Твій образ в вікні не змиють дощі.
і сонце не спалить на попіл.
Твій образ в вікні все снться мені,
і манить мене через роки.
Так виразно бачу обличчя твоє,
і стан такий милий дівочий,
що тепло від того на серці стає.
я поруч стояти хочу.
Шепотіти тобі:"Кохана моя,
давай будем разом навіки,
і буде у нас щаслива сім"я,
і зорі всі наші ,і квіти."
Та в долі були задумки свої,
і наші стежки розійшлися,
у тебе є діти,але не мої,
і в мене від іншої діти.
Твій образ в вікні не змиють дощі,
і сонце не спалить на попіл.
Твій образ в вікні все сниться мені,
і манить мене через роки.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930052
дата надходження 05.11.2021
дата закладки 09.11.2021
Туди не дійти, де не втримають ноги!
Зачинені двері — забутий рояль.
Тернові стежки на оббиті пороги,
Закутані квіти у чорну вуаль.
Стоять темні тіні, схилились од віку,
У брамі чавунній палає вогнем…
Не впустить провидець старого каліку,
Він теж божевільний й махає мечем.
А муза втомилась, лежить на узбіччі,
Така синьоока, голодна, худа…
Пройшло позаочі величне сторіччя,
Колись загубилось та й досі — нема.
Вблагаєш — вблагай, голоси та вимолюй,
Ставай на коліна та милість проси!
Та все ж, не кляни та не шкірся на долю,
Свій дух підійми та й надалі неси!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930290
дата надходження 08.11.2021
дата закладки 09.11.2021
Підкажи мені, серце, де знайти ту стежину,
Що з дитинства вела на край світу колись!
Де бродили ми вільно, без утоми, без спину,
По некошених травах… до пригод… босоніж…
Там чистіші струмки і блакитніше небо…
Там духмя́ніші квіти, смачніший пиріг…
Там щиріші відносини, друзі - що треба!
Там тепліші обійми… весе́ліший сміх…
Ми усе помічали, ми усе відчували!
Небайдужі, дотепні,- ми собою були!
На якому ж відрізку життя заблукали,
Заховавши таланти свої в бур'яни?
Особистість душі запрягли у рутину!
Перестали радіти прийдешньому дню!
Підкажи мені, серце, як знайти ту стежину,
Де могла я згубити унікальність свою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921007
дата надходження 31.07.2021
дата закладки 02.08.2021
***
Коли згасає вуличний ліхтар,
оливу доливає - жовте світло,
а ранок свіжий вибрався на старт,-
свої ховаю я відьмацькі мітли.
Я ними бавилася всю коротку ніч:
літала понад містом ошаліло.
Мітла - це річ, а не якийсь там кітч,
а жінка на мітлі - граційна тілом!
Летиш собі і думаєш про все.
Про те, що скоро літо і відпустка.
Що час летить. Летить! А не повзе.
І поспіх цей вимотує до пустки.
А ще я заглядалася на птиць.
Я їх не бачила, та вгадувала гнізда.
Я так за них боялася, щоб ниць
вони не впали на шляхи, де їздять.
Та ось і прокидаються птахи,
запурхали мелодії весняно...
Ховаю мітли, як свої страхи.
Вмикаю чайник: все іде за планом.
квітень 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657991
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 02.08.2021
Ти обіймай. Хай зносить дах,
І шар за шаром хай зриває,
Бо не опишуть і в піснях,
Що я з тобою відчуваю.
Торкайся пальцями душі,
Щоб вкотре довелось забути,
Що я з тобою на межі,
І не уникнути спокути.
Відчуй мого мовчання смак,
Хоча це іноді й нестерпно.
І в світі, де усе не так,
Нехай хоч щось ще буде теплим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921044
дата надходження 31.07.2021
дата закладки 01.08.2021
Коли вона
заплакала уперше –
святилище здригнулося.
Боги
на вершах,
сиві голови підперши,
відлунювали словом.
Навкруги
буяло літо,
шаленіло цвітом.
Вони ж, мов діти –
у руці рука -
прощалися
урочисто і світло.
Полин і вітер –
ниточка гірка.
Як на плече
упали сльози вдруге,
від туги
небо тріснуло.
Вона
не вміла
залишатись просто другом
і лугом
поверталася сумна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442396
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 19.05.2021
[i]Я стріну тебе. І знітиться серце раптово.
В очах – промінь сонця – жаданий дарунок небес.
Розквітне кохання, проллється повітрям бузковим:
Я стріну тебе…[/i]
Забута весна наповнить квітуче довкола
Солодким нектаром… для серця вона – рятівна.
І радо вирують думки, мов схвильовані бджоли –
Забута весна…
[i]Травневим теплом хлюпоче не втрачена ніжність
У кожному з нас, скільки б весен уже не спливло.
Квітує любов, укриває наш сад білосніжний
Травневим теплом[/i].
Ти тільки чекай – я стріну тебе в день весняний,
Бо видно вже доля на двох нам судилась така.
З’явлюсь я… хоч, може, вже промінь надії розтане,
Зустріну тебе й не покину ніколи, коханий, –
Ти тільки чекай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913988
дата надходження 16.05.2021
дата закладки 16.05.2021
Ти - моє дихання, любий...
Ти - мої ниті спасінь,
що обволокують груди
в мить, коли важчає тінь.
В мить, коли руки безвільно
падають ниць, тільки ти
маєш потугу всесильну
віру мою піднести.
Там проказавши молитву,
де її чує Господь,
зняти загострену бритву
з хворого серця мого.
Спраглим курсивом любові
мовивши: рідна, борись!
Я піднімаюся знову,
погляд звертаючи ввись.
Й руку відчувши спасенну
зважую знову на крок -
хвилька до хвильки, щоденно,
двигаю муки візок.
Гулко скриплять всі колеса,
стежка вузька та нехай,
жаху тінь довготолеса
котиться, наче, за край.
Може й здалось, відступає
темна розпука з душі
там, де краї ходять краєм
й гупає бій на межі.
Де обпікаються груди
в чорнім-пречорнім огні...
Ти - моє диханя, любий,
Ти - моя сила в мені..
6.05.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913203
дата надходження 08.05.2021
дата закладки 08.05.2021