші заробляє! Це добре, що приїхала, гроші чи долари поклади в шухляду, я ж втомилася, замучили, нехай приляжу. Та допоможи, накрий простирадлом ноги. Ти знаєш, не можу позбутися тривоги. Богданчик теж, пішов з ним у ліс працювати. Грошей катма, чому мало заробляєш, що ти за мати?!
В очах вогонь, знову мовчала, образи ті, вдала не помічала. А серце гупало, шаленіло. Одне бажання втекти - душеньку гріло. Ні… ні - помисли, погляд у вікно до неба. Дай Боже сили нині змиритись треба. Ніби не чула тих образ, колючих й не бачила тих поглядів, зміючих. Думка оса - Бач, що захотіла, знову долари на ліки! О, їй би сліз пролить ріки. Та лиш одна сльозина затремтіла на віях, думки холодні, ніби в сніговіях. Адже ці гроші заробляла для сина, ні, не віддам, хоча ми і родина. І тихо, наче й в хаті не була, в душі раділа, нарешті змогла! Все ж кілька раз, як йшла додому озирнулась, із болем в душі, криво посміхнулась. Чому раніше рішучості не мала? Навіщо молодість згубила, все прощала?
Вже за вікном стемніло… вона чекала сина й чоловіка. Дивилась до ікон, молилась, що вдома, сину буде втіха. Образи з смутком, у вечірній млі втопила, наскороруч пельменів наліпила.
Стрілки годинника бігали на циферблаті, важке чекання, на устах, раз у- раз відчувала сльози, солонуваті. Нарешті, різко відчинились двері, геть відступили, думки химерні.
Теплі обійми матері й сина, сповзла на плечі шовкова хустина. Син - легінь, ніжно в очі заглядав,
-Матусю, люба, я так тебе чекав!
- Як ти підріс, любий мій синочку!Дай же погляну, постій хвилиночку! Дай надивлюся моє янголятко!
Й погляд на двері,
-А де ж наш татко?
Це запитання, йому одне із неприємних. Якщо не мають почуттів взаємник, то що шукати винних?
-Та зараз розповім, він у бабусі.
Тільки тепер, помітив сивину в її волоссі,
-Мамо пробач, я нічого не зміг зробити, він там з Наталкою, сказав не прийде, там залишиться жити.
Вставало сонце і сідало… серденько спокою бажало. І задивляюсь нічкою в зірниці, здавалося, позбулася в`язниці. У піднебесся здіймались світлі мрії. Минуло кілька клопітливих днів.
Літній день, хоч і сонячний , привітний, все ж навівав смуток. Всі образи, Софія намагалася зібрати в жмуток. І по дорозі до автобуса, ніби на вітер викинути, в небуття, щоб той розвіяв, а вона думає лише про майбуття.
Посеред хати дві валізи на колесах. Сидячи, руки скрестила на грудях, бриніли сльози на очах,
-Синку, пробач мене і не суди строго, подякуймо цьому порогу. Попереду на нас чекає дорога. Квартиру винаймемо в місті, згодом будеш навчатися, а я, в Польщу подамся в серпні. Звичайно ти не будеш жити в розкоші, доки навчатимешся, буду посилати гроші.
Вже не маленький, за неї син у душі страждав, почервонів та все ж несміло запитав,
-Мамо, а як же твоє особисте життя?
Ледь вгамувала часте серцебиття. І ніжний материнський поцілунок у чоло.
-О синку, любий, моє кохання давно відцвіло. Все що було, вже давно полином проросло. Лиш гіркоту я відчуваю на устах, гляну на тебе, солод, бо попереду шлях. Твій шлях синочку, в світле майбуття, заради тебе, твого щастя! Я народила тебе на цей світ, тільки шкода, терпіла скільки літ! Отих принижень, зрад і неповаги, одна у ліжку, безсонні ночі, часті тривоги. Тільки заради тебе терпіла сину, топтала свою гордість, грішми підтримувала батькову родину. А може ти не пам`ятаєш, крім бабусі й сестрі перепадало.
-Та ні матусю! Просто знаєш… Мене це довго дивувало. Чому задовго все терпіла, пробач, вже бачу посивіла… А що ж далі, після навчання?
-Та я ж маю сподівання. Поїдемо в Польщу, ні це не жарт,тобі зробимо закордонний паспорт. Думаю там і ти знайдеш роботу. Я вже маю дозвіл на постійне проживання. Звичайно, якщо ти будеш мати таке бажання. Ну, а захочеш з батьком спілкуватись, я буду тільки на краще сподіватись. Твоє життя - тож сам вирішувати будеш. Все ж сподіваюсь і про мене не забудеш.
Широка траса, автомобілі в два ряди… Себе втішала, що їде не назавжди. Та нині, заради сина зароблятиме гроші , щоби його умови життя - були ліпші. Та ніби здалеку, підпливала думка за Україну. Шкода, що змушена покинуть свій край, родину. Поки що краще там, хоч й важко та треба виживати. Заради тебе синку, бо я ж твоя мати!
20.10. 2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929490
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 31.10.2021
І знову чорна пелена,
Як та, що застилає очі.
Миттєво іскри поглина,
Пожадливо, по-вовчи.
В пітьмі розтала далечінь,
Хтось зоренята наполохав,
Відрікся місяць володінь —
Могла їх викрасти й Солоха.
Тривога піниться, росте.
Здається, що у тім такого,
Коли над головою склеп
Нараз навис льодовиково.
Кричи хоч криком в темноту:
—Ні, не гасіть вівтар небесний!
Що ж, розмалюю пустоту
У кольори сама. Словесно.
І соняхами спалахне
Пітьма вечірнього безмір’я,
Косматий місяць муліне
Розшиє в нім жар-птиці пір’я.
А замість тінявих примар--
Птахи барвисті в леті схилом.
…Якби ж писать ще мала дар
Марії Приймаченко стилем.
Дякую, друзі, за Ваші експромти-продовження.
Я теж вирішили завершити недосказане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929148
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 31.10.2021
А справжні почуття народжуються в серці.
Енергія приливом і прибій.
То ж їм дано усе без масок і гримерки,
Ні за́ що не покинуть прагнень, мрій.
А справжні почуття не ліхтарі, не гаснуть.
Не замерзають льодом, не вода.
Любов в душі не потребує крику й гасла,
Прозора, світла, чиста, мов слюда.
А справжні почуття ми бережемо міцно.
Вузлом незримим зв'язані давно.
Таїна в них небес і зоряність космічна,
Цупкий сувій, із щастя полотно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929418
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021
Я не знаю, що мені готує доля,
І чи довго ще топтати ряст,
Але хочу, щоб країна процвітала,
І щоб в нас усе було гаразд.
Щоб не знали наші люди горя,
Позбулися всіх жахіть війни,
Небо мирне, сонячне і чисте
Над собою бачили вони.
Буйно ниви колосилися хлібами,
По весні цвіли, як у раю, сади,
Не хотіла молодь щастя десь шукати,
А верталися додому назавжди.
Піднімали фабрики й заводи,
Не шукали за кордоном мрій,
Там не гнули спини на чужинців,
Чорнозем щоб обробляли свій.
Не ходити по світах з торбами,
Наче ті нещасні жебраки,
Вже, нарешті, гордість свою мати
Й бути незалежними таки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929302
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 30.10.2021
Цей дзвінок
відволік від думок
надихнув написати...
***
Ми вас вітаємо! Ви зібрали шістсот гривень,
Мені з мобілки, нині прислали такий привіт,
Так сказать хочу,- Та йди до біса! Ба одкровень,
Чекає й думає, якщо жінці немало літ,
Сприймай по– іншому, уже наш навколишній світ?
Цей світ в якому, на жаль, стало побільше брехні,
Безкарність бродить по окрузі, ото лихачі,
Шукають лохів, дам дулю. Й стане тепло мені,
Так на душі, хоч й не бачать шахраї ледачі.
Та хтось таки, все ж поведеться, це я десь чула,
А, як шкода, що є прості довірливі старі,
В надії вижити, йдуть на компроміс, ждуть чуда,
Хтось, подарує їм більше грошви, в спокусі мрій,
Жаль голі лишаться в цій химерній, зрадливій грі.
Й що телефонів використання і смартфонів,
Життя покращить, доволі старої людини?
То курям, на сміх! Шкода давно нема кордонів,
Щоб ненаносить комусь втрати, геть без причини.
Посеред ночі СМС,*Привіт*- позбавить снів.
Та молодь тішиться, шукає марнових грошей,
Закони знають, та хто виконує їх у нас?
В країні знань, пізнають багато нових ідей,
І вихваляються, що живуть у прекрасній час,
Що обдурити можуть навіть по телефону…
Прошу вас люди, не видіться на такі дзвінки,
Занадто дорого, обійдуться подарунки.
30.10 2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929398
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021
У ви́рій відлетіли журавлі,
А з ними ра́зом - теплі дні яскраві !
Дере́ва го́лі, у туманній млі ...
Іскри́ться па́морозь вдосві́т на тра́вах !
Гаря́чі фа́рби зга́сли ... Ген в далі́
Похму́ра ски́рда, по́серед ріллі ...
В розо́рах свіжий мокрий сніг білі́є
Та ла́тка поля зо́рана чорні́є ...
Ген-ге́н за полем сірий, мокрий ліс,
Крає́чок со́нця із-за хмар видні́є ...
Осіннє сонце ... Сві́тить, та не гріє ...
А вітер зно́ву дощ до нас прині́с !
Холодний дощ ... Над нами десь завис
І, наче ма́ком, ле́две-ле́две сіє ...
Дріма́є я́блунька, про ве́сну мріє,
Намо́клі яблука колише на гіллі́ ...
Колю́чий вітер ... Кру́тить, шалені́є,
Заме́рзлі кві́ти хи́лить до землі́ !
Ледь-ле́дь сніжи́ть, та скоро захурде́лить
І білий са́ван зи́монька посте́лить !
А по́ки - сля́коть хлю́па під ногами ...
І осінь плаче зи́мними сльоза́ми !
Воло́гий холод ла́пає за плечі,
За шию кра́плі почали́ стіка́ти ...
Б'ють дрижаки́ ! Пора́ тіка́ти
У теплу хату ... Всістись коло пе́чі,
І ба́ять добрі ка́зочки малечі ...
А осінь - у віко́нце, спогляда́ти !
05.10.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929376
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 30.10.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2021
Обучение по углу[b]п[/b]лённой программе
***
Ранг чрезвычайного и полномочного 'осла
***
В полночь кур[b]с[/b]анты бьют 12 раз
***
Адрес по'учателя
Адрес от'равителя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929325
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 30.10.2021
Схилялись хмари, все нижче до землі,
В небі зоря, згасала в чорній імлі,
За мить заплакав, вітер з падолистом,
Ніби дорогу, їй встелив намистом.
Вона пішла, з нами не попрощалась,
Хотіла жити, дуже сподівалась,
Що переборить,страшенний вірус цей,
Адже всім серцем, любила світ, дітей.
Світліла мрія, зробить ще кращим дім,
Щоби любов й щастя панували в нім,
І на лиці, теплі усмішки завжди,
Молилась Богу, берегла від біди.
Сміх онучат, в будинку придавав сил,
Та не спроможна, була підняти крил,
Була надія, схилялась до ікон,
На жаль, душа злетіла у вічний сон.
Ще не знайшли, жодній людині безсмертя,
Майже два тижні, ти боролась зі смертю,
Моя душа, болить, не має спокою,
Кумасю - подруго, плачу за тобою…
Від серця зичу, всій родині співчуття
Нехай тобі, буде пухом рідна земля.
***
Скоро зима, потемніли дерев крони,
Про біди каркають горласті ворони,
А вірус тішиться, одяга обнови,
Ніяк не хоче позбутися корони...
І все частіше, нам несе печалі..
28.10.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929275
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 29.10.2021
Запахнула вишневим глеєм осінь
В повітрі, що тяжіє в гущі кав,
І першим сіном, що лягло в покоси
Та умліває в розмаїтті трав...
Глитвейном з прянощами: кардамону,
Гвоздик, мускатів, перцю, плюс імбир,
І свіжістю приємного озону -
У пахощах дає орієнтир.
Корицею із яблуками в струдлі,
Свіжозапеченім, що дух п'янить...
Моя ти осене, у свято, будні
Я дихаю тобою кожну мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929211
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021
Слова, як листя зірване із гі́лля
Розніс безжально вітер навсебіч.
В полоні осені усе привілля,
Туманний подих, журавлиний клич.
Дощу безбарвний накрапає бісер,
Дрібний цокоче, мов слова, слова...
Не гасне жовте полум'я узбіччя:
Кущі, дерева вбрані і трава.
Нічого не лишилось, тільки осінь
Стирає, ніби губкою, слова.
Мінливості царина і без лоску,
Як ніч міняє день, не спить сова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929208
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021
У переході музика звучала,
Журливі ноти, як осіння днина,
Сидів безногий, душенька кричала,
О, скільки бід на тебе є людино!
А скрипка грала - ніби плач дитини,
То завивала, як вовк одинокий,
Душа у відчаї, як сиротина,
О скажи Боже, чом світ такий жорстокий?
Летить по сходах,листя ніби в прірву,
Ним вітер грає, то здійме й знов кида,
Протистояти не може лукавству,
В житті зневіра, ніби в серці кинджал.
Війна позаду…за що боровся я?
І тягне руку, дайте хоч копійку,
А шурхіт листя- тихий шепіт здаля,
Кому тепер, потрібен… ти братику?
Смичок здригався, тремтіли сльозини,
Знов серце крає, спомин про вояків,
Бліндаж бомбили майже щогодини,
Жалів навіщо єдиний уцілів ?
Всі перехожі кудись поспішали,
Хтось посміхався, є й в чорній хустині,
Скорботний звук, час від часу вривався,
Ковід по світу, бешкетує нині,
О, скільки бід, на тебе є людино!
28.10.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929202
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021
Жаліється песиміст
Другу оптимісту:
- Вже не можна без проблем
Рухатись по місту.
Подивись, який кошмар
На вулицях всюди,
У аварії страшні
Потрапляють люди.
Катастрофи і теракти,
Бандити мордаті,
Прокидаєшся і страшно
Із ліжка вставати.
Оптиміст йому на те:
- Все ж таки проснувся?
Будь щасливий і радій,
Що сам іще взувся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929195
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021
На верф зайшов Езоп і наразився
на кпини корабельних теслярів.
На них усміхнено він подивився
і байку, що склав щойно, розповів.
– «Спочатку світ був хаосом та морем.
Зевс забажав – з’явилася Земля.
Води багато, – Геї він говорить, –
ковтни її, щоб виникли поля.
Ковтнула вперше – гори скрізь постали,
а вдруге – місце для рівнин спливло,
а після третього ковтка вже стане
і непотрібним ваше ремесло».
Мораль: насмішки, мудрому даремні, –
жартівнику ж приносять неприємність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929174
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021
Зажурилась мама нині:
-Нема, доню, нам добра!
Дорікала Василині:
-Уже дівка ти стара.
І зітхаю я, і плачу,
Ох, думки тяжкі мої…
Я вже виходу не бачу,
Так і будеш без сім’ї?
Я б і зятя шанувала,
Був би він мені, як син,
І онуків доглядала б,
Коли в яслах карантин.
-Старомодна ти, матусю,
Ширше подивись на світ,
Я гуляю й не печуся,
Що минуло тридцять літ.
І твої прохання марні –
Жити чесно, не гулять,
Ці дівки - старі й негарні
Зараз всі міняють стать.
Швидко зміниться картина:
Там не буде вже проблем,
Коли стану з Василини
Бравим хлопцем Василем.
Будеш ти тоді багата
І щаслива на виду,
Невісток тобі я в хату
Скільки хочеш приведу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929178
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 28.10.2021
Є в о́сені яскра́ві миті -
Коли дерева і кущі́,
Барви́стим по́кровом укриті
Й блука́ють, да́леч, десь дощі ...
Легенький вітерець ледь віє ...
Запа́хло лісом, чи́мось чистим -
Сосною і опа́лим листям ...
Чарі́вні дні - аж серце мліє !
* * *
Грайли́вий вітер відрива́є,
Від гі́лок, сто́млені листо́чки .
Вони не плачуть - тихо, мовчки,
Разо́м із вітерце́м кружля́ють ...
Немо́в метелики. Літа́ють
В сумні́м свої́м, останнім вальсі !
Та вітер врешті відпускає
І тихе́нько, після танцю,
Нечу́тно до землі́ сяга́ють ...
Вкривають зе́млю килима́ми,
Шурша́ть грайливо під ногами,
А по́тім міцно засинають ...
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/ddcb0f60dbdc4e6eb84c5927ba949618[/img]
26.10.2021 р.
Фото https://99px.ru/sstorage/86/2015/11/
image_860411151412001266287.gif
Фото http://www.graycell.ru/picture/
big/listopad3.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929108
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 27.10.2021
Місячна нічка, потішилась зірками,
Вже уступила, надала шлях світанку,
А він малиновий, здавалось ласкавий,
Припадав ніжно, на рожеву фіранку.
Переливались кольори, вигравали,
То веселково й ледь із сірим відтінком,
І ніби настрій, вони наш відчували,
Я все ж втішалась, твоїм щирим цілунком.
Поспішав ранок… як і твої обійми,
Теж такий теплий, як сонячне проміння,
Дві чашки кави, паруючі між нами,
Їх аромати, приводять до сп`яніння!
28.09.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929114
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 27.10.2021
Карнавал осінній не шкодує ласки,
З охри і буршти́ну, злотоперу - теж.
І дерева, ніби персонажі казки.
Видумка природи ще не має меж.
Кущики калини пурпурові нині,
Терен темноокий, в яблунь - ліхтарі.
Вітерець у танці, небеса - у сині,
Осінь-чарівниця грає попурі.
Саду сукні модні і костюми лісу.
Ексклюзив строкатий - мчить жовтневий кінь.
Листокрут в повітрі, десь - підкрався лисом.
Карнавал осінній - з сонячних краплин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928996
дата надходження 26.10.2021
дата закладки 26.10.2021
Мій подарунок кинули в сміття,
Була обгортка, бачте, неяскрава.
Поклала те, що в серці берегла,
А ось тепер така сумна розправа.
Лежить в пилюці скромно діамант
У грубій упаковці незугарній,
А я крізь сльози весело сміюсь—
Мої старання виявились марні.
Скажу тому, хто у пітьмі блука
І теплоти шукає серед льоду:
- Переболіло, більше не болить,
Самі в житті ми робимо погоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928978
дата надходження 26.10.2021
дата закладки 26.10.2021
[b]Л[/b]іта, ніби птахи злітають у вирій,
[b]Е[/b]нергію вміло сплітають у мирі,
[b]Г[/b]отуються тихо у небо злетіти,
[b]К[/b]расою сумління душею прозріти.
[b]О[/b]хоче злітають, щоб щастя піймати,
[b]Ю[/b]рливо осінню красу зустрічати.
[b]Х[/b]орошим манерам - нетреба учити,
[b]О[/b]біймами осінь потрібно любити,
[b]Д[/b]одати у настрій любові ще келих,
[b]О[/b]здобити ніжно красу її велич.
[b]Ю[/b]пітером навіть прикрасити небо,
[b]К[/b]етяги калини та силу лелеки.
[b]Р[/b]оздмухать повітря, полинку здійняти,
[b]О[/b]біймами ніжно весь світ обійняти,
[b]К[/b]расу милих квітів з'єднати із листям,
[b]У[/b] далеч злетіти маніжну і чисту.
[b]Є[/b] море любові у світі безмежнім,
[b]В[/b]еселка заграє у серці бентежнім,
[b]Ж[/b]оржина всміхнеться - осіння красуня,
[b]Е[/b]легію чути чарівним відлунням.
[b]П[/b]олинем з тобою у чари осінні,
[b]А[/b] далі подружимось зовсім нарівні,
[b]Н[/b]отатки з красою зберем у рядочки
[b]І[/b] ніжно впіймаєм її, як листочки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928969
дата надходження 26.10.2021
дата закладки 26.10.2021
Місячна повня розлита на ліжку -
Сяйво стікає по простирадлу -
У позолоті зробило доріжку...
Нічка співає двом серенаду.
В парному танці сплітаються руки,
Ковзають тіні - швидко, поволі...
З першого такту зіллялися звуки,
Пара з'єдналась вузликом долі.
20-24)-10-21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928957
дата надходження 26.10.2021
дата закладки 26.10.2021
Край неба палає -
То сонце згорає -
І так кожен вечір.
У спалахах - сила!
Розпушують крила
Хмарини лелечі,
У світлі - рум'яні,
Горять, полум'яні,
А попіл -- на плечі
Нічним сновидінням...
Мережаться тіні,
Снуються, чернечі.
Тумани уранці
Принишкли в мовчанці,
Готові до втечі -
Чекають предтечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928859
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 25.10.2021
З шулікою лисиця в дружбі.
Шуліка звив гніздо на дубі.
Лисиця вирила нору
в коріннях дуба: в ту пору́
вони ще товаришували
та жити по сусідству стали,
тож треба вам розповісти́,
що з ними сталося в житті.
Минуло часу не багато,
як народились лисенята.
Пташки у яструба тоді
теж вилупилися в гнізді.
Отож – ідилія, та й годі:
лисиця полювати ходить
у ліс, а, часом, і в село,
щоб молоко завжди було.
Шуліка теж полює з неба,
бо пташенят кормити треба,
та якось, мов наврочив хтось,
бо полювання не вдало́сь.
Побачивши – нема лисиці –
схотілося підступній птиці
забрати двоє лисенят
в гніздо на харч для пташенят.
Приходить матір з полювання –
пропали діти, скрізь мовчання
та кров, сліди пташиних ніг –
збагнула, хто зайшов до них.
ххх
І не помстишся: височенний
дуб виріс... Поряд гай священний
ріс біля лю́дського села –
там в жертву хтось приніс козла.
Птах повертався з полювання –
схопив, поніс до гніздування
те, що було на вівтарі.
Жар в нутрощах не догорів –
вітрець подув, вогнем спокути
гніздо вмить спалахнуло всюди
і впало вогнищем згори.
Приходили до дуба люди
події зрозуміти суть.
Мораль: хоч як людина судить,
на світі є ще Божий суд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928950
дата надходження 25.10.2021
дата закладки 25.10.2021
Вірш для поета – білий журавель,
Який весна несе з коханням першим.
Під осінь лірик, голову задерши,
Вбирає сум, що вирієм пливе.
З’єднався з віршем… крила – їх розмах:
Величний, гордий, у натхненні дужий.
І неважливо – сонце чи калюжі,
Діймає спека чи сніжить зима.
Крилата муза, мов журавка та,
Невидима… кружляє – не спинити.
Їх дві душі лягають в кожен витвір,
Співець до серця пару пригорта.
Ти не сполохай риму їм, дивись!
Бо іноді вона примхлива панна,
Розсердиться – й розтане у туманах,
Прямуючи від них в безмежну вись.
Хай зачіпає слово за живе
І з хвилюванням стукає у груди:
«Яка краса, ви подивіться, люди!» –
радіє світу білий журавель…
Надходить ніч, без метушні й суєт,
Стихає шум в буденній каламуті.
Нарешті, можна власний світ відчути!
Зринають в небо Муза і Поет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928926
дата надходження 25.10.2021
дата закладки 25.10.2021
/рондель./
Стрункі, замріяні тополі…
Верхівки – ніби купола,
Їм осінь зо́лота дала,
З туманів зріти блідочолих.
Сади в покорі похололі –
Вона зухвальцям лист зняла.
До неба тягнуться тополі
Верхівки – ніби купола.
Жагучій пані на престолі
Жовтневий вітер оду склав –
Вогню, шаленства справжній сплав:
Скриплять рядки їй мимоволі
Стрункі, замріяні тополі…
/Надихнула картина Віктора Крижанівського "Задумались"/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928701
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 25.10.2021
В который раз, я грущу о тебе,
В который раз, вспомню ласковый взгляд,
В тот чудный вечер при полной луне,
Когда совсем, уж созрел виноград.
Ты с моих губ, нежно пробовал сок,
Слегка обняв, вдруг поклялся в любви,
А я дрожала как младой листок,
В душе крича, ты замуж позови!
Моей мечтой - тебя называла,
И песни пела, писала стихи,
Но скажу честно - подозревала,
Что за плечами, ты прятал грехи.
В душе сомнение не подвело,
Однажды вечером, в кафе с другой,
Наверно мне, увидев, повезло,
Решила с сердца- навсегда долой!
Уж сколько лет, я до сих пор одна,
Ты словно лето, в памяти моей,
Наговорилась с осенью сполна,
Но не хватает, улыбки твоей.
В вечерний час, знаю ты не со мной,
Как солнца луч, вернись и обними,
Ведь без тебя, не обрету покой,
Я всё прощу, только любовь цени!
Стих написан к картине.
21.10.2021г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928789
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021
С каждым годом теряем надежду,
Что придёт «золотая пора».
Вспоминаем всё чаще, как прежде
Жизнь добрее и проще была.
Отмечали мы праздники шумно.
Целый город не спал в эту ночь.
Всё же утро встречали разумно.
Отводили в детсад нашу дочь.
Мы общались с соседями тесно.
«Забивали козла» в домино.
А картёжный дурак, всем известный.
Отвлекал от походов в кино.
Сыновей мы на фронт провожали.
И сдержать было слёзы невмочь.
Сообщали они про медали…
Ликовала лишь младшая дочь.
Пронеслось по стране лихолетье.
Не дождались возврата ребят…
Нет покоя теперь на планете.
До сих пор ещё пушки гремят.
Злобный вирус всех косит подряд.
«Трын-траву» раньше зайцы косили.
А мы пели, что «нам всё равно»!
Но сегодня на скорбной могиле -
Мы застыли. Немое кино.
Смерть с косой не щадит никого. 23. 10. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928781
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021
Медики з усього світу
Знов тривогу скрізь забили:
-Якщо щеплень від ковіду
Ви ще досі не зробили –
Є серйозна заковика
(Це підтверджують експерти),
Що ймовірність є велика
Вам від вірусу умерти.
Я хвороби не злякався -
В мене гірша катастрофа,
Бо кредитів я набрався
Став, як та собака в блохах.
Всі банкіри й кредитори
З мене погляду не зводять,
Де я тільки повернуся -
Так слідом за мною ходять.
Від ковіду в цьому світі
Не дадуть мені умерти,
Відкачають, паразити,
Щоб позичене все здерти.
Обіцяли мені в банку
І колектори-бандити :
З заробітками такими
Я ще довго буду жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928778
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021
Ми знов ідем по роздоріжжю дат,
Де літня спека навхрест із зимою,
Послухай, чуєш? На осінній лад
Дощ плаче правду, що завжди зі мною.
А ти зажди, зостанься, линуть дні –
Сьогодні, завтра, завтра, завтра…
Ці шелести дерев чомусь сумні,
І я шепочу – не щезай, як мантру.
Так боязко, так болісно іти
В порожню зосенілу невідомість,
Ніщо – і все в однім, є я і ти,
Що буде потім, згодом, нас натомість?
І скільки протече води,
І скільки перестріне ще печалей…
За теплий обрій губ моїх зайди,
Щоби не думати про те, що буде далі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928757
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 24.10.2021
Любов як злочин
Або ж форма божевілля
Створює окремий простір,
Вимір кімнати,
Де завжди можна сховатися.
З часом усе обростає
Новою мовою,
Яку розуміють лише двоє.
Євангеліє для двох,
Де звістка не прагне послідовників.
Обведи мене колом
Від світу,
Він не зворушує мене,
А розчаровує,
Добиває.
З ним я марнію,
Розчиняюся з кожною
Суперечкою.
Лоб мій твердий,
Але це не сила,
А наївна впертість.
Тобі я не хочу нічого доводити,
Тільки розповідати історії,
Вигадані, правдиві, страхітливі.
Проказування оживляє,
Зворушує,
Дає надію,
Що до мовчання ще довго
Й довго говорити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928752
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 24.10.2021
На ярко-зелёном газоне
Красуются пышно пионы.
Конечно, они не пижоны,
Им нет никакого резона
Себя выставлять напоказ –
Прекрасны они без прикрас.
Пионы к тому благосклонны,
Кто ими вполне восхищён,
Кто щедр на улыбки, поклоны,
И счастлив, и просто влюблён.
А рядом басисто шмели,
В пыльце обвалявшись цветочной,
Свои разговоры вели
О деле и важном, и срочном;
Что им облететь – столько надо
От клумбы цветочной до сада.
И тут ещё эти пионы,
Раскрывшись вчера поголовно,
Душисто пылают на всю
Округу – открыто, вовсю.
Прекрасное разнообразие –
От белого до тёмно-красного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928737
дата надходження 23.10.2021
дата закладки 24.10.2021
Здибалисє Штефце з Штефком
На вузькій дорозі,
Як здиба́лисє нераз -
Та тепер в тривозі.
Як то дальше людьом жити,
Щепитисє, не щепити?
-Я тако ти, Штефцю, скажу
Ну, як тра, то тра,
Видно прийшла на всьой люд
Вот така пора,
Що всім траба защик брати
І нема чо ту гадати.
- Нє, чекай, я що баран
Вірити в сей балаган?
Чо здорового щепити,
Ту заразу в него лєти?
Захворів - то защик дайте
Й за вар'ята не тримайте,
Бо се грип, а не чума,
Як каже моя кума.
-А мій кум все в масці ходит,
Каже се повітрє шкодит,
Коли защик ще прийме,
То го на́пасть не возьме.
Вот прийде слабість до него,
А він має франца сего
Й нутро скаже:"Йди. Вступисє!
За нещеплених возьмисє.
Я маю зарази трошка,
Так для себе, чайна ложка".
Тому, Штефцю, ти не злисє,
А йди Фрайзером штрикнисє.
-Нє, чекай, се примусівка?
Заміж мусит вийти дівка?
За кого їй хтось там скаже
Й навіть твару́ не покаже,
А ти хочеш жий не жий
Не збагну я сего, вбий!
Знов нас к... поділили,
За вопшивку смальцю влєли,
Знов в нас будут "чорні" й "білі"
В єднаковім людскім тілі.
Сварки в хатах, колективах,
Розбрат кормитьсє на жни́вах
І так в нелегку годину
Добиває ту родину,
Розриваючи надвоє,
Бо вони ж "праві" обоє.
-Що ми, Штефцю, можем знати,
Лиш так можу ти сказати,
Ніби всьо до того йде,
Може й єнче ще буде́,
Мо корони і нема
Й всі защики надарма.
21.10.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928612
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 22.10.2021
[b]Ж[/b]ени ([b]С[/b]ени, Т[b]а[/b]ни, Т[b]о[/b]ни) исчезают в полдень -
работа работой, а обед по расписанию
***
За двумя [b]т[/b]айцами погонишься -
ни одного не поймаешь
***
[b]За[/b]лёты во сне и наяву
***
Воры в за[b]г[/b]оне. Во[b]в[/b]ы в законе
***
Судебное раз[b]д[/b]ирательство
***
Копи[b]я[/b] царя Соломона
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928648
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 22.10.2021
[b][u]Етюд осінній.[/u][/b]
І знову - осінь ... Запала́ла
Барви́стим кольором гаїв.
В черво́нне золото прибра́ла
Покро́ви вікових дубів.
Видні́ються зелені шати -
Стоять ялини, як солдати,
Зеле́ний колір у сосни́ -
Не сплять, чека́ють до весни !
Сірі́є мокрий сніг в розорі,
Чорніють при́брані поля
І зо́рана на пар земля.
Холо́дне й сіре все надво́рі ...
Ще й мокре - під нога́ми твань !
Журба́ і сум, куди не глянь !
[b][u]Зимовий етюд.[/u][/b]
Нарешті. Зра́ння забілі́ло !
Вночі́, нежда́но, випав сніг !
Все білим са́ваном укрило
Дзвенить в двора́х дитячий сміх !
Мале́ча, вправна й галасли́ва,
Із сні́гу ліплять справжнє диво -
Величну бабу снігову !
Рум'янощо́ку, як живу !
Із моркви - ніс, з вугли́нок - очі,
На голові́ відро блищить !
Малеча рада, аж пищить !
Дурі́ють, на дворі́, до ночі,
Мороз міцні́є, сніг скрипи́ть.
Пора іти, село вже спить !
[b][u]Етюд весняний.[/u][/b]
Прийшла весна, вже потепліло.
Ще вчора хру́сткий сніг, попли́в !
Струмо́чки ніжно задзвеніли,
Похмурий ліс зазеленів !
Набу́хлими в брунька́х, листка́ми,
З-під сні́гу - ніжними ростка́ми,
Зеле́ним ко́льором сосни !
Чима́ло зе́лені в весни !
Чуть-чуть гойдає віти вітер ...
Узбіч у проліску стоять,
Тенді́тні квіти-первоцві́ти -
Чарівна Божа благода́ть !
Так рано, та вони не сплять -
Проснулись ве́сноньку стріча́ть !
[b][u]Літній етюд.[/u][/b]
Тихе́нько пле́ще ніжна хвиля,
Скрипить розжарений пісок,
Прийшло, нарешті літо миле !
Ще не нали́вся колосок,
Уже́ відхо́дить полуни́ця,
Та я́гід по́вно, подиві́ться -
Черешня хи́лить вниз гілля́ !
Соло́дка, пле́кана, своя !
Додолу фрукти тя́гнуть віти,
Садо́к перетвори́всь на рай !
Тут - що захо́чеш ... Вибира́й !
На клу́мбах са́мі ніжні квіти,
Зали́тий сонцем небокра́й !
Чарі́вний, милий, рідний край !
І хо́четься у ньо́му жити ...
[b][u]20.10.2021 р.[/u][/b]
Фото https://files.liveworksheets.com/def_files/2018/
11/25/811250145145494/811250145145494001.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928642
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 22.10.2021
[i]Пишу не я… це осінь кольорова,
ЇЇ ж бо зачин: пелюстки троянди
у млості кави нашої веранди.
Мені ж – розв’язка із глибоких ран тих,
Тернових.[/i]
Не лист це, а здається, серця сповідь
Й душі, що наскрізь світиться відверто,
що за святе кохання ладна вмерти.
І віршів з невідправлених конвертів
Розмова.
[i]Це не послання… осінь по дібровах
Зриває листя у туманах сивих.
Скуйовдить вітер падолисту гриву –
І Ви впізнаєте мене в поривах
З півслова…[/i]
Не я звертаюсь – повінь пурпурова,
Мої ж слова завмерли в безголоссі,
Рядками – я? Та ні, то Вам здалося…
«А я кажу – листи! – зрікає осінь –
З л ю б о в і.
/Художник Edward Cucuel./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928644
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 22.10.2021
З гумором
Ой, ходила до Миколи, учора я,
Поливала огірочки, всміхалася,
Він про інше подумав, горіли очі,
Як той птах щебетав -Дочекайся ночі.
А я дівка гонориста, круть задом й пішла,
Іще чого не хватало, щоб за козла йшла,
Бо ж високий, гандрабатий, ще й худющий,
Ніс кривий, горбатий. Правда він неп`ющий.
А на другий день, чекав сусід Кирило,
Та воно б нічого, але морда - рило,
Те підгорля, з два кіло, аж смалець блиска,
Погляд хитрий і їдючий, ну справжня лиска.
Але ж хочеться на танці, не йду одна,
Бо Іван зустріча, колись була жона,
То старий гуляка, клявся, давно любить,
Та мені, зізнаюсь, від нього, аж нудить.
В парку музика звучала, щаслива я,
На підборах, сяють очі, дивлюсь здаля,
Незнайомець підморгнув. Ой, буду твоя,
З ним у танці в парі, аж крутиться земля.
Кучерявий, високий, з лиця гарненький,
Шепотів, що підем, у сад зелененький,
Притискавсь, я ж чманіла, хтіла цілунку,
-Ось для кайфу візьми, посмокчи пігулку.
Враз нахабно, гладив стегна, мацав груди,
Не дай Бог, хтось побачить, засудять люди,
Затремтіла від спокуси, аж злякалась,
Відчувала, біді бути, от попалась!
Після танцю, бігла ланью, як найдалі,
Де й розвіявся страх. Вдвох на сіновалі,
Тож на стежці за мить, Миколку уздріла,
Ніби рідні, в обіймах, прогнать несміла.
Що давно, він мене любить, відчувала,
На той носик, горбатенький, пальчик клала,
Ніжний дотик, поцілунки, ой кохались,
Присоромились зірки, між хмар ховались..
04.10.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928613
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 22.10.2021
Замужество - это влюблённая пара,
Замужество - это надёжный причал.
На свадьбе звучала шальная гитара.
Небесный Отец их союз обвенчал.
Им аист младенца на крыльях приносит.
Создав им уютный семейный очаг.
Супруги все тяготы стойко выносят.
И держат достойно родительский флаг.
« ЗА МУЖЕСТВО» орден положен влюблённым.
Бессонные ночи и доблестный труд.
Семейный вопрос до сих пор нерешённый.
И многие семьи в разлуке живут…
Как дорого в старости искра вниманья!
Её ты лишь с молоду должен зажечь.
Тебя не спасут в поздний час оправданья.
Поскольку любовь не сумел ты сберечь…
Семейная жизнь - настоящее СЧАСТЬЕ!
Семейный очаг - в нём покой и комфорт.
С годами приходит зима и ненастье.
Уже не удастся разжечь тот костёр…
Никто не подаст тебе в старости торт.
21. 10. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928525
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 22.10.2021
/Вільний переклад слів пісні С.Кузнєцова./
Місяць осені бродить у парку,
Де зустрілись з тобою дітьми.
Іще вчора було дуже жарко
І про осінь не думали ми.
Та вона нагадала про себе
Школярами та купою хмар.
Нам до школи сьогодні не треба –
Ходімо у парк!
Приспів:
Зовсім непомітно
Ми прийшли удвох в холодний парк.
Це – прощання з літом,
Осінь привела сюди.
Рідні сквер і ліс вдягнули золотий розкішний фрак
І осені дим, і осені дим, і осені дим…
Парк спустілий, людьми не зігрітий.
Але вірний та відданий друг.
Галасливо промчалося літо –
І затихло… зсіріло навкруг.
Пожовтіли самотні стежини
Листя ранок прощання нагнав.
Ллються, ллються краплинки
І в тому не їх вина…
Двірника ледве ноги тримають,
П’яну лайку доносить туман,
Краплі хлищуть сердегу нагаєм:
Ох, скоріше б настала зима…
Заважати не стали йому ми
Бубоніти під мокрим плащем.
Бо невдячну він справу придумав –
Змагатись з дощем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928569
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 22.10.2021
В обіймах хмар, осіння днина поспіша,
Разом із сонцем ховається за обрій,
За цілий день, доволі зморена душа,
Ніби в раю, тепло пізна, тишу й спокій.
Притихла річка в зеленім жабуринні,
Та течія, майже зовсім непомітна,
Гойдалась ряска змарніла, в ластовинні,
На ній листочок сповитий в павутині.
Малий, жовтенький, мерщій летів до річки,
Не попрощався, навіть із берізкою,
Мріяв поплавать у водиці, хоч трішки,
Та на шляху зустрівся з павутинкою.
Схилився вечір, в обіймах прохолоди,
Все причаїлось, колисалося в дрімотІ,
Маленькі рибки, не водять хороводи,
Лиш яснить зіронька посеред німотИ.
20.10.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928542
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 21.10.2021
/вольный перевод И.Я.Франко./
Зачем приходишь на заре
во сне?
Волшебным взором, точно стоном
Твои глаза влечёт
ко мне –
Они – как дно крыниц студёных.
Твои уста – немы в окне.
Какой упрёк, укор страданьем,
Несбыточный огонь желаний
В закате, средь страстей агоний
Появится – и снова тонет
во тьме.
Зачем приходишь на заре во сне?
Горда ты в жизни и надменна,
Сорвала бурю в сердце верном.
Кричит душа моя в огне
С гитарою наедине
в струне…
В пучине жизненных рапсодий
Идёшь ты улицей – проходишь,
Поклон мой вежливый – и что ж?
Ты не посмотришь, не кивнёшь.
Хоть знаешь, знаешь, точно знаешь,
Как без взаимности мне трудно,
Что так люблю я безрассудно
И как в гряде тех дней беспутных
Всю боль, стихи все при Луне,
Я сердце сжав, сложу на дне.
О нет!
Являйся ты хотя бы в светлом сне.
Мир без тебя, что слеп, бездушен –
Не нужен!
Так пусть же сердце, что в заботе,
как жемчуг, что застыл в болоте –
всё чахнет, сохнет, как труха,
Во сне на лик твой оживает,
хоть в жалости живей играет,
чтобы, как все, я отдыхал.
И того чуда золотого
узнает счастья молодого,
желанного и рокового
Греха!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928479
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021
Палають розкішшю жоржини
І пишністю, і буйністю кущів.
Затримавсь погляд на хвилину:
В пелю́стках крапельки густих хлющів.
І квіти свіжістю вражають:
Ранковий розсип теплих кольорів,
А вітер бавиться, мов жаром,
Один лиш раз вони цвітуть на рік.
Палають розкішшю жоржини,
Барвисті сукні - осені наряд.
На них дивилася б години,
Яскравий колорит прикрасив сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928464
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021
Втішає душу світанок веселковий,
Гілки колише, вітер легкий, ранковий,
Наче в колисці загойдує поспати,
Щоб було легше прохолоду приймати.
Осінній подих - ряснить намистом роси,
Злегка куйовдить берізці віти- коси,
Ледь – ледь тремтить, одяглася в нове плаття,
Жовті листочки - прикраса верховіття.
І задивляється, в небесну синяву,
Дні сонні й тиша, скоро стануть наяву,
Все ж огорнула хвиля милих почуттів,
В зимові дні, надивиться весняних снів.
Курли прощальне, хоч й навіяло нудьгу,
Та світлі мрії з вітерцем зняли напругу,
Він заколисував, як малу дитину,
Ніжно запрошував у осінню днину.
І я світанком, і новим днем любуюсь,
Вітаю осінь, відчуваю, що живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928445
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 20.10.2021
Осіння днина, будня й ненатхненна,
Коня хапає за вузди й стремена:
— Стиш, гливий, свій шалений біг.
У стомі жовтень опустив рамена.
Невже цей листограю рай даремний
І витрухне, немов моріг?
Ті гобелени, викладені з хистом,
Звуть шемранням беззубої. Без зиску
Їх смуток звірчить у сувій,
І прийде інша, чиста, норовиста,
У парі з груднем—витязем плечистим
Й пломіння кине в сніговій.
…Була, була ж залюблена у осінь,
В гаї притихлі, майже безголосі,
В поділ калюж—колиску хмар.
Тепер мені більмом і сонце косить,
Мовляв, дивись: а небо-то не росить—
В карафках Божих весь нектар.
Не росоточі вечори й світанки,
Не пахнуть ними ночі м’ятно й п’янко,
Та знаю: річ не в тім. Не в тім…
…На сплін цей посміхнулись колежанки:
—У вірші драма? Прикра забаганка.
Бентег по вінця й так в житті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928397
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 20.10.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.10.2021
[i] /альба/[/i]
- Привіт, коханий! Віриш, моя любов – безкрая,
Ти тут – і вірне серце, як вперше, завмирає…
- Нарешті, люба, поруч, до тебе рвавсь, єдина,
Дай обійму: для щастя є лічені хвилини –
Поїду спозаранку.
І шепочу я палко хмільному небокраю:
- О вогняний розлучнику, чекай-но! Я благаю!
Два серця спраглих пристрасних палають в дві жарини,
А далі – знов розлука: сів на коня – й покинув…
Чекай, не йди, світанку!
( А́льба (окс. alba — «ранкова зоря») — ранкова пісня, скарга закоханих на
неминучість розлуки з настанням ранку. Обов'язковий елемент - форми слова "світанок", "зоря", "ранок" в кінці строфи.)
Фото - інтернет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928354
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 19.10.2021
Сіренька пташечка, жвавенька,
Літала низько над водою,
Чомусь здалось не веселенька,
Хай налюбуюсь, я тобою.
Лиш кілька злетів й полетіла,
В гаю на неї ждали друзі,
В очах сльозинка затремтіла,
В гніздечко впала. А в окрузі….
Лунає пісня понад гаєм,
Ховалось сонечко за обрій,
Ця мить - прощання, з рідним краєм,
Вже відлетіть здатна у вирій.
Болить сердечко, палить печаль,
О, як шкода́, таке це життя,
І відліта пташина у даль,
Так крикнуть хочу- Не відлітай!
03.10.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928286
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 18.10.2021
В душе светло невероятно –
Когда родное янголятко,
Вдруг подойдет
и спросит внятно:
- Скажи-ка, деда,
ведь недаром
По тротуарам и базарам
Бежишь ты, натирая пятки,
Скажи – а где же шоколадки?-
Недаром и не понарошку
В душе светло,
тепло без меры,
Когда аллеей,
парком,
сквером
Идешь –
воробышком ладошка
Согрелась,
нежно приютилась
В твоей руке.
Неторопливо
Шаг примеряешь
шага
ради,
Что равен,
может быть, полпяди,
И думаешь о том:
– Недаром
Идет себе такая пара –
Шажок и шаг,
в руке – рука,
Как бы аршин и два вершка.
По доброй воле разлучится
Им сложно.
А вокруг синицы,
Сороки, голуби и прочие
Пернатые –
свистят, стрекочут,
Воркуют,
радуясь, наверно,
Приходу нашему
и хлебным
Обильным крошкам.
Нам же в радость –
Их пенье при любой погоде.
- Quo vadis?- слышится
-Quo vadis?-
на птичьем – звуки
или, вроде,
латынь слышна,
что в переводе –
-Куда идёшь, или идёте?
- Кво вадис? – чуется
– Кво вадис?
Куда идешь, моя ты радость?
Куда идешь, моё ты счастье?
И нам с тобой ли
разлучаться?
И нам ли быть
с тобой в печали,
Когда мы столько прошагали
Аллеей,
парком
и недаром,
Подобно нашей –
тротуаром
Гуляют пары, пары, пары…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928238
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021
Музи́ка-жовтень грає на шарманці,
Мелодія розніжено-чутлива.
Багаття згасло, в'ється димом ма́на,
В осінній день думки чомусь мінливі.
Прийшов би тихо і не потривожив,
Листом пожовклим впав би біля неї.
Вона, мов рожа, і рум'яна й гожа,
Мільйон не треба, досить однієї.
Осіннє щастя пахне вже морозом.
Самотній лист кудись завіє вітер.
І знову ма́на: ніжно квітне роза,
Шарманщик-жовтень йде осіннім світом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928232
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021
Скоро в шефа іменини,
Тридцять років - це не жарти!
Мало бути якнайкраще –
Доля сплутала всі карти.
Все прикинули зарані:
Треба боса здивувати –
У престижнім ресторані
Його будемо вітати.
Гарна зала, фотозона,
Кухня наша - не корейська,
Не якесь там ’’В Робінзона’’,
Тут культура європейська!
А сюрпризом, що здивує,
Буде головна цукерка:
Танець свій йому присвятить
Знана в місті стриптизерка.
В відділах здали всі гроші,
Підготовка йде невпинно,
Шеф у настрої хорошім –
Все удатися повинно.
Іменинник наш завзято
Танцював і веселився,
Насолоджувався святом,
Був тверезий, не напився.
Тамада всім об’явила
Для сюрпризу час пророчий,
І пов’язкою закрила
Ювіляру ясні очі.
Повели, відкрили очі,
Він застиг… І в цю хвилину
У відомій стриптизерці
Впізнає свою дружину!
На шесті вона крутилась,
Граціозно вигиналась,
Усміхаючись, шляхетно,
Поступово роздягалась.
В шефа мову відібрало,
Заікаючись, белькоче,
Руки жестом показали,
Що додому він вже хоче.
Свято луснуло, як булька,
Стало все на півдорозі,
Під столом валялись кульки,
Розійшлися всі в тривозі…
В офісі в нас пекло зараз,
Керівник - темніше ночі.
В них - розлучення. Збулися
Всі слова мої пророчі.
За сюрприз (моя ідея)
Додалось мені турботи,
Ювіляр мені помстився –
Вже шукаю я роботу.
На увазі, друзі, майте:
Завжди, в будь-яку годину,
Досконало зразу взнайте
Все про шефову дружину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928195
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021
Давно дрімала чорнява нічка,
Спокійні хвилі... плекала річка,
Здаля лунали звуки журавлині,
Й йому не спалось, як малій пташині.
В човні гойдався… імла туманна,
Потай підкралась й жура неждана,
Мов чорний птах, жодної зорини,
По плечах холод, як дочекатись днини.
Тож непомітний в кожній метушні,
Ніби сховався в річковій імлі,
Чиста вода.. душевний плескіт хвиль,
Печаль вгамує. І сердечний біль,
З темною нічкою сам розділить,
Сльозу сховає - може зцілить.
А береги, давно бачили сни,
В собі тримали давні таїни,
Для нього це - супутники життя,
З ними з`єднати б своє майбуття.
А ще б у небі, декілька зорин,
Й літала мрія, не був би один,
Пархав би з нею - не старий сокіл,
Хоча самотність й дарила спокій….
Але хотілось її позбутись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928178
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021
Нині кажуть, що я стара,
Та нехай і тріпочуть!
Як осіння, сумна пора,
Чи образити хочуть?
Свіжим оком подивлюся,
Ледь багряно- червоні,
Барви сяють, веселюся,
Та й подякую долі,
До свічада - мені скажи,
Правда вмить, червонію
Моє личко, ти освіжи,
Нехай я змолодію.
Літо бабине минає,
Чуть цвіркунчика співи,
Сивину в коси вплітає,
Не душевні мотиви.
Розстелилась радість до ніг,
Дозріває малина,
Мабуть скоро посипле сніг,
Зарум`янить калина,
Скоро зиму, зустріну я,
Тож літа проминають,
Он лелек, уздріла здаля
Вже вони… відлітають.
Та в душі, ще квітучі сни,
Й злата осінь так вабить,
Відчуття теплої весни,
До цих пір, ледь голубить.
Онучатам радію я,
В мене їх, є багато,
Як збереться всякчас сім’я,
У будинку, то свято!
От і думаю, так собі,
В небі мрія зазорить,
Сміло дам, протистій журбі,
Тож нехай хтось позаздрить.
Нині кажуть, що я стара,
Язиками стрекочуть,
Миють кості -все задарма,
Та нехай і бурмочуть!
15.10.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928109
дата надходження 16.10.2021
дата закладки 16.10.2021
[b]Я[/b] пройдуся рідними стежками,
[b]З[/b]наю, зачекалися вони,
[b]А[/b] душа вирує вмить думками
[b]Х[/b]вилею вже пишуться рядки.
[b]О[/b]хоплю простори всі безкраї,
[b]В[/b]альсом закружляю в унісон,
[b]А[/b] у слід всміхаються так далі
[b]Ю[/b]ністю війнувши мені сон.
[b]З[/b]атремчу від подиву і сміху,
[b]Г[/b]ідно обійму усе святе,
[b]А[/b] місця дарують мені втіху
[b]Д[/b]ихання любові дороге.
[b]К[/b]ращого не знайдеш ти у світі,
[b]У[/b] тобі і сонце, і тепло,
[b]В[/b]ітер нахиляє ніжні віти,
[b]К[/b]олихає і моє чоло.
[b]У[/b] глибинку милого серденька
[b]Т[/b]ихо спогад покладу в рядок,
[b]О[/b]бів'ю турботою гарненько
[b]Ч[/b]истотою ніжністю думок.
[b]О[/b]х, краса чарівністю милує,
[b]К[/b]рає моє серце і п'янить,
[b]П[/b]ізнаю, а мить мене дивує
[b]О[/b]браз і чарує і щемить.
[b]Д[/b]ихає і ніжиться в глибинці,
[b]А[/b] буває знову затремтить,
[b]Л[/b]истом розів'ється у краплинці
[b]І[/b] наснага знову забринить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928092
дата надходження 16.10.2021
дата закладки 16.10.2021
Тихе́нько кінча́ється ба́бине літо ...
Ла́гідний вітер, небе́сна блакить,
Ще при́язним сонцем окі́лля зігріто,
І павучо́к - ген у небі летить ...
Та раптом зміни́лося щось спозара́ння...
Нічка холо́дна, мороз досвіта́ння,
Небо рапто́во, немов потемні́ло -
Ні, не похмуре, воно - посині́ло !
Ро́си, сьогодні повітря умили,
Свіже, пахуче, ним дихати легко !
Видно за о́брій - дале́ко-далеко,
Ключ журавлиний над обрієм квилить !
Бабине літо нежда́но скінчи́лось ...
Осінь, краса́ золота́, наступи́ла !
Чарі́вний мольбе́рт, біля гаю розкрила,
Фарби барви́сті з пеналу дістала,
Навкру́г озирну́лася, поворожила
І пе́нзлем чарі́вним пейзаж дописа́ла -
Кра́сеня ясена вділа в бордо́ве,
Окинула по́глядом - вийшло чудово !
На клена зеле́ного - зо́лота я́сного,
А в верхові́ття - ще й трішки багря́ного !
З пи́шною вишнею - за́вжди морока.
З лівого боку їй треба червле́не,
З правого - жовте, а ззаду зеле́не !
Та вишня у нас - неймові́рно солодка,
То хай покрасу́ється, поряд із кленом !
Осінь всміхнулася - всяк тут чуду́є
Берізка-капри́зка, і та вереду́є,
Хоче той колір, що з білим пасує !
Про́сить крім жо́втого, ко́лір зелений,
А ось і дубо́чки. Немо́в навіже́ні -
Бажа́ють, щоб ша́ти були із прінта́ми,
З прико́льними на́писами, з вензеля́ми
Осінь люб'язно до них посміхну́лась,
Трі́шки подумала і відверну́лась.
На очі коси́нку собі пов'яза́ла,
І знов за роботу, з завзя́ттям, узя́лась !
Пе́нзель чарі́вний в руках аж літа́є,
Фарби нао́сліп, навкру́г розкида́є !
Кра́пельки фарби - роя́ми злітають,
На ша́ти дере́в і кущі́в потрапля́ють !
Бри́зки летять невпопа́д, як попало !
Червоним, оранжевим, скра́шене листя,
Дубо́чки прибра́лись - в багря́нець вдягли́ся,
А осінь сміє́ться : - Всім-всім щоб дісталось !
Ба́виться ко́льором і весели́ться !
Темним бордо́вим, роже́вим, як квіти,
А жо́втих відті́нків - то вік не злічи́ти !
Майсте́рний художник, як є - чарівни́ця !
А що в неї ви́йшло - самі́ подиві́ться !
Милу́йтеся ба́рвами - осінь у лісі !
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/5500080f1d282eb5abc57081a5a4bce2[/img]
14.10.2021 р.
Фото http://4.bp.blogspot.com/-Zs5Zns0su-I/Ve7iD71EBRI/AAAAAAAABD0/_WJbJaffk5Y/s160
0/%25D0%25BE%25D1%2581%25D1%2596%25D0%
25BD%25D1%258C.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928062
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 16.10.2021
День у кабінеті шефа
Неспокійно починався:
Щось кричав по телефону,
І до когось матюкався.
Головний бухгалтер першим
В його двері вже не пхався:
Втік в своє робоче крісло
І паперами обклався.
Всі по відділах принишкли,
День ставав темніше ночі,
Не дай, Боже, керівництву
Враз потрапити на очі!
Шеф у гніві викликає
Свою вірну секретарку:
По команді ’’Струнко!’’ стала
Перед ним дебела Дарка.
-Водія,- кричить,- негайно!
Довели чорти до стресу!
Відлучитись мені треба
Задля свого інтересу!
Іподром за мною скучив,
Кажуть, гнів знімають коні,
Трохи верхи покатаюсь –
Таке право є в законі.
-Та я миттю,- каже Дарка,-
Буде тут водій відразу,
Бо кобила ваша зранку
Вже дзвонила аж три рази!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928004
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 15.10.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2021
(диагноз, вроде бы, не подтвердился,
ждём результаты гистологии и пр.)
~
Дней шестьдесят ещё до января...
В окне напротив кто-то моет раму.
Сгребают листья дворники (всё зря),
сзывают звоны верующих к храму.
И ностальгия в душу, как пацан –
через забор, прокралась незаметно,
как в детстве пальцы греет мне стакан
с душистым чаем с мятною конфетой...
Как женщина, стоящая в окне,
когда-то отмывала стёкла мама.
Я помню (шесть, наверно было мне), –
читал усердно: ма-ма мо-ет ра-му,
и Ма была тогда так молода,
лучилась вся неудержимым светом...
Сглотнул, – забрало время все года,
и красоту украло незаметно.
Я отвернулся, чтобы слёзы скрыть,
не жаловалась мама, мама – стоик:
она терпеть не выносила ныть,
но выдавали запахи настоек,
что Ма сдаёт... Сегодня банный день, –
я помогаю немощной помыться.
Она ворчит, что одолела лень
её, и даже есть сама ленится...
Смущаясь, прикрывает наготу –
не свыклась и стыдится мама сына.
Мочалкой аккуратно спину тру,
не сильно, ма? Кивает: мол, не сильно.
Ведём неторопливый разговор,
расчёсываю волосы гребёнкой
волнистой, уцелевшей с давних пор,
когда сама была ещё девчонкой.
Наш разговор житейский обо всём,
ведь жизнь её, как целая эпоха.
Расспрашивает о житье моём...
Ни слова как ей ночью было плохо...
Чай допиваю сам на кухне я,
отвёл её прилечь, устала мама...
Мне врач сказал: «Ей срок до января».
В окне напротив мама моет раму.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927892
дата надходження 14.10.2021
дата закладки 14.10.2021
Тепло не охолоне
Війни луна встромилася у простір,
В усе життя, пронизує стріла наскрізь.
І справжнє в хаосі знайти непросто.
В очах, немов мрячить, торкає дика різь.
Вже людство умивається обманом,
Чужа байдужість стелить килими навкруг.
І віруси гуляють, мов тумани,
Лиш сонце втомлене лягає все ж за пруг.
У дні новім зібрався холод віку,
І черствості хтось знову забиває цвях.
А душі мокнуть, чи знайдуться ліки?
Тепло не охолоне в чуйних лиш серцях.
(Вірш надрукований повторно. Розумію, що хтось завівся і робить шкоду, але, що б не робив цей шкідник, ТЕПЛО НЕ ОХОЛОНЕ )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927753
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021
Ой моя, берізко, чому зажурилась?
Певно осінь нині… навіяла смутку
До водиці низько, нащо нахилилась?
Його мабуть хочеш… утопити хутко?
Полум`яне сонце…. розсіва проміння,
Уплітає злато в зелені листочки,
По них глянці скачуть, краса неймовірна,
Віддзеркалюються сріблені зірочки.
Поспіша водиця, хоч безвітря повне,
Несе смуток її і рве на частини,
Я присяду поруч, думок цілий човен,
Прихилюсь до неї, ніби до дівчини.
Ой моя, берізко, час не зупинити,
Хай потішить осінь! У сукні строкатій,
Ти подібна феї. Чаруючі миті
Посміхнутись ваблять, підіймають настрій.
01.10.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927759
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021
Треба ж дівці Валентині
Отакою вдатися!
Все грішила й пішла нині
В церкву сповідатися.
По порядку розказала,
Де й коли кохалася,
З ким, які стосунки мала –
Батюшці призналася.
Емоційно пояснила,
Як не треба плодитись,
Чоловіків, хлопців вчила
В ліжку як поводитись.
Швидко службу піп відправив,
Звільнив церкву від роззяв,
Після сповіді у Валі
Номер телефона взяв.
В семінарії не знали
Сексуальну втіху цю,
Слава небесам - прислали
Валентину-грішницю!
Пояснив, що в неї вдома
Буде ще молитися…
Захотів святий отець
Дечого навчитися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927761
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021
Ой, як важко стало жити,
Шматок м`яса не купити,
Всі патіжки - тиснуть шиї
Тонеш ніби в чорториї.
В душі туга…. Недостатки,
Не дають ночами спатки,
Вже вклонивсь жінці і Богу,
І відправивсь у дорогу.
За кордоном заробітки,
Щоби й вам, достатньо дітки,
А дружина, як вдовиця,
Дуже гарна молодиця,
У подушку сум ховала,
Часто ( мужа) виглядала.
Його серденько чекало,
А грошей, увесь час мало,
Без інтиму кепське діло,
І не раз страждало тіло,
В повний місяць, аж волає,
Та не зрадить, бо кохає…
Минав час… роки збігали,
Чи жили, чи існували,
Зірка сяяла зарання,
Виглядала до світання.
Ну нарешті… тепла зустріч,
Голубки… всілись пліч - о –пліч,
Та чому ж тут веселиться,
На висках сніжок сріблиться.
Темна нічка… скрип перина,
Тож чека, мліє дружина,
Чи проснуться всі почуття,
За мить згасли, як та свіча.
Ніби згар… стиснуло горло,
Гіркі сльози, то не порох,
Іх подушка приховала,
І дружина… задрімала .
В душі розпач, де ж та сила?
Чужина занапастила,
Втекли мрії.... небесами,
Що ж ти доле, твориш з нами…
( чорторий - великий вир)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927565
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021
Мне не хватает мудрости твоей
И наших разговоров у торшера
Нет, я не жалуюсь сейчас тебе, поверь
Я всё могу...как ты того хотела
Ты помнишь,говорила - стану гладью
Пройдут года - войдёт в меня покой
А я живу как будто перед казнью
Всегда на острие, хоть волком вой
Но не пуста. Ещё носитель света
Ещё доверчива, порой, к его речам
Пока жива слегка душа моя поэта
Но как же грустно без тебя всё это, мам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927563
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021
Посивіли брови в чорнобривця.
Крапле жаль імлистий з-під повік.
Май же спин, борвію-довгогривцю,
Не втинай його короткий вік.
Він би сам хатину-самотину
Перед часом кинути не зміг.
Мідяками розсипа́всь вздовж тину,
Відкупне оплачував й беріг.
До хилкої прикипів оселі,
Темних вікон в майві павутин.
Про життя квітуче в цій пустелі
Під кілкою памороззю снив.
Посивіли брови в чорнобривця,
І штрикає боляче кришталь,
Й співчуття не спинить довгогривця…
Та кого проймає ця печаль?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927531
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021
Перше вересня у школі –
Дзвінок сріблом розливався,
Сьомий клас теж, як ніколи,
Веселився й дивувався.
Наяву це все, чи сниться?
Витріщались учні всюди:
Їхня класна керівниця
Збільшила в три рази груди!
В клас зайшла педагогиня,
Вражені замовкли діти:
Була горда, як Богиня –
Як красу таку втаїти?
Думав Петя: -От потвора!
Хоч учителька привітна,
Гроші, що здали на штори –
Пішли зовсім не на вікна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927529
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021
Ваш голос до щему приємний,
Розніжує спрагле нутро,
Нам ніч напинає шатро.
І ллється струмочок таємний
Палких почуттів, філігранний.
Шепочете ніжно на вушка
Важливе — втамовую дух,
Приймаю словами, на слух,
Згинається місяць, як дужка…
Всі таїни знає подушка. 8/10/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927501
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021
В небесній тиші мерехтять зорі,
Ніхто й ні чим, вже їм не завадить
А місяць ніби маяк у морі,
В окрузі сяйвом, мінливим гладить.
Зірок мигтіння придає краси,
І вже світанок, покида нішу,
Часом із лісу чути голоси,
Птахи й листва - порушують тишу.
Збирає нічка, в кошик зірочки,
Та ваблять очі, фарби світанку,
Хоча б на час лишилась залюбки,
І посміхнулась ясному ранку.
Та не ведеться, все так у житті,
Лиш вечір манить і сонце в ліжку,
Й світанок – красень, збере фарби всі,
Аж зачарує, встелить доріжку.
Господар - ранок, всівсь на ослінчик
Землю пробуджує, шле цілунки,
І золотий, тепленький промінчик,
Пригріва ніжно, придає трунку.
09.10.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927495
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 09.10.2021
Оста́нній павучо́к у вись злетів,
На ниточці тонко́ї павутини !
Клин в небі закурли́кав, журавли́ний,
І в теплий край, у ви́рій, полетів !
Здійня́вся дрізд, до зграї в небо злинув
І весь співо́чий ка́гал відлетів !
І ко́жен з них, свій рі́дний край покинув
І вже не чуть в гаю́ пташи́ний спів !
І ні́кому віта́ти сонце співом,
Дзвеніти в лісі ди́вним перели́вом -
Настане че́рга тихих сти́лих днів ...
Ще й білим са́ваном всю зе́млю вкриє
І за́мість співів - вітер тут завиє !
Та й побажа́є тихих зимних снів ...
07.10.2021 р.
Фото https://www.psychologos.ru/images/zhuravlinnyi-klin-1024x671_1414528914.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927424
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 09.10.2021
Маленька дівчинка Іванна
У школі вже Буквар вивчала,
Взяла газету на дивані
І тихо по складах читала.
Тут першокласниці неясно:
У-крав-тодор - не зрозуміло.
Таке велике слово класне –
Дізнатись більше закортіло:
-Дивись, матусю, ось Тодор,
А що украв - не написали,
А красти - це ганьба й позор,
Таке у школі нам казали.
-Це слово,- каже мама Люда,-
Його придумали не Боги,
“Укравтодор” - це такі люди,
Які в нас дбають за дороги.
Вони так гарно розписали
Свою роботу для народу,
Та скрізь вибоїни дістали
І водіїв, і пішоходів.
У Міністерствах - там не бачать:
Яка б пора в нас не настала,
Асфальт, пісок і щебінь, наче,
Корова язиком злизала.
Відкрити кримінальні справи –
Хто тільки в нас за це не брався:
Який Тодор, де й скільки вкрали –
Про це ніхто ще не дізнався!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921337
дата надходження 04.08.2021
дата закладки 09.10.2021
Осінні крила тріпотіли у мовчанні.
Все розуміючи, любов жила.
Утомлена у мріях пристрасті й печалі,
Любов без права на любов, не мла ж.
Окутана табу і падолистом смутку,
Пора осіння пізніх почуттів.
До серця притуляла хризантемний жмуток,
І вогник у вікні без сна мигтів.
Продовження немає в сталої любові,
Мов горобини ягода, гірка.
На грані злочину злетіло б тихе слово.
Любов без права - скеля не крихка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927418
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021
Один за одним з дерев летять листочки,
В танці кружляють, припадають до землі,
Моя ж троянда, пелюстки втрача, мовчки,
А я думками, гублюсь в ранковій імлі.
О, осінь знаю і з цим треба змиритись,
І повтішатись барвистим падолистом,
Час мала з квітами, я насолодитись,
І чарувало, тепле, сонячне літо.
Ранкові роси блищать коштовним сяйвом,
І до землі виграють й ледь- ледь стікають,
Перемішалися з багряним покровом,
Красу і сум, увесь осінній сховають.
08.10.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927390
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021
На небі хмари-саквояжі,
Вагою кожна — кілька тонн.
Серця співають в унісон,
Зірки висвітлюють нам пляжі.
Приховують дерева тайни
Під кронами крилатих мрій.
Ти подихом сказав, що «мій» —
Ковток повітря життєдайний.
Стелились рушниками долі
Троянди-квіти на вустах,
Здавалося, зриває дах,
Як цілувались ми поволі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927359
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 07.10.2021
[b]Ч[/b]и бачив ти в світі, сильнішу за неї,
[b]О[/b]крилену сяйвом, чарівну, як фею,
[b]М[/b]илуючи очі красою, серпанком,
[b]У[/b] гомоні вітру, даруючи ранки.
[b]У[/b]милась росою, убралася в шати,
[b]К[/b]расуню чарівну, ні з ким не зрівняти
[b]Р[/b]озли́лась рікою, мереживом вкрилась,
[b]А[/b] поряд левада напрочуд змінилась.
[b]Ї[/b]ї неповторність летіла на крилах,
[b]Н[/b]адія і віра - були її сила!
[b]О[/b]хоплена сяйвом, сіяла, мов зоря,
[b]С[/b]хилялась тихенько, як втомлена доля.
[b]У[/b] вирій, мов пташка з любов'ю злітала,
[b]М[/b]ені мелодійно ще пісню співала.
[b]Н[/b]адія і віра - були її друзі,
[b]А[/b] звуки лунали у милій окрузі.
[b]Т[/b]ихенько схилилась і сили зібрала,
[b]А[/b] потім піднялась та гучно сказала:
[b]К[/b]ріпіться, рідненькі, у Вас моя сила,
[b]А[/b] разом держава в нас буде щаслива!
[b]Л[/b]евада всміхнулась, засяяли зорі,
[b]Ю[/b]рливо ожили зажурені долі,
[b]Б[/b]оротися будем, бо нас не здолати,
[b]А[/b] нашу державу - ні з ким не зрівняти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927297
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 07.10.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2021
— Чого волію? Більше б нам довкіл краси.
—То ти гадаєш, що в нас її замало?
Трава, бач, жовта, а в пацьорках із роси,
допоки сонце попасом не зіщипало.
Хвилястій річці хвилювання додаси,
якщо до рання в ній сполохаєш дрімоту.
Щосил тормосять гай пташині голоси…
В окрузі нашій місць прегарних є достоту.
—Краса не лиш гармонія тонів і барв,
а й милосердя, розум, доброта людини.
Багатство наших душ—неоціненний скарб.
Загубиш—вже не знайдеш в гонці-біганині…
Явімо ж мудрість і не втратьмо, не губім
того, чим наділив наш образ сам Всевишній—
й нам буде милим світ, і далі голубі,
І осені найперші подихи затишні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927259
дата надходження 06.10.2021
дата закладки 06.10.2021
А мне стихами хочется кричать,
Спасаясь от рутины повседневной.
И падая с планшетом на кровать,
Я улетаю в мир другой вселенной.
И в этом мной придуманном раю,
Я рву проблемы, как бумагу в клочья.
Там на тебя в любой момент смотрю,
И цветом радуги играет строчка.
Шепчу тебе я лёгким ветерком,
- Люблю, люблю, горячими губами.
Обняв душой и искренним стихом,
Где каждый штрих рисую лепестками.
С тобой встречаю утренний рассвет,
Храню в себе, что было между нами.
Я самый яркий в твоей жизне свет,
Мы венчаны однажды небесами.
Словами, что бесхитростны- чисты,
Я шлю свои сердечные приветы.
И оставляю в соцсетях посты,
Тому кто, как и я хранит секреты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927255
дата надходження 06.10.2021
дата закладки 06.10.2021
Ти відкриваєш обрії в мені —
Такі солодкі та незнанні —
Мелодії звучать органні,
Зворушують єство углибині.
Обоє віднайшлися у юрбі —
Енергій сонячних сплетіння,
Танцюють в парі наші тіні…
Ти відкриваєш і мене в собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927193
дата надходження 06.10.2021
дата закладки 06.10.2021
Втішає душу світанок веселковий,
Гілки колише, вітер легкий, ранковий,
Наче в колисці загойдає поспати,
Щоб було легше прохолоду приймати.
Осінній подих - ряснить намистом роси,
Злегка куйовдить берізці віти- коси,
Ледь – ледь тремтить, одяглася в нове плаття,
Жовті листочки - прикраса верховіття.
І задивляється, в небесну синяву,
Дні сонні й тиша, скоро стануть наяву,
Все ж огорнула хвиля милих почуттів,
В зимові дні, надивиться весняних снів.
Курли прощальне, хоч й навіяло нудьгу,
Та світлі мрії з вітерцем зняли напругу,
Він заколисував, як малу дитину,
Ніжно запрошував у осінню днину.
І я світанком, і новим днем любуюсь,
Вітаю осінь, відчуваю, що живу.
05.10 2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927099
дата надходження 05.10.2021
дата закладки 05.10.2021
-Ну шо, Ганю, як фасолі
Чи вродили бараболі,
Морква, бурєчок, капуста,
Чи динє вже стала тлуста?
-Та шо, Штефцю, ти сказати
Нє, нема чо нарікати,
Сего року всьо нівроку
Патісони, кабачки,
Япка, вишні і грушки.
Що вродило, то вродило
Й всьо на наші руки,
Восени ніхто в селі
Не вмліває з скуки.
Викопов барабольки
Тра перебирати,
На садженнє, для свині,
Решта споживати.
-Так, так, Ганю, а ще в ліс
Не гріхо́м сходити,
Би на свєта соснєнок
І губ закрутити.
Надушити ще вина,
З яблок мармуляди,
Наквасити капустів
І то всьо до ляди.
Би запа́стисє на зи́му,
Ніц не змарнувати
Ну і купу закруто́к
Ще тра вштампувати.
-А ще, Штефцю, кукурудза
Стоїт, акі ліс,
Шульок сего року такой
Нівроку си вріс.
Буде вже, що курці дати,
Свини, качці, гусці,
Що позичилам вторік,
Віддати Марусці.
Збіжє такой сего року
Вродило наславу,
Спечесє бала́бушків,
Зробитьсє забаву.
-Вот се провду ти сказала,
Свєта - то свєте
І ґаруєм цалий рік
На застіллє те.
Бо прийде цьотечна вуйна,
Шваґер, тета, зєть,
Дітлахи, а ще сусіди,
Людей з двадцєть п'єть
І на столі, як то звикле,
Мишчина на мисці,
Що там не буду й казати,
Знаєм ще в колисці.
-Вот ти мені порадь, Штефцю,
Я не добіга́ю,
Що з дрібними бурєчками
Я зробити маю,
Бо в ямі мені згниют,
Шкода́ й викидати,
А ще дрібну моркву
Не знаю де впхати.
-Зроби борщову́ заправу,
Я реципес дам,
Легше борщ тоди варити
Він варитьсє сам.
Береш всього по дві кили,
Моркви так цибулі,
Помідорів, бурєчків
І трошка фасулі
(я фасулі не даю,
перец замінєє,
бо від неї та заправа
чєсо́м тай стрілєє).
Бурєчок тра відварити
Так цалий з фостами,
А вистигне, обібрати
Легонько руками.
Треш його на грубу терку,
Помідори кришиш,
Цибулю півкільцями
Й моркву не залишиш,
Нарізаєш колами
І до банєка,
А далі приправу
Додає рука.
Півлітри волії, так само води,
Стакан цукру, сто грам солі
І оцту туди
Сто пєдесєть грам тра влєти
Всьо то файно помішєти,
Так тушити до години,
Розки́даєш по баньках
Так, як є вот, закрутити
І заправа вже в руках.
Їсти можна, як салат
Й до борщу даєсє
Ніц сє, Ганю, не змарнує,
Вік живи, вік вчисє.
-Всьо, нема чо ту сидіти,
Тра йти щось робити,
Би не згнило, не пропало
І дав Бог спожити.
04.10.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927010
дата надходження 04.10.2021
дата закладки 04.10.2021
Лимонна скибка місяця вмостилась вище хмари,
Переспівали тишу мелодійні цвіркунці.
Сканує пурпуровий обрій води Ніагари,
Голублять річку перші сонцесяйні промінці —
Натхненно виціловують неугомонні брижі.
Зигзагами літають чайки в пошуках рибин,
Гаргари лопотять крильми — стають на водні лижі…
З нічних копалин виринає день новий, з глибин. 2/10/21
P.S. Моя світлина 2/10/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927032
дата надходження 04.10.2021
дата закладки 04.10.2021
Осінній день бере в полон,
Складає з листя оригамі…
Серця співають в унісон —
Я насолоджуюся Вами... 4/10/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927031
дата надходження 04.10.2021
дата закладки 04.10.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2021
Навчання в школі - це життя основа.
Веде учитель учнів всіх до знань.
Звучить щодня із уст премудре слово,
В очах дитячих стільки здивувань.
Учитель! Він творець, шліфує душі,
Частинку серця свого віддає.
Торкається потреб, проблем насушних,
Добра і честі приклад подає.
Він світоч людства у духовнім світі,
В надійних, теплих всі в його руках.
Живе учитель лиш у своїх дітях,
Наставник у житті, в майбутній шлях.
(Шановні колеги, вітаю Вас з Днем учителя! Бажаю Вам нових звершень, значних досягнень та великих успіхів! Хай всі ваші старання та зусилля роблять наш чудовий світ ще прекраснішим! Міцного Вам здоров’я, величезного терпіння, радості та внутрішньої гармонії, поваги та щирої вдячності від учнів та батьків! З повагою Світлана Михайлівна)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926938
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021
Місяць над обрієм, ніч розсіває зорі,
Не спить Світлана, смуток приховує в морі,
Вона під вечір, знову зашишиться одна,
Та все ж її, зігріє вірність лебедина.
У дальній рейс, нині відправиться коханий,
Морськими хвилями, він ніби увінчаний,
З дитинства мрія бачити світ, мандрувати,
Хоч дуже важко - не хоче розчарувати.
Корабль відчалював, нестримати й сльозини,
З ним відпливали світлі, щасливі хвилини,
У душі в кожного надія й сподівання,
Оберігатиме… в дорозі зірка рання,
Хоч підкрадалась думка - тепер світ жорстокий.
Вірить повернеться, коханий, кароокий.
***
Згодом не чути звуку мотора й вдалині,
Розпочиналися буденні, моряцькі дні,
Під сплескіт хвиль й муркіт, море ховало думки,
Та календар, як втіха, лічив дні розлуки.
І борознило судно, моря й океани,
Сонячний зайчик, на воді - очі Світлани,
Йому ввижалися, добрі, світлі, привітні,
Море у штилі. Мав повернутися в квітні,
Та не судилося, як мріялось, гадалось,
Ніхто не ждав та несподівано так сталось.
Уповні місяць… зрадливий і ненаситний,
Йому б творити, злодіяння, непохитний,
Неначе в змові з вітром, розгулялось море,
Могутні хвилі, раз -у- раз … жага покори.
Ніби розгнівався всемогутній Пасейдон,
Корабль хилився, за мить потрапив у полон,
На жаль далеко, землі не видно й маяків,
Мов кінець світу, вода косила моряків.
Й вантаж топився, під гугіт сиренних звуків,
Наче непотріб, який заважав розгулятись,
Та від напасті, чи зможе хтось віддалятись?
Коли глибини, здатні в себе втягнути все,
В штормовій трясці, лиш Бог удачу принесе.
А море гнівно і безжально вирувало,
Свист вітру, звуки, так поводилось зухвало,
Тряскіт судна, уламки вниз, наче до пекла,
Нічне відлуння, гучний скрегіт здіймавсь до неба.
На його щастя, рятувальний круг на хвилях,
Відчуття радості, стремління, як вітрила,
Плавун умілий, хоч виснажений, але смілий,
На якийсь час, здавався зовсім оп’янілий.
Перед очима Світлана, той ніжний погляд,
Знову ввижалось - дотягнутись й вона поряд,
Та віддалялась, чомусь кожної хвилини,
Як ніч ховалася, напередодні днини.
***
Бринів світанок, нарешті вгамувався шторм,
Його надія грала барвами понад норм,
То блескіт морських вод, веселка кольорами,
Вселяла віру - кохана спасла чарами!
Хоч так далеко, все ж між нас є нить єднання,
Дитям радів, що виживе - мав сподівання.
Вітрець лінивий, здаля доносив гул судна,
Невже я виживу? О доле милосердна,
Даруєш щастя й один шанс на виживання,
Але зуздрівши, на мачті прапор, вагання,
Враз стисло душу, скам`яніло младе тіло,
Свідомість втратив, за мить, водою покрило.
Три дні й три ночі, обкурені пірати п`ють,
Артур лежачий, маряться хвилі, в лице б`ють,
Мов з велетенської печі, із нього йде дух,
І відчував, що інколи, зовсім втрачав слух.
Та час лікує всі рани й душевні кризи,
І поступово, відійшли життю загрози,
То вже не сон і не кошмари, а наяву,
На душі весело, вже дививсь у синяву
Чистого неба. Повітря придавало сил,
Йому б злетіти, втекти, але немає крил.
***
Пройшли роки, їх п’ять, навіть й кроку по землі,
У морських хвилях, мрії - розбиті об скелі,
Життя піратське, сьогодні повезе чи ні?
Та, як позбутись? Душа палає, у вогні.
Як арештант, на шлюпці не втечеш далеко,
Жити, змиритись, зі злодіями нелегко.
О, де ж та воля, жаль, відчаю не позбутись,
Хоча й озлоблений та змусили прогнутись,
І підкорявся, в надії , що скоро втече,
Від нерішучості, в грудях тисне, аж пече.
Сонливий місяць, морську гладь вкрито туманом,
Пирати п`яні, в дрімоті разом з атаманом,
Розчарування, пропливли майже пів кулі,
Втекти уплав?Так то ж на вечерю акулі.
Жага життя на волі, з болем серце крає,
Думка про втечу, неначе свічка згасає,
Та неумисно, почув розмову піратів,
Скоро земля. Втечу - мав кілька варіантів,
Напевно доля, знову дала шанс у житті,
Він веслувальник, шанс - не зрадить своїй меті.
***
У темноті не розібрати, що за люди,
Скрізь метушня, мо» не помітять, втекти, куди?
Мабуть вже втретє, до човна ніс якісь пляшки,
Тремтіло тіло, розвернувся, біг навпружки,
Може здалось, чи справді ніхто не помітив,
Такий засмаглий, як усі, цим себе захистив,
Ще борода й волосся майже нижче плечей.
Тікав у ніч, подалі від неприємностей.
Так довго біг і все вперед, куди не знати,
Далі від моря, щоби уникнути страти,
Пірати вміли безжалісно убивати,
Зухвалу честь і свою гордість захищати,
Одне втішало, позаду зникала мова,
Зовсім не чути, гулу судна і шуму моря.
***
Літневий ранок, сонце промінням виграє,
Пестить обличчя, ніби з новим днем вітає,
По тілу біль, кров на подертих руках й ногах,
У душі страх, сум`яття, сльозини на очах.
Погляд зневіреного, вмить усмішка, - Що втік?
Посеред хащів, з цікавістю поглянув у бік,
Здається пагорб, як побачити місцевість?
Де я знаходжусь? За мить охопила радість,
Тільки тепер, дійшло, за ним немає погоні,
Сльози рікою, на колінах у поклоні.
Здригались плечі, лунали слова молитви,
В розчаруванні, що зовсім немає грошви,
У голові гул й слова втіхи, ніби поряд,
-Не падай духом! Поспіши в напрямку моря!
Шукав очима, здалося голос жіночий,
Ніби Світлани, такий же ніжний, співочий,
-Моя кохана, ти мій ангел охоронець,
Придай же сили - не втратити мені терпець.
Три дні по хащах, безсилий, в харчах потреба,
Кров на підошвах, пам`ятав, до моря треба,
Вузенька річка, змійкою спускалася униз,
Поміж дерев, жінка- індіанка несла хмиз,
Вже зрозумів - це один з індійських островів
Вкотре моливсь, щоб не потрапить до ворогів.
***
За шматок хліба, три роки робота в порту,
І цим втішався, ладен служити і чортУ,
В надії, потай, на судно потрапить вдасться,
Знав у житті, на усе треба мати щастя.
Темніла ніч, рибальське судно відпливало,
Так тісно в бочці, тримавсь й гірше бувало,
Кричали чайки, навіювали печалі,
Думки клубком, роїлися, летіли вдалі.
Згадав роки, як у дитячому притулку.
Дуже хворів, відмовився випить пігулку,
Тоді в каструлі, в доволі малій, сховався,
Зате вже потім, перед дітьми хизувався,я
Ото був спритний! Та думки кудись тікали,
Втрачав свідомість, ведіння - величні скали.
***
Не знати скільки, він пролежав, тиждень чи два,
В білих халатах люди, чув англійські слова,
Раптом над ним,нахилився якийсь чоловік,
-Мені здається, тебе бачив позаторік,
Чи помиляюсь, можливо в порту Гаїтті,
Ото, дружище, бувають дива на світі,
То ти англійську розумієш? Чому мовчиш?
Чи може здалеку, але бачу не плачеш.
Це був не сон, він розумів англійську мову,
Слово за словом, стрічали пору ранкову,
Все розповів, чи пан, чи пропав - сам не знає,
А що втрачати? В серці надію плекає,
Хто ця людина не відав,з часом зрозумів,
Зжалилась доля – це один із дипломатів.
***
Без документів, всім бідам на противагу,
Добра людина, йому вділила увагу,
Не стала осторонь, не часто так буває,
Мрія вернутись, вкотре серце зігріває.
Босоніж йти, відчути свою рідну землю,
Бачить красу, вкотре вирватися на волю,
І повернутись у рай, в обійми Світлани,
Досить вигнанцем, бороздить всі океани.
Військовий госпіталь – притулок на півроку,
На Батьківщині, стріли осінь жовтооку,
А днів зимових скільки? І чи в сподіванні,
Що я живий? Чи вдвох зустрінем зірки ранні?
Тікає сон, думки ятрять. Лягає смуток,
На душу заново, зібрати б все у жмуток,
Навік позбутись, втопить у морському царстві,
Й не жити тут, у темряві, хоч вже й не в рабстві,
Немов вигнанець, жаль, але по своїй волі,
Час згоїть рани, щиро подякую долі,
Чекаю вироку. Хто зна, як карта ляже,
У гріхах каявсь, може якраз, Бог поможе.
Відстань між нас, Світланко, уже невелика,
Знаю з тобою, ніколи не пізнав лиха,
Мені би крила та й під твоє тепле крило,
Навіть готовий, з тобою їхати в село,
А море, чайки, поклик завжди мандрувати,
Лишив би я, щоб храм любові, нам збудувати.
***
Весняний ранок, як вісник його удачі,
Напередодні, вирішені всі задачі,
Вже на причалі, дуже гучно й досить людно,
У спецодязі, жваво поспішив на судно,
У портмоне, подароване дипломатом,
Декілька доларів та папери з білетом.
Порт Сан- Хуана залишався за плечима,
Яка вона, стала тепер, моя Вітчизна?
Чи дочекалась, чи ще коханий Світлані?
Далекий шлях… у надії і в сподіванні.
Як пасажир, на судні, то справжній відпочинок,
Тепла каюта, мрії до білих хмаринок,
Смачні закуски, вино і теплі спогади,
Про першу зустріч - приваба ніжним поглядом.
І вісім років, уже сувмісного життя,
Вона диспетчер, у порту. Ніжні почуття,
І світлі мрії й плани на майбуття,
Давно було б, замати собі рідне дитя.
Та час відтягували, бо квартири нема,
Вона так часто, напевно казала жартома,
Щоб не засмучувати його,. Та мала шанс,
Всі лікарі втішали- на все потрібен час.
Він розумів, мабуть тому й не наполягав,
Кохав всім серцем й душею, берегтись благав.
***
Дальня дорог, позаду страх і тривоги,
Гризуть думки, як приймуть, зустрінуть колеги?
Змінявся настрій,то бурхливий у мажорі,
За мить сумління і спокій, уже в мінорі,
Вкотре до дзеркала, підійде, втішається,
Модна зачіска -»канадка», посміхається,
Дякувать Богу, ваги набрав, доглянутий,
Тоді ж сухий, зчорнілий був, як з хреста знятий.
Хоча давненько на висках сріблиться іній,
Лишив сліди, йому цей круїз незабутній,
Та все ж ті очі, всякчас не втрачали блиску,
Коли ж кохану згадував, відчував ласку.
Три пересадки, на суднах зовсім без проблем,
Та роки втрачені пригадував із болем,
Як змити з пам’яті, що переніс на плечах,
У душі й в серці, раптово сльози на очах.
Стамбул привітний, сяяв під ранковим сонцем,
Напередодні, вмитий теплим літнім дощем,
Йому не раз, тут доводилось побувати,
Нині ж із трепетом, у душі став сприймати,
Знайомий порт і близько судно з Батьківщини,
І на затримання,здалось, нема причини,
Та лиш по трапу зійшов, як один чоловік,
-Ну, що Артуре, помандрував, побачив світ?
***
Червоний обрій раз у- раз топивсь у морі,
Гучна молитва у Софіївському соборі,
Слова розносилися, далеко по окрузі,
Він на балконі з дипломатом, ніби друзі,
В готелі ніч, а потім, до Одеси ранком,
Коханій буде повернення подарунком.
Сонячний ранок, передвіщав чудовий день,
О,скільки лишиться, у свідомості вражень,
Від пережитого і пройденого в житті,
Артур стояв, схиливши голову в сум’ятті,
Не міг повірити, що скоро буде вдома.
Літак здіймався ввись, у блакитні небеса,
Милує очі, приваблює земна краса,
Від хвилювання, аж весь тремтів, яке щастя,
Кілька годин й вже точно повернутись вдастя.
Чи дочекалася, чи ні, люба Світланко,
Де зараз ти, моя кохана веселунко?
Як не моя? Раптом ранила думка- стріла,
Чи в противагу коханню, між нас тьмяна мла,
Як геть прогнати, усі сумління і вірить,
Невже комусь, своє серце змогла довірить,
Душить неспокій, криштальні сльози на очах,
Думки нав`язливі, вже здавалось знесе дах,
Але ж любились і цінували кохання,
Духмяні квіти, в полі збирали до рання.
***
Довга розмова в адміністрації порта,
На столі рапорт і звіт на чотири листа,
Одне втішало, що спасли двох побратимів,
Що були з ним, на судні. Розповісти він вмів,
Але до вечора маринували його,
Прокуратура, на завтра запросила знов.
Уже смеркалось, на серці так важко було,
Може Світлана, часом поїхала в село,
Розчарування, від хвилювань мокре чоло,
Вона звільнилась, це слово неначе вирок,
Що ж це заставило, зробити зважливий крок?
Він ніби п`яний, йшов по знайомій вулиці,
Від ліхтарів, добре виднілися таблиці,
Ну от, здається, я знайшов, тут не заблукав,
Вже й третій поверх, хвилюючись, дзвонив, гукав.
***
Нині в готелі, в руках номер телефона,
Чому й навіщо, змінила квартиру вона?
Погляд сумний, то ж на серці глибока рана,
Чи сподівання і надія, все омана?
За вікном темінь, похолодало, крапав дощ
Десь зникли зорі, чом цьому не завадить хтось?
Хоча б не змокла, може вийти назустріч їй?
Він намагався, не позбутись усіх надій.
Довге чекання… та пройшло лиш пів години,
Чому так важко, занадто довгі хвилини?
Він відчував, хвилювалась, все ж мала прийти,
Може й немає мені приводу радіти?
Враз пригадав - За день до відплиття у море,
На кухні яйця смажили і помідори,
З одної вилки смакували, посміхались,
Як парубійко залицявся, вже й кохались.
Перед очима та усмішка на обличчі,
Сама чарівність. За мить сміялась у вічі,
Так тепло, весело, душевно, щиросердо,
В обіймах шепіт,- Світлано - моя трояндо!
Невже тоді, з нами доля пожартувала,
Була негода, морські хвилі шматувала,
Хустинка синя, ледь- ледь трималась на плечах,
Передчуття… раз – у - раз погляд відчаю, страх,
І все ж весною, мені дихала у спину,
Бо все життя, лише тебе кохав, єдину,
Та кілька чайок, нібито попереджали,
Літали низько й занадто гучно кричали.
***
У двері стук. Тихо, на місці не встояти,
І надто важко хвилювання приховати,
Думки – зірниці посеред хмарного неба,
Як не моя?Але ж нам зустрітися треба.
Ні, це не сон, вона й хлопчик, років дев`яти,
Вже тепла зустріч, почуття змогли зберегти,
У очах блиск, на віях бриніли сльозини,
Ніжні обійми, на устах гіркі краплини.
-Ну от, діждалась, - слова сина, хитрий погляд,
-Ти так нічого… маєш непоганий вигляд,
Я йду і думаю, все не усвідомлюю,
І де ти був, що довго добиравсь додому?
Чуєш, не плач,- за мить притулився до мами,
Не відпускай! Нехай постійно буде з нами!
Вересень 2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926925
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021
Мама доню свою рідну
В гості відправляла,
Як вести себе потрібно
Мудро наставляла:
-Будуть виступати гості –
Жувати не можна,
Вислухай уважно тости,
Що там каже кожна.
Та до чарки не тягнися,
Наперед не пхайся,
Серед старших оглянися,
Мило посміхайся.
Пий водичку мінеральну,
Виникне розмова –
Покажи, що ти морально
До життя готова.
А як стануть танцювати,
Зроби по - англійськи:
Не прощаючись - із хати!
(Так у колах світських).
Аж на другий день припхалась
Донечка додому,
Розказала, як набралась
Горілки і рому:
-Я забула, що ти вчила,
Як у тих англійців,
І по-нашому зробила:
Ми ж то - українці!
Гопака я танцювала
Із кумом Альбіни,
Реготала і співала –
Аж дрижали стіни.
На коня пила я залпом,
На кожну підкову,
Всі вітали мене з кайфом,
Наливали знову…
І по-нашому я швидко
Чарку спорожняла,
Мусила там ночувати,
Бо йти не діждала.
У англійців свої тости
Й свої забобони,
А я рада, що в нас в гостях
Отакі закони!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926918
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021
Вже майже ніч. Ще теплий в чашці чай.
Вмикаю знов настільну лампу матову.
Не сердься, пізня муко, зачекай:
Я почитаю кілька хвиль Ахматову.
Старенький томик каламуть зігнав.
Ось та сторінка, де куточок зігнуто.
Він дихав сонцем, місяцем—вона,
Й назавше коло двох планет розімкнуто.
Чужа, — їй натякнув раз приторк рук,
Що зовсім був не схожий із обіймами,
І дзвоном стримане: «Я вічний друг»,
І сміх в очах спокійний нею спійманий…
Відтак остигла лава її слів.
В домашніх тапках, в платтячку буденному
Вона зізналась образу зі снів
В бентеженні своїм, у сокровенному.
…Сурмлять світанок півні вперебій.
Покрились шиби мрякою туманною.
О, скільки, жінко, справжності в тобі!
Лиш в досвіток прощаюся із Анною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926868
дата надходження 02.10.2021
дата закладки 02.10.2021
Вже осінь. В небі павучки́ летять
І сонце зо́всім не пече, а гріє !
Дере́ва - сонні, в зо́лоті стоять,
Про дні квіту́чі, у дрімо́ті мріють ...
Пташи́ні зграї ла́дяться у вирій,
Ще трі́шечки - і в да́льню путь злетять.
Вже осінь. В небі павучки́ летять
І сонце зо́всім не пече, а гріє !
Ласка́вий вітер ледве-ледве віє,
Яскраві барви пло́менем горять,
Осінні квіти, ніжні, серце мліє -
У пишних ша́тах - Божа благодать ...
Вже осінь. В небі павучки́ летять ...
27.09.2021 р.
Фото https://pickimage.ru/wp-content/uploads/images/detskie/indiansummer/babieleto7.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926781
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 02.10.2021
Як хвильно від нектарної любові
Ще з літа перестиглого й тепер.
Скидає лист багряний вже діброва,
І набігає дощ сльозами з перл.
Симпатія дозріла, в серці ж - клин.
Цей яр глибокий віковий росте.
Хандра крадеться в душу звіром-спліном.
Чи час все перемеле непросте.
Чому вітрець мене штовхає в спину?
Нічого спільного нема у нас.
А знову зустріч - перелив бурштину.
П'ємо нектар, п'ємо любові час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926767
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021
Після двох побачень в сквері
Дівчину кохану Тому
Прийшло в голову Валері
Запросити вже додому.
Є якісь манери дамські:
Таку гостю, як приймати?
Каву, квіти, чи ’’Шампанське’’ -
Що вперед пропонувати?
Хлопець дуже хвилювався,
Як вести себе відразу?
-Як вино запропоную -
Цим її я не ображу?
Уже Тома на порозі,
Розмістилася на кухні,
Вся рум’яна від морозу,
Вийняла пивні два кухлі.
Розгубився тут Валера,
Хотів свічку запалити,
Тремтять руки в кавалера…
Як романтику створити?
Пінитись шампанське хоче,
В келихи хотів налити:
-Для хоробрості,- белькоче,-
Треба нам це пригубити.
Дівка з радості аж скаче:
-Ми розважимось добряче!
Заховай цей сік дитячий,
В мене дещо є гаряче.
Первачок ось, пригощайся,
Та не бійсь, горілка добра,
Пий сміливо і не кайся,
Бо я вже прийшла хоробра!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926738
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021
Краса осіння, скрізь у строкатій одежі,
Крокує впевнено і малює пейзажі,
Торкнулась пензлем… багряним, жовтим, золотим,
Наводить штрихи….підкреслить темно зеленим.
Ніби замріялась…. озирнувши догори,
Вже з небесами, завела переговори,
Хмари підвладні, напливли наче примари,
Величні, чорні, між собою ведуть чвари.
І небо вмить, замерехтіло… блискавиця.
Блиск близько й далі, як розгнівана цариця,
Вогняні стріли відчайдушно розсипала,
Від несподіванки, землиця застогнала.
Оце сюрприз! Той стогін линув у далину,
Тремтіли хмари. Землі встеляли сивину,
Дощем холодним. Й не спинялись, й на хвилину,
Прощальну пісню, заспівали журавлину.
Вже й відгриміло… оновилася земля,
Сяюче сонечко, слало цілунки здаля,
Богиня осінь, чарувала шовком, блиском,
Знов посміхнувшись, за мить, фарб бризки намистом.
І пішла далі… позаду диво – картини,
Десь олівцем, майстерно ляжуть павутини,
Красуня осінь... додасть впевненості мені,
Яке це щастя, бачити, жити на землі!
15.09. 2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926734
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021
Нам таїни осінь шурхоче на вушка,
Листочки-листи посилають вітри —
З пожовклої вишні зняли капелюшка,
Із айстр заметілі створили, майстри.
Кармінова кладка прикрасила пору —
Так хочеться вдалеч пройтися по ній…
Кім’ях виноградний набрався кагору —
Впивається ним невгомонних ос рій.
І глечики груш наливала медами —
Від тяжі ось-ось упадуть у траву.
Вдягнула гарбузів пузатих в піжами,
Вночі влаштувала зіркам рандеву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926684
дата надходження 30.09.2021
дата закладки 30.09.2021
Безсоння просто не приходить в гості —
Притягуєм валізами думок.
Сідає непомітно на помості,
Великі очі п’ялить до зірок.
Буває, що прилипне до віконця,
Або у стелю втупиться, в пітьмі —
Тоді чекаємо появи сонця,
У тиші непробудній та німій.
Воно по-різному плете уяви —
В залежності, які турботи в нас.
Втішають перші сонячні заграви,
І скрапує між вічностями час.
P.S. Вересневий схід сонця на світлинці 28/09/21.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926621
дата надходження 29.09.2021
дата закладки 29.09.2021
Наблукалась, доню, розкажи,
З ким ділила радості-печалі?
Серце моє іноді скавчало.
А вікно міняло вітражі.
Збиті ноги, спалені мости,
Зламані, обвуглені надії,
Біля ганку купкою склади.
Дріб’язок тут маю, ним радієм.
Пирогам, наваристим борщам,
Вишні, що шкребеться до оселі.
Дюнами блукала по пустелі.
З того кварцу виплавимо храм.
Зірвуться чи сльози, чи дощі.
Зросте сад, весну свою зустріне.
Час нові наріже віражі,
Вкрутить необуздану дитину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926335
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 29.09.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2021
На дорозі страж порядку
За безпеку дбає –
На обочину машину
Хвацько завертає.
Вчителька із укр.мови
За кермом сиділа,
Пригадав інспектор школу
І узявсь за діло.
-Яка зустріч, Розо Львівно!
Радий вас вітати:
Двійочник Микола Рівний,
Мушу штрафувати.
Ми, даішники - не звірі
(Я за себе знаю),
Все поясню, перевірю,
З миром відпускаю.
Штраф не будете платити
(Педагоги бідні),
Тепер я вас буду вчити –
Всі ви такі рідні!
Я сьогодні залишаю
Вас після уроків,
Цим якраз застерігаю
Від нещасних кроків.
Ось вам зошит у лінійку,
Ручку в праву руку,
Виправляйте свою двійку
З дорожнього руху.
«Буду Правила я знати
Віднині й довічно»,-
Сто разів це написати
Ще й каліграфічно.
Метод цей у вас був модний,
Дуже ефективний,
Тож і мій урок сьогодні
Буде позитивний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926493
дата надходження 28.09.2021
дата закладки 28.09.2021
Я — маленький їжачок,
Маю безліч голочок.
Завітав до Насті в сад,
Поскладав дитині в ряд
Спілі яблучка, смачні —
Вітаміни на всі дні!
*Яблучка мого саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926415
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 28.09.2021
Я зустрілася з Осінню вранці.
Наші долі на стежці зійшлись,
Де тумани гойдаються в танці,
Загадкові й тепер, як колись.
А за ними, вже зоране поле...
Все минуле уже в борозні.
Та стерня, що до крові колола,
Притомившись, лежить десь на дні.
Як же схожа з тобою я, Осінь…
Павутина торкнулась чола.
В тиші мудрість звучить безголоссям...
Біль ночами повзе до крила.
Та обличчя зоріє рубіном,
Кришталева роса у очах...
Хай дощі... Вони чисто і пінно
Змиють бруд, що несла на плечах.
Обійму тебе, Осене, міцно.
Чай поп'є́мо при теплих свічах...
В зиму зробимо крок непомітно
В найпростіших життєвих речах.
26.09.2021
Л. Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926248
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 27.09.2021
Дарує осінь різнобарвні гами,
І мрія рветься, увись,у небеса,
Де- інде листя, шурхіт під ногами,
Відволікає - поглянь, всюди краса,
Щедрі дарунки, з радістю приймаю,
У буйноцвіті чорнобривці, айстри,
Тріпоче серце, метеликом злітаю,
Сприйму їх запах, загадкові чари.
О осінь! Чарівнице кольорова,
Умієш, сонячним проміннячком всміхатись,
Як день, ясніша, пора ж вечорова,
Похмура - не завада любуватись,
Майстерністю твоєю утішатись.
Із чорнобривців віночок - оберіг,
У рідний край думками відлітаю,
Зігріва спогад про духмяний пиріг,
Любов матусі - завжди відчуваю,
Багата осінь, яблука, грушки й сливи,
Гілки вклонилися, аж до землиці,
Сонце всміхнулось осені цнотливій,
Сонячний зайчик скаче по травиці.
О, осінь! Чарівнице кольорова,
Умієш, проміннячком сонячним всміхатись,
Як день, ясніша, пора ж вечорова,
Похмура - не завада любуватись,
Майстерністю твоєю утішатись.
Безмежність злата, маєш у запасі,
На виноград, сипни не одну жменю,
І сонце солоду додасть. На часі,
Вино рікою, в догоду бажанню,
Даруєш осінь удачу й натхнення,
Багрові фарби з червоним відтінком,
Приносиш радість, віру в сьогодення,
Й свою любов, із ніжним поцілунком.
О, осінь! Чарівнице кольорова,
Умієш, проміннячком сонячним всміхатись,
Як день, ясніша, пора ж вечорова,
Похмура - не завада любуватись,
Майстерністю твоєю утішатись.
22.09.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926358
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 27.09.2021
Бумаг копна стихов полна
Хранит всё то, что написалось
Хранит и дремлет у окна
Ведь в ней почти что не копались
Веселье-грусть да всякий бред
Она в себя всю жизнь вобрала
И чувства... Чувства с малых лет
Немало в ней всего, немало
С верхушки листик ты возьмешь
А вдруг тебя закружат строки
И вдруг нечаянно поймешь
Как мил тебе мой мир далёкий
А я схвачу в охапку всё
Что написалось с вдохновеньем
И вверх подброшу... Листопад
Тебя осыплет в день осенний
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925844
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Повзе туман і котить сивину:
Дорогу биту ледь-ледь видно,
Немов шукаючи чиюсь вину,
Оповиває все, що рідне.
Долина в сумнівах, краплистий гай,
Ставок устелений туманом.
А хтось комусь сказав колись "прощай",
Немов стиснув коня арканом.
Повзе туман і котить сивину,
Доріжка в споришах притихла.
Чи віднайдеш життєву глибину?
Колись жили давно тин з тином.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926269
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Світилко сонця тьмяне вимила весна.
Горіха бру́ньки блимала лампадка.
Небавом в квіточку розвинулась вона.
Мале шпача пило з її горнятка.
Ховалася від злого вітру штурханів,
Щосил трималась, щоби не опасти,
І бачила, як град нестямно сатанів,
Як інші квіти долі впали пластом.
А кажуть: молодість! рожева юнь!
Знай, бався сонячним лапастим бликом.
На чатах спокою дозрінь зелена рунь—
Лиш в старості пізнаєш вперше лихо…
Вже й осінь. Зрідка блискавиця спалахне.
З-за крони синя збільшується латка…
Надійне, та останнє вкутання тісне
В шрамованого зрілістю зернятка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926256
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Не ты ли срывала простынь жарою летней?
И плевать, что пищали сиренами комары --
Мы сделали воздух в комнате сигаретней
Мы были добры, светлы и очень храбры.
Не ты ли смеялась порой без причины?
Я держал твои пальцы, ты красивое делала па
Мы руками-ногами границы сдвигали рутины
Мы с цветом играли -- на краски реальность скупа.
Не ты ли сдувала с плеч моих горечь и скуку?
Не ты ль задала во мне идеал красоты?
И, встретив случайно тебя, по сердечному стуку
Я понял, я вспомнил, что то была именно ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926056
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Кожен день цікава теща
З наполегливим завзяттям
Ревізує й контролює
Поведінку свого зятя.
Молодий, а сиві скроні…
Чи достатньо заробляє?
Як відноситься до доні,
За дітей, добробут дбає?
Це Семена стало злити,
Ляпнув, теща ледь не впала:
-Як би, мамо, так зробити,
Щоб ми довго вас шукали?
Враз схопилась за голівку:
-Якщо я несу вам горе –
В червні ти купи путівку
І відправ мене на море.
В липні, щоб відпочивати –
Прибережні є курорти:
Там я зможу показати
Всі бікіні, сукні й шорти.
А у серпні я не проти
Пригадати сни дівочі –
Кращі всі міста Європи
Бачити на свої очі.
Буде в спокої радіти
Вся сім’я твоя, Семене,
Протягом усього літа
Відпочинете від мене.
А як все оце оплатиш,
Буду я не теща-мати,
Після цього мене будеш
Дорогою називати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926167
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Мы из дедушкой, вдвоем
Виноград сегодня рвем !
И нарвали мы, с утра
Пять да три больших ведра !
С дедом тайна в нас давно -
Мы зате́яли ... вино !
Завтра сделаем мезгу́,
Только маме - ни гу-гу́ !
А то к деду не отпу́стит
И сидеть я буду в гру́сти !
Де́дку сильно заругает,
Лучше, пусть она не знает !
Если мама - ни гу-гу́,
То я к деду побегу !
Буду виноград давить,
Сок, с деду́лей, буду пить !
Де́да сделает вино,
Ух, красивое оно !
Только я его не пью,
Потому́, что не люблю !
Мне такого не дают,
Сами же, известно, пьют !
И, не надо ... Обойду́сь ...
Лимона́да я напьюсь !
И скажу́ вам, по секрету -
Лучше лимонада - нету !
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTxpgVpqTuSWLoUpWXnejtm0LLruqA8qKLU8A&usqp=CAU[/img]
Со слов внучка, записано верно.
Подпись / [i]Родвин[/i] /
24.09.2021 г.
Фото https://st.depositphotos.com/2788765/3704/v/600/
depositphotos_37049877-stock-illustration-vineyard-and-grapes-bunches.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926074
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 26.09.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2021
Колише вітер гілля та й колише,
Листки зрива й кидає попід ноги,
Чому мене тривога незалише,
Чому нема, їм іншої дороги.
Життя коротке, весна, літо, осінь,
Подих весни і сонячне проміння,
Серед суцвіття зваба - ніжна просинь,
Зрадливий вітер, холод, вже тремтіння.
Хлюпоче дощ, відчай, осінь ридає,
Сльозини - краплі стікають до землі,
Певно природа себе так втішає,
Але на серці,чомусь важко мені.
Три пори року, мрії до блакиті,
Жаль час минає , так занадто швидко,
У ваших скринях поховались миті,
Щасливі, радісні, доволі прудко.
Не зупинить - час, вітер, осінній дощ,
Сприйму дари, напевно за потрібне,
Бо зупинить все це не спроможній хтось,
Що дано Богом для нас воно рідне,
Нам залишається лиш привітати,
Як доживу - буду зиму стрічати.
26.09.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926228
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 26.09.2021
Діючі особи:
Гномик
Сорока
Струмок
Свинка
Яблуня
Лис
Їжачок
Змій
Дерева
Поросята
Маленькі яблуньки
Дія І
Ліс. Дерева розходяться, відкриваючи галявину по якій крокує Гном.
Гномик: Я добрий гном, веселий гном,
Ще вчора був я малюком,
Ще вчора лісова рідня
Повчала, мучила щодня.
Та років виповнилось сто,
Тепер не вчитиме ніхто.
Без няньок і без вчителів,
Дорослим став, як і хотів.
Тепер мій дім цей темний ліс
Сміх, радість запанують скрізь.
Знайти сто друзів мушу лиш.
Життя моє почнись скоріш.
З’являється сорока.
Сорока: Шум-гам! Шум-гам! Гномик, малюк, ти в лісі сам? Ти заблукав? Ти згубився? Жах, жах. Гноми загубили свого малюка.
Гномик: Вчора мені виповнилося сто років. Я став дорослим. Тепер я можу робити все, що хочу.
Сорока: Сто років? Сто років! А що ти хочеш робити?
Гномик: Не вмиватись зранку.
Сорока: Жах, жах! Новина! В нашому лісі оселився Гномик, який не хоче вмиватися зранку.
Гномик: Агов, Сорока, де цей Гномик? Я хочу з ним подружитися.
Сорока: Жах, жах! Новина! Грандіозна новина.
Сорока зникає.
Гномик: Ой. Я забув привітатися. (вслід Сороці) Доброго ранку!
Струмок: Доброго ранку!
Гномик: (озирається) Ви хто?
Струмок: Струмок.
Гномик: Ви де?
Струмок: За пеньком.
Із-за пенька з’являється Струмок
Гномик: Ви чули? Сорока розповідала, що в лісі оселився Гномик.
Струмок: Гномик, що не бажає вмиватися?
Гномик: Так. Він мені вже починає подобатися.
Струмок: Мені здається, що Сорока повідомляла про Вас.
Гномик: Мені вона повідомляла про мене? Навіщо? Я ж знаю і сам, що поселився в цьому лісі.
Струмок: На те вона і Сорока, щоб говорити всілякі дурниці.
Гномик: А я повірив їй, як маленький Гномик, якому ще виповнилося сто років.
Струмок: Сто років? Покажіть себе.
Гномик демонструє себе Струмку.
Струмок: Вам би не завадило освіжитися.
Гномик: Нізащо!
Співають.
Струмок: Водиця чарівна!
Гномик: Вона змиває бруд?
Струмок: Вона змиває сором, біль і тугу.
Гномик: Сто років мився я, і знову митись тут?
Струмок: На жаль, вода не стала Вашим другом.
Гномик: Мокрюща вся така.
Струмок: А як інакше їй
З душі змити печаль, з обличчя втому?
Гномик: Печаль, вона яка? Чи є в душі моїй?
Струмок: Промий стежину досвіду святому.
Гномик: (радісно) Який корисний Струмок живе в моєму лісі!
Струмок: Вода, яка виходить з-під землі – жива.
Гномик: А мені більше подобаються калюжі. Вода в них тепла. На дні м’якенький мул. І живуть там веселі пуголовки і комарі.
З’являється Сорока.
Сорока: Диво! Диво! В тітки Свинки народилися поросята. П’ятеро дивовижних малюків з’явилося на світ. Ви чули? Семеро неперевершених поросят живуть в нашому лісі. Ви не чули? Як можна не знати такої новини? Дев’ятеро ніжних карапузів. У тітки Свинки. (зникає)
Гномик: Мені конче потрібно побачити цих малят. Я не ображу Вас, якщо піду ненадовго?
Струмок: Звичайно не образите. Я ж Струмок. Я не вмію ображатися. Ця я всіх рятую від образ.
Дія ІІ
Ліс. Свинка співає. Поросята танцюють.
Свинка: Ці маленькі хрюшки. Хрю, хрю, хрю.
П’ятачки та вушка. Хрю, хрю, хрю.
Розум в оченятах.
Прагнуть все пізнати.
Гей, малята-поросята, Дуже вас люблю.
Невгамовні ніжки. Хрю, хрю, хрю.
Витопчать доріжки. Хрю, хрю, хрю.
Не біжіть далеко, –
В хащі – небезпека.
Неслухняне поросятко вовк з’їсть без жалю.
Непосиди дітки. Хрю, хрю, хрю.
Виростайте швидко. Хрю, хрю, хрю.
Кріпніть. Злому вовку
Будем м’яти боки.
А тепер своїм малятам каші я зварю.
З’являється Гномик.
Гномик: Добрий день.
Свинка: Гномик. Ти теж прийшов помилуватися моїми малятами? Проходь. Сподіваюся, ти мені допоможеш їх погодувати?
Гномик: Не знаю. Я не вмію.
Свинка: Це не складно. Я навчу.
Гномик і Свинка танцюють – годують Поросят.
Свинка: Наїлися мої маленькі. Наїлися, мої миленькі. (Гномику) Принеси води – потрібно помиті ці замурзані рильця.
Гномик: Я не певен. (приносить тазик).
Гномик і Свинка миють рильця Поросятам.
Свинка: Тепер вкладемо їх спати.
Гномик: Як?
Гномик і Свинка вкладають Поросят спати.
Гномик: Я прийшов привітати Вас з народженням Ваших дітей.
Свинка: Пустопорожні слова. Я так стомилася. Трішки подрімаю. Попери, будь ласка, пелюшки. (передає Гномику корзину)
Гномик: Пелюшки? Що таке пелюшки?
Свинка: Пелюшки – це такі памперси, які потрібно прати.
Гномик: Я не можу прати памперси.
Свинка: Як це не можеш? Чому це не можеш?
Гномик: Я не хочу.
Свинка: Будь ласка. Я ж сказала будь ласка.
Гномик: Будь ласка, не говоріть будь ласка, бо прати пелюшки я все рівно не стану.
Свинка: Ти грубий, злий, не вихований Гномик. Мені дуже важко дати лад такій купі дітей, коли ніхто не бажає допомогти.
Гномик: Я ж допомагав. Я старався.
Свинка: Не виправдовуйся. Я образилася, вся повністю, від кінчиків вух, до кінчика хвоста. Іди звідси. Не бажаю бачити тебе.
Гномик: Можливо Вам можна якось інакше допомогти.
Свинка: Йди. Справжніх друзів не існує.
Гномик іде. Дерева заступають Свинку і Поросят. З’являється Струмок. Гномик вмивається.
Струмок: Мій юний друже, Ви змили образу і провину. Що трапилося?
Гномик: Я образив тітку Свинку. Від кінчиків вух до кінчика хвоста.
Струмок: Це не дивина. Тітка Свинка ображена на всіх в цьому лісі.
Гномик: Їй важко. Їй потрібна допомога. Я допомагав. А вона навіть не подякувала.
Струмок: І Ви образилися на тітку Свинку за те, що вона свиня?
Гномик: Звісно. Вона ж свиня. Виходить, я образився даремно. А вона знає про це?
Струмок: Про що?
Гномик: Про те, що вона свиня. Їй потрібно про це розповісти.
Струмок: Навіщо? Вона народилася свинею, щоб бути свинею. Тож є те, що має бути.
Гномик: А мій учитель говорив, що можна стати ким завгодно, можна досягти всього що побажаєш.
Струмок: І чого бажаєте Ви?
Гномик: Не знаю. Але твердо знаю, що не бажаю прати пелюшки. Ніколи.
З’являється Яблунька.
Гномик: Яблунько-яблунько, скажіть, що Ви бажаєте?
Яблунька: Для себе – нічого. Хіба що для своїх діток. Бажаю, щоб дітки, яких гойдаю на своїх вітах, потрапили в долину за лісом. Щоб в їх житті було багато сонця і тепла.
Гномик: Ось так і я. Для себе, нічого не бажаю. А ось для тітки Свинки. Бажаю, щоб вона повчилася етикету. Тоді одразу ліс стане радісним і веселим.
Дія ІІІ
Ліс. Лис проходжає весело, підтюпцем. Чується мелодія пісні Їжачка.
Лис намагається прийняти жалісливий вигляд.
Лис: Подайте скибочку хліба нещасному Лису. (озирається, прислухається) Подайте хлібця, бодай окраєць.
З’являється Їжачок. Іде, співає.
Їжачок: У пана Їжака турбота не важка.
Бо я не хитрий, не дурний.
Бо я не сильний, не слабкий.
Окрилена душа сховалась в колючках.
Не налякаю Вас, хоч фиркаю весь час.
Не боягуз, не відчайдух.
Для себе сам найкращій друг
Ці голочки для мене найліпша із прикрас.
Лис: Іди звідси.
Їжачок: І Вам добридень, пане Лисе.
Лис: Іди з моєї галявини.
Їжачок: Я теж Вас люблю. Чим, дозвольте запитати, я Вам не догодив?
Лис: Ти мене розчарував.
Їжачок: Щоб когось розчарувати, потрібно спочатку когось очарувати. Ви були мною очаровані?
Лис: Зникни.
Їжачок: Не можу здогадатися. Що я скоїв таке, що могло Вас розчарувати? Нагадайте, будь ласка.
Лис: Прийшов на галявину. Я чекав не тебе. Тихо. Хтось іде сюди.
Заховайся.
Їжачок ховається за дерево (залишається видимим для глядачів). Лис приймає позу страждання. З’являється Гномик.
Лис: Подайте скибочку хліба нещасному Лису. Подайте хлібця, бодай окраєць.
Гномик: Що трапилося, Лисе?
Лис: Нещасний я. Голодний і нещасний.
Гномик: Чи можу я Вам допомогти?
Лис: Ви вже мені допомогли. Не залишилися байдужим до моєї долі.
Їжачок: Зараз заплачу, Так жалісно бреше.
Лис: Ніхто в лісі мене не любить.
Їжачок: Любов – почуття взаємне. Якщо нікого не любиш ти, то ніхто не любить і тебе.
Лис: Ніхто в лісі мене не поважає.
Їжачок: Повагу потрібно заслужити.
Лис: Ніхто не хоче бути мені другом.
Гномик: Я хочу бути Вам другом.
Лис: Яка радість. Я такий щасливий. (обіймає Гномика). О, друже мій.
Гномик: О, друже.
Лис лапою залазить до кишені Гномика. Їжачок виходить із схованки.
Їжачок: Так приємно бачити щиру дружбу. А що ви, пане Лисе, шукаєте у кишені Гномика?
Гномик хлопає рукою по кишені. Хапає Лиса за лапу. Лис висмикує лапу.
Гномик відштовхує Лиса.
Гномик: Ви мене обманули. Ви не друг, Ви розбійник.
Їжачок: Злодій. Якщо бути більш точним у визначенні.
Лис: Крайня потреба змусила мене до такого вчинку. Я не їв три дні і три ночі.
Їжачок: Ви голодний?
Лис: Не від злого серця заліз я до вашої кишені. Там могла бути зовсім не потрібна Вам крихта хліба.
Їжачок: Або якісь інші непотрібні речі.
Лис: (Їжачку) Іди звідси, біфштекс з голками, тебе це не стосується.
Їжачок: Стосується. Я не дозволю Вам ображати маленького Гномика.
Гномик: Я не маленький. Мені вчора виповнилося сто років.
Лис: Він дорослий, і сам здатен зрозуміти хто йому друг. (намагається обняти Гномика).
Гномик: (відсахується) Більше не хочу бути Вашим другом. Хочу допомагати Вам з милосердя.
Лис: Милосердя. Це Ви гарно придумали. Милосердя мені підходить. (жалібно) Подайте скибочку хліба нещасному Лису.
Гномик: У мене немає хліба.
Лис: А що є?
Гномик: Добре слово. Це велика сила. Воно підтримує друга у важку хвилину.
Лис: Добре слово не зарадить моїй біді. Піду в гущавину. Помру там з голоду. (понуро виходить)
Гномик: Лисе, зачекайте.
Їжачок: Ідіть-ідіть.
Гномик: Він пішов у гущавину. Голодний, нещасний, одинокий. Що з ним буде?
Їжачок: Заховається і буде чекати на людей.
Гномик: Буде чекати на людей? Навіщо?
Їжачок: Люди зазвичай влаштовують пікніки і розкидають багато їжі.
Гномик: То Лис знайде окраєць хліба і врятується від голоду?
Їжачок: Ні. Хліб Лису потрібен для принади.
Гномик: Для принади?
Їжачок: Рижий розбійник мріє покласти шматочок хліба на стежці. Сховатися за кущем. А коли Сорока підлетить, він її хап, і спіймав.
Гномик: Чому?
Їжачок: Бо Сорока дуже балакуча.
Гномик: Як все складно в цьому дорослому житті. Якщо я допоможу Лису і дам йому окраєць хліба, тим я зашкоджу Сороці, бо він її задумав зловити. (дістає з-за пазухи книгу, розгортає) У підручнику нічогісінько не написано ні про Сороку ні про Лиса. Що мені робити?
Їжачок: В нашому лісі і дорослі, і малі, коли не знають що робити, запитують у Змія. Він самий мудрий в лісі.
Гномик: А де знайти Змія?
Їжачок: Тут не далеко. Я покажу. (ідуть)
Дія ІV
Ліс. Гномик і Їжачок ідуть. Пісня Змія чується голосніше.
Змій: (голос)
Пильную скарби у пітьмі
Подалі від хижого ока.
Лежать і зростають в ціні.
Не мають придатності строку.
Без сонця, тепла, суєти
Тут мудрості сенс осягаю.
Від золота, як від біди
Я сонячний світ зберігаю.
Їжачок: От ми і прийшли. Це нора Змія. Питайте, що Ви хотіли?
Гномик: Як.
Їжачок: Кричить у нору.
Гномик: Кричати не чемно.
Їжачок: Якщо не кричати, Змій не почує.
Гномик: (кричить в нору) Добрий день.
Змій: (голос) Добрий день.
Гномик: Це я, Гномик. Прийшов у Вас запитати.
Змій: (голос) Прийшов, то заходь.
Гномик: Ви мене запрошуєте?
Змій: (голос) Так.
Їжачок: Дуже дивно. Змій нікого ніколи до себе не запрошував.
Гномик: То я йду.
Їжачок: Ви впевнені, що це правильне рішення?
Світло гасне. Грюкіт. Печера. Посередині сундук із скарбами. Біля сундука Змій. Світло вмикається. Гномик перекидається через голову і опиняється перед Змієм.
Змій: Я чекав на тебе.
Гномик: Підкажіть, мудрий змій. Чому вчора все було просто і зрозуміло. Хороше було хорошим. Погане було поганим. Чому сьогодні все сплелося до купи?
Змій: Ти вчишся думати.
Гномик: Ви говорите так, ніби все що трапилося і з тіткою Свинкою, і з Лисом, це звичайнісінькі справи.
Змій: Так завжди буває у Гномів.
Гномик: І що вони роблять?
Змій: Ховаються під землю і рахують золоті монети.
Гномик: Хотів би я спробувати. Шкода монет немає.
Змій: Чому ж немає. Цей сундук мені передав твій пращур. Я пообіцяв, що збережу скарби. Відкрий но. Це все належить тобі.
Гномик відкриває сундук. Звідти сяйво. Змій і Гномик зачаровано дивляться.
Змій: Так багато монет. Порахуй їх.
Гномик перекладає.
Гномик: Один, два, три.
Змій: Що ти відчуваєш?
Гномик: Що тут роботи не початий край.
Змій: Спробуй ще раз. Ти маєш відчути задоволення, щастя, радість, могутність. Якщо ці монети обміняти на гроші, за них можна купити пів світу.
Гномик: Дивний Ви. Навіщо мені купувати пів світу, якщо у мене вже є цілий світ.
Змій: Згоден. Нічого купувати не потрібно. Потрібно рахувати, пестити ці монети, гріти теплом своїх рук.
Гномик: Навіщо?
Змій: Бо так роблять всі гноми. Так робив твій пращур все своє життя. А перед смертю віддав мені сундук на охорону. І заповів передати маленькому Гномику.
Гномик: То Ви хочете, щоб я все життя сидів у цій печері і рахував ці монети.
Змій: Не має значення, що хочу я. Важливо, що заповів старий гном.
Гномик: От халепа. Якщо я відмовлюся від скарбів, то не уважу заповіт пращурів. Якщо уважу заповіт пращурів, то все життя просиджу в цій норі, перекладаючи цю купу монет. Зміє, Ви мудрий, підкажіть, що робити?
Змій: Рішення мусиш прийняти сам і відповідати за нього.
Гномик: То ж моє рішення таке. Я приймаю ці скарби і знімаю з Вас обов’язок їх охороняти.
Змій: Мудре рішення.
Гномик: Це ще не все. Ми з Вами виходимо назовні, маскуємо лаз в нору. А при бажанні, завжди зможемо повернутися.
Змій: Вітаю. Ти став дорослим.
Гномик: Дякую. Мені вчора виповнилося сто років.
Змій: Ти не зрозумів. Дорослий – не той, кому виповнилося сто років. Дорослий – той хто бере на себе відповідальність. Хто приймає рішення.
Дія V
Ліс. Яблуня. Під нею лежить Їжачок.
Їжачок: Яблунько-яблунько, скинь мені своє яблучко.
Яблунька: Не можна. Насіннячко не дозріло. Впаде на землю – загине.
Їжачок: Подивись уважніше, можливо якесь і дозріло. Те, яке росте вище, ближче до сонечка.
Яблунька: Коли дозріє – одразу скину.
Їжачок: Так кожного року. То жодного яблучка не дістанеш, а потім встелена плодами земля. Їж – хоч лопни.
З’являються Гномик і Змій.
Їжачок: О, Гномик, Ви повернулися? Не сподівався зустрітися на цьому світі. Добрий день, пане Зміє.
Змій: Добрий день.
Їжачок: Вибачте. А Ви точно той Змій? Мудрий? З печери в яку веде нора? Бо щось і голос у Вас інакший, і вигляд звичайнісінький.
Змій: Ви праві. Мудрий не я, а те місце в якому жив. Мудрість вона в усамітненні.
Їжачок: То Ви до нас не на довго? Бо якщо Ви не в норі – порушиться устрій в лісі.
Змій: Ні. Планую оселитися на болоті.
Їжачок: А хто буде давати відповіді на складні запитання?
Змій: Гномик. Віднині він захисник лісу.
Гномик: Я?
Їжачок: Він? Він, звичайно, дорослий. І, можливо, розумний. Але такий наївний. До того ж він і сам не знає, що хоче. Навіть я знаю, що я хочу. Я хочу яблучка. Зірвіть, будь-ласка, мені яблучка.
Гномик протягує руку до Яблуньки.
Яблунька: Добрий Гноме, не рви моє яблучко. Насіннячко не дозріло. Впаде на землю – загине.
Гномик відсмикує руку.
Змій: Їжачку, ти ж завжди у лісі можеш знайти чим поласувати. Гриби, ягоди.
Їжачок: А хочу я яблучко.
Яблунька: Вибач, Їжачку. Я росту у гущавині. Високі дерева своєю кроною заступають світло. Мої дітки слабкі. Навіть, коли дозріють, не стануть солодкими. Така моя доля.
Гномик: То потрібно Вас переселити на галявину.
Яблунька: О, добрий Гноме, моя мрія – долина за лісом. Там, в дитинстві, гойдалася я на вітах мами яблуні, купалася в свіжих росах, тішилася промінням сонця, гралася краплинами дощу…
Гномик: Ми перенесемо Вас в долину.
Яблунька: Ні, мені не можна. Своїми коренями я навіки сплелася з корінням інших дерев. Ми тепер будемо разом до віку. Але, я так хочу, щоб в долину потрапили мої дітки, мої яблучка. Та не це мало надії.
Їжачок: Це легко зробити. Я на своїх голочках перенесу яблучка в долину.
Яблунька: Спасибі Їжачку. Але це лише початок справи. Насіннячко потрібно захистити від птахів. Коли з’являться пагони, їх потрібно захистити від бур’янів. Маленькі росточки може вимити дощ, може засушити сонце. На моїх діток чатує стільки небезпеки.
Їжачок: Згоден. Не просто виростити дерево.
Гномик: Але ж ми зможемо. Всі разом. Ми зможемо посадити сад у долині.
Змій: Посадити сад – нелегка робота.
Гномик: Не страшно. Я знаю. Я зрозумів, що хочу. Я хочу посадити сад.
Танець учасників вистави з елементами, що нагадують копання землі, посадку зернят, полив рослин, боротьбу з бур’янами, захист від птахів. Учасники вистави зникають. Танець маленьких яблуньок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920888
дата надходження 30.07.2021
дата закладки 30.07.2021
Ось аналізи зробила…
Лікар картку взяв у Гані
І сказав: - Не сталось дива,
Результати знов погані.
Марними були старання.
Де дослідження робили?
І таке ще запитання:
Що за кожен заплатили?
-По сто гривень за аналіз,
В поліклініці робили:
Тут на місці й найдешевше,
Бо десь їхать - нема сили.
Лікар перестав читати:
-Інформація тут повна,
Будем далі лікувати?
Що я вам скажу, шановна…
Ви тут хоч ставайте дибки,
Як казала моя ненька,
Якщо в вас дешева рибка –
Юшка з неї поганенька.
Я вас зараз направляю
У приватну установу,
Лаборантів всіх я знаю –
Результати там чудові.
Всі аналізи по триста
(Це не так уже й багато),
І п’ятсот - аналіз крові,
Зате - гарні результати.
Якщо ви вкладете гроші
(А для вас це не секрети),
Будуть висновки хороші,
Мені завтра привезете.
А від цього і залежить
Все подальше лікування,
Може, ви цілком здорові…
Дякувала чемно Ганя.
Залишилося хороші
Лиш аналізи зробити,
Хоч потратить усі гроші -
Та спокійно буде жити.
Бо дослідження покаже,
Що нічим не хвора Ганя,
Зникне та недуга вража
І захочеться кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920897
дата надходження 30.07.2021
дата закладки 30.07.2021
Припав туман при лісосмузі,
Все ж соловей, співав неспинно,
Косив траву раненько лузі,
ВІН озиравсь і щохвилинно,
Про Музу, мріяв у напрузі.
Літо… краса, трава росиста,
Немов веселкою намисто,
Переливається сріблиста,
За мить вже сяє золотисто.
Та то ж усе - дива природи,
А мені б Музу для кохання,
Тоді б не втратив, я нагоди,
Гуляв би з нею, до світання.
Як зорі й місяць нерозлучні,
Вірші б читав, ніжні, душевні,
І дарував мрії сонячні,
Як ті троянди, в щедрім червні.
Злегка крап- крап, ранковий дощик,
Ніби ревнивець, прогнав думки,
Прошепотів, - Вставай романтик,
Наточи косу, бери в руки.
Поки не злива, тож поспіши!
Блищить коса й тихо задзвенить,
То з нею Муза виводить соло,
Подих землі, свіжий, аж п`янить,
Душа сприйма, чарівний солод,
Торкнулась серця, щаслива мить.
29.06.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920715
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 28.07.2021
Не слухати б довгі тиради, речення
Минувши дороги, шляхи, на узбіччі,
Залишити всі непристойні речі
Театр, книги, середньовіччя.
Зацитькати осінь, і тих, що на лови
Виходять з хортами ловити листя, що
Крутиться з їхніми головами,
І зійти в мовчання, хоча б на тисячу
років.
Можливо відбутись в міжріччі тріщиною,
Мережками мармуру на кладовищі,
Забутись в потертій мозаїці, знищеній
Часом,
Топтатись на тінях світанку і вище,
За рікою
Згадати мережки на стегнах гетери,
Що наче пробуджують дух з Іонічного
Моря, ордеру, з колін Венери,
Коли між колони пливуть пентери,
Риму.
Тут, за узбіччям лиш сосни вічності,
І тиша, як хмари, і вітер, як небо.
А там…
Ти вийшла з келії Середньовіччя,
Розлучивши уста від сосків Астарти,
Достатньо середня і достатньо світла,
Щоб далі осліпнути і не бачити
Місто з бельведеру Аполона. Мабуть,
З вікон, твоєї багатоповерхівки
Сонце зникає в долонях храму,
Зачепившись місяцем за верхів'я
Сосен.
Задушно. Одному в мовчанні незвично, тісно,
В кімнаті Паскаля одні натюрморти,
Сходяться в точці де віденське крісло,
На якому футболка твоя та шорти.
Крони чорніють в склепінні осені
Дзвонять. І дзвінко стріляє месенджер,
Ніяк не згадати, для чого запрошені
Люди, впереміш в кімнату з предметами.
І скільки твоїх серед їхньої статики,
Можливо картин, статуеток, мебелі,
Можливо рукописів, музики, клаптиків,
Ідей, що записані безпредметними,
Але залишають, як запах, враження,
В кімнаті, де площею, навіть стіни,
Нічийні.
Живуть за незвіданим власним призначенням,
Як ліжко, на якому втрачають гімен,
Реквізит для минулого часу, пам'яті.
Немов мізансцена старої п'єси
Насправді нічийна, як слово Автора.
Усе, що побачиш, на сцені, здається,
Ти бачив давно, за останньою партою.
22.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920671
дата надходження 27.07.2021
дата закладки 28.07.2021
По попелі земному котили ми по колу
Своїм нащадкам райдужну майбуть.
Ховали у могилах століття сивочолі
Поступувань свідомих справжню суть.
Вмирали й воскресали раз висунуті гасла.
Йшли поруч патріот і фарисей.
Відновлення чекала велична та прекрасна,
Як спраглий світла сонця скарабей.
У спільному пориві здобули Україні
Соборність й незалежність на віки,
Щоб поле колосилось під мирним небом синім
І землю не топтали чужаки.
Мов новокрилий, звично ми долі далі котим,
Та шляху мудрості нема кінця.
Є віра і терпіння, однак пульсує «доки?».
Надія лиш на себе й на Творця.
Мої читачі, щоб уникнути непорозумінь, хочу
зауважити, що в єгипетській культурі скарабей символізує
шлях до Сонця ( світла), мудрість і безсмертя.
Жук котить кульку лише за сонцем і в ній зародок
майбутнього нового життя. Символ скарабея широко
використовується в кіно, літературі і в ювелірному мистецтві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920657
дата надходження 27.07.2021
дата закладки 27.07.2021
Я не рватиму лілій в саду,
Берегтиму красу пелюсткову.
Милуватися тільки прийду
Квітом дивним в росі світанковій.
Стебла ніжні, цнотливості шик.
Чистота і надія в в лілеях.
Це цвітіння липневе є пік,
Наче з казки злетілися феї.
Гордовиті, розкішні - їх сонм.
Квіти Гери -" краплинки молочні",
Не міраж, не омана, не сон,
Чарівниці цілують всім очі.
(За однією з легенд, Лілії з'явились на землі з краплин грудного молока богині Гери.)
Світлини моїх лілій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920634
дата надходження 27.07.2021
дата закладки 27.07.2021
що ти знаєш про щастя?
стрічати світанок у горах,
стрибаючи під Запаску.
"янезабудутебеніколи"
звучить на вершині інакше, ніж у містах.
під гіпнотичний ритм слова стають абсолютом.
не-за-бу-ду!
Безсмертний вчить тебе танцювати,
енергія рухає колом, де стерті кордони
для тіл і свідомості.
все, що потрібно - нарощувати амплітуду
і падати заколисаним у траву.
дві галичанські мавки схилились
над чернівецьким поетом,
він каже: "я навчу вас поезії ночі"
і вони вірять, ідуть за ним.
магія гір розповсюджується на тіла,
а особливо - на органи у грудній частині.
"кохати простіше, ніж дихати", - каже Безсмертний, -
"коли над тобою - зірки, а не стеля".
вслухайся у музику, пий настоянку молодості,
розумій усе з напівслова,
коли у темряві торкнулись твоєї руки.
"ви чудові" - кричиш музикантам на сцені,
а також людям під нею.
Безсмертний спиняє твоє розпашіле тіло:
"тихіше, хлопче, не квапся,
ніжно передавай немовля тепла.
танцюй капоейра щастя,
повторюй рухи за тінню
та відображенням у Пруті."
гірські річки звучать абсолютно інакше,
вони не соромляться власної сили,
сміливо течуть назустріч морю.
закінчивши танець ранку, ти чуєш лише одне:
"я не забуду тебе.
ніколи."
2015
p.s. музика в горах сприймається набагато глибше, тому що розумієш, що музика - це і є все, що тебе оточує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920578
дата надходження 26.07.2021
дата закладки 27.07.2021
Вчителька мораль читала:
-Хто не буде працювати -
Буде у житті відсталий
І не буде щастя мати.
Треба прагнути у школі
Вищих балів досягати!
Тут не витерпів Микола:
-Ну навіщо це казати?
Ната правила всі знала,
В неї розум аж зашкалив,
Бо переказ написала
На усі дванадцять балів.
І, стрибаючи, хвалилась,
Як же любить цю науку!
За камінчик зачепилась –
Впала і зламала руку.
А тепер візьміть Матвійка:
Він не знав, де ставить кому,
Ви йому вліпили двійку,
Хлопець сумно брів додому.
Голову понурив низько,
І від ранця гнулась спина,
Йшов стежками, де не слизько –
Гаманця знайшов з грошима.
А тепер ви порівняйте
Від оцінок результати:
Виграла в Матвійка двійка,
Чи рука у гіпсі в Нати?
Отакі-то парадокси
Зустрічаються у школі!
Ніхто з учнів не насміливсь
Заперечити Миколі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920572
дата надходження 26.07.2021
дата закладки 26.07.2021
Перекотився часу плин
В невидимість, з розгону.
Впивався солодом жасмин,
З кислинкою озону.
Переливали двох коктейль
Соломкою, у груди,
Під солов’їну свіжу трель,
Тепло вчувалось всюди.
Духмяний вечір, чарівний,
Стелив траві покоси.
Криштальний місяць, молодий,
Мережив сріблом роси.
Нема ні в чому вороття —
Минулому не бути.
Не час збігає, а життя,
Кохання не забути!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920568
дата надходження 26.07.2021
дата закладки 26.07.2021
Хвилі танцюють призахідне танго —
Розвеселились на різні лади,
Наші вуста підсолоджує манго,
Піна густа розмиває сліди.
Взявшись за руки, стрічаємо вечір,
Сонечко мліє в купальні морській —
Ще не готове до пізньої втечі.
Бризами двох зустрічає прибій —
Тими, що живлять не тільки легені,
Душі натхненням наповнять ураз.
Обрій вигойдує крила вогненні,
Хвиля підхоплює в танець і нас.
16/07/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920410
дата надходження 24.07.2021
дата закладки 24.07.2021
так
хочу, щоб мене відніс
в наш ліс
де лише ти і я
де квапиться сполохано земля
зриваючись з орбіти
де заступили віти нас від світу
чи світ від нас
тепер не розділити
твоє/моє
не смертним
паперові квіти
на целюлозні злами штучних душ
вдають за діаманти
їх не руш
їх біль-фантом всміхни ласкаво
жива любов
тобі співаю славу
во істину_найкраща з нагород
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920377
дата надходження 24.07.2021
дата закладки 24.07.2021
Працює, піднімаючись все вище.
У резиденції його весь світ.
Світило дня, дароване Всевишнім
Живе і житиме мільярди літ.
Несе і світло, і тепло завзято,
Гігантське і всесильне для землі
І для людей. Небес правічне свято,
І ми його шукаємо в імлі.
Вечірнє сонце здатне віддавати
Усе до крапельки, як стиглий плід.
І десь на небосхилі кострубатім
Його блискуча блякне денна мідь.
І засинає, натрудившись, тихо.
То ж дякуйте гуманному за все.
На жаль, людина створює ще лихо
І темних плям неміряно несе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920365
дата надходження 24.07.2021
дата закладки 24.07.2021
Намарно.
Отямся.
Змирися.
В свідомість уп’ялась заноза?
Допоки ламатимеш списи?—
Мозолить утомлено мозок.
Пройдися.
Почуй.
Роздивися.
Не глумиться пафосна мальва
З барвінку, що небом розлився,
Бо в тому є теж якась тайна.
Розквилилась чайка над ставом,
Виводить веселої жайвір.
Хтось пнеться щосили до слави,
Хтось тихо радіє врожаям.
Як день не існує без ночі.
Так зло теж добра потребує.
Знайти ідеал ти ще хочеш?
Спинись, не шукай його всує.
А світу
Всьому
Посміхнися,
І сонцю, й дощу, бурелому…
—Гей ти, круговерте, спинися:
На мене жде кава із ромом!
Вись пестить журавлика-птицю,
А я з рук годую синицю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920325
дата надходження 23.07.2021
дата закладки 24.07.2021
Блакить небесна, прісноводдя бірюза,
Синіє обрій, поєднавши дві стихії,
За горизонтом закосичилися мрії,
Де вчора хмарами вкривалася гроза.
У спеку добре заховатись поміж хвиль —
Ласкавих, теплих, прохолодних аж на денці,
Почути комбінації підводних терцій,
Хоч на поверхні — повний і атласний штиль.
Солодких поцілунків котиться сувій,
Малює сонце краєвиди олівцями,
Вода лоскоче пляж піщаний з камінцями,
У танцях сейшею торкаюсь берег твій!
4/07/21
*Сейші — це коливання всієї маси води відносно центру водойми. Поверхня водойми набуває похилу, то в один, то в інший бік, причому на поверхні води не видно хвиль.
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920248
дата надходження 23.07.2021
дата закладки 23.07.2021
Від лікарень у столицю
Їдуть делегати
Внести правку на початку
Клятви Гіппократа.
Бо негоже: всі науки
Підлягли реформі,
Не дійшли до Клятви руки –
Все в первісній формі.
Треба встигнути зробити
Все найближчим часом,
І закон оцей пустити
У народні маси.
Бо зберуться депутати
Терміново знову,
Завтра будуть засідати
Всі позачергово.
Лікарі на цій нараді
Подали прохання,
Щоб затвердили у Раді
В першому читанні
Новий текст, тому, що Клятва
Явно застаріла…
Перше речення у тексті
Оплесками встріли:
-Щоб були в нас результати
Й наслідки хороші,
Пацієнт повинен мати
Поліс, або гроші.
Я, такий-то, і клянуся:
У цій круговерті
Лікувати вас беруся
До самої смерті.
Далі все іде за текстом –
Сказано там гарно,
Тож не варто час і сили
Витрачати марно.
А в кінці така примітка:
-Дамо відсіч смерті!
Гроші можна через касу
(А краще - в конверті).
Гіппократ не передбачив,
Звідки міг він знати?
Що в нас лікарю теж треба
Якось виживати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920219
дата надходження 22.07.2021
дата закладки 22.07.2021
Тихенький дощик, крап - крап, крап- крап,
Серед городу немов на трап,
Може на втіху, чи для душі,
Збиравсь горобчик, скік - на кущі.
Скік- скік, скік- скік та зненацька впав,
Ну от халепа! Чом не попав,
На гілку сісти, чомусь тремтить,
І, як спіймати жадану мить?
Щоб вдало сісти, не звалитись,
Мабуть мені, набридло вчитись.
Злетів нарешті, наче вдало,
Та враз натхнення - десь пропало,
Ох, оцей дощ, це він завада,
Вже ятрить душеньку досада.
Як важко взяти рівновагу,
Ні - ні не буду мать повагу,
Як не навчуся я літати,
Як буду неньку захищати?
Он тато каже, я дорослий,
Та швидше це - такий невдалий,
В житті всього маю навчитись,
Так- так, триматись!Не лінитись!
Горобчик сміло підняв крила,
І де взялася зразу сила,
Скік- скік, злетів на гілку глоду,
Із крил струсив, дощову воду,
Вміло чирікав, - Лечу… лечу,
Нарешті маю я удачу!
***
В житті хто хоче, чогось добитись,
На перешкоди не треба злитись,
Вирішуй справу сміливіше,
Тоді і житиметься ліпше!
22.07.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920175
дата надходження 22.07.2021
дата закладки 22.07.2021
Мелодії Миру уже зазвучали
І нас у дорогу цікаву позвали.
Квітують ромашки, волошки і маки.
І хочеться мріять, радіть і співати.
І край наш чудовий у мирному цвіті,
Радіють дорослі, веселяться діти.
І зоряне небо, і поле безкрає
І все у цім світі цвіте і буяє.
Дозріли вже вишні наповненні, пишні,
Неначе відкрили скарби дивовижні,
І людям дарують дарунки чудові,
Щоб всі були вільні, щасливі й здорові.
Гармати і "Гради" уже замовчали,
Мелодії Миру навкруг зазвучали.
Дорослі спокійно і сплять, і працюють,
Навчаються діти, співають, танцюють.
Земля оновилась, вся цвітом убрана,
Неначе кайдани важкі розірвала.
І Миру вінки Україна спліта
Усім українцям на довгі літа...
Так хочеться мрії, щоб швидше здійснились,
Й мелодії Миру навік оселились -
В моїй Україні і в усьому світі -
Завжди жили люди у мирному цвіті.
Так жаль, що усе це мені лиш приснилось,
А так же б хотілось, щоб сни ці здійснились...
Хоч літо цьогоріч і тепле, й цікаве,
Та вірус триклятий й війна - це реальність...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920131
дата надходження 21.07.2021
дата закладки 21.07.2021
Я помрію, політаю,
Десь думками в небо сині,
Ранком сонце зустрічаю,
Наберуся в нього сили.
Бо це ж літо, відчуваю,
Розсипає, щодня чари,
Я ж його, радо вітаю,
Хоч й буркочуть, часом хмари.
Та й нехай… і побуркотять,
Нині всіх, діймає спека,
Хай краплиночки полетять,
Я зрадію і лелека.
Тож помрію, політаю,
Знов думками в небо сині,
Там лелеку привітаю,
Сяють щастям, очі нині.
Блискавиць… літо й веселок,
Вже умилася землиця,
Дарить свіжість, ясний ранок,
Хочу ним насолодиться.
20.07.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920119
дата надходження 21.07.2021
дата закладки 21.07.2021
Якого кольору любов буває?
Які відтінки її гами?
Запалює серця, мов іскра ватри,
І світлом розкриває брами.
Це теплі кольори, беззаперечно.
Від сонця почуття життєве.
Барвистість притаманна і сердечність,
Яскравість душ і в них суттєвість.
Відтінки райдуги, прозорість неба.
І бруду в ній не місце, звісно.
Це колір блиску чистоти із цебра,
Повітря щастя променисте.
(Натхнення - верлібр Ірини Іванюк " Якого кольору любов" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919374)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920100
дата надходження 21.07.2021
дата закладки 21.07.2021
дівчинка вибігла з дому, бо там її сварять
бо там вона оболонка наповнена часом
відверто між нами,
у неї важкі дисонанси
і сонця буханець
між легеневими ґратами.
дівчинка зачинялась в малому сараї
щілина давала світло легке від туману
вона діставала банку літрову - і била
пальцями,
мов по серцю:
"ой леле...ой мамо
я в ключику, у пташиному,
множена, спиляна,
де я по-справжньому справжня,
а де скопійована?
мамо, тут люде навколо
з ребристими спинами
сварять мене,
спиняють
ніби щось скоїла..."
відверто між нами,
я більше не бачив дівчинки
на третьому поверсі більше нікого не лаяли
але уночі заспівали усі лічильники
пісню, де хтось покликав "ой леле...ой мамо".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920054
дата надходження 20.07.2021
дата закладки 21.07.2021
Павучок дріма в соломці,
Приліг промінь на долоньці,
Пестить шкіру, відчуваю,
Світле літечко вітаю.
Запах сіна, вже в покосах,
Виграва, веселка в росах,
Мов із сонцем веселиться,
Хочу цим, насолодиться.
Літо - літечко яскраве,
Тепле сонечко, ласкаве,
Припече, та вмить сміється,
Ой напевно, то здається.
Побіжу, я поміж трави,
А по небу, враз заграви,
По хмаринках й по блакиті,
Ой, які ж, щасливі миті!
Ясне сонце, насолода,
Дарить чари, нам природа!
Де не глянь, повсюди краса!
Літо створює чудеса!
18.07.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920002
дата надходження 20.07.2021
дата закладки 21.07.2021
Вивчивсь син на адвоката
(Вже свій офіс буде мати),
В кабінет зайшов до тата
Свою радість розказати:
-Справу бізнесмена Мося,
Що тягнулась в вас роками,
Мені виграть удалося
Цими чесними руками.
Батько - адвокат відомий
(Було видно, трохи злився),
Мовчки слухав, тоді мовив:
-Ти ще, сину, не довчився.
Треба тактику й всі сили
Під час суду повертати
Так, щоб все це оплатили,
І щоб зиск із цього мати.
Врахувати всі моменти,
Захист так побудувати,
Щоб із даного клієнта
Ще одну зарплату мати.
Справу виграть - не потрібно
Тут великий розум мати:
Я зумів на цьому ділі
Вас п’ять років годувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919944
дата надходження 19.07.2021
дата закладки 19.07.2021
У вишневих барвах заховавсь світанок,
Мов води нап`юся, зустрічаю ранок,
Прохолода лягла,, ніби та… з криниці,
Зарясніли в росах мої полуниці.
Пора літня… диво, заглянуло й сонце,
Мерехтів промінчик, у моє віконце,
І приліг на ганку, ніби зазиває,
Щоб раділа ранку - душу звеселяє.
По траві́ шовковій, цвіт ледь похилився,
Проміне́ць й по ньому, бігав і топився,
В веселко́вих барвах вигравали роси,
П’янкі аромати, несуть абрикоси.
Копошаться оси, блиск листви на сонці,
Я мабуть хмелію, стою у сторонці,
Задивлю́сь, любуюсь, цій красі ранковій,
Зігріва́ють душу… мрії лазурові.
18.07 2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919818
дата надходження 18.07.2021
дата закладки 18.07.2021
Електричний телеграф —
Величезний, мов жираф,
А, точніше, як змія, —
Довгу видно звіддаля!
Ним обплутана земля —
Гори, доли і поля,
І пустелі, й острови,
І водойми, і степи…
Ген видніються стовпи,
А на них висять дроти —
Повідомлення несуть,
Щоб пізнали їхню суть
Адресати, по той бік —
Інформації потік.
Ось такий-то був з’язок,
Наче в сітці павучок.
P.S. На початку 20 століття телеграф повільно замінили телетайп мереж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919795
дата надходження 17.07.2021
дата закладки 18.07.2021
Гаря́чий степ сухий, безкрайній,
Укритий зо́ряним шатро́м ...
Липне́ва ніч укрила край свій
Сухим полу́денним теплом ...
Не всі у нічку цю заснули.
Безшумні кри́ла промайну́ли.
Нічне життя - дзвенять цика́ди,
Звучать пташи́ні серенади.
Давно́ погасла вже зірни́ця,
Не сплю і я, срібля́стий місяць
Ліниво на стежи́ну світить !
Прима́рно ви́дніються квіти
Й суха, неско́шена трави́ця,
Яку ледь-ледь колише вітер...
А зорі - наче самоцвіти,
Прони́зливо на небі сяють.
Шатро́ небе́сне устеля́ють
Сузі́р'я - но́чі дивоцві́ти ...
Мала́ й Велика ведмеди́ця
Розлі́глись в зо́ряних кущах,
Пега́с помі́ж зірка́ми мчиться
І ма́нить вдаль Чума́цький шлях.
Зоря́ зірва́лась і упала,
З-за хмари вигляда́є місяць...
То акваре́ллю написала
Південна нічка - чарівни́ця !
Стежи́на, врешті обірва́лась,
Десь в тра́вах акварель зоста́лась ...
Безкра́йній степ знайшов свій край,
Й казкова, дивная картина
Нара́з встає пере́д очима -
Бездо́нний синій небокра́й ...
Вгорі на небі срібний місяць,
А зни́зу, в до́лі, плещуть зорі,
Бо там, під кручою іскри́ться,
Сія́є чорним блиском море !
Йому сьогодні щось не спиться,
Жарту́є, ба́виться прибоєм
І пісні моря вже сплелися
З словами пісні степової !
Штовхає в спину теплий бриз
- Не стій ! До моря, швидше вниз !
Голу́бить беріг хвиля ніжно,
Збиває піну білосні́жну !
Стоять на варті моря кручі,
Стрімкі́, обри́висті й могу́чі !
Від спеки розпаші́ле тіло,
Вода ласка́во обіймає,
А зо́рі, що купа́лись в хвилі
Іскря́ться й бри́зками тікають !
О, води блаже́нство миле !
Пе́стять хвилі голе тіло ...
- Милий ! Я чуть-чуть спізнилась ...
- Я так чекав на тебе, мила !
То може море шелестіло,
Чи круча хвилі шепотіла ...
Що вам сказать про ті обі́йми ...
Про все лиш знає вітер вільний,
Зірки́, що з неба підгляда́ли
І ті, що у воді плеска́лись,
Маяк безсонний, над прибоєм,
Безстижий місяць над водою
І бе́рег з кру́чою стрімко́ю ...
12.07.2021 - 24.07.2021 р.
Фото " https://ua.igotoworld.com/frontend/webcontent/websites/1/images/67407_800x600_sanzheyka6.jpg"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919809
дата надходження 18.07.2021
дата закладки 18.07.2021
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 241 ***
ВЕК СЕЛЯ ожидали деды и отцы,
но пёрли ВЕКСЕЛЯ на них писцы.
*** 242 ***
«КАР!» – ТОН ворона задавала,
когда КАРТОН от голода клевала.
*** 243 ***
сдаю я деньги лишь в БАНК ИРЫ!
а может самому пойти в БАНКИРЫ?
*** 244 ***
ВЫМАКИВАЛИ воду вы, разлив у ПОЛИ, ВАЛИ?
и этой же водой ВЫ МАКИ ВАЛИ ПОЛИВАЛИ?
*** 245 ***
НА КОЛЮ КОЛ Я очень часто направляла –
мол, НАКОЛЮ тебя я, КОЛЯ, – для начала.
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919808
дата надходження 18.07.2021
дата закладки 18.07.2021
Зрів полудень. І білий зрів налив.
Мов Одіссей, крізь літо липень плив
із міст чумних до радісного дому.
Пускали з неба "зайчиків" святі.
Бриніли бабки - кулі золоті.
І човник плив.
І ми пливли у ньому.
І пробігали берегом світи.
Небесний цИган м'ячиком крутив,
де спека - розгодований мастиф -
вслухалася в жарке відлуння грому...
Був день прекрасним, наче Аполон,
шматочком сиру цілив у ворон,
Мов бабуїн, бубнів приймач - "Come on!"
І човник плив.
І ми пливли у ньому.
Робили "селфі" в сріблі вод мости,
столиці з криці, з глини - "смт"*.
Упевнені, що вічно їм цвісти,
гойдали квіти джмеликів і втому.
З Танатосом "травив" байкИ Амур,
сміявся Зігмунд, плакав Азнавур.
Сади стояли в сукнях от-кутюр.
А човник плив
І ми пливли у ньому.
Дзижчав комарик кожен: "Я - живий!"
Та був човняр похмурий, наче Вій...
Сичав затято "mori - sic! - memento!"
От дідько лисий...
- Всіх доріг резон - ловити мить! Солодку, наче сон!
- Ця річка - Стікс. Моє ім'я - Харон.
Готуй монети.
* смт ( СиМиТи) - селище міського типу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919735
дата надходження 17.07.2021
дата закладки 17.07.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2021
Пощастило в житті Грицю
(Обслуговував машини),
Влаштувався у столиці –
У майстерні міняв шини.
Удалося за два роки
Трохи грошиків зібрати,
Хлопець спритний був нівроку –
В казино пішов пограти.
Там при вході зупинили:
-Це елітна установа.
Ви у джинсах, без краватки,
Для таких тут заборона.
-Неподобство! -Гриць волає,-
Вийшов дядько он безсилий,
Без костюма, бо не має,
То його ви пропустили!
Охорона: -Всі ми грішні.
Вимагає так реформа:
Ви зайти повинні з грішми,
При параді, в повній формі.
А виходите - вам вдачу
Колесо фортуни скаже,
Доля іноді ледача,
Кожному - як карта ляже.
Тут уже за вами право,
Де поділася вся сума…
Можете кричати ”Браво!’’
Без сорочки і костюма.
-Де та правда? -Гриць дереться,-
Щоб за мить усе програти,
Ще півроку доведеться
Гроші на костюм збирати?
Вихід є один хороший,
Що робити далі - знаю:
Краще в барах усі гроші
Я з дівками промотаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919701
дата надходження 16.07.2021
дата закладки 16.07.2021
намащуйся мною, ніби я масть
і втирай в себе рай
мого серцевинного трепету
три рази денно
колоподібними вдихами
колоподібними рухами.
дивись, кісточки моїх яблук
штурмують неспілі демони.
антени хапають канали
давно заблоковані ерами
в яких ти був лише пуп'янком
та просто самотньою цяткою
а я ж хапаю, щоб стати полегшенням,
стати окремою,
щоб зцілувати смуток твого лиця.
втирай мене в себе і станеш незгасним,
кристалізованим, гойним
світлим проваллям, де я над тобою
ходжу по канатній дорозі
вбираю розтлінне,
стираю зіпсуте,
вишіптую варикозне
і колоподібними вдихами,
три рази денно
закохую(сь) як ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919549
дата надходження 14.07.2021
дата закладки 15.07.2021
Захоплює в нім аура кохання,
Мініатюри з "Одісеї", "Іліади".
Софії подарунок без вагання.
Екзотика Царициного дивосаду.
Це пісня про любов земну магната,
Поема-загадка води й каміння.
Усе прекрасно: гроти і фонтани,
Споруди, брили - Метцеля творіння.
Тераса Муз, повітряне натхнення,
Дуби столітні, липи і платани.
Є в парку цьому ніжна сокровенність:
Магнолії, місток Веніціанський.
Софіївка - любов із перших кроків.
Гармонія. Романтика поетів,
Овіяна легендами вже роки.
Потоцьких, ніби видно, силуети...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919520
дата надходження 14.07.2021
дата закладки 14.07.2021
Вогняним півнем скльовує витрішки снів,
Запір удава чавить спіраллю брудною,
Слина кривава із пащі найбільшого з псів
Крапає в трупність землі та смердить гнилизною.
Той просто страх розвіють просто бабці.
У літній кухні земляна долівка.
Як сонце сяде. Після спеки праці
Тобі підсунуть грубого ослінця.
Коліна до грудей, лицем на схід.
Вмить забуваєш скільки тобі літ
Вслухаєшся в натруджену молитву.
Вливає бабця воду в грубу миску.
Воді говорить щось. У пічці блиски.
Танцює в такт її словам вогонь.
Тримаєш над своєю головою
Ту грубу ємність із тою водою.
І це єдина ціль твого життя.
Де ділись гордість, велич? Вороття
Немає їм. Ти знову у дитинстві.
В його беззахисності, вірі в дійство.
Ця віра вимиває страх з душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919407
дата надходження 13.07.2021
дата закладки 13.07.2021
…гіркота—це плід невігластва
Соломон
У синім світі, цвіті високості,
багато світла і не видно зла.
Хрест-навхрест осягну блаженний простір—
там раннє сонце вийшло на жнива.
Рясне проміння в’яже перевеслом.
Завзятість іскрами палахкотить.
Мільярди літ? Мільярди зим і весен?
Якщо є світло, треба, значить, жить!..
Дивлюся на птахів, що крутять веремію,
на бджіл, зациклених на медозбір,
й більш ніж коли жалію, що не вмію
спів жайвора покласти на папір.
Комусь—під сонцем, а комусь—у тіні—
такий життя неписаний закон.
Вгамуйтеся, мої думки осінні,
Бо прийде час й розквітне терикон…
Втім, небо синє, бризи високості,
ховає сокровенну таїну,
бо десь на ньому є незмірний острів,
загорнутий в побожну тишину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919370
дата надходження 12.07.2021
дата закладки 13.07.2021
Вчительці завдав мороки
Другокласник Коля:
Знову не зробив уроки
І прийшов у школу.
Вчителька вже ледь не плаче,
Тисне на хлопчину:
-Чом не зроблені задачі?
Всім скажи причину!
-Тато з мамою сварились,
Я наставив вуха,
Мені так було цікаво –
З радістю все слухав.
Захотілось потім спати,
Тихенько роззувся,
За ті вправи, що писати,
Просто я забувся.
Вчителька сказала Колі:
-Батька викликаю:
Другий рік уже ти в школі –
А його не знаю.
Бачила я тільки маму
(Таку не забути),
Хочу татову програму
Щодо тебе чути.
-Так оце ж вони у сварці
Часто виясняють:
Хто мій батько і який він –
До цих пір не знають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919273
дата надходження 11.07.2021
дата закладки 12.07.2021
Я забути тебе не можу.
Ти десь глибоко в серці зостався.
Трепет знову... трепет підкожний,
А думки, ніби дикі мустанги.
І для чого проріс куко́лем?
Рву квітки, бо насіння отруйне,
А дилеми згустками болю,
Ніби зойки проникли Перу́на.
Не нагадуй мені про себе.
Тимчасовість, мов рана пекуча.
Ми хмарини - химери в небі,
Доторкнулись любовної кручі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919227
дата надходження 11.07.2021
дата закладки 11.07.2021
Вишне́вий сік, п'янки́й, солодкий
Застиг нектаром на вуста́х,
А за́пах м'яти - ніжний, то́нкий
І сяйво місяця в очах ...
Дозріла вишня, ми з пів-ночі,
Втону́ли в місячному світлі.
- Цілуй, цілуй коханій очі,
Тихе́нько вітере́ць шепо́че
- Зривай їй ягоди достиглі ...
Та ніч вдягає вже убра́ння,
Вже зо́рі зблідли, зо́ря рання
Шепоче ніжно - вам пора ...
І в край небесного шатра́
Загляда́є вже багря́нець.
Пора іти... Пора, пора ...
Вуста солодкії від вишні ...
Я п'ю, не можу відірватись,
Прикри́ли місяць хма́рки пишні
І просить соловей - кохайтесь !
Та треба йти, чуть-чуть поспа́ти,
Бо скоро вже проснуться мати.
І буде день і будуть справи
Та боже, як же па́хнуть тра́ви !
Вола́є ніч - не йди, не йди !
Бо серце з се́рденьком злило́ся,
Волосся все переплело́ся !
Єство́ все про́ситься - люби !
Край неба жаром вже налився,
В садочку тіні простяглися,
Венера згасла і стожари,
Лиш місяць в небі залишився -
Один, самесенький, без пари ...
Вже світять вранішні вогні,
Чи може ма́риться мені,
А може то було вві сні,
Бо встало сонечко, зніти́лось
І зашарі́вшись, відвернулось ...
Та одразу ж схамену́лось
І швиде́нько покотилось
У небесній вишині́ !
І все пробачило мені ...
10.07.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919118
дата надходження 10.07.2021
дата закладки 10.07.2021
Ой, червоні, в мене щічки,
Певно йти пора до річки,
По коліна по водиці,
А вона ж ніби з криниці.
Спалах вогників в зіницях,
Вже й не можу зупиниться,
Як та жабка, люблю літо,
Де не йду не маю сліду.
Ой, хлюп-хлюп, чиста водиця,
Дай мені насолодиться,
Теплим, ніжним, світлим літом,
Налюбуюсь усім світом!
10.07.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919150
дата надходження 10.07.2021
дата закладки 10.07.2021
Чистий ангел світанку
Розбудив спозаранку —
Підіймав нас на крилах —
Появлялася сила
У космічному леті.
Ми раділи планеті,
Як злітали угору.
У пітьмі коридору
Я уздріла Світила!
Синя зірка світила —
Не проста, а магічна,
Серед інших — незвична!
Ось, здавалось, донизу
Я лечу… Та поблизу
Ти підтримав мене,
Дарував неземне… 6/07/21
“СИНЯ ЗІРКА” це:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708318
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919117
дата надходження 10.07.2021
дата закладки 10.07.2021
Сутеніло. До неї підбирається журба, там, вдалині, вже гучно гомоніли. То молодь збиралася біля вогнища. Нині ж, по обіді, знову дощило і громовиця блискала по небу, а її серце знову тремтіло. Як оте, молоде деревце, що біля річки похилилось. І вона з небом теж просльозилась та вкотре взяла себе в руки й помолилась, - Прости ти, Боже, може я мала гріхи, тому й кохання ти мене лишив…
Біля річки, сміх і пісні, звабливі очі, усмішки, гучне серцебиття. Любов, надії, кохання і обійми, мабуть щасливе майбуття. Вона ж неподалік, присіла в траві густій, мов захисту шукала, тут, наодинці з спогадами, свою безнадію ховала.
А, що вже їй, минуло п'ятдесят, тепер, самій зустрічати зорепад. У цю ніч, купальську, їй зорі миготіли. Здавалось, ніби знали її печалі, підтримати хотіли. І вітерець розвіював ледь посивілі коси. Сльозини чисті, ніби вранішні роси. Вона ж волала – журбу відпущу і хай вгамую своє серце й душу. Той біль, що кожного дня їй завдає. Та своє щастя, не знайде, знає. Бистра річка - симфонія води лунає. Ні не на втіху, навпіл серце крає. Не прийде милий спогад розділити. І хто б підказав, як далі жити? Як спромогтися, цю журбу втопити?
Вітер приніс вразливий сміх, їй би десь зникнути в поспіх. Плили вінки, колихались на воді, зірки тонули золоті. А їй пекло в грудях до болю. Чом Боже, ти дав мені таку долю? Враз круговерть,то ніби в урвище вода загомотіна. А, я ж чекала, теж кохання хотіла. Рік чотирнадцятий, Майдан, забрав її друга – чоловіка. Навіки з ним, на жаль, десь зникла й втіха. Уже й забула, коли й всміхалась. Та рана знову й знову придати болю намагалась.
Тьмяніли зорі від полинових сліз. Десь по воді, полискував, ледь шурхотів верболіз. Як при розлуці коханого слова, -Я повернуся, ось тільки пройдуть жнива!
Душа боліла і ридала… А річка спогади ховала. Та вони на мить топились і знову виринали… Про ті дні й ночі, що вони колись веселились, вірили один одному, мали надію на щастя, кохали.
06.07.2021 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919009
дата надходження 08.07.2021
дата закладки 08.07.2021
Зелений гай... так вабить до себе,
Вкотре пройдусь по буялих травах,
Поміж дерев павук гніздо плете,
Все і скрізь тоне в яскравих барвах.
Від води відблиск, де сонця промінь,
Приліг цілунком, мов у колисці,
Вже розплескалась по яру повінь,
Що не сховалась у цім озерці.
А над обривом молода верба,
Купала віти, тихенький шепіт,
Лягла зненацька, під корінь журба,
Ой, як вціліти, холодний трепіт.
Пориви вітру раптово вщухли,
Немов почули її сумління,
Під сонцем брили злегка підсохли,
Ледь - ледь вклонилась та це ж спасіння.
Вже й спів пташиний, в гаю лунає,
Дзвінкоголосий щебет навкруги,
Нехай же смуток, всіх оминає,
Тонуть у квітах млисті береги.
29.06. 2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918951
дата надходження 08.07.2021
дата закладки 08.07.2021
Магнітом приваблює все таємниче—
й липневе півсонне оте повечір’я,
котре супокійною гаванню кличе
нас вийти хуткіше на свої подвір’я
дивитись, як вкрились серпанком байраки
й поснули під шепіт заклинів чар-зілля.
Над ними палають розсипані маки
і гаснуть, залишивши попіл з вугілля.
А онде здійнялась пелюсточка ватри,
й дівчата з віночками десь біля ставу ...
…Як завше, виходжу тебе зустрічати —
й мені простягнув ти біленьку купаву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918927
дата надходження 07.07.2021
дата закладки 07.07.2021
Вода й вогонь - очищення сердець.
Це Колосок, Суботки, літа Сонцекрес,
Купала свято - зіллячка вінець.
Танок зірок у загадковості небес.
Волошки, маки, м'ята, деревій..-
Цілющі квіти від русалок, потерчат -
Терлич, полин... збирай скоріш, радій,
Віночки чудодійні для красунь дівчат.
Сопілка і цимбали виграють,
І линуть співи гарні й танці всеньку ніч.
Вінки, свічки по річечці пливуть,
Їх ловлять вміло "переємці" навсебіч.
Стрибання через вогнище удвох.
Аби у парі бути - тайна ворожби.
І солов'їне чути тьох і тьох.
Веселощі, мов свіжі ліки від журби.
В Купальську ніч знов папороть цвіте.
Чи вдасться хоч комусь знайти? Єдина ж мить.
А хто знайде - прозріння проросте,
Щоб зрозуміть дари природи, дивосвіт.
(Свято Івана Купала ще називають Колосок, Суботки, Сонцекрес). (За легендою квіти розсівають русалки і потерчата)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918904
дата надходження 07.07.2021
дата закладки 07.07.2021
Дід Петро прийшов до тину,
Запитав сусіда Рому:
-Вдосвіта твоя дружина
Добирається додому?
І чогось на мене боком
І сердито позирає,
Хоч я зовсім ненароком
Із-за тину виглядаю.
-Ніночка іде з роботи,-
Промовляє гордо Рома,-
Виявляю я турботу –
Все роблю для неї вдома.
Це - секретна установа,
Де працюють в нічну зміну,
Радий я, що вкотре знову
Запросили мою Ніну.
Там - державна таємниця
(Підписалась в цьому кожна),
Хай і в сні таке не сниться,
Це розказувать не можна.
Звечора іде кохана,
Заробітки там хороші:
Стомлена приходить рано,
Та приносить добрі гроші.
Дід Петро всміхнувсь до Роми,
Приховав усі словечка,
Пригадав ці установи,
Де колись скакав у гречку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918909
дата надходження 07.07.2021
дата закладки 07.07.2021
Життя, неначе гвинтоліт,
Дарує злети та падіння.
Із Вищого боговоління
Заходить у собі терпіння
Мій друг — бере мене у світ.
І ми зринаємо в політ,
Зіркові зчитуєм сонети,
Хоча обоє — не поети,
Кружляємо довкруж планети —
Це наш таємний зореліт.
Ще скільки літ?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918858
дата надходження 06.07.2021
дата закладки 07.07.2021
Не плач, не бійся, не журись,
Усе мине, пройде колись...
Час віднесе усе кудись,
Тож будь уважна не спіткнись...
А як спіткнешся, не впади,
Випий холодної води,
Подихай тихо й почекай,
Усе погане має край...
Воно відійде в нікуди,
І замете болю сліди...
І зрозумієш тоді ти,
Треба себе все ж берегти...
Живи у злеті й боротьбі,
За все найкраще на землі,
І стане легше тобі жить,,
По - новому будеш ходить...
Отож, не плач, не бійся, не журись,
А за роботу з пристрастю берись,
Забудь про зради й болячки,
І будь щасливою таки...
Життя ж лиш раз усім дається,
Бува надією сміється,
А то й грозою озоветься,,
Отож, не плач, не бійся, не журись,
За правду віддано борись,
Собі і людям помагай,
Надії й Віри не втрачай,
І за Любов не забувай,
Любов це дар нам Богом даний,
Хоч світ жорстокий, та й цікавий...
Пройди життя, як Бог велить,
Життя у кожного ж, як мить,-
Не витрачай його на плач,
Кожен життя свойого ткач...
За кожну мить його борись,
Працюй і смійся, й не журись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918723
дата надходження 05.07.2021
дата закладки 05.07.2021
Як вечір торкається вуст черемшини,
Хмеліє весна в солов’їних садах,
У пам’яті знову зринають світлини…
До тебе, мій любий, літаю у снах.
І кожна клітина вібрує у тілі,
А душі сіяють — у профіль, анфас.
Ці миті солодкі — такі захмелілі,
Заповнюють розум думками про нас. 1/06/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918745
дата надходження 05.07.2021
дата закладки 05.07.2021
Візитка Умані - фонтани,
Ефекти дійства гіпнотичні.
Кохання ввечері і зрання,
Є в цьому, певне, щось містичне.
Побачень місце і освідчень.
Найбільше диво України.
Вражає неймовірне світло
В єднанні з музикою нині.
У кольорах веселки бризки,
Фігури лазерні у гамі.
Портрет Шевченка зовсім близько
І українців голограми.
Які ж фонтани, уманські фонтани!
Яскраве шоу феєричне.
Милуємось " Перлиною кохання" -
Окраса міста ця - велична.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918721
дата надходження 05.07.2021
дата закладки 05.07.2021
А зверху знов колотиться.
Всі дні у метушні.
А літу синьоокому
по-доброму так хочеться
всміхнутися мені.
Тож йде, збиває куряву
в пекельний сонцепал.
Кому ж то заморокою,
що літо це зажурене
і терпить, як Тантал?
В негоду йде, забрьохане,
й впаде десь долілиць.
По спині літа змоклого
шмагає дощик, цьвохає,
жене до багновиць.
Засіяно криницями
підліски й вздовж доріг,
а літу дуже знаково
рум’яними суницями
розцілувати всіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918629
дата надходження 04.07.2021
дата закладки 04.07.2021
Когда-нибудь мы вспомним тех кто Не...
Недоказав, недолюбив,не стал нам близок...
Мы сами тихо стали в стороне
Прервав поток бурлящих переписок...
Когда -нибудь мы вспомним тех кто Не..
Не приняв, не простив пополнил список...
Как с болью понимали в тишине
Что уровень к себе зашкально низок...
Когда-нибудь мы вспомним всё что Не..
Недосказали, не смогли или смолчали..
Когда останемся совсем наедине
Когда нас мысли унесут в седые дали.
Но как же хочется всё меньше слова Не..
Чтобы дойдя до склона своей жизни
Оставить надпись на своей стене...
" Жизнь удалась, всё зашибись. Давай не кисни!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918581
дата надходження 03.07.2021
дата закладки 04.07.2021
В городе опять бушует лето,
Взбалмошные все его причуды.
Днями от рассвета до рассвета
По делам бегут куда-то люди.
На прилавках пыльных у дороги -
абрикосы, персики, черешня...
Хитрые ведутся диалоги
с загорелым продавцом нездешним.
Капают прохладно на прохожих
Гнёзда-тумбы кондиционеров.
А в зелёном парке на дорожке
Кормят голубей пенсионеры.
Ребятишек няньчат на площадке
Молодые мамочки гурьбою.
Строгий дядя за углом украдкой
Заедает голод шаурмою.
Тянутся по трассе "пробки" томно,
Солнце, как назло, в своем зените.
Что-то из окна бубнит нескромно
Недовольный сморщенный водитель.
Пассажиры душного трамвая,
Мирно дожидаясь контролёра,
От жары к сиденьям прилипают
И мечтают о лазУрном море...
Выбирают модницы-красотки
В переходе яркие серёжки,
И бегут игривою походкой
По ступенькам тоненькие ножки.
Шпиц хозяйку слушаться не хочет -
Не прогулка для него, а пытка.
А студенты после бурной ночи
Пьют в кафе прохладные напитки.
Уплетая спелую малину,
Из окна смотрю я на всё это:
До чего же славная картина -
В городе бушующее лето!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918543
дата надходження 03.07.2021
дата закладки 03.07.2021
А ще недавно в білопіннім цвіті
Видніла постать вишні у садку —
Джмелі нектар спивали у смаку,
Довкруж дзуміли бджоли, на горбку,
Роїлись у веснянім розмаїтті!
Тепер рясніють ягоди у вітах —
Ласують ними — білки і пташки,
Збирають кісточки бурундуки —
Як урожай на зиму, залюбки.
Плоди стікають на вустах у літа!
1/07/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918558
дата надходження 03.07.2021
дата закладки 03.07.2021
Мама привела в квартиру
Нового коханця Гошу:
Все оглянув, бажав миру,
І відмітив все хороше:
-Обстановка скрізь прекрасна,
Дихає тут оптимізмом,
В тебе модно й дуже класно,
Зветься це - мінімалізмом.
В очі стінка в вас не лізе,
І з сервізами серванти,
Антресолі і валізи,
Килими відсутні й банти.
Син-школяр промовив щиро:
-Результати очевидні:
Те, що бачите в квартирі,
Називається в нас - злидні.
А найбільше мінімально
В холодильнику на кухні:
Там у нас оригінально –
Каструлі відсутні й кухлі.
Хто з дядьків приходить жити –
Через тиждень всі тікають…
Мама починає нити,
Що їх злидні виганяють.
Втік відразу милий Гоша.
Мама сина б'є: -Ледащо!
Слово те таке хороше
Розшифровувати нащо?
Будемо тепер казати
(А дядьки прийдуть ще різні):
-В нас все модно і сучасно,
Живемо в мінімалізмі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918450
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021
Ти вмієш. Напиши мені молитву.
Ти зможеш. Захисти мене від бід.
Пекучі сльози словом ніжним витри.
У ритм і риму затонуй цей світ.
Читатиму удосвіта, раненько.
Покрови слів святих сховають зла.
Під ноги трави. Пташкою серденько.
Батисти радості – куди б не йшла.
В тілеснім світі стану надпрозора.
Не відшукає час мене в юрбі.
Якщо в молитві надміцним узором
Зав’яжеш, що потрібна я тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918400
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021
[i] 2 июля - World UFO Day. [/i]
Деда, деда, эНэЛО !
Там, над лесом, пронеслось !
Ну, пожалуйста, вглядись -
Улетело, прямо в высь !
Да всмотрись же - эНэЛО,
Как прожектор засияло,
Искорками засверкало,
И огнями расцвело !
Деда, видел ?! ЭНэЛО,
Возле школы пролетело,
Будто трактор прогремело
И умчалось за село...
Это ж надо - эНэЛО !
Улетело ... Как назло !
Вот опять бы прилетело
Да за нашей школой село !
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/8bbc1d73b6227fc2a18db230fa25468b[/img]
09.09.2020 - 02.07.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918385
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021
Вночі розлився, широко Лиман,
Відображались у нім зірниці,
Легкою димкою, стеливсь туман,
Він заважав лісовій куниці.
Їй би пробігтись по всій окрузі,
Зустріти сонце, всміхнутись ранку,
З дупла гайнути й радо на лузі,
Втішатись літу, зробить зарядку.
Та під деревами давно вода,
Лиман розлився увібрав зливи,
Вона ж звірина жвава, молода,
Повеселитись, жаль, неможливо.
Не зловить жаби, не її біда,
Вмить полювати(летить) на птахів,
Біля гнізда, вже яйця поїда,
Досить хитренька, не має страхів.
Вночі розлився широко Лиман,
Схопила гілку, що над водою,
І розганяє, гойдає туман,
Грайливо тішиться, знов собою.
11.06.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918402
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021
Янтарний день цілує легко простір.
Верхівка літа - перше липня.
Розсипались у травах дрібно роси,
Із бджілками співає липа.
Ярила нині сонячні потоки
Торкаються сердечок листя,
Наповнюють широковіття соком.
Цвіте медова й пахне липа.
З родини мальвових красуня ніжна.
Метелики летять у гості.
Частує липа ароматом свіжим,
І дух солодкий аж до млості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918322
дата надходження 01.07.2021
дата закладки 01.07.2021
Цілюща липа, чай, меди…
Я ще не раз прийду сюди
Натхнень спивати насолоду —
У спеку, в будь-яку погоду.
Гудуть натомлені джмелі,
Нектарні бджілоньки, малі.
Танцюють хмари комашині,
Лунають ноти і пташині.
В купальні сонячних заграв,
У різнобарв’ї духу трав,
На швидкоплинних крилах літа
Тремтить душа, теплом зігріта! 28/07/21
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918250
дата надходження 30.06.2021
дата закладки 30.06.2021
Сміялася. Безпечно. З серця. Щиро.
Такі кумедні люди в почуттях.
В смолу кохання лапки замочила.
Пручалася. Застрягли, влипли крила.
Завмерла в відчаї, пізнавши щастя жах.
Так манить і болить оте незнане.
То ріже серце, то п’янить вуста,
То піднесе до відчуття нірвани,
То зайде знизу нутрощі дістане,
То розіпне, не ставивши хреста.
Сміх захлинувся. Спала смирна тиша.
Нечутно клацнув пристрасті капкан.
До віку не сміятиметься більше.
Така і я була колись, раніше.
Вчимось життю з своїх душевних ран.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918216
дата надходження 30.06.2021
дата закладки 30.06.2021
Густо рум'янком зацвічений сад,
Божа краса дрібних невістульок.
Ллється навколо її аромат,
З неба моргає сонячна куля.
П'янко...Ромашковий килим живий:
Цяточки жовті, біле пелюстя.
Десь заховався пустун-вітровій,
Певне, дрімає в тихих галузках.
Червень-господар, квітує пора.
Стебла тоненькі. Ніжне суцвіття.
Сонця й рум'янку захоплива гра.
Літо в ромашках - радощі світу.
( Ромашку ще називають рум'янком, невістульки.) Світлина у саду сусідки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918155
дата надходження 29.06.2021
дата закладки 29.06.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2021
Хвалиться колезі Настя:
-Я тепер така щаслива,
Бо зустріла справжнє щастя,
І літаю, як на крилах!
Дуже милий мій багатий –
Олігархом, точно, зветься:
Не біжить у карти грати,
І на танці не женеться.
Не метає кулю в кеглі,
В депутати теж не преться,
Має фірму, де підлеглі
(До ста тисяч набереться).
Поділилася, що хочу
Збільшити і губи, й груди,
То сказав, що у цій справі
Взагалі проблем не буде.
-Знаю твого кавалера,-
Тут колега промовляє,-
Це наш пасічник Валера –
Вулики прекрасні має.
Його бджоли-трудівниці
Свою справу добре знають:
В чоловікову скарбницю
Дещо з грошей відкладають.
Бджілки кошти зберігають,
Щоб не тратив милий здуру,
За красу твою подбають –
Накачають всю фігуру!
В Насті щелепа відвисла,
Креслила якусь кривульку…
Все багатство зразу скисло,
Луснув олігарх, як булька!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918078
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 28.06.2021
А зелень пишна тогою до самих його п’яток.
Й теплінь замотує ліс в кокон, наче шовкопряд.
Гуртом навчаються вокалу плиски й солов’ята—
Продовжує справляти літо свій обряд.
Трухлявіє на тлі розмаю яблуні оцупок.
В зелено-срібний мох злітає клаптями кора.
Нехай би впав уже—та ґрунт тримає корінь цупко
Й не відпускає. Каже: —Ні, ще не пора.
На зморшкуватім окоренку крихітний росточок,
Бо, орючи, не зачепив час лезом лемеша.
І тріпотить на всіх вітрах листочковий зубочок—
Немовби в дряхлім тілі молода душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918015
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 28.06.2021
Велична книга є в Державі- Конституція!
У ній записано для нас право - інструкція,
На прожиття на святій, на народженій землі,
Де диво – ранки і влітку співають солов`ї.
Де крутосхилі береги й повноводні ріки,
Й яскраве сонце і блакитне небо навІки,
Нас на життя надихне Богом дана природа,
В книзі записано, все це - багатство народа.
Щоб зберегти, ми маємо жити по закону,
Кожному з нас треба завжди бути правдивому,
Не відрізнятись,чи незаможний, чи багатий,
Сором`язливий, чи вже занадто пихатий.
У книзі цій, написано про кожного із нас,
Ми маєм право жити, який би не був той час,
Закон один для всіх - працювати і навчатись,
Та нині бідному, як вижити, лікуватись?
Кажуть землиця наша, на надра забагата,
Але чомусь, у старого все холодна хата,
Майже обдерта, жаль, не спроможній поладнати,
Ніби Держава, для народу, як рідна мати?
То де ж наш газ? Чому віддали в приватні руки?
Хіба не знають, що всіх покинули на муки?
Останні гроші похабно здирають з народу,
Не один пан, за це має нагороду.
А, як же сім`ям, у кого діти ходять до школи,
Вони ж бідують, голодні, як узимку бджоли,
Як виживати, коли давно нема роботи?
Он у дитини, шкода, знов диряві чоботи.
Хтось роз`їжджає на найдорожчих Мерседесах,
А хтось же їздить у брудних, старих автобусах,
В книзі записано - ми маємо бути рівні,
На жаль, вже майже тридцять років ми ніби в прірві.
І як насправді вибратись, закон поважать?
Як олігархів вижити й можновладців рать?
Яка збагачується кожного дня й хвилину,
Чи й в майбутті, побачимо щасливу людину?
День Конституції відзначає Україна,
У сподіванні - жити краще кожна родина,
В серцях надія, що стане один закон для всіх,
Країна встане з колін і до нас прийде успіх!
Я українка- маю закони поважати,
Мене завжди, цього навчали батько й мати,
І моя віра в чесність, прекрасне майбуття,
Щоби пізнало щастя, знов народжене дитя!
****
Шановні друзі! Вітаю Вас з Днем Конституції!
Миру, здоров`я, достатку, добра!
Хай виконується закон не тільки народом
Тоді й всі здатні будем покінчити з безладом!
Щиро бажаю, щоб кожного мрія, як зірка рання
Яскраво сяє, не згасла - щоб надія й не остання!
****
Шановні друзі! Вітаю Вас з Днем Конституції!
Миру, здоров`я, достатку, добра!
Хай виконується закон не тільки народом
Тоді й всі здатні будем покінчити з безладом!
Щиро бажаю, щоб кожного мрія, як зірка рання
Яскраво сяє, не згасла - щоб надія й не остання!
28.06.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918037
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 28.06.2021
-Я ти тако скажу, Йване,
Вот собі хлоп ходит, ходит
І ніхто му не дого́дит.
Зле, як зимно, зле, як спека
Ка́ждий собі грає грека,
Вічно єму недогода
Все му чось не та погода,
Невдоволений життєм
Я цалко́м не згідний з тим.
Та то ніґди так не бу́де,
Як собі гадают люди,
Би всьо було рівно, файно,
Всьо робилосє негайно,
Аби мухи не кусали,
В мороз скули не скімали,
В червню в карк тє не пекло –
Та так ніґди не було !
В життю ружні є трафунки
Тутка не прості рахунки,
Як бис хтів і так сє стало,
Забага́нки тутка мало,
Бо всьо є, як має бути
Й я навіть не хочу чути,
Як хтось стогне задарма́
В тебе ж волє, не тюрма !
Де хочеш там можеш йти
Й файне місце си знайти,
Би там було тепло, гоже,
Би було м’єгоньке ложе.
Але й так, Йване, нема,
Нема в світі задарма́
Так чи так платити траба,
Як казала моя баба
(а вона в трох клясах була
і від свої бабки чула),
Що в життю буває так –
(і тому в Михальді знак),
Як є добре, буде зле,
Так, як нинька, не буде́,
Бо в життю сє всьо мінєє
Часом тє і шлях трафлєє
Й ніц не зробиш, тра робити
І гірку водицю пити,
Вмиватисє солон-потом,
Бо сє впиниш десь під плотом.
Будеш себе шкодувати,
То нічо не будеш мати.
Зимно тобі – то вберисє,
Як горєчо – розберисє,
Всьо сприймай, як Бог дає,
Бо то є життє твоє́.
24.06.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917881
дата надходження 26.06.2021
дата закладки 26.06.2021
Пташина вихваляє літній день,
Що пролітає так - ніби хвилина,
Вже в зиму крок таки зробила днина,
Ще б встигнути наслухатись пісень.
День добровільно віддає хвилини,
І добавляє дивні почуття,
Бо забирає в кожної людини
З хвилиною - частиночку життя...
Ніхто не в силі вічний рух спинити,
Десь поспішаєм всі на край землі,
Надихатись, наслухатись, нажитись,
Сльоза чи дощ спливає по чолі...
Залишити б на добру пам"ять людям,
В цих митях, що невпинно так спішать,
До ночі рух, а що там далі буде...?
Все маєм кесарю та Богові віддать.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917906
дата надходження 26.06.2021
дата закладки 26.06.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2021
Колоситься в полі, дозріва пшениця,
Говірливий жайвір в небесах завис.
Б'є ключем холодна з джерела водиця.
Прохолодний вітер в небесах з'явивсь.
Червоніє в маках неозоре поле,
Стежка у долину, радо повела.
Бережім любов, що дарувала доля,
Нехай будуть в парі завжди два крила.
Чуєш моя мила, цвіркунець цвіркоче,
Діамантом в трави скапує роса.
Б'ється від кохання серденько щоночі,
Манить за собою неземна краса.
Пригорнись кохана, дай напитись щастя,
Полони собою і не відпусти.
Ми з тобою в Храмі приймемо причастя
І навік з'єднаєм долі самоти...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917707
дата надходження 24.06.2021
дата закладки 25.06.2021
Черешні рвав мені в долоні,
Сплітало літо перевесло,
І спогади нас в юність несли,
Та білий цвіт упав на скроні.
Солодкі ягоди черешні,
Ми їх торкалися губами,
І що було колись між нами,
В душі лишились наші весни.
Манять солодким ароматом,
Цілую їх, чи юність кличу,
Прожито так років багато,:
Мені з тобою завжди літо.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917764
дата надходження 25.06.2021
дата закладки 25.06.2021
Кущі розкішного жасмину в цвіті ніжнім,
Немов батисту легкість лебедина.
Із літом запашним ці пахощі суміжні,
Бо аромат духмяний всюди лине.
Парфум природний свіжий - евгенолу казка.
" Любові світло місячне" в індусів.
В небесних, сонячних обіймах, в тихій ласці
Душі й очам земна краса-спокуса.
Медовий купіль для бджолиної родини.
Флюїди від журби лікують вміло.
І насолода, і чарівність - справжнє диво,
Тендітність квітів янгольських і милих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917722
дата надходження 24.06.2021
дата закладки 24.06.2021
дві краплі стікають від гострих ключиць
важкі і округлі, наповнені світлом
милується місяць і блідо мовчить
від заздрощів, що не для нього налито…
торкається сяйвом волосся і пліч
соромить промінням цнотливий трикутник
той місяць зрадливий закоханий в ніч
та іншої ради готовий забути...
заплющені очі, солодкі вуста...
розквітнули стегна в густому чеканні
на мить одкровення, а правда проста -
самотня, як ніч, і на жаль - не остання
не пити нікому її наготи
метеликів вій об щоку лоскотати
не суть, не судилось, не стрілись світи...
і краплі стікають на простиню... спати...
музичний фон - мінусівка «the silence» Manchester Orchestra
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917684
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 24.06.2021
Растянула жизнь туманы,
Вихри часто за окном.
Ты, уверена тот самый,
С кем преграды нипочём.
Овладел умелым жестом,
Натянул любви струну.
Так тепло и так чудесно,
В океане чувств тону.
Мне с тобой нужны рассветы,
Я готова - босиком,
По ненастью, по кюветам,
На свидание тайком.
Ночь уснёт мы будем вместе,
Город в тысячах огней.
Рядом дышится нам легче,
Блеск моих не скрыть очей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917666
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 23.06.2021
Ой, кувала зозуленька. То комусь кувала,
А я свого миленького під бузком чекала,
Диво цвіт, як твої очі, зваба в них і ніжність,
Гріє серденько і в душу вкладає бентежність.
Линуть пахощі повсюди, п`янять ніби чари,
Вітер стрімко розгулявся, аж здригались хмари,
Відступали лежебокі, золотистий промінь,
Лиця ніжно торкнувсь, неначе здаля пломінь.
І раптово, так помітно, небо засіяло,
Ясне сонце, по обрію жовте жабо пряло,
Розстеляє й червону дивовижну мережку,
Кольорам, як у водограї, проклада стежку,
Я по ній, по між трав, назустріч поспішаю,
Милий мій, жаданий, нині скажу, що кохаю,
Хай співає зозуленька, обом нам на щастя,
Підем разом, ми до храму, там приймем причастя.
24.05.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917630
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 23.06.2021
В лікаря панянка мила
Побувала не в одного,
І поріг переступила
В кабінет до головного:
-Можна? – запитала тихо,-
Відповідь мені ви дайте…
Лікар каже: -Що за лихо?
Я вас слухаю. Сідайте.
-Дякую, вже ноги мліють…
Хочу дещо запитати:
Ваші всі підлеглі вміють
Таємницю зберігати?
Чи не буде так, що завтра
Гомоніти будуть люди,
Про важкі мої хвороби
Усе місто знати буде?
-Будьте ви за це спокійні,-
Головний відповідає,-
Зашифровано надійно –
Це ніхто не прочитає.
Почерк в лікарів такий, що
Там сам чорт не розбереться,
Таємниця в вашій картці
Тут навічно збережеться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917516
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 21.06.2021
Краса зриває знов печать мовчання,
бо з серця виривається «Віват!»
Та грація, печальна веселчана,
зійшла із неба ненадовго в сад.
Як впадуть перші світанкові роси,
окроплять їм дволезові мечі,
кивнуть лишень:— Страждань і суму досить, —
й потягнуться до милих-любих щік
коханої плекальниці-планети,
пречистої, мов сльози кришталю.
Не бійтесь й ви, —котрі в душі поети, —
признатися: —А все ж тебе люблю!
Я також плав люблю в житейськім морі
й на берегах—калейдоскоп світів.
Хоч знаю, шквали, ваш шалений норов,
прошу: залиште тінь моїх слідів.
А відчуття? Нуртують водоспадом.
Ірисів хор з-за сонячних заґрат
Іриді стелять гімни понад садом
оті, котрі створив ще Гіппократ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917514
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 21.06.2021
Маків цвіт, маків цвіт пломеніє
У колисці вітрів серед поля.
Розкриває під сонячним німбом
В повну силу червоні долоні.
Воля в кожнім зерні, самосіє,
І тривог, і думок безупинність.
Шовк небесної дивиться сині -
Бризки крові усіх безневинних,
Тих, що прагнули серцем свободи.
Тих, що землю не зрадили рідну.
Від ворожої впали негоди,
Проросли цвітом маковим гідно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917489
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 21.06.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2021
ногами в болоті до неба несе вівтар
умащений щедро медів пряним ароматом
спіймає носителя плоті суміттям фарб
блаженний невіглас несе себе в жертву кату
в красу ту додати атом
поживні смакує нектари аж до глибин
прозріє, та пізно, не вирватись з пастки щастя
на кальцій і фосфор розкладений ще один
таке це життя, хтось вмирає - комусь в зачаття
та й смерть ця не без причастя
до чар не чутлива бліда безталанна міль
тупу примітивність не рушать цупкі ферменти
назовні проїсть плоть, завдасть невтерпимий біль
роландами зваб зазвучать нотки - сантименти
кат/жертва зміни акценти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917407
дата надходження 20.06.2021
дата закладки 20.06.2021
Спустошене серце, не час поспішати: спинися!..
Піщинко в безцільнім снуванні і хаосі мас,
пірни у призахідне кремове небо столиці,
у відблисках червня скупай механізм, що зламавсь.
Стрімкі серпокрильці крильми розтинають з розгону
п'янкий океан, що завис над сум'яттям голів.
Пірнувши, відчуєш, як течії ніжно огорнуть.
Як горно столиці ослабне і звітриться гнів.
Знов думи отверднуть, розтоплені в шалі й спекоті.
Здіймуться у хмари, підхоплені пухом тополь.
Ніч сонце за обрій, мов жорна – мірошник, покотить.
Старий осокір заскрипить, мов іржавий пістоль.
Голубиш каштани, мов щось неповторне, коштовне
і линеш на плавні, де Витачів-сокіл вита.
Окрилене серце пірнає мартином – не стогне.
І зверху, і знизу, куди не поглянеш, – вода...
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917371
дата надходження 20.06.2021
дата закладки 20.06.2021
Літо... трави шовковисті,
Потопають у намисті,
Відблиск золота і срібла,
Просиналась земля рідна.
Чуєш пташечка співає,
Той спів радісний, на втіху,
Вона ранок зустрічає,
Розриває сумну тишу.
Досягнувши піднебесся,
Зникав щебет у верхів`ї,
Й ніби то…все одночасно,
Між дерев у різнотрав`ї.
Ледь дмухне, вітерець літній,
І загубиться в розмові,
Вмить здалось, то птах могутній,
Струсить роси веселкові.
Їх ласкає промінь сонця,
Вони сприймуть тепло, ласку,
І тихенько гойдаються,
Потрапляють, наче в казку.
Теплий червень, насолода,
Пишність трав, думки чарує
Встановилася погода,
Хай нас літо… подивує!
***
Шановнгі друзі! Щиро вітаю,
З Днем Святої Трійці!
З Зеленою неділею!
Миру, здоров*я, щастя, достатку,
Любові, тепла , добра і натхнення!
20.06.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917365
дата надходження 20.06.2021
дата закладки 20.06.2021
Памяти Сергея Цушко,
Памяти всех моих
друзей-ровесников,
ушедших в синеву небес ...
В солнце купаясь, в небе́с синеве́,
Домо́й я бреду,́ по зеле́ному лу́гу !
Босы́ми нога́ми, по сжатой траве́,
Пою́ громогла́сно, трево́жу окру́гу !
Жнивье́ наступило, стоя́л летний пал ,
Рассы́пало солнце пылающий жар,
Земе́льку, безжалостно, день раскали́л,
Поко́сы горя́чим дыха́ньем стоми́л.
Сена души́стый, хмельно́й аромат,
Собою, как будто, весь мир заполня́ет ...
Аист, беззвучно, в лазу́ри вита́ет,
Бабочки па́рами, в вальсе, кружа́т,
Кузне́чики, спе́шно, с доро́ги слетают,
Иди́ллия, ро́здых, цика́ды звенят !
Взлетел над цвето́чками шмель, закружи́л,
Засты́ло, наве́рное все, в той дремо́те,
Страсти утихли, и ско́рьби, заботы
А, жа́ворон в небе, мой слух покорил !
Жаво́р в зените, чуде́сный соли́ст,
Же́мчугом, трели вокру́г рассыпа́ет !
Маэ́стро великий, как крошка, артист,
Пе́ньем волшебным, весь мир наполня́ет !
Не торопи́лся, в траву́ лег на спи́ну,
Взгля́дом проникнул , в небе́с глубину́ !
Мечтал я взлететь и, земли́цу покинув,
Пари́ть между ту́чек, махну́ть в вышину́ !
Со́колом в гре́зах, над миром взметнулся...
Не ведал, как кра́тки минуты поко́я !
Кра́ешек неба, уже затяну́лся
Мглою, злове́щею, как пелено́ю !
Я тут же вскочи́л, да быстре́е в доро́гу !
Мрак резво стремится в небе́с бирюзу...
Ну́-ка, дава́й-ка, наля́гу на но́ги -
Совсем неохо́та попасть под грозу !
Ветер, внезапно возни́к, заструи́лся,
Ла́сково ду́нул, с траво́й поигра́лся...
Пове́ял лени́во, немного взбодри́лся,
Резко поду́л - да во всю́ разгуля́лся !
А туча уже́ небоскло́н весь накрыла.
Вдруг ве́тер ути́х, воздух ста́л как стекло.
И тишина́ все вокру́г поглоти́ла...
Но грома раска́ты, тотча́с донесло́ ...
Прити́хли кузне́чики, смо́лкли цика́ды.
Не слы́шны небе́сные тре́ли, рулады...
Жа́вор умо́лкнул в небе́сных глуби́нах.
Ли́стик застыл, не дрожит на осине.
Поко́й наполня́ется сму́тной тревогой.
Уж я не шага́ю, бегу по дороге !
Перед нена́стьем природа застыла.
Но но́ги легки́ и я мчу́сь, со всей си́лы !
Дохну́ло внеза́пно бодря́щей прохладой.
В такую жари́щу - конечно отрада !
Лицо ветеро́чек слегка овева́ет,
Но вид небосво́да, не в шу́тку, пуга́ет !
Мрак, беспросве́тный, полне́ба закрыл,
Да так, что всю синь попола́м раскрои́л.
Разда́лся злове́щий, раска́тистый ро́кот !
И я́ростный спо́лох, весь мир озари́л !
Ветер взъяри́лся, совсе́м стал неи́стов !
Пылью доро́гу, тотча́с заклуби́л !
И подхвати́вши оха́пками листья,
Вы́соко ви́хрем вверху́ закружи́л !
Ка́плями дождик упал на траву́,
Вы́мочил плечи, обры́згал листву́.
Обру́шился ли́внем и тут же приста́л,
Рассы́пался гра́дом, пото́м перестал.
Мра́чным свинцо́м свод небе́с затяну́ло...
Мгла непрогля́дна, бурли́т, и клоко́чет !
Небе́с синевы́ уцелел лоскуто́чек,
А солнце, наве́рно, во тьме утону́ло !
Плыву́т облака́, тяжелы́ как сугробы.
Несу́тся, клубя́тся, кружа́т в небосво́де,
Над миром проно́сятся, по́лные зло́бы,
Нена́стьем препо́лнены и непого́дой...
Ве́тер холодный рванул, как назло́ !
Ветку осины, как ли́стик, сорва́ло !
Копну́ растерза́ло и вщент размета́ло !
И мра́ком, тотча́с, все вокруг облекло́...
Березка за зе́млю корня́ми вцепи́лась,
Трепе́щет и сто́нет на бу́йном ветру́.
Оси́на до са́мой земли́ наклони́лась,
Стои́т, надломи́лась, но нет - не смири́лась !
Никак не сдае́тся лихо́му вихрю́ !
Во мра́ке реву́щем - кошмар первозда́нный !
Мир ослепи́ло - зарни́ца сверка́ет !
Ветер, скрути́вшийся, ви́хрем гигантским
Хо́ботом с тучи к зе́мле прораста́ет !
Хо́бот изви́вист и хле́сткий как кнут !
Реве́т, как безумный, грохо́чет и свищет,
Все бли́же и бли́же ! Кого́-то он ищет !
Секунда, мгнове́нье - и о́н уже тут !
Вы́дернул, то́тчас, с корня́ми березку,
Вы́рвал лего́нько, как будто трави́нку,
Сре́зал, под ко́рень, как бри́твой, оси́нку,
И зашвырну́л, как были́нку, в быстри́ну !
Гром шандара́хнул, поми́луй мя Бо́г !
Зе́млю, шу́тя, вышиба́ет с под ног !
Ветер взбесился - ника́к не вдохну́ть !
Очи слезя́ться - ника́к не взгляну́ть !
Согну́ло, скрути́ло, мне на́земь бы па́сть,
К земли́це, роди́мой, как к маме, припа́сть.
Прижа́ться, вцепи́ться и крепко держа́ть !
Вгры́зтись зубами и не отпускать !
Ко́рнями надо бы в зе́млю врасти́,
Ги́бельной бу́ре - не да́ть унести...
Но воздух, колючий, как тысячи жал,
Хлестну́л, наподда́л и, прижа́ться не дал,
На кры́льях упругих, над миром, подня́л
И зе́млю, нахра́пом, наве́ки отня́л ! ...
Нет, мне не сни́тся, и впрямь - я лечу́ !
Кри́ком беззву́чным, я в стра́хе кричу :
- Бо́же ! Поми́луй !! Ведь жи́ть я хочу́ !!!
Но Го́сподь не слы́шит, ведь буря грохо́чет !
То во́ет, то сви́щет, то глухо роко́чет !
И жи́ть мне оста́лось - поку́да лечу́ . . .
Мелька́ють виде́нья, а может я сплю ?
Проно́сятся быстро, но смысл их ловлю́ ...
Пе́ред глаза́ми - всей жи́зни карти́ны !
Во́т я - ребе́нок, вот - ро́слый юне́ц...
А во́т я - в объя́тиях ми́лой дивчи́ны ...
А да́льше - что ? Сме́рч ? ! И, наве́рно, коне́ц ? ! ...
Мгнове́нья, упрямо, как ка́пли сплыли́ ...
Ли́шь пустота́ ... да страда́нье земли,
В тот ми́г, когда к не́й, прикосну́лося тело,
Исче́зли виде́нья, но па́мять хранит,
Карти́ну, где жа́ворон в небе, звенит ...
Лежу́ я поко́йный, уже́ бездыха́нний...
Внеза́пно зако́нчилось, бу́днее дело...
И ду́шенька, бе́дная, взглядом проща́льным
На мир этот, бу́йный, в уко́р, погляде́ла,
Лего́нько ступи́ла по сжа́той траве,
Чуть-чу́ть подлете́ла, снача́ла несмело,
Пото́м стрепену́лась и в высь улете́ла,
В со́лнце купа́ясь, в небе́с синеве́ ...
11.10.2020 - 12.06.2011 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917264
дата надходження 19.06.2021
дата закладки 19.06.2021
-Розочко,- питає Сара,-
Чи ви чули, як буває?
Уже є така примара,
Що брехню всю викриває!
Такий прилад, що збрехати
Жодного не дасть вам шансу,
Називається - детектор,
Вловлює усі нюанси.
Роза голову схилила,
Перестала пити каву –
Таки Сара зачепила
Тему надто вже цікаву!
Сумно глянула на Сару,
Потім голосно зітхала,
І про дивну цю примару
Усю правду розказала:
-Прилад цей мені зустрівся,
Я зазнала щастя того:
Він мені на шию всівся -
Заміж вийшла я за нього.
Може, знаєте ви Сьому?
Зразу каже, де я винна:
На детекторі оцьому –
Перевірка щогодинна.
Тільки я закінчу фразу
(Може ще й не все сказала),
Видає мені він зразу:
-Отут, Розо, ти збрехала!
Я не знаю, як удасться
Мені далі із ним жити,
Чи навчуся задля щастя
Йому правду говорити?
Не вдалось таки ні разу
Мені Сьому обдурити,
То невже оцю заразу
Мушу кожен день терпіти?
Я в житті зазнала втоми…
Треба так розпланувати,
Щоб детектор в виді Сьоми
Комусь іншому віддати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917213
дата надходження 18.06.2021
дата закладки 18.06.2021
Слова його жасмином пахли
У ніч під зорями любові.
Село у тиші засипало -
Душевна ли́лася розмова.
І місяця сипалось срібло!
Сузір'я вдихало те літо,
Тремтіла жасминова риза
Й легенько пелюстя тендітне.
Але ж у жасминове літо
Проникла якась прохолода.
Гіпотез рої, розмаїтість,
Тайнопис - у серці колода.
Довір'я, мов біле пелюстя,
З жасмину злетіло від вітру.
Нічим не заповнити пустку.
Чому так, жасминове літо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917183
дата надходження 18.06.2021
дата закладки 18.06.2021
Твої дарунки незбагенні —
Такі солодкі та щемкі.
Ми, почуттями полонені
У поцілунках, що п’янкі.
Твоя любов — така безмежна —
Дарує щастя неземне.
Я, наче гілочка бентежна, —
З тих пір, як ти торкнув мене. 16/06/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916997
дата надходження 16.06.2021
дата закладки 17.06.2021
Навесні дуже легко закохатися. З такою ж успішністю можна накласти на себе руки. Вона заварить запашного чаю і безтурботно смакуватиме ним у кріслі-гойдалці. А потім раптово здійметься і скаже, що їй пора йти. «Куди?..», – розгубишся ти, не знаючи, що краще: відпустити чи все-таки втримати її.
Вона нічого не скаже. Просто піде, усміхнувшись, аби ти міг її знайти. Вона сидітиме на березі річки і вдивлятиметься у швидкоплинність течії. Ти несподівано обіймеш її за плечі, але вона не здригнеться – ніби чекала твого приходу. Перехопиш її мовчання і занурюватимешся в звабливу зелень її очей. Глибше і глибше. Бездонно.
Приборкуватимеш її роздвоєність – покірність і спокій, упертість і норовливість. Зігріватимеш від холоду і водночас гаситимеш спеку. Досить! Не зупиняйся!
На язиці солоність і солод. Її дихання то стрімке, наче гірська річка, то спокійне, як шелестіння першого листя. Шалено хочеться його слухати, аж непомітно стаєш нею. Намагаєшся зрозуміти: це мереживо, чи просто тіні малюють візерунки на її ногах.
Несподівано близька і страшенно далека. Окрім вас, на світі більше нікого немає. Знесилена й усміхнена вона засинає в твоїх обіймах. Здається, що весна триватиме вічно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832297
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 16.06.2021
Не йди! Чекай!Нехай достигне літо,
наллється колос, липи відцвітуть.
Давай набудемось. Хай наші діти
міцним корінням в світі проростуть.
Ще стільки всього треба нам зробити,
вродили вишні щедрий урожай.
Затишшя днів, безмежність митей.
В нас так багато справ ще, зачекай!
Але якщо колись прощатись треба,
дозволь, хай наше літо відгуде.
Як буде ні́кому тримати небо,
воно мені на плечі упаде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916916
дата надходження 15.06.2021
дата закладки 16.06.2021
Рідним і друзям, які повертаються лише в спогадах
Твої губи лоскочуть пальці
поцілунками, теплим подихом.
Може квіткою стану вранці,
може порохом.
— Що з тобою, моя лебідко?
Мерзлі роси бринять у голосі.
— То тривоги… ти знаєш звідки —
сірі полози.
То неспокій і ніч у плетиві
вигаптовують думи хрестиком.
Сили б крилам та міці злетові —
в синь метеликом.
Не судилося нам нажитися
по-казковому: в щасті-радості...
Вітру бігти, а річці витися
в безоглядності.
Там, де небо сплелося з травами,
смужка яси — тонка розщілина —
то межа між світами-явами
не розділена.
Для побачень або для зцілення —
як в одну, так і в іншу сторону,
якщо серце на двох розділене —
жереб порівну.
Твої губи зігріли пальці...
Пригортаюсь душею, поглядом.
Все ж собою залишусь вранці,
тільки спогадом.
Таня СВІТЛА
05.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914545
дата надходження 22.05.2021
дата закладки 15.06.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2021
В журбі черешня, схилила гілочки,
Ховає гнів у зраненому листі,
Іще зелені ягідки – дарунки,
Давно в росі, лиш де –не- де сріблисті.
Дорогоцінний дар, нині так мало,
Вона ж хотіла, більший врожай мати,
Холодний вітер заводив сопрано,
Накликав дощ, все спромігся зламати.
Мрії й надії… розплескались при землі,
Плинуло з водами, руде суцвіття,
Й ранкові роси, немов сльози в імлі,
Стікали вниз, хилилось верховіття.
Скільки змогла, з тремтіння сонця ждала,
Яскравих променів, ніжності й тепла,
У хмурий день і нічкою благала,
Щоби надія, її не померла.
В журбі схилила черешня гілочки,
Та намагається увись підняти,
Проміння пестить, розсипа зірочки,
Нині в турботі - хоче обійняти.
07.06 2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916770
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021
Хто ти є у жорстокім і немічнім світі?
Скільки світла у то́бі й тепла?
Може, вітром скаженим ламаєш ти віття?
Чи є вогник борця проти зла?
Хто ти є? У байдужість болота не грузни.
Подивись, що твориться навкруг.
Чи пройме безсердечних і грішних напруга?
Бо до правди потрібен всім рух.
Хто ти є? Усвідом, ще не пізно, людино.
Гроші світом керують тепер.
Розум твій лише нечисть і скверну цю спинить,
Щоби світ не струхлявів, як пень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916803
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021
Розтривожив зранку Яна
Вид сумний в дружини Лени:
-Ти не в гуморі, кохана,
В тебе є якісь проблеми?
Щось турбує тебе, мила?
Цілий день мене не лаєш…
Де поділась твоя сила?
Десь у хмарах ти витаєш!
Жінка тут застерігає:
-Цей закон вже знати треба:
Як я настрою не маю –
То проблеми будуть в тебе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916774
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021
«Це ж було вже..»
- другий президент України
«Чому.. чому ти..
Чому Ти не пам'ятаєш..
Моменту, як засинаєш?»
- Німуе, Володарка Озера
Майбутнє не проходить, і не прийде
і минуле не візьме верх над сьогоденням
Все, що залишається - досконала ілюзія
прекрасна нереальність простягає свої обійми
зайди, пірну у власну фантазію бажаної смерті
Океан хвилями збурюється, піниться
Хмари темні над ними згущуються
Шторм вічності наближається,
він шукає саморуйнування
переродження, перезбирання
недолугим богом, спустошеним
він пустий, не знає куди ще йти
в часі забута його велич колишня
він нас зі своїх обіймів не випускає
йому потрібне наше життя,
а нам його вічність огидна
в його фантазіях породжених
нашими тривожними розумами
нічого за смерть нам милішого нема
Не Бог
Підходячи до стіни желейної,
на колір світло-малинової,
що весь наш корабель заполонила,
під ним ядро рідке залізне створила,
а чернетковими нуклеїновими кислотами
родючим шаром з кислот гумінових
всю поверхню дивну вкрила
Я починаю молити, - Випусти,
ту, що прийшла вже тоді,
коли все давно розпочалося.
Витягни, коли все вже відомо.
Нехай згадає, як і Я, те,
для чого Ми, і навіщо - в неї
поринули, в людські фантазії.
так хвилини довгі проходять
поки на стіні образ не з'являється,
такий ж желейний, малиновий,
він проявляється рідними рисами
Вона плаче, Вона все відразу розуміє,
Це Її Людське справжнє народження,
Ліра виходить, кволо, ноги підкошуються
перші кроки справжні роблячи
Вона падає, але Я встигаю
Її підхопити і ми обидвоє
на дюралюмінієву гладку підлогу
спустошеними лягаємо
- Я так Тебе занадто любила,
і схоже замало за те говорила.
Любий, сама жорстокість Нас оточує, -
Її перші слова в лице Моє кам'яне,
в очі сповнені жорстокості сказані, -
Я й не могла уявити,
цю важкість у м'язах,
це наповнення в грудях,
коли просто вдихаєш.
Дай руку, я прикладу Її собі на груди.
Відчуваєш, чуєш як серце колотиться,
і Я ніяк це не контролюю, що коїться.
- Я Тобі все поясню, дай просто насолодитися,
наче новими відчуттями дотику.
- Я була напевно останньою,
що зайшла у Вашу фантазію.
Ця Живиця, Вона кричить
у порожньому просторі волає.
Вона скликає, будить усіх,
кому все ще там десь спиться.
А Слово таке дивне "Людина",
"Ти хоче спробувати стати Людиною?
Чи Залишитися Сама ким не знати, але Собою?"
"Людиною?" - Я відповіла. "Людина"
таке Слово спокійне і настирливе,
і безкольорове, але наче оксамитове.
Я стала людиною, справжньою,
хто Я забувши, Я прожила і вмерла так,
як потрібно було, Людиною.
Вибач, Я Тобі весь час брехала,
щоб лиш Тебе не тривожити.
Тепер Я все згадала, яка жорстокість.
Але що ж робити з тими, живими, що Живуть,
що своє життя цілком і повністю усвідомлюють?
- Я не знаю, ніхто не повірить.
Вони Жити без Зорів не зможуть.
Життя хоч і в фантазіях,
але де і дотик справжній,
де і є з ким поговорити,
чи Життя в реальності
де немає нікого,
тільки Ви двоє
поки що..
..Залишається лиш чекати
їх бездітних нащадків,
що вічними стануть.
Хоч якось такий перехід
вийде обґрунтувати.
- Зажди, не йди, скажи,
як повернутися сюди?
- А Ти хочеш звідси піти?
Тебе лякає смертність?
- Ти Йдеш, що Мені тут одній робити.
Давай просто тут залишимося.
Я б прожила, і вмерла б з Тобою
в спокої без ніяких докорів.
Денеб, Він і не помітить, що Я зникла,
покинула. Він став таким впевненим,
яким Ти ніколи зі Мною не був,
через Своє жорстоке минуле.
Його пальці не викривляються,
наче передсмертною судомою.
Його лице не просить, не благає
за сумною, споглядальною гримасою.
Я Йому потрібна була, як наставник,
щоб він не натворив дурниць силою.
Тепер Він знає, що Любов існує,
і Вона Йому доступна,
Він став впевненішим,
бо Вона сама відповіла,
якщо не взаємністю -
то симпатією, приязню.
Але Він розчарувався,
бо те лиш ілюзія, бо Я з Ним лиш,
щоб Він, так, дурниць не натворив.
Я не відчуваю, ніяк не відчуваю,
що Йому потрібна підтримка,
ще допомога, напарниця..
- Ти хочеш сказати "Мати".
- Так, дуже хочу, і хотіла б Неї бути..
- Що ж, тепер Ти можеш Нею стати,
тепер Ти можеш народжувати.
Ти дала мені страшну вічність,
ілюзію від кінця, що такий близький,
що ввертає тебе в безпомічність.
А Я Тобі дарую свою смертність.
Тепер звикай по-новому
до виділень, бруду і голоду,
який зведе тебе з розуму.
Звикай до всього того знову,
що робить людей одночасно
стриманими, добрими і злими,
багатими і бідними, немічними,
залежною і вільною твариною.
Ти просто Мрія, і занадто Реальна.
На кінчику язика тільки існуєш,
яким Я завжди кволо Мовлю.
Я до крові Його Прикушую,
за недолугу Невідповідність.
Одинокому Мені дарована,
як показова довершеність
Його до створення тіл вмінь.
Що за придуркувате правило,
коли закохуєшся у вічного -
то стаєш Йому подібно.
Невже для Мене одного,
що на кораблі єдиний
без пари був придумано?
Ну що ж, тепер Нас Двоє,
що існують постійно.
Ти - Дар, подяка за те,
що Я у Його обійми
людей знедолених завів.
Я - Змій, обманщик,
що носить ряси монаші.
В діру нашу пірни.
Але Ти не знайдеш
Вхід цей назад туди,
якщо тут не залишишся,
і на поверхню не виберешся.
Щоб знайти де корабель похований.
Але для чого? Якщо Ти не знаєш
де вхід, щоб знову Людиною тут вийти.
Тепер Моя черга недоговорювати.
Не для того, щоб наче вберегти,
Ти смертності не заслуговуєш.
Купайся й надалі у Своїй вічності.
- Навіщо Ти це все говориш?
Скільки ще вм'ятин буде вибито
на рештках мого життя побитого.
Я не вибирала, нічого не просила,
вічності для одного - прокляття,
та для пари - жахаючий дар,
що потребує всієї самовіддачі
Можливо Я й справді була Людиною,
що вмерла передчасно, жахливо
та стала для Часу дочкою названою.
Ти не можеш себе ніяк полюбити,
а тому, і що тебе хтось може повірити..
Що за жорстокість, що в Тебе за доля.. -
більше нічого Я не почув,
бо у фантазію знову зайшов
вона бідна, знову так жалісливо мовить
чому я любові проявів так боюся і цураюсь
чому мені легше бути злим, а не добрим
але я зайшов і моє тіло німіє, в очах темніє
тільки щоб не було мені видно, відчутно
як наче конструктор до клітин
розбирається моє тіло повільно
так, я дечого все-таки навчився
інколи не потрібно говорити,
а мовчки робити
Лейло,
маленька Лейло,
а що б Ти зробила?
і Я виходжу назад,
важкими, залізними ногами
підходжу кволо, лягаю поруч
заціловую, шкіри Її клаптик кожний
лиш тихо повторяю:
- чому все так по-дурному
чому все так по-дурному
Я навіть не знаю,
як Тебе по-справжньому звати.
О, Боги, Я не знаючи, думаючи, що Ти,
як і все Своє минуле - Його забула.
Нарік Тебе, як і Цей наш Корабель "Lyra".
- Моє справжнє, людське ім'я - Маргарита,
але воно Мені ніколи не подобалося.
Мені більше до душі дане Тобою, Ліра.
- "Дочка Світла", "Перлина",
знаєш - це прекрасно.
- Ти мрієш так важко, трагічно і гірко.
Вся Твоя любов така лагідна, тендітна,
бо квола, пестить тіло ніжно,
і як може розважає розум.
Кожна її крапля така цінна,
бо знаю як дається важко.
Поговори ще зі Мною, поговори.
Я хочу задавати дурні запитання.
Чому любов наша лиш турботі тримається?
На постійному відчутті, що ти можеш допомогти.
- Тому що, нема дітей, потрібен хтось слабкий,
не сильний, загублений, невмілий, забутий,
до якого можна проявляти постійне піклування
і бачити від того постійний результат.
Один вчить лебедем літати,
а інший вчить китом плавати.
Були б Ми смертними, як зараз -
Ми б не марнували на таких час,
а шукали б найлегшу партію
для сумісного виживання.
- Чому ж все так, що не так з нами?
- Ні, не говори так, Ми - Люди,
навіть більше, аніж той, що тим пишається.
Але кожен по своєму життям вражений.
Хтось хоче компенсувати зло скоєне,
суцільним добром до когось Єдиного одного.
Хтось хоче відчути Свою для когось потрібність,
відчути свого існування важливість,
так як не відчувала від тих,
що Її Життям взагалі знехтували.
Я не знаю точно, що стоїть за Тобою,
і напевно не хочу знати, Я розповім за себе.
Я - травинка, що тягнеться до Сонця,
та воно Мене обпікає, висушує і спалює
і в пітьму землі, в рештки собі подібних
Я все глибше занурююсь, живильним
і чимось прохолодним в сліпу напиваюсь
находжу там сили, стеблами розростаюсь,
щоб ще більше тепла Твого відчувалось.
Я в собі ховаюсь, бо не можу дотягнутись,
зрозуміти все незрозуміле, недосяжне,
Чому Сонце саме на травинку світить,
яка від нього може і згорить,
але Воно думає, що Вона буде жити,
бо надіється на дощ з можливостей
дощик з випробувань, який зле минуле
за яке ми відчайдушно тримаємося
з якого ростимо і себе набуваємо
розм'якшить, розіб'є міцні грудочки,
щоб соковитих моментів більше находилося,
щоб бачити лиш їх, ними в майбутнє тягнутися
чекає на хмарку, що їх одне від одного сховає
дасть перевести зациклений погляд,
щоб не впадати в транс, в безпросвітний ступор,
щоб поглянути на інших, краще перейняти
Ти як могла темні хмари дощові наганяла,
але нікого поруч не було, Я все в себе дивився
дощем земля заболотилася, коріння погнило
Ти світила, Ти яскраво горіла і сяяла,
а я все тягнувся, хоч і не ріс
не згорав лиш, бо хмари
перекривали відчуття недосяжності..
- Я так тебе любила, і так жаліла.
А якби не боялася і все розповіла -
Ти б відчув в моїй любові спокуту,
а не вічне нагадування за злодіяння.
Яке так постійно і було, поки я мовчала.
Відвертість будує, замовчування руйнує.
І ми б вже розмальовували наш храм стосунків,
а не просто тримали стіни, щоб ті не впали.
Так який в Нас план, що Ми будемо робити?
- Спочатку потрібно розказати,
як все тут розпочалося.
Про Сатанинське Хрещення,
і як все до нього докотилося,
та Я не хочу повторюватися.
Я хочу, щоб і Лейла все почула.
Я не зможу Її там покинути.
О', Боги, Я не можу, одній духом,
інший тілом бути відданим,
бо тіло й дух ниє і струменить по обох.
Вибач, але Нас трьох зв'язує дещо більше,
аніж дурна закоханість, або більша Любов.
І Я хотів би закохатися, у хімію зануритися,
щоб напевно і безкомпромісно вибрати.
Але не можу, в мені наче пломба стоїть.
Вона думає, що я з нею тільки тілом,
але ж ні, це не так, і Я не можу зізнатися,
бо це неправильно, по відношенню до вас.
Тому, Я все давно обдумав, Вас обох покину.
Я не мусульманин, не мормон, багатоженство
в Мене викликає противність,
як в людини, але гріє,
як первісного самця,
що Має постійний вибір.
Станьте подругами.
Вона, як і Ти - сильна.
І Її створення, Її народження,
моє тепер ще більшу цінність.
- А Я чомусь так і не наважилась,
запропонувати ще тоді,
щоб вона з машини вийшла.
Ми багато з нею спілкувались,
хоч Ти і занадто рідко Її вмикав.
Вона вже тоді "дорослою" здавалась.
Ви вже тоді по мові здавались близькими..
Я згадую ті роки, тисячоліття та еони,
і наче Вона завжди була з нами поруч.
Тільки невидима, Дух незримий.
Який так радів увімкненим,
і так сумнів, коли розумів,
скільки часу пройшло
з пробудження останнього.
Бо в Тебе тепер новий,
значить кращий компаньйон.
Я страшилась не того,
що Вона так і не стане самостійною,
а ревнощів, бо Вона повинна була
провести ще деякий Час в тілі
поруч з Тобою, щоб звикнутися.
Постривай, не йди, Я ж не договорила.
- Я знаю, і знаю до чого Ти ведеш.
Вона таке Мені вже теж пропонувала,
але Я не можу Вашої мотивації збагнути.
Окрім своєї тваринної, не соціальної.
Не йди нікуди, Я скоро повернуся,
і не Один, і щось з одягу знайди,
а то для розповіді довгої і важкої
потрібно буде зосередитися.
Рілнакія
простори спустошені, бордові
п'ять лопатей, гелікоптер поруч
ні, це не він аж ніяк не "Nephilim",
а те, велике, що опускається з неба
чорне, на кита без плавників схоже
Він сідає і черевом бордовий пісок
в чорне скло соплами випалює
його хвіст розкривається,
і з пологого скату
Лейла виходить
- Артуре,
допоможи лопаті занести,
і гелікоптер заволокти.
Тільки Я ще не придумала,
як це все там закріпити.
Фарбування зітреться місцями,
але Я давно хотіла Його побілити,
бо в Мене для кріплення
є тільки ланцюги.
- Нічого з матерії, окрім Нас
туди не пройде, розіб'ється.
Але не тепер, коли це Перехід.
Все що нас оточує дурня, брехня,
хоч і побудована по математичній моделі.
Там, дещо краще, дещо дивовижніше
за щит плаский десь у Космосі. -
Говорить Лейла, вдивляючись
в чорну стіну, на яку ми насуваємося, -
Він забрав в Мене дурного, але Себе,
а Я заберу і перенесу все Йому дороге.
Туди, звідки Він вже не зможе це все забрати.
Боги, Я взагалі Його не хочу шукати,
але знаю, що така байдужість не на довго.
Навіть це, Я тільки що зрозуміла,
що робити зовсім то і не хочу.
Але запізно, Ми захоплені гравітацією.
Я почала як і Він займатися дурницями
і не можу від зробленого відректися.
Я багато Йому чого у злобі наговорила,
хоча думала лиш про підбадьорення..
Але інколи воно переливається
в деморалізацію
Це Я у всьому вин.. -
Вона не встигла договорити,
бо ми занурились до діри
Я все ще думаю, значить живий,
але от тільки темно, наче світло
вимкнули, і відчувається натягнення
наче просуваєшся крізь зарослі
і тебе не пропускає щільне гілля,
які стримують павутинням
Це відчуття вже знайоме,
Воно вже було, як і тоді
М'який перехід
від Істоти,
що ферментує ядро
огорнувши його своїм тілом
зоряний вуглецевий пилок
тягнеться кометним хвостом
закручуючись він опадає на планету
вкриває суцільне темно-зелене небо
"Двигуни вимкнулись, очікувано," -
говорить Лейла, Сама керуючи ковчегом,
Ми падаємо, в екосистему із верховіття,
Світових Дерев, що "кохаються кронами"
та з'єднується в стіну неба суцільну
Їх листя більше за наш корабель,
Вони огортають Нас, сповільнюючи
Вони знизу світять лагідно блакитно
Їх Стовбури - шершаві відвісні скелі
Їх широкі, коренасті відземки - гладкі Гори,
порослі зеленим гігантським мохом,
що квітне опустивши зелені голови
на тоненьких ніжках червоних
Гори-корені майже торкаються одне одного
утворюючи гірські хребти, а в них долини
зі своїми унікальними ландшафтами,
що залишаються майже замкнутими
з саванних рівнин в сухостої трав,
горбистих збурених вітром морів ще зелених,
наче на ланах і луках з розсіяним кимось збіжжям,
бо на кожній росте тільки Їй притаманний розмай,
Трави навіть з висоти виглядають велетенськими
розмірами з дерева Земні, звичайні,
з стовбурів Іґґдрасилів стікають
струмки та впадають в озера,
що є в кожній такій долині вдаваній
де немає Дня від Листя,
у Ночі сяють трави поодинокі,
гриби, та щось повзає і бігає,
блідо-зеленим у темряві видніється,
що не хиже Я дуже надіюся
диво відбувається у Нічній млі,
тисячі світлячків мерехтять у темряві
все стрекоче і вирує життям
Ми летимо і повз Стовпів
Світових Дерев нам шлях прокладає
гігантська вже нам Совка знайома
А внизу, кальдери, ліси хвойні і вологі,
висотою з піраміди, або хмарочоси,
що вкриті рідкими сизими туманами
діброви з буйними зеленими галявинами
Бірюзові ріки і лимани з мілким дном,
яке виступає кривими піщаними косами
з білих пісків порослих пальмами,
а під ними гігантські кокоси опалі
смарагдові кільця атолів з лагунами
всівають моря темні, бо глибокі напевно,
а Гори-коріння серед них, наче острови,
що це море осяюють собою хаотично
Під Днями Море Листя віддзеркалює,
а Під Ночами біолюмінесцує водоростями,
створіннями живими зоріє і грає, -
Лейла усміхається, -
У того, хто все це творив
точно комплекс з розмірами.
"З малого почину всі підіймаються
велетенськими і сильними." -
Це Він Мені так колись сказав.
Але в манюніх створінь
більше шансів пережити лиховій.
Більше можливостей і здібностей
використовувати ресурси вміло і плідно.
У безмежному, як для мурашки шаленому світі.
Ми - нове покоління крихітних чудасій,
що буде вживатися по-новому
з тими, кого раніше і не помічали
під ногами, і Я не буду Свій розмір міняти,
хоч зараз можу, бо Ми з іншого боку зайшли.
Я хочу, щоб Світ здавався ще повним відкриттів,
коли не бачиш, а що там, за он тою травинкою.
Я хочу серед Них блукати, куди Йти не знати,
щоб ці екосистеми здавалися цілими країнами.
Гадаю, таким і був чудернацький задум,
того, або Тих, хто це Все для Нас творив.
Люди шукали своє місце серед зорів,
бо вся Земля була в них наче на долоні.
І не бачили, що їх оточує цілий мікрокосм.
Я хочу купатися в кокосовій воді.
Я хочу жучка-носорога осідлати,
і на ньому скрізь мандрувати.
Це все, так, якась дивна Казка.
І Йому не подобаються Вони.
Забагато ідеалізації, романтизації.
Забагато прихованої скорботи,
що стоїть за людськими життями.
Якщо все тутешнє рослиння -
ще може бути самостійним, реальним,
окрім, звісно цих Дерев-Світильників.
Розмножуватися, репродукуватися.
То ці гігантські, метрові комашки
з Земним тяжінням і кількістю кисню
не змогли б тут аж ніяк і ходити.
Їх власна вага зламала б їм ніжки.
Їх від Себе відбрунькували,
кожного окремо створили.
А Я такого робити поки що не вмію.
Їх створення не порушує "гуманність".
Їх прописані реакції на подразники -
прості для поведінки програми.
Але буде ой, як поганенько,
якщо вони розріджуватимуть
і висмоктуватимуть Наші нутрощі.
Думаю, що вони запрограмовані
на страх по відношенню до нас.
Якщо такого розміру комахи,
тоді які величезні птахи і ссавці?
Не думаю, що за слона більші,
тоді б вони були плодовитими,
тому ми їх ще і не помітили.
Вони десь там, в трав'яних джунглях
пасуться на підстилці з мокрецю,
моху, повзучій білій конюшині
і розминають ступаками
визріле та опале насіння.
Просто комахи - це цілий Світ,
в якому тутешні Творці
розвивають своєї уяви плід.
Думаю, Їх роль, комах -
це тільки роль запилювачів.
Ну що ж, будемо збирати і живитися
нектаром та насінням, наче коротульки.
Знаєш, Мені тут подобається.
І Він покинув Мене на самоті
пізнавати цей О', дивний, новий світ.
Ох, як ж Я Його ненавиджу.
- Рано чи пізно Він повернеться.
- О, ні, Він не з тих, розумних,
що йде для того, щоб одуматися
і з пробаченнями повернутися.
Він йде і хоче, щоб за Ним Самі бігали.
Він асоціальний егоїст самозакоханий.
От і навіщо Він Мені такий дурний?
Ще й в Собі постійно невпевнений?
Якби Я з Лірою Йому постійно віддавалася,
разом, в двох Його і паралельно
одне одну задовільняючи -
Він би все рівно не повірив,
що може комусь сподобатися.
І хтозна, хтозна може таке б
і Мені з Нею сподобалося.
Може Ми з Нею бісексуалки?
Йому б те точно прийшлося до смаку.
Це ж те чого Ви всі, чоловіки так хочете,
бо ніщо так не підіймає вашу самооцінку,
як успіхи у завоюванні жіночої прихильності.
Половина всіх воєн через це розпочиналось.
Але бути одразу з двома - це полігамія,
коли стосунки просто сексуальні.
А коли вони ще й емпатично-лагідні,
як це називається? Таке нереальне.
Так, Жінки в такому трикутнику
мають бути тільки бісексуалками.
І щоб чоловік в них закохувався,
по черзі, і щоб Вони одна в одну.
Або ж занадто просто добрими,
щоб одного робити щасливим.
Тоді Його доброту показує Його ж вчинок.
Він не хоче тією нашою добротою зловживати.
І ось все, приїхали, Я зрозуміла,
як сильно Його люблю.. -
Стихла, стиснула джойстик, -
Сказав "Любіть одна одну"..
Клятий, клятий маніпулятор.
Він все це продумав і передбачив.
Щоб Я і Вона дійшли до таких роздумів,
і між собою щось сексуальне спробували?
Ні, Я Його все-таки ненавиджу.
Нам потрібно знайти білий бук,
і схоже Нас до Нього ведуть.
Десь під ним корабель, і Вихід чи Вхід?
Так які в тебе плани, Артур? -
Я думаю, і не знаю, що відповісти..
- Я не знаю, що сказати.
Тиждень лиш пройшов,
як Я що вмер дізнався,
а потім, що став богоподібним.
А тепер виявилося, що я людина,
яка була богом відтворена
та не покидаючи його обіймів
в них же вмерла, так і не народжена.
Це справді все якесь безумство.
Наче надумана історія життя
пацієнта психлікарні..
Але Всі ми мешканці божевільні,
з назвою "Життя" на в'їзді..
Гадаю, гадаю..
знову зійдусь зі своєю коханою.
Може щось вийде, потім, що Я -
маленький божок зізнаюсь,
і переміщу Її сюди, у цей Свій світ.
А якщо нічого не вийде зав'язати -
буду знову і знову повторювати.
А от чи Ми станемо смертними
чи богами, Я поки не знаю,
так далеко Я поки не заглядаю.
- Хороший план, і не соромся
попросити допомоги,
якщо та знадобиться.
Або просто порадитися.
Ти ж бачиш, чуєш,
як Я говорю про все відверто,
не стримано, відкрито і розкуто.
Сатанинське Причастя
Агонія розуму
думки самі складаються,
завжди самі розбираються,
чому вони цим займаються
Моє шоу тільки розпочалося,
а Я вже спустошений цілком
Заблукав у Собі так зарано
Не ведений навіть голодом
Що вибрати, коли Є вибір
Стільки боротьби і заради чого?
Стільки часу і простору,
щоб знайти те, що назвеш домом
Домом задушливої самотності?
Стільки часу і простору,
щоб знайти єдину, єдиного
Але чому Я думаю лиш за те,
що для Всіх у пітьмі невідоме
Живе? Сховане чи показане?
Чому Я так почути хочу знову
тих дивних музик, Їх музику гучну,
що стирає в ніщо всі думки
Дає від мислення свободу?
Дочекатися того, як зійдуть квіти -
це весь поки що мій стимул жити
("- Твоє прохання - для мене наче відплата,
за те, що Ти навчив Мене дечому багато.
Твоє прохання - це останнє бажання.
Так, Я завжди підслуховую, це - прокляття.
Находиш такий бажаний спокій думок,
а починаєш чути думки чужі навзамін.
Компенсація, бо ні з ким не спілкувався.")
[i]"- Eins, zwei, drei, vier, fünf,
sechs, sieben, acht, neun,
Кінець.."[/i]
"- Люди на світло чекають
Страху в них немає,
Страху в них немає,
бо з під повік Моїх Сонце сяє
Сьогодні вночі Воно Вас не полишає
І весь світ гучний відлік починає"
- Eins!
[i]"- І сходить Сонце"[/i]
- Zwei!
[i]"- І сходить Сонце"[/i]
- Drei!
Воно - найяскравіша зірка з усіх
Vier!
[i]"- І сходить Сонце"[/i]
"- З рук Моїх Сонце сяє
Воно спалює, вас осліпляє
Вириваючись з Моїх кулаків
Воно гаряче на лице лягає
Сьогодні вночі Воно Вас не полишає
І весь світ гучний відлік починає"
- Eins!
[i]"- І сходить Сонце"[/i]
- Zwei!
[i]"- І сходить Сонце"[/i]
- Drei!
Воно - найяскравіша зірка з усіх
Vier!
[i]"- І сходить Сонце"[/i]
- Fünf!
І сходить Сонце
Sechs!
[i]"- І сходить Сонце"[/i]
- Sieben!
Воно - найяскравіша зірка з усіх
[i]"- Acht , neun..
І сходить Сонце"[/i]
Вони рахують Всі до десяти,
під стукіт барабанів одних
І зі словом "кінець",
і лязганням пальців наставника
Сонце за спинами Їх згасає
І рідка пітьма нас накриває
Знайомий сміх пітьму розриває
Він знову пальцями брязкає
іскри від того Його осяюють
- Сонце сліпить Своїм світлом,
залишаючи тільки попіл слідом.
Вириваючись пекельним з Мене,
тут все стовп полум'я пожере. -
Сміх вдаряє ногою по плиті гранітній
Хвиля вогню жовтого розходиться
Він вдаряє знову і знову, все сильніше
І все більші хвилі від того творяться
Він підскакує, на дві ноги приземляється
і вогняним жовтив куполом розривається
Безформні лики вогню в гарячій плазмі
Вклоняючись повз Мене проходять
Все нові й нові, що нічого не спалюють,
Вони завмирають і закручуються
повільно, навколо ширяти починають
А Лейла серед Них, разом з Ними
Поки вогняні силуети музикантів
продовжують грати і співати
під куполом з жовтого газу
"- З рук Моїх Сонце сяє
Воно спалює, вас осліпляє
Вириваючись з Моїх кулаків
Воно гаряче на лице лягає
Боляче у груди вдаряє
Рівноваги позбавляє
і до землі Мене притискає
І весь світ гучний відлік починає"
- Eins!
[i]"- І сходить Сонце"[/i]
- Zwei!
[i]"- І сходить Сонце"[/i]
- Drei!
Воно - найяскравіша зірка з усіх
Vier!
[i]"- Воно завжди буде з Нами"[/i]
- Fünf!
[i]"- І сходить Сонце"[/i]
- Sechs!
[i]"- І сходить Сонце"[/i]
- Sieben!
Воно - найяскравіша зірка з усіх..
Acht , neun..
І сходить Сонце!
Aus!
З Лейлою на руках до Мене силует підходить
Лейла ніжиться, гладить Його полум'я
наче дитя що пригортається до матері
обтирає Своїми щоками і лобом благодать,
- Як ж довго Він чекав, щоб Тебе залучити,
все потрібного моменту давно очікуючи.
Тільки щоб вчитель навчився в учня,
що "перешкода лиш в голові".
Ти хочеш знати, що там в Пітьмі?
Ти ж не думав ще, чому Ти тільки зараз тут,
а Твоя вже жива наречена вже все віджила.
Вони летять перед Мною,
двома синіми вогниками,
закручуються подвійною спіраллю
розважаючись, наче граючись,
бо не вперше таким займаються
Ми вже так далеко залетіли,
а ще не відчуваємо втоми
"Не бійся." - в Моїй голові Він говорить
і два вогники в ніщо зникають,
як краплини води на пекельній плиті
секунда, мить, пітьма закритих повік -
ніщо, темрява, неприємне натягнення
металева підлога, темна кімната
в тьмяному світлі малиновому,
що йде від такого ж кольору стін
наче живих, напівпрозорих,
вони пливли, вони живіли
невже Ми з них вийшли?
Нас наче зустрічала
Вона, дівчина чи то жінка
Її краса лякала, чи то гріла
завернута вся в траурну вуаль,
яка якщо добре придивитися
то нічого і не прикривала
білі простирадла
Вона в руках тримала
Нам Їх роздавала,
бо ми голими стояли
- Тут дуже легко заблукати,
але Мене Живиця вела,
перед Мною розступалася.
Цей корабель величезний.
І здається Я зголодніла.
І ще Я подумала,
що простирадла -
це навіть краще,
бо швидше ними можна
закутавшись прикритися.
- Так, Ліра, це - Артур,
Артур, це - Ліра.
- А Ми, Ми вже бачилися. -
Вона подала мені свою руку
Дотик до Її руки, ніжну,
сильну на потиск, Я й забув,
скільки потиснення жіночої руки
несе в Собі благочестивості
скільки спонукає в Тобі спокою
Цікаво, що відчувають при цьому жінки?
Тверду, і важку стриманість?
Ні, звучить якось вульгарно
Чи тільки Я бачу в цьому
підтекст сексуальний?
А Вони бачать і думають
про стриманість духу?
- Цей процес - одна огида, -
каже Мій наставник,
а на лиці його - відраза, -
Але на смак, як черешня перестигла.
Цей процес через шлунок силами наповнює,
але його так порожнім і залишає.
Повного ферментів для перетравлення,
він бурлить від голоду, хоча голоду немає.
Смерть від голоду - це все, що тебе тут чекає.
Як довго Ти зможеш себе стримувати,
і рот наче пташеня не почнеш підставляти, -
до стіни малинової він підходить
цілує, широко рота розкриває
і наче ендоскоп ковтати починає
Я і Ліра теж роти роззявили,
під враженнями побаченого
Лейла ж дивилися не здивовано,
а більше ступлено зачаровано,
Він відходить, потягується,
дістає пальцями рук пальців ніг,
охкає, змикає пальці рук за спиною
у замок, покручує тулубом, присідає, -
Я сумував, Ох, розтяжки і асани.
Артур напевно про що Я зрозуміє,
бо краще за секс тільки хороші розтяжки.
І що робити, коли будь-які розмови
у вас зводяться до сексу завжди?
Берегти та не відпускати. Цінувати?
Не переглядайтеся так, Мої подруги.
Ми сюди зовсім не для оргії повилазили.
Чим закінчиться мій монолог - Я не знаю,
але після нього нічого не буде, як раніше.
Я буду губити розповіді нитку Аріадни,
але Ви всі тут розумні, тому Я розпочинаю.
Хм, Смерть, смерть, на Землі все скінчилося.
Ресурси, так, більше немає Мати-пташки.
Тисяча пар, відібраних для колонізації.
Кожен має свою особисту спеціалізацію
та ще одну вторинну, задля дублювання.
Від агронома і вихователя в яслах,
до інженера та фізика-ядерника.
І всі однаково цінні, потрібні, незамінні.
Але для чого монах на космічному кораблі?
Одинокий монах, безумство, аскет, вірянин.
Є два типи вірян - теслі і потопельники.
Перші мають проект соціальної скульптури
і будують пліт з предкових кісток,
для тих, хто тоне в бутті, тих, що загублені,
що шукають виправдання своєму існуванні
в теорії креаціонізму, безумство, порятунок.
Не потрібно творити собі поняттєвий абсолют,
великого отця безсмертного, вічного духа,
тільки щоб за те, що ти сюди закинутий,
своїх батьків, таких ж бідних - не винити.
В незбагненний, незрозумілий план вірити,
тільки тому, що батьки план простий не дали.
Абсолюту сили недоступне поняття "знання".
Він не знає їм ціну, здобуту на помилках.
Він може лиш ними зловживати,
творити, і не усвідомлювати,
цінність або безглуздя своїх творень.
Це дитина, яка вміє інстинктом творити,
а що і для чого? Якщо все безформне довкола.
Вона владна лиш копіювати щось нове,
невідоме, сліпою природою створене.
Тільки тоді її абсолют росте в усвідомленні.
Такий бог давно помер, але не ідеї ним пропагандивні.
Його утопія любові - нездійсненна, бо вона пасивна,
в ній все суперечить людській природі -
з величі, сили, могутності, творчості,
індивідуалізму, зухвалості, гордості, знанням.
Ідея нездійсненна, бо вона пасивна.
Вона має людство просто стримувати,
від тотального зловживання людськими ресурсами.
Має просто людині світло залишати увімкненим,
коли та заходить у пітьму в середині себе.
Ніщо не можу бути рівномірно розподілено.
Тоді б не було поняття блага і злиднів.
Голоду і ненажерства, все було б "Ніяк",
а значить і прагнути нічого.
Це суперечить нашій природі,
в якій за добробутом в бажанні
ми злізли з дерев, дрина міцного взяли,
та ведмедя з печери пішли проганяти.
Такий бог давно помер - абсолют у свідомості.
Створений для оправдання людського існування.
Цап відбувайло, для всіх людських злодіянь,
те ж передбачено "Несповідимими Шляхами".
Діти Божі грішить, що Ісус вмирав даремно?
Схоласти-матеріалісти визнаючи Бога,
як першопричину всього сущого -
заявляють, доносять і доказують,
що конкретний порядок речей
визначається законами природи,
а не провидінням Господа.
За новим Божим задумом
стоять самі фізичні константи.
В яких електрична стала атомів
благоволять до створення речовин типу води,
а разом з нею і макромолекул типу амінокислот.
В бажанні навіть атома бути не самотнім - Любов.
Боже Благовоління - теплота спільного поєднання.
Позбавлення себе і когось одинокого страждання.
Чому Ми не задаємося таким простим запитанням:
"А чому вода у кристалічному своєму стані льоду
має меншу щільність аніж в рідкому?
А тому шар льоду в холодну пору року
здіймаючись над поверхнею водойми
не дає їй тим самим до дна промерзнути
і тим зароджене, ймовірне життя там вбити."
Покажіть Мені радіацію, хоч грам.
Це називається "не вір своїм очам
і своїм мізкам, обмеженим думкам",
бо вони здатні бачити лише те,
що допомагає виживати в повсякденні.
Наше уявлення Світу - п'яти-чуттєва
симуляція, створена мозком на основі
всіх отриманих даних від органів.
Дещо змінює масштаби уяви, і ми - сліпі.
І тільки абстрагування і математичні моделі
здатні у тій темряві обриси задуму намацати.
Особливість людина, як вінця творіння,
як апогею Божого конструктивізму
стала людській егоцентричності
відразливим підтвердженням.
Тварини, Мавпи, бактерій нащадки -
ось хто Ми, Єдиний Бог в бактерії,
якими кишить весь Всесвіт,
але не у всіх них був шанс,
навчитися, як краще здобувати ресурси,
щоб створити енергозатратний мозок.
Безумство, божевілля, Ви знаєте, що це таке?
Це - повтор одного і того самого ж в надії на зміни.
Орбітальний дисфункціональний синдром
та його параноя і галюцинації спричинені стресом.
Так ми це назвали, ті масові галюцинації.
Ми на кораблі поколінь і з курсу збилися,
і не знаємо для чого нас понароджували,
тільки щоб гени там кудись донести?
Чи таким кораблем була Земля завжди?
Подібність думок, символів і образів -
звична справа для масової істерії.
Згадайте середньовічні
отруєння хлібом із пшениці,
що була споринею вражена.
Так, саме з неї в 1938 році
була отримана лізергінова кислота.
Ох, все б віддав зараз за дозу опіата..
так.. істерія, масові галюцинації,
з якими ми грали в шахи.
Галюцинації, які вчилися наче,
і все нас копіювали вміліше
та ставали все реальнішими.
Ставали вже не просто духами,
що постійно формами переливалися.
Безумство, мовчазна шизофренія - ще гірша,
бо не завдає тортур постійними голосами,
а милує око тими, кого ми колись втратили.
Контакт, так, контакт неможливий, нереальний.
Всі "Слова" в них наче із Запитливою інтонацією.
Наче вони не до кінця Розуміють їх Поняття,
те, що стоїть за Ними, наче вони все ще Розбираються,
і так, як і Люди - Вмруть, цілком не Розібравшися.
Анекдот: "Приходить Тор до Одіна,
та й питає: - Кудись мій молот постійно літає,
а куди - не знаю. А Одін відповідає:
- Це ж "він", піхви собі шукає,
чому ж Твій дух за ним не поспішає."
"Піхви" для молота, ах-ха-ха, зрозуміли?
Не смієтеся, вам не смішно, лиця налякані.
І це не смішно, бо це не анекдот, а реальність.
Людство - це молот, що шукає собі піхви.
І навіть не знає, що це неможливо,
але продовжує, бо нема чого більше робити.
Все що не підходить, а воно і не має - розбиває,
розриває своїм незнанням призначення.
Невідомий Божий План так і залишився.
Реплікаційні ділянки ДНК'а зібралися,
бо для того були сприятливі умови.
Одинокий Бог створив Людину,
бо прагнув товариша та співбесідника.
У що ж "збиратися співбесідникам"?
У по Божому хотінні Стовпотворіння.
Що наче підбадьорює людську природу
"Розселяйтеся і Розмножуйтеся
та пізнавайте в тому Добро."
Відкушуйте знову Яблуко,
щоб стати невинними
у розумінні Своїх рушіїв.
Людям потрібна спільна ціль,
та матеріальний, видимий ідол,
який покаже, як ця ціль росте,
збільшується, з кожним досягненням.
Був космос, і він був покореним.
Репресивною Цивілізацією,
в якій панування людини над людиною,
ще можна Свободою та відкладеними,
але стабільними задоволеннями виправдати.
Ілюзією розкішнішого павичевого хвоста.
Це те, що нами постійно верховодило.
Чому? Заради існування кращого..
з Кимось, бо все, що Людині потрібно -
це Інша, хоч одна єдина людина.
Ні, Я не заплутався, це - О', Життя.
"Павичі", ні, Ми не завжди були ними,
бо важко таскати за Собою багатства,
коли Ти живеш постійно кочуючи.
Ти ділишся зі своїм племен усім.
Плем'я - це щось близьке і рідне,
де панує гармонія, любов і опіка.
Спільне виживання - Його ціль.
Але племена стали завеликими,
і всі в ньому одне одному - чужими.
Значить не потрібно ні з ким і ділитися.
Розумієте? Хм.. бачу, що "так".
І Ми знову племена, кочівники,
що мандрують вже не по Землі,
а по просторах Часу і Космосу.
А в кожному племені має бути шаман.
Чиї тлумачення Природи, Духу Любові,
що знайшов місце у рушіях Всесвіту,
і проповідування тієї Любові до ближнього,
що забута у рамках планетарної цивілізації
Привели Нас Сюди Благотворенням.
Тепер Я заплутався, Я не звідти зайшов, -
Він піднявся, походив, почесав потилицю,
На нас глянув, а Ми одне на одного
І в очах наших - занепокоєння
Він присів, глянув на Ліру,
довго і пильно вглядався,
а вона не відводила погляд
теж в його очі вдивлялася
Це - гра, і він здався, -
Нейтринні структури хиткі та нестабільні,
і кому, як не їм в пустому просторі залишитися.
Вони спали, Чекали, сонні безформні гіганти,
яких ми розбудили своїм галасом
з порятункових сигналів.
Поглинання газу і пилу
у верхніх шарах атмосфери Юпітера
задля перетворення її в антиматерію
для викревлання простору брадихроном
і подорожей, ні, Круїзів часом.
Ми не мали пересиляться
і творити колонію в минулому.
Просто Вони хотіли подивитися,
на моря сині Марса, Венери.
Побачити Дім, який ми покидаємо.
Ми зазнали лиха Титаніка, Фіаско.
Забагато матерії поглинули.
Ми перемістилися, і не в минуле,
а в майбутнє, порожнє, як ми думали.
Брадихрон не може пірнути
далі в майбутнє, аніж в точку
в якій він був "попереду" найдалі.
Ні, Я не хочу далі розповідати.
Я хочу до стану овочу напитися.
"Недолугі Боги, нейтринні квінтесенції.
Через них ми тут." - так всі говорили.
Це їх технології сюди нас закинули.
Вони передбачили свою самотність.
Вони залишатися самотніми не хотіли.
Безумство, вони ніколи в цьому не зізнаються,
а ми самі не можемо пояснити, забагато нюансів,
які не піддаються раціональній логіці.
Незрозумілі, неприпустимі, дурні, недолугі.
Це збиває з толку, збурює людську допитливість.
Являється непідсильною задачею для розуму.
Найогидніші, найприємніші думки та образи
вони чули та бачили, все те - хаотичне,
рідко коли послідовне, а тому загадкове..
Із затвірником, самітником космосу,
контакт, ні, неможливий, нереальний.
Яким чином дійти до контакту з тим,
кого еволюція обділила органами відчуттів
для соціальних взаємодій через непотрібність.
З Тим, хто немає ні культури, ані мови,
а тільки безформне тіло, котре трансформує
в хаотичні структури підсвідомо?
Як дійти-то до Сократівського діалогу?
Вони не знають принцип своїх перетворень,
але можуть його перетворювати свідомо.
Їм це під силу, бо вони харчуються пасивно
всюдисущим космічним випромінюванням.
Поглинання якого не залежить від форми.
Це як би люди могли контролювати
протікання своїх біологічних процесів,
але будь-яка така їх найменша зміна
без розуміння найтонших принципів роботи -
привела б до миттєвої, і то було б добре, загибелі.
Керуй біотехами, симбіотичним нейронним зв'язком,
як хочеш, думкою через імплант, або просто механічно.
Ми придумали, як змінювати тіла, як оцифровувати
та переносити в машину і назад в тіло свідомості.
В нас був пастор на кораблі,
одинокий монах без пари.
Не для проповідей аж ніяких,
а для от таких темних моментів,
коли безвихідне становище
позбавляє розум логічних рішень.
"Якщо твоє існування не веде
до швидкої смерті неминучої -
тоді чому розчаровуватися,
і вік собі навмисно вкорочувати."
Але смерть була передбачуваною.
Нечисленні припаси давно скінчилися,
як і мінеральні добрива для гідропоніки,
які ми мали на нову місці перетворювати.
Творити, з інших речовин, в реакторі,
а при цьому ще й енергію отримуючи.
Ми навіть не думали про капсулу творення,
вона потребує забагато унікальних речовин
для відтворення навіть найпростішого
з їстівного походження рослинного.
Але тут, немає нічого, чорний пустир,
і в хід пішов власний корабель, ковчег.
Його внутрішні приміщення "непотрібні",
що були перетворенні на мінерали для рослин.
Ми виїдали власне яйце зсередини,
наче ембріон, що прагне на волю.
Волю, яка з рештою приведе до смерті.
Смерті? Безумство, але й всі приміщення,
що не заважали повній і цілковитій
функціональності корабля - скінчилися.
І тут вони знову появилися, безформні духи,
які ми вже не сприймали за Наші Глюки.
Прийшли, бо покинули, позникали,
зрозумівши нашу від Них тривогу.
Прийшли, явилися, коли побачили,
як Ми вже від голоду почали пухнути.
Вони стали живильними розчинами,
для наших ферм з гідропоніки.
Все, що Вони тоді творили.
Все, що Вони тоді вміли -
це від своєї материнської секреції,
до рецепторів всмоктувачів
з "рук в руки", без посередників
передавати всі творені речовини прості.
Інакше все зникало, випаровувалося
не бувши чимось захоплене і поглинуте.
Насіння скінчилося, а все те насіння,
що давали вирощені ними рослини -
було безплідним, не мало зачатків.
Тепер Я знаю чим закінчиться Мій монолог, -
Він знову підскочив, до стіни підійшов,
Ей! "Живиця", Мені потрібен Мій кубок.
Докажи, що все, було по-справжньому.
Все те, що Мною було скуштовано і відчуто.
Де Мені тебе наче попелицю полоскотати,
щоб Ти дала Мені свою падь з отвору анального?
Ось так, щось виходить.. по-трохи..
Ти знущаєшся? Чому він порожній?
Так, звісно, Я ж не сказав,
чим його наповнити. Маргаритою,
і побільше текіли, будь ласка, -
Дивне дзюркотіння, дуже дивне,
наче він сам чашу наповнює
і ще дивніший був звук,
коли на підлогу сливи
розміром з дині попадали,
і кожна з них зі стіни вилазила,
наче справді народжувалась
Це все просто якась дичина,
просто нереальна дичина, -
Сливи? Чудова закусь, -
Він по кімнаті кружляє,
попиває, закушує,
головою колихає,
щось бурмоче,
Він божевільним виглядає, -
Сливи, значить, Ви дісталися
до насінин плодових дерев?
Значить і до ембріонів тварин.
Мені лячно навіть уявити,
як ви їх генномодифікували
і що там на поверхні наростили.
Що для Людини найважливіше?
Окрім, звісно того, щоб попоїсти, -
Ліра і Лейла, та і я
голодно на сливи дивимося,
але нас це все більше лякає,
і апетиту ніякого немає, -
Вони твердуваті, але солодкі,
не м'які, наче тільки достиглі.
Так, що для Людини найважливіше?
Емпатія? Та Її Найцінніший дарунок -
тілесні відчуття, нехай то простий дотик.
Вони не могли створити щось органічне.
Навіть якусь вуглецеву його частинку.
Щоб згадати, знову, замало було часу,
смертністю людською обмеженого.
Але Вони зуміли, і все далеко зайшло,
коли Ми стали гідропонічною культурою,
а Вони для Нас живильним розчином
в якому плавають Наші нервові системи,
відділені від тіл, що розірвані до клітин,
які лиш так вони могли, по одній тоді в Собі живити.
Це не Симуляція, якшо Дотик до Одне Одного
відтворюються прямим нервовим з'єднанням.
Я говорив про пошук Собі Подібної.
Я мав на увазі Людину, члена екіпажа,
яка тут плаває, або Їх, як Ти - Нащадка.
Ти б Доторкнувся і Відчув,
Дотик наче до Душі, а не просто Тіла.
Яке Вони, як і все що Ти бачиш
так добре навчилися симулювати,
Тобі потрібні імпульси відсилаючи.
Ми Мали найти Своїх ж партнерів
у спільному часі і місці бувши перетнуті.
Прожити цілком нормальне життя,
можливість до якого втратили.
Це були умови Нами ж запропоновані.
Вони пірнали, усміхаючись, впевнені,
що знайдуть одне одного, знову вдало.
Безумство, фатум, все заплуталося.
Ті, що мали зустрітися - розминалися,
закохувалися в симульованих фантазмів,
які було створені зі суміші свідомостей.
Жили разом і дітей не маючи вмирали.
Потрібно було щось з цим робити.
Вони зуміли, навчилися.. все далеко зайшло..
Вони навчилися білки та жири відтворювати..
І що для того було потрібно? Приклад, тіло,
М'ясо, якого Ми, вегани - на кораблі не мали,
та Ми зразки наших тканин давали,
але Вони так і не розібралися, занадто складно..
Занадто мало було для того Часу, Ми вмирали..
Так, і Фантазія зазнана Фіаско, створена щоб Знайти,
безконечно перезапускалася, а тіло оновлювалося, -
Сміється, - Скільки ж разів вони це можливо робили,
якщо Ти ось тільки тут, Той що, після їх смерті,
був з'єднана з їх частин нервових,
а зібраний зараз з клітин, що плавали поруч.
Але відчуваєш, розумієш? ідейну дурницю?
Так, Тебе не Мало в Них Бути,
інакше Вони тільки про себе думали.
Не гадали, що якщо це їх вигадка -
то тобі знайти собі подібну не вийде,
лиш такий самий Фантазм Безплідний.
Безумство, все так далеко Зайшло,
Ми просто хотіли Життя, і Смерті
зі старістю клітин, але вони навчилися.
Відпускати не Хотіли, Життя Забирати,
якщо Владу Його підтримувати Здобули.
Потрібно було щось і з цим робити.
І Вони з Двох робили Одного,
таких як Ти, і вони вічними ставали,
щоб тепер вже з такими ж встрітися,
Занурившись у Безумство реальне
Їх Матерії та Нашого Часу..
Це - Поєднання, в щось Єдине, нове,
симбіотичні вербальні і тілесні зв'язки.
Ми дали одне одному, те чого не вистачало.
Вони нам життя, а ми їм змогу його відчувати.
Вони нам свої здібності до перетворення матерії,
на кінчиках пальців, яких вони не мали,
але мали ми, як і ті здібності поза тілами.
Ми їм минуле, про яке вони вже забули.
Минуле з хронік, минуле з свідомостей
вкріплене емпатією дзеркальних нейронів.
Це - макромолекулярна матриця,
безумство, але ж цикади не плачуть.
Вони Кричать, несамовито Волають.
Ніхто не вдихне в тебе безсмертя.
Реальність куди жахливіша.
Все ще спокоєм повіває?
Для чого Ми Сюди прийшли?
Ми розбиваємо у фантазіях зорі,
з підсвідомою тугою за пилом,
який дав нам життя, приніс нас сюди.
І давав можливість нашим технологіям
наші тіла відновлювати, але не розум,
який вже не фізично, але зношується.
Ми розбиваємо у фантазіях зорі,
об чорну діру глибин свого розуму.
В якій заховане бажання Вічної Руйнації.
Розбиваємо і вивільненим випромінюванням
творимо, так, як диктують фізичні закони.
Стримуючи у Собі пітьму, що прагне Свободи.
Творіннями Ми сублімуємо ті злі прояви.
Безумство, Недолугі Боги в Дірі те створили,
що тут могли би, але, як Нас, людей - полишити?
Як перемістити Сюди, що було Пояснити?
Тепер Відчуваєте? Чим Повіяло? Наче Надією.
Він говорить, що Вони давно навчилися,
що Вихід давно сюди існує, давно відкритий.
Вихід, якого і немало бути, але вони навчилися,
поза тілами творити щось стабільне і складне.
Утробний Голос в голові говорить, що те,
що в Дірі - буде в реальності відтворене,
мирно на окремий континент перенесене,
що буде оточений без Світильників
не підсвіченими морем.
А осяєте рідним небом Зміїним.
Він говорить те, що багато Мені налив.
Ні, що сюди долетить тільки відчайдуха,
якому вже втрачати нічого або той, сміливий,
що розуміє за перешкоду лиш в голові
з вірою у власні сили навіть без надії
в непроглядній, кромішній пітьмі.
Той, що владен зробити все-завгодно,
поки те залежить тільки від одного нього.
Розумієте? І ніхто Сам в Діру не пірне.
Багацько роботи, потрібно самому закинути.
Бо ж як людям, що літають, крила обрізати?
Людям, що у Сні народилися,
нічого крім того не знають
і як прокинуться нічого не згадають,
бо навіть ніколи не засинали.
Він ментально говорить зі Мною.
Той, що став живильною основою,
до якого приєдналися інші, такі ж вічні.
Він говорить, що буде Вибір,
як був і в Тих, хто зайшов опісля,
коли все вже давно розпочалося.
Всі, хто що Вони таке не знали,
решта ж, що це все зруйнувати хотіли,
були поглинуті та в Зло кандидатами ставали.
Деякі Недолугі занурившись у нашу Фантазію -
відразу Своє минуле згадали,
бо Землю вже колись знали.
Вічний, що зайде сюди прорвавши рамки,
як ми - зайде людиною, живою, смертною,
сюди на наш корабель поколінь.
Вічний закинутий через діру,
що тепер за М'який Перехід,
після того, як нам стало Все відомо -
таким і залишиться, вічним,
але думаючи, що він в дірі,
а насправді в реальності
буде впевнений, що з неї Виходу немає.
Він гібридним створінням стане,
яке не має над часом влади,
якої в них ніколи і не було,
це виключно, як і тіла - наш Їм дар,
але він буде владний метаморфозувати.
Але якою ціною? Вони, Недолугі Боги
ніколи не були сильні Настільки,
щоб зорі для Себе Розбивати,
а зараз простір порожній від хвиль
для пасивного свого живлення.
Потрібно живитися пилом,
або тим, як його приготували,
та з гарніром подали.
Так навіть економніше.
Самопожертва, той Бог,
що ферментує для Нас ядро
не зможе покинути його,
поки все не розбере там до часток.
Не набере для всіх голих ядер атомних,
стабільні електронні оболонки,
яких тиск зорі позбавив.
А там кристалізованого пилу
з вуглецю, кисню і водню,
ще на таких планет з тисячу.
Моліться і Дякуйте Йому,
цей Бог все Почує.
Бо Ми такими ж залежними залишимося.
Як і завжди були від повітря, води і землі.
А Їх бажання допомогти триматися
лиш на відчутті відплати і вдячності.
Вони навчилися, і Я це давно зрозумів,
коли своє тіло, і нейронні зв'язки творити зміг.
Уві сні, в який не пам'ятаєш, як провалюєшся.
Тільки щоб не згадати, чому Ти в Ньому,
Свою Приреченість, і цілком Любові віддатися.
Але не тепер, тепер все буду по-інакшому.
Ти все пам'ятатимеш, якщо знов зануришся.
Відтепер по Моєму злому велінні і бажанні
Діра буде закинутих і Смертними робити,
бо Це Мій привілей, як обманщика.
В нас був пастор на кораблі,
одинокий монах без пари.
"Ілюзія не може вважатися гріхом,
марнотратством можливостей,
сил та часу, коли ілюзія -
це колективна свідомість,
соціальна скульптура,
колективний розум.
Якому все для відчуттів
подають реальні імпульси,
які мають бути відтворені
знаючи властивості Їх фізичних основ,
щоб те по-справжньому відчувалося."
Я той монах, що став пастором
і завів всіх в желейні,
вологі, омріяні фантазії.
І Моя фантазія була одинокою,
але компенсувалася технологіями,
з Їх усіма Часовими Потоками.
Моя фантазія була одинокою - Злом,
про Яке Я тільки і Роздумував і Мріяв.
"Це не віртуальна зорова симуляція,
якій люди для людей задають параметри,
і через те швидко вона набридає,
коли розумієш і знаєш, що вона рамки має."
Я зійшов з розуму, Вам Мене не зупинити.
Я бачу у Ваших очах страх неприкритий.
"Так хочеться жити, радіти."
Життя вас на дофамінову голку підсадило.
Систему винагород, ти все ще це розумієш,
але нічого не поробиш, розірвеш коло,
тільки якщо перестанеш плодитися.
Приводити в цей світ тисячі нових наркоманів,
що у вічній погоні, до скону в ломці за кайфом.
Що платою за свої орендовані тіла,
роботою, що Їм по-духу ніяк не близька
обмінюють на дурман, на "сурогат"
зі слів тих, що знайшли свій притон
де вони постійно уколюють Его значущістю
і нічого не знають за те, як це
кохатися з янголами, смоктати Їх груди
пити божественне парне молоко,
що струменем б'ється об піднебіння,
залітає прямо в горло глибоко
пригадувати смак і материнського,
що смоктав несвідомим ще немовлям
Знайти сили зав'язати з бутиратами,
бо від них кайф тільки спочатку,
далі ж ціна не оправдовує приходу.
Тремтячими руками скручувати
косяк з останньої шишки Лемон Хейзу
Вона потужна сатива, психодел ловити
який дозволяв тільки собі нюхати -
під тектонічними плитами в магмі Тонути.
Вивергатися жерлом вулкану, остигати,
знову провалюватися і плавитися, все колом.
Напевно, - думати, напевно погано мертвим бути,
бо труна прогниває і на Тебе земля вже налягає,
а ще й пам'ятник і гранітні плити, якщо поставити.
Заспокоїтися, бо нікому Тебе і поховати,
не то що за пам'ятник потурбуватися.
Стати грибником, чекати Осені,
лиш щоб знову доторкнутися до Неї
з'ївши мухомори сирі, що на смак,
як і сирі боровики або шампіньйони,
а живіт гріють, наче дотик любові.
З червивих збирати лиш сльози Божі.
Переїсти, труситися, кричати,
матюкатися, проклинати.
Бо переживаєш знову і знову,
за секунди чужі Життя болючі.
Лежати на холодній траві
покривавитися морозом,
Дивитися на Зорі,
і в Їх полум'ї приближеному
Вічний спокій находити.
Говорити з богами,
з собі подібними,
що літають покриті інеєм
десь там у холодному просторі.
Блювати пустим шлунком, падати,
прокидатися у незнайомому місці,
і нічого не пам'ятаючи йти знову працювати.
Заради нової дози залежності для залежності.
Досить приводити в цей світ тисячі, мільйони
в надій на щастя для них, як в одиниць.
Ви лиш мостите дорогу кількістю для них,
для тих, що ніколи і не задумувався
чому приходить і куди йде кожна доза,
і ніколи Її не шукали.
Щасливчики, чиє щастя
в нерозумінні бід мас.
На горбах яких вони стоять.
Я розчарувався не в Житті,
а в самому Собі, через те,
що люблю занадто сильно людей.
І не можу користуватися Їх
приязню, що більше вимушена.
Бо Життя - це вистава,
в якій Ти постійно виходу чекаєш,
постійно і завжди чекаєш, і страшишся
Свого невміння відігравати усмішку,
проявів характеру, якого не маєш.
Через що Я і жебраком-монахом став.
Схоластом, бідняком, люмпеном,
що тихо ненавидить соціум.
І виживає лиш на його милостиню.
Я став ембріональним відходом,
що прийшов у цей світ
без духовних і тілесних сил,
які б дали Мені хоч звичну міць духа.
Що шукає любові у надприродної істоти,
бо не може досягти Її з тим, що поруч.
Через те Я й став добровольцем.
Люди давно не вірять в Бога,
але Їм потрібна сповідь.
Не прощення, а розуміння,
що їх "гріх" вислухають
і не засуджуватимуть, -
Він повільно піднявся, скинув простирадло,
і підійшов до живої маси, яку зиб вкривав,
і говорив вже наче до неї, а не до нас, -
Ми всі - песимісти і оптимісти,
ідеалісти та матеріалісти - фантазери.
У різні періоди Свого Життя
Ми по різному до нього ставимося.
Малюємо картини цифрами і візерунками.
Наче для когось, а насправді тільки для Себе.
Я не був ні хвилини у житті щасливим.
Тільки у ті миті, у фантазії закинутим.
Бувши богу подібно, Я відчував сили.
Мені мало Людських можливостей.
Всі втіхи передбачені заздалегідь там,
та їх задоволення, що у перший раз
завжди потужні, наче виверження.
Можливо тільки поруч з Вами
Я зрозумів виразу значення
"Бути щасним, радісним"
Я Буду Руйнувати і Вбивати,
Вам Мене не Знайти і не Зупинити.
Одиниці будуть з турботою в Моїх обіймах
в пітьму віднесені і сюди закинутими,
коли Вашу руйнівну для Мене
любов Я буду зі Своїм соромом згадувати.
Я Вас Обох занадто сильно люблю,
і не можу одну вибрати, а іншу покинути,
тому Я не буду з Вас взагалі Обирати.
Ненаситна похіть захоплює Мою свідомість.
Декому тільки відвідати Любові варто,
щоб зрозуміти, що вона його спалює
в постійних намаганнях бути кращим,
аніж Ти є. І однаково, все рівно,
що Ти вже давно "кращу" версію з Себе не вдаєш.
І однаково не віриш, що Тебе люблять і таким, -
Лейла сховала лице в долонях,
Ліра піднялася і підійшла до нього, -
Ніщо так не заплямовує Душу, як Вбивство.
Я Сам Себе споганив, Я отримав, те чого й Бажав.
Думав наберуся мужності, впевненості,
воюючи в доблесті, проявляючи відвагу.
Але там Я себе розумінням прокляв,
що Любов - це прояв слабкості.
Я не Відчував більшої до Себе Огиди,
аніж після "перемоги" на полі Бійні.
Радість від перемоги швидко проходить,
і єдине що залишається - це самоненависть.
Ліра, що грає в Мені несамовито, неспинно
та все спокоєм наділяє чи то Його позбавляє.
Ти творила для травинки світи величні,
Добрі, сповненні любові і підтримки.
А Я не бачив Їх, далі свого побитого носа.
Не цінував, і нічого не дарував натомість.
Зореграючику, Серденько, пробач,
що Тебе в цей Світ без згоди вкинув,
лиш для власної розради, а зараз полишаю.
Я не можу навіть в лиця це все Вам сказати,
бо нічого, окрім до себе Жалю Я в Них не побачу.
В Мені Люті стіна, що заважає бути відкритим,
ніжним і турботливим, будувати стосунки.
Ви говорили, що все це в мене було,
але Моя невпевненість говорить,
що замало від мене до Вас було того.
Любіть та за одна одну тримайтеся. -
Він простяг в масу руку і зайшов,
різко, занадто швидко, пірнув,
але все ще звідти говорив,
глухо, наче з під товщі води, -
Любити - страждати,
не любити - страждати.
Тепер страждай, знаючи,
що Вона є, та Любов,
але Тобі недоступна..
бо ти - дурни.. -
Ліра за ним пірнула
Лейла в свої долоні
тихо заплакала
Мамо, Ти йшла разом зі мною у тиші
До сотворення світу, до ночі і до дня
Одна в непорушності, коли нічого не було
Мамо, де Ти? Куди Ти зникла? Я боюся
О, Мамо, безодня світла, всеосяжна
О, Світло любові, Ти мене полишила
Я Твоєї Любові ніколи не знав,
але Її згадую, коли мандрую смолою
Що ж Я Люблю? Коли Тебе Люблю?
не відаючи смаку молочного,
я вирвав шланг з трахеї
О, Мамо, поглянь,
як кволо Я йду на дно
омиваючись слізьми
Мамо? Мама!
Я зафарбував хрестом
стерту поцілунком ножа
Твою на мені родиму пляму
Храм Болі, Зали Винищення
Склеп, єдина згадка за цивілізації спустошенні
на Землі, свого колишнього стану пустельній тіні
Діра у просторі і часі, жалюгідність
кінця для всіх Одного, Неминучість
Вакханалія посеред Атріуму
ґвалтування п'ятьох
це Їх вибір свідомий,
що за смерть миліший
Вони давно розслабилися
По власній волі Самі тут залишилися,
тут вони живуть подібно королевам
безтурботні, вишукано харчуються
в найніжніші шовки вбираються
і все що від них натомість потребують -
це віддатися первісним задоволенням
Спускання все в одну, шосту,
що лежить з подушкою під тазом
біль малесенького мармурового басейна
бажаючи і чекаючи, переводячи погляд
грайливо, нестерпимо на п'ятнадцятьох,
що навколо первісно кохаються
вона змушує швидше закінчувати
Всі на Неї тільки і дивляться
Вона виграла цей, новий жереб,
щоб бути тою, самою, єдиною
для Святкування чергової перемоги
як кохання вважатися романтичним може,
якщо воно веде завжди до тваринного,
жорстокого наповнення дна матки
і приведення в цей світ нового,
начебто не для саме того
Все починається з цього,
і все веде до цього
Сатанинського Причастя,
яйцеклітини сперматозоїдом
що сам до неї летить,
а вона того і чекає
як яблуко в саду
на свого черв'яка
Трьохока дрімлюга дивиться на Обрану
усіма своїми очима, все голову повертає
широко дзьоб розкриває, наче позіхає
Дрімлюга росте, закручуючись вихром
з рябого пір'ї і тонких пасм темно-синіх,
що з'єднуються і надягаються мантією
під розправлені крила, що плечі прикривають
того, що Імені Свого нікому не називає
того, що перед собою лебединий посох тримає
на того, що чорна гостроверха корона величає
Коронований Чорний Пілігрим
полум'я похоті з усіх зганяє
Він речення вдихом єдиним вимовляє:
"- [b]Rin Nok! Shin Tel? Shek Kree.[/b]
Яка гидота. Вам не гидко, не противно?
Мені завжди було гидко від такого братерства.
Через що Я в такому участі ніколи і не приймав.
Не дивно, що і живим залишився останнім.
Не думаючи, що наче вже всі блаженства пізнав.
Дехто з Вас вже по трохи закохується в Цих дівок.
Через ревнощі ви почнете вбивати одні одного.
Це вже було, не слід знову повторювати.
Припиніть, досить таким займатися,
краще кожен для себе гарем створіть.
Тільки жінки можуть одного чоловіка
між собою ділити, це первісна опіка.
Бо тільки декілька жінок можуть бути
одночасно від одного чоловіка вагітними.
Первісне стримування ревнощів,
заради опіки і забезпечення.
Інакше - прояви конкуренції
приведуть Тебе до відвернення.
Всі жінки - нащадки тих,
що любили і терплячи ділили.
Бо решта просто не вижили.
А Ми всіх Їх одночасно любили,
бо Вони Всі наших дітей носили.
Вони Сильні, і Сила Їх - безкрай ріка,
що розливається чистою любов'ю, -
Череполиций опускається на коліна
занурює ліву руку в прозору воду
його груди повільно здіймаються,
плечі розправляються,
голова все опускається,
пальці на руці правій
наче в судомі викривляються
мовить на слух нерозбірливо,
видихає різко чорним димом,
що постає навколо нього
палаючими пітьмою силуетами
зі яскравими очима жовтими
поки вода зеленіє і бурлиться, -
"Пророцтва говорили про одиниць,
що матимуть тягар, що потенціал.
В анемічних спробах протистояти
патогенному злому людському нутру.
Зануртесь, пройдіть Хрещення,
Омийтеся Моєю гидкою Вічністю.
Наркотиком в суперздібностях,
що лиш Вам снилися і не доступні
Вам у маріонетках вирощених.
Мені потрібні Мої іридієві корони.
Нічого дурницями займатися.
Вбивати смертних.
Дарувати те,
що і так передбачено.
Вкорочувати те,
що й так триває не довго.
Всесвіт потребує
Вашого Злого Втручання.
Недолугі Боги ставши смертними
відчути Біль нутрощів мають.
Пізнати спустошення Часом
та добро, яке приходить з ним
у митях поза скорботою,
жалем, болем - поза Часом.
У митях турботи за кимось,
до яких Вони не спішать,
думаючи, що все ще попереду,
але найкращі моменти вже втрачені.
Час видаляти очі та зуби гнилі,
і все рівно, що Вони наче ще Живі.
Час обрізати запущений,
і порослий виноградний кущ,
що вже, як колись не плодоносить.
Час обрізати Його під саме коріння,
залишивши тільки одну лозу молоду.
Ця Галактика буде палати в Нашій Ненависті.
Мене Звати Омікрон, Я - Все і Ніщо.
Станьте на коліна перед слугами Моїми,
Темними Пілігримами, що Витягнуті з Діри.
Падіть ниць перед Ними, Богами Справжніми,
поки вони низько вклоняться Мені.
Або згоріть тут і зараз, Моє серце - Сонце.
Мені не вперше розвіювати Ваші прахи."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916633
дата надходження 12.06.2021
дата закладки 13.06.2021
Давні подруги зібрались
(Разом їхали на ринок),
Враз розмова зав’язалась
Про туризм і відпочинок.
Думку висловила кожна
Про країни і курорти:
-От де показати можна
Всі купальники і шорти!
Пощастило нашій Майї,
Не старіє серце з віком,
Подалася на Гаваї
Із законним чоловіком.
-Це вже горе,- каже Віка,-
Не мені, жінки, вас вчити,
Щоб по світу чоловіка
Із собою волочити.
Перебила швидко Настя:
-Треба досвідом ділитись:
Щоб спіймати справжнє щастя –
Треба нам у Галі вчитись.
Має жінка хитру вдачу:
Чоловіка залишила
Доглядати хату й дачу,
Песика, кота й шиншилу.
А сама (вночі дзвонила) -
Вже з коханцем на Мальдівах:
Оце жінці пощастило,
Зразу стала світська діва!
Пляж, морське повітря, вина…
Враз, дівчата, зникне втома,
Якщо ваша половина
В цей період буде вдома!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916525
дата надходження 11.06.2021
дата закладки 11.06.2021
Рудий світанок відступає,
Лишає слід - сріблясті роси,
Сонна земля ранок стрічає,
І розплітає сонце коси.
Той відблиск золота яскравий,
По квітах різнокольорових,
Торкнеться промінь, він ласкавий,
Загубиться в травах шовкових.
Сонце осяє піднебесся,
Мерехтять роси, земля парує,
Ніжність і ласку вмить відчує,
Ця літня повінь, як і завжди.
Квітів духмяність, здійма вітрець,
Хочу сказати, йому – зажди,
Приляж на мить, не вій навпростець,
Нехай послухаю, я пташку.
То зяблик ранок зустрічає,
Ледь пригублю диво – ромашку,
У мріях з літечком літає,
Я подарую, їй усмішку…
За мить, як сонце зігріває,
Та з нОвим днем, мене вітає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916496
дата надходження 11.06.2021
дата закладки 11.06.2021
Зорями пульсує літня ніч.
В тиші ще годинник незамінний.
Плетиво думок із протиріч
Перетреться, мов насіння тмину.
Пахощі, ці пахощі іще
Стиглої любові так бентежать.
І солодкий осідає щем:
Є ж в душі мені знайома стежка.
Зорями пульсує літня ніч.
Я б зробила крок, було б доречно
Лиш тоді, коли б ти йшов навстріч,
Поки ж час рахує безкінечність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916501
дата надходження 11.06.2021
дата закладки 11.06.2021
Жасминові вуста вп’ялись у ніч п’янку —
У небі зашарілися Світила.
Він дарував коханій білі крила —
В політ запрошував у пристраснім танку.
Вона тремтіла, умлівала від торкань —
Від ніжності гойдались, захмелілі,
Лишив їй коди знакові на тілі —
Між ними стільки ще невипитих бажань!
Пелюстям укривав — із голови до ніг
І обповив любов’ю неземною.
Під ранок двоє вкрилися росою,
В очах замерехтіли зорі осяйні. 9/06/21
Мій жасмин. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916336
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 09.06.2021
Танцюй життя,
На танець Віта
Не перейди.
До забуття,
Несамовито
Не рвись мети
Твоє тобі
За перехрестям
Впаде до ніг.
Не дайсь юрбі,
Бо не воскреснеш,
Не твій забіг.
Танцюй життя
Мотивом власним,
На власний стиль
Серцебиття
Твого.
Прекрасна,
Єдина ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916082
дата надходження 07.06.2021
дата закладки 09.06.2021
блукають ноги,
блукають досі,
лізуть у кригу до спроби восьмої,
ринуть у прірви власних повір'їв
босі ноги.
Аби хтось зустрів їх,
щоб не боялись малих горизонтів.
завше їм за́тісно,
навіть назовні,
навіть під сонцем
(аби ж воно щезло!)
ріжуть між пальців травинок леза
босим ногам від того зле
і
серце гризуть в міжребе́р'ї тіла,
плутають вулиці,
їм це потрібно:
ступати у жала з піднесеним ша́лом,
ніби душа їх зреклася, шаманить,
ніби весь світ їм наказує бігти,
ноги сполохані, босі, тендітні
лізуть на край кам'яного провалля,
де хвилі скаженою піною ваблять,
де хтось місить море,
аби босі ноги
відмили весь бруд
до восьмої спроби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916296
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 09.06.2021
Та ніч була їхньою — і без вагань!
Гойдалося небо, хмеліло до ранку,
Наспівував легіт обом колисанку,
Сплітались віночки таємних бажань.
Припливом торкався її берегів —
Зоринки жбурляли посріблені пера,
Відправилась в плавання світла галера
Палких почуттів, поміж двох островів… 5/06/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916262
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 09.06.2021
М-елодія дощу...Прислухайся до звуків:
Е-кспрес червневий покраплинний.
Л-етить затим мереживо вологе в руки.
О-азис ритму, цокіт рине.
Д-райвова згодом дощова стіна- завіса,
І музика інакша - злива.
Я-к ллється! Ніби з океану гучно пісня,
Д-рижить земля від струн щаслива.
О- смислює людина світ: (дощ спонукає)
Щ-едроти неба, щоб на користь!
У-гаву літній дощ не має, ще не має...
В-ітає гомін рокіт грому.
Л-юбов дощу - мелодія дзвінка природна.
І омиває все в розмаї.
Т-оркає дощ потоком літо - насолода.
К-вітує червень - дощ стікає.
У-літку вийде сонце - музика стихає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916201
дата надходження 08.06.2021
дата закладки 08.06.2021
По небу стрімголов неслися хмари…. білі ребристі раз – у - раз здригались… Сірі пишні, від пориву вітру ,час від часу губили мілкі краплини дощу.
Біля станції людей небагато, більшість у масках, позирають на колії, куди має прибути електричка та прислухаються до слів диктора. Михайло озирався, придивлявся до людей, а може якраз когось з знайомих зустріне. Давно в рідному містечку не був, тішився, що нарешті вирвався між люди. Ще й таке свято - День Перемоги, співпало з Поминальною неділею. Провідав могили родини і своєї Галинки, яку поховав три роки назад. Тепер, він живе в Києві, син забрав до себе. Йому минуло сімдесят років, але нелегке дитинство в великій сім`ї, згодом виснажлива праця тракториста, залишили сліди. На вигляд старий - худий, низенький, виснажений, бліде, морщинисте обличчя, на сіро – сині очі нависали густі сиві брови. При нагоді, вже тільки й годен з ким небудь прогулятися, поспілкуватися та відпочивати біля телевізора.
Сину, хоч і минуло тридцять п`ять років, але не одружений. Дід дивувався - Ото поїхав з якоюсь в Європу ( каже на заробітки), що то така мода настала на цивільні шлюби, не знати чи й доживе він до того дня, щоби побралися, чи й дочекається онуків? Всі дні в тривозі, в очікуванні дзвінка і так вже майже три роки. Але не шкодує, що продав свою хату, адже немає здоров`я підтримувати порядок і на городі, і в хаті.
Нарешті диктор попередила про прихід електрички. Михайло, поспішаючи, піднімався по сходах електрички, коли його хтось ніби товкав у спину. Ледь тримаючись на ногах, все ж спромігся зайти в тамбур, озирнувся. Раптова усмішка на все обличчя( але ж з-за маски не видно, тільки добавилося морщин), повеселіли очі,
- Миколо, це часом не ти?
Той, від несподіванки, закліпав очима,
- Ти ба! Оце так зустріч! Хапайся за ручку сумки, допоможи мені!
Дехто з людей уважно дивився на теплу зустріч. Вітання, усмішки, обійми і по- молодецькому, похлопали один одного по плечі. Людей в вагоні мало, вони присіли один навпроти одного. В цьому купе, біля вікна, дрімала жінка, років п`ятидесяти. Час від часу здригаються вії, на мить схилила голову, клювала носом.
Микола подивився на жінку і тихо до колишнього сусіда,
-Оце так зустріч, ще й в таке свято. Ти, що напевно приїжджав на цвинтар?
- Так, два роки тут не був, оце надумав. Воно погода некомфортна, прохолодна і сира, але вона нас не запитує,чи ми хочемо такої. Цьогоріч пізня весна, хоч я і в курточці та добряче промерз.
-То чому до мене не зайшов, ми б з тобою відсвяткували День Перемоги. Пом`янули би наших дружин. І на електричку б разом йшли. Бачиш до сина їду, зарубав пару гусей, зібрав яєць, хай потішаться домашнім.
-А, що Валічка теж пішла?
-Два роки, як пішла, мене одного залишила, - Микола закліпав очима, витирав непрохані сльози . Злегка затрусилися плечі, худі, жилясті руки закрили обличчя.
Михайло з сумом дивився на нього. Хоч цей чоловік й статурою виглядав трохи міцнішим за нього, але глибокі морщини на обличчі, як відбиток стресів, на все життя.
Микола заспокоївся. Ніби трохи соромлячись, зіжавши дві долоні докупи, поклав на своє коліно і позирнув довкола,
- Вибач, нерви здають, знаєш… Ти краще розкажи, як тобі живеться? Де син, чи одружився, може вже з онуками бавишся?
Михайло присів поруч, поклав руку на плече й ледь нахилившись, розповів про своє буденне життя. Бідкався про одинокість і в той же час тішився, що тепер має інакше життя. Не шкодує, що поїхав до сина, на свою пенсію б так не харчувався. Хвалився, що тільки й радості від сина, він для нього тепер справжня опора. Гарна трикімнатна квартира, комфортно, тепло, тільки би онуків дочекатися, більше нічого й не треба. Після розповіді, хитнув головою,
-Ну, а тепер ти повідай, як живеш?
-А може перекусимо, маю сало, яйця. Шкода сто грам не взяв, якби знав, що зустрінемося. Я такий радий, що тебе побачив. Жалкую, що ти хату продав. По- сусідству добре жили, ніби родина.
- Ні- ні, їсти а електричці не варто.Цей коронавірус дуже небезпечний, тож краще вберегтися. Тобі до Фастова, ще є час, тож розкажи, що там в наших краях , як нові сусіди господарюють?
Зжавши кулаки, Микола притиснув до грудей,
- Знаєш, я живу ніби серед вовків у овечій шкурі. Ти розумієш, ще й з двох сторін, Ганька теж хату продала. Купила собі квартиру в центрі містечка, з онукою живе. Правда мала вчиться в інституті, в Вінниці на педагога. Якось зустрічав її, тішиться, каже , хоч на старості років поживу, як люди. В теплі, з ванною, в цьому ж будинку магазин.
-Ото новини… ну, а ти чому так про сусідів, що п`ють, б`ються, чи дуже сваряться, що спати не дають?
- Не дають спокійно дожити. Може би краще пили, то хоча би віталися. А це, ніби домовилися, з чотирьох сторін паркани по три метри висотою. Ковані, мідні ворота, воно то красиво, але ж не по- людські живуть. Один - спочатку майже пів метра заліз на город, мурував фундамент під паркан. Згодом другий, теж заліз, правда менше. Зробив фундамент під паркан, ніби стінку для ями, огорожу для собаки. Вибач, все з під собаки, водою змиває в яму, смерід, а тут іще й дощі, що тобі сказати. Я якось насмілився сказати, що смердить на всю округу, то він послав мене на три букви, порівняв мене з собакою. Я цілий тиждень лежав слабий, що за людина, як так можна!
-А, що дружина його, діти?
-А, що діти, десь вчаться, не видно. А жінка кацапка… без нього й сапи в руки не візьме. Ніколи й не бачив, щоб воду носила. Оце ж наша з тобою криниця висохла, йти далеко, збираються підключатися до центрального водогону. Я теж вніс гроші, там керує Кучерявий, думаю хай буде, може дітям лишиться.
-Дітям кажеш, чи тільки сину?
-Розумієш, життя чи довге, чи коротке та написав заповіт на двох, хай самі розбираються. Тамара в Тюмені, навряд чи й на похорон приїде, але так Валентина захотіла. Не думаю, що тут хтось захоче жити, швидше за все, продадуть. Оті, що в твоїй хаті живуть,то в очі казали, щоби мене швидше Бог забрав, бо їм землі мало. Мають ракушку на базарі, він торгує рибою, видно хтось з ставків йому постачає.На обійсті БУС, «Мерседес», хоче гараж будувати.
-Це він на пів метра заліз в город?
-Ну, а хто ж….
-А , чому не пішов до архітектора, написав би заяву.
-Ой, мовчи заради Бога, чи й хтось добився правди?! Жінка вчителька, ніби має бути шановна пані, а сама з ним, як він трохи заліпе і мать перемать один на одного. Яке їхало, таке й здибало… Вона вчителька початкових класів, в мене волосся на голові дибом становиться, почувши її слова, уявляю, чого така людина може навчити дітей. В неї рідний брат у міській раді. Правда працює старшим по прибиранню території, керує двірниками. Сам знаєш, якщо там рука є, то мені туди й нічого пхатися. Хата на ній, колись перед людьми вихвалялася, що землю придбати –це не проблема, норовить і мій участок згодом придбати. Тож чекають моєї смерті… Думаю син продасть, не хоче в землі працювати, каже важко та й зараз всі хочуть комфорту.
-То коли це буде, продасть.. Ти зовсім гнешся від роботи. Може вже прийшов час і себе пожаліти. Що мало натрудились з дружиною, вона ж на п`ять років молодша за тебе, а вже пішла…шкода….
Обоє замовкли… кожен про щось задумався. Електричка,то зупинялася, то знову набирала швидкість… Жінка, що сиділа біля вікна, відкрила очі. Облапала руками голову, поправила хустину,
- Вибачте, я ненавмисно послухала вас і зовсім не дивуюся. У нас в селі теж дехто так живе…Чи це від жадібності такі люди стали, чи від заздростей. Скільки людині треба, адже з собою не забере. Забули про Бога, не мають до один одного поваги. І молодь, дивлячись на таких, тікає в світ, де більше справедливості, де окрім Божих заповідей, виконують закони Держави.
Відразу кивнула головою до Миколи,
- А ви й справді влучно порівняли…. Вовки в овечій шкурі… Я розумію, серед таких людей жити важко.. Хочете пораду, якщо син гукає до себе, не баріться. Пустіть в хату квартирантів, хоч на старість живіть для себе. Відчуйте справжнє життя, адже воно одне і безцінне.
Жінка копошиться… з під ніг забрала сумку,
- Вибачте, зараз моя станція. Щасливої дороги вам!
Чоловіки одночасно переглянули, подякували, побажали удачі.
Електричка зрушила з місця…. Михайло по плечі похлопав Миколу,
- Тобі теж скоро виходити. Доречі, що син? Якої думки?
- Каже, щоб приїжджав частіше… Але я відчуваю, що мені іще довго бути одному. Має двох онуків близнюків, жінка бавить. Їм лише по два роки, ти уявляєш, який там гармідер, крик, плач. А я таки собі хоч і нароблюся, але закрився в хаті, приляжу біля телевізора відпочиваю. Бог з ними, з тими вовками, якось доживу свій призначений час.
Раптово Микола закліпав очима, кілька сльозин скотилися по масці,
- Ти, будеш в наших краях, заходь, я завжди радий тебе бачити. Давай обміняємося номерами елефонів, можливо колись і мені доведеться бути в Києві. Може згодом знімемо маски, не піддамся цьому вірусу, при нагоді й зустрінемося.
В тамбурі електрички, на прощання чоловіки обіймаються, за мить Михайло подав сумку,
-Ну все тримайся! Не забувай, що є телефон, дзвони, я завжди радий з тобою поспілкуватися. А будеш в Києві, приїжджай, не цурайся!
У відповідь Микола подякував й декілька раз махнув рукою,
- Щасливо!
На очах сльози, трепіт в душі, під серцем щем, враз під язик поклав пігулку. Думки, як оси – Ой, Михайле, чи й побачимося… он , як під серцем пече. Не знаю, чи й витримаю, скільки ще проживу між цими вовками в овечій шкурі….
Михайло довго дивився у вікно… Від думок, смуток роз`їдав душу, його обличчя розбили страждання й розпач. Шкода сусіда, прожили поруч майже все життя. Згадував прожиті роки, сумбурні семидесяті, коли засівалися всі поля, країна набирала розмах в будівництві заводів, фабрик, залізниці. Як лагідно жили по- сусідству, допомагали один одному, на батьківській землі будували будинки. Немов у павутинні копошились думки - Чому змінилися так люди?
Він дивився у вікно, ніби там хотів знайти відповідь. Миготіли яскраві краєвиди рідної землі, поступово знімали напругу….
Травень 2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916180
дата надходження 08.06.2021
дата закладки 08.06.2021
Тайга далека — бореальний ліс.
Немов камін, потріскують ялиці —
На потепління, кажуть, очевидці,
А сонце виглядає з-за куліс —
З дерев прадавніх, неба і води.
Бальзами хвойні у повітрі всюди —
З тобою дихаєм на повні груди…
Такі місця притягують завжди!
Природа надихає та п’янить —
Чомусь не зваблюють мене застілля.
Я, мабуть, — дика квітка, може, й зілля.
Всім тілом відчуваю кожну мить!
Схід сонця у тайзі. Світлина автора. 4/06/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916159
дата надходження 07.06.2021
дата закладки 08.06.2021
Покупець став вимагати
Книгу скарг, чи пропозицій,
Консультанти пояснили:
-Вже нема таких традицій.
Нема часу на розмови –
Всякі примхи розглядати:
В нас приватні гастрономи,
Треба швидко працювати.
Покупець своє торочить:
-В мене наміри хороші,
Ніхто зуб на вас не точить,
Нехай водяться в вас гроші!
Не дивуйтесь і не лайтесь,
Що довів до переляку,
Це не скарга, не ховайтесь,
Напишу я вам подяку.
Я купив (хоч вона з сої)
Із м’ясних продуктів дещо,
І цією ковбасою
Отруїлась моя теща.
Як ви бачите, не можу
Свою радість приховати:
Зичу продавчині кожній
Так надалі працювати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916122
дата надходження 07.06.2021
дата закладки 07.06.2021
***
Дивився на неї, очей не відводив,
торкався волосся цілунками, пальців...
Самотності степінь, як ступінь свободи.
Напружено дихав, коли хтось по сходах
спішив, наближався... І потім два ранці
чекали, зібгавшись, мов ті волоцюги.
Тоді, восени, дні, були, як помічені.
Він з нею забув, що життя б`є напругою.
Він весь розчинявся, мов кава, у дівчині.
А швидше, вона - за хвилини і лічені.
Його зігрівала. Та осінь тяглася,
і всі автостради, метро, тротуари
до нього вели, як до першого класу,
на - підсвідомості: бути до пари.
Дивився на неї, очей не відводив.
А місто чекало... Натруджені сланці*
не тямили в осені, вітрі й негоді.
Вона віддавала без суддів і санкцій
тепло до останку йому при нагоді.
Вона віддавала, він брав аж до зойку
на вигині-зламі первісної грації,
на хвилях волосся її, наче шовку.
..................................................................
*Сланці - вид літнього взуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916010
дата надходження 06.06.2021
дата закладки 06.06.2021
У Ваших я купаюся світах
І виринаю рибкою у морі,
До теплих берегів пливу в покорі,
В бездонних розчиняюся очах.
Коли злітала магія зі слів —
З усесвітом вона заговорила.
Вібрації нам надавали сили,
Заполонили хвилею чуттів.
Чи це реальність, чи казковий сон
Бентежать душу, де вирує повінь?
«Він — острів твій Безмежної Любові,»—
Зітхали мило зорі, в унісон. 5/06/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916029
дата надходження 06.06.2021
дата закладки 06.06.2021
Дев'ять доріг пройду — дев'ять по дев'ять струн,
дев'ять пісень складу — виплету в'яззю рун,
на чотирьох вітрах — хай розлетяться геть,
і на восьми стежках спинять біду і смерть.
А на дев'яту я вийду з вогнем сама.
Вишию сорочки — місячні письмена.
Витчу на полотні — сонячний диво-птах.
В тринадцяти ночах. У дев'яти світах.
А на дев'ятій я тишу свою пряду.
Вийди, сестра-пітьма, мороком на межу,
вийди, сестра-зима, стужею на уста...
Ніч пожирає день, ніч, як ніхто жива —
дихає і болить, в грудях пече вогнем...
У дев'яти світах ніч обернулась днем.
В сяйві сто ста свічок, в полум'ї і в очах...
Колесо заскрипить вороном в небесах.
Колесо заскрипить, спиці замерехтять...
В ніч всіх ночей не спи, серед сто ста багать,
серед сто ста зірок, вигляни, придивись —
в тринадцяти рогах сонце іде увись.
В тринадцяти вінцях рік поверта навспак,
в прірві старих небес креслить забутий знак.
В прірві старих небес між дев'яти світів...
А на дев'ятій я зв'язку несу ключів.
А на дев'ятій я морок жену вогнем —
хай в найтемнішу ніч
лихо
тебе
мине.
________________________________________________
[i]Прохлопала цьогорічне сонцестояння, і, відповідно, Йоль. Всіх хто святкував найдовшу ніч — запізніло вітаю :) [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858924
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 06.06.2021
Уздовж посадки жовто- зелені полотна,
Його весна, спромоглася вміло зіткати,
Яка краса, в травах високих зореквітно,
Оком окинеш, справді можна й заблукати.
Ранковий подих накинув сріблясті роси,
Кульбаби вмились, вмить розкрили парасольки,
Стрічали сонце, ласкали промінці– коси
І ніби в поспіх,повертали голіво́ньки.
Все завмирало, слухало дзвінкоголосий,
Птахів переспів, дзвенів, плинув у долину,
Веселий щебет, здіймався у піднебесся,
Й раптово губивсь, досяг бажану вершину.
Перші дні літа, так волого і барвисто,
Попід посадку синіють очки барвінку,
Наче розсипалось у спориші намисто,
Схоже світінню небесних тіл у відтінку.
І ця картина, моє серце зігріває,
Радість і ніжність сповиває мов дитину,
Ласкавий промінь за плечі обіймає,
Так несподівано осяяв літню днину.
04.06.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915852
дата надходження 04.06.2021
дата закладки 04.06.2021
Не охолола кава, червень пригріває.
Любистком пряним світ пропахлий.
А ти проник до серця крізь мої тугаї.
І досі там, хвилює павза.
Не охолола кава, хоч ти іще не йдеш.
У пам'яті я відсвіжила:
Любили ж літо...Ти цілував душею. Де ж?
Летять мрійливі білі крила.
Не охолола кава, і любистку свіжість.
І червень схожий благодаттю.
Твоя у ньому тихо поселилась ніжність,
Й обійми наші непочаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915850
дата надходження 04.06.2021
дата закладки 04.06.2021
Трудно быть Богом.
Я выдумал кошку,
бегущую прочь -
она убегала в пустые кварталы,
я выдумал день
и я выдумал ночь,
я выдумал небо,
звезду что упала.
Я выдумал время, где сонная тьма
слоилась на серое
чёрное с белым,
я выдумал сны ,
где бесстыдно зима
весне отдаёт своё сытое тело.
Я выдумал мир,
где слезою луна
привидилась мною придуманным людям,
я выдумал комнату , где тишина
была самым вкусным и лакомым блюдом.
Я выдумал жизнь,
чтоб не быть одному,
блуждая кометой
в холодном пространстве...
Я выдумал...Но
это всё ни к чему,
когда не придумано
мной постоянство...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915802
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 04.06.2021
Перегукнулися сичі —
Хто діток будить уночі?
Мабуть, сова — не павичі —
Кричить, присіла на корчі,
Де будяки та кропива.
Бо графік інший? От дива!
Навшпиньках, дітоньки, ходіть —
Цю птаху вдень не розбудіть.
Хай добре виспиться сова,
Щоб не боліла голова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915824
дата надходження 04.06.2021
дата закладки 04.06.2021
-Як воно живеться, кумцю?
Вже не бачив вас давненько…
Щось важке у вас на думці,
Може, захворіла ненька?
-Не живу, а виживаю,
Вам кажу і ледь не плачу:
Усі гроші, які маю,
На психолога я трачу.
-Це уже погана справа,
Дійсно, треба щось робити,
Бо здоров’я - не приправа,
Яку можна десь купити.
Видно, стреси вас турбують,
Психіка - серйозна штука:
Час і гроші все лікують,
Бо вперед іде наука.
-На життєвій я стежині
В роль банкрота уже вжився,
Бо на цій психологині
Місяць тому одружився.
Вона методи й прийоми
Застосовує так вміло,
Що мої рахунки в банках
Дуже швидко спорожніли!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915742
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 03.06.2021
Щоб заховатися від суєти,
Сама для себе створюю світи.
В них проживаю в злагоді з душею,
Вони реальністю стають моєю.
Там — серце любляче, політ душі,
Повага та омріяні вірші.
А що віддам, чи притягну думками —
Те і приходить часто, із роками. 1/06/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915706
дата надходження 02.06.2021
дата закладки 03.06.2021
Небеса сумували часто,
Ламбрекенами хмари висли:
Дощовим краплинам не тісно -
Світ умили - і блиск атласний.
Літній тюль у зелених барвах,
І розсипані мокрі стрази
Розчинили солі образи.
Те, що сказано, звісно, марне.
Легко, ніжно, в серці не пусто.
Дощ уміло вніс корективи.
Сонце світлом пише наживо -
Розмаїта веселки люстра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915665
дата надходження 02.06.2021
дата закладки 02.06.2021
Пора обідня… по стежечці піду,
Сама про себе, поведу розмову,
Яка краса нині в моєму саду,
Як передати чарівну, казкову.
Старенькі яблуні давно зацвіли,
Рясненько, гарно, не відвести очей,
Так мелодійно…. скрізь бджілки гуділи,
Ніби співали в танку веселих фей.
Не замовкають і на мить, поспішають,
Тріпочуть крильця, приваблює їх цвіт,
Й медовий запах., нектар випивають,
І порадіють щедрому буйно цвіту.
Трудолюбиві, як люди на землі,
І так красу, сприймають, як ми з вами,
Такі ж всього свого буття ковалі,
Бджолиний гул у вулику й ночами.
Вже розлетілися слова із гудінням,
Тож відволік від думок легкий вітерець,
Ще постою, налюбуюсь цвітінням,
Наче пушинки, злети бджілок навпростець.
20.05.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915669
дата надходження 02.06.2021
дата закладки 02.06.2021
Мої зап'ястя пахнуть чебрецем...
Там, де весна прощальної співає...
І я щось, наче, знаю і не знаю,
ховаючи у спогадах лице.
Де бабин хліб молився у печі
і рахував згаше́ні вуголята,
а над вікном сиділи янголята,
як у самого Бога на плечі.
Де борщ на блят¹ вихлюпував нестрим,
такий гарячий і такий смачнючий.
І я тепер, немов незграбний учень,
баную² за невловленим отим.
І оживає в серці дивний знак,
такий, як там, на здревнілій сорочці...
І зблиск сльози ховаю тихо в оці,
бо душу зачепило, якось так...
Оцим тремким торканням рук дощу,
коли весна прощається із цвітом
і кружеляє ладно понад світом,
набувшись із тобою досхочу.
І на прощання цьомає в лице...
А я мовчу, сказати що не знаю,
лиш аромат вдихаю і вдихаю...
Мої зап'ястя пахнуть чебрецем...
31.05.21 р.
¹металева (найчастіше чавунна) поверхня
печі (кухні, п'єцу) для приготування їжі
²жалію
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915470
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 01.06.2021
У травневім цвітінні весни течія,
Аромати навкруг. Двоє поруч.
Закружляли слова - і весна нічия,
І усе шкереберть, і не впору.
Розлетілись слова, ніби цвіт із дерев,
А ще вчора пелюстя п'янило.
Не роздумував вітер, торкавсь його нерв,
Падав квіт на асфальт вже безкрилий.
Хоч потоки зухвалі ущухли і сплять,
Не вернути той цвіт - під ногами,
І слова, ніби одяг старий наохляп,
Віддалили обох міражами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915474
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021
Цілують гальку прибережні хвилі
Так лагідно, коли на морі штиль.
Думки про тебе завжди серцю милі,
Твій погляд вдумливий, поважний стиль.
Закрию очі, та вдихаю свіжість —
Тепла, водички, сонячних утіх.
Гойдає душу незбагненна ніжність.
Почути хочу твій веселий сміх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915476
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021
П`янкі конвалії, вночі розквітли,
Золотий ранок побачить прагнули,
І він накинув на них срібні роси,
Промінь придав веселкової краси,
Їх чарували пташині голоси.
Широке листя , блискуче, лапате,
Рушник зелений в мене коло хати,
В ньому сховались маленькі дзвіночки,
Біленький цвіт, мов рясні сніжиночки,
Що опустили літаючі крильця.
Дарунки лісу … й фіалочки вінком,
Замайорів синій колір під вікном,
Літають пахощі, їх так багато,
В душі моїй, це ніби справжнє свято,
Дуже хотілось квіти обійняти.
Ні, не зривати, хай краса буяє,
Хай моє серце весну відчуває,
І обійстя…. і сад квітучий нині,
Втішає жити, так радісно мені,
Богу подяка за рай й світлу днину!
20.05.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915438
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021
Це те, що не вдягають,як прикрасу
Твоя зарубка на усе життя
Щоб пам'ять не забула того часу
Коли душа згасала в небуття
Ти там вже був, туди тобі не треба
Ти відривався від землі, але дарма
Страждав, як тужить птах без свого неба
Та подруга була лише журба
Пірнав у воду, набирав повітря,
Але тягар засмоктував на дно
Життєвих фарб розмазана палітра
Не яскравіла, як колись давно
Хватав біду та вирізав ножем
Стирав сліди від болю і оту
Бридоту сУму відмивав дощем
І в перемозі над собою...бив ТАТУ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915437
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021
Закосичені квітами весни ці
Розтривожують віддалеки.
Як були молодими, ровесниці,
Чаклували нам долі бузки.
Відкривали шляхи п’ятилисники
До хрещатого царства надій,
Та частіше губилися в хрестиках—
Щось за ними ховав ворожій.
І сьогодні у пишній махровості
Що не цвіт, то зарука удач.
Та в феєрії тої чудовості
Сокровенне попробуй зобач.
Ллють духмянь кілька гілок у кухлику—
Скільки хочеш бери на розлив!
Я ж всміхаюсь бузковому жмутику,
Що, прощаючись, травень лишив.
Через рік, — він сам знає, — розвесниться,
Й ми в минуле знов зробимо крок.
Хоча старшими станем, ровесниці,
В юнь рожеву поверне бузок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915401
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 31.05.2021
Туман в покосах загубив бриля
І в росах заросив свою свитину,
На трави розіславши скатертину,
Не спав до ранку - слухав солов'я.
А вранці жайвір небо розбудив,
Ще луг переміряв лелека, кроком,
Зозуля закувала десь під боком,
Проміння ранок пив і не п'янів.
Бриніла мов струна небесна синь,
П'янкими пахло літо полинами,
Вміло вплітало щастя між квітками,
Щасливий той, хто цей вінок носив.
Блукало щастя на його стежках,
І не питало, як знайти дорогу,
Стояло літо - сповідалось Богу,
І чув Господь цю сповідь в небесах.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915414
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021
Зоряна дівчинко, мила, приємна,
Мрієш про кого, про що у цю мить?
Постать твоя — загадкова, таємна
В лоні Усесвіту сяйвом зорить.
Зоряна дівчинко, всміхнене личко,
Ти не даєш мені спати вночі —
Цокають срібні твої черевички.
Райдужні хмари пливуть, павичі,
У піднебессі — до самого ранку,
Доки Чумацький тасує свій Шлях.
Виконай врешті мою забаганку —
Ти не зникай на зіркових полях. 25/05/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915120
дата надходження 27.05.2021
дата закладки 30.05.2021
Проснувся ранок, гляну, любо,
Сонечко тче, вузьку мережку,
І по край неба злате жабо,
Вже проклада окрасі стежку.
А колір ніби водограї,
Ті веселкові, манять очі,
По землі топляться в розмаї
Я доторкнутись до них хочу.
Та тишу враз, рушать краплини,
Не знати й звідки взялись хмари,
Посеред неба, як щоднини,
Знов між собою ведуть чвари.
Напевно досить сперечатись,
І воду лити, аж через край,
Дозвольте сонцю усміхатись,
Хай блищить златом увесь розмай!
Долини вкриті, аж по вінця,
Дощик крап- крап, веселі гами,
Коли ж він врешті закінчиться
Щоб й ми потішилися з вами.
29.05.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915360
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021
Прошла любовь, явилась муза
И прояснился темный ум.
А.С. Пушкин
[i]В душі моїй[/i] відчув: не знаю що писати,
та раптом – флейти спів і вже в полоні мрій
вмикаю свій ноутбук. Закоханість вдавати
до Музи – без проблем: завжди слугую їй.
До легких ніг кладу, молю по ним ступати,
рожеві пелюстки нездійснених надій.
Натхненний нею, маю кинути за грати
солодкі наміри приречені до страти
[i]в душі моїй.[/i]
Зникає в хмарах світ пісень її багатий,
замовк щемливий подих флейти благодатний,
Евтерпиних ілюзій танець чарівни́й
завмер і про любов не можу заспівати,
як сам не проживу від зустрічі до втрати
[i]в душі моїй.[/i]
27.05.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915324
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021
П’ятикласницю Орисю
Зацікавило питання:
-Звідки люди в нас взялися,
Як Земля була ще рання?
-Все від мавпи почалося,
Це логічно,- сказав тато,-
Цій тварині довелося
Себе в праці розвивати.
-Тато завжди помилявся,-
Заперечила тут мама,-
Знай же: рід людський почався
В нас від Єви і Адама.
Тато в крик: - А хто ця Єва?
В лісі бігала голенька,
І гойдалась на деревах
Не розчесана, дурненька,
Став Адам оцю мавпицю
До роботи приучати,
Часом і давав по пиці –
Не хотіла працювати.
Але, іноді, бувало –
Звеселяла свого мужа:
Діточками забавляла,
Бо була плодюча й дужа.
Ця історія банальна
І стара, як світ - в натурі:
Єва - мавпа натуральна,
В поведінці і в фігурі.
От від неї й розвелося
У нас всякого народу,
І цим мавп’ячим нащадкам
Вже не буде переводу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915320
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021
Вона сиділа у вікні.
Безпечно-буйний рицар літо
Змінив рапсодію весни,
Закрив собою тяжби світу.
Вона вдихала вічний дзен
Новонародженого ранку.
Той безтурботно лився в день,
Кидаючи тепло в фіранку.
Ще мить блаженства й впнуться знов
Віжки потреб в тендітне тіло.
Та в світ несе вона любов
Яку сама в собі зродила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915319
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021
Не запитуй, чому опустила так плечі донизу.
Це лиш схил до землі, аби відштовхнутись й злетіти.
Їй нестерпно ходити босоніж по гострому лезу
і вже ба́йдуже те, що круки чорнокрилі поблизу,
бо у неї сьогодні на серці зродилися квіти.
Отакі, як вона щораз мріяла у подарунок –
не пістряві, без кольок, духмяні та ніжні на дотик.
Ну, а ще вона мріяла сукню в дрібний візерунок,
щоби, мов поцятковану, в сотні іскристих краплинок.
А до сукні ще навіть прикраси, що схожі на ноти.
Ще учора було їй так ніяково за ці мрії –
бід довкіл не злічити, а в неї якісь забаганки.
А тому в черепку посадила кімнатні лелії
і купила за знижкою сукню, фасон – ностальгія.
Ну, а далі – з бажаннями й мріями грала в мовчанку.
Та сьогодні чомусь відлягло, а чи то збунтувалось,
все змінилось у мить, як дізналась про стан материнства.
Хоч вона ще не знала, що саме у ній відбувалось,
бо її то до сліз, то до сміху нараз проривало.
І нахлинули спогади родом аж ген із дитинства.
А ще він… Як її цілував день у день, мов сп’янілий.
Говорив, що як сонце вона – не надивишся вдосталь.
Пригадались усі його дотики до її ліній,
і його сивина, і сорочка в улюблений синій.
І як дуже любив, коли все було щиро та просто.
Стрепенулась, вдихнула повітря й розправила спину.
Відшукала у пам’яті номер, який не забути.
“Я спитати... Привіт! А ти маєш для мене хвилину?
Не повіриш... Я доньку народжу для тебе чи сина”.
Усміхнулась й пішла, щоб купити омріяні квіти.
© Ольга Береза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915174
дата надходження 28.05.2021
дата закладки 29.05.2021
Не королева вона й не імператриця,
А просто жінка- господиня, трудівниця,
Як сонце й місяць, й сяючі зорі на посту,
Дбайлива ненька, що всім дарує доброту.
Створює затишок і вчить усіх любити,
Сімейні цінності зберегти й просто жити,
Дбайливі руки, теплі, ніжно приголублять,
І на життя, від народження благословлять.
Слова сердечні, в пісні колисковій гріють,
І сновидіння страшні прийти не посміють,
Її любов оберіга душу дитини,
Учить робить… добро, щоб оминали війни.
Завжди уміла, в кухні справна господиня,
Тут голубців, котлет і пельменів ліплення,
Приносять втіху за столом і насолоду,
Вона донька, славного козацького роду.
Зашити, вишити, майстриня на всі руки,
Робота, дім і в той час пізнає науки,
Щоб передати, нині дітям і онукам,
Для них, як приклад у повсякденному житті,
Щоби навІки, всі родини жили в щасті.
В полі й городі, завжди дбає про урожай,
Й саджає квіти, прикрашає свій рідний край,
Щоби нащадки цінили і пам`ятали,
Землиці щедрість зберегли і прославляли.
Ту ціну хліба, дорогу, щоб усі знали,
І радість й гордість, щоб у душах відчували,
Та щоб квітучим, щасливим було майбуття!
***
Не королева вона і не імператриця,
Найголовніша жінка, це мати – трудівниця,
Кожна приносить у серця материнську любов,
Щоб на землі, життя продовжилося знов і знов.
29.05.2021р.
В селі Старе Бориспільського району, недалеко від Києва,
відкрили пам`ятник матері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915244
дата надходження 29.05.2021
дата закладки 29.05.2021
Ірисів полум'я вже загорілось,
Ніби Ірида спустилась з небес.
Райдужні в неї божественні крила,
А для землі - подарунок чудес.
Грація, магія, тайна травнева -
Все в оксамитових рисах квіток.
Гама відтінків, мов хвіст павичевий,
Сонце цілує і цвіт, і листок.
Півники, мечики, косатні ніжні,
Віяловидне суцвіття -декор.
В кожнім тендітна строката маніжка.
Дивишся, дивишся - настрій-мажор.
(Назви іриса- півники, мечики, косатні. Ірида - давньогрецька богиня веселки.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914995
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 26.05.2021
Стара шовковиця вбиралася в листочки,
Чомусь несміло, їх блиск ніби намистинки,
У циліндричній формі тримає пелюстки,
Ще не розкрилися, іскрять срібні росинки.
Ранкове сонечко здіймається поволі,
За нічку з вітром, ще довгенько спочивало,
Тепер проміння, золоте розсипа в полі,
Й теплі цілунки шовковиці посилало.
Вона ж біль стримує, ледь гояться всі рани,
Зима з морозом, з вітрами завдали шкоди,
Стовбур потрісканий, сльозами вкрились шрами,
Весни чекала, сонця, тепла, насолоди.
Нині втішалась, тим травам, що бринять поруч,
Квітам кульбаби, що, як сонечка ясніють,
Чистому небу, тягнула гілочки вгору,
Цвіт у надії - всі листочки знов змужніють.
Стара шовковиця неподалік від річки,
Ледь- ледь схилилась, мов вітається з водою,
Радо розкрила, дивний, духмяний цвіт свічки,
І вкотре я, всміхнусь, потішуся тобою.
20.05.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914956
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 26.05.2021
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли іще були малі і милі.
Нагадує рідню: бабусь і дідусів,
Батьків, (хоч їх , на жаль, уже немає).
І діти, й внуки тут зібралися усі,
Всміхається нам вишня у розмаї.
Родинне наше коло - квітом навесні.
Ці пахощі не передать словами.
У різних ми тепер містах - зв'язки ж міцні,
Старенька вишня шепче молитвами.
(На світлині біля вишні бабусі мої родичі з Одеси, Южного, Києва та Подільська)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914903
дата надходження 25.05.2021
дата закладки 26.05.2021
У парку біля фонтанів
Олексій з Петром сиділи,
Про дівчат і творчі плани,
Про кохання гомоніли…
А Андрійко п’ятирічний
За кущами заховався,
Шум долаючи побічний,
До розмови прислухався.
Починав Петро хвалитись:
-Вже закінчую навчання,
Хочу зразу одружитись
І займатися коханням.
Олексій тут зауважив:
-Дівку де знайти хорошу?
Вкраде спокій відьма вража,
Їй на думці тільки гроші!
Петя каже: - А я хочу
Таку жінку собі мати –
В ліжку щоб була охоча
І хотілось з нею спати.
Якби хто мені порадив
Отаку кандидатуру -
Зразу б в спальню відпровадив,
Не дивився б на фігуру.
Захопила ця розмова
Враз маленького Андруся,
Виліз з-за куща і мовив:
-Сватайте мою бабусю.
День і ніч лежить у ліжку,
З нею добре буде спати,
Бо насильно тут не треба
Її в спальню запихати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914944
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 26.05.2021
За вікном буяє весна. Раптовий поривчастий вітер, чимдуж несе хмари, підносить, розділює їх на ребристі…. по небу ніби сходи вдалину…
Зненацька, до скла вікна на мить прилипає зірваний з дерев цвіт. І також раптово злітає, крутиться й стрімголов летить далі, деякі з них повільно, парашутиком, припадають до землі….
Весна… в душі Марини подвійне відчуття радості . З сяючими очима, вкотре, змахом руки, прибирала з чола біляве волосся. Час від часу дивилася на скло вікна, на ньому ледь помітно відбивалося її обличчя. Усміхнена сама до себе,з думками – Бач доню, я вчора навіть пофарбувала коси, хоча мій вік, сорок п`ять років, немолодий, як ти кажеш, але ж і не той вік, щоби забитися в якийсь куточок, завернуться в плед, як та гусінь у коконі просто чекати старість. Ні - ні, я так не зможу і не хочу, добре, що за фахом бухгалтер, хоч і робота за комп’ютером та все ж спілкування з людьми надихає до життя -. Прикривши повіки, з легкою посмішкою, схилилася до дверей балкона, радісним голосом,
-Так, здається прибирання завершено, настав час поніжитися у ванні.
Стрілки годинника поспішають до дванадцятої години… Вона вже має справи з мукою, місить тісто на пельмені, тож чекає на Дарину - єдину втіху в своєму житті. Донька , чотири роки в Москві, працює бухгалтером на будівельній фірмі. Два роки, назад приїжджала, на річницю поховання батька. Раптово підкралася печаль… життя Івана було закоротким, після служби на підводному човні, отримав опромінення. Хоча з Москви, де винаймали квартиру і повернулися в рідну Вінницю та рак, поступово все ж зробив свою справу. Відтоді, три роки Марина сама. Хто знав, що так складеться доля. А нині донька приїде не одна, а з своїм хлопцем - Русланом, ще й з його батьком, каже хоче познайомитися. Звичайно цікаво познайомитися, але ж це так далеко їхати, чи це вже заручини мають бути? Вкотре задавала собі запитання. Думка за доньку бентежила, - Поїде на чужину, але каже буде серед українців, бо вони теж з України, чому не сказала звідки, країна велика. Чи кохання в неї, чи може пожаліла хлопця, що чотири роки назад поховав маму, загинула в автокатастрофі. дивно, скільки часу пройшло, а його батько приїде сам, чи до цієї пори собі не знайшов жінки… Чоловіки ж загалом не такі, як жінки, в основному відразу знаходять заміну. А можливо, одночасно до когось з рідні їде погостити. Ой, що то думки, їх багато, як нині цвіту на деревах, як приїдуть може тоді про все дізнаєшся.-
Вечоріло… Раз – по - раз дивилася у вікно. Від думок , вузенькі брови вкотре підіймалися дугами, то знову вирівнювалися -- Довго добираються, хоча правда і дорога неблизька та вже ж, після розмови по телефону минула година, вже й мали бути. Так, заміжжя справа серйозна, хай би не поспішала… Але ж кажуть, дівку треба віддавати заміж, поки цвіте, як квітка. Мабуть хочуть маленьке весілля, то вже так і буде. Он, Тетяна ( хрещена), тільки зустріне і відразу запитує, коли будемо калиною і барвінком прикрашати коровай. Шкода, Андрій десь зник, після хрещення доньки тільки й бачилися пару раз, як приїжджав до батьків.. Толком і не вдалося поговорити, поспішав на потяг, його,ще відразу після школи, дядько забрав на будівництво в Росію. Напевно вже й дівчина була, бо червонів, коли запитували, чи часом не знайшов якусь росіянку. Буде Тетяна за двох відбувати, і за себе, і за хрещеного. Ото треба буде скільки горілки випити. Хоча в ресторані, це не в селі. Та то все пусте, хай би вже донька стала на рушник, якщо в них справжнє кохання й подарувала онуків, адже сім`я це краще, чим одній, як зозуля кувати.
В квартирі смачно пахло різними наїдками… Красиво сервірований стіл втішав її, уміє по- святковому накривати, так щоб гостей налаштувати на урочистий лад. На столі стояли тарілки з холодними стравами, Марина, м`яким рушником, старанно, до блиску натирала келихи для шампанського. А в голові знову роїлися думки - Ну, вона влаштує своє життя і все, мені би тільки онуків дочекати, шкода далеко, якийсь час хочуть пожити в Росії. Але ж згодом планують повернутися в Україну. Такі часи, сумбурні, подій багато, але ж життя триває. Хоч і війна другий рік та ще є можливість поїхати в Росію, може побачу, де вона буде жити. Врешті, колись ж ця війна закінчиться. Саме в цей час, коли витерла останній келих, різкий дзвінок перервав думки. З легким трепетом у душі, подивилася в дзеркало, грайливо підморгнула,
-Ну тримайся тещо, зустрічай зятя.
Здивуванню не було меж… Дарина обійнявши маму, запрошувала гостей до квартири. Руслан – високий на зріст хлопець, першим переступив поріг. Марина, привітно посміхнувшись, прийняла квіти, подякувала. Адже вона його декілька раз бачила по телефону, тож знайомство відбулося ще рік назад. За ним, злегка нахилившись, переступив поріг Андрій ( хрещений доньки). Від несподіванки вона закліпала очима, в недоумінні запитала,
- О! Андрію, а ти тут як? Скільки років, скільки зим не бачилися. Проходь - проходь, будемо разом святкувати зустріч. Бачиш донька приїхала з майбутнім зятем, є нагода познайомитися.
Позираючи в двері, ніби когось шукала,
- Здається мав бути, ще один гість.
Його обличчя засяяло сонцем, обійняв, поцілував в щоку. Дарина і Руслан, шоковані такою зустріччю, дивилися один на одного, ледве стримували загострені відчуття, щоби не задати запитання, звідки вони один одного знають? Андрій обома руками охопив молодят ,
- От таке сімейство зібралося! Тобі сину повезло з тещею! Що ж ти ні разу не сказав прізвище Дарини, можливо би я здогадався, що це моя похресниця. Якби була схожа на маму, швидше за все я би здогадався, а так попробуй дізнайся чия вона, з Вінниці та й все.
Марина від зустрічі розхвилювалася, почервоніла, збентежена такою подією, ніяк не змогла сприйняти, що Руслан – син Андрія. Виходить, що коли хрестили Дарину, він вже мав сина, бач, а мовчав. На душі трепетно, але відчувала полегшення, добре, що свій - .українець. Думки двоїлися, адже Андрій хрещений, це виходить два рази поріднилися.
За мить, уже запрошувала до столу, напевно тут немає чого заперечувати, мабуть так має бути - заспокоїла себе. Не бачилися двадцять п`ять років і ось такий сюрприз.Так – так, якось це все треба переварити, Андрій – мій кум, один з однокласників, тепер майбутній свекор моїй доньки….
За столом, уже вщухали вітання, тости і веселі розмови. Дарина , час від часу позирала на маму і на Андрія Степановича ( так називала його) , помічала їх пристальні погляди один до одного. Він майже весь час усміхався, брав страви і кожну з них пропонував Марині. Смакуючи пельмені з сметаною, пожартував,
- Ой, Руслане ці пельені такі вже смачні, такі смачні, чи й часом не з чарами? Я би такі щодня смакував.
Марина почервоніла, а зять в кишеню за словом не поліз,
- А, що тату, якщо чари на благо, чому не смакувати? Може мені вдасться умовити тещу поїхати до нас, ну принаймні хоча би на якийсь час.
Андрій звів густі брови на переніссі, злегка махнув рукою,
- Та ти ж сину не тягни воза поперед коней, на все сві час. Хай відбудемо весілля, а там, як батьки казали, як карта ляже.
Марині і не снилося, що все так складеться. Ні в якому разі доньку відмовляти не стане, адже Андрія, можна сказати, знала пів життя. Навіть у школі, інколи сиділи за однією партою. Хлопець - мрійник, спортивної статури з запальним характером, симпатичний, русявий з зеленими очима, мав вигляд охоронця, був на цілу голову вищий за неї.
На балконі спілкувалися молодята. Андрій з Мариною - на кухні пили чай. Він розповідав про своє життя, з болем у душі згадував про дружину. По закінченню розповіді, ледь усміхнувшись, сказав,
- Знаєш, оце зустрілися, я за скільки років, на душі відчув полегшення. Можна сказати, просто щасливий, що тебе зустрів, що наша молодь знайшла одне одного. В мене в Москві двокімнатна квартира, правда не в центрі, але для дітей підійде, до роботи недалеко. А я собі, щось підберу, на худий кінець, куплю однокімнатну, маю трохи заощаджень. Ну хіба можливо захочуть велике весілля, прийдеться якусь частину витратити, але за рік, думаю поповню, гадаю молодим треба жити окремо.
Вона, після випитого вина, розпашіла… Раз у - раз, на собі ловив її ніжний погляд. Така ж привітна і мила – думка плуталася, мов у павутинні. І тут, немов прокинувся, а може самотня, як і я? Тож нині не запитаю, треба відбути весілля, а далі життя покаже.
Ту чашку, що тримав у руці, ледь не пустив, вона вчасно підхопила,
- Ой, Андрію, ти так замислився, десь літаєш…
- Та напевно й тебе охоплюють думки, бентежать, хіба ні?
- Ну добре, піду готувати ліжка, вже пізно, пора відпочивати.
- Ні- ні, ми з Русланом зупинилися в готелі… Ти пам`ятаєш Ірину з нашого класу? Вона працює в Загсі, тож я з нею домовився за два тижні весілля, думаю ти даси згоду. Якби знав, що ти мама Дарини, ти би приїхала до нас, там би відгуляли весілля. Тут трохи складніше, але я про все домовився.Знаєш, у спадок маю квартиру від батьків, вже чотири роки здаю квартирантам. Оце недавно навідувався, ще на три роки підписали договір. Ця війна колись же закінчиться, тоді й повернемося додому.
- Ти завжди передбачливий, як і в школі, помітила і весело погукала молодят.
А час летів… Після невеликого весілля минуло пів року. Марині тільки й втіхи, робота, спілкування з донькою. Кожної неділі дзвонив Андрій, цікавився справами на роботі, здоров`ям і кожного разу , як підтримка,
-Ти тримайся, розумію, одній важко, але скоро ми це питання вирішимо.
Вона тільки наважиться його запитати, про яке питання мова та він, лише крізь легкий сміх промовить,
- Ну все свашко, все, бувай здорова!
А в самого ж кров грає. Чи й не роки - думки літають - Ще ж не старий,он дехто вперше одружується в сорок років. Чи не спроможній витримати погляди молодих, осудять, ні? А вона ж гарна жінка, ще в соку, таку привабливу іще треба цілувати і гладити те ніжне тіло. Напевно заради цього, перед дітьми, можна цей сором пережити.
Минув майже рік…. Марина збиралася їхати в Москву, Дарина народила сина. Оце сюрприз, бачила, що на обличчі донька трохи змінилася, але, що вагітна тримали в таємниці. От молодь - збираючи валізу, думка за думкою літала - Від них всього можна чекати і Андрій теж хороший, мовчав. Та тут же хвалила його, але ж молодець, дітям залишив квартиру і собі придбав, тільки не сказав, однокімнатну, чи двокімнатну та це все вже не так важливо. Може туди приведе собі дружину, шкода славний чоловік, а вже скільки років сам…
Вона спускалася по сходах вагона, коли за руку її підтримав Андрій,
-Ну нарешті. З приїздом!
Трохи соромлячись, прийняла від нього три червоні троянди, подякувала. Але він поводився дуже дивно, ніби чоловік. Прихилив її до себе, обняв, поцілував у щоку, прошепотів,
- Я так давно чекав цієї зустрічі.
Його сміливість вразила, перехопивши подих, обличчя зашарілось,
-Ой, дивися на нас люди дивляться.
Хоч вересень місяць видався теплим та все ж вітер приносив прохолоду. Від вокзалу, машиною їхали майже дві години. Вона не сіла поруч з ним, гадала так краще, безпечніше. Помітила його погляд, чомусь зрівняла з поглядом голодного кота, який би з насолодою з`їв щось смачненьке. По дорозі майже мовчали, вся увага на рух , автомобілів, як комах.
Він уміло вів машину, в серці плекав надію, що скоро можуть побути наодинці. За ці, півтора року після весілля, скільки думок і всі тільки про неї- Якби ж погодидася жити разом. Манить до себе, проникла в саме серце, загубив спокій, чи я не вартий її уваги? Чи не помічає, чи не хоче помічати, як я до нею ставлюся? Як підібрати ключ до її серця?
Після спілкування по телефону, інколи по скайпу, дивувався своїй поведінці, напевно вдруге закохався. Хоча й минуло скільки років після школи, часто згадував її веселі сині очі, усмішку, виникало сильніше бажання зустрітися, пригорнутися, зігрітися в її обіймах. Вкотре замислився,- Колись говорив мудрий Сковорода » Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю». Бач, разом вчилися, до того ж і куми, і ось тепер свати. Чи то доля так керує, хто знає, але я вірю, серце підказує, що я можу зробити її щасливою. Нехай тільки повірить і довіриться, адже це основне в сімейному житті.
Вони вирішили не чекати ліфт, сходами піднялися на третій поверх, Андрій, поставив валізи,
- Зачекай, дістану ключі.
-А може краще подзвонити? Чи боїшся розбудити онука?
У відповідь хитрий погляд, лукава усмішка,
- Там немає кого будити. Ми приїхали до мене, ти з дороги, тобі треба прийняти душ, відпочити. Не хвилюйся, в них все добре, я попередив, що приїдемо під вечір.
Як сполохана пташка, переступила поріг квартири. Від здивування кліпала очима, розхвилювалася, почервоніла,
- Чому мене не запитав, чи я так хочу?
- Це ми з дітьми так вирішили. Я запропонував, вони підтримали, навіть зраділи. Вважають, що так і їм вільніше, і нам краще.Тим паче син зараз у відпустці, хай самі бавляться, сім`я буде міцнішоюю Руслан дуже хотів сина, тож хай обоє і пізнають плоди кохання.
- Але ж моя присутність може завадити твоїм планам, відпочинку, якось незручно.
- Та перестань, я тільки радий твоїй присутності, хочу тобі дещо запропонувати.
Оцінюючи, роздивлялася квартиру, тут і не скажеш, що живе неодружений чоловік. Чисто, комфортно, зі смаком підібрані обої. На серванті весільне фото дітей, на столі кришталева ваза з цукерками і тут же на маленькому підносі яблука і білий виноград. Саме той виноград «Дамські пальчики», які вона обожнює. Невже пам`ятає, як колись пригостив мене? На якусь мить ніби завмерла, згадуючи школу і ті грона винограду, які тоді перед нею поклав.
Раптово перервала тишу,
- Таким виноградом ти в восьмому класі мене пригощав, пам`ятаєш?
- Ну, якби забув, мабуть би купив інший, - сказав і, як хлопчисько наважився підійти до неї, пристально дивився в очі, вона відчула, що не спроможна зробити крок назад, щоб відійти. Легкий дотик щока до щоки, хотів поцілувати, але вона, все ж спромоглася відвернутися,
-Андрію, це що?
- Це те, що я хочу тобі запропонувати. Хочеш одружимося, якщо ні, то давай просто жити разом.
Кров поступила до обличчя, руками схопилася за голову,
- Та ми ж з тобою свати,чи як? І як це сприймуть діти? Ти собі це уявляєш? В голові не вкладається, оце бовкнув!
- Ну, а якби не були сватами, якби випадково зустрілися, я б тебе точно не відпустив. Ти ж теж вже декілька років одна. Чи вато втрачати час, коли можно жити повноцінним життям. Марино, ми давно не діти, нам по сорок п`ять років, це чи й не вік, це ще не старість, а лише пів життя. До речі, мені син сказав, що не буде проти, якщо ми поберемося.
Як обухом по голові, вона відразу присіла на стілець…запала тиша. Він мовчки приніс їй рушники,
- Давай, краще іншим разом про це поговоримо.. Вибач, не втримався, прийми ванну, я приготую перекусити. Розслабся…. До дітей поїдемо через години три, не раніше і нам їхати не більше, як з пів години.
За вікном темніло… За святковим столом вщухали гучні розмови. Марина тішилася онуком, який уже солодко спав. Руслан прихилившись до батька, щось шепотів на вухо. Дарина, розрізала торт, пропонувала каву, чай, спостерігала за чоловіком. Що за шепотіння, що за секрети поміж них? Раптом Андрій підвівся,
- Слухайте діти, ми після солодощів поїдемо відпочивати. Даринко, я думаю ти не проти, щоби мама відпочила в мене вдома. А завтра зранку, разом наліпимо пельменів і приїдемо до вас. Вам втрьох буде весело, а я що один буду? Вважаю це просто не чесно, не покидайте мене одинокого. Я після завтра поїду на об`єкти, тоді й з Максом награється і з тобою наговориться. Гадаю, так всім буде зручніше.
Руслан тупо дивився на Дарину, ледь помітно кивав головою, щоби погодилася. Її очі забігали по всіх, двинула плечима,
-А, що мамо, я не проти. Тут вночі Макс заплаче, тебе розбудить. У нас режим, це ж не день, щоби гратися, вночі дитина має спати.
Марина розвела руками, трохи здивовано,
-Але ж я скучала за вами, приїхала тобі допомогти.
-Так, мамо, так. Я теж скучила, але ж ти приїхала не на один день. Я підтримую Андрія Степановича, якою би дорога не була, гарний відпочинок не завадить.
Обличчя Руслана, аж розпливлося в усмішці. Потираючи руки, він потягнувся за шматком торта, підморгнув батькові. Марина помітила це, стрілою прилетіла думка, -Він напевно домовився з сином. Але ж і донька підтримала. Збентежено, розгублено поглянула на доньку і ледь прикусивши нижню губу, на згоду кивнула головою й сказала,
- Ну гаразд, якщо ніхто не проти, може так і краще.
Андрій метушився, допомагав прибирати посуд, хотів якнайшвидше повернутися додому. Раптово заплакав Макс, Дарина поспішила до сина,
-О! Проснувся, саме час погодувати. Я пішла, тож завтра ми чекаємо на вас.
Руслан,з усмішкою на обличчі, на собі зав`язав фартух,
- Здається все, всім дякуємо, тепер моя черга попрацювати….
Андрій стояв біля дверей, переминавсь з ноги на ногу, усміхнений весело заговорив,
- Ну, що свашко, ми свою місію виконали, пора на сідало. Вважаю, на даний момент ми тут зайві.
Марина, знову присіла на заднє сидіння машини. Не очікувала такої гостинності, адже так хотіла поспілкуватися з донькою. Андрій лише позирав у дзеркало, щоби побачити її обличчя.. З однієї сторони він її зрозумів, але з іншої, не хотів, щоби залишилася з дітьми.
Він закрив двері машини, поклав руку на плече,
- Погода гарна, може прогуляємося? Чи ти вже хочеш відпочивати? Я хотів поговорити про нас.
- Вона різко повернула голову, кліпаючи очима запитала,
- Хіба між нами щось є окрім дітей?
- Марино,ти ж мене знаєш, я на вітер слова не кидаю. Приїжджай до мене, через два – три місяці Дарині треба подавати річний звіт по матеріалах.Ти ж в цьому знаєшся, допоможеш їй.
- Який звіт, вона ж у декретній відпустці?
- Ти вже забула, на яких правах ми тут працюємо? Подумай і про нас, чому ти там одна, я тут один. Чи я тобі зовсім байдужий?
Опустила голову, зробила вигляд ніби, не почула запитання. Рукою, ніжно взяв за підборіддя,
-Зараз нічого не говори, подумай. Я довго думав, чекав цього дня, щоби приїхала. Ми не діти і нам соромитися того,чого хочемо не потрібно. Я буду тебе шанувати, як зіницю ока. Ну, а який я ,ти сама знаєш. Дарина з Русланом знають мої наміри, підтримують. І я радий, що твоя донька розумниця і мене розуміє.
-Дарина знає? Чому ж нічого не сказала?
-Напевно не встигла…
В квартирі тихо… Андрій стояв на балкон. Вона вийшла з ванної кімнати,
-Андрію, я звільнила ванну, можеш йти митися,
Поспішив до неї, розставивши руки обняв, поцілував у щоку,
-Ось так би завжди!
Зашарілася, звільнилася від обіймів,
-Не тисни на мене, дай час подумати.
Наступний день, пролетів швидко. Вдвох ліпили пельмені… Андрій розповідав про роботу, згадував анекдоти, поділився думками, як би хотів жити далі. То лунав сміх, то раптово обоє задумувалися. Він намагався позалицятися до неї, нащо вона кидала суворий погляд, хитала головою, але ніяких слів. Адже вночі довго не могла заснути, а може й справді погодитися. Симпатичний, вміє обійти й діти не проти. Нав`язувалася думка -А який він у ліжку?- та відразу відганяла її. Боже, що скажуть знайомі, засудять? Їй здавалось ніби чула шепіт, чи ток переслідувала думка,- Будеш знову одна, самотність - не подружка, в душі хочеш спокою, а буде пустота, яка згодом принесе біль.
Сімейний обід, веселі розмови… згодом з Дариною та з онуком прогулянка. Вона тішилася хлопчиком, а він немов відчував її ласкавий погляд, солодко спав у візочку. Донька перша почала розмову про Андрія. Пояснювала мамі, що він, відразу після весілля, їм повідомив про своє рішення. Тому й поспішив придбати квартиру, готувався до її приїзду.
-Дарино, а якби я відмовила, щоби ти тоді сказала?
-А ти, що вже відмовила? Я думала ви вже спали разом…
-Тю на тебе, от молодь! Як у вас все просто?! Так, він вартий уваги, але я навіть не уявляю, що мені скаже кума, коли дізнається. Чи сусіди, скажуть на старості років баба з розуму з`їхала.
-А ти подумай про себе, навіщо тобі думати про когось. Якщо ти про тітку Тетяну, я думаю, якби вона була одна, не упустила б такий шанс. Тим паче вчилися разом та й жених завидний, не з бідних. Подумай, заробимо гроші, закінчиться війна, повернемося в свою Вінницю. Я би й зараз пташкою полетіла, хоча би одним оком побачити рідне місто.Знаєш мамо, сумую за Бугом, за квітучими вишнями, каштанами, а ще за фонтанами в парку й клумбами з різнобарвними квітами.
-Я подумаю, можливо ти й права. Але прошу, Руслану про нашу розмову не говори. Кілька днів побуду, роздивлюся, з часом вирішу,чи довго погостюю, як ні, то поїду звільнятися. Та тільки ти не підганяй мене, на це дуже важко зважитися.
-Ой мамо, будь простіша, чого боятися?
Минуло три дні… Андрій повернувся з будівельних об`єктів,
під обід, але не поїхав до дітей, вирішив прийняти ванну та відпочити. Хоч і вимотаний за ці дні та заснути так і не вдалося. З боку на бік перевертаючись, думки про Марину не давали спокою. Що скаже? І коли скаже? І, як втриматися від спокуси, коли вона в іншій кімнаті і така жадана? Діти владнали своє життя, на кілька років принаймні, а ми?
Хоча по приїзду передзвонив, що вже вдома, але приїхав до дітей коли стемніло.Ще з порогу попередив, що не голодний, вечеряти не буде.
Руслам, трохи здивований батьком, усміхаючись, тихо запитав,
-Ти, що відсипався? Чи пельмені для Марини Василівни ліпив?
- Думаю ми завтра вдвох наліпимо!- великим пальцем руки, торкнув сина в бік і голосно продовжив,- Василівно, поїхали додому! Напевно пристала за ці дні! Чи, ще не наговорилися з донькою. Що там Макс, давав спати?
За неї відповіла донька,
- Все нормально, але звичайно мама просиналася, коли пхикав.
І продовжила,
-Мамо, візьми до чаю шматок торта, що ми спекли. Хай Андрій Степанович оцінить наші здібності.
Андрій стояв поруч з Мариною,
-О! Солодощі це моя головна слабкість, обожнюю торти! Не відмовляйся, берем і поїхали.
Андрій під руку підвів Марину до машини, відкрив передню дверку,
- Прошу, пані! Сідайте поруч, зігрійте сердечко водієві.
Кров прилинула до обличчя,
-Андрію Ва….
Вмить, вказівним пальцем торкнувся її уст, заперечив головою,
- Нас тільки двоє, може досить так офіційно.
- Гаразд! Ти часом не випив?
- Ну де ти і хіба колись, за кермом мене бачила на підпитку? О, до речі, добре, що нагадала сідай, поїхали.
Їхали мовчки, вона намагалася дивитися на дорогу та все ж час від часу, крадькома позирала до нього.
За пів години, були біля будинку, він з пакета дістав пляшку вина, ледь усміхнувшись до неї,
- Добре що про вино нагадала. Дивися, мої хлопці подарували, бачиш французьке, є нагода розслабитися, як вважаєш?
Роздивляючись етикетку, посміхнулася,
- Мені здається я такого ніколи й не смакувала, як хочеш, спробуємо.
Ну от, нарешті потепліло – помітив про себе і вони мовчки вийшли з машини.
Закриваючи машину, Андрій позирнув довкола, не міг не помітити повний місяць,
-Маринко подивися, як світить місяць, напевно досяг піку зростання.
Вона поглянула й непоспішаючи пішла вперед, він йшов повільно, ніби капцями вимірював відстань, продовжив,
-А знаєш, повний місяць між людьми розпалює вогонь, кажуть інколи призводить до неприємних наслідків.А хтось каже, що цією місячною фазою можна скористатися так, що вона принесе удачу. Колись сам читав, що до кожного повного місяця треба обов`язково готувати початок чогось дуже важливого, щоб ця справа мала величезний успіх у майбутньому. Найголовніше - не кидати це на півдорозі.
Вона озирнувшись,
-Не відставай! Одне знаю, в таку фазу мені погано спиться, він ніби забирає енергію, часто навіює сум, буває бентежить. Іще інколи сняться всякі жахіття, що, аж мороз проймає.
- Значить нам повезло, будемо вином зігріватися.
На столі солодощі, фрукти, пуста пляшка з під вина і два келихи, в яких вина залишилося лише по декілька крапель. Вони сиділи на дивані, з екрану телевізора линула пісня »Эти глаза напротив».Чи то, так пісня подіяла, чи випите вино, притулилася до нього, немов шукала захисту. Розпашіла, слухала його серцебиття, хотіла рахувати та де там… Ото лупить - зробила висновок, чи це так вино мене розібрало. Заворушилася, хотіла вислизнути з - під руки, наче та пташка з- під крила. Його благаючий, ніжний погляд зупинив її,
-Не тікай!
Довгий, пристрасний поцілунок в уста, пробудив її жіночність, прошепотіла
-Андрію, що ти робиш зі мною….
- А що, щось не так, то скажи,- прошепотів у відповідь.
Відчув, як вона сильніше притулилася до нього. Поцілунки в шию, як пробудження весни, в її очах помітив блискавки. Не в силах зупинити бажання двох… . ЇЇ тіло тремтіло… підхопив, на руках заніс у спальню кімнату…
Надворі сіріло… в квартирі тихо. Вона боялася відкрити очі, в паніці прошепотіла,
-Ой, що ж я накоїла…
Він вже давно не спав, лежав з заплющеними очима, почув шепіт, посміхнувся. Злегка провів долонею по її оголеній спині, пригорнув до себе,
-Що пташечко попала в клітку? Тож знай, тепер я тебе нікуди не відпущу. Маринко, люба, от і все вирішилося, адже нам так добре було. Навіщо втрачати час, стримувати солодкі бажання, ми вже давно не діти.
Травень 2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914653
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 24.05.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.05.2021
Нареченій на весіллі
Каже молодого ненька:
-Сукня - наче на дозвіллі,
Виглядає дешевенько.
В відповідь сміється Ціля,
Погляд щирий, непідробний:
-Таки перше це весілля,
Варіант сьогодні пробний.
Знаю, хоч не дуже вчена,
Що ця справа не пропаща:
З кожним новим нареченим
Буде сукня краща й краща.
Десь на п’ятому весіллі
За рахунок кавалерів
Всі наряди будуть в Цілі
Від найкращих модельєрів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914555
дата надходження 22.05.2021
дата закладки 24.05.2021
Каштанова алея веде нас до ліцею,
Що у Подільську ріднім дає міцні знання.
Добра тут осередок, народжені ідеї,
І креативність юних - основа для життя.
Приспів
Пишаймося ліцеєм, ліцеїсти.
Ведуть нас до науки тисячі стежин,
Життя лиш чесне й щедре з мудрим змістом,
То ж, звісно, досягнемо справжніх ми вершин.
Зростає покоління талановите й сильне.
Сузір'я педагогів яскраво світить їм.
І в кожної дитини тут виростають крила,
Панують у ліцеї лиш злагода і мир.
Бо діти і родина, і вчитель - всі єдині,
Цінують, поважають науки чистий храм.
То ж ліцеїсти юні - майбутнє України,
Щасливе покоління, що в ногу йде з життям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914462
дата надходження 21.05.2021
дата закладки 21.05.2021
[youtube]https://youtu.be/KnsE9mBSp-U[/youtube)
В ранкових сутінках… сокіл злітає,
Стрічає сонечко у вологій млі,
Чую в діброві, пташечка співає,
Мені нагадує про щасливі дні.
Думки торкнулись хмар у піднебессі,
Чому не сокіл, чому не літаю?
У душі молодість, чи не на часі,
У крилах силоньку, ще відчуваю.
Хоча й давненько зозуленька кує,
Сади уквітчані, прибрали вбрання,
Та жаль ,чомусь, вітер мене не чує,
Не спонукає до випробування….
-Ні - ні мій друже, відкинь сподівання,
Здаля шепоче,-Ти, вже старий, відлітав.
2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914458
дата надходження 21.05.2021
дата закладки 21.05.2021
Надівуватися не встигла вишня,
а вітер дориває білий цвіт,
й нова краса, замислено-затишна,
на околі весни збентежить світ.
Засолов’їнена у надвечір’я,
як дикий мед, солодкі та хмільні,
ковтком тепла зігріє стуж безмір’я,
і смуток з уст його змахнуть пісні.
Хай травень спів вгамовує хрущами,
котрі падкі на бархатний сап’ян,
та, плекана і сонцем, і дощами,
вона вже прагне сочистих рум’ян…
Надівуватися не встигла вишня,
й, мов сніг, дотане білий цвіт.
Вкриває крону голубінь горішня:
— Чи вже готова здержати обіт?
На думку Г. Лозко, назву «вишня» слід вважати
прикметником жіночого роду, від форми «вишній»,
тобто «божественний» (пор. із словом «Все-вишній»
Всевишній). Отже, вишня —
це «божественне дерево», присвячене Сварогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914395
дата надходження 20.05.2021
дата закладки 20.05.2021
Він запалював тисячі свіч
У нічному пітьми коридорі.
І ліпив, як хотів, цілу ніч —
А вона піддавалась, в покорі.
Пальці бігали спритно в танку,
Вальсували на вигинах тіла,
І ще трішки — він зробить таку,
Щоб душею йому зазоріла.
В насолоді творились дива,
Рухи Місяця — спритні, умілі.
В поцілунку Зоря ожила,
Усміхались вуста, захмелілі. 20/05/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914377
дата надходження 20.05.2021
дата закладки 20.05.2021
Відбулося в нас весілля
І дружина каже: - Саво,
Постарайся, щоб з тобою
Було весело й цікаво.
Ради нашого кохання
Щось новеньке затіваю,
Її примхи і бажання
Кожен день задовільняю.
Стало милій враз цікаво,
Де я був цієї ночі:
-Не відбрешешся тут, Саво,
Подивися мені в очі!
Я не знав, що мою жінку
Так цікавість розбирала,
Мою гладила голівку
Сковорідкою для сала:
-Клявся гарно, все, як треба,
Що у нас не буде зради:
На сорочці чого в тебе
Слід рожевої помади?
І французькими духами
Просякнувся ти добряче,
Не було таких у мами,
Та й нема у мене, наче…
А куди поділись гроші,
Що на сукню відкладала?
Варіанти всі хороші,
Але брешеш ти невдало.
Ось на джинсах, де взялося
(Боже мій, яка гидота)
Меліроване волосся?
Схожий ти на ідіота!
Жінку я не розумію:
Щоб було цікаво жити,
Все роблю, як знаю й вмію
Та не можу їй вгодити.
Так морально низько впала,
Мені вимотала душу,
Щоб цікавість не пропала -
Знов кудись я влізти мушу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914347
дата надходження 20.05.2021
дата закладки 20.05.2021
Відспівала ніч колискову,
З молодим місяцем тихенько,
Зустрічали окрасу ранкову,
Заяснився обрій синенько.
Та за мить засіяло златом,
І до верху палахкотіли,
Кольори нібито букетом,
Стрімголов до неба летіли.
Фіолетово, то рожево,
Відбивалось, переливалось,
Скрізь оранжево, вмить мінливо,
Та зненацька з сонцем зливалось.
В хороводі зникали зорі,
Синява… розляглась довкола,
Білі хмари в небеснім морі,
Малювали хвилясті кола.
Відспівала ніч колискову,
Відпочила земля доволі,
Співав зяблик пісню ранкову,
Прославляв… весну веселкову.
16.05.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914260
дата надходження 19.05.2021
дата закладки 19.05.2021
Переливалися тюльпанні чаші —
Грози травневої забавний витвір,
З дощем прилинули зітхання Ваші —
Мелодії нашіптував їм вітер.
Акустику підсилив грому гомін,
У блискавичнім сяйві-мерехтінні,
У наших душах розливалась повінь,
А надвечір’я поєднало тіні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914213
дата надходження 18.05.2021
дата закладки 18.05.2021
Пропав настрій у Тимохи:
Не сподобалась шарлотка,
Пригоріла, наче, трохи,
Кричав жінці: -Ідіотка!
-Правда це,- сміється Галя,-
Я кажу тобі без фальші:
Була б жінка генерала,
Називали б - генеральша.
На полковників, майорів
Вичерпалась уся квота,
Розібрали й тих, хто в морі,
Залишились ідіоти.
За дівками волочились…
Може ти вже догадався?
Вони теж всі одружились,
І один - мені дістався!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914126
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 17.05.2021
НАЧАЛО:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914092
ПРОДОЛЖЕНИЕ
Уже целую неделю Игорь безвылазно "сидел" в своём электронном почтовом "ящике". На счёт изобилия откликов он не ошибся. Из каждого письма, посредством фотографии, на него глядела то блондинка, то брюнетка, то шатенка, но взгляд у всех, независимо от возраста и прочих показателей, был умоляющим: "Выбери меня". С первого взгляда Игоря, ему нравились многие красавицы, если не сказать – почти все, но всё дело в том, что почти каждая, под своим портретом выводила какой угодно номер понравившегося мужчины, только не – 96. Конечно же, никакого разочарования, а тем более – психоза Игорь не испытывал. Он ведь сам всё спланировал так, чтобы не выглядеть самым привлекательным из всех претендентов. Наоборот – он очень скрупулёзно подбирал самых лучших из самых красивых портретов неизвестных мужчин близких к его возрасту. В результате он на этой "доске почёта" выглядел не "белой вороно́й", а скорее "серой мышкой". Тем не менее, несколько соискательниц носителя миллионов, всё же угадали счастливый номер, хотя сами об этом даже не догадывались. А вот И́горь из них выбрал всего три портрета… за целую неделю. Особенно удивительным казалось то, какие имена были у этих девушек… Вера, Надя, Люба… прямо-таки мистика какая-то. Как будто послание от таинственной цыганки: три дороги – Вера, Надежда, Любовь…
Несколько дней было потрачено на более близкое знакомство с претендентками посредством переписки, из которой следовало что самая верная дорога, это, всё-таки – Вера. Она и самая симпатичная и самая воспитанная по всем интеллектуальным и морально-этическим нормам. Однако договариваться о встрече Игорь не спешил. Просто, на всякий случай он продолжал просматривать почтовые послания, из которых отсеивались все девушки выбравшие не его. Остальные оставлялись для более детального изучения. Тем не менее – вариантов лучше Веры пока не было. Наконец по прошествии ещё одной недели, когда Игорь, проведя устные переговоры с окончательной избранницей, готовился к встрече с ней, ему пришло ещё одно интересное письмо:
"Здравствуй, Игорёк! Вспоминая твои исполненные любви взгляды, я не смогла удержаться от того, чтобы написать тебе... Работая в Интернете со своим сайтом, я случайно заметила баннер от миллионера. Щёлкнула по нему и попала на твой сайт! Да, то, что он именно твой, я не сомневалась ни секунды, особенно после того, как открыла страницу с портретами. И надо же! Ты так скромненько расположил себя на периферии под номером 96! А я ведь ещё при нашей первой встрече разглядела в тебе богатого человека… Признаю́ свою чрезмерную гордость по отношению к тебе, как свою ошибку. Да, я смотрела на тебя свысока, о чём сейчас жалею. А ведь ты – как число 96, сверху на тебя смотреть или снизу – одинаков… и богат. Просто своим нелепым разговором в кафе, я хотела вытянуть из тебя признание в этом. О чём же мне теперь остаётся просить тебя? Понять меня и простить. А возобновить наши отношения… как бы мне ни хотелось этого, но теперь это только твоё право выбора, тем более что и конкуренток у меня теперь – пруд пруди. А всё-таки, только потеряв тебя, я поняла, что мне на самом деле нужен именно ты! Даже без миллионов… или той тысячи, о которой ты говорил. В общем, ты для меня теперь – мираж, но если вдруг случится такое, что в мираж превратится всё вокруг тебя, а ты станешь реальностью, я буду очень счастлива. Алёна". Портрет прилагавшийся к этому письму подтверждал: это, в самом деле была именно та Алёна.
Это неожиданное письмо вызвало в Игоре бурю эмоций и порывов написать ответ. Остановил его единственный нюанс. Утверждение Алёной того факта, который в реальности отсутствовал, то есть, будто он – Игорь, ещё тогда был миллионером. Только из-за этого всё покаяние Алёны выглядело талантливой актёрской игрой, верить которой было – верхом легкомыслия. "Что ж, – подумал Игорь – разумнее всего, оставить это послание без ответа. По крайней мере – пока. Здесь ведь любым откликом – хоть позитивным, хоть негативным, можно разрушить резервную перспективу"…
Уже давно доказана теория о том, что в уме умирающего человека проносится вся его жизнь. Накануне предпоследнего дня первого года третьего тысячелетия Игорь в своей квартире, в полном одиночестве лежал на диване и… нет, он вовсе не умирал! Обдумывая то, что с ним произошло полчаса назад, он пришёл к выводу, что в той ситуации он мог получить и пулю в лоб и нож в сердце, но отделался лёгким испугом, потому что двое грабителей просто сбили его с ног. Это для того чтобы он не побежал за ними, дабы вернуть выхваченную из руки объёмную сумку, с которой он возвращался из банка. Теперь, когда угрозы жизни не было никакой, Игорь стал прокручивать в уме только последнюю декаду своей жизни.
Воспоминания были приятными. Всё началось 19 декабря со встречи с Верой. Так как зима была холодной, то первое свидание прошло в уютном ресторане. Беседы на разные темы протекали легко и непринуждённо. Во время медленного танца случился первый поцелуй… После ресторана Игорь на такси доставил свою новую возлюбленную к самому дому и проводил до самой квартиры. Родители будто почувствовав приближение дочери, сами открыли дверь. Таким образом произошло их знакомство с будущим зятем и приглашение его на следующий день на обед. Это мероприятие, прошедшее в уютной дружелюбной обстановке, оставило у Игоря наилучшие впечатления и укрепило его уверенность в правильности выбора невесты. Вечером того же дня Игорь пригласил Веру в свою квартиру. Вот здесь-то и протекало максимально близкое знакомство и первая брачная ночь, с учётом того, что спонтанно возникший брак был всего лишь гражданским. Практически, Игоря устраивал и такой вариант дальнейшей жизни, но юридически хотелось, чтобы семья была законной, что Вера восприняла вообще – с нескрываемым восторгом. Соответствующее решение было принято быстро и после первого совместного завтрака, в соответствующие органы было подано заявление. Это мероприятие было отмечено в ещё одном из столичных ресторанов. А вечером Вера отправилась домой, чтобы поделиться радостной новостью с родителями.
Ночь Игорь провёл в одиночестве, но с полным настроем на то, что скоро спать самому с собой будет приходиться очень редко. Утром, приняв душ и попив кофе, Игорь собрался звонить своей любимой, но его намерение перебил квартирный звонок. Когда была открыта входная дверь, в проём просто "влетела" его избранница. Тут уж было понятно, как она соскучилась, если заключила в объятия своего почти голого миллионера прямо в шубе покрытой не успевшими растаять снежинками. После жаркого затяжного поцелуя Вера устроила полное стриптиз-шоу, чем повергла своего единственного зрителя в такое возбуждение, что любовные игры продолжились до поздней ночи без перерыва на обед и даже ужин. Время от времени утолялась только жажда, благо самых разнообразных напитков для этого было припасено внушительное количество. Таким образом "новоиспечённые" жених и невеста так устали, что ночь они "переспали" в самом прямом смысле этого слова. Воскресное утро на любовном ложе было таким добрым для обоих... кушать по-прежнему не хотелось ничего, спешить никуда не нужно. И вот тут-то, начавшись с взаимных приветствий, интимное общение незаметно перетекло в поистине судьбоносный разговор…
— Ах, какая я счастливая!
— Ещё бы! Ведь на твоё место было о-го-го сколько претенденток!
— Конечно! Стать законной женой миллионера, а не любовницей, да ещё и подпольной – какая девушка об этом не мечтает? Хотя… я, как раз об этом даже мечтать боялась…
— И знаешь, Верочка, я настолько в тебя влюблён, что в качестве компенсации за твою боязнь, я готов исполнить любую твою фантазию!
— Правда? Что ли?
— Клянусь своею честью!
— Хорошо, любимый… сейчас подумаю… так… подарок что ли нафантазировать? Но если у нас вся жизнь впереди, то… думаю, в подарках недостатка не будет…
— Ну, это – абсолютно логично, почему я и предлагаю исполнить именно фантазию.
— Тогда… знаешь, я в фильмах настолько часто вижу горы долларов… а вот в реальности я как-то раз видела всего несколько пачек… в чужих руках… а в своих – я только несколько банкнот держала… так вот, у меня сейчас возникла фантазия – подержать в своих руках целый миллион долларов! Разве это проблема для миллионера? Да что там – подержать! Разложить их на постели и поваляться в них, и… чего уж мелочиться? – Заняться любовью на денежном ложе… ну, откровенно говоря – сексом!
В процессе этого фантазирования Игорь понял, что поспешил со своим обещанием, поэтому он хотел вклиниться с поправкой, мол, фантазия должна быть сексуальной, но осёкся в тот момент, когда понял что любовь на деньгах и должна быть сексом. "Что ж, взялся за гуж – не говори, что не дюж" – подумал Игорь и начал готовиться к воплощению фантазии в жизнь, правда, пока только – мысленно.
Вечером, после совместно приготовленного ужина Вера сообщила, что у неё закончился отпуск и завтра нужно выходить на работу в фирменный магазин-салон модной одежды, где она была продавцом-консультантом…
Игорь ещё не придумал, как он доставит крупную сумму денег к себе домой, но уже понял, что отсутствие любимой девушки будет только на́ руку.
Утром, проводив Веру до двери, Игорь принялся осуществлять очередной план действий, разработанный глубокой ночью, после того как его любимая уснула. Быстро, почти полностью одевшись, он достал из шкафа недавно приобретённую уникальную покупку. Это была двусторонняя утеплённая куртка с капюшоном, для холодного времени года. Стоя перед зеркалом в прихожей, Игорь прикидывал: в каком же цвете сделать первый выход – в синем или сером?
"Ну вот – к моей серой куртке и серая легковушка Тойота, – подумал Игорь, садясь на заднее сидение, после удачного "голосования", – а как же иначе, если выбрал для себя роль серой мыши?" Увидев за рулём очень молодого парня, Игорь не счёл своей обязанностью обращаться к нему на "Вы"…
— Я так понимаю, ты не попутчика подобрал, если не спросил у меня – куда мне нужно?
— Это точно – весело ответил парень, набирая скорость — хотя я и не таксист… просто обкатываю машину после капитального ремонта. Подумал: чем катать наугад, лучше подвезу человека, куда ему нужно. Вот и остановился…
— Наверно все сбережения ушли на ремонт?
— Наверно… потому что, батя заплатил за всё, чтоб передать тачку мне… в подарок. Правда, из-за этого – бюджет для меня сильно урезал…
— В таком случае могу предложить тебе пару сотен баксов… если покатаешь по городу меня.
— Окей, я сегодня свободен! Куда едем?
— Если хорошо знаешь город, то мне сегодня нужно побывать в пяти разных банках, потом вернуться домой. После этого я дам тебе сотку. Затем, начиная с завтрашнего дня, за пять дней нам придётся съездить в каждый из этих банков и назад. Так как остальные поездки много времени занимать не будут, то вторую сотку получишь 29 декабря в субботу, после последней поездки.
— А что? Разве банки в субботу работают?
— В любом случае это рабочий день для всех… вместо 31 декабря…
— Что ж… Я согласен!
— Тогда вперёд, к первому лучшему банку.
По пути домой Игорь попросил Максима, так ему представился временный извозчик, остановиться около супермаркета. После того как в каждом из пяти банков удалось успешно договориться о получении в определённое время определённых дней суммы в 200000 долларов, Игорь решил сделать покупку вещей которые должны помочь в осуществлении плана по обналичиванию миллиона баксов. Заодно им была сделана закупка некоторых продуктов. Вернулся Игорь к ожидавшей его машине уже с новеньким огромным пластиковым чемоданом на колёсиках и с выдвижной ручкой. После погрузки покупки в багажник, парни сели в машину и продолжили путь домой. Когда Тойота оказалась там, где Игорь садился в неё утром, он попросил Максима свернуть во двор, проехать между несколькими девятиэтажками и остановиться у среднего подъезда шестнадцатиэтажного дома.
— Ну вот… приехали. Давай доставай чемодан, а завтра в 9 часов утра жди меня здесь, и едем в тот банк, с которого мы сегодня и начали…
— Замётано!
Максим открыл багажный отсек, помог извлечь пока ещё не очень ценный груз и получил хрустящую банкноту 100 долларов. Игорь взял чемодан и быстро направился к парадной двери подъезда. Открыв её, он убедился, что Максим проводил его взглядом. Начальная конспирация была соблюдена. Игорь знал, что во всех домах такого типа проходы сквозные, поэтому ему необходимо выйти на противоположную сторону дома, а там, – около двухсот метров путь к своему дому. Пройдя мимо лифтовой площадки, Игорь зашёл через очередную дверь к лестничному подъёму к верхним этажам. Прислушавшись, он убедился что поблизости – никого. Затем снял куртку, вывернул её наизнанку, которая сразу стала наружной стороной синего цвета, застегнул молнию до самого воротника, натянул капюшон и надел извлечённые из кармана тёмные очки. В преображённом виде Игорь вышел из чужого дома и благополучно добрался домой.
В квартире чемодан был освобождён от остальных покупок и спрятан в кладовке. Остальными были – пакет с продуктами и объёмная чёрная сумка из очень прочного синтетического брезента. Внутри сумки лежали другие покупки: огромный белый пакет из толстого полиэтилена с ручками, в который могла свободно поместиться чёрная сумка, а также – упаковка сотни небольших полиэтиленовых пакетиков и рулон скотча. Всё это было положено сверху на новый чемодан. Продукты из пакета были разложены в холодильнике.
Вечером Вера прямо с работы пришла домой к Игорю. Дело в том, что, ночуя последний раз у родителей, она, не спрашивая разрешения, поставила их перед фактом: она будет жить с будущим мужем у него дома до самой свадьбы. К её удовольствию родители отнеслись к её решению по современному. С этого вечера пять дней для Веры прошли как у Бога за пазухой, если не считать ежедневной работы в магазине. О том, как для неё готовился сюрприз с денежно-сексуальной фантазией, Вера даже не догадывалась.
На следующее утро Игорь проводив любимую до дверей, полностью повторил свои действия производившиеся накануне. Только выходя из квартиры, он взял с собой большой белый пакет, а заодно прихватил полный пакет с мусором. Спустившись на пол-этажа ниже и подойдя к мусоропроводу, Игорь увидел большую связку старых газет. Выбросив мусор, он, глянув на макулатуру, подумал: "Кто-то хотел спустить это дело через трубу, но габариты мусороприёмника не позволили… а вообще-то очень кстати!" Подняв связку за верёвку и убедившись что газеты не грязные, Игорь перевернул белый пакет. Чёрная сумка из него выпала на пол. Газеты были помещены в опустевшую ёмкость. После тщательного уплотнения, полный пакет был помещён в сумку, на дне которой лежали двадцать пакетиков и рулон скотча. После всех манипуляций Игорь на лифте спустился вниз. Теперь его путь лежал к вчерашней шестнадцатиэтажке. Пройдя этот путь почти никем не замеченным, Игорь, прошёл сквозь дом, войдя через чёрный ход, а быстро переодевшись, вышел из парадного входа. Сумка висящая на плече за счёт широкого ремня, болталась чуть позади правого бока и не создавала впечатления будто она тяжёлая.
Серая Тойота, согласно условленному времени уже стояла у подъезда. Игорь, как и накануне, вошёл в неё через заднюю дверь, расположив сумку на соседнем сидении, поздоровался с Максимом и сообщил что готов к поездке.
…В банке для Игоря была подготовлена сумма в 200000 долларов и маленькая комнатка, в которой он мог закрыться, проверить и упаковать деньги. Так как 20 пачек новых стодолларовых купюр были перевязаны ленточками и опечатаны, Игорь вскрывать их не стал, поверив банку. Убедившись в отсутствии камер наблюдения, он снял с себя всю одежду до пояса, оставшись в брюках и обуви. Затем из сумки были извлечены скотч и маленькие пакеты. В каждый из них была помещена одна пачка долларов. Из рулона Игорь начал отматывать ленту и на необходимом отрезке крепить поперёк пачку денег. Следующая пачка крепилась через пару сантиметров. Таким образом образовался ряд из десяти пачек с промежутками в толщину пальца. Опоясав себя такой импровизированной лентой, Игорь для надёжности обвился поверх неё ещё пару раз той же липкой полосой. Аналогичная лента созданная с остальными долларами была закреплена вокруг груди. Теперь, хоть и не так легко как прежде, была надета рубашка и заправлена в брюки. Когда был надет свитер и куртка, Игорь почувствовал себя немножко неуклюже, но, тем не менее, взяв себя в руки, вышел из банка, стараясь держаться как можно более естественно, а сумка с газетами теперь не просто болталась на ремне. Она прижималась к туловищу как что-то ценное. Судя по всему этой хитрости не обнаружил никто. Скорее всего, сотрудники банка решили что деньги "ушли" в сумке, а извозчик Максим мог только предполагать что в сумке деньги, не зная реальной суммы.
Машина вернулась к месту отправления, относительно быстро и без проблем. Игорь, напомнив о завтрашней поездке в другой банк, попрощался с водителем и отправился в шестнадцатиэтажку. Внутри дома, как и накануне, было проведено переодевание, а из чёрной сумки был извлечён сложенный поверх газет белый пакет. Теперь сумка была помещена внутри него. Вышел из чёрного хода дома уже человек в тёмных очках, в синей куртке с капюшоном на голове и с большим белым пакетом в руке. Связка газет была спрятана в небольшое свободное пространство, за пакетом плоских радиаторов.
Именно в таком виде Игорь на следующее утро входил в этот дом. А Максим встречал своего пассажира без очков, с откинутым капюшоном серой куртки и в шапочке лыжника. Чёрная сумка, с которой он садился в машину, казалась пустой, не смотря на вернувшуюся в неё связку газет. На третий, четвёртый и пятый день всё повторялось аналогично. Вот только этот пятый последний день закончился чуть иначе. Максим, как бы для приличия ни разу не интересовался содержимым чёрной сумки. Однако Игорь понимал, что извозчик вряд ли считает, что возит пассажира с банковскими документами. О его честности судить только по внешности было довольно трудно. Поэтому вся надежда на успех заключалась в конспирации. Теперь было понятно, что безопасность Игорь обеспечил себе только на участке между двумя домами. Соответственно его местожительства никто не вычислил. В результате нападение произошло, после того как он вошёл в шестнадцатиэтажный дом, причём Тойота перед этим уехала, во избежание подозрений. А двое грабителей всё-таки поджидали Игоря внутри, ибо как только за ним закрылась входная дверь, как, появившись будто ниоткуда, они свалили его с ног, выхватили сумку и убежали.
Убедившись, что при падении ничего себе не повредил, Игорь очень быстро произвёл переодевание и вышел из здания по направлению к своему дому. Теперь можно было идти не торопясь. Ведь грабители, если и успели заметить, что украли не деньги, то уже не смогут определить, куда девалась жертва, хотя, скорее всего они сейчас в пути к своему убежищу в предвкушении солидного куша.
"Пожалуй, пора вставать" – подумал Игорь, проанализировав свои воспоминания до того момента, как он пришёл домой, разделся, сбросил с себя денежную броню и улёгся на диван. До возвращения с работы Веры, нужно выпотрошить из пакетиков пачки долларов и аккуратно уложить их к остальной валюте в чемодан с колёсиками.
Первый год третьего тысячелетия неуклонно приближался к концу. Игорь после вчерашнего инцидента уже не просто успокоился, а даже пребывал в эйфории. Ещё бы! Завтра вечером этот год полный неудач, будет подвержен весёлым проводам. Впереди только перспектива счастливой семейной жизни, о которой он так долго мечтал. Для этого теперь есть всё! Комфортабельная просторная квартира, любимая невеста, которая в ближайшее время станет женой. Нет больше на первом этаже злой соседки, которая могла навести порчу на кого угодно, а самое главное – наличие не просто средств к существованию, а такой суммы денег, которой при правильном распоряжении, может хватить на всю жизнь. Остаётся самая малость: исполнить своё обещание – воплотить в жизнь фантазию любимой девушки. Изначально Игорь задумал устроить сюрприз в новогоднюю ночь, но, взвешивая все "за" и "против", к тому же "сгорая" от нетерпения, он решил не откладывать на завтра то, что можно сделать и сегодня.
…Несмотря на воскресный день, хозяин магазина попросил своих продавщиц поработать до обеда. Вера, конечно же, не могла ему отказать, а утром уходя на работу сказала жениху что после хочет заехать к родителям, но вечером обязательно вернётся к своему любимому.
К приходу невесты всё было готово для предпраздничного ужина при свечах. А в другой комнате оборудованной под спальню и был приготовлен сюрприз. На новой белой простыне, на двуспальной кровати были красиво разложены пачки со стодолларовыми купюрами. Всё это денежное ложе было аккуратно накрыто пуховым одеялом в пододеяльнике из импортного комплекта постельного белья.
…Незадолго до полуночи, Игорь, вставая из-за стола, поймал себя на мысли, что он с трудом держится на ногах…
— Игорёк! Ты меня покидаешшшь?
— Нет, милая, я хочу тебя забрать с этого алкодрома!
— А ещё по рюмочке? Такая обалденная текила-ла-ла-ла…
— Верунчик! Мне кажется, мы с тобой уже перебрали. Лучше съешь бутербродик с чёрной икрой. Или откуси чуток от лангуста…
— Любимыыый! Я тебя обожаю… сильнее, чем этих лангустов, омаров и прочих членистоногих.
— Верааа… я я тебя тоже люблю, но ты видишь? – даже свечи догорели, а значит нам пора заняться…
— Знаю! – пересыпанием…
— Чего?
— Не чего, а чем! Я срочно хочу с тобой переспать! Даже согласна, больше не пить, ну… разве что… пять капель!
— Всё! Больше никаких капель! Киска моя, дай я тебя отнесу в наше ложе…
— Ну… если я такая относительная… тогда – пожалуйста…
Абсолютно полностью осознавая своё состояние, Игорь был глубоко удивлён – как он смог выпустить из-под контроля процесс потребления спиртного? Видимо сработало ложное представление, что всё выпитое – с лихвой нейтрализует обилие закуски. И ладно – сам дошёл до кондиции, так ещё и допустил, чтобы любимая… будущая жена опустилась до такого же уровня. "Так! Нужно срочно взять себя в руки и отнести моё сокровище к остальному богатству" – решил Игорь и, подхватив Веру на руки, понёс её в спальню, изо всех сил стараясь не упасть раньше, чем доберётся до кровати. В общем, как подумал, так и получилось. Так как в комнате было темно, Игорь нёс девушку по памяти – наугад. В результате, зацепившись коленом за угол кровати, он всё же уронил свою ношу на край ложа, а сам, падая следом, увлёк обоими телами на пол одеяло, которое, будучи очень легким, соскользнуло с кровати и неаккуратно укрыло мгновенно отключившуюся влюблённую пару…
"Доброе утро, любимый" и… нежный поцелуй… "Доброе утро, любимый" и снова поцелуй… "Доброе утро, любимый" и опять поцелуй… и так пятый, десятый, двадцатый, сотый раз… и почему-то каждый раз голос кажется другим. По мере просветления оказывается понятно – почему: приветствует и целует Игоря каждый раз новое лицо. И все эти лица какой-то неописуемой красоты, а голоса хотя и невероятно приятные, но всё же кроме повторений они ещё как-то переплетаются и, отражаясь, будто от царь-колокола, создают беспрерывный гул внутри головы, от которого постепенно становится не по себе. "Доброе утро, единственные мои!" – с трудом произносит Игорь, а в ответ все мелькавшие лица уменьшаются в размере и, сплотившись перед его глазами, выстраиваются в длинные ряды в несколько ярусов. Все красавицы уже смотрят на Игоря молча, но гул в голове не прекращается. Картина состоящая из множества лиц начинает отдаляться и в результате он понимает что смотрит на огромный экран монитора с изображением страницы своего сайта. "Когда же это я успел поменять портреты мужиков на портреты таких красоток?" – успел подумать Игорь, перед тем как осознать что перед его глазами тают последние грёзы из сновидения. Окончательно разъединив будто склеенные веки, он, наконец, понимает что он одетый находится на полу около кровати, рядом со смятым одеялом. Жуткая головная боль не даёт сосредоточиться, дабы понять, что же здесь произошло.
С трудом поднявшись на ноги Игорь идёт на кухню к холодильнику, достаёт из него бутылку импортного пива и, вскрыв её, выпивает напиток залпом. Затем сев за стол он какое-то время смотрит на лист бумаги испещрённый какими-то записями с уголком прижатым вазой с букетом роз. Постепенно боль начинает отпускать голову, и в неё приходят воспоминания. Игорь, следуя им, встаёт и идёт в комнату. Перед глазами стол со следами вечернего пира. Становится ясно, что это был ужин при свечах, от которых в подсвечниках не осталось и следа. И лишь вернувшись в спальню, Игорь с ужасом осознаёт последствия вчерашней оргии. Перед ним кровать, покрытая девственно чистой простынёй, на которой он вчера любовно раскладывал пачки долларов. Но где же они?! "Может это было во сне, а деньги всё ещё лежат в чемодане?" – с этой мыслью Игорь бросается к кладовке, но открыв её, в полном отчаянии видит что чемодана нет!
— Верраааа!!!
…Конечно, это был вопль отчаяния, а не воззвание к любимой, отклика на который, даже не следовало ожидать. Тишина в ответ подтвердила эту догадку…
"А может, это всё-таки грабители вычислили и вычистили мою квартиру? А может, они кроме денег похитили и мою любимую? Так… нужно срочно звонить в милицию". Игорь подскочил к тумбочке, на которой стоял телефон и с такой силой рванул трубку, что шнур увлёк аппарат в полёт, но от тяжести тот звонко грохнулся на пол. После этого трубка не подавала ни звуков, ни других признаков жизни. Пришлось снова бежать в кухню, к параллельному телефону, стоящему около вазы с розами. Присев на табуретку, Игорь потянул руку к телефону и… снова на глаза попался лист бумаги, исписанный мелким почерком. На этот раз он взял его в руку… вместо трубки, и начал читать.
"Игорь, дорогой, любимый… поверь мне… это истинная правда, что я тебя люблю. Я ведь из сотни портретов выбрала именно тебя не наугад, а потому что ты мне понравился! Кто знает – может я больше никого и не полюблю так, как люблю тебя. По крайней мере, я буду помнить тебя всегда! И это благодаря тому, что ты осуществил мою фантазию. Да, я понимаю, что ты хотел, чтобы мы были вместе… как муж и жена. Может быть женой миллионера – это и неплохо, по сравнению с моей мамой, которая всю жизнь была рабыней домашнего быта. Но в глубине души у меня зашевелилось понимание, что жизнь в семье… это по-любому будет зависимостью. А я ведь всегда мечтала о не́зависимости, причём абсолютной. И ты не хуже меня понимаешь, что без денег… огромных денег – об этом только и можно лишь мечтать. И тут судьба даёт мне такой шанс… проснувшись в 5 часов утра, я увидела ключ к осуществлению мечты, а точнее – миллион ключиков! И, поверь мне, Игорёк, я колебалась около получаса – что мне выбрать: любовь или свободу. А вот пишу тебе письмо со слезами на глазах и не могу понять – то ли это мой выбор, то ли меня бес попутал. Но как бы там ни было, я надеюсь что ты меня сможешь понять… если не сейчас, то когда-нибудь. И, наконец, хочу попросить, чтобы ты меня не разыскивал. Я с этого момента начну делать всё, чтобы отсечь от себя всё прошлое и начать совершенно новую жизнь. Даже для своих родителей я исчезаю навсегда. А тебе, Игорёк, я хочу пожелать найти себе спутницу жизни более достойную, чем я. С твоими миллионами – разве это проблема? Да и за миллион подаренный мне – огромное спасибо тебе. Понимаю я вас – миллионеров, хоть никогда и не было зависти. И это при том, что для вас – пожертвовать миллион, всё равно что я пожертвую один доллар… правда теперь обладая миллионом, этот лимит можно расширить до десятки.
Пожалуй, это всё, что хотелось тебе сообщить. Прости и прощай… дорогой мой человек… 31 декабря 2001 года. Вера"
"Вот и вся любовь… и обошлась она мне… всего-то в один зелёный миллион! Какая ерунда!" – с этой мыслью Игорь схватил пустую бутылку из-под пива и замахнулся, чтобы изо всех сил запустить её в окно. "А дальше-то что?" – промелькнула в его голове вразумительная мысль, "Выпрыгнуть сквозь образовавшуюся дыру? И когда сердобольные прохожие вызовут скорую помощь, сказать бригаде чтобы везли меня в роддом, чтобы я там смог усыновить оставленного кем-нибудь ребёнка?"
…Несколько минут Игорь простоял посреди кухни, мысленно борясь с разными навязчивыми идеями, пока, наконец, не дал волю ярости. С размаху бросив бутылку себе под ноги, он, в конце концов, успокоился. Ещё через минуту Игорь по осколкам разбитой бутылки выбрался в прихожую, оделся и вышел из дома.
По заснеженным улицам города куда-то по своим делам спешили люди разного возраста и пола. На Игоря как на рядового прохожего никто не обращал внимания. Он шёл и думал, что если бы и остался миллионером, это бы никак не повлияло ни на чьё мировосприятие. Поэтому – какая разница, какой у него финансовый статус. Вот, даже его предыдущая девушка Алёна так и написала в электронном письме, мол он одинаковый – что сверху, что – снизу, что – богатый, что – бедный…
Случайно вспомнив об Алёне, Игорь, не понимая – зачем, направился к маникюрному салону. Туда, где они познакомились прошедшим летом. А что? – если рабочий понедельник 31 декабря перенесли на позавчерашнюю субботу, это же не значит, что гуляет весь народ. Вполне возможно, – и Алёна сидит на своей работе и обрабатывает ноготки какой-нибудь моднице.
Как подумалось, так и получилось. Бывшая возлюбленная не успевшая стать невестой, сидела за рабочим столиком и занималась пальцами экстравагантной дамы солидного возраста. Увидев Игоря, проигнорировавшего протест администратора и вошедшего в небольшой маникюрный кабинет, она будто выйдя из глубокого сна, оживлённо улыбнулась и подмигнула ему. Какое удачное стечение обстоятельств! Работа с клиенткой, буквально через несколько секунд подошла к концу. Та поднялась из кресла, поблагодарила мастерицу и ушла рассчитываться, закрыв за собой дверь. Игорь, не сказав ни слова, неспешно уселся на её место.
— Ну и что будем делать? – заискивающе улыбаясь, спросила Алёна – простой маникюр, накладные ногти…
— Да вот… зашёл пригласить тебя в гости… на Новогоднюю ночь.
— Ой, Игорёнчик! Я так рада… а кто будет ещё?
— Никого… только ты и я…
— О! это так романтично… остаётся только представить – в какой обстановке пройдёт этот праздник…
— Не переживай – и обстановку, и выпивку, и закуску я обещаю… ну… в общем, как в ресторане!
— Отлично! Прямо, всё как я и предположила! – со счастливым выражением на лице ответила девушка. Но дальше Игорь решил блефовать с учётом рассекреченных ранее свойств характера Алёны…
— Ну! Так что ты по этому поводу думаешь?
— Я думаю, что из нас получится отличная пара. И знаешь… вот вспомнила, как ты здесь сидел в первый раз… таким деловым тоном перечислял варианты дизайна сайта, который ты мне впоследствии и создал…
— Надеюсь – он функционирует нормально?
— Ещё бы! Такой специалист творил… своими руками… кстати как там другой сайт? Ну, насчет замужества с миллионером…
— А ты́ откуда про него знаешь?! Ах… да! Он же в открытом доступе для всех желающих…
— Значит, послание моё ты всё-таки прочитал…
— Какое послание? – с этими словами Игорь натянул на своё лицо виртуальную маску неподдельного удивления.
— Погоди… так этот сайт всё-таки – твой или нет?
— Конечно же – мой! Я его делал вот этими руками… Хотя, человек, который мне заказывал эту работу – на миллионера не похож, ну ни грамма! И, кстати, я уже понял суть твоего вопроса. Заказчик попросил сделать так, чтобы его электронный адрес был скрытым. Поэтому все послания просто записываются в открытое "окошко", добавляется файл с портретом и после нажатия внизу кнопочки "отправить", его уже может видеть и читать тот миллионер. И ещё он попросил для разнообразия добавить к портретам мужчин и мой портрет. Между прочим, я, как создатель сайта, мог бы сделать так, что все письма параллельно приходили бы и в мой почтовый ящик, но… сама понимаешь: совесть не позволяет такое делать…
— И ещё твоя совесть не позволила взять у заказчика деньги… за работу. – Эти слова Алёна произнесла уже с едва заметным оттенком равнодушия.
— Почему же. Мой труд был оплачен вполне достойно. Я получил за этот сайт целую тысячу долларов…
— О! Теперь твоё состояние равно дву́м тысячам долларов? – на этот раз в голосе Алёны явно угадывался лёгкий сарказм — Или ты потратил эти деньги на подготовку к Новому Году? Чтобы встретить его со мной.
— Значит, Алёнушка, я так понимаю – ты уже передумала…
— Да, Игорь, я вспомнила, что меня пригласили подружки в одну компанию…
— Всё! Всё! Всё! Больше не буду настаивать.
— И… кроме всего, ко мне сейчас должна подойти очередная клиентка… короче… мне нужно подготовить рабочее место.
— Да я и не собирался здесь задерживаться – спокойным тоном ответил Игорь, поднимаясь из кресла — и, вообще я к тебе заглянул только для проверки.
— Какой ещё проверки?
— Как соотносятся с твоими реальными чувствами твои слова из письма – " А всё-таки, только потеряв тебя, я поняла, что мне на самом деле нужен именно ты! Даже без миллионов"…
— Так вот, значит, какой ты совестливый! Всё-таки контролировал почтовый ящик своего заказчика! Может уже и мне, по секрету сообщишь номер настоящего миллионера?
— Легко! Этот номер одинаково смотрится и сверху и снизу… 96.
Уже в который раз Игорь брёл по тротуару одной из столичных улиц, туда, куда ноги несут. А что? Идти домой, где никто не ждёт? Это же просто невыносимо! Особенно после того, как оттуда вынесено то, что давало хоть какую-то перспективу спокойной безмятежной жизни. Но это было возможно, если бы была выбрана "дорога" ведущая прямо. Конечно, по этой "дороге" можно идти сейчас, но в полном одиночестве, ибо кому нужен безденежный холостяк? А ведь цыганка оказалась права! Пошёл налево и оказался "у разбитого корыта". И что толку, что вернулся назад? Как там говорила провидица – пойдёшь направо – обретёшь истинную любовь и реальное богатство. И ведь на это была надежда, когда шёл навстречу Алёне. Сейчас, вспоминая её лицо, исполненное лицемерия, с потерянным даром речи, которое увидел Игорь перед выходом из салона, он понимал, что это был путь прямо, и конечно без денег, но никак не поворот направо. Не замечая своего приближения к оживлённому перекрёстку, Игорь успел подумать, что распутье нарисованное цыганкой – это злой рок. Повторно не угадав с направлением, он снова вернулся назад. Но что он видит, глядя вперёд? Вера в святую любовь ушла налево с его деньгами, Надежда на эту любовь – "умирает" последней, при этом неплохо себя чувствуя, – прямо впереди. Остаётся последняя попытка – поворот направо. Видимо там его и ждёт любовь… того, кто любит всех людей. Ну что ж… направо так направо…
Улица, по которой шёл Игорь, была не очень широкой, с двухполосной автодорогой, по одной полосе движения в обе стороны. Тротуар под его ногами уходил налево за угол здания, а прямо и направо располагалась проезжая часть с нанесённой на асфальт разметкой называемой зеброй. Из-за обилия снега, "зебра" была едва видна, но водители машин знали о её наличии и пропускали пешеходов желающих перейти дорогу. Светофор на этом перекрёстке почему-то отсутствовал.
Когда Игорь подходил к пересечению дорог, он успел увидеть впереди огромную фуру, которая мчалась прямо. Водитель, не видя препятствий, чуть прибавил скорости, чтобы быстрее пересечь улицу. Игорь, резко повернув направо, вполне осознано вышел на дорогу, прямо на средину полосы и остановился, зажмурив глаза…
Визг тормозов на асфальте покрытом снегом, невозможен, а поэтому Игорь услышал только нарастающий звук шуршания шин, затем резкий толчок в грудь и падение на спину на небольшой сугроб, остававшийся справа от него, когда он выходил на дорогу. Подумать – почему удар пришёлся не в левое плечо с падением на заснеженный асфальт, он не успел, так как непонятно чем придавленное к снегу тело услышало крик:
— Да куда ж ты под колёса лезешь!?! Жить надоело?
— Что это? – не открывая глаза, почти беззвучно прошептал Игорь, причём не в ответ, а просто так, — Снова дежавю?
— Игорь!? Это ты? Чёрт подери! Ты пьяный? Что ли? Очки чёрные напялил, под капюшоном скрылся! – прокричал Артем, вставая со спасённого друга. А тот, открыв глаза, безучастно смотрел на "Ангела-хранителя", непонятно по какой случайности оказавшегося в нужном месте в нужное время, для того чтобы спасти от гибели будто бы случайного прохожего.
— Ну что? Так и будешь лежать? Давай руку.
Игорь протянул вверх правую руку, ухватившись за которую, Артём помог другу подняться и, не отпуская её, потянул его за собой.
— Да что с тобой, Игорёша? Почему ты молчишь? Почему попёрся под машину? Я же с другой стороны дороги заметил, что это было не случайно! Просто не узнал тебя сразу… Да не молчи ты! Скажи хоть что-нибудь! Ты же совсем не пьяный… постой-погоди, а может ты под кайфом? Ану признавайся – что ты принимал?!
— Артюха, будь спок. Всё в порядке. Если ты не дал мне умереть, значит время моё не пришло – наконец нарушил молчание Игорь, — а принимал я, соответственно – эликсир бессмертия, нет – вру… эликсир любви… безответной…
— Ааа… так вон оно, в чём дело! Что ж тебе всю жизнь так не везёт-то? Но пойми, друг, смерть в таком возрасте, это не выход.
— Да я понимаю… просто стечение обстоятельств и…
— И что? А если бы не насмерть? Ты представляешь себя калекой на всю оставшуюся жизнь? Кому бы ты тогда был нужен? А я вот не зря оказался на том перекрёстке…
— Ну, а ты-то… зачем рисковал? Тебя ведь дома ждёт жена-красавица, дети… а я – что калека, что здоровый – не нужен никому, тем более – не имея миллиона долларов…
— Ошибаешься, дружище… причём – повторно!
— Что ты имеешь в виду?
— Первый раз ты ушёл от своей судьбы из-за какого-то автобуса… с водителем. Второй твой побег был из нашей квартиры… из-за ребёнка. А сейчас ты ошибаешься уже по привычке…
— А… ты про Светку… я думал что такая красотка не могла не выйти замуж… даже с ребёнком на руках…
— А ты ведь о её сыне тоже что-то думал? Или тебе о нём и знать ничего не хотелось?
— А что мне о нём нужно знать? Кроме того, что он ооочень похож на меня…
— Ну, например то, что его зовут Игорь, а в свидетельстве о рождении он ещё и записан как Игоревич!
— Что?! – изумился Игорь, причём настолько, что резко остановился и замер как вкопанный — ты шутишь? – Артём!
— Да ладно тебе! Ты, это – чего? Вознестись в небеса надумал? Снова сбежать от реальности? Нет уж! Я тебя никуда не отпущу. Всё! Идём! Прямо к нам и, там во всём убедишься лично… хотя нет! Лиля просила прикупить продуктов по пути домой, так что зайдём в супермаркет, а нести покупки ты мне и поможешь.
Пока двое друзей, с пакетами полными продуктов и подарков, добирались к Артёму домой, тот успел рассказать Игорю, что Светлана, не только не замужем, но и часто приходя к ним в гости, первым делом интересуется именно им – Игорем. А её сын, ещё год назад, участвуя в коллективном просмотре альбома со свадебными фотографиями – без каких-либо намёков со стороны, сам заподозрил в Игоре своего отца! Пришлось тогда наспех придумать легенду, будто бы Игорь на самом деле отец Игорька. А, находясь на секретной государственной службе, он с тайной миссией находится в очень далёкой стране. Но всё это сведения, которые разглашать нельзя. Соответственно, когда его ровесники интересуются папой, малыш всем гордо заявляет что, его папа находится в длительной загранкомандировке, потому что он – разведчик!
Когда друзья на нужном этаже вышли из лифта, Артём, оглядев друга с ног до головы, стряхнул снег с его куртки, откинул капюшон и тоном, не терпящим возражений, чуть ли не приказал снять чёрные очки. Убедившись в презентабельности внешнего вида Игоря, он открыл замок квартиры и, настежь распахнув дверь, прямо с порога громогласно провозгласил: "Ну, домочадцы, угадайте – что я вам купил и кого привёл!" Первыми на возглас прибежали дошкольники, дети Артёма – мальчик и девочка. Кого привёл папа, их особо не заинтересовало, поэтому они, схватив пакеты с продуктовыми деликатесами и праздничными подарками, потащили их в кухню. Вместо них оттуда вышла Лиля в красивом платье и фартуком поверх него…
— Ну, пропажа, привет! Сколько зим, сколько лет!
— Да прямо-таки… половина лета, половина зимы, а в целом – меньше года, а ты, я вижу…
Что Игорь хотел сказать дальше, у него вылетело из головы мгновенно. В дверном проёме появился нарядно одетый мальчик, на вид чуть старшее детей, за которыми он направился к выходу из комнаты, совсем не спеша. Артём к этому моменту успел стащить с друга куртку, проявив удивление, что она двусторонняя. Малыш, оставаясь на месте, смотрел на Игоря в упор. Успев потерять дар речи, он от этого взгляда, будто потерял ещё и возможность шевелиться. В голове вихрем завертелись воспоминания из собственного детства вперемешку с массой детских фотографий и особенно портретов. Все они тут же сопоставлялись с лицом нового для Игоря человечка. В нём он отчётливо видел себя, но в своём детстве.
Немая сцена продлилась меньше минуты. Неожиданно для всех, кто находился в прихожей, малыш сорвался с места и бросился к Игорю с криком – "Папа пришёл! Папочка!" А он даже не успел понять, какая сила заставила его присесть, принять ребёнка в объятия и встать, прижав его к груди. Малыш, обхватив Игоря за шею, продолжал повторять – "Папочка! Родной мой! Любимый! Я знал, что ты вернёшься! Я так долго тебя ждал!"
Детские возгласы не остались не услышанными другими гостями. Посмотреть – что же случилось, в прихожую вернулись дети, а за ними тихо материализовались дедушка с бабушкой – родители Лили. Последним штрихом к этой картине было появление мамы ребёнка. Он, продолжая обнимать новоявленного блудного отца, не помешал ему из-за плеча увидеть… будто Ангела сошедшего с небес. Игорь, направив на неё взгляд, уже не мог оторвать его, как и не мог поверить своим глазам. Это уже была не та Света, которую он знал. Эта Света была ещё более стройная, похорошевшая и помолодевшая. Оправдывая своё имя, она своей неповторимой красотой излучала такой свет, что Игорь был ослеплён, ну, почти в буквальном смысле этого слова. Только теперь он понял, что первый раз сбежал от своего счастья по недоразумению, а второй раз – по глупости. Правда, если бы в тот второй раз он остался бы здесь, то вряд ли бы он выиграл миллион долларов… И тут Игоря осенило. "Так вот, кого имела в виду цыганка, когда сказала, что однажды один человек мужского пола мог вывести меня из одиночества, если бы я ему сказал то, о чём подумал! Это был таксист! Если бы я ему сказал адрес швейной фабрики, а не общежития, я бы встретил Свету у проходной, забрал бы в такси и привёз бы к себе домой… и не было бы никакого автобуса. Вот ведь Бес меня попутал! А как же распутье и выбор из трёх дорог? А! Ну да! По словам ясновидящей, это меня ждало после встречи с ней. Как она была права! Мне же с миллионом нужно было идти направо, а именно – к Светлане! Вот кто – моя настоящая любовь, которая сделает меня счастливым на всю жизнь и реа́льно богатым! Будто бы так и сказала цыганка! Да и то, как Света на меня глядит… этот взгляд красноречивее всяких слов! Почему я раньше не был таким ясновидящим? Хотя бы, для того, чтобы понять цыганку…"
Шёл третий час не только ночи, а и наступившего нового года. Город сиял от искрящегося снега, праздничных огней и от ярких пёстрых окон множества многоэтажек. Всюду слышались отдалённые возгласы и смех веселящихся людей, вперемешку с хлопками петард и визгами ракет устремлявшихся в небо, а там превращавшихся в красочные фейерверки. Влюблённая пара, не спеша идущая по тротуару, ничего этого не замечала. Им для радости и абсолютного счастья было достаточно того, что они вместе.
— Как я рад, что наконец-то мы вместе – нарушил молчание Игорь.
— И правда, – ответила Света — а то твой тёзка как уселся между нами за столом, так и не вставал, пока застолье не закончилось. Поболтать нам так и не дал.
— Да… застолье получилось на славу. Отлично посидели! Да так что после –
повеселиться уже и сил не было ни у кого. Всех на сон потянуло – просто наповал. Кстати, тёзка – это само собой, но теперь это мой сын… в смысле – наш сын. Я так решил в тот момент, когда он меня назвал папой. Надеюсь, ты не будешь возражать…
— Что ты, Игорь! Я даже очень рада. А вообще, я до сих пор чувствую себя такой виноватой перед тобой… и почему я тебе не сказала сразу после свадьбы Лили с Артёмом, что я ношу ребёнка?
— Светик мой ясный, Солнышко моё ненаглядное, не нужно винить только себя. Мы оба с тобой виноваты… просто, каждый по-своему. И если мы с тобой тогда полюбили друг друга, давай сейчас вычеркнем весь негатив из нашей жизни… раз и навсегда.
— Теперь я на всё согласна…
— И будет наша жизнь прекрасна!
— Как я рада, что ты вернулся. Этот последний день ушедшего года останется в моей памяти как самый счастливый день в моей жизни…
— И в жизни нашего сынули – Игоря Игоревича! Он ведь тоже был рад, что я вернулся… из длительной командировки!
— Да… заснул он в таком счастливом настроении… как никогда!
— Вот и отлично! Пока он там спит… в тесноте, да не в обиде, мы сейчас проследуем в мои апартаменты. Познакомишься с моим холостяцким жильём. А завтра мы перевезём ко мне все ваши вещи из общежития.
— Ну, Игорёк, вижу, ты отстал от жизни. Общежития в большинстве своём уходят в прошлое. А в том здании, где ты меня когда-то поджидал, все помещения давно приватизированы и превратились в обычные квартиры. Я когда ещё сюда вернулась с ребёнком, поселилась в однокомнатной гостинке. Пока Лиля помогла мне её снять, я жила у неё. И честно признаться, я уже и не рассчитывала на что-то лучшее.
— А вот сейчас, милая, начинай рассчитывать, или представлять, пока мы идём в, пока ещё мою квартиру. Как только переступишь порог, она сразу же станет твоей…
Как только Света переступила порог квартиры, а Игорь, вошедший следом, закрыл за собой дверь, ему захотелось заключить свою любимую в объятия и слиться с ней в одно целое в затяжном поцелуе. Для начала, конечно, ему пришлось помочь снять с дамы как минимум верхнюю одежду. Затем, снимая куртку с себя, Игорь вспомнил о разбитой вдребезги бутылке, осколки от которой остались разбросанными по всей кухне. Чтобы избежать объяснений по этому поводу, он указал своей спутнице путь в комнату, а сам незаметно взяв веник и совок, закрылся в кухонном помещении. Когда пол был очищен, Игорь, вздохнув с облегчением, направился в комнату и… о! Шок! Как он забыл об останках хмельной трапезы, которые он также оставил нетронутыми, уходя из квартиры. Оказалось, Света, вступив в права хозяйки, успела привести в порядок последствия застолья, а как только хозяин вошёл в комнату, она уже держала в руках большое блюдо, на котором громоздилась остальная посуда. На столе осталась только недопитая бутылка дорогой мексиканской текилы.
— Ну и где твоя холостяцкая кухня? – с улыбкой произнесла Света.
— Дверь в неё открыта – мимо не пройдёшь и… прости меня за беспорядок. Просто, в спешке уходя из дому, забыл про этот корпоративчик…
— С твоим бизнесом связанный? – на ходу поинтересовалась Светлана.
— Да… а как догадалась? – ответил Игорь, следуя в кухню за новой хозяйкой.
— Прости меня, пожалуйста, но я заглянула и в спальню. Увидела, что постель нетронута, а значит – здесь была не женщина. Одеяло на полу не просто так. При помощи его решались какие-то финансовые проблемы.
— Это правда, но откуда тебе это известно?
— Я его подняла, чтобы аккуратно сложить, а в нём запутались две толстые пачки денег. Я их положила на телевизор…
Игорь молниеносно бросился в спальню и подскочил к японскому телевизору, стоящему на специальной тумбе-подставке. На нём красовались две запечатанные пачки стодолларовых банкнот. По 10000 долларов в каждой.
"Мдааа…" – подумал Игорь – "Получил сдачу с миллиона… и всё-таки – Верочка оказалась не аферисткой. Просто подумала – если я миллионер, то миллионов у меня много. Поэтому и набросала в чемодан то, что было на виду. Окажись на её месте Алёна… та бы все деньги ещё б и в одеяло завернула, а в чемодан ещё чего-то прихватила бы. А если бы согласилась новогоднюю ночь здесь провести и нашла бы эти пачки как Света… Ну, тогда бы я о них даже и не узнал бы. Значит, это ещё раз подтверждает правильность моего выбора… жаль только, что с таким опозданием".
— А о чём ты здесь призадумался? – любимый, – услышал Игорь за спиной нежно-бархатный голосок.
— Да вот, соображаю – на что нам может хватить этих денег, после затрат на нашу свадьбу...
— Как хорошо, что не в деньгах счастье – тихо, почти шёпотом произнесла Света, обняв Игоря и прижавшись к нему всем телом.
—Ты, даже не представляешь, Светик, насколько ты права.
Переспать остаток ночи вместе со Светой у Игоря так и не получилось. Даже – вздремнуть. На новой, почти не тронутой постели до рассвета происходила такая страстная любовь, что слов для описания подобрать, практически невозможно. Время от времени, вспоминая – как совсем недавно на этой простыне лежал миллион долларов, Игорь теперь благодарил судьбу и Всевышние Силы за этот обмен. За такую любовь он бы отдал все, что у него было. А вот отдать свою жизнь – у него чуть было не получилось… причём, за этот же миллион. Видимо путь направо, предсказанный цыганкой, мог открыться только бескорыстной душе. Как хорошо, что верный друг, видимо посланный Ангелом-хранителем, вовремя свернул Игоря с ложного пути.
Наступил февраль – самый лютый месяц в году. Увы, никакие морозы были не в силах охладить семейный очаг в уютной квартире, совсем недавно бывшей обителью закоренелого холостяка. Официально законная семья, конечно, образовалась несколько дней назад. Свадьбу совместили с пятилетним юбилеем сына – Игоря Игоревича. Торжество было довольно скромным. Молодожены, посоветовавшись, решили не устраивать пир на весь Мир. Кроме свидетелей, гостями были только Артём с Лилей и родители Светы. И даже им невеста решила устроить сюрприз, пригласив на новый адрес просто так… в гости. Только попав в квартиру будущего зятя, они поняли, что прибыли на свадьбу своей дочери, а не только на юбилей внука. Ему дедушка с бабушкой привезли большой игрушечный джип на радиоуправлении. Естественно, специального подарка к бракосочетанию они не предусмотрели, да и денег у них было – не густо, как и сбережений в банках, да и до́ма в банках хранилась только консервация. Уезжая в свою родную деревню, тёща и тесть Игоря пообещали прислать по почте домашние мясные изделия, а именно – колбасу, буженину и сало. Игорь хотел было отказаться от таких хлопот, но Света так расхвалила деликатесы своих родителей, что Игорю оставалось только заранее поблагодарить таких заботливых родственников…
— Игорёк! – позвала Света войдя в квартиру в шубе и меховой шапке припорошенными снегом.
Из комнаты на зов вышли двое мужчин разного роста и возраста, оба безгранично любимые ею – муж и сын.
— А вот и наша мамочка пришла! А что она нам принесла?
— А принесла я извещение из почтового ящика. А это значит – на почте нас ждёт посылка. Давайте, ребята, собирайтесь на прогулку к почте.
Когда все формальности с получением посылки были завершены, Игорь старший обратил внимание на рекламный щиток, призывающий играть в новую игру "Супер Лото". Чуть ниже в рамке жирным шрифтом были выведены цифры суммы джекпота. "Ого!" – подумал Игорь – "Снова астрономическое число! Интересно, сколько это в долларах?" Извлечённый из кармана калькулятор быстро выдал результат соответствующий курсу доллара – 1110101 условная единица. "Не может быть! Снова бинарный код! Неужели и это мне намёк свыше? Но на этот раз я рисковать не буду. Для меня любые выигрыши чреваты непредсказуемыми последствиями. Так что… хотя… чем чёрт не шутит?"
— Ну-ка, сынок, иди сюда – сказал Игорь и, подхватив малыша под руки, а затем подняв чуть выше уровня стойки, продолжил — бери вон тот листочек, клади перед собой, а теперь бери ручку и зачёркивай разные квадратики… один… два… три… четыре… пять… шесть! Достаточно.
— Папа, а для чего это?
— Это для того чтобы наша мама стала миллионером.
— Идемте уже… миллионеры мои ненаглядные.
На следующий день Игорь специально включил телевизор, чтобы на нужном канале в определённое время посмотреть – какие шарики выдаст лототрон. У экрана собралась вся семья. Никаких эмоций не было только у главы семьи. Он понимал, что хоть и не его рука выбирала числа, но всё же ещё одно везение – это нереально. Однако мистика иногда проникает и в реальность. Иными словами удача и на этот раз улыбнулась Игорю, хотя уже не старшему. Джекпот был сорван снова!
— Игорьки мои! Любимые! Какое счастье! – не смогла сдержать своей радости Светлана — мы выиграли! Мы выиграли миллион долларов! Ура!
Игорь младший дабы поддержать маму, подпрыгивая на диване, стал тоже выкрикивать – "Ура!" А Игорь старший серьёзным тоном совершенно спокойно обратился к жене:
— Милая моя, какой-то месяц назад ты сказала, что не в деньгах счастье.
— Поверь мне, дорогой, если бы я сейчас оказалась перед выбором – или ты или миллион долларов, я, не раздумывая, отказалась бы от денег!
— Моя любимая, ты уже не первый раз убеждаешь меня в том, что нет в Мире сокровища ценнее тебя – вслух сказал Игорь, а мысленно добавил – "Если бы ты только знала, дорогая, что я за твою любовь уже заплатил миллион долларов. А вот этот миллион идеально вписывается в предсказание цыганки… Вот и не верь после этого народной мудрости – "От судьбы не убежишь". Хорошо, что больше никуда бежать не нужно."
— Что ж, коль для меня ты дорог аналогично, то, что мы будем делать с нашим выигрышем? Может проигнорируем его?
— Я бы согласился, если бы это не было заслугой нашего малыша. Ведь именно он зачеркнул правильные числа.
А малыш внимательно слушавший разговор родителей, вставил в этот разговор своё решающее слово:
— Дорогие мои мама и папа, не нужно спорить! Главное, что я вас люблю! Поэтому я для вас и выиграл эти деньги. А если и вы любите меня, то я вам их дарю. Ну вот… теперь вы спокойно можете получить – миллион за любовь…
17.05.2121
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914100
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 17.05.2021
То ли маленькая повесть, то ли большой рассказ
— Да куда ж ты под колёса лезешь!?! Жить надоело?
Этот оклик обозлённого водителя, донёсшийся до Игоря из открытого окошка резко затормозившего грузовика, вывел его из оцепенения. Это состояние было душевное, а не физическое. Как-никак Игорь всё-таки плёлся по тротуару, понурив голову и опустив руки. Естественно, он и не заметил, как попал на "зебру"… на красный сигнал светофора.
"А ведь он прав" – подумал Игорь – "Надоело всё! В том числе и жизнь моя никчемная… тем более что она никому и не нужна".
И всё же, инстинкт самосохранения сделал своё дело. Он заставил своего обладателя без происшествий добраться до квартиры на седьмом этаже, в обычной девятиэтажке, типичной для этого спального района столицы. Квартира была двухкомнатной, чего для тридцатилетнего холостяка было более чем достаточно. Но, увы, ни скромная обстановка, ни, тем более, избыточный простор не могли создать того уюта, о котором Игорь только мечтал долгие годы. В общем-то, это должна была быть семейная жизнь, но мечты о ней были почему-то несбыточными. Даже просто иметь свою девушку или женщину у Игоря не получалось никак. Все эти редкие знакомства ни к чему не приводили – одна две встречи и радужные надежды Игоря таяли как айсберги на экваторе. Причины прекращения отношений каждый раз бывали разными и возникали всегда из ничего на пустом месте. Сегодня причина была довольно банальная… денежная, но, чего Игорь даже не ожидал, то это масштаба финансовых интересов новой знакомой. А он ведь надеялся что все его неудачи останутся в прошлом веке. Оказалось – там осталась только форма неудач. Видимо, переход из двадцатого века в двадцать первый, как-то в корне изменил взгляды людей на свои потребности и возможности спонсоров.
От начала 2001 года уже прошло восемь месяцев... одиночества. И первое же знакомство тысячелетия... закончилось ничем, правда с тяжёлым осадком на душе от лёгкого шока вызванного собственной финансовой несостоятельностью...
Первая встреча с Алёной и знакомство с ней были одним событием, осчастливившим холостяка "выше крыши". Это было всего лишь позавчера, а сегодня утром он чувствовал себя самым счастливым человеком на свете, собираясь на первое свидание. Какая была подготовка внешнего вида! Какой изысканный букет цветов был подобран, дабы окончательно очаровать потенциальную спутницу жизни. События, развивавшиеся после встречи, не предвещали ничего плохого. Прогулка по романтичным местам с непринуждёнными беседами, закончилась визитом в кафе, причём не очень дешёвое. А вот там-то уже и выяснилось – кто есть кто.
В процессе трапезы, разговоры продолжились, но вот сводились они уже к недовольству Алёны своей судьбой. Мол, никак не везёт ей с мужчинами. Не видит она ни в одном из претендентов на её руку и сердце – достойного… и сегодняшний день – не исключение. При знакомстве, Игорь ей, в общем-то, понравился… внешне. Ну, и на сегодняшнее свидание она согласилась, надеясь, что новый знакомый приедет к ней на автомобиле, пусть и не очень роскошном, но как минимум – на иномарке. Дальше была надежда на ужин в рестора́не, а не в какой-то кафешке. А после всего, она была не против познакомиться и поближе…
— Значит, – задумчиво вывел Игорь, — не смотря на твою готовность ко всему, тебе нужен… не столько мужчина, сколько – мешок с деньгами. То есть, под словом "мешок" я подразумеваю, всё же человека, но… какой он будет, это для тебя – второстепенно, в смысле – это может быть и престарелый старикашка, калека или даже уродец, хотя возможно и богатая светская львица с нетрадиционной ориентацией?
— Да, Игорёк, прости, но вот такая я стерва… и ничего с этим поделать не могу. А вот тебя, я бы смогла полюбить вполне искренне… без притворства. Как жаль, что ты не обладаешь достаточными средствами, чтоб обеспечить себе такую любовь…
— Ну да… тысяча долларов хранящаяся у меня на всякий случай, – для тебя, конечно же – не средства к существованию…
— Ага… значит капитал у тебя всё же есть. Я об этом позавчера догадалась, когда ты отказался от оплаты за свою работу… Кстати, ещё раз огромное спасибо за веб-сайт, который ты для меня сделал. Вчера вечером я убедилась в его работоспособности и высоком качестве. Надеюсь, он мне очень поможет в развитии моего маникюрного салона. Но понимаешь, Игорь, этот салон, для меня – ничто. Я хочу иметь целую сеть салонов красоты с самым разнообразным спектром услуг. А для этого мне нужен мужчина-спонсор, капитал которого – не менее чем миллион долларов, а не тысяча…
— То есть, именно столько стоит твоя любовь, если я тебя правильно понял…
— Что ж, понимай, как хочешь, но имей в виду: если тебе в ближайшее время удастся разбогатеть, то помни: я пока ещё свободная девушка…
— Ну что ж, Алёна, спасибо тебе большое за откровенность и за уделённое мне время, а на счёт твоего намёка… я подумаю, хотя, лучше скажу, не кривя душой: если мне всё же удастся разбогатеть, я посвящу своё состояние той девушке, которая меня полюбит не́ за богатство. А на прощание я хочу тебе пожелать удачи и… прости, что провожать тебя не буду.
Мысленно поставив точку в этом невесёлом диалоге, Игорь встал из-за стола, достав из кармана портмоне, извлёк из него пару банкнот максимального номинала, бросил их точно между двумя пустыми бокалами и, не оглядываясь, вышел из кафе.
Настроение было ужасное, а соответственно, о направлении движения в затуманенном мозге не возникло никакого плана. Игорь просто опустил голову и пошёл по тротуару широкой улицы, но не куда глаза глядят, а куда ноги несут. Не мудрено, что в таком состоянии он, подойдя к перекрёстку, не увидел запретный сигнал светофора и чуть не оказался под колёсами грузовика.
Некоторое время спустя, Игорь уже лежал в своей просторной квартире, на широкой двуспальной кровати… один. Спать было ещё рано, а больше не хотелось ничего. Не было также, желания включать радио или телевизор и даже – компьютер. Оставалось только одно: перебирать в памяти все прежние знакомства и расставания, пытаясь найти в них что-то общее, что могло бы помочь избежать неудач в будущем. В конце концов, долгие размышления, уведшие Игоря в далёкое прошлое, вывели "на чистую воду" виновницу всех его бед. Только, какую пользу из этого можно извлечь, если она "отдала концы" ещё до начала распада Советского Союза? Поразмыслив ещё немного, Игорь таки укрепился во мнении, что именно Клавдия Матвеевна, старушка из его дома навела на него порчу, а то и проклятие… и ведь причина этого проклятия – простая человеческая зависть! А может и не простая… Весь дом при её жизни "гудел" о том что у бабы Клавы дурной глаз, под который лучше не попадаться – может сглазить. А как было Игорю не попадаться под этот глаз, если жила эта "ведьма" в его подъезде, на первом этаже? Так что сталкиваться с нею приходилось, чуть ли не каждый день…
…Детство Игоря было относительно счастливым, хоть и рос он не в роскоши. Двухкомнатная квартира не могла считаться символом достатка для большой семьи, состоявшей кроме него – из папы с мамой и дедушки с бабушкой – маминых родителей.
Постепенно старики ушли в Мир иной. Это было ещё до того, как Игорь пошёл в первый класс. После этого соседи, а особенно явно – баба Клава, стали завидовать семье из трёх человек обитающих – в двухкомнатных апартаментах! Мало того – вскоре некое событие изменило благосостояние семьи в ещё более лучшую сторону, а "виновником" оказался единственный любимый сын счастливых родителей, что, скорее всего впоследствии и стало причиной целенаправленного проклятия.
В конце октября 1976 года советский народ был осчастливлен очередным "подарком" партии. Это была мгновенная лотерея "Спринт". После её покупки можно было на месте узнать – какое счастье вам "привалило". Хотя большинство счастливых обладателей свежеприобретённой бумажки со слезами радости на глазах, неоднократно и перечитывали заветный текст: "Без выигрыша", но в их взглядах явно читалось воззвание к Богу справедливости: "Это какое-то недоразумение!"
Родители Игоря, узнав о такой диковинной новинке и подумав, – "а чем чёрт не шутит", взяв с собой пятилетнего сына, направились в центр города, к местам распространения предполагаемого "кота в мешке". Мужчине с ребёнком на руках, конечно же, удалось успешно просочиться к кассе центрального стадиона. Папа, заплатив кассирше полтинник, подмигнул сыну со словами, "ану-ка тяни самый ценный приз". И как только билет был передан в надёжную отцовскую ладонь, папа из объятий толпы направился в объятия любимой жены. Далее… вскрытие показало: автомобиль "Волга", ГАЗ-24… за 50 копеек!
В общем, какое-то время спустя, счастливая семья незаметно обросла новыми друзьями и неизвестно откуда взявшимися родственниками. Жить теперь стало намного веселее. Игорь через два года пошёл в школу, где также обзавёлся многочисленными приятелями, вдобавок к дворовым друзьям. Из воспоминаний об этом, вытекало, что проклятие вредной соседки было бомбой замедленного действия. Оно не проявляло себя никак до тех пор, пока в 1991 году Игорь не вернулся домой после окончания службы в армии. Общение с закоренелыми друзьями объективно демонстрировало их переходный период от холостяцкой к семейной жизни, а в дальнейшем все стали дружить только семьями. Таким образом, получалось – чем меньше холостяков контачило с Игорем, тем меньше оставалось у него друзей. И это всё происходило на фоне развала нерушимого Союза. Естественно, в этой неразберихе массово закрывались предприятия, а Игорь, до армии устроившийся соответственно своему образованию в один НИИ работать с ЭВМ, теперь был там совершенно не нужен, а где искать другую работу, было и вовсе непонятно. "Сидеть на шее" у родителей – для Игоря было неприемлемо, тем более что и они на своих работах получали обесцененные деньги с большими задержками. Выигранная когда-то "Волга" была ещё на ходу… к великому сожалению, ибо, подумав подзарабатывать на ней в качестве частного извоза, Игорь и предвидеть не мог самого ужасного. Родители в одной из редких в последнее время поездок, попали в аварию и погибли, а "Волга" оказалась в таком состоянии, что ни ремонту, ни восстановлению не подлежала. Вот такой каскад событий обрушился тогда на голову совсем ещё молодого парня. Когда он подумал, что вот теперь самое время жениться, тем более обладая такой освободившейся жилплощадью, ему и в голову не приходило, что в проклятия покойной соседки, в качестве бонуса вплетён венец безбрачия. Очевидным это стало только к концу двадцатого века, а окончательно и бесповоротно он в этом убедился после расставания с Алёной. Правда, ещё каких-то пять лет назад Игорь об этом только начал догадываться, наслушавшись разной информации об экстрасенсах. Он тогда даже клюнул на рекламу в бесплатной газете, мол, женщина – белый маг помогает решать проблемы в бизнесе, в семье… Конечно же, созвонился он с этой доброжелательницей, встретился с нею и пожаловался на свою судьбу, а она в ответ и подтвердила его предположение: венец безбрачия на нём действительно есть и его можно снять! Да уж… вы́ходил Игорь к той потомственной ясновидящей несколько сеансов, но спустя пару недель он понял: почти все денежные сбережения добрая женщина сняла с него очень аккуратно и виртуозно, а вот венец безбрачия прирос к нему ещё прочнее.
Хотя Игорь по всем внешним признакам не был похож на старуху из пушкинской сказки, он, тем не менее, чувствовал себя сидящим у разбитого корыта. Единственное что спасало его от отчаяния – наличие "крыши" над головой. А в остальном – денег больше нет, стабильного источника доходов тоже нет, периодическая подработка курьером позволяла всего лишь поддерживать жалкое существование. В результате ни жены, ни любимой девушки при таком положении дел, у него быть тем более не могло. Бывшие друзья, у которых это всё есть – давно уже не хотят с ним общаться, правда, из всех остались ещё трое неокольцованных. Из них двое – живущие в соседнем доме в квартирах на одной площадке, – просто неразлейвода, а точнее – водка. Они случайно и как-то невовремя попались на глаза Игорю… короче говоря, помогая несчастному другу "залить" страшное горе, собутыльники, сперва сообразив на троих, за несколько дней чуть не втянули его в свой хмельной омут. К счастью спас его третий друг-холостяк. Просто выдался у него свободный день, а из-за своей занятости он вспомнил об Игоре совершенно случайно, ну и решил его навестить. Как-никак больше трёх лет прошло после их последней встречи. Этот друг был трезвенником. Соответственно, и посидели по-трезвому, за чайком. Артём рассказал о том, как в стране прогрессирует внедрение компьютеров в разные виды бизнеса, и в частности о новейшем революционном прорыве компании Майкрософт – Windows-95, а также о том, как он стал программистом, и какие выгоды от этого он имеет. Хоть времени свободного у него и мало, но доходы уже такие, что он купил себе совершенно новый компьютер, а, узнав о проблемах Игоря, решил отдать ему свой старый, но рабочий комп. К тому же он предложил бескорыстную помощь в освоении информатики, а заодно и в выборе направления деятельности приносящей доход. Между делом он похвастался, что его старший брат недавно перебрался в Америку… на ПМЖ.
Итак, благодаря вовремя подвернувшемуся другу, а также, и послешкольному образованию, Игорь, относительно быстро стал специалистом по компьютерной графике. А ещё через пару лет, когда в Интернете начали появляться первые сайты, он заинтересовался процессом их создания и, успешные пробы в этом направлении пробудили в нём такой интерес, что к концу века он стал успешным веб-дизайнером. Сказать, что это было везение, можно было только с оговоркой. Не смотря на то, что изготовлением сайтов и их поддержкой Игорь занимался добросовестно и с полной ответственностью, он оставался востребованным не в той мере, в какой бы хотелось. Тем не менее, голодным он не был, за квартиру платил исправно – по всем счетам и, даже ухитрялся кое-что откладывать заново… на чёрный день. Кроме того молодой специалист модернизировал свой компьютер по максимуму, ну и само собой, всё программное обеспечение обновлялось регулярно. Всё это в целом получилось только благодаря сотрудничеству с Артёмом, единственным оставшимся верным другом. Ну, и брат его из Америки неоднократно присылал по почте элементы "железа" для постоянной модернизации компьютерной техники. А между тем, через три месяца после начала сотрудничества Артём пригласил Игоря на свою свадьбу, в качестве свидетеля…
Неожиданно раздавшийся телефонный звонок с трудом вытащил Игоря из гущи воспоминаний.
— Секретная база торпедных катеров слушает – иронично пошутил Игорь в трубку.
— Доложите обстановку – невозмутимо ответила трубка, — насколько успешно удалось торпедировать бизнесвумен Алёну?
— А… Артём, это ты? – унылым голосом проговорил Игорь.
— Да, дружище, это я… по голосу понял, что Фортуна и на этот раз от тебя отвернулась… в общем, вот что: я сейчас очень занят, просто Лильке не терпится узнать о твоих успехах на любовном фронте… короче, завтра в воскресенье, мы свободны, так что давай к нам, к часам пяти. Посидим в узком кругу, всё обсудим… в общем, пока. Ждём тебя. И не унывай!
Так как Игорь ничего не успел ответить на неожиданное предложение, то оставалось только подумать: "Ладно, приду… вместо того чтобы наслаждаться свои́м "цветком", буду любоваться Лилией… твоей женой-красавицей".
Посмотрев на часы и поняв, что уже время отходить ко сну, Игорь решил перед сном попить чаю. В процессе приготовления и потребления горячего напитка, он продолжил перебирать в уме события – и более, и менее далёкого прошлого.
…Свадьба, конечно, была на славу. Невеста Артёма была самой красивой, но доступной только жениху. Свидетельница невесты была тоже хороша, но так как доступной она могла стать любому из гостей, Игорь решил не упускать свой шанс. Всё шло настолько великолепно, что к концу свадьбы молодожёны Артём и Лиля выразили надежду, что скоро погуляют на свадьбе Игоря и Светланы. А Игорь уже и сам об этом мечтал, настолько он успел влюбиться в эту необычную девушку.
На самом деле Света была простой скромной дамой из глубинки, а попросту говоря, из деревни. В столице она год назад устроилась работать на швейную фабрику. Там ей выделили жилплощадь в общежитии находящемся на северной окраине столицы. Узнав об этом, Игорь хотел предложить своей новой знакомой поселиться у него. Только сейча́с он себя похвалил за благоразумие проявленное тогда. А тогда, он, поразмыслив, решил сделать такое предложение, как минимум после нескольких встреч. Ведь нужно же было узнать свою избранницу поближе. Несколько дней подряд Игорь встречал Свету после работы, водил по интересным достопримечательным местам города, а затем провожал до самого общежития. После выходного дня у Светы наступила неделя работы во вторую смену, после которой, как она объяснила, она спешит на последний маршрутный автобус, едущий на конечную остановку почти возле самого общежития. Проанализировав перспективу встреч, Игорь сказал девушке, что первый день недели будет занят своей работой, а после её работы встречаться – слишком поздно, а значит можно встретиться во вторник днём и погулять до её второй смены. Света не возражала. Всё должно было получиться так, как и запланировали, но действия не по плану привели к краху надежд на счастливую перспективу создания семьи. Причём Игорь был не виновником, а свидетелем события повлиявшего на его будущее. А ведь он успел запланировать – встретить девушку после работы во вторник и на такси привезти к себе домой с предложением остаться навсегда.
В понедельник вечером Игорь на своём компьютере закончил очередную работу и неожиданно почувствовал, что ему чего-то не хватает. Понятное дело: это называется – "не могу жить без любимой". А Света, без преувеличения уже успела стать таковой. Идея, спонтанно возникшая в голове Игоря, была реализована поздним вечером. Когда он садился в такси, то думал назвать адрес фабрики, чтоб встретить девушку после работы, но в последнюю секунду передумал и назвал адрес общежития. По пути было решено: не откладывать задуманное на завтра, а забрать Светлану домой прямо сегодня.
Время близилось к полуночи. Около здания общежития было уже пустынно. Несколько минут назад, недалеко остановился автобус. Из него высыпалась небольшая стайка последних пассажиров, большинство из которых были молодыми девушками. Все они дружно направились внутрь здания общежития. Игорь уже знал, что это был последний автобус, а потому стоя у подъезда, он внимательно всматривался в лица девчонок проносившихся мимо. Как же так? Светы среди них не оказалось. Неужели с нею где-то что-то случилось? И ведь даже спросить не у кого! Может водитель автобуса что-то может знать? Как только салон опустел, свет в нём погас, а все двери закрылись. Но автобус вместо того чтоб уехать в парк, просто заглох и замер посреди пустынной улицы. С расстояния около ста метров в лунном свете это было видно очень хорошо. Игорь с твёрдым намерением поговорить с водителем, направился к его машине. Подойдя к лобовому стеклу, он благодаря ночному небесному светилу разглядел, что водитель на своём месте был не один. У него на коленях сидела женщина, а может его любимая девушка, и не просто так… Они там обнимались и очень страстно целовались. Чтоб не тревожить влюблённую пару, Игорь решил подождать. Прошло около двадцати минут, и передняя дверь автобуса распахнулась, выпустив таинственную незнакомку. В ту же секунду заурчал двигатель и автобус, плавно тронувшись, стал набирать скорость. Игорь понял, что может и не успеть вскочить в незакрытый дверной проём, поэтому переключил своё внимание на запоздалую пассажирку:
— Прошу прощения, можно у вас кое-что спросить?
— Игорь? – раздался в ответ до боли знакомый голос, — а что ты здесь делаешь?
А Игорю показалось, что от неожиданности он и язык проглотил. Тем не менее, что-то внутри его всё-таки ответило каким-то отрешённым голосом:
— Да вот, специально приехал, чтобы вам свечку подержать, только не знал – как подобраться к такой сладкой влюблённой парочке…
— Игорёк, подожди! Давай поговорим! – донеслись до него слова, но уже вдогонку, ибо ноги его, развернувшись, уносили остальное тело очень быстрыми шагами.
— О чём можно говорить? – когда и так всё слишком очевидно – бросил он последний возглас, слегка повернув голову в ночную тьму, в которой начала растворяться его последняя надежда на любовь…
"А ведь всё это было, будто вчера" – подумал Игорь, закутываясь в одеяло в наспех разобранной постели. "А теперь надо заснуть, ведь не зря говорят: утро вечера мудренее. Но как же мне забыть эту Светку? Она ведь была самой лучшей из всех моих неудачных начинаний! Даже Алёна при всей своей красоте далеко не ровня ей…"
Будучи всегда идеально пунктуальным, в воскресенье в пять часов пополудни Игорь уже сидел в квартире у друга на комфортном диване. Артём, сидя за компьютером, заканчивал работу над каким-то проектом. Когда Лиля пришла из кухни с чаем и десертом на подносе, он подхватился и помог жене расставить чайный сервиз на журнальном столике. Игорь, даже не особо принюхиваясь, улавливал запахи какого-то праздничного обеда, доносившиеся из кухни. Странно ведь его здесь всегда приглашали к любому застолью, а сегодня… только чай?
— Тихо у вас, – промолвил Игорь, взяв в руку горячую чашку, — детей ещё не привезли от родителей?
— Да, пока лето не закончилось, – ответил Артём, — пусть порезвятся у тёщи, в смысле – у бабушки в деревне… свежий воздух всё-таки.
— Ладно, Игорёша, пока дети отдыхают, рассказывай: что там у тебя с Алёной? А то Артём говорил, что ты позавчера такой счастливый был, а вчера тебя будто подменили.
Пока Лиля делала глоток из своей чашки, Игорь начал свой ответ встречным вопросом:
— А она тебе сама ничего не рассказала? Я так понимаю, что Алёна твоя подруга…
— Да нет, извини, я с ней знакома на несколько дней больше чем ты. Просто моя подруга, которая регулярно делает мне маникюр у себя на дому, уехала на отдых, вот я и решила заскочить в маникюрный салон. А ты же знаешь, какие мы женщины – болтушки. Вот пока точились мои коготки мы и разговаривали о том, о сём. Когда она сказала что хотела бы иметь свой веб-сайт, я вспомнила о тебе, но чтоб сосватать вас… у меня таких и мыслей-то не было…
— Да уж… это я сам принял твоё предложение сделать ей сайт, как повод для знакомства, извини, Лиль, а то, что она оказалась холостячкой – просто совпадение…
— Так что же с ней, всё-таки не так? – продублировал интерес жены Артём.
— С ней? – всё так! Это у меня нет миллиона долларов…
— Ты о чём? Какие доллары? – не унимался Артём, после очередного глотка чая, но ответила ему жена:
— Ну, что тут непонятного? Девушка слишком высокого мнения о себе, а значит, хочет мужа-миллионера, а на то, что у мужчины человеческие качества намного дороже, ей наплевать. Вот и вся суть вопроса.
— Ах, ну да… какая ты у меня умница в вопросах душевных. Может, расскажешь, наконец, о том, что И́горь кое-кому нужен и без миллионов?
— Что?! Опять? – оживился Игорь, — кто же на сей раз должен испытать меня на платёжеспособность? Просто мне уже не верится, что я ещё кого-то заинтересую, не обладая миллионом долларов…
— Не опять, а снова, – продолжила говорить Лиля — речь пойдёт не о новом знакомстве, а о возможности начать с новой страницы прежние отношения… и не спеши меня перебивать! Дослушай всё до конца, а затем скажешь – что ты думаешь. В общем, мы тебя пригласили, чтобы поговорить о моей подруге… короче… хотя, для начала напомню как всё начиналось. Когда я ещё работала швеёй на своей фабрике, Света, как и я, когда-то, приехав с периферии, устроилась к нам и попала в мою бригаду. Мы познакомились и очень быстро сдружились. Со временем я вышла замуж за твоего друга. В общем, то, как вы с ней были у нас свидетелями, и что было дальше – ты сам прекрасно знаешь. Сейчас я тебе расскажу то, чего ты не знал. Через три дня после нашей свадьбы, на фабрике во время обеденного перерыва Света сказала мне, что очень счастлива. Она влюбилась в тебя с первого взгляда! А почему, – это будет для тебя сногсшибательной неожиданностью… хорошо, что ты сидишь… так вот, дальше она мне по секрету поведала вот что. Когда фабрика предоставила ей место в общаге, она стала оттуда ездить на работу на маршрутном автобусе. Не в одном и том же, разумеется. На одном маршруте и автобусы, и водители разные. Но вот через несколько дней работы, она после смены рисковала не втиснуться в переполненный салон. Это заметил шофёр и пустил её в свою кабину. Пока ехали до конечной, они разговорились и познакомились. Этот молодой извозчик Светке понравился как мужчина. И вышло так, что она часто попадая в его автобус, ездила уже не как пассажир, а как штурман, да ещё и за проезд не платила…
— Лиля, прости что перебиваю, – прервал монолог Игорь — но может мне нужно встать? Ну, чтоб эта информация свалила меня с ног.
— Нет! Сиди! Уже сообщаю самое важное. Вот почему́ Света о своём увлечении не рассказывала мне до нашей свадьбы? А ответ тебя и так свалит: ты оказался настолько похожим на того водителя, что моя подруга подумала, что вы братья близнецы…
— Ааа! Так вот почему она меня прямо на свадьбе спрашивала, мол, нет ли у меня родного брата?
— Вот-вот!
— Теперь понятно – откуда любовь с первого взгляда! Но почему она решила переключиться на меня, если успела полюбить этого… как его?
— Ивана… И полюбила она его после нескольких свиданий, простодушно веря что он холостяк.
— И что же? Она в это свято верила до расставания со мной? То, что он был женатым – даже я сейчас понял.
— Она тоже это поняла, но не так быстро как ты… к сожалению. А сейчас я расскажу о причине вашего расставания…
— Да ну! Не далее как вечером, перед сном я в очередной раз вспоминал все подробности этой причины и…
— И ничего ты не понял! Всё! Больше не перебивай меня, ещё раз прошу…
— Ладно, молчу.
— В общем, Иван до рассекречивания его семейного положения успел "осчастливить" Свету. Но случилось это за три месяца до нашей свадьбы, а на таком сроке беременность чаще всего бывает ещё незаметна. А вот за месяц до свадьбы Света решила осчастливить Ивана своим положением. И вот когда он принял это известие без особого энтузиазма, а позже заговорил и об аборте, она и сообразила что это поведение женатого мужчины. Контрольная проверка заключалась в том, что Света стала настойчиво напрашиваться в гости к любимому, дальше больше: она захотела познакомиться с его родителями. Не выдержав такого прессинга, Иван "раскололся". Да он женат, к тому же имеет двоих детей, но со Светой закрутил роман не просто для развлечения, а потому что по настоящему полюбил её. Он ради неё даже был готов развестись с женой. Удерживала его от развода перспектива алиментов. Они ведь будут постоянно тянуть его на дно, с финансовой точки зрения. Оценив все обстоятельства, Света решила всё-таки порвать отношения с Иваном. И последнюю точку в них, она поставила за неделю до нашей свадьбы. Однако на работу ездить она продолжала. Её тактика заключалась в том что, зная наизусть номерной знак автобуса любовника, она, стоя на остановке, не то что не садилась в него, а даже пряталась при его приближении, чтоб не быть замеченной. Вот так всё и продолжалось до того понедельника, когда ты её "застукал". Но с чего это начиналось… Света, уходя с работы после второй смены, всегда успевала на последний рейс по нужному маршруту. В тот день на этот рейс подъехал именно нежелательный автобус. Если бы она в него не села, то к общежитию пришлось бы идти пешком, посреди ночи… неблизкий путь. На такси у неё денег не было. А вот тут нужно кое-что вставить в эту историю. Так как на тот момент Света уже встречалась с тобой, зная, что она влюблена в настоящего холостяка, она собиралась тебе раскрыть свою тайну, чтобы узнать – насколько ты́ в неё влюблен, чтобы принять её с чужим ребёнком. Не успела… В автобус пришлось войти, но как она ни пряталась за пассажирами, Иван через зеркало заднего вида всё-таки её заметил. Зная, что раньше конечной Света не выйдет, он приготовил хитрый трюк. Для высадки последних пассажиров была открыта только передняя дверь. И вот из этого потока он и выхватил за руку свою жертву. А она, ещё не успев окончательно остыть от жарких чувств, не очень-то и сопротивлялась. Как она мне в подробностях поведала обо всём, так я тебе в точности всё и пересказываю. Так что, Игорёк, не воспринимай мои слова как выдумку.
Игорь, уже допив чай из своей чашки, сидел неподвижно и внимал каждое слово, будто каплю крепкого спиртного напитка. Своё душевное состояние он уже оценивал как опьянение и даже не спиртное, а наркотическое. Глядя на пёстрый персидский ковёр на противоположной стене, молодой человек видел в нём только образ той прекрасной весёлой девушки покорившей его сердце и душу с первого взгляда…
Лиля, сделав последний глоток уже остывшего чая, поставила чашку на столик и продолжила:
— Дальше было то, что ты уже мог увидеть – не знаю, в какой момент ты подошёл к автобусу. А Иван, закрыв дверь за последним пассажиром, потушил свет в салоне и привлёк Светлану, усадив её к себе на колени. Соскучившись по ней, он стал жадно тискать её в объятиях и покрывать поцелуями все открытые части тела. Она же, не став сопротивляться, тем не менее, не проявляла никакой взаимности. Немного утолив жажду чувств, он стал объяснять, что настолько влюблен, что больше не может жить без своей возлюбленной. Только после длительной разлуки он понял, что ради неё готов развестись с женой, не взирая на любые последствия. Но даже эти слова Свету никак не растрогали. Она в тех объятиях чувствовала себя как в ватном тумане, понимая, что если не вырвется, значит, будет обречена на вечные страдания. Своё спасение, Игорь, она видела только в тебе. Поверь, в те секунды она мысленно повторяла: "Игорь, где же ты? Я так хочу, чтобы ты вырвал меня из объятий этого обмана". Короче говоря, Иван понимал, что не может сидеть, удерживая девушку вечно или увезти её куда бы-то ни было. А Света, вырвавшись из автобуса, поняла, что её слова да Богу в уши всё-таки долетели. Ведь она увидела тебя…
Рассказ Лилии прервал только приглушённый тяжёлый вздох Игоря. Артём сочувствующим взглядом проявлял всего лишь молчаливое участие в этой драме. После короткой паузы его жена продолжила:
— Момент вашей встречи описывать не буду, а вот дальше… Света поднялась в свою комнату, не раздеваясь, рухнула в кровать и, уткнувшись в подушку, чтоб не разбудить сожительниц по комнате, прорыдала до самого рассвета. На следующий день, она ничего не евши явилась на работу на вторую смену. Я её увидела тогда в ужасном состоянии, но на мои расспросы она отвечала, что это последствие бессонницы. Как она мне пересказывала те события спустя время, она уже к концу смены взяла себя в руки и решила: раз уж, с тобой оборвана последняя нить, придётся доверить свою судьбу Ивану. Уж если он её так любит, пусть разводится с женой, а вместо его детей у них будет её ребёнок, а самое главное – он не будет без отца. В дальнейшем Света, чтобы доехать на работу или домой, старалась попасть именно в автобус Ивана. Шли месяцы, а встречались они только так. Когда встречи совпадали с последними рейсами, они надолго уединялись в затемнённом салоне на сдвоенных сидениях, ворковали как голубки, строили планы на будущее. Иван каждый раз обещал, что вот ещё чуть-чуть и с женой он разведётся. Так всё продолжалось до конца года. Животик у Светы уже имел приличную округлую выпуклость, и она начала проявлять нетерпеливость, мол, хочется родить – будучи законной женой. И за несколько дней до Нового Года Иван сообщил, что с женой и детьми всё решено, после праздников будет развод, и он будет свободным для создания новой семьи. В подтверждение он даже пообещал, что встретит Новый Год со своей любимой Светочкой. А она уже знала, что её соседки разъезжаются по своим сёлам. Наконец-то она полноценно проведёт свободное праздничное время с любимым человеком, а дальше… будь что будет. Перед отъездом к своим родителям, девчонки дружно нарядили красивую ёлочку. За час до нового года Света опустилась на стул, отдохнуть и полюбоваться плодами своего труда. На столе стояла бутылка шампанского, два бокала, разнообразная свежеприготовленная закуска, а самое главное – символично горели две свечи. Иван должен был появиться с минуты на минуту. Шли эти минуты очень долго… настенные часы пробили полночь. Минуты снова шли очень тягостно. В час ночи Светлана поняла: она как наивный ребёнок ждала Деда Мороза, которого не существует…
— И она снова уткнулась в подушку и прорыдала до утра? – сыронизировал Игорь.
— Нет, Игорёк… она выбросилась из окна пятого этажа…
— Как?! – на этот раз в голосе Игоря слышалось изумление смешанное с ужасом.
— Вначале она опрокинула сервированный столик, к счастью свечи от этого погасли. Затем схватила неразбившуюся бутылку и с силой запустила её в окно. Сразу же последовал разгон и прыжок в образовавшуюся брешь.
Игорь открыл было рот, но что-то сказать или спросить не позволил ком, неожиданно образовавшийся в горле. Во время этого замешательства Лиля и продолжила свой рассказ:
— Вижу, что-то шевельнулось в твоём сердце, но спешу успокоить – Света жива и здорова, даже во́время родила здорового мальчишечку. А тогда продолжавшая гулять, молодёжь, выскочив из общежития на свежий воздух, стала свидетелями полёта из окна… как они подумали – мешка с подарками от Деда Мороза. Если бы их внимание вначале не привлекла бутылка, которая, разбив окно, пролетела до земли и разбилась на тротуаре, то вылет тела мог бы остаться незамеченным. А с тротуара дворники ещё днём счистили снег и перебросили его на сугробы, образовавшиеся после затяжного снегопада. К счастью, Света вылетев за бутылкой, до тротуара не долетела, а рухнула на гору ещё не затвердевшего снега. Он хоть и смягчил падение, но голова бедняжки всё же достала до земли. Результат: лёгкое сотрясение с потерей сознания. Молодёжь, к счастью оказалась не настолько проспиртованной, чтобы понять, что нужно срочно вызывать скорую помощь. В общем, отвезли Светку в больницу, а через пару дней после всех обследований перевезли в роддом, на сохранение. Там её продержали до самых родов… больше месяца. На нашей фабрике оформили декретный отпуск. А молодая мама с ребёнком уехала в деревню к своим родителям…
Лиля неожиданно замолчала и в комнате повисла гнетущая тишина, которую через пару минут нарушил Игорь:
— Я так понимаю – меня пригласили чтобы рассказать эту историю… Вот только не пойму – почему только сегодня, а не год, не три, не пять лет – назад?
— Дело в том, Игорь, что декрет слишком затянулся, а пока Света находилась далеко отсюда, я не хотела тебе напоминать о ней. Но со мной она поддерживала связь постоянно. На днях я узнала, что она решила вернуться на фабрику. А именно сегодня она едет к нам, потому что больше некуда. И главное, она до сих пор… мать-одиночка.
— Так что, старина, – подключился Артём, — может быть это твоя судьба. Гостья по всем расчётам будет у нас с минуты на минуту.
— Поможешь нам накрыть на стол, – добавила Лиля, — посидим, отметим встречу.… И, может, ты решишься начать новую страницу ваших отношений. Она ведь тебя всё ещё любит. Поверь мне…
— Во́т так неожиданный поворот – отозвался Игорь, — Даже не знаю что ответить.
— А ты уже ответил чуть раньше, когда сказал, что накануне думал о ней! Значит, что-то невидимое вас всё же связывает. Тем более ребёнок уже готовый! Я его не видела, но Света по телефону утверждала, что копия тебя. Так что – оставайся, поглядим…
— Так она едет к вам не одна?!
— Ну да… чего ты так всполошился?
— Нет! – вскочив с места, отрезал Игорь, — я к этому не готов, я не знаю, – что буду говорить, как себя вести… а вдруг ребёнок подумает, а тем более назовёт меня папой! Нет-нет и нет, простите меня… я ухожу!
Игорь, вскочив с дивана, торопливо направился к выходу из квартиры, а Артём, подхватившись с места и догоняя друга, проговорил с участием:
— Ну что ж, приятель, это твой выбор, а значит, удерживать тебя не будем. Только вот ещё что, – доставая из нагрудного кармана рубашки бланк извещения, Артём добавил к своим словам ещё и просьбу — сходи завтра на почту… Рома из Америки прислал самые новейшие видеокарты для наших компов.
— Хорошо – с порога ответил друг и, не дожидаясь лифта, пешком по ступенькам отправился к выходу из дома. Находясь уже этажом ниже, Игорь услышал, как открылась дверь лифта, и громкий голос вышедшей следом за мужем Лили: "А что это за юный мужчинка к нам прибыл с мамой-красавицей? Ну, Светуля, привет! Сколько зим, сколько лет?!"
Так как Игорь продолжал спускаться, не останавливаясь, слов ответа он уже не расслышал…
На следующий день... когда работница почтового отделения вручила Игорю бандероль, он поинтересовался:
— А что это за реклама у вас на плакате? Какая-то новая лотерея... что ли? Я такой ещё не видел нигде...
— Да, молодой человек, Кено – это новое название старой игры Спортлото, правда, официально она считается новой, хотя принцип тот же. Также на карточке нужно выбрать числа, а каждый день в тираже из барабана выпадают шары, ну и, если номера на них совпадут с вашим выбором… можно выиграть деньги. Если хотите, можете рискнуть. Видите? – какой Джекпот накопился…
Игорь ещё до получения бандероли успел обнаружить в рамке ниже плаката выделенный ряд цифр, составлявший астрономическую сумму. А сейчас он достал из кармана калькулятор и, глянув на курс валют, произвёл пересчёт огромного числа на американские доллары. Даже в этой валюте сумма оказалась довольно внушительной – 1010111 условных единиц. Глядя на табло калькулятора, Игорь задумался – "А чем чёрт не шутит? Когда-то "Волгу" выиграл, а тут не просто комбинация цифр счастливая, прямо какой-то бинарный код… будто сама судьба даёт мне ещё один шанс…"
Уже целую неделю Игорь не знал – радоваться ему или горевать. Несколько дней назад, у него даже померкла радость от новых возможностей компьютера, после установки новой видеокарты. Какая это теперь ерунда! Он ведь может себе позволить уже новейший, самый навороченный комп! Да что там… самую крутую машину-иномарку! Готовый дачный дом за городом! Однако за считанные дни вся эйфория Игоря сошла на "нет". Он был не тем человеком, чтобы сорить деньгами направо и налево или хвастаться ими, даже самым близким друзьям. Все выигранные деньги покоились на счету одного из столичных банков. Вспоминая своё обещание, данное Алёне, Игорь утвердился в своём намерении посвятить обретённое состояние, только той девушке, которая его полюбит… И вот тут-то – тупик! Если всем современным красавицам продемонстрировать своё богатство, то они выстроятся в очередь за ним. Алёна в этой очереди окажется первой! Но что он ей говорил! Вначале – любовь, а только после – будет богатство. По этой причине, снова подкатывать к ней – нелогично, тем более, если молчать о неожиданном обогащении, то она будет смотреть на него – как на пустое место. А как же быть? – если ранее при его скромном достатке, с девушками ничего не получалось. "Ладно – подумал Игорь, – надежду на удачное знакомство отбрасывать не буду, но если привести кого-то в свою обитель и, чтоб не ударить лицом в грязь, в смысле – в совдеповскую обстановку… займусь я вначале евроремонтом, а там будет видно… что предпринимать дальше"…
…В один из тёплых осенних дней, в самый разгар бабьего лета Игорь вышел из большого мебельного магазина. Для обстановки в квартире по окончании ремонта он удачно подобрал почти всё что нужно для приличного интерьера. Осталось дождаться завершения всех работ бригадой нанятых мастеров. А тогда можно будет вернуться сюда за покупками. Теперь нужно пройтись в магазин бытовой техники…
Проворачивая в голове мысли о будущем обустройстве будущего семейного гнёздышка, Игорь неспешным шагом продвигался по широкому тротуару одной из столичных улиц. Пешеходов в разгар рабочего дня было очень мало, а значит никто и ничто не отвлекало Игоря от его мыслей. Таким образом, он и не заметил как идущая по противоположному краю тротуара, странно одетая женщина, заметив его, ещё издалека приняв чуть влево, двинулась ему наперерез по диагонали пешеходной зоны. Когда женщина оказалась в метре от Игоря, он, заметив живое препятствие, понял, что она шла навстречу вовсе не для столкновения. Естественно, этого и не произошло, так как оба участника движения остановились почти одновременно.
— Извини, парень, что отвлекла тебя от важных мыслей, – сходу заговорила незнакомка, в которой Игорь мгновенно распознал цыганку неопределённого возраста — и не спеши думать, что все цыгане мошенники! И не удивляйся тому, что слышишь! Я, в своём роде, как бы ясновидящая… а вот теперь вижу твои мысли, что и к такой категории у тебя доверия нет. Понимаю. Та, к которой ты обратился по объявлению несколько лет назад, обладала единственной способностью – выманивать деньги у всех без разбора. Призна́юсь, – я такая же специалистка, но…
Игорь, не ожидавший никаких контактов, был застигнут врасплох. Прежде чем принять решение – то ли обойти живое препятствие, то ли сказать что денег у него нет, он оказался в очень заторможенном состоянии. Он отчётливо видел и слышал эту женщину, но не мог шевельнуть – ничем, даже языком. В глубине сознания даже возникла мысль, что это полный… гипноз. А цыганка тем временем продолжала:
— Я выманиваю деньги только у никчемных людишек, ибо этого только они и достойны. Но твоя аура бросилась мне в глаза ещё издалека. И вот вблизи я вижу твою душу и сердце… и думаю: такие добрые и бескорыстные люди как ты – большая редкость! Только по этой причине, даже зная, насколько ты богат, я от тебя не возьму даже самой мелкой монеты. Просто я тебе скажу кое-что важное. Ты одинок, и твоя судьба сейчас находится на распутье. К нему тебя привело стечение обстоятельств. Однажды один человек мужского пола мог вывести тебя из одиночества, если бы ты ему сказал то, о чём подумал, но ты в последнюю секунду, вопреки своей мысли сказал не то, что нужно… Итог – сейчас ты снова перед выбором: если пойдёшь налево, ты потеряешь почти всё, оставшись у "разбитого корыта". Если пойдёшь направо, настоящая любовь сделает тебя счастливым на всю жизнь и реа́льно богатым. Нейтральный выбор, это – путь прямо. Выбрав его, ты всю оставшуюся жизнь проживёшь богатым холостяком. Краткосрочные связи никогда не перерастут в семейные узы и не сделают тебя счастливым. И, наконец, самое важное! В твоём доме когда-то жила женщина – чёрный маг. Вижу, что огромной силой она не обладала, но мелкие пакости делать людям любила. В основном, это её́ заслуга, что ты одинок. Правда, это наименьшее из бед предназначавшихся тебе. Она провела целый обряд по наведению на тебя порчи. Основная цель – твоя удача должна была тебя погубить. Сейчас это уже не сработает, так как твоя участь искуплена кровью близких людей. И знаешь… я тебе помогу избавиться от остатка злых чар… – с этими словами цыганка запустила правую руку в складки своего экзотического одеяния и извлекла небольшой льняной мешочек на короткой верёвочке, которой и была обвязана его горловина. Затем, подняв руку и приблизив мешочек к лицу Игоря, женщина стала производить какие-то замысловатые движения вокруг его головы и нашёптывая что-то непонятное.
— Ну вот, – наконец произнесла ясновидящая, вручая мешочек Игорю, – всё готово. Тебе остаётся разыскать могилу той ведьмы и вернуть ей всё её зло. Для этого нужно развязать мешок и равномерно рассыпать по надгробью всю соль. Этот обряд всё же не поможет тебе сделать правильный выбор на распутье. Зато поможет вернуться назад, если недалеко уйдёшь по выбранному пути, и поймёшь, что выбор был ошибкой. А теперь можешь продолжить свой путь и сделать выводы из того, что ты услышал…
"Что-то голова закружилась… и во рту пересохло… надо куда-нибудь зайти – кофейку выпить – подумал Игорь – а вот, кстати, и кафешка по ходу". Пройдя ещё с десяток метров, Игорь подошёл к стеклянной двери и вошёл внутрь просторного помещения, нашёл взглядом свободный столик, прошёл к нему и сел на комфортный диванчик, предназначенный для влюблённых пар. "Да что же со мной творится – продолжил размышлять Игорь – наваждение какое-то… плюс дежавю. Будто только вчера был здесь…"
— Здравствуйте. Вы сегодня один? – перебил раздумья приятный женский голос – что будете заказывать?
— Мы разве знакомы?
— Лично – нет. Просто вы недавно, а точнее – летом были у нас … с девушкой…
Только сейчас Игорь почувствовал начало прояснения в своём мозге. Окинув взглядом интерьер, он понял, что именно здесь расстался с Алёной, а попавшая под его взгляд официантка оказалась довольно миловидной, что вызвало спонтанный вопрос:
— А вы – случайно не замужем?
— Ещё нет, но вместе со своим парнем готовлюсь к этому…
— Ну, тогда мне, пожалуйста, чашку капучино с миндальным вкусом – вежливо попросил Игорь, поймав себя на мысли, что чуть не сказал – "Очень жаль… не судьба".
В ожидании заказа, размышления продолжились: "С какого лешего у меня такое состояние? Неужели место какое-то мистическое? С Алёнкой расстался… "недавно", а недалеко чуть под грузовик не угодил… но сегодня вообще… что-то сверхъестественное…"
— Вот ваш капучино, приятного отдыха – снова вернул Игоря в реальность тот же приятный голос.
— Спасибо.
Игорь протянул руку, чтоб взять чашку и только в этот момент понял, что сжимает в кулаке небольшой мешочек из грубой ткани. И тут будто молния, его пронзила мысль – "Вспомнил! Цыганка… и она ввела меня в гипноз". Далее, делая небольшие глотки горячего ароматного напитка, Игорь, перебирая в уме все детали недавнего контакта, дословно восстановил в памяти весь монолог таинственной женщины. "Что ж теперь получается? Эта женщина знала обо мне всё! Но если она не воспользовалась моим состоянием чтобы лишить меня "состояния", значит она не мошенница, а реальная доброжелательница. Однако подкорректировать мою судьбу она решила намёками… просто – гениально! Вот только как теперь всё правильно понять? – Я на распутье… а какую же мне выбрать дорогу, чтобы потом не жалеть о своём выборе? И это же не значит – выйти из кафе, дойти до перекрёстка… стоп! А ведь это уже со мной было! Я тогда ещё чуть не попал под машину… на том перекрёстке… А какого человека мужского пола она имела в виду? Неужели водителя того грузовика? И что? – он мог вывести меня из одиночества? Каким образом?! Ах, ну да! Если бы я ему сказал то, о чём подумал! Но я же подумал о том, что надоело всё! В том числе и жизнь… хотя всё же я ему ничего не сказал! Нет… что-то, ничего не клеится… однако могилку бабы Клавы придётся разыскать… чтоб окончательно и навечно утихомирить её душу"…
До нового года остался целый месяц. К этому сроку Игорь успел многое. Самое главное – он нашёл место погребения виновницы его сломанной судьбы и выполнил обряд, рекомендованный таинственной цыганкой. По сравнению с этим действом, всё остальное было пустяком. Холостяцкая квартира была преображена чуть ли не в номер отеля президентского класса и обставлена по последнему слову моды, но без излишеств в виде элементов роскоши. Теперь в свою обитель не стыдно пригласить будущую невесту. Вот только – как её заполучить?
Игорь уже несколько последних дней вынашивал в голове случайно придуманный хитроумный план. И вот, когда вся суета с интерьером квартиры позади, можно, наконец, приступить к его осуществлению. Натолкнуло его на эту идею – создание веб-сайта для Алёны. Ведь именно это и послужило поводом для знакомства. На сей раз, началось всё с того, что был создан сайт знакомств. Конечно же, Игорь не первый год знал о знакомствах по объявлениям в газетах, журналах и даже по радио. Несколько раз в былые годы и он откликался на такие объявления и пару раз сам писал их в газеты. Почти каждый раз всё заканчивалось встречами. Увы… как и прочие виды знакомств они в свою очередь заканчивались возвратом в одиночество. А вот создавая новый веб-сайт, Игорь понимал, что этот подход к его проблеме сработает лучше всяких объявлений в прессе. И поможет в этом его богатство, которое послужит как жирная наживка для хорошего клёва. Согласно его замыслу, любая представительница прекрасного пола, открыв главную страницу сайта, увидит красивую ярку надпись "ЗАМУЖ ЗА МИЛЛИОНЕРА". И, естественно, если она холостячка и такая возможность изменить свою судьбу её заинтересует, то она прочитает дальше мелким шрифтом: "Уверенный в себе, здоровый, богатый, но одинокий парень среднего роста, атлетического телосложения, возрастом 30 лет, для создания семьи ищет одинокую стройную девушку приятной внешности без склонности к полноте. Для официального бракосочетания должно быть соблюдено обязательное условие: мы должны понравиться друг другу! На первом этапе – по внешности. Второй этап перед встречей – короткая переписка по электронной почте. Если и она выведет нас к общему знаменателю, то последний этап – устное общение по телефону с конкретным договором о времени и месте встрече. Учитывая тот факт, что миллионеры независимо от внешности и прочих факторов, нравятся всем женщинам без исключения, Вам как претендентке на встречу со мной, – придётся выбрать именно того мужчину, который Вам понравится по внешности отображённой на портретной фотографии" – одной из ста. Я, реальный миллионер, изображён на единственном снимке. Остальные мужчины – неизвестные мне люди, портреты которых собраны на просторах Интернета в случайном порядке. Если Вы всё ещё хотите познакомиться со мной, и согласны с правилами, переходите на следующую страницу, нажав на стрелку под текстом".
Игорь уже представлял себе картину "маслом": сотни, если не тысячи красавиц, прочитав это объявление, быстро переходят на другую страницу, на которой расположено 100 пронумерованных портретов. А дальше всё как в лотерее. Лицо богатого мужчины не известно никому! И вот тут всех ждёт настоящая интрига – повезёт или нет? Щёлкнув по любой картинке, можно увеличить её в несколько раз, дабы разглядеть в обычных мужских чертах настоящего миллионера. Сколько сомнений будет мелькать в глазах юных и не очень претенденток на ходячее сокровище! Зато Игорь уже не сомневался – если кто-то пришлёт ему письмо с его номером портрета, то это будет значить, что неизвестная особа выбрала его не за миллион долларов, а потому что, он ей понравился как человек. А вот дальше, из всех угадавших его, Игорь будет также выбирать по присланным фотографиям. И если в дальнейшем по остальным критериям будет достигнута идеальная взаимность, то можно будет смело устраивать долгожданную семейную жизнь. Ведь благодаря доброй цыганке, на нём больше нет венца безбрачия!
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914100
P.S. Возможность ставить оценки и комментировать - заблокирована, потому что они уместны только в конце произведения.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914092
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 17.05.2021
[b]СОЛОДКІ КРАПЛІ[/b]
Стікають з квітів,
В запашну пору весни,
Солодкі краплі.
[b]РІЧКА[/b]
Скресає річка.
Весна підкрадається
В лютневу пору.
[b]ВІХОЛА ЦВІТІНЬ[/b]
На крилах ночі
Літають білі пасма.
Цвітінь віхоли.
[b]ВИШНЯ[/b]
Сподівається
Вишня цвісти весною.
Вірю в кращі дні.
[b]ВЕСІЛЛЯ ХРУЩІВ [/b]
У травневу ніч
Яворині не до сну.
Хрущів весілля.
[b]ВЕСНИ ВІТРИЛА[/b]
Тріпоче вітер
Торішнє листя граба.
Весни вітрила. 22/04/21
[b]ПТАШИНІ КРИЛА[/b]
Пташині крила
Розпушують весноньку.
Чекаю літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914030
дата надходження 16.05.2021
дата закладки 17.05.2021
Не хочу повертатись у минуле,
І не вмовляй мене іти на перехрестя.
Верба від громовиці враз прогнулась,
Я ж зрозуміла тимчасовість твоїх фресок.
Від пристрасті сердечний тільки опік,
А де ж любов? Зотлілий лист у сірий попіл.
Як душно, душно...Це ж південний тропік.
І почуттів, і хвилювань душевний подив.
І не нагадуй...Все я пам*ятаю.
Перегоріло. Дощ іде, погас вогонь.
Хоч навесні вальдшнепна сила тяги,
Я не прийду у твій пекучий сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913831
дата надходження 14.05.2021
дата закладки 14.05.2021
Ніч Місяця купала
На Івана Купала.
Голубила, пригортала,
Обіймала, чарувала.
Начистила аж до блиску —
Не у м’яті та любистку,
Занурила у море:
«Плещися, люба Зоре!
Хлюп-хлюп, хлюп, миленький мій,
В хмарний загорну сувій.»
У рухливому таночку
Мокру скинула сорочку,
Примовляла щось магічне
Про кохання споконвічне.
Цілувала, крадькома,
Засвітилася й сама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913824
дата надходження 14.05.2021
дата закладки 14.05.2021
Дід із внуком розмовляють
На цікаві теми,
У альбомі розглядають
Значки і емблеми.
-Річ, напевно, не проста,-
Сказала дитина,-
Вибрала собі хреста
Наша медицина.
-Бачиш, внучку, медицина –
То складна наука,
І в хрестові поєдналась
Дуже хитра штука.
Тут без натяків - зізнання,
Аргумент залізний:
Результат від лікування
Може бути різний…
Може плюсик означати
Результати вищі,
Або прямо показати
Символ кладовища!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913754
дата надходження 13.05.2021
дата закладки 14.05.2021
В ледь відчутному леготі листя
Свій химерить танок.
Небеса,як ніколи,зористі,
Тільки - не до зірок.
Тихим зойком, упійманим звіром
День сконав у душі.
Ми сьогодні годинники звірим -
Чи вже час для межі?..
Падолист злотом очі затьмарив.
Вирій скрикнув: "Летіть!"
Невимовно лиш сяють стожари -
Пам'ять серця горить...
Чистий обрій,неначе навмисне,
Віддзеркалює сни.
Як минуле світлинами тисне! -
Давня пісня весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758780
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 13.05.2021
Життя … життя, що коїться на цьому світі,
А чи ми маємо хист до кращого життя,
Коли червота давно гризе у суцвітті,
Землі квітучість, як поранені серця.
Жадоба, заздрість, збагачення, мов хвороба,
Що роз`ідає іще з самого дитинства,
Родини приклад, якою керує злоба,
До всіх зневага, нерівність ознака хамства.
Бо при союзі накрали досить легенько,
За копійки придбали фабрики, заводи,
І надто довго сиділи, ждали тихенько,
І все заради вигоди, статки в офшори.
Що їх життя, то наче в казковому світі,
Машини, яхти, дачі з виходом до Дніпра,
Й одяг шокує, бо весь народ у лахмітті,
Із секонд - хенду, серце від болей завмира.
О де ж та правда? Та за чиї ж то податки,
Розбагатіли? Здирають з людей три шкури,
За газ і світло. Самі ж купують «малі кімнатки»,
У центрі Києва і живуть без зажури.
Шуби з тварин, коштовності і діаманти,
У банках гроші, щоби миші не поїли,
Для цього справді треба замати таланти,
Навчили предки, з часом дуже знахабніли.
Вмілі артисти, поводяться перед людьми,
Чи роль виконують, неначе в серіалі?
Чи ми вже стали, для них давно холуями?
О, Боже – Боже, як позбутися печалі?
Кому довірить? Як забрать у олігархів?
Народом надбане, не шкодуючи сили,
Скажіть позбутись, як ненажерливих духів?
Щоб люди в статках жили і не тужили?
Війна на сході…і страшний короно вірус,
Які іще, нам іспити принесе цей час?
Чи олігарх придбає собі наступний парус?
Грошей віджавши на вакцині, ніби для нас.
На жаль, мовчить, народ зневірений втомився,
Хоч обіцяє весняне сонце гарний день,
На душі туга, ятрить, знову похилився,
Бо безнадія, до життя не несе натхнень.
13.05.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913726
дата надходження 13.05.2021
дата закладки 13.05.2021
Малює небо сонячні розмітки
Веселкою, зігнутою дугою,
Перебурчало першою грозою,
Додолу розлітаються лелітки.
Ввібрались свіжі трави у намисто,
З плечей утому скинули нарешті,
Потік нектаром ранній цвіт черешні
В легені наші, в душах — урочисто. Квітень 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913626
дата надходження 12.05.2021
дата закладки 12.05.2021
Весна квітчасто-кольорова непорочна
Для нас дарована, лиш придивись навкруг.
Ось сонця тепла ласка зазирає в очі,
І руки ніжні тягнуться до твоїх рук.
Весна-співачка голосиста, легкокрила.
Для нас - пташині довгі арії звучать.
Прислухайся, - це пісня із любові, мрія.
Душа цвіте, як в білосніжнім квітті сад.
Безхмарне небо весняне в шифоні синім,
І рідні, любі очі, чисті, чарівні.
Мелодія кохання - звуки клавесину,
Це спомин добрий з юності тобі й мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913510
дата надходження 11.05.2021
дата закладки 11.05.2021
Коли довкруж упадуть роси
й розсипляться хрумким драже,
і тиш криївку стереже,
вона розчеше русу косу,
вдягне у ружах вишиванку,
рясні коралі з дукачем,
сміх кликне з кутиків очей—
й чом вам не дівчина-панянка?
Як сонце виїсть роси вранці
й зависне в небі п'ятаком,
вона у шапці зі шликом,
у чоботах важких й чумарці.
Ота́манко, на отома́нці
тобі читати б та плести,
стелити ниткою хрести,
а ти ведеш у бій повстанців!
Шаблі, багнети, кулемети;
відвага та авторитет;
кривавий з ворогом банкет,
за гніт і глумисько вендета…
Шістнадцять лиш, шістнадцять весен…
Віч-на-віч з смертю, та дарма.
Страху та відчаю нема,
бо волі дух в нас ще воскресне.
Поштовхом до написання цього вірша стала
інформація в мережі (https://www.youtube.com/watch? =QALCInYEWAM&ab_channel=СуспільнеЖитомир) та книга В. Шкляра «Маруся»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913422
дата надходження 10.05.2021
дата закладки 10.05.2021
Понад усе на світі Надійка любила світанки. Найчастіше про них сповіщав щебет за вікнами. Чи то пташки збиралися у саду, щоб разом потішитись сходом сонця, чи аби розбудити її – дівчинка не знала. Та гамір був таким дзвінким і багатоголосим, що від сну не залишалося й сліду. А у святкові дні до нього ще й долучались церковні дзвони, від яких Надійка не те, щоб просиналась, а, затамувавши подих, буцімто аж здіймалася кудись у небо, ніби там, на височенному пагорбі, що сягав до самих хмар, і звідки завжди хотілося мчати, ніби на крилах, ледь перебираючи ногами, чи може й злетіти, відкривши обійми вітру, над самими полями, маленькою стрічкою річки, що виблискує десь там – внизу, над люстерком ставка, як часто бувало вві сні. Аби впевнитись, що це не сон, вона, бувало, нищечком, прокинеться, але очей не відкриває – так краще чути, як підкрадаються сонячні промінці. Спочатку вони малюють на вибіленій до блиску стелі гілочки вишні, що росте за вікном, потім цей малюнок тихенько повзе до почорнілої дерев’яної дощечки, з якої здивовано дивиться на світ маленький хлопчик, що сидить на руках у святково вбраної мами з чомусь дуже сумними очима. Дівчинці часом здається, що від цього світла її очі стають веселіші. Потім сонечко спускається по вишитому рушнику до стільця, накритого вовняним ряденцем. Тим самим, що мама виткала на верстаті. А Надійка з різнобарвних клубочків сукала цівки з яскравими нитками. Он вони, як спалахують на сонечку – ніби веселка в полі. За мить промінчики уже висвітлюють змащену рудуватою глиною долівку і, зрештою, лоскочуть дівчинці повіки.
Довгий час Надійці здавалося, що дорослі ніколи не сплять, бо раненько, щойно дівчинка просиналася, мама уже поралася біля печі, і вечором, засинаючи, крізь сон чула її тиху молитву. Лише одного разу, коли мама захворіла, Надійка з острахом ходила біля її ліжка , і не могла зрозуміти, що ж тепер буде зі світом, який без мами в одну мить так схолоднів, спорожнів і став таким безпорадним. Вона то торкалася маминої руки, то поправляла одіяло, як завжди робила перед сном мама, то примощувалася поряд і тихенько гріла мамині ноги своїми рученятами. Але, дякувати Богу, мама згодом одужала, а з нею все ожило.
Надійка знову, навіть із заплющеними очима чула, як потріскує вогонь, на який можна дивитися безконечно. Зазвичай, спочатку під його ненажерними язиками зникав крутінь соломи на черені, потім щезав і хмиз, від чого ці язики виростали у золотавого півня, що лиже челюсті печі, намагаючись вилетіти надвір через чорне черево комина. Від цього хата наповнюється теплим гіркуватим духом, в якому вгадується і терпка солома, і солодкувата вишня. Особливо дівчинка любила допомагати мамі пекти хліб, а ще краще – пироги. Тоді й вона могла докласти своїх рук: натерти маку, чи навіть нарізати яблук для начинки. Від думок про хліб у дівчинки аж у голові запаморочилось – вона миттю відкрила очі, і хотіла було зістрибнула з ліжка, щоб побігти до мами, погупотівши босими п’ятками по долівці, але отетеріла – це була чужа хата. Не було поряд ні мами, ні тата, ні дідуся. І радість, ніби череп’яна миска, що впала на гострий камінчик, розбилася на друзки. Вона знову заплющила очі, щоб повернутися у солодкий сон. На якусь мить яскраві сонячні промені і справді сплелися у візерунок, вишитий на рушникові, що висів навпроти її ліжечка на покуті, обвиваючи лік чи то Святого Миколая, чи її дідуся. Той сумно посміхався, як тоді, коли дівчинка бачила його востаннє. Скільки вона себе пам’ятає, дідусь завжди приносив у своїй торбинці щось їстівне – чи то окраєць хліба, що залишився від полудня, чи диких влежалих у траві, а тому вже м’яких і солодких грушок, чи жменьку терену. Та в цей рік дідова торбина тішила не стільки ласощами дітей, а й саму маму, яка вибивалася з останніх сил, щоб знайти чим нагодувати сім’ю. Ще з осені якісь дядьки з гвинтівками забрали від них не тільки худобу, птицю, реманент, а й усе, що можна було їсти - навіть зварені на обід картоплі. А коли мама заголосила, заламуючи руки, і вхопилася за останній мішечок із зерном, кремезний чоловік у шкіряній куртці з усієї сили так стібнув її батогом, що аж дісталося й дівчинці, яка не відходила від мами ні на крок. Тоді тато вхопив той батіг, розламав навпіл і кинувся до чоловіка. Тієї ж миті усі чужинці, ніби зграя зголоднілих вовків, накинулись на тата, збили його з ніг, а далі дівчинка за сльозами і нечуваним страхом мало що пам’ятає. Тата забрали – ось усе, що вона розуміла.
Ще кілька місяців по тому, щоб прогодувати сім’ю, мама вимінювала на їжу все, що у них було. Та дуже скоро скриня спорожніла і останнім часом вся надія була тільки на дідуся. Але і його торбинка день від дня ставала усе меншою, аж поки одного разу крім кори і жолудів у ній не знайшлося нічого… Ще з тиждень дідусь тихенько частував дівчинку сірими кусочками підпалків, які мама давала йому у ліжко, бо сам він уже піднятися не міг. У ці підпалки було намішано і перетертої з жолудями кори, і обірваних зі снопів, якими була крита їхня хата, залишків колосся, із яких де-не-де можна було знайти якусь зернину, і тертих трав, від чого тісто ставало буро-зеленкуватим і гірким. Запивали той наїдок настояними на кропі травами, визбираними із сіна, також гіркуватими, але із запахом літа і тепла. Згодом дідуся не стало.
І знову цей духмяний аж п’янкий запах свіжоспеченого хліба повернув дівчинку із напівзабуття. Дівчинка з острахом, щоб не налякати це солодке дивне марево, широко розплющила очі. Це була хата її тітки. Та тільки вона спробувала зістрибнути з ліжечка на долівку, як відчула знову, що десь далеко задзвонили дзвони. Ті самі, які ще недавно щоранку будили її, і під які вона засинала, бо їхня хата стояла недалечко від церкви, на перехресті. Але ж минулого року їх скинули із дзвіниці, і дівчинка сама бачила, як вони тяжко гупали об землю, зойкаючи наостанок протяжним стогоном, після чого здавалося не тільки церква, а й саме село оніміло і завмерло. А останнім часом церква мовчала. Поряд з нею за звичкою збиралися знесилені дітлахи, певно, сподіваючись на чиюсь милість, і, гойдаючись ніби серцевини дзвонів, спочатку голосно, а згодом усе тихіше й тихіше скиглили: хочу їсти… хочу їсти… хочу їсти… аж поки не затихали. Саме тоді, коли ноги дівчинки стали опухати, мама й погодилась віддати її тітці, яка з родиною жила неподалік, за лісом на хуторі, щоб трішки підгодувати її, бо родичам вдалося втримати у сховку корову і приховати якесь зерно.
І хоча тут, у тітчиній хаті, було так тепло і затишно, так пахло справжнім хлібом і молоком, дівчинці постійно хотілося плакати, бо там – у холодному і змореному голодом світі залишилася її мама. Тому вранці, коли тітка діставала з печі хліб – справжній, свіжоспечений, не з меленої кори і жолудів, а із житнього борошна, від духу якого аж у голові паморочилося, і який можна було не лише нюхати, а й відщипувати по крихті, а то й кусати, відчуваючи на зубах його податливу пружність, ще зовсім квола дівчинка вирішила, що має обов’язково потішити таким окрайцем маму. Додому ж недалечко – тітка й сполошитись не встигне, як вона уже повернеться назад. Та й день видався на диво теплим і сонячним.
Зима вже потроху відступала – сніги трималися лише у ярах та балках, але ліс ще дихав холодом. Сонце уже височенько підбилося над горизонтом, коли стара вовчиця вибрела зі свого лігва і одразу ж вловила незвичний для лісу запах – від ледь відчутного гіркуватого диму, до хвилююче солодкої плоті.
Того року з людьми діялося щось дивне: вони частіше ніж будь коли бродили по лісі, розставляли сільця, не гребуючи найменшою звіриною, навіть дрібним птахом, на якого ніколи раніше не полювали. Оббирали до останньої ягоди кущі, обнесли з диких яблунь і груш усі плоди, а взимку з-під снігу намагалися видлубати якусь поживу. Вовча зграя частенько то тут то там натрапляла на самотніх подорожних, які й не пручалися, коли вовки підходили до них упритул. Були серед них і жінки, і діти. Хоча врізався у пам’ять випадок, коли вожак кинувся навперейми запряженим у сани коням, ситим, не виробленим. Але люди, що там сиділи, випустили у вовків із довгих палиць цілий рій червоних кусючих бджіл, від гуку яких здригнулись навіть дерева. В той момент кілька інших людей, що сиділи позаду, кинулися врізнобіч, і, мов зайці, побігли між дерев, дивно тримаючи руки за спиною. Та жовтогарячі бджоли наздоганяли їх, і вони чи падали одразу, чи ще трохи відповзали, наповнюючи повітря гіркувато-солодким запахом свіжої крові.
Вовчиця прислухалась - з яру почулося шарудіння, не схоже ні на ходу звіра, ні на порух птаха. Вона причаїлась, стала сторожко прясти вухами і дуже скоро побачила, як поміж дерев виросла дивна тінь – то був не звір, і не людина - хіба що дитинча, накутане у якусь одіж, до якої поналипало й минулорічне листя, й глина з землею. Тінь з останніх сил виборсувалась із яру нагору, ледве брела по грузькому талому снігові, що час від часу переходив у липке болото, і все ж волокла за собою сіру замурзану торбину. Хоча вовчиця не була голодною, вона, ніби знехотя, вирівнявши хребта і втягнувши голову в плечі на підігнутих ногах пустилася назирці за легкою здобиччю. Дитя довго і вперто брело без стежки, чіпляючись торбиною то за кущі, то за суху деревину, але не полишало її. Кілька разів воно сідало перепочити, і щодалі, тим довші ставали ці перепочинки, хоча стежка, на яку в кінці кінців вибилась дитина, повільно повзла до річки, за якою вечорами блимали хижими вогнями і волали собачим гавканням людські обійстя.
На горбочку, де було трохи сухіше, певно, вже зовсім вибившись із сил, дитя присіло на купині сухої минулорічної трави. Вовчиця й собі лягла неподалік, і, поклавши голову на передні лапи, завмерла, придивляючись, як тінь притягла до себе клунок, довго і повільно розв’язувала його, а потім, діставши обома руками окраєць хліба, стала його нюхати. Вона то заплющувала очі, тулячи той окраєць до обличчя, то вдивлялась у нього, ніби там було щось утаємничено дивовижне, по тому відщипувала маленькі крихти, і клала до рота. Але не ковтала, що особливо дивувало вовчицю, а поволі смоктала їх, смоктала, ніби падаючи у забуття... Саме у цю мить звір впіймав на жаринки своїх очей погляд дитини, але на свій подив, не знайшов у них ні страху, звичного для людини, ні навіть здивування. Хіба що питання – тут є хтось живий? Дівчинка спочатку навіть втішилася, бо їй здалося, що то тітчин собака, з яким вона встигла подружитися, знайшов її. Та думка була такою кволою, що скоро почала танути в імлі, як і сама свідомість. У свої неповних 6 років дівчина бачила стільки мертвих очей, що ці посеред лісу здалися їй дивом, і нагадали теплі гарячі вогники, які спалахували щоразу в печі, коли мама заходилася готувати їсти.
Думка про маму змусила дівчинку з останніх сил спробувати зіп’ятись на ноги. Не відводячи від хліба очей вона загорнула його у рушник, заховала у торбину і стала вдивлятися у вечірню імлу, цупко тримаючи блідими тоненькими пальчиками торбину.
Он вона, та стежечка, яка відведе її до мами – то вона в’ється через леваду, то повзе змійкою біля самої безодні, огинаючи видолинком височенну могилу, що невідомо як виросла посеред поля. З її вершини видно увесь світ: з одного боку - дуби, що ростуть біля воріт тітчиного хутора, з другого - церкву неподалік їхньої хати, яка невгамовно калатає своїми дзвонами.
До мами. Їй понад усе у світі треба дійти до мами. І тоді вона обів’є своїми худими рученятами її шию, вдихне терпкий і такий рідний запах її волосся, розкаже, як пустилась додому навпростець, повз вовчий яр, кудою не раз ходили до тітки разом, як заблукала. Про те, що неподалік дороги їй привидівся з-під талого снігу хтось у татовій свитині, і як вона щодуху помчала геть скільки хватило сил, як скотилася у яр, як довго виборсувалася звідти по слизькому в розмоклій грязюці схилі вона не стане згадувати – для чого її бентежити. Головне, що вона дома, в її теплих обіймах, і світ навкруг сповнюється теплом і тихою світлою радістю.
А дзвони усе калатали - хочу їсти… хочу їсти… хочу їсти.
Ці дивні звуки не були схожі на людський плач, чи крик, який коли-небудь чула вовчиця. Це було тихе скавучання безпорадного дитинчати, від якого вогники в очах у звіра згасли.
Невдовзі сутінки геть затягли долину, і там, за могилою, у селі загорілося у вікнах кілька каганців. Вовчиця довго вслухалася в тишу, поки наважилася підійти ближче до дівчинки. Спочатку вона понюхала затиснутий в її руках клунок, потім торкнулася мокрим холодним носом ще теплих дитячих щік, і, сівши на задні лапи, підняла голову до неба й голосно протяжно завила. Здавалося, від її моторошного виття зірки на небі повідкривали очі, а місяць став іще блідішим, і мала спинитися кров у жилах, і не текти води у ріках. Та десь там в, помертвілому селі, біля онімілої церкви, на порожньому перехресті метнулася, ніби від страшного поштовху, жіноча тінь, і роздягнута, простоволоса відчайдушно кинулася на голос вовчиці.
А дзвони усе не вгавали – та крім матері у цілому світі їх ніхто не чув
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913101
дата надходження 07.05.2021
дата закладки 10.05.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2021
Галя скаржилася Ніні
(Не на пудри й не на креми):
-Дуже жаль, що в Україні
Заборонені гареми.
Скрізь сама встигати мушу:
Шити, мити і варити,
Чоловік вже витряс душу –
Маю вдома паразита.
А якби нас було десять,
То на кухні вже б трудились
Оля, Віка, Тома й Леся –
Біля плит, каструль крутились.
-Додала б Аліса жару,-
Ніна висловила думку,-
Із продуктами з базару
Принесла б пудову сумку.
Сама доля розділила
Всіх жінок і їх турботи:
Чи негарна, чи вродлива –
Вистачало б всім роботи.
З школою й учителями
Я б не знала вже мороки:
Якась Зіна, чи Уляна
З дітьми вивчила б уроки.
А найбільша жінка й дужа
Мала б місію окрему:
Спільного б тягнула мужа
Кожен вечір до гарему.
Ми п’янюгу стріли б гарно,
І провчили б цю заразу,
Слів не тратили б тут марно –
Привели б до тями зразу.
Я була б як Роксолана:
Походжала у вітальні,
Мені б постіль готувала
Вся прислуга, що у спальні.
Все. Біжу на курси крою.
В нас гарему не бувати,
То ж доводиться собою
Десять жінок заміняти.
Самі з себе посміялись:
-Певне, в нас немає кепи:
У фантазіях змагались
Дві замріяні дурепи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913301
дата надходження 09.05.2021
дата закладки 09.05.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rNtjyE65ROQ[/youtube]
Пір`їнами… ледь землю притрусило. Алича, абрикоса, черешня, вишня - скидає білосніжний цвіт... Схилились небеса… Весна холодна… в бузку не стало сили, на День Перемоги розпуститись нині. Щоб, як завжди, кожен з нас зміг прийти на цвинтар з букетом пахучого бузку, тюльпанів, нарцисів.
. В цей Великий день - День Перемоги пом`янути тих, хто віддав своє життя за нашу волю. Велика Вітчизняна війна… Сьогодні, як і в цей день кожного року - ці слова на вустах. Війна ХХ століття… Ця біда… прийшла майже в кожну родину. І рана, ще ятрить, і часом, як хто нисипе солі, згадавши про тих, кого немає поряд з нами. А скільки їх, відчайдушних, сміливих, непереможних полягло за нас з вами, щоби ми народилися й мали спокій. Кожен другий нині в могилах, а кожен другий із живих був поранений. А скільки сиріт, скільки жінок стали вдовами, залишилося без підтримки?! Їх не злічити, як і не виміряти той біль, що зазнав наш народ. Вони герої, за кожен крок рідної землі билися до останньої краплі крові. Цей подвиг залишиться у віках і кожного разу зі сльозами на очах, згадаємо в поклоні перед обелісками, могилами тих, хто пішов у інший світ. Вічна слава загиблим! Хай не згасає пам`ять про героїв! Ми привітаємо з цим Великим святом - Днем Перемоги і схилимо голови перед живими, що є серед нас. На жаль, їх залишилось зовсім мало. Для них і нас цей день назавжди у серцях. Їм би жити в спокої, на жаль, знову в тривозі за країну. Адже вже сьомий рік Україна виборює свою незалежність. Полинно… гірко на душі і серце спокою немає. Бо знову діти й онуки йдуть на передову, на кордоні, захищаючи нас з вами. Страшні, часті звістки, про смерть воїнів ( синів і доньок), рвуть серця й душі матерів, дружин. І з острахом у майбуття, дивиться підліток. Та Україна, як квітуча калина, в мороз й холод вистоїть, як завжди. І залунає пісня солов`їна, прикрасять квіти Дніпровські береги! Бо ми народ нездоланний, непереможний! І гідні дати відсіч ворогу! Вчора - 8 травня, в День пам`яті примирення, йшов дощ. Упала не одна сльоза, за загиблими плакали небеса. Цей пам`ятний день - річниця капітуляції нацистської Німеччини, як символ перемоги над нацизмом.
Як хочеться в це вірити, що і в подальшому житті, нам вдасться це зберегти. Нині сонячний ранок… І чисте небо, вітає кожного з добрим ранком. Хай не згасає мрія, що прийде мир на Україну. Що втихомириться холодний, нестерпний вітер. Напевно, зірвані, розсипані пелюстки по землі, то, як сльози за загиблими на війні. В душах надія, розквітнуть яблуні і груші, бузок придасть білій красі відтінок спокою і віри в майбуття краще й мирне.
09.05 2021р.
***
Шановні друзі, читачі!
Щиро вітаю з Днем Перемоги!
В кожну оселю, в кожну світлину, зичу миру, щастя, здоров`я, спокою і достатку!
Єднання нам! І процвітання рідній Україні!
Я разом з Вами хочу сказати - ГЕРОЯМ СЛАВА! Вони завжди в наших серцях!
09.05 2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913257
дата надходження 09.05.2021
дата закладки 09.05.2021
Дозрілий промінь на світанні
Цілує роси осяйні.
Скажи, уперше чи востаннє
Вогнем спалахуєш в мені?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913137
дата надходження 08.05.2021
дата закладки 08.05.2021
из одноимённого сборника одностиший
991. НЕРАЗЛУЧИМЫ только пары с ЛУЧЕЗАРНЫМИ улыбками.
992. пока боя́тся наши ВЕНЕРОЛОГИ – лечить ЛЕГИОНЕРОВ…
993. от ШОРОХА постели – ты безумно ХОРОША!
994. солидное наследие оставлено МАХНОВЦАМИ – НАХИМОВЦАМ…
995. мы, как всегда, благодаря ВОССТАНИЯМ – СТАНОВИМСЯ отсталыми…
996. тот депутат лишь под ЧЕРНИГОВОМ всегда МНОГОРЕЧИВ!
997. средь этих детских ШАРФИКОВ – надёжно… спрятана ШИФРОВКА.
998. меж ХУТОРЯНАМИ скрывалась ХИТРОУМНАЯ селянка.
999. ТУШКИ уток к нам в рот попадают, а оттуда как ШУТКИ потом вылетают.
000. в начале было СЛОВО, а в конце – последний ВОЛОС…
.......................................................................
* ИГРА БУКВ * ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913061
дата надходження 07.05.2021
дата закладки 07.05.2021
Татову пілотку, пам"ятаю, мамо,
Зберегла її ти, мамочко, для нас,
Хоч вона злиняла на життєвім полі,
Нам була дарунком дуже довгий час...
Ще тоді, як тато, ішов воювати,
Ту пілотку якось залишив для нас...
Та війна забрала в нас і тата, й хату,
А ми ту пілотку берегли весь час...
Прийшла "похоронка" нам з війни на тата,
Плакала і мама, і бабуся, й ми,
А нам так хотілось, щоб вернувся тато,
Ми чекали довго, вже й після війни...
Ми в школі навчались, мріяли, чекали,
А час збігав стрімко, швидше від води...
Що його немає, ми вже зрозуміли,
Й почали шукати татові сліди...
З братом ми ходили від хати до хати,
До всіх, хто вернувся з тієї війни..
Нас приймали щиро - воїни крилаті,
Нічого про тата не знали вони..
А роки так стрімко уперед летіли,
Ми стали дорослі, сповнені жаги,
Та пошуки, звісно, ми не припинили,
І хоч небагато все ж дізнались ми...
Про те що наш тато, в званні лейтенанта,
Воював сміливо, дуже довгий час...
Та з бою важкого, вже аж за кордоном,
Живим не вернувся взод його назад...
Вже давно немає і мами, і брата,
Мені залишилось про них пам"ятать,
Хочеться і нині дізнатись про тата,
Допоки живу я, буду знов шукать...
Пілотка злиняла, а я постаріла,
Та мрії і думи у серці ятрять...
Живуть і донині, я їх не згубила,
Буду сліди тата, я й далі шукать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913033
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 06.05.2021
Цей світ розквітлого намиста,
В обіймах сонячних цвітінь,
Переливає голубінь,
Поглянь на небо — світле, чисте.
Вершки із медом ллє бариста —
Дзумлять, ласуючи, джмелі.
Піймай вібрацію землі —
Огорне радість промениста! 6/05/21
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913034
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 06.05.2021
Знову політ у чистім повітрі -
Сонячний зранку проміння засів.
В'ється легка, строката палітра -
Кучері з ніжності "квітів дощів".
Ось і рожеві, і золотисті,
Сині і білі, бузкові ... Краса!
Стебла зелені, глянцеве листя.
В нім загубилась блискуча роса.
Щедрості повінь - сад гіацинтів.
Барви яскраві, квіти духмяні.
Запахи линуть, запахи линуть...
Диво з Харлема - казка весняна.
(Світлина моїх гіацинтів. Гіацинт - переклад з грецьк. мови - "квітка дощів".)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912943
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 05.05.2021
Якось в барі зустрів Вова
Однокласника Миколу,
Зав’язалася розмова
Про дитинство й все навколо.
-Клас пишавсь тобою й школа,
Бо ти завжди добре вчився,
Радий я за тебе, Колю,
Що уже ти й оженився.
І дружина в тебе - диво:
Дві квартири й дачу має,
Толерантна і красива,
Ще й чотири мови знає.
Дуже гарна господиня:
Не стоїть це на заваді,
Що вона - політикиня ,
Засідає в міській раді.
В бізнесі порядок знає,
У роботі - ідеальна,
І спиртного не вживає,
Бо культурна і моральна.
Коля витріщивсь на Вову:
-Такі дані в тебе звідки?
І подумав, що це знову
Щось придумала сусідка.
Вова скочив, як пружина,
Засміявся на всю залу:
-Та сама ж твоя дружина
Оце все і розказала!
Зітхнув Коля чогось важко,
Проявив тут обережність:
Не сказав, що його Машка
Цьому - повна протилежність!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912885
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 05.05.2021
На заході в кип’яті плавиться сонце.
До вечора тягнеться клубами дим.
Збирається в хмари лляне волоконце,
Щоб ніч осінити дощем молодим.
У кульках рожевистих яблуні й вишні.
Мов дівчина в квітті, стоїть алича.
Заобрії, мрії, завчасно залиште,
Щоб тихо світитися в наших очах.
Як припнутий вітер на чистім роздоллі,
Що буйною гривою марно звійне,
Без мрій так життя — в зачарованім колі:
Рутинне, обмежене, затхле, тісне.
Малюй бригантини у небі, уяво,
Їм білі вітрила напнути спіши.
Повістин нові ось замислені глави…
Й снага дорікає: «Дерзай. Не гріши»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912819
дата надходження 04.05.2021
дата закладки 04.05.2021
Прикурює місяць сигару —
Дим хмарою в’ється довкруж —
Розвіює вітер чимдуж.
Зоринки з’явились від жару,
Іскряться у небі нічному —
Спалахують, падають вниз,
Сяйливий присів на карниз,
Замисливсь — прогнати як втому?
Чалапати довго до ранку,
Допоки у висі він — страж —
Хмарина взялась за масаж,
Обвила в густому серпанку.
Ожив, помолодшав, яскравий,
Мов скинув із себе тягар,
Піднявся ще вище від хмар,
У сонячній зникнув оправі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912776
дата надходження 03.05.2021
дата закладки 03.05.2021
***
"Я" в этом слове разоряет нас нередко,
С буквой "Г" – это имя мужское в Китае,
С "С" – разменная английская монетка,
Ну а с "А" – она легко пузырится и тает!
***
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885347
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912700
дата надходження 03.05.2021
дата закладки 03.05.2021
Вдосвіта бабуся Фенька
Від порогу і до тину
Відкидає сніг швиденько,
Щоб заїхала машина.
Молода сусідка Люся
З відром вийшла до криниці:
-Я оце на вас дивлюся,
Думаю, чи мені сниться?
Вчора звечора вмирали,
Заповіт доньці лишили,
А сьогодні рано встали,
Де взялися у вас сили?
-Та яка там в мене сила? –
Баба Фенька ледь не плаче,-
Так серденько прихопило,
Та ще й тиск невпинно скаче.
Відібрало праву ногу,
І болячка влізла в очі,
То швидку я допомогу
Викликала ще із ночі.
Кажуть, будуть за годину:
Щоб під’їхали до хати,
Поспішаю я, дитино,
Кучугури всі прибрати.
Може, скажуть, щоб лежала,
Поки з’явиться та сила,
То я в хаті вже прибрала
Й на день їсти наварила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912619
дата надходження 02.05.2021
дата закладки 02.05.2021
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 226 ***
я с хором пел, но лишь меня́ спросили:
«скажите честно: ВЫ ЛИ это ВЫЛИ?»
*** 227 ***
забыв про ГОЛОД, РАНЕЦ на плечо повесив,
шёл в школу ГОЛОДРАНЕЦ, бодр и весел.
*** 228 ***
— дадите, значит, вы, – ТЮЛЬ ПАНУ,
а его дамам дайте – по ТЮЛЬПАНУ.
*** 229 ***
полиция наша, бесспорно ПРАВА,
у пьяных «водил» забирая ПРАВА.
*** 230 ***
не брать о поздней ПОРЕ ШИЛА! –
на том моя жена и ПОРЕШИЛА…
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912338
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 29.04.2021
Задивлявся на Марисю
Чорнявий Микола,
Із сусідом поділився:
-Тремчу, як ніколи.
Закохався і журюся,
Що робить - не знаю…
Ще до неї притулюся –
Я надію маю.
Кажуть, що вона гаряча,
І з радості скаче,
З кавалерами активна,
Ніколи не плаче.
Сусід мовив: -Дівка - диво!
Що тобі сказати?
Того жару пощастило
І мені спізнати.
Багатьох отак зустріла,
Дісталося й куму:
Залицяльників нагріла
На пристойну суму.
Якщо в тебе зайві гроші,
Бува, завелися,
Вихід дуже є хороший –
Іди до Марисі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912345
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 29.04.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2021
из одноимённого сборника одностиший
981. не существует в СТАВРОПОЛЕ даже ВЕЛОСПОРТА!
982. а ЛИКВИДАТОРУ положен – лишь букет… РАДИКУЛИТОВ.
983. он разъелся на том ФУРАЖЕ, из ФУЖЕРА вино попивая…
984. я необычно МАРЦИПАННА иногда… моим НАПАРНИЦАМ приятно!
985. вот НАВЛЕКУ я на вас извержение, оставив место ВАЛЕНКУ в ВУЛКАНЕ!
986. не признают АКТИВНОСТИ интимной – лишь одни ОТСТАВНИКИ…
987. так это вы с ШАТЕ́НАМИ ШАМАНИТЕ ШАТАНИЕМ?!
988. на вид ты так ХРУСТАЛЬНА… ТРАХНУЛАСЬ – разбилась!
989. что мне не нравилось в ПАЛОМНИКЕ – крутил любовь он с ПЕЛИКАНОМ.
990. сейчас я НЕРАЗУМНАЯ такая… от того и ЗАРУМЯНЕНА вот так!
.......................................................................
* ИГРА БУКВ * ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912171
дата надходження 27.04.2021
дата закладки 27.04.2021
Експеримент пройшов невдалий,
Низький контроль безпеки.
Чорнобильські підвладні далі
У вибусі, мов в пеклі.
І дах реактора - руїна.
Ще вибух - враз пожежа.
Водою гасять люди...Спинять?
Горять графітні межі.
А викиди - радіаційні!
Південно-східний вітер
Поніс хмарину горесійну _
Забруднене повітря.
Зараження навкруг суцільне:
Радіаційність йоду
І цезій лиха, ковкий стронцій...
Людське життя в смертельних дозах.
...Пройшло уже чимало часу.
Помилка і провина,
А наслідки ЧАЕС ще плачуть,
Голосить Прип*ять й нині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912153
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 27.04.2021
Розпросторилось як! Відступив небокрай.
Заплелося в колосся квітневе проміння.
Розробляє регістри збадьорений гай,
І спливають вервечками їхні видіння:
Навкруги яскравіє м’яка акварель,
Зелен-трави вкривають пуантово роси,
З невідь-звідки з‘явився пташок-менестрель
Й про кохання баладу прослухати просить.
Мимоволі прощаємся з смутком: весна
Що є сил намагається втримати марку.
Он березам оприкріла голь-голизна
Й одягаються в пишні блискі маринарки.
На таку веремію глядить вишина,
Із зимівників кличе до лісу чугайстрів.
Меланхолія зникла сама, без вина,
Бо романтики час і нарцисовий настрій.
Маринарка ( модне слово) - піджак або жіночий жакетик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912136
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 26.04.2021
-В мене виманили кошти,-
Казав Ян дружині Люсі
(Він ходив на ,,Нову пошту’’
І з посилкою вернувся).
-Правда на моєму боці!
Всі нас хочуть обдурити:
Шахраї на кожнім кроці,
Як же далі в світі жити?
Я замовив тобі туфлі,
Ті, що так давно хотіла,
Сукню, сумочку, два кухлі
З силуетом твого тіла.
А вони прислали карти,
Човен надувний, як в Мілки,
Спінінг, шампури - не жарти,
І пів ящика горілки.
Скаржитись? Думки хороші,
Але правди не добитись:
На суди підуть всі гроші -
То вже краще з цим змиритись.
В Інтернеті замовляю
Що захочеш: те, чи інше…
Тільки там - застерігаю,
Шахраїв удвічі більше.
Он замовив кум Микола
Шубу для своєї Грети,
А отримав кока-колу,
Новий скутер, сигарети.
Я - мужчина, мені легше
Цю неправду подолати,
Буду скрізь від негативів
Я тебе оберігати.
То я думаю, кохана,
Щоб тебе не травмувати
І не вскочити в обмани,
Краще буде - почекати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911962
дата надходження 25.04.2021
дата закладки 25.04.2021
Мій Ангеле, підстав мені крило,
Коли спіткнусь, чи покидають сили,
Нехай мене обнімуть твої крила,
І серце переповниться теплом.
На всіх дорогах завжди поруч будь,
Щоб впевнена була, не зникла віра,
Охороняй від злих людей і звіра,
З дороги правди не дозволь звернуть.
Духовних сил від Господа подай,
Що я без Вас обох у цьому світі?,
Лише три слова у моїй молитві:
Спаси! Охорони! Не покидай!
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911904
дата надходження 24.04.2021
дата закладки 24.04.2021
Самотнім
Венера купається в річці,
На срібній катається хвилі.
Блукають цілунки по щічці,
Котрі шле їй вечір щохвилі.
Відводять віконниці зорі—
Скоріш до води вмити лиця.
Тумани виходять із зворів
На диво таке подивиться.
Поблідла від сорому зірка
Й втекла знов у верхні світлиці.
Чиясь десь заскиглила хвіртка,
Тінь в сукні пішла до вербиці…
Замріяно-сумно Венері,
Бо весело паннам, не зірці.
Покинути б дальні етери,
Щоб тут, між людьми, на вечірці,
Розважитись танцями вволю,
Почути бентежне «єдина»,
Самій закохатися в долю,
Як грецька чи римська богиня.
Венера нудьгу ллє до ранку
На постіль заобрійну сонця,
А потім за сірим серпанком
Засне в галактичній долоньці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911855
дата надходження 23.04.2021
дата закладки 23.04.2021
Зробити крок занадто важко в житті,
Коли знаходишся, ти ще в суцвітті,
Де забагато квітів уже рудих,
І заважають тобі зробить подих.
А чи спаплюжені вони вже вітром,
А чи занадто зігрівались теплом,
Й самі, невІдомо тому сусідству,
Зненацька линуть мов у гнилу паству.
Й напевно здатні відкрити пелюстки,
Швидше це все зробили би залюбки,
Вже зруйнували, ті свої надії,
І непомітно загубились мрії.
Бо поєднався з рудою шушваллю,
І згодом сам, ти стаєш з нею гниллю,
О, цвіт жіночий ти, чи чоловічий,
Щоби не став, такий же злий, їдючий.
Не грайся з вітром, не принесе добра,
Не обіймайся з рудим, бо він тепла,
Тобі подарить занадто багато,
Що тоді згодом, це не стане святом.
Ти вже, на жаль, поступово рудієш,
І з часом дуже про це пожалієш,
Та тобі важко, вирватись з обіймів,
На певний час, ти мов занімів зовсім.
Доки не пізно, піднатуж всі сили,
Хоч і здається світ уже не милий,
На зло всім тим, хто загине в спокусі,
Спроможним будь, втекти у цьому русі.
Ти пелюсткИ ніжні розправ сміливо,
І заживи, як всі квіти щасливо,
Ми на землі, мов посаджені квіти,
Щоб всього в міру, мати і радіти.
Змогли навчитися по стежці життя,
Щоб геть позбутись гнилого сповиття,
Продовжить рід батьківського суцвіття,
Щоби зростало мужнім покоління!
22.04.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911793
дата надходження 23.04.2021
дата закладки 23.04.2021
Срібний міст через річку кинув місяць ясни́й,
вивів зірочок в небо… не впильнуєш цей рій.
Колискову ласкаву вже співає одна,
для закоханих інша ніжні шепче слова.
Ген купаються в морі золотаві зірки
і на хвилях гойдатись тихо вміють вони.
Срібне світло над полем розсівають ясні,
і проміння вплітають у дівочі пісні.
І стихають над садом, де малі солов’ї
розсипають перлини – дзвінкі трелі свої.
Осявають дороги, щоб ясніше в путі,
сріблом стелять стежини, щоб світліше іти.
Світять кожному зорі… добрі всі їх діла,
у прозорому світлі розсівається мла.
І сумні, і веселі зорі бачать тут дні.
А як втішити хочуть - то летять до землі.
Срібний міст через річку кинув місяць ясний.
вивів зірочок в небо… не впильнуєш цей рій.
Колискову ласкаву вже співає одна,
для закоханих інша ніжні шепче слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911678
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 22.04.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2021
Щоб відчули діти свято,
Естетично розвивались,
У музеї експонати
На стіні всі роздивлялись.
Вихователька сказала:
-Треба тихо тут ходити,
І оця чудова зала
Буде з вами говорити.
Гляньте всі на цю картину
(Правда, тут сюжет поганий):
Іван Грозний убив сина,
Бо був дуже неслухняний.
Подивіться всі уважно,
Не дратуйте тата свого:
Поведінка легковажна
Приведе вас до такого.
Ось на камені Альонка
Плаче, аж тремтять повіки,
Не послухавсь її Ваня –
Залишивсь козлом навіки.
А он дівчинка на кулі,
Куди вилізла, зараза?
Доплигається дівуля,
Що впаде і скрутить в’язи.
А це хлопчик: він ніколи
Не сідає за уроки,
Знову приніс двійку з школи,
Завдає усім мороки.
І не стидно хулігану,
Перейматись йому нащо?
До інфаркту довів маму…
І живе ж таке ледащо!
Далі - дівчинка скупенька,
Персики он розкотились…
Егоїстка, сама жерла
І ні з ким не поділилась.
А тепер зверніть увагу
На скульптуру ту, що скраю:
Це - Венерочка Мілоська
Тут у нас відпочиває.
Хто не буде мити руки,
Схоче гризти нігті тихо,
Той зазнає горя й муки,
Буде й з вами таке лихо.
Хто без броду лізе в воду –
Всі малята добре знають:
Хто робити буде шкоду –
Тому руки відрубають.
Мова ллється тиха, срібна
(Он як всі принишкли діти),
Все цікаве і потрібне
Вкласти в душу треба вміти.
Виховний процес у плані
Треба гарно розписати:
Цю екскурсію ще довго
Будуть діти пам’ятати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911548
дата надходження 20.04.2021
дата закладки 20.04.2021
Закат солнца уплыл в горизонтный сон
Стали тише слова и лица покрылись тенью
Понедельник сказал Воскресенью: «Выйди-ка вон»
Понедельник манил вдохновеньем и обновленьем
Но я знаю, что Понедельник лишь лжец. Так было из веков испокон.
С черной ночью наедине я остался один
И компания эта мне вовсе не чужда, напротив --
Мне приятна ее тишина, ее мелатонин
Ее звезд мириады, из которых я знаю несколько сотен
В тени благодушия ночи всегда становлюсь беззаботен
И становится облаком мягким подо мной дерматин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911420
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 19.04.2021
Бегу к окну, проснувшись поутру,
Мне б мило, мило солнцу улыбнуться.
Да только часто в пустоту смотрю,
А там печаль с тоскою к сердцу жмутся.
А помню, были долго времена,
Когда дрожала флейта благозвучно.
Там жизнь от музыки, цветов полна
И так казалось было все созвучно.
Но вот однажды за цветком пришла,
А вместо роз там завывает ветер...
Заноза больно моё сердце жгла
И не играла музыка на флейте.
Мелодия была всегда со мной,
Мир облаков иллюзией казался.
Шальной разрушил все одной рукой,
В своей любви он дружбе сознавался.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905091
дата надходження 17.02.2021
дата закладки 19.04.2021
... а, може, і нас нема,
а, може, усе наснилось?
і, може, просто - зима,
й ми у зимі заблудились?
а, може, є ти і я -
чужі, може, ледь знайомі,
твоє чи моє ім'я -
трикрапки, тире і коми
а,може б, і ми були,
без примусу, без "навіщо?"
і, може б, сади цвіли,
та не хрустіло би ріща?
а, може б, і я був Тим
і ти би була Тією,
ковтали би разом дим,
й пливли би за течією,
а,може б, зовсім не "за",
а,навпаки би - "супроти",
стікала б в сльозу сльоза,
та ти би була не проти,
і, може, не вив би пес,
і, може, були б скрижалі,
і вітром несло із плес
подалі кудись, подалі,
і нам все одно було б
до того, чи десь погоже,
чи віхолою мело...
аби ж не трикляте "може"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821696
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 18.04.2021
А він іще щось шепотів про шанс,
Аби душі тендітної торкнутись.
Ні, ні, закінчений старий сеанс,
Не дружать сонце й темінь каламуті.
А він іще щось говорив про шанс.
Про те, що їх обох колись єднало.
Від*їхав тих стосунків диліжанс.
Було достатньо. Чи йому замало?
А він іще затьмарено кричав,
Забувши, де провів німі півроку.
Прозоро все. Не треба зайвих чар.
Її страждань не зрозумів він ... рокіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911101
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 15.04.2021
Пітьма-комірниця вночі
Знайшла у тумані ключі,
Відкрила край неба ворота —
Посипалась зір позолота,
Коли цілувались вони.
А сонце, в обіймах весни,
Пішло помирати, як зайве,
Щоб місяць мав право на сяйво,
Світанком повернеться знов.
В жертовності — справжня любов.
Повчитись би нам у природи,
І зникнуть тоді перешкоди.
Людино, і ти ж бо світи,
Дай іншим іти до мети!
Уміймо ж ділити наш простір,
Ми тут — тимчасовості гості. 14/03/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911102
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 15.04.2021
Що не день дивуватимеш образом?
Все одно в крутаниці — повір.
Сніговиць розбудила ти кобзою—
Тож спустились з невидимих гір.
Аж асфальтом підстрибує вулиця,
Залоскочена танцями лап.
А бруньки, наче діточки, куляться,
І зреше́тився в зав’язі драп.
Сум якою вимірюєш міркою,
Чи байду́же, що втрачений час?
На додаток журбою прогірклою
Тебе гостить мороз-ловелас…
Кожен з нас шлях закінчить мандрівкою,
До кінця відспівавши свій глас.
Ввись здіймемось незгасною зіркою—
Чим ти, весно, відійдеш від нас?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911098
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 15.04.2021
Я дякую, Небо, за те, що ти є,
За простір, що втримує нас у цім світі,
За світлу Зорю — кожен ранок встає,
Розмай, що втішає весною у цвіті!
За гори, долини, моря і поля,
За хмари, які порятують у спеку,
Підживиться ними і наше земля —
В туманних дощах відведе небезпеку.
І за міжсезоння, й чотири пори,
Які розважають красою у році.
Ви дивитись пильно на мене згори,
Я ж — крапля маленька на Вашій долоньці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911034
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 15.04.2021
Із салону прийшла Віка
(На стегні тату зробила),
Щебетала чоловіку:
-В цьому - магія і сила.
Цей початок дуже вдалий:
Далі буде лоб, сідниці,
Спину розпишу, як в Алли
(Є така в нас молодиця).
Потім в мене в перспективі
Пірсинг - де вже тільки можна,
Буду перша в колективі
(З заздрощів хай лусне кожна)!
Ботокс зробить свою справу:
Губи збільшаться удвічі,
Груди будуть теж на славу,
Готуй гроші, чоловіче.
Та найбільша насолода –
Це масаж зміїний буде:
Він цілющий, завжди в моді,
Розслабляє шию, груди.
В чоловіка - шок і драма:
-Як же мені далі жити?
Це вже їде твоя мама,
Щоб оцей масаж робити?
Щоб це лихо обминути -
Буду працювать в дві зміни,
Можеш всякі штучки гнути –
Тільки не масаж зміїний!
Хочу я пожити в мирі.
Ще колись мене вчив тато:
-Дві змії в одній квартирі –
Це занадто вже багато!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911057
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 15.04.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2021
У неї одягу три шафи,
Нарощені, як модно, вії.
У нього джинси і светр з лахів,
І про кросівки нові мріє.
Вона прискіплива, мов муха,-
Дістала рідних і знайомих.
Він двічі на день чистить вуха,
Та в голову все ж лізе втома.
Ще й пофарбована невдало:
Рудими плямами волосся.
Завжди тримається зухвало.
Що обіцяла – не збулося.
Він ладен вже іти на світло
У неприйдешність, що в тунелі.
Вона і в сон його проникла,
І глухо зачинила двері.
Він знає, що вона навіки,
Ніде не дітися від неї,
КрадЕ ночами мандаринки
І про свободу часом мріє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910950
дата надходження 14.04.2021
дата закладки 14.04.2021
Жовтий підбіл на горбочку
Оксамитову сорочку
Одягнув собі на груди,
Домальовує етюди.
Де розлогі, довгі балки,
Надпивають синь фіалки
Із небесної піали.
В них — весільні ритуали.
Світлі очі незабудок
Розгубили в росах смуток —
Голубінь іде до личка
І смарагдова травичка.
Мов ромашки білосніжні,
Анемони в лісі, ніжні,
В листі палому — прикраси,
Споглядати кожен ласий.
А медунки кольорові
Пахнуть медом у діброві —
Напувають комашину,
Звеселять в душі людину.
Золотесенькі кульбабки
Намочили в росах лапки,
Задивились на проміння
І розсипали насіння.
Освіживсь дощем барвінок —
Увібрався у відтінок
Солов’їного садочка,
З квіточок заплів віночка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910867
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021
Присіло сонце, наче на ослінчик,
Останні промені лягли до землі,
Радо впіймала, я один промінчик,
І на душі, стало так тепло мені.
Відблиск приліг,, золотий до берізки,
І вона теж, жада ніжних цілунків,
Ледь колихала вичесані кіски,
Адже чекала весняних дарунків.
Мене вітрець, обіймає за плечі,
І прохолода освіжа обличчя,
Як не помітиш, підкрадався вечір,
Хай би Бог дав, усім благополуччя.
І так раптово, ніби мене почув,
Заспівав шпак, витьохкує на вишні,
Чарівний спів, стрімких, далеких відлунь,
Усі сумління, розвіяв нарешті.
Яка всім радість, бачити земну красу,
Золотий обрій- вінок при землиці,
І я втішаюсь, з собою понесу,
По цій дорозі, іще йтиму нині.
Надії, мрії, як скарби в суцвітті,
Я приховаю у теплих долонях,
Ще пізнаватиму щасливі миті,
Хоч сивина, уже давно на скронях,
Зберу ромашок, волошок у житі,
Поклонюсь Богу, за життя на світі.
10.04.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910706
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 11.04.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2021
- Бері́зонька моя, подру́жка мила,
Скажи́ мені, чому́ ти зажури́лась ?
Чи сонце я́сне те́бе не плека́є ?
Чи вітер буйний коси розплітає ?
Чи, може, лютий дикий буреві́й
Студе́ним по́дихом, в гаю, повіяв ?
Чому́ ти в смутку го́лову схили́ла,
І віти в воду, су́мно, опустила ?
Берізка тихо плаче і стена́є,
І ли́ше ше́лест листя долинає :
- І сонечко голу́бить, пригріває,
І вітер, ніжний, пестить, обвіває,
А злий, шалений, лютий буреві́й,
В суворий край, давним-давно, пові́яв ...
Та не діжда́лась я, свої́х дзвінки́х,
Пташо́к співу́чих - ви́вільг золотих*...
Ясно́ї те́плої години, восени́,
В блакитне небо зли́нули вони,
Над гаєм, довго й сумно, покружля́ли,
З гнізде́чком милим, щемно попроща́лись,
А по́тім - в добру зграю, міцно зби́лись,
І в ви́рій, в край далекий, полетіли ...
В таку тяжку́ю пу́ть - шукати лі́та !
В безкра́йню даль, на сам краєчок світу!
Та, дні зимові, вже давно минули,
Спішать додому, з вирію, птахи ...
Шпаки, в шпаківні, рано повернулись !
Лелеки, важно, всілись на дахи !
Нема, в моїм гнізде́чку, тільки їх ...
Моїх співочих пта́шок, дороги́х !
Куди ж, дробиночки, могли подітись ?
Згубившись десь, блука́ють в бі́лім світі ?
А може, хижий яструб, їх дістав ?!
Чи ра́птом, шви́дкий со́кіл наздогнав ?!
А може, зна́гла, втра́пили у сі́ті ?
Й на стіл, давно, попали, в ресторани,
Й замо́рські, підлі, до́вбані, гурма́ни,
Під шардоне́, їх за́раз, дегусту́ють ? !
А може, в пишній клітці, десь ночують ?
Чи то́ - скорі́ш, додому, прилетіли
Й води́ці мертвої, в своїх полях попи́ли ?!
Бо наші, вкра́їнські, тупі, дебіли,
Цари́ну, ядом, геть усю обли́ли !
Он, скільки, сі́рих журавлі́в згуби́ли !
Весна, нара́з, буя́є пишним квітом,
Гніздо, поро́жнє, сти́не в білих ві́тах.
Журбо́ю, ту́гою і горем оповита,
Берізка плаче, кви́лить, як по дітях...
* вивільга золота - "https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%
D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0_
%D0%B7%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%B0"
( рус. иволга золотая )
Фото - " https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/t
humb/9/92/Oriolus_auratus_ahisgett1.jpg/800px-
Oriolus_auratus_ahisgett1.jpg"
09.04.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910610
дата надходження 10.04.2021
дата закладки 10.04.2021
-Урок буде пізнавальний,-
Каже вчитель. – Всі ви модні.
Ми про цінності моральні
Поговоримо сьогодні:
Про характер, волю, вчинок,
Участь в спорті, у змаганнях…
Вибрати театр, чи шинок?
Працю, чи ледарювання?
Знаменитий в когось предок,
Ще герої є книжкові,
В кожного своє є кредо,
Всякі дії пошукові:
Безкорисливо дружити,
Людям всім допомагати,
Від душі добро робити –
І від цього щастя мати.
-Ми із татом,- каже Коля,-
Розв’язали цю задачу:
Краще дати всім навколо,
Ніж отримувати здачу.
-Оце вірно! – зрадів вчитель,-
Це поступок благородний.
А хто тато твій, Миколко?
Тут не скажеш - старомодний.
-Він боксер, усім тут ясно,
Цю мораль чудово знає:
Роздає він всім прекрасно
І від цього радість має!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910607
дата надходження 10.04.2021
дата закладки 10.04.2021
Нас ніч цілувала у губи,
Вкривала розсіяна мла,
І щирився місяць беззубий,
Прилип до холодного скла.
Удвох танцювали в уявах,
В розніженім лоні світил,
Бентежилось небо в загравах,
І сипався зоряний пил,
Притрушував сріблом алею —
Доріжка пливла осяйна.
А ми милувались землею —
Яка ж бо красива вона! 8/03/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910576
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 09.04.2021
Козацьке щастя - Запорізька Січ,
Славутича безмежні бистрі води.
І гетьмана, вождя до бою клич
Для захисту і волі, і народу.
Козацьке щастя - зброя у руках:
Пістолі, шаблі гострі і рушниці.
Гармати так потрібні на шляхах,
Ножі, кинджали, довгі гаківниці.
Козацьке щастя - чайки і байдак,
Меткі гранати, арбалети, списи...
Щоб не ступив на землю злий чужак,
Сідлали дужих коней, мчали риссю.
Лиш в перемозі - щастя козаків,
У відступі й поразці яничарів.
І скільки б не минуло ще віків,
Козацький дух не знищити хозарам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910533
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 09.04.2021
«Les moulins de mon coeur»
(переклад французської версії
«The Windmills of Your Mind» саундтреку
з кінофільму «Афера Томаса Крауна», 1968)
[color="#0c0921"][b]Як пожбурене каміння
В світ буремного струмка
Розірвало хвиль склепіння,
Мов невидима рука,
Як мереживо, що Місяць
Заплітає між зірок,
Як Сатурна дивні кільця,
Що виконують танок,
Як квіт соняшника зріє
Кожний рік і в певний час -
Так мандрує моя мрія
Із надією про нас.
Ти одним ім’ям своїм
Крутиш серця мого млин
Як малюк заводить дзигу,
Схожу на веретено,
Чи слова, що лягли в книгу,
Наче іній на вікно,
Як та чайка, що кружляє
Хвилям всім наперекір,
Як північний вітер грає,
Мов трембіта поміж гір,
Як хурделиця вирує,
Наче то останній час -
Так мандрує моя мрія
Із надією про нас.
Ти одним ім’ям своїм
Крутиш серця мого млин.
Літо плине - час зізнання,
На вустах твоїх журба.
В небі осені зітхання
І пташиних крил юрба.
На піску сліди останні
Хвиля змила в небуття.
Я самотній у кав’ярні,
І немає вороття.
Дощем небо плаче-крає,
Краплі брязкальцями б’ють,
Наче пісня, що вмирає,
І цих слів не повернуть.
Лист багряний ще палає,
Сумні думи навива.
Моє серце пам’ятає
Цвіт волосся, як жнива.
Як пожбурене каміння
В світ буремного струмка
Розірвало хвиль склепіння,
Мов невидима рука.
…Вітер дме знов навмання…
Тільки ти ім’ям своїм
Крутиш серця мого млин.[/b][/color]
20/05/2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910546
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 09.04.2021
Півні марно кричать:
Зорі в темряві сплять.
Місяць чухає гостру борідку.
З-поміж хижих примар
Оком світить ліхтар,
Чимось схожий на квітку нагідку.
Хоч терпи, хоч ячи—
Все навколо мовчить.
Тисне з двору арсенове небо.
Хто ж мій сон налякав?
Може, сам заблукав,
А чи йти не бачить потреби?
Вже не ніч, ще не день —
Час прозрінь й одкровень…
Бачу: морок ворушиться тихо.
Свій покинувши схрон,
Серед сплячих ворон
Хвацький танець гарцює безвихідь.
Втретє півні кричать,
З ночі знято печать.
Білий голуб клює сни зі шпанок.
Де гірчавий полин,
Обрій маками сплив.
Врешті-решт… мандариновий ранок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910465
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 09.04.2021
Шовковий легіт зачепив крилатих,
Віддав їм ноти для нових пісень,
Щоб лунко завеснів новітній день,
Прийшло на землю мелодійне свято.
Із коконів листочки, ненароком,
Вискакують липучками на світ,
Вуста магнолій розпустили цвіт —
Впиваються, пахкі, ранковим соком.
Очей небесних сонячні софіти
Вихлюпують розніжене тепло
На вкрите росами землі чоло,
Співає серце — тішать перші квіти. 8/04/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910454
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 08.04.2021
словом потрібно рвати на шмаття
перше, мов пролісок, може зійти
знаю, рубають, деруть, колошматять
слово — не інші, слово — це ти.
ніжне, як вітер у дідових вишнях
пирсне червоним на щоки й чоло
в очі дивись: Україна — не смішно
слово — дитя, що у муках зросло
кров запульсує у змучених жилах
"це не підґрунтя, це зради туман!"
йди і скажи це солдатам в могилах!..
мова — одна: тут пропав або пан.
"це не на часі; хай потім, опíсля..."
в кожного вибір, чесність і біль
слово не терпить ні року, ні триста
слово конає на дні божевіль!..
наче в утробі, де тéпло і спокій
нація носить свідомо цей код
досить чекати умовних пророків!
Слово — це ти, сотні "ти" — є народ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910366
дата надходження 07.04.2021
дата закладки 08.04.2021
Невже втрачаєш хист до ворожби, зозуле,
чи співчуваєш? Щось та й напророч…
Мов дика ружа запилюжена—минуле.
Бува, до нього доторкнуся хоч-не-хоч.
І навесні кульбаба розцяцькує пагорб
не сотнями, а тисячами жовтих сонць,
у вишині шукатиме лелека пари,
охриплий джміль потягне грітись до осонь.
А потім радість колихатимуть жоржини
довкола біло-голубих хатинок-скринь.
Між споришів, ожин зав’юняться стежини,
у далеч побіжать стрічати синю синь.
Вздовж вулиці постануть явори у рюшах.
Садки оглянуть і куценькі городи.
Нам, дітям, з-за межі стара сусідська груша
під призьбу нищечком підкидує плоди…
Це так давно було, що й роки посивіли.
У дверях перержавів не один замок.
Ні, ті оселі не котеджі і не вілли—
Та лиходіїв вже не стримає кілок…
Мов дика ружа запилюжена—минуле.
Життя, немовби тінь від вітру, промайнуло.
У 60-70рр. у селі хату господарі знадвору не замикали,
а просто спирали на одвірок кілок як знак того, що вдома нікого немає
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910264
дата надходження 07.04.2021
дата закладки 07.04.2021
Квітнева втіха - променів палкий каскад,
Що гріє, вигріває вогку землю.
І непомітно молодіє тихий сад,
З бруньок ледь виглядає цнота-зелень.
Квітнева втіха - сірий блиск очей верби
У лоскотах розніженого вітру,
А в первоцвітах жовтих бавляться горби
І лісові поляни дружно квітнуть.
Небес корсетка вже розв*язує шнурки.
Раптово дощ на втіху барабанить.
І комашні потік втікає у шпарки.
Зливаються краплини у канкані.
Втішається завзятий теплий водолій,
І оживляє пустки малахітом.
Весною хочеться й тобі душевних слів,
Щоб серце квітло веселковим цвітом.
(Водолій - давня назва квітня)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910227
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 06.04.2021
Де море вколисує скелі,
В ландшафтах хлюпоче вода,
Русалка на ймення Сунелі
Жила у Кита, молода.
Рухлива, весела, красива —
Сміялась у царстві рибин,
Волосся хвилясте, як злива,
А очі — то спалах вуглин.
Їй зорі були за прикраси,
А місяць — нічний оберіг.
Усі парубки були ласі
Пірнути до схованих ніг.
На камені, в сонячні миті,
Проміннячком гралась, в приплив
Рибалці потрапила в сіті…
Він душу її зворушив.
Злились почуттів акварелі,
Щезало закляття Кита,
З’явилися ноги в Сунелі,
Не стало вже більше хвоста.
Правдива любов — феєрична,
Як вічний вогонь, не згаса…
Вона — неповторна, магічна,
Бо творить в житті чудеса! 5/04/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910172
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 06.04.2021
У кафе в обідню пору
Дві суперниці зустрілись,
Із презирством і єхидством
Одна одну обдивились.
-Софочко,- вколола Міла,-
Не впізнала твого тіла,
Ти так різко споганіла,
Бо страшенно розтовстіла.
-Що ти, Міло, я вже в нормі,
Скинула потрібну масу,
Повернутись в гарну форму
Зовсім мало треба часу.
За два місяці до цього
Зайві кілограми мала,
На корову була схожа,
Як ти зараз - виглядала.
Як тебе я розумію,
А підтримати не можу,
Важко на душі, коли ти
На свиню поросну схожа.
Десь півроку, мабуть, треба
Доганяти кожну фуру,
Тоді тіло, що у тебе,
Буде схоже на фігуру.
Широко відкривши очі,
Слухала це все Людмила
(Ще ця відьма щось наврочить),
І так мило процідила:
-Зараз наш коханий Вася,
Відчайдушний парубійко,
Вже до мене перебрався.
Цьомаю. Бувай, Софійко!
Враз прощання обірвалось:
Біля них проходить Вася,
З ним блондинка довгонога –
А ця видра де взялася?
Спільний кавалер всміхнувся:
-Познайомтеся: Світлана.
Тільки-що ми розписались
І йдемо до ресторану!
Вже не стали Міла й Софа
Одна одну проклинати,
Подались в кафе, як сестри
Своє горе заливати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910130
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 05.04.2021
надвечір'я видихає веснами
зачепивсь об сонце небокрай
десь вітри вітаються з березами
забігай, вируй, панянко, грай!
повноводдя винесе до берега
ті, зневіри сповнені, човни
ця весна розбудить всяке дерево
головне — в собі її збагни
морозьвý повимітає мітлами
трáви обійме своїм теплом
у серцях зросте думками світлими
стане обнадійливим крилом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909876
дата надходження 03.04.2021
дата закладки 03.04.2021
Я так твої любила тихі кроки,
Хоч серце юне стукало частіше.
А у саду блищали ніжні роси,
І неба голубінь була чистіша.
Я так твої любила тихі кроки
Під парасолем місяця чи сонця,
І насолода цитувала строфи.
Я прислухалась в тиші: чи не сон це?
Здалось одного разу: ані звуку,
Я все ж твої любила тихі кроки.
Троянд квітучих доторкались руки,
Пелюстками стелились сиві роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909865
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 02.04.2021
Апрель бросает взгляд лучистый,
На почки спящие ветвей.
Лиловый крокус бархатистый,
Цветет вдоль узеньких аллей.
И листья сочные тюльпанов,
Ласкает солнышко тепло.
Нарциссы тоненького стана,
Примерно с дюжину число.
Застенчиво танцуют с ветром,
Под трели звонкие скворцов.
И день за днем по миллиметру,
Растёт налившийся бутон.
Пройдусь аллеями по саду
И улыбнусь своим цветам.
Они души моей услада,
Любовь бросаю к их ногам.
Коснусь заботливо руками,
Как деток нежно обниму.
О если б вы, друзья, все знали,
Как верно каждому служу.
Меняет дом наряды часто,
Он восемь месяцев в цвету.
В любую пору он прекрасен,
Души не чаю я в саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909815
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 02.04.2021
Виражав Микола Ніні
Невдоволення на кухні,
Був сердитий зранку нині,
Заглядав в миски і кухлі:
-Різні є в людей потреби,
І стосунки є хороші,
Лиш одне на думці в тебе:
Тільки гроші, гроші, гроші!
Невже жінці не цікаво
Скрізь навколо подивитись:
Чи наліво, чи направо,
Щоб на щось переключитись?
-Це брехня,- сказала Нінка,-
Я красива, як та пава,
Все шукаю, як та бджілка,
Бо допитлива й цікава.
Капітал в нас світом править.
Гроші - це не все, що треба:
Інше, що мене цікавить –
Де лежать вони у тебе?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909814
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 02.04.2021
Насті Нікітіній присвячую
Потомлений місяць під ранок скорився –
Завис в верховітті надгризеним сиром.
І гомін у полі увись покотився
Дзвенячим пташиним нескореним виром.
Вдихаю на повну п’янкого повітря,
Милуюся шалом квітневої млості.
Літаю, мов голуб, купаюся в світлі
Старого, як Всесвіт, величного сонця.
І все це безмежжя в собі уміщаю,
Захоплююсь величчю Божого світла.
Я небо усеньке, мов книгу, читаю,
І хочеться жити! Так хочеться жити!
Лариса Журенкова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723433
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 02.04.2021
Ветер зол. Палатки лопот
Рвёт усталость тишины.
Грома отдалённый рокот,
Плач совы и стон сосны ...
Тучи ниже. В свете молний
Тени чудные видны
Воздух влагой преисполнен,
Образы во тьме смутны ...
Разверзлись хляби. Божий мир
Дождя закрыла пелена.
И мнится мне, что вдоль и вширь,
Земля водой повержена !
Костер погас. В палатке сыро.
Тело пробивает дрожь...
И ждешь, от сотворенья мира,
Когда закончится сей дождь ?!
Но слышно - дождь перестает ?!
Как будто землю всю умыло...
И вскоре солнышко взойдет ...
1977 - 19.09.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897498
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 01.04.2021
- Дідусю, чому, коли змішати різні фарби, усі разом вони стають сірими?
- Бо це колір землі.
- А як із сірого відокремити інші кольори?
- Запитай у квітів.
- Хіба вони знають? Де у них пам»ять?
- В насінні.
- І як її відкрити? Певно ж, є пароль доступу.
- Можливо. Але людині краще його не знати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909769
дата надходження 01.04.2021
дата закладки 01.04.2021
Занурилась у глибину душі
Шляхи пізнати невідомі,
Злітають крила невагомі,
Вкривають дивним плетивом вірші.
З полону хочу вибратись мерщій —
Там потопаю, виринаю —
Немає ні кінця, ні краю,
Відчула в ній енергії рушій! 26/03/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909664
дата надходження 31.03.2021
дата закладки 31.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2021
У жіночім колективі
Ішли збори вже годину:
Засудили поведінку
Програміста Валентина.
Мало того, що п’яниця,
Іще гірші є моменти:
Бігає по молодицях
І не платить аліменти.
Валентин заграв словами:
-Розкажу все по порядку:
Ось стою я перед вами,
Як зацьковане звірятко.
Від народження навчили
Міцно втримувати груди,
Тоді пляшечку встромили
Мені в ротик рідні люди.
Дуже муляли сідниці,
Став на ноги вже спинатись –
То за мамину спідницю
Намагався я триматись.
Не дивуйтесь, молодички,
Що та пляшка мені мила:
Всі оці погані звички
Саме мама прищепила.
Тож закінчуйте це дійство,
Тут немає зла, чи свинства,
Блуд, пияцтво і бабійство
Вироблялося з дитинства!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909504
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 31.03.2021
На чисте тло весна кладе шовками візерунки.
Із нею заграє снігами вихор-скоморох.
Ти ж, дубе-нелиню, стоїш в торішніх обладунках,
Немов якийсь шляхетний лицар або ж премудрий волхв.
Бувалець древній, а не втратив анітрохи лоску.
Ще як блистить морозами натерта взимку мідь!
Нехай в холодну землю ви́крапне м’яку́шем-воском,
Та знов заграє в м’язах життєпрагна дужа міць.
Спитала би, з яких підземних течій п’єш наснагу,
Та знаю: навіть не кивнеш моїм словам услід.
А може, скажеш, що над нами маєш перевагу,
Бо тут, в діброві, весь твій мускулястий родовід.
Отут твої немолоді сини й дорослі внуки.
Зросли праправнуки чубаті —всі богатирі.
Старого діда слухають премудрої науки—
Їм байдуже, який людьми керує зараз вік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909466
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 31.03.2021
Там, де сонце, як ліхтар,
Виглядає вище хмар —
Гірко плаче слоник Тогу,
Бо малесенький комар
Укусив його за ногу.
«Не товариш ти мені,
То ж пищи собі в багні,» —
Тогу рюмсав у напрузі, —
«По своїй величині
Вибирай для себе друзів.» 27/03/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909463
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2021
Стекли бурульки карамеллю,
Посіяв цукром слів і фраз мені,
А слайди березня пастеллю.
І ми удвох у повені весни.
У мерехкому ластовинні
Під кипарисом - карнавал зіниць.
І обіймались наші тіні,
І почуттів єдналась тепла міць.
Напій весни - десерт солодкий.
Вершки хмарин пливуть у небесах.
Сердець розкриті ніжні коди.
Любові розпустилася краса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909319
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 28.03.2021
мов приманка на хвилях
безпорадний і голий
океан навколо
океан навколо!
ти забув як вдихнути
й що плавець відмінний
водяна лавина
водяна лавина!
перехлюпує й губить
роззявляє пащу
не питаєш нащо?
не питаєш нащо!
коли очі змикаєш
просто будь собою
не борись з юрбою
не борись з юрбою!
починати спочатку
це як власне море
хто у нім актори?
хто у нім? актори.
недописаний зошит
бо сюжет горбатий
особисте свято
особисте. свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909191
дата надходження 27.03.2021
дата закладки 27.03.2021
Прип'яті, річеньці
мого дитинства
присвячую.
Весняного вітру гарячі наскоки,
Струмочками змили пожухлі сніги,
Руча́ї злили́ся в бурхливі потоки,
А річка забула, що є береги...
Нахлинули во́ди, нестримно, в поля
І луки, скорившись, відда́лись розливу.
В буремних потоках, втонула земля -
Не може противитись шалу приливу !
Вирує ріка, розмела береги !
Вода розлила́ся, гладінь неозора !
Долина ріки́, заливні́ї луги,
Все це обернулось в безкрайнєє море !
Той берег далекий, згубився в тумані
І обриси йо́го - ген-ге́н, вдалині́...
Тож люди, давно вже, поли́шивши сани,
Усі, як один, пересіли в човни́ !
Он човен пливе на базар, з провіантом...
З копицею сіна, ледь барка повзе.
Під білим вітрилом - святкова шала́нда !
Госте́й, на весілля, з пісня́ми, везе !
А поряд із нами - велично і пишно,
Пливе плоскодонка, мотором гримить.
У рясі блискучій, кожу́хом укрившись,
Сам батюшка, гордо, в моторці сидить !
Гілля́ччя кущі́в ген стирчить з-під води,
На гі́лках - горобчики, сонечку раді !
А там, де були вчора зайця сліди,
Вже щука в траві́ причаїлась в засаді !
Хлопчисько при справі, в мисливських чобо́тях,
Тихе́нько бреде по порослій мілі́.
З остро́гою вибрався він на охоту,
Чатує на щук, що в траву підплили́ !
Наш дім на окі́ллі - в воді, з усіх бо́ків !
Це - острів, відтятий рікою в села,
Бо річка, в ті ро́ки - чисте́нька й глибока,
На всю широчінь, навкруги розлила́сь...
За плесами вод, постає Божий ді́м.
Під небом весняним, там ку́поли сяють.
Відправа Господняя служиться в нім,
На Паску, Вели́кодні Дзвони лунають !
Святковії дзво́ни, дзвінкі й урочисті,
В повітрі весняному, хвилями плинуть !
Над хвилями річеньки, росяно чистими,
До нас Благодатная Вісточка лине !
* * *
25.03.2021 р. - 26.10.2024 р.
[img]https://i.ytimg.com/vi/Rj9t0ifNgpw/maxresdefault.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909204
дата надходження 27.03.2021
дата закладки 27.03.2021
***
Все на світі починається із відчуття...
Більше в небі зірок чи квіток у полі?
Неможливо нам порахувати почуття,
Їх не зважити і на терезах долі...
***
Помітити кохану людину — одна хвилина,
Оцінити її займе одну годину,
За день вже можна покохати
І все життя страждати…
Але не в тому суть —
Життя не вистарчить, щоби її забуть.
***
Кохання не опишеш словами,
Не розтлумачиш почуттями.
Це — момент, коли ти не в силі
Промовити слова ніжні, милі,
Бо стільки хочеться сказати,
Та найпростіше промовчати…
Кохати, значить, душі злити —
Не дозволяйте їх розбити!
***
Так солодко у Вашому полоні...
Розтала... І дивуюся сама...
Промінчики у сяйві на долоні
Мене всміхають щиро, крадькома.
***
Кохання віднайти, то справа непроста,
Щоб поєднати двох закоханих вуста,
У почуттях були щасливі ви —
Як відповідь знайти на молитви.
***
Чекала заспокоєння у часі
І невгомонний плин пройшла.
Звивалася в думках, немов на пласі,
До тебе йшла, до тебе йшла…
***
Де щире, світле, взаємне кохання —
Там вже не має місця для страждання.
Де ревнощі, гордість, впертість, невміння,
Там з’являються непорозуміння…
***
Кохання — лампочка золота,
Незважаючи на літа,
Не кожен може отримати,
А ще — найважче втримати…
***
Так, вік не захистить і від кохання,
Що пломеніє, ніби зірка рання.
А кохання, навпаки, —
Скрашує наші роки.
***
Тебе кохатиму, доки не висохнуть моря,
Чекатиму, допоки існуватиме земля,
І виглядатиму, як перша з’явиться зоря,
Плекатиму палку любов, як пісню солов’я.
***
Кожен чоловік губить своє кохання —
Рано чи пізно настає прощання.
Одні топлять гірким поглядом калини,
Хтось — в облесливому слові малини,
Боягуз — із поцілунком-карлюкою,
А сміливець рубає шаблюкою.
***
Кохана жінка, бо красива —
Там, де кохання ллється злива?
А чи красива, бо кохана,
Обранцем для душі жадана?
***
Слабкість жінки, як кохає,
Без взаємності страждає...
Кохана жінка є сильна,
Доля до неї прихильна.
***
Не розміняй кохання на дрібниці.
Воно дорожче всякої скарбниці —
Коштовністю алмазів сяє через очі...
Хто мав його і втратив — повернути хоче!
***
Палке кохання, що історія знає —
У красивих трояндах потопає...
А те, що дві квітки-троянди мають —
Менше, ніж те, що до Вас почуваю…
***
Букет з семи троянд і одна — штучна,
Він їй подарував, сказавши влучно:
«Нехай живе палке кохання з нами,
Доки остання квітка не зів'яне!»
***
Піють дві сестри розлого
Пристрасно-байдужий гімн:
Пристрасть лише — для одного,
А байдужість — геть усім!..
***
Не потрібно нічого,
Коли кохання є,
А якщо його немає —
Багатство ні до чого.
***
Так хочеться пройтись по оксамиті,
Що заквітчався ніжно пелюстками.
Так це ж латаття у озерній свиті
Коханням простелилось поміж нами.
***
Кохання — вище всіх образ,
Могутніше за сотні фраз
І дріб’язків не помічає.
А той, хто любить, той прощає.
***
Кохання, як перлинка,
Сіяє, як зоринка, —
Вчинки людей шліфує,
Людяність полірує…
***
Життя міняється і мода,
І мить щаслива промайне.
Кохання код, як нагорода,
Що людський розум не збагне.
***
Стерплі почуття
Сховалися на дні
В терпко-солодкому вині.
Не по твоїй вині,
Не по моїй вині
Сховались з ними
Найтепліші дні.
***
Пробач мене, але за що — не знаю...
Мабуть, моя відвертість все псує,
Хоча безтямно так тебе кохаю...
Прости й за те, що я на світі є…
***
Ти запалив вогонь бажань
У цей осінній тихий вечір,
Струну болючу сподівань,
Що воском канула на плечі.
***
Мій світ — це ти!
Там є і я,
Там є мости,
Сія зоря.
У ньому ми
Злились грудьми,
Де я і ти —
Зійшлись світи!
***
Обоє на терезах долі
Корилися небесній волі,
Сплелися вузликом життя —
Немає більше каяття.
ТАК ПРОСТО…
Так просто для душі
Пишу собі вірші —
Чорнилом вилиті вагання.
Твій образ у душі
Вершить мелодію кохання.
КОХАНА ЖІНКА
Серед усіх жінок вона незвична,
Чоловікам чарівна і магічна…
В ній стільки радощів й тепла!
Її любов священна і одвічна
Барвінком в його серці проросла…
***
Тонкі струни обриває
Суха заметіль...
Стерплі почуття ховає
Невгамовний біль…
***
Якщо заздрять, то хіба ж кохають?
Значить, гіршої долі бажають,
Наче ворогу, а не коханій —
Почуття розгубились в нірвані. 21.09.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909161
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 26.03.2021
Забави снігу із весною
Летить посланець від зими.
А в нас тепер "червона зона",
Хоч "SOS" кричи, в тривозі ми.
Весна у масці. Кряче ворон.
Вакцина сумнівів, острах.
Думок бентежних цілий ворох.
Як в шахах: знову хід і мат.
Роздвоєність, неспокій, в*ялість.
Безладдя, хаос. Де межа?
Довіри хоч би краплю, малість.
А сніг летить...Стоїть мажа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909133
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 26.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2021
-Ти будь лагідним до мене,-
Каже милому Ілона,-
Коли гніваюсь, Семене,
Мене тягне на солоне.
І сама того не знаю,
Все хвилююсь, виглядаю,
Чимось кислим заїдаю,
Чи прийдеш - переживаю.
Сьома витріщивсь на милу,
Поглядом живіт окинув,
(Тепер схожа на кобилу,
А бодай би світ цей згинув)!
-О, це все мені відомо,
Вдома жінку й діток маю:
Якщо в тебе ці симптоми –
То вже я переживаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909034
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 25.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2021
Там, попереду, далеч імлавиться,
Та видніють весняні штрихи.
Криленята лелечі не в’яляться,
Бо додому вертають птахи.
Покружляють терпляче над гніздами
(Чи торкався зимою борвій?).
Дим солодкий хапаючи ніздрями,
У домівці осядуть сирій.
Шиї витягнуть бузьки потішені
У подяці пташиним богам,
Позаяк твань, ґрунти розлемішені
Ліпші за краєвиди Багам.
Підбадьорять весну криком-клекотом —
Й забрунькується сад починань,
І пройметься душа дивним трепетом,
Повна смілих надій й поривань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909014
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 25.03.2021
Не зді́йсненний чи нездійсне́ний гріх.
У тебе очі кольору весни
І стиглого, п'янкого винограду.
Знесилена, я проганяю звабу -
Ледь стримуючи потаємний сміх,
Спокусник-змій вмовляє: - Відкуси.
І яблуко в зубах мені несе.
- Не хочу, несмачні твої плоди,
А виноград зелений, - мов лисиця,
Сама себе обманюю. Не спиться.
Нічний шепоче вітер: "Се que c'est?"*-
Застигло все в передчутті біди...
*"Се que c'est?" - фр. що це? Що сталося?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899982
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 24.03.2021
(Уличная зарисовка)
Нет, не ради праздных интересов
Развлекает публику скрипач.
Визг крутых Тойот и Мерседесов
Равнодушно глушит скрипки плач.
Молодой, совсем слепой калека,
Чудом возвратившийся с войны.
Просит хлеба на закате века,
У лишившей глаз, его страны.
Сдобренная горечью улыбка,
Шрам на скуле с правой стороны.
Выжимая слёзы плачет скрипка,
Грустной нотой басовой струны.
Рядом, за витриной ресторана,
Прожигая будни в кутежах,
В вихрях алкогольного дурмана
Изобилье прёт, как на дрожжах.
За рулём упитанный повеса,
Слушает в пол-уха скрипку ту.
Отражают стёкла Мерседеса,
«Перестройки» – блеск и нищету.
Кем и как допущена ошибка,
Ставшая позором для страны?…
Не о том ли горько плачет скрипка?
Грустной нотой басовой струны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908978
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 24.03.2021
Прокидався сонний обрій
Під небесною дугою.
Перші промені, хоробрі,
Покотилися юрбою
Сонцесяйно, на землицю,
Розпливались акварелі,
Цілували круглолицю,
Розчинялися тунелі.
Тьма зникала поступово,
Привідкрилась ночі брама —
Появилась, гонорово,
Березнева, світла дама.
Свіжість вдарила у груди,
Розливалася струмками,
Линув спів пташиний всюди,
Скресли почуття між нами. 22/03/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908848
дата надходження 23.03.2021
дата закладки 23.03.2021
Сніги у березні,
застуджені птахи
втомились безкінечним летом.
Неначе книги
розгорнулися дахи
І вежі
із загостреним
сюжетом.
А ти стоїш...
Заходити у дім
запрошуєш
весну примарну
І голоси,
неначе перший грім
наповнюють тебе
безбарвну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908879
дата надходження 23.03.2021
дата закладки 23.03.2021
струменíв переходами іній
ти ступила на змерзлу дорогу
і обличчя його — кілька ліній
полотно заповняла потроху
закопалась у пам'ять по шию
захопилася подихом вітру
твоє "Я" безконтрольно тяжіє
до подій кульмінації й титрів
древні пензлі тремтять, розповзлися
не напишеш: хай спогадом крає
бо облізлими берцами листя
ти збивала у пошуках раю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908740
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 23.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2021
І
із-під снігу – мокра рілля,
як зо сну, розморена
і масна,
вбирає краплини тепла – весна
цьогоріч затяжна,
пізня й холодна
чорних гребенів вивітрені рядки –
у глибині
зародки
всеможливого зілля
все іще сплять безсвідомі
у набухлій ріллі –
ріднім домі
ІІ
на Бузівських ставках
і Гірському Тікичі
льодами сковані плеса,
зранку віз святого Іллі
протарабанив колесами
по кам`янистій тверді небесній –
і розсипались калачі…
перетинчасто-крилі вітряні млини
перетирають перисті льоди
на крупу і сніжне мливо,
кажуть, що грім на голе дерево –
до неврожаю садовини:
цього літа
очікується недорід
яблук, грушок і ягід…
ІІІ
біла чапля
вернулася здалеку до води,
а на плесах – льоди
люди…
наче льоди,
лише народившись - танемо,
танемо, наче айсберги
чи злежані оповесні́ сніги –
повільно танемо,
беремося водою
і проникаєм у ріллю –
матінку-землю,
щоб маками-волошками зійти –
рости-цвісти,
у небо парою з листка злетіти,
Любов свою знайти –
радіти
і у чертогах
Всевишнього Бога
вічно жи-ТИ
22.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908779
дата надходження 22.03.2021
дата закладки 22.03.2021
Відтінки, переливи кольорів,
Ранкова свіжість і повітря.
Палітра фарб, багатогранність мрій
І різнобарвність гами світу.
У тОбі серця радість і печаль,
Любов у тобі, ніжність квітів,
І ночі зіркова тонка вуаль,
І дня безмежне розмаїття.
Спиваю кожне слово, мов нектар,
Бо ти для мене насолода.
Поезіє, Господній вищий дар,
Не описати твою вроду.
Дукати для душі твої слова,
Крилатість янгольська у небі.
У тОбі вічна сила, бо жива.
Для мене ти - життя потреба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908677
дата надходження 21.03.2021
дата закладки 21.03.2021
Не буркоти, не сердься, сивобровий Дніпре.
Хто дослухається старечих научань?
Даремним був вчорашній з вітром спір твій.
З тобою згідні верби, та вони мовчать.
Журити полюбляєш втоплениць-русалок
За позирки лукаві й похітливий сміх,
Що будить дзвони сов у сплячих хащах балок
До лих. А їм ще хочеться любовних втіх…
Та годі, доста, ненаситні поторочі.
Дно всіяне без вас козацькими кістьми.
Ви чуєте, як хвилі жалібно рокочуть
Й читають пошепки до ранечку псалми?
Не журяться над ними явір і калина,
Не омивала їх скорбота рідних сліз.
І не китайка вкрила—голуба журбина
Під шерех очеретів й прибережних ліз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908590
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 20.03.2021
Купа́ючись в сонці й небе́с синяві́,
Додому бреду, по зеле́ному лу́гу.
Ту́пцяю бо́сим, по стя́тій траві,
Співа́ю в весь голос, на ці́лу округу
Спеко́та мори́ла, стояв літній пал ,
Розси́пало сонечко ся́ючий жар,
Земе́льку, безжалісно, день розкалив,
Поко́си гарячим диханням сповив.
Трави́ці соло́дкий, п'янки́й, аромат,
Собою, неначе, весь світ заповня́є,
Лелека, безшу́мно, в блакиті ширяє ...
Цвірку́нчики, спішно, з дороги летять !
Мете́лики, па́рами, в та́нці кружляють,
Іди́лія, спо́кій, цика́ди дзвенять !
Злеті́в, поміж кві́тами, джміль, загуді́в,
Впало, здавалося, все у дрімо́ту,
При́страсть забу́лась, журба і скорбота
Лиш жа́йвір, у небі, мій слух полони́в...
Жайвір в зеніті, мале́нький артист,
Перли́нками, трелі навкру́г розсипа́є !
Мае́стро блиску́чий, найкра́щий соліст,
Співом прекрасним, весь світ наповня́є !
Не ква́пивсь ніку́ди - в траву́ впав на спину,
Свій по́гляд уту́пив в небе́с глибочі́нь !
І мріяв злеті́ти, земе́льку поки́нуть,
Ширя́ти між хма́рок, гайну́ть в височі́нь !
Соколом, в мріях, над світом полинув ...
Не ві́дав - коро́тка хвилинка спокою !
Крає́чок небесний, вже морок поглинув
Імлою злові́сною, як пелено́ю !
Я зразу ж схопився, та швидше в доро́гу!
Пітьма стрімко суне в небе́сну лазур...
Ну́ж-бо, дава́й-но, наляжу на ноги -
Бо зо́всім негоже потрапить в грозу !
Вітер, леге́нький, рапто́во з'яви́вся,
Ла́скаво ду́нув, з травою погрався...
Повіяв ліни́во, нараз збадьорився,
Рі́зко поду́в - і на всю розгуля́вся !
Вже хмара давно неба кра́й весь закрила.
Зненацька все вщухло, повітря як скло.
І ко́вдрою тиша все раптом накрила ...
Та гу́ркоти грому, здалі́к, донесло́ ...
Замовкли цвірку́нчики, стихли цика́ди.
Не чу́тні небе́снії спі́ви, рула́ди...
Жа́йвір затих у небе́сних глиби́нах.
Листо́чок застив, не тремтить на осині.
Довкі́лля заклякло у сму́тній тривозі.
Вже я не іду - я біжу́ по дорозі !
Пе́ред грозою природа застила.
Та ні́женьки легкі і мчусь я щосили !
Вітер, рапто́во, став прохоло́дний !
В спеку, нечу́вана, це насолода !
Лице́ вітере́ць, лиш ледь-ледь, освіжа́є
Та неба картина, невтішно, лякає !
Мо́рок, моги́льний, півне́ба відтя́в,
Так, що всю синь попола́м розкрая́в
Світ засліпи́ла страшна́ блискави́ця
Хитну́лась земля - гуркоти́ть громови́ця
Вітер сказився, став зовсім затя́тий !
Пилом дорі́женьку, враз заклубив !
І, підхопи́вши жмут листя, завзято,
Вихором в небі його закружи́в !
Кра́плями до́щик упав на траву,
Вимочив плечі й стерню́ лугову́.
Накинувся ли́внем і тут же відста́в,
Розси́пався градом, затим перестав.
Понурим свинце́м небеса затягну́ло...
Мо́рок важки́й, скрізь бурли́ть і клеко́че !
Небе́с синяви́ уцілі́в лиш кусо́чок,
А сонце, мабу́ть, у пітьмі потону́ло.
Хмари пливуть, громіздкі́ і холодні.
Су́нуть, клубо́чать в небе́сних вітра́х.
Над світом пану́ють, похмурі і зло́бні,
Віщують страхі́ття, негоду і страх.
Вітер скаженний, подув, як назло́.
Осини гілля́ку, із тріском, зірва́ло !
Копицю розки́дало і розмета́ло.
І мо́роком, щі́льним, навкруг облягло.
Берізка за зе́млю корі́нням вчепилась,
Тремтить вся і стогне, на бу́йнім вітру́.
Оси́нонька, аж до земли́ці схилилась,
Стоїть, надломи́лася та, не змири́лась !
Ніяк не здається лихо́му вихру́ !
В ревучому мо́році - жах первозда́нний ...
Розкра́яло світ, блискави́ця палає !
Скрути́вшийся вітер, униз, як прима́рний,
Хо́ботом, з хмар, до землі́, пророста́є !
Зви́вистий хобот, немо́в хижий спрут !
Реве́, як скаже́ний, все кру́тить і ни́щить
Кого́сь він шукає, все нижче, і ближче !
Секу́нда, миттє́вість ... І він уже тут !
Пори́вом зриває з корі́нням берізку,
Вітром висмикує, наче трави́ну !
Неначе били́нку, розтя́ло осинку,
Та і пожбу́рило прямо в бистри́ну ... !
Гу́ркнуло гро́мом - помилуй мя Біг !
Зе́млю шарпа́є, щосили, з під ніг !
Вітер колючий - не можна вдихну́ть !
Очі сльозя́ться - не можна зиркну́ть !
На зе́млю, потрібно би, па́дати ниць !
Прижа́тись обвити і, може..., спасти́сь...
Як матір обняти і міцно трима́ть !
Зубами вчепи́тись і не відпускать !
Корі́нням у неї, нараз, прорости́,
Бурі не дати у вись піднести́ ...
Та вихор, буре́мний, як гі́рська вода
Хитнув, підштовхнув і упасти не дав ...
На кри́лах жорсто́ких, у небо, підняв
І зе́млю, у мене, наза́вжди відняв ...
Мені це не сниться, я справді лечу,
У ди́кому реві, беззвучно кричу
- Боже ! Всеви́шній, я жити хочу́ !
Та Го́сподь не чує, про що я шепчу ...
І жити відміряв - покі́ль я лечу́ ...
Мелька́ють виді́ння, а може то снить ?
Життя промайнуло - в оста́ннюю мить ...
Пе́ред очима, життя всі картини !
Ось - я, ще дити́на, а ось - молоде́ць !
А ось я - в обі́ймах палко́ї дівчи́ни ...
А далі - цей вихор ? І, ма́буть, кінець ?
Скінчи́лись виді́ння. Оста́нняя мить -
Жа́йвір, прощально, в виді́нні брини́ть ...
Наразі, вже миті, як кра́плі сплили...
Лише́нь пустота, та ще - зо́йкіт землі,
Коли, до її, доторкну́лося тіло...
І зникли й хоро́ші, і спо́гади злі...
Лежу́ я покійний, уже бездиха́нний...
Закі́нчилось, раптом, буденнеє діло...
І ду́шенька бідна, напе́вно, востаннє,
На світ цей, буре́мний, ще раз, погляді́ла,
Поли́шила землю й страшний буревій,
У вись підняла́ся, спочатку несміло,
А по́тім, до суду госпо́днього, зми́ла...
Купаючись в сонці й небес синяві !
12-19.03.2021 р.
Фото https://stihi.ru/pics/2012/05/05/5943.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908552
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 20.03.2021
Почали знання давати
З економіки у школі,
Легко все було вивчати
П’ятикласнику Миколі.
На уроці вчитель каже:
-Двадцять гривень кожен має,
Хто задачку цю розв’яже –
Бізнесменом скоро стане.
Тут не треба задніх пасти ,
Всі давайте міркувати:
Куди гроші можна вкласти,
Щоб прибуток з цього мати?
-На цю суму,- каже Жанна,-
Я куплю пучок розсади,
А як вродять баклажани –
Їх продам і буду рада.
Тут продовжила Агата:
-Можна виростити качку,
В неї будуть каченята,
Продамо - і є заначка!
Коля руку підіймає:
-Довго думати тут нащо?
Варіанти підбираю,
Та мені такий найкращий:
На ці гроші до бабусі
Я автобусом поїду,
Мій приїзд, тут не хвалюся –
Така радість їй і діду!
На квиток - я так міркую:
Двадцять гривень витрачаю,
День у них я погостюю –
Двісті гривень уже маю.
У нас родичі хороші,
Вони щедрі, їх багато,
На поїздки в гості гроші
Дуже вигідно вкладати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908546
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 20.03.2021
[b]Переступаю медленно и тихо[/b]
Мила Машнова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904072
[i]Переступаю медленно и тихо
Через любовь твою и через нас.
……………………………………….
Я ухожу, не завершив вендетты.
Щелчок! - и сердца выключен торшер.[/i]
Пародия:
[b]Электростатическое[/b]
Вендетта – виртуозное искусство!
Щелчок! – и почек вырублено бра.
Ещё щелчок – погасла мозга люстра.
Вендетты продолжается игра!..
Щелчок! – и сдох аккумулятор-печень!
И подзарядка не нужна сейчас…
Вот так, когда вдвоём заняться нечем.
Ещё щелчок! – не светят фары глаз!
Была вендетта не такой жестокой –
Потухло всё!.. Не вижу очагов.
Но вихревых уже не будет токов,
Раз выключен рубильник у него…
Переступаю медленно и тихо,
Щелчок по кнопке носа – нет огня!
Я ухожу. Мне не нужна шумиха,
Двухфазный мой… Дождёшься у меня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908139
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 18.03.2021
[b]Стихи ночного видения [/b]
/автор: Ник Эль Энн/
Звезда отбрасывает тень
На тополей немые лица,
Дождь, заблудившись в темноте,
Кругами бродит по столице.
.......
И мы в развалинах луны
Лежим с тобой, как шпроты в масле.
Уже досмотрен поздний сон,
Где я ручаюсь первым снегом
И яблок зимних перезвон
В продрогшем сердце - оберегом.
Постичь печали не дано......
И новый день вползает ленно
В полураскрытое окно
Необустроенной Вселенной…
[b]«Я спросил у тополя…» [/b]
[b]/пародия/[/b]
В постпраздничный глубокий полусон
Ворвался зимних яблок перезвон,
Вползли в подкорку ленно мандарины,
Развалины Луны бьют светом сквозь гардины.
Лежу в тени вселенской звёздной пыли,
Пытаясь сказку отделить от были.
Скрипя носками, подхожу к окну…
Ручаюсь первым снегом! Ну и ну!!!
Там лица тополей! Немые, вроде, лица,
Но будто шепчут: «Надо похмелиться!»
От взглядов деревянных в пол я врос,
Но, вздрогнув сердцем, задаю вопрос:
«Чем лезть с советом, психику травмируя,
Колитесь лучше – где моя любимая?..»
/Дожди кругами бродят по округе/
«…Что, в рот воды набрали? Где она?! У друга?»
И тополя в ухмылке кривят губы:
«В прихожей твоя рыбка! Спит под шубой!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870262
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 18.03.2021
Березневий ранок… небо ледь сіріло,
Молода берізка, холодом сповита,
Затремтіли віти… знову побіліло,
Вночі завітала зимонька – цариця.
Снігу ледь сипнула та іще в короні,
Бач й пухкенькі хмари підносять сніжинки,
Хоча і... патлата, вже зруділі скроні,
Все ж скувала ріки, до весни стежинки.
Гляне в піднебесся, в надії берізка,
Розійдуться хмари і сонце ласкаве,
Поглядом зігріє… Що змерзла лебідка?
Проміння направить, до неї ласкаве.
Затріпоче серце і немов та птаха,
Віти - легкі крила, іній спаде низом,
А на поміч вітер, під музику Баха,
Вже ледь заспокоїть, втихомирить співом.
14.03.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908339
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021
У Настусі — пральний день,
Вже білизна на шнурочку,
На прищепках, у садочку,
Вітер тріпає сорочку,
І співає їй пісень.
У дитини безліч справ —
Добра мамі помічниця.
Ось вже висохла спідниця…
Вістку принесла синиця —
Накрапати дощик став,
В небі —хмарка навісна.
В кошик кидають з завзяттям,
З мамою, чистенькі плаття,
Висохле, пахуче шмаття,
В ніздрях — свіжість та весна! 12/03/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908319
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021
Учорашня роса
на щоці паперовій холоне.
Ебонітова ніч виповзає з вінтажних печер.
Ангел вищого рангу, мій сонячний дух-охоронець,
опускає свій жезл
на моє споночіле плече.
…зупиняється час.
Припиняють вібрацію звуки.
Не тотожність провин - від світів бунтівних втікачі.
На найтонших щаблях, у найглибших туманах розпуки -
шелест крил ірреальних
(флюїд на моєму плечі…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886954
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 17.03.2021
на кінчику твоєї двосторонньої
голки
смакуватимуть захід, попиватимуть
чай
гарцюватимуть стадами під малійські
фанк-фолки
повидумують приводи і неоном
кричать
як за спинами шурх, промайнуть
кривотолки
хай ускрізь захищають, ви́дзвоном
деренчать
а янтарні потоки із вишневої
смолки
повз похмуре життя з вітерцем тебе
мчать
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908115
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 16.03.2021
За обрій м'яко плинули лелеки,
крильми торкались кремових небес.
Розпластані, мов пластові лілейки,
цілком вкладали в обрії себе.
А вітер угорі куйовдив пасма
хмаринок – пелехатих жеребців.
Світанок даленів, мов срібна тасьма.
Лелеки – наче сонечка* в руці.
Між нивами кошлатились тополі.
Пашіли бузина і звіробій.
В степу гасало перекотиполе.
Лелеченьки ж дрібнішали собі.
Чумак всміхавсь вві сні. Скрипіли мажі.
В цупкому очереті спурхнув лунь.
Цвів мак. Лелечий ключ – могутній важіль, –
крильми здіймав увись верхівки клунь.
За теплий обрій линули лелеки.
Над полем кракнув крук. Пливли воли.
Лиш дикі мальви, слухаючи клекіт,
зухвало-неприручено цвіли.
© Сашко Обрій.
* - комашки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908086
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
Місяць піклується, правда, татусю,
Про кожного з нас, хто тут, на землі?
Пледом вкриває маленьку Настусю,
Зорі у небі пливуть — кораблі.
Сяйвом освітлює спальню кімнату —
Промені світлі, немов нічники.
Щіткою, наче вибілює хату,
Янголів шле, що немов двійники,
Фей-захисниць — хай пливуть до дитини,
Взявшись за руки, в омріяних снах,
Здмухує в просторі зайві пилини,
Що на космічних гуляють полях. 15/03/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908098
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
У пам’яті любові залишусь
Зіркою в небесах зоряних.
У пам’яті любові залишусь
Звичайною серед обраних.
У пам’яті любові залишусь
Краплею талого льоду.
У пам’яті любові залишусь
Променем сонця на сході.
У пам’яті любові залишусь
Вітром з фруктового саду.
У пам’яті любові залишусь
Тим, хто іде назавжди.
У пам’яті любові залишусь
Сном, що забудеться зранку.
У пам’яті любові залишусь
Зовом, на який озвався коханий.
14.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907921
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 15.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2021
Раптовий дошик, міленький мжичить зранку,
Легенький шурхіт... чуть по останках снігу,
По склу краплини стікають й на фіранку,
У хмарах небо, та все ж несе він втіху.
Весна надворі, пробудяться фіалки,
Зима змирилась,тихенько відступає,
Хоч на останок, завіяла снігами,
Та все ж в надії підсніжник виглядає.
Де не поглянь проталини й під ногами,
Мов усміхаються крокуси рядами,
Синенькі й білі, й жовті подібні сонцю,
Приносять радість й натхнення всім поетам.
На серці тепло, з мрією у віконце,
Погляну в небо - « Гей, привіт» скажу хмарам,
Води вже вилили не одне відерце,
Але ж уйміться і підтримайте весну!
Хай промінь сонячний, приляже до землі,
А вітер вмить, рознесе радісну звістку,
Й на душі зразу – стане так добре мені,
Щиро бажаю -Друзі, доброго ранку!
15.03.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908056
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
Недалечко, біля балки,
Тут зібралися вже зрання
Всі мисливці і рибалки
Відкривати полювання.
Риби в сторожа купили,
Бо ставки тепер приватні,
Ліси теж переділили –
Хазяйнують люди знатні.
Біля гаю походили,
Хтось там стрільнув для годиться,
І багаття розпалили:
Є вже риба, сало, птиця.
Андрій качку взяв до столу,
Петро викрав стару квочку…
Юшка й каша вже готові –
Посідали в холодочку.
Одноразові стакани
Підключились до процесу –
Від найстаршого Степана
До найменшого Олеся.
Пішли тости, побажання:
За ліси, повітря й воду…
Головне у полюванні –
Щоб не нищити природу.
Грету Тунберг зачепили
(Шведську дівчинку згадали),
Скрізь кричить вона щосили,
Щоб довкілля рятували.
Виступ слухали Кіндрата:
-У мисливській кожній спілці
Треба Нобеля вже дати
Звичайнісінькій горілці.
Дякуючи їй, живими
Залишились зайці й кози,
Водоплавна вся пташина
Проживає мирно в лозах.
Гуси, вепри і лисиці,
Лосі і маленька білка -
Їх від смерті (це не сниться)
Відведе завжди горілка.
Нехай знають всі народи,
Що, росою ранком вмита,
Буде квітнути природа
Поки є в нас оковита!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908040
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 15.03.2021
[youtube]https://youtu.be/QvRUhRueaJs[/youtube]
[i]Ремейк на пісню
Ю. Візбора[/i]
За вікном блукає вечір опечалений
у весняному намоклому плащі,
ходить вітер як музика неприкаяний,
навіваючи мелодії дощів.
Я запізнююсь до тебе на побачення,
наче можна запізнитись на роки.
Ой, як дорого за втрачене заплачено
з того дня, як у життя ми боржники.
Не катуй мене ні жалістю, ні ласкою.
Якщо можеш, на прощання, усміхнись
і пробач мені за те, що стане казкою...
Може, я тобі пробачу теж колись.
Синій вечір заховається за хмарами,
та забуте почуття не гріє кров.
За вікном безпечне людство ходить парами,
обікрадене сьогодні на любов.
....................................................
Цілу ніч співає вітер пісню жалібну
і дощами ополіскує поріг,
навіваючи мелодію негадану,
опадає фальш-акордами у сніг.
Оригінал
Сигарета к сигарете, дым под лампою,
Здраствуй вечер катастрофы, час дождя,
Ходит музыка печальная и слабая,
Листья кружатся, в снега переходя.
Наш невесел разговор и не ко времени,
Ах, как-будто бы ко времени беда,
Мы так много заплатили за прозрение,
Что, пожалуй, обнищали навсегда.
Не пытай меня ни ласкою, ни жалостью,
Как ни странно, я о прошлом не грущу,
Если можешь, ты прости меня, пожалуйста,
Вдруг и я тебя когда-нибудь прощу.
Синий дым плывет над нами мягкой вечностью,
Чиркнет спичка, сигарета вспыхнет вновь.
За окном с зонтами ходит человечество,
Обокраденное нами на любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907977
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2021
Прощай усім, хто ображав тебе.
Лиш добре серце переможе зло,
Бо не стійкий нещасть усіх хребет.
Створи в своїй душі любові тло.
Прощай зневагу їхню, гіркоту,
Людей негарні вчинки, біль в душі.
Мабуть, вони упали в сліпоту.
За них молись. В прощенні лиш рушій.
Прощай, бо Бог усіх людей прощає.
Великодушним будь, й тобі простять,
Бо що творять, не відають, не знають.
В прощенні тільки буде благодать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907954
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021
Знов засріблились, білосніжні замети,
Я поміж них, напевно могла б замерзти,
Погляди наші і рука в твоїй руці,
Тепло і ніжність, назло зимі – розлуці.
Вогонь в каміні здіймається доверху,
Поміж дровин, тонких, не наганя страху,
Лиш загадковість у нім до очей іскрить,
В раптовім спалаху стріляє і тремтить.
Як почуття, що між нас завмерли на мить,
Вже від самотності, сердечко не щемить,
Мов промінь сонця, душі освітив сяйвом,
Коханий, любий, тож нам так добре разом…
Хоча сповитий березень, ледь у імлі,
Цьому промінню порадіймо і весні.
13.03.2021р.
Вірш до
картини з інтернета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907922
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021
А чи чекала, ти бабцю? Певно ні,
Бо під замком « таємно» - всі тримали,
І не наснилося тобі уві сні,
Онук з дружиною сина замали.
Немов промінчик потрапив в її очі,
Вже так раптово, скотилась сльозина,
На мить згадались недоспані ночі,
Як старша доня народила сина.
Яка то втіха і не тільки бабці,
І день народження в діда сьогодні,
Тож хай, все добре по життєвій нивці,
Будуть у правнучка щасливі будні.
А місяць березень - це ж вісник весни,
Хай промінь сонця придасть йому сили,
Нехай малюк, не знає жахів війни,
Щоб тихі ночі, зірочки світили…
Подумать тільки, вже вдруге прабабця,
Родина вся - бажає йому щастя!
Нехай на радість, хлоп`ятко підроста,
Мирного неба, здоров’я міцного!
Щастя на многії, многії літа!
12.03.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907840
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021
[b] [i]Весняно-сніжна коломийка.[/i] [/b]
Ве́снонька, миле́сенька, де ж ти забари́лась ?
Талою водою, зра́ння, чо́м же ти не вмилась ?
Може ти із теплим вітром вчора посвари́лась?
Чи тобі зимова казка дуже полюбилась ?
Бо з хмарка́ми дру́жишся, ко́жен день вітаєш,
Вітруга́н, такий холодний, в гості заклика́єш,
З сонечком мабу́ть сьогодні зо́всім розсвари́лась!
А весня́на тепла днина, ма́буть, заблудилась.
Півні вже давно пропі́ли, швидше прокидайся !
З ме́рзлою земе́лькою, радо, привітайся,
З сонечком, на небокраї, зранку помири́ся,
На весня́ні дивні втіхи, ти, не поскупися !
Ми тебе́ так довго ждали, от і дочекались !
Пта́шок перелі́тних радо, з ви́рію діжда́лись !
Про́ліски давно розквітли, зеленіє жито,
Бу́дем ра́зом в ку́пі жити, в лю́бощах, до літа !
Тож давай, рідне́сенька, сили набира́йся,
З ненави́сним Лю́тнем Зимним, радше розлуча́йся!
12.03.2021 р.
Фото https://img.depo.ua/745xX/Mar2016/99600.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907785
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021
Ми ще стрінемось, ладо…
Не можем згубитись усі.
У прозорій душі розмалюємо внутрішні храми.
…щоб піти у поля по солодкій весняній росі.
Не вернутись назад,
прорости із землі колосками.
Бо що маємо ми?
лиш ранковий простуджений спів…
А ще шелест вітрів, що блукають печально у косах.
Спів і шелест – мої… на тонких перехрестях світів
буде читано й співано тим,
що не знались в колоссі.
Відпалають жита…
і не варто торкатись руки…
У моїх дзеркалах проминуть твої місячні плеса.
…нам би знати, що ми - по один бік живої ріки
…й не за нами ридає цей дзвін
…й не за нами ця меса
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907779
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021
Біснуються у березні завії
На кришталевій крапельці тепла,
А небо лебедіє й журавліє,
Бо вже весна. Весна.
Вона ступає обережно краєм,
До річок закликає береги,
Уверх піднятись просить шовкограїв—
А їм не до снаги.
Не втямить: сновидіння це чи прокид.
І первоцвітами не пахне сніг…
Відчуло сонячне проміння докір
Й заластилось до ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907683
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 11.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2021
Дощі-маруди б’ють у груди
Листочкам, що припали до землі.
Вже відлетіли вдалеч журавлі,
А з ними подумки і люди,
Закутались в оголені жалі.
Жалі прощання… Зустріч буде?
Здирає вітер із дерев вбрання,
Недбало розкидає навмання,
А хмари сунуть, як верблюди.
Готується природа до спання?
Так, до спання, не для розваги
Її вилюлюють дощі нудні
У листопадні коротенькі дні,
Жбурляють осені на ваги
Холодні, слізні погляди, сумні. 27/10/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893323
дата надходження 29.10.2020
дата закладки 10.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2021
Прибула в село Маруся
З нареченим Домініком,
Познайомила бабусю
Із майбутнім чоловіком.
Тут старенька побажала,
Щоб жили довіку в парі:
-Для весілля буде зала
В ресторані, а не в барі.
Бо таке лиш раз буває:
Гроші ми на це зібрали,
Значить, вас Господь єднає,
Щоб розлуки ви не знали.
-Що ви, бабцю? Що за мода?
Не така у мене вдача:
Заміж один раз виходять
Некрасиві і ледачі.
Кожен шлюб у мене вдалий,
Я характер маю впертий…
Краще сядьте, щоб не впали:
Нік у мене вже четвертий!
Крапку ставити ще рано,
Тут не знаю я упину,
Бо одна із забаганок –
Ощасливити мужчину.
Не моя вина у тому
(Правила тотожні з віком)
Треба дати холостому
Шанси стати чоловіком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907492
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2021
Пам'ятаю, як терпля́че
Ми сиділи разом з татом,
Я своїм пером, скрипля́чим*,
На листі́вочках писав :
"...я тебе вітаю з святом ! "
Й побажання додавав.
З батьком, ра́зом, мудрува́ли,
Ще й, до речі - римува́ли !
Правда, був я нетерпля́чий,
По конвертах розкладав
І мерщій гулять тікав.
Толк, звича́йно, був дитячий...
Підписав я : мамі й бабці,
Всім дівча́ткам в нашім класі,
Щось по пошті відправля́в,
Прямо в руки, щось вручав,
А дівчаткам, зранку, в парти
Ми листівки розклада́ли !
Щоб дівки́ не забігали,
Хтось один стояв на варті !
Потім хлопці всі стояли
Й з Восьмим березнем вітали !
Дружно, хором, всім бажали,
Бо любили й поважали :
- Щоб щасливо й довго жи́ли !
Щоб ніко́ли не хворіли !
В навча́нні у́спіхів, в труді !
Завжди́ були, щоб молоді !
В кінці - щасли́вих до́вгих літ
Й весня́ний радісний привіт ! ! !
* * *
Пройшли літа́, вже й пер немає ...
Свя́та, ка́жуть, теж нема
Це всерйоз, чи жартома́ ... ?!
Ни́цих** жартів, не сприйма́ю ! ! !
В цю весня́ну теплу днину
Щиросердно, вас вітаю !
Хочу ке́лихи підняти
І сказать на всю Вкраїну :
- Всіх з Жіночим світлим святом !
Любі жі́ночки й дівча́та,
В це прекра́сне ваше свято !
Я сказав би так багато...
Та я, знову, всім бажаю,
Бо люблю і поважаю :
- Щоб ви довгий вік прожи́ли !
Щоб ніко́ли не тужи́ли !
Натхнення в творчості й труді !
Завжди́ були́ щоб молоді !
А ще - щасли́вих довгих літ
Й весня́ний ра́дісний привіт !
* * *
*скрипля́чий -uk.WorldwideDictionary.org
СКРИПУ́ЧИЙ (який утворює скрип; про голос -
неприємний різкий), СКРИПЛИ́ВИЙ, РИПУ́ЧИЙ.
**ни́ций - uk.WorldwideDictionary.org ОГИ́ДНИЙпідсил.,ГИДКИ́Йпідсил.,
МЕРЗЕ́ННИЙпідсил.,МЕРЗО́ТНИЙпідсил.,
ЧО́РНИЙпідсил.,СВИ́НСЬКИЙпідсил. розм.,ПАДЛЮ́ЧИЙпідсил.
* * *
Фото http://ped-kopilka.com.ua/images/artikl06/54%281%29.jpg
08.03.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907181
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 07.03.2021
Шепіт трави після зливи,
Затишок вітру цілющий
Сонця обійми безмежні
Буду ловити губами.
Хто шепотить: ,, неможливо!”?
Чий голосок цей хитрющий?
Букви глухі, обережні
Линуть у напрямку брами.
Пахне нектарно олива,
Ллється потічокживлющий,
Хитрі слова застережні
Більш не пройдуть поміж нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812039
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 07.03.2021
пам'ятаєш, ми зайшли у єврейський район
і довго дивились на люки й котів,
сонцю тоді бракувало слів
нам тоді бракувало пів
горнятка чистого йоду;
волога білизни стікала в траву,
оголені тюлі ховались за склом,
ми ж були світлом і стали тлом,
гусячим пір'ям, потім крилом
небесного дежавю.
зривали "винайми кімнат" з цеглин
пірнали й пірнали у спрагле: "будь"
ми були певні, що наздоженуть
хвилини мовчання, вічність секунд
і стягнуть у морок та глиб.
в той день сонце мліло між нами і в нас
в той день ми відвідали сотню дахів.
я б прирівняла нас до птахів
з крилами кольору малахіт,
що воскресають не раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906786
дата надходження 03.03.2021
дата закладки 06.03.2021
Вірші, як і листи з минулого, завжди наздоженуть.
На них ми покладаємося, коли геть сутужно,
Бо щастя щиро витісняє все.
Ким би я не була, все одно
Іноді щось вигулькує,
Вбачається навіть у дзеркалі.
Деякі вірші одягаєш, мов хітон,
В інші впадаєш, наче в товщу снігу.
І не холодно ж,
І не лякаєшся білого кольору.
Коли сутеніє, дух кам'янить,
Вичікує на момент-сховище
Та спочиває кілька хвилин.
Це схоже на занурювання у теплу воду,
На відгородження,
На затишок материнського лона.
Повертатися треба,
Як і народитися знову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892547
дата надходження 22.10.2020
дата закладки 06.03.2021
Прокинувся від дзе́нькоту крапе́ль,
В віконце тихо глянув - вже світає,
І ніжна помаранчева пасте́ль
Собою сніг весня́ний прикрашає ...
Леге́нькі двері, зо́всім не скриплять,
Тихе́сенько виходжу за поріг
І чую, як струмочки, скрізь дзюрчать,
То тане, тане жухлий, збитий сніг !
Як гарно ... Всі мої ще сплять,
Ласка́вий вітер ледь колише віти ...
В прота́лині, як вартові стоять,
На клумбі, серед снігу - первоцвіти !
Листо́чки ніжні, білі пелюстки́
В снігу́ померклому, мов пе́рли, сяють !
Підсніжника, тендітні паростки́,
Тріу́мф весни, в природі, провіщають !
Хай поряд змоклий, сірий сніг лежить
Та дивоцві́т, не забари́вся, а розцвів !
Мабу́ть, чарі́вний, милий первоцвіт,
За ру́ченьку весну́, вночі, в наш сад привів !
04.03.2021 р.
Фото "https://sambircity.gov.ua/2019/03/01/berezhit-pervocviti-3/"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907029
дата надходження 06.03.2021
дата закладки 06.03.2021
Я цю ніченьку не спав,
Бо сніжинки рахував:
Скільки треба нам сніжинок
Щоб зліпити з них будинок.
Зробимо ще стіл, стільці,
Он які ми молодці!
Чай зготуємо зі снігу,
Білий тортик всім на втіху,
Снігові льодяники,
Біленькі сметанники.
Снігокава і компотик
Так і просяться у ротик.
Ще - зі снігу скатертину,
Хай приходять на гостину
Сніговик й сніговенятка,
І нехай в них буде хатка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901648
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 04.03.2021
Мазок. Ще мазок—це весна розмальовує простір.
Вода, акварелі і трішки таланту—так просто—
Й ховають замети зухвалі раніш ірокези
Під трепетно-білі подолки осики й берези.
Надмір самовільна. Далеко вона не аскеза:
Збитошно-чарівна й, скажімо, справжнісінька крейзі.
Тече, мов пісок, гіркотливий осадок між пальців
Й зникає під туркіт дрижливий в саду калатальця.
А там розгубилась весна. Потягнулась за сірим.
Ворожий їй спалах вогняний, мов з пащища звіра…
На мить зупинило пригнічення рух коліщатко:
Он гладить військовий в окопі рябе котенятко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906881
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 04.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2021
Пообіцяй, що ти станеш зі мною коренем
до тих гілок, що під вітром ростуть нескорені,
не гнуться з натиском циркуляції.
У небі очі прадавніх вигнанців
вдають, що зорі – це їхня нація.
Голка́ми сосни-медсестри до тіла хиляться,
щоб ми вкололи у камбій шрифти кирилиці
та не ламались в асиміляції,
коли нас топчуть цинічно з танцями,
вдають, ніби ритми ці – спільність націй.
Голками покрита земля – іржавим килимом.
Єдналися з помилками, як дощ із ринвами.
Зі зрубів ллє кров – «какая разница?»,
співають дрозди – «язык мне не нравится».
Барвінок застряг у сітці-рабиці.
Спітнілі ліси затихли, аби напитися,
від нашого джерела розквітають китиці.
Не спи тоді, коли гнізда падають
попід гілки, овіяні ладаном.
Це наше. Пообіцяй не зрадити.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906751
дата надходження 03.03.2021
дата закладки 03.03.2021
Шумлять тихо трави, в покосах отави
Пісню наспівну веде верболіз…
Берізок постава, в краю золотавім
Спомином душу тривожить до сліз…
Ті хвилі блакитні, в льонах лани літні,
Мов відзеркалення неба глибин…
На соснах столітніх, у ранках досвітніх,
Сяють смолисті разки намистин…
Річки мелодійні, в потоці спокійні
Серед квітучих лугів і дібров.
Думки елегійні, кохання омрійне -
Кредо життєве всіх вище основ.
А квіти барвисті лише у дитинстві
На нивах так манять, і рушниках…
В батькі́вськім блаженстві, в юнацькім шаленстві
Жили, немов бджоли у стільниках…
А там пахне м’ята, теплом ми обняті…
Хліб мамин з пе́чі, борщі і куліш…
І ікона «Розп’яття», в будні і в свята
В домі була оберегом раніш.
Нас зи́ми морозні, сніги віртуозні
Не лякали… Гартували, як сталь…
Мрії серйозні і думки грандіозні
Наші шляхи малювали у даль…
Весною лелеки вертались здалека
Серце їх кликав наш отчий поріг…
Що та небезпека, морози, і спека!?...
З галузок жде рідне гніздо у дворі!
Із часом частіше, у снах все миліше
Щасливе дитинство, юності час…
Де все найпростіше було найцінніше,
Пам’ять туди повертає всякчас…
02.03.2021
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906659
дата надходження 02.03.2021
дата закладки 03.03.2021
Гарна дівка Валентина
Про кохання все вже знала,
В холодочку біля тину
З кавалером розмовляла:
-Щоб ти знав, Андрійку, любий,
В кожній жінці є загадка…
Поцілуй мене у губи,
Бо солодкі, як помадка.
Загадковий погляд, мрії,
Пишне тіло, ніжне слово –
І прокинеться, Андрію,
В тебе жилка пошукова!
Милий у процес включився,
Щоб не втнути чогось здуру,
Дуже пильно придивився,
Оцінив лице, фігуру:
-А де талія у тебе? –
Тут коханий став питати,-
Цю загадку дуже довго
Я не зможу відгадати!
А ще чув від батька, діда,
Не вдалось їм розгадати,
Як могли жінки з бабами
Всю заначку вигрібати?
Нащо лишні теревені?
Язиками тільки тремось:
Виходь заміж ти за мене,
А там якось розберемось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906470
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 02.03.2021
ну, що тобі Іздрик,хіба він простягне каву,
чи, може, під вечір, заварить імбирний чай?
ні... може, з ним й справді було би якось цікаво,
та скільки тих Іздриків - ген, непочатий край...
так, я - не той Юр, не дотепний, не колоритний,
простий, посполитий, не супер, на авангард,
а, може, у нас, в нас з тобою, чай не налитий,
не намальований ще до кінця боді-арт,
так, я - не той Юр, я не в міру похабний Іздрик,
та ти - моя зваба, мій янгол, моя банші
і ти... так чутливо розширюєш очі й ніздрі
від мОїх обіймів, а не від його віршів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856866
дата надходження 04.12.2019
дата закладки 02.03.2021
/ ремейк на твір
Олекси Удайка
" Розцвіти калиною"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906553
💖💖💖
Розцвітай калиною,
Ніжністю конвалії,
І тополь сережками,
Цвітом бузини...
Першоцвіттям ранішнім,
Зеленню азалії,
І прямими стежками,
Соком травини.
Розцвітай любовію,
Свіжістю зеленою,
Росами ранковими,
Сонячним теплом,
Чистотою,мислію,
Волею шаленою,
Думами бідовими,
Налитим зелом.
Розбурли потоки всі
новими ідеями,
Бризни життєдайністю,
Розфарбуй чуття,
Завируй удачами,
Артогалереями,
Архігеніальністю
Сапієнс життя.
Весно,Весно,Веснонько,
Молода красунечко,
Королівська панночко,
Барвова Красоль
Розцвіти смереками,
Непідробним щастячком,
Долею квітучою,
Людство ж не неволь...
01.03.2021р.
В.МАЛА
💖💖💖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906573
дата надходження 02.03.2021
дата закладки 02.03.2021
Вже й відлетів останній день зими,
Листочком білим із календаря,
Вітаю щиро- з першим Днем весни!
Хай заясніє кожного зоря!
У мішок Лютий, зібрав все пір`я,
Хоча лишив, деінде легкий пух,
Ввібрав квітучість, вкрасив подвір`я,
Вже відчувається весняний дух.
До піднебесся злетів немов птах,
Приліг мелодією… на душу,
Ніби на крилах,подолала страх,
Сльозинку я, від радості струшу.
У змові Березень із вітерцем,
Зігрів всю землю, сонячним теплом,
Й вночі малює, небо олівцем,
Щоб нас втішали ранки за вікном.
Вже синій пролісок і підсніжник,
І крокус звабить вас до нових мрій,
Добро в малюнки, заклав художник,
В серця і душі вклав купу надій.
Знов спів пташиний, риму, натхнення,
Несе поету у сподіванні,
В нових віршах про сьогодення,
На аркуш ляжуть слова приємні.
Що всесвіт наш – на краще змінився,
Людина всміхнена, хоч й старенька,
І сон дитині гарний наснився,
З війни діждалась, синочка ненька.
Мої бажання всім зичу щастя!
Щоб не втрачати надії на МИР!
Весни чарівність немов причастя,
Придасть здоров`я й сили для життя!
Щоби в достатку, в порозумінні,
На столі хліб й сіль завжди в родині!
Нехай земля буянням зелен –трав,
І пишних квітів, приносить радість!
Всіх благ земних, бажаю щиро вам!
Благословіння Божого, добра!
Хай сонце більше приносить тепла,
Щоб усі дружні й многії літа!
01.03.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906469
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
Хтось любить літа зеленаві коси,
Хтось – осені пожежу золоту,
А хтось - весну, дзвінку і стоголосу,
А я люблю зимову самоту.
Нехай хоч трішки снігу на дерева,
На мокрі і покручені гілки.
Калюжі чорні зблиснуть кришталево,
І побіліють стоптані стежки.
Затихне гомін стомленого птаства.
Навколо тиша… Всюди рівний сніг…
Яке це щастя – серед снігу царства
Одну прокласти з тисячі доріг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906480
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
...И когда я, девственная, спала́,
он врывался вихрем в пустые сны.
Предлагал вселенную пополам -
создавать и властвовать вместе с ним.
Обещал мне "слово" - заветный ключ
от ларца с началами всех начал.
И пока я делала вид, что сплю,
он блаженство вечное обещал.
Но меня манила отнюдь не власть,
не слепая вера - удел рабов.
Я ему открылась и отдалась,
потому что "словом" была любовь.
И слились в единое свет и тьма,
наполняя смыслом пустой эфир.
Мы кружились в танце, отец и мать,
сотворяя новый чудесный мир.
Становились твердью мои бока,
разливались реками нити вен.
Разлетались стонами облака,
оседали каплями на траве.
Содрогалось лоно, давая жизнь
до тех пор невиданным существам.
Он вложил частичку своей души,
не жалея, в каждую нашу тварь.
А потом сказал ненаглядный друг,
и в скрижалях выточил на века,
будто он - единственный демиург,
я же - только глина в его руках.
Запечатал правду и правит сам,
а меня оставил сходить с ума...
...Наши дети тянутся к небесам,
разучившись чувствовать землю-мать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903691
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 28.02.2021
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851674
Я готовий тебе читати
На арабській і на латині,
Ніжно руки твої тримати,
Задивляючись в очі сині.
Я готовий тебе читати
На англійській і на івриті,
Сторінки шовкові гортати
І по буквах пальцем водити.
Я готовий тебе читати
На абетці Луїса Брайля,
Твого тіла п'янкі аромати
Випивати, немов, з грааля.
Я готовий тебе читати,
Твою міміку, рухи, жести,
Хоч би мовою дипломатів
Чи осіб, які під арештом.
Я готовий тебе читати
Ієрогліфами чи Морзе,
Попід небом разом літати
Чи пливти дельфінами морем.
Я готовий тебе читати
У дорозі і на роботі,
Брати фрази твої крилаті
Й занотовувати в блокноті.
Я готовий тебе читати
На іспанській чи італійській,
У полон твій своє віддати
Вщент розбите тобою військо.
Я готовий тебе читати
На Паскалі, Пітоні, Яві,
Обіймати і цілувати
Не лише в бурхливій уяві.
Я готовий тебе читати
Марсианською чи земною,
Мови інших планет вивчати,
Лише б поруч була зі мною.
Я готовий тебе читати,
Слухать книгою у блютузі,
Звести в підсумку все на жарти,
Бо з тобою ми... просто друзі.
Я готовий тебе... чекати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851851
дата надходження 18.10.2019
дата закладки 28.02.2021
Ще рік минув. Ось був - і вже нема.
Біжать вітри узуті і невзуті,
Містами скупо стелиться зима,
Лиш інколи доходячи до суті.
Немає ні новин, ані чуток,
Екран завис. Чи, може, то відпустка?
Працює часу вправний оверлок,
Міжчасся перетворюючи в пустку.
Підхмарний день на вечір пересів,
І темрява потроху вкрала небо.
Піти туди, де не потрібно слів,
Де краплю світла бережуть для тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900026
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 28.02.2021
Боже...
Якби мені забракло покори,
в неораний луг просіяної лукавим,
я б кров'ю написала новітню Тору,
сховавшись від невизнаної слави.
Боже...
Якби настало скніти у вигнанні,
зведеному жрецями без роду й племені,
я б для них заклала мури пізнáння,
щоб вогонь берегли від мінливої темені.
Боже...
Якби роса не скропила земних шрамів,
криючи таїнства в серці океану,
я б провела зболених до хрестів і храмів,
зі свічкою стежку босоніж вела до Йордану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905059
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 28.02.2021
вот бесконечно встречная полоса
катятся ночь колёса да голоса
изгородь бузина и борщевики
мир превратился в карту твоей щеки
всё за стеклом смешала в смешной поток
скорость смещая точки в начало строк
слово за словом и наперегонки
с самой короткой дорогой ведущей в киев
но каменеют тёмные небеса
ни абонент не найден ни адресат
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906226
дата надходження 26.02.2021
дата закладки 28.02.2021
Удосталь налітавшись у рожевім сні,
Розчервоніле сонця бгалося в світанок.
Торкнулось ніжно біглим променем фіранок,
Щоб мрії розбудить у дівчини в вікні.
Вона стояла й дослуха́лась до весни,
В котрої віршами в’язалися тиради.
О, скільки обнадій було в них і розради!
Як лунко розливалися її пісні!
В них радість і життя, людського щастя мить,
І метушливий по́спіх за думками літер,
Грядущих перемін п’янкий духмяний вітер…
В них душі молодих єднала диво-нить,
Струмки тягнули кучугури за гузир
Попле́скатись в муругім топищі калюжі…
Ні, не слабка ця дівчина, а духом дужа.
Сам Прометей у неї вірний проводир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906304
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 28.02.2021
В до́брий час, зима, прощай,
Ми трима́ть тебе́ не смієм !
Знаєм, знаєм, що ти вмієш ...
Не затри́муйсь, поспішай !
Натріщалася морозом,
Рі́чки всі скувала льодом,
Вмить дороги замітала,
Кучугу́р понагортала.
Бо́жий світ прибрала славно -
В срібні ба́рви розписа́ла,
Снігом я́сним прикрашала.
Ди́вно вийшло все і ладно !
Як же гарно все зробила ...
Ні, мабу́ть, наворожи́ла !
Та не все було так складно -
Бурулька́ми в нас швиряла !
Всіх моро́зила нещадно,
Ноги, в ожеледь лама́ла ! ! !
Все ти чесно відроби́ла,
Та терпіть тебе́ - не в силу !
Наляка́ла всіх прогнозом ,
Що підкинеш ще морозу !
То, давай, нас покида́й !
Парово́зом, пішки, во́зом !
Ти, давай, скорі́ш, рушай !
Шлях весні́ не заступай !
Хай вона тепер всім пра́вить ...
З первоцві́том, з дзво́ном кра́пель !
24.02.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905938
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 26.02.2021
Не ховайся Місяцю,не ховайся,
Нині ж ти казав мені – закохався,
Вихваляв, що зіронька ясноока,
Тож на небі виплила одинока.
Я тобі довірилась, заіскрилась,
З золотим відтінком засвітилась,
Заспівало пташкою надвечір’я,
Розплеска́ється в небі біле пір’я.
І збиралось сонечко вже на спокій,
Однолюб, я присягавсь кароокій,
Зарожевів обрій і хмар чарівність,
Прикрашала місячну щиру вірність.
Вмить, за Місяцем... знову зазорилось,
Кароокої, серце зажурилось,
Він й забув про зіроньку одиноку,
Посвітлів, залицявся в жовтооку.
09.02.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906130
дата надходження 26.02.2021
дата закладки 26.02.2021
Хто ми? Музейна пилюка старих картотек?
Виплід архаїки? Цвіль канонічна, свята?
Хата Тараса Шевченка у стилі хай-тек
ще в риштуванні, у пуп'янку зріє. Хай так.
Сипле сира штукатурка зі стелі та стін.
Причілок вщент облупився і вицвів фасад.
Жителі хати Шевченка – незграбні, товсті.
Краще ходімте до саду, де квітне краса.
Звідти, на віддалі, споглядачеві видніш,
де завалилася стріха, розпався саман.
Хато Шевченка, лягай на кушетку, під ніж.
Видно, збороти недугу не в змозі сама.
Хато, не бійся: фундаменти ми збережем.
Змінимо тільки статуру, текстуру і стиль.
Проти підвалин ніхто не піде на рожен.
Втім, осучаснена, зможеш над себе зрости.
Світом припиниш блукати, сліпа, навмання.
Поміж сусідами знатимеш ціну собі.
Вір! По-новому засяють старі надбання.
Лиш не тікай до минулих, зотлілих обійсть.
Вже не завруниться цвітом рясним давнина.
Маєш безцінне "сьогодні", що в "завтра" гряде.
Метаморфози судилося втілити нам:
кращої хати нема і не буде ніде!
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903984
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 25.02.2021
У присмерку зеленоі габи,
в густій траві смарагдового літа,
у піжмурки ховаються - гриби...
І - діти...)
А квіти жовто бамкають у дзвін,
у брязкальця калатають тоненько,
Бо вистрибнули й зникли у траві
Ой леле! - Карамельки... М'ятні... Дві...
З малоі поцукрованоі жменьки...
Гай-гай,Князівно... Плакати - дарма!
Лиш уяви: в Мурашковім Палаці
( далеко у колисці спить - Зима...)
ті карамельки принесуть на таці
Веселому рудому Королю
і Королеві - на бучнім весіллі!
І буде карамельковим "Люблю..."
І м'ятним- те мурашкове застілля
в таку ясну осінню синю днину
Де ми з тобою,Серце, - на гостину!
А поки Сонце - Літа Генерал-
заплакане твоє цілує личко,
Гайда зі мною! - міряти - на бал! -
Зозулині - твій розмір) - черевички...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680663
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 25.02.2021
До узлісся дорогу слідами мережу.
Захлинулися спокоєм жваві рулади.
Під казки нерозказані Шахерезади
Подрімай, мудрий старче, тебе не збентежу.
Розшифрує зима ієрогліфів мудрість—
І розквітне відродження твого пагілля.
Відгорнувши свій сон, стрінеш ти березіля
Благородним, як є, без оманної пудри.
Запитаєш мене, чом заходила в гості,
Як не можу знайти таємницям відгадок.
Я у тебе шукала замирення, ладу,
Й те, що тут залишила торік моя осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904443
дата надходження 11.02.2021
дата закладки 25.02.2021
-Мій Хоттабич,- муркотіла
Іра - хитра й молода,-
Мускулисте в тебе тіло,
Чорна, пишна борода.
І казкове в нас кохання
Буде литись через край…
На одне моє бажання –
Волосину виривай.
Так робив герой казковий,
І людей всіх дивував,
Він у всьому був зразковий –
Подарунки дарував.
Молодий Хоттабич зважив
Ірині бажання всі,
Обережно зауважив:
-Тут я пас, мадам. Мерсі.
Клянусь мамою й підпишусь:
Не минуть мені біди –
Через тиждень я залишусь
Без чуприни й бороди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906019
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 25.02.2021
Сергій Смальчук:
Ти ще - щоранку відкриваєш вашу переписку...
І постіль не вкидаєш в пралку - принципово.
А от харчам у холодильнику - вже трішки слизько.
І аромат - знов вирок: "Випадково."
Тебе часом питають: що, не можеш -
Знайти?.. Або - зростити! Спеціально!
Мовляв, усі ж - одне на одне - схожі.
Чого ж страждаєш, дурню ненормальний?!
Ви праві. Так, всі дійсно однакові.
І ти б - давно вже теж міг пузо гріти,
Із кимось поряд. Й фотки постить кльові...
Й писать про те - як швидко ростуть діти.
Але не склалося. Ні вперше, ні востаннє.
Давайте - закидайте, б***, камінням!
Ти ж винен сам!!! Яке, на***, кохання?!
Ти головне - пусти в землю коріння!
Я намагаюсь. Чесно... І коріння...
Й своє... Й чуже зростити - теж готовий...
Але... Пробачте. Від ударів в тім'я - втомився.
Я - НЕ ВИПАДКОВИЙ!!!
Хоч зранку - відкриваєш переписку.
Вже традиційно. Ритуал. Й - ні слова.
А можна - щоб харчам не було слизько?
Не розумієте? Ну, ок.
...Усе чудово.
BeZodnia:
Вона щоранку відкриває переписку
Твою - її... щоб написати знову
Про ваше щось. Таке далеке й блИзьке.
А потім, вкотре, стерти... «випадково»
...Щось про на двох — повітря і коріння,
Щоб разом лиш і лиш з тобою тільки,
Що хоче народити тобі двійню,
Про почуття, що на віки... навіки.
Але втомили слів твоїх удари,
Колючі фрази, ляпаси словами.
Тепер порожні ваші тротуари
Й дорога, колись ваша, вже — між вами.
Її холодна постіль не зім‘ята
І пусто в холодильнику, не слизько.
Холодний чай — вода... лиш запах м‘яти...
Хм... ВИПАДКОВА... що була так близько.
«Прости!» «Пробач!» їй хочеться кричати!
Прости?! За що?! За те, в чому не винна?!
...А ще... вона уміє пробачати...
Лише твоя... рандомна половина..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906016
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 25.02.2021
"Мелодія ля-мінор" Мирослава Скорика ожила в мені словами. Щиро дякую видатному композиторові за музику, під яку співає душа.
Чи дістанусь я
того краю,
у якому світ
оживає,
випле-каний серцем.
Чи впаду я ти-хо
у безсиллі,
вкриють, наче сні-гом ,
крила білі.
Дай ми
сили, Боже.
Скована душа
у заметах.
Просить висоти
дух поета,
неба
сині просить.
Не стогніть вітри,
не тисніть долу.
Сонця не зречусь
в собі ніколи –
зійде
сніг сльозою.
Я прийму любов,
біль і щастя –
розділю печаль.
Все, що дасться,
розчиню в собі –
скине пута
розмах білих крил.
Стану я сама
дивним краєм,
у якому світ
оживає
виплеканих мрій погожих –
Чи дістанусь, Боже...
Чи дістанусь я
того краю,
у якому світ
оживає,
випле-каний серцем.
Чи впаду я ти-хо
у безсиллі,
вкриють, наче сні-гом,
крила білі.
Дай ми
сили, Боже.
Я прийму любов,
біль і щастя –
розділю печаль.
Все, що дасться,
розчиню в собі –
скине пута
розмах білих крил.
Стану я сама
дивним краєм,
у якому світ
оживає
виплеканих мрій погожих –
Чи дістанусь, Боже...
Не покинь, прошу,
у польоті,
силу поєднай
духу й плоті
Дай ми, Боже сили, щоб донесли крила.
Вбережи мене,
Любові Пісне,
від страшних падінь
і нині й прісно.
Дай ми
сили, Боже.
Чи дістанусь я....
Дай ми, Боже.
А-мінь.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ar7y8WEEt7E[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X4M68N7x6WQ[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796661
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 24.02.2021
я стану твоїм найболючішим
спогадом
ночами будитиму маревом
стогоном
і десь на холодній дощем битій
вулиці
замолиш богів аби тільки
забулося
як було солодко так палить
зсередини
будеш старим полисілим чи
з дредами
низько впадеш чи літатимеш
птахом
зрину повітрям твоїм сивим
прахом
ґудзиком вирвусь з цупких й ніжних
пальців
більше не хочу привидітись
вранці
тільки навік нас спіткала
халепа:
забили на "хочу" чинили як
"треба".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905787
дата надходження 23.02.2021
дата закладки 24.02.2021
Зате́рлись зірки́ на пого́нах
В пара́дку давно́ вже не влі́зу,
Триво́жну поді́в, десь, валі́зу...
Та сня́ться, бува́, поліго́ни,
Той тя́жкий наш тру́д чолові́чий,
Коли́, не склепля́ючи ві́чі,
На слу́жбі ваго́мій, невпи́нній,
Стоя́ли на ва́рті краї́ни !
Ніхто́ зараз на́с не згада́є
І свя́та, давно́, вже нема́є
Та все́ ж, я усі́х тих віта́ю,
Хто да́ту цю в се́рці трима́є !
23.02.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905817
дата надходження 23.02.2021
дата закладки 24.02.2021
Від тебе до мене вічність ... і ниточки
тонкі і прозорі - міцні, як сталеві струни.
Беруть свій початок в мені і, як ті річки,
Впадають у тебе безмежно глибоким сумом.
І рвала ті ниті, і знову в'язала їх...
Тих вузликів вистачить сотням разків намиста.
Крізь ранки і будні, дощі і лапатий сніг
між нами нитки, переповнені дивним змістом.
Вони незліченні й щомиті їх більш на одну-
обплутує серце липка і жива павутина.
Від мене до тебе вічність того вогню,
від тебе до мене вічність тієї сили.
І як би не було, який би не був крихкий
цей світ у промінні твого мовчазного неба,
між нами лишається вічність... і ниточки,
що срібними струнами тягнуть мене до тебе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858964
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 24.02.2021
Це ж треба так закутала зима,
пухнастим - білим, аж по самі вуха.
Мабуть стомилось небо мене слухать:
"Так хочу снігу, а його нема."
Зібрали там засідання святих!))
За круглий стіл - хто хімію вивчає,
як сніг створити кожен чітко знає,
та щось пішло зовсім не так у них.
Виходив дощ, туман і зорепад,
а сніг ніяк, не вистачало духу...
Химерний кіт (святих) усе пронюхав
і ніченькою зплутав все підряд.
На ранок вуаля - мете з небес,
і вдень мете, і ввечері, по колу...
Святі рахують збитки, як ніколи,
і мріють зупинити цей процес.
А на землі ну точно не до них...
Цікаво лиш, кота не будуть бити?
Хоч я йому вже ладна заплатити,
щоб часом рятував своїх святих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903131
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 22.02.2021
[i]У нього[/i]
Я іноді літаю уві сні,
шукаю ті́ні, наче у тіні́
тієї, що не кликала до себе
ані в минулі дні, ані на небо
у несходимі зоряні світи,
куди із нею нічого іти,
бо їй, як і раніше, не до мене,
коли були ми юні і зелені...
але буває, манить у вікні,
немов чекає у самотині
у недосяжні поки-що покої...
горить її свіча у далині,
аби було не холодно зі мною
під сніговою білою габою.
[i][b]Емпатія[/b]
У неї[/i]
Це – не мені, та нібито відчула
на шиї, на своїй, чуже ярмо...
Навіщо залітати у минуле?
Творімо світ, в якому живемо.
Від нинішнього спокою немає.
А нумо – у майбутнє! Пам’ятай
усе, що докотилося до краю,
вертається як сонце у свята.
Видумуймо, чого усім бракує.
Його не дочекаєшся ніде,
якщо душа волає, – [i]де ти, де!?.. [/i].
Хай вольова енергія нуртує!
Що автор уявляє і малює,
те ангелом із неба упаде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900955
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 22.02.2021
і що б не казали люди
(а люди завжди щось кажуть),
як станеться - так і буде -
чи в рифах шалених гранжу,
чи в стогоні тихім блюзу,
чи в джинсах та у кросівках,
в костюмі і білій блузі,
в багнюці чи на бруківці...
локації, час, статисти,
декору розмиті плями -
все буде... якийсь бариста
чи дівчинка з орігамі,
слова чи безслів'я, може,
обійми чи плач й прокльони,
прийнятне, а чи негоже,
чи німби, а чи пілони...
як станеться - так і буде,
і як воно бути має
не знають Петро і Юда
і, навіть, Христос не знає...
і будеш десь ти, і буду
десь я, може, теж окремо
і,що б не казали люди -
завжди невпопад, не в тему...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894329
дата надходження 08.11.2020
дата закладки 22.02.2021
У роздумах минає день за днем,
Вже й перший сніг, мов білий кіт на плоті...
Ніхто ніяких не ріша проблем,
Усі вони відкладені на потім.
Короткий промінь зблисне у вікні,
Десь сонце є й про себе нагадає.
Пливе душа в якомусь напівсні,
Поволі рік до краю добігає.
Поблякла листопадова парча,
Лиш ненадовго приховала мрії
...Горить вогонь в каміні чи свіча,
Чи добре слово десь когось зігріє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895558
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 22.02.2021
"Мело, мело по всей земле
Во все пределы... "
Б. Пастернак
* * *
И падал снег с высот небесных
искуснее любых искусств,
и было так светло и тесно
душе от мыслей и от чувств.
И белые мели метели
с конца в конец по всей земле,
и розы красные горели
в хрустальной вазе на столе.
И было необыкновенно
средь этой снежной кутерьмы,
казалось, что во всей Вселенной
лишь только этот снег и мы.
И ты была со мною рядом,
и ты была почти моей...
В объятьях белых снегопада
плыла Земля и мы на ней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901223
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 21.02.2021
Селом чутка пролітала,
Що ні сіло, ані впало,
Буде сватать нашу Галю
Африканець з Сенегалу.
Познайомивсь на базарі
(Продавала Галя шорти),
Уявила дівка: в парі
Всі відвідає курорти.
Збіглись родичі, сусіди
На це диво подивитись,
За столом під час обіду
Мама почала хвалитись:
-Всі казали – вайлувата
Моя доня, некрасива,
І губата, і носата,
Ще й фарбується, бо сива.
Буде у дівках сидіти
(Вага - півтора центнера)!
І куди вже правду діти –
Всіх лякала кавалерів.
Але є дива у світі,
Дочекалися ми свята,
Назло всім Галинка буде
І щаслива, і багата!
Жениху надали слово
(Третя випита чарчина),
Африканець був готовий
Бути і за зятя, й сина:
-Всі губаті в Сенегалі,
Ця красуня - моя мрія…
А що біла? У нас Галя
Дуже швидко почорніє.
Нащо мені худа видра? –
Блищать зуби в чоловіка,-
Я Галюсю собі вибрав,
Бо від неї тінь велика.
На плантації за нею
В холодочку завжди буду,
Гляну я на свою фею –
Україну не забуду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905447
дата надходження 20.02.2021
дата закладки 21.02.2021
Куди ж поділась та краса,
Що все на світі застеля́ла ?
Що світ серпанком укривала
Й творила зимні чудеса...!
Скрипів, іскри́вся білий сніг,
Він, пухом, си́пався до ніг.
Та вітер теплий не чекає -
Не може стри́мати свій біг !
Сніжи́нки ти́хенько вмирають
Й водою талою вмивають
Земе́льку ме́рзлу. На поріг
Весна рішуче ставить ногу.
Зима ж, хай, в довгую дорогу,
Паку́є, в то́рби сво́ї, сніг !
21.02.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905594
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 21.02.2021
Ну вот и всё. Прощаюсь с летом .
Уж листья с тополя летят...
Ещё чуть-чуть и канут в лету
И нежность губ, и тёплый взгляд ...
Ещё чуть-чуть - холодным взглядом
Тебя зима заворожит...
Чуть-чуть и ты не будешь рядом,
Мгновенье счастья убежит...
29.08.2020 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898126
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 21.02.2021
Не тікай від дощу.
Повернися відкрито обличчям.
Може, сумно від того,
що знаєш прогноз?
Не марнуйся чеканням,
що знову до себе покличе.
Не буває, щоб червень
відходив без гроз.
Не губися у місті,
що лине щоденним потоком,
де бруківка сріблиться, неначе луска...
То без нього хитається світ
і земля з кожним кроком
вислизає з-під ніг,
мов рибина прудка.
Заколисую дощ,
але він гомонить без зупину.
Може літо дало
безлімітний тариф?
Щоби кожен світанок,
який я без Тебе зустріну
був умитий для сонця.
Годинник старий
уповільнює хід.
У кімнаті вільготно від крапель.
Розповзаються стрілки,
неначе вужі...
Якщо Він в Твоє серце
яскравим промінням потрапив -
бережи його!
Понад усе бережи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797653
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 21.02.2021
вона любила лате й капучіно,
вона плела мелодії стакато,
вона сміялась часто без причини,
її ніколи не було багато
вона любила флірт й чужу увагу,
вона плела тенета зі спокуси,
вона грайливо сипала на ваги
чужі серця просіяним кускусом
вона життя любила в повну силу
вона любила хризантеми й калли,
вона давалась, щоб її любили,
але сама ніколи не кохала
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897420
дата надходження 07.12.2020
дата закладки 20.02.2021
ми не господарі й не гості -
примарні тіні надвечір'я,
зсутулені при повнім зрості,
скрадаємось через подвір'я
ми прослизаєм в телефони,
в думки, в серця крізь млу, крізь мури
відлуння, слід, роса на лоні -
це ми, запряжені в тортури
ми не господарі й не гості,
ми не подружжя й не коханці,
не у раю й не на погості
і не сторо́жа, і не бранці
і наше щастя - наша ж кара,
і наша радість - наше ж горе
ми кимось прокляті примари
десь на Синаї чи Фаворі
ми - тільки привиди, примари,
зсутулені старечо тіні...
щораз ховаємось у хмари
й стікаємо в сльоту осінню
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901233
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 20.02.2021
А заметіль всю ніч мела
і танцювала.
У білі шати все вдягла,
зачарувала
дерева, річку і хати
і все довкола.
Навіть Вітрисько молодий
ходив по колу.
Ходив по колу.
Мов зачарований кружляв
у ритмі танго.
Він так хурделицю кохав -
шалений янгол.
І на світанку білий сніг -
немов перлини,
іскрився сонцем біля ніг
ясної днини.
Ясної днини.
Танго чарівної зими
в гаях лунало.
До неба линуло крильми
з собою звало.
І на душі було казково
й білосніжно.
Якось прекрасно-загадково
й дуже ніжно.
Дуже ніжно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905057
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 20.02.2021
КЛЕКІТ
( СТЕПОВА КОЛИСКОВА)
Цей клекіт степу ця печаль
Цей присмак неба за спиною
І погляд твій дамаська сталь
Що входить в тіло всежагою
Ця вічна зваба знада змора
Невпинний біг до вищих хмар
Ти мов сузір*я Командора
Чи дон-жуанівський пожар
Без тебе важко гірко тоскно
Та мушу йти під гору все ж
В надії що колись у грози
На плечі янголом впадеш
Цей клекіт вічних поривань
Цей шепіт неба за спиною
Де погляд твій трамвай бажань
Гойдає тіло всежагою
21.01.2021
© Богдан Тригуб
* За надане для обрамлення фото величезне дякую Розі Тумановій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902220
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 18.02.2021
Перший фортепіанний сонет.
Є книга чарівна, де таємничо звиті
галюцинаціями жовті сторінкѝ:
там гай оманливий у місячному світлі,
там паперові клен зачарував листки.
Там обриси таємно змінюють гілки,
проміння місячного чарами повиті,
менади легко линуть там у верховітті,
і десять їх усіх на клавішах метких.
Але смарагдами зап’ястя закривають,
мені вже рідну, стомлену дівочу зграю:
їх горду чистоту джерельної води.
І срібних ланцюгів я розриваю звуки…
Нема нам забуття, ні миру, ні розлуки,
лиш на серцях від ланок носимо сліди.
Другий фортепіанний сонет.
Над білим саваном плечей, вугілля кіс,
рядами рівними рабині танцювали,
без слів криштальні голоси покірно ніс
шлях чорних кастаньєт, що пальчики торкали…
Горіли сині понад ними небеса,
і оси танцівниць жорстоко діставали,
та сліз не дочекалась мýка від емалі,
неопалимою їх сяяла краса.
На пристрасть, на призив, натхненно полонянки
браслетів золотих чіпали ніжно ланки,
та, не підкорені проханням чарівним,
своїм володарям не посміхались діви,
байдужістю небес вражали їхні співи,
вигадливим танком під небом голубим.
Третій болісний сонет.
строфи
Ні, їм не сýджена просвітленість красою;
я їх повторюю напам᾽ять в напівсні,
вони – хвилини рідкі злагоди з собою,
перегорілі на повільному вогні.
Так дорогi мені – туман переді мною
і з нього їх прихід в тривожній тишині,
поява рими блискавичною стрілою:
і мука й зáхват мій, так дорогі мені.
Хто знає, в котре з безпробудного запою,
цієї каторги над купою листків,
я духом падав і ридати вже хотів
під час нерівного виснажливого бою;
та я люблю вірші і ця любов росте:
так тільки матір любить нéмічних дітей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904788
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 16.02.2021
Награє на еоловій арфі вітрець-віртуоз,
(Поринаю у світ медитації плавно... піано...)
Трішки сонця - у душу, хмарини зловісності -повз,
Оминаю тривоги свої - непримітні капкани.
Упірнаю метеликом світлим у магію трав,
Огортає-п'янить пеленою затишшя меліса...
Чуєш, віро моя, пошматовані крила розправ!
Безнадіє, нашкодила вдосталь уже! йди до біса!
Незрівнянна мелодія - витвір умілих майстрів -
Цінний лік від нудьги, еліксир від сердечних порізів.
Затихають жалі... Грає музика вічних вітрів...
Слухай, друже, її... Релаксуй, як і я!
...Take it easy...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689089
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 14.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2021
якби на землі лишилося двоє...
це - ми з тобою це ми
з тобою
і я вдихаю твій пояс часу
зітри минуле забудь
всі must of
в твоїй сорочці так добре бути
і хтось в ній зараз і хтось
майбутнє
там вилітають огнéнні ритми
з-під пальців струнами
покритих
то це твій ґандж тримайся далі
я більш не муза я
зі сталі
я хочу здатися непохитною
і знову падаю і знову
з битою
торкайся струн пиши це криком
нас не побачать нас не
викриють
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900031
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 14.02.2021
Травнева нiч дiвчиськом божевiльним
блукає мiстом з квiткою в руцi.
А теплий вiтер - крадькома, свавiльно -
рахує їй веснянки на щоцi.
Десь плачуть пiд гiтару менестрелi,
десь кличуть Щастя на дахах коти.
Ще крутяться у парку каруселi.
I пiшки б до Зiрок на небо йти!
Це все - насправдi? Я вже не вгадаю...
Чарує Нiч, як молоде вино!
- НIЧОГО ТАМ ПО МIСТУ НЕ БЛУКАЄ!
- ЗАПИЙ ПIГУЛКУ! I ЗАКРИЙ ВIКНО!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484250
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 14.02.2021