Людмила Демчук: Вибране

grotath

В наш час не зосталось романтики

В  наш  час  не  зосталось  романтики,
Ніхто  не  дарує  вже  квіти.
Розівране  серце  на  клаптики
Куди  заховати,  подіти?

А  ті  поцілунки,  їх  безлічі,
Розбиті  серця,  наче  склянки,
Гарячі  обійми  при  зустрічі,
Солодки  слова  й  обіцянки?

В  наш  час  не  потрібна  поезія,
Ніхто  не  читає  вже  вірші  -
Це  все  тільки  фальш,  лиш  ілюзія,
Без  них  будуть  всі  щасливіші.

І  хоч  ми  не  станемо  бідними,
Без  них  все  ж  нічого  не  варті.
Ніхто  не  співає  під  вікнами,
Дощ  змив  всі  слова  на  асфальті.

В  наш  час  все  це  стало  непотребом,
Те,  що  від  душі  до  нас  лине,
Згоріло,  розвіялось  попелом
І  скоро  вже  зовсім  остине.

А  я  серед  тисячі  поглядів
Шукаю  лиш  твій,  тільки  марно.
Вже  надто  втомився  від  спогадів,
В  яких  завжди  холодно  й  хмарно.

Кує  черстве  серце  зозулею,
Рахує  роки  й  каже:  досить
Стояти  у  черзі  за  кулею,
Коли  ніхто  цього  не  просить.

Та  вже  остаточно  зневірившись
Я  фатум  готовий  прийняти  -
Чи  випити  чай,  чи  повіситись,
Чи  просто  тебе  обійняти?..

З  тобою  були  дуже  схожими  -
Ми  щастя  безмежне  шукали,
А  стали  лише  перехожими,
Які  на  шляху  заблукали.

05.01.22

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936031
дата надходження 05.01.2022
дата закладки 03.06.2022


Kлер Клер

Ась?

Вітер  гілку  тріпоче.
Навіщо?
Ти  почім  так  хвилюєш?
Зась!
Роз'ятрити
Багато  охочих,
А  весь  вік  прокохати
Ась?  

Захміліла  від  тебе
Чуєш?
Оксамит  поцілунків  -
Трунок.
Від  обіймів  серце
Танцює.
І  танок  той  -  найвищий
Ґатунок.  

А  на  шкірі  розсипані
Зорі-
Ця  крупа  кришталева
Мурах
І  пульсує,  бо  шкіра
Прозора
Не  спіши,  будь  як  захід
В  степах.  

А  все  може  скінчитись
Знаєш?
Ми  момент  цей  в  долоню
Кладемо.
Відчуваю,  що  зараз
Кохаєш.
То  давай  це  і  в  завтра  
Візьмемо.


Авторська  начитка
https://youtu.be/uR9n_odUGOw

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948367
дата надходження 21.05.2022
дата закладки 31.05.2022


Катерина Собова

Нестандартнi ноги

У    взуттєвім    магазині
Чоловіка    свого    Гриця
Намагалась    жінка    взути  –
Туфлі    брала    із    полиці.

Десять    пар      вже    переміряв,
Виставивши    ноги    босі:
Ті    тісні,    з    низьким    підйомом,
Ці    -    вузькі    і    гостроносі.

-Бачиш,    Галю,-    обізвався,-
Нестандартні    в    мене    ноги,
Тут    ніяк    не    обійдуся
Без    твоєї    допомоги.

Все    дитинство    бігав    босим,
Не    взував    я    черевиків,
Тому    ноги    розтоптались
І    тепер    такі    великі.

Галя    стала    трохи    злиться:
-Отаке    буває    свинство!
Було    б    краще,    щоб    ти,    Грицю,
Без    трусів    ходив    в    дитинстві!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948956
дата надходження 28.05.2022
дата закладки 30.05.2022