Среди клавиров и рапсодий
Я вдруг на музыку набрел.
Ее из всех других мелодий
Я слушать в жизни предпочел.
А в женщинах зашиты ноты,
И даже те, кто не поют,
Звучат органом для кого-то,
Оркестром маленьким живут.
И в этом жизненном концерте
Богатом на репертуар
Есть музыка для всех, поверьте.
От блюза и до золотых фанфар.
И взявшись за руки под ливень
Мы слышим музыку вдвоем.
И каждый может быть счастливым,
Когда мы «ноты» узнаем…
30.09.2022 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961542
дата надходження 01.10.2022
дата закладки 01.10.2022
А ти ,як гіндлярка ...жадна, лукава
Перекупщиця ,що є на базарі.
Зігне в бика роги- дугу ,ця пава
Лиш ,би чула гроші в руках в наварі.
Ти, будь, людиною!- не шкуродером!
І не збагачуйся на чужій біді.
О, не тішся грішми...цінним папером
Бо зелень згорає у листя руді.
Літають стальні птахи під горою
Бомблять будинки із кам'яних споруд.
Спалює у попіл лихий війною
Все, що нажили за життя увесь труд.
Ти, не заробляй на людському горі !
Хай не тішить тебе зелений папір.
Бо він недосяжний ,як птах в просторі
Є великі очі...захцянок безмір.
Хіба можна бути незрячим, сліпим!
Кам'яним, і черствим немов би камінь.
Війна руйнує, спалює все у дим
Смерть з косою співає життю- Амінь!
Люди, як звірі переходять межу
Піднесли на житло, товари - ціну.
Гризуть одне одного -долю чужу
І сірником розпалюють війну.
Один гуляє п'є солодке вино
В іншого з чола тече кровавий піт .
Життя, штовхає у безодню на дно...
Війна поділила на дві раси -світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960320
дата надходження 20.09.2022
дата закладки 21.09.2022
То щур в норі конає,
чи справді чутно плач?
То скиглить і ридає
один старий [i]палач[/i].
Втомився від роботи,
замислив каяття, –
згадай же всіх, кого ти
тут позбавляв життя!..
Полив ти землю кров’ю,
тож виросли хрести.
Іди ж собі з «любов’ю»,
давно ми не брати!
Весь світ нам поле бою –
нехай розсудить Бог!
Бо тісно нам з тобою
на цій землі удвох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960023
дата надходження 17.09.2022
дата закладки 19.09.2022
Двадцать первый, бляха, век.
Мир безумен и картинен.
Приручён и оскотинен
властью денег человек.
Можно крикнуть «ну вас на!»,
в цифровые юркнув кущи,
но и там строкой бегущей:
[i]ГОЛОД СМЕРТЬ ЧУМА ВОЙНА[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959931
дата надходження 16.09.2022
дата закладки 19.09.2022
у нас люди тупі, агресивні, злі та вірять у якогось дядечку бога, який все вирішить.
наші люди краще постраждають та напишуть "хай бог оберігає, бог у поміч", під постом про хвору дитину, якій потрібна операція або лікування.
чого ж не скинути хоча б 20 грн тій дитині, якщо ти так бідкаєшся?
краще помолитися уявному богу, а якщо дитина помре, на то воля божа.
нам з дитинства впарюють, що дядько бог — мудрий, але коли ми хочемо дізнатися про нього більше, нам затикають рот любознавства, бо "негоже питання задавати. бог є, але ми його не бачимо, все, нічого не питай".
тільки наші люди проти абортів, але коли питаєш їх, чи будуть вони давати гроші на утримання дитини, ці люди зникають..дивно, чому?)
папа римський, до речі, проти абортів.
папо, тоді виплачуйте жителям Ватикану щомісяця 5000 євро, і я думаю, населення зросте.
ви всі вмієте плескати язиками, а коли треба робити діло, ви зникаєте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959844
дата надходження 15.09.2022
дата закладки 19.09.2022
телефонный розговор Максима с его приятелем об
обстоятельствах возникновения супружеского союза с Пугачевой.
Ковыляет бабуля.
Переходит на красный.
Я ей: «Эй ты, кастрюля!!
Это очень опасно!!»
Перевел на зеленый.
Получил штуку баксов.
Да…, пришлось согласиться,
А куда мне деваться,
- - - - - - - - - - - - - -
Если прёт она буром.
Так и стал я «Тимуром».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959405
дата надходження 11.09.2022
дата закладки 19.09.2022
фрагмент телефонного розговора звезды с подругой об
обстоятельствах возникновения супружеского союза с М. Галкиним.
Он сказал мне учтиво:
«Ну куда вы на красный?
Это очень опасно!
Перейдем на зеленый.»
И назвался Максимом.
Я подумала: «Школьник!»
Оказалось – мужчина!
Настоящий полковник!
- - - - - - - - - - - - - - -
Так мы создали пару,
Прям сюжет по Гайдару.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959390
дата надходження 11.09.2022
дата закладки 19.09.2022
Запитаю знов –
що тобі болить?
Зраджена любов?
Підліткова хіть?
З парадизу мрій
крок – до самоти.
Тож яку з надій
втратив саме ти?
Серед тисяч рук
не знайшов – руки?
Друже! Ти мій друг?
Так? Не навпаки?..
Де в коханні брід?
Зносить течія!
В цій непевній грі
здобич – ти чи я?
Може, ти й ловець…
(Мабуть, так і є!)
Та з усіх сердець
все ж почув – моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959419
дата надходження 11.09.2022
дата закладки 19.09.2022
Батальйони благали вогню,
оборонці молили: «Підмоги!»
Я нікого ні в чім не виню,
мо’, не мали очільники змоги…
Небо вкрила густа порохня
від розривів ворожих снарядів.
Хоч стріляли вони навмання,
та до біса гатило в нас «градів»!
Хто віддав той злочинний наказ –
не чіпати ворожу навалу?
А чому не виводили нас
і лишали чому на поталу?!
Хто загнав нас тоді у котел,
де веригами Мінські угоди?
І чому вже черговий обзел
потішається знов над народом?!
15.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959792
дата надходження 15.09.2022
дата закладки 18.09.2022
Зустрілися тоді на полі бою,
уламком міни ногу відтяло –
в конвульсіях він корчився від болю
і заливала кров бліде чоло…
З’явилася негадано, маленька,
в медичній формі, що оте дитя…
Як лише відпустили тато й ненька? –
майнула думка ніби співчуття.
Джгутом перетягнула вправно рану,
забинтувала голову за мить.
Під кулями тягла із поля брані,
аби він змогу мав іще пожить.
Та опритомнів лише у палаті
і здивувався – цілі, дві ноги!
А медсестра у білому халаті
поволі поправляла ланцюги…
– А що?. А як?. – спіткався на півслові. –
А звідки?. – простогнати ледве зміг.
– Сестра із поля бою, в рюкзакові, –
поясненнями лікар допоміг.
А через рік, під Мендельсона гами,
долаючи відчутний біль, не страх,
упевнено і власними ногами
її він до вінця ніс на руках!
А через рік, під Мендельсона гами,
долаючи відчутний біль, не страх,
упевнено і власними ногами
її він до вінця ніс на руках!
18.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960103
дата надходження 18.09.2022
дата закладки 18.09.2022
[i](байка)
[/i]
Сім’я зайців жила в зеленім гаї,
у глушині – шакаляча сім’я.
Усім ставало місця в тихім краї,
та слухали недовго солов’я…
Орда шакалів вдерлася до лісу,
аби зайців змінити на кролів.
Домовився Шакал з сім’єю Лиса
і рижу тічку вже від них повів.
Напали рано-вранці – убивали
та ґвалтували навіть немовлят.
Зайці не сподівалися навали
і захопив їх нори підло кат.
Але безчинство довго не тривало,
на спротив разом стали в ряд зайці.
Тримали оборону всім загалом
і дременули іроди-бійці…
Вже апелює дикий пес до Лева,
у Лігу звірів прутень шле гінців –
шакалів кігті й челюсті сталеві
привласнили негідники зайці!
Вони усі порушили закони –
у наступ несподівано пішли!
Шакалу недалеко і до скону,
його орду зайці перемогли!
14.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959752
дата надходження 14.09.2022
дата закладки 15.09.2022
Тихенько літо відлетіло,
птахами в ирій відлетіло.
Червоне яблучко доспіло.
Прозорі ранки, гожі дні…
У небі лазурово-синім
листочок крутиться осінній –
листочок падає осінній,
на серце падає мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959282
дата надходження 10.09.2022
дата закладки 11.09.2022
Ми заблукали у війні –
напівмерці, напівживі.
Твоя країна – у брехні.
Моя країна – у крові.
Лягли між нами всі світи!
Високим муром виріс час!
На войовничі «я» і «ти»
розбили, розкололи нас.
Змети до ніг усі зірки –
почуєш вкотре тільки «ні».
Бо ти запалюєш свічки,
а ми палаємо в огні…
Напівмерці, напівживі,
ми загубились у війні.
Моя країна – у крові.
Твоя країна – у брехні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958631
дата надходження 04.09.2022
дата закладки 11.09.2022
Давним-давно у гаї правив Лев,
та до смаку порядок не усім.
– Уже занадто виросло дерев,
заїхати не можна на таксі! –
Шакал ідею спритно увернув
і позирнув лукаво на Тхора.
Той пособити вчасно зметикнув:
«Огиділи вже віти і кора!»
– Їх пластиком потрібно замінить,
щоб листя не літало восени! –
окреслили розлого красну нить
гірські два круторогі барани.
– Усе зроблю, – Осел заголосив, –
сформую із лисичок вар’єте!
Не пожалію часу я і сил,
якщо царем мене оберете!
І лідором обрали Віслюка,
бо надоїв занадто мудрий Лев.
Стежки топтати став у байраках,
поменшало гілля й самих дерев…
Змінилось все і лиси правлять бал,
пішов у хід пластмасовий контент.
Уже новий сформовано кагал,
щовечора квартал дає концерт.
Аж раптом налетіли дикі пси,
стежками промайнули прямо в гай.
Гризуть, шматують – отакі часи.
– Зайців негайно на передній край! –
скомандував Осел, а сам у тил
отару із прибічників повів.
Усе повивертав на свій копил,
на варті залишивши ішаків.
Скажені пси лютують і гарчать,
але стіною став лісний народ.
Ідуть загони молодих зайчат,
щоб захистити праліс од заброд…
Гарує Тур із друзями, несе
тягар війни поміж гаїв, лісів…
Та доки керуватиме Осел,
не вигнати з діброви диких псів!
08.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959083
дата надходження 08.09.2022
дата закладки 09.09.2022
[i](байка)
[/i]
Зустрівся якось Тигр у лісі
із заблукалим Віслюком.
Здолав той в суперечці Лиса,
що заховався за пеньком.
Вухатий заєць на копитах
до Тигра сміло підійшов.
Брудні почухав поли свити,
на пузі перевірив шов…
– Чому трава у лісі синя? –
зухвало в Тигра запитав. –
Така смакує лише свиням!
Не бачив схожих я отав…
– Ти помиливсь, вона зелена! –
упевнено промовив Тигр.
То колір хвої, листя клена,
як у лісничого мундир…
– Е, ні! – з тобою я не згоден.
То синій колір – от і все!
Очима кліпнув рижий воїн –
І що оцей вухань верзе?!
– Чому зелена? Звісно синя! –
усе репетував Віслюк.
Із глузду з’їхав, дурнів сину,
чи укусив якийсь павук?!
Ходім, спитаємо у Лева,
хай вирішить дебати цар!
У Тигра нерви не сталеві,
та все ж погодився. Нездар
таких він бачив небагато,
але достатньо на віку.
Послухав Лев уважно хвата
і каже: «Синя» Ішаку.
Зрадів Осел, гукає Леву:
«О, Царю, Тигра покарай!
Синіє хай трава, дерева –
нехай панує синій рай!»
– Гаразд, покараним він буде –
на рік затихне його рик.
А ти ступай, словесний блуде,
у вухах вже мені твій крик!
І Лева вироку скорившись,
Тигр лише мовив: «Чому так?»
А ще додав, уже знітившись:
«Зело – зелене, знає всяк…»
– Звичайно, сумніву немає, –
спокійно виголосив Цар. –
Але ж ти Тигр, окраса краю,
а не якийсь Ішак-кошмар…
І ти велична, горда кішка,
до спору із Ослом дійшов!
А потім, ніби у насмішку,
на суд до мене з ним прийшов!
Схиливши голову, смугастий
до лісу тихо почвалав.
Таке траплялося не часто –
на рік залишив він анклав!
А через рік вернувся знову
додому із чужих країв
і впав у очі Віслюкові…
Згадав той марення свої!
Але у відповідь – ні слова,
розрізав лише тишу рик.
Фортуна зрадила Ослові,
то був його останній брик!
Ще довго грива, хвіст, копита
валялись між зелених віт,
аби осли несамовиті
не мордували цілий світ.
06.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958901
дата надходження 06.09.2022
дата закладки 08.09.2022
Розмовляли верби з хвилями дзвінкими,
до ріки схилились, ніби воду пили.
Плив по річці човен, хвиленька гойдала,
молода дівчина у човні співала.
Мерехтіли зорі, місяць прислухався,
бо ж тій дівчиноньці козак присягався.
А кущ калиновий від вітру хилився…
забарився милий, чи десь заблудився?
Ой літала пісня, де калина гнулась,
парубка не стріла - назад повернулась.
То ж просить дівчина пісню політати
там, де квітнуть маки… і гримлять гармати.
Гарні у калини червоненькі ґронця,
зігріває ніжно їх проміння сонця.
Пісня хоч журлива, та теплом зігріє,
милого чекати дівчина уміє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958672
дата надходження 04.09.2022
дата закладки 06.09.2022
Моїм чудовим землякам і землячкам
сусіднього села Калинка
Коли над Калинкою сонце встає,
Тоді прокидається серце моє,
Кажу я Калинці під спів солов'я:
-Доброго ранку,Калинка моя.-
Калинка,Калинка,Калинка моя,
Стоїть тут хатинка,хатинка моя,
В саду соловейко,зозуля кує,
А в серці моєму любов ключем б'є.
А в серці моєму любов до села,
Тут стільки турботи і стільки тепла,
Тобі признаюся, Калинка моя,
Що завжди всім серцем люблю тебе я.
Калинка,Калинка,Калинка моя,
Стоїть тут хатинка,хатинка моя,
В саду соловейко,зозуля кує,
А в серці моєму любов ключем б'є.
Тут всі хлібороби,ще й мають талант,
Кожен мужчина в селі музикант,
Дівчата співають пісні запальні,
Добре живеться в Калинці мені.
Калинка,Калинка,Калинка моя,
Стоїть тут хатинка,хатинка моя,
В саду соловейко,зозуля кує,
А в серці моєму любов ключем б'є.
Воно мов калина, що в весну цвіте
Село моє рідне,село золоте,
Всі люди тут славні,єдина сім'я,
Калинка,Калинка,Калинка моя
Калинка,Калинка,Калинка моя,
Стоїть тут хатинка,хатинка моя,
В саду соловейко,зозуля кує,
А в серці моєму любов ключем б'є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958453
дата надходження 02.09.2022
дата закладки 05.09.2022
Там, де річка-синьострічка
Котить води в даль,
Там купає зорі нічка,
Срібло п’є вода.
Ось вона біжить-хлюпоче,
Хвильками пряде,
Умиває зорям очі –
Наближає день.
Ранок вись закупоросить
І освятить день,
Вдягне трави в щедрі роси.
Сонечко зійде.
Плине річка, де травичка,
Росами дзвенить,
Бо таку вже має звичку –
З кришталю ж вони.
Коли ж викотить тумани
Ранок на воді,
Зірочок уже немає.
Де ж вони тоді?
28.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958780
дата надходження 05.09.2022
дата закладки 05.09.2022
Со старта – неудачная семья.
Выныривать со дна непросто.
Заочно учиться она.
Красива, но печальна гостья.
Ухожена – смотрю на маникюр.
Одета тоже очень броско.
И сумка тоже от кутюр.
Но в биографии вопросы:
Успех дается нелегко.
Особенно, кто в детстве брошен.
Глаза раскрыты широко,
Беседуем мы с ней о прошлом.
Училась вовсе без поддержки.
В автосалоне мыла пол.
Хозяин домогался прежний
И всякий порно-произвол...
Сама решила: «Лучше сдохну,
Чем жизнь такую мне влачить….»
Клиентки горло пересохло –
Я предлагаю чай попить.
«Уволилась, совсем без денег.
А в «универе» много баб.
Дипломы помогала делать.
Так вырос с ними мой «масшаб».
Девицы были при работе
И на высоких должностях.
Спросили, если я не против –
То в офис сразу поместят.
Потом вдруг появился «ОН» –
Высокий и широкоплечий.
Он вызывал девчонок стон,
Но мне зажег на ужин свечи.
Его семья меня «в штыки» –
Зачем нужна для них «дворняжка»?!. –
Один лишь сын. Их кошельки
Не для такой как я, «бедняжки».
Они меня втоптали в грязь.
И я от парня отказалась.
Но он нисколько не стыдясь,
Просил меня, чтоб я осталась.
Другого полюбила я.
Женатого и что ж такого?!...
А парню грезилась семья.
А я согласна за любого…
Гори Любовь моя огнем.
Все синим пламенем жестоким.
Вот так живем теперь втроем.
И все-равно мне одиноко.
Есть много денег у меня.
Есть дом, красивая машина.
Но это в жизни все «фигня» –
Мне нравится другой мужчина.
Что посоветуете мне –
Я знаю Вы «крутой» психолог?!...»
Я ей сказал наедине:
«Любите – женский век недолог…»
А чтобы ей сказали Вы
Без кучи красочных дипломов?!
У сердца нету головы.
Таких полно весь день приемов…
30.08.2022 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958589
дата надходження 04.09.2022
дата закладки 04.09.2022
серпень був чи не був тільки осінь за сім годин
ось ти їдеш до нього перетинаєш чорний сувій води
оголошують станції наче тебе проливають із сита в сито
у твоєму волоссі літо
і незвично безмовний смартфон поблискує сумовито
ніби голуб що звістки приносив забився в куточок і крила склав
у надтріснутім небі скла
вже ріка залишилась позаду беззаперечна немов межа
здрастуй здрастуй рука гаряча тисячі слів утрачено і чужа
вулиця наче докір вишневу кісточку кидає під п’яту
просто взуття незручне просто обом вам варто спинитись тут
ще до нордичного світла у ліфті та до м’якої футболки з цього плеча
доки він тебе не роззброїв ущент не викрив
сам роздягатися не почав
29 серпня 2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958239
дата надходження 31.08.2022
дата закладки 31.08.2022
Я силу слова знаю, як себе,
Й готова ним з Москвою воювати,
Повінчане із волею небес,
З неправдою не може загравати.
У час, коли народ мій у біді,
Воно звучить для кожного набатом,
Щоб стрій захисників не порідів,
Не затупився й кари меч булатний.
У моїм слові особлива сталь,
Котра любов’ю, мов повітрям, дише,
І московита назива «москаль»,
Убивцям вирок сміло теж підпише!
Слова для мене – зброя і броня:
Ними вбиваю, ними й захищаюсь,
І коли сльози раптом забринять,
Завдяки слову з ними розпрощаюсь.
Бо слово – полководець і боєць –
Саме воно веде до перемоги,
За землю рідну слово теж борець,
Воно – рушійна сила і підмога,
Бо спущене з небес великим Богом!
15.08.2022.
Ганна Верес Демиденко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957647
дата надходження 26.08.2022
дата закладки 26.08.2022
Пройдоха лис понадивсь у курник
залазити щоночі і під ранок.
Тягав, душив курей рудий м’ясник,
лишався закривавлений підранок…
І на нараду півень-голова,
зібрав найближчих курок і пулярок.
Лунали переконливі слова,
та душу огортав якийсь пригарок…
– Негайно треба нам у дзвони бить,
у розшук об’явити куроїда.
Не обірве́мо мародерства нить –
від курника не лишиться і сліду!
Верховного підтримав секретар,
казав – Резерви варто пошукати.
А ще: у небезпеку – жодних чвар,
аби не дати шансу супостату!
І раптом на ворину піднялась
облуплена маловідома курка:
– А я вважаю, не настав ще час,
аби чіпати лисого «окурка».
Бо зараз ласий лише терорист,
і то де-факто, а не на папері.
Потуги наші всі – коту під хвіст,
як визнаємо лиса живодером.
А що, і дійсно, треба постривать! –
гуртом закудкудакали дзьобаті.
Рябка під тином покладемо спать,
а ми перечекаємо у хаті.
***
Яйцеголовим чи поможе пліт,
як у дворі очеретяний кіт?!
21,22.08.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957185
дата надходження 22.08.2022
дата закладки 22.08.2022
Їде зомбі на трамваї,
На машині і в метро,
Та про те іще не знає,
Що давно уже ніхто.
Зомбі їде на "Уралі",
БТР він осідлав,
А, що то останнє раллі,
Ще про те ніхто не знав.
Зомбі в небі пролітає
І не думає про смерть,
Що його кінець летальний,-
Прямо в пекло шкереберть.
В зомбі є наказ - на захід
Цілити "буран" і "смерч",
Та не знає, - вже є запис
До Кобзона на концерт.
Зомбі вирячився в телік
І радіє, - острів наш
Та не знає, - перемеле
Молох і його на фарш.
Зомбі множаться, як клони,
Зомбі-зет і зомбі-ві,
Зомбі-змій повзе в колоні,
Хоче хліба на крові.
Зомбі-драко лізе в драку,
Пре на нас з усіх сторін.
Будем гнать його під сраку,
Ще про те не знає він.
Від життя він всіх рятує,
Де загрожує життя.
Та не знає, що прямує
"Родіна" у небуття.
І червону кнопку тому,
Як зіницю береже.
Завмирає світ від того, -
Чи нажме, чи не нажме？
Шкуру він Левіафана
Приміряв уже не раз.
Є у зомбі мегаплани -
Світ лякати повсякчас.
І веде кривавий танок
Зомбі стільки вже століть...
Боже, дай хоч наостанок,
Хоч на мить йому прозріть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955207
дата надходження 02.08.2022
дата закладки 18.08.2022
Якби ж ті знали павичі,
про що народ простий мовчить,
то беззаконня б не творили
та не пушили хвіст і крила,
в джерело влади плюючи.
Коли б те знали палачі…
За що, не знаю, називають
мою країну тихим раєм –
народ в ній мучився колись,
рікою сльози там лились,
криваві сльози! Я не знаю,
таке чи є у світі зло,
щоб в ній і зараз не жило?
Ми ж безпорадно споглядаєм,
жиріє як нове хамло!..
Не називаю її раєм,
країну ту, що дику зграю
перевертнів пригріть змогла.
Багатства всі їм віддала
і панахиду відспівала
своїм синам, яких немало
загинуло у тім раю…
В краю донецькім їм свою
покласти голову – то доля?
Тяжка робота – мов неволя,
а заробити не дають…
Там віру в майбуття мою
чужинці підло у могилу
із обіцянок положили.
Батьки там, плачучи з дітьми
(а ті голодні, босі й голі),
спили безмір лихої долі
у власній хаті!.. Бідні ми
розлізлися межи людьми,
хто до Іспанії, хто в Польщу
на заробітки… Стид і страм!
Другі в Московщину ходили,
поки охоту не відбили…
Заробітчани, горе вам!
Не справдились завітні мрії!
Для чого в світі живете?
Життя у наймах ваше тліє,
у наймах голови сивіють,
у наймах, чемні, й помрете!
Мені аж страшно, як згадаю
ту Україну, що була!
Невтішні й нині в нас діла –
ми скніємо у ріднім краї,
на праведній своїй землі
усі, великі і малі!
Нового ката обираєм
і з ним тихенько живемо,
лани за безцінь оремо,
сльозами й потом поливаєм,
а що робити – все не знаєм…
Чи знаємо, та мовчимо?!
Нас окрутили підлі пси,
тримають у новій неволі,
а ми їх терпимо сваволю,
такі у нас тепер часи…
Сміються вороги над нами,
вони зробилися панами
і правлять всими! Он дивись:
золотоверхий похиливсь
і нечисть з храму виглядає…
Та нам блаженним все одно,
ліси карпатські вже давно
ті за кордон переправляють…
Занепадає любий край,
а все чому – себе спитай,
чом животієм в ріднім раї?!
Хто ж допоможе бідним нам,
якщо сами цього не зробим?
Хто відсіч дасть отим катам
чи з материнської утроби
нас поведе черговий хам?
Свого немає в нас пророка,
на українській всій землі?
Як ці не виправим пороки,
то згинемо раніше строку,
розтанемо в густій імлі…
Усі – великі і малі!
16.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799607
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 16.08.2022
Не спить моє гаряче серце,
карбує відлік часоплин
кристалами незримих терцій
в густому мороці хвилин…
У час примарний поторочі,
у пору візій машкари,
не можу я зімкнути очі
цієї ранньої пори…
Воно чекає промінь сонця,
уперто линучи на схід,
немовби схимника-афонця,
щоб розтопити туги лід…
Щоб потонути у заграві,
у танці сяйва і яси,
і розчинитися у каві
зі смаком ніжної роси.
Не спить моє гаряче серце,
душі виблискує свіча –
звитягу у шаленім герці
ясить здобути без меча…
27.08.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887163
дата надходження 28.08.2020
дата закладки 16.08.2022
Хто логіку слабкої статі зрозумів,
той знає все про чоловічий хлів –
жінки козлами часто називають тих,
із кого не вдалося їм зробити баранів.
08.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116100802008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693413
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 16.08.2022
Ти видатний сучасності поет?
У тебе звань – як у собаки блох,
художник незрівнянний і естет,
здобутків маєш скриню й повний льох?
А що ж такого пан цей написав,
чим ощасливив славний свій народ?
Сьогодні темним нам повідай сам,
як захищав Вітчизну від заброд.
Говориш Ненька в кожного своя,
що мови нам потрібно розвивать?..
Не буде діла з даного роя,
в народі кажуть так – ні дать, ні взять!
І цих митців – хоч греблю вже гати,
шедеври строчать й поглядають в ліс.
Щодо таких – давно я „йду на ти“,
бо під ребром у них сховався біс.
09.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798682
дата надходження 09.07.2018
дата закладки 16.08.2022
Мишки́ жили посеред поля,
колонія у сотню нір,
і їжі в них було доволі,
але змінився командир.
Миша́ обрали молодого,
що складно говорити вмів,
бо халамидника старого
із сірих мало хто терпів.
Надалі дружно до комори
зерно носили у жнива,
а восени закрили нори,
ключа сховали од хліва.
Та з’ясувалося невдовзі,
ще не настав і новий рік,
в хліву запертім пусто зовсім…
Мороз і голод – на поріг!
Загальні збори мишоферми,
питання в черзі не одно –
турбує мишок наших вельми:
Куди поділося зерно?
У кого ключ? Чи цілі двері?
Як люту зиму пережить?
Чи все в порядку на папері?
Що їсти, чим дітей кормить?!
А як утихла колотнеча,
до слова вийшов отаман,
учора жінку і малечу
одвів він на сільський гарман.
Розмазав висівки по пиці,
від злоби майже знавіснів:
«Куди поділася пшениця –
розберемося… повесні».
10-15.08.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956473
дата надходження 15.08.2022
дата закладки 15.08.2022
Берите просто так, бесплатно
Вселенной ритм и благодать,
Ах, на словах не передать
Всю эту роскошь адекватно.
На строки звёзды нанизать
В торжественном круговороте,
Берите, сколько можно взять,
Возмите, сколько унесёте.
Галактик звёздный малахит,
И Млечный Путь, и Андромеду
Я зарифмовывала в среду
Для вас, друзья, в свои стихи.
Дожди, планеты, вечера –
Великолепные подарки,
Их в крепкий чай, словно заварку,
Я подливала до утра.
И в этих трапезах есть смысл,
Который кажется размытым,
Подальше от сует и быта
Пусть яркая возносит мысль!
Внимая перевод стихий,
И тихим ангельским рассказам,
Любви объединяя пазлы,
Я с ними выхожу в эфир!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956359
дата надходження 14.08.2022
дата закладки 14.08.2022
Чому в нас все неправильно? Чогось не так живем. Хтось каже, - життя таке. У всьому є свої плюси і мінуси. Може й так. Не все мусить бути добре. Буває світла сторона, буває темна. Отак і в житті. Там не так і тут не так. Що робиться. Не життя, а качелі. То вгору, то вниз. Скаче, як теща до зятя. Дітей більше, гріхів більше, боргів ще більш, а грошей - менше. Все вниз. А що вгору? А вгору навіть ліфт не хоче їхати, просто так.
Всі говорять – балакають. Обіцяють. Нічого не росте. Навіть довіра. Он кіт сусідський ковбасі не довіряє. Не їсть. М’яса хоче. Бо він не дурний. Усе падає: і зарплатня, і штани. Ростуть тільки ціни та інфляція. Кажуть, винна суспільна ситуація і доляр. Качка би його копнула.
Зміни ніби є, інвестиції ідуть. А в бюджеті – «діри»? Значить, неправильно ідуть інвестиції або не в ті кишені. У мене в кишенях теж діри. Отже, так задумано. А для чого? Щоби не було видно, як із однієї кишені в іншу гроші перекладають.
Але щось мусить рости, підніматися. От чиясь мудра голова придумала, щоби підняти рівень життя, - треба підняти ціни на комуналку, спиртне і тютюн. А в результаті – ростуть палаци і статки інших. «Піднімаються» олігархи. Той на 500 мільйонів, інший – на пару мільярдів. Але ж по людях то не видно. Не по всіх. Он глянь на можновладців. Пика росте, пузо росте, - значить і добробут у нього росте.
Певно, я не про те. У нас теж щось повинно рости. Наприклад, зарплатня в депутатів і міністрів у три рази. Тарифи ростуть. Скоро в когось ще один горб виросте, як у верблюда. Так то, може, ще й не так погано. Бо є в житті і біла смуга, і чорна смуга теж часом.
Мені про це якраз один даішник казав. Питаю, чого у вас на паличках то біла смуга, то чорна? А він мені каже: то як в житті. То в шоферів є гроші, то нема. То трапиться зарозумний за кермом, то дурень дурнем, або таке нагле, вперте, що хоч самому втікай.
Такі часи, що в кишені треба щось мати. Куди не підеш, не рипнешся – по довідку, до дохтора, до вчителя, - всі просять. Ті, хто мають, то тримають в сейфах і офшорах. А хто не мають, то тримають в кишенях дулі. Так, як мій сусід. І нічого. Каже, помагає. Як імунітет. Від проблем, ідіотів, злих людців і поганого настрою.
А багачам якраз імунітету не вистачає. Слабенька, розумієш, імунна система. Он синок навіть помітив. Каже, мажоритарні округи, це що тільки для мажорів? Бо тільки й вони там вибори виграють. Дав гроші, гречку і гумаки. І маєш імунітет депутатський. І спиш спокійно, і крадеш далі.
Де не глянь, куди не плюнь, - всі хабаря просять. Якби садили хоч би через одного, як бараболю надовго. Ато нині хапнуть показово, а завтра вже вийде, під заставу. То тобі не бацька Лукашенко. Той би посадив по саму бульбу. Всі беруть. У жеку, в садочку. Завідуюча прямо в очі каже: руку треба помастити. То кум почесав лоба, «врубав дурня» і приніс їй шмат сала. То, каже, вам на руку. Помастити. Та пані, як після окропу з кабінету вискочила. І взяли дитину до садочку без блату.
Але все одно не те. Живем не так. Неправильно. Бюджет росте, аж тріщить по швах. Кажуть, є надія на позитивні зміни. Точнісінько, як у рекламі по телевізору. Все буде добре. Все ліпше і ліпше. Пам’ятаю, так і дохтор казав сусідці із другого поверху бабі Гані. Вже є ліпше, є позитивна динаміка. То є добре. А на ранок – бабці нема. Пішла спати. Ото тобі й позитивні зміни.
Так воно є. Таки неправильно. По телевізору кричать: дайте нам кредит довіри. Іще чого! Мене життя навчило, що кредитам не треба вірити. Он банки понавидавали кредитів, а тепер «лопаються». Політики кричать: ще трохи і ми будем жити ліпше. А я думаю: ви то так, а ми коли?
Кажуть, треба ефективних менеджерів та ще й із елітних вузів. Щоби навчили керувати. Економіку піднімати. А колись що. Простий вуйко із села. Був головою колгоспу. То керував так, що був ліпшим на район і навіть на область.
А тепер що навчать. Не як добре керувати , а як ліпше вкрасти. Приїжджає такий топ - менеджер у село, рекламує добрива і техніку. То не знає, як до тої корови підійти. Зліва чи справа. Довго дивиться на одну, другу, третю. А потім каже: оця здорова, красива. Певно, молочної породи? А йому кажуть: та ні. Це якраз наш бик Федя. От що значить не спеціаліст. А ще менеджер.
Не знаєш, не впевнений, не лізь. Он мій сусід Петя. Автомеханік – супер. І ніби руки звідти, де треба, ростуть. І голова на місці. А поїхав на пару днів у село, хильнув трохи і взявся вчити, як жити, дядька у селі. Той оре город конем. А цей помагати хоче. До плуга. Що я коня не бачив, не справлюсь? У мене он «тачки» по сто коней під капотом. І роблю. Що там одна кінська сила. І що ти думаєш. Підійшов не з того боку чи не ту шлейку потягнув. І бах, в груди копитом. І що ти скажеш? Не фахівець, а керувати хоче.
Тому й дивуємось, що у нас вічно щось не так. Щось неправильно. У мене знайомий жив по гороскопу. Читав прогнози, на тиждень , на місяць. Прораховував, радив. Усе по знаках зодіака. А в нього шеф - Овен. І справді баран бараном. Хлопака тягнув роботу, як віл, за весь відділ. І в результаті що. Шеф пішов на підвищення, а його звільнили. От тобі й гороскоп. Що тут правильного?
У мене теж таке. Був рік Коня, то пив, як кінь майже цілий рік. Був рік Гадюки, - то не повіриш, постійно одні гади попадалися. А тепер он рік виборів і що думаєш, - виберуть тих, кого треба, чи як завжди? Знову будемо у дурнях. Неправильно все. Неправильно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605051
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 14.08.2022
Нарисуй моё счастье
в глазах своих?
Опиши звуки...
множеством красок.
Наколдуй лето бабъе
в мазках твоих...
Напиши холст,
чтоб без перекрасок.
Я хочу видеть мир
через призму чувств,
Где талант твой
беседует с Богом.
Покажи мне его,
даже если там грусть...
Будь моим
на холсте
диалогом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939215
дата надходження 04.02.2022
дата закладки 14.08.2022
Жінка жінці пожалілась:
- В мого дивні зміни:
Десь енергія поділась,
Треба вітаміни.
Щось не те тепер із мужем,
Я брехать не стану.
Він любив кохатись дуже, -
Наче кіт сметану.
Так орав, як кінь бувалий.
Дикий, наглий, сильний.
Став чомусь нервовий, в’ялий
І вночі пасивний.
- Є рецепт, - їй шепче пані,
Свому я зробила.
Вмить відновиться бажання
Й чоловіча сила.
Не якесь питво чи зілля,
Втім, сама побачиш.
Знаєш, ти б йому купила
Десь шампунь собачий.
Він, як пес буде спортивний:
Хоче, хоче й хоче…
Майже місяць був активний.
Мучив цілі ночі.
Днів за десять знов зустрілись.
Жінка ледь не плаче:
- Моє чудо, як сказилось.
Бігає та скаче.
Потім тихо їй говорить:
- Зовсім став інакший.
Дивні речі, каже , творить
Той шампунь собачий.
Аж квадратна стала пика.
Лиш хропіти знає.
В ліжку та собака дика
Сил уже не має.
Ковбаси зжирає купу!
Хвіст трубою. Дибки!
Цмокне в щочку, щипне дупу
Й газу – до сусідки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955718
дата надходження 07.08.2022
дата закладки 08.08.2022
Цей вірш народився експромтом, та й не народитися він не міг, бо після всього пережитого за час війни у Чернігові, коли рашисти повністю зруйнували обійстя мого брата, можна було впасти в розпач, зневіритися. Але українці – народ особливий. Знайшлися і в Чернігові волонтери, для яких чужого горя не буває, і допомогли трохи розібрати завали. Ми навіть не знали їх імен, але зрозуміли, що це прекрасні трудолюбиві люди. Поряд з ними трудилися і сусіди, котрі не виїхали за кордон. Сердечно дякуємо кожному, хто прийшов нам на допомогу. Хай Господь береже вас, дорогі друзі, ваші родини і всю Україну!
Здоров’я всім і миру!
Попри сили нерівні і зради,
Попри варварство й зло москалів,
Ми дамо, все ж дамо собі раду,
Божеволіють хай у Кремлі.
Маєм силу ми непереможну,
Котрій рівних у світі нема,
Побудуєм життя ми заможне,
Українства в нас дух не зламать!
Ще заявим про себе у світі,
Адже ми особливий народ,
Тож тремтіть, москалі-сатиліти*,
Бог поможе нам вас побороть!
29.07.2022.
* – 1. У Стародавньому Римі: озброєний слуга охоронець. · 2. перен. Поплічник, виконавець чужої волі (кніжн.). ·
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955510
дата надходження 05.08.2022
дата закладки 06.08.2022
Ой ти, ненько-Україно,
Чому затужила?
-Бо тілами моїх дітей,
Сповнені могили.
А щоб слов’яни-українці,
На світ не являлись,
Москаль вдерся війною,
Бо так домовлялись.
Підкорити Україну
Самим управляти.
А по ходу війни,
Легше заробляти.
Підло нищать -
Спадщину, могили.
Тож не стане вже кому
Любить Україну.
Заздрить ворог,
Вільному народу,
Що походять Українці,
Від Божого Роду.
Поселив нас Бог,
На тернах Вкраїни,
Дав закони Родом править
І берегти Україну.
Липень 2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954876
дата надходження 30.07.2022
дата закладки 30.07.2022
https://youtu.be/tmX7zMBqP-Q
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954110
дата надходження 23.07.2022
дата закладки 23.07.2022
Простір вбирає залишки чорного диму,
На полі бою зайві будуть декорації,
Смерть, сльози і біль пронизують риму,
Доки наш спокій все ще в еміграції.
Все тремтить після запеклої битви,
І вимолює, хоч краплинку ніжної роси,
Реальність, мов лезо гострої бритви,
Десь між світів загубились серця голоси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954086
дата надходження 22.07.2022
дата закладки 23.07.2022
Ти п’єш зі снікерсом каву.
А я без снікерса п’ю.
Я хочу більш бажану страву-
Смачнішу, солодшу. Це - you.
Авжеж, вона трохи далеко.
І це заборонений плід.
Хотіти цей плід - небезпека.
Але ж, як же ж ниє живіт!
Як хочеться з нею вприкуску
Зробити великий ковток.
Найкращу до кави закуску...
Хоча би маленький шматок…
Відчути усі аромати,
Розкрити букети смаків,
Насичуватись, смакувати
Ковтками жаданих шматків..
Отак я щодня і кавую,
З набором таємних бажань.
Можливо невдало жартую,
То ж ти, якшо шо, то не бань)
2022
Номер картки для донатів:
Ощадбанк
4790 7299 3591 8979
Мостюк Сергій Миколайович
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946356
дата надходження 28.04.2022
дата закладки 23.07.2022
Ура! Мені оцінка: «Як зайшло»!
Під хвіст коту десятки літ педстажу.
Тепер я знаю, що білило – сажа.
Ув інциденті данім зауважу:
що ладний пацик* це не ремесло.
Цілком можливо, що воно і діва.
Та чи багато пес Бровко дасть співу?
Оцінка та не викликає дива,
як критикун до рук бере стило.
Благою дуже, недруги і друзі,
хто бурситет закінчував, хто ВУЗи
ви в гуморі сьогодні чи у тузі
не ставте людям балу: «Як зайшло»!
21.07.22р.
*Пацик - хлопець.
Вірш відповідь на оцінку «Як зайшло» від: Koala Wild Grizli (K.W.G.). Дорогі учасники спільноти мене привчили вірші вилизувати щодо розмірів, збігів, дієслівних рим чи рим взагалі, тому коли ви ставите занижену оцінку будьте готові аргументувати її (розділові знаки – моє слабке місце). Бо навряд чи є аргументом вислів: «Мені сподобалось. Задум бомба - щопрада лірики невистачило та читається важкувато.» Бо це більше говорить про примітивізм читача, а не автора.
P.S. Вірш друкую тільки у цій спільноті і у своїх робочих нотатках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953932
дата надходження 21.07.2022
дата закладки 22.07.2022
Російське православ’я – виток тьми.
Окрім війни, що принесло ти людям?
Скільки тобою знищено ще буде?
Скількох людей розтопчеш чобітьми
за руZZкий мир? Хіба хто знає те.
Ти спалиш душі на Червоній площі
де труп лежить, але ніяк не мощі.
Для троглодитів мавзолей – святе.
Імперський морок мозку то біда
його, здається, вже не злікувати.
Женіть попів російських геть із хати!
Бо за попом убивць іде орда.
20.07.22р.
Вірш написано лише за декількома історичними подіями: І Світова війна, кривавий переворот на росії сім’ї Ульянових, червоний терор, голодомор, культ особистості, ІІ Світова війна, повоєнний терор, вознесення РПЦ (УПЦ) війни росії проти країн колишнього СРСР і об’єднання церкви-криміналітету-влади на московії і їх прихлєбателей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953828
дата надходження 20.07.2022
дата закладки 20.07.2022
Кожен день живемо́ у якомусь химерному сні,
а реальні події не зовсім вкладаються в розум.
Час неначе завмер, стали довгими-довгими дні,
й дуже мало втішають військових експертів прогнози.
На цій клятій війні ми втрачаємо кращих синів.
Кровоточать, болять Україні нанесені рани.
Не втекти, не забути жахіття обпечених днів,
і, здається, в якийсь інший вимір відкрилися брами.
Скільки стерто життів, покалічено, зламано душ!
Тільки жорнам війни не змолоти країну на попіл! –
Чуєш, пісня звучить про калини похилений кущ,
і лунає подвійне "гей-гей", як у ворога постріл
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952923
дата надходження 11.07.2022
дата закладки 20.07.2022