Не граю більше. Вже немає ліри.
Кудись іду безцільно, навмання.
Бо абсолютно все, у що я вірив -
Це вигадана райдужна брехня.
Фортеці щастя, береги кохання...
Нічого не було. Порожній звук.
Роки минали. Це було чекання
Безбарвних поглядів, холодних рук.
Лишились перекреслені світанки.
Спиняю подих, дивлячись назад.
Позаду і попереду - уламки,
І там, і там - дешевий маскарад.
Правдиву мрію я колись позичив...
Але брехня всі сенси заглуша.
А правда - це обпльоване обличчя,
Розхристана та страчена душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015922
дата надходження 21.06.2024
дата закладки 23.06.2024
З усіх вулиць ідуть люди,
Бо в сільському клубі свято:
Запланована там зустріч
Із народним депутатом.
Весь кортеж приїхав вчасно,
Із оркестром всіх зустріли,
Дві красуні в вишиванках
Гостю коровай вручили.
Він за мить - вже на трибуні,
Зразу перейшов до діла,
І до мас народних факти
Й аргументи полетіли:
-Довели спеціалісти:
Кожна в нас сім’я багата,
Бо за планом погодинно
Росте пенсія й зарплата.
-Це неправда! -крик у залі,-
На продукти ціни знаєм!
А тарифи? А податки?
Ні за що народ страждає!
Депутат довів народу:
-Просто треба менше їсти,
Не докажете нічого,
Бо ви - не спеціалісти.
Ви - проста народна маса,
А є - влада і еліта!
Що таке державна каса,
Не дано вам зрозуміти.
Депутату пощастило
Тут від смерті врятуватись:
З того часу всі бояться
Із народом зустрічатись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003129
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 20.01.2024
На березі безвітряно і тихо,
Дрібненькі брижі по воді біжать,
Вечірні зорі, наче справжнє диво,
На хвильках тих іскряться й мерехтять.
Біжать по дзеркалу води поволі, –
Я чую мелодійний плескіт хвиль…
Ось місяць повний устає над морем,
Освічує найкращу із стежин.
Доріжка місячна переливалась,
Обарвленням сіяла золотим.
Казковою картина ця здавалась
Мені під мелодійний плескіт хвиль.
Я чула в ньому місячну сонату,
Що вигравала в сяєві нічнім…
Яка ж природа звуками багата!
Як легко душу заспокоює мені…
05.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970831
дата надходження 12.01.2023
дата закладки 13.01.2023
Лежу, ласкАясь в пене волн...
Любуюсь морем и закатом...
А ветер дышит надо мной
Теплом и нежностью приЯтной.
Целует в Ушко, гладит спинку,
Игриво волосы ерОшит...
ДурмАнит бриз меня свежИнкой
МанИт... услАдою возносит!
ПокрЫвшись пеною морской,
На берегУ песочном, лЁжа...
Меня пронзАл восторг живой
От восхищЕний всевозмОжных!
С небес - карАлловый закат
Сквозь тучи огненно пылАет!
СулИт свой солнечный обрЯд
И вечер в брОнзу одевает...
Крик чаек над волной звучит,
С прибОем рАкушки играют...
Волна у берега шумит
Следы за мной с песка смывает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890758
дата надходження 05.10.2020
дата закладки 18.12.2022
Я в кожній жінці бачу лиш тебе,
Твої вуста, твою усмішку милу,
І образ твій малюю щохвилини,
І день і ніч до тебе серцем лину,
І в кожній жінці бачу лиш тебе.
Я завмираю, дихати боюсь,
Побігти хочу, та немає сили,
Злетіти хочу – хтось підрізав крила,
І вітер не наповнює вітрила.
І страшно, що це сон і я проснусь.
А ти десь там, за плетивом доріг,
І сум болючий серце знов стискає,
І день за днем неначе рік минає,
І в кожній жінці я тебе шукаю,
А ти десь там, за плетивом доріг.
Я в кожній жінці бачу лиш тебе,
Ловлю твій погляд, грію твої руки,
Та проміж нас тривоги і розлуки.
Згасає день, мов свічки гаснуть звуки.
Я так хотів побачити тебе...
1.06.2000.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962314
дата надходження 09.10.2022
дата закладки 09.10.2022
Цілий місяць залицявся
Удівець Кирило:
Я раділа і літала –
Була, як на крилах!
Іноді приносив фрукти,
Хвалився, зараза,
Що не дасть мені заснути
Вночі аж три рази.
Одружились. І зазнала
Я розчарування…
Де ж ті ночі романтичні,
А в ліжку - кохання?
Якби ж я була розумна,
Не така дурепа,
Може, б мене обминула
З заміжжям халепа.
Я повинна вночі встати
(Такий не дасть вмерти),
Виявляється, три рази
Він встає, щоб жерти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961021
дата надходження 27.09.2022
дата закладки 04.10.2022
Дощ носить хмару замість капелюха
і розпускає коси до землі,
осінні пісеньки йому над вухом
курликають журливі журавлі.
Він шле поетам з вересневим вітром
свої багряно-золоті листи,
навшпиньках пробирається між віттям –
і шатами шовково шелестить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960117
дата надходження 18.09.2022
дата закладки 19.09.2022