Вікно – не вихід,
Стеля – не небосхил,
Тиша не означає тихо,
Безсилий не означає без сил,
Сміливий не є, хто першим
Під кулі біжить з ножем,
Безсмертний – не той, хто вмерши,
Залишиться всім взірцем,
Кордони не є межею,
Секунда не значить час,
Секрети не є брехнею,
Та й правда – то тільки фарс.
Без волі немає долі,
А що таке воля та?
Ми всі по життю – поволі,
Життя ж бо – стрімка ріка.
Немає ні меж, ні міри,
Все – вигадки, все – міраж,
Тримається світ на вірі,
Їх віра – як антураж.
Святі – не святі, а грішні,
А грішні світліш за всіх,
Однакові, але різні,
Шукають життєвих втіх,
Відкриті роти – в незрячих,
Розплющені очі – в німих,
«Увіруй, даруй, завдячуй,
Наслідуй лиш видатних!»
Не вірю у всі ці басні,
Що в‘яжуться з пелюшок,
Будую кордони власні
І власний беру урок!
Світ в’ється у серпантини,
Світ б’ється в моє вікно,
Розколеться на частини,
І котиться доміно,
Які ж то цікаві ігри,
Від крайнощів – у озноб,
Хореї або ж верлібри,
Мені вже це – все одно,
Я дихаю, наче вперше
В уламках біля вікна,
Я – раб твій і я – твій вершник,
Що скаче по сторінках.
Я – раб твій і я – твій вершник,
У власних своїх думках.
25.09.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926201
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 26.09.2021
А ти до мене подумки пиши.
Пиши словами, що не просять тиші,
Аби звучати. Ти перепроси
Своє перо, що десь колись залишив.
Знайди у собі сили. Тихо грай,
В моєму серці на потрібні ноти
Не розраховуй втрапити. Нехай
Все буде так, як буде. Але доти
Звучи, як маєш. Не мовчи лише.
Перемовчати, знаєш, то не діло.
Бо дощ крізь вікна душу переллє,
А я уже ту кількість перевтілень,
Що десь мені призначена, пройшла.
Тож говори мені гітарним соло,
Чи як захочеш. Рік тепер за два,
Нема коли топтатися довкола.
10.07.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925493
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 19.09.2021
Вставати зранку о п’ятій,
Механічно випити кави
І почути як хтось вже вп’яте
Питає: «Ну як твої справи?»
Блукати задимленим містом,
Відповідати «нормально»
І знову за ноут сісти,
«втекти у світ» (віртуально)...
Стати простим перехожим,
Отією «з довгим волоссям»,
Чи тою «на когось схожу»,
А може, то просто здалося?
Повірити в утопії снів,
Брехати, що умієш жити,
Робити ксерокопії днів,
А чи все ж таки щось змінити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352196
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 10.09.2021
Завтра сяду в останній потяг,
Відпустивши поради інших,
Теплий чай, провідниця, протяг,
Недописані клапті віршів.
Завтра сонце зій́де́ у мажорі,
Розіллється соком із сливи,
І потонуть в безмежному морі
Всі слова більш не важливі.
Перепишемо календар на літо,
Відкладаючи лінію старту,
Час сказати наболіле відкрито
І зачинити двері плацкарту.
Та раптом вже немає завтра?
І потяг - це лиш витвори думок...
Звучить дощу осіння мантра,
Перетворившись на листок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924477
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 10.09.2021
На моїй стороні усесвіту, де ніколи не спить океан,
Розлетілись птахами вдосвіта: один на один, сам на сам.
Розділились на «до» та «після» в цьому світі терпких протиріч,
Де немає про нас більше памяті, не існує більш наших облич.
Час лишає орнаменти зморшок на тонких і холодних руках,
Не впізнаємось: "де ми" та "хто ми" у загублених дальніх світах.
Де немає окреслених ліній, а без ліній ми - просто дим,
Відродити твій образ у серці і в пожовклих від часу рим.
Відродити і знов відродитись,
залишитись невиліковно живою.
Мої хвилі продовжують битись:
настає час змін і нового прибою.
Надихнула ця пісня:
P.S https://www.youtube.com/watch?v=rzh4ADcwljo
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923095
дата надходження 24.08.2021
дата закладки 24.08.2021
Вмирає погляд, мов туманом
Його покриє далечінь
Ти віддаляєшся і ранок
Стає чужим
Холодна кава наче віскі
Пянить і топить у думках
Ти віддаляєшся і тонеш
В чужих руках
Погасла злість опалими руками
Мов осенні глибокої слова
Ти віддаляєшся, мов рана
Мого життя
Осінній дощ, лякає не почавшись
Так холодно від крапель по душі
Ти віддалилася назавжди
Мені ж лишилися твої вірші
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922611
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 19.08.2021
Відтінки блакитної свободи
Переливались, хлюпотіли.
Пальці торкались ледь піску.
Хвилі берегу щось ніжне шепотіли.
Розгойдувалась синьо-блакитна глибина.
Відтінки бавились, на сонці мерехтіли;
Поплавок помаранчевий солоні
Опускали й підіймали ошалілі.
Ледь помітно підступав вже вечір,
Вітер хвилі з поривом коливав,
Відтінки блакитної свободи
Художник-вечір рожевим заливав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922582
дата надходження 18.08.2021
дата закладки 19.08.2021
Виношуєш вірші немов дитя,
Із перших літер в зародку плекаєш.
Із Музою відбулося злиття,
Вже поштовхи куплетів відчуваєш.
Лелієш кожне слово у рядках,
Вкладаєш всю себе до оніміння.
Усе найкраще, що в твоїх думках,
Усю любов ти віддаєш творінню.
Дитятко-вірш, яке ж воно буде,
Чи закохає в себе перехожих?
Чи серце щире в світі віднайде,
Чи стане особливим і не схожим...
Народжуєш у трепеті й сльозах,
У радості і слів не підібрати.
Нове віршатко у твоїх садах,
А ти поет і одночасно мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922585
дата надходження 18.08.2021
дата закладки 19.08.2021
Я пам'ятаю...як померла...
І день, як народилась знов...
Ці спогади - безцінні перли.
Вони - любов...
Я пам'ятаю, як горіла
І згасла в небі, як зоря...
Ці спогади - важке похмілля...
Вони - це я...
Я пам'ятаю, як літала...
Як падала із висоти...
Ці спогади я поховала!
Вони - це ти...
Я пам'ятаю... і не зможу
Зітерти з пам'яті (болить)
ці спогади... Помилуй, Боже!
Це - Ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921696
дата надходження 08.08.2021
дата закладки 09.08.2021
Що спільного у нас ти запитаєш?
Ми долі різні пишемо в вірші
Напевно ти як янголи літаєш
І як людина ходиш по землі
І кожен день ти в думи поринаєш
Закохуєш і вабиш в майбуття
Мене ти звісно знаєш і не знаєш
Бо я це вітер твоє забуття...
Твої слова мене навчать літати
І падати без страху за життя
Твої слова ще вміють лікувати
І це повір не всі їхні звання!
Твоїх віршів мені не вистачає
З'явися знов до мене в сон прийди
Нехай твій птах у ньому покружляє
Над тихим плесом талої журби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921694
дата надходження 08.08.2021
дата закладки 09.08.2021
Підкажи мені, серце, де знайти ту стежину,
Що з дитинства вела на край світу колись!
Де бродили ми вільно, без утоми, без спину,
По некошених травах… до пригод… босоніж…
Там чистіші струмки і блакитніше небо…
Там духмя́ніші квіти, смачніший пиріг…
Там щиріші відносини, друзі - що треба!
Там тепліші обійми… весе́ліший сміх…
Ми усе помічали, ми усе відчували!
Небайдужі, дотепні,- ми собою були!
На якому ж відрізку життя заблукали,
Заховавши таланти свої в бур'яни?
Особистість душі запрягли у рутину!
Перестали радіти прийдешньому дню!
Підкажи мені, серце, як знайти ту стежину,
Де могла я згубити унікальність свою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921007
дата надходження 31.07.2021
дата закладки 31.07.2021
«Ти — дуже яскравий, аж світишся!
З тобою сіяю і я!
Наблизитись чом не насмілишся?»—
До Місяця каже Зоря.
«Поблизу не зможу побачити —
Побудь маяком між світил,
Інакше — себе не пробачити.
То ж здалеку, люба, світи!» 20/07/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920926
дата надходження 30.07.2021
дата закладки 30.07.2021
Я не видумую нічого,
Ти вигадав усе це сам.
Вітри розхитують наш човен
і роздирають небеса...
І тільки справжнє -
не минає.
Лиш те, що вічне -
не згора.
Ми ще живі,
бо нас немає
там, де продовжується гра…
Ми ще живі,
бо небайдужі
до голосу, що із глибин
збирає з пазлів наші душі,
виводить поза часу плин.
А інше все -
буденна втома,
що перетліє, догорить…
Ще трішечки.
Ми майже Вдома.
Нас розділяє тільки мить...
З книги "ЧАС КУЛЬБАБ" (2023)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920803
дата надходження 29.07.2021
дата закладки 29.07.2021
Обійми мене, Боже, сильніше.
Я не можу від болю мовчати,
Я не вмію жити мудріше
Та не вмію на чверть кохати.
Пригорни мене, Боже, тихо.
Я не можу від болю кричати.
Знаю, що тобі також прикро,
Я не вмію на чверть страждати.
Обійми мене Боже, прошу,
Бо без тебе я також зникну.
Вже забула, яке ім'я ношу,
До хмар чорних ніяк не звикну.
Побуть тут, побуть поруч й всюди
Я не знаю як бути далі.
Хто для мене ці близькі люди,
Що дарують нитки зі сталі
І зав'язують ними душу?
Я втрачаю від світла їх зір.
Всі пожежі потрохи тушу,
А за полум'ям скажений звір.
Не боюся, але вже досить.
Я не можу від болю спати.
Скоро душу мою попросять.
Сил нема, щоб її рятувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920139
дата надходження 21.07.2021
дата закладки 21.07.2021
Вона закохалася вперше...
Не бУло обіймів,не бУло зізнань.
Безжальна війна розлучила назавжди
Не чула її молитов і благань.
Він не повернувся...героєм загинув
У слізнім чеканні життя одцвіло.
Війна,що встромила ножа їй у спину
Не вбила кохання,що першим було.
А він став зорею...світив над землею
І бачив,що й досі кохає вона.
Якби в інший час полюбитися з нею!
Та серцю не скажеш: чекай...бо війна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918527
дата надходження 03.07.2021
дата закладки 03.07.2021