А ти заснув у мене на руках,
Маленький син, що рідко бачить тата.
А я молюсь, щоб ця війна проклята
Була для тебе тільки у книжках...
Ти вибач, що всього лиш кілька днів
У мене, щоб побачитися з вами,
Я буду повертатися ночами
В казковий світ твоїх дитячих снів.
А завтра знову як зростаєш ти
Я зможу слідкувати лиш по фото
Вдивляючись у них, напевно, всоте
Старатимусь твій образ зберегти...
Та вірю я що вже близька та мить,
Засяє в небі наша перемога.
Я повернусь до рідного порогу.
І будем жить. Ми просто БУДЕМ ЖИТЬ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954588
дата надходження 27.07.2022
дата закладки 28.04.2024
у білій сукенці думки зичних кольорів
не змішуй їх потай
най плаття не забрудниться
ти всесвіту прояв
творіння й творець, що створив
реальність
буття затаїлось в пругких зіницях
безмежність в лицях
терновий вінець, німб, копитця
не відречись
юрба перехожих
шибають під дих деінде
тримай на прицілі страх, відчай, біль, гріх, свій, чийсь
держи у лабетах жертовність, любов, лібідо
для себе
гідно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011191
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 18.04.2024
туман золотавий
могили і
прапори
намножені статки
не взятий в увагу подвиг
шершава реальність
є соколи
є щурі
дозрів до зневіри
несприйнятий
розумом
подив
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006489
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 26.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yCEWYsV3hQc[/youtube] Слова Світлани Пирогової, музика і виконання групи "Злива".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005284
дата надходження 08.02.2024
дата закладки 08.02.2024
Дивлюся я у слізне небо –
Похмура мить на тьмавім тлі,
Вітри штурмують простір – се бо
Світ похитнувся у пітьмі.
Думки зіткнулись в протиріччі,
Витком напружуючи час.
Дивлюся простору у вічі –
Та той втрачає глузд нараз,
Яскравих сутінок заграви
Спімнувши* поміж хмарних зграй.
Померхлий обрій, мляві барви –
Пітьма ковтає неба край...
Підсліпувата осінь тлінна
Зірве останній з клена лист.
Життя поставить на коліна,
Примусить нас відчути тиск –
Бліда картина та убога,
Скупа на радощі буття.
Душа благатиме у Бога
Прощень в моменти каяття.
Молити буду, як за себо,
Про долю світу, що в пітьмі,
У слізне дивлячися небо
В похмуру мить на тьмавім тлі...
Втім спурх метелика на світло,
Як уповання по весні,
Що вже не за горами літо,
Надасть надію восени.
Десь у примарах небокраю
Блукає сонечко моє,
Яке здолавши хмарну зграю,
Засяє знов... Надія Є!
13.10.2019
*спімнувши - спом'янувши
–––––––––
Ілюстрація:
Кот Валерій
"Надія Є"
–––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973178
дата надходження 08.02.2023
дата закладки 08.02.2024
Бог нудьгував. Всього було в садах,
на те він рай - ідилія картинна...
Так рясно квітли мальви і шипшина,
бриніло перше слово на вустах,
та ні з ким мовить друге... Їде дах.
Творець узяв до рук шматочок глини.
М'яка, тепленька, доторкнешся - кайф!
Чудові вийдуть миски та горнята!
Одна біда - вже мисок, мов ягняток,
в кошарах райських, в маківках - зернят...
Кому потрібні сто мисчин і гальб?
як ти, мов палець, сам...
Господь не знав.
Почухав носа, гмикнув, а тоді
в задумі глянув в дзеркальце маленьке...
Натхнення - річ примхлива, хоч і piękna -
таки прийшло - аж глина в бороді!
Господь зліпив людину.
Хай кривеньку! - і радісно промовив
їй "ІДИ!"
З тих пір минула Вічність. Світ здурів.
Експеримент Господній виліз боком -
кривенькі люди око жруть за око -
-Ти - *** старий! Глюк передозу коки!
В дрібненьких душах повно тарганів -
вали із раю! Солодко пожив -
усіх, кого можливо, возлюбив?
Твій вийшов час!
Тріщать у Бога крокви...
- Вже б краще полумисків наліпив!
Терпіння не гумове - то є факт!
хай навіть то - Божественне терпіння.
Допоки не схопив Творця інфаркт,
і "діти божі" не зрубали сад,
зім'яв людисьок знов у грудку глини.
Зліпив із неї люльку... Квітне сад.
І в'ється дим у тиші в небо синє...
Дзвенять птахи - ні матюків, ні війн.
На те він рай - ідилія картинна...
Яка мораль? Що виліплене з глин
кривенько - то піде назад у глину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000605
дата надходження 10.12.2023
дата закладки 10.12.2023
Припудрив грішну землю перший сніг,
Зима не пожаліла дива.
З летючих хмар - політ нажи́во -
І сніг легки́й - для втіх, хоча приліг.
Доноситься бадьорий сонця сміх.
Задумлива лиш осінь сива.
Спішить, спішить зима вродлива.
Розкриє щедро сніжно-білий міх,
І пух осяде ніжно на поріг.
Хто інших радує, - навік щасливий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000412
дата надходження 08.12.2023
дата закладки 08.12.2023
Холод сповзає привидом із гори. Та –
Ще не підкорена, приморозком укрита.
Й криком до мене: будеш ти говорити
А чи замовкнеш, би ротом бадилля гріти?
Грудень. Верхів'я кленів вчепилось дроту.
Йдуть поїзди, яко токарі на роботу,
Іскри з-під ніг їхніх, Божа така ж достоту.
Холод огранює токарям краплі поту.
Я видихаю глибше, аніж, щоб жити.
Мушу оту – чи приспану, чи убиту –
Парою розбудити чи воскресити.
В мене під шкірою туляться ваші діти –
Сироти. Скрапує талий із квітки іній.
Чом ти, колись не зірвана, нині – плін мій?
Викрила погляд, взяла го на припін і,
Докіль стою, все кличеш мене по імені.
Тріснув мороз, а тріщина, як хвилина,
Іншу покликала: інша, тепер стели на
Стежку зимову – ще глибшу! Їй-бо, не злине,
Буде ступати між тріщинами Василина.
Тиша з гори покотиться. Зимно. Біло.
Змовкне краса і усе, що її містило, –
Квітки бадилля, що інеєм перезріло...
Й схилена я, над розтопленим квітки тілом,
Видихну власне життя, би її зогріло.
22.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999991
дата надходження 02.12.2023
дата закладки 02.12.2023
Турбота вхопила засмаглі верхів’я тополь,
Збирає родина шпаків стигле плем’я у вирій.
Тривога болить, та дорога прописана в кров.
Схід сонця жде шлях, бо інакше вони не щасливі.
В кущах, при землі, гріють спомин зими горобці.
Всі волі простори в околицях рідного краю.
У спадку серпанком увінчані ниви отців,
Меди, полини, різнобарв’я зі трунками раю.
Хтось гори сідлає, хтось губиться в вічних степах.
Сичі і ворони, бузьки, сокіл, яструб і одуд.
От тільки не кури, бо курка обрусиний птах:
Обгадить, заб’є, заклює, загребе тих, що поряд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997103
дата надходження 27.10.2023
дата закладки 27.10.2023
Поважна груша губить білий цвіт.
І заростає стежка без бувальців.
«Це ж треба так на старості зостатись?» –
Жалівся голос, ніби скрип воріт.
«Моторні, вправні руки – геть не ті,
Стара і квола… Маю літ чимало…» –
Із вітром гомоніла-нарікала:
«Так рідко їздять доньки і зяті…
Сімейку годувала гомінку –
Тепер одна… На двох ще щось варив би!
На самоті між немочі та кривди,
Зозулько, нащо те твоє «ку-ку»?»
Не тішить ні весняний оксамит,
Ні сонце, що так радо промениться
Бабусю в білій хусточці зі ситцю:
«Самотня…» – груша ронить білий квіт.
(Надихнула картина Надії Полуян-Внукової.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996648
дата надходження 21.10.2023
дата закладки 21.10.2023
Він каже - знаєш, війна - вічна в шпальтах світу..
А після війн на могилах є хрест і камінь
Та все ж крізь смерть там весною зростають квіти
Ти вимивай, каже, іноді сіль із рани,
Тієї, що їй повік у тобі боліти
Він каже – маєш ти душу, хоч в кров роздерту-
То ж вір в своє́ нове небо у оксамиті..
Так сталось, каже – ти знову забув померти –
А , отже, мусиш ще далі - про своє - жити
Серед цієї всесвітньої круговерті
До сонця - каже - птахи налаштують гнізда,
А ти на холод змостив би собі містечко
З тих, що змішались, нови́х і забутих їстин,
Із теплих трав і снів, вічних і безперечних ..
І там молився би – гаряче і безслівно
До свого Бога.. Допоки в дурному світі
Все в переве́ртах, кричать і ревуть сирени,
Ти там співав б собі пошепки свою пісню
Бо все ж колись - таки ве́рнеться під знамена
Того , що в світі є - добре і сокровенне..
Життя - він каже - на жаль, річ завжди непевна
Та жити, на щастя, ніколи не буде пізно
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993838
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 15.10.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2023
Ця ніч розпле́ла темні пасма,
Пітьма лоскоче теплу осінь.
Вогонь поезії не гасне.
Шепоче ніч словами масно
І за вікном ступає боса,
Ця ніч розпле́ла темні пасма.
Плекає зорі місяць я́сний.
Затихло враз. Спішить безсоння.
Вогонь поезії не гасне.
Крилата Муза поруч вчасно,
І рими налетіли - "оси",
Ця ніч розпле́ла темні пасма.
Тобі дано, мабуть, причастя.
На лобі піт приліг росою.
Вогонь поезії не гасне -
Це Божа, безумовно, ласка.
І на душі, напрочуд, хосно.
Ця ніч розплела темні пасма.
Вогонь поезії не гасне.
(Хосно - в значенні-гарно)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995294
дата надходження 03.10.2023
дата закладки 03.10.2023
Осінній подих відчувався на світанку.
Могла б бекаса, а чи звіра вполювать,
Згадала все ж для здобичі стару приманку,
Замаскувала засідку, немов альтанку,
Війна ж гнітила, ніби тисячі лещат.
Терплячість, витривалість, звісно, стресостійкість
В нагоді, як працює жінка за нулем,
Хоча буває перепон жахливих стільки,
Триматися потрібно завжди мужньо й стійко,
Не буде в снайперки тоді важких проблем.
Розрахувала траєкторію польоту.
Не для пташини куля - у важливу ціль.
Урівноважена, з гвинтівкою робота -
І мертвий вже ворожий командир піхоти,
Втікає інша нечисть врізнобіч звідтіль.
Нарешті, дівчині іти на рідну базу.
Чекатиме вона новий складний похід.
" Люблю життя", - повторювала тихо фразу, -
Війни вже почалася наступальна фаза,
Щоб нечисті не залиши́вся навіть слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993832
дата надходження 14.09.2023
дата закладки 14.09.2023
Однієї днини
На початку літа
Спалахнула квітом
Колюча шипшина.
Якби ж то шипшина
Не була б колюча,
Квіт її пахучий
Не був би в спомИнах.
01.09. 2023.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992778
дата надходження 01.09.2023
дата закладки 01.09.2023
Чому ж не сонячно, хоч світить сонце за́вжди,
Пронизуючи вістрям дні змарнілі.
Десятий рік вже тлумляться чужинці-зайди,
Розкривши суть хижацько-озвірілу.
Зомбовані на сказ кремлівською пітьмою,
З московії підступні блудять вбивці,
Не вникнувши в диктаторську жахливу змову,
Воюють недобиті кровопивці.
І цей загарбників непотріб жде погибель,
Бо зайві на землі - це сто відсотків.
Потворні наміри у цих триклятих гицлів -
У прах, катів мерзенні руки всохнуть.
Розплата бу́де, й наближається щоденно
За юнь розстріляну , крихке дитинство,
Бо українці мають переможців гени,
То ж не залишиться ворожих тіней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984395
дата надходження 26.05.2023
дата закладки 31.08.2023
МАГІСТРАЛ
У спогадах відроджуються зорі.
Запалюються в небі всі зірки.
І плачуть в ледве чутному мінорі
Нічних пісень зворушливі рядки.
Вони не посміхаються в мажорі.
В цей час всі тіні - темні та важкі.
Зникають в тиші, як краплини в морі
Пророчі знаки правої руки.
Пішовши тихо у нічні глибини,
Перетворились люди на світлини
З відбитками усіх важливих дат.
Мій парк серпневий, променем зігрітий,
Не вірив, що не буде вічним літо...
Не знав, що йде до нього листопад.
1
У спогадах відроджуються зорі.
Десь там. Далеко. Наче, уві сні.
Де всі слова - наївні та прозорі...
Реальність! Дай згадати ті пісні,
Де тільки радість, де немає горя,
Де тільки мрії квітнуть навесні.
А всі дороги - світлі та просторі,
Всі оклики - відверті й голосні!
Ми стільки звуків так і не почули!
Чи варто повертатися в минуле,
Де нас вітали добрі диваки?
Нехай у холоди, у спеку літню,
Даруючи нам втіху заповітну,
Запалюються в небі всі зірки!
2
Запалюються в небі всі зірки,
Далекі від неволі та негоди.
Мої дитячі радісні думки
Сузір'ям склались в кращі епізоди
Того життя, де весняні бруньки
Зустріли жваво райдужні пригоди.
Дерева в парку, свіжі та стрункі,
Були зухвалим еталоном вроди.
Життя вінок сонетів теж плете.
Дає і віднімає. І про те
Згадав письменник у своєму творі.
Вже не чекають парки та гаї.
Розгублено замовкли солов'ї.
І плачуть в ледве чутному мінорі.
3
І плачуть в ледве чутному мінорі
Кущі, де міг знаходитись рояль.
Нікому вже не треба тих історій -
Життя тепер - новітня магістраль.
Тут кожний звук загубиться у хорі.
А хор - фальшивий. Правда це, на жаль.
У ньому кожній заздрісній потворі
Пошана. Бо історія - спіраль.
Маленький острів щастя! Де ти, милий?
Ти дарував мені щоденно сили!
І чимось рідним пахли сторінки.
Вже північ. На столі відкрита книга.
І тільки в ній омріяна відлига -
Нічних пісень зворушливі рядки.
4
Нічних пісень зворушлиаі рядки
Оплакують нездійснені бажання.
Чи то дощі... Чи просто сліз струмки...
А може, образ першого кохання?
Щемить... Ще мить! Цій миті завдяки
Колись давно жили ті сподівання.
І зігрівало сонце залюбки,
Відкинувши зневіру й коливання.
На перехресті всіх старих надій
Вже зрозуміло: модний буревій
Не може стати другом апріорі.
Бо він пройшов - і знов на самоті
Повалені дерева молоді -
Вони не посміхаються в мажорі.
5
Вони не посміхаються в мажорі.
Вони не вірять у тверді слова.
У черговому нудному повторі -
Розчарування. Вже не раз, не два.
І у своїй постійній непокорі
Вони не знали, що росте трава.
Вони весь час ховалися в коморі,
Як привид в них і тіло, й голова.
Вони мовчать. Погані чи хороші?
На нас усіх колишніх дуже схожі,
Але як придивитись - не такі.
Вони приходять з ночі, як зі скрині.
Так хто вони? Лише бездушні тіні!
В цей час всі тіні - темні та важкі.
6
В цей час всі тіні - темні та важкі.
Однаково байдужі та похмурі.
Повзуть у різних напрямках стежки
І створюють привабливі фігури.
Ми, щиро простягнувши дві руки,
Благаємо рятунку від тортури.
Вбивають нас минулого дзвінки
І тих дзвінків затерті партитури.
Відмолюючи легковажно гріх,
Ми тонемо у спогадах нічних,
Як лютня у своєму переборі.
Вночі серед каштанових алей
Святі обличчя янголів-людей
Зникають в тиші, як краплини в морі.
7
Зникають в тиші, як краплини в морі
Ті голоси, що кликали назад.
Туди, де ми стояли на опорі,
Відхрещуючись від усіх порад.
Коли ми вільно дихали надворі,
Вдивляючись в яскравий зорепад,
У кожній айстрі, в кожному майорі
Світ бачили ми тільки на свій лад.
Ми не сприймали щирість і турботу...
Ішов світанок чорної суботи...
Над нами вже зліталися круки.
І, жадібні, ми бігли до врожаю...
Не помічали: нас попереджають
Пророчі знаки правої руки.
8
Пророчі знаки правої руки
Ми відкидали лівою рукою.
Минали тихо місяці, роки...
І правда вже здається не такою.
Здається, що усі слова палкі
Вже охолонули. І за водою
Пливуть. А дивних квітів пелюстки
Там - радістю були. А тут - журбою.
Дивилися таємні глядачі,
Як ми, доволі дрібно живучи,
Дорогоцінні пропускали днини.
Як восени нам втримати весну?
Щемливий спомин витягнув зі сну,
Пішовши тихо у нічні глибини.
9
Пішовши тихо у нічні глибини,
Не взявши нас в минулого краї,
Востаннє посміхнулись ті хвилини,
Вони тепер не наші. Нічиї.
Десь чути ніжні арфи й клавесини,
Для когось ще співають солов'ї.
А нас калічать болісні провини -
Безвихідні, знайомі та свої.
Все менше тих, хто слухає сонет.
Ми інший вже збираємо букет...
Конвалії - тоді. Тепер - жоржини.
То дощ, то сніг, то на траві роса -
Різноманітно плачуть небеса;
Перетворились люди на світлини.
10
Перетворились люди на світлини,
Перетворились квіти на вінок.
Пробачте, непомічені перлини,
Що пропустив важливий той дзвінок!
А докори, немов важкі цеглини,
Вбивають псевдолегкість сторінок.
Вороже дивляться жорстокі стіни
На всіх, хто запізнився на урок.
Насправді, ми нічого не забули.
Ми перейшли вже той кордон з минулим,
Коли вже пізно бити у набат.
Самі собі ми пишемо догани
І мовчки несемо душевні рани
З відбитками усіх важливих дат.
11
З відбитками усіх важливих дат
Йдемо вперед. До пекла чи до раю.
Про них червоним променем гранат
Обов'язково тихо нагадає.
А потім чорним кольором агат
Підтвердить, що назад шляху немає.
Можливо, нас пробачить дивний сад...
Та перед ним - обставин темна зграя.
Мого дитинства милу далину
У спогадах до серця пригорну
І подарую їй осінні квіти.
Хай стане каяттям тепер для нас
На віки вічні, й нині, й повсякчас
Мій парк серпневий, променем зігрітий.
12
Мій парк серпневий, променем зігрітий,
Крізь всі роки пригадує мене.
Він дуже хоче все ж таки змінити
Моє обличчя - сіре та сумне.
І незрадливий, світлом оповитий,
Він посміхнеться і не прожене.
Йому тепер три місяці ходити
В осінньому барвистому кашне.
Тепер немає спокою в душі.
Серпневий парку! Вислухай! Скажи,
Мій вірний друже! Що мені робити?
Пробач мене серед осінніх злив!
Я дотик твій колись не оцінив -
Не вірив, що не буде вічним літо.
13
Не вірив, що не буде вічним літо.
А як у це повірити я міг?
Мене кудись тягнуло, як магнітом,
І осліпив січневий білий сніг.
Тепер - лише сльозою окропити
Все те, що я сказати вже не встиг.
Однолітки мої - давно не діти,
Десь загубився справжній оберіг.
Сьогодні навіть жарти - й ті невлучні!
Всі діалоги - вимушені, штучні -
Дешевий та порожній маскарад.
Занурюючись у легку оману,
Мій персонаж реальний, не з роману
Не знав, що йде до нього листопад.
14
Не знав, що йде до нього листопад.
Не знав законів вільного падіння.
Різноманітні звуки серенад
Вже склалися в октаву розуміння.
Бо він - це я. Кричущий результат.
Збирати нам чи кидати каміння?
Пробач, мій парку! Ти - мій рідний брат!
Все спільне, навіть роздуми осінні.
Куди веде єдина, вірна путь?
Бо тут - давно вже втрачена вся суть,
Тут тільки маски, на байдужість хворі.
Вловивши струм холодної води,
В минуле йду. Мені - туди! Туди!
У спогадах відроджуються зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959264
дата надходження 10.09.2022
дата закладки 24.08.2023
Життя - вселенська таїна́ і диво.
Не випадково все буває в нім.
Довірся тільки помислам святим.
Розсудливість потрібна й терпеливість.
Засій добром життєву щедро ниву,
Дай відкоша всім за́думам лихим.
Життя - вселенська таїна і диво.
Не випадково все буває в нім.
Брехні і фальші раптом змочить злива.
В зневір'я не впадай, не будь слабким,
Бо й лід весною стане нетривким.
Подякуй Господу - сяйнеш щасливим.
Життя - вселенська таїна і диво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991447
дата надходження 16.08.2023
дата закладки 16.08.2023
Ще за димом кордонів не видно,
Рвуть фугаси то злаки, то сніг;
І в столиці кіоскове бидло
За смотрящого в зграї бариг...
Торгаші і обнюхані морди
Не покликані дбати про честь -
Україну утримує гордо
На передньому краї боєць.
Не завада підрозділу втома,
Йде повільно шеренга в бою.
Піхотинець далеко від дому
Тягне ношу солдатську свою.
Затамовує подих країна,
На кону - незалежність і мир.
ЗСУ, ви в еліті єдині,
Ким пишатися зміг командир.
Генерал не продавсь олігарху,
І не зрадив народ рядовий.
Офіцери витримують марку,
Відповідно присязі своїй.
ЗСУ, ви - надія і гордість,
Знавші зраду і смерть не одну...
Розворотом в бариги на морді
Ваші берці закінчать війну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990604
дата надходження 05.08.2023
дата закладки 05.08.2023
Ти з козацького мудрого роду,
Твій початок - це Київська Русь.
Понад тисячі років народу.
Україно, тобою горджусь.
Кров тече патріотів у жилах.
Не погасне незламності дух.
З діда-прадіда в кожного сила,
Не страшна нам ворожість задух.
Визнання світової спільноти
Окриляє нашу Державність.
Єдність нам допоможе збороти
Агресивність і безпідставність.
Московитські поляжуть нездари.
Сенсу в їхній немає брехні.
Не одержать землі ні гектара,
Переможе Вкраїна в борні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989912
дата надходження 28.07.2023
дата закладки 28.07.2023
[i]@під музику Ricchi e Poveri "Come Vorei"[/i]
О, як же легко бути молодим:
сміятись щиро й плакати навзаєм
і марно бігти сонним за трамваєм
крізь простір мрій закутаних у дим
О, як же легко думати про те,
що це не сон. Хіба ж таке присниться:
і губ твоїх осіння таємниця,
і у волошках пасмо золоте
О, як же легко плутати слова
коли між нами відстань у пів кроку,
ти мружиш очі, ніби ненароком -
і де ж в ту мить я впененість сховав…
О, як же легко доторком руки
прогнати все відоме й невідоме
ми бачимось з тобою уже всьоме
і розстаємось вкотре «на віки»
О, як же легко плакати віршем:
німі рядки, мов свідки безвідмовні
остання зустріч, коли місяц вповні,
останні сльози, сховані дощем….
О, як же легко стати на рушник
та як же важко вжитися не з тими
колись також ми були молодими,
та кожен знас до будня тепер звик…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988602
дата надходження 13.07.2023
дата закладки 13.07.2023
…
Люблю,
Люблю липневе літо,
Латки люпину леткодухі,
Ліниві леготи леліток,
Ліхтарики лахматі луків.
Люблю люлюкання лаванди,
Лілей лякливочолих льолі,
Люби-мене легенди ладні,
Лілові личенька левкоїв.
Любуюся лазуроводдям:
Люстерко ледве-ледь лускавиться.
Лапчатого латаття лодії—
Лежанки-лакомки летавиці.
Люблю,
Люблю липневе літо,
Людинолюбне, липоцвіте.
ЛЕТАВИЦЯ--різновид злого духа, що, як зірка, падає з неба та відвідує людей, набираючи вигляду рідних, близьких, коханих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988560
дата надходження 12.07.2023
дата закладки 12.07.2023
Хлюпочеться пшеничний океан,
Дозрілість золота у переливах.
Хмарин пливе безшумний караван,
Іскриться сонцесяйна буйна грива.
Колосся урожайного торкнусь -
Вберу у серце я красу фонтанську.
З любов'ю збережу всю таїну:
І літній легіт, і бджолині танці...
Бо ж кожна стежка рідна тут мені
І цвіт, і смак дитинства неповторний.
Духовна кревність з віку глибини:
Люблю я спрагло землю плодотворну.
( Фонтанська - від назви мого рідного села Малий Фонтан)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988209
дата надходження 08.07.2023
дата закладки 08.07.2023
сльози заходять до ока неначе до церкви
лівого й правого ока — мов різних конфесій
кілька дощів і зумієш — клянуся на плесі —
переростати а не заливатися з верхом
ластівка з куксами крил понад берегом стиха
ходить по линвах проміння — отак і навчиться
шириться тінь від падіння немовби зіниця
небо проходить крізь тебе — ти чуєш це? — дихай
витруси з вітру метелика — не золотого
для кишенькового світельця родом з долоні
щось ще пектиме — як сіль на губах соломонів
тільки про це — або добре або вже нічого
22.04.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988139
дата надходження 07.07.2023
дата закладки 07.07.2023
Т-роянда - королева літа.
Р-адіє погляд від її принад.
О-бійми ніжні навіть вітру -
Я-кий легкий із нею променад!
Н-айкраща, чарівна, тендітна
Д-арована природою краса.
А-журність сонячна крізь віття,
-
К-азкова в пелюстках блищить роса.
О-здоба розкішшю зоріє -
Р-анковий світлий бавиться прихід,
О-крилений теж має мрію,
Л-еліє королеву Божий світ.
Е-дем трояндовий квітує,
В-ітання шле погожим літнім дням,
А колючки їй так пасують,
Л-иш обережним завжди будь, однак.
І не зривай красу цю всує.
Т-роянда ощасливить багатьох,
А пісню соловей їй подарує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987851
дата надходження 04.07.2023
дата закладки 04.07.2023
Рівненький шлях – чому ж іти так слизько?
Покручений – зникає в далині…
О істино! Здається, ти так близько –
та не в одній із нами площині.
Ошукують знамення, зорі, дати,
в книжках нема ключа до таємниць, –
ніяк не зрозуміти, не вгадати,
що там на дні твоїх жаских зіниць.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987546
дата надходження 30.06.2023
дата закладки 30.06.2023
Виймаючи кіл з-під своїх ребер
Дракула навіть просльозився.
Він любив третю мінус і Чеддер,
Палив Парламент і часто голився.
Він мав би бути у Відні чи Празі,
Мав би писати вірші про Дунай,
А, натомість, на старенькому КРАЗі
Їде через розбомблений Рай,
Через Рай, переритий гілками окопів,
Всипаний уламками застарілих ракет,
Їде на КРАЗі без вікон і стопів,
Без музики й без сигарет.
Дракула не любить степ і палючі ранки,
Не любить Бога і розбавлений джин,
А ще не любить іржаві російські танки
І осад на дні пляшок червоних вин...
Дракула не буде рятувати цивільних,
Він не буде тягнути на спині військових.
Він їде за котом, що виє від божевільних,
Злих, жорстоких чи може й помилкових
Дій людини, чи, радше, звіра,
Іуди і Сатани.
Дракулу веде Гугл і віра
У те, що коти не мають бачити війни...
І от, доїжджаючи до знаку "Херсон",
Він чує вибух, десь недалеко.
Дракула зупиняється, в кишені звучить рінгтон,
"Ало" каже, "вже тут" каже, "спека".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985739
дата надходження 10.06.2023
дата закладки 10.06.2023
Як би ти була віршем, Пташко,
Це була би суцільна свобода.
Виткана з теплого слова,
Від якого по тілу мурашки.
Ти би пахла любов'ю і вітром
І на доторк була як кохання -
Упереджена й горда, ні краплі вагання,
Натуральна, без правок і фільтру.
Ти б була неосяжна як мрія,
Одночасно близька і далека -
Прохолода й палаюча спека,
Я б читав би тебе і не вірив,
Що тримаю тебе у долонях,
Що читаю тебе, бо я хочу.
Нахилившись над віршем шепочу
І пульсує бажання у скронях.
Я читав би тебе на дивані,
За столом, на столі і у ванній -
Там де пристрасті це притаманно...
Ти би віршем була сексуальним!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984354
дата надходження 26.05.2023
дата закладки 26.05.2023
Бежала по воде, искрят
огнями скоки-
прыг-скок, на все лады скрипят,
как буквы в слоге.
Нарядами слепит сосна -
тучнеют пряди
дрожаниями серебра
замёрзших градин,
елей на и́скринках застыл
теплом изюмин.
Пустынны своды. Лёгок крыл
скользящих зуммер.
Смущает в сон досужесть дум.
Я оскользнулась
...цвирк -ихнит- чиркает бразду
во цвети лунной...
OSAlx 2о18-о7
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980618
дата надходження 19.04.2023
дата закладки 19.04.2023
Простужен голос, хрипотца в дыхании,
в груди томится пламень свеч
и обжигает при касании
зев обоюдоострый меч.
Слова несказанные обгорели,
не выплеснутся из груди.
Сокрытые как в келлии, истлели
на полке -свитками- в пыль. Ли-
шь лики святости свечою плещут,
замёрзшую согрели парой глаз,
мне б воздуха глотнуть из старых трещин,
которыми покрыты образа.
Из чести забредя в чужую келью,
не намечая истиной смущать,
я упаду при входе на колени
и попрошу хозяина не гнать.
OSALx2o18-o7
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979952
дата надходження 12.04.2023
дата закладки 12.04.2023
к ФА
Разочарование. Развенчание.
Будто пали вериги враз.
До свидания. До свидания.
Безвозвратно на этот раз.
Мне уже от того не спится,
что за окнами ветер стих,
что вскричала ночная птица
в сводах тёмных замшистых пихт.
По молитвам и исцеление,
с глаз долой - вот и весь вам сказ.
Протрезвление. Удивление,
не была такой отродясь:
мне уже от того печально,
что предутренний сумерок густ,
что так много в жизни случайного,
что свет лампочки мертвенно тускл.
OSAlx 2о22-о9
"ну короче, Корнет, вы женщина?!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979839
дата надходження 11.04.2023
дата закладки 11.04.2023
Мело, мело по всiй землi
В усi надiли.
Свiча горiла на столi,
Свiча горiла.
Немовби влiтку комашня,
На вогник ясний
Злiтались з двору до вiкна
Сніжинки рясно.
Ліпила віхола на склі
Кружки та стріли.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
На стелi, мов на полотнi,
У ореолi -
Сплетiння рук, сплетiння ніг,
Сплетiння долi.
I черевичок з нiг - ще б пак! -
На килим падав,
I віск сльозами з нічника
На плаття капав.
I все губилось в сніжній млі,
Густiй та білiй.
Свіча горіла на столі,
Свіча горіла.
Вогонь над свiчкою кружляв,
І жар спокуси,
Мов ангел, два крила здiймав
В хмiльнiй задусi.
Весь лютий вiхоли мели,
I раз од разу
Свіча горіла на столі
Вогнем незгасним.
OSAlx 2о22-о9
Годфрид Схалкен
*
Мело, мело по всей земле
Во все пределы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
Как летом роем мошкара
Летит на пламя,
Слетались хлопья со двора
К оконной раме.
Метель лепила на стекле
Кружки и стрелы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На озаренный потолок
Ложились тени,
Скрещенья рук, скрещенья ног,
Судьбы скрещенья,
И падали два башмачка
Со стуком на пол,
И воск слезами с ночника
На платье капал.
И все терялось в снежной мгле,
Седой и белой.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На свечку дуло из угла,
И жар соблазна
Вздымал, как ангел, два крыла
Крестообразно.
Мело весь месяц в феврале,
И то и дело
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978513
дата надходження 29.03.2023
дата закладки 29.03.2023
я снизойду на пахотную хмель
ростком зелёным слабым водянистым,
тянуться буду, как густой кисель,
пока не дотянусь к тебе, мой чистый.
И если надо до небес ползти,
я доползу, последние потратив силы,
и если ты не сыт, я накормлю
тебя собой, любимый.
Не смей отталкивать, не смей,
от плоти плоть прими как данность.
Охмелена пыльцой полей,
полей окровленных тюльпанов.
Я так люблю тебя, люблю
и, хочешь, хочешь, птицей стану,
я долечу,
я
д
о
л
е
ч
у
,пусть даже если там останусь.
Дыша прозрачною слюной
и выдыхая-задыхаясь,
я напою себя тоской,
прости, прости за эту слабость.
Я испарюсь, прольюсь слезой
на пахотную хмель, как малость.
Я напою тебя собой,
что
больше
мне
осталось
OSAlx 2020-о1
акриловые картины.Христофор Ивин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978416
дата надходження 28.03.2023
дата закладки 28.03.2023
Быть бурной, буйной и неистовой...
Бороться с правдами и смыслами.
И трепетать, как пламя с ветрами.
И припадать к тебе, свирепому...
Чтоб резко взял за руки тонкие,
Чтоб повернул и дальше - звонко так:
Как те исконные и древние
Любились громко под деревьями!
Чтоб рвал... и мял... и жадно зарился...
Возьми меня в свой плен, пожалуйста!
Достань меня до дна, до крайности!
И брызни пеной пряной радости!..
Я зацелую и за нежностью
Зажжется свет твоей мятежности...
Оковы все на землю сбросим мы
И там, на ложе яркой осени,
В безвременье соткем желание...
Уста к устам, и рук касания
Текут ручьями по излучинам...
Ах как вдвоём себя измучим мы!
Ах как взорвемся светозарно мы!
Ах как взовьемся мы пожарами!
Чтоб после бури, искр и пламени
Друг к другу припадать изранено
И нежить, петь и греть в объятиях
Двумя мирами необъятными...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750430
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 27.02.2023
Застегни на себе свою душу – потертый пиджак.
Не грусти, что дано только сеять – не жать, не рожать.
Сам себе Диоген, сам себе Лао Цзы и Жан-Жак
(И как вы догадались, Жан-Жак – далеко не коньяк).
Застегни. Застони. Заглохни.
Мир сложился, и ты уложил его в старый рюкзак.
Горы ждут. И жгутом для души пролегает стезя.
Уходи. Сам себе автозак ты и автовокзал.
Одиночество – знать, что любим, но без шанса сказать:
«Извините, ребят, мне плохо».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673309
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 27.02.2023
Життя пливе, мов човен по воді...
То штиль глибокий, то нервові хвилі...
Так вабить буря в роки молоді!..
А з віком, мабуть, спокій більше милий.
І доля пише нам, і ми самі,
Якісь рецепти тиші чи емоцій.
Не в тому суть. Аби не у пітьмі
Й в самотності пливти в життя потоці.
04.02.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975205
дата надходження 27.02.2023
дата закладки 27.02.2023
І знову про мову...
"Язык" московітський як бруд відгорну.
"Не буду стоять на распутье",
І руцький забуду лиш тільки тому,
Що ним нас обгавкував путін.
Хай мова красива, співуча моя
Як птах над планетою лине.
В ній чари барвінку і спів солов"я,
цвіт вишні і грона калини.
І мова розквітне , немов рушники,
Що вишили мамині руки.
І вже не на день, не на рік - на віки,
На радість і дітям ,і внукам.
Вона розіллється як наші степи,
Підніметься ввись як Говерла.
Щоб всі зрозуміли - нескорені ми ,
І шо Україна не вмерла !
04.02.2023 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972920
дата надходження 05.02.2023
дата закладки 10.02.2023
1. Навіщо хитаються язици*,
спивають люди тщенне?
2. Земні князі й царі ці
На Господа збирають військо (темне).
3.Розторгнемо союз їх,
Ярмо знімемо (хтиве) —
4. Небесами пронесеться сміх —
Шле Господь покару-(зливу).
5. Яріючи у гніві змете їх «Я».
6. Аз же є помазаник Сіона,
Над свят-горою Боже повеління:
7. «Возвіщай», – Господь рече** (у дзвони), –
«Син Ти Мій єсі —
Днесь возродив Тя Азь*** (на небесі)».
8. Проси Мене й тобі язици дам —
Твоє багатство і кінці землі
9. Упокориш ти залізним жезлом,
Сокрушиш, як (щербаті) глеки гончарі.
10. Врозумійтесь і повчіться судді і царі
11. Служіть Всевишньому в страхУ й радійте щиро
12. І Господня кара вам в негнів-порі
Бо скоро роз’ятриться лютощів Його (страшезне диво).
(Світліє благом жнивна рань)
Блаженні всі уповающіє Нань****.
язици* - народи
рече** - говорить
Днесь возродив Тя Азь*** - Сьогодні народив Тебе Я
Нань**** на нього
(…..) – авторські доповнення
— псалми із Біблії 1600р – нинішні, дещо видозмінені, мабуть з розколом церкви і багаторазовими інтерпретаціями при перекладі зі староцерковної мови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295320
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 02.02.2023
із глини коника зліпила
раділа
піднесла тобі
ти викинув, як щось гидливе
так по судьбі
покинутий
той коник мокнув
втрачалась ніжність під дощем
скінчилась злива
стихли кроки
лишились купка бруду й щем
не буду коників ліпити
учуся
витешу різцем
Сократа постать
у граніті
хай глиба височить взірцем
що програє той, хто відкритий
потрібно нишком і тихцем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972622
дата надходження 02.02.2023
дата закладки 02.02.2023
Ворожбитка виє,
Вигинає вишню.
Ви́білила віття,
Всюди вата висне.
Вітряки вовтузить,
Вкутує вітрами.
В'яже вабкий вузлик
Вовни вечорами.
Випурхне, вальсує,
Віхола втинає.
Віражує всує,
Велич видихає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970877
дата надходження 13.01.2023
дата закладки 31.01.2023
Сходить зірка ясна над земним вертепом,
звістка про Різдво осяює серця.
Тиха радість лине й громовистим степом –
погідніє настрій в бліндажі бійця,
бо в тилу, далеко, мама під Святвечір
одягла домашній ситцевий фартух
й при свічках,
з очей змахнувши сум чернечий,
медом липовим присмачує кутю.
Вікон сліпота сльозу скриває тата…
Стежечку утопче завтра коляда…
Зірка кліпнула журливо-винувато:
–Свято розтривожила війна…
шкода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968997
дата надходження 22.12.2022
дата закладки 22.12.2022
валька, та що — "півстакана",
Щось підслухала в шамана.
На концерт кобзона дід,
Натворивши в світі бід,
Все-таки зібрався врешті,
Не чекаючи арешту.
Всі в нас в курсі що івани
Рвуть на поминках баяни.
Тож, щоб все було як слід,
Не воскрес щоб раптом дід,
Десь почувши балалайку,
валька "рве на грудях майку".
В кожен клуб по три баяни,
Поминали щоб івани
моль гебешну від душі,
Ревучи про камиші.
На додачу ще гармоні,
Щоб брикали наче коні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967648
дата надходження 07.12.2022
дата закладки 07.12.2022
Однажды порвутся струны
В кошмарах, где руки- клешни,
Мы вдруг разгадаем руны
И доедим черешню
Не будет сирен и свиста,
Мы станем на год мудрее
И ты обратишься : “Мистер
пойдёмте , а то темнеет”
У ночи свои запреты,
Но больше не будет гула
И мы подожжем ответы
Пока ещё не уснула
Тревога. Расставим точки,
На память оставив слепок,
В дорогах считая кочки
Вином запивая лето
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950146
дата надходження 10.06.2022
дата закладки 26.11.2022
З неба зірвалася з шумом,
серце наповнила сумом,
світ напоїла печаллю.
Ртуттю виблискує! Сталлю!
Грива сріблястого лева –
злива!.. Скляна! Кришталева!
Грізно шипить і шепоче.
Голос її – пророчий.
Наче сивіла сива
плаче-віщує злива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961306
дата надходження 29.09.2022
дата закладки 18.11.2022
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YHEZAzntgK8[/youtube]
І знову дощ, немов стіною,
Ти зупинися на хвилинку.
Поговори, прошу, зі мною,
Чому тобі немає спину?
За чим ти плачеш в день осінній,
Якісь проблеми в тебе теж?
Я хочу взнати, в нетерпінні,
Можливо, ти когось теж ждеш?
Чому ти стукаєш в вікно,
Від мене ждеш ти допомоги?
Та не тебе я жду давно,
Не придавай думкам тривоги.
Неначе дощ вловив думки,
Затих, на хвильку зупинився.
Та ще по склу дощу сльозинки,
Немов у чомусь провинився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964046
дата надходження 28.10.2022
дата закладки 28.10.2022
мир ледве був.
він називався стан.
кришився на обвітрені вуста.
не посміхайся, поки не оближеш.
не доживай мене на скалках тиші
по спогадах і на онлайн - свята.
всього лиш літо -
це коли все поруч:
вода, серветки, кілька бомбосховищ.
коли сльоза червона і густа.
і крапельниця схлипує повільно:
не зупиніть... не зупиніть лічильник
в долонях і містах.
де під смарагдом заживають тіні
черговим літом.
тим, що звуть і нині
стан...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955603
дата надходження 06.08.2022
дата закладки 24.10.2022
И стынет стол, и меньше света,
когда готовят уходить.
И что-то будет впереди.
Коротким - лето.
Истлев на вытертый порог,
тайком сметётся на совок,
куда летят обрывки строк
и падают рассветы.
И станет чисто.
Станет пусто.
Ни лиц. Ни мусора. Ни грусти.
Неброский отбелёный холст.
Писать. Носить. Стелить под ноги.
От пробужденья до порога,
куда ушёл последний гость.
Пятном Кахети ставить точку
в одиночку.
И летний пересохший вечер
готов с порога умирать.
Дождит.
И некого прощать.
И нечем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936910
дата надходження 14.01.2022
дата закладки 24.10.2022