Давила надмірним коханням. Змирився. Звик.
Собача любов і вірність вгойдала совість.
Загрався. Вогонь неповаги метнувся, зник.
Ридали чуття. Їх тягнула за руку гордість.
Пішла. Ще гадаєш, що все постановка, трюк.
Бо сильна, рішуча, бо їй до снаги боротись.
Вона, твій розрив шаблонів, безпечний друг.
Більш шансів не буде. Це крапка. Скінчилась повість.
Шукала спасіння. На шиї сталевий трос.
Як нитку зірвала. Зникла без слів пояснень.
По інтерференції штиль повний п’є мороз.
Хустинки для носу у шафі порожній, в спальні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027381
дата надходження 27.11.2024
дата закладки 27.11.2024
Щось притихла моя осінь,
Сльози вже не ллє.
Лиш зітхає тихо-тихо,
Дума про своє.
Нащо я мороз впустила?
Знаю - ранувато.
Цим себе я засмутила,
Мабуть, старувата.
Склала осінь свої речі,
Нащо їй спішить?
Мішок кинула на плечі...
Дивиться - сніжить.
Зручно всілась на лавчині,
Є ще кілька днів.
Все окинула очима,
Світ вже побілів.
Все взяла, щось не лишила?
Десь затримавсь віз.
Вітер плаче, як дитина,
По коліна сніг.
Так! Погані її справи:
Зима гонить з двору.
Усміхнулася лукаво:
Скоро прийду знову.
Віз повільно везе осінь,
Та собі дрімає.
Повела мене за носа,
Все тобі згадаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027383
дата надходження 27.11.2024
дата закладки 27.11.2024
***
Затишний вечір
Скинуті турботи, як
Туфлі, що тиснуть
***
Пустка у серці
Дивлюся в чуже вікно
Осіння сутінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027365
дата надходження 27.11.2024
дата закладки 27.11.2024
Закохалося сонце у небо -
Поцілунків солодких сувій.
Мій коханий, ця пісня для тебе
Лине з острова Сонячних Мрій!
Шепотітимуть хвилі казково,
Заіскриться в душі зоревій,
В кожну ноту огорнуте слово,
Бризом в серці лунає прибій! 28.07, 27.11/24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027349
дата надходження 27.11.2024
дата закладки 27.11.2024
Летять" привіти" із кремля,
Війну продовжує орда,
Країна не́нависті й зла!
Чи хто зупинить, чи в змозі?
Чи до всесвітньої...в дорозі,
Йдем до війни, на порозі?
Жаль світ лукавий, болить,
Ой так під серденьком щемить,
Невже ніхто не хоче жить?
Тим паханам іспит зброї,
Стражда народ, у двобої,
Стіка під листячком кров'ю...
О схаменіться, зупиніть!
Лихварство звіра зачиніть,
На жаль, не можуть зрозуміть...
Ніхто не піде під вінець,
Як кине ядерку, - кінець!
Земля на попіл і свинець!
Доки не пізно, зупиніть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027368
дата надходження 27.11.2024
дата закладки 27.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aVRdalKKdoo[/youtube]
Про осінь знаєм, та не все,
Росте полин побіля річки.
На зло цій осені цвіте,
Цвісти в цей час - його це звичка.
Хто посадив, ніхто не знає,
Сама посіялась журба.
В усіх прохожих серця крають,
Недовго так цвіте й весна.
Туман пливе гадкий, осінній,
У перемішку із журбою.
Закрив собою небо синє,
Неначе фарбою густою.
Розносить вітер це цвітіння,
І кожен подих - гіркота.
Навіє спогад - невезіння,
Росте він, може, неспроста.
Можливо, він лікує рани,
Усіх покинутих колись?
Про цей полин вони всі знають,
Лікує серце, як болить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027323
дата надходження 26.11.2024
дата закладки 26.11.2024
Этот день не погас..
Миг блаженства...
Экстаз...
В этом танце ночном...
Мы танцуем вдвоем..
Как Луна фонари...
Эти блики любви...
Длинные тени четко
Наш удлиняли оргазм...
Скрипела вдали лебёдка ,
Ветер о чем то споря что то оставил в море,
Солнце нырнуло в пучину,
Бедра мои гнедые в этом экстазе застыли.
Тени пропали вскоре,
Берег ласкает море.
Не продаем билеты,
Театр пуст, денег нету.
Деньги приносят горе,
Мой милый с ними не в соре,
Просто на этом свете
Мы голышом, раздеты.
С эхом вернулся ветер,
Волной ты обнял мне плечи,
Мой гибкий стан за гранью там
Погружаясь в экстаза дурман
Запутывал взгляд:
В каждом движении — вздохи любви,
В каждом мгновенье - вечности стон ,
Этот день не погас, он мой и с тобой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027309
дата надходження 26.11.2024
дата закладки 26.11.2024
В танце страсти встречаем рассвет,
Кто сказал, что любви нет?
Рука в руке, душа открыта,
Мир любви полон открытий! Грёз, слёз, тайн, чудес .. ты ещё в нем не воскрес?
В каждом изгибе — вальс чувств,
В каждом касании — танго сердец.
Симфония из ласк..
Я теряюсь, в блаженстве
Нахожу себя между двух сердец,
В вечно жаждущем слиянии
Бегу из суеты, кружусь в ввысь,
Проявляя истинное в объятиях.
Нежность укрывает нас как плед,
В безбрежном океане блаженства
Мы в чувственном дурмане теряем сознание..
В каждом движении — суть,
В каждом жесте — мечта.
Мы растворяемся в этом моменте, где сливаются дни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027310
дата надходження 26.11.2024
дата закладки 26.11.2024
Ой, як гарно, літо нині,
Біжить козлик по долині,
Трава манить, вже щипає,
За мить пісеньку співає,
- Сіра хмарко, не барися,
Відпливай, хутко всміхнися,
Бачиш сонечко, вже ясне,
І довкола все прекрасне.
Поспіваю ме – ме, ме-ме,
Хай осяє, тепер й мене.
Щораз новий день гряде,
Веселеньке… ме-ме-ме,
Хай полине по окрузі,
Мене ждуть друзі на лузі.
Туп – туп – туп, жваво до річки,
Диво - смак, напивсь водички,
Погляда, мала синичка,
Поряд з ним, теж веселиться.
У водичці гусенята,
Крильця чистять каченята,
Розігнали… полохливих,
Усіх жаб, надто лякливих.
Вся роса, впала безслідно,
Тож прийшла пора обідня,
Я приляжу на травичку,
Бо ж давно, цю маю звичку,
Промінь пестить оченята,
Відчинилися дверцята,
У сон віщих, красивих мрій,
Він зненацька тихо сопів.
Йому, сниться, увись летить,
Здаля зіронька миготить,
Наче в гості до себе зве,
Крик луною,-Чекай мене!
Та раптово, підкравсь сумнів,
Ледь-ледь чутно, прошепотів,
Що ж робити, о - ме, ме - ме,
Та чи щойно, можу земне,
Я покинуть? О, мабуть ні!
Сказав голосно уві сні.
Але ж хочу, дістать її,
Туди ж літають журавлі,
Завжди мрію, там бувати,
Звідтіля, весь світ побачить.
Та враз півник завів пісню,
-От біда,- промимрив злісно,
Не дали мрію здійснити,
Сон казковий подивитись.
Вітерець війнув зухвало,
До землі прилягли трави,
Позіхнув козлик і мляво,
Потягнувся, -Чого вже злитись,
Мрії й завтра будуть снитись.
Подививсь, сонце край неба,
Ой додому певно треба,
Щип – щип – щип, травичку знову,
Щойно сам її шовкову,
Підбадьорював тихенько.
Ти смачна, ніжна, маленька,
Щоби завжди веселенько,
Заспіваю, ме - ме-ме-ме,
Нехай всіх смуток мине!
Гусенята, всі в рядочок,
Поспішали у садочок,
Каченятка у шерензі,
Оминають стежок межі,
Ляже шлях через діброву,
Проспішатимуть додому.
Вже копитця туп-туп, туп-туп,
По долині, розвіявсь звук,
Мрійник - козлик веселився,
Залишав слова травичці,
-Ну до завтра, хай насниться,
Мені й вдома та зірниця!
Мов жаринка, ясна світла,
Щоб тепленька і привітна!
Хай втішає всіх і мене!
2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027308
дата надходження 26.11.2024
дата закладки 26.11.2024
Ось вже наше доросле життя,
Біжить на сталеву магістраль,
В минуле немає вороття,
Прудким конем мчить у синю даль.
Вже сформувало наші плани,
Виконує вчорашні мрії.
Стишує сильні урагани,
Зафіксувало все в сувії.
А життя обрало правильний шлях,
Підставляє плечі при нагоді.
Літає в кохання на кораблях,
Гріє нас при холодній погоді.
Фарбує розкішне волосся,
Впорядковує наші думки.
Збирає життєве колосся
І біжить у щастя залюбки.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027300
дата надходження 26.11.2024
дата закладки 26.11.2024
У осіннім саду я збирала листки, ніби зорі,
Подолавши журбу та вклонялася віддано долі,
Золотив листопад оберегом святої години,
Мов замріяний світ, дарувавши найкращі хвилини.
Я там бачила все, навіть те, що не кожен зуміє,
Благодать неземну, що роками плекає та гріє
І озонова шаль пригортала мене до природи,
Так могла утішать лиш матуся дитя від негоди.
Я зростала в ту мить, скільки ж мала блаженства від світу,
Кожен звук говорив, що від цього можливо прозріти
І солодкий акорд, що завершував дивну сонату,
А душа в унісон не давала нікому мовчати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027298
дата надходження 26.11.2024
дата закладки 26.11.2024
[b]Болить у грудях до нестями…
немов на пласі у Життя, -
я помираю із бійцями,
а кат – то путінська війна…
Фізичний біль – стинає Душу,
терпіння Духу волю жне…
нестерпний біль терпіти мушу,
коли смерть сина додає…
Бо захищають нас синочки,
чужих немає на війні,
і не весільні, жаль, віночки,
плетуть дівчата, довгі дні…
Благаю, схаменися, Всесвіт!
Наземні війни припини!
Та на лелечий, мирний клекіт,
бої рашистські заміни…
25.11.2024
[i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027271
дата надходження 25.11.2024
дата закладки 25.11.2024
Сніжинки так яскраво мерехтять,
Полонять нас своєю красою.
Засипати алеї норовлять
І окутують землю габою.
В снігах парки і голі дерева,
Срібні струмки вже сковує мороз.
Вже зорить сніжинка кришталева,
Співає вітер, вправний віртуоз.
Дітвора радіє юній зимі,
Ловлять білі сніжинки у небі.
Танцюють на білому килимі,
А сонце видніється крайнебі.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027270
дата надходження 25.11.2024
дата закладки 25.11.2024
Чутливі пальці грають ніжно досі,
Краплини забирають на щоках,
Перебирають ноти у волоссі,
Збираючи по шкірі всіх комах.
Чутливі пальці пам'ятають досі
Гарячий дотик у палких ночах,
Досліджують кохання межі босі,
Підтримуючи блиск зірок в очах.
Чутливі пальці в снах кружляють досі,
Метеликів здіймають у тілах,
Обводять контури, дві гарні долі
І мерехтять м'яким вогнем в свічах.
Чутливі пальці люблять тишу ночі,
Торкаються шовками серця струн,
Мелодію відновлюють жіночу,
Теплом і ласкою б'ють наче струм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027277
дата надходження 25.11.2024
дата закладки 25.11.2024
Тече річка невеличка, близько два озерця,
Хто посмів їх роз’єднати, біль стрілою в серце.
Жаль не чують, душі крики рідної матусі,
За кордонами тумани, як їх повернути?
Чи пісень їм не співала, ніжних колискових,
Вечорами не втішали блиски веселкових.
І вода злегка, так рябить, квітнуть вишиванки,
З ясним сонцем зустрічали, разом теплі ранки.
Плескіт лав… берег цілують, з вітром розмовляють,
Може бачив їх чи чув, чому все забувають?
Не втрачайте, землю рідну, любов материнську,
Шепіт хвиль- тихим відлунням - повертайся синку!
У обіймах, разом дружні, у потоці сильні,
Рухом течій знесем межі, будемо щасливі.
Тече річка … сподівання, світлі два озерця,
Зігрівають, і надія тішить журне серце.
До них сни, прийдуть з дитинством і усмішка мами,
Забурлять нові джерельця поміж берегами.
26.10.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027276
дата надходження 25.11.2024
дата закладки 25.11.2024
А тепло сердець зігріває,
Дарує приємні моменти.
Соловейком в душі співає,
Говорить мені компліменти.
А ваші чудові бажання,
Так зцілюють душу і серце.
Формують нові сподівання,
Вливають щастя у відерце.
Тож бажаю вам я любові
І хай завжди вас окриляє.
Життєві моменти чудові,
Хай ваші серця звеселяє.
Ви крокуйте відважно вперед,
Малюйте цікаві картини.
А я дарую вам теплий плед
І золотисті наместини.
Хай збуваються ваші мрії,
Будьте кохані і щасливі.
Живіть в любові і надії,
І хай дні будуть особливі.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027240
дата надходження 25.11.2024
дата закладки 25.11.2024
Украдуть перші сонцепромені тебе,
З гнізда, заплутаного тінями сновиди,
Розплющить світлі очі небо голубе,
Окреслить чітко силуети, краєвиди.
Розгорне день тонкі, невидимі сітки,
Заманить суєта в буденні лабіринти.
Солодке надвечір'я одімкне клітки -
Зустрічний марафон єднає двох, не спринти.
Долаємо небесний у тумані шлях -
Кометами хвости розпушуєм павлині.
Нас ніч вигойдує на зоряних полях,
Вколисує - яскраві миті швидкоплинні.
24.11.24
P.S. Авторська світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027248
дата надходження 25.11.2024
дата закладки 25.11.2024
Злите небо із водою,
Під суцільною габою,
Сірий колір навкруги.
Тиша котиться луною,
Розгубились береги,
Плине човен в нікуди.
Став завісою туман,
Лиходійний бусурман,
Захопив пейзаж у клішні.
Як позбутися оман? -
Ранній промінь вийде з ніші -
Стануть контури ясніші.
Привідкриє горельєф
Сонця паленого Ельф.
P.S. Світлина автора. Вересень 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027205
дата надходження 24.11.2024
дата закладки 24.11.2024
Ялинки прихорошені
Ще тільки листопад.
Чому так мило вбралися
У золотий наряд?
Хто жартував з красунями,
У шати їх вдягав?
- Це вітер пустотливий
Листочками жбурляв.
Ялинки посміхалася,
В танку кружляли з ним.
Чіпляв прикраси з листя,
Вони раділи тим.
Ось падолист закінчився,
Дерева голі всі.
Лиш на ялинках золото
Виблискує в красі.
Листочки так втішалися
Ще на зеленім тлі.
Зі смутком осипалися...
Тепер в холодній млі.
Вже грудень до ялиночок
Мандрує навмання.
Несе прикраси срібнії
І снігове вбрання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027204
дата надходження 24.11.2024
дата закладки 24.11.2024
Червона заграва, багряна блакить
Не питаите,що і де в мене ще болить.
Вже не терпнуть руки-автомат німии,
Вже не чути звуків - настав час такии.
Хоче він сказата, де і з ким лежить,
А над ним вирує кривава блакить.
Люд осиротілии очі закрива,
Даите нам керманича і поводиря!
Блукати не можемо більше уночі,
Подаруите, зорі, нам огарок свічі.
В кого запитати, де знаити підмогу,
Щоб до хати рідної віднаити дорогу?
Догорала свічка в мареві надіи,
Вже ніхто не скаже, де чужии, де свіи.
Там у тому полі хмари вороння,
І не розібратись там, де ти, де Я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027146
дата надходження 23.11.2024
дата закладки 24.11.2024
Осінь сльозила, то тихо, то гучно.
Клени вдивлялись ретельно у просинь.
Інколи чули бентежності гуркіт,
А листопаду здавалось: хтось просить.
Клени вдивлялись ретельно у просинь.
Мабуть, чекали якийсь подарунок.
Хай припадають душевності роси,
Всім не завадить шляхетності клунок.
Інколи чули бентежності гуркіт.
Ні, не потрібні бездумні гармати.
Радісну вість заграють ще сурми,
Хоч не повернуться болісні втрати.
А листопаду здавалось: хтось просить.
Клени, мов люди, застигли у мріях.
Сльози втирає розплакана осінь.
Листя втомилось, шепоче: всім - миру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027191
дата надходження 24.11.2024
дата закладки 24.11.2024
"Гуляет мир" - орёт и скачет;
Веселье, водка через край. (1)
А кто-то рядом горько плачет
- Разрушен дом, любимый край.
И не всегда поймут друг друга
Голодный, сытый, вольный, раб.
"Порочный бег" - есть бег по кругу, (2)
Которому греховно рад...
Закрытый "парк", надёжный купол (3)
Накрыл просторы и сердца.
Звучит опять обмана рупор,
Но под контролем небеса.
И что плохого будет в странах,
А завтра грянет из "сетей"
Решают где-то в кулуарах
Чужие, "zмеи, бармалей". (4)
"Дано" врагу посеять ссоры, (4)
Проверить души и сердца.
Среди равнин остались "горы", (5)
Ветвями были в небеса.
Нет беса - сказочное место
- Приют реальный для души,
Но ложный ум рисует кресло
Где развлеченья хороши...
Нас с детства "видоизменили"
От обезьяны рассчитав
И грамотно поработили
Адамом, Евой напугав.
Плоды обмана в этом мире
Все пожинают и сейчас
Ведь люди, словно, в жёстком тире
Из класса переходят в класс. (2)
(1) - была такая тенденция.
(2) - реинкарнация.
(3) - Закрытый "парк" - планета Земля
или ячейка, сота (кому как нравится).
(4) - захватчики Земли
- враги Рода Человеческого и слуги врагов.
(5) - "горы" - скалы - пни кремниевых деревьев.
Май, октябрь 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027200
дата надходження 24.11.2024
дата закладки 24.11.2024
-У вас бандерівці, мовляв,
Лишили вас і голосу, і прав!
-А знаєте, сусідоньки добренькі,
Ми якось і без вас гарненько
Розберемося, хто і що покрав!
А най би і бандерівці були...
То що?!
Яке тут право
Лізти в справи
Вільного народу,
Що звик молитися свободі,
А не царям,
Їх прихвостням усяким і псарям?
24.11.2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027164
дата надходження 24.11.2024
дата закладки 24.11.2024
Світанок…ранок,
Холодна кава на столі,,
В небі серпанок,
Місяць ховається у млі,
Вузька стежина,
Ледь –ледь ясніє у листві,
В чому причина…
Ти не сказав, тих слів мені.
Ніжних, ласкавих,
Щоби вночі, лід розтопив,
Й зникла лукавість,
І лиш, одну мене любив.
У літню пору в травах,
Виводив вітер сопрано,
В нічних забавах,
Ми купалися привабно.
Та сумні очі,
Бентежать, й морозні нині,
Не став пліч-о-пліч,
Тепер не тішусь… і днині,
Чом зникла просинь,
Що серце так зігрівала,
Навіщо осінь,
Його, підступно забрала?!
.
15.11.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027180
дата надходження 24.11.2024
дата закладки 24.11.2024
Слова, слова…
Ви іноді красиві!
Метелики -
на сонячнім промінні!
Чому такі
безбарвні є, мов тіні,
у скрути час,
час боротьби й сумління !
О, люди, люди !
Усі вищі сотворіння
думками різні…
Яке майбуття чекає нас?
Лиш згуртувавшись
у єдине - ціле, спільно,
наблизимо ми
Свободу! Перемоги час!
В. Ф. – 07. 11. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027123
дата надходження 23.11.2024
дата закладки 23.11.2024
Ми з тобою наче по нещастю друзі
Одне одному складаємо пісні,
Тільки вірші та слова про щастя в лузі
Уявляють зовсім інших уві сні.
Кожен раз у почуттях палких ми схожі,
І той самий погляд ніжний віч-на-віч,
Любимо завжди так само щиро в очі,
Мов птахи злітаємо у височінь.
Ти вродлива в сяйві, гарна наче лебідь,
Повз пливеш, руйнується стіна крихка,
Хоч на мить зачекаю твій образ в небі,
Хоч на мить доторкнусь я пір'я крила.
І скажу, напишу, усміхнувшись в вирі,
Побажаю щастя в твоєму житті,
Той, про кого уночі так довго мрієш,
Обійняв нарешті міцно, не в листі.
Може наяву колись так само двічі
Ніжно доторкнусь без пісень та без слів,
І ми мовчки в тиші поглянемо в вічі,
Й без думок про коханих з минулих снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027138
дата надходження 23.11.2024
дата закладки 23.11.2024
Весна народжує природу неимовірну,
Хвилює іскрами, то грається з вогнем.
То запліта таиком вербу покірну,
То плаче заливаючись дощем.
Весною все таємністю покрито,
Подих прозорої і свіжої роси.
Десь в глибині вже затаїлось літо,
Щоб показати свіи таємнии смак краси.
Весна не хоче поступатись літу,
В неї в запасі є невипиті струмки.
Вона ще зиму снігом не покриту
В сни цартва з почестями хоче віднести.
То ж жмурить очі сонце краи дороги,
Своїм промінням літу шлях покаже.
Запустить стріли в радість і тривоги
І про красу весни усім розкаже.
І про граиливі яблуні і груші,
Які пелюстками скропили все подвір"я,
І білим цвітом об"єднали душі,
І запросили нас на те весілля.
Цвіти, красуися наша Україно,
Як ця весна у різнобарв"ї трав.!
І в нашім серці ти будеш єдина
Щоб на планеті світлии мир настав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027152
дата надходження 23.11.2024
дата закладки 23.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Fzc5IPHX-9c[/youtube]
Тобі я вдячна, листопад,
Про тебе спогади хороші.
Ти скористав увесь свій шанс,
Робив для нас всі дні пригожі.
Укрив ти землю покривалом,
Це я ціную - доброта.
Та сонця теж не бракувало,
Кудись ховалася жура.
Ти не впускав у дні морози,
І рятував людські цим душі.
Не раз були морозу спроби,
Та ми всі вірили в твій успіх.
Я знаю добре, ти старався,
Не все ж з тобою було влад.
Та догодить дощем вагався,
Одна з твоїх оце є вад.
Уранці осінь здивувала:
Проливсь давно жаданий дощ.
Що ми чекаєм, добре знала,
Чи так хотіла, чи так йшлось.
Стікали крапельки - перлинки,
І це не дощ вже був, а злива,
Яка текла вже без зупинки...
В цей час була я так щаслива!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027113
дата надходження 23.11.2024
дата закладки 23.11.2024
[b]П[/b]олину в найдорожчі я краї,
[b]Р[/b]озправлю крила полечу, мов пташка,
[b]Е[/b]х, доторкнутись хочеться землі
[b]К[/b]расу відчути милої ромашки.
[b]Р[/b]іка ота, що манить у полон,
[b]А[/b], як бажаю в ній змочити ноги,
[b]С[/b]тежки пройти найкращі знов і знов
[b]Н[/b]авік запам'ятати ті дороги.
[b]А[/b]корди позбирати в нотний світ,
[b]С[/b]творити вмить рапсодію і згодом
[b]Т[/b]верду фортецю спорудити в ній,
[b]О[/b]здобившись красою крок за кроком.
[b]Р[/b]озбити всі печалі та жахи,
[b]О[/b]бразу́ звісно виштовхнуть на вітер,
[b]Н[/b]а епопею мирної пори
[b]А[/b]спекти віднайти, щоб душу гріти.
[b]В[/b]она несе і мудрість, і любов,
[b]М[/b]елодії душевні та щемливі,
[b]О[/b]сь, бачиш відчуваємо все знов
[b]Ї[/b]ї мотиви гарні та вразливі.
[b]М[/b]ені реальність дихає, не сон,
[b]С[/b]творили радість серце і природа,
[b]В[/b]еличне все пульсує в унісон
[b]І[/b] розквітає неповторна врода.
[b]Т[/b]ріпоче щастя, в нім бринить життя
[b]І[/b] так ідемо в краще майбуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027102
дата надходження 23.11.2024
дата закладки 23.11.2024
Несправедливий, впертий, хаотичний час
Відточує життя на гвинті обертовім,
Запрограмований у пристрасній любові -
Мілісекунди найвагоміші для нас.
Майстерність тут доречна, витримка, не квап -
Задіяні у ході гострі інструменти.
Різці та диски - повсякденні елементи -
Творити якість у мистецтві, а не скрап.
Обробний безвідмовно крутиться верстат -
При світлі відбувається фрезерування,
Шліфується фарфором із пітьми кохання -
Формовані алмази в тисячі карат! 21.11.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027073
дата надходження 22.11.2024
дата закладки 22.11.2024
Хто час від часу,керує небесами,
Бува, як плесо всіх річок з берегами,
Які все ж досить різні, створені з хмарин,
Одні чубаті, інші… неначе з перлин.
Все хтять з’єднатись у могутній океан,
Вітрець хитренький, їх запрошує на бал,
Повчає танцю, проснувшись ніби рано,
Немов під музику, розкроїть волани.
Та передумавши, вже плісе наразі,
Пірнув думками, подібно у джазі,
Дмухнув вразливо, та й трусить над землею,
Мабуть пишається вдачею своєю.
Донизу сніг, летить біленький, сріблястий,
Вітрець щасливий, із часом йде лапатий,
Ніщо не в змозі, йому протистояти,
Вже й простирадла, килими лежать з вати.
Іскриться златом, по деревах ряднина,
В парчовій сукні, у намисті калина,
Край неба зирить, виглядає світило,
За мить сховався, посміхнувшись вразливо.
У змові з осінню, нам ніч подарунок,
Подала радо, земля відчула трунок,
Прикрита блиском, у сні змарніла листва,
Красу сприймаю, за вікном прийшла зима…
У чародійстві, казковім з нею і я.
21.11.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026966
дата надходження 21.11.2024
дата закладки 21.11.2024
Нашу землю…
Нашу землю, душу й долю
Турки рвали, рвали ляхи:
Закарбовували волю,
Загартовували в цвяхи
То французи, то германці,
То могольські бусурмани –
Пропадали рано-вранці,
Розтавали мов тумани.
Рвали навпіл, рвали косо
По Дніпру і серед степу
Чужоземці отак просто
Шматували кров’ю мапу.
Ворог вічний із залісся –
Звір небачений, жорстокий!
Від шакалів рід їх вівся,
Від початку… кровотоки:
Нас вбивали, катували,
Часто голодом морили,
Рідну мову скореняли,
Душу з тіла виривали,
Нас громили, ми – боролись,
Піднімали хвилі помсти;
Нехватало завжди сили
Ярмо скинути, збороти.
Обзивали нас хохлами,
Малоросами хрестили,
Перехрещували храми…
Ми співали і молились.
Переспівами спасались.
Дивлясь в очі - крили горе…
На зло ворогу сміялись,
Хоч бурлило в душі море.
Як на зло цій дикій люті
Ми – красиві і високі,
Господь творить, плот від плоті:
Чорнобривих, карооких.
Це останній бій з рашизмом.
Їх потрібно доконати…
Охрестили… тепер тризну
Під бандуру…відспівати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026944
дата надходження 20.11.2024
дата закладки 21.11.2024
Старайсь не сприймати образу,
Зі злобою кинуту фразу,
Відкинь її, друже, за межі
І навіть за величні вежі.
У душу старайсь не впускати,
Бо будеш постійно страждати
І світ буде також не милий,
Немовби ідеш під час зливи.
Як блискавка струменем ранить,
Лиш серця підтримка все згладить,
Любов і тепло - ось, та сила
І знову людина щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026962
дата надходження 21.11.2024
дата закладки 21.11.2024
Збирає дощ посів із хмари,
Шумить із вітром навкруги.
Холодні краплі чинять чвари -
У котрої є більш ваги.
Змагаються, хто швидше з вітром,
Досягне певної мети.
Кому пролитися над лісом,
Кому на водну гладь ріки.
Кому торкнутись океану,
Зануритись в сиву глибінь.
Комусь у горах знайти прану -
Нову відкрити грань прозрінь.
Котрась впаде ж на мертве дійство -
Руїну від важких боїв.
На те, знущання й лицемірство,
Де сміх дитячий був - дзвенів.
Обпалені, де квіти й доля,
Й кров’ю окроплена земля.
Зчорніла, де стоїть тополя,
Як і прохід до вівтаря.
Змиє з лиця гірку утому,
Й скупу сльозу з очей бійця.
Освятить путь, ту - невідому,
Де посвист куль і мін виття.
Та, з днем новим, в промінні сонця,
Серпанком злине до Небес.
Щоб щезли біди й беззаконня -
Ревно кладу рукою хрест.
20.11.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026935
дата надходження 20.11.2024
дата закладки 20.11.2024
«Не забувай мене! О, ні!
Перекотилася корона
У виноградник. Сині грона,
Налиті соком і хмільні,
В притишені осінні дні
Розпаленіли у вині.
Перебродили в шумовинні
Яскраві ягідки рясні -
Стікають соки журавлинні.
Я ж догоряю у вогні,» -
Ніч листопаду говорила.
Уранці буря їх накрила,
І випав сніг
Зимі до ніг . 18.11.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026896
дата надходження 20.11.2024
дата закладки 20.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8Qijg3TYV1w
[/youtube]
Чомусь ти, осінь, зажурилась,
Останні дні прийшли твої?
Чи, може, я це помилилась,
Що ти тепер в якійсь журбі?
Сумуєш ти, що день короткий,
Пташиний спів уже замовк?
Скидаєш лист уже пожовклий,
Тепер не ніжний, ніби шовк.
Це ти сама так захотіла,
Причарувала всіх красою.
Невже ти всього не жаліла,
Скосила все, немов косою?
Похмурий день, поганий настрій,
Ти подарувала нам усім.
Все ж співчуваєм бідолашній,
Але тепер не в тому сіль.
Все ближчі кроки до весни,
Вже недалеко, серцем чуєм.
А зиму...скільки там зими!
Та ти прийдеш колись удруге...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026920
дата надходження 20.11.2024
дата закладки 20.11.2024
Прийшла неждано осінь у мій сад
Стукає у вікна мої дощем.
Ще літо, а озолочений сад
В душі - ностальгія, печаль і щем.
О осене, осене , осене!
Ти - прийшла в моє літо нежданно.
Стою ,як тополя на прощенні
Вітер ронить листя безжально.
О Осене, не рви роки вітром
І прошу не тривож мою душу.
Зігрій мене, ще сонечком літа,
Щоб смакувати життя , як грушу.
По небу пливуть сизі тумани
День купається як в молоці.
Тримають небо дуби - титани
Дарує промінь сонечка в руці.
О осене , осене, осене !,-
Не лякай ,що скоро прийде зима .
Глянь , які клени стривожені!
Далеко до весни , а сніжить імла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026928
дата надходження 20.11.2024
дата закладки 20.11.2024
О, Харківщино, рідна,
Душею я твоя,
Землице моя плідна,
Тут щебет солов’я,
Пробуджував так рано,
У захваті п’янким,
Вітрець співав сопрано,
Під злет думок усіх.
В росинках ноги. В травах
Дитинство й світла юнь,
Зненацька у октавах,
Він ледь торкався струн.
То ніби скрипка грала,
Вже й жвавий, лине звук.
І серденько співало,
Сприймаючи красу,
Той ніжний погляд мами,
У пам’яті несу,
Здаля поміж хлібами,
Додому я спішу.
А зараз що? О Боже,
Розбита вщент земля,
Стиска… душі тривожно,
Сусід здурів…війна.
Летять гелікоптери,
Стриба, як саранча,
Із злобою пантери,
Весь розум, геть втрача,
Це військо ненажери,
Кинжали розкида.
***
Здаля… не звук серенад,
Гнітить.. річку Лопань,
Із свистом пада снаряд,
Останній міст топить,
Вода омиє берег,
Не злічить ту рану,
В сльозах, нове джерельце,
Утратило вдачу,
Не зцілить, мре серце.
Це сон? О ні! Наяву,
Де стежка до школи?
Навіщо, почав війну,
Завдав болю, шкоди?
Де світлі вікна - імла,
Злодійський тон війни,
Стражда, болить душа,
Гуляють привиди,
Рвуть серце на шматки.
Де поле вирви, ями,
Хати…руїни скрізь,
Безжально, до безтями,
Приносить смерть і біль.
Боєць на півдорозі,
Скровавив білий сніг,
Дідусь старий не в змозі,
Піднятись, бо без ніг,
Залишивсь на порозі,
Нестримуючи гнів,
Пішов... до вічних снів.
На жаль, не їде потяг,
Із Харкова в село,
Де ха́тки, ті знайомі,
Пейзажі за вікном?
Скрізь ходить, смерть з косою.
Прудянка, Слатино,
Козача Лопань стогне,
Розбита вже давно.
Гримить… довкола попіл,
Звірина, вся втекла,
Злетів до неба сокіл,
Тож куля досягла.
Мороз, аж біль невпинний,
Як страшно знати все,
Течуть сльози полинні,
Клятущий ворог цей,
Печаль, розпач пече.
Це зло - геноцид людства,
З’їда.. мізки заздрість,
Життя, не без паскудства,
Керує, ним жадність.
Іуда занапастив,
І свій, народ під гніт,
Поклав. Чи зачинив
По тюрмах, що весь світ,
Таких не зна й не бачив.
Незгодних закатував,
Готуючи стратить,
Щоб велич показать.
***
Позаду… тисяча днів,
Як важко, сприймати,
О скільки доньок, синів,
Оплакує мати,
В журбі… треба ховати…
Та тільки поле знає,
Їх стільки, там, лежить
Чи безвісті пропали,
Вони ж хотіли жить.
В душі вогонь палає,
А лиху нема меж,
Жура серця стикає,
Диявол ти, що ждеш?
Не стала на коліна,
Козацька кров тече,
Повстала Україна,
Буремний час гряде!
Весь біль не вгамувати,
Гнобиш мій рідний край,
Настане час розплати,
Проще́ння не чекай!
Надія не вмира,
День світлий стріне мати,
Я вірю в це щодня!
***
О, Харківщино моя,
Укотре бій, хоч осінь,
Трава згоріла дотла,
Похмура, темна просинь,
Що день прошу, Бога я,
Та й весь народ наш молить,
Хай зникне, вічна вражда,
Нехай… бринять роси.
І знов, чисті, як колись,
Ранкові….веселі,
Й дитячі мрії збулись,
Осінні акварелі,
Під мирним небом лягли,
Навік вкрили темінь.
Вклонюся низько землі,
Незламним захисникам,
Що день і ніч у борні,
Спроможні винести (хлам),
Усупереч цій війні,
Повернуть щастя в дім!
О, рідна Харківщино!
Душею, серцем завжди з тобою.
20.11.2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026918
дата надходження 20.11.2024
дата закладки 20.11.2024
Тисячний день...Одещина плаче.
Ворог руйнує безкарно життя.
Гинуть серця безвинні гарячі,
Дійство криваве ввійшло у буття.
Тисячний день...Подільщина в горі.
Тут енергетиків вбила війна.
Вже не побачать сонця, ні зо́рі.
Їх не зустріне квітуча весна.
Тисячний день...В жалобі Одеса.
Кров і руїни. Пронизує біль.
Як подолати чорнії стреси?
Сумно й печально у кожній добі.
(Тисячний день повномасштабної війни. 11- й рік війни росії проти України. Вічна пам'ять загиблим).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026832
дата надходження 19.11.2024
дата закладки 19.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NDBCw6-kQHg[/youtube]
Спитали якось у народу:
Яким є щастя у житті?
За щось, можливо, нагорода,
Щоб в щасті жити всі могли?
Тут всі задумались, рішають,
Питання дуже надскладне.
Про щастя чули, та не знають,
Як пояснити - надважке.
Одні вбачають в нім здоров"я,
І щоб везло в сім"ї усім.
Були зігріті всі любов"ю,
Щоб не було у хаті сліз.
А в багачів все по-другому:
Грошей побільше, знатним стать.
Сидіть у крісельці зручному,
І всім прикази роздавать.
Спитали якось чоловіка:
А що по - вашому це щастя?
( Прожив він більше, ніж піввіку)
КОЛИ В СМ"Ї НЕМА НЕЩАСТЯ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026781
дата надходження 18.11.2024
дата закладки 18.11.2024
Осінні миті листопаду,
Дарують загадкову красу.
Співають свою серенаду,
Все роблять швидко і завчасу.
А ми цим життям прямуєм
І нас ведуть дороги в даль.
Гарні картини малюєм,
Долаєм свою ми спіраль.
І ступаємо на свій поріг,
Друзів своїх зустрічаємо.
Шлях завів мене у Кривий Ріг,
Ми нашу юність згадаємо.
Вже срібні, мій друже, наші скроні,
А зморшки вкрили не юне чоло.
А ми із тобою на осонні,
Згадуєм, як колись добре було.
Ми радіємо, як малі діти
І наших років наче й не було.
Миті змушують серце тремтіти,
А нас полонило небесне тло.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026738
дата надходження 17.11.2024
дата закладки 17.11.2024
Тобі... Хоча з тобою ми на ВИ.
Тобі - палаюча... і не від мене.
Так вабить полум'я твоє жаги,
Що я метеликом лечу зів'януть.
Тягнусь, щоб доторкнутись до душі,
Яскраво запалати від бажання,
І покохати вперше у житті,
А може навіть і востаннє.
Або хоча б навчитися згорати,
Приходити у снах і вверх злітати...
Тону в очах твоїх у хмарах з вати,
В печерах гріюсь поглядом із ватри.
Я взагалі з тобою не знайомий
І тільки ніжна музика краси,
Твій водоспад принад чуттів прозорий,
З волосся, губ, зіниць, краплин роси
Лунає знов і знов в моїй уяві.
Осінній лист кружляє танцем в такт,
Співає вітер солодко у сяйві
І сонечко всміхається хатам.
Тобі мої вітання й побажання,
Тобі... казкова фея у вогні,
Що вміє так кохати як востаннє,
Закохана, замріяна у сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026700
дата надходження 17.11.2024
дата закладки 17.11.2024
...Погляд на нас самих, на усе земне суспільство,
На питання буття, на саму цінність людини.
Просвіт розуму чи наступить у людей нині?!
Символи святі... Зневага. Кому ми не милі7
Не було й немає щось розумного під небом.
Всесвіт існує, де вираз свідомості істот!
...Ні мети, ні програми, ні правил, нема чеснот.
Хвора людина робить все, що їй заманеться.
Слід кривавий... Знищення хижацькою рукою.
Всі події і факти - моральність соціальна.
Не втихає стогін. Людські серця зло зазнали.
Світова біда стоїть над красою земною!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026701
дата надходження 17.11.2024
дата закладки 17.11.2024
Затьмарилось небо, примруживши очі,
Як солодко хмарам в просторі літать,
Як важко думкам гулять опівночі
І раидужні сни в темноті малювать.
Хотілося б жити , як хмаркам на небі
Зловить неосяжність моєї землі,
Сягнути з зірками в незвідании простір,
Літати пташиною в вільні краї.
Ловити красу переможного слова.
Прозріти миттєво в завісах брехні.
І влучна, як зброя, бува лише мова,
Яка зберігає кордони весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026705
дата надходження 17.11.2024
дата закладки 17.11.2024
Ваша сила -
Неба крила
Білосніжні.
Торки ніжні.
Полонила,
Підкорила,
Двох накрила
Сонцезлива.
Очі - зорі.
У покорі
Розчиняюсь,
І не каюсь. 11.11.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026715
дата надходження 17.11.2024
дата закладки 17.11.2024
Гірчить, розголено, прозоро, сиро,
Де правда купами, де осінь золота,
Гукає горлиця у сумі сипо,
Туман здіймає сиве віко неспроста.
Шуляло зло, і все по твою душу,
Господь від нього захистив глибоким сном,
У забутті оман, зникаєш слушно,
Надихане, росою сходило вікном.
Чіпало мовчазне щось, трохи тепле
У груди щемно лізло, клалося будь-де,
Перевертало ніч в ногах затерплих,
Сопло, щасливо стихло, спокоєм святе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026719
дата надходження 17.11.2024
дата закладки 17.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CLym9Zk9bd8[/youtube]
Неспішно осінь догорає,
Відсутнє бажане тепло.
А нічка світлий день вкрадає,
Допоки сонце не зійшло.
А ніч свої закони знає,
Вона нам може й догодить,
Так часто мріять дозволяє,
Вночі спроможна все змінить.
Дивлюсь - осіннє чисте небо,
Зірки теж вийшли погулять.
В цей час згадаю знов про тебе,
В думках: тебе так хочу обійнять.
Тебе покличу - відгукнися,
Через століття і роки.
Торкнись рукою, пригорнися,
Щоб я повірила - це ти.
Майнула чайка над водою,
Про щось так голосно кричала.
З тих пір не знаю я спокою,
Я ніби голос твій узнала.
І кожну ніч все знову й знову,
У мріях голос той почуть.
Луною плине над водою:
Мене згадай, щоб не забуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026697
дата надходження 17.11.2024
дата закладки 17.11.2024
В ліс стежина… хліба в полі,
Душа тішиться, на волі,
Привітає мене сонце,
Я ж тепло візьму в долонці,
Світлий ранок зустрічаю.
Тече річка при долині,
Чую звуки лебедині,
Пара ніжиться. Водиця,
Веселково скрізь іскриться,
Розмовля… ніби зі мною.
З лісу пісня солов’їна,
Гріє віра заповітна,
Серцю втіха, Україна,
І мала, навіть дитина,
Про щасливу… долю мріє.
Не збирайтесь чорні хмари,
Не несіть по світу чвари,
Земля – ненька у суцвітті,
Найгарніша. Море квітів,
Добра й радості дарує.
Рушник вишитий- стежина,
Приголубить мати сина,
Перехрестить у дорогу,
Повернись, любий додому,
Навіки́ згине росія!
Озирнись… довкола люди,
Нам би збутися Іуди,
Щоб не сльози, а росинки,
По віночках українки,
Та й збулась осяйна мрія!
Диво - осінь. Цвіт барвистий,
В листі відблиск золотистий,
Не руйнуйте красу нині,
Хай не ллють дощі полинні,
Не помре в душах надія!
Тож розквітне Україна!
17.11.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026694
дата надходження 17.11.2024
дата закладки 17.11.2024
Тішить душу країна багрянцю -
Виринаю у ній і тону.
День запрошує небо до танцю,
Підкоривши стрімку вишину.
Під ногами хрумтить позолота,
Розфарбована вітром звивань,
В падолист загорнутись охота,
У купині барвистих чекань!
У вогнях запозичених тіні,
Попід сонцем шукають теплінь,
Тріпотливо мигтять у сплетінні,
Прислухаючись до шамотінь,
Перегорнутих вітром листівок,
Адресатам на лижний курорт,
Благодійних у зиму путівок -
У снігах відчувати комфорт!
P.S.Світлина автора. Жовтень 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026640
дата надходження 16.11.2024
дата закладки 16.11.2024
Витягнув до смерку
Срібну табакерку,
Місяць в епіцентрі
Зоряних подій.
Закурив сигару,
Кинув зорям жару,
Заховавсь за хмару -
Справжній чудодій!
Красень концентричний,
Зорям - еротичний,
До імли дотичний -
Впевнений крадій!
Не мостися, нічко,
Вечору на плічко -
Ти не на концерті,
Мрій, кохана, мрій!
P. S. Світлина автора 16.11.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026641
дата надходження 16.11.2024
дата закладки 16.11.2024
Вчора, сьогодні
Все минає у світі
Тільки не любов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026627
дата надходження 16.11.2024
дата закладки 16.11.2024
Ти позви мене, вночі прийду...
кричи мені птахою, щебечи канарейкою
Соловейком прилину , крилом обніму, вогонь розведу.
Дзвіночки дзвенять, дивно й мило гомонять.
Коли тяжко на душі, ти мені лиш прошебчи
Місяць нижче опущу і тебе пощекочу
І травою приласкаю, дивовижно це я знаю
В очах ах
Кішки замах
На справді ж ох
Протяжний вдох
Як все мінливо
Та швидкоплинно
То надто стрімко
А то повільно
Ти позви мене вночі, будем з Місяцем гулять
Зірочки в тобі я запалю , тебе на небо підніму
Ти в собі це не тримай, соромливість забувай
Серцем більше не кричи, ти словами прошепчи
Ти позви, я прилечу
І тебе не розбужу
Сон солодкий, сон чарівний
І якись він божевільний.
В очах ах
Кішки замах
На справді ж ох
Протяжний вдох
Як все мінливо
Та швидкоплинно
То надто стрімко
А то повільно
***
Du rufst mich nachts an, ich komme
Schrei mich an, Vogel, Zwitschern Kanarienvogel
Ich stecke eine Nachtigall ein, umarme den Flügel, und mache ein Feuer.
Glocken läuten, seltsames und süßes Geräusch.
Wenn es für die Seele hart ist, proschebchi du mir nur
Der Mond unten wird dich erniedrigen und kitzeln
Und ich streichle mit Gras, überraschenderweise weiß ich das
In den Augen von ah
Katzen versuchen
Wirklich oh
Verlängerter Atem
Wie alles veränderbar ist
Und flüchtig
Es ist zu schnell
Und dann langsam
Du rufst mich nachts an, wir werden mit dem Mond gehen
Ich werde in dir Sterne anzünden, ich werde dich zum Himmel heben
Du hältst es nicht in dir, vergiss die Schüchternheit
Schreie nicht mehr mit deinem Herzen, flüstere mit Worten
Du rufst mich an, ich fliege rein.
Und ich wecke dich nicht auf
Schlaf ist süß, Schlaf ist magisch
Und irgendwie ist er verrückt.
In den Augen von ah
Katzen versuchen
Wirklich oh
Verlängerter Atem
Wie alles veränderbar ist
Und flüchtig
Es ist zu schnell
Und dann langsam
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026631
дата надходження 16.11.2024
дата закладки 16.11.2024
Посадиш сад, а він весну
зустріне пишним цвітом.
Засієш ниву, а вона
заколоситься літом.
Як усміхнешся ти комусь
і від біди прикриєш -
хто сам любити вміє, тих
всі люблять. Зрозумієш.
Люби і грози, й неба синь,
і поле, гай, діброву,
стежину юності свою
і найріднішу мову.
Любов хай ллється через край
ясним, дзвінким джерельцем.
Ти тільки з нею, пам'ятай,
відчуєш щастя серцем.
Вона проходить, де мостів
ніколи не буває,
Любов не в'яне, навпаки,
ще більше розцвітає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026621
дата надходження 16.11.2024
дата закладки 16.11.2024
Сум торкався її,
непроглядні дими.
За вікном солов'ї,
Не тріпочуть крильми.
Інтригуюча ніч.
Шепотів легкий сон
Про букети до ніг,
Про вітри аж до крон
Тих дерев в сяйві днів -
Свідків теплих сердець.
Усміхалася тінь.
Ніч цілована десь.
Бліднув місяця слід.
Ранок пестив косу,
Плів мереживо слів.
Розвівав вітер сум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026617
дата надходження 16.11.2024
дата закладки 16.11.2024
Рожевий обрій,
Красу останню зібрав з квітучих жоржин,
Від пелюсточків,
Поміж хмарин, ледь- ледь темнішу тінь приклав,
Промінчик сонця,
Розсипав злато, поміж прозорих гардин,
Сприймала осінь,
Щиро раділа, що її не забував.
У надвечір’ї,
Земля деінде іще барвисто квітне…
Здаля сузір’я,
Ледь мерехтить, як імпульс - ознака єднань,
Із блиском іскри,
Що зберігають, щораз яскраве світло,
Немає міри,
Як безкінечність світообігу всіх знань.
Згасає обрій,
Небесне плесо під дійством диво – нічки,
Ясніші зорі,
У хороводі, шлють поцілунки листю,
Легкий серпанок,
Лукавий місяць, ледь схилився до річки,
Мов на останок,
Цей блідолиций, наспівує їй пісню…
Прощаймось, осінь,
О, чарівна, строката, люба, золота,
Лиш ляжуть роси,
Знай не остання, це моя терпка сльоза,
Бо ж часто буду, тебе згадувати я.
15.11.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026593
дата надходження 16.11.2024
дата закладки 16.11.2024
Моя ти, музо гомінка,
Мов світ тендітного листка,
Волошок ніжність у полях
Де тихо бавиться земля.
Ти мила радість і печаль,
Так відпускати тебе жаль,
Ромашок білу заметіль,
Що так чарують звідусіль.
Глибокі ріки та моря
Де сміло грається вода
І захід сонця, що в гаю
Маніжно пестить, як в раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026578
дата надходження 16.11.2024
дата закладки 16.11.2024
Роки так невтомно біжать,
Цікаві малюють картини.
Впіймати щастя норовлять,
Позбавляють від рутини.
Юність швидко пролетіла,
Молодість випила вина.
Поважність відгомоніла,
Вже старості звучить струна.
А час біжить, роки минають
І в душі квітує ще весна.
І наші внуки підростають,
А скроні срібнить сивина.
Ми починаєм розуміти,
Зміст і сенс нашого тут буття.
Велике щастя нам старіти,
Нести Божу любов крізь життя.
Все у житті швидко минає,
Зло, радість і палка ця любов.
А Божий Дух нас звеселяє,
Одягає серця із обнов.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026587
дата надходження 16.11.2024
дата закладки 16.11.2024
Небеса дриготіли - прорив залізяччям,
Яке несамовито мчалось до когось.
Враз вдалині вибухало зовсім незряче,
У полі голім, чи десь за сивим рогом.
А часто летіло оскаженіло-бридко
І падало, - розриваючи будинки.
Лилися сльози дощами по мідних ринвах,
Руїни...спаплюжені, зламані спини.
Повітря чуттєво димилося, гірчило.
Горіло полум'я у душах невинних,
Пекло, ніби все вкрилось припудрене чилі.
Найбільше лихо відчувала людина.
Трясло харків'ян, мов у пропасниці. Лунко.
В Запоріжжі рятувальників скосило.
Пронизувало до болю страшне відлуння,
Просили допомоги в Божої сили.
08.04.2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026551
дата надходження 15.11.2024
дата закладки 15.11.2024
У світі, тугою прошитим,
Дрейфують судна вдалині,
Вітрила опускають, крила,
Думки вигойдують в човні,
Переполіскують на дні.
І сумно так чомусь мені:
Неправду, зло, як зупинити?
Табу священне - ні війні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026498
дата надходження 15.11.2024
дата закладки 15.11.2024
Думки-думки мої, немовби діти,
Печаллю, смутком серце не зігріти,
Не втішити, не відродити зразу,
Лиш напишу душі зворушну фразу.
Любов, тепло та віра і надія,
У кожного солодка звісно мрія,
Оце та сила, що нас всіх тримає -
Найкращий символ дорогого краю.
Усе святе: стежки, поля, дороги
Мене ведуть де рідні лиш пороги,
Забути їх не зможу я ніколи,
Тобі скажу спасибі, рідна доле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026437
дата надходження 14.11.2024
дата закладки 14.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5C4ykRN7GMA
[/youtube]
Коли осінній день - на спад,
А вечір тулиться до хати,
І настрій з осінню невлад,
Не хочеться в хандру упасти.
Нудьга підкрадеться зненацька,
І світ стає уже не той.
Чому це так - важка загадка,
Невже керує нею хтось?
Як настрій свій перемінити,
Чи підібрать якісь ключі?
Ну як з ненастроєм цим жити,
А, може, з ним вступить у бій?
Згадати день якийсь найкращий,
Коли цвіла тоді весна...
Нудьга не любить ці замашки,
Сама в ненастрої втекла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026440
дата надходження 14.11.2024
дата закладки 14.11.2024
Я поспішаю в красну осінь,
Берізка в жовтім сарафані,
Нас зустріча небесна просинь,
Вплітає в коси роси ранні.
Чепурний клен, ще молоденький,
Щодень пишається барвистій,
Черпає подих солоденький,
Із прохолодою з намиста.
Блистить стежина під листвою,
Переливається яскраво,
Я знаю ти поруч зі мною,
Хоч сонце шле, погляд лукавий,
Я йду, спішу у красну осінь,
Прошу лиш час - на мить спинися,
Адже душа, так тепла просить,
У злеті з листям звеселиться.
В небі кружляють птахів зграї,
Зі мною тішаться красою,
Як у весняному розмаї,
Любуюсь осене тобою.
Злилися фарби у потоці,
В передчутті змін, сподівання,
Вродлива в вишитій сорочці,
Світ зачарує, є бажання.
Лиш подружися з ясним сонцем,
Надіюсь буду частим гостем,
До тебе йду, чаклунка - осінь.
08.11.2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026423
дата надходження 14.11.2024
дата закладки 14.11.2024
В честь Богородиці Діви Марії
Двох бабусь, які рано пішли в небуття.
Назвали ,цим прекрасним ім'ям Марія
Вони є Ангелами мого життя.
Скільки раз рятували від лап смерті
Давали руку, коли тонула на дні .
В молитві у важкий час в одверті...
Шукаю порад коли тривожно мені.
Так багато присвят - пісень Марії
Її співають в райськім саду солов'ї.
Вона у небі зірка - жадана мрія
Пресвятий образ дає сили на землі.
Красивих жіночих імен багато
А найкрасивіше - Марія, Марія,.
Вона запалює у домі свято...
А в саду цвіте немов квітка Лелія .
Свята Мадонно Марія, Марія...
Я тобі віддаю шану земний уклін.
Ти матінка наша, опора Надія...
І Будить від зимових снів - воскресний дзвін.
На різних мовах це ім'я ,як пісня...
Ніжно звучить - Марія, Мері, Маріам.
Красива , як весна, як осінь пізня...
Щаслива, що назвали мене, цим імям.
Я народилась в осінь - час Покрови...
Коли золотить листя на кронах дерев .
Коли вечір запалює свічу любови
І дарує мить щастя для роздум, поем..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026372
дата надходження 12.11.2024
дата закладки 12.11.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2024
Вимір у доларах, євро і гривнях.
Що їм до того, у кого війна.
Владу хапають сторуко за гриву,
Котиться з неба сльозина дрібна.
Осінь прадавня сиріткою плаче.
Тягне знесилена хрест по стерні.
Робить, що може, бо, мабуть, терпляча.
Тягнуться ріки зусюди брехні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026365
дата надходження 12.11.2024
дата закладки 12.11.2024
Поглянь на мене, осене, поглянь,
Накинь на плечі райдужну вуаль,
Що створена з осінньої краси,
Натомість ти, що хочеш попроси.
Я буду красуватися у ній
І зникнуть думи щемні та сумні,
Мереживо сплітатиму з листків,
Лиш янгол у природі так умів.
Красуня - скажуть, фея неземна,
Бо чарувати так могла вона,
А я скажу: що це моя земля
Де дихає краса, а з нею я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026349
дата надходження 12.11.2024
дата закладки 12.11.2024
Українцем бути - це те ж саме,
Що жагуче місяцем палати.
Мандрувати з вітром небесами,
Часом завертаючи до хати.
Дибати, схмелівши на просторі,
Де лани від краю і до краю
Й, глянувши з пошаною на зорі,
Знати, що герої не вмирають.
Вірувати в бога - це не значить
Лити порожнечу аж по вінця.
І тому в один загін козачий
Сходяться сьогодні українці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026325
дата надходження 11.11.2024
дата закладки 11.11.2024
Тріпоче день осінніми листками.
Мигтять метеликами в танцях тіні,
Під сонцем у миттєвому сплетінні,
Втішаються кружлянню разом з нами,
У доленосному листопадінні.
Вони, як люди, на планеті - тлінні,
Згасають і тьмяніють світлі гами.
Схиляє сонце голову все нижче,
Вклякає на колінах молитовно.
Іде на страту листопад жертовно,
До заходу вперед все ближче, ближче -
Ціленаправлено і безвідмовно -
Ми ствердно проводжаєм і безмовно,
А навздогін крилатим вітер свище.
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026269
дата надходження 10.11.2024
дата закладки 11.11.2024
Коли їй, тільки сорок п'ять,
Досить славна молодиця,
Ще той час щоби влюбиться,
Та й сусід давно холостяк.
Відвела душу у ванні,
Напахтилась, як троянда,
Розляглася на дивані,
Чом кохання на заваді,
Де ж депресію подіти?
Ох ця осінь сонце світить,
Сумно в хаті, не всидіти,
В коротесенькій спідниці,
Як та пава, до криниці,
Йшла з відерцем крок за кроком,
По стежині, що під листям,
Оступилась ненароком,
Погляд гострий - сяйво блиску.
Чи побачив той Микола,
Що упала, як поліно,
Лежить - жде неначе квола,
Заспівала б солов’їнно,
Як би поруч опинився,
Глянув серце б тріпотіло,
Краще було б одружився,
Щоб вогнем палахкотіло,
Ублажав жіноче тіло,
Ой -ой справді, чує кроки,
Мужня постать нахилилась,
-От біда, от заморока,
Збулось те, що нині снилось.
Ой, Миколко, осінь - біда,
Чом стовбичиш, як той маяк,
Мовить тихо, немов бліда,
Там у хаті, стоїть коньяк,
У торбинці є закуска.
Може сходим по грибочки,
Як торік, тільки ти і я,
У букет збереш листочки,
Душа рветься у небуття,
Ця депресія дістала,
Як позбутися не знати,
У лікарні розказала,
Кажуть треба покохатись.
Он горіх, зовсім голенький,
Не завада любуватись,
Не стерпіть, мені любенький,
Тож пішли гриби збирати.
Лише мить, неначе вітер
В хаті шурхіт, то ж все забрав,
Біля неї, чоло витер,
-Вже цього, давно чекав,
Ледь світало, я виглядав.
***
Ой ти осінь, ой блудниця,
З листопадом, ніби в змові,
Від депресій захисниця,
Шурхіт листя, наче сповідь,
Як же добре, коли двоє,
Є з ким радість розділити.
10.11.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026234
дата надходження 10.11.2024
дата закладки 10.11.2024
Ти мовчи, мовчи не треба слів...
Прочитаю твої думки по очах .
Впізнаю твій голос, і твій спів...
До тебе злечу я на крилах, як птах.
Ласкавий погляд зігріває
Відзеркалює твоєї душі стан.
Там , де любов - розлук немає
Колоситься життя рай - золотий лан.
Так хочу багато сказати...
Те ,що втратиш, ти ніколи не знайдеш.
Лиш хто вміє тебе кохати...
І з ним у житті - ти щасливий будеш.
А там , де живе свята любов,
Там цвітом весна в душі розквітає.
Вона звільнить з зимових оков,-
Сонечком наше життя надихає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026146
дата надходження 09.11.2024
дата закладки 09.11.2024
Jesteś jedynym mężczyzną
Za co pójdę na koniec świata.
Jesteś moją radością, balsamem z ran..
moja dusza - słoneczne lato.
Jesteś jak słońce na niebie - jeden na milion...
Nie ma ich więcej na ziemi.
Jesteś moim kwitnącym ogrodem, moim bajecznym marzeniem
Serce cię kocha, kocha
Piękne szmaragdowe oczy
Wziął serce i duszę w niewolę.
Jestem jak wieczorna gwiazda wśród nocy
Zorya lina w twoim oknie, we śnie.
Po prostu powiedz mi, czego potrzebujesz
Dla ciebie znajdę sznurki w duszy.
Wytrzyj łzy z oczu,
Z pragnienia drinka, ja - voditsa żyję.
Jesteś nabrzeżem mojego statku, jesteś nabrzeżem mojej duszy.
Nie boję się deszczu, nie boję się z tobą burz.
Jesteś moim wzrostem, jesteś moim cokołem...
Przyjaciel, który chroni przed zimami, przyjaciel, z którym powstanę w górach.
Płyńmy oceanem, oceanem uczuć
Ogarnij jak faluje trudności bycia.
Jesteś na niebie czysty księżyc nad górą
Twoje skrzydła są młode.
Jesteś jedynym mężczyzną
Za co pójdę na koniec świata.
Jesteś moją radością, balsamem z ran..
moja dusza - słoneczne lato.
Jesteś jak słońce na niebie - jeden na milion...
Nie ma ich więcej na ziemi.
Jesteś moim kwitnącym ogrodem, moim bajecznym marzeniem
Serce cię kocha, kocha
Piękne szmaragdowe oczy
Wziął serce i duszę w niewolę.
Jestem jak wieczorna gwiazda wśród nocy
Zorya lina w twoim oknie, we śnie.
Zorya lina w twoim oknie, we śnie.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026107
дата надходження 08.11.2024
дата закладки 09.11.2024
Осінній вечір… довгоочікуваний дощ. Так давно, на нього чекала Марина, гадала краще б він пішов, тоді би під його звук сину пісню співала. Чи виплака сльози, які приховувала в собі, не давала їм волі. Бо по поведінці сина відчувала, що її настрій передається йому, тому мала бути сильною, щоб відкидати всі сумління і тривоги. Хоча два тижні назад чоловік і був вдома три дні, але підкрадається, якесь передчуття, холоне серце, поглинає хвилювання.
На склі вікна великі краплини зливалися докупи і швидко стікали донизу. Ніби ховалися від її погляду, щоби не навіювати смуту. А вона ж намагалася побачити цю картину поєднання, зморена, але за мить легка усмішка прикрашає обличчя. Світла думка зігріває душу, вони обіймаються, стають сильнішими. Ось і Олег повернеться з війни, ми разом будемо сильнішими, думаю ти не будеш часто плакати, правда синку- подумки звертається до сина.
Шестимісячний син, після купеля лежав у ліжечку. Рум’яні щічки поступово втрачали яскравість. На перший погляд здавалося він солодко спав, але, як приділити кілька хвилин, то помітно, що хлопчика щось бентежило. Скривиться, різкі рухи головою, враз тремтять маленькі, пухкі пальчики, пхикає і вже голосно плаче. Три дні поспіль одна й та сама картина. Нагодований, у теплі, температура нормальна, здається і з газами проблем немає, але поведінка хлопчика привертала увагу. Що ж тут не так, що непокоїть малого?
Три дні назад приходила свекруха, відбулася серйозна розмова. Вона звинувачує невістку, що син пішов на війну, але ж це був не її вибір. В армії набув навиків танкіста, повістка у Військкомат, потім на навчання до Німеччини. Напевно така доля, дітей Бог не дав. Але коли перед поїздкою на навчання приїхав на кілька днів додому, відбулося диво. Ось тепер є Даня, є радість, є заради кого жити.
В надії прийняти душ та лягти спати, жінка тільки зайшла до ванної кімнати, як зненацька різкий крик сина примусив повернутися. Почервоніле хлоп’я метало ніжками і ручками, на якусь мить здалося ніби захлинулося від сліз. Вона різко підняла його і голівкою нахилила донизу, син кілька раз кашлянув і важко вдихнув повітря. Вона ж вся труситься, не могла зрозуміти в чому причина. Тільки поглянула на настінний годинник, на ньому двадцять третя година.
До себе ніжно пригортає, тремтячим голосом, злякано до нього,
- Синку, любцю мій, що сталося, що ж тебе так непокоїть?!
І вже трохи спокійніше,
-Все буде добре.
Устами торкнулась чола,
-Тут все нормально, то ж в чому справа?
Рукою мацала кожну частинку тіла і дивилася в його карі оченята, а він пхика, ніби щось хоч сказати.Та, якби ж то сказав…
Не випускаючи з рук, дві години неспокою, знову плач, нестерпний крик. По кімнаті немов дике, тихе виття вовчиці,
-Ой, що ж це? Такого ж ніколи не було. Де б не торкнулася не плаче, а тільки тулиться й кричить, ніби шукає захисту.
Я ж біля нього, зглянься Боже! А можливо хто наврочив, коли відвідували лікарню? Чому мій синочок такий неспокійний, що його так тривожить.
Під ранок, обоє знесилені, заснули в її ліжку. Вона б напевно іще б спала та відчула дотик рученят до обличчя. Даня торкнувся і уважно дивився на неї.
-Синочку! Час годування… прошу тебе тільки не плач, а то що я скажу таткові, коли позвонить.
Малий відразу різко скривився, почав вертіти головою, зайшовся плачем.
Не менше, як з пів години заспокоювала сина, нарешті заплющив очі, присмоктався до груді .
Вона цей день майже не помітила яким він був, правда скло без краплин, а їй хотілося плакати. Прилягти на мужнє чоловіче плече і поділитися, як їй зараз важко. Поклавши сина в ліжко, впала ниць на своє ліжко і розридалася. А, як ти там мій соколе, три дні поспіль ні дзвінка і ні СМС. Нехай би подзвонив, вже б менше хвилювалась. Але ж не скажу, що син так плаче, нині вихідні дні, в понеділок підемо на прийом до лікаря.
Два дні - неначе в пеклі. Ні поїсти і ні поспати та й нікому про хвилювання розказати, ще в чотирнадцятому році батьків війна забрала. На жаль, із свекрухою хвилювання не розділяла, знає, що, як завжди знову у всьому буде звинувачувати її ж саму. Вже навіть приїжджала швидка допомога, обстежили сина, але ніяких причин для стаціонарного лікування лікарі не бачили, довелося чекати понеділка.
Вона, вмовляючи малого не плакати, старалася швидко одягнути, посадила у візочок. Несподівано, перед будинком почула сигнал машини, за парканом зупинилась машина, за нею швидка допомога.
Здивовано сама до себе,
-Цікаво, але я не викликала швидку.
Коли відчинилася хвіртка її очі округлилися, хто може знати код замка? Може свекруха…
Тільки подумала, відчинила вхідні двері, до неї спішили два чоловіки у військовій формі.
Один з них, такий же чорнявий, як Олег і напевно ж такий за віком, звернувся до неї,
-Марино, ми до вас. Давайте краще зайдемо в будинок.
Її обличчя сполотніле, ноги підкосилися, ледь не впала. До неї підбігла медсестра,
-Хлопці, давайте її в кімнату на ліжко.
Даня, помітивши метушню, рученятами схопився за поручні візка, заплакав.
-Ні - ні маленький, не рви матусі серденько, не плач. Очі хлопчика уважно бігали по ньому,погляд зупинився на карих очах, легка усмішка лягла на обличчя. Він взяв його на руки,
Ну от і добре, зараз мама прийде,зараз.
Малий довірливо поклав голову на його мужні груди, ніби слухав стук серця, відчув тепло, мовчав.
За кілька хвилин медсестра, підтримуючи Марину за руку, вивела із спальної кімнати,посадила на стілець.Її обличчя злегка посвітліло
Опухлі очі повні сліз, мов потоки струмків, текли по щоках - не зупинити. Намагалася себе взяти в руки, тихо вимовила,
-Коли це сталося?
Під Запоріжжям відбувся бій, важке поранення, три дні і три ночі лікарі боролися за його життя, але на жаль…
Вона простягнула руки до сина,
- Мій любий, йди до мене. напевно ти все відчував, тому і плакав.
Хлопчик мило посміхнувся до неї і личком притулився до плеча чоловіка.
-Ну от на тобі, це ж…
Чоловік взяв її за руку,
Марино, ти мужня, сильна жінка, я про тебе все знаю. Ми з Олегом на війні з першого дня, пліч - о - пліч вчилися, долали ворога, ділилися окрайцем хліба і останнім ковтком води. Перед операцією я був біля нього. Його останні слова - побажання, хрестити Даню, щоб я став хрещеним батьком, опікувався вами. Коли мене призвали у військо дружина зразу подала на розлучення і вже минув рік, як має чоловіка і народила доньку. Зі мною чомусь не наважувалася цього зробити. Правда я підписав контракт, мої плани і далі служити Батьківщині, думаю ми проженемо цю російську навалу з нашої землі, будемо разом відбудовувати Україну. А поки ж у тебе важкі дні дозволь бути поруч, підставити своє плече, як друга. Принаймні, я пообіцяв Олегу.
Даня уважно подививсь на маму, потім на нього, мав вигляд ніби все розуміє. Та йому ця довга розмова набридла став вертіти головою, руки потягнулись до погонів,
-О…ні- ні хлопчику, цього робити не можна,
Малий ніби зрозумів його ,хитро подивився на маму і обличчям притулився до чоловіка.
-А ви куди збиралися їхати візочком?
-Та тепер вже нікуди, бачу заспокоївся. Я зрозуміла чому плакав син. І мені було тривожно на душі, а він, напевно так відчуває біду.
06.11.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026142
дата надходження 09.11.2024
дата закладки 09.11.2024
Мила осене моя,
Чарівна ти, мов зоря,
Ніжний погляд із-під вій
Неповторність дивних мрій.
Тиха казка, що в гаю,
Володіння у раю,
Світлий шепіт пелюстків,
Жовті погляди листків.
Неповторна й неземна,
Глянеш поглядом - весна,
Обернешся - милим літом
Де співають дивно квіти.
Мила осене моя,
Чарівна ти, мов зоря,
Неймовірна в тебе врода,
Ти для мене - насолода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026121
дата надходження 09.11.2024
дата закладки 09.11.2024
Про що співала мені пташина:
Повір у долю, в свою половину.
Він твій коханий до тебе лине
І навіть зірку із неба зніме.
Хто не кохав, то той не знає,
Яку ту силу кохання має.
Життя - неспокій ні вдень, ні вночі
Куди не гляну - скрізь його очі.
В дворі шептала мені калина:
Він твій коханий будь його мила.
Люби так вірно його одного,
Бо більше в світі нема такого.
Хто не кохав, то той не знає,
Яку ту силу кохання має.
Життя - неспокій ні вдень, ні вночі
Куди не гляну - скрізь його очі.
А ще казала мені моя мати,
Якщо це доля, її не відняти.
Твій сокіл ясний один-єдиний,
То ж будьте разом, як дві половини.
Хто не кохав, то той не знає,
Яку ту силу кохання має.
Життя - неспокій ні вдень, ні вночі
Куди не гляну - скрізь його очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026092
дата надходження 08.11.2024
дата закладки 08.11.2024
Такої як ти більше ніде не існує -
Щирої, ніжної, сповненої доброти.
І твоя чарівна усмішка розуміння дарує,
Що я зумів щось прекрасне у світі знайти.
Я відчуваю твою віру в мене
Стаю непохитним, як скеля, їй завдяки.
І моє серце прагне шалено
Знову до тебе, кохана, прийти.
Поміж людей шукаю твоє обличчя...
Ти моя, ти живеш в мені.
Я так прагну побути з тобою, обіймів,
Надіюсь зустрінемось уві сні...
Ти для мене одна, такої не буде,
Ні на землі, ні на небі, ніколи, ніде...
Я цілую твої спраглі гарячі губи,
Нехай наша мить вічно цвіте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026096
дата надходження 08.11.2024
дата закладки 08.11.2024
На музыкальную тему "Куплеты о Берёзке"
К сожалению, минусовку найти не удалось.
https://www.youtube.com/watch?v=2DqKUPsRkGM
Надії начебто нема.
Четверта плентає зима
І поруч з нею вештається ворог.
А у Європі "друзі" сплять,
Котрим кричу: повстаньте, блядь,
Бо вже й до вас навідається скоро!
Та мовчки бісові сини
Тихенько дивляться на сни
З омріяним пальним по три копійки.
А ми - хто в погріб, хто в метро,
Коли жбурляють в нас добром
З розпечених стволів далекобійки.
Тож, як закінчіться війна,
Ніхто не кине в очі нам,
Що падало козацтво на коліна.
Бо в кожній хаті матері
Зрання й до пізньої зорі
Благали за дітей і Україну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026061
дата надходження 08.11.2024
дата закладки 08.11.2024
Цей дощ співає про життя осіннє.
Краплини бризкають у трави,
Лопочуть гулко по покрівлі сіна,
І в ґрунт закопується равлик.
Дощить, дощить...і в сірих сукнях хмари
Збігають нотами мелодій,
Хоч скло вікна блищить, розмокла рама,
Сльозить замріяно погода.
Тривало музика дощу проллється,
І свіжіть огорне повітря.
Затихне знову, певно, інтермеццо.
І сонце посміхнеться світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026068
дата надходження 08.11.2024
дата закладки 08.11.2024
Не хочеться осіннього глінтвейну,
Ні позолоти в стінах чотирьох.
Розтікся обрій гіркоти по венах,
Приріс терплячості останній мох.
Альбоми спогадів давно в конвертах,
Байдужості годинник на стіні.
Не падають сльозини болю вперто,
Тривожність світу блимкає в вікні.
Ця тиша надто кам'яна й солона,
Повзуть шляхи набитих мозолів.
І шквали грозові від штучних клонів
Впадуть обличчям сліпо до землі.
(Картина Юлії Ільїнської).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026069
дата надходження 08.11.2024
дата закладки 08.11.2024
Осінь спішить… де ділась трава зелена?
Красуні вільхи листочки бачу й клена.
А поміж них дві ниті, мов має гачок,
Плете мереживо, завзятий павучок.
Тут його місія єднання двох сердець,
Це павутиння не порушить й вітерець.
Осінь зрадлива, манить листя у політ,
Він же не хоче руйнувать кохання слід.
Бо ще з весни про почуття чутливе ехо,
Неслося тихо, лірично, все ж далеко.
Чатував літечком, все знав про їх любов,
Достатньо довго слухав пестливих розмов.
Лиш дощ посміє вщент розірвати ниті,
Тоді не забудуться променисті миті.
Тож метушиться павучок у сплетінні,
Клена барвистість, золотиться в промінні.
Вміло старається, у нього є мета,
Щоб перед сном, любувалась пара оця.
У снах побачать, хто в їх житті був поруч,
Душу зігріє, ласкавий, теплий погляд.
06.11.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026053
дата надходження 08.11.2024
дата закладки 08.11.2024
Пізній листопад жагучий
Витер барв яскраві гами,
Між безлистими гілками
Вітер нанизавсь колючий.
Бумкає тихенько руни,
Опустивши тінь на плечі,
Жде зимової предтечі,
Зазвучать у хугу струни. 22.10.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026044
дата надходження 08.11.2024
дата закладки 08.11.2024
***
Дмухає місяць
На нічні метелики -
Пурхають листки.
***
Несе у вічність
Зів'яле листя туги
Північний вітер.
***
Скошена трава
Пахтить зіпрілим листям.
Весняна осінь. 4.07.23
***
Пожухлим шлейфом
Пливуть жовтневі хмари.
Ридає осінь.
***
На провислому
Осінньому вітрилі
Танцюють дощі.
***
Кривавий місяць
Падаючого листя.
Ніч під прицілом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026045
дата надходження 08.11.2024
дата закладки 08.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=C87uQdUHDdM[/youtube]
Осіння ніч, як фея з казки,
Вона всіх може зчарувать.
Та це буває лиш до часу.
Спішить світанок чаклувать.
Зникає темінь, нічка мліє,
Чарівність ночі зникла десь.
Неквапно обрій вже сіріє,
Міняє фарби обрій весь.
Почав світанок новий день,
Землі торкнувся промінь сонця.
Розбив цей промінь тьму ущент,
Зробити швидко це вдалося.
Повільно сонце піднімалось,
В думках - все буде по - новому.
Роса вже землю напувала.
Забув світанок і про втому.
Жахнулось сонячне проміння,
Горить, здавалось, горизонт.
Була пожежа, а не тління.
Світанок нічку поборов.
І ось вже новий день на часі,
Світанку можна і спочить...
Хай новий день несе удачі,
Щасливим буде не на мить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025995
дата надходження 07.11.2024
дата закладки 07.11.2024
Кленовий лист,
Рудий, як лис,
Шепоче осені про літо -
У нім купався розмаїто.
Подався в твіст,
Розважить ліс,
Бо має хист
І гострий спис.
Отримав приз -
Натхненний бриз -
Свободу відчувати в леті,
На листопадному бенкеті -
Він сценарист,
В пріоритеті. 2.11.24
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026006
дата надходження 07.11.2024
дата закладки 07.11.2024
***
Листки пожухлі у відтінках умбри,
Фокстроти витанцьовують та румби,
У листопадну пору золоту -
Приємні миті ловим на льоту,
Мелодій незабутніх чистоту.
Встелили рясно килимами клумби,
Під вітру переспіви в рухах зумби.
Переживуть і негідь, і сльоту,
Деревам залишивши пустоту,
Землі прикривши наготу.
30.10.24
****
Блищать у росах листяні опали,
Хруст під ногами, а в очах - горіння,
Не відають про прах і млосне тління.
Із кожним восени листком опалим,
У дерева вкріпляється коріння -
Нові шляхи шукає для спасіння... 1.11.24
***
Не треба фраз,
Коли екстаз
Двох підіймає стрімко вгору,
Не треба слів і поготів,
Баристо-жовтню, влий кагору.
***
На обрії місяць човном виринає,
Йому ще до ранку плисти і плисти,
А осінь-поштарка штампує листи -
Листочки - жоднісінький не проминає...
***
Шепоче ніжно хвиля берегу німому:
Я не віддам тебе ніколи і нікому,
Не зупинятиму тебе, захочеш - йди!
Та вірю, що чекатимеш мене завжди,
Натхненно цілуватиму твої сліди.
***
Вітер гортає дерева,
Листя - листи.
Осінь іде королева,
Палить мости.
***
Любов чіпляється за губи,
Утішена у слові,
Міняє форми кольорові,
І, піддається згубі. 27.10.24
***
Піймай луни серця, відчуй їхню силу -
З жовтневої клітки зірвались у зиму -
Вітри за вікном в заметіль голосили,
Вони ж полетіли у далеч незриму.
***
Пливе у фантастичний світ омріяний вітрильник,
Події, як дива, стаються поміж нас -
На циферблаті, навіть, непрацюючий будильник,
Два рази на добу покаже вірно час! 26.10.24
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026007
дата надходження 07.11.2024
дата закладки 07.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XuvxjVoGbrQ[/youtube]
Я гляну в очі своїй долі,
Скажу я їй: Не обійди!
Усе, я знаю, в твоїй волі,
Тобі не важко, це зроби.
У скрутний час, коли так важко,
Надію в серці посели.
Тільки зроби оце все вчасно,
Не пожалій ти, доброти.
Зроби ти так, щоб я повірила,
Що вірні друзі поряд мене.
Щоб душу радістю потішили,
Назви мені їх поіменно.
Я відплачу їм добротою,
Для них знайду такі слова,
Не буде й слова в них докору,
Чом зрозуміти не змогла.
Ще подаруй мені кохання,
Що розфарбує мені світ.
І хай не взнаю я мовчання,
І щоб кохання на весь вік...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026009
дата надходження 07.11.2024
дата закладки 07.11.2024
ПРОЩАВАЙ, МІЙ ЖОВТНЮ!
О прощавай мій Жовтню, прощавай!
О , прощавай мій птаху сизокрилий!
Ти - усміхнись сонечком з небокрай
Нахили земне тепло мені милий.
До тебе на побачення прийду
В іншому житті стрінемось з тобою.
Я буду чекати тебе в саду,
Щоб стріти золоту осінь з тобою.
Не хочу, так тебе відпускати!,-
Щоб летів ти у даль за журавлями.
Знаєш буду тебе в снах чекати...
У нашім раю з новими піснями.
Плаче квіт троянда на морозі
Золоте листя розсипає вітер.
Вкриває снігами при дорозі
Зірка запалює свічу із літер.
Завтра у гості прийде Листопад
Від морозу отави посивіють.
Без пісні пташки засумує сад
Від зим квіти зів'януть, забіліють.
О ОСЕНЕ !
Осінь малює в кольори листя :
Червоне, жовте, золоте, багряне.
Немов рано Мадонна з захристя...
Сонечком зійшла у небо туманне.
О осене, осене, осене!...
Ти є для мене насолода - життя.
Покрова з багряними косами
Вінчає долю зоряним вінцем - літа.
Намалюй осене казку мені,
А на планеті земля блаженну мить.
Хай сяють яскраво сонячні дні!
А на кронах клена листя шелестить.
Пю неповторну красу очима,
Ловлю падолист у свої долоні.
Вже золоті роки за плечима...
Насіяли срібла на мої скроні.
Золота Осінь щедра, багата...
Пречисту з короваєм зустрічає.
Вона, як голубка сива мати
Дарами землі добром пригощає.
Пахне, так духмяний хліб на столі,
Яблука і груші сливи й виноград.
Це солоденькі дарунки землі
З золотих віт дарує осінній сад.
3‐----------------------
А життя коротке всього, лиш мить...
Може обірватись ,як тонка нитка.
А листячко з дерев летить , летить...
Від холодної зими мерзне вишня.
А вже пізня осінь ... і Листопад...
Журавлі злетіли у вирій в політ.
А завтра сад покриє снігопад...
Скоро зима...забіліє ясен світ.
А до весни, ще є так далеко...
І не всі дочекаються до весни.
Від втоми в леті мліють лелеки...
Складають свої крила у вічні сни.
Зігрій мене від холоду зими...
І Сонечком поміж хмар під горою.
Обійми ніжно до себе крильми
І заколиш безсонні сни рукою.
Ти , так потрібний мені у житті
Без тебе від зим моя краса в'яне.
Ти сузір'я лебидь у почутті,
Яке подихом мене надихає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025965
дата надходження 07.11.2024
дата закладки 07.11.2024
Повертайтеся, рідненькі, всі живими,
Ми чекатимем у спеку і у зливи
І в морози невгамовні й заметілі,
Щоб любов і теплота Вас завжди гріли.
Хай же кожне наше слово - це молитва,
Буде зброєю змагатися де битва,
Бити градом і боротися до болю,
Щоб навіки відстояти нашу долю.
Повертайтеся здорові до родини,
Хай цілунки зустрічають світ дитини.
Обійме і приголубить рідна мати,
Як же тяжко, дорогенькі, Вас чекати...
Повертайтеся, рідненькі, всі живими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025968
дата надходження 07.11.2024
дата закладки 07.11.2024
А твоє тіло шовковисте
І стигле наче дозрілий сад.
Твоє волосся променисте,
В твоїх очах сяє зорепад.
Квітка до якої прямую,
Випиваю кохання нектар.
І тобі слова я римую,
Я аж хмелію від твоїх чар.
Ти мій бурхливий океан,
Полонила серце моє.
Ти неначе п'янкий дурман,
Віддаєш кохання своє.
Твої вуста прагнуть любові
І до серця вистеляють шлях.
Я радію твоїй промові,
Тобі квіти збираю в полях.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025970
дата надходження 07.11.2024
дата закладки 07.11.2024
Листви торкнулась вечірня прохолода,
Завмерлі душі - це вирок пори року,
Відчарувала та ще ледь мліла врода,
В протистоянні щорічного потоку….
Холодних вод, від затяжних дощів і злив,
Й вітру кудлатого, сховатись не в змозі,
Стихав під вечір, вже на ранок дуже злий,
Зривав листву під рок, кидав по дорозі.
О, що ж ти доле, де ж весноквітна казка,
І спів пташок, що надихали до життя,
Той сонця промінь, його дбайлива ласка,
Листви успішність – запорука майбуття.
Листву берізка, скидає так зарано,
На душі смута, прощання, на все свій час,
Журливий вітер, веде ніжне сопрано,
Мрій світлих втрата, лиш мить, ясний вогник згас.
31.10. 2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025918
дата надходження 06.11.2024
дата закладки 06.11.2024
Цілує осінь кожен лист,
Берізки у сум’ятті -
Чому пора міняти нам
Малахітові плаття ?
Кленовим шелестом бринить,
Душа сумує – осінь !
Котить непрохана сльота,
Не спіши, серце просить !
І неповторність чарівна,
Мов доля у людини,
Бентежить, манить, окриля
В миттєвості хвилини…
В. Ф. - 22. 10. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025861
дата надходження 05.11.2024
дата закладки 06.11.2024
[b][color="#0c2c9e"][color="#bb0fd6"]С-[/color]кільки бажань має юність яскрава,
[color="#bb0fd6"]В-[/color]сі вони довго рояться в душі.
[color="#bb0fd6"]О-[/color]сінь життя… це вже певна заграва
[color="#bb0fd6"]Ї-[/color]хню змістовність вкладає в віршІ.
[color="#bb0fd6"]М-[/color]арення й нині відвідують серце,
[color="#bb0fd6"]Р-[/color]ій вже далеко не той, що колись.
[color="#bb0fd6"]І-[/color] не бажання вже, думи із перцем
[color="#bb0fd6"]Ї-[/color]здити в серці волами взялись.
[color="#bb0fd6"]З-[/color]відки ілюзії? Нащо тривожать?
[color="#bb0fd6"]А-[/color]втору спати щораз не дають.
[color="#bb0fd6"]П-[/color]евно безсонням на щастя ворожать,
[color="#bb0fd6"]Р-[/color]аду бажанням отим не знайдуть.
[color="#bb0fd6"]Я-[/color]к же ті мари зібрати докупи,
[color="#bb0fd6"]Ж-[/color]гут віднайти, зав`язати у сніп.
[color="#bb0fd6"]У-[/color]злик сховати, щоб хтось не поцупив.
[color="#bb0fd6"]Я-[/color]кір спустити глибоко під лід.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025868
дата надходження 05.11.2024
дата закладки 06.11.2024
В моїм серці є тільки ти, ти , ти...
Там для інших місця немає.
Ти - сонечком мені світи, світи...
Ти мій Всесвіт - небо безкрає.
Побачила тебе закохалась...
З першого погляду у твою красу.
У твій п'янкий аромат - вдихала...
Пила , як квітка чисту росу.
Я не можу доранку заспати
Бачу твій силует у вікні.
Ти зумів мене у полон взяти...
Чекаю тебе в казковім сні.
А ніхто від долі не втече...
А хто любить ,той поруч з тобою.
Коли в жилах почуття тече...
І той зігріє тебе любов'ю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025902
дата надходження 06.11.2024
дата закладки 06.11.2024
Напиши на листку
Заповітне бажання,
Знаю, буде в рядку
Неповторне зізнання:
Шепіт ніжності вуст,
Дивовижні ті ноти,
Я радію, живу
Та хіба ж будеш проти?
Прочитаю, схоплю,
Бачу море любові,
Мовби в ріднім краю
Відгукнулися долі.
Дивний пагін життя,
Що вібрала з просторів,
Світлі ті почуття,
Мов розкидані зорі.
Я зберу та знайду
Найпалкішу, що світить,
У світи поведу
Де лише пахне літо
І у нім, як завжди
Загублюся навіки,
А кохання сліди
Будуть серцю, мов ліки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025851
дата надходження 05.11.2024
дата закладки 05.11.2024
Закружив мовчанням дощовий світанок,
У далекій тиші ти читаєш лист.
І підкралась туга до душі незвано,
Знову у кохання почуття вдяглись.
Вітер ніжно пестить на вікні фіранки
І з туманом лине твого серця щем.
Я тебе кохаю до без тями палко
І вкриваю тіло до мурах плащем.
В мріях поєднались два самотніх тіла,
І змішались швидко у нектар струмки.
У п'янкому вирі душі шаленіли,
Потягом нестримним мчали до мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025859
дата надходження 05.11.2024
дата закладки 05.11.2024
Душа вмовкає на півслові,
Щемить у грудях день від дня.
Раділа б щиро післямові,
Якби не ґвалт - не ця війна.
Ґвалтує все: вогонь ракети,
Фугас, снаряд, куля й кинджал.
Ток шоу різні та газети,
В вогні розпечений метал.
Смертей без ліку вищир хижий,
Психоз, проблеми - то біда.
Посміх лукавий, хто є ниций,
Кому побільше би "бабла".
Пекельний жмут в життєвій пращі -
Долі незвіданий урок.
Чужа та воля...Бранці...Бранці...
Не втратитись - душі зарок.
04.11.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025821
дата надходження 04.11.2024
дата закладки 04.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=i8LYHm2Uy64[/youtube]
Чаклунка - ніч пригоди все шукає,
Які знайти їй теми для розваг?
Що королева - всі це добре знають,
І над всіма тримає свою владу.
Присіла, роздивилася навколо,
Неначе сплять усі давним - давно.
І позіхнула без роботи кволо.
Побачила - он світиться вікно.
Заглянуть захотіла у шпаринку,
Там молоді, обнявшись, міцно спали.
Та погляду зробила тут зупинку:
У ліжечку дитина й котик грались.
Не треба щастя деінде шукати,
Поглянуть можна ось у це вікно.
Яке то щастя - можна тут узнати.
Таке, на жаль, не всім воно дано.
Зітхнула нічка, ніби ненароком,
Та стало їй так гірко на душі.
Пішла уже повільним кроком...
Світанок пробирався у тиші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025798
дата надходження 04.11.2024
дата закладки 04.11.2024
Триває судове засідання. В залі гамірно.
Жіночий голос із зали:
Мій синочок був хворим з дитинства.
Не змогла лікарям довести.
Загребли на війну. Просто свинство!
Як же можна вбивать молодих?!
Мій синочок загинув учора
Молодим. Двадцяти не було.
Ради чого? Щоб владна потвора
Наживалась? Щоб хитре мурло,
Що при владі, ховалось за спини
Героїчних солдат-бідняків?
Хай війну цю, ненависну, спинить,
Чи повЕрне з Європи синків.
Захищати країну повинні
Всі: і бідні, й багаті. Авжеж!
Розважається знать на чужині,
А на фронті її не знайдЕш.
Бізнесмен-волонтер:
Чиновнища, чиновнички, чиновники!
Я думаю, хабарники ви всі.
Совкового хабарництва засновники,
Ви бізнес роздягли вже до трусів.
Я волонтером був багато років тут,
А з вами мати справу - то кошмар!
Рятуєм безкоштовно український люд.
Ви ж вдавитесь, як не дамо хабар.
пенсіонер-совок ( пенсія - 3 тис. гр.)
Не знаю, що й казати.
Життя тепер таке...
Проср...ть країну гади.
Це відчуття гірке.
Одні воюють, гинуть,
Калічаться щодня.
Грабують Україну
Ці - м..., чинять, як свиня,
Що дуба підриває,
Щоб жолудя дістать.
А що війна триває,
То їм усім нач...ть.
Американець українського походження
(представник наглядової ради):
Кепські справи тут у вас.
З вас регоче й Арканзас.
Зачепитися з руснею -
Самогубство - вищий клас!
Та страшніші від русні
Вам хабарники рясні:
Всі дають і всі беруть.
А війна ця - каламуть.
Хтось вмирає на "нулі".
В когось статки чималі
І сім"я вже за кордоном,
Не дістанеш їх ОМОНОМ.
Щоб росію подолати,
Хабарі не треба брати.
Бо інакше вам - кінець!
Нам урвався вже терпець.
Нині Штатам не до вас.
Вибори тепер у нас.
То ж газдуйте на свій лад.
Не канючте грошенят.
Поколошкайте своїх
Чинодралів головних.
Будуть вам тоді ракети,
ППО і міномети.
Гамір у залі посилюється.
Суддя:
Розкричались! Тихо в залі!
Працювати не дають.
У суді - не на вокзалі.
Припиніть гармидер тут.
Розгляд справи відкладемо.
Мало доказів у нас.
Може, пані винна? Демос
Почекає певний час.
Тут, панове, не розправа.
Справедливий нині суд.
Пані вийде під заставу.
Ох, тяжкий в юристів труд!
Сатана (коментує з-під стелі зали):
Ну-ну. Давно я так не веселився.
Суддійство це сподобалось мені.
Хоч трохи я на чесний люд повівся,
Хабарниця миліша Сатані.
Не ангельської вдачі всі земляни.
Грішать вони у війнах й в мирний час.
Їм голос Біса, мов бальзам до рани,
Миліший, аніж Бога чесний глас.
А суд людей - то є паскудна справа.
В усі віки неправедним він був.
Хто владу мав, той мав судити право.
Простий народ на панство спину гнув.
Не знаю, чим закінчиться це дійство
У цій країні. Не провидець я.
Мені здається, що усе злодійство
Прикриє за хабар оцей суддя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025804
дата надходження 04.11.2024
дата закладки 04.11.2024
Мороз… ледь-ледь сріблиться,
В росі… квітка іскриться.
Покинуті городи,
Діждався нагороди.
Вітрець… снить серед поля,
Тут двом, лишитись - доля.
Рве серденько досада,
Вона ж цьому не рада.
Тебе, хочу любити,
Готовий захистити.
Вибаглива, як жінка,
Але ж для мене втіха.
Не лагідна ромашка,
Душа… болить козацька.
Пече… стрімкий погляд,
Та знаєш, що я поряд.
Трояндо ясноока,
Не будь така жорстока.
Втішайся вечорами,
Сховай шипи між нами,
Мої листки- долоні,
Обійми ж… не холодні.
Устами теплий дотик,
Розпалимо ми вогник,
Його… почула голос,
Моє кохання солод.
Бажання… прийму твої,
Цілунки – струмок надій.
Тремтів лопух чубатий,
На жаль, давно горбатий.
Ти поруч вже відрада,
І старість не завада.
Впаду, в ногах зігрію,
Нехай, навіть зітлію.
Та буду пам’ятати,
Зумів…. я покохати.
24.10.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025809
дата надходження 04.11.2024
дата закладки 04.11.2024
Хай ці життєві магістралі,
Ведуть Вас в омріяні далі...
Хай розквітає залізниця,
І повниться щастям криниця...
І хай тріпоче серце від любові,
Ви будьте привітні й не гонорові.
Хай осінні барви душу веселять,
А Ваші вагони в мрії хай біжать.
Хай удача поряд з Вами крокує,
А Господь-Бог молитви ваші чує.
І хай Ангел огортає Вас теплом,
Зберуться друзі за святковим столом.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025787
дата надходження 04.11.2024
дата закладки 04.11.2024
Судове засідання.
Суддя:
Сьогоднішнє засідання відкрито.
Ми судимо добродійку одну.
Підозрюємо, що несамовито
Ця пані наживалась у війну.
Прокурор( не "каліка"):
Є докази, що ця шановна пані,
Працюючи у МСЕК, взяла хабар
І брала ще не раз. Є точні дані:
Там носа не підточить і комар.
Свідок №1 (працівник СБУ):
Зробили обшук ми у леді в хатці
І грошей цілі купи там знайшли.
Були ті гроші скрізь: і на канапці,
І в туалеті теж вони були.
Свідок №2(Інвалід рос.-укр. війни, без обох ніг):
Я на "нулі" провоював два роки,
Країну боронив від ворогів.
Там втратив дві ноги. Тепер морока,
Бо інвалідність я ще не довів.
Сказала пані ця, що ще не досить
Я назбирав їй доказів. Нога -
Сумнівна річ. То ж медикиня просить
Ще довідки, бо справа - "дорога".
Адвокат підзахисної:
Тікають громадяни від війни,
Тікають через Тису і кордони
І, попри всі державні перепони,
Рятуються від влади Сатани.
А люди грошовиті не спішать
Зриватися з насидженого місця.
Їм на війну і ТЦК начхать:
Хабар даси й нічого вже не бійся.
За що, скажіть, ви судите цю жінку?
Ви їй хабар до рук самі несли.
А що не поміщався він в будинку,
В Європі в пані ще хатки були.
Їй-богу, всі невинні, мов ягнята,
Ні разу не давали хабарів?
Тепер війна. Палає наша Хата.
Ото ж народ від горя геть здурів.
Ви пожалійте, прошу, депутата.
Він бідний, мов церковне мишеня.
І прокурора. В нього теж зарплата-
Копійка. То ж докиньте грошенят.
Вважаю я, що пані ця невинна.
Хабар взяла? Ну що ж, усяк бере.
Та ж, Ваша Честь, у неї вся родина -
"Каліки" і, не дай же Бог, помре.
Підсудна медикиня:
Невинна я. Бог бачить все і чує.
Давали - брала. Що було робити?
У мене чоловік, рідня і діти.
Ваш суд мені усе життя руйнує.
Вину свою я визнати не мушу.
Людей я рятувала від війни.
Спасла суддійську не одну чинушу.
Бо прокурори... Люди теж вони.
Гамір в залі.
(Далі, можливо, буде.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025790
дата надходження 04.11.2024
дата закладки 04.11.2024
Втікає. втікає - час здібний на втечу
Його не спинити - час наче той вітер
Що листя пожовкле жене в порожнечу
Й легенько хитає оголені віти.
І слабне зусилля - цей світ незбагненний
І думка дрібніє - того не змінити
Бо як не старайся - твій спротив даремний
Все мусить зівяти, опасти і згнити.
Парище.
03 11 2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025736
дата надходження 03.11.2024
дата закладки 04.11.2024
Тут чую пісню в шелесті дібров.
Мелодія її в очах ясніє.
Де край свій люблять, там відсутній страх.
Не кожен в світі так любити вміє.
Як не дістати сонця із небес.
І вітра не спіймать в широкім полі.
Так не здолати вільних. Пам'ятай!
Тих, хто народжений і виріс у любові.
А той, хто вільний, завжди йде вперед.
Пізнати щастя у житті він може.
Себе шанує й інших береже.
Підтримати уміє й допоможе.
Тут рід твій славний, в нім козацький дух.
Не має рід козацький переводу.
І сила , й мужність у тобі живуть.
Цінуй і захищай свою свободу.
Тут чую пісню в шелесті дібров.
Мелодія її в очах ясніє.
Де край свій люблять, там відсутній страх.
Не кожен в світі так любити вміє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025720
дата надходження 03.11.2024
дата закладки 03.11.2024
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,
Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,
Зробить рабами прагне вільних.
Злочинні дії повсякчас:
Стріляють підло в полонених,
Тортури людям - це ж бо сказ.
Не приховать руїн наземних.
Гаага спить, ООН мовчить.
Мабуть, прогнили всі манери.
Агресорська ракета мчить -
Закони тільки на папері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025743
дата надходження 03.11.2024
дата закладки 03.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CDizm2INjqM[/youtube]
Доторк
Чому ж той доторк до душі не зник,
Адже вписалась віхола зненацька.
Крутила і вертіла...Зимний лик.
Зітерла візерунки чудернацькі.
Завмерла наче, стихла заметіль.
Зажура серця у снігах зависла.
Не підібрати все ж потрібних слів,
Мороз безцеремонно серце тисне.
Кінець зими вже близько. Час весни
Насіє первоцвітів вранці-рано.
Не покидають знову ретросни,
І кличуть очі сині, мов лимани.
ID: 939794
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025742
дата надходження 03.11.2024
дата закладки 03.11.2024
Осінь запрошує в гостину,
Огортає так ніжно крилом.
Стелить золоту скатертину,
Біжить нашим Карпатським селом.
Срібним інеєм землю вкриває,
А гори сивим туманом димлять.
Наші думки додому вертає,
Які туди вернутись норовлять.
А ми помандрували світами,
Сині гори нас не відпускають.
Запрошують до рідної брами,
І завжди нас вдома чекають.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025741
дата надходження 03.11.2024
дата закладки 03.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mX64t_qo8t8[/youtube]
Сідало сонце на спочинок,
Та хмари фарбами ще грали.
Ти зупинись хоч на хвилину,
Бо можеш диво це прогавить.
Неначе пада сонце в море,
Торка вже в котре цю безодню.
Іще недовго й геть потоне,
І поєднається з водою.
Та горизонт іще в загравах,
Міняють хмари кольори.
Характер інший тепер мають.
Злились в єдиний колорит.
Неспішно обрій вже темніє,
Картинка в спогадах жива.
Осінній вечір тихо мліє.
Такі бувають тут дива!
Маленькі хвилі, ніби діти,
Спішать до берега гуртом.
А Місяць їх давно помітив,
Свій промінь кинув їм слідком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025735
дата надходження 03.11.2024
дата закладки 03.11.2024
А я подарую тобі пісню
Та, що цвіте Лілією у серці.
Вона нахилить зірку вечірню,
Де лебеді кохання на озерці.
Ти моя Мадонна - пісня з пісень
Музика чарівних струн у октаві.
Ти моя блаженна мить - ясен день,
Світанок - сонечко весни в заграві.
Я подарую тобі увесь світ,
А у своїх долонях квіти щастя.
Ти мій казковий рай - ліловий цвіт,
У музиці ніжна пісня - причастя.
Я встелю пелюстки троянд до ніг,
І запалю свічку для тебе - свято.
Серед зим у серці розтане сніг...
До зірок понесе пісня крилата.
Ти - пісня, королева натхнення
Музика, яка надихає життя.
Ти жадана мрія - сьогодення
З тобою поруч мила щасливий я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025728
дата надходження 03.11.2024
дата закладки 03.11.2024
Не порушуй осінню тишу,
Коли ледь виграє світанок,
Перші сни привиділись листю,
Хай бадьорить жовтневий ранок.
Ніжний промінь торкнувся землі,
Поцілунком, дарує тепло,
Ніби Господа ласка душі,
Огортає… укотре єство.
Не порушуй осінню тишу,
Між дерев золотиста стежка,
Придає чарівного блиску,
В срібних росах яснить веселка.
Не порушить осінню тишу...
І пташина, дрімає в лісі,
Не торкне й вітерець барвисту,
Пані осінь вбрану в намисті.
Нехай спокій серця зігріє,
Негаразди ховає імла,
Кожен з нас про мир, щастя мріє,
Щоб на вік закінчилась війна.
30.09.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025665
дата надходження 02.11.2024
дата закладки 02.11.2024
Відгомоніло літо, відгуло,
Подарувавши нам своє тепло,
На згадку, залишивши милу тінь,
Зціливши сміло безліч поколінь.
Ось, осінь набирає колорит,
Зіткала із листків багато свит,
Укутує дорослих і дітей,
Попереду багато ще ідей.
Створити треба затишок в житті,
Подарувати радощі прості
Та написати той славетний звіт
Де помістити весь осінній світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025660
дата надходження 02.11.2024
дата закладки 02.11.2024
Жовкне жовтень.
Листя жовте
Багровіє.
Осінь мліє.
В сонцеднині,
В серцевині,
Йде шаманське,
Індіанське
Тепле літо
Розмаїто.
Запалає
Небокраєм.
Павутинно,
Безневинно
Розважає,
Дух здіймає.
Світлий здогад,
Ніжний спогад
Лишить з нами,
Під листками. 19.10.24
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025588
дата надходження 01.11.2024
дата закладки 01.11.2024
На банановому пірсі
Крутяться вітри,
Звільнені з пітьми.
Вслухайся, замри -
Лащаться крильми,
Де стрічались ми,
Підіймають дух до висі.
Очищають душу, тіло -
Спалять негатив.
На побачення йди сміло -
Вітром обійми,
До кісток пройми,
Вчуєш позитив,
На банановому пірсі... 31.10.24
Примітка: у йогів один із способів очищення - це омивання вітром. Відчувається легкість, а те, що не давало спокою, перестає бути важливим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025589
дата надходження 01.11.2024
дата закладки 01.11.2024
Забуло людство, Боже слово,
від воїн потерпає Світ…
У мирнім Всесвіті – чудово,
там не бомблять Життєвий цвіт.
То ж, схаменіться, прошу, Люди,
згадайте милість та добро…
Бо зло та ненависть повсюди,
немов пухлиною зросло…
Не проти зла, борімось, ЛЮДСТВО,-
за безумовне лиш добро!
Бажати зла – то самогубство,
З Любові – проросте - Любов…
31.10.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025539
дата надходження 31.10.2024
дата закладки 31.10.2024
Знайшов у полі ховрашок наповнений зерном мішок.
Він в кожну нірку зазирав. "Чий це мішок?" - ховрах питав.
Хазяїна таки знайшов. Зерно віддав. Насправді так.
А от ховрах... забіг на поле. На чуже. Там гарне житечко
росте. От він його гризе й гризе... І в нори наносив свої.
Здавалося б, достатньо. Ні!
Ой, скільки згриз, в нору забрав. Чужу він ниву зіпсував.
Стільки б не з'їв, якби своє. Коли ж згризе він те, що є?
Й поміж людей буває так.
Є не один між нас хом'як.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025565
дата надходження 31.10.2024
дата закладки 31.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tT-O-sQUpbQ[/youtube]
Подув вітер - і злетіло листя.
Клен стоїть оголений, сумний.
Морозець на віттях, як візитка,
Що зима вже скоро, сповістив.
На вершечку залишивсь листочок,
Страх обняв - лишився сиротою.
Поживе, можливо, тут часочок,
Віч -на- віч зустрінеться з зимою.
Пожалітись, може, та кому?
Клен давно упав у довгу сплячку,
Уступить з зимою в боротьбу,
Це для нього буде дуже важко.
І тремтить нещасний в міркуванні,
Усі плани марні і пусті.
Боротьба іде за існування,
Перепони ж склалися важкі.
Удалась зимова перша спроба,
Налякала бідного листка.
Ти не здавайся! Ще раз спробуй.
Мрія дуже часто ожива..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025546
дата надходження 31.10.2024
дата закладки 31.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Z2gdYFw2-dk[/youtube]
Козацьке щастя
Козацьке щастя - Запорізька Січ,
Славутича безмежні бистрі води.
І гетьмана, вождя до бою клич
Для захисту і волі, і народу.
Козацьке щастя - зброя у руках:
Пістолі, шаблі гострі і рушниці.
Гармати так потрібні на шляхах,
Ножі, кинджали, довгі гаківниці.
Козацьке щастя - чайки і байдак,
Меткі гранати, арбалети, списи...
Щоб не ступив на землю злий чужак,
Сідлали дужих коней, мчали риссю.
Лиш в перемозі - щастя козаків,
У відступі й поразці яничарів.
І скільки б не минуло ще віків,
Козацький дух не знищити хозарам.
ID: 910533
Слова Світлани Пирогової. Пісню згенеровано на НП Октава
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025515
дата надходження 31.10.2024
дата закладки 31.10.2024
Дощі…дощі .. осіння повінь,
У танці звабливість, блиск краплин,
Серце торкне ранкова сповідь,
Про почуття, як гіркий полин.
Мить і сріблиться все навколо,
Йде прохолода, зробить справу,
Знову в калюжі, краплів коло,
Ледь –ледь змальовують заграву.
Зненацька сонце промінь кине,
Злегка відплинули хмаринки,
Як серенада ніби лине,
Іскрять веселкою краплинки.
Виводить дощик своє соло,
Від душі осені зізнання,
Нехай же знає все довкола,
Плекає мрію, цвіт кохання.
І не відкине він подію,
Соромлячись, поведе в танці,
Таїну держить, мав надію,
Тож не відмовить забаганці.
Не приховає, сердечний стук,
Та й загадковість сльозин рясних,
Осінь почує, магічний звук,
Хоч на якийсь час і притих.
31.10.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025531
дата надходження 31.10.2024
дата закладки 31.10.2024
Про осінь не писав лише лінивий.
А я складаю вІрша про весну,
Про теплі, весняні, живильні зливи,
В полях смарагдову озимину,
Красу дерев, що ніби наречені,
У білі сукні вбралися в садах,
Приліт птахів додому з далечіні
І пташенят у гніздах, на дахах.
Для мене осінь - це пора печалі
І смутку, що ось-ось життю кінець.
Весна дає надію жити далі,
Злобу зимову зводить нанівець.
В моїй уяві осінь - то розкішна,
Вже зріла жінка, що втрачає цвіт.
Весна - цнотлива дівка, гарна й пишна,
Що мріє увійти у вищий світ.
Нехай складає братія по клаві
Прекрасні вірші про осінні дні.
А я хотіла б полетіть в Малаві
Назустріч теплій, чарівнІй весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025492
дата надходження 30.10.2024
дата закладки 31.10.2024
Як же хочу пригорнутися до мами
Та загоїти свої плачевні рани,
Щоб погладила так ніжно, мов дитину,
Ось, зберу душевні сили та й полину:
В ті місця де народилася й зростала
І сказала перше слово миле - мама,
Пригорнутися б до стін у тій хатині
Та подякувати б щиро всій родині:
Та немає вже у ній зовсім нікого,
Залишилися лиш спогади святого
І ніхто мене там більше не зустріне,
Звісно знаю: не пригорне, не обі́йме.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025506
дата надходження 31.10.2024
дата закладки 31.10.2024
Калюжі сірі в різнобарв'ї листя,
Не все таке похмуре, придивись:
Гірлянд краплистих сяють свіжі блиски,
Гілля прикрашене - це ж, звісно, хист.
Від осені строкатої чарівність:
Зелене, жовте і багряне скрізь.
Кружляє в танці спритно легкий вітер,
І не злічити загадкових рис.
Характер не пізнаєш ти осінній:
Із парасолькою в руках іде,
А інколи букети в'яже з листя,
Й дарує незабутній теплий день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025467
дата надходження 30.10.2024
дата закладки 30.10.2024
[b][i]Така реальність, не перестороги,
Щодня над нами в небі грізний свист.
Ракети, КАБи!! Нам несе тривоги
Всіма на світі прОклятий рашист.
Цей лютий звір, небачена потвора,
Руйнує все… він вбивця і палач.
Його уява безперечно хвора,
Він сіє всюди смерті, горе, плач.
Бо як сприймати - матінка тримає
Залите кров’ю крихітне дитя.
І у молитві Господа благає
- Дай нам надію, Отче, на життя.
Там, під завалом можуть бути люди,
Аби живі…. Будинок рухнув весь.
І те, що бачиш, рве на шмаття груди
Це спільне горе… наше. Не чиєсь…
Де йдуть бої, герої наші гинуть
За Україну і за свій народ.
І орків б’ють щоденно, без упину,
Бо ПЕРЕМОГА – краща з нагород.
Хай йде у пекло вся орда ворожа,
І зникне геть, розчиниться в імлі.
Колись впаде на звірів кара Божа,
За те, що лихо сіють на землі.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024700
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 30.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=am6ZnxhhpJk[/youtube]
Ви недосяжні
Ви недосяжні, ніби в небі місяць.
Не доторкнутись ніжністю руки.
Лиш погляд огортає світле місце,
А біля Вас гірляндові зірки.
Доволі ліліпутів і гігантів,
І кожна з них Вам блиском мерехтить.
А Ви так схожі чимось на ваганта,
Освіченість тримає міцно нить.
А я, немов ліхтар наземний,
Хоч світло блимкає за тьмяним склом.
О як хвилює Ваша тепла чемність
І споминів моїх таємне тло.
ID: 847356
Слова Світлани Пирогової. Музика і виконання НП "Октава"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025471
дата надходження 30.10.2024
дата закладки 30.10.2024
Вітер-бешкетник
Фліртує вранці з листям
Кличе знов на вальс
***
Задощило
Мокрий цілунок неба
Торкнувся землі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025141
дата надходження 26.10.2024
дата закладки 29.10.2024
[b][color="#000812"]Заблудились думи,
Просто на льоту.
І чомусь попали
В юність золоту.
Оце то везіння!!
Чесно кажу вам.
Аж душа розквітла,
Що я бачу там.
Парубки чубаті
Радощі і сміх!
Прибрані дівчата,
А я краща всіх!!
Так я танцювала,
Аж тріщав танцпол.
А наряд мінтовський
Аж склав протокол.
Не спиняло дівку
Що прийшла рідня.
Навіть у відділку
Веселилась я.
Ой, заграйте сурми.
Гульки – не труди!
Я благаю, думи,
Знов підіть туди!![/color]
[/b]
Фото: з інету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025360
дата надходження 29.10.2024
дата закладки 29.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=E9yuhwwUXVc[/youtube]
Ніч приголомшлива
Ніч приголомшлива, танули зорі,
Ніби повільно текли і текли.
Місяць в пірозі сріблясто-прозорий
Небом мандруючи, світло розлив.
Кучері з мокрим ефектом вербові
Ніжно леліяв розлогий ставок.
Ось народились слова від любові,
І поцілунків єднав ланцюжок.
Душі сплелись у солодкій знемозі,
В ласці обіймів. Всміхалася ніч.
Голос гнучкий і чуттєвості лози.
Ніч приголомшлива без протиріч.
Не уявляю, якби не зустрілись,
Мимо пройшли б в паралельних світах.
Мабуть, фортуни торкнулися стріли,
Ніч приголомшлива в наших руках.
(Приголомшлива - в значенні надзвичайна, дивовижна).
ID: 885803
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025381
дата надходження 29.10.2024
дата закладки 29.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Fzc5IPHX-9c[/youtube]
Останні осінь робить кроки,
Уже повільніше хода.
Та в зиму гляну ненароком,
Готова вже прийти сповна!
І знову в осінь повертаюсь,
Чарують ніжні кольори.
Її чарівністю проймаюсь,
Та все це буде до пори.
Колись злетить останній лист,
І буде спати все навколо.
Ти повернутись маєш хист,
Щоб знову стало все казково.
Зберу букет красивий з листя,
Поставлю в воду на вікні.
Дивлюся - ніби засмутився,
Не може жити він в теплі.
Надворі мряка вже осіння,
Чи плаче осінь на прощання?
Усе заплакане довкілля.
Ось бачу осені вагання...
Не плач! Твоє життя іде по колу,
Не схоже зовсім на людське.
Ти до свого прийдеш престолу,
Журитись й плакати - пусте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025390
дата надходження 29.10.2024
дата закладки 29.10.2024
Намалюю тобі світ безмежний
І з любов'ю створю обережно,
Чарівну та барвисту калину,
Щоб всміхалася, ніби дівчина.
Миле личко прекрасної вроди,
Що взяла, як завжди від природи,
Тонка грація, наче богині,
Очі, мовби волошки ті сині.
Ніжність мови, що ллється піснями,
Оберегом, що грає думками,
Колорити жовтневого гаю
Я душею і серцем вбираю.
Намалюю всю розкіш до краю,
Всю красу, що пізнала і маю
І зігріюся барвами в осінь,
Що чарують уже на порозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025354
дата надходження 29.10.2024
дата закладки 29.10.2024
В її душі цвіте, ще молоде літо...
А впав ранній білий сніг на волоссі.
Розплітає довгі коси шалун - вітер
Про себе дає знати - Золота осінь.
Під мелодію дощу кружляє листя
Танцює з вітром у осіннім вальсі.
Між сизих хмар зійшло сонечко з захристя
Дарує блаженну мить , у цім часі.
В красуню Осінь закоханий Листопад
Зима встеляє білий килим до ніг.
Вони у мріях злітають під зорепад...
Стрічають удвох світанки край доріг.
Вона любить, як цвітуть квіти жоржини
Як полум'ям пломеніють до зими.
Сплела вінок з листя клена з грон калини
Іде, як королева в заметіль зими.
То сонечко світить ,то дощ, а то злива...
А літо удаль забрали журавлі.
Ця жінка ,як Золота осінь - красива...
Немов Мадонна на цій святій землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025332
дата надходження 28.10.2024
дата закладки 28.10.2024
Повногрудий красень місяць
Не знаходить в небі місця.
На чиєму марить боці?
У повітрянім потоці
Віє пахощі кориці,
Бальзамічної живиці,
В ніч казкову, феєричну.
На вечерю романтичну
Запросив осінню пору,
Наливаючи кагору,
В келихи зіркові, срібні.
Ланцюжки сузір'їв мідні
Почіпляв на небосхилі -
Дарував натхнення милій.
P.S. Світлина автора 17.10.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025326
дата надходження 28.10.2024
дата закладки 28.10.2024
***
Віщує осінь
Бабине літотепло.
Павутинний рай.
***
Розпускається
Квіткою кожен листок.
Весняна осінь.
***
На невагомі
Листочки-метелики
Дмухає вітер.
***
Волосся зимі
Бабине літо пряде.
Мороз в дорозі.
***
Суха розмова
Осені з листопадом.
Опале листя.
***
Вітер б'є поклін
Одинокій билині.
Зима на шляху.
***
У занепаді
Краса осінніх листків.
Сумує сонце.
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025324
дата надходження 28.10.2024
дата закладки 28.10.2024
Вже осінні барви містом летять
І малюють чудову картину.
Впіймати невтомний час норовлять,
Стелять золотисту скатертину.
А юна осінь ще ніжить теплом,
Дарує незабутні відчуття.
Збирає наших друзів за столом
А сірий смуток летить в забуття.
Мила осінь тривогу сховає
І наллє у філіжанку кави.
Відновитись нам допомагає,
Видає мелодійні октави.
Ось нарешті вже тиша мандрує,
З'явилась усмішка в людей на вустах.
Театр нам виставу пропонує,
Яка замаскує до смутку шлях.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025244
дата надходження 27.10.2024
дата закладки 28.10.2024
В саду грався хлопчик... Зламав
розквітлу вишневу він гілку.
Награвся та й кинув її,
на жаль, не відчув, як їй гірко.
Безпомічна гілка. Одна
лежить у траві. А що може?
Оббитий її пишний цвіт,
то хто ж їй тепер допоможе?
І хиляться грушки малі,
і сливки гілля простягають.
І яблуньки в пишнім цвіту
такої теж сили не мають.
А хлопчик веселий побіг,
награвшись весняним тим цвітом.
Не думав, що гілка не дасть
плодів йому сонячним літом.
---------------------------------------
Весняний хай радує цвіт,
плодами пригостить нас осінь.
Радіє ж йому увесь світ,
прозорих небес ясна просинь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025309
дата надходження 28.10.2024
дата закладки 28.10.2024
А такі , як ти - один на мільйон
Їх видно здалека між люду в юрбі.
Немов Всевишній з небесних ікон
Серед зим до ніг стелить квіти тобі.
Ти - мій Всесвіт - синьооке небо
Є шляхетний лицар, романтик - казкар.
У вальсі - я лебідка, ти лебідь,-
Який запалює зоряний ліхтар.
А ти - моє сонечко в сто карат
Красень - осяйний діамант красивий.
Вдихаю, як в сад пянкий аромат...
З тобою лечу вище хмар - щаслива .
Даруєш мені свято в будні дні,
В тебе золоті руки, добре серце.
Ти - любов ,що цвіте раз навесні
Від спраги водиця чисте джерельце.
Ти мов зелен клен стрункий, високий...
Я немов берізка поруч з тобою.
Летять швидко роки, як потоки...
Я люблю, як вперше - цвіту весною.
2---------------------------------
Мені нікого, крім тебе не треба
Повір, твоя любов у довжину життя.
Коли нас розлучить з тобою небо
У твоїм серці залишусь назавжди я.
Повір ,таких як ти — один на мільйон..
Елегантний, і благородний чоловік.
А ти є мій земний рай — казковий сон
Твоя шляхетність, то моєї душі лік.
Мені потрібна, тільки твоя любов
Вистачає, щоб був поруч біля мене.
І на крилах летіла до тебе знов,-
Щоб розквітала, як берізка для клена.
А я ніколи тебе не забуду
Нашу першу зустріч — погляд твоїх очей.
І не боюся людського осуду...
За тебе віддам тисячу самотніх ночей.
Я сильна, і навчусь жити без тебе...
Але не зможу я тебе розлюбити.
А від долі не втечеш, і від себе...
Ти — посланий небом , щоб тебе любити.
Я любов у твоє серце переллю
І запалю пристрасть , вогонь почуттями.
Тобі я тисячу раз скажу : "Люблю"...
Розтоплю лід у твоїм серці словами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025308
дата надходження 28.10.2024
дата закладки 28.10.2024
А жовтень чарує красою
І огортає душі теплом.
Крокує своєю ходою
І збирає гостей за столом.
Цією красою прямуєш,
Та даруєш нам своє тепло.
Життєві картини малюєш,
Наповняєш сімейне джерело.
В тебе очі колір оксамиту,
Полонять, чарують водночас.
Ти тчеш свою долю із самшиту,
А коли ти поряд стихає час.
Тебе сьогодні всі вітають
І говорять привітні слова.
До тебе в гості завітають,
Ти наша, зірнице світова.
Ми бажаємо щастя, любові,
Хай коханий тебе зацілує.
І влаштує рандеву у Львові
Та чудовий букет подарує.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025278
дата надходження 28.10.2024
дата закладки 28.10.2024
Я без мови в'яну, як без води квітка
І без неї задихаюсь у світах.
З небес вона сходить наче ясна зірка,
Крилом пташечки будить мене у снах.
А мова, це святиня, мамина пісня
Ніжне слово, яке надихає нас.
Це світанкова, вечірня зоря пізня,
Запалює нам свято — щасливий час.
А мова, це є храм блаженства, любові,
А у зоряній вервичці — молитва.
З чистого джерела водиця у слові,
У зернині — хліб, для душі пожива.
А мова ,це є мамина колискова,
Яка колише безсонні сни в дитя .
У променях сонця — гілка калинова
Дух, який надихає наше життя.
А мова, це скарб , божий дарунок з небес,
Наш оберіг — щит і меч на всі віки.
В полі пшениця, жито — тисячу чудес,
Пресвяте причастя з божої руки .
А мова, це вільні крила, пташки в політ,
Спів пісні, яка зігріває серце .
Це навесні райський сад білосніжний цвіт,
Сплетений віночок синє озерце.
А мова, це вишиванка на полотні,
Яку хрестиком вишивала мати.
Це є урочисте свято — сонячні дні...
Спадщина, яку нам тре шанувати.
А мова, це синє небо, квітучий лан,
На якій золотий колос зростає.
Бальзамовий лік ,який зцілює від ран
Сяйво зір, які нам шлях прокладає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025246
дата надходження 27.10.2024
дата закладки 28.10.2024
Через темряву убрід
Йде рудий, поважний кіт.
Сяють очі - дві зорі -
Мерехтливі ліхтарі.
Вліво-вправо шия круть -
Із дерев листки пливуть -
Припадають до землі,
Легкокрилі кораблі.
Ніч розказує казки,
Кіт муркоче залюбки,
Позбирає у купки́
Опадаючі листки.
Розкида́є невпопад,
Опустіє сонний сад,
І нема шляхів назад -
То не кіт, а листопад! 26.10.24
P.S. Світлина з Pinterest
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025228
дата надходження 27.10.2024
дата закладки 28.10.2024
В кишені осені -
Налузані горішки,
Напхані у панчішки,
Ласуєм ними трішки.
Вітрами прошені,
Ідем назустріч пішки,
Даруємо усмі́шки -
Таємні наші фішки.
Листочки скошені -
Устелені доріжки.
Змочили в росах ніжки.
Шкодуєм? - Анітрішки!
Вітрила просині -
В кишені осені...
27.10.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025230
дата надходження 27.10.2024
дата закладки 27.10.2024
Постійні утиски і заборони мови,
І протягом століть укази й лінгвоцид,
Бо як вогню боялись українське слово,
Лякав систему кожен енергійний слід.
То ж мова пращурів - це, безумовно, зброя.
Репресії вчиняли гідним носіям.
У боротьбі важкій пролито стільки крові!
Але не знищили святий наш мовний храм.
Допоки є народ, то є і рідна мова.
І знову йде за Незалежність боротьба.
Плекаймо вистраждане українське слово.
Як берегтимо - відійде війна й журба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025186
дата надходження 26.10.2024
дата закладки 27.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tySYsO6AKXw[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025185
дата надходження 26.10.2024
дата закладки 27.10.2024
Вони: її стріляли, вбивали, ставили на коліна, морили голодом, відбирали і палили, тримали в темниці, безкінечно забороняли…
Ми: її рятували, бинтували, оживляли, піднімали, годували, передавали нетлінний скарб наступному поколінню з віків у віки!
Відроджувалася птахом-феніксом живлюща, магічна сила в устах народу, в потаємних куточках краю рідного, в чужих сторонах билось жовто-блакитне серденько, щоби онуками чи правнуками вернутись, як лелеченьки до гніздечка, щебетати соловейком на калині у місячні весняні ночі, пити цілющу джерельну воду у своїй сторонці…
Оживала Душа Рідна – зболена, але нескорена,
Незламна, прадавня-правічна, кохана, велична!
В віках незнищенна, свята і священна.
Джерельна й тернова, в устах калинових.
Сакральна і вчена, моя сокровенна!
Шевченка і Лесі, Франкова основа,
І Ліни Костенко словесна обнова.
Палка і жагуча, весела й журлива,
Немов та ріка – течія гомінлива.
Не чорна, попри все, а ніжна й красива,
Барвистая, пишна – і буде щаслива!
На диво багата, заможна, маєтна,
Живе не в палаці щедротами чесна.
Та тільки цей скарб берегти треба вміти:
Співати і жити, писать, говорити.
Завжди спілкуватись, дивитися, слухать.
Читати, любити, кохатися, думать,
Творити, і нею свій край боронити.
Учить все життя, перемогу вершити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025184
дата надходження 26.10.2024
дата закладки 27.10.2024
Степ і степ, як ряднина, згар і попіл повсюди. При долині стежина, сухе повітря тисне в груди. Довкола, де погляне, то ями, йому не дістатись до мами, там зараз ворог, від будинків привиди - споруди. То подарунки від русні, біда, смерть, сліди війни. Очам холодно побачить, вщент зруйновану хатину, чи хтось може пробачить, за страждання, безжалісно вбиту дитину?
Поміж пагорбів стежка від долини до лісу. Невеличка хата, попід балки, горобці чистять стріху. Раз – по - раз все на злеті, павутиння і пух, немов скрізь лад наводять, виганяють злий дух. Павуки під крокви, вміло мережки городять та залюбки ряднини плетуть. До землі летять скалки, враз вітрець, відпочить ліг на покинуті санки, то ж помітно, що вщух. Всі клопочуть своє, ранком сонце ж встає. Як той знак до життя, віра гріє серця, не вмирає душевне бажання побачити майбуття.
Нині днина у тиші… знову щастя земне. Чи війна закінчиться і біда омине? Прямий погляд хлопчини в теплі очі бабусі,
-Я голодний зі вчора, може снідать на часі?
Ледь-ледь ноги волоче, від стільця до плити,
-Принеси, дровець хлопче, не багато бери. Нам би тих, що під пилом, досить тижнів на три. Але ж ми ще не знаємо, скільки тут ночувати, до якої пори.Та й чи досить муки, пиріжків зготувати. І нехай без пательні, бо ж олії немає, ми положим при плитці, вона ‘хоч трішки підсмажить. Допоможи бабусі, це ж тебе не дуже обтяжить.
Напівтемрява в хаті, знов думки волохаті. А, як наші відійдуть, бандюки й сюди прийдуть. Ховав думи хлопчина та стару ж не покину. Де руїни сестриця і матуся вдовиця. Сиротою зостався, скільки сил намагався, заховати в жмут сльози, жаль немає дороги. Обійти тих вонючих, вузькооких і злющих. А на пагорб не підуть, побояться ракет. Але їх лиш біс знає, в собі держуть секрет.
А старенька журиться, весь час, як та квочка,
- Як згадаю синочка….
Ті слова, як пророчі, у сльозах знову очі.
- Він мені наказав, бути поруч з тобою, ще тоді, як війна почалася, весною. Тобі ж всього дванадцять, ну нехай би хоч двадцять, відпустила б у військо, хоч воно і не близько. Тепер маєм ховатись, щоб в полон не попасти.
Тиша й мови немає та біль серденько крає. Не сидиться на місці, в бабці руки у тісті. Він сказав,
- Я скоро повернуся, не пройде й хвилини, піду, навідаюсь,чи залишилися на сливці сливи.
У відповідь, лиш посміхнулась і до плити вже розвернулась, про себе тихо,
-От уже й соромиться сказати, що хоче до вітру, намагається дорослим стати.
Свіжий подих, гарячий, бо спекотне це літо, десь здаля котик плаче, миттю в очі б’є світло. Пригинається йде, то повзком по пилюці, ритм сердечка затих, от би дав тій падлюці. Чого хочуть зануди? Чому неньку убили? Як позбутись Іуди, хай Боги б всіх навчили.
Від пилюки, чуб - стріха, для хлопчини є втіха. Далеченько пробрався, то ж зустріть сподівався. Тих бійців із тризубом та із стягом України. То відчув би справжню радість, міцне плече родини. Хай би бабцю повідав, ото б усміхнулась миленько. І за них би, на колінах, вдень і вночі молилась тихенько. Щоб вертались додому мужні воїни наші, для народу настали мирні днини, найкращі.
Та раптовий свист кулі пролетів мимо вуха.
- От чортяка, от зараза, попадись,ти мені с*ка,- і завмер, як та квітка, що дрімала в пилюці,
-Почекай прийдуть герої, за злочин потонеш у багнюці,чи так, добряче, за все віддячать падлюці.
Згодом…стало сивіти, ніби морок на очі. Ой, щось я став безсилий, треба трошки посидіти, дочекатися ночі, Думки душу ятрили, не дрімай, іди далі. Відкинь сумнів підступний і безмірні печалі.
То повзком, то котився, вже за щось зачепився. Враз бруском впав донизу, ніби хтось підстелив хмизу. Встиг лиш очі відкрити, поруч хлопці – вояки, хтілось птахом злетіти, обіймав залюбки.
- Звідки хлопче ти взявся, скажи, як сюди пробрався?
Він очам ще не вірить та відкрив серце, щирий. Так і так, минув пагорб, мені довелося йти задом, щоб чортів чатувати, певно їх небагато, мабуть троє, чув мати. Бачив дерево, схил, як вітрисько котивсь. Дяка Богу я з вами!
І торкнувся вустами. Святого хліба, що бійці угостили. Ясні очі у хлопця, то ж ще й консерву, як гостинець для бабусі подарили.
-Мені треба повертатись, бабуся буде дуже хвилюватись. Боюся, ще шукати піде, правда хіба що місяць зійде. Як темно не наважиться, боїться й щоб я нікуди не йшов, свариться. Все до ікони мене тягне, вкотре заставляє помолиться.
Послухав командира, повертався додому, при спілкуванні зовсім втратив втому.Значить все буде добре, вони близько.Сам себе підбадьорював хлопчисько. Консерву й хліб швидко закрутив у сорочину і вміло підперезав за спину. Весь час повзком, воно б, коли то воля бігом. Та де ж тут, як ворог у засідці чатує. А він повзе і навіть часом, той попіл смакує. Ще більша злоба збурює душу. Та все ж упевнений в собі, шепоче,
-Я всі сили зберу та долізти мушу.
Вже стороною, далеченько від дерева відповз, відчував гучне серцебиття, як зненацька до лиця вдарила кров. Чого хвилююсь, втішав сам себе,
-Бабусю, я скоро прийду, то ж вже близько, мене біда мине.
Аж ось, ледь- ледь видніється миготіння світла, не розібрати, але ж то не свічка.Здригнувсь,а раптом влучили,тліють останки від хати. Але ж бо щось та чув, а може лахміття тліє, чи мене пішла шукати? Бабусю, люба, чого не могла дочекатись?
Думки губляться, наче блукають у павутині, воно б звичайно було видніше при днині.Але ж гукати не стану я, бо ж тут, ці коршуни- злодії…русня. Не пощадить, цього не дочекатись, тому не варто і кричати.
Темінь… немов павук підкрався до хатини, на дверній ручці висить шматок ряднини. Це чого двері навстіж? Холодно тілу, це ж навіщо бабці? За мить, лежачи кинувся ривком, ліг на порозі, вже бачить дрова на підлозі. От воно що, то за світло – в пічці дверця зачинена не щільно. Відразу шурхіт у куточку,
- Любенький, милий мій онуку. А я все тебе виглядаю і молюся, ти ж знаєш, до тих паскуд вийти боюся. Хоч і стара та хочу пожити поруч з тобою, ми ж зберемо, ще на цих пагорбах суничок, літньою порою.
Оце так мрії- ледь - ледь всміхнувся, уже відразу й страху позбувся.
Обіймала, заплакала…. крізь сльози тихо,
-Дякувати Богу, обійшло нас лихо.
Він жваво відв’язав сорочку з-за спини,
-Знаю затримався, так сталося, ти мене не вини. Ось хліб приніс й консерву, дали вояки. До них попав, вони тут близько наші козаки.
Думаю скоро поженуть цих загарбників, чекають ранку.
Старенька втерла сльозу,
-Йде діло до світанку. Тож ти поспи, а я тебе постережу, спечу картоплю до сніданку.
Лиш тільки до подушки, вмить заснув. Вже й молитов бабусиних не чув.
Діждалась ранку і старенька, онучок спить вона раденька. Правда здаля, знов чути вибухи і свист. Вдогін слова,
-А щоби ти навіки, пропав в’їдливий фашист.
У ліжку шурхіт, онук обличчям до неї повернувся, ні не прокинувся.Чомусь здригаються повіки і дихав дуже часто.
-Бідна дитина, - мовить бабця, в такому віці війну бачити важко.
Вона ж не знала, що в ці хвилини він бачить сон.
Здалеку зарево, а в стороні ближче вогонь. Вже себе бачить під тим деревом. Що оминав та згодом котився. За мить стояв, високий, з мечем у руках, із вороном бився. Той ворон страшний, чорний, як смола, здорові крила вогнем палахкотять, виблискують, аж пече у очі. Як мечем б’є по ньому, то кінцівки пір’їн у вогні, відлітають, губляться в темряві ночі. Звук десь зникав, удари припадали ніби по залізу, він наступав, ворон відлітав донизу.
- А я ж тебе, нечестивого позбудуся,- миттєво волав його голос, зникав поміж пагорбів, здавлося дуже далеко.
Хвилюючись, чутливо ніздрями втягнув повітря, зібравши всю силу так вдарив, що ворон перекрутився,
А от тобі, подумав, що я піддамся легко?
За мить із очей ворона вже вилітали іскри, деякі з них гарячі, впивалися в обличчя, а якісь і гасли, розліталися в різнобіччя. Над головою ворона здійняв меч і відчайдушно вдарив, щосили,
- О погань рашистська, згинь з моїх очей, нехай навіки, буде мій народ щасливий!
Саме в цей час, хатина, аж здригнулася від вибуху. Старенька з переляку поклала хустинку за пазуху. О, як набридли їй такі моменти, як опанує страх, туди в хустинці ховала документи.
Онук прокинувся, з ліжка різко скочив на ноги. Бабця зразу до нього,
-Злякався! Дякуймо Богу, марні тривоги. Це далеченько від нас, тобі напевно щось наснилося, ти чомусь марив, бачила часто трусився, ніби у тебе щось неймовірне вселилося.
-Але ж бабахнуло, бабусю, напевно наші почали бій,- поглянув хитро, його обличчя ледь усміхалося.
- Та де там наші, бідненькі відступили. Воно ж, як порівняти їхні й наші сили. Оте ж паскудне заздрить, сотнями літ готується, збирає всіх своїх шакалів, вуличний зброд І вже вкотре ганьбить наш рід, увесь український народ. О, Боже - Боже чому нашій країні така гірка доля, гинуть сини і доньки, на жаль, чомусь нелегко, нам дістається воля.
Важко перевела подих, ступила кілька кроків до ікони.
Лиш якась мить, його думка настигла - О, бабусю, люба, якби ти могла добре ходити, то тут би не сиділа. Знаю відважна, давно би були пробралися до наших. І там почекали звісток кращих.
Раптове шарудіння за дверима,в недоумінні, обоє кліпають очима. Старенька зблідла, опанував страх та все ж утрималася на ногах. Онук обняв її й ні слова не сказав. Тільки подумав - В такий ранковий час, кого б оце принесло до нас? У дверях стояли двоє бійців посміхались. Один із них підморгнув до хлопця ,
-А ми вас, уже і знайти не сподівались.
-Яке це щастя синочки, які ж ми раді вас бачити, - крізь сльози говорила й обіймала старенька.
Худенькі, жилисті руки витерли сльози й до онука,
- О, як шкода, цього не бачать рідні й твоя ненька.
Один з бійців поклав на стіл хліб і шматок сала,
-Колись моя матуся казала. Що у нас, українців, від сала є сила, додає мужності, віри, щоб міцнішала родина. Та, як заповіт, пригадую казала, що Бог сказав, що Україна – це хлібна та духовна житниця світу.Тож сподіваємося перемога недалеко, матимемо втіху. Але не зараз, нам час поспішати, а ви повертайтеся в містечко. Ми вигнали звідти рашистів, від нині там буде безпечно.
Мужня рука прилягла на плече хлопчини,
-Це завдяки тобі ми знайшли те кубло рашистів.
Від здивування, старенька стрепенулася, чомусь зразу не знайшлося слів. Тільки тепер зрозуміла, де онук так довго був і чому вночі марив та тремтів.
Поміж пагорбів вузенька стежка, дві постаті, не поспішаючи, йшли до низу, в напрямку містечка. Онук часто озирався, придивлявся довкола, радів, що допоміг військовим, про місцевість розповів. Бабуся ж від щастя плакала, вкотре сльози витирала. Йшли вдвох, у душі з вогником надії, що обов’язково збудуться сердечні мрії. І скоро мир настане в Україні.
Серпень 2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025166
дата надходження 26.10.2024
дата закладки 26.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WBOLSss1EVo[/youtube]
А час спішить, хіба зупиниш?
Давно пройшли найкращі дні.
Вже не такі осінні днини,
Думки давно уже не ті.
Колись ти сядеш край вікна,
Чекати сам вже будеш зиму.
Ти не чекатимеш дзвінка,
Хоч ще вчувається й донині.
І серце стиснеться від болю,
Так тихо-тихо защемить,
Бо ця гірка для тебе воля,
Тебе бажає вже зломить.
Про що ти думати ще можеш,
Що так пройшли даремно дні?
Кому тепер ти все розкажеш?
Один тепер в самотині.
Ось знову лист осінній впав,
Сумні, мабуть, тепер твої думки.
Якби ж це, лист, оце ти знав,
Листать життєві важко сторінки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025163
дата надходження 26.10.2024
дата закладки 26.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gfi92kOvoIg[/youtube]
Не спокушай
Не спокушай мене, не спокушай.
Цей фарс сьогодні недоречний.
Не мрій про зустрічі нічні потай,
Проймає звуків суперечка.
Не спокушай мене, не спокушай,
Стихає музики причуда.
За вітром котиться сухий курай
У коливаннях амплітуди.
Не спокушай мене, не спокушай.
Мара це в опустілій залі.
Вже сонця сніп приліг на виднокрай,
І доль розписані скрижалі.
Не спокушай мене, не спокушай.
Ілюзії проходять з часом.
Хоч припікає туги вогнеграй,
Черниця-ніч блукає в рясі.
ID: 844792
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025108
дата надходження 25.10.2024
дата закладки 26.10.2024
[b]Д[/b]о тебе лину в неповторний світ,
[b]О[/b]божнюю, як неньку Україну,
[b]С[/b]хиляюсь тихо до безмежних літ,
[b]К[/b]расу плекаю, мов свою дитину.
[b]О[/b]берігаю діву чарівну,
[b]Н[/b]адією живу на кращі зміни,
[b]А[/b] філігранність просто неземну
[b]Л[/b]елію, зберігаючи хвилини.
[b]А[/b]налога немає на землі,
[b]Й[/b]ого звичайно й неповинно бути,
[b]Т[/b]роянда наша мова в кришталі,
[b]А[/b] чи можливо цю красу забути?
[b]К[/b]ругом лунають ноти чарівні,
[b]А[/b] я не можу все насолодитись,
[b]М[/b]ені вони і рідні й дорогі
[b]Е[/b]нергетично зможу знов зцілитись.
[b]Л[/b]ише від них так світло на душі,
[b]О[/b]х, як зворушно проникають в серце,
[b]Д[/b]алеко та чуттєво до межі
[b]І[/b] виграють мереживами скерцо.
[b]Й[/b]ого все чую завжди залюбки
[b]Н[/b]евтомно, досягаючи вершини,
[b]А[/b], як же я люблю оці хвилини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025159
дата надходження 26.10.2024
дата закладки 26.10.2024
Назбирала меду Бджілка
Аж повне відерце:
- Ох, присяду тут на гілку,
Дім - аж за озерцем.
Віднесу і ще вернуся
Тут меду багато,
Хвору дівчинку Ганнусю -
Негайно лікувати!
- Ти кому несеш медок? -
Почулось тихенько.
Жук підсів у холодок:
- Розкажи гарненько.
Як дізнавсь рогатий Жук *
Про дівчинку хвору,
Взяв горіхів кілька штук
І рушили в дорогу.
Вже й Метелики несли
Червоні сунички,
Щоб рожевими були
У дівчинки щічки.
Спілі ягоди малини
Приніс Коник-стрибунець.
Це і ліки, й вітаміни,
Який спритний молодець!
Ну, а Бабка назбирала
Плодів на шипшині,
Щоб ніколи не хворіла
Ганнуся від нині.
Ось будинок і віконце. Присіли тут друзі.
Угорі всміхалось сонце, пестило Ганнусю.
Добру дівчинку всі знали, гуляли ж в окрузі.
Жуки, Бджілки запевняли, що всі вони друзі.
* *. *
Вірну дружбу лиш тоді
Легко розпізнати,
Як опинишся в біді,
Прийдуть виручати.
-------------------------------------------------------------
Не хворійте, любі діти,
Щоб здоров'я мати,
Мед - це ліки від Природи, -
Треба споживати.
* Рогатий жук - тут жук - олень, занесений в Червону книгу
України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025092
дата надходження 25.10.2024
дата закладки 25.10.2024
Сьогодні я піднявся на вершину,
Так довго марив нею уві сні,
Блукав, долав я не одну стежину,
Щоб усміхнувся образ твій мені.
Сьогодні я побачив наші гори,
Прозорі очі, і за руки ми
Злітали, наче птахи в білі хмари,
Кохалися невпинно до пітьми.
А завтра я прокинусь в самоті,
І раптом вже заснули сині гори,
Чекаю все життя на висоті,
Що ти колись помітиш мої взори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025080
дата надходження 25.10.2024
дата закладки 25.10.2024
О світе мій!
О світе мій, геть змучений ти, світе,
Де зло з добром у вічному бою,
Де гине найдорожче – наші діти,
Де ницість демонструє Кремль свою.
О світе мій, невже ти геть безсилий,
Аби жахіть спинить новий виток,
Коли у двадцять – змучені і… сиві,
Коли вода отравлена приток.*
О світе мій, хіба не танець смерті
Затіяв ти з росією, відтак,
Де до кінця твого – не кілометри…
А мо, за мідний ти продавсь п’ятак?
О світе мій, відкрий, нарешті, очі,
Якщо ти дорожиш своїм життям
Якщо безслідно згинути не хочеш.
Росія й смерть – синоніми. Затям!
О світе мій, твій вік давно вже сивий,
Аби всього, що є, не розуміть,
Яким є путін хитрим і спесивим,
Продемонструй свою, нарешті, міць!
О світе мій, твої в печалі будні,
У траурній хустині і свята,
Аби не зникло з обрію майбутнє,
За кожну смерть з московії спитай!
4.10.2024.
* – Сейм і Десна – притоки Дніпра – отравлені росією, тому у них пропало багато риби, раків тощо.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025026
дата надходження 24.10.2024
дата закладки 24.10.2024
В душі таїна… хвилювання,
Чи знайдеш з ким, пройти дорогу?
Тепло́ на серці… сподівання,
Що недалеко від порогу.
На шляху знову, новий іспит,
В розчаруванні під час війни,
Та розумієш, небезгрішний,
Зібравши сили, мусиш пройти.
Кордон, стежки… чужі обличчя,
Пізнав їх звичаї, не гріють,
Життям не міг насолодиться,
У небесах плекаєш мрію.
В душі таїна… повернутись,
Ніщо не манить, як рідний край,
І босоні́ж, землі торкнутись,
Бо тут для тебе, справжній рай!
24.10.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025016
дата надходження 24.10.2024
дата закладки 24.10.2024
Я рано встаю і пізно лягаю
І молюсь я до Бога , благаю.
Щоб дав миру, здоров'я,міць і сили,
Приїхати в село на могилу.
Помолитись за сина ,батьків,брата
Хоч раз глянути на рідну хату.
Пройтися рідними стежками у сад
Відчуть ,як пахне грушка , виноград.
Нарвати у жмені яблук, і сливок
З криниці напитись води ковток.
Я ,так хочу дочекатись ,ще весни
Побачити, як шумлять ясени.
На горі вклонитись дубу старому
Святій церквиці ,щоб зняла втому.
Птахом полетіти на берег Дністра
Там де живе моя старша сестра .
Піду селом ,як колись пішки пройдуть
І рідній землі низько поклонюсь.
Там ,де вчора ходили мої ноги
Там білий сніг замів дороги.
Згадаю найкращі молоді роки
Коли була родина , батьки.
Сумую за тими, кого немає...
За тим куточок, що звати раєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024969
дата надходження 23.10.2024
дата закладки 24.10.2024
Заплітає у коси вже осіння красуня
Золотаві покоси та літневе відлуння,
Мальовничі простори та барвисту калину,
Веселить, забавляє, мов маленьку дитину.
Тче мереживо з листя, додає трепет серця,
Навіть згадка ласкава у ту мить відгукнеться,
Зазвучить ніжна мова, як з колиски дитинства,
Заясніють бажані почуття материнства.
Все з'єднати зуміє, у красі її сила,
Ось, вже бачиш калину до листків прихилила,
Виграє вся чарівність, наче сонячний промінь,
Обіймає, мов ненька з теплотою долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024989
дата надходження 24.10.2024
дата закладки 24.10.2024
Любіть поля майбутнім урожаєм,
Любіть гаї, наповнені вітрами,
Красу долин, що пахнуть медом диким,
Любов – вона жива, а не безлика !
Поля, як символи кожної долі.
Ліси – обереги тайни людської.
ПростІр лугів, долин, гаїв з вітрами -
Можливості спілкування між нами.
Коли любов ступає твердим кроком -
Її не налякати ненароком
Діяннями, чи хтивими думками,
Любов - життєва сутність поміж нами !
В. Ф. – 20. 10. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024948
дата надходження 23.10.2024
дата закладки 23.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ev4smFwN1_o[/youtube]
Іду у справах- тінь за мною.
Крокує мовчки й так щодня.
Давай з тобою поговорим:
Можливо, доля ти моя?
Вона мовчить, ні пари з вуст,
А, може, ти якась примара?
Іду і знову зупинюсь.
Вона теж стала, не тікала.
Ну як втекти мені від неї,
За ріг будинку завернуть?
Хороша, думаю, ідея,
З шляху свого її зведу.
Чи з нею краще привітатись,
Можливо, так все ж буде краще?
Та ні! Все ж спробую обнятись,
Та все для мене це - найважче.
Тримай, сказала, ось рука,
Та ще й в добавок посміхнуся.
її рука в той час мою торка.
Тепер все більше я вже злюся.
За хмари сонце десь сховалось,
Похмурим став чомусь цей день.
А я сама в цей час стояла,
Десь зникла тінь, її не видно ані де...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024943
дата надходження 23.10.2024
дата закладки 23.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VirTdzewPAw[/youtube]
Я запізнилась
Я запізнилась у твоє життя осіннє,
Лиш блискавичним розчерком майнула.
І швидко проросла, мов гілочка осини,
Роки кувала ще мені зозуля.
Я твого берегла тепла німий окраєць,
І вечір погляду, очей зізнання,
І прагнення сліпе, і недоречні рамки,
Що так тримали в обрисах серпанку.
Я запізнилась у твоє життя осіннє.
Моє ж, здавалось, розцвітало квітом.
Все ж наздогнала восени під небом сірим,
А листя облітало вже із віття.
ID: 815630
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024930
дата надходження 23.10.2024
дата закладки 23.10.2024
Уповні місяць відпускає віжки -
Летять, мов коні, хвилі табунами,
Біліють гриви поміж валунами,
Сріблясті перегойдують доріжки,
Бентежать ніч гучними голосами.
Скелястий берег стримує навалу.
Копитами гарцюють білопінні,
Грудьми повстали небувалі тіні -
Хвостами б'ються рвучко у сплетінні.
Пастух сяйливий вгомоняє норов -
Безперестанку трудяться, спітнілі,
Позаплітає туго гриви білі,
Жене в морську кошару - вдалий вилов -
Одскакують, лишивши сіль на тілі.
24.01.24 - 22.10.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024907
дата надходження 23.10.2024
дата закладки 23.10.2024
Завиває вітер.
Розмаїті віти
Зпересерддя гне,
Мов серпами жне.
Обриває квіти,
Хочуть гомоніти -
Жодну не мине -
На ходу скубне.
Їм куди летіти? -
Не дає совіти.
Каже: промине
У світах сумне.
Хмари, як дракони,
Принесли циклони -
Не спинити їх -
В шалі злих утіх.
Супляться бізони,
Трави б'ють поклони
До планетних ніг.
У дорозі сніг? 8.08.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024901
дата надходження 22.10.2024
дата закладки 23.10.2024
Намоклий дощ
Лишивсь підошв,
Межи калюж,
І без жалю,
Роззутий біг,
Допоки сніг
Не наздогнав,
Мороз кував -
Дощ льодом став.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024900
дата надходження 22.10.2024
дата закладки 23.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JhuB-252TSM[/youtube]
Кіт давно мій вже учений,
Читать уміє й рахувать.
Не сидить без діл даремно,
Щось зробити - це пустяк.
Зловив якось він дві мишки,
Третя швидко десь втікла.
З ними грався довго нишком,
Слинка з рота так текла!
Бивсь недавно із котами.
Показать хотів він силу.
Та тікав від них з сльозами,
В хату вскочив він насилу.
Лежав в ліжку з синяками,
Вкутав лапки він у гіпс.
Хвіст убрався будяками,
( Нащо в драку ти поліз?)
Вже сидить й читає книжку,
Букви всі, на жаль, не знає.
Поряд сіла біла мишка:
Тихим голосом питає:
Що там пишеться в книжках?
Хочу теж читать новини.
Бачиш лапи у бинтах?
Й в тебе будуть за хвилину...
В Мишки лапки хоч маленькі,
Утече, а чи догоне?
Хоч маленька, та спритненька,
Та сердечко все ж тривожне...
_____________________________--
Бажаючі можуть продовжити казку і написати
в коментарях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024875
дата надходження 22.10.2024
дата закладки 22.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=P8N1G__lAyA[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024866
дата надходження 22.10.2024
дата закладки 22.10.2024
Сяду тихо за стіл, напишу ще рядочок,
Дивна думка злетить, як осінній листочок,
Затріпоче мов світ, що розбурхує святість,
Хвиля бурних ідей, де ж поділася радість?
В голові буревій і його не спинити,
Почуттів неземних їх також не згасити
Та настане та мить - буде спокій навколо,
А в саду зазвучить соловейкове соло.
Запанує життя, зазвучить колискова,
Заспіває краса досконалого слова
І настануть роки найдорожчі та милі,
Засіяє Вкраїна де всі будуть щасливі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024835
дата надходження 22.10.2024
дата закладки 22.10.2024
***
За кожним успішним
Чоловіком
Стоїть його жінка,
Яка звалила на себе
Необхідні
Турботи його життя..,
А з кожною успішною
Жінкою
Стоять відкази
Від найнеобхіднішого,
Як ціль того,
Що було її можливість
Самовдосконалення...
_______________________________
22.10.2024; Paris (Aurora) ========================
(!!!)
Автор :::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
=======================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024852
дата надходження 22.10.2024
дата закладки 22.10.2024
Сонця диск червоніє на небі,
День вкладається спати на ніч.
В тихім лісі осіннім, в безпеці,
Досипає сова ще, сиріч.
Хмарки сиві окутує темінь,
Перша зірка ясніє в імлі.
Осідлав місяць хвилечки гребінь,
Та й купає боки на воді.
Золотить осоку прибережну
Обмілілої трішки ріки.
Шану він віддає їй належну,
Бо вода в ній біжить крізь віки.
Сивочолість в повазі любому,
Як достойно її все нести.
До снаги вона теж й молодому,
Коли з розумом йде по житті.
Галайда лиш не буде в пошані -
Викликає він усміх сумний.
Відмахнеться рукою догані
У постелі холодній - хмільний.
21.10.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024807
дата надходження 21.10.2024
дата закладки 21.10.2024
Так як риба гниє з голови, так і людина починає хворіти від нервів. А воно так і є. Старі люди недаремно кажуть, що всі хвороби від нервів.
Рознервувався – зламав ногу. Добре, що не собі, а сусіду. Рознервував жінку: побила, ще й із хати вигнала. То замерз, простиг і маєш запалення.
А дорожче здоров’я тільки лікування. А при безкоштовній медицині воно самі знаєте яке. Так що бережіть нерви, а вони збережуть ваші гроші. Бо на старості здоров’я, як діамант: зустрічається рідко, а коштує дорого, тому мало хто має.
Хто має міцні, хороші нерви, тому пощастило. Але не завжди. От ви маєте хороших сусідів, то щастя. А от чи їм пощастило, що ви у них по сусідству, це вже питання. От позич людині гроші, - вона рада, а ти на нервах. Бо не знаєш: віддасть – не віддасть. А нерви – то твоє здоров’я.
От шукаєш роботу для душі, а воно – або нерви, або тяжко, або ж платять мало. Тому й голова болить, якщо не все інше. Захворів – ідеш в поліклініку чи в аптеку. А там черги чи ціни такі, що ніяких нервів не вистачає.
Нерви – то небезпечно. Воно страшне, як вірус. Коханка зробила нерви шефу. Той усім нам. Я на нервах до дружини. Вона знервувала свекруху, а та психанула на всю вулицю. От і маєш. Додалося людям здоров’я.
Якщо рознервуєшся, то треба правильно підібрати ліки, заспокійливе. Когось заспокоює цицька, пляшка, музика чи голос начальника. А мене заспокоюють гроші. Йду додому, перераховую гроші, і стає легше.
А от дитячі неврози лікують найчастіше травами, як правило, кропивою. Що таке нерви в дитини? То енергія. Колись як практикували. Брали ремінь і переганяли енергію з одного в інше місце, і багатьом помагало.
Як казав один лікар: іскра розуму в порожній голові – це добре. А от коли в голові тирса, то це вже небезпечно. Все логічно: ви нервуєтесь, що у вас болить голова. Але якщо вона болить, значить, у ній щось є. А це вже позитив. Хоча й безголові у нас часто живуть непогано і досить довго.
Хтось вірно підмітив: життя ділиться на «до» і «після». Нервуємося, бо часто до сорока нема розуму, а після сорока нема здоров’я. Тож бережіть нерви і розум в голові, бо без того не буде здоров’я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024801
дата надходження 21.10.2024
дата закладки 21.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=teKvJRXfuoc[/youtube]
Слова, слова! У чому цінність?
Убити можуть, оживить.
І кожне слово має здібність,
Кого у цьому тут винить?
Можливо винні сонця плями,
Не можуть грубість зупинить?
Приносять людям часто травми,
І заважають просто жить.
Не хочем ми комусь пробачить,
Дрібні шукаєм помилки.
Собі й комусь ми нерви тратим.
Винити можна й язики.
Та все колись кудись зникає,
Погода раптом хоч куди!
Ми безліч слів хороших знаєм,
Тепер відкинем колючки.
На зло погоді знову любим,
Найкращі скажемо слова.
І дні найкращі вже не згубим,
Як на плечах є голова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024790
дата надходження 21.10.2024
дата закладки 21.10.2024
Він так зненацька огорнув залюбки,
Вона ж неначе трохи й запишалась,
Та враз зажурно, скидала пелюстки́,
Бо ж на кохання і не сподівалась.
Може інтрижка в таку пору року,
Та хто наважився струсити роси?
Напередодні не почула кроку,
Хтось із чужинців, прийшов честь порочить?
Це ти, о приморозку, будь ніжнішим,
Нащо сріблишся, як зимова вуаль,
Тож відступись,бо ж не станеш добрішим,
Прошу розвій, цю нежада́ну печаль.
Досить іскритись, не зваблює краса,
Прошу звільни від холоду і смутку,
Лиш кілька слів,- Як тішать небеса….
Й стебло троянди хилилось без звуку.
21.10.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024811
дата надходження 21.10.2024
дата закладки 21.10.2024
Вона і він сиділи мовчки,
Навколо тиша, ні душі.
Їх погляд тепло ніжив зморшки,
Вигладжував ямки пухкі.
По ньому ледь повзли зіниці,
Торкалися його биття,
Палали груди у дівиці,
Чекаючи обійм злиття.
Він відчував її пір'їнку
І вітер збуджував лозу,
Очима гладив ніжну квітку
І забирав її сльозу.
З'єднала їх кохання нитка
І полонила всі думки,
В очах відбувся спалах зблизька,
Побігли пристрасті струмки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024730
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 21.10.2024
Ще лоскотали коники нічну імлу,
Ковтала тиша ковдрою безсоння,
Вслухались зорі у мелодію живу,
Ховала тіні місячна безодня,
Збігало срібло, розчиняло чорноту,
Наснився сірий дощ пролитий стиха,
Струмки випещували вікон наготу,
Крап шелестів та рівно вітер дихав,
Мереживо узором кручених гілок
Водило хвилю стелями насліпо,
Зникали переплутані клуби думок,
Осіння гра гойдала ніжно світом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024725
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 21.10.2024
О Боже, ти — цар поміж царів
Сотворив землю і небо.
Ти — вічне сонце поміж віків
Всесильна Велич у тебе.
Мій Господи, ти — моє небо,
Ти подих повітря — життя.
Молюсь я "Отче наш" до тебе ,
Дай сил,коли у тривозі я.
Мій духовний Отче Небесний!
Прости мені за все, прости!
Хай у мені мій дух воскресне
Дай міць, деревом життя зрости.
Ти — моя права рука Боже!
Довіряю тобі життя.
Ти бачиш, чуєш серце кожне,
Коли у смутку ,журбі я .
Прошу тебе, Боже, благаю!
Від ворогів мене захисти.
Хто гострить меч, смерті жадає...
У вогні його задум спали.
До святих небес Боже, молюсь !
Прошу увесь мій рід захисти.
Омий мене дощем я зцілюсь,
Щоб святу любов у світ нести.
М.Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024721
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 21.10.2024
Новый Мировой Порядок
- Правда это или нет?
Кто-то говорит: "Он рядом!
Сообщил нам интернет."
Сатанисты-глобалисты
Объявляют для людей.
Запретим вам водку, виски;
Будете без овощей.
Тараканы кушать можно,
Мух, личинки и сверчки.
Сразу будет очень сложно
- Балы, рейтинги, очки.
Создадим одну Державу,
Армия одна для всех.
Прекратим мы ураганы
Если будет наш успех.
Прекратим цунами, войны,
Катаклизмы и пожар.
Издадим одни законы
- Бросит вас и в пот и в жар.
Упраздним семью, а дети
Воспитаются без вас.
Позавидуете йети,
Есть у нас для вас приказ.
Идолы свои разрушить,
Все хозяйства отменить!
Кто Порядок наш нарушит
Может в "ящик" угодить.
Под запретом будут пчёлы
И табак - весь никотин.
И не видеть век вам воли
- Запретит наш господин.
Угодили вы в ловушку,
Что плели вам целый век.
Приютили вы кукушку.
Нелюдь - он не человек.
Обманули вас мы просто,
На виду ведь правда вся
- "Матрица" и даже "Остров".
Есть фантастики река!
"Шоу Трумана" достойно,
Много в нём подсказок есть.
"Аватар" с реалий сняли
- Что происходило здесь.
Вам чуть-чуть внедрить осталось
Чипы-"вакцы" и графен.
Сильных мало оказалось
- Кто не попадётся в плен.
Оруэл весь в предсказаньях, (1)
Хаксли, Игорь - он Бер Кут. (2) и (3)
Преступленья, наказанья.
Пряник будет или кнут...
Новый Мировой Порядок
В планах больше сотни лет. (4)
Путь людей к нему несладок
Ведь несёт он много бед.
(1) - Джордж Оруэлл роман-антиутопия "1984".
(2) - Олдос Хаксли роман "О дивный новый мир".
(3) - озвучивание ещё 7 - 9 лет назад
Игорем Беркутом планов глобалистов
(в том числе утилизации украинцев).
(4) - Выдержка из документа ООН под названием
Новый Мировой Порядок.
Исполнение данного плана рассчитано на период
до 2030 года и обозначены следующие цели:
- Установление Единого Мирового Правительства
- Безналичная единая мировая валюта цифровые деньги
- Единый Мировой Банк
- Единая Мировая Армия
- Отмена национальных суверенитетов
- Отмена частной собственности
- Упразднение института семьи
- Сокращение населения планеты(то-есть уничтожение людей)
- Контроль над ростом и плотностью населения
- (Обязательные вакцинальные процедуры)
- Универсальный базовый доход
- Отмена зарплат
- Имплантация чипов в тело человека - возможности совершать
оплату, покупки и контроль за передвижением человека
- Внедрение социального рейтинга(5 джи, дроны, видеокамеры)
- Правительство возьмёт на себя право воспитывать детей
- Все частные школы, университеты и другие заведения
отойдут государству
- Будет упразднение всего частного автотранспорта
- Упразднение всех частных предприятий
(то-есть не будет бизнеса нигде)
- В автоперевозках количество пассажиров будет ограничено
до минимального
- Сосредоточение людей в специальных зонах
- Отмена системы орошения
- Упразднение(то-есть уничтожение) частных предприятий
в аграрном секторе, включая запрет на владение животными
- Отмена частного жилья
- Ограничение землепользования(грядки на даче и т. д.)
- Запрет на натуральное средство лечения
- Запрет на нетрадиционные методы лечения
- Запрет на все виды ископаемого топлива
Сентябрь 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024709
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 21.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ld1M-X0v1GM[/youtube]
Несказані слова,
нікуди не зникають,
А з часом набирають більше сил.
Не лист осінній -
в серці оживають.
Скажи ти їх,
кому сказать хотів.
У непогожий день,
в зимову непогоду,
Чекає хтось давно
твого дзвінка.
А ти відкинь
усю свою погорду,
Скажи найкращі,
що зберіг слова.
Жахливаі ті слова,
які вже запізнились,
Бо їх давно
уже ніхто не жде.
В непотребі вони
тепер вже опинились,
Від цього їх
ніхто вже не спасе..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024706
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 20.10.2024
Стих написан в ноябре 2014 года.
Исправил несколько слов и улучшил
по мере возможного рифму.
Ему не нужен мир, нужна война
И надо чтобы люди погибали.
Ему не важно море и земля,
А хочет, чтоб боялись, прославляли.
Он вроде и ревнитель светлых преданий,
Но мало кто видит, что это не так.
Он может Мировым правителем станет,
Возможно в Апокалипсисе о нём факт.
И вновь передовая - людские души
Глядят друг на друга через прицел.
А масло подливая огонь не потушишь
Хотя бы и сильно вдруг захотел.
И кто-то за Пу отдаст свою душу,
А кто-то воюет против него.
Священное Писание всё-же послушай
- Не будь где лукавый и войско его.
В Донецке АТО - а это беда...
На фронте, в тылу нападенье врага. (1)
Враг метит солдат своих неспроста,
Портрет за икону им "на гора".
На образе ложном Путин как Бог,
К нему на поклон ведётся народ.
Помазуют маслом в честь веры в него,
А после целуют "икону" его.
Опять одурачена Церковь и Русь,
А также и бацька Лукаш белорус
И многих славян Киевской Руси
В сети свои затащили они...
Це ж лихо велике - кріпацький час
Писав у віршах колись і Тарас.
Знов гради РФ стріляють по нас.
"Їх влада від Бога" - обманюють нас.
(1) - враг Рода Человеческого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024707
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 20.10.2024
Відкидають дерева хребтами тіні,
Лине синім сумний перелету чин,
Опадають рядками ужовклі тліні,
Застрягають пробачення літніх вин.
Букварем обмальовані зірки клена,
Залишились букетами до війни,
В закордонних кутах, не свята потреба,
В зачарований сад лише промайни,
Біля блискоти зір, де над плесом вії,
Розсердечене листя ховає стан,
У коріннях верби затаємні мрії,
Невідомо-моркотно-знадливий ман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024693
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 20.10.2024
Слова, мов листя легко із дерев злітали
і шурхотіли ув осінніх днях,
а ти збирала в серці, і здавалось мало.
Тобі б іскрити ними сірий шлях.
Щоб не завадив дощ і сила громовиці.
Туман, щоб не торкався із химер.
А може, то у снах лише дрібниці?
Слова ж несказані, німі тепер.
Сховались у старих незвіданих печерах,
І тиша безшелесна... і полин,
Що врісся стрімко гіркотою в чуле серце,
І доступу нема до тих глибин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024683
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 20.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pw69nky9ens[/youtube]
Вмостилась зручно край вікна,
Дивлюсь – знайома панорама,
Квітує осінь, як весна,
Знайшла все ж кращі весни гами.
Похолодало дуже рано,
Пройшовсь по тілу морозець.
Яка ця осінь невблаганна,
Не остудила б лиш сердець.
Цвітуть дерева і кущі,
Хіба побачиш це весною?
Чи люди вгледять в метушні,
Що цвіт наповнений журбою?
Краса повільно опада,
Могла порадувать лиш очі.
Тепер не так все вигляда,
Радіти цьому вже не в змозі.
Стоять оголені дерева,
А пізні квіти в бездиханні.
Була краса оця миттєва,
Надій нема на виживання.
А я сиджу в полоні мрій,
Ось прилетів листок до скла.
Торкнувся серця його біль.
Він нагадав: зима близька...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024684
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 20.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qU2Hp7uGpuY[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024686
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 20.10.2024
Сьогодні я радію просто так,
Люблю тебе, о, ти така красива...
І насолоджуюсь тобою всмак
Моя прекрасна, наче сонечко грайлива...
В нас тишина, потрібна нам обом,
Тут не кричить ніхто, немає сварок,
І здається, що десь поруч Бог,
Освітлює теплом наш ранок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024690
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 20.10.2024
У магічності священних трансформацій,
Слова, як заклинання, перетворюють свідомість.
Повстають із темряви, знову народившись,
Образи тієї, сивої давнини.
Потоки енергій тут звиваються,
У мудрості знання тут проявляються.
Тут кожен склад - початок життя ноти,
Увійшовши в безмежність сокровенного,
Ти почуєш мелодію,
Що в глибині цієї безодні приховано
І в кожному співзвуччі - живе тепло віків.
У потаємних куточках моєї душі,
Крізь сльози, в радісному польоті мрії,
Любов, як море, виблискує небесним світлом,
Проявляючи на мить картини пристрасті, що відносяться із собою.
Вона - хвилююче море, відбиваючись у його хвилях,
Дихають почуття, що не минають.
Кожен сплеск - це голосок миті у річці нашого життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024675
дата надходження 20.10.2024
дата закладки 20.10.2024
На хвилях морських танцює вітер.
Зливаючись з любов'ю, піщаний берег
Дихає небесною блакиттю.
Кохання - як море, що виблискує на небосхилі,
У рожевих хмарах пристрасно між нами хлюпоче.
Наші душі - то береги, океану потаємних бажань.
Увійшовши в ці хвилі, ти відчуєш
Ніжність справжнього кохання,
Зливаючись у безмежному танці
На вершині хвиль почуття наші порхають, немов тії птахи.
Між берегами душ, де мрії витають,
Крізь стрімкий шлях до зірок літають.
У цьому танці на вершині - і схід, і захід сонця,
В обіймах вітру ніжність зустрічає тривожний погляд.
Нас піднімають хвилі, кожна їхня краплина - то тривога,
Що пронизує, то суть поклику, частина природнього потягу.
Почуття потаємні пробуджуються з-під покрову, з глибини
І в кожній миті відчувається любов, бездонна любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024619
дата надходження 19.10.2024
дата закладки 19.10.2024
Місто вечірнє
Тихо повзе темнота
Ніч влягається.
***
Вночі за вікном
Бачу мою кімнату
Відображення
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024607
дата надходження 19.10.2024
дата закладки 19.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pvAVpFw0_2I[/youtube]
Наллю у чайник я води,
В надії душу, щоб зігріти.
Комфорт в вечірній час створить,
Цим душу можу пожаліти.
Кипить, лютує чайник на плиті,
Про нього я чомусь забула.
Сиджу замріяна в тиші,
У край далекий я пірнула.
Як швидко літо пролетіло,
Шукаю залишки його.
В куточок кожен зазирнула.
Чи заховатись десь змогло?
Ніде нікого в час вечірній,
Лиш місяць дивиться в вікно.
Чомусь так сумно неймовірно,
Кудись це ділося тепло?
Здалося місяць посміхнувся,
Холодний сам, не дав тепла.
Та до тепла я доберуся,
В моїй руці твоя рука...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024623
дата надходження 19.10.2024
дата закладки 19.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6NvOwUdp5u0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024586
дата надходження 19.10.2024
дата закладки 19.10.2024
Коли душа стуляє крила,
З дороги відпочити хоче,
Їй дозволятиму охоче:
Перепочинь, стомилась, мила,
Муштруй, розпушуй сміло крила -
Та не надовго - знов до лету!
Здіймись, затріпочи, крилата,
Щоб пусткою не стала хата,
В обіймах свіжого сонету,
Любов'ю оживляй планету!
16.10.24
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024559
дата надходження 18.10.2024
дата закладки 19.10.2024
́Живу, радію, хоч і важко жити,
Жита́ надії - як їх не любити?
Жасмин весняний веселить на втіху,
Журчить ріка і чути море сміху.
Жалю́ немає, там де є сирени,
Жахи і щастя вписані в катрени,
Журбу та смуток виштовхну назовні,
Жадаю вірші світлі та змістовні.
Життя ціную, ту безхмарність неба,
Жагу вбираю - це моя потреба,
Жоржини в осінь зваблюють всю душу,
Жахіття звісно я теплом розрушу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024585
дата надходження 19.10.2024
дата закладки 19.10.2024
В морозних ранках
Хризантемна невинність.
Квітнуть сонечка.
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024566
дата надходження 18.10.2024
дата закладки 19.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IbriyC93Fl0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024529
дата надходження 18.10.2024
дата закладки 18.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tlwn27-WDEI[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024456
дата надходження 17.10.2024
дата закладки 17.10.2024
Я зазирну… осені в очі,
Блисків доволі та мінливі,
Бо ж сумні часто, темні ночі,
Хмари пливуть досить сонливі.
Лягла вечірня прохолода,
З небес торкнулася до землі,
В короткий час змінилась врода,
Журбу, тривоги топить у млі.
Звабливий друг - туман клубками,
Дарує ніжність і теплоту,
Спішить завадити ночами,
Вкотре в душі сховав доброту.
Вуаллю вкриє милу осінь,
Супутник вірний на довгий час,
І вдень ясна́, небесна просинь,
Блакитних чар додасть і прикрас.
Я зазирну, осені в очі,
Парча з багрянцем - іскри долі,
Й зірок мигтіння серед ночі,
Зігріють тайно і поволі.
Моргає місяць мені впо́вні…
Тебе люблю, чарівна осінь!
16.10.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024460
дата надходження 17.10.2024
дата закладки 17.10.2024
Давайте будемо дружити,
Щоб у теплі ще вік прожити
І будем вірними, мов мати
Любов і ласку віддавати.
І щоб між нами був лиш спокій
Та не торкався серця докір,
Повага, мудрість і терпіння -
Ознака чемного сумління.
Давайте будем дарувати
Хвилини милі, запах м'яти,
Щоб у душі тепло навіки
Було для серця, мовби ліки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024447
дата надходження 17.10.2024
дата закладки 17.10.2024
Всі твої подружки вийшли заміж давно
Ти не можеш свою любов знайти .
Чекаєш принца на коні, як у кіно...
А роки згорають , як зорі з висоти.
Висока струнка, така мила, красива
Та все зустрічаються не ті, не ті...
Розцвіла мов в саду троянда зваблива
Квіточка , яка цвіте у самоті.
А ти приходиш наче місяць з висоти
У золотім човні пливе по небу.
Він такий близький, недосяжний ,як ти.
Дай знак, коли стріну тебе мій лебідь.
Скажи, мені ,де ти ходиш моя доле?...
Ти ,так часто снишся мені ночами.
Дивлюсь, як у туман - небо неозоре
Шукаю ,як сонце під небесами.
Доле моя доле з чорними бровами
Ти мрія весни ,моя пристань життя.
Скажи мені ,якими ходиш стежками?...
Щоб закохалась... щаслива була я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024421
дата надходження 16.10.2024
дата закладки 16.10.2024
Дивлюсь довкола - сонце тішить грою
Теплом приємним плавиться в мені
Та тільки очі глянули журою
За мури і за вежі вдалині.
Далеко там вже день сіріє хмарно
Зникають літні чари звідусіль
І облітають з вітром жовті барви
Останній раз вмиваючись в росі.
А то вже осінь дорогенькі, то вже осінь
Уже за море відлетіли журавлі
То ж поспішайте хто не скидав сіно в стоси
Допоки павутиння на гіллі.
Парище.
13.10. 2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024174
дата надходження 13.10.2024
дата закладки 16.10.2024
Вболівальнику футболу,
Любий падолисте,
Вкриєш тілом землю голу -
Тільки осінь свисне.
І ганятимуть листочки
Вітер, наче м'ячик,
Гра проходить без одстрочки -
Хай іще поскаче.
Залетить в зими ворота,
Завдяки пенальті.
Гол! Сніжинок ціла рота
Вкриє на асфальті
Вболівальника футболу... 14.10.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024402
дата надходження 16.10.2024
дата закладки 16.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OVB8RsC7EoM[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024408
дата надходження 16.10.2024
дата закладки 16.10.2024
Хто сіє зерно ,той жне добро
Хто працює,той гроші рахує.
А хто здоровий ,той багатий
Сильний духом до всього завзятий.
А краще з мудрим загубити,
Чим з дурнем золотий скарб віднайти.
У своїй хаті в мирі жити,
І до цілі,та до мети дійти.
Не вся та краса, що на личку
І не все ,те золото ,що блищить.
Іноді ,грушка зросте в дичку
І тебе терновим плодом вгостить.
Ти не показуй гострий язик ,
Який крутий, які гнилі зуби.
Велику голову має бик,
Але рогами не звалить дуба.
Коли любиш, розум не втрачай
І дивись на обранця тверезо.
Добре думай, тоді обирай...
Бо пораниш душу ,як до леза.
А сидить у болоті жаба
Заздрить ,що птах високо літає.
А умом не дістане граба,-
За своєю спиною крил немає.
Хвалиться, так хитра лисиця,
Що найгарніша , гарно співає.
Високо не літає птиця,-
Бо до співу голосу немає.
У змії довжелезний язик
Тебе може до крові вкусити.
Хто нападати на жертву звик
то у любові не може жити .
Хто читає ,той мудрість має
Відкриває для себе новий світ.
У знаннях висот здобуває,
І душа цвіте розмаєм ,як цвіт.
А хто сіє зерно любові
Той золотий урожай збирає.
Є щирий,привітний у мові
Господь того благословляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024350
дата надходження 15.10.2024
дата закладки 16.10.2024
Чого тільки не виробляють ті живі істоти?! – спочатку дивувався Він…
То, наче жаром, мене накривають, то, незрозуміло чому, раптово залишають без живлення. Така різка переміна відношення до мене, звісно нервує, заважаючи мені спокійно працювати.
Він згадував той час, коли жив спокійно. Його душа відкривалася допитливим та цікавим, в основному, веселим очам. Приємно було бачити спокійні обличчя господарів. А тепер – незрозуміле відношення, сумні господарі, постійні тривоги - просто якісь жахіття…
- Що раптом змінилося? – думав Він на самоті… Я ще не старий, енергійний, можу довго працювати, хоч багато хто говорить, що маю холодну душу. Це, зрозуміло, не дуже хвилює, бо знаю, що без мене не обійтися, особливо в цьогорічну жару… Я приношу користь людству, не меншу, ніж той ящик, що на кухні розмовляє, чи кричить із вітальні; не слухавки, які постійно дзеленчать, а розмовляючи, буває так кричать, хоч затуляй вуха. Вони, без сумніву, корисні. Але… іноді від їх розмов моя душа ще дужче холоне…
Ну й що з того, що у мене холодна душа? Але я не безсердечний і кожного разу хвилююся відчуваючи, коли щось іде не так, як потрібно.
Ось і сьогодні… Раптово, наче світ затьмарило... За вікном щось декілька разів бабахнуло так, що аж посуд на кухні та віконні шибки задзвеніли… Погасло освітлення... Мене цей жах вивів з рівноваги і я, глибоко чхнувши, замовк... Мій господар, з пересердя, «круто матюкнувся»... Ніколи ще таких слів я не чув…
Враз - потемніло… Було дуже лячно і сумно. Майже сутки довелося тупо простояти, не працюючи. Відчував, що моя душа все більше нагрівається. Це засмучувало, бо яка ж тоді користь від мене…
З часом «мої безвинні простої» почали чергуватися якимись графіками відключення електроенергії. Довгі перериви без освітлення дуже дратували, бо був такий період, що я не витримував і просто «впісювався»…
Коли раптово мене включали, то напруга в мережі була часто великою. Вона досягала критичного рівня моєї роботи і життя…
Така ситуація засмучувала моїх господарів. І вони почали шукати різні можливості, як допомогти, щоб я «зовсім не накрився» - так сказав мій господар...
Тоді й появився у мене друг. Справжній помічник. Він - зовсім маленький, в порівняні зі мною, але користь приносить велику. Завдання друга - це рятувати мене від високої напруги, яка іноді сягає більше 250 Вт.
Висока напруга, як я вже казав, є смертельною для моєї роботи і життя. Тому друг своєчасно рятує, виключаючи мене, коли в мережі висока напруга, за що я дуже йому вдячний. Ну, а коли надовго виключають електроенергію - регулювати, звісно нічого, то ми разом «дрімаємо, взявшись за руки».
Мої господарі, бачу, також спокійніші стали. Вже не так сильно переживають за мене як раніше, коли не було надійного друга. Вірять, що ми всі разом - вистоїмо! Тільки, щоби тривог не було… щоб електроенергія не відключалася…
В.Ф. – 10.09. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024296
дата надходження 14.10.2024
дата закладки 15.10.2024
Проходить ніч, і знову день.
Куди вестиме нас дорога?
Для когось день цей промайне,
Одне лиш - зміниться погода.
Для інших прийде новина,
Яку давно уже чекали.
Можливо, навіть й не одна,
Її почуть давно бажали.
І так проходять дні за днями,
І всі чекаємо ми щось.
Та все ж складаєм свої плани.
Чому ж це знову не вдалось?
Чи заважають сонця плями,
Про них торочатьь кожен день?
Бува, влаштовуємо ми драми,
Чекання збільшуємо темп.
Колись набридне усе ж ждати,
Радієм тому, що вже є.
І головне - щоб й це не втратить,
Бо доля двічі не дає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024342
дата надходження 15.10.2024
дата закладки 15.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zX_LUFRzt5w[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024331
дата надходження 15.10.2024
дата закладки 15.10.2024
Розмальовує осінь
І дороги й стежки,
Наче серденьком просить
Написати рядки.
Розфарбовує ранки,
Ніжний подих пісень,
Дивовижні світанки
Переходять у день.
Солодить ароматом
Світло дотику сну,
Неповторністю саду
Де сховала весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024325
дата надходження 15.10.2024
дата закладки 15.10.2024
Коханням безумовним межі злизано.
В краплині часу з вічністю злиття.
Пантрують ангели за занавіскою.
Нечисті бавляться в думок тертя:
Накручують, нав’ючують, нав’язують
На осуд, ревнощі, тяжіння слави, блуд.
Ломака в спиці. Захлинулась фразою
Молитва. Тлінна дійсність збила бунт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024276
дата надходження 14.10.2024
дата закладки 14.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BBQnCZNr5Qo[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024265
дата надходження 14.10.2024
дата закладки 14.10.2024
Кудлаті айстри вже не пахнуть,
В душі тримають, вразливий щем,
Тож з кожним днем, краса їх чахне,
Стискає холод з дрібним дощем.
О пізня осінь - не спокуса,
Вночі і вдень змінить палітру,
На жаль, зникає... вся прикраса,
Й той блиск, що мерехтів під світлом.
Чи сни короткі, як зірниці,
Ледь - ледь темніли в піднебессі,
Й коли гуляли блискавиці,
До щастя зачинились дверці.
Бажання квітнути, та осінь,
Зрадлива плакса, все ж тьмяніє,
Сіріє небо, зникла просинь,
А кожна квітка жити мріє.
Та не судилось, вітрець обняв,
Шкода́, знов осінь, серця крає,
Земну таїну він знав, жадав,
Щоб айстрам сон здавався раєм.
14.10.2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024259
дата надходження 14.10.2024
дата закладки 14.10.2024
З далеких країв лечу додому,
де біля хати рожевих яблунь цвіт.
Вклонюсь низенько дубу старому
Подякую за все, за дитинства світ .
Бачу село у розквітлих садах ,
Як зацвіли яблуні ,груші, вишні .
Та берег Дністра у казкових снах,
І юних літ, щасливі дні колишні.
Дозрів яблуневий білий налив,
Золота медова груша на вітті.
І солодить пісні ніжний мотив,
У сузір'ї ніч у срібнім зеніті.
А там в полі наливсь стиглий колос
Зоріють у житах волошки сині.
Чути соловейка дзвінкий голос
Пасуться карі коні в конюшині.
А там за гаєм зелені трави
Стелиться дорога у розмай літа.
Ходять білі птахи наче пави
Сплітають у віночок пишні квіти.
На березі ріки така краса!
Тут видно здалека Карпати гори.
Тут леліють волошки небеса...
Там, де розлились жита наче море.
Дзвенить дзвінко польова криниця
Піду наберу водиці з джерела.
Досхочу нап'юсь, як біла птиця
А тоді піду додому до села.
Піду босоніж у чисті роси
Наберусь сили у матінки землі,
А вітер розплете мої коси
Понесе де золотий лан на ріллі.
Намилуюсь я красою землі
Обійму як дитя матір руками.
Засолодять піснями соловї
І блаженні зорі під небесами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024223
дата надходження 13.10.2024
дата закладки 13.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Uu5sbJ98HUg[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024206
дата надходження 13.10.2024
дата закладки 13.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7Y96mV6MqvQ[/youtube]
Мені з тобою легко, мов пір*їні,
Летіти там, де теплий віє вітер,
І поринати в мрію й говорити
В ефекті за штрихами світлотіні.
Мені з тобою легко, ти ж романтик
В чаклунстві сонячному слів і струмі,
Живлющої води для серця-руни,
В гармонії співучій звуків мантри.
Мені з тобою легко і в мовчанні,
У тиші зашифрованій врочисто.
Своїм вражаюче люб*язним хистом
Коректно у життя моє втручатись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024200
дата надходження 13.10.2024
дата закладки 13.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YVzRsMBaiDc[/youtube]
Туман котивася по дорозі,
Його проміння здоганяло.
Уже втікти він був не в змозі.
Його добряче налякало.
*****
Тікав зайчисько – куций хвіст,
За ним ось гналася лисиця.
Та лиш тепер додумать зміг,
Що це страхіття йому сниться.
*****
Краплинка впала в синє море,
В думках, вже стане воно глибше.
Раділо море неозоре:
Можливо, буде значно ширше.
*****
По підвіконню дощ все стував,
Пропало в нього все терпіння.
А вітер ворітьми так грюкав…
Така пора оця осіння.
*****
Дивився котик у люстерко,
Такий він красень, хоч куди.
Серед котів в красі він перший.
Тому і заздрять всі коти.
*****
У мишки стали довгі вуса,
Можливо, треба підкрутить!
Я проста зараз цим займуся.
Постій! Он бачиш кіт біжить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024184
дата надходження 13.10.2024
дата закладки 13.10.2024
Буває рух стає напівдорозі
Й зневіри тіні чорнії бредуть.
Їх силуети бридкості стонозі
Для погляду ховають чисту путь.
Куди і як? Втрачається вже й віра.
Чужих поради прісні, як вода.
Слова своїх, пронзають, мов рапіра -
Повчання все ж одначе обрида!
Лиш тільки манять обрії червоні,
Там, де заграва повниться дощем...
Не треба! Не дзвоніть! Я десь не в зоні,
Я бігаю, як дурень за хрущем!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024152
дата надходження 12.10.2024
дата закладки 13.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=y7n2QQQJw_E[/youtube]
Постукав дощ несміло у вікно,
Та ми його в цей час і не чекали.
Прийти просили так давно,
Скоріше не просили, а благали.
Прийди й врятуй і зупини цю спеку,
Та ти не чув прохання все одно.
В повітрі панувало справжнє пекло.
Ніщо його спинити не могло.
Прийшов тепер пробачення просить,
Надіявся на нашу добру вдачу?
Своєю музикою хотів заворожить?
За твій талант, можливо, і пробачим.
Тепер порадуй нас, це ти умієш.
Лунала довго музика дощу.
Хоч осінь, та на душі чомусь весніє.
Ми дякуєм за музику оцю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024136
дата надходження 12.10.2024
дата закладки 12.10.2024
Північне сяйво
Розтанцьовує небо.
Осіннє шоу.
P.S. світлина 10.10.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024119
дата надходження 12.10.2024
дата закладки 12.10.2024
Дорогі друзі в Розлуч завітайте,
Щоб напитись вам цілющої води.
І у своє дитинство повертайтесь,
Залишайте у ньому свої сліди.
Вдихніть у нас чудовий аромат,
Скоштуйте чорницю і малину.
Вас навік полонить краса Карпат,
Прямуйте на мою батьківщину.
Впіймате мрії в сивім тумані,
Які заховались на вершині.
В горах блукають коні булані,
Птахи заховались у калині.
На старовинній "Замковій горі",
Оборонні мури край берегли.
Горіли багаття, як дві зорі,
І людський спокій завжди стерегли.
А храми історією здивують,
Відчули канонаду гори сині.
І тут австрійці уже не воюють,
Відгомін війни лунає й донині.
А наш край і про німців пам'ятає,
Які взірвали мости старовинні.
На могилах свіча вже догорає,
Воїни спочивають в домовині.
І Довбуш краєм подорожував,
Пив водицю з срібного джерела.
А Дністер у світи помандрував,
Свята Покрова край наш берегла.
Тут залізниця горами біжить,
Шосе серпантинами здивує.
А поряд річка Стрий душі срібнить,
Юна осінь золотом малює.
© Віктор ВАРВАРИЧ
Картина: Романа САВЧАКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024095
дата надходження 12.10.2024
дата закладки 12.10.2024
Не чекай, коли осінь постукає в двері
Та на скроні твої упаде жовтий лист,
На малюнку життя, мов на білім папері
Знов думки у небесся тихенько знялись.
Як птахи полетіли у вирій і згодом
Нагадали мені щекотливі часи,
Мов мережка вплелася привабливим родом,
Забринівши у серці світанком роси.
А ти просто живи, насолоджуйся світлом,
В нім багато печалі та чарів неменш,
Бачиш серце твоє ожило та вціліло,
Бо краса та добро досягли в світі веж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024096
дата надходження 12.10.2024
дата закладки 12.10.2024
Ремейк за твором https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024063
Збери себе із клаптиків зневіри.
Дякую за ідею
Зневірилась в собі: тебе не ждуть.
Ніхто не вірить, що тебе зустріне.
Не взнаєш ти отих любовних мук,
Не потече сльоза, відчуєш, що невірне.
Ти полюби, якщо тебе не люблять,
І будеш щасливіша від усіх.
За це тебе ніколи не засудять,
Бо справжня ця любов, не для утіх.
Відкинь страхи, що гасять почуття,
Усмішка на лиці багато значить.
Усі зневіри підуть в забуття.
Нехай тебе щасливою побачать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024072
дата надходження 11.10.2024
дата закладки 11.10.2024
Замивала біду глупу чужим часом в морі слів,
Заганяла хиб-заразу чужих пліток в косий хлів.
Дзиґа-день крутивсь завзято від світанку, стало сил.
Ніч рахує результати. Править карму небосхил.
Щедрий всесвіт сипить звично по турботі повно, вщерть.
Не підсуне радість зичну, не порушить горя твердь.
Клопіт водить журбу колом, не розмінює на сміх.
Гордовитість ореолом осяває чужий гріх.
По стражданню інших ліпша, гнеться хорда під хрестом.
Не жбурляю камінь в грішних, вибудовую престол.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024057
дата надходження 11.10.2024
дата закладки 11.10.2024
Він живе у її голові,
Бачить осінь її очима,
Жовтий лист розсипає воді,
Де фламінго іде сонливо,
Де зриваються вірші з дерев,
Гублять оберти вальсу в трави,
Павутиння охоплює трем,
Спогад теплий її постави,
Де за руку трималися сни,
На вершині блукали разом,
Дочекатися б знову весни
Поміж снігом білим екстазом.
Він живе у її голові,
Ловить погляд її у просинь,
Як жалкує ж вона у собі,
Що не писана досі осінь.
Фото: А. Ханіна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024035
дата надходження 11.10.2024
дата закладки 11.10.2024
Коли настане спіла осінь,
І ніч незримо день вкраде.
Берізка скине свої коси,
Краса на землю упаде.
Не зачарує зір людський,
Навряд зупиниться хтось поряд.
Мигцем оглянуть стан стрункий,
І з жалем буде ніжний погляд.
Колись була окраса саду,
Вона це добре розуміє.
Сприймає осені цей задум.
Що тут казать? Вона старіє.
Страшить все ж думка, що старієш,
В надії прийде ще весна.
Хіба старий, як розумієш:
Це не кінець іще життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024043
дата надходження 11.10.2024
дата закладки 11.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=C_yf2BkPTyo[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024001
дата надходження 10.10.2024
дата закладки 11.10.2024
На хвилястому крилі,
Сходить сонце на воді,
Свіжістю умите,
Шовком оповите.
Сіє світло на землі -
Мліють хвилі молоді,
В купелі ранковій,
Люляні в любові.
8.10.24
P.S. Світлина автора 6 липня 2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023983
дата надходження 10.10.2024
дата закладки 10.10.2024
Я зайченятко, тра - ля, ля-ля,
Зранку пробіжка по стежинці.
Сміле зайчисько трі - лі, лі- лі,
Кажу привіт рясній ялинці.
Присіло сонце на ослінчик,
Рожевий обрій, жовта стрічка,
Ніжно ласка ясний промінчик,
Зазолотилась стрімка річка.
Я зайченятко, тра - ля, ля-ля.
Все оглядаю по окрузі,
Поведу пісню, трі-лі,лі -лі,
У лісі маю добрих друзів.
Пташиний спів - то насолода,
Це щебетання серце гріє,
Вражає очі земна врода.
Душа співає, на злеті мрія.
Чудовий настрій тра - ля, ля - ля,
Примчавсь - вітаю, всі дубочки,
Берізки й сосни, з початком дня,
Й вітрець злегка гойда листочки.
Я зайченятко, пізнай мене,
Зарядка ранком, як годиться,
Раптом хмаринка в небі моргне,
Зі мною певно... веселиться.
Мабуть спортсменом, все ж стану я,
Мов підлітаю, торкнувсь землі,
Тож на змагання позвав джмеля,
Лапки моторні, класно мені!
Всі віншували й мене щиро,
Вдалась пробіжка і насправді,
О, як це добре, серцю мило,
І так приємно, друзі раді.
Мудрунчик-зайчик, ля - ля, бум - бум,
Трава в намисті, сяйвом іскрить,
Тривогам зась, здолаю сум,
Щасливий нині, прекрасна мить!
08.10.2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023981
дата надходження 10.10.2024
дата закладки 10.10.2024
Ти зайдеш у кімнату мою
І промовиш: роки так злетіли,
На пожовклім папері - "люблю"
Тільки літери трішки вціліли.
Ось, світлина висить на стіні,
Вмить вона ожила і заграла,
Стало легко і дивно мені -
Знову я в ті часи завітала.
Пригадалась родина моя,
Кожен крок, що лишився навіки,
Тут проходило миле життя,
Що завжди́ було серцю, мов ліки.
Ох, земна благодать те життя
І яка ж неймовірна в нім сила,
Вся любов і мої почуття -
До цих пір я від згадки щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023959
дата надходження 10.10.2024
дата закладки 10.10.2024
Вібраціями зоряних світів,
Тріумфом квітів, сонмом трав духмяних
Карбується в нейронах вітру спів.
Тепло садів, пташиний щебет п’яний
В краплину океану небуття…
Дух пинить велич всесвіту споруди.
Збудився Бог-творець, дух і дитя.
Здійми правічний хрест, неси між люди.
Не зрадь собі. Пітьма і бруд – світи,
Блукаючи у мареві облуди
Між купок з мінералів і води.
Як вища воля, слово мертвих збудить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023912
дата надходження 09.10.2024
дата закладки 09.10.2024
***
В.
Небо варивом темним піниться,
місяць осені - холоди.
Задощило у Луцьку, Вінниці.
Вже і Київ набравсь води.
А тим часом у Сумах спраглими
почувалися всі сади.
Вись небесну раптово зрадили
крупні краплі – шибки студить.
Гримнув янгол чи Бог дверима, -
полетіли потоки вниз.
Я не знаю, хто далі гримав -
за вікном аж двигтів карниз.
І під гуркіт потоків божих
пригадала смарагди трав -
ми ступали по них до ложа… -
і як ти мене цілував.
Я була тоді молодою,
та і ти був теж молодим…
От і осінь тече водою.
Жар минувся. І - холоди.
09.10.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023921
дата надходження 09.10.2024
дата закладки 09.10.2024
Круг світла мерехтить побіля ніг -
Чи осінь розсипає білий іній?
Погляну вгору – місяць угорі,
Погляну вниз - згадаю дім свій рідний.
者李白《静夜思》
床前明月光，
疑是地上霜。
举头望明月，
低头思故乡。
[i]За перекладами О.Гітовича, С Торопцева, А. Штейнберга, Ю.Шуцького, Ша Аньчжи, В. Перелєшина, Г. Стручалиної, Венедикта Марта, В. Меньшикова
Цей вірш описує почуття ліричного героя на чужині. Осінньої ночі він дивиться на місячне світло біля ліжка і сумує за рідним домом. Є різні тлумачення ієрогліфа 床, це ложе - постіль, чи ложе колодязя, погляд поета направлений на місячну доріжку на підлозі, чи на відображення місяця в воді колодязя.
Дослідники вважають, що вірш написаний в монастирі Силін поблизу Янчжоу (нини провінція Цзянсу), де ченці прихистили його хворого і без грошей, бо одержані від батька гроші на подорож він швидко витратив.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023852
дата надходження 08.10.2024
дата закладки 08.10.2024
Я закоханий у пісню
У красуню фею синіх гір.
Мрію у серці - лелію
Ловлю її погляд, її взір.
Я полечу у небеса...
Там, де іскряться ясно зорі.
Її врода - чиста роса,
Як дзвінка струна у просторі.
Вона мила , як лебідка
Блакитньо - сині очі неба.
З райського саду цвіт - квітка,
Без неї у тузі мов лебідь.
Я прийду до тебе в пісні
Встелю найкращі квіти до ніг.
Зацілую руки ніжні
У цілунках розтанеш ,як сніг.
Ти - чекай мене, як вечір,
Як сонечко з райдужних заграв.
Розправ спину, гордо плечі
Знай, що тебе лиш одну кохав.
Прийду піснею до тебе
І запалю вогонь любові.
Ти - моя лебідка, я твій лебідь...
Мінорна октава у слові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023863
дата надходження 08.10.2024
дата закладки 08.10.2024
Осіння пектораль
Коли зодягне осінь пектораль,
Ту, найбагатшу, рідкісну у світі,
То здасться, Бог всі кольори зібрав,
Що зими накопили, весни й літа.
У ній мережок ситечко густе,
Зелена рута в золотій оправі,
А як ще й хризантема розцвіте,
То королевою назвуть її по праву.
Там сивина туманів молодих,
І неба синь, замислена й прозора,
І колір слив, що припасли сади,
І срібла блиск, що опустили зорі.
Там жовтизна беріз і міць дубів.
Росою вмиті їх пихаті віти,
Калини ягідки в гіркій журбі
І злякані морозом першим квіти.
Така, бач, осінь у моїм краю,
В ній казка й дійсність – все переплелося
І опинилось у земнім раю,
Де літо бабине пряде своє волосся.
31.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023817
дата надходження 07.10.2024
дата закладки 08.10.2024
На безлюдному причалі,
Віддається ніч у шалі
Місячному вітру.
Розлила палітру
На розкішні хвилі.
Мрії легкокрилі
Пестяться у морі.
Захмелілі зорі
Тануть в піднебессі,
На бездоннім плесі.
У магічній силі,
Берег ніжить хвилі -
Поштовхи ритмічні,
Відчуття космічні. 6.10.24
Примітка: світлина з Pinterest.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023815
дата надходження 07.10.2024
дата закладки 08.10.2024
Хоча б ще раз побачити дощі
З краплин кохання, що біжать на склі,
Хоча б ще раз промокнути душі
У бризках, що здіймають кораблі.
Хоча б ще раз поринути в очах,
Глибоких наче світла чистота,
Хоча б ще раз згоріти на вустах,
Тебе торкаюсь кожну ніч з листа.
Хоча б ще раз згорнути у обіймах
Незайману і неземну красу,
Хоча б ще раз злетіти в хмарах білих
І на траві побачити росу.
Хоча б ще раз пірнути в теплоту
І розчинитися там на частинки,
І розтопити вічну мерзлоту,
Хоча б ще раз торкнутися жаринки.
Торкнутися хоча б ще раз душі,
Хоча б ще раз почути голос ніжний,
Хоча б ще раз проснутися у сні,
Хоча б ще раз насправді бути вільним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023818
дата надходження 07.10.2024
дата закладки 08.10.2024
А я зростала при свічі - лампі ілліча
У той час виключали, економили світло.
Тулилась до грудей маминого плеча
Слухала легенди ...вдихала ,як повітря.
А я пам'ятаю : шинель та куртку на ваті ,
Валянки , і кирзові чоботи та й гумовці.
Лампа наче кришталева люстра у хаті
Освітлювала тьму і блимала у віконці.
За вікном мете метелиця, хуртовина,
А ми малі діти ходили на панську гору.
З гірки катались, що промокла одежина
Всі обожнювали снігопад - зимову пору.
Не боялись холоду , заметілі зими,
Морозу ,що щипав щічки, малював рум'янці.
Катались , немов пташечки злітали крильми, -
Що до сніжної дошки ,аж примерзали пальці.
Мама одягла шубу, валянки на ноги ,
і я летіла на крилах немов птах за дітьми .
А час був снігопад закурив всі дороги...
Їздили у місто білі — білі коні саньми.
А ми зі снігу ліпили снігову бабу ,
То кидались сніжками та натирали щічки.
Грались і розгадували немов би табу...
Бігли грітись до вогню, до глиняної пічки.
Мама дітям з цукру наробила цукерок
На блясі напекла смаколиків , та дерунів.
І дала спеченого хліба підвечірок...
Парного молочка від червоних гірських корів.
О скільки у дитячих очах щастя було!
Не було всього, але жили в мирі щасливо.
На телевізор йшли усі сусіди на кіно...
Дивились новини світу та фільм красивий.
У черзі стояли за хлібом на морозі
Магазини були пусті та й усе по блату .
Жили дружно, будували храми у Бозі...
І ніхто ближньому не заздрив , а сестра - брату.
Мама колисала у дубовій колисці
Зшила з пуху білу ковдру , матрас з пахучих трав.
Борщ з фасолею смачний, так пахнув у мисці
І линула з синіх гір пісня з високих октав.
З тих пір ,так багато змінилось на цій землі
Змінилась мода, все йде вперед прогрес ,інтернет.
Лиш ,як колись в'ють на вітті гніздо журавлі
Співають у вишневім саду вишні свій сонет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023805
дата надходження 07.10.2024
дата закладки 08.10.2024
Не пізнав краси,
Не збивав роси,
Не зігрів ЇЇ,
Сам тонув у млі.
Почуття десь там,
В голові бедлам,
А життя мовчить,
Як пізнати мить?
Чи привабить ніч,
І чогось навчить?
Трепіт серця стук,
Як у бубон звук,
Не пізнав, пізнай,
Не кохав, кохай,
Бо згорить душа,
Доторкнись сповна.
Дар спокуси снить,
Від думок звільнись,
У ній знайдеш ти,
Солод доброти.
Закипає кров,
Тож пізнав любов,
Летиш ніби птах,
Подолавши страх.
Сяють небеса,
Ллє зірниць краса,
Упіймав момент,
Ті уста ж, як мед.
Твій життєвий путь,
Сміливішим будь,
Роздививсь, пізнав?
Вже й щасливим став!
03.10.2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023854
дата надходження 08.10.2024
дата закладки 08.10.2024
***
Один одного :
Обманюємо,
Дуримо,
Брешемо,
Обдираємо,
Фальшивимо --
Так вперто,
Якби мали жити
Ще хоть з тисячу
Літ
І...
Все залишаємо
На інших,
Яким плювати на нас
Мертвих,
Бо вони теж
Живуть
На цій же вулиці
Цвинтарній,
Де у нікого --
З нас,
Немає шансу
Вибратись живим --
З неї,..
Коли
Всіх нас підтискають,
Як прес --
Ті молоді,
Яких народжуємо
Ми..,
Де все наше
Життя --
Лише, просто --
Міраж,
А чи ілюзія
Сприйняття
Потрібного та необхідного,
Яке дається нам
Тимчасово --
У випробування,
На якийсь термін,
Щоби пізніше --
Вже,
Стягнути за це
Плату --
Таку,
Яку ніхто з нас
Не зможе потягнути..,
А тому :
Чекає нас пустиня
Розпачу,
Яка висотує останнє,
Яким ще могли
Прагнути рятунку --
Після смерті,
Ми,..
Але цього не знали,
Бо пісок багатства
Нас втоптав
У це,
Що є -- лише,
Смерті вічність
Та безповоротність
Жаху
Самоти,
А довкола байдужість
Тіней,
Як загублені сни...
_________________________________________
08.10.2024; Paris (Aurora) ========================
(!!!)
Автор :::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
=======================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023840
дата надходження 08.10.2024
дата закладки 08.10.2024
Ми вип'єм кави на світанку,
Впіймаєм закохану цю мить.
Я поцілую тебе зранку,
Твоє кохання так полонить.
З тобою зорі ми впіймаєм,
Місяць сховаємо у скриню.
І палкі почуття пізнаєм,
Подарую фіалку синю.
Ми візьмемось ніжно за руки,
І полетим у цю синю даль.
Втечем від цієї розлуки,
А сум ми сховаєм у вуаль.
Проведем сонце на видноколі
І поринемо в палке кохання.
Зіграємо головні ми ролі
І зустрінем осінній день зрання.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023836
дата надходження 08.10.2024
дата закладки 08.10.2024
Як побачиш мене в зажуреній осені,
Відшукай сліди, що ховаються в просині,
Уяви ті місця де зростала калина,
Як раділа земля, наче рідна дитина.
Пригадай і тепло в сні рожевої квітки,
Де всміхалась душа дивоказкою влітку,
І в отій тишині, що так пестила скроні,
Ти повір, що була у найкращім полоні.
Як струмок вигравав милу пісню розмаю,
Не знайду я ніде чарівнішого краю,
Обійду, обійму все безмежно думками,
А краса забринить ніжно цими рядками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023833
дата надходження 08.10.2024
дата закладки 08.10.2024
Колись пішов, не попрощався.
А я дивилась довго вслід.
Лиш пару раз ти зупинявся,
А я кричала: Як ти міг?
Думки тепер приходять різні,
Чому любов твоя пройшла?
А я вважала - буде вічна.
Тебе забути не могла.
Пройшли роки, звела нас доля,
На перехресті двох доріг.
Та не було того вже болю,
В душі з роками десь приліг.
В очах лишився тільки слід,
Колись недоспаних ночей.
І слід докорів давно зник,
Не буде ніжних тих речей.
На дні у серця лише пустка,
Байдужість тихо промайне.
А від любові лише смужка,
Бо все колись було пусте.
Лиш на хвилинку очі в очі,
Не сум у них і не печаль.
Тепер спокійні уже ночі,
І що пройшло, лиш трохи жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023794
дата надходження 07.10.2024
дата закладки 07.10.2024
Колись пішов, не попрощався.
А я дивилась довго вслід.
Лиш пару раз ти зупинявся,
А я кричала: Як ти міг?
Думки тепер приходять різні,
Чому любов твоя пройшла?
А я вважала - буде вічна.
Тебе забути не могла.
Пройшли роки, звела нас доля,
На перехресті двох доріг.
Та не було того вже болю,
В душі з роками десь приліг.
В очах лишився тільки слід,
Колись недоспаних ночей.
І слід докорів давно зник,
Не буде ніжних тих речей.
На дні у серця лише пустка,
Байдужість тихо промайне.
А від любові лише смужка,
Бо все колись було пусте.
Лиш на хвилинку очі в очі,
Не сум у них і не печаль.
Тепер спокійні уже ночі,
І що пройшло, лиш трохи жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023794
дата надходження 07.10.2024
дата закладки 07.10.2024
Колись пішов, не попрощався.
А я дивилась довго вслід.
Лиш пару раз ти зупинявся,
А я кричала: Як ти міг?
Думки тепер приходять різні,
Чому любов твоя пройшла?
А я вважала - буде вічна.
Тебе забути не могла.
Пройшли роки, звела нас доля,
На перехресті двох доріг.
Та не було того вже болю,
В душі з роками десь приліг.
В очах лишився тільки слід,
Колись недоспаних ночей.
І слід докорів давно зник,
Не буде ніжних тих речей.
На дні у серця лише пустка,
Байдужість тихо промайне.
А від любові лише смужка,
Бо все колись було пусте.
Лиш на хвилинку очі в очі,
Не сум у них і не печаль.
Тепер спокійні уже ночі,
І що пройшло, лиш трохи жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023794
дата надходження 07.10.2024
дата закладки 07.10.2024
Сидить задумана пташина,
Її гніздо розбито вкрай.
Сумує бідна сиротина:
Нащо розбили її рай?
До кого має прихилитись,
Кому повідає біду?
В думках цих можу загубитись,
Чи в них я відповідь знайду?
Похолодало, пізня осінь,
Злетів останній з гілля лист.
Пташину сум обняв вже зовсім,
Із страхом дивиться униз.
Земля укрилась покривалом,
Такі думки це не для неї.
Вона спокійно собі спала,
Нащо давать комусь ідеї?
Як сум прогнать цей із душі,
Пораду тут, хто може дать?
Шепнув тут вітер із тиші:
Ти спробуй пісні все ж співать!
Співай ще краще, ніж умієш,
Щоб розбудить цей сонний гай.
І цим серця усім зігрієш...
Забудеш сум... прошу! Співай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023740
дата надходження 06.10.2024
дата закладки 06.10.2024
***
Ажурні тіні
Дерев танцюють плавно
Вітер виграє
***
Торкнула віїї
Осіння прохолода
Павутинкою
***
Знову грає блюз
І навіває печаль
Осінь сумує
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023762
дата надходження 06.10.2024
дата закладки 06.10.2024
Вдивлявся осені у очі,
Дуже красиві й серед ночі,
Спалахи блиску, ще ж дівочі,
Мов покохати вкотре хочуть.
Вона в танок іде з туманом,
Є забанка засмутити,
Така хитрунка, бо з обманом,
Уміє справи прокрутити.
Щоб ліг до ніг, хоча вельможний,
Із перламутром у зізнанні,
Хай знають він, все ж благородний,
Всякчас признається в коханні.
Так подививсь осені в очі,
Адже сьогодні в повній силі,
Хоч пам’ята слова пророчі,
Не будеш місяце щасливий.
Ревниві хмари на заваді,
Зі злом краплинами, діставав,
Дощ не пробачить жодній зраді,
Немов скажений з ревом волав.
Де ж те світило, де кохання,
Осінь у млі… сховала очі,
В душі плекала сподівання,
Звабить краса, ніжність, дівочість.
Слова пророчі… відгук зливи,
Забудь про мрії, дні прекрасні…
Ні-ні, не будете щасливі!
01.10.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023731
дата надходження 06.10.2024
дата закладки 06.10.2024
Ми з тобою закохані до нестями,
Як джерельна водиця наша любов.
Згораємо в палких почуттях серцями
Бачу тебе, як мак розквітаю знов.
Зваблює до тебе яскравий блиск очей
мов дві зіроньки, що сяють у небі.
Наче намальована врода у лілей
Притягує, як магнітом до тебе.
Повінчане зорями наше кохання
Освячене дощем під небесами.
Ти — мій Всесвіт, яскрава зірочка рання
Чарівна квітка , що пахне медами.
Ти візьми мою руку у свої руки
Веди, як лебідь лебідку у політ.
Хай поміж нами не буде більш розлуки
І Цвітуть райські сади — яблуні цвіт.
Там , де в гаю розлогі клени та й буки
Між крон сходить ясне сонце золоте .
Відлунюють водограю дзвінкі звуки
Закоханим духмяна липа цвіте.
У полі цвітуть ромашки білі — білі
Тобі я їх у букет назбираю.
Заспіваю пісню, як пташечки милі
Бо тебе кохана люблю, кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023686
дата надходження 06.10.2024
дата закладки 06.10.2024
Накрохмалені
Руді шапки маслюків
Дивують жовтень.
P.S. Світлина автора 5.10.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023688
дата надходження 06.10.2024
дата закладки 06.10.2024
[b][i][color="#053ca8"]Кулаком себе б»є в груди,
Моя жінка Настя.
- Де у тебе взялись люди
Що приносять щастя !?!
Кажеш, що від них тепліше,
Смуток геть зникає.
Навіть небо яскравіше,
Як веселка грає.
Ти до них готовий бігти
Хоч і серед ночі.
І дарма, що в тебе діти,
Дбать про них не хочеш.
Тих людей тобі скривати
Совсім і не гоже.
Запроси-но їх до хати,
Познайомиш може...
-Он дивись, ці люди,Настю…
Поряд, біля брами.
Та, нажаль, і Петьку, й Васю
Звеш ти…алкашами.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023664
дата надходження 05.10.2024
дата закладки 05.10.2024
Млявий вітер на провислому вітрилі
Вдалеч проводжає теплу осінь затяжну.
Чайками у вирій спогади стокрилі
Відлітають, залишаючи мене одну.
У самітності обіймах я навік засну. 4.10.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023613
дата надходження 04.10.2024
дата закладки 05.10.2024
Цвіте терен біля хати,
Хтось садив на згадку.
Чи не вміла ти кохати,
А чи довго ждати?
Виглядала до півночі,
Чекала обранця.
Не хотіли спати очі.
Він в коханні ж клявся.
Помарніло біле личко,
Краять думки серце.
Уже осінь дуже близько…
Не жди, не вернеться.
Вже пройшло чимало весен,
Терен відцвітає.
В колючках обрісся терен,
Вона ж все чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023230
дата надходження 29.09.2024
дата закладки 05.10.2024
Кохання, кажуть, входить в двері,
Тікає з часом у вікно.
Такий фінал тут невеселий,
Коли удвох не заодно.
Повіяв вітер – збив цвітіння,
Зростили ягідки слабкі.
Тоді киваєм - невезіння,
І почуття уже не ті.
Чи не хватало тут уміння,
Що було цінним зберегти?
Життя – не зАвжди буде свято,
Уміть всі будні пережить.
Воно таке, буває всяке,
Не збережете – відлетить.
Закрийте вікна пощільніше,
Всім ворогам живіть на зло.
Тепер усіх ви щасливіші!
Любов не буде за вікном.
Не відкривайте двері навстіж,
Коли не впевнені в коханні.
Тут годі думати про щастя,
Як почуття були несправжні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023658
дата надходження 05.10.2024
дата закладки 05.10.2024
Судилось залишити свій слід на землі
У твоєму серці, у пісні, у слові.
І зростити вільні крила, як журавлі
Малювати різні образи казкові.
А на небі на хмарці янгол явився,
І дивиться з висоти на цей білий світ.
У білого лебедя преобразився
Ніби збирається до зірок у політ.
Розмахнув крила, вільний сизокрилий птах,
Колише втомлене місто ,та сни землян.
Чорні хмари заступили Чумацький шлях
А янгол ніби зійшов з орбіт у туман.
У сірих хмарках день сховавсь у пелену
Вже пізня осінь... паморозь на отаві.
Явір — скрипаль шукає мінорну струну
Грає органна музика в октаві.
Холодно... сиджу дивлюсь у нічне вікно,
Як вечір запалює свічу над світом.
А янгол на хмарці загорнувсь у панно,
Розганяє чорні хмарки тихим вітром.
Край доріг стоять, як монахи церквиці,
І б'ють у дзвони на вечірню молитву.
А янголи на хмарці , як білі птиці
Шукають свій рай — мелодію красиву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023672
дата надходження 05.10.2024
дата закладки 05.10.2024
Моя ти доню, ніжна та ласкава,
Та ще така прекрасна й мила мама,
Ти берегиня гарної родини,
Найкращий подих світлої години.
Тобі я вдячна за усе на світі:
Ту казку дивну, що живе у літі,
За поміч вірну у важкі хвилини,
Моя душа завжди до тебе лине.
Люблю твої такі чудові миті,
Коли зі смутком, радістю повиті,
З тобою рідна я завжди щаслива,
Немовби виростають знову крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023620
дата надходження 05.10.2024
дата закладки 05.10.2024
Уперемі́шку тиша і сирени
До жовтня добрели з безсонь сьогодні.
Війнув зненацька хижий вітер з ревом
І зупинився. Лізла прохолода.
Дерева хворобливо листя сиплють,
Ховаючи всі тріщини дороги.
Настирливо вже дощ тримає сито;
Краплини сіє в лиця подорожніх.
А очі втомлені, знайти б розраду.
То, може, жовтень дасть ковток надії?
Серця про мирну волю мріють спрагло,
Щоб з Богом - подолати лиходіїв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023586
дата надходження 04.10.2024
дата закладки 04.10.2024
Кигиче на причалі чайка,
В погідний теплодень осінній -
Тут круглорічно не Ямайка -
Покриє крила білий іній.
Нічна крадеться прохолода,
Зима примоститься на носі,
В розгул піде хурдель-негода,
Сніги устелять ноги босі.
"Кек - кек", "кріа..." - летять луною,
Стурбовані у всесвіт звуки.
Із вирію вернись весною,
Втопивши в морі біль розлуки. 3.10.24
Примітка: світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023525
дата надходження 03.10.2024
дата закладки 04.10.2024
Перекришилася теплінь
Осінніми вітрами,
Від літа залишилась тінь,
Розп'ята поміж нами -
Гойдається на колючках
Безлистої шипшини.
Сіріє небо в острівках -
Насуплені хмарини
В небесній тужать далині
За теплими дощами.
Чомусь журливо і мені -
Ловлю осінні гами.
Яскрава повінь кольорів...
Купаю очі в небі -
Згасає сонце між борів -
І не втекти від себе. 2.10.24
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023528
дата надходження 03.10.2024
дата закладки 04.10.2024
Сьогодні вечірній дощ заграв колоритом літа,
У тінях прекрасних площ він майже закрив півсвіту,
Спустився туман з небес, мереживом, вкривши віти,
Немовби сюжет планет, що міг чарувати й гріти.
Солодкий мотив садів, чаруючи знову вабив
І запах чудових снів всю душу мою дурманив,
Я йшла і земна краса мене так вела додому,
А свіжа, п'янка роса змивала печаль і втому.
Затихло усе кругом і дивно руном війнуло,
А серденько знов тепло до милих краплин відчуло
І жовті тона краси з'єднались з осіннім співом,
Це дихала осінь вслід, торкаючи ніжно тіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023487
дата надходження 03.10.2024
дата закладки 04.10.2024
Сумчани, сумчани, сумчани…
Усі ми: дорослі й малі,
Жахіттями закарбувались
Нам кроваві осінні дні…
Тривоги, тривоги, тривоги…
Постійно: ночами й днями…
Що твориться в білому світі?
Чого це пекло над нами?
Потопає Сейм від потрави,
Повітря - чад та кіптява…
Всенький люд проти диявола,
Який "хвалиться славою"…
Лікарняні заклади, школи,
Ще й соціальні будинки…
Все знищує ірод на землі,
Лишаючи прах... пилинки…
Стогнала земля гнівом-болем,
Шматками небо рвАлося…
Чи так уже треба, Господи,
Щоб це жахіття сталося?
У чім є провина немічних?
Дітей, що батьків не знають?
Усі вони, Боже, сироти,
Що свого дому не мають…
Сумчани, сумчани, сумчани…
Усі ми: дорослі й малі,
Хай же світлою буде пам'ять
Про трагічні осінні дні…
В. Ф. – 30. 09. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023437
дата надходження 02.10.2024
дата закладки 03.10.2024
Ти нахилися низько до землі,
І відчуй силу, мужність, її біль,
Лишає воїн… слід, стежку в крові,
Й щодня летять у вирій журавлі.
Тож на той час, схилися до землі,
Розсип троянди, хоч печуть сльози,
Їх шлях тернистий, небеса в імлі,
Слідом ллє дощ, розридалась осінь.
Знов нахилися, нижче до землі,
Відчуєш згар, стогін, плач дитини,
Втрачає ненька розум від війни,
Вінки, враз крик -.немає родини!
З любов’ю, щиро, ледь торкнись землі,
Подякуй їй, що є, придає сили,
Чом загубилась віра у пітьмі?
Чи будем Боже, колись щасливі?
Вже й на колінах і ладен повзти,
О наш Всевишній, пробач за гріхи!
Спаси синочків, здатні зберегти,
Цю святу землю, яку даруєш ти!
***
Вітаю наших мужніх воїнів зі Святом Покрови,
з Днем Захисників і Захисниць України.
Низький уклін Вам і подяка!
Хай Вас оберігає Всевишній і Пресвята Богородиця!
Здоров'я Вам,перемоги і віри в щасливе майбутнє!
01.10 2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023359
дата надходження 01.10.2024
дата закладки 03.10.2024
Рими вплітає в волосся дівчинка-вітер.
Свіжі, барвисті, наївні, смішні, польові.
Ніч чавить день. Трави стигнуть сльозою налиті.
Сперті рулади нашіптують мертві живим.
Зайде ніч третя. В легенях забракне повітря.
Слово ладнай, не пусти в себе всесвіту зло.
Плід ефемерний до ґрунту обсиплеться житом.
Зійде весна, забуяє строкате зело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023498
дата надходження 03.10.2024
дата закладки 03.10.2024
Моє життя підходить до кінця.
Я не шкодую. Це - закон природи.
Я переношу мужньо всі знегоди,
Страждання чашу вип"ю до денця.
* * *
Хто вам сказав, що я пишу вірші?
Я не пишу. Для цього обмаль хисту.
То прояви бідової душі -
Думки, які сплітаються в намисто
З моїх бажань, надій, фантазій, мрій
І спогадів щасливих і не дуже.
Вони кружляють в голові моїй.
Я мовою їх висловити мушу.
Записую словами всі думки.
Повільно душу спокій огортає.
Нічого, що невдалі ці рядки.
Я не поет. Лиш поголос йде краєм.
* * *
Сивина, сивина
Посріблила волосся.
Раптом згасла любов,
Що палала в душі.
Старість - не дивина.
Ген, йде та, що приносить
Вічний спокій. Я знов
Лиш за крок до межі.
1.10.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023421
дата надходження 02.10.2024
дата закладки 03.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NVroDRx5JKs[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023368
дата надходження 01.10.2024
дата закладки 03.10.2024
[b]Я[/b] іду по найкращій алеї,
[b]К[/b]ожен подих вбирає життя,
[b]У[/b] думках виринають ідеї,
[b]П[/b]росто манять, як миле дитя.
[b]А[/b] навколо вже барви осінні,
[b]Ю[/b]на краля указує шлях,
[b]С[/b]рібло й золото звісно помітні,
[b]Я[/b]к виблискує рідна земля.
[b]В[/b]олодіння готує красуня,
[b]Р[/b]озфарбовує парки, сади,
[b]О[/b]х, звучить вересневе відлуння,
[b]З[/b]акликає та манить туди.
[b]К[/b]роки чути чарівної пані,
[b]О[/b]й, краса неповторна, п'янка,
[b]Ш[/b]видко плани виконує ранні
[b]І[/b] виходить картина земна.
[b]Г[/b]арно так намальоване диво,
[b]А[/b] в лаштунках іще небокрай,
[b]Ї[/b]й можливо й мені пощастило
[b]В[/b]іднайти у житті справжній рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023348
дата надходження 01.10.2024
дата закладки 03.10.2024
Відгоріла, відшуміла,
Швидко молодість пройшла.
Ніби хвилі морські змили,
Вже прийшла нова пора.
І тихіше б»ється серце,
І вже погляди не ті.
Десь минуле відгукнеться,
Принесе одні жалі.
Не просте життя доросле,
І проблеми надважкі.
І думки приходять вкотре,
Не бананальні й не прості.
Часто довгими ночами,
Сон тікає десь до ранку.
І окутані жалями,
Все не спим, аж до світанку.
За вікном уже сіріє,
Новий день уже іде,
Не зникайте, мої мрії.
Хай вас пам"ять береже.
А нездійснене кохання,
Буде довго в серці жить.
Прилітай, як пташка рання,
Вдвох нудьгу цю пережить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023316
дата надходження 30.09.2024
дата закладки 03.10.2024
Повівом гладить, помуркує котиком,
Шелесно-шурхітна між цвіркунів,
В залишку співу, який відзвенів,
Променю лагідним балує дотиком.
Вечором стримано ляже під шаликом -
Не захолодить, влоскоче лишень,
І про негоду, що вийме з кишень,
Тим натякне ненав'язливо, здалеку:
Пару гілляк позолотить веретами
В місці, куди не торкалася тінь,
Й тихо пройдеться по стежці, відтіль
Ос позганяє з гостинців порепаних.
Там у слідах її, шурхітно-шелесних,
В травах підсушених бродять меди.
Тільки з бадилля городнього дим
Скаже : це ж осінь, прихована вереснем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023219
дата надходження 29.09.2024
дата закладки 29.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m_ClCRoLQDc[/youtube]
Ось ти стоїш напроти мене,
Твоя рука мене торка.
Я бачу очі - спілий терен,
Щоки торкається щока.
Так серце б"ється, щось чекає,
Іще несказані слова.
За тебе впевнена, їх знаєш.
Ти повтори не раз, ні два.
Як подих свіжого повітря,
Як диво ранньої весни,
Як промінь сонячного світла,
Цей дотик рідної руки.
Забилось серце все частіше,
Приліг рум"янець на лице.
І все змінило - найпростіше:
Твоє чарівне це слівце.
Все розтворилось в ніжнім слові.
Як може так змінить життя!
З душі втече минула втома,
Спокійне вже серцебиття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023158
дата надходження 28.09.2024
дата закладки 28.09.2024
Ти паросток любові та тепла
І ніжність, що дарують небеса,
Зелений гай зі співом солов'їв,
Ти сяйво з найпрекрасніших світів.
З тобою я окрилена, жива,
Моя душа співає, як весна
І кожен звук душевністю бринить,
Мені дарує незабутню мить.
Ти море та безмежний океан,
Чарівний і завершений роман
Та сила і наснага у житті,
Той паросток любові, що в землі.
В тобі вирує мудрість і краса,
Слова твої, мов ранішня роса,
Найкраща мова бездоганний світ,
З тобою я шаслива безліч літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023119
дата надходження 28.09.2024
дата закладки 28.09.2024
О, як важко зберегти ту висоту,
Де почуття яскраві танцюють у безкрай,
І кожна мить, як піщинка в годиннику,
Несе із собою сумної радості спеку.
У твоїх очах, як у гаях весни,
Знову розквітає надії спокій.
Вмирають хвилі пристрасті в тобі,
Як зимовий вечір, тихо несучи
Світло палаючих почуттів, мрії років,
Коли серце билося в ритмі ніжних пестощів.
Але в цьому сум'ятті, де тиша
Поєднується з подихом вітру,
Бачу я свіжість чистоти, що дана,
Як ранкове світло, що пробуджує світ.
Крізь темряву незабудок, крізь гіркоту снів
Розквітає багряний цвіт життя, вічного життя.
Твої очі відбивають його яскраве світло.
І якщо пристрасть піде, геть відлетить,
То чистота, як вічно юне світло Сонця,
Зберігаючи таємниці серця оживить давно забуті мрії.
У серці заграє весняний акорд, у якому зазвучать невидимі струни космосу.
І в священній тиші преображення ти почнеш свій забіг щастя.
***
О, как трудно сохранить ту высоту,
Где чувства яркие танцуют в бескрай,
И каждый миг, как песчинка в часах,
Несет с собой печальной радости зной.
В твоих глазах, как в рощах весны,
Снова расцветает надежды покой.
Умирают волны страсти в тебе,
Как зимний вечер, тихо унося
Свет пылающих чувств, грезы лет,
Кода сердце билось в ритме нежных ласк.
Но в этом смятении, где тишина
Сочетается с дыханием ветра,
Вижу я свежесть чистоты, что дана,
Как утренний свет, что пробуждает мир.
Сквозь тьму незабудок, сквозь горечь снов
Расцветает алый цвет жизни, вечной жизни .
Твои глазах отражают его яркий свет.
И если страсть уйдет, прочь улетит,
То чистота, как вечно юный свет Солнца,
Сохраняя тайны сердца оживит давно забытые мечты.
В сердце заиграет весенний аккорд, в котором зазвучат невидимые струны космоса.
И в священной тишине преображения ты начнешь свой забег счастья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023121
дата надходження 28.09.2024
дата закладки 28.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9PKB8RTG_24[/youtube]
Задивилася на небо,
Білі хмарки, як одна.
Чи здалося, чи так треба,
Серед хмар взнаю слона.
Він пухнастий, довгі ноги,
Хобот довгий, як годиться.
Поміж вух дивлюся - роги.
Чи це правда, може, сниться?
Він мандрує з усіма.
Раптом хвіст десь загубився.
Не почув, та не біда,
Головне - не розгубився.
Подув вітер - хмарки зникли,
Де шукать тепер слона?
Я до нього так вже звикла...
На жаль, казка це була.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023131
дата надходження 28.09.2024
дата закладки 28.09.2024
Ой хмаринки, як перлинки,
Он здаля, пливуть чубаті,
Поряд з ними, як перинки,
Тут з’явились й волохаті.
В небесах дива бувають,
Мов птахів зграя на злеті,
Із вітриськом відлітають,
Ну подібні, до комети.
Бо ж розділить, вміло хмари,
Вмить з біленьких простирадла
З темних дощ, до землі чари,
Густо ллє, пора настала.
Осінь знає свою справу,
Хоч дивлюсь на неї строго,
Все ж люблю цю золотаву,
Пошле дощика сліпого.
Мене манить піднебесся,
Помилуюся, на часі,
Вже й блакить, сонце сміється,
Я з хмаринками у вальсі.
28.09.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023142
дата надходження 28.09.2024
дата закладки 28.09.2024
У непроглядній темряві, де тіні рояться,
Крізь примарний світ, де розростається страх,
Безтілесні сутності ведуть полювання на нас,
Шепочуть нам про наш прийдешній час.
У бездушних тінях безтілесні сутності бісів
Хижо дивляться крізь морок,
Їхні шелести, завуальовані в ковдрах брехні, кличуть безумство в наш світ.
Світла душа, як птах,
що виривається з ланцюгів, що скували життя,
Не підвладна ні страху, ні брехні.
Люті тіні, що таяться в мороку, та
Темні сили, як хвилі, вночі підмивають,
Жадають зламати чисту сутність душі,
Світле ж серце, що виблискує, у темряві,
Твердить: любов - наш єдиний щит!
І в цьому бою, де душу не спасають мечі,
Нескорені, ми віримо, що в темряві,
Світло завжди знайде шлях, щоб бути з нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023045
дата надходження 27.09.2024
дата закладки 27.09.2024
Плекають чарівне вкраїнське слово,
І зберігають мудрість споконвічну,
І досвід поколінь, потужність мови
У книгах, що до себе ваблять, кличуть.
Бібліотекарі зустрінуть радо,
(Бо тут працюють чуйні і уважні),
Знайдуть потрібну книгу і порадять.
Повірте, читачі, їм це неважко,
Бо дуже люблять, звісно, свою справу.
Щоденно в клопотах про цінність книги,
Проводять заходи завжди цікаві.
В " Бестселері" душевні в'яжуть ниті,
Талантів-диво розкривають вправно.
Бібліотека - рідна всім домівка
Культури і життя живі вітрила.
У світ фантазії і знань мандрівка,
Бо книги - це людські духовні крила.
Вітаю усіх бібліотекарів зі святом. Процвітання бібліотекам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023074
дата надходження 27.09.2024
дата закладки 27.09.2024
Згасає день на видноколі,
Навколо тиша. Осінь спить.
Дрімає вітер на тополі...
Пробрала думка його вмить.
Осіння тиша забавляє,
Та як без діла тут сидіть?
Всі варіанти прикидає.
Є нова гра - вже кров кипить.
ВІдкрив він нову забаганку:
Це сонне царство розбудить!
Влаштує тиші колисанку,
Всі ігри треба обновить.
Тремтить розбуджений листочок,
Невтішний погляд кинув в світ.
Вдихнув повітря вже ковточок,
У інший світ уже летить.
Загрався вітер, гне тополі,
Кущі схилились до землі.
І так руйнує все поволі,
Всі безпорадні в його грі.
І де береться в нього сила?
Можливо, варто відпочить?
Немов почув - враз став безсилим.
Усе затихло...Осінь спить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023086
дата надходження 27.09.2024
дата закладки 27.09.2024
Наші душі - бульбашки -
Потрапляють до ріки
Смерті.
Деякі проскочать муть -
В інші виміри підуть -
Вперті.
Інших відіб'є потік -
Перевтілитись на вік -
Стерпні.
Решту забере вода,
Розчинивши у слідах, -
Стерті.
25.09.24
Примітка: art from Pinterest.
З миті народження кожна людина наближається до тілесної смерті. У відповідний час земля забирає тіло кожного із нас, і до останнього атома - хочемо ми цього чи ні... а ось душі, як бульбашки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023014
дата надходження 26.09.2024
дата закладки 26.09.2024
Спасибі, сину, що ти в мене є,
За добре серце миле й дороге
І ту підтримку вірну у житті,
Хвилини рідні, наче золоті.
Я вдячна за усі твої думки,
Рука виводить непрості рядки,
У них така свята моя любов,
Що лине у безмежжя знову й знов.
Ти світла радість для чудових літ,
Ловлю я серця неймовірний світ,
Лечу на крилах у оті краї,
Вони далекі, але теж мої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022964
дата надходження 26.09.2024
дата закладки 26.09.2024
Шалено калатає серце,
Як полум'я горять вуста,
Між небом і землею гейзер,
Заплуталась отам душа.
Місяць виблискує крізь щілини,
дивиться з-під
Не притулених щільно віконниць...
Небесна невагомість втіхи,
У простір понесла тіла,
Солодкий поцілунок грішний,
В обійми почуття віддав.
О мить! То це нірвана звісно,
Де розсуд... ні, його нема,
Вхопилася спокуса міцно,
Та з розуму вона звела.
Солодкий поцілунок проникає все глибше,
Шалене кохання накриває,
охоплює тіло, мов х-виля морська..
В обіймах страсті палає фасад…
Зачаровано лунає мелодія кохання,
Томний голос, пристрасті сповнений,
Народжує первозданний крик блаженства...
То згасає то вирує, вібрує, розриваються пута,
глибинне підіймається і лине,
і лине...
Шалено, спонтанно,
Шквал почуттів виривається
В пінній лаві..
у гирлі вулкану
Шампанське зрадливе,
А все ж наливай і пий!
Ти мені не наречений, ти - чоловік,
Твоя голова у тумані...
А вічно одну й ту ж -
Нехай кохає герой у романі!
Місяць виблискує крізь щілини,
спокусливо дивиться з-під
Не притулених щільно віконниць...
* в творі міститься "Спокуса"
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022933#com4799476
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022974
дата надходження 26.09.2024
дата закладки 26.09.2024
* У тексі пісні вокористано :
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014747
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022933#com4799476
та
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022974
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022981
дата надходження 26.09.2024
дата закладки 26.09.2024
[b][color="#990b0b"]Про що курличуть в небі журавлі
Коли кружляють в небі над землею?
У їхніх звуках смуток і жалі,
Бо це прощання… серцем і душею.
А далі в них важкий, далекий шлях,
Чи зможуть всі цей раз його здолати.
Злітає в небо гордий, вільний птах,
Та без бажання дім свій залишати…
Стою і я в зажурі за селом,
Коли відліт - не весело нікому.
Та вірю я, що по весні, з теплом,
Всі боцюни повЕрнуться додому.[/color]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022929
дата надходження 25.09.2024
дата закладки 25.09.2024
Серце б'ється шалено об берег безбрежний,
В яскравому полум'ї мрії, що єднає небо й надії.
Небесна невагомість, гріха солодкий полон,
Нас несуть, мов метеликів, в пристрасті на крилах почуттів у світ безумств.
Солодкий поцілунок проникає все глибше,
Окрилена пристрастю, глибоко всередині прокидається
Багатовікова сутність істинності і піднімається по стовбуру до ясного Сонця,
В її обіймах палає тіло, викривлене в екстазі обличчя перебуває в блаженстві,
Кожен погляд, як і обіцяно, пропалює сутність наскрізь, палає й пронизує,
Час завмирає, геть несучи все, крім злитих у моноліт тіл...
В танці пристрасті ми промайнули момент,
Коли злетівши на крилах, до любові нас вело лише світло.
Тлінне тіло, любов відчувши, тут же стало мрамором під поглядом Горгони
І в небі горить суцільний боліт, сплав Неба й Землі,
Як гейзер із крові, в падінні у хвилі кохання, палкі
У безодні буття, що минає, крізь стан небуття
Порхає на крилах там в хвості комети, під звуки твоєї інтимної вібрації, а серце,
в танці злиття вічності й грації покладає собі шлях у незвіданні світи.
[b]Про кохання, небагато, але по суті.[/b]
Зачаровано лунає
Мелодія кохання,
томний голос пристрасті сповнений,
Брюнетка - загадка зі снів,
у шатенки ж голос як церковний дзвін!
Париж, Париж.
Мрії з дахів і височінь,
все у вирі!
Боюся, що в пристрасті потону я в трьох,
до блондинки жуйкою й так прилип.
Які зірки, які ночі!
Ох, ці очі! Ах, ці ночі!
О як же я люблю Париж,
Сповнений чудес він ніби бриз.
Піки веж гострі,
Тіла сплітаються знову вдалині.
Місто кохання!
Місто надій.
Дуже люблю це місто мрій!
[b]Просто як подих[/b]
Будь попереду всіх прощань, так, ніби вони залишилися позаду
за тобою, як зима, що тільки-но відходить.
Бо серед зим є й така нескінченна зима,
що, впадаючи в сплячку, твоє серце взагалі не вмирає.
Будь завжди мертвою в Еврідіці, оспівуючи вознесіння,
оспівуючи підйом до чистого початку.
Тут, серед згасання, будь, в царстві згасання,
Будь дзвінким склом, що вже розбилося у звуці.
Будь - і водночас знай стан небуття,
нескінченну основу твоєї інтимної вібрації,
що цього разу ти виконуєш її повністю.
Більше того, використовуючи так само для тупих, як і для німих
повноту природи, невимовний гул,
приєднайся до них з радістю і знищ лік.
DIE SONETTE AN ORPHEUS. XIII
Rainer Maria Rilke
моя версія відчуття
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022906
дата надходження 25.09.2024
дата закладки 25.09.2024
У дрімоті нічка,
Місяць норовливий,
Срібний промінь-стрічка,
Ти лежиш щасливий.
Мав нелегку втому,
Від спокуси нині,
А Вона другому,
Поклялась при днині.
Плекав мрію, мариш,
Цілувати перси,
Лиш під ранок скажеш,
Закохавсь до смерті.
І за мить торкнешся,
Та таємність ближче,
Як вина нап’єшся,
До спокуси кличе.
Ці уста медові,
Як Мальвіни коси,
Пізнав смак любові,
Тож зняв першим… роси.
Від себе:
Ви не судіть, мене так строго,
Пишу, творю. Кличе дорога,
Мо’ й поетеса? Всміхнусь собі,
Тривоги зникли в осінній млі.
Напишу вірш, бо ж надихнули,
Хтось може скаже, от утнули,
В такі роки і про спокусу?
В цей час, як злет, стрічаю Музу.
Нині тому, так рима ллється?
Серце співа, душа сміється,
Йду мов кармічним коридором,
Випала честь бути актором.
Тож підкоряюсь своїй кармі,
Не мре надія творам раді.
24.09.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022934
дата надходження 25.09.2024
дата закладки 25.09.2024
Сяйливий закрутив уповні флірт,
Із місячною квіткою вночі,
Під пильним поглядом сузір'я Лір,
Магічне небо видало ключі -
Потрапити в повітряний потік,
Таємно відмикати полюси,
Згубити милям довгоперим лік,
Земної доторкнутися краси.
Їй поглядом заполонив нутро -
Заграли п'янко почуття ситром...
На довгій ніжці подалась в танок,
Мутовчаті відкрились пелюстки,
В нектарнім трансі сипався пилок -
Кохання полонило на роки! 23.09.24
Примітка: Світлина з Pinterest.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022888
дата надходження 24.09.2024
дата закладки 24.09.2024
Музика лунає в душі моїй,
Мелодія мила і чудова.
Ловлю ці звуки серед моїх мрій,
В якій оксамитова діброва.
У тобі є живильна струна,
Яка лунає чудним дзвоном.
Звучить мелодія не одна,
Що зваблює дивним рінгтоном.
В тобі вирує безкінечність,
Вистеляє в тишу килими.
І проявляється сердечність,
Із нею завжди щасливі ми.
Божа іскра в тобі палає,
Ти так тривожиш наші серця.
В музиці душа розквітає,
Разом прямуємо до кінця.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022884
дата надходження 24.09.2024
дата закладки 24.09.2024
Провалюєшся у бездонний цвіт,
У поранкову, срібну прохолоду
Роси очей раптових, дивний світ
Карбує навіки тендітну вроду.
Затих зіниць у безповітрі миг,
Волосся зачепилося у сонці,
Метелика півпомах крил застиг,
І вітер зупиняє біг в сорочці,
Тече струмок, співає тиху жур,
Верба киває плесу берегами,
Проміння грає відплесками тур,
В полоні час зникає між словами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022886
дата надходження 24.09.2024
дата закладки 24.09.2024
Осінній степ утратив свої фарби,
Давно краса квіткова відцвіла.
Але недавно був він дуже гарним,
Повільно осінь в степ оцей прийшла.
Вмостивсь полин на край узбіччя,
Духмяний цвіт літа над степом.
Рожевий колір до лиця суцвіттю,
Який пройнятий гірким щемом.
Якщо в житті у когось щось не склалось,
Тоді згадаєш про гіркий полин.
Не завжди буде, як того бажалось,
Чимало зроблено в житті провин.
Терзати буде довго гіркота,
Якщо комусь зробив ти боляче,
(Полин гіркий згадаєш неспроста):
Колись покинув серце любляче.
Пройдуть роки, що втратив - пожалієш,
Зірвеш напам"ять полинову гілочку.
Тільки тоді ти ясно зрозумієш:
Від серця того, не побачиш вісточки.
Цвіте полин, колись щоб нагадати,
Не все так просто в нашому житті.
Він нагадає нам про незворотні втрати,
Про вчинки, що були гіркі, не ті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022878
дата надходження 24.09.2024
дата закладки 24.09.2024
Дивлюсь я у небо, як у люстерко,
І там бачу відображення твоє.
І у променях сонечка раненько
Віддзеркалює на воді личко твоє.
У золоті стоять усі дерева
Голубіє між крон дерев - висота.
Царською ходою мов королева
Прийшла у літечко - Осінь Золота.
Пречиста Осінь ,як келих кришталю
В октаві у пісні мінорно дзвенить.
Я тебе, ще досі кохаю,люблю...
В твої сни моя душа, як птах летить.
Пречиста Осінь,як свята Мадонна
Поклоняється низенько до землі.
О ,яка Божественна - Bella донна!
Коли всміхається сонечком мені .
Золота Осінь розпустила коси
З вітром у танці кружляє білий вальс.
Я зорю за літом у небо просинь...
Згадую про нас ,у цей чудовий час.
Відлітають птахи у теплі краї
Один птах в самоті ходить у травах.
Лине пісня літа - в голубі плаї...
Чую твій голос , музику в октавах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022861
дата надходження 24.09.2024
дата закладки 24.09.2024
І день, і ніч… думок - осінній ліс,
Не зупинити, материнських сліз,
Зморені очі, до болю печуть,
Несуть синочків, у останню путь.
По небу хмари, осінь ти сумна,
Коли ж закінчиться, страшна війна?
Зрива вітрисько здалеку гомін,
Жалібний звук, від туги душ стогін.
Знов при дорозі, припада листя,
В небуття шлях, встеляє барвистий,
За мить і пташка, навіть замовка,
Раптом скотилась, солона сльоза.
22.09.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022860
дата надходження 24.09.2024
дата закладки 24.09.2024
Ти повернешся, я знаю,
Сторінки життя листаю
І з далекої дороги
Прилетиш ти до порогу.
Приземлишся біля хати,
Чути рідний запах м'яти,
Як же добре все відчути,
У своїм краю побути.
І недивно, що чарівно,
Все проходить неймовірно,
Бо найкраща та хвилина
Де біжить свята стежина.
Найрідніша, що чекає,
Кроки наші зберігає
І в любу годину зможе
Приголубить, милий друже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022851
дата надходження 24.09.2024
дата закладки 24.09.2024
Зрілий вересень юній берізці
Заплітає косу золоту.
Осінь фарбу замішує в діжці,
Відпускаючи на красоту.
І відлуння птахів десь у небі,
І ракети не так вже страшні,
І життя марнувати не треба
На балачки без змісту – пусті...
Пролетить, пропливе й не замітиш,
Швидкоплинну природну красу.
Розфарбує життя уже в срібло,
Золотаву жіночу косу...
В. Ф. – 23. 09. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022796
дата надходження 23.09.2024
дата закладки 23.09.2024
Коли на хвилях дум корвет,
Несе мене в глибокі води,
Душевний відчуваю злет.
Маяк в імлі - зове сонет,
Чуття співають серцю оди,
Пливуть, як в морі теплоходи.
Вчуваю море насолоди,
Підтримку Вашу, мій мілорде,
Веду розмови тет-а-тет
З усесвітом - я не поет.
І, незалежно від погоди,
Гармонії шукаю, згоди,
Коли торкаєтесь душі -
Тоді вистрілюють вірші. 1.09.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022783
дата надходження 23.09.2024
дата закладки 23.09.2024
https://youtube.com/watch?v=x3Hh36nFoCM&si=h38GqeQ4QDLwiYiM
У долоні
За туманами літа, настояними чебрецями,
Де полоще свої босі ноги нещадний світанок
Коли ніч відступає, спаливши бажання безтямні,
День настане.
За кружляючим листям, що осінь розносить по саду,
Де і вітер хмільний від осипаних яблук червоних,
Опускається небо на землю дощем зорепаду
Та й в долоні.
За снігами пустими, де шлях між заметами стерто,
І закутались тіні у іній ранковим морозом,
Щось в долоні мої упаде й запече так нестерпно.
Мабуть, сльози.
Та як березень знову до чорного сніг зацілує,
Сонце в краплях обізветься піснею голосною,
Захолоджені з ночі долоні свої простягну я
За весною.
ID: 982804
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022800
дата надходження 23.09.2024
дата закладки 23.09.2024
Серед забутих хат гуляє сон,
Шукає його пані колискова,
Зітхає вітер байдуже на то,
Сріблить у щемі нитка павукова.
Кому литих, червонобоких сонць,
Що похилили обезсилі віти,
Гойдають важко тінь біля віконць,
Знічев'я падають у дикі квіти.
Десь серед ночі блимає гроза,
Холодне скло ховається у морок,
П'янить в'юнка, неторкана лоза,
Розкритої сльози малих пацьорок.
Червоним ляком спломеніє цвіт,
Чарівний сад пролине зоресвітом,
У всесвіті комусь у плині літ,
Зайде вві сні барвисте наше літо.
Ілюстрація:
Картина "Журавкин дім",
Художник: Марія Голуб, м. Черкаси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022805
дата надходження 23.09.2024
дата закладки 23.09.2024
В далекий край, нами незнаний,
Летять в тривозі журавлі.
Вони там гості все ж незвані,
У серці сховані жалі.
Далекий край, чужа країна,
Як важко це перенести!
І так болить оця таїна,
Як від думок таких втекти?
Летять птахи, зібравшись клином,
" Курли" - неслося на прощання.
Нелегко кидать Україну,
У крику чуємо волання.
Чужа країна - лиха мати,
Не пожаліє, не простить.
Хіба про тебе буде дбати?
Там не побачиш щедроти.
Нехай щастить вам у дорозі,
І легким буде оцей шлях!
Ми вас зустрінемо в невдовзі,
В День Перемоги стрінем вас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022757
дата надходження 22.09.2024
дата закладки 22.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=41wkEqI4-oM[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022747
дата надходження 22.09.2024
дата закладки 22.09.2024
Аж по тілу струм,
Допік днини сум,
Догорить зоря,
Не буде́́ш моя.
Бо ж не мед уста,
Скажу ти проста,
Відчуть зраду міг,
Та припав до ніг.
Плаче янголя,
Десь почув, здаля,
Навпіл серце рве,
Це життя земне.
Вітер б’є в лице,
Почуття - скло вщент,
Охолону вмить,
Душа вкрай болить.
Не вернути час,
Доля ранить нас,
Стежку віднайду,
Ти пробач, я йду.
18.09.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022673
дата надходження 21.09.2024
дата закладки 21.09.2024
Рими любі, рими,
Затишно так з вами,
Ви душевні сили
Граєте рядками.
То печаль нахлине,
Згодом радість лине,
То війне хвилина
Спогадів грайлива.
Ви, мов ті малята,
Ніжні та ласкаві,
Рідні янголята
Горнетесь до мами.
Я Вас так плекаю,
Як нікого в світі,
Завш оберігаю,
Бо мої ви діти.
З вами я щаслива,
Бо усе умію,
Навіть, коли злива
Я теплом зігрію.
Разом ми - родина
Мила та ласкава,
Бо любов єдина -
У дітей і мами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022652
дата надходження 21.09.2024
дата закладки 21.09.2024
***
Сонце виблискує лезом,
Хвиля розрізує вал,
Промінь золоченим жезлом
Вказує шлях на причал.
***
Ширяє місяць в океанських снах,
Над теплим морем вітер плаче,
І тільки хвиля гучно скаче
На кам'янистих валунах...
***
Лють - на хвилях, лихо,
А під ними - тихо.
***
Розгойдали надвечір'я
Довгі хвилі, галасливі,
Прудконогі, пустотливі -
І нема до них довір'я.
***
Небо морю цілує повіки -
Аж вихлюпують почуття.
Хочу бути твоєю навіки
І кохатися до забуття!
***
Лезами хвилі бриють простори,
Бризки з розгону стрибають увись,
Виповзло сонце небесне з комори -
Світе прадавній, в мені розчинись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022567
дата надходження 19.09.2024
дата закладки 20.09.2024
В тесті використано твори Liza Bird та Oreol.
Як швидко десь поділось літо,
Осінній пролетить, вмить відлік,
Життя, вже зрозуміло, вміє,
Волоссю додавати іній.
На віддалі, знайомі люди,
Потоком божевільних буднів...
У безмовності шахівниці
Застигли фігури в останньому танку,
Смерті чекають, їх у жертву принесуть,
Олов'яні пішаки й фігури в битві двох фурій,
У заздалегідь прописаному сюжеті на дошці
Цугцванг як тінь над правдою.
Два напівдурні, грають лиш ролі,
Сміх і сльози під маскою гри.
Вони знають, що кожен хід - це біль,
У чорно-білому двобої пожирається подих.
Світ божеволіє у фатальній грі,
Але двоє дурнів твердять про перемогу,
Вічність надії, білий і чорний - частини стратегій трагедії,
Злий геній крізь сірі клітини - частина їхніх містерій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022539
дата надходження 19.09.2024
дата закладки 19.09.2024
Місячна повня
Розлита над хатою.
Впивається ніч.
P.S. Світлина автора 17.09.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022502
дата надходження 18.09.2024
дата закладки 19.09.2024
Поміркуй над моїми думками,
Що у вірші лягають рядками
І моїм неозореним небом,
Що розкинулось, ніби як степом.
Над лісами, березовим гаєм,
Навіть просто привабливим краєм
Та домівкою, диво-стежками,
Золотими, п'янкими листками.
Поміркуй над своєю душею,
Чи ти, друже, в гармонії з нею?
А можливо засіла десь злоба,
Чи була вже боротися спроба?
Поміркуй над моїми думками,
Що у вірші лягають рядками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022523
дата надходження 19.09.2024
дата закладки 19.09.2024
Сховавши біль під вишиванку,
Кудись крокує навпростець
Отой, що в шинку спозаранку
Пропив казковий олівець.
Тож не писатиметься більше
Про те, як пристрасним дощем
Вночі на нього ллються вірші,
А потім цілий день іще.
Звичайні верби коло ставу
Тепер тихесенько в журбі
На вишиванку ждуть криваву,
Що носить майстер на собі.
Ще повернуся до патлатих
З новітнім гаджетом в руці,
Адже усім потрібно знати:
Талант живе не в олівці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022478
дата надходження 18.09.2024
дата закладки 18.09.2024
Я шукав тебе в хмарах над сірою прірвою,
У ранкових туманах нездійснених мрій,
Коли думи мої поверталися з піною білою
Від розбитих об скелі кохання надій.
Твоїм поглядом марив із невідомого,
Щоб з'являлась в вікні ніжним янголом,
Я бажав душі серцебиття нерівного,
Щоб була моїх снів ти автором.
І не міг я про тебе не думати,
Уявляв кожен день, кожну ніч,
Відключав підсвідомість буквами,
Що злітали в віршах віч-на-віч.
І пливла ти до мене хвилями
Почуттів з потаємних світів,
Оксамитом торкалась, розкішними сукнями
Моїх пальців без зайвих слів.
І вдихав аромат я жагучої пристрасті,
Твоїх квітів з пахучого саду,
Відлітав я з тобою у зорі ясні,
Колихаючи місяць до раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022406
дата надходження 17.09.2024
дата закладки 17.09.2024
Я тебе... чекала, прийшов час,
Попри спеку, все ж не спинити,
Тихий шелест листви поміж нас,
День настав, літу відступити.
Прохолода... ніжністю торкне,
Тут жоржини, айстри за вікном,
Я відчую дихання земне,
Вже сповите росами вінком.
Тож торкнусь, устами залюбки,
Чаю з м’ятою, знайду спокій,
До думок навіюють стежки,
Вкриті листячком жовтобоким.
Я щодня чекала, як весну,
Й досі мрію, ти не плач часто,
Хоч на хвильку забудь про війну,
Щоби іскра віри не згасла.
Золотава ступнеш у парчі,
Вся осяйна, світлом і теплом,
У лісах дріматимуть сичі,
Зачаруєш… й мене дивним сном…
Тебе осінь… я дочекалась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022391
дата надходження 17.09.2024
дата закладки 17.09.2024
Ти тримаєш міцно стрій, мій брате,
Свою кров проливаєш у бою.
За тобою Україна - мати,
Ти борониш рідну землю свою.
У тобі живе козацький дух,
В серці горить Сірка звитяга.
Ти б'єш ворога у дрібний пух,
В тобі Бандерівська наснага.
Ти кіборг, ти міцний як сталь,
Ламаєш ординцям хребет.
В тобі живе людська мораль,
І в борні ти ідеш вперед.
Ще мить і настане перемога,
Ти розіб'єш вщент цю кляту орду.
І розвіється сіра тривога,
Ти продовжиш переможну ходу.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022380
дата надходження 17.09.2024
дата закладки 17.09.2024
Струмиш повітрям, стиснутим в мені,
Наповнюєш єства резервуари,
Обіцяні лишаєш мемуари,
Веселкою сяйливою на дні.
Живильною водою у мені
Повільно розливаєшся в судинах,
Твій образ воскресає на світлинах,
Натхненними світають ранки, дні.
Розбурхуєш уяви у мені -
Чуттєві доторки безмежно милі,
В очах спалахують ясні вогні.
Без тебе дихати одній не в силі,
Побудьмо ще хоч трішечки одні,
Мій серпню, на осіннім небосхилі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022379
дата надходження 17.09.2024
дата закладки 17.09.2024
Україночка я, українка,
У житті буде чиста сторінка
І краса зачарує миліше,
Стане людство у світі добрішим.
Чую впевнені кроки по стежці,
Мовби подих п'янкий по мережці
І мелодія, єдність і сила,
Ось, де буде людина щаслива!
Бачу радість розноситься в далі,
Це серця загартовані в сталі,
Вже приємна там кожна хвилина
І до столу збереться родина.
Тут любов і тепло, і повага
Не торкне наші се́рденька зрада,
Мир і спокій бринить на планеті,
Це найкращі події в сюжеті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022385
дата надходження 17.09.2024
дата закладки 17.09.2024
Звертаюсь часто я до серця,
Коли не знаю, як вчинить.
Я довіряюся не вперше,
Мені підкаже, як болить.
Я прислухаюся, що скаже,
Воно мене не підведе.
І від душі враз біль відляже,
І шляхом вірним поведе.
Мої думки все ж на сторожі,
Повірить треба, а чи ні?
А чи зробить я точно зможу,
Як зупинити гнів мені?
Чи повернути гнів на милість,
Пробачить мілкі помилки?
І проявити в серці щирість,
З душі всі вибрать колючки?
Не раз згадала серця раду:
Повір! Усе колись пройде!
Не май над кимось свою владу,
Бо точно знаю: не твоє.
І ось уже так стало легко,
Тебе колись теж пробачали.
І на душі уже не терпко,
Мене так серце научало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022298
дата надходження 15.09.2024
дата закладки 15.09.2024
[b][i][color="#0e44c2"]Сперечалась юність з зрілими роками,
У гучній розмові ділились думками.
Юність вихвалялась:– Я беру красою,
До пригод і втіхи зайвою жагою.
Зрілість зупинилась, мовила не зразу
Підбирала мудро тут доречну фразу.
- Всі твої пригоди і безглузда втіха,
Наробили досить прикростей і лиха.
Знаєш ти, що часом не була обачна,
Що чиїсь поради, аби жити смачно…
Квітла, наче квітка, без турбот важливих,
Часом опинялась в почуттях фальшивих.
Ой, мабуть не знала, що не вічна юність,
Далі розбиратись зі всім буде мудрість.
Хочеться сказати кожній юній квітці -
Застосовуй мудрість і в юному віці.[/color][/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022294
дата надходження 15.09.2024
дата закладки 15.09.2024
Серпневий ранок…ще сонце по травах не випило роси. Серед трав і квітів двоє, ще поряд, лежать два велосипеди. Напередодні школи це їх остання пробіжка, як вони, із задоволенням це називають. Відірватися від світу, втекти від міського галасу, позбутися метушні і нав’язливих звуків транспорту. Хоча і живуть на околиці міста та все ж за містом обом комфортніше. Тут відпочинок і спокій, є можливість вволю насолодитися тишею і красою.
Обоє молоді й красиві, як привітне ранкове сонце. Почуття світлі, як безхмарна блакить у очікуванні щасливого мирного дня.
Вони здолали немалий шлях, так з кілометрів дев’ять, оминаючи ряди старих посадок з ясенів, сосен, грабів, клені, дубів,ліщини.Позаду помітний пагорб і старий покинутий садок, а за ним,уже знайоме для них широке поле. Воно уже й забуло навіть звук трактора, не те, щоб роботу плуга. Мабуть йому привітніше зустрічати пташину, що гніздиться, слухати їх пісні. Та тішитися різними травами, польовими квітами, які виблискують на сонці, від вітру хвилями переливаються різними барвами.
Одягнені в жовті футболки і в короткі, темно-зеленого кольору шорти, вони закинувши ногу за ногу, спинами лежали на землі. Їх погляди, як теплі рожеві світанки, а усмішки милі, привітні. У очах довіра, бо ж поряд сприйняття справжнього друга.
П’ятнадцять років - квітуча юність.Попереду, ще школа. Воно б відірватися би по –повній, десь у кав’ярні, але ж ні, не той настрій. Третій рік жорстокої війни кожного примушує задуматися, що буде далі, як вижити?
Вона в руках тримала кілька віточок чебрецю,
-Ромко! Ти відчуваєш запах цієї земної краси? Квіти вже відцвіли, такі маленькі листочки, тоненькі стебла, а мають чудодійну силу. Та ти понюхай, запах, аж п’янить.
Він дивився в небо,
-А ти помітила, яке сьогодні чисте небо? Блакить осяяна сонцем- краса! Наталю! Прислухайся, біля нас немає, але здаля я чую птахів, мені здається їх, ще більше стало. Напевно сюди від війни перелітають.
-Птахи, як люди теж тікають. Всі хочуть жити. Але ж деякі вже відлетіли у вирій.
-Натко! А, як ти думаєш, за два роки нашого навчання щось зміниться?
-О-о-о Ромчику…лиш Бог знає, так каже моя бабуся.Ця московська свора божевільна, важко зупинити.
-А, як ти відносишся до проведення в школі військової підготовки?
-Мені це потрібно, бо я після школи мрію в інститут Пирогова, хочу мати вищу медичну освіту. А ти так і думаєш стати юристом чи змінив відношення до цієї професії?
-Я ще на роздоріжжі, почав читати «Право» та батько каже юристів сіткою лови, а на залізницю більше серйозніших працівників бракує, хоче щоб я в інститут транспорту поступав. Тож іще маю час подумати.
-Під час війни і твоя, і моя професії будуть потрібні, а це основне.
-Я думаю, може за два роки навчань, цей жах закінчиться.
-Дай Боже, щоби ми і зараз не ховалися по укриттях.
-Ти помітила, коли оминали садок, весь урожай при землі, так нікому і не був потрібний.
-Мама розповідала, що господаря вбили на війні, а дружина з дітьми виїхала за кордон.
-Тікають люди…шкода. Риба занурюється де глибоко, а людина де краще.
-Ромцю, а ми з тобою не втечемо, в Україні залишимося?
-Ой, моя ж ти подружко! Хіба я схожий на зрадника? Ти захотіла в парк, пішли в парк. Повеселилися з горобцями та голубами хіба ні?. Мала бажання на ставок, пішли на ставок, викупалася вдосталь, аж дзигоніла. І ось твоя забаганка чкурнути за місто, це вже втретє за літо, хіба я заперечив? Якщо справа розумна, вдвох маємо задоволення, то чому й не зробити.
Наталя перевернулася, лягла ниць, поклала голову на його груди.
-Слухай, мені здається тут така тиша, я навіть вітру не відчуваю.
Позіхнула.
-А його й немає.
-Ой подивися Ромко, он над ромашкою дві бджоли кружляють. Як думаєш вдвох сядуть на одну квітку, чи якась з них одна. Квіточка досить маленька, як помістяться?
Хлопець засміявся.
В цей час дві бджоли присіли на тій же квітці.
-Ой дивися, вони такі ж дружні, як і ми з тобою.
- Щось у тебе голос трохи глухим став.
-Це напевно на мене так чебрець подіяв, трохи на сон клонить.
Роман встав, їй під голову поклав курточку,
-Ти дрімай, а я, як справжній мачо буду тебе оберігати. За кілька секунд Наталя солодко сопіла.
Він не марнував час, довкола збирав польові квіти, сплів два вінка. І кілька волошок, щоб швидко не зів’яли обгорнув листком лопуха.
Роман нахилився над Наталею, сухим колоском провів по щоці,
-Так, вже минула ціла година, може досить відпочивати, пора повертатися додому. Вона відразу відкрила очі. Її привітна посмішка визиває гучне серцебиття. Він підніс букет волошок і відразу ж одягнув собі і їй вінки. Щаслива Наталя обійняла його подякувала.,
-Ти такий прикольний! Тобі личить вінок!
-І тобі личить.Ти в цьому вінку, як польова фея.
Обоє голосно сміялися. З посадки почули звуки птахів, переглянулися.
-Бачиш… і їм з нами весело, - помітила Наталя.
В її очах блискавки- веселинки,
-Ти вмієш піднімати настрій.Ану давай зіграємо в курочку і півника,хто виграє, той буде їхати першим.
-От згадала дитячі забави! Ну гаразд, тільки швидко. Нагадай, бо я вже й забув.
Дівчина вирвала кілька стеблин трави,
-Ось дивися, у нас з тобою порівну. Захоплюй травичку знизу і потягни вверх. У кого верхушка гостренька той півник, а в кого пушком лежить, то курочка.
-Але ж я хлопець маю бути півником,-весело помітив він.
-Та це ми ще побачимо, який з тебе півник вийде. Може в мене буде півник і я поїду перша.Так, давай одночасно на число - три.
Вони стояли серед поля. Легкий вітрець ледь помітно здіймав їх волосся, по полю розносився сміх.
Усміхнений Роман, задоволено підніс їй свою траву,
-І все таки я півник, бачиш, як і має бути.
Наталя зазирнула в його очі, Тобі майже завжди везе.Але це ж не правильно.
-Зате чесно. Ну поїхали!
По обіч траси, водіїв автівок привертають увагу два велосипедиста у вінках. Під силою зустрічного вітру квіти розвіюються, тріпочуть. Небайдужі мило усміхалися і іноді сигналили. Роман їхав першим, але часом пропускав її вперед, показуючи, що дівчина не одна. Вона ж весело підморгувала йому, не приховувала радості від проведених щасливих годин. Хоча й недовго, але без нарікань, без гамірного міста. А нині й навіть без сирен, транспортних звуків і галасливих криків, що інколи так потрібно для душевного спокою.
Попереду завтрашній день… йти до школи. Хоч і багато думок, хвилювань, але життя продовжується.
01.09.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022268
дата надходження 15.09.2024
дата закладки 15.09.2024
Серпневий ранок…ще сонце по травах не випило роси. Серед трав і квітів двоє, ще поряд, лежать два велосипеди. Напередодні школи це їх остання пробіжка, як вони, із задоволенням це називають. Відірватися від світу, втекти від міського галасу, позбутися метушні і нав’язливих звуків транспорту. Хоча і живуть на околиці міста та все ж за містом обом комфортніше. Тут відпочинок і спокій, є можливість вволю насолодитися тишею і красою.
Обоє молоді й красиві, як привітне ранкове сонце. Почуття світлі, як безхмарна блакить у очікуванні щасливого мирного дня.
Вони здолали немалий шлях, так з кілометрів дев’ять, оминаючи ряди старих посадок з ясенів, сосен, грабів, клені, дубів,ліщини.Позаду помітний пагорб і старий покинутий садок, а за ним,уже знайоме для них широке поле. Воно уже й забуло навіть звук трактора, не те, щоб роботу плуга. Мабуть йому привітніше зустрічати пташину, що гніздиться, слухати їх пісні. Та тішитися різними травами, польовими квітами, які виблискують на сонці, від вітру хвилями переливаються різними барвами.
Одягнені в жовті футболки і в короткі, темно-зеленого кольору шорти, вони закинувши ногу за ногу, спинами лежали на землі. Їх погляди, як теплі рожеві світанки, а усмішки милі, привітні. У очах довіра, бо ж поряд сприйняття справжнього друга.
П’ятнадцять років - квітуча юність.Попереду, ще школа. Воно б відірватися би по –повній, десь у кав’ярні, але ж ні, не той настрій. Третій рік жорстокої війни кожного примушує задуматися, що буде далі, як вижити?
Вона в руках тримала кілька віточок чебрецю,
-Ромко! Ти відчуваєш запах цієї земної краси? Квіти вже відцвіли, такі маленькі листочки, тоненькі стебла, а мають чудодійну силу. Та ти понюхай, запах, аж п’янить.
Він дивився в небо,
-А ти помітила, яке сьогодні чисте небо? Блакить осяяна сонцем- краса! Наталю! Прислухайся, біля нас немає, але здаля я чую птахів, мені здається їх, ще більше стало. Напевно сюди від війни перелітають.
-Птахи, як люди теж тікають. Всі хочуть жити. Але ж деякі вже відлетіли у вирій.
-Натко! А, як ти думаєш, за два роки нашого навчання щось зміниться?
-О-о-о Ромчику…лиш Бог знає, так каже моя бабуся.Ця московська свора божевільна, важко зупинити.
-А, як ти відносишся до проведення в школі військової підготовки?
-Мені це потрібно, бо я після школи мрію в інститут Пирогова, хочу мати вищу медичну освіту. А ти так і думаєш стати юристом чи змінив відношення до цієї професії?
-Я ще на роздоріжжі, почав читати «Право» та батько каже юристів сіткою лови, а на залізницю більше серйозніших працівників бракує, хоче щоб я в інститут транспорту поступав. Тож іще маю час подумати.
-Під час війни і твоя, і моя професії будуть потрібні, а це основне.
-Я думаю, може за два роки навчань, цей жах закінчиться.
-Дай Боже, щоби ми і зараз не ховалися по укриттях.
-Ти помітила, коли оминали садок, весь урожай при землі, так нікому і не був потрібний.
-Мама розповідала, що господаря вбили на війні, а дружина з дітьми виїхала за кордон.
-Тікають люди…шкода. Риба занурюється де глибоко, а людина де краще.
-Ромцю, а ми з тобою не втечемо, в Україні залишимося?
-Ой, моя ж ти подружко! Хіба я схожий на зрадника? Ти захотіла в парк, пішли в парк. Повеселилися з горобцями та голубами хіба ні?. Мала бажання на ставок, пішли на ставок, викупалася вдосталь, аж дзигоніла. І ось твоя забаганка чкурнути за місто, це вже втретє за літо, хіба я заперечив? Якщо справа розумна, вдвох маємо задоволення, то чому й не зробити.
Наталя перевернулася, лягла ниць, поклала голову на його груди.
-Слухай, мені здається тут така тиша, я навіть вітру не відчуваю.
Позіхнула.
-А його й немає.
-Ой подивися Ромко, он над ромашкою дві бджоли кружляють. Як думаєш вдвох сядуть на одну квітку, чи якась з них одна. Квіточка досить маленька, як помістяться?
Хлопець засміявся.
В цей час дві бджоли присіли на тій же квітці.
-Ой дивися, вони такі ж дружні, як і ми з тобою.
- Щось у тебе голос трохи глухим став.
-Це напевно на мене так чебрець подіяв, трохи на сон клонить.
Роман встав, їй під голову поклав курточку,
-Ти дрімай, а я, як справжній мачо буду тебе оберігати. За кілька секунд Наталя солодко сопіла.
Він не марнував час, довкола збирав польові квіти, сплів два вінка. І кілька волошок, щоб швидко не зів’яли обгорнув листком лопуха.
Роман нахилився над Наталею, сухим колоском провів по щоці,
-Так, вже минула ціла година, може досить відпочивати, пора повертатися додому. Вона відразу відкрила очі. Її привітна посмішка визиває гучне серцебиття. Він підніс букет волошок і відразу ж одягнув собі і їй вінки. Щаслива Наталя обійняла його подякувала.,
-Ти такий прикольний! Тобі личить вінок!
-І тобі личить.Ти в цьому вінку, як польова фея.
Обоє голосно сміялися. З посадки почули звуки птахів, переглянулися.
-Бачиш… і їм з нами весело, - помітила Наталя.
В її очах блискавки- веселинки,
-Ти вмієш піднімати настрій.Ану давай зіграємо в курочку і півника,хто виграє, той буде їхати першим.
-От згадала дитячі забави! Ну гаразд, тільки швидко. Нагадай, бо я вже й забув.
Дівчина вирвала кілька стеблин трави,
-Ось дивися, у нас з тобою порівну. Захоплюй травичку знизу і потягни вверх. У кого верхушка гостренька той півник, а в кого пушком лежить, то курочка.
-Але ж я хлопець маю бути півником,-весело помітив він.
-Та це ми ще побачимо, який з тебе півник вийде. Може в мене буде півник і я поїду перша.Так, давай одночасно на число - три.
Вони стояли серед поля. Легкий вітрець ледь помітно здіймав їх волосся, по полю розносився сміх.
Усміхнений Роман, задоволено підніс їй свою траву,
-І все таки я півник, бачиш, як і має бути.
Наталя зазирнула в його очі, Тобі майже завжди везе.Але це ж не правильно.
-Зате чесно. Ну поїхали!
По обіч траси, водіїв автівок привертають увагу два велосипедиста у вінках. Під силою зустрічного вітру квіти розвіюються, тріпочуть. Небайдужі мило усміхалися і іноді сигналили. Роман їхав першим, але часом пропускав її вперед, показуючи, що дівчина не одна. Вона ж весело підморгувала йому, не приховувала радості від проведених щасливих годин. Хоча й недовго, але без нарікань, без гамірного міста. А нині й навіть без сирен, транспортних звуків і галасливих криків, що інколи так потрібно для душевного спокою.
Попереду завтрашній день… йти до школи. Хоч і багато думок, хвилювань, але життя продовжується.
01.09.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022268
дата надходження 15.09.2024
дата закладки 15.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AizmD9hBpCU[/youtube]
Осінній дощ, красива панорама,
Радію я осінньому дощу.
Погода, як на мене, бездоганна,
Душу мою потішив досхочу.
Течуть струмки повільно по вікні,
Одна краплинка іншу здоганяє.
Вони такі прозорі і дрібні.
Мене оця картинка забавляє.
Уважно слухаю я музику дощу,
Що струни серця з ніжністю торкає.
А я уся у захваті й мовчу,
Але ж чому вона так серце крає?
Вслухаюся і ніби вже лечу
Туди, де тільки думки долітають.
До тебе я з надією спішу...
А дощ уже скінчився, накрапає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022262
дата надходження 15.09.2024
дата закладки 15.09.2024
Глухий осел одного дня
Німе зустрінув левеня -
Не уступив йому дорогу.
І, не чекавши на підмогу,
Воно вдає, немов гарчить,
Подумало - осла провчить,
Із вірою, що той почує.
Упертий удає, що чує...
Ось так буває між людей -
Весь світ суцільна гра ідей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022248
дата надходження 15.09.2024
дата закладки 15.09.2024
Осінній день убрався в нові шати,
І скинув у цю пору літнє плаття.
Для нього невеликі були втрати.
Звільнився без жалю і без вагань.
Згодиться на наступний вже сезон,
Ой, як чекати доведеться довго!
Можливо, кращий вибере фасон,
На той вже час підніме вище гонор.
Це буде потім... а осінь вже кайфує,
Заглядує, як жінка у люстерко.
У різний колір пензлем все фарбує,
Старається, щоб все було гарненько.
Осінній вечір вже затьмарює вікно,
І сутінки лягли землі на плечі.
Та теплі подихи відчутні все одно,
Бо осінь не зазнає тепер втечі.
А ми з тобою осені тепер рідня,
За змінами в житті спостерігаєм.
Любов цвіте, ще дужче, запашна.
Одна вона в житті удвох тримає...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022200
дата надходження 14.09.2024
дата закладки 14.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KHlUvf4cRr8[/youtube]
Не забувай мене в ранковім світлі свята,
Коли врочисто сонце розкриває світ.
І повногруддям дихає земля завзято,
Колише вітровій цнотливий диво-квіт.
Не забувай у день напружено-гарячий
У суєті людській бурхливої ріки.
Тебе одного дочекаюся терпляче,
Яку б нам прірву не пророчили б роки.
Не забувай мене в безшумний вечір смутку.
Відчуй, що у думках терпких лиш ти один.
І не зів*яла досі пам*ять-незабудка,
Немов води душа черпнула із глибин.
Не забувай мене в безмовну стиглість ночі.
До тебе в загадковість сонну прилечу
І ніжно-ніжно цілуватиму я очі,
Адже любов не сохне, це ж бо вічний чур.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022188
дата надходження 14.09.2024
дата закладки 14.09.2024
Чую кроки тихо на порозі,
Літо не прощається ще й досі,
Обіймає квітами із гаю,
Каже, що печаль усю здолає.
Я в його мелодію повірю,
Намалюю трепетну подію,
Сині незабудки, зелень краю,
Всі моменти знов перелистаю.
Айстри ніжно-милі кольорові
Акцентують влучно нашій мові,
А троянда в золотій оправі
Додає довершеність октаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022186
дата надходження 14.09.2024
дата закладки 14.09.2024
Заграли вересневі хвилі в теплоднині,
Розбурхані, лоскочуть п'яти щемно.
В обіймах неба - затишно, приємно,
Розплющив сивочолий обрій очі сині.
Cолодке сонце висне курагою в димці,
Розніжує чаїні дикі пляжі -
Допоки вечір їм на плечі ляже,
В пітьмі проклюнуться сузір'я блідолиці.
Заманюють слова у подорож вітрило,
На овиді побачене крізь біле мливо.
Ви диригуєте в моєму серці,
Усесвіт відчинив нам навстіж дверці,
Мелодії хлюпочуться на денці...
Лиш незалежний час пливе своїм курсивом... 12.09.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022104
дата надходження 13.09.2024
дата закладки 13.09.2024
Хмурять мордочки бегемотики:
— Ой болять, ой болять животики.
Якомога швидше від болю
Дайте нам компот і бараболю.
Взялись хутко всі за роботу,
Наварили три каструлі компоту,
Бараболечки зварили два відра,
Бо якраз була сніданку пора.
Бегемотики наїлись до «не хочу»,
Полягали на траву тай регочуть.
— Нерозважливі геть зовсім пустуни,
Не ведіть себе так, наче дикуни.
Досить вже сміятися щосили,
Нещодавно ось животики боліли!
— А ми будем реготати й реготати
І животики долоньками тримати.
А якщо раптово кольки атакують
На вечері нас сосиски порятують.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022054
дата надходження 12.09.2024
дата закладки 12.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p9eh3FJ8pwE[/youtube]
Якщо чекаєш ти когось,
І точно знаєш, що він буде,
Тобі не треба вже цього,
Бо те чекання так безглузде.
Малюєш іншого портрет,
Його шукаєш між прохожих.
Чекаєш інший ти момент,
На попередній так не схожий.
А ти чекаєш вперто й ждеш,
Уже від цього ти щаслива.
Таким чеканням нема меж,
Воно для тебе так важливе.
Коли осінньою порою,
На дощ ти дивишся з вікна,
Тоді не знаєш ти спокою.
Кого чекать? Сидиш одна.
Найбільша радість, коли знаєш,
В житті є той, хто тебе жде.
Ні в кого щастя не вкрадеш,
Бо воно є лише твоє.
Чекать когось, це треба вміти,
Не підганять ні день, ні час.
В надії вдвох колись зустрітись,
Кохання вогник ще не згас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022058
дата надходження 12.09.2024
дата закладки 12.09.2024
Не торкайся душі де є зрада,
Там лише лицемірства букет
Та уже на роки́ дійсно вада
І відбиток всього - це портрет.
Відштовхни, не пускай ти у серце,
Бо затьмарить душевності світ,
Не воскресне мотивами скерцо
Через бездну засмічених літ.
Не торкайсь, не вертайсь знову, й знову,
Там де є та нещирість і зло,
Посміхайся з любов'ю святому,
Тільки там віднайдеш ти тепло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022028
дата надходження 12.09.2024
дата закладки 12.09.2024
[b][i][color="#630101"]Посміхнулась осінь: «Я тепер газдиня,
Літо передало всі права мені.
Вкрию жовтим листям землю й ріки сині,
Зроблю довші ночі і коротші дні.
Покладу тумани на яри глибокі
І впаду росою вранці на стерню.
Часом подарую невимовний спокій,
А то буревію скрізь пройтись звелЮ.
Хтось про мене каже, що я норовлива
Виганяю птахів із обжитих місць.
А комусь я гарна, жвава і грайлива,
Золотом-парчею все фарбую скрізь.
У своїй корзині маю подарунки:
Яблука і груші, спілий виноград.
На листках опалих я пишУ цидулки
Для усього люду з безліччю порад.
Я ще подарую вам бабине літо,
Айстрами потішу, дивом хризантем.
З гордістю хизуюсь перед всеньким світом
Цим казковим дивом, створеним Творцем.[/color][/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021995
дата надходження 11.09.2024
дата закладки 11.09.2024
Стернею боса йду по полю.
О, скільки жалю, болю, болю...
Тут більше не цвітуть блавати.
Сколола стопи, ниють п'яти,
Скоріше би дійти до хати.
Холодні вересневі ранки.
Мої ти зацілуєш ранки...
Мовчить спустошена оселя -
Повита маревом пустеля.
Колись у ній була крилата,
Коли ти вчив мене літати -
Солодка, ніжна, світла, мила...
Тепер здійнятися несила -
Війна спалила наші крила. 10.09.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021994
дата надходження 11.09.2024
дата закладки 11.09.2024
***
І якщо --
Твоє серце із
Льоду,
Як кришталь :
Так тендітний
У сяйві
І мареві тайни,
Ніби сталь..,
Щоби я не зумів
Досягнути
Твоїх уст розуміння,
Якщо наше кохання
Є лиш, тільки --
Таємниця того,
Що дозвілля..,
Бо...
Я тобі кажу --
Не переживай..!
Чуєш..?
Ти сьогодні зі мною --
Назавжди
І... це знай...
Більш не буде
Завтра --
У почеканні,
Коли разом ми,
Із тобою одне --
У нашім шаленім коханні...
_____________________________
10.09.2024; Paris (Aurora) ========================
(!!!)
Автор :::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
=======================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021910
дата надходження 10.09.2024
дата закладки 10.09.2024
В магазині буде знижка,
Прочитав про це Ведмідь.
Він так мріяв про дурничку,
Бивсь за нею не один.
*****
Ніби буря пролетіла,
Всі побили тарілки.
Правду вдвох узнать хотіли:
Хто з них любить навіки.
*****
Загляда мій кіт у банку,
Там сховалось мишеня.
Як дістать? Думки ці зранку,.
Він це зробить серед дня.
*****
Йшов козел через дорогу,
Бачить він червоне світло.
Став чомусь чотирирогий,
З гіпсом спать тепер довічно.
*****
В холодочку лежить Кіт,
Плями є від сонця.
Підставляє лиш живіт,
Бо боїться зморшок...
*****
Захотіла Муха меду,
Вскочила у банку.
Жадність тій не було межі,
Стала меду бранка...
*****
Скочив Півень на ворота,
Став Курей до себе звать.
Подивилися - голота.
Підем кращого шукать.
*****
Заглядає сонечко у моє вікно.
Буде тепло й сонячно,
Осені на зло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021912
дата надходження 10.09.2024
дата закладки 10.09.2024
Досить несміло стеливсь серпневий туман,
То десь клубком, десь мережкою рясною,
Все ж намагавсь приховати жах, не обман,
Того життя, що пов’язане з війною.
Де та долина і лелеки, дзвін джерела?
Жаль та довкола вирви, ями, згар трави,
Туману боляче, не розправить крила,
Він не спроможний лишити знак своєї краси.
Душа страждає і всесвіту теж щемить,
За болі й зраду жити на землі мирно,
Дощова хмара, навіть не спиниться й на мить,
Бо сліз нема, вже виплакані, пливе невпинно.
Допомогла б туману, але ж несила,
Геть зовсім виснажена, наче пір’їна….
10.09.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021922
дата надходження 10.09.2024
дата закладки 10.09.2024
А мені в тиху ніч
Знов наснилася ненька,
Незбагненна та річ,
Як була я маленька.
Теплий світ восени
І грайливість дитинства,
Рідні серцю стежки
Та калина барвиста.
Увібрала красу,
Неповторні моменти,
Ніжність милу й просту,
Як душі компліменти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021907
дата надходження 10.09.2024
дата закладки 10.09.2024
Лети, рідна пташко,
В повітрі не важко
Розправити крила -
Зростатиме сила.
В обіймах планиди,
Уздрій краєвиди
На нашій планеті,
У ракурсах, в леті.
Зніматимеш втому,
Вернувшись додому,
Весною, перната, -
Тут дух твій і хата!
Народжуй маляток -
Малих ластів'яток! 9.09.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021905
дата надходження 10.09.2024
дата закладки 10.09.2024
Тремтить в Осики листя,
Той трепет * - не до втіх.
А поруч росте щастя -
Звабливець пан Горіх.
Осиченька страждає,
Бо нерішучість - гріх.
Вона його кохає,
Не видить це Горіх.
Хіба байдужий зорить,
Що в'яне краса ця ?
У снах вона лиш марить,
Як з ним біля вінця.
Лиш вітер хоч легенько
Сколише деревце,
Тремтять листки-серденька,
Ну, як сказать про це ?
Адже, жених - поважний,
Вродливий, статний... В тім,
Здається, легковажний,
Пихатість трішки в нім.
Добродія всі люблять -
Тут щедрість, доброта.
Кохання тому й гублять
Страхи' й тремтливість та.
Хто в парі так близенько
Їх посадив, на гріх.
Страждатиме серденько...
Чому "сліпий" Горіх ?
* Тремтіння, трепет - це властиве для листя осики,
тому є народна назва її - трепета.
До написання вірша надихнула ця дивовижна пара, що
росте в моєму дворі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021881
дата надходження 09.09.2024
дата закладки 10.09.2024
Міняю години прожиті
На слово своє золоте,
Що сховане в зрілому житі
Й не зірваним досі росте.
Вже я божевільний, можливо,
Бо бачу, як втомлена юнь
З минулого ллється у жниво
Подбати про душу мою.
Окутає щирістю поле
І стане питати мене
Про серце, що досі не кволе,
Але й не палає вогнем.
Тож зійдуться, як на базарі,
Дві кралі в торговім ряду,
Де юнь буде лаяти старість
За розбрат накоханих дум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021873
дата надходження 09.09.2024
дата закладки 09.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=urWVVEtFw9E[/youtube]
У Грицька була Коза,
Надто вже красива.
Не Коза, що дереза,
Дуже вже спесива.
Довгі ноги, гострі роги,
Любить довго спати.
Щось робити - нема змоги,
Щоб красу не втратить.
Любить їсти, погуляти,
Що тут скажеш - молода.
Може свята влаштувати,
Дуже рада всім гостям.
У двороі завжди гармидер:
Гості тут, і гості там.
Для красуні це все звичне,
Іншим це не по зубам.
Чутка тут пройшла селом:
Будуть Козу сватать.
Це летить, як бурелом,
Коза ж ця багата!
Це почув старий ведмідь:
Гарна мені пара.
Хто повірить цій брехні,
Хіба старість - вада?
Як господар це почув,
Став, неначе хмара!
Слину з злості він ковтнув,
За що мені кара?
Козу з двору він прогнав,
Нащо чорт рогатий?
Не казав це, а горлав,
Чув - ведмідь жонатий.
Кізка довго жила в лісі,
Дуже так страждала.
Нема пити, нема їсти.
Жить лишилось мало...
Чи прийде Коза до воза,
Пожувати сіна?..
Хто про це сказати в змозі,
Буде думка цінна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021860
дата надходження 09.09.2024
дата закладки 09.09.2024
На лимонній хвилі
Місячні уяви,
В ятері блискучім,
Плавають чудні.
Думи серцю милі,
Райдужні заграви,
На захмарній кручі
Сяють в далині.
Не сягнути плину,
Не торкнеш рукою,
В руслах поривань.
Відгуком прибою,
Течією лину,
В морі сподівань. 8.09.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021796
дата надходження 08.09.2024
дата закладки 08.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xteD5I39ThU
[/youtube]
В саду троянда розцвіла,
Всі милувались довго нею.
Усіх красою вона гріла,
Від квітів всіх росла окремо.
Красива, пишна, гордовита,
Бо знали всі, що з колючками.
Характер мала - норовиста,
Ніхто не смів чіпать руками.
Прохожі часто зупинялись,
Щоб смуток з серця свій прогнать.
І цій красі всі дивувались,
І правда ця була сповна.
Пройшли роки, краса пропала,
Лишились гострі колючки.
Хіба тоді вона це знала:
Зів"януть з часом пелюстки.
Тепер вона рідня шипшині,
Негордовита, а проста.
Пройшов той час її гордині,
За покарання - самота...
------------------------------------
Фінал цій казочці такий:
Не треба довго вибирати,
Бо буде він уже ніякий:
Самім у старість проживати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021792
дата надходження 08.09.2024
дата закладки 08.09.2024
По небу хмари деінде неначе на плаву та в той же час, зненацька ніби на якісь миті завмирають.Сонячне проміння досягає відблиском вдалину, нині світанок, як з постаменту проганяє.Окраса кольорів змушено змішалась, відходила на захід сонця. Там, ще не в стані пробудитися все довкола.
Дачний будинок приймав вітання ранку. Небесне світило, то ближче, то далеко,випромінювало округу. В кімнаті тиша, ніби все ще бачить сни та це лише на перший погляд. Через білі шовкові фіранки золоті промінці досягло мети, лягли на обличчя Олі.
Дівчинка декілька раз відмахнулася рукою,
-Ото нав’язалися, гірше мух, правда не гризуть а гріють але ж не дають спати.
Терпець урвався,різко піднялася, з ліжка спустила ноги. Щойно спало на думку, ще ж ніби рано, мами не чути,мабуть солодко спить. А чому і ні?!Он вчора ввечері ми так довго купалися в ставку,що я навіть пожартувала,що ми з нею, як риби.Вона голосно сміялась, той сміх летів до верху, а потім , його звук раптово топився у воді. Я і про це сказала мамі,вона ж мило всміхалася і вкотре мене назвала мрійницею. Та то ж добре, помітила про себе і тихо вийшла з будинку.
Оля, як початківець малювання, своїми синіми оченятами ніби фотографувала все те, що бачила.Весела, добродушна дівчина, в свої шістнадцять років знаходила себе у спілкуванні з фарбами.В основному масляні фарби збуджували її душевні почуття, сприйняття краси і звабливості до навколишнього світу.Дев’ять років,як дев’ять кроків минули швидко,лякав десятий клас, що далі? Правда, маючи друзів, щире спілкування відволікає від думок. Інколи хтось із хлопців жартома скаже,
-Ой, Олю, цей кирпатий носик із ледь помітним ластовинням та твої жарти, хіба можна забути, як навіть і кожен вже піде своєю дорогою.
Вона ж за словом у кишеню не полізе,
-То мене так сонечко любить, від нього маю подарунок, під його захистом.
Серпневий ранок багатий на сріблі, золоті роси. Веселковим намистом переливаються, ще зелені трави під захистом посадки.
-Хе, ой , я ж босоніж… та нічого, це ж не вперше.
Розставляє руки, бігла, торкалася кущів чорниці та струнких по пояс молодих кленів
-О, я, як пташка лечу. Гей братики, прокидайтеся. Мене сонечко розбудило і вам пора. А то бач, заховалися під старими шовковицями та серед темних, наче сердитих, як хмарна нічка, стовбурів грабів. А я здається виспалася, - мугикала під ніс.
Порушивши тишу посадки, що тягнулася від дачних будинків до ставу, нарешті зупинилася. В її очах блиск радості і щастя,
-Як добре тут, всього двадцять кілометрів від містечка, не чути ні звуків сирен, ні літаків. Ось так би жити, як раніше. І щоб мій любий братик Максим повернувся з війни.
Раптом відчула легкий біль, ступню обволокло павутиння, в ньому декілька зовсім молодих гілочок малини вп’ялися в тіло. Швидко рукою, відчепила на ходу, зробила кілька кроків вперед. Зачарована видом зупинилася.
Ранок дозволив сонцю з’явитися у всій його красі. Воно наче всміхалося до неї. І в той же час, його проміння плавало по поверхні води, то за мить топилось у ній. Її погляд блукав над водою, вже зупинився, вражена неймовірно красивою картиною. Це ближче до берега, в цьому місці був обрив, у воді побачила високі водорості. По них кисневі кульки, як намистини у сні та враз зграйка мальків порушила їх спокій і кульки піднімалися вверх і зникали. На їх місті з’являлися нові, правда вже трохи менші за розміром.
Цікавість збентежила молоду душу, не могла відвести погляд.
-О-о-о… підводне життя таке тихе, цікаве,- сказала тихо.
Глибокий вдих, її голос порушив цю казкову тишу,
-Доброго ранку! Я Оля!-скільки мала сили вигукнула вона.
-Оля…Оля…ля…, -рознеслося по всій окрузі. Наче все стрепенулося. З переляку дві жаби кинулися у воду, вмить у мутній воді плавали балухаті чотири ока, ніби чогось чекали, що буде далі.
-Ой, чудасія, які кумедні,наче чотири мінливі кульки на поверхні води.
Привернув увагу і шелест листя зі сторони чагарника, і зілля. Зовсім близько з’явився чорногуз. Демонстративно стояв на одній нозі, другу потягнув і з нею ж розправив крило. Її обличчя вкрила мила усмішка.
-Ого! Та ти ж велетень, красень.
Від несподіванки, в цей час тільки й могла сказати.Та вчасно думка- Мені б з тобою сфотографуватися та викласти в ютуб своїм однокласникам.
Чорногуз не злякався, але йому така компанія не до вподоби і він зник поміж зіллям.
В цей час, принаймні їй так здалося, прокинувся став. І вітерець, напевно той, що відпочивав у темному чагарнику і світло зеленому зіллі, торкався води. Ледь-ледь помітні хвилі злегка бризкали водою на піщаний берег. А далі, по ставу, де-не-де плескається риба, малі і більші круги переливаються веселкою і губляться по воді. Їх доганяють краплі, що здійнялися вище,
-О! Ніби в наздоганялки граються. Яка краса! –вирвалося з її вуст.
Примружила очі, здалося край берега навпроти,човен повільно розрізає водяне полотно.Пливе в її напрямку, на ньому силует чоловіка.
-О, яка буде чудова картина, прошепотіла ледь чутно,-Це мій братик, повертається з війни, якби ж не забути цю уяву.
Відчула гучне серцебиття,
-Якби ж повернувся - дай Боже!
Голос мами повернув до реального життя,
-Олю!Олю!
-О!Замріялася, пора йти.
Поверталася в будинок…мій порив до земної краси, на жаль, закінчився.
Зараз приїде електричка і галасливі відпочивальники заполонять цей прекрасний світ.
Вона в будинку… мама трохи сердито,
-Ой, доню - доню, одягнена лише в нижній білизні, не сором?
-Тю !Ми ж тут одні залишилися на ночівлю. Всі відпочивальники, рибалки, вчора по дамбі довгим рядком відправилися на станцію, я бачила. Ну, ще залишився ставок, жаби, риби, чорногуз, якого бачила. Доречі, а тато з відрядження тільки завтра приїде, кого соромитися і що тут такого?Ой стільки всього я бачила!
-Гаразд, присядь, поснідай.
Оля виделкою відривала маленькі шматки омлета і відправляла в рот.Не поспішала, адже треба було про все побачене розповісти мамі.
Закінчуючи свою розповідь підкреслила,
-Мамо та водичка, що веселкою переливається і той човен мене надихають написати картину.
-Ой-ой картину, щось не віриться.
-А що на річці човен, а в ньому наш Максимко, теж не віриться?
-Це доню, напевно казка, їм там, наразі дуже важко.
-Мамо, але ж казки теж беруться з життя.
Гаразд, моя фея- мрійниця поснідала, запий чаєм.
-Дякую! А де мій мольберт, фарби?
-Як завжди в машині!- мати дивилася вслід доні, як добре, хай мріє про краще, дай Боже , щоби все збулося!
07.09.2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021769
дата надходження 08.09.2024
дата закладки 08.09.2024
Стежина пахла теплим споришем,
зі цвітом білим прилягала павутиця,
цикорій синьоокий зазирав у лиця,
а хтось уміло доторкавсь віршем.
Слова дістали таємниць зірок,
Лились водою чистою з цебер криниці,
Ніщо не заважало, не було границі.
Завмерла тиша, щоб почути...Крок
жаданий. Ніби солов'їний спів,
слова торкали,і вдивлялися зіниці...
Здалека чувся, чувся срібний дзвін дзвіниці,
і вистачало почуттів і слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021776
дата надходження 08.09.2024
дата закладки 08.09.2024
Через луг стежина в'ється
аж до лісу, через річку.
Розбудила мама зранку
і мене, й мою сестричку.
Ми швидесенько зібрались,
бо на нас чекало сонце.
Вже проснулось, в росах вмилось,
зазирало у віконце.
Повело нас по стежині
до лісочку, де смерічки.
Там дозріли на галяві
запашні для нас сунички.
Вітерець легкий літає,
нахиляє низько віти.
Ген зайчатко визирає
з-за куща, де сині квіти.
Поряд жовті заясніли,
підібрав хтось колір вдало.
Усміхнулася сестричка,
барви серденько впізнало.
І матуся задивилась
на ті сині й жовті квіти.
І сказала: "Ви щасливі.
Ви найкращі в світі діти!
Маєм землю, що ввібрала
цвіт небес і сонця світло.
Є для нас, тому так гарно,
так яскраво все розквітло."
Через луг стежина в'ється...
переходимо знов річку.
Відзеркалюють вже хвилі
сонця й неба ясну стрічку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021768
дата надходження 08.09.2024
дата закладки 08.09.2024
Хай Марія завжди поряд крокує,
Кожен щиру любов її відчує.
Хай веде дорогою до спасіння
І хай зміцнить усі ваші терпіння.
Хай любов'ю звеселяє серця,
Провадить до Небесного Отця.
Ви будьте веселі і багаті,
Хай добро квітне у вашій хаті.
І хай із вами буде доброта
І світиться усмішка на вустах,
Хай здійсниться світла мрія,
З вами будуть віра і надія!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021753
дата надходження 08.09.2024
дата закладки 08.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gfqaoJMnfAc
[/youtube]
Сховалось літо за горою,
Про себе залишило лиш сліди.
І не було із осінню двобою,
Бо не хотіла взнать від осені біди.
Хіба секрет, що дуже постаріло?
Не переможе вже у цій борні.
Про себе щось тихенько бурмотіло...
Вмостилося зручненько у човні.
Куди тепер, нелегко у дорозі?
В далекий край - проблеми немалі.
І нишком витира гарячі сльози.
Летить за нею зграя журавлів.
Як важко покидати рідний край,
Кому про це все розказать?
Та хто відчує його жаль,
Нема дороги вже, на жаль, назад...
А осінь літні жалі відчувала,
Всміхнулася подрузі на прощання.
Її ж відхід чомусь не гальмувала.
Хіба хтось бачив сліз її ковтання?
Міленький дощ освячував дорогу,
А сонце заховалося за хмару.
Так жалко їм було оцю небогу.
Тепер їм треба шанувати нову владу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021695
дата надходження 07.09.2024
дата закладки 07.09.2024
Я все обожнюю в житті:
Світанки чисті й неповторні,
Вони так милі та прості,
Бувають іноді мінорні.
Бентежать ніжністю мене,
У них душа, мов у дитини
І в серці трепетно живе
Промінчик світлої хвилини.
Я все обожнюю до сліз
Та бережу, як рідний спогад,
Не допущу жахливих слів,
Щоби звучали знову поряд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021685
дата надходження 07.09.2024
дата закладки 07.09.2024
З якого дива
Періщить злива?
Прийшла з громами,
Хмар табунами.
Із неба грива
Спадає сива,
Світи закрила -
Тріпочуть крила.
Без милосерддя,
Ізпересерддя
Бурлить спесива,
Осіння злива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021672
дата надходження 06.09.2024
дата закладки 07.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VPecpAeYWhQ[/youtube]
Прийшла приємна спіла осінь,
Із літом спека відлетіла.
Зраділи осені вельможній.
На серці все ж щось защеміло.
Лелеки в гніздах метушаться,
Пора покинуть рідний край.
Від цього смуток десь закрався,
Душе моя, не плач, звикай.
На те воно й життя це наше,
В нім треба все перемогти.
Не можна жити нам інакше,
Що доля дасть - усе пройти.
Життя! Яке коротке оце слово!
Чи зможем все в нім пережить?
Узнать життя - на все готові,
Тому ним треба дорожить.
Знесем усе, ми дуже сильні.
Хіба є дужчий хтось від нас?
На все ми маєм вдосталь сили,
І буде так в нас повсякчас!
--------------------------------------------
Колись писав про це Тарас,
Так хочу в край той зазирнути:
Садос вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть...
Співають, ідучи, дівчати,
А матері вечерять ждуть...
Чи буде колись таке життя і в нас?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021654
дата надходження 06.09.2024
дата закладки 06.09.2024
Краєвид відтятий,
Сивий світ зіллятий -
Небо із водою
Попливли рікою.
Береги імлисті,
Пта́хи голосисті
Постуляли крила.
Тільки сонця сила
Розмалює днину,
В ранішню годину,
Розтуманить вирла,
До самого гирла.
Заполонять пляжі
Осяйні́ пейзажі.
Примітка: світлина автора. Липень 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021622
дата надходження 06.09.2024
дата закладки 06.09.2024
Хмурий ранок, час так плине,
Моя думка в юнність лине,
Пригадала рідну неньку,
В білій хусточці, сивеньку.
Народилась.. де і коли,
Та ім’ям світлим нарікли,
Вона мило усміхалась,
Слізьми оченьки вкривались.
Як закІнчаться вже жнива,
Туман сивий, поле вкрива,
Та й почнем буряк копати,
Тоді й будеш святкувати.
В рік дракона під знак діви,
У саду лунають співи,
І майорці... скрізь буяли,
З Днем народження вітали.
В піднебессі чиста просинь,
Втекло літо, ніжить осінь,
Як берізка, плями в листі,
Злато в сукні, мов намисто.
Посріблили ранні роси,
Іще змолоду всі коси,
В них ховаю журбу, радість,
Прийшла осінь, з нею й старість.
Хай вона буде красива,
Хоч пора війни журлива,
Та не втрачу я надію,
Бо живу, згадаю, мрію.
Я пройду важкі дороги,
Щоб у наш - День перемоги,
Змогла Вас всіх привітати,
Щастя й миру побажати!
***
Шановні, дорогі мої друзі!
Щиро дякую за теплі, щирі слова вітання.
Миру, здоров’я і добра Вам!
Нових успіхів на ниві творчості!
06.09.2024 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021636
дата надходження 06.09.2024
дата закладки 06.09.2024
[b]В[/b]олодію всією красою,
[b]О[/b]бійму та умиюсь росою,
[b]Л[/b]егіток запрошу де мотиви,
[b]О[/b]сь, такий оберіг для родини.
[b]Ш[/b]епочу дивно світу і роду
[b]К[/b]олискову із синьої вроди,
[b]О[/b]х, і розкіш, душа знов тріпоче,
[b]В[/b]се прекрасне збираю охоче.
[b]У[/b] лаштунках самої природи
[b]К[/b]ину погляд отой насолоди,
[b]Р[/b]озмаїття чарує повсюди,
[b]А[/b] навколо всміхаються люди.
[b]С[/b]кільки ніжності бачу до краю,
[b]У[/b] волошках я радість вбираю,
[b]Б[/b]о чарівність так зцілює душу,
[b]А[/b] із нею і смуток порушу.
[b]Ч[/b]ерез хвилі років чую звуки
[b]У[/b] безмежжі єднаю сполуки,
[b]Я[/b] мов пташка у небо полину -
[b]Н[/b]аяву ті красунечки сині.
[b]А[/b] як буду спускатись до низу
[b]П[/b]ерш за все подолаю я кризу,
[b]О[/b]берегом покрию стежини,
[b]Л[/b]аска, ніжність - усе для дитини,
[b]Я[/b] купаюся в синьому лоні,
[b]Х[/b]ай краса полоскоче долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021558
дата надходження 05.09.2024
дата закладки 05.09.2024
Ми щодень гортаєм сторінки,
Вписуємо життєві миті.
Купаємось в водах залюбки,
Красу ловимо у блакиті.
Новий день втікає невтомно
І формує новітні думки.
А ми живемо економно,
Відновлюємось біля ріки.
Долаєм нові рубікони,
Малюємо свої картини.
Сприймаємо людські закони
І звільняємось від рутини.
Дихаємо на повні груди,
Волю кров'ю здобуваємо.
Клята смерть літає повсюди,
А ми свою правду знаємо.
А у небі лунає божий дзвін,
Щоденно тривожить людські серця.
Ми міцнієм, встаємо із колін,
Прямуєм до Небесного Отця.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021528
дата надходження 04.09.2024
дата закладки 04.09.2024
Ось, літо уже догоріло,
Крокує стежиною осінь,
Колосся давненько дозріло,
Панянка стоїть на порозі.
Привіт, промовляє тихенько,
Стомилася звісно чекати,
Нічого, що я так раненько
Прийшла вас усіх привітати?
У відповідь: тиша навколо,
Лиш іноді чуються звуки,
А осінь виспівує соло,
В обіймах мої уже руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021486
дата надходження 04.09.2024
дата закладки 04.09.2024
Ця страшна війна руйнує мир,
Нищить усі людські закони.
Недолугий в неї повадир,
Створює людям перепони.
Сіє злобу на нашій землі,
Ракетами вбиває людей.
Заховалось нице у кремлі,
Воно наповнене злобних ідей.
Божий мир в країні настане,
Наш народ знищить кляту орду.
Московит у полі зів'яне,
Люд звершить переможну ходу.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021467
дата надходження 03.09.2024
дата закладки 03.09.2024
На музыкальную тему "Перебиты, поломаны крылья..."
https://www.youtube.com/watch?v=nbaAnurG0zQ
Біля берега ніженьки босі
Залишили вологі сліди.
Це у місто прокралася Осінь
Та русалкою вийшла з води.
Повернулася знову до мене,
Щоби викрасти серце собі?
Забирай же, безжалістна нене,
З ним до пари і надбаний біль!
Як раніше не буду страждати,
Заливаючи душу вином
І стелитися з шинку до хати,
Мов заляпане брудом рядно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021412
дата надходження 02.09.2024
дата закладки 03.09.2024
Море хвиль. Літає бриль -
Легковієва утіха,
Убережжям, під кадриль,
Як на світло мчить мотиль -
Зупинила пальми віха -
Настромивсь на гострий шпиль -
Розгойдались фалди стиха.
Вкраєний кокос мечем,
Губить сік липкий з горіха,
Вільно цівкою тече,
На оголене плече,
В бронзових обіймах літа,
В синє море утече -
Для невтомних бриж потіха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021341
дата надходження 01.09.2024
дата закладки 02.09.2024
Минуле затягнулося туманом,
Закрила безпросвітна пелена.
Але в душі лишивсь легкий серпанок,
Далека неповторна далина.
В житті бувають люди, ніби сонце,
Прийдуть - і світло радістю стає.
В минуле повертаємось із болем,
Життя у нас найкраще украде.
Всі згадки про минуле, як в тумані,
Чом щастя так коротке і крихке?
І зовсім нас не слухає в проханні,
Відходтить у минуле десь тихцем.
Думки різвіє тиха тепла осінь,
І знову заспокоїться душа...
Та вкотре в довгі і безсонні ночі,
Минуле із туману завіта...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021312
дата надходження 01.09.2024
дата закладки 01.09.2024
Барвиста осінь крокує
І ніжить нас своїм теплом.
Вербам коси полірує,
Трави золотить за селом.
З вітром привітно танцює,
А їхній танець звабливий.
Деревам листя малює,
Їх відтінок особливий.
Павутиння душі срібнить,
Стелиться попід горою.
Аромат квітів нас п'янить,
Заспокоює шум прибою.
Птахи у вирій полетіли,
Вже нечутно їхнього співу.
Густі трави відгомоніли,
Сум заховали до архіву.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021269
дата надходження 01.09.2024
дата закладки 01.09.2024
Не так швидко сонце сходить,
Трави ронять роси,
Як дівчини молодої
Посивіли коси...
Сонце сходить – жахається,
Що творять з землею!
А дівчина молодая
Стала нічиєю.
Трави випалили орки,
Аж земля стогнала.
Роси плакали на травах -
Гарячими стали.
А дівчина молодая
Коханого ждала
І як свічечка тоненька
Догоряти стала...
Коханого не діждалась -
Погасла надія.
Розрушились усі плани -
Ніч забрала мрії...
В. Ф.- 26. 08. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021245
дата надходження 31.08.2024
дата закладки 31.08.2024
Лоскотом духмяної трави,
Нотами вечір'я прохолоди,
Губишся дорогою у вир,
Що заступить жариво погоди.
Ночі приймуть, знову обіймуть,
Білі коси виглянуть тумани,
Насторожить тиші каламуть,
Старі верби віями постануть.
Скрапує із креденса вино,
Чутно ледь поеми цвіркунові,
Щемно ластівки легке крило,
Дякує частинкою любові.
*Креденс - буфет.
Фото: G. Osadko
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021242
дата надходження 31.08.2024
дата закладки 31.08.2024
Трималось літо
Ніг твоїх,
Цнотливе світло
Мало гріх,
Вони творили
Слід в піску,
Лиш залишили
Піну ту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021213
дата надходження 31.08.2024
дата закладки 31.08.2024
Аплікації чудові,
В тиху ніч заграли зорі,
Ох, і вабить ця краса,
Неймовірні небеса.
Ось, хмаринки пропливають
Найпрекраснішого краю,
Ніжить промінь янголя,
Погляд лине де земля.
Спостережливість грайлива,
Ще якби зібралась злива,
Ох, така приємна мить,
Серце радістю бринить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021202
дата надходження 31.08.2024
дата закладки 31.08.2024
Є океани - людські душі,
В які пірнаєш з головою,
А є мілкі, брудні калюжі,
Котрі обходиш стороною. 29.08.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021173
дата надходження 30.08.2024
дата закладки 30.08.2024
Зненацька котилась,
Кругленька, маленька,
Це їй не наснилось,
Із блиском веселки,
Чи це народилась?
Чи з неба упала?
Вмить сяйвом світилась,
Десь мрія гуляла.
Як кулька прозора,
Із сонця оправа,
Трава неозора,
Руденькою стала.
Вітрець враз незваний,
Порушив їй спокій
Рашист окаяний,
Посипав скрізь попіл.
Зомліла краплинка,
З листочка стікала,
Де ж щастя хвилинка,
Біди, лиш зазнала....
Вона ж незрівнянна,
В землицю сховалась...
30.08.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021149
дата надходження 30.08.2024
дата закладки 30.08.2024
Сонце сховалось за хмарою,
Просканувало блакить.
Пахне твій дух сигарою,
Терпко у ніздрях струмить,
Солодко тіло п'янить,
Серце тріпоче,
Щемить,
Ще мить... 29.08.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021116
дата надходження 29.08.2024
дата закладки 30.08.2024
Жахіття Іловайська. Серпень, Спека.
Тоді з'явилась армія рашистська,
Створили нам котел чорно-пекельний,
Бо розстріл був в упор бійців - фашистський.
Ворожі батареї всюди " Градів",
Могутня авіація і танки -
Вони гатили цим смертельним градом,
По двох колонах били спозаранку.
Розбиті БМП, УАЗ, машини,
Бійців загиблих полягло чимало.
Поранені волали тої днини,
Потвори убивали всіх зухвало.
Навіки пам'ятатимем героїв,
І той "зелений коридор" обману.
І доки матимем сучасну зброю,
Ми переможемо лихих тиранів.
***
Десять років тому ця трагедія сталась,
Видно тільки було цілі гори металу.
Все розчавлено, і все розбито,
Незабутні трагічні ті миті.
Іловайський котел, із оточення вихід.
Ворог нищив... І стогнала земля від свисту
Куль свинцевих, гранат - горе-смерчу.
І в обличчя дивилися смерті.
Тим солдатам, хто вижив, мабуть, пощастило,
Хоч обпалені душі і зрізані крила,
Але більшість загиблих у полі
Зосталась. Молоді згасли долі.
( Сьогодні Національний День пам'яті загиблих захисників України. Десять років Іловайській трагедії).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021089
дата надходження 29.08.2024
дата закладки 30.08.2024
Вже скільки віршів написала,
Життя своє перелистала,
Злітають миті, немов птахи,
За обрій кину я всі страхи.
Життя біжить неначе ріки,
Зімкнула зморені повіки,
Відкрила - літо на порозі,
Мої думки вже у дорозі.
А потім осінь, ніби диво
Здійметься образом красиво,
Махне листками і полине,
Лишивши ніжно небо синє.
І на стежині - сніжна краля,
Ідей в якої ціла зграя,
Запорошить дороги снігом,
Краса кружлятиме всім світом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021068
дата надходження 29.08.2024
дата закладки 29.08.2024
Жнива спивають хлібний квас,
Працюють вила.
Моя душа летить до Вас -
Тріпочуть крила.
П'янить тепло солодких мрій
На хвилях лану,
Думки намотують сувій,
На зріст бархану.
Сіріє пильна далина -
Життєве поле.
Не перше літо йде війна,
О, зглянься, доле!
Дзвін перепілки між снопів -
Гніздо порожнє.
Врожайний місяць сторопів -
Жнива продовжить.
Комбайни в мандрах - кораблі -
Танцюють плеса.
Робота в поті на землі -
Риплять колеса. 19.07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021063
дата надходження 29.08.2024
дата закладки 29.08.2024
Прилетіло моє безсоння.
Наче куля, знайомий біль
Жваво трощить поету скроні
Й посміхається, знай собі.
Тож ламаючи пір'ю стебла,
Викарбовую спритно вірш,
Бо пече в голові нестерпно
І щомиті мені все гірш!
А безсонню того замало.
Вже змією на стіл воно
Виповзає і цілить жалом
У розхристану душу знов.
Чи не з того поблякли очі,
Що забули солодку мить,
Як ховали вони щоночі
Попід вії свою блакить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021049
дата надходження 28.08.2024
дата закладки 28.08.2024
Жовкле листя поранком дихало,
Воркотала горлиця подихом,
Сипло, місто усе засипало
Під горіхові ноти з подивом.
Низько перші промені стеляться,
Крізь гілля ненароком мигами,
Очі яблук собі соромляться,
У саду, де ходили тихо ми.
У прогалинах теплі річища,
Переходиш тим бродом, стоячи,
Перетрублено листя літища,
Побережжям серпневим ходячи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021041
дата надходження 28.08.2024
дата закладки 28.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MsXHfdZ6Z_8[/youtube]
Ми часто згадуємо тих,
Кого давно пора забути.
В полоні дум таких складних:
Чому? Не можемо збагнути.
Було усе, та десь поділось,
Чи вітер стер ці почуття?
Можливо, тліло, не горіло,
Лунала музика не та?
Прокралась в душу пустота,
Раз-по-раз згадки виникають.
Любов була не та, чужа.
Повільно рани заживають.
Жаль не вдалось, чомусь не склалось,
Лиш слід лишився у душі.
Думки є різні: щось зламалось...
Чому ж ці спогади живі?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020938
дата надходження 27.08.2024
дата закладки 27.08.2024
Серпень так привітно вібрує,
Огортає нас своїм теплом.
Своєю красою чарує
І збирає гостей за столом.
Так мило дзвенять передзвони,
А птахи хороводять пісні.
Він здолає всі перепони,
Зловить ноти такі голосні.
Ще одна мить і піде в осінь,
Сховається в полях золотих.
І з'явитися дивна просинь,
Він у літі залишить свій штрих.
Серпень дивовижно малює,
Виходить загадкове панно.
В теплім літі він домінує,
Заховає золоте руно.
© Віктор ВАРВАРИЧ
Художник Роман САВЧАК
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020926
дата надходження 27.08.2024
дата закладки 27.08.2024
Тобі довірила себе,
Лишила тінь на підвіконні
Та мить привабливу з небес
Згорнула ніжно на долоні.
А ти стояв, як уві сні,
Так зачарований красою,
Лиш чулись звуки в тишині...
Мене ти зрівнював з весною.
Красива, ніжна, молода,
Душа неначе божий янгол,
Стояв і тихо споглядав,
А рухи створювали танго.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020933
дата надходження 27.08.2024
дата закладки 27.08.2024
Барвисте літо догорає,
Та все ще ніжить його тепло.
А юна осінь поспішає,
Вже видніється ясне чоло.
А ранки несуть прохолоду,
Студеними росами срібнять.
Миті дарують насолоду
І впіймати мрії норовлять.
Ми зачиняєм ще фіранку,
Ховаєм спеку норовливу.
Вип'ємо кави феліжанку,
Слухаєм пісню особливу.
Десь вдалині поїзд гуркоче,
Везе хлопців на кляту війну.
Стихає літо неохоче
І співає пісню вже сумну.
А осінь золотом повіє,
Вистиле чудові килими.
Красою серце нам зігріє
І змахне своїми вже крильми.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020861
дата надходження 26.08.2024
дата закладки 26.08.2024
У хатці равлика затишно,
Цілуємося тихцем-нишком,
Підсовуємося все ближче,
В палких обіймах все тісніше,
У схові мріємо про Вище.
Cерця співають голосніше,
Ритмічно, чисто та чіткіше.
Горнусь до тебе, ти до мене -
Шепочемось про сокровенне.
Під ніжні звуки серенади,
Удвох шукаємо розради,
Зализуєм воєнні рани,
А над хатинкою - нірвани,
Містичні плавають тумани. 23.08.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020834
дата надходження 25.08.2024
дата закладки 26.08.2024
Думки лягають у рядочки
І Книга пишеться Життя.
Дорослішають наші дочки
Й сини тримають майбуття.
Нажаль до хибної дороги
Ведуть політики людей,
Зв'язали всіх кабальним боргом,
Щоб панував в нас Бармалей.
25.08.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020821
дата надходження 25.08.2024
дата закладки 25.08.2024
Два "заключённых" двух колоний
Затеяли серьёзный спор.
Их обвинения похожи
- Фашист, предатель, лжец и вор.
Границы их соприкасались
- Границы планов "мудрецов".
Вдруг глашатай нарисовались
Из зомбо-троцких чудаков.
Морали в басне просто нету
- Не каждый ведь её поймёт.
И разбежалися по свету
И "каждый" в рекруты идёт.
А те, кто этот спор придумал,
Ведут мир дальше на убой.
Им не указ ни Рада, Дума, Сенат
Иль кто-нибудь другой.
"Творцы", кто первые напали,
Не понимают одного
- Нас сотни лет разъединяли
И властвовали нам на зло
Внушая ненависть к друг другу,
Стирая в памяти любовь,
Стирая души как посуду
И снова проливая кровь...
Два "заключённых" двух колоний
Затеяли серьёзный спор.
Их обвинения похожи
- Фашист, предатель, лжец и вор.
25.08.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020820
дата надходження 25.08.2024
дата закладки 25.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=13e7jO_KjFQ[/youtube]
Гарні спогади наче гарна пісня:
не хочеться, щоб вони закінчувалися.
Аарон Глассман
В кожного із нас своя скарбнича,
Називаєм просто її пам"ять.
Може, потаємна життя книжка,
Кожен лист там зберігає тайну.
Береже прожите все роками,
Все складе старанно по поличках.
І схова за сімома замками,
Довго берегти - цю має звичку.
Іноді захочем щось згадати,
Дозволу попросимо у неї.
Не примусить довго нас чекати,
І листки розкриються таємні.
Все найкраще зберіга старанно,
Повернути може у минуле.
Повернуть назавжди - невблаганна,
Бо життя прожить не можна вдруге.
Пам"яті все рівно - радість, а чи горе,
Нас примусить все це не забуть.
Хоч минуле нас торкає болем,
Довго в нашій пам"яті живуть
Не обманюй, як слабка у тебе пам"ять,
Зловлять колись люди на брехні.
Ти брехнею можеш когось ранить,
Нею ти уб"єш чиїсь надії чарівні.
Лиш одне мені незрозуміло,
Як забуть стараєшся когось,
Навіть й це сховає так уміло,
Бо колись найкращим був ніж хтось....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020816
дата надходження 25.08.2024
дата закладки 25.08.2024
https://www.muztonic.com/S/100-sinead-oconnor/135-i-do-not-want-what-i-haven-t-got/503-nothing-compares-2u.html
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EKO-alxqAng[/youtube]
"Nothing Compares 2U" без сумніву стала темою, що перетворила Шинейд О'Коннор у зірку, але насправді, цей твір не був призначений для О'Коннор. Мало хто знає, що автором цієї пісні був Принц, так само як і автором багатьох інших, які привнесли блиск до музичної індустрії (від "Love Song" Мадонни до "When You Were Mine" Сінді Лопер).
Принц насправді написав цю пісню для гурту The Family, фанк-групи, яку він сам просував, ця тема увійшла до дебютного альбому в 1985 році, але тоді пісня не набула широкої популярності. У 1990 році ірландка Шинейд О'Коннор зробила свою версію пісні та включила її до другого альбому "I Do Not Want What I Haven't Got". Виконання О'Коннор віддзеркалювало її біль через втрату матері в 16 років (відео навіть супроводжувалося відвертими сльозами). "Коли співала рядок: 'Усі квіти, що ти посадила, мамо, у задньому дворі, зів'яли, коли ти пішла', я плакала протягом близько двадцяти секунд", - розповідала О'Коннор.
Кажуть, Принц написав цю пісню, спонуканий невдалим коханням, але існує ще одна версія про походження пісні - вона пов'язана з втратою асистентки, яка працювала для нього і покинула його через сімейні обставини.
Та молода бліда дівчина з синіми очима та короткою зачіскою здобула перемогу. Версія Шинейд О'Коннор стала хітом, і Принц з цим довго не міг змиритися. В 2007 році, в інтерв'ю для Mirror, співачка розповіла, що вона з Принцом навіть мали серйозний конфлікт через цю пісню, однією з причин сварки було те, що Принц ненавидів, коли його пісні аранжували по-іншому. Але завдяки Шинейд О'Коннор, "Nothing Compares 2U" стала всесвітньо відомим хітом.
Тому й переклад міг би бути таким:
Минуло 7 годин і 15 днів
Відколи ви забрали з собою своє кохання.
Я виходжу щоночі і сплю цілий день
Відтоді, як мене ти покинула.
Відтоді, як ви зникли, я можу робити все, що захочу.
Можу бачитися з ким хочу.
Можу вечеряти в найкращому ресторані.
Але ніщо, я кажу, ніщо не може забрати цей смуток.
Бо ніщо не зрівняється, ніщо не зрівняється з вами.
Мені було так самотньо без вас,
Як птаху без пісні.
Ніщо не може зупинити ці самотні сльози.
Скажи мені, мій янголе, де я помилився?
Я міг би обійняти кожну дівчину, яку побачу.
Але вони б лише нагадували мені про вас.
Я був у лікаря, вгадай, що він мені сказав, вгадай, що він мені сказав.
Він сказав: "Чоловічче, тобі краще намагатися отримувати задоволення, що б ти не робив", але він дурень.
Бо ніщо не зрівняється,
Ніщо не зрівняється з вами.
Всі квіти, що ви посадили, мамо
На задньому дворі
Повяли, коли ви пішли.
Я знаю, що бути дитиною з вами було нелегко.
Але я хочу спробувати ще раз,
Бо ніщо не зрівняється,
Ніщо не зрівняється з вами...
Ніщо не зрівняється,
Ніщо не зрівняється з вами.
Ніщо не зрівняється,
Ніщо не зрівняється з вами...
https://pesni.guru/text/%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%86-%D0%BD%D0%B8%D1%87%D1%82%D0%BE-%D0%BD%D0%B5-%D1%81%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%82%D1%81%D1%8F-%D1%81-%D1%82%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B9
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020780
дата надходження 25.08.2024
дата закладки 25.08.2024
З-орі серпневі дають тобі світло,
Д-ні урожайні збирає земля.
Н-і! Не захопить ворожа імла -
Е-ра нова - військо мужнє, елітне.
М-онстри російські зазнають поразку.
Н-а́ворот швидко - кривава ганьба.
Е́-йдос підкаже - відійде журба,
З-лагода, людськість - до миру зав'язка.
А́-брис подій відслідковуєм знову,
Л-инуть загиблі, мов янголи в рай.
Е́-хо приносить співзвуччя у край.
Ж-ити б Героям, плекати б їм мову.
Н-ебу безхмарному людям радіти б,
О-ду співати б лише без тривог.
С-онце зійде́ - переможе сам Бог.
Т-иша потрібна, упевненість дітям.
І́-ній трагедій у душах розтане,
У́-смішка блиском - на лицях людей.
К-рила ростимуть для мудрих ідей.
Р-анок барвистий покличе у та́нець,
А ворогів заметуть, як непо́тріб,
Ї-хню запеклість, нена́висть і слід.
Н-ині, Вкраїно, плекай родовід.
О-брій - манли́вий, а щастя - вже поруч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020710
дата надходження 24.08.2024
дата закладки 25.08.2024
Я вранці тихо слухала весну,
Вона співала дивно на світанні,
Мелодію прекрасну й неземну
І ніжили мотиви мене ранні.
Замріяна тепло своє несла,
Для серця так чудово і вагомо,
Спускалася до обрію весна
І пестила волосся знову й знову.
Мені було так радісно в душі,
Немов зоря співала гарну пісню,
Хотілося здійнятися мерщій
Дуетом заспівати з нею звісно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020773
дата надходження 25.08.2024
дата закладки 25.08.2024
Моя країна - Україна, незрівнянна,
Сяй та світи, як навесні зіронька рання,
Хоч кровоточить від війни рана глибока,
Ціна за волю, щастя й мир дуже висока,
Та мрій і віри русня не вкраде ніколи,
В світле майбутнє, в жита й поле волошкове,
Позолотиться нива і пишні колоски,
Зігріють серце й душу народу навіки́!
*
Тож слався рідна Україно, люблю тебе!
Уклій й подяка нашим мужнім захисникам!
З Днем Незалежності дорогі друзі!
24.08.2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020719
дата надходження 24.08.2024
дата закладки 25.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X-hEr3TTAqA[/youtube]
І знову я твій голос чую,
Вмить озирнулася - нема.
Мабуть, це доля так жартує?
Зневіра раптом обійма.
Торкнувся ніжно ти рукою
Мого обличчя і очей.
І не знаходжу я спокою.
Чи плід безсонних це ночей?
І стало все тихо, ні звуку,
Ледь полум"я свічки горить.
До тебе протягую руку...
Нікого, лиш штора тремтить.
Мурашки полізли по тілу,
ВІдчула солодкі вуста.
А, може, це все наболіле
До мене тебе пригорта?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020683
дата надходження 23.08.2024
дата закладки 23.08.2024
Прапор синьо-жовтий майорить,
Наш символ миру і любові.
Яскраво у серці він горить,
Його відтінки кольорові.
Триває запекла боротьба,
За нашу одвічну свободу.
І не стихає вільна хода,
Нашого мужнього народу.
І так відважно тримають стрій,
Славетні воїни країни.
Пишуть історію у сувій,
Народ прямує із руїни.
Вже скоро перемога настане,
Україна переможе орду.
Недолугий московит зів'яне,
А народ продовжить вільну ходу.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020643
дата надходження 23.08.2024
дата закладки 23.08.2024
Українка я мала
Звуть мене Ганнуся.
Вишиваночку взяла
Зараз уберуся.
В колір неба одягну
Голубу спідничку,
А в косички заплету
Жовті й сині стрічки.
Приспів:
Вибиває каблучок
Мелодію дзвінко!
Це танцює "Гопачок"
Мала українка.
(повтор., підтанцьовуючи).
Із барвистих квіточок
Начіплю віночок,
Чобітки і фартушок
Й намиста разочок.
Українка я мала
Звуть мене Ганнуся, -
Все у спадок я взяла
Буду, як матуся.
Приспів:
Як притупну! Хай лунає
Мелодія дзвінко.
Це танцює і співає
Мала українка.
(повтор., підтанцьовуючи).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020679
дата надходження 23.08.2024
дата закладки 23.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AWBz-3hLzRo[/youtube]
Немов макітра голова,
Тебе я довго усе слухав.
Та думка лиш була одна:
Чи є тут чим закрити вуха?
*****
Пішов мій кіт на полювання,
Зловив десь мишку, приніс в дім.
Тепер він буде в шануванні,
Бо щось корисне зробить вмів.
*****
Узріла мишка ось кота,
Він спав солодко в ліжку.
Вкусила раптом за хвоста,
Втікла у нірку швидко.
*****
Прокинувсь рано кіт Барон,
Наслинив лапку, умив ніс.
Люстерко десь мале знайшов,
Зрадів: за нічку він отак підріс.
*****
Зіпхнув з вікна Барон вазон,
Не буде заважати.
Такий в баронів є закон:
Не будуть вибачатись.
*****
Ой, і гарні в кота вуса!
Так сказала мишка.
Все підстригти не зберуся.
Поспішай! На стрижку знижка!
******
Мишка сіра, не красива,
Зараз це не в моді.
Пофарбуюсь, буду біла,
Кіт не взнає потім...
*****
А це з дитинства. Мені мама розповідала.
Пам"ятаю...
Плакала Киця на кухні,
Аж очиці попухли.
Сам повар сметанку злизав,
А на мене кицюню сказав.
Хотів мені лапки побити,
А чим же я буду ходити?..
_________________________
У кого буде бажання - продовжіть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020576
дата надходження 22.08.2024
дата закладки 22.08.2024
Вишивала я душею вишиванку,
Мої віченьки не спали аж до ранку,
Прокладала ту стежину до порогу,
Щоб побачити хатину мати змогу.
Малювала краєвиди , що з вербою
Вся краса перепліталася з журбою,
Уявляла ті обійми у полоні,
Як тягнулися із ласкою долоні.
Приближала я рядками перемогу,
Щоб солдатам указати путь-дорогу
До рідненької, найкращої хатини,
Де в обіймах зустрічала мати сина.
Щоби зняти захисні, військові речі,
Вишиванками покрити їхні плечі,
Оспівати нашу неньку Україну,
Довгождану перемогу ту єдину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020564
дата надходження 22.08.2024
дата закладки 22.08.2024
До небуття лиш один крок,
Ненависть тисне на курок,
В людській подобі ворог тут,
Хоче підняти свій статут.
Багато слави- злети ввись,
Себе любити, світ змінить,
Хвороба знаті - звірське зло,
Знову до нас, воно прийшло.
Орел двоглавий - знак війни,
Несе в собі дух сатани,
Він теж вселився в люд простий,
Готовий смерть, всім принести.
Журливі ранки, цвинтар, вінки,
Не один день, на жаль, віки,
Спроможність волю зберегти,
Чому не бачать це Боги?
Країна має свою ціль,
Зібравсь всесвітній гурт бійців.
У боротьбі за мирний світ,
Уберегти весняний цвіт.
Щоб зупинити злет орла,
Згорить ненависть … вся дотла!
21.08.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020494
дата надходження 21.08.2024
дата закладки 21.08.2024
У світі чимало звуків
З дитинства приємних слуху:
Чи ж та цвіркунова пісня,
Але не комар над вухом,
Зозулі кування з лісу,
Кота муркотіння ніжне,
Гудок пароплава дужий,
Але тільки, щоб не ближній,
Звук крапель дощу приємний,
Коли я сиджу в квартирі,
«Курли» журавлів у небі
В той час, як летять у вирій,
Тріск дровенят у грубці,
На морі — прибою плюскіт,
А ще соловейка щебіт,
Далекого грому грюкіт.
Люблю дуже, як із жартів
Сміються щасливі люди,
Ненавиджу звук сирени,
Котрий розтинає груди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020479
дата надходження 21.08.2024
дата закладки 21.08.2024
Націдивши в келих щиро
Позабуту вчора юнь,
На усіх дивлюся звіром,
Бо з іудами не п'ю!
Майорить згори світанок,
Наче прапор, у вікно.
І нехай мені погано,
Я віршую все одно.
Десь поетові занило,
Ось і тішиться собі
Тим, що хлюпнув у чорнило
Невгамовні сум та біль.
Тож лунатимуть потрошку,
Як покотиться сльоза,
Чи Єсеніна гармошка,
Чи зачитаний "Кобзар".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020453
дата надходження 20.08.2024
дата закладки 20.08.2024
Лине Жайворонка гук, *
На ріллі - поважний Крук:
Гордовитий, очі пильні,
Думає, що він, - всесильний.
Бачить, Жайвір в синім небі:
- Годі там кричать! Не треба
Мій "сніданок" тут лякати,
Краще б ти навчивсь співати.
А то крильця лиш тріпочуть,
Доказати ніби хочуть:
Бач, який я тут мастак, -
Тьху! Бездара не співак!
Жайвір сів поблизу Крука,
Каже: - Не проста наука...
Давай Ти, я буду вдячний
Вчитись треба - безперечно!
Крук в поважну позу став,
Гордо голову підняв,
Закрив очі і щосили:
- Кар! Кар! Кар! - заголосив він.
З переляку горобці поховались у кущі.
Зайчик вмить схопивсь за вуха
і помчав у ліс щодуху...
Тільки Крук-хвалько стояв
- Кар-р-р! - кричав і горло рвав.
Весь охрип і безголосий
Ждав "на Біс" його попросять.
_ _. _
Тут мораль без викрутаса: *
Був ніхто - ніким й зостався.
Скільки в позу не ставай
Горло рви не надривай,
Як би ти не вихвалявся,
Знай - оцінять, не старайся.
Примітка: байка для дітей шкільного віку.
* Гук - тут сукупність багатьох звуків
за силою і частотою.
* без викрутаса - тут без хитромудрості.
,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018651
дата надходження 28.07.2024
дата закладки 20.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CxjmuAnQ9Ew[/youtube]
Стоїть акація вся біла,
Неначе сніг насипав хтось.
Як молода, сором"язлива,
Невже чекає вже когось?
Кохану вітер споглядає,
Настав його зірковий час.
Повільно плаття роздягає...
Та раптом погляд його згас.
Не може бути, не вона,
Хіба він мріяв про таку?
І не струнка, й не молода,
Сховала коси за фату.
А були коси колись білі,
Вплітати мріяв в них стрічки.
Тепер стоїть такий несмілий,
Чому ж часи тепер не ті?
Це ж він колись ламав їй руки,
Волосся пасмами все рвав.
Він часто був до неї грубий,
І завірюхи насилав.
Вже перед ним простоволоса,
Та все пробачила тепер.
Це сивина сіріє в косах,
Чому ж ти ніс уверх задер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020406
дата надходження 20.08.2024
дата закладки 20.08.2024
Звідкіля ти прийшла,
Неповторна і мила?
Ніби зірка зійшла
Неймовірна й грайлива.
Стільки в тебе краси,
Колоритної гами,
Ти з краплинок роси
Пишеш дивні романи.
Линеш тихо у вись
Дивовижним туманом
Та згадай, як колись
Ти манила дурманом.
Запах ніжно п'янкий
Чарівної шипшини,
Милий спів неземний,
Як мотиви пташини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020399
дата надходження 20.08.2024
дата закладки 20.08.2024
На гребні бурхливої хвилі високо,
Заплутався місяць - мрійливий сновида,
Привиділась вкотре йому Атлантида,
Усесвіт уповні відкрив третє око. 19.08.24
Примітка: світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020393
дата надходження 20.08.2024
дата закладки 20.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Q9bjVADKVGk[/youtube]
Ти мені розкажи про себе,
Ти довір свою таємницю.
Недаремно світилось небо,
Заіскрились наші зіниці.
Недаремно ж погляд у погляд,
Мов зійшлися небесні зорі.
І в душі ніжний, теплий порух.
Почуттів розлилося море.
Не зустрілись раніше шкодА,
Але ж пісня чуттєва серця
Полонила, мов чиста вода,
Що любов*ю б*є із джерельця.
Розкажи мені сокровенне.
(Як з тобою затишно й любо!)
Ти моєї душі натхнення,
Лиш про тебе шепочуть губи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020344
дата надходження 19.08.2024
дата закладки 19.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eXF94yRHFqY[/youtube]
Холодком війнуло десь із річки,
Мжичка нагадала вже про осінь.
І стоять в задумі дві берізки,
Та нема до осені в них злості.
Тихо навкруги, ніде ні звуку,
Хвильки лиш шепочуть між собою.
Надають душі ще більше смутку,
Збуджені осінньою ходою.
Хтось припнув на березі човна,
Він самотній, що його чекає?
І турбує думка лиш одна:
Скоро іще вЕсна завітає?
Із гнізда десь визерне пташина,
Надокучив їй холодний дощ.
Від дощу намокнуть ніжні крила.
Почекати треба ... що ту зробиш, щож?
І серед смутку цього сірого,
Розцвіта небачена краса,
Що для всіх тепер є втішною:
Це - латаття - квітка водяна...
----------------------------------------
Натисніть квадратик внизу кліпа. Праворуч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020324
дата надходження 19.08.2024
дата закладки 19.08.2024
Цей вірш - є відповідь на відгук
шановного, талановитого поета
Клубу Поезії України dashavsky
до Басні про лягушку і ловушку.
Вірш не претендує на істину
в останній інстанції.
Яка різниця хто як мовить
Якщо не можуть зрозуміти
Одне одного з напівслова
Бо треба душу оцінити?
І зрозуміти, щоб для себе
- Чи правда басня, чи обман?
Цей світ тримається так ледве.
Рулетки оберт барабан.
І так непросто в цьому світі
Сказати правду для людей,
Щоб слово було, наче, ліки
Бо роблять із людей "свиней"
І "хижаків", і наркоманів,
І навіть двісті вантаж(груз).
І роблять штучнії цунамі
І пландемії робить Туз.
І "варять" в казанку народи,
Зіткають в війнах кожен раз.
Нетреба з моря їм погоди,
Є від диявола наказ...
Нема різниці хто як мовить
Якщо з любовію в душі,
Якщо не зомбі є народи,
З повагою і "ви" і "ти".
15.08.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020283
дата надходження 18.08.2024
дата закладки 18.08.2024
Стихотворение не претендует
на истину в последней инстанции.
Пираты управляют миром,
А президенты их игра.
У резидентов есть народы,
Сюжет закрученый всегда.
СВОйной отправить жёстко "в гости",
Быстрей "намордники" надеть,
Вдруг экономику забросят,
То на людей направят смерть.
Решают где-то в кулуарах
Не на Земле и на Земле.
И что сегодня будет в странах
И на войне и на Луне.
Непросто про Луну здесь вспомнил
- Почти не знаем ничего.
Летали вроде астронавты,
"Мутняк" с обманом заодно.
Людей обманывают с детства,
Народы верят брехунам.
От ложных знаний столько бедствий,
Что страшно даже и волкам.
Ведь в планах - повредить природу
И фауну, убийство пчёл;
Взять под контроль и воздух, воду,
Чтоб каждый сам в Гулаг пришёл.
У власти в странах глобалисты,
Их цели - голод и война.
К добру сплошные "пофигисты",
От зла пьянеют без вина...
Пираты управляют миром,
Но кто-же управляет ими?!
04.08.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020282
дата надходження 18.08.2024
дата закладки 18.08.2024
( від чоловіка)
Літня пора... щоднини йде у небуття,
Та я пливу по течії, таке життя,
Жінку лелеїв і любив, мало цінив,
Як той цунамі у вирій полетів,
Тож не мав спокою і чудових мрій.
Роки – роки, разом більш, як п’ятдесят,
Є онучата, по поличках сидять,
Чи мабуть ні? Бо в них джерелом життя,
Якби у злагоді,завжди все до пуття.
Воно б радіти, але ж сьогодні війна,
Кожну людину, біль, смуток огорта,
За вояків, які спасають день при дні,
У бою гинуть, гірко плачуть матері.
Так я старий, як павутиння навесні,
Мабуть давно мої думки снять у імлі,
Але ж так хочу знайти світло в тунелі,
Нехай ця осінь розхлюпа акварелі…
Надія є, пташки в гурті, веселенько,
Продовжать спів, на серці знову тепленько,
Хай проводжають літо, я почекаю,
Весну зустріну, то ж вперто відчуваю.
І як не важко, нам часом із старою,
Най ми посидьмо, втішаймось під вербою,
Ну, як колись, вдвох у квітучому гаю,
Милуймось люба, наче знову у раю.
Дай Боже дітям, онукам світ змінити,
Щоби спроможні, всякчас жити в мирі,
Та й нам від цього б всім тільки радіти,
А щодо літа, йому пора у вирій!
15.08.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020254
дата надходження 18.08.2024
дата закладки 18.08.2024
***
Ти пахнеш морем,
Вилиці - солоні,
А груди повні бризами надій.
Обоє у стихійному полоні -
На острові Екзотики та Мрій!
***
Я на воді, повернута до сонця,
І, навіть, хвиля не моргне -
Ти бачиш світ в моїх очах-віконцях,
А я торкаюсь милого - тебе!
***
Небо підживлює місяць окрайцем,
Тлусто намазані млою боки,
Капають миті розтопленим смальцем -
Зорі вечеряють ним залюбки.
***
Пів ночі не вмовкав цвіркун,
Підтягував високі ноти,
Зливались з морем сотні струн -
Переспівав сто тисяч дум
І зачепив душі висоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020180
дата надходження 17.08.2024
дата закладки 17.08.2024
Веслує літо на каяку,
Між мальовничих берегів.
До екзотичних островів? -
Не відчуває в мандрах ляку.
Веслує радісно, натхненно -
Птахи оспівують шляхи,
Лишає осені штрихи -
Про найдорожче, сокровенне.
Веслом гребе між валунами -
Завзято горне часоплин.
І ми веслуємо із ним -
Відлуння понад берегами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020175
дата надходження 17.08.2024
дата закладки 17.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0B6rNfms3UM[/youtube]
Зранку море тихе і спокійне,
Штиль лікує морські рани.
Вже ласкаве, ніби і покірне,
І до себе красотою манить.
Я стою й вдивляюся у море,
Ніжно гладить коси вітерець.
Море так величне й неозоре,
Має у собі якийсь секрет.
Небо, ніби в морі потонуло,
Видно, не боїться глибини.
На хвилинку лиш, на дно пірнуло,
І знайшо незриму дивину.
Хлюпають маленькі морські хвильки,
Підганя тепленький вітерець.
Радо підставляють йому спинки,
Радощам у них немає меж.
Чеше старанно, немов гребінцем,
Ласку цю сприймають добродушно.
Хіба хтось опише це слівцем?..
І стою в мовчанні, непороушно.
Здивуванням тут нема кінця,
Все, що турбувало, вже далеко.
Схвилювала казка мене ця,
На душі приємно стало й легко...
-----------------------------------------
Збільшіть кліп, натиснувши праворуч квадратик, внизу,
І ви побуваєте по- справжньому на морі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020154
дата надходження 17.08.2024
дата закладки 17.08.2024
Послухай, як звучить мелодія літа!
Старий скрипаль нас запрошує на вальс.
Поведу тебе у рай ,де цвітуть квіти....
Там ,де у стиглих житах - зоряний час.
А завтра відлетять у вирій журавлі
З золотих садів осиплеться листя.
Вже сонечко сходить низенько до землі...
І прийде осінь - на наше обійстя.
Не поспішай, кохана, іти в осінь!
Це лиш полудень дня, іще не вечір .
Тут для нас співають солов'ї до ночі
Солодить ягода...співи лелечі..
А вже скоро журавлі відлетять у даль
Візьмуть наше літо в інший світ.
У холодну зиму зігріє тепла шаль
Спомин у житах , як жар - маків цвіт.
Ти - не журись , кохана, що скоро осінь!
Засріблила твої коси сивина.
Ще цвіте золота липа в срібних росах
І дарують нам мить щастя - небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020124
дата надходження 16.08.2024
дата закладки 17.08.2024
Осінні роси душу срібнять,
Прохолодою спеку женуть.
Стиглі трави про щось жебонять,
А птахи хороводи ведуть.
Дерева одягли жупани,
І різнобарвні їх кольори.
У небі звучать барабани,
А дітвора біжить із гори.
Тумани землю обіймають,
Ховають натомлені думки.
Окремі фрукти дозрівають
І мчать у даль дзеркальні струмки.
А смуток красу не затьмарить,
Що подарувала природа.
Літне сонце нещадно жарить,
Є у нього така нагода.
Осінні квіти нас чарують,
Їх посадила добра душа.
Вдихнуть аромат пропонують,
Нас полонила їхня краса.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020144
дата надходження 17.08.2024
дата закладки 17.08.2024
́́Скуштуй пиріг, що я приготувала,
У нім моя майстерність і душа,
Я ніжність милу тихо залишала
І поетапно всі ази пройшла.
Світлина, стіл, серветка білосніжна,
А на тарілці неповторний смак,
Легенька мить чарівна і маніжна
До мене повернулася в думках.
Ось все, як за́вжди, затишно та світло -
Неначе повернулися літа́,
Світлина, стіл, серветка білосніжна
І в тишині шепочуть щось вуста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020141
дата надходження 17.08.2024
дата закладки 17.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8r5Vw_QDNGk[/youtube]
Розгулялась літня нічка,
Зорі заховала.
Подивлялась в небо зрідка,
Собі докоряла.
Де той Місяць, що дворогий,
Довго ще чекати?
Все надіюсь... нема змоги,
Буде знову щось брехати?
Нічка Місяця кохала,
Чув оце вдесяте.
Кожну нічку все чекала,
Кохання прокляте!
А він виглянув з-за хмари,
Темно... чорна нічка.
Та й пішов собі у мандри,
Виглядає річку.
Вже край неба бовваніє,
Кинув срібну стрічку.
Та вона все розуміє,
Це від нього звістка.
Не зустрінуться ніколи,
Місяць й стрімка річка.
Бо їм доля лиш дозволить,
Милуватись зрідка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020112
дата надходження 16.08.2024
дата закладки 16.08.2024
Все нашароване, суєтне - відійде,
Злетить сумна гримаса болю,
Ще день прийде, той світлий день прийде,
Коли зустрінемось з тобою.
Десь наяву, а не у снах,
Де кава запашна й гаряча...
У кращий час і де удача
Чекає за кутком на нас.
Щоб цілуватись під дощем
І щиро віддано кохати,
Закутавшись одним на двох плащем,
Дивитися на зорі і зітхати...
І просто бути, без ілюзій і казок,
Лиш справжню суть невпинно відчувати
На зустріч щастю ще зробивши крок,
Неначе квіти, розквітати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020052
дата надходження 15.08.2024
дата закладки 16.08.2024
В субтропічнім лісі,
Де вершини лисі,
У блакитній висі,
Ген, на кіпарисі,
Крутяться шальні вітри:
Не один, не два, не три,
Не чотири, кажуть - сім,
Накрутили власний дім.
В іграх розійшлися надто,
Свищуть в ковилі завзято -
Ціле поле перем'ято -
Влаштували справжнє свято! 18.06.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020051
дата надходження 15.08.2024
дата закладки 16.08.2024
Переливає почуття
Медовий місяць лійкою,
Вмостивсь в ефірній глибині
І крутиться за стійкою.
І сумно так чомусь мені -
Думки бентежать змійкою,
Вчащається серцебиття. 13.08.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020050
дата надходження 15.08.2024
дата закладки 16.08.2024
Колисала мати сина, колисала ...
У Бога щастя, долі, здоров'я благала.
Хай Ангел зорі тобі сину нахиляє!
А в садочку соловейко пісні співає.
Рости, мій синочку, рости, мій соколе !
Будь, прихильною, доброю, до нього доле!
Хай сонце осяює стежки на землі !
З далеких країв несуть щастя журавлі.
Постелю сон - траву в колисці дубовій,
Щоб бачив солодкий сон - на зорі вечоровій.
Хай малюють казку зорі до ранку!
Ти спи, а я вишию тобі вишиванку.
Візьму голку в руки, нитки кольорові,
І нахилю небо у променях любові.
А хрестиком вишию з пшениці колос ,
Щоб чув здалека - рідної матусі голос.
Вишиванка запалює в душі свято ,
І хрестиком вишивала узори мати.
Щоб ,де б не був у світі, у яких краях,-
А додому злітав до рідної мами ,як птах.
Хай у мирі сходить сонечко у небі !
І матінка земля дасть міць, сили для тебе.
І пий із цілющого джерела воду,
Бо ти - українець з козацького роду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020040
дата надходження 15.08.2024
дата закладки 16.08.2024
Сонце гарцює в серпневих покосах,
Світло медове розли́ло до ніг.
Рай абрикосовий пробують оси,
День золотавий на фініш прибіг.
Вечір притих в ароматах сливових,
В розкоші яблук, у ложах ожин.
Місяць з любов'ю підняв сиві брови,
Суму зерно перемелює млин.
Ніч розляглась у небесному ліжку,
Зоряна постіль розсіяла блиск.
Вітер погойдує персики трішки,
Серпень не спить, бо дарує свій хист.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020030
дата надходження 15.08.2024
дата закладки 15.08.2024
Джо Байден спить на пляжі в Делавері,
А на планеті твориться бедлам.
Рашистам відчиняють всюди двері
І піднімає голову іслам.
Іслам в Європі - та іще проблема!
Забули європейці про Христа,
Про хрестоносців, що подібно левам,
Боролися з молитвою в устах.
Нащадки їхні в нинішній Європі,
Немов би в приймах на своїй землі.
Щодня в новинах тільки й чути "Пробі!"
В невірних "апетити" чималі.
Джо Байден спочиває мирно-тихо.
А в Україні точиться війна.
І гинуть люди. Всюди горе, лихо
І править бал російський сатана.
Кому потрібно, щоб війна тривала
І нищили рашисти мій нарід?
Слов"яни наламали дров чимало.
Чи винен в цьому маразматик-дід?
Джо Байден спочиває в Делавері.
Планета потерпає від страждань.
Війна ось-ось почнеться в стратосфері,
Спричинить людству жах поневірянь.
Хто дасть нам,людям, порятунок нині?
Хто переможе на Землі все зло?
Трапляються події дуже дивні,
Хоча, здається, все це вже було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020021
дата надходження 15.08.2024
дата закладки 15.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NDBCw6-kQHg[/youtube]
По дорозі йде до когось щастя,
Пильно задивляється в двори.
Може, зупинитись десь удасться,
Як не помилитись, не пройти?
Все думки турбують: Ще далеко?
Ранок освіжив його думки.
Бачить: у гнізді сидять лелеки ...
Мають щастя, треба далі йти!
Вже підбилось сонце над землею,
Посміхнулось: не втрачай надій!
І, зібравшись з силою всією,
Продовжувало щастя наміри свої.
Де б знайти якусь отут лавчину,
Відпочить, зібратися з думками?
Тут узріло край села хатину,
І зраділо щастя до нестями.
Глянуло в відчинене вікно,
Мабуть, зупинюся у цій хаті.
Сумнівів ніяких не було.
Щастя, кажуть, не бува багато...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020001
дата надходження 15.08.2024
дата закладки 15.08.2024
Екскурсія ось, вже ранкова,
Ех, як же звучить гарна мова,
Елегія ніжно лунає:
Естетика рідного краю.
Енергія, світло, чарівність
Емфазно єднає помірність,
Евримія свіжості гаю
Ескізи по світу лишає.
Емблеми, картини виходять,
Ех, так нас чарує природа,
Етюди виводять вже руки,
Елегії чуються звуки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019992
дата надходження 15.08.2024
дата закладки 15.08.2024
( від чоловіка)
Пішла й нехай, журби не маю й сумлінь,
Мій час весняний, жити без потрясінь,
Часто годив та все ж зробила свій крок,
Мрії зігріли, злет волі до зірок.
Чи ти зухвалість, часом відчуваєш?
Свобода, кайф, із друзями фліртуєш,
Солодку мить покриє руда осінь,
Тоді душа, тебе саму вже спросить,
Чому літала, як славнозвісна бабка,
Роки летять, згадати тоскно, гадко,
Часу нема виправити помилки,
Життя збагнути - присмак гіркоти.
Несу свій хрест, покидала не одна,
На жаль, рясніє, на висках сивина,
Теж не безгрішний, напевно гонор мав,
Така є доля, можливо не кохав?
Видно жорстокий, я не кричу прийди,
Часом самотність не приносить біди,
У Бога певно, це заробили ми,
Не зрозуміли квітучості весни.
14.08.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019962
дата надходження 14.08.2024
дата закладки 14.08.2024
Я чекаю на твою любов,
Ти моє серце відігрієш.
Одягнеш свою душу з обнов
І коханням мене лелієш.
В любові віку не буває,
Нас єднають палкі почуття.
А скрипаль мелодію грає,
Скеровує нас у забуття.
Палка любов нас полонила
І до щастя здійснює свій крок.
Любов зміцнює наші крила,
І летить у мріях до зірок.
Любов міцніє із роками,
Єднає закохані серця.
До щастя відчиняє брами,
Дарує неземне відчуття.
Любов розпалює кохання,
Яке ясним полум'ям горить.
Дарує світле сподівання
І одвічну коханкову мить.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019927
дата надходження 14.08.2024
дата закладки 14.08.2024
А життя малює картини
І їхні фарби кольорові.
Звільняє людей від рутини,
Закликає всіх до любові.
Серед розмаїття цих доріг,
Прокладаєте свої стежки.
Повертаєтесь на свій поріг,
На оксамитові беріжки.
А у серцях любов пломенить,
Яка випромінює тепло.
Ваша краса всіх нас полонить,
Як і гарне родинне панно.
Наші миловидні панянки,
Даруєте нам свою любов.
Нам милі ваші обіцянки,
Одягаєте душі з обнов.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019889
дата надходження 13.08.2024
дата закладки 14.08.2024
Щось не спиться, щось не спиться:
Ніч малює у вікні -
Колісницю, колісницю,
Що є місяць в пелені.
Серебриться, серебриться
Таїна, що без ім'я:
В піднебессі колісниця
І під пісню солов'я.
До вподоби, до вподоби
Ніжить пісня тишину.
Ах! якщо би, ах! Якщо би,
Нічку ще та й не одну!
Колісниця, колісниця
У ночі ти срібна даль.
Ще далеко десь зірниця,
Та близька моя печаль.
Й розігнать думок облогу
Не ятрилась щоб душа -
Вийду тихо на дорогу,
Що у темінь вируша.
Бо не втямлю щось одразу
Змісту з неба не в словах:
Так бува, одного разу
Кличе ввись Чумацький Шлях!
Колісниця, колісниця
Ти безсоння є нічне,
Ти небесна бунтівниця:
Забери скоріш мене!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019879
дата надходження 13.08.2024
дата закладки 13.08.2024
Соромилась підходити до нього
дуже довго.
Сама на себе я була від того
вельми зла.
Тоді я для хоробрості хильнула,
зовсім трохи
І врешті-решт, у зручну мить,
до нього підповзла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019876
дата надходження 13.08.2024
дата закладки 13.08.2024
Бронзи небо, місяць ходить,
Випасає світляки,
Хмарами вітрило бродить,
Місту мітить до ріки.
Метеори іскри місять,
Драпини на чорне скло,
Тиша розчиняє після,
Стелить оксамитом тло.
Серед міді острів тане,
Щурить око золоте,
То обійме, то помане,
Ночі сяйво молоде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019862
дата надходження 13.08.2024
дата закладки 13.08.2024
У класі вчителька новенька.
І жартівник один знайшовся.
Той тягне руку враз тихенько.
Щось хитромудре є у хлопця.
- Питання є цікаве дуже,
Бо, певно, знаєте ви ліпше.
У зебри більше чорних смужок
Чи білих смуг таки частіше?
Всміхнулась вчитель загадково:
- У них по- різному буває.
Усе залежить винятково,
Який характер зебра має.
Коли коняка – песимістка, -
У неї трохи все чорніше.
Якщо ж та зебра – оптимістка,
То світлих смуг буває більше.
13.08.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019870
дата надходження 13.08.2024
дата закладки 13.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MkzbaSbRYN4[/youtube]
Життя у кожного своє,
Ні з ким не можна помінятись.
Якщо захочеш - відштовхне,
Оцим не треба перейматись.
Життя важке, це кожен знає,
Ти придивися до свого.
В житті усе ти подолаєш,
Якщо з ним будеш заодно.
Воно не завжди буде медом,
Примусить плакать і страждать.
Пройметься серце гірким щемом,
Не плакать будеш, а ридать.
Візьми усе це на замітку,
Готовий ти оце прийнять?
Підставить може і підніжку...
Зберись з думками, ти присядь.
Життя дорога не близька,
А ти іди, не зупиняйся.
Та раптом зробиш відкриття:
Ти вже не той, бо не здавався.
Все важче йти уже підгору,
Час невблаганний - треба йти!
Сльозою вмиєшся дрібною:
Чи все в житті зробити встиг?...
--------------------------------------
Чи все в житті роблю я так, як треба?
Покаже час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019860
дата надходження 13.08.2024
дата закладки 13.08.2024
Це ж треба так любити Україну...
життям платить за воленьку ясну,
за дім свій рідний і свою родину,
за день, що в душі принесе весну.
Уміємо без зброї танк спиняти,
й радієм... ( хоч пролито стільки сліз!)
і сонцю, й небу, й цвіту біля хати,
вірим, що щастя запанує скрізь.
Вогнем пекельним лихо йде по долях,
готове все на світі спопелить.
Це ж треба так ненавидіть Вкраїну...
за те, що ми уміємо любить.
Ідуть у бій сини наші відважні,
виборюючи щастя мирні дні,
щоб усмішками зустрічати ранки,
в яких світанки будять солов'ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019841
дата надходження 12.08.2024
дата закладки 13.08.2024
ЗАГАДКА
За крайнебо сонце сіло,
Відбиває річка вміло —
Зорі ясні, місяць повен
І гойдають хвилі?
(Човен)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019832
дата надходження 12.08.2024
дата закладки 13.08.2024
Пригорнулася грайливо ніжна нічка,
А за гаєм чарівним шепоче річка,
Заколихує привабливу калину,
Мов тендітну та зманіжену дитину.
Обіймає її ніжно та й питає:
Що ж тебе так, чарівнице забавляє?
А у відповідь, як вітерець повіє -
Моє серце від казковості хмеліє.
Зашарілась від прекрасної картини,
Так чарують різнобарв'ям всі долини,
А за гаєм чарівним шепоче річка,
Солодить мене красою дивна нічка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019866
дата надходження 13.08.2024
дата закладки 13.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_iScCzEKbjw[/youtube]
Море безкрає...чарівна блакить.
Хвиля зітхає і тихо шумить...
Котяться хвилі, змивають пісок.
Дивно навколо: все наче з казок...
Вітер над морем політ зупиня,
радісно крильми своїми маха.
Чує, як з моря несеться прохання,
слізне шептання і тихе благання...
Вітер оглянув усе навкруги,
крильми змахнув, залишивши круги...
Море і стогне, хлюпоче і грає,
хвилі прозорі навпіл розбиває.
Швидко несуться у білій піні,
грізно наставивши вітру гребні.
Море немов божевільне шумить.
Страшно дивитись на нього в цю мить...
Вітер втомився, ослабли вже крила..
Дихати важко...враз хвиля накрила...
Море затихло - і хвилі заграли.
Довго цей спокій вони так чекали.
Чайки, кигичачи, в море злітали.
пісню без слів вони морю співали.
Тиша і спокій...яка благодать!!!
Рай ніби поряд: рукою подать...
2009 рік.
Випадково знайшла один із перших
моїх віршів..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019828
дата надходження 12.08.2024
дата закладки 12.08.2024
Душа - багатострунна ліра
Бринить від Ваших торків ніжних -
Зникає повсякденність сіра,
Межи вітрів прибулих, свіжих.
Для двох, в душевному пориві,
Під урочистий спів прибою,
В харизматичному мотиві
Мелодія летить луною!
Танцюють зоряні висоти,
Палкі емоції плетуться.
Ефір підсилює нам ноти,
Що в серці піснею озвуться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019826
дата надходження 12.08.2024
дата закладки 12.08.2024
Думки линуть у далі
Течію не впинити,*
Чи забути печалі,
Про війну й просто жити?
Це ж зробити так важко,
Мабуть нині не можна,
На душі тускло, тяжко,
Ні мабуть, не спроможні.
Позабути діяння,
Ворогів, злих, проклятих,
Зникли всі сподівання,
Щоби світ врятувати.
Вже думки в потойбіччя,
Чути крики маляти,
Душі клич – протиріччя,
Яка ж бідна та мати.
Що зростила надію,
І плекала в любові,
За що вкрали, цю мрію,
По життєвій дорозі?
Де не глянеш руїни,
Вдалині безпросвітно,
Не зібратись родині,
Ранок снить, непривітний.
Серце крається, плаче,
Просто хочеться жити,
Пробач неньку, козаче,
Не змогла захистити.
Потік рік, як веснонька,
В повсякденному вирі,
Не вернулась і донька,
Життя - море у штилі.
Як дожити старенькій,
Без синочка і доні,
Слізьми землю скропити,
І поскаржитись долі.
Думки линуть у далі,
Почуття не спинити,
Як відлуння в кришталі,
Що давно вже розбитий…
Хай би сяйвом у небі...
Щоби просто всім жити.
11.08.2024р
(*Впинити - те саме,
що спинити)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019730
дата надходження 11.08.2024
дата закладки 11.08.2024
Закохався в голубі очі,
Які так спопеляють мене.
Вони привітні і пророчі,
Дарують кохання неземне.
Цілую вуста дівочі,
Палко тебе я кохаю.
Ти снишся мені щоночі,
Від любові я згораю.
Моя квітка, небо голубе,
У просторі тебе віднайшов.
Красиво презентуєш себе,
Та віддаєш жагучу любов.
Ти поряд зі мною крокуєш,
Осяюєш до кохання шлях.
В моєму серці домінуєш,
Летимо в мрії на кораблях.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019692
дата надходження 11.08.2024
дата закладки 11.08.2024
***
Співуче соло
Бурштинової ріки.
Прислухаюся.
***
Котиться сонце
Бурштиновим яблуком.
Яріє небо.
***
Мушкою хмара
Застигає в бурштині
Сонячного дня.
***
Янтарний захід
На сапфіровій воді.
Безцінні скарби.
Примітка: світлина сходу сонця автора 10.08.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019667
дата надходження 10.08.2024
дата закладки 11.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FhmqSowoUo0[/youtube]
З тобою мовчки розмовляю,
Почуй мене крізь сто віків.
Тобі усе я довіряю,
Чекай, я добираю слів...
У нас зима давно в розпалі,
Навколо снігом замело.
Замерзли краплі у бокалі,
На дні прозоре лише скло.
Візьму бокал у теплі руки,
Зігрію подихом своїм.
Свої думки складу докупи...
Тебе винить - нема причин.
Як ти живеш? Хіба я знаю?
Пройшло вже сотні лютих зим.
Коли думки твої впіймаю,
Тепло повернеться у дім.
Зима не буде вже зимою,
В душі фіалки роцвітуть.
Тепло, що ти забрав з собою,
На жаль, уже не повернуть..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019650
дата надходження 10.08.2024
дата закладки 10.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CEoIhPmwfns
[/youtube]
Давно закінчились жнива,
Самотній степ відпочиває.
Деінде жовтий лист спада,
За літом все пройнялось жалем.
Чарівна тиша предосіння,
Природа ніби чогось жде.
Кудись вже зникла ейфорія,
Повільно нічка день краде.
Припнутий човен біля річки,
Чекає ніби все когось.
Схилились поряд дві вербички:
У хвилюванні, чи здалось?
Шуршить між гіллям тихо мжичка.
Добавить смутку в день осінній.
А осінь пізня усе ближче.
Вже добігає час вечірній.
Ввійшли і ми з тобою в осінь,
А ще недавно було літо.
Змінити щось уже не в змозі,
Та ще кохання ніжним цвітом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019648
дата надходження 10.08.2024
дата закладки 10.08.2024
Воно давно вже сталося із ними
Пролилося дощем на жовті ниви
Розлилося безкрайніми морями
І дихало вечірніми вітрами
І все це бачили але нікому не сказали
Оті обшарпані старі вокзали
Листи і запахи його в валізі
Засохла квітка у рожевій книзі
І ними зорі милувались тихо
Ніч дарувала прохолоду їм на втіху
І поцілунки пристрасні між ними
А він до неї як до сонця линув
Воно давно вже сталося між ними
Але живе й цвіте донині
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019655
дата надходження 10.08.2024
дата закладки 10.08.2024
Дощ малював земну картину
Вологим пензлем грався досхочу.
І лісу щедро тряс вологий чуб,
З хмарин змивалося чорнило.
І небо нібито крутило.
Ховалось зрошене латаття
Таке не снилось навіть уві сні,
Та злива в маячні кричала: ні!
І дощове спадало плаття,
Листків злітало з гілля шмаття.
Озерця дзеркало дрижало.
Палітра вимокла, тремтить рука,
І дочекався дощ сліпих смеркань,
Води стекло тоді чимало,
Лиш божевільна ніч волала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019623
дата надходження 10.08.2024
дата закладки 10.08.2024
Цвіте ріпак. Яскраві квіти
Жовтіють сонцем на полях.
Вітрила кукурудзі вітер
Здійняв увись - у ній зачах.
Голівки соняхів, як зорі,
Переколисують блакить,
Танцюють в польовому морі -
Душа від подиву щемить.
Метелики яріють в житі -
Шовкових маків пелюстки,
У найдорожчі серцю миті
Казки шепочуть залюбки.
Із часом ділить ложе простір,
Перегойдавши світлотінь,
А ми у ньому тільки гості -
Шукаєм пломінь для прозрінь.
Лоскоче вусами ячмінь...
Примітка: світлина автора 3.08.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019599
дата надходження 10.08.2024
дата закладки 10.08.2024
Я візьму заховаю любов
У чарзіллі чарі́вної рути,
Щоб вона зігрівала все знов
У життєвій непроханій скруті.
Мила щедрість та ласка її
За́вжди будуть вагомі й доречні
І на всій найдорожчій землі,
Щоб шляхи були мирні й безпечні.
Я візьму заховаю добро
Та віддам лиш його по потребі
І воно переможе все зло,
А вже більшого щастя не треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019606
дата надходження 10.08.2024
дата закладки 10.08.2024
Ой у полі жито, молоденьке сходить,
А хлопчина до дівчини з вечора не ходить
Він ходить із ранку, на зорі-світанку
Соловейком витьохкує у неї на ганку.
- Ти, моя лебідко, будь мені за жінку,
Бо вже з вечора у мене голова, як грінка !
Хочеш, - трав накошу, дров я нарубаю
Пригорну тебе до серця, бо давно кохаю !
За тобою, наче тінь, буду я витати
Не тримай мене на ганку, а впусти до хати.
- Ой не мала клопоту, в нових я чоботах!
Докажи мені спочатку, який ти в роботі:
Наноси з криниці свіжої водички
Покорми гусят, індиків, молоду теличку.
Випаси корів. Курей випусти з клітки,
Тоді будеш загравати до чужої дівки !
- Ох, і натрудився! Нащо те кохання...
Краще сам я відпочину з вечора до рання!
Як вранці прийшов я - вона вже чекала.
Цілувалися без тями, щоб не було мало…
- Працьовитий хлопець, - надію вселяє,
За що тільки не візьметься, до всього хист має!
В. Ф. - 28. 05. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019569
дата надходження 09.08.2024
дата закладки 09.08.2024
Горлиця воркує в лузі на калині,
Тужить за коханим, що вже в домовині...
Ой, Горлику сизий, як жити без тебе,
Мені світ не милий, в сні вертайсь із неба.
Кляті вороженьки землю перерили,
В усіх лісосмугах все живе спалили.
Полетів коханий землю захищати
Та не повернувся до гнізда до хати.
Горлиця в стражданні... Світ Божий не милий.
Не здолав зле горе Горлик сизокрилий.
А ще б жити й жити, любив землю, волю,
Високо літати... За що така доля?
Горлиця воркує в лузі на калині
В чеканні коханий присниться їй нині.
Знайшов Горлик долю та щастя жорстоке
Й безсмертне кохання на довгії роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019553
дата надходження 09.08.2024
дата закладки 09.08.2024
Ой калинонька рясна ясно квітне,
пелюстки її цілує сонце світле.
А як вітер прилетить - розшумиться,
потім стихне між гілок, серед листя.
Де калина ясний цвіт розсипає,
там козак красу-дівчину знов чекає.
Посміхаються до них тихі зорі
й місяць ясний... Він між хмар,
як човник в морі.
Має безліч різних чар темна нічка,
а козака вабить в косах гарна стрічка.
Радує той ніжний цвіт, що ясниться,
до тепер в моїй душі... Часто сниться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019548
дата надходження 09.08.2024
дата закладки 09.08.2024
Часу плин в короткій каві
Дотик усміху в очах,
Бігли спогади запалі,
Оксамитом на вустах.
Десь троянди смак, горіха,
Фруктів, карамелі склад,
Шаллю невимовна втіха,
Гірко, чорний шоколад.
Розчинялися поранки
У розмові крапок, ком,
У долонях філіжанки,
У теплі мовчання двом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019543
дата надходження 09.08.2024
дата закладки 09.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t_G8xdZKams[/youtube]
Надія – це птах,
На гілочці душі
Сидить і виспівує,
До вічної тиші.
-------------------------------
Спадає спека... Надвечір"я,
Присісти, трохи відпочить.
Зірок побачить мерехтіння,
Чи просто мовчки посидіть.
Думки розправлять свої крила,
Мене залишать й полетять.
А я зроблю спокійний вигляд,
Не дуже хочуть покидать.
Знялися, крильми задзвеніли,
Зламали спокій сонних трав.
Душа чомусь враз спорожніла,
Неначе тишу хтось украв.
Не може час спинити тиша,
Життя проходить теж повільно.
Життєва істина все ж дивна.
Її сприймать треба спокійно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019496
дата надходження 08.08.2024
дата закладки 08.08.2024
Ти не вплітай у коси смуток,
Про мене люба, про війну,
Не мали ми такої скрути,
Прошу згадай, нашу весну.
Її струмки, як звуки скрипки,
Зваба до ніжності й тепла,
Як під дощем змокли до нитки,
Мене від холоду спасла.
Ті почуття - бузку цвітіння,
Як трунок збірного вина,
Для двох завжди порозуміння,
То в світлі дні, тепер війна.
Я їй дивлюся прямо в очі,
Мов за спиною стоїш ти,
Слова плекаю, всі пророчі,
Ніхто не зрушить нам мости.
Я вірю, знаю, настане час,
Жура відійде і печаль,
Кохана чуєш, повір для нас,
Заграє вальс, вмілий скрипаль.
Тож приховай сльозини в жмуток,
Вже й від дощу змокли сади,
Більш не вплітай у коси смуток,
Не хочу бачить сивини….
Я повернуся тільки жди…
06.08.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019462
дата надходження 08.08.2024
дата закладки 08.08.2024
[b]М[/b]ені зобразить хочеться життя,
[b]А[/b]беткою відзначити етапи,
[b]Л[/b]іта́ оті, із малого дитя
[b]Ю[/b]рливо з нетерпінням пролистати.
[b]Ю[/b]рбою див, моментів і подій
[b]С[/b]труснути і відчути все на дотик,
[b]Л[/b]егенько доторкнутись сновидінь
[b]О[/b]мріяною ніжністю природи.
[b]В[/b]дихнути аромати зелен-трав,
[b]О[/b]звучити красою дні та ночі,
[b]М[/b]аніжно утопати між отав,
[b]В[/b]слухаючись у сни свої пророчі.
[b]С[/b]тежки одну за одною пройти,
[b]Е[/b]легію почути й написати,
[b]Щ[/b]асливою летіти до мети,
[b]О[/b]х, як п'янить бузок і запах м'яти.
[b]Є[/b] поряд незабудки голубі,
[b]Н[/b]езнаю, що приємніше буває?
[b]А[/b] сонце промінь кидає мені,
[b]С[/b]міється неповторно дивограєм.
[b]В[/b]есняний цвіт чарує навкруги,
[b]І[/b]ронію та сміх навколо чути,
[b]Т[/b]ак хочеться щасливою пройти
[b]І[/b] до дрібнички все сумне забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019459
дата надходження 08.08.2024
дата закладки 08.08.2024
Я не модель ,не зірка з Голлівуду
У мене своя краса ,погляд на життя.
Під чужу дудку танцювати не буду...
У мене свій образ ,характер - своє я.
Не артистка, не Моніка Белуччі,
І не зваблюю нікого я очима.
Люблю оригінал, не копію Белуччі, -
Щоб була своя краса ...лице без гриму.
Люблю сонячні, райдужні кольори:
На біле кажу : "біле,на чорне - чорне".
Ніколи на людей не дивлюсь згори
Не зваблює мене світло ілюзорне.
Я не слухаю пліток за плечима
І для базарних розмов немає часу.
Кожна людина є неповторна...
Не дивлюсь на чуже жадібно і ласо.
Не люблю нарцисів, штучних орхідей
Які хвалять себе, топчуть інші квіти.
Ідуть до слави з чужих праць,та ідей...
Прагнуть телекамер, ефір у цім світі.
Я люблю простих ,тих, які з народу,-
Які будують красиво прекрасний світ.
Творять своїми руками стиль, моду...
Запалюють свято ...і ведуть у політ.
2---------------------------
ЖИТТЯ
О життя, життя радості, печалі
Не знаєш, хто завдасть тобі удар.
Якби то знав ,що буде завтра - далі?...
То захистився від потвор, почвар.
О життя, життя ти, як в круговерті!
Перевернеш, все то вверх, а то вниз.
Що написано тобі у конверті
То приймай від долі , отой сюрприз.
Для одного в'ється круто дорога,
А для іншого просто рай - життя.
А хто шукає у молитвах Бога,
У того - благословенне життя.
Один не живе, а просто існує
Нічогісінько не досяг в житті.
Живе одним днем, із ближнім воює -
Сидить ,як сліпий баран в заперті.
Нічого сам він не вміє робити,
І лінивий , як кіт до роботи.
Язичок свербить, вміє осудити...
Живе, чекає вихідних суботи.
Одного гне вниз , шарпає вітер
Іншого несе високо у політ.
Хто шукає мудрість життя з літер
Він по волі божій бачить білий світ.
Будь, людиною, не звіром з зубами!
І не пий кров ,тим хто тебе любив.
Не топчи душу своїми ногами!...
Хто збудував дім,щоб ти - просто жив.
Як собі постелиш, так будеш спати
Добрий має вінець, лихий кінець.
Богу тре молитись , щоб ласки мати
І , щоб задум твій збувся у вінець.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019409
дата надходження 07.08.2024
дата закладки 07.08.2024
День отримає скоро відстрочку
Й потихеньку у нічку сповза...
Подаруй мені, Сонце, сорочку
Із небес, де живе бірюза!
Я пройду по полях, по просторах,
Та й порину в зелений розмай,
Щоб відраду узріть в кругозорах,
А ти, Вітре, мене обіймай!
Тут пернатих співаюча ода,
Тут натхнення щасливе житло:
Торжествуй же ти, рідна природа
І подяка тобі за тепло!
Як люблю я ці літа куплети -
У співучий зануритись гам
Й загубитись не тямлячи де ти,
А чому? - Я не знаю і сам.
Утекти десь душа моя просить
І світ весь обійняти в ту мить,
Бо чогось мені, наче, не досить,
А чого? - Не дано зрозуміть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019365
дата надходження 07.08.2024
дата закладки 07.08.2024
Яка дзвінка велична тиша!
Снує хатину павучок
З тоненьких, срібних ниточок.
Без шуму хмароньку колише
Сонливий вітер-чудодій.
У лісі безліч різних дій.
Який дзвінкий у неба шепіт,
Як недосяжна далина! -
Перекотилася луна.
Зове в політ лелеки клекіт,
В тілах пульсації тепла,
Удалеч мрія повела...
Яка солодка мить блаженна!
В серцях любови передзвін -
Борги душі поверне він -
Лишаюсь Вами я натхненна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019344
дата надходження 06.08.2024
дата закладки 06.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZM8mpxULSJU[/youtube]
Літо вже рахує дні,
Залишилось дуже мало.
Рахувало трудодні,
Чомусь тяжко все зітхало.
Дні оті, що була спека,
Рухувать не треба.
Чує - осінь недалеко.
Радість аж до неба.
Теплі дні віддасть їй осінь,
Днів у осені чимало.
Попросить - найкращий спосіб,
Літо так гадало.
Усміхнулась осінь любо:
Треба ще подумать.
За цей вчинок не засудять?
Що тут скажуть люди?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019341
дата надходження 06.08.2024
дата закладки 06.08.2024
слова грайливо бавляться в вустах
безпечні
безтурботні
безпредметні
триножить цупко хмелем простота
гріховність тиші моститься в сюжеті
вклякає
доля крутить барабан
червоне/чорне
кулька в миті злету
піддати тіло в пристрасті капкан?
здійняти подвиг цноти в очеретах?
молитися до смерті на муляж
кривої святості
рівняючись на бога?
такий той вибір
одіозний кряж гордині косим оком ріже строго
збивається до масла небуття
спивають тіні лярви жовтороті
годинники звіряються з життям
ярило розходився
ода плоті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019295
дата надходження 06.08.2024
дата закладки 06.08.2024
Штовхає тінь знедолені фортуни,
Шукає в них ту мирну мить весни,
Торкає вперто невгамовні струни
Жахіття ненависної війни.
В серцях і біль, печалі довгі віти,
Украдена та щастя мила мить,
Розгублені дорослі, а вже діти -
За них душа і серденько болить.
Одні дороги різні та незнані,
Шалений і жахливий звук сирен
Та серед нього є оті бажані:
Хвилини щемні вписані в катрен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019284
дата надходження 06.08.2024
дата закладки 06.08.2024
Іду до себе я десятки літ,
Щоб бути особистістю - собою.
Я дерево життя - квітучий цвіт
Джерело ,яке напоїть водою.
Іду до себе зростаю по днях...
Я час... і виконую божу волю .
Іду у світ... і торую свій шлях,
І пишу книгу життя свою долю.
Іду до себе - в поетичний храм,
Як блудний син блукаю у тьмі ночі.
Іду під дощем, не корюсь вітрам,
А шукаю - боже світло опівночі.
Іду до себе - у країну мрій,
Щоб пізнати основу і суть життя.
Шукаю Всесвіт у безнадії...
Чую біль землі ,як бється серцебиття..
Іду до себе - до Бога сонця,
І Небесного Отця я чую голос.
Нахиляю небо до віконця
Сію зерно і зростаю ,як колос.
Іду до себе - у рай дитинства,
Там, де хліб, як ясне сонце на столі.
Щоб відчути святість - мить блаженства...
І радість, на богом даній, цій землі.
Іду до себе, щоб знайти свій рай,
А під небом своє місце на землі.
Живу, Мрію, дихаю у розмай...
До зір несуть на крилах журавлі.
Іду до себе, щоб пізнати світ
Приймаю боже слово, як причастя
Шліфую душу ,як міцний граніт...
Зростаю крила, щоб віднайти щастя.
Іду до себе, як по битім склі...
Падаю, до осколка раню ноги.
Тримає небо - життя на землі,
Лікує рани душі - мудрість Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019192
дата надходження 04.08.2024
дата закладки 05.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9l5ohpQWfbo[/youtube]
Найвищим виразом щастя чи нещастя
є найчастіше безмовність.
----------------------------------------------
Мовчання у житті чогось чи варте,
Коли не знаєш, що оце сказать?
Можливо, пожалієш про це завтра,
Мовчання може болю все ж надать.
Без слів буває часто усе ясно,
Але в душі надія все ж живе.
Мовчання зупиняє все невчасно,
Рубець в душі не скоро заживе.
Образливе мовчання є для жінки,
Почути краще правду - розлюбив.
І серед всіх образ - воно найгірше,
Шукаєш ту помилку, що зробив.
Мовчання може вбити ненароком,
Знайдіть потрібні тут такі слова.
Найкращі будуть до душі доторком,
На світі безліч слів таких бува...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019149
дата надходження 04.08.2024
дата закладки 04.08.2024
У безмежні висоти,
Час невпинно летить,
Ти зробив вірні кроки?
Чи щасливу мав мить?
Та прийняти не в змозі,
Твоє рішення сину,
Загубився в дорозі,
Все думок не покину.
У безмежні висоти,
Мрія біль відпустить,
Чому світ цей жорстокий,
Щем під серцем, болить.
Не знайшлося стежини,
На землиці рідненькій,
Не послухав родину,
Не сказав навіть ненці.
Серед поля у шрамах
Знайшов прихисток нині,
Зойк відлуння по хмарах,
Лились сльози полинні.
Здаля крик журавлини,
Не почуй, чи відвернись,
Поспішай до хатини,
Де дитинство, народивсь.
*
Хай війна клята згине,
Плаче мати у полі,
До небес смуток лине,
Не пізнав щастя й долі.
03.08.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019130
дата надходження 04.08.2024
дата закладки 04.08.2024
Моя Україно, прекрасна та чиста,
Як зелень яскрава весняного листя
І небо блакитне - твої володіння,
А колос пшениці - це ніжне творіння.
Ти чуйна і справжня, мов ненечка люба,
Для тебе неспокій, я знаю, що згуба,
Твоє добре серце надійне та миле,
Майбутнє з тобою в нас буде щасливе.
Я вірю і бачу, надію плекаю
Та мудрість століття не раз пролистаю,
Нам вистачить сили здолати пороки,
Ми з чистою совістю робимо кроки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019037
дата надходження 03.08.2024
дата закладки 03.08.2024
***
В обіймах листя на плаву,
Під шепіт золотого світла,
Від сонячних цілунків літа,
Лілея в пишноті розквітла, -
Сріблястий танцював павук!
***
Від золотої серцевини
Утримують красу стеблини,
Вітри тріпочуть квітам плаття -
Розкішно розцвіло латаття!
Любов тримає небосхили -
Ми чуємо серцями, милий.
***
До брижів занурена,
Краса причепурена -
У снах лілея, й наяву
Корінням ковзває по дну!
***
У білій короні,
Латаття на троні
Розтулює жмені.
В озерній кишені
Раюють комахи.
Малі черепахи
Дивуються квітці -
Болотяній зірці.
***
Над плесом ніжна прохолода.
Латаття квітне - насолода!
Рожеве, біле та лимонне...
Тримає течії - не тоне!
***
З вітрами купави
Шукають забави,
Вигойдують тіні
У сонцесплетінні.
***
Озерна гладь. Пташиний спів.
Ставок лататтячком розцвів.
Весло з водою - пересічні,
Як наші душі, дві дотичні.
***
Снує латаття береги шовкові,
Пришпилює пахучі квіти,
Щоб ми зуміли порадіти,
Серця скупати в ніжності, любові!
19.07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019080
дата надходження 03.08.2024
дата закладки 03.08.2024
Зацілую устами,оту стежину, -
Куди мої батьки ходили стежками.
Сяду пташкою на червону калину,
Щоб оспівати свій земний рай - піснями.
Я піду босими ногами у літо,
Відчути чарівну красу - тепло землі .
Щоб серед зим, в моїй душі цвіли квіти,
З України щастя принесли журавлі .
Там за рікою у травах, на долині,
Купається сонячний день у молоці .
Пасуться карі коні у конюшині,
Сонечко малює рум'янець на щоці .
Я піду до Дністра ,там, де буйні трави...
І буду слухати водограй у ріки.
А там ходить птаха - лелека, як пава
І натрусить зі своїх крил мені зірки.
Зацілую кожну п'ядь матінки землі,
Де розквітала моя весна у житах .
Там зростали роки ,як колос на ріллі
Цвіли синіми волошками у піснях.
Несуть мій золотий час вітри сто крилі
Там, де пишні трави шумлять наче море.
Тут сонечко грає на високій хвилі
Відкриває політ у небо просторе.
Леліє сонечко у колоссі жита
Складає снопи у перевеслах долі.
А на рушнику хліб - пшениця золота
Частує матінка добром у любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019068
дата надходження 03.08.2024
дата закладки 03.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aY10GaMxHTo[/youtube]
Як справжнє кохання - то крила,
Що кличе тебе у політ.
За час свій маршрут не змінило,
Рахунку немає тим літ.
І з ним вже не страшно в польоті,
Бо крила тебе обіймають.
Фальшивої там нема ноти,
Все вище до хмар підіймають.
Як кине тебе в час лихий,
Пояснить усе це мовчанням,
Просити кохання не смій!
І зайві усі запитання.
Буває й таке, що казати,
Бо вірне не всім дістається.
А справжнє лиш треба чекати,
Єдине - отак воно зветься...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018996
дата надходження 02.08.2024
дата закладки 02.08.2024
Занапастили... Гріх навколо.
Згоріло поле, зчорніло поле.
Війни несамовите соло.
Горланить гучно вороже воло.
Хати-примари, вишень зойки.
Димиться темінь, суцільна темінь.
Хрипить самотня в смугах сойка.
Стиснув вже душі печалі ремінь.
Хронічна втома... Віра. Зранку
Свинцеві оси, свинцеві крила.
Крізь бинт тугий сочиться рана,
Але мужніє, мужніє сила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019005
дата надходження 02.08.2024
дата закладки 02.08.2024
Срібні води біжать у даль,
Малюють гарні картини.
Ховають у горах печаль
І звільняють від рутини.
Польові квіти зачарують,
Духмяним ароматом п'янять.
Впіймати тишу пропонують,
Нашу душу завжди полонять.
Сині гори своєю красою,
Ув'язнили безмежні небеса.
Омиють ранковою росою,
Самшитом зваблює їхня краса.
Гори на мить зупиняють час,
Запрошують у гості людей.
І одягають душі з окрас,
Формують миті з нових ідей.
© Віктор ВАРВАРИЧ
Художник: Роман САВЧАК
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018957
дата надходження 02.08.2024
дата закладки 02.08.2024
Гупають яблука в парах -
Перекотились в малину.
Спека - безжальна Сахара,
Спалює заживо днину,
Переповзає в ожину.
Перетріскочуть сороки
Стишений вечір, ласкавий.
Літу властиві мороки -
Глипає місяць лукавий -
Віється чуб золотавий.
Лебеді плавають в парі -
Вірності їм не займати.
Зорі смарагдові, ярі
Нічці розкрили пенати -
Будуть нас двох дивувати. 20.07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018937
дата надходження 01.08.2024
дата закладки 01.08.2024
А хочеш заграю пісню,
У кольорі неба льону,
Між соснами батальону,
Щілиною світла, звісно.
А ще поділюся трунком,
Солодким, як соти сонця,
Терпким під твоїм віконцем,
Сподіваним поцілунком.
У ангела візьму крила,
Підніму тебе над містом,
Де блиски вулиць намистом,
Де станеш у мить щаслива.
Багаття палахкотіло,
Здіймалось іскристим димом,
Ставалося вічне диво,
Обіймами несміливо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018906
дата надходження 01.08.2024
дата закладки 01.08.2024
Чекай мене, мов промінець весни,
Чи одинокий паросток частинку
Так, як чекають з фронту ті листи,
Ковтнувши сльо́зи смутку на хвилинку.
Чекай і літом, і в похмуру рань,
Коли роса покриє сріблом трави,
Як на вікні, розквітнувши герань
Всміхнеться ніжно, мов земні октави.
Чекай мене, як ще ніхто в житті,
Не міг чекати віддано і вірно,
Щоби на рідній, змореній землі -
Був мир і спокій, і найкраще світло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018873
дата надходження 01.08.2024
дата закладки 01.08.2024
Здалі лине спів пташини,
Вмить веселий, то журливий,
Відлік часу на хвилини,
І для літа теж невпинний.
Серпень місяць на порозі,
Забирав красу у кошик,
І спинити час не в змозі,
Холод- краплі... сіє дощик.
Вже ранкові снять тумани,
То кесільні, то молочні,
Не позбутися омани,
Вона зникне пополудні.
Вже сія сонце лукаве,
У обіймах хмар мінливих,
Та й проміннячко, ласкаве,
Нас порадує щасливих.
Ті години для натхнення,
Віра мрію, врешті мати,
Щоби серпень, як знамення,
Приніс мир у кожну хату.
Надвечір’я... павутиння,
Заснувало все довкола,
Тче павук думок сплетіння,
Прилягла трава шовкова.
Серпень місяць - вітрам воля,
Відчувати насолоду,
Хай же дасть, ще кращу долю,
Працьовитому народу.
Здаля чути звук пташини,
Враз навіяв сподівання,
Крає серденько дівчини,
Хай з війни прийде коханий…
Й засія зіронька рання,
В серпні щезнуть всі сумління.
01.08.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018881
дата надходження 01.08.2024
дата закладки 01.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tYfprdQOcaU
[/youtube]
ПІСНЯ ВІТАЛІЯ НАЗАРУКА
Я знаю дивну річ: на світі є людина,
Що береже несказані слова.
А, може, це любов, а, може, це єдина.
А, може, й просто так, сама розрив - трава.
Ліна Костенко
------------------------------------------------------------------
Ось я пишу і сльози знову градом,
В них павутини бачу полотно.
Я вже ніколи не пройдуся садом,
Не подивлюсь в відчинене вікно.
Віталій Назарук
-------------------------------------------------
Ти поселивсь на небі, в тихім раї,
Чимало там таких, як ти.
Давно тебе уже ми не чекаєм,
Тобі, ми знаєм, важко в самоті.
Та ти живеш в піснях своїх, віршах,
Не можна їх нам просто так читати.
Ти так любив і цінував життя,
Надіявсь ще пожити, не вмирати.
Свою адресу всім нам написав:
"Я розмістився у сузір"ї "Лебідь".
Це Бог тобі найкраще місце приховав,
За твій талант, духовну щедрість.
Як ти любив, ми можемо позаздрити,
В твоїй душі цвіла Любові квітка.
Любив... не міг у цім лукавити,
В твоїх віршах живе сама Лебідка.
"Туди, де ти дивитимешся в небо,
Знайдеш на нім небачену зорю.
Я розмістився у сузір"ї "Лебідь",
І навіть там тебе боготворю...
Віталій Назарук.
------------------------------------------
До дня пам"яті талановитого поета
нашого сайту Віталія Назарука.
https://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=11312
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018754
дата надходження 30.07.2024
дата закладки 30.07.2024
Ваші очі - неба зорі.
Теплими ночами
Я цілую їх на морі
Нашого мовчання.
Упіймавши блиск на хвилі,
Шепочу про вічність,
Бо вони для мене милі -
Світлячки магічні. 29.07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018715
дата надходження 29.07.2024
дата закладки 30.07.2024
Ох, як чудова прохолода,
Всміхнулась матінка-природа,
Подарувала нам краплину
Таку блажену мить єдину.
Хоч вечори приємні стали,
Тріпочуть свіжості появи,
Шануймо, люди, ці хвилини,
Мов дотик рідної дитини.
Скажіть спасибі: сину, тату
І неньці завжди за пораду,
Вклоніться матінці-природі,
За милі миті в прохолоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018740
дата надходження 30.07.2024
дата закладки 30.07.2024
Вже не печуть паси промінні
В затінні, де дрімає сад,
Де липень в'яже тіні тлінні
Снопами спогадів на лад.
Троянди вморені плетінням,
У частоколі огорож,
Схиляють голови служінням
До настрою гостей, вельмож.
Потоне небо нерухомо,
Зів'ється у пташиний рай,
Розстелить вечір видноколом,
Надії провидіння плай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018684
дата надходження 29.07.2024
дата закладки 29.07.2024
Збирає літо колоски,
Зерня, щоб жодне не упало.
Як зберегти ті квіточки,
Що щедре літо дарувало?
Давно вже скошені жита,
Червоний квіт деінде в полі.
У них ще дихає життя,
Допоки осінь не поборе.
Пройду неспішно я стернею,
Чомусь і біль, і сум в очах.
Зберу зерня опале в жменю.
Осінній сум чомусь обняв.
Може, тому, що скоро осінь,
Промчались теплі літні дні?
Сховався вітер за мій комір,
Осінні дні ідуть складні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018682
дата надходження 29.07.2024
дата закладки 29.07.2024
Дозріває виноград
У спекотні літа миті.
Грона, солодом налиті,
У зеленім оксамиті,
Запашні та соковиті -
Ласувати кожен рад!
Сонця заховавсь чубок
За сусідською межею -
Вкрили сутінки алею.
Причалапали сім'єю
Три єноти у садок -
Скуштувати ягідок! 28.07.24
Примітка: світлина автора 26.07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018662
дата надходження 28.07.2024
дата закладки 29.07.2024
А ти моя пісня, ти хмільне вино,
Ти моє море, ти частинка раю.
Із тобою малюю своє панно,
Від палкої любові я згораю.
Ти моє небо таке барвисте
Тебе, квіточко, палко кохаю.
Моє ти сонечко золотисте,
Жагуче кохання я пізнаю.
Летимо разом у нашу мрію,
Ми щасливі, кохана, з тобою.
Нотуємо щастя ми в сувію,
Зустрічаєм ранок під вербою.
Гарні очі твої пам'ятаю,
У них жагуче кохання горить.
Ловимо щастя серед розмаю,
Яскрава зірка у небі зорить.
А твої вуста такі медові,
Навік полонили серце моє.
І ми купаємось у любові,
Даруєш мені кохання своє.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018681
дата надходження 29.07.2024
дата закладки 29.07.2024
Ти - розквітай як сад на землі
Наливай солодкими плодами.
Зійди зіркою щастя в імлі
Ясним сонечком під небесами.
Ти - не смій здаватись у житті!
День за днем іди до цілі , мети .
Гори ,як сонечко в почутті!
І світи, людям на землі - світи!
Люби життя , цей прекрасний світ!
Народились, щоб життя любити.
Вдихай у груди пахощі цвіт
Бо удруге життя не прожити!
Живи на землі, щоб любити!
І світи у променях любові.
Усміхайся світу, щоб жити!
Знайди у мові перли у слові.
Всім потрібно слова любові,
Щоб як квітка з роси, води - цвісти.
І даруй квіти волошкові!
Тим кого любиш і кохаєш ти.
2‐------
У казкових снах тебе зустрів
Ти - була схожа на троянду квітку.
До тебе підійти я посмів
Осліпила очі , як сонце влітку.
Вітер розчісує волосся
І ллється по плечах немов водограй .
Золоте, як стигле колосся...
Очі немов синій - синій небокрай.
Серцем і душею полюбив
І у думках немов квітку лелію .
Звучить водограй пісні мотив...
Від твоїх п'янких парфум я хмелію.
Я хочу, щоб стала моєю
І прошу у тебе твоєї руки.
Називаю тебе своєю, -
Щоб удвох у золоту осінь іти.
Ти Вселенна -яскрава зірка,
Яка малює у снах казкові сни.
Чарівна красуня квітка
Любов мого життя - моєї весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018655
дата надходження 28.07.2024
дата закладки 29.07.2024
Я, так довго ходив світами
І шукав тебе лиш одну.
Ясно зорі зійшли над нами,
Щоб зустріли разом весну.
О, Маріє, ти - моя мрія!
Нахиляю небо тобі.
Я кохаю тебе Марія!
І співаю тобі пісні .
Моє сонечко ти - в небесах
Хочу я, щоб була щаслива.
Вабить,твоя чарівна краса
Мила усмішка ніжна - зваблива.
Ясна зірка між зірок
Очі твої немов діамант.
Ти, прекрасна поміж квіток
Найкрасивіша із троянд.
Ти - приходиш до мене у снах,
Як Мадонна на полотні.
Над тобою кружляю як птах
І Дарую троянди тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018593
дата надходження 28.07.2024
дата закладки 28.07.2024
Усміхнене сонце чекає на місяць.
Затісно у небі, нема більше місця?
У хмарах заплутавсь сяйливий, напроти -
У нього свій графік та інші турботи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018578
дата надходження 27.07.2024
дата закладки 28.07.2024
́Прямую у тепле літо,
Формую нові сторінки.
Смакую ніжне мохіто,
Лювлю вечірні сутінки.
Вдихаю квітів аромат,
Які серденько веселять.
Знайшов я новітній формат
І зорі, що ледве горять.
Спиваю любові ковток
І ловлю закохану мить.
У щастя здійснюю я крок,
А час мою душу срібнить.
Прямую у свої мрії,
Де тепле літо панує.
Нотую миті в сувії,
А любов в серці вібрує.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018527
дата надходження 27.07.2024
дата закладки 27.07.2024
Роками щастя пролітає,
Вкриває локони розмаєм,
Сріблить повітря та діброви,
Лунає мила святість мови.
Заграла тиша веселкова,
Лоскоче тінь мене казкова,
Голубить душу до нестями,
Хоча бувають звісно драми.
Уже сміється літній промінь,
Цілує ніжністю долоні,
Як дивно все в житті буває,
Коли природа розквітає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018526
дата надходження 27.07.2024
дата закладки 27.07.2024
Море. Дюни.
Неба руни.
Теплі бризи.
Хвилі ризи.
Узбережжя
До безмежжя.
Сонця сила.
Вітру крила
Прохолодні,
У безодні.
Хаотичні
Дві дотичні -
Наші руки,
Серця звуки -
Солод-муки -
Ніжність злуки.
Примітка: світлина автора 26.07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018499
дата надходження 26.07.2024
дата закладки 27.07.2024
Опуклий місяць фарою,
В планетному візку,
Освітлює пітьму,
Жене хмарки отарою.
Переливає чарою
Усмішку осяйну,
На землю потайну,
Пускає млу цигарою.
Прихована купавою,
Між лілій, у ставку,
У зорянім вінку,
Танцює ніч загравою,
Пізнавши глибину.
Їй точно не до сну!
Примітка: місячна повня. Світлина автора 21.07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018434
дата надходження 25.07.2024
дата закладки 25.07.2024
Спекотні дні, холодні ранки,
Це в літо осінь зазира.
Ні! не здійсняться забаганки,
Не мрій ще, осінь, задарма.
Не підганяй ти спіле літо,
Куди спішиш? Ще не пора..
Ще все тепло не перелито,
Як недоречна твоя гра.
Ти зазирнула в літо просто,
Чи в нас хотіла щось узнать,
Чи пробачаєм ми твій поступ,
Чи ще благаєм почекать?
Та ні! Про тебе не забули,
Осінні тихі вечори.
На хвильку в осінь зазирнули,
Але не час твій, ще зажди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018396
дата надходження 25.07.2024
дата закладки 25.07.2024
Укажу тобі дорогу зорями в далі́,
Щоби в серці защеміло ім'я Наталі,
Відгукнулося відлунням ніжно знову й знов,
А в душі своїй бентежній, щоб відчув любов.
Засіяє дивовижна зірка в небесах,
А з коханням перев'ється неземна краса
І помітно посміхнеться місяць у човні,
А навколо все заграє світлом навесні.
Ти вбереш красу й наснагу миттю до душі,
Зазвучать в твоєму серці вірші в тишині
І полиниш у безмежність де лиш тільки я,
Чуєш: дихає, тріпоче дороге життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018383
дата надходження 25.07.2024
дата закладки 25.07.2024
Жалілась тхориха:
— Мої тхоренята
До лісу втікають
Із нірки гуляти.
На ринку купила
Усім черевички,
Гайнули вони
В черевичках до річки.
Додому прибігли,
А лапоньки — босі.
Пливуть черевички
По річці тій досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018345
дата надходження 24.07.2024
дата закладки 24.07.2024
Твої вуста прагнуть любові
І дарують загадкову мить.
Почуття світлі і чудові,
Серце твоє коханням горить.
А твої коси шовковисті,
Духмяним ароматом п'янять.
Очі яскраві й променисті,
Так закохано нині горять.
Дівочий стан усіх полонить,
Чаруєш своєю красою.
Твій голос привітно гомонить,
Будь завжди, мила молодою.
Ти вершина до якої прямую
І хочу випити любові ковток.
Своє серце тобі я пропоную
І до насолоди роблю вже я крок.
Даруєш неземне почуття
І до тебе все земне в'ється.
Ти пришвидшуєш серцебиття,
Мій смуток в радість обернеться.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018339
дата надходження 24.07.2024
дата закладки 24.07.2024
Між нами магія кохання
До океан зір тягнуться серця
Малює твій образ - зірка рання
П'ю любов як водицю з джерельця
Твої очі - синій небокрай
Зваблюють як зірка між полюсів
веде у літо-зелений гай
Тамую порив дивних почуттів.
Між нами магія кохання
Ти немов білий цвіт - в райськім саду
Ти є любов перша остання
п'янка солодка вишня у меду
Між нами магія кохання
Збуджує серця - кристальний магніт
Емоції щастя страждання
Ведуть через океан зір в твій світ
Між нами магія кохання
Я п'янію, як від парфум троянд.
Ти - пречисте небо світання
Моя ніжна пісня - мій діамант.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018265
дата надходження 23.07.2024
дата закладки 23.07.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UisSpDYx5E8[/youtube]
Між нами магія
Між нами магія, невидимий магніт.
Хоч утікай, притягує всесильно.
Експресія, емоції Піаф Едіт.
(І як закралось в серце божевілля?)
Між нами магія, то тиша, то гроза.
Проміння сонця в золотистих злитках.
Сплітаємось думками, мов гнучка лоза.
Я, звісно, твій, ти - мій - живі відбитки.
Між нами магія, що не торкнулась тіл
І чистої печалі океани.
І сяйво животворних мрій за виднокіл,
Любові швидкорослої платани.
ID: 880138
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018254
дата надходження 23.07.2024
дата закладки 23.07.2024
лети, голýбонько, лети
лети прямісінько до Бога
тепер тобі одна дорога
повз тінь та морок – до небес.
най тут кричать, що не воскресне
що не повстане більше воля
що на коліна – то є доля
прийдешніх, інших поколінь.
а я прошу – поговори
поговори відверто з Богом
так, як уміла тільки ти
казати правду прямо, вольно.
не оглядаючись довкола
най поруч тільки вороги
а ти кричала, говорила
бо так уміла тільки ти.
лети, голýбонько, лети
лети прямісінько до Бога
і тих, хто тут у боротьбі
благослови на перемогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018170
дата надходження 22.07.2024
дата закладки 23.07.2024
Ти весь мій світ, з тобою я щаслива,
Твоя любов, як сонце навесні,
Така розкішна, образна, красива,
Мов диво-промінь милий на лиці.
І ніжна врода в світі неповторна,
Зоря найяскравіша в небесах,
Навіть, коли буваєш ти мінорна,
Ніяк не гасне чарівна краса.
Ти - неймовірна, мила, мелодійна
І мудра в дивовижності думок,
Твоя розмова чемна і помірна,
Бо змістом ти наповнюєш рядок.
Та з кимсь зрівняти - просто неможливо,
Ти світ природний і земний розмай
І хто створити так зумів красиво?
Немовби доторкнувся милий рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018221
дата надходження 23.07.2024
дата закладки 23.07.2024
У небо убралась хмарина,
Хвиля зодягнена в річку.
У Ваших очах - марина -
Радіє стрімкому потічку.
22. 07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018215
дата надходження 23.07.2024
дата закладки 23.07.2024
Твої очі небесна блакить,
Чарують своєю красою.
А в серці палка любов горить,
Хочу бути поряд з тобою.
В тобі життя аж вібрує,
Ти розпалюєш почуття.
Твоє кохання відчую
І стримую серцебиття.
Твої вуста полум'яні,
Такі солодкі немов мед.
Стосунки такі бажані,
Ми разом ідемо вперед.
Твої щічки такі рум'яні,
Немов полум'яна калина.
А русяві коси духмяні,
Ти серця мого половина.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018149
дата надходження 22.07.2024
дата закладки 22.07.2024
Мій - не мій, а рідним став
Найулюбленіший став -
Тиша дзвінкістю сурмить,
Перегойдує блакить.
Примітка: світлина автора 21.07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018124
дата надходження 21.07.2024
дата закладки 22.07.2024
Мій - не мій, а рідним став
Найулюбленіший став -
Тиша дзвінкістю сурмить,
Перегойдує блакить.
Примітка: світлина автора 21.07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018124
дата надходження 21.07.2024
дата закладки 22.07.2024
Любые совпадения в басне
с реальностью случайны...
Лягушку варят постепенно
На слабом, медленном огне
И сварят точно, непременно
Пока находится в воде.
А чтобы выжить просто надо
Ей выпрыгнуть из котелка
И не коснётся зло и рана
И беспределы "дэцэка".
Легко сказать, но так ли просто?
Идёт охота на людей
И "Управленья", словно, "Остров" (1)
Где правит Zмeй и Бармалей.
В ловушке страны и народы,
Не той дорогой их ведут
И век им не видать свободы
Пока колонии статут.
Возможна ли для стран свобода
У "Мюллеров" под колпаком?
Диллема каждого народа
Где правда с кривдою вдвоём...
Народы варят постепенно
На слабом, медленном огне
И сварят точно, непременно
Пока находятся в "тюрьме".
(1) Двухсерийная фантастика(США)
про мир, в котором производились
люди(клоны), которые были закрыты
на человеческой ферме со всеми
вытекающими последствиями.
Июнь 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018116
дата надходження 21.07.2024
дата закладки 22.07.2024
Дарую посмішку до квітів,
Квіткарка миттю ожива,
Зникає спека в сонцесвіті,
Проміняться лише слова.
Дарунок старець мав при церкві,
Дитя сміялось в пелюстках,
Розкрилися троянди змерклі
В дівочих люблячих руках.
Бариста дарувала серце,
Білила лила в чорноту,
І кава відкривала дверці,
Зніма байдужості сльоту.
Розкрилися нічні вітрила,
Усмішка місяця сестра,
Серпневий оксамит відкрила,
Цвіркунчика чарівна гра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018079
дата надходження 21.07.2024
дата закладки 21.07.2024
***
Небес шатро,
Вода - ситро,
Жагу втамовує у спеці,
Зійшлись вітри на дискотеці.
Під звуки солов'їних терцій
Звучать мелодії у серці.
Співають про...
Щемить нутро.
***
Пірнаємо разом у хвилю чуттєву -
Несе нас у море енергій потік!
Удвох відчуваємо радість миттєву -
Ви мій чоловік!
***
Берег вихлюпує сонячну брагу -
Шкіра піщана ввібрала засмагу,
Переливається у колориті
Теплої бронзи... Рельєфи розмиті...
***
В'ються хвилі прибережні -
Білий шум води.
Вітерець необережний
Прилетів сюди,
Позіхає на всі груди -
Танців водевіль,
Сіє бризки звідусюди -
А на шкірі сіль.
***
Бабки танцюють пірует,
Над чистою водою,
Коли з тобою тет-а-тет
Єднаємось рікою.
Примітка: світлина авторська. Липень 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017888
дата надходження 19.07.2024
дата закладки 19.07.2024
Пора літня, славна жінка,
Все на кухні, наче бджілка,
На пательні кабачечки,
В банячку тушить котлетки.
На порозі Миколайчик,
-Я прийшов, мила, по хавчик,
А вона фартух знімає.
До садочка зазиває,
Ти послухай соловейка,
У нас дружная сімейка.
У очах блиски - іскринки,
Притулився до Іринки,
Вдвох утриматись не в змозі,
Загубились при дорозі,
Васильків запах духмяний,
Обід буде незрівнянний.
Не пізнали б, усі в селі,
Якби ж хата не у пітьмі,
Запах гару ліг повсюди,
Він не чув чмокав у груди,
Вона сяяла зорею,
У думках немов до раю.
Де той хавчик, де вечеря,
А дружина, як та гиря,
Задихався донезмоги,
Нема іншої дороги,
Як не стане так кохати,
І вечерям не бувати.
19.07.2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017898
дата надходження 19.07.2024
дата закладки 19.07.2024
У листочки капустини
Пеленають промінці -
Вітаміни на всі днини!
Розквітають чебреці -
Буде корисна приправа -
Пахощі на весь город!
А салата кучерява
Проситься на бутерброд.
Никне пір'я у цибулі -
Округлилась у землі.
Помідори, наче кулі, -
І великі, і малі.
Вже дозрів часник зубцями,
Зарясніли огірки.
Червоніє каганцями
Перець на усі боки.
Патисони з кабачками
Учепилися за ґрунт,
Воду спрагло п'ють бачками -
Не один вже важать фунт!
Розрослась петрушка пишно,
Парасолями укріп,
На городі так затишно,
А буряк ушир окріп.
Розквітає бараболя,
Вуса розпустив горох,
Вбралась у стручки квасоля -
Душу радує город!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017852
дата надходження 18.07.2024
дата закладки 18.07.2024
[youtube]https://youtu.be/aA-8UuptCUA?si=icwhylwoJGBf_1v5[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017827
дата надходження 18.07.2024
дата закладки 18.07.2024
Як же на світі гарно живеться,
Коли так поряд щастячко б'ється,
Тімочка скаже миле словечко
І відгукнеться зразу сердечко.
Ніжне творіння, мов янгол небес,
Зніме миттєво прискіпливий стрес,
Ох, незабутня така дітвора,
З ним посміхається кожна пора.
Він допоможе, гарно уміє,
Душу наза́вжди мою обігріє.
Ось і найкраще у світі життя
Де із любов'ю зростає дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017809
дата надходження 18.07.2024
дата закладки 18.07.2024
Вікно відчинене, фіранка,
Балкон, заквітчана фіалка,
Залита біла пінка, кавка,
Сміялась з висоти білявка,
Залопотіло небо блякло,
Зацокало удаль фіякром,
Десь авто пахнуло дверима,
Вляглася містом біла днина,
Як чиста біла скатертина,
Думок розсвітлених місцина,
Майнула білим платтям мавка,
Ще певно буде друга кавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017749
дата надходження 17.07.2024
дата закладки 17.07.2024
Україна! Чарівна, квітуча!
Україна безмежних ланів …
Ти гордись, Україно, собою,
Бережи вірних дочок й синів !
Україна тривог і скорботи,
Україна борні, шатії…
Ти кріпись, Україно! Сум’яття
Не закрадуться в душах лихі.
Раз по раз торгували тобою
Керманичі, зайди й купці,
Тільки вся ти, у шрамах двобою,
Не здалася на закиди ці !
Тебе люблять і північ, і південь,
Захід і схід любов свою шле...
Покладу крихту теж я любові
На твоє материнське плече.
Будуть, будуть жита колоситься
І дитячий дзвенітиме сміх!
Україна, як мама єдина,
Пригорне дітей мужніх своїх!
В. Ф. – 30. 06. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017238
дата надходження 10.07.2024
дата закладки 16.07.2024
В ніч окличну повнолуння,
Шепіт Ваш - нічне відлуння,
Перенесене вітрами,
Гармонійними між нами.
Ми шукаєм порятунку -
Кожне слово у пакунку
Загорнули обережно.
Місяць-диригент бентежно,
З переплетених мелодій,
Пише ноти для рапсодій.
Ми мандруємо світами
І окремими шляхами,
А зустрітися не в змозі -
Квіт збираєм по дорозі,
Розділяєм аромати -
Ніч затягує в пенати.
Листонош-вітрів манірність
В паузах дарує свіжість,
В спектрах душ панує ніжність -
Кожне слово серце тішить. 15.07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017664
дата надходження 16.07.2024
дата закладки 16.07.2024
Подаруй мені вишневий ранок,
Не прошу я більше забаганок,
Намалюй картину із сузір'я,
Щоб сіяло зорями подвір'я.
Подаруй мені весняний промінь,
Щоби приголубив ніжно скроні,
Обійняв ласкаво, мов дитину,
Я в дитинство з радістю полину.
Подаруй чудовий день із сонцем,
Щоби заглядало у віконце,
Небо голубе уже не сонне,
Забери з душі усе холодне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017669
дата надходження 16.07.2024
дата закладки 16.07.2024
З сонцеглека
ллється спека -
небезпека.
Хмара, як амеба, -
у дощах потреба.
Попрошу у неба,
на гостину,
хоч краплину.
За хвилину:
скрапує у горщик
сонцесяйний дощик -
відьма варить борщик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017596
дата надходження 15.07.2024
дата закладки 15.07.2024
Вітер гойдається між гамаками,
Сонячний промінь жбурляє ногами.
Вислизнув промінь - за обрій упав,
Західне сонце у мандри забрав.
Місяць майструє на землю доріжку -
Перечепився за хмару, й у річку
З неба шубовснув - навіяв їй щем -
Хмара розсипалась срібним дощем,
На пересохлу від спеки травичку,
І покотилась струмочком у річку -
Місяця стріла сяйливе лице -
Щось неабияке в зустрічі це! 14.07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017597
дата надходження 15.07.2024
дата закладки 15.07.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IW1RsyVNB0s[/youtube]
Троянди білі
(Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
В очах твоїх цвітуть надії.
Цілую ніжно рук зап*ястя,
І почуття нам душі гріють.
Береш із рук ці білі квіти,
В пелюстках - сонячні краплини.
Ти найдорожча в цьому світі,
Моя жадана і єдина.
В очах твоїх я бачу щастя,
В очах твоїх цвітуть надії.
Цілую ніжно рук зап*ястя,
І почуття нам душі гріють.
ID: 863650
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017606
дата надходження 15.07.2024
дата закладки 15.07.2024
Актуальная версия не претендующая
на истину в последней инстанции.
Плоды созрели на деревьях (1)
- Подарок Матушки-Земли.
Прекрасно каждое мгновенье
Природной, истинной любви.
Но враг людей и враг природы
Войны желает, геноцид;
Стравить на всей Земле народы,
Не дать разумно, дружно жить.
Природа шепчет ручейками,
Шумит изящною волной
И радует всех облаками.
Зачем "играетесь" войной?
Страдаете от оккупантов
Власть захвативших на Земле. (2)
У них веками есть "таланты"
И в ритуальной их резне.
Христос ведь обличил их Бога
Назвав дияволом, лжецом.
Ведёт опять людей дорога
В их Бога рабский плен и дом.
Хотят природу уничтожить,
Хозяйства вовсе запретить.
Хотят людей так "подытожить"
- Чтоб миллионов триста жить.
Ведь нелюдские то законы
И постановки и мечты.
Скрывают истинные коны
И сеют поле для вражды...
Плоды созрели на деревьях (1)
- Подарок Матушки-Земли.
Прекрасно каждое мгновенье
Природной, истинной любви.
(1) плоды - ягоды.
(2) на Земле - на планете.
22.06.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017569
дата надходження 14.07.2024
дата закладки 14.07.2024
Актуальная версия не претендующая
на истину в последней инстанции.
Свет "отключают" на планете
- Божественный, нетленный Свет.
Жить хорошо на белом свете
Когда войны, обмана нет.
Но не стоит "Игра" на месте
Касаясь Духа и Души,
Ведь в симуляторе мы вместе
И в тоже время мы одни.
Клубок распутать помогает
Божественный, нетленный Свет;
Обман и зло разоблачает
Десятки, миллионы лет.
И новый уровень сегодня
Сложней, яснее чем вчера.
Не всё то свет, что очень модно,
Не в рифму слог в "Что, где, когда?"
Свет "отключают" на планете
Не те, кто этот Свет "включал"
И каждый за себя в ответе
- На чьей он стороне "играл"?
30.06.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017571
дата надходження 14.07.2024
дата закладки 14.07.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fb3Lt63tI74[/youtube]
Повзе по небу чорна хмара,
З- під вій на землю спогляда.
Стоять дерева, як примари:
Та де ж живильна та вода?
Землі так хочеться умитись,
Її врятує чи роса?
Роси немає.. де ж напитись?
Защо землі така біда?
Радіє хмара - значить сильна,
Усі ідуть їй на поклон.
Вона з народження - брехлива,
На дощ давно у неї бронь.
Земні усі переглянулись:
Чи взятку Перуну дала?
Тут хмарка хитро посміхнулась,
Всіх навколо пальця обвела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017575
дата надходження 14.07.2024
дата закладки 14.07.2024
Неждано - негадано на злеті бажань,
Все небо зчорніло і вмить блискавиця,
Розтинала навпіл, цвіт думок, сподівань,
Дозволила чаші, ущент покришиться.
Чому і навіщо, завада коханню,
Ура́зливий грім, покотилось відлуння,
Тебе, у час мирний, спонукав до раю,
Та чаша любові, не стала дарунком.
Ні тим, двом закоханим, ні кату злому,
Який, йде війною, зруйнувавши життя,
Снаряди дощем, шле по мужнім народу,
І губить надії, як смерть до забуття.
Неждано, підступно, кохання на попіл,
Увись, як лелека, злетів любий сокіл.
13.07.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017576
дата надходження 14.07.2024
дата закладки 14.07.2024
[b]А[/b] я згадати хочу ті роки,
[b]Б[/b]ез них би не творила, не писала б,
[b]У[/b] ранок тихо ніжністю руки
[b]Л[/b]егенько в світ стежину прокладала.
[b]О[/b]сь і хатина біла край села.
[b]Т[/b]оді росла щаслива, без скорботи,
[b]А[/b] так раділа всьому дітвора,
[b]К[/b]оли приходив батько із роботи.
[b]Д[/b]о мене перш підходив, як завжди,
[b]О[/b]х, це були хвилини неймовірні,
[b]Б[/b]агато ласки і його сліди
[b]Р[/b]озгледіти зуміла на подвір'ї.
[b]Е[/b]нергія душі буяла в нім
[b]І[/b] захотілось знову пригорнутись,
[b]З[/b]а ним, немов за скелею віків
[b]Т[/b]у постать пам'ять не дає забути.
[b]О[/b]х і бажання не зупинить час,
[b]Б[/b]іжу думками, щоби мить схопити,
[b]О[/b]біймів світ уже давно погас,
[b]Ю[/b]рливо каже - треба далі жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017517
дата надходження 14.07.2024
дата закладки 14.07.2024
Забыться, затеряться
с травой, с листвой,
уснуть, не просыпаться
в свой час весной.
А может и не надо
почившее будить,
а может и не стоит
и некого любить.
Вскрылить, очнуться
наполненностью —жить...
восторгом захлебнуться:
любить !.. лю...
2018-08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017509
дата надходження 14.07.2024
дата закладки 14.07.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pkmiDnNotP0[/youtube]
Думки і мрії, сподівання,
Солодкий присмак від надій.
Як не вдалося - хвилювання,
І знов з життям стаєм в двобій.
І все ж чекаєм, краще ждем,
І по краплинці все збираєм...
І краю в цім немає й меж,
За щось себе завжди картаєм:
Що не спромігся, не зумів.
І опускаєм часто руки.
Питання: знову йти у бій?
Як рятуватись від розпуки?
А день за днем, як хвилі в морі,
Вже захлинаємось від мук,
Проблеми бачим на підборі*,
У їх сіті, немов павук...
А ніч прийде - і все забудем,
І вранці все уже не так.
Спадуть із пліч думки-зануди..
А день прийде, ти знов - вояк...
----------------------------------
* проблеми на підборі - різні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017462
дата надходження 13.07.2024
дата закладки 13.07.2024
Разючі омути спокусливих вітрів,
В грайливо-заводних, невтомних танцях,
Лезгинку колом дріботять на пальцях -
Відлуння на вершинах дальніх берегів.
Колошкають волосся у пітьмі нічній,
Пульсуючи в енергіях ефіру,
Вселяють в душу непоборну віру -
Утаємничене відбудеться на дні.
Роздуту сукню обрію удалині
Судном не наздогнати велетенським,
Магічним вітровієм уселенським.
Вода ігристо бризкає шампанським,
Сховала в морі денну спеку, в глибині.
Призахідним світилом сяєте мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017397
дата надходження 12.07.2024
дата закладки 12.07.2024
Час так біжить, невтомно втікає,
Лиш наші миті серце веселять.
Приємні моменти не минають,
Лишень з часом наші душі сріблять.
Молоднечі роки промайнули,
Відголоссям лунають у серцях.
Чудового досвіду набули,
І у своє життя проклали шлях.
Нам би знову туди повернутись,
На острів любові і наших мрій.
Хотілось би в річці окунутись,
І занотувати щастя в сувій.
А перестук коліс тривоже нас,
Вінниця запрошує у гостину.
Обіцяє спинить невтомний час,
І одягне святкову свитину.
Ми летимо до тебе думками,
Нам життєвої снаги додаєш.
Ти відчиняєш нам старі брами,
У нашому серці досі живеш.
Автор: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017392
дата надходження 12.07.2024
дата закладки 12.07.2024
Дитя на руках, усміхнулася ніжно,
Затьмарило розум, на плечах каміння,
Здаля лине спів, матусі колискова,
Чомусь, стіна поруч, миттєво багрова.
Все ж очі із блиском, заснемо рідненький,
Мине все так швидко і цей грім тихенький,
Пітьма безпросвітня, стук сердець спинився,
У смуті й тривозі, весь світ затаївся.
Ніхто не пробачить! Маленька дитина,
Несе важкий біль й іграшку до руїни,
Таким сьогодення накрило країну,
Уста знов шепочуть - Спаси Україну!
12. 07. 2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017390
дата надходження 12.07.2024
дата закладки 12.07.2024
Твої вуста прагнуть любові,
А у серці кохання горить.
Ти радієш ніжній промові,
В якій палке почуття зорить.
Твоє тіло ніжно тріпоче,
Єднає жагучі стосунки.
А любов приємно шепоче,
Дарує чудові малюнки.
Ти його так палко кохаєш
Та віддаєш свої почуття.
Неземну насолоду пізнаєш
І прямуєш разом до кінця.
Ти летиш з ним у свої мрії
В ці чудні загадкові далі.
Нотуєш стосунки в сувії
І п'єш кохання із граалі.
Автор: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017319
дата надходження 11.07.2024
дата закладки 12.07.2024
Летять ракети, і ревуть гармати...
Женемо ворога ми з рідної землі.
З мечем прийшов - від нього й згинеш, кате.
Тут місця ні на крок нема тобі.
Ідем вперед... хоч зморені. Незламні.
Всі, як один, згуртовані в бою.
І навіть ті, що Ангелами стали,
із нами тут в єдиному строю.
Ти гіркі сльози витри, Україно!
Зібрали сили ми свої в один кулак.
До Перемоги йдемо по руїнах.
Відродимося. Буде тільки так!
Ідем вперед... хоч зморені. Незламні.
Всі, як один, згуртовані в бою.
І навіть ті, що Ангелами стали,
із нами тут в єдиному строю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017315
дата надходження 11.07.2024
дата закладки 12.07.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fccjQdU07uA[/youtube]
Дорослі стали ми давно,
Але в душі - завжди ми діти.
Життя вже мудрість додало,
З дитинством хочем все ж зустрітись.
Наїстись вдосталь шоколаду,
Ним закусить дитяче горе.
Щасливі станемо відразу,
І по коліна нам вже море.
Відчуть легке дихання вітру,
На волю мрії відпускати.
І завжди вірити, до сміху,
Що шоколад може лікувати.
Якщо любов - гіркий полин,
Не треба в відчай тут впадати.
Сумні думки в той час відкинь,
Про шоколадку час згадати.
І зразу стане душі легше,
Гучніше серце знов заб"ється.
Ти закохаєшся, як вперше.
Чи правда це, чи так здається?
Сидим удвох ми на лавчині,
Їмо солодкий гормон щастя.
Багато треба чи людині,
Щоб будь щасливим... сподівайся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017370
дата надходження 12.07.2024
дата закладки 12.07.2024
В летнем парке я сидела на скамейке.
Бегемот вразвалку топал по аллейке.
Сел на лавку, лавка тут же заскрипела,
Он сказал вдруг:
— Хорошо, что уцелела.
Улыбнувшись отвечаю ему тихо:
— Хорошо что я газель, а не слониха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017284
дата надходження 11.07.2024
дата закладки 11.07.2024
Мила Діаночко, як ти далеко,
Нас розділяє безмежності небо,
Біла хмаринка, мов ніжна дитина
Твій голосочок по відео лине.
Швидко зростаєш, лиш бачу фрагменти,
Це незабутні для серця моменти,
Тільки у мріях тебе обіймаю,
Чую відлуння по світу: чекаю...
Перші слова і твої перші кроки,
Ось лиш по відео, ніби уроки,
Рідні світлини - розкидані миті
Все по частинках у книжечку зшиті.
Знов перелистую, як фотоплівки,
Ці найдорожчі для серця мандрівки
І шепочу, що люблю і чекаю,
Зустріч в думках і ві сні уявляю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017281
дата надходження 11.07.2024
дата закладки 11.07.2024
Обліжний дощ украв моє безсоння -
Уздрілися солодкі сни,
Твоїх очей засяяла безодня -
Які ж спокусливі вони!
Бажалося пірнути в них навіки,
Побачити реальний світ -
Не в силах я розплющити повіки,
Небес отримати совіт,
Розшифрувати загадкові ніки,
У ніч крихку, немов графіт.
Дощ обійняв мене чимдуж, розніжив -
Обоє попливли струмком,
Підспівував, а ти за нами стежив -
Я розчинилася цілком...
*Примітка: обліжний - затяжний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017276
дата надходження 11.07.2024
дата закладки 11.07.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t_G8xdZKams[/youtube]
А ти прийдеш тоді,
як місяць вповні
З-за хмари визирне
В той час.
І так захочеться тобі
Забути вчинки
всі гріховні,
Допоки вогник
ще не згас.
І тліє ледве ще жаринка,
Їй вітер
сили додає.
Поки тримає й соломинка..
Чи, може,
просто так вдає?
Природи сили відкидаєш.
Спіши допоки
ще є час.
Чому спішить? Бо добре знаєш:
Стікає краплями
вже
шанс...
2019 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017259
дата надходження 10.07.2024
дата закладки 10.07.2024
ПРИСПІВ
Люби її, як прекрасну квітку лілею,
Люби її, до шаленства, до нестями.
Пливи, як корабель до причалу, до неї -
Хай кохання з'єднає почуттями.
Люби, щоб від щастя йшла земля під ногами,
За твоєю спиною виросли крила.
Запалюй свято - вогник щастя небесами,
Хай тобі співає пісні пташка мила!.
Люби кохану, як Мадонну на іконі
І даруй найкращі квіти до її ніг.
Хай у житті буде, як цариця на троні !
Від палких цілунків, серце тане, як сніг.
Люби її, та закохуй у себе щодня...
Буди від сну, палкими цілунками уст.
Хай сяє веселкою немов сонечко дня!,
Душа цвіте від солодких златоуст.
2‐‐------------
А вона немов модель з Голівуду
Шикарно - красива, мила жінка.
Розплела свою пишну косу руду
Сяє немов синьоока зірка.
А я покохав, ту жінку покохав...
І вона сниться мені ночами.
О ,скільки я до неї стежок стоптав?...
Щоб з'єднати серця почуттями.
В неї ніжні руки , як у лебідки...
Біленьке личенько, чорні брови.
А золотий голос , як у сопілки...
Чую спів - цвіту від її мови.
Я з першого погляду закохався...
Не хочу, її втрачати в житті.
У полон - сіті амур я попався ...
Згораю, як свіча у почутті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017247
дата надходження 10.07.2024
дата закладки 10.07.2024
Літо розпечене землю сушить до тріску,
Мучить, в'ялить зело, ледве вечір рятує.
Сонце котиться знову за обрію риску,
А в зажурених стінах вселяється туга,
Бо тривога рахує хвилини й години,
Ніч крадеться у чорнім плащі, ніби привид,
Морок пнеться у вікна утомлені нині.
Співчуває , здається, лиш зоряне диво.
Доки спека топтатиме сльози гарячі?
Доки той попіл з руїн труситимуть зайди?
Осідають на землю страждання й печалі.
От би злива небес позмивала все зайве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017242
дата надходження 10.07.2024
дата закладки 10.07.2024
Є малюнок, є умова —
Віднайти китоголова.
Чи це риба?
Чи комаха?
Чи пташина-бідолаха
Зовні схожа на потвору
Й чепурадлом* бути впору
Їй у когось на городі?
Чи така тварина в моді?
Мешкає собі в палаці?
Ходить-бродить
На терасі?
По квітучому садочку?
А можливо у ставочку
В очереті заховалась
Й загадково усміхалась,
Ніби синій кит на хвилях
У своїх китових мріях?
*чепурадло — те саме, що й опудало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017157
дата надходження 09.07.2024
дата закладки 09.07.2024
А ти мені пробачив, що пішла,
В душі, лишивши ще любовні ноти,
Та в серці, ніби втрачена весна
Струною відчувала рідні кроки.
Я знаю, повернути так хотів
Ті миті неповторні, мовби зорі
Та бачиш, що утримать не зумів,
Ми розійшлись, мов кораблі у морі.
А ти мені пробачив, що пішла,
Подарувавши ту красу і ніжність,
Неначе погляд кинула весна,
Яка лишила за собою вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017139
дата надходження 09.07.2024
дата закладки 09.07.2024
Стражденна днина,
А там чиясь дитина,
Останній подих...
Нехай би горе,
Упало на дно моря,
Навік забути...
Кубло рашистів,
Позбутись,як фашистів,
Їх стежка в пекло....
***
Не пробачимо
Смерть дітей і матерів,
Болить серденько....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017134
дата надходження 09.07.2024
дата закладки 09.07.2024
Каже жінці чоловік:
-У сні так натомився…
Під тим дубочком,
Де з тобою стрічались -
Із кралею любився.
Жінка косо глянула:
- Скільки літ! І не змінився?!
Надіялась я дарма.
Яким дубом колись був,
Таким ти і залишився...
В.Ф.- 11. 07. 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016486
дата надходження 30.06.2024
дата закладки 08.07.2024
Тиша, пізня вечірня тиша,
Лиш вітер гілля колише…
Забавляє неня дитину,
Якій не хочеться спати
У пізню воєнну годину.
Дитині не цікавий вітер,
Котрий лиш гілля колише.
Матуся втомилась - дрімає,
Допоки усюди тиша,
Бо в дідька знесло вже макітру -
Увесь добрий люд лякає…
Немовля коло нені - в затишку,
Тривогами його не злякаєш !
Рученятами вхопило ніжку -
Хочеться у ротик запхати.
Лежить собі, агукає в ліжку,
Дитяті цікаво гуляти !
В. Ф. – 09. 06. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016139
дата надходження 24.06.2024
дата закладки 08.07.2024
***
Червоні води
Призахідного сонця
Купають човен.
***
Зграї комарів
Пекучими жалами
Атакують ніч.
P.S. Світлина автора 7.07.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017056
дата надходження 08.07.2024
дата закладки 08.07.2024
Актуальная версия не претендующая
на истину в последней инстанции.
И снова включен "Колизей"
- В реальном времени Арена,
Утилизировать скорей
Одно Славянское колено...
И снова Жатва на Земле
И кто-то собирает Души,
Хотят включить в любой стране:
"Ты прикажи и я не струшу"...
И снова цель - Армагеддон,
Уже не раз его включали.
Столкнуть два мира - крест и "дон",
Давно об этом объявляли...
И снова враг сидит в Кремле,
Пикник устраивает смело
И враг есть в каждой стороне, (1)
Желает против и налево...
И снова Серые в тени
- Невидимые дирижёры.
Желают "завтракать" людьми
Собрав "Согласия" и "Згоды"...
И снова занесён топор
Для смены в Парке декораций.
Снимите головной убор
- Война Разъединённых Наций.
(1) в каждой стороне - в каждой стране
19.04.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017036
дата надходження 07.07.2024
дата закладки 07.07.2024
Актуальная версия не претендующая
на истину в последней инстанции.
Есть в мире много чудаков
Разоблачающих неправду,
Не видят же своих оков
И не озвучивают варну.
Теорий много на Земле,
Не хватит жизни переспорить,
Крутясь как белка в колесе
Элизиум ведь не построить.
Финансовый, змеиный Спрут
Людей давно уничтожает.
Где добрый, честный Робин Гуд,
Который Змея покарает?
Где справедливость на войне
Устроеной врагом народов?
В Богемской роще в злобе, в зле
Их цель - зачистка "огородов".
Но люди верят Палачам
Ведь Заговора "не бывает"
И Адвокату и Врачам
Когда им Душу доверяют!
Лукавство расцветает вновь
- Среди пшеницы плевел всходы,
Но есть любовь, рекою кровь
И просыпаются народы...
Есть в мире много чудаков
Разоблачающих неправду,
Невидящих своих оков
И выбирающих Варавву.
14.04.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017035
дата надходження 07.07.2024
дата закладки 07.07.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FhmqSowoUo0[/youtube]
Любов і ненависть одвічні.
Добро і зло - це дві сестри.
Вони всі мають щось подібне,
Між ними тільки пів версти.
Вони з народження магічні.
Один лиш крок все змінить враз,
Бо мають щось в собі манірне,
Змінити може швидко час.
Не вистачає часто нам того,
Кого ми зараз ненавидим.
В думках до нього все йдемо,
Який колись для нас був рідним.
Коли когось ми ненавидим,
Ховаєм в серці ми любов.
Тепер нема його, вже зниклий,
Тугим зав"язано вузлом.
Любов, чи власність живе в серці?
Ціну складаємо дешеву.
Над ним покажем свою зверхність.
А він тут раптом з життя щезнув.
Чому вже іншу обіймаєш,
Чому вона з тобою поряд?
І тут вже ревність зачіпає,
Нам все це киним інший погляд.
Ти ненавидиш, ти програла,
Тебе зумів перемогти!
А ти в цей час чомусь мовчала,
Вона ж цінувала, а не ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017016
дата надходження 07.07.2024
дата закладки 07.07.2024
Я іду по найкращих стежках,
Де лишилась приваблива юність,
Як події зворушні в книжках
Де життя відобразило мудрість.
Кожна мить неповторна живе,
Ніби дихає, досвід складає,
Тихо стукає серце моє,
А його все хвилює й вражає.
Перелистую всі сторінки,
Як багато ідей і моментів,
Так у вирій злітають думки
Чарівливо земних компліментів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016913
дата надходження 06.07.2024
дата закладки 06.07.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gpZGljrtv8Y[/youtube]
Краса — в очах того, хто любить.
(Павло Загребельний)
Красу людську, як передати,
Чи дость бачить на лиці?
Чи треба так її сприймати,
Зі мною згодні, чи усі?
Хода красива, сині очі,
Завжди усмішка на лиці.
Помилуватись всі охочі,
Та хто там зна, що в тій душі?
Краса знаходиться у серці,
А головне - душа красива.
З такою взнаєш ти блаженство,
З тобою ніжна, не сварлива.
Краса з роками відцвітє,
Та мудрість є в її роках.
Це він, звичайно ж, помічає,
Цілує коси в сивинах.
Не плачте, очі, ви прекрасні,
Хоч час їх колір вже змінив.
Зламать життя тебе нездатне...
А той, хто поряд - оцінив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016865
дата надходження 05.07.2024
дата закладки 05.07.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AWBz-3hLzRo
[/youtube]
Кіт з"їдав смачний пиріг,
Добрий був із м"ясом.
(Він нікому не лишить )
Запивав ще й квасом.
Що за пахощі такі?
Мишка враз відчула.
Та надії замалі
Спробувать... зітхнула.
Розгорівся апетит,
Раптом склала плани:
Чи в реальність їх внести,
Так смачненьке манить?
Кіт вже трапезу кінчав,
Потім вимив вуса.
Мишку поряд помічав,
Відчував і нюхом.
Укусить кота за хвіст,
Може, хоч разочок?
( Мишка мала на це хист).
Вкраду хоч шматочок.
Кіт усе це зрозумів,
По натурі добрий.
Тихо мишці пробубнів:
Залишив он трохи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016845
дата надходження 05.07.2024
дата закладки 05.07.2024
Подаю повторно, гумореска
була написана в 2016р.
***
Я збиралася, вже спати,
Як самій, було лягати,
Місяць й зорі так моргали,
Про кохання чаклували.
Тож давненько жду коханця,
От сиджу проти віконця,
А він певно заблудився,
У сусідки опинився.
Ой, вже бачу його, трясця,
Взяла б хутко та й за яйця,
Ні не пхаю, туди носа,
Бо в сорочці сиджу боса.
Та й минулого, то разу,
Довела, мене до сказу,
Її пику, все ж набила,
Бо ревнива ж, ледь не вбила.
Клявсь, боживсь, це в останній раз,
Навела, трохи тих (прикрас),
У медпункті ночувала,
Я ж миленького кохала.
Маю знов, цю неприємність,
Гомонів, у нас взаємність
І чого, туди було йти?
Нам не варто різать мости,
Хочу щоб, не був гулящим,
Лиш моїм й самим найкращим.
Мов на вахті, я всю нічку,
Підкидала дров у пічку,
У сусідки все світилось,
На порозі, враз явилось,
Чи коханець, чи потвора,
Я угледіла сеньйора.
На обличчя, з лампи світло,
Ні фіга, оце заквітло,
Та то ж негр, Боже, чорнющий,
Як той чахлик, невмирущий.
Блискав білими зубами,
Мені вздрілось, то петарди,
З переляку, аж хрестилась,
Аж за серденько схопилась.
Обійняв, міцно цілує,
Вже й до стежечки прямує,
Йшов у сторону вокзалу,
БосонІж, бігом з опалу,
До сусідки кричу, - Люба!
Сидить бачу, біля дуба,
Мій Петро, ото паск*да,
Наче синій, як приблуда.
Розчепірив пильні ноги,
О, наставила, вже роги,
І йому, моя сусідка,
Чергова в неї інтрижка.
Всі на неї кажуть квітка,
Ой, солодка, славна жінка,
Мужики, неначе бджоли,
Не минають дім ніколи.
Вай, вхопила іноземця,
За чергОвого коханця,
От везе прудкій зар*зі,
Ще й працює у сільмазі.
Петре чуєш, - кажу,- Друже,
Він лепече, –Люблю дуже,
Лише мила, тебе одну,
Наче зірку в небі ясну.
Я до Любки, - Ну, як справи?
Годен негр, був до забави?
Та ледь рота відкриває,
П`яна знов, вітром хитає,
І сопе, бурчить до мене,
- Не чіпай, серденька, нене!
Запитала, - Тут був Петро?
- Мені твій, як зайве ребро!
З того вже, що можна взяти?
Одне те, тільки багатий,
Що до сексу, нікудишній,
Ти пробач, благаю, грішній.
Із Петром завше краще всіх,
Вів у рай, в спокусливий гріх.
Жар вогню по наших тілах,
Закипала кров у жилах,
Якби ж він, мене покохав,
То до тебе б та й не тікав.
Вдвох сидим, Петрусь ледь сопе,
Вже на ліжку у мене й хропе.
,
Ми ж, як кажуть, по-сусідськи,
Почуття пізнали бабські,
Як спустошили вдвох пляшку,
Провела додому Любку,
Ясний місяць усміхався,
Немов з нами привітався.
По селі, вранці новина,
В хаті весело, не одна,
Все ж добилась, хай йому грець,
Бо ж самотності йшов капець!
Правда трохи в ластовинні,
Не жонатий, зате нині,
Рада врешті, це відбулось,
Усе вдАлось, як жадалось.
А надворі казка- вечір,
Обіймав милий за плечі,
Він для мене, все на світі,
Ми ж, як квіти, в буйноцвітті.
*Чахлик невмирущій - Кощій безсмертний.
2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016709
дата надходження 03.07.2024
дата закладки 03.07.2024
Чекає вечір нічку знов... і ти до мене теж прийшов,
сказав, що я немов та нічка синьоока.
Нехай я нічка, вечір - ти, нам вдвох у човнику пливти.
Чекає й нас життя-ріка, дзвінка, широка.
На небо місяць золотий ясненьких зірок вивів рій,
щоб нічка зорями для вечора світилась.
Черемхи ніжний білий цвіт, як нічку, і мене п'янить.
Здається, я в твоїх обіймах заблудилась.
Примовк вже й вітер у гаю... шептав калині :"Я люблю,"
і верби стихли, й навіть хвиля не хлюпоче.
Слова, що нічці чарівній шепоче вечір молодий,
є ніжними. Почути їх - кожен захоче.
Чекає вечір нічку знов... і ти до мене теж прийшов,
сказав, що я немов та нічка синьоока.
Нехай я нічка, вечір - ти, нам вдвох у човнику пливти.
Чекає й нас життя-ріка, дзвінка, широка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016702
дата надходження 03.07.2024
дата закладки 03.07.2024
Чи є щось цінніше, як власна родина,
Сестрички рідненькі і старший наш брат.
Ми разом – це справжна безцінна перлина,
Коштовніше всіх надвисоких карат.
Нам рідна матуся залишила в спадок
Турботу і справжню любов поміж нас.
Стрічаємо ми один одного радо,
Бо в кожному серці любові запас.
Зустрілися знову, обійми чергові,
НевИчерпна радість, що б`є через край.
Об`єднані родом одним – ІВАНОВІ,
Там де ми усі вкупі – малесенький рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016616
дата надходження 02.07.2024
дата закладки 02.07.2024
Ох, як прекрасне все життя,
У серці грає почуття,
Краплинки чисті від дощу
Я ніжно й трепетно впишу.
В них море-море теплоти
Мелодій літньої пори,
Сміються дивно новизні,
Неначе зорі неземні.
Я споглядаю: літо, сад,
Матусі декілька порад,
Її усміхнене лице,
Немовби сонце золоте.
Все поєдналось, як у сні,
В красі так радісно мені,
Найкраща пісня солов'я,
Неначе грається земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016611
дата надходження 02.07.2024
дата закладки 02.07.2024
Червоніло у літній купéлі,
ніби сон не кінчався тривалий.
Дощ налив через вінця у келих
дню крилатому трішки зухвало.
І згадались сережки на вухах,
Не з рубінів, а з вишень - червоні,
Навіть небо зняло капелюха,
Й цілувало дівочі долоні.
Вишня серце своє дарувала:
Плід солодкий з кислинкою - смачно,
Розсипала сережки у трави.
Хтось і досі вишниною марив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016581
дата надходження 01.07.2024
дата закладки 02.07.2024
Кавомолка ночі перемеле каву,
Приготує лате вранішній туман,
Вмочить пера сонце в голубу заплаву -
Золотом напише для душі романс.
В чашку філігранну день збирає ноти -
Музика лунає на семи вітрах.
Підіймають в небо зоряні висоти,
Вказують дорогу на Чумацький Шлях.
Рапсодичний вітер зацілує плесо,
Вигойдає серце - і без гамака,
Вичавить зі спеки з пінкою еспресо -
В заводях туманних - присмак молока.
Фейєричний вечір завітає чинно,
Тихе надвечір'я люб'язно торкне,
Передасть ванільне в руки капучіно,
І, необережно, за рукав смикне -
Потече у трави диво запашне -
Кавовій машині ніч не дорікне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016541
дата надходження 01.07.2024
дата закладки 01.07.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IgY9YY_5Jds[/youtube]
Думки гуляти люблять уночі,
Бо в час такий вони на волі.
Коли навколо спить усе в тиші,
І затиха людський повільно гомін.
Не можем ми ніяк заснути,
Це час очікування й мрій.
І хочемо вночі тоді збагнути,
Чому в душі буває часто збій?
Думками летимо ми так далеко
Туди, де навіть нас не ждуть.
І усвідомить це нам так нелегко,
І забуваєм тих, хто нас чекають, звуть.
Вночі шукаєм затишок душі,
Від деннних негараздів спочиває.
І хай забуде дні усі в журбі,
У сні хороше, може, щось й згадає...
Вночі немає меж думкам й надіям,
Та ранок неодмінно настає.
Можливо, він для нас оте спасіння,
Яке усе владнає, спокій принесе...
І світ вже бачим по-другому,
Забудемо кошмари всі нічні.
Радіємо життю ми знов земному,
А домисли нічні уже смішні..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016443
дата надходження 29.06.2024
дата закладки 29.06.2024
ДО ВЕРБЛЮДІВ У ГОСТІ
.
У верблюдів нещодавно гостював.
Мав із ними розглядати купу справ.
Подали в обід на таці колючки.
Після них зʼявились в мене дірочки.
А чи їхня, чи моя у цім вина?
Страва звична ця верблюдам та смачна.
Не піду тепер до них я, позаяк
Не бажаю мати щоки, як друшляк.
(Цей віршик намагалася створити українською, та все ніяк не йшло.
Вискочив російською — ось такі ігри розуму. Та ось, нарешті получилось!
Це не можна назвати перекладом — бо не маю таких талантів та умінь. Він складений по-іншому. Все ж таки це мій сюжет, я автор і чому б і ні.🙂)
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016432
дата надходження 29.06.2024
дата закладки 29.06.2024
Ніжиться вогник в кімнаті,
Дивне любові тепло,
Як неповторність у даті,
Нібито птаха крило.
Очі вразливі та чисті
Тихо прониклись в тіні,
Наче мереживо в листі
Знов нагадали мені.
Миле творіння магічне
В ніжно легкій тишині
Вмить перевилось у вічне,
Мовби, як згадки земні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016407
дата надходження 29.06.2024
дата закладки 29.06.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bbTGlWuAol0[/youtube]
А день на день чомусь не схожі,
Сказать не можна - близнюки.
Різницю бачим в кроці кожнім,
Та все ж приймаєм залюбки.
Бувають дні темніші ночі,
І ти не знаєш, де подітись.
Від сліз червоні уже очі,
Кому ж про це нам пожалітись?
Був новий день - тепер вчорашній,
Чи варто сльози за ним лить?
В надію вірить - новий кращий,
Продовжуй далі просто жить.
Щось там було не так, як малось,
Спіткнулись, може, помилково.
В душі, можливо, щось зламалось,
І все було це випадково.
Не озирайсь на день вчорашній,
Ранкова посмішка все згладить.
І настрій буде уже кращий,
В думках, що новий день розрадить.
Він прийме нову уже форму,
Ми маєм шанс зробить все краще.
Можливо, цим ми зміним й долю,
Хоч знаєм - буде дуже важко..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016368
дата надходження 28.06.2024
дата закладки 28.06.2024
Нікуди б я не поспішав, -
Казав струмок водичці.
І, упіймавши кілька гав,
Сам упинився в річці! 2.06.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016326
дата надходження 27.06.2024
дата закладки 28.06.2024
[b]2-й варіант[/b]
Намулена ріка печалі
В зажурі топить береги,
Панує морок навкруги -
Як хочеться втекти подалі.
Незвідані туманні далі
Безсило тягнуть ланцюги,
У мряці грузнуть від ваги,
Не відають як жити далі.
Сум умостився на причалі.
Хто скаже за які борги
Озлоблені пруть вороги,
Жорстоко тиснуть на педалі?
27.06.24
[b]1- варіант[/b]
Ріка печалі
Топить береги,
Морок навкруги -
Втекти б подалі.
Туманні далі
Тягнуть ланцюги,
Грузнуть від ваги.
Як жити далі?
Сум на причалі.
За чиї борги
Злобні вороги
Жмуть на педалі?
27.06.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016312
дата надходження 27.06.2024
дата закладки 27.06.2024
Подивися у ніч,
Плаче небо гіркими сльозами,
Запитаєш в чім річ?
А воно посміхнеться зірками.
Ніби так і було,
Дивна мить зачарована в скерці,
Все погане пройшло
Та лишилось відлунням у серці.
Як же вміє краса -
Тут заплакати й вмить посміхнутись,
Тільки радість проста
Може ніжно душі доторкнутись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016279
дата надходження 27.06.2024
дата закладки 27.06.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2024
День народився, здолавши значну відстань,
Світанок й ранок проклали значний шлях,
Йому дорогу уступив щербатий місяць,
Щоб звеличався, не переслідував страх.
Лиш перші кроки, обросив ніжки в росах,
Краплі веселкою, заграли перед ним,
Залишки ранку, прохолода в покосах,
Світило гріло, над землею вмлівав (дим).
День народився і зазвучала пісня,
Це солов’їна, розбудила все навкруг,
А що ж погода?Ця пані зна, що грішна,
Хоч усвідомлює, що день для неї друг.
День яким буде? Які зустрінуть хмари?
Що навіщує, яскравість днини, чи сум?
Чи чорні й сірі розіллять води - чари,
Може проб’ється, поміж них променів струм.
Чудовий настрій - літня пора буяє,
Сонячний зайчик приляже на долоні,
Тепло відчуєш, душенька заспіває,
Ти у казковім, життєвому полоні.
День народився, як засліплене дитя,
По землі сяйво, мерехтить із тремтінням,
Досить легеньке та приємне відчуття,
Тепло сприйнявши, пробудиться цвітіння.
Мов ненароком помічаєш плине час,
В надії мрії - збуватись лише світлим,
Щоб дні війни, нарешті покинули нас,
І кожен день для всесвіту став привітним.
Най лине музика, то ж народився день,
І піднебесся квітне в мирній блакиті,
Народ забуде, про виття злющих сирен,
Хай в Україну, прийдуть щасливі миті.
26.06.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016230
дата надходження 26.06.2024
дата закладки 26.06.2024
Вітер безжурний гуляє у полі,
Хиляться трави і квіти поволі,
Котиться сонце за обрій тихенько,
Джмелик на квітку сідає маленький.
Сердиться зморений, сунеться мляво —
Квітка гойдається зліва направо.
Ось, примостився всерединку зручно,
З того й радіє, що втрапив так влучно.
Квітка закриє його пелюстками,
Спатиме джмелик у ній під зірками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016190
дата надходження 25.06.2024
дата закладки 25.06.2024
Дивлюся на Вас через призму веселки -
Овалом окутує сяйво згори,
Вбирається аура у кольори,
Ясніють, світають душі закапелки.
Пульсує в червоному світло любові,
Підживлює жовтогарячий чуття,
В зеленому - сила життєва буття -
Сплітаються мрії нектарно-квіткові.
Занурює синій у душу глибинно,
Над ним ореолом сія голубий -
Підсичений обрій уже не блідий.
Мене споглядаєте Ви безневинно.
В тонах фіолетових - вічність магічна,
Іще не розгадана суть таїни,
Під стукіт сердець зустрічаємось ми -
У всесвіті нашім я Ваша дотична. 24.06.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016179
дата надходження 25.06.2024
дата закладки 25.06.2024
***
(О)
***
Іще до тебе --
Ще до тебе
Знав вже я,
Що доля, милістю --
Дає твоє ім'я,..
Якби -- дослівно,
В щастя дні,
Де лиш є ти
І.., я, з тобою --
В цім житті...
Проходить все,
Як ніби сон --
В осінні дні,
Де дощ змиває
Слід за нами
Наче в млі
І.., тільки я --
І тільки ми,..
І тільки наше,
Поцілунками --
Життя
Ще щось вартує
В тому всьому,
Що живе,
Як почуття...
Тебе кохаю ніжно
В дні свого життя,
Бо ти є я,
Як моє "Я"
Десь там у небі,
А хмарка падає
У сні
І я тебе
Несу руками
По весні...
Є тільки ми
І.., тільки,
Лиш весна --
Одна весна..,
Якою ми живемо
В тому,
Що ясна --
Ясна в очах
Наша кохання
Стежка дня,
Де все тобі
Дарує моє
Почуття...
-------------------------------------------
25.06.2024; Paris (Aurora)
======================
(!!!)
Автор :::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
=======================
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016164
дата надходження 25.06.2024
дата закладки 25.06.2024
Рід Кептаруків – давній гуцульський рід, що в княжі часи володів землями біля нинішніх селищ Делятин, Лойова, Дора, гір Вавторова та Студена Клива. Символами роду здавна були квітуча гілка ґоґодзів та чорний лелека. Основні кольори вишиванок – жовтий та зелений. Рід здавна належав до родів так званого «гуцульського прикордоння», що стояли на сторожі гірського краю, і мали замки та землі на межі гір, і в часи, коли спалахували якісь ворохобні чи війни, (зовнішні чи внутрішні, коли виникали конфлікти за трон білих хорватів, чи суперечки щодо земель між різними родами горян, ці «роди кордону» неминуче в це втягувались. Це роди першими стояли в обороні Карпат під час нападів аварів чи якихось інших войовничих степовиків. Недарма замок ватажка роду Кептаруків, що стояв на горі Вавторова (замок Крил) тільки протягом VI – IX століть спалювався вщент десять разів, а потім знову відбудовувався, аж поки не був остаточно знищений в 979 році в час остаточного падіння влади князів білих хорватів. Крім основного замку Кептаруки мали укріплення на вершинах гір Сторожа та Вартова. На горі Сторожа укріплення-гражда було посилене вежею, яка в VIII столітті була найвищою в Карпатах і досягала висоти 32 метрів від підмурків. Вежа була фарбована вапном, тому ввійшла в історію як Біла Вежа або Вежа Білого Птаха. У князівські часи рід вважався одним із наймогутнішим та найбагатшим родом горян в Карпатах, але в ХІ столітті рід занепав, нічого навіть не відомо про ватажків роду в ХІІ – ХІІІ століттях. Але рід зберігся, нинішній ватажок роду Степан Кептарук (1947 р. н.) нині живе в с. Лойова. Рід і його ватажок визнається Радою Гуцульських Ватажків та Судом Ведмедя.
Про походження роду Кептаруків досі тривають суперечки. Справа в тому, що всі легенди роду Кептаруків пов’язані з Ґорґанами, тому утвердилась думка, що рід Кептаруків на Гуцульщині зайшлий. Але цьому протирічать деякі нещодавно знайдені візантійські джерела (зокрема листи Пріска Панійського (Πρίσκος Πανίτης) (410 – 471) датовані 468 роком, де ватажки Кептаруків згадують порч з іншими «ватажками варварів» («βάρβαροι ηγέτες») гуцульське походження яких незаперечне. Згідно переказів самих Кептаруків їхній рід спочатку називався рід Лель або Лелега і походить від якогось Леля чи то Лелеги, що жив в часи правління князя Карпів Світодана ІІ Камінь на Шляху (12 – 43). Легенда розповідає, що отой Лель нібито міг перетворюватись у великого чорного лелеку і літати над Карпатами. І коли вже він зістарівся, будучи головою роду і маючи купу нащадків, які його образили неповагою, від сказав, що прилетить через три тисячі літ і перетворився на чорного лелеку. Востаннє його бачили над горою, що нині називається Довбушанка, а в старі часи називалась Гора Чорного Лелеки. Згідно гуцульських переказів та легенд, Кептаруками їх почали називати тільки в часи аварських війн, коли в 602 році ватажок роду Лелега Судивой Добростяг уклав військову спілку з одним із ватажків племені костобоків і в знак вірності спілці ватажки обмінялися кептарями. Історики дружно це заперечують, мотивуючи це тим, що плем’я костобоків зникло з історичної арени ще в ІІІ столітті і аж ніяк не могло існувати на початку VII століття. Історик Іполіт Свідзінський (1834 – 1895) писав, що тут мова йде не про плем’я костобоків, про яке писав ще Діон Кассій (Δίων Κάσσιος) (155 – 235), а про якийсь гуцульський рід з такою ж назвою. Любор Нідерле (Lubor Niederle) (1865 – 1944) взагалі вважав костобоків слов’янським племенем, тоді ця подія цілком могла мати місце.
Так чи інакше, але про гуцульське походження роду Кептаруків свідчить і згадка роду Лелег в «Книзі Чорного Сонця», де ватажки гуцульських родів ставили свої родові знаки під присягою на вірність князю білих хорватів Боєславу І Сильна Рука (340 - 366). Там ми знаходимо і знак роду Кептаруків – знак чорного лелеки. Хто тоді був ватажком роду – неясно. Перекази суперечливі. В одних говориться, що присягу склав ватажок Лелега Довга Свита, в інших переказах, що Лель Швидконогий. Є кілька альтернативних списків ватажків роду тих часів, але всі вони сумнівні без вказівок років життя ватажків. Але так чи інакше, рід Лелег, а потім Кептаруків був відданий князям білих хорватів і ніколи не порушував присяги. Навіть коли майже всі роди гуцулів повставали проти влади князя, якого вважали свавільним (повстання 514 року проти князя Горислава І Гострий Спис (роки правління 505 – 514), повстання 660 року проти князя Велемира І Злого (659 - 660) та ін.) рід Лелег (Кептаруків) лишався вірним князю. Навіть коли влада князів білих хорватів остаточно впала і білі хорвати підкорилися владі князя київського Володимира І Великого в 981 році, останній князь білих хорватів Любовид ІІ Вітер (967 - 981) зрікся престолу, рід Кептураків спробував підняти повстання за збереження влади князів білих хорватів, але був розбитий, замки роду були спалені.
Про одного з ватажків роду Кептаруків зберіглася легенда про події, які нібито відбувались в часи правління князя білих хорватів Всевида ІІ Мовчазного (431 – 449). Судячи по всьому в легенді відображені події часів навали гунів під проводом Аттіли (396 – 453), коли багато народів Європи опинились між молотом і ковадлом – між двома імперіями: Римською та імперією гунів Аттіли і змушені підтримати одну із сторін, були племена і народи які зберегли незалежність і вели вперту боротьбу за свою свободу. Це вдалося, зокрема гірським племенам та родам, в тому числі племенам карпів, бастарнів та білих хорватів (предків бойків та гуцулів). Дозволю собі велику цитату – наведу цю легенду повністю:
«Одного разу в день Повернення Стад з Полонин князь Всевид Мовчазний та його дружина Медомила з усіма своїми людьми поїхали з князівського замку, що стояв тоді на горі Ґрегіт на полонину біля гори Сивуля. Сиділи вони біля ватри і вершили требу богам. А за день до того була сутичка з ворожим племенем, що напало на горян. І переміг тоді князь, і захопили його воїни бранців. Сказав тоді князь Всевид Мовчазний:
- Той, хто зуміє обв’язати вербовими лозинами ноги бранців, отримає від мене таку нагороду, яку захоче.
Темна була та ніч на Свято Повернення Стад і сповнена жаху, злі духи ширяли в темряві. Не змогла жодна людина піти далеко, всі швидко поверталися назад.
- Я отримаю від тебе нагороду, - сказав Лель Непобор, - я піду туди.
- Ти отримаєш тоді мій меч із золотим руків’ям! - сказав князь Всевид.
Пішов тоді отой Лель Непобор і взяв із собою залізну гартовану свою зброю. Підійшов він до бранців і почав обплутувати ноги одного з них вербовими лозинами. Але тричі спадали ці пута. Тоді сказав йому бранець, що нехай він хоч до ранку тут буде, не може він пов’язати його ноги, якщо не закріпить пута своєю власною пряжкою. Тоді Лель Непобор закріпив пута своєю пряжкою.
Сказав тоді той бранець Лелю Непобору:
- Мужньо це, о Лелю Непоборе!
- Так, мужньо, - відповів Лель Непобор.
- Щоб довести ти зміг звитягу свою, посади мене до себе на шию, допоможи мені знайти якесь питво, бо мордує мене спрага.
- Сідай до мене на шию, - сказав Лель Непобор. І бранець сів до нього на шию.
- Куди тебе нести? – спитав Лель Непобор.
- Неси до колиби, що поруч із нами! – сказав бранець.
Підійшли вони до тої колиби. І побачили вони ось що: вогняне озеро було довкола того дому.
- Нема нам що пити в цьому домі, - сказав бранець. – Не приходить сам по собі небесний вогонь, не минути нам битви з ним. Треба нам йти до іншого дому, що поряд із нами.
Пішли вони до іншого дому. Побачили вони довкола нього озеро води.
- Не варто входити до цього дому, - сказав бранець, - немає в ньому води, щоб напитися і омити тіло своє. Треба йти до іншого дому, - так сказав бранець.
І підійшли вони до третього дому.
- Ось у цьому будинку для мене є пиття, - сказав бранець.
І Лель Непобор тоді спустив його на землю. Увійшли вони до того дому. Були там казани з водою для пиття та омивання тіла. Тоді кожен з них випив по ковтку води, а залишки плеснув в обличчя людей, які були в будинку, так, ніби були вони вже мертві. І з того часу вважають в Карпатах злим знаком, коли є в будинку для кожного є котел для пиття та омивання тіла його, а вогонь залишається палати непогашеним.
Відвів Лель Непобор тоді в’язнів до рук князя, а сам пішов до гори Сивулі. І побачив він там на горі спалений замок, а навколо нього купи людей вбитих. І зайшов він тоді в печеру, що вела в глибини Сивулі.
І побачив він постаті.
- Ось людина йде слідами, - сказав Останній Чоловік Лелю Непобору.
- Важкі ці сліди, - сказав Лель Непобор, і кожен повторив ці слова своєму товаришеві від Першої Людини до Останньої Людини. Так зайшли вони до найглибших глибин Сивулі.
- Що буде з людиною, яка прийшла з вами? - спитав Останній Чоловік.
- Нехай він вийде вперед, щоб я міг говорити з ним, - сказав князь підземних глибин.
Лель Непобор підійшов до нього, і сказав йому князь підземного світу:
- Що приніс ти нам з воїнами до наших підземних глибин?
- Я прийшов разом із гостями, - відповів Лель Непобор.
- Піди тоді он до того дому, - сказав князь підземного світу, - там одна жінка хоче тебе привітати. Скажи їй, що надсилаю я їй твою майстерність, і приходь щодня в той будинок з оберемком хмизу.
Зробив тоді Лель Непобор так, як йому звелів йому князь підземного світу. Жінка його щиро привітала і сказала:
- Вітання тобі, коли князь наш прислав тебе.
- Саме так, - відповів Лель Непобор.
Щодня приходив Лель Непобор з оберемком хмизу в ту фортецю. І щодня бачив він, як виходив із фортеці сліпий, і кульгавий, що сидів у нього на шиї. Так доходили вони до краю криниці біля фортеці.
- Це тут? - питав сліпий.
- Тут! - відповів кульгавий.
- Тоді ходімо, - говорив сліпий.
Запитав тоді Лель Непобор про це жінку:
- Чому сліпий і кульгавий ходять до криниці?
- Вони ходять дивитись корону, що лежить у колодязі, - сказала жінка. - Це золотий обруч, і князь підземного світу одягає його собі на голову. А там він зберігається.
- Чому вони ходять туди удвох? - спитав Лель Непобор.
- Ходять, бо князь Пітьми доручив їм охороняти цю корону. Адже один із них сліпий, а інший кульгавий.
- Підійди, - сказав Лель Непобор жінці, - ти повинна мені пояснити все, що трапилося зі мною.
- А що сталося з тобою?
- Коли я прийшов у цей світ в глибинах Сивулі, здавалося мені, що був зруйнований весь світ людей і князь Всевид Мовчазний та княгиня Медомила загинули разом з усіма своїми людьми та з усіма горянами.
- Немає правди в тому, що здалося тобі, - сказала жінка, - це безліч злих духів з’явилися тобі. Але все це стане правдою, - сказала вона, - якщо не відкриє це хтось своєму другові.
- Як же я передам усе це людям своїм? – запитав Лель Непобор.
- Сідай верхи на чорного коня та їдь до них, - сказала вона. - Вони досі сидять довкола ватри, довкола того казана, і їжу навіть ще не зняли з вогню.
А йому здавалося, що провів він уже в тому підземному світі три дні та три ночі.
- Скажи їм, хай остерігаються, коли прийде ніч Свята Повернення Стад з Полонин. Пророкую я: зайдуть в підземелля Сивуля князь Всевид Мовчазний та княгиня Медомила і візьмуть звідси шолом Божедара.
Тоді повернувся ввечері Лель Непобор на чорному коні серед пітьми до дому свого.
- Зникла корова мого сина, - сказав він.
- Не заслужила я на те, щоб ти так вчинив із цією коровою, - сказала жінка його.
Тут підійшла до них корова.
- Ось дивна річ! Звідки ж прийшла корова оця?
- Прийшла ця корова з полонини Боярин, де понесла вона теля від велетенського чорного бика. - сказала жінка. - Піднімайся тепер, бо прийшли воїни твої.
- Не може статися це до наступного Свята Повернення Стад з Полонин. Через рік прийдуть вони, наступного Свята, коли розкриються знову глибини гір по всіх Карпатах.
Тоді пішов Лель Непобор до своїх людей.
- Звідки ти йдеш? — спитали його князь Всевид Мовчазний та княгиня Медомила. - Де ти був до цього дня?
- У дивовижній країні я був, — сказав Лель Непобор, - багато там скарбів і прекрасних речей, багато одягу та їжі та золота. Хочуть люди того світу дивовижного убити вас наступної осені в ніч Свята Повернення Стад з Полонин, якщо це не стане вам відомо.
- Ми станемо на цих людей оружно і переможемо їх! — сказав князь Всевид Мовчазний.
І так було до кінця року.
- Якщо в тебе щось лишилося, - сказав князь Всевид Мовчазний, - піди і забери те.
Тоді за три дні до Свята Повернення Стад з Полонин пішов Лель Непобор в глибини гори Сивуля і забрав звідти череду свою. І коли те теля, теля чорної корови, а сина Леля Непобора теж називали Чорним Юнаком, виходило з глибин Сивулі, тричі подало воно голос. Тоді сиділи князь Всевид Мовчазний та княгиня Медомила і грали тужливу пісню на сопілках. Почули голос того теляти. Тоді сказав волхв князя:
Не по серцю мені той бичок,
Що подає голос в горах,
Син Чорного Бика світу тьми,
Син бика з підземного світу,
Будуть великі біди в горах
Від гори Великий Ґорґан до Чорної гори,
Піде до кордонів далеких
Князь війною.
- Скажи мені, волхве, що віщують події оці? - запитала княгиня Медомила.
- Біди віщують вони: моровицю страшну та тьму ворогів жорстоких, що прийдуть наш край воювати і людей наших нищити. І допоможе нам волю нашу зберегти шолом Божедара, що схований в глибинах Сивулі.
Тоді прорекла княгиня Медомила:
- Присягаюсь богами, якими присягається мій народ, що не ляжу я і не засну на ліжку з пуху чи вовни, що не нап’юся молока і не нагодую тіло своє, що не вип’ю я меду хмільного, доки на власні очі не побачу як збудуться ці пророцтва.
І тоді горяни прийшли до печери і зайшли в глибини гори Сивулі і взяли з собою все, що знайшли там. І забрали вони шолом Божедара. Це був один із трьох чарівних дарів, що принесли в Карпати перші карпи. Але залишився Лель Непобор в глибинах Сивулі, бо печера зачинилась, і не вийшов він звідти в не вийде ніколи, бо лишився там на віки вічні.»
До слова, згідно давніх гуцульських переказів влада слабкого князя білих хорватів Всевида ІІ Мовчазного (431 – 449) була номінальною – реальна влада була в руках його дружини Медомили з роду Байбараків. Про неї розповідають, що вона була вольова, сильна і жорстока до ворогів, не знала іншого закону крім своєї волі, була висока на зріст, красива, її густе волосся мало колір стиглої пшениці, сама вибирала собі мужів і проганяла, коли вони їй набридали.
У часи аварських війн здобули собі слави чимало ватажків Лелегів-Кептаруків. Так Лелега Важка Сокира (518 – 590) розбив загони аварів, коли вони спробували вдертися в Карпати в 560 році і білі ховати зберегли свою свободу. Він же в 567 році завдав поразки орді аварів, коли вони хотіли через долину Прута та перевал, що нині зветься Татарським пройти в Панонію. Авари мусили відступити і йти в обхід земель гуцулів через Торуньський перевал. Авари ще неодноразово нападали на Карпати і навіть пробували захопити замки роду Лелег, але їх два рази розбив і відкинув з Карпат у 603 та 610 роках ватажок Лелега Судивой Добростяг (541 – 625).
Капищем роду Кептаруків був Білий Камінь, що біля Дори. Там волхви роду приносили в ніч повного Місяця треби Стрибогу, а в день літнього сонцестояння Дажбогу. При цьому офіра Дажбогу була медовою, а Стрибогу в жертву приносили білу вівцю.
Християнство рід прийняв доволі пізно – в 1179 році. Хто був у ті часи ватажком роду – невідомо.
Кептаруки стверджують, що до їх роду належав легендарний Даль, що заснував місто Далятин (Ділятин, Делятин). Історики сумніваються в його історичності і багато хто з них вважає, що походження назви міста інакше і не пов’язане ні з яким міфічним Далем. Інші гуцульські роди заперечують належність отого Даля до роду Кептаруків. Особою він був (якщо справді колись був) справді якоюсь казковою, йому приписують крім цілком імовірних вчинків і подій якісь явно казкові. Про час його життя гуцули говорять різне. Називають і ХІ століття, і ХІІ, і ХІІІ чи навіть якісь взагалі дати прадавньої історії. Люди на території Далятина жили здавна – це безперечно – з часів давньокам’яної доби: був собі Даль чи не було, але він був далеко не першим, хто тут жив. Розповідають, що отой Даль Кептарук збудував там садибу, завів господарку (і то розбагатів), навколо його садиби утворилось ціле селище, що потім перетворилося в місто. Нібито вівці і всіляка худобина плодилися в нього зі страшною силою: варто йому лише було подивитись на корову, як воно незабаром приводила теля, а молока давала стільки, що вистачало на десять родин. Ще розказували, що коли він грав на сопілці, то ріка Прут зупинялась, що варто йому було піти потоком, як знаходив він на рінні золоті самородки, і що варто йому було сказати голосно: «Хочу веселощів!», як зліталися звідусіль птахи, сідали навколо на гілках крислатого бука і починали співати на всі голоси. Розказують, що він крім всього іншого, був людиною мудрою, лишив по собі купу оповідок, яких ніколи не записував, але які людям запам’яталися. Серед цих різних логосів та настанов склав він кодекс поведінки гуцула, що являє собою низку афоризмів. Авторство цього твору, що відомий як «Шлях гуцула» або «Слово Даля» сумнівне: різні роди гуцулів приписують авторство цього тексту різним людям – переважно абсолютно легендарним. Наведемо тут тільки деякі висловлювання, найбільш цікаві:
«Гуцул не має мети, гуцул має шлях.
Шлях гуцула довгий і важкий: живе суворо дотримуючись звичаїв – хіба це легко? Завершує шлях наприкінці життя – хіба це не далечінь?
Будь скромним в гостях у ватажка, будь звитяжним на гірській стежині.
Не бий без вини свого собаку, не звинувачуй свою жінку, доки не будеш впевнений в її провині.
Не відповідай насмішнику, бо він лише дурень.
Не зневажай того, про кого йде погана слава, не розмовляй з божевільним та калікою.
Дві третини своєї доброти даруй жінкам, дітям і поетам, не будь жорстоким до бідних.
Не хвались і не кажи того, в чому ти не впевнений, не обіцяй того, чого не можеш виконати.
Не забувай про ватажка свого роду, ні за золото, ні за нагороду не зрікайся тих, кого ти зобов’язаний захищати.
Вільно даруй те, чим володієш, нехай жадібний ніколи не буде твоїм другом.
Бережи свою зброю, не випускай її з рук, доки не закінчиться битва…»
Серед Кептаруків було чимало відомих опришків. У 1670-тих роках в загонах Нестора був Андрій Кептарук, у 1730-тих роках в загонах Петра Сабата були брати Петро та Василь Кептаруки. Доля їх лишилися невідомою. Чимало повстанців тих буремних років з’являюсь нізвідки і зникали в нікуди. Точніше гори створювали їх і вони розчинялись в горах.
Серед Кептаруків були люди, які якось особливо ставились до часу. Так в біля Надвірної в Пнівському замку сонячний годинник вперше змайстрував Степан Кептарук в 1564 році для тодішнього каштеляна замку Владислава Лопати. У 1602 році водяний годинник у вигляді клепсидри привіз в Космач Роман Кептарук і встановив його в місцевій церкві. Розказують, що він жив в Космачі до 1632 року, а потім загадково зник разом з тим годинником. Але в 1752 році цей годинник знову з’явився в місцевій церкві в ніч Страсної П’ятниці, а наступного ранку по селу ходив чоловік, що назвався Романом Кептаруком і питав, куди поділи його хату, що стоялось ось тутечки. Кажуть потім він оселився в нинішніх Шешорах, жив там довго, при цьому не старів зовсім, а потім знову загадково зник на очах у людей що йшли до сповіді. Перший механічний годинник – маятниковий привіз в Карпати Микола Кептарук в 1694 році і тримав його у власній хаті в Микуличині. А перший пружинний механічний годинник привіз в гори Гуцульщини Федір Кептарук-Найда в 1726 році. Він поселився на горі Яворова і жив відлюдником маючи одну чорну вівцю, одну чорну козу, одну чорну корову і одного чорного собаку. Помер він 1764 року і той годинник він закопав перед смертю у глибоку яму, сказавши при цьому: «Сам час завершився!» Цікаво, що серед емігрантів до Америки був Лев Кептарук (1900 – 1993), що змінив своє ім’я на Леон Кептон. Він отримав освіту в Гарвардському університеті в 1925 році. У 1931 році він захистив дисертацію в Колумбійському університеті на тему «Проблеми моделювання часопростору в теоріях гравітації». Його навіть висували на присудження Нобелівської премії по фізиці, але Нобелівський комітет його кандидатуру відхилив. З «майстрів часу» з роду Кептаруків ще слід згадати Остапа Кептарука (1923 – 1986), що мав майстерню по ремонту годинників у Верховині. Він змайстрував механічного годинника, що йшов навпаки і міряв час, як висловився сам майстер «доки влада москалів буде в Карпатах». І справді, годинник пробемкав вже після смерті майстра 1 грудня 1991, коли впала в Карпатах влада осоружних московських совітів.
Жорстоке ХХ століття нещадним було до роду Кептаруків – чимало їх або загинули від час нескінченних війн, або були репресовані та пропали десь по Сибірах. У Січових Стрільцях був Петро Кептарук (1895 – 1915), що загинув в бою на горі Маківка 2 травня 1915 року. У лавах УГА воював Василь Кептарук (1892 – 1919). Він був мобілізований до австро-угорської армії в серпні 1914 року, воював в 17 піхотному полку, в листопаді 1918 року став стрільцем бойової групи «Карпатська». Загинув під час боїв під Львовом 15 січня 1919 року. У повстанцях був Микола Кептарук (1911 – 1946). Мало кому відомо, що в героя пісня «Я хоробрий повстанець» був реальний прототип і ним був саме цей стрілець сотні «Сіроманців». Загинув він в бою з карателями десь на Ґорґанах – чи то під Тавпширкою, чи то біля гори Чортка, чи то біля Довбушанки – тут дані суперечливі.
Серед роду Кептаруків було і чимало диваків, які робили світ цікавішим. Федір Кептарук (1955 – 2020), що жив Космачі, якось у 1978 році прибирав на горищі і знайшов дідівський скоростріл. Тоді він змайстрував однострій схожий на повстанський (з тризубом, звісно) і досить дотепно і ризиковано пожартував (напевно, щоб дізнатися, що насправді люди думають): якось в неділю вийшов з лісу в тому однострої та зі скорострілом в селі Шешори і підійшовши до здивованих людей запитав: «Хлопці, а москалі в селі є?» Ті дружно відповіли: «Є! Є! Аж двоє, он там біля крамниці стоять!» На щастя цей жарт зійшов йому з рук – хто саме так жартував гебешники не довідались. У Дорі жив Назар Кептарук (1907 – 1999), що услався тим, що всім любив давати якісь «цінні поради», при цьому саме тоді коли люди їх зовсім не потребували. Наприклад радив: «Не ремонтуйте воза, коли ви не збираєтесь на ньому їздити», «Не дивіться на нічне небо в темних окулярах», «Не плавайте рікою Прут в дірявому човні», «Не фарбуйте порося зеленою фарбою, бо ви потім не знайдете його серед високої трави» і таке інше.
Мігрували Кептаруки, переважно, і в не в Канаду, і не в Бразилію, а в З’єднані Стейти. У Детройті жив Устим Кептарук (1894 – 1977), що працював спочатку механіком, а потім відкрив годинникову майстерню (бо мав до того талант). У Клівленді жив Зіновій Кептарук (1923 – 2001), що працював таксистом, а на дозвіллі розважався малярством – любив малювати кумедних зайців.
Історія триває: ми ще почуємо про людей з роду Кептаруків – почуємо про цікавих особистостей, і хто зна, може й геніальних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016154
дата надходження 25.06.2024
дата закладки 25.06.2024
Я ненормальная, ты это знаешь,
ты сам об этом мне вчера сказал.
Тогда зачем ты нервы мне мотаешь,
меня воспитываешь, если знал.
Да развернись, уйди, захлопни двери.
Не оглянусь, себе скажу - сквозняк,
и поролоном я заткну все щели,
чтоб не тянуло сквозь дверной косяк.
Я ненормальная, ты это знаешь,
ты сам об этом мне вчера сказал.
Тогда зачем ты нервы мне мотаешь,
ведь знал что ст*рва, сам ведь выбирал...
OSAlx 2018-09
Рисунки людей с заболеваниями психики
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016153
дата надходження 25.06.2024
дата закладки 25.06.2024
Я зустріла тебе. Стільки часу злетіло...
І лелековий дзвін, як життя відшумів,
Знаю серце твоє дуже довго хворіло,
Але втримать мене - не зумів, не зумів...
А в очах, а в очах - відзеркалена ніжність,
Я побачила знов, як у той перший раз,
Вся любов неземна - відобразила вічність,
Хоча ти проказав лише декілька фраз...
Я відчула ту мить, знов коханням війнуло,
Ніби зникла у даль невгамовна печаль,
Мабуть серденько ще всю красу не забуло
Та між нами вже відстань розлуки на жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016143
дата надходження 25.06.2024
дата закладки 25.06.2024
Не ждала, но так получилось,
будто блудная девка весна
вдруг сама ко мне воротилась,
я её совсем не звала.
На задворках на солнцепёке
шубу скинула с белой лисы,
обронила под девичьи ноги,
я сказала: повесь на кусты.
Дробным бисером рассмеялась,
сарафан был весь в жёлтых цветах,
мне понравился он, я связала
себе точно такой же. Она
улыбнулась: ты мне не завидуй
и такое как я не носи,
вот возьми золотую трембиту
и в Карпаты её отнеси.
Восемь дней над горами звучали
звуки старых пастушьих трембит.
Восемь дней пела я и плясала,
на девятый день праздник затих.
Мне мольфары на ушко сказали,
будто этой весною найду
шубку с белой лисы. Ах, как знали,
что её у весны одолжу.
OSAlx 2018-10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016136
дата надходження 24.06.2024
дата закладки 25.06.2024
До циганки нічки зійшов літній вечір
Незнайомець у чорному плащі.
Закохав,і обійняв ніжно за плечі...
Став Всесвітом у зорянім дощі.
Ти пливеш на човні в океан широкий
Туди нема смутку, холоду зими.
А у моїм серці печаль,та неспокій...
Згораю немов зірка від самоти.
Скажи ,хто ти незнайомцю загадковий!?...
Бачу тебе ,лиш тільки я мить у сні.
А ти зняв маску, і наче місяць новий
Пливеш повз мене у золотім човні.
Пробуджусь, тебе біля мене немає...
Ти, як птах злітаєш у вись до зірок.
А хто любить,і той сонети співає...
У зоряну ніч робить до щастя крок.
О прошу, визволи мене із неволі!
Забери мене на планету щастя.
Зацілуй уста і залелій у слові...
Бо ти моя любов , моє причастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016132
дата надходження 24.06.2024
дата закладки 25.06.2024
Любій малечі про
потрібні речі.
Горобчик пісочком ванночки приймає:
Пір'я настобурчив, хвостик підіймає,
Крильцями тріпоче, мружить дивно очі.
Купіль - насолода й заняття охоче.
Ось і ви, малята, літній час не гайте
Сонячним промінням ванночки приймайте:
Ноги, груди, спинка, щоб були голенькі,
Тільки на голівці панама легенька.
Можна це робити на дачі, в бабусі,
В пісочниці навіть... Попросіть матусю,
А дадуть коритце й водичку тепленьку -
Купайтесь досхОчу, як позволить ненька.
Зима прийде люта. Треба вже подбати,
Щоб здоровим бути, спішіть засмагати.
Щоб взимку гулялось, не хворіли вдома,
Будем до здоров'я ставитись свідомо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016130
дата надходження 24.06.2024
дата закладки 25.06.2024
Люблю стихи с красивой рифмой
И текстом "песни соловья".
Для Клуба, словно, доброй лимфой
Они являются всегда.
Люблю в стихах добро и радость,
Плюс руку помощи друзьям.
И не намешана в них гадость;
Подводных нету рифов, ям.
Люблю стихи за гениальность,
За позитив и светлый ум;
Когда отсутствует банальность,
Несправедливость рад и дум.
Люблю в стихах красу природы,
В ней первозданность чистоты.
И адекватны в них народы,
И с уваженьем "вы" и "ты".
Люблю стихи обыкновенно,
Я не фанат любой "мазни".
Стихи живут пусть непременно
В свободе, правде и любви.
18.05.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016077
дата надходження 23.06.2024
дата закладки 23.06.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fm4pkaVqaT0[/youtube]
Незвичайний серця стук,
Струни серця в позолоті.
Чуєм тихий, ніжний звук,
Воно зАвжди у роботі.
Ні секунди на спочинок,
Прислухається до нас.
Прав нема на відпочинок,
Наший слухає наказ.
Може швидко ритм змінити,
Як відчує щось не так.
Здатне все в собі вмістити:
Спокій, радість, наший страх.
І заб"ється дуже сильно,
Разом з нами все долає.
Це здається дуже дивним,
Як воно все відчуває?
Часто плаче воно з нами,
Сліз гірких воно не ллє.
Болять сильно його шрами,
Пробачає все ж усе.
Нам пробачить усі сльози,
Негаразди у житті.
До нас завжди воно добре,
Трима в життєвій боротьбі.
Чуже серце, хто відчує,
Чи узнає, як болить,
І чому воно бідує?..
Своє сердечко бережіть!
Кожен стук - це шлях до щастя,
Без сліз гірких і без суми.
Вірить треба - це все вдасться,
Стук сердешний чуєм ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016067
дата надходження 23.06.2024
дата закладки 23.06.2024
(У ці важкі дні, так
хочеться світлих мрій)
Блакить неба ясна, як широке поле,
Із земним світилом людські побажання,
Сподівань таємних, щастячка і волі,
Як політ пташини, звечора й до рання.
А здаля, по краю, бірюзи серпанки,
Не зумів світанок, приховати радість,
Загравань із сонцем, його забаганки,
Вже втікав від ранку, щоб не їла заздрість.
Синьооке небо, то безмежне поле,
Волошковий колір, як цвіт витривалий,
Для життя, стежини подарунок долі,
Щоби настрій гарний, стук сердець бувалий.
Враз по небу, хмари, як білі ряднини,
Принесуть надії, тоді й душам спокій,
Як шматки лугові, зеленаві нині,
Тут цвітуть ромашки в них жовтенькі очки.
Та буває, раптом, потемніє злісно,
Блискавиць стремління - війни миготіння,
Навесні частіше, не чекавши звісно,
Ой не треба, простір, даруй просвітління.
Гей летіть хмари, із чорними хустками,
Хай яснить зірниця, а дощі сльозливі,
У минуле підуть. Сини й доні мами,
Мов птахи, на крилах, злетяться щасливі.
Підкрадався... вечір, ластівки високо,
Най у мирний час та й щоднини довіку,
До доріг незнаних, відлетить жорстокість,
Ластів’ятко миле втішається світу.
***
Шановні друзі!
Щиро вітаю із Зеленими святами!
Миру ! Щастя і добра!
Хай Трійця свята придасть вам більше віри і любові!
23.06.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016079
дата надходження 23.06.2024
дата закладки 23.06.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1P54KjMLh_I[/youtube]
Новий день приносить ранок,
Я давно не сплю.
Диха свіжістю світанок,
Чомусь не до сну.
Промінь сонце ллє між гіллям,
Пробива щосили.
Зачаровує умінням,
Ніщо не спинило.
Ллється промінь, ніби ватра,
День набрався сили...
Десь взялася раптом хмара,
Все навкруг змінилось.
Не такий я день чекала,
Розгубились мрії.
Та себе іще втішала,
Щоб не вірить зміні.
Так й в житті буває часто:
Довго чогось ждеш.
Раптом піде усе крахом.
Чом так - не збагнеш..
Ось тому-то і не спиться,
Чом буває так?
Всі думки переплелися.
Навести як лад?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016015
дата надходження 22.06.2024
дата закладки 22.06.2024
Вивчали орнітологи це явище роками.
Літають гуси догори, подеколи, ногами.
Можливо втома так бере, чи крутиться макітра,
Чи птах іде в круте піке під час поривів вітру.
Феномен незвичайний цей бентежив науковців,
Допоки не дізнались всі — так роблять тільки хлопці.
Сенсації, на жаль, нема. Собі звичайна справа.
Серед гусей є хизуни, така у них забава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015941
дата надходження 21.06.2024
дата закладки 22.06.2024
Злітала фата із черешні весільна,
як вітер травневий здійнявся на дибки.
У Ваших обіймах я вільна-невільна -
на острові Рибки.
21.05.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015997
дата надходження 22.06.2024
дата закладки 22.06.2024
Розгойдалися вітри:
Не один, не два, не три,
Не чотири, п'ять чи шість,
Кажуть: сім - і кожен гість!
Планер підняли на крила -
Полетів - вражає сила!
Непомітні та відчутні -
Серед нас вони присутні!
Чути їх на тому боці -
В енергійному потоці
Принесли новини нам -
Ми подякуєм вітрам!
29.04.24
P.S. За спостереженнями автора - найкращі умови для польоту планерів саме у тих місцях, де збираються сім вітрів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015979
дата надходження 22.06.2024
дата закладки 22.06.2024
Коли постукає розлука у вікно,
Але ти не впускай її в серце
І тоді, коли навіть погладить чоло,
Хай вона відлетить, ніби скерцо.
Не впускай ти її, коли вмить обійме
І промовить, що щира подруга,
Знай, що з нею життя буде звісно не те,
Не тепло́ і не біла то смуга.
Відганяй і надалі, в дрімучі ліси,
Щоби зникла наза́вжди, навіки,
Ось, тоді у житті будуть вірні сліди
І для тебе цей захист, як ліки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015978
дата надходження 22.06.2024
дата закладки 22.06.2024
Краса смарагдова - ялини,
Цвітуть стокротки, конюшина.
Відчутно сонечко пече,
Присів метелик на плече. *
Украй розхвилював серденько,
Плече облюбував маленький.
- Чому обрав тепло моє
І гріє черевце' своє?
Барвисте диво: ніжні крильця,
Що аж виблискують на сонці,
Тоненькі вусики-антени
Красу уловлюють зелену.
Навколо квіти, люди, гамір...
Настане мить - він змінить намір,
Полине в ту чарівну даль:
- Чи ще зустрінемось? - На жаль,
Погрівсь, поніжився й злетів,
Скрасив самотність, додав сил...
Пучок енергії маленький
Оставив лиш в моїм серденьку.
Всевишнього ми всі творіння,
В нас є свідомість, розуміння.
Гармонії тут не цураймось
З Природою усі єднаймось!
*Тут все реально без художнього домислу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015369
дата надходження 12.06.2024
дата закладки 21.06.2024
Навколо кола я ходила,
Не спала.
Сова з-під скошланих хмарин
Гукала.
А коло сяло з висоти,
Водило.
Химерні тіні на землі
Плодило.
Плодило тіні, в руни їх
Складало.
Гріхом солодким, ледь гірким
Сп’яняло.
Стожари сіяли срібне́
Насіння.
Вростало в землю зоряне́
Коріння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015644
дата надходження 16.06.2024
дата закладки 20.06.2024
Ти мене світанковим цілунком
Розбуди, поки тиша
Спить.
Я відчую її без останку -
Неповторну, солодку
Мить.
Соловейко пізніше розбудить.
І зозуля нам не раз
Накує,
Але перше, душа не загубить,
Хоч усе воно буде
Моє…
Тільки перше в усьому є першим:
У коханні, в розлуці,
Журбі…
І скажу: «Щиро дякую світу
Й найдорожчому, лише
Тобі"!
У важку і тривожну годину,
У годину смути та
Борні,
Ти шепни мені слово ласкаве,
Що укріпить надію
В мені.
В. Ф. – 24. 05. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015566
дата надходження 15.06.2024
дата закладки 20.06.2024
[b][color="#063d6e"]Якось стрів мене сусід
Та й давай питати.
От тобі не мало літ
А ти не жонатий!!
В чім причина, розберись
І де твоя мила ?
Якнайшвидше оженись,
Допоки є сила.
-Та мені хоч у рівчак
Догори ногами.
Бо ніхто з моїх дівчат
Не підходить мамі.
Вже приводив разів п»ять
Та щоразу - марно !!
Бо матусі все не так,
Всіх стрічає «хмарно».
А сусід, - «Та ти кретин!!
Хитрим будь, небоже.
Ту додому приведи,
Що на матір схожа.
Я таких ще не водив!!
Та знайшов, о, Боже!!
Як дві крапельки води
На матусю схожа.
Зайшли з нею на поріг,
Радо стріла мати !!
Посадила нас за стіл,
Давай пригощати.
І щаслива, як той слон,
Що опісля бані.
Це для мене наче сон,
Лиш моргаю Жанні!
А тут – тато на поріг
Як пес вигнув спину.
- Дві однАкові змії,
Це занадто, сину!!
Тільки впасти – він не впав,
Крив нас матюками!
За село аж Жанну гнав
Поміж лопухами…[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015882
дата надходження 20.06.2024
дата закладки 20.06.2024
Не зашнуровано давні рани,
Без прив'язі помаранчева повня.
Вписалась у нічну панораму,
Як відблиск вогню на жерсті жаровні.
Віщунка Вельва шепоче долю,
Не сплять лікантропи у темних шкурах.
Хто ж розірве це замкнуте коло?
Забутих в'язнів утримують мури.
Війна палає, пече в безсонні.
Округленим оком уп'явся місяць.
Не мають ліку тепер шеврони,
Назріє відплата у повній мірі.
( Дякую Олені Студниковій за натхнення https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013968 , хоча мій вірш про нашу реальність )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015862
дата надходження 20.06.2024
дата закладки 20.06.2024
Купаються в хвилях привабливі зорі,
Неначе яскраве проміння у морі,
В феєрії ночі зманіжена ласка
До серденька горнеться трепетна казка.
То вниз опускається тихо та ніжно,
Мелодії линуть приємно і втішно,
То вверх підіймаються синього неба,
У їхній чарівності наша потреба.
А згодом в небессях у вальсі кружляють,
Своєю майстерністю сміло вражають
І знов опускаються тихо в долини,
Даруючи справжні казкові хвилини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015861
дата надходження 20.06.2024
дата закладки 20.06.2024
Наснилося: зустрілись ми на хвилі
У теплих водах, поміж островів,
Долали в мандрах незліченні милі,
У часовому просторі років -
Не розлучили шторми різнокрилі
Двох душ, які не знають берегів.
Ми дивувались незбагненній силі
Солодких бризів, сонячних вітрів,
Співало море оди серцю милі,
Пів ночі місяць казку шепотів.
Подумалось: чи ми тримаєм хвилю,
Чи хвиля нас тримає на плаву?
З тобою відстань будь-яку осилю -
Ще й досі подумки пливу... Живу! 19.06.24
P.S. Art-Jim Warren: Women of the Waves
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015854
дата надходження 20.06.2024
дата закладки 20.06.2024
Переливається блакить.
Цвіте болото. Тріскотить
В багні квітучому вода.
Утихомирилась орда,
Розгойданих вітрами бриж.
Заверещав у хащах стриж -
Злетілись до верби пташки -
Вмостились на сухі вершки,
Старої, наче сивий світ,
Дуплястої до верховіть -
Вирішують життя боліт.
А восени їм у політ,
В краї далекі та чужі.
Про дім піклуються стрижі,
Народять тут своїх малят -
Крилатих, гомінких пташат.
Примітка: світлина автора 15.06.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015659
дата надходження 17.06.2024
дата закладки 19.06.2024
Розкішний, пишний чагарник
Не тільки у садах вікторіанських.
В моїм - теж домінує - шик -
Сучасний тренд у літнім вітротанці.
Рожеві дзвоники мигтять
Акцентом на барвистім листофоні.
Численних квітів ціла рать.
Мов просяться у сонячні долоні.
Комфортно їм, вологу п'ють
Ці квіточки чарівної вейгели.
Життю радіти - їхня суть.
Окраса влітку саду та оселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015302
дата надходження 11.06.2024
дата закладки 19.06.2024
Розговорилися сади у милій тиші,
Де знов чарує аромат п'янкої вишні
І чути кроки вже твої лише єдині,
Я вдячна літу і тобі, й земній годині.
Все прокидалося від сну чарівним співом,
Роса сріблилась на листках, торкалась тіла,
Так поєднався милий світ умить з весною
І ніжний вишні аромат п'янив красою.
Пташки заграли свій оркестр у дивнім тоні
І падав тихо білий цвіт мені в долоні,
Всміхалось сонце почуттям, що зародились,
А наші душі від краси умить зцілились.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015258
дата надходження 11.06.2024
дата закладки 19.06.2024
[b]П[/b]ам'ять згадки гнітить поетесу,
[b]Р[/b]озгортає життя сторінки,
[b]О[/b]бережно позбутися стресу,
[b]Х[/b]оче звісно звільнити думки.
[b]О[/b]х, бажає, щоб спекатись болю,
[b]Д[/b]е б його запроторити вмить,
[b]Е[/b]легійно знеболити долю,
[b]С[/b]істи тихо і просто спочить.
[b]М[/b]рію ніжну в реальність втілити,
[b]У[/b] світах перевити з життям,
[b]Т[/b]інь жахливу рашистської свити
[b]О[/b]бірвати, не дать майбуття.
[b]К[/b]рила злісні обрізать навіки
[b]І[/b] ніяк не пустити до нас,
[b]Б[/b]ій з навалою ще буде скільки?
[b]І[/b] настане коли мирний час?
[b]Д[/b]ні торкатиме сонце, не стріли,
[b]А[/b] душа порадіє не раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015405
дата надходження 13.06.2024
дата закладки 19.06.2024
Давай згадаєм дивну мить листів,
Рядків, що залишались на папері,
Отих чорнил яскравих кольорів
І найдорожчі у оселі двері.
Ступали кроки впевнено туди,
Нас, зачинявши в просторі кімнатнім,
А там лише одні-одні сліди,
Що пам'ять відновити миттю здатні.
Ось, стіл письмовий де сиділи ми
І зошити вже списані чорнилом,
Рука старанно, пишучи рядки,
Воліючи від почуттів щасливо.
Давай згадаєм дивну мить листів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015521
дата надходження 15.06.2024
дата закладки 19.06.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2024
Слова, слова - мої зірки...
Горять та гаснуть у житті.
Бували часто ви гіркі,
Лишаючи дірки в листі.
Слова, слова - мої ключі...
В коханні завжди золоті.
Ви відчиняли уночі
Кімнати у моїй душі.
Слова, слова - мої думки...
Квапливі часом та стрімкі.
Розплутували ви клубки,
До серця зводячи містки.
Слова, слова - мої шляхи...
До правди прагнете дійти.
Злітаєте немов птахи
І відкриваєте світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015697
дата надходження 17.06.2024
дата закладки 19.06.2024
Істина приходить іноді надто пізно і дається болісно,
щоб радіти її відкриттю.
(Г. М. Тютюнник )
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o0zTKVZ83Bc[/youtube]
Істина, немов весняна квітка,
Як знайшов - радієш відкриттю.
Ніби долі споконвічна мітка,
Що вестиме вірно по життю...
Живемо у час неправди й болі,
Все ж шукаєм істину просту.
Але ці потуги дуже кволі,
Чуєм "правду" та усе ж не ту.
Істину шукаємо у всьому,
Та хіба знайдеш її в брехні?
Ми уперті, забуваєм втому,
Може, все ж знайдемо в глибині?
Істина жива і не вмирає.
Ознаки - це ясність й простота.
А брехня - багатослівна, знаєм.
Їй властива пустка й глухота.
Правду ми шукаємо й в коханні,
Очі не дозволять нам збрехать.
Вони чисті, не живуть в обмані,
Не потерплять у душі безлад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015747
дата надходження 18.06.2024
дата закладки 19.06.2024
Ти велична, мов світ і красива, й вразлива,
В серці ніжність бринить і закладена сила,
У тобі є усе, що потрібно людині,
Щоб щасливою буть, як тоді та понині.
Неповторна така, маєш мудрості крила,
Ти, мов ненька дитят із любов'ю зростила,
Твоя щедрість світів береже та плекає,
Навіть погляд краси від жахів захищає.
Україно моя, ти прекрасна і мила!
В тобі цінність земна, лиш з тобою щаслива,
Твої чисті думки окриляють, як муза,
Ти святиня з святинь - мов любові спокуса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015728
дата надходження 18.06.2024
дата закладки 19.06.2024
Роздрібленість півоній,
Пелюстки по стежині,
Враз вітер, звук симфоній,
Немає, мрій віднині.
Покроплені, рудим дощем,
Не вирватись надіям,
Когось під серцем пече, щем,
Та свято лиходіям.
Жура… скалічені життя,
Як молодість, розквіт сил,
На жаль, згуба до майбуття,
Катма, спроможності крил.
Своє, подарувать єство,
По стежці життєздатний,
Але ж, чому посмів цей хтось,
Утілить, чорну заздрість.
І знехтувати красою,
Щоб мати миті щастя,
Та лиш, вмиється сльозою,
Шкода́, то не причастя.
Чом доля, гнобить жорстоко,
За що, впав весняний цвіт?
Засипле ворох глибоко,
Байдужість згубить весь світ.
15.06.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015731
дата надходження 18.06.2024
дата закладки 19.06.2024
Тремтить Усесвіту хребет -
Творця основа,
Пливемо з Вами тет-а-тет -
Між нас розмова
Омиє береги уяв
Річок нектарних,
Оживлена вінцем заграв
В час планетарний
Епохи магнетичних зір,
Бабок прозорих,
В сузір'ях потойбічних Лір -
Край неозорий.
Ми пізнаємо таїну
Світобудови,
Обом буває не до сну -
Потік любови!
P.S. Дуже цікаво влаштований ВсеСвіт, зітканий із переплетінь Простору і Часу, Думок і Енергій, Духу і Матерії, звукових Вібрацій і візуальних Образів!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015756
дата надходження 18.06.2024
дата закладки 19.06.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XuvxjVoGbrQ[/youtube]
В житті ми скаржимось на долю:
Вона у всьому винувата.
Приносить часто в серця болі,
Примусить плакати, страждати.
Ти ж мав колись в житті той скарб,
Чом не цінив, не шанував?
А він чекав уваги довго й впав,
І знову доля винувата.
Ми їй приписуєм нещастя,
Усе в житті, що не вдалось.
Вважаєм доля відреклася,
Зламалось щось й десь подалось.
А доля чує все і бачить,
Нам часто може доказать:
Самі ми винні, не інакше,
І треба нам оце прийнять.
Самі будуєм свою долю,
Сильніші неї в сотні раз.
Ми переможем у двобої,
І хай це буде без образ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015159
дата надходження 09.06.2024
дата закладки 09.06.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2024
Ламав Калину вітер... Потішався.
- Злякалася? Я нищечком підкрався. Як гарно ти переді
мною гнешся. Чому тоді привітно не всміхнешся?
Калинонька хилилася все нижче, а вітер гув та під-
бирався ближче. Все нижче віти нагинав, листочки рясні
обривав. Навіть до ягідок добрався зелененьких. Не по-
жалів він і маленьких.
- Я ж веселюся, - шепотів. - Радію! А от тебе не розумію.
Все хилишся, а непокірна. Треба мені, щоб була вірна.
На те Калинонька сказала:
- Ой, вдача ж у тебе погана... Лихий ти, вітре. Пустовій.
Так навіть думати не смій!
Це перед Богом я хилюся й з пошаною за землю цю мо-
люся, бо тут моє коріння. А ти без кореня. Ти, вітре, без
насіння. Моє ж розвіяв ти по світу. Та знай, воно скрізь
проросте.
Ой, скільки буде цвіту! І пісня задзвенить моя, і залунає
мова. Зігріє душу колискова.
Тебе я, вітре, не боюся.
Прийде пора -
до щастя усміхнуся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015091
дата надходження 08.06.2024
дата закладки 09.06.2024
Над полями вщух вітрисько,
У знемозі вже піднятись,
Ще дрімає туман низько,
Де що є, не розібратись.
Вирви, ями, «Кіт» жде долі,
Тож безлюдяність повсюди,
Як у замкнутому колі,
Землі ворох, аж по груди.
Печуть сльози - життя в хмарах,
Допоможе, чи хто йому?
Ходить горе, як примара,
Він пізнав криваву війну.
Здаля чути, шурхіт тихий,
Якийсь воїн, встати хоче,
Болить рана, гнобить лихо,
Але ж тішивсь, бачать очі.
У душі плекає мрію,
Хтось подасть руку підмоги,
І здолають безнадію,
Втрьох повернуться додому.
06.06.2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015123
дата надходження 09.06.2024
дата закладки 09.06.2024
На вулиці аж -25,
А дівки усі без шапок!
Швабів* леденять
Падіння сосни
На хвилю розбудило
Грибаря Сашка
Роздягнув її
Очима та жахнувся -
Й одягнув назад.
Дружина в морі
Дуже довго купалась
Сало солила
Час все лікує ...
Головне не здохнути
Під час зцілення
Межи дружбою
Чоловіка та жінки
Завше щось встає
Шваб(діал.) - тарган
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015036
дата надходження 08.06.2024
дата закладки 08.06.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qc3WGsVW6Rk[/youtube]
Півонії квітують під вікном,
Красиві, гордовиті,непідступні.
Погоджуються з цим усі цілком...
Вбирають очі цвіт їх незабутній.
Розкинулись на грядці серед квітів,
Та хто із квітів буде їм рідня?
Чарівні, неповторні оці миті,
Ефектна, колоритна їх сім"я.
І хто не йде - зупиниться, погляне,
Згадає ті минулі світлі дні.
Cп"янять ці пахощі духмяні,
На мить забудем дні сумні.
І спішимо у будні безпросвітні,
Все ж озирнемося ще раз.
І сум очей торкнеться непомітно,
На жаль, краса ця не врятує нас..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015077
дата надходження 08.06.2024
дата закладки 08.06.2024
Ісус Христос серцем нас обіймає,
Його щира любов просвітлює нас.
Важкі, людські шляхи Він добре знає
Та надає допомогу повсякчас.
Розганяє тривогу, що турбує,
І дає мудрі поради нам завжди.
Відновитись у Ньому пропонує,
Залишає в нашому серці сліди.
Ісус Христос вказує на вірний шлях,
Орієнтири визначає в житті.
Пропонує відпочити у полях,
Закликає щоб і ми стали святі.
Ви із легкістю прямуйте до Бога,
Нехай щира молитва не стихає.
І буде вільною ваша дорога,
Нехай кожен Боже світло пізнає.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015038
дата надходження 08.06.2024
дата закладки 08.06.2024
Прочитай мене, розпізнай,
Де взяла я любові крила,
Пам'ятай лише, пам'ятай,
Що була, то найбільша сила.
Заперечуй, якщо не так,
Може візьмеш, хоч щось важливе
І у дивних весни зірках -
Ти побачиш лише красиве.
То моя любов і тепло,
А ти думав, що зникла казка?
Знову схилиш своє чоло
Де бринить неймовірна ласка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015042
дата надходження 08.06.2024
дата закладки 08.06.2024
Біля дошки став Микита.
Треба в реченні одному
Відшукати хлопцю швидко
Однорідні члени в ньому.
Він зітхав, чесав за вухом,
Бурмотів про школу, втому,
Бо не знав ні сном, ні духом,
Де ж оту вліпити кому?
- Та хіба ж то однорідні? -
Врешті вчителька питає. -
Хто поможе? Всі з цим згідні?
Може, їх отут немає?
Той стояв і мучивсь, бідний.
Нащо думати даремно:
- Ні, таки не однорідні.
Це двоюрідні, напевно.
07.06.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015030
дата надходження 08.06.2024
дата закладки 08.06.2024
Ти ліпиш мене із глини,
А я піддаюся,
Підживлюєш дух, клітини -
За тебе молюся.
Голубиш до дна очима,
Розніжуєш тіло,
Тримаєш мій світ плечима
Бентежно, уміло.
Ти ліпиш мене старанно,
Із білої глини,
Відточуєш філігранно -
Ніч губить години.
Танцюючих пальців ласки,
По вигинах бедер -
Умільця із диво-казки
Вчуваю до ребер.
У серці зростають крила -
Лунають акорди,
У торках - магічна сила,
Усмішка Джоконди! 4-6.06.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014928
дата надходження 06.06.2024
дата закладки 07.06.2024
Завжди брехня, що лине із твоїх уст,
В той час від неї, по гілочках йде хруст,
Навіть природа відчула зухвалість,
Що спонукає, можливо це заздрість?
Знов витворяєш і заробляєш гріх!
Тут вітер вмить, розносить зрадливий сміх,
Не змиє й дощ святою водою,
Й ті намагання вмитися сльозою.
Як показуха, що каєшся нині,
Черства душа, не ллє сльози полинні,
Жаль не ятрить, твоє серце і біда,
Що у твій дім, принесла вчора війна.
Ти, як акторка, у храмі граєш роль,
Чому забула, наш, родинний пароль?
Все відгороджувалась, як цариця,
Поза очима, часто звуть - лисиця.
Знак зодіака, теж багато значить,
А чи Боги, тобі усе пробачать?
Тож з голови відкинь туман, покайся,
І врешті – решт, сама собі зізнайся.
Що не годиться, отак жити далі,
Лише гуртом позбудешся печалі,
Але ж для цього, потрібне уміння,
Та перш за все, іще мати стремління.
Чи здатна виправити, думаю ні,
Можливо в роздумах, ти так день при дні,
А чи відмолиш всі гріхи довіку?
Навряд вже приймеш, від життя утіху.
Вже п’ятдесят тобі, як мавка блудиш,
Нащо в криниці, ти водицю мутиш,
На жаль, не стала оберегом сину,
Не вишивала славну сорочину.
Грошей бажала? Не болить, що здала?
Йому ж минуло, всього лиш двадцять два,
Не зрозуміла, що йде страшна війна?
А не занадто, це висока ціна?
Не чоловік пішов, а сина віддала,
Він боягуз напевно. Тобі ганьба!
Не захистила, чи не знала закон,
Тепер молись вдень і вночі до ікон.
Щоб повернувся син із поля бою,
І жив, як люди, замав кращу долю,
За вчинок свій, в стражданні будеш жити,
Й майже щодня, святую воду пити….
Щоб він колись, насмілився простити.
06.06.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014906
дата надходження 06.06.2024
дата закладки 06.06.2024
Сивочола черешня в саду біля хати,
Так стояла тихенько, немов рідна мати,
Посивіле чоло, наче іній на скронях,
Пелюстки білосніжні злітали в долоні.
Малювалась картина чуттєва до болю,
Як природні дива, що злітались до рою
І у милім краю де ріка ще бриніла,
Було чути слова: Чом же так посивіла?
Ту черешню в саду, посадила ще мати,
Як голубка вона - і ніяк не впізнати,
Дивна пісня дзвінка, соловейкова втіха:
Ось, мотиви які, що лишились від літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014886
дата надходження 06.06.2024
дата закладки 06.06.2024
Давно було, у ті святі часи,
Де мирні голоси співали пісню,
Дивилася, що місяць залишив
Далеке світло і найкраще звісно.
До нього вмить схилялися зірки,
Доносились акорди величаві,
Деінде був мотив зовсім різкий,
Додаючи чарівності октаві.
Дарма хотілось зупинити все,
Діброви шелест в затишку алеї,
Думки мої хай вітер донесе
Де знову намалюються ідеї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014746
дата надходження 04.06.2024
дата закладки 04.06.2024
Задивилась на поле пшеничне:
Колосіння зелене, зернівки налив,
А вгорі небо синє правічне,
білих хмар одиноких розмитий курсив.
Мабуть, небо писало...Не вздріли?
Бо ж підступно підкралась жахлива пора,
І летять знов ракет чорні крила,
І оговтатись важко в окопах від втрат.
Попри брязкіт війни люди праці
Докладають чимало зусиль: мати хліб,
Бо від пращурів гідна ця справа,
Щоб плекати й збирати врожайності сніп.
І щодня говорити "спасибі"
Всім бійцям дорогим, хто тепер на нулі,
З побажанням життєвої сили,
Щоб вернулись до рідних осель і землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014696
дата надходження 03.06.2024
дата закладки 03.06.2024
Неба зоряна магічність.
Ми - метелики солодких мрій,
Із прозорими крильми надій,
На долоньках наших - вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014680
дата надходження 03.06.2024
дата закладки 03.06.2024
Хвилі на мотузці
Лащаться до ніг.
В океанській кружці,
Наче восьминіг, -
Щупальці на берег -
Сунеться пісок,
Перебіжний шерех,
Пінявий чубок
Ковзає грайливо:
Уперед - назад,
В серці - бризок диво,
Почуттів - каскад! 20.05.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014661
дата надходження 02.06.2024
дата закладки 03.06.2024
***
В полі пурхають
Зграями метелики.
Цвітіння маку.
***
Небесні жнива.
Місяць-серп косить хмари,
Стерся до дужки.
***
В гамаку літа
Цілуються дві сосни.
Обійми серпня.
***
Сокіт сокорин
cкорочують сутінки.
Світить серпатий.
***
Чорним ведмедем
лягає ніч на землю.
Літня берлога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014654
дата надходження 02.06.2024
дата закладки 03.06.2024
Овечка и баран — 4
В ужин праздничный овечка
Приукрасила стол свечкой.
Затушил её баран:
— Здесь тебе не ресторан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014607
дата надходження 02.06.2024
дата закладки 02.06.2024
Літечко мандрує,
Картини малює.
Огортає теплом,
Збагачує добром.
А клята орда бунтує
І голос Бога не чує.
Недолугі привітали,
Щоб навік вони пропали.
Ракети вбивають,
Та кров проливають.
А шахеди гудуть
І чинять вбивчу суть.
Скоро згине війна
Й московит - сатана.
Божий мир настане,
Люте зло зів'яне.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014532
дата надходження 01.06.2024
дата закладки 02.06.2024
Частина - неба голубінь,
А половина - сонця й жи́та,
В житті вже стільки поколінь
Краса приваблива розлита.
Безхмарність чиста і земна,
Як сон тендітної дитини,
Неначе радісна весна
Подарувала нам хвилини.
Жита́-жита́ - немов життя
Та це є справжня насолода,
Мов подих рідногго дитя
Де є і ненька, і природа.
А неба-неба голубінь,
Його безмежність так вражає,
Вже стільки різних поколінь -
Всю мудрість в душі нам вкладає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014522
дата надходження 01.06.2024
дата закладки 01.06.2024
На музыкальную тему "Луна-уголёк"
https://www.youtube.com/watch?v=gvEKWANAsak
Коли полинає серце в іржу,
Благаю щиро бога:
Дай з берега в раз останній збіжу
Глянути на дорогу,
По котрій колись блукав
У пошуках поезії,
Та відчув, що та гірка
Край життя на березі.
Примариться знову, як на хресті
Тремтить шляхетний місяць,
Де зорями повниться темний Стікс
В який пірну колись я.
Два алтини на очах
Лежатимуть допоки я
Не зійду на той причал,
Що омитий спокоєм.
Але не жалкую ані на мить
Про жереб свій натхненний,
Бо віршем тепер навколо шумить
Поетові щоденно.
З неба ноти, наче дощ,
Залили теплу вулицю.
Крізь вікно шалена "до"
Вже до серця тулиться.
Напуватиму скоріш
Гостю кров'ю власною
Бо без неї вірш - не вірш...,
А мазня із назвою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014488
дата надходження 31.05.2024
дата закладки 31.05.2024
[b][color="#16a607"]Вже допиває чашу травень
Відчарував красою й квітом.
Залишив нам чимало вражень
А сам спішить на зустріч з літом.
Чекають там в червневих ранках
Росою щедро вмиті трави.
Яскравий промінь на фіранках
Блукатиме хлопчиськом бравим.
Від травня літечку у спадок
Відходять клумби і алеї,
Відколи світ - такий порядок
В цей час у квітів привілеї.
Чекає літечко за рогом
Прибралось ягодами рясно.
Благословенне здавна Богом
А нам його прохати вчасно.
І це прохання одностайне -
Окрім тепла і диво-цвіту
Будь добрим,щедрим, урожайним,
А ще…. будь МИРНИМ , чуєш, літо ?![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014481
дата надходження 31.05.2024
дата закладки 31.05.2024
Просімо прощення у Бога,
вклоняймось Матері-Землі,
щоб припинилися тривоги,
аби зарадити біді…
На українських полях нині
не маки рясно зацвіли…
і не волошки в житі сині…
а слід проклятої війни…
Ввірвались орки в Україну,
та отруїли смертю мир…
Залили кров’ю полонини,
зганьбили расу і мундир…
На віки проклятими будуть
жорстокі їхні племена!
Онуки наші не забудуть
убивць російських імена…
31.05.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014480
дата надходження 31.05.2024
дата закладки 31.05.2024
Поезія – це стан душі,
Коли забарабанить Муза –
Нотуй думки - пиши вірші !
Куди вже заведе той стан,
Ніхто не знає… Той дурман,
Він є обманним - чужий сан !
Така зваблива насолода -
Забувши про вроду та моду,
Слова нанизуєш в вірші -
Феєрії душі, чи смути,
Бо все тут буде. Має бути !
Чом головою ти поник?
Дивись частіше у словник !
У кожнім слові є підказка!
Вникай, лови слова, будь-ласка !
Спокійно роби це вдома,
Бо НТСУМ, то він чотири томи !
Крім нього - інші словники,
Із ними знайомся, залюбки !
Закукуріченим ти, друже,
Ніколи в поезії не будь !
Тривкою буде твоя щедрість,
Свіжим диханням - творча путь!
В. Ф .- 03. 05. 2024
Прим. - закукурічений = злий, навіжений. Том 2, стор.71 НТСУМ
- тривкою = тривалою, яка не піддається змінам. Т. 4, с.566
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014413
дата надходження 30.05.2024
дата закладки 31.05.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jF5PS2nj2lQ[/youtube]
Як довго ми чекаємо чогось,
То зависоку ставимо ціну.
Радіємо тому, як удалось,
І накінець, ми можемо зітхнуть.
Отримали ми те, що так хотіли,
Повільно вже йому спада ціна.
А з часом ми дозріли й зрозуміли:
Не варто перейматися дарма.
Забули вже про подарунок долі,
Увага уже зовсім не така.
Не грає у житті якоїсь ролі,
Надія, що ще треба так слабка.
Хіба забув, що все колись зникає,
Не плач, коли скінчилося усе.
Душа до всього все ж звикає,
Всміхнись тому, що більше не прийде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014401
дата надходження 30.05.2024
дата закладки 31.05.2024
Тумани рясно вкрили видноколи -
В траві уклякли мокрі спориші,
Перекричали тишу павичі,
Перегукнулись уночі сичі.
Як жаль - ти не любив мене ніколи -
Втішали душу деякі вірші. 29.05.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014369
дата надходження 30.05.2024
дата закладки 30.05.2024
Красу твою я споглядав,
І ти сіяла, як волошка,
А місяць ніжно цілував,
Щось шепотів тобі на вушко.
Манила радісно весна
Та в ній твої чудові мрії,
Ти бачиш, в розкоші вона,
Бринять красою милі вії.
За гаєм губиться ріка,
В тонах весняно чарівливих,
Іду алеєю містка
Де ми були колись щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014375
дата надходження 30.05.2024
дата закладки 30.05.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GWQP4vL8kbw[/youtube]
Стоїть у склянці біла квітка,
На мене дивиться, вивчає.
Я теж дивлюсь на неї зрідка,
І гра оця мене втішає.
Старанно миє пелюстки,
Себе уважно оглядає.
На це дивлюся залюбки,
Красою так мене вражає.
Недовго чаруватиме красою,
Зів"януть швидко пелюстки.
І час закінчиться журбою,
Лишаться тільки колючки.
Вона про це іще не знає,
Хтось зможе їй про сказать?
Дивлюсь на неї я із жалем,
Як важко все ж красу втрачать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014321
дата надходження 29.05.2024
дата закладки 29.05.2024
Я родилась ориентальной —
в роддоме окна — все на восток,
неделей позже — так в детской спальне,
и я решила, что это рок.
Всходило солнце, как корж в пекарне,
и в этом тоже был некий знак,
опара лезла сквозь щели ставней
от окон на́ пол через косяк.
Рукой писала всегда лишь правой,
вставала с правой всегда ноги,
чтоб не сказала, все было правдой,
чтоб я не делала - "с руки".
Был явный знак во всем буквально,
куда б смотрела, куда бы шла,
и в этом крылась живая тайна...
не понимала, что я правша.
Когда тянуло свернуть налево,
шагала прямо, как вездеход,
я понимала, что есть проблема,
но ноги сами несли вперед.
*
Вот, стала зрелой, все также влево
стремит упертая душа...
Но, понимаешь, моя проблема
в том, что мне разум твердит — правша.
OSAlx2о24-о5
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014294
дата надходження 29.05.2024
дата закладки 29.05.2024
Хочу жить в воде, чтобы хвост был рыбий,
весь в серебряной чешуе и зелёной тине.
Чтобы солнце нырнуло ко мне
в мрамор инея.
Чтобы лучи его соединились в воде
в изолинию.
Это красиво — солнечная вода,
большая блестящая рыба,
горячая волна переливается игриво.
Солнце и я — мы встречаем у самого дна зори,
и шелестит трава зелёных водорослей нори.
OSAlx 2018-08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014291
дата надходження 29.05.2024
дата закладки 29.05.2024
Коли здихають тирани
(без зайвої каятьби),
ревно ревуть барани
й лякливо мовчать раби, –
зблідлі, немов сновиди,
ковтають сльози і пил
та зводять їм піраміди.
А треба б – у серце кіл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014271
дата надходження 28.05.2024
дата закладки 28.05.2024
Сталактит, броньований вітрами,
У печері кажанів віками,
Сталагміт орошує сльозами -
Прагне поєднатися тілами,
В тиші вапняковими серцями
Крізь пітьму засяяти свічками.
Ділиться зі всесвітом думками -
Йде відлуння понад берегами.
Час ікластий сильними штормами
Плоть епох рубає до безтями,
Дико закодованих дощами, -
Таємничі знаки між слідами. 27.05.24
*Примітка: сталактит росте зі стелі,
із землі росте сталагміт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014187
дата надходження 27.05.2024
дата закладки 28.05.2024
Прощавай, мила весно,
До наступного року,
Згодом ніжність воскресне
Та почую знов кроки.
Ті легкі, незрадливі,
Мов душа моя чиста,
Де купались щасливі
В росах зелені листя.
Перші паростки тихо
Оживуть і заграють,
Відійде в далеч лихо,
Знову шепіт: чекаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014220
дата надходження 28.05.2024
дата закладки 28.05.2024
Стихають весняні октави,
А тепле літо до нас спішить.
Зеленіють у полях трави,
А ми ловимо щасливу мить.
Дозріває суниця в полях,
А птахи хороводять пісні.
А весна вже проклала свій шлях
І минають сірі дні сумні...
Скрипаль музикою чарує
І мелодія дивна звучить.
Юне літо вже домінує,
Невтомний час волосся сріблить.
Усі пори року мінливі
І так невтомно кудись летять.
Вони цікаві й особливі
І пізнати щастя нам велять.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014144
дата надходження 27.05.2024
дата закладки 27.05.2024
Правило життя
Безоплатний сир бере
Йно друга миша
Дід переплутав
Корвалол з віагрою
Встало сердечко
Важке дитинство
Коли зі смачненького
Лиш аскорбінка
Успішні люди
На кісточках порядних
Появляються
Доброту й чесність
Більше за всіх цінують
Тільки шахраї
Мінливий настрій
То добренький як удав
То злющий мов пес
Правдонька буття
Папуас папуасу
Друг товариш й корм
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014138
дата надходження 27.05.2024
дата закладки 27.05.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=995umSr8zu0[/youtube]
Серед днів холодних, непривітних,
У чеканні теплих літніх днів,
Серед мрій надуманих, тендітних,
Я малюю образ, що приходить з мрій.
Твій портрет я довго малювала
Той, що поселю в своїй душі.
Серед інших я не вибирала,
Образ твій навіяли дощі.
Ось малюю очі добрі, ніжні,
Посмішка прикрашує лице.
Як і всі, в житті ти, мабуть, грішний,
Хіба я на це роблю акцент?
Раптом ти зійшов з свого портрета,
Посміхнувся, поряд мене сів.
Мабуть, це була така прикмета,
Дощ тебе до мене ось привів.
Я до тебе хочу доторкнутись,
І відчути голос тихий твій.
Іноді боюсь поворухнутись:
Раптом, щоб не зник із моїх мрій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014095
дата надходження 26.05.2024
дата закладки 26.05.2024
І що ж, то за роси,
Важкі і криваві,
Й лягли, із трав коси,
Притислі, зів’ялі.
Вдалі ́, враз гриміло,
Та ні ,то ж не грози,
Знов серце тремтіло,
Бабусині сльози,
Втомилися очі,
Дивилася в темінь
Він ліг серед ночі,
Могутній, як кремінь.
Чи сон, то наснився,
Вмить сльози гарячі,
Чом там, опинився?
Немає удачі.
Бахмут недалеко,
Чи впав, чи в полоні?
Чи зможе лелека,
Вертатись додому…
26.05.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014099
дата надходження 26.05.2024
дата закладки 26.05.2024
Зацвіли півонії біля хати
В літнім садочку під моїм вікном.
Їх давно посадила рідна мати,
Щоб зігрівали мою душу теплом.
О, яка благодать у божій ласці!
Розцвіла під вікном мальва струнка.
Зацвіли ,так вишні немов у казці
Запрошує у мамин рай весна.
Іду до них на душевну розмову
У той рай ,де моя весна цвіла .
Щоб почути милу мамину мову
Віднайти розраду в літа тепла.
До них прилітає ластівка мила
Слухає щебет пісні солов'я.
О, мамо матусю - голубко сива!
Без вас ходжу немов сирота я.
Мамо, ви любили, як цвітуть квіти
Дивитись на півонію в красі.
Діти злітались, як пташки зі світу,
Щоб вдихати аромат у росі.
Стоїть біленька хата край дороги
Очима дивиться на божий світ.
З віт падає листячко на пороги
Вітри зривають топчуть білий цвіт.
Вицвіли стіни від морозу зими
Гуляє крізь скло по хаті вітер.
Не горить в печі вогонь серед зими
Не гріють душу рядки із літер.
Плачуть вікна дощовою сльозою
Закрита хвіртка, двері на замок.
Стежка в споришах заросла травою
Похилив голову на тин бузок.
Вже не родить ,так плодами райський сад
Жалісні пісні співає пташка.
Постарів горіх і сонечку не рад
Зітхає від самоти ,так важко.
На подвір'ї ходили півні зранку
Будили від зимового сну нас.
Світило сонечко весни крізь фіранку
Усміхався душі - прекрасний час.
Тут колись на цьому клаптику землі
Мати з грядки збирала урожай.
До віт ясеня злітали журавлі
Сіяв зорі на щастя - небокрай.
-------------2------------------
Нехай вам люди добрі на щастя!
Стелиться у світ - рушником дорога.
На світанку сонце, як причастя
Осяює вашу путь - зірка БОГА.
Нехай вам люди добрі на щастя!
Ллється благодать божа - з небесних рік.
Цілує руки аж до зап'ястя,
Як жар пелюстки - коханий чоловік.
Нехай вам люди добрі на щастя!
Розквітає райський сад до ваших ніг.
Хай у вашім житті вам все вдасться!
Новий день буде, як чистий білий сніг.
Нехай вам люди добрі на щастя!
Падають в долоні зірки із небес.
Зійде Богиня зір на обійстя
Подарує свято - тисячу чудес.
Нехай вам люди добрі на щастя!
Весна принесе добро та мир у дім.
Хай мальва прикрашає обійстя,
Ніжні квіти любові цвітуть у нім .
------------3-------------
Щаслива, та жінка, що родила дитя,
З уст немовлят почула слово "мама".
Від Бога подароване нове життя
Цілунком любові гоїться рана.
Щаслива, та мати, що зростила дитя
Під своїм крилом вивела у люди.
Віддала любов і ласку, та почуття...
Постоїть за них, як Ангел повсюди.
Мати веде за руку дитя в дорогу
Крізь квітучі весни сніжну заметіль.
Вчить літати у політ, любити Бога...
Полинне життя сипле на рану сіль.
Важкий труд лягає на тендітні плечі,
Нагодувати, вдягти, вкласти спати.
Бувають капризні, як дзиґа малечі...
Іноді від них ночами плаче мати.
Все треба пережити у цьому житті,
Вести у садочок, а потім в школу.
І щоб правильний обрали шлях на путі
Були красиві душею соколи.
Не шанують свою стару мати діти,
І цураються від неї на старість.
Порозлітались немов пташки по світу,
Несуть їй смуток, печаль, а не радість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014050
дата надходження 26.05.2024
дата закладки 26.05.2024
За стуком стук. Карбую стиглі кроки.
Відлуння звук чимдуж летить навтьоки.
-Стій, не тікай,- хвоста вловити хочу,
Поговорити, глянути ув очі.
Щоб не згубити, зчепимось руками.
Йдучи вперед, заграємо ногами.
Я поділюсь з тобою таїнами.
Не розтрезвонь секрети ланцюгами.
Не смій казати, що так одинока,
Що за хвоста піймати ладна вовка.
Тебе ловлю, бо ти біжиш навскоки,
Я ж доганяти вмію дуже ловко.
06.05.2023
Chara Vinna
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014049
дата надходження 26.05.2024
дата закладки 26.05.2024
Надія в нас завжди жива
Все зло перемагає,
Божа підтримка і вона
В душі вогнем палають.
В нас іншого шляху нема
Надія й Божа поміч,
Щоб не прожити вік дарма
Без помилок у слові.
Не опускайте руки вниз
Не вірте злому слову,
Настільки сильні з вами ми
Хоча багато крові.
На помилках навчатись нам
Справляти їх не пізно,
Прийде розправа всім катам
Їм Божа кара вічна.
Надія в нас завжди живе
Помре разом із нами,
Із зерня колос проросте
Й життя стане казками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014017
дата надходження 25.05.2024
дата закладки 25.05.2024
Прокинулась вранці, краса у віконці,
Тополя розкішна шепоче на сонці,
Між вітів сміливо промінчик пробився
І вмить дивний ранок росою умився.
Умивсь і радіє, мов мила дитина,
Як добре, що є така мирна хвилина,
Зняв смуток росою, чарівно всміхнувся
І поглядом знову до мене звернувся:
Скажи, чарівнице, чом личко в печалі
І очі твої тихо дивляться в далі?
У відповідь - знову мелодію чути...
Я просто ті миті не можу забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013982
дата надходження 25.05.2024
дата закладки 25.05.2024
Я думаю, что всё, что должен я —
любить и Вы не устоите.
Твердить — моя, моя, моя
в уме и вслух. О, милая, взгляните,
пусть стар и мог бы быть
учителем и взрослым другом,
но кто я против ваших чар —
мальчишка, мнительный школяр,
мучительным больной недугом —
быть или же не быть,
смириться, оказать сопротивленье,
увы, мне нечем больше крыть,
я побеждён, вне всякого сомненья,
благоуханным, как цветок, твореньем.
Я думаю, что всё, что должен я —
любить и Вы не устоите.
Твердить — моя, моя, моя
в уме и вслух. О, милая, взгляните.
OSAlx2о23-о8
Рембрандт. Еврейская невеста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013911
дата надходження 24.05.2024
дата закладки 24.05.2024
Я до Вас не прийду,
Й не скажу, що в душі наболіло,
В ту жахливу весну
Моє серце до болю щеміло.
І в тенетах розлук -
Зрозуміла неправильні кроки,
Той непроханий звук,
То для мене важливі уроки.
Я прозріла, скажу,
І вдихнула смак смутку й печалі,
Лиш для себе пишу,
А рука виграє на роялі.
Ніжні миті й романс,
Що так душу та серце торкають,
Тільки декілька фраз,
А думки, мов птахи відлітають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013825
дата надходження 23.05.2024
дата закладки 23.05.2024
Щасливий час, коли навколо
Спокійне мирне видноколо.
Не чути вибухів, тривог,
І не ховаєшся у льох,
Як той павук, пацюк, чи миша,
Бо навкруги - спокій і тиша...
Щасливий час, коли у згоді
Живуть народи у природі,
Як рівні – друзі, чи брати!
Кожен радий допомогти,
Поміж собою розділити
Скруту, горе - в мирі щоб жити!
Щасливий час – тихий день, чи ніч,
Коли душа, неначе зі свіч
М’якою каплею тече...
Вже не болить, і не пече,
Лиш освітляє й зігріває
Довкола себе все, що має…
Щасливий час, хай людство знає,
Коли у небі, в полі, в гаї
Всюди свобода витає -
Надихає й окриляє!
Тобі, мені, для всіх – усіх нас,
Щоб завжди панував мирний час!
В. Ф.-25.10. 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013783
дата надходження 22.05.2024
дата закладки 22.05.2024
На війні, - як на війні –
ворога вбивають.
Та однаково, не всі,
головне не знають.
Кажуть, карма є в Житті,
ці слова правдиві.
Як існують солов’ї –
думки справедливі.
На війну БЕЗГРІШНО йде
ворога вбивати, -
хто мету в Душі несе –
КРАЙ СВІЙ ЗАХИЩАТИ!
11.02.25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005816
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 22.05.2024
Павук й Метелик - скрипалі,
А Коник - баяніст.
Бджола й Оса - сопілкарі,
Жук-олень - гітарист,
Солістом Джміль. Овва, артист!
Здавалось, кожен має хист.
Всі на галявині зібрались.
Давненько так не розважались
Птахи' і звірі лісові,
Найбільше тішились малі.
Почулися акорди... Втім,
Подумали : гуркоче грім.
Втяли *... За вуха всі взялись...
Шумлять дерева, лине свист,
Як не старалися артисти,
Ні музики нема, ні хисту.
Тоді оркестр розсівся знову,
Змінивши все, і по-новому :
Оса й Бджола вже скрипалі,
Жук-олень - баяніст.
Метелик, Джміль - сопілкарі,
А Коник - гітарист.
Соліст - Павук. Овва, артист!
Здавалось, кожен має хист.
Втяли... Знов свист, - усі за вуха
Й майнули дружно в ліс щодуху.
Як вже артисти не старались,
Без глядачів навік зостались!
Як умієм, так і пієм * * -
Не завжди це розумієм.
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Мораль така : крути, верти -
Артистом вже не станеш ти.
Що не роби і не міняй,
А слух, талант й майстерність май.
Примітка : байка для дітей шкільного віку.
* * Використала народну приказку.
* втяли - завзято виконати, заграти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013790
дата надходження 22.05.2024
дата закладки 22.05.2024
Встала Галя рано вранці,
Подивилася в вікно.
У дівчат в усіх коханці,
А у мене щось не то?
Ще й бодається корова,
Дає склянку молока.
Все змінить вона готова,
Буде дівка ділова.
Одягла шовкове плаття,
Зняла чоботи старі.
Що там буде, я не здамся!
Будуть хлопці всі мої.
Взула гарні черевики,
Такі бачила в кіно,
Що ж іще тут причепити?
Чула десь про кімоно.
Що воно вона не знає,
Тут згадала й про духи.
Стоять кури у задумі:
Галю наша? Невже ти?
І пішла доїть корову,
Вся із себе, як нова.
Та побачила обнову,
І наставила рога.
Раз чи два хвостом метнула,
Не сподобались духи.
І копитом так буцнула,
Галя встигла ледь втекти.
Поламала каблуки,
Ледь добралася додому.
Посміялись парубки:
Кому треба ця?.. Нікому..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013788
дата надходження 22.05.2024
дата закладки 22.05.2024
На музыкальную тему из к/ф "Калина красная".
По мотивам произведения С.А. Есенина "Письмо матери" о так и не состоявшейся встрече поэта с кормилицей
https://www.youtube.com/watch?v=zytHcMW39Ac
Зачекай на мене, біла вишне.
Не вмирай, допоки я живий!
Хай тебе серпанок приколише,
Що здійнявся з подихом трави.
Відспіває місяць колискову
Та й пірне у зоряну нудьгу.
А мені не спатиметься знову,
Бо у ночі я на ланцюгу.
Прикували грішника за втечу,
Відібравши крила назавжди.
Та у нього є перо лелече
І бажання збігти від біди.
Викину зажуру про колишнє
Раптом зі своєї голови.
Й, обернувшись білим квітом вишні,
Назавжди зостануся живим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013683
дата надходження 21.05.2024
дата закладки 21.05.2024
Дощ весняний цілує обличчя спросоння,
Доторкається лагідно вій,
Долітає краплин ніжний рій,
І вологі стібки пролягають на скроні.
Дощ весняний вже сипле старанно в долоні
Водограєм ранковим - любов,
Розмиваючи слід від оков,
Розливаючи срібло небесне із дзвонів.
Дощ весняний охоплює плечі тендітні,
Утамовує свіжістю біль,
Не говорячи сонячних слів.
"Він живий", - зрозуміло душі і без літер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013681
дата надходження 21.05.2024
дата закладки 21.05.2024
Вела часто стежка Гриця
В двір, де Тома проживала,
Була щедра молодиця –
Смачні страви готувала.
Повечерявши добряче
(Гриць любив такі моменти),
Мова лилася рікою –
Томі сипав компліменти:
Що вона, як зірка в небі,
І одна така єдина,
Розуміє все, як треба,
Що його це половина.
Філософію розводив,
Згадав класиків відразу,
Пригортав до серця Тому
І повторював цю фразу:
-Любить чоловік очима,
Коли випаде нагода,
А жінки вухами люблять –
Так придумала природа.
Тут зітхнула тяжко Тома,
Очі підвела до неба:
-А от кролик, всім відомо,
Завжди любить тим, чим треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013679
дата надходження 21.05.2024
дата закладки 21.05.2024
[b]Я[/b]к хочеться, щоб забуяв садок,
[b]М[/b]аніжно, дарувавши аромати,
[b]Р[/b]осою вранці доторкнувсь квіток
[b]І[/b] заспокоїв ніжно, мовби мати.
[b]Ю[/b]рливо навіть, підхопивши квіт,
[b]Щ[/b]ораз мені наспівував мотиви,
[b]О[/b], миле сяйво неповторних літ,
[b]Б[/b]лагаю я спокійної години.
[b]Р[/b]адіючи бажаю знов пройти,
[b]О[/b]бійми дарувати і взлетіти,
[b]З[/b]ціляючи душевністю думки,
[b]К[/b]раєчком вік чарівнністю зоріти.
[b]В[/b]еселкою засяяти ураз,
[b]І[/b] вмить забути все, що наболіло,
[b]Т[/b]равневий світ - це буде мирний час,
[b]Н[/b]адія і любов охопить тіло.
[b]У[/b] спокої знайду оте святе,
[b]Л[/b]истаючи моменти заповіту,
[b]А[/b] знаю, перемога ще прийде!
[b]В[/b]сміхаючися запахами квіту.
[b]Е[/b]легія із радістю, як сон
[b]С[/b]олодкими окрилить почуттями,
[b]Н[/b]а серці знову затишку полон,
[b]А[/b] це той світ, якого ми чекали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013676
дата надходження 21.05.2024
дата закладки 21.05.2024
Буває так болить душа,
Що шепотіти ти не в змозі,
В кайданах, ніби вже чужа,
Німіє від життя морозів.
Вдихає кисень самота,
Перекриває вільні крани,
Зникає жила золота,
Знеструмлює палкі екрани.
Самотній ти, як корабель,
Блукаєш тихо в океані,
Росте в середині твій біль
І відпливаєш якнайдалі.
І гасне блиск в твоїх очах
І швидкість рухів і бажання,
Чекаєш ти, коли хоча б
Подихаєш повільно зрання.
Шукаєш вперто болю дно,
Намацати його ногами,
Щоб відштовхнутись вгору знов,
Спливти зі справними бортами.
І підвестися у весь зріст,
Подихати на повні груди,
Побачив цей чудовий світ,
Відчув тепер його не грубим.
Ти не самотній, ти - цей світ.
Пливтимеш далі із жагою,
І ти, і я, вона і він,
І кожен сяє з нас красою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013570
дата надходження 19.05.2024
дата закладки 19.05.2024
Что-то вдруг враз потухло
в наших с тобой глазах
зеленоватым утром,
в стену упёршись взгля-
дом, говорил, сбиваясь,
молча смотрела вниз,
звоны пустых трамва-
ев перевирал сервиз,
слабо мерцала люстра
розоватым огнём,
по-зимнему тускло.
По-зимнему за окном
каменную дорожку
крыл моросящий снег,
пеленало серёжку
в мумию на ольхе,
колыхало качели
всплесками сквозняка,
на рябине ржавели
два неживых листка
— что-то враз оборвалось
в наших с тобой сердцах —
зарь сиротливо жалась
к маковкам на церквах.
OSAlx 2018-10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013550
дата надходження 19.05.2024
дата закладки 19.05.2024
Спадали з неба сонця аграманти,
Росою вмиті квіточки сміялись,
Взяли в оркестрі ноти музиканти –
Скрізь солов’їні трелі розливались.
Душа раділа сонячній весні,
А хмара чорна бурю накликала:
Грозі казала «так», а сонцю «ні»,
Подружок чорних сунула навала.
Та й сплюндрували вмить усю красу,
Геть розсікали небо блискавиці,
Немов у руки хтось узяв косу
Й вогнем махав із неба до травиці.
О ця гроза, скажена й навісна…
До смерті налякались музиканти,
І затремтіла дівчина-весна,
Враз потемніли неба аграманти.
Весни забилось серце під кущі,
Сховалося від грому й блискавиці.
Воно любило тихі лиш дощі,
В яких вмивали квіти свої лиця.
Чому вже так ведеться у цім світі,
Красу плюндрує темінь навісна.
За кожну квіточку ми у отвіті,
Тоді і засміється нам весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013474
дата надходження 18.05.2024
дата закладки 18.05.2024
Сміх розсипався навколо, засвітивсь, де вишня.
Це сміялась дівчинонька, що до мене вийшла.
А сміється вона завжди весело та дзвінко.
Розцвіте від того сміху й яблунева гілка.
Вийде місяць ясночолий зорі розсипати,
буду свою дівчиноньку ніжно цілувати.
Любі серденьку дівчини зорянії ночі,
а мені - біленьке личко, її карі очі.
Ясні зорі для нас будуть сяять аж до ранку.
Збере срібло-сміх у росах сонце на світанку.
Попрошу, щоб завтра знову дівчинонька вийшла
у садочок зелененький, де розквітла вишня.
Сміх розсипався навколо, засвітивсь, де вишня.
Це сміялась дівчинонька, що до мене вийшла.
Заяснів він по всіх вітах, в травах залишився,
в моїм доброму серденьку радістю розлився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013496
дата надходження 18.05.2024
дата закладки 18.05.2024
Звучить гармонія краси,
З'єднавшись з трепетом весни,
Кружляє в квіті водевіль,
Летить, як ніжність звідусіль.
Сміються зорі в небесах,
Яка небачена краса,
А у долині де верба
Бринить роса, хоча й журба.
Скрапає тихо по гілках
Та дивно грає на листках,
У неповторній новизні
Верба, як ніби в кришталі.
Пейзаж, мелодія, життя,
Мов ласка милого дитя,
Соната, вальс і водевіль
Звучать красою звідусіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013458
дата надходження 18.05.2024
дата закладки 18.05.2024
В надії рожевих ілюзій
Ловив цвіркунів я в лузі.
Тримав їх, леліяв у жменях,
Мріяв про бакси в кишенях...
Та, життя внесло корективи -
Неждано у ТЦК запросили…
Боюся туди потикатись -
Надумав зникнуть, сховатись.
Задам стрекача за границю.
Не знайдуть в чужих столицях!
Там, кажуть, життя в них щасливе,
Хто втік – у барах п’є пиво
І живе собі на халяву.
Холоп відкупиться, продасться - .
Їх стільки сховалось… Нещастя…
За кордоном – мед і повидло,
У нас - ще росте таке бидло,
Яке з переляку, як трясця,
За ломаний гріш продасться!
І зрадить всіх рідних, державу,
Аби заробить на халяву…
В. Ф .- 03. 05. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013237
дата надходження 15.05.2024
дата закладки 17.05.2024
Слоновий* місяць
Бивнем упирається
У морок ночі,
В імлистім потороччі, -
Перемогти охочий. 16.05.24
*Слоновий - колір слонової кості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013433
дата надходження 17.05.2024
дата закладки 17.05.2024
Зимнє сонце на Карибах
Перегріло бік -
Засвітилося у німбах
Небо звіддалік.
Чешуть хвилі прибережні
Зоряний пісок,
Миють пуза скелі-лежні -
Змокли до ниток.
Грають хвилями на дримбах
Промінці навскік,
Проникають у глибини
До підводних рік.
Пожвавішали рибини -
Cонячний потік.
Нас захоплюють марини -
Місце для утіх.
В леті до безмежжя волі -
Стрепенувсь баклан.
В кожного життєві ролі -
Вірить океан. 24.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013346
дата надходження 16.05.2024
дата закладки 17.05.2024
Вкусив комарик і утік,
І поминай його, як звали.
На тому місці так болить,
Нащо кусати дозволяли?
*****
Хороший котик муркотить,
Пісень у нього так багато.
Та звіром стане він умить,
Коли наступиш ти на лапу.
*****
Якщо впадеш, покличиш друзів?
Чи довго будеш ти їх ждать?
Вони все думають, в напрузі:
Прохожі ж можуть теж піднять..
*****
Страшено грім гримів на небі,
Усі розбіглись по куткам.
Може, лякать частіше треба,
Дать відпочити брехунам.
*****
Коли любов тебе покличе,
За руку візьме й поведе.
Тримай його до себе ближче,
Хоч гірша тебе, все ж вкраде...
*****
Коли ідеш, дивися в оба,
Із двору вискочить десь кіт.
Як буде чорний - підстав ногу,
Бо принесе погану вість...
*****
Коли він поряд - подивися,
Які думки про тебе в нього.
Сказать кохаю, не барися,
В думках далеко він від цього...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013344
дата надходження 16.05.2024
дата закладки 17.05.2024
В холодочку лежитть Свинка.
Сумно... Й так зітхає..
Розболілась чомусь спинка,
Лікувать - не знає.
Чула десь, що треба "грязі",
Та щоб погустіші.
А хто спинку їй помаже,
Хто тут сміливіший?
Бо для цього треба сила,
Вміння треба мати.
Щоб наука була вища,
Хіба тут до жартів?
Може, той, що хвіст крючком?
Худий, гострі ребра.
Полікує він з трудом...
Хіба такий треба?
Раптом рішення прийняла:
Може, той "гарячий"?
Вправно мазав, аж пищала...
Він не міг інакше.
Довго потім лікувалась:
Виправляли ребра.
Час пройшов, уже всміхалась:
Знає він манери!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013320
дата надходження 16.05.2024
дата закладки 16.05.2024
Якщо важко так буде тобі,
То зберися тихенько з думками,
Не ховайся в душевній журбі,
Помандруй дорогими стежками.
Там життя, мов троянди бутон,
Набирає снаги й колориту,
Волошкові поля, мов котон,
Що дарує для осені свиту.
Ніжне сонце ромашок, як сон,
Тихо бавиться в милій травиці,
Доторкаються ніжно долонь
Чарівниці такі білолиці.
Якщо важко так буде тобі,
То зберися тихенько з думками,
Не ховайся в душевній журбі,
Помандруй дорогими стежками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013296
дата надходження 16.05.2024
дата закладки 16.05.2024
Плаття́ вже зняли наречені – дерева,
То з жовто - гарячим, трохи з ледь рожевим,
Яскравий буйноцвіт із різним відтінком,
Природні весілля, любувались світом.
Є щастя, зненацька, єднання родинні,
У сонячних обіймах, миті хвилинні,
Під небом блакитним, мрії яснокрилі,
У даль відпустити між хмарини сині.
З весняним вітерцем повести розмови,
Під звуки скрипки, то відчуття любові,
Тож вчасно, скинуть сумнівні окови,
Життя відчувати в бажаній обнові.
Усім, щоб на радість, процвітали сім’ї,
Завжди оминали тривоги та війни,
Зростали у гурті синочки і доні,
Надій, не загубити, вірити долі....
Сміливо стояти, не втратити волі!
05.05.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013267
дата надходження 15.05.2024
дата закладки 15.05.2024
Прокидається ніжне проміння,
Проникає крізь гілля посадки,
І щоразу дивуюся вмінню:
Світло сонячне ллється з горнятка.
І не хочу ні чаю, ні кави,
Лиш би ласка ця Божа не меркла,
І війна не торкалась заграви,
Гул сирен не впивався у серце.
Білоквіттю акацій радію,
Дню новому і вишивці неба.
Аромати вдихаю, мов диво.
Солов'я розливається щебет.
Ось проходжу стежиною знову
Серед білих акацій розкішних.
Виснуть щедро квітучії грона.
Збережи рідну землю, Всевишній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013232
дата надходження 15.05.2024
дата закладки 15.05.2024
У сусіда поселилась
Молоденька квартирантка,
При знайомстві похвалилась,
Що вона вже аспірантка.
Сперло дихання в Андрія,
Коли речі її слухав,
Бо слова всі наукові
З висновками лізли в вуха.
Вже від неї він дізнався,
Що Галактика є вічна,
А людині повсякденно
Треба мислити логічно:
-Логіка допомагає
Досягти, чого не знаєш,
Я думки твої читаю,
І скажу, чого бажаєш.
Облизав ти свої губи,
Та мене цим не зурочиш,
Витріщивсь на мої груди –
Значить, молока ти хочеш!
-Боже мій, яка дурепа,-
Зачепило так Андрія,-
Жив без логіки весь час я
І збувалась моя мрія.
В селі Люська - всім відома,
Душу поглядом лоскоче,
Без логічної науки
Завжди знає, що я хочу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013225
дата надходження 15.05.2024
дата закладки 15.05.2024
Твої пісні я слухаю роками,
У них бринять краса і почуття,
Я передам чарівність всю рядками,
Хай лине тихо в миле майбуття.
Та розкажу про них усьому світу,
Як можна лиш сказати про красу,
Вклонюсь низенько чарівному цвіту,
Що нам дарує зва́бливу весну.
За все, що може серце так кохати,
Плекаючи душевні почуття,
За те, що може віддано чекати,
Так, як чекає ненечка дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013146
дата надходження 14.05.2024
дата закладки 14.05.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mhqt-2PTbZY[/youtube]
Слова, слова, їх ціла злива,
Та різні значення у них.
Їм випадає доля різна,
Вони життя можуть змінить.
Ми прислухаємось до слів,
Які нам кажуть ті, що поряд.
Слова, неначе птахів спів,
А що з душею вони творять!
Ти щасливіший від усіх,
Одне слівце багато значить.
З любов"ю мовити зумів.
І вже життя пішло інакше.
Забудеш все, що так гнітило,
Що не давало просто жить.
Ласкаве слово все змінило,
Що так боліло - не болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013099
дата надходження 13.05.2024
дата закладки 13.05.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0cYmAJ_Oigw[/youtube]
Розрісся терен край воріт,
Хтось посадив давним - давно.
Весною квітне дивоцвіт,
Все поглядає на вікно.
У хаті поряд пустка сіра,
Ганяє вітер по кутках.
Якась сховалась там зажура,
1 наганяє чомусь страх.
Когось чекає дика квітка,
Зростила гострі колючки.
Як тільки скрипне стара хвіртка,
Кидає погляд свій туди.
Міленькі ягідки синенькі
Ховають гострі колючки.
На смак вони не солоденькі,
Чомусь вони такі терпкі.
Зрадливе хтось тут взнав кохання.
І без надії всі роки.
І принесло комусь страждання,
А терен цей пустив ростки.
І хто не йде - усіх зачепить,
Не дасть зірвати ягідки.
І колючками швидко схопить,
Від болю лишаться сліди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012971
дата надходження 11.05.2024
дата закладки 12.05.2024
Послухай мову ранішню весни,
Її таку тендітну і незриму,
Як граються зманіжені листки,
Чаруючи харизмою екстриму.
Кремезний дуб, як велетень стоїть,
Воліючи своїми почуттями,
Мов у безмежжі стомлених століть
Заглиблений у світ всіма думками.
Замріяна береза де луги,
Розкішно похилила милі віти,
Бентежить душу ніжністю весни,
Як неньки серце найрідніші діти.
Ожина задивилася у даль,
Охоплена земними відчуттями,
А за вікном, приглушено рояль
Співає дивовижно голосами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012937
дата надходження 11.05.2024
дата закладки 11.05.2024
Як у голуба тріпоче,
Ваше серденько чуттєве -
Сповістити, мабуть, хоче,
Що усе в житті миттєве -
Крім вселенської любові,
Що у душах перестрічна.
Сни проходять кольорові -
Непогасна тільки вічна!
9.05.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012909
дата надходження 10.05.2024
дата закладки 10.05.2024
Если в прекрасном будущем однажды мне скажут: «А ну,
возьми карандаш и нарисуй войну!»,
то и пяти секунд для этого хватит мне,
поскольку я знаю главное о войне.
Я нарисую не гору из черепов,
не бомбу, взорвавшую мирный сон городов,
не птицу стальную, что камнем летит с небес,
не алую реку, не черный безрукий лес,
не бескрайнее поле, где густо растут кресты,
не собак, человечьим мясом набивающих животы,
не старуху, что зверем воя, обнимает сыновний гроб,
не пулю-дуру, что ищет чей-то высокий лоб,
не новобранца с оторванной головой,
не мальчика, что под грудой обломков еще живой,
не плоский ослепший остов с табличкой «родильный дом»,
не погремушку, солдатским раздавленную сапогом,
не смерть, что в ночи подобна огненному столпу,
не потерявшую разум, мечущуюся толпу,
не атомный гриб, не дрон, не горящий танк, –
символ войны – запомните! – бумеранг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012907
дата надходження 10.05.2024
дата закладки 10.05.2024
***
Ціляться в лунки
Білі м'ячики кульбаб.
Гольфове поле.
***
Грає вітер гольф
Легкими м'ячиками
Білих кульбабок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012832
дата надходження 09.05.2024
дата закладки 09.05.2024
Як тихо спить усе навколо,
Моя душа співає соло,
Немає музи для дуету
Чи для взаємного квінтету.
Та не сумую я, бо знаю,
Душевну книгу пролистаю,
Знайду привабливі моменти
Де загубились компліменти.
Загляну в сад - краса і радість,
Для мене - це найбільша слабість,
Душа моя співає соло
І вся краса бринить навколо.
Спасибі рідна, за наснагу,
Святу та правильну пораду,
За милий світ із насолоди,
Вклонюся мудрості природи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012795
дата надходження 09.05.2024
дата закладки 09.05.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KYnBoSR9UUw[/youtube]
Літа метелик перед носом,
Мене немов не помічає.
На мить подивиться все ж скоса,
На квітку сяде, спочиває.
Красивий, ніжний, кольоровий,
За ним кидаю я свій погляд.
Та що казать - він винятковий,
Я все ж чекаю - сяде поруч.
А він усе це розуміє,
Ціну йому я підняла.
Від цих думок повільно мліє...
Я раптом погляд відвела.
Безмежне квітів розмаїття,
Вбирають очі цю красу.
Ось крилець чую трепотіння,
Бачу - набрався він страху.
Притих і сів мені на плечі,
Крильми торкнувсь мого лиця.
Кудись втекли думки про втечу,
І вже грайливий, як дитя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012767
дата надходження 08.05.2024
дата закладки 08.05.2024
Вібруйте повітрям, Маестро,
продовжуйте грати на флейті -
хай музика ллється оркестром,
знімає утому в моменті!
Утворюйте такти для пісні -
втрачати не варто акордів,
мелодії серця подібні
вальсуючим спадам фіордів.
Вирівнюйте темпи і ритми,
вдивляючись у безкінечність,
сховавши важливе між рими,
відкинувши геть суперечність.
Танцюйте уміло руками -
на клавішах муза крилата.
Глибинно цілуйте вустами -
звершиться крещендо соната!
2023-2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012709
дата надходження 07.05.2024
дата закладки 07.05.2024
Давно немає звістки, думки - у горлі кістка. Обличчя зеленіє, душенька знемагає. Здавалось, що вона, ось-ось зовсім зімліє, своє єство втрачає.
Башку ніби зірвало, по хаті залунало,- Ах ти рашистська погань!
Думки неначе повінь. Ой справитися важко, прийнять занадто тяжко.
Думки- цунамі в морі, народ бажає волі.
Війна в країні, померкли зорі....
Клятущий зупинися! Водою освятися!
Може чумна душа, чи міль, чи ти окурок?!Хай спиниться ваш нелюд, при*урок!
З ким їсть,чи п’є, він за столом, а до нас знов, смерть йде селом.
Привезли двох синочків, лежать поміж віночків. Довкола ріки сліз, ридання, душа у небеса зарання... злетіла ввись, лишила тіло. А вони ж любі, боролись сміло. За все село, за всю родину, за рідну землю, неньку- Україну.
Спинися звіре! Ненажера! Хай забере тебе х*лера!
Ой, Боже –Боже, прости, я кляну. Благаю Отче – зупини війну!
Комусь Великдень, а комусь жура, горе. Смуток і біль, страждань ціле море.
Морські Боги, до вас молюсь, прошу змийте р*шу. Та дайте Україні - долю квітучу, кращу!
Давно немає звістки, мов буревій заліз у мізки. А чи отримає вона СМС?
Чи у вікно, пташка сповістить про смерть....
06.05.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012679
дата надходження 07.05.2024
дата закладки 07.05.2024
Тобі поклала руку на плече,
Солодких снів омріяно схопила,
Чомусь відчула в глибині пече
І зупинити смуток вже не в силі.
Чому, чому, запитую себе?
Та відповідь я знаю, бо ховаю...
І в серці залишилася лише
Частиночка розкішного розмаю.
Розмита болем в маренні якімсь,
Навіщо спопелилася докраю?
А пахощі весняні та п'янкі
Я ніжно у душі ще відчуваю.
Торкнуся щастя, дивно, як в той час
Дає мені таку велику силу
І дихання почую ще не раз
Та зупиню любу́ нестерпну зливу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012663
дата надходження 07.05.2024
дата закладки 07.05.2024
Лунають мелодійно дзвони
І веселяться наші серця.
Ісус подолав перепони,
Воскрес для нас і свого Отця.
Він взяв гріхи усього світу,
Дозволив себе умертвити.
Виконав все по заповіту,
Щоб кожен з нас міг вічно жити.
Він знищив первородний гріх,
І смертю смерть Він подолав.
Перейшов на Отчий поріг,
Вічну славу в Бога пізнав.
Ісусова любов безмежна,
Огортає зранені серця.
Думка Його беззастережна,
Прямує із нами до кінця.
Нехай гарний піснеспів лунає,
І лине до Небесного Отця.
Хто вірить, Божу славу пізнає,
Побачить світло із Його лиця.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012532
дата надходження 05.05.2024
дата закладки 05.05.2024
Актуальная версия не претендующая
на истину в последней инстанции.
Благодарен талантливому Поэту
Клуба Поэзии Украины Шарму
затронувшему тему о человеке,
после чего был написан этот стих.
Мы на Земле который век,
Что значит слово - Чело-век?
Он друг Природы или зверь
Приносит множество потерь?
Он Ра-зум, Со-весть и Душа
Иль отражение врага?
В нём чистый Дух, Любовь и Свет?
А может зло фашизма Zet?
Пусть каждый скажет за себя:
"Какая у него земля?
И кто хозяин в их стране?
И почему восток в огне?"
Есть план у Бога на людей,
Но и не спит враг-бармалей
- Посеял семена вражды,
У власти в странах ведь "жильцы".
Рулетка, бойня на кону,
Европу втянут в ту "игру".
Народы стран на всей Земле
Хотят объединить в войне.
Пророчат - так должно ведь быть
Вам Апокалипсис твердит.
Нет! Пусть не верит Человек,
Что нужен с-ума-сшедший век.
Пусть Царство Света и Любви
Критерий будет для Души.
Пусть Радость, Счастье в мир несёт
Всех здравомыслящих оплот.
11.03.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012548
дата надходження 05.05.2024
дата закладки 05.05.2024
Гармония и красота
- Понятные для всех слова.
И даже Небо на Земле
Вдруг отражается в воде.
И отражает Человек
Свои дела в мир много лет,
Но к сожалению Земля
Как Рай Земной не расцвела.
Март 2021 г. В марте 2024 г.
было изменено несколько слов.
Не расцвела там, где через деяния Человека
в мире были нарушены гармония и красота.
Ежегодно Земля теряет 7 300 000 га лесов.
Более 50 % тропических лесов Мира уничтожены.
От 10 000 до 1 000 000 000 животные гибнут
в одном лесном пожаре.
Более 2 000 000 000 тонн мусора образуется
в Мире за один год.
Тихоокеанский "мусорный" остров видно
из космоса.
Ежегодно несколько миллионов животных умирают из-за отходов Человечества.
На Форельских островах убиты 1428 дельфинов в течении меньше чем за сутки - традиция островитян раз в год делать дельфинам "харакири".
И т. д. и тому подобное, привёл только часть фактов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012547
дата надходження 05.05.2024
дата закладки 05.05.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YPlYAxW6kfM[/youtube]
В полоні відчаю й печалі,
Підводим очі до небес.
Ми там Всевишнього шукаєм,
Бо знаєм - він в цей День Воскрес.
Весна у повному розквіті,
Душа так хоче відпочить.
Та не дають думки болісні,
Тебе ми просим підсобить.
Почуй Молитви матерів,
У них прохання лиш до Тебе:
Врятуй цей світ, який змарнів,
І вже тримається лиш ледве.
Дай сили Воїнам в бою,
Скажи - найкращі вони в світі!
Тебе я, Господи, прошу,
Ти подаруй нам добрі вісті.
Хай сльози висохнуть у всіх,
Зроби кінець оцій війні.
І щоб лунав дитячий сміх,
Звільни від тя́жкої біди..
------------------------------------
Вітаю всіх друзів і читачів зі світлим святом Великодня.
Хай здійсняться всі ваші омріяні бажання.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012544
дата надходження 05.05.2024
дата закладки 05.05.2024
Болить душа. У небеса,
Летять слова Христос Воскрес,
А в Україні йде війна,
Молюсь Воістино Воскрес,
Невзначай падає сльоза…
Під серцем щем, квітне весна,
Скрізь роси - сльози матусі,
Не зустріча сина вона,
Вже третій рік у розлуці,
Бо ж рідну землю захищав…
У молитвах із відчуттям,
Не втратить віру й надію,
Наперекір війні, вітрам,
Плекати знов, свою мрію,
З часом розквітне країна!
І просить Бога поможи!
Захисти цвіт України!
Весна новІ сплете вінки
У самоцвітах родині,
Щоб вишивали рушники
Для короваю й весілля!
***
З Великоднем, шановні друзі!
Не втратьмо й ми віри на волю,
Почуй Всевишній, дай кращу долю!
Пошли нам миру і добра в кожну світлину!
Христос Воскрес!
Воістино Воскрес!
05.05.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012539
дата надходження 05.05.2024
дата закладки 05.05.2024
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття.
Усіх наших захисників, друзів, одноклубників вітаю Вас і Ваші родини зі Світлим Христовим Воскресінням! Здоров'я, миру і Божого благословіння!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012518
дата надходження 05.05.2024
дата закладки 05.05.2024
Ти поцілунок бережеш,
З тієї зустрічі, що влітку,
Святе любовне протеже
Плекаєш ніжністю, мов квітку.
Солодкий смак і диво нот,
Які з'єдналися зі світом,
Неначе осені руно
Вдалося знов тобі зустріти.
Торкнулось подихом і все,
І розчинилося у далях...
В тіні́ зворушливе лице
Та звуки трепетні роялю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012442
дата надходження 04.05.2024
дата закладки 04.05.2024
Депрессия. мой самый первый стих. хм
Такая страшная тоска, такой комок удушья.
Депрессия рвет связи с естеством,
полупустая я сжимаю пальцы с хрустом
и разжимаю в шепоте немом.
От слез иссохшие глазницы цепенеют
и кожа губ изжевана до язв.
Осколки сердца в кожуре дубеют
и хрипы с бронхов иглами торчат.
Но этого никто не замечает:
"Держись! Ты сильная. Ну как дела? Привет."
И замерзает, замерзает
участие твоих друзей в ответ.
Но надо выгрести, и надо выплыть.
Питаюсь равнодушьем, как травой.
Цепляюсь кончиками пальцев за ненужность
своей судьбы в потоке праздности чужой.
Цепляюсь, истирая ногти.
Теряя веру, обретаю свет.
Депрессия еще кольцом тягучим
накатывает, но уже в ответ:
"Все хорошо, держусь,
да, тут немного душно,
я все еще люблю, я сильная.
Привет."
OSAlx 2о18-о2
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012378
дата надходження 03.05.2024
дата закладки 03.05.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2024
Сади розквітають для миру,
Дарують натхнення землі,
Впиваються медом джмелі,
Під звуки пташині, хмільні.
В повітрі - букет еліксиру.
Цвіти, моя весно, в мені! 30.04.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012337
дата надходження 02.05.2024
дата закладки 03.05.2024
Вийдеш на вулицю, ох, і краса,
Ніжно розсипала щастя весна,
Білі стоять абрикоси в рядках,
Мов наречені в розкішних вінках.
Дивне творіння так грає без меж,
Поряд квітник гармонує вже теж,
Милі примулки, мов зорі з небес,
Наче створили квітковий котедж.
Ох, веремія весняна бринить,
Глянеш навколо і хочеться жить,
Знову кружляє в повітрі краса,
Тихо всміхаються нам небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012308
дата надходження 02.05.2024
дата закладки 02.05.2024
За життя поет немало бачив,
Бо штиблетів купу протоптав.
З неба місяць, ніби ріг телячий,
Відломився і пірнув у став,
Розлетівшись на холодні бризки,
Що ковзнули раптом по щоці.
Тож тепер збиратиму у низку
Вечорами срібні сльози ці.
Вийде ночі ще мені долати
Біля чарки з думами про те,
Звідкіля чвалатиму до хати,
Як талант востаннє відцвіте?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012290
дата надходження 01.05.2024
дата закладки 01.05.2024
Мов дивні спогади хвилин,
Що розбудили мене зранку,
Я чула, як гірчить полин,
Який ховався у серпанку.
Згадалась кожна мила мить
Та погляд рідний, що дивився
І до цих пір душа болить,
Він зовсім-зовсім не змінився.
Той найдорожчий у житті,
З яким завжди ́було так втішно,
Його мелодії прості
Лишились в пам'яті навічно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012172
дата надходження 30.04.2024
дата закладки 30.04.2024
У синім небі знов лелеки в'ються...
Лелеченьки, веселики ясні.
Є поміж них і мій малий журавлик,
гойдає ген хмарину на крилі.
Його я упізнав! Це наш крилатий,
це наш отой веселик молодий.
Це він, як осінь золотила гай наш,
у теплий край летіти не хотів.
Всі журавлі зібралися у зграї,
а він ходив, неначе щось шукав.
"Не хоче відлітати наш журавлик,"-
тоді татусь зажурено сказав.
Я часто говорив:"Послухай, друже!
Лети мерщій, бо ж крилоньки дано!
Я підросту й залишу свою хату,
в весняному саду своє село.
Лети, маленький! Крилонька зміцніють,
тебе піднімуть легко в синю вись.
Та тільки пам'ятай, що я чекаю,
весною ти, будь ласка, повернись!"
Він полетів... А що ж було робити?
До зграї вже останнім він пристав.
Що рідний край є наймилішим в світі,
видно, тоді вже мій журавлик знав.
Де тато й мама, і твоя родина,
де поле й річка, і квітучий гай,
й твоя тут Батьківщина є, дитино,
до неї, як журавлик, повертай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012082
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 29.04.2024
Розвіяла вишня пелюстки додолу,
Шубостливий вітер, здіймав у висоти,
Та зненацька впали прямо на дорогу,
Не знайшлася доля, певно Боги проти.
Тож навіщо квітла з колисковим співом,
Все ж втішалась світом й ранньою весною,
Ой і нащо ж зрада, суперечка з гнівом,
Та замовкло серце, вмилася сльозою.
Діточок зростила, їм би жити й жити,
Та війна кривава, сповила в кайдани,
Розлютився вітер, зніс до неба квіти,
Землю лють гнобила, допікали рани.
Скільки сили вклала, до жалю боліло,
Ввись політ пелюсток, навкруги біліло.
21.04.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012117
дата надходження 29.04.2024
дата закладки 29.04.2024
Поміч в нас гуманітарна –
В дійсність перетворить мрію:
Тут всім бідним пропонують
Одяг, крупи і олію.
-Треба, мамо, нам туди йти,-
Попросила мала Люда,-
Миттю ця гуманітарка
Допоможе добрим людям.
Я учора подивилась -
Тьоті в татовім планшеті
Зовсім голі: одна в туфлях,
Друга - в білому береті.
Вони мерзнуть біля ліжка,
Одна з них - така худенька,
Нема ковдри, щоб укритись,
Простирадло - й те тоненьке.
Третя чухалася в ліжку,
Бо її кусали блохи,
На ногах були у неї
З візерунками панчохи.
Ми попросимо на пункті
Для жінок цих одежину,
Щоб змогли вони зігріти
Свої груди, ноги й спину.
В школі вчителька казала –
Треба всім допомагати,
Буде це приємно тьотям
І радіти буде тато!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012111
дата надходження 29.04.2024
дата закладки 29.04.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wCLGSWaT86U[/youtube]
Якщо серце не плаче і душа не болить,
Порадій цьому тихо, закохайся в цю мить.
Розділи ніби скарб, що здобутий, надвоє.
Поділись цим багатством, його хватить обом їм.
Хоч малесеньку крихту, що від тебе дістане,
Розростеться це щастям, тоді іншою стане...
Щастя в всіх воно різне, його треба відчуть,
Як постука зненацька, не барися почуть.
Відчини серце настіж, усміхнися йому.
Хай відчує гостинність, не ховайся в пітьму.
Другий раз не вернеться, десь притулок знайде,
Може, просто його в тебе хтось украде..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012055
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 28.04.2024
Почуття теплі, нестримні до світу,
Весна корали дарувала квітам,
Сприйняття дива - різнобарвність цвіту,
Пора ясніти і вербовим вітам.
Кольори жовті, роси, мов алмази,
Лиш пух махровий заграє із вітром,
Давно немає на нього образи,
Він спав день й ніч, прозвали нечуйвітром.
Щодня ж дощило, омилась землиця,
У росах сяючих, трави зелені,
А верба нині, як красна дівиця,
Тож прийшло свято, Вербної неділі.
Ми просим Бога, най війна скінчиться,
Посвятить разом, нам буде нагода,
І земля рідна, нехай освятиться,
Й почують люди слово-Перемога!
*
Шановні друзі, читачі!
Щиро вітаю з Вербною неділею!
Миру, добра, наснаги, здоров’я і щастя!
Хай вербичка б’є!
Захисникам й захисницям сили придає!
Подяка й уклін воїнам нашим,
Що ми теж можемо святкувати.
Все буде Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012025
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 28.04.2024
Что мне
твои праздные шарады -
огненный завес словес пустых,
от лукавствия поди сплетаем
в звенья -змейкой вязаной в узлы
вкруг моей обманно хрупкой шейки-
перетягивающие позвонки.
Что тебе
мои глаза кокетки,
считывающий с зева - изнутри.
Белые поверхностные воды
под надёжной корочкой слюды,
рыбьи перламутровые своды
жабр, раззявленные ноздри, рты -
юностью гружёные матрёшки,
купленные словом на алтын.
Что им
твои тайные заботы,
скрытые под маскою игры.
Что мне
твои будние немоты,
считывающей слово изнутри.
OSAlx2020-12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012022
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 28.04.2024
На камінні виріс мох -
Примостився дядько Крох,
Розганяє хвацько хвилі -
І летять ширококрилі
У незвідані краї -
Сіль лишають на землі,
В білопіннім шумовинні,
Дух захоплюють дитині -
Ми радіємо світлині.
24.01.24
P.S. Моя світлина. Січень 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012009
дата надходження 28.04.2024
дата закладки 28.04.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2024
***
Вчуся мистецтву.
Нанизую намисто
зі слів у вірші.
***
Під спів зорянки
прокидається земля
у весноквіті.
***
Краплинки дощу
танцюють на листочках.
Весняний концерт.
***
Гублять у травах
гіацинти в оборках
важкі пахощі.
***
Малинівки спів
в яблуневому цвіті.
Веселий абзац.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011994
дата надходження 27.04.2024
дата закладки 27.04.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=W644cxOMUpk[/youtube]
Заходить вечір непомітно в хату,
А за вікном туману полотно.
Ледь-ледь відчутно терпкий запах м"яти.
Я вечір виглядаю вже давно.
Його я запросила на розмову:
Гостинність і повага, теплий чай.
Все це в розмові буде допомога.
І більш нічого..Прошу, вибачай.
Як завжди подивились очі в очі.
Він ненароком нібито зітхнув.
Здається, що далеко так до ночі,
А вечір так солодко позіхнув...
Ну що сказать? Не так усе й погано,
От тільки ночі довгі весняні.
А інше все - за сімома замками,
Настояні на м"яті, духмяні.
Так хочеться сказати йому більше,
Та я минаю те, що головне.
А за вікном стає усе темніше...
Та бачу, вже не слухає мене.
Заснув сердега.....Щось йому вже сниться,
Під монотонну розповідь мою..
Чому ж мені до ранку все не спиться?
Шукаю в тім причину й не збагну..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011980
дата надходження 27.04.2024
дата закладки 27.04.2024
Оставь мне каплю малую мадеры.
слизать позволь с губы янтарный камень.
Люблю и цвет её и гнили запах
и мазкий след, марающий фужеры
порожние, пузатые, так пламень
от масла тает жировая лампа.
Оставь, позволь мне вкусом насладиться,
а за собой прикрой тяжёлый ставень,
кидающийся следом тени в память,
намереваясь в ней же раствориться.
Слизать позволь её с губы, измаять
и изваять желанное губами
и проглотить вовнутрь жёсткий камень,
как рыба блёсны медные глотает,
обманутая въяве рыбаками.
Оставь мне каплю малую мадеры,
и винным вкусом гнили насладиться,
из янтаря в тепло возобновиться
п о з в о л ь
OSAlx2020-12
Эгон Шиле Мадонна с младенцем. 1908г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011946
дата надходження 27.04.2024
дата закладки 27.04.2024
Небо тревожной запуталось лентой,
рвётся из рук, я устала держать.
Вырвется и улетит к эпицентру,
буду глазами его провожать.
Мне хорошо на земле
и как птице в небе летать высоко
мне легко.
Если без неба останутся птицы,
будут ходить по золе
босиком.
Крылья ненужные сбросят...
Молиться буду за то, чтоб их крылья собрать,
не растерять, договориться с Богом,
чтоб небо вернул нам опять.
Я не хочу жить в норе,
очутиться в чёрной дыре,
без восхода, лишь мга.
Буду держать небо солнечной нитью,
не отпущу,
хоть немеет рука.
OSAlx 2018-07
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011956
дата надходження 27.04.2024
дата закладки 27.04.2024
У священному гаю́ на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
Не забрати їм ніколи волі в нас.
У священному гаю́ життя і щастя спокій,
Сила в нім Божественна тримає дух.
Сяючих зірок рої і безліч мирних років,
Тільки до гармонії розумний рух.
(Вірш за картиною Олега Шупляка " У священному гаю")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011969
дата надходження 27.04.2024
дата закладки 27.04.2024
Скоро світ зачарує серця́,
Мабуть звіт неземного творця,
Крізь сльозу засіяє життя,
Посміхнеться і ненька й дитя.
Глянуть в очі - і батько, і син,
Не гірчитиме навіть полин,
Обіймуться і сестри й брати,
Шлях тернистий змогли ми пройти!
Рідні теж посміхнуться з світлин,
Це така неповторність хвилин,
Через хвилі тяжкого життя -
Відгукнеться врожаєм земля.
Заясніє небесна краса,
Засріблиться ранкова роса
І у мирнім мереживі днин
Пропливає років часоплин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011941
дата надходження 27.04.2024
дата закладки 27.04.2024
А життя віддзвенить немов пісня
Є ноти печалі та смутку.
Не до всіх прийде - осінь пізня
Не для всіх цвіте - незабудка.
Грає нам сопілкар на сопілці
ЇЇ голос тоненький, ніжний.
Ваблять нас барви неба - на квітці
А ранить вроду - подих сніжний.
Цвіте квітка один раз на землі
Дарує мить щастя і красу.
Шукає ясне сонечко в імлі
В своїх очах ховає сльозу.
Падають перли роси із неба
Зрошують цвіт - зірка світання.
Дарують блаженний час - для тебе
У душі сходить - квіт кохання.
В незабудки очі, як океан
У них побачиш ясні зорі.
Сяють, як сто каратів - діамант
Осяюють путь в життєвім морі.
Як зустрінеш незабудку в житті!
Не топчи її цвіт ногами.
Поглядом обійми у почутті
В серці залелій небесами.
М ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011903
дата надходження 26.04.2024
дата закладки 26.04.2024
Терпи...Усе колись минає...Живи на зло всім тим,
хто зневажає!Даруй тепло тому, хто це цінує!
-----------------------------------------------------
Життя повільно скрапує незримо,
І повільніше робимо ми крок.
Але в думках ще розправляєм крила,
Й життєвий пам"ятаємо урок.
Зупинимось, де треба, не спішим,
Подумаєм, чи варто це робити.
Можливо, шлях знайдемо все ж простий,
За це, щоб люди не змогли судити.
Обходимо ми гострі вже кути,
І мовчимо, коли така потреба.
І головне: не стать рабом смуті,
Обходити шляхи усі ганебні.
Колись, як стане важко аж до краю,
Згадаєм тонку соломинку.
Буває, що в житті вона спасає,
Дозволить відпочити на хвилинку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011910
дата надходження 26.04.2024
дата закладки 26.04.2024
Шершавою рукою вітер
Погладив пагорби вві сні,
Щетину об травицю витер -
Навіяв спогади сумні.
Спивав нічні сріблясті роси,
В квітневу пору із трави -
Куйовдив не ошатні коси,
Оглянув з ніг до голови.
Не ніжним поглядом, лукавим,
Уп'явся в дикий живопліт -
Там сонні горобці чудні.
Охриплим голосом та жвавим
Нелагідно сказав «привіт»,
Розгубленій зі сну весні.
25.04.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011859
дата надходження 26.04.2024
дата закладки 26.04.2024
зло, яке відпустила
пожухло
опало листям
перемилось дощами
протрухло
згубився слід
зло
яке гамувала
як стяг
майорить над містом
кожен вечір
салют йому
кожен ранок
привіт
рейки в розбіг біжать
та приводять назад
по колу
голки слів
леза фраз
розум точить своє довести
зачепилась
залипла на вік
в павутині болю
обвінчались по згоді
чуже зло і праведна ти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011888
дата надходження 26.04.2024
дата закладки 26.04.2024
Обернувся туманом ранок
І зненацька накрив тополю.
Як стає від нудьги погано,
Шкандибаю собі до поля
Націдити велику пляшку
Ароматів палкого квіту,
Бо знехмеленому вже тяжко
Зустрічати жагуче літо.
Хоч багато мені не треба,
Та бажається наостанок
Під окраєць ясного неба
Скуштувати п'янкий світанок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011809
дата надходження 25.04.2024
дата закладки 25.04.2024
Зелен колір,ледь меготить у садочку,
У безсонну нічку світле, ніжне листя,
Із бруньок маленьких виткало сорочку,
Вдягнув світлий ранок у срібні намиста.
То життєвих подих, насолод повітря,
Розстелити ніжно, приймать світ звабливий,
У обіймах сонця, не знать зимні вістря,
А пізнать цілунки, шле ж вітер щасливий.
Ледь-ледь тьмяні сутінки, відійшли жваво,
Веде промінь танго, вміло в піднебессі,
Вгамувавши подих, птах завів сопрано,
Прокидайся земле, сни відводь, на часі.
21.04.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011816
дата надходження 25.04.2024
дата закладки 25.04.2024
Из всех кругов один лишь круг
необоснованно порочен.
Из всех друзей один лишь друг
необоснованно пупочен.
И коли не минёт пройти
все девять полукружий ада,
навстречу круг сомкнёшь лишь ты,
вплоть пуповиною обвязан-
ный.
Оставшееся ни к чему,
оставшемуся не обязан...
Но так же как и ты к нему,
он столь же и к тебе привязан-
ный.
OSAlx2020-12
Яцек Мальчевский Порочный круг
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011743
дата надходження 24.04.2024
дата закладки 24.04.2024
Був ще з ночі злий, сердитий
Іннокентій на дружину,
Придирався до дрібничок,
Тарабанив безупинно:
-Я вважав - ти жінка мудра,
Апетитна, як сосиска,
Думав: ти - цукрова пудра,
А насправді, ти - редиска.
Де ж той цукор заховався?
Погляд - хижої вовчиці,
І в душі твоїй, і в тілі –
Суміш хрону і гірчиці.
-Вам не вгодиш,- каже жінка,
Здатні всі критикувати!
Щоб відчути смак солодкий,
Треба знати, де лизати.
Я - лікер солодкий в пляшці,
А ти бачиш лише тару,
Я не жінка, я - цукерка,
Суміш меду і нектару!
І хоч я - пахуча квітка,
Піду геть з цієї хати,
Доведеться мені, бідній,
Іншого джмеля шукати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011741
дата надходження 24.04.2024
дата закладки 24.04.2024
"Весна" Вівальді в по́думках звучить.
Терно́вий цвіт мережить простір,
Видніється пелюсток біла мить,
А потім щезне "сніжний" острів.
Допоки ж сонце пестить юний цвіт,
Колючки захищають густо,
Так само, як і сотні давніх літ,
Щоб на душі не бу́ло пусто,
Як в тих, хто з чужини прийшов до нас,
Змінити прагне благодаті час,
Війну посіявши зухвало.
Приборкаєм ворожий, звісно, сказ,
Посадимо на те́рен - згинуть враз,
Колючок волі є чимало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011696
дата надходження 23.04.2024
дата закладки 23.04.2024
Вже вечір крокує невтомно,
У загадкову багряну даль.
Ти поводишся дуже скромно
І ховаєш смуток за вуаль.
Гортаєш сторінки так вміло,
Нотуєш цікаві сюжети.
І до мене горнешся сміло,
Пишем любовні сонети.
А я подих твій відчуваю
І вуста такі полум'яні.
Із тобою щастя пізнаю,
Зацілую перса жадані.
Ми ловимо вечірні зорі,
Тривожимо наші почуття.
Купаємось в синьому морі,
Прискорюємо серцебиття.
Зустрінемо з тобою світанки
І скупаємось у чистій росі.
Виконаємо всі забаганки,
Щастя віднайдемо у лотосі.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011645
дата надходження 23.04.2024
дата закладки 23.04.2024
[b]О[/b]сь, бачиш, стежка йде в життя,
[b]Х[/b]іба ти не задумувавсь ніколи?
[b]Т[/b]и думаєш, що рівна в майбуття?
[b]А[/b] в ній бувають нелегкі дороги.
[b]К[/b]риві, тернисті, згорблені навік,
[b]Б[/b]еруть початок ще з найперших кроків,
[b]А[/b] знаєш, як відлічується вік,
[b]Г[/b]отуючись до втілення уроків?
[b]А[/b] скільки ще буває в світі зрад?
[b]Т[/b]актують лихоліттям у гостині,
[b]О[/b]х, як хотілось декілька порад
[b]В[/b]селити в ду́ші матері й дитині.
[b]С[/b]калічених байдужістю людей,
[b]В[/b]містивши у серця́ печаль-осколки
[b]І[/b] вже не вистачає всіх ідей,
[b]Т[/b]ворінням, щоби виправить відмовки.
[b]І[/b] сумно так, де ж ділося добро?
[b]З[/b]горіло у бездушності пориву?
[b]Л[/b]ишилось зе́ло де було тепло,
[b]А[/b] відновити , як найкращу ниву?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011647
дата надходження 23.04.2024
дата закладки 23.04.2024
Як же добре тепер надворі,
Бо навчився знедавна я
В небо темне жбурляти зорі
І радіти отим вогням.
Наче вишні великі висять
Всі надії останніх днів,
А між ними блукає місяць,
Начепивши на себе німб.
Я віддав би за те чимало,
Щоб побачити звідсіля,
Як Всевишній святим кресалом
Висікає Чумацький шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011630
дата надходження 22.04.2024
дата закладки 22.04.2024
В епоху комашиних румб,
Освячених пилками,
Пожвавлений в повітрі дзум,
Оспіваний птахами.
Весни́ не відкривав Колумб,
Мандруючи морями,
Оздоблені кишені клумб
Барвистими квітками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011620
дата надходження 22.04.2024
дата закладки 22.04.2024
Що за кнопки - не прості,
На лугах такі яскраві,
Трішки більші та малі,
До саміської землі
Прикололи зелен-трави?
То кульбабки золоті
Квітнуть в сонячній оправі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011619
дата надходження 22.04.2024
дата закладки 22.04.2024
Якби слова натхнень торкулися бентежно,
В обійми впали пелюстками диво-квітів -
Чуттєво б колисала, ніжно, обережно.
Була б і я найщасливіша в цілім світі.
Вітри надій співали б нам обом романси -
У музики кохання своєрідна мова.
На жаль, ти не мені - даруєш іншим шанси,
Для мене жодного не прозвучало слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011547
дата надходження 21.04.2024
дата закладки 22.04.2024
Я б могла заплести тобі косу
І вплітати у пасма квіти весняні.
Полюбити мігруючу цю красу
З ранку до ночі,
З ночі до рання.
Ми могли б з кульбабок здувати пух,
Волосинки прозорі з їхніх голівок.
Навздогін за вітром - захопило дух!
Ми все тут,
А вони вже у небі синім.
Ми могли б писати французькі слова
І обожнювати каліграфічність.
І гадати, чому вода жива,
А ми вже померли
Та все ж ми вічні.
Я могла б сміятись, як ти морщиш ніс
Та щебечеш дотепно, розумна пташко.
Як ти хочеш приборкати свій язик
Та жінкам, насправді,
Це дуже важко.
Ти могла б читати мої книжки
Та відчути під пальцями шурхіт сторінок.
А тоді повертала б, як всі стежки,
Ми б вели розмову
Про їх відтінок.
А у небі зорі, що не злічить -
Ми б могли не спати аж до ранку.
Та тепер шукаю - а де ж там ти?
Моя дівчинко,
Анно Франк...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983758
дата надходження 20.05.2023
дата закладки 21.04.2024
Ти не дивись у дзеркала,
Коли позаду сімдесят,
То все зібрали жернова,
Мов той пониклий, весни сад.
Пелюсток сховка, при землі,
Не відродитися зерні,
Зіпріли часом, у пітьмі,
Кісточка снить, тож не одні,
Життя неначе карусель,
Гойда вітрець, мов на воді,
Кудись несеться корабель,
Досягти нових, світлий мрій.
Який же час, надасть життя,
Ще кілька кроків, обережних,
Та чи побачиш, майбуття,
Чи доля дасть, дні бентежні?
Тож до дзеркал, надій нема,
Хай що було, десь відгуло,
Най закінчиться, лиш війна,
Щоб навкруги все розцвіло.
21.04 2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011537
дата надходження 21.04.2024
дата закладки 21.04.2024
Моє місто котів і герані схопила війна.
Склом, бетоном зсипались будинки від вибухів п’яні.
Кола безвісті ріжуть примари, звір з’їв імена.
Мчать в нікуди фантоми машин. Фари ввімкнені. Дальній.
Моє місто котів і герані ховає вогні,
Щоб його оминув час лихий, гидь, роджена вбивати.
Пресвятая, пречиста, молюся: спаси, відверни.
Оберни все що впало чуже взад, нечистому в хату.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011521
дата надходження 21.04.2024
дата закладки 21.04.2024
Шарілася, тремтіла полотном,
Гойдала хвилю витомленим дихом,
Червоним боком - молодим вином,
Сповзала блиском каменями тихо.
Пускалось світло горизонтом вплав,
Горіло соромом, напевно вперше,
А спогад погляд перший все стрічав,
Щем відпускав теплом лише найлегшим.
До ніг твоїх тулилась сонця гра,
Жив час між нами тихою водою,
Та риба сплеснувши, у дивне па,
Ой, не спроста, зникала золотою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011445
дата надходження 20.04.2024
дата закладки 20.04.2024
[b][color="#12590a"]У саду квітучім Музу я зустріла,
Пелюстками вишні бавилась вона.
- Ти чому не пишеш, - запитала мило.
Може не до серця Любоньці весна ?
Подивись довкола, сад, як наречена,
Прибраний святково в білосніжний цвіт.
Навіть лист різьблений молодого клена
ЗаграЄ до вишні… у природи флірт.
Застелили землю ізумрудні трави,
Заквітчались сквери на усі смаки.
Саме час для втіхи, радості, забави,
Бо ж весна дається сЕрденьку взнаки.
-Музо моя, Музо!! Мовиш ти правдиво
Додає наснаги сонячна весна.
Та душа заклякла, їй чомусь журливо.
Бо на наших землях з ворогом війна.
Я звернУсь до неба: «Дай достатньо сили
Попри негаразди бачити красу.
Щоб натхненне слово дарувало крила,
Підіймало настрій, геть прибрало сум.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011443
дата надходження 20.04.2024
дата закладки 20.04.2024
Всього п'ятдесят грамів рому —
рівно стільки потрібно напою,
випити
щоб заткнути без того вбогу
мою сусідку депресію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005738
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 20.04.2024
Гідно служу Україні,
Грація слова без меж,
Гордістю мова понині
Грає й доноситься веж.
Грізно ще можуть звучати
Громом схвильовані дні,
Голосом ніжним, як мати,
Годі сказати мені.
Гаєм розноситься пісня,
Гучно дарує красу,
Гідно боротимусь звісно,
Грацію цю збережу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011412
дата надходження 20.04.2024
дата закладки 20.04.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.04.2024
Може я прожила й небагато,
Цінувати умію життя,
Бо заклала тепло в серце мати,
Ще з малого-малого дитя.
І навчила лиш правдою жити,
Поважати родину свою,
Найдорожчих у світі любити,
Щирим серцем, як цінність святу.
Добрим словом підтримати в скруту,
Обіпертись на дружнє плече
І тепло прожене увесь смуток,
Бачиш, серце уже не пече.
Та дійшла не до всіх ця наука,
Серце мабуть не в кожного є,
Для одного людина - це мука,
А для іншого - просто святе.
Тож, якщо Вас спіткала хвилина,
У якій постраждала душа,
Нехай мудрість врятує родину,
В ній же істина зовсім проста:
Будьте мудрими, будьте щирими!
Лиш врятує любов і тепло
Та словами сердечно милими
Проженеться і смуток, і зло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011253
дата надходження 18.04.2024
дата закладки 18.04.2024
Вранці сад розплющив вічка:
Жовті цятки на зеленім,
То кульбабки килим спле́ли,
А доріжка, ніби стрічка.
Сонця пальчики довгасті
Обіймають землю ніжно.
Підіймають то́нкі ніжки,
Зацвітають квіти рясно.
Пишноцвіття на деревах,
Листя ледве виглядає.
Я дивуюсь цьому дару
І красі - небесній сфері.
День привітний, теплий квітень.
Доторкнувся легіт вдало -
Буйноквіття розгойдалось,-
І летить пелю́стя світом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011208
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 17.04.2024
у білій сукенці думки зичних кольорів
не змішуй їх потай
най плаття не забрудниться
ти всесвіту прояв
творіння й творець, що створив
реальність
буття затаїлось в пругких зіницях
безмежність в лицях
терновий вінець, німб, копитця
не відречись
юрба перехожих
шибають під дих деінде
тримай на прицілі страх, відчай, біль, гріх, свій, чийсь
держи у лабетах жертовність, любов, лібідо
для себе
гідно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011191
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 17.04.2024
Не могла свекруха спати:
Дійшла в хату звістка,
Що синочка не годує
Молода невістка.
Зранку в гості подалася
(Хіба ж будеш спати)?
І на кухні у каструлі
Стала заглядати.
Борщ насипала невістка
В велику тарілку,
Додала сметану, зелень,
Курячу гомілку…
Куштувала це свекруха,
Плямкала губами:
-Подавати борщ вчорашній
Ти навчилась в мами?
-Ваш синочок їсть нормально,
Так, як усі люди,
Борщ не тільки був вчорашній,
А й завтрашній буде.
Їжте, мамо, не спішіть так,
Щоби не вдавились,
Бо варити борщ на три дні
Я у вас навчилась!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011174
дата надходження 17.04.2024
дата закладки 17.04.2024
Весна буяє у бажанні,
Подарувати цвіт бузковий,
Хоч вже й скидають квіти ранні,
Цьому сприя, вітрець раптовий.
Напевно ревність, сподівання,
Щоб не любилася щоночі,
Із паном- крокусом зарання,
Та й не світились щастям очі,
Вона ж чуть світ, слала цілунки,
І сповивала теплом ніжно,
Ховала в росах солод, трунки,
Душа тулилася приліжно.
Весна буяє у жаданні,
Повздовж доріг встеля барвінок,
Нехай закохані, в цвіт вбранні,
Не утрачають мрій чаїнок.
Весняний цвіт- пори дарунок,
Сердець єднання, щоб навіки,
То для життя, земний ґатунок,
Для почуттів тепленькі втіхи.
Вершин досягши, своїх прагнень,
Принеси мир до України,
Щоби суцвіття у буянні,
Почуло радісну новину,
Кінець війні, співай пташино!
16.04.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011094
дата надходження 16.04.2024
дата закладки 16.04.2024
Цілує вітер тишину,
Що зачаровує в саду,
Милує очі кожна мить,
Роса розкішна знов бринить.
На вітах дивно милий тон
Торкає ніжністю долонь,
Мотив чарівний виграє,
Тріпоче серденько моє.
Біжить, летить у тиху даль
Де лист сховався у вуаль,
А на зманіженім гіллі
Роса скрапає до землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011088
дата надходження 16.04.2024
дата закладки 16.04.2024
Літають світом голуби́ -
Переплітають крила.
Цілуй її, голуб, люби,
Допоки є ще сила!
Пригадуєш, і ти колись
Їх дарував для мене -
Обидві душі заплелись,
Як сонячні знамена.
Миролюбиві зв'язкові -
Провісники любові,
Дарують ранки голубі
І миті кольорові!
Зіркові мрії у траві...
Воркують білі вартові.
P.S. Світлина з Pinterest.
14.04.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011058
дата надходження 15.04.2024
дата закладки 15.04.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kfcv73JJueI[/youtube]
Біжить життя, дорога поки рівна.
Тоді були ще молоді, здорові.
Думки і мрії були за́вжди світлі.
Надіялись зустрітися з любов"ю.
Вирішували швидко всі проблеми,
Вони були неначе не для нас.
І забували всі життя прикмети:
Що править нами цей жорстокий час.
Це він незримо змінює манери,
Відчули у ногах якусь ми втому..
Бажання, щоб не влізти у халепи...
Тепер повільно йдемо ми під гору.
Та щось шепоче: треба відпочити,
Ми не міняєм курс і вірим ще ногам.
Йти навпростець, щоб шлях цей скоротити?
Та ні! Йдемо! На зло своїм рокам!
Роки бредуть неспішно теж за нами,
І відчуваєм непосильний цей тягар.
Але ж колись вони за нами мчали.
А ти іди! У відчай не впадай!
Вже недалеко, сонце в горизонті,
Зморився, треба сісти відпочить...
Надія допоможе в обстановці,
Проігноруєм час, бо треба іще жить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011037
дата надходження 15.04.2024
дата закладки 15.04.2024
«...Вони були гідними дітьми природи,
але в нас є і римське право.
І Понтій Пілат пророк його».
(Джеймс Джойс)
Хтось викинув величезне дзеркало (я побачив його на світанку), і воно лежало цілісінький день під залізним фарбованим парканом і відображало Небо – синє з білими неохайними хмарами і шматок задуманої вулиці – ніби відгризений тріщиною з часопростору. У цьому відображеному шматку міста людей і машин були квітучі черешні, на одну з яких щоранку сідали дві ворони (чорні серед білого цвіту) і вели довгу гортанну розмову про весну. Споглядаючи такі швидкоплинні світанки я подумав, що серед літераторів чорних літер були і є люди-дзеркала (не кажу свічада – не зрозуміють). У цих дзеркалах відображалась епоха з усіма її барвами (навіть темними як ніч) та плинними тінями. Таким дзеркалом доби проторенесансу був Франческо Петрарка. Проторенесанс – це доба світлої печалі, де, як не в його сонетах шукати цієї журби? «Мій пан, чиєї влади незборимої, противитись не стане смертних сил…» Ні, це чисто проторенесансний фаталізм – тут немає і тіні готики – цього останнього резюме середньовіччя. Дзеркалом готики був Тома Аквінський, хоча поетом його я називати боюсь. Справжні поети ніколи не кликали до хрестових походів. Петрарка сам себе вважав Прометеєм, що добровільно заховав свій вогонь в лампаду. Джованні Боккаччо – його необачний сучасник – це зовсім не дзеркало (як думали гімназисти ХІХ століття), і навіть не сатирик. Його твори і не зла іронія, і не жорстока пародія на сучасність. Боккаччо – це випадкова реінкарнація Лукіана: агонію середньовіччя він переплутав з агонією античності. У Львові та Черкасах Данте та Боккаччо читають, а книги Петрарки, так, гортають. Хоча я знав одного дивака з Луцька, що Петрарку справді читав. Але його Петрарка цікавив виключно як сучасник Ольгерда, не більше. І він марно шукав в його сонетах згадки про Велике Князівство Литовське, намагаючись зрозуміти, чому цю фантастичну державу оминула Чорна Смерть (хоча б частково). У XVIII столітті таким дзеркалом епохи був лише Джакомо Казанова. Всі інші або випереджали свій надміру естетичний і механістичний час, або безнадійно відставали від нього. Про Григорія Сковороду я тут мовчу – він був не від світу сього, тому дзеркалом бути не міг. В класичній Японії дзеркалом своєї епохи був тільки Мацуо Басьо. І все. «Солом’яний плащ мавпи» виявився дзеркалом, а не ірраціональною конструкцією. «Без правди немає поезії» - тому. Ну, справді не вважати ж дзеркалом епохи Хоші Сайґьо, що в своїх творах мандрував в потойбічний світ, чи Мурасакі Сікібу, що зображала людей, які абсолютно не розуміли, де і коли вони живуть, і світ поза їхніми мистецькими переживаннями ніби не існував. В Японії ХХ століття таким дзеркалом епохи був тільки Сюгаро Ямомото. ХХ століття направду стало «вулицею без сезону», де люди живуть у світі власних ілюзій і торгують дірявими човнами, які ніколи не попливуть. Акутагава Рюноске вважав себе ідіотом і не помічав очевидного, намагався зрозуміти людську душу блукаючи в нетрях минулого, а Юкіо Місіма спалював неіснуючі храми, в яких ніколи не було жодного дзеркала: лезо катани – погане дзеркало, у ньому відображається або богиня Сонця Аматерасу або сама Смерть. Не більше. І не тому, що це лезо надто вузьке чи не досить відполіроване. Поголитися можна зазираючи саме туди. Місіма це зрозумів – і то вчасно. В Європі ХХ століття єдиним дзеркалом епохи був Джеймс Джойс. До того ж усвідомленим дзеркалом. Треба було мати неабияку самовпевненість, що сказати прямо: так, я дзеркало епохи. І борони вас Боже його розбивати. Всі інші літератори вигадували свої світи, замість того, щоб відображати сучасний їм світ. Журналістика ХХ століття перетворилася в фантазії на тему або на зображення Утопії чи Антиутопії, які не в майбутньому, а нині. Що вже казати про красне письмо. Ернест Хемінгуей був останнім лицарем епохи модерн, а лицар не може бути дзеркалом – скільки не поліруй його обладунки. Редьярд Кіплінг вигадував світ сильних чоловіків, що після інженера Семюела Кольта було анахронізмом. Анрі Барбюс, Еріх Ремарк, Скотт Фіцджеральд хотіли стати такими дзеркалами, але в ці дзеркала ніхто не зазирнув, а хто зазирнув, не повірив, вони стали замальованими дзеркалами. Література ХХІ століття рухається за інерцією – всі продовжують вважати, що постмодернізм себе ще не вичерпав, хоча це не так, і що новий літературний напрямок ось-ось народиться, а воно все ніяк. І яке там дзеркало – сучасність надто божевільна. А хто захоче поставити дзеркало перед божевільним?
Я вже кілька годин думаю тільки про одне: хто ця людина, що викинула велетенське дзеркало? Те що це поет – я не сумніваюсь. Він, певно, зрозумів, що не варто в нього зазирати, шукаючи відповіді на вічні питання – дзеркалом не зазирнеш собі в душу. Нехай воно відображає весну, і хай випадкові перехожі бачать у ньому Небо – бо їм ліньки підняти догори очі. Я не наважився підійти до цього дзеркала вночі, коли молодий місяць був саме в сузір’ї Тільця. Я просто знаю хто зазирає в це дзеркало вночі, коли сили зла панують на цій нещасній землі нероздільно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010891
дата надходження 13.04.2024
дата закладки 14.04.2024
Цілющу вологу любові в сипучі піски.
Сяйнули росою на мить. Зняв розгонистий вітер.
В фінал – пустота порожнечі. Ніхто і ні з ким.
Морфей, син Гіпноса, жагу, біль і ненависть випив.
Дні змив календар. Відцвіли, відплодили сади.
Зібрала себе по краплині з нектару і сяйва.
Планета дарує в щедроті дива і світи.
Вібрую від світла у цноті, від радості драйву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010885
дата надходження 13.04.2024
дата закладки 14.04.2024
До мене Муза завітала,
Така прекрасна й неземна,
Неначе книгу пролистала
Мого найкращого життя.
І так майстерно на роялі
Заграла неповторний вальс,
Я зачарована появі
Її привабливістю фраз.
Манила трепетно у далі
Де сміло бавився туман,
А в намальованій вуалі
Виднівся ніжно милий стан.
Розкішна, образна та мила,
А голос, ніби божий дар,
Вона красою полонила,
Щоб я відчула сяйво чар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010859
дата надходження 13.04.2024
дата закладки 13.04.2024
Ой у полі у широкім тихо,
позбивало колосочки лихо,
обпалило віти на тополі...
Розцвіли червоні маки в полі.
Дай нам, Боже, ворога прогнати,
щоб раділа Україна мати.
А там, де полечко бідою зрито,
знову сіять золотисте жито.
Ой у полі у широкім тихо,
позбивало колосочки лихо.
плачуть зорями над полем ночі...
Повні сліз волошок сині очі.
Дай нам, Боже, ворога прогнати,
щоб раділа Україна мати.
А там, де полечко бідою зрито,
знову сіять золотисте жито.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010855
дата надходження 13.04.2024
дата закладки 13.04.2024
КАЗКА
Пригоди Ойчика -
білого мишеняти
Перша частина
Знайомство
Не знало, де лихо спіткає
Та хто з нас те лихо чекає?
Мале мишеня біле-біле
Єдине з родини вціліле.
Розгублене…
«Як мені жити?
Хто зможе мене захистити?»
Шепоче про себе дрібнота
Ще трохи й здолає скорбота.
І скиглить ледь-ледь в сухолисті
Аж раптом, струснулось те місце.
Почав ґрунт поволі здійматись.
Не встигло миша і злякатись,
Як голос почуло геть поряд —
До нього хтось чемно говорить:
— Хто плаче тут гірко та сумно?
Робити так вкрай нерозумно.
Почує хижак, що полює.
Із реви обід приготує.
— Це я?
— «Я» — це звір? Чи комаха?
Імʼя в тебе є, сіромахо?
Я кріт Опанас, я незрячий,
Та чую твій голос дитячий.
— А я мишеня, звати — Ойчик.
— Так ти не тутешній, мій хлопчик?
— Я біг із далекого краю
Як вижити в лісі не знаю.
— Потрібно в норі тобі жити.
Скажи, чи умієш їх рити?
— Не пробував я, та матуся
Казала мені, що навчуся.
— Не раджу! — почулося з неба —
Не рий, хлопче, це не для тебе.
Бо маєш біленьке ти хутро
І як сажотрус станеш хутко.
Задер кріт свій носик угору:
— Це хто встряв у нашу розмову?
Привіт, лепетухо Іванко,
Це Ойчик, знайомся панянко.
Озвалася білка руденька:
— Привіт мишенятко маленьке.
Почула про що у вас мова.
Не втрималась, вставила слово.
— То ти радиш білому чуду.
Триматись подалі від бруду?
— Готової нірки не має,
То краще дупло хай шукає.
В дуплі ліпше з хутром біленьким,
Або як у мене, з руденьким.
Там сухо, безпечно, затишно,
Спокійно, мʼягенько та пишно.
Тут крихітний равлик озвався,
Незчувся ніхто — де й узявся?
— Мої милі друзі, вітаю!
Про це все також думку маю:
Якщо він меткий, не ледащо
Й натрапить на мушлю годящу,
Пораду дам вірну єдину,
Хай тягне на спині хатину.
Це навіть, скажу вам, практично
До того ж всього естетично.
Іванка від сміху зайшлася,
На гілочці аж розляглася.
Регоче і кріт аж трясеться:
— Боюсь, що зупиниться серце.
Оце насмішив нас Тиміше,
На спині? Хатина? Це ж миша!
Ще довго сміялися друзі,
Лунав їхній сміх по окрузі
Веселощів кожен учасник:
Кріт, білка, мишА з ними равлик.
Аж тут Опанас зводить брови:
— Ну все, припинили розмови.
До речі, чи снідав ти хлопче?
— Ще ні — мовив злякано Ойчик, —
Матуся мене годувала,
Бо їжу вона здобувала.
А в лісі не був я ніколи.
Чи є тут спагеті чи роли?
Сир чедер, лаваш, запіканка?
Ковбаски, коржі чи вівсянка?
— Про, що мишеня це лепоче!
Боюсь зʼїсти нас він захоче! —
І равлик у мушлю сховався.
— Тиміше, дарма ти злякався,
Харчуються миші, як білки —
Іванка зіскочила з гілки:
— Візьми, підкріпись ось горішком,
Ти звикнеш, мине часу трішки.
Тут ягоди різні, грибочки,
Горішки, насіння, листочки.
Усім в лісі корму достатньо
Проблема, що ти в нас безхатько
Де будеш, мале, ночувати?
Потрібно знайти тобі хату.
Горішком миша те наїлось:
— Я вдячний — і в мить зашарілось, —
Я думав, що втратив надію.
Тут плакав, а тут вже радію.
— Якщо не зʼїси будем друзі —
І равлик почовгав на пузі.
— Бувай — Кріт поліз до тунелю.
І білка чкурнула в оселю
гукнувши, щоб був він обачний.
— Бувайте, я щиро вам вдячний.
Та й рушив шукати домівку,
Гніздо, а чи мушлю, чи нірку.
(далі буде…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010843
дата надходження 12.04.2024
дата закладки 13.04.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nZK5gfcJgsU[/youtube]
Кохання вигнане із Раю,
Куди воно це знов бреде?
Вмощусь у серці в когось скраю,
Хто не прогонить, збереже.
І буде тепло там й спокійно,
І навіть в люті холоди.
Кудись тікать вже не потрібно,
Та хто втіче від доброти?
Із чим порівнюєм кохання,
Чи з першим подихом весни?
Чи бачим в нім ми квітку ранню,
Що щедро скупана в росі?
Кохання справжнє живе в серці,
Здаєтьсяся світ увесь щасливим.
А хто узнав його уперше,
Воно не може буть фальшивим.
Воно до нас прийде незвідки,
І не спита: Чи можна?- в нас.
Самотність щастям обігрівши,
Що не вистачало так підчас.
То ж бережімо, що в нас є,
Нащо шукати ідеалів?
З тобою поруч хай живе,
Наступні будуть нецікаві..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010832
дата надходження 12.04.2024
дата закладки 13.04.2024
Хай життя квітне , як вишневий сад
Співає птах пісню любові.
Осяює нам стежки зорепад
Веде у даль - світи казкові.
Озвись немов птаха із висоти
І подаруй душі - мить щастя.
Нахили небо зоряні світи
Я прийму пісню, як причастя.
Я з тобою, як сад розквітаю
Розправляю, як птах два крила .
І вище хмар до зірок злітаю
П'ю чисту водицю з джерела.
Стань для мене зіркою поміж зір
в сонячнім промінні - весною.
І струною скрипки із синіх гір
Музою - піснею дзвінкою.
Ти - в чистім полі золотий колос
Синя волошка у розмаю.
Ти - високе небо пташки голос
Пісня, яку тобі співаю .
----------2---------
ПОДАРУЙ НА ЩАСТЯ ПІСНЮ
Подаруй на щастя ніжну пісню
Ту ,що цвіте мов квітка весна.
Вона зігріє нас в осінь пізню
У танці закружляє вона.
Подаруй мені море любові
Червоні троянди в розмаю.
І намалюй вечори казкові,
Де два лебеді в небокраю.
Подаруй мені ніжність і ласку
Зоряну ніч голубу блакить.
Веди на своїх крилах у казку
Там, де чарівна скрипка дзвенить.
Подаруй мені сонечко ясне
Промінь надії завтрашній день.
Щоб цвіло для нас життя прекрасне
Світились наші очі від пісень.
Подаруй на щастя квіти землі
Волошки сині в чистім полі.
Хай нам на скрипці грають скрипалі
Запалюють свято для долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010850
дата надходження 13.04.2024
дата закладки 13.04.2024
Люби мене, як вперше, i востаннє -
І будь поряд до останньої сльози.
Зігрій теплом, як сонечко раннє,
Захисти від зим, вітру, дощу, грози.
Люби мене, як лебідь лебідку -
І веди до зірок у вільний політ.
Цілуй уста ,як сонечко квітку
Хай заздрить щастю нам увесь білий світ!
Я хочу набутись із тобою
Надивитись у твої очі неба.
А ти - цвіти для мене весною
Я нахилю тобі зіроньки з неба!
Я хочу чути твій ніжний голос,
І наслухатись із твоїх уст пісень.
Твоя мова ,як у житі колос
Дарує свято душі, як ясень день.
Ти - запроси мене на білий вальс
Обніму до себе ніжно руками.
О , який є незабутній, цей час!
Коли любов цвіте ,як цвіт між нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010785
дата надходження 12.04.2024
дата закладки 12.04.2024
Я буваю весела й сумна,
А іще несмілива й вразлива,
Можу бути, як сніжна зима
І водночас холодна й красива.
Я буваю спокійна, мов сон
І казково чарі́вна, мінлива,
Як весна можу брати в полон,
Щоб душа розквітала щаслива.
А іще можу літом дмухнуть
І ласкаво промінням зігріти,
Дарувати красу неземну,
Щоб всміхались дорослі та діти.
Можу в осінь сумної грози
Знов розкинути барви грайливо
Та маніжно печаллю сльози
Зупинити непрохану зливу.
Я буваю весела й сумна,
А іще несмілива й вразлива,
Можу бути, як сніжна зима
І водночас холодна й красива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010727
дата надходження 11.04.2024
дата закладки 11.04.2024
О прийди до мене, мій милий Боже!
Коли є важко - у скорботні дні.
Я втратила - рідних, все найдорожче -
Цвітуть чорним цвітом сади навесні .
Захисти мене, мій Небесний Отче!
Коли чорна біда прийшла в мій дім.
Коли люта зима ранній цвіт топче
Ідуть дощі... спалюють все у дим.
Згасло моє сонце, сонця не бачу -
Не знаю, як жити на цій землі.
Витри з очей сльози ,коли я плачу
Залікуй рани у моїй душі.
Як люблячий батько обійми дитя
І вкажи мені шлях, куди іти...
Дай із неба знак, веди у життя ,
Щоб на землі - рідну душу знайти.
Дика туга осіла у моїм серці
Від безсилля опустила я руки
У самоті я живу, як у герці
Згораю, як свіча від розпуки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010690
дата надходження 10.04.2024
дата закладки 11.04.2024
Питає вчитель учня в час уроку:
- Що під корою головного мозку?
Задумавсь хлопець. Каже врешті чемно:
- Що під корою? Дерево, напевно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010682
дата надходження 10.04.2024
дата закладки 11.04.2024
Блакитна й жовта шпильки на стіні.
Без рамки. Просто - календарний лист.
Із датою. Рахую - скільки днів
Під поглядом суворим уляглись?
Три тисячі шістсот. І шістдесят.
Відколи, як почав москаль війну.
Ти знав про все. Слова твої летять
Як птахи сизі. Ніби і зітхнув:
"Не вгледіли. Не встояли. Чому
Позарились на труєні меди?"
Ми газово-бензинову чуму
Впустили в дім, москаль сказав - плати!
Свобода, віра, мова - не малий
Йому дохід, а ні - у пил міста!
Злякалися, Тарасе, віддали
Донбас і Крим, Іуда південь здав...
Та будемо , Тарасе, визволять.
Наш дух козацький у серцях не згас.
О, як нам давні огріхи болять !
...
Насупив брови, слухає Тарас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010630
дата надходження 09.04.2024
дата закладки 10.04.2024
Мені запахло так весною,
А ми за руки із тобою
Побігли в гай, немовби діти,
Щоб душу згадкою зігріти.
Стежина в'єтться де ходили
І набирались звісно сили,
Бузок всміхався край долини,
Які спокусливі хвилини.
В думках милують знову квіти,
Душі у них лише радіти,
Солодкі квіту аромати,
Що не дозволять нам дрімати.
Усе найкраще, чути кроки,
З'єднались щастя і уроки,
Побігли в гай, немовби діти,
Щоб душу згадкою зігріти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010583
дата надходження 09.04.2024
дата закладки 09.04.2024
Без пояснень і без образ,
Крок до себе і два від Вас.
Без бажань – лиш одне щораз:
Без пояснень і без прикрас.
Розкіш-вільність від Вас – і до нас…
В силі прагнень: один, два, три – вальс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010547
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
***
Зриває вітер осінні квіти,
Листки печалі летять удаль -
На радість світу, чи то на жаль?
Вони, як діти, їм би радіти...
***
Опале листя доки тліє -
Вітри єднаються з дощами,
Народжують у душах гами,
Сплітають сокровенні мрії.
***
Вітре, вій
Біля вій.
Мить мине,
Промайне...
В полі мрій -
Вітро-вій!
***
Вітри гонимі
Украли рими,
І я за ними
Лечу у світ.
Неопалимі
Та одержимі,
Мені услід
Кричать «привіт!»
***
У вітру - сотні тисяч крил,
В гармонії єднання.
Я хочу, щоб мене любив,
Під музику кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010561
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
Юним – зітхати й красою снити
(жадібні до чудес),
тільки бувають отруйні квіти,
янголи – не з небес.
Хоч розпанахай їй лезом око –
в неї душа сліпа,
вельми красуня твоя жорстока
і на сльозу скупа.
Хлопчику, діло твоє пропаще,
певно, і сам пропав, –
краще б вербу обійняв ти, краще б
статую покохав!
Ось вона, глянь, твоя люба-мила,
та, що до зір возніс:
в пальчиках смаглих – тростина біла,
посмішка – як поріз,
погляд – заобрійна блискавиця,
очі – сира пітьма,
тіні танцюють в її зіницях
(тільки тебе – нема).
Що вона ніжкою злою топче,
гострим підбором б’є?
Серце твоє – придивися, хлопче! –
серце дурне твоє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010559
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
Тривожно у світі облуди,
Де нелюди в масках, як люди.
Торги йдуть у пащах драконів -
За душі людські війни дронів.
Думки переважують тонну:
Як довго до Армагеддону? 22.03.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010556
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
В лузі розцвіла фіалка -
Весни ранньої надія.
Така мила, як панянка,
З фіолету її мрія.
Дружить з сонечком охоче,
Вітерець її ласкає.
Гладить ніжно і шепоче:
- Ти моя краса земная...
Як збираються хмаринки,
Тут як тут примчить вітрисько.
Враз розгонить всі краплинки,
Сам приляже в траві нишком.
В диво закохавсь весняне
У панянку - ранню квітку.
Чарівниця лише гляне
Й будь-кого заманить в сітку.
Фіолетове кохання
Вітер щовесни плекає.
Килим з фіолету* зрання
Пестить і оберігає.
Радість й втіху дасть фіалка,
Ранні почуття, надії,
Бо дарує та панянка
З фіолету весни мрії.
* Фіолет - поетич. фіолетовий колір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010546
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
Із щирим серцем іду до людей
А люди, як пси кусають до крові.
Мудрий мовчить ,дурень йде на дуель...
Напитись хоче досхочу крові.
Я,так хочу навчитись прощати,
Усіх тих, хто кинув у мене камінь.
Щоб від болю і сліз не страждати
Хай в серці живе Бог ,кажу їм **Амінь**!
В кожного із нас свій хробак - гонор
В закутку душі притаївся юдей.
Раненій душі потрібен донор,
Щоб цвісти трояндою поміж лілей.
Гострим ножем поранили душу
І серце від болю страждає, болить.
Завжди крок вперед зробити мушу,
Щоб на цім світі із чистим серцем жить.
А на хресті розпинають любов
Ті, що цілують з поклоном ікону.
Вони ранять душу, мій Боже знов
Не чують тебе - пасхального дзвону.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010537
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
Я убила тебя, застрелила.
Затем вернулась и ударила в грудь кухонным ножом.
И чтобы наверняка, я ещё тебя отравила.
Развела костёр и повесила над огнём.
И даже всего этого мне показалось мало.
И я наслала на тебя легион
летучих мышей —
вонзят в тебя жала,
высосут кровь. А еще червей,
чтобы перемололи твои останки,
переплавили на перегной.
И вот тогда я бы увидела — какой ты жалкий
и какой ненужной была моя любовь.
OSAlx2о24-о4
Андрей Ферез
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010524
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
Это ноябрь, деточка, это осень -
рябь солнечных зайчиков
по иссохшей листве.
Это ноябрь, деточка, что так смотришь? -
это зайчики - рыжие - подшофе.
Это ноябрь, деточка, пытаюсь согреться,
а с ними вправду и
веселей...
Танцуй же с нами, деточка, помнишь,
так танцевали сотни, тысячи пузырей
на лакированном паркете
и та кореянка - и хе* бы с ней -
но тот кореец, он был голый -
и он был молод - и он был с ней.
Она обращалась к нему: "оппа",
а он был молод, а она нет.
И, знаешь, деточка, он был бесполый,
был дивно сложен
и вправду сед.
OSAlx 2020-11
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B5_%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F
11 декабря умер Ким Ки Дук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010526
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
Марились морю
Мушлі, маяк,
Мис, мов мідяк,
Милями - морок.
Мружилось море:
Мойри магніт -
Музики мить
Млосна, мінорна.
Марились морю:
Місяць Моне,
Мжичка монет -
Міст мельхіорив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010539
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
Зловили бурята
Й дали автомата,
Зека звільнили
Й вдягли в ОЗК.
В метро піймали жебрака
І в руки вклали калаша.
Контракт із бісом підписали,
На смерть цих найманців послали.
За ними блогери з чечні,
Війська СС, кати ще ті.
І це сказали - росіяни,
Оце сміття не є слов'яни.
А хто цей патіфон крутив?
Сусанін всіх куди завів?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010516
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
Чоловік Петро вже зранку
У щасливу пору й днину
З днем народження на ганку
Привітав свою дружину:
-Тобі виповнилось двадцять,
Дорога дружино Алло…
В руки пхав троянду білу,
Серце в грудях калатало.
-Вже два роки ми з тобою,
Стала ти в житті мудріша,
І в роботі, і в стосунках
Розумніша і сильніша.
Поки Петя говорив це –
Усміхалась мовчки Алла:
Вона знала, що на ступінь
Небезпечнішою стала.
Як всі хитрі молодиці,
Для Петруся приховала
Хижі кігтики тигриці
І зміїні гострі жала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010519
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
Іде Коза так пізно із гуляння,
На зустріч чорт( де взявсь) іде.
Удвох присіли на поляні,
Розмови повели про те, про се.
Як важко їм обом на світі жити,
Ні родичів, сестер, ані братів.
До кого голову на старість прихилити?
Іще сказати щось він тут хотів...
Коза продовжила розмову:
Так будьте моїм дядьком назавжди.
І як рідня, я буду вам опора...
Сподобались чортяці речі ці.
Козел все чув, сидів він під кущем:
Так значить чорт Козі вже буде дядьком?
Такий узяв під серцем Козла щем.
Його від страху так трясло, як від болячки.
Чому у нас про це ти не спитала?
Чи згодні ми на це, чи, може, ні?
Для чого ти оце таке зробила?
Можливо, насолить хотіла так мені?
І тут Козел це рішення прийняв:
Тут буде так, як зараз скажу я!
Чорта рогами забодав..
Ходім, Любов моя, чекає там сім"я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010522
дата надходження 08.04.2024
дата закладки 08.04.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MMRsoAlDDh4[/youtube]
Бувають мрії так захмарні,
Не долетіть туди й птахам.
Ми ж витрачаєм сили марно,
Чи буде це душі бальзам?
Ми все ж йдемо, нехай що буде,
Уперто, твердо до мети.
Можливо, нас усе ж здивує:
Як ми змогли туди дійти?
Якщо до мрії йдем без страху,
Хоч невідомі ці шляхи,
Не відкладайте мрію вашу,
Не зрадь омріяну - гляди!
І ми чекаєм, твердо вірим,
Колись настане такий час,
Що мрія ваша вже дозріє,
І вже вона в руках у вас.
Якщо буває, що не вдасться,
Не твердо вірили підчас..
Зневірі ви не піддавайтесь,
На іншу матимете час..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010474
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 07.04.2024
И снова тучи с облаками
Летят и радуют землян.
Пушистиками-берегами
Украшен неба вновь изъян.
Весенний дождь. Прекрасно небо
- Картины маслом на холсте.
И конкурирует вдруг небо
В своём компьютерном посте.
Все тучи разного покроя
И облака похожи им.
Несутся вдаль пчелиным роем
Ведь нравится такой экстрим.
Конечный пункт нам неизвестен,
Влияет множество причин,
Но мир конечно им не тесен,
Не повлияет карантин.
Не действуют ограниченья
- Пушистики равны в правах.
У них немного развлечений
- Катайся, словно, на волнах.
Бывает - упадут на землю,
Катаются помяв бока.
Такому важному значенью...
Расшифровать бы чудеса...
Пришло тепло, исчезли тучи,
Светлее стали облака.
Лишь мир земной всё ближе к круче
И ближе стали небеса.
29-30.03.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010469
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 07.04.2024
Не все в житті є так, як нам хотілось...
Коли снігами сіється зима,
нам хочеться, щоб серденько зігрілось,
то ж теплого, ясного просим дня.
Коли в зеніті сонце знов сміється,
ховається у затінку жара,
а чи радіти нам тоді вдається,
чи прохолодного бажаєм дня?
Як хмуриться і плаче небо сіре,
і час прийшов дзвеніть гучним громам,
й тоді не так... нам знов чомусь здається,
бо ж спокою усім бракує нам.
Не все в житті є так, як нам хотілось,
усьому тут своя пора і час.
За кожен день всі дякуймо... та знаймо:
багато що залежить тут й від нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010465
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 07.04.2024
Світаночки, ранки,
Посріблені ґанки,
Веселки у росах
По травці у косах.
Край неба заграва,
Земля-вишиванка,
Нарцис і фіалка,
Всміхнулись до сонця.
Роса, як віконце.
Там бачить свій образ,
Ласкавить проміння,
Буяє цвітіння.
Дай Боже, лиш миру,
Усім розуміння,
Цінить, шанувати,
Дарунки, щедроти,
Щоб душі світились,
Від радості й щастя!
07.04.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010445
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 07.04.2024
Тут як тут відкрились школи -
Нині бізнесвумен в тренді.
На заняття ходять леді -
Заробіток для Миколи.
Кожна з них про власне мріє,
Грошові винагороди.
Він психолог від природи,
Говорити добре вміє.
Ученицю бувшу в Сави,
В офісі зустрів зненацька -
До науки була хвацька.
- Як пішли у тебе справи?
- Та нема іще прибутку -
Власне, кошти йдуть в задвірки:
Податкові, перевірки...
І не мрію про відпустку.
Душу привідкрив для Полі,
Хоч давно забув, як звати:
- Хочеш, пташко, правду знати? -
Гейзером його прорвало:
- Бути в бізнесі замало -
Бізнес просто треба мати!
Я ще й досі в бізнес-школі
Продаю сертифікати! 6.04.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010440
дата надходження 07.04.2024
дата закладки 07.04.2024
Такі несхожі, різні наші душі
невидимі, таємні – знаю я:
Наша душа, як і відбитки пальців,
є неповторна й в кожного своя.
Свій візерунок, і мотив, і барви,
своя надійність, щедрості тепло.
Коли таку змістовну душу маєш –
в житті тобі безмежно повезло.
Якщо любов цілком чи по крупиці,
ти іншим віддавав й ніколи не жалів,
Душа, мов та невичерпна криниця,
знову наповниться любов’ю до країв.
Тетяна Котельнік
2018 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963736
дата надходження 24.10.2022
дата закладки 06.04.2024
***
В рожевім світі важко розцвісти -
Зливається все воєдино -
Нелегко квітку щастя віднайти,
На все життя одну-єдину.
***
У кожного життя іде своїм курсивом,
Розслаблення дарує для людей свободу.
Ким був учора ти - не так уже важливо,
Найголовніше: ким являєшся сьогодні.
***
Життя нам дороге, хоча безплатне,
І у розбіжностях неадекватне,
Навколо сонця подорож щорічна -
Не вічна...
***
У переході до весни
Знаходимо надію,
Розніжену, як мрію,
Заплетену в рожеві сни.
P.S. Світлина з Pinterest.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010402
дата надходження 06.04.2024
дата закладки 06.04.2024
У ВЕСНЯНІМ КОРОЛІВСТВІ
У веснянім королівстві
Розпочався бал квітковий.
Квітень демонструє дійство
В гамі різнокольоровій.
Розпушив зелені трави
У смарагдових відтінках,
А птахи гучні октави
Хором заспівали дзвінко.
Всі нарциси – сонця діти,
Капелюшки жовті зшили.
Різнобарвні гіацинти
У росі пелюстки вмили.
Рясно вкрилися квітками
Абрикосів білі гілки,
Закружляли над садами
Славні трудівниці – бджілки.
У веснянім королівстві
Квітень демонструє дійство!
Тетяна Котельнік
06.04.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010400
дата надходження 06.04.2024
дата закладки 06.04.2024
В.Р.
Не корявей яблоня груши —
цветут. Мы не хуже с тобой,
вот, в ломбард заложим души —
из того что у нас с собой
ценное, хлам кому нужен;
и вернёмся знакомой тропой,
вновь мне станешь пред Богом мужем,
вновь тебе я стану женой.
Ты подаришь мне хризантемы
Бермуд — пять пурпурных ежей,
не столь важно, счастливы где мы,
впереди у нас столько дней.
Если двое горят в геенне,
то теплом тем прогрет Эдем,
оттого там климат весенний
и расцветших нет хризантем.
OSAlx2о24-о4
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010351
дата надходження 06.04.2024
дата закладки 06.04.2024
А ти вродлива, мов калина,
Що посадила навесні,
Я знаю, що завжди́ любила
П'янкі мотиви неземні.
Її тендітність і чарівність,
Найдивовижнішу красу,
Таку привабливу маніжність,
Де сон занурився в росу.
Я знаю, що любила вроду,
Оту осінню, що в імлі,
В кетягах ніжну насолоду
Шукала знову в тишині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010360
дата надходження 06.04.2024
дата закладки 06.04.2024
На музыкальную тему "Ніч яка місячна"
https://www.youtube.com/watch?v=En7TsomfE5A
Зорі знеможені
В трави некошені
Падають після заграв.
Вкрилося тишею
Небо над вишнею,
Де молодик задрімав.
Вітром оголена
Липа знедолена,
Наче дівчина стоїть.
Вийду опівночі,
Може, поспіну ще
Співи почути її.
В омут полиновий
З кленом полинемо
Пити гіркий аромат.
Й будем у лузі ми
Лепськими друзями,
Доки гуляє пітьма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010278
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 04.04.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Rarhj9rXXFs
[/youtube]
В житті спіткнутись може кожен,
Не так зробив, не врахував.
За це відплачуємось болем.
Чи зрозумів хтось, врятував?
Хтось відвернеться - не побачив,
Упав - нехай собі й лежить.
Багато є таких незрячих,
Чужа біда чи всім болить?
Друг простягає мені руку,
Вставай, я витягну з біди!
І ти відчуєш рідну душу,
Невже, пробачив за гріхи?
Щось відлягло немов від серця,
І значно краще стало дихать.
А серце, серце! Гучно б"ється,
А очі так від сліз блищать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010277
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 04.04.2024
Тобі одній відкриваю почуття
Люблю до останього подиху життя.
Намріяв тебе, я колись кохана-
Бо ти є моя любов-мрія жадана.
Ти - подих весни ,мелодія життя
Моє небо , в якому розчиняюсь я.
Я так хочу доторкнутись до щоки,
Щоб відчути тепло ніжної руки.
Ти повір я твій навіки ,ти моя...
На край світу за тобою піду я.
Мені потрібна твоя ніжність ,любов
Щоб словами зігріла мою душу знов.
Ти - подих весни ,мелодія життя
Моє небо , в якому розчиняюсь я.
Я так хочу доторкнутись до щоки,
Щоб відчути тепло ніжної руки.
Зацілую уста солодкі ,як мід
Щоб у твоїй душі залишити свій слід.
Ти - скажи мені одне слово " Люблю".
Пелюстками троянд твоє ложе встелю.
-----2------
Дзвенить в мені ніжно весни струна
жива водиця із синіх гір.
Вона торкається душі до дна
Солодить цвіт з мелодійних лір.
А надворі іде дощ,- промокнеш
Ти накинь плащ на свої плечі.
Без сонця ,як дерево - зісохнеш
Не злетять до зір крила лелечі.
Без дощу міліє ріка-життя
Сохне джерело у криниці.
Стукає у грудях серцебиття
Душа прагне ковток водиці.
Розвесніє весна у садочку
Зазеленіть вмить пишні трави.
О ,як мило у райськім куточку!,
Кружляють в леті птиці-пави.
------ 3-------
Цвіти ,розквітай моє життя!
Дозрівай ,як колос у полі.
Хай дух землі зростає дитя
Буде господар своєї долі.
Один духом міцний ,як горіх
В Іншого цвіллю пахне душа.
Загубить плоди дірявий міх
І завжди позаду йде лівша.
Складаємо план ми на завтра
Все буде так ,як має бути.
Спалює мрії в огні ватра,
Щоб Бога на землі відчути.
Від дощу залізо ржавіє
Жовтіє білий аркуш паперу.
Хто, як вміє, так живе, піє...
Зоріє на Марс ,чи на Венеру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010242
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 04.04.2024
Весна запилена - Сахара сипле...
Чомусь у згустку пил піднявся,
Нависло сірохмар'я, і невпинно
Вітрище дме, - то сила явна.
І свого пилу вистачає, спека.
Мандрує африканське диво.
І не заціпить хтось лиху пащеку,
А пил, як дим кружляє сивий.
Кватирки зачиняйте, не виходьте,
Повітря впереміжку з пилом,
Закутані та заспані "висотки"...
...Сахара скрізь пилила і млоїла.
(2 квітня до нас дійшов пил із Сахари. Спостерігала з 8 поверху. Була саме в цей день спека + 25)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010253
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 04.04.2024
Ти міцніше мене обійми,́
Я умиюсь тихенько слізьми,
У печалі застрягла на час,
Утішатимеш ти ще не раз.
Як же добре, що се́рденько є,
Що завжди́ заспокоє моє,
Теплим словом і ніжним - спочинь,
Так люблю цю мелодію днин.
Рідний дотик твоєї руки́,
Ось, вже подих, кохані сліди,
Все, що так незабутньо звучить;
Це той стимул - кохати і жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010234
дата надходження 04.04.2024
дата закладки 04.04.2024
Дід Петро і баба Люба
Гратись в схованки поча́ли.
Не повірите, ви, люди,
То мабуть, відьмівські чари.
Дід, як спить, то баба нишком
Самогон жене завзято.
Вранці тихо, ніби мишка,
Враз сховає...
- Любо, клята!-
Дід кричить і вже горілку
Носом чує. Нерви здали!
Як знайде, то баба-бджілка
Від Петра у схов тікає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009702
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 03.04.2024
Білий шум пліткує над водою,
Ти так бистра, шепоту сестра,
Легке павутиння темнотою,
Як мережив набрана фата.
Розімлілі, ілисті пороги,
Мохом вбрані стовбури дерев -
Свідками зазначені з дороги,
Потаємний шлюб весна бере!
Дочекає променя рясного,
Щоб іскрою лиски провести,
Переможно барвами навколо,
Шума урочисто розплести.
*Шум - стародавня назва лісу.
Фото А. Ханіної.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010209
дата надходження 03.04.2024
дата закладки 03.04.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XTFQZ7htJe4[/youtube]
Хто зможе землю зупинити?
- Це зможу я,- сказав смільчак.
Та лиш не знаю, як зробити,
Можливо, хтось підкаже як?
*****
Ступив у річку - не зна броду,
Можливо, все ж перепливти?
Тоді зробив він першу спробу,
Та жаль, що мілко. Як пливти?
******
Чомусь похмуре стало небо,
Всі підняли угору очі.
Куди тікать? Тривогу б"ємо,
Та ми його чекаєм й досі.
*****
Солодкий плід в руці чужій,
Так хочем спробувать його!
Ти зупинися, не дурій!
Спочатку ти скуштуй свого.
*****
Думки бувають так захмарні,
Не долетіть туди й птахам.
Ми ж витрачаєм сили марно,
Чи буде це душі бальзам?
*****
Піднявся в гору - подивився:
А що все ж буде, як впаду?
Але ж як гарно тут вмостися!
Тож наперед щось підмощу..
*****
Іде, не дивиться під ноги,
Упав - під оком вже синяк.
А встать немає уже змоги,
Усі сміються: От дивак!
Мабуть, той зайвим був кисляк.
*****
Кохання вигнане із Раю,
Куди воно це знов бреде?
Вмощусь у серці в когось скраю,
Хто не прогонить, збереже.
*****
Іду, дивлюся знов на граблі,
Не наступить би іще раз.
Хоч ці події були давні,
Про граблі згадую? Навряд!
-----------------------------------------------------------------------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010133
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 03.04.2024
Мрії - мандрівні маршрутки,
Переповнені думками.
Ваші очі - незабудки -
Оживляють шлях між нами,
Причепурений зірками,
Із небесної козубки
Голубіють ліхтарями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010147
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 03.04.2024
Італія тепер не випадково
Як щирий друг в душі моїй уже.
Яким же відповім я добрим словом
На все, що пам'ять серця береже?
Грімкоче простір. Змішуються барви.
На мене поглядають з-під руки
В тінь базилік, в безсмертя барв, у мармур,
В мовчазність стін заховані віки.
Як тут багато неба і лазурі!
Про що співає море дзвонкове,
І цілий день сміється після бурі,
Й рожевими вітрилами пливе?
Італіє, прадавня і красива, -
Вже не забуду я твоїх олив,
Шедеврів Мікеланджело, мов дива,
" Санта Лючії " звихрений мотив.
Я бережу, як стрічі обіцяння,
Твою гвоздику в рідній стороні,
Твоє "арріведерчі" на розстання,
Твоїх гондол пригашені вогні.
І хай хоч вік триватиме розлука,
За мир наш бій, і ти мені повір:
Я дякую за щирий усміх друга,
Як найдорожчий в світі сувенір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010109
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024
Молодість постукала у двері,
Запам'ятати, щоб її змогли
Усім життя, а іншим сервіз,
Бо науку досягли всі ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010089
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024
Між зіркових диво-свіч
Воском скрапує у ніч
Вічність.
Порох струшує із пліч
Галактичних протиріч
Цінність.
Обіцяє потойбіч
Сонце ранку віч-на-віч
Світлість.
День новий готує спіч,
Кинув зпересерддя в піч
Сірість.
Між зажурених сторіч,
Пелена злітає з пліч -
Зрілість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010096
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024
Я тихо зайду в кімнату,
Побачу твої вже сни,
Кохана, пробач солдату,
Який не зберіг весни́...
І знову в нічному колі
Де суть нагадала все,
Оголені наші долі
Зіжмакались, як плісе.
Розгладити серце хоче
До ніжних душі глибин,
Як море воно хлюпоче,
Змиваючи часу плин.
Я тихо зайду в кімнату,
Побачу твої вже сни,
Кохана, пробач солдату,
Який не зберіг весни́...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010099
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024
А що життя, як річечка між берегами,
Є сподівання, пливти плавно течією,
Її потік, часом зруйнований вітрами,
У порівнянні, все ж із думкою твоєю,
Нехай попереду, без надгострих порогів,
Всі негаразди, стріти спокійно, душевно.
Під чистим небом, осяяним промінням,
Завжди надія, безперечно, як опора,
Але ж всякчас, для всього потрібне уміння,
Якби не тиснуло, сумління - думка хвора,
Щоби не втратити впевненості, стремління,
І досягти, омріяного володіння.
По водах блиск, неначе сховані коралі,
Яскраві тонуть, то знов плинуть на поверхню,
Життя безцінне, думки мліють у кришталі,
Тому для нього, підсвідома значна впертість.
Нині важливо, не звертати із дороги,
Та не коралі, на дні бачить, а тривоги.
01.04.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010105
дата надходження 02.04.2024
дата закладки 02.04.2024
«Надень ту самую бомбер-куртку,
давай наступим на те же грабли,
пускай в кислотно-глубокий пурпур
взлетят свинцовые дирижабли!
Давай вперед, а потом налево –
за поворотом настанет лето.
И пусть в прекрасную королеву
амур стреляет из пистолета.
И пусть ругается Марь Иванна –
мы просто дикие поросята!!
Скорей с разбега нырнем в нирвану,
и будет здорово, как когда-то.»
«Прости, но что-то ты тут напутал,
твоя стрела не находит цели,
ты по крупинкам считал минуты,
а рядом – вечности прошумели.
Ты словно призрак, ты словно предок
своих исчезнувших отражений.
Мир изменился – как будто предал,
произведя череду движений.
Ни Марь Иванны, ни цеппелинов –
давно схомячила их нирвана.
Жизнь расползается вязкой глиной…
Ноябрь – и песенки Б. Виана.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010056
дата надходження 01.04.2024
дата закладки 01.04.2024
- Ой бабцю, моя люба,
Куди це ти зібралась?
У тебе мало чуба
Та бабця посміхалась.
- У Америку поїду
На світ, ще подивлюся
Набрид ти мені, діду
Там є подруга Люся.
Америку покаже
Й нового наберуся,
Чому такий ти ласий?
- Люблю тебе Марусю.
До неї прихилився
І обійняв так міцно,
Америка скінчилась
В житті буває дійсно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009980
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024
— Опять умудрилась испачкать лицо
И в пятнах каких то твоё пальтецо.
Нельзя на прогулку тебя выпускать —
Бросает дочурке с обидою мать.
— Как грязная хрюшка, один к одному,
Тебя я, Маруся, никак не пойму.
Учу аккуратной быть, день ото дня
Чтоб также эффектно смотрелась, как я.
Умыться до блеска, сверкать чистотой
По лужам не прыгать! Рецепт тут простой.
Умывшись Маруся из ванной идёт
И с гордость маме своей выдает:
— Ну вот, я теперь эталон красоты!
Такая же чистая хрюшка, как ты!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009978
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024
Вербовий котик
Пилком лоскоче ніздрі.
Весна в повітрі.
31.03.24
P.S. Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009977
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024
Думок багато, хто знає які - таїна,
Здаля неначе, лине пісня солов’їна,
Куди ж бо кличе, чи до весняного гаю?
Можливо мій, прийшов час плинути до раю.
Але, хто знає, який той шлях, Божа воля,
Напевно вирішить подарована доля,
Думки тривожні, спірні, який зробити крок?
Невже цей час, останній, злетіти до зірок?
Чи йти, чи плинуть, поступово, без нарікань,
Мабуть скоріше, щоб без болей і спотикань,
Про гріх згадати й не один, просить прощення,
Бо ж усе вирішиться, у якесь знамення.
За життя згадка, як веселка й дні весняні,
Та то ж для долі, як настануть дні жадані,
Їй віддам душу. Спроможна?! Керуй далі!
Хай не гризуть, мене сумління і печалі.
Ой так багато, чомусь зібралося думок,
Мабуть вітрець, розвіє, як духмяний пилок,
Нехай же доля і весна вирішить сама,
Та все ж хотілось, щоб мене, обійшла пітьма…
Принаймні я, все ж на це, маю сподівання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009970
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024
З'явилися грошенята в нашого Олекси,
став додому приносити мармелад та кекси.
Не любив, скажу по-правді, Олесь працювати,
а тут раптом помітили, що щось став міняти.
Він учора своїй тещі приніс паляницю,
дав дружиноньці Галині на нову спідницю.
На бублики - малій доні, сину - на сорочку,
із сусідом розмовляє тихо у садочку.
Згадав добрий син Олекса і про свого тата,
привітав з днем народження молодшого брата.
А сьогодні він розчулив сусідку Марію,
їй подарував новенький подрібнювач "Мрію".
Знає Галя, дякуючи кумі за відвертість,
зрозуміти лиш не може, за що така щедрість?
За що такі подарунки, й Марія не знає,
це вона гніденьку Мію знов три дні шукає.
Тут спокійний лиш Олекса, бо йому відомо,
навчив циган конячину вертатись додому.
Нема чого й хвилюватись. Прибіжить до хати.
Вже не вперше доводиться її продавати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009969
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024
Лежить на сонці якось жаба,
І чуха лапкою живіт.
Вона старенька, уже баба,
Пройшов давно її політ.
Та може вона іще мріять,
Хоч вже роки давно не ті.
І ті думки її так тішать,
Не хоче жить на самоті.
Та десь незвідки взявсь Комарик.
Вкусив так боляче за ніс.
І помутнів в очах кришталик,
В життя нову сторінку вніс.
Невже до неї женихався?
Та замалий у нього зріст.
Де ж це сміливості набрався,
Любити він чи має жист?
Забилось серце у ропухи,
І подивилась йому вслід.
Усі думки звела докупи,
Який тут вірний зробить хід?
Пірнула в річку освіжитись,
Та не така я вже й стара!
Що ж тут зробить, не помилитись?
Одна проблема тут - вага.
Десь чула - воду треба пити,
Позбудусь швидко від жирів.
І Комарі всі будуть липнуть,
В моїх думках не буде збій.
Зробила так, як і гадала,
Лежить тепер і ледве диха.
Всіх Комарів враз позбирала...
Чи не зробила собі лиха?
Нащо мені кохання треба?
Наїмся краще їх у смак.
Давно не грають уже гени.
Ця їжа буде на дурняк...
Це не була її помилка,
Це вимагало так життя.
Спочатку думка про корисне...
Зробила Жаба відкриття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009965
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024
Усім якось щастя несеться
З села приїхав на курорт,
Пройшли роки, таке ведеться
На мить у долі - поворот.
Не треба гній отой таскати
Що у корови зранку є,
Всі процедури, милі дами
Іде у такт життя усе.
Майбутнє є у іншім світі
Ось тут кохання гарне є,
П'ємо шампанське вдвох при свічах
Та виселяють вмить мене.
Немає коштів, щоб сплатити,
Куди податися мені?
А як оті щасливі миті?
Всі промайнули наче в сні.
Розуму давно забувся,
Якась позичила все тіло
У душі́ процес відбувся
'Скористувалася, так вміло!'
Не був ніколи тихим вдома,
Ще повідомлень, не було,
Як діяти, тримайте слово!
Не хочу впасти я на дно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009902
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 31.03.2024
Коли закінчиться війна?
Є відповідь на запитання?
Такі страхи несе вона
Йде мова вже про виживання.
Коли закінчиться війна?
В сльозах і горі Україна,
Кров'ю залита вся земля
Більша частина у руїнах.
Коли закінчиться війна?
На перемогу є надія?
Села розрушені й міста
Летять ракети, як ті звірі.
Коли закінчиться війна?
Достатньо вже боєприпасів?
Сирени звук отой щодня
У головах наче набатом.
Коли закінчиться війна?
Весна одягнеться святково,
Зазеленіють всі поля
Спів солов'я - цілодобово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009872
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 30.03.2024
Завелася теща зранку,
Бо зібралась прати,
Враз до зятя приступила,
Стала верещати:
-Заявити всі підозри
В мене є мотиви:
Витрясла із твоїх джинсів
Три презервативи.
Ще були ключі і гроші,
І якась записка…
Що, нема чого сказати?
Не розтулиш писка?
Злидень ти, бабій, гуляка,
Бігаєш по барах,
За такі гріхи я хочу,
Щоб ти спав на нарах!
Розгубився зять і ледве
Вставив своє слово:
-Не знімав я свої джинси,
В них - цілодобово.
Тут дружина в хату вбігла:
-Дякую, матусю,
Випрала мої штанюльки,
Бо я не зберуся.
В мами щелепа відвисла,
Стала враз зелена:
Як у тому ’’Ревізорі’’ –
Була німа сцена…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009877
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 30.03.2024
Я люблю тебе, мово,
Ти привабливість краю,
В тебе соло чудове,
Ніби ніжність розмаю.
Ти розкішна і чиста,
Мовби промінь весни
Та бриниш, наче листя
Чи краплинки роси.
Можеш дивно всміхнутись,
Кинуть чари земні,
Згодом знову вернутись
У краї гомінкі.
Розповісти про вічність
І любов, і добро
Та у всьому є ніжність
І душевне тепло.
Глянуть можеш у очі,
Засіять, як зоря,
А в феєрію ночі
Зародить почуття.
Я люблю тебе, мово,
Ти привабливість краю
І твоє рідне слово,
Мов повітря вдихаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009864
дата надходження 30.03.2024
дата закладки 30.03.2024
Ночь затопила городок –
он как сундук на дно залёг,
слепя огнями из щелей.
В сады луна лила елей.
Река пыталась в море впасть.
Коты изображали страсть.
Цвели кусты. Вопил сверчок.
Какой-то пьяный мужичок,
забыв о Доме и Семье,
спал под звездою на скамье...
Дремали сказки витражей.
Нагроможденья этажей
моргали окнами во тьме –
там было грустно, как в тюрьме.
Всезнающие пацаны,
задумчивы и влюблены,
курили в круге фонаря,
друг друга вяло матеря.
И семенила – цок-цок-цок! –
блондинка, отвернув лицо.
За нею, скользкий, как грешок,
труси́л и тру́сил женишок.
Молчал на ветке соловей,
восток не делался алей, –
и, наблюдая ход планет,
светился бронзовый поэт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009754
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 29.03.2024
дай ноту високу
здійметься симфонія звуків
снується буття
не важливо
де я і
хто ти
до неба тяжіє душа
рвуться простору руки
занедбані мрії зринають в незнані світи
наснися акордом
весна зацвіте, забуяє
налякана крапля впаде гопом в сонний карниз
запале за обрій кохання
колись було раєм
дай ноту високу
даруй
мій останній каприз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009789
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 29.03.2024
О, яка , то насолода - просто жити!
Прокинутись рано - зранку після сну.
А у своїх долонях ,цей світ творити
Стрічати новий день -сонячну весну.
Дивитись, як сходить сонечко у небо,
Як квітне немов би сонях у полі.
Злітати вище хмар наче білий лебідь
Крилом обіймать золоті тополі.
Хочу милуватись, як цвіте- райський сад,
Як пахнуть у росах трави шовкові.
Щоб в мріях ловити осяйний зорепад
Злітати у Всесвіт - світи казкові.
О який є чудовий ,цей прекрасний світ!
Все що створив Бог своїми руками.
Вдихаєш повітря п'янкий пахощі цвіт
І сходиш ,як зірка під небесами.
Намалюю синє небо - тобі друже!
Гори, безкраї поля, ріки, гаї.
Червону калину ,що цвіте у лузі
А на вітті ,як співають солов'ї.
На світанку відкрий вікно у райський сад
І поглянь, як цвітуть яблуні,вишні.
Як доспіла груша, солодкий виноград
Яку красу дарував нам Всевишній.
О яка , то радість ходити по землі!
Бачить, як метелик цілує квітку.
Як сюркоче цвіркун ,гудуть в рою джелі
Збирати солодкі плоди улітку.
О яке ,це щастя бачити,і чути!
Відчувати на дотик,смак кожну мить.
І дивитись,як тане сніг - місяць лютий,
Квітне весна зелене листя шумить.
А життя ,це є дар божий - божа ласка
Пливе за течією ,як водоспад.
Веде божа пташка у чудову казку
Там ,де біля хати цвіте мамин сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009791
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 29.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=spihZB6Q2Tw[/youtube]
Я не чекаю час зірковий,
Живу і мрію, як усі.
В житті були шляхи тернові,
Траплялись навіть і сумні.
Любов тримала і надія,
Вони вели мене за руку.
І рятували від падіння,
Коли раптово була скрута.
Безвихідь, труднощі долала,
І завжди вірила в добро.
Та долю іноді благала:
Допоможи, як взнаю зло.
В житті підтримка - вірні друзі,
Не відвернуться в важкий час.
Без них були б нудні всі будні,
Про це я думала не раз.
Боюсь в житті я заблудитись
І безнадію в серце запустити.
Тож краще жити щоб любити,
Бо надбану Любов не загасити.
Життя, дароване нам Богом,
Ти в нім узнаєш все в житті.
Це - квітка, що на сонце схожа,
ЇЇ призначення - цвісти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009803
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 29.03.2024
Тут десь взялась куслива Муха,
Влетіла в хату й загула.
Та це не Муха - Цокотуха,
Це та, що з досвідом була.
Літала Муха довго в хаті,
Всіх діставала тут і там.
( Та я не буду вам брехати)
Це надоїло і Котам.
Котам залазила у вуха,
У ніс, у очі, то у шерсть
Така була в неї житуха,
Що і забула слово ЧЕСТЬ.
За нею бігали, ганялись,
У милі всі Коти були.
Зморились, трохи закуняли,
І тут не зчулися, коли...
Заснула Муха край вікна,
Щаслива так ота хвилинка.
Приснився сон про Павука,
Цікава ця була картинка.
Павук до неї женихався,
І обіцяв фату надіть.
Бо так у неї закохався,
Не може він без неї жить.
І так, і сяк до неї й боком,
Раділа Мушка ця дурна.
Але проснулась ненароком...
Де Павучок? Вона одна..
Але одне він не збрехав,
Красиво вкутав повутинням,
Сидів він поруч і зітхав,
А очі так були невинні.
Ну що робить? Кохать, чи з"їсти?
Мабуть, що з"їти.. То ж був сон.
Ну треба їй в халепу влізти,
А сон - неписаний закон.
Та тут незвідки взявсь Комар,
Почув він Мушки гучні крики.
І павутиння розірвав,
І допоміг звільнитись з лиха...
Комар і Муха одружились,
Щаслива в них була сім"я.
Вона лиш тільки роздивилась,
Що Павучок їй не рівня...
---------------------------------------
Павук розкине свої сіті,
А потм вип"є усю кров.
Ну треба ж так зробить уміти,
Щоб обдурити цю любов..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009806
дата надходження 29.03.2024
дата закладки 29.03.2024
Молода невістка Дарка,
Що робити - знає,
Кожен день у хаті сварка,
Бо свекруха лає.
-Дам пораду,- каже Дарка
Тихим, ніжним тоном,-
Буде добре вам спочити,
Мамо, за кордоном.
Десь в Італії, чи в Польщі
(Наших там багато),
І для вас там проживання
Буде справжнім святом.
Тут свекруха перебила,
Бомбою зірвалась:
-Люди добрі, ви почуйте,
Що я дочекалась!
Мої нерви ти сьогодні
Довела до краю!
Як я там сваритись буду?
Я ж мови не знаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009692
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 28.03.2024
Полечу далеко,
У оті світи,
Розкажи лелеко,
Де твої сліди?
У ранкові роси,
Прохолоди квіт,
Хай же мої коси
Не сріблять від літ.
Полечу в діброви
Де зоря встає,
Там ромашок море,
То життя моє
І у день чудовий
Зникне смуток мій,
Чути ніжність мови -
Світ торкнувся вій.
Полечу я в небо,
У оту блакить,
Хоч воно й далеко -
Мрій не зупинить
І у синій да́лі
Де хмарин краса,
Там краї незнані,
То все небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009685
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 28.03.2024
-- Свекруха каже тихо Вані,
А я все слухаю, мовчу.
Що день при дні я на дивані,
Не здатна я зварить борщу.
- Так розізлила клята жінка,
Пішла я швидко в магазин.
Так зацікавила ця книжка,
Її сюжет так запалив.
Читаю назву: " Готуй смачно".
Оце що треба так мені.
Утру я носа цій мамаші,
Брехать не буде по селі.
Прийшла, свекруха ще дрімає,
На голові рушник лежить.
Що я вже йду, це добре знає.
Невже у неї щось болить?
-- Чомусь я, доню, захворіла,
Посплю, можливо, все пройде.
Та через хвильку захропіла...
Тут Ваня на обід вже йде...
- Поклала книжку я на стіл,
І зараз буду готувати.
Спина так ломить, нема сил.
Можливо,трошки задрімати?
Прийшов Іван - обоє сплять,
Уважно прочитав він книжку.
Наївся всього з книжки всмак,
Тепер болящім буде "кришка"*...
__________________________
* Буде "кришка" - отримають по заслузі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009646
дата надходження 27.03.2024
дата закладки 27.03.2024
Важкі дні, уже минули,
Скакав тиск, як сп’янілий чорт,
Тож затемнення відбули,
Хвилювань, позбулися вдвох.
Кіт- пройдоха, десь гуляло,
Аж три ніченьки та й підряд,
Але ж знав, де дають сало,
І м’ясце - певно кращий смак.
Та сумної, нині ночі,
Дід лишив, його у хаті,
І куди, дивились очі,
Чи думки, заснули в пастці.
Чи забув, бабця спить чутно,
Двері навстіж, коту воля,
Розбудив, її так хутко,
Жерти хтів, такенька доля.
З трьох годин, так і не спала,
Який сон? Справжня дурепа,
Чом кота, геть не прогнала,
От й настигла, враз халепа.
Раннє сонце, розбудило,
Кожен снідав, сам по собІ,
Сумний дід, як той Гаврило,
При думках, немов у луні.
Каже бабця,- Нехай посплю,
Бо ж, на жаль, безсила стала,
Важкі очі, трішки зімкну,
Це ж пів ночі, я не спала.
Та та мрія, як лелека,
Воля є, у піднебесся,
Полетіла, так далеко,
Не змогла, там поселиться.
Задрімала, хвилин двадцять,
Чує звуки, молоточком,
Невезуха, взяла трясця,
Хай пройшла б, краще садочком,
Щоби силоньку, замати,
Негаразди... вгамувати.
Розібратися охота,
Вмить підня́лася із ліжка,
Рушить сон, стара морока,
Від образ, у горлі кістка.
Та то дід, не гаяв часу,
Зо три дні, двері скрипіли,
На лиці бачу гримасу,
-Їх шкода́́, бач, поржавіли.
Я тепер, спитати хочу,
Чи навчився він любити?
Собі голову морочу,
А чи здатен оцінити?
Хоч стара́, весь час кручуся,
Як у колесі, та білка,
Чи з ним знову, я сварюся,
Знай, не наймичка, а жінка.
Жаль, не вміє цінувати,
Як москаль, свою дружину,
Не дає, часто поспати,
Потрясе, в ліжку пружину,
Ніби хоче, щось сказати.
Гарний день, зирить у вікно,
В хаті спокій, тихо- тихо,
От життя, немов би кіно,
Скажу вам, все це не лихо.
Може в діда, критичні дні,
Від тих бурь, що пруть магнітні,
Комусь смішно… думаю ні,
Загублю думки гранітні…
Хай минає, сей буревій.
27.03.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009636
дата надходження 27.03.2024
дата закладки 27.03.2024
Cьогодні перший день весни
На землю випав снігом -
Білив брунькасті ясени,
Траву посипав сріблом.
Пообіймалися крильми
Припудрені ялиці.
Чаплини сірими грудьми
Торкнулися водиці.
Луна проклюнула пітьму -
Струмок залився сміхом.
А, що грайливому йому? -
Шукає серцю втіху.
Птахам радіє і весні,
Проковтує сніжинки,
Окови скинув навісні -
Розтанули льодинки.
Енергії життя ловлю
У дивовижну днину.
Як вперше, світ оцей люблю,
І віддаюся плину. 19.03.24
P.S.
Астрономічна, не календарна весна.
Для зими є кілька визначень: календарна, астрономічна і кліматична. З календарною все зрозуміло, у нас це грудень, січень і лютий, а в південній півкулі червень, липень і серпень. Астрономічна зима в нас триває з 21 грудня до 21 березня. Ну а, кліматична зима наступає тоді, коли середньодобова температура опускається нижче нуля градусів. У Північній півкулі березневе рівнодення (або «весняне рівнодення») визначає перший день весни, і цього року він припав на 19 березня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009566
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 27.03.2024
Кот уверен, что я Наташа,
бот считает меня Полиной,
гей Лехандро – довольно страшной,
гопник Саня – ваще галимой,
юный шиппер – токсичной теткой,
старый бабник – невинной деткой,
а подружка Анжела – чОткой,
а начальник отдела – дерзкой,
а соседка – холодной стервой,
а сосед – юморной и чуткой,
эта девушка – старой девой,
эта бабушка – проституткой.
Ты считаешь меня Джокондой,
Беатриче своей, Лаурой!..
(Плюс добычей своей законной.)
Ну а вслух называешь дурой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009585
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 27.03.2024
Чудовий манюній кораблик –
кораблик всередині пляшки –
здійснює кругосвітку
на борту корабля «Фортуна».
Чутливий до хитавиці,
він погойдується, стрибає,
хоч сам не пливе нікуди:
кораблик всередині пляшки
не залишав каюти,
кораблик всередині пляшки
ніколи не бачив моря,
кораблик всередині пляшки
крізь скло споглядає світ –
як підсліпуватий вчений,
акваріумна рибчина
чи недоносок заспиртований;
перед ним засушений скат,
віяло, люльки, корали,
ліхтар, пістолет, хронометр,
розсипані тьмяні монети,
а також величезна мапа…
Кораблик всередині пляшки,
доладний, легенький кораблик
дещо чув про життя:
він чекає на [i]кораблетрощу[/i].
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009477
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 27.03.2024
Наїлась Муха м"яса всмак,
Лежить,на сонечку дрімає.
А Кіт питає так і сяк,
Теж скуштувати щось бажає.
Де ти знайшла, брехуха, м"ясо,
У хаті тільки ж сухарі?
Муха не чує, в неї свято,
Чомусь у білім жупані?
Комар і Муха одружились,
Тепер у них міцна сім"я.
В Кота і вуса опустились,
Чому не знаю про це я?
Хазяїн радий був за нас,
Забув закрити холодильник.
Ми там сиділи цілий час,
А вечір був там романтичний.
А Кіт це слухав,текли слинки,
У животі щось гуркотіло.
Трусились всі у нього жилки,
Йому так їсти захотілось.
Повів неспішно він бровою,
Розправив кігті враз свої.
Тепер ти будеш вже вдовою,
Комар - це відповідь брехні.
Лизнув Комарика швиденько,
У животі аж загуло...
Чи хтось повірить побрехеньці,
Чи так було, чи не було?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009513
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024
Зла свекруха метушиться,
На невістку сичить Ганку:
-Та коли ж ти нажерешся?
Запихаєшся вже зранку!
Знаю, що ваш рід ледачий,
За роботу не береться…
Ти скотину годувала,
Чи нехай вона загнеться?
Іч, допалася до миски,
Своє черево трамбує,
А худоба ще не їла,
І тебе це не хвилює!
Це не вплинуло на Ганку
(Мама кожен день не в дусі),
І, доївши запіканку,
Дала відповідь свекрусі:
-Ваш синочок дорогенький,
Міцно спить і вас не чує,
Не хвилюйтеся за нього,
Коли встане - нагодую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009511
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024
[b]П[/b]овір мені, не знала більш часів,
[b]А[/b] серце не щеміло так, як зараз,
[b]Л[/b]иш прокидаюсь від тривог і снів,
[b]А[/b]ле за що, така нам люди кара?
[b]Є[/b] звісно і недоліки у нас,
[b]У[/b] цім житті без помилок не можна,
[b]В[/b]ійни жахіття, невгамовний час,
[b]О[/b], та на що іще вона спроможна?
[b]Г[/b]нобить усе, схиляє до землі,
[b]Н[/b]емає порятунку, лиш безсилля,
[b]І[/b] як народу вижити тоді,
[b]М[/b]ені, тобі, де взяти всім зусилля?
[b]О[/b]бпечені та зморені украй,
[b]Я[/b]к далі бути, та у серці віра,
[b]К[/b]расу, добро Вкраїни не віддам,
[b]Р[/b]оса і сльози змиють дії звіра!
[b]А[/b] рідна ненька витре очі враз,
[b]Ї[/b]ї зцілить тепло, що так єднає,
[b]Н[/b]і, не зламати, є любов у нас,
[b]А[/b] це та сила, що перемагає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009506
дата надходження 26.03.2024
дата закладки 26.03.2024
Літо. Ніч. Вікно відкрите.
Біля компа Стас сидить.
Комарі кусають - ситі,
Напились крові умить.
- Задовбали, гади, тіло!
Батько каже:
- Спати ляж.
Вимикай скоріше світло.
Де вкусили, там - помаж.
Стас вже ліг у ліжко. Тихо.
Маззю змазав - все мине.
Раптом - світлячок-комаха...
- Тато, тато, що за лихо?
Певне, я - якийсь невдаха.
З ліхтарем знайшли мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009457
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 25.03.2024
Сидить Ряба́ на тухлих яйцях.
Хто підлість цю тут зміг зробить?
Чимало є таких в цих кадрах,
Як хитруна оце зловить?
Сидить вона вже дуже довго,
Вже третій місяць ось пішов.
Сумує, їй так дуже тоскно,
А в попереку, як кілок.
І Півень десь злиняв давно,
Пасе сусідню білу курку.
Оце я бачила в вікно,
І ще наспівує їй Мурку.
До мене прийде раз у місяць.
Питання завжди: Ну вже скоро?
І знову десь біжить по східцях,
До мене він так дуже строгий!
Отак і молодість проходе,
Діток чомуь і бог не дав...
Аж бачить суне по городу,
Що так це буде, хіба знав?
Увесь побитий, кривоногий,
ЇЇ так жалість тут взяла.
Він був красивий, гоноровий...
Сльоза від жалості текла...
Обняв він Рябу й теж заплакав,
( Та так було не в перший раз)
Свою провину визнавав,
І кілька ніжних ляпнув фраз..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009442
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 25.03.2024
- І чому тобі, Іванку,
Так не сидиться в класі?
- Я почув розмову татка
Телефонував Насті.
Про любов, щось говорили
Деталі незнайомі,
Що якесь чекає диво?
Я маю йти до школи.
В такому настрої татусь
Мені - одна наука,
Тому за партою кручусь
Побачить хочу чудо.
Обманює мене чомусь
Сам має таємниці,
Та цілі я таки доб'юсь
Для мене - не дрібниці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009438
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 25.03.2024
Каже Ганька, до Миколи,
-Петько кульками, кидався,
Визивають, нас до школи.
-А мені, бач, не зізнався!
-Це зустріла, я пантеру,
Що веде, в нього англійську,
І псує, всю атмосферу,
Бо ж табак, смалить російський.
Я тій шльондрі, не повірю,
Нехай наших, вони знають,
Хай піду́, влаштую бурю,
Най себе, трішки згадають!
-Свого носа, пхати не смій!
Керівник, там править балом,
Кажуть люди, він- буревій,
Тож колись, був генералом.
-Тю це що, отой очкарик,
Я була, з ним на Мальдівах,
Мені в руку, дав ліхтарик,
Коли рився, у архівах.
Все шукав, карти, алмази,
Часто пив, у ресторані,
Ти залиш, свої накази,
Я та штучка, в тому стані,
Що сама з ним розберуся.
І про себе тихо – тихо,
-Нагадаю (вечеринку),
Й ледь всміхнувшись, -Це не лихо,
Пригадала, як ширінку,
Я вночі, вином залляла,
І пізніш, просто злиняла….
Вже до мужа, та й зухвало,
-Усе добре, не журися,
Запакуй, горілку, сало,
На мені ж, ти одружився,
Опісля́, Мальдів відразу,
Не гризи, себе зада́рма,
Доведу, його до сказу.
Не горюй, дожене карма,
По боргам, пора платити!
25.03.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009430
дата надходження 25.03.2024
дата закладки 25.03.2024
Снує із рим і ритму пружні сіті.
Торгується, купляє в тіла душу.
Вшнуровує в страху липучі ниті.
Засотує в жадоби щільну стужу.
Обдурює, у велич окропляє.
Катує голодом. Кидає в прірву.
Замулює матеріальним раєм.
Зачує сумнів – серце разом вирве
І з’їсть.
В полон не здайсь. Молись на сонце.
Вдень і вночі, у радості і в горі
Пульсуй у венах, мріях, слові, кроці.
У чорному є біле апріорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009352
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 24.03.2024
[youtube]https://youtu.be/ApdqOk2XnfI[/youtube]
Ми так багато думаємо. Безпорадно
Чекаємо від долі вказівок
У небо дивимось в чеканні зорепаду
Бажання загадавши до зірок.
А хочеться кохати, до нестями
Коли надворі, бурхає гроза
Жаданих губ, торкатися губами
Від ніжності злітати в небеса.
Ти обернись, а раптом він десь поруч
Тебе цілує, поглядом жагучим
Про тебе мріє, дивлячись на зорі
З тобою бути разом, нерозлучно
Життя коротке, що як ми не встигнем
В кохані очі, глянути востаннє
І замість тисяч слів, сказати тихо
Сказати просто, "Я тебе кохаю".
Покину все і щезну в теплій зливі
Піду туди де люблять і чекають
Хай проти мене світ, та неважливо
Я буду там, де підлості немає.
Ти обернись, а раптом він десь поруч
Тебе цілує, поглядом жагучим
Про тебе мріє, дивлячись на зорі
З тобою бути разом, нерозлучно.
19.03.2024
Надихнула пісня "Ты оглянись" Алена Росс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008942
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 24.03.2024
СЛЬОЗИ
На очі сльози набігають часто -
Така реальність нашого життя
Ми плачемо від горя і від щастя,
Коли приходить час для каяття…
Емоції від серця птахом линуть,
Сльозинкою збігають по щоці…
Дрібною, наче ягода калини,
Лишивши слід солоний на лиці.
Коли смітинка в око залетіла,
Сльоза змиває непотрібний бруд.
У сльозах наша слабкість, наша сила
І ліки від душевних злих отрут.
Тетяна Котельнік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009337
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 24.03.2024
Мудрий вигляд був сьогодні
В другокласника Марата,
Гордо вчительці промовив:
-Я приніс світлину тата.
Вчителька Марія Львівна
На Марата подивилась:
-А навіщо? -здивувалась,-
Тобі, хлопче, щось наснилось?
-Ви ж самі сказали вчора:
-Завдаєш мені мороки!
Хочу бачити дебіла,
Який робить ці уроки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009329
дата надходження 24.03.2024
дата закладки 24.03.2024
Благодарю на белом свете
За свет, уют, любовь, тепло.
Благодарю, что радость встретил
И материнское добро.
Прошёл свои уроки жизни,
Но время не вернёшь назад;
Сказал и слышал укоризны,
Однажды был душевный ад.
В час испытаний понимаешь
- Даётся выбор на Земле.
С весною вместе расцветаешь.
Жаль, мир готовится к войне.
Сердца людей пленяет ворог
- Готовят страны на убой.
Ведь каждый в этом мире дорог
- Конечно с доброю душой.
Вселенной утро наступает
Напоминают нам волхвы
И каждый лично выбирает
- Пойдёт ли в царство он любви?
Вот снова радуга сияет,
В две стороны её края,
Сердца любовью наполняет
И расцветает вновь земля.
Февраль - март 2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009263
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024
Актуальная версия происходящих
и планирующихся в современном
мире глобальной элитой событий
непретендующая на истину
в последней инстанции.
Понять политику несложно.
Она всегда на шаг вперёд,
Являясь изначально ложной
Людей к "Сусанину" ведёт.
Политика - "шальная пуля"
И "снайпера в ней глаз-алмаз".
Кому-то лишь набилась гуля,
А кто-то ляжет на "канвас".
Политик - не случайный ветер
- Законы, деньги, связь в "кино".
За зло своё потом ответит,
Ведь он не слабое звено.
Система закрутила гайки
- Социализм, капитализм.
Две лини тельняшки-майки
Уводят плавно в сатанизм.
И потому внедряют войны
И пландемии - корень зла.
Голодомор, химтрейлы чтобы
Скорей загнать мир в лагеря.
Сценарий жёсткого захвата
И превращения в овец
- Расчеловечить безвозратно,
Чтоб был уже не молодец.
На Бога поднимают руки.
"Вы - боги" - так сказал Христос.
Кому-то стих - пустые звуки
Иль крик души сигнала "sos"...
Политика - программа серых
- Ловушка - кроличья нора.
Хотят в Сибирь отправить белых
И потому идёт война.
26.02.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009268
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024
Поезія – це спів душі
натхненної моєї,
чарі'вна слів мелодія,
що з серця мого лине,
збираю ві'рші у свою
квітучу галерею,
відлуння рим моїх
летить у небо синє.
Сузір’ям зір ясних
вони пливуть у небі
і сяєвом яскравим
опускаються донизу,
шукають всі сакральну
для душі у них потребу,
вони серця хвилюють
подихом легкого бризу.
Ніколи в сховок
не кладу слова від Бога,
пишу я долю у картинах
різнобарв’я слів,
до душ людських
іде віршів моїх дорога,
її Всевишній долею
від інь до янь відвів.
Мої слова летять
в епохи і століття,
не можу я мовчати там,
де фальш і суєта,
бо я поет, я душ
людських є лікар,
в словах моїх – краса,
і сила, й правдонька свята.
Роблю я свій маленький
внесок в справу миру,
народу біль я чую
звечора і зранку,
пишу рядки,
в які вкладаю слова силу,
і віддаю всю душу
читачеві до останку.
Моє не може творче серце
буть байдужим,
в натхненні і в любові
лине до Творця,
як заповідь, нести
добро й любов я мушу,
благословенню Божому
не буде хай кінця.
Мені не треба
ні звання, ні еполети,
я є людина і вершитель
усього ново'го,
душею чисті
мають буть усі-усі поети –
із Богом в серці,
із сяйвом слова вікового.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009051
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 23.03.2024
Вірний оберіг у моєї хати,
Дорога земля та рідненька мати,
Святості стежки, що ведуть в садочок,
Чорнобривців світ радує рядочок.
Ніжності та сил вкладено багато,
В осінь чарівну яскравіє злато,
Скільки нам іще подарує світла,
Щоб країна вся радістю розквітла.
І прийдешній день, щоби посміхнувся,
Смуток у душі назавжди забувся,
Ранішня роса, щоб скропила ноги
Та відчули знов звуки перемоги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009226
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024
Серце б'є у барабани,
Тугою сурмить,
Роз'їдає море рани,
А душа болить.
Хлебче берег піну спрагло -
Потемнів пісок.
Випускає сонце жало -
От води б ковток!
Шторму дії ексцентричні -
Вирвався з пенат,
Дружньо хвилі войовничі
Сміло б'ють в набат,
Сіль лишають на обличчі,
Кожна з них - солдат! 21.03.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009218
дата надходження 23.03.2024
дата закладки 23.03.2024
На просторах Інтернету
Скаче Галя, мов кобила.
Звідки в неї тая сила,
Дошкуляти всім поетам?
Норовиста і скажена,
Загордилась критиканка.
Їй би чвари, навіженій,
Бо смакує, ніби манну.
Зранку скаче і до ночі:
То алюром, то галопом.
Бережися, - можеш лопнуть!
Жаба давить, сліпнуть очі,
Бо в поетів є сонети,
Акровірші, тавтограми,
А у Галі - "вінегрети",
Наче з дуба впала "дама".
Доскакалась на порталах,
Видаляють язикату,
Заборонені їй батли.
Іподром чекає Галю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009206
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 22.03.2024
Весна мандрує по землиці,
А іншим разом, мов на крилах,
Злетить, а поряд вже синиці,
Почує спів і щебет, милих.
Та враз, підсніжник білолиций,
Від радості закопошився,
Під сонцем мріяв яснолиций,
Із вітром нині подружився.
І мати - й- мачуха пелюстки́,
Ледь-ледь прикрашені росою,
Угору підтягує й листки,
Вітатись, хочуть із весною.
Проміння злата по стежинці,
Вздовж неї, фіалки синенькі,
Немов втішаються рядниньці,
Із срібла, що вкрила легенько.
Та знов вітрець, немов сопілка,
Звучав пісенно, веселився,
Медовий трунок ловить бджілка,
Красою світу захопився.
О перші квіти, тішать душу,
Весна – красна, пора цвітінь,
Все бачить - щастя, сльозу струшу,
Це ж наче ліки від потрясінь.
Серця зболілі за тривоги,
Війна несе журбу, страждання,
А ми всякчас ждем від природи,
Дарунки, спокій, сподівання…
22.03.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009169
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 22.03.2024
Автослюсар Іннокентій
На Марію зирив боком,
На її нову машину
Поглядав недобрим оком.
Все бажав, щоб клята ’’Хонда’’
Перестала гальмувати,
Притягли щоб залізяку
В його двір ремонтувати.
А приватний лікар мріяв
(І ця думка душу гріла),
Щоб квітуча ця Марія
Вже нарешті захворіла.
І провізор бажав Мані,
Щоб не йшла на дискотеку,
А з своїми болячками
Завертала у аптеку.
Тільки в злодія Андрія
Були наміри хороші:
Від душі бажав Марії,
Щоб водились в неї гроші.
Завжди щоб душа співала,
Через втрату не страждала,
Щоб здоров’я добре мала,
Всього цінного надбала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009151
дата надходження 22.03.2024
дата закладки 22.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gDs0JNVnDoo[/youtube]
Щастя - це стан душі
НЕ ІСНУЄ ШЛЯХУ ДО ЩАСТЯ.
ЩАСТЯ - ЦЕ І Є ШЛЯХ.
---------------------------------
Про щастя усі мріємо, ждемо.
Воно не там, далеко за горою.
Так часто поряд з нами є воно,
Так жаль, що ми не бачимо його.
Щасливі мають інший стан душі,
І серце б"ється, стук гучніше.
І наміри в житті в них не скупі,
З такими жити нам зручніше.
Щасливого узнаєм по обличчю,
Їх радість осяває все навкруг.
Усі проблеми стануть, як дрібниці,
Коли з тобою поряд вірний друг.
Сміємося - даруєм іншим ми тепло.
І з ними ми відчуєм інший світ.
Сміємося всім ворогам на зло.
З такими розпускає життя цвіт.
Від щастя можна плакати й сміяться,
І хай за ваше щастя люди порадіють.
Щасливими назавжди залишаться,
Це - значить жить, вони любить уміють.
Умій любить того, який тебе не любить.
Твою любов ніхто не зможе відмінить.
І ця любов багато нас научить,
Бо за нелюбов, ти вмієш щастям відплатить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009089
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
На стовпі висить об"ява,
Когось будуть вибирать.
А куди, ніхто не знає,
Та від страху всі тремтять.
Всі зібралися, чекають,
Ось промовив старший Слон,
Його силу давно знають,
Він понизив раптом тон.
День народження в Вовка,
Мусим з святом привітати,
Побажать йому добра,
Подарунок відіслати.
Любить він м"ясне і сало,
Дарма те, що зараз піст.
Раптом Лиска прокричала:
Їсти сало - це не гріх.
А Свиня сиділа збоку,
Погляд кинули на неї.
Взагалі-то я не проти,
Тільки ж зве мене своєю.
Я - улюблена Кума,
Бо хрестила вовченят.
Може, вибрати Кнура?
Як це можна? Я ж рідня!
В лісі гвалт, шаленний крик.
Довго думали - Слона.
Але він давно вже зник,
Довго гнались, та дарма.
Всі зраділи тоді звірі,
Стали пити, танцювать.
Але все було там в міру,
Може Вовчик завітать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009062
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
Дорогі друзі! Вітаю всіх із Всесвітнім днем поезії!
Нехай наше перо стане маленьким фронтом у
боротьбі з ворогом, бо правдиво напише
історію цієї жорстокої війни. Удачі, терпіння і Музи!
Шелестять сторінки у долонях, як визріла осінь.
Пані Муза, листочком кармінним, зривається геть.
Вилітають вірші-пташенята з гніздечка у просинь
І розносять по світу душею настояний мед.
Пережиті слова, наче діти любов'ю сповиті,
(Після купелю пахнуть очищення свіжим дощем)
Зарясніли на серці плодами, промінням зігріті
І стоять у рядочку книжок, розливаючи щем.
Нові думи-думки затамовують нищечком подих...
Чи запишуть? Чи знов покладе у шухляду душа?
Так хотілося б крилам зав'язаним трішки свободи.
Вільний подих відчути в небеснім польоті вірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009056
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
В дорогу проводжала ти мене,
А серце, знаю, билось безупину,
Твоє найкраще дороге лице
Все поглядом проводило дитину.
Схвильована ковтала ту сльозу,
Яку ховала у куток подалі,
Невже я зможу пережить грозу?
І що в чеканні та які моралі...
Такі хвилини щемні та тяжкі,
Їх пережить не кожен міг, не в силі,
А так хотілось, щоби знов легкі:
Всміхнулись нам і всі були щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009046
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2024
Век не открыв, исполниться началом дня:
как марево передрассветной рани,
свои усилия в одно объединя
с колючей сыростью простывшей спальни,
ложится липким чувством на лицо
и пробирается под панцирь одеяла
и, ощущая телом мозглое сукно,
вдруг осознать, что осень возмужала.
И взрослость эту разумом принять,
наполнить лёгкие предложенною смесью.
И щедрость замысла Творца понять
и полюбить Его за эту щедрость.
За золото - черпать, черпать, черпать...
пригоршнями, охапками и тленным
тяжёлым этим запахом дышать -
осенним - влажным - убиенным.
Пустился ветер бодрою рысцой,
лохматит следом водную поверхность,
где пеши лебеди по заводи речной
упругим брюхом оставляют бреши.
И мне так люб сей благостный покой,
и их движений ленная неспешность -
мне любы - их патриархальный строй -
и окружающего зыбкая небрежность.
OSAlx2020-1о
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008977
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 20.03.2024
нет нет нет нет, так не бывает,
да да да да, бывает так,
когда туманом накрывает
то, что и было не объять.
какая разница, ты видишь
или не видишь, то что зришь,
коль сон и явь под слоем б ы́ л и
и явь иль сон не уяснишь.
какая разница - карая
тревожит медью телефон -
струя будильника витая
пастушьей трелью бавит сон.
на золотые эполеты
накинута смиренно спесь
того, кто царствует отпетый,
как речи констатив 'я есмь.
да да да да, так не бывает,
нет нет нет нет, бывает так.
бывает то, что не бывает
и не бывает, то что факт.
из ложных слов переплетенье,
не выражающее мысль.
и мысль как злоупотребленье
не отражающее смысл.
под жернова текущей б ы л и,
всё превращающие в пыль,
не уяснив, к чему омыли,
так 'есмь и не похоронив
OSAlx2о19-11
Роберто Ферри
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008974
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 20.03.2024
Прийдуть до нас гарні новини
Бо завтра оживе той день,
Без смутку радість у родині
Пісню почуємо смерек.
Прийдуть до нас гарні новини,
Ми сподіваємось на них
Всі сильні і завжди єдині
І ворогу дамо під дих.
Прийдуть до нас гарні новини
Їх чарами візьме весна,
Ворог втікатиме щосили
Бо допоможе в тім краса.
Прийдуть до нас гарні новини
Ще не бачили такого,
Вже стали голови в них сиві
З мертвого і до святого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009004
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 20.03.2024
збирала по зернині з чужих снів
зі слів терпких
із заздрощів тернових
із ревнощів
безсилля сірих днів
сирі латки
на смалені дірки
тулила в стик
живими стануть знову
воскресла тінь
самітниця весна
сама в собі
собою і для себе
наповнилась
живець пробився з дна
псалми добі
в розхристаній юрбі
світання
серце б’є набатом в ребра
у вічності занурило потік
жива любов
шалена велич сили
на перехресті зоряних доріг
світобудов
свобідна від оков
не жінка для биття
граніту брила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008997
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 20.03.2024
Сидить Баран, щось зажурився,
Чи Бараниху свою жде?
Недавно тільки оженився,
А вже життя таке складне.
Без неї їсти й спать не можу,
Весь час виглядую з комори.
Чи щось не трапилось - тривожусь,
Хоч сніг, чи дощ іде надворі.
Та раптом вчув чийсь стукіт ніжок,
Невже це люба вже іде?
Дивлюсь - в вухах нема сережок,
Когось під ручку в дім веде.
Це поряд з нею йде Козел,
Так файно приодітий.
І враз Баран тут онімів,
Що тут йому робити?
Нащо кричать і гвалт робить,
І звать на допомогу?
Тут роги можуть підсобить,
Він же Баран чотирирогий.
Тікав Козел, не озирався,
Проклята ця година.
А потім довго усміхався:
Хіба вона єдина?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008971
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 20.03.2024
В ліжку ввечері дружина,
Як завжди, відпочивала,
І статтю якусь в газеті
Дуже мудру прочитала.
-Поясню тобі, Миколо,
Як у світі нам живеться:
Весь достаток у країні
У середньому береться.
Тридцять тисяч в депутата,
І твоїх чотири взяти,
Все надвоє розділити:
По сімнадцять - чим не свято?
Вчитель не навчив нічого
(Уже є одна догана),
А взяли середній рівень –
То й успішність непогана.
Прокурор завжди їсть м’ясо,
А народ сухі галети,
Все змішати, то виходить,
Що їмо ми всі котлети.
-То це що ж тоді в нас буде?-
Став Микола міркувати,-
Всім відома Галька встигла
Із селом всім переспати,
А ти чесна, мені вірна,
Про сім’ю плекаєш мрії,
А в середньому, виходить,
Що обидві ви - повії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008963
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 20.03.2024
Вже сердитий зранку Толя,
На дружину знов кричить.
Не зварила їсти Оля,
Як змія тепер сичить.
В хаті бруду по коліна,
Не помиті тарілки.
Що це в нього за дружина,
На умі - чоловіки.
- Хай я сам робить не можу,
Бо не має часу стільки.
Людям відмовлять не гоже,
Кличуть випити горілки.
На хрестинах, іменинах
Мені гостем бути личить.
- Не ходив хоча б ти нині.
- Раз не піду на родини, -
Тоді більше не покличуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008973
дата надходження 20.03.2024
дата закладки 20.03.2024
Прийшов до школи в перший клас,
До неї так збирався,
Там про науку увесь час
Чомусь я завагався.
Такий тяжкий приніс рюкзак
Тепер щодня тягати,
Потрібного в ньому нема
Однак книжок багато.
Скажіть, навіщо стільки книг?
Частину можна взяти
Сил набратися не встиг,
За парту знов сідати.
Де мій планшет, новий смартфон?
На чо́му мені грати?
Задовго тягнеться урок
Бажається поспати.
Перепочити не дають,
Ще і розваг ніяких
До школи більше не піду,
Учителем не стати.
Спочатку мабуть одружусь,
Буде великим свято
Дружину швидко я знайду,
Зрадіють мама й тато.
Нащо старості чекати?
Любов краща над усе
Вмію гроші рахувати,
Для життя - це головне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008898
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 19.03.2024
Епоха бідності пройшла,
Тепер живем, кайфуєм.
Та якось в гості все ж прийшла.
Присіла, нагодуєм...
-------------------------------
На сніданок, що у нас?
Каша із брехнею.
А на друге - кислий квас,
Трохи сельдерею.
На обід вода із крану,
Борщ із кропивою.
На вечерю лиш оману,
З кабачковою ікрою.
А вночі ніяк не спиться,
Шлунок просить їсти.
Що йому тут відповісти?
У каструлі тільки кістки.
А коли примусить сон,
Трішечки поспати,
Крім холодних макарон,
Як все уладнати?
А на завтра? Кислий борщ,
Плава десь морквинка.
Більш нічого? Ну той що ж..
Капа в борщ гірка сльозина..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008870
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 19.03.2024
Далекий схід, а може близький,
Чи хтось різницю відчуває?
Скажіть, чому, там мир нестійкий,
Народ по - іншому сприймає?
Чи так навчили, чи в сприйнятті,
Себе в навколишньому світі?
Немає певно у майбутті,
Тієї віри, що в суцвітті....
Бо в них душа, як квіточка та,
На жаль, не здатна, захиститись,
В борні щдень і до забуття,
З вірусом тим, бо ж хоче жити.
Чи ти, не помічаєш краси?
Землі, природи, злет пташини,
І звук коси й холоду роси,
Щоб жити, не маєш причини?
А вижити, поміж тарганів,
Потрібно мати силу волі,
Від зміни мислення, очманів?
Чи краще, хист при війні й досі?
Далекий схід, чи рідний й близький?
Мабуть по- своєму сприймаєш,
Старий та певно і молодий,
Гадаю, серцем відчуваєш,
Той біль. Й хвилини благодаті,
Що мав та поступово втратив,
Лише хизуються багаті,
Яким боявсь протистояти.
Хай сонце сходить, під мирним небом,
Почуймо пісню солов’їну,
Осяйні, чаруючі кредом,
Єднаймо країну в родину!
У серці, козацький дух живе,
Повір у себе, в Україну,
Згадай пращурів, усе святе,
Гуртуймося в сім'ю- святиню,
Щасливу, багату, єдину!
18.03.2024р
(тут вірус - як зомбування)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008781
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024
Як дружину надурити
Довго думав чоловік,
Знайшли його щастя миті
У душі весняний цвіт.
В світі схожої не бачив,
Казкова та красуня
Поселила в душу чари
Ночую тепер в клуні.
На побачення все бігав
Таємно зустрічався,
Стільки мав від того втіхи
Дружина все ж дізналась.
Що було вже після того?
Чоловікам порада
Згадував тоді і Бога,
Тяжкою була втрата.
Залишився без квартири
Заблокували картку,
В іншім живе тепер мирі
Попав у якусь пастку.
Хоче назад повернутись
Їм стукає у двері,
Все тепло й добро відчути
В сімейній атмосфері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008778
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024
Термінал аеропорту
Гучно вуликом гуде,
Назбирав людей когорту -
На літак посадка йде.
- Прошу, станьте в чергу, пані, -
Просить ввічливо агент.
Пасажирка вся на грані -
Розізлилася в момент.
В мікрофон він діловито:
- Підуть першими з дитям.
Крикнула йому сердито:
- А ви знаєте хто я?
Повідомив серед гаму:
- Тут проблемка є одна.
Може, хтось впізнає даму? -
Не згадає хто вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008713
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 18.03.2024
Півень в сауні помився,
Розпушив старанно пір"я.
У люсте́рко подився,
Він спішить, в нього весілля.
Причепив біленьку квітку,
Все зробив так, як годиться.
Не забув ще зрізать кігті,
Може, це ще пригодиться.
Взув він чоботи красненькі,
Вгледів кілька дірочок.
Дуже жалко, що старенькі,
Десь позбувся й підошов.
Вийшов, став він на подвірЇ,
Стоять Курочки всі в ряд.
(Гладить вітер його пір"я),
Вбрався ніби на парад.
Де ж моя тут, хіба знає?
Роздивився серед всіх..
Бачить - Ря́ба шкандибає.
Між Курьми роздався сміх.
Пір"я вирване з хвоста,
Гребінь колір свій змінив.
Це моя, чи не моя?!
Пес Бровко так похрестив.
Тепер черга вже твоя,
Сказав Пес лукаво Півню.
Буде Курка ця вдова.
І вчинив, як завжди, бійку.
Все тут вирішив Господар:
Схватив Півня за хвоста.
Тепер буде вже робота:
В смак наїмся холодця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008773
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024
Чого ви причепилися до Гриця?
Украв труси в крамниці. Чи ти ба,
Яка подія?! Вдарите по пиці?
У нього вже розсічена губа.
Чому труси жіночі? Достеменно
Для мене це питання нелегке.
Можливо, знає це його Олена,
Матуся, бо ж воно дурне таке.
Він - збоченець? Та ні, не може бути.
В його роду таких ще не було.
Я не брешу. Їй-богу, знають люди.
Якби це так, гуло б усе село.
Чому украв сім пар трусів? Не знаю.
Довідалася із сільських новин.
Якби ви зріли ту дівчину, Раю,
Украли би, напевне, лімузин.
Чого, ото, до хлопця придиратись?
Сім пар трусів жіночих - то пусте.
Не тільки я, вам скаже кожна мати,
Що діти - то майбутнє золоте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008767
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024
У житті біда, чи горе
Щохвилини може статись,
І, покаявшись, у церкву
Вже пора йти сповідатись.
Все обдумала зарані,
Всі події пригадала,
На гріхи свої минулі
Аж три зошити списала.
Де була я, що робила –
То для батюшки загадка,
А про кожен вибрик в мене –
То така приємна згадка!
Кожен гріх такий солодкий…
Гріє душу думка втішна:
Не піду сьогодні в церкву,
Ще побуду трохи грішна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008765
дата надходження 18.03.2024
дата закладки 18.03.2024
Сіє дощ мерехтіння краплі
Між покрути сецесій див,
Обіймаючи шибок тахлі,
Лопотіння розлук мотив.
Час вібрує короткий подих,
Шкельце горнеться у туман,
Омивають небесні води
Перемріяно-ніжний стан.
Сум сідає, зітхає сиво,
Загортається в теплу шаль:
Як же було у нас красиво!
Гіркне кава, очей вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008639
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 17.03.2024
В Гната виникла ідея,
Цілу ніч не дає спать.
Не проста була ця тема:
Жінці правду всю сказать?
Подивився - міцно спить,
Щось придумать і збрехать?
Правду взнає, то влетить.
Чомусь ноги вже тремтять.
--Запросила кума вчора.
Буде квасить огірки.
Бо вона давно так хвора...
Кум стоїть під ворітьми.
Він нервує, і все курить:
- Довго ще тебе чекать?
А як жінку він розбудить,
Що тоді мені сказать?
Повернулась жінка на бік,
Очі хитрі, солоденькі:
-Погладь спинку, чоловік,
Бачить ноги він пухкенькі.
--Справа, бачиш, ще й така,
Кум втопивсь недавно в річці,
Плаче з відчаю кума,
Її сльози так невтішні.
Треба ж їй допомагать,
Ти поспи ще до обіду...
Чує знову: -Довго ждать?
Гнат утратив враз довіру.
Жінка всочила з розбігу,
--Що ти будеш ще брехать,
Над кумою взяв опіку?..
В жінки руки вже сверблять..
В хаті вибухнув цунамі,
Полетіло все вверх дном,
Про розбірки в селі знали,
Рятували всім селом..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008686
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 17.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rrqsUX8QKCo[/youtube]
Усе пройде і кудись зникне,
Чи вип"є спрагла все земля?
У небі чайкою кигикне,
Вже не врятує ця весна.
Колись збирали ми уламки,
Хотіли ще посіять в грунт,
Але тоді ми ще не знали:
Що буде все - даремний труд.
Ось поряд паросток пробився,
Хтось посадив, чекали цвіт.
Я пам"ятаю - зажурились,
То був кохання первоцвіт.
Узнав негоди від природи:
Зривав їм вітер пелюстки.
А ми чекали все ж погоди,
Надію в серці, несучи.
Дощі живильні поливали,
ВІтри збивали сніг, не цвіт,
Та на одне ми не зважали:
Кохання знижує політ.
У серці пустка поселилась,
Кохання втратило свій колір.
Можливо, просто запізнилось,
І завдало душі цим болю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008695
дата надходження 17.03.2024
дата закладки 17.03.2024
Козел купив баян собі,
Зібрались усі Друзі.
Були у музиці слабі,
Тому були в напрузі.
Присіли поруч і чекають,
То не біда, що всі глухі.
Хіба про це хтось отут знає?
Не скажуть люди і лихі,
(Такі в житті бувають).
Настала тиша, всі мовчать,
А дехто з них куняє,
Пора вже гру оту почать.
Щось рипав мляво музикант,
Бо знав погано ноти.
Усі тут крикнули: Талант!
Окрім Кози - навпроти.
Вона продовжила концерт,
Поправила спідницю,
(Лише спитала про десерт)
Коли це все скінчиться.
І довго мекала вона,
Терпіння всіх забрала.
Чия ж вона була жона,
Не Вовка - генерала?
Тривав у лісі цей концерт,
Аж раптом Вовк з"явився.
Коза питала про десерт,
Не їй він все ж судився...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008565
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024
П’ятикласниця Марійка
Щире й добре серце має,
До бабусі часто в гості
По дорозі забігає.
Баба скаржиться на ноги,
Що по світі вже не носять,
Шия й рученьки німіють,
Допомоги спина просить.
Довго слухала Марійка,
Пальцем по столі водила,
На бабусю подивилась
І свій висновок зробила:
-Треба тобі, бабцю, заміж
Вийти за якогось діда,
Бо не я, а він сьогодні
Допоможе в твоїх бідах.
Більш не зможе він нічого,
Хай по хаті сновигає
Й при нагоді на ніч спину
Фастум-гелем натирає.
І тобі приємно буде
Перед дідом тим стогнати,
То ж, бабусю, уже завтра
Починай його шукати.
Принц ногами вже не дійде –
То приїде у кареті,
Не хвилюйсь: як тут не буде –
То знайдемо в Інтернеті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008570
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024
Хай царство йде усіх померлих,
Котрі жили на цій землі
Сини загинули безсмертно,
А хтось прожив багато літ.
Схилимо голови над ними,
Вони для нас завжди живі
Хай багатіють наші ниви
У єдності наступні дні.
" Борітеся і Ви поборете",
Давно Тарас нам завіщав
Ви більше українці зможете,
Тому, прямуйте всі до лав.
Захист потрібно Україні,
Життю ми маємо ціну
Чекають Вас батьки і діти
Бо йти нам завжди на пряму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008534
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 16.03.2024
Ніч торкала зірками лице
Та повір, що думки не про це,
Бо проникнув у се́рденько біль,
Що вірвався до нас звідусіль.
Так болить, пробиває до сліз,
Де не підеш жахіття там скрізь,
Боронять, любі хлопці, наш край,
Щоб всміхнувся вже мирний розмай.
Як же важко здолати шляхи,
По яких пролітають страхи,
Знову день - стоголоссям кричить:
Як жахіття оце зупинить?
Та збираємо силу в кулак,
Єдність, віра - це правильний знак,
Поєднаємо силу й любов,
Обіймемо Вкраїну крилом!
І засяє, як в мирні часи
Та краса, що плекали завжди́,
Через сум і болючі роки -
Знаю, з гідністю зможем пройти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008559
дата надходження 16.03.2024
дата закладки 16.03.2024
О жінко! О жінко! Минають століття,
А ти – нерозгадана тайна в віках.
Ти – Моноліза, ти – Роксолана,
Достойна носити тебе на руках.
О жінко! Величне наймення твоє,
Ти вродою, мудрістю, розумом
Сягаєш найвищих вершин неземних,
Піддатися ти не боїшся злим осудам.
О жінко! О жінко! Ти – пісня краси!
Вогонь, і сльоза, і у небі веселка.
У слабкості сила одвічна твоя,
Ти ловиш флюїди красивим люстерком.
О жінко! Натхнення ти джерело,
Суцільний сюрприз для мужчини!
Без тебе життя б на землі не було,
Тебе не любити – немає причини.
О жінко! О жінко! Той блиск у очах –
Зваблива така насолода,
А посмішка – сонце на небі сія,
Тебе наділила цим даром природа.
О жінко! Чарівність й краса неземна!
І стільки в тобі і спокус, і принад!
Жадана, єдина, для когось – одна!
Хай квітне трояндами пишно твій сад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008317
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 15.03.2024
Минула молодість, мамо,
Майориками, маками майорить.
Матусю, мамо, матусенько,
Медово мигдаль миготить.
Мазунчик муркоче мило,
Метелики майнують-мерехтять.
Матусю, мелодія «Марічки»…
Мажорні миттєвості мандражАть .
Матусю, моя майстрине,
Маленький моточок… мережки…
Майстерність магічно манила,
Мостила маленькі моріжки.
Матусю, мамо, матусенько,
Молю Матір Марію…
Молитвою милосердя
Матусенько, милість мрію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008504
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024
Примчалась Муха з перегною,
Вмостилась зручно на Слоні.
І здивувала всіх метою,
(Вона ж живе весь час в брехні)
Що вона вища від Слона,
Що ніби Слон її боїться,
Хоч в нього тонна є вага,
І пропонує: Подивіться!
І швидко скочила на спину,
Усі розкрили тут роти.
Її ідеям нема спину,
Як не боїться висоти?
Вона дістала так його,
Упав в багнюку і качався.
Була хвилинка тут всього,
Отак із нею розквитався.
Та де ж та ділася стобреха?
із бруду ледве виповзла.
А всі сміялися: Невдаха!
Нащо за носа нас вела?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008483
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNP_SYoYqNc[/youtube]
Спада тепло, крадеться прохолода,
Вуалью огорнуло почуття.
Чи винувата в цім така погода?
Повільно наступає забуття.
Холодне й непривітне так лякає,
В P.S. нам хоче пояснити.
Чому усе пройшло нам нагадає,
Його вже не заїсти й не запити.
Війне колись весняним вітерцем,
Відкриється минулого сторінка.
Запахне не полинню - чебрецем,
Зігріє не забута ще усмішка.
В реальний світ повернемося знов,
І в метушні життєвих довгих днів,
Всі зникнуть тягарі невинних тих оков,
Які той час подарувати так зумів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008487
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024
Є щастям прокинутись в ти́ші,
Коли сонце з- за обрію сходить
Вітер ледве листям колише,
А на травах ще краплі вологи.
Із неба поспішають зорі,
Чарівно - ніжний лине спів птахів
Збирається в багате соло,
Від того настрій залежить в усіх.
Крокує день, що шле Всевишній,
Високо в небі десь хмари пливуть
Наш світ загадковий та дивний,
В мирі й злагоді люди живуть.
Якби так жилося сьогодні,
В далекому минулому пройшло
Для всіх є правило Господнє,
Хай піде катам карою воно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008501
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024
Старий козел навчав малого:
- У чаті сайту будеш блогер.
Рогами всіх коли до болю,
Копитами топчи по колу,
Бо ти найкращий після мене,
Хоча іще поки зелений.
Отрути більше під віршами,
Налий поетам без підстави.
...Аж раптом тут з'явивсь хазяїн.
- Соціопатів цих я знаю,
То ж видаляю всіх, блокую,
Нехай тепер десь метикують.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008503
дата надходження 15.03.2024
дата закладки 15.03.2024
В мені пульсуєш джерелом -
Течу рікою,
Зігріта сонячним теплом
В танку з тобою.
За охоронців - береги
Повстали круто.
Ведуть на ярмарках торги
Птахи розкуто.
Передзюркоче часоплин
Весняна повінь,
В серцях, торкаючись глибин,
Напоїть корінь.
Перелопатить воду млин -
Енергій вихор!
Зілляті у потік один,
Цілуймось тихо. 14.03.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008447
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024
У маршрутці шоколадку
Їсть дівча, смакує.
- То шкідливо для школярки! –
Тип якийсь кепкує.
Розкудахтався, мов квочка:
- Ти ж здоров’я згубиш!
Бо ж поправишся, мов бочка!
Будуть жовті зуби!
Та лиш слухає, киває.
Хрума шоколадку.
Усміхнувшись, наминає
Й каже чемно дядьку:
- Дід мій жив до сотні років,
Довго і щасливо.
Він повчав дітей і внуків:
Їсти нешкідливо.
Річ одну лиш треба знати,
Щоби жити довго:
Носа де не слід не пхати,
Не чіпать дурного.
Дід не ліз не в своє діло.
Так воно мудріше.
Нервів менш. Здоровше тіло.
Зуби теж ціліше!
14.03. 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008429
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024
Щось у грудях знову ниє гостре жало,
Боляче жме в серці з думкою гіркою.
Вийду я до тебе, щоб ти заблищало
Над моєю, сонце, сивою рікою.
Щоби заблищало кольором яскравим,
Фарбами печаль та сум замалювало.
Вийду я до тебе, більш не буду зайвим,
Промені зігріють душу мою вдало.
Вийду я до тебе, скинувши всі лати,
Оголивши мрії, відпустив бажання.
Сонце моє ніжне, не втомлюся звати,
Ти зустрінь, будь ласка, мої очі зрання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008352
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 14.03.2024
Прокинусь вранці, кава на столі,
А я така збентежена й щаслива,
Рядочків пара в милому листі,
Що я кохана, ніжна і красива.
Торкнулась серця любляча рука
І дотик залишила на папері,
Мені говорить радісно душа,
Через хвилинку ти зайдеш у двері.
Поглянеш, наче промінь навесні
І почуття зігріють, як ніколи,
Ти подаруєш світ той, що в тобі,
Навік, з'єднавши неповторні долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008371
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024
Люсі хочеться кохання,
Ніжну пісеньку мугиче,
А в Миколи інші плани –
Риболовля його кличе.
-Вже весна надворі, Колю,
Ластівка гніздо звиває,
Ти послухай, вечорами
Соловейко як співає.
А в твоїх розмовах тільки
Вудки, неводи і верші…
Скажи краще, що подумав,
Як мене побачив вперше?
І зітхнув Микола тяжко:
-Це було біля вертепу.
Якби ж я тоді подумав,
То не мав би цю халепу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008388
дата надходження 14.03.2024
дата закладки 14.03.2024
Вечір, як монах у келії небесній
Стоїть край неба запалює зірки.
Малює Мадонну ніч-образ чудесний
Дарує квіти зі своєї руки.
Зійшла зірка немов у горах крокус
Розпустила пелюстку довгу косу.
Слухаю струни скрипки солов'я голос
І п'ю музику зір,як квітка росу.
Без тебе ,як місяць в небі одинокий
Виглядаю , як зірку із синіх гір.
Думками пливу у океан широкий,-
Щоб освідчитись в коханні поміж зір.
Ніч одягла бархатну сукню чорну
А на ній ясні зірки сяють ,як квітки.
А красень місяць, як козак моторний
Співає їй сонет на березі ріки.
Я чекаю тебе мила під вербою
І назбирав білі ромашки в полі.
Хочу стріти першу зірку із тобою
Освідчитись тобі в святій любові.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008305
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 13.03.2024
Ніч глибока. Сплять всі люди.
Місяць, зорі, тиша всюди.
З чоловіком жінка в ліжку,
Із-під ковдри - гарні ніжки.
Третя ночі. Сон солодкий.
Затрясла Сашка молодка,
Той спросоння став кричати.
А вона - іще штовхати.
-Олю, ти що божевільна?
- Ми радіти будем спільно.
Не болить уже голівка,
То ж погладь мою маківку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008316
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 13.03.2024
словно и не Весна,
комма, безвременье,
старая новизна
возвращения —
всё как всегда — пьяна,
песни звонкие,
((если бы не война)),
мнёт и комкает
флаги безветрие,
ломко, холодно,
голых ветвей кривизна,
низко облако,
близко как никогда прежде —
сладкое,
((если бы не война)),
бродит брагою.
OSAlx2о24-о3
Динь Кыонг. Вечер у реки Хыонг. (масло, 1973)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008285
дата надходження 13.03.2024
дата закладки 13.03.2024
Взимку сонце на Карибах
Вигріває бік -
Освітило хату рибам,
Промені хлюп-скік -
Проникають крізь глибини
Теплої води.
У лангуста іменини -
Бравий хоть куди!
Зірку запросив у гості,
Із морського дна, -
Подарунки, друзів тости,
Звуків дивина!
Танцювали: краб, омари
На усі лади -
Милувались рибок хмари,
Рак приповз сюди -
Підглядав, як на бенкеті...
Маскувався? - Так!
Слід розмили хвилі вперті -
Не лишили знак. 11.03.24
P.S. Морські біологи провели дослідження, яке доводить, що лангусти - справжні галасуни, найбільші на планеті. Їх можна почути на відстані до 3 кілометрів під водою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008226
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 12.03.2024
Знімає ранок з ночі кльошне плаття,
На схід жбурляє, в сонячне багаття,
Спаливши до останньої жаринки,
На згадку залишаючи іскринки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008227
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 12.03.2024
Молоді дружини вчора
(До роботи ще не брались),
Після шлюбу на заняття
У психолога зібрались.
Тут було одне питання:
-Що чекаєте у шлюбі?
Опишіть модель взаємин,
Щоб були кохані й любі.
Більшість пише, щоб дитятко
Ще не ніс у дім лелека,
А свекруха клята й свекор
Десь в селі були далеко.
Щоб щасливо проживали
Молоді в своїй квартирі,
Милий час щоб не проводив
В пивнім барі, чи у тирі.
Не задумуючись, Алла
Дуже швидко написала:
-Щоб сім’я була нормальна –
Є закон оригінальний:
Я не знала б звідки гроші
Регулярно прибувають,
А коханий щоб не паривсь,
Де й куди вони зникають.
Буде все в нас ідеально:
І відносини, й стосунки,
Доки в мого чоловіка
Будуть кошти на рахунку.
Тут психолог чухав лоба –
Прояснилася причина:
Зрозумів, чом до банкіра
Утекла його дружина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008199
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 12.03.2024
Плела рядки у нічку милих снів,
Із осені найкращих пелюстків,
Нанизувала тихо я любов
З далеких і близьких мені розмов.
Вплітала чорнобривців кольори,
Як зорі у небессі вмить зійшли
І ніжність незабудок голубу,
Але між ними смуток і тугу.
Складала я листочок до листка,
Щоби душа торкнулася рядка
І мир запанував на всій землі
Та зажили усі в добрі й теплі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008194
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 12.03.2024
Пам'ятаєте, шоу - пташинний бій
Голуба миру, ворона, чайку.
Як хижі птахи вели з голубом бій
Вітер ніс у світ пташину лайку.
Голуба випустив папа Франческо,
Щоб в небо на вільних крилах злетів.
А підлетів ворон,і чайка низько
Окружили ...дерли пір'я із крил.
Дивився на пташинний бій увесь світ
Сонце хижакам сліпило очі.
Вирвавсь з бою голуб злетів у політ
Небо писало - миті пророчі.
Понтифік заявляє на увесь світ ,
Щоб здались, білий прапор підняли.
Голуб -це Україна її політ
Ворон , чайка - це вбивці ,вандали.
Ні, ми не хочемо знову в "руський мір"
На Соловки, в Сибір у кайдани.
Звітувати кожен наш крок на папір
Щоб знущались із нас пси- шайтани.
Морили нас голодом і вбивали
І катували у тюрмах до смерті.
А Живим яму, могилу копали
Кров війни - із пам'яті не стерті.
Пам'ятаєм : Одесу, Бучу, Ірпінь
Київ ,Маріуполь Харків , Херсон.
Дитя бачить у снах війну - чорну тінь,
Як горять живцем люди - землі стон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008188
дата надходження 12.03.2024
дата закладки 12.03.2024
Она была настоящая,
она была как и я.
Ажурная и хрустящая,
сквозящая,
з я б л а я.
Она была многослойная,
точащая ровный свет.
С морозца ночного скроена,
она была... санный след
Она была... и щекою
притронувшись, и смеясь,
я стряхивала рукою
замысловатую прядь.
На серебро ладони
прохладой вбирая цвет,
опоенная росою,
я устремилась...
вслед
я была настоящая,
она была как и я
Какое же, право, счастье -
быть такой как она.
Когда на тебя, скользящую
по п л е щ у щ и м небесам,
смотрят с в я т я щ и е
любящие глаза,
Когда на ладони
олений чувствуешь след
и бархатность в зоне
складочек
*
сомкнутых
*
век
OSAlx2020-о9
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008126
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 11.03.2024
( На фото ми в молоді роки.)
(Присвята чоловіку.)
Я пригорнуся ранньою росою,
Глянеш у очі, щаслива з тобою,
Розчеши коси, ніжно приголубиш,
Коханий знаю, боляче не зробиш.
Давай згадаєм, як гуляли в полі,
Чарівність квітів, дякували долі,
Де подих жита і соловейка спів,
Ромашки, сонечко, запах пелюстків.
Той аромат, п`янив, подяка літу,
Клятва в коханні й серед буйно цвіту,
Віднайшли щастя. Пліч -о - пліч роками,
Хоч і буває, не спиться ночами.
Ласкавий погляд, ліки вчасно дані,
До біди й смутку в протистоянні,
Підстерігав, нас відчай, пригадай,
Із медом, м`ятою смакували чай.
Не згасло щире, до життя бажання,
Тут дім, повага, розуміння, щастя,
І я частіше оглянуся назад,
Стараюсь спомини, всі укласти вряд.
Може раніш, чогось не цінувала,
Та гріє душу, спогад що згадала,
Скільки всього, нам прийшлось пережити,
Як відпустить? Умію дорожити.
Заздрили хлопці, знаю й молодиці,
Без тебе ж я, як квітка без водиці,
І хоч давно, уже осіння чічка,
Але довіку, лиш твоя лебідка.
Знов пригорнуся, ранньою росою,
Сяючі очі, щаслива з тобою,
Розчеши коси, ніжно приголубиш
Коханий вірю, ти ж, лиш мене любиш.
Мені так затишно, під твоїм крилом,
Тут у обіймах насолоджусь теплом,
Тож потанцюєм, танець танго удвох,
Тішимось долі, що подарив нам Бог!
11.03.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008125
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 11.03.2024
Як розкусить міцний горішок,
Хочеш взнать, що всередині?
Тоді буде не до смішок,
Бо лишишся в самотині.
Та цікавість розбирає,
Підмивають ці думки.
Усе ж їх не покидаєм,
Досить вірить у чутки!
Скуштувать той плід таємний,
Чи солодкий, чи гіркий?
Та затія ця даремна,
Бо горішок цей міцний.
Не для всіх відкриєм душу,
Можуть боляче зробить.
Та заглянуть хочуть здуру,
Не нашкодьте, бо болить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008116
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 11.03.2024
Вася йде уже у школу,
Всі уроки - на зубок.
Та чомусь пішов по колу,
Десь узявся тут дружок.
--Що та школа, толку мало,
Ми ж з тобою не святі.
Підем краще грать в футбола...
Василь став знов на граблі.
Це було не раз, він знає,
Якось вибрехавсь тоді,
Що тепер сказать - гадає.
Міркував Василь собі.
Прогуляв він всі уроки,
Та явивсь додому вчасно,
Було добре все допоки,
Спав іще їх батько смачно.
Як прокинувсь, то питає:
-Що навчився ти у школі?
Що сказать, йому не знає.
Не минуть лихої долі!
- Наший вчитель втік з уроків,
З нами грав він у футбол.
Натерпілись з ним, морока!
Він на полі раптом впав.
Грать не може, а береться.
Ось такий слабкий гравець.
Ще й схватило його серце,
Гра пішла вся нанівець.
Ми водою обливали,
Бачим - синій в нього ніс...
Справа кепська - повтікали...
Розбирає батька злість.
Раптом чують - стук у двері,
Вчитель в гості ось прийшов,
Були справи справді кепські:
Батько ремінь знов знайшов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008109
дата надходження 11.03.2024
дата закладки 11.03.2024
Чаруйся ніч, у небокраї сила,
Слідила світлом стежку золоту,
Здіймалась одним оком, тіні била,
І знов губилась в звиклу суєту.
У сутінках чвала підступно морок,
У темних жилах розливає тьму,
Заходить з тилу павутинням морок,
Чирка свою подобу неземну.
Ще стигне сонця дещиця у захід,
Скрізь відбитки залишила свої,
Жили б усі, обійми геть не зайві,
Вогнем волають пам'яті рої.
Насниться море, відблиском яскраве,
Ніби з тобою слідимо в піску,
Палає горизонтом, хвиля грає
Стежину світла золоту, хитку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007995
дата надходження 10.03.2024
дата закладки 10.03.2024
А душа моя немов свіча
Горить ,палає, як зірка в небі.
І у ній дзвенить вода гірська,
Щоб напоїти серця в потребі.
Прийди до мене в мій тихий рай
Коли стомився ти із дороги.
Я зорею зійду в небокрай
І осяю твій путь -сонцем Бога.
А душа моя немов пташка
Поведе тебе аж до синіх гір.
У смутку, радості ,як важко
І запалить свято - музику зір.
А душа моя немов квітка
Нетлінна ,і нев'януча весна.
Місія моя на білім світку
Зігріть твою душу коли зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007987
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 10.03.2024
Їдуть до нас тепер пузаті гості
Котрі не можуть навіть нахилитись,
Всі молоді, були б тепер на фронті
Бо Україну ким нам захистити?
Де справедливість є у цьому світі?
Її ніколи повірте й не було
Для когось є і стали щастям миті,
Там прості гниють в окопах всім на зло.
Із сіл позабирали наших хлопців,
Нема кому на полі працювати
А в місті п'ють і ген гонять охоче
Хоч плаче наша Україна - мати.
Нехай наш Бог усіх , усіх розсудить
Хто у рай місце вже назавжди́ здобув,
А перемога українцям буде
Тож нехай покине наших рідних сум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007970
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 10.03.2024
Цілий рік Микола мучивсь -
Біль сердечна довела,
Бо забрала розум Галя,
Що жила в кінці села.
Щодня човгав по бруківці
До стирання підошов,
Зрештою зібрався з духом –
В хату дівчини зайшов.
-Я все думаю, Галинко,
Як до тебе підійти,
Про кохання щось сказати,
Ключ до серця як знайти?
Дівка всілася гарненько,
Трішки блузку підняла,
Гладила живіт кругленький,
Колі відповідь дала:
-Десь читала, що кохання –
Це одне з найкращих див…
Поки ти, Миколо, думав,
То Петро вже все зробив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008040
дата надходження 10.03.2024
дата закладки 10.03.2024
Сьогодні зранку з сонячним промінням
Відкрилися тобі весни тюльпани.
Відкрилися від дотику повітря,
Розвіявши печаль і сум туманів.
В зіниці влучив кольоровий погляд
Червоний, жовтий, білий та бузковий.
Тепло у серці примостивши поряд
Перетворили звичний день в казковий.
Поцілували пальці на долоні
Стеблинами зеленими в обіймах.
Пелюстки оголивши у полоні,
Розквітли оксамитом й сяють в німбах.
Сьогодні вдень з пахучим ароматом
Тобі весна відкрилася в тюльпанах,
Всміхалася квітковим водоспадом
І бігала по сонячних бульварах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007890
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 09.03.2024
Вже не болить, чомусь й не гріє,
Душа про це чогось мовчить.
А ця любов потрохи мліє,
Час розуміє -- спопелить.
А вітер попіл цей розвіє,
І не залишиться й сліда.
Та тільки серце не посміє
Сказать, що нелюбов була.
Залишить відгомін болючий,
Що невира́зний лишив слід.
Та час від часу все ж відчутний.
Невже, не зовсім іще зблід?
Вже не болить! А так боліло!
Чому ж все ж іноді щемить?
Про це спитать тебе хотіла...
Не вір словам моїм, бо так болить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007955
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024
Чаруйся день, твої струмки веселі
В'ють до причастя пагони весни,
Малі цятки ледь-ледь світло-зелені,
Розлогу, жовту памолодь верби.
Вливає небо ставу чисту воду,
Прозорий хід торкнеться глибини,
Прокинеться старезний сом від льоду
У плескіт кинуться масні лини.
Підгір'ями нагрітими надмірно,
Де мліють коники та сплять джмелі,
Де проліски і крокуси гамірно
Частуються росою у теплі,
Хода тремтить, маніжиться, витає,
Розкупана у ніжних пелюстках,
Дбайливо вії сонцем причащає,
Приборкує сміливо перший страх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007969
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024
Захворіла наша Свинка,
Вже не їсть, не може спати.
Схоже,в неї оце "свинка,"
Треба Лікаря позвати.
Плачуть всі, що ж це робити?
Як їм Свинку врятувать?
Їй ще треба довго жити.
Стали всі тут міркувать.
Непростий, відомий лікар
Одягнув своє пенсне.
(Ледь звела Свиня повіки)
Він сказав їм : Все пройде.
Приписав хороші ліки,
Їсти моркву і буряк,
Лише ті що є на ринку,
А без ліків цих ніяк.
Ще на спинку треба "грязі",
Щоб хворобу цю убить.
Ще купити треба мазі,
Щоб не боляче ходить.
А для горла - молоко,
Можна їсти кашу манну,
Яйця свіжі і сметану,
Та ікру, що з баклажанів.
Як почула Свиня це,
Стала голосно так хрюкать:
Точно знає, що пройде,
Як за вушком будуть чухать...
Взбунтувався тут господар:
Де ж це гроші взять на все?
Взяв батіг, що був в коморі:
Тільки це її спасе....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007919
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024
Я чула плакав дощ в гаю,
Розповідав про долю,
Він нагадав мені мою,
З'єднавшися з мольбою.
Могла так плакати душа,
Струну, торкавши кожну
І тихо в сутінках куща,
Лишавши мить спроможну.
А серце стукало, пекло́,
Так боляче дихнути,
А так хотілося б тепло́,
Щоб знов його відчути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007912
дата надходження 09.03.2024
дата закладки 09.03.2024
Щастя ,це коли мир на землі
Бачиш ,як сходить сонце у вікні.
Коли в'ють гніздечко журавлі
Біля хати цвіте сад навесні.
Щастя ,це коли всі здорові
Є батьки, чоловік, діти, внуки.
Розуміють тебе з пів слова
Твоє серце не знає розпуки.
Щастя ,це коли в душі весна
Відчуваєш за спиною крила.
Ти -щаслива, п'яна без вина...
Для чоловіка -кохана,мила.
Щастя, це -затишок у домі
Хліб на столі ,будень наче свято.
Коли ти - пан у своїм домі
І збуваються мрії крилаті.
Щастя ,це чути голос божий
Іти за божим світлом вздовж життя.
Впасти ,як листок подорожній
Згоріти як зірка в небуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007887
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 09.03.2024
У моєму коханні до тебе завжди є весна
Я вітрами легкими ласкаю хвилясте волосся
В животі і у грудях гаряче проміння вляглося
І в повітрі сплелись чоловіча й жіноча рука
У моєму коханні бурхлива ріка з почуттів
А розмови, волого як краплі лягають на ноти
"Вам за сорок? Кохання? О, Боже, які ідіоти!"
Але вже затягнуло по вуха в розбурханий вир
У кохання мого в розпорядженні цілі світи
Міріади стожарок цілують твої ніжні плечі
Я їх гладжу руками, коли засинаєш, до речі,
Я тебе загубив там колись, щоби знову знайти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007848
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 08.03.2024
Депутати наші любі,
Чи то з радості, чи з сміху
Для народу вік пенсійний
Всім продовжили на втіху.
Я зраділа, бо законно
Буду гроші заробляти:
Не біда - в роботі часто
Стала дещо забувати.
Щось кричать навколо діти
(А я вже недочуваю),
Окуляри на перерві
В сумці й на столі шукаю.
По дзвінку, як вітром здуло
В коридор дитячу масу,
А тут спину так скрутило –
Ледве виповзла із класу.
Вчора насваривсь директор,
Вже догану другу маю,
А от ким працюю в школі,
Вбийте, люди - не згадаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007826
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 08.03.2024
Медовий місяць пролетів,
Не скуштувала того меду.
Ти дуже так мене хотів.
Тепер -Нащо тобі оце так треба?
Лежить Марина і зітхає,
Грицько ж іще так міцно спить.
Вона тут думає й гадає:
Прийшла ідея - відплатить.
В обід прокинувсь неборак:
Чому це й досі пустий стіл?
(Мабуть, то зайвий був коньяк,
У голові шумить прибій).
Присів, як завжди, біля жінки:
Ти що це знову зранку хвора?
Чи не працюють в тебе мізки,
Я борщ холодний їв учора.
Ти що забула про дієту,
Мені це лікар приписав?
Моїм ти нехтуєш здоров"ям,
Слова "гарячі" їй сказав.
Чи ти бажаєш мені вмерти,
Нема грошей, як поховаєш?
Та кум чека твоєї смерті,
Чому на потім відкладаєш?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007818
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 08.03.2024
Сидить мій Кіт, уважно слуха,
Так зацікавила брехня.
Так Павукам брехала Муха,
Що в домі цім її рідня.
Тут є для неї їсти й пити,
І тепло так отут зимою.
До скону віку буде жити,
До неї ставляться з любов"ю.
Сміливо грається з Котом,
Забава - лазить по вікні.
Отак живуть вони гуртом,
Не знає Муха дні сумні.
Коли хазяїн міцно спить,
Сміливо можна влазить в носа.
Нема в думках її убить,
Лише очима гляне скоса.
Недовго слухав Кіт брехню,
Йому оце вже надоїло.
( Я трохи тут все уточню),
В Кота від злості кров кипіла.
З розгону кинувся на Муху,
Вчепився в неї він зубами.
Він з"їв швиденько цю брехуху,
Не встигла повести й бровами...
----------------------------------------
А той, хто бреше - то дивіться,
Брехать комусь - це не годиться.
Коти брехню всю розуміють,
І зупинить її уміють.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007817
дата надходження 08.03.2024
дата закладки 08.03.2024
Блукає Півень від знічев"я,
Яку б пригоду тут знайти?
Хто посадив їх на подвір"ї,
Моїм ім"ям ще й нарікли?
Стояли півники рядочком,
Були в них різні кольори.
Почули це і Кури, й Квочки,
Його втішали, як могли.
Вони хоч різні, та чубаті,
Хіба тобі вони рідня?
Ти - красень наш, такий завзятий,
Тебе ми бачимо щодня.
Ну, а у тих - короткий вік,
Що народились - пожаліють.
А ти для всіх нас Чоловік,
Вони, як ти, любить не вміють.
У тебе гребінь он який!
А хвіст! Ну де такого взяти?..
Уважно слухав пес Рябий,
Хотів нараду розігнати.
Схватив він Півня за цей хвіст:
--Я тут не буду жартувати,
Бо рвати пір"я маю хист,
Думки ці маю спростувати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007742
дата надходження 07.03.2024
дата закладки 07.03.2024
Встав Іван сьогодні рано,
Вмивсь, старанно причесався.
Він сьогодні йде до Ганни,
Щоб в коханні признаватись.
Одягнувся він, як слід,
Враз знайшов нову сорочку,
( не простий буде похід)
Не гуляти йде в садочку.
Взув чобо́ти, що на скрипі
На червоних каблуках.
В таких ходять при потопі,
(чомусь душу трусить страх).
Ну усе, як слід! В дорогу!
Подарунок лиш купить.
Наречена дуже строга,
Так не просто підступить.
Ось прийшов він до воріт,
Наречену він гукає.
Роздививсь - гусак біжить
В гусака в очах мелькає.
Подивився знизу вверх,
Оцінив чоботи.
Все пішло тут шкереберть,
Всім була робота.
Позбігались всі собаки:
До вподоби каблуки.
Довго гнали небораку,
ВІд чобіт - лише шматки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007727
дата надходження 07.03.2024
дата закладки 07.03.2024
Якось Гнат прийшов додому,
Наморився, важко.
Присів швидко він до столу,
І шукає пляшку.
Тут неначе все ж була,
Вчора недопив.
(Жінка чула, не глуха),
Хто ж її всушив?
Чи сусід приходив в гості,
На дурняк напитись?
Киплять нерви вже від злості,
Як їм зупинитись?
Піду ще спитаю в жінки,
А чи правду скаже?
Подививсь - уткнулась в стінку,
Лика вже не в"яже.
А під ліжком пуста пляшка,
Жодної краплинки!
Знаю жінчині замашки:
Не п"є наодинці.
Треба ж так оце напитись,
Піду куплю пляшку,
Треба ж їй все ж похмелитись,
Хіба піти важко?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007667
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 06.03.2024
- Ой, кохана серце п'яне
Сідай тебе підвезу,
- Відчепись, прошу, Іване
За ворота не пущу.
Ти возив учора Настю
Знайшов долю ти свою,
Говорив, що твоє щастя
Зачекай, я вже біжу!
По-переду була Галя
В неї темна є коса,
Ти із міста знайшов кралю
Весняна в неї краса.
Де поділась світла Ната?
Часто поряд у авто
Потім, ще красуня Злата,
Став Іване справжній "чмо".
Не усіх порахувала
То всі дані, що були,
Таке бачення я мала
Відлупила б залюбки.
Ти втікай тепер у місто
В селищі місця нема,
Вони знайдуть зв'язки тісні
Залишити без хребта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007680
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 06.03.2024
Насолоджуючись в ліжку,
Муркотіла Валентина:
-Я екстрім люблю, коханий,
Уяви таку картину:
Викрала мене потвора,
Це - дракон п’ятиметровий,
Він живий, бридкий, зелений,
Не якийсь там паперовий.
Він потягне мене в замок
І почне репетувати,
Всякі непристойні речі
Враз почне пропонувати.
Ти почуєш мої крики,
Бо дракон вже почне вити…
Ситуація критична!
Що ти будеш тут робити?
Обізвавсь коханий мляво:
-Тут нема що вибирати:
Кинуся негайно в замок,
Щоб дракона врятувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007645
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 06.03.2024
Щось сумує наша Свинка,
Їсти геть не хоче.
Сама гарна, як картинка,
Хрюкає ж щоночі.
Що з тобою, скажи, сталось?
Не скажу нікому.
Може, ти вже закохалась,
В колі цім вузькому.
Чи не в того, що чорненький,
Що крючечком хвіст?
Він нічого, чепурненький,
Зна в коханні хист.
Чули, що до тебе бігав,
Гладив ніжки, спинку.
Чом тепер хропить злодюга,
І зробив зупинку?
Тільки Свинці не до сну,
Огірків кисленьких хоче.
Знаю суму глибину,
Серце ж то жіноче...
Все пробачить, все простить,
Буде ще кохання.
Ця наука не навчить,
Буде знов зітхання..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007633
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 06.03.2024
Показала Мишку Даша,
Дві червоні смужки.
На душі так стало важко:
Нащо ці пелюшки?
Крик дитячий невгамовний
З ранку й до світанку.
Так! Той вечір був чарівний,
Що тривав до ранку.
Що ж тепер отут робити?
Помилок не справить.
Чи покинуть, чи любити?
Як усе оце поправить?
Утікти - найкращий вихід,
Може, за кордон?
Там пожити трохи тихо...
Не пуска ж закон.
Поки думав, поки мріяв,
Час не може ждати.
Нащо все це заподіяв?
Вже не може спати.
Раптом стука хтось у двері:
Здрастуй, любий тато!
Це наступний з його серій:
Дітки - винуватий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007634
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 06.03.2024
Світанок. Місяць округлився блідо.
Внизу рожева смуга розляглася.
У небо ніби фарбу сіру влито,
Недоля сунеться зі сходу ласо.
Земля сумує, і в окопах тускло,
Хоч напрямок весни нестримний, дійсно.
У боротьби не втрачений ще мускул,
Проміння кличе всіх лишень до дії.
У чорно-білий день пошерхли крони -
Свинцю сліди, і серце трохи тисне.
Утримує гілки міцний ще корінь,
Весна життя не піддається тиску.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007637
дата надходження 06.03.2024
дата закладки 06.03.2024
В лісі жив собі Вовчисько,
Вигляд - непоганий.
Там зустрів оце Лисичку:
Будь мені кохана!
Швидкі ноги, хвіст красивий,
Хіба я не пара?
Я - сміливий, не плаксивий.
Нащо нам з тобою чвари?
Подивилась скоса Лиска,
Очі солоденькі.
Чи є в лісі цім прописка,
Борги чималенькі?
Чи ти зможеш прописати
Зайчика-Вуханння,
Всю рідню і мого свата,
Згодна буду на кохання.
Може, ще і бабу з дідом
І моїх онуків?
Чи накормиш їх обідом?
Чим прикрасиш вуха?
Тут почухав Вовчик лоба,
Цікаві питання.
Ох і хитра ти особа,
Нащо те кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007568
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 05.03.2024
знялися
у даль відлетіли
думки
зимове кіно чорно-біле
стерильні жахи
на спокою ніжні палітри
туман
для ватри
дай буйності вітре
капкан
броньований
тиші
капкан
рве поряд
комедія драму
мій світ
чи варто
брести поміж рани
слід в слід
шукати
притулку, заслони
нестям
роками
носити роками
аркан
вдивлятись
вдень світячи свічку
в людей
в обличчя
до шорів привичних
тіней
облудлих
на прив’язі звички
сам страж
сам в’язень
я інша
не інша
така ж
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007574
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 05.03.2024
Прийшла жінка в кабінет,
Стала край порогу.
Вона знає етикет,
Ще й тут лікар строгий.
Ну проходьте, сядьте скраю.
Розкажіть, що в вас болить.
Болячки я всі знімаю,
Тільки толком розкажіть.
Що болить нога, чи спинка,
Поперек, чи щось друге?
Ви хворіли колись свинкой?
Це питання не просте!
Справа в тому, що я товста,
Чоловік таких не любить.
Ще й в добавок норовиста,
І тонкі у мене губи.
Ще й хроплю, немов коняка,
І хвицаюся ногами.
В ліжку я буваю всяка,
Можу впертися " рогами".
Обзива мене свинею,
І зі мною він не спить.
В нім не маю привілею.
Що оце мені робить?
Так, складна у вас задача,
Тільки лікар я не той.
Ветеринар все знає краще,
Він лікує всіх коров...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007531
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 05.03.2024
У весни є справжні крила,
Бо її любов - це сила,
Наділила й наші долі,
Щоб сіяли, мовби зорі.
Нам дарує серце миле,
Щоб вбирали все красиве,
Ніжну вроду світанкову,
Мудрість матінки чудову.
Все в гармонії, як треба,
Щоб думки торкались неба,
Радість сумнівам розрада
Та доречна всім порада.
Справедливо у природі,
На землі, в душі, в погоді,
І від нас завжди́ залежить,
Що кому й коли змережить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007527
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 05.03.2024
Зайшла Зоська до книгарні,
Пита в продавщиці,
-Чи є книги у вас гарні,
Хочу подивиться.
Продавщиня відпові́ла,
-Вам про що бабусю?
В мене нога оніміла,
Цілу ніч верчуся.
-Ви до лікаря зверніться,-
Дає та пораду.
-Що ви, любко схаменіться,
В черзі я позаду.
Все стою, усе чекаю,
Всі мене штовхають.
Йой, кричу, що помираю,
А вони зітхають.
Як піді́йде черга ближче,
То обід почнеться.
Їжте, кажу дохтор швидше,
Бо болить вже серце.
Він подивиться на мене,-
- Уже час бабусю.
Вам вінок робити з клена,
А ви сюсі - пусі...
Цілий час чекаю й більше,
А його немає.
Люди під дверима інші,
З черги випирають.
- Я стояла і молилась,
Враз терпець ввірвався.
Закричала - мов сказилась,
Натовп розіпхався.
- Двері враз мені відкрились,
Сіла на кушетку.
Іскри в очах заіскрились,
-Дайте хоч таблетку.
Промовила Зоська тихо,
-Невже помираю?
Чи наїв вже лікар пиху,
-В медсестри питає.
А вона її на вухо.
Закричала здуру.
-Треба бабо ноги рухать,
Щоб була фігура.
Тоді й лікар прийме швидко,
Бо він таких любить.
-А на вас, дивитись гидко,
Його від вас нудить...
Зоська вийшла з кабінету,
Лікар й не з'явився.
Полетіла, мов комета,
З думкою:"Вдавився!"
-Ось й прийшла я до книгарні,
Книгу купувати.
Щоби ноги були гарні,
Й молодою стати...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007489
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 04.03.2024
Зайшов вчитель"тихо" в клас,
Грюкнув так дверима!
Ну розказуй вірш, Тарасе,
Швидко, не затримуй.
Встав Тарас, почухав вухо,
Підтягнув штанці.
Десь взялась проклята Муха.
Засміялись всі.
Муха влізла йому в носа,
Лоскотати стала.
Вчитель кинув погляд скоса...
Муха врятувала.
В мене дома є проблеми,
Батько прийшов пізно,
Довго нам читав памфлети,
Слухали всі, звісно.
Вклали спать його насилу,
Голова - макітра.
Вчить вірша не було сили,
Раптом зникло світло.
Вчитель тут сказав:
-Брехня!
Кожен раз невдала.
Ставлю я оцінку - два...
- А чому так мало?..
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007495
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 04.03.2024
-Добре їсти в ресторані,-
Похвалився Вітя Грицю,-
Всіх люблю офіціанток:
І дівчат, і молодицю.
Страви вміло так підносять,
Ніжно в очі заглядають
(А не так, як жінка й теща,
Косі погляди кидають).
А коли вже розплатився,
Вирушаю йти до хати,
Чайові їм залишаю –
То готові цілувати.
-А мені більш до вподоби,-
Засвітились очі в Гриця,-
В спальному вагоні, друже,
Миловидні провідниці.
Усміхаються привітно,
Ні до кого не ревнують,
Після чаю, як годиться,
Іще й постіль пропонують!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007492
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 04.03.2024
Ми їхали разом тоді електричкою,
Згорав я від крові прибою до скронь.
А ти усміхалась. Та прісно, за звичкою.
Тебе спантеличив зізнанням, либонь...
Останні акацій ванілеві китиці
З-за вікон вагону ряхтіли бігцем –
На них ти гляділа, аби не сліпитися
Юначого серця бенгальським вогнем.
Голублячи руку твою непоквапливо,
Благав, щоби миті сповільнили біг,
Аби милуватися взором привабливим
Подовше в дорозі тій сонячній міг.
Між гулу та сміху сірів у мовчанці я,
Вчував, як рогівки вже туга шкребе.
А миттю спинився наш потяг на станції,
Щоб навіч востаннє побачив тебе...
Все сняться поету акацій тих китиці,
Як ніжив кохану долоню тихцем,
І ти відверталась, аби не сліпитися
Розбитого серця бенгальським вогнем.
[i]02.ІІІ.24 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007472
дата надходження 04.03.2024
дата закладки 04.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=W644cxOMUpk[/youtube]
Обірвалась струна в серці,
Скрипка вже не грає.
Чи любов була та з перцем,
Як любить не знає.
Довго грала скрипка скерцо,
В думках - допоможе.
Та кохання було вперте,
Просто тимчасове.
Не торкнули серця струни,
Даремно старались.
Воно звуків тих не чуло,
Чи просто всміхалось?
Ті чекали, сподівались,
Чи мелодія не та?
Та чекання обірвалось,
Мабуть, недарма.
Не таку воно чекало,
Тут нема кого винить.
Була музика невдала,
І не так вона дзвенить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007375
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024
Гумор - чудо
Гумор – чудо, стра́шна сила:
Доброзичливі слова
Сміхом наповняють крила,
Навіть мертвий ожива.
Не зустріти, геть байдужих,
Хто б тихесенько в кутку
Зовсім з посміхом не дружить –
Будяком сидить в рядку.
Ні старечим, ні малечі
Не цікавий хмурий світ,
Не натягнеш сум на плечі
Коли буйством лине цвіт.
Навіть в присмертну годину
Легше жити сміючись,
Мов броня прикриє спину
Від розлючених і злих.
Не зламати, хто сміється
Перед ворогом, в лице…
Перекосить враже серце,
Розірве навпіл живцем.
Той народ, що над собою
Пожартує, без стьоба́,
Надпотужну має зброю –
Видавлять в собі раба.
́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007374
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024
Суцільна чорнота. Ніхто не відав,
Що нелюди пришлють кривавий вітер.
Одеса плаче і нема споко́ю.
Який мерзотник злодіяння скоїв
У березневу першу нічку сонну,
В будинок запустивши смерті дрони.
Руїни і завали - сон навічно,
Ніколи діти не розплющать вічки.
Невинні янголята...Біль проймає.
У когось вбито підло батька й маму.
Одеса плаче, у гіркій жалобі,
Але нескорена ворожій пробі.
(Проба - значення те саме, що й випробування)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007355
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024
Забивало дух Парасці:
-Скоро буду вовком вити!
Казав, будеш жити в казці,
А що вийшло, паразите?
Я - в саду і на городі,
В мене діти і корова,
Кури, гуси, качки, свині,
Хочеш, щоб була здорова!
Виправдався дуже швидко
Чоловік її Іллюшка:
-Не збрехав тобі, Парасю,
Казка зветься ’’Попелюшка’’.
Свого слова я дотримав,
Покричала трохи, й годі,
Я ж не винен, що всім важко,
І бали тепер не в моді.
В кожній казці, як відомо,
Кінець завжди є хороший:
Замість туфлів кришталевих
Ось купив тобі калоші!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007348
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024
Прилетіла в сад сорока,
Стала там брехати всім:
Вона бідна, одинока,
Як прожити їй старій?
Нема їсти чого й пити,
Зруйнував їй вітер дім.
Рада буде й хліба крихті,
Їй повірить хоч один?
Розпустили птахи вуха:
Знову хоче обдудить?
Бачать всі: не дуже схудла,
Хоче жалість розбудить.
Усі думали й гадали,
Хтось із них пустив сльозу.
Раптом кинув хтось їй сала,
Враз зловила на льоту.
Як упхала в рота сала,
Поминай, як звали.
Щось їм прокричала,
Що така - всі знали.
Полетіла стрімголов,
Кільки раз лиш озирнулась.
Обдурила вона знов:
Чом тоді вона всміхнулась?
А казала, що безсила,
Розучилась вже літать.
Ось яка вона брехлива!
Всіх зуміла ошукать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007339
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024
Чорноокий вечір ,як циган молодий
Моргає зі під брів вабить до себе.
І, летить до ясних зір ,як кінь вороний
Там, де циганка ніч - голубить небо.
Зоряна ніч, така казкова, духмяна,
Так пахнуть росяні трави медами.
Пливе із під моїх ніг земля - кохана
Шукаю твій образ - під небесами.
Приспів:
Я украду тебе мила у сонця дня
Повезу у рай на берег любові.
Зацілую солодкими устами я
І, до ніг встелю квіти волошкові.
Допоки зоряна ніч ,як вино пянка.
Люби мене, як вечір ніч циганку.
І , допоки ллється музика чарівна.
Цілуй,цілуй мої уста до ранку.
Ти-розпали у моїм серденьку вогонь
Хай в грудях палають мої почуття.
Ніжно- ніжно доторкнися моїх долонь,
Щоб трояндою цвіла для тебе я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007336
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024
Сьогодні море не зі мною -
Не пестять хвилі береги,
Ведуть із чайками торги,
Під тихі відгуки прибою.
Чубасті зляться, хмурять брови -
Втопилось сонце ув імлі,
Притишені ведуть розмови.
І, не торкаючись землі,
Вітри зібралися на лови -
Полюють на солодкі бризи.
Пожовклий журиться пісок,
Маяк удалеч звів курок -
На мушці овид тане сизий.
Тобі ж до мене тільки крок... 2.03.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007325
дата надходження 03.03.2024
дата закладки 03.03.2024
Кажеш, була Едемом?!
Пороблено цій планеті!
Мов божевільний демон
мчить у шаленім леті.
Де наше щастя, Боже?
Розвіяно чорним вітром…
У темряві цій ворожій
мусимо стати світлом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007301
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 03.03.2024
...что Я хочу?, сама не знаю -
с души тугие путы снять
и высвободившейся пустотой объять
всё, что досель не понимала,
но что меня так донимало.
Что хочешь Ты?, не знаю я,
но смутно, исподвль, ощущаю,
что ожидаешь, будто я
пойму в тебе тебя,
пусть даже не любя,
лишь пустотой соприкасаясь.
Но как же Мне принять Тебя,
когда себя не принимаю,
когда как львица обмерла,
к оскалу камня прислоняясь
и с холодом совокупляясь...
...но как же с камнем не любя.
Что Мы хотим?, вдвоём Нас нет
и одиноки наши тени,
поставленные на колени,
пред нашим отраженьем в зеркалах,
не кающиеся во грехах,
коль коих совершить не смели.
В себе самих себя презрели.
Что Я хочу?, сама не знаю -
с души презренной путы снять...
OSAlx2о19-11
графика. олег ильдюков
https://www.youtube.com/watch?v=cy5m5_R541s&list=PLkqz3S84Tw-
TjLrR3Xe1SYz2c6MJJydg0&index=28
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007250
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 02.03.2024
Если этой ночью будет сыро,
я прикрою двери на балкон,
позвоню и поболтаем с сыном,
расскажу ему, что нынче за окном
воздух -по осеннему тягучий-
поглотил на диво ясный день.
Белизною отливали тучи
и прозрачную отбрасывали тень.
И, волшебной пеленой пленившись,
я брела тропою наугад,
радуясь великолепью тиши,
и случайно заблудила в сад.
Золотые листья на деревьях,
золотые птицы на ветвях,
под ногами золотом хрустели
плиты, сложенные в дивный ряд.
И пытаясь разгадать узоры,
я бродила вдоль и поперёк,
недоумевающему взору
вдруг открылся их изящный слог.
Предо мной стихотворенье
древнего поэта о любви,
охватившего меня волненья
мне не передать, мой сын, прости.
Разбирая пляшущие строчки,
чтобы ничего не упустить,
я узнала этот беглый почерк,
я узнала...
Цьом, до завтра, спи.
OSAlx2020-о9
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007249
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 02.03.2024
На музыкальную тему Сергея Трофимова.
https://www.youtube.com/watch?v=JwkUSeawNhs
Сиджу собі, мов пан, на теплому подвір'ї
Та слухаю такий мені знайомий шум,
Коли деру з гусей оте трикляте пір'я,
Котрим яскравий вірш невдовзі напишу.
Зрання упав поет з натрудженого ліжка
Макітрою униз, аж іскри із очей.
Й купив на OLX чорнила цілу діжку,
Яке під стріху вже давно йому тече.
Паперу цілий віз замовив наостаннє
І мріяти почав про ту солодку мить,
Як врешті розпочне своє святе писання
Про гай, що навесні то стогне, то шумить.
Та поки він крутив свої розкішні вуса
І жваво попивав солодке каберне,
Втекли з подвір'я всі: коти, собаки й гуси,
Бо знали, що гаплик нікого не мине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007248
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 02.03.2024
Як добре, що можна у світі творити,
Красу малювати та ніжно любити,
Про все говорити душевно з тобою
І знатись поменше з печаллю й журбою.
На мить зупинитись, заглянути в очі,
Там щирість і ласка, мов промінь лоскоче,
Зануритись тихо в обійми і знову
Почути любови зворушливу мову.
Вдихнути наповну все щастя і долю,
Зустрітися поглядом рідним з тобою,
Відчути кохання найкраще, єдине,
Як подих весняний своєї дитини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007234
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 02.03.2024
Як добре, що можна у світі творити,
Красу малювати та ніжно любити,
Про все говорити душевно з тобою
І знатись поменше з печаллю й журбою.
На мить зупинитись, заглянути в очі,
Там щирість і ласка, мов промінь лоскоче,
Зануритись тихо в обійми і знову
Почути любови зворушливу мову.
Вдихнути наповну все щастя і долю,
Зустрітися поглядом рідним з тобою,
Відчути кохання найкраще, єдине,
Як подих весняний своєї дитини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007234
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 02.03.2024
лимерик
Девица одна из Панамы
Всегда носит только пижамы.
Но ей все подряд
Вокруг говорят —
Нельзя так ходить без панамы.
🙂
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007226
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 02.03.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2024
Тоскні ранки, вечори печальні,
затишку немає в самоті.
Певно, ти страждаєш, друже дальній,
на одній зі мною частоті,
певно ж, і тебе бентежу снами, –
лиш у снах з тобою ми удвох.
…Та, здається, й там повік між нами –
спогади, глибокі, наче шрами,
душі наші з їхніми гріхами,
ревнощі, вагання, Всесвіт, Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007211
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 02.03.2024
Ти не сказав мені: люблю! -
Поцілував очима душу.
Здавалось, з місця більш не зрушу,
Ще й досі подих твій ловлю.
Щоранку сходило в мені
Величне сонце променисте,
Як почуття яскраве, чисте
У зачудованому сні.
Ти не сказав мені: бувай,
І я повірила у вічне,
У наших долях пересічне -
У серці панував розмай!
Не говори мені: прощай! -
Хай язиками плещуть хвилі,
Мої вуста відчуй за милі,
Не смій казати - а кохай! 29.02.24
P.S. Світлина з Pinterest
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007190
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 01.03.2024
Вдохновение взял здесь (как и некоторые строки) без разрешения
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007089
Если автор будет против, сиюминутно удалю.
Між вільх і сосен молодих,
Де вітер вештався сонливо,
З куща калини край води
Злетіло це лимонне диво.
Воно на крильцях вощаних
Несло і роздуми, і мрії,
Що загубив я восени,
Як холод з півночі повіяв.
Тож сядь поету на плече,
Моя теперішня надіє,
Й збагни, чому воно пече,
Коли навколо холодіє?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007169
дата надходження 01.03.2024
дата закладки 01.03.2024
Мисткине,
мої розгойдала світи,
а думаєш, що паралелі.
У серці - одна лише ти!
Яріють в душі акварелі -
там місця для інших немає.
Кохання - дар неба. Я знаю!
Богине,
з тобою сягаю висот,
запрошуєш щиро до раю,
у душах немало щедрот -
щоночі в тобі я згораю.
В очах твоїх день не згасає -
у полум'ї сонце світає. Квітень 2022
P.S. Світлина з Pinterest.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007106
дата надходження 29.02.2024
дата закладки 29.02.2024
Між вільх і сосен молодих
Злякав лимонницю сонливу –
Над лиском талої води
Витала в пошуках поживи.
На крильцях, ніби вощаних,
Зробила оберт коло мене
Й пірнула в затінь гущини,
Де жеврів мох вогнем зеленим.
І, їй вглядаючись услід,
В думках запитував єдине:
Чи знайде врешті першоцвіт,
Чи, все шукаючи, загине?..
[i]22.ІІ.24 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007089
дата надходження 29.02.2024
дата закладки 29.02.2024
Лютневі барви вже заховались,
Розвіялись з білими снігами.
Із молодим березнем змагались,
Присіли втомлено біля брами.
З початку лякали холодами
І студений вітер душу проймав.
Проганяли смуток вечорами,
Місяць своїм сяйвом нас обіймав.
Яскраво в небі мерехтіли,
Наполохані лютим зірки.
Втікать за горизонт схотіли,
Як сріблясті, невтомні струмки.
Юний березень вже на порозі
І проблиски тепла зігрівають.
Котики стоять, як по тривозі,
Пташки весело пісні співають.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007055
дата надходження 29.02.2024
дата закладки 29.02.2024
[b]В[/b] снах привиділись сині красуні,
[b]О[/b]х, яка неповторна краса,
[b]Л[/b]ітом вкриють маніжно долоні,
[b]О[/b]бійнявши, як ненька-земля.
[b]Ш[/b]епіт милий та рідні мотиви,
[b]К[/b]рок за кроком вся радість життя,
[b]О[/b]берегом немов для дитини
[b]В[/b]лучно знов принесуть почуття.
[b]І[/b] в безмежжі пшениці та жита
[b]П[/b]ривітає мене легіток,
[b]О[/b]х, до болю чарівністю звита
[b]Л[/b]ітня магія дивоквіток.
[b]Я[/b] у захваті, я у полоні,
[b]З[/b]ачарована в милому сні,
[b]Н[/b]іжна казка на рідному лоні
[b]О[/b]хопила простори земні.
[b]В[/b]еличаво вальсує, вітає,
[b]У[/b]топаю у розкоші трав,
[b]Б[/b]ільш не бачила, кращого краю,
[b]А[/b] деінде пахучих отав.
[b]Ч[/b]ерез роки прилину, я знаю,
[b]У[/b] місця де мій всесвіт зростав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007053
дата надходження 29.02.2024
дата закладки 29.02.2024
Карі очі б'ють, як струм
Ти пливеш у мріях,
Навівають безліч дум
Зранку сонцем світять.
Наче в річку джерело
Що живе у стужу.
Проникає їх тепло
Променем у душу.
Карі очі, як вогонь
На шляху зупинять,
Ніжним дотиком долонь
Будуть усім дивом.
Вже стали комусь пастка,
Що в глибині живе,
В ній чарами йдуть ласки
І щастя над усе.
Одні гори почуттів,
В любові ті мости
Є гарантом усіх мрій,
Зупиняться часи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007026
дата надходження 28.02.2024
дата закладки 28.02.2024
Віслюка із пересердя слон забив
І за це сидить в тюрмі нещасна миша.
Бо вина її доведена в суді,
Не попре врозріз слона — вона слабкіша.
Експромт на
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006995
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007010
дата надходження 28.02.2024
дата закладки 28.02.2024
Ти - лагідний, коли захочеш -
Струмує тепла течія,
Навиворіт пітьму торочиш,
Коли простуєш навмання.
Ти - вітер сонячний із неба -
Такий солодкий, як мигдаль, -
В тобі негаснуча потреба.
Зникає у душі печаль,
Коли мої муштруєш крила,
Даруєш легкість до мети,
З'являється вагома сила -
Лечу в омріяні світи,
Де почуттів таємних злива...
Для тебе буду ніжна, мила,
Рожевим спогадом цвісти!
26.02.24
P.S. Квітка мигдалю. Світлина з Pinterest.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006954
дата надходження 27.02.2024
дата закладки 27.02.2024
Березень й Лютий зійшли на доріжку
Змагання почнуться таємно і нишком.
МАрець ще юний, Лютень - безсилий.*
Яке тут змагання? Пасма вже сиві...
Вигукнув Лютий : - Нумо, до бою!
Вдачею буду боротись з тобою.
НЕмічно крутить сніжком завірюха,
То морозенко щипнЕ десь за вуха.
Березень сонце відкриє з-за хмари,
Лютий назло розпорошує чари.
В парі вже з вітром змагатися хочуть,
Марець і "котики" з Лютня регочуть.
Сили не має, Лютий страждає,
Сходить з доріжки, ВеснУ пропускає.
Юна красуня до Березня лине, -
Йому і вручає підсніжники милі.
** Марець, лютень - прадавні назви березня, лютого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006944
дата надходження 27.02.2024
дата закладки 27.02.2024
Пока зима благоуханный сок
Твоей весны не обратила в лёд,
Найди ему прелестный пузырёк,
Что сладкий дух твой в чреве сбережёт:
Не для того лишь чтоб друг друга вы
Могли обогатить взаимной мздой;
Чтоб чувственные семена любви
Несли благоуханный дух весной
И каждый распустившийся бутон
Был совершенной копией тебя.
Тогда бы смог предотвратить урон
Живой красе, себя же превзойдя.
О, милый мой, нет ничего глупей:
Роскошным телом потчевать червей.
OSALx2o23-1o
Геннадий Брижатюк. Обнажённая
*
Then let not winter′s ragged hand deface
In thee thy summer, ere thou be distill′d:
Make sweet some vial; treasure thou some place
With beauty′s treasure, ere it be self-kill′d.
That use is not forbidden usury,
Which happies those that pay the willing loan;
That′s for thyself to breed another thee,
Or ten times happier, be it ten for one;
Ten times thyself were happier than thou art,
If ten of thine ten times refigured thee:
Then what could death do, if thou shouldst depart,
Leaving thee living in posterity?
Be not self-will′d, for thou art much too fair
To be death′s conquest and make worms thine heir.
William Shakespeare
*
Смотри же, чтобы жесткая рука
Седой зимы в саду не побывала,
Пока не соберешь цветов, пока
Весну не перельешь в хрусталь фиала.
Как человек, что драгоценный вклад
С лихвой обильной получил обратно,
Себя себе вернуть ты будешь рад
С законной прибылью десятикратной.
Ты будешь жить на свете десять раз,
Десятикратно в детях повторенный,
И вправе будешь в свой последний час
Торжествовать над смертью покоренной.
Ты слишком щедро одарен судьбой,
Чтоб совершенство умерло с тобой.
Перевод С.Маршака
*
Спеши сберечь для нас цветник благоуханный,
Пока суровая зима не подошла;
Наполни сладостью сосуд, тобой избранный,
Пока в себе самой краса не умерла.
Ведь ты ростовщиком того де называешь,
Кому должник свой долг от сердца отдает:
Другого лишь себя бы миру оставляешь,
А за добавочных - добавочный почет,
И счастье личное ты в десять раз умножишь,
Коль, вместо одного, создашь десятерых:
От смерти понести какой ущерб ты можешь,
Продолжив бытие в наследниках своих?
Так не упрямься же: с твоею ли красою
Червям лишь кормом стать под сенью гробовою!
Перевод В.Лихачева
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006906
дата надходження 27.02.2024
дата закладки 27.02.2024
Сиджу в печалі край вікна,
Тихенько стукає весна,
Тепло душевне віддає,
Говорить дивно: все твоє.
А я повірила в дива́,
Ось, бачу дихає трава
Та спів пташиний у гаю
І знов, радіючи стою.
Завмерла, наче на ту мить.
Моя душа до сліз бринить,
Немовби вдалий аргумент
Я відобразила момент.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006898
дата надходження 27.02.2024
дата закладки 27.02.2024
Цветами спекулирует весна,
Букеты вянут, сниспослав любви поклоны.
Склоняют времена, то эфемерное люблю....
Идите на...
Так заеbали эти феромоны.
И метастазы от ночных звонков,
Тональность чувств всегда либретто,
Метаморфозы бабочек, на свет летящих мотыльков,
Шагнув куда-то прочь с трамплина, табурета.
Да, високосный год богаче на денёк,
Зафевралило сердце позапрошлогодним снегом.
Подснежник тает словно фитилёк,
Любовь, любовь...
Была ли ты,
Коль стала в ад ковчегом?
2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006866
дата надходження 26.02.2024
дата закладки 26.02.2024
В тебе очі зелені
Із під чорних повік,
Вони линуть до мене
Серед різних подій.
Зустрічаю повсюди
Несуть в місячну даль,
У життєвих етюдах
У пісенний йдуть край.
Мабуть очі зелені
Бачать чари весни,
Там дерева кремезні
У полоні краси.
Ти чаклуєш очима
Лише погляд зловить,
Десь зникає вся сила
Щось у серці горить.
В тебе очі зелені
Є тривога в душі,
Там кохання пекельне
Не придатне сльозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006862
дата надходження 26.02.2024
дата закладки 26.02.2024
Розтривожила синичок
Ніжним подихом весна.
У простори душу кличе
Вишини голубизна.
Від сльоти і стужі млосний,
Рину в пущу віддалік,
Де у тузі пряній сосни,
А берези повнить сік.
Захмелівши в чарі дива,
Йтиму в трепеті гілляк
По моху, що неквапливо
Таловицею набряк.
Норовить очима цупко
Там вловити кожен рух
І роздати щиглі губкам
На осичинах навкруг.
Заспіваю пням кургузим
Під пересміх ручаїв
Про коханий образ музи,
Що у серці притаїв...
Поривань, затій квітчатих
Налеліяв хоч збавляй –
Любо провесну стрічати,
Як в душі чуттів розмай!
[i]21.ІІ.24 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006859
дата надходження 26.02.2024
дата закладки 26.02.2024
У безсонні буває нічному
Із питань напада рій думок
І старе ожива по-новому
Відчинивши іржавий замок.
Не згадати всього, що минуло
Бо воно вже давно відцвіло -
Все, що в юність надію вдихнуло
Й обнадійливу мрію сплело.
Та з роками втрачаючи віру
У безгрішність людської душі,
Як сам наче стрибаєш до виру
Де царюють гадюки й вужі!
Й повернутися хочеться в юність,
Той наївності острів знайти,
На якому відсутня ще мужність
Бо дівчата ще носять банти.
Вихідними гримить дискотека,
А за клубом юрба гомонить -
Самогончик приніс не лелека
І від яблук нестиглих щемить.
Й десь попереду світла дорога,
Де все біле - не в чорних цятках...
І стискає всю душу незмога,
Що в минуле не вернеться шлях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006861
дата надходження 26.02.2024
дата закладки 26.02.2024
Як сиро, холодно у світі -
В тунелях безодні, пітьми -
Там, навіть, ангели крильми
Не можуть людство захистити.
Не знаємо, що буде далі -
Скотивсь у вирву білий світ,
І тільки сонця моноліт
Нам про прекрасне нагадає... 22.10.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006807
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024
Міняють дислокації
Блудні вітри, пропащі.
Нема такої нації,
Як «русско-говорящі».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006809
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024
Ти розцвів, мов у січні білий бузок.
Серед снігу й неписаних літер
У зимовій холодній палітрі.
Мого серця ніжності мево і зойк.
Ти розцвів, мов у січні білий бузок.
Не зламали вітри і негода.
Я сердечну пишу тобі оду.
Чи впізнаєш мій почерк - любові крок.
Ти розцвів, мов у січні білий бузок
Чистотою думок - диво-сяйвом,
У душі моїй - сонячним майвом,
Як весняний узимку світла ковток.
09.01.2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006772
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024
Весняний день стоїть вже на порозі...
в торбинці радість він несе у світ,
то ж весело всміхається до сонця,
щоб дарувало нам свій ніжний цвіт.
А сонце ясне, щедрістю багате,
на землю сипле промінці ясні
і барвами усіх нас зігріває,
в смарагдовій розсипавшись траві.
І якби важко не було б в житті нам,
весняний день порадує теплом.
Неначе сонце, наша Україна,
зігріймо й ми її своїм крилом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006770
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fTI7M75_eGU[/youtube]
Згасають сутінки вечірні,
Змінився світ вже за вікном.
Вони зникають так невільно,
Крадеться ніч чомусь тайком.
Вона загладить всі гріхи,
Спростує всі життя проблеми.
Здається, що нема біди,
Що турбували нас даремно.
Це сон зморив вже наші очі,
На лад свій все перевернув.
Він ощасливить всіх нас хоче,
Від негараздів відвернув.
І ми щасливі, ніби знову,
Та промайне ця швидко мить.
І на душі все ті ж окови,
Що не дають по-людськи жить.
Та ніч-чаклунку знову ждем,
І знову тайни довіряєм.
Лиш огорта болючий щем:
Не буде так, як обіцяє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006764
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024
Згадай ,той день -лютневий світанок
Коли у твій дім увірвалась війна.
Як в огні згорав- зимовий ранок
Голосив на увесь світ :"війна , війна".
Ти не втрачала надію - в цю мить
Не впасти духом,не згоріти в огні.
Боролась за життя , щоб вічно жить
І, за краще майбутнє , у цій борні.
Життя до смерті всього - один крок
У тебе лишилась - одна тільки мить.
Вражий син цілив на життя курок
Ти - молода... хотіла, жити ,любить.
За одну лиш, мить, ти - б все віддала,
Щоб побачити, як сонце світає.
В цім пеклі - надію не втрачала,-
Що біда в Україні - світ з'єднає.
На роздуми часу, так немає...
Коли твоє життя на волосинці.
У вогні все у попіл згорає
Коли на землі, у хаті- чужинці.
О,страждальна мати- Україно!
Ти йшла крізь огонь ,як по лезі бритви.
Втрачала найкращий цвіт калино,-
Щоб сонце миру зійшло у цій битві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006759
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024
-Я до сина їздив в гості,
Був на виставці учора,
Вернісажем вона зветься,-
Кумові хвалився Жора.
-Там художник бородатий
Представляв свої картини,
І про образи й пейзажі
Торочив нам дві години.
За хвилину дружні шаржі
Показав, як малювати:
Хто хотів, то він за гроші
Міг усіх обдарувати.
От вже майстер! Вірте, куме,
В мене дух перехопило:
На очах у всіх присутніх
Із картини робить диво.
На портреті - гарний дядько,
Бачать всі: сміється, наче,
Мазнув пензлем біля рота –
І той дядько уже плаче !
Кум відразу розсміявся:
-Його фокус - як пружина!
Так майстерно часто робить
Дорога моя дружина.
Коли п’яний - я регочу,
Тут художник - моя Ніна:
Мазок віником по пиці –
І у мене - кисла міна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006752
дата надходження 25.02.2024
дата закладки 25.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4n9Paeh95co[/youtube]
Любов не залежить від нашої волі,
приходить без нашої заслуги, щезає без нашої вини
(І. Франко).
------------------------------------
Якщо відкриєш в серце дверці,
Кохання впустиш, то і знай:
Якщо розіб"є тобі серце,
Ти не зважай на це - кохай.
Це ти дозволила ввійти,
В думках, що все так просто буде.
Коли ж розпустить пелюстки,
Нехай позаздрять тобі люди.
Рожевий цвіт не зірве вітер,
П"янять ці пахощі кохання.
Ти щасливіша в цьому світі...
Що буде далі? Хто це знає?
А далі будуть ягідки,
Плоди доспіли вже на часі.
Солодкі будуть, чи гіркі,
За них ми будемо все ж вдячні.
Цвіте кохання веселкове,
Знать, заслужили ми таке.
Воно найкраще - кольорове,
В серцях, як райдуга цвіте.
Якщо гірке, неначе терен,
Зумій його підсолодить.
За нього випий вина келех,
Бо що боліло - відболить.
Кохання часто робить спробу:
Зробить щасливим, чи втікти?
Якщо відкинеш з серця злобу,
Багато зможеш досягти.
Ти полюби, як сонце небо,
Вчись розуміти і прощай.
В коханні є така потреба.
Й тебе полюблять за це - знай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006643
дата надходження 24.02.2024
дата закладки 24.02.2024
Зимонька плаче гіркими сльозами,
Мабуть болять незагоєні рани,
Ріки створились від смутку й печалі,
Де відшукати гармонії грані?
Дивиться в небо - весняні вже хмари,
Може здалося, але ж не примари,
Дивно схилила свій образ в зажурі,
Знову думки зачепили похмурі.
Що тут робити? Ось, стукає зміна,
Вже не потрібна поміч каміна,
Скоро нам сонце всміхнеться, зігріє,
В кожного звісно давно така мрія.
Йди, мила зимо, на довгий спочинок,
Дай же зустріти найліпшу годину,
Радість відчути і миру, і сміху,
Буде скрізь затишок людям на втіху!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006638
дата надходження 24.02.2024
дата закладки 24.02.2024
Радію, що зустріла Вас -
Нехай летить у світ Пегас,
В яскравих фарбах кольорових,
Переливає світ любови.
Не передати почуттів,
Сильніших від усіх вітрів.
Подяка долі за натхнення,
За Ваші щирі одкровення!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006594
дата надходження 23.02.2024
дата закладки 23.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X1jE8GE0zZ0[/youtube]
Людина щаслива своїм вмінням забувати.
Пам'ять завжди готова забути погане і пам'ятати тільки добре.
Варлам Шаламов
--------------------------------
Пам"ять сіє, як крізь сито
Друзів, що були у нас в житті.
В них душа завжди вікрита.
Ці були нам до душі.
З ними легко жити й просто,
Часто правду кажуть нам.
Не деруть ніколи носа,
Сум і радість пополам.
І нехай роки проходять,
Хіба пам"ять їх зітре?
В серці місце їм знаходим,
Пам"ять там про них живе.
Володіє нами пам"ять, не дає нам
можливості забути того, хто
колись нас робив щасливими..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006568
дата надходження 23.02.2024
дата закладки 23.02.2024
На мене кажуть я миленький,
Та й добре знають, що хитренький,
Ще й довговухим називають,
Про мене пісеньку співають.
ПР
Ля-ля- ля, ля- ля -ля, ля-ля-ля,
Втішає літо золотеньке,
Ля-ля- ля, ля- ля -ля, ля-ля-ля,
Я зайченятко, ще маленьке,
В травичці з літом веселенько.
Сіренький зайчик, я рухливий,
Вже на галявині щасливий,
Від себе літу шлю привіт,
Який яскравий, чудовий світ.
ПР
Ля-ля- ля, ля- ля -ля, ля-ля-ля,
Втішає літо золотеньке,
Ля-ля- ля, ля- ля -ля, ля-ля-ля,
Я зайченятко, ще маленьке,
В травичці з літом веселенько.
Ще й привітаю сонце, днину,
Радію квітам, відпочинку,
Під вечір знову йду гуляти,
Про літо пісеньку співати.
ПР
Ля-ля- ля, ля- ля -ля, ля-ля-ля,
Втішає літо золотеньке,
Ля-ля- ля, ля- ля -ля, ля-ля-ля,
Я зайченятко, ще маленьке,
В травичці з літом веселенько.
22.02.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006590
дата надходження 23.02.2024
дата закладки 23.02.2024
Всесильний громе, не тривож
Мене нагально серед ночі -
Хай сняться тихі сни пророчі,
Спивай чуття з небесних лож.
Не рви серденько силоміць -
Нехай послужить ще у клітці,
В зати́шному від болю місці,
Щоб утішалось світлій мітці -
В любові сила наша, міць!
Мене під ранок не буди -
Дай дочекатись ясносвіту,
Назустріч сонячному літу
Прибуде ще багато квіту -
Могутній шал свій остуди. 22.02.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006502
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024
туман золотавий
могили і
прапори
намножені статки
не взятий в увагу подвиг
шершава реальність
є соколи
є щурі
дозрів до зневіри
несприйнятий
розумом
подив
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006489
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024
дружеский шарж
Том Йорк цитата - "Многие тратят уйму времени на то, чтобы быть вежливым. А я просто сру на это."
("Доколє мені буде соромно за Вас, Володимире, га?" - Наталия Остапенко,)
А Вы глумясь сказали шутку,
а я восприняла всерьёз...
Мне было больно, было трудно
сдержать поток невольных слёз.
А Вы стояли, улыбались,
кривили тонкие уста
и пальчиками прикасались
к холёным жиденьким усам.
И голый подбородок узкий
Вам упирался прямо в грудь.
И выраженье глаз тунгусских
так явственно являло нудь.
И тусклых кос прямые пряди
не закрывали узость лба.
В парфюме нарочитой чади
так чуялась дешевизна.
OSAlx 2о19-11
Картина. Ульяна Андреевна Коптелова. Обида
ЗЫ. Словарь церковнославянского языка
простая чадь - простой народ
нарочитая чадь - родоплеменная аристократия
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006480
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024
Десь у небі чути відголоски
Теплої і ранньої весни,
Бо уже дурман тече по мозку
У шалені роздуми та сни.
Скільки усього я перебачив?
І про що я тільки не писав?
Й досі чути гульбища відьмачі,
До котрих приєднувався сам.
Тож зламав життя, неначе гілку,
Що цвіла весною, як завжди.
Бо жінки, натхнення та горілка -
Певний шлях поетів до біди.
Може, і гукне моє колишнє
По стежині зоряній пройти,
Де нарешті місяць приколише
Роздуми у серці темноти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006476
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024
Гриць сказав сьогодні жінці:
З кумом йду я на рибалку.
Нервував і гриз все нігті,
Потім викурив цигарку.
Приготуй мені сніданок,
Доки буду, я не знаю.
Та не думай про коханок,
Я від них давно тікаю.
Ще налий мені п"ять капель,
Бо надворі холоднеча.
Щось із ночі давить кашель,
А в душі знов порожнеча.
Подивилась жінка скоса:
Все узяв що для рибалки?
Щось важка твоя ця ноша,
А для чого взяв куфайку?
Гриць почухав чомусь носа,
Що ж отут йому збрехать?
Чи велика була доза?
Як зморюсь, то щоб поспать.
Раптом чує він дзвінок:
Любий, довго тебе ждать?..
Не обдуриш цих жінок,
Краще дома буду спать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006473
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024
Калюжі крові по бункерах при землі,
Авдіївка… єднання душ до журавлів,
Синів забира й доньок, кривава війна,
Чому, вознеслися зарано в небеса?
Вони ж, замали щоденні світлі мрії,
Щасливо жити в квітучій Україні,
Де спокій і линуть пісні солов’їні,
На жаль, як вугілля, зчорніли надії.
Та серце, скам’яніло, неньки навіки́,
Думки розвіялися, за які гріхи?
І знов, по землі густі краплини крові,
Замало, ви дітки пізнали любові...
Пробачте, що не змогла вас захистити!
22.02.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006472
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024
́́́В коси мої вплітала нічка свої зірки,
Щедро допомагала шлях цей важкий пройти,
Солодко пахла м'ята, дивно крутився світ,
Де ж загубилась казка в просині милих літ?
Тихо мене манила в спогади чарівні,
Де були ті хвилини, просто мов неземні,
Небо здавалось мирним, ваблячи нальоту,
Бавилося охоче, пестивши наготу.
Зорі сміялись ніжно, ніби очей краса,
Стукало серце втішно, мовби прийшла весна,
Ніч запалила свічі, сяйво земних вогнів,
Хто ж так зумів створити о́браз цих почуттів?́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006467
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024
Куйовдить вітер
Довіри квіти -
Серця тріпочуть в хуртовину зла.
Дорога у морози повела,
А їм так хочеться радіти...
Зриває вітер
Примерзлі квіти -
Хоч сонце світить, та тепла нема.
Накриє їх суворістю зима.
Вони безпечні - справжні діти.
Голубить вітер
Весняні квіти,
У русі кожному вирує шал -
Зібралися на сонця перший бал,
Милуються - не вміють скніти.
От нам би так зуміти... 2023-2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006466
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024
У сукні, що вогнем здаля іскриться
Примчалася у дім Дияволиця..
"Чого тримаєш, дівчино-відьмачка?"
"Прилинь до мене, – зваблює хижачка, –
Ще є зв'язок, давай про нього дбати" –
Спокусливо старалась мене звати
Стоїть, взирає, бісова цариця
Енергія по тілу стрімко мчиться..
Я злякано дивлюсь, сховатись хочу
Магніт її глибокі темні очі..
У них вдивлятись вельми небезпечно
Згубити душу можна недоречно
Хотів її позбутись, полиши́ти
Жадобою нестримно серце вкрите..
Пручаюсь, наче вуж, зв'язала міцно
Але я стримуюсь (стараюсь, звісно)
Тут вкотре б проявити обережність..
Була любов – залишилась.. залежність
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006359
дата надходження 20.02.2024
дата закладки 22.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SNT1ue2wFqw[/youtube]
Очі не брешуть … Вони все скажуть … І хто любив, і хто грав …
Згодом доля покаже, хто в житті більше втратив …
-------------------------------------------------------------------
Слова, як подихи весни,
Примусять хвилюватись душу.
Якщо від серця йдуть вони.
Не просто сказані ці звуки.
Замінить музика без слів,
Тобі розкаже про любов.
Що так сказать ніхто не вмів,
Ти хочеш чути її знов.
Про почуття розкажуть очі,
Дарма, що колір бува різний.
Зачарувати вони взмозі,
Якщо в очей цей погляд світлий.
Дивіться в очі й посміхайтесь,
Не зачерствіє так душа.
Завжди такими й залишайтесь,
Душа не буде хай глуха...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006422
дата надходження 21.02.2024
дата закладки 21.02.2024
ІЗ ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!
Шановна пані, красуня блакитноока,
Ми Вам бажаєм щастя, міцного здоров’я!
Хай Бог відводить негаразди і печалі,
Щоб синь небесна, яснить сонцем, без вуалі!
Ваша світлина, щоб примітна серед квітів,
Мала кохання, міцніше на всьому світі!
Сонце дарує, хай добро по всій окрузі,
Достатку Вам, злагоди й найщиріших друзів!
Сімейне щастя, нехай не йде стороною!
Душа на злеті у міцній дружбі з весною!
Пишіть, творіть і мрійте про світле майбуття,
Дай Боже Вам й надалі черпать солод щастя!
20.02.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006297
дата надходження 20.02.2024
дата закладки 21.02.2024
Роки пройшли і відстані змінились.
Змішалось чорне з білим не в контраст.
І ностальгії наші якось стрілись:
Й ти дівчинка і знову я хлопчак!
Нехай нас всіх розкидала незгода,
Та наш ліхтар яскраво так горить...
Яка ж сьогодні гарна непогода!
Яка ж сьогодні ця тремтлива мить!
Хай вітер парасольку забирає,
Хай нас засипле цей щасливий сніг...
Лиш тільки поцілунок окриляє -
Єдиний з паралелей дивний збіг!
І ожива давно минула мрія,
Гальмуючи не в довгий час "табу".
Бо вранці вся примарна ця надія
В майбутню мандруватиме журбу...
Вірш написаний до фото
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006255
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 19.02.2024
О, як співала ніч любовні серенади.
- Коханий, не спіши, зажди.
- На жаль, пора.
Забути неможливо всі твої принади,
Але ж ранкова запала вже зоря.
- Солодкі поцілунки, як ваніль, до ранку.
Зірки торкались мрій. Розлука
увірвалась на світанку.
- Я поверну́сь, моя красуне і коханко.
- Чекатиму тебе, ти ж ясноокий мій.
- О, люба, ніжна, плакати лишень не смій.
Як прикро нам прощатись...
(І сліз краплини впали на світанку.)
(Альба - ранкова пісня, скарга закоханих на неминучість розлуки з настанням ранку. Обов'язковий елемент - форми слів "світанок", " зоря", "ранок" в кінці строфи)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006227
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 19.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNP_SYoYqNc[/youtube]
Хтось навмисно вкоротив лютий, щоб весна наступала швидше!
-----------------------------------------------------------------------------
Птахи розправлять дужі крила,
Розбудять сонну ще весну.
Вона швиденько личко вмила:
Ще прийде час, тоді досплю.
Підставив птах своє крило,
Вмостилась зручно, бо дорога,
Усі це знають - не близька,
Ліси, поля безмежні, болота.
Одне бажання - треба вижить,
Подарувать усім весну.
І подолати треба ризик.
Ще подарунки я несу.
Розкида квіти по ярках,
Не побояться ще морозу,
Вони не знають слово страх,
Бо не страшні зими погрози.
На горизонті видно край,
Який миліший в усім світі.
Спіши, пташино, поспішай,
Неси у край хороші вісті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006215
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 19.02.2024
Премію отримав Рома –
Радість груди розпирала,
Дівчина кохана Тома,
Як та пташка щебетала:
-Місяць тому я вже склала
У валізи сукні й шорти,
І на днях переписала
Закордонні всі курорти.
На літак квитки вже завтра
Можемо ми замовляти,
А позавтра на Канарах
Будемо вже засмагати.
-В літаку боюсь летіти,-
Відхрестився зразу Рома,-
Катастрофи, всякі трощі,
Смерть раптова, або кома…
-Та не бійся, - каже Тома,-
Це відома всім картина:
Вип’єш коньяку пів пляшки –
Будеш спати, як дитина.
-Чого пертись на Канари?-
Міркував уголос Рома,-
Якщо є коньяк, горілка –
То курорт для мене - вдома!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006214
дата надходження 19.02.2024
дата закладки 19.02.2024
Через ледь прочинені повіки
Старомодних вицвілих гардин
Споглядаю, як гойдає вітер
Білосніжний, мов фата, ясмин.
Кущ ясмину тоне у тумані,
Гілкою по шибці шаруди́ть…
Напівсон? Свідомості омана?
Чо́му раптом серце так щемить?
Згадую у мареві у млоснім,
Як закохані з тобою ми
Поділили неділиму по́стіль
В створеній гардинами пітьмі.
Як весня́ним громом поцілунок
Вдарив і звільнив нас від вагань,
Як прийня́в від тебе у дарунок
Я вінок незді́йснених бажань.
Як від пестощів здригались груди
І зливались у одне тіла́…
Я таким ніколи вже не буду.
Ти ж лишись такою, як була!
Бережу у пам’яті тебе я…
Ві́льхою потріскує камін…
Будь щаслива, Дика Орхідеє!
Щастя тобі зичить твій Ясмин…
Лютий 2024 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006126
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 18.02.2024
Чи є любов, одна - єдина?
Котра порушує серця?
Вона наповнена вся милом,
І пузирі йдуть без кінця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006164
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 18.02.2024
А я тебе не бачила,так давно
Згорають ,як зорі дні за днями.
На вчорашній день дивлюсь ,як у кіно
Спливає стрічкою хмара поміж нами.
Там за хмарами ,де голуба блакить
Сходить ясне сонечко в тумані.
Летить туди душа, у Всесвіт зорить-
Мережить рожеві мрії у коханні.
Вечір розплітає моє волосся
Стрічає край неба першу зірку .
Я тебе чекаю,люблю ,ще досі...
Лечу в твої обійми , як лебідка.
Шукаємо рай- закохану весну
У духмяних травах золоте літо.
Оту ,жадану квіточку чарівну
Що надихає , дарує сонячне світло.
Я ходжу один,ти одна без пари
Час пливе ,як річка за водою.
Давай злетимо ,як птахи вище хмари
З'єднаємо свої серця любовю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006161
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 18.02.2024
Іще снігам біліти,
та лють зими даремна:
от-от воскреснуть квіти,
прокинуться дерева,
і продзвенить птахами
над сном ранкових вулиць
усе, що ми кохали,
усе про що забули…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006160
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 18.02.2024
Поведи мене, згадко,
В даль минулих років,-
Там донині багато
Неостиглих слідів,
Ті розлуки в тривозі,
Тих спіткань буйноцвіт,
Де нестримані сльози
Раптом застили світ.
Зараз давня розлука
Пригадалась мені.
Голос доброго друга
Ожива в тишині.
Бризка радість у вічі,
А все решта - пусте...
Це ж твоя на узбіччі
Вже ромашка росте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006143
дата надходження 18.02.2024
дата закладки 18.02.2024
Низка-намисто у долі моєї:
Терен, калина, троянди і цвіт орхідеї.
02:58, 17.02.2024, ;)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006003
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 18.02.2024
Рожева пристрасть.
І серйозний намір.
Хоч невідома ти,
Та це між нами.
02:15, 17.02.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006002
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 18.02.2024
Писать стихи - души призвание
- Тяжёлый или лёгкий труд.
В стих вкладываем понимание,
Когда красиво - very good...
Писать стихи - летать как ветер,
Но иногда идти пешком.
В своей душе - в своей планете
Вы, словно, с Музою вдвоём.
Писать стихи - дышать любовью
Стараясь целый мир согреть;
Скорбеть, когда пролитой кровью
Война питает горе, смерть...
Писать стихи не так-то просто
Когда не знаешь, что сказать.
Они растут с духовным ростом
Раскрыв уста и сняв печать.
Писать стихи - построить яхту,
Назвать "Победа" иль "беда".
Отправить в море иль на "плаху"
Решают Авторов сердца...
Писать стихи - писать картину.
В ней отражение души.
Украсить дом, снять паутину
И не остаться на "мели".
Писать стихи - бальзам на душу,
Луч света, радуга мечты.
Но иногда стих, словно, грушу
Побить в спортзале за "грехи"...
Писать стихи - ведь каждый знает:
"Слова в них - лего и игра".
Свою страничку открывает
И для тебя, и для себя.
08.02.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006054
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 17.02.2024
Как тишину руками не объять
и темноту не удержать в ладони.
И что течёт, не повернётся вспять,
без смены силы тяжести в законе.
Не всколыхнуть дыханьем пустоту,
её ведь нет и нечего нарушить.
Явив в очередном квазаре душу,
не воскресить свеченьем суету.
У темноты, в которой снова мы
с тобой вдвоём себя не обнаружим,
вдруг выплеснув на миг сердца наружу,
всё ж одолжим немного тьмы взаймы,
чтоб потушить сияние сердец.
И тишину начнём глаголом нежить.
Вернувшийся не вовремя скворец,
в мороз щебечущий о неизбежном.
OSAlx 2о19-10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006026
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 17.02.2024
І як могло таке насниться?..
Зло із Добром схотіло биться,
де радість ходить разом з сонцем,
де чорнобривці під віконцем.
Де мальви квітнуть біля хати
і в'ють гніздо бузьки крилаті.
Де ластів'ятка у гніздечку,
там, де любов живе в сердечку.
Не стало... Як могло насниться?!
Хатина зникла і криниця,
лиш сад, обвуглений, чорніє.
Насправді ж, хто таке посміє?
Цей сон - гіркий, такий невтішний.
"О, Боже мій, який є грішний,
хто нищить так святе посміє.
Невже він цьому ще й радіє?" -
на думці цій себе ловлю.
А ще страшніше, що... не сплю.
І це не сон - здається так...
Не снилося такого й в снах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006021
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 17.02.2024
Місячне сяйво прокладає стежку,
Під перламутром оживає земля,
Останній сніг, сльозою вмив мережку,
Зранку тримала у обіймах стерня.
І заграє з вітром безсонна нічка,
Немов з весною, стрімкий обвінчався,
Дотик відчула, ця манлива річка,
Укотре їй співати намагався.
І водний плескіт, гребінь хвиль яскравих,
Встеляли поспіх, радуги веселки,
Світила блиск, вів до ігор забавних,
Хотів позбавить, марення русалки.
А по дзеркальній плесі плаває лід,
Не час, приймати всі чари від весни,
Хоча й лишались, там дріб’язки, як слід,
Але ж ще днище, в дрімоті, бачить сни..
Враз вітру шепіт - Ну гаразд, ти поспи.
05.02.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006017
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 17.02.2024
Тобою я і дихаю й живу,
Мій величавий і найкращий краю,
Роки тримаю, мовби тятиву,
В них найдорожча цінність в світі, знаю,
Твої ліси, діброви і сади
Захоплюють чарівністю розмаю
І неможливо просто так пройти,
Вони у саме серденько вражають.
Спинюсь на мить в розкішному квіту,
Душа співає дзвінко, ніби пташка,
Іду, щоб знову глянути в саду
Де в сукні білій ніжиться ромашка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006009
дата надходження 17.02.2024
дата закладки 17.02.2024
Нанизують міста
Неонові вогні.
Видовисько зівак збирає.
Ілюзія свята.
Ховаються на дні
Самотніх душ мільйонні зграї.
Імперія росте
Ціною жертв нових.
Поліном в топку паровозу
Історія мете
Безбатченків своїх.
Згорають хмизом під гіпнозом.
По долі на межі
Проміж добром і злом
Встелилися садки вишневі.
Боронять їх мужі.
Архангельським крилом
Стирають в порох лави стерво.
Щоб сяли маяки
В відбілених хатах,
Господар ніжив змерзле поле.
Проснулися струмки,
Розкроїв небо птах,
Бузьки вернули світлу долю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005952
дата надходження 16.02.2024
дата закладки 16.02.2024
Ніч кричить в дупло сови:
«Зорі - наші острови!
Місяць - з досвідом човняр,
У хмаринні - плугатар.
Небо - море навісне,
І для нас не затісне,
Попливемо тет-а-тет
До небачених планет!»
А сова: «Угу, угу,
Я до ранку не засну.
В серце зоряних полів,
Краще, вишли кажанів,
Мандрівні готуй човни,
Бо романтики вони!»
P.S. Світлина з Pinterest.
11.02.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005893
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 15.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MRWL2RaOoOg[/youtube]
Тільки життя змушує страждати. Смерть – це значить кінець, спокій. Чому ж тоді йому не хочеться вмирати?
---------------------------------
Самотній степ окутав смуток,
А ще недавно вабив він красою.
І не було у нього цих думок:
Зостатись наодинці з самотою.
Зима холодна - це постійний гість,
Високі наміта вона замети.
І виника до неї ненависть і злість,
Так важко подолать душевні сплески.
Та раптом впала в око ця стеблинка:
Така тоненька, ледь охватиш зором.
Пташина в землю кинула зернинку,
Зали́шивши самотньою у полі.
Лютує все сильніше ця зима,
А вітер все підсилює морози.
Вона ж боролась з вітром, як могла,
Їй не страшні були зими погрози.
Здавалося - зламає зараз вітер,
Що раз-по-раз кида́є пасми снігу.
Та де ж береться в неї сила, звідки?
(Зима ж лютує, не збавляє бігу).
Вона тонка, живуча, незборима,
Впаде і знову випрямить стебло.
Їй не страшні, ні вітер, хуртовина.
Вона живе негоді цій на зло.
Зморився вітер, сам у неспокої,
Чому вона його перемогла?
Та відповідь прийшла оця раптово:
Йому все зрозуміть допомогла...
Жага життя - велику має силу,
Вона подужала його в борні.
Змогла ще подолала люту зиму...
Тут висновки, на диво їм,- прості...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005878
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 15.02.2024
Ти скинеш мені на серветку,
Найкращу любовну абетку,
А там почуття у чеканні,
Такі найдорожчі й бажані.
Милують і радують душу,
Послання від тебе зворушне,
В коханні то справжня є сила,
Ось бачиш, вже серце зцілило.
У нім відчуваю той трепіт,
Пульсує непрохано шепіт,
Маніжить мелодія ніжно
І знову на серці так втішно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005837
дата надходження 15.02.2024
дата закладки 15.02.2024
Вино и женщины. Нет меры,
Когда душа на кураже,
Я - вечно пьяный кабальеро
Среди кокоток в неглиже.
Друзья лихие, Штраус, вальсы,
В пенсне разбитом сомелье,
С которым вусмерть напивался
Поэт винтажным Божоле.
Все это было в прошлый вторник
За сотню лет тому назад.
Теперь я - нищий беспризорник,
Заливший брагою глаза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005809
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024
Рання весна… по обіч дороги деінде лежить рудий, трухлявий сніг. Привітне яскраве сонце поступово здіймалося вище і наче у змові з теплим вітром намагалося пробудити землю від зимового сну.
По вапняковій дорозі мчав малий міжміський автобус (ПАЗ). Як завжди, у базарні дні, з містечка до села салон автобуса вщент забитий. Хтось повертався з пустими сумками, відрами, а хтось, все ж придбавши деякі продукти, чи речі, віз додому. В салоні автобуса гул подібний рою бджіл, то гучніше, то вже ніби здалеку, тихіше.
Дід Дмитро, задоволено всівся на задньому сидінні автобуса. Він такий собі, непримітний дідок, невеличкий на зріст, худенький, в селі його дехто називає »стручком». Таку кличку замав від людей, бо знали, що дуже любить їсти горохову кашу, пиріжки з горохом та й сам молоденький горох. Не лисий, хоч ріденька сивина та йому пасує до лиця, хоч і вуса сиві та зате козацькі, пишні. Він їх за звичкою, часто підкручує, особливо коли з ким- небудь спілкується. Вже минуло майже двадцять років, як дружини не стало, так і живе один. Та йому не сумно, поруч мешкає однокласник Михайло. Породичалися, то ж випала нагода стати його синові( Миколі ) хрещеним батьком. Все життя дід до нього відносився, як до рідного сина. Тепер має повагу і, як кажуть, віддачу, якщо є потреба в допомозі, Микола тут, як тут.
Під ногами в діда, доволі немаленький мішок, в ньому лежала незадоволена свинка, яка час від часу хрюкала. Він же радо витирав від поту чоло, тихо бурчав,
-Нарешті втихомирилася, ну слава Богу. Звикнеш до мене, звикнеш.
Дивлячись у вікно, поринув у думки - Звичайно, якби меншу купив, то було б ліпше. А тут та за такі ж самі гроші й така гарненька, потримаю кілька місяців, можна й на сальце пустити. А то вже навіть немає чим сто грам заїсти, дожився, так сказать, сором та й годі. Вдома стара бараболька є, крупа, висівки, добре підгодовую. О, іще в сусіда молочка розживусь, ото буде смачне сальце, не відтягнути й за вуха.
Хоч дорога недалека та свинка знову копошиться, мішок почав рухатися вперед, з нього лунало хрюкання. Хтось з пасажирів вигукнув,
-Та відчиніть хто небудь вікно, дихати немає чим і ще ця свиня, вона, ще довго тут буде хрюкати, смердіти?!
Звичайно дід мовчав, він розумів, якби маленьку віз,то куди б не йшло, а таку треба було би на автівці привезти.
-Ви вже мене вибачайте, я через одну зупинку виходжу,- двома руками тримав мішок, продовжив тихо до свині,
-Хрюшенька, моя маленька дівчинко, заспокойся. Ти моя хороша, скоро будемо вдома, нагодую, напою, почухаю спинку.
У салоні хтось із жінок засміявся й сказав,
-Ото любов, позаздрити можна, я таких слів навіть від чоловіка ніколи не чула.
Жінка, що сиділа попереду діда підтримала розмову,
- Напевно він одинак, тому й говорить так.
Дід не дуже прислухався, погано чув, тому розмовам й не придавав значення. Через кілька хвилин готувався до виходу.
Нарешті зупинка, дід виволік мішок до землі…. автобус набрав швидкість, зник з виду.
Кажуть своя ноша не важка, але важкувата - подумки клопотався дід. Присівши біля мішка, розв’язав його, на свині поправив упряжку,
-Ну от тепер тебе можна сміливо випустити, підемо додому. Але знай я тебе назвав Хрюшою, хочу щоби ти мене слухалася. Ми маємо знайти згоду, щоби не бісилася, як на тому автовокзалі, геть зганьбила мене.
Хрюша рухається вперед, іноді діду нагадувала швидкість танка. А то так рвоне, як той пес, що на ланцюговому прив’язі, дід ледве встиг за нею. Воно ж , якби йти по сухому, то нічого,а це ж така пора, під ногами мокро. Свиня, як сильніше потягне так дід і ледь не втрачає рівновагу, трохи підслизнеться по старому споришеві, який, хоч і рудий та все ж спромігся пережити зиму. До обійстя залишилося метрів двадцять, як свиня вздріла невелику калабаню, різко потягнулася до неї. Дід впав, вона тягне його до самої калабані, задоволена хлюп у неї. Все обличчя діда покрилося холодною водою, обличчя у краплях, на вухах висіло багно,
-Хрюшо - Хрюшенько змилуйся, ми ж уже майже вдома, що ж ти коїш. У мене на обійсті велике корито, захочеш щодня будеш купатися.
Хоч рука діда, якою тримав упряжку, захолола, але він її не відпускав.
Свиня ніби почула благання діда, вже лягла на бік, раз - у - раз дивилася, то на діда, то в бік. Мабуть хвилин двадцять дід умовляв її піднятися,тягнув за упряжку та свиня тільки більше в протистоянні уперлась лапами в багно, незадоволено хрюкала.
-Ти ж моя Хрюша, ти ж моя свинка, мені ж, як дитинка. В мене ж більше нікого немає, от побачиш. Правда є песик Дружок та й той розміром менший за тебе і кицька Мура та вони ж тебе не образять, підіймайся, пішли додому.
Нарешті свиня, змилувалася над дідом, кілька раз махнула головою, рилом торкнулася води, вийшла з калабані. І вони, як ніби й нічого не сталося пішли додому. Дід тримав її за упряжку, вихваляв її до самої хвіртки, вона косо, недовірливо позирала на нього, але не виривалася. Відчинивши хвіртку Дмитро сказав голосно,
-Дружок не гавкай, познайомся, це тепер наша Хрюша.
І зачинивши хвіртку, знімав з неї упряжку,
-Ну от, паркан височенький, звідси ти нікуди не дінешся, то ж можеш погуляти, розім’ятися.
Обома руками почухав їй спину і на ходу до хати, сказав,
-Зараз вмиюся та принесу тобі їсти, треба трохи почекати.
Дід умився та й не встиг відро в руки взяти, як почув крик півня, курей.
-Ой, лихо,чи в загорожу залізла та як? Треба курей спасати, от халепа, ще яйця поїсть, а я ж їх і вчора з гнізд не забрав.
В діда мов пропелер за плечима, вибіг, від побаченого, ледь очі на лоб не вилізли. Свиня бігала по огорожі, на спині ледь тримався півень. А півень то з породи велетнів, не так легко їй було його з себе скинути. Вид у півня войовничий, він то пригинався, о розправляв крила, в черговий раз намагався клюнути свиню в голову. На обійсті здійнявся іще гучніший ґвалт, кури кричали, як сказилися, тут і Дружок на ланцюгові почав сіпатися, визгливо гавкати.
- Що за крик?- крикнув Микола, зачиняючи за собою хвіртку. Підійшов ближче,
-Привіт діду! Крик на все село… що сталося?
-Тож свинку купив, а вона бачиш, що витворяє!
Свиню з курника виганяли всі троє; дід, півень і Микола. Микола казав куди гнати, дід махав руками, виганяв із загорожі. А півень, хоч уже й злетів з свині, розправивши крила, намагався вкотре догнати, клюнути її в особливо м’яке місце, це все таки йому кілька раз вдалося зробити. Із загорожі курей Хрюшу вдалося вигнати, тепер завдання було важчим, в сарай так просто вона не хотіла зайти. Дід під рило тицяв шматок хліба, вона ж, як шило, то враз між ногами проскакує, то оминала, бігла ніби мала ціль добігти до фінішу,але його не бачила. Вже Микола знервувався, кричить до діда,
-Що ти стоїш, як той дід на воротах у чоботях. Ану дай мені якусь товстеньку патику, може, як побачить у мене її в руках, то злякається, зайде в сарай. Усі ж кажуть, що свині розумні.
- Ні-ні! Чекай, хлопче ні! Де ти бачив, щоб я коли тварину вдарив. Вона пам’ятатиме, мене не полюбить і з якими очима я на неї буду дивитися. Давай краще трохи посидимо,заспокоїмося, відхекаємося.
Вони присіли на лавку. Микола все ж поклав біля себе довгеньку тоненьку патику. Свиня напевно помітила, розгадала намір чоловіка. Не дуже близько, але все ж підійшла до діда, хрюкнула кілька раз. Він до неї,
-І тобі не соромно таке витворяти, пожаліла б мене старого. Я ж до тебе всією душею, он кашку з молочком приготував, а ти?!
Хрюша ніби засоромилася, може й справді розуміла його слова, догори підняла голову, хрюкнула й зайшла в сарай. Дід поспішив за нею.
Микола слухав дідові слова, посміхався. Думки підпливли, як хмарини в чистому небі - Шото старість, добрячий дід, не свариться.
Дмитро вийшов з сараю,
-Щоб я без тебе й робив. І, як вона штахету зірвала, не уявляю. Нічого, хай в сараї полеже, звикне. У мене влітку ювілей, вісімдесят років стукне, тому й купив, без свіжини не обійтися. Підгодовую її та й матимемо сальце, м’ясце, холодець, ковбаску.
-Добре діду, я пішов. Хай зо три дні закрита побуде, а то знову сказиться. А скільки їй місяців від роду?
-Та казав чи шість, чи сім, я уже й не пам’ятаю.
-Як порівняти з нашими свиньми, то на вид малувата. Може вона, з яких інших порід?
-Та я про це навіть і не подумав. Слухай, Микольцю, ти ж мені, як тільки сонечко висушить землю, підрихлиш тракторцем.
-Що знову будеш горох сіяти?
-Аякже! Люблю кашу горохову- його обличчя розпливлося в усмішці, підморгнув, продовжив,
-На ніч поїм каші, тепліше спати.
-Ну ти діду, без жартів не можеш.
-Та які тут жарти, це природньо, в ліжку всі хочуть тепла.
Минуло три дні …Хрюша й справді трохи заспокоїлася. Дід зранку відчиняв сарай, свиня сама, при бажанні, виходила з-за своєї огорожі, йшла на двір. А шукаючи від сонця прохолоду, заходила в сарай, падала на солому, яку підстеляв їй дід, задоволено хрюкала. Дід біля неї, як біля дитини, розмовляв до неї,
-Ну, думаю тепер концерту такого, як був не буде. Добре, не хрюкай, не виправдовуйся, я все розумію, чуже обійстя, але треба звикати.
У свині і справді комфортне життя, обійстя не маленьке, є де погуляти, їсти вдосталь, ще й з молочком, смачніше. І велике корито з водою є, купайся скільки захочеш. Біля нього ж можна своє бажання задовольнити, поритися в землі, чи лежати та подрімати в цьому ж багні. Але інколи вона ніби зривалася, кругами бігала по обійсті, а потім занурювалася в купу соломи, що стояла під самим парканом, намагаючись її розкидати в різні боки.Тоді починав гавкати Дружок, з хати виходив дід, вона відразу ховалася в сарай.
Одного дня, дід трохи прихворів, напившись чаю з малиною, не зачинивши сараю, міцно заснув. Проснувшись серед ночі, закутався пледом, зачинив двері курника та сараю, спокійно проспав до самого ранку.
На ранок, відчинив двері курника, серед двору кинув курям зерна й мимохідь, відчинив двері сараю. Через кілька хвилин приніс відро з запареними висівками, добре перемішуючи добавляє молоко. Раптом, позаду себе почув хрюкання.
-Тю, а ти, як вийшла Хрюшенька? Чи ти уже й клямку гідна відкривати. -Добре, що я вдома, бачу від тебе всього можна чекати.
Від тої пори Хрюшу ніби підмінили. Вона була спокійна, куди дід туди й вона. Правда любила полежати в кориті з водою, особливо тоді коли дід, сидячи в кріслі задрімав на сонці.
Минуло більш,як три місяці. Дивлячись на Хрюшу Дмитро тішився,
-Ой і гарненька ж ти у мене, бачу добре поправилася, вже й скоро моє свято.
Не раз витирав сльози,
-Звик до тебе, жалко та що поробиш така твоя доля. Десь за тиждень настане твій судний день.
Хрюша ніби передчувала той день, почала зовсім погано їсти. Навіть перестала виходити з сараю. Дід принесе їй їсти, вона лизне пару раз і вже відвернеться до стіни, тихо- тихо хрюкає й замовкне. Дід в розчаруванні, що ж це робити? Ще цілий тиждень можна було підгодувати, а вона перестала їсти, ще схудне.Треба з Миколою поговорити, що він скаже. Вони молоді, зараз розумніші за нас. А може їй якісь ліки треба? Та хіба то вже буде нормальне сало, якщо з ліками.
В цей вечір, дід вдома Миколу не застав, той був на чергуванні (він працює у містечку охоронцем).
Наступного дня Микола з'явився, аж під вечір,зайшов до діда на хвилину,
-Я завтра зранку зайду подивлюся, що там з вашою Хрюшою. Ви ж казали вона стала спокійна.
-Та оце ж мене тепер більше всього й лякає, що занадто спокійна. Може ми її завтра того…
Побачимо діду, до ювілею скільки днів залишилося.
-Та вже чотири,чи може п'ять, треба подивитися.
-То вже треба того. М’ясо ж треба замаринувати, сало якесь у банки закриєш, а якесь закоптиш. Якраз все встигнеш до свого ювілею.
З самого ранку літнє сонце добре припікало… Дмитро відчинив двері курятника, розсипав зерно,
-Тю-тю-тю-тю..
Дружок виліз з будки, махав хвостом, позирав на хвіртку, її уже відчиняв Микола,
-Доброго ранку!
-О, ти сьогодні рано. А я, ще й не встиг свині свіженького їдла
наколотити. Ти йди, подивися до неї, а я зараз прийду.
Микола зайшов у сарай, зазирнув у загорожу, побачивши свиню, зайшовся сміхом. Біля неї копошиться з десяток маленьких поросят.
У дверях, з відром у руці з’явився дід . Микола крізь сміх, забираючи в нього відро,
-Оце так подарунок на твій ювілей! Тобі мабуть і не снилося. Не лякайся, все нормально, я допоможу.
В діда округлилися очі, -То пускай, хай пройду, побачу що там, що ти якимись загадками кажеш, що допоможеш?
В діда справжній шок, на якийсь час онімів, не міг і слова сказати. Микола вивів його з сараю, посадив на лавку. Той двома руками схопився за голову, ледь тремтячим голосом,
-І що я з ними буду робити? І, як я на ювілей без свіжини?
Вже серйозно Микола,
-Це діло поправне, дам тобі грошей, поїдеш в містечко на базар, що треба купиш, матимеш гроші віддаси. Поросята підростуть, продай, свиноматку я відкуплю, не панікуй, все буде добре. Ти мені одне скажи, як ти міг допустити, щоб вона з кнуром відгуляла. Вона ж у тебе вже майже чотири місяці, це вже тільки тут сталося.
-Та, я … знаєш, я з жінками вже років двадцять справи не маю, тому про це й не подумав. А вона бач, яка спритна виявилася до цього діла.
Неуловима посмішка прослизнула на устах Миколи,
-Нічого діду, не журися, як кажуть, що відбувається - все на краще. Твоя Хрюша молодець, а й справді до ювілею гарний подарунок тобі зробила. Я завтра збирався на базар, поїдеш зі мною, скупишся.
-А, що на ходу твоя Нива?
-Дістав запчастини, три дні з нею возився. Тепер на ходу, тішся діду, тобі і тут повезло! Тож погуляємо, як годиться!
Ідея 2021р.
30.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005757
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024
Зимою ніжний, білий цвіт
Зорить пречистим, світлим дивом.
Бубнявіє побачить світ
Любові непокірна злива.
Світанку перший промінь в ніч,
Солодких снів знайомий погляд.
Бурштин очей у сотні свіч,
Попри мороз весняна ода.
Щоб з неба сипалась любов
Благим чеканням у долоні.
По вінця в душу, знову й знов
Найкращою з земних симфоній.
У повні сонячних видінь
Як вперше, в такт для серця серце.
Попри незвідану глибінь
Дзвінким ручаєм в повінь скерцо.
Попри самотність і печаль...
Чи обпечуся?.. Так, можливо.
Та все гучніше гра* скрипаль
І цвітом землю притрусило.
Фото із інтернету.
Дякую авторам
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005750
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024
Закохатися в душу, не торкаючись тіла – талант.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N4elb5JgTuI[/youtube]
Душа таємна й загадкова,
Так важко кожну зрозуміть.
У когось просто гонорова,
Її не можна розкусить.
Розправить плечі, йде повільно,
І носом небо дістає.
Сприймать таку треба спокійно,
Хіба для неї рівня є?
Таку обходять стороною,
Щоб ненароком не торкнуть.
Треба подумать головою,
Як цей змінить собі маршрут.
Та на таких нема образи,
Це від народження такі.
І не тримать в собі досади,
Вони душею так слабкі.
Бувають душі зовсім інші,
Вони притягуть до себе.
І хоч вони теж трохи грішні,
Така для друзів менІ треба.
Кого пускаємо ми в душу,
Забути важко так його.
Ми не чекаєм час той слушний,
Не скажем: з ним не повезло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005749
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024
Тріпоче тростинка на вітрі,
Вогнями цвіте небокрай.
Літає любов у повітрі -
Попробуй, свою упізнай! 14.02.23
P.S. Світлина автoра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005740
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024
Мій Світелику,
Ти метеликом
Пурхаєш у житі,
В наймиліші миті.
Торки лапкою,
Диво-бабкою
Граю від натхнення -
Танець одкровення!
В неозорості,
Крил прозорості
Набираєм силу,
В сяйві небосхилу.
P.S. Світлина з Pinterest .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005739
дата надходження 14.02.2024
дата закладки 14.02.2024
Скажи мені, чом ти не моя,
Ти далеко, далеко і я.
Горить, тмяніє наша зоря,
Що осяяла сині моря.
Наша доля чомусь так склалась,
Нитка кохання обірвалась.
А життєва мить розлучила,
Палке кохання приглушила.
Моє серце плаче й ридає
Чому тебе поряд немає.
І лунають дивні голоси,
Щасливі від твоєї краси.
А серце тебе пам'ятає
І любов у ньому палає.
Душа про кохання співає,
Твій стан і досі обіймає.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005715
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 14.02.2024
Поранене серце безжально пече -
Жахіття війни, повсякденна утома.
Підстав, любий вітре, надійне плече,
Щоб я почувалася зручно, як вдома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005696
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
Звук скрипки лине,танцюй зі мною,
Руки розправим,як крила птахи,
Летим до неба, назустріч сонцю,
У вальсі ніжно, в промінні краси.
Златом осипані, вдалі рухи
Ясна блакить, у дарунок вуаль,
Люби тихенько шепочуть губи,
Нехай покине сумління й печаль.
У очах блиски, сяють іскристо,
Доля, надії, як чисті води,
Уста до уст, стрілись не навмисно,
Я захмелів від твоєї вроди.
До щастя зробим, всього один крок,
Мелодій звук, на душі так тепло,
Весняний світ, смак повітря ковток,
Як солод вуст, кохання джерело.
Музика скрипки, танцюй зі мною,
Дякуймо долі, в такт б’ються серця,
Мій ангел Божий, навік з тобою,
У вальсі вдвох, танець до забуття...
Адже сьогодні, наше весілля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005680
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MMRsoAlDDh4[/youtube]
Біль часто приходить від тих людей,
які нам принесли колись багато щастя
------------------------------------------------
Десь лине музика на флейті,
І я радію - йде весна.
І легко стало так на серці,
Це відступає вже зима.
Спішить з весною і любов,
У мріях серце відшукати,
Повірить зможе в неї знов,
На цей раз буде шанувати.
Любов страждає від зневіри,
Міняє колір, запах, зміст.
Вона не зможе тих зігріти,
Хто випадковий був в ній гість.
Любов забуде про образи,
Забуде тих, хто не цінив.
Вона не може це прощати,
Хто її образити зумів.
Вона шукає інше серце,
Що буде чисте, як кришталь.
На почуття ще буде щедре,
В любові квітниме, як май...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005671
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
Зима. Глінтвейн. Скляні квадратики вікна.
Сплітає лютий макроме морозне.
Бузку засохлому наснилася весна,
Неначе хтось несе його з-за рогу,
А поки в фоліанті - пил і духота.
Хоч заглядає часом хуртовина,
Розлук далеких в'ється стигла глухота.
Застрягла у суго́рбі лиш провина.
Глінтвейну чи бузку відчула аромат,
Який вдихала, ніби кисень часу.
Душа, неначе всілась на журби шпагат.
Зима безмовна у холодній рясі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005668
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
Запросила дівка Оля
Жениха Миколу в гості:
Хвилювався, як ніколи,
Купив квіти, вивчив тости.
Оля радісно зустріла
(Готувала все зарані),
Стіл для зустрічі накрила,
Як в престижнім ресторані.
За стіл сіли. Про кохання
Коля став щось торочити…
-Це пусте,- сказала Оля,-
Давай краще їсти й пити.
Дівка спритно усі страви
Вмить до себе підсувала,
І центнерна ця фігура
Віртуозно все ковтала.
Щезли холодець, салати
(Бо була голодна зранку),
Поглинала її пелька
Плов, шашлик і запіканку.
Поки Коля милувався,
Що все йде без суперечки,
Залишилася для нього
Одна шкварка й ложка гречки.
І сказала сумно Оля,
Доїдаючи котлети:
-Їм я завжди вдвічі більше,
Зараз, бачиш - на дієті.
В жениха включився розум:
-Як таку за жінку брати?
Із зарплатою своєю,
Як її прогодувати?
Дивувалась довго Оля,
Що пси гавкали навколо:
Назавжди тікав від неї
Зляканий жених Микола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005667
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
Квітка не спить і я не сплю,
Шукаєм закохану весну.
Весна в осені заблукала,
Наше кохання заховала.
Пр. Любов повернеться до нас,
Хоч за вікном зимовий час.
Розквітне знов палке кохання,
Подарує нам сподівання.
Впіймаємо вчорашні мрії
Напишемо миті ми в сувії.
Та пізнаємо палку любов
І втечемо від людських обмов.
Зацвіте у душі наш сад,
Стежку осяє зорепад.
Вип'ємо наше кохання,
Будем разом до світання.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005658
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
Веремія моїх думок
Влучно знову мене схопила,
Вмить написаний цей рядок,
Вгамувати потік, щаслива.
В світлий шлях, ще незнаний світ
Величаво розправив крила:
Вальс, мелодія, танго, сміх
Враз спинити уже не сила.
Вільність думки, її політ
Вабить душу та лине в ирій,
Вірність стрічі найкращих літ -
В них усі почуття так щирі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005655
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNP_SYoYqNc[/youtube]
Той, хто кохає по-справжньому хоч одну людину,
кохає весь світ. Фромм
---------------------------------------------
Кохання цвіт так схожий на весну,
Одна різниця - він не опадає.
Бо може зиму в літо повернуть,
Для цього в нього вміння вистачає.
Розтопить лід гарячими руками.
На зло зимі розквітне буйний цвіт,
І зацілує спраглими вустами,
Коли відчує - слабшає політ.
Пусте, буденне те життя,
Якщо колись не взнав кохання.
В серцях поселиться зима,
Не взнаєш рук коханих доторкання.
Так хай цвіте кохання у серцях,
Красиве, ніжне, найдорожче!
Щоб не відлетіло, наче птах,
Що крилами розлуки затріпоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005586
дата надходження 12.02.2024
дата закладки 12.02.2024
Промінчики сонця пробили
Зашерхлу морозність світанку.
Бурульок лампади світили
Холодному, сонному ранку.
Ні сліду. Легке павутиння
Застрягло на лапах ялинок
Й махали крильми без зупину
Лелітки блискучих сніжинок.
Незаймане все, урочисте...
Та в ранок вплітається диво:
Льодово-червоне намисто,
Кришталем в снігу заіскрило.
Як постріл, у тишу без сліду,
Останнім штрихом на картині ̶
У повені білого снігу
Краплиночки крові калини.
Фото із інтернету.
Дякую авторам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005584
дата надходження 12.02.2024
дата закладки 12.02.2024
Зима раділа, падав сніг,
Тремтіло світло піруетом,
Ховалась ніч за ладним летом,
Вбирався в біле чорний гріх.
Стелились о́бруси на шлях,
У когось наче було свято,
Залишилося ніг багато
На вишитих птахами снах.
А сніг цілунками лягав,
Очима бавився, торкався,
В обійми теплі загортався,
У мріях тихо вальсував.
8 лютого 2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005526
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 11.02.2024
Я нап'юсь твоєї любові
Розвеснію,як ябуневий цвіт.
Приголублю тебе у слові
Нахилю блакить неба -увесь світ.
Зацілую,як сонце квітку
І лебединим крилом обійму.
О, розквітай -мій райський цвітку!
До твого серденька стежку знайду.
Полюбив гарну вроду твою,-
Як вишня в саду ніжний-ніжний стан.
Погляд твій зачепив душу мою
Блиск синіх очей немов діаман.
Подарую троянди білі
В них океан -високі почуття.
Захищу від зим,заметілі-
Зігрію Сонцем літа тебе я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005521
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 11.02.2024
Дерево не забирає своєї тіні навіть у того,
хто прийшов зрубати його.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GM4I1tUMaDs[/youtube]
Я йду повільно - тінь за мною,
Хіба це справжній мій двійник?
А, може, йде за мною доля,
Невже оце її відблиск?
Я зупинилася - чекаю,
Так хочу глянуть їй в лице.
Мабуть, думки мої читає?..
Відчула щось мені близьке.
Як доторкнутися рукою?
Мені теж руку подає.
Пішла я швидкою ходою,
Від мене знов не відстає.
Та що робити? Це - примара,
Від неї як знайти спасіння?
Із сил усіх себе тримала,
За мною йде моя надія?
Усі думки перелистала,
На це все ж відповідь слаба.
Чому ж вона мене злякала,
Смілива начебто була?
Я посміхнулася до себе,
Такі фантазії мої.
Та тут захмарилося небо,
І зникла тінь, пройшли жалі.
Це непогода тут виною.
Пішла дорогою своєю.
Ще я зустрінуся з тобою,
Моя ти, доленько рожева...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005518
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 11.02.2024
Весна фарбує біле личко,
І приміряє нове плаття.
Знайшла сережки від берізки,
Які ще з літа зберегла.
Вплела у коси різні стрічки,
Собі сподобалась вона.
Ну ще треба оцій жінці,
Щоб їй позадрила зима?
Прикраси вибрала із сриньки,
Які їй будуть до лиця?
Бо прикрашатись має звички,
Хіба у цім її винна?
Дістала перстень з діамантом,
Червоні взула черевички...
Чи не прикрасилась так рано?
Ще ж треба зиму пережити.
На себе глянула в люстерко,
Тепер вона у всій красі.
І на душі так стало легко,
Всі хвилювання замалі.
Нагріла чай, чекать так легше,
А це все бачила зима.
Весна спішить..Хіба це вперше?
Красуня все ж таки вона!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005501
дата надходження 11.02.2024
дата закладки 11.02.2024
[b]Дід Петро про ту ВІАГРУ чув не раз хороше.
Та аби собі придбати - все немає грошей.
Але ціль собі поставив по осінній днині.
Щоб зробити подарунок бабці Катерині…
Не жував він довго соплі і зробив початок -
То продасть відро картоплі, то яєць десяток…
То пляшки здасть, що знаходить часом біля шинку.
Все у гроші переводить, щоб потішить жінку.
Капітал ховав від бабки, нащо ті розбори.
Люди нал несуть у банки, а дід – до комори…
Років два збирав, сердега, економи дійсно.
Далі вузлик взяв з грошима та подавсь у місто.
Це ж яку він ніч влаштує для своєї Каті !!!
Того щастя вже вже літ сорок не було у хаті.
Та ото було б спитати у дівчат аптечних.
Як пігулки ці приймати…Не спитав, сердечний…
Чув, що нюхають щось хлопці і стають веселі…
Розім`яв одну на бочці з причілку оселі.
Нюхав дід цей пил завзято, в носі лоскотало,
А коли зайшов до хати, бабці кепсько стало…
Глянула на діда скоса, -Та що ж це за лихо!!!
Подивись, що стало з носом… і зайшлася сміхом!!
Третій день уже сміється, спинитись не може…
Дай моєму діду розум, милосердний Боже!! [/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005460
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024
Гнали баба з дідом,
Зранку самогонку,
Він давився хлібом,
Їй кричав (вдогонку)
*
Скакаєш, як білка,
Літаєш мов бджілка,
Та ні, вже, як шкапа,
І досі ж не крапа!
То чим промочити?
Не хочеться й жити…
Вона ж гонориста,
Слова, як намисто,
Розси́палось в хаті,
Що склад, то вже мати.
Спітніла, присіла,
За мить вже й зраділа,
- Бач крапа, безвусий,
Хоч ти, мені й милий,
Пора, на спочинок,
Дай пару хвилинок,
Хай втіху відчую,
Сама посмакую.
І швидко до банки,
А зір куртизанки,
Не вмітила тряпку,
На (морді), вмить тертка,
Ото зашпортнулась,
Як лід послизнулась,
Напій на підлозі,
Як встать та й не в змозі.
Дід півником скаче,
Життя це собаче,
Вгодити не вмієш,
Про нічку, бач, мрієш,
Як ти та й до мене.
І я, так до тебе!
Підняв, все ж дружину,
Ловив без спочину,
З підлоги в долоньку,
Схилив голівоньку,
Хоча й помаленьку,
Та сьорбав сивеньку.
А баба ж мовчала,
Вона добре знала,
Хоч горло стискав сміх,
Сміятись певно гріх,
ЗмовчАти саме час,
Труїзм й погляд погас,
-Нам треба змиритись,
Навіщо сваритись!
Сказала так тихо,
- Але ж, це не лихо!
Хвалить звісно важко,
Ще раз зварю бражку,
Чуй дід, не журися,
Не злись, усміхнися,
Твій погляд не ласий,
Тож знову заквасим!
Надворі вже днина,
Дід спав мов дитина,
Вона ж не дрімала,
Фермент добавляла.
*
Не зраджує мету,
Усі ж, ліки на спирту,
Сто грам -не завада,
Любу́, знищить ваду!
10.02.2024р
В 13.40 вставлена
картинка з інтер.
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005428
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024
Поэт - это человек, пытающийся обогреть мир теплом свой десницы, трепетно обнимающей перстами перо, по которому медленно, одна за другой, сползают буквы и замирают на бумаге затейливыми узорами рифм, метафор и аллегорий. И нет для автора слаще мига, чем момент рождения выстраданного младенца, который отныне будет искать приют в сердцах читателей. Ибо каждый, кто с ним познакомиться воочию, будет видеть только то, что возжелает, вступая в споры с окружающими по поводу прочитанного. И не это ли называется истинным счастьем поэта, человека, которого воистину создал бог по своему образу и подобию, вложив перо в его благодатную руку, а вдохновение в горячее сердце?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005386
дата надходження 09.02.2024
дата закладки 10.02.2024
В голубому небі, в голубому,
Я відчую щастя знову й знову,
Віднайду хмаринку, як дитину,
Відображу щемно цю хвилину.
Милий погляд і приємний дотик,
Дивна чудасія, мов екзотик,
Ось, загадка справжня у природи,
В ній сховаюсь тихо від негоди.
Ніжний подих і чудовий ранок,
Де краса ховається в серпанок,
Чиста і тендітна, як дитина -
Тихо розкривається година.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005408
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024
В магазині Ганна встріла
Дорогу куму Уляну:
-Скипидару ось купила,
Виведу на сукні пляму.
-В мене теж була проблема,-
Підхопила тему Уля,-
Знають всі: люблю порядок,
Акуратна я й чистюля.
Кажуть, плями є й на сонці
(Вченим це вдалось відкрити),
Та ніяких плям у хаті
Я не можу потерпіти.
В шафі зразу розібралась,
Далі все ішло за планом:
Вивела я на дивані
Величезну жирну пляму.
Вона зранку і до ночі
Бовваніла серед хати
І мозолила всім очі -
Не хотіла десь зникати.
Що робити з цим диваном?
Враз закінчилася драма:
Вчора вигнала Івана –
І відразу зникла пляма!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005419
дата надходження 10.02.2024
дата закладки 10.02.2024
Здалеку плине, тихий плескіт вод,
Нині під сяйвом ажурних зірок,
Шлях між хребтів, гірських без перешкод,
Стукіт сердець, молодих двох річок.
Штиль при долині, сонна течія,
Як є пороги, ледь гучніший звук,
Наче то щебет, наспів солов’я,
Збудження, радість, однозвучний стук.
Та без втручань, мало смілості,
Хто вмить з’єднає, в нестрімкий потік,
Чи злив чекати, по їх милості,
Береги змиють, згідно, як щорік.
Чи то путь долі, поєднатися,
Як душ бажання, жаль приречених,
У почуттях весни вмиватися,
Потік струмків…. знову закоханих.
05.02.2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005343
дата надходження 09.02.2024
дата закладки 09.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=v4xAC2Msi48[/youtube]
Це перші спроби робить вже весна,
Підкрався дощ холодний, несміливий.
А я її виглядую з вікна,
В надії вона буде особлива.
Дощ розбудив ще заспані дерева,
Дрімає в безнадії ще земля.
Радіє вже давно трава зелена,
Раніше всіх весну вона чека.
Їй ще не час,- подумала зима.
Однак, свою злість не приховала.
Ти так змарніла, зимонько, з лиця,-
Ласкаво так весна їй промовляла.
А я все бачила і чула крізь вікно,
Весна словами зиму приласкала.
Зима солодко спала вже давно,
Її слова приємні пробачала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005341
дата надходження 09.02.2024
дата закладки 09.02.2024
Вітровіїв повен міх
Розв'язався над лісочком.
Щойно репнутий горіх
Покотивсь униз місточком.
Повне дощику відро
Назбирала сіра хмара,
Вздовж розкинула шатро -
Суне в небі, як примара.
Перецідять листопад
Крізь імлу дощі осінні,
Перебілить снігопад
Зиму скуту в синій іній!
P.S. Світлина автора
Листопад 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005234
дата надходження 07.02.2024
дата закладки 08.02.2024
Чому багато в світі зла?
В печалі миті прожила,
Перетворився світ у сум,
Лишивши незбагненність дум.
Чому багато смутку в них
Чи це можливо дивні сни?
А вслід лиш знову тишина,
Що через душу вже пройшла.
Чому багато в світі бід?
Не розтопити серця лід
Та де ж поділося тепло,
Щоб знову сонечко зійшло?
Чому? Чому? Звучать слова...
Душа можливо нежива,
Лиш той у кого серце є -
Запам'ятає все святе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005251
дата надходження 08.02.2024
дата закладки 08.02.2024
Летить ворон понад полем
І журливо кряче.
Перейнявся чужим горем:
- Не лежи, козаче,
Бо дружину й малі діти
На кого лишаєш?
Попри все, ти маєш жити,
Хоча й знемагаєш.
Батьки твої вже старенькі
Теж прибиті горем.
Піднімайся, хоч слабенький,
Подивися вгору.
Глянь до сонця, - ворон кряче -
Пнеться тугий колос.
Ти вставай, вставай, козаче, -
Почув воїн голос...
Зібрать силоньку зумівши,
На ворона речі.
Сперсь на автомат, як змігши,
І розправив плечі.
- Жити треба і боротись
Ще не час вмирати.
Маю живим повернутись,
Ждуть дружина й мати.
Ворогів змету з дороги,
Прощення - нікому!
Як здобуду Перемогу,
Повернусь додому.
Летить ворон понад полем
І врочисто кряче:
- Поборовши смерть і горе,
Ти Воскрес, козаче!
Примітка: написала за мотивами народних стрілецьких,
козацьких пісень на подіях сьогодення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005215
дата надходження 07.02.2024
дата закладки 07.02.2024
Як добре, що не став я космонавтом
І не бував в міжзоряних світах!
Хто б на городі бур'янячий фатум
Винищував сапою в пух і прах?
І хай звичайна буду я амеба
Лишаючись в аграрному взірці,
Щоб не літати просто серед неба,
А знищувать осоту стовбурці!
Не хочу космос дальній помічати -
Відсутній невмирущий там осот.
Він став мені давно уже за брата,
Який не потребує цих висот.
Й зберу врожай, що восени дозріє -
Ту кількість, що осот віддасть мені,
Свою ліричну маючи надію -
Простори не полишити земні:
Я ж теж доспію власною порою,
Щоб стати збіжжям в "Божому Селі"
І знов осот буцатиму ногою
Із вітром не торкаючись землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005165
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 07.02.2024
Чумацький Шлях із зоряного пилу
Віками світить, як дороговказ.
На ньому місяць стрів зоринку милу
І щастям засіяв, немов алмаз.
На землю передав своє проміння
І запалив душевні каганці.
Кружляли мрії в яснім мерехтінні,
У золотім небесному вінці.
Ти подумки пройди оцю дорогу
Посеред неба, в долі на краю,
Забудь життєві труднощі, тривогу...
Повір — зустрінеш й ти зорю свою.
Музика - Олена Зеленська (2023 р.)
Аранжування - Роман Ракочий (2023 р.)
Спів - Олена Зеленська (2023 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005175
дата надходження 07.02.2024
дата закладки 07.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9LiHOoNa2eY[/youtube]
[i]Г. Беседіна и С. Тараненко - Музика [/i]
[b]Музика (пам'яті Шопена)[/b]
(Мій авторський переклад цього живого струмочка вічно-живої музики)
Не йди, ще сади не засинають,
Ще земля сліди береже.
Не йди, ще в будинках посміхаються вікна
Ти чуєш - це музика
Попрощайся зі мною, ти попрощайся зі мною
Опівночі, тільки опівночі,
А ночі сьогодні не буде -
Буде музика
Ночі не буде, буде вічна музика
Скорботи не буде, буде музика
Смерті не буде - буде музика,
Музика назавжди
Ти чуєш - це музика
Не йди, адже так легко зникають люди
Одна земля сліди береже
Не йди, тут кожен звук про це просить
Ти чуєш - це музика
Попрощайся зі мною, ти попрощайся зі мною
Опівночі, тільки опівночі
А ночі сьогодні не буде -
Буде музика
Ночі не буде, буде вічна музика
Скорботи не буде, буде музика
Смерті не буде - буде музика,
Музика назавжди
Ти чуєш - це музика
Не йди, ще сади не засинають,
Ще земля сліди береже.
Не йди, ще в будинках посміхаються вікна
Ти чуєш - це музика
Попрощайся зі мною, ти попрощайся зі мною
Опівночі, тільки опівночі,
А ночі сьогодні не буде -
Буде музика
Ночі не буде, буде вічна музика
Скорботи не буде, буде музика
Смерті не буде - буде музика,
Музика назавжди
Ти чуєш - це музика
Не йди, адже так легко йдуть люди
Одна земля сліди береже
Не йди, тут кожен звук про це просить
Ти чуєш - це музика
Ночі не буде, буде вічна музика
Скорботи не буде, буде музика
Смерті не буде - буде музика,
Музика назавжди
Ти чуєш - це музика
Музика.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005083
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 06.02.2024
Я не сплю… Не змикаються очі.
Думи впали у засвіт війни.
Нескінченний небесний простір...
Хтось шепоче: «Ти їх обійми».
Оглядаюсь – стоять вони колом.
Жовті очі. Блакитні серця.
Їх багато. Їх стільки навколо...
І ні ліку нема, ні кінця...
Хочу кожного з них обійняти,
Пригорнути до серця свого.
Там є янголи і янголята.
Всі усміхнені до одного.
Я у відповідь їм посміхаюсь.
Бачу крила їх голубі,
Що не всіх упізнала – каюсь.
Полягли у тяжкій боротьбі.
Я не сплю. Не змикаються очі.
Думи впали у засвіт війни.
Нескінченний небесний простір...
Хтось шепоче: «Ти їх обійми».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005129
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 06.02.2024
"Гарпій" трьох уже немає.
Вихор дещо знемагає.
15:52, 06.02.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005131
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 06.02.2024
Постривай вітер, що так розгулявся,
Мов звук оркестру лунає навкруги,
Чи ти в коханні зимонці зізнався ,
Може спроможний позбавити нудьги?
Он бачиш, у дрімоті, помарніла,
Змива білизну дощик прохолодний,
Сумна,…. до ночі ж сукня почорніла,
До танцю запроси, ти ж благородний!
Порив душевний вгомони в обіймах,
Розвій печаль з нею у сніжнім вальсі,
Хоча й востаннє, хай розправить крила,
Краса і злато розсіється в часі.
Вітре стривай, не поспішай до весни,
Почуй, зіграй чуттєво на гітарі,
Те, що поблідла, її нема вини,
Нехай кришталь іскрить на тротуарі.
Тож зимно, стрімко і радісно війни́!
У посмішці, не пошкодуй сріблинок,
Ще ж кілька днів владарювання зими,
Підтримай, зроби цей гарний вчинок….
Сміливо, в швидкім танці закрути.
06.02.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005122
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 06.02.2024
[b]Р[/b]озстелились поля
[b]І[/b] сумує земля
[b]Д[/b]е пройшли всі роки -
[b]Н[/b]е згасити думки.
[b]А[/b] душа так щемить,
[b]Т[/b]ихо стримує мить,
[b]А[/b]трибут відчуттів
[b]Н[/b]епомітно провів.
[b]А[/b] те світло в далі́,
[b]Й[/b]ого дивні вогні
[b]К[/b]личуть за́вжди мене,
[b]Р[/b]ік, як день промине,
[b]А[/b]ле з часом у світ
[b]Щ[/b]астя дихає вслід,
[b]А[/b]капелла творінь,
[b]С[/b]мак краси поколінь.
[b]Т[/b]ихо серце моє:
[b]О[/b]біймає, живе,
[b]Р[/b]озвіває печаль,
[b]О[/b]беріг, як вуаль.
[b]Н[/b]ебо мирне, святе,
[b]А[/b] все інше пройде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005091
дата надходження 06.02.2024
дата закладки 06.02.2024
Чи могла б я звільнитись від тебе…
Чи плекала свободу в оглас,
Як гула заметіль до півнеба,
Тоном срібла снігів як прикрас.
В бурштині запалю позолоту,
І зцілю сотню істин в вині.
Щоб не звабить терпку насолоду,
Обернись на дарунок мені.
Чи хотіла б звільнитись від тебе –
Чи цураються зорі небес?
А весні, а квіткам тільки й треба,
Щоби їхній володар воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005051
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024
Зове цікавість у стрімкий, нескорений політ -
Вчуваєш у душі привілля.
Крізь очі бабки дивишся на ілюзорний світ -
В них відображене довкілля. 16.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005050
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024
Есть револьвер - большая штука,
Опасный даже "инструмент".
В мозги стучится он без стука,
Силён как "Пятый элемент".
Дружить с ним - жизнь разнообразить
- Жизнь закипит от "А" до "Я".
Нельзя в зависимось залазить
И с "кипятком" дружить нельзя...
Есть "Револьвер" - играет Стэтхем.
Солидный, шедевральный фильм.
Там круче роль чем даже Бэтмен.
Он, словно, добрый элохим.
Он побеждает в этом мире
Разрушив эго - корень зла.
Он не нажал курок и в "тире"
Поставил точку навсегда...
Лет двадцать "Револьвер" в прокате,
В нём есть крылатые слова.
И мир сей, словно, на закате
-Ведь в мире вновь идёт война.
31.01.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005030
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024
Земля вздохнула вместе с нами
Теплом, любовью и добром
- За тучами и облаками
Весна вдруг с солнышком вдвоём.
Ещё весне конечно рано,
Но в гости можно и сейчас.
На сердце многих видит рану
И вопиющих слышит глас.
Зачем-то тьма накрыла Землю,
Зачем-то, словно, свет погас
И вспоминая Фату, Лелю
Вдруг слышит дъявольский приказ:
"Людей Земли загнать в "болото"
- Порядок Новый Мировой".
Рога, копыта спрятал кто-то
С козлиной, злобной головой...
Скорей рассвет пусть наступает
И мир в душе, в семье, в стране.
Весну пусть радость удивляет
И счастье в нашей стороне.
Под фотографий была надпись:
"Рассвет - это пробуждение людей
и природы, начало нового дня".
04.02.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005026
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024
У містечку зняла, житло журналістка,
Всім панам у горлі, стала наче кістка,
У газетах статті та іще й в обласних,
То на вихор схоже, посеред днів ясних.
Все напише й про всіх, копає поглибше,
Не писала ніщо, було би найліпше,
Неподоба, то їй, сміття не вивозять,
Двірники не вчасно працювать виходять.
Вже стаття, з’явилась про стежки – доріжки,
Бо там справжні ковзанки, зламаєш ніжки,
Де Міськрада, навіть, на сонці лід блистить,
Як свята неділя, для них щаслива мить.
Не приймають скарг, охоронець на посту,
А йому до чого, веде мову просту,
-Компетенція моя, не щось прибрати,
Маю іншу справу, а мораль читати,
Тут не треба мені.Он кажуть на завтра,
Все сніжком присипе, до чого тут влада?
*
На вокзалі, у кав’ярні веселенько,
Зібрав мер, своїх панів й до них хитренько,
-Кого з вас й чому критика не дістала?
Журналісточка із ким з вас переспала?
Ті ж молились – Без дозволу хіба ж можна,
Й біда в тому, відстоять гордість спроможна,
Не бере конвертів, каже мала вдача,
Гордовита дуже, до критики здатна.
Вже пораду йому шепочуть на вухо,
Ви ж завжди в нас найперші, скинете брюхо,
Нараз усмішки у всіх,-То ж, як зарядка,
Та, як чесно, сказать, заради порядка.
-Ну, що ж дякую, щиро вам за довіру,
Мабуть й це прийдеться зробить, ради миру,
Але складчину ви збільшіть, на всі розтрати,
Щоб посад не довелось, нам з вами втратить.
*
Вдень дзвінок до мера,- Хапуги на ринку,
На шматкові сала обважили жінку,
Де вага контрольна, хто відповідає?
Мов на лобі очі, що сказать не знає.
Кинув трубку згарячу - Це уже капець,
Когось їй треба знайти, хай йде під вінець,
Запросив до себе, вів розмову чемно,
Посміхалась вона,- Слухай це даремно,
Мені ж треба, жити за щось, тому й пишу,
Як собак, своїх нацькуєш, знай не прощу.
Мер чоловік, статний, як той пес в упряжці,
Давно досвід замав, щось шукав у книжці,
О, нарешті, посміхнувся, подав конверт,
Ясні очі, блиск і радість, ним круть- верть,
-Та я тут, подумала, від людей далі,
Ми кімнату, вдвох знайдемо на вокзалі.
Десять штук щомісячно, я буду мати,
Лише так, мій договір, нам можна вкласти,
І кімната відпочинку – твоя платня,
Це ж на твій, увесь дохід, дрібничка, фігня.
Просто встала і пішла - Як згода, дзвони,
Мер втішавсь, нарешті, домовитись змогли,
Перед цим, вихід шукав, думав три ночі,
Ледь повіки закривав бачив ті очі.
Ой красиві, зваба, в них варто тонути,
І чому, щасливим, себе не відчути?
Як на шпальтах газет, лише його пика,
Підростуть всі статки, позбавиться лиха.
02.02.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005008
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024
Ще не прокинулись дива землі з-під снігу,
Але той плед вже лиже сонця штрих.
Скресає крига, мов знесилена Рогніда,
Вітрисько в лігві приспаний притих.
Вщухають кроки лютня, бо весна - назустріч,
В руках надію на життя несе.
Розтануть білі скрізь сніги й морозний хрустик,
Спаде зими пошкоджене пенсне.
Земля віддасть красу всю ніжних первоцвітів.
Зима немає сенсу, а чи лінь
Боротися. Бурулькам - сльози гірко лити.
Старанність марна, бо спішить теплінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005004
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024
А на цій землі є такі місця, -
Що від краси дух завмирає.
Тече ріка - життя з джерельця
Від співу пташки душа співає.
О, життя зупинися на мить!...
Дай намилуюсь божим раєм.
Тут музика струною дзвенить
Цвіте весна квітучим маєм.
А тут сонях, як сонце у полі
Цвітуть червоні маки в житах.
Літо дарує щастя долі
І , ллється музика зір у піснях.
Я лечу птахою у рай літа,
Де трави зелені у росі.
Для мене цвітуть ніжно квіти
І, я воскресаю у цій красі.
А тут світає сонечко рано
У промінні квітне -небокрай.
Божа пташка співа сопрано
На струнах хвиль виграє водограй.
Тут немає заметілі зими
Будить від сну - Аве Марія.
Небесний дзвін ,як сонце весни
Дарує земне тепло -надію.
М.ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004995
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024
Земля людей объединяет
- Ногами ходим по земле.
Она людей не разделяет
В дворцы, в песочницы в стране.
Была Великая держава
Людей свободных на Земле,
По уровню опережала
Все современные втройне.
Но прилетели с "Аватара"
Чужие - хищники из вне.
Земля сражалась, проиграла
Оставшись в хищной кабале.
Страна была не СССР-ом
И не Российскою тюрьмой.
В ней каждый был миллионером,
Царём, свободным и слугой...
Морали в басне очень много.
Чужие в каждой есть стране.
Они людей назвали Homo
Стремясь командовать в душе.
30.01.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004935
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 04.02.2024
О, які прекрасні в Україні вечори!
Тут Мадонна ніч малює диво- казку.
Із осокою розмовляють явори
Небокрай дарує благодать -божу ласку.
Заглядає милий місяченько у вікно
Колише малят у дубовій колисці.
Циганка ніч ,духмяна п'янка,як вино...
Квітне, буяє вишневим цвітом на листі.
А тут ,як люстерко відзеркалює річка
Із синіх гір тече джерельна водиця.
Дарує нам мить щастя -зоряна нічка
І співає пісню про любов біла птиця.
А тут лунає мелодія для двох сердець
Запрошує закоханих у земний рай.
Зоряна ніч сплітає золотий вінець
І сіє щастя в наші долоні - небокрай.
Так пахне п'янко матіола вечорами
У квітучім розмаю трояндовий рай.
Надихає два серденька почуттями...
Ти - мене коханий обніми люби , кохай.
Любіть Україну, так ,як батька..., як мати
Вона ,як ясне сонце для нас єдина.
Мрійте, вона навчить вас ,як птах літати
І ,вознесе до зірок мова солов'їна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004910
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 04.02.2024
Подаруй любов, яку звати "щастя"
І квіти ,що цвітуть у вранішній росі.
І, хай казкові сни мені насняться, -
Щоб цвіла трояндою, як цвіт у красі.
Цілуй мене пристрасно, як вперший раз
Мої руки... і солодкі ,як мід уста.
Знайди найкращі ,ніжні слова із фраз...
І, хай всміхаються світу -мої літа.
Я хочу буть щасливою з тобою!
Коханою жінкою відчути тебе.
В заметіль зими цвісти квіт весною
Злітати до зірок - у небо голубе.
Хай розквітають сади , шумлять гаї
Звучить музика ,лунає спів солов'я.
Сяють щастям ,як зорі очі твої,-
як лебеді в парі будемо ти і я.
Повторно.
КВІТКА ЩАСТЯ
Подарую любов ,яку звати "щастя"
І , Мільйон троянд встелю до ніг тобі.
Хай казкові сни тобі мила насняться
Намалюють рай- блакиті голубі.
Я зацілую пристрасно ,як вперший раз
Твої руки ...солодкі ,як мід уста.
Віднайду між зір найкращі слова із фраз
Поведу у рай ,де осінь золота.
Я хочу бути щасливим із тобою
Обожнювати та кохати тебе.
Набутись , наговоритись із тобою
Щоб була тільки ти - небо голубе.
Хай розквітають сади,цвітуть гаї
Звучить музика, лунає спів солов'я.
Сяють щастям ,як зорі - очі твої.
Ти - квітка щастя ,яку кохаю я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004894
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 04.02.2024
Вночі пісенно, заводить завірюха,
То монотонно, то зривається в часі,
Враз так раптово, різкий свист глушить вуха,
Не знаєш ти,чи на землі,чи на Марсі.
Певно з думками, нині хотів там бути,
Хоча б на мить, щоб відпочити від війни,
Страхи й жахіття на який час забути,
Врешті відчути, ніжні пахощі весни.
Кроки вперед, назад, рота відпочива,
Комусь же треба зберегти жаданий сон,
Тож хай уміло, з годинку, ще поспіва,
Ця заметіль чи весело, чи в унісон.
Нехай насняться їм рідні, що чекають,
Бузок, хатина у вишитих рушниках,
Щоби без свисту ракет, що долітають,
Сонцем осяяний, під мирним небом шлях.
Ну от стихає, гомінливий вітрисько,
Бійцю на зміну спішить інший вартовий,
Нема зневіри, перемога вже близько,
Адже у душах, дух козацький, бойовий,
Рашистів клятих вщент знищать на віки́!
30.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004896
дата надходження 04.02.2024
дата закладки 04.02.2024
Так скучила сьогодні за тобою
поміж буденно-ввічливих людей,
що серденько, стужавіле від болю,
метеликом – на волю із грудей!..
Коричневе кумедне янголятко
тріпоче оксамитними крильми,
і що йому злоблива мертва хватка
старої відьми – сивої зими?
Крізь холоди і сніг рясний, лапатий,
крізь вітру стоголосе гостре скло
летить через засніжені Карпати,
спішить щосили у твоє тепло!
Так мало потребує кожне диво,
таке просте й беззахисне воно, –
ти лиш повір у нього незрадливо.
Метелик? Серце б’ється у вікно!
…Воно жадало у твоїх долонях
сховатися від стужі й самоти –
і впало на холодне підвіконня.
«Листок, сухий листок», – подумав ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004846
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 03.02.2024
Пригадую, хлопчиною малим
з бабусею селом я сновигав –
Щось радісно наспівував, коли
подзвінням піднесло у далі ґав.
Уперше принагодилось тоді
погребний перестрінути кортеж,
Й спитав я у безмовності блідій:
«Бабусю, ти ж ніколи не помреш?..»
Всміхнулась любозичливо вона,
промовивши спокійно: «Звісно, ні...»
Ще довго дзвін похмурено лунав,
та стало знов утішно вглибині...
Стекли голубизною ті роки,
а в спогадах рябітиме всякчас,
Як голосом бабуся так м’яким
злукавила мені єдиний раз.
[i]03.ІІ.24 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004827
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 03.02.2024
Подивлюся у вікно
Скрізь безмежно замело,
Білизна - цукрова вата,
Дітвора гуляти рада.
Сніжки дивні - бравий хід,
Ось, уже з'явився лід
Та й каток усім на втіху:
Буде знову море сміху.
Наяву зимовий світ
І подія, ніби квіт,
Ще б до всього - перемогу,
Щоб торкнулася порогу!
Мир і спокій на землі
Скоро буде навесні
Та п'янкий не сніжний квіт
Посміхнеться в ирій літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004793
дата надходження 03.02.2024
дата закладки 03.02.2024
На берег ровный и пустой
я выхожу к реке зимой
в тяжёлых прочных башмаках
на клиновидных каблуках.
На серо-белом полотне
следы от птичьих лап везде,
смотрю на странные значки,
что птиц оставили шажки.
Читаю молча по слогам
многоголосье нотных зна
ков, незнакомых мне, что у
ходили по реке к кружку,
как люк, открытому во льду,
к которому и я иду.
Иду. И птичьи голоса
поют мне вслед: "Куда? Куда?.."
Что им могу ответить я,
когда не знаю и сама
зачем иду я по воде,
замёрзшей насквозь в мелкоте,
к чернильной круглой полынье
на потаённой глубине.
Меня ведут туда следы
заметные, как и мои,
таких же прочных башмаков,
их клиновидных каблуков,
неспешных старческих шагов,
стирающих узор снегов.
И вот у чёрной полыньи
вдруг обрываются они.
И непонятно мне куда
исчезла та, что тут была.
Я молча прорубь обошла,
потом тихонько позвала:
"Эй, был тут кто, следы тут чьи?.."
В ответ услышала: "Твои."
Я оглянулась, никого.
Лишь сыпалась крупа легко
и заметала все следы
к второму берегу реки.
И я подумала, что та,
которая пришла сюда,
ушла по мёрзлому снегу́
к другому берегу в пургу.
OSAlx2019-10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004708
дата надходження 02.02.2024
дата закладки 02.02.2024
[b]Кожен поет, кожен письменник, добавляє свої піщинки в пісок пустелі, яка атакує все живе, чому відбувається таке?[/b]
Вибачте, більшість із вас не прочитають звичайно мої рядки.
Майже всі ви і ми - кроти.
Риємо "нори", живем в темноті,[b]боїмось правди[/b], світла денного. Таки це правда - всі ми боїмося, нам навіть для цього час переводять, щоб збільшити [b]темряву[/b], зруйнувати наше здоров'я, це не пусті слова.
Нас лякують [b]МИРОМ[/b], а саме страшне, що ми наівні і віримо їм.
Що ніби Росія хоче миру, та як раз Росія і хоче цієї війни. Вибачте багатомілліонне населення Росії, війну почав і її продовження прагне ваш уряд і ті, хто за ним стоїть.
Путін - це не Росія. Зеленський - це не Україна. І їм, а в першу чергу нам слід це усвідомити. Інтереси правячої верхівки і народу чомусь завжди протилежні.
Росіянам торочать все те ж навпаки. Що ми хочемо миру, на це не можуть погодитись вони.
А реально всі хочуть одного - [b]ВІЙНИ[/b]
[b]ЗМІ[/b] давно продане і за їх вказівками зомбує маси.
ВІЙНИ хочуть [b]ВОНИ[/b].
Вони не такі як ми, вони дають вказівки, в боях вони участі не приймають.
ЯК можна хотіти і брати участь в наперід програній війні.
На коп'ютерних моделях ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ цю війну протестував і видав їм довгоочікуваний і спланований ними результат, всі можливості прораховано на 50 років вперед як завжди, крім однієї -[b]МИРУ[/b].
Здоровий глузд лише може перемогти.
Чому нам не брати приклад з ШВЕЙЦАРІЇ. Вона не має ні армії, ні атомної зброї. Вона має данні, інформацію, яка керує і країнами НАТО і Росії, зникне Швейцарія, зникне панування одних людей над іншими.
МИ - Край.
Нам не потрібно ні в ЄС, ні в СНГ. Нам не потрібні триєдині боги : ЗАХІД, СХІД, СВОЇ царі.
Наш КРАЙ - ельдорадо і коли ми це зрозуміємо, це ядерна бомба, ми станемо незалежними, всі ресурси поділивши порівну на кожного українця ми повернемо в Україну весь свій народ.
Ми нейтральні, ми не йдемо ні В НАТО, ні в Рашу.
Причин війни - НЕМАЄ.
Війні кінець.
Нам не потрібні їхні кредити. Не кучка злочинців, яка нас продає, а ми володіємо всіма надрами нашого КРАЮ і влада в країні цій Україні належить не сірим, не зеленим на період війни, а українському народу згідно нашої Конституції і ми її повинні собі повернути в правовому колі, без кровопролиття.
І тоді наш край розквітне і всі українці будуть процвітати, будуть хазяїнами в своїй домівці, а не слугами іноземців.
"Слуги народу"
служили і служать не нашому народу, невже мілліони смертей вам про це ще не довели, скільки мілліонів потрібно ще безневинно вбити, щоб всі зрозуміли, це ВИ, саме ви хотіли війни. Що саме вас на це зазомбували "ВОНИ".
Бути МИРУ, бути ДОБРУ!
Слава УКРАЇНІ!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=paxlqGUxffw
[/youtube]
Сонячне коло,
Небо навколо -
Хлопчисько малюнок
На листку написав
І підписав в уголку:
Приспів (2 рази):
Хай буде сонце,
Хай буде небо,
Хай буде мама,
Хай буду я.
Милий мій друг,
Добрий мій друг,
Людям так хочеться миру.
І в тридцять п'ять
І в сорок п'ять
Серце не втомиться вам це сказати:
Приспів.
Тихіше, солдате,
Чуєш, солдате, -
Люди бояться війни.
Міллліони очей
В небо піднято,
Губи народів вперто твердять:
Приспів.
Проти біди,
Проти війни
За наших синів [b]Встанемо[/b] ми!
Сонце - навік! Щастя - навік!
Так повеліла людина.
Приспів (2 рази).
Сонячне коло,
Небо навколо -
Хлопчисько малюнок
Такий написав
Приспів (2 рази):
Хай буде сонце,
Хай буде небо,
Хай буде мама,
Хай буду я.
Милий мій друг,
Добрий мій друг,
Людям так хочеться миру.
І в тридцять п'ять
І в сорок п'ять
Серце не втомиться вам це сказати:
Приспів.
Тихіше, солдате,
Чуєш, солдате, -
Люди бояться війни.
Міллліони очей
В небо піднято,
Губи народів вперто твердять:
Приспів.
Проти біди,
Проти війни
За наших синів[b] Встанемо[/b] ми!
Сонце - навік! Щастя - навік!
Так повеліла людина.
Як би всі співали ці пісні, а не вели цю АНТИЛЮДСЬКУ пропаганду, то не було б цієї війни.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=O3YdWuaZ_VI[/youtube]
Приспів (2 рази).
[b]We will stand up against trouble, against war, we will stand up. (Based on the song of our childhood)[/b]
A circle of the sun,
The sky around
A boy's drawing
He wrote on a piece of paper
And signed it in the corner:
Chorus (2 times):
Let there be sunshine
Let the sky be,
Let there be a mother,
Let there be me.
My dear friend
My good friend
People want peace so much.
And at thirty-five
And at forty-five
My heart will never tire of telling you:
Chorus.
Quiet, soldier,
Hush, soldier
People are afraid of war.
Millions of eyes
In the sky are raised,
The lips of the nations are stubbornly speaking:
Chorus.
Against the trouble,
Against war
We will stand up for our sons. We will rise up!
Sunshine forever! Happiness forever!
That's what man has commanded.
Chorus (2 times).
The circle of the sun,
The sky around
A boy's drawing
A boy painted
Chorus (2 times):
Let there be sunshine,
Let there be a sky,
Let there be a mother,
Let there be me.
My dear friend
My good friend
People want peace so much.
And at thirty-five
And at forty-five
My heart will never tire of telling you:
Chorus.
Quiet, soldier,
Hush, soldier
People are afraid of war.
Millions of eyes
In the sky are raised,
The lips of the nations are stubbornly speaking:
Chorus.
Against the trouble,
Against war
We will stand up for our sons. We will rise up!
Sunshine forever! Happiness forever!
That's what man has commanded.
Chorus (2 times).We will stand up against trouble, against war, we will stand up.
A circle of the sun,
The sky around
A boy's drawing
He wrote on a piece of paper
And signed it in the corner:
Chorus (2 times):
Let there be sunshine
Let the sky be,
Let there be a mother,
Let there be me.
My dear friend
My good friend
People want peace so much.
And at thirty-five
And at forty-five
My heart will never tire of telling you:
Chorus.
Quiet, soldier,
Hush, soldier
People are afraid of war.
Millions of eyes
In the sky are raised,
The lips of the nations are stubbornly speaking:
Chorus.
Against the trouble,
Against war
We will stand up for our sons. We will rise up!
Sunshine forever! Happiness forever!
That's what man has commanded.
Це мій ремейк на відомий твір
https://deti-online.com/pesni/pesni-dlya-malyshey/pust-vsegda-budet-solnce/
Якщо хтось заспіває та вишле мені аудіо файл - буду вдячний за підтримку!
p/s [b]Те, кто отдает приказы - сами должны умереть.[/b]
[i]ШТУЧНЫЙ ИНТЕЛЕКТ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004714
дата надходження 02.02.2024
дата закладки 02.02.2024
Намокло в лютого у перший день пальто,
Закралася у душу сива мряка.
Мене ти відчуваєш, любий, як ніхто,
Розвеселяєш, коли я «ніяка» -
Тобі звучить намолена подяка! 1.02.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004665
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 01.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bLm1-Tocn8w[/youtube]
Троянда – як кохання, може завдати болю,
якщо не вмієш її узяти. (Ліна Костенко)
В житті кохання бува різне,
Не всім однакове дано.
Одному вірне, добре, ніжне,
Воно, як вигране вино.
Та є любов, неначе проза,
Чи хтось хотів його узнать?
На що буває іще схожа?
Слова не ті вже на вустах.
Від них ні холодно, ні жарко,
Бо вимовляються не так.
Їх зрозуміти дуже важко,
Давно утратили свій смак.
Любов буває із шипами,
Красива, краща не бува,
А хто дотя́гнеться руками,
Хоч вколить боляче - стражда.
Бува зрадливе і невірне,
Примусить довго іще ждать.
І хоч в душі все ж зачерствіє,
До себе все-таки манять.
А ми це знаєм і все ж любим,
Чекаєм кращої пори.
Хоч люди бачать і осудять,
Ми ж не руйнуємо мости...
Така жіноча це натура,
Так хоче щастя своє взнать.
Вона одне лише забула:
Його не втримать напрокат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004654
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 01.02.2024
***
Білими крильми
Встеляють гуси землю.
Пухнасті сніги.
***
Стручки ванілі
Розкручують у руках
Хурделі білі.
***
Самітним вовком
Завиває ніч зими.
Снігокрутниця.
***
В цукрову пудру
Вмочує завиванці
Заметільниця.
***
Лелечі крила
Білосніжних покровів
Ведуть на захід.
***
Моргає ночі
Опалесцентний місяць.
Сніговійниця.
***
Сіпають вітри
Пухнасто-срібні вії
Крутій завії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004642
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 01.02.2024
Органза сивиною туману стелилася містом,
Листопад невгамовно крутив покоцюрблене листя.
Промінцями між хмар, що під казку вечірню заснули,
Рука в руку йшла пара й душею до неба горнулась.
До долоньок гарячих тулився застуджений вітер,
Небо сіяло мжу прохолоди-крупиці крізь сито.
Їм невтямки було, що примари затемнених вулиць
У повітрянім танці на них випадково наткнулись.
Десь між зоряних квітів пливли їх думки і бажання
І до інших галактик летіло в цілунку кохання.
Як кульбаби ліхтариків, палко світилися очі,
Ніпочім їм були заблукалі нічні поторочі.
Навіть місяць всміхався, утерши сльозини зрадливі,
Хоч були вони трішки смішні, але дуже щасливі!
Фото із інтернету.
Дякую автору.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004638
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 01.02.2024
Запитаєш, чому не писала тобі?
І ту мить перекреслила звісно,
Але знай, пам'ятаю я все у душі
Та буває думкам у ній тісно.
Зчасом знову нахлине гнітюча печаль
І затьмарить всю душу думками
Та вона не поверне те щастя на жаль,
Тільки осінь: шепоче листками.
Всі слова перевилися смутком украй,
Як зібрати і радість розвити?
Тільки вітер співає: печалі лишай,
Йти потрібно вперед - просто жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004604
дата надходження 01.02.2024
дата закладки 01.02.2024
Не лютуй, брате місяцю лютий,
По яругах-лісах не мети!
Хай надія пове́рнеться людям,
Що весна має скоро прийти.
Ще у силі зима. Та невпинно
День у но́чі виборює час.
Термін твій, як усе, швидкоплинний.
Хай не буде він лютим для нас!
Не гнівися, що ти нам не любий!
Так ведеться з покону віків.
Ма́буть, той, хто назвав тебе лютим,
Сам життя не достатньо любив.
У іменні твоїм – холоднеча,
Тріск морозів і хуги виття.
Та однак для весни ти – предтеча.
Згине смерть. Переможе життя!
Січень 2024 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004460
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 01.02.2024
Как на плите надгробья не отбить
в двух датах панораму полной жизни,
так и в стихах моих боготворить
достоинства твои — лишь их принизить.
И кто поверит мне, спустя года,
что бирюза сих глаз яснее неба.
Уверен, скажут: лгал он, никогда
земному не зажечь такого цвета.
И в небрежении умрёт мой труд —
лишь лесть усмотрят в нём, восторг поэта,
и должного тебе не воздадут,
отметив в том высокий слог сонета.
Вот твой ребёнок всех бы утвердил,
сколь верен мой высокопарный стиль.
OSAlx2о21-11
Портрет молодого человека — Андреа дель Сарто
*
Who will believe my verse in time to come
If it were filled with your most high deserts?
Though yet, heaven knows, it is but as a tomb
Which hides your life, and shows not half your parts.
If I could write the beauty of your eyes,
And in fresh numbers number all your graces,
The age to come would say, ′This poet lies;
Such heavenly touches ne′er touched earthly faces.′
So should my papers (yellowed with their age)
Be scorned, like old men of less truth than tongue,
And your true rights be termed a poet′s rage
And stretched metre of an antique song:
But were some child of yours alive that time,
You should live twice, in it and in my rhyme.
William Shakespeare
*
Моим поэмам кто б поверить мог,
Коль Ваших качеств дал я в них картину?
Они — гроб Вашей жизни, знает Бог,
Их могут передать лишь вполовину.
И опиши я Ваших взоров свет
И перечисли все, что в Вас прелестно,
Грядущий век решил бы: «Лжет поэт,
То лик не человека, а небесный».
Он осмеял бы ветхие листы
Как старцев, что болтливей, чем умнее.
Он эту правду счел бы за мечты
Иль старой песни вольные затеи.
Но будь у Вас ребенок в веке том,
Вы жили б дважды — и в стихах, и в нем.
Перевод Николая Гумилева
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004529
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 31.01.2024
Рябине тонкими перстами
не удержать балласт огней
и сбрасывает алый пламень
с тугих увесистых перстней.
И тянет узкие ладони,
и просит тяжесть облегчить,
и, обессиленная, стонет,
и вдруг с руки
теряет
кисть...
OSAlx2020-о8
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004530
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 31.01.2024
Через мене тече ріка,
Омиваючи серце й душу.
Чи не з того вона стрімка,
Що писати я вірші мушу?
Бо перо у її блакить
Опускає щодня спокуса,
Наче вийде мені за мить
Скуштувати вино з Ісусом.
Я би, мабуть, його спитав,
Заглядаючи в сині очі:
В чому сила твого хреста,
На якому ти й досі, Отче?
У поета судьба така,
Мов окраєць гіркого хліба.
Через мене тече ріка
І до омуту кличе ніби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004539
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 31.01.2024
В снопи зима складала сніг,
Химерні мчались білі коні,
Везли снопи у сніжне лоно.
Вітрисько розкрутив батіг.
Химерні мчались білі коні.
Свистів борвій, за ними біг.
На хвильку ніби занеміг,
Присів на льодянім ослоні.
Везли снопи у сніжне лоно.
Мабуть, відшліфував мороз,
Блискучий диво-віртуоз,
І раптом слідом знов погоня.
Вітрисько розкрутив батіг,
Він коней ляскав і періщив.
Неслись химерні через ріще.
Зимі сподобався забіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004549
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 31.01.2024
Був Микола дуже грубий,
Часто гримав на дружину:
-Щоб жона корилась мужу!-
Повторяв їй без упину.
-Цей закон не я придумав:
Біблія про це сказала!
Щоб мені не огризалась,
Вище мене не скакала!
-Зрозуміла,- каже Галя,-
Потягнулася манірно,-
Все, що будеш вимагати –
Буде зроблено покірно.
І як тільки в гніві Коля
Посилає десь дружину,
Вона рада, очі сяють –
Вмить зникає за хвилину.
Задоволена приходить
(Зберігається інтрижка),
Чоловіку не перечить:
Біблія - найкраща книжка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004537
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 31.01.2024
Чарівна ніч уже за вікном,
А я привітання малюю.
Пишу життєві миті в альбом
І тебе так палко цілую.
Я згадую чарівні очі
І вуста п'янкі, полум'яні.
А ти мені снишся щоночі
Й густі коси такі духмяні.
Вже сяють у небі зірниці
І в п'янку любов вказують шлях.
Ось швидко летять громовиці,
А ми з тобою вже у піснях.
А ніч кохання нам дарує
І розпалює наші серця.
Пізнати щастя пропонує,
Крокувати разом до кінця.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004519
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 31.01.2024
О, ні!...
Так вже не буде ,як колись...
Став жорстокий світ ,інші люди.
Не здавайсь ,за життя борись!...
Молись, коли болить у грудях.
Плач тобі не допоможе,
Не гніти душу, не терзай.
Молись щиро ,дай на Боже -
На добро надію не втрачай.
Не бійся труднощів ,проблем
Повір, ти -сильний,і все зможеш.
Не падай духом від проблем
Повір ,із Богом ти все зможеш .
Часу мало, не багато...
Бережи рідних, і подзвони.
Відчуєш біль від утрати
Згориш від докору, від вини.
Чому додому не дзвонив
Близьким у біді не допоміг.
Чом бездушним на землі жив
І не спішив на рідний поріг.
Втрачаємо рідних, друзів
Щоденно свіча згорає.
Розвесели, тих хто в тузі...
В самоті, від болю страждає.
Коли можеш роби добро
Зумій прощати ,та любити.
І не встромляй ножа в ребро,
Щоб із очей сльози не лити.
Не будь зверхнім, та байдужим!
Не кидай зопалу слова.
Не впадь лицем в калюжу!
І пам'ятай, що душа жива!...
Життя двічі не прожити
І вже не буде, так , як колись...
Навчись прощати , любити...
За здоров'я рідних помолись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004520
дата надходження 31.01.2024
дата закладки 31.01.2024
Мій любий, друже, хочеш ти поетом
Утиснутись в якусь богемну гать:
Щоб написати сяючим куплетом
Той зміст, що буде світові печать?
Повір, мій друже, просто це здається,
Повір, мій друже, зовсім це не так.
Поезія - не так, як серце б'ється,
Поезія - не вітер на дурняк!
Поет шуга поміж вітрами долі
Розхристаний з душею протиріч:
Завжди один - один у чорнім полі,
Страхи свої відбивши навсібіч!
Один завжди в юрбі голосослівних
Свій голос поневолевши в бемоль.
Щоби в ночі, в думках не підневільних
Плювати на скасовану вже роль!
Щоб мати те - завжди чого не малось -
Лиш думку, що тяжіє і злетить:
Бо тільки дурню якось удавалось
Зловити цю в житті прекрасну мить!
І плями знов не бачити на сонці
Й повірити у Бога сотий раз.
Про те, що з неба дивні охоронці
Тобі відкриють двері на Парнас!
А потім втратити цю мрію в людях,
Яким не треба помислу твого
З тим розумінням - що цього не буде...
Скажи, поете, хочеш ти цього???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004406
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 30.01.2024
Солю моя, Солю!
Є причина бачити в тонах рожевих те життя троянд.
Гладити їх колючки у світлі сонця вечірнього, коли захід неминучий.
Час нічний загорне у темінь шовк пелюсток, полиск зелені,
Темно-різьблену принаду-обраму квітам-бутонам.
О Солю, бережи захід в рожевих тонах сонячних променів в небі.
То ж є життя диких троянд, що народились до тебе.
Солю моя, бережи!
Соломі́я, або Саломе́я (Саломія) — жіноче особове ім'я. Походить від шалом (івр. שָׁלוֹם, shalom, «мир»). Поширене у країнах, де панують аврамічні релігії: в Європі, Близькому Сході, Америці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004482
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
Шафранове сонце, шипляче,
В обіймах пустелі, тремтяче,
Сповите маревом надії,
У небі лазурної мрії.
Грайливе спеки мерехтіння -
Любові тайної веління.
Назустріч долі - двох в пустелі -
Розлиті дивом акварелі.
Оази ефемерні танці,
Уяв, оманливих дистанцій,
У швидкоплинну тінь розмиті
Туманних хвиль солодкі миті.
Життя - облуд оптичних нарис:
Або міраж, або оазис. 16.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004458
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YMDnwrdHxN8[/youtube]
Січе і злиться місяць січень,
Зі злості снігу накида.
Повільно, все - таки старіє:
На п"яти лютий наступа.
Від них ми чуємо погрози:
Не ждіть - не скоро ще весна.
Ми не повірим цим прогнозам,
Колись хоч раз нас підвела?
Вона прийде до нас раптово,
На зло морозам і вітрам.
Не побоїться слова злого,
Що віщувала зима нам.
Прийде повільним, тихим кроком
Вночі, щоб всіх не розбудить.
Землі торкнеться ненароком,
І теплим вітром прошумить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004446
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
Заховалося в туманах миле літо
Та той смуток я не знаю де подіти,
Помандрую у поля, що за рікою,
Там не раз ми зустрічалися з тобою.
Зупинюся на хвилину, пригадаю,
Аромати ще доносяться із гаю
Дивна пісня солов'їна все лунає,
Доторкається зманіжено розмаєм.
Задивлюся в синє небо та помрію,
А думками приближатиму подію,
Ту, що в серці залишила я навіки,
Перемога - ось і будуть справжні ліки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004427
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 30.01.2024
* * *
Здавалось, знаєш ти людину,
Душі проміння віддаєш...
Натомість - ніж встромляють в спину.
Ти падаєш, та знов встаєш,
Щоб далі йти, злітати вище
І вірити у чудеса.
Нехай б'є грім і вітер свище, -
Послухай тишу в небесах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004394
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Узкая дорога.
Счастья островок.
Жизнь все чаще й снова
Дарит нам урок.
Радует березка,
Шепчет нам река:
-Радуйся прогулке,
Все не навсегда.
Не рубай деревья,
Ветки не ломай.
Свой ты муравейник
Лучше украшай.
Вот вокруг дороги
Травы и луга.
Там над полем небо,
В небе том Луна.
Звезд глаза сияют,
Манят и зовут,
С неба нам моргают,
Падают, не ждут.
Вот смотри развилка,
Сердцем выбирай.
Вот сосновый бор,
Вот поляна й Рай.
Мох такой приятный,
Шишек там полно.
День такой душистый,
На душе тепло.
Возле леса речка,
Водичка журчит.
Ветер в камышах
Тихо так звучит.
Лилии прекрасны,
Кувшинки в воде.
Как же это мило,
Видеть их везде.
Кладка над водою.
Ивы стали в ряд.
Мы идем с тобою
Счастью нет преград.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004389
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Молю тебе, рідний, вернись у свій дім,
що завжди був тихим притулком твоїм.
Де голос ще чути відлунням у хаті,
в розлуці дні темні, якісь пелехаті.
Хай стихнуть гармати, вернись хоч на мить,
кохання в сльозах, наче свічка, горить.
І серце від страху тремтить щохвилини,
чекає дзвінка, щоб прожити цю днину.
Не в снах, а вернися у дім наяву,
не бійсь обпектись об сльозу воскову.
Пройдись босоніж по зеленій травиці,
напийся води у рідненькій криниці.
Я знаю, не спиш у тривозі нічній,
знов лізуть рашисти, приймаєте бій.
Обдерті війною, порізані долі,
несуть тяжкий хрест, щоб не жити в неволі.
Світлішим без ворога стане цей світ,
хоч з вогника свічки темнітиме гніт
Та смуга, що чорним країну накрила,
терпінням і вірою знов стане біла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004360
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
* * *
Виходить князем світ на вежу дня,
Де біль і радість чорно – білим.
Де голуб небо крильми обійняв,
А люди здичіли, змаліли…
Не всі шляхи в житті до храму йдуть.
Мілієм серцем часто нині.
А доля слізьми часом хрестить путь,-
Ламають крила зовсім юні.
А світ молитву сонця спрагло жде:
Тепла й любові всім нам треба.
Хай святить день живі хрести людей,
Де храми душ тримають небо.
27.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004367
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rCGJwKn1hJg[/youtube]
Парує борщик на столі,
Він так на пахощі багатий.
В нім інгредієнти всі прості,
Але без солі він ніякий.
Добавить щіпку в нього солі,
Зубок, можливо, й часнику,
І буде все тоді у нормі,
Замінить страву будь-яку.
А що за страви, що без перцю?
Скуштуєш - сльози потечуть.
Чи до вподоби перці серцю,
Якщо до сліз нас доведуть?
І плапчем ми тоді невільно,
З очей тече проста сльоза.
Її ми витремо неспішно,
Ніщо вона не нагада.
В житті все треба мати в міру,
Щоб не засмучувать серця.
Гіркої хай не буде й сліду,
Лиш, щоб від радості була...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004377
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
Зимові дні…. перший, лапатий сніг, що випав напередодні, від потепління, поступово зникав. Деінде по аллеях, дорогах, в невеличких калюжах, плавали шматки чорно –рудого листя.
Сьогоднішній день нагадував пізню осінь, все піднебесся в шовковій вуалі. Крізь неї, ледь- ледь пробивається образ сонця. А золоті промені тоненькі й короткі настільки, мов голочки, які довкола сонця створили сяючий круг.
Вадим, вийшовши з під’їзду свого будинку, визирнув на небо, посміхнувся й про себе ,
-Така краса і так незвично тихо, благодать.
Звичним рухом руки, виправивши на шиї шарф, підмахнув русявого чуба, поспішив до зупинки автобуса.
Він більше десяти місяців знаходився в гарячих точках війни, від рашистської навали захищав Україну. Скільки жахіття довелося побачити, витримати і пережити під Вугледаром, Бахмутом. Нині ж, на п’ять днів має відпустку, а згодом на потяг по призначенню, в Миколаївський округ.
Провівши два дні вдома з батьками й меншою, на десять років, сестрою, вирішив навідатись до бабусі. Її строгість і безмежна любов, виховала в ньому мужність, чесність, повагу. З самого малку й до одинадцятого класу, він майже постійно був поруч з нею.
Бабуся для сім’ї, як швидка допомога, коли в сина й невістки завал на роботі, чи хтось захворіє. З часом, він не хотів йти додому, бо вже народилася сестра, яка не давала спокійно виспатися. А вже старшим - права рука для бабусі, прибрати в квартирі, сходити в магазин за продуктами та оплатити комунальні платіжки. Після навчання в технікумі, служба в армії. Тепер, йому випала доля присвятити час, прийняти участь у війні за Незалежність країни, вигнати ворогів з рідної української землі.
Хоч по телефону і спілкувався з бабусею, але ж дуже хотів побачити її світлі, добрі очі, усмішку, ніжний погляд. І, як завжди почути від неї приємні слова підтримки,
- Молодець онучку, молодець. Хай Бог тобі допомагає.
Якби років п’ять назад, можливо вона б і сама приїхала. до них. Але нині жаліється на болі в ногах, що ледь- ледь пересувається по квартирі. Тепер нею опікуються батьки й сестра та він сподівається, після повернення, ніколи її не покине. Колись йому так була потрібна її підтримка, тепер він серцем відчуває, що їй має стати опорою.
Раптовий телефонний дзвінок примусив зупинитися.
-Ало, бабусю, я вже йду на зупинку автобуса. Може тобі якісь ліки треба купити?
-Та ні, хлопчику, в мене все є.
-Ну добре! Через хвилин сорок, я буду.
Відразу зиркнув в телефон на повідомлення. В ньому й досі не видалене повідомлення від Юлі. Він його мабуть буде пам’ятати все життя. Вони дружили два роки і в планах мріяли про весілля. Але війна перекреслила всі мрії й сподівання. Коли вона повідомила, що їх сім’я виїжджає до Німеччини, то ніби під ногами провалилася земля. Скільки розмов, умовлянь, але все марно. Йому ніколи й на мить не приходила в голову думка, що у важкий для країни час, можна кудись поїхати. І чого, адже ми далеко від Сходу. Дякувати Богу, тут спокійно, лише інколи лунають сирени. Його доводи не зупинили її. Зрозумів, вона його не кохає. Буквально через два місяці отримав СМС-
« Вадиме, якщо кохаєш, приїдеш. Я влаштувалася на роботу, в Україну не повернуся.» Тільки тепер, пройшовши шлях під пострілами, він зрозумів, для неї це була, як гра в шахи. Виграти, значить отримати гарного чоловіка та й іще з квартирою. Поневолі згадував, як вона цікавилася про стосунки з бабусею. І часто запитувала на кого вона перепише квартиру, на сестру чи на нього.
Те, що сталося, можливо й на краще - не раз у бліндажі роздумував. Згадував бабусині слова,
-Все, що трапляється, значить так треба, інколи нами керує доля. Напевно, коли б такі слова були сказані коли навчався в школі, в дев’ятому - десятому класі, тоді б сміявся. Але ж нині, уже можна сказати, трохи пройшов школу життя, повністю згоден з нею.
По дорозі до зупинки автобуса, в магазині придбав дещо з продуктів і невеличкий торт. Без торта він ніколи не їхав до бабусі, знав, що вона любить «Пражський». Через кілька місяців розлуки і приїхати без торта, ні, це не про нього.
Біля зупинки автобуса людно - Ой, чи й впхаюся в цей, що приїде, а наступний же, аж через двадцять хвилин.
Люди вереницею стояли один за одним. Тільки підійшов, за ним відразу стала дівчина, запитала,
-Ви останній?
У відповідь кивнув головою. Та її дзвінкий, веселий голос, чомусь привернув увагу, повернувся до неї.
Що перше йому кинулося в очі, це світло- русяве волосся, розсипане по тендітних плечах. Бежевий колір куртки і біленький каптур, дуже пасував до її зелено - блакитних очей. На якусь мить задивився, хотів пригадати, на яку принцесу вона схожа? В якому мультику, бачив подібне личко. Враз, його хтось несподіваного штовхнув, чоловічий голос попередив,
-Автобус їде, не лови ґави, бо з-за тебе не поїдемо.
Добре, що автобус приїхав напівпорожній, люди спокійно проходили по салону. Уже при відправленні автобуса, люди прибігали й наполягаючи пхались у салон, благали іще трохи посунутися.
- Ото людей! Ніби кильки в банці, як колись, ще в дитинстві. Чомусь це спало на думку. - Тепер килька в банках плаває, ніби у водоймищі.Від думок, аж посміхнувся.
Проходячи по салону, вперед себе пропустив дівчину. Перед нею, де й взялася, доволі повна жінка, років п’ятидесяти. На грудях тримала пакет, грубим голосом попередила,
-Пробачте, в мене тут яйця, прошу не штовхайся.
Воно би все й нічого, але дівчина невеликого зросту, при найменшому зайвому рухові, пакет ледь не падав їй на обличчя. Вона була змушена розвернутися, тепер, ці чаруючі очі інколи дивилися на нього. Дівчина притисла до себе напівпустий пакет, з сірими папками. Її так затиснули, що вона не в змозі була дотягнутися до будь чого, щоб триматися. Звичайно така поїздка не викликала задоволення, але треба змиритися, уже іншого виходу не було. Перед поїздкою роздумував, можна й на таксі добратися, але ж так хотілося трохи пройтися, проїхати старим, знайомим маршрутом.
Вадим, у руці тримав пакет з гостинцями і цією ж рукою тримався за верхній поручень автобуса. При зупинці і відправленні автобуса, він другою рукою намагався загородити дівчину від поштовхів.
Через пару зупинок, щоки дівчини почервоніли. -О, яка ж гарна- помітив, цікаво на якій зупинці вона зійде? Думка, як оса- Хоч невдовзі й відчалюю на службу, але якщо познайомлюся, це ж не вважатиметься гріхом. Скільки їй років? Напевно двадцять, а може заміжня? Та ні обручки немає. А хай там, чому й не ризикнути?
Тільки на передостанній зупинці, з автобуса вийшло багато пасажирів. Він помітив, що вона пройшла вперед до виходу, але не вийшла.
І чого це я на неї вирячився - подумав у той момент, коли помітив, вона поглядом буквально просвердлювала його. Їх погляди зустрілися, на її обличчі з’явилася усмішка.
- Чи це мені ввижається, подумав і несподівано кліпнув очима - Чи це насправді відбувається? Та дівчина уже опустила голову, повернулася в сторону водія. Цікаві обставини, помітив про себе.Чи й справді познайомитися? Але ж в мене всього три дні й шукай вітра в полі. А можливо все ж варто?
Нарешті остання зупинка. Дівчина поспіхом, жваво стукаючи підборами чобітків по східцях, першою покинула автобус. Він не намагався її переслідувати, але ним керувала цікавість, в якому ж напрямку вона піде?
Зійшовши з автобуса, дивився по всій окрузі- Тепер зрозуміло, чому так багато людей, нарешті побудували два дев’ятиповерхові будинки. На деяких балконах висіли речі, білизна. Комусь таки пощастило - подумав він і поспішив до п’ятиповерхівки.
Чекай, а де ж поділась дівчина? Ото роззявляка, загубив?
В метрах тридцяти від себе, попереду, побачив її. На душі відразу потепліло. - Ти ба, часом не в той будинок йде, що і я. Цікаво, до кого це сонечко приїхало? Я ж тут наче усіх знаю.
Раптовий дзвінок, змусив відволіктися від думок.
На зв’язку бабуся,
-То ти вже скоро, чому забарився, нічого не купуй, в мене все є.
-Я вже майже під будинком, за п’ять хвилин буду в тебе.
Почувши, що онук підходить до будинку, Софія Іванівна, на плечі накинула пухову хустку й вийшла на балкон. Здаля, по алеї побачила Олю, сусідську дівчину, за нею, швидко йшов онук. Їй здалося, що він догнав її.
-І коли це він з нею познайомився,- сказала голосно і відхилилась назад, ніби заховалася. Все ж спостерігала, що буде далі. Та усе виявилося марно, онук її не догнав. Старенька трохи розчарувалася та згодом, подумки себе заспокоїла - Чи то вже я собі придумала.
Повернулася в кімнату, намірилася до вхідних дверей. Все ще в пуховій хустці, під дверима двигнула плечима, посміхнулася – Хай я послухаю, чи будуть спілкуватися чи ні. Мабуть треба трохи почекати. За мить блиск у очах, про себе тихо,
- Ой бабо, не пхай носа до чужого проса, але ж так цікаво, що там коїться.
Тим часом, Вадим прискорив ходу - Оце так- так, подивіться, - йому хотілося сказати в голос, -Вона навіть у це й же під’їзд зайшла. Широкими кроками, поспішив за нею - В якій же квартирі мешкає?
Дівчина почула його кроки, зупинилася на площадці між другим і третім поверхом. Він саме розвернувся йти слідом за нею. Та її сполоханий, зацікавлений погляд., змусив його зупинитися,
-Та ти не бійся, я на четвертий поверх йду.
-На четвертий? - здивовано запитала вона, відійшла в сторону й продовжила, - То проходьте.
Вона стояла навпроти вікна, на фоні світла її волосся, злегка відбивалося золотим відтінком. На якісь секунди хлопець закляк на місці. -Ти диви, вона ж як образ сонця.
-То йдіть, бачу ви поспішаєте.
- Ой та що ти прямо на ви, хіба я на дядька схожий. Не дивись, що я трохи засмаглий, був на кордоні, а там війна, думаю ти знаєш. Це на кілька днів у відпустку приїхав, зараз йду в гості до бабусі. Може ми познайомимося?
-Та я з першими, хто потрапив на очі не знайомлюся.
- Бачу ти гордячка.
Її обличчя миттєво почервоніло,
-Я б так не сказала, просто собі ціну знаю, тому з обережністю ставлюся до незнайомих людей. Хочеш на ти? Гаразд, хай буде так! Ти йди, хай я побачу до кого це ти йдеш у гості, тут бабусі майже в кожній квартирі.
Софія Іванівна чомусь хвилювалася, прислухалася, що коїться за дверима. Чула якийсь гул та окремі склади » ти, ба «- її це дратувало. За кілька секунд терпець увірвався - Це скільки часу треба, щоб піднятися на четвертий поверх. А може вони вже там цілуються, от халепа, отак зразу? Нарешті вона почула за дверми шарудіння. Уже придивилася у вічко вхідних дверей, Оля ключем відкривала замок квартири і весь час озиралася. Тут жінка не витримала, відчинила двері,
-О! Олю, добрий день, а я онука, Вадимчика чекаю.
Він уже стояв на площадці між третім і четвертим поверхом,
-Я тут бабусю, вибач трохи затримався.
-Олічко зайди до нас на чай, я познайомлю тебе з моїм героєм.
Дівчина зашарілася,- Та мені незручно.
Старенька обурливо,
-І що тут такого незручного? По - сусідству не можна відказувати.
Дівчина скоса позирнула на нього,
-Ну хіба познайомитися з вашим героєм. Гаразд, зараз зателефоную мамі і через хвилину – другу прийду.
Оля не гаяла часу – А він нічого та й видно не нахаба. Чому й не познайомитися? Хіба в доброї бабусі може бути непорядний онук. Але у житті всяке буває - тут же змінила думку. -Каже був на війні, сміливий, адже туди не кожен піде. То добре, що не має заячої вади.
Одягнувши светр рожевого кольору, крутилася біля дзеркала, на плечах поправила волосся, на обличчі усмішка,
-Ну,що ж побачимо, що за онучок.
На ходу, зі столу підхопила коробку мармеладу, за мить закривала двері на ключ.
Вадим біля дверей уже чекав на неї,
-У нас вже стіл накритий. Чуєш, як пахнуть голубці?
Її привітний образ обличчя, прямий погляд для нього, як промінчик сонячного тепла. Переступивши поріг, протягнула до нього руку,
-Звичайно чую, мені вже їх доводилося куштувати, знаю смачні. Але давай краще офіційно познайомимося. Я Оля, мені двадцять один рік, працюю фармацевтом в аптеці, одна у батьків, незаміжня, дітей не маю.
Вадим такого знайомства не очікував, спостерігав, як дівчина водила очима, часто кліпає ними й хитро позирала на нього.
Але ж взявши її руку в свою, відчув її хвилювання,
- Ну я Вадим, дуже приємно, проходь.
З кімнати голос Софії Іванівни,
-Оце так знайомство, це ж треба такого. Все і відразу, як те морозиво на тарілці, бери і смакуй.
Після почутих слів, очі дівчини округлилися, на щоках з’явився рум’янець. Зробивши невеличкий крок до нього, прошепотіла.
-Ой, я думала двері в кімнату зачинені.
-Та все нормально, проходь.
Софія Іванівна сиділа за столом, її привітний погляд зняв з дівчини напругу,
-Сідайте разом пообідаємо. Як кажуть чим багаті тим і раді.
На столі кілька тарілок з холодними стравами, посередині у великій глибокій тарілці парували голубці.
Дівчина, сказала з легкою посмішкою на губах,
-О, а голубці пахтять, аж слинка тече. З задоволенням пообідаю, голодна, як вовк. Хоч сьогодні в мене вихідний день, але в аптеку привезли ліки, треба було дівчатам допомогти.
Пообідавши, за столом спілкувалися іще зо дві години. Тему війни не обговорювали, адже розуміли, що Вадим все рівно нічого не розповість. Софія Іванівна дістала фото альбом, Олі показувала фотки, дещо розповідала про малого онука.
Надворі сіріло… Вадим зателефонував додому,
-Мамо я переночую в бабусі.
-Та, як же це синку, ми з тобою і не наговорилися.
Завтра, мамо завтра, я відісплюся і приїду.
Він нахилився до дівчини,
-Пішли прогуляємося.
Вона ніби трохи й здивувалася, дивилася на Софію Іванівну, наче чекала, що вона скаже.
Жінка рукою торкнулася плеча онука,
-Так - так хлопчику, поки молоді, не гайте часу. Гуляйте, радійте життю, беріть від життя, все що можна взяти, адже воно не таке й довге.
-То ми пішли? – запитав Олю.
-Гаразд,- дівчина вже стояла біля дверей кімнати, продовжила, -Тільки недовго, мені завтра на роботу. Піду своїм скажу та одягнуся.
Софія Іванівна, спитала весело,
-То вам до двадцять другої години часу досить?
Вадим посміхаючись,.
-Добре бабусю, я шкільний розпорядок дня пам’ятаю, не хвилюйся, будемо вчасно.
Широка алея до річки, з двох сторін освітлена ліхтарями. Їм обом здавалося, що уже давно знайомі, трималися за руки. До ніг падало світло, ніби запрошуючи на безпечний шлях, яким можна пройти по стежині життя. Потік автівок, автобусів, маршруток… життя у вирі, гамірно. Та все це, не завада для спілкування про життя. З гарним настроєм, з усмішкою на обличчі, Оля розповідала анекдоти про медиків. Навіть не помітили , як швидко сплинув час.
Йому подзвонила мама,
-Синку ти де, вже на пів десяту, ти вже відпочиваєш?
- Ні мамо, я недалеко від будинку, вже йду додому.
- Ти що друзів зустрів?
- Завтра мамо, все розповім завтра. На добраніч, хороших снів.
Крок за кроком.. усміхаючись один до одного, стремління злетіти. Взявшись за руки, мов птахи розкрили крила, швидко піднялися на четвертий поверх. Оля збуджена, розчервоніла, кинула хитрий погляд і вмить зникла за дверима своєї квартири.
Вадим, від несподіванки, аж плеснув у долоні,
-Опа, була пташка й випорхнула. Цікаво, звідки вона знала, що двері не замкнені. Ну нічого,завтра я тебе без поцілунку не відпущу.
Вадим зайшов до квартири…бабуся дивилася телевізор.
Побачивши онука, очі сповнені ніжності,
-Ну, як тобі Оля?
- Ти ж знаєш, у мене від тебе секретів майже ніколи не було. Скажу чесно, як на сповіді, вона, як сонце, чи частина його. Приємна в спілкуванні, весела. Зізнаюся, її очі, личко та й загалом, вона мені сподобалася.
- Ти правий, вона справді, як сонечко. Вони сюди переїхали пів року назад. Батько в школі викладає українську мову й літературу, а мама її працює медсестрою в лікарні. Дівчина добра, привітна. Інколи мені ліки приносить та й, як треба тиск виміряти, ніколи не відмовляє.
-Я тебе зрозумів. Що значить ти мене викохала, у нас з тобою і погляди співпадають. Все йду спати, на добраніч.
Жінка дивилася вслід - Ох, якби ж не війна, то можливо б і на весіллі погуляла, а так хто знає, коли закінчиться та чи й доживу.
У квартирі Олі… мати різко встала з-за столу,
-Ти так влетіла! Чи за тобою хтось гнався?
-Ні мамо, все добре, - глибоко перевела подих.
-Та ти червона, як варений рак.
-Все нормально, мамо все нормально.
Вона роздягалася, зняла чобітки. Обома руками провела по обличчю,
-А й справді, мені чогось так жарко…
Мати всміхаючись, з під лоба подивилася на неї,
Ну- ну… нічого не хочеш сказати, хто так стривожив твоє сердечко.
-Слухай мамо, а в тебе таке було?
-Яке таке ?
Ну таке, щоб враз і здалося що це він той, до якого хочеться притулитися, щоб обняв, поцілував. Ну, думаю ти мене розумієш…
-Ну так, звичайно було. Он той, уже бачить другий сон, а я не сплю, тебе чекала.
Обійнявши доньку,
-Вітаю! Але май голову на плечах.
-Ой, що ти таке кажеш. Йому через два дні відчалювати на війну.
Мати, присіла в крісло,
- А це вже діло серйозне. Це випробування і надії. На жаль важкі часи на нас іще чекають, все може бути
-Це ти про що?
-Та так нічого, лягаймо спати.
Зимовий ранок… Вадим і Оля, взявшись за руки, стояли на платформі. З хвилини на хвилину мав прибути потяг.
Дівчина ледь стримувала сльози. - Як мало часу ми провели з тобою, всього лише три вечора, це, як кілька піщинок у морі. Для когось мабуть і непомітні. А тут, душа розривається на частини, не хочеться відпускати. Вадим ніби відчув її душевний настрій. Обома руками пригорнув до себе,
-Чому принишкла, сонечко, не ховайся в роздумах - хмарах. Подаруй усмішку, щоб я запам’ятав на все життя. Щоб не забув на передовій, а твої очі, ці чаруючі очі, щоб у важку годину підтримували мене.
Здавалося, поцілунок мав бути солодким та вони вдвох відчули смак полину. Прошепотіла,
- Пробач…розкисла.
Занурилась у його груди,
-Ти повертайся, чуєш, повертайся!
Провідницею, поспіх зачинені двері… потяг набирав швидкість. Чолом притулившись до скла дверей, Вадим й досі не відривав погляд від її очей. -Ти світи мені, світи, як образ сонця. Як образ світлих намірів, нашого повнокровного життя, незламності. Я повернуся, мені потрібна тільки ти. Ти - сенс мого життя, шанс вижити, бо я тебе кохаю.
19.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004371
дата надходження 29.01.2024
дата закладки 29.01.2024
У кого що болить,
про те й гомонить
( народна мудрість).
Людині треба зовсім мало,
Щоб жити на своїй землі,
Щоб віра в завтра не пропала
Й кінець настав страшній війні.
Людині треба зовсім мало:
Пшеничний степ, трель жайворина,
Життя, щоб в радості тривало,
Хатина, сад, в дворі калина.
Людині треба зовсім мало,
Щоб гідність ту нести в собі,
Держава, щоб про неї дбала, -
Все по Законах, без журби.
Людині треба зовсім мало:
ПлатнЮ пристойну, лиш тоді
Вкраїнці не нАймитували б,
Трудились вдома,* як завжди.
Людині треба зовсім мало.
Хапугам,* злодіям - кончина...
Життя у барвах засіяло б,
Корупція навіки згине!
Людині треба зовсім мало:
Роздай мільйони в дитбудинки -
Дістанеш спокій небувалий,
Не пошкодуєш ні хвилинки.
* * *
Людині треба зовсім мало.
Тут скептики знайдуться звісно:
- Ти чесно заробив?
- Й чимало?!
Ну, не суди мене так злісно.
*Тут - трудитись в Україні.
* Хапуга - той хто бере хабар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004317
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024
Ні, то не фатум, не таємна
ворожість безіменних сил,
не чорна змова злих світил,
не грішних предків помста темна, –
то доля пробує на зуб –
чи [i]справжнє[/i] золото твоє?..
Ще є надія в серці, є,
хоч не злічити втрат і згуб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004296
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024
Між ними хуртовини і вогонь війни,
Неначе день марніє, вечір дригонить,
А темне ночі тло рве на частини сни.
Міцна ж не обривається чекання мить.
Мовчить лише смартфон, хоч гучність на всі сто.
Між ними хуртовини і вогонь війни.
Пече мороз. Ятрить журливий стрімко ток.
В молитві лине: " Господи, війну спини!"
А після бою рани, згарищ полини.
Когось бинтують знову. Стихло в бліндажі.
Між ними хуртовини і вогонь війни.
Зв'язок пропав, лиш недосяжності вужі
Звиваються у душах, а зима сніжить.
Далеко ще до пуп'янків тепла весни.
Як пережити студінь, гіркоту стежин?
Між ними хуртовини і вогонь війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004291
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024
Дарую вам свою любов,
немов промінчик сонця,
щоб висушила гіркоту
до крапельки, до донця.
Дарую вам свою любов,
мов теплоти краплину,
щоб немов сонця промінець,
зігріла кожну днину.
Хочу, лелека щоб кружляв,
веселка в небі квітла,
щоб добротою повнивсь світ,
щоб більше стало світла.
Щасливі щоб були всі дні,
до зір всміхався вечір,
солодкими щоб стали сни
у нашої малечі.
Даруймо всі свою любов,
нехай хоч і краплину.
Ті краплі - сонця промінці,
зігріють кожну днину.
Мільйони крапельок таких
освітлюють дорогу.
Їх теплота розтопить лід,
приблизить Перемогу.
Нехай любові ніжний цвіт
усі серця зігріє,
і Перемоги торжество
любов'ю заясніє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004290
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024
Нехай стихне ця клята війна,
Змовкнуть бойові барабани.
Нехай звучить пісня не сумна,
А ми скинем чорні сутани.
Нехай повернуться наші сини,
Додому, до своєї родини.
І не вмирають діти від війни,
Нехай квітують в полі жоржини.
Нехай колоситься житами,
Відновлюється наша земля.
Нехай зарубцюються шрами
І прилетить щастя звіддаля.
І нехай відроджується мова,
Мелодійно над краєм лунає.
Нехай буде радісна промова,
А серце від любові співає.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004251
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AWBz-3hLzRo[/youtube]
Кіт сидить й читає книжку
Про великого Слона.
Зазирнула в книжку й Мишка:
Хоче бути теж така.
Кіт на неї глянув скоса,
Обережно зняв пенсне.
Мабуть, мало з"їла проса,
Ось тому і не везе.
А чому це зразу проса?-
Пропищала Мишка.
У Кота вже друга спрба:
Не читаєш книжки.
Сіла Мишка у задумі:
Як вищою стати?
Хіба в світі всі розумні,
Хто вищої статі?
Ну якщо б тут взять Кота:
Хіба влізе в нірку?
Якщо мова про Слона,
Чи дістане зірку?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004261
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024
Не зривай квітку,
Як пелюстки, ще досить різні,
Посмієш влітку
Які ж вони, із блиском ніжні.
Ти нахилися,
Відчуй той запах, який сп’янить,
І посміхнися,
Запам’ятай, цю щасливу мить.
Не зваблюй жінку,
Яка не хоче, бачить тебе,
Цінуй, як квітку,
Лише при згоді, враз оживе.
Словами, дійством,
І про своє доводь кохання,
Здивуй геройством,
Сховай тривогу і страждання.
Як часу вимір,
Не поспішай у домаганні,
Вже зробить вибір,
Як поруч сильний, в покаянні.
Протягне руку,
Відкинь всі сумніви, сум’яття,
Забудеш муки,
Нарешті ти пізнаєш щастя.
25.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004254
дата надходження 28.01.2024
дата закладки 28.01.2024
Заметілі дмуть у труби -
Переметів - тьма!
Прикусило сонце губи -
Сяєва нема.
Витанцьовують поземки
Рок-н-ролу твіст,
Розлітаються сукенки
Під оркестру свист.
Снігокрутниця в запалі,
Мерзлих снів води,
Прокладає магістралі -
Замете сліди. 15.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004214
дата надходження 27.01.2024
дата закладки 28.01.2024
Я вкладаю у лист любові
Найдорожчі свої слова,
Неповторні й такі чудові -
В них надія моя жива.
Я вкладаю тепло до краплі,
Що зібрала з ранкових рос,
Знов зволожу вуста я спраглі
Ефективних для серця доз.
Я вкладаю, хіба не бачиш?
Що можливо укласти ще?
Ти розлуку мабуть пробачиш,
Бо в рядках все життя святе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004162
дата надходження 27.01.2024
дата закладки 27.01.2024
На стільчик всілось сонце,
Та й зирить у віконце,
Танюша копошиться,
Чомусь давно не спиться.
Щось пахне так зарано,
Немов, заграло жваво,
У ковбику сопрано,
Всміхнулася лукаво.
За мить на кухню швидко,
Хапнула хліба скибку,
Зраділа, запашненьке,
Мене, щось жде й смачненьке.
Загляну, сміло в горщик,
Так певно вабить борщик,
Ой-ой, а він ще й з м’ясом,
Поглянула, враз басом.
Матусю, ти що люба,
Чи й справді впала з дуба,
Ох вредна ти натура,
Спаплюжиться фігура.
Мабуть буду в садочку,
Я мати заморочку.
Мене Ромка розлюбить,
Він й так з Любою дружить.
Складає з нею пазли,
А може мені заздрить?
Наразі думка втішна,
Не стану ж зразу пишна.
Тож хай, з’їм, ще разочок,
Мясця, більший шматочок!
24.01.2024р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004104
дата надходження 26.01.2024
дата закладки 26.01.2024
За столом сидить Василь,
Він чомусь в зажурі.
У очах його печаль,
Брови щось нахмурив.
Кума жарить он блинці,
Запахи надворі,
Жінка ж ставить голубці,
Що варила вчора.
Кинув погляд він на жінку:
Хочеш, щоб я гигнув?
Як загоню я печінку...
Кулак дуже стиснув.
Я вчорашнього не хочу,
Хочу щось смачненьке.
Прикинь ти ідею творчу,
Бачу- щось слабенька.
Піду, мабуть, до Марусі,
Спробую блинців,
Як прийду, то розберуся,
Що це кум хотів?
Та прийду не так я скоро,
Нарубаю дров,
Попасу іще корову -
Плата за добро.
Повернувся і пішов,
Грюкнув так дверима!
Жінка глянула в вікно:
Хіба вона винна?
Жінка ця, не ликом шита,
Тісто замісила.
Все робила дуже швидко,
Й кума запросила.
На столі були котлетки,
Свіжі, не вчорашні.
Вареники у комплекті.
Звісно - все домашнє.
Ще була смачна наливка,
Для кума старалась.
Був не стіл, наче картинка.
Куму усміхалась.
Довго їли, смакували,
Аж до третіх півнів.
Та одне не врахували:
Вони дуже різні.
Полетіли шкереберть,
Котлетки і сало.
Розтрощили все ущерть..
Ось так погуляли.
Чи наливки було мало,
В голові ще грала.
Чи не свіже оте сало,
Що "дахи" зірвало...
Кум не йшов, а шкандибав,
Прихватив ще й сало.
Все з собою він забрав,
Що не так лежало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004076
дата надходження 26.01.2024
дата закладки 26.01.2024
Навстіж відкриє двері на вихід досвіду вітер.
Вільні всі вийти, на вхід є суровий дресс код.
Ні компромісам! Цей файл – самознищення витвір.
Дійсність піском на зубах. Всяка мить твір-експромт.
Світобудови машина закрутить сценарій.
Маєш війну до травневих, хотів шашлики.
В паузах, комах життя. Сохне планів гербарій.
Час пре катком, не наразі ховатись в думки.
Вічний двигун, він крутитиме далі платівку.
Не переймається мить, що нечесний акорд.
Колом: падіння, невдача, зліт, котра помилка.
Досвід не купиш по скидці. Це власний рекорд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004079
дата надходження 26.01.2024
дата закладки 26.01.2024
Літо огортає красою,
Випромінює тепло своє.
Я щасливий поряд з тобою,
Чуєш, світле сонечко моє.
Твої очі - синій океан,
Полонили серденько моє.
А палкі вуста немов дурман,
Ти віддаєш кохання своє.
З тобою в любов поринаю,
Випиваю кохання нектар.
У небі на крилах літаю,
Я аж хмелію від твоїх чар.
Коли ти поряд зірки сяють
І вказують нам до щастя шлях.
А солов'ї пісні співають
І квіти вітають нас в полях.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004059
дата надходження 26.01.2024
дата закладки 26.01.2024
Вже наді мною ніч глибока,
Так швидко вечір пролетів
Що я не кліпнув навіть оком,
Тому, що з Стусом говорив.
Панує ніч і поруч ні душі,
Смартфон несе в обличчя промінь світла.
Голос Стуса і його вірші,
Тепло в душі,а серце чомусь тисне.
Цей голос проникає в глибину
До мого тіла,кожної клітини,
Не зразу все,та з часом я збагну
Усю величність мудрої людини.
Глибока ніч ,свої у неї чари,
І є вони у слові,у віршах,
Яскрава зірка випливла з-за хмари,
Мабуть,поете,то твоя душа.
Твої вірші я диво-медозбори,
Дають нектар для працьовитих бджіл,
Такі величні, як Карпатські гори,
І гарні як хати Карпатських сіл.
Щасливий вечір. Стуса я читаю,
І дякую за цю розмову з ним,
Тут кожна буква полум'ям палає,
Тут кожне слово дихає живим.
Ось вже Земля знімає чорний светр,
Рум'яний ранок проводжає ніч.
Я щиро вдячний,дорогий поете,
За цю палку розмову віч-на-віч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004038
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 25.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GksjOPEQxUw[/youtube]
Хто не вкусив в житті гіркого,
Не знатиме солодкого.
Не забувай цього простого,
Бо в ньому зміст - глибокий.
Як хтось уперше полюбив,
І взнав гірку розлуку,
То щось в житті ти пропустив,
Пізнав сльозу гірку, болючу.
Чи так це доля захотіла,
І принесла розлуку.
Вона розумна, неймовірна,
Тобі дала науку.
Це так тобі не повезло,
Бо ти у фальш повірив.
Ти не посмієш зробить зло,
Коли когось оціниш.
Удвох ви питимете чай,
Добавте солоденьке.
Свої чуття усі віддай,
Бо хоче так серденько...
Як прийде другий тобі шанс,
Не зрадь того, хто поряд.
Бо покарає колись час,
Рахунки часто зводить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004033
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 25.01.2024
Дуже радий, як ніколи,
Шестирічний Костя
На канікули приїхав
До бабусі в гості.
Лоскотала нюх хлопчини
Бабусина здоба,
Все було цікаве: птиця,
І в хліві худоба.
До бабусі притулився,
Їй поправив хустку:
-Коли, бабцю, ця телиця
Піде у відпустку?
І швиденько починає
Бабі торочити:
-Всі тварини від роботи
Мають відпочити.
Казав тато тьоті Люсі,
Щоб була здорова,
Розказав, що у відпустку
Йде його корова.
І сміявся: -Зараз в моді
Гостювати в мами,
Буде пастись на городі –
Все згідно програми.
А для тьоті Люсі будуть
Незабутні днини,
Тато довго не забуде
Райські ті години!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003995
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 25.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-RoHFqsMb5A[/youtube]
Скував мороз безжальний річку,
Була швидка іще недавно.
Мороз спинив усі потічки,
Що річці падали в обійми.
Стоїть тепер вона в задумі,
Лід зіпсував їй все життя.
Дні невеселі, тепер скрутні,
Лиш ледве чуть серцебиття.
Їй так болить, та хто це знає?
Це треба біль оцей відчуть.
Вона вже хвилями не грає,
Легенько може лиш зітхнуть.
Стоїть засмучена берізка,
Недавно коси тут купала.
Така тоненька і тендітна,
Це вперший раз мороз узнала.
І онімів пустинний берег,
Навряд прийде ще хтось сюди.
Затих птахів веселий щебет,
Прийти комусь - нема нужди.
Спочинь, зневіреная річка,
Ще будуть в тебе теплі дні.
Не заросте сюди доріжка,
За це подякуєш весні...
Заграють хвилі, як тоді,
Забудеш ти холодну зиму.
Весна прилине на човні,
А поки ти спочинь, поспи..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003993
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 25.01.2024
Як розкішно ти йдеш, ніби всесвіт-богиня,
А накази даєш, наче справжня княгиня
І слова так твої ніжно грають на вітрі,
Милі чари бринять, як роса на палітрі.
Засріблилась краса, зачаровує диво,
Неземна благодать неповторна й красива,
Мовби вмить на листках відобразилась вічність,
Ох, маніжить вона, неймовірна ця ніжність.
Тихо дихає гай, ось обабіч долини,
Зачаровують світ неймовірні картини,
Я милуюся всім - дивна казка та й годі,
Стільки чарів земних у розкішній природі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003984
дата надходження 25.01.2024
дата закладки 25.01.2024
Чай і ти - у поєднанні,
Блиск очей – ми в сподіванні,
Враз ясніш, вже мерехтіння,
Закохати маєш вміння.
Серця стук веселий ллється,
І моя душа сміється,
Я тебе шукав повсюди,
Не веди, прошу до згуби.
Вкотре ти, мене дурманиш,
Не чекаю я омани,
Хоч надворі сніг лапатий,
Принесу букет до хати.
Квіточки кинув під ноги,
Не мав іншої дороги,
Бо ти тут і чай пахучий,
Вирок є - він неминучий.
Я каблучку приніс нині,
Ми удвох будем щасливі,
Посміхнись, подай надію,
Про сім’ю з тобою мрію.
Нехай в небі зірка рання,
Та й ясниться, до світання,
Ти ж мене радо стрічала,
Доля нас на вік з’єднала.
Вип’єм чай - солод єднання,
Чашу вірного кохання.
17.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003944
дата надходження 24.01.2024
дата закладки 24.01.2024
Він був її світом щастя,
Солодким, земним причастям.
Був сонцем, дощем і вітром,
Щоденним ковтком повітря.
Був кавою у долонях
І ніжністю від безсоння.
Промінчиком сяйва раннім,
Ії неземним коханням.
Життя неповторна казка:
Не треба вдягати маску,
Не треба ховати крила.
О, як же вона любила!
Весною була для нього,
В пелюстках земна дорога.
Іскристим теплом із неба,
Водою в життєвих стеблах.
Нугою любові зрання
У тембрі його мовчання.
В очах глибина криниці -
Напитися б з них водиці.
Маленька, співоча пташка,
Рухливий клубочок щастя.
Вона, наче ангел світла,
Його доленосна квітка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003937
дата надходження 24.01.2024
дата закладки 24.01.2024
То снега то капели
Всем уже надоели,
До весны еще целый февраль.
Холода лаботрясы
Пусть идут восвояси
И с собой забирают печаль.
Мы весну радо встретим,
Ей и торт, и конфеты,
И какао, и кофе, и чай.
Как и все — любит сласти
Расцветёт вмиг от счастья
И в подарок даст март, апрель, май.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003933
дата надходження 24.01.2024
дата закладки 24.01.2024
Закружляла завія-зима.
Зазвучала звабливо зурна.
Залетіла загадка здаля,
Забіліла зефіром земля.
Зачаровані зимні зірки.
Захрустіли забав завитки.
Закрутився здивований звір,
Завірюха запудрила зір.
Залюбки зачепила замет,
Заіскрився загривками злет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003930
дата надходження 24.01.2024
дата закладки 24.01.2024
А життя невтомно прямує,
Малює цікаві картини.
І так велично домінує,
Ховає щоденні рутини.
А час скривається в тумані,
Життю оптимізму додає.
Разом неначе на вулкані
І швидкого темпу задає.
Наше життя мандрує степами,
Відшукує загадкові миті.
Присяде біля старої брами,
Згадує дні смутком оповиті.
Життя викладає до щастя шлях,
В мрії поринає з головою.
Збирає гарні квіти у полях,
Пропонує буть самим собою.
А наш кожен день це, як свято,
Прямує в загадкові далі.
Нам треба встигнуть так багато,
Щоб відпочить на п'єдесталі.
Життя всі моменти нотує
І смуток, і радість і печаль.
Дійти мети нам пропонує,
Гідно зберегти людську мораль.
Тож ми зупинятись не сміймо,
Даруймо людям свою любов.
Добрі справи у полі сіймо,
Одягаймо душі із обнов.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003863
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 23.01.2024
Земля укрыта покрывалом
Красивым, снежным, дорогим.
Вдруг доброты ей стало мало,
Земля взывает к Элохим.
Взывает к совести народной
Напавших - если совесть есть.
Угроза жизни углеродной,
Земле, природе. Просто жесть.
Зачем-то всё идёт по плану
Уничтожения Земли.
Быть может я не понимаю,
Так обоснуй и поясни?
Ведь в странах вновь "с цепи сорвались"
Химтрейлы, план - голодомор.
Утилизацией занялись.
Стучат проблемы в "каждый двор".
Чтоб отменить семью и детство,
Закрыть народы в лагеря.
"Сквозь снег" желают сделать вместо, (1)
Лишить свободы навсегда...
Земля под снежным покрывалом,
Есть страны - листьями полна.
Идут удары за ударом
Где ныне лето и зима.
(1) "Сквозь снег" - фильм - фантастика.
В фильме метафора поезда идеально
описывает современный мир
и классовое неравенство.
.
17.01.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003853
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 23.01.2024
Ой надворі дріма ніченька,
Здаля сріблом яснить річенька,
Під віконцем моя сливонька,
Прикрасила її зимонька.
По гіллі пух й златі мережки,
Не знайду, я до неї стежки,
Та нічого завтра буде день,
Нам струмочок заспіва пісень.
Тож пригріє сонечко ясне,
В час обідній покличе мене,
Щоб красою намилувалась,
На чарівність сну сподівалась.
Поки ж дітки лягаймо спати,
З прийняттям щасливої казки,
Хай насниться зимонька біла,
В лісі плига білочка сміла.
Вибивав дятел на ялинці,
Тук- тук –тук, як ніби по скриньці,
І сова дріма в окулярах,
Вже дід місяць всівся на хмарах.
Перламутром зазива до сну,
Розповість вам казку не одну,
Про красиві і радісні дні,
Ви ж розкажете ранком мені...
На добраніч любенькі мої!
20.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003836
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 23.01.2024
Хай яскраві миті світанку,
Зігрівають серденько твоє.
Виконують всі забаганки,
Даруюють кохання своє.
А ласкаві хвилі океану,
Лоскочуть твої вчорашні мрії.
Випивають пянкого дурману,
Разом живуть у світлій надії.
Нехай коханий поряд іде,
З тобою в омріяні далі.
Нехай тішить небо голубе,
Біжать якнайдалі печалі.
Нехай палке кохання леліє,
Огортає тебе літнім теплом.
А серце від любові хмеліє,
Пише щастя у життєвий альбом.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003822
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 23.01.2024
Журиться сонце в холодній долині,
Чом дивні небесся так довго не сині?
І ніжність в природі надовго щось зникла,
Душа до морозів ще зовсім не звикла.
Та я до весни тихо лину думками,
Приближую миті - ось цими рядками
І чую вже запах травиці та квіту,
Горнуся в обійми бажаного світу.
В думках уже лину, мов мила хмаринка,
Бажаю пошвидше відчути хвилинку,
Оту дивовижну, як пагін любові
І знову горнуся в обійми чудові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003821
дата надходження 23.01.2024
дата закладки 23.01.2024
Мій землянине, що Новоріччя
Принесло Вам під крилами січня?
Льодяни́ка в морозяну хугу?
Сніговії розвіяли тугу?
Кучугурів казкових картини?
На шибках екзотичні рослини?
Переметів солодкої вати?
Не вгадала? - Вам є що сказати!..
Вкрию теплою ковдрою хвилі,
Вас миттєво зігрію крізь милі...
Острів'янка Карибським курсивом,
Вашу душу розніжує дивом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003781
дата надходження 22.01.2024
дата закладки 22.01.2024
Затишшя… Багато зірок.
Ген золотом місяць зринає.
На хвилю приємних думок
Вустами усмішка сідає.
Нехай закарбується мить
Твоїм шовковистим волоссям,
Очима глибинних століть,
Двох душ одного суголосся.
Тремтливою ніжністю рук,
Обіймів (відчув, що ти поряд),
Із поглядом суму розлук,
Коханням, що гріє у холод.
Не можу збагнути ніяк
(Хвилина здається тут вічність).
Фашизму отруйна змія
Снарядом вертає у дійсність.
Я тут берегтиму твій сон
В окопах глибоких і тісних.
Минеться зимовий полон
І вперто проб'ється підсніжник.
Як воля, як віра в буття,
Фортеця, що оркам не взяти,
До сонця підсніжник життя
Любові тягне рученята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003698
дата надходження 21.01.2024
дата закладки 22.01.2024
Коханий, де ти? Присмаком полину
Вітри на шмаття душу кволу рвуть,
Закутану у чорненьку хустину
Із болем серця в незбагненну суть.
Чом саме ти? І чим я так згрішила?
Шукаю відповідь у неба. Та дарма.
Війна обтяла не одному крила
І падаю в безвихідь не сама.
Прийшла біда неждана до порога
Вже більше я тебе не обійму.
Коханий, де ти? Вже побачив Бога?
В благанні руки зараз не здійму.
Не поцілую ці вуста пришерхлі
Боями на пропаленій стерні...
Ні, я не хочу з пам'яті все стерти,
Щасливі миті залиши мені.
Без тебе дні здирають по-живому
Проміння сонця. Плаче дощ слізьми.
Пропік солоним душу. Втома, втома...
Це сталося не з нами, це не ми.
Це ніби забрести в глибоку воду,
А сил добратися до берега нема.
Бо шлях занадто довгий. Вкрило льодом
Бажання повертатися. Зима...
Коханий, де ти? В небі неозорім
Ти разом з побратимами в раю.
А я ховаю у закутках горе,
Із мокрою подушкою встаю.
Встаю й молю:" Мій любий, ще заглянеш?"
У сни солодкі, де життя цвіло
З тобою. Ні, кохання не зів'яне,
Бо в книзі долі все, що в нас було.
Л.Г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003761
дата надходження 22.01.2024
дата закладки 22.01.2024
Встав Грицько сьогодні рано,
Причесавсь, як слід.
На сьогодні в нього плани:
Зва́рить борщиик на обід.
Ще й заправить його салом,
Як робила - спостеріг.
Коли цього буде мало,
Жінці він спече й пиріг.
Хай поспить іще Настуся,
Вчора захворіла.
А з борщем я розберуся.
(Почула - зраділа).
Крутять ноги, болить спинка,
Дере щось у горлі.
Покотилася сльозинка...
Голос такий кволий...
На полиці, бачиш книжку:
" Готуємо смачно"?
І так голосно зітхнула,
Дуже хвора - бачу..
Може лікаря позвати,
Нехай полікує?
Треба ж жінку рятувати...
Та про щось міркує...
Вчора кум приходив вранці,
Просив, ніби солі.
(Так красивий в вишиванці).
Попросив й квасолі.
Мабуть, борщ буде варити -,
Так Грицько подумав.
Кликав Настю, щоб навчила,
Як борщик солити.
Та прийшла так хвора вранці...
Борщу переїла?
На лиці були рум"янці.
Невже - захворіла?
Хай поспить моя небога,
Я поп"ю ось чаю.
Кума чекає довгонога,
Піду, привітаю..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003751
дата надходження 22.01.2024
дата закладки 22.01.2024
День тривожить потугою міцною,
Бій барабанів роздирає хмари.
Клята війна йде своєю ходою,
Лізуть землею ординські примари.
Шахеди й ракети людей вбивають,
Далі московити чинять вбивчу суть.
Від болю наші серця знемагають,
Щоденно наші воїни в небо йдуть.
Кінця і краю не видно клятій війні,
Українська земля кров'ю оповита.
Далі звучать в небі мелодії сумні
І горять на землі ординців копита...
Пр. Неодмінно прийде до нас перемога,
Розвіються повсюди сірі тумани.
І зазвучить вдячна молитва до Бога,
Стихнуть навіки бойові барабани.
© Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003688
дата надходження 21.01.2024
дата закладки 21.01.2024
Батьківська хата-це рай душі
А у вишневім саду спів пташки.
Це є святиня, як ллють дощі
Захистить від зим, коли нам важко.
Не продавайте батьківську хату,-
У якій скруті, ви б не були.
Вона зігріє ,як рідна мати
Веде у дитинство, де росли.
Не продавайте батьківську хату,-
Пам'ятайте- святий заповіт.
Тут звили гніздечко батько, мати
Малювали нам казковий світ.
Не продавайте батьківську хату,-
Цей куточок раю на землі.
У ній стільки сонечка багато
Несіть їй щастя ,як журавлі.
Знайдіть ключі до отчої хати,-
Як стомились з життєвих доріг.
Калина стріне ,як рідна мати
Відкриє двері на рідний поріг.
Тут святі ікони у рушниках
На світлинах ,вся рідня -батьки.
Життя тече ,як вода у струмках
Пам'ять повертає молоді роки.
Не продавайте батьківську хату,-
Що єднає родину, наш рід.
Тре підтримувати, доглядати...
І засолодить душу ,як мід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003684
дата надходження 21.01.2024
дата закладки 21.01.2024
Пізній зимовий вечір… залізничне полотно злегка здригалося, на дозволеній швидкості електричка розрізала повітряний простір. Срібний повний місяць ллє у вікна проміння. Воно часом злегка здригнеться, на якусь мить сяйво загубиться та згодом, все повторюється. Кількість пасажирів у вагоні, можна порахувати на двох руках. Рідко хто в таку пору їде додому, хіба що охоронці, які змінюються щодобово та випадкові.
Позираючи у вікно, до якого схилилася Олена, себе відносила саме до випадкових, зненацька, трохи злякавшись, відсторонилася від нього. Помітно не малі пласти снігу прилипали до скла, частина їх відпадала та знову й знову прилипали пласти снігу. На склі вікна наче решето та згодом, все вкрите білою пеленою. Вона звернула увагу на інші вікна, там така ж картина, це не втішало її. Розгублена, з думками – От і повір синоптикам, обіцяли сонячні дні, невеличкий морозець, без опадів. А тут, як кажуть, погода не без сюрпризів.
П’ять днів поспіль, вона залишалася на роботі біля хворих на ковід. Оце на один день відпросилася, хоч у хаті пічку пропалити, щоб дух пішов, що в ній все ж таки, хтось мешкає.
Другий рік поспіль, ширився ковід, а медсестер обслуговувати хворих недостатньо. Якби ж хоч і самі не хворіли, а то , вже дехто й по два рази перехворів. Одне втішало, донька в Києві, вже три роки винаймає квартиру і більш - менш легко перенесла хворобу.Та й її хлопець, що ніби має бути чоловіком, теж добре тримається на ногах. Обоє працюють у магазині мобільної техніки «Техно Базар». Себе забезпечують, а кожній матері, завжди тепло на душі, коли в дітей все нормально.
Олена ж, уже десять років живе одна, чоловік подався у мандри і ні слуху, ні духу. Іноді вона сама собі каже,
- Ніби й заміжня і не заміжня.
Та все ж інколи підстерігають думки - І в сорок п’ять років, дехто знаходить пару, щоби дожити до старості та мабуть це не про мене.
Електричка плавно збавила швидкість… це вже її зупинка. Двері відчинилися, різкий холодний вітер, ледь не кинув з ніг. Вона все ж спромоглася встояти, уже ступала по сходах, стрибнула вниз, під ногами почула різкий скрип снігу. Сильний, поривчастий вітер разом з мокрим снігом, з голови здійняв шапку. За дві хвилини, що стояла електричка, рукою прикриваючи голову, спромоглася побачити де лежить шапка та що коїться навкруги. Зі смутком позирала на доволі не малий покрив снігу вщент вкритий кригою, на зупинці ніяких слідів. Кожен крок, як у провалля, чобітки й лід в протистоянні, не скрип, а справжній скрегіт. Вкотре озираючись, помітила пару чоловік, які пішли в іншому напрямку. -От халепа, йтиму одна іще й така темінь навкруги.
Попереду глянути далеко, майже нічого не видно, а ближче дахи шпилястих хат трохи світліші, ледь- ледь відзеркалювали сніг, що лежав довкола. Відколи вийшла з вагона, відчувала легке тремтіння тіла - Це ж треба такого, так світив місяць і раптом, серед зими дощ, добре, що хоч трохи видно.
Прикриваючись рукою від вітру й мілкого снігу, що віяв на обличчя, вийшла на широку вулицю. Хоч по домівках темно, все ж йти безпечніше. А от далі, центральна дорога, вона тягнеться через ярок.
-Внизу яру завжди навіює багато снігу, що ж там нині - копошиться в її голові. Праворуч криниця й вибоїна, це вона добре знала. А от з лівої сторони завжди проблеми, так все водою зіллє, аж до самого верху. Люба автівка грузне, зробить таку яму, що без допомоги й не вибереться. А щоб вийти на пряму вулицю вище - треба обійти криницю. Але що можна побачити в таку негоду, ще й не знати які там замети.
Йти важко, зробити кожен крок, треба впевнитися, що несподівано кудись не провалишся. У чобітках уже вогко, від напруги змокріле чоло, але ж не зупиниться, ходи іще на хвилин п’ятнадцять. -Основне перейти ярок – подумки підтверджувала собі. Ну, от здається вже біля криниці, ще метра три і можна буде спокійно перевести подих. Як раптово послизнулася, впала, під кіркою льоду пухкий сніг, провалилася в нього. На невелику відстань тілом продвинулась вперед й відразу в чобітках відчула крижану воду.
Повітря прорізав її істеричний крик,
-Рятуйте! Хто небудь, рятуйте!
Та її крик лише чув вітер зі снігом, який здавалося намагався її засипати. Від напруги, вирватися з пастки на якусь мить, потемніло в очах. Вже дякувала Богу, що ненадовго. Намагалася за щось хапатися та старання виявилося марним, лід кришився, розсипався намистинами. Їй здавалося, що вона провалюється іще глибше. У метушні загубила рукавички, вкотре помацала на собі сумку, підстерігає думка - Добре хоч документи зі мною, як знайдуть, то хоч будуть знати хто я така. Раптово під чобітком правої ноги відчула щось тверде, але тут же воно десь поділося. Прошепотіла,
-Можливо,то гулі льоду,- В цей момент їй вдалося на декілька сантиметрів повернутися в ліву сторону. На очі потрапили тонкі патики, які відділяли дорогу від городу. Далі ж літня кухня –Може там хтось є, може почують мене? Та враз нагадала, підстерегло розчарування - Тітка ж Марія померла, навряд хто туди приїхав. Кого ж звати на допомогу! Якби ж по прямій послизнулася, було би безпечніше, далі з яру догори, метрів двадцять і вже рівна дорога, ще метрів двадцять і хати.Та ті хто там тим паче не почують.
Оленин голос уже дрижав,
-До-по-можіть! Ря -туйте!
Жінка так замерзла, зуб на зуб не попадав. В ноги, неначе хтось пхає голки, пальці ніг здерев’яніли. Від її подиху шапка покрилася інеєм, з чола стікав розтанутий сніг. Хоч це все відчувала й тиснуло в горлі, все ж намагалася не плакати, знову звала на допомогу.
З надією дивилася на патики, для неї це було б спасінням, хоча б однією рукою схопитися та з води витягнути ноги. Неподалік від патиків, негадано щось мелькнуло - Чи це мені вже здається, чи в мене криша їде. Тільки подумала, як за спиною почула коротке гарчання. Побоялася крутити головою, за мить уже нічого не чула.
Та хіба ж можна було щось побачити, чи толком почути, коли вже так розгулялась віхола, що й світу білого не видно.
Тим часом у літній кухні… при світлі свічки, Іван сидячи на стільчику, у пічку підкидав дрова. Раптом, почув шкряботіння об двері.
Він тільки встиг їх привідчинити, як сильний вітер, спромігся з руки вирвати двері, відчинив навстіж.
-О! Мухтар, недовго гуляв, що хурделиця налякала?
Мухтар, собака породи американських вівчарок, добре вгодований, скавулів і потягнув його за рукав светра. Чоловік зачинивши двері, поплескавпо спині,
-Чого скавулиш? Чи так злякався?
Несподівано, пес став на задні лапи, передніми вперся у вхідні двері, скавулів і навіть завив.
Іван подивився йому в очі, погладив по спині,
-Ти мені щось хочеш сказати, кудись кличеш? Ну гаразд, зараз одягнуся підемо подивимося, що тебе так турбує.
Злегка пригинаючись, Іван грузнув у снігу, але йшов за Мухтаром. Сніг, вже з крупою припадає до обличчя так, ніби на близькій відстані розліталися іскри від зварювального апарата.
Саме в цей час, Олена вкотре кликала на допомогу.
Кілька хвилин, Іван побував ніби в аду. В напрузі, відчайдушно борячись із негодою, намагався спасти людину.
Добряче перехвилювавшись, на руках приніс її додому,
-Оце так –так, ох і угораздило тебе Олено. Чого мовчиш?
Він запалив іще дві свічки, здригнувся, коли побачив її бліде обличчя.
-Ти що свідомість втратила? Олено!
Знервовано тормошив нею, плескав по щоках, нарешті її вії ледь здригнулися.
Полегшено перевів подих,
-Ну от, здається я впорався.
Весь одяг на ній був мокрим, він змушений був її роздягнути до наготи.
Лежачи в ліжку, Олена, як у мареві, втративши координацію рухів, махала руками.
Він не втрачав час, прив’язавши її руки до ліжка, насильно напоїв самогоном та накрив теплою ковдрою. Поступово, починаючи зі спини і грудей, і закінчивши пальцями ніг, більше години, Іван самогоном розтирав її тіло. Закінчивши цю справу, відчув,що сам добре пропотів, мусив змінити одяг.
Олена уже спала, він же перехилив чарку самогонки і до Мухтара,
-От бачиш дружок, як воно буває. Якби не ти та не я, пропала б ця жіночка. Хоч і на термометрі мінус одинадцять, але ж була у воді, а до ранку ще далеко. Можливо б і залишилася жива та на все життя залишилася б інвалідом.
За вікном сіріло… Іван, схилившись на ліжко, тихо сопів. Біля нього під ногами спав Мухтар. Олена ж проснувшись, відкинула з себе ковдру, побачивши, що оголена, у здивуванні, злякано зашепотіла,
-Ой чого це я?
Швидко вкрилася, придивлялася до чоловіка, який міцно спав. Мухтар почувши шарудіння, здійнявся на задні лапи, лизнув господаря по щоці.
-О, Мухтар! Що надвір хочеш? - зразу ж помітив, що Олена не спить,
-Доброго ранку, як самопочуття?
- Я давно тут? Іване, а ти, як мене знайшов? Дякую тобі.
-Ти, що нічого не пам’ятаєш? Тебе не я знайшов, а Мухтар, йому подякуй. Ти краще скажи, ноги добре відчуваєш? Ану пальцями пошевели.
- Та ніби все нормально, трохи горло болить.
-То не страшно, попусте, Я вночі курку зарубав, поп’єш гарячого бульону. Вип’єш чаю з лимоном. Одяг я тобі знайду і мамині чоботи є непогані, тільки твої шкода, зовсім подерлися.
-А моя сумка є, чи я її загубила? Я пам’ятаю, як послизнулася, потім перед очима якісь тіні, в чобітках холодна вода скувала все тіло.
Вона крутила обома руками, мельком глянула на них,
- Чомусь здавалося кровили руки.
-Подивися на пучки пальців, вони всі потріскані, от і кровили. Чи ти болю не відчуваєш?
-Та так, трохи болять. А ти, як тут опинився?
-Зараз для всіх важкий час, в зв'язку з епідемією на ковід, люди бояться вставляти зуби, протези. Тому приймаю клієнтів лише по запису два рази на тиждень. Нам із Мухтаром тут краще, чим у квартирі, йому веселіше, є де прогулятися. А мені біля пічки погрітися. Он на столі альбом лежить. Згадував нашу школу, клас.
-А я з вашого класу мало кого пам’ятаю. Ви ж на два роки старші, на вечорах поводилися кумирами.
- А ваші дівчата на вечорах, тільки й чекали, щоб хтось запросив на танець.
-Можливо й так, адже усім дівчатам хотілося більше уваги. Але воно все уже в минулому.
-Але ж приємно згадати….
-А де твої всі?
-Син у Києві, має сім’ю, квартиру, в одній із лікарень працює стоматологом, у нього все нормально А Віка…уже п’ять років, як ми не разом. Ми з Мухтаром вільні, як вітри в полі,- посміхаючись продовжив,
-Мабуть нам так написано по долі. Але ж це діло поправне правда.
Її щоки навіть порожевіли, опустивши очі,
-Та, як ти кажеш написано по долі, то вже час покаже.
Минуло два тижні….зимовий день видався сонячним. Електричку іноді погойдувало, пасажирів злегка заколисувало. Хтось їхав мовчки, хтось спілкувався, при зупинці електрички поспішав на вихід.
Зійшовши з електрички, Іван і Олена не ризикували йти прямою дорогою, пішли в обхід, через посадку. Хоч і шлях вдвічі більший, але їм не було куди поспішати. Тримаючи її під руку, ділився своїми планами,
- Ми спочатку підемо до мене розпалимо пічку, переодягнемося, тоді підемо до тебе, з нами й Мухтар прогуляється. Йому важко цілий день нас чекати, хоче волі. Переночуємо, збереш деякі свої речі, повернемося до мене. А в неділю поїдемо в Харків. Ти, щось маєш проти?
-Та ні, все нормально, тільки я все ж сплю погано, після тієї негоди, ніяк не уговтаюся.
Він ледь всміхаючись, кліпнув очима,
-Іще тиждень – два поп’єш ліки, все буде нормально, на все треба час. А все ж цікаво, якби не той випадок, чи ми б з тобою зустрілися?
Олена повільно підняла очі, хитро позирнула на нього,
-Напевно наші долі, в ту негоду, вирішили зійтися, от і маємо, що маємо.
Але ж воно на краще?
Ледь нахилившись, він поцілував її в щоку,
- Звичайно на краще.! То ж верстаймо той путь, який зазначений нам долею.Ми вдвох здолаємо всі негаразди і незгоди!
Вечірнє сонце, останніми променями освітлювало лише кілька маленьких хмаринок, що скупчилися крайнеба, на завтрашній день пророкувало гарну погоду.
2021 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003672
дата надходження 21.01.2024
дата закладки 21.01.2024
Ледь припхавсь Рябко до хати,
Ноги аж гудуть.
Тепер можна вже й поспати...
Крадії ж це ждуть.
Умостився у хатинці,
Бачить дивний сон:
Підкрадаються чужинці,
Вже біля вікон.
Там господар міцно спить,
Храп чути надворі,
Його можуть розбудить,
Обкрадуть й комору.
Повернувсь на другий бік,
Що це маячня?..
Рябко скочив і побіг:
Злодій ловить півня.
Відібрав у нього півня,
Можна й подрімати.
Дістає так нетерпіння:
Яка буде плата?
Відкрив очі - чоловік,
Поряд дві лозини.
Довго чухав йому бік,
Щоб не спав у днину.
Вкрали яйця і курей,
Здоїли корову.
Що придумать для людей,
Чом пусті комори?
Сидить бідний мій Рябко
На мокрій ряднині...
На душі так боязко,
Синяки на спині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003661
дата надходження 21.01.2024
дата закладки 21.01.2024
Сьогодні я зайшла на сторінку поета Артура Дмитровича Курдіновського. Мені подобалися його вірші, особливо витончені сонети. Та цього разу цей автор вразив мене - на жаль, не перебільшую! - "шедевром" під назвою "Харків.Ранок.Хлопчик 10 років". Я не повірила очам, коли прочитала ось такі рядки:
"Тільки арифметики закони
Можуть зло навічно зупинити.
За хлопча, якому десять років
Треба вбити на брудних болотах
П'ять дворічних вилупків рашистських!"
Що це??? Як це можливо?! Заклик вбивати дворічних дітей!!! Прямий і привселюдний! Пане автор, Ви бачили дворічну дитину? Ви могли б вбити її, навіть якщо вона, за Вашими словами, "рашистський вилупок"? Могли б? Тоді Ви не людина! І Вам не місце серед людей, бо те, до чого Ви закликаєте, не просто злочин, це фашизм і людожерство у чистому вигляді.
Але вразила мене реакція читачів. Люди! Ви ж поети! Ви ж тут за добро розпинаєтесь! Вам норм мовчати?
Від хвилювання я ще й поставила лайк під цим недовіршем, коли хотіла подивитися, що ж то за шанувальники висловили підтримку авторові в його чікатільських уподобаннях. Я вже зустрічала кілька разів у творах "поетів", котрих не хочу називати, абсолютно дикі вислови та ідеї (антисемітизм і т.п.), але мовчки йшла з їхніх сторінок, вважаючи, що модератори розберуться. Але опус п.Курдіновського мене просто вбив. Що це?! ЯК НЕ СОРОМНО???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995699
дата надходження 08.10.2023
дата закладки 20.01.2024
***
Місяць плаває
В небеснім темнім морі
Не штормить світлу
***
Сльозиться небо
Торкається волого
Земля радіє
***
Сніг всміхається
Морозні блищать зуби
Білила зима
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003592
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 20.01.2024
( вірш до картини)
Чи на серці, час загоїть шрами?
Все життя моє переоране,
Ніби прірва тепер поміж нами,
Гіркі сльози полились гронами.
Все ж тримаюсь, хоч ятрять знов зради,
Тож знай сильна, побреду по полю,
Пам’ятатиму усі поради,
Не схилюсь, матиму ліпшу долю.
Зрадив раз, кажуть, зрадить і вдруге,
Чомусь очі напрочуд туманні,
По стерні йдеш, мабуть, знову грузнеш,
Пошкодуєш? Чи добре в вигнанні?
Джерело - душа,чому не в руслі,
Не відчув, мо» бажання до життя?
Чом піддався ти ще раз спокусі,
Не подумав, на жаль, про майбуття.
Віднайду мереживну стежину,
Споришеву й чаруючі квіти,
Прикрашу я рідненьку хатину,
Її сонце осяйно освітить,
З ним і час, злегка шрами загоїть.
17.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003605
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 20.01.2024
Сидить Баран, щось зажурився,
Чи Бараниху свою жде?
Недавно тільки оженився,
А вже життя таке складне.
Без неї їсти й спать не можу,
Весь час виглядую з комори.
Чи щось не трапилось - тривожусь,
Хоч сніг, чи дощ іде надворі.
Та раптом вчув чийсь стукіт ніжок,
Невже це люба вже іде?
Дивлюсь - в вухах нема сережок,
Когось під ручку в дім веде.
Це поряд з нею йде Козел,
Так файно приодітий.
І враз Баран тут онімів,
Що тут йому робити?
Нащо кричать і гвалт робить,
І звать на допомогу?
Тут роги можуть підсобить,
Він же Баран чотирирогий.
Тікав Козел, не озирався,
Проклята ця година.
А потім довго усміхався:
Хіба вона єдина?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003575
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 20.01.2024
Забув поет про гульбища і днини,
Бо в роздумах, що начебто ясні,
Зозулею заходиться годинник,
Коли рахує скільки ще мені.
Знайома свічка спалює хвилини,
Та скоро і сама вже догорить.
І стане темним світ наполовину,
Де буде все ногами догори.
Річки, неначе нерви і судини,
Посохнуть, мов у хворого, за мить.
Вернеться Той, котрого засудили
Й старанно до хреста прибили ми.
Надалі буде все, чого не знаю.
Та бачиться натхненному мені,
Як ті, що мандрувати мали раєм,
Палають у пекельному вогні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003567
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 20.01.2024
Я твої цілую руки, мамо,
Що вставала, люба, ти так рано
І молилась впевнено за мене,
Найдорожча, найрідніша нене.
Знаю, що просила у природи,
Сили і здоров'я та ще й вроди,
Вірних оберегів із-за ранку,
Дихання і радощів світанку.
Тяжко проводжала у дорогу
Та завжди чекала до порогу,
Янголя найкраще, найрідніше,
Хто ще може бути наймиліше?
Дякую, схиляюся низенько,
Люба, найдорожча моя ненько,
Буду пам'ятати світлу долю
Ніжно перевиту із журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003565
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 20.01.2024
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
Несказане лишилось несказанним.
Ліна Костенко
Зірчасте небо посміхалось з нами,
Мені здавалось, що я сплю.
Не шепотів, торкався скронь вустами.
Очима ти сказав мені: люблю.
Не знали ми, що там за рогом жде.
А доля готувала вже зигзаги.
Солоний смак лишився мюскаде,
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Вокзал і рупор, і обійми ніжні.
Рукою помахала журавлю.
Й життя летіло. Чи були суміжні?
Мов тихий дзвін гірського кришталю.
Зірки, як завше, сяють угорі.
Минуло років стільки, як світанків.
Сніги, дощі, веселок кольори...
Несказане лишилось несказанним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003493
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 19.01.2024
Жив у лісі за болотом
Добрий дядько-чарівник,
Вмів робити відвороти,
Щоби всякий нелюб зник.
Будь кого причарувати
Міг цей диво-чоловік,
Всі загадки розгадати
І продовжити ваш вік.
Вирушила у дорогу
Оля - дівка із села,
Уже вдень була у нього –
Свої плани принесла.
Сіла перед магом чинно
І розмову повела:
- Є у мене та причина,
Що до вас та й привела.
Хочу, щоб мене любили
Усі хлопці із села,
Табунами щоб ходили,
І щоб слава добра йшла.
Щоб всі бігали за мною
І не шкодували ніг,
Ішли в хату, не боялись,
Що високий в нас поріг.
Можете усе робити:
Брати вранішню росу,
І мене перетворити
У нечувану красу.
Маг добряче постарався:
Тут хоч сядь, кричи, чи плач,
І зробив із дівки швидко
Шкіряний футбольний м’яч.
Скільки через м’ячик-Олю
Було стоптано підків!
Бігають за ним по полю
Двадцять дужих мужиків.
Всі гамселили щосили
(Кожен влучно бити звик)!
-Якщо б’є, то, значить, любить,-
Каже мудрий чарівник.
То ж, дівчата, знайте міру:
Ходіть тихо, а не вскач,
Хто багато в житті хоче –
Буде, як футбольний м’яч!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003487
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 19.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BQxeAq3bxjE[/youtube]
Час – це пісок. Життя – це вода. Слова – це вітер… Обережніше з цими компонентами… Щоб не вийшов – бруд…
Сенека
Час повільно йде і все минає,
Ми за ним слухняно теж ідем.
Уночі, чи вдень старієм,
І плечам ще важче з багажем.
Це роки́, що зовсім нас не красять,
І думки́ міняються - не ті.
Почуття повільно в серці гасять,
Не такі вже цінні, як тоді.
Що було солодким - інший смак,
І гірчать в душі тоді ці зміни,
Що уже не виправиш ніяк,
Час зробив нестерпні переміни.
І колись зимовими ночами,
Ти згадаєш неповторні дні.
Не забудеш їх, ти точно знаєш.
Мовчки ти подякуй тій весні.
А душа старіти все ж не може,
І нехай на скронях сивина,
Пам"ять, а не час тобі підкаже,
Що в житті весна буває лиш одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003427
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 18.01.2024
Край села хатина, в ній ненька й доня,
Та обходять хлопці, не красна доля,
Є в дівчИни хлопець, трішки молодший,
До вподоби він їй, каже хороший.
Та всякчас мати, свою думку має,
Як він прийде, відразу ж проводжає.
Це ж у змові, вона з дядьком Іваном,
Чи покрився, її розум туманом?
-Тож приходь сватать, донечка гарненька,
З личка гарна й тілом досить пишненька.
*
Восьме березня- йшов Іван до Галі,
Їй ніс квіти, дивний букет конвалій,
Шкода гроші, правда та що ж робити,
Якось треба, їй душу задобрити,
Щоб не бачила, що одяг не модний,
Та, як завжди, прийде, як вовк голодний,
Й до запрошення зі стола скуштує,
Що на кухні, смажать, як лис смакує.
*
Мав удачу, нині дівці всміхався,
У коханні, при тещі, він зізнався,
Тормошить на шиї синю краватку,
Часто фоткав, - Нехай буде на згадку.
Червоніла Галинка, мов троянда,
Та вона не згодна, дійству не рада,
От вчудив, старший на років п’ятнадцять,
Та чомусь зізнатись надто боявся.
*
Тут про маму думка – він їй згодиться,
І, як глянуть, ще славна молодиця,
Та й насправді, чом, не повеселиться?
Враз у мізках, ну якийсь переполох,
Напою і покладу спати обох,
Уявити страшно, що ж буде вранці,
Від тих дум, на щічках пашать рум’янці,
Але ж добре, ще каблучку не приніс,
Значить можна і поводити за ніс.
Платить теща за шампанське і пиво,
Ой добряче набрались, це й не диво,
Літрів три пива і дві шампанського,
Ледь не падав Іван, кричав , -О - го-го,
Ти погано знаєш, зятька рідного,
Хлопець жвавий, зразу фундамент вкладу,
Ти не бійся, запам’ятай, не впаду!
*
За вікном, вже давно Євген чекає,
І про Галін план, він звичайно знає,
Метушня, до ліжка ледь-ледь волокли,
Зовсім п’яну маму, матюки пливли.
Хоч й закриті очі в дядька Івана,
Та із уст слова,- Лиш мною кохана,
Вже матуся й рада, тіла торкався,
Як той кліщ, Іван туливсь, присмоктався.
*
Молоді всміхались, у руках стрічка,
Та й пішли, гуляли, манила річка,
У одному ритмі б’ються сердечка,
Освітила стежку зоряна нічка.
Їх кохання чисте, свята водиця,
Як додому йшли, щасливії лиця,
Що чекає на них, не переймались,
У обіймах ніжних чуття ховали.
*
Вже погодний ранок, мати спитала,
-Де та з ким, доню всю нічку гасала?
-За столом, ви вдвох задрімали мило,
Що ж робить, пішла освіжити тіло.
-Зізнавайся, тебе хто, добре пригрів,
Чи можливо чурка образить хотів?
Той сусід, щодня позирає сюди,
Хай Господь відводить сім’ю від біди.
-Все нормально, не переймайся мамо,
Не влаштовуй, хоч сьогодні, ти драми.
*
Місяць світить у вікно, засріблився,
Западло, - каже мати, - Щоб сказився,
Що ж накоїли, тоді Іване вдвох?!
У руках, держить мисочку, ох та й ох,
-Отруїлась та біда, не знати чим?
-Мам тепер, цей же дядько матиме чин.
Галя всміхнена,- Ну хай буде і так,
-Підійшла ця роль, най вітчим все ж козак,
Ми ж матусю, як ті артисти в кіно,
Зазвичай, бо життя не гра в доміно.
*
По селу… розмови, кого ж сватав Іван?
Вдачу мав, хоч голову накрив злий дурман.
*
Не завжди бувають влучні інтрижки,
Чи хто знає, які й де ляжуть фішки.
15.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003394
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 18.01.2024
Відзолотила осінь свої дні,
Вже відлетіла пісня тихо в да́лі,
Її мотиви щемні та сумні
Зима зіграє сміло на роялі.
Давайте поміркуємо в рядках -
Куди ж осіння краля відлетіла?
Чи може у засніжених листках
Її душа стривожено тепліла?
Чи може на Гаваї де краса
Чарує ніжно сонячним промінням?
Де образом торкається вона
Чарівно, відобразивши уміння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003387
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 18.01.2024
[b][color="#061099"]Ніби хтось розсипав стрази
В нашому дворі.
Все засяяло одразу -
Радість дітворі.
Ген, під сонячним промінням
ВиграЮть сніги.
Хтось підкинув нам з умінням
Ліки від нудьги...
Чистять старанно дорослі
На стежинах сніг.
А малеча мчить наосліп,
Скрізь лунає сміх.
Зарум"янилися щічки
В літніх і малих.
Десь ховаються синички,
Налякав їх сніг !!
А причина лиш у тому, -
Що не жартома.
Тут, у царстві сніговому
Править бал зима.[/color][i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003389
дата надходження 18.01.2024
дата закладки 18.01.2024
Ти пам'ятаєш перший мій верлірб:
Про дикий острів, золоту рибину,
В обіймах океанських часоплину,
Яка торкнулася душевних лір?
Відчула ярі промені тепла,
Сентиментальну, романтичну вдачу,
Усмішку загадкову на додачу -
В його палких обіймах ожила.
Двом прихистком став сонячний причал -
Торкань, цілунків незабутніх шал.
Читав її - здіймались вгору груди,
Вчащались різко серця амплітуди.
Ми спілкувались - він тоді мовчав.
В клітинці кожній вирував запал.
15.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003258
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 16.01.2024
Коні добрі,лікують чудово,
В душі у них море вогня
Ви в підтримку прийміть моє слово
Воно мабуть сильніше коня.
Ви тримайтесь,у нас попереду
Будуть світлі і радісні дні,
І накриє нас мир своїм пледом,
І щасливі всміхнетесь мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003189
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 16.01.2024
Захворіла наша Свинка,
Вже не їсть, не може спати.
Схоже,в неї оце "свинка,"
Треба Лікаря позвати.
Плачуть всі, що ж це робити?
Як їм Свинку врятувать?
Їй ще треба довго жити.
Стали всі тут міркувать.
Непростий, відомий лікар
Одягнув своє пенсне.
(Ледь звела Свиня повіки)
Він сказав їм : Все пройде.
Приписав хороші ліки,
Їсти моркву і буряк,
Лише ті що є на ринку,
А без ліків цих ніяк.
Ще на спинку треба "грязі",
Щоб хворобу цю убить.
Ще купити треба мазі,
Щоб не боляче ходить.
А для горла - молоко,
Можна їсти кашу манну,
Яйця свіжі і сметану,
Та ікру, що з баклажанів.
Як почула Свиня це,
Стала голосно так хрюкать:
Точно знає, що пройде,
Як за вушком будуть чухать...
Взбунтувався тут господар:
Де ж це гроші взять на все?
Взяв батіг, що був в коморі:
Тільки це її спасе....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003215
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 16.01.2024
Ми напевно, давно усі чули:
Щоб Людиною бути в Житті.
Та існують і ті, хто забули,
що насправді - ми ЛЮДИ в бутті.
Мати ЛЮДЯНІСТЬ – справа не тЯжка,
зрозуміти потрібно просте:
Щоб Душі не було твоїй тяжко,
полюби в першу чергу СЕБЕ.
Не молитись за тих, хто страждає,
бо то Богом назначений біль…
В тяжкий час Він його спонукає -
зрозуміти в Житті свою ціль.
Не спішіть буди добрим для інших,
то енергія – бути рабом.
Не можливо прожити за грішних,
не грузіть себе зайвим ярмом.
***
Щоб ЛЮДИНОЮ бути в Житті,
нам потрібно самим не хворіти.
Полюбити свій стан в самоті,
від ДОБРА, що не в користь –
ПРОЗРІТИ…
16.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003216
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 16.01.2024
Не сумуй, що пішла,
Але серце лишила з тобою
Та найкраща весна
Перевилась до болю з журбою.
І непрохана мить,
Що злетіла словами у вирій
До цих пір все щемить
І кружляє літами у мирі.
Не гадай і чому,
Відчинилися двері розлуки?
Ту любов неземну
Мабуть дійсно поранили звуки.
Та у серці її
Недаремно ти носиш роками,
Будеш вік на землі
Окриляти святими думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003203
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 16.01.2024
О зосередженість - ти нам,
І почуттям, і всім словам,
Потрібна вкрай. Немов весна
Землі потрібна, бо ж до дна
Промерзла рідна сторона.
Як глибина
Морським лавинам,
Як крутизна
Гірським внршинам,
Як для мистецтва
Правда рідна,
Так зосередженість потрібна.
Слова мої, я вас благаю:
В душі не кам'янійте,
Не крижанійте - я ж палаю,
Тож зернами дозрійте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003231
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 16.01.2024
Вірш до картини
***
Тебе прошу, більш не дзвони,
Давно зруйновані мости,
Відбудувати не той час,
Мабуть, так краще, для двох нас.
Стежками скрізь розлігся мох,
Напевно доля, що дав Бог,
З тобою ми, як береги,
Уздовж бурхливої води.
Хоч і була щаслива ніч,
Все ж зрозумій не в тому річ,
Жаль та відцвів весняний цвіт,
Ти не зберіг кохання світ.
На річці крига - то не міст,
Сховай під нею свою злість,
Хай прийме мул її на дно,
Жагучий біль зап’єш вином.
Пробач мені... вже все одно…
15.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003251
дата надходження 16.01.2024
дата закладки 16.01.2024
Душа у мами, наче птах,
Літає невагомо,
В холодних зоряних світах -
Не все для нас відомо.
Коли торкне мене крилом -
В дитинства лину миті.
Зчиняється в нутрі надлом,
Як никне у блакиті.
Звучать у серці молитви
Із вечора до рання...
Чи утомились, мамо, Ви?
В одвіт - мовчання. 15.01.24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003155
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 15.01.2024
На огорожі сидить Півень,
Окинув поглядом Курей.
Вони йому давно нерівня.
Він кращий навіть від гусей.
Красивий, рівний має гребінь,
І хвіст йому так до лиця.
Був не простий, а справжній легінь,
Його втішала думка ця.
Хода красива, ноги рівні,
На сонці пір"я виграва.
Нерідко погляд бува гнівний,
Коли в гаремі метушня.
Прийшла у двір Рябенька гостя,
Така собі, була чужа.
Цей Півеь кинув погляд гострий,
І раптом вирішив - Моя!
Немолоденька, кривобока,
Але із другого села.
Окинув ще раз її оком,
Та вона гордою була.
Пішла зерно клювать небога,
На Півня мовчки спогляда.
Чом привела сюди дорога?-
Так довго думала Ряба.
Пішла, та Півню не дісталась,
Недовго він все ж сумував.
Коли за рогом заховалась-
В гарем свій Півник поспішав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003139
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 15.01.2024
З усіх вулиць ідуть люди,
Бо в сільському клубі свято:
Запланована там зустріч
Із народним депутатом.
Весь кортеж приїхав вчасно,
Із оркестром всіх зустріли,
Дві красуні в вишиванках
Гостю коровай вручили.
Він за мить - вже на трибуні,
Зразу перейшов до діла,
І до мас народних факти
Й аргументи полетіли:
-Довели спеціалісти:
Кожна в нас сім’я багата,
Бо за планом погодинно
Росте пенсія й зарплата.
-Це неправда! -крик у залі,-
На продукти ціни знаєм!
А тарифи? А податки?
Ні за що народ страждає!
Депутат довів народу:
-Просто треба менше їсти,
Не докажете нічого,
Бо ви - не спеціалісти.
Ви - проста народна маса,
А є - влада і еліта!
Що таке державна каса,
Не дано вам зрозуміти.
Депутату пощастило
Тут від смерті врятуватись:
З того часу всі бояться
Із народом зустрічатись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003129
дата надходження 15.01.2024
дата закладки 15.01.2024
Хто спинив час? Життя закоротке,
Бога попрошу - Війну зупини!
Не відбуяло літо солодке,
Ще не пізнав, він тепла й доброти.
Згадав дитинство, мамині очі,
Сприймав їх ніжність, завжди належним,
Коли хворів, той плач серед ночі,
Здававсь сердечним,але й бентежним.
А її руки, як допомога,
Біль у обіймах, стиха нестерпний,
Із молитвами вкотре до Бога,
Щоб син, втішав, юний, благоліпний.
Тож тільки виріс, голитись почав,
Лиш перший крок приватного життя,
Як рашист клятий, в зимний день напав,
Надія вкрасти світле майбуття.
Він на посту, вже бій йде жорстокий,
Ні СМС, ні дзвінка матусі,
Немов у вирії, гул далеко,
Із вітром стогін злетів у часі.
Скільки вас там, дітей при землиці,
Душі давно, в небеса підне́слись,
У хустках чорних, плачуть вдовиці,
Орки клятущі, чого приперлись?
Вкотре думки полинули в небо,
Нещадний час, на жаль, смертний вирок,
Донькам й синам. Нам миру, так треба!
Не мре надія поміж хмаринок,
Вернуть із рабства усіх героїв.
Я тебе знову, Боже, попрошу,
Поможи знищить орків – фашистів,
І зупини, кривавую війну!
14.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003024
дата надходження 14.01.2024
дата закладки 14.01.2024
Казкова зима....
Летять сніжинки - дарунок свіжості,
Але ж не знають, що на них чекає,
Не дочекались від сонця милості,
В обідню пору проміння лягає,
Кожна раптово, сльози проливає.
І врешті - решт.....
Теплом сповита, не лишиться й сліду,
А чи й згадає про неї хтось й колись?
Якусь все ж радість, несе вона світу,
Її жадані бажання вмить збулись.
Осяйні мрії....
Злети й досягнення, щастя і втіха,
Нехай коротке, але ж воно було,
Часом у смутку, траплялось й до сміху,
Та по життєвій дорозі відцвіло.
Одна знайдеться....
Що впала нині, сріблить на вершині,
Я краща всіх!Та згодом стане снігом,
Краса померкне сльозини полинні,
Стечуть водою боляче із гнівом.
Добра ж немає....
То від пихатості - таїла в душі,
Може знайдеться, хто підкаже щиро,
Сховала б краще між зимові кущі,
Була б простіша, як усі, щоб мирно,
Й не мала звички принизити в житті.
На жаль буває....
Тож у людей, теж так, за любим фахом,
Ми, як сніжини, чи цвіт у суцвітті,
Невдовзі раптом, відчуєм, що прахом,
Настав час стати, розвіють по світу,
Через віки… нас ніхто й не згадає.
11.01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002798
дата надходження 11.01.2024
дата закладки 13.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T1J9Oky6Cp8[/youtube]
Зима зробила, що уміла:
Деревам снігу по коліна,
Кущам до самого верха.
Вона всевладна і всесильна.
Упустить зашпори у руки,
Проллється іноді дощем.
То світ закриють білі мухи,
В серцях людей поселить щем.
Така вона буває різна:
Нема роботи - то поспить.
Зро́бить усе, не буде пізно,
За час свій встигне все здійснить.
Частіше - просто подрімає,
Весну боїться все ж впустить.
Та хитрощі її зима всі знає:
Коли приходить - то дощить.
Земля відчує її зразу;
Повіє теплим вітерцем.
ТА не пробачить їй цю зраду -
Засипе снігом похапцем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002958
дата надходження 13.01.2024
дата закладки 13.01.2024
Вітерець стиха шепоче,
Красиве твоє ім'я.
І твоє личко лоскоче,
Красотулечко моя.
Вогонь - кохання палає
У полум'яних серцях.
Стежку в любов прокладає
І скеровує наш шлях.
Я у блакиті купаюсь,
У якій немає дна.
На твоїх віях гойдаюсь
І ти у мене одна.
А волосся шовковисте,
Наче дурманом п'янить.
Личко твоє урочисте,
В очах зіронька горить.
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002760
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 11.01.2024
Був я парубок нівроку –
Вся душа співала,
І на розум мене бабця
Часто наставляла:
-Ти в компаніях буваєш,
Придивляйся, синку:
Як дівки їдять, жартують,
Бо підсунуть свинку.
Якщо дівка з ножа їла
(Така нетерпляча),
Буде зла, жорстока й підла -
По ній тюрма плаче.
Пам’ятав я цю пораду,
Але десь прогледів,
Бо не стала моя жінка
Ні пані, ні леді.
Тут не треба щось гадати,
І йти до ворожки:
З ножа їла - така злюка,
Не бачила ложки.
А вже теща, та зміюка!
Має таке жало,
То вже факт незаперечний –
Жерла із кинджала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002714
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 10.01.2024
Запросив у гості, мене кум одинак,
На столі вечеря готувати мастак,
Заглядає в очі, в тарілці ковбаска,
-Хай потішить люба, мене твоя ласка.
Що гріха таїти, їсти на халяву,
Та й почути вкотре, про себе та й славну,
Слова ніжні, теплі, що ведуть до млості,
Не халепа якби ж, не боліли б кості.
Як дивитись, воно схоже на зарядку,
Пре енергія, треба мать розрядку,
Не розрядився, то швидко драпай з хати,
Налякає лице, очі балухаті.
Віднайти спокій, щодня не завжди легко,
Покарання Боже, серцю надто щемно,
Та жіноча, отака вже дана доля,
Нас зліпили з ребра, на те Божа воля.
Як інакше сказати - без них безсиллі,
Є господар у домі, удвох щасливі,
Ото ноги й несуть, подругою бути,
Хай забави денні, ніяк не забути.
Хай життя , як те вино гірчить на губах,
Та тоді, в очах зника самотності страх,
Нехай хтось й осудить та не в тому ж човні,
Що несе, стрімка річка, як мене в житті.
09. 01.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002644
дата надходження 09.01.2024
дата закладки 09.01.2024
Останній місяць літа… яскраві сонячні промені торкалися пшениці, що колосилася пообіч дороги. Здалеку, на якісь миті все поле потопало в золоті, зблизька ж, по колосках деінде іскрились його мілкі бризки. Поривчастий вітер у злеті закоханого, обіймав, загравав з повними колосками. Раз – у –раз, мов під звуки повільного танцю хилив їх,то в одну,то в іншу сторону.
По старій, грунтовій з вибоїнами, дорозі, на великій швидкості мчала автівка.Час від часу її злегка підкидало,з- під коліс виривалися клубні густої пилюки.
Марина, сидячи на задньому сидінні, обома руками впиралася в нього,,
- Оце так дорога! Ух! Тату збав швидкість, ми ж не на трасі.В мене вже руки болять триматися. Ну будь ласка.
- Ох, Марино, яка ж ти вибаглива й нетерпляча, ну викопана мати.
- Так, давай на цю тему не будемо, не псуй настрій.
- Ти не розумієш, я ж сьогодні маю з’явитися на роботі.На руках білет на літак.Чи ти забула, що я військова людина.Тут дисципліна на першому плані, а особисте вже потім.
- Отож бо, у тебе навчання в Німеччині, у мами виставка картин в Італії. І так все життя. У вас обох дисципліна,а в мене її, що немає?
Я закінчила школу з гарними оцінками, хіба це не відповідальність.
- Але ж в університеті екзамен провалила. Тобі не соромно?
- Тату, чим читати моралі, краще подивися на поле, воно ж з обох сторін, ми тут неначе в морі. Бачиш, ніби пливемо до неба, яка краса! Давненько я в бабусі не була, мабуть років три.
- Та ні доню, чотири. Я матиму що слухати від бабусі. Скаже привіз капризулю.Ти пам’ятаєш, як ти нам концерти влаштовувала? То тобі домашнє молоко жирне, то пес гавкав, заважав спати. Ой, а за пиріжки й згадувати боляче. Вони ж завжди такі смачні. А ти, хочу не такі, не з такою начинкою. На другий день бабуся мусила пекти з чим забажаєш. Думаю тепер ти розумніша стала. Так і я тебе попрошу, перестань на голові чорт зна що робити, то ти біла, то червона, то сива в свої сімнадцять років, це занадто.
- Оце тебе понесло… зараз же в мене свій колір, русявий…
- Свій…свій, до речі не вздумай на сільських дівчатах проводити іспити. Я розумію, що захочеш похизуватися перед ними своїми навичками. Це в місті дівчата збільшують губи, в селі такого немає.
- Це ти так думаєш тату. Он в кав’ярні, не доїжджаючи до Вінниці, скільки раз знайомилася з сільськими дівчатами, вони крутіші за нас.
- Ой Марино порядні дівчата не будуть по трасах шастати.
- То ти вважаєш, що мені і в кав’ярню не можна буде зайти.
- Знаєш, що я тобі скажу, отак приклавши руку ближче до серця, не повторюй наших з мамою помилок. Ми ж одружилися по зальоту, ти ж про це знаєш. Та чи витримали б разом довго жити, хто знає. Добре, що бабусі по черзі приїжджали тебе доглядали. Тільки завдяки їм, ми не таскались з валізами з одного міста в інше та чи й в таких ситуаціях збереглася б сім’я не знаю. Змолоду все здається легким. Закохаєшся, літаєш метеликом, як кажуть, все в рожевих окулярах.
-Ну у тебе й порівняння…..не хвилюйся, мені це не загрожує, я спроможна себе стримати. Тим паче зараз мені не до гулянок. Я вперта, добре підготуюся і на наступний рік поступлю в медінститут. Он до тітки Олени кілька раз заходила в лікарню, вона ж мене навчила уколи робити, ліки розводити.
Батько витер спітніле чоло серветкою,
- Ну от уже й хати видно.
- Ага і річку, я б зараз із задоволенням скупалася.
- Сама на річку не ходи, може хтось із знайомих дівчат тут залишився, вони знають де можна купатися. З водою не жартують, сама знаєш.
-Гаразд тату, усе сказав, здається ми приїхали.
- Слухай, ти там, як щось не так, ну не ладиш з бабусею, додому дорогу знайдеш. Життя, воно таке, інколи, коли людині за сімдесят їй важко догодити.Телефон, банківська картка при тобі є, вчися бути самостійною, сподіваюся в тебе все буде добре.
Марина, присівши біля курчат сипала пшоно,
-Бабусю, а вони такі маленькі, такі милі. Квочка напевно ревнує, коли їх у руки беру. Сердито квохкає, розправляє крила, здається так і хоче на мене налетіти.
- Ця курка пізно розквохкалася, в сараї , за мішками зерна, потай висиджує курчат. Що ж ти хочеш, кожна мати шанує своє чадо так і тут.
- Ти що й не бачила?
-Та хіба за всім встежиш.
-Бабусю, я хочу до річки сходити. Вчора сказала татові, а він мені ніби інструкцію прочитав. Того не можна, цього не можна, сама не ходи…
-Ну чого не можна…сходити можна. Та якщо нікого у воді не буде ,то сама не лізь. Може хтось із наших сусідів буде, чи Сергій, хто дно річки знає, добре плаває, можеш скупатися. Думаю він тебе не забув, не раз кривлялась з нього, пам’ятаєш?.
- А, отой чорнявий з ластовинням на обличчі.
- Тю на тебе, згадала, він зараз красень на все село. Я кілька раз бачила, до нього приходять дівчата. Одна поперед одної кличе погуляти, а він все відмовляє, чи гордим став, чи жодна не подобається. Оце ж школу закінчив, а в місто не поїхав. Тут батько ферму невеличку має. По селі кажуть на заочне відділення в якийсь інститут поступив.
- Ого! Значить із сільських хлопців теж може щось путнє бути.
- Ти так не кажи.Ти уже дівка, не личить принижувати хлопців. Наші сільські хлопці можуть бути кращі за ваших міських.
Спекотне сонце пригрівало в плечі…
Марина йшла одягнена в короткий сарафан із штапелю в червоні маки.
Нема стежин… веселий погляд навпростець до трав і квітів польових. Глибокі вдихи, літній вітерець по плечах розвіював волосся. На пагорбку, біля молоденьких верб, босоніж у високих травах відчувала земне тепло. Думки літали - Яка краса, справді місто і село, велика різниця, не варто й порівнювати. Її погляд світло блакитних очей літав по окрузі, неподалік помітила стежку, що тягнулася ближче до води.
Далі невеликий пляж, кущі глоду й довкола пісок. -Ага, тут і міркувати не треба, обійду верби…але ж далі висока кропива.Тю, та це ж глуха, вона здається не жалить.
Саме в цей час, у високій траві засмагав Сергій. Почувши шурхіт трави, зосередив погляд у цьому напрямку. - Ова, це ж хто така яскрава, вся в маках. В тісному сарафані повненькі груди і личко молоденьке, ну справжня маківка. Скільки ж їй років? Від здивування, очі мало не вилізли на лоб. За мить, уже стояв на ногах, прихилився до землі, ховався за вербами. Думки, як блискавиці, це ж чия така?
Швидкоруч, одягнув спортивні штани, намагався не загубити її з поля зору. Коли Марина, злегка нагнувшись йшла біля вербичок, він мусив сховатися у високій кропиві - Ой-ой, ніби ж глуха та серед неї й пекуча є. Йому б одягти футболку, але ж вона далеченько в пакеті, дотягнутися, значить виказати себе. Ні треба потерпіти, що ж вона далі буде робити?
Дівчина спустилася до річки, неподалік біля самого берега плавала пара лебедів. –Ой, я вас не налякала? Та ніби ні…мабуть звиклі до людей. Її погляд прикутий до води… маленькі хвилі- краплі веселки переливалися,час від часу виблискували золотом й за мить топилися.
-Ой, яка водичка чистенька,то чому ж не купатися…
Розстібнувши на грудях ґудзики, іще раз озирнулася – Я наче одна, ото краса, вихлюпаюся, як дитина.
За кілька секунд, в чому мати родила, так і кинулася у воду.
-Ух- ох-ох - понеслося над річкою. Почувши звуки, лебеді витягнули шиї, побачили її, відпливали ближче до чагарника.
Сергій, як партизан, від несподіванки закляк на місці. Сидячи потирав руки й ноги, по тілу бігали мурашки - Ой, на таких дівчат шкідливо дивитися. Але ж красуня, очей не відірвати.
Лежачи на спині, з заплющеними очима, росставивши руки й ноги Марина лише злегка допомагала собі втриматися на воді. Спокійно насолоджуючись свіжістю, легкою прохолодою, свободою, не помітила, як опинилася майже посеред річки.
-Ой там же стрімка холодна течія, ще й часом так закрутить, що ледь вибиришся- подумав Сергій. Злякано дивився - Напевно не місцева, наші так далеко не плавають. Враз його очі округлилися, дівчина зникла у воді. За мить виринула, руками била по воді, він зрозумів, її затягує течія. Прямо в штанях, під ногами не відчуваючи землі, кинувся у річку.
Знаючи це місце, він обережно, зі сторони течії пірнув у воду. Йому здалося дівчину не досягти, але якась надзвичайна сила штовхнула його вниз. На якусь секунду схопив її за волосся й відразу ж спромігся схопити за руку. Його ноги хололи, вода миттєво повернула в іншу сторону, обох тягнула вниз. Напруживши руки й ноги, з усієї сили кілька раз відштовхувався, нарешті йому вдалося побороти стрімку течію, вирватися з її обіймів.
-Ні - ні, ти маєш жити. Я ніби швидко відреагував, ніби швидко… лунало в голові, коли виніс її на берег. На землі повернув її обличчям вниз, прихилив через коліно, знервовано,голосно до неї,
-Ану спробуй! Дихай! Але ж серцебиття прослуховується, прошу дихай, чуєш дихай! В істериці, поклав на спину, глибоко вдихнувши повітря, торкнувся її вуст. Її тіло злегка затремтіло, не відкриваючи очей закашлялася, випльовувала воду.
Прибираючи волосся з чола, його руки затремтіли іще сильніше, шепотів,
-Марино, це ти? Це ти стала така славна, як маківка.
Вона відкрила очі, помітивши, що її тіло вкрите сарафаном,
-К-х.. к-х.. дякую!
Його обличчя покрила легка усмішка,
-Марино це ти? Чи забула, що там течія?
Дівчина хотіла сісти, він зрозумів її намір, допоміг. Зразу ж на плечі накинув рушник,
-Тобі холодно? Та так ніби ні, в шлунку трохи пече.Та це мабуть нервове.
-Ти прямо, як лікарка - нервове.
Він присів поруч, сміливо поклав руку на її тендітні плечі.
- Давай трохи зігрію. Знаєш, а я тебе здалеку не пізнав. Думав, що за одна? Здивувався, така смілива, ти на воді, як зірка плавала.
-Та нікого ніде не помітила, подумала сільські люди всі зайняті, кому в голову прийде відпочивати серед тижня. Я на відстані тебе б теж не пізнала, добре, що ти з’явився, мабуть мимо проходив. Чуєш Сергію, що трапилося, нехай буде нашою таємницею. Боюся бабуся рознервується, мене додому відправить, як ні, то щодня нагадуватиме, думаю ти мене розумієш. А мені самій вдома бути набридло та й батько влаштує допит.
- Добре, ну все ж обійшлося, то можна й мовчати.Ти наступного разу будь обачніша. Це ми з тобою цілих чотири роки не бачилися, час швидко пролинув.
- Так, але ж ми так змінилися, подорослішали.
Злегка притиснувши її до себе,усміхнений,
- Ну про це я краще змовчу.
Її обличчя миттєво почервоніло,
- Ой, відійди куди- небудь, мені ж треба одягнутися.
Він хіхікнув,- Що боїся, що приревную?
- Тю, до кого?
- Он до лебедів, бачиш, як позирають у нашу сторону.
Вони обоє розсміялися…
За кілька хвилин, знову присів біля неї,
- Рушник мокрий, я одягнув футболку, давай обійму, так обом буде іще тепліше.
- Ти ж кажеш, що я холодна, ще ти почнеш дзигоніти.
-Так я ж чоловік, мені це не загрожує, не сперечайся. Краще розповідай, як ти прожила ці роки, чому не приїжджала. Потім я про себе розповім.
Сонце хилилося донизу… Сергій провів Марину до самої хвіртки.
В цей час бабуся клопоталася біля курчат.
-А я думаю… чого так довго, а вона бач уже з сусідом. Мабуть біля річки здибалися?
Марина скоса зирила на Сергія. Хлопець поспішив підтвердити,
- Так бабусю Лідо, удвох були.
- То добре, бо я відпустила, а сама думаю, що накоїла, а як у воду полізе? Я ж її попереджала, як одна, щоб не купалася, з водою не жартують
Марина обійняла бабусю.
-Та все нормально, тільки голодна, як вовк.
- Гайда в літню кухню, там борщ знайдете, сметану, оладки. В холодильнику котлети.Тільки їх у мікрохвильовці розігрійте.
-Ні, дякую, я не голодний.
Жінка трохи сердито,
-Е ні,так не годиться. Удвох відпочивали, удвох і обідайте, а потім, як птахи, вже куди захочете, туди й розлітайтеся.
Надщерблений місяць зирив у вікно, промінням торкалося ліжка, дівчина ніяк не могла заснути. Підводячи підсумок минулого дня, подумки умовляла себе - Ну все ж обійшлося. Але чим я думала? Могло статися непоправне, навіть уявити страшно, що довелося б пережити бабусі. А він молодець, можна сказати спас мене і навіть тіло прикрив. Якби хто з наших міських, то б у спокої не залишили, липкі на руки.
Минули дні… в передостанній серпневий вечір, біля воріт Сергія гомоніла молодь. Це однокласники вирішили зібратися на вечірку, через два дні розпочнеться інакше життя. В когось установча сесія, а хтось поїде в місто працювати. Коли всі зібралися, Сергій кивнув рукою,
-Я ... на хвилинку покину вас.
Перед Мариною, він з’явився зовсім несподівано. Адже в щоденних клопотах, за кермом трактора зранку до ночі на роботі. Після того випадку на річці, бачилися всього пару разів й то біля воріт, всього на декілька хвилин. Одного разу, пізно ввечері він запропонував їй прогулятися, але виглядав дуже змореним. Розуміючи, що йому завтра знову в поле, вона відмовила.
Цього вечора дівчина зраділа. Одягнута в приталену сукню вишневого кольору з воланами на рукавах, крутилася перед ним,
-Ну, як я тобі? Це на всяк випадок захопила з собою…
Поцілувавши в щоку,- Шикарна сукня, але ти краща за неї.
Взявшись за руки, з’явилися перед молоддю, привернули до себе увагу.
Пристальні погляди дівчат, уже й шепіт, хлопці оцінювали її з ніг до голови.
-Знайомтеся, моя сусідка Марина. Може ви її пам’ятаєте, це онучка Лідії Михайлівни.
Один з хлопців, хитро позираючи, сказав протяжно,
-Може хтось і пам’ятає… але я таку кралю бачу вперше.
Другий, трохи вищий за нього на зріст, кивнув рукою,
-Не твоя квітка, обходь стороною.
Чорнява дівчина, одягнута в синього кольору,коротку спідницю й жовтого кольору футболку з червоним сердечком, підійшла до хлопців,
-Вам своїх не достатньо? Ану півники, швидко розбіглися, швидко!
Сергій нахилився до Марини,
- Це моя двоюрідна сестра. На хлопців не звертай увагу, в нас є захисниця, вона над ними верховодить.
- І вони їй піддаються?
- Мусять. Он бачиш, високого хлопця, спортивної статури, то Славко, він на два роки за нас старший, її кавалер. Уже й сватання було, в листопаді погуляємо на весіллі. Знаєш інколи треба, щоби в селі були згуртовані, все може бути, хлопці так просто своїх дівчат нікому не віддають.
Бризки шампанського…. в бокалах іскрилось вино, цукерки, солодощі, танці, анекдоти, сміх і знову танці. Сергій і на мить не покидав її. Але одного разу, перед ним відразу стало дві дівчини,
-А, ти, що Сергію, вже від своїх відмовляєшся, може потанцюємо?
Злегка почервонівши, подивився на Марину. Вона ж відразу відпустила його руку,
-Та, що ви, танцюйте, чи ви теж своїх хлопців тримаєте?
Помітивши таку ситуацію, на поміч підійшов один з однокласників, на танець запросив Марину.
Вона відразу поклала руки на його плечі,
-А що покружляємо, чому би й ні?!
Сергію стало трохи незручно, але вже підморгнувши одній з двох дівчат,
-Здається питання вирішене, що ж потанцюємо.
До пізньої ночі лунала музика,задоволена вечіркою молодь, уже розходилася по домівках. Під грушкою на лавці, Сергій з Мариною залишилися наодинці. Трохи задумуючись, він запитав,
-Як тобі наша вечірка?
- Ніби все нормально та бачу тебе теж сільські дівчата обожнюють.
-Теж це ти про кого?
Вона зробила вигляд, що не почула запитання,
-Добре, що дівчата не палять, ніби й без наркоти.
-У нас цього, дякувати Богу, немає.
- А ти вирішив у селі залишитися?
- Поки що батькові допоможу, заочно закінчу інститут, а там видно буде. Можливо якась приворожить, тоді буду вирішувати. Чи куди голка туди й нитка, чи може навпаки, але ж це рідко буває.
-Ти завтра знову в поле?
-Так! На пару днів, а через два тижні почну оранку під пшеницю. А ти вже додому збираєшся?
-Та ні, батьки у відрядженні, вирішила тут погризти науки. Хай в цьому році не пощастило, думаю в наступному стану студенткою. Знаєш, я би зараз у річці скупалася, вода ввечері завжди тепліше.
- Та ні, ми ж вина випили, не варто, хай не сьогодні, час розбігтися.
Неочікувано для неї, міцніше обійняв й устами, ніжно торкнувся її уст.
Стрімкість гарячих почуттів, як потік струму пронизав її молоде тіло.
Після поцілунку, пристально подивився в очі,
-Вибач, сполохав тебе, як вітер маківку.
Йому хотілося запитати, чому тремтиш, я не посмію тебе образити. Якби ж ти знала, за всі роки, не було такого дня, щоб я не згадував тебе. Іще відтоді, коли глузувала з мого ластовиння, моє серце наповнювалось дивним відчуттям. Нарешті я дочекався твоєї уваги, першого поцілунку.
Щоб вона не помітила його пристрасті, він змушений був відійти в сторону.
До хвіртки підійшли мовчки, він повівся стримано, навіть не обійняв,
-Я пішов, на добраніч!
Її очі, наповнені блиском, враз погасли, зрозуміла, що марно чекала на поцілунок, сказало тихо,
-На добраніч!
На веранді світилося… в кімнаті намагалася не порушити тишу.
-Я не сплю, чого світло не увімкнути?- спитала бабуся.
-Я думала ти вже спиш. Бабусю, а Сергій з того року, що і я?
-Ні, він у школу пішов з восьми років. Був дуже худеньким, часто хворів, але після десяти років витягнувся, тепер бачиш яким легенем став.
-А чого це ти за нього запитуєш. Що мрієш з ним роман закрутити?
-Ой, романи тільки в книжках бувають. У житті воно все не так.
-А ти звідки знаєш?
-Та мені достатньо бачити життя своїх предків. Хто знає, може воно так і краще жити. Але ж вони на мене стали більше звертати уваги, тільки коли подорослішала.
-Ну, це для тебе наука. Зроби висновки, плануй своє життя. Але й доля багато значить. Буває, що зробиш невірний крок, лише згодом це зрозумієш. А виправити не в змозі, назад час не повернеш. Таке воно життя, лягаймо спати, бо вже скоро й півні заспівають.
Марині не спалося…в голові рій бджолиних думок - Чим причарував до себе? Були поцілунки з іншими хлопцями, якось не так, а це, ну прямо якийсь напряг, аж душа холола, серце ніби в бубон гупало.
Вона провела пальцями по губах, він так ніжно торкнувся їх, моя б воля, хай би ще раз поцілував. Дивний, відразу відпустив, якби хтось із міських, то б присмоктався, як павук до мухи.
Минуло три дні…. життя Марини, як у казці. Бабуся готувала сніданки, обіди, вечері, вона намагалася поринути в книжки. Очі бачили, читали та мозок не був здатний сприймати. - Та хіба ж можна витримати таку напругу, чому не видно його й гуркіту трактора не чути, де пропав?
Лідія Михайлівна помітила поведінку онучки,
-Що думки за Сергія? Гарний хлопець, працьовитий та навряд, що у тебе з ним закрутиться, ви зовсім різні.
-Та я про це зараз і не думаю.
-Ага, комусь іншому скажи. Я все бачу, макарони мені на вуха не вішай.
У відповідь засміялася, весело до неї,
- Ну ти бабусю… ох і вмієш сказати, зняти напругу!
-Знаєш голубко моя, коли пташка стрімко здіймається ввись, може помічала, потім різко падає, взлет нижчий, а чому? Бо на якісь секунди від бажання й успіху у голові паморочиться. А нижче приходить до тями, шкодує, мабуть цього не потрібно було робити. А он візьми воду в річці, коли попадеш під стрімку течію, навряд чи пливеш, ну хіба що з чиєюсь допомогою. Я життя прожила та тебе вчити не буду. Не ті часи, у вас молодих, зараз зовсім інакше життя. Хотіла тебе запитати, по скайпу з батьком коли будеш спілкуватися?
-Не знаю, він зараз на полігоні.
-А мама, що пише?
-А що мама… в Італії з картинами, пізніше їх повезе в Америку. В неї своє життя, як завжди почувається вільною.
- Ти не маєш бажання поїхати до неї.
-Я ж маю інші плани, думала буду вчитися. Правда закордонний паспорт маю, але тато сказав, краще підготуйся, спробуй на наступний рік. Тут спокійніше ніж у місті, хіба підготуєшся, то одна подруга телефонує, кличе в кав’ярню, то інша.
-Тобі видніше, де краще. Та й мені веселіше, добре, що приїхала.
Лідія Михайлівна уже спала, Марина теж думала заснути, але бабусині слова про стрімкість, змушували задуматись. –Ой бабусю, чи можна зупинити стрімкість, чи є від неї якісь ліки, коли душа від почуттів на злеті.
Раптовий гуркіт трактора відволікає від думок.
-Він приїхав! - босоніж підійшла до вікна.
Через відчинену кватирку почула його голос,
-Та обламався, пів дня з ним провозився, тому й затримався.
Уже знову в ліжку, рукою провела по подушці,
-Як добре, він приїхав, значить завтра побачимося.
Дівчина прокинулася від співу півнів,
-От роззява, я ж кватирку не зачинила. Ой, так смачно пахне, коли це бабуся встигла пиріжків напекти?!
Вечоріло… Сергій з Мариною підходили до річки.
-Поглянь, а лебеді знову у воді. На тому ж самому місці, - кивнувнулаю рукою, сказала дівчина.
-Мабуть в очереті мають гніздо, тому й не пливуть далеко. Вони і взимку тут, останнім часом зими теплі, ми їх трохи підгодовуємо.
Лебеді відразу помітили їх, раз –по - раз повертачи голови, відпливали подалі від берега.
Над річкою лунав вереск і сміх, вони мов діти пустували у воді. Вона, то пірнає, то виринає, відразу бризкається водою, падає на нього. І вже разом падали у воду, боролися, реготали. Її уста, як стиглі вишні, пашіли від поцілунків. Та усміхнена, в бажанні ніжності, знову тулилася до його грудей.
-Ой, ти вже вся тремтиш, може досить Маринко?- прошепотів, поклавши руки на її плечі!
-А ти мене зігрій, що боїшся,- несподівано вирвалася, стрімголов здійнялася на пагорб й крикнула,
-Ану спіймай мене і зігрій, ану спробуй!
- Ах ти,- на ходу схопивши рушник, за мить був біля неї,
-Досить Маринко, досить. Вже сутінки, пора додому.
-І чого спішити?
- А ти хочеш, щоб бабуся до нас з дрином прийшла?
-Тю,-кліпала очима, - Іще чого не вистачає, мені стільки років?
Він одягнув на неї сарафан, підіймався на пагорб,
-Ага, а поводишся, як дитина, нам же не по дванадцять років. Після таких дурощів на воді й не заснути. От побачиш, ляжеш у ліжечко, все же дригатимеш ногами, здаватиметься, що й досі плаваєш.
Вона вже догнаа його,
-Ой, ти таке вже скажеш, що й на голову не налазить.
-Отож, ми з тобою так у річці поводилися, якби хтось дивився, точно б з роззявленим ротом. Так поводяться тільки діти, а тебе не спинити.
Вона мовчала, але ж думка, як оса - Ти ба який розсудливий, серйозний, таким так просто не покеруєш!
Маленька лампочка, освітлювала частину обійстя. Сидячи за столом, Лідія Михайлівна на терці терла кормовий буряк. Почувши голоси,
-Ну нарешті дочекалася, здається мої йдуть.
Відкриваючи клямку хвіртки, Марина запитала,
-О, бабусю, що це ти на ніч буряк треш, чи завтра дня не буде?
- Ой, новини є, не дуже гарні. Сергію, ти мене завтра вранці на станцію до першої електрички, що до Києва, можеш відвести?
-Звичайно зможу, батькове авто на ходу. Та я і сам завтра планував з’їздити в містечко.
-А що сталося ? – голосно, здивовано запитала онука.
-У дядька Івана інсульт. Як до брата не поїхати… Ольга подзвонила плаче, запитала, чи я зможу приїхати. Каже він іще при пам’яті, хоче мене побачити. Я уже й сумку зібрала. Ви тут справитися без мене?
-Звичайно,- поспішив сказати Сергій.
Марина хитро позирнула на нього,
-А ти в містечку, що маєш робити ?
- Шукатиму запчастини для трактора, до вечора повернуся.
Від думки, в її очах мигтіли іскри - Краса, залишимося удвох, ото вже я над ним познущаюсь. Прикидається тихим, не звабливим, чекай - чекай.
Смеркало… Сергій загнав автівку на обійстя, зайшов до хати,
-Мамо, я до Марини, подивлюся, як вона там, то ж сама залишилася.
-Добре сину, ти знайшов запчастини?
-Так! Знаєш я сьогодні зустрів Андрія Возника, він зараз у паспортному столі працює.
-А ти, що там робив?
-Та так, де чим поцікавився, я пішов.
Сергій тільки переступив поріг кімнати, як Марина обійнявши його руками за шию, поцілувала в щоку.
-Я так рада, який ти молодець, прийшов, я чекала.
Він чмокнув її в щоку, звільнився від рук.
-Ти курчат порахувала?
-Ну звичайно, двадцять два. Але вони трохи чубляться між собою.
-Бо від різних квочок, ти ж бачиш одні більші, другі менші. Я тільки- тільки приїхав, то ж не надовго.
-Е ні, в мене вечеря готова, куди спішиш? Ти ж завтра маєш бути вдома.
-Йому сподобалась пропозиція, усміхнено,
-Щось смачненьке?
На столі недопите в келихах вино…Марина з Сергієм уже на дивані.
-Марино, я мабуть піду… вже пізно
-Я що сама маю ночувати? І ти мене, ось так покинеш? Он курчат квочка зігріває, присипляє, а мене хто зігріє?
-Ой, напевно на тебе вино подіяло… ти себе чуєш. Ти з ким себе порівнюєш.
Скрипнув диван, різко пересіла на коліна, її теплі руки обвивали його шию,
- Ти так пахнеш, не бійся моїх поцілунків. Чи я тобі не подобаюся?
Маринко, про це не зараз.
-А чому? О!Ну добре, давай вип’ємо вино, поцілуєш мене і підеш.
Він ледь стримував свої почуття, вона пристрасно цілувала, притискалася,
-Подивися в мої очі, скажи, що ти в них бачиш .
Його уста торкалися її уст…солодка зваба, мов захмелілі від вина, поринули у гріх, як в теплі морські, благодатні води.
За вікном сіріло… одягнений, Сергій, присівши на стілець, схопився за голову - Що ми накоїли….Марино, що ми накоїли?
Він обійшов господарство, Надворі,в баняку кипіли лушпайки картоплі й висівки. Раптом почув голос Марини,
-Ну ти молодець, я думала пішов додому.
Він підійшов до неї, довгий солодкий поцілунок зняв напругу.
-Марино,ти розумієш..
- Стоп! Якщо ти про близькість, я не шкодую, все нормально, розслабся.
Вечірній дзвінок від бабусі потішив дівчину.
-У вас все нормально? Сергій тобі допоміг з курчатами? Вони ж розбігаються, потім пищать шукають квочку, хоча б коти не переполовинили.
-Все нормально, не хвилюйся. Ми зранку їх випускаємо на зо дві години, а потім під сітку.Так само і ввечері. А, як там дядько?
-Та поки що тримається, може Бог дасть видужає. Ну добре тоді я після завтра приїду. Скажи Сергію, якщо зможе, нехай приїде на станцію до електрички на вісімнадцяту годину, я нею приїду.
Вдень Сергій возився біля трактора, а ввечері й вночі знову був з нею.
Перед Мариною,в якійсь мірі, відчував провину, але ж в обох від бажання бути разом, горіло тіло. Стрімкість почуттів переборювала супротив думок, милувалися один одним, насолоджувалися коханням.
Минуло два тижні…. Лідія Михайлівна помітила, з якою насолодою онучка їла кислі огірки. - От тобі і на! От безмозка баба, залишила без нагляду. Чого ж вона мовчить? А може, ще й сама не знає…
Незабаром після цього, ввечері Марина прийшла з Сергієм до хати, стара сиділа за відкритим ноутбуком.
-Що тато дзвонив?
-Дзвонив… та тебе ж не застанеш. Вже надворі прохолодно, а ви допізна тиняєтеся.
-Сергій ніби виправдовувався,
-Це ми сьогодні, я від завтра, з трактором на два тижні пропаду в полі.
Лідія Михайлівна йому нічого не сказала, звернулася до онучки,
-Батько завтра, о чотирнадцятій годині буде дзвонити.
-Гаразд! Я до хвіртки проведу Сергія та й піду спати.
Через два дні Марина збирала валізу, ніяк не могла зрозуміти, чому батько наполіг, щоб вона приїхала до нього.
- Невже бабуся дізналася про нас? Але що тут такого?
Та вмить, вже заперечила своїй думці - В неї інший погляд на життя. Дівчина повинна бути скромною, ввічливою, гордою. Та заради чого? Хто знає, що відбудеться завтра, он ковід, недавно людей косив з ніг. Час не варто втрачати, краще бути з тим, до кого серце лежить, особливо коли молодість і почуття. А далі, нехай вирішує доля. Ой, бабусю, ти ж сама так казала, не все від нас залежить.
Додому Сергій повернувся пізно ввечері,
-Як ви тут… все нормально, які новини? З поля не додзвонитися.
Не вмиваючись, одягнений, впав на ліжко,
-Ой, мені той диван і вагончик, набридли, як гірка редька. Досить твердо й після опівночі доволі холодно. Мам,ти мене рано не буди, хай я добре висплюсь.
-То хоч сполоснися в літньому душі, я воду нагріла.
Піднявшись з ліжка, залпом випив кварту молока, що стояло на столі, витерся рукою,
-Ну добре, я помиюся і спати.
Похмурий ранок…. край неба хмари віщали про дощ. Напевно тому, Сергій проспав майже до обіду.
Мати, накривала на стіл страви, голосно звернулася до нього,
-Сину, а сину, може досить спати! Вночі, що будеш робити?
За столом розмови про ферму, про насіння пшениці, про гусей. Мати планувала їх порізати та приготувати тушонку.
-Мамо, я завтра їх порубаю, попатраю, я сьогодні не в кращій формі. Щось трохи морозить, може патиків малини заварю та відлежусь. Але на пару хвилин зайду до Марини.
Батько здивовано, вирячив очі,
-Ти, що не знаєш ? Більше тижня минуло, як я автівкою її завіз на станцію. Поїхала твоя Марина.
Раптово обличчя Сергія побіліло,
-Як поїхала? Куди? У Вінницю?
-Та… я то толком не запитував, але коли сідала в автівку, стара цілуючи її, батькові привіт передавала.
По хаті, мов вітер залетів, кроки вперед, кроки назад, потирав руки, розводив ними, а потім, крутнувшись до батька,
-Я візьму авто, мені треба в містечко.
-Що так відразу? Сходи… все дізнайся в Лідії Михайлівни, тоді вже вирішиш що робити, як вона тобі дуже потрібна.Тобі ж лише дев’ятнадцять років має бути, іще не одна буде дівчина.
- Ні, розумієш, вона потрібна, тільки вона. Я, як віл працюю, не на свої роки, чому маю їх рахувати.
Мати трохи розхвилювалася, з-за столу пересіла в крісло. Як тільки Марина з’явилася, вона помітила, що син закохався. Серед ночі бачила пусте ліжко сина, але йому нічого не говорила. Що то молодість, хіба можна заборонити почуття ? То природне, в житті не кожен може це відчути. Тому й зараз, в розмову вирішила не втручатися.
-Ну то передзвони до неї,- встаючи з-за столу, сказав батько. Я проти цієї дівчини нічого не маю, що хочеш, те й роби.
Пізно ввечері під сильним дощем, Сергій повертався з містечка. Його морозило, з чола стікав піт та він його не помічав. Зігріла думка - У мене на руках закордонний паспорт, якщо туди поїхала, думаю питання з грішми я владнаю. Але чому навіть записки не залишила? І бабця ніби знає якусь таємницю, мовчить, лише важко переводить подих, що трапилося?
За вікном горобина ніч…. він у ліжку, лежав з відкритими очима, думок, як вороху. Тож пізно ввечері не насмілився піти до Лідії Михайлівни, вирішив незручно. Тепер себе умовляв – Завтра зранку піду, завтра дізнаюся адресу.
Минув тиждень…. Марина стояла біля вікна, дивилася на перехожих, які проходили по алеї. На голому дереві помітила єдиний багряний листок, з ним загравав вітер, врешті той піддався йому і вже повільно летів. Та вітер підносив його догори, потім знову, листок летів донизу.
Думки ятрили душу - Ось так і я мала стремління літати, літала, а тепер опинилася тут. Від злетів, стрімких почуттів, під серцем ношу подарунок. За нього несу відповідальність, маю зберегти його, бо це плід нашого кохання. Не знаю здогадається він чи ні, чому я тут і надовго. Бабуся пообіцяла мовчати. Може колись, ми повернемося в Україну і я з нашим малям познайомлю його. Хто б це не був дівчинка, чи хлопчик та знатиме, що в нього є тато, якого я все життя буду кохати.
Дзвінок у двері відволік від думок.
Накинувши на плечі пухову шаль, заглянула в двірне вічко. Від здивування вирвалося з уст,
–Не зрозуміла!
Примружила очі, тихо, -Чи хтось схожий?
У голові плутанина думок - Ні не може бути! Цікаво, це хто, тільки хотіла запитати, як почула голос Сергія,
-Маринко, це я приїхав. Відчини будь ласка, я відчуваю ти тут, за дверима, нам треба поговорити.
Пухова шаль упала на підлогу, солодкий дотик уст, обійми. Букет білих троянд, що їй вручив, впустила, вони прикрасили дорогу злету для щирих, взаємних почуттів.
Від щастя її голос тихий, як нічна течія річки,
-Я тебе нікуди не відпущу.
Яке то щастя почути від неї ці слова. Тонучи очима в синяві її очей, обома руками пригорнув до себе,
-А я й приїхав назавжди.
В її очах щасливий блиск сліз, стрімкість ніжних, теплих почуттів,
-Сонце моє, ми будемо щасливі!
2021р
Відредаговано о 13.20.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002573
дата надходження 08.01.2024
дата закладки 08.01.2024
Ой на кухні крутиться молоденька жінка,
Все сама, чи й змориться, крутиться, як бджілка,
Тож так рано- раненько, у руках мукичка,
А для кого годить та має ж чоловічка,
Як у ліжечку, все він на вушко шепоче,
Так люблю варенички, із сиром, муркоче,
Ну,як котик її, що дріма на пуфику,
Разом з нею слухає бадьору музику.
Вже літає пташкою, часто й до люстерка,
Він весь час, чомусь говорить-Ой фантазерка!
То пухкі в сметані, а менші із шкварками,
Ой напевно знову, щось коїться між нами.
Вже мов п’яна він нього, йшла митись у ванні.
Освіжилась швидко, прилягла на дивані,
Ой вже ті варенички, будьте ви неладні,
Ще й вдалися ж вони, смачні і на вид гарні.
Вже й обід, побрився, раденький чоловічок,
Доторкнувсь пахучий, ледь щічкою до щічок,
Як троянда сяє, зчервоніла, всміхнулась,
-Почекай, візьми сметани, враз озирнулась.
На столі винце, сирок та й кільце ковбаски,
Про дівчат, щоб дум не мав, вночі хоче ласки.
Ой, як дуже пахнуть парфуми чоловічі,
Іскрять очі, до інтиму зваблюють свічі….
У обіймах ніжних, палкий погляд у очі,
Я варенички люблю і тебе щоночі.
23.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002505
дата надходження 07.01.2024
дата закладки 07.01.2024
Якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.
Василь Симоненко
----------------------------------
Ти не впадеш на полі бою,
Тебе врятують ті думки,
Що ти повернешся додому,
Тебе чекають там батьки.
Тебе там жде уся родина:
Дружина, дочки і сини,
Та ти воюєш за Вкраїну,
Ти на проклятій цій війні.
Тобі там важко, дуже - знають,
Ця доля випала тобі.
Ти - вірний син, тебе чекають,
І вдень виглядують, й вночі.
Раз-по-раз дивляться на шлях,
Яким прийдеш до свого додому.
Ти прилетиш, неначе птах,
Щоб припинить чекання втому.
Ця надважка у тебе справа:
Країну рідну боронить.
Хай згине ця ворожа зграя,
Ти - переможеш! Тобі - жить!
Поглянь - он небо над тобою,
Давно змінило синій колір.
Та ми всі вірим тобі, Воїн...
Фарбує сонце новий обрій.
Як буде важко - не здавайся,
Ця перемога - над усе.
Відважним завжди залишайся,
Таких, як ти - нема ніде!
СЛАВА ГЕРОЯМ УКРАЇНИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002436
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 06.01.2024
С.А. Есенину
Десь на синьому озері кача
Крізь роки із далеких давен
Кожну ніч то сміється, то плаче,
Як у сни до поета пливе.
Тож біжу я на берег пологий
Із окрайцем в кишені пальта,
Не жаліючи серце та ноги,
Бо чекає пташина ота.
По стежині оцій вередливій,
Де нападало листя руде,
Крізь грозу неприборкану й зливи
Сновидіння манливо веде.
І туман розриваючи в шмаття,
Я дивлюся на місячну тінь,
Що спадає додолу з розп'яття
Від поета на чорнім хресті.
Я би мабуть пекельним стилетом
Не вагаючись душу відтяв,
Щоб з хреста повернути поета
У бурхливе, мов річка, життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002419
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 06.01.2024
Горобці скачуть, дружно на тротуарі,
Деінде листя давно вже поруділе,
На лавці грає, дівчина на гітарі,
Поруч дитятко, тупцює надто сміло.
Під звук тужливий, вітер здіймає листя,
Поруч калина, мов зажурене дівча,
Хоча і ваблять диво - кетяги блиском,
Але ж на смак, як це чекання... гіркота.
Кроки маляти, ще не впевнені в русі,
Та ручки тягне, до горобчиків малих,
Бажання в погляді - пограймося друзі,
Щоб посміхнутись, звуків позбутись сумних.
Та прийшов тато, його ж мама чекає,
А він далеко, там де сонечко в імлі,
Гітара плаче, навпіл серденько крає,
Обом без нього, нам так сумно на душі.
Сказать не в змозі та шукає очима,
Вони удвох переживають важкі дні,
Не розуміє маля, в чому причина,
Чому в матусі, щодня очі повні сліз.
30 11.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002411
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 06.01.2024
Пора зимова… на зупинці люди. Жінок побільше, хто з торбою, а дехто й з двома. Дещо купити, хтось часто їздити любить. Бувають й рідко, бо долає старість, сили нема, чи грошей катма.
У автобусі, вже сидячі місця всі зайняті, здаля, хтось, про щось шепоче. Та враз, інший, як гучномовець, комусь розповісти, нетерпляче хоче.
Дві жінки, пенсіонерки ведуть розмову про буття.
Одна питає,
-Ну, як ти там, як ваше з дідом життя?
-Та так, як ( старики), виживаємо, що нажили, потроху витрачаємо. Якби ж то не оця війна, можливо б жили краще. А у вас, напевно хтось воює?
-Та ти що, щоб мої, хай біда десь днює! Діти при роботі, невістка в магазині, а він частенько на лимузині. Із молодими справу має, на весілля, хтось замовляє.
-Ну, а онучок, не одружився?
-Куди спішити, він ще свободою не насолодився.
-У Військкомат не викликали?
-Ага, оце б ми цього ждали! Як тільки почалося все, вдало відправили в Америку, бо тут точно б на війну забрали.
Навпроти жінка, бальзаківського віку, на вухо, щось прошепотіла чоловіку. Що сидів поряд, здвигнув плечима, ніби щось хотів сказати.
Та раптом водій пенсійного віку, гучно,сердито,
-Ви можете, хоч під час поїздки, трохи помовчати.
Враз всі замовкли, ніби приспані бджоли, водій же в салон, раз - у - раз позирав суворо. Зупинка – дві, нема того терпіння, як дуже хочеться поговорити. Знов жінка стала вихвалятися,
-Онуку, мабуть така доля, що тут смерті шукати? Треба все вміло спланувати, він обіцяв грішми допомагати.
Терпець урвався, у жінки, що навпроти,
-Тобі я зараз допоможу, подарую шпроти, щоб врешті – решт ти пельку закрила. Вже буде рік, як я синочка схоронила.Оце везу на поминальний стіл. Мій син на цій землі миру хотів. Щоби усі жили краще. А ти вихваляєшся чим, що він боягуз, утік ледаще.
Миттєво, ніби на всіх морок напав. Хтось мовчки, під ногами торбу шукав. Вже готувався на зупинці вийти. З кутка автобуса ледь чутні схлипи. У когось нерви напевно здали. А, як почуваєтеся ВИ?
Ті, хто відправив дітей, як подалі. Хтось, як ця жінка, до поминок готується, в печалі. Чи хтось спроможний її зрозуміти? Чи згодом, прийде до тями, насмілиться засуджувати, буде знов тихо шепотіти.
Подумайте! Якби не ті сини, що за нас із вами, на полі бою полягли, якби тоді, ми всі жили??? Навряд чи й вижили б…
Засуджувати - ні! Не маємо права, тих, хто не пішов захищати. Бо ж різні ми і різні є обставини. Але роздмухувати слова, як отраву, щоби комусь болю завдати. Треба думати де, коли і що сказати!
05.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002360
дата надходження 05.01.2024
дата закладки 05.01.2024
Часом вдаєш, із себе пташку,
Що підкорить, змогла небеса,
Та мить омрійна, хоч так важко,
Але ж заманить диво - краса.
Бо в душі злет, дріма таїна,
Як радість й серденько співає,
У підсвідомість вабить пісня,
Мов солов ‘їна скрізь лунає.
То стрімкі хвилі стоголосся,
Бешкетник вітер навіває,
Куйовдить, грається з волоссям,
Душі натхнення спонукає.
Щоби злетіти в чистий простір,
Забудь тривоги і печалі,
І не впізнати, журби, млості,
Та відлетіти, як подалі,
Щоби повік не знати воїн!
03.01.2024р.
Щиро дякую
за натхнення - Lana P.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002288
дата надходження 04.01.2024
дата закладки 04.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XeH93zEsg0o
[/youtube]
А дні ідуть, неначе чередою,
Все ближе й ближче до весни.
До неї дотягнутися рукою,
А поки що, у мріях ще іти.
І вірить, що зима ця не надовго,
Морози і завії всі пройдуть.
А мрії подолати усе в змозі,
Стежками, що омріяні ведуть.
Літають мрії ніжні, легкокрилі,
Ніколи не залишать наодинці.
Вони багато мають в собі сили,
Живуть у кожній з нас клітинці.
Лише повірити у них старайтесь,
Тримайте міцно у своїх серцях.
Хіба щасливий, хто за щастям гнався?
Він більше нагадає нам невдах.
Омріяне - щасливе це кохання,
Що має дужі крила, ніби птах,
Немов би загадкова зірка рання,
Його людьми оспівано в піснях
Не бавтеся з коханням,що на осліп
Колись подарувала вам судьба.
Ці почуття пройдуть з життя поволі,
І відійдуть без сліз у забуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002289
дата надходження 04.01.2024
дата закладки 04.01.2024
Грудневий день у мареві, чомусь,
Проснутись варто, чи знов дрімати,
Природа, у лавровому вінку,
Який спроможний, враз засихати.
Загрався, вітер з порваним листям,
Не хоче дерево покидати,
Руді краплі, як дрібне намисто,
Так мріяв сонечко привітати.
Пора, не та,чийсь шепіт лунає,
Враз гостро ріже, як громовиця,
Із болем восени серце крає,
Не встиг, він життям насолодиться
31.12.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002215
дата надходження 03.01.2024
дата закладки 03.01.2024
Давно бокали, пусті на столі,
Роки війни, злетіть, десь у вічність!
Погляд холодний в далекій імлі,
На жаль невтішні дні новорічні.
Ніхто бокалів, не взяв у руки,
Нема кому, відкрить пляшку вина,
І чути знов, моторошні звуки,
Сирен лунких. Навіщо ця війна?
За що народу Вкраїни муки?
За нами ж правда… в сум’ятті душі.
Жура, печаль, аж ятрить тривога,
Ще скільки горя, принесе русня,
Із смутком руки, здійма до Бога,
Спита,- Чому, задорога платня,
За нашу волю й світле майбуття?
Ми народ мирний, уйми рашистів,
Й земля скривавлена,щодня пала,
Гірко ридає, спини жахіття!
Жіноче серце, від журби стражда.
Й пора збентежена, вечорова,
Під свист снарядів, знервованість, плач,
Свіча горить, шкода не святкова,
Схилилась ненька, - Синочку пробач,
Що не змогла, тебе захистити.
Тінь по бокалах, біль відобража,
Чи хтось зупинить матусі сльози?
Чи й закінчиться орків ворожба?
Поглянь же Боже, все людство просить!
Вже й на колінах, невпинно вмовля,
Це завжди вдасться, тобі зробити!
Крик у пологовому, немовля,
Прагне душа, дуже хоче жити…
Вже поруч ненька, ніжно обійма,
За всі страхи, ми їм не пробачим!
30.12.2023.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002009
дата надходження 31.12.2023
дата закладки 31.12.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2023
Край лісу, на дубі у старому дуплі жила синичка. Вона завжди була весела, хитра і помітно смілива. Її так усі друзі й називали Сміленька. Всі синички іще відпочивають у дуплі, а вона щоранку перша випурхне і радо присяде на гілочку, співає,
- Цвінь- цвірінь,цвінь - цвірінь.. цвірінь, цвірінь, цвірінь.
Їй подобалося співати, в цей час здавалося і вітерець вщухав на якісь миті. Цю пісню слухав ліс і усі хто в ньому живе.
За кілька хвилин, вже поруч з нею друзі. Радо цвірінькаючи, розліталися в пошуках сніданку. Їли синички, хто що знайде. Хто комашок ловив, чи знаходив гусінь. А хтось із них любив поїсти зерняток, чи лісових ягід.
Добре, веселіше весною і літом, адже легше знайти харчі.
Сонечко сходило і заходило , минали дні і ночі. Усі синички трудівниці, вони завжди роблять запаси на зиму. Ховають зернятка трав, соняха та ягоди у своїй схованці, чи в дуплі.
Давно минула весна , за ним і літо. Уже й пізня осінь, лякала прохолодою і затяжними дощами. Синички юрбою ховалися в дуплі. Інколи усім і місця не вистачало та синички не покидали подружку. Недалеко знайшли старе дупло білочки, там і ховалися від негоди. Вночі, щоби в дуплі було тепліше спати, тулилися одна до одної.
Одного ранку, синичка хотіла випурхнути з дупла. Та вона лише на мить висунула голівку, як на неї посипав білий - білий сніг. А вітер наче навмисно повіяв сильніше, здійняв сніг і сипнув їй у очі.
-Ой – ой та що ж це, - здивовано цвірінькає вона.
- Ух- ух- і чому так холодно стало, це напевно вже зима.
Пригадала синичка, як мама їй про зиму розповідала. Але ж мама залишилася в іншому лісі. Їй стало трохи сумно. Та пригадала мамині слова,
- Ти сама маєш вирішити,чи летіти тобі в інший ліс, чи залишатися зі мною.
От вона і зробила свій вибір. Ні все добре, подумала синичка, справлюся, я уже доросла.
У цей день й ще декілька днів підряд, зранку було холодніше,а вдень виринає сонечко. І під теплим сонячним промінням, частина снігу розставала, синички знову вилітали з дупла. Цілими днями в пошуках їжі. Поки є можливість літати, щоб на довше зберегти запаси. Адже зима тільки прийшла, попереду багато холодних, сніжних днів.
Вранці Сміленька намагалася швидко поснідати, потім підбадьорювала подружок, біля дупла наспівувала любиму пісеньку.
Зимові дні короткі, тому синички, більше часу проводили у схованках.
Одного ранку Сміленька лише виглянула з дупла, як миттєво, в супереч її бажанню, вітер здійняв крильця і вона кубарем полетіла вниз. Опинившись у снігу, намагалася вибратися, злетіти.
– Цвінь- цвірінь! Ой, як же холодно, що ж це я. Цвірінькає пташечка.
-Ні- ні, я сильна! Я маю вибратися звідси. І чого цей вітер такий злий?
Вона постаралася випурхнути зі снігової облоги, їй це вдалося зробити. Хоч ледь - ледь, але втрималася на першій же гілочці. Вітер здіймав її пір’ячко, ніби спеціально намагався її скинути в сніг. Її лапками міцно трималися гілочки, в протистоянні з вітром, тіло ніби кам’яніло. Хоч їй стало трішки страшно та не втрачала надії повернутися у дупло. Раптово перестав йти сніг, а вітер,то ніби десь дівався,то віяв з новою силою. Саме у цей момент коли вітер вщух, синичка перелітала з гілочки на гілочку і нарешті сховалася в своєму дуплі. Розбудила подружок, попередила, що надворі знову випав сніг і віє занадто різкий, холодний вітер. Вони поснідали зернятками і знову занурилися у сон. А Сміленька не вгомонилася, випурхнула з дупла, всілася на найближчій гілочці. Кілька раз цвірінькнула, звернулася до вітру.
-Гей сміливець, вгомонися, між снігів ляж, притулися….
Будь добрішим і теплішим, розкажи, чому так злишся?
Але вітер знову налітав, хотів її скинути. Вона наполегливо, іще два рази повторила ті слова, в надії, що все ж він її почує.
Раптово й справді, вітер вгомонився, почула його тихий шепіт,
-Та мені сумно, я один, тому й розгулявся. Як з неба сніг летів, було веселіше. А ти хіба не любиш літати?
- Цвінь- цвірінь! О,що ти?! Я дуже люблю літати, це ж так приємно,відчуваю задоволення. Та й, як не буду літати, то пропаду. Мені ж щодня треба шукати харчі. Слухай вітерцю.Ти зараз тихенько вієш і мені не так холодно. А давай дружити. Щоб тобі не було сумно, я співатиму, а ти слухатимеш і потихеньку розвіюватимеш мій спів довкола. Усі хто в лісі будуть слухати, думаю їм сподобається мій спів. Знаєш в інші пори року я частіше співала, бо ж було тепліше. А взимку в лісі птахів значно менше та й холодно, тому, хто не полетів у вирій, рідше співають.
-Ну гаразд, у тебе й справді гарний голос, співай я послухаю.- погодився вітер.
І синичка так зацвірінькала мелодійно, ніжно, що вітер зовсім притих.
Вона подумала, що він заснув. Та лише замовкла, він відразу протяжно, тихо їй прошепотів,
-Ой, як же ти гарно співаєш. І справді мені на душі стало трохи веселіше та спокійніше.
-Слухай вітерцю,а в мене ж і подружки є,вони теж сппівають гарно. Я їх покличу, почекай.
Через кілька секунд з’явилися синички і вони, одна перед іншою, заводили свою пісню. Вітер уважно слухав, був дуже задоволений, прошепотів,
-Ну гаразд, мені сподобалися ваші пісні. Я згоден щодня їх слухати.
-То ми будемо дружити? - Запитала Сміленька.
-Так – так, будемо дружити. То зараз уже летіть, шукайте харчі. А завтра, я знову прилечу до вас.
Від того дня в лісі спокійніше. Інколи з хмаринок сипав сніг, вітер не наважувався порушити своє слово. Він тихенько віяв, слухав пісню синичок і розносив той спів по всій окрузі.
14.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001787
дата надходження 28.12.2023
дата закладки 28.12.2023
Оце ж треба…
Це настільки, можна себе любити?
Щоби фото, де треба і ні пхати,
Сам спромігся, свою працю цінити,
А на інших, чомусь просто начхати.
Так, ми всі різні….
Де ж повага?Ти занадто пихатий?!
Не важливо, поет жінка, чоловік,
За кордоном, вже спустошена хата,
Що війна, не журиться, байдужий, втік.
Але ж спроможний….
Вірш писати, час маєш й натхнення,
Про що пишеш, ти критикуєш владу?
Тобі втішна ця гіркість сьогодення?
Тож не тут, через що пішов на зраду?
Чи маєш ваду….
Не любив, можливо свою країну?
Гай під сонцем, де ненька плекала,
Як зміг кинуть, у важку годину?
Пригадай, колискову співала.
Чи задумався….
Але зрадив, не один родину,
Від війни тікав, аж підошов блиск,
І при втечі, забув про дитину,
Та дружину, що лишилась на риск,
Бо єдину любить Україну!
Важко сприйняти….
Таких є, шкода багато щодня ,
Й досі мріють покинуть країну,
Себе корчити чистим цуценям,
Щоби робкість сховать попідтинню.
Не вгомониться…
Своє фото, виставля повсюди,
Є нагода, в журнали на конкурс,
Знов подасть, не боячись осуди,
Хоч й живеться не завжди без дайперс.
У роздумах…
Чи повернеться, все ж на Батьківщину?
Риторичне питання, мабуть ні,
Жаль ніколи, не визнав провину,
Бо давно, вклякла совість у лайні.
Так буває….
Але з часом, та гордість минеться,
Як не м’яко, стелять без соломи,
Здатний впасти, аж серце стріпнеться,
На чужИні, не позбутися втоми,
Де родився, там краще живеться.
І хоча ти….
Маєш гроші, хитрість -відчув здібність,
Волонтерити б нехай спромігся,
Жаль не в змозі спинить емоційність,
Тут лукавість вершить – ждіть, розбігся!
Вмить й на доленьку вже пожалівся,
Себе вигородить, то ж потрібно.
Болить душа….
Це війна, дехто змушений втекти,
Щоб на мить, та продовжити життя,
Й Україну навіки зберегти,
Згодом вернуться, бачить майбуття.
Любов до землі…
Оцінити, всі знання пращурів,
Й дух козацький, тіла відчувають,
Відбудують заради правнуків,
Життя кращим стане, точно знають!
26.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001724
дата надходження 27.12.2023
дата закладки 27.12.2023
Трус
Я в жизни часто малодушничал и трусил,
Я обходил опасности подальше стороной,
Шпаной не бит и не увязан был я в узел,
Не отметелен, ну ни разу, пьяною толпой.
В финансах и деньгах предельно щепетилен,
В долги не влазил, сам в долг не давал,
Был банк, со всей рекламою бессилен,
Его кредитов никогда не оформлял.
На личном фронте, тоже все стабильно,
С одной женой со свадьбы только жил,
Хоть женщин разных знал весьма обильно,
Они не против были, только я их не просил.
Без малого, лет тридцать на рабочем месте,
На том же самом месте, на одном,
Быть может, где-то есть поинтересней,
Но, никогда не думал даже о другом.
И вот пришла война в родную землю,
Я добровольцем не пошёл, повестку ждал,
Дождался, получил и вскоре через время,
Вдруг,неожиданно, себя сам не узнал.
Куда-то подевался человек тщедушный,
Бесследно испарился жалкий трус,
Родился воин, к смерти равнодушный,
Готовый риск попробовать на вкус.
И я попробовал, попробовал его с лихвою,
Осталась, правда, горечь на губах,
От пота едкого, напополам с соленой кровью,
Собою заменивших прежний страх,
Рукав пустой, заправленный в кармашек,
Вместо живой ноги – титановый протез,
Но, как ни странно, мне теперь никто не страшен,
А силы столько, что взлетел бы до небес!
Порой мне кажется, что в довоенной жизни,
Я полста лет по настоящему не жил,
И лишь, на брудершафт со смертью, выпив на кровавой тризне,
На будущие годы право заслужил.
Когда же выпадет очередная с нею встреча,
Не убоюсь и выдержу её тяжёлый взгляд,
И отойду с улыбкою в торжественную вечность –
Я сделал то, что смог, не требуя наград.
Наградою за ратный труд и бескорыстье,
Останется со мною навсегда,
На сине-желтой ленте, в венке дубовых листьев,
Сияющая золотом звезда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001668
дата надходження 26.12.2023
дата закладки 27.12.2023
Зимовий день схиляється в печалі,
Його стрічає сніжний тихий вечір,
Місяць уповні… блискітки- медалі,
В дарунок шле в угоду холоднечі.
Тінь перламутром лягла при долині,
Зірок мигтіння яснить усе небо,
Срібні сніжинки іскрять на калині,
Мережна паморозь… краплі крижині.
Та рух крайнеба, хмарин посивілих,
Морозний вітер, летів навстріч ночі,
Двигались тіні по гронах дозрілих,
Враз блиск осяйний, затьмарює очі.
Нічна казковість… Зимні сновидіння,
Краси елегія створити хочуть,
Із снігом вітер, ніби муркотіння,
Про дощ, отак, зненацька, нам шепочуть.
Погода теж, відчує настрій людства,
Красу ж хотілось бачити в мажорі,
Най би зима задіяла чаклунство,
Війні кінець, спинилося б безумство…
Щасливо жити мріє Україна!
25.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001597
дата надходження 25.12.2023
дата закладки 25.12.2023
Якось вдома по вечері
В бабці внучка враз питає:
- Чом у статуї Венери,
Кажуть, рук обох немає?
Бабця мовить до онуки:
- Часом дні такі бувають.
Так наробишся, що руки
В жінки просто відпадають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001478
дата надходження 23.12.2023
дата закладки 24.12.2023
У дні зимові, віяло холодами,
Частково сніг, стелив сріблом всі стежинки,
І притрусив, златом ковдри полями,
Одяг ялинки, в святкові сніжинки.
Та, щось не так, враз осінь завітала,
І дощ капризно, брязькотів повсюди,
Зима красу, по скринях заховала,
Я посміюсь, пізніш на повні груди.
Нехай запрошу морозець гостинно,
Із завірюхою потішно в танку,
Лиш дайте час, бажання всі, нестримно,
Це проведу в кришталевому вінку.
Білих крупинок, сипнула раптово,
Хмарно крайнеба. Місяць перламутрить,
Зірку в Святвечір, іскрить веселково,
Нічка ворожить, злегка землю пудрить.
Краси придавши, українців вітає,
Щиро з прийдешнім святом Різдвом Христовим!
23. 12. 2023р
І я приєднаюся до неї, бажаю
Миру і добра Вам, мої шановні друзі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001463
дата надходження 23.12.2023
дата закладки 23.12.2023
Це хто порушив, зими красу,
Яскраво - білі, всі етюди,
Отак зненацька, почав війну,
(Братки) московськії, Іуди.
Давно росія себе славить,
Пишатись хоче й воювати,
Народам світу, в душі гадить,
Орків - убивців, рада мати.
Всі сподівання- скоро Різдво,
Засяє зірка в піднебессі
Як все сприймає, людське єство?
Чи мертві душі в них на часі?
Смерть, це бажання вершин людства?
Всіх привели, аж до абсурду,
Радість, безмежна від чаклунства?
А зомбування,жаль, до блуду.
Чого досягне нечестивий?
Як гниле листя по калюжах,
Червоні очі, вид жахливий,
Не розбудити, тих, байдужих.
Земля, як скарб, золото, ліси,
Та де ж господар? Щоб достаток,
Людям лишивсь й жодна донька, й син,
Не знали воїн й хижих пасток.
Й нині будують, ще заводи,
При вході пам’ятник сталіна,
На жаль, керують, ляльководи
Не забувають про леніна.
Вдень і вночі, снаряди, танки,
Кудись везуть безперестанку,
Шлють на війну. Димні світанки,
Дають правителі приманку.
Гроші здолати лихоманку,
Від перепою, знов бентежить,
І, так щодня, як у старину,
Все від горілочки залежить.
Чи здатен мозок працювати,
Про себе дбати та про сім’ю?
Щоб чесно гроші заробляти,
Зігріло душу, слово - люблю,
Чиєсь дитя не йшовбивати,
Чи знає заповідь, хоч одну,
Чого вчить Бог, щоб не страждати.
Кровавий сніг, тому не сниться,
Хто із рушниці влучить звично,
Чи гріє (брата) самогубця,
Думка, що все, це феєрично.
Шкода, віками, не спроможні,
Життя поліпшити на краще,
Хіба, не мріють, щоб заможні?
Пустили все, напризволяще.
Як вовчий поклик, заздрість, війну,
Із цим народом розпочати,
Який плекав у серці весну,
Під мирним небом хліб збирати.
Іскриться зірка, час розплати,
Хоч як крути, все ж він настане,
Не раз повінчаний прокляттям,
Та в очі гляне день останній.
Відповіси за злодіяння,
За руйнування й дитячу смерть,
Не допоможуть й покаяння,
Знищити зло, ми спроможні вщент,
Рашистам прощення не буде!
17.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001467
дата надходження 23.12.2023
дата закладки 23.12.2023
Я доторкнулась, долонями до землі,
Біль відчуваю й тривогу, рідна нене,
Моя душа кричить, - Ні кривавій війні!
Мов пташку зранили, як же я без тебе?!
Поля у вирвах, то де ж хліба посію?
Попіл чорнющий, уздріла блиск заліза,
За що бомбити посмів, забрати мрію?
Рашист проклятий, ти тут якого біса?
Як нам страхіття спинить? Душа волає,
Мовчить зозулька, всі дерева привиди,
Не чує вітру й ліс, серденько страждає,
Звірів злякали,тих хмарин різновиди.
Та то ж не хмари, ціла зграя шахидів,
Зі сходу смерть приносять, страждання, печаль,
Це ж подарунки від заклятих сусідів,
Вкриває землю червоно-чорна вуаль.
Повсюди спалахи, де гай - вже вогнище,
Де дім й хатини, лунає плач родини,
За мить зруйноване рідненьке селище,
Там божевільна, вже не знайде дитини.
Чом розум втратила? Рашиста спитати,
То виховання? Може зростав по дворах,
Де дебош, п’янки та вітали зло й мати ,
А може досить, вже маразмом пишатись?
Не смій, ятрити, знов землиці сердечко,
Вона , як я, ридає, Боженьку просить,
Спини зар*зу! Не руш з місця гніздечко,
Цієї пташки і посріблені роси.
Де ляже сонячне проміння, тепленько,
Погляд омріяний, аж до піднебесся,
Свята Маріє, я вклонюся низенько,
Спаси землицю, заради миру й щастя!
19.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001296
дата надходження 21.12.2023
дата закладки 21.12.2023
Вересневий ранок… небесна блакить. Крайнеба де-не-де сірі й білі хмарини. Сонце непомітно здіймалося догори, проміння поступово, все більше прилягало на шкільне подвір’я. Під шовковицею у невеличкій калюжі купалися сміливі горобці, вже звиклі до дитячого галасу. Це вчора, пройшов невеликий дощ, ото й зраділи, майже цілий місяць його чекали.
Неподалік, під горобиною, спілкувалися троє хлопців із дев’ятого «А» класу. Акуратно підстрижені, мали русявий колір волосся. Один із них, менший на зріст Руслан, в руці тримав пачку цигарок, запрошував посмалити. Вадим, найвищий хлопець у класі, його карі очі забігали по ньому, сказав незадоволено,
-І навіщо воно мені? Ні-ні, тобі не набридло пропонувати? Скільки не старайся, я не буду смалити, я ж тобі сказав.
Сергій, серед них середній на зріст, кілька раз кліпнув очима. В них ніби частка блакитного неба, що знімає напругу, озирнувшись, посміхнувся,
-Хоч до початку уроків є час та я теж не буду. Хтось з учителів почує запах, хай не зараз, не хочу неприємностей.
Вже й торкнувся руки Вадима,
-Он поглянь, наша «Тополя» з якоюсь дівчиною йде.
-А Поліна,- засміявся Руслан.
Всі троє демонстративно розвернулися до парадного входу шкільного подвір’я. Дівчата, тримаючись за руки, не поспішаючи прямували до дверей школи.
-Гей, Тополько, привіт!- гукнув Руслан, розвів руками, продовжив,
- І кого це ти нам привів? Не тікай! Тож познайом нас чи що, із цією золотоволоскою, чи з ясним промінчиком сонця.
Дівчина і справді мала волосся кольору стиглої пшениці із сонячним відблиском, враз почервоніла. Її волошкові очі впилися в нього,
-А це ж хто такий сміливий?
Поліна різко розвернулася до дверей, потягнула її за руку,
-Пішли! Це наш однокласник. Побачиш з якими суб’єктами будеш навчатися.
Вадим сидів за партою… її балухат, на колір волошкові очі, довгі вії й досі були перед його очима.- Бач яка, ніби жовтенька троянда, в якої по пелюстках золотистий штрих, між ними ледь - ледь синюватий відтінок.
На уроці алгебри, вчителька на дошці писала рівняння, учні мали виконувати самостійну роботу. А в його голові блукали думки про неї - І рина, але ж гарне ім’я! Вона ж подібна квітці…
Вже під рукою вирваний листок із зошита, малював троянду. В нього це завжди гарно виходило. Лише кілька хвилин, той листок з’явився в неї на парті. Не розуміючи зиркнула по класу, хто б міг послати, цю пишну, штрихом нанесену простим олівцем квітку.
Минув майже місяць… Вадим весь час спостерігав за Іриною, хотів дізнатися де вона мешкає. Та стільки не намагався прослідкувати за нею, раптово десь зникне, ніби розчиняється у воді. Одного разу йому все ж вдалося це зробити. В самого ранку хлюпотів дощ та хлопець вирішив- Не відступлюся, я ж не слабак, узнаю де живе.
Із парасолею в руці, Ірина зайшла у міський автобус, пройшла подалі від входу. Він же останнім зайшов у автобус. Спостерігав за нею з- під капюшона, який натягнув так, що тільки й виднівся ніс та очі.
Автобус прямував до кінцевої зупинки. - Ох і далеко ти забралася -позираючи у вікно, з думками в круговерті. Переступає з ноги на ногу, в них відчуває прохолоду -.Це ж треба, так далеко від школи мешкає, ще й дощ не вщухає, здається я вже й ноги промочив.
З автобуса вийшов першим, чекав на неї. Опустивши голову, вона дивилася на східці, перед собою помітила руку, сміливо взялася за неї,
-Ой дякую, тут справді слизько, ваша допомога не завадить.
Мовчки допоміг їй зійти й швидко відійшов у сторону. Не звертаючи уваги на моросіння дощу, зняв капішон,
-Ірино і чого ти так далеко живеш?
Від здивування, її очі округлилися іще більше,
- Ти? А це чого тебе, аж сюди занесло?
- Тобі далеко йти?- повільно з її руки витягнув сумку, продовжив,
-Напевно окрім книжок іще щось поклала, важкенька, давай, допоможу.
Блиск у очах, як стріли грозові, вразливо торкнулися його душі. Та вмить почервоніла,, зиркнула з під лоба так, мов шипи троянди вкололи його в саме серце,
-А в тебе що, в цьому районі хтось живе?
Щоб не засміятися стиснув уста, на підтвердження кивнув головою.
На околиці містечка вулиця приватних будинків, деякі з них доволі старі, до них і стежинок не видно, деякі недобудовані. Рідко на очі попадаються ухожені будинки з красивими парканами. Йти по дорозі, встеленою вапняком та вугільним шлаком, було незручно, попереду все частіше виднілися то менші, то більші калюжі води. Він відчував, його черевики і шкарпетки промокли наскрізь, в пальці зайшли зашпори.
Підходили до будинку, несподівано приїхала автівка, з неї вийшла жінка,
-Добре дядьку Миколо дякую, що підвіз, до завтра.
Автівка тихо від’їжджала, вона звернулася до Ірини,
-Доню, бідненька, я запізнилася тебе з школи забрати, напевно добре промерзла? А це хто з тобою?
-Це Вадим - мій однокласник.
Він сказав, трохи соромлячись,
-Добрий день!
-Добрий день ,- відповідаючи, жінка міряла його з ніг до голови, вирячила очі,
-Ой Боже, так у нього майже до колін штани мокрі! Гайда до хати!
-Та ні!- відразу віддав сумку Ірині, настатив руки, продовжив,
– Дякую! Та це трохи зверху.
Вмить почервоніла, сказала командирським голосом,
-Ніяких ні! Телефон маєш, подзвониш, поясниш батькам!
Міцно двома руками взяла його за плечі, розвернула до хвіртки,
-Заходь і будь ласка без заперечень!
Обличчя доньки розпливлося в усмішці,
-Ага, попав під руку?! Це мама так командує хворими в кардіологічному відділенні. Вона медсестрою там працює.
Й відразу звернулася до матері,
-Я не зрозуміла, а ти чого так рано додому приїхала?
-За графіком маю чотири години відгулу. А дядько Микола привіз брата в лікарню, от мені й повезло. Думала тебе забрати та не вийшло.
Ірина прошепотіла йому на вухо,
-Ії звати Марина Петрівна. Моя порада, що скаже все роби, якщо не послухаєшся, віддуватися мені за тебе доведеться.
Той день, він напевно ніколи не забуде. Відігрівся в кухні на стільчику, біля газового котла. Мусив одягнутися у махровий халат і теплі в’язані шкарпетки. Воно з однієї сторони поглянути, часто червонів та підчинявся, бо ж відчував, що добряче промерз. Мусив змиритися, тепер уже нічого не зміниш. Його речі, уже випрані в пральній машині, висіли над котлом.Він хотів сам вимити черевики, але Марина Петрівна різко сказала,
-Ану лиш! Он чай з малиною чи з медом пий! А це, я сама зроблю!
Ірина у своїй кімнаті виконувала домашнє завдання.Тільки час від часу почувши мамин голос, усміхалася,
-Ото знай , як до мене приходити! Ой, бідним же будеш!
Вадим зателефонував мамі, попередив, що заночує у друзів. Пояснювати не захотів, втішався тим, що батько на роботі ( він працює машиністом електровоза), появиться вдома тільки завтра. Він тримав сина в строгості. А з мамою, будь яке питання, йому завжди було вирішити простіше.
Минали дні… їхні стосунки тільки міцнішали. Не було такого тижня, щоб Вадим їй не подарував нові малюнки, на яких троянди, уже були намальовані кольоровими олівцями.У класі це стало поводом дати їй кличку - Троянда. Вона ж, цим тільки пишалася, адже троянда вважається царицею квітів. Хлопці заздрісно поглядали на Вадима, часто стали під’юджувати,
-Он твоє трояндове кохання йде.
На знак згоди, він кліпав очима, задоволений, вже посміхався до неї.
***
Поспішав час, збігали дні… сонячні, привітні, подібні деревам у весняному листі з блиском. Похмурі ж відображали смуток, ніби те листя в пилюці, як у тумані.
Одного разу, йдучи поряд з нею, на плечі поклав руку, злегка притиснув до себе, намагався розвеселити.
-Чому губи надула? Ану посміхнися, стань чарівною, як цвіт троянд у твоєму садку. Від них очей не відведеш й вже негайно, аж до неба, політ мрій про майбуття.
-Та ну тебе, ти справжній мрійник, а я ні. Поки нам робочі будували будинок, ми в селі стали вирощувати троянди. Віддавали сусідові, він у Харкові на ринку здавав оптом, мали якусь копійку. Мій батько працював ревізором у потягах, знайшов круту панянку, це вже п’ять років, як пішов від нас. Скрутно жилося, але вижили. Потім дідусь помер, а через рік бабуся, нам у спадок залишили трохи доларів. Згодом мама влаштувалася на роботу в лікарню, працювала в зміні. Я ходила в школу, інколи бабуся Ганна,чи дід Микола зі мною на ніч залишалися. Вони від нас через два обійстя живуть. Від батька я отримувала гроші, ну аліменти. Ми з мамою намагалися іх не витрачати. Як кажуть копійка до копійочки, ось ми і тут. Знаєш, я й надалі хочу займатися квітами. Дуже люблю троянди, хоч шипи гострі та їх пелюстки просто заворожують. А іще, якщо із запахом, сказати, що я в захваті – це слабо сказати.
-Але ж це важка праця.
-Та нічого, зате улюблена справа. Харків недалеко, одночасно можна в інституті заочно навчатися на факультеті економіки та менеджмента.
-А я закінчую дев’ятий клас, продовжу батьківську стежку, вивчуся на машиніста, з вікна електровоза буду милуватися трояндами.
-А може в художнє училище підеш? У тебе ж такі чудові малюнки!
-Та ні, це моє хобі. Коли малюю в душі натхнення відчуваю. І це вже, як політ, ніби обіймаю все піднебесся і на ньому відтворюю квіти. Ти не уявляєш,яке це блаженство. Хоча намальовані портрети теж є, захочеш, при нагоді покажу.
Роки, як швидкісний потяг, якому дано зелене світло в життя…
На початку навчального року, в одинадцятий клас, прийшов молодий, русявий вчитель інформатики. Його чорні очі ніби свердлили кожного учня. Високий на зріст, при нахилянні над столом витягнув шию. Як глянути зі сторони, чимось нагадував співаючого півня. По поведінці помічали, після закінчення інституту - це його перші самостійні уроки. Він проводив їх доволі стримано, старався розвивати у своїх учнів мислення та здатність до самостійного навчання. Згодом, учні в класі йому дали кличку « Півень».
Ірина часто на собі помічала його погляд. Зразу трохи ніяковіла - От кугут! І чого очі п’ялити? Та пізніше вже старалась не звертати уваги.
Одного дня, після закінчення уроку, вона із-за парти вставала останньою, прямувала до виходу, він гукнув її,
-О пані! І куди ви так поспішаєте, може сьогодні я вас проведу додому?
В мить її щоки почервоніли, в очах іскри, голос уривчастий, різкий, пронизливий,
-І чого б це? Ваше діло навчати нас, а не проводжати.
Він швидко опинився біля неї, схопив за руку, вона різко звільнилася, ніби захищаючись, наставила долоню,
-Ану тільки смійте доторкнутися!
-О трояндо, навіщо свої гострі шипи наставляти.? Я такий, що й зможу їх обточити.
Вона поспішала до виходу, все ж почула його останні слова,
-Ха принцеса! Дівчині треба бути лагідною.
Відтоді, на уроках вчитель прискіпливо ставиться до неї. Зустрічав у коридорі, помітно підходив ближче, щоразу запитував,
-То ви готові зі мною подружитися?
У відповідь, як ляпас - гордий погляд, мовчки обходила стороною.
Та після однієї такої зустрічі, терпець урвався, вона розповіла Руслану й Сергію. Адже хлопці підтримували зв’язок з Вадимом, знали про їхню дружбу. Бувало часто в нього запитували,
-І, як там ваше, трояндове кохання? Скоро весна, з бутонів пелюстки розпустяться, а що далі?
Вадим щодо таких запитань, розмов, тільки всміхався.
Ірина не знала, як хлопці попередили вчителя та здавалося він залишив її в спокої. Лише інколи на уроках, на собі помічала його прискіпливий погляд.
***
Подихи весни - квітучість мрій і сподівань…
Вадим навчався у Харківському професійному ліцеї залізничного транспорта. Ірина закінчила школу, готувалася до випускного балу.
Біля дзеркала,одягнений у чорний костюм і блакитну сорочку, Вадим підбирав краватку,
-Мамо йди подивися, яку з них одягти, чи цю темну, чи світлішу?
-Ой, а я й забула, що ти в школу йдеш, - в руках тримала дві краватки, продовжила,
-Ти так вирядився! Хіба до цього часу твоя дівчина собі нікого не знайшла? Хоча б раз побачити її.
-Ти ж її фото бачила.
-Тож на фото та іще в телефоні, якби побачила наяву. Цікаво, чим завоювала твоє серце…бо тільки, як приїхав, так і поспішаєш до неї.
- Ма… я ж приїжджаю через кожні два- три тижні. Бачиш живий, здоровий, чи щось не так? У мене ж сесії, я весь у навчанні. А приїду, що я не можу зустрічатися з тією дівчиною, яка мені до душі?
-Ох - ох, добре… добре. А може ти уже й закохався?
-А якщо закохався - будеш проти? Мені здається, ти мене завжди розуміла Не знаю, для чого ці розмови….
- Ото розгарячився… оцей метелик візьми, він краще пасує.
Вручення атестатів проходило в спортивному залі. Вадим таки запізнився, в залі було доволі гамірно і вже лунала музика. На стелі крутилася диско – куля, від її мерехтіння примружував очі, нарешті побачив однокласників. Ірина спілкувалася з Русланом й Сергієм. Її сукня чимось нагадувала весільну сукню Попелюшки. Колір тканини пудрово - рожевого кольору дуже пасував до тону обличчя. А модна зачіска і золотий ланцюжок - були родзинками, підкреслювали красиву довгу шию. Від веселкових кольорів диско – кулі все переливалося, придаючи казковості.
Він ніби замав крила птаха, не йшов до неї, а летів. Та в цей же час, миттєво перед нею став вчитель інформатики, запрошував на танець. Помітивши Вадима, хлопці з двох сторін взяли вчителя під руки, ледь при піднявши, прямували до виходу. До нього, в один голос,
-Нам треба поговорити.
Той в недоумінні вертів головою, ніби когось шукав. Вадим, всміхаючись взяв Ірину за руку, нахилившись до вуха, прошепотів,
-Я запрошую на танець свою королеву квітів.
Раптово поцілував її в щоку. Вмить вона замала сполоханий вигляд, щось завадило подиху, відчула часте серцебиття, сказала тихо, трохи сердячись,
-Ну ти що?! Отак прямо при всіх!
Він прошепотів їй на вухо,
-Вибач, а що і при всіх не можна і наодинці не можна, ну прошу не знущайся з мене.
Щасливі, повні надій і сподівань закружляли у вальсі. Їх серця билися у такт, здавалося ніхто й ніколи не наважиться порушити цю щасливу мить. Згодом до них приєдналися Сергій з Поліною. Цей вечір, в колі друзів і справді був доволі веселим.
Розчервонілі, задоволені балом, не діждавшись його закінчення, виходили з зали. Їм назустріч йшов учитель інформатики, боязко позирнув на Вадима, поступився дорогою.
-Подіяло, - весело помітила Ірина.
-Мої хлопці – мій щит. Це добре, що є такі віддані друзі. Та все ж знай,ти моя квітка, при любих обставинах, я тебе нікому не віддам!
Лише кілька хвилин під горобиною… перший невмілий поцілунок торкнувся її вуст.У відповідь ніяких шипів, лише сором’язливий погляд, покірно поклала голову на його плече.
***
Час невпинно летить… Ірина поступила в інститут на заочне відділення. Вадим закінчив навчання, працював разом з батьком.
Трояндове кохання все більше розквітало, в надії, через пару років одружитися. Та навесні на столі лежала повістка у військкомат.
Хвилююча подія, проводи, воно б можливо було і легше та в зв’язку з пандемією коронавірусу, кожного охоплював страх. Але ж, як з іншої сторони подивитися, можливо було і на краще. Вадиму зробили три щеплення, це захистило від хвороби. Проходив службу недалеко, але в зв’язку з пандемією, усі зустрічі були заборонені. Поскільки він потрапив на службу в залізничні війська, після учебки отримав посвідчення зв’язківця.
За браком медсестер у лікарні, мама Ірини працювала в інфекційному відділенні.Тому, донька часто вдома була одна. Інколи телефонні розмови з Вадимом та з мамою, як втеча від самотності і важких думок. Вечорами, розрадою були троянди в горщиках на підвіконні, говорила до них тихо,
-Ось приїде Вадимко, як побаче , стільки вас різноманітних в мене стало, ото буде дивуватися. Я вас люблю, думаю, він теж вас любить.
Щоб одинокість не так засмучувала душу, усі подаровані малюнки, на яких зображені троянди, виставила на серванті. Один із них, стояв на самому видному місці. На ньому жовта троянда із блисками золота на пелюстках. Від неї лягає тінь, зображена штрихами подібними сонячному промінню.
Перед очима дні спілкування. Задивлялася на малюнки, любувалася ними, ніби від нього сприймала теплий, ніжний погляд.
Далі буде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001140
дата надходження 19.12.2023
дата закладки 19.12.2023
Ранок, синок спитав у матусі,
-Чого, стала ховатись сестричка?
Ну.. увесь час, здається, не в дусі,
Так злиться, аж червоніє личко!
-Чи не бачиш, як виросла Соня,
Підростеш, тоді… все будеш знати,
Він до неї, неначе спросоння,
-А цибульки… хоче приховати!
Всміхнулася, ледь стримувала сміх,
-Про які, це ти кажеш цибульки?
Я чув, що полюбляють хлопці їх,
Женихів, буде повно в дівульки,
Вночі, так говорили бабця й дід.
12.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001080
дата надходження 18.12.2023
дата закладки 18.12.2023
Густий туман, над річкою… тривожить серце,
І не звучить потік води, младі джерельця,
Застиг і місяць молодий поміж хмаринок,
До тебе знов, я не знайшов рідних стежинок.
Густий туман оповив, у душі сумління,
Не спромоглись, вдвох досягти порозуміння,
Чом піддались, темній імлі в осінню пору,
На душі важко, я ж цінив чарівну вроду?
Так часто згадую .. у гаю, в осіннім царстві,
Для мене ти, як королева в білім платті,
Уста до уст і стук сердець та таємничість,
Усіх бажань, здолала нас, раптова близькість.
На тебе я.. одяг вінок, барвисте листя,
І кілька ягід горобини, це ж намисто,
У ніч цнотливу, в забутті, то ж закохались,
У майбутті, життя безхмарне, сподівались.
Сяючі очі - блакить неба, тепле літо,
Дарунок - усмішка, стрічала так привітно,
Вдень і вночі, її плекав, приносив квіти,
Мрії, надії, прийде час зігріють діти.
Стрімка ріка й густий туман, став на заваді,
Місток між нас змила вода, раптово в зраді,
Ти запідозрила, чому ? Серце страждає,
Геть до сивин у вигнанні й досі кохає.
Густий туман, приліг до ніг, про тебе спогад,
Якби ж було, все, як колись, весела поряд,
Я б залюбки, із хвилювання розплів коси,
Й ніжно устами, зняв із вій щасливі сльози…
Навіщо ти, нас розлучила? - скажи осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000775
дата надходження 13.12.2023
дата закладки 14.12.2023
Я підставила долонці
Я підставила долонці,
Павутинки і сніжинки,
Летять білі, блиск від сонця,
Покривають всі стежинки.
Я підставила долонці,
Та вони стали водою,
Гнівно гляну на хмарини,
Чи сміються наді мною,
Не втішаюся я нині,
Піду мамі пожаліюсь.
Не розрахував
Гуляв вітер, уже й свище,
Сніг здіймав, все вище й вище,
Я б хотів його догнати,
Із ним разом політати.
Вже й на гірці, на санчатах,
Сам собі, я зробив свято,
Стрімголов летів донизу,
Опинився в горі хмизу,
Лип штанці, подерті в мене,
Почуття, гнобить шалене,
Та зроблю очі невинні,
Хай пробачать цій дитині,
Щоб куточок оминути,
Треба трішки хитрим бути.
Викрутився
Зробив ковзанку, під вечір,
Відчуття,політ лелечий,
Молодець, що зміг зробити,
Лиш не думав де полити,
Блиск води на гірці снігу,
Спав міцненько то ж мав втіху.
Сніжок ранком, притрусив,
Я ж до школи, поспішив,
Послизнувся, враз трах- барах,
У очах, за мить зблиск і страх.
От біда, от забувака,
Озирнувсь, глянув на тата,
Похитав, він головою,
-Заморока із тобою!
Хитрі очі, як у зайця,
Не везе щодня, от трастя.
-Тут стежинка, що ж наробив,
Ти на сніг, нащо воду лив?
Тебе мабуть замало вчив,
От невдаха, чому такий?
-Мені ж вісім, я ще малий,
Може десять років буде,
Тоді розуму прибуде.
10.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000575
дата надходження 10.12.2023
дата закладки 10.12.2023
Зимова ніч… повільно підкрадалась, намагалася втихомирити вечір, який дозволив розгулятися хурделиці. Вона ніби домовилася з вітром. Прийшла, розкидала по небу де-не-де мерехтливі зірки, принаймні хоч так хотіла показати свою умілість чародійства. Бо у край неба скупчилися снігові хмари, ще змогли б добре засніжити землю. Хоча мерехтіння зірок не дуже яскраве, все ж повсюди іскристий сніг, його блиск змінювався, переливається кольорами веселки.Не встояв вітер, піддався цій спокусі, приліг у полі.
Після хурделиці… земля, будинки, усі споруди, дерева й кущі під білосніжним простирадлом. То все неначе в зимовій казці. Її мабуть, більше помічають ті люди, де мешкають ближче до заходу сонця, якщо в них така погода. Де спокійніше, не літають ворожі літаки, не чути вибухів і зовсім рідко чути звуки повітряної тривоги. Україна ж за розміром велика. Ближче до сходу, до кордону з росією, під нищівними ударами російських військ, потерпають міста і села.Чи й хто побачить зимову казку, коли в небі літаки й гелікоптери. Від війни люди ховаються в руїнах, погрібах,землянках.
Жорстока війна порушила спокій усіх людей країни. У різні епохи людство сприймало це лиходійство з тривогою, відчаєм, переживанням. Багато матерів і жінок втратило чоловіків, синів і доньок. Біль і туга охоплювали при кожній звістці, когось знову привезли з поля бою, вже плач, сльози, зневіра, страждання, прощання.
В морозну ніч без потреби чи хто й вийде надвір, хіба той, в кого немає газового опалення. Щоби розтопити грубку, чи в неї підкинути дровець, якщо завчасно не приготував, мусить піти за ними.
Через кватирку, в кімнату час від часу віяв легкий вітрець, помітно відхиляв шовкову бірюзову фіранку. Валентина вже декілька раз звертала на неї увагу - Втихомирилася хурделиця, вже й прохолодно, треба зачинити. Але ж важко піднятися, болять ноги.
Вона щовечора їх натирала настойками лікувальних трав й закутувала в шерстяні шарфи, подумки говорила до себе -Треба триматися. Он син повернеться з війни, Бог дасть з перемогою. Онуки підростають, пожити б іще трохи, дочекатися, щоб їх побачити дорослими.
Біля ікони Всевишнього та Божої Матері, закінчила читати молитви. З смутком у очах, в телефоні прочитала новини « Блискавиці».
-О, Боже коли ж нарешті буде спокій? Болить душа, жура, печаль. Всевишній допоможи вгамувати ворожого сусіда. О, скільки ж смертей, скільки завдає болю ця орда й коли воно все це закінчиться?!
І знову в полоні думок.
Її невеличке рідне село розташоване на пагорбі. А нижче, за сосновим бором, тече непримітна вузенька річка. Дуже давно, іще прадіди, біля неї викопали водойму. Вже пізніше, із під землі забило молоде джерело, люди розширили ділянку, так і утворилося озерце. Інколи у воду пускали невелику кількість мальків карася, коропа,товстолоба. Ото дітям радості було! Влітку, пробувши цілий день під пекучим сонцем, засмаглі поверталися з уловом. Особливо часто вона згадує, як Олег прийшов з рибалки, вперше приніс три не маленьких карася,
-Мамо, мамо! Подивися, це я сам їх упіймав! З одного юшку звариш. А два посмажити, на два дні нам буде що їсти, ти ж знаєш, я люблю смажену рибу.
Ті сяючі очі, усмішка, хіба ж можливо забути його щасливу мить. Ні, напевно ніколи. Відразу й пригадала весілля сина. Під час танцю з ним, у очах помітні сонячні зайчики, тепло і ніжність. Молодець сину - думала в той час -Будеш гарним чоловіком, жаль батько дуже рано пішов у інший світ. Але ж я тебе спромоглася виховати справжнім чоловіком.
В хаті, вона мешкає одна, а будинок сина на околиці села. Ближче до широкої дороги й бору. Онук уже сам прибігає до неї, інколи приносить пиріжків з яблуками, капустою. Вона знала, якщо є пиріжки, то син поїхав у поїздку. Він працював машиністом тепловоза, а інколи когось доводилося підмінити, керував електровозом. Трохи журилася за сина, важку вибрав професію та втішала думка про невістку - Молодець Світланка, дбайлива дружина. І вкотре просльозиться - Дав би Бог, щоб усе було добре, зарплата непогана, якби ж усе мирно.
Події дві тисячі чотирнадцятого року не порушили спокій родини. Але в дві тисячі двадцять другому році, все змінилося. Саме двадцять четвертого лютого мали відсвяткувати рік онучці Маринці, аж тут ця страшна звістка про війну, порушила всі плани.
Олегу не довго довелося чекати повістку, щоби з’явитися у Військкомат. Адже, проходив строкову службу в частині, яка входила до складу Повітряних сил Збройних сил України. Мав звання офіцера, не вагаючись пішов захищати рідну землю.
Валентина, перехрестилася до ікон і ледве переставляючи ноги, підійшла до вікна. Закриває кватирку, задивилася у вікно- О, уже й ніч, ще й навіть трохи зірок. Хто знає, це на краще, чи гірше, мабуть морозець зміцнішає. А на передовій, як східніше, то напевно й мороз сильніший. Ох, ця війна, вже скільки бійців полягло на полі бою.
За мить, від душевних прихованих емоцій, її обличчя, аж зблідло.- О,зимонько - зимонько і ти холодна, і думки зимні. Вже ніч і пора відпочивати.
Жінка знову взяла в руки телефон. У Вайбері невістка побажала доброї ночі. Значить все нормально, заспокоїла себе, але ж сьогодні знову син не дзвонив. Чому так неспокійно на душі?
Вона уже в ліжку… а думкам немає кінця й краю.- О, Боже, допоможи нашим синам, відведи біди. Придай їм сили й мужності.
Нарешті їй вдалося дрімати... вже бачить себе уві сні, в чорній хустині, в пологовому відділенні лікарні. На кушетці вряд лежать новонароджені діти, чомусь у оченятах кров, але всміхаються і до неї тягнуть рученята.
За мить зірвалася, вже молилася сидячи в ліжку,
-О Господи, це, що за сон такий і що за діти? Але ж коли сняться діти це на диво, це на клопіт. Дай Боже щоб були гарні клопоти, може Олег приїде на пару днів, відколи ж говорив, що обіцяли відпустити. Господи, прошу тебе, допоможи моєму синові, я ж його уже майже рік не бачила.
На годиннику північ, настигла думка - Якби це заснути?
Подивилася у вікна… помітила, в сусідів світилося - Цікаво, чомусь і Павлові з Любою не спиться? Та їм мабуть спокійніше на душі, адже син у Києві, все ж в теробороні міста, не на передовій. Але ж там теж неспокійно. Боже відведи від нас біди.
Із термоса, в склянку налила заспокійливого чаю, випила. І знову в думках звернулася до Господа,
-Боже, зглянься на нас! Допоможи воїнам захистити Україну, щоб звільнили з неволі, допоможи пережити страхи війни. Не пошкодуй кращої долі!
Чомусь трепетно билося серце, вже не прилягла на подушку, а напівсидячи дрімала.
Знову сновидіння - кімната, вона в сутінках, ніби й недалеко до вікна та попереду бездоріжжя. Калюжі з каламутною водою, глибокі вибоїни, навіть чомусь порахувала, їх було три. Вже здалеку чує звуки дзвонів. То тихо, то так гучно, що вже й ладна руками закрити вуха. Несподівано проснулася, руками тримається за голову. Ой, що ж це коїться? Чому така довга ніч, чому жахливі сни? Раніше, хоч відколи пішов на війну і хвилювалася, але ж ночі були спокійніші й не бачила подібних снів.
- Ой, здають мої нерви… здають.
Щоби відкинути думки про сон, в халаті, присіла біля вікна. Тримала у руках альбом, перегортає сторінки. На них знімки сина, від року й до шкільного віку, світленьке, безтурботне личко, усмішка зігріли її серце. Полегшено перевела подих. Перед очима уже весільні фотографії. По них провела рукою – Сонце моє, синочку, я молюся за тебе щодня й щоночі. Хай ворожа куля не торкнеться твого тіла, а душа витримає усі перешкоди. Ти сильний, мужній, відважний, маєш вижити, повернутися додому. Рідненький, ми ж молимося, чекаємо на тебе.
Поневолі кліпала очима, кілька сльозин стекло по щоках. – Ой, що ж це я, знову розкисла. Я ж сину обіцяла триматися, не плакати.
І поклавши альбом на стіл, не знімаючи халат, прилягла на ліжко. Нарешті міцно заснула. Але ніч уже сховала зорі. Наступив ранок…
Валентина проснулась від чийогось тупотіння, підійшла до вікна, біля дверей веранди стояв сусід, гукнув її.
-Валю, Валю це я, ти ще спиш?
Вона, уже відчинивши двері, стояла перед ним, сказала протяжно,
-Доброго ранку! Ти сьогодні так рано…
-Та оце прийшов, бачиш снігу насипало, думаю в себе розчистив під хатою та й біля твоєї ж теж треба відкинути.
Біля стінки сараю, вона помітила мітлу, запитала,
-Що, аж замітати будеш?
-А що, обійстя невелике та й снігу небагато, можна й підмести.
-От, добра в тебе душа.Чуєш Павле, там часом не магнітні бурі? Я цієї ночі майже не спала, оце знесилена, аж під ранок спромоглася заснути.
-Та будь вони неладні, ті магнітні бурі, я теж не виспався.
- А, як Люба?
-Та вона ж без ліків зовсім не спить. Трави й пігулки на неї трохи діють, а я, старий довбур їм не піддаюся.То я підмету?
-Дякую Павле, дякую! Воно може й Русланчик прийде, але ж коли та дитина прокинеться, коли це буде. Зранку з невісткою ще не говорила. Як там вони, десь то теж хвилюється. Уже три дні, як від Олега жодного дзвінка.
- Та ти тримайся. Їм там зараз важко, буде можливість зателефонує.
Зимовий день короткий… два рази Валентина спілкувалася з невісткою по телефону. Кожного разу перше запитання, чи дзвонив Олег. У відповідь чула, як крізь сльози, тихим голосом та відповідала, що не дзвонив.
Так важко вгамувати хвилювання… що й руки ні до чого не лежать, щоб чимось зайнятися. Сидячи за столом, з телефоном у руці, часто поглядала до вікна.
Лягали сутінки…. в сусіда загавкала собака. З цікавістю відхилила фіранку, здивувалася. Світлана з онучкою на руках і онук стояли поруч з Павлом, про щось говорили.
-Ти ба, чого це було не вдень прийти? А може вирішили зі мною переночувати? Тільки подумала, як позаду них побачила двох чоловіків. -Диви, може комусь повістки розносять?
Вона взулася в чобітки, хотіла одягнути курточку та враз відчинилися двері, усі зайшли в кімнату. Світлана, стояла біля дверей, позаду чоловіків, ніби ховалася. Біля неї стояв розчервонілий Павло.
-Валентино Михайлівно присядьте будь ласка - стурбовано звернувся до неї старший за віком чоловік. Представився хто він.
Вона не дала йому договорити, ледь стримуючи хвилювання, здвигнула плечима,
-Так мій син на війні, він у мене один, більше тут ніхто не проживає. Ви ж з Військкомату?
Відразу заговорив другий чоловік,
-Ваш син герой. Захищаючи нашу рідну землю від ворога, загинув у важкому бою. Ми завтра самі організуємо поховання. Дякуємо вам за виховання сина. Батьківщина завжди пам’ятатиме наших героїв.
Обличчя Валентини враз побіліло.
Світлана, вирячивши заплакані очі, кинулася до свекрухи,
-Мамо, мамо тримайтеся.
Обійнявши свекруху, удвох розридались.
Тим часом Павло забрав Маринку до себе додому. А онук притулившись до матері, злякано дивився, ніби не розуміючи чого всі плачуть, тулився до неї.
Від плачу, здавалося здригаються стіни. Чоловіки, намагалися заспокоїти жінок.
За кілька хвилин, співчуваючи, покидали кімнату, перед цим, ще раз нагадали,- Поховання завтра.
На порозі знову з’явився сусід,
-Ось я приніс валер’янку. Світланко, матері дай та й собі накрапай. Дозволь і Руслана до себе заберу, не хвилюйся діти будуть доглянуті. Я з хлопчиком поспілкуюся, все поясню. А ти матір підтримай, може ще якісь ліки для підтримки серця треба, вона їх в аптечці, в серванті тримає.
Це чоловіки з області приїхали. Кажуть з нашої громади троє загиблих. Валентина до нього тихим хриплим голосом,
-От того мені наснилася дорога з трьома вибоїнами і діти.
Й відразу ж крик відчаю,
- О Боже! Боже чого ж ти їх не захистив? Я ж тебе так просила!
Цей крик, здавалося почув увесь світ… її обличчя було мокре від сліз.
А за вікном, несподівано зірвався вітер, з неба посипав дрібний сніг.
09.12.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000528
дата надходження 09.12.2023
дата закладки 09.12.2023
Два джерельця, два джерельця,
То закоханих два серця,
Цей потік річка сприймає,
Тут миленький мій чекає.
Води святість, Божа ласка,
Коли вдвох, то наче казка,
Говорив, я щебетушка,
Ясноока Попелюшка.
Але ж глянь, не в такій сукні,
Кажуть люди ми розпусні,
Ти знайшов від серця ключик,
Я ж у шортах видно пупчик.
Топік диво - жвава юність,
Вслід хтось кине- безрозсудність,
Ти ж як лис, погляд на груди,
Не боюся я застуди.
Тебе зваблю,зачарую,
У обіймах зацілую,
Слова ніжні, -О русалко,
Знаєш ти, кохаю палко!
Два джерельця, два джерельця,
Хай розмови, все вдається,
Як ці води, в нас кохання,
Вдвох у купелі до рання.
07.12.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000281
дата надходження 06.12.2023
дата закладки 06.12.2023
Чи день, чи ніч минає…
Думки безсонні, немає спочину,
Козача Лопань, пращурів землиця,
Згадаю друзів, веселу родину,
Гармошки звук, щасливі, світлі лиця,
Можливість вдачею насолодиться.
Веселі дні… дитинство на роздолах,
Стерню топтав, у оберемку квіти,
Тож босоногі наче на вітрилах,
Радісно в полі гомоніли діти,
Якби й надалі увесь світ любити.
Роки минали…
Все за плечима, неначе дивний сон,
Я не злітаю туди, війна ж нині,
Західний вітер співає в унісон,
Враз все втопилось у смерканні днини,
Нехай ніщо, не рушить сон дитини!
Небо в сум’ятті…
Війна - біда… .згадати пору зимну,
Сусід напав на рідну Україну,
У нічку зимну, сонну, сніжну, темну,
Щоб про весну не мріяли й калину,
Забули мову рідну солов’їну.
На підвіконні кішка….
Ніч, ще не встигла, дати шлях світанку,
По небу тіні, мигтять, мов привиди,
Не дочекатись сонячного ранку,
Вмить стрімголов, блискавки різновиди,
Здатні й на темінь, досягти злагоди.
Та то ж на жаль, явища не природні,
По небу скрізь, спалах, до низу вогонь,
Червоний схід, враз вибухи повторні,
І здаля гул, мабуть сердить будь – кого,
Скоріше тих, хто ближче, на кордоні.
Все ніби в мареві…..
Тут річка Лопань,на змійка в’ється,
Іще в дрімоті, трави край берегів,
Їм вже тепер, не снилось й не здається,
Людям тривожно, моляться до богів,
Думки – джмелі, хто сон, зміг порушить?
Надворі стемніло……
Гудить земля, все небо безпросвітне,
Гелікоптери, літаки літають,
Русні навіщо дійство безпричинне,
Чому прийшли, народ за що вбивають?
Чого припхались,що й самі не знають?!
По вікнах світло…
Незнаний звук, собак скавління й гавкіт,
Устраху доня, плаче до матусі,
Раптово чути брязкіт і знов гуркіт,
Пролунав вибух… онук у бабусі,
Удвох за руки,так й заклякли в русі.
Страх важко здолати…
Дибом волосся, мчать бронемашини,
Й гримучі танки прямо на автівки,
Постріли в спину, що вже є причини?
Чому й за що, куль черга із гвинтівки?
Вже й реготання злобне від утіхи.
Це відбувалось….
У центрі збори, жваві офіцери,
Злі, недолугі, шукали зрадників,
Тож всі вважали, будуть мільйонери,
Для них знайшлося кілька порадників,
Їх знайдуть згодом, серед мурашників.
Раптово стемніло…
Усе завмерло і не чути птахів,
Тож не доводилося війни бачить,
Як знайти корм, поміж кривавих снігів?
Ледь чутно,-Цвінь. Цвінь -цвінь-цвінь, - пташка плаче,
Невже тим вбивцям, Боги все пробачать?
Навіть оправдувати не знайдеш слів,
По хатах зранку, зібрались родини,
Розмови, плач,-Ти ж сусід,чому посмів,
Піти війною, де совість людини?
Хамло похабне, жаль, гірше тварини!
Життя в окупації…
Знущань сім місяців, важко прожити,
Молодші й старші хлопці по підвалах,
Після тортур, без ліків не ожити,
Зовсім знесилені лежать на шпалах,
І на бетоні, напівголі, в штанях.
В людському образі табун вовкулак,
Проводив допит - йшов на умовляння,
Не побоявся, змовчав смілий юнак,
Жорстоко били, мали сподівання,
Дізнатись план, де мешкають військові,
Чи партизани по яких домівках,
У кого сейф, папери наукові,
І де живе його красуня дівка,
Щоби навідатися й при бажанні,
Взяти з собою, вже заради втіхи.
Тривожні новини…
Чекали днини, спокою немає,
Усіх ув’язнених, вели з підвалу,
Юрба людей давно на них чекає,
Їх думки встрелити б, компашку наглу,
На жаль, не в змозі кинути в могилу.
Перед очима зброя, темні зуби,
Від несподіванки люди жахнулись,
Не кожна мати, ачей* приголубить,
Не всі ув’язнені снігу торкнулись.
На головах мішки…..
А розпізнати, по статурі можна,
Аж страшно людям, в синцях груди, спини,
Чи отой біль, душа терпіть спроможна?
Та чи повернуться, усі в хатини?
По ногах шрами й досі сочиться кров,
На ліктях рани, пальці рук смалені,
Неприпустимо, яка ж міцна (любов),
Усі надії в болоті втоплені,
Для бурят жоден і слова не знайшов,
Не зрадять неньку, хоч дуже втомнені.
Схиливши голову стоїть мов німа,
Чиясь знесилена, згорблена мати,
Рашистські варвари - слів інших нема.
Їм би сміливо, в очі все сказати,
Ніби безкровна, нема сил кричати,
Яка ж біда, катма кого стрічати.
Цього не очікували…
Жест ( добра), волі та це ж лицемірство,
Ганебні погляди, все ж зняли мішки,
І ледь всміхаючись, мабуть щоб звірство,
Своє сховать, у руки взяли пляшки,
Пили спиртне, все ж не всіх відпустили.
А дехто з рідними, пішли по хатах,
Когось рашисти, по дорозі били,
Один мужчина, зі смутком на очах,
Впав на порозі, як поранений птах,
Думки –Незламний, цей наш, козацький дух,
Тож час настане, знищим у пух і прах,
Нарешті звільнемось від кремлівських слуг.
Жити і вірити…
А серце матері сповнене жалю,
Ночі і дні сум’яття, де взять ліки?
Мій рідний сину, я ж тебе так люблю,
Нехай московська нечисть вмре навіки!
Вже й поряд синочок, дружина плаче,
Нуртують* думи – Потерпи, треба час,
Тримайся любий, мій мужній козаче,
Ніщо на всім світі, не розлучить нас.
Землиця зрошена потом й сльозою,
Її гвалтують прислужники кремля,
Не мре надія, ранньою весною,
Швидко від покидьків звільниться земля,
Боже, як вижити, в ці, надважкі дні,
Благає люд, збережи життя синів!
На серці смуток…..
Знов війни відгуки, темніє небо,
Щоднини вибухи, тривожні ночі,
Із хати вийти боязко та треба,
Тож мусиш йти, води немає в домі.
Та не уникнуть жахіть,жура, печаль,
Гидкий рашист, діву волік до хати,
Оскаженілий, вмить зірвав з неї шаль,
Тут поруч мати, стала захищати,
Дикий крик звіра,- я мріяв, кохати,
Все ж (гостя) вигнали, у всьому є грань.
Під дулами автоматів….
Сповна відчути, довелося злоби,
Жити ніхто ж не хоче у неволі,
В росію вивезти, не дали згоди,
Кровавий сніг, як зранені тополі,
Просили люди захисту у долі.
У когось настрій інший…
Душу дияволу продавши,тікав,
Замав каліцтво російське, церковне,
Грошви по вінця, знахабніло накрав,
Пора владнати, це життя гріховне,
Надалі мало ж бути безкоштовне.
Хтось погодився, їхав автобусом,
Сховавши гроші, мав зв’язки, телефон,
Зміг скористатися, страшним хаосом,,
Щоби надіючись втекти за кордон,
Були й байдужі, мине, колись цей сон.
В боротьбі з голодом….
Запаси кінчались. Люди збирали,
Що є запаси в підвалі, чи в хаті,
Голодні пси все до крихти забрали,
Досить раділи, смердючі, пихаті,
І відправляли (дарунки) в росію.
Люди єдналися, пічка на дворі,
Суп без олії, але ж пахтить смачно,
Хтось приніс цукор, знайшов у коморі,
Всі усміхались, разом не так страшно,
Добре що вдень, хоч чогось крихту мати,
Щоби дожити та й своїх діждатись.
А час летів невпинно….
У центрі селища збирали людей,
Вороги кляті повели розмови,
Що до союзу, забагато ідей,
Все вимагали, щоб не чули мови,
Нашої рідної, почувши били,
Навіть до розстрілу були готові.
А там за центром дорога до річки,
У ній вода без блиску, чорна, сива,
Ридає ненька, не діждалась нічки,
Мов п’яна йшла забрати свого сина,
Настигла смерть. Хіба винна дитина?
Чому ж, ти доле наша нещаслива?
Та, як тепер синочка поховати,
Летять снаряди, вщент цвинтар розбитий,
Уже в хатині помолилась мати,
Кремлівський яструб, коли будеш ситий?
Гнобиш століттями народ країни,
Знай жодна ненька війни не пробачить!
Гілки тоненькі все хилить калина,
О скільки горя принесла ця війна,
Щодня від неї стражда Україна,
Шкода невтішні, дні замала весна,
Важкі бої та віру не забрати,
Сміливість,стійкість бійців не зламати.
Без надії ніяк…
Земля дрижить, пруть танки на дорогах,
Хто залишивсь, щодня неначе в пеклі,
Та час біжить, зранку люди в городах,
Хоча й бої продовжились запеклі,
Сміло дивилися у очі смерті.
Страшна війна та сім’я* висівають,
Картоплю садять. Скрізь дома – руїни,
У душах віру, в святість правди мають,
Під три чорти йдіть, не для вас стежини,
Орки, нам йти, не по одній дорозі.
Позаду тяжкі літні дні…
Горить земля, довкола наче пекло,
Жорсткі бої, безстрашні душі, втрати,
Посеред дня здавалось рано смеркло,
Терпець урвався, їх пора прогнати!
Занадто важко та назад ні кроку,
Щоб кожен метр землі, відвоювати,
Щоб навіки, вщент розбити сволоту,
Ненависть сил придасть, їм час тікати.
А кров козацька міцніє, ожива,
Для ворогів дух пращурів - могила,
Вже синьо - жовтий стяг вітер розвива,
У центрі селища юрба молилась,
Радісна зустріч воїнів сміливих.
Та ще, на жаль, не закінчилась війна,
Така вже доля неньки – України,
Все ж кожен мріє прийде тепла весна,
Під мирним небом свято для родини,
Поки ж війна, борьба за незалежність.
*
Хати, споруди… скільки їх лишилось,
Процентів десять- двадцять, може й менше,
Без руйнувань, щоб цілі. Комусь снилось,
Що таке буде?Хто знає, навряд більше.
Яка незламна, сила волі в людей,
Ще є прильоти, скрізь вибухи чути,
Город копають і не мавши бурдей
А часник треба у землю уткнути,
Бог дасть не буде (добросердних гостей),
Якби вже мирно позбудемось скрути.
Тож волонтерам дяка, сяють очі,
Комусь потрібні, бач - згадують нині,
Тож пам’ятають, добре, як пліч-о пліч,
Вже є олійка, враз сльози полинні,
Й згадають Вангу, ті слова пророчі,
Це українці, вижити повинні.
Роками вчила мати - Україна ,
Сила в єднанні духу і свободи,
Тож знай русня, міцна у нас родина,
Хоча і важко, йдем до перемоги!
*
Я серцем вірю, ті хто десь далеко,
Усі повернуться в рідне селище,
Хоча країні, занадто нелегко,
Шлях Богом даний, нам світлий стелиться.
Знову розквітне моя Україна!
Щиро люблю, її вільну, єдину!
***
Дорогі наші захисники і захисниці!
Я вітаю Вас з прийдешнім святом
Збройних Сил України!
Та з днем Святого Миколая!
Нехай у вашому житті все повернеться на краще!
Здоров’я Вам та успіхів на ниві служіння
українському народу!Миру, добра, любові і щастя!
***
Нуртують ( вирують) думки
,ачей (може)
сім’я -( Насіння) висівають
03.12. 2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999985
дата надходження 02.12.2023
дата закладки 02.12.2023
Чутки ходять по селі, про Грицька й Івана,
Що одненька та й на двох, жіночка Світлана,
Один з другим втішаються, радо приймає,
Каже Гриць, - От чаклунка, диво - очі має,
Щодня запахом п’янить, хоч й кепська погода,
Бог красу… подарував, як біла троянда!
Чисто в хаті, комфортно, на ліжку подушка,
Жінка хитра, гріх має, катма подружки,
Підморгне одному, вже й на вухо шепоче,
Бо ж цукерок на завтра й солодощів хоче,
А до іншого плине, - Ти дровець нарубай
Я вночі - розплачуся, ти тільки нагадай!
Як свята, іншим разом, музики лунають,
П’яні морди, раненько в селі всіх лякають,
Що ж це коїться народ? З ким поговорити?
Це ж розпуста,- баби кажуть, - що ж нам робити?
У сільраду, дві заяви, щоб не пропали,
Вся комісія й Іван, на Гриця напали,
Туди йдеш, навіщо в сумці коньяк, цукерки,
Та я що… дурний купить, заробляю в Варки.
Та душа не тягне сватать, йду до Світланки,
Як паняночка вона, не п’є бурячанки,
І голенька в ліжечку, манить, як принцеса,
Так від неї, стає тепло, як від компреса.
У комісії шепіт, -Може й собі сходить,
Іван хитро позирнув, певно це вдала мить,
І слова промовив, -Запевняю вас усіх,
Як сльоза чистенька,чи кохати це є гріх?!
Я мабуть, все ж одружусь, ну не зараз, колись,
По селі пустіть чутки, щоб розмови вляглись,
Хай жінок злість не бере, хай повчаться в неї,
Щоби їм, як і їй дарили орхідеї.
Протокол склали, підписи, жирна печатка,
Як годиться ладненько,заради порядка,
Посміхалися суб’єкти, настане той час,
Зустрічатиме раденько Світланка всіх нас.
Якби ж тихі ночі, але музика грає,
Знов Світлана, до хати начальство збирає.
25.11.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999428
дата надходження 25.11.2023
дата закладки 25.11.2023
Боже світло лине із неба,
Просвічує кожну людину.
В любові існує потреба,
Яка огортає дитину.
Нехай Господня щира любов,
Зігріває людей на землі.
Одягає душі із обнов,
Хай квітнуть дорослі і малі.
Господь дав нам Діву Марію,
Яка є Матір'ю для людей.
Він здійснив заповітну мрію,
Що повна благодатних ідей.
Марія із нами крокує,
Береже від лиха і біди,
Вона молитви завжди чує
І ми в Її серці назавжди.
Нехай освічує дороги,
Які до Господа нас ведуть.
Розвіє сумніви й тривоги
І допоможе пізнати суть.
Нехай Божий мир подарує
І зупинить цю кляту війну.
Нехай молитви наші чує,
Бо заплачено значну ціну.
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999065
дата надходження 21.11.2023
дата закладки 21.11.2023
Йду по стежці, ліс багряний,
Війнув вітер вечоровий,
Підняла …. листок кленовий.
Загубила осінь втому,
Ніби вишила на ньому,
Штрихи вродженої долі,
Якийсь час бути на волі.
Бачиш є, на це причини,
Колір втратили клітини.
Та шкода, коротке життя,
Отой блиск, хитне покриття.
Прилягає темний колір,
Відчував нестримні болі.
Але ж здатний потерпіти,
Щоб із вітром десь летіти,
До небес звабливі мрії,
Не покинути надії.
Зазвичай, щемно на душі,
Загубивсь миттю в метушні,
Безтурботна осінь вража,
Між життям, смертю йде вражда.
У душі чомусь напруга,
Коло серця в’ється туга,
Наче я, втрачаю друга.
Зупинилась на дорозі,
Жаль завдити, не в змозі.
04.11.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999074
дата надходження 21.11.2023
дата закладки 21.11.2023
Розпластані дощем сліди
У аплікаціях мережив
Зірок зім'ятої ходи,
Падіння їх би вже не стежив,
Фінальні покази картин,
Щодень оплачені подрібно,
Запещені лежать без сил
В надії стати першим сріблом.
Розлучний вальс манірних пар,
Тепло пускається на подих,
Червоних вуст осінній жар
Між кучер править ніжний порух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998667
дата надходження 16.11.2023
дата закладки 20.11.2023
Життєві хвилі картини малюють,
Їхні фарби сумні і веселкові.
Мудрі жінки у світі домінують,
Прагнуть свободи - вірної любові.
Жінки завжди крокують назустріч долі,
Черпають істину від дерева життя.
Грають у житті найголовніші ролі
І завжди знають суть і зміст свого буття.
І їх не скорюють людські закони,
Вони так впевнено до мети ідуть.
Долають труднощі і перепони
Та знають для кого вони тут живуть.
Жінки є сильні, мудрі і сміливі,
Хочуть пізнати свою життєву суть.
Бувають ніжні, чуйні і грайливі,
І жіночу вірність крізь життя несуть.
©: Віктор ВАРВАРИЧ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998916
дата надходження 19.11.2023
дата закладки 19.11.2023
У мерехтінні важко знайти спокій,
Коли вогонь спалахує повсюди,
Не загубитись, між трав, хоч й високі,
Враз відчуваєш, щось стискає груди.
Де заховатись, від біди і війни,
Протистояння з очманілим людством?
У молитвах дочекатися весни,
І розпрощатися, навік з безумством.
Тож так давно, творять ординські тварі,
Душа кричить, ридає від невір’я,
Під серцем щем, при кожному ударі,
Де глянь руїни, як котел подвір’я.
А там вода, плава медведик чорний,
І де ж дитятко? Напевно ж ним гралось,
Скрізь попід край, блиск смолистий пречорний,
Й картуз маленький - лише це зосталось.
Може змиритись?! О, ні, вибач Боже!
Бажає помсти вже стражденна мати,
Знаю пробачити тільки ти зможеш,
Бо маєш силу, цей гріх відпускати.
07.11.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998931
дата надходження 19.11.2023
дата закладки 19.11.2023
Лягає, стелиться туман,
Легенько падає під ноги,
А в мене пишеться роман
Про найдорожчі ті дороги.
Ховає смуток і печаль,
Затамувавши дивний погляд,
Не зупинити час на жаль
Та і не бути нам вже поряд.
Все розчинилось, все пройшло,
Немовби квіт опав із вітів,
Лише привабливе чоло
Всміхалось спогадом, як літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998671
дата надходження 16.11.2023
дата закладки 16.11.2023
Чому в поетів хитке єднання?
Часом задам собі я питання,
Як тут по-дружньому, є натхнення,
Як цвіт пахкий, душі одкровення.
Поет взірець і хоч у який час,
Подасть свій вірш, мабуть не без прикрас,
Напише щиро про погляд на світ,
І незалежно йому стільки літ.
Про все, від серця сповнений теплом,
Своїм талантом, щиро як добром,
Надасть пораду вірному другу,
Вже спопелити зможе напругу.
Наче імла залягла в тумані,
Щоб, врешті зникла, як роси ранні,
На сонці ніби в спекотне літо,
Щоби відчув, поет ніжність й світло.
Що подарують сині небеса,
І надихне писать земна краса,
Іще підтримка, ми ж одна сім’я,
Щоб не кричав, ідея ця моя!
Чому в поетів хитке єднання?
Адже є в кожного сподівання,
Що в клубі знайдуться вірні друзі!
14.11.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998558
дата надходження 14.11.2023
дата закладки 14.11.2023
( вільний стиль написання.)
Гарні в хлопця вуса,
Аж взяла спокуса,
З осінню в багрянці,
Гей, кружляти в танці!
Закохалась мовчки,
Як у ті листочки,
Зелененькі й жовті,
Та це ж треба в жовтні!
Як проходив мимо,
Оком глянув, мило,
Я ж ледь не зомліла,
Моргнуть, все ж зуміла.
Та й чому, не знаю,
Потяг відчуваю,
Вишита сорочка,
Чорні має очка.
Вуса, як драбина
Тю, хіба ж я винна?
На місці заклякла,
За мить вже розм'якла.
Серденько тріпоче,
Ой, цілунку хоче,
Осінь по окрузі,
Ну, як давні друзі.
Сиділи на лавці,
Обцьомав всі пальці.
Торкнувсь, ніжно шиї,
Обоє щасливі.
Тихе надвечір’я,
Ось, уже й весілля.
Місяць за віконцем,
Тепло, як під сонцем,
У обіймах ніжних
Як в романах книжних.
Отак рік за роком,
Синок ненароком,
На світ народився,
Втішався, напився.
Чоловік вусатий,
На слова багатий,
Дотик струм по тілу,
Вже кохав сп’янілу.
Ой ночі… ви ночі,
Закрию знов очі,
Від вус шаленію,
Любитися вмію.
Будь, лише зі мною,
Млію під тобою,
Так би вік прожити,
До сивин любити.
Весна, літо, осінь,
Змінилася просинь,
Вже ледь посіріла,
Й молодість змарніла.
Життя на долоні,
Сльозини солоні,
Вуса білесенькі,
Завжди рівнесенькі.
Часом підстригаю,
Їх й діда кохаю.
Пора вечорова,
Красиво довкола,
Вітрець крутить листя,
Й калини намисто.
За чаєм з’єднає,
Душа не страждає,
Зігріває погляд
Ти ж зі мною поряд.
01.11 2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998319
дата надходження 11.11.2023
дата закладки 11.11.2023
Думки- думки мелодійні, чисті звуки,
Коли маестро, взяв радо, скрипку в руки,
На раз полегшено переводить подих,
Тож із натхненням, майстерно смичок водить.
Лунає музика любові й кохання,
У лісі їй підспівує пташка зрання,
Чарівність звуків розвіється по полю,
Відчують ноти,своїх почуттів волю.
Нехай би лагідніший цей світ довіку,
Щоб усе людство, врешті відчуло втіху,
Де розуміння, незрадлива повага,
Щоб до життя надихали земні блага.
Смичок зненацька, мов у протистоянні,
Знову дрижить неначе в покаянні,
Принять не в змозі страждання материнські,
Що принесли смерть на землі українські.
Вже звук стогнання, до небес доносився,
Смичок й маестро скільки міг бадьориться,
Сліз сприйняття, струнами потік водиці,
Жура, сум’яття, матері й молодиці.
Розчарування, падали на коліна,
У путь останній провели доню й сина,
Думок політ - О спаси! Помилуй Боже!
Плакала скрипка… так діяти негоже.
07.11.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998009
дата надходження 07.11.2023
дата закладки 07.11.2023
Хмар вуалі, здаля і тут,
Навсібіч вітриська несуть,
Йде війна у піднебессі,
Їм напевно й не до бесід.
Вітри сваряться, так зрання,
Загубили керування,
Чи від сонячного сяйва,
Відчували, хтось з них зайвий?
Враз хмаринка просльозилась,
Їй земля, чорна наснилась,
І до цвинтаря дорога,
Коли ж буде перемога?
Жура сіра, осінь плаче,
Мов німе серце козаче,
Не зустріне його ненька,
Не наллє чаю рідненька.
Так давно й дівчина ждала,
Рушники все вишивала,
Душа рветься під вітрами,
Може досить, нести рани!
Хмари крила розпустили,
Пролилися сльози - зливи.
06.11.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997936
дата надходження 06.11.2023
дата закладки 06.11.2023
За вікном осінь… потяг мчав лісосмугою.
Надія уже кілька хвилин, як вийшла із купе, стояла біля привідчининого вікна. Віяло прохолодою, вона дивилася у вікно. В небі безхмарно…. сонце скотилося до заходу. Дерева так миготіли, що загубився контраст пейзажу, лише на якісь миті помічала сонячне проміння, що тут же зникало. Часто кліпає очима, все ж намагалася розгледіти барвистість дерев.
Через кілька хвилин по спині відчула холод. Злегка здригнулася і поспіхом зачинила вікно. На голову натягла капішон сіренької куртки, стала зручніше, боком обперлася об стінку.
Вагон погойдувало… поринула в думки - Ось мамо, ти й дочекаєшся мене, мій приїзд стане сюрпризом. Ой давно ж ми з тобою не бачилися. А й справді так швидко пролетів час.
***
Надія з дитинства мріяла стати перукарем. Уже після п’ятого класу мамі укорочувала, підрівнювала волосся. Згодом зробила їй стрижку і вже все частіше стригла відчима.
Після школи, в містечку закінчила курси перукаря. В селі майже рік займалася перукарською справою. В неї це добре виходило, люди були задоволені.
-Але ж це не заробітки - вкотре задумувалася, треба кудись їхати.
І ось, у таку ж саму пору року, під стук коліс, їхала за покликом душі.
Чи довго думала? Мабуть ні! Незважаючи, що на Сході вже третій рік йшла війна, молодь із села тікала. Хтось у великі міста й навіть до Польщі, Німеччини. А хтось, як і вона, мріяв заробити грошенят в росії. По селі часто розповідали, що там теж непогано оплачується праця. З мовою проблем не буде, то чому й не поїхати? Планувала на заощаджені гроші придбати квартиру в Україні. Можливо навіть у Дрогобичі, чи в Бориславі, неподалік від перукарні де навчалася своєї професії.Та й від рідного села недалеко, щоб навідуватися до рідних.
Від поїздки мати не відмовляла. За одне бідкалася - телефон кнопочний, не бачитимуть одна одну. З приємною усмішкою сказала,
-От і ти доню, вирішила погнатися за довгим рублем?! Важко буде, але побачимо що з цього вийде!
В неї склалося враження, що мати навіть зраділа такому рішенню. А нічому й дивуватися, звичайно матері важко. Відчувала - являється тягарем для сімейного щастя. Вона ж донька від першого шлюбу, на жаль батька й слід простиг, мати навіть не отримувала аліментів. Є одне - єдине фото, на ньому мама і він тримає її на руках.
На зворотній стороні фото написаний рік, на ньому їй чотири роки. Але батька вона не пам’ятає. Знає, що Миколаївна, а прізвище в свідоцтві про народження мати записала своє. Мабуть була для цього причина, тому не торкалася цієї теми, навіщо матері серце ятрити.
Три роки жили удвох та згодом мати прийняла чоловіка з яким побралася. Народила двох синів - близнюків, які уже ходять до школи і щодня, як циганчата просять гроші. А де ж їх взяти, як вітчим любить у ліжку лежати та за день спалити не одну цигарку. А щодо роботи, то ледачкуватий. На якийсь час знайде роботу на будівництві, влаштується помічником і то ненадовго. Та тут усе зрозуміло, адже без професії, кращої роботи і не знайдеш.
По дорозі до автобуса Надія зустріла сусідку тітку Тамару. Побачивши її з валізою, жінка здивувалася,
-О! І ти вже кудись зібралася, часом не до батька?
Дівчина трохи розгубилася, але випалила,-
-Якби знала адресу, може б і до нього поїхала.
-Ой, ні дитинко, адреси не знаю. По селі чутки ходили, що служив у Дніпропетровську, ніби туди й поїхав. Та хто ж тепер нам на весілля буде зачіски робити? Але, як вирішила, хай Бог допомагає! Щасливої дороги!
Подякувавши, Надія поспішала на автобус.Та розмова за батька чомусь збентежила її – Я взяла сімейне фото та чи він пам’ятає, що в нього є донька?! Таких татусів на землі напевно мільйони.
Москва велике місто, людей, мов комах. На жаль ні в центрі міста, ні поблизу, роботи не знайшла. В пошуках три дні, дві ночі мусила пересидіти на вокзалі в платному залі відпочинку.
Здавалося об’їздила пів світу. Та нарешті їй вдалося, на околиці міста в перукарні, знайти вільне місце й неподалік зняти квартиру.
Однокімнатна квартира в новобудові її влаштовувала. В мікрорайоні кілька багатоповерхівок, магазини, школа, дитсадок, лікарня й дві перукарні. В одній із них, після місячного випробувального строку її прийняли на роботу.
Довкола будинків дороги не приведені в належний стан, в дощову погоду під ногами багно. Та мешканці протоптали стежки. І кожного ранку можна було спостерігати, як люди вереницею поспішали до зупинки автобуса, щоб потрапити на роботу.
Працюючи в перукарні, Надія перший рік висилала матері гроші. Але згодом зрозуміла, скільки не вишле, то все мало. Довелося замислитися, а чи варто? А кому я потрібна, хто про мене подбає? Та минуло два місяці, її гризло сумління,чи правильно зробила? Можливо мамі дуже потрібні мої гроші?!
Хоч дитина і на відстані, напевно кожна мати серцем і душею відчуває тривогу за своє чадо.Тож Надії довго сумніватися не довелося. Як зазвичай, раз на тиждень, ввечері подзвонила мати. Поцікавилася її справами, розповіла про братів- близнюків, про своє життя, буденні клопоти. Уже, як прощалися сказала,
-Ти оце перестала гроші присилати, то вже й не треба. Я розумію на чужині життя не мед, тобі мабуть і самій скрутно.Ти ж знаєш, ми тобі нічим не допоможемо. Мені боляче це сказати, але розраховуй на себе. Будуй своє життя, більше заощадиш, може й справді придбаєш квартиру. Ми самі поставимо хлопців на ноги, не хвилюйся, якось воно буде.
Ці слова втішили Надію,
-Мамо, дякую за підтримку. Я постараюся, щоб усе задумане здійснилося.
А час летів… багато планів, надій і сподівань та все пішло не так, як мріялося. Зустріла Олега… перше кохання. Часто приходив у гості та через якийсь час стали жити разом. Він пропонував одружитися, але з часом вона засумнівалася, не треба поспішати. Адже він транжирить гроші. Хоч і оплачує квартиру й дає гроші на продукти та щодня витрачає гроші на пиво і два-три рази на тиждень ходить до клубу «Комп’ютерні ігри». За професією будівельник, зарплата непогана, але про заощадження й не мріє. Вважав знявши квартиру, в ній можна все життя прожити. Це її насторожило, рішення було остаточним - він не готовий до сімейного життя. В одній із розмов Олег проговорився, що приїхав з Донецька і тут залишиться жити при любих обставинах.
Ось тоді Надія і вирішила - Попрацюю іще з рік, матиму гроші, тоді можна й повернутися в Україну.
Минуло півтора року…
Осінній вітер… шелест листя. Руде знівечене, а деінде з зеленими смужками, воно по обіч дороги змішане з багном, ніби низька огорожа, що відділяє стежку. По ній здаля по воді де-не - де маленькі калюжі, в них подібні корабликам, плавають жовті листочки.
В коротеньких чобітках на низеньких підборах, вона йшла по стежці й тягнула валізу. Намагалася йти якнайшвидше та все ж остерігалася, щоб не захляпати темно – коричневі штани . Хоча вони вузькі, але обережність не завадить. Легенька усмішка прикрасила обличчя, коли перед собою в калюжі побачила листочок – Ох осінь - осінь, але ж так красиво! Мені б такий, тільки справжній кораблик, щоб швидше потрапити додому. Та нараз думки роздвоїлися –Додому… А що там на мене чекає?
Вона тільки тепер усвідомила, що був сплеск емоцій, все вирішила спонтанно. Але ж терпець урвався,- заспокоїла себе. Три роки разом, а порозуміння так і не досягли. Майже щоденні сварки за гроші, примусили зробити вибір.
В цей же день звільнилася з роботи, зібрала валізу. Розчервонілий на обличчі, Олег лежав на дивані, мовчки спостерігав.
Коли віддавала ключі від квартири, розчула сарказм у його голосі,
-А не пошкодуєш?!
-Та ні, наші стежки розійшлися.
-Ну тоді щасливо!
По дорозі до автобуса бурчала ,- Ну то й добре, можна сказати розійшлися друзями. Ох, мамо, важко зробити такий крок, але я не хочу такого щастя, як у тебе.
У автобусі багато вільних місць… вона присіла біля вікна. Автобус набирав швидкість, що за вікном не помічала. Думки снувались павутинно - А чи було в нас із ним кохання? Та мабуть ні! Чи це роки, чи сумісне життя придає мудрості? Хоча в душі таке гірке розчарування та все ж, я зробила правильний крок. Я сильна, все витримаю, життя продовжується.
На залізничному вокзалі занадто гучно…люди з сумками, валізами, всі поспішають хто куди. Надія впоспіх прочитала розклад потягів. За пів години відійшла від каси, в руках тримала квиток. Задоволена, злегка розчервонілась, поспішала. До відправлення потяга залишалося хвилин десять, не більше.
Підійшовши, до вказаного в білеті вагона, вона рукою намагалася з чола забрати мокре волосся. Бальзаківського віку провідниця, взяла квиток, зміряла її з ніг до голови й посміхаючись,
-Ото життя і все ми поспішаємо, чому нам ніколи не вистачає часу.
Важко перевівши подих, Надія заговорила тремтячим голосом,
- Мені до вас! Добре, що встигла.
-Давай проходь, бачиш, уже зелений сигнал горить, тож будемо відправлятися.
В тамбурі пусто, з полегшенням перевівши подих - Ну от, здається я їду.
У купейному вагоні майже всі двері відчинені. Чути розмови, шелест паперу, брязкіт ключів, скрип валіз, сидіння.
Аж ось і її купе… двері відчинені. Її зустрів пронизливий погляд жінки,
-О! Дивися синку до нас поповнення. Маємо супутницю, дорога не близька, думаю не сумуватимемо.
Дівчина привіталася, зиркнула на хлопця - О, як схожий на маму! А йому років двадцять п’ять, не більше.
В сторону відставила валізу, хлопець зразу ж піднявся,
-Якщо вам не потрібна, давайте я її підсуну під сидіння.
- А він чемний –в її умі мелькнула думка.Трохи розгубилася, почервоніла. За мить втрутилася жінка, ледь всміхаючись, підтримала його,
-Так Максе, постав під своє сидіння, жінкам завжди треба допомагати.
Біля себе долонею постукала по сидінні,
-А ви не соромтесь, присядьте. Чую рідну українську мову, то ви теж до Харкова їдете, чи десь ближче?
-В Харкові пересадка, а там і додому.
Чи й снилося їй колись, що вона потрапить у таку компанію - точно ні!
Познайомилися…, жінку звали Ельвіра Борисівна. Хоч і роки та вона дивилася за своєю зовнішністю - брови, манікюр, макіяж, як ніби жінка з якогось французького серіалу. Тоненький, в’язаний, світло- сірий светр з люрексом пасував до її карих очей і каштанового волосся. Каре - зачіска ідеально підкреслює вилиці, придала обличчю виразність, привабливість.
В купе сміх, веселі розмови… разом вечеряли, пили чай.
Надія кілька раз на собі відчувала погляд Макса. Він сидів навпроти, свердлив очима її тендітні плечі і доволі об’ємні груди. Дівчина час від часу на грудях поправляла кінчики розпущеного світло – русявого волосся, намагалася їх приховати.
Раптовий дзвінок мобільного телефона перервав бесіду. Ельвіра незадоволено подивилася від кого дзвінок й з обуренням до сина,
-Ох і коли я буду мати спокій. Це знову з роботи.
Надія піднялася,
-Я на кілька хвилин вийду…
-Ні-ні! Тут ніяких секретів, сядьте, - заперечила жінка.
З телефона лунав жіночий голос, Ельвіра слухала, похитала головою. кліпала очима, нарешті заговорила,
-Ну у вас, як завжди, тільки я не на місці, відразу проблеми. Так, я все зрозуміла. Перукарню не закривайте, через два дні вийде Волошина. Ти сама попрацюєш. У тебе ж є записані на манікюр?
Вона слухала і знову кивнула головою,
-Ну то й добре, як приїду,з усім розберемося. Ну все, бувай!
Надія дивилася на неї прямим поглядом,
-Ви маєте свою перукарню?
-Так! Маю на свою голову. Жіночий колектив, це вічна проблема. Одна у декретній відпустці. Друга відпочиває в Трускавці, через два дні має бути на роботі А в третьої донька хворіє, терміново повезла в Київ. От і думай, як залишитися на плаву, не втратити клієнтів.
В дівчини забігали очі - Сказати чи ні? А може це мій шанс? Намагалась приховати хвилювання, нарешті наважилась,
-А ви знаєте я перукар, маю стажу майже чотири роки.
Макс зацікавлено дивився на неї,
-І чоловіків теж стрижете?
-Так,звичайно.
Він всміхався позирав, то на неї, то на матір,
-Оце так новина. Думаю вам є про що поговорити, на якийсь час я вас залишу.
Він вийшов…
Ельвіра засипала Надію запитаннями, попросила коротко розповісти про себе. А що ж їй було робити - Нехай пан, або пропав або користь, або невдача та все ж зміниться життя. Ніби на сповіді, навіть непроховала що мала стосунки з Олегом.
Після почутого, Ельвіра, аж прицмокнула губами,
-Ну- ну,думаю тебе життя чогось навчило.Та ти молода, попереду іще не одне буде розчарування, таке воно наше земне життя.
Вона повернулася до вікна. Ніби у світлі придорожніх ліхтарів шукала рішення.Чи довіряти інтуїції, запропонувати до себе на роботу? Здається непогана дівчина, хто живе без помилок? Та іще ж така віком, як мій син. Але ж плани має, хоче купити квартиру. Кому яке щастя! Хтось живе на всьому готовому, а хтось вливається в цей несправедливий світ, в надії всього досягти самому. Треба поговорити з Максом, що він скаже? Не думаю, що вона стане завадою його дружбі з Маргаритою. На перший погляд, вони неначе і чимось схожі, чи може кольором волосся, але ж Маргаритка молодша. Чотири роки,як з батьком нам стали сусідами, ніби порядні люди. Втрата рідної людини напевно дуже подіяла на життя цих двох. Але все ж Микола молодець, не знайшов собі іншу жінку. Всю увагу приділив доні, щоб добре навчалася та поступила до медінституту.А мені на старості років, вдома краще мати медика,чим перукаря. Але ж дівчині допомогти треба, ніби щира, не розбещена.
Надія розуміла - зараз її краще залишити, вийшла з купе.
Біля вікна стояв Макс,
-Ну і ну, напевно моя мама запитаннями засипала вас. Співчуваю та я піду, думаю час відпочити.
У відповідь побажала хороших снів.
Він тільки відчинив двері купе, біля нього прослизнула Ельвіра,
-Надіє, ти мабуть дивуєшся, що син не запропонував тобі нижню полицю. Він у лютому місяці дві тисячі чотирнадцятого року був на Майдані. Отримав травму правої ноги. Хоч і зробили кілька операцій, але й нині шкутильгає. Оце ж і літаємо в Ізраїль, на консультації.
-Та нічого, основне живим залишився., співчуваючи сказала дівчина.
І вже веселіше,
- Він молодий, може для цього потрібен час, звикне. Звичайно це важко прийняти, але основне в житті, щоб був нормальним серцевий ритм і велике бажання жити.
Ельвіра повернулася в купе. Надія, трохи постояла, теж повернулася в купе. Відчинивши двері, зрозуміла, що перервала розмову.Та не проронивши й слова, за мить лежала на верхній полиці.
В купе запала тиша, лише стук коліс порушував її. Дівчині не спалося, думок цілий міх, після розмови, емоцій не приховати. Минуло з пів години, Ельвіра встала, випила води й тихо прошепотіла,
-Надю, Макс так солодко спить, давай вийдемо, поговоримо.
Вони довго спілкувалися, в основному про роботу. Ельвіра запропонувала провести турне по Харкову і по Києву. Дізнавшись, що дівчина навіть і в Києві не була, просто наполягала. Надія не знала, що сказати, шкодувала грошей, адже вони їй так будуть потрібні. Із відкладених на квартиру, боялася й сотню взяти. Все зважила, розуміла, допоки немає роботи, треба економити.
Жінка хитро позирала, побачивши, її сумне обличчя,зрозуміла, що хоче відмовитися. По – дружньому поклала руку на плечі, прихилилася,-Не вагайся, Поїдеш з нами, будеш працювати в моєму салоні. Хіба ти проти? Думаю така пропозиція тобі сподобається.
В Надії серце пташкою затріпотіло, ледь не вирвалося з грудей. Душа переповнена радістю. Від почутого, емоції зашкалювали.Вона ладна була розцілувати цю жінку, хвилюючись запитала,
-Це ваше рішення, а ви не передумаєте? Мені й справді дуже потрібна робота.
-Ні, ну що ти. Я слів на вітер не кидаю. На цю тему уже й з Максом поговорила, він не проти. Восени і взимку важко зняти квартиру, якщо навіть і не вдасться знайти, місяць - другий поживеш у нас. О ледь не забула, а в паспорті стоїть штамп про одруження?
-Ні, ми просто жили разом, я ж вам все розповіла.
-Добре! Ти подумай над тим, що я тобі запропонувала.Зараз треба хоч годинку поспати, приїдемо в Харків, там усе й вирішимо.
Надія ні на мить не стулила повік. В голові роїлися думки. - Погодитися чи ні? Собі задавала питання - А що я втрачу? А, як моє обслуговування клієнтів їй не до вподоби, що тоді буду робити? Сама каже, що важко зняти квартиру, але ж я не хочу їм дошкуляти. Цікаво… щоб мама сказала? Та воно напевно на краще, вона ж й досі не знає, що я покинула Москву, не буде хвилюватися, не чекатиме.
Потяг Київ – Дніпро відправився згідно розкладу, набирав швидкість..
Вони їхали в плацкартному вагоні. Збуджені, виснажені, але задоволені. Позаду турне по Харкову й по Києву.
Надія від побаченого в захваті. Лежачи на верхній полиці, роздумувала – Ні, не шкодую, що поїхала з ними.Чи й довелося б мені коли небудь у житті побувати в історичних місцях, храмах та дізнатися скільки всього нового. Цікаво, чи це доля мені познайомитися з цими людьми? І тут же згадала маму, яка ніколи не виїжджала з рідного містечка. Думала про братів -Треба буде сказати мамі, щоб не тримала їх біля себе. Після закінчення школи, нехай в обласне місто їдуть навчатися, згодом хоч світ побачать.
Раптово Макс торкнувся її руки,
-Надіє, я уже зголоднів, може повечеряємо.
-Добре, я не проти - відразу донизу опустила ноги.
Він не чекаючи, зняв її з полиці, не відпускав, прямим поглядом дивився в її блакитні очі, прошепотів,
-Я ладен у них втопитись.
В цей час Ельвіра лежала до них спиною, але почувши шурхів, повернулася.
-Я що заснула? Ми що будемо вечеряти? Вже носять чай?
Макс відійшов у сторону,
-Та оце ж розбудив Надію. Я такий голодний, а ви спите.
Жінка, років тридцяти, що лежала навпроти Надії, почувши ці слова посміхнулася до Макса й повернулася до стінки. Він, трохи виправдовувався,
-Вибачте, ми вас потурбували, але ж це плацкартний вагон.
Після вечері, кожен намагався заснути. Звичайно купейний вагон набагато комфортніший, але інколи треба змиритися з тим що є.
Надія згадала, як вони з Максом були в Києві у МакДональдсі. Ельвіра чекала поки вони дещо придбали на обід. Коли Надія намагалася дати йому гроші, він категорично заперечив,
-Е ні! Досить, що за турне заплатила сама, змирився, а тепер іще за це? Ти мене хочеш принизити? Я чоловік, чи хто?
Її щоки вмить почервоніли, випалила,
-А ми що вже перейшли на ти?
-Еге ж перейшли! Скажи чого лямку тягнути, час летить, не втрачаймо його! І не сердься, краще всміхнися, це тобі більше личить.
Двигнувши плечима, погодилася,
-Ну добре, добре.Тільки не ображайся!
Їй хотілося запитати, а що скаже пані Ельвіра? Але він так на неї дивився, що побоялася й слово сказати.
Думки роздвоїлися - Ба, гадала він балуваний матусин синочок, напевно помилилася. Та хіба б тоді пішов на Майдан? І чого я про нього так подумала?!
Поверталися до Ельвіри …Макс тримав її під руку, сказав ледь усміхаючись,
-Ти не дивуйся, що інколи в мами беру гроші.
Продовжив уже з веселою ноткою в голосі,
- Просто в неї надійніше від злодіїв приховати.
Та за мить його голос посерйознішав,
-Щоб ти знала, я не з ледарів і не симулянт, закінчив технікум, нині працюю бухгалтером у двох невеликих фірмах. О, до того ж у мене після травми третя група інвалідності, думаю тобі мама сказала.
-І що так довго?- Назустріч підійшла Ельвіра, продовжила.
-Гайда! Швидко обідаємо і на потяг, а то чого доброго іще запізнимося.
Далі буде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997293
дата надходження 29.10.2023
дата закладки 04.11.2023
Аж ось і місто Дніпро…. від вокзалу мчало таксі. Надія роздивлялася місто. Ельвіра час від часу відволікала її,
-Ну, як тобі наші новобудови? О, це тут іще не все видно. Якось матимеш час, краще роздивишся наше місто, я його обожнюю. Була можливість виїхати до родичів у Ізраїль, але рідний край миліший.
Вони піднялися на третій поверх. Тихо відчиняючи двері своєї квартири, жінка сказала,
-Ну нарешті ми вдома! Ти проходь, не соромся.
І відразу до Макса,
-Наші валізи залиш у прихожій, а її валізу занеси в дитячу кімнату.
Дівчина боязко переступила поріг квартири… була шокована. Їй не доводилося такого бачити. Просторі чотири кімнати, окремо ванна кімната, туалет. Красиві коштовні люстри. Меблі в чудовому стані й зі смаком підібрані шпалери та фіранки на великих вікнах.
Ельвіра усміхаючись,
-Ну от, як бачиш дякувати Богу, ось так ми живемо.
Час відпочинку залишився за плечима, попереду буденні дні.
Два дні поспіль Ельвіра з Надією були в перукарні. Двох майстринь Ельвіра відпустила додому. Спостерігала за роботою дівчини. Ввечері разом поверталися додому, задоволено сказала,
-А ти нічого… можна сказати молодець! Бачу любиш свою роботу, до клієнтів привітно відносишся. Швидкість рук, умілість зробити те, що бажає клієнт, це багато значить у нашій роботі. Дівчата по черзі йдуть у відпустку. В залі працюватимуть двоє, думаю поки що достатньо, взимку завжди менше клієнтів. Працюватимете по дванадцять годин. Ну звичайно один вихідний, тільки ж не субота й не неділя, в такі дні клієнтів більше.
І вже веселіше,, з усмішкою на обличчі,
- А нам же треба побільше грошей заробити, хіба не так? Так, до речі, я уже спілкувалася з друзями, думаю тобі квартиру скоро знайдемо. Тут основне не треба поспішати. Тобі ж потрібно, щоб недалеко від роботи та й щоб ціна не кусалася.
Цього вечора, Надія після вечері з валізи дістала фото, поставила на комод. Раптово в кімнату постукали, в дверях з’явився Макс,
-І чим займаєшся? Може підемо прогуляємося? Чи ти дуже зморена?
Повів очима по кімнаті й присів на стілець,
-Щось матуся занадто взялася за вас. Вистояти щодня по дванадцять годин важко. Треба підказати, може б краще працювали в дві зміни, одна зранку, друга з обіду, а потім навпаки.
Простягнув руку до фотографії,
-Я подивлюся, ти не проти?
- Яка ти смішненька! І скільки тобі тут років?
- Чотири.
Бачу колір волосся, як у батька.
Він помер?
-Та ні, зник і все. Мене виховувала мама з відчимом.Тепер маю двох братів – близнюків.
-Так ось чому ти в мандрах, в пошуках самостійного життя. Тут ми з тобою чимось схожі. Мій батько іще змолоду з друзями поїхав у Ізраїль до далеких родичів. Там знайшов гарну роботу, він фізик. Часто прилітав, як не мав можливості, висилав гроші. І ми з мамою кілька раз до нього їздили, влітку там відпочивали. Таке в них було кохання, літали один до одного. Звав до себе, але мама навіть після подій на Майдані категорично відмовилася. Через рік автомобільна аварія, от і все. У спадок залишив квартиру, правда дві кімнати. Зараз квартиру здаємо по найму. Мама нікуди їхати не хоче, каже хай на всякий випадок, далі видно буде, як життя складеться.
-Знаєш, ти кажеш батько в Ізраїлі, мені цікаво, як тобі дозволили піти на Майдан?
-А чому не піти? По материнській лінія я українець, батько й дід поляки, ніби прабабка була єврейка та і це не точно. Та хіба тут національність грає ролі?
На якісь секунди запала тиша, продовжив,
- Ну то що, може перед сном прогуляємося по алеях?
-Гаразд, ти йди, я зараз переодягнусь і вийду.
Надія одягнена в чорні брюки, курточку й в біленьку пухову шапку, усміхнена, вийшла з квартири. Тільки Макс зачинив двері, як позаду них привернув увагу скрип. У дверях навпроти з’явилася тендітна дівчина невисокого зросту, з писком кинулася на шию Макса,
-Максе! Максе, яка я рада тебе бачити! Я так скучила! Так скучила! Ти просто не уявляєш. Що ж ти ні разу не подзвонив і не написав? Ви так надовго пропали, я уже й хвилювалася, думала не приїдете.
Шпилька, що тримала в купі її довге волосся відлетіла в сторону, воно розсипалося по плечах.
Надія відразу помітила волосся світло - русявого кольору. Думка, як перлинка - Бач, що його приваблює, щоб волосся довге й нефарбоване.
Дівчина ніби не помічає Надії, збуджена, обома руками одночасно намагалась погладити його обличчя. Часто кліпає очима, в них раз - у – раз з’являвся блиск.
Макс розсміявся та вмить забрав її руки,
-Та залиш ці ніжності.Ти, як дитина.
Її очі округлилися, трохи незадоволено,
- Я просто хотіла тебе в щоку поцілувать. Що тут такого, я ж скучила. Іще й ляпнув, - Як дитина! Ти забув, у суботу мій день народження! Ні Максику, я не дитина, а квіточка, якій виповнюється двадцять років. І думаю така, що при бажанні можу когось і причарувати.
-О! Ну звичайно, двадцять років це багато! Щодо іншого сказаного я не сумніваюся, - у відповідь підбадьорив її.
Повернув голову до Надії, усміхнувсь й підморгнув їй. Зразу ж продовжив до дівчини,
-То ти Маргаритко, нас запросила відсвяткувати свій день народження? Я правильно зрозумів?
Тільки тепер дівчина повернулася до Надії, яка спостерігала за ними. Зміряла її з ніг до голови,
-А це хто? Може родичку з Ізраїля привіз?
-Так, це поки що гостя, але може тут і залишитися.
Вмить обличчя дівчини стає сумним, погас блиск очей. Двигнувши плечима, подивилась на обох, стиснувши уста, виконала реверанс,
-В такому разі я офіційно запрошую обох. Буду чекати в суботу на сімнадцяту годину. Максе, попрошу обов’язково передай запрошення Ельвірі Борисівні. Вона ж приїхала?
Він не дав їй договорити,
- Рито,то ти ж познайомся, це Надія!
-Я гостям буду рада. Мене звати Маргарита.
Макс, не поспішавши, взяв під руку Надію,
- Я думаю ти зрозуміла, це наша сусідка, з якою ми дружимо вже чотири роки. Я для неї ніби охоронець, принаймні так мама вважає.
Маргарита почервоніла,
-Ну то я на вас чекатиму.
Різко розвернулася, лиш кілька кроків, вже за собою різко зачинила двері квартири.
Вони мовчки спускалися по східцях. Надія не захотіла першою розпочинати розмову, чи задавати запитання. Вирішила, як захоче щось розповісти, тоді й послухаю.
Свіже повітря знімає втому, вона запропонувала,
-Давай зайдемо в кав’ярню, я б чаю випила, чи кави. Може й ти хочеш?
-Чому ні?
В кав’ярні провели цілу годину. Макс розповів, що п’ять років назад, у Рити, після онкологічної хвороби, померла мати. Вони з батьком залишилися вдвох. Сусідами стали чотири роки назад. Її батько так і не одружився. Часто спілкується з його мамою, вечорами грають у шахи. Розповідав, як разом відпочивали біля річки. Завершуючи, прямим поглядом дивився в її очі,
- А я по- сусідськи підтримую дівчину. Важко їй без матері, тому й тулиться до нас. Вона весела, компанійська, має багато знайомих, друзів. Така, що за словом у кишеню не полізе.
Після почутого, запитала його,
-А вона не закохана в тебе?
-Та ні, не думаю! Та й поводу я їй не давав. Колись допоміг з уроками, після вечірок забирав зі школи. Зараз в медінституті навчається, на другому курсі, думаю там є в кого закохатися.
Суботній вечір…. Ельвіра стояла навпроти дзеркала, обома руками поправляла волани на білій блузці,
-Ану Надю… подивися, я гарно роблю макіяж. Як ці морщини приховати?
-Та все нормально, не хвилюйтеся.
Дівчина одягла сукню блакитного кольору, вона їй дуже пасувала до кольору очей. Невеликий виріз сукні приховав пишні груди, а прямий крій підкреслював стрункість, придав витонченості. Щоб виглядати більш елегантно, волосся зібране в пучок і закріпила красивою шпилькою з синіми шифоновими метеликами.
Макс, одягнений в чорний костюм і білу сорочку, з букетом білих троянд, уже стояв біля дверей, голосно до них,
-Ну пішли! Скільки можна вертітися біля дзеркал! Уже пів на шосту. Мабуть всі гості за столом, а ми ніби далеко живемо.
Вони заходили в квартиру Рити разом з парою молодих людей. Дівчина гостинно зустрічала, приймала вітання й подарунки.
За святковим столом гучно… друзі Маргарити раз - у - раз піднімали келихи з вином, проголошували тости. Батько дівчини, представився Миколою Миколайовичем, гостинно запрошував відвідати страви. Поряд з ним сиділа Ельвіра, часом схилялась до нього, щось шепотіла. У відповідь в знак згоди, він кивав лисою головою.
Минуло зо дві години... молодь веселилася, танцювала під модні ритми та улюблені хіти. Ельвіра з батьком Рити сиділи в іншій кімнаті, про щось розмовляли. Макс постукав у двері, разом з Надією зайшли до них,
-Миколо Миколайовичу там так гучно, всі скачуть, штовхаються, думаю де нам трохи відпочити? Ви не проти, якщо ми тут кілька хвилин посидимо.
-Та звичайно, я не буду вам заважати, відпочивайте.
Ельвіра піднялася з крісла,
-Ми підемо на кухню, думаю пора солодощі подавати.
Макс присів у крісло, Надія стояла біля серванта, роздивлялася кімнату. На столі стояла купа зошитів, підручник з біології. На стіні невеличка картина »Садок вишневий коло хати», старенький годинник з картиною берега річки.
Максу, лише на хвилин п’ять вистачило терпіння, встав з крісла, підійшовши до неї, обійняв.
-Ти як? Може підемо додому? Мені від цієї музики, аж у голові бамкає.
-Зараз скуштуємо торта тоді й підемо. Я теж хочу відпочити, завтра неділя, буде багато роботи.
Раптом Макс губами торкнувся її повненьких губ, вона відхилилась до серванта. Враз очі округлилися, зблідла.
-Тобі що погано? - випалив він.
Рукою торкнулася свого чола,
-Дай я присяду.
-Я принесу тобі води.
-Не треба, це щось так від побаченого, зараз минеться.
Він не міг зрозуміти в чому справа. Стояв перед нею на колінах, тримав за дві руки.
-А може…та ні ти ж майже не пила. Наче й страви усі свіжі.
Трохи отямившись Надія нахилилася до нього,
-Макс, там за склом моє фото, де я з батьком.
- Не зрозумів… ти напевно помилилася.
Діставши з серванта фото, здивовано подивилась. Так, то було таке саме фото, як у неї й на зворотній стороні написаний рік.
- Треба порівняти. Я зараз піду й принесу твоє фото, ти не проти?
-Звичайно ні, воно на комоді стоїть, а може це воно?
За пару хвилин,, він уже стояв з фоткою в одній руці, в другій тримав келих з водою.
Надія не плакала, в недоюмінні, як бути далі, схилилася на його плече.
-Може підемо додому? Думаю зараз не на часі щось з`ясовувати.
-Звичайно і я до розмови не готова.Та й не варто дівчині в день народження псувати настрій.
Прийшовши додому, вони вирішили все розповісти Ельвірі. Можливо вона щось дізнається про життя Миколи Миколайовича.
Надія довго не могла заснути, врешті- решт сон подолав її.
В квартирі тиша. .. Максу не спалося, це ж треба такого?! - Невже справді він її батько?- Емоції переповнювали його. Раптовий дзвінок у двері, думка- оса - І кого це принесло в таку пору, уже ж всі сплять.
Одягнена в легенький халат, перед ним стояла Маргарита,
- О, я вчасно,ти іще не в піжамі. Може ми підемо до тебе в спальню, чи до мене?
-Ти що перебрала?
-Та ні, не думай, що як випила зайвого, то втратила контроль над собою. Ти оце привіз якусь, не знаю хто вона тобі, але бачу дивишся на неї, мов кіт на сметану. Вона що й досі тебе до себе в ліжко не вклала? Чи може ти її, як і мене боїшся. Я дурепа по вуха втюрилась в тебе! А ти, а ти, – розплакалася, руками штовхала його в груди.
-Заспокойся! Рито,заспокойся! І будь ласка тихіше, весь під’їзд розбудиш. Батько тебе не бачив, що вже спить?
-Так, хропе в своїй кімнаті. А я одна….
-Пішли до тебе, вип’ємо чаю, поговоримо.
Вона задоволено повела очима, всміхнулася,
-Пішли… пішли, я тільки за!
Розмова була важкою… за дві години йому ледве вдалося її заспокоїти. Зміг довести, що між ними нічого немає і бути не може. Що відноситься до неї, як брат, який при потребі завжди допоможе.
Минуло три дні… Ельвіра зайшла в кімнату Надії,
-Я маю гарні новини. Вітаю! Це твій батько. Що я хотіла - все дізналася, в нього другий шлюб. Він тут служив в армії, в медпункті познайомився з медсестрою Мариною.В той час вона з лікарем – терапевтом часто приїздила, допомагала в оформленні паперів про обстеження військових.
Відслуживши, поїхав додому. Та через п’ять років приїхав. Настільки я зрозуміла, на вокзалі в нього вкрали всі документи. Тож приїхав до Марини, як кажуть голий і босий. Додому таким повернутися не наважився, а чому не пояснив, змовчав. Ось бачиш, як воно в житті буває. Ночами розвантажував вагони, вдень навчався в педінституті. Зараз в школі викладає біологію. От, я все, як на духу розповіла, про тебе поки що змовчала. Це ми вчора грали в шахи, я поступово про все узнала. Тепер оце думаю, може тобі і не варто шукати квартиру?
-Ні - ні, обов’язково. Я хочу жити окремо, не хочу їм заважати. Допоки не куплю квартиру не хочу, щоб він знав, що я його донька. Та й Маргарита подумає, що я буду претиндувати на якусь частку. Ні, думаю нехай це пізніше станеться.
Аж ось і мороз завітав, під місячним сяйвом по шибках розмалював картини. Все зима запорошила, запушила поля, сквери, замела стежки, алеї, місту придала свіжості.
Напередодні Нового року, Надія перебралася жити до старенької одинокої жінки. Вона мала дві кімнати по дванадцять квадратних метрів. Одну з них жінка виділила їй. Платня невелика, з урахуванням, що вона має прибирати в квартирі, доставляти ліки, продукти.
Макс часто приходив у гості, наполягав на одруженні. Але вона не поспішала, хоч і відчувала, що кохає та все ще не покидала мрії -Спочатку куплю квартиру, як буду від усіх незалежна тоді й одружимося. Розмов про батька не торкалися, він відчував, як їй боліло.Тому й чекав, коли вона сама вирішить з ним поспілкуватися.
Ельвіра ж мала свій план… якось ввечері вона навідалася до Миколи Миколайовича. За грою в шахи запитала,
-Як тобі наша Надія? Вона тобі нікого не нагадує?
-О! А чого це ти раптом мене про неї запитуєш?
-Ну принаймні бачив, яке в неї волосся? Що в неї і в Рити колір однаковий. Та чи мало жінок з подібним волоссям?! Ну… дівчина симпатична. Слухай, а до чого це ти хилиш? Кажи прямо, якщо щось маєш сказати.
- Слухай земля кругла… з тебе гарний могорич. Ми зустріли твою доньку в Москві, вона там три роки на заробітках була. Думаю скажу тобі, мабуть не від хорошого життя.
-Моя донька в Москві?! Та це якась маячня, хіба мати могла б її відпустити? Невже заміж вийшла?!
Він зразу дуже рознервувався.Та коли Ельвіра показала фото (яке потай взяла в Надії), заспокоївся, зажурився.
Не одну чашку заспокійливого чаю випили за розмовою. Ельвіра, що про неї знала - все розповіла. Вони вдвох дійшли згоди, це триматимуть у таємниці. А при нагоді, в якийсь один день, повідомить усім.
Одного вечора Надія повернулася з роботи… в квартирі застала чоловіка, років сорока. Він представився Вадимом, родичем господарки квартири.
За чаєм старенька повідомила, що поїде жити до племінниці та вже
почала займатись оформленням опікунства.Через адвоката за три - чотири дні документи будуть готові.
Жінка хвилювалася,
-Надійко я не знаю, як тобі сказати та я квартиру виставив на продаж. Вибач, що так все вийшло. Я думала з весни почнуть збирати документи, а вони бач, як швидко справилися.
-Не хвилюйтеся! Може ми з вами в ціні зійдемося. Я давно відкладаю гроші на квартиру та не знаю скільки ви за неї захочете.
-О, як добре все складається.
Звернулася до Вадима,
-Я їй продам квартиру. Цій дівчині можна довіряти, щира, добра людина. Ти там дізнайся що і як?
-Та я вже про все узнав. За цим не журіться.
Того ж вечора сторгувалися, за три дні Надія мала придбати квартиру.
Наступного дня Ельвіра помітила Надію в піднесеному настрої,
Ану відкрийся мені, ви що заяву в РАЦС подали.
-Та ні!
Але ж ти така весела, літаєш, як пташка, до всіх усміхнена.
-Є гарні новини, хай це буде сюрпризом.
З екрану телевізора лунало новорічне вітання. Ельвіра з Маргаритою та з її однокурсником Віктором закінчували сервірувати святковий стіл. Надія куховарила на кухні, Макс допомагав їй, на стіл носив тарілки з деякими стравами.
Ельвіра привернула увагу,
-Так, все покинули і всі за стіл!
І вже, лукаво позирнув та й тихіше,
-Миколо Миколайовичу, я вам довіряю відкоркувати шампанське! І будь ласка швидше - швидше! Ось уже зараз буде рівно дванадцять!
І, як годиться в Новий рік - бризки шампанського, вітання, поцілунки, сміх, веселі розмови,тости.Тільки й розмов Новий рік- нове життя.За кілька хвилин Ельвіра взяла слово,
-Друзі в цю чарівну новорічну ніч, я хочу повідомити новину. Мій син Макс уже давненько освідчився у коханні і зробив пропозицію моїй помічниці Надії. Сьогодні, напередодні Нового року, вона погодилася стати дружиною. Я хочу щоб усі знали і привітали цю чудову пару.Тож наповнимо келихи виноми і вип’ємо за них! Удачі вам діти!
-А коли ж весілля? - запитала почервоніла Маргарита.
-Думаю в далекий ящик не відкладемо. Земля освятиться свяченою водою, от тоді й відгуляємо весілля.
Після спустошеного келиха вина, Микола Миколайович, щось тихо сказав Ельвірі. Вона кивнула рукою, ледь чутно до нього,
-Сміливіше!Не хвилюйся!
За мить він уже стояв з повним келихом вина, заговорив видимо хвилюючись,
-Увага ! У мене теж є новина. Для когось це буде сюрпризом. Але таке воно життя… я відкрию таємницю. В молоді роки свого життя я мав шлюб з іншою жінкою, вона народила мені доньку Надійку. Але так сталося, напевно проти долі не підеш, я покинув їх.
Його голос затремтів,
-І ось тепер через стільки років, завдяки вам ми зустрілися. Пробач мене, Надійко. Прошу, пробач мене донечко! Я всіх запрошую випити за тебе, будь здорова і щаслива!
Його очі наповнилися слізьми. Ельвіра помітила, потягнула за руку,
-Ну-ну! Присядь, а казав будеш триматися…
Надія, звичайно шокована почутим, прихилилася до Ельвіри,
-Це ваша робота?
- Думаю так краще. Мені не важко це було зробити. Ти б рознервувалася, плакала. Навіщо в новорічну ніч ронити сльози. Бачиш усе добре.
На мить запала тиша. Маргарита з подивом зиркала - то на батька, то на Надію. Враз зухвало подивилась на неї. Хотіла встати, але Віктор їй завадив, шепотів на вухо,
-Тихо- тихо! Вітаю, в тебе є сестра! А я іще й трохи дивувався, обидві круглолиці й однакового кольору пряме довге волосся.
Дівчина в її бік блиснула очима, звела брови, тихо до нього,
-Я їй зараз щось скажу!
Він взяв її руку і переплів свої пальці з її. Його очі дивився на неї ніжно і закохано,
-Змирися! Прийми її! Це ж просто чудово коли є родина. Посміхнися, скоро на весіллі погуляємо.
Кілька хвилин затишшя.. в руках Надії пляшка вина,
- Ну що, тепер моя черга!
Ледь червоніючи, наповнила келихи,
-Не хвилюйся тату. Мені не вісімнадцять років, я вже трохи пізнала життя. Нам Бог дає багато »посильних» випробувань. В житті не завжди виходить так, як плануємо. Основне вірити в себе. Думаю ми будемо спілкуватися. Гадаю і з Маргаритою порозуміємося.У мене теж для вас усіх є новина. Пару днів назад, я придбала двокімнатну квартиру. Я давно про це мріяла…..
Ельвіра перебила її,
-Я вибачаюся! Та чого ж ти мовчала?
В розмову втрутився Макс,
-Досить балачок! Прошу підтримати Надію. За тебе кохана! Хай і надалі твої мрії збуваються !
Тихий, пухнастий сніг супроводжував їх до самого будинку.Надія ключем відкрила замок квартири,
-Ну ось, прошу, заходь.
Його очі зацікавлено зиркали довкола.
-А меблі теж тобі дісталися?
-Я б не хотіла та кому вони потрібні. Якщо продам, хазяйці перешлю гроші. Як ні, то казала хай так залишаються.
Роздягаючись, сказала весело,
-А мені вчора привезли нове ліжко.
Дивлячись на неї, швидко знімав одяг,
-Давай чобітки зніму.
-Та ні, не чіпай, я сама!
-Ти все будеш робити сама? Бач, Новий рік, квартира, нове ліжко. А мені на ньому місце знайдеться?!
-Я у ванну….
-А мені можна?
Її очі округлилися, - Ні- ні, будь ласка…
Далі буде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997448
дата надходження 31.10.2023
дата закладки 04.11.2023
Невеличка настільна лампа освітлювала спальну кімнату. Макс лежав у ліжку, почувши кроки, підійшов до стіни, намагався сховатися від світла. Надія переступила поріг.
О, як йому важко від неї відірвати очі! Зачарувала….
Зелений еротичний пеньюар з застібкою спереді, по талії в густо зібрані клинця, ледь- ледь прикривали стегна. Верхня частина пеньюару оздоблена люрексовою ниткою, переливалася від світла.
Здивована пустим ліжком, тільки спромоглася сказати,
-А ти…
Він ззаду обома руками обійняв її, розвернув до себе,
-Злякалася… я тут.
Зазирнув у її очі… в них світилися іскри любові, до уст доторкнувся устами. Солодкий довгий поцілунок.
-Чому тремтиш, моя чарівна пташечко, ти солодка… моя мрія і надія!
Гарячі руки положили її на ліжко. Різко рукою, вона в поспіх виключила настільну лампу.За мить опинилася в теплих, ніжних обіймах.
А в голові ніби туман… серця закоханих билися в одному ритмі.
Життя, як річка, пливе спокійною течією…
У січні місяці, після Водохреща Надія і Макс одружилися. На весіллі гуляли самі ближчі друзі з роботи та родина. Мати Надії, хоч і обіцяла приїхати на весілля та хвороба на грип завадила приїзду. Подружжя приймало вітання по телефону.
На час ремонту в квартирі, молодята переїхали до Ельвіри. Усі свята зустрічали за великим круглим столом. Микола Миколайович й Маргарита з Віктором теж були частими гостями.
Щоденні клопоти, робота, дім, вечірні посиденьки з пахучим чаєм - щасливі хвилини життя. Надія з Максом планували влітку провести відпустку на березі моря. Але пандемія коронавірусу сovid - 19 порушила всі плани. Ельвіру терміново визвали в Ізраїль, люди які винаймали її квартиру переїхали в Америку. Їй таки повезло, вона іще встигла вилетіти до локдауна. Не знала коли повернеться, то ж вести справи в перукарні довірила Надії.
Через якийсь час, вірус уже прогресував і в Україні . В перукарні кількість клієнтів набагато зменшилася. Ельвіра часто дзвонила до Надії, цікавилася справами на роботі, давала поради.
У житті, як на довгій ниві, все трапляється на шляху. Кожного дня, доля дає людині нові випробування і вона має з ними справитися.
Надворі осінь… уздовж дороги напівголі тополі, за ними цвинтар. Надія йшла в чорній хустці. Холодний вітер разом з краплями дощу бив у обличчя, воно мов скамяніле.
Макс і Маргарита стояли поруч, Він протягнув руку,
-Надійко пішли…
Вона звела на нього затуманені від сліз очі,
-Залиште мене саму…будь ласка.
Кілька кроків по стежці, по змішаному з багном пожовклому листю, підійшла ближче до могили,
-Тату, ми так мало часу провели з тобою.Та я вдячна долі, що хоч якийсь час змогли бути разом. Ти пробач, навіть не попрощалися, нам й подивитися на тебе не дозволили. Я хочу тобі подякувати за те, що я тебе ближче пізнала, тепер у мене є сестра. Ми поріднилися, то ж не хвилюйся. Я слово даю - Маргарита не залишиться сама, ми її завжди будемо підтримувати.
А час летів,….важкі випробування позаду.
Макс і Надія теж перехворіли на ковід, але в легкій формі.
Перед Новим роком скасували карантин, Ельвіра повернулася додому.У цей же день, на таксі поїхала на цвинтар, до могили Миколи Миколайовича поклала білі хризантеми. Біля могили, син дав їй змогу побути самій. Бачив, з яким болем у очах вона дивилася на фото (що було на хресті). Вона плакала…
-Нехай плаче… нехай. Їй стане легше на душі- подумки заспокоював себе Макс - Все треба пережити, тримайся люба, я ж не маленький, бачив, як ви любовно відносилися один до одного.
Вона поверталася від могили, він із смутком дивився на неї - Ой матусю, ти так піддалася, де поділася твоя жвавість? А може щось болить та мовчиш? Але ж не скажеш…я тебе знаю.
Додому поверталися мовчки…. вийшли із таксі, син взяв її під руку,
-Мамо, я оце звернув увагу, біля могили Миколайовича лишили місце для могили, може прах дружини перепоховають?
- Та ні, вона похована біля батьків у рідному селі. Рита розказувала, так мати перед смертю захотіла.
Вона зупинилася, прямим поглядом дивилася в його очі, продовжила,
-Послухай сину, ми не безсмертні, думаючи про це, хочемо там знайти спокій,зустрітися з тими кого любиш, цінуєш у цьому житті. То моє місце..
-Та ти таке вигадала. Щось дуже зарано думки про смерть.У нас іще багато справ,тож тримаймося матусю.
І знову мовчки, наче кожен при своїх думках, по східцях підіймалися до квартири.
Нарешті дочекалися вихідного дня… за столом зібралася вся родина.
В голосі Ельвіри чути веселі нотки,
-Ну от я вдома та чи це тут мій дім чи там?! Інколи так буває. Ви хоч і молоді, але молодці без мене справилися. Та мабуть скоро, знову прийдеться летіти .
На її обличчі розпливлася привітна усмішка,
-Може б усі разом на тиждень чи два в гості, що скажете? І мені би там було веселіше….
Враз, всі один з одним переглянулися. Надія прошепотіла чоловікові,
-Ні- ні, ти що, я звідси нікуди не поїду, навіть і думати про це не хочу.
Він підтримав її,
-Ні, ну що ти мамо… ми цього не планували.Твоє право жити тут, чи там, вибирай де тобі краще.
-Тут діти, така справа. Мене слава Богу ковід оминув та й я, як туди прилетіла, відразу зробила щеплення. Не знаю плітки чи ні та в колі друзів йдуть розмови про події на нашому сході. Ніби розпочалося загострення. Кажуть, що росія піде війною на Україну.
Син мовчав. Маргарита не стрималася, емоційно сказала,
-О-о-о… вони, що там блекоти об’їлися?
Надія рукою торкнулася чоловіка,
-А ти чого мовчиш?
Він поклав руку на її плечі, злегка обійняв,
-Все може бути, ті іроди на все здатні.Та не хвилюйтеся, все буде добре.
Після зимових свят, Ельвіра знову була в Ізраїлі.
Морозні дні і ночі втрачають силу, спить земля під пухким снігом. Старий лютневий місяць опускався до край неба. За вікном ледь іскрився сніг, ніч поступово відступала, в небі народжувався світанок.
У спальній кімнаті Надія порушила тишу, їй не спалося. –Ой, такий цікавий сон наснився - От би з мамою поговорити, спитати до чого все те, що бачила? Макс міцно спав. Боячись його розбудити, тихо встала, навшпиньках зайшла в іншу кімнату.
Раптові звуки насторожили її – Тю, це ж не може бути грім! Чи десь щось зірвалося?!
Миттєво при відчиняє кватирку, здалеку лунали дивні звуки, ніби взриви.
-Ой, Боже! Це те, про що говорила свекруха?! Кинулася будити чоловіка.
-Максе! Максе проснись! Послухай які знадвору чути звуки,- відчиняючи вікно, схвильована, рукою торкалася його руки.
Відкривши очі, зірвався з ліжка,
-Зачини вікно! Це снаряди зриваються, хіба не чуєш?
Звуки вибухів почастішали….
Задзвонив телефон Макса. Перед тим, як відповісти,
-Почекай Надю, це з роботи…
З телефона лунав чоловічий голос. Вона зрозуміла - невтішні новини. Він уважно слухав, то червонів, то блід, очі стали великі, погляд замислений.
Нарешті заговорив,
-Все таки ця погань полізла, от нелюди. Я через пів години буду з вами. Па- па!
Зібрався швидко - за лічені хвилини. Заспокоїв, поцілував дружину і швидкою ходою вирушив до офіса.
Важко сприйняти слово –війна.
Надія почувалася безпорадною, що робити далі, не вкладалося в голові.
Минуло буквально кілька секунд… дзвінок від матері,
-Доню, що там у вас?
Вагалася, не знала, що сказати. Та врешті випалила,
-Макса визвали на роботу…
-Ой доню, біда! Це ж війна! З Харкова тітка подзвонила, літаки, вертольоти, як зграї воронів літають, скидають бомби. Каже росія почала наступ, ворожі танки пруть, уже перетнули кордон.
-У нас грохіт було чути здалеку, вже тепер ближче.
-То їдьте до нас, ми ж далеко від кордону.
-Я не думаю, що Макс погодиться, а я самого не залишу. Навіть і думати про це не буду. Згадай, як ти колись казала,- Куди голка, туди й нитка.
-Ти пам’ятаєш доню. Це добре, хоч інколи про мене згадуєш. Ми ж стільки років уже не зустрічалися.
-Та нічого мамо, може скоро й зустрінемося. Я сьогодні прокинулася, такий цікавий сон бачила. Може зумієш розгадати?
-Ну-ну, що за сон?
-Ми з Максом в магазині придбали костюмчик для хлопчика. До чого це?
-Ой, доню, це ж на поповнення сім’ї. Будете мати синочка.
-Але ж я не вагітна!- заперечила їй.
Вона почула тремтіння голосу, відчувала якими зусиллями мати стримує сльози,
-Час покаже. Це гарна новина. Донечко, думаю тобі зараз краще не хвилюватися. Якщо будеш при надії, бережи себе і дитинку. Щодо приїзду, поговори з чоловіком, воно б так було спокійніше.
-Мамо, може це не надовго, не варто зірватися з місця.Та й свекрухи немає, нині я відповідаю за перукарню.
Попрощавшись з мамою, замислилася – А що, як і справді війна надовго, сумніваюся, щоб він погодився туди поїхати.
Звичайно, війна внесла корективи в життя сім’ї, родини.
Після відмітки у військкоматі, Макс відправився у офіс. В ньому планували зробити центр підтримки волонтерів.
Війна… майже щоденні вибухи, тривога, зажура, біль за загиблими – це лякало Надію. На якусь мить тішилася - Добре, що вчасно виїхала з росії. Щоб на мене чекало там? Ой, чи змогла б я виїхати?
Хоч Макс і рідко з’являвся вдома та долі дякувала, що зустріла його.
Так, їй було кого чекати, заспокоювала себе. - Максе нам є заради кого жити, ось приїдеш і я тобі все розкажу.
В середині березня війська РФ завдали ракетних ударів по аеропорту. По місту лунали сирени автомобілів швидкої допомоги. В цей час, в квартирі Надія була одна, з’явилося відчуття покинутості, відчаю, страху. Закутана в плед, дивилася у вікно, відчувала образу на весь світ. Плакала в захлеп, хотілося кричати-
--Та зупиніться! Що ви коїте? О, Боже, зглянься ж на Україну, допоможи вигнати рашистську орду з нашої землі!
Її вкотре огортав сумнів - Як йому сказати, що в нас буде дитя, хіба зараз на часі?
Минув місяць… на фронті важкі бої. Макс вдома майже не ночував. Все частіше, прийде на годину - другу і знову спішить, бо є завдання, треба везти продукти, ліки. Надзвичайно страшно, одній прокинутися від вибухів, під час повітряної тривоги, ховатися в коридорі.
Згодом, неподалік від будинку, самі мешканці району власноруч відновили бомбосховище. Одного разу, Макс звідти і забрав її, по дорозі додому, уважно подивився на неї,
-Тобі важко, бідненька, бачу ти схудла, поблідло обличчя. Я тебе розумію одна в квартирі....
-Та ні я не одна, ми удвох.
-Не зрозумів. Що Маргарита часто приходить?
-Та ні вона ж з Віктором у лікарні біля поранених чергує. Зараз лише по телефону спілкуємося й то рідко.
-То хто ж той інший, чи інша, хтось знайомий?
-Та ні, воно зі мною. Я не знала, як тобі сказати. Зараз у такий важкий час, але, як скажеш так і буде.
-Та кажи, що за таємниці?
У нас буде дитятко, я думаю, що хлопчик.
Вирячивши очі, він зупинився, хмикнув, провів пятірнею по своєму чорному волоссі,
-Це що правда?
-Так, уже дев’ять тижнів. Я не знала, як до тебе підійти і чи ти хочеш цю дитину.
-Ти що з глузду з’їхала! Це ж продовження роду, які можуть бути сумління?! Це ж наша дитина! І не важливо, чи дівчинка, чи хлопчик, основне у нас буде справжня сім’я. Ти не уявляєш, як цю новину сприйме мама, вона ж так давно цього чекає.
Усміхнений, відразу дзвонив до Ельвіри,
-Мамо терміново повертайся, мені потрібна твоя допомога. Надійка вагітна, а я…- ти ж сама розумієш, весь час на роботі.
Голос Ельвіри, - Питань немає, я уже закінчую з документами на приватність квартири. Через пару днів у нотаріуса оформлю продаж й буду повертатися. Ну давай, тримайтеся там! Ти ж підтримай Надю,уявляю, як їй зараз важко. Ну па-па.
Додому добратися Ельвірі прийшлося через Німеччину і Польщу, на дорогу витратила більше тижня. По приїзду, опікувалася невісткою. В магазинах непоганий вибір продуктів, тому жінка з задоволенням купувала м’ясо, овочі, фрукти, гранатовий сік. Прийшовши додому, не раз говорила,
-Надійко, оце дивися, щоб усе з’їла, я хочу, щоб мій онук народився справжнім бутузиком. Буде пухкеньким, матиме силу, он бачиш який мій Макс та ти ж фото бачила. Який же він там гарнесенький.
Спекотне літо… пекельно на фронті. Місто і передмістя потерпало від ракетних ударів, багато поранених, є загиблі. Тривожні дні і ночі. В людей розчарування, безнадія. Не раз у бомбосховищі лунали слова » Коли ж все це закінчиться? « Але в той же момент, у очах людей не меркнула надія - ворога буде подолано.
З міста багато людей виїхало за кордон, а дехто поїхав на захід України. Мати Надії, неодноразово запрошувала до себе, але ніякі умовляння не подіяли.
Одного разу, Надії з свекрухою, майже дві доби довелося посидіти в бомбосховищі. Жінка бачила, як невістці, в такому стані важко. Намагалася її не покидати, відволікала від новин про війну, розповідала про своє життя. Після нічного ракетного удару, ніби все затихло. Нарешті пролунав відбій повітряної тривоги і люди поспішили до виходу. Вони теж підіймалися по східцях. Надія йшла попереду, за нею свекруха, чатувала кожен її крок.Та враз помітила, як вона ніби стримуючись, схилилася навзнак, закричала,
-Допоможіть!
На щастя, на сходинку нижче за Ельвірою, йшов високий, худорлявий чоловік, років шестидесяти. Його руки, як граблі впіймали Надію. Сказав тихим виснаженим голосом,
-Ну- ну, все добре, не хвилюйтеся, я її тримаю.
Не поспішаючи виніс її з бомбосховища. Свекруха бідкалася,
- Треба визвати швидку, я зараз. Та в цю мить Надія відкрила очі,
-Ми вийшли? Чомусь у голові зашуміло, втратила орієнтацію, чого б це?
Після цього випадку Надія знаходилася під наглядом лікарів, навіть відбулася бесіда з психологом.
-Дякувати Богу все обійшлося – заспокоювала її свекруха. Он, приймай вітаміни, те що відбувається не сприймай близько до серця. Війна уже майже пів року, то ж ти маєш звикнути. Зрозумій мене, ми жінки, все маємо витримати. Знай, за дитину не тільки ти відповідаєш, а я теж. Якщо щось станеться, мені син не пробачить.
За вікном пізня осінь… Якось ввечері до них завітала Маргарита з Віктором. Після вечері, жінки залишилися за столом, пили чай. А Макс з Віктором спілкувалися на балконі. У них були серйозні обличчя, Надія розхвилювалася - Невже знову поїде на кілька днів, мені ж скоро народжувати. Я ж так хочу, щоб він був поряд, підтримав мене.
Для неї цей вечір тягнувся довго, мала бажання наодинці поговорити з чоловіком. Готуючись до сну, уже вийшовши з ванної кімнати, вона підслухала телефонну розмову чоловіка,
-Вікторе, ти ж розумієш куди цього разу я їду.Я не відмовлюся, де ти бачив. Якщо до пологів не приїду, прошу тебе, ти ж у лікарні, посприяй щоб все було добре.
Раптом почув кроки дружини,
-Ну все – все, ти мене зрозумів. Па-па.
Вона хотіла його запитати, про що спілкувався з Віктором, адже минула всього година, як вони розпрощалися. За мить, він устами торкнувся її чола,
-Сонце моє, цієї ночі мене можуть визвати. Ти лягай спати без мене, а я тут, на дивані приляжу. Не хочу тебе турбувати.
- І скільки днів тебе не буде?
-Та хто ж знає. Як буду на місці, якщо зможу подзвоню.
Минуло три дні… Зранку Надія відчувала, що настав час народжувати. Ельвіра збирала речі,
-Так спокійно! Як я тебе вчила - основне вірити, що все буде добре. Слухай лікарів, не бійся, не соромся. Не думай істерити, може піднятися тиск, цим і собі нашкодиш, і дитині.
Уже в лікарні Надія спитала свекруху,
-Може хоч вам Макс дзвонив ?
-Якби дзвонив,чи ти б не чула,чи я б не сказала? Ти не хвилюйся і думай про дитину! Знай, багато залежить від тебе і проси Бога, щоб допоміг.
Ввечері зовсім близько лунали вибухи снарядів…. у бомбосховищі лікарні Надія народила хлопчика. Згодом … свекруха була біля неї,
-Це ж яке щастя, в мене є онучок Михайлик. Янголятко ти наше. Бабусине сонечко, тепер мені є заради кого жити.
Надія зі сльозами на очах дивилася на неї -Яка ж це радість стати матір’ю, а може і я буду така щаслива, як вона, коли матиму своїх онуків. А Макс… о любий Максе , де ж ти ? Ми тебе так чекаємо!
Далі буде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997618
дата надходження 02.11.2023
дата закладки 04.11.2023
Через тиждень, з пологового відділення, Надію забирали Маргарита й Віктор. Щаслива Ельвіра, в онукові душі не чаяла.Обіймала й цілувала невістку, дякувала за онука. Взяла на руки, защебетала біля нього, як пташка,
-Ой ти мій бутузик, ой, ти мій маленький.
Зиркнула на невістку й до онука всміхаючись,
-Будеш, як бабуся, старанний, хитренький! Дай Бог по житті, щоб доля на вдачу…
Враз по щоках потекли сльози радості,- Ото бабця така і чого я плачу?!
Невістка дивилася на неї- Оце ж треба такого,видно дуже хотіла мати онука. Добре, що вона є, щоб я без неї зробила.
В дитячій кімнаті спав Михайлик. Ельвіра з невісткою готували вечерю. Надя голосно до неї,
Я кілька хвилин назад подзвонила до Віктора, думаю, може є якісь новини від Макса. А він мене в розмові тільки заспокоює, якби щось сталося,то уже б усі все знали. Запевняв, що скоро повернеться.
Ельвіра намагалася приховати своє хвилювання,
Сказав повернеться, значить повернеться, як будеш себе накручувати, у грудях молоко пропаде.Ти стала матір’ю, то ж зараз більше думай про сина.Он краще горішків з’їж та чаю випий, молоко буде ситнішим.
Надія ж позирала на неї, дивувалася, стільки мужності у цій жінці. Адже за плечима нелегке життя,чоловік весь час десь, як подумати майже одна виховувала сина. Згадала маму,у горлі тиснуло, ледь стримувала сльози - О Боже, тільки не дай мені таку долю, як у рідної неньки. Я хочу, щоб мого сина виховував рідний батько.
Минуло десять тривожних днів… від Макса ніякої звістки.
Ранковий телефонний дзвінок від Віктора, збентежив Ельвіру,
-Я тут! Ти маєш якісь новини?
-Так, не хвилюйтеся, можна сказати все нормально. Але це не телефонна розмова, я на чергуванні, приїдьте поговоримо.
По коридору, вздовж ліжок з пораненими, Ельвіра йшла назустріч Віктору,
-Добрий день, давайте поговоримо в палаті.
Вони зайшли в одну з палат, у ліжку лежав поранений Макс.
Побачивши сина, вона розплакалася. Віктор заспокоїв її,
-Тітко Ельвіра, його прооперували, із стегна вилучили кулю.
Вона ледь стримуючи схлипи, тихо спитала, -То де ж він був?
-На завданні був, з другом у визначене місце відвезли продукти, ліки. Друг залишився там, то ж додому повертався один. З кулемета рашисти обстріляли мікроавтобус. Потім хтось кинув гранати і все затихло. Опритомившись, він зрозумів, що поранений у стегно правої ноги. Міцно прив’язав її і два дні поспіль самотужки добирався до наших. Це він перед операцією мені розповів. Коли нам його привезли, я сам, аж розплакався, правда від радості. Живий, значить все буде добре! Зараз нехай поспить, відпочине. Ви Надю підготуйте. Я уявляю, які в неї і у вас були думки, поїхав і ніякої звістки. Але це ж війна…
-А телефон при ньому? Ми стільки раз дзвонили, в недосяжності.
-Напевно загубив…та добре що сам повернувся. О, до речі я його привітав із народженням сина. Щоб ви бачили. який він був щасливий!
Напередодні Нового року, Макса виписали з лікарні. Біля дверей, з сином на руках, його зустріла дружина. Щасливі обличчя, сльози радості, обійми, поцілунки.
-Коли вся сім’я в зборі, мені й поранення легше перенести – сказав він поцілувавши сина в чоло і продовжив,
-Надю дякую за сина,а він справжній бутузик, я в дитинстві теж таким був.
Хлопчик ледь скривився, він помітив,
-Ну-ну Михасику, подай голос, щоб я почув, як ти плачеш.
Надія заперечила,
-Не треба, щоб плакав, йому пора їсти.
Ельвіра взяла сина під руку,
-Давай я допоможу, нога дуже болить?
-Та так, трохи. Мені повезло, основне кістку не зачепило, це добре.
З передової мало втішних новин. Вдень і вночі мешканці міста в тривозі, часто лунають сирени, не вщухають вибухи ракет. Люди вимушені ховатися у бомбосховищах, але й багато хто, ігноруючи загрозу, залишався вдома. Часто в холоді і без світла й без води.Хоч дуже скрутно, в страху, недоспані ночі, але не втрачає віри в сміливість, стійкість, мужність воїнів. Які відчайдушно захищали незалежність України, вірили в перемогу!
Новорічна ніч… по кімнаті розносився звук з телевізора. Лунало «Новорічне привітання Зеленського». Їхні погляди були прикуті до екрана телевізора. Вони прислухалися до кожного його слова, відчували тривогу, як йому боляче за Державу. Від деяких почутих слів, ніби куля пронизувала все тіло, щеміло під серцем, холодіє душа. В той же час, у ньому бачили впевненість, що у цій жорстокій війні Україна вистоїть.
За столом Ельвіра не втрималася,заплакала. Надія відразу накрапала їй заспокійливих ліків,
-Мамо випийте. Може вам краще не слухати?
-Та ні, я тримаюся. От тільки думаю, коли ж закінчиться ця війна?
Сидячи в кріслі, Макс хоч і уважно слухав промову та все ж почув слова матері,
-Закінчиться, іще трохи, от побачите, скоро наші вояки підуть у наступ, добряче дадуть оркам прикурити.
-Дав би Бог – прошепотіла Ельвіра, перехрестилася і продовжила,
-Нам би Михайлика хрестити..
-Та не зараз, думаю краще хай трохи підросте,- заперечив Макс.
Надія, встаючи із-за столу, запитала,
-Максе ти, щось п’єш?Може трохи перекусив би.
-Так , хочу випити за чисті душі, що злетіли в небо. Шкода хлопців, я ж багатьох знав.
Наступного ранку, Надія готуючи сніданок, звернулася до чоловіка, -Може ми б таки поїхали в Борислав?
-Ти, що смієшся, в таку пору з дитиною в потязі?!Хто знає, що може нас чекати в дорозі. Та й ти ж бачиш, до нашого мікрорайону, дякувати Богу, ракети не долетіли. Он чув, ніби системи ППО мають встановити.
Вона тільки схвильовано поглянула на нього й двигнула плечима.
-Моя люба, зрозумій, я після Різдва повертаюся в центр.Їздити вже не буду, але там і іншої роботи достатньо. Давай цю тему закриємо до літа.
Чотирнадцятого січня о п’ятнадцятій тридцять російська армія завдала ракетного удару по багатоповерховому будинку. Ця новина швидко облетіла все місто. По телефону Макс повідомив, що є загиблі і поранені, серед них є діти, додому прийде через пару днів.
Ельвіра переодягала Михайлика,
-Боженько спаси і помилуй нас і мого онучка.
Поцілувавши в чоло,
-Михасику мені про війну краще не думати, хай я мрію, підростеш, ми з тобою будемо вчити англійську мову.Правда мій хлопчику, я тебе буду водити до школи. Нам би тільки війну закінчити.
Надія взяла сина,
-Мамо, все буде добре.
Жінка розплакалася,
-Яке добре?! Тож не люди, а нелюди, що ж вони творять?!
Надія зо дві години її заспокоювала, після ліків свекруха заснула.
А їй зовсім не спалося, задрімала на декілька хвилин, щось снилося, але пригадати не змогла.
Уже зранку удвох на кухні пили чай. Раптом задзвонив свекрухин телефон.
-Цікаво і хто ж це мені зранку телефонує?- підняла здивовані очі.
-О, Оля Волошина дзвонить, мабуть думає, без неї перукарню відкриємо.
З телефона звучав чоловічий голос,
-Я вибачаюся, ви родичка Волошиній?
-Ні роботодавець. А ви хто? Що щось сталося?
-Ми рятувальники,з під завалу дістали тіло жінки, при ній цей телефон. П’ять номерів обдзвонили, ніхто не відповідає. Може ви знаєте кому можна передзвонити?
Очі Ельвіри блиснули і мало не вискочили з орбіт, несподівано зблідло обличчя. З закритими очима, сказала ледь чутно, тихим голосом,
-Мою Олю вбили…
Вона, як сиділа так і похилилася на стіл грудьми. Надія злякалася, розгубилася, в цей час заплакав син. Тремтячими руками, на телефоні набрала номер.
- Максе мамі за столом стало погано, поблідніла, негайно приїдь.
-Ти швидку визвала?
-Я відразу тебе набрала. Зараз викличу.
Буквально за десять хвилин Макс був вдома, маму поклав на ліжко.
Чи йому так ввижалося,чи було таке бажання побачити, здавалося її вуста ледь- ледь тремтіли. Він прислухався до дихання, на руці намагався почути пульс, але все було даремно.
Швидка приїхала, аж через пів години, лікар попередньо спрогнозував зупинку серця через обширний інфаркт.
Надія перебирала речі, в чому поховати свекруху. В купі рушників знайшла конверт, віддала чоловіку, стояла поруч.
Його очі червоні, підпухлі від сліз, з болем дивилися на лист,
«Дорогі мої! Ви прочитаєте цей лист, коли я вже відійду у інший світ. До вас маю прохання, поховайте мене поруч з Миколаєм Миколайовичем, ми з ним про це домовилися. Може там зустрінемося і не раз зіграємо в шахи. Думаю Рита про це має знати. Не плачте за мною! Я достойно прожила життя. Пам’ятайте мене веселою, охайно одягненою, з акуратною зачіскою. Бережіть один одного! Цінуйте життя! Я вас люблю, прощайте!
Ельвіра.»
Надто важко втрачати рідних… Макс ходив, як тінь. Надії хотілося кричати, розридатися. Але тримаючи на руках сина, стримувала себе,знала, що може у грудях пропасти молоко. Тому коли був Макс вдома стримувала себе, більше мовчала.Та все ж через тиждень, після поминального обіду, коли всі розійшлися, дала волю сльозам,- Мамо,ти ж мене стільки всього навчила, чому ж так рано покинула нас? Чому мене доля звела з такою чудовою людиною і вже тебе забрала. Це у всьому винна війна, той безлаберний народ, що прийшов з мечем на нашу землю.Їй би іще жити та й жити, як і тим воїнам, що захищали нашу рідну землю! Я обіцяю, все життя підтримувати Макса. Мамо, я щиро тобі вдячна , що ти була в моєму житті й подарувала свого сина, якого я дуже кохаю.
Одного вечора Рита зайшла до Надії,
-Я так забігла на кілька хвилин.Ти, як поставишся до того , щоб до мене переїхав Віктор?
- А причому тут я?! Це, як ти нього ставишся. Я бачу він закоханий .
- Так , пропонує разом жити, а згодом одружитися.
-А що твоє серце каже?
-Ой каже, від почуттів, аж голова крутиться. І так безсонні ночі від вибухів, а тут іще думки про нього,хвилююся де він, як він. Здається, я без нього і дня не можу прожити.
- Тож це кохання… вирішувати тобі. Але все добре зваж ! Я тобі бажаю тільки добра.
Приблизно через тиждень Віктор перебрався жити до Маргарити. Тепер вони стали частішими гостями. Допомагали з придбанням продуктів, навіть інколи бавилися з Михайликом. Хоч Надія і Рита від різних матерів, але все ж відчували спорідненість душ.
Тільки після сорока днів після смерті матері, Макс інколи став всміхатися і то в основному до сина.
З весною прийшли кращі новини з фронту, люди поверталися в рідне місто. Хоч і російські окупанти не зупинялися, стали частіше атакувати дронами - камікадзе. Лунали заяви, попередження та погрози щодо другої потужної хвилі вторгнення. Все ж місто жило своїм життям, при можливості, люди ходили на роботу. Після вибухів займаються прибиранням руйнувань. Дехто самотужки намагався зробити хоч якийсь ремонт, не мали бажання покидати рідний будинок, чи квартиру.Адже українці вірили у перемогу України у війні.
Літо видалося спекотним, в повному розумінні слова. І сонце безжалісно
смажило російських вояків, і наші воїни піддавали вогню, поступово відтісняли ворога.
В сім’ї все частіше відбувалися розмови, про закінчення війни. Смуток за матір’ю поступово віддалявся, душевний біль вщухав. Останнім часом, з роботи чоловік приходив у гарному настрої. Надія наважилася завести розмову про поїздку в Борислав. Тримаючи сина руках , почала здалеку,
-Ну що новенького у вас?
Він усміхнувся до неї, перевів погляд на сина,
-Ану Михасю, скажи мамі, що в нас усе ладком.Тож нехай більше нічого не запитує. Бо це секрет…
Беручи сина на руки, поцілував її в чоло,
-Ой, люба моя, знаю про що ти хочеш запитати.Та я уже й сам інколи думаю, коли ми вирвемось. Звичайно хотілося б теплою погодою. Нам обіцяють підкинути пару помічників, але поки що ніяк не виходить.
Її очі змінилися, наповнилися радістю,блиском,, сказала веселіше,
-Я оце думаю, може ми, як будемо їхати, Риту з собою візьмемо? Неодноразово, вона натякнула, що була б рада познайомитися з моєю сім’єю.Хотіла б побачити, як живуть люди на заході України.
-То в чому причина? Якщо з роботою все владнає,чому ні? А Віктора теж хоче взяти?
-За це я її не запитувала, не знала ж, що ти скажеш.Та й якось незручно, питати, ми ще й самі не знаємо коли поїдемо.Мама часто запитує та я ніби не чую, переводжу розмову на інше.
Обома руками, він підняв малого догори,
-Ану синку, скажи мамі, що ми бабці зробимо сюрприз. Щоб не хвилювалася, не дуже витрачала гроші на застілля, правда,синку.
Притулив його до себе, сказав тихіше,
-Бабуся Ельвіра мріяла познайомитися з свахою та на жаль.
За вікном осінь… Рита й Надія з візочком прогулювалися по алеї. Назустріч йшов Макс, трохи сердито,
-Ну й ви «молодці», не боїтеся?! Як сирена залунає, що будете робити?
Надія миттєво почервоніла, змовчала. Рита ж кивнула рукою,
-Не кричи, це я винна. Я їй кажу, хоч на хвилин десять, можна дитину на люди вивезти? Не накаркай, не сварися, слава Богу вже кілька днів тиші.
-Ви оце залиште мені Михайлика, а самі пройдіться по магазинах. А то ніби щебечете хочете поїхати в Борислав, а подарунків не купили.
Надія обійняла його,
-Максе! Любий, що справді поїдемо?
-До нашого полку прибуло двоє хлопців після поранення, так що поїдемо. Через пару днів знатиму на які дні можна буде придбати квитки. Та знай, в мене десять днів відпустки, а потім додому і ніяких умовлянь.
Вона поцілувала його в щоку,
-Та це ж просто чудово! Дякую!
На платформі біля потяга метушня, чути гучні уривки фраз. Прохолодний вітер злегка торкався обличчя…. почервоніла Надія поспішала за чоловіком. Макс на руках ніс Михайлика, той раз –у- раз здригався, відкривав очі, в непорозумінні, куди це його несуть.І знову закривав їх, адже вдома, в обідню пору, він завжди міцно спав. Віктор з двома валізами, подав квитки провідниці. І вже подавав сумку Маргариті, яка нічого не сказавши, уже була в тамбурі.
За кілька хвилин потяг відправився. В купе пару годин тиші… згодом сімейна вечеря. Надія пишалася чоловіком, він чимось нагадував свекруху. Кожному приділяв увагу, намагався допомогти. А щодо сина та до неї, то можна було тільки мріяти мати такого дбайливого батька й чоловіка.
***
В купе уже всі сплять… Надія з думками біля вікна.
Раптово світло вдарило в очі. Це ліхтарі відволікли від думок. Чітко почула монотонний стук коліс потяга. За вікном темно - Оце так задумалася! Мамо, ще кілька годин і ми зустрінемося. Я міцно - міцно обійму тебе і все розповім про своє життя. Потішся, мені Бог дав добру долю. Я вірю, що закінчиться ця страшна війна. Наші відчайдушні, мужні, сміливі воїни обов’язково здобудуть перемогу. Я дуже хочу щоб під мирним небом наші серця і душі переповнювала радість. І кожен день приносив хвилини щастя.
03.11.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997770
дата надходження 04.11.2023
дата закладки 04.11.2023
Розмінює осінь листям
Гріхи, незамолені згуби,
На дрібок зніма намиста
Пацьорок шипшин перелюби.
Дерева, дивні банкіри,
Кидають багатствами доли
Скрижалі золота віри,
Де світлом укладено долі.
Худіють каштани вітром,
Просвітами світяться клени,
І так защемить за літом,
За теплим і вічнозеленим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997484
дата надходження 31.10.2023
дата закладки 01.11.2023
Утішавсь світанок сонцю,
Промінь скаче по віконцю,
Ну, а я, своїй коханій,
Дарував цілунки ранні,
Йой красуня білолиця,
Тішусь славна молодиця,
По житті, як лебедиця,
Щира, люба чарівниця.
ПР
Ой ти Лізонько – Лізуня,
Моя милая кицюня,
Пригорнись щодня до мене
Пропаду, згорю без тебе.
Моя квіточко весняна,
Сама ніжність полум’яна
Часом ти - зіронька рання,
Вдвох пізнаємо кохання,
Вночі спинимо куранти,
Твої очі діаманти
Найдорожчі за прикраси,
Блиск так манить до спокуси.
ПР
Ой ти Лізонько – Лізуня,
Моя милая кицюня,
Пригорнись щодня до мене,
Пропаду, згорю без тебе.
Всі здолаєм негаразди,
Адже поруч, будеш завжди,
Не страшні весняні зливи,
Й блискавичні довгі гриви,
Тож нехай, в жилах кипить кров,
Як дар Божий - земну любов,
Ми відчуєм й миті щастя,
Джерелом якого ласка.
ПР
Ой ти Лізонько – Лізуня,
Моя милая кицюня,
Пригорнись щодня до мене,
Пропаду, згорю без тебе.
Йдемо разом до діброви,
Як шнурочки твої брови,
Врода – зваба, насолода,
Та то ж долі нагорода,
Мила усмішка - криниця,
Та й не гріх води напиться,
Дні і ночі в нас бурхливі,
Знаю будемо щасливі.
ПР
Ой ти Лізонько – Лізуня,
Моя милая кицюня,
Пригорнись щодня до мене,
Пропаду, згорю без тебе.
Ранком квіти, як на вітру,
Сльозу щастя твою зітру,
Сяють очі знов подивлюсь,
За це благо Богу молюсь,
Ці уста, як п’янке вино,
Про яке, мріяв так давно,
Торкнусь персів, я залюбки,
Моєю будеш навіки.
ПР
Ой ти Лізонько – Лізуня,
Моя милая кицюня,
Пригорнись, міцніш до мене,
Жить не зможу я без тебе.
07.07.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988273
дата надходження 09.07.2023
дата закладки 25.07.2023
( слова до пісні)
Була весна, ввірвалась злива,
І ти тримав мене в обіймах,
Зізнаюсь я, була щаслива,
Мені б уже, злетіть на крилах.
Від почуттів, поруч з тобою,
Забулись зимні протиріччя,
Удвох вмиваються водою,
Знов сяють радісно обличчя.
Та все минулося з весною,
Як у тих квітах, рудих, ранніх,
Розпач, незгоди, між росою,
Втрачання мрій передостанніх.
Основна ціль, що мені снилась,
Віночок вдіти біля річки,
Тобою любий, я гордилась,
Ти ж заплітав у коси стрічки.
Яскраве літо наступило,
Пекуча спека, громовиця,
Усі бажання спопелило,
Не дало нам, насолодиться.
Бо ж під парчовим, небом нічки,
Ти не одяг, чомусь мій вінок?
Не цілував рум’яні щічки,
Спішив із іншою в наш садок.
Барвистий світ. Ввірвалась злива,
Спомин чи виділа уві сні?
Скажи чому, весна зрадлива?
Хоч і не плачу, болить мені.
12.07.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989668
дата надходження 25.07.2023
дата закладки 25.07.2023
Гартується, мов сталь, у жарі горна,
Катам вкраїнське слово душить горло.
Не замести сліди війни криваві,
Приречена ганьба їм і провалля.
Ні муки, не тортури неспроможні
Убити мову, правди слово кожне.
Стріляли в слово, а попали в тіло.
У слові ж саме справжня думки сила.
Щоб не творив цей недолугий ворог,
Нове щодня відроджується слово.
Довічно невмирущий дух поетів,
Бо слово істинне сильніш багнета.
(Вірш присвячується загиблим поетам від рук рашистів.) https://kp.ua/ua/life/a672695-vidrodjatsja-z-popelu-kviti-ukrajinski-poeti-ta-pismenniki-jakikh-ubila-rosija
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988635
дата надходження 13.07.2023
дата закладки 14.07.2023
Як би ти була віршем, Пташко,
Це була би суцільна свобода.
Виткана з теплого слова,
Від якого по тілу мурашки.
Ти би пахла любов'ю і вітром
І на доторк була як кохання -
Упереджена й горда, ні краплі вагання,
Натуральна, без правок і фільтру.
Ти б була неосяжна як мрія,
Одночасно близька і далека -
Прохолода й палаюча спека,
Я б читав би тебе і не вірив,
Що тримаю тебе у долонях,
Що читаю тебе, бо я хочу.
Нахилившись над віршем шепочу
І пульсує бажання у скронях.
Я читав би тебе на дивані,
За столом, на столі і у ванній -
Там де пристрасті це притаманно...
Ти би віршем була сексуальним!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984354
дата надходження 26.05.2023
дата закладки 24.06.2023
Закарбовано небо у ночі
В яскраві зорі
Я молю тебе тільки не мовчи
Не спиняй!
Моїх доторків до руки, моїх слів і мого бажання,
Шум гірської бурхливої Ріки
Не спиняй!
Пр.
Тону в очах твоїх
Моя впевненість і вагання
Тону цілком в тобі
Моя відповідь і питання
Тону в тобі
Не спиняй
Шепіт вітру, ледь чутний подих твій
Крізь срібне сяйво,
Я молю заповітних чистих мрій
Не спиняй!
Поцілунків моїх пісні, моїх просторів і зізнання,
Відчайдушні думки мої прошу,
Не спиняй...
Пр.
Ти моє все
Мої сльози й моє бажання
Ти моє все
Тепле Сонце моє останнє
Ти моє все
Нескінченність і неосяжність
Моє життя
Не спиняй
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977211
дата надходження 16.03.2023
дата закладки 20.04.2023
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970114
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973419
дата надходження 10.02.2023
дата закладки 20.04.2023